Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.45.0-wmf.4 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу 0 187 10471 8065 2025-06-14T02:35:43Z Keresturec 18 Додати катеґориї 10471 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Кир Йоаким др Сеґеди</big> |- |'''Народзени''' |27. октобра 1904 |- |'''Умар''' |20. марца 2004. (100) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия Вербас, Осиєк, Травник |- |'''Универзитет''' |Богословия Заґреб, Инсбрук, Рим |- |'''Наукови ступень''' |докторат |- |'''Период твореня''' |1927—1983. |- |'''Жанри''' |богословия, духовни науки, публицистика |- |'''Поховани''' |У Руским Керестуре |} '''Кир Йоаким др Сеґеди''' (*27. октобер 1904—†20. марец 2004), надвладика, парох керестурски, владически викар за [[Бачка|Бачку]], титуларни владика гисарийски, ґенерални викар Крижевского владичества, Апостолски администратор Крижевского владичества. == Биоґрафия == Йоаким Сеґеди ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 27. октобра 1904. року. Оцец Микола и мац Мария, родз. Пап. Основну школу закончел у своїм валалє, ґимназию у [[Вербас|Вербаше]] 5 класи, у Осєку шесту, а у Травнику 7. и 8. Богословию започал студирац у у Заґребе (перши рок), вец 3 роки у Инсбруку, Австрия. Школованє предлужел на Универзитету Ґреґорияни у Риме и закончел з докторатом з Литурґики 5. юлия 1930. року<ref>Режак Михайло (1997). Християнски календар 1998. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия Св. Миколая у Руским Керестуре, б. 46</ref>. == Священїцка дїялносц == Нїзши священїцки чини Йоаким Сеґеди приял 7. юлия 1924. року у Заґребе. Иподияконство приял у Велеграду у Моравскей 22. юлия 1927. року, за диякона є преглашени 31. юлия 1927. року у України. За священїка є пошвецени нєоженєти 4. септембра 1927. року у Руским Керестуре а пошвецел го владика Дионизий Няради. Од 1. септембра 1930. року др Йоаким Сеґеди служел як духовнїк у нашей семинариї у Заґребе. У медзичаше єден рок (1932-1933) бул капелан у [[Коцур]]е. Владиков секретар постал 1. септембра 1936. року, а од 1. октобра истого року по 5. фебруар 1938. року бул управитель парохиї у Ґрабру. По 1941. рок вон бул економ владичества, а од 25. априла 1941. року парох у Руским Керестуре и делеґат владичества за Бачку. Од 1. авґуста истого року др Йоаким Сеґеди постал викар калочского владичества, як администратора за Бачку, бо Бачка теди була под мадярску окупаторску власцу. По законченю Другей шветовей войни, кед апостолска администратура знова подпадла под Крижевску епархию, др Йоаким Сеґеди постал владически викар за Бачку, а 1948. року и бачки декан по 1959. рок. Теди го Папа Пий ХІІ меновал за папского прелата зоз титулу Монсиньор, а апостолски протонар постал 30. децембра 1961. року<ref>Владислав Варґа (2002). Християнски часопис Дзвони, за 2003. рок. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия Св. Миколая у Руским Керестуре, б. 138.</ref>. Титуларни владика гисарийски и помоцни владика крижевски постал 1963. року<ref>[[Михайло Макай|Михайло Макаї]] (1977). Християнски календар 1978. Руски Керестур: Войводянски викарият крижевского владичества, б. 27.</ref>. За владику др Йоаким Сеґеди пошвецени у Риме 28. юлия 1963. року у базилики св. Петра. Пошвецел го митрополит львовски Йосиф Слїпий и владикове [[Гавриїл Букатко]] и апостолски еґзарх [[Авґустин Горняк]] зоз Лондону. Участвовал на Другим Ватиканским соборе 1963. и 1964. року, а як владика ище три роки бул на парохиї у Руским Керестуре. Значне ту спомнуц же ище 1954. року др Йоаким Сеґеди уведол у Руским Керестуре нови календар, котри прилапело лєм Нове Орахово а, по розпаду бувшей Югославиї, и Руснаци у [[Горватска|Горватскей]]. У Руским Керестуре др Йоаким Сеґеди бул парох полни 25 роки, од 1941. по 1966. рок. Член и консултант Священїцкей ради постал 12.октобра 1983. року<ref>Владикова биоґрафия. Християнски часопис Дзвони, 15. април 2004.</ref>. Др Йоаким Сеґеди ше пензионовал 26. октобра 1984. року у Заґребе. == Литературна и публицистична дїялносц == Др Йоаким Сеґеди написал значне число наукових и публицистичних статьох: * Популарни водитель през литурґию восточного обряду (''Божествена литурґия'', (1979); * общи историйни виглєдованя о Крижевским владичестве (1978) и о каждей парохиї у Осиєцким викарияту (1980-82); * уводни опис о живоце Руснацох у Руским Керестуре (''Було то кедишик у Керестуре'', 1973); * обсяжни звит о рускей/русинскей дїдовщини у сиверней Мадярскей и восточней Словацкей (''У краю своїх предкох,'' 1977). Шицки тоти роботи, обявени у ''Владическим виснїку'' у рочним церковним ''Християнским календаре'' у Руским Керестуре, представяли християнску (грекокатолїцку) перспективу часу кед церква мала огранїчени приступ явним медийом у бувшей комунистичней Югославиї. Др Йоаким Сеґеди умар 20. марца 2004. року на клинїки ''Ребро'' у Заґребе у 100. року живота, 77. року священства и 41. року владичества. Поховани бул перше до олтара у керестурскей церкви 27. марца 2004. року, а вец труна пренєшена до новозбудованей крипти при церкви. == Литература == * о. проф. др Роман Миз, Священїки дакедишнього Осєцкого викарията, Видавателє ''Парохия св. ап. Петра и Павла,'' Нови Сад и ''Максима'', друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б.287-290. == Референци == <references /> [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Владикове]] [[Катеґория:Крижевски владикове]] [[Катеґория:Докторе наукох]] [[Катеґория:Публицисти]] [[Катеґория:27. октобер]] [[Катеґория:Народзени 1904]] [[Катеґория:20. марец]] [[Катеґория:Умарли 2004]] 4isarxtww8o5m5vkorai2w8k1dp9ttb 10474 10471 2025-06-14T02:55:26Z Keresturec 18 Унєшени фотки до тексту и Ґалериї 10474 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Кир Йоаким др Сеґеди</big> |- |'''Народзени''' |27. октобра 1904 |- |'''Умар''' |20. марца 2004. (100) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия Вербас, Осиєк, Травник |- |'''Универзитет''' |Богословия Заґреб, Инсбрук, Рим |- |'''Наукови ступень''' |докторат |- |'''Период твореня''' |1927—1983. |- |'''Жанри''' |богословия, духовни науки, публицистика |- |'''Поховани''' |У Руским Керестуре |} [[Файл:Нащива львовского митрополита Андрия Шептицкого.jpg|алт=Нащива львовского Митрополита Шептицкго Рускому Керестуру|мини|413x413п|Нащива львовского Митрополита Шептицкого Рускому Керестуру. Йоаким Сеґеди стої на лївим боку.]] '''Кир Йоаким др Сеґеди''' (*27. октобер 1904—†20. марец 2004), надвладика, парох керестурски, владически викар за [[Бачка|Бачку]], титуларни владика гисарийски, ґенерални викар Крижевского владичества, Апостолски администратор Крижевского владичества. == Биоґрафия == Йоаким Сеґеди ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 27. октобра 1904. року. Оцец Микола и мац Мария, родз. Пап. Основну школу закончел у своїм валалє, ґимназию у [[Вербас|Вербаше]] 5 класи, у Осєку шесту, а у Травнику 7. и 8. Богословию започал студирац у у Заґребе (перши рок), вец 3 роки у Инсбруку, Австрия. Школованє предлужел на Универзитету Ґреґорияни у Риме и закончел з докторатом з Литурґики 5. юлия 1930. року<ref>Режак Михайло (1997). Християнски календар 1998. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия Св. Миколая у Руским Керестуре, б. 46</ref>. == Священїцка дїялносц == Нїзши священїцки чини Йоаким Сеґеди приял 7. юлия 1924. року у Заґребе. Иподияконство приял у Велеграду у Моравскей 22. юлия 1927. року, за диякона є преглашени 31. юлия 1927. року у України. За священїка є пошвецени нєоженєти 4. септембра 1927. року у Руским Керестуре а пошвецел го владика Дионизий Няради. Од 1. септембра 1930. року др Йоаким Сеґеди служел як духовнїк у нашей семинариї у Заґребе. У медзичаше єден рок (1932-1933) бул капелан у [[Коцур]]е. Владиков секретар постал 1. септембра 1936. року, а од 1. октобра истого року по 5. фебруар 1938. року бул управитель парохиї у Ґрабру. По 1941. рок вон бул економ владичества, а од 25. априла 1941. року парох у Руским Керестуре и делеґат владичества за Бачку. Од 1. авґуста истого року др Йоаким Сеґеди постал викар калочского владичества, як администратора за Бачку, бо Бачка теди була под мадярску окупаторску власцу. По законченю Другей шветовей войни, кед апостолска администратура знова подпадла под Крижевску епархию, др Йоаким Сеґеди постал владически викар за Бачку, а 1948. року и бачки декан по 1959. рок. Теди го Папа Пий ХІІ меновал за папского прелата зоз титулу Монсиньор, а апостолски протонар постал 30. децембра 1961. року<ref>Владислав Варґа (2002). Християнски часопис Дзвони, за 2003. рок. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия Св. Миколая у Руским Керестуре, б. 138.</ref>. Титуларни владика гисарийски и помоцни владика крижевски постал 1963. року<ref>[[Михайло Макай|Михайло Макаї]] (1977). Християнски календар 1978. Руски Керестур: Войводянски викарият крижевского владичества, б. 27.</ref>. За владику др Йоаким Сеґеди пошвецени у Риме 28. юлия 1963. року у базилики св. Петра. Пошвецел го митрополит львовски Йосиф Слїпий и владикове [[Гавриїл Букатко]] и апостолски еґзарх [[Авґустин Горняк]] зоз Лондону. Участвовал на Другим Ватиканским соборе 1963. и 1964. року, а як владика ище три роки бул на парохиї у Руским Керестуре. Значне ту спомнуц же ище 1954. року др Йоаким Сеґеди уведол у Руским Керестуре нови календар, котри прилапело лєм Нове Орахово а, по розпаду бувшей Югославиї, и Руснаци у [[Горватска|Горватскей]]. У Руским Керестуре др Йоаким Сеґеди бул парох полни 25 роки, од 1941. по 1966. рок. Член и консултант Священїцкей ради постал 12.октобра 1983. року<ref>Владикова биоґрафия. Християнски часопис Дзвони, 15. април 2004.</ref>. Др Йоаким Сеґеди ше пензионовал 26. октобра 1984. року у Заґребе. == Литературна и публицистична дїялносц == Др Йоаким Сеґеди написал значне число наукових и публицистичних статьох: * Популарни водитель през литурґию восточного обряду (''Божествена литурґия'', (1979); * общи историйни виглєдованя о Крижевским владичестве (1978) и о каждей парохиї у Осиєцким викарияту (1980-82); * уводни опис о живоце Руснацох у Руским Керестуре (''Було то кедишик у Керестуре'', 1973); * обсяжни звит о рускей/русинскей дїдовщини у сиверней Мадярскей и восточней Словацкей (''У краю своїх предкох,'' 1977). Шицки тоти роботи, обявени у ''Владическим виснїку'' у рочним церковним ''Християнским календаре'' у Руским Керестуре, представяли християнску (грекокатолїцку) перспективу часу кед церква мала огранїчени приступ явним медийом у бувшей комунистичней Югославиї. Др Йоаким Сеґеди умар 20. марца 2004. року на клинїки ''Ребро'' у Заґребе у 100. року живота, 77. року священства и 41. року владичества. Поховани бул перше до олтара у керестурскей церкви 27. марца 2004. року, а вец труна пренєшена до новозбудованей крипти при церкви. == Ґалерия == <gallery> Файл:Cerkovni hor 1940.jpg|Вельки церковни мишани хор у Руским Керестуре 1940. року. Парох Йоаким Сеґеди шедзи у штредку. Файл:Совєтски вояци зоз паноцом о. Силвестером Кишом и о. Якимом Сеґедийом - Бадарком и Мафтейом Винайом.jpg|алт=Совєтски вояци зоз о. Силвестером Кишом, Йоакимом Сеґедийом, парохом, и Мафтейом Винайом|Конєц 1944. року у лємцо ошлєбодзеним Руским Керестуре: Совєтски вояци зоз о. Силвестером Кишом, Йоакимом Сеґедийом, парохом, и Мафтейом Винайом </gallery> == Литература == * о. проф. др Роман Миз, Священїки дакедишнього Осєцкого викарията, Видавателє ''Парохия св. ап. Петра и Павла,'' Нови Сад и ''Максима'', друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б.287-290. == Референци == <references /> [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Владикове]] [[Катеґория:Крижевски владикове]] [[Катеґория:Докторе наукох]] [[Катеґория:Публицисти]] [[Катеґория:27. октобер]] [[Катеґория:Народзени 1904]] [[Катеґория:20. марец]] [[Катеґория:Умарли 2004]] oc0g0xaiovuzcsgzvf2o95c3qrr8ptp 0 807 10475 8363 2025-06-14T09:08:46Z Sveletanka 20 уруцена фотоґрафия 10475 wikitext text/x-wiki [[File:Fontana u Ruskim Keresture (2020.) 20250614 102720.jpg|250px|right|thumb|Фонтана у центру Руского Керестура]] [[File:Фонтан у Варшаві.JPG|thumb|Фонтана у Варшави|312x312px]] '''Фонтана''' (лат. ''fons'' – жридло) файта [[Скулпторство|скулптури]]. Будує ше зоз рижних материялох, часто зоз додатима статуами особох и животиньох, а обовязна часц фонтани то вода. Фонтана ма естетску улогу - украшує площи, парки и заградки, а даєдна ма и функционалну улогу – оможлївює припатрачом пиц воду. Форми фонтани рижнородни: єдноставни базени зоз воду або водоскоком, розкошни базени зоз скулптурами, зоз єдним або вецей жридлами води, зоз рижним ошвиценьом и пригодну [[Подзелєнє музики|музику]]. Фонтани першобутно мали лєм функционалну улогу, були скапчани зоз жридлом води и на таки способ жительом була доступна вода за пице, купанє и райбанє. После одредзеного часу фонтани ше почина украшовац зоз скулптурами животиньох и геройох. У штреднїм вику муслимански фаховци дизайновали фонтани як мали заградки раю. Французки краль Луй XIV зоз дизайнованьом фонтанох илустровал свою моц над природу, а Римянє, у 17. и 18. вику, обновели аквадукти на славу їх папом. Концом 19. вику почало ше правиц водоводи, та фонтани достали баржей естетску функцию. Вони нєшка украшую парки и площи у населєних местох. Даєдни фонтани маю подлогу зоз пирскачками так же ше преходнїки можу и ошвижиц, окреме влєце. Єст и музични фонтани у хторих ше преплєтаю струянє води, снопи [[Шветлосц|шветлосци]] у фарбох и музика. Фонтана може буц конструована и як музични [[Подзелєнє музичних инструментох|инструмент]], хтора грає зоз завераньом єдней або вецей одредзених пирскачкох. == История == Стари цивилизациї будовали базени зоз [[Камень|каменя]] же би зберали и чували воду за пице. Медзи остатками старого сумерского городу Лаґашу (нєшкайши Ирак) пренайдзени викресани камени базен и утвердзене же є направени коло 700. року пред н.е. Стари Греки, у 6. вику пред н.е, хасновали аквадукти и фонтани и з помоцу ґравитациї унапрямовали воду за потреби жительства. Стари Рим бул варош фонтанох. У нїм ше находзели дзевец аквадукти зоз хторих ше вода злївала до 39 фонтанох и до вецей як 590 явних базенох, нє рахуюци воду хтора ше злївала до царских палатох, їх купальньох и до приватних вилох. Римянє вибудовали аквадукти и фонтани ширцом Римского царства. Нєшка шлїди тих аквадуктох мож видзиц у дакедишнїх римских варошох Везон Ла Ромену и Ґлануму у Французкей, и у Ауґсту у Швайцарскей. Тедишнї фонтани представяли жридло живота, чистоту, мудросц, нєвиносц, односно заградку у раю<ref>Psalms 36:9; Proverbs 13:14; Revelation 22:1; Dante's Paradisio XXV 1–9.</ref> . Пренайдзени су у завартих штредньовиковних „заградкох любови” у хторих жителє препровадзовали свой шлєбодни час. Фонтана Мадьоре у Италиї (1278. рок), украшена зоз каменима скулптурами пророкох и святительох, знаками зодияку и зоз сценами наставаня швета и римскей историї<ref>Marilyn Simmes, Fountains, Splash and Spectacle. pg.63</ref>. Парки у каштелю Chateau de Hesdin (1925, Французка) ґрофа Артоа були украшени зоз фонтанами наволани Les Merveilles de Hesdin (Чуда Гесдину) и мали можлївосц нєсподзивано „змочиц” нащивительох<ref>Allain and Christiany, L'Art des jardins en Europe This type of "water joke" later became popular in Renaissance and baroque gardens.</ref>. == Фонтани на просторох исламу == Зоз ширеньом исламскей вири, Арабянє, у планох будованя городох, окремну повагу пошвецели и планованю паркох. Їх парки, окреме после 7. вику, традицийно були оградзени зоз мурами и представяли рай. У райских паркох правели штири ярки по углядзе на криж. Ярки з воду представяли рики у раю хтори дзеля швет на штири часци<ref>Yves-Marie Allain and Janine Christiany, L'Art des jardins en Europe, Citadelles & Mazenod, Paris, 2006</ref>. Вода вибивала зоз штредку крижа и представяла жридло води, Salsabil (описани у Курану як жридло рикох у раю)<ref>According to the Qur'an, the dead going to paradise would be given water from the spring Salsabil: "And there they will be given a cup whose mixture is of Zanjabil (ginger). A fountain there, called Salsabil." (76:17–18)</ref>. == Фонтани у чаше ренесанси (15-17 вик) == Єдна з перших нових фонтанох збудованих у Риме у чаше ренесанси була фонтана на площи пред церкву Santa Maria in Trastevere (1472), по моделу и на месце старей фонтани. Тота фонтана з округлу вазну на подлоги и воду хтора чури до корита попод, була модел за велї други фонтани у Риме и других городох од [[Париз|Паризу]] по Лондон. Под час панованя фамелиї Медичи, фонтани нє були лєм жридло води, алє представяли моц и добродїйносц тих цо паную зоз державу, а окрем того були централни часци нє лєм варошских площох, алє и новших италиянских ренесансних паркох. [[File:Monument a coté du palais.jpg|thumb|Монументална фонтана Медичи, Париз]] Року 1630. року Мариї де Медичи, ґдовици Генрия IV, вибудована монументална фонтана у Паризу, у парку Луксембурґскей палати. Тота фонтана там и нєшка, зоз длугоким базеном з воду и статуами хтори додати 1886. року. [[File:783RomaFontanaTrevi.JPG|thumb|Треви Фонтана у Риме (1730)]] == Фонтани у чаше бароку (17—18. вик) == У Риме, 17. и 18. вик були златни часи за будованє фонтанох. Реконструовало ше поваляни аквадукти и на їх концох ше правело фонтани хтори були у стилу новей барокней уметносци. Таку уметносц промововала Католїцка церква же би достала потримовку жительства у борби процив протестантскей реформациї. Тридентска скупштина розказала Католїцкей церкви же би ше одуперала тей реформациї праве зоз уметносцу хтора муши буц розкошна, инспиративна и емотивна. Фонтани мушели мац велї символични скулптури хтори представяли чувства и рушанє. Тоти скулптури були главни елементи, а вода була часц анимациї и украшованя фонтани. [[File:Samson and Lion Fountain.jpg|thumb|Фонтана Самсон и Лєв (1800—1802), Санкт Петербурґ]] Подобни фонтани ше правело и у Версаю - Garden a la francaise (1662) у Версайскей палати, Fontaine Latone (1668-70), у Санкт Петербурґу - Samson and the Lion fountain (1800—1802). 19. вик На початку 19. вику у Лондонє и Паризу ше прави аквадукти и нови фонтани зоз воду за пице за вше векше число жительох. Наполеон Бонапарта прави фонтану Fontaine du Palmier (фонтана Палма, на чесц побиди) на главней площи (1808–1810). == 20. вик == У 20. вику фонтани маю лєм декоративну улогу. У Паризу у перших 40 рокох направени аж 28 нови фонтани и коло 30 нови чопи зоз воду за пице<ref>Allain and Christiany, L'art des jardins en Europe</ref>. [[File:Tampereen valoviikot 3.jpg|thumb|Тамерковска музична фонтана под час тирваня Фестивала шветлосци, 2020, у Тампереу, Финска]] == Музични фонтани == Перши информациї о музичних фонтанох записани у 1. вику н.е., алє ше нє зна чи даєдна з тих фонтанох була направена<ref>[https://web.archive.org/web/20101208040820/http://www.history.rochester.edu/steam/hero/index.html "The Pneumatics of Hero of Alexandria"], ''www.history.rochester.edu''</ref>. У чаше ренесанси у Италиї найпознатша музична фонтана була у парку єдней палати у Тиволию. Правена є од 1550. по 1572. рок и нєшка є под защиту держави. == Познати музични фонтани на швеце: == ::★Bellagio Hotel & Casino у Лас Веґасу (2009) ::★Фонтана Дубаия у Зєдинєних Арабских Емиратох ::★ фарбох у Disnei California Adventure Park (2010) ::★Akuanura у Ефтелинґу у Голандиї (2012) == Найвекши фонтани на швеце == ::◆King Fahd's Foutain - Фонтана краля Фахда у Джеди (1985), Саудийска Арабия, вируцує воду до висини од 260 метери, найвекша фонтана<ref>Steve (27 June 2015). [https://lifeinsaudiarabia.net/worlds-tallest-fountains-jedda/ "Top 6 Tallest Fountains in the World"], Life in Saudi Arabia, ''lifeinsaudiarabia.net''</ref> ::◆World Cup Fountain - Фонтана шветового першенства у фодбалу (2002), у Сеулу, Корея (висина води 202 [[Метер|метери]]) ::◆Gateway Geyser - Ґейзир Ґатеваи (1995), Сент Луис, Мизури (висина води 192 метери). То найвекша фонтана у ЗАД. ::◆Port Fountain - Фонтана у луки (2006), у Карачию, Пакистан (висина води 190 метери) ::◆Парк фонтанох - Fountain Hills, Аризона (1970), (171 м) ::◆Dubai Fountain-фонтана у Дубаию (2009), (73-150 м), при найвекшим будинку на швеце Бурдж Калифи ::◆Водоскок у Мемориялним центре Джеймса Куки, Канбера (1970), високи 147 метери ::◆Водова фонтана - Jet d'eau, Женева (1951), (140 метери), найвекша фонтана у Европи ::◆Маґийна фонтана Монжуик - Magic Fountain of Montjuïc, Барселона (1929), (52 метери) == Ґалерия == <gallery> King Fahd's Fountain.jpg|алт=Ґайзер Ґатеваи|Фонтана краля Фахда (260 м) у Джеди World Cup Fountain at Sunset.jpg|Фонтана шветового першенства у фодбалу (202 м) у Сеулу Gateway Geyser in East St. Louis.jpg|Ґейзир Ґатеваи (192 м) у Сент Луису 3 pump fountain 250px.png|Парк фонтанох (171 м), Аризона Dubai Fountain.jpg|Фонтана Дубаи (73—150 м) у Дубаиу A vertical panorama of the Captain James Cook Memorial water jet on Lake Burley Griffin, in Canberra, ACT.jpg| Водоскок у Мемориялним центре Джеймса Куки (147 м), Канбера Jet d'eau de Genève (swiss).jpg| Водова фонтана - Jet d'eau (140), Женева Barcelona - Font Màgica - 2016.jpg| Маґийна фонтана Монжуик (52 м), Барселона </gallery> ==Референци== [[Катеґория:Скулпторство]] <references /> [[Катеґория:Уметносц]] huou9pr8jua3txm8voofntekemvviqp 10476 10475 2025-06-14T09:16:31Z Sveletanka 20 вики вязи 10476 wikitext text/x-wiki [[File:Fontana u Ruskim Keresture (2020.) 20250614 102720.jpg|250px|right|thumb|Фонтана у центру [[Руски Керестур|Руского Керестура]]]] [[File:Фонтан у Варшаві.JPG|thumb|Фонтана у Варшави|312x312px]] '''Фонтана''' (лат. ''fons'' – жридло) файта [[Скулпторство|скулптури]]. Будує ше зоз рижних материялох, часто зоз додатима статуами особох и животиньох, а обовязна часц фонтани то вода. Фонтана ма естетску улогу - украшує площи, парки и заградки, а даєдна ма и функционалну улогу – оможлївює припатрачом пиц воду. Форми фонтани рижнородни: єдноставни базени зоз воду або водоскоком, розкошни базени зоз скулптурами, зоз єдним або вецей жридлами води, зоз рижним ошвиценьом и пригодну [[Подзелєнє музики|музику]]. Фонтани першобутно мали лєм функционалну улогу, були скапчани зоз жридлом води и на таки способ жительом була доступна вода за пице, купанє и райбанє. После одредзеного часу фонтани ше почина украшовац зоз скулптурами животиньох и геройох. У штреднїм вику муслимански фаховци дизайновали фонтани як мали заградки раю. Французки краль Луй XIV зоз дизайнованьом фонтанох илустровал свою моц над природу, а Римянє, у 17. и 18. вику, обновели аквадукти на славу їх папом. Концом 19. вику почало ше правиц водоводи, та фонтани достали баржей естетску функцию. Вони нєшка украшую парки и площи у населєних местох. Даєдни фонтани маю подлогу зоз пирскачками так же ше преходнїки можу и ошвижиц, окреме влєце. Єст и музични фонтани у хторих ше преплєтаю струянє води, снопи [[Шветлосц|шветлосци]] у [[фарба|фарбох]] и музика. Фонтана може буц конструована и як музични [[Подзелєнє музичних инструментох|инструмент]], хтора грає зоз завераньом єдней або вецей одредзених пирскачкох. == История == Стари цивилизациї будовали базени зоз [[Камень|каменя]] же би зберали и чували воду за пице. Медзи остатками старого сумерского городу Лаґашу (нєшкайши Ирак) пренайдзени викресани камени базен и утвердзене же є направени коло 700. року пред н.е. Стари Греки, у 6. вику пред н.е, хасновали аквадукти и фонтани и з помоцу ґравитациї унапрямовали воду за потреби жительства. Стари Рим бул варош фонтанох. У нїм ше находзели дзевец аквадукти зоз хторих ше вода злївала до 39 фонтанох и до вецей як 590 явних базенох, нє рахуюци воду хтора ше злївала до царских палатох, їх купальньох и до приватних вилох. Римянє вибудовали аквадукти и фонтани ширцом Римского царства. Нєшка шлїди тих аквадуктох мож видзиц у дакедишнїх римских варошох Везон Ла Ромену и Ґлануму у Французкей, и у Ауґсту у Швайцарскей. Тедишнї фонтани представяли жридло живота, чистоту, мудросц, нєвиносц, односно заградку у раю<ref>Psalms 36:9; Proverbs 13:14; Revelation 22:1; Dante's Paradisio XXV 1–9.</ref> . Пренайдзени су у завартих штредньовиковних „заградкох любови” у хторих жителє препровадзовали свой шлєбодни час. Фонтана Мадьоре у Италиї (1278. рок), украшена зоз каменима скулптурами пророкох и святительох, знаками зодияку и зоз сценами наставаня швета и римскей историї<ref>Marilyn Simmes, Fountains, Splash and Spectacle. pg.63</ref>. Парки у каштелю Chateau de Hesdin (1925, Французка) ґрофа Артоа були украшени зоз фонтанами наволани Les Merveilles de Hesdin (Чуда Гесдину) и мали можлївосц нєсподзивано „змочиц” нащивительох<ref>Allain and Christiany, L'Art des jardins en Europe This type of "water joke" later became popular in Renaissance and baroque gardens.</ref>. == Фонтани на просторох исламу == Зоз ширеньом исламскей вири, Арабянє, у планох будованя городох, окремну повагу пошвецели и планованю паркох. Їх парки, окреме после 7. вику, традицийно були оградзени зоз мурами и представяли рай. У райских паркох правели штири ярки по углядзе на [[криж]]. Ярки з воду представяли рики у раю хтори дзеля швет на штири часци<ref>Yves-Marie Allain and Janine Christiany, L'Art des jardins en Europe, Citadelles & Mazenod, Paris, 2006</ref>. Вода вибивала зоз штредку крижа и представяла жридло води, Salsabil (описани у Курану як жридло рикох у раю)<ref>According to the Qur'an, the dead going to paradise would be given water from the spring Salsabil: "And there they will be given a cup whose mixture is of Zanjabil (ginger). A fountain there, called Salsabil." (76:17–18)</ref>. == Фонтани у чаше ренесанси (15-17 вик) == Єдна з перших нових фонтанох збудованих у Риме у чаше ренесанси була фонтана на площи пред [[Святи храм|церкву]] Santa Maria in Trastevere (1472), по моделу и на месце старей фонтани. Тота фонтана з округлу вазну на подлоги и воду хтора чури до корита попод, була модел за велї други фонтани у Риме и других городох од [[Париз|Паризу]] по Лондон. Под час панованя фамелиї Медичи, фонтани нє були лєм жридло води, алє представяли моц и добродїйносц тих цо паную зоз державу, а окрем того були централни часци нє лєм варошских площох, алє и новших италиянских ренесансних паркох. [[File:Monument a coté du palais.jpg|thumb|Монументална фонтана Медичи, Париз]] Року 1630. року Мариї де Медичи, ґдовици Генрия IV, вибудована монументална фонтана у Паризу, у парку Луксембурґскей палати. Тота фонтана там и нєшка, зоз длугоким базеном з воду и статуами хтори додати 1886. року. [[File:783RomaFontanaTrevi.JPG|thumb|Треви Фонтана у Риме (1730)]] == Фонтани у чаше бароку (17—18. вик) == У Риме, 17. и 18. вик були златни часи за будованє фонтанох. Реконструовало ше поваляни аквадукти и на їх концох ше правело фонтани хтори були у стилу новей барокней уметносци. Таку уметносц промововала Католїцка церква же би достала потримовку жительства у борби процив протестантскей реформациї. Тридентска скупштина розказала Католїцкей церкви же би ше одуперала тей реформациї праве зоз уметносцу хтора муши буц розкошна, инспиративна и емотивна. Фонтани мушели мац велї символични скулптури хтори представяли чувства и рушанє. Тоти скулптури були главни елементи, а вода була часц анимациї и украшованя фонтани. [[File:Samson and Lion Fountain.jpg|thumb|Фонтана Самсон и Лєв (1800—1802), Санкт Петербурґ]] Подобни фонтани ше правело и у Версаю - Garden a la francaise (1662) у Версайскей палати, Fontaine Latone (1668-70), у Санкт Петербурґу - Samson and the Lion fountain (1800—1802). 19. вик На початку 19. вику у Лондонє и Паризу ше прави аквадукти и нови фонтани зоз воду за пице за вше векше число жительох. Наполеон Бонапарта прави фонтану Fontaine du Palmier (фонтана Палма, на чесц побиди) на главней площи (1808–1810). == 20. вик == У 20. вику фонтани маю лєм декоративну улогу. У Паризу у перших 40 рокох направени аж 28 нови фонтани и коло 30 нови чопи зоз воду за пице<ref>Allain and Christiany, L'art des jardins en Europe</ref>. [[File:Tampereen valoviikot 3.jpg|thumb|Тамерковска музична фонтана под час тирваня Фестивала шветлосци, 2020, у Тампереу, Финска]] == Музични фонтани == Перши информациї о музичних фонтанох записани у 1. вику н.е., алє ше нє зна чи даєдна з тих фонтанох була направена<ref>[https://web.archive.org/web/20101208040820/http://www.history.rochester.edu/steam/hero/index.html "The Pneumatics of Hero of Alexandria"], ''www.history.rochester.edu''</ref>. У чаше ренесанси у Италиї найпознатша музична фонтана була у парку єдней палати у Тиволию. Правена є од 1550. по 1572. рок и нєшка є под защиту держави. == Познати музични фонтани на швеце: == ::★Bellagio Hotel & Casino у Лас Веґасу (2009) ::★Фонтана Дубаия у Зєдинєних Арабских Емиратох ::★ фарбох у Disnei California Adventure Park (2010) ::★Akuanura у Ефтелинґу у Голандиї (2012) == Найвекши фонтани на швеце == ::◆King Fahd's Foutain - Фонтана краля Фахда у Джеди (1985), Саудийска Арабия, вируцує воду до висини од 260 метери, найвекша фонтана<ref>Steve (27 June 2015). [https://lifeinsaudiarabia.net/worlds-tallest-fountains-jedda/ "Top 6 Tallest Fountains in the World"], Life in Saudi Arabia, ''lifeinsaudiarabia.net''</ref> ::◆World Cup Fountain - Фонтана шветового першенства у фодбалу (2002), у Сеулу, Корея (висина води 202 [[Метер|метери]]) ::◆Gateway Geyser - Ґейзир Ґатеваи (1995), Сент Луис, Мизури (висина води 192 метери). То найвекша фонтана у ЗАД. ::◆Port Fountain - Фонтана у луки (2006), у Карачию, Пакистан (висина води 190 метери) ::◆Парк фонтанох - Fountain Hills, Аризона (1970), (171 м) ::◆Dubai Fountain-фонтана у Дубаию (2009), (73-150 м), при найвекшим будинку на швеце Бурдж Калифи ::◆Водоскок у Мемориялним центре Джеймса Куки, Канбера (1970), високи 147 метери ::◆Водова фонтана - Jet d'eau, Женева (1951), (140 метери), найвекша фонтана у Европи ::◆Маґийна фонтана Монжуик - Magic Fountain of Montjuïc, Барселона (1929), (52 метери) == Ґалерия == <gallery> King Fahd's Fountain.jpg|алт=Ґайзер Ґатеваи|Фонтана краля Фахда (260 м) у Джеди World Cup Fountain at Sunset.jpg|Фонтана шветового першенства у фодбалу (202 м) у Сеулу Gateway Geyser in East St. Louis.jpg|Ґейзир Ґатеваи (192 м) у Сент Луису 3 pump fountain 250px.png|Парк фонтанох (171 м), Аризона Dubai Fountain.jpg|Фонтана Дубаи (73—150 м) у Дубаиу A vertical panorama of the Captain James Cook Memorial water jet on Lake Burley Griffin, in Canberra, ACT.jpg| Водоскок у Мемориялним центре Джеймса Куки (147 м), Канбера Jet d'eau de Genève (swiss).jpg| Водова фонтана - Jet d'eau (140), Женева Barcelona - Font Màgica - 2016.jpg| Маґийна фонтана Монжуик (52 м), Барселона </gallery> ==Референци== [[Катеґория:Скулпторство]] <references /> [[Катеґория:Уметносц]] j0q1u0ou4goca2yndkpnqwf4g0a48cw 0 1177 10463 10128 2025-06-13T14:02:31Z Keresturec 18 Уложени катеґориї 10463 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background:#00FFFF | header1 = <big>Йоаким Бики</big> | label2 = | data2 = [[Файл:Biki Joakim.jpg|алт=Йоаким Бики|центар|безоквира|270x270п]] | label3 = Народзени | data3 = 26. юния 1939. | label4 = Умар | data4 = 7. марца 2024 (85) | label5 = Державянство | data5 = югославянске, сербске | label6 = Язик творох | data6 = сербски, руски | label7 = Школа | data7 = Штредня електротехнїчна школа, Панчево | label8 = Универзитет | data8 = Висша електротехнїчна школа, Суботица | label9 = Период твореня | data9 = 1959—1999. | label10 = Жанри | data10 = образованє, просвита, култура, привреда | label11 = Поховани | data11 = На Городским теметове у Кули | label12 = Припознаня | data12 = }} '''Йоаким Бики''' (*26. юний 1939—†7. марец 2024), єден зоз сновательох кулского Руского културно-уметнїцкого дружтва ''Др Гавриїл Костельник'' и його длугорочни предсидатель. == Биоґрафия == Йоаким Бики ше народзел 26. юния 1939. року на салашу при [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] од оца Якима и мацери Ирини як їх перше дзецко, а мал ище брата Янка и шестру Марию. До Основней школи ходзел на Косанчичу и у Керестуре, штредню електротехнїчну школу закончел у Панчеве а потим и Висшу електротехнїчну школу у Суботици. Роботни вик почал у фабрики ''Истра'' у [[Кула|Кули]], а предлужел у Штреднєй електро-машинскей школи у Кули, а познєйше робел як наставнїк у Школи за образованє одроснутих при Роботнїцким универзитету. Зоз фамелию ше преселєл до Кули дзе зоз супружества з Миру, а вец зоз Серафину, ма дзеци Снежану и Мирослава. Роботу предлужел у подприємстве ''Шветлосц'' у Кули на месце директора, цо окончовал осем роки, а потим Йоаким Бики прешол за референта за инвестициї до ''Електродистрибуциї'' у [[Вербас|Вербаше]] одкадз 1999. року пошол до пензиї. Йоаким Бики у рускей заєднїци остал запаметани по тим же од початку 2000-тих рокох бул у ґрупи ентузиястох хтори ше намагали обновиц културни живот Руснацох у Кули. Теди основане РКУД ''Др Гавриїл Костельник''. Нє бул перши, алє бул єден з найдлугорочнєйших предсидательох того Дружтва. Виберани бул на даскельо мандати прето же ше указал як добри орґанизатор, упарти и витирвали, вельки ентузияст у роботи з чим инспировал на векшу активносц и других членох Дружтва. Вєдно з Владом Бучком допринєсол же би ше обезпечело просториї за роботу Дружтва, а попри того Бики упарто робел на звекшованю членства и його подмладзованю, и на звекшаню числа активносцох и секцийох. Йоаким Бики шпивал у хлопскей шпивацкей ґрупи а, вєдно зоз супругу Серафину, активно шпивал и у мишаней шпивацкей жридловей ґрупи РКУД ''Др Гавриїл Костельник''. У тих активносцох го остатнїх рокох онєможлївела чежка и длуга хорота. Йоаким Бики ше упокоєл 7. марца 2024. року у своїм 85. року живота. Поховни є на городским теметове у Кули. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/u-kuli-pohovani-joakim-biki/ У Кули поховани Йоаким Бики], М. Афич, Рутенпрес, ''ruskeslovo.com'', 12. марец 2024 [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Кулянци]] [[Катеґория:Дїяче у култури]] [[Катеґория:26. юний]] [[Катеґория:Народзени 1939]] [[Катеґория:7. марец]] [[Катеґория:Умарли 2024]] cf01u2sulejv9o84kz3f5tphiqod902 0 1382 10469 10462 2025-06-13T21:03:22Z Olirk55 19 10469 wikitext text/x-wiki '''Богослужебни особи (священство)''' то окремни стан одредзених членох [[Святи храм|Церкви]]. До того стану ше приходзи з одредзену моралну, интелектуалну и фахову приготовку и пошвецаньом. Стан священства може буц витворени у форми рижних чинох: Нїзши чини: Швичкар Читач и шпивач Висши чини: Поддиякон Презвитер (єрей, т.є. [[священїк]]) Епископ (владика) Кед у питаню низши чини священства, їх приготовка єдноставнєйша и швидша, а кед ше роби о приманю висших чинох, вельо озбильнєйша и длугша. Швичкарох, читачох и [[дзияк|дзияцох]] и поддияконох ше пририхтує на уровню и у рамикох парохиї. Найєдноставнєйше пририхтованє за швичкарох, алє ше го вшелїяк нє може подценьовац. У тей служби єст одредзени правила, так же хлапци озбильнєйши и мудрейши, побожнєйши. Найчастейше зоз швичкарох поставаю аж и священїки. Пририхтованє за читача и шпивача вельо компликованше. И ту ше муши препознац характер кандидата за дзияка. Потим приходзи вецейрочне озбильне ученє, бо мац глас и слух то лєм нужне предусловиє. Оспособйованє за дзияка представя виучованє предмету музики вообще, вец виучованє богослужебного уставу, розуменє цеку церковного року. Дакеди ше дзияци учели у пивцоучительских школох. То було школованє за учительох хтори источашнє були и дзияци. Школованє тирвало три до штири роки, и учело ше шицко цо требал знац и учитель и дзияк. Тоти цо таку школу закончели були дипломовани пивцоучителє и могли буц учителє або дзияци, або и єдно и друге. После пивцоучительского периоду настал период дзияцкого ученя по способе [[ремесло|ремеселнїцкого]] ученя. До клиросу ґу дзияцом почал ставац кандидат за будуцого дзияка. Од дзияка учел дзияцтво, як цо учел [[шеґерт]] и [[калфа]] майсторство од майстра. Таке ученє тирвало тельо кельо дотичному требало звладац компликоване дзияцке знанє, потим пред комисию покладал испит зоз шицких дзияцких предметох. Кед испит положел, кандидат достал диплому, бул пошвецени и мог ше явиц на конкурс за дзияка. Поддиякон то нїзши послужитель при богослуженю. То и церковнїк. Будуци поддиякон мушел тиж звладац устав о богослуженю у тей часци хтора ше одноши на його служенє. После того шлїдзи пошвецанє и уключованє при одредзеним храму. Диякон то висши послужитель у богослуженю. Тот чин як окремна установа у Католїцкей церкви остатнїх стоткох рокох знїкнул. При грекокатолїкох знїкнул пре упатранє на римокатолїкох, гоч нашо богослуженє, окреме Службу Божу, без диякона нє мож як треба одслужиц. Римокатолїки, медзитим, у остатнїм чаше оживюю окремну дияконску установу. На Заходзе интензивно, а Суботицке владичество ма уж даскелїх дияконох. Презвитер (єрей, священїк, паноцец) то служитель Служби Божей и других святих тайнох, учитель закона Божого, локални пастир народу Божого, пошвецователь шицких и шицкого, алє лєм як „предлужена рука” свойого власного владики. Шицку свою дїялносц паноцец окончує у сотрудїцстве зоз владиком. Пре таку вельку и одвичательну улогу, кандидати за єрейски чини муша мац и найозбильнєйшу приготовку зоз шицких бокох. Владика то пошвецитель, учитель и пастир помесней церкви. За владику нє предвидзена окремна приготовка, алє ше спомедзи священства за владику вибера найприкладнєйшого. Так и од владикох, найприкладнєйшого ше вибера за папу, верховного поглавара Церкви. Попри богослужебних особо хтори у чину священства, у богослуженю участвую и други богослужебни особи, мирянє. Вони присутни и активни у богослуженю, маю обовязку: кед ше шпива – шпивац, кед ше рецитує – рецитовац, кед ше чита – слухац, а шицко тото з осторожним меркованьом. == Литература == * Дзвони, християнски часопис число 10, октобер 2002, „Упознай свой обяд” о. Михайо Малацко r81324ktt0i8q7ot0rhz0kak3g39ahz 14 1383 10464 2025-06-13T14:02:56Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10464 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 1384 10465 2025-06-13T14:03:14Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10465 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 1385 10466 2025-06-13T14:03:33Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10466 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 0 1386 10467 2025-06-13T14:42:56Z Keresturec 18 Нова страница: {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big>Василь Ябур</big> | label2 = | data2 = Ту будзе Фотка.jpg | label3 = Назвиско | data3 = | label4 = Датум народзеня | data4 = 28. октобра 1936. | label5 = Датум упокоєня | data5 = 1. юния 2025 (88) | label6 = Державянство | data6 = словацке | label7 = Язик творох | data7 = русински,… 10467 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big>Василь Ябур</big> | label2 = | data2 = Ту будзе Фотка.jpg | label3 = Назвиско | data3 = | label4 = Датум народзеня | data4 = 28. октобра 1936. | label5 = Датум упокоєня | data5 = 1. юния 2025 (88) | label6 = Державянство | data6 = словацке | label7 = Язик творох | data7 = русински, словацки, чески | label8 = Висока школа | data8 = Висока школа русийского язика и литератури, Прага | label9 = Универзитет | data9 = Универзитет Коменского, Братислава | label10 = Науково ступнї| data10 = доктор филозофиї (1968), кандидат наукох (1987), доцент (1991) | label11 = Период твореня | data11 = 1959-2010. | label12 = Жанри | data12 = линґвистика, русинистика, образованє | label13 = Поховани | data13 = | label14 = Припознаня | data14 = }} Проф. др '''Василь Ябур''' (*28. октобер 1936†1. юний 2025), визначни русински линґвиста, педаґоґ, єден з двох главних кодификаторох русинского язика у Словацкей. Василь Ябур народзел ше 28. октобра 1936. року у Стащини, тедишнєй Чехословацкей. Дипломовал на Високей школи русийского язика и литератури у Праги (1958), а на Универзитету Коменского у Братислави здобул званє доктора филозофиї (1968), кандидата наукох (1987) и доцента (1991). Василь Ябур преподавал на Педаґоґийним институту у Кошицох (1961 – 1964), на Педаґоґийним факултету у Прешове Универзитета Павла Йозефа Шафарика (УПЙШ) у Кошицох (1964 – 1978), на Катедри за язики УПЙШ у Кошицох (1978 – 1988) и на Педаґоґийним институту у Нитри (1988 – 1993). Од 1988. року та по 2023. др Василь Ябур преподавал морфолоґию и синтаксу на сучасним Институту русинского язика и култури Прешовского универзитета у Прешове. Др Василь Ябур, гоч по образованю русийски филолоґ, бул визначни русински линґвиста. На кодификациї русинского литературного язика у Словацкей почал робиц вєдно з доц. Пг др. Юрійом Паньком, од 1990. року. Окрем велького доприношеня кодификациї русинского язика у Словацкей 1995. року, Василь Ябур роками робел, як директор Института за русински язик и културу при Русинскей оброди у Прешове, и помагал у образованю младих карпаторусинистох. Бул перши хтори написал програму за наставу русинского язика у основних школох у Прешовскей обласци. Василь Ябур робел у прешовскей филияли Державного педаґоґийного института у Братислави (1995–1998), и у тим чаше розвил програму за наставу русинского язика у основних школох, хтору одобрело Министерство просвити Словацкей Републики и запровадзена є до школох од 1997. року. Автор є, лєбо коавтор велїх наукових публикацийох и учебнїкох о русинским язику. Припознаня и награди Карпато-русински наукови центер у ЗАД додзелєл Васильови Ябурови Награду святого Кирила и Мефтодия за развой русинского язика 2007. године. Року 2016. године додзелєна му награда Александра Духновича. Прешовски Универзитет му додзелєл Стриберну медалю за животне дїло и окремне доприношенє у науки и образованю 2019. року. Округли стол Русинох Словацкей 2020. року му додзелєл Орден Адолфа Добрянского, 4. шора. Року 2021. предсидателька Словацкей Републики Зузана Чапутова Васильови Ябурови додзелєла Прибинов криж 3. шора за заслуги у кодификациї русинского язика. Универзитет у Прешове го 2024. року одликовал зоз Златну медалю, найвисшим припознаньом универзитета, за окремну наукову и педаґоґийну роботу и розвой Института за русински язик и културу. У януаре 2025. року Русиньска оброда у Словацкей з нагоди 30-рочнїци кодификациї русинского язика у Словацкей додзелєла му Подзекованє. Др Василь Ябур ще упокоєл 1. юния 2025. року у 88. року живота. Поховани є на Городским теметове у Кошицох. Вонкашнї вязи https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-vasilj-jabur/ Упокоєл ше др Василь Ябур (1936–2025), П. Медвидь. Рутенпрес, ruskeslovo.com, 5. юний 2025. https://www.lem.fm/vmer-vasil-yabur-yeden-iz-dvokh-holovnykh-kodifikatoriv-rusinskoho-yazyka/ Вмер Василь Ябур – єден із двох головных кодіфікаторів русиньского языка, Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 4. 6. 2025 https://www.lem.fm/ros-v-teatri-pripomyanula-sobi-30-rokiv-od-kofidikatsiyi-yazyka/ РОС в театрі припомянула собі 30 років од кофідікації языка, Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 26. 1. 2025. https://www.lem.fm/vasil-yabur-distav-pribiniv-krest-iii-klasy-za-kodifikatsiyu-rusinskoho-yazyka/ Василь Ябур дістав Прибинів крест ІІІ. класы за кодіфікацію русиньского языка, Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 27.6 2021 nejpwuddn4encmgpq8nlo5o2uyvlk92 10468 10467 2025-06-13T21:01:39Z Olirk55 19 Вонкашнї и нукашнї вязи 10468 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big>Василь Ябур</big> | label2 = | data2 = Ту будзе Фотка.jpg | label3 = Назвиско | data3 = | label4 = Датум народзеня | data4 = 28. октобра 1936. | label5 = Датум упокоєня | data5 = 1. юния 2025 (88) | label6 = Державянство | data6 = словацке | label7 = Язик творох | data7 = русински, словацки, чески | label8 = Висока школа | data8 = Висока школа русийского язика и литератури, Прага | label9 = Универзитет | data9 = Универзитет Коменского, Братислава | label10 = Науково ступнї| data10 = доктор филозофиї (1968), кандидат наукох (1987), доцент (1991) | label11 = Период твореня | data11 = 1959-2010. | label12 = Жанри | data12 = линґвистика, русинистика, образованє | label13 = Поховани | data13 = | label14 = Припознаня | data14 = }} Проф. др '''Василь Ябур''' (*28. октобер 1936 - †1. юний 2025), визначни русински линґвиста, педаґоґ, єден з двох главних кодификаторох русинского язика у Словацкей. Василь Ябур народзел ше 28. октобра 1936. року у Стащини, тедишнєй Чехословацкей. Дипломовал на Високей школи русийского язика и литератури у Праги (1958), а на Универзитету Коменского у Братислави здобул званє доктора филозофиї (1968), кандидата наукох (1987) и доцента (1991). Василь Ябур преподавал на Педаґоґийним институту у Кошицох (1961 – 1964), на Педаґоґийним факултету у [[Прешов|Прешове]] Универзитета Павла Йозефа Шафарика (УПЙШ) у Кошицох (1964 – 1978), на Катедри за язики УПЙШ у Кошицох (1978 – 1988) и на Педаґоґийним институту у Нитри (1988 – 1993). Од 1988. року та по 2023. др Василь Ябур преподавал морфолоґию и синтаксу на сучасним Институту русинского язика и култури Прешовского универзитета у Прешове. Др Василь Ябур, гоч по образованю русийски филолоґ, бул визначни русински линґвиста. На кодификациї русинского литературного язика у Словацкей почал робиц вєдно з доц. Пг др. Юрійом Паньком, од 1990. року. Окрем велького доприношеня кодификациї русинского язика у Словацкей 1995. року, Василь Ябур роками робел, як директор Института за русински язик и културу при Русинскей оброди у Прешове, и помагал у образованю младих карпаторусинистох. Бул перши хтори написал програму за наставу русинского язика у основних школох у Прешовскей обласци. Василь Ябур робел у прешовскей филияли Державного педаґоґийного института у Братислави (1995–1998), и у тим чаше розвил програму за наставу русинского язика у основних школох, хтору одобрело Министерство просвити Словацкей Републики и запровадзена є до школох од 1997. року. Автор є, лєбо коавтор велїх наукових публикацийох и учебнїкох о русинским язику. == Припознаня и награди == Карпато-русински наукови центер у ЗАД додзелєл Васильови Ябурови Награду святого Кирила и Мефтодия за развой русинского язика 2007. године. Року 2016. године додзелєна му награда Александра Духновича. Прешовски Универзитет му додзелєл Стриберну медалю за животне дїло и окремне доприношенє у науки и образованю 2019. року. Округли стол Русинох Словацкей 2020. року му додзелєл Орден Адолфа Добрянского, 4. шора. Року 2021. предсидателька Словацкей Републики Зузана Чапутова Васильови Ябурови додзелєла Прибинов криж 3. шора за заслуги у кодификациї русинского язика. Универзитет у Прешове го 2024. року одликовал зоз Златну медалю, найвисшим припознаньом универзитета, за окремну наукову и педаґоґийну роботу и розвой Института за русински язик и културу. У януаре 2025. року Русиньска оброда у Словацкей з нагоди 30-рочнїци кодификациї русинского язика у Словацкей додзелєла му Подзекованє. Др Василь Ябур ще упокоєл 1. юния 2025. року у 88. року живота. Поховани є на Городским теметове у Кошицох. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-vasilj-jabur/ Упокоєл ше др Василь Ябур (1936–2025).] П. Медвидь. Рутенпрес, ruskeslovo.com, 5. юний 2025. * [https://www.lem.fm/vmer-vasil-yabur-yeden-iz-dvokh-holovnykh-kodifikatoriv-rusinskoho-yazyka/ Вмер Василь Ябур – єден із двох головных кодіфікаторів русиньского языка.] Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 4. 6. 2025 * [https://www.lem.fm/ros-v-teatri-pripomyanula-sobi-30-rokiv-od-kofidikatsiyi-yazyka/ РОС в театрі припомянула собі 30 років од кофідікації языка.] Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 26. 1. 2025. * [https://www.lem.fm/vasil-yabur-distav-pribiniv-krest-iii-klasy-za-kodifikatsiyu-rusinskoho-yazyka/ Василь Ябур дістав Прибинів крест ІІІ. класы за кодіфікацію русиньского языка] Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 27.6 2021 9ukkb4on0wncwwwn18vkb1494eodl9j 10470 10468 2025-06-14T01:56:53Z Keresturec 18 Унєшена фотка 10470 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | title = | image = | header1 = <big>Василь Ябур</big> | label2 = | data2 = [[File:Vasilj_Jabur.jpg|280px|alt=Василь Ябур]] | label3 = Назвиско | data3 = | label4 = Датум народзеня | data4 = 28. октобра 1936. | label5 = Датум упокоєня | data5 = 1. юния 2025 (88) | label6 = Державянство | data6 = словацке | label7 = Язик творох | data7 = русински, словацки, чески | label8 = Висока школа | data8 = Висока школа русийского язика и литератури, Прага | label9 = Универзитет | data9 = Универзитет Коменского, Братислава | label10 = Науково ступнї | data10 = доктор филозофиї (1968), кандидат наукох (1987), доцент (1991) | label11 = Период твореня | data11 = 1959—2023. | label12 = Жанри | data12 = линґвистика, русинистика, образованє | label13 = Поховани | data13 = | label14 = Припознаня | data14 = }} Проф. др '''Василь Ябур''' (*28. октобер 1936—†1. юний 2025), визначни русински линґвиста, педаґоґ, єден з двох главних кодификаторох русинского язика у Словацкей. == Биоґрафия == Василь Ябур народзел ше 28. октобра 1936. року у Стащини, тедишнєй Чехословацкей. Дипломовал на Високей школи русийского язика и литератури у Праги (1958), а на Универзитету Коменского у Братислави здобул званє доктора филозофиї (1968), кандидата наукох (1987) и доцента (1991). Василь Ябур преподавал на Педаґоґийним институту у Кошицох (1961 – 1964), на Педаґоґийним факултету у [[Прешов|Прешове]] Универзитета Павла Йозефа Шафарика (УПЙШ) у Кошицох (1964 – 1978), на Катедри за язики УПЙШ у Кошицох (1978 – 1988) и на Педаґоґийним институту у Нитри (1988 – 1993). Од 1988. року та по 2023. др Василь Ябур преподавал морфолоґию и синтаксу на сучасним Институту русинского язика и култури Прешовского универзитета у Прешове. Др Василь Ябур, гоч по образованю русийски филолоґ, бул визначни русински линґвиста. На кодификациї русинского литературного язика у Словацкей почал робиц вєдно з доц. Пг др. Юрійом Паньком, од 1990. року. Окрем велького доприношеня кодификациї русинского язика у Словацкей 1995. року, Василь Ябур роками робел, як директор Института за русински язик и културу при Русинскей оброди у Прешове, и помагал у образованю младих карпаторусинистох. Бул перши хтори написал програму за наставу русинского язика у основних школох у Прешовскей обласци. Василь Ябур робел у прешовскей филияли Державного педаґоґийного института у Братислави (1995–1998), и у тим чаше розвил програму за наставу русинского язика у основних школох, хтору одобрело Министерство просвити Словацкей Републики и запровадзена є до школох од 1997. року. Автор є, лєбо коавтор, велїх наукових публикацийох и учебнїкох о русинским язику. == Припознаня и награди == Карпато-русински наукови центер у ЗАД додзелєл Васильови Ябурови Награду святого Кирила и Мефтодия за развой русинского язика 2007. године. Року 2016. године додзелєна му награда Александра Духновича. Прешовски Универзитет му додзелєл Стриберну медалю за животне дїло и окремне доприношенє у науки и образованю 2019. року. Округли стол Русинох Словацкей 2020. року му додзелєл Орден Адолфа Добрянского, 4. шора. Року 2021. предсидателька Словацкей Републики Зузана Чапутова Васильови Ябурови додзелєла Прибинов криж 3. шора за заслуги у кодификациї русинского язика. Универзитет у Прешове го 2024. року одликовал зоз Златну медалю, найвисшим припознаньом универзитета, за окремну наукову и педаґоґийну роботу и розвой Института за русински язик и културу. У януаре 2025. року Русиньска оброда у Словацкей з нагоди 30-рочнїци кодификациї русинского язика у Словацкей додзелєла му Подзекованє. Др Василь Ябур ще упокоєл 1. юния 2025. року у 88. року живота. Поховани є на Городским теметове у Кошицох. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-vasilj-jabur/ Упокоєл ше др Василь Ябур (1936–2025).] П. Медвидь. Рутенпрес, ruskeslovo.com, 5. юний 2025. * [https://www.lem.fm/vmer-vasil-yabur-yeden-iz-dvokh-holovnykh-kodifikatoriv-rusinskoho-yazyka/ Вмер Василь Ябур – єден із двох головных кодіфікаторів русиньского языка.] Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 4. 6. 2025 * [https://www.lem.fm/ros-v-teatri-pripomyanula-sobi-30-rokiv-od-kofidikatsiyi-yazyka/ РОС в театрі припомянула собі 30 років од кофідікації языка.] Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 26. 1. 2025. * [https://www.lem.fm/vasil-yabur-distav-pribiniv-krest-iii-klasy-za-kodifikatsiyu-rusinskoho-yazyka/ Василь Ябур дістав Прибинів крест ІІІ. класы за кодіфікацію русиньского языка] Петро Медвідь, вебсайт lem.fm, 27.6 2021 nr84b4y8z1p7vyagq21t0qnctnmuf39 14 1387 10472 2025-06-14T02:35:58Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10472 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 1388 10473 2025-06-14T02:36:24Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10473 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1