Вікікрыніцы
bewikisource
https://be.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%9E%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%B0
MediaWiki 1.47.0-wmf.16
first-letter
Мультымедыя
Адмысловае
Размовы
Удзельнік
Размовы з удзельнікам
Вікікрыніцы
Размовы пра Вікікрыніцы
Файл
Размовы пра файл
MediaWiki
Размовы пра MediaWiki
Шаблон
Размовы пра шаблон
Даведка
Размовы пра даведку
Катэгорыя
Размовы пра катэгорыю
Аўтар
Размовы пра аўтара
Старонка
Размовы пра старонку
Індэкс
Размовы пра індэкс
TimedText
TimedText talk
Модуль
Размовы пра модуль
Event
Event talk
Старонка:Ірляндзкія Народныя Казкі (1923).pdf/13
104
28387
295642
130412
2026-08-19T07:22:31Z
Jarash
464
/* Вычытаная */
295642
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="3" user="Jarash" /></noinclude>
{{block center/s|style=width:100%; max-width:30em; border:2px solid black; padding:0.5em 0.1em}}
{{выява з подпісам|шырыня=350px|выява=Ірляндзкія Народныя Казкі (1923). Малюнак 2.jpg|подпіс={{Larger|Да Шэмуса, які плакаў, падыйшоў Рыжы Дзядок.}}}}
{{block center/e}}<noinclude></noinclude>
6kd1kus51sn4kud5p54ck93rrwhkn3d
Старонка:Ірляндзкія Народныя Казкі (1923).pdf/14
104
28388
295643
130167
2026-08-19T07:25:16Z
Jarash
464
/* Вычытаная */ пунктуацыя
295643
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="3" user="Jarash" /></noinclude>
{{водступ|2|em}}Калі раніцай прынц Кональ, прачнуўшыся, выйшаў з свае зямлянкі, каб падыхаць чыстым паветрам, — дык ня верыў сваім вачам: перад ім уздымаўся цудоўны палац па-царску аздоблены. Не марнуючы часу, прынц пусьціўся дзякаваць Шэмусу за гэткі дзіўны замак. Калі Нэнсі даведалася, што замак гатоў, дык ледзьве ня лопнула ад злосьці.
{{водступ|2|em}}Выйшла яна з хаты, паглядзела на замак, падзівілася, але ні слова не сказала. У гэты-жа дзень яна аб чымся доўга гутарыла з Роры, а ад яго пайшла да прынца Коналя і сказала:
{{водступ|2|em}}— Ці не казала я табе, што Шэмус на ўсе рукі майстар?
{{водступ|2|em}}— Але-ж, твая праўда, — адказаў прынц, — і я табе вельмі ўдзячны. Я цяпер забясьпечаны на ўсё жыцьцё і не забуду цябе і Шэмуса.
{{водступ|2|em}}— Ты забясьпечаны! — ажно крыкнула Нэнсі. — Ды твой маёнтак і да паловы ня скончаны.
{{водступ|2|em}}— Як гэта так? — зьдзівіўся Кональ.
{{водступ|2|em}}— Ды так, — адказала яна: — трэба, каб перад замкам цякла рэчка, абсаджаная дрэвамі, а на тых дрэвах, каб сьпявалі птушкі, а воддаль, каб гудзела мора.
{{водступ|2|em}}— Ну, што зрабіць, — адказаў прынц Кональ, — усяго адразу ня можна мець. Ад нашай мяйсцовасьці сто міль да мора, на ўзгорку ніколі не расьлі і ня могуць расьці дрэвы, а птушыных сьпеваў тутака ня чулі ўжо трыста гадоў.
{{водступ|2|em}}— Тым больш трэба клапаціцца, каб гэта ў цябе {{Абмылка|ўсе|ўсё}} было, — сказала Нэнсі.
{{водступ|2|em}}— Але калі-ж гэта немагчыма, — адказаў прынц Кональ.
{{водступ|2|em}}— Немагчыма? — спытала Нэнсі. — Не, магчыма. Трэба толькі, каб ты напужаў Шэмуса сьмерцю, калі ён ня зробіць усяго за тры дні, — дык ты ўсё атрымаеш.
{{водступ|2|em}}— Пагледзім, пагледзім, гэта цікава, — сказаў прынц Кональ, — спрабуем зрабіць так.
{{водступ|2|em}}І ён пайшоў да Шэмуса, паклікаў яго і сказаў, што замак нядобра выглядае на голым мейсцы.
{{водступ|2|em}}— Я хачу, Шэмус, — сказаў ён, — каб тутака<noinclude></noinclude>
7ei7cxc9z6bvc81ll0950zi2hfsnfn1
Старонка:Ірляндзкія Народныя Казкі (1923).pdf/15
104
28398
295644
130168
2026-08-19T07:27:46Z
Jarash
464
/* Вычытаная */
295644
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="3" user="Jarash" /></noinclude>цякла прыгожая рэчка, каля якой павінны расьці кусты і дрэвы, каб на дрэвах сьпявалі птушкі, а воддаль гудзела мора.
{{водступ|2|em}}— Прынц Кональ, — адказаў Шэмус, — ты добра ведаеш, што нічога гэтага я не магу зрабіць.
{{водступ|2|em}}— Я добра ведаю, што ты можаш, — сказаў прынц. — Даю табе тры дні, і, калі ты ня выпаўніш майго загаду, разьвітайся з жыцьцём. Сказаўшы гэтак, адышоўся прэч.
{{водступ|2|em}}Беднаму Шэмусу нічога не заставалася рабіць, як зноў плакаць. Ён добра разумеў, што ня можа выпаўніць прынцавага загаду. Плакаў ён доўга, ажно пачуў пад самым вухам чыйсьці голас, падняў {{Абмылка|главу|галаву}} і ўбачыў Рыжага Дзядка.
{{водступ|2|em}}— Шэмус, Шэмус, — гаварыў дзядок,— што гэта з табой здарылася?
{{водступ|2|em}}— Ня варта й расказваць аб тым, што са мной здарылася, — адазваўся Шэмус.
{{водступ|2|em}}Хаця ты мне і дапамог у прошлы раз, але цяпер няма ў сьвеце чалавека, які мне дапамог-бы.
{{водступ|2|em}}— Ну, усё роўна, — сказаў Рыжы Дзядок, — калі ўжо я не дапамагу, дык і не папсую нічога. Каб аблегчыць душу, Шэмус расказаў Рыжаму Дзядку сваё гора.
{{водступ|2|em}}— Шэмус, — сказаў Рыжы Дзядок, — ты зрабі вось што. Сяньня ўначы, калі ўзыйдзе месячык, ідзі да крыніцы, што знайходзіцца ў Даліне Фей. Там ты знойдзеш міску, ліст і пяро. Зачэрпай у міску вады, вазьмі ліст і пяро і йдзі да замку. Вылі ваду, як можна далей ад замку, здуй лісток з правае, а пяро з левае рукі і пабачыш, што здарыцца.
{{водступ|2|em}}Шэмус абяцаў зрабіць усё, што сказаў дзядок. Як толькі ўзыйшоў месячык, ён ужо быў каля крыніцы ў Даліне Фей; там ён знайшоў міску, лісток і пяро. Ён набраў вады ў міску, захапіў з сабой лісток і пяро і пайшоў да замку.
{{водступ|2|em}}Прышоўшы туды, ён лінуў ваду з міскі гэтак далёка, як толькі хапіла сілаў, — глянь, ажно акіян, які быў за сто міль ад замку, з гукам пасунуўся к замку, а рэчка, што была за сто міль, цяпер пацякла каля самага замку ў акіян. Зьдзьмухнуў ён лісток<noinclude></noinclude>
qf1tfqgywaj70ntr757gnbtdypjiuxo
Старонка:Ірляндзкія Народныя Казкі (1923).pdf/16
104
28399
295645
130340
2026-08-19T07:30:54Z
Jarash
464
/* Вычытаная */
295645
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="3" user="Jarash" /></noinclude>з правае {{абмылка|вукі|рукі}}, і па берагох рэчкі зазелянелі розныя кусты і дрэвы. Зьдзьмухнуў ён пяро з левае рукі, і ў кустох і дрэвах заварушыліся тысячы розных птушак, якія сьпявалі такімі прыгожымі галасамі, якіх ён датуль і ня чуў.
{{водступ|2|em}}Трэба ўявіць сабе, як зьдзівіўся прынц Кональ, калі ён прачнуўся раніцай і выйшаў пагуляць. Зараз-жа пабег ён падзякаваць Шэмусу і Нэнсі. Толькі Нэнсі, як даведалася аб усім, дык ажно зьзелянела ад злосьці.
{{водступ|2|em}}У гэты дзень яна ізноў доўга гутарыла з Роры, а ад яго пайшла да прынца Коналя і спыталася, ці яму падабаюцца новы палац і ягоныя ваколіцы.
{{водступ|2|em}}Прынц адказаў, што ён зусім задаволены і шчасьлівы, што ўсёй душой ён удзячны ёй і яе мужу Шэмусу і ніколі не забудзе іхняе паслугі.
{{водступ|2|em}}— Ну, як-жа можна гэтым задаволіцца? — сказала Нэнсі. — Увечары ў цябе будзе баль, зьбяруцца князі, лёрды і важныя паны, а ў цябе няма чым павесяліць іх. Ты павінен здабыць сабе {{разьбіўка|плэшэм}}.
{{водступ|2|em}}— А што гэта такое плэшэм? — запытаўся прынц Кональ.
{{водступ|2|em}}— А, гэта самая дзіўная і забаўная рэч у сьвеце! І ты і ўсе госьці твае будзеце дзевяць дзён і дзевяць ночаў у найлепшым гумары, калі пагледзіце на плэшэм.
{{водступ|2|em}}— Калі так, — сказаў прынц Кональ, — дык гэта-ж узапраўду дзіўная рэч, і мне страшэнна хочацца мець яе. Але скажы, дзе і як яе дастаць?
{{водступ|2|em}}— Вельмі лёгка, — сказала Нэнсі. — Пад пагрозай сьмерці загадай Шэмусу сяньня-ж к вечару дастаць табе плэшэм, і ён напэўна яго здабудзе.
{{водступ|2|em}}— Добра, — сказаў прынц Кональ, — дык плэшэм скора ў мяне будзе.
{{водступ|2|em}}Нэнсі вясёлая пайшла дамоў, спадзяючыся, што ўжо цяпер Шэмус ня выкруціцца ад сьмерці, бо ведала, што на ўсім божым сьвеце ня было такой рэчы, як плэшэм. Хоць Шэмус і змог збудаваць замак, стварыць мора, рэчку, дрэвы і птушак у адну ноч, але-ж ён ня зможа знайсьці рэч, якой на сьвеце няма і якую толькі выдумаў Роры.<noinclude></noinclude>
ivkge2g52sbo727yweoa3x7v8wenodi
Старонка:Ірляндзкія Народныя Казкі (1923).pdf/17
104
28400
295646
130414
2026-08-19T07:31:40Z
Jarash
464
/* Вычытаная */
295646
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="3" user="Jarash" /></noinclude>
{{block center/s|style=width:100%; max-width:30em; border:2px solid black; padding:0.5em 0.1em}}
{{выява з подпісам|шырыня=350px|выява=Ірляндзкія Народныя Казкі (1923). Малюнак 3.jpg|подпіс={{Larger|Прад імі ўздымаўся вельмі пышны палац.}}}}
{{block center/e}}<noinclude></noinclude>
g1pakm2fi3ph5mw2g9v0rbu71v6otoc
Старонка:Апошні з магікан.pdf/383
104
42199
295621
267054
2026-08-18T14:06:14Z
Taravyvan Adijene
164
/* Правераная */ [[w:be-tarask:ВП:Вікіфікатар|вікіфікацыя]]
295621
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="4" user="Taravyvan Adijene" /></noinclude>
{{цэнтар|[[Файл:Le dernier des Mohicans - Cooper James - Andriolli - Huyot - p368.jpg|400пкс|center]]}}
{{водступ|2|em}}— Чырвоныя гуроны стаяць паблізу хаціны, — сказаў ён, — будзем напагатове.
{{водступ|2|em}}У той-жа час ён шматзначна паказаў другі такі-ж нож; абодва нажы былі ўдала здабыты ім у гэты вечар, праведзены сярод ворагаў.
{{водступ|2|em}}— Пойдзем, — сказаў Ункас, — да Чарапах, яны дзеці маіх продкаў.<noinclude>
<references/>{{Вертыкальны водступ|0.5|em}}{{Калёнтытул|зьлева={{сапраўдны нумар старонкі|калі=цотны}}|справа={{сапраўдны нумар старонкі|калі=няцотны}}}}</noinclude>
qeh9fp4j63zmpwxzi8eeuasbkjm7qge
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/20
104
127924
295615
2026-08-18T12:19:02Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Вилами писано. Говорятъ тому, кто дѣлаетъ несбыточныя предположенія, или надѣется на ненадежныя обѣщанія, или вѣрить сомнительному предзнаменованію.</br> {{gap|2em}}Вильнувъ языко{{subst:націск}}мъ, якъ собака хвостомъ. Говорятъ въ упрек не сдержавшему св...»
295615
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Вилами писано. Говорятъ тому, кто дѣлаетъ несбыточныя предположенія, или надѣется на ненадежныя обѣщанія, или вѣрить сомнительному предзнаменованію.</br>
{{gap|2em}}Вильнувъ языко́мъ, якъ собака хвостомъ. Говорятъ въ упрек не
сдержавшему своего слова.</br>
{{gap|2em}}Вита витаци, да нечего даци. Шуточное привѣтствіе.</br>
{{gap|2em}}Вихляйство губиць хозяйство. Наставленіе не быть оплошну по хозяйству.</br>
{{gap|2em}}Вицепцы — запри воро́ты. Насмѣшливое названіе Витебцевъ, по видимому характеризующее ихъ негостепріимство.</br>
{{gap|2em}}Влежицца, пѣсня будзӗць. Насмѣшка, если кто говоритъ что на распѣвъ, или импровизируетъ пѣсню.</br>
{{gap|2em}}Влѣзъ въ неретъ, ни назадъ, ни напе́редъ. Говорятъ о немогущихъ выпутаться изъ накликанной самими бѣды, или сами накликавшіе на себя бѣду. Соотвѣтствуетъ французской пословицѣ: Il est dans la passe.</br>
{{gap|2em}}Вмѣсцѣ цѣсно, а розно тошно. Говорятъ на счетъ несогласія въ супружествѣ.</br>
{{gap|2em}}Внадливую скоцину бьюць. Угроза не отвыкающему отъ дурныхъ
привычекъ и строптивому.</br>
{{gap|2em}}Вне̑сець нечистая, не вынесе́ць и Пречистая. Попавшемуся въ бѣду плоха надежда на защиту пріятелей.</br>
{{gap|2em}}Вовка̀ въ лѣсъ впусцивъ. Значитъ: Вору далъ свободу.</br>
{{gap|2em}}Вовка̀ выгнали зъ лѣсу. Лѣниваго заставили приняться за работу. Соотвѣтствуетъ французской пословицѣ: La faim fait sortir du bois.</br>
{{gap|2em}}Вовка̀ ноги кормюць. Говорятъ шуточно, если кто приходитъ къ завтроку.</br>
{{gap|2em}}Вовка̀ стрѣвъ. Говорятъ, если кто получилъ неожиданную прибыль.</br>
{{gap|2em}}Вовка̀ якъ ни корми, усё въ лѣсъ глядзиць. Чужое не свое. Говорятъ и на счетъ дѣвицы, желающей выдти замужь.</br>
{{gap|2em}}Вовкомъ завыӗшь. Говорятъ, угрожая несчастіемъ.</br>
{{gap|2em}}Вовк годова́ный, а непріяцель еднаный, усё ро́вно. Наставленіе не
довѣрять примиренному врагу.</br>
{{gap|2em}}Вовкъ дорогу перебѣгъ. Значитъ счастье встрѣтило. Простой народъ вѣритъ, что волкъ, перебѣжавшій дорогу, предвѣщаетъ счастіе, а заяцъ или лисица — несчастіе.</br>
{{gap|2em}}Вовкъ и що́таное берець. Говорятъ шутливо, пользуясь обстоятельствомъ.</br>
{{gap|2em}}Вовкъ коли наслюниць овцу, то ёна и бѣжиць въ лѣсъ. Говорятъ объ
увлеченныхъ какимъ либо прельщеніемъ.</br><noinclude></noinclude>
jghvtbvr0wu7nnzq12bdwzlde3yl5ru
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/21
104
127925
295616
2026-08-18T12:39:40Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Вовкъ не боицца собаки, да звяги его. Звяга, ввязчивое лаянье собаки, въ отношеніи человѣка есть брань, порицаніе.</br> {{gap|2em}}Вовкъ, не выбираючи, берець овецъ. Говорятъ для юмора, въ случаѣ поживы.</br> {{gap|2em}}Вовкъ не робиць шкоды близко. Дѣлающій вред00...»
295616
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Вовкъ не боицца собаки, да звяги его. Звяга, ввязчивое лаянье собаки, въ отношеніи человѣка есть брань, порицаніе.</br>
{{gap|2em}}Вовкъ, не выбираючи, берець овецъ. Говорятъ для юмора, въ случаѣ поживы.</br>
{{gap|2em}}Вовкъ не робиць шкоды близко. Дѣлающій вред0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000ъ ближнему или
воръ всячески старается, чтобы не пало на него подозрѣніе.</br>
{{gap|2em}}Во время оно была коза у Мирона. Говорять насмѣшливо, если кто
сь жаромъ напоминаеть о давно прошедшихъ обстоятельствахъ.</br>
{{gap|2em}}Вовчая доля росцець скоро. Возрастающая дѣвица не надолго ра-
ботница въ родительскомъ домѣ.</br>
{{gap|2em}}Водою не замуцивъ. Говорятъ въ похвалу человѣку тихому и спо-
койному.</br>
{{gap|2em}}Воду готуючи, усё вода будзець. Говорять недовольные кушаньемъ,
въ которомъ мало положено снадобья, или въ напоминаніе, что извѣст-
ныя обстоятельства не могутъ придти въ надлежащее положеніе безъ необходимыхъ хлопотъ и издержекъ.</br>
{{gap|2em}}Возися, якъ зъ дудою. Говорятъ съ неудовольствіемъ на такихъ
взрослыхъ людей, которыхъ, по лѣности или малоспособности, нельзя ни къ чему пріучить или сбыть съ рукъ, если дѣвица.</br>
{{gap|2em}}Во коли разорение̑, ни тобаки, ни корення. Говорятъ шуточно, при какомъ либо недостаткѣ.</br>
{{gap|2em}}Вола забьюць, а зайцомъ закусюць. Насмѣшка крестьянъ над охотою господъ, приготовляемою съ великою пышностью и часто оканчивающеюся ничтожнымъ ловомъ. Говорятъ также при малой прибыли послѣ большихъ издержекъ.</br>
{{gap|2em}}Вола зъядуць, покуль зайца забьюць. Тоже что: Вола забьюць, а
зайцомъ закусюць.</br>
{{gap|2em}}Воленъ Богъ въ заработкахъ, а души не мори. Говорятъ занимающіеся работою, а особенно поденною.</br>
{{gap|2em}}Волочивъ вовкъ овецъ, поволокли и вовка̀. Насмѣшка надъ тѣмъ изъ старшинъ, который попался подъ отвѣтъ за свои продѣлки.</br>
{{gap|2em}}Вольному воля, а спасёному рай. Говорятъ, если кто по упрямству не соглашается на убѣжденія.</br>
{{gap|2em}}Воля ваша, а Рига наша. Историческая пословица, указывающая на
уступку польской крѣпости Воли въ предмѣстіи Варшавы и на взятіе Риги. Нинѣ употребляется при неуступкѣ чего либо въ спорномъ дѣлѣ.<ref>Вѣрнѣе въ смыслѣ В. Русской: Мы ваши, а земля наша.</ref></br>
{{gap|2em}}Во̀мити возмешь. Отказъ въ дачѣ чего либо.</br><noinclude></noinclude>
edevayr5fzvi6rydx2v2e1drxb0ntac
295617
295616
2026-08-18T12:40:15Z
RAleh111
4658
295617
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Вовкъ не боицца собаки, да звяги его. Звяга, ввязчивое лаянье собаки, въ отношеніи человѣка есть брань, порицаніе.</br>
{{gap|2em}}Вовкъ, не выбираючи, берець овецъ. Говорятъ для юмора, въ случаѣ поживы.</br>
{{gap|2em}}Вовкъ не робиць шкоды близко. Дѣлающій вредъ ближнему или
воръ всячески старается, чтобы не пало на него подозрѣніе.</br>
{{gap|2em}}Во время оно была коза у Мирона. Говорять насмѣшливо, если кто
сь жаромъ напоминаеть о давно прошедшихъ обстоятельствахъ.</br>
{{gap|2em}}Вовчая доля росцець скоро. Возрастающая дѣвица не надолго ра-
ботница въ родительскомъ домѣ.</br>
{{gap|2em}}Водою не замуцивъ. Говорятъ въ похвалу человѣку тихому и спо-
койному.</br>
{{gap|2em}}Воду готуючи, усё вода будзець. Говорять недовольные кушаньемъ,
въ которомъ мало положено снадобья, или въ напоминаніе, что извѣст-
ныя обстоятельства не могутъ придти въ надлежащее положеніе безъ необходимыхъ хлопотъ и издержекъ.</br>
{{gap|2em}}Возися, якъ зъ дудою. Говорятъ съ неудовольствіемъ на такихъ
взрослыхъ людей, которыхъ, по лѣности или малоспособности, нельзя ни къ чему пріучить или сбыть съ рукъ, если дѣвица.</br>
{{gap|2em}}Во коли разорение̑, ни тобаки, ни корення. Говорятъ шуточно, при какомъ либо недостаткѣ.</br>
{{gap|2em}}Вола забьюць, а зайцомъ закусюць. Насмѣшка крестьянъ над охотою господъ, приготовляемою съ великою пышностью и часто оканчивающеюся ничтожнымъ ловомъ. Говорятъ также при малой прибыли послѣ большихъ издержекъ.</br>
{{gap|2em}}Вола зъядуць, покуль зайца забьюць. Тоже что: Вола забьюць, а
зайцомъ закусюць.</br>
{{gap|2em}}Воленъ Богъ въ заработкахъ, а души не мори. Говорятъ занимающіеся работою, а особенно поденною.</br>
{{gap|2em}}Волочивъ вовкъ овецъ, поволокли и вовка̀. Насмѣшка надъ тѣмъ изъ старшинъ, который попался подъ отвѣтъ за свои продѣлки.</br>
{{gap|2em}}Вольному воля, а спасёному рай. Говорятъ, если кто по упрямству не соглашается на убѣжденія.</br>
{{gap|2em}}Воля ваша, а Рига наша. Историческая пословица, указывающая на
уступку польской крѣпости Воли въ предмѣстіи Варшавы и на взятіе Риги. Нинѣ употребляется при неуступкѣ чего либо въ спорномъ дѣлѣ.<ref>Вѣрнѣе въ смыслѣ В. Русской: Мы ваши, а земля наша.</ref></br>
{{gap|2em}}Во̀мити возмешь. Отказъ въ дачѣ чего либо.</br><noinclude></noinclude>
k4xgog6rqtped6prifg4qfnb14epfsh
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/22
104
127926
295618
2026-08-18T13:06:51Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Вопросъ: почему босъ! — отвѣтъ: сапоговъ нѣтъ. Говорять шуточно на странный вопросъ, или на острый отвѣтъ на вопросъ.</br> {{gap|2em}}Ворожила, не ворожила, а отъ цебе не отходзила. Говорятъ или при запирательствѣ чьемъ въ воровствѣ, или упрашивая настоят...»
295618
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Вопросъ: почему босъ! — отвѣтъ: сапоговъ нѣтъ. Говорять шуточно на странный вопросъ, или на острый отвѣтъ на вопросъ.</br>
{{gap|2em}}Ворожила, не ворожила, а отъ цебе не отходзила. Говорятъ или при запирательствѣ чьемъ въ воровствѣ, или упрашивая настоятельно выпить или принять что.</br>
{{gap|2em}}Воронъ ворону вока не клюець. Par pari gaudet. Равный равному радъ. Люди одного сословія друг другу не вредятъ.</br>
{{gap|2em}}Воро̀нѣ куды не лецѣць, усюдыхъ гайно клюваць. Упрекъ за неудачное выполненіе чего либо. Дуракъ вездѣ дурак.</br>
{{gap|2em}}Ворочаецца, якъ медзвѣдзь. Говорятъ въ упрекъ неповоротливому.</br>
{{gap|2em}}Вору одна дорога, а хто догоняӗць, тому много̑. Говорятъ въ случаѣ поисковъ за кѣмъ.</br>
{{gap|2em}}Воръ (мѣхъ) великъ, да во́ротъ малъ. Говорятъ на скупого богача.</br>
{{gap|2em}}Востро ѣдзӗшь, паню старую обрѣжишь. Говорятъ, если кто слишкомъ смѣло, самонадѣянно и дерзко поступаетъ.</br>
{{gap|2em}}Вось бы тобѣ я-войтова свиння. Говорятъ на чванливаго, дерзкаго, непослушнаго и упрямаго изъ чванства.</br>
{{gap|2em}}Воткни собѣ въ горло. Гордый отвѣтъ на предлагаемый подарокъ.</br>
{{gap|2em}}Вотъ то бѣда, дакъ бѣда! коли на шіи кила а на килѣ скула. Шуточно говорятъ, убѣждая не печалиться о постигшей кого либо бѣдѣ.</br>
{{gap|2em}}Вотъ тобѣ й закорючка; или: Вотъ тобѣ и разъ. Говорятъ при какой либо неожиданной неудачѣ, порчѣ, остановкѣ и болѣе при неожиданномъ препятствіи.</br>
{{gap|2em}}Воть тобѣ й на̀, перепечка зъ гойна̀.</br>
{{gap|2em}}Вотъ тобѣ и спитки и зъѣдки. Жалоба на расходъ при угощеніи.</br>
{{gap|2em}}Вотъ тобѣ на! не ходзи одна. Говорятъ шутливо при какомъ либо
непріятномъ для другого случаѣ. Вотъ тебѣ бабушка Юрьевъ день.</br>
{{gap|2em}}Вотъ тобѣ хомутъ и дуга; а я тобѣ не слуга. Отказъ во многихъ
случаяхъ, особенно въ сватовствѣ.</br>
{{gap|2em}}Вотъ тутъ статутъ и конступація. Говорятъ болѣе въ шуточномъ видѣ при крайне запутанныхъ и затруднительныхъ обстоятельствахъ. Статутъ здѣсь значитъ неожиданная остановка, а конступація остолбенѣніе отъ удивленія. Пословица эта употребляется въ кругу бѣлорусскаго духовенства, горожанъ и чиновниковъ изъ Бѣлоруссовъ.</br>
{{gap|2em}}Вочамъ завидно, да животу не пожиточно. Глазъ видитъ, да зубъ нейметъ.</br>
{{gap|2em}}Вочамъ не вѣрь, да къ роту (ко рту) примѣрь. Шуточно убѣждають гостя кушать, когда онъ отказывается отъ предлагаемаго.</br>
{{gap|2em}}Вочамъ срамъ, да животу за̀чисць. Шуточный отзывъ гостя, съ аппетитомъ кушающаго.</br><noinclude></noinclude>
az54pt7s2g0uthrywb1k9sv4ogv3umf
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/23
104
127927
295619
2026-08-18T13:20:26Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Вочей не поставишъ. Говорятъ хозяева при заботахъ о принятіи и угощеніи ожидаемыхъ гостей.</br> {{gap|2em}}Вочи выше лба не ходзюць. Младшій долженъ уступать старшему.</br> {{gap|2em}}Вочи завидущія, руки забгребущія. Говорятъ; выражая, что всякой человѣкъ имѣ...»
295619
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Вочей не поставишъ. Говорятъ хозяева при заботахъ о принятіи и угощеніи ожидаемыхъ гостей.</br>
{{gap|2em}}Вочи выше лба не ходзюць. Младшій долженъ уступать старшему.</br>
{{gap|2em}}Вочи завидущія, руки забгребущія. Говорятъ; выражая, что всякой человѣкъ имѣетъ зависть, и, пока живетъ, заботится о стяжаніи.</br>
{{gap|2em}}Вочи по яблоку, а голова съ орѣхъ. Говорятъ шуточно, насмѣхаясь надъ чьею либо нескладностью.</br>
{{gap|2em}}Вочми свѣци́ць треба. Значитъ: приходится терпѣть стыдъ за что либо или за кого либо.</br>
{{gap|2em}}Вочче нашъ! бацька вашъ курей кравъ, подъ печь ховавъ; дзѣци
сказали, бацьку звязали. Говорятъ насмѣшливо и болѣе для юмора, если кто изъ отцовъ, самъ не зная молитвъ, не учитъ дѣтей своихъ молиться Богу.</br>
{{gap|2em}}Вошли кага́ломъ, и бацька съ жигаломъ. Буквально: вошли толпой, и священникъ съ кадиломъ. Но такъ для юмора выражаютъ совокупный приходъ гостей или появленіе куда прикащика или войта съ нагайкою и прислужниками.</br>
{{gap|2em}}Впе́редъ невода рыбы не ловюць. Говорятъ тому, кто прежде времени требуетъ вознагражденія, или если кто прежде окончанія дѣла расчитываетъ пользоваться предполагаемыми выгодами.</br>
{{gap|2em}}Впе́редъ сотворивъ Богъ пальцы, чимъ-си ножъ. Говорятъ въ извиненіе, если кто руками ломаетъ хлѣбъ, или пальцами крошитъ говядину или пирожное.</br>
{{gap|2em}}Впросилися злыдни на три дни, а въ три годы не выживӗшь. Говорятъ съ укоромъ или ропотомъ о гостѣ, наскучившемъ своимъ частымъ посѣщеніемъ или долговременнымъ гощеніемъ, или о бобылѣ, досаждающемъ хозяину, или о неугомонномъ, не уживчивомъ квартирантѣ, или даже о продолжительной болѣзни.</br>
{{gap|2em}}Вражжая сила на грѣхъ спокусила. Обыкновенное извиненіе при
какомъ либо поступкѣ. Часто говорится и въ шутку при неудавшейся какой либо выходкѣ.</br>
{{gap|2em}}Время на время и часъ на часъ не служиць. При одинакихъ обстоятельствахъ часто послѣдствія бываютъ неодинаковы.</br>
{{gap|2em}}Всего<ref>Произносится и усего, уси, ускинувся и дал.</ref> было много, да пригляду мало или принуки не было. Говорятъ на счетъ пріема гостей расчетливымъ хозяиномъ.</br>
{{gap|2em}}Всё забыто, што землею прикрыто.</br>
{{gap|2em}}Вси бобры добры, одна выдра, лихо ее бери. Соотвѣтствуетъ пословицѣ: Всѣ люди, какъ люди; очинъ чортъ въ колпакѣ.</br><noinclude></noinclude>
ip7pgg439ftgbx011wzviz8eihhfarz
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/24
104
127928
295620
2026-08-18T13:49:03Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Вси лихіе парни и все бацьковичи. Шуточное одобреніе молодыхъ людей.</br> {{gap|2em}}Вси мои зборы — лапци да оборы. Говорятъ на счетъ бѣдности или скорой готовности въ путь.</br> {{gap|2em}}Вси черци одной шерсци. Говорятъ на людей однохарактерныхъ, одного рем...»
295620
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Вси лихіе парни и все бацьковичи. Шуточное одобреніе молодыхъ людей.</br>
{{gap|2em}}Вси мои зборы — лапци да оборы. Говорятъ на счетъ бѣдности или
скорой готовности въ путь.</br>
{{gap|2em}}Вси черци одной шерсци. Говорятъ на людей однохарактерныхъ,
одного ремесла, общества, шайки, нравственности.</br>
{{gap|2em}}Всимъ коли одна чарка, дакъ и одна палка. Всѣхъ соучастниковъ одного дѣла ожидаетъ одна участь.</br>
{{gap|2em}}Вскинувся, якъ на мокрую шапку. Говорятъ обращая въ смѣхъ выговоры чьи.</br>
{{gap|2em}}Вскинули на бу́блики. Говорятъ насмѣшливо наказанному за что либо.</br>
{{gap|2em}}Вспомнила бабка дзѣвичъ вечеръ, да й заплакала. Говорятъ въ насмѣшку тому, кто съ сожалѣніемъ воспоминаетъ о быломъ, совершенно не интересномъ для слушающихъ.</br>
{{gap|2em}}Встань бѣда, не лежи. Говорятъ при возобновленіи какого либо
шумнаго неудовольствія, или когда произойдетъ какое либо буйство.</br>
{{gap|2em}}Всѣмъ по семъ, а коренному восемъ. Говорятъ насмѣшливо, если кого наказали строже другихъ.</br>
{{gap|2em}}Всѣмъ по семъ, а хозяину восемъ, што хорошо просиць, а хозяюшкѣ
дзевяць, што хорошо дзѣлиць. Говорятъ для юмора, въ родѣ благодарности за радушное угощеніе.</br>
{{gap|2em}}Всюдыхъ тамъ хорошо, айдзѣ насъ нема̀. Говорятъ не довольнымъ своею службою и выставляющимъ выгоды другихъ мѣстъ.</br>
{{gap|2em}}Всякій гадъ на свой ладъ. Всякой хочетъ дѣлать по своему.</br>
{{gap|2em}}Всякій горнӗць не отъ себе, а къ собѣ. Всякъ любитъ прибыль.</br>
{{gap|2em}}Всякій грошъ хорошъ. И малый доходъ пріятенъ.</br>
{{gap|2em}}Всякій чортъ на своё коло воду цягнець. У Бѣлоруссовъ есть повѣрье, что всякая мельница и даже всякое мельничное колесо имѣетъ своего отдѣльнаго покровителя чорта. Пословица говорится при замѣчаніи, если кто склоняетъ ходъ дѣла въ свою пользу.</br>
{{gap|2em}}Всяково живешь, и худо и хорошо. Говорятъ въ той мысли, что не
нужно унывать при плохихъ обстоятельствахъ, но также не слишкомъ
предаваться радости, если течетъ благо.</br>
{{gap|2em}}Всякое дыха́нне любиць въ ротъ попиханне.</br>
{{gap|2em}}Вужака не ўкусиць, коли Богъ не попусциць. Говорятъ противъ угрозъ.</br>
{{gap|2em}}Вужинъ не нуженъ, тольки бъ сытъ бывъ. Шуточный отказъ отъ предлагаемой закуски.</br>
{{gap|2em}}Вусы поломаешъ. Говорятъ, чтобы остановить молодаго человѣка
дѣлающаго шалости, неприличныя его возрасту.</br><noinclude></noinclude>
rlt2oanok1ke5xx66c8hxyjceuxkvb2
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/25
104
127929
295622
2026-08-18T14:09:54Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Вухо скуллемъ заложило. Говорятъ въ упрекъ не слышащему или непослушному.</br> {{gap|2em}}Въ безпанщинѣ всякій собѣ панъ. Говорятъ относительно шалостей во время безначалія.</br> {{gap|2em}}Въ бѣдзѣ жалосниковъ много, да помогачовъ никого.</br> {{gap|2em}}Въ виру на...»
295622
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Вухо скуллемъ заложило. Говорятъ въ упрекъ не слышащему или
непослушному.</br>
{{gap|2em}}Въ безпанщинѣ всякій собѣ панъ. Говорятъ относительно шалостей во время безначалія.</br>
{{gap|2em}}Въ бѣдзѣ жалосниковъ много, да помогачовъ никого.</br>
{{gap|2em}}Въ виру на колу. Говорятъ, означая или страшную отдаленность мѣста, или невыгодное положеніе, или неизвѣстность чьего либо пребыванія<ref>Сравн. Сербск. посл. «Он е био и на врзину колу». Въ статьѣ о книгахъ ложныхъ Кирилловой книги: «то Іереміа попъ Болгарскый изолгалъ, бывъ въ навѣхъ на верзиловѣ колоу». (Калайд. I. Экз. Б. с. 210 и Розенкампфъ О Кормчей. 2 изд. с. 186 и сл.). Ред.</ref>.</br>
{{gap|2em}}Въ глинѣ копейка не гине. Расходы на обработку и удобреніе земли
не пропадаютъ.</br>
{{gap|2em}}Въ голодъ намруцца, а въ войну навгуцца. Не всякому слуху вѣрь.</br>
{{gap|2em}}Въ горосѣ застануць. Говорятъ шутя, на счетъ того, кто остался за пищею, когда другіе встали изъ-за стола.</br>
{{gap|2em}}Въ горячей водзѣ купанъ. Говорятъ о нетерпѣливомъ, вспыльчивомъ
или требующемъ скораго исполненія.</br>
{{gap|2em}}Въ госцяхъ хорошо, а въ дворѣ лѣпи. Отзывъ гостя, заботливаго о своемъ хозяйствѣ.</br>
{{gap|2em}}Въ дворѣ хоць не уѣжно, дакъ улѐжно. Отзывъ работниковъ при наймѣ.</br>
{{gap|2em}}Въ добромъ мѣсцѣ лежиць. Говорятъ иронически, если хорошая вещь
валяется.</br>
{{gap|2em}}Въ довгу, якъ въ шовку. На брюхѣ шолкъ, а въ брюхѣ щолкъ.</br>
{{gap|2em}}Въ карчмѣ а въ банѣ уси ровные дворяне. Въ этихъ мѣстахъ различія нѣтъ въ чинахъ и званіяхъ.</br>
{{gap|2em}}Въ кашѣ и хлѣбъ споренъ. При помощи сотрудниковъ дѣло идеть поспѣшно.</br>
{{gap|2em}}Въ кишкахъ мозки. Говорятъ о безразсудномъ.</br>
{{gap|2em}}Въ Кричевъ, на порохъ гоздзицца: Шуточно говорятъ на старуху. Пословица намекаетъ, якобы въ Кричевѣ нѣкогда былъ пороховой заводъ.</br>
{{gap|2em}}Въ Кричевъ поѣхала. Говорятъ шуточно о женщинѣ, болѣзнующей родами, подъ словомъ Кричевъ разумѣя крикъ отъ болей при родахъ.</br>
{{gap|2em}}Въ кулакь затрубишъ. Значитъ: заплачешь, утирая кулакомъ слезы.</br>
{{gap|2em}}Въ ла́знѣ (банѣ) уси ро́вны.</br>
{{gap|2em}}Въ ложцѣ утопивъ бы. Говорятъ о непримиримомъ врагѣ.</br>
{{gap|2em}}Въ лозу пошовъ. Значитъ: ушелъ отъ рекрутскаго набора.</br><noinclude></noinclude>
o2e4v3qrch4c8viowaap1cx8m1ct5jc
Старонка:Романов Е. Р. Бѣлорусскій сборнікъ. Томъ первый. Губерніѧ могилевскаѧ. Выпускъ третий. Сказки. Витебскъ. 1887.pdf/142
104
127930
295623
2026-08-18T14:43:31Z
Gabix
3485
/* Не правераная */ Новая старонка: «принимавъ, якую ты у свойго бацьки, то бъ я собственно, собственно Чуду-Юду звоевавъ!» А купецъ етый, стоючи у воротахъ, еты рѣчи чуець, што ёнъ, собственно, гово́риць правду. Такъ сичасъ бяре́ць етаго Удовина сына къ сабѣ ў домъ, и продзерживъ яго шесцяро...»
295623
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="Gabix" /></noinclude>принимавъ, якую ты у свойго бацьки, то бъ я собственно, собственно Чуду-Юду звоевавъ!» А купецъ етый, стоючи у воротахъ, еты рѣчи чуець, што ёнъ, собственно, гово́риць правду. Такъ сичасъ бяре́ць етаго Удовина сына къ сабѣ ў домъ, и продзерживъ яго шесцяро сутокъ, и старявся яго годуваць якъ ба получьче. Такъ продзерживъ шесць сутокъ и пишець до царя: «што вотъ, Удовинъ сынъ у такихъ то и такихъ лѣтахъ — што яму̀ беспремѣнно дзѣетца уже годовъ пяць — и енъ бяре́тца своимъ собственнымъ языкомъ, што Чуду-Юду звоюю!» Царь приписаваець къ яму, кабъ енъ у три часы бывъ къ яму̀, етый самый Удовинъ сынъ. Сичасъ запрягали пару лошадзей, узялѝ етаго Удовѝнаго сына, и потащили. Привязли къ царю. Царь спрашыець: чимъ цябе питаць, Удовинъ сынъ? А ёнъ отказуець царю, што надо мяне три годы кормиць воловымъ мо=зокомъ (мозгомъ). Ну, и могли воловъ доставляць и рѣзаць, и мо=зокъ яму̀ готовиць. И ў етаго у царя бывъ ящо тожъ сынишка. Подзержали яны яго, етымъ воловымъ мозокомъ прокормили, тоды Удовинъ сынъ и подмовляець етаго царьскаго сына съ собой у товариши. Подговаруець ёнъ царьскаго сына съ собой у товарищи и гово́риць: скажи ты отцу, нехай енъ приставиць купецкаго сына, — нехай ба енъ бывъ изъ нами у товаришахъ. Етый царьскій сынъ сказавъ свойму отцу: што потребуйце купецкаго сына вотъ изъ такого и такого города! У царя етому дзѣятца ня довго: сичасъ написали бумагу и послали къ купцу, кабъ енъ выславъ свойго сына. А купецъ етому не радъ, сына выcылаць ня хочець; тольки исъ царемъ ничого нельзя подзѣлаць: ето не съ такимъ человѣкомъ. Етаго сына свойго ўзявъ и отправивъ. Тоды ёнъ, Удовинъ сынъ, и кажець: «скажи-тка ты, кажець, свойму отцу, кабъ енъ скувавъ мнѣ худъ небольше=нькую палочку, кабъ мнѣ можно было по городу пройци, а то я собакъ боюсь. Хуць небольше=нькую: пудзиковъ дванатцаць.» А купецкій сынъ кажець: а мнѣ, кажець, два пуды! А царьскій кажець: а мнѣ три, я сабѣ скую. Доложили царю. Царь приказавъ ковалёмъ, кабъ яны скували Удовиному сыну дванатцаць пудовъ палку, и вочаньня крѣпкую. А купецкому сыну два пуды, а царьскому три пуды. Ковали етые, много-довго ня думаючи, скували имъ. Удовинъ сынъ получивъ отъ ковалёвъ палку ету и зъ руки па руку перякинувъ, такъ и сказуваець: ня можно зъ естой палкой и за вороты выйци нику+ды, бо ета палка несподзёжная (ненадежная). И выходзиць енъ зъ естой палкой на городъ на Карачовъ зъ естыми съ своими товарищами, съ царьскимъ сыномъ и купецкимъ. Пусцивъ енъ ету палку ўгору+. Пробыла яна ўго́ри три минуты и ляциць назадъ. Енъ выставивъ ногу+ вотъ такимъ то родомъ, <ref>Сказанникъ дѣлаетъ соотвѣтственное тѣлодвиженіе.</ref> подогнувшись. Яна якъ ляцѣла изгоры, ударилась объ колѣно, и перяломилась пополамъ. Такъ енъ уставъ и дужо ставъ сярдзитъ на царя. И сказуець ёнъ царьскому сыну: «не прикажешь ты свойму отцу, кабъ енъ ня дзѣлавъ обману мнѣ! Кабъ енъ приказавъ кузняцомъ, што якъ ба найлучьчай скували, покрѣпче. Ну якъ етакъ яны будуць куваць, дакъ мы ўси помрёмъ: и вы, и я. Вотъ ты скажи свойму отцу, штобъ енъ приказавъ кузняцомъ скуваць мнѣ шастнатцаць пудовъ палку, якъ можно покрѣпче!» А царьскій сынъ сказуець: а мнѣ пяць пудовъ! А купецкій сынъ сказуець: а мнѣ три пуды. Перемяню и я свою!.. И царь етому тожъ не спокоенъ, што ковали дзѣлаюць такую-то подлосць дзѣли етакихъ людзей {{перанос-пачатак|п=подорож|к=ныхъ}}<noinclude></noinclude>
pfcg0gxxo9y7w67yp5vlv8m32g8rgo1
295624
295623
2026-08-18T14:44:30Z
Gabix
3485
295624
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="Gabix" /></noinclude>принимавъ, якую ты у свойго бацьки, то бъ я собственно, собственно Чуду-Юду звоевавъ!» А купецъ етый, стоючи у воротахъ, еты рѣчи чуець, што ёнъ, собственно, гово́риць правду. Такъ сичасъ бяре́ць етаго Удовина сына къ сабѣ ў домъ, и продзерживъ яго шесцяро сутокъ, и старявся яго годуваць якъ ба получьче. Такъ продзерживъ шесць сутокъ и пишець до царя: «што вотъ, Удовинъ сынъ у такихъ то и такихъ лѣтахъ — што яму̀ беспремѣнно дзѣетца уже годовъ пяць — и енъ бяре́тца своимъ собственнымъ языкомъ, што Чуду-Юду звоюю!» Царь приписаваець къ яму, кабъ енъ у три часы бывъ къ яму̀, етый самый Удовинъ сынъ. Сичасъ запрягали пару лошадзей, узялѝ етаго Удовѝнаго сына, и потащили. Привязли къ царю. Царь спрашыець: чимъ цябе питаць, Удовинъ сынъ? А ёнъ отказуець царю, што надо мяне три годы кормиць воловымъ мо́зокомъ (мозгомъ). Ну, и могли воловъ доставляць и рѣзаць, и мо́зокъ яму̀ готовиць. И ў етаго у царя бывъ ящо тожъ сынишка. Подзержали яны яго, етымъ воловымъ мозокомъ прокормили, тоды Удовинъ сынъ и подмовляець етаго царьскаго сына съ собой у товариши. Подговаруець ёнъ царьскаго сына съ собой у товарищи и гово́риць: скажи ты отцу, нехай енъ приставиць купецкаго сына, — нехай ба енъ бывъ изъ нами у товаришахъ. Етый царьскій сынъ сказавъ свойму отцу: што потребуйце купецкаго сына вотъ изъ такого и такого города! У царя етому дзѣятца ня довго: сичасъ написали бумагу и послали къ купцу, кабъ енъ выславъ свойго сына. А купецъ етому не радъ, сына выcылаць ня хочець; тольки исъ царемъ ничого нельзя подзѣлаць: ето не съ такимъ человѣкомъ. Етаго сына свойго ўзявъ и отправивъ. Тоды ёнъ, Удовинъ сынъ, и кажець: «скажи-тка ты, кажець, свойму отцу, кабъ енъ скувавъ мнѣ худъ небольше́нькую палочку, кабъ мнѣ можно было по городу пройци, а то я собакъ боюсь. Хуць небольше́нькую: пудзиковъ дванатцаць.» А купецкій сынъ кажець: а мнѣ, кажець, два пуды! А царьскій кажець: а мнѣ три, я сабѣ скую. Доложили царю. Царь приказавъ ковалёмъ, кабъ яны скували Удовиному сыну дванатцаць пудовъ палку, и вочаньня крѣпкую. А купецкому сыну два пуды, а царьскому три пуды. Ковали етые, много-довго ня думаючи, скували имъ. Удовинъ сынъ получивъ отъ ковалёвъ палку ету и зъ руки па руку перякинувъ, такъ и сказуваець: ня можно зъ естой палкой и за вороты выйци нику̀ды, бо ета палка несподзёжная (ненадежная). И выходзиць енъ зъ естой палкой на городъ на Карачовъ зъ естыми съ своими товарищами, съ царьскимъ сыномъ и купецкимъ. Пусцивъ енъ ету палку ўгору̀. Пробыла яна ўго́ри три минуты и ляциць назадъ. Енъ выставивъ ногу̀ вотъ такимъ то родомъ, <ref>Сказанникъ дѣлаетъ соотвѣтственное тѣлодвиженіе.</ref> подогнувшись. Яна якъ ляцѣла изгоры, ударилась объ колѣно, и перяломилась пополамъ. Такъ енъ уставъ и дужо ставъ сярдзитъ на царя. И сказуець ёнъ царьскому сыну: «не прикажешь ты свойму отцу, кабъ енъ ня дзѣлавъ обману мнѣ! Кабъ енъ приказавъ кузняцомъ, што якъ ба найлучьчай скували, покрѣпче. Ну якъ етакъ яны будуць куваць, дакъ мы ўси помрёмъ: и вы, и я. Вотъ ты скажи свойму отцу, штобъ енъ приказавъ кузняцомъ скуваць мнѣ шастнатцаць пудовъ палку, якъ можно покрѣпче!» А царьскій сынъ сказуець: а мнѣ пяць пудовъ! А купецкій сынъ сказуець: а мнѣ три пуды. Перемяню и я свою!.. И царь етому тожъ не спокоенъ, што ковали дзѣлаюць такую-то подлосць дзѣли етакихъ людзей {{перанос-пачатак|п=подорож|к=ныхъ}}<noinclude></noinclude>
er1c6gl16v2eqy8uc0q8z3dfpn07t1m
295625
295624
2026-08-18T14:49:25Z
Gabix
3485
295625
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="Gabix" /></noinclude>принимавъ, якую ты у свойго бацьки, то бъ я собственно, собственно Чуду-Юду звоевавъ!» А купецъ етый, стоючи у воротахъ, еты рѣчи чуець, што ёнъ, собственно, гово́риць правду. Такъ сичасъ бяре́ць етаго Удовина сына къ сабѣ ў домъ, и продзерживъ яго шесцяро сутокъ, и старявся яго годуваць якъ ба получьче. Такъ продзерживъ шесць сутокъ и пишець до царя: «што вотъ, Удовинъ сынъ у такихъ то и такихъ лѣтахъ — што яму̀ беспремѣнно дзѣетца уже годовъ пяць — и енъ бяре́тца своимъ собственнымъ языкомъ, што Чуду-Юду звоюю!» Царь приписаваець къ яму, кабъ енъ у три часы бывъ къ яму̀, етый самый Удовинъ сынъ. Сичасъ запрягали пару лошадзей, узялѝ етаго Удовѝнаго сына, и потащили. Привязли къ царю. Царь спрашыець: чимъ цябе питаць, Удовинъ сынъ? А ёнъ отказуець царю, што надо мяне три годы кормиць воловымъ мо́зокомъ (мозгомъ). Ну, и могли воловъ доставляць и рѣзаць, и мо́зокъ яму̀ готовиць. И ў етаго у царя бывъ ящо тожъ сынишка. Подзержали яны яго, етымъ воловымъ мозокомъ прокормили, тоды Удовинъ сынъ и подмовляець етаго царьскаго сына съ собой у товариши. Подговаруець ёнъ царьскаго сына съ собой у товарищи и гово́риць: скажи ты отцу, нехай енъ приставиць купецкаго сына, — нехай ба енъ бывъ изъ нами у товаришахъ. Етый царьскій сынъ сказавъ свойму отцу: што потребуйце купецкаго сына вотъ изъ такого и такого города! У царя етому дзѣятца ня довго: сичасъ написали бумагу и послали къ купцу, кабъ енъ выславъ свойго сына. А купецъ етому не радъ, сына выcылаць ня хочець; тольки исъ царемъ ничого нельзя подзѣлаць: ето не съ такимъ человѣкомъ. Етаго сына свойго ўзявъ и отправивъ. Тоды ёнъ, Удовинъ сынъ, и кажець: «скажи-тка ты, кажець, свойму отцу, кабъ енъ скувавъ мнѣ хуць небольше́нькую палочку, кабъ мнѣ можно было по городу пройци, а то я собакъ боюсь. Хуць небольше́нькую: пудзиковъ дванатцаць.» А купецкій сынъ кажець: а мнѣ, кажець, два пуды! А царьскій кажець: а мнѣ три, я сабѣ скую. Доложили царю. Царь приказавъ ковалёмъ, кабъ яны скували Удовиному сыну дванатцаць пудовъ палку, и вочаньня крѣпкую. А купецкому сыну два пуды, а царьскому три пуды. Ковали етые, много-довго ня думаючи, скували имъ. Удовинъ сынъ получивъ отъ ковалёвъ палку ету и зъ руки па руку перякинувъ, такъ и сказуваець: ня можно зъ естой палкой и за вороты выйци нику̀ды, бо ета палка несподзёжная (ненадежная). И выходзиць енъ зъ естой палкой на городъ на Карачовъ зъ естыми съ своими товарищами, съ царьскимъ сыномъ и купецкимъ. Пусцивъ енъ ету палку ўгору̀. Пробыла яна ўго́ри три минуты и ляциць назадъ. Енъ выставивъ ногу̀ вотъ такимъ то родомъ, <ref>Сказанникъ дѣлаетъ соотвѣтственное тѣлодвиженіе.</ref> подогнувшись. Яна якъ ляцѣла изгоры, ударилась объ колѣно, и перяломилась пополамъ. Такъ енъ уставъ и дужо ставъ сярдзитъ на царя. И сказуець ёнъ царьскому сыну: «не прикажешь ты свойму отцу, кабъ енъ ня дзѣлавъ обману мнѣ! Кабъ енъ приказавъ кузняцомъ, што якъ ба найлучьчай скували, покрѣпче. Ну якъ етакъ яны будуць куваць, дакъ мы ўси помрёмъ: и вы, и я. Вотъ ты скажи свойму отцу, штобъ енъ приказавъ кузняцомъ скуваць мнѣ шастнатцаць пудовъ палку, якъ можно покрѣпче!» А царьскій сынъ сказуець: а мнѣ пяць пудовъ! А купецкій сынъ сказуець: а мнѣ три пуды. Перемяню и я свою!.. И царь етому тожъ не спокоенъ, што ковали дзѣлаюць такую-то подлосць дзѣли етакихъ людзей {{перанос-пачатак|п=подорож|к=ныхъ}}<noinclude></noinclude>
f1g9db2pk48hm3bf84gcaf7pll8q606
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/26
104
127931
295626
2026-08-18T17:10:32Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Въ мі{{subst:націск}}ру, якъ на большомъ пи{{subst:націск}}ру, хто скачӗдь, а хто плачӗць. Говорятъ, если кто въ рисковомъ дѣлѣ потерпѣлъ неудачу, при выигрышѣ другихъ.</br> {{gap|2em}}Въ мовчанку играюць. Говорятъ насмѣшливо, если родственники, и особенно...»
295626
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Въ мі́ру, якъ на большомъ пи́ру, хто скачӗдь, а хто плачӗць. Говорятъ, если кто въ рисковомъ дѣлѣ потерпѣлъ неудачу, при выигрышѣ другихъ.</br>
{{gap|2em}}Въ мовчанку играюць. Говорятъ насмѣшливо, если родственники, и особенно молодые отъ гнѣва не обращаютъ другъ къ другу рѣчи.</br>
{{gap|2em}}Въ муту рыбу ловюць. Многіе пользуются суматохою другихъ.</br>
{{gap|2em}}Въ Несвижи людзи хижи; солому товкуць, блины пекуць; сѣно смажуць, блины мажутъ. Говорятъ насмѣшливо, если кто говоритъ, что въ
другихъ мѣстахъ лучше хозяйничаютъ или привольнѣе жить. Несвижъ есть заштатный городокъ Минской губерніи.</br>
{{gap|2em}}Въ одзинъ дзень семъ перемѣнъ. Говорятъ о вѣтреномъ и непостоянномъ.</br>
{{gap|2em}}Въ одзинъ духъ гово̀рюць. Значитъ говорятъ согласно одинъ съ другимъ.</br>
{{gap|2em}}Въ одно вухо впусци, а въ другое выпусци. Наставленіе не вѣрить
клеветамъ.</br>
{{gap|2em}}Въ одной шкурѣ не звѣкуешь. Въ одинаковомъ положеніи не можетъ человѣкъ прожить.</br>
{{gap|2em}}Въ одномъ мѣху два коты не мѣсцюцца. Два хозяина не могутъ ужиться въ одномъ домѣ.</br>
{{gap|2em}}Въ полѣ дзвѣ воли. Говорятъ особенно о работникахъ, находящихся на полевой работѣ безъ хозяина.</br>
{{gap|2em}}Въ рамочки всадзиць. Насмѣшливо говорятъ, если другіе черезъ чуръ хвалятъ кого, или если кто исчисляетъ свои кому либо услуги, какъ бы ожидая за нихъ похвалы.</br>
{{gap|2em}}Въ роду не безъ выроду. Семья не безъ урода.</br>
{{gap|2em}}Въ свое, не въ чужое мѣсто. Говорятъ, если кто жалуется, что его
больно, особенно родные наказали розгами.</br>
{{gap|2em}}Въ своей хатцѣ можно и ўмарацьца. Всякъ въ своемъ домѣ можетъ
распоряжаться, какъ хочетъ.</br>
{{gap|2em}}Въ своей хацѣ и вуглы помогаюць. Въ своемъ домѣ всякъ смѣлѣе.</br>
{{gap|2em}}Въ своемъ краю, якъ въ раю. Et fumus patriae dulcis est.</br>
{{gap|2em}}Въ сорочцѣ родзився. Говорятъ о томъ, кому счастіе постоянно благопріятствуетъ.</br>
{{gap|2em}}Въ старе́цкомъ цѣлѣ, да паньская душа. Насмѣшливо говорятъ о томъ, который, будучи бѣденъ, любитъ житейскія выгоды.</br>
{{gap|2em}}Въ старцахъ жиць, да съ перцомъ ѣсць. Бѣдному роскошь не прилична.</br>
{{gap|2em}}Въ холяву вступивъ. Говорятъ 1) шуточно, если кто при обычномъ своемъ хладнокровіи или скромности, вдругъ вспыхиваетъ. 2) {{перанос пачатак|насмѣш|ливо}}<noinclude></noinclude>
858qw9folz3optnkgq89olbu600gnm8
295627
295626
2026-08-18T17:11:45Z
RAleh111
4658
295627
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Въ міру, якъ на большомъ пи́ру, хто скачӗдь, а хто плачӗць. Говорятъ, если кто въ рисковомъ дѣлѣ потерпѣлъ неудачу, при выигрышѣ другихъ.</br>
{{gap|2em}}Въ мовчанку играюць. Говорятъ насмѣшливо, если родственники, и особенно молодые отъ гнѣва не обращаютъ другъ къ другу рѣчи.</br>
{{gap|2em}}Въ муту рыбу ловюць. Многіе пользуются суматохою другихъ.</br>
{{gap|2em}}Въ Несвижи людзи хижи; солому товкуць, блины пекуць; сѣно смажуць, блины мажутъ. Говорятъ насмѣшливо, если кто говоритъ, что въ
другихъ мѣстахъ лучше хозяйничаютъ или привольнѣе жить. Несвижъ есть заштатный городокъ Минской губерніи.</br>
{{gap|2em}}Въ одзинъ дзень семъ перемѣнъ. Говорятъ о вѣтреномъ и непостоянномъ.</br>
{{gap|2em}}Въ одзинъ духъ гово̀рюць. Значитъ говорятъ согласно одинъ съ другимъ.</br>
{{gap|2em}}Въ одно вухо впусци, а въ другое выпусци. Наставленіе не вѣрить
клеветамъ.</br>
{{gap|2em}}Въ одной шкурѣ не звѣкуешь. Въ одинаковомъ положеніи не можетъ человѣкъ прожить.</br>
{{gap|2em}}Въ одномъ мѣху два коты не мѣсцюцца. Два хозяина не могутъ ужиться въ одномъ домѣ.</br>
{{gap|2em}}Въ полѣ дзвѣ воли. Говорятъ особенно о работникахъ, находящихся на полевой работѣ безъ хозяина.</br>
{{gap|2em}}Въ рамочки всадзиць. Насмѣшливо говорятъ, если другіе черезъ чуръ хвалятъ кого, или если кто исчисляетъ свои кому либо услуги, какъ бы ожидая за нихъ похвалы.</br>
{{gap|2em}}Въ роду не безъ выроду. Семья не безъ урода.</br>
{{gap|2em}}Въ свое, не въ чужое мѣсто. Говорятъ, если кто жалуется, что его
больно, особенно родные наказали розгами.</br>
{{gap|2em}}Въ своей хатцѣ можно и ўмарацьца. Всякъ въ своемъ домѣ можетъ
распоряжаться, какъ хочетъ.</br>
{{gap|2em}}Въ своей хацѣ и вуглы помогаюць. Въ своемъ домѣ всякъ смѣлѣе.</br>
{{gap|2em}}Въ своемъ краю, якъ въ раю. Et fumus patriae dulcis est.</br>
{{gap|2em}}Въ сорочцѣ родзився. Говорятъ о томъ, кому счастіе постоянно благопріятствуетъ.</br>
{{gap|2em}}Въ старе́цкомъ цѣлѣ, да паньская душа. Насмѣшливо говорятъ о томъ, который, будучи бѣденъ, любитъ житейскія выгоды.</br>
{{gap|2em}}Въ старцахъ жиць, да съ перцомъ ѣсць. Бѣдному роскошь не прилична.</br>
{{gap|2em}}Въ холяву вступивъ. Говорятъ 1) шуточно, если кто при обычномъ своемъ хладнокровіи или скромности, вдругъ вспыхиваетъ. 2) {{перанос пачатак|насмѣш|ливо}}<noinclude></noinclude>
qgabs0bfoy9q13pzhcag96lj5dpy5hm
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/27
104
127932
295628
2026-08-18T17:31:48Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: «{{перанос канец|насмѣш|ливо}}, если кто вооружается противъ старшихъ себя, какъ бы вмѣсто лаптей надѣлъ сапоги и возгордился.</br> {{gap|2em}}Въ цихомъ болоцѣ черци водзюцца. Говорятъ о тихомъ человѣкѣ, который подъ тихимъ характеромъ скрываетъ лукавство или д...»
295628
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>{{перанос канец|насмѣш|ливо}}, если кто вооружается противъ старшихъ себя, какъ бы вмѣсто лаптей надѣлъ сапоги и возгордился.</br>
{{gap|2em}}Въ цихомъ болоцѣ черци водзюцца. Говорятъ о тихомъ человѣкѣ,
который подъ тихимъ характеромъ скрываетъ лукавство или другія дурныя наклонности.</br>
{{gap|2em}}Въ чужихъ рукахъ пирогъ великъ. Говорятъ противъ зависти.</br>
{{gap|2em}}Въ чужій монастыръ съ своимъ уставомъ не ходзюць. Говорятъ шуточно хозяева, если гость останавливаетъ хозяина въ гостеприимствѣ.</br>
{{gap|2em}}Въ чужое счасце не мухой впасци. Говорятъ, если кого упрекаютъ
въ бѣдности; или если кто завидуетъ успѣхамъ другихъ.</br>
{{gap|2em}}Въ чужой парахвіи нечего указываць. Говорятъ въ упрекъ, если кто вмѣшивается въ распоряженіе другаго по хозяйству или по управленію.</br>
{{gap|2em}}Въ чужой церквѣ не поправляй свѣчей. Не вмѣшивайся въ чужія дѣла.</br>
{{gap|2em}}Вь чужомъ добрѣ нихто не укащикъ. Говорятъ въ упрекъ постороннему, останавливающему кого въ напрасныхъ издержкахъ.</br>
{{gap|2em}}Въ шію ему пошло. Говорятъ о счастливцѣ.</br>
{{gap|2em}}Въ ѣдзѣ сорому нема. Говорятъ при угощеніи, убѣждая кушать, особенно молодыхъ людей.</br>
{{gap|2em}}Выбачай кума на пироги. Отказъ въ просьбѣ особенно неумѣренной.</br>
{{gap|2em}}Вывевъ вовка зъ лѣсу. Опаснаго накликалъ человѣка.</br>
{{gap|2em}}Выволоки нема̀. Жалоба на постоянную болѣзнь.</br>
{{gap|2em}}Выйгравъ дудку на косцели. Насмѣшка надъ неудавшимся рискомъ. Пословица заимствована отъ польской Wygral dudak (птица) na koscieli и измѣнена Бѣлоруссами по своему. Выйгравъ здѣсь значитъ и выигралъ и объигралъ — улучшилъ голосъ свирѣли.</br>
{{gap|2em}}Выйгравъ, якъ Заблоцкій на мылѣ. Насмѣшка надъ неудачею въ затѣйливомъ предпріятіи. Заблоцкій, по разсказамъ, промѣнялъ за границею рожь на мыло; и, чтобы скрыть таковое отъ таможеннаго осмотра, свалилъ его на дно судна: но, пока онъ приплылъ домой, мыло совершенно размякло отъ протекавшей въ судно воды.</br>
{{gap|2em}}Выйгравъ, якъ Шлёма на арендзѣ. Говорятъ насмѣшливо о томъ, кто проигралъ дѣло въ процессѣ, или въ арендномъ оборотѣ ошибся.</br>
{{gap|2em}}Выкировався съ печи на̀ лобъ. Не ловко повернувшись, упалъ съ печи лбомъ. Говорятъ при двойной неудачѣ въ хозяйственныхъ оборотахъ.</br>
{{gap|2em}}Вымету разкомъ, а вывезу возкомъ. Насмѣшка надъ хозяйкою, не
любящею чистоты въ избѣ.</br>
{{gap|2em}}Выпинаецца, якъ скуратъ на огнѣ. Говорятъ насмѣшливо о неуступчивомъ при своемъ безсиліи.</br><noinclude></noinclude>
hm6qsxvg7vejmih94skwc5su31wm0o7
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/28
104
127933
295629
2026-08-18T18:06:44Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Выплюнувши, не подымешъ слюны. Сказаннаго не возвратишь назадъ.</br> {{gap|2em}}Выскочивъ карпе{{subst:націск}}чка зъ запечка. Не кстати вмѣшался въ разговоръ.</br> {{gap|2em}}Выскочивъ на вулку, да й хапъ за булку. Изображеніе городской жизни.</br> {{gap|2em}}Выскочивъ, я...»
295629
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Выплюнувши, не подымешъ слюны. Сказаннаго не возвратишь назадъ.</br>
{{gap|2em}}Выскочивъ карпе́чка зъ запечка. Не кстати вмѣшался въ разговоръ.</br>
{{gap|2em}}Выскочивъ на вулку, да й хапъ за булку. Изображеніе городской
жизни.</br>
{{gap|2em}}Выскочивъ, якъ Пилипъ съ конопель. Не кстати вмѣшался въ дѣло.</br>
{{gap|2em}}Высолупилась, якъ потороча. Насмѣшка надъ женщиною, любящею выказываться, чтобъ видѣли ея уборъ.</br>
{{gap|2em}}Высо̆хъ, якъ медзьвѣжжа лапа. Насмѣшка надъ притворно больнымъ.</br>
{{gap|2em}}Выткнувъ языкъ свой. Проболтался.</br>
{{gap|2em}}Выцеребивъ дубнякъ зъ березникомъ. Все высказалъ, кругомъ выругалъ.</br>
{{gap|2em}}Вѣдае, гдзѣ король обѣдае. Насмѣшка надъ пронырливымъ или хвалящимся своимъ знаніемъ о другихъ.</br>
{{gap|2em}}Вѣдаць то купцу да продавцу, или знаець то купецъ да продавецъ.</br>
{{gap|2em}}Вѣкъ живешь, вѣкъ вучишся.</br>
{{gap|2em}}Вѣкъ зжиць не лукошко сшиць. Говорятъ при разсказѣ о похожденіи чьемъ или о перенесенныхъ въ жизни заботахъ и непріятностяхъ.</br>
{{gap|2em}}Вѣкъ сживъ, а вума не наживъ. Упрекъ, если старикъ, неблагоразумно поступая, получилъ непріятность.</br>
{{gap|2em}}Вѣра въ позыку пошла. Подъ собств. именемъ Вѣра разумѣется лицо, дающее на вѣру, въ долгъ. Пословица говорится въ видѣ отказа повѣрить что либо в долгъ.</br>
{{gap|2em}}Вѣра помёрла. Также говорятъ въ видѣ отказа дать на вѣру.</br>
{{gap|2em}}Вѣтрами подшитъ. Говорятъ на непостояннаго въ своемъ словѣ, или
на ведущаго непостоянную жизнь.</br>
{{gap|2em}}Вѣтры гоняюць. Говорятъ о томъ, кто не сидитъ дома за дѣломъ.</br>
{{gap|2em}}Вѣтры его знаюць. Говорятъ съ неудовольствіемъ на спросъ, куда
ушелъ такой-то.
<center>{{x-larger|'''Г.}}</center>
{{gap|2em}}Гаврило замазавъ рыло. Говорять на неряху.</br>
{{gap|2em}}Гавъ, да й зубы сцявъ. Говорятъ неустойчивому въ словѣ, или при уликѣ во лжи, или при неисполнившихся угрозахъ чьихъ-либо.</br>
{{gap|2em}}Гадко зъѣсци и жаль кинуци. Говорятъ, когда невыгодная вещь куплена дорогою цѣною, или когда близкій сердцу ведетъ себя дурно.</br>
{{gap|2em}}Гвалтомъ узяць возмӗшь, а даць не дасѝ. Насильнаго благодѣянія нѣтъ.<noinclude></noinclude>
gy4vswh7x208799rmvwy34lkza94896
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/29
104
127934
295630
2026-08-18T18:25:01Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Гдзѣ болиць, тамъ ручка; а гдзѣ мило, тамъ вочко. Говорятъ въ защиту чьей либо особенной привязанности къ кому.</br> {{gap|2em}}Гдзѣ болото, тамъ и чортъ сядзиць. Говорится на счетъ карчемъ, содержимыхъ въ Бѣлоруссіи Евреями.</br> {{gap|2em}}Гдзѣ любюць, не ўчаща...»
295630
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Гдзѣ болиць, тамъ ручка; а гдзѣ мило, тамъ вочко. Говорятъ въ защиту чьей либо особенной привязанности къ кому.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ болото, тамъ и чортъ сядзиць. Говорится на счетъ карчемъ, содержимыхъ въ Бѣлоруссіи Евреями.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ любюць, не ўчащай; а гдзѣ не любюць, и ногою не накладай.
Наставленіе стариковъ меньше расхаживать по гостямъ, а болѣе заниматься работою въ домѣ.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ много на куцѣ сѣдзиць, тамъ мышь мусиць голодная быць. Въ много-семейномъ домѣ часто бываетъ недостатокъ, и не всѣ бываютъ довольны. Говорится также въ случаѣ многихъ участниковъ въ прибыльномъ дѣлѣ, или гдѣ много старшихъ, тамъ худо жить младшимѣ.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ много нянекъ, тамъ часто дзиця безносое. Упрекъ, если случится неудача отъ вмѣшательства другихъ въ чье-либо распоряженіе.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ недоглядъ, тамъ усёгды накладъ. Хозяйственное замѣчаніе.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ прибыль, тамъ помога̀чихъ гибель (множество).</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ приглядниковъ много, тамъ поспѣху мало. Упрекъ хозяина тѣмъ, которые любятъ указывать другимъ, какъ бы изъ усердія, а между тѣмъ сами теряютъ время въ своей работѣ.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ просто, тамъ ангеловъ со сто; а гдзѣ много зацѣй, тамъ сто
черцей. Говорятъ въ похвалу простодушію, или если хозяинъ, безъ всякихъ затѣевъ, чистосердечно принимаетъ гостей.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ свое воко не добачиць, тамъ ворокъ доплациць. Говорятъ въ наставленіе, не слишкомъ полагаться на наемныхъ.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ ставъ, тамъ и станъ. Говорятъ въ случаѣ, если нѣкоторые изъ
путешествующихъ недовольны выборомъ мѣста отдохновенія.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ станъ, тамъ и ставъ.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ сѣвъ, тамъ и прикипѣвъ. Говорятъ, если кто лѣниво исполняетъ порученіе, или долго забавился тамъ, куда посланъ.</br>
{{gap|2em}}Гдзѣ чортъ не оравъ, тамъ и сѣя̆ць не будзӗць. Говорятъ противъ угрозъ или отказывая въ части неучаствовавшему въ трудахъ.</br>
{{gap|2em}}Гетакъ не каженъ умѣӗць. Говорятъ иронически сдѣлавшему что либо дурно.</br>
{{gap|2em}}Гетого вѣточка̀ коженъ съ свойго горщка. Вѣточокъ, — молодой мѣсяцъ въ видѣ вѣточки; здѣсь разумѣется новый хлѣбъ, которымъ пользуется всякой земледѣлецъ.</br>
{{gap|2em}}Гетаго цвѣту по всему свѣту. Говорятъ о выборѣ дѣвицъ-невѣстъ.</br>
{{gap|2em}}Гето еще буки. Буки означаетъ невѣрное будущее. Говорятъ, когда кто питаетъ несбыточныя надежды.</br>
{{gap|2em}}Гето еще цвѣтъ, а ягоды будуць. Говорятъ, угрожая еще большимъ
наказаніемъ или несчастіемъ.</br><noinclude></noinclude>
fq3tvkkm5r9w220z30trztiioegm2fd
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/30
104
127935
295631
2026-08-18T18:39:29Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}«Гето, мужикъ, атлась». — Отъ насъ, паночекъ, отъ насъ. Говорятъ Бѣлоруссы всѣхъ сословій, даже и самые помѣщики, показывая тѣмъ, что крестьяне очень хорошо понимаютъ, что помѣщики живутъ на счетъ ихъ трудовъ.</br> {{gap|2em}}Гетому танцу не будзець конца....»
295631
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}«Гето, мужикъ, атлась». — Отъ насъ, паночекъ, отъ насъ. Говорятъ
Бѣлоруссы всѣхъ сословій, даже и самые помѣщики, показывая тѣмъ, что крестьяне очень хорошо понимаютъ, что помѣщики живутъ на счетъ ихъ трудовъ.</br>
{{gap|2em}}Гетому танцу не будзець конца. Говорятъ, если непріятное дѣло
протягивается, какъ бы нарочно; или возобновляется прежняя ссора.</br>
{{gap|2em}}Гето не переливки. Буквально значитъ — это не то, что изъ пустаго въ порожнее переливать. Говорятъ въ насмѣшку попавшемуся подъ строгій надзоръ послѣ праздной или разгульной жизни.</br>
{{gap|2em}}Гето тобѣ̀ дзя́кованый хлѣбъ. Говорятъ при отомщеніи.</br>
{{gap|2em}}Гето тольки починъ. Угроза дальнѣйшими непріятностями.</br>
{{gap|2em}}Гето ужо наслюнено. Говорятъ о близкомъ къ исполненію намѣреніи, особенно въ дѣлѣ сватовства.</br>
{{gap|2em}}Гето усимъ людзя̆мъ, и мы тамъ будземъ. Говорятъ шуточно, при
разговорѣ о чьей либо смерти.</br>
{{gap|2em}}Гижъ на его напавъ. Говорятъ, если кто приходитъ въ ярость.</br>
{{gap|2em}}Глаголы̀ кони читаюць. Говорятъ въ упрекъ хозяину, загулявшемуся, указывая тѣмъ, что его лошади стоятъ безъ корму или не поеныя.</br>
{{gap|2em}}Глухій не дочуець, дакъ приложиць. Насмѣшка надъ тѣмъ, кто чужія рѣчи переговариваетъ на изворотъ.</br>
{{gap|2em}}Глухій не каженъ чуӗць. Насмѣшка надъ недослышавшимъ.</br>
{{gap|2em}}Глядзи съ чего хлѣбъ ясѝ. Говорятъ, намекая не зѣвать, а помнить свое дѣло.</br>
{{gap|2em}}Глядзиць въ книгу, а видзиць фигу. Говорятъ насмѣшливо о томъ, кто или читаетъ ошибочно, или не понимаетъ того, что читаетъ, или кто не понимаетъ очевиднаго предмета.</br>
{{gap|2em}}Глядзиць, якъ вовк на козу. Смотритъ съ лукавою цѣлью.</br>
{{gap|2em}}Глядзиць, якъ мышь зъ дрожджей. Говорятъ насмѣшливо о полусонномъ, пьяномъ, или изумленномъ чѣмъ либо.</br>
{{gap|2em}}Глядзиць, якъ облизаный. Говорятъ на пристыженнаго.</br>
{{gap|2em}}Глядзиць, якъ циць, а населу видзиць. Говорится язвительно о всматривающемся въ какой либо предметъ безъ всякаго внимания, и не замѣчающемъ чего либо важнаго.</br>
{{gap|2em}}Глядзѣць великъ, а малый ликъ. Говорятъ, когда количество не соотвѣтствуетъ качеству предмета.</br>
{{gap|2em}}Глядзѣць пригожъ, да не вгожъ. Наружность обманчива.</br>
{{gap|2em}}Глянувъ, якъ копѣйку давъ. Говорятъ о посмотрѣвшемъ лукаво,
злобно или гнѣвно.</br>
{{gap|2em}}Глянь на Бога. Говорятъ при сильной просьбѣ о чемъ.</br><noinclude></noinclude>
72k521mnor2incztheu0xu6ugq02wlf
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/31
104
127936
295632
2026-08-18T19:03:57Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Гнилый товаръ. Говорятъ хозяева о дѣвицахъ, разумѣя, что ихъ нужно сбывать съ рукъ.</br> {{gap|2em}}Гнись, кумъ, не гнись, да коло кишени повернись. Говорятъ шуточно при крестинахъ и въ другихъ случаяхъ, гдѣ предстоитъ необходимость выдавать деньги.</br> {{gap...»
295632
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Гнилый товаръ. Говорятъ хозяева о дѣвицахъ, разумѣя, что ихъ нужно сбывать съ рукъ.</br>
{{gap|2em}}Гнись, кумъ, не гнись, да коло кишени повернись. Говорятъ шуточно при крестинахъ и въ другихъ случаяхъ, гдѣ предстоитъ необходимость
выдавать деньги.</br>
{{gap|2em}}Говоривъ бы, да ротъ замазанъ. Говорятъ тому, кто въ оправданіе свое ничего не можетъ сказать.</br>
{{gap|2em}}Говоривъ бы кото̀къ (котикъ), да языкъ короток. Здѣсь разумѣется боязнь отвѣтственности за лишнее слово передъ сильнымъ.</br>
{{gap|2em}}Говоривъ бы и польски, да языкъ коньскій. Говорятъ въ насмѣшку тому, кто будучи изъ простыхъ крестьянъ ломаетъ языкъ на польскій ладъ.</br>
{{gap|2em}}Говори съ подлѣкаремъ, а мнѣ слухаць неколи. Насмѣшка надъ недѣльною рѣчью.</br>
{{gap|2em}}Говориць зъ имъ, желѣзнаго бобу объѣвшися. Чтобы слушать его, надобно имѣть желѣзное терпѣніе.</br>
{{gap|2em}}Гово́рюць, гомо́нюць, а не знаюць, въ якой церкви зво́нюць. Говорятъ, когда обѣ спорящія стороны не правы, или спорятъ, не понимая дѣла.</br>
{{gap|2em}}Годзина годзинѣ и годъ году розь. Время измѣнчиво.</br>
{{gap|2em}}Годъ великъ человѣкъ. Годъ можетъ много измѣнить, подобно великому человѣку.</br>
{{gap|2em}}Годъ не пальцемъ перекиваць. Говорятъ при разныхъ годичныхъ условіяхъ.</br>
{{gap|2em}}Годы̀ въ ряды. Значитъ: Десятки лѣтъ. Говорятъ о рѣдкомъ появленіи чего либо.</br>
{{gap|2em}}Го̀иной раны не треба дражниць. Говорятъ, убѣждая не возбуждать прежнихъ неудовольствій упреками.</br>
{{gap|2em}}Голенькій вохъ, а за имъ Богъ. Говорятъ въ случаѣ неожиданной
помощи.</br>
{{gap|2em}}Голова болиць, тэй (задницѣ) легче. Шуточно говорятъ, если кто жалуется на головную боль.</br>
{{gap|2em}}Голова вылѣзла (облысѣла), а вума не вынесла. Говорятъ на счетъ
облысѣвшаго, если онъ говоритъ или поступаетъ недѣльно.</br>
{{gap|2em}}Голова сама не помниць, што лопочиць. Говорятъ о томъ, кто несетъ всякой вздоръ.</br>
{{gap|2em}}Головка гладка, якъ у выбля́дка. Ругательное выраженіе о мальчикѣ хорошенькомъ и опрятномъ.</br>
{{gap|2em}}Головка, як маковка, а ро́зумъ въ каковкѣ, или: а ро́зуму якъ накакано. Красивъ собою, но глупъ.</br><noinclude></noinclude>
mp7jj6jyuhcsqx4hxvu7e2w3ci0o1yl
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/32
104
127937
295633
2026-08-18T19:17:28Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Головою стукнись. Говорятъ въ досадѣ, если кто стучитъ крѣпко въ дверь.</br> {{gap|2em}}Голодной кумѣ, хлѣбъ на умѣ. Насмѣшливое замѣчаніе, если кто съ намѣреніемъ заводить рѣчь о томъ, что для него интересно.</br> {{gap|2em}}Голо{{subst:націск}}дному вовку и за{{subst:...»
295633
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Головою стукнись. Говорятъ въ досадѣ, если кто стучитъ крѣпко въ
дверь.</br>
{{gap|2em}}Голодной кумѣ, хлѣбъ на умѣ. Насмѣшливое замѣчаніе, если кто съ намѣреніемъ заводить рѣчь о томъ, что для него интересно.</br>
{{gap|2em}}Голо́дному вовку и за́верта по нутру̀.</br>
{{gap|2em}}Голо́дному и пушни́нка — малинка.</br>
{{gap|2em}}Голодному на ўмѣ хлѣбъ, а пьяному хмѣль. Тоже.</br>
{{gap|2em}}Голодному осцюльки не колюцца. Бѣдный радъ и малости даровой.</br>
{{gap|2em}}Голодному посцель мулка. Голодному не спится.</br>
{{gap|2em}}Голодъ и вжець и крадзиць. Говорятъ въ извиненіе бѣдному.</br>
{{gap|2em}}Голодъ не цётка, зъѣсць, што попало. Въ голодѣ не разбираютъ пищи.</br>
{{gap|2em}}Голому разбой не страшенъ. Говорятъ противъ угрозъ, не имѣющему чего терять.</br>
{{gap|2em}}Голосокъ, якъ тоненькій волосокъ. Насмѣшливая похвала дурно или пискливо поющему.</br>
{{gap|2em}}Голосъ въ голосъ, волосъ въ волосъ. Говорятъ о сильномъ сходствѣ
двухъ лицъ или домашняго скота.</br>
{{gap|2em}}Голъ, восцеръ и Богу процивенъ. Говорятъ о такомъ, который при нищетѣ гордъ, неуступчивъ, золъ и безнравственъ.</br>
{{gap|2em}}Голъ, якъ колъ. Голъ, какъ перстъ.</br>
{{gap|2em}}Голъ, якъ бичъ, а восцеръ, якъ мечь. Нищъ и дерзокъ.</br>
{{gap|2em}}Голъ, якъ соколъ. Совершенный бѣднякъ.</br>
{{gap|2em}}Голый банкетъ. Значитъ: баня.</br>
{{gap|2em}}Голый разбою не боицца. Тоже, что голому разбой не страшенъ.</br>
{{gap|2em}}Голышъ! Боже подвышъ. Приговариваютъ, когда, снявъ съ ребенка грязную рубашечку, надѣваютъ на него чистую.</br>
{{gap|2em}}Голь голита̀, голлю полита̀. Насмѣшка надъ ходящимъ въ рубищѣ.</br>
{{gap|2em}}Голь моцъ узяла. Говорятъ насмѣшливо, если крайне бѣдному посчастливилось въ чемъ.</br>
{{gap|2em}}Голь на выдумки во́стра. Говорятъ, если бѣдный недоволенъ предлагаемымъ, или если кто въ бѣдности своей находитъ средства къ облегченію своей участи.</br>
{{gap|2em}}Гомони́ць, голова не болиць. Словесная ссора не столько вредна, сколько драка. Брань на вороту не виснеть.</br>
{{gap|2em}}Го́ниць ту́русы на колёсахъ. Говорятъ о томъ, кто говоритъ вздор.</br>
{{gap|2em}}Гономъ гонюць съ хаты. Говорятъ, жалуясь на притѣсненія отъ домашнихъ.</br>
{{gap|2em}}Гора зъ горою не сходзицца, а человѣкъ съ человѣкомъ всегды. Говорятъ при встрѣчѣ съ давно видѣннымъ.</br><noinclude></noinclude>
k1he6xe89d4nsbq5psos4p589s1dikg
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/33
104
127938
295634
2026-08-18T19:32:43Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Горбатаго одна могила спрямиць. Говорятъ о человѣкѣ съ неисправимыми дурными наклонностями.</br> {{gap|2em}}Горевавши, горевавши, да й умирай, не скуштовавши. Пословица выражаетъ участь труженика, котораго трудами пользуются другіе. Она служитъ насмѣш...»
295634
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Горбатаго одна могила спрямиць. Говорятъ о человѣкѣ съ неисправимыми дурными наклонностями.</br>
{{gap|2em}}Горевавши, горевавши, да й умирай, не скуштовавши. Пословица выражаетъ участь труженика, котораго трудами пользуются другіе. Она служитъ насмѣшкою надъ тѣмъ, который, при всѣхъ своихъ стараніяхъ и сильныхъ домогательствахъ, не могъ достигнуть желаемаго; а также надъ скупымъ, живущимъ скаредно, при очень достаточномъ состояніи.</br>
{{gap|2em}}Горе на́ўчиць глядзѣць къ горѣ. Горе и безбожнаго заставитъ обратиться къ Богу.</br>
{{gap|2em}}Горе наше — арженая каша: зъѣвъ бы и такей, да нема ни якѐй. Говорятъ насмѣшливо о такомъ человѣкѣ, который, находясь на службѣ у другихъ, ропщетъ на скудость пищи, между тѣмъ какъ, пришедши домой, долженъ терпѣть во всемъ сильный недостаток.</br>
{{gap|2em}}Горѝ-горѣ цень, дай колопень; ни горѣвъ, ни болѣвъ, колопеньки поѣвъ. Приговорка употребляется въ игрѣ горѣлки, по бѣлорусски: гори́пни.</br>
{{gap|2em}}Горла́стая корова. Бранчивое выраженіе на сварливую и крикливую женщину.</br>
{{gap|2em}}Горло, якъ прорва, проглынець, што въ ротъ попадзець. Говорятъ шуточно при угощеніи.</br>
{{gap|2em}}Гороховый бывъ, сперся. Говорятъ насмѣшливо или: для юмора о
человѣкѣ безъ вѣсти скрывшемся или о пропавшемъ предметѣ.</br>
{{gap|2em}}Гороховый даць вѣнокъ, или: Гороховымъ проздравиць вѣнкомъ. Говорятъ насмѣшливо молодому человѣку, если невѣста его, давши ему слово, вышла замуж за другаго.</br>
{{gap|2em}}Горшаго пекла нема, якъ туть. Говорятъ недовольные жизнію гдѣ либо.</br>
{{gap|2em}}Горши, коли боишся; и лиха не минешь, и надрыжишся. Шуточный совѣтъ не предаваться страху при угрожающей бѣдѣ.</br>
{{gap|2em}}Горши страха нема. Говорятъ насмѣшливо противъ угроз.</br>
{{gap|2em}}Горщокъ объ горщокъ цирнецца, не то, штобъ человѣкъ съ человѣкомъ не посварився. Говорятъ въ извиненіе своей ссоры.</br>
{{gap|2em}}Горько проглыцуць и жаль покинуць. Аллегорическая жалоба, на
близкаго родственника, съ которымъ разстаться трудно и котораго слабости невыносимы. Сличи: Гадко зъѣсци и жаль кинуци.</br>
{{gap|2em}}Горькому усюдыхъ горько. Говорятъ изъ соболѣзнованія къ несчастію другаго или о самомъ себѣ, получая со всѣхъ сторонъ непріятности.</br>
{{gap|2em}}Горѣлка не дзѣвка, не сороміючись пьецца. Говорятъ для юмора въ пиршествѣ.</br><noinclude></noinclude>
o1huehmrf9npm3amiaocgtoepstfywi
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/34
104
127939
295635
2026-08-18T19:48:17Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Горѣлаго шелега не стоиць. Говорятъ, если кого интересуетъ ничтожный предметъ.</br> {{gap|2em}}Господарь госцямъ радъ, здзѣлаець добрый рядъ, квартовку жита натресець, да намъ горѣлочки принесець. Шуточная поговорка веселыхъ гостей.</br> {{gap|2em}}Господзи б...»
295635
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Горѣлаго шелега не стоиць. Говорятъ, если кого интересуетъ ничтожный предметъ.</br>
{{gap|2em}}Господарь госцямъ радъ, здзѣлаець добрый рядъ, квартовку жита
натресець, да намъ горѣлочки принесець. Шуточная поговорка веселыхъ гостей.</br>
{{gap|2em}}Господзи благослови; съ чего хлѣбъ, съ того й пироги. Говорятъ шуточно, начиная какое либо дѣло.</br>
{{gap|2em}}Господзи Іисусе! и я къ Тобѣ несуся. Говорятъ, пародируя нищаго, или на счетъ непрошенаго гостя, а часто говоритъ и самъ гость, попадая нечаянно на угощеніе.</br>
{{gap|2em}}Господзи просци, да въ чужую клѣць пусци. Говорятъ насмѣшливо
на счетъ нераскаянныхъ воровъ или шуточно, приговариваясь о поживѣ на чужой счетъ.</br>
{{gap|2em}}Господыню подъ печчю ховаюць, коли зъ голоду умираӗць. Говорятъ для юмора, если хозяйка сама не кушаетъ, занявшись угощеніемъ гостей.</br>
{{gap|2em}}Госцей съ усихъ волосцей. Шуточно говорятъ на счетъ большаго
собранія.</br>
{{gap|2em}}Госцемъ въ дворѣ бываӗць. Говорятъ, если кто рѣдко сидитъ дома.</br>
{{gap|2em}}Госци сами не догадаюцца. Шуточно замѣчаетъ хозяинъ, какъ бы съ упрекомъ, что гости скромничаютъ.</br>
{{gap|2em}}Госцики за столъ, а лишній хоць и подъ столъ. Говорятъ невѣжливымъ домашнимъ, если они занимаютъ мѣсто выше гостей.</br>
{{gap|2em}}Госцики проша, а вы дзѣтки ша! Наставленіе домашнимъ, чтобы они
были вѣжливы и внимательны передъ гостями.</br>
{{gap|2em}}Госць милъ, да хлѣба жаль. Говорятъ въ родѣ печальной шутки означая, что съ погребеніемъ умершаго не надобно медлить.</br>
{{gap|2em}}Госць на дворъ, а бѣда на воръ (скотный дворъ). Говорятъ шуточно, выражая расходъ сѣна на гостиныхъ лошадей.</br>
{{gap|2em}}Госць на дворъ и Богъ въ дворъ. На долю пришельца всегда Богъ
дастъ.</br>
{{gap|2em}}Госць на дворъ и бѣда на дворъ. Говорятъ полушутливо въ томъ
смыслѣ, что хозяинъ долженъ заботиться о безопасности пріѣзжихъ и бояться, чтобы не случилось чего либо непріятнаго для них.</br>
{{gap|2em}}Госць немного бываӗць, да много видаӗць. Говорятъ въ наставленіе молодежи домашней быть осторожными и опрятными при чужихъ людяхъ.</br>
{{gap|2em}}Госць обѣдомъ привязанъ. Говорятъ радушно хозяева, если гость
спѣшитъ отъѣздомъ.</br>
{{gap|2em}}Госць першій дзень золото, другій серебро, а трецій мѣдзь, хоць и<noinclude></noinclude>
i329zszx4f6ekgie4law5qowc3xwsjo
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/35
104
127940
295636
2026-08-19T06:10:07Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « въ двору ѣдзь. Говоритъ шуточно самъ гость, напоминая о своемъ долгомъ гощеніи.</br> {{gap|2em}}Госць радъ, коли самъ хозяинъ дасць прикла{{subst:націск}}дъ.</br> {{gap|2em}}Госць, якъ госць, а волокиты досць (вмѣсто досыць — довольно).</br> {{gap|2em}}Госць, якъ невольникъ; ляжиц...»
295636
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
въ двору ѣдзь. Говоритъ шуточно самъ гость, напоминая о своемъ долгомъ гощеніи.</br>
{{gap|2em}}Госць радъ, коли самъ хозяинъ дасць прикла́дъ.</br>
{{gap|2em}}Госць, якъ госць, а волокиты досць (вмѣсто досыць — довольно).</br>
{{gap|2em}}Госць, якъ невольникъ; ляжиць, хоць и въ перину положуць. Говорятъ для юмора, убѣждая гостя кушать или пить предлагаемое: самъ даже гость говоритъ это, не отказываясь отъ предлагаемаго.</br>
{{gap|2em}}Госцю годзѝ, да й себе хозяинъ не голодзи. Говорятъ гостю, заставляя самаго хозяина участвовать въ предлагаемомъ.</br>
{{gap|2em}}Госцямъ ани вонъ! Только одному хозяину можно по горѣлочку сходзиць. Говорятъ для юмора, когда на дворѣ бываетъ дѣйствительно непогода.</br>
{{gap|2em}}Грибокъ на бокъ, боровикъ ѣдзиць. Чинъ чина почитай, а младшій на край. Боровикъ есть фамилія.</br>
{{gap|2em}}Грибъ задзёръ, или гриву задзёръ, якъ конь. Значитъ возгордился, задралъ носъ.</br>
{{gap|2em}}Грибъ товистъ да кишка тонка. Говорятъ, насмѣхаясь надъ тѣмъ,
кто по капризу или надувши губы отъ гнѣва, нейдетъ кушать.</br>
{{gap|2em}}Грибы замамы́ливъ. Говорятъ, если кто морщитъ лицо при какомъ либо непріятномъ для него предложеніи или при выговорѣ.</br>
{{gap|2em}}Гроза въ лѣсъ не ходзиць, а по людзямъ. Говорятъ въ назиданіе, что не должно обижаться за строгость.</br>
{{gap|2em}}Грозенъ ракъ, да ззаду вочи. Насмѣшливый отвѣтъ на угрозы или
на злобу безсильнаго.</br>
{{gap|2em}}Грозенъ, да небо́язенъ. Говорятъ противъ угрозъ слабаго силами.</br>
{{gap|2em}}Громница зимы половица. Замѣчаніе простолюдиновъ, что со дня
Срѣтенія Господня начинается вторая половина зимы или возвратъ солнца.</br>
{{gap|2em}}Громомъ по животу, молоднею по кишкамъ. Шуточное желаніе при питьѣ водки.</br>
{{gap|2em}}Гроши круглы, отъ того и котки. Говорятъ при жалобѣ на расход
денегъ.</br>
{{gap|2em}}Гроши ликъ любюць. Говорятъ при расчетѣ и платежѣ.</br>
{{gap|2em}}Гроши липучее дзѣло. Къ деньгамъ всякъ пристрастенъ.</br>
{{gap|2em}}Гроши пошли до роско́ши. Говорятъ на счетъ расточительнаго.</br>
{{gap|2em}}Груши тресець. Таскаетъ за волоса.</br>
{{gap|2em}}Грѣха собѣ закупивъ. Говорятъ, если кто обидѣлъ бѣднаго.</br>
{{gap|2em}}Грѣхъ у мѣхъ, а спа́сенне на верхъ. Говорятъ шуточно, разумѣя что грѣхъ искупается покаяніемъ.</br><noinclude></noinclude>
l9cyzf5vbk0612l7ckhiwkiunt5sxsp
Старонка:Будучыня (1947).pdf/96
104
127941
295637
2026-08-19T06:40:43Z
By-isti
3554
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{Водступ|2|em}}Мадам Гамрэкелі сама адчувала сябе пакрыўджанай і ў такім стане заўсёды была больш ласкавейшая. {{Водступ|2|em}}— Прынясі мне кветку. {{Водступ|2|em}}Маро ўмомант выканала загад. Мадам Гамрэкелі супакоілася. У садзе было ціха, на вуліцы таксама...»
295637
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="By-isti" /></noinclude>
{{Водступ|2|em}}Мадам Гамрэкелі сама адчувала сябе пакрыўджанай і ў такім стане заўсёды была больш ласкавейшая.
{{Водступ|2|em}}— Прынясі мне кветку.
{{Водступ|2|em}}Маро ўмомант выканала загад. Мадам Гамрэкелі супакоілася. У садзе было ціха, на вуліцы таксама. Даўгія цені дрэў клаліся на пясчаныя дарожкі — сонца схілялася да захаду. Яно цяпер плыло над морам, заліваючы золатам неаглядны прастор, але гэтага з саду нельга было ўбачыць. Тут была толькі засень, пах кветак і цішыня, якая парушалася час-ад-часу кашлем Сімона ў доме і ціхім плескам вады за парканам. Гэта Іліко мыў апошнюю бочку на дварэ.
{{Водступ|2|em}}Мадам Гамрэкелі ўздыхнула, прыціскаючы кволыя, пахучыя пялёсткі да мясістых ноздраў. Яе твар быў сумным. Яна асабліва востра пераносіла ў гэты момант сваю хранічную хваробу — крыўду на жыццё, якое зрабіла яе ахвярай кахання і жонкай Сімона Гамрэкелі… У свой час павятовы паштмейстар Самсон Дгебуадзе меў непрыемнасць ад уласнага ведамства. Яно даставіла яму тэлеграму, у якой дырэктар жаночай гімназіі ў Тбілісі паведамляў, што гімназістка VI класа Тамара Дгебуадзе выехала без дазволу адміністрацыі гэтай навучальнай установы і таксама без яе ведама ў горад Санкт-Пецербург разам з гусарскім паручыкам-рэманцёрам. На наступны дзень прышоў ліст ад Тамары, у якім яна пісала, што каханне кліча яе на жыццё і на смерць, што агонь яе сэрца ледзь не загаснуў у сценах гімназіі і што гусар іменна тая асоба, якая годна падтрымаць гэты агонь.
{{Водступ|2|em}}Праз тры месяцы Тамара прыехала назад. Аказалася, што асоба, годная падтрымаць святы агонь кахання, прагуляла на більярдзе, у карты і іншымі спосабамі значныя казённыя сумы і трапіла пад суд, ушчэнт разбіўшы сэрца Тамары. Але разбітае сэрца не было галоўнай бядой. Тамара была ў такім стане, калі жанчыне лепш за ўсё быць замужам. На сямейнай нарадзе было вырашана адправіць яе ў Поці, дзе стрыечны брат яе быў аканомам княжага маёнтка паблізу горада.
{{Водступ|2|em}}Амаль на наступны-ж дзень па прыездзе ў Поці брат пазнаёміў Тамару з гандляром Сімонам Гамрэклія, які разбагацеў на армейскіх пастаўках і якому для поўнага парадку не ставала толькі жонкі. Гогі Дгобуадзе, аканом, меў дачыненні да Сімонавых спраў у такой-жа меры, як Сімон да спраў Дгебуадзе. Яны хутка згаварыліся. Аказалася, што Гамрэклія намераны жаніцца толькі на асобе з дваранскага роду. Паколькі Тамара гэтым запатрабаванням адпавядала — справа толькі за пасагам. Гамрэклія сам вызначыў суму і, калі сямейная нарада Дгебуадзе адхіліла і суму і самую прапанову,<noinclude></noinclude>
tej4oin17lze37wnwzkbodvm8s509ps
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/36
104
127942
295638
2026-08-19T06:42:35Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Губа не дура, знаӗць, што примаӗць. Говорятъ шуточно при угощеніи.</br> {{gap|2em}}Гули не одного въ лапци обули. Наставленіе стариковъ молодымъ не предаваться разгульной жизни, а быть трудолюбивымъ.</br> {{gap|2em}}Гульня, да не щтодня. Ежедневная разгул...»
295638
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Губа не дура, знаӗць, што примаӗць. Говорятъ шуточно при угощеніи.</br>
{{gap|2em}}Гули не одного въ лапци обули. Наставленіе стариковъ молодымъ не предаваться разгульной жизни, а быть трудолюбивымъ.</br>
{{gap|2em}}Гульня, да не щтодня. Ежедневная разгульная жизнь разорительна.</br>
{{gap|2em}}Гулявый ножъ ни нашто не згожъ. Говорятъ переносно о человѣкѣ
празднолюбивомъ.</br>
{{gap|2em}}Гуляй дзѣцина, покуль твоя годзина. Напоминаніе молодому человѣку, ведущему разгульную жизнь, которая должна кончиться невыгодною участью, особенно сдачею въ рекруты.</br>
{{gap|2em}}Гуляй тата, завтра свято̑. Сарказмъ беззаботно пирующему.</br>
{{gap|2em}}Гулями не отбудзешь. Соловей пѣснями не сытъ.</br>
{{gap|2em}}Гуляць бы гулявъ, да хлѣба съ собою не бравъ. Говорятъ, смѣясь
надъ тѣмъ, кто нетерпѣливо хочетъ оставить общество.</br>
{{gap|2em}}Гу́моръ страцивъ. Говорятъ насмѣшливо, если кто веселаго характера, озадаченный чѣмъ либо, потеряетъ резонъ и рѣзвость.</br>
{{gap|2em}}Гусиное пиво. Шуточно называють воду.</br>
{{gap|2em}}Гуща дзѣцей не разгоняӗць. Отзывъ о круто свареной пищѣ.
<center>{{x-larger|'''Д.}}</br>
{{gap|2em}}Давай Богъ ноги. Скорѣе уходи.</br>
{{gap|2em}}Давай Богъ охоту на гету работу. Говорятъ и въ хорошемъ случаѣ
и съ недоброжелательствомъ на счетъ худаго промысла.</br>
{{gap|2em}}Давай Богъ смѣяцьца лѣпи, чѣмъ-си плакаць. Говорятъ особенно,
если кого упрекаетъ кто въ томъ, что смѣется.</br>
{{gap|2em}}Давай Богъ твоими губами медъ пиць. Давай Богъ, чтобъ предсказаніе твое обо мнѣ сбылось, чтобы я могъ тебя угостить медомъ питнымъ.</br>
{{gap|2em}}Давай коню оброку, пріѣдзешь къ сроку. Успѣхъ дѣла зависитъ отъ принимаемыхъ къ тому хорошихъ средствъ и въ особенности, если не щадить издержекъ, гдѣ нужно.</br>
{{gap|2em}}Давали, да зъ рукъ не выпускали. Говорятъ покупатели продавцу, если онъ увѣряетъ, что ему другіе давали болѣе за товаръ.</br>
{{gap|2em}}Давъ Богъ хлѣба, да не умѣвъ уживаць, якъ треба. Говорятъ въ
упрек дурно воспользовавшемуся счастливыми обстоятельствами или
богачу, обѣднѣвшему черезъ невоздержную жизнь.</br><noinclude></noinclude>
sjif3xxxhxup6qcg27y29ohj60hn48l
295639
295638
2026-08-19T06:50:55Z
RAleh111
4658
295639
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Губа не дура, знаӗць, што примаӗць. Говорятъ шуточно при угощеніи.</br>
{{gap|2em}}Гули не одного въ лапци обули. Наставленіе стариковъ молодымъ не предаваться разгульной жизни, а быть трудолюбивымъ.</br>
{{gap|2em}}Гульня, да не щтодня. Ежедневная разгульная жизнь разорительна.</br>
{{gap|2em}}Гулявый ножъ ни нашто не згожъ. Говорятъ переносно о человѣкѣ
празднолюбивомъ.</br>
{{gap|2em}}Гуляй дзѣцина, покуль твоя годзина. Напоминаніе молодому человѣку, ведущему разгульную жизнь, которая должна кончиться невыгодною участью, особенно сдачею въ рекруты.</br>
{{gap|2em}}Гуляй тата, завтра свято̑. Сарказмъ беззаботно пирующему.</br>
{{gap|2em}}Гулями не отбудзешь. Соловей пѣснями не сытъ.</br>
{{gap|2em}}Гуляць бы гулявъ, да хлѣба съ собою не бравъ. Говорятъ, смѣясь
надъ тѣмъ, кто нетерпѣливо хочетъ оставить общество.</br>
{{gap|2em}}Гу́моръ страцивъ. Говорятъ насмѣшливо, если кто веселаго характера, озадаченный чѣмъ либо, потеряетъ резонъ и рѣзвость.</br>
{{gap|2em}}Гусиное пиво. Шуточно называють воду.</br>
{{gap|2em}}Гуща дзѣцей не разгоняӗць. Отзывъ о круто свареной пищѣ.
<center>{{x-larger|'''Д.}}</center>
{{gap|2em}}Давай Богъ ноги. Скорѣе уходи.</br>
{{gap|2em}}Давай Богъ охоту на гету работу. Говорятъ и въ хорошемъ случаѣ
и съ недоброжелательствомъ на счетъ худаго промысла.</br>
{{gap|2em}}Давай Богъ смѣяцьца лѣпи, чѣмъ-си плакаць. Говорятъ особенно,
если кого упрекаетъ кто въ томъ, что смѣется.</br>
{{gap|2em}}Давай Богъ твоими губами медъ пиць. Давай Богъ, чтобъ предсказаніе твое обо мнѣ сбылось, чтобы я могъ тебя угостить медомъ питнымъ.</br>
{{gap|2em}}Давай коню оброку, пріѣдзешь къ сроку. Успѣхъ дѣла зависитъ отъ принимаемыхъ къ тому хорошихъ средствъ и въ особенности, если не щадить издержекъ, гдѣ нужно.</br>
{{gap|2em}}Давали, да зъ рукъ не выпускали. Говорятъ покупатели продавцу, если онъ увѣряетъ, что ему другіе давали болѣе за товаръ.</br>
{{gap|2em}}Давъ Богъ хлѣба, да не умѣвъ уживаць, якъ треба. Говорятъ въ
упрек дурно воспользовавшемуся счастливыми обстоятельствами или
богачу, обѣднѣвшему черезъ невоздержную жизнь.</br><noinclude></noinclude>
b7qza8ujsoycmlt05cst8gp2wbwhqfn
Старонка:Будучыня (1947).pdf/97
104
127943
295640
2026-08-19T06:54:50Z
By-isti
3554
/* Не правераная */ Новая старонка: «Гамрэклія ўскосна даў зразумець, што яму вядома становішча паненкі і што, калі яму выдадуць значную суму, ён бярэцца ліквідаваць канфлікт. Сямейная нарада Дгебуадзе пайшла на ўступкі. Што да самой Тамары, то для яе інакшага выйсця не было. Пасля пагроз с...»
295640
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="By-isti" /></noinclude>Гамрэклія ўскосна даў зразумець, што яму вядома становішча паненкі і што, калі яму выдадуць значную суму, ён бярэцца ліквідаваць канфлікт. Сямейная нарада Дгебуадзе пайшла на ўступкі. Што да самой Тамары, то для яе інакшага выйсця не было. Пасля пагроз скончыць самагубствам, яна перайшла да разумных разважанняў і дала згоду быць жонкай Сімона, паставіўшы толькі адну ўмову: не Гамрэклія, а Гамрэкелі. Апошняе, здавалася ёй, гучэла лепш. Сімон згадзіўся, хаця прадчуваў лішнія клопаты. Гэта засталося адзінай ягонай уступкай на ўсё жыццё.
{{Водступ|2|em}}Дзіцё няўдалага кахання памерла пры нараджэнні. Прайшлі гады. Стройная Тамара Дгебуадзе стала грузнай мадам Гамрэкелі. Гэта паказала сябе лянівая кроў памешчыкаў-продкаў. На твары мадам Гамрэкелі застыгла назаўсёды рыска пакрыўджанасці і пагарды — міна, якую мела яна ў час шлюбу. Вясёлы і парыўны характар Тамары Дгебуадзе ператварыўся ў нораў ведзьмы, як любіў гаварыць Сімон.
{{Водступ|2|em}}Вось цяпер сядзіць яна, падруга гусара і жонка купца, нудна ўспамінае сваё несамавітае мінулае і, прыціскаючы да мясістых ноздраў кволыя кветкі, тут-жа вырашае, што трэба загадаць на вячэру, і потым думае аб тым, што хутка прыедзе на вакацыі Гло, сын яе і Сімона.
{{Водступ|2|em}}— Маро! — сказала мадам Гамрэкелі. — Прынясі мне яшчэ, кветак.
{{Водступ|2|em}}Дзяўчынка ўскочыла і пабегла да клумбы.
{{Водступ|2|em}}— Я не люблю гэтых… — сказала мадам Гамрэкелі. — Хіба ты не ведаеш, Маро? Прынясі тых, блакітных.
{{Водступ|2|em}}Маро пабегла зноў.
{{Водступ|2|em}}Яшчэ некаторы час прайшоў у цішыні. Засень у садзе стала цёмназялёнай. У гэты час сонца раскошна купалася ў моры і неба гарэла дзівосным полымем.
{{Водступ|2|em}}— Усёткі, я баюся заразы, — сказала мадам Гамрэкелі. — Я скажу Гвація, каб ён утапіў гэтае стварэнне. Як ты думаеш, Маро?
{{Водступ|2|em}}— О, пані! — прашаптала Маро, тулячы да сябе пушыстага звярка.
{{Водступ|2|em}}— Калі ты будзеш мыць рукі, ён застанецца ў доме. Не плач. Бяжы ў мой пакой, там на століку ляжаць папяросы. Каля гадзінніка. Толькі глядзі не бяры нічога, а то я цябе пакараю.
{{Водступ|2|em}}Маро пабегла ў дом і хутка вярнулася. Яна запаліла сярнічку. Пахучае воблачка дыму ўсплыло ў застаялым паветры.
{{Водступ|2|em}}— Маро! — сказала мадам Гамрэкелі. — Прынясі мне<noinclude></noinclude>
fphi2ao3427pmef9jawwah6zdz00yt3
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/37
104
127944
295641
2026-08-19T07:03:19Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Давъ да й наддавъ. Говорятъ, если кто сдѣлалъ удовлетвореніе просьбы, но съ строгимъ выговоромъ.</br> {{gap|2em}}Давъ перцу съ имберцомъ. Говорятъ на счетъ строгаго выговора или наказанія.</br> {{gap|2em}}Давъ пыли, якъ заяцъ кобылѣ. Насмѣшка надъ безсильнымъ м...»
295641
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Давъ да й наддавъ. Говорятъ, если кто сдѣлалъ удовлетвореніе просьбы, но съ строгимъ выговоромъ.</br>
{{gap|2em}}Давъ перцу съ имберцомъ. Говорятъ на счетъ строгаго выговора или наказанія.</br>
{{gap|2em}}Давъ пыли, якъ заяцъ кобылѣ. Насмѣшка надъ безсильнымъ мстителемъ, если при томъ онъ хвалится своими ухватками.</br>
{{gap|2em}}Давъ руками, да й ходзи ногами. Ропотъ, если за одолженною вещью нѣсколько разъ ходить нужно.</br>
{{gap|2em}}Давъ слово, дзержись; а не давъ, крѣпись. Наставленіе не обѣщать
того, чего не можешь выполнить, а данное слово должно выполнять.</br>
{{gap|2em}}Давъ, спасибо, не давъ, другое. Говорятъ при отказѣ.</br>
{{gap|2em}}Давъ, якъ укравши. Говорятъ на счетъ богатаго, сдѣлавшаго ничтожный даръ или очень скудную милостыню.</br>
{{gap|2em}}Дасць Богъ дзѣцей, дасць и на дзѣцей. Говорятъ въ утѣшеніе многосемейному бѣдному человѣку.</br>
{{gap|2em}}Дасць Богъ зроби́ць, дасць и зъѣсць. Говорятъ предрѣкая холодную
и продолжительную зиму, если лѣтомъ жаркая погода благопріятствуетъ уборкѣ сѣна и хлѣба.</br>
{{gap|2em}}Дай Богъ чутое видзѣць. Говорятъ при благопріятномъ предсказаніи.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже больши мнѣ, да не зними и того, што есць у мене. Говорятъ, выражая тѣмъ, что довольство не уничтожаетъ жажды к обогащенію.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже все умѣць, да не все дзѣлаць. Говорятъ въ похвалу человѣку высшаго сословія, если онъ оказываетъ опытность свою въ приготовленіи хозяйственныхъ снарядовъ.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже въ добрый часъ сказаць, а въ лихій помовчаць. Время
молчати и время глаголати. Екклез. гл. 3. ст. 7.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже въ молодо́сци глодаць косци, а подъ старосць мякоць. Дай Богъ съ молоду погоревать, а въ старости наслаждаться покоемъ.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже госця, и господарь поживицца. Шутливо-радушный отзывъ
хозяина, что онъ радъ гостямъ, раздѣляя съ ними пиршество.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже купиць одзѣжинку шитую, а хатку крытую. Говорятъ на счетъ сильныхъ издержек на устроеніе чего либо новаго.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже нашему целяци вовка поймаци. Говорятъ насмѣшливо,
если кто, при явной своей слабости, питаетъ несбыточныя надежды.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже ужиць и зъ дзѣтками спожиць. Желаніе при снятіи полеваго хлѣба.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже, штобъ людзи завидовали.</br>
{{gap|2em}}Дай Боже, штобъ пило́ся, ѣлося и еще хоцѣлося. Шутливый отвѣтъ на благодарность гостей по окончаніи кушанья.</br><noinclude></noinclude>
j4ysw7akt1zdwyg3bhntb8k2nkkngkt
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/38
104
127945
295647
2026-08-19T07:55:07Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Дай да й надда{{subst:націск}}й. Говорятъ въ упрекъ недовольному полученнымъ подаркомъ или вознагражденіемъ.</br> {{gap|2em}}Дай землѣ, и ена̀ тобѣ дасць. Говорятъ на счетъ удобренія земли.</br> {{gap|2em}}Дай на три дни, возмешь злыдни. Одолженная на короткое вр...»
295647
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Дай да й надда́й. Говорятъ въ упрекъ недовольному полученнымъ подаркомъ или вознагражденіемъ.</br>
{{gap|2em}}Дай землѣ, и ена̀ тобѣ дасць. Говорятъ на счетъ удобренія земли.</br>
{{gap|2em}}Дай на три дни, возмешь злыдни. Одолженная на короткое время вещь, если продлится время одолженія, часто совершенно пропадаетъ или возвращается испорченною.</br>
{{gap|2em}}«Дай» нихто не любиць, а «на» усякій чуӗць. Лучше получать, нежели давать.</br>
{{gap|2em}}Дай своей тоба́ки, а то отъ чужія носъ болиць.</br>
{{gap|2em}}Дай яечко, да й облупленое. Говорятъ на счетъ такихъ, которые недовольны предлагаемымъ, требуя дополненія, или если не хотятъ употребить своихъ мѣръ къ улучшенію предлагаемаго.</br>
{{gap|2em}}Далеко дурню до вока. Говорятъ или противъ самохваловъ, или противъ угрозъ чьихъ, или противъ такихъ, которые безуспѣшно усиливаются сравниться съ другими силою, удальствомъ, работою или какими либо предпріятіями. Прямой смыслъ пословицы: Не допущу подбить себѣ глазъ.</br>
{{gap|2em}}Дали зелля отъ похмѣлля. Говорятъ съ насмѣшкою, если кого строго наказали за пьянство.</br>
{{gap|2em}}Дали мосолъ; хоць гложи, хоць подъ столъ. Говорится съ упрекомъ
жалующемуся на невыгоды чего либо даннаго въ полное его распоряженіе, особенно на капризы молодой жены.</br>
{{gap|2em}}Дальшіе про́воды, большія слезы. Говорять о прощаньи съ родными.</br>
{{gap|2em}}Далѣй въ лѣсь, болѣй дровъ (или труску). Говорятъ старики, совѣтуя не вдаваться въ споры и тяжбы.</br>
{{gap|2em}}Далѣй положишъ, ближѣй возьмӗшь. Хорошо спрятанное рѣдко пропадаетъ.</br>
{{gap|2em}}Далѣй поѣдзишъ, скорѣй въ дворѣ будзешъ. Говорится о дальней,
но вѣрной и безопасной дорогѣ. Трудныя, но вѣрныя средства должно
предпочитать легкимъ, но невѣрнымъ.</br>
{{gap|2em}}Дамъ хлѣба, скокни до неба. Говорятъ шуточно при просьбѣ чего
либо. Пословицу эту часто говорятъ мальчишки.</br>
{{gap|2em}}Дармо пѣць, горло дзерець. Говорятъ тому, кто не хочетъ платить
за труды. Польская пословица: Спѣваць дармо, боли гарло.</br>
{{gap|2em}}Дармоваго ничо̀го на свѣцѣ нема. Побужденіе трудиться.</br>
{{gap|2em}}Дармовое усегды прахомъ берецца. Доставшееся легко, легко и пропадаетъ.</br>
{{gap|2em}}Дармо и скулка не сядзиць, а почесавши. Отвѣтъ тому, кто проситъ чего безмездно.</br><noinclude></noinclude>
iocv8xy07cmhafjnezenvwd5tr68l0h
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/39
104
127946
295648
2026-08-19T08:12:23Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Дарованому коню въ зубы не глядзяць. Недостатковъ дара не разбираютъ.</br> {{gap|2em}}Дасѝ пашнѣ, будзӗшь мѣць въ мошнѣ. Убѣжденіе удобрять землю.</br> {{gap|2em}}Дасць Богъ дзень, дасць и пожитокъ. Утро вечера мудренѣе.</br> {{gap|2em}}Дасць Богъ дзень, дасць и п...»
295648
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Дарованому коню въ зубы не глядзяць. Недостатковъ дара не разбираютъ.</br>
{{gap|2em}}Дасѝ пашнѣ, будзӗшь мѣць въ мошнѣ. Убѣжденіе удобрять землю.</br>
{{gap|2em}}Дасць Богъ дзень, дасць и пожитокъ. Утро вечера мудренѣе.</br>
{{gap|2em}}Дасць Богъ дзень, дасць и пуць. Говорятъ, убѣждая ожидать разсвѣта, и также въ той мысли, что время все откроетъ.</br>
{{gap|2em}}Да це̑бе хваливъ, и попъ, и Ермошка, и я трошку. Насмѣшка надъ самохваломъ.</br>
{{gap|2em}}Два вѣки жиць не будземъ.</br>
{{gap|2em}}Два ко́ты въ одномъ мѣшку не мѣсцюцца, и</br>
{{gap|2em}}Два медзьвѣдзи въ одной берлозѣ не мѣсцюцца. Въ одномъ домѣ
двумъ хозяевамъ тѣсно.</br>
{{gap|2em}}Дворъ безъ хозяина плачець. Въ отсутствіи хозяина хозяйство подвергается безпорядку.</br>
{{gap|2em}}Дворъ не коза, не збѣжиць. Шуточно говорятъ, если кто спѣшитъ
домой.</br>
{{gap|2em}}Дзвѣ не бываюць смерци, а разъ треба умерци; или</br>
{{gap|2em}}Дзвюхъ смерцей не бываець, а разъ человѣкъ умираець. Говорятъ при сильныхъ угрозахъ смертію.</br>
{{gap|2em}}Дзеля дороготови и бацьку продаць готовы. Говорятъ насмѣшливо на счетъ такихъ, которые, ради возвысившейся на хлѣбъ или другіе
продукты цѣны, продаютъ послѣдній запасъ, въ надеждѣ уменьшенія таковой; а послѣ сами вынуждены бываютъ покупать вдвое дороже.</br>
{{gap|2em}}Дзеля дружбы цыганъ повѣсився. Насмѣшка надъ тѣмъ, который
ради дружественныхъ связей или иныхъ тайныхъ видовъ, поддерживая сторону виновнаго, самъ попадаетъ подъ отвѣтственность.</br>
{{gap|2em}}Дзеля того вуланчики, штобъ запирались чуланчики. Съ солдатами будь остороженъ.</br>
{{gap|2em}}Дзенежка камень довбиць. Деньгами всякую трудность преодолѣть
можно.</br>
{{gap|2em}}Дзенежка съ копьёмъ, пойдзӗмъ, пропьӗмъ. Шуточное приглашеніе на попойку.</br>
{{gap|2em}}Дзень мой — вѣкъ мой. День прешедъ, благодарю Тя, Господи.</br>
{{gap|2em}}Дзень дню розь, одзинъ матка, а другій мачиха. Не равенъ часъ.</br>
{{gap|2em}}Дзень нашь вѣкъ, годзина прибавка. Кратка жизнь человѣческая.</br>
{{gap|2em}}Дзень пройшовъ, до насъ дойшовъ. День прешедъ, благодарю Тя,
Господи.</br>
{{gap|2em}}Дзержи языкъ на привязи. Наставленіе не давать воли языку.</br>
{{gap|2em}}Дзерице штаны, сцелице столы. Говорятъ шуточно и дружественно
при приходѣ рѣдкаго гостя.</br><noinclude></noinclude>
o5jjpx5m3rtenod9igatrnf30oh4fvr
Старонка:Зборнік беларускіх прыказак (1874).pdf/40
104
127947
295649
2026-08-19T08:24:43Z
RAleh111
4658
/* Не правераная */ Новая старонка: « {{gap|2em}}Дзесятая вода на кисели. Говорятъ въ опроверженіе присвоенія себѣ съ кѣмъ родства.</br> {{gap|2em}}Дзиво̑! на три копѣйки пива, а всё село пьяно. Говорятъ, озадачивая самохвала.</br> {{gap|2em}}Дзиво, штобъ тумаръ (богачь) зъ голоду умеръ. Богатый ни въ чемъ не...»
295649
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="RAleh111" /></noinclude>
{{gap|2em}}Дзесятая вода на кисели. Говорятъ въ опроверженіе присвоенія себѣ съ кѣмъ родства.</br>
{{gap|2em}}Дзиво̑! на три копѣйки пива, а всё село пьяно. Говорятъ, озадачивая самохвала.</br>
{{gap|2em}}Дзиво, штобъ тумаръ (богачь) зъ голоду умеръ. Богатый ни въ чемъ не терпитъ недостатка или неудачи.</br>
{{gap|2em}}Дзираваго мѣшка, якъ ни суповняй, нико̀ли не суповнишь. Расточительные люди тоже, что дырявые мѣшки.</br>
{{gap|2em}}Дзиравъ, мѣшочекъ, дзиравъ. Забавная приговорка дѣтямъ, вѣшающимся на шею нянькѣ.</br>
{{gap|2em}}Дзирка въ роцѣ, ѣжь, кольки ходи. Шуточное потчиванье.</br>
{{gap|2em}}Дзындзики бриндзики (скоморохи) — одна золотовка; медокъ-солодокъ — другая золотовка, якая жь я мотовка? Мать назвала дочь свою мотовкою за безполезную растрату денегъ. Отвѣтъ дочери вошелъ въ пословицу.</br>
{{gap|2em}}Дзѣвка на порѣ, женишки на дворѣ. Говорятъ въ переносномъ смыслѣ, если приспѣваетъ время приняться за какую либо работу.</br>
{{gap|2em}}Дзѣвка-нѣмка говориць не ўмѣець, а ўсё разумѣець. Говорятъ утѣшаясь ребенком.</br>
{{gap|2em}}Дзѣвка самодзѣлка. Шуточная похвала дѣвицѣ, знающей всѣ хозяйственныя рукодѣлья.</br>
{{gap|2em}}Дзѣвки — чужая крупеня. Говорятъ, означая, что ихъ нужно выдавать за мужь въ чужой домъ.</br>
{{gap|2em}}Дзѣ́вочка былабъ, да пѣтухъ запѣвъ, якъ рожалася. Говорятъ о красивомъ молодомъ парнѣ. Сличи: женщина рожалася.</br>
{{gap|2em}}Дзѣвочка гуляй, да дзѣльце помни. Говорятъ въ наставленіе молодымъ людямъ не предаваться праздности и не забывать своего дѣла.</br>
{{gap|2em}}Дзѣвочка спиць, а мамка ксциць. За дѣвицею необходимъ надзоръ
матери.</br>
{{gap|2em}}Дзѣды водзиць. Насмѣшка надъ дремлющимъ.</br>
{{gap|2em}}Дзѣды не знали бѣды; настали внуки, наберуцца муки. Протекшія времена вообще считаются золотыми, въ сравненіи съ настоящими или будущими.</br>
{{gap|2em}}Дзѣла не дзѣлай, отъ дзѣла не бѣгай.</br>
{{gap|2em}}Дзѣло бытое, давно забытое. Говорятъ, совѣтуя не вспоминать о протекшихъ непріятностяхъ и ссорахъ.</br>
{{gap|2em}}Дзѣло кишиць, бураки кришиць. Говорятъ шуточно, побуждая къ
работѣ.</br>
{{gap|2em}}Дзѣльника дзѣло боицца. Дѣло мастера боится.</br>
{{gap|2em}}Дзѣтки за щепки, а матки за дзѣтки. (Ссорятся).</br><noinclude></noinclude>
pg4176ysjqtl7to8x126bf99xtd7gku
Старонка:Романов Е. Р. Бѣлорусскій сборнікъ. Томъ первый. Губерніѧ могилевскаѧ. Выпускъ третий. Сказки. Витебскъ. 1887.pdf/143
104
127948
295650
2026-08-19T09:37:21Z
Gabix
3485
/* Не правераная */ Новая старонка: «{{перанос-канец|п=подорож|к=ныхъ}}. И приказуець имъ: «што якъ будзеце куваць, кабъ не беспечалилися, кабъ кували крѣпко, а то я вамъ, ковали, посымаю головы, бо мнѣ етыя людзи дорого стоюць!» Куваць яны начинали, скували у три часы етыя штуки. Тоды Удовинъ сы...»
295650
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="Gabix" /></noinclude>{{перанос-канец|п=подорож|к=ныхъ}}. И приказуець имъ: «што якъ будзеце куваць, кабъ не беспечалилися, кабъ кували крѣпко, а то я вамъ, ковали, посымаю головы, бо мнѣ етыя людзи дорого стоюць!» Куваць яны начинали, скували у три часы етыя штуки. Тоды Удовинъ сынъ получивъ свою отъ ковалёвъ палку, и выходзиць на тое на самое мѣсто, гдзѣ пускавъ тую палку пярѐдошнюю, и пусцивъ яѐ тожъ подъ небяса. Ета палка яго пробыла три часы угор''ѣ''. Наставивъ енъ ладонь правую, — ета палка якъ ляцѣла згоры, ударилася объ ладонь — перяломилася пополамъ! Етый Удовинъ сынъ безъ конца ставъ скушанъ: што мнѣ нельзя нику̀ды и выйци! И самъ идзе́ць налишно къ царю и сказуець: «коли вы хочеце дзержаць мяне на свѣци, дакъ вы мяне дзяржице, и не дзѣлайце мнѣ ниякаго обману, што мнѣ ня можно выйци и за вороты. Прикажице вы мѣдзьникамъ, которые мѣдзь плавюць — котлы али звоны — нехай нальлюць мнѣ булаву мѣдную у дватцадь пяць пудовъ, кабъ яна была крѣпкая, хорошая!» А царьскій сынъ говориць: «мнѣ нехай восемъ пудовъ сольлюць.» А купецкій сказуець: «мнѣ нехай шесць пудовъ: нехай у насъ усихъ будуць одностайныя булавы етыя!» Етые мѣдзьники, довго ня думаючи, злилѝ ихъ у чатыри часы, и надзѣютца етые мѣдзьники, што тутъ уже подлосци нема ни''я''кей. Такъ етый Удовинъ сынъ получивъ ету булаву отъ мѣдзьниковъ, сичасъ зъ руки на руку перякинувъ яѐ, и такъ самъ ставъ, якъ слово, вясёлъ, што ета штука-то по яго мышленьню здзѣлана. И выходзиць енъ на городъ на Карачовъ и пускаець яе подъ небяса. Залетаець яна за болоки. Ходзивъ енъ трое судокъ по городу, ждавъ етыя своѐ булавы. На третьція судки, у первымъ часу, пришовъ на ето на самое мѣсто и выставивъ свою голову̀. Такъ яна якъ ляциць — и ўдарилася объ лысину объ яго, объ лобъ, — и покацшгася. Та́къ енъ радъ ставъ! Тоды кажець на товаришовъ: идзице-тка вы, товариши моѐ, прощайцесь-ка вы съ своимъ родомъ, — по́йдземъ-ка мы у бѣлый свѣтъ. Царьскій сынъ пошовъ къ бацькомъ къ своимъ, попрощався, узявъ троху гро=шей исъ собой, помолились Богу, и идуць у пуць, у дорогу. А купецкій сынъ кажець: чаа мнѣ йци къ своимъ бацькомъ прощатца, коли я разъ попрощався и выбрався соўсимъ! Помолёмшись Богу и пошли. Ишли яны, ишли, шли, ишли, пройшли одно царство, али два, — подходзюць яны подъ поганый цмокъ. Мѣетца сподзёжу етый Удовинъ сынъ, што тутольки енъ недалёко проживаець, Чудо-Юда. Такъ етый Удови+нъ сынъ хочець промижъ — со+бку узнаць, ци много у ихъ силы, ци можно на ихъ дзѣ-не=будзь сподзёжу ма=иць. Такъ и заставляець купецкаго сына: нутка, кажець: кинь-ка ты свою булаву, кажець. Купецкій сынъ якъ кинувъ, — дыкъ яна заляцѣла на восемдзесятъ дзвѣ вярсты. Тоды каець: нутка ты, царьскій сынъ! нутка и ты кинь! Царьскій сынъ якъ кинувъ, дакъ яна заляцѣла на сто дватцаць вёрстъ. А Удовинъ сынъ кажець: вотъ жа цяперь я свою кину, — будземъ ици сощипя руки. Удовинъ сынъ свою якъ бросивъ, дакъ яна заляцѣла у поганый цмокъ, идзѣ проживаець етый самый Чудо-Юда. Вотъ яны якъ ициць, дакъ ициць, якъ ициць, дакъ ициць дорогою, — находзюць купецкаго сына палку. Тоды кажуць: хвала табѣ, Божа, што мы найшли ету свою булаву: будзець чимъ хуць отъ собаки отмахнутца, идучи по дорози! Идуць яны утроихъ даляй по дорози. Удовинъ сынъ и сказуець: «ахъ, братцы моё, каець: нуце-тка мы старятца ициць поскорѣя!» Ну, яны ишли, можець, судки, найшли царьскаго сына булаву. Подняли яѐ и кажуць: хвала табѣ, Божа: {{перанос-пачатак|п=бу|к=дзець}}<noinclude></noinclude>
aw5t2ufufnf6aapnyvbl0bhe9aj2pq4
295651
295650
2026-08-19T09:38:20Z
Gabix
3485
295651
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="Gabix" /></noinclude>{{перанос-канец|п=подорож|к=ныхъ}}. И приказуець имъ: «што якъ будзеце куваць, кабъ не беспечалилися, кабъ кували крѣпко, а то я вамъ, ковали, посымаю головы, бо мнѣ етыя людзи дорого стоюць!» Куваць яны начинали, скували у три часы етыя штуки. Тоды Удовинъ сынъ получивъ свою отъ ковалёвъ палку, и выходзиць на тое на самое мѣсто, гдзѣ пускавъ тую палку пярѐдошнюю, и пусцивъ яѐ тожъ подъ небяса. Ета палка яго пробыла три часы угор''ѣ''. Наставивъ енъ ладонь правую, — ета палка якъ ляцѣла згоры, ударилася объ ладонь — перяломилася пополамъ! Етый Удовинъ сынъ безъ конца ставъ скушанъ: што мнѣ нельзя нику̀ды и выйци! И самъ идзе́ць налишно къ царю и сказуець: «коли вы хочеце дзержаць мяне на свѣци, дакъ вы мяне дзяржице, и не дзѣлайце мнѣ ниякаго обману, што мнѣ ня можно выйци и за вороты. Прикажице вы мѣдзьникамъ, которые мѣдзь плавюць — котлы али звоны — нехай нальлюць мнѣ булаву мѣдную у дватцадь пяць пудовъ, кабъ яна была крѣпкая, хорошая!» А царьскій сынъ говориць: «мнѣ нехай восемъ пудовъ сольлюць.» А купецкій сказуець: «мнѣ нехай шесць пудовъ: нехай у насъ усихъ будуць одностайныя булавы етыя!» Етые мѣдзьники, довго ня думаючи, злилѝ ихъ у чатыри часы, и надзѣютца етые мѣдзьники, што тутъ уже подлосци нема ни''я''кей. Такъ етый Удовинъ сынъ получивъ ету булаву отъ мѣдзьниковъ, сичасъ зъ руки на руку перякинувъ яѐ, и такъ самъ ставъ, якъ слово, вясёлъ, што ета штука-то по яго мышленьню здзѣлана. И выходзиць енъ на городъ на Карачовъ и пускаець яе подъ небяса. Залетаець яна за болоки. Ходзивъ енъ трое судокъ по городу, ждавъ етыя своѐ булавы. На третьція судки, у первымъ часу, пришовъ на ето на самое мѣсто и выставивъ свою голову̀. Такъ яна якъ ляциць — и ўдарилася объ лысину объ яго, объ лобъ, — и покацшгася. Та́къ енъ радъ ставъ! Тоды кажець на товаришовъ: идзице-тка вы, товариши моѐ, прощайцесь-ка вы съ своимъ родомъ, — по́йдземъ-ка мы у бѣлый свѣтъ. Царьскій сынъ пошовъ къ бацькомъ къ своимъ, попрощався, узявъ троху гро́шей исъ собой, помолились Богу, и идуць у пуць, у дорогу. А купецкій сынъ кажець: чаа мнѣ йци къ своимъ бацькомъ прощатца, коли я разъ попрощався и выбрався соўсимъ! Помолёмшись Богу и пошли. Ишли яны, ишли, шли, ишли, пройшли одно царство, али два, — подходзюць яны подъ поганый цмокъ. Мѣетца сподзёжу етый Удовинъ сынъ, што тутольки енъ недалёко проживаець, Чудо-Юда. Такъ етый Удовѝнъ сынъ хочець промижъ — со̀бку узнаць, ци много у ихъ силы, ци можно на ихъ дзѣ-не́будзь сподзёжу ма́иць. Такъ и заставляець купецкаго сына: нутка, кажець: кинь-ка ты свою булаву, кажець. Купецкій сынъ якъ кинувъ, — дыкъ яна заляцѣла на восемдзесятъ дзвѣ вярсты. Тоды каець: нутка ты, царьскій сынъ! нутка и ты кинь! Царьскій сынъ якъ кинувъ, дакъ яна заляцѣла на сто дватцаць вёрстъ. А Удовинъ сынъ кажець: вотъ жа цяперь я свою кину, — будземъ ици сощипя руки. Удовинъ сынъ свою якъ бросивъ, дакъ яна заляцѣла у поганый цмокъ, идзѣ проживаець етый самый Чудо-Юда. Вотъ яны якъ ициць, дакъ ициць, якъ ициць, дакъ ициць дорогою, — находзюць купецкаго сына палку. Тоды кажуць: хвала табѣ, Божа, што мы найшли ету свою булаву: будзець чимъ хуць отъ собаки отмахнутца, идучи по дорози! Идуць яны утроихъ даляй по дорози. Удовинъ сынъ и сказуець: «ахъ, братцы моё, каець: нуце-тка мы старятца ициць поскорѣя!» Ну, яны ишли, можець, судки, найшли царьскаго сына булаву. Подняли яѐ и кажуць: хвала табѣ, Божа: {{перанос-пачатак|п=бу|к=дзець}}<noinclude></noinclude>
l2wc5h9adi67lmygbuhrdp0opdhyvcg
Старонка:Будучыня (1947).pdf/98
104
127949
295652
2026-08-19T10:59:17Z
By-isti
3554
/* Не правераная */ Новая старонка: «кніжку, што ў цёмнай вокладцы, з белымі літарамі. Толькі глядзі нічога не чапай. Кніжка ляжыць на піяніна. {{Водступ|2|em}}Дзяўчынка пабегла зноў. {{Водступ|2|em}}Неба рабілася цёмнасінім. У нязмераных вышынях павольна загасалі праменні сонца. Адтуль сыходзі...»
295652
proofread-page
text/x-wiki
<noinclude><pagequality level="1" user="By-isti" /></noinclude>кніжку, што ў цёмнай вокладцы, з белымі літарамі. Толькі глядзі нічога не чапай. Кніжка ляжыць на піяніна.
{{Водступ|2|em}}Дзяўчынка пабегла зноў.
{{Водступ|2|em}}Неба рабілася цёмнасінім. У нязмераных вышынях павольна загасалі праменні сонца. Адтуль сыходзіла ноч на зямлю, але зор яшчэ не было, бо палаў над морам цудоўны пажар захаду. Па садзе прайшоў лёгкі ветрык.
{{Водступ|2|em}}Маро прынесла кнігу.
{{Водступ|2|em}}— Маро, — сказала мадам Гамрэкелі, разгортваючы кнігу, — занясі кацянё ў дом, памый рукі і прыходзь да мяне. Толькі не нясі яго на кухню, пакінь у сенях…
{{Водступ|2|em}}Маро пабегла.
{{block center/s}}
<div style="font-size: 83%; margin-top:-0.5em; margin-bottom:-0.5em; line-height: 1.3">
Крылатым и смелым<br />
Был тот, кто влюблен.<br /></div>
{{block center/e}}
{{Водступ|2|em}}Мадам Гамрэкелі задумалася. На яе рыхлым твары больш выразнай стала пагардлівая грымаса, якую, носіць яна паўтара дзесятка год. Гусар палка яго вялікасці і гандляр кукурузай. Дваранка Тамара Дгебуадзе і мяшчанка Гамрэклія, жонка купца другой гільдыі. Не, ніколі не можа мадам Гамрэкелі дараваць гэтага свайму няўдаламу лёсу…
{{Водступ|2|em}}Прышла Маро. Мадам Гамрэкелі не кранулася з месца. Дзяўчынка сядзела на пяску, пры нагах сваёй гаспадыні. Нарэшце шырокі твар з падвойным падбародкам павярнуўся ў яе бок.
{{Водступ|2|em}}— Маро! — сказала мадам Гамрэкелі, бяжы на веранду і ціхенька паглядзі праз акно, што робіць батоно. Толькі глядзі, каб ён цябе не бачыў.
{{Водступ|2|em}}Маро асцярожна прайшла сцежкай паўз веранду. Мадам Гамрэкелі сачыла за ёй, пакуль кучаравая галава Маро не знікла ў гушчары акацыі, што расла ля сцяны дома. Дзяўчынка вярнулася хутка.
{{Водступ|2|em}}— Батоно няма ў доме, — сказала яна. — Пакой пусты, а на стале ляжаць паперы.
{{Водступ|2|em}}— Пойдзем у дом, — сказала мадам Гамрэкелі. — Ужо цямнее, я не магу чытаць. Ідзі на кухню і скажы матцы, каб прышла да мяне. І памый рукі яшчэ раз…
{{Водступ|2|em}}Мадам Гамрэкелі ўстала і павольна пайшла чыста вымеценай дарожкай да веранды. Яе вялікая, грузная постаць ціха праплыла міма Гвація, узнялася па прыступках на веранду і знікла за цёмным шклом дзвярэй у неасветленым пакоі.
{{Водступ|2|em}}— Як жывуць людзі! — разважна сказаў Гвація сам сабе. — Год без работы, два без работы, а як-жа дваццаць гадоў без работы? Гэта трэба мець моцнае здароўе, каб з маладых год да старасці пад кустом на лаўцы адседзець!<noinclude></noinclude>
30hjynp6uhz4pdlfvms1hsvcfn43tk4