Вікіпедія
ruewiki
https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0
MediaWiki 1.46.0-wmf.23
first-letter
Медіа
Шпеціална
Діскузія
Хоснователь
Діскузія з хоснователём
Вікіпедія
Діскузія ку Вікіпедії
Файл
Діскузія ку файлу
MediaWiki
Діскузія ку MediaWiki
Шаблона
Діскузія ку шаблонї
Поміч
Діскузія ку помочі
Катеґорія
Діскузія ку катеґорії
TimedText
TimedText talk
Модуль
Обговорення модуля
Подія
Обговорення події
Швейцарія
0
1219
164640
164623
2026-04-08T20:12:47Z
Halajkovič
33393
+гімна
164640
wikitext
text/x-wiki
{{Держава
|Держава=Швейцарія
|Самоназва={{ref-de}} ''Schweiz''<br/>{{ref-fr}} ''Suisse''<br/>{{ref-it}} ''Svizzera''<br/>{{ref-rm}} ''Svizra''<br/>{{ref-la}} ''Helvetia''
|Образчик={{Кратное изображение
|зона=center
|зона_подписи=center
|подпись = Прапор і ерб
|ширина1 = 90
|ширина2 = 81
|изобр1 =Flag of Switzerland.svg
|изобр2 =Coat of arms of Switzerland.svg }}|Подпис=„[[Швейцарьска гімна|Швейцарьскый псалом]]“<div style="padding-top:0.5em;">{{center|[[File:Swiss Psalm (official instrumental).ogg|Swiss Psalm]]}}</div>
|Розлога=41 277 км<sup>2</sup><ref>[https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries THE WORLD FACTBOOK]/switzerland/</ref>
|Обывательство=8 962 300 особ (2023)<ref>[https://www.bfs.admin.ch/bfs/fr/home/statistiques/catalogues-banques-donnees.gnpdetail.2024-0234.html Effectif et évolution de la population en Suisse en 2023: résultats définitifs]</ref>
|Столиця=[[Берн]]<ref>[[Де-юре]] місто федералной важности; [[де-факто]] [[головне місто]]. Через історічну федералістічну особливость швейцарьскы законы не становлять офіціално головне місто, і дакотры федералны установы суть в іншых містах.</ref>
|ГДП на особу=$106 097<ref>[https://www.imf.org/en/publications/weo/weo-database/2024/october/weo-report?c=146%2C&s=NGDPD%2CPPPGDP%2CNGDPDPC%2CPPPPC%2C&sy=2022&ey=2029&ssm=0&scsm=1&scc=0&ssd=1&ssc=0&sic=0&sort=country&ds=.&br=1 Download World Economic Outlook database: October 2024]</ref>
|Интернет-домен=.ch, .swiss
|Часовый пояс=UTC+1 (CET)<br/>UTC+2 (CEST)
|Телефонный код=+41
|Категория склада=Switzerland
}}
'''Швейца́рія'''<ref name="name">{{Русиньскый правопис|Швейца́рія/Швайча́рьско|507}}</ref> або '''Швайча́рьско'''<ref name="name" /> ({{lang-de|Schweiz}}, {{lang-fr|Suisse}}, {{lang-it|Svizzera}}, {{lang-rm|Svizra}}), офіціална назва '''Швейца́рьска конфедерáція''' ({{lang-de|Schweizerische Eidgenossenschaft}}, {{lang-fr|Confédération suisse}}, {{lang-it|Confederazione Svizzera}}, {{lang-rm|Confederaziun svizra}}) є [[штат]] в [[Середня Европа|середнїй Европі]]. Є штат без приступу к морю, на [[север]]ї гранічіть з [[Нїмецько|Нїмецьком]], на [[запад]]ї з [[Франція|Франціёв]], на [[юг]]у з [[Італія|Італіёв]] і на [[выход]]ї з [[Австрія|Австріёв]] і [[Ліхтенштайн|Ліхтенштайном]]. [[Де-факто]] [[головне місто|головным містом]] і політічным центром штату є місто [[Берн]].
== Історія ==
Першыма знамыма племенами, котры обывали теріторії сучасной Швейцарії, были Келты (переважно Гелветы) і Гетовы. В [[1. стороча до н. е.|1. сторочу до н. е.]] были тоты теріторії добыти [[Римска империя|Римсков імперіёв]] і зачленїны до єй провінції.<ref>Kreis, G. (2014). Die Geschichte der Schweiz. Basel: Schwabe Verlag.</ref> По падї Западноримской імперії тоту область заселили ґерманьскы племена Алеманів і Бурґундів, пізнїше ся стала частёв Франьского кралёвства і Святой римской імперії.
За основу сучасного штату ся поважує заключіня оборонного союзу (тзв. „Федератівной харты“) трёми лїсныма кантонами – Урі, Швіцом і Унтервалденом – зачатком авґуста 1291. Почас [[14. стороча|14.]] і [[15. стороча]] ся Швейцарьской конференція поступно розшыровала припоїнём новых міст і теріторій (Луцерн, [[Цюрих|Цюріх]], [[Берн]]) і успішно боронила свою незалежность во войнах проти Габсбурґовцїв і бурґундьскых войводів.<ref>Maissen, T. (2010). Geschichte der Schweiz. Baden: Hier und Jetzt.</ref> Реалну незалежность од Святой римской імперії здобыла конфедерація по швабскій войнї в роцї [[1499]] а офіціално меджінародне узнаня – на основі условій Вестфальского міру з року [[1648]].<ref>Historisches Lexikon der Schweiz (HLS). Westfälischer Frieden. Bern.</ref>
В 16. сторочу ся Швейцарія стала єдным з головных центрів европской реформації вдяка чінности Улріха Цвінґлі в Цюріху і Жана Калвіна в Женеві. То привело к серії внутрїшнїх реліґійных конфліктів, котры на довгу добу роздїлили кантоны на католицькы і протестантьскы.
В роцї [[1798]] была Швейцарія окуповане войсками револучной Франції, котры выголосили твердо централізовану Гелветьску републіку, тот режім лемже не мав підпору меджі обывательством. По паду Наполеона Віденьскый конґрес в роцї [[1815]] обновив незалежность країны в розшыреных граніцях a заручів єй статус вічного озброєного невтраліты.<ref>Schweizerisches Bundesarchiv BAR. Wiener Kongress 1815: Anerkennung der Schweizer Neutralität. Bern.</ref>
Сучасный федератівный штат быв заложеный в роцї [[1848]]. По куртій обчаньскій войнї (тзв. Зондербурндьской войнї) была прията перша цїлонародна устава, котра перемінила вольны здружіня єднотливыє штатів на певну політічну федерацію з централнов владов в Бернї.
Вдяка дослїдній політіцї невтраліты ся Швейцарія уникла знічіню почас [[Перша світова война|першой]] і [[Друга світова война|другой світовой войны]]. В повойновім періодї ся країна стала містом многых меджінародных орґанізацій (в тім чіслї Меджінародного комітету Червеного хріста і европского велительства ОСН). Непозераючі на узку економічну інтеґрацію з Европов не є Швейцарія членом [[Европска унія|Европской унії]] і повноправным членом Орґанізації споєных народів ся стало аж на основі резултатів цїлонародного референдума в роцї 2002.<ref>Eidgenössisches Departement für auswärtige Angelegenheiten EDA. Die Schweiz und die UNO. Bern.</ref>
== Ґеоґрафія і клімат ==
Швейцарія лежыть на стыку западной, середнёй і южной Европы. Рельєф країны творять три главнї ґеоґрафічны реґіоны: Швейцарьскы Алпы (котры занимають приближно 60% теріторії) на югу, горы Юра на [[северозапад]]ї і Швейцарьска плошина (Міттелланд) в центрї.<ref>Federal Office of Topography swisstopo. Das geografische Informationssystem der Schweiz. Wabern.</ref> Найвысшов точков країны є верьх Дуфур (4634 м) в масіві Монте Роза. Країна є богата на солодководны жрїдла і має веце як 1500 озер, з котрых найвекшы суть Женевске, Боденьске і Нешательске озера.
Клімат в Швейцарії є переважно мірно контіненталный, але выразно залежить од надморьской вышкы. В горьскых областях переважають тіпічны алпскы кліматічны условія з крутыма заснїженыма зимами, затля як южный кантон Тічіно має особливости мірного середнёморьского клімату.<ref>MeteoSchweiz. Klimanormwerte Schweiz. Zürich: Bundesamt für Meteorologie und Klimatologie.</ref>
== Політічна сістема ==
Швейцарія є федератівна републіка, котру творять 26 рівноцїнных кантонів. Країна є знама своёв унікатнов сістемов прямой демокрації, вдяка котрому можуть обчане прямо овпливнёвати леґіслатіву через реґуларны референдумы і народны ініціатівы.<ref>Die Bundesversammlung der Schweizerischen Eidgenossenschaft. Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft. Bern.</ref>
Выконна міць належить Федератівній радї, котра ся складать зо семох членів воленых парламентом. Функція презідента Швейцарьской конфедерації є ротуюча: є воленый спомеджі сучасных членів Федератівной рады на період лем єдного рока і выконує переважно репрезентатівны функції.
== Обывательство і култура ==
Обывательство Швейцарії творять приближно 8,8 міліона людей. Характерістічнов рисов демоґрафії є міморядно высокый подїл чуджінцїв (приближно 25%), котры в країнї тырвало бывають і роблять.<ref>Bundesamt für Statistik (BFS). Ständige Wohnbevölkerung nach Staatsangehörigkeitskategorie, Alter und Kanton. Neuchâtel.</ref>
Културный і языковый [[ландшафт]] країны є унікатный. На федералній уровни суть офіціалны узнаны штири народны языкы: [[нїмецькый язык|нїмецькый]] (бісїдує нёв векшына обывательства), [[французьскый язык|французьскый]], [[італьскый язык|італьскый]] і [[ретороманьскый язык|ретороманьскый]]. Подля реліґійной приналежности ся обывательства традічно дїлять на католиків і протестантів, хоць в послїднїх роках подїл людей, котры ся не односять к жадній реліґії, поступно росте.
== Економіка ==
Швейцарія має єдну з найрозвинутїшых, найстабілнїшых і найконкуренцієспособнїшых економік на світї.<ref>World Economic Forum. The Global Competitiveness Report. Geneva.</ref><ref>Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD). OECD Economic Surveys: Switzerland. Paris.</ref><ref>The World Bank. Switzerland - Country Profile. Washington, D.C.</ref> Країна ся шпеціалізує на сектор служеб, головно на банковництво і [[Асекурація|асекурацію]], котрых ключовы центра ся находять в Цюріху і Женеві.
Промысловый сектор є силно орьєнтованый на высоко технолоґічны і научны тяжкы выробы: фармацевтічный промысел, хемічный промысел, точне [[строярство]] і выробу світознамых годинок (котры суть традічно схранены означінём „Swiss Made“).<ref>State Secretariat for Economic Affairs SECO. Die wirtschaftliche Entwicklung der Schweiz. Bern.</ref> Народнов мінов є [[Швейцарськый франк|швейцарьскый франк]], котрый має повість єдной з найсполягливішых резервных мін на світї.<ref>Swiss National Bank. The Swiss Franc as a Safe Haven. Zurich.</ref><ref>International Monetary Fund (IMF). Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves (COFER). Washington, D.C.</ref>
== Референції ==
{{reflist}}
{{Штаты Европы}}
[[Катеґорія:Країны Европы|Швайц]]
[[Катеґорія:Країны|Швайц]]
[[Катеґорія:Швайц]]
t2c987p4fkfv7rybyjpdrbttujy97bt
Лихтенштайн
0
9129
164641
146386
2026-04-08T20:32:37Z
Halajkovič
33393
+доповнїня
164641
wikitext
text/x-wiki
{{Держава
|Держава=Ліхтенштайн
|Самоназва={{ref-de}} ''Liechtenstein''
|Образчик={{Кратное изображение
|зона=center
|зона_подписи=center
|подпись = Прапор і ерб
|ширина1 = 90
|ширина2 = 81
|изобр1 = Flag of Liechtenstein.svg
|изобр2 = Coat of arms of Liechtenstein.svg
}}
|Подпис=Гімна:<br />{{center|1=''[[Ліхтенштайньска гімна|Oben am jungen Rhein]]''<br />(по русиньскы: „Над молодым Ріном“)<div style="display:inline-block;margin-top:0.4em;">{{center|[[File:Oben am jungen Rhein, by the U.S. Navy Band.ogg]]}}</div>}}
|Розлога=160,50 км<sup>2</sup><ref>{{cite web|title=Liechtenstein in Figures 2024|url=https://www.statistikportal.li/statistikportal/publications/103-liechtenstein-in-figures/2024/01/1/103.2024.01.1_01_liechtenstein-in-figures-2024.pdf|website=statistikportal.li|publisher={{interlanguage link|Liechtensteinische Landesverwaltung|de}}|access-date=12 October 2024}}</ref>
|Обывательство=41 232<ref name="auto">{{cite web |title=Bevölkerungsstand per 31. Dezember 2023|url=https://www.statistikportal.li/de/themen/bevoelkerung/bevoelkerungsstand|website=statistikportal.li|publisher={{interlanguage link|Liechtensteinische Landesverwaltung|de}} |access-date=12 October 2024}}</ref> (2024)
|Столиця=[[Вадуц]]
|ГДП на особу=$210 600<ref name="TWF">{{cite web|title=Liechtenstein|url=https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/liechtenstein/factsheets/ |archive-url=https://web.archive.org/web/20241025132614/https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/liechtenstein/factsheets/ |url-status=dead |archive-date=25 October 2024 |publisher=[[Central Intelligence Agency]]|access-date=13 September 2025}}</ref> (2024)
|Интернет-домен=.li
|Часовый пояс=UTC+1 (CET)<br/>UTC+2 (CEST)
|Телефонный код=+423
|Категория склада=Liechtenstein
}}
[[File:Europe-Liechtenstein.svg|thumb|261px|<center>Ліхтенштайн на мапі світа</center>]]
'''Ліхтеншта́йн''' ({{lang-de|Liechtenstein}} {{IPA|ˈlɪçtn̩ˌʃtaɪ̯n}}), офіціална назва '''Ліхтеншта́йнське князї́вство''' ({{lang-de|Fürstentum Liechtenstein}} {{IPA|ˈfʏʁstn̩tuːm ˈlɪçtn̩ʃtaɪn}}) є [[мініштат]] в [[Середня Европа|середнїй Европі]]. Є єднов з двох країн світа, котры мають статус „двоїто контіненталного“ штату, т. є. не лем же не має приступ к морю, але гранічіть лем з країнами, котры суть тыж одрїзаны од світового океану. Гранічіть зо [[Швейцарія|Швейцаріёв]] на [[запад]]ї і [[юг]]у, як ай з [[Австрія|Австріёв]] на [[выход]]ї і [[север]]ї. [[Головне місто|Головным містом]] штату є [[Вадуц]] а найвекшым містом є Шан.
== Історія ==
Теріторія сучасного Ліхтенштайна была заселена уж в неолітічнім періодї. В римскых часах належила до провінції Ретія. Сучасны граніцї штату ся створили в роцї 1434 по зъєднотїны ґрафства Вадуц і панства Шелленберґ.
В роках 1699 і 1712 тоты теріторії купив австрійскый князївскый род фон Ліхтенштайн, котрый ся усиловав о здобытю кресла в імперьскім сеймі Святой римской імперії. В роцї 1719 імператор Карл VI. зъєднотив тоты теріторії і удїлив їм штатус цісарьского князївства під назвою „Ліхтенштайн“.<ref>Beattie, D. (2004). Liechtenstein: A Modern History. London: I.B. Tauris.</ref>
По розпадї Святой римской імперії в роцї 1806 ся князївство стало суверенным штатом. До конця першой світовой войны была країна узко повязана з Австро-Угорьском, лемже по ёго господарьскім колпасї ся Ліхтенштайн заміряв на Швейцарію, з котров заключів поштовый договор (1920) і договор о створїню мытного союзу (1924). Почас другой світовой войны сі князївство заховало невтраліту і выгнуло ся бойовым операціям на своєй теріторії.
== Ґеоґрафія і клімат ==
Ліхтенштайн лежыть в долинї Вышнёго Ріна і в масіві Алп. Цїлкова розлога країны є лем 160 км<sup>²</sup>, што з нёго робить шесту найменшу незалежну країну світа. Западна граніця зо Швейцаріёв цалком проходить вздовж рїкы Рін, затля як выходна часть країны є переважно горьска (найвысша точка – гора Ґраушпіц, 2599 м).<ref>Amt für Statistik des Fürstentums Liechtenstein. Liechtenstein in Figures. Vaduz.</ref>
Клімат країны є мірно контіненталный з выразным алпскым характером. Вдяка теплому южному вітру, знамому як „фен“, є клімат в долинї Ріна односно мнягкый, што позволює плеканя винограду і іншых тепломилных [[Ужыточна рослина|ужыточных ростлин]]. В горьскых областях в зимї выпадать значне множство снїгу і теплота часто падать під нулу.<ref>MeteoSchweiz. Klimanormwerte und Extreme: Station Vaduz. Zürich: Bundesamt für Meteorologie und Klimatologie.</ref>
== Політічна сістема ==
Подля формы штатной справы є Ліхтенштайн дуалістічнов конштітучнов монархіёв. Платна устава била прията в роцї 1921 і удїлює пановникови (князю Ліхтенштайна) значно шыршы правомоци в порівнаню з пановниками іншых европскых країн. Князь має право вета на законы, розпустити парламент і меновати судцїв.<ref>Landtag des Fürstentums Liechtenstein. Verfassung des Fürstentums Liechtenstein von 1921. Vaduz.</ref>
Законодарна міць має єднокоморовый парламент – Ландтаґ, котрый ся складать з 25 посланцїв зволеных прямов вольбов на штирирочный функчный період. Выконну міць выконує влада на челї з премєром, котрого менує князя на предлогу парламенту. В країнї фунґують ай механізмы прямой демокрації (референдумы).
== Адміністратівне роздїлїня ==
[[File:Liechtenstein - Gemeinden mit Exklaven.png|right|thumb|11 obcí Lichtenštajnska]]
Ліхтенштайн є роздїленый на 11 общін (''Gemeinden'' – єднотне чісло ''Gemeinde''), векшына з котрых ся складать лем з єдного міста. Суть то тоты:
* [[Вадуш]]
* [[Шаан]]
* [[Балцерс]]
* [[Трізен]]
* [[Ешен]]
* [[Маурен]]
* [[Трізенберґ]]
* [[Руґґелл]]
* [[Ґампрін]]
* [[Шелленберґ]]
* [[Планкен]]
== Обывательство і култура ==
Чісло обывателїв Ліхтенштайна є приближно 39-тісяч. Приближно третина обывателїв суть чуджінцї (передовшыткым обчане Швейцарії, Австрії і Нїмецька), котры в князївстві тырвало бывають і роблять.<ref>Amt für Statistik. Bevölkerungsstatistik. Vaduz: Regierung des Fürstentums Liechtenstein.</ref>
Урядным языком штату є [[нїмецькый язык]], хоць в звычайній комунікації містны обывателї хоснують алеманьскый діалект, котрый є близкый зо швейцарьско-нїмецькым языком. З погляду віросповіданя належить переважна векшына обывательства (асі 73%) к римскокатолицькой церькви, котра має подля уставы статус штатной реліґії.
== Економіка ==
Непозераючі на обмеджены природны жрїдла і малу розлогу має Ліхтенштайн єдну з найсилнїшых і найвекше індустріалізованых економік на світї з єдным із найвекшых указовачів ГДП на обывателя.<ref>The World Bank. Liechtenstein - Economic Indicators. Washington, D.C.</ref>
Економіка є діверзіфікована. Приближно 40% робочой силы є заместнаных в бранджі першокласных технолоґій (строярство, выроба точных пристроїв, зубне выбавлїня – конкретно світознама сполочность „Ivoclar Vivadent“). Далшым ключовым пілїром економікы є фінанчный сектор: вдяка приязному данёвому середовиску є країна важным меджінародным банковым центром.<ref>Liechtenstein Finance. The Financial Centre of Liechtenstein. Vaduz.</ref> Офіціалнов мінов Ліхтенштайна є в згодї з условіями мытного союзу [[швейцарьскый франк]].
== Література ==
* Beattie, D. (2004). Liechtenstein: A Modern History. London: I.B. Tauris.
* Kranz, W. (1982). The Principality of Liechtenstein: A Documentary Handbook. Vaduz: Press and Information Office.
* Meier, G. (2012). Liechtenstein. In: The Oxford Handbook of European Legal History. Oxford: Oxford University Press.
* Merki, C. M. (2007). Wirtschaft und Gesellschaft in Liechtenstein. Zürich: Chronos Verlag.
== Референції ==
{{референції}}
{{Штаты Европы}}
[[Катеґорія:Країны Европы|Ліхтенштайн]]
[[Катеґорія:Країны]]
[[Катеґорія:Лихтенштайн]]
gx2wdb2z8owobl59iee59ewc8dupljx
164642
164641
2026-04-08T20:33:06Z
Halajkovič
33393
164642
wikitext
text/x-wiki
{{Держава
|Держава=Ліхтенштайн
|Самоназва={{ref-de}} ''Liechtenstein''
|Образчик={{Кратное изображение
|зона=center
|зона_подписи=center
|подпись = Прапор і ерб
|ширина1 = 90
|ширина2 = 81
|изобр1 = Flag of Liechtenstein.svg
|изобр2 = Coat of arms of Liechtenstein.svg
}}
|Подпис=Гімна:<br />{{center|1=''[[Ліхтенштайньска гімна|Oben am jungen Rhein]]''<br />(по русиньскы: „Над молодым Ріном“)<div style="display:inline-block;margin-top:0.4em;">{{center|[[File:Oben am jungen Rhein, by the U.S. Navy Band.ogg]]}}</div>}}
|Розлога=160,50 км<sup>2</sup><ref>{{cite web|title=Liechtenstein in Figures 2024|url=https://www.statistikportal.li/statistikportal/publications/103-liechtenstein-in-figures/2024/01/1/103.2024.01.1_01_liechtenstein-in-figures-2024.pdf|website=statistikportal.li|publisher={{interlanguage link|Liechtensteinische Landesverwaltung|de}}|access-date=12 October 2024}}</ref>
|Обывательство=41 232<ref name="auto">{{cite web |title=Bevölkerungsstand per 31. Dezember 2023|url=https://www.statistikportal.li/de/themen/bevoelkerung/bevoelkerungsstand|website=statistikportal.li|publisher={{interlanguage link|Liechtensteinische Landesverwaltung|de}} |access-date=12 October 2024}}</ref> (2024)
|Столиця=[[Вадуц]]
|ГДП на особу=$210 600<ref name="TWF">{{cite web|title=Liechtenstein|url=https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/liechtenstein/factsheets/ |archive-url=https://web.archive.org/web/20241025132614/https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/liechtenstein/factsheets/ |url-status=dead |archive-date=25 October 2024 |publisher=[[Central Intelligence Agency]]|access-date=13 September 2025}}</ref> (2024)
|Интернет-домен=.li
|Часовый пояс=UTC+1 (CET)<br/>UTC+2 (CEST)
|Телефонный код=+423
|Категория склада=Liechtenstein
}}
[[File:Europe-Liechtenstein.svg|thumb|261px|<center>Ліхтенштайн на мапі світа</center>]]
'''Ліхтеншта́йн''' ({{lang-de|Liechtenstein}} {{IPA|[ˈlɪçtn̩ˌʃtaɪ̯n]}}), офіціална назва '''Ліхтеншта́йнське князї́вство''' ({{lang-de|Fürstentum Liechtenstein}} {{IPA|[ˈfʏʁstn̩tuːm ˈlɪçtn̩ʃtaɪn]}}) є [[мініштат]] в [[Середня Европа|середнїй Европі]]. Є єднов з двох країн світа, котры мають статус „двоїто контіненталного“ штату, т. є. не лем же не має приступ к морю, але гранічіть лем з країнами, котры суть тыж одрїзаны од світового океану. Гранічіть зо [[Швейцарія|Швейцаріёв]] на [[запад]]ї і [[юг]]у, як ай з [[Австрія|Австріёв]] на [[выход]]ї і [[север]]ї. [[Головне місто|Головным містом]] штату є [[Вадуц]] а найвекшым містом є Шан.
== Історія ==
Теріторія сучасного Ліхтенштайна была заселена уж в неолітічнім періодї. В римскых часах належила до провінції Ретія. Сучасны граніцї штату ся створили в роцї 1434 по зъєднотїны ґрафства Вадуц і панства Шелленберґ.
В роках 1699 і 1712 тоты теріторії купив австрійскый князївскый род фон Ліхтенштайн, котрый ся усиловав о здобытю кресла в імперьскім сеймі Святой римской імперії. В роцї 1719 імператор Карл VI. зъєднотив тоты теріторії і удїлив їм штатус цісарьского князївства під назвою „Ліхтенштайн“.<ref>Beattie, D. (2004). Liechtenstein: A Modern History. London: I.B. Tauris.</ref>
По розпадї Святой римской імперії в роцї 1806 ся князївство стало суверенным штатом. До конця першой світовой войны была країна узко повязана з Австро-Угорьском, лемже по ёго господарьскім колпасї ся Ліхтенштайн заміряв на Швейцарію, з котров заключів поштовый договор (1920) і договор о створїню мытного союзу (1924). Почас другой світовой войны сі князївство заховало невтраліту і выгнуло ся бойовым операціям на своєй теріторії.
== Ґеоґрафія і клімат ==
Ліхтенштайн лежыть в долинї Вышнёго Ріна і в масіві Алп. Цїлкова розлога країны є лем 160 км<sup>²</sup>, што з нёго робить шесту найменшу незалежну країну світа. Западна граніця зо Швейцаріёв цалком проходить вздовж рїкы Рін, затля як выходна часть країны є переважно горьска (найвысша точка – гора Ґраушпіц, 2599 м).<ref>Amt für Statistik des Fürstentums Liechtenstein. Liechtenstein in Figures. Vaduz.</ref>
Клімат країны є мірно контіненталный з выразным алпскым характером. Вдяка теплому южному вітру, знамому як „фен“, є клімат в долинї Ріна односно мнягкый, што позволює плеканя винограду і іншых тепломилных [[Ужыточна рослина|ужыточных ростлин]]. В горьскых областях в зимї выпадать значне множство снїгу і теплота часто падать під нулу.<ref>MeteoSchweiz. Klimanormwerte und Extreme: Station Vaduz. Zürich: Bundesamt für Meteorologie und Klimatologie.</ref>
== Політічна сістема ==
Подля формы штатной справы є Ліхтенштайн дуалістічнов конштітучнов монархіёв. Платна устава била прията в роцї 1921 і удїлює пановникови (князю Ліхтенштайна) значно шыршы правомоци в порівнаню з пановниками іншых европскых країн. Князь має право вета на законы, розпустити парламент і меновати судцїв.<ref>Landtag des Fürstentums Liechtenstein. Verfassung des Fürstentums Liechtenstein von 1921. Vaduz.</ref>
Законодарна міць має єднокоморовый парламент – Ландтаґ, котрый ся складать з 25 посланцїв зволеных прямов вольбов на штирирочный функчный період. Выконну міць выконує влада на челї з премєром, котрого менує князя на предлогу парламенту. В країнї фунґують ай механізмы прямой демокрації (референдумы).
== Адміністратівне роздїлїня ==
[[File:Liechtenstein - Gemeinden mit Exklaven.png|right|thumb|11 obcí Lichtenštajnska]]
Ліхтенштайн є роздїленый на 11 общін (''Gemeinden'' – єднотне чісло ''Gemeinde''), векшына з котрых ся складать лем з єдного міста. Суть то тоты:
* [[Вадуш]]
* [[Шаан]]
* [[Балцерс]]
* [[Трізен]]
* [[Ешен]]
* [[Маурен]]
* [[Трізенберґ]]
* [[Руґґелл]]
* [[Ґампрін]]
* [[Шелленберґ]]
* [[Планкен]]
== Обывательство і култура ==
Чісло обывателїв Ліхтенштайна є приближно 39-тісяч. Приближно третина обывателїв суть чуджінцї (передовшыткым обчане Швейцарії, Австрії і Нїмецька), котры в князївстві тырвало бывають і роблять.<ref>Amt für Statistik. Bevölkerungsstatistik. Vaduz: Regierung des Fürstentums Liechtenstein.</ref>
Урядным языком штату є [[нїмецькый язык]], хоць в звычайній комунікації містны обывателї хоснують алеманьскый діалект, котрый є близкый зо швейцарьско-нїмецькым языком. З погляду віросповіданя належить переважна векшына обывательства (асі 73%) к римскокатолицькой церькви, котра має подля уставы статус штатной реліґії.
== Економіка ==
Непозераючі на обмеджены природны жрїдла і малу розлогу має Ліхтенштайн єдну з найсилнїшых і найвекше індустріалізованых економік на світї з єдным із найвекшых указовачів ГДП на обывателя.<ref>The World Bank. Liechtenstein - Economic Indicators. Washington, D.C.</ref>
Економіка є діверзіфікована. Приближно 40% робочой силы є заместнаных в бранджі першокласных технолоґій (строярство, выроба точных пристроїв, зубне выбавлїня – конкретно світознама сполочность „Ivoclar Vivadent“). Далшым ключовым пілїром економікы є фінанчный сектор: вдяка приязному данёвому середовиску є країна важным меджінародным банковым центром.<ref>Liechtenstein Finance. The Financial Centre of Liechtenstein. Vaduz.</ref> Офіціалнов мінов Ліхтенштайна є в згодї з условіями мытного союзу [[швейцарьскый франк]].
== Література ==
* Beattie, D. (2004). Liechtenstein: A Modern History. London: I.B. Tauris.
* Kranz, W. (1982). The Principality of Liechtenstein: A Documentary Handbook. Vaduz: Press and Information Office.
* Meier, G. (2012). Liechtenstein. In: The Oxford Handbook of European Legal History. Oxford: Oxford University Press.
* Merki, C. M. (2007). Wirtschaft und Gesellschaft in Liechtenstein. Zürich: Chronos Verlag.
== Референції ==
{{референції}}
{{Штаты Европы}}
[[Катеґорія:Країны Европы|Ліхтенштайн]]
[[Катеґорія:Країны]]
[[Катеґорія:Лихтенштайн]]
5xq9hb6b1ufns2czbrgu5k1qvlj0iuf
Крымскы горы
0
12043
164643
135217
2026-04-09T01:31:45Z
InternetArchiveBot
22034
Rescuing 1 sources and tagging 0 as dead.) #IABot (v2.0.9.5
164643
wikitext
text/x-wiki
{{Горске пасмо
| назва = Крымскы горы
| назва мѣстна = {{Реф-инфо|кр-тат.|по крымско-татарскы}} Qırım dağları, Къырым дагълары
| образок = Роман-Кош Кримський пз3 КРИМ.jpg
| великость образка =250
| опис образка = Роман-Кош
| alt =
| найвысша точка = [[Роман-Кош]]
| максимална вышка = 1 545
| розлога =
| довжка = 160
| ширина = 50
| середна вышка =700-1200
| зазначка =
| горство = [[:Крымско-кавказска область]]
| сосѣдство = [[:Чорне море]]
| части =
| координаты = {{coord|44.6|N|34.2|E|}}
| континент = [[Европа]]
| держава = [[:Украина]] [[de jure]]<br>[[:Россия]] [[de facto]]
| горнины = [[:флиш]], [[:лупок]], [[:вапняник]], [[:пѣсковець]]
| рѣкы = Салгир, Алма, Кача, Белбек и др.
| мапа = Relief map of Crimea.jpg
| великость мапы = 250
| опис мапы = Рельефна мапа Крыму
| категория склада =Crimean Mountains
}}
'''Кры́мскы го́ры''', {{Реф-инфо|укр.|по украинскы}} Кримські гори, {{Реф-инфо|кр-тат.|по крымско-татарскы}} Qırım dağları, Къырым дагълары), в давнинѣ тыж '''Tаври́дскы го́ры'''<ref>[https://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/137732 Таврические горы {{Реф-инфо|русс|по русскы}}]</ref> — горске пасмо, на югу [[Крымскый полуостров|Крымского полуострова]].
==Дѣлѣня==
Горске пасмо сформоване трема горныма грядами, простертыма от мыса Айя в околици [[Балаклава|Балаклавы]] на западѣ до мыса Св. Ильи коло [[Феодосия|Феодосии]] на востоку. Довжка Крымских гор — около 160 км, ширина — около 50 км. Вонкашна гряда Крымских гор, обернута ку внутру полуострова, поступно ся двигать до вышкы около 350 м. Внуторна гряда Крымских гор сягать вышкы 750 м. Вздовж южного берега Крыма тягне ся главна гряда Крымских гор, котра ся стромо зарывать ку морю. Наивысша ей точка — гора [[Роман-Кош]] — мать 1545 м над морьом.
==Верхы==
{|border="1" cellpadding="5" class="wikitable"
|+Найвысшы верхы
|-
!style="background:#ccefаа;"|Верх!!style="background:#ccefаа;"|Вышка над морьом (м)
|-
|[[Роман-Кош]]||<center>1545</center>
|-
|[[Демир-Капу]]||<center>1540</center>
|-
|[[Зейтин-Кош]]||<center>1537</center>
|-
|[[Кемал-Егерек]]||<center>1529</center>
|-
|[[Еклизи-Бурун]]||<center>1527</center>
|}
==Жерела и одказы==
* [https://web.archive.org/web/20210630075901/http://pasteli.org.ua/ Кримська стежинка]{{Реф-инфо|укр.|по украинскы}}
* [https://web.archive.org/web/20171208203523/http://krima.ru/gorniy_krym Горный Крым]{{Реф-инфо|русс|по русскы}}
* [https://web.archive.org/web/20171201222907/http://www.astrotourist.info/ Туризм в Крымских горах]{{Реф-инфо|русс|по русскы}}
* [https://www.youtube.com/watch?v=Orzp6k6c0xc&index=5&list=PLatI5h91RL_V-Hl3VaCqC3WrJukNcAfcF Учебный фильм по географии для школьников "Горный Крым"]{{Реф-инфо|русс|по русскы}}
* [http://bse.sci-lib.com/article066806.html Крымскы горы в «Большой Советской Энциклопедии»]{{Реф-инфо|русс|по русскы}}
== Референции ==
{{reflist}}
[[Катеґорія:Верхы и горскы пасма]]
qqriwtlk8pyknl9a1f6hops8fi9vlbr
Николай Гоголь
0
24395
164637
164636
2026-04-08T15:27:16Z
Igor Kercsa
5504
доповненя
164637
wikitext
text/x-wiki
{{Писатель|
|birthdate = {{Birth date|1809|04|01}}
|birthplace = Великы Сорочинцѣ
|deathdate = {{Death date and age|1852|03|04|01809|04|01}}
}}
'''Николай Гоголь''', {{ref-uk}} ''Микола Васильович Гоголь'' (*[[1. апріль|1. апрѣль]]<ref>20. марец [[Юлианскый календарь|юлианского календаря]]</ref> [[1809]], Великы Сорочинцѣ, теперь Миргородского району [[Полтавска область|Полтавской области]] – †[[4. марец]]<ref>21. фебруар [[Юлианскый календарь|юлианского календаря]]</ref> [[1852]], [[Москва]]) — русскый писатель.<ref name="УЛЕ1">Крутікова Н. Є.: ГОГОЛЬ Микола Васильович</ref>
== Зачаток жытя ==
Дѣтство Гоголя минуло в селѣ Васильовка (од року 1946 Гоголево), в родинному маетку Яновщина. В матрицѣ быв записаный як Яновскый, а под тым призвиском ай выходив свои школы. Род Гоголь-Яновскых мав немешськый герб Ястрябок, зазначеный в каталогу «Польскых гербох». Учив ся в [[Полтава|Полтавскому]] окружному училищу (1818–1819), в [[Нѣжин]]ской [[Гимназия|гимназии]] высшых наук (1821–1828), де въедно з колегами читав «Поларну звѣзду», волелюбны вершы К. Рылеева, поезию [[Александр Пушкин|Пушкина]]. Зберав украинскы народны спѣванкы и пословицѣ, материалы до украинско-русского словника.<ref name="УЛЕ1"/><ref>Рената Смирнова</ref>
{{Цитат збоку
| Заглавье =
| Заглавье долов =
| Содержанье = До сих пор семь греческих городов оспаривают почетное право именоваться родиной Гомера. Также и трем странам: Украине, России и Польше — по крови и по языку принадлежит великий писатель Николай Васильевич Гоголь.
| Подпис = Р. Смирнова
| Полога =right
| Ширина = 260px
| Высота =
| Розмѣр букв =
| Тло =#eee9d9
| Без розрывов =
}}
== Творба ==
В року 1828 перейшов до [[Петербург]]у. Первым опубликованым твором Гоголя стала ся поема «Ганц Кюхельгартен» (1829, под псевдом В. Алов). Року 1830 в журналѣ «Отечественные записки» была напечатана повѣсть Гоголя «Басаврюк, або У передвечор Ивана Купала», перва з циклу «Вечоры на салашу коло Диканькы» (части 1–2, 1831–1832). Уже на зачатку творчости Гоголь вступив до демократичной литературы, што ся розвивала у напрямѣ народности и гуманизму, шыроко хосновав украинску фолклорну и литературну традиции, досвѣд русской прозы. Колорит його повѣстей романтичный: Гоголь уважав не так на социалне жытя села, як на поезию жытя украинского народа. Образы реалности переплѣтать з фантастиков на фолклорной основѣ, веселый гумор — из проимаючым лиризмом и высоков патетиков. В далшых книгах — «Арабескы» и «Миргород» (1835) позитивна народна основа сконфронтована з бездуховностьов статкарско-урядницкого глухого Миргорода и державного [[Петербург]]а. В повѣсти «Старосвѣтскы статкаре» указана хвѣйность патриархалной статкарской идилии, розпадання быту стародавных немешскых маеткох под натиском новых, буржоазных односин. Сопротив немешскому Миргороду Гоголь представив величны, героичны характеры людей з народу. В истории украинского народу [[писатель]] найшов высокы примѣры людского духу, патриотизму, мужества, бойового побратимства и подвига («Тарас Бульба»). Гоголь шыроко выхосновав ту не лем историчны роботы и давны лѣтописы, але ай народный епос. Остры социалны конфликты, вопиючы противности великого города склали идейну сущность «Петербургскых повѣстей», написаных в розличны рокы: «Портрет», «Невскый булвар», «Запискы блазня» (1835), «Нос», «Кочия» (1836), «Шинел» (1842). У центрѣ никаня писателя — доля «маленького чоловѣка», конфликт з несправедливым сполоченскым укладом, марны усилованя ку лѣпшому — и погибель. Далшый розцвѣт таланту Гоголя звязаный з його драматичнов творчостьов в 1830-х (сатирична пьеса «Владимир третього ступня» тай иншы драматичны творы). Етапнов стала ся социална комедия «Ревизор» (1836), в котрой Гоголь завдав нищиву критику тогочасному сполоченскому укладу, запятновав подкупство, самоволю и неуцтво урядникох царской России. Перва представа «Ревизора» в [[Петербург]]у в року 1836 выволала остре незадовольство и нападаня реакчной верьхности. Гоголь одышов до загранича, перебывав у [[Німещина|Нѣмещинѣ]], [[Швайц]]у, [[Париж]]у, а довжый час — у [[Рим]]ѣ. В року 1842 выйшло 4-томне зобраня творох Гоголя, до котрого были включены, зокрема, комедии «Женитва», «Коцкарѣ» ай найновшы редакции «Ревизора» и повѣстей «Тарас Бульба», «Шинел», «Портрет». Шырока правдива галерия социалной реалности вымальована в поемѣ-романѣ «Мертвы душѣ» (1842), де з немилосерднов правдивостьов зображены статкарьскы верьхы, бюрократичный апарат царской России. В лиричных одбоченях Гоголь вознесло писав о великых скрытых силах народу, высловльовав вѣру в свѣтлу будучность России.<ref name="УЛЕ1"/>
== Гоголевскый напрям ==
{{Цитат збоку
| Заглавье =
| Заглавье долов =
| Содержанье = Од Гоголя ся зачав новый период российской литературы.
| Подпис = В. Белинскый<ref name="УЛЕ2">Крутікова Н. Є.: Гоголівський напрям</ref>
| Полога =right
| Ширина = 260px
| Высота =
| Розмѣр букв =
| Тло =#eee9d9
| Без розрывов =
}}
«Петербургскы повѣсти», комедия «Ревизор» ай поема-роман «Мертвы душѣ» заклали социално-критичный («гоголевскый») напрям в российской литературѣ, за котрым послѣдовала [[натурална школа]].<ref name="УЛЕ2"/>
== Послѣдны рокы ==
[[File:Gogol by Repin.jpg|thumb|282px|{{center|Гоголь палить 2. том «Мертвых душ»}}]]
Послѣдны рокы жытя Гоголя были омрачены духовнов кризов. Довге перебываня в заграничу, одорваня од прогресивных сил домашной сполочности, вплыв реакчных идей ай конзервативного немешского окруженя выявили ся пропастныма про писателя. Гоголь ся не зрѣкав социалной критикы, але выход з нестерпного стану гледав у саморозвою на религийно-моралной основѣ и примиреню класовых розпорох. Його книга «Выбране з перепискы з приятелями» (1847) выволала остру критику В. Белинского («Письмо до Гоголя», 1847). В року 1848 Гоголь остаточно ся вернув до отечества, усиловно працовав над 2. томом «Мертвых душ» и ладив до печатаня новы выданя. Тяжка хворота перервала му роботу. Незадовго перед смертьов Гоголь у нетямѣ спалив рукопис 2. тому.<ref name="УЛЕ1"/>
== Жерела ==
*{{cite web |author=Рената Смирнова |editor= |date= |url= https://novayapolsha.org/article/gogol-i-polsha/ |title=Гоголь и Польша |publisher=Новая Польша N 10/2010 |format= |quote=В киевском Институте рукописей при Национальной библиотеке, в отделе «Гоголиана», хранятся уникальные документы о семье и предках Николая Васильевича Гоголя. Их в 1920 году передал на хранение сын его младшей сестры, Василий Яковлевич Головня. Сохранился, например, лист из метрической книги Спасо-Преображенской церкви местечка Великие Сорочинцы Миргородского повета Полтавской губернии. В нем записано: «Марта 20. У помещика Василия Яновского родился сын Николай и окрещен 22-го». Хотя официальная фамилия отца была Гоголь-Яновский, здесь, как и во многих других ранних документах, упоминается только вторая ее половина. |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}
* {{Cite book |author=Крутікова Н. Є. |editor= |title= Українська Літературна Енциклопедія|language= |edition= |volume=1 |chapter=ГОГОЛЬ Микола Васильович |quote= |location= Київ |publisher= Інститут літератури {{nobr|ім. Т. Г. Шевченка}}: Голов. ред. УРЕ {{nobr|ім. М. П. Бажана}} |date=1988 |series= |pages= |isbn= |doi= |url= http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm }}
* {{Cite book |author=Крутікова Н. Є. |editor= |title= Українська Літературна Енциклопедія|language= |edition= |volume=1 |chapter=Гоголівський напрям |quote= |location= Київ |publisher= Інститут літератури {{nobr|ім. Т. Г. Шевченка}}: Голов. ред. УРЕ {{nobr|ім. М. П. Бажана}} |date=1988 |series= |pages= |isbn= |doi= |url= http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm }}
== Референції ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1809|1852|Гоголь, Николай}}
[[Катеґорія:Русскоязычны писателе]]
[[Катеґорія:Русскоязычны поеты]]
[[Катеґорія:Писателе подля алфавиту]]
[[Катеґорія:Писателе 19. стороча]]
5868q1v0d0r0rnu5kz4h4gms8hs4mgi
164638
164637
2026-04-08T15:35:44Z
Igor Kercsa
5504
мала оправа
164638
wikitext
text/x-wiki
{{Писатель|
|birthdate = {{Birth date|1809|04|01}}
|birthplace = Великы Сорочинцѣ
|deathdate = {{Death date and age|1852|03|04|01809|04|01}}
}}
'''Николай Гоголь''', {{ref-uk}} ''Микола Васильович Гоголь'' (*[[1. апріль|1. апрѣль]]<ref>20. марец [[Юлианскый календарь|юлианского календаря]]</ref> [[1809]], Великы Сорочинцѣ, теперь Миргородского району [[Полтавска область|Полтавской области]] – †[[4. марец]]<ref>21. фебруар [[Юлианскый календарь|юлианского календаря]]</ref> [[1852]], [[Москва]]) — русскый писатель.<ref name="УЛЕ1">Крутікова Н. Є.: ГОГОЛЬ Микола Васильович</ref>
== Зачаток жытя ==
Дѣтство Гоголя минуло в селѣ Васильовка (од року 1946 Гоголево), в родинному маетку Яновщина. В матрицѣ быв записаный як Яновскый, а под тым призвиском ай выходив свои школы. Род Гоголь-Яновскых мав немешськый герб Ястрябок, зазначеный в каталогу «Польскых гербох». Учив ся в [[Полтава|Полтавскому]] окружному училищу (1818–1819), в [[Нѣжин]]ской [[Гимназия|гимназии]] высшых наук (1821–1828), де въедно з колегами читав «Поларну звѣзду», волелюбны вершы К. Рылеева, поезию [[Александр Пушкин|Пушкина]]. Зберав украинскы народны спѣванкы и пословицѣ, материалы до украинско-русского словника.<ref name="УЛЕ1"/><ref>Рената Смирнова</ref>
{{Цитат збоку
| Заглавье =
| Заглавье долов =
| Содержанье = Доднесь сѣм грецкых мѣст оспорюют право чести звати ся отцюзнинов Гомера. Так и трьом штатам: Украинѣ, России и Польщѣ — по крови и по языку належить великый писатель Николай Васильович Гоголь.
| Подпис = Р. Смирнова
| Полога =right
| Ширина = 260px
| Высота =
| Розмѣр букв =
| Тло =#eee9d9
| Без розрывов =
}}
== Творба ==
В року 1828 перейшов до [[Петербург]]у. Первым опубликованым твором Гоголя стала ся поема «Ганц Кюхельгартен» (1829, под псевдом В. Алов). Року 1830 в журналѣ «Отечественные записки» была напечатана повѣсть Гоголя «Басаврюк, або У передвечор Ивана Купала», перва з циклу «Вечоры на салашу коло Диканькы» (части 1–2, 1831–1832). Уже на зачатку творчости Гоголь вступив до демократичной литературы, што ся розвивала у напрямѣ народности и гуманизму, шыроко хосновав украинску фолклорну и литературну традиции, досвѣд русской прозы. Колорит його повѣстей романтичный: Гоголь уважав не так на социалне жытя села, як на поезию жытя украинского народа. Образы реалности переплѣтать з фантастиков на фолклорной основѣ, веселый гумор — из проимаючым лиризмом и высоков патетиков. В далшых книгах — «Арабескы» и «Миргород» (1835) позитивна народна основа сконфронтована з бездуховностьов статкарско-урядницкого глухого Миргорода и державного [[Петербург]]а. В повѣсти «Старосвѣтскы статкаре» указана хвѣйность патриархалной статкарской идилии, розпадання быту стародавных немешскых маеткох под натиском новых, буржоазных односин. Сопротив немешскому Миргороду Гоголь представив величны, героичны характеры людей з народу. В истории украинского народу [[писатель]] найшов высокы примѣры людского духу, патриотизму, мужества, бойового побратимства и подвига («Тарас Бульба»). Гоголь шыроко выхосновав ту не лем историчны роботы и давны лѣтописы, але ай народный епос. Остры социалны конфликты, вопиючы противности великого города склали идейну сущность «Петербургскых повѣстей», написаных в розличны рокы: «Портрет», «Невскый булвар», «Запискы блазня» (1835), «Нос», «Кочия» (1836), «Шинел» (1842). У центрѣ никаня писателя — доля «маленького чоловѣка», конфликт з несправедливым сполоченскым укладом, марны усилованя ку лѣпшому — и погибель. Далшый розцвѣт таланту Гоголя звязаный з його драматичнов творчостьов в 1830-х (сатирична пьеса «Владимир третього ступня» тай иншы драматичны творы). Етапнов стала ся социална комедия «Ревизор» (1836), в котрой Гоголь завдав нищиву критику тогочасному сполоченскому укладу, запятновав подкупство, самоволю и неуцтво урядникох царской России. Перва представа «Ревизора» в [[Петербург]]у в року 1836 выволала остре незадовольство и нападаня реакчной верьхности. Гоголь одышов до загранича, перебывав у [[Німещина|Нѣмещинѣ]], [[Швайц]]у, [[Париж]]у, а довжый час — у [[Рим]]ѣ. В року 1842 выйшло 4-томне зобраня творох Гоголя, до котрого были включены, зокрема, комедии «Женитва», «Коцкарѣ» ай найновшы редакции «Ревизора» и повѣстей «Тарас Бульба», «Шинел», «Портрет». Шырока правдива галерия социалной реалности вымальована в поемѣ-романѣ «Мертвы душѣ» (1842), де з немилосерднов правдивостьов зображены статкарьскы верьхы, бюрократичный апарат царской России. В лиричных одбоченях Гоголь вознесло писав о великых скрытых силах народу, высловльовав вѣру в свѣтлу будучность России.<ref name="УЛЕ1"/>
== Гоголевскый напрям ==
{{Цитат збоку
| Заглавье =
| Заглавье долов =
| Содержанье = Од Гоголя ся зачав новый период российской литературы.
| Подпис = В. Белинскый<ref name="УЛЕ2">Крутікова Н. Є.: Гоголівський напрям</ref>
| Полога =right
| Ширина = 260px
| Высота =
| Розмѣр букв =
| Тло =#eee9d9
| Без розрывов =
}}
«Петербургскы повѣсти», комедия «Ревизор» ай поема-роман «Мертвы душѣ» заклали социално-критичный («гоголевскый») напрям в российской литературѣ, за котрым послѣдовала [[натурална школа]].<ref name="УЛЕ2"/>
== Послѣдны рокы ==
[[File:Gogol by Repin.jpg|thumb|282px|{{center|Гоголь палить 2. том «Мертвых душ»}}]]
Послѣдны рокы жытя Гоголя были омрачены духовнов кризов. Довге перебываня в заграничу, одорваня од прогресивных сил домашной сполочности, вплыв реакчных идей ай конзервативного немешского окруженя выявили ся пропастныма про писателя. Гоголь ся не зрѣкав социалной критикы, але выход з нестерпного стану гледав у саморозвою на религийно-моралной основѣ и примиреню класовых розпорох. Його книга «Выбране з перепискы з приятелями» (1847) выволала остру критику В. Белинского («Письмо до Гоголя», 1847). В року 1848 Гоголь остаточно ся вернув до отечества, усиловно працовав над 2. томом «Мертвых душ» и ладив до печатаня новы выданя. Тяжка хворота перервала му роботу. Незадовго перед смертьов Гоголь у нетямѣ спалив рукопис 2. тому.<ref name="УЛЕ1"/>
== Жерела ==
*{{cite web |author=Рената Смирнова |editor= |date= |url= https://novayapolsha.org/article/gogol-i-polsha/ |title=Гоголь и Польша |publisher=Новая Польша N 10/2010 |format= |quote=В киевском Институте рукописей при Национальной библиотеке, в отделе «Гоголиана», хранятся уникальные документы о семье и предках Николая Васильевича Гоголя. Их в 1920 году передал на хранение сын его младшей сестры, Василий Яковлевич Головня. Сохранился, например, лист из метрической книги Спасо-Преображенской церкви местечка Великие Сорочинцы Миргородского повета Полтавской губернии. В нем записано: «Марта 20. У помещика Василия Яновского родился сын Николай и окрещен 22-го». Хотя официальная фамилия отца была Гоголь-Яновский, здесь, как и во многих других ранних документах, упоминается только вторая ее половина. |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}
* {{Cite book |author=Крутікова Н. Є. |editor= |title= Українська Літературна Енциклопедія|language= |edition= |volume=1 |chapter=ГОГОЛЬ Микола Васильович |quote= |location= Київ |publisher= Інститут літератури {{nobr|ім. Т. Г. Шевченка}}: Голов. ред. УРЕ {{nobr|ім. М. П. Бажана}} |date=1988 |series= |pages= |isbn= |doi= |url= http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm }}
* {{Cite book |author=Крутікова Н. Є. |editor= |title= Українська Літературна Енциклопедія|language= |edition= |volume=1 |chapter=Гоголівський напрям |quote= |location= Київ |publisher= Інститут літератури {{nobr|ім. Т. Г. Шевченка}}: Голов. ред. УРЕ {{nobr|ім. М. П. Бажана}} |date=1988 |series= |pages= |isbn= |doi= |url= http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm }}
== Референції ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1809|1852|Гоголь, Николай}}
[[Катеґорія:Русскоязычны писателе]]
[[Катеґорія:Русскоязычны поеты]]
[[Катеґорія:Писателе подля алфавиту]]
[[Катеґорія:Писателе 19. стороча]]
4uycctb0xe22q40sh4texbk0u1n59me
164639
164638
2026-04-08T19:36:35Z
Igor Kercsa
5504
доповненя
164639
wikitext
text/x-wiki
{{Писатель|
|birthdate = {{Birth date|1809|04|01}}
|birthplace = Великы Сорочинцѣ
|deathdate = {{Death date and age|1852|03|04|01809|04|01}}
}}
'''Николай Гоголь''', {{ref-uk}} ''Микола Васильович Гоголь'' (*[[1. апріль|1. апрѣль]]<ref>20. марец [[Юлианскый календарь|юлианского календаря]]</ref> [[1809]], Великы Сорочинцѣ, теперь Миргородского району [[Полтавска область|Полтавской области]] – †[[4. марец]]<ref>21. фебруар [[Юлианскый календарь|юлианского календаря]]</ref> [[1852]], [[Москва]]) — русскый писатель.<ref name="УЛЕ1">Крутікова Н. Є.: ГОГОЛЬ Микола Васильович</ref>
== Зачаток жытя ==
Дѣтство Гоголя минуло в селѣ Васильовка (од року 1902 Гоголево), в родинному маетку Яновщина. В матрицѣ быв записаный як Яновскый, а под тым призвиском ай выходив свои школы. Род Гоголь-Яновскых мав немешськый герб Ястрябок, зазначеный в каталогу «Польскых гербох». Учив ся в [[Полтава|Полтавскому]] окружному училищу (1818–1819), в [[Нѣжин]]ской [[Гимназия|гимназии]] высшых наук (1821–1828), де въедно з колегами читав «Поларну звѣзду», волелюбны вершы К. Рылеева, поезию [[Александр Пушкин|Пушкина]]. Зберав украинскы народны спѣванкы и пословицѣ, материалы до украинско-русского словника.<ref name="УЛЕ1"/><ref>Рената Смирнова</ref>
{{Цитат збоку
| Заглавье =
| Заглавье долов =
| Содержанье = Доднесь сѣм грецкых мѣст оспорюют право чести звати ся отцюзнинов Гомера. Так и трьом штатам: Украинѣ, России и Польщѣ — по крови и по языку належить великый писатель Николай Васильович Гоголь.
| Подпис = Р. Смирнова
| Полога =right
| Ширина = 260px
| Высота =
| Розмѣр букв =
| Тло =#eee9d9
| Без розрывов =
}}
{{Цитат збоку
| Заглавье =
| Заглавье долов =
| Содержанье = Проза Гоголя при найменшом четыримѣрна. Мож го поровнати з сучасным му математиком Лобачевскым, котрый розметав Евклидов свѣт..."
| Подпис = В. Набоков<ref>https://web.archive.org/web/20150310230212/http://www.nikolaygogol.org.ru/lib/sa/author/100002</ref>
| Полога =right
| Ширина = 260px
| Высота =
| Розмѣр букв =
| Тло =#eee9d9
| Без розрывов =
}}
== Творба ==
В року 1828 перейшов до [[Петербург]]у. Первым опубликованым твором Гоголя стала ся поема «Ганц Кюхельгартен» (1829, под псевдом В. Алов). Року 1830 в журналѣ «Отечественные записки» была напечатана повѣсть Гоголя «Басаврюк, або У передвечор Ивана Купала», перва з циклу «Вечоры на салашу коло Диканькы» (части 1–2, 1831–1832). Уже на зачатку творчости Гоголь вступив до демократичной литературы, што ся розвивала у напрямѣ народности и гуманизму, шыроко хосновав украинску фолклорну и литературну традиции, досвѣд русской прозы. Колорит його повѣстей романтичный: Гоголь уважав не так на социалне жытя села, як на поезию жытя украинского народа. Образы реалности переплѣтать з фантастиков на фолклорной основѣ, веселый гумор — из проимаючым лиризмом и высоков патетиков. В далшых книгах — «Арабескы» и «Миргород» (1835) позитивна народна основа сконфронтована з бездуховностьов статкарско-урядницкого глухого Миргорода и державного [[Петербург]]а. В повѣсти «Старосвѣтскы статкаре» указана хвѣйность патриархалной статкарской идилии, розпадання быту стародавных немешскых маеткох под натиском новых, буржоазных односин. Сопротив немешскому Миргороду Гоголь представив величны, героичны характеры людей з народу. В истории украинского народу [[писатель]] найшов высокы примѣры людского духу, патриотизму, мужества, бойового побратимства и подвига («Тарас Бульба»). Гоголь шыроко выхосновав ту не лем историчны роботы и давны лѣтописы, але ай народный епос. Остры социалны конфликты, вопиючы противности великого города склали идейну сущность «Петербургскых повѣстей», написаных в розличны рокы: «Портрет», «Невскый булвар», «Запискы блазня» (1835), «Нос», «Кочия» (1836), «Шинел» (1842). У центрѣ никаня писателя — доля «маленького чоловѣка», конфликт з несправедливым сполоченскым укладом, марны усилованя ку лѣпшому — и погибель. Далшый розцвѣт таланту Гоголя звязаный з його драматичнов творчостьов в 1830-х (сатирична пьеса «Владимир третього ступня» тай иншы драматичны творы). Етапнов стала ся социална комедия «Ревизор» (1836), в котрой Гоголь завдав нищиву критику тогочасному сполоченскому укладу, запятновав подкупство, самоволю и неуцтво урядникох царской России. Перва представа «Ревизора» в [[Петербург]]у в року 1836 выволала остре незадовольство и нападаня реакчной верьхности. Гоголь одышов до загранича, перебывав у [[Німещина|Нѣмещинѣ]], [[Швайц]]у, [[Париж]]у, а довжый час — у [[Рим]]ѣ. В року 1842 выйшло 4-томне зобраня творох Гоголя, до котрого были включены, зокрема, комедии «Женитва», «Коцкарѣ» ай найновшы редакции «Ревизора» и повѣстей «Тарас Бульба», «Шинел», «Портрет». Шырока правдива галерия социалной реалности вымальована в поемѣ-романѣ «Мертвы душѣ» (1842), де з немилосерднов правдивостьов зображены статкарьскы верьхы, бюрократичный апарат царской России. В лиричных одбоченях Гоголь вознесло писав о великых скрытых силах народу, высловльовав вѣру в свѣтлу будучность России.<ref name="УЛЕ1"/>
== Гоголевскый напрям ==
{{Цитат збоку
| Заглавье =
| Заглавье долов =
| Содержанье = Од Гоголя ся зачав новый период российской литературы.
| Подпис = В. Белинскый<ref name="УЛЕ2">Крутікова Н. Є.: Гоголівський напрям</ref>
| Полога =right
| Ширина = 260px
| Высота =
| Розмѣр букв =
| Тло =#eee9d9
| Без розрывов =
}}
«Петербургскы повѣсти», комедия «Ревизор» ай поема-роман «Мертвы душѣ» заклали социално-критичный («гоголевскый») напрям в российской литературѣ, за котрым послѣдовала [[натурална школа]].<ref name="УЛЕ2"/>
== Послѣдны рокы ==
[[File:Gogol by Repin.jpg|thumb|282px|{{center|Гоголь палить 2. том «Мертвых душ»}}]]
Послѣдны рокы жытя Гоголя были омрачены духовнов кризов. Довге перебываня в заграничу, одорваня од прогресивных сил домашной сполочности, вплыв реакчных идей ай конзервативного немешского окруженя выявили ся пропастныма про писателя. Гоголь ся не зрѣкав социалной критикы, але выход з нестерпного стану гледав у саморозвою на религийно-моралной основѣ и примиреню класовых розпорох. Його книга «Выбране з перепискы з приятелями» (1847) выволала остру критику В. Белинского («Письмо до Гоголя», 1847). В року 1848 Гоголь остаточно ся вернув до отечества, усиловно працовав над 2. томом «Мертвых душ» и ладив до печатаня новы выданя. Тяжка хворота перервала му роботу. Незадовго перед смертьов Гоголь у нетямѣ спалив рукопис 2. тому.<ref name="УЛЕ1"/>
== Жерела ==
*{{cite web |author=Рената Смирнова |editor= |date= |url= https://novayapolsha.org/article/gogol-i-polsha/ |title=Гоголь и Польша |publisher=Новая Польша N 10/2010 |format= |quote=В киевском Институте рукописей при Национальной библиотеке, в отделе «Гоголиана», хранятся уникальные документы о семье и предках Николая Васильевича Гоголя. Их в 1920 году передал на хранение сын его младшей сестры, Василий Яковлевич Головня. Сохранился, например, лист из метрической книги Спасо-Преображенской церкви местечка Великие Сорочинцы Миргородского повета Полтавской губернии. В нем записано: «Марта 20. У помещика Василия Яновского родился сын Николай и окрещен 22-го». Хотя официальная фамилия отца была Гоголь-Яновский, здесь, как и во многих других ранних документах, упоминается только вторая ее половина. |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}
* {{Cite book |author=Крутікова Н. Є. |editor= |title= Українська Літературна Енциклопедія|language= |edition= |volume=1 |chapter=ГОГОЛЬ Микола Васильович |quote= |location= Київ |publisher= Інститут літератури {{nobr|ім. Т. Г. Шевченка}}: Голов. ред. УРЕ {{nobr|ім. М. П. Бажана}} |date=1988 |series= |pages= |isbn= |doi= |url= http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm }}
* {{Cite book |author=Крутікова Н. Є. |editor= |title= Українська Літературна Енциклопедія|language= |edition= |volume=1 |chapter=Гоголівський напрям |quote= |location= Київ |publisher= Інститут літератури {{nobr|ім. Т. Г. Шевченка}}: Голов. ред. УРЕ {{nobr|ім. М. П. Бажана}} |date=1988 |series= |pages= |isbn= |doi= |url= http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm }}
== Референції ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1809|1852|Гоголь, Николай}}
[[Катеґорія:Русскоязычны писателе]]
[[Катеґорія:Русскоязычны поеты]]
[[Катеґорія:Писателе подля алфавиту]]
[[Катеґорія:Писателе 19. стороча]]
0vj5098yeyafk8i42pod42kwblpgdy6