Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.46.0-wmf.23 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу Event Event talk 0 52 17440 15419 2026-04-09T11:24:52Z Sveletanka 20 вики вязи 17440 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | title = Бачка | image = [[File:Backa-sr.png|200px]] | caption = Мапа Бачки у ґеоґрафских гранїцох | label1 = Найвекши вароши | data1 = [[Нови Сад]], [[Суботица]], [[Сомбор]], [[Бая]] | label2 = Держава | data2 = [[Сербия]], [[Мадярска]] | label3 = Реґион | data3 = [[Войводина]] - Реґион велькей южней ровнїни | label4 = Административна єдинка | data4 = Южнобачки округ, Заходнобачки округ, Сивернобачки округ, Сивернобанатски округ, Жупания Бач-Кишкун | label5 = Жительство | data5 = 1.022.524 (у Сербиї) 113.432 (у Мадярскей) }} [[Файл:Vojvodina okruzi regioni sr.png|thumb|Мапа Войводини|342x342px]] '''Бачка''' то ґеоґрафски реґион, административно подзелєни медзи Сербию и Мадярску. Сербска часц Бачки лоцирована у Автономней Покраїни [[Войводина|Войводини]], а мадярска часц Бачки уключена до мадярскей жупаниї Бач-Кишкун. Рика Дунай представя южну и заходну гранїцу [[Бачка|Бачки]], а восточна гранїца то рика Тиса. На териториї Войводини Бачка административно подзелєна на округи: Южнобачки управни округ, Сивернобачки управни округ и Заходнобачки управни округ, а єдна менша часц реґиону припада Сивернобанатскому управному округу. Южнобачки округ ше з меншу часцу пресцера и у Сриме. == Мено == Бачка достала мено по варошу Бачу. То типична славянска форма мена зоз суфиксом -ка, хтору познєйше прилапели и Нємци и Мадяре. Мено Бачки на других язикох - мадярски язик: ''Bácska'', бунєвацки: ''Bačka'', горватски: ''Bačka'', словацки: ''Báčka'', руски: ''Бачка'', нємецки: ''Batschka''. == История == У Бачки єст шлїди населєньох зоз каменого периоду, найвецей попри Дуная и Тиси, а найважнєйши гевти при Ґомбошу (Боґоєво), Апатину, Ади и Сенти. Єст надосц шлїди зоз бронзового периоду, як и шлїди присуства рижних народох: Илирох, Келтох, Дачанох, Римянох, Сарматох (Язиґох), Гунох, Ґепидох, Славянох, Аварох. Болгарох, Мадярох итд. Перши Индоевропянє населєли тото подруче у трох миґрацийних габох хтори датировани 4200 п. н. е., 3300 п. н. е. и 2800 п. н. е. Славянох ше у Бачки по першираз спомина у 6. вику. === Штреднї вик === Перши славянски держави хтори управяли з Бачку були Болгарске царство и Велька Моравска. У дзевятим вику владар Бачки бул войвода Салан, а главни варош його войводства бул Титель. После забераня векшей часци Панонского базена з боку Мадярох зявюю ше як жителє Бачки, окрем Славянох, и Мадяре, Печенєґи и други. Спрам єдного думаня, мадярски владар Стефан I (Вайк) основал вароши Бач и Бодроґ, як главни вароши истоменових жупанийох у Угорскей. Спрам других жридлох, Бач еґзистовал и пред приселєньом Мадярох як славянско-аварски варош и ношел мено Баґасин. Варош Бодроґ достал мено по Бодричох, славянским племену хторе пребувало у Бачки. Помедзи спомнутих жупанийох ишла гранїца приблїжно як нєшкайши беґель Дунай-Тиса-Дунай. Перши жупан Бачкей жупаниї зазначени 1074. року ношел мено Вид за хторе ше предпоставя же є славянского походзеня. Досельованє Сербох зоз южних сербских политичних обласцох почало у векшей мири у 15. вику под час владаня угорского краля Жиґмунда. У 15. и 16. вику у Бачки мали свойо маєтки сербски деспотове. Места хтори були у власци деспотох були Апатин, Бач, Кулпин, Чуроґ, Стари Бечей, Петрово Село и други. === Нови вик === У першей половки 16. воку жительство Бачки страдало под час селянскей буни Дєрдя Дожи 1614. а потим и под час упадох Туркох Османлийох. После паду Будима и Сеґедина (1542), Бачка уходзи под турску власц односно постава часц Османского царства. Под час турскей управи на териториї Бачки бул Сеґедински санджак хтори бул подредзени Будимскому пашалуку. Бачка подзелєна на 6 нахиї: на байску, суботицку, сеґединску, сомборску, бачску и тителску. Концом 17. вику Бачка постава часц Габзбурґскей монархиї. Року 1687. до Бачкей ше, под вождовством Доминика Марковича и Юра Видаковича населюю Бунєвци и то у околини [[Суботица|Суботици]], Сомбора и Баї. У тим чаше Бачка була, у етнїчним смислу, скоро виключно сербска обласц, а таку етнїчну прикмету мала и 1720. року кед од 3.456 пописаних обисцох лєм 166 мадярски и 25 нємецки. Бачка була, у рамикох Габзбурґскей монархиї административно подзелєна на цивилну (Бачка и Бодрожска жупания) и воєну часц (Воєна гранїца). Жупаниї були административно подредзени габзбурґскей Угорскей, а воєна гранїца була директно подредзена Бечу. После демобилизациї потискей воєней гранїци (1751. року) тоти подруча приходза под цивилну (жупанийску) власц. Теди почало масовне насельованє Мадярох, Нємцох, Словакох, [[Руснаци у Сербиї|Руснацох]] и других народох на тоти териториї. 1802. року злучени бачка и бодрожска жупания до єдинственей Бачко-бодрожскей жупаниї. Под час 1848. и 1849. року Бачка уходзела до составу Сербскей Войводини и була место кирвавих борбох медзи Сербами и Мадярами. 1849. року найвекша часц Бачки (окрем Шайкашскей) вошла до рамикох Войводства Сербиї и Тамишского Баната. Кед тото войводство утаргнуте (1860. року) тоти териториї у Бачкей ознова орґанизовани як Бачко-бодрожска жупания. 1873. року подруче дакедишнього Шайкашского батальона прилучене ґу тей жупанї. === После 1918. року === Велька народна скупштина Сербох, Бунєвцох и инших Славянох у Банату, Бачкей и Баранї, отримана у Новим Садзе 25. новембра 1918. року. Скупштина преглашела зєдиньованє Баната, Бачки и Баранї ґу Кральовству Сербиї. После розпадованє Габзбурґскей монархиї (Австроугорскей) 1918. року Бачка (як часц покраїни Банат, Бачка и Бараня) уходзи до составу Кральовства Сербиї, а потим и до составу Кральовства Сербох, Горватох и Словенцох. Зоз Триянонским спорозуменьом з 1920. року було предвидзене же би сиверна часц Бачки и Баранї була под управу нєзависней Мадярскей. Медзи 1918. и 1922. роком Бачка творела часц покраїни Банат, Бачка и Бараня; медзи 1922. и 1929. роком вона була подзелєна медзи Бачку и Беоґрадску обласцу, а медзи 1929. и 1941. роком була часц Дунайскей бановини. Медзи 1941. и 1944. роком Бачка була под окупацию Гортийовей Мадярскей, а од 1944. року вона часц Автономней Покраїни Войводини у рамикох новей социялистичней Югославиї и (од 1945. року) социялистичней Сербиї. == Ґеоґрафия == === Ґеолоґийна структура === Ґеолоґийна структура Бачки углавним представена зоз квартарнима пасмами флувиялного и еолского походзеня. На векших глїбинох лєжа озерско-морски пасма. === Релєф === У Бачкей ше видвоюю шлїдуюци характеристични релєфни форми: * Суботицка писковина або Бачка писковина - пресцера ше медзи Суботицу и державну гранїцу зоз Мадярску * Бачка або Телечка лесна високоровнїна - пресцера ше южно од Бачкей писковини медзи Дунайом, Тису и бачкима беґелями * Тителски лесни плато або Тителски брег - находзи ше сиверно од улїву [[Тиса (рика)|Тиси]] до Дунаю Бачка представя нїзкоровнїну зоз малима розликами у надморских висинох (Нови Сад на югу на 80 м, а Суботица на сиверу на 115 м абсолутней висини). То найвиразнєйша и найпространша ровнїна у Сербиї. У релєфу Бачки видвоюю ше Суботицка або Бачка писковина, Телечка лесна високоровнїна, Тителски лесни плато, южна бачка лесна тераса, тителска тераса, акумулацийна тераса Дуная и алувиялни ровнїни Дуная и Тиси. Суботицка писковина ше пресцера од Суботици по Баю, Сеґедин и Пешту. Настала концом плеистоцена и на початку холоцена. Розчленєна є на дзепоєдни часци хтори одвоєни з леснима високоровнїнами (зоз зонами леса). Писок тей писковини нє чисти алє є помишани з мульом. Йован Цвиїч тримал же жридло походзеня єй писку то рични наноси Дуная и Тиси и з наносох озерского седименту. У релєфу тей писковини ше видвоюю штири морфолоґийни елементи: дини, медзидински улєгнуца, видувни витровити места и долїни. Дини стабилизовани и маю напрям пресцераня сиверозаход-юговосток. Местами, у интерколинских углїбеньох медзи динами витор однєсол писок и оголєл водово пасмо та формовани еолси озера. Таки озера Паличске, Лудошке, Слане и др. Телечка лесна високоровнїна залапює штредню часц сиверней Бачки. Нагнута є од сиверу спрам юга. До єй поверхносци урезана долїна рики Криваї хтора ю дзелї на восточну и заходну часц. У релєфу тей високоровнїни ше видвоюю числени благи улєгнуца и лесни тевчирасти углїбеня (чий пречнїк и до 450 м). Тоти форми даваю єй поверхосци габасти випатрунок. На престранстве дзе наставала тота високоровнїна лес ше сецовал прейґ  мочарней веґетациї та вона при дну баржей з глїняней структури (акватична). У лесу мож обачиц два кафовкасти зони. Вони пренайдзени у Руди, Сивцу и медзи Сивцом и Кляїчевом. Спрам того, наношенє леса ше случовало на три заводи. Тителски лесни плато ма поверхносц 94 км² и напрям пресцераня сиверозаход-юговосток (у тим напряме є и нагнути). Длуги є 18 км а широки 7.5 км. Над Тису, з восточного боку, дзвига ше 60 м високи прикри одрезани профил хтори настал з подрезованьом и паданьом леса. На тим профилу мож видзиц 5 кафовкасти зони цо значи же плато формовани под час 6 фазох наношеня леса. Така численосц тих пасмох була можлїва пре стретанє и мишанє восточних и заходних витрох. На поверхносци платоа и його тераси єст надосц тевчирастих углїбеньох (26 на км²). Прето є наволани "покави" або дзирковити. То пошлїдок високого процента вапняних материйох у лесу (до 22%).<ref> Марковић, Јован; Павловић, Мила (1995). Географске регије Југославије (Србија и Црна Гора). Београд: Савремена администрација.</ref> У южней Бачки, дзе у цалей часци Панонскей низиї маме найвекшу континуалну поверхносц алувиялней ровнїни медзи Дунайом и Тису, висински розлики нє векши як 25 м. Нагнутосц поверхносци вообще нє мож замерковац. Тота безкрайна ровнїна настала так же Дунай першобутно цекол од Сомбора попрейґа прейґ Бачкей спрам Тиси при Бечею. Дунай одношел лес кед ше премесцал на право, спрам розшеднуцу на сиверним боку Фрушкей гори хтора зопарла премесцанє рики спрам юга. === Клима === Степскоконтинентална клима Бачки виказує обачлїви температурни осцилациї. Штредня юлийска температура виноши 22-23 °C, а штреднї януарски температури по минус 2 °C, Наприклад, Нови Сад (на 84 м абсолутней висини) ма штредню януарску температуру -0,1 °C а штредню юлийску температуру 23,0 ° C. Сента лєжи на истей надморскей висини а ма штредню януарску температуру -1,3 °C и штредню юлийску температуру 22.8 °C. Южна часц Бачки и влєце и вжиме цеплєйша. Бачка достава мало паданьох, Телечка 500-600 мм, а найоддалєнши заходни и южни часци Бачки 600-700 мм паданьох рочнє. Рочне количество паданьох у Сенти виноши 570 мм. === Гидролоґийни характеристики === У ровней Бачки, посней зоз паданями, розвили ше кратки рики хтори ше улїваю до Дуная односно до Тиси. До Дунаю ше улїва Мостонґа, а до Тиси Караш, Чик и Єґричка. У сиверней Бачки єст даскельо озера: Паличске, Лудошске, Кирваве и Слане озеро, як и велї долїни и мочари змесцени у улєгнуцох дзе у контакту писок и лес. Попри спомнутих интерколинских озерох, у Потисю и Подунавю єст и рични озера и долїни (бари). Рични озера виполнюю удубеня напущених цекох. У околини Сомбора у прешлосци еґзистовали велї бари ("край зоз тисяч озерами") хтори, зоз реґулацию Мостонґи, висушени. Спомнути озера ше находза нєдалєко од Суботици (спрам Тиси). Тоти плїтки озера настали з огольованьом водоносних пасмох у медзиглїбинских удубеньох зоз дном зоз водонєпрепущуюцих стинох. Прето же зарастали у припобережних часцох, тоти еолски озера претворени до мочарох. Кирваве и Слане озеро уж тераз по форми бари, а така будучносц очекує Паличске и Лудошке озеро. === Педолоґийна структура === У педолоґийней структури Бачки найзначнєйши чернозем. Южно од Суботици пасмо хумуса на чернозему виноши скоро 70 цм и вон, зоз глїбоким ораньом, обезпечує вельки урожаї жита. Попри Тиси и Дуная розпресцераю ше ужши пасма рецентного алувиялного наносу и ритских чарнїцох. Сиверно од Сомбора, медзи Горґошом и Сенту, сиверно од Нового Саду и медзи Оджаком и Апатином, зявюю ше слатини и слатинаста жем. У Суботицкей писковини ше находзи чисти гумусни писок. === Веґетация === Природна веґетация Бачки у векшей мири пременєта зоз висушованьом ритох, з преорйованьом пасовискох и з култивованьом плодних поверхносцох. У Подунавю и Потисю єст пажици, пасовиска, лєси и рошню влажни култури. На лесних поверхносцох и култивованих писковитих [[поверхносц]]ох рошню трави зоз длугоким кореньом. Слатинасти поверхносци коло Мостонґи и живи писок на Суботицкей писковини находза ше под лєсом. Паличске и Лудошке озеро з векшей часци под мочарнима рошлїнами. Ритска часц Лудошкого озера скоро цала под [[над]]ом. === Животиньски швет === У Бачки жию степски животинї. Лудошке озеро позната орнитолоґийна станїца рижнородного птичого швета. На Паличским озеру ше тиж зиходза интересантни птици мочарици. На Чарней бари при Бачким Моноштору находзи ше найвекша оаза чарней ґовлї и билохвостового орла. Лудошке и Паличске озеро богати зоз рибу. == Демоґрафия == Спрам попису жительства зоз 2011. року у сербскей часци Бачки жили: Серби (58%), Мадяре (19%), Горвати, Словаци, Бунєвци, [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]], Роми и други. У мадярскей часци Бачки найчлисленши Мадяре, а присутни и бунєвацка, нємецка и сербска меншина. == Населєня == Нови Сад, Суботица и Сомбор маю статус варошох, вони и шедзиска округох. Векшина населєньох плански будована (ушореного типу). Векши населєня у сербскей часци Бачки то: Нови Сад (250.439), Суботица (97.910), Зомбор (47.623), Бачка Паланка (28.239), [[Вербас]] (24.112), Бечей (23.895), Темерин (19.661), Сента (18.704), [[Кула]] (17.866), Ветерник (17.454), Апатин (17.411) и други. У мадярскей часци Бачки найзначнєйше населєнє то варош Бая (38.143). == [[Привреда]] == Бачка, а особлїво єй южна часц, барз плодна, и спада до найплоднєйших часцох Европи. Жительство ше занїма першенствено зоз польопривреду. Продукую ше шицки файти [[Житарки|житаркох]], а особлїво познати бачке жито и [[кукурица]]. У менших количествох продукую ше и други файти житох. Ризкаши єст коло [[Руски Керестур|Руского Керестура]] и [[Савине Село|Савиного Села]]. Досц значна продукция [[Конопа|конопи]], цукровей цвикли, [[Капуста|капусти]] и бостану. Барз розвите заградкарство, а значне у овоцарство. Винїци єст коло Суботици. Єст дакус лєсох коло Дунаю алє, иншак, Бачка такповесц нє ма лєси и даяки руди. Статкарство було по конєц 19. воку главне занїманє жительства. Особлїво була значна продукция [[Конь|коньох]], рогатого статку велького зуба, овцох и швиньох. Бачки конї були познати у Европи, а найлєпши сциговали зоз кулскей и бечейскей општини. Єст даскельо державни ерґели, а єст и познати приватни [[Хлїв|хлїви]] зоз познатима шветовима расами коньох. При рогатим статку баржей заступени статок билей [[Фарба|фарби]] (подолска раса), особлїво у ритох як барз витримовна и одпорна раса, а у хлївох ше карми заходни, племенитши раси. Швинярство барз важне. У значней мири заступене карменє живини, рибарство, гадвабарство, лов. Найвекша часц жительства ше традицийно занїмала зоз землєдїлством и статкарством, а у вельо меншей мири зоз [[Ремесло|ремесельнїцство]]м, [[Тарґовина|тарґовину]] и индустрию. Од индустриї значна млїнска, а важни и конопарство, индустрия гадвабу и вообще индустрия платна. Тиж так важна и продукция судзини, цименту, цегларска, пиварска и индустрия преробку скори и други. Тарґовина досц интензивна, особлїво зоз польопривреднима продуктами, зоз статком и индустрийнима продуктами. Бачка, як часц житнїци Сербиї, на Дунаю, медзи богатима и културнима реґионами, зоз барз културним жительством, з найрижнороднєйшу и найбогатшу индустрию, з розвитим ремеселством у найгустейшу гайзибанску мрежу, зоз окреме живу индустрию и у ширшей околини Беоґрада, спада медзи найважнєйши реґиони Сербиї и [[Войводина|Войводини]]. === Транспорт и туризем === Главни транспортни маґистрали у Бачки то: асфалтово драги Нови Сад - Србобран - Суботица. Нови Сад - Бачка Паланка, Нови Сад - Бечей - Сента и драга Србобран - Сомбор - Апатин. Шицки вароши у Бачки повязани зоз гайзибанскима драгами. Водзаци вароши Бачки маю вельки обток путнїкох. Главни гайзибански маґистрали углавним маю исти напрями як и асфалтово драги. Дунай и Тиса найвекши рични плївни драги. У цалей Бачкей и Войводини воздушни транспорт нє розвити. Туризем ше у Бачкей лєм розвива. Паличске озеро найнащивенши природни туристични обєкт. Варошски туризем добре розвити а у новших часох ше розвива и ловни туризем. == Литература == * Марковић, Јован Ђ. (1967). Географске области Социјалистичке Федеративне Републике Југославије. Завод за издавање уџбеника Социјалистичке Републике Србије. * Крестић, Василије (2003). Из прошлости Срема, Бачке и Баната. Београд: Српска књижевна задруга. * Mitrović, Andrej (1969). Jugoslavija na Konferenciji mira 1919-1920. Beograd: Zavod za izdavanje udžbenika. == Референци == [[Катеґория:Войводина|Бачка]] <references /> [[Катеґория:Сербия]] qcz0eg68avxz8kf2qsyhkoc7qg39m73 0 91 17428 14285 2026-04-09T01:42:09Z Keresturec 18 Додати елементи до Литератури и Вонкашнїх вязох 17428 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Владимир Сабо Дайко</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Vladimir Sabo Dajko 1928 2013.jpg|alt=Владимир Сабо Дайко|center|thumb|274x274px]] |- |'''Народзени''' |9. новембер 1928. |- |'''Умар''' |25. децембер 2013.(85) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основне образованє |- |'''Период твореня''' |1953—2012 |- |'''Жанри''' |литература, културна дїялносц |- |'''Поховани''' |на теметове у Коцуре |- |'''Припознаня''' |Златна значка Културно-просвитней заєднїци Сербиї, почесни член Рускей матки |} '''Владимир Сабо Дайко''' (*9. новембер 1928—†25. децембер 2013) писатель, културно-просвитни дїяч. == Биоґрафия == Владимир Сабо Дайко, народзени 9. новембра 1928. року у Коцуре, бул активни културни роботнїк и инициятор велїх културно-просвитних активносцох у [[Коцур]]е: библиотекар, [[писатель]], ґлумец, [[Редитель|режисер]], дописователь новинох ''Руске слово''. Понеже под час Другей шветовей войни коцурска Читальня була заварта, а кнїжки порозношени по обисцох, значне доприношенє обновйованю єй роботи, попри Миколи Гардия, дал и Владимир Сабо Дайко. Читальня зоз роботу почала 1953. року, а єй перши библиотекар бул по 1955. рок праве Владимир Сабо Дайко. Опробовал ше и як режисер и ґлумец у своїх, и нє лєм у своїх, театралних фалатох. Режирал драми ''Франтовнїца'' (1963), ''Заврачане благо'' (1964) и ''Стецко'' (1965). Ґу тому, вон и идейни творитель и орґанизатор перших Стретнуцох дзецинского театру 1993. року, хтори приведли до оживйованя дзецинского театралного живота и драмскей творчосци у Коцуре. Владимир Сабо Дайко бул медзи першима порушователями и творителями даєдних значних културних активносцох у Коцуре, насампредз снованя ''КУД Жатва'', а бул и активни член Клубу писательох, поетох и рецитаторох ''Нашо крочаї''. Владимир Сабо Дайко бул єден зоз сновательох обновеней ''[[Руска матка|Рускей матки]]'', єй активни, а потим и почесни член. Бул и єден з найактивнєйших членох ''[[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] у Коцуре''. Сабо Дайко ше у каждей нагоди закладал за очуванє и розвиванє руского язика и, вообще, рускосци. == Литературна робота == [[Файл:Rovnji car.jpg|alt=Ровнї цар|thumb|290x290px|Ровнї цар]] Писал приповедки и писнї. Обявйовал их у ''Руским календаре, Заградки, Руским слове (Литературним слове), Ерату над Куцуром / Коцуром, Шветлосци''. Од писньох спомнїме: Чловек и ровнїна, Я глєдам, Дзецко Бачки, Руска мац, Балада о Руснакови, Визия оцовщини и др. Владимир Сабо Дайко ше як прозаїст окреме визначел. Медзи найлєпшима приповедками му ''Тереза, Канада Канада, Санканє'', приповедки за дзеци ''Ровнї цар'' (1. виданє 1996, 2. виданє 2005. року). У ''Ровнї цару'' ше намагал подаровац малому рускому читательови юнака-защитнїка свойого народу. Понеже велї народи маю свойого юнака, напр. Серби – Кральовича Марка, Анґлийци – Робина Гуда, Швайцарци – Вилиєма Тела итд., Сабо Дайко жадал створиц и руского юнака и описал го у подоби Ровнї цара (цара ровнїни). Треба визначиц же Сабо Дайко у ''Ровнї цару'' окреме успишни у креированю атмосфери валалского стредку и твореню заплєту. Його опис жими у фебруаре (у приповедки Кед Шандор завяло), опис чуваня овцох, як и опис каменцу и бурї влєце охабяю моцни и тирваци упечаток на читателя. На початку 21. вику Сабо Дайко, и у своєй дзевятей децениї живота, творел зоз вельку креативну енерґию. Охабел у рукопису дзецински роман ''Кеша'', хтори публиковани 2018. року у кнїжки ''Вибрани писнї и проза'' Дружтва за руски язик, литературу и културу. Владимир Сабо Дайко бул одборнїк у Општини [[Вербас]], член Совиту Месней заєднїци Коцур, а у єдним мандату бул и предсидатель Совиту. Як щири вирнїк, нє занєдзбовал свою виру и церкву. За свою рижнородну и квалитетну дїялносц на планє култури, попри вецей припознаньох, наградзени є и зоз Златну значку Културно-просвитней заєднїци Сербиї. Владимир Сабо Дайко умар 25. децембра 2013. року у Коцуре. Поховани є на теметове у Коцуре. == Литература == Силвестер Дорокхази. ''Парастски руки, а поетска душа''. Новини ''Руске слово'', рок LXIV чис. 48 (3293), Нови Сад, 28. новембер 2008, б. 11. == Вонкашнї вязи == [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%86%D1%83%D1%80%D0%B0#%D0%97%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%98%D0%BD%D0%B8_%D0%9A%D1%83%D1%86%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8 Значни Коцурци], sr.wikipedia.org {{DEFAULTSORT:Дайко, Владимир Сабо }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Коцурци]] [[Катеґория:Дїяче у култури]] [[Катеґория:Писателє]] [[Катеґория:Писателє за дзеци]] [[Катеґория:Народзени 1928]] [[Катеґория:9. новембер]] [[Катеґория:Умарли 2013]] [[Катеґория:25. децембер]] omf4lxkxixv40nroptiqabff9cfb9sd 0 105 17402 16879 2026-04-08T12:47:39Z Keresturec 18 Уложена фотка до Ґалериї 17402 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Гавриїл Рац</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Rac Havrijil.jpg|алт=Гавриїл Рац, фоторепортер|центар|мини|284x284п]] |- |'''Народзени''' |6. авґуста 1940. |- |'''Умар''' |29. марец 2002. (62) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Сримских Карловцох |- |'''Период твореня''' |1962—2002. |- |'''Жанри''' |образованє, документарна и уметнїцка фотоґрафия |- |'''Поховани''' |На теметове у Руским Керестуре |} '''Гавриїл Рац''' (*6. авґуст 1940—†29. марец 2002), учитель, длугорочни фоторепортер у НВУ ''Руске слово'', уметнїк фотоґрафиї. == Биоґрафия == Гавриїл (Ґабор) Рац Рацмишков народзени 6. авґуста 1940. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи оцец Ґабор и мац Ана, родзена Рац (Дзвонарова). Гавриїл мал младшого брата Янка (1942-2021). Гавриїл Рац закончел основну школу у родним валалє а Учительску школу у Сримских Карловцох. Потим уписал студиї русийского язика на Висшей педаґоґийней школи у Зренянину дзе и абсолвовал. Кед абсолвовал на Висшей педаґоґийней школи та робел кратши час и як наставнїк русийскго язика. Гавриїл Рац бул оженєти зоз Марию родз. Сопка и у малженстве мали дзивче Ясмину. == Роботна кариєра == По законченю учительскей школи Гавриїл Рац робел як учитель класней настави у Основней школи ''[[Петро Кузмяк]]'' у Руским Керестуре по 1970. рок. Пар роки Гавриїл Рац препровадзел на дочасовей роботи у Нємецкей дзе робел у компанийох ''Круп'' и ''Форд''. По врацаню зоз Нємецкей Гавриїл Рац почал у половки марца 1974. року робиц и НВУ Руске слово як фоторепортер. Бул длугорочни професионални фоторепортер у НВУ Руске слово у Новим Садзе. Знїмал шицки файти чарно-билих и колор фотоґрафийох за потреби [[Новина|новинох]] Руске слово, часопису за дзеци Пионирска заградка, часопису МАК, за Народни календар, традицийни мурови рочни календар за други потреби. Занїмала го документарна и новинска фотоґрафия а дзекуюци вельорочному искуству у обласци чарно-билей и колор фотоґрафиї вон винаходзел мотиви и за творенє уметнїцких фотоґрафийох. Участвовал на вецей колективних виставох. == Допринос рускей култури == Гавриїл Рац бул член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] од 1974. року.<ref>[http://druztvo.org/ruski/cleni/index.html Список членох Дружтва за руски язик, литературу и културу], рядове число 44. Гавриїл Рац, Нови Сад, 1974 </ref> Бул член Клуба подобових уметнїкох Дружтва за руски язик, литературу и културу з Нового Саду, од снованя того Клуба 1996. року. Заступени є у моноґрафиї ''Подобова творчосци [[Руснаци у Сербиї|Руснацох]]'' у виданю Дружтва за [[руски язик]], литературу и културу, на боку 103 зоз фото-ґрафику ''Лядова сказка''. Як член Новосадскей сцени АРТ ''Дядя'' Гавриїл Рац ґлумел як ґлумец-аматер у театралним фалату Ґордана Михича ''Жовта'' (1975. року). Гавриїл Рац нєсподзивано умар 29. марца 2002. року. Поховани є на [[Теметов|теметове]] у Руским Керестуре. == Ґалерия == <gallery> Файл:Ljadova skazka, avtor Havrijil Rac.jpg|Лядова сказка Файл:TERLJUK ŽOVTA stoji.jpg|Колектив ґлумцох хтори участвовали у театралним фалаце ''Жовта'' (1975). Стоя, з лїва: [[Дюра Пап (новинар)|Дюра Пап]], Мария Пап, [[Дюра Папгаргаї]], режисер, Цилика Стрибер, [[Иван Терлюк]]. Шедза, з лїва: Гавриїл Рац, Ирина Гарди-Ковачевич, [[Мирон Канюх]] и Агнета Бучко. </gallery> == Литература == * Гавриїл Рац, уметнїк фотоґрафиї, ''Подобова творчосц Руснацох,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2003, б. 103. * Тамаш, др Юлиян, „Просвитни роботнїки 1944-1991. рокуˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок 414. * Ґрупа авторох, „Комисия за  фотодокументациюˮ, ''30 Червени ружи'', НИУ Руске слово, Нови Сад, 1991, бок 163. == Вонкашнї вязи == * Дюра Латяк, [https://www.ruskeslovo.com/%D1%80%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D0%B4-%D1%87%D0%B0%D1%81-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/ ''Руске'' под час политичних пременкох] (у тексту спомнути и Г. Рац, фоторепортер) * [https://rdsa.tripod.com/keresturski_begelj.htm Ґрупа младих з Керестура, ґенерация 1940-1942] (фотоґрафоване 1957. року), Гавриїл Рац медзи нїма. * Дюра Латяк, [https://issuu.com/ruskeslovo2015/docs/ruske_slovo34-2020 75 роки ''Руского слова'' 1945-2020] (VIII), б. 26. <gallery> </gallery> == Референци == {{DEFAULTSORT: Рац , Гавриїл }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Уметнїки]] <references /> [[Катеґория:Фотоґрафи]] [[Катеґория:Учителє]] [[Катеґория:6. авґуст]] [[Катеґория:Народзени 1940]] [[Катеґория:29. марец]] [[Катеґория:Умарли 2002]] l9pwnsjj4tnco938upaafby9by60ru5 0 141 17400 17023 2026-04-08T12:27:01Z Keresturec 18 Уложена фотка до Ґалериї 17400 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Дюра ПАП</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Djura Pap 1946.jpg|alt=Дюра Пап|center|thumb|255x255px|Дюра Пап (2001. року)]] |- |'''Народзени''' |17. априла 1945. |- |'''Умар''' |15. мая 2015. року (70) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня польопривредна школа, Ада |- |'''Универзитет''' |Польопривредни факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1973—2011. |- |'''Жанри ''' |новинарство, аґрар |- |'''Поховани''' |городски теметов у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Специялна награда за обявени тексти у новинох ''Руске слово'', Награда Новосадского сайма |} '''Дюра Пап''' (*17. април 1945—†15. май 2015), новинар и редактор у НВУ ''Руске слово'', фаховец у аґрару и дружтвени активиста == Биоґрафия == Дюра Пап народзени 17. априла 1945. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи [[оцец]] Йоаким и  [[мац]] Леона родз. Макаї . Дюра мал младшого брата Янка. Основну школу Дюра Пап закончел у Руским Керестуре. После законченей штреднєй польопривредней школи ''Соня Маринкович'' у Ади вон ше уписал на Польопривредни факултет Универзитета у Беоґрадзе, одсек за технолоґию польопривредних продуктох на котрим достал диплому о високей школскей приготовки - дипломовани инженєр польопривреди 1972. року. Дюра Пап бул оженєти зоз Марию родз. Няради, у малженстве мали дзивчата Анамарию и Ясмину. Роботни вик у новинарстве Дюра почал у Радио Новим Садзе, програми на [[Руски язик|руским язику]] вєшенї 1973. року, а од фебруара идуцого року прешол до НВУ ''Руске слово'', дзе робел по авґуст 2011. року кед пошол до пензиї. == Пошвеценосц новинарству и аґрару == У НВУ ''Руске слово'' робел скоро на шицких рубрикох, алє його найвекше доприношенє було на бокох польопривреди. Тоти боки були нє лєм информативни, алє и поучни, бо давал совити преверених фаховцох у аґраре и искуства польопривредних продуковательох. Дюра бул пейц роки и главни и одвичательни редактор ''Руского календара'' (од 1996. по 2000. рок). Дюра Пап и єден зоз сновательох Дружтва аґрарних новинарох [[Войводина|Войводини]] (ДАН), и бул длугорочни подпредсидатель того Дружтва. През активносц ДАН Дюра провадзел и преношел читачом нови знаня, тренди и технолоґиї у аґраре, та розвой польопривреди у жемох транзициї, алє тиж так и искуства найрозвитших жемох у тей обласци з Данскей, Голандиї, Австриї… Вельке припознанє за аґрар було кед вон, вєдно з предсидательом ДАН, участвовал на 52. IFAJ (Шветовим конґресу аґрарних новинарох) у Ґрацу, у Австриї, 2008. року. Теди ше новини ''Руске слово'' и ''Руски календар'' нашли на провадзацей вистави того Конґреса дзе представени виданя з цалого швета. Його упарта и квалитетна робота у информованю у тей обласци корунована з двома наградами. Здруженє културних творительох [[Сербия|Сербиї]] ''Завичай'' и медзинародни фестивал новинарох котри провадза валал и польопривреду 2010. року додзелєли му специялну награду за обявени тексти у ''Руским слове''. З нагоди ювилея, 75. Медзинародного польопривредного сайма у Новим Садзе, додзелєна му Награда Новосадского сайма за длугорочне провадзенє тей найвекшей манифестациї польопривреди у Сербиї. == Допринос култури власного народу == У рамикох рускей култури Дюра Пап ше опробовал як ґлумец-аматер у театралних фалатох (''Ревизор, Остац у себе, Жовта'') и у даскелїх радио-драмох на Радио Новим Садзе, а тиж так бул вецей роки ґлумец у емисиї ''На габох музики и гумору''. Дюра Пап мал красни радиофонични глас. На [[Фестивал рускей култури Червена ружа|Фестивалу култури Руснацох ''Червена ружа'']] и на других културних манифестацийох вон водзел конферанси. Дюра сотрудзовал и з другима медиями. Дюра Пап умар 15. мая 2015. року у Ветернику. Поховани є на Городским [[Теметов|теметове]] у Новим Садзе. == Ґалерия == <gallery> Файл:TERLJUK ŽOVTA stoji.jpg|алт=Колектив ґлумцох хтори участвовали у театралним фалаце Жовта|Колектив ґлумцох хтори участвовали у театралним фалаце ''Жовта'' (1975). Стоя, з лїва: Дюра Пап, Мария Пап, [[Дюра Папгаргаї]], режисер, Цилика Стрибер, [[Иван Терлюк]]. Шедза, з лїва: [[Гавриїл Рац]], Ирина Гарди-Ковачевич, [[Мирон Канюх]] и Агнета Бучко. </gallery> == Вонкашнї вязи == [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf ''Гласи и часи'' - 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду], Новинарска асоцияция Руснацох, Нови Сад, 2019, бок 139. [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%b4%d1%8e%d1%80%d0%b0-%d0%bf%d0%b0%d0%bf/ Умар Дюра Пап], Михал Симунович, Рутенпрес, 16. май 2015. {{DEFAULTSORT:Пап (новинар), Дюра}} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Редакторе]] [[Катеґория:Новинаре]] [[Катеґория:Инженєре]] [[Катеґория:Дружтвени дїяч]] [[Катеґория:Народзени 1945]] [[Катеґория:Умарли 2015]] [[Катеґория:17. април]] [[Катеґория:15. май]] eyudmv1ek2029euxvlg5ve561x1iaqg 0 142 17401 16242 2026-04-08T12:41:27Z Keresturec 18 Уложена фотка до Ґалериї 17401 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Дюра Папгаргаї</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Poeta i pisatelj PD.jpg|alt=Дюра Папгаргаї|center|thumb|300x300px|Дюра Папгаргаї]] |- |'''Народзени''' |11 новембра, 1936, Руски Керестур |- |'''Умар''' |15 марца, 2008 (71 р.), Нови Сад |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Универзитет''' |Югославянска литература на Филозофским факултету, Новосадски универзитет |- |'''Период творчосци''' |1968—2006. |- |'''Жанри''' |поезия, проза, драма |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Дюра Папгаргаї''' (*11. новембра 1936—†[[15. марец|15. марца]] 2008) [[писатель]], новинар, главни и одвичательни редактор часопису за литературу, културу и дружтвени питаня [[Шветлосц (часопис)|''Шветлосц'',]] драмски дїяч и инициятор вецей културних манифестацийох. == Биоґрафия == Дюра Папгаргаї ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 11. новембра 1936. року. Оцец Дюра, мац Маґдалена, народзена Роман. Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у своїм валалє (1943–1951), стредню физкултурну школу у Новим Садзе (1952–1956), дзе закончел студиї и дипломовал югославянску литературу на Филозофским факултету (1960–1964). Дюра Папгаргаї робел як наставнїк у основней школи у [[Вербас|Вербаше]] и Руским Керестуре (1956–1959), потим як новинар у Редакциї новинох ''Руске слово''<ref>[https://www.ruskeslovo.com/ruske-slovo/ Руске слово ], тижньово новини</ref> (1963–1966), а вец як главни и одвичательни редактор обновеного часопису ''Шветлосц'' у НВП ''Руске слово'', (1966–1993).<ref>[https://www.ruskeslovo.com/%d1%88%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%bb%d0%be%d1%81%d1%86/ ''Шветлосц''], часопис за науку, литературу, културу и уметносц</ref> Концом седемдзешатих и у першей половки осемдзешатих рокох источасно бул и гонорарни драматурґ, а потим як директор Драми Сербского народного театра у Новим Садзе (1979–1982). Свою театралну кариєру Дюра Папгаргаї започал ище як школяр керестурскей ґимназиї, алє перши його театрални наступ зазначени у средствох явного информованя аж 1956. року у Новим Садзе, а истого року – и у Вербаше. Як режисер є зазначени 1960. року у КПД ''Максим Горки'' у Новим Садзе, дзе режирал Ґоґольову ''Женїдбу'', а як ґлумец-аматер започал свою активносц ище як школяр висших класох основней школи у Руским Керестуре, а предлужел у Новим Садзе, Вербаше, та знова Руским Керестуре, а закончел ю у Новим Садзе 1970. року. Єден є спомедзи найзначнєйших иницияторох снованя Аматерского руского театра ''Дядя'' зоз сценами у Новим Садзе и Руским Керестуре и длугорочни його уметнїцки руководитель. У тим театре Дюра Папгаргаї и усовершел свойо режисерске искуство и ту витворел найвекшу часц режийних постановкох. Дюра Папгаргаї бул инициятор вецей културних акцийох и манифестацийох як цо то [[Фестивал рускей култури Червена ружа|Фестивал култури ''Червена ружа'']], ''Струни шерца'' - поетска манифестация у рамикох ''Червеней ружи'', ''Драмски мемориял [[Петро Ризнич Дядя|Петра Ризнича Дядї]]'',<ref>[https://www.ruskeslovo.com/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8/ Ґу 50. Драмскому мемориялу Петра Ризнича Дядї] Перши коментари</ref> ''Костелникова єшень''. У рамикох ''Рускей матки'' Папгаргаї иницировал ''Фестивал рускей монодрами]'',<ref>[https://rtv.rs/rsn/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0/%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D0%BB-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B8-%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB-%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%85-%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BE%D1%85-%D0%B4%D1%8E%D1%80%D0%B0-%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%97_782219.html Руски фестивал малих сценских формох]</ref> а вецей його инициятиви були витворени и у дїялносци [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]].<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/index.htm Дружтво за руски язик, литературу и културу]</ref> До скорейчасовей пензиї Дюра Папгаргаї пошол 1993. року зоз длужносци главного и одвичательного редактора часопису ''Шветлосц''. Умар 15. марца 2008. року у Новим Садзе. Поховани є [[1. марец|17. марца]] на [[Теметов|теметове]] у Руским Керестуре.<br> [[Файл:Djura Papharhaji z diplomu.jpg|alt=Дюра Когут придал награду Дюрови Папгаргайови|thumb|389x389px|Дюра Когут придал награду Дюрови Папгаргайови]] == Припознаня == За свою плодну роботу на вецей польох култури Дюра Папгаргаї достал векше число значних наградох и припознаньох. Найзначнєйши медзи нїма то: Награда ''Невен'' (1980), ''Искри култури'' КПЗ [[Войводина|Войводини]] (1982), ''Октоберска награда'' Городу Нового Саду (1984), ''Вукова награда'' КПЗ [[Сербия|Сербиї]] (1996), Награда ''Александер Духнович'' (1997) и ''Награда за животне дїло'' [[Дружтво писательох Войводини|Дружтва писательох Войводини]]. == Творчосц == Дюра Папгаргаї визначни [[поета]], прозни и драмски писатель, литературни критичар, антолоґичар и театрални режисер. Автор є векшого числа кнїжкох поезиї и прози як за одроснутих, так и за дзеци. Написал 23 драми, котри му обявени, а скоро шицки и виводзени на сцени або на радию. Даєдни з його творох преложени и на други язики (сербски, словацки, росийски, мадярски, румунски, українски, летонски, єрменски). == ЛИТЕРАТУРНИ ТВОРИ У ОКРЕМНИХ КНЇЖКОХ: == 1.Ту, такой при шерцу, писнї, 1969.<br> 2.Олово, черешньов квет, писнї, 1974.<br> 3.Нє дам свойо роки и квит, поезия о дзецох, 1977.<br> 4.Тровач снох, писнї, 1978.<br> 5.Конєц швета, приповедки о дзецинстве, 1980. и 1989.<br> 6.Чуваре хмарох, поема, 1981.<br> 7.Вина, приповедки, 1984 (по [[Руски язик|руски]]); Vina, 1984 (по словацки)<br> 8.Ordas évek (Вовчи роки), вибор писньох, 1988 (по мадярски)<br> 9.Образи на скори, руска трилоґия (три театрални фалати, поема Преклятство Косцелїска и авторов закончуюци коментар), 1988.<br> 10.Наталка, дзивче хторе любело конї, сликовнїца за дзеци, 1989 (по руски), 1990 (по словацки), 1996 (по українски)<br> 11.Путованє на юг, писнї, 1991. и 1998 (по руски), а на анґлийским 2006.<ref>[https://c-rrc.org/product/journey-to-the-south-poetry/ Путованє на юг, писнї]Journey to the south, poetry</ref><br> 12.У роси кощак сон, вибрани писнї, 1998.<br> 13.Запор, вибрана проза, 1999.<br> 14.Живи цинї, вибрани драми, 1999.<br> 15.И сенком и прахом, изабране песме, избор приредио Драшко Ређеп, са русинског превео аутор, 2003.<br> 16.Яй, Боже мой, яке я то вельке, писнї о дзецох и за дзеци, 2005.<br> 17.Били янтар, писнї, 2006.<br> 18.Збeгньoвчарe, припoвeдки, 2012.<br> == АНТОЛОҐИЇ, ПАНОРАМИ, ВИБОРИ: == 1.Антолоґия поезиї (зоз М. Ковачом и Дю. Латяком), 1963. 2[[Митро Надь|.Митро Надь]]: Бакарни [[дзвон]] за Дунайом, вибор писньох, 1967. 3.Слунечни роки, вибор приповедкох за дзеци, вєдно зоз [[Дюра Варґа|Дю. Варґом]] и я. Рацом, 1969. 4.Дубока бразда, вибор приповедкох (зоз Дю. Латяком и Ю. Тамашом), 1975. 5.Там, коло Дунаю, вибор прози за преклад на українски язик (зоз М. М. Кочишом и Дю. Латяком), 1976. 6.Антолоґия рускей поезиї, 1984. 7.Доме, доме нєзабутни, вибор з рускей поезиї, лектира за шесту класу, 1987. 8.Ми, дзеци сторочя двацетого, вибор з рускей поезиї, лектира за седму класу, 1989. 9.През шицки поля, вибор з рускей поезиї, лектира за осму класу, 1989. 10.[[Гавриїл Костельник|Гавриїл Костельник:]] Поезия, вибор писньох и студия, 1970. 11.Гавриї Костельник: Проза, вибор прозних творох, 1975. 12.Андри Гуздер Билянски: Винїцар, позберани твори, 2006. == ОРИҐИНАЛНИ ДРАМСКИ ТВОРИ: == 1.Остац у себе, 1971. 2.Наволайце 316-24 (Телефон мой приятель), 1973. 3.Вистата конїца, 1974. 4.Бабки зоз [[Слама|слами]], 1985. 5.Ровняцки соблазнї, 1988. 6.Агафия старого попа дзивка, 1988. 7.Мистични образи шестри Мариям, 1988. 8.Наталка дзивче хторе любело конї, радио драма, 1988. 9.Наталка кральовна пешацкого острова, радио драма, 1989. 10.Наталка глєда Дону, радио драма, 1990. 11.Наталка на Жобрачей гори 12.Птица бабица 13.На Буджацким мосце 14.На журки у баби Юли 15.Масонка з Куртого шору, монодрама, 2002. 16.Масонка на покути у Европи, монодрама, 2002. 17.Два карти за Єрусалим, 2004. 18.Далєко [[гвизда]] Габура, 2003. 19.Лапанє пилота, 2005. 20.Илия опозиция, монодрама, 2005. 21.Марка Збегньовчарка, монодрама, 2006. 22.Сказка о швиньскей бундави, 2006. 23.Теди кед Макаї ходзел ґу Ирини, 2008. {| class="wikitable" |+ ! colspan="4" | === ҐЛУМЕЛ У ТИХ ФАЛАТОХ === |- |align="center"| '''Рок''' |align="center"| '''Театрални фалат''' |align="center"| '''Улога''' |align="center"| '''Место''' |- |1956. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |Срета, чижмар |align="center"| Нови Сад |- |1956. |Й. С. Попович: ПОКОНДИРЕНА ТИКОВКА |Ружичич |align="center"| Вербас |- |1957. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |Подколєсин |align="center"| Вербас |- |1957. |Б. Дьордєвич: ХИЖА НА УГЛЄ |Мича |align="center"| Вербас |- |1960. |М. В. Ґоґоль: ЖЄНЇДБА |Подколєсин |align="center"| Нови Сад |- |1961. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ |Баран |align="center"| Нови Сад |- |1966. |Максим Горки: НА ДНУ |Сатин |align="center"| Руски Керестур |- |1970. |Славомир Мрожек: ПОЛИЦАЄ |Провокатор |align="center"| Нови Сад |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="7" | === РЕЖИРАЛ ТОТИ ТЕАТРАЛНИ ФАЛАТИ === |- |align="center"| '''Рок''' |align="center"| '''Театрални фалат''' |align="center"| '''Место''' | |align="center"| '''Рок''' |align="center"| '''Театрални фалат''' |align="center"| '''Место''' |- |1960. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |align="center"| Нови Сад | rowspan="15" | |1975. |Кита Буачидзе: ПРОВИНЦИЙНА ДЗИВКА |align="center"| Руски Керестур |- |1962. |Б. Нушич: ФРАҐМЕНТИ З АВТОБИОҐРАФИЇ |align="center"| Руски Керестур |1977. |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |align="center"| " |- |1964. |А. П. Чехов: ЗЛОНАМИРНЇК   |align="center"| " |1978. |Любомир Симович: ЧУДО У ШАРҐАНЄ |align="center"| Нови Сад |- |1964. |А. П. Чехов: ГИРУРҐИЯ |align="center"| " |1979. |Владимир Коростильов: ВАРШАВСКИ АЛАРМ |align="center"| " |- |1964. |Б. Ласкин: ДВОМЕ ТОВАРИШЕ |align="center"| " |1979. |Милица Новкович: КАМЕНЬ ЗА ПОД ГЛАВУ |align="center"| Шид |- |1964. |Й. Осек: НАЩИВА |align="center"| Руски Керестур |1979. |Дю. Папгаргаї: ВИСТАТА КОНЇЦА |align="center"| Руски Керестур |- |1965. |Й.С.Попович: ЗЛА ЖЕНА |align="center"| " |1983. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ |align="center"| " |- |1965. |А. П. Чехов: ПИТАНКИ   |align="center"| " |1985. |Станислав Стратиєв: АВТОБУС |align="center"| Нови Сад |- |1965. |Б. Нушич: АНАЛФАБЕТА |align="center"| " |1986. |Борислав Пекич: НА ШАЛЄНИМ БИЛИМ <br>КАМЕНЮ (Ґенералє и У Едену на востоку) |align="center"| Руски Керестур |- |1967. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |align="center"| " |1988. |Александер Островски: ЛЄС |align="center"| " |- |1968. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |align="center"| " |1988. |Борислав Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |align="center"| " |- |1969 |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |align="center"| " |1991. |Ян Їлек: МОЙ ДВОРЕЦ |align="center"| Нови Сад |- |1970. |О. Коломиєц: ФАРАОНЄ |align="center"| " |1991. |Миленко Вучетич: ЛЮБИЦА ПЕРША ОСОБА <br> МНОЖИНИ |align="center"| " |- |1972. |Мирон Канюх: КОНЦЕРТ ЗА ПСА И ШМЕЦЕ |align="center"| Нови Сад |1992. |Борислав Пекич: ОБЕШЕНЯК |align="center"| " |- |1975. |Ґордан Михич: ЖОВТА |align="center"| " |1995. |Дю. Папгаргаї: РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ |align="center"| Руски Керестур |} == ТЕКСТИ ЗА КОМПОЗИЦИЇ == {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |'''ЧЕРВЕНА РУЖА''' |- ! colspan="3" |'''У народним духу''' |- |'''Рок''' |align="center"| '''Наслов писнї''' |align="center"| '''Автор музики''' |- |1983. |[https://www.youtube.com/watch?v=MHFtVWaWww8 Шпя трави] |Владислав Надьмитьо |- |1984. |Вредзело пожиц |Владислав Надьмитьо |- |1992. |Били конї |Юлин Бучко |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=SqBZYtkDeRs Збегньовски ноци] |Мирон Сивч |- |2003. |Хустка кветована |Мирослав Пап |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |'''У забавним духу''' |- |'''Рок''' |align="center"| '''Наслов писнї''' |align="center"| '''Автор музики''' |- |1981. |Твой принц зоз сказки |Владислав Надьмитьо |- |1983. |Твой смуток и мнє швичку палї |Юлин Бучко |- |1984. |Точни час |Юлин Бучко |- |1987. |Любел сом |Юлин Бучко |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=tNfvi_KYtDs Поглєдам твою руку] |Весна Надь |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |Червене пупче |- |'''Рок''' |align="center"| '''Наслов писнї''' |align="center"| '''Автор музики''' |- |1986. |Лєм по моди |Юлин Бучко |- |1987. |Хованє єдней жаби |Юлин Бучко |- |1987. |Приватна зоо-заграда |Михайло Бодянец |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |Ружова заградка |- |'''Рок''' |align="center"| '''Наслов писнї''' |align="center"| '''Автор музики''' |- |1990. |Тал |Михал Лїкар |- |2003. |Збегньовски квет |Мирон Сивч |- |2004. |[https://www.youtube.com/watch?v=wZx1Bz6lAWE Збегньовски загради] |Мирон Сивч |} == Литература == * Гавриїл Колєсар. „Найважнєйше нам було цо ше на Ружи збувало од бини по остатнї шор ˮ. ''30 червени ружи.'' НВУ Руске слово. Нови Сад, 1991, б. 121. * P. R. Magocsi  and Ivan Pop. Papharhaї, „Diura/ Papharhaji, Đura. Aleksand D. Dulichenko, ''Encyclopedia of Rusyn History and Culture'', University of Toronto, 2005, ISBN 0-8020-3556-3, p. 374. == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/d%D1%8Era-papgarga%D1%97/ Дюра Папгаргаї], биоґрафия на НАР * [https://rdsa.tripod.com/biografiji.htm#papharhaji Биоґрафия] на вебсайту ''Руснаци У Панониї'' * [https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm#paphar Биоґрафия по русийски] автор Проф. др. хаб. А. Д. Дуличенко (Тарту) * Дюра Латяк. [http://www.lemko.org/pdf/Shvetlosts2008_2.pdf Уцихла лира нашого барда]. ''Шветлосц'', часопис за науку, литературу, културу и уметносц, НВУ Руске слово, 2008/2. Нови Сад, * Любомир Медєши. [https://www.ruskeslovo.com/%d1%88%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%bb%d0%be%d1%81%d1%86/%d0%b0%d1%80%d1%85%d0%b8%d0%b2%d0%b0/ "Дюра Папгаргаї"], Руководзаци Рускословци: Здогадованє и власна обсервация 1960-1992. ''Шветлосц'', часопис за науку, литературу, културу и уметносц. НВУ Руске слово, Нови Сад, 2025, ISSN 0488-7557, чис. 1, б. 64. * [http://www.ruskeslovo.com/%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80/%D0%B4%D1%8E%D1%80%D0%B0-%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%97/ ДЮРА ПАПГАРГАЇ]. Вебсайт Руске Слово, www.ruskeslovo.com * [https://rusin8.webnode.ru/tags/Дюра%20Папгаргаи/ Тег: Дюра Папгаргаи]. Русинська Веб-книга. * Микола Мушинка. На здогадованє: [http://www.rusuk.org/ruski/cleni/papharhaji/index.html Дюра Папгаргаї]. вебсайт Союзу Руснацох Українцох Сербиї, www.rusuk.org. == Жридла и вязи == * Илейн Русинко (Elaine Rusinko). [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Папгаргайово Путованє на юг] Journey to the South. Djura Papharhaji. 2006. Зборнїк роботох ''Studia Ruthenica 12 (25), 2007,'' б. 173-183. * [https://www.youtube.com/watch?v=ICQ-2qpgLGo&t=545s Седем керестурски долїни], поема * [https://www.youtube.com/watch?v=ALtZBWbjBmE Преклятство Косцелїска], поема * [https://www.youtube.com/watch?v=unoefBG6_lI Збегньовски ноци] 2. верзия * [https://www.youtube.com/watch?v=yEbxZdbHE-Q Любовна школа за початнїкох], рецитує Марина Барна * [https://issuu.com/novinki/docs/magazin6 Путованє на юг], даскельо писнї по руски и анґлийски, бок 16 * [https://rdsa.tripod.com/literatura/papharhajid.html Ище даскельо Папгаргайово писнї] == Ґалерия == <gallery> Файл:Djura Papharhaji maturska 1956.jpg|Дюра Папгаргаї, матурска слика Файл:Delegacija KSUT 1967.jpg|Делеґация КСУТ зоз Прешова у нащиви НВП ''Руске слово'' у Руским Керестуре, 1967. року, Дюра Папгаргаї (стої на право) Файл:Djura Papharhaji i Mikola Skuban.jpg|алт=Дюра Папгаргаї и Микола Скубан|Дюра Папгаргаї и Микола Скубан у Греческей Файл:Zla žena.jpg|алт=Дюра Папгаргаї други з права|Дюра Папгаргаї (други з права) зоз ансамблом ґлумцох театралного фалата ''Зла жена'' Файл:Papharhaji i Mizo Varga.jpg|Дюра Папгаргаї (шедзи у штредки) на єдним литературним стретнуцу Файл:TERLJUK ŽOVTA stoji.jpg|алт=Колектив ґлумцох хтори участвовали у театралним фалаце Жовта |Колектив ґлумцох хтори участвовали у театралним фалаце ''Жовта'' (1975). Стоя, з лїва: [[Дюра Пап (новинар)|Дюра Пап]], Мария Пап, Дюра Папгаргаї, режисер, Цилика Стрибер, [[Иван Терлюк]]. Шедза, з лїва: [[Гавриїл Рац]], Ирина Гарди-Ковачевич, [[Мирон Канюх]] и Агнета Бучко. </gallery> == Референци == <references /> {{DEFAULTSORT:Папгаргаї , Дюра}} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Писателє]] [[Катеґория:Новинаре]] [[Катеґория:Режисере]] [[Катеґория:Поета]] [[Катеґория:Дїяче у култури]] [[Катеґория:Главни и одвичательни редакторе]] [[Катеґория:Народзени 1936]] [[Катеґория:11. новембер]] [[Катеґория:15. марец]] [[Катеґория:Умарли 2008]] c13kds9weny8x4salim9xt497bjj9k9 0 164 17403 17313 2026-04-08T13:24:17Z Keresturec 18 Уложена фотка до Ґалериї, додати текст до биоґрафиї 17403 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Звонимир Павлович</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Zvonimir Pavlovič.jpg|алт=Звонимир Павлович|центар|мини|300x300п]] |- |'''Народзени''' |15. юлия 1955. року |- |'''Умар''' |14. януара 2022. року (67) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия ''Йован Йованович Змай,'' Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1977—2021. |- |'''Жанри''' |ґлума, режия, драматурґия |- |'''Поховани''' |Новосадски городски теметов |} '''Звонимир Павлович''' (*15. юлий 1955—†[[14. януар]] 2022), ґлумец-аматер, режисер и драматурґ. == Биоґрафия == Звонимир Павлович ше народзел 15. юлия 1955. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] у службенїцкей фамелиї. Родичи, [[оцец]] [[Янко Павлович|Янко]] и [[мац]] [[Мелания Павлович|Мелания]] родз. Джуня ше пошвидко преселєли до Нового Саду, та Звонимир там закончел основну и штредню школу, а тиж и студирал историю на Филозофским факултету у Новим Садзе. Робел перше у новинскей хижи ''Дневник'', а вец у фирми ''Фри прес''. Родичи Звонимира Павловича Янко и Мелана Павловичово були активни театрални аматере и тоту їх любов пренєсли и на сина Звонимира. Уж 1975. року як ґимназиялєц у новосадскей ґимназиї ''Йован Йованович Змай'' участвовал у заєднїцким драмским проєкту матурантох. Свойо театралне знанє Звонимир Павлович усовершел у Драмским студию АРТ ''Дядя'' 1976. и 1978. року. Перше ґлуму, а вец и режию. Опробовал ше и як драмски писатель. НВУ ''Руске слово'' му обявела штири драмски тексти под насловом ''Клїтка за щешлївих'' 2011. року, а 2013. року у часопису ''[[Шветлосц (часопис)|Шветлосц]]'' обявел драму ''Зазбероваче труплох'' инспировану зоз траґичну судьбу [[Гавриїл Костельник|др Гавриїла Костельника]], зачатнїка нашей уметнїцкей литератури и автора першей рускей ґраматики. У 2018. року часопис ''Шветлосц'' му обявел и драму ''Бабушка'', по мотивох Т. Кушнера и Ф. Кафки, котру истого року прапремиєрно поставел на сцену у РКЦ у Новим Садзе, а вец на 50. Драмским мемориялу. Ширшей явносци є познати и як телевизийни и радио ґлумец. Участвовал у вецей бавених телевизийних програмох, як автор телевизийних сценарийох и як режисер радио драмох. Тиж так, Звонимир Павлович бул и член екипи ґлумцох хори вецей роки участвовали у знїманю популарней гумористичней радио-емисиї ''На Габох музики и гумору'' хтора емитована у програми на руским язику Радио Нового Саду. Бул єден з найпознатших руских режисерох-аматерох, котри провадзел сучасни театрални тренди у нас и у швеце, и любел експериментовац на сцени. Найвецей награди достал за ґлуму на Покраїнским фестивалу малих и експерименталних сценох у Панчеве. Звонимир Павлович умар 14. януара 2022. року у Новим Саду. Поховани є на новосадским городским [[Теметов|теметове.]] {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" | === Театрална активносц Звонимира Павловича === |- ! colspan="3" | === Ґлумел у фалатох: === | rowspan="17" | | rowspan="17" | |'''Рок''' |<div style="text-align: center;"><div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Надпомнуце''' |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' |1990. |С. Бекет: '''КОНЄЦ ПАРТИЇ''' | |- |1980. |Д. Ковачевич: '''РАДОВАН ТРЕЦИ''' |Келнер |1993. |С. Мрожек: '''ТАНҐО''' | |- |1982. |Дю. Папгаргаї: '''ТЕЛЕФОН МОЙ ПРИЯТЕЛЬ''' |Мойсей |1995. |С. Мрожек: '''СКРАВЕЦ''' | |- |1983. |А. Жари: '''КРАЛЬ ИБИ''' |Оцец Иби |1996. |А. Б. Руцанте: '''МУШКА''' | |- |1984. |Ґ. Стефановски: '''ХАЙ-ФАЙ''' |Мойсей |1998. |Ф. Диренмат: '''СИНДРОМ''' | |- |1985. |С. Стратиєв: '''АВТОБУС''' |Нєодвичательни |2002. |З. Павлович: '''ЗАБАВА''' |Драматизация З. Павлович |- |1989. |Ґ. Михич: '''БИДНИ МАЛИ ГЕРЧКИ''' |Други |2003. |Дж. Ливинґтон: '''АЗ ЄСМ''' | |- |1990. |С. Бекет: '''КОНЄЦ ПАРТИЇ''' |Хам |2008. |Ю. Надь: [https://www.youtube.com/watch?v=LafF8V4riyE&t=41s '''МАЧКА'''] |По текстох Ю. Надя |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''ТВ филм''' | |2013. |Ю. Надь: [https://www.youtube.com/watch?v=bdqcKf4Fgp0 '''МАЧКА'''] |По текстох Ю. Надя |- |1980-тих |Мирон Канюх:[https://www.youtube.com/watch?v=r4hWKcgTuGM '''РАТУНОК''',] режисер Зоран Шарич |ТВ Нови Сад |2014. |Христо Бойчев: [https://www.youtube.com/watch?v=4tITIdlUX0Q&t=2s '''ОРКЕСТЕР ТИТАНИК'''] |Драмски студио РКЦ, Нови Сад |- ! colspan="3" | === Режирал фалати: === | |[https://www.youtube.com/watch?v=uzGQsqxxv1o '''Orkestar Titanik'''] | |- |'''Рок''' | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |2015. |Танкрет Дорст:[https://www.youtube.com/watch?v=P9wOwEmCa_U '''DIE KURVE/АБО КРИВИНА'''] | |- |1986. | colspan="2" |К. и Й. Чапек: '''ИНСЕКТИ''' |2016. |Миро Ґавран: '''БОЖЕСКА НОЦ''' | |- |1987. | colspan="2" |Н. Дудаш - З. Павлович: '''ЗАБРАНЄНА РЕПРОДУКЦИЯ''' |2018. |Т. Кушнер и Ф. Кафка: '''БАБУШКА''' |З. Павлович (по мотивох Т. Кушнера и Ф. Кафки) |- |1988. | colspan="2" |Б. Грабал - В. Нїват: '''ТАНЄЧНА ШКОЛА ЗА ОДРОСНУТИХ''' |2019. |З. Павлович: [https://www.youtube.com/watch?v=7hYfXIqnQmg '''ПОТВОРИ'''] |ТВ Войводина, май 2019. |- |1989. | colspan="2" |Ґ. Михич: '''БИДНИ МАЛИ ГЕРЧКИ''' |2019. |З. Павлович: [https://www.youtube.com/watch?v=NoAFOVaMMkM '''ПОТВОРИ'''] |знїмок зоз премиєри 1. марца 2019. |} == Ґалерия == <gallery> Файл:Tv film Ratunok Miron Kanjuh.jpg|алт=Часц екипи ґлумцох на знїманюТВ филма Ратунок|Часц екипи ґлумцох на знїманюТВ филма ''Ратунок,'' з лїва: нєпознати, Татяна Колєсар Ґвоїч,  Звонимир Павлович и [[Иван Терлюк]], шедзи [[Драґутин – Драґен Колєсар|Драґен Колєсар]]. </gallery> == Литература == *[https://books.google.ca/books/about/Zazberova%C4%8De_truploh.html?id=LBMeywEACAAJ&redir_esc=y Зазбероваче труплох] Драми == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=m8LDozZd3ag Интервю з причину] Звонимир Павлович * [https://www.youtube.com/watch?v=L_9MtCT2p4o Портрет Звонимира Павловича] у ТВ сериї ''Мой швет'' * [https://www.youtube.com/watch?v=h-07mD5Un9Q Zvonimir Pavlović / Dramski studio RKC u Novom Sadu] Dramatické štúdio RKC v Novom Sade * Мирон Жирош, [https://rdsa.tripod.com/Malinarod.html Мaлочислени, a вельки нaрод], „Длугорочни ґлумци aмaтерe, по квaлитету нa уровню професионaлних, ґлумци AРT "Дядя", РНT "Дядя", члени културно-просвитних дружтвох лєбо дрaмских секцийoхˮ, чис. 35, вебсайт Руснаци у Панониї, rdsa.tripod.com {{DEFAULTSORT: Павлович , Звонимир }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Ґлумци аматере]] [[Катеґория:Режисере]] [[Катеґория:Драматурґи]] [[Катеґория:Дїяче у култури]] [[Катеґория:15. юлий]] [[Катеґория:Народзени 1955]] [[Катеґория:14. януар]] [[Катеґория:Умарли 2022]] ohoeoh9l77mnleeppvq5khat2ebuagp 0 192 17427 17035 2026-04-09T00:49:39Z Keresturec 18 Дополнєна Литература 17427 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300п |+ ! colspan="2" |<big>Йовґен Медєши</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Jovgen Medjesi.jpg|alt=Йовґен Медєши, учитель и режисер|center|мини|300x300п|Й. Медєши (2000. року)]] |- |'''Народзени''' |11. фебруара 1923 |- |'''Умар''' |29. новембра 2008. (85) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Заґреб и [[Ужгород]] |- |'''Период твореня''' |1944—1985. |- |'''Жанри''' |просвита, ґлума и режия |- |'''Поховани''' |у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] |- |'''Припознаня''' |Майска награда Скупштини општини Кула (1969), Плакета Союзу за воспитанє и защиту дзецох Войводини (1972), Искри култури КПЗ Войводини (1974), Зарї култури КПЗ Кула (1987), Октоберска награда Месней заєднїци Руски Керестур, Орден роботи зоз стриберним венцом (1977), Стриберна плакета АРТ „Дядя” за 25-рочну театралну роботу, Памятна плакета Майских дзецинских бавискох у Бечею |} '''Йовґен Медєши''' (*[[11. фебруар]] 1923—†29. новембер 2008.) просвитни роботнїк, ґлумец и режисер–аматер. == Биоґрафия == [[Файл:M Makaj u Užhorodu 1943 a.jpg|alt=Йовґен Медєши и Михайло Макай|мини|367x367п|Йовґен Медєши и [[Михайло Макай]] на школованю у Ужгородзе 1943. року]] Йовґен Медєши ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 11. фебруара 1923. року. Його [[оцец]] Дюра, и [[мац]] Ирина, народзена Киш мали, окрем нього, ище єдного сина Владу и штири дзивки - Ирину, Леону, Марию и Ксению. Основну школу закончел у своїм валалє. Нїзшу ґимназию з малу матуру Йовґен Медєши закончел у Вараждинє, а три класи висшей ґимназиї у Заґребе. Бивал у интернату Крижевского владичества. Штварту класу ґимназиї з вельку матуру закончел у [[Ужгород|Ужгородзе]]. После велькей матури успишно положел испит за дзияко–учителя школского 1943./44. року. Уж 13. новембра 1944. року, три тижнї после ошлєбодзеня Керестура од фашистичного окупатора, Йовґен Медєши ступел до служби на длужносц учителя у основней школи у своїм валалє. Єден час бул, од 1944. по 1947. рок, и управитель основней школи. 1947. року пошол на одслуженє воєного року а кед ше врацел та робел у тедишнєй нїзшей ґимназиї. Потим, по другираз млади учитель окончовал длужносц директора, тераз у шеґертскей школи, одкаль ше врацел же би ознова робел як учитель у основней школи у Руским Керестуре. [[Файл:Aktivisti u sportu R Kerestura 1943.jpg|alt=Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року|мини|370x370п|Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року: стоя, з лїва, [[Дюра Варґа]], [[Єфрем Колєсар]], [[Евґений Джуня]], Яким Олеяр, Юрай (Дюра) Сеґеди. Шедза, з лїва, Йовґен Медєши, Яким Сабадош, [[Ириней Тимко]], Цап, [[Йовґен Планчак]].]] [[File:Екскурзија 31.jpg|right|мини|380п|Делеґация зоз Войводини 1974. року у тедишнєй Чехословацкей при памятнїку погинутим борцом у Другей шветовей войни. (Ирина Еделински-Олеяр, [[Дюра Папгаргаї]], Юрий Дацко, Венямин Бульчик, Йовґен Медєши, [[Силвестер Ґача]].)]] Учитель Йовґен Медєши ше трудзел же би дзеци у настави цо лєпше звладали наставну материю на мацеринским руским язику та робел на прекладню учебнїкох зоз сербского на [[руски язик]]. Вон бул рецензент велїх школских учебнїкох, а бул и автор читанки на руским язику за другу класу. Перше ше почал занїмац аматерски зоз [[спорт|спортом]] (1938–1956) и постал єден з найлєпших фодбалерох у Спортским клубе ''Русин'' у Руским Керестуре, а ґу тому бул и добри бавяч столного тенису. Йовґен Медєши бул у малженстве зоз Любицу родз. Гарди. Мали двох синох, [[Евґениє Медєши|Евґения]] и Павла. == Найлєпши режисер дзецинских театралних фалатох == До театралней дїялносци Йовґена Медєша завербовал [[Петро Ризнич Дядя]] уж у юнию 1945. року. Бавел у Ризничовей комедиї ''Франтовнїца''. Була то перша театрална представа у Руским Керестуре после ошлєбодзеня. Под час бавеня у тей представи Йовґен блїжей упознал свою будуцу супругу Любицу Гардийову, учительку, котра тиж була талантована ґлумица. Обидвойо постали стаємни члени Аматерского театра у Руским Керестуре, котри основал [[Петро Ризнич Дядя]] 1949. року. Йовґен Медєши почал режирац 1951. року зоз старшима ґлумцами, алє ше 1959. року опредзелєл лєм на театралну роботу зоз школскима дзецми. У периодзе 1959–1969 з дзецми поставел 8 театрални фалати. Од 1970. року ше уключел до роботи з дзецми у рамикох Керестурскей сцени Аматерского руского театра ''Дядя''. У тим театре у периодзе 1970–1985 поставел на сцену 11 театрални фалати зоз котрима наступал на Драмским мемориялу Петра Ризнича Дядї у Руским Керестуре. Од 1971. та по конєц 1975. кажди рок ше його театрални фалати пласовали на Майски дзецински бависка у Бечею, закончуюцу смотру покраїнского уровня, дзе на два заводи завжал перше место и достал два награди за режию. Остатнїраз Йовґен Медєши там наступел 1982. року на 25. ювилейних Бавискох и теди му уручена памятна плакета. Достал и Майску награду Скупштини [[Општина Кула|општини Кула]] (1969), Плакету Союзу за воспитанє и защиту дзецох [[Войводина|Войводини]] (1972), Искри култури КПЗ Войводини (1974), Зарї култури КПЗ [[Кула]] (1987), Октоберску награду Месней заєднїци Руски Керестур, Орден роботи зоз стриберним венцом (1977) и Стриберну плакету АРТ ''Дядя'' за 25–рочну театралну роботу. До пензиї пошол 1984. року. Йовґен Медєши умар у Руским Керестуре 29. новембра 2008. року, а поховани є 30. новембра спомнутого року на керестурским [[Теметов|теметове.]] == Ґлумел у тих театралних фалатох: == {| class="wikitable" width=420п |- !Рок !! Автор !Театрални фалат!! Дзе |- | 1945. ||П. Ризнич |ФРАНТОВНЇЦА|| у Р. Керестурe |- | 1949. ||Ф. А. Костенко |РОБОТНЇЦИ ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1951. || Б. Нушич |ШВЕТ ||<div style="text-align: center;"> „ |- |} ==Режирал тоти театрални фалати == {| class="wikitable" width=420п |- !Рок !!Автор !!Театрални фалат !! Дзе |- | 1951. ||Б. Нушич || ШВЕТ || у Руским Керестуре |- | 1959. ||Злата Коларич Кишур || ШМЕЛИ МИЩОК И ПУСТОЛОВНИ ВИТЯЗОВЕ | <div style="text-align: center;"> „ |- | 1961. || || ЧЕРВЕНЕ МЕДВЕДЖЕ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1963. ||Младен Широла || ДЛУГОКИ, БРУХАТИ И ОКАТИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1965. ||Воїн Дюрдєвич || ПОПРИК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1966. || || ЧАРИВНИ КВИТОК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1967. ||Х. К. Андерсен || ДЗИВЧЕ ЗОЗ ШИРКАМИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1969. ||Воймил Рабадан || ГАЙДИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1969. || || ТРОЙО МУДРИ ПРАШАТА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1970. ||С. Ихалков–Л. Фаркаш || ТРОЙО ПРАШАТКА И ВОВК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1971. || || ДОЖИЦА ТРОЇХ ПРАШАТОХ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1972. ||Злата Коларич Кишур || ШМЕЛИ МИЩОК И ПУСТОЛОВНИ ВИТЯЗОВЕ | <div style="text-align: center;"> „ |- | 1972. ||Єне Шипош || ЯВОРИК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1974. ||Владимир Голдфелд || АНТОШКА, ТОШКА И ЛЄВ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1975. ||Юхим Чеповецки || КОТУЛЬКО, МЕГУЛЬКО И НЄТАК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1981. ||Борислав Мркшич || ЗЛАТНИ ЗУБ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1982. ||Оскар Даниєл Батек || СКАЗКА О БУКВОХ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1983. ||Мирослав Настасиєвич || НЄЛАПШНИ ШАРКАНЬ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1984. ||Ханс Кристиян Андерсен|| ДЗИВЧЕ ЗОЗ ШИРКАМИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1985. ||Ладислав Лукнар ||ШПИВАНКА ЗА ПРИНЦЕЗУ || <div style="text-align: center;"> „ |- |} == Ґалерия == <gallery> Файл:Falat Robotnjici 1949.jpg|алт=Театрални фалат Роботнїци Ф. А. Костенка виведзеним 1949. року.|Театрални фалат ''Роботнїци'' Ф. А. Костенка виведзеним 1949. року, а на слики з лїва на право: Йовґен Медєши, Любица Медєши (Гардийова), [[Янко Будински]] Бруґош, и Веруна Будински (Баба Бруґошка). Файл:Učitelj Medješi 10 junij 1953 a.jpg|алт=Учитель Йовґен Медєши зоз школярами|Учитель Йовґен Медєши зоз школярами, 10. юний 1953. року Файл:Музей у Прешове 1974.. року.jpg|Нащива музею 1974. року (тедишнї ЧССР) Файл:Jovgen Medješi teater.jpg|алт=Йовґен Медєши як режисер|Йовґен Медєши як режисер зоз своїма малима ґлумцами Файл:Dzecinska predstava 12.jpg|Дзецинска представа у режиї Й. Медєша </gallery> == Литература == * Дюра Латяк: ''Йовґен Медєши, просвитни роботнїк, ґлумец и режисер–аматер'' - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ ''Руске слово'' и [[Дом култури Руски Керестур]], Нови Сад, 2018, бок 163-165. * [[Иван Пап]]: ''Учительска фамелия Медєши зоз Руского Керестура'', ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.3, 1992-1993. б. 345-346. * Тамаш, др Юлиян, „Просвитни роботнїки 1944-1991. рокуˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок 413. * Medieshi, Iovgen. See Diadia Rusyn National Theater, P. R. Magocsi  and Ivan Pop: Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, <nowiki>ISBN 0-8020-3556-3</nowiki>, p.  328. * М.З. ''Йовґен Медєши (1923-2008)''. Новини ''Руске слово'', рок LXIV, чис. 49 (3294), Нови Сад, 5. децембер 2008, б. 4. == Вонкашнї вязи == * Мирон Жирош. [https://rdsa.tripod.com/Malinarod.html ''Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце (1745-1991'')], у часци ''Длугорочни ґлумци aмaтерe, по квaлитету нa уровню професионaлних, ґлумци AРT "Дядя", РНT "Дядя", члени КУД-ох лєбо дрaмских секцийoх'' чис. 7,  реферат, Руснаци у Панониї вебсайт. {{DEFAULTSORT: Медєши , Йовґен }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Керестурци]] [[Катеґория:Одликовани]] [[Катеґория:Учителє]] [[Катеґория:Режисере]] [[Катеґория:Фодбалере]] [[Катеґория:11. фебруар]] [[Катеґория:Народзени 1923]] [[Катеґория:29. новембер]] [[Катеґория:Умарли 2008]] pt7esys7rp3minva4fn33qiirr55fpn 0 205 17429 14504 2026-04-09T01:59:11Z Keresturec 18 Додати елементи до Литератури и Вонкашнїх вязох 17429 wikitext text/x-wiki ''''Италика текст''''{| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>др Кирил Сидор</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Kiril Sidor.jpg|alt=др Кирил Сидор|center|thumb|264x264px]] |- |'''Народзени''' |16. септембра 1920. |- |'''Умар''' |9. децембра 2008. (88) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски |- |'''Школа''' |Штредня польопривредна школа у Крижевцох |- |'''Универзитет''' |Польопривредно-лєсарски факултет, Земун |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох (1963) |- |'''Период твореня''' |1950—1995 |- |'''Обласци науки''' |ентомолоґия, вирусолоґия |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Орден роботи зоз стриберним венцом |} '''Др Кирил Сидор''' (*16. септембер 1920—†9. децембер 2008) ентомолоґ и вирусолоґ. == Биоґрафия == Кирил Сидор народзени 16. септембра 1920. року у [[Бикич Дол]]у 1920 року у землєдїлскей фамелиї. Оцец Дюра и мац Юстина. Основну школу закончел у Привиней Глави, нїзшу ґимназию у [[Шид|Шидзе]] а Штредню польопривредну школу у Крижевцох. Дипломовал на Польопривредно-лєсарским факултету у Земунє 1950 року. Такой бул розпоредзни на роботу у Заводзе за винїцарство и овоцарство у Сримских Карловцох у Оддїлу за защиту рошлїнох на месце ентомолоґа. == Наукова робота == На роботу до Пастерового заводу Кирил Сидор прешол 1957. року кед було основане оддзелєнє за вирози инсектох. Нєодлуга потим пошол на специялизацию до Анґлиї (Универзитет у Кембриджу) дзе остал скоро два роки. По врацаню бул меновани за руководителя Оддзелєня за инсектово вирози дзе орґанизовал роботу на значних проєктох. Кирил Сидор бешедовал по анґлийски, французки, росийски и нємецки а активно ше служел зоз векшину славянских язикох. Докторску дисертацию ''Специфичносци даєдних инсектових вирусох и можлївосци їх применки у биолоґийней борби'' одбранєл 1963. року. Потим др Кирил Сидор бул на вецей одвичательних длужносцох, вон бул о.д. директора Пастерового заводу, вибрани є за наукового совитнїка на предлог Лєсарского факултета у Беоґрадзе, а од 1976. року робел и як сотруднїк Природно-математичного факултета у Новим Садзе дзе преподавал вирусолоґию. За рядового [[Професор|професора]] того факултету бул вибрани 1982. року. Як науковец участвовал на велїх наукових сходох у Европи и у Америки. У своєй науковей роботи Кирил Сидор ше руководзел зоз Пастерову думку же треба, насампредз, упознавац и анализовац цеки и процеси у природи и преберац ришеня, копировац тото цо у природи, як евентуални проблем, давно розришене. Др Кирил Сидор бул член Югославянского ентомолоґийного дружтва и Анґлийского кральовского ентомолоґийного дружтва. За свою роботу др Кирил Сидор достал вецей значни дружтвени припознаня, повелї як и Орден роботи зоз стриберним венцом. До пензиї пошол 16. септембра 1988. року. Др Кирил Сидор умар 9. децембра 2008. року у Новим Садзе. Поховани є на Городским [[Теметов|теметове]]. == Ґалерия == <gallery> Sidor Kiril 1 1.jpg|др Кирил Сидор у лабораториї </gallery> == Литература == * Гавриїл Колєсар: ''Учиц ше од природи'' (Др Кирил Сидор) - ''МАК ч. 6-7, рок 14, юний-юлий 1985,'' б. 20-21, 24 * М. М. Цап. ''Проф. др Кирил Сидор (1920-2008)''. Новини ''Руске слово'', рок LXIV чис. 51 (3296), Нови Сад,19 децембер 2008. року. * ''Спатранє двасторочней  прешлосци''''',''' Руснаци у Шидзе и околних местох – три значни ювилеї, КПД „Дюра Киш” и Грекокатолїцка парохия Преображеня Господнього, Шид, 2007. == Вонкашнї вязи == * [https://rtvcentarsrem.rs/%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B1%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B8/ Познати Бикићани], РТВ Центар Срем, информативни портал * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2017/01/Bikic-Dol-Monografija.pdf Кирил Сидор], Бикич Дол, моноґрафия, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2016. б. 141 * Мирон Жирош: [https://rdsa.tripod.com/Malinarod.html Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце (1745-1991)], часц ''Мaме лєбо зме мaли нaуковцох з нaйвисшинa нaуковимa звaнями'' чис. 8, реферат, Руснаци у Панониї вебсайт. * [https://talasidunava.rs/?p=4198 проф. др. Кирил Сидор вирусолоґ] talasidunava.rs * [https://talasidunava.rs/2023/12/06/prof-dr-kiril-sidor-virusolog/ проф. др Кирил Сидор, вирусолоґ] Интернет портал ''Габи Дунаю'' {{DEFAULTSORT: Сидор , Кирил }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Бикичанє]] [[Катеґория:Докторе наукох]] [[Катеґория:Професоре]] [[Катеґория:Одликовани]] [[Катеґория:16. септембер]] [[Катеґория:Народзени 1920]] [[Катеґория:9. децембер]] [[Катеґория:Умарли 2008]] m3h5rc1gb25x61vx4wxr2hqs3l5u53n 17430 17429 2026-04-09T02:02:31Z Keresturec 18 Додати елементи до Литератури и Вонкашнїх вязох 17430 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>др Кирил Сидор</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Kiril Sidor.jpg|alt=др Кирил Сидор|center|thumb|264x264px]] |- |'''Народзени''' |16. септембра 1920. |- |'''Умар''' |9. децембра 2008. (88) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски |- |'''Школа''' |Штредня польопривредна школа у Крижевцох |- |'''Универзитет''' |Польопривредно-лєсарски факултет, Земун |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох (1963) |- |'''Период твореня''' |1950—1995 |- |'''Обласци науки''' |ентомолоґия, вирусолоґия |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Орден роботи зоз стриберним венцом |} '''Др Кирил Сидор''' (*16. септембер 1920—†9. децембер 2008) ентомолоґ и вирусолоґ. == Биоґрафия == Кирил Сидор народзени 16. септембра 1920. року у [[Бикич Дол]]у 1920 року у землєдїлскей фамелиї. Оцец Дюра и мац Юстина. Основну школу закончел у Привиней Глави, нїзшу ґимназию у [[Шид|Шидзе]] а Штредню польопривредну школу у Крижевцох. Дипломовал на Польопривредно-лєсарским факултету у Земунє 1950 року. Такой бул розпоредзни на роботу у Заводзе за винїцарство и овоцарство у Сримских Карловцох у Оддїлу за защиту рошлїнох на месце ентомолоґа. == Наукова робота == На роботу до Пастерового заводу Кирил Сидор прешол 1957. року кед було основане оддзелєнє за вирози инсектох. Нєодлуга потим пошол на специялизацию до Анґлиї (Универзитет у Кембриджу) дзе остал скоро два роки. По врацаню бул меновани за руководителя Оддзелєня за инсектово вирози дзе орґанизовал роботу на значних проєктох. Кирил Сидор бешедовал по анґлийски, французки, росийски и нємецки а активно ше служел зоз векшину славянских язикох. Докторску дисертацию ''Специфичносци даєдних инсектових вирусох и можлївосци їх применки у биолоґийней борби'' одбранєл 1963. року. Потим др Кирил Сидор бул на вецей одвичательних длужносцох, вон бул о.д. директора Пастерового заводу, вибрани є за наукового совитнїка на предлог Лєсарского факултета у Беоґрадзе, а од 1976. року робел и як сотруднїк Природно-математичного факултета у Новим Садзе дзе преподавал вирусолоґию. За рядового [[Професор|професора]] того факултету бул вибрани 1982. року. Як науковец участвовал на велїх наукових сходох у Европи и у Америки. У своєй науковей роботи Кирил Сидор ше руководзел зоз Пастерову думку же треба, насампредз, упознавац и анализовац цеки и процеси у природи и преберац ришеня, копировац тото цо у природи, як евентуални проблем, давно розришене. Др Кирил Сидор бул член Югославянского ентомолоґийного дружтва и Анґлийского кральовского ентомолоґийного дружтва. За свою роботу др Кирил Сидор достал вецей значни дружтвени припознаня, повелї як и Орден роботи зоз стриберним венцом. До пензиї пошол 16. септембра 1988. року. Др Кирил Сидор умар 9. децембра 2008. року у Новим Садзе. Поховани є на Городским [[Теметов|теметове]]. == Ґалерия == <gallery> Sidor Kiril 1 1.jpg|др Кирил Сидор у лабораториї </gallery> == Литература == * Гавриїл Колєсар: ''Учиц ше од природи'' (Др Кирил Сидор) - ''МАК ч. 6-7, рок 14, юний-юлий 1985,'' б. 20-21, 24 * М. М. Цап. ''Проф. др Кирил Сидор (1920-2008)''. Новини ''Руске слово'', рок LXIV чис. 51 (3296), Нови Сад,19 децембер 2008. року. * ''Спатранє двасторочней  прешлосци''''',''' Руснаци у Шидзе и околних местох – три значни ювилеї, КПД „Дюра Киш” и Грекокатолїцка парохия Преображеня Господнього, Шид, 2007. == Вонкашнї вязи == * [https://rtvcentarsrem.rs/%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B1%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B8/ Познати Бикићани], РТВ Центар Срем, информативни портал * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2017/01/Bikic-Dol-Monografija.pdf Кирил Сидор], Бикич Дол, моноґрафия, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2016. б. 141 * Мирон Жирош: [https://rdsa.tripod.com/Malinarod.html Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце (1745-1991)], часц ''Мaме лєбо зме мaли нaуковцох з нaйвисшинa нaуковимa звaнями'' чис. 8, реферат, Руснаци у Панониї вебсайт. * [https://talasidunava.rs/?p=4198 проф. др. Кирил Сидор вирусолоґ] talasidunava.rs * [https://talasidunava.rs/2023/12/06/prof-dr-kiril-sidor-virusolog/ проф. др Кирил Сидор, вирусолоґ] Интернет портал ''Габи Дунаю'' {{DEFAULTSORT: Сидор , Кирил }} [[Катеґория:Руснаци у Сербиї]] [[Катеґория:Бикичанє]] [[Катеґория:Докторе наукох]] [[Катеґория:Професоре]] [[Катеґория:Одликовани]] [[Катеґория:16. септембер]] [[Катеґория:Народзени 1920]] [[Катеґория:9. децембер]] [[Катеґория:Умарли 2008]] 2cwivpiq3ezewyjt2hnik51hl08xh9a 0 229 17407 15718 2026-04-08T14:04:43Z Keresturec 18 Уложени катеґориї 17407 wikitext text/x-wiki [[Файл:Kuharka 20240820 105454.jpg|thumb|''Кухарка,'' (кнїжка зоз рецептами)'','' видавач ''Руске слово'', 1987. рок.|418x418px]] <big>'''Кухарка'''</big> – тото слово ма у нашим язику три значеня: 1. жена хтора вари (серб. <i>куварица; слц. kucharka; čes. kucharka; горв. kuharica; поль. kuchařka</i>); 2. правоуглови фалат платна з вишивану слику и порученьом, хторе ше припинало у кухнї над шпоргетом, умивальнїком итд. же би ше зачувало мур од пирсканя (серб. <i>дозидница</i>;); 3. кнїжка у хторей пописани рецепти за варенє и печенє (серб. <i>кувар; горв. kuharica</i>). <i>Кухарки на мур</i> превжати у старих часох од Нємцох, а у [[Войводина|Войводини]] их прияли припаднїки шицких [[Нация|националносцох]]. На нїх бул проєктовани дух женох, їх култура, прихильносц ґу уметносци, алє и положенє у чаше и дружтве. Кухарки ше вишивало по вибиваним платну, т.є. по мустри хтору ше рисовало на платну з клайбасом, угльом, тинту або ше пребивало прейґ индиґо-паперу. По валалох було [[ремесло|майстрох]], частейше майсторици хтори вибивали – на платно преношели контури рисункох и словох. Вибивало ше з белаву барз дробну [[Фарба|фарбу]] яку хасновали фарбаре цо фарбели платно (фарбарске платно) помишану з дробну калафону и пирскало зоз шпиритузом або розблаженим алкоголом, же би ше вибити контури нє счухали док ше вишива. Ґаздинї по вибитих линийох вишивали слику и слова з вулами рижних фарбох. Мотиви на рисункох були сцени з каждодньового [[File:03. 01. 2025 КУХАРКА, Р. Керестур Байка - здруженє женох.jpg|thumb|319x319px|Вишивана кухарка, ,,Байка<nowiki>''</nowiki> - здруженє женох [[Руски Керестур]]. ]] живота фамелиї и роботи яки ґаздинї робели. Тексти на кухаркох були подобни народним присловком, а часто мали франтовлїви и весели [[тон]]. Вишивало ше и порученя хтори ше одношели на гиґиєну. Над умивальнїком часто стало платно з рисунком канчова и лавора, а на чешальнїку (гребенїк) вишити гребень, щетка и под. На кухаркох мало найдзене написане по руски, цо значи же нашо вибивачки преберали тексти зоз сербского и горватского язика (<i>Куварице мање збори, да ти ручак не загори; Ta je bila vješta i imat će lijepe dane: muž će da joj kuha, dok čita romane</i>). ♦ Єдна зоз ридких таких „платнових” кухаркох на хторей текст по руски: ''Весела сом кед приходзиш а щешлїва кед одходзиш!'' == Ґалерия == <gallery> Файл:Nasa kuharka 1953 b.jpg|''Наша кухарка'' з 1953. року Файл:Nasa kuharka naslovna.jpg|Марґита Лїкар, ''Наша кухарка,'' обновене и дополнєне виданє, 2007. рок Файл:КУХАРКА 2026 02 11.jpg|алт=Мацерова РУСКА КУХАРКА|''Мацерова руска кухрка,'' (Блаженка Хома Цветкович-Любица Няради) НВУ Р''уске слово'' 2022.рок </gallery> == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 146-147 * Словнїк руского народного язика I, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017,'' б. 659 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wiktionary.org/sr-ec/%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%B0 Куварица,] Викисловнїк [[Катеґория:Кулинарство]] [[Катеґория:Кухарки (кнїжки)]] 5d22m9hicbyb8z9u4rvlfjaoddn1zrr 0 242 17411 13946 2026-04-08T14:08:08Z Keresturec 18 Уложена катеґория 17411 wikitext text/x-wiki [[Файл:1913_spoon_collection_of_European_royalty_%2830323841277%29.jpg|300px|thumb|Колекция ложкох кральовских фамелийох]] '''Ложка''', попри [[Видлїчка|видлїчки]] и [[нож]]а, часц [[Прибор за єдзенє|прибору за єдзенє]] у форми углїбеней плїткей судзинки на початку длугокей ручки. Служи за залапйованє чечней и получечней поживи и даєдней черствей поживи (рискаша и дробна пожива). Ложка ше спомина и як мерна єдинка при вареню (велька юшкова ложка од 15 мл и мала ложичка за чай од 5 мл). Ложки ше продукую зоз металу, древа и пластики. == Походзенє слова == Назва ложка походзи зоз праславянского язика: *lъžica (lŭžĭca) (*lyžьka (lŭžĭka)), зоз *lъga (закривене, углїбене) + *-ica : старовиходнословацкого/старорусийского лъжица, лъжька, церковнославянского/старославянского лъжица, укр. ло́жка, болг. лъжи́ца. == Терминолоґия == Ложка составена зоз заокруглєней судзинки и ручки. Ручка у форми длуговастей палїчки и часто ше наволує стебелко. Стебелко ше може закончовац зоз оштрим верхом або може буц украшене зоз округлим верхом. Украшени закончуюци верхи ложкох, хтори можу буц розличней грубини, описани зоз рижнима поняцами як цо то „жалудз”, „записани конєц” (спирални украс на кулї), „дзивоцка глава” ([[биста]]), „диямантски верх”, „апостол” и були окреме популарни у Англиї од 14. по 17. вик. == История == Зачувани прикладнїки розличних формох ложкох хтори хасновали стари Єгипчанє, а то ложки зоз єлефантовей (слоновей) косци, кварцу, керамики и древа и велї од нїх маю удлабани вирски симболи. Ище под час неолитскей цивилизациї Озиери на Сардиниї ше хасновали керамични варешки и ложки. У Китаю, под час династиї Шанґ, ложки були направени зоз косцох. У Китаю перши прикладнїки ложкох зоз бронзи були дизайновани зоз оштрим верхом, а можебуц ше хасновали и як прибор за єдзенє<ref>[https://books.google.rs/books?id=FgtFxedkgbcC&pg=PA106&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false ″Science and Civilisation in China: Fermentations and Food Science″] Cambrige University Press. str. 106</ref>. Ложки Грекох и Римянох були направени зоз бронзи и стрибла, а ручка мала кончисти верх. У Британским [[Музей|музею]] єст вєльо прикладнїки розличних файтох ложкох, а розликую ше лєм по тим як углїбена часц и ручка злучени. Перши стриберни ложки на Києвскей Руси були направени 998. року (на вимаганє супруги княза Володимира). У муслиманским народзе ше ложки хасновали за єдзенє юшки. Штредньовиково ложки за хаснованє у обисцу звичайно були направени зоз рога крави або древа, а ложки зоз месинґу, калаю и бакару були каждодньово у 15. вику. Подполно описани и записани стриберни ложки у инвентарох кральовских и других обисцох указую на їх окремну вредносц и ридкосц у хаснованю. Найстарша референца у тестаменту зоз 1259. року. У рахункох за [[облєчиво]] Едварда I зоз 1300. року споминаю ше златни и стриберни ложки украшени зоз [[Лелия|лелиями]] зоз [[Париз|паризку]] ознаку. Єдна од найинтересантнєйших штредньовикових ложкох то ложка коруни хтора ше хасновала при корунованю анґлийского, а познєйше и британского краля; тота ложка зоз 12. вику найстарши зачувани предмет британских кральовских витринох. [[Файл:Apostles_Spoons_HH.jpg|300px|thumb|Комплет апостолских ложкох]] Комплети апостолских ложкох були популарни дарунок на кресцинох у чаше Тюдорох. Їх ручки, на верху украшени зоз главами або бистами апостолох, окреме интересантни за антикварох. Скорей ше ручки ложкох закончовали зоз жалудзом, обичну ґомбичку або диямантом; концом 16. вику ше на концу ручки починаю удлабовац мустри и печаци, углїбена часц у форми смокви. При реставрациї ручка постава широка и ровна, углїбена часц широка и вайцовей форми, а верх ручки направени у форми познатей як задня нога. [[Файл:Achaemenid_spoon_4TH_Century_B.C.jpg|300px|thumb|Ложка зоз викруцену ручку на горе]] У першей штварцини 18. вику углїбена часц ложки постава узка и елипсаста, зоз язиком або патканьовим хвостом на сподку, а ручка на концу викруцена на горе. Сучасна форма, зоз узшим верхом углїбеней часци од основки и заокруглєним концом ручки нагнутим на долу, почала ше хасновац коло 1760. року. == Файти и хаснованє == Ложки ше першенствено хасную за єдзенє чечней або получечней поживи, як цо то юшка, варива або [[сладоляд]] и дробних або пращкових намирнїцох хтори ше нє можу подзвигнуц зоз видлїчку, як цо то рискаша, цукер, [[житарки]] и желєни гращок. У юговосточней Азиї ложки примарни прибор за єдзенє; видлїчки ше хасную за ґуранє поживи на ложку<ref>[http://www.satayusa.com/southchina.htm „South China Seas Culture & Cuisine”] www.satayusa.com</ref>. Хаснованє ложки за резанє присутне на Филипинох<ref>[https://tastecooking.com/spoon-over-fork/ „Spoons: The Filipino Utensil of Choice”] ''TASTE'', 10.05.2018.</ref>. Ложки ше барз вельо хасную при вареню и вислугованю. При печеню цесто достаточно ридке же би ше сипало або спущовало зоз ложку. Цесто такей густосци ше наволує и „капково цесто”. „Камени” торти або други колачи мож направиц праве зоз спущованьом цеста зоз ложки на плех за печенє, а джонийова торта ше може направиц так же ше на горуце подмасцене шитко висипує кукуричну муку зоз ложку. {{Commonscat}} == Вонкашня вяза == * [https://sr.wiktionary.org/wiki/ka%C5%A1ika Кашика], ''sr.wiktionary.org'' == Референци == <references /> [[Катеґория:Кухньови прибор]] esd8psmrfmulaw1embzmfbzh3a1fchn 0 641 17413 7584 2026-04-08T14:09:36Z Keresturec 18 Уложена катеґория 17413 wikitext text/x-wiki [[File:Eisberge.jpg|right|thumb|321x321px|Лядово бреги]]'''Ляд''' то вода у черствим аґреґатним стану. При температури од 0°C вода под нормалним прициском преходзи до черствого стану. При змарзованю волумен води у лядовим стану повекшує ше за коло 1/9.<ref>Housecroft C. E., Sharpe A. G. (2008) [https://www.pearson.com/en-us/search.html?aq=9780131755536 ''Inorganic Chemistry''] (3rd вид.). Prentice Hall.</ref><ref>Grupa autora (2003). ''Atlas fosila i minerala''. Kreativni centar: Beograd</ref> Специфична цеплота ляду дупло менша од води у чечним стану. Прето ше ляд релативно швидко формує на [[поверхносц|поверхносци]] води розхладзеней по температуру од 0 °C, а за його розпущованє потребне вельо менше количество цеплоти (79,72 cal g -1) як за претварянє до пари чечней води (539,6 cal g -1). З повекшованьом салинитету знїжує ше точка змарзаня води; так ше морска вода (просекового салинитету 35 g L -1) маржнє аж на -1,91 °C. Найвекши количества ляду у биосфери ше находза у поларних шапкох. Ляд нє лєм свойство твардосци води. Та прето, така файта ляду ше у науки наволує „водови ляд”, док скоро кажди ґазови спой при одредзених температурох и прициску може прейсц до стану ляду. Патрене у вселени, на Марсу постоя одредзени количества водового ляду, алє наприклад на Плутону постої такв. метански ляд, на Урану амонияков ляд итд. == Референци == <references /> == Литература == * Grupa autora (2003). ''Atlas fosila i minerala''. Kreativni centar: Beograd. == Вонкашнї вязи == * [https://www.its.caltech.edu/~atomic/snowcrystals/ice/ice.htm Фазни дияґрам води, уключуюци вариянти води] * [https://www.cs.cmu.edu/~dst/ATG/ice.html Физика ляду] * [https://web.archive.org/web/20060925150922/http://www.martin.chaplin.btinternet.co.uk/phase.html Фазни дияґрами води зоз даякима дияґрамами високого прициску] * [https://www.livescience.com/3887-ice-melts-longstanding-mystery-solved.html Нєдавне одкрице о розпущованю ляду] * [https://permanent.access.gpo.gov/websites/armymil/www.crrel.usace.army.mil/techpub/CRREL_Reports/reports/sr96_02.pdf Електромеханїцки прикмети ляду] [[Катеґория:Форми води]] ndyw7xqh1gevj9iga82s8wiu0wfhc0q 0 846 17419 9227 2026-04-08T14:15:04Z Keresturec 18 Уложена катеґория 17419 wikitext text/x-wiki [[Файл:Kalabrien_Ricadi_Sandwellen_2129.jpg|алт=300px  Писок|мини|300x300п|Писок]] '''Писок''' то природни материял у форми ґранулох направени зоз фино роздзелєних часточкох стинох и минералох. Кед ше одноши на термин ґеолоґиї, то материял хторому дияметер од 0.0625 mm do 0.004 mm. Писок з найвекшей часци направени зоз силицийового оксиду SiO2, найчастейше у форми кварцу. Состав писку вариябилни и у нїм може буц мусковит, циркон, рутил, апатит, ґранит, маґнетит, турмалин, итд. У природи писок ше найчастейше може пренайсц у пустиньох и писковитих плажох и побрежйох. Найчастейше настава з дробеньом твардейших стинох у морю ([[Габа|габи]] бию до побрежя и одламую твардейши стини хтори ше з дїйствованьом моря далєй дробя и зменшую док ше нє претворя до писку). Здробени писок морски струї ноша и таложи ше на плажох на хторих швидкосц морскей струї менша, та нє може далєй ношиц писок. З часу на час опрез побережя настава острово з писку, и звичайно є видлужене. Писково острова часто злучени з побрежйом и вец завераю морски залїв хтори ше наволує лаґуна. Найпознатши лаґуни у подручю городу Венеция (город настал на на пискових островох хтори ше формовали з пискових наношенїскох рики По). У пустиньох писок настава з розпадованьом стинох под вплївом вельких [[Дзень|дньових]] пременкох [[Температура|температури]] (у пустинї дньова температура посцигує прейґ <math>40^0</math> C, а вноци пада попод <math>0^0</math> C). Часточки писку лєгки, та их ноши витор (еолски процеси). Часто наставаю писково бурї хтори можу ношиц писок на вельки оддалєносци. Док витор ноши писок, вон драпе стини, та часто наставаю нєобични форми (пустиньски [[Печарка|печарки]]). На местох дзе витор вислаби, писок ше таложи, та наставаю дини. [[Файл:00065_sand_collage.jpg|алт=  Розлични файти писку|мини|300x300п|Розлични файти писку]] ==Хаснованє== З печеньом писку на високих температурох прави ше скло. Писок и шлюнок творя найвекшу часц материялу хтори ше хаснує у будовательстве, аж 79% або 28.6 ґиґатони у 2010. року и спадаю до материялох хтори ше найвецей екстрактую на швеце, превозиходзаци фосилни горива и биомасу.<ref>Liu, Jianguo; Lear, Kristen; Brandt, Jodi; Torres, Aurora (8. 9. 2017). [https://www.science.org/doi/10.1126/science.aao0503 „A looming tragedy of the sand commons”] ''Science'' (на язику: анґлийски). '''357''' (6355): 970—971.</ref> Писок нєобновююци ресурс у розмирох людского вику, а писок вигодни за правенє бетону, барз глєдани <ref>Constable, Harriet (3. 9. 2017). [https://www.bbc.com/news/magazine-41123284  „How the demand for sand is killing rivers” ''BBC News Magazine''.][https://web.archive.org/web/20170903103838/https://www.bbc.com/news/magazine-41123284 Sand.] Архивоване з ориґиналу 3. 9. 2017. р.</ref> Пустиньски писок, гоч го єст вельо, нє вигодни за бетон. Пейдзешат милиярди тони писку з плажох и фосилного писку ше кажди рок хаснує за вибудов.<ref>Albarazi, Hannah. [https://www.overtureglobal.io/story/the-slippery-slopes-of-the-world-sand-shortage  „The Slippery Slopes of the World Sand Shortage”] [https://web.archive.org/web/20190329221004/https://www.overtureglobal.io/story/ Архивоване з ориґиналу] 29. 3. 2019. рoк</ref> ==Референци== <references /> == Литература == * Ђорђевић В., Ђорђевић П., Миловановић Д. 1991. ''Основи петрологије''. Београд: Наука * Аурора Торес, Институт Биолоґиї, Хале-Витенберґски Универзитет Мартин Лутер, Хале на Залеу 06108, Нємецка. * Pilegis, M.; Gardner, D.; Lark, R. (2016).  [https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC5456819/ „An Investigation into the Use of Manufactured Sand as a 100% Replacement for Fine Aggregate in Concrete”] ''Materials''. '''9''' (6): 440. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20091201183346/http://www.beaufortcountylibrary.org/htdocs-sirsi/beachsan.htm ''Beach Sand: What It Is, Where It Comes From and How It Gets Here''] - Beaufort County Library * [https://www.newyorker.com/magazine/2017/05/29/the-world-is-running-out-of-sand The World Is Running Out Of Sand] - ''New York Times'' * [https://www.nytimes.com/2017/03/01/magazine/sand-mining-india-how-to-steal-a-river.html Sand Mining In India Rivers Causing Problems] ''New York Times'' * [https://www.bbc.com/news/magazine-41123284 How Demand For Sand Is Killing Rivers In Africa] - BBC [[Катеґория:Будовательни материял]] cftr1ge42xu1gkqmenerbhfjdoiil8b 0 878 17409 8702 2026-04-08T14:06:52Z Keresturec 18 Уложена катеґория 17409 wikitext text/x-wiki [[File:Bleistift1.jpg|right|thumb|277x277px|Древени клайбас]] '''Клайбас''' то предмет хтори охабя ценки видлїви шлїд ґрафиту за собу, кед ше з нїм рисує або пише на даякей подлоги (найчастейше подлога за писанє и рисованє папер). Клайбас часц писацого и рисовацого прибору. Кед ше пове клайбас,<ref> Гелена Медєши, Оксана Тимко-Дїтко, Михайло Фейса. Руско-сербски словнїк. Русинско-српски речник. Ред. Юлиян Рамач. Нови Сад, 2010, б. 323.</ref> обично ше дума на клайбас направени з древа — древени клайбас або, длугоки и ценки, хторому штредня часц представя ценки воздлужни фалат ґрафиту, хтори охабя свой шлїд на даякей подлоги. Ґрафит, хтори ше находзи у нукашньосци клайбаса наволує ше мина, або шерцо клайбаса. После даякого часу хаснованя клайбаса, його верх ше витупи и потроши, та потребно застругац клайбас, а за тото ше хаснує специялни предмет волани стругаче клайбаса. З процесом писаня и застругованя клайбаса, клайбас ше троши — скрацує. [[File:Bleistift_halbiert_02.jpg|right|thumb|256x256px|Ядро клайбаса]] Шлїд обичного клайбаса чарни, пре чарну [[Фарба|фарбу]] ґрафиту <ref>[https://pages.mtu.edu/~jaszczak/borrowdale.html „Graphite from the Plumbago Mine, Borrowdale, England”] Department of Physics at Michigan Technological University [https://web.archive.org/web/20080314044343/http://www.phy.mtu.edu/~jaszczak/borrowdale.html Архивоване] з ориґиналу 14. 3. 2008. р.</ref>, а кед ше до ґрафиту додаю рижни офарбени пиґменти, вец ґрафит нє чарней фарби алє фарби пиґменту. Таки клайбаси ше наволую клайбаси у фарбох—древково печаци, а хасную ше за рисованє у фарби. Постоя клайбаси хтори робя на принципе древеного угля лєбо даякого штучного материялу и хасную ше винїмно за рисованє. Шлїд ґрафитного клайбаса ше лєгко сцера з паперу, а за тоту наменку ше хаснує ґумка за сцеранє. [[File:Olowk_automat_RB.jpg|right|thumb|396x396px|Патент-клайбаси]] Окрем обичних „древених“ клайбасох, постоя и патент-клайбаси або технїчни клайбаси. Технїчни клайбаси робя на принципе по хторим ше, после хаснованя чераю ґрафитни шерца лєбо мини. Базна часц технїчного клайбаса, направена зоз металу лєбо пластики, зоз своїма технїчнима можлївосцами оможлївює заменьованє самого ґрафиту (шерца, мини). Технїчни клайбаси ше правя у даскелїх катеґорийох у зависносци од грубини ґрафитних минох — од 0,2 mm по 5,0 mm. == История == '''Ґамилово власи''' Анґлийска назва за клайбас, pencil, од старофранцускей pincel, од латинскей penicillus „мали хвост” першобутно ше одношела на уметнїкову фину щеточку зоз ґамиловей шерсци, хтора ше тиж хасновала за писанє скорей модерного клайбаса зоз олова або крейди.<ref>[https://books.google.rs/books?id=UnpIAQAAMAAJ&pg=PA419&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false     ''Notes and Queries''] 3. '''12'''. Oxford University Press. 1868. б. 419. [https://web.archive.org/web/20180117163455/https://books.google.com/books?id=UnpIAQAAMAAJ&pg=PA419#v=onepage&q&f=false Архивоване] з ориґиналу 17. 1. 2018. р</ref> Гоч архетипски клайбас бул уметнїкова щеточка, стилус, ценка метална палїчка хтора ше хасновала за рипанє папирусу лєбо восковей плочи. Римянє го часто хасновали и за рукописи на палмовим лїсцу. == Литература == * Petroski, Henry (1990). [https://archive.org/details/pencilhistoryofd00petr_0 ''The Pencil: A History of Design and Circumstance'']. New York: Alfred A. Knopf. * Petroski, Henry. [https://www.inventionandtech.com/content/h-d-thoreau-engineer-1 „H. D. Thoreau, Engineer.”] ''American Heritage of Invention and Technology''. '''5''' (2): 8—16. [https://sr.wikipedia.org/wiki/Digitalni_identifikator_objekta doi]:[https://read.dukeupress.edu/south-atlantic-quarterly/article-abstract/90/1/39/344390/H-D-Thoreau-Engineer?redirectedFrom=fulltext 10.1215/00382876-90-1-39]   * ''Лермантов В. В.'' [https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%88 Карандаш, письменная принадлежность] // [[:ru:Энциклопедический_словарь_Брокгауза_и_Ефрона|Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона]]: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1895. — Т. XIV. — С. 448–449. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=zZHp1fGdAWE How A Pencil Is Made] на сайту [[:sr:|YouTube]] YouTube * [https://www.nytimes.com/2018/01/12/magazine/inside-one-of-americas-last-pencil-factories.html?action=click&contentCollection=Politics&module=Trending&version=Full&region=Marginalia&pgtype=article Inside one of America's last pencil factories] NYTimes, January 12, 2018 * [https://www.nkj.ru/archive/articles/24747/ Цвет карандаша] // [[:ru:Наука_и_жизнь|Наука и жизнь.]] — 2014. — № 8. == Референци == <references /> [[Катеґория:Прибор за писанє]] dpxz51geqy6ljx8fbbqbgnqvibufftz 0 1013 17436 12059 2026-04-09T09:07:00Z Sveletanka 20 реф , лоґо и вики вяза 17436 wikitext text/x-wiki [[Файл:Letenka_006.jpg|right|thumb|300px|Спортски терени на Летенки]] '''Летенка''' - место за вилєт у централней часци Фрушкей гори, на подручу општини Беочин у [[Войводина|Войводини]]. Од Червеного чоту, найвисшого фрушкогорского верху (539 [[Метер|метери]]), оддалєна є 4,2 километри. Находзи ше на надморскей висини 454 метери. Прейґ Беочину з асфалнима драгами повязана є з Новим Садом, прейґ Лежимиру зоз [[Сримска Митровица|Сримску Митровицу]], прейґ Червеного чоту и Ирижским венцом з Руму и прейґ валалу Визич з Бачку Паланку. ''Летенка'' то школа у природи ''Покраїнского заводу за спорт и медицину спорта'', находзи ше у централней часци [[Национални парк|националного парку]] ''Фрушка гора''.<ref>[https://pzsport.rs/novaletenka/?pismo=lat Летенка], ''pzsport.rs'', Приступљено 09.04.2026.</ref> == Походзенє мена == Лексема летенка назва за вичножелєну рошлїну. Корень лет- дал велї виведзени слова чия семантика вязана за «лєто»: влєце, лєтушнї, под час лєта, док тирва лєто, лєтнїковец итд. == Павильон школи у природи == Летенка населєнє павильонского типу, ма пейц обєкти, у хторих єст спальнї за 400 школярох, учальнї, ресторан, анбуланта и предавальня сувенирох. На тей локациї направени и три бавилїща: за мали фодбал, одбойку и кошарку. На сиверним боку велька пажца, зоз хторей ше пресцера красни попатрунок на Дунай и [[Бачка|Бачку]]. Южни схили оброснути з мишаним лєсом (дуб, лїпа, граб, а єст и поєдинєчни стебла буку, ясену, клєну и глоговей куцкуруши /Sorbus torminalis/). Обєкти хтори ше находза у Младежским населєню направени 1975. року. На початку осемдзешатих рокох прешлого вику комплекс почал функционовац як школа у природи за змесценє дзецох предшколского и школского возросту. Под час войнох 90-их рокох 20. вику служел як вибеженски камп. Одпочивалїще нєшка под руководством ''Покраїнского заводу за [[спорт]] и медицину спорту'' Влади Войводини, хтори орґанизує роботу лєтнїх школох природи, насампредз за школярох основних школох и за нащивительох спотрских кампох. == Горяцка дражка == За обиходзенє околїска младеж 1978. року направела пешацку дражку на потесу Червени чот-Летенка-Вармедьски чот, коло 7 километри. Тота дражка Младежских роботних бриґадох повязує дзепоєдни вилєтнїцки и историйни места. Од Летенки на восток дражка водзи през стари дубов лєс у хторим єст и лїпи и буку, по место Широки Дол, дзе гроб партизанки Радинки Витасович Лепинїци. Оталь дражка идзе до Ябуки (локалитет дзе було осамене старе стебло яблонї). Ту бул партизански штаб под час НОБ-а, а тераз ше коло студнї находзи памятни [[теметов]] у хторим поховани партизанє хтори погинули у нєприятельскей офанзиви на Фрушку гору у авґусту 1942. року. Од Ябуки дражка идзе през лєс по Червени чот, през места Лїпов чот, Груби дуб и Кралєвац. При месце Иконице виходзи ше на Партизанску драгу и крижну драгу Беочин-Бешеново. Дражка од Летенки на заход водзи прейґ пажици през лєс. На 150 метери находза ше Панєви, а оталь ше през лєс приходзи на Гайдуцки брег, дзе справени памятнїк як знак здогадованя на снованє Фрушкогорского партизанского одряду 9. септембра 1941. року. === Єдинствени природни ридкосци === Дражка ше, од места Панєви прейґ предїлу хтори ше вола Мошов гроб, закончує на Вармедьским чоту, дзе защицени природни ридкосци: пещера на южних схилох, ґеоморфолоийни обєкт єдинствени у Фрушкей гори и стебло глоговей куцкуруши, ридки прикладнїк по своїх димензийох, положени под защиту 1965. року. При Вармедьским чоту виходзи ше на драгу хтора водзи на Андревє. == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 13, ЛЕС – МАП, Нови Сад 1999, б. 18 == Вонкашнї вязи == * [https://www.decijigrad.rs/atrakcije/izletiste-letenka/ Izletište Letenka], вебсайт ''Dečiji Grad'', decijigrad.rs * [https://novisad.travel/cp/izletiste-letenka-fruska-gora/ Излетиште Летенка (Фрушка гора)], вебсайт novisad.travel * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9B%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Летенка], Википедия на сербским язику, sr.wikipedia.org, 22. фебруар 2008. == Референци == {{Commonscat}} [[Катеґория:Места за вилєти у Войводини]] <references /> [[Катеґория:Защита природи]] [[Катеґория:Биолоґия]] 0isjs00rivoj5kiga27x8u0pvco402i 14 1869 17438 11663 2026-04-09T10:01:32Z Sveletanka 20 катеґория 17438 wikitext text/x-wiki [[Катеґория:Биолоґия]] [[Катеґория:Защита природи]] f1chbzi3679ewx2cx9y4r5a1nskddde 14 2003 17437 12017 2026-04-09T09:55:39Z Sveletanka 20 катеґория 17437 wikitext text/x-wiki [[Катеґория:Днї рока]] [[Катеґория:10. януар]] l3xycuxai59x0q6yvp0yjg1uzslqte4 0 2448 17434 14542 2026-04-09T08:44:56Z Sveletanka 20 /* Архитектура */ вики вяза 17434 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px ! colspan="2" |<big>Суботица</big> |- | colspan="2" |[[File:View of Subotica 2 (2024).jpg|320px|]] <div style="text-align: center;">Панорама Суботици |- |[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 5235.jpg|150px|]] <div style="text-align: center;">Городска хижа |[[File:Centar I, Subotica, Serbia - panoramio (3).jpg|160px|]] <div style="text-align: center;">Райлх палата |- |[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 5184 04.jpg|160px|]] <div style="text-align: center;">Будинок банки |[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4899 02.jpg|160px|]] <div style="text-align: center;">Народни театер |- |[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4921 02.jpg|160px|]] <div style="text-align: center;">Православна церква |[[File:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4664 02.jpg|160px|]] <div style="text-align: center;">Римокатолїцка церква |- |[[File:Flag of Subotica.svg|right|thumb|300px|]] <div style="text-align: center;">Застава Суботици |[[File:CoA of Subotica.svg|thumb|300pї|]] <div style="text-align: center;">Герб |- ! colspan="2" |Админстративни податки |- |'''Держава''' '''Автономна покраїна''' '''Управни округ''' '''Варош''' '''Стари назви''' |Сербия Войводина Сивернобачки Суботица Zabatka, Szabadka Maria-Theresiopel |- ! colspan="2" |Жительство |- |'''- 2022.''' '''- густосц''' '''Аґломерация (2022.)''' |88.752 306,04 ст./km2 жит./km^{<small>2</small>} 123.952 |- ! colspan="2" |Ґеоґрафски характеристики |- |'''Координати''' '''<br />Часова зона''' '''<br />''' '''Aбс. висина''' '''Поверхносц''' | 46° 06′ 00″ С; 19° 39′ 49″ И UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) 82 m 48,4 km^{<small>2</small>} |- | colspan="2"|[[File:Serbia location map (with Kosovo).svg|centar|330px]] <div style="text-align: center;">Суботица на мапи Сербиї |- ! colspan="2" |Инши податки |- |'''Городоначелнїк '''Поштово число''' '''Поволанкове число''' '''Реґистерска ознака''' |Стеван Бакић (СНС) 24000 024 SU |- ! colspan="2" |Вебсайт |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;"> [https://subotica.ls.gov.rs/ www.subotica.ls.gov.rs] |} '''Суботица''' – (серб. ''Суботица'' або ''Subotica'', мадь. ''Szabadka'', бунь. ''Subatica'') варош и административни центер Сивернобачкого округу у [[Автономна Покраїна Войводина|Автономней покраїни Войводини]], Сербия. Язики хтори ше службено хаснує у суботицкей општини то сербски, мадярски, горватски и бунєвацки. Суботица други найвекши варош у Покраїни после Нового Саду. Змесцени є блїзко при гранїци зоз Мадярску (коло 10 км). Нєшка општина Суботица зоз околнима местами – валалами ма коло 150.000 жительох. Варош повязани зоз старим лєтовалїщом и озером Палич. == История == Утвердзене же людзе на тим просторе жили ище пред три тисячи роками. Найстарши археолоґийни находзиска на ширшей териториї Суботици походза зоз побережя озера Лудаш, а датирую ище зоз периоду остатнього лядового часу. Медзитим, блїзко при варошу єст находзиска и зоз периоду неолиту, як и бакарного и бронзового часу. Одредзене число находзискох гутори и о присутносци Скитох, Ґотох, Дачанох, Гунох и Аварох на тих просторох. Суботица ше у писаних документох першираз спомина под час угорскей управи 7. мая 1391, алє сиґурно же место старше. Турки Османлийове завжали Суботицу 1542. року и пановали над ню по 1686. рок, кед Суботица постала часц Габзбурґскей монархиї. По уходзе до Габзбурґскей монархиї, Суботица уключена до габзбурґскей Воєней гранїци. По розвояченю тей часци Воєней країни коло половки 18.вику, Суботица постава часц Бачко-бодроґскей жупаниї у габзбурґскей Угорскей. Суботица була у составе окремней габзбурґскей кральовини Войводства Сербиї и Тамишского Банату, медзи 1849. и 1860. роком. У тим чаше, у строго централизованей системи, повага ше тиж пошвецовала и култури. Ту 1853. року вибудовани театер, як и велї квартовски школи. Мено варошу ше през историю часто меняло. Найстарше познате писане мено варошу було Забатка 1391. року. Найхарактеристичнєйши мена були ''Szent-Maria'', ''Maria-Theresiopolis'', ''Maria-Theresienstadt'', ''Szabadka'' и ''Subotica''. Царица Мария Терезия преглашела Суботицу 1779. за шлєбодни кральовски варош, мено ''Maria Тheresiopolis'' и од того року ше варош почал подшвидшено розвивац. Суботица 1918. року вошла до составу Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох. == Ґеоґрафия == '''Положенє''' Сиверно од варошу находзи ше писковина зоз плоднима овоцнїками и винїцами на южних часцох, а на плодней жеми чарнїци ше розвило польодїлство. Варош змесцени у Панонскей нїжини и ма длугоку традицию и [[Културна скарбнїца|културне нашлїдство]]. Блїзко при варошу и приключенє на автодрагу Е-75 хтора Суботицу повязує зоз Мадярску на сиверу и Южну Европу прейґ Беоґраду на югу. Тиж так, Суботица гайзибански повязана зоз цалу Европу. '''Клима''' У климатским поглядзе, тото подруче ма характеристики континенталней клими (отвореносц ґу Панонскей нїжини): оштри жими, цепли лєта и нєстабилносц паданьох по количестве и часовим розпорядку. Штредня [[температура]] [[Воздух|воздуху]] виноши 11,4 °C, релативна влажносц воздуху – 69%, число дижджовних [[Дзень|дньох]] – 105, зоз шнїговим покривачом – 59, зоз моцним витром прейґ 6 бофори – 104, воздушни [[прицисок]] 1007,0 мб, паданя – 491,3 mm.[5] == Жем == [[File:Subotica mz.png|right|thumb|290px|Месни заєднїци у Суботици]]Окремни тип жеми представя [[писок]] – писковити жеми хтори зявюю у локалним поясу Суботица – Горґош (Суботицко–горґошска писковина), а дакус писку єст и при Таванкуту. Тот ше писок познати по двох прикметох: карбонантни є, з [[Поверхносц|поверхносци]] ма вельку способносц акумулациї води (влажни є на релативно малей глїбини аж и влєце). Тота друга прикмета то же писок барз добри за продукованє висококвалитетней [[Овоц|овоци]] и грозна, потим за индустрийну паприґу (на чарним писку), як и лєсово древа (баґрен, сосна). == Розвой привреди == Суботица ше до модерного штредньоевропского варошу розвила при концу XIX и на початку XX вику. За нєполни два децениї, єдней у XIX и єдней у XX вику, варош дожил окремне урбане, индустрийне, будовательне и културне напредованє. Швидше розвиванє [[Ремесло|ремеслох]], индустриї и [[Тарґовина|тарґовини]] порушане ище 1869. року зоз приходом швидкого гайзибану, а подшвидшене зоз вибудову електричней централи 1896. и трамвайским транспортом 1897. року. Зачатки нєшкайшей модерней индустриї находзиме при концу 20. вику: подприємство за вивоз меса ''Гартман и Конен'' и першу хладзальню у держави, першу суботицку фабрику сумпорней квашнїни и штучного гною ''Клотилд'' хтора основана 1904, браца Руф 1917. почали продукованє бомбонох, индустрия електричних моторох ''Сивер'' основана 1923. Потим 1918. року Суботица страцела часц жеми пре нове розгранїченє, а векшина остатку жеми залапена зоз аґрарну реформу. По 1938. рок вибудовани 3.500 нови будинки у вредносци од 300 милиони динари, направени ''Заградов варош'' на драги ґу Паличу зоз 400 хижами. Вибудовани дзевец [[Римокатолїцка церква|католїцки церкви]] и штири основни школи на вонкашнєй териториї, Ґинеколоґийни павильон варошского шпиталю, єврейски шпиталь, стадион ''Краля Петра Другого'' (1936), а ''Роботнїцки дом'' справени 1938. По Другей шветовей войни Суботица постава часц Автономней покраїни Войводини, у рамикох новей социялистичней Сербиї и новей социялистичней Югославиї. == Култура и образованє == [[File:Municipal Museum of Subotica (2024).jpg|right|thumb|300px|Нукашньосц музея у Суботици]]Перша штредня школа, предходнїк ґимназиї, отворена у Суботици 1747, музична школа 1868, дом за старих 1766, Палич постава лїчилїще 1845, перша друкарня основана 1844, перши новини вишли 1848, першу биоскопску представу ту приказал Андєло Бянки зоз Печую 1899, а Александар Лифка отворел перши стаємни биоскоп 1919. Дюра Стантич освоєл першу олимпийну медалю у Атини 1896, а Иван Сарич полєцел на авиону власней конструкциї 1910. року. У Суботици ше находза 15 основни и 10 штреднї школи, а тиж єст и 7 висши школи и факултети.<ref>[https://web.archive.org/web/20070607030628/http://www.subotica.org.yu/new/yu/obrazovanje/index.php „Образовне установе у Суботици”.] Архивирано из оригинала 07. 06. 2007. г. Приступљено 14. 4. 2013. оригинала]</ref> '''Варошска читальня''' Суботица єдна з найстарших установох култури у варошу. Основана є 1892. року на инициятиву Иштвана Иванїя (''Iványi István'', 1845 − 1917) хтори бул снователь и перши библиотекар Варошскей читальнї, а тиж и [[писатель]] велькей моноґрафиї Историят Шлєбодного кральовского варошу. У Библиотеки єст коло 400.000 моноґрафски, т.є. 6.000 рочнїки периодичних публикацийох и другого библиотекарского материялу. == Руснаци у Суботици == Суботица позната як мултикултурни штредок у хторим жию и робя велї национални меншини, та и Руснаци. Дружтво Руснацох у Суботици основане 2001. року пре пестованє, популаризованє и очуванє руского язика, литератури и култури Руснацох у Суботици. Медзи велїма значнима проєктами и активносцами Дружтва, єдно з найзначнєйших то факултативне виучованє руского язика з елементами националней култури як виборного предмету за дзеци предшколского возросту у ОШ Соня Маринкович и културна манифестация Яр Мафтея Виная. Др Мафтей Винай (1898-1981) бул єден з руских преднякох хтори положел фундаменти рускей литературней творчосци. Бул доктор правних наукох, судия, учитель, [[поета]] и [[писатель]]. Єдну часц роботного и животного вику препровадзел у Суботици, дзе и умар и дзе є поховани == Памятнїки == '''Каплїчка Св. Рока''' Каплїчка Св. Рока у Суботици направена 1738. року и ма статус памятнїка велького значеня. Каплїчка пошвецена С. Рокови, защитнїкови од чуми хтора пустошела того року и однєсла велї животи. '''Жовта хижа''' Жовта хижа у Суботици то дакедишнї будинок Шпоровнї Народней банки. Правена є у периодзе од 1880. по 1883. рок и представя памятнїк култури од велького значеня. Будинок направени по проєкту суботицкого архитекти Титуса Мачковича, як єдноповерхови неоренесансни будинок. Будинок вязани за вецей историйни збуваня зоз Другей шветовей войни. У нїм теди було шедзиско Специялней полициї мадярского войска, гарешт и мучилїще. Нєшка ше у тим будинку находзи Учительски факултет на мадярским язику. '''Други значни памятнїки у Суботици''' Памятнїк царови Йованови Ненадови, Памятнїк погинутим борцом и жертвом фашизму, Гайзибанска станїца Палич, Палата Лазара Мамужича, Димитриєвичова хижа, Будинок СДК , Галброр хижа, Войнич палата, Манойлович палата, Готел Адолфа Галброра, памятнїк Матийови Корвинови, Лайошови Вермешови, Иванови Саричови, Деже Костоланьови, Святому Тройству, Александрови Лифкови, Єврейска општина, нєпознатому водоинсталатерови. == Релиґия == На цалим административним подручу варошу Суботица 2011. року були заступени шлїдуюци вирски ґрупи: римокатолїцка (57,60%), православна (27,79%), протестанска (1,68%) и други. Суботица центер Римокатолїцкей бискупиї у Бачкей реґиї. Варош Суботица ма найвецей католїкох у Сербиї: 57,60% жительох варошу католїки. Литурґийни язики хтори ше хаснує у католїцких церквох то найчастейше мадярски и горватски. Єст осем католїцки церкви, Францискански духовни центер, женска доминиканска заєднїца и два ґрупи авґустинских шестрох. Суботицка бискупия єдина цо ма Католїцку штредню школу у Сербиї (Paulinum). У Варошу жиє и значне число припаднїкох Сербскей православней церкви (27,79%). Од других хтистиянских заєднїцох єст два протестантски церкви, точнєйше: Лутеранска и Калвинистична. Суботицка Єврейска заєднїца треца по велькосци у Сербиї. == Архитектура == Суботица ше може похвалїц зоз над&#39;звичайну колекцию сецесийней архитектури, хтора уключує окремни будинки як цо то Варошска хижа, [[Суботицка синаґоґа]] або Райхл палата (палата Ференца Райхла), хтори препознати як єдни з найкрасших прикладох того архитектонского стилу у Европи. == Знаменїтосци == Варошска хижа (направена 1908-1910) и Синаґоґа (1902) окреме красни будинки у стилу сецесиї. Вибудовали их исти архитекти: Марсел Комор и Деже Якаб.<ref>[https://web.archive.org/web/20070715210159/http://www.subotica.org.yu/new/cgi/articles/article.php?lg=sr&id_article=5 Знаменитости Суботице”.] Архивирано из оригинала 15. 07. 2007. г. Приступљено 14. 4. 2013.</ref> == Демоґрафия == У населєню Суботица жию 80.722 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства виноши 39,7 роки (37,8 при хлопох и 41,4 при женох). У населєню єст 3.7543, обисца, а штреднє число членох у обисцу 2,64. Жительство у тим населєню барз нєгомоґене. {| class="wikitable" ! colspan="2" |Демоґрафия |- |Рок |Жительох |- |1948. |63.048 |- |1953. |66.057 |- |1961. |74.999 |- |1971. |88.769 |- |1981. |100.472 |- |1991. |100.386 |- |2002. |99.981 |- |2011. |97.910 |- |2022. |88.752 |} {| class="wikitable" {| class="wikitable" ! colspan="3" |Етнїчни состав Суботици зоз Паличом спрам попису зоз 2011. |- |Мадяре |34.511 |32,66% |- |Серби |31.558 |29,86% |- |Горвати |9.698 |9,18% |- |Бунєвци |9.236 |8,74% |- |Югославянє |2.728 |2,58% |- |Роми |2.586 |2,45% |- |Чарногорци |1.210 |1,14% |- |Македонци |439 |0,42% |- |Албанци |334 |0,32% |- |Муслиманє |301 |0,28% |- |Бошняки |203 |0,19% |- |Нємци |199 |0,19% |- |Руснаци |159 |0,15% |- |Словенци |151 |0,14% |- |Ґоранци |151 |0,14% |- |Словаци |137 |0,13% |- |Руси |75 |0,07% |- |Болгаре |66 |0,06% |- |Румунє |58 |0,05% |- |Українци |40 |0,04% |- |Чехи |16 |0,01% |- |Нєпознате |563 |0,53% |- |Вєдно |105.681 |100% |} == Познати Суботичанє == • Иґнят Станимирович, ректор и єден з перших професорох беоґрадского Лицею (першей висшей школи у Сербиї). • Аксентиє Мародич, академски маляр • Иштван Иванї, историчар и археолоґ, снователь Варошскей библиотеки • Др Йован Милекич, 1930. року снователь приватного Музею, Читальнї и Ґалериї у Суботици, ґенерални директор Польопривредней банки • Кароль Биро, бувши городоначальнїк и инициятор вибудови новей городскей хижи • Иван Сарич, всестрани спортиста и єден з найзначнєйших пионирох югославянского воздухоплївства • Дюро Стантич, освоєл златну медалю у атлетики на Олимпийнох медзибавискох 1906. року. • Александар Лифка, кинематоґраф • Деже Костоланї, писатель, новинар, публициста и прекладатель * Тибор Секель, шветови путнїк, ґеоґраф, новинар, музеолоґ, есперантиста, писатель • Ласло Сабадош, освойовач олимпийней бронзовей медалї • Йован Микич Спартак, атлетичар и югославянски рекордер • Александар Дьордєвич, режисер • Вилим Гаранґозо, шветови шампион у столним тенису • Тихомир Оґнянов, фодбалер и освойовач стриберней олимпийней медалї • Лука Липошинович, фодбалер и освойовач стриберней оломпийней медалї • Ласло Секереш, археолоґ и музеолоґ. Скоро 40 роки препровадзел у Варошским музею у Суботици як кустос археолоґ, алє и як директор (1960-1967) • Данило Киш, писатель и дописни член САНУ • Ґабор Саґмайстер, моторкаш и мотокрос змагатель • Ева Рас, ґлумица и писателька • Петар Лалович, режисер • Еуґен Вебер, ґлумец, новинар, прекладатель, юдаїста • Корнелиє Ковач, композитор, пияниста и аранжер • Сретен Дамянович, шветови шампион у пасованю • Момир Петкович, олимпийни шампион у пасованю • Рефик Мемишевич, освойовач стриберней медалї у пасованю • Зоран Калинич, шветови шампион у столним тенису • Рита Кинка, пиянистка • Дюла Мештер, олимпийни шампион у одбойки • Бояна Радулович, найлєпша рукометашка на швеце 2000. и 2003.року • Антония Панда, освойовачка бронзових медальох на Шветовим и Европским першенстве у каяку • Петер Леко, шахиста, 1994. року постава наймладши велемйстор у историї шаху • Давор Штефанек, шветови шампион у пасованю • Ненад Бедїк, европски шампион у весланю • Саня Малаґурски, европска шампионка у одбойки • Никола Калинич, кошаркаш, шветови вицешампион == Ґалерия == <gallery> Файл:Pałac Rajhla (Galeria Sztuki Współczesnej) w Suboticy.jpg|Райхл палата Файл:Folk Theater Subotica Serbia.JPG|Будинок народного театра Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4599 03.jpg|Єврейска синаґоґа Файл:Зграда гимназије „Светозар Марковић“.JPG|Будинок ґимназиї ''Светозар Маркович'' Файл:Pałac Rajhla (Galeria Sztuki Współczesnej) w Suboticy.jpg|Райхл палата Файл:Folk Theater Subotica Serbia.JPG|Будинок народного театра Файл:The City Hall Subotica (2024).jpg|Городска фонтана Файл:Subotica02.jpg|Библиотека вароша Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4599 03.jpg|Єврейска синаґоґа Файл:Зграда гимназије „Светозар Марковић“.JPG|Будинок ґимназиї ''Светозар Маркович'' Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 5352 03.jpg|Студентски дом ''Иво Лола Рибар'' Файл:Tehnička Škola - Subotica.jpg|Технїцка школа ''Иван Сарич'' Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 4788 11.jpg|ОШ ''Иван Ґоран Ковачич'' Файл:Serbia, Subotica, Monument to the Victims of Fascism, 20120921.jpg|Памятнїк жертвом фашизму Файл:SuboticaHall1.jpg|Нукашньосц Городскей хижи Файл:Wiki.Vojvodina VII Subotica 5231 01.jpg|Войчина палата </gallery> == Литература == • Ивић, Алекса (1914). Историја Срба у Угарској од пада Смедерева до сеобе под Чарнојевићем (1459—1690). Загреб. • Ивић, Алекса (1929). Историја Срба у Војводини од најстаријих времена до оснивања потиско-поморишке границе (1703). Нови Сад: Матица српска. • Поповић, Душан Ј. (1952). Срби у Бачкој до краја осамнаестог века: Историја насеља и становништва. Београд: Научна књига. • Поповић, Душан Ј. (1957). Срби у Војводини. књ. 1: Од најстаријих времена до Карловачког мира 1699. Нови Сад: Матица српска. • Поповић, Душан Ј. (1959). Срби у Војводини. књ. 2: Од Карловачког мира 1699 до Темишварског сабора 1790. Нови Сад: Матица српска. • Поповић, Душан Ј. (1963). Срби у Војводини. књ. 3: Оо Темишварског сабора 1790 до Благовештенског сабора 1861. Нови Сад: Матица српска. == Вонкашнї вязи == * [https://subotica.ls.gov.rs/ Урядови веб-сайт] * https://bolnicasubotica.com/ Болница у Суботици * https://www.suteatar.org/ Народно позориште Суботица ==Референци== [[Катеґория:Вароши у Войводини]] odc2y7rey95k191t62fiott89w58vmv 0 2519 17439 16231 2026-04-09T11:10:54Z Sveletanka 20 вики вязи 17439 wikitext text/x-wiki {|class="wikitable" align="right" width="300px" |- ! colspan="2" | <big>Република Сербия <br> Република Србија |-</big> | colspan="2" align="center" | [[File:Flag of Serbia.svg|13'''Почарнєти текст'''40px|border|130px|thumb|<div style="text-align:right;">[[Застава]] Сербиї]][[File:Coat of arms of Serbia.svg|115x110px|left|<div style="text-align: left;">Герб Сербиї|алт=Герб Сербиї|мини]][[File:National anthem of Serbia, performed by the United States Navy Band.wav|thumb|Гимна Боже правде]] |- | colspan="2" align="center" | [[File:Serbia (orthographic projection).svg|250px|center|Сербия на мапи Европи]]<div style="text-align: center;"> '''Сербия''' на мапи Европи |- | '''Главни варош''' | Беоґрад |- | '''Поверхносц''' | 88,361 km² |- | '''Жительство''' | 6 974 289 (2021) |- | '''Урядови язик''' | сербски |- | '''Форма держави''' | унитарна парламентарна република |- | '''Предсидатель''' | Александар Вучич |- | '''Премиєр''' | Дюро Мацут |- | '''БДП (номинални)''' | $92.55 млрд (2025) |- | '''Валута''' | динар (RSD) |- | '''Часова зона''' | UTC+1 (жима), UTC+2 (лєто) |- | '''Интернет домен''' | .rs |- | '''Телефонски код''' | +381 |}'''Сербия''', урядово '''Република Сербия''' (серб. ''Србија'', ''Република Србија'') то держава юговосточней и централней Европи. Официйни урядови язик сербски. Главни город/варош Беоґрад. З векшей часци залапює Балканске полуострово, а з меньшу Панонску ровнїну. Гранїчи ше на сиверу зоз Мадярску, на сиверовостоку зоз Румунию, на востоку зоз Болгарску, на югу зоз Сиверну Македонию, на югозаходу зоз Албанию и Чарну Гору, а на заходу зоз Босну и Герцеґовину и [[Горватска|Горватску]]. Сербия ма коло осем милиони жительох. Главни и найвекши варош Беоґрад, хтори спада медзи найстарши и найвекши вароши у юговосточней Европи. Урядови службени язик сербски, а валута сербски динар. После насельованя Сербох на Балкан у цеку 6. и 7. вика, Серби у вчасним штреднїм вику основали даскельо держави. Штредньвиковна Сербия 1217. постала кральовина, а вершину досцигла 1346. кед є преглашена за царство. После турского налєта, Сербска деспотовина обстала по 1459, кед спадла под власц Османского царства. Концом 17. и спочатку 18. вику, Хабзбуршска монархия поцисла [[Турска|турску]] власц зоз [[Бачка|Бачкей]], Сриму и Банату, а дочасово и зоз централней Сербиї. На початку 19. вика, Сербска револуция установела националну державу як першу уставну монархию у реґиону, хтора 1878. здобула державну нєзависносц, а 1882. постала кральовина. Ошлєбодзенє Старей Сербиї витворене 1912. Сербия, после катастрофох, людских и материялних утратох у Першей шветовей войни и зєдинєньом зоз бувшу Хабзбуршску коруновану [[Войводина|Войводину]] (и другима териториями), постала соснователь и состойна часц заєднїцкей держави зоз векшину Южних Славянох першобутно у Кральовству Сербох, Горватох и Словенцох (познєйше пременнованей до у Кральовини Югославиї), а потим до Социялистичней Федеративней Републики Югославиї, Союзней Републики Югославиї и Державней заєднїци Сербиї и Чарней Гори. Року 2006, после отриманого референдума у Чарней Гори, [[Народ|народи]] ше мирно розишли и Державна заєднїца престала исновац, а Сербия, на основу Уставней повелї, наставела державно-правни континуитет зоз Србию и Чарну Гору. У составе Сербиї находза ше и два аутономни покраїни: Войводина и Косово и Метохия. Од часу кед НАТО бомбардовал Югославию, Косово и Метохия ше находзи под протекторатом Зєдинєних нацийох. Дочасово институциї самоуправи на Косову и Метохиї, дзе жителє преважно Албанци творя етнїчну векшину, 17. фебруара 2008. єднобочно и процивправно (процивно Уставу Сербиї зоз 2006. и Резолуциї Совита безпечносци УН 1244) преглашели нєзависносц, хтору Сербия, и велї други держави и Зєдинєни нациї нє признаваю. Сербия член Зєдинєних нацийох, Совиту Европи, Организациї за европску безпечносц и сотрудзованє, Партнерства за мир, Организациї за чарноморске економске сотруднїцство, Централноевропского контракта о шлєбодней тарґовини, Азийскей банки инфраструктурових инвестицийох, а приступює Шветовей тарґовинскей орґанизациї. Од 2014. догваря ше о приступу до Европскей униї. Сербия ше од 2007. формално притримує политичней войней нєутралносци. [[Привреда]] Сербиї зоз висшим штреднїм приходом, зоз доминантним услужним сектором, провадзеним з индустрийним сектором и польопривреду. (Жем високо ранґирована на индексу гуманого розвою, индексу ґлобалней дружтвеней рухомосци, тиж и индекс ґлобалного мира. == Ґеоґрафия == === Положенє === [[Файл:Serbien topo.png|алт=Топоґрафска мапа Сербиї|мини|271x271п|Топоґрафска мапа Сербиї]] Сербия ше находзи на крижней драги медзи штредню и южну Европу, на Балканским полуострове и у Панонскей нажини. Вона лєжи од 41° по 47° сиверней ґеоґрафскей ширини и од 18° по 23° восточней ґеоґрафскей длужини. Держава облапя 88.499 km (зоз спорну територию Косова и Метохиї), цо ю поставя на 113. место у швеце; без Косова, вкупна поверхносц виноши 77.474 km², з чим би була 117. у швеце. Єй вкупна длужина гранїцох виноши 2.027 km (з Албанию 115 km, з Босну и Герцеґовину - ентитетом Република Сербска - 302 km, з Болгарску 318 km, з Горватску 241 km, з Мадярску 151 km, з Македонию 221 km, з Чарну Гору 203 km и з Румунию 476 km). Цала гранїца Косова з Албанию (115 km), Македонию (159 km) и Чарну Гору (79 km) под контролу гранїчней полициї Косова. Сербия третирує 352 km длугоку гранїцу медзи Косовом и остатком Сербиї як „административну линию”; вона под заєднїцку контролу гранїчней полициї Косова и сербских полицийних моцох, а ма 11 преходи. Панонска нїжина закрива сиверну трецину жеми ([[Войводина|Войводину]] и Мачву), док ше восточни верх Сербиї пресцера у Влашскей нїжини. Релєф централней часци жеми, з центром у шумадийскей реґиї, состої ше углавним з брегох у хторих чечу рики. Гори доминую на южней трецини Сербиї. Динарски гори ше пресцераю на заходзе и на югозаходзе и провадза цеки Дрини и Ибру. Карпати и Балкански гори ше пресцераю у напряме сивер-юг у восточней Сербиї. Стари гори у юговосточней часци жеми припадаю горскому венцу Родопох. Надморска висина ше руша од верху Миджор, Старей Гори, з 2.169 m (найвисши верх у Сербиї, окрем Косова) по найнїзшу точку хтора ма лєм 17 m нєдалєко од рики Дунай при Прахове. Найвекше озеро  Дєрдапске (163 km²), а найдлугша рика цо преходзи през Сербию то Дунай (587,35 km). === Релєф === Сиверну часц Републики забера ровнїна, а у южних предїлох ше находза бреги и гори. Єст вецей як 30 горски верхи цо маю  понад 2.000 m надморскей висини, а найвисши верх Велька Рудока (на Гори Шари) з висину 2.660 m. Горски релєф Сербиї пояшнює зявенє велїх  каньонох, клисурох и пещерох (Ресавска пещера, Церемошня, Рисовача). Найнїзша точка ше находзи на тромеджи з Румунию и Болгарску, на улїве Тимоку до Дунаю, на 28-36 m надморскей висини. Делиблатска писковина представя ґеоморфолоґийни и еколоґийно-биоґеоґрафски феномен нє лєм Панонскей нїжини, алє и цалей Европи. У нєй клима полустепска, находзи ше у южним Банаце и єдно є спомедзи ридких прибежищох за велї специфични файти флори и фауни, хтори у европских и шветових розмирох представяю природни ридкосци. [[File:Stara planina14.jpg|right|thumb|315x315px|Дзиви конї на Старей гори]] * Найвисша точка: Велька Рудока, Гора Шара (2.660 m) * Найнїзша точка: Улїв Тимоку до Дунаю (28 m) * Найвекше озеро: Дєрдапске озеро (163 km²) *  Найдлугша рика: Дунай (587,35 km) *  Найвекши город: Беоґрад (1.659.440 жит.) === Гори === Найвекшу часц териториї Сербиї забераю гори, хтори творя горску реґию. Вона ше пресцера од Панонских брещкох на сиверу по чарногорску, албанску и македонску гранїцу на югу. Од заходу ґу востоку пресцера ше од босанско-герцеґовскей по болгарску гранїцу. Гори Сербиї ше дзеля на: [[Файл:Suva planina 7.jpg|мини|Суха гора; у Сербиї єст 165 гори|310x310п]] * Родопски гори * Карпатско-балкански гори * Динарски гори * Островски гори Найвисши верхи Сербиї тоти: {| class="wikitable" |'''Верх''' |'''Висина''' |'''Гора''' |- |Велька Рудока |2.660 m |Гора Шара |- |Дєравица |2.656 m |Проклетиї |- |Чарни верх |2.585 m |Гора Шара |- |Гусам |2.539 m |Проклетиї |- |Боґдаш |2.533 m |Проклетиї |- |Жовти камень |2.522 m |Проклетиї |- |Люботен |2.498 m |Гора Шара |- |Ветерник |2.461 m |Копривник |- |Чарни крас |2.426 m |Проклетиї |- |Гайла |2.403 m |Гайла |}Панонска нїжина представя барз важну обласц Сербиї. Вона забера [[Войводина|Войводину]], сиверну, ровнїнску часц Сербиї и узке пасмо южно од рики Дунаю и Сави. Найвакша часц Панонскей нїжини лєжи спод 200 m надморскей висини, а „ровнїнску идилу” губя островски гори, алувиялни ровнї, лесово заровнї и писковини. Островски гори представяю остатки спущеней часци старей маси, т.є. нукашнїх Динаридох. Песцераю ше од заходу на восток. То стини розличней старосци: палеозойски сланци, мезозойски вапнянїк итд. Схили Фрушкей гори и Вершецких горох з орґанских неоґених седиментох и плеистоцених наскладох лесу. [[Файл:Gornje Podunavlje.jpg|мини|Горнє Подунавє при Апатинє, єден з мочарох цо остали и УНЕСКО резерват биосфери|294x294п]]Простори нєшкайшого Панонского басену дараз закривал праокеан Тетис, зоз чиїм поцагованьом и настал Панонски басен. З поцагованьом, Тетис за собу зохабел барз плодну жем, та ше прето Панонски басен вола ище и „житнїца Сербиї”. За простори тей реґиї характеристична чарна жем (або чарножем), як файта глїни. Медзитим, зявює ше и такволани деґрадовани чарножем, як и плодна алувиялна жем и гайово жеми. Привреда тей обласци добре розвита и як вельки привредни центри зявюю ше Нови Сад, [[Суботица]], Беоґрад, Зомбор, Зренянин, Кикинда, [[Сримска Митровица]], Шабац, Смедерево и Пожаревац. Пре барз плодну жем, добре розвита польопривреда, а найбаржей ше спомедзи [[Овоц|овоци]] пестує: шлївки, яблука, [[Грушкa|грушки]], орехи, черешнї, вишнї, кайси, брескинї; спомедзи желєняви: [[Капуста|капусту]], пасулю, парадичи и паприґу; спомедзи [[Житарки|житаркох]]: [[Кукурица|кукурицу]], жито, раж, ярец; спомедзи индустрийних рошлїнох: слунечнїк, цукрову цвиклу, хмель, мак. Найзначнєйша польопривредна продукция то продукция виновей лози и продукция вина. [[Файл:Serbia drainage basins detailed (sr).png|мини|Рики и рични злїви у Сербиї|409x409п]] === Води === '''Леґенда:''' * Дунай * Велька Морава * Заходна Морава * Южна Морава * Сава * Дрина * Колубара * Тимок * Били Дрим * Еґейске морйо Векша часц Сербиї припада зливу Дунаю (81.646 km² т.є. 92,4%), хтори и сам чече през сиверну Сербию у длужини 588 km. Окрем Дунаю, плївни ище по цалим своїм цеку през Сербию рики: Сава (206 km), [[Тиса (рика)|Тиса]] (168 km) и Беґей (75 km), а з часци плївни  Велька Морава (3 km од 185 km) и [[Тамиш (рика)|Тамиш]] (3 km од 118 km). Други вельки рики, з длужину цеку през Сербию хтора векша як 200 km, тоти: Заходна Морава (308 km), Южна Морава (295 km), Ибар (272 km), Дрина (220 km) и Тимок (202 km). Часц югу Сербиї припада злїву рикох Били Дрим у Метохиї и Радика у Гори (4.771 km² т.є. 5,4%) хтори чечу ґу Ядранскому морю. Злїви рикох Пчиня, Лепенац и Драґовиштица на юговостоку Сербиї припадаю еґейскому злїву (1.944 km² т.є. 2,2%). Коло рикох, у Сербиї понаправяни и велї штучни канали, хтори служа за одбрану од вилївох, наводньованє жеми, плївбу и други наменки. Їх вкупна длужина виноши 939.2 km, од чого за ладї по 1000 t плївни 385.9 km. Найвекша система каналох ше находзи у ровнїнскей часци жеми и позната є под назву Канал Дунай-Тиса-Дунай, спрам назвох рикох хтори повязує. [[Файл:Uvac River and Eagle.jpg|мини|Каньон Увцу|299x299п]] Векшина озерох у Сербиї полиґенетского походзеня, а найвекше медзи нїма то Дєрдапске озеро, поверхносци 178 km² (з румунску часцу: 253 km²), хторе по наставаню штучно-акумулацийне озеро, направене з преградзованьом Дунаю. Други векши штучни озера у Сербиї, з поверхносцу хтора векша як 10 km², тоти: Власинске озеро (на рики Власини, 16 km²), Перучац (на рики Дрини, 12,4 km²) и озеро Ґазиводе (на рики Ибру, поверхносци 11,9 km²). Найвекши природни озера Паличске озеро поверхносци 5,6 km² и Биле озеро поверхносци 4,8 km², хтори ше находза у [[Войводина|Войводини]]. На високих горох югу Сербиї зявюю ше ґлациялни озера, як цо Дєравицке на Проклетийох або озера на Гори Шари, док ше зошицким на сиверу зявюю, иншак ридки, еолски озера, Паличске (5.6 km²) и Лудожске. Окрем нїх, у Сербиї нєшка єст ище два ґрупи природних озерох и то тоти: красово (Жаґубицке жридло) и рични озера (Русанда, Царска бара), док тектонски озера, хтори було у прешлосци, з часом нєстали. У даєдних пещерох Сербиї ше зявюю под'жемни, т.є. пещерски озера, як наприклад озера у Раваницкей пещери. Найвисши водопад у Сербиї то Копрен на Старей гори сиверовосточно од Пироту. Високи є 103,5 m и ма даскельо каскади зоз штреднїм падом 56,4 ступнї. Други по висини Єловарник (71 m) на Копаонику, хтори ма три пошлїдовни каскади, а треци Пильски на Старей гори (64 метери). Найвекши и найдлугши каньон Сербиї и Европи то Дєрдап на Дунаю, док найвекше ричне острово Сербиї Острово у Дунаю при Костолцу, поверхносци 60 km². === Клима === Сербия ше находзи на копновей маси Балканского полуострова хтора окружена з цеплима морями (Ядранским, Еґейским и Чарним) док ше на сиверу опера на европски континент. Додатни важни фактор хтори одредзує климу Сербиї то релєф. Звекшого мож повесц же у Сербиї панує континентална клима на сиверу, умереноконтинентална на югу, и горска клима на високих горох. Жими у Сербиї кратки, жимни и [[Шнїг|шнїгово]], док лєта цепли. Найжимнєйши мешац януар, док найцеплєйши юлий. Найнїзша [[температура]] зазначена у Сербиї -39,5 °C (13. януара 1985. у населєню Караюкича Бунари на Пештеру), а найвисша 44,9 °C (24. юлия 2007. у Смедеревскей Паланки). Штредня рочна температура у Сербиї: 10,9 °C (предїли спод 300 m надморскей висини), 10 °C (300-500 m), 6 °C (1000-1500 m), 3 °C (над 1500 m). Штреднє рочне количество паданьох виноши 896 mm. Найвецей дижджу єст у юнию и маю, док найсухши фебруар и октобер. Найзначнєйши  витри Сербиї тоти: * ''[[кошава]]'' (жимни и сухи витор характеристични за сивер Сербиї) * ''сиверац'' (жимни и сухи сиверни витор) * ''моравац'' (жимни и сухи; приходзи зоз сиверу и дує по долїни Морави) * ''южни витор'' (цепли и сухи; дує з югу по долїни Морави) * ''югозаходни витор'' (цепли и влажни; приходзи з Ядрану и доходзи по Заходну Сербию) === Флора и фауна === [[Файл:Lynx Nationalpark Bayerischer Wald 01.jpg|мини|Обични рис у Сербиї зоз законом защицена файта; пре малочислену популацию, порядни лови на риса нє дошлєбодзени|282x282п]] [[Файл:Picea omorika1.jpg|мини|Панчичова оморика|283x283п]] Биоґеоґрафски, на териториї Сербиї єст два зонални веґетациї (односно, два биоми) – векша часц [[Поверхносц|поверхносци]] припада биому широколїсцастих и мишаних лєсох умерених предїлох, док предїли над горню лєсову гранїцу припадаю биому тундрох (алпийски тундри). У рамикох лєсового биому присутни штири екореґиони: балкански мишани лєси (забераю найвекшу часц териториї южно од Сави и Дунаю), панонски мишани лєси (забераю Панонску нїжину з рубцовима предїлами), динарски мишани лєси (мала поверхносц у югозаходней часци Сербиї) и родопски горски мишани лєси (мала поверхносц юговосточней часци Сербиї). У рамикох биому тундрох розвита високогорска лїсцаста веґетация алпийских пажицох и каменярох. Коло зоналней веґетациї, заступени и други веґетацийни форми, у зависносци од локалних условийох. Панчичова оморика то ендемит подруча Подриня, заходней Сербиї и восточней Сербскей (околїско Вишеґраду). Мено достала по сербскому ботанїчарови Йосифови Панчичови хтори ю одкрил на гори Тари 1875. року, при валалє Заовине и Растишта. Панчичова оморика ценке, струнке, до 50 m високе вичножелєне древо. Фауна Сербиї досц рижнородна, цо значи же вельке число животиньских файтох хтори реґистровани на териториї Европи присутне и у Сербиї. Податки гваря же ше у водох и коло нїх находза 110 файти рибох и 20 файти водожемцох, же на териториї Сербиї жию найменєй 45 файти шмикачох, коло 260 файти птицох гнїздачкох и 94 файти цицарох. Найчастейши файти дзивини у Сербиї то европски єлень, єлень лопатар, сарня, дзива коза, муфлон, дзива швиня, медведз, куна златка, била куна, язавец, [[вивирка]], обични пух, [[заяц]], [[ласица]], вовк, обични рис, шакал, кафова [[лїшка]], ракуноподобни пес и хорт. Други животиньски файти хтори жию у Сербиї то їжи, ящурки, гади, як и рижни инсекти як цо [[Мотиль|мотилї]] або лепетки. Сербию населюю и шлїдуюци файти дзивих птицох: [[тащок]], соловей, кос, [[риґов]], шива чапля, дзива гуска, дзива качка, ястраб, ярабица, препилка, фазан, лиска чарна, голуб гриваш, голуб пещерски, [[куковка]], герлїчка, сойка (крея), шива врана и [[страка]]. У найчистейших водох мож найсц потоково и рични раки, а звичайно ше лапа кечиґу, потьку, потокову и озерску [[Пеструшка|пеструшку]] або верховодку,  шуль, чуку и вельке число билей риби. === Лєси === Спрам стану зоз 2023. року, вкупна поверхносц лєсох у Сербиї виноши 40 одсто териториї жеми. Векши лєси у Сербиї тоти: Кошутняк, Молински лєс, Шалинацки луг, Липовицки лєс, Валмиште, Бойчински лєс и други. === [[Национални парк|Национални парки]] === У Републики Сербиї єст два национални парки у процесу защити, Стара гора и гора Кучай-Беляница, як и пейц национални парки: {| class="wikitable" |'''Мено''' |'''Основани''' |'''Поверхносц (гa)''' |'''Мапа''' |'''Слика''' |- |Национални парк Дєрдап |1974. |63.786 |{{location map| Serbia| label = Национални парк Ђердап| position = none| float = left| width = 80| lat = 44.67| long = 22.51| caption = }} |[[Файл:Đerdap rest stop 2.jpg|безоквира|152x152п]] |- |Национални парк Копаоник |1981. |11.969 |{{location map| Serbia| label = Национални парк Копаоник| position = none| float = left| width = 80| lat = 43.28| long = 20.80| caption = }} |[[Файл:Kopaonik, Serbia.jpg|безоквира|154x154п]] |- |Национални парк Тара |1981. |24.992 |{{location map| Serbia| label = Национални парк Тара| position = none| float = left| width = 80| lat = 43.85| long = 19.47| caption = }} |[[Файл:Tara - Vidikovac Banjska Stena.jpg|безоквира|154x154п]] |- |Национални парк Гора Шара |1986. |22.805 |{{location map| Serbia| label = Национални парк Шар-планина| position = none| float = left| width = 80| lat = 42.139478| long = 20.901489| caption = }} |[[Файл:Long ridge of Pashallore.jpg|безоквира|154x154п]] |- |Национални парк Фрушка гора |1960. |26.672 |{{location map| Serbia| label = Национални парк Фрушка гора| position = none| float = left| width = 80| lat = 45.06| long = 19.67| caption = }} |[[Файл:Fruska gora 1.jpg|безоквира|154x154п]] |} === [[Резерват природи|Резервати природи]] === [[Файл:Deliblatska peš.jpg|мини|Делиблатска писковина|295x295п]] У Сербиї на дзень 27.12.2024. було 475 зоз законом защицени резервати и природни добра хтори забераю вкупно 826877 гa (9,34% териториї жеми), найвецей специялни и строги, а значна часц одноши ше и на наукововиглєдовацки и общи. Резерват природи може буц строги або специялни. Строги резервати наменєни лєм за очуванє природного фонду и за наукововиглєдовацку роботу и провадзенє. Специялни резервати маю нєвименєну и добре очувану екосистему у хторей чловеков уплїв зведзени на минимум, а на основи наменки мож видвоїц гидролоґийни, орнитолоґийни, ґеолоґийни, ихтиолоґийни, палеонтолоґийни и др. '''Специялни резервати природи''' Специялни резервати природи у Сербиї тоти: * Баґремара * Брзанске Моравиште * Горнє Подунавє * Ґоч * Делиблатска писковина * Засавица * [[Файл:Obedska bara.jpg|мини|Обедска бара ше находзи у юговосточним Сриме и пресцера ше на поверхносци 9820 гектарох, а защитна зона на 19.611 гектарох|299x299п]]Єлашницка клисура * Єрма * Карадьордєво * Клисура рики Трешнїци * Ковильско-петроварадински рит * Кралєвац * Лудошке озеро * Обедска бара * Окань-бара * Пасовиска велькей дропи * Селевеньски пустари * Слане Копово * Царска бара * Суха гора * Тительски брег * Увац. [[File:Belgrade Waterfront 1.jpg|right|thumb|310x310px|Беоґрад, главни варош у Сербиї.]] === Державне ушоренє === Република Сербия держава сербского [[Народ|народу]] и шицких гражданох хтори у нєй жию, заснована на панованю [[Закон (право)|права]] и социялней правди, началох гражданскей демократиї, людских и меншинских правох и шлєбодох и припадносци европским принципом и вредносцом. Република Сербия функционує у рамикох парламентарней демократиї, точнєйше як парламентарна република. Власц подзелєна на три конари и то: Законодавна власц, чий ношитель Народна скупштина Републики Сербиї; Вивершна власц, чий ношитель Влада Републики Сербиї и Судска власц, хтора представя нєзависни конар власци. === Державни символи === Гимна Републики Сербиї источашнє и стара гимна дакедишнєй Кральовини Сербиї '''''Боже правди''''', з дакус вименєним текстом. Герб Републики Сербиї то стари герб Кральовини Сербиї з периоду Обреновичох зоз 1882. року и у нїм двоглави били орел зоз щитом на першох на хторим ше находзи криж и штири оцилки, а над главами орла коруна Неманїчох. Република Сербия ма народну трофарбову заставу з водоровно положенима [[Фарба|фарбами]]: червену, белаву и билу. Окрем народней, єст и державна застава хтора у основи иста як и народна, з тим же на трецини длужини, патраци з лїва на право на белавим полю стої и мали герб Сербиї. <gallery mode="packed"> Файл:Flag of Serbia.svg|Державна застава Файл:Civil flag of Serbia.svg|Народна застава. Сербска трофарбова застава ше континуовано хаснує од 1835. року Файл:Coat of arms of Serbia.svg|Вельки герб Файл:Coat of arms of Serbia small.svg|Мали герб </gallery> == Демоґрафия == Спрам предценьованя зоз 2023. року, на териториї Републики Сербиї без податкох за АП Косово и Метохия, у Сербиї жили 6.623.183 жителє, при чим 62,1% жительства жиє у варошских населєньох. Спрам Попису зоз 2022. року, процент писменого жительства хторе старше як 10 роки виноши 99,37%. Спрам Попису зоз 2022. року компютерски писмени 45,73% жительства хторе ма вецей як 15 роки (хлопи 44,82%; жени 46,57%). Стопа вкупного фертилитету 2023. виношела 1,62 дзецох по жени. Обчекивани животни вик при народзеню у Сербиї виноши 74,8 роки (хлопи 72,3; жени 77,5). Спрам Попису зоз 2011. року, хтори анї на тот завод нє запровадзени на териториї Косова и Метохиї, а нє облапел анї Албанцох з югу Сербиї хтори го бойкотовали, число жительох Сербиї без Косова и Метохиї виношело 7.186.862. Тото число представя опадованє за 311.139 пописаних у одношеню предходни попис зоз 2002. року. === Народи и национални меншини === [[Файл:Ethnic structure of Serbia by municipalities and cities 2022.png|мини|Етнїчни состав у населєньох по Попису жительства 2022. року]]Серби у векшини: 83,32% жительства, шлїдза Мадяре 3,53%, Роми 2,05%, Бошняци 2,02%, Горвати 0,80%, Словаци 0,73%, Чарногорци 0,54%, Влахи 0,49%, Румунє 0,41%, потим Югославянє, Македонци, Муслиманє, Болгаре, Бунєвци, Руснаци, Українци, Словенци, Ґоранци, Нємци, Руси, Чехи, Турки и други. {| class="wikitable" style="align:left; margin:0.5em 0 0; border-style:solid; border:1px solid #7f7f7f; border-right-width:2px; border-bottom-width:2px; font-size:95%;" |- style="background:beige; text-align:center;" ! ! colspan="2" |Сербия ! colspan="2" |Централна Сербия ! colspan="2" |Беоґрад ! colspan="2" |Войводина |- style="background:beige; text-align:center;" | style="text-align:center; background:beige;"| || <small>вкупно</small> || <small>%</small> || <small>вкупно</small> || <small>%</small> || <small>вкупно</small> || <small>%</small> || <small>вкупно</small> || <small>%</small> |- style="background:#c1c1c1;" || '''вкупно''' || '''7.186.862''' || 100 || '''3.595.613''' || 100 || '''1.659.440''' || 100 || '''1.931.809''' || 100 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Серби |5.988.150 |83,32 |3.193.067 |88,80 |1.505.448 |90,72 |1.289.635 |66,75 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Мадяре |253.899 |3,53 |953 |0,02 |1810 |0,10 |251.136 |13,00 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Роми |147.604 |2,05 |77.888 |2,16 |27.325 |0,01 |42.391 |2,19 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Бошняци |145.278 |2,02 |142.902 |3,97 |1.596 |0,09 |780 |0,04 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Горвати |57.900 |0,80 |3.115 |0,08 |7.752 |0,46 |47.033 |2,43 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Словаци |52.750 |0,73 |325 |0 |2.104 |0,12 |50.321 |2,60 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Чарногорци |38.527 |0,53 |6.484 |0,18 |9.902 |0,59 |22.141 |1,14 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Влахи |35.330 |0,49 |34.978 |0,47 |182 |0,01 |170 |0 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Румунє |29.332 |0,40 |2.640 |0,07 |1.282 |0,07 |25.410 |1,31 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Югославянє |23.303 |0,32 |3.066 |0,08 |8.061 |0,48 |12.176 |0,63 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Македонци |22.755 |0,31 |5.393 |0,14 |6.970 |0,42 |10.392 |0,53 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Муслиманє |22.301 |0,31 |14.945 |0,41 |3.996 |0,24 |3.360 |0,17 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Болгаре |18.543 |0,25 |15.866 |0,44 |1.188 |0,07 |1.489 |0,07 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Бунєвци |16.706 |0,23 |65 |0 |172 |0,01 |16.469 |0,85 |- | style="text-align:center; background:beige;"| [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]] |14.246 |0,19 |73 |0 |245 |0,01 |13.928 |0,72 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Ґоранци |7.767 |0,10 |1.260 |0,03 |5.328 |0,32 |1.179 |0,06 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Албанци |5.809 |0,08 |2.306 |0,06 |1.252 |0,07 |2.251 |0,11 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Українци |4.903 |0,06 |283 |0 |418 |0,02 |4.202 |0,21 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Словенци |4.033 |0,05 |679 |0,01 |1.539 |0,9 |1.815 |0,09 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Нємци |4.064 |0,05 |294 |0 |498 |0,03 |3.272 |0,16 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Руси |3.247 |0,04 |773 |0,02 |1.301 |0,07 |1.173 |0,06 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Инши |17.558 |0,24 |3.765 |0,10 |7.083 |0,42 |6.710 |0,34 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Реґионална припадносц |30.771 |0,42 |915 |0,25 |1.289 |0,07 |28.567 |1,47 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Нєвияшнєни и нєопредзелєни |160.346 |2,23 |40.357 |1,12 |38.971 |2,34 |81.018 |4,19 |- | style="text-align:center; background:beige;"| Нєпознате |81.740 |1,20 |43.221 |1,20 |23.728 |1,42 |14.791 |0,76 |} Право формовац свой национални совит як орґан своєй културней самоуправи, по 2017. рок вихасновала 21 национална меншина и то як тоти меншини чийо ше язики службено хаснує у даєдней з єдинкох локалней самоуправи у Републики Сербиї (11): Мадяре, Словаци, Румунє, [[Руснаци у Сербиї|Руснаци]], Горвати, Чехи, Болгаре, Македонци, Чарногорци, Албанци, Бошняци, так и гевти меншини чийо язики ше нє хаснує службено (10): Роми, Українци, Влахи, Бунєвци, Нємци, Словенци, Греки, Євреє, Египянє, Ашкалиї. Окрем наведзених, у Сербиї жию и меншини хтори за тераз нє маю свой национални совит, як цо Руси, Поляци, Цинцаре, Турки, Єрменє, Ґоранци, Янєвци, Шокци и др. === Язик === [[Файл:Srbija - Jezicki sastav po opstinama 2011 1.gif|мини|Линґвистични состав у населєнох по Попису жительства 2011. року]] Урядови язик сербски написани з кирилским писмом, а з латинским лєм на способ як одредзене зоз законом о подобним хаснованю язикох и писмох. Пред орґанами АП Войводини и АП Косова и Метохиї у складзе з Уставом, коло сербского, службено ше хаснує и язики националних меншинох: мадярски, словацки, горватски, румунски, руски и албански, а на подручох 40 општинох и варошох (без КиМ) дзе традиционално жию припаднїки националних меншинох, и їх язики. {| class="wikitable" style="align:left; margin:0.5em 0 0; border-style:solid; border:1px solid #7f7f7f; border-right-width:2px; border-bottom-width:2px; font-size:95%;" |- style="background:beige; text-align:center;" ! colspan="2"| ! colspan="2" |Попис 2002 ! colspan="2" |Попис 2011 |- style="background:beige;" | colspan="2" style="text-align:center;"| |'''вкупно''' |'''%''' |'''вкупно''' |'''%''' |- style="background:#c1c1c1;" | colspan="2" style="text-align:center;"| '''РЕПУБЛИКА СЕРБИЯ''' || '''7.498.001''' | 100 || '''7.186.862''' | 100 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Сербски |6.620.699 |88,30 |6.330.919 |88,09 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Мадярски |286.508 |3,82 |243.146 |3,38 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Бошняцки |134.749 |1,80 |138.871 |1,93 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Нє вияшнєли ше и нєпознате |63.877 |0,85 |128.191 |1,78 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Ромски |82.242 |1,10 |100.668 |1,40 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Словацки |57.498 |0,77 |49.796 |0,69 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Влашски |54.818 |0,73 |43.095 |0,60 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Други язики |83.775 |1,12 |39.463 |0,55 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Румунски |34.515 |0,46 |29.075 |0,40 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Горватски |27.588 |0,37 |19.223 |0,27 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Болгарски |16.459 |0,22 |13.337 |0,19 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Македонски |14.355 |0,19 |12.706 |0,18 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| [[Панонски руски язик|Руски]] |13.458 |0,18 |11.340 |0,16 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Албански |63.835 |0,85 |10.040 |0,14 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Бунєвацки |<nowiki>-</nowiki> |<nowiki>-</nowiki> |6.835 |0,10 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Русийски |2.199 |0,03 |3.179 |0,04 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Чарногорски |<nowiki>-</nowiki> |<nowiki>-</nowiki> |2.519 |0,04 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Словенски |3.024 |0,04 |2.269 |0,03 |- | colspan="2" style="text-align:center; background:beige;"| Нємецки |2.279 |0,03 |2.190 |0,03 |} === Релиґия === [[Файл:Serbia Religion Map 2011.png|мини|Релиґийни состав у населєнох по Попису 2011. року]] Найвекше число вирних у Сербиї православней вири (84,59%). За нїма шлїдза католїки (4,97%), муслиманє (3,1%), хтори з векшей часци сунити, и протестанти (0,99%), док други релиґиї слабше заступени. Єст и 1,11% атеїстох. Устав и закони Сербиї дошлєбодзую шлєбоду вири, цо ше у пракси и почитує. Сербия нє ма державну релиґию, та ше так анї церковни швета нє третирує як державни, алє гражданом дошлєбодзене славиц [[Святи храм|церковни]] швета, як и одредзене число нєроботних [[Дзень|дньох]] за найвекши швета за кажду виру (перши дзень Крачуна, Велька ноц, фамелийни слави, Рамазански и Курбаски байрам и Йом кипура). == Образованє == По законох Сербиї, школованє каждому доступне под єднакима условиями. Основне школованє обовязне и тирва осем роки. Дзеци до основней школи починаю ходзиц кед наполня 6 або 7 роки. После основней школи даєдни школяре предлужує ходзиц до штреднєй школи у ґимназийох и ту 4 роки здобуваю обще образованє, док други предлужую образованє у штреднїх фахових школох хтори тиж тирваю штири роки. Треца опция ремеселски школи у хторих специялистичне образованє ([[тарґовина]], [[Ремесло|ремесла]]) тирва три роки. Висше и високе образованє ше реализує на висших школох, факултетох и уметнїцких академийох. У Сербиї робя 7 державни и 7 приватни универзитети. Державни маю 84 факултети, а приватни 51 факултет. Єст и пейц самостойни приватни факултети звонка универзитетох. Державни универзитети Сербиї тоти: Универзитет у Беоґрадзе, Универзитет у Новим Садзе, Универзитет у Нишу, Универзитет у Краґуєвцу, Универзитет у Новим Пазаре, Универзитет у Приштини (терашнє шедзиско у Косовскей Митровици), Универзитет уметносцох у Беоґрадзе. Универзитетски програми прилагодзени ґу Болоньскей декларациї, хтора предвидзує здобуванє дипломох трох уровньох: диплома основних студийох, мастер и докторат. == Референци == == Вонкашня вяза == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%98%D0%B0 P. Сербия] == Литература == * Vlahović, Petar (2004). [https://books.google.rs/books?id=Dx4qAQAAMAAJ&redir_esc=y ''Serbia: the country, people, life, customs.''] ''Ethnographic Museum. <nowiki>ISBN 978-86-7891-031-9</nowiki>. Приступљено 9. 11. 2017.'' * Vlahović, Petar (2006). ''Serbia: The Country, People, Life, Customs'' (2nd изд.) [[:sr:Београд|Београд]] <nowiki>ISBN 978-86-7891-031-9</nowiki>. * [[:sr:Јован_Деретић|Јован Деретић]] (2005). ''Културна историја Срба''. Београд. <nowiki>ISBN 978-86-331-2386-0</nowiki>. [[Катеґория:Сербия]] [[Катеґория:Держави у Европи]] fu3foc0zripdinj5vslr1cl2gumoblj 0 2742 17399 16467 2026-04-08T12:04:05Z Olirk55 19 Означени нукашнї вязи, мали корекциї у тексту 17399 wikitext text/x-wiki [[File:HaydnPlaying.jpg|right|thumb|300px|Й. Гайдн грає у камерней оркестри]]'''Камерна музика''' (франц. ''musique de chambre'', анґл. ''chamber music,'' ит. ''musica da camera'', нєм. ''Kammermusik'') то обласц класичней [[Подзелєнє музики|музики]] <ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B Властимир Перичић.] [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B#cite_note-18 Вишејезични речник музичких термина]</ref> и ма два значеня: ♦ То '''''уметнїцка музика''''' хтору виводзи ґрупа музичарох (вокално лєбо [[Инструменталиста|инструментално]]), хтора ше може змесциц до меншого простору, до „хижи“ (''ит. camera'' = хижа). Зоз другима словами, то „хижна музика”, т.є. музика зоз меншим числом инструментох од 2 по 20 виводзачох, хтора наменєна за менши простор и менше число слухательох зоз интимнєйшу, домашню атмосферу хижи.<ref> Christina Bashford, "The String Quartet and Society", in Stowell (2003), p 4. The expression "music of friends" was first used by Richard Walthew in a lecture published in South Place Institute, London, in 1909.</ref> ♦ Камерна музика то и '''''музични предмет''''' хтори ше виучує у музичних школох и на музичких факултетох /академийох. Пре єй интимнєйшу природу, камерна музика була описана як „музика приятельох.” У цеку вецей як 200 рокох камерну музику музичаре углавним грали у своїх домох на аматерски способ. Нєшка то тиж подобне, бо виводзенє камерней музики вимесцене зоз домох до концертних салох, алє велї [[Музичар|музичаре]], аматере и професионалци, и далєй граю камерну музику пре свойо особне задовольство. Виводзенє камерней музики вимага окремни схопносци, музични и дружтвени, хтори ше розликую од схопносцох потребних за гранє [[Солиста|соло]] лєбо симфонийских дїлох. [[File:Wilma norman-neruda-2.jpg|right|thumb|307x307px|Наступ смикового квартета, у концертней сали ''St James'' у Лондону.]]Йоган Волфґанґ Ґете описал камерну музику (а окреме музику смикового квартета) як розгварку штирох рационалних особох.<ref>Christina Bashford, "The string quartet and society" in Stowell (2003), p 4. The quote was from a letter to C.F. Zelter, November 9, 1829.</ref> То конверзацийна парадиґма хтора отримує способ на хтори єден инструмент уводзи мелодию лєбо мотив, и потим други [[Подзелєнє музичних инструментох|инструменти]] одложено одвитую зоз подобнима елементами музики. Приблїжно з истим мотивом була иста така нїтка уткана у цеку цалосней историї [[Композиция|композицийох]] камерней музики од конца 18. вику по нєшкайши час. Аналоґия зоз конверзацию ше часто стрета у описох и анализох композицийох камерней музики.<ref> Estelle Ruth Jorgensen, (2008). [https://archive.org/details/artofteachingmus0000jorg The Art of Teaching Music. Bloomington: Indiana University Press. стр. 153—54. ISBN 978-0-253-21963-3.. ISBN 978-0-253-35078-7. (cloth). (pbk).]</ref> Виводзаче-инструменталисти потребно же би ше уклопели, же би ускладзели подробно технїку, и витворели особлїви камерни [[звук]]. Зоз другима словами потребно же би складно дихали док виводза камерне дїло зоз цильом витвориц цо виртуознєйши наступ и музикалнєйши упечаток на слухачох-публику. == Файта камерней музики == [[File:Wolfgang Amadeus mozart - String Quintet No. 4 K.516 - 1. Allegro.ogg|right|thumb|300px|В. А. Моцарт: ''Смикови квартет Allegro I став'' ч. 4 K.516]]Камерна музика може буц: ♦ [[Вокална музика|Вокална]] ♦ Инструментална и ♦ Вокално-инструментална '''Надпомнуце''': Солистична музика нє спада до камерней музики. == Основни характеристики камерней музики == [[File:Kurpfälzisches Kammerorchester.jpg|right|thumb|305x305px|Проба камерней оркестри]]♦ Ровноправносц шицких виводзачох и їх мелодийних часцох. Кажде видвойованє поєдинєчного учашнїка нарушує камерну атмосферу, прето же доминация єдней музичней линиї то прикмета солистичней музики. ♦ Самостойносц музичних часцох. Тота характеристика нє виключує можлївосц почасового унисона у мелодийней часци. ♦ Камерни стил музикованя – интимни, цепли и мегки звук, без претензиї за ефектом зоз вельку виражайносцу, змиреносц [[Музикованє|музикованя]] лирики, богатство [[Артикулация (музика)|артикулациї]].<ref>[https://web.archive.org/web/20140812165732/http://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/20/klarinet-u-orkestru-i-kamernoj-muzici/ Кларинет у оркестру и камерној музици.] Архивирано из [https://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/20/klarinet-u-orkestru-i-kamernoj-muzici/ оригинала] на сајту Wayback Machine (12. август 2014), Приступљено 8. 4. 2013.</ref> == Ансамбли == Стандардни репертоар за камерни [[Ансамбл|ансамбли]] барз богати, а вкупносц камерней музики у друкованей, нотней форми так повесц нєогранїчени. Приказана лєм часточна лїстина постояцих файтох музичних ансамблох хторих находзиме у камерней музики. ▶ Спрам числа виводзачох камерни ансамбли можу буц: * Дуо, [[трио]], квартет, квинтет, октет, секстет, септет, октет, итд. * Кед жадаме наглашиц хтори инструменти участвую, теди ше пове же смикови дуо, смикови трио, смикови квартет итд. Кед участвую дуйни инструменти, гвари ше же дуйни трио, дуйни квартет, дуйни квинтет итд. * Кед попри смикових инструментох участвує и клавир, за таки [[ансамбл]] ше гвари же ''клавирски трио'', клавирски квартет, клавирски квинтет итд. * Кед у ансамблу граю лєм смикаре (смиково инструменти), то вец ''смикови оркестер''. Кед у ансамблу попри смикових инструментох граю и менше число дуйних инструментох, по 1-2 зоз даєдней ґрупи (обоа, флаута, хорна, [[кларинет]]), то вец ''камерни [[оркестер]]''. == История == Од своїх найвчаснєйших початкох штредньовиковней епохи по нєшка, камерна музика була одражованє пременкох у технолоґиї и дружтве хтора ю створела. У цеку штреднього вику и вчасней ренесанси, инструменти ше першенствено хасновали за провадзенє [[Шпивач|шпивачох]]. Смиково инструменти грали вєдно исту мелодию зоз шпивачами. Даєдни аналитичаре думаня же жридло класичного инструменталного ансамбла то ''sonata da camera'' (камерна соната) и ''sonata da chiesa'' (церковна соната). То були композициї за состави єдного до пейц лєбо вецей инструменталистох. Камерна соната була свита составена з двох контрастних часцох, швидшого и спомалшеного [[Темпо (музика)|темпа]], преширена зоз танєчнима часцами (нумерами). Церковна соната була тиж така алє без танцу. '''Од хижи до сали''' [[File:Wagner Siegfried Idyll bars 148-153.png|right|thumb|337x337px|Випатрунок партитури за камерни состав (Рихард Ваґнер, ''Зиґфридова идила).'']]У цеку 18. веку, композиторе були найчастейше анґажовани на дворох аристократох, а камерна музика хтору компоновали була задовольство аристократских виводзачох и слухательох. Драматични променки у дружтве и у музичней технологиї у 19. вику мали далєкосяжнєйши пошлїдки на камерну музику, єй виводзенє и компонованє. '''Постоя приклади зоз историї:''' * Йозеф Гайдн службовал-робел на двору ґрофа Естергазия (мал добри аматерски глас [[баритон]] и бул любитель музики) компоновал за ньго поготов вельке число смикових триа. * [[Волфґанґ Амадеус Моцарт]] за пруского краля Фридриха Юлияма II хтори бул и виолончелиста компоновал три смиково квартети. * Бетовеново квартети першираз виведзени под патронатом ґрофа Андрея Разумовского. * Бокерини писал за Шпанского краля итд. [[File:Julian Milkis, Daria Ulantseva, Mariam Sarkissian, Anton Martynov.jpg|right|thumb|311x311px|Квартет составени з рижнима инструментами и [[Солиста|солистку]]]]Зоз ламаньом и опадованьом аристокрацийного сталежу и наставаньом нових дружтвених системох широм Европи, [[Композитор|композиторе]] були примушени зарабяц, предавац свойо [[Композиция|композициї]] и отримовац самостойни концерти. Часто ше мушели предплациц напредок за отримованє наступох, а то подрозумйовало напредок обезпечиц и плациц салу, постарац ше о уходнїцох итд. Вше частейше писали камерни композициї нє лєм за богатих меценох алє и за професионалних музичарох хтори граю за публику хтора их добре плаци. == Пременки у структури смикових инструментох == Лаутаре (майстрове цо правели [[Лаута|лауту]]) з початку 19. вику правели вше вецей нови инструменти и усовершовали постояци. Конструовали нову файту виолини (гушлї), виоли и виолончела и тим инструментом оможлївели богатши тон, векши [[волумен]], ношацосц [[Тон|тона]] и моцнєйши звук. Тиж, смик помоцнєли и предлужели го и могол поднєсц векшу зацагнутосц шерсци а то значело и красши тон кед ше грало. 1820. року Луй Шпор конструовал и подпорку (операч) за браду на виолини. Подпорка оможлївела виолинистом нови технїцки можлївосци, поготову шлєбоднєйши и схопнєйши рухи лївей руки. Таки пременки допринєсли ефикаснєйши и успишнєйши явни наступи у вельких салох. Репертоар бул преширенши а з тим технїчно вецей понукал и бул доступни композитором камерней музики. == Пренаходок клавира == [[File:George Gershwin- Rhapsody in Blue for Piano (Greystone Mansion, 2023).webm|right|thumb|Клавир-дуо, Джрдж Ґершвин ''Рапсодия у белавим'' (1924) арр. Хенри Левин.|300x300п]]У цеку барокней епохи, чембало бул єден з главних инструментох хаснованих у камерней музики. За доставанє тона на чембалу хасновани пирка хтори з вдереньом по струнох чембла технїчно давали скромнєйши звук. Пре конструкцийни механїзем чембала, моц зоз хтору виводзач грал на клавиятури нє пременєл моцносц звука чембала (пре його технїчно огранїчену можлївосц) та помедзи 1650. и 1700-их, ше чембало поступно престал хасновац. Бартоломео Кристофори з початку 1700-их конструовал сучаснєйши инструмент клавир, алє ше клавир нє почал такой хасновац. Познєйших рокох 18. вику, клавир поставал популарнєйши инструмент за виводзачох, односно теди кед му технїцки можлївосци злєпшани и зоз конструкцийнима ришенями постал вельо ефикаснєйши. За розлику од чембала, на клавиру ше могло одграц цихшу лебо гласнєйшу [[Динамика (музика)|динамику]], оштрейши [[Акцент (музика)|акценти]] у зависносци кельо виводзач мегчейше лєбо оштрйше прициснул типку. Таки усовершени клавир прилапел Волфґанґ Амадеус Моцарт и велї други композиторе. Почали компоновац дїла за камерни состави у хторих клавир мал значну улогу. Клавир у цеку 19. вику постал доминантни инструмент. Велї композиторе як цо то Франц Лист и Фредерик Шопен, компоновали виключно за соло клавир, лєбо за соло клавир зоз провадзеньом [[Оркестер|оркестри.]] Лудвиґ ван Бетовен Представяч тот период пременкох як „ґиґант – велїкан” заходней музики. Бетовен трансформовал камерну музику, подзвигнул єй нови уровень, у поглядзе змиста, алє и технїчних условийох виводзачох та и „смак” публики. Його дїла, спрам словох Мейнарда Соломона, були... „визначни прикладнїки спрам хторих [[Романтизем (литература)|романтизем]] дзеветнастого вику мерал и упоредзовал свойо досяги а и нєуспихи.” За його познєйши камерни квартети, ше думало же маю окреме застрашуюци уметнїцки досяги, нательо же ше велї композиторе после нїх нєусудзовали [[File:Brahms - Clarinet Quintet - 1. Allegro.ogg|right|thumb|300px|Йoганес Брамс, ''Allegr''o I оп.115, за Смикови квинтет и кларинет. ]]компоновац квартети; Йоганес Брамс компоновал и подар 20 смиково квартети скорей як ше усудзел обявиц дїло за хторе думал же є достойне „джиновского маршированя после” (дума ше на маршированє–компонованє и обявйованє после „велїкана –джина” Бетовена). После тей епохи велї други познати европски композиторе наставели писац камерну музику: Франц Шуберт, Карл Черни, Феликс Менделсон, Роберт Шуман, Иґор Стравински, Клод Дебиси, Бела Барток и други. Кажди зоз нїх уношел нови идеї и музични ришеня хтори ше зявйовали у їх периодзе. Нови часи приношели и нови иновациї у поглядзе музичней форми у поглядзе уношеня нових структурох, мелодийних, гармонских и других елементох музики. Тому допринєсли и нєпреривне осучасньовнє и усовершованє класичних инструментох хтори ше у камерней музики применьовали. Познєйше ше зявюю и национални препороди и велї композиторе уноша особлївосци свойого националного идентитєта. Нєшка композиторе ище вше компоную камерну музику а у швеце постоя велї културни институциї хтори потримую камерне музикованє. Постоя и национални-локални, реґионални а тиж и медзинародни фонди за стимулованє и роботу камерних оркестрох, прейґ рижних проєктох. == Литература == * Baron, John Herschel (1998). Intimate Music: A History of the Idea of Chamber Music. Pendragon Press. ISBN 978-1-57647-018-3. * Blum, David (1986). [https://archive.org/details/artofquartetplay0000blum The Art of Quartet Playing: The Guarneri Quartet in conversation with David Blum.] New York: Alfred A. Knopf. ISBN 978-0-8014-9456-7. == Вонкашнї вязи == * [https://forum.krstarica.com/threads/sta-je-kamerna-muzika.923488/ Šta je kamerna muzika?​] * [https://www.wikiwand.com/sr/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0 Камерна музика] wikiwand.com * [https://www.rts.rs/radio/radio-beograd-3/5825604/gramofonija--kamerna-muzika-goerga-filipa-telemana.html Грамофонија – Камерна музика Гоерга Филипа Телемана] * [https://chambermusicamerica.org/ Chamber Music America.] * [https://www.youtube.com/watch?v=unoefBG6_lI&list=RDunoefBG6_lI&start_radio=1 ZBEHNJOVSKI NOCI - Hlopski vokalni kvartet Mihal IVAN, Jovgen NADJ, Zvonimir KOČIŠ i Julijan RAMAČ] youtube.com (Makovcanj) {{Commonscat}} == Референци == [[Катеґория:Камерна музика]] [[Катеґория:Музични термини]] [[Катеґория:Музични ансамбли]] <references /> [[Катеґория:Музика]] nfdmyc6ok3sdt6mgomyo0yyegszhb8p 0 2830 17415 17050 2026-04-08T14:11:58Z Keresturec 18 Уложени катеґориї 17415 wikitext text/x-wiki [[File:Mother-Child face to face.jpg|right|thumb|300px|Мац зоз дзецком]]'''Мац''' (колоквиялно мама), то биолоґийно або социялни женски родитель дзецка т.є.потомка, док ше хлопски родитель наволує [[оцец]]. Мацеринска любов подрозумює чувствованя хтори мац чувствує ґу свойому дзецку. У случаю цицарох як цо то людзе, мац ноши свойо дзецко (котре ше перше наволує ембрион а познєйше фетус) у ембрионовей посцелки од зачатку, док ше фетус нє розвиє достаточно же би ше народзел. Мац ше вецка породзи. Кед ше дзецко родзи, мацерово перши творя млєко з хторим ше дзецко дойчи. За бесполни орґанизми, слово мац ше дзекеди хаснує як родителє - претки. У случаю єдночелийских орґанизмох котри ше рoзмножую зоз дзелєньом, „мац” то клїтинка котра ше дзелї же би ше створели клїтинки-потомки, „''клиїтинки'' – женского полу&#39;&#39; (дзивчата). Мацери звичайно маю барз важну улогу у подзвигованю дзецох, та ше зоз словом „мац” наволує и даєдна друга старша жена од биолоґийней мацери хтора випольнює тоту улогу. Тото ше найчастейше случує кед ше дзецко усвої, або то мачоха-супруга дзецкового оца. Слово мачоха ше часто хаснує и кед ше така особа - стереотипично - (нє добре, нє крашнє) справує. Фразеолоґия'': Справує ше зоз своїм дзецком як мачоха.'' У велїх державох у швеце мацери ше преславюю на Мацеров дзень, (Дзень мацерох), док ше у [[Сербия|Сербиї]] (серби) слави релиґийне швето „''Материце''”, котри ше слави два тижнї пред Крачуном. У християнстве ше Дїва Мария слави як Мац Божа. Слово Мац ше дзекеди хаснує и за монахиню (главна чесна шестра), котра старешина женского манастира. У сучасним дружтве, самохрана мац, (нєодата, розидзена мац и дзецко) достала значни социялни статус.<ref>Milić, Anđelka (2007). Sociologija porodice. Beograd: Čigoja. str. 188—189.</ref> == Мацеринство == Мацеринство то примарна улога жени у фамелиї, як цо примарна улога хлопа хранителя фамелиї. Вязанє жени за мацеринство ше толкує зоз їх биолоґийно- физиолоґийну полну предодредзеносцу же би ношели дзецко у своєй утроби, же би го родзели и же би ше старали за його елементарне отримованє (спочатку то дойченє), а после и за поступни розвой дзецка. Так же ше мацеринство ексклузивно вяже за жену и патри ше на то як на розумлїве и природне зявенє и поняце, о хторим нє може буц дискусиї, же кажда жена без сумнї априори добра мац. Нє виполньованє мацеринских функцийох, слабе и нєдостаточне одношенє ґу дзецку толкує ше яґод природни нєдостаток такей женскей особи. Мацеринство преглашене за универзалну женску дружтвену функцию хторе ше занавше вяже за фамелию.<ref name=":0">Milić, Anđelka (2007). Sociologija porodice. Beograd: Čigoja. str. 189.</ref><ref name=":1">Milić, Anđelka (2007). Sociologija porodice. Beograd: Čigoja. str. 190.</ref> == Класична студия о мацеринстве == У класичней студиї о мацеринстве Ненси Чодоров розпатра три арґументи на основи котрих ше о мацеринстве женох толкує же то виключно женска улога и нєпременлїви универзални образец женского родительства. При тим ауторка на мацеринство патри першенствено як на одношенє спрам другей людскей особи хторе подрозумює старанє о тим створеню-особи и прето мацеринство дефинує як примарну социолоґийно – културну активносц.<ref name=":0" /> == Инстинкт як арґумент == Друге толкованє натуралистичних елементох мацеринства то факт же мацери маю уродзени инстинкт старац ше за мали дзеци, док при хлопох тот инстикт лєбо нїґда нє бул присутни або у цеку єволуциї зошицким щезнул. Присуство инстикта и о їх аргументох занїмаю ше и преучую психолоґове з обласци психоанализи. <ref name=":0" /> == Био - еволуцийни и функционални арґумент == Понеже мацери, родза и дойча дзеци вони по „природи” муша буц главни родитель хтори виховюю и пестую дзеци покля дзецку потребне. Друга файта подобного арґумента гвари же жени примарни родительки прето же од вше мали тоту улогу. У обидвох случайох ше предпоставя же сексуалне подзелєнє роботи/тох у праисториї опредзелєло терашнї улоги и положенє хлопох и женох як нєвибежне, универзалне и нєпременлїве. == Социялно - психолоґийни арґумент == У таких случайох ше твердзи же жени пребераю улогу мацери прето же ше од хвильки родзеня пририхтую за тоту улогу през ученє женских моделитетох и идентификацию зоз женским полом. <ref name=":1" /> == Мена за мацер на рижних язикох == • ''Mama'' на польским язику • ''Máma'' на чешским язику • ''Mama'' на мандаринским язику • ''Maman'' на французким и перс(з?)ийским язику • ''Mamma'' на италиянским язику • ''Mae'' на портуґалским язику • ''Ami'' на паняби язику • ''Give'' на ромским язику • ''Mama'' на свахилизким язику • ''EEMA (אמא)'' на хебрейским язику • ''Mom'' або ''mommy'' на анґлийским у ЗАД и Велькей Британиї • ''Mum'' або ''mommy'' у Нїзожемскей, Австриї и Новим Зеландзе • ''Mao, AMAA'' або ''Maataa'' у Индиї и сушедних жемох • У велїх азийских културох на югу и Блїзким Востоку слово мац познате як ''Amma, oma, Ammi'' або ''umm.'' == Ґалерия == <gallery> Файл:Mother and Child (Imagicity 682).jpg|Мац зоз дзецком Файл:How to feed a child when the mother has a cough and cold; dont allow strangers to kiss or touch your child.jpg|Мац дойчи дзецко Файл:Lange-MigrantMother02.jpg|Мац зоз дзецми Файл:Mother and child face detail, Manzanar Relocation Center, Manzanar, California. A typical interior scene in one of the barrack ap . . . - NARA - 538136 (cropped).jpg|Мац трима дзецко на рукох Файл:Heeni Hirini and child (previously known as Ana Rupene and child), by Gottfried Lindauer.jpg|Мац ноши дзецко Файл:Mother and Child II (Imagicity 626).jpg|Мац з дзецком Файл:The most beautiful woman, mother.jpg|Мац Файл:Maternita.jpg Файл:立ち漕ぎ (5416715138).jpg|Мац вожи дзецко на бицигли Файл:MDRBobMomSmall.jpg|Мац з дзецми </gallery> == Литература == • Milić, A. 2007. Sociologija porodice, Beograd: Čigoja. == Вонкашнї вязи == • [https://www.mamaibeba.rs/ Sajt Mama i beba.] mamaibeba.rs == Референци == <references /> [[Катеґория:Родительство]] [[Катеґория:Родзинство]] [[Катеґория:Фамилия]] mcix6jbjgmb9b6pufmlap9q1y6hvee4 14 2866 17432 17176 2026-04-09T07:39:16Z Sveletanka 20 катеґория 17432 wikitext text/x-wiki [[Катеґория:Наука]] [[Катеґория:Технолоґия]] djke4pb0fbnkqcdki5yuvqsnfubm13m 0 2903 17414 17376 2026-04-08T14:11:49Z ОленкаБТ 1579 Медзинаслови, подробносци, викивязи 17414 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big> Володимир Микита </big> | label2 = | data2 = Ту будзе Фотка.jpg | label3 = Назвиско | data3 = | label4 = Датум народзеня | data4 =1. фебруара 1931. | label5 = Датум упокоєня | data5 =15. юлия 2025 (94) 1, 2 | label6 = Державянство | data6 = українске | label7 = Язик творох | data7 = | label8 = Школа | data8 = Руска ґимназя, Мукачево | label9 = Универзитет | data9 = Ужгородске уметнїцке училїще, Ужгород | label10 = Наукови ступень | data10 = академик Националней академиї уметносцох України | label11 = Период твореня | data11 =1950—2025. | label12 = Жанри | data12 = пейзаж, портрет | label13 = Поховани | data13 = | label14 = Припознаня | data14 = Награда Штефана Чепи Национална награда з меном Тараса Шевченка Награда Pro Arte Ruthenorum }} '''Володимир Микита''' (*[[1. фебруар]] 1931—†15. юлий 2025), заслужни русински и українски маляр уметнїк, предлужовач традициї русинскей малярскей Подкарпатскей школи. == Биоґрафия == Володимир Микита ше народзел 1. фебруара 1931. року у валалє Ракошино на Подкарпатю, теди то була територия Подкарпатскей Руси у Чехословацкей. По законченю Рускей ґимназиї у Мукачове Володимир Микита почал студиї на Ужгородским уметнїцким училїщу под надпатрунком славних представительох русинскей Подкарпатскей малярскей школи, Йосифа Бокшая и Адалберта Ерделя.3,4,5,1 Под час студийох Володимир часто участвовал на виставох вєдно зоз своїма [[Професор|професорами]] и так, з часом, постал правдиви нашлїднїк традициї медзивойновей Подкарпатскей малярскей школи. Вон нє лєм же упознал и усвоєл технїчни тайни малярства своїх учительох алє вон тиж у подполносци приял и їх филозофию як служиц свойому [[Народ|народу]] и своєй оцовщини.3,6 Володимир Микита мал успиху як портретист, як автор жанровских сценох и пейзажох. Вон досягнул творчу узретосц у цеку 1960-тох рокох кед ше у його тврочосци зявели як главни штири теми: психолоґийни портрет, благородна валалска робота, филозофски пейзаж и еколоґийни протест. Мож тримац же як преламна хвилька у творчосци Володимира Микити бул малюнок Ягнятко зоз 1969. року. Од того часу ше на Микитових платнох зявйовали моцни селянски мотиви хтори вон додатково полнєл зоз окремним нукашнїм динамизмом твореня. З тима малюнками Володимир Микита представел уметнїцким кругом совєтскей України нови приступ у третированю темох традицийного валалского живота. Ґалерию портретох Володимира Микити ширшей явносци презентує лирске платно под назву Моя мамка з 1967. року, у стилу хторого зробел даскельо портрети сучаснїкох як цо то були Уметнїк Манайло, Уметнїк Контратович або Гирурґ Фединєц. Манайлов портрет поставел Микиту на найвише место спомедзи удатних майстрох сучасного филозофского портрета. Пейзажи Володимира Микити тиж так нєзвичайни. Мож у нїх пренайсц динамични прикази карпатских горох, протест процив насилства чловека односно жеми, а тиж так и протест процив бездуховносци сучасного дружтва. Володимир Микита мал значну улогу у културним живоце Подкарпатя у периодзе остатнїх рокох совєтского режима як и у периодзе нєзависней України. На инициятиву Володимира Микити у чаше 1989-1990 у Ужгородзе було основане Дружтво Русинох. Окрем того Микита бул учаснїк даскелїх Шветових конґресох Русинох хтори були отримовани у бувшей Югославиї, у [[Прешов|Прешове]] и у Праги. Под час 5. Шветового конґреса Русинох, хтори бул отримани 1999. року, Володимир Микита орґанизовал ретроспективну виставу русинскей уметносци. Нєт сумнїву, Володимир Микита припада, нє лєм у русинским контексту, до найвизначнєйших сучасних малярох. За свойо уметнїцки досяги вон здобул назву Заслужного уметнїка України, Народного уметнїка України, дописного члена а потим и академика Националней академиї уметносцох України. У 2001. року вон постал лауреат Награди Штефана Чепи за значни допринос до русинскей култури. Уж и прето же вон и сам мал барз важну улогу у русинским народним препородзеню на Подкарпатю. У 2005. року Микита бул лауреат Националней награди України з меном Тараса Шевченка. Року 2021. постал Володимир Микита и перши лауреат Националней награди за русинску уметносц з меном Ивана Манайла ''Pro Arte Ruthenorum''. Тоту награду основали Шветови конґрес Русинох вєдно зоз Русинску националну самоуправу места Вац у Мадярскей на зашеданю XV Шветового конґреса Русинох хтори отримовани 2019. року у Любовнянских купельох. У [[Ужгород|Ужгородзе]] єст приватни музей Володимира Микити хтори вон сам формовал коло свойого уметнїцкого ателєа дзе вон бул водитель нащивительом. У мукачовским замку Паланок отворена стаємна вистава роботох Володимира Микити. Року 2021. на радию и порталу ''lem.fm'' бул емитовани интервю зоз нїм кед вон виявел же ''Я ше таки народзел. Як виросповиданє так и националносц нє меням. Я ше таки народзел и таки сцем и умрец. Мойо дїдове и прадїдови, шицки були Русини. Нє можем себе задумац же бим було цо пременєл у правди, то нє у моїм нукашнїм духу. Я охабям свой шлїд як уметнїк Русинох, русинского народу, нашого народу.'' Володимир Микита, русински маляр, умар 15. юлия 2025. року у Ужгородзе. Упокоєл ше у 94. року. Файл:Володимир Микита. Учитель-пенсіонер (1958).jpg Файл:Володимир Микита. Моя мамка (1967).jpg Файл:Володимир Микита. Портрет Ф. Манайла (1976).jpg Файл:Володимир Микита. Запізніла весна (1997).jpg == Вонкашнї вязи == Александер Зозуляк (2021). http://www.cms3.rusynacademy.sk/?1-2-2021-%C2%A0Малярь-Володимір-Микита-славить-90-рочный-юбілей. 1. 2. 2021: Малярь Володимир Микита славить 90-рочный юбілей. Русиньска Академія. Віра Кобулей (2018). https://www.youtube.com/watch?v=EsXQHn96_m8 На порозі вічного й земного В Микита. Петро Медвідь (8. 9. 2021). https://www.lem.fm/pershym-lavreatom-premiyi-pro-arte-ruthenorum-stav-volodimir-mikita/ Першым лавреатом премії Pro Arte Ruthenorum став Володимір Микита. Lem.fm. Петро Медвідь (16. 7. 2025). https://www.lem.fm/vmer-volodimir-mikita-prodovzhovatel-rusinskoj-pidkarpatskoj-malyarskoj-shkoly/ Вмер Володимір Микита, продовжователь русиньской Підкарпатьской малярьской школы. Lem.fm. Федорук О. К. (2018). http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65231 Микита Володимир Васильович. Енциклопедія Сучасної України. Петро Медвідь, https://www.lem.fm/vmer-volodimir-mikita-prodovzhovatel-rusinskoj-pidkarpatskoj-malyarskoj-shkoly/ „Лишаю свій слід як художник Русинів, русиньского народа, нашого народа,“, lem.fm, https://web.archive.org/web/20130411055231/http://mykyta.com.ua/ Сайт Володимира Микити (по uk). Архівна копія з оріґінала зроблена 2024-04-24. https://mykyta-art.com.ua/ Сайт Володимира Микиты (посмертный) http://en.uartlib.org/books/volodymyr-mykyta-exhibition-catalogue/ Volodymyr Mykyta. Exhibition catalogue. Kyiv, 1979. https://web.archive.org/web/20160314171423/http://mykyta.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1226&Itemid=29 Біографія на сайті В. Микити. https://www.youtube.com/watch?v=8crmadYpP-Y Легенда сучасності Володимир Микита (video). Русинська Родина (канал UA:Закарпаття). == Референци == 1 Петро Медвідь (16. 7. 2025). https://www.lem.fm/vmer-volodimir-mikita-prodovzhovatel-rusinskoj-pidkarpatskoj-malyarskoj-shkoly/ Вмер Володимір Микита, продовжователь русиньской Підкарпатьской малярьской школы. Lem.fm. 2 https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/4015483-v-uzgorodi-pomer-klasik-zakarpatskoi-skoli-zivopisu-volodimir-mikita.html В Ужгороді помер класик Закарпатської школи живопису Володимир Микита, Укрінформ, 3 Александер Зозуляк (2021). http://www.cms3.rusynacademy.sk/?1-2-2021-%C2%A0Малярь-Володимір-Микита-славить-90-рочный-юбілей. 1. 2. 2021: Малярь Володимир Микита славить 90-рочный юбілей. Русиньска Академія. 4 Федорук О. К. (2018). http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65231 Микита Володимир Васильович. Енциклопедія Сучасної України. 5 https://web.archive.org/web/20160314171423/http://mykyta.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1226&Itemid=29 Біографія на сайті В. Микити. 6 Віра Кобулей (2018). https://www.youtube.com/watch?v=EsXQHn96_m8 На порозі вічного й земного В Микита. pvgnaedh9ovy0h8fq8ovyx34czqu28q 17420 17414 2026-04-08T16:56:52Z Keresturec 18 Уложена фотка 17420 wikitext text/x-wiki {{Инфорамик | headerstyle = background: #ccf; | header1 =<big> Володимир Микита </big> | label2 = | data2 =[[File:Volodimir Mikita.jpg|mini|290px]] | label3 = Назвиско | data3 = | label4 = Датум народзеня | data4 =1. фебруара 1931. | label5 = Датум упокоєня | data5 =15. юлия 2025 (94) 1, 2 | label6 = Державянство | data6 = українске | label7 = Язик творох | data7 = | label8 = Школа | data8 = Руска ґимназя, Мукачево | label9 = Универзитет | data9 = Ужгородске уметнїцке училїще, Ужгород | label10 = Наукови ступень | data10 = академик Националней академиї уметносцох України | label11 = Период твореня | data11 =1950—2025. | label12 = Жанри | data12 = пейзаж, портрет | label13 = Поховани | data13 = | label14 = Припознаня |data14 = Награда Штефана Чепи Национална награда з меном Тараса Шевченка Награда Pro Arte Ruthenorum }} '''Володимир Микита''' (*[[1. фебруар]] 1931—†15. юлий 2025), заслужни русински и українски маляр уметнїк, предлужовач традициї русинскей малярскей Подкарпатскей школи. == Биоґрафия == Володимир Микита ше народзел 1. фебруара 1931. року у валалє Ракошино на Подкарпатю, теди то була територия Подкарпатскей Руси у Чехословацкей. По законченю Рускей ґимназиї у Мукачове Володимир Микита почал студиї на Ужгородским уметнїцким училїщу под надпатрунком славних представительох русинскей Подкарпатскей малярскей школи, Йосифа Бокшая и Адалберта Ерделя.3,4,5,1 Под час студийох Володимир часто участвовал на виставох вєдно зоз своїма [[Професор|професорами]] и так, з часом, постал правдиви нашлїднїк традициї медзивойновей Подкарпатскей малярскей школи. Вон нє лєм же упознал и усвоєл технїчни тайни малярства своїх учительох алє вон тиж у подполносци приял и їх филозофию як служиц свойому [[Народ|народу]] и своєй оцовщини.3,6 Володимир Микита мал успиху як портретист, як автор жанровских сценох и пейзажох. Вон досягнул творчу узретосц у цеку 1960-тох рокох кед ше у його тврочосци зявели як главни штири теми: психолоґийни портрет, благородна валалска робота, филозофски пейзаж и еколоґийни протест. Мож тримац же як преламна хвилька у творчосци Володимира Микити бул малюнок Ягнятко зоз 1969. року. Од того часу ше на Микитових платнох зявйовали моцни селянски мотиви хтори вон додатково полнєл зоз окремним нукашнїм динамизмом твореня. З тима малюнками Володимир Микита представел уметнїцким кругом совєтскей України нови приступ у третированю темох традицийного валалского живота. Ґалерию портретох Володимира Микити ширшей явносци презентує лирске платно под назву ''Моя мамка'' з 1967. року, у стилу хторого зробел даскельо портрети сучаснїкох як цо то були ''Уметнїк Манайло'', ''Уметнїк Контратович'' або ''Гирурґ Фединєц''. Манайлов портрет поставел Микиту на найвише место спомедзи удатних майстрох сучасного филозофского портрета. Пейзажи Володимира Микити тиж так нєзвичайни. Мож у нїх пренайсц динамични прикази карпатских горох, протест процив насилства чловека односно жеми, а тиж так и протест процив бездуховносци сучасного дружтва. Володимир Микита мал значну улогу у културним живоце Подкарпатя у периодзе остатнїх рокох совєтского режима як и у периодзе нєзависней України. На инициятиву Володимира Микити у чаше 1989-1990 у Ужгородзе було основане Дружтво Русинох. Окрем того Микита бул учаснїк даскелїх Шветових конґресох Русинох хтори були отримовани у бувшей Югославиї, у [[Прешов|Прешове]] и у Праги. Под час 5. Шветового конґреса Русинох, хтори бул отримани 1999. року, Володимир Микита орґанизовал ретроспективну виставу русинскей уметносци. Нєт сумнїву, Володимир Микита припада, нє лєм у русинским контексту, до найвизначнєйших сучасних малярох. За свойо уметнїцки досяги вон здобул назву Заслужного уметнїка України, Народного уметнїка України, дописного члена а потим и академика Националней академиї уметносцох України. У 2001. року вон постал лауреат Награди Штефана Чепи за значни допринос до русинскей култури. Уж и прето же вон и сам мал барз важну улогу у русинским народним препородзеню на Подкарпатю. У 2005. року Микита бул лауреат Националней награди України з меном Тараса Шевченка. Року 2021. постал Володимир Микита и перши лауреат Националней награди за русинску уметносц з меном Ивана Манайла ''Pro Arte Ruthenorum''. Тоту награду основали Шветови конґрес Русинох вєдно зоз Русинску националну самоуправу места Вац у Мадярскей на зашеданю XV Шветового конґреса Русинох хтори отримовани 2019. року у Любовнянских купельох. У [[Ужгород|Ужгородзе]] єст приватни музей Володимира Микити хтори вон сам формовал коло свойого уметнїцкого ателєа дзе вон бул водитель нащивительом. У мукачовским замку Паланок отворена стаємна вистава роботох Володимира Микити. Року 2021. на радию и порталу ''lem.fm'' бул емитовани интервю зоз нїм кед вон виявел же ''Я ше таки народзел. Як виросповиданє так и националносц нє меням. Я ше таки народзел и таки сцем и умрец. Мойо дїдове и прадїдови, шицки були Русини. Нє можем себе задумац же бим було цо пременєл у правди, то нє у моїм нукашнїм духу. Я охабям свой шлїд як уметнїк Русинох, русинского народу, нашого народу.'' Володимир Микита, русински маляр, умар 15. юлия 2025. року у Ужгородзе. Упокоєл ше у 94. року. [[https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/8/84/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0._%D0%9C%D0%BE%D1%8F_%D0%BC%D0%B0%D0%BC%D0%BA%D0%B0_%281967%29.jpg/250px-%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0._%D0%9C%D0%BE%D1%8F_%D0%BC%D0%B0%D0%BC%D0%BA%D0%B0_%281967%29.jpg]] Файл:Володимир Микита. Учитель-пенсіонер (1958).jpg Файл:Володимир Микита. Моя мамка (1967).jpg Файл:Володимир Микита. Портрет Ф. Манайла (1976).jpg Файл:Володимир Микита. Запізніла весна (1997).jpg == Вонкашнї вязи == Александер Зозуляк (2021). http://www.cms3.rusynacademy.sk/?1-2-2021-%C2%A0Малярь-Володимір-Микита-славить-90-рочный-юбілей. 1. 2. 2021: Малярь Володимир Микита славить 90-рочный юбілей. Русиньска Академія. Віра Кобулей (2018). https://www.youtube.com/watch?v=EsXQHn96_m8 На порозі вічного й земного В Микита. Петро Медвідь (8. 9. 2021). https://www.lem.fm/pershym-lavreatom-premiyi-pro-arte-ruthenorum-stav-volodimir-mikita/ Першым лавреатом премії Pro Arte Ruthenorum став Володимір Микита. Lem.fm. Петро Медвідь (16. 7. 2025). https://www.lem.fm/vmer-volodimir-mikita-prodovzhovatel-rusinskoj-pidkarpatskoj-malyarskoj-shkoly/ Вмер Володимір Микита, продовжователь русиньской Підкарпатьской малярьской школы. Lem.fm. Федорук О. К. (2018). http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65231 Микита Володимир Васильович. Енциклопедія Сучасної України. Петро Медвідь, https://www.lem.fm/vmer-volodimir-mikita-prodovzhovatel-rusinskoj-pidkarpatskoj-malyarskoj-shkoly/ „Лишаю свій слід як художник Русинів, русиньского народа, нашого народа,“, lem.fm, https://web.archive.org/web/20130411055231/http://mykyta.com.ua/ Сайт Володимира Микити (по uk). Архівна копія з оріґінала зроблена 2024-04-24. https://mykyta-art.com.ua/ Сайт Володимира Микиты (посмертный) http://en.uartlib.org/books/volodymyr-mykyta-exhibition-catalogue/ Volodymyr Mykyta. Exhibition catalogue. Kyiv, 1979. https://web.archive.org/web/20160314171423/http://mykyta.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1226&Itemid=29 Біографія на сайті В. Микити. https://www.youtube.com/watch?v=8crmadYpP-Y Легенда сучасності Володимир Микита (video). Русинська Родина (канал UA:Закарпаття). == Референци == 1 Петро Медвідь (16. 7. 2025). https://www.lem.fm/vmer-volodimir-mikita-prodovzhovatel-rusinskoj-pidkarpatskoj-malyarskoj-shkoly/ Вмер Володимір Микита, продовжователь русиньской Підкарпатьской малярьской школы. Lem.fm. 2 https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/4015483-v-uzgorodi-pomer-klasik-zakarpatskoi-skoli-zivopisu-volodimir-mikita.html В Ужгороді помер класик Закарпатської школи живопису Володимир Микита, Укрінформ, 3 Александер Зозуляк (2021). http://www.cms3.rusynacademy.sk/?1-2-2021-%C2%A0Малярь-Володимір-Микита-славить-90-рочный-юбілей. 1. 2. 2021: Малярь Володимир Микита славить 90-рочный юбілей. Русиньска Академія. 4 Федорук О. К. (2018). http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65231 Микита Володимир Васильович. Енциклопедія Сучасної України. 5 https://web.archive.org/web/20160314171423/http://mykyta.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1226&Itemid=29 Біографія на сайті В. Микити. 6 Віра Кобулей (2018). https://www.youtube.com/watch?v=EsXQHn96_m8 На порозі вічного й земного В Микита. 8rpgfk4nc9yimtlzny9sx36lbf8jnl1 0 2911 17404 17397 2026-04-08T13:41:16Z ОленкаБТ 1579 Медзинаслови, подробносци, викивязи 17404 wikitext text/x-wiki '''Национали парк''' то подруче зложене з векшого числа природних екосистемох, флори и фауни, а його наменка зачувац природни, културни и дружтвени вредносци як часц културней скарбнїци (1). У националним парку допущени активносци хтори нї на яки способ нє можу загрожиц живи єства и природну екосистему. Перши национали парк Wellowstone, преглашени 1872. року. == Медзинародна дефиниция == Спрам дефинициї Медзинародней униї за защиту природи (IUCN), же би єдно подруче було преглашене за национални парк, нєобходне же би тото подруче сполнєло даскельо условия(2): 1. защицена [[поверхносц]] подруча нє шме буц менша як 1 000 гектари (10 км2) 2. же би подруче було защицене зоз [[Закон (право)|законску]] реґулативу 3. же би тотo подруче мало орґан управяня и буджет зоз хторого ше финансує 4. же би на териториї парку було строго забранєне експлоатовац природни богатства. Окрем того цо начишлєне, национални парк ше дефинує як: ширше просторне подруче у чиїх рамикох єдна або вецей екосистеми, дзе людзе нє маю нїякого або маю мали уплїв єй його пременки, аж анї там нє биваю, и дзе животиньски и рошлїнски файти, їх бивальнїки и ґеоморфолоґийни елементи даваю окремне наукове, образовне и рекреативне значенє, або дзе єст прекрасни природни пейзажи. На националним уровню, держави поєдинєчно утвердзую хторе ше подруче дефинує як национални парк, алє ше зоз медзинародного аспекту притримую датей дефинициї и условийох преглашованя. У даєдних державох даєдно защицене подруче нє по медзинародних стандардох националного парку, алє є защицене по националних стандардох. Спрам катеґоризациї МУЗП-а (IUCN) национални парк спада до II катеґориї, а то защицене подруче пре защиту екосистеми и рекреациї.(3) == История националних паркох == Перши национални парк хтори преглашени у швеце то Єловстоун у ЗАД-у, 1872. року (4). Нєодлуга ше случує експанзия защити природних подручох, та 1879. року преглашени Кральовски национални парк нєдалєко од Сиднею, у тедишнєй британскей колониї Нови Южни Велс (нєшкайша Австралия). Канада свой перши национални парк достала 1885. року, а то Банф (5), а Нови Зеланд 1887. року Тонґариро (6). У Европи, у Шведскей, 1909. року преглашени перши дзевец национални парки источашнє, а на африцким континенту 1925. року преглашени Албертов национални парк, на териториї нєшкайшей ДР Конґо, а нєшка ноши назву Вирунґа (7). Рок познєйше, 1926. року, на териториї нєшкайшей Южноафрицкей Републики преглашени Круґеров национални парк хтори бул першенствено основани 1898. року на иншаким уровню защити(8). == Национални парки у [[Сербия|Сербиї]] == Перше защицене подруче як национални парк на просторе нєшкайшей [[Сербия|Сербиї]] то Фрушка гора, 1960. року (9). Познєйше преглашени шлїдуюци национални парки: Дєрдап (1974), Копаоник (1981), Тара (1981) и Шара (1983). == Национални парки у [[Горватска|Горватскей]] (10) == Бриони (1983), Корнати (1980), Крка (1985), Млєт (1960), Пакленица (1949), Плитвицки озера (1949), Рисняк (1953), Сиверни Велебит (1999). == Национални парки у Босни и Герцеґовини == Сут'єска (1965), Козара (1967), Уна (2008) и Дрина (2017)(11) == Национални парк у Словениї == Триґлав (1981) (12) == Национални парки у Македониї == Ґаличица (1958), Маврово (1948), Пелистер (1948), Шар-планина (1993) == Национални парки Чарней Гори (13) == Биоґрадска гора (1952), Дурмитор (1952), Ловчен (1952), Скадарске озеро (1983), Проклетиє (2009) == Референци == 1 [https://zzps.rs/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/ Национални паркови], zzps.rs. Приступљено 01.04.2026. 2 [https://portals.iucn.org/library/sites/library/files/resrecfiles/GA_10_RES_001_Definition_of_National_Parks.pdf „Definition of National Parks”](PDF). portals.iucn.org. Приступљено 01.04.2026. 3 [https://alparc.org/categories-of-apa „IUCN Protected Area Categories”]. alparc.org. Приступљено 01.04.2026. 4 [https://www.nps.gov/yell/learn/historyculture/yellowstoneestablishment.htm „Birth of a National Park”]. nps.gov. Приступљено 01.04.2026. 5 [https://parks.canada.ca/pn-np/ab/banff „Banff National Park”]. parks.canada.ca. Приступљено 01.04.2026. 6 [https://www.nationalpark.co.nz/ „Stay & Play at Tongariro National Park”]. nationalpark.co.nz. Приступљено 01.04.2026. 7 [https://virunga.org/about/ „The History of Virunga National Park”]. virunga.org. Приступљено 01.04.2026. 8 [https://www.sanparks.org/parks/kruger „Kruger National Park”]. sanparks.org. Приступљено 01.04.2026. 9 [https://zzps.rs/%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA-%D1%84%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0/ „Национални парк „Фрушка гора”]. zzps.rs. Приступљено 01.04.2026. 10 [https://mingo.gov.hr/o-ministarstvu-1065/djelokrug-4925/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/1194 Nacionalni parkovi ]Ministarstvo gospodarstva i održivog razvoja Republike Hrvatske. Pristupljeno 01.04.2026. 11 [https://web.archive.org/web/20190218201938/http://www.nasljedje.org/pocetak/345-nacionalni-park-drina-novo-zasticeno-podrucje-u-republici-srpskoj „Национални парк „Дрина“ - ново заштићено подручје у Републици Српској”]. Приступљено 01.04.2026. 12 [https://www.culture.si/en/Triglav_National_Park „Triglav National Park - Culture of Slovenia”]. www.culture.si (на језику: енглески). 2025-10-26. Приступљено 01.04.2026. 13 [https://nparkovi.me/ „Почетна страна”]. Званични сајт. Национални паркови Црне Горе. Приступљено 01.04.2026. 82gcmiqoi7dwal0nq9fczygy1ickp6c 17405 17404 2026-04-08T13:53:15Z ОленкаБТ 1579 Референци и подробносци 17405 wikitext text/x-wiki '''Национали парк''' то подруче зложене з векшого числа природних екосистемох, флори и фауни, а його наменка зачувац природни, културни и дружтвени вредносци як часц културней скарбнїци <ref>[https://zzps.rs/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/ Национални паркови], zzps.rs. Приступљено 01.04.2026.</ref>. У националним парку допущени активносци хтори нї на яки способ нє можу загрожиц живи єства и природну екосистему. Перши национали парк Wellowstone, преглашени 1872. року. == Медзинародна дефиниция == Спрам дефинициї Медзинародней униї за защиту природи (IUCN), же би єдно подруче було преглашене за национални парк, нєобходне же би тото подруче сполнєло даскельо условия<ref>[https://portals.iucn.org/library/sites/library/files/resrecfiles/GA_10_RES_001_Definition_of_National_Parks.pdf „Definition of National Parks”](PDF). portals.iucn.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>: # защицена [[поверхносц]] подруча нє шме буц менша як 1 000 гектари (10 км2) 2. же би подруче було защицене зоз [[Закон (право)|законску]] реґулативу 3. же би тотo подруче мало орґан управяня и буджет зоз хторого ше финансує 4. же би на териториї парку було строго забранєне експлоатовац природни богатства. Окрем того цо начишлєне, национални парк ше дефинує як: ширше просторне подруче у чиїх рамикох єдна або вецей екосистеми, дзе людзе нє маю нїякого або маю мали уплїв єй його пременки, аж анї там нє биваю, и дзе животиньски и рошлїнски файти, їх бивальнїки и ґеоморфолоґийни елементи даваю окремне наукове, образовне и рекреативне значенє, або дзе єст прекрасни природни пейзажи. На националним уровню, держави поєдинєчно утвердзую хторе ше подруче дефинує як национални парк, алє ше зоз медзинародного аспекту притримую датей дефинициї и условийох преглашованя. У даєдних державох даєдно защицене подруче нє по медзинародних стандардох националного парку, алє є защицене по националних стандардох. Спрам катеґоризациї МУЗП-а (IUCN) национални парк спада до II катеґориї, а то защицене подруче пре защиту екосистеми и рекреациї.<ref>[https://alparc.org/categories-of-apa „IUCN Protected Area Categories”]. alparc.org. Приступљено 01.04.2026.</ref> == История националних паркох == Перши национални парк хтори преглашени у швеце то Єловстоун у ЗАД-у, 1872. року <ref>[https://www.nps.gov/yell/learn/historyculture/yellowstoneestablishment.htm „Birth of a National Park”]. nps.gov. Приступљено 01.04.2026.</ref>. Нєодлуга ше случує експанзия защити природних подручох, та 1879. року преглашени Кральовски национални парк нєдалєко од Сиднею, у тедишнєй британскей колониї Нови Южни Велс (нєшкайша Австралия). Канада свой перши национални парк достала 1885. року, а то Банф <ref>[https://parks.canada.ca/pn-np/ab/banff „Banff National Park”]. parks.canada.ca. Приступљено 01.04.2026.</ref>, а Нови Зеланд 1887. року Тонґариро <ref>[https://www.nationalpark.co.nz/ „Stay & Play at Tongariro National Park”]. nationalpark.co.nz. Приступљено 01.04.2026.</ref>. У Европи, у Шведскей, 1909. року преглашени перши дзевец национални парки источашнє, а на африцким континенту 1925. року преглашени Албертов национални парк, на териториї нєшкайшей ДР Конґо, а нєшка ноши назву Вирунґа <ref>[https://virunga.org/about/ „The History of Virunga National Park”]. virunga.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>. Рок познєйше, 1926. року, на териториї нєшкайшей Южноафрицкей Републики преглашени Круґеров национални парк хтори бул першенствено основани 1898. року на иншаким уровню защити<ref>[https://www.sanparks.org/parks/kruger „Kruger National Park”]. sanparks.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>. == Национални парки у [[Сербия|Сербиї]] == Перше защицене подруче як национални парк на просторе нєшкайшей [[Сербия|Сербиї]] то Фрушка гора, 1960. року <ref>[https://zzps.rs/%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA-%D1%84%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0/ „Национални парк „Фрушка гора”]. zzps.rs. Приступљено 01.04.2026.</ref>. Познєйше преглашени шлїдуюци национални парки: Дєрдап (1974), Копаоник (1981), Тара (1981) и Шара (1983). == Национални парки у [[Горватска|Горватскей]] <ref>[https://mingo.gov.hr/o-ministarstvu-1065/djelokrug-4925/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/1194 Nacionalni parkovi ]Ministarstvo gospodarstva i održivog razvoja Republike Hrvatske. Pristupljeno 01.04.2026.</ref> == Бриони (1983), Корнати (1980), Крка (1985), Млєт (1960), Пакленица (1949), Плитвицки озера (1949), Рисняк (1953), Сиверни Велебит (1999). == Национални парки у Босни и Герцеґовини == Сут'єска (1965), Козара (1967), Уна (2008) и Дрина (2017)<ref>[https://web.archive.org/web/20190218201938/http://www.nasljedje.org/pocetak/345-nacionalni-park-drina-novo-zasticeno-podrucje-u-republici-srpskoj „Национални парк „Дрина“ - ново заштићено подручје у Републици Српској”]. Приступљено 01.04.2026.</ref> == Национални парк у Словениї == Триґлав (1981) <ref>[https://www.culture.si/en/Triglav_National_Park „Triglav National Park - Culture of Slovenia”]. www.culture.si (на језику: енглески). 2025-10-26. Приступљено 01.04.2026.</ref> == Национални парки у Македониї == Ґаличица (1958), Маврово (1948), Пелистер (1948), Шар-планина (1993) == Национални парки Чарней Гори <ref>[https://nparkovi.me/ „Почетна страна”]. Званични сајт. Национални паркови Црне Горе. Приступљено 01.04.2026.</ref> == Биоґрадска гора (1952), Дурмитор (1952), Ловчен (1952), Скадарске озеро (1983), Проклетиє (2009) == Референци == 1 [https://zzps.rs/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/ Национални паркови], zzps.rs. Приступљено 01.04.2026. 2 [https://portals.iucn.org/library/sites/library/files/resrecfiles/GA_10_RES_001_Definition_of_National_Parks.pdf „Definition of National Parks”](PDF). portals.iucn.org. Приступљено 01.04.2026. 3 [https://alparc.org/categories-of-apa „IUCN Protected Area Categories”]. alparc.org. Приступљено 01.04.2026. 4 [https://www.nps.gov/yell/learn/historyculture/yellowstoneestablishment.htm „Birth of a National Park”]. nps.gov. Приступљено 01.04.2026. 5 [https://parks.canada.ca/pn-np/ab/banff „Banff National Park”]. parks.canada.ca. Приступљено 01.04.2026. 6 [https://www.nationalpark.co.nz/ „Stay & Play at Tongariro National Park”]. nationalpark.co.nz. Приступљено 01.04.2026. 7 [https://virunga.org/about/ „The History of Virunga National Park”]. virunga.org. Приступљено 01.04.2026. 8 [https://www.sanparks.org/parks/kruger „Kruger National Park”]. sanparks.org. Приступљено 01.04.2026. 9 [https://zzps.rs/%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA-%D1%84%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0/ „Национални парк „Фрушка гора”]. zzps.rs. Приступљено 01.04.2026. 10 [https://mingo.gov.hr/o-ministarstvu-1065/djelokrug-4925/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/1194 Nacionalni parkovi ]Ministarstvo gospodarstva i održivog razvoja Republike Hrvatske. Pristupljeno 01.04.2026. 11 [https://web.archive.org/web/20190218201938/http://www.nasljedje.org/pocetak/345-nacionalni-park-drina-novo-zasticeno-podrucje-u-republici-srpskoj „Национални парк „Дрина“ - ново заштићено подручје у Републици Српској”]. Приступљено 01.04.2026. 12 [https://www.culture.si/en/Triglav_National_Park „Triglav National Park - Culture of Slovenia”]. www.culture.si (на језику: енглески). 2025-10-26. Приступљено 01.04.2026. 13 [https://nparkovi.me/ „Почетна страна”]. Званични сајт. Национални паркови Црне Горе. Приступљено 01.04.2026. 05fouq5mi024zgq0js5ru2akoniscsj 17406 17405 2026-04-08T13:58:17Z ОленкаБТ 1579 17406 wikitext text/x-wiki '''Национали парк''' то подруче зложене з векшого числа природних екосистемох, флори и фауни, а його наменка зачувац природни, културни и дружтвени вредносци як часц културней скарбнїци <ref>[https://zzps.rs/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/ Национални паркови], zzps.rs. Приступљено 01.04.2026.</ref>. У националним парку допущени активносци хтори нї на яки способ нє можу загрожиц живи єства и природну екосистему. Перши национали парк Wellowstone, преглашени 1872. року. == Медзинародна дефиниция == Спрам дефинициї Медзинародней униї за защиту природи (IUCN), же би єдно подруче було преглашене за национални парк, нєобходне же би тото подруче сполнєло даскельо условия<ref>[https://portals.iucn.org/library/sites/library/files/resrecfiles/GA_10_RES_001_Definition_of_National_Parks.pdf „Definition of National Parks”](PDF). portals.iucn.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>: # защицена [[поверхносц]] подруча нє шме буц менша як 1 000 гектари (10 км2) 2. же би подруче було защицене зоз [[Закон (право)|законску]] реґулативу 3. же би тотo подруче мало орґан управяня и буджет зоз хторого ше финансує 4. же би на териториї парку було строго забранєне експлоатовац природни богатства. Окрем того цо начишлєне, национални парк ше дефинує як: ширше просторне подруче у чиїх рамикох єдна або вецей екосистеми, дзе людзе нє маю нїякого або маю мали уплїв єй його пременки, аж анї там нє биваю, и дзе животиньски и рошлїнски файти, їх бивальнїки и ґеоморфолоґийни елементи даваю окремне наукове, образовне и рекреативне значенє, або дзе єст прекрасни природни пейзажи. На националним уровню, держави поєдинєчно утвердзую хторе ше подруче дефинує як национални парк, алє ше зоз медзинародного аспекту притримую датей дефинициї и условийох преглашованя. У даєдних державох даєдно защицене подруче нє по медзинародних стандардох националного парку, алє є защицене по националних стандардох. Спрам катеґоризациї МУЗП-а (IUCN) национални парк спада до II катеґориї, а то защицене подруче пре защиту екосистеми и рекреациї.<ref>[https://alparc.org/categories-of-apa „IUCN Protected Area Categories”]. alparc.org. Приступљено 01.04.2026.</ref> == История националних паркох == Перши национални парк хтори преглашени у швеце то Єловстоун у ЗАД-у, 1872. року <ref>[https://www.nps.gov/yell/learn/historyculture/yellowstoneestablishment.htm „Birth of a National Park”]. nps.gov. Приступљено 01.04.2026.</ref>. Нєодлуга ше случує експанзия защити природних подручох, та 1879. року преглашени Кральовски национални парк нєдалєко од Сиднею, у тедишнєй британскей колониї Нови Южни Велс (нєшкайша Австралия). Канада свой перши национални парк достала 1885. року, а то Банф <ref>[https://parks.canada.ca/pn-np/ab/banff „Banff National Park”]. parks.canada.ca. Приступљено 01.04.2026.</ref>, а Нови Зеланд 1887. року Тонґариро <ref>[https://www.nationalpark.co.nz/ „Stay & Play at Tongariro National Park”]. nationalpark.co.nz. Приступљено 01.04.2026.</ref>. У Европи, у Шведскей, 1909. року преглашени перши дзевец национални парки источашнє, а на африцким континенту 1925. року преглашени Албертов национални парк, на териториї нєшкайшей ДР Конґо, а нєшка ноши назву Вирунґа <ref>[https://virunga.org/about/ „The History of Virunga National Park”]. virunga.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>. Рок познєйше, 1926. року, на териториї нєшкайшей Южноафрицкей Републики преглашени Круґеров национални парк хтори бул першенствено основани 1898. року на иншаким уровню защити<ref>[https://www.sanparks.org/parks/kruger „Kruger National Park”]. sanparks.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>. == Национални парки у [[Сербия|Сербиї]] == Перше защицене подруче як национални парк на просторе нєшкайшей [[Сербия|Сербиї]] то Фрушка гора, 1960. року <ref>[https://zzps.rs/%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA-%D1%84%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0/ „Национални парк „Фрушка гора”]. zzps.rs. Приступљено 01.04.2026.</ref>. Познєйше преглашени шлїдуюци национални парки: Дєрдап (1974), Копаоник (1981), Тара (1981) и Шара (1983). == Национални парки у [[Горватска|Горватскей]] <ref>[https://mingo.gov.hr/o-ministarstvu-1065/djelokrug-4925/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/1194 Nacionalni parkovi ]Ministarstvo gospodarstva i održivog razvoja Republike Hrvatske. Pristupljeno 01.04.2026.</ref> == Бриони (1983), Корнати (1980), Крка (1985), Млєт (1960), Пакленица (1949), Плитвицки озера (1949), Рисняк (1953), Сиверни Велебит (1999). == Национални парки у Босни и Герцеґовини == Сут'єска (1965), Козара (1967), Уна (2008) и Дрина (2017)<ref>[https://web.archive.org/web/20190218201938/http://www.nasljedje.org/pocetak/345-nacionalni-park-drina-novo-zasticeno-podrucje-u-republici-srpskoj „Национални парк „Дрина“ - ново заштићено подручје у Републици Српској”]. Приступљено 01.04.2026.</ref> == Национални парк у Словениї == Триґлав (1981) <ref>[https://www.culture.si/en/Triglav_National_Park „Triglav National Park - Culture of Slovenia”]. www.culture.si (на језику: енглески). 2025-10-26. Приступљено 01.04.2026.</ref> == Национални парки у Македониї == Ґаличица (1958), Маврово (1948), Пелистер (1948), Шар-планина (1993) == Национални парки Чарней Гори <ref>[https://nparkovi.me/ „Почетна страна”]. Званични сајт. Национални паркови Црне Горе. Приступљено 01.04.2026.</ref> == Биоґрадска гора (1952), Дурмитор (1952), Ловчен (1952), Скадарске озеро (1983), Проклетиє (2009) == Референци == 08ximna8halzyk6f5d4j870fd3vxrw9 17433 17406 2026-04-09T08:39:39Z Sveletanka 20 укладанє фотоґрафийох 17433 wikitext text/x-wiki [[File:Aerial image of Grand Prismatic Spring (view from the south).jpg|thumb|300px|Перши национални парк ''Wellowstone'' ]] '''Национали парк''' то подруче зложене з векшого числа природних екосистемох, флори и фауни, а його наменка зачувац природни, културни и дружтвени вредносци як часц културней скарбнїци <ref>[https://zzps.rs/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/ Национални паркови], zzps.rs. Приступљено 01.04.2026.</ref>. У националним парку допущени активносци хтори нї на яки способ нє можу загрожиц живи єства и природну екосистему. Перши национали парк ''Wellowstone'', преглашени 1872. року. == Медзинародна дефиниция == Спрам дефинициї ''Медзинародней униї за защиту природи (IUCN)'', же би єдно подруче було преглашене за национални парк, нєобходне же би тото подруче сполнєло даскельо условия<ref>[https://portals.iucn.org/library/sites/library/files/resrecfiles/GA_10_RES_001_Definition_of_National_Parks.pdf „Definition of National Parks”](PDF). portals.iucn.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>: :1. защицена [[поверхносц]] подруча нє шме буц менша як 1 000 гектари (10 км2) :2. же би подруче було защицене зоз [[Закон (право)|законску]] реґулативу :3. же би тотo подруче мало орґан управяня и буджет зоз хторого ше финансує :4. же би на териториї парку було строго забранєне експлоатовац природни богатства. Окрем того цо начишлєне, национални парк ше дефинує як: ширше просторне подруче у чиїх рамикох єдна або вецей екосистеми, дзе людзе нє маю нїякого або маю мали уплїв єй його пременки, аж анї там нє биваю, и дзе животиньски и рошлїнски файти, їх бивальнїки и ґеоморфолоґийни елементи даваю окремне наукове, образовне и рекреативне значенє, або дзе єст прекрасни природни пейзажи. На националним уровню, держави поєдинєчно утвердзую хторе ше подруче дефинує як национални парк, алє ше зоз медзинародного аспекту притримую датей дефинициї и условийох преглашованя. У даєдних державох даєдно защицене подруче нє по медзинародних стандардох националного парку, алє є защицене по националних стандардох. Спрам катеґоризациї ''МУЗП-а (IUCN)'' национални парк спада до II катеґориї, а то защицене подруче пре защиту екосистеми и рекреациї.<ref>[https://alparc.org/categories-of-apa „IUCN Protected Area Categories”]. alparc.org. Приступљено 01.04.2026.</ref> == История националних паркох == Перши национални парк хтори преглашени у швеце то ''Єловстоун'' у ЗАД-у, 1872. року <ref>[https://www.nps.gov/yell/learn/historyculture/yellowstoneestablishment.htm „Birth of a National Park”]. nps.gov. Приступљено 01.04.2026.</ref>. Нєодлуга ше случує експанзия защити природних подручох, та 1879. року преглашени ''Кральовски национални парк'' нєдалєко од Сиднею, у тедишнєй британскей колониї Нови Южни Велс (нєшкайша Австралия). Канада свой перши национални парк достала 1885. року, а то ''Банф'' <ref>[https://parks.canada.ca/pn-np/ab/banff „Banff National Park”]. parks.canada.ca. Приступљено 01.04.2026.</ref>, а Нови Зеланд 1887. року Тонґариро <ref>[https://www.nationalpark.co.nz/ „Stay & Play at Tongariro National Park”]. nationalpark.co.nz. Приступљено 01.04.2026.</ref>. У Европи, у Шведскей, 1909. року преглашени перши дзевец национални парки источашнє, а на африцким континенту 1925. року преглашени ''Албертов национални парк'', на териториї нєшкайшей ДР Конґо, а нєшка ноши назву ''Вирунґа'' <ref>[https://virunga.org/about/ „The History of Virunga National Park”]. virunga.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>. Рок познєйше, 1926. року, на териториї нєшкайшей Южноафрицкей Републики преглашени ''Круґеров национални парк'' хтори бул першенствено основани 1898. року на иншаким уровню защити<ref>[https://www.sanparks.org/parks/kruger „Kruger National Park”]. sanparks.org. Приступљено 01.04.2026.</ref>. <center> <gallery> Late_Afternoon_at_North_&_South_Era.jpg|Краљевски национални парк Moraine_Lake_17092005.jpg|Национални парк Банф Tongariro_Whakapapa_n.jpg|Национални парк Тонгариро Elephants_et_buffled_dans_le_parc_des_Virungas,_2003.jpg|Национални парк Вирунга Strom_Baobab_tree_-_Krugerův_park_-_panoramio.jpg|Национални парк Кругер </gallery> </center> == Национални парки у [[Сербия|Сербиї]] == <center> <gallery> Mlada_šuma.jpg|''Фрушка гора''(1960) <ref>[https://zzps.rs/%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA-%D1%84%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0/ „Национални парк „Фрушка гора”]. zzps.rs. Приступљено 01.04.2026.</ref> Golubac.JPG|''Дєрдап'' (1974) Pogled_na_Vucak.jpg|''Копаоник'' (1981) Tara_Vidikovac_Banjska_Stena_01.jpg|''Тара'' (1981) Long_ridge_of_Pashallore.jpg|''Шара'' (1986) </gallery> </center> == Национални парки у [[Горватска|Горватскей]] == <ref>[https://mingo.gov.hr/o-ministarstvu-1065/djelokrug-4925/zastita-prirode/zasticena-podrucja/nacionalni-parkovi/1194 Nacionalni parkovi ]Ministarstvo gospodarstva i održivog razvoja Republike Hrvatske. Pristupljeno 01.04.2026.</ref> <center> <gallery> File:Brijuni.jpg|''Бриони'' (1983) File:Kornati 2.JPG|''Корнати'' (1980) File:Paradise Bay.jpg|''Крка'' (1985) File:Plitvice lakes.JPG|''Плитвицки озера'' (1949) File:Dubrovica.JPG|''Млєт'' (1960) File:Canyon of Paklenica.jpg|''Пакленица'' (1949) File:Risnjak, vyhled z nejvyssiho vrchu (1528 m) na more a ostrov.jpg|''Рисняк'' (1953), File:Nationalpark Nord-Velebit.JPG|''Сиверни Велебит'' (1999) </gallery> </center> == Национални парки у Босни и Герцеґовини == <center> <gallery> File:NP Sutjeska.JPG|''Сут'єска'' (1965) File:KozarackiKamen.jpg|''Козара'' (1967) File:Una Unac Confluence.jpg|''Уна'' (2008) File:Nacionalni park Drina 22.jpg|''Дрина'' (2017)<ref>[https://web.archive.org/web/20190218201938/http://www.nasljedje.org/pocetak/345-nacionalni-park-drina-novo-zasticeno-podrucje-u-republici-srpskoj „Национални парк „Дрина“ - ново заштићено подручје у Републици Српској”]. Приступљено 01.04.2026.</ref> </gallery> </center> == Национални парк у Словениї == * ''Триґлав'' (1981) <ref>[https://www.culture.si/en/Triglav_National_Park „Triglav National Park - Culture of Slovenia”]. www.culture.si (на језику: енглески). 2025-10-26. Приступљено 01.04.2026.</ref> == Национални парки у Македониї == * ''Ґаличица'' (1958), * ''Маврово'' (1948), * ''Пелистер'' (1948), * ''Шар-планина'' (2021).<ref>Таушанска, Марија (02.07.2021).[https://novamakedonija.com.mk/zivot/magazin/%D0%BF%D0%BE-27-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D1%88%D0%B0%D1%80-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B0-%D0%B7%D0%B0-%D0%BD/... „После 27 година Шар планина је проглашена националним парком“] . ''Нова Македонија'' . Приступљено 09.04.2026.</ref> == Национални парки Чарней Гори == <ref>[https://nparkovi.me/ „Почетна страна”]. Званични сајт. Национални паркови Црне Горе. Приступљено 01.04.2026.</ref> * ''Биоґрадска гора'' (1952), * ''Дурмитор'' (1952), * ''Ловчен'' (1952), * ''Скадарске озеро'' (1983), * ''Проклетиє'' (2009). == Референци == 6tue1f404hbgd6x4akbimubm8fm476e 14 2912 17408 2026-04-08T14:05:23Z Keresturec 18 Направљена празна страница 17408 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 17431 17408 2026-04-09T07:32:20Z Sveletanka 20 катеґория 17431 wikitext text/x-wiki [[Катеґория:Кнїжки]] [[Катеґория:Видавательство]] [[Катеґория:Образованє]] 9135gedtaxj96zbj3xzzxlaiy2y4pqq 14 2913 17410 2026-04-08T14:07:06Z Keresturec 18 Направљена празна страница 17410 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 2914 17412 2026-04-08T14:08:29Z Keresturec 18 Направљена празна страница 17412 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 2915 17416 2026-04-08T14:12:16Z Keresturec 18 Направљена празна страница 17416 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 2916 17417 2026-04-08T14:12:41Z Keresturec 18 Направљена празна страница 17417 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 14 2917 17418 2026-04-08T14:13:05Z Keresturec 18 Направљена празна страница 17418 wikitext text/x-wiki phoiac9h4m842xq45sp7s6u21eteeq1 0 2918 17421 2026-04-08T22:45:54Z Saslavik 1716 Направљено превођењем странице „[[:sr:Special:Redirect/revision/30373415|ChiWriter]]” 17421 wikitext text/x-wiki   '''ChiWriter''' ('''''Чи райтер'')''', то комерциялни наукови ушорйовач текста (текстпроцесор) за ''MS-DOS,'' хтори креировал Кай Хорстман 1986. року. Бул то єден зоз перших ''WYSIWYG'' текстпроцесорох хтори могли виписовац математични формули, аж и на ''IBM PC XT'' рахункарох. ''WYSIWYG'' скраценє анґлийского виразу ''What You See Is What You Get'' цо у прекладу значи же цо видзиш – тот и достанєш. Хаснує ше у рахункарстве зa описованє програмох котри вирно приказую яки будзе крайнї продукт уж под час пририхтованя. Основна идея ChiWriter-а тота же би хаснователь могол додац линиї понад лєбо попод хвильковей линиї текста (за половку висини основней линиї) и ту могол писац текст. Додатни линиї ше третирую як часц основней линиї текста. Тото мож хасновац за креированє индексного и експонентного текста, як и зложенших формулох як цо розламки. У комбинациї зоз можлївосцу хаснованя вецей фонтох нараз (до 20), уключуюци и тоти хтори потримую гречески алфавит, кирилски азбуки и математични символи, ChiWriter олєгчал писанє математичних текстох. Кажди фонт ма исти фиксни димензиї, алє доступни розлични сети (комплети) за розлични виходни пошореня (наприклад, фонти нїзкей резолуциї за екран и фонти високей резолуциї за друковачи (принтери)). Хаснователє можу ручно креировац векши обєкти (як цо то сума и интеґрал) хаснуюци вецей символи за кажду часц обєкта. У фонт едитору ше могло прилагодзовац фонти, алє и правиц цалком нови. У матрици 8х8, або 8х12 пиксели (точки) ше зоз „палєньом” одредзених пикселох рисовало випатрунок букви або символа. Фонти за матрични принтер ше правело на исти способ, з тим же матрица була 16x16 або 16x24 пиксели. У тим програму пририхтани обидва томи Сербско-руского словнїка др Юлияна Рамача, Ґраматика за ґимназию и велї учебнїки як и кнїжки НВУ „Руске слово” з тим же су нє друковани на матричним принтеру алє су конвертовани за преламованє у Вентури. Чи райтер ше хасновало до конца ХХ вику по виходзенє Microsoft Windows-а 3.1 зоз векторскима фонтами. 3x89k98yw8ewubrtcu41u51awzydqwq 17422 17421 2026-04-08T23:43:40Z Saslavik 1716 Положена слика, додати вонкашнї вязи и катеґориї 17422 wikitext text/x-wiki [[Файл:Chiwriter.jpg|thumb|right|350px|Знїмок випатрунка бока у Чи райтеру]]  '''ChiWriter''' ('''''Чи райтер'')''', то комерциялни наукови ушорйовач текста (текстпроцесор) за ''MS-DOS,'' хтори креировал Кай Хорстман 1986. року. Бул то єден зоз перших ''WYSIWYG'' текстпроцесорох хтори могли виписовац математични формули, аж и на ''IBM PC XT'' рахункарох. ''WYSIWYG'' скраценє анґлийского виразу ''What You See Is What You Get'' цо у прекладу значи же цо видзиш – тот и достанєш. Хаснує ше у рахункарстве зa описованє програмох котри вирно приказую яки будзе крайнї продукт уж под час пририхтованя. Основна идея ChiWriter-а тота же би хаснователь могол додац линиї понад лєбо попод хвильковей линиї текста (за половку висини основней линиї) и ту могол писац текст. Додатни линиї ше третирую як часц основней линиї текста. Тото мож хасновац за креированє индексного и експонентного текста, як и зложенших формулох як цо розламки. У комбинациї зоз можлївосцу хаснованя вецей фонтох нараз (до 20), уключуюци и тоти хтори потримую гречески алфавит, кирилски азбуки и математични символи, ChiWriter олєгчал писанє математичних текстох. Кажди фонт ма исти фиксни димензиї, алє доступни розлични сети (комплети) за розлични виходни пошореня (наприклад, фонти нїзкей резолуциї за екран и фонти високей резолуциї за друковачи (принтери)). Хаснователє можу ручно креировац векши обєкти (як цо то сума и интеґрал) хаснуюци вецей символи за кажду часц обєкта. У фонт едитору ше могло прилагодзовац фонти, алє и правиц цалком нови. У матрици 8х8, або 8х12 пиксели (точки) ше зоз „палєньом” одредзених пикселох рисовало випатрунок букви або символа. Фонти за матрични принтер ше правело на исти способ, з тим же матрица була 16x16 або 16x24 пиксели. У тим програму пририхтани обидва томи Сербско-руского словнїка др Юлияна Рамача, Ґраматика за ґимназию и велї учебнїки як и кнїжки НВУ „Руске слово” з тим же су нє друковани на матричним принтеру алє су конвертовани за преламованє у Вентури. Чи райтер ше хасновало до конца ХХ вику по виходзенє Microsoft Windows-а 3.1 зоз векторскима фонтами. == Вонкашнї вязи == * {{citation | url = http://www.horstmann.com/ChiWriter/ | publisher = Horstmann | title = ChiWriter FAQ}} * [http://www.delfijn.nl/ChiWriter/chiappl.htm ChiWriter и корисничке апликације] {{Commonscat}} [[Катеґория:Рахункарство]] [[Катеґория:Софтвер]] a0peori5qgka7aeiufdmgqkkwwggnu3 17424 17422 2026-04-08T23:52:04Z Saslavik 1716 17424 wikitext text/x-wiki [[Файл:Chiwriter.jpg|thumb|right|350px|Знїмок випатрунка бока у Чи райтеру]]  '''ChiWriter''' ('''''Чи райтер'')''', то комерциялни наукови ушорйовач текста (текстпроцесор) за ''MS-DOS,'' хтори креировал Кай Хорстман 1986. року. Бул то єден зоз перших ''WYSIWYG'' текстпроцесорох хтори могли виписовац математични формули, аж и на ''IBM PC XT'' рахункарох. ''WYSIWYG'' скраценє анґлийского виразу ''What You See Is What You Get'' цо у прекладу значи же цо видзиш – тот и достанєш. Хаснує ше у рахункарстве зa описованє програмох котри вирно приказую яки будзе крайнї продукт уж под час пририхтованя. Основна идея ChiWriter-а тота же би хаснователь могол додац линиї понад лєбо попод хвильковей линиї текста (за половку висини основней линиї) и ту могол писац текст. Додатни линиї ше третирую як часц основней линиї текста. Тото мож хасновац за креированє индексного и експонентного текста, як и зложенших формулох як цо розламки. У комбинациї зоз можлївосцу хаснованя вецей фонтох нараз (до 20), уключуюци и тоти хтори потримую гречески алфавит, кирилски азбуки и математични символи, ''ChiWriter'' олєгчал писанє математичних текстох. Кажди фонт ма исти фиксни димензиї, алє доступни розлични сети (комплети) за розлични виходни пошореня (наприклад, фонти нїзкей резолуциї за екран и фонти високей резолуциї за друковачи (принтери)). Хаснователє можу ручно креировац векши обєкти (як цо то сума и интеґрал) хаснуюци вецей символи за кажду часц обєкта. У фонт едитору ше могло прилагодзовац фонти, алє и правиц цалком нови. У матрици 8х8, або 8х12 пиксели (точки) ше зоз „палєньом” одредзених пикселох рисовало випатрунок букви або символа. Фонти за матрични принтер ше правело на исти способ, з тим же матрица була 16x16 або 16x24 пиксели. У тим програму пририхтани обидва томи Сербско-руского словнїка [[Юлиян Рамач|др Юлияна Рамача]], Ґраматика за ґимназию и велї учебнїки як и кнїжки НВУ „Руске слово” з тим же су нє друковани на матричним принтеру алє су конвертовани за преламованє у Вентури. Чи райтер ше хасновало до конца ХХ вику по виходзенє Microsoft Windows-а 3.1 зоз векторскима фонтами. == Вонкашнї вязи == * {{citation | url = http://www.horstmann.com/ChiWriter/ | publisher = Horstmann | title = ChiWriter FAQ}} * [http://www.delfijn.nl/ChiWriter/chiappl.htm ChiWriter и корисничке апликације] {{Commonscat}} [[Катеґория:Рахункарство]] [[Катеґория:Софтвер]] 85cghtz9qbiws05hsrm3y554plcasq9 14 2919 17423 2026-04-08T23:45:05Z Saslavik 1716 Нова страница: Софтвер 17423 wikitext text/x-wiki Софтвер 8abcrmo38rhrvc20buuldbrx98v445f 2 2920 17425 2026-04-08T23:52:09Z James500 2027 Create user page 17425 wikitext text/x-wiki {{#babel:en|rsk-0}} 7kosjsjq7wohwv8ul30qj3zu9wa1e60 17426 17425 2026-04-08T23:52:45Z James500 2027 Add interwiki link 17426 wikitext text/x-wiki {{#babel:en|rsk-0}} [[en:User:James500]] efy2b0wwggshgd3z795mtqysx50euzh 0 2921 17435 2026-04-09T09:02:50Z Olirk55 19 Нова страница: Вибрато то музична технїка хтору мож похасновац у интерпретациї вокалней и инструменталней музики. У вокалней музики препознава ше як порядна и пулсуюца пременка у висини гласа тона, а у инструменталней як технїка граня лївей руки дзе музичар нє дзвигаюц… 17435 wikitext text/x-wiki Вибрато то музична технїка хтору мож похасновац у интерпретациї вокалней и инструменталней музики. У вокалней музики препознава ше як порядна и пулсуюца пременка у висини гласа тона, а у инструменталней як технїка граня лївей руки дзе музичар нє дзвигаюци палєц зоз струни го помали-мегко "кива-гойса'' и так твори вибрируюци звук тона. Характерую го шлїдуюци фактори: швидкосц вибрированя (швидкосц тона горе-долу), розпон тона и модулация интензитету. Вибрато и Тремоло Попри того же ше виводзенє вибрата и тремола дакеди применюю єдно за другим, дефиную ше як одвоєни и окремни ефекти. Вибрато у музичним нотним запису тирваца и константна варияция обсягу фреквенциї з акцентом на ноти и спрам ноти як фудаменту. Тремоло дочасова/претаргуюца варияция амплитуди гласносци тона. Зоз помоцу електронскей манипулациї (з даяким другим технїчним обробком тонского сиґнала), лєбо убудову такв. вибрата каналох до змоцньовача на ґитари у пракси музичар-шпивач, або сам музични инструмент без тих помагадлох чежко може посцигнуц совершене виводзенє вибрата або тремола. Часта замена поняца дзе ше ефект вибрато дакеди спатра и наволує тремоло, як цо случай при назви за хаснованє ручки „тремоло арм” на целу електричней ґитари, хтора може настац як резултат хаснованя и твори ефектни резултат тремола. Вибрато у вокалним шпиваню Глас природни людски вибрато хтори настава спонтано (природно, алє зоз вежбу) а состої ше зоз вокалного формата (обсяг) (часц спектра тона як резултат резонанциї) и периодичней пременки фреквенциї и амплитуди трепереня гласнїци. Технїчна применка и наставанє вибрата у шпиваню ище нє у подполносци потолкована: єдноставно, вивесц вибрато зоз гарла то физиолоґийни ,,тремор'' хтори продукує антаґностични гласнїк у гарлє, лєбо вибрато настава зоз шпиваньом з помоцу дияфраґми хтора напевно тиж твори „красни вибрато”. Вибрато зоз меншима пременками константно присутни у музики, а дакеди ше на смикових и дуйних инструментох хаснує и нароком як стилска фиґура. За розлику од даєдних нє вибрираюцих звукох, як дзвон, за вибрато ше оправдано дума же є живи звук. Прето ше окреме хаснує у класичней музики. У музичней пракси з рижнима формами пременки тона звичайно ше надополнює з тремолом, чийо розгранїченє тих блїзких феноменох чежко розликовац. У тих прикладох приказана подобносц тих двох ефекатох тона: Приклад класичного вибрата (фреквенцийна модулация) од 6Хз Pusti Prigušen Podnaslov Више информација Приклад класичного тремола (моделируюца амплитуда) од 6Хз Pusti Prigušen Podnaslov Више информација Прикалд преклопйованя вибрата и тремола медзи двома тонами од 500 и 506Хз Replay Prigušen Podnaslov Више информација Вибрато на музичних инструментох На флаути ше виводзенє вибрата хаснує ридко и селективно, на даскельо способи:[1] 1. Вибрато зоз дияфраґми 2. Вибрато зоз гарла музичара 3. Пулсируюце трепеценє з пальцом на рубцу єдней дзирки на штреднєй часци циви флаути, з цильом же би ше нє подполно заварло дзирку (Флатементация - технїка граня барокней музики на флаути, хтора ше применює як перформанс у музики за флаути, алє и других дуйних инструментох, окреме у Французкей). На струнових инструментох вибрато ше виводзи зоз рухом пальца напредок-назадок по струни инструмента. У симфонийскей музики и смикових оркестрох вибрато у композициї двацетих рокох 20. вику задавал вельки проблеми и познатим композитором як цо Стравински и Шенберґ. Исти и виражели неґативане становиско спрам цалей проблематики. Од 90-их постоя упутства у хторих ше суґерує на правилнєйше гранє вибрата.[2] На орґульох вибрато ше виводзи з применьованьом реґистрох на инструменту, теди ше постояци звук интонує двогласово, а гласи иншаки у висини фреквенциї. Иснує думанє же италиянски майстрове хтори правели орґулї зоз 16. вику, мали найвиродостонєйши ефект вибрата и приблїжели го ґу фарби и варияциї людского гласа. Види још • Певање Референце 1. „Flute Vibrato”. www.standingstones.com. Архивирано из оригинала 25. 10. 2018. г. Приступљено 2019-09-24. 2. Spahn, Claus (2009-03-19). „Musik: "Jung zu sein ist in meinem Job ein Desaster"”. Die Zeit (на језику: немачки). ISSN 0044-2070. Приступљено 2019-09-24. saa8gn45wxuld0lxxeesbe0xn5ax82i