Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.45.0-wmf.6 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу 0 255 10557 10348 2025-06-21T12:45:39Z Keresturec 18 Додати катеґориї 10557 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мария Горняк Пушкаш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mlada Marca.jpg|alt=Мария Горняк Пушкаш|center|frameless|300x300px|Мария Горняк Пушкаш 1953. року]] |- |'''Народзена''' |16. авґуста 1931, Дюрдьов |- |'''Умарла''' |20. фебруара 2017 (85) |- |'''Державянство''' |Югославия, Сербия |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня економска школа, Висша педаґоґийна школа |- |'''Универзитет''' |Филозофским факултету, ґрупа за южнославянски язики и общу линґвистику |- |'''Период твореня''' |1955—1990. |- |'''Жанри''' |проза, радио емисиї |- |'''Похована''' |у Новим Садзе |} '''Мария Горняк Пушкаш''' (* 16. авґуста 1931, Дюрдьов—† 20. фебруара 2017, Нови Сад) - новинарка, редакторка радио емисийох, писателька и ґлумица-аматер. == Биоґрафия и образованє == [[Файл:Marija Hornjak Puskas 1982.jpg|alt=Мария Горняк Пушкаш|thumb|299x299px|Мария Горняк Пушкаш зоз школярами 1982. року]] Мария Пушкаш (дзивоцке Горняк)<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%b8%d1%8f-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%bd%d1%8f%d0%ba-%d0%bf%d1%83%d1%88%d0%ba%d0%b0%d1%88/ Мария Горняк Пушкаш], биоґрафия на НАР</ref> професийно патрене, була перша жена-новинарка медзи Руснацами у Войводини. Народзела ше 16. авґуста 1931. року у [[Дюрдьов]]е и там закончела шейсц класи основней школи а малу матуру у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 1946. У [[Нови Сад|Новим Садзе]] 1950. закончела економску штредню школу. Попри роботи вона ше уписала на Висшу педаґоґийну школу хтору закончела 1956. року а 1967. року дипломовала на новосадским Филозофским факултету на ґрупи за южнославянски язики и общу линґвистику. Була активна и у театралней дїялносци Дюрдьова як ґлумица-аматер, а з тоту активносцу од 1950. року предлужела и у Новим Садзе, у КПД Руснацох ''Максим Горки''. == Роботна кариєра == По законченю економскей штреднєй школи у септембру 1950 почала робиц у Рускей редакциї Радио Нового Саду. На початку пейдзешатих рокох пририхтовала и музични емисиї на руским язику, бул то час кед ше програму емитовало на живо. И у периодзе од 1955. року, кед утаргнути руски информативни емисиї на Радио Новим Садзе, Мария Горняк Пушкаш остала робиц у РНС. Пририхтовала и водзела нашо музични емисиї и робела у новинарскей документациї. 1966. року на Радио Новим Садзе обновени бешедни емисиї на руским язику та Мария Горняк Пушкаш прешла до Руске редакциї РНС и почала пририхтовац емисиї за дзеци алє робела, по потреби, и на других емисийох. Була длугорочна редакторка руских емисийох за дзеци и запаметана є и по тим же знала анґажовац на дзешатки дзеци у емисиї за дзеци, вона у нїх розвивала руски дух и позитивну дзеку за сотруднїцтво та вше мала надосц дзеци як помоц у роботи на емисиї. Авторка є вецей текстох котри обявйовала у периодики на руским, сербским, словацким, мадярским, албанским, македонским и українским язику. Писала и кратки приповедки за дзеци. Року 1973. обявена єй збирка кратких приповедкох за дзеци ''На рукох мацериних''.<ref>Ирина Гарди Ковачевич:[https://zavod.rs/digitalizovani-publikatsiyi/ Препатрунок стану дзецинскей литератури, Мария Горняк, ]''Творчосц за 1979 рок,'' б.37</ref> Цали свой роботни вик Мария Горняк Пушкаш препровадзела у Радио Новим Садзе. До пензиї пошла 29.юния 1990. року. Умарла 20. фебруара 2017. року. == Ґалерия == <gallery> Файл:RedakcijaRNS1974 a.jpg|алт=Члени Рускей редакциї Радио Нового Саду 1974. року|Члени Рускей редакциї Радио Нового Саду 1974. року. Мария Г. Пушкаш у штредку, други шор. Файл:Radijska redakcija 2.jpg|алт=Руска редакция 1974. року|Руска редакция у другей половки 1974. року. Мария Г. Пушкаш кучи у штредку, долу. </gallery> == Вонкашнї вязи == * Ґрупа авторох, „Початки Рускей редакциї Радио Нового Садуˮ, [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf Гласи и часи, 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду], Новинарска асоцияция Руснацох - НАР, Нови Сад 2019, б. 11. * Ґрупа авторох, „Роки цихосциˮ, [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf Гласи и часи, 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду], Новинарска асоцияция Руснацох - НАР, Нови Сад 2019, б. 23. * У нащиви - [https://www.youtube.com/watch?v=ZlJ21fBALlg Мария Горняк Пушкаш, портрет новинарки], ТВ Войводина, Нови Сад * [https://www.ruskeslovo.com/%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F-%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%BA/ Умарла Мария Горняк], ''Рутенпрес'', 21. фебрара 2017. року == Референци == <references /> [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Новинаре]] [[Катеґория:Редакторе]] [[Катеґория:Ґлумци аматере]] [[Катеґория:16. авґуст]] [[Катеґория:Народзени 1931]] [[Катеґория:20. фебруар]] [[Катеґория:Умарли 2017]] 4dfxn98p4xwdsvqrcvf69tupwyrquek 0 257 10561 7880 2025-06-21T13:02:11Z Keresturec 18 Додати катеґориї, корекциџ у табели музики 10561 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300п |+ ! colspan="2" |Мария С. Горняк |- | colspan="2" |[[Файл:Marija Skuban Hornjak 1935 2018.jpg|alt=Мария Скубан Горняк|center|мини|220x220п|Мария С. Горняк (1999. року)]] |- |'''Народзена''' |9. новембра 1935. |- |'''Умарла''' |27. марца 2018 (83) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основна школа и нїзша ґимназия |- |'''Период твореня''' |1952—2015. |- |'''Жанри''' |администрация, литература |- |'''Похована''' |у Сримскей Каменїци |} '''Мария С. Горняк''' (*9. новембер 1935—†27. марец 2018), поетеса, авторка стихох за [[Композиция|композициї]]. == Биоґрафия == Мария Скубан народзела ше 9. новембра 1935. року у [[Коцур]]е. Оцец Єфрем и мац Юла. Мария мала штирох братох: Йовґена, Василя, Єфрема и Дюру. У Коцуре Мария Скубан  закончела основну школу и нїзшу ґимназию зоз малу матуру. Понеже нє мала условия за предлуженє школованя, почала робиц як административни службенїк перше у тедишнєй Скупштини општини Коцур по 1957. рок, а 1958. року прешла на службу до Землєдїлскей задруґи, тиж у Коцуре. Мария Скубан ше 1960. року преселєла до Нового Саду и почала робиц у Державним архиве Войводини, на Петроварадинскей твердинї. У медзичаше Мария Скубан ше одала за Кирила Горняка. У малженстве мали трох синох: Владу, Михала и Миколу. У 1961. року вона прешла на длужносц административного службенїка до Институту за плюцово хороти у Сримскей Каменїци, дзе остала по 1985. рок, кед пошла до пензиї. Як пензионерка жила у Сримскей Каменїци. == Поетска творчосц == Мария Горняк почала писац писнї ище як школярка нїзшей ґимназиї, а перша єй писня, под насловом ''Мацери'', обявена 1952. року у ''Пионирскей заградки''. Зоз поезию ше интензивнєйше почала занїмац после преселєня до Нового Саду. Найвецей писнї обявйовала у ''Пионирскей заградки'' и ''Литературним слове'', а найвецей тексти за компонованє написала у сотруднїцтве зоз Маґдалену Горняк Лелас, котра на нїх написала музику. Мария Горняк написала 21 текст на котри зложена [[Подзелєнє музики|музика]] и тоти [[Композиция|композициї]] виведзени на ''Червеней ружи'' и ''Ружовей заградки''. Мария Горняк нар. Скубан умарла у Сримскей Каменїци 27. марца 2018, у своїм 83. року живота. Композициї за хтори текст написала Мария Горняк {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" | === Червена ружа === |- | colspan="3" align="center"| '''У народним духу''' |- |align="center"| '''Рок''' |align="center"| '''Наслов писнї''' |align="center"| '''Автор музики''' |- |1995. |Писнї нашо |align="center"| Маґдалена Горняк-Лелас |- |1996. |Руски валали и поля |align="center"|" |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=MRisxzO2TjA Руски сукнї] |align="center"|" |- |2006. |[https://www.youtube.com/watch?v=yTnB3X-rjm4 Весела дзивка] |align="center"| " |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" | === Червене пупче === |- |'''Рок''' |align="center"| '''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1995. |Розлука з дзецинством |align="center"| Маґдалена Горняк-Лелас |- |1995. |Шмели кавбой |align="center"|" |- |1995. |Канджурка |align="center"| " |- |1998. |Глїняни кантички |align="center"| " |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=52NH9cR6oWc Перши шнїг] |align="center"| " |- |2004. |Баба на ролерох |align="center"| " |- |2008. |На пойдзе |align="center"| " |- |2010. |Наташов пшичок |align="center"| " |- |1998. |Весели витрик |Любомир Загорянски |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" | === Ружова заградка === |- |'''Рок''' |align="center"| '''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1992. |Грайце гудаци |align="center"| Йовґен Надь |- |1994. |Писмо мацери |align="center"| Йовґен Надь |- |1994. |[https://www.youtube.com/watch?v=QP9FKH1pJTA Била ружа ] |align="center"| Маґдалена Горняк-Лелас |- |1995. |[https://www.youtube.com/watch?v=txVbQzD9cAI На танцу] |align="center"| " |- |1997. |Витор слизи сцера |align="center"| " |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=600mOc7Qbco Чуєм це, мамо] |align="center"| " |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=yssteBSjaJM Нє плач, виолино] |align="center"| " |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=F4v9pTYLhyQ При старей студнї] |align="center"| " |} == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%bb%d0%b0-%d0%9c%d0%b0%d1%80%d0%b8%d1%8f-%d0%93%d0%be%d1%80%d0%bd%d1%8f%d0%ba-2/ Умарла Мария Горняк], Рутенпрес, 28. марец 2018 * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Мария С. Горняк (биоґрафия и список текстох за композициї),] ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 493 [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Коцурци]] [[Катеґория:Поета]] [[Катеґория:9. новембер]] [[Катеґория:Народзени 1935]] [[Катеґория:27. марец]] [[Катеґория:Умарли 2018]] 99ya1tqyciadsev8h7zccf6gi3eoqtn 0 258 10565 7621 2025-06-22T02:54:28Z Keresturec 18 Додати катеґориї 10565 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Марґита Лїкар Лучечко</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Margita Lučečko.jpg|алт=Марґита Лїкар Лучечко|центар|мини|278x278п]] |- |'''Народзена''' |16. юния 1909. року |- |'''Умарла''' |24. юлия 1988. (79) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня фахова школа за схопносци и ручну роботу у Заґребе |- |'''Период твореня''' |1930—1975 |- |'''Обласци твореня''' |просвита, дружтвена активносц на просвищованю женох |- |'''Похована''' |у Руским Керестуре |} '''Марґита Лучечко''' (16. юний 1909—†24. юлий 1988) директорка, наставнїца, дружтвена активистка. == Биоґрафия == [[Файл:Margita Ljikar na druženju 21 septembra 1926.jpg|alt=Марґита Лїкар з приятелями|thumb|423x423px|<div style="text-align: center;">Марґита Лїкар (и штредку) з приятелями 21. септембра 1926. року]] Марґита Лїкар ше народзела 16. юния 1909. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи [[Михаил Лїкар|Михайло Лїкар]], пивцоучитель и Вилма Лїкар (народзена Бучко), закончела гражданску школу. Марґита мала ище седем братох и шестри: Корнел (1898), Йоланда (Беба) (1901), Мария (Манда) (1902), Йовґен (1904), Елемир (1905), Иринка (1913) и Аранка (1915). Основну школу Марґита Лїкар закончела у [[Дюрдьов]]е, а Штредню фахову школу за схопносци и ручну роботу у Заґребе. Робела як директорка Ремеселнїцкей школи у Сримскей Митровици, а потим прешла робиц до Основней школи ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре дзе робела як вихователька и наставнїца подобового и музичного воспитаня. Тиж преподавала предмет хтори ше волал ''Ґаздовство'', а була и дириґентка школского [[хор]]у и дзивоцкого [[Оркестер|оркестра]] мелодикох у основней школи. Орґанизовала и тримала валалским женом курси за сучасне варенє и водзенє обисца, скраванє, шице, вишиванє и други ручни роботи. Одала ше за др Ивана Лучечку, ветеринара.[[Файл:Nasa kuharka 1953 b.jpg|alt=Наша кухарка з 1953. року|thumb|230x230px|<div style="text-align: center;">Наша кухарка з 1953. року]]Марґита Лучечко умарла 24. юлия 1988. року. Похована є у Руским Керестуре коло свойого супруга хтори умар 1978. року. Шицок свой рухоми и нєрухоми маєток завитовала и зохабела апацом Грекокатолїцкей церкви у Руским Керестуре. == Образовна робота == Року 1953. Марґита Лїкар написала приручнїк за ґаздинї ''Наша кухарка'' (Видавательне - друкарске предприяце Руске слово Руски Керестур), хтори мало скоро кажде руске обисце и хтори унапредзел квалитет костираня Руснацох. Приручнїк ''Наша кухарка'', як повторене и дополнєне виданє, з финансийну потримовку ширшей фамелиї Лїкар и фирми Алимента обявело Дружтво за руски язик, литературу и културу з Нового Саду 2007. року. == Ґалерия == <gallery> Nasa kuharka naslovna.jpg|alt=Наша кухарка, 2007. рок|Наша кухарка, обновене и дополнєне виданє, 2007. рок </gallery> == Литература == * Тамаш, др Юлиян, „Просвитни роботнїки 1944-1991. рокˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок 414. == Вонкашнї вязи == * Марґита Лїкар [https://issuu.com/rusnak/docs/finalnaverzija ''Наша кухарка''], повторене и дополнєнє виданє, 2007. рок * Мр Гелена Медєши, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Здравє на уста уходзи: ''Марґита Лїкар, Наша кухарка''], Зборнїк роботох ''STUDIA RUTHЕNICA'' 12 (25), 2007, б. 184-186. * Гелена Гафич-Стойков, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf ''Рецензия кнїжки Наша кухарка Maрґити Лїкар''], Зборнїк роботох ''STUDIA RUTHЕNICA'' 12 (25), 2007, б. 186-167. * Ясмина Чакан Вицкович, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf ''Пахи и смаки з бабовей кухнї: Рeцeнзия кнїжки Наша кухарка Марґити Лїкар''], Зборнїк роботох ''STUDIA RUTHЕNICA'' 12 (25), 2007, б. 187-188. [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Наставнїки]] [[Катеґория:Дириґенти]] [[Катеґория:16. юний]] [[Катеґория:Народзени 1909]] [[Катеґория:24. юлий]] [[Катеґория:Умарли 1988]] 7hub9y8o2sjx6yajaya2fsktsdd14ck 0 1354 10570 10548 2025-06-22T11:42:56Z Keresturec 18 Додати два елементи до Вонкашнїх вязох 10570 wikitext text/x-wiki [[File:Overview of bell in tower of Church of Saint Godehard and the Assumption in Budišov, Třebíč District.jpg|250px|right|Дзвон|thumb]] [[File:Bell (4560457599).jpg|200px|Мали дзвончок|thumb]] '''Дзвони''' (1 ) ше найчастейше прави зоз металу, рижней су велькосци и при вдереню правя одредзени [[звук]] (2). Хасную ше за рижни наменки: як музични [[Подзелєнє музичних инструментох|инструмент]], як стредство обвисценя, а зоз вирского аспекту ше дзвони хасную як поволанка на молитву, богослуженє и друге. == Опис == Векшина дзвонох ма фурму дзиравого погара, хтори кед ше вдери вибрує и продукує барз моцни [[тон]], а його боки ше справую як резонатор. Вдеренє по дзвону може буц окончене зоз нукашнїм млатком („шерцом”) або вонкашнїм, або при менших дзвончкох — зоз малу палїчку хтора заварта у целу дзвончка. [[Святи храм|Церковни]] дзвон ше звичайно вилїва з окремней леґури – дзвоновини. До дзвоновини ше учишлюю найблагороднєйши материяли, як цо то бакар и стрибло. Даєдни менши дзвони, украсни або дзвончки за статок ше прави зоз пресованого металу, скла або керамики. Кед у питаню велькосц дзвона, єст дзвони хтори чежки лєм даскельо кили, алє и до даскелїх тонох чежини. Тиж так ше муши посцигнуц и одредзени [[тон ]]звука. Тото окреме важне кед ше роби о вецей дзвонох у истей дзвонїци. У таким случаю дзвони муша твориц даяки одредзени музични акорд. == История == Найвчаснєйши археолоґийни докази о дзвонох походза зоз 3. милениюму пред н. е. зоз култури народу Янґшао, неолитского часу Китаю(3). На даскелїх местох пренайдзени дзвони направени зоз керамики(4), а познєйше ше дзвони прави зоз металу. У заходней Азиї ше перши дзвони почали правиц коло 1000-го року пред н. е. Зоз часу династиї Шанґ (коло 1600—1050. рок пред н.е.) пренайдзени и рижни дзвони хтори були состойна часц опреми за конї и кочи (каруци) и ланцушки – дзвончки за пси. По 13. вик пред н.е. дзвони чежши як 150 кили ше хасновали у воєних акцийох у Китаю. После 1000. року н.е. за правенє дзвонох бронзу заменює желєзо, так же найстарши желєзни дзвон хтори пренайдзени датує зоз 1079. року н.е. зоз провинциї Хубей, у централней часци Китаю. Дзвони зоз 7. вику пред н.е. при Асирцох були високи коло 10 центи. Римски дзвони зоз 1. и 2. вику н.е. були високи коло 20 центи. У Библиї записане же мали златни дзвончки украшовали поруб облєчива [[священїк|священїкох]] у Єрусалиме. Стари Греки хасновали мали дзвончки у лаґрох. Римянє зоз дзвонами наявйовали час за купанє, хасновали их и у доме як украс, а привязовали их и коло шиї статку же би го пренашли кед ше страци. У 10. вику н.е. европски дзвон нє бул векши як 60 центи. == Дзвонїца == Турня ма символичне значенє: дзвига до ше висоти и надиходзи шицки верхи [[Святи храм|святого храму]], указує на нєпреривну потребу вирних дзвигнуц ше ґу нєбу, ґу Христови... Турня ше вола и дзвонїца прето же у нєй змесцени дзвони. Дзвонїца часц святого храму, алє є нє вше змесцена на истим месце. Храми у панонско-штреднєевропским стилу маю єдну, два або три турнї—дзвонїци над уходну часцу храму. Алє то нє єдине место змесценя дзвонїци, анї таки стил храму нє єдини. Храми византийского и романского стилу, хтори маю єдну централну доминантну куполу над централну часцу храму, обично маю ище два, штири або ище и вецей менши куполи над угловима просторами храму, а вец даєдна з нїх, або и шицки, служа за змесценє дзвонїцох. А нє ридки случаї же ше дзвонїцу поставяко коло храму, або у його нєпоштредней блїзкосци. == Дзвони у святим храме == Дзвони у християнскей богослужебней пракси забераю значне место. Прето їх вилїванє и приготовянє за богослужебне служенє представя найповажнєйшу дїялносц. Виляти дзвони, скорей як ше их змесци до турнї (до дзвонїци) и скорей як почню дзвонїц, приготовює ше зоз пошвецаньом. Дзвоном ше дава и мена — мена святих, та ше их вец так и вола. Гвари ше: „Дзвонєли з Петром.” Дзвони у церкви маю значни циль: зволовац на богослуженє або давац на знанє о богослуженю, доприношиц церковним торжеством и богослуженю, давац на знанє нєприсутним у церви о часцох богослуженя хторе ше одправя у церкви и так зєдиньовац и зазберовац коло богослуженя присутних и нєприсутних, поволац на молитву и акцию у даяких елементарних нєпогодох, провадзиц вирних хтори ше упокоєли у Господу. Перши циль церковних дзвонох зволовац на богослуженє и давац на знанє о богослуженю. Єст одредзени правила хтори нє обще церковни, так же би важели за цалу Церкву. Заш лєм, одредзени церковни провинциї маю заєднїцки правила дзвонєня. Єдно з общих правилох тото же способ дзвонєня завиши од велькосци богослуженя за хторе ше дзвонї. Так ше иншак дзвонї за Службу Божу, иншак за саночне, иншак за вечурню або утриню роботни дзень. Иншак на обични дзень, а иншак внєдзелю и на швето. Даскельо найвекши швета маю окремне дзвонєнє. На обични днї и за Службу Божу дзвонї ше двараз. Першираз пол [[Годзина|годзини]] пред, а другираз на початку богослуженя. Кед у питаню Служба Божа, вец ше ище раз дзвонї на пол служби, односно на слова Исусово: „Примце, єдзце...и пийце з нєй шицки”, як и на зволанє Духа Святого на жертвени дари. Перше дзвонєнє за Службу Божу, як и на пол Служби, роботни днї ше дзвинї зоз першим дзвоном после найвекшого, а друге дзвонєнє з тим истим и зоз шицкима меншима од нього. Розуми ше, кед єст вецей дзвони. За други богослуженя роботни дзень перше дзвонєнє ше дзвонї зоз трецима дзвонами, а друге зоз трецима и шицкима другима меншима од нього. Кед по Служби панахида, вец ше на тропари „З упокоєнима душами праведних...” дзвонї зоз другим и шицкима меншима од нього. Нєдзелями и на швета з бдїнїйом пред шицкима богослуженями ше дзвонї трираз: годзину пред, пол годзини пред и на початку богослуженя. Першираз ше дзвонї зоз найвекшим, другираз з другим по велькосци, а трецираз зоз шицкима. На пол Служби ше дзвонї зоз найвекшима. На утринї ше ище дзвонї зоз шицкима на „Полиєлей” и после Осмей писнї канону. На найвекши шейсц швета: Благовищениє, Крачун, Богоявлєнє, Вельку ноц, Русадля и Кирбай перше дзвонєнє пред шицкима богослуженями окончує ше зоз шицкима дзвонами. Дзвони попри зволаня на богослуженє маю доприношиц и торжеству богослуженя и святочносци кед шветочни днї. Тот момент окреме визначени кед дзвонєнє дзвонох провадзи литиї (процєсиї) у Пасхалней ноци, при читаню Євангелийох Страсцох Христових, при читаню Євангелийох Другей Вельконоцней Служби Божей. Дзвони маю задаток зєдинїц вирних, собраних на богослуженю у церкви и тих цо пре оправдан причини одсутни. Дзвон у случаю дружтвених або елементарних нєпогодох поволує на ратованє там дзе потребне, як и на солидарносц. Зоз дзвоном ше означує и преход чловека зоз того до гевтого швета. Теди ше дзвон оглашує так же ше зоз вельким дзвоном задзвонї двараз, кед у питаню жена, а трираз кед ше роби о хлопови, а потим ше предзваня зоз шицкима. Кед умарти ма менєй як 18 роки, вец ше предзваня з другим, а кед до осмого року, вец зоз трецим дзвоном. Розуми ше, кед єст вецей дзвони. == Музични инструмент == Дзвони як музични инструмент по фарби тону здогадую на церковни дзвони, а у [[Оркестер|оркестре]] ше звичайно хаснує за додатни, окремни ефекти, односно ридше ше хаснує як самостойни инструмент. Як инструмент дзвон зложени зоз вецей металних цивох розличней длужини, заквачени на окремни рамик. Висина тону завиши од самей длужини цивки: кед цивка кратша – тон висши и обратно. Тон ше достава зоз вдереньом по цивкох зоз млаточком за тоту наменку. == Литература == *Дзвони, християнски часопис, (септембер) 2002. рок, „Дзвонїца и дзвони”, Протоєрей ставрофор Йоаким Холошняй == Вонкашнї вязи == * [https://washingtonringingsociety.org/galleries/animations Анимација енглеског звона у пуном кругу] * [https://www.youtube.com/watch?v=4VwWu7jmwIM&pp=ygUSa2VyZXN0dXJza2kgZHp2b25p0gcJCb4JAYcqIYzv Keresturski dzvon Pero dzvonji poladnje], kanal Makovčanj, youtube.com, 5. julij 2021. * [https://www.youtube.com/watch?v=TSgOrEzw490&pp=ygUSa2VyZXN0dXJza2kgZHp2b25p Pejc keresturski dzvoni dzvonja], kanal Makovčanj, youtube.com, 24. julij 2021. == Референци == 1 Словнїк руского народного язика I, А—Н, Нови Сад, виданє2017, бок 334 2 https://enciklopedija.hr/clanak/zvono 3 von Falkenhausen, L. (1994) [https://books.google.rs/books?id=ve1h53NTNW0C&pg=PA132&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false Suspended Music: Chime-Bells in the Culture of Bronze Age China] University of California Press. ISBN 978-0-520-91107-9. strana 132 4 Huang, Houming (2002). „Prehistoric Music Culture of China”. Cultural Relics of Central China (3): 18—27. ISSN 1003-1731. strana 20—27 [[Катеґория:Култура]] [[Катеґория:Релиґия]] 1yegtvpz2qocpbaka57lpq37fxo5vna 0 1425 10569 10546 2025-06-22T07:29:45Z Sveletanka 20 опис фотоґрафиї 10569 wikitext text/x-wiki [[File:Svjascenjik 15.6.2025. - Persa Pricasc - afm (2).jpg|356x356px|мини|Священїк чита Євангелию (Перша причасц у [[Руски Керестур|Руским Керестуре)]]]] '''Священїк''' муши буц дружтвени, любитель правди. Муши мац наглашену любов ґу церковному животу, богослужебней пракси, служеню людзом. Кажди священїк (паноцец) ма свойо священїческе поволанє од самого Исуса Христа. Тото поволанє ше витворює з дїйством Святого Духа, котри тоту поволанку на рижни способи усадзує до души поволаного. Нєпоштредне пририхтованє за священїка може почац у рижних возростох кандидата. На пририхтованє може пойсц после законченя основней (звичайно по законченю шестей класи), може после закончених осем класох (по малей матури), мож после штреднєй школи (звичайно по матури у ґимназиї), а мож и познейше, односно на запожнєте поволанє у познєйших рокох. Мале семенище то завод дзе биваю, костираю ше, окончую постшколске ученє (после основней школи) кандидати за священїкох у своїм штредньошколским образованю. Завод ма свой персонал, а то ректор, духовнїк и префект. Ректор управя зоз заводом, духовнїк окончує вирско-моралне воспитанє, а префект надпатра и помага у ученю. Мале семенище може мац и свою власну штредню школу. У таким случаю мали семинаристи ходза до тей школи. Кед же мале семенище нє ма свою власну школу, вец семинаристи ходза до цивилней або церковней ґимназиї места у хторим ше находзи мале семенище. Вельке семенище то установа за биванє, костиранє, духовне виховйованє и ученє студентох, богословия. У тей установи тиж єст ректор, духовнїк и други помоцни особи. Барз важна служба духовнїка, бо вон розвива вирско-духовни свойства будуцих священїкох, бо без доброго духовного оформеня священїческих кандидатох нєт анї добрих священїкох. Висши и високи богословски школи, факултети, академиї и институти то окремни церковни установи за здобуванє богословского знаня. У тих установох ше, студентом богословиї, лєм додава богословске знанє на уж здобуте знанє у семенищох. На богословни училїща ше (теорийно) може уписац кажда особа хтора ма закончену одредзену штредню школу. Хто успишно положи шицки испити, зроби и одбранї дипломску роботу, постава дипломовани теолоґ, и кед виполнює и други потребни условия, може свойому епархови (владикови) поднєсц молбу же би бул пошвецени за священїка. Пошвецени священїк муши достац и посланє (декрет) зоз хторим ше го вяже за одредзену парохию и дава му ше юрисдикцию за окончованє священїческей служби. На одредзених училїщох ше зоз предлужованьом студийох може здобуц и одредзени наукови ґрадус, наприклад: Маґистер теолоґиї – то найнїзши наукови ґрадус. Зоз уписованьом одредзеного числа семестрох, кед ше их вислуха, поклада ше испити, потим ше пише на одредзену тему маґистерску роботу хтору ше бранї. Зоз успишним успихом ше постава маґистер теолоґиї. Доктор теолоґиї – висши наукови ґрадус од маґистра теолоґиї. Процес здобуваня того ґрадуса подобни як и за маґистра, алє є вельо строгши. Габилитант – наукови ґрадус хтори вимага найозбильнєйше студийне пририхтованє. Габилитант мужи указац смисел за наукове виглєдованє и вельку способносц у науковей роботи. Тиж так, муши написац и видац кнїжку наукового змисту. И у висшим священству єст ступнї по рижних насловох: З наслову рукоположеня єст два ступнї: презвитер (паноцец) и епископ (владика). З наслову юрисдикциї (власци) єст тоти ступнї: папа, епарх, протопрезвитер, презвитер. З наслову одликованя: протонамеснїк, протоєрей, протоєрей ставрофор, митрофорни протоєрей. Окрем тих насловох, на першенство при богослуженю у [[святи храм|церкви]] и урядових зашеданьох ма уплїв старосц по пошвецаню, старосц по рокох, та у даєдних церквох и досцигнутосц на полю ученосци: чи є дипломовани теолоґ чи нє, чи дахто маґистер теолоґиї, доктор теолоґиї, габилитант чи нє. Таки шор ше почитує, окреме при святим богослуженю. Литература Дзвони, християнски часопис, число 11 – 12, новембер – децембер 2002, „Упознай свой обряд”, протоєрей ставрофор Йоаким Холошняй n5w1vurh7qoqek5t1s5oi5n753sab5t 14 1431 10558 2025-06-21T12:45:55Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10558 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 1432 10559 2025-06-21T12:46:29Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10559 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 1433 10560 2025-06-21T12:46:58Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10560 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 0 1434 10562 2025-06-21T14:08:57Z Keresturec 18 Нова страница: {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big>Янко Сабадош</big> | label2 = | data2 = Ту будзе Фотка.jpg | label3 = Назвиско | data3 = Ганц | label4 = Датум народзеня | data4 =19. юния 1928. | label5 = Датум упокоєня | data5 =16. децембра 2015 (88) | label6 = Державянство | data6 = югославянске, сербске | label7 = Язик тво… 10562 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big>Янко Сабадош</big> | label2 = | data2 = Ту будзе Фотка.jpg | label3 = Назвиско | data3 = Ганц | label4 = Датум народзеня | data4 =19. юния 1928. | label5 = Датум упокоєня | data5 =16. децембра 2015 (88) | label6 = Державянство | data6 = югославянске, сербске | label7 = Язик творох | data7 = руски, сербски | label8 = Школа | data8 = Ґимназия, Зомбор, Нови Сад | label9 = Универзитет | data9 = Правни факултет, Беоґрад | label10 = Наукови ступень | data10 =Докторат, Факултет политичних наукох, Беоґрад, 1990. | label11 = Период твореня | data11 =1951-1995 | label12 = Жанри | data12 = история, публицистика, дружтвени анґажман | label13 = Поховани | data13 = На теметове у Беоґрадзе. | label14 = Припознаня | data14 = }} Янко Сабадош (*19. юний 1928 - †16. децембер 2015), науковец, дружтвени и културни роботнїк. Биоґрафия Янко Сабадош народзени 19. юния 1928. року у Руским Керестуре. Оцец Василь и мац Мария родз. Паплацко мали три дзивки, Веруну, Леону и Марию и сина Янка. Янко Сабадош роснул у, за тедишнї условия, маєтнєйшей польопривредней фамилиї. У тим нашим валалє закончел и основну школу. До ґимназиї почал ходзиц у Зомборе и там закончел перши два класи, а вец предлужел у Новим Садзе, дзе 1948. року и матуровал. Под час аґрарней реформи охабене його фамилиї лєм 5 гольти жеми (бо оценєне же Янков оцец нє землєдїлец, бо мал совласнїцку учасц у єдней фабрики, хтора тиж була национализована!), а у фамилиї их було штверо одроснути дзеци, векшина уж були и попристановяни, алє и даєдним з нїх було потребне помагац. Прето Янко у досц чежких материялних обставинох предлужел здобувац високе образованє на Правним факултету у Беоґрадзе, дзе дипломовал 1957. року. После дипломованя жадал робиц у своїм валалє, алє тедишнї валалски власци го иґноровали як „кулацкого” сина, гоч за тото нє було причини. Прето вон мушел роботу глєдац вонка зоз свойого валалу. По кратшей роботи у привреди, у Вербаше, прияти є на роботу у Заводу за явну управу АП Войводини у Новим Садзе, вец предлужел робиц у Ради Союзу синдикатох Сербиї и Югославиї, а потим у Союзней конференциї ССРНЮ на виглєдовацких и аналитичних роботох, одкаль 1989. року пошол до пензиї. Под час роботи предлужел и последипломски студиї и 1974. року маґистровал зоз тему Вплїв оддвоєного третированя рускей од українскей народносци у СФР Югославиї на єй културни и политични живот на Факултету политичних наукох у Беоґрадзе. Под час пририхтованя маґистерскей роботи Янко Сабадош за потреби Института дружтвених наукох у Беоґрадзе пририхтал и єдну студию з насловом Русини (Концепция, политика владаюцих кругох у державох у хторих жили, конституованє до єдинственей нациї; вибор литератури, библиоґрафия). Докторску дисертацию пририхтал под насловом Револуцийни и националноошлєбодительни рухи українского народу концом 19. и на початку 20. вику и одбранєл ю тиж на Факултету политичних наукох у Беоґрадзе 1990. року. Tеми вязани за историю Руснацох вон обявйовал у руских периодичних публикацийох и на наукових конференцийох у Новим Садзе, Беоґрадзе, Києве, Вуковаре и Руским Керестуре. Понеже Янко Сабадош векшину свойого роботного вику препровадзел оддалєни од стредкох културних збуваньох рускей и українскей националней заєднїци, ширша руска явносц релативно мало позна творче дїло културного дїяча. Гоч нє бул професийно вязани за дїялносц руских културних институцийох, вон вше интензивно провадзел процес нашого културного живота и скоро вше ше активно уключовал до наукових розправох кед бул розпатрани наш национални идентитет або питаня з обласци дальшого розвою нашей националней култури и образованя. Вон ше трудзел з науковима арґументами зоз историї Руснацох ошвициц їх национални идентитет и дилеми хтори ше у науковей явносци у вязи з тим зявйовали и зявюю аж по нєшкайши днї. Мож повесц же скоро цали його творчи опус пошвецени праве тому проблему, гоч його дружтвена и културна активносц вельо ширша. Допринос рускей литератури У рускей културней явносци ше зявел ище як студент 1951. року зоз приповедку под насловом Дуня (зоз НОБ), обявену у „Руским слове”, потим зоз приповедку Врацаю ше нашо (зоз рабства), вец 1952. року у часопису Шветлосц зоз рецензию (ШВ ч.3, боки 225–235), под насловом О велїх нєобявених темох прешлосци и єдней обробеней (приповедки Евґения Планчака Михалова дїдовщина), потим драму Огень в ноци (ШВ ч.4, боки 292–315) 1952. року. Уж у першим чишлє спомнутого часопису у 1953. року (на бокох 14–19) обявює виривок зоз ширшого литературного твору з насловом Нєщесце Кирила ,Натеґача. У истим чишлє (на бокох 49–68) обявює и статю з насловом Даскельо слова о нашей драмскей литератури. Очековало ше же у Янкови Сабадошови достанєме доброго писателя и литературного критичара, алє ше обставини пременєли. Янко ше у рокох цо шлїдзели перше цалком пошвецел студийом, а вец го баржей прицаговала мало позната история нашого народу. Инициятор снованя Союзу Руснацох и Українцох Югославиї У другей половки шейдзешатих рокох прешлого вику активовал ше на указованю на проблеми културного розвою припаднїкох рускей народносци у Югославиї пре нєришени його кадрови и материялни обставини. Гоч и нє вше мал обєктивни погляди у оценьованю причинох таких обставинох, його активносц наишла на розуменє єдного числа руских културних дїячох и резултовала зоз формованьом єдней инициятивней ґрупи з єденац членох зоз Шиду, Коцура, Петровцох, Нового Саду, Вуковару, Руского Керестура, Липовлянох, Баня Луки, Беоґраду, Нового Саду и Прнявора, хтора 1967. року виробела єден писани реферат на тему Проблематика културного розвою при югославянских Русинох–Українцох (стан, проблеми, дальши розвой). Уж 1968. року Янко Сабадош публиковал статю з насловом Проблематика културного розвитку Русинох–Українцох у СФРЮ у часопису Шветлосц (ч. 1, б. 61–65), а 1970. року участвовал на науковим совитованю у Новим Садзе зоз тему Проблеми на линиї опредзельованя Русин–Українєц при тей народносци у СФРЮ (Традицийна култура югославянских Русинох, „Руске слово” Н. Сад и Етноґрафски институт САНУ Беоґрад, 1971, б. 239–287). Дзешец роки познєйше участвовал на Першим науковим совитованю Русинох и Українцох Горватскей, отриманим у другей половки юния 1980. року, у рамикох Петровского дзвона, зоз тему Зоз историї роботнїцкого и селянского руху Русинох медзи Першу и Другу шветову войну (Зборнїк роботох, Вуковар, 1981, б. 153–165, видал Союз Русинох и Українцох Горватскей). Под час 1987. и 1988. року у часопису „Нова думка” обявел серию статьох под заєднїцким насловом Русини и Українци Югославиї медзи двома шветовима войнами у седем обсяжних предлуженьох (числа 61, 62 и 63 од 1987. и 64, 65, 66 и 67 од 1988. року). Остатнї його виступ бул на медзинародней науковей конференциї на тему Приселєне и живот Руснацох у Бачкей, Сриме и Славониї 1745–1995 отриманей у Новим Садзе 27–28 септембра 1995. року у рамикох означованя 250–рочнїци живота Руснацох на тих просторох. Його тема глашела: Дружтвени и културно процеси медзи Русинами у южней Угорскей у другей половки ХХ вику (Зборнїк роботох „Руснаци–Русини”, Завод за учебнїки и наставни средства Беоґрад и Филозофски факултет, Катедра за руски язик и литературу Нови Сад, 1996, боки 255–280). У спатраню цалосней културно–науковей дїялносци Янка Сабадоша нє мож заобисц и факт же вон як дружтвени дїяч мал барз значну учасц у снованю Союзу Руснацох и Українцох Югославиї и Сербско–українского дружтва у Беоґрадзе, хторому бул велї роки на чолє. Янко Сабадош, вєдно зоз Симеоном Сакачом, єден з перших иницияторох ище зоз шейдзешатих рокох прешлого вику снованя єдней єдинственей орґанизациї за шицких Руснацох и Українцох Югославиї за ришованє заєднїцких проблемох у Сербиї, Горватскей и Босни и Герцеґовини. У октобре 1967. року Янко Сабадош написал материял под назву Проблеми културного розвою при югославянских Русинох-Українцох, хтори, як резултат велїх скорейших стретнуцох и догваркох у мено ґрупи ентузиястох у хторей були: Владимир Бесерминї теди зоз Шиду, Янко Фейса зоз Коцура, Штефан Гудак зоз Петровцох, Микола М. Кочиш зоз Нового Саду, Владимир Костелник з Вуковару, Дюра Латяк з Руского Керестура, о. Роман Миз з Липовлянох, Иван Пецюх з Баня Луки, Янко Сабадош з Беоґраду, Симеон Сакач з Нового Саду и Иван Сваток з Прнявора придати до Покраїнского комитету СКС за Войводину на розпатранє и ришованє. У тим материялу ше, медзи иншим, глєдало и снованє орґанизациї-установи за шицких Русинох и Українцох у Югославиї. Теди согласаносц за снованє такей орґанизациї нє достата. Медзитим, политични фактори у СР Горватскей потримали снованє Союзу Русино-Українцох за територию Горватскей, хтори на початку 1968. року у Вуковаре, дзекуюци велькому закладаню Влади Костелника и помоци Янка Сабадоша, и основани. Аж 1988. року, после познатих дружтвених пременкох у тедишнєй Социялистичней Федеративней Републики Югославиї указала ше можлївосц за єй снованє. Теди формована нова инициятивна ґрупа за снованє и пририхтованє Сновательней схадзки будуцого Союзу Руснацох и Українцох Югославиї, хтору творели: Янко Сабадош, Владимир Хромиш, Симеон Сакач, др Юлиян Тамаш, Євген Кулеба, Гавриїл Такач и Борис Гралюк. Янко Сабадош, у сотруднїцтве зоз спомнутима членами Инициятивней ґрупи написал нови материял под назву: Проблеми и чежкосци у витворйованю уставних правох русинскей и українскей народносци у СФР Югославиї, а Владимир Хромиш – материял под назву Уставноправне положенє русинскей-українскей народносци у Югославиї. На основи тих материялох порушана акция у Союзней конференциї ССРНЮ (дзе теди бул професийно заняти Янко Сабадош) и єй Одбор за медзинационални одношеня розпатрел тоти материяли. После тей схадзки Янко Сабадош написал другу верзию материялу, хтора була на явней розправи. У першей половки 1989. року отримани схадзки републичних конференцийох ССРН Горватскей, тиж и Босни и Герцеґовини и Покраїнскей конференциї ССРН Войводини, на хторих розпатрани проблеми наведзени у спомнутих материялох и потримани намаганя за їх розришованє, а 11. юлия 1989. року отримана схадзка Координацийного одбору за медзинационални одношеня Союзней конференциї ССРНЮ ма хторей принєшени заключеня под назву Актуални питаня унапредзованя положеня Руснацох и Українцох у Югославиї. У тих заключеньох, медзи иншим, потримане снованє Союзу Руснацох и Українцох Югославиї. Янко Сабадош цалого свойого живота у своїх обявених написох и зоз своїм дружтвеним анґажованьом стал на становиску же Руснаци лєм окремна часц українского народу, а нє самостойного карпато-русинского народу. Мож го тримац за єдного з идеолоґох проукраїнского односно українофилского руху на подручох бувшей Югославиї. Др Янко Сабадош умар 16. децембра 2015. року (88) у Беоґрадзе дзе є и поховани. После його шмерци, 2021. року, фамелия подаровала його библиотеку Филолоґийному факултету у Беоґрадзе, ґрупи за українистику при Катедри за славистику, дзе була и фасцикла зоз рукописами на руским язику. Тоти рукописи пририхтал за друкованє Михал Рамач, а потим Сабадошову кнїжку Розваляни салаш обявела НВУ Руске слово. Литература * Др Янко Сабадош (1928-2015), Руски християнски календар 2017, НВУ Руске слово и Християнски часопис Дзвони, б. 200. Вонкашнї вязи * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d1%8f%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d1%81%d0%b0%d0%b1%d0%b0%d0%b4%d0%be%d1%88/ Янко Сабадош[], вебсайт НАР, Руски вертикали, 25. новембер 2023. 7yjx6riefglm3ywjb24fwz8h39ovzk1 14 1435 10563 2025-06-21T17:29:30Z Vlad5250 736 Нова страница: [[Катеґория:Україна|Днїпропетровска обласц]] 10563 wikitext text/x-wiki [[Катеґория:Україна|Днїпропетровска обласц]] 1uuw6plyerb0yyu04sqp0iyuzv1iago 0 1436 10564 2025-06-21T17:30:24Z Vlad5250 736 Нова страница: [[Файл:Dnipropetrovsk in Ukraine.svg|right|340x340px|thumb|Днїпропетровска обласц]] '''Днїпропетровска обласц''' (укр. ''Дніпропетровська область''), позната и як '''Днїпропетровшчина''' (укр. ''Дніпропетровщина''), то обласц у юговосточней часци України. Управне стредзиско обласци то ва… 10564 wikitext text/x-wiki [[Файл:Dnipropetrovsk in Ukraine.svg|right|340x340px|thumb|Днїпропетровска обласц]] '''Днїпропетровска обласц''' (укр. ''Дніпропетровська область''), позната и як '''Днїпропетровшчина''' (укр. ''Дніпропетровщина''), то обласц у юговосточней часци України. Управне стредзиско обласци то варош Днїпро. == Демоґрафия == {| border=1 cellpadding=4 cellspacing=0 class="wikitable" style="align: left; margin: 0.5em 0 0 0; border-style: solid; border: 1px solid #999; border-right-width: 2px; border-bottom-width: 2px; border-collapse: collapse; font-size: 100;" |- | style="background:#ddffdd;" | [[Демоґрафия України|'''Националносц''']]<ref>[http://2001.ukrcensus.gov.ua/eng/results/general/nationality/ National composition of population] {{Wayback|url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/eng/results/general/nationality/ |date=20111217151026 }}, ''State Statistics Committee of Ukraine''</ref> | colspan=1 style="background:#ddffdd;" align="center" | [[Попис жительства 1989. у України|'''1989.''']] | colspan=1 style="background:#ddffdd;" align="center" | [[Попис жительства 2001. у України|'''2001.''']] | style="background:#ddffdd;" | '''Мацерински язик'''<ref>[http://2001.ukrcensus.gov.ua/eng/results/general/language/ Linguistic composition of the population] {{Wayback|url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/eng/results/general/language/ |date=20140924081100 }}, ''State Statistics Committee of Ukraine''</ref> | colspan=1 style="background:#ddffdd;" align="center" | [[Попис жительства 2001. у України|'''2001.''']] |- | style="background:#f3fff3;" | [[Українци]] | align="right" | 71,6% | align="right" | 79,3% | style="background:#f3fff3;" | [[Українски язик]] | align="right" | 67,0% |- | style="background:#f3fff3;" | [[Руси]] | align="right" | 24,2% | align="right" | 17,6% | style="background:#f3fff3;" | [[Русийски язик]] | align="right" | 32,0% |- | style="background:#f3fff3;" | [[Билоруси]] | align="right" | 1,3% | align="right" | 0,8% | style="background:#f3fff3;" | други язики | align="right" | 1,0% |- | style="background:#f3fff3;" | [[Євреє]] | align="right" | 1,3% | align="right" | 0,4% |- | style="background:#f3fff3;" | [[Єрмени]] | align="right" | 0,12% | align="right" | 0,3% |- | style="background:#f3fff3;" | [[Азери]] | align="right" | 0,16% | align="right" | 0,2% |- |} {{Дополнїц}} == Референци == [[Катеґория:Днїпропетровска обласц|*]] 9v02103htxadibppmpw8z7nk0mwrw48 14 1437 10566 2025-06-22T02:54:52Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10566 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 1438 10567 2025-06-22T02:55:14Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10567 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 1439 10568 2025-06-22T02:55:54Z Keresturec 18 Направљена празна страница 10568 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1