Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.6 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події 0 369 166035 162432 2026-06-17T07:20:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166035 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |image = Ivan Olbracht 1929.jpg |birthname = Kamil Albrecht Zeman |birthdate = 6. януар 1882 |birthplace = Семилы, Либерецкый край, Австро-Мадярщина |deathdate = 30. децембер 1952 (70 рокы) |deathplace = [[Прага]], Чехословацка Социалистична Република |occupation = [[писатель]], [[новинарь]] |nationality = [[Чехы|Чех]] |notableworks = [[Закарпатска трилогия|Никола Шугай, розбойник; Голет в долинѣ]] |language = [[Чеськый язык|чешскый]] |period = 1913–1947 |genre = [[проза]], репортажы, товмачѣня |citizenship = [[Чеськословеньско|чехословацке]] |alma_mater = [[Карлова универзита]] (недоконч.) |spouse = Ярослава Келлерова (1935) |partner = Гелена Малиржова |relatives = Антал Сташек (отець) |awards = Народный умѣлець ЧСР, 1947 }} '''Ива́н О́лбрахт''' ({{Ref-cs}} {{Lang|cs|''Ivan Olbracht''}}; властным меном '''''Ка́мил А́лбрехт Зе́ман''''', {{Ref-cs}} {{Lang|cs|''Kamil Albrecht Zeman''}}; *[[6. януар|6.]]&nbsp;[[6. януар|януара]] [[1882]], Семилы&nbsp;– †[[30. децембер|30.]]&nbsp;[[30. децембер|децембра]] [[1952]], Прага)&nbsp;— быв чешскый [[писатель]], [[проза]]ик, [[Публицистика|публициста]], [[новинарь]] и [[перекладатель]] нѣмецкой прозы, народный умѣлець (1947). == Биография == Иван Олбрахт родив ся в фамилии адвоката и лѣвоориентованого писателя Антала Сташка (властным меном Антонина Земана). Гимназию выстудовав в Дворѣ Кралове над Лабем, учив ся на [[Карлова универзита|Карловой универзитѣ]], але не докончив. Од року 1905 працовав яко новинарь в [[Соціалізм|социалистичных]] и [[Комунизм|коммунистичных]] [[Новины (папірёвы)|новинках]]. За свои надмѣрно лѣвы погляды быв два раз арештованый (1926, 1928). В роках 1921–1929 быв членом [[Комунистична партия Чехословакии|Комунистичной партии Чехословакии (КПЧ)]], але коли выступив з критиков линии партии в числѣ семерох коллег, вшиткы семеро были з партии вылучены. В роках 1931–1936 навщѣвовав [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатску Русь]], заложив там Комитет на захрану працуючого люду Подкарпатской Руси, школу з интернатом. На материалах и зажитках зо свого побыту на Подкарпатской Руси написав творы, котры стали ся вершинов его творбы. Року 1946 быв зволеный на посланця парламенту яко одновеный член [[КПЧ]] и заступовав тоту функцию до року 1948. Быв членом централного комитету [[КПЧ]].<ref>Přehled funkcionářů ústředních orgánů KSČ 1945-1989 http://www.cibulka.net/nnoviny/nn2000/nn10_1100/obsah/02.htm</ref> По фебруаровом переворотѣ стояв у веденю цензурового комитета, котрый мав задачов вычищати библиотекы од „шкодливой литературы“.<ref> PÁVOVÁ, Jana. Demagog ve službách strany. Portrét komunistického politika a ideologa Václava Kopeckého. Praha : Ústav pro studium totalitních režimů, 2008. 192 s. {{ISBN|978-80-87211-09-0}} S. 96.</ref> == Творба == В первой добѣ его творчости (1913–1928) найвекшу часть тем творили социалны вопросы и протест против буржоазной сполочности. З той добы найлѣпше познатый е роман ''Анна пролетарка'' (1928). В далшых роках быв часто на Подкарпатской Руси и быв тым крайом очарованый, что зробило значный вплыв на его творчость. * Земля без мена (1932), репортажѣ и публицистика * Никола Шугай, розбойник (1933), роман, котрый му зробив славу<ref> Ivan Pop. OLBRACHT Ivan *1882 †1952: Уже до року 1939 тот роман быв в Чехах перевыданый 11 раз.</ref> * Горы и столѣтя (1935), продовжѣня репортажно-публицистичных тем * Голет в долинѣ (1937), [[повѣданя]] о животѣ Жидов и Русинов Подкарпатской Руси В концевой добѣ своей творчости (1939–1947) написав даколько дѣтскых и молодежных книг и едну драму. Про молодеж написав выклад библийных историй яко историю старожидовского народа, выклад чешской митологии и староиндийскых байок. == Популарность == Творы Олбрахта, иншпированы Подкарпатсков Русьов, вызнаны за вершину его творчости. Року 1972 они были зобраны догромады и выданы в едном томѣ под назвов [[Закарпатска трилогия]].<ref>Rudolf Havel, Doslov // Zakarpatská trilogie, Ss.443–453.</ref> На их основѣ много раз накручены филмы, реализованы драматичны представы и музыкалы. Популарность у читателя забезпечать му его майстерный выклад и прекрасна чешчина, за котру читатель готовый му одпустити его политичну заангажованость. Олбрахт зробив добру рекламу про туристичный рух з Чехии до Колочавы и околицѣ: многы его читателѣ рѣшили ся ити там под вплывом его романтичного описа Подкарпатской Руси и дефинитивной симпатии автора ку ей обывателям. В Колочавѣ на основѣ того интереса створеный [[музей]] Ивана Олбрахта и поставленый памятник писателю. == Жерела == * '''Ivan Olbracht'''. Zakarpatská trilogie. Svoboda. Praha, 1972. * '''Ivan Pop'''. OLBRACHT Ivan *1882 †1952. https://www.rusyn.sk/olbracht-ivan-1882-1952/ * '''Иван Олбрахт'''. Смутні очі Анцї Караджічової. ПоліПрінт. [[Ужгород]], 2001. == Одказы == {{Commonscat|Ivan Olbracht}} * [https://web.archive.org/web/20170601234442/http://svet-literatury.wz.cz/autori/olbracht.htm Ivan Olbracht (1882 - 1952) - životopis] * [http://www.spisovatele.cz/ivan-olbracht#cv Олбрахт, животопис и творба] {{ref-cs}} * [https://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/judaica/ejud_0002_0015_0_15060.html Олбрахт на сайтѣ Jewish virtual library] * [https://rusin8.webnode.ru/news/smutn%d1%96-och%d1%96-antsi-karadzh%d1%96chovoi/ Иван Олбрахт. Смутні очі Анцї Караджічової] * [http://www.kolochava.com/ru/selo-20-pamyatnikov/van-olbraxt1.html Ольбрахт и Колочава] {{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1882|1952|Олбрахт, Иван}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] [[Катеґорія:Посланцьове парламента]] [[Катеґорія:Чешскы новинаре]] [[Катеґорія:Персоналии 20. стороча]] 53dyhkvkw7pe90ectxf4gxps0z2qowt 0 575 166036 156231 2026-06-17T07:29:04Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166036 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name=Гомер |birthname=Ὅμηρος |birthdate=прибл.&nbsp;VIII.&nbsp;стороча до н.&nbsp;е. |birthplace=гадано Іонія<ref>{{Cite web |last=Kirk |first=Geoffrey S |title=Homer |at=Encyclopædia Britannica. |url=https://www.britannica.com/biography/Homer-Greek-poet |language=анґліцькы }}</ref> |deathplace=Іос<ref>{{Cite book|last=Lefkowitz|first=Mary R|url=https://books.google.com/books?id=W1H9xrMAkrcC&pg=PA14|title=The Lives of the Greek Poets|year=2013|pages=14–30|publisher=A&C Black|isbn=978-1472503077|language=анґліцькы}}</ref> |genre=епос |subject=Епічный Цикел |notableworks={{Bulleted list|„Іліада“|„Одісея“}} |language=гомерувськый грецькый (літературный), іонічный грецькый |caption=Буст Гомера, Фарнеська колекція (Неаполь)}} '''Гоме́р''' ({{Lang-grc|Ὃμηρος|''Hómēros''}} {{IPA2|hómɛːros}}; гадано рожд.&nbsp;прибл.&nbsp;VIII.&nbsp;стороча до н.&nbsp;е.) быв [[Старовіке Ґрецько|давньогрецькый]] [[поет]], котрому ся приписувут [[Илиада|„Іліада“]] тай „Одісея“, дві [[Епос|епічні]] [[Поема|поемы]], фундаменталні про давньогрецьку літературу. Попри сомніваня у його авторстві, Гомер ся держит ги єден из майзнамых и майвплывовых авторув у історії.<ref>{{Cite web |title=Learn about Homer's The Iliad and The Odyssey |at=Encyclopædia Britannica |url=https://www.britannica.com/summary/Homer-Greek-poet |language=анґліцькы }}</ref> „Іліада“ ся фокусує на конфліктови межи царьом Аґамемноном тай вояком Ахілесом бігом посліднього рока Троянської войны. „Одісея“ описує десятьручноє вандрованя Одісея, царя Ітакы, назад домув по падіню Трої. Поемы указувут борьбу челядника, а май&nbsp;— „Одісея“, у котруй Одісей проходит через кары богув.<ref>{{Cite web |date=16 April 2021 |title=Odysseus: the First Western Man |url=https://merionwest.com/2021/04/16/odysseus-the-first-western-man/ |access-date=13 October 2024 |language=en-US }}</ref> Поемы написані гомерувськым грецькым языком, знамым ищи як епічный грецькый&nbsp;— літературнов бесідов, котра колотит на вороха рисы іонічного тай еолічного діалектув разных сторуч; спомежи того основным вливом є восточноіонічный.<ref>{{cite book|last1=Hose|first1=Martin|url=https://books.google.com/books?id=DgBSCgAAQBAJ&pg=PA445|title=A Companion to Greek Literature|last2=Schenker|first2=David|publisher=John Wiley & Sons|year=2015|isbn=978-1118885956|page=445}}</ref><ref>{{cite book|last1=Miller|first1=D. Gary|url=https://books.google.com/books?id=5vPnBQAAQBAJ&pg=PA351|title=Ancient Greek Dialects and Early Authors: Introduction to the Dialect Mixture in Homer, with Notes on Lyric and Herodotus|publisher=Walter de Gruyter|year=2013|isbn=978-1614512950|page=351|access-date=23 November 2016}}</ref> Булшина зглядователюв ся держит думкы, ож поемы ся зачатково передавали усно.<ref>{{cite book|last1=Ahl|first1=Frederick|url=https://books.google.com/books?id=dB27oJJb_NYC&pg=PA7|title=The Odyssey Re-formed|last2=Roisman|first2=Hanna|publisher=Cornell University Press|year=1996|isbn=978-0801483356|access-date=23 November 2016}}</ref> Попри головно траґічні тай серйозні темы, Гомерові поемы щи обсягувут [[Гомеричный сміх|епізодичну комедію тай сміхы]].<ref name="Bell">Bell, Robert H. "Homer’s humor: laughter in the Iliad." hand 1 (2007): 596.</ref> == Роботы, приписовані Гомерови == Из имньом Гомера майчасто ся асоціювут „Іліада“ тай „Одісея“, айбо у античности йому ся приписовало авторство щий такых робут як: „Гомерувські гімны“, „Соперництво Гомера и Гесіода“, дакулко „Епіґрам“, „Мала Іліада“, „Вертаня“, „Тебаїда“, „Кіпрія“, „Епіґоны“, „Батрахоміомахія“ („Война жабув и мышакув“), „Марґітес“, „Взятя Ехалії“ тай „Фокеїда“. Верзії за ипен Гомеровоє авторство сих творув ся пуддавали сомніваню у античнум світі тай не тримлют ся за правдиві на днешньый день. Як и у трафункови многых леґенд за жывот Гомера, они указувут лиш на читавый влив Гомера на културу Давньої Греції.<ref>{{cite book|last1=Graziosi|first1=Barbara|url=https://books.google.com/books?id=LiDUAwAAQBAJ&pg=PA24|title=Homer: The Resonance of Epic|last2=Haubold|first2=Johannes|date=2005|publisher=A&C Black|isbn=978-0715632826|pages=24–26}}</ref><ref>{{Cite book|last1=Graziosi|year=2005|title=Homer: The Resonance of Epic|publisher=A&C Black|pages=24–26|isbn=978-0715632826|first1=Barbara|first2=Johannes|last2=Haubold}}</ref><ref>Graziosi 2002, pp.&nbsp;165–168.</ref> == Жывотопис == [[Файл:Homer British Museum.jpg|thumb|Мармуровый буст Гомера, римська копія страченого геленістичного ориґінала, II.&nbsp;стороча до н.&nbsp;е.]] Подакотрі давні описы походжіня Гомера ся рано заклали тай часто повторьовали: наприклад, ож Гомер быв [[Сліпота|сліпый]] (тай ож епізод из сліпым бардом Демодокусом у „Одісеї“ тото Гомерова самовставка),<ref name=":0">Graziosi 2002, p.&nbsp;138</ref><ref>''Одісея'', 8:64ff</ref> ож ун жыв на Хіосі, ож быв сыном рікы Мелес тай німфы Крітеїс, ож быв вандрувучым бардом, ож написав шор другых робут („Гомерику“), ож умер авадь на Іосі, авадь по тум, як не побировав рішити загадку, котру му задали галасы,<ref>Загадка была: „Маєме тото, што сьме не найшли, а што сьме найшли&nbsp;— уверли“. (Розгадка: воші.) {{Cite web |date=11.&nbsp;фебруара 2017 |title=A Riddle, and How Homer Went Blind |at=Sententiae Antiquae |url=https://sententiaeantiquae.com/2017/02/11/a-riddle-and-how-homer-went-blind/ |language=анґліцькы }}</ref> а щи многі провбы обяснити имня „Гомер“.<ref name=":0" /> Щи єдна біоґрафічна традиція з часув римського імператора Гадріана каже, ож родаками Гомера были Епікаста, донька Нестора, тай Телемах, сын Одісея.<ref>{{Cite web |title=OMACL: Hesiod, the Homeric Hymns and Homerica: The Contest of Homer and Hesiod |url=http://mcllibrary.org/Hesiod/homrhes.html |website=mcllibrary.org |access-date=2025-04-15 }}</ref><ref>{{cite book|title=Greek Oracles|last=Parke|first=Herbert William|year=1967|pages=136–137 citing the ''Contest of Homer and Hesiod'', 12}}</ref> Дві майзнамі античні біоґрафії Гомера тото „Жывут Гомера“ Псевдо-Геродота тай „Соперництво Гомера и Гесіода“.<ref name="Lefkowitz2013">{{cite book|last1=Lefkowitz|first1=Mary R.|title=The Lives of the Greek Poets|date=2013|publisher=A&C Black|isbn=978-1472503077|pages=14–30|url=https://books.google.com/books?id=W1H9xrMAkrcC&pg=PA14|language=анґліцькы}}</ref><ref>{{Cite book|last1=Kelly|first1=Adrian D.|doi=10.1002/9781444350302.wbhe0243|at=In Finkelberg|title=Biographies of Homer|year=2012}}</ref> == Стиль и язык == Гомерові епічні поемы написані штучным літературным языком, котрый ся хосновав сугубо у епічнуй гекзаметровуй поезії. Гомеровый грецькый проявлят рисы дакулкох реґіоналных варіацій тай періодув грецького, айбо є головно закладеный на іонічному грецькому языкови, што ся збігат из біоґрафічнов традиційов за походжіня Гомера из Іонії. Лінґвістичный аналіз указує, ож „Іліада“ была написана мало май скорі ги „Одісея“.<ref>{{Cite book|last1=Willi|first1=Andreas|doi=10.1002/9781444350302.wbhe0792|at=In Finkelberg|title=Language, Homeric|year=2012}}</ref><ref>{{cite book|last1=Bakker|first1=Egbert J.|title=A Companion to the Ancient Greek Language|date=2010|publisher=John Wiley & Sons|isbn=978-1444317404|page=401|url=https://books.google.com/books?id=oa42E3DP3icC&pg=PA401|language=en}}</ref> Поемы написані неримованым дактилічным гекзаметром; давньогрецькый метер характеризовав ся числом, а не надголосами.<ref>{{Cite book|last1=Edwards|first1=Mark W.|doi=10.1002/9781444350302.wbhe0913|at=In Finkelberg|title=Meter|year=2012}}</ref><ref>{{cite book|last1=Nussbaum|first1=Gerry B.|title=Homer's Metre: A Practical Guide for Reading Greek Hexameter Poetry|date=1986|publisher=Bristol Classical Press|isbn=978-0862921729|url=https://books.google.com/books?id=aUMlAAAAMAAJ|language=анґліцькы}}</ref> Гомер часто хоснує сталі фразы, як наприклад епітеты („хытрый Одісей“, „ружовоперста Еос“, „совиноока Атена“ и так дале), гомеричні формулы, порувнаня, типові сцены, повтореня. Такі речі помагавут бардови при переказі епоса тай сут характерныма про усну поезію. Головні слова у гомеричному речіню обычайно ся кладут на зачаток, хоснувут ся прості, май курті речіня (у тот час, як такі поеты як [[Верґіліус|Верґілій]] и Джон Мілтон хоснувут сложні синтаксичні структуры). Гомер пак доповнює условленоє у далшых речіньох; така техніка ся кличе паратаксіс.<ref>{{Cite book|last1=Edwards|first1=Mark W.|doi=10.1002/9781444350302.wbhe1377|at=In Finkelberg|title=Style|year=2012}}</ref> У Гомеровуй поезії ся просліжує хоснованя „карікової композиції“ вадь хіастичної структуры&nbsp;— коли фраза ци ідея ся повторює як на зачаткови, так и у кунци історії, вадь послідовность такых ідей раз иде у порядку A, B, C … а пак ся розвертат на … C, B, A. Опінії ся розходят на рахунок того, ци йсе свідомый умілецькый прийом, мнемонічна техніка, котра мала помагати бардам запоминати тай удтворьовати поезію, ци просто спонтанна часть людського переказованя історій.<ref>{{cite book|last1=Stanley|first1=Keith|title=The Shield of Homer: Narrative Structure in the Illiad|date=2014|publisher=Princeton University Press|isbn=978-1400863372|url=https://books.google.com/books?id=Jz8ABAAAQBAJ|language=en}}</ref><ref>{{Cite book|last1=Minchin|first1=Elizabeth|doi=10.1002/9781444350302.wbhe1287|at=In Finkelberg|title=Ring Composition|year=2012}}</ref> Обідві Гомерові поемы ся зачинавут закликом ид Музі:<ref name="Adler2003">{{cite book|last1=Adler|first1=Eve|title=Vergil's Empire: Political Thought in the Aeneid|date=2003|publisher=Rowman & Littlefield Publishers, Inc.|location=Lanham, Maryland|isbn=978-0-7425-2167-4|page=4|url=https://books.google.com/books?id=gbUaAAAAQBAJ&q=Homer's%20Muse&pg=PA4}}</ref> у „Іліаді“ поет кличе ю піти за „гнів Ахілеса“,<ref name="Adler20032">{{cite book|last1=Adler|first1=Eve|title=Vergil's Empire: Political Thought in the Aeneid|date=2003|publisher=Rowman & Littlefield Publishers, Inc.|location=Lanham, Maryland|isbn=978-0-7425-2167-4|page=4|url=https://books.google.com/books?id=gbUaAAAAQBAJ&q=Homer's%20Muse&pg=PA4}}</ref> а в „Одісеї“ просит розказати за „чоловіка бывалого“.<ref name="Adler20033">{{cite book|last1=Adler|first1=Eve|title=Vergil's Empire: Political Thought in the Aeneid|date=2003|publisher=Rowman & Littlefield Publishers, Inc.|location=Lanham, Maryland|isbn=978-0-7425-2167-4|page=4|url=https://books.google.com/books?id=gbUaAAAAQBAJ&q=Homer's%20Muse&pg=PA4}}</ref> Похожо свою „Енеїду“ пак зачинат Верґілій.<ref name="Adler20034">{{cite book|last1=Adler|first1=Eve|title=Vergil's Empire: Political Thought in the Aeneid|date=2003|publisher=Rowman & Littlefield Publishers, Inc.|location=Lanham, Maryland|isbn=978-0-7425-2167-4|page=4|url=https://books.google.com/books?id=gbUaAAAAQBAJ&q=Homer's%20Muse&pg=PA4}}</ref> == Текстовый запис == Передавані усно поемы Гомера были записані в текст у якыйись момент межи VIII.&nbsp;тай VI.&nbsp;сторочами до нашої еры. Подакотрі учені тримлют, ож поемы были надиктовані поетом писарьови тай ож наші верзії „Іліады“ и „Одісеї“ походжіньом усно диктовані тексты.<ref>Steve Reece, "Homer's Iliad and Odyssey: From Oral Performance to Written Text", in Mark Amodio (ed.), ''New Directions in Oral Theory'' (Tempe: Center for Medieval and Renaissance Studies, 2005) 43–89.</ref> Другі рахувут, ож поемы ся дале переказовали тай ся переробльовали у процесі, докідь не были записані у VI.&nbsp;сторочу.<ref>{{cite book|last1=Nagy|first1=Gregory|title=Poetry as Performance: Homer and Beyond|date=1996|publisher=Cambridge University Press|isbn=978-0521558488|url=https://books.google.com/books?id=6GCHXNMeHMoC|language=en}}</ref> По записови кажджа из поем была розбита на 24 рапсоды (днесь ''книгы''), названі подля букв грецького алфавіта. Булшина ученых приписує розбитя на книгы геленістичным ученым Александрії (Єґипет);<ref>U. von Wilamowitz-Moellendorff, ''Homerische Untersuchungen'' (Berlin, 1884) 369; R. Pfeiffer, ''History of Classical Scholarship'' (Oxford, 1968) 116–117.</ref> поєдны приписувут розділеня у класичный період.<ref>{{Cite book|last1=West|first1=Martin L.|doi=10.1002/9781444350302.wbhe0253|at=In Finkelberg|title=Book Division|year=2012}}; S. West, ''The Ptolemaic Papyri of Homer'' (Cologne, 1967) 18–25.</ref> Дуже мала часть приписує тото самому Гомерови.<ref>P. Mazon, ''Introduction à l'Iliade'' (Paris, 1912) 137–140. C. H. Whitman, ''Homer and the Heroic Tradition'' (Cambridge [Massachusetts], 1958) 282–283 {{cite journal|author=G. P. Goold|title=Homer and the Alphabet|journal=Transactions and Proceedings of the American Philological Association|volume=91|date=1960|pages=272–291|jstor=283857|doi=10.2307/283857|ref=none}} {{Cite book|author=K. Stanley|title=The Shield of Homer|year=1993|place=Princeton|pages=37, 249ff|nopp=y}}</ref> У античности ся держало, ож Гомерові поемы были зобраті тай орґанізовані у [[Атены|Атенах]] Пісістратом (умер у 528/7.&nbsp;рокови до н.&nbsp;е.) у другуй половині VII.&nbsp;стороча до н.&nbsp;е., што ся пак назвало „Пісістратовов рецензійов“.<ref>{{cite book|last1=Jensen|first1=Minna Skafte|title=The Homeric Question and the Oral-formulaic Theory|date=1980|publisher=Museum Tusculanum Press|isbn=978-8772890968|page=128|url=https://books.google.com/books?id=xgyJoouOkyAC&pg=PA128|language=en}}</ref><ref name="Lamberton2010">{{cite book|last=Lamberton|first=Robert|date=2010|chapter=Homer|title=The Classical Tradition|editor1-last=Grafton|editor1-first=Anthony|editor2-last=Most|editor2-first=Glenn W.|editor3-last=Settis|editor3-first=Salvatore|location=Cambridge, Massachusetts and London, England|publisher=The Belknap Press of Harvard University Press|isbn=978-0-674-03572-0|pages=449–452}}</ref> Таку ідею, ож Гомерові поемы ся раз пошырьовали усно, а пак першый раз были записані у час правліня Пісістрата, споминат Ціцеро тай шор другых жерел, котрі дуйшли до нашого часу, вєдно из двома античныма „Жывотами Гомера“.<ref name="Lamberton2010" /> Зачинавучи приблизно уд 150.&nbsp;рока до н.&nbsp;е., тексты Гомеровых поем, котрі ся находили у папірусовых фраґментах, указувут многым менше варіації тай текст стає удносно стабілным. По закладеню Александрійської бібліотекы зглядователі Гомера ги Зенодот Ефеськый, Арістофан Бізантськый тай Арістарх Самотракійськый помагали сформовати канонічный текст.<ref>{{Cite book|last1=Haslam|first1=Michael|doi=10.1002/9781444350302.wbhe1413|at=In Finkelberg|title=Text and Transmission|year=2012}}</ref> [[Катеґорія:Ґрецькы поеты]] У 1488.&nbsp;рокови у [[Італія|таліянськуй]] Флоренції [[Ґреція|грецькый]] ученый Деметріос Халкоконділес учинив ''[[editio princeps]]'' Гомеровых поем.<ref name="Lamberton2010" /><ref>{{Cite web |title=Homer Editio Princeps |url=https://library.chethams.com/collections/101-treasures-of-chethams/homer-editio-princeps/ |access-date=7 January 2021 |website=Chetham's Library }}</ref> == Ник. щи == * [[Илиада|„Іліада“]] * [[Старовіке Ґрецько]] * [[Давньогрецькый язык]] == Література == * {{cite book|editor-last=Finkelberg|editor-first=Margalit|title=The Homer Encyclopedia|year=2012|publisher=Wiley|isbn=9781405177689|doi=10.1002/9781444350302}} * {{cite book|editor-last=Fowler|editor-first=Robert|title=The Cambridge Companion to Homer|location=Cambridge|publisher=Cambridge University Press|year=2004|isbn=978-0-521-01246-1|url-access=registration|url=https://archive.org/details/cambridgecompani0000unse_i1h6|via=[[Internet Archive]]}} * {{cite book|last=Graziosi|first=Barbara|title=Inventing Homer: The Early Perception of Epic|location=Cambridge|publisher=Cambridge University Press|series=Cambridge Classical Studies|year=2002|isbn=978-0521809665|url=https://books.google.com/books?id=vCHsh9QWzLYC}} == Референції == <references /> evbmvwb3ickw3opb9kdtjnggzh4r6cm 0 604 166037 163912 2026-06-17T07:40:15Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166037 wikitext text/x-wiki {{писатель проста|spouse=Нора Барнакл|name=Джеймс Джойс|image=James Joyce by Alex Ehrenzweig, 1915 cropped.jpg |children=(2) Лучія Джойс, Джорджо Джойс|birthdate=2.&nbsp;фебруара 1882|birthplace=Ратґар, [[Даблин|Даблін]], [[Ірландія]]|deathdate=13.&nbsp;януара 1941|deathplace=[[Цуріх]], [[Швайц]]|occupation=[[писатель]], [[поет]], літературный критик|notableworks={{Bulleted list|„Даблінці“ (''Dubliners'', 1914)|„Портрет умільця у молодости“ (''A Portrait of the Artist as a Young Man'', 1916)|„Юлісес“ (''Ulysses'', 1922)|„Фіннеґанова комашня“ (''Finnegans Wake'', 1939)}}}} '''Джеймс О́ґа́стин Елоі́зіус Джойс''' ([[2. фебруар|2.&nbsp;фебруара]] [[1882]], [[Даблин|Даблін]], [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Велика Брітанія]]&nbsp;– [[13. януар|13.&nbsp;януара]] [[1941]], [[Цюрих|Цуріх]], [[Швайц]]) быв [[Ірьско|ірськый]] романописець, [[поет]] и літературный критик. Ун учинив читавый внесок у модерністськый аванґардізм и держит ся єдным из майвплывовых [[Писатель|писателюв]] XX.&nbsp;стороча. Його роман „Юлісcес“ (''Ulysses'', 1922) є монументалным твором, у котрому епізоды [[Гомер|Гомерової]] „Одіссеї“ ся сплітавут из шором літературных стилюв, головно из потоком свідомости. Другі його знамі роботы тото зберька оповідок „Даблінці“ (''Dubliners'', 1914) и романы „Портрет умільця у молодости“ (''A Portrait of the Artist as a Young Man'', 1916) тай „Фіннеґанова комашня“ (''Finnegans Wake'', 1939). Окрем того у його авторстві сут три поетичні зберькы, пєса, кореспонденція тай журналістика. == Ранньый жывут == Джеймс Джойс ся родив 2.&nbsp;фебруара 1882.&nbsp;рока на 41&nbsp;Брайтон Сквер, у Ратґарі в [[Даблин|Дабліні]], [[Ірьско|Ірландія]].<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;19.</ref> Отця му звали Джон Станіслаус Джойс, а мати&nbsp;— Мері Джейн „Мей“ Джойс (<abbr title="рождена">рожд.</abbr>&nbsp;Мыррей). Джеймс быв майстаршым из десяти ужывшых дітий. Похрестили го Джеймсом Оґастином Джойсом<ref>Джойса назвали Оґастином на честь його дідика по отцьовуй линії, айбо тото имня при рожденьови неправилно записали ги Оґаста (Augusta).&nbsp;— Ellmann 1982, p.&nbsp;21.</ref> 5.&nbsp;фебруара 1882.&nbsp;року подля римокатолицькых обычаюв у Церькви сятого Йосифа у районі Теренюр у Дабліні.<ref>Имня Елоізіус (на честь його сятого покровителя) ун дустав уже май пак, у 1891.&nbsp;рокови бігом свої [[Бирмованя|конфірмації]].</ref> Хрестив го реверенд Джон О’Муллой. Батичком и маточков были Філіп и Еллен МакКенн.<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;19; Ellmann 1982, p.&nbsp;23.</ref> У 1887.&nbsp;рокови отця Джойса узяли на роботу колектором у Даблінськуй корпорації (ныні Даблінська варошська рада). Файта перетягнула ся у варощик Брей за 19&nbsp;кіломийтрув уд Дабліна. Приблизно у сесь час на Джеймса Джойса напав пес, што ся улляло у страх псув на всьый жывут.<ref>Beach 1959, p.&nbsp;37; Joyce 1958, p.&nbsp;4.</ref><ref>Годно быти, ож його страх перед псами быв переувеличеный.&nbsp;— Spielberg 1964, pp.&nbsp;42–44.</ref> Май пак у Джойса ся розвив страх грому и бурь, за котрі му забобонна тютка розказовала, ож ото знакы Божого гніва.<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;25; Costello 1992, pp.&nbsp;63–64.</ref><ref>Подля слув ірландського умільця Артура Павера, котрого Джойс пораз возив уєдно из свойими дітьми на шпаціры, єден раз Джеймс Джойс уповів шоферови вертати домув, кой ся нагле зачала буря. Кой Павер го зазвідав: „Зашто ся так бойиш грому? Пак твої діти на нього ся не творят.“&nbsp;— Джойс удповів: „Юй, не є у них реліґії.“&nbsp;— Ellmann 1982, pp.&nbsp;513–514: Vignette cited from Power, Arthur (n.d.). ''From an Old Waterford House''. London. p.&nbsp;71.</ref> У 1888.&nbsp;році Джойс пушов у ошколу в єзуітськый інтернат Кланґовз Вуд Коледж коло Клейна, айбо мусів ї лишити у 1891, кой отець булше не муг плотити за школованя.<ref>Ellmann 1982, pp.&nbsp;27, 32, 34.</ref> Дале ун ся учив домай тай куртый час ходив у ошколу О’Коннелл Конґреґації Братув у Христі у Даблінови. Потум отець му ся договорив из єзуітськым сящеником Джоном Конмі, котрый знав файту, обы Джеймс и брат Станіслаус учили ся у даблінськуй єзуітськуй ошколі, Белведер Коледжі задарь<ref>Ellmann 1982, p.&nbsp;35.</ref>&nbsp;— зачали своє школованя там они у рокови&nbsp;1893. Джойс ся учив у Белведері пять рокув, и на його інтелектуалноє формованя читаво повливав єзуітськый ''„план ошколованя“'' ''Ratio Studiorum''. == Вызначні роботы == === „Даблінці“ === „Даблінці“&nbsp;— тото зберька из 15&nbsp;оповідок, котрі натуралістично зображувут жывут ірського середнього класа у Дабліні тай коло нього на зачаткови XX.&nbsp;стороча. Першый раз удана у&nbsp;1914. Творы ся писали, кой ірськый [[Націоналізм|націоналізмус]] и гляданя націоналної ідентичности были на пікови свойої популарности. Оповідкы ся фокусувут на моментах прозріня у жывотах персонажув. Многі из героюв „Даблінцюв“ пак ся появлявут ги другошорові персонажі у „Юліссесі“. На зачаткови оповідачами ставут діти, а ужек далші оповідкы описувут історії старшых людий; зберька розділена на три часті: дітинство, дорослішаня и зрілый вік. === „Портрет умільця у молодости“ === „Портрет умільця у молодости“, уданый у 1916, ото покуртана переробка романа „Герой Стівен“ (''Stephen Hero''), котрый Джойс лишив писати у 1905. Тото ''Künstlerroman'' ([[Нїмецькый язык|нім.]]&nbsp;''„роман за умільця“''), такый собі роман за подорослішаня писателя, котрый указує дітинство тай пудросткові рокы протаґонішты Стівена Дедалуса тай його поступовый руст, трансформацію у артистичну самосвідомость. Книга функціонує и як автобіоґрафічный роман, и як біоґрафія придуманого персонажа. У сьому творі Джойс помалы зачинат хосновати технікы, котрі пак дустанут ищи май шырокоє хоснованя у його далшых роботах: потук свідомости, уднушньый монолоґ тай фокус на менталну реалность удну головы персонажа, а не його вонковоє окруженя. === „Угнанці“ тай поезія === Попри ранньый інтерес Джойса д театру, ун удав лиш єдну пєсу, „Угнанці“ (''Exiles'', 1918). Пєса описує удношіня межи чоловіком и жонов, и фактично выходит из оповідкы „The Dead“, послідньої из зберькы „Даблінці“. Она стала зачатком роботы Джойса над „Юліссесом“, котрого автор зачав приблизно в тот час, кой розробляв сесю пєсу. Першов повнорозмірнов поетичнов зберьков Джойса стала „Камерна музика“ (''Chamber Music'', 1907), котра обсягує 36&nbsp;курті ліричні творы. Другі поетичні його зберькы тото: ''Gas from a Burner'' (1912), ''Pomes Penyeach'' (1972) тай ''„Ecce Puer“'' (1932). === „Юліссес“ === Події „Юліссеса“ ся зачинавут 16.&nbsp;юнія 1904 у 8&nbsp;годин рана тай кунчавут ся по 2.&nbsp;годині ночи слідувучого дне. Булшина композиції ся удбыват у головах персонажув, котрі ся зображувут через уднушні [[Монолоґ|монолоґы]], діалоґы тай [[Солілоквій|солілоквії]]. Роман ся чинит 18&nbsp;епізодами, кажджый из котрых описує події приблизно єдної годины тай удкликує ся на єден епізод Гомерової „Одіссеї“, цвіт, науку вадь умілство тай орґан тіла. „Юліссес“ переносит події „Одіссеї“ у Даблін 1904.&nbsp;року, указувучи Одіссея (Уліссеса), Пенелопу тай Телемаха у персонажах Леополда Блума, його жоны Молі Блум тай Стівена Дедалуса. [[Гумор]]&nbsp;— у тум числі пародія, [[Сатіра|сатира]] тай [[комедія]]&nbsp;— хоснувут ся, обы контрастовати їх из їхньыма Гомеровыма прототипами. „Юліссес“ ото інтроспектива Дабліна 1904.&nbsp;року; Джойс заявляв, ож кідьбы Даблін згубила даяка катастрофа, його бы могли удновити, хоснувучи книгу му як модель. Обы досягнути такого уровня деталізації, ун хосновав свою памнять, споминавучи тото, што чув другых люди споминати. Джойс часто ся вбертав ид „Директорії“ Александра Тома&nbsp;— а точніше єї уданьови за 1904.&nbsp;рук&nbsp;— обы учитовати інформацію за власникув кажджої бывалної ци комерційного будовы тай удержати чим май высоку точность свойих пописув у книзі. Така комбінація калейдоскопічного писаня, приязаности д формалнуй структурі тай призирливость ид деталям учинила „Юліссес“ дуже важным про розвуй модерністської літературы XX.&nbsp;стороча. === „Фіннеґанова комашня“ === „Фіннеґанова комашня“ тото експерименталный роман, котрый зводит потук свідомости тай літературну [[Алузія|алузію]] у абсолут. Джойс трансформує традиційні представленя за сужет и розвуй персонажув через бавку слув, што позволят читати книгу нелинійно. Булшина бавкы слув уходит из того, ож робота написана чудным и обскурным анґліцькым языком, головно через сложні многоуровньові каламбуры тай портманто. Сесь пудход похожый на май компліковану верзію [[Поема|поемы]] „Jabberwocky“ Луіса Керролла. Асоціативна природа языка, ухоснованого у книзі, привела д інтерпретації сужета як сна. Метафізичность Джордана Бруна, котрого Джойс читав у молодости, має важну роль у „Фіннеґановуй комашни“, давучи основу про взайимодію ідентичностий персонажув. Циклічный позур на історію Джамбатісты Віка&nbsp;— у котрум цивілізація встає из попелу хаоса, проходит фазы теократії, аристократії, [[Демокрація|демократії]], а пак паде назад у хаос&nbsp;— компонує книгу, на што вказувут такой зачаток и конець книгы: „Фіннеґанова комашня“ ся зачинат из слув: ''„riverrun, past Eve and Adam's, from swerve of shore to bend of bay, brings us by a commodius vicus of recirculation back to Howth Castle and Environs“''&nbsp;— а кунчат ся словами: ''„A way a lone a last a loved a long the“''. То єсть книга ся кунчат зачатком речіня и зачинат ся кунцьом того такой речіня, давучи наративови характер єдного ґіґантського цикла. == Бібліоґрафія == === Романы === ==== Стівен Дедалус ==== * ''Stephen Hero'' (написаный у 1904–06, посмертноє уданя Jonathan Cape, 1944 (обн.&nbsp;1956 тай 1963); попередник ''A Portrait of the Artist as a Young Man'', дописаный, айбо всокоченый фраґментом) * ''A Portrait of the Artist as a Young Man'' (B. W. Huebsch, 1916, управ.&nbsp;1964) * ''Ulysses'' (Shakespeare and Company, 1922) ==== Фіннеґан ==== * ''Finn's Hotel'' (написаный у 1923, посмертноє уданя Ithys Press, 2013; гаданый попередник ''Finnegans'' ''Wake'') * ''Finnegans Wake'' (Faber & Faber, 1939, удновлено Penguin Classics, 2012) === Оповідкы === * ''Dubliners'' (Grant Richards Ltd., 1914) * ''The Cat and the Devil'' (написано у 1936, посмертноє уданя Faber & Faber, 1965) * ''The Cats of Copenhagen'' (написано у 1936, посмертноє уданя Ithys Press, 2012) === Поезія === * ''Chamber Music'' (Elkin Mathews, 1907) * ''Giacomo Joyce'' (написано у 1907, посмертноє уданя Faber & Faber, 1968) * ''Pomes Penyeach'' (Shakespeare and Company, 1927) * ''Collected Poems'' (Black Sun Press, 1936; обсягує ''Chamber Music'', ''Pomes Penyeach'' тай другі удані сперед тым роботы) === Пєса === * ''Exiles'' (Grant Richards Ltd., 1918) === Уданый посмертно нонфікшын === * ''The Critical Writings of James Joyce'' (ред. Ellsworth Mason, Richard Ellmann, 1959) * ''Letters of James Joyce Vol. 1'' (ред. Stuart Gilbert, 1957) * ''Letters of James Joyce Vol. 2'' (ред. Richard Ellmann, 1966) * ''Letters of James Joyce Vol. 3'' (ред. Richard Ellmann, 1966) * ''Selected Letters of James Joyce'' (ред. Richard Ellmann, 1975) * ''Collected Epiphanies of James Joyce: A Critical Edition'' (ред. Angus McFadzean, Morris Beja, Sangam Macduff, 2024) == Ґалерія == <gallery mode="nolines"> Файл:Revolutionary Joyce Better Contrast.jpg|Джойс у Цуріху, дас&nbsp;1918 Файл:Joyce - Dubliners, 1914 - 3690390 F.jpg|альт=„Даблінці“ (Dubliners, 1914). Текст на образчику: „Dubliners“ by James Joyce, London, Grant Richards Ltd. Publishers|„Даблінці“ (''Dubliners'', 1914) </gallery> == Література == * {{Cite book|last=Beach|first=Sylvia|title=Shakespeare and Company|url=https://archive.org/details/shakespearecompa00beac/|oclc=1036948998|language=анґліцькы|publisher=Shakespeare and Company|year=1959}} * {{Cite book|last=Bowker|first=Gordon|title=James Joyce: A New Biography|url=https://archive.org/details/jamesjoycenewbio0000bowk|oclc=802264865|isbn=978-0-374-17872-7|language=анґліцькы|publisher=Farrar, Straus and Giroux|year=2012}} * {{Cite book|last=Costello|first=Peter|title=James Joyce: The Years of Growth|url=https://archive.org/details/jamesjoyceyearso0000cost_l4b7|oclc=856717658|isbn=1-879373-30-0|language=анґліцькы|publisher=Roberts Rineheart|year=1992}} * {{Cite book|last=Ellmann|first=Richard|title=The Consciousness of Joyce|url=https://archive.org/details/consciousnessofj00ellm|oclc=1028560217|isbn=978-0-19-502898-0|language=анґліцькы|publisher=Oxford University Press|year=1977}} * {{Cite book|last=Ellmann|first=Richard|title=James Joyce|url=https://archive.org/details/jamesjoyce0000ellm_n2o5|oclc=82514111|isbn=978-0-19-503103-4|language=анґліцькы|publisher=Oxford University Press|year=1982}} * {{Cite book|last=Joyce|first=Stanislaus|title=My Brother’s Keeper: James Joyce’s Early Years|url=https://archive.org/details/mybrotherskeeper00joyc/|oclc=1036750861|language=анґліцькы|publisher=Viking Press|year=1958}} * {{Cite journal|title=„Take a shaggy dog by the tale“|last=Spielberg|first=Peter|year=1964|number=1 (3)|journal=James Joyce Quarterly|pages=42–44|language=анґліцькы|url=https://www.jstor.org/stable/25486441}} == Референції == <references />{{lifetime|1882 |1941 |Джойс, Джеймс }} [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] [[Катеґорія:Поеты]] l50kalrmw4c0cygzt9v9hbmvahorq3m 166038 166037 2026-06-17T07:45:17Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166038 wikitext text/x-wiki {{писатель проста|spouse=Нора Барнакл|name=Джеймс Джойс|image=James Joyce by Alex Ehrenzweig, 1915 cropped.jpg|imagesize=150 |children=(2) Лучія Джойс, Джорджо Джойс|birthdate=2.&nbsp;фебруара 1882|birthplace=Ратґар, [[Даблин|Даблін]], [[Ірландія]]|deathdate=13.&nbsp;януара 1941|deathplace=[[Цуріх]], [[Швайц]]|occupation=[[писатель]], [[поет]], літературный критик|notableworks={{Bulleted list|„Даблінці“ (''Dubliners'', 1914)|„Портрет умільця у молодости“ (''A Portrait of the Artist as a Young Man'', 1916)|„Юлісес“ (''Ulysses'', 1922)|„Фіннеґанова комашня“ (''Finnegans Wake'', 1939)}}}} '''Джеймс О́ґа́стин Елоі́зіус Джойс''' ([[2. фебруар|2.&nbsp;фебруара]] [[1882]], [[Даблин|Даблін]], [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Велика Брітанія]]&nbsp;– [[13. януар|13.&nbsp;януара]] [[1941]], [[Цюрих|Цуріх]], [[Швайц]]) быв [[Ірьско|ірськый]] романописець, [[поет]] и літературный критик. Ун учинив читавый внесок у модерністськый аванґардізм и держит ся єдным из майвплывовых [[Писатель|писателюв]] XX.&nbsp;стороча. Його роман „Юлісcес“ (''Ulysses'', 1922) є монументалным твором, у котрому епізоды [[Гомер|Гомерової]] „Одіссеї“ ся сплітавут из шором літературных стилюв, головно из потоком свідомости. Другі його знамі роботы тото зберька оповідок „Даблінці“ (''Dubliners'', 1914) и романы „Портрет умільця у молодости“ (''A Portrait of the Artist as a Young Man'', 1916) тай „Фіннеґанова комашня“ (''Finnegans Wake'', 1939). Окрем того у його авторстві сут три поетичні зберькы, пєса, кореспонденція тай журналістика. == Ранньый жывут == Джеймс Джойс ся родив 2.&nbsp;фебруара 1882.&nbsp;рока на 41&nbsp;Брайтон Сквер, у Ратґарі в [[Даблин|Дабліні]], [[Ірьско|Ірландія]].<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;19.</ref> Отця му звали Джон Станіслаус Джойс, а мати&nbsp;— Мері Джейн „Мей“ Джойс (<abbr title="рождена">рожд.</abbr>&nbsp;Мыррей). Джеймс быв майстаршым из десяти ужывшых дітий. Похрестили го Джеймсом Оґастином Джойсом<ref>Джойса назвали Оґастином на честь його дідика по отцьовуй линії, айбо тото имня при рожденьови неправилно записали ги Оґаста (Augusta).&nbsp;— Ellmann 1982, p.&nbsp;21.</ref> 5.&nbsp;фебруара 1882.&nbsp;року подля римокатолицькых обычаюв у Церькви сятого Йосифа у районі Теренюр у Дабліні.<ref>Имня Елоізіус (на честь його сятого покровителя) ун дустав уже май пак, у 1891.&nbsp;рокови бігом свої [[Бирмованя|конфірмації]].</ref> Хрестив го реверенд Джон О’Муллой. Батичком и маточков были Філіп и Еллен МакКенн.<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;19; Ellmann 1982, p.&nbsp;23.</ref> У 1887.&nbsp;рокови отця Джойса узяли на роботу колектором у Даблінськуй корпорації (ныні Даблінська варошська рада). Файта перетягнула ся у варощик Брей за 19&nbsp;кіломийтрув уд Дабліна. Приблизно у сесь час на Джеймса Джойса напав пес, што ся улляло у страх псув на всьый жывут.<ref>Beach 1959, p.&nbsp;37; Joyce 1958, p.&nbsp;4.</ref><ref>Годно быти, ож його страх перед псами быв переувеличеный.&nbsp;— Spielberg 1964, pp.&nbsp;42–44.</ref> Май пак у Джойса ся розвив страх грому и бурь, за котрі му забобонна тютка розказовала, ож ото знакы Божого гніва.<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;25; Costello 1992, pp.&nbsp;63–64.</ref><ref>Подля слув ірландського умільця Артура Павера, котрого Джойс пораз возив уєдно из свойими дітьми на шпаціры, єден раз Джеймс Джойс уповів шоферови вертати домув, кой ся нагле зачала буря. Кой Павер го зазвідав: „Зашто ся так бойиш грому? Пак твої діти на нього ся не творят.“&nbsp;— Джойс удповів: „Юй, не є у них реліґії.“&nbsp;— Ellmann 1982, pp.&nbsp;513–514: Vignette cited from Power, Arthur (n.d.). ''From an Old Waterford House''. London. p.&nbsp;71.</ref> У 1888.&nbsp;році Джойс пушов у ошколу в єзуітськый інтернат Кланґовз Вуд Коледж коло Клейна, айбо мусів ї лишити у 1891, кой отець булше не муг плотити за школованя.<ref>Ellmann 1982, pp.&nbsp;27, 32, 34.</ref> Дале ун ся учив домай тай куртый час ходив у ошколу О’Коннелл Конґреґації Братув у Христі у Даблінови. Потум отець му ся договорив из єзуітськым сящеником Джоном Конмі, котрый знав файту, обы Джеймс и брат Станіслаус учили ся у даблінськуй єзуітськуй ошколі, Белведер Коледжі задарь<ref>Ellmann 1982, p.&nbsp;35.</ref>&nbsp;— зачали своє школованя там они у рокови&nbsp;1893. Джойс ся учив у Белведері пять рокув, и на його інтелектуалноє формованя читаво повливав єзуітськый ''„план ошколованя“'' ''Ratio Studiorum''. == Вызначні роботы == === „Даблінці“ === „Даблінці“&nbsp;— тото зберька из 15&nbsp;оповідок, котрі натуралістично зображувут жывут ірського середнього класа у Дабліні тай коло нього на зачаткови XX.&nbsp;стороча. Першый раз удана у&nbsp;1914. Творы ся писали, кой ірськый [[Націоналізм|націоналізмус]] и гляданя націоналної ідентичности были на пікови свойої популарности. Оповідкы ся фокусувут на моментах прозріня у жывотах персонажув. Многі из героюв „Даблінцюв“ пак ся появлявут ги другошорові персонажі у „Юліссесі“. На зачаткови оповідачами ставут діти, а ужек далші оповідкы описувут історії старшых людий; зберька розділена на три часті: дітинство, дорослішаня и зрілый вік. === „Портрет умільця у молодости“ === „Портрет умільця у молодости“, уданый у 1916, ото покуртана переробка романа „Герой Стівен“ (''Stephen Hero''), котрый Джойс лишив писати у 1905. Тото ''Künstlerroman'' ([[Нїмецькый язык|нім.]]&nbsp;''„роман за умільця“''), такый собі роман за подорослішаня писателя, котрый указує дітинство тай пудросткові рокы протаґонішты Стівена Дедалуса тай його поступовый руст, трансформацію у артистичну самосвідомость. Книга функціонує и як автобіоґрафічный роман, и як біоґрафія придуманого персонажа. У сьому творі Джойс помалы зачинат хосновати технікы, котрі пак дустанут ищи май шырокоє хоснованя у його далшых роботах: потук свідомости, уднушньый монолоґ тай фокус на менталну реалность удну головы персонажа, а не його вонковоє окруженя. === „Угнанці“ тай поезія === Попри ранньый інтерес Джойса д театру, ун удав лиш єдну пєсу, „Угнанці“ (''Exiles'', 1918). Пєса описує удношіня межи чоловіком и жонов, и фактично выходит из оповідкы „The Dead“, послідньої из зберькы „Даблінці“. Она стала зачатком роботы Джойса над „Юліссесом“, котрого автор зачав приблизно в тот час, кой розробляв сесю пєсу. Першов повнорозмірнов поетичнов зберьков Джойса стала „Камерна музика“ (''Chamber Music'', 1907), котра обсягує 36&nbsp;курті ліричні творы. Другі поетичні його зберькы тото: ''Gas from a Burner'' (1912), ''Pomes Penyeach'' (1972) тай ''„Ecce Puer“'' (1932). === „Юліссес“ === Події „Юліссеса“ ся зачинавут 16.&nbsp;юнія 1904 у 8&nbsp;годин рана тай кунчавут ся по 2.&nbsp;годині ночи слідувучого дне. Булшина композиції ся удбыват у головах персонажув, котрі ся зображувут через уднушні [[Монолоґ|монолоґы]], діалоґы тай [[Солілоквій|солілоквії]]. Роман ся чинит 18&nbsp;епізодами, кажджый из котрых описує події приблизно єдної годины тай удкликує ся на єден епізод Гомерової „Одіссеї“, цвіт, науку вадь умілство тай орґан тіла. „Юліссес“ переносит події „Одіссеї“ у Даблін 1904.&nbsp;року, указувучи Одіссея (Уліссеса), Пенелопу тай Телемаха у персонажах Леополда Блума, його жоны Молі Блум тай Стівена Дедалуса. [[Гумор]]&nbsp;— у тум числі пародія, [[Сатіра|сатира]] тай [[комедія]]&nbsp;— хоснувут ся, обы контрастовати їх из їхньыма Гомеровыма прототипами. „Юліссес“ ото інтроспектива Дабліна 1904.&nbsp;року; Джойс заявляв, ож кідьбы Даблін згубила даяка катастрофа, його бы могли удновити, хоснувучи книгу му як модель. Обы досягнути такого уровня деталізації, ун хосновав свою памнять, споминавучи тото, што чув другых люди споминати. Джойс часто ся вбертав ид „Директорії“ Александра Тома&nbsp;— а точніше єї уданьови за 1904.&nbsp;рук&nbsp;— обы учитовати інформацію за власникув кажджої бывалної ци комерційного будовы тай удержати чим май высоку точность свойих пописув у книзі. Така комбінація калейдоскопічного писаня, приязаности д формалнуй структурі тай призирливость ид деталям учинила „Юліссес“ дуже важным про розвуй модерністської літературы XX.&nbsp;стороча. === „Фіннеґанова комашня“ === „Фіннеґанова комашня“ тото експерименталный роман, котрый зводит потук свідомости тай літературну [[Алузія|алузію]] у абсолут. Джойс трансформує традиційні представленя за сужет и розвуй персонажув через бавку слув, што позволят читати книгу нелинійно. Булшина бавкы слув уходит из того, ож робота написана чудным и обскурным анґліцькым языком, головно через сложні многоуровньові каламбуры тай портманто. Сесь пудход похожый на май компліковану верзію [[Поема|поемы]] „Jabberwocky“ Луіса Керролла. Асоціативна природа языка, ухоснованого у книзі, привела д інтерпретації сужета як сна. Метафізичность Джордана Бруна, котрого Джойс читав у молодости, має важну роль у „Фіннеґановуй комашни“, давучи основу про взайимодію ідентичностий персонажув. Циклічный позур на історію Джамбатісты Віка&nbsp;— у котрум цивілізація встає из попелу хаоса, проходит фазы теократії, аристократії, [[Демокрація|демократії]], а пак паде назад у хаос&nbsp;— компонує книгу, на што вказувут такой зачаток и конець книгы: „Фіннеґанова комашня“ ся зачинат из слув: ''„riverrun, past Eve and Adam's, from swerve of shore to bend of bay, brings us by a commodius vicus of recirculation back to Howth Castle and Environs“''&nbsp;— а кунчат ся словами: ''„A way a lone a last a loved a long the“''. То єсть книга ся кунчат зачатком речіня и зачинат ся кунцьом того такой речіня, давучи наративови характер єдного ґіґантського цикла. == Бібліоґрафія == === Романы === ==== Стівен Дедалус ==== * ''Stephen Hero'' (написаный у 1904–06, посмертноє уданя Jonathan Cape, 1944 (обн.&nbsp;1956 тай 1963); попередник ''A Portrait of the Artist as a Young Man'', дописаный, айбо всокоченый фраґментом) * ''A Portrait of the Artist as a Young Man'' (B. W. Huebsch, 1916, управ.&nbsp;1964) * ''Ulysses'' (Shakespeare and Company, 1922) ==== Фіннеґан ==== * ''Finn's Hotel'' (написаный у 1923, посмертноє уданя Ithys Press, 2013; гаданый попередник ''Finnegans'' ''Wake'') * ''Finnegans Wake'' (Faber & Faber, 1939, удновлено Penguin Classics, 2012) === Оповідкы === * ''Dubliners'' (Grant Richards Ltd., 1914) * ''The Cat and the Devil'' (написано у 1936, посмертноє уданя Faber & Faber, 1965) * ''The Cats of Copenhagen'' (написано у 1936, посмертноє уданя Ithys Press, 2012) === Поезія === * ''Chamber Music'' (Elkin Mathews, 1907) * ''Giacomo Joyce'' (написано у 1907, посмертноє уданя Faber & Faber, 1968) * ''Pomes Penyeach'' (Shakespeare and Company, 1927) * ''Collected Poems'' (Black Sun Press, 1936; обсягує ''Chamber Music'', ''Pomes Penyeach'' тай другі удані сперед тым роботы) === Пєса === * ''Exiles'' (Grant Richards Ltd., 1918) === Уданый посмертно нонфікшын === * ''The Critical Writings of James Joyce'' (ред. Ellsworth Mason, Richard Ellmann, 1959) * ''Letters of James Joyce Vol. 1'' (ред. Stuart Gilbert, 1957) * ''Letters of James Joyce Vol. 2'' (ред. Richard Ellmann, 1966) * ''Letters of James Joyce Vol. 3'' (ред. Richard Ellmann, 1966) * ''Selected Letters of James Joyce'' (ред. Richard Ellmann, 1975) * ''Collected Epiphanies of James Joyce: A Critical Edition'' (ред. Angus McFadzean, Morris Beja, Sangam Macduff, 2024) == Ґалерія == <gallery mode="nolines"> Файл:Revolutionary Joyce Better Contrast.jpg|Джойс у Цуріху, дас&nbsp;1918 Файл:Joyce - Dubliners, 1914 - 3690390 F.jpg|альт=„Даблінці“ (Dubliners, 1914). Текст на образчику: „Dubliners“ by James Joyce, London, Grant Richards Ltd. Publishers|„Даблінці“ (''Dubliners'', 1914) </gallery> == Література == * {{Cite book|last=Beach|first=Sylvia|title=Shakespeare and Company|url=https://archive.org/details/shakespearecompa00beac/|oclc=1036948998|language=анґліцькы|publisher=Shakespeare and Company|year=1959}} * {{Cite book|last=Bowker|first=Gordon|title=James Joyce: A New Biography|url=https://archive.org/details/jamesjoycenewbio0000bowk|oclc=802264865|isbn=978-0-374-17872-7|language=анґліцькы|publisher=Farrar, Straus and Giroux|year=2012}} * {{Cite book|last=Costello|first=Peter|title=James Joyce: The Years of Growth|url=https://archive.org/details/jamesjoyceyearso0000cost_l4b7|oclc=856717658|isbn=1-879373-30-0|language=анґліцькы|publisher=Roberts Rineheart|year=1992}} * {{Cite book|last=Ellmann|first=Richard|title=The Consciousness of Joyce|url=https://archive.org/details/consciousnessofj00ellm|oclc=1028560217|isbn=978-0-19-502898-0|language=анґліцькы|publisher=Oxford University Press|year=1977}} * {{Cite book|last=Ellmann|first=Richard|title=James Joyce|url=https://archive.org/details/jamesjoyce0000ellm_n2o5|oclc=82514111|isbn=978-0-19-503103-4|language=анґліцькы|publisher=Oxford University Press|year=1982}} * {{Cite book|last=Joyce|first=Stanislaus|title=My Brother’s Keeper: James Joyce’s Early Years|url=https://archive.org/details/mybrotherskeeper00joyc/|oclc=1036750861|language=анґліцькы|publisher=Viking Press|year=1958}} * {{Cite journal|title=„Take a shaggy dog by the tale“|last=Spielberg|first=Peter|year=1964|number=1 (3)|journal=James Joyce Quarterly|pages=42–44|language=анґліцькы|url=https://www.jstor.org/stable/25486441}} == Референції == <references />{{lifetime|1882 |1941 |Джойс, Джеймс }} [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] [[Катеґорія:Поеты]] nni7nrfgb3nqwxbwdl5d99taji5bjv8 166042 166038 2026-06-17T07:54:12Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166042 wikitext text/x-wiki {{писатель проста|spouse=Нора Барнакл|name=Джеймс Джойс|image=James Joyce by Alex Ehrenzweig, 1915 cropped.jpg|imagesize=200px |children=(2) Лучія Джойс, Джорджо Джойс|birthdate=2.&nbsp;фебруара 1882|birthplace=Ратґар, [[Даблин|Даблін]], [[Ірландія]]|deathdate=13.&nbsp;януара 1941|deathplace=[[Цуріх]], [[Швайц]]|occupation=[[писатель]], [[поет]], літературный критик|notableworks={{Bulleted list|„Даблінці“ (''Dubliners'', 1914)|„Портрет умільця у молодости“ (''A Portrait of the Artist as a Young Man'', 1916)|„Юлісес“ (''Ulysses'', 1922)|„Фіннеґанова комашня“ (''Finnegans Wake'', 1939)}}}} '''Джеймс О́ґа́стин Елоі́зіус Джойс''' ([[2. фебруар|2.&nbsp;фебруара]] [[1882]], [[Даблин|Даблін]], [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Велика Брітанія]]&nbsp;– [[13. януар|13.&nbsp;януара]] [[1941]], [[Цюрих|Цуріх]], [[Швайц]]) быв [[Ірьско|ірськый]] романописець, [[поет]] и літературный критик. Ун учинив читавый внесок у модерністськый аванґардізм и держит ся єдным из майвплывовых [[Писатель|писателюв]] XX.&nbsp;стороча. Його роман „Юлісcес“ (''Ulysses'', 1922) є монументалным твором, у котрому епізоды [[Гомер|Гомерової]] „Одіссеї“ ся сплітавут из шором літературных стилюв, головно из потоком свідомости. Другі його знамі роботы тото зберька оповідок „Даблінці“ (''Dubliners'', 1914) и романы „Портрет умільця у молодости“ (''A Portrait of the Artist as a Young Man'', 1916) тай „Фіннеґанова комашня“ (''Finnegans Wake'', 1939). Окрем того у його авторстві сут три поетичні зберькы, пєса, кореспонденція тай журналістика. == Ранньый жывут == Джеймс Джойс ся родив 2.&nbsp;фебруара 1882.&nbsp;рока на 41&nbsp;Брайтон Сквер, у Ратґарі в [[Даблин|Дабліні]], [[Ірьско|Ірландія]].<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;19.</ref> Отця му звали Джон Станіслаус Джойс, а мати&nbsp;— Мері Джейн „Мей“ Джойс (<abbr title="рождена">рожд.</abbr>&nbsp;Мыррей). Джеймс быв майстаршым из десяти ужывшых дітий. Похрестили го Джеймсом Оґастином Джойсом<ref>Джойса назвали Оґастином на честь його дідика по отцьовуй линії, айбо тото имня при рожденьови неправилно записали ги Оґаста (Augusta).&nbsp;— Ellmann 1982, p.&nbsp;21.</ref> 5.&nbsp;фебруара 1882.&nbsp;року подля римокатолицькых обычаюв у Церькви сятого Йосифа у районі Теренюр у Дабліні.<ref>Имня Елоізіус (на честь його сятого покровителя) ун дустав уже май пак, у 1891.&nbsp;рокови бігом свої [[Бирмованя|конфірмації]].</ref> Хрестив го реверенд Джон О’Муллой. Батичком и маточков были Філіп и Еллен МакКенн.<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;19; Ellmann 1982, p.&nbsp;23.</ref> У 1887.&nbsp;рокови отця Джойса узяли на роботу колектором у Даблінськуй корпорації (ныні Даблінська варошська рада). Файта перетягнула ся у варощик Брей за 19&nbsp;кіломийтрув уд Дабліна. Приблизно у сесь час на Джеймса Джойса напав пес, што ся улляло у страх псув на всьый жывут.<ref>Beach 1959, p.&nbsp;37; Joyce 1958, p.&nbsp;4.</ref><ref>Годно быти, ож його страх перед псами быв переувеличеный.&nbsp;— Spielberg 1964, pp.&nbsp;42–44.</ref> Май пак у Джойса ся розвив страх грому и бурь, за котрі му забобонна тютка розказовала, ож ото знакы Божого гніва.<ref>Bowker 2012, p.&nbsp;25; Costello 1992, pp.&nbsp;63–64.</ref><ref>Подля слув ірландського умільця Артура Павера, котрого Джойс пораз возив уєдно из свойими дітьми на шпаціры, єден раз Джеймс Джойс уповів шоферови вертати домув, кой ся нагле зачала буря. Кой Павер го зазвідав: „Зашто ся так бойиш грому? Пак твої діти на нього ся не творят.“&nbsp;— Джойс удповів: „Юй, не є у них реліґії.“&nbsp;— Ellmann 1982, pp.&nbsp;513–514: Vignette cited from Power, Arthur (n.d.). ''From an Old Waterford House''. London. p.&nbsp;71.</ref> У 1888.&nbsp;році Джойс пушов у ошколу в єзуітськый інтернат Кланґовз Вуд Коледж коло Клейна, айбо мусів ї лишити у 1891, кой отець булше не муг плотити за школованя.<ref>Ellmann 1982, pp.&nbsp;27, 32, 34.</ref> Дале ун ся учив домай тай куртый час ходив у ошколу О’Коннелл Конґреґації Братув у Христі у Даблінови. Потум отець му ся договорив из єзуітськым сящеником Джоном Конмі, котрый знав файту, обы Джеймс и брат Станіслаус учили ся у даблінськуй єзуітськуй ошколі, Белведер Коледжі задарь<ref>Ellmann 1982, p.&nbsp;35.</ref>&nbsp;— зачали своє школованя там они у рокови&nbsp;1893. Джойс ся учив у Белведері пять рокув, и на його інтелектуалноє формованя читаво повливав єзуітськый ''„план ошколованя“'' ''Ratio Studiorum''. == Вызначні роботы == === „Даблінці“ === „Даблінці“&nbsp;— тото зберька из 15&nbsp;оповідок, котрі натуралістично зображувут жывут ірського середнього класа у Дабліні тай коло нього на зачаткови XX.&nbsp;стороча. Першый раз удана у&nbsp;1914. Творы ся писали, кой ірськый [[Націоналізм|націоналізмус]] и гляданя націоналної ідентичности были на пікови свойої популарности. Оповідкы ся фокусувут на моментах прозріня у жывотах персонажув. Многі из героюв „Даблінцюв“ пак ся появлявут ги другошорові персонажі у „Юліссесі“. На зачаткови оповідачами ставут діти, а ужек далші оповідкы описувут історії старшых людий; зберька розділена на три часті: дітинство, дорослішаня и зрілый вік. === „Портрет умільця у молодости“ === „Портрет умільця у молодости“, уданый у 1916, ото покуртана переробка романа „Герой Стівен“ (''Stephen Hero''), котрый Джойс лишив писати у 1905. Тото ''Künstlerroman'' ([[Нїмецькый язык|нім.]]&nbsp;''„роман за умільця“''), такый собі роман за подорослішаня писателя, котрый указує дітинство тай пудросткові рокы протаґонішты Стівена Дедалуса тай його поступовый руст, трансформацію у артистичну самосвідомость. Книга функціонує и як автобіоґрафічный роман, и як біоґрафія придуманого персонажа. У сьому творі Джойс помалы зачинат хосновати технікы, котрі пак дустанут ищи май шырокоє хоснованя у його далшых роботах: потук свідомости, уднушньый монолоґ тай фокус на менталну реалность удну головы персонажа, а не його вонковоє окруженя. === „Угнанці“ тай поезія === Попри ранньый інтерес Джойса д театру, ун удав лиш єдну пєсу, „Угнанці“ (''Exiles'', 1918). Пєса описує удношіня межи чоловіком и жонов, и фактично выходит из оповідкы „The Dead“, послідньої из зберькы „Даблінці“. Она стала зачатком роботы Джойса над „Юліссесом“, котрого автор зачав приблизно в тот час, кой розробляв сесю пєсу. Першов повнорозмірнов поетичнов зберьков Джойса стала „Камерна музика“ (''Chamber Music'', 1907), котра обсягує 36&nbsp;курті ліричні творы. Другі поетичні його зберькы тото: ''Gas from a Burner'' (1912), ''Pomes Penyeach'' (1972) тай ''„Ecce Puer“'' (1932). === „Юліссес“ === Події „Юліссеса“ ся зачинавут 16.&nbsp;юнія 1904 у 8&nbsp;годин рана тай кунчавут ся по 2.&nbsp;годині ночи слідувучого дне. Булшина композиції ся удбыват у головах персонажув, котрі ся зображувут через уднушні [[Монолоґ|монолоґы]], діалоґы тай [[Солілоквій|солілоквії]]. Роман ся чинит 18&nbsp;епізодами, кажджый из котрых описує події приблизно єдної годины тай удкликує ся на єден епізод Гомерової „Одіссеї“, цвіт, науку вадь умілство тай орґан тіла. „Юліссес“ переносит події „Одіссеї“ у Даблін 1904.&nbsp;року, указувучи Одіссея (Уліссеса), Пенелопу тай Телемаха у персонажах Леополда Блума, його жоны Молі Блум тай Стівена Дедалуса. [[Гумор]]&nbsp;— у тум числі пародія, [[Сатіра|сатира]] тай [[комедія]]&nbsp;— хоснувут ся, обы контрастовати їх из їхньыма Гомеровыма прототипами. „Юліссес“ ото інтроспектива Дабліна 1904.&nbsp;року; Джойс заявляв, ож кідьбы Даблін згубила даяка катастрофа, його бы могли удновити, хоснувучи книгу му як модель. Обы досягнути такого уровня деталізації, ун хосновав свою памнять, споминавучи тото, што чув другых люди споминати. Джойс часто ся вбертав ид „Директорії“ Александра Тома&nbsp;— а точніше єї уданьови за 1904.&nbsp;рук&nbsp;— обы учитовати інформацію за власникув кажджої бывалної ци комерційного будовы тай удержати чим май высоку точность свойих пописув у книзі. Така комбінація калейдоскопічного писаня, приязаности д формалнуй структурі тай призирливость ид деталям учинила „Юліссес“ дуже важным про розвуй модерністської літературы XX.&nbsp;стороча. === „Фіннеґанова комашня“ === „Фіннеґанова комашня“ тото експерименталный роман, котрый зводит потук свідомости тай літературну [[Алузія|алузію]] у абсолут. Джойс трансформує традиційні представленя за сужет и розвуй персонажув через бавку слув, што позволят читати книгу нелинійно. Булшина бавкы слув уходит из того, ож робота написана чудным и обскурным анґліцькым языком, головно через сложні многоуровньові каламбуры тай портманто. Сесь пудход похожый на май компліковану верзію [[Поема|поемы]] „Jabberwocky“ Луіса Керролла. Асоціативна природа языка, ухоснованого у книзі, привела д інтерпретації сужета як сна. Метафізичность Джордана Бруна, котрого Джойс читав у молодости, має важну роль у „Фіннеґановуй комашни“, давучи основу про взайимодію ідентичностий персонажув. Циклічный позур на історію Джамбатісты Віка&nbsp;— у котрум цивілізація встає из попелу хаоса, проходит фазы теократії, аристократії, [[Демокрація|демократії]], а пак паде назад у хаос&nbsp;— компонує книгу, на што вказувут такой зачаток и конець книгы: „Фіннеґанова комашня“ ся зачинат из слув: ''„riverrun, past Eve and Adam's, from swerve of shore to bend of bay, brings us by a commodius vicus of recirculation back to Howth Castle and Environs“''&nbsp;— а кунчат ся словами: ''„A way a lone a last a loved a long the“''. То єсть книга ся кунчат зачатком речіня и зачинат ся кунцьом того такой речіня, давучи наративови характер єдного ґіґантського цикла. == Бібліоґрафія == === Романы === ==== Стівен Дедалус ==== * ''Stephen Hero'' (написаный у 1904–06, посмертноє уданя Jonathan Cape, 1944 (обн.&nbsp;1956 тай 1963); попередник ''A Portrait of the Artist as a Young Man'', дописаный, айбо всокоченый фраґментом) * ''A Portrait of the Artist as a Young Man'' (B. W. Huebsch, 1916, управ.&nbsp;1964) * ''Ulysses'' (Shakespeare and Company, 1922) ==== Фіннеґан ==== * ''Finn's Hotel'' (написаный у 1923, посмертноє уданя Ithys Press, 2013; гаданый попередник ''Finnegans'' ''Wake'') * ''Finnegans Wake'' (Faber & Faber, 1939, удновлено Penguin Classics, 2012) === Оповідкы === * ''Dubliners'' (Grant Richards Ltd., 1914) * ''The Cat and the Devil'' (написано у 1936, посмертноє уданя Faber & Faber, 1965) * ''The Cats of Copenhagen'' (написано у 1936, посмертноє уданя Ithys Press, 2012) === Поезія === * ''Chamber Music'' (Elkin Mathews, 1907) * ''Giacomo Joyce'' (написано у 1907, посмертноє уданя Faber & Faber, 1968) * ''Pomes Penyeach'' (Shakespeare and Company, 1927) * ''Collected Poems'' (Black Sun Press, 1936; обсягує ''Chamber Music'', ''Pomes Penyeach'' тай другі удані сперед тым роботы) === Пєса === * ''Exiles'' (Grant Richards Ltd., 1918) === Уданый посмертно нонфікшын === * ''The Critical Writings of James Joyce'' (ред. Ellsworth Mason, Richard Ellmann, 1959) * ''Letters of James Joyce Vol. 1'' (ред. Stuart Gilbert, 1957) * ''Letters of James Joyce Vol. 2'' (ред. Richard Ellmann, 1966) * ''Letters of James Joyce Vol. 3'' (ред. Richard Ellmann, 1966) * ''Selected Letters of James Joyce'' (ред. Richard Ellmann, 1975) * ''Collected Epiphanies of James Joyce: A Critical Edition'' (ред. Angus McFadzean, Morris Beja, Sangam Macduff, 2024) == Ґалерія == <gallery mode="nolines"> Файл:Revolutionary Joyce Better Contrast.jpg|Джойс у Цуріху, дас&nbsp;1918 Файл:Joyce - Dubliners, 1914 - 3690390 F.jpg|альт=„Даблінці“ (Dubliners, 1914). Текст на образчику: „Dubliners“ by James Joyce, London, Grant Richards Ltd. Publishers|„Даблінці“ (''Dubliners'', 1914) </gallery> == Література == * {{Cite book|last=Beach|first=Sylvia|title=Shakespeare and Company|url=https://archive.org/details/shakespearecompa00beac/|oclc=1036948998|language=анґліцькы|publisher=Shakespeare and Company|year=1959}} * {{Cite book|last=Bowker|first=Gordon|title=James Joyce: A New Biography|url=https://archive.org/details/jamesjoycenewbio0000bowk|oclc=802264865|isbn=978-0-374-17872-7|language=анґліцькы|publisher=Farrar, Straus and Giroux|year=2012}} * {{Cite book|last=Costello|first=Peter|title=James Joyce: The Years of Growth|url=https://archive.org/details/jamesjoyceyearso0000cost_l4b7|oclc=856717658|isbn=1-879373-30-0|language=анґліцькы|publisher=Roberts Rineheart|year=1992}} * {{Cite book|last=Ellmann|first=Richard|title=The Consciousness of Joyce|url=https://archive.org/details/consciousnessofj00ellm|oclc=1028560217|isbn=978-0-19-502898-0|language=анґліцькы|publisher=Oxford University Press|year=1977}} * {{Cite book|last=Ellmann|first=Richard|title=James Joyce|url=https://archive.org/details/jamesjoyce0000ellm_n2o5|oclc=82514111|isbn=978-0-19-503103-4|language=анґліцькы|publisher=Oxford University Press|year=1982}} * {{Cite book|last=Joyce|first=Stanislaus|title=My Brother’s Keeper: James Joyce’s Early Years|url=https://archive.org/details/mybrotherskeeper00joyc/|oclc=1036750861|language=анґліцькы|publisher=Viking Press|year=1958}} * {{Cite journal|title=„Take a shaggy dog by the tale“|last=Spielberg|first=Peter|year=1964|number=1 (3)|journal=James Joyce Quarterly|pages=42–44|language=анґліцькы|url=https://www.jstor.org/stable/25486441}} == Референції == <references />{{lifetime|1882 |1941 |Джойс, Джеймс }} [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] [[Катеґорія:Поеты]] olzlo8v11tzgly1p0ayddiqsklclxpo 0 619 166039 162465 2026-06-17T07:48:08Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166039 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Адолф Добрянскый<br>фон Сачуров | image = DobrianskyAdolf(1885).jpg | imagesize = 210 | alt = | caption = Политичный лидер<br>[[Славяньскы языкы|славянох]] [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярщины]] | pseudonym = A. Iv...tsch; A. Iv...witsch; A. I.; S; А. И. Д.; K. Lomensky; Ein Slave; Ein österreichischer Patriot; Срѣмецъ; Старый австрійскій патріотъ; Православный галичанинъ; Аидинъ | birthname = Адолф Добрянскый | birthdate = {{Birth date|1817|12|19}} | birthplace = [[Рудльов]], [[жупа Земплин]], [[Австрийска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1901|03|19|1817|12|19}} | deathplace = [[Иннсбрук]], [[Австро-Мадярщина]] | resting_place = {{Death date|1901|03|24}}<br>[[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертижне]], [[жупа Земплин]], [[Австро-Мадярщина]] | occupation = банскый [[инженер]], [[политик]], депутат [[парламент]]а, политичный теоретик | language = русскый<br>нѣмецкый | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = з [[Пряшівскый край|Пряшовского края]] | citizenship = [[Австро-Мадярщина|австро-мадярске]] | education = | alma_mater = | period = 1861-1901 | genre = политичны теории,<br>историчны екскурсы<br>интерпелации | subject = панславизм, автономия, церковна традиция | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = Елеонора Милвиусова | partner = <!-- or: | partners = --> | children = Олга (1843), Владимир (1846), Мирослав (1849), Ирина (1854), Олена (1855), Алексѣя (1857), Вѣра (1861), Борис (1863)<ref>[http://ru.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C:218368 Добрянскый-Сачуров на сайтѣ ''Родовід'' ]</ref> | relatives = Иван Добрянскый (отець)<br>Шарлотта Сепешгази (мати)<br>[[Виктор Добрянскый]] (брат)<br>[[Алексей Ґеровскый|Алексей Геровскый]] (внук)<br>[[Георгий Геровскый]] (внук)<br>[[Игорь Грабарь]] (внук) | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Adolf Dobryansky }} '''Адолф Добряньскый фон Сачуров''' (*[[19. децембер|19. децембра]] [[1817]], [[Рудльов]] — †[[19. марец|19. марца]] [[1901]], [[Иннсбрук|Інсбрук]], похованый в [[Село|селі]] [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертижне]]) — русиньскый економ [[Підкарпатьска Русь|карпаторусиньского]] походжіня, доктор [[Право|права]], педаґоґ і [[Политик|політічный]] діятель. Першый великый політічный лідер Русинів в Угорьску.<ref>[http://www.rusynacademy.sk/rusynski/rusyn_history.html#Адолф_Добряньскый_і_ёго_одказ/Адолф Добряньскый і ёго одказ]</ref> Быв єдным із закладаючіх членів [[Матїця словеньска|Матіцї словеньской]] у возроднім процесї Словаків і Русинів у 19. сторочу. <ref>[https://www.certizne.eu/prispevky/adolf-i-dobriansky Адолф Добряньскый на офіціалній вебсторінцї села Чертижне]{{ref-sk}}</ref> == Біоґрафія == Народив ся до родины ґрекокатолицького [[священик]]а, походить із старого [[шляхта|шляхтічного]] [[род Сас|роду Сас]]. Ґімназіалны штудії абсолвовав у [[Левоча|Левочі]], [[Рожнява|Рожняві]] і в [[Мішколц|Мішколцю]], высшу освіту в области філозофії і права здобыв у [[Кошіцї|Кошіцях]] і в [[Ягер|Яґрї]]. В роках 1836 – 1840 штудовав на баньскій і лїсницькій академії в [[Баньска Щавніця|Баньскій Щавніцї]], штудії закінчів у Відню. Робив як адъюнкт, пізнїше як баньскый інжінїр на середнїм Словеньску, в чеськых краях і в [[Слезьско|Слезьку]]. Підчас [[Революція в Австрійскій імперії|револуції]] ся вернув до [[Баньска Щавніця|Баньскій Щавніцї]], де в роцї 1848 кандідовав у вольбах до [[угорьскый сейм|угорьского сейму]], но посланці його мандат не хотіли узнати. Оженив ся з Елеоноров, дївков гонтяньского народовця Йозефа Мілвіуса, з котров мав сына Мірослава і пять дївок (єдна з них [[Олга Грабарь|Ольґа Грабарь]]). Вплив, же ся став ведучoв oсoбнoстёв русиньского народного оброджіня, мало і ёго перебываня в Чехах (1846-48), де ся спознав з чеськыма публічныма чінителямі як [[E. Палацькый]], [[К. Гавлічек-Боровскый]] ці [[Ф. Л. Ріґер]]. Сполупрацовав з многыма словеньскыма публічныма чінителямі як наприклад [[Йозеф Милослав Гурбан|Й. М. Гурбан]] і [[A. Радліньскый]]. Быв прихыленцьом ідей славяньской взаємности і [[Русофил|русофілства]] <ref>[http://www.lem.fm/115-rokiv-od-smerti-dobryanskogo/ 115 років од смерти Добряньского - лем.fm.]</ref>. Быв ведучов особностьов ґрупы русиньскых інтелектуалів, котра зоставила політічный проґрам соєдиніня Русинів [[Підкарпатьска Русь|Угорьской Руси]], [[Галич|Выходной Галичі]] і [[Буковина|Буковины]] до єдной провінції в рамках [[Австрійска імперія|Габсбурьской монархії]]. В роцї 1849, в рамкох ґрупы русиньскых інтелектуалів, А. Добряньскый передложыв цісарьови Франтішкови Йозефови I. політічный проґрам соєдиніня Русинів Угорьской Руси, Выходной Галичі і Буковины до єдной провінції в рамках Габсбурьской монархії у формі меморандуму під назвов '''Памятникъ Русинов угорскых'''. В роках 1849 – 1867 быв у службах [[Австрійска імперія|цісарьского двора]], а то наперед як цівілный комісарь при руськім войску а потім у функціях высшого урядника штатной справы в Ужгородї, в Кошіцях, в Будинї, в Сеґединї і у Великім Варадинї. В роцї 1857 А. Добряньскый купив село Сачуров. В роцї 1858 му быв подарований [[шляхта|шляхтічный тітул]] а до призвіска зробленый додаток «фон Сачуров». В роцї 1861 А. Добряньскый вырішыв зоставити новый меморандум пожадавків Русинів. До окремых русиньскых ґрекокатолицькых парохій роспослав тайный обіжник у твердім протимадярьскім тоні. Быв председом [[Общество св. Іоанна Крестителя|Общества св. Іоанна Крестителя]] і [[Общество св. Василія Великого|Общества св. Василія Великого]]. У роцї 1861 успішно кандідовав у вольбах до [[угорьскый сейм|угорьского сейму]], але нa першім засіданю сейму ґрупа мадярьскых посланців напала Добряньского мандат посланьця через ёго діятельство як комісаря в руськім інтервечнім войску у р. 1849. Ганливо го означілі за “московского лідра” і “Панслава”, і так выбор сейму зрушыв платность його мандату. А. Добряньскый ся різныма способамі снажыв о наповніня пожадавків Русинів (зрівноправнїня в рамках Угорьска, а то в адміністратівній, школьскій і языковій области), причім ся прімарно орєнтовав на віденьскы власти. А. Добряньскый але не таїв ани свої панславістічны погляды, котры бранили міцнїшій підпорї з боку віденьского двора і спущали неволю Будапешті. Послїднїй модел рішіня русиньского вопросу в рамкох монархії А. Добряньскый представив в роботї '''Проэктъ политической программы для Руси австрійской''' в р. 1871. В нїй указав на потребу автономії про '''Австрійску Русь''' (провінції [[Галич|Ґаліція]] і [[Буковина]]), а то в рамкох будучой федералізації Австрії. У 70-ых роках поступнї порозумів нереалность орьєнтації на Відень і зато ся заміряв на сполупрацу з галицкыма [[Русофил|русофілами]]. В роцї 1875 еміґровав під тиском мадярізаторів до [[Конґресова Полща|Конґресовой Полщі]] (у [[Варшава|Варшаві]]). Од року 1881 дїяв у Львові, де сполупрацовав з тамтешнїма галицкыма [[Русофил|русофілами]]. Угорьскым міністерьскым председом К. Тісом быв в р. 1882 у Львові проти ньому, його дівці [[Олга Грабарь|Ольґі]] і дакотрым [[Русофил|русофілам]] выконштруованый [[Процес проти Ольґы Грабарь|судный процес]]). По процесї, хоць были вшыткы позбавлены вины, на рекомендацію австрійской влады і цісарьской канцеларії, мусів А. Добряньскый одыйті до Відня, пізнїше ся усадив в [[Иннсбрук|Інсбруку]], де 19. марца 1901 умер. Похованый быв 24. марца 1901 в [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертижнім]] на [[Лабірщіна|Лабірщіні]]. == Інтересны факты == * В [[Михаловце|Михаловцях]] ай в [[Ужгород]]ї были памятникы А.&nbsp;Добряньскому, але пропали при невыясненых обстоянях.<ref>{{Cite web |author= Тетяна ЛІТЕРАТІ |date= 21.01.2022 |publisher= «Про Захід» |title= Втрачений Ужгород: пам’ятник Адольфу Добрянському (Фото) |url= https://prozahid.com/vtrachenyj-uzhhorod-pam-iatnyk-adolfu-dobrianskomu-foto/ |accessdate= 19.12.2022}}{{ref-uk}}</ref> == Література == * {{книга|автор =[[Іван Поп]]|тітул =Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury|одказ = |місто =[[Прага]] |выдавательство =Libri |рік = [[2008]]|том = |сторінкы =324 |сторінок = |серія = |isbn =978-80-7277-370-1 |тіраж =1200 }} == Жрідла == * {{cite web |author=Mgr. Milan Jasik |editor= |date= 2021|url=https://www.youtube.com/watch?v=vOJVF1dxsQU |title=Адолф Добряньскый -dokument o diele, odkaze a najpodstatnejších okamihoch života najväčšieho rusínskeho národného buditeľa 19. storočia Adolfa Dobrianskeho. |publisher=prešovské štúdio DYNAMIKA |format= |quote= |language= |accessdate=18-12-2025 |archiveurl= |archivedate= }} * [http://www.rusynacademy.sk/rusynski/rusyn_history.html#Адолф_Добряньскый_і_ёго_одказ/Адолф Добряньскый і ёго одказ - вебсторінка rusynacademy.sk] * [http://www.lem.fm/115-rokiv-od-smerti-dobryanskogo/ 115 років од смерти Добряньского - лем.fm] == Референції == <references/> {{Lifetime|1817|1901|Добряньскый, Адолф}} [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Инженеры]] [[Катеґорія:Русиньскы політіци]] [[Катеґорія:Посланцьове парламента]] [[Катеґорія: Шляхтічны роды]] mj6ot28bmb6nhv7lufa8765vv1568ev 0 624 166040 163844 2026-06-17T07:49:20Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166040 wikitext text/x-wiki {{писатель проста | image = Alexander Dukhnovich.jpg | caption = Портрет русиньского народного будителя Александра Духновіча (асі [[20. стороча]]) | birthname = Александер Васильєвич Духновіч | birthdate = {{Birth date|1803|4|24|df=y}} | birthplace = [[Тополя]], [[Австрійска імперія]], днесь [[Словеньско]] | deathdate = {{Датум смерти і вік|1865|3|30|1803|4|24|df=y}} | deathplace = [[Пряшів]], [[Австрійска імперія]], днесь [[Словеньско]] | occupation = ґрекокатолицькый священик, [[поет]], [[писатель]], [[педаґоґ]], дїятель | nationality = [[Русин]] |language = [[Русиньскый язык|русинскый]], [[язычие]] }} '''Алексáндер Васильє́вич Духнóвіч''' ([[24. апріль|24. апріля]] [[1803]], [[Тополя]] – [[30. марец|30. марца]] [[1865]], [[Пряшів]]) — [[Русины|русиньскый]] [[Народны будителї|народный будитель]], [[поет]], [[писатель]], [[етноґраф]], [[Публіцістіка|публіціста]], выдаватель, [[Ґрекокатолицька церьков|ґрекокатолицькый]] [[священик]]. == Біоґрафія == [[Файл:Mukacevo-duchnovich.JPG|thumb|250px|right|Памнятник А. Духновіча в [[Мукачово|Мукачові]]]] Народив ся в селї [[Тополя]] і дїтячі рокы прожыв в селї [[Стащін]]. Основну освіту здобыв в селї [[Клокочів]]. Потім штудовав на містьскій школї (1812-15) і ґімназії (1816-21) в [[Ужгород|Унґварї]] (днесь Ужгород). В роках 1822-23 ся учів Філозофію в [[Кошіцї|Кошіцях]] зо штіпендії од пряшівской ґрекокатолицькой єпархії. Пак штудовав знову в [[Ужгород|Унґварї]] на духовній семінарії (1823-27). Тогды уж писав [[Мадярскый язык|по мадярьскы]] першы свої творы — мадярьскы оды, сентіменталны віршы овпливнены мадярьскым [[романтізм]]ом. Кідь ся вернув до [[Пряшів|Пряшова]], служыв в канцеларії єпіскопа [[Ґріґорій Тарковіч|Ґріґорія Тарковіча]] (1827–33). По звадах з конзерватівным єпіскопом му было приказане робити [[священик]]а наперед в горьскім селї [[Хмелёва]] а потім в селї [[Біловежа]] (1834-38). Меджііншым так зберав і народны піснї. Року 1838 ішов до службы єпіскопа Мукачовской єпархії [[Василь Поповіч|Василя Поповіча]] і там спочатку працовав як нотаріус а нескорше як каноник. Як вмер єпіскоп Тарковіч (1843) ся Духновіч вернув до Пряшова і там быв менованый [[каноник]]ом про єпіскопа Пряшівской єпархії [[Йосиф Ґаґанець|Йосифа Ґаґанця]]. Року 1847 выдав на властны наклады першый учебник про народны школы ''Книжица читальная для начинающих'' написану говоровов русинчінов. Хоць не была схвалена, была дуже популарна не лем в [[Подкарпатя|Підкарпатю]] але і в [[Галич|Галічі]]. Львівскы новины Зоря Галіцька публіковали в 1849 ёго россяглу статю ''Сітуація Русинів в Угорьску''. 27. апріля го арештовали про ёго писаня в русиньскім языку. Занедовго быв пропущеный. В остатнїй роках свого жывота Духновіч стратив надїю про справедливе вырїшіня націоналного вопроса і прияв москвофілскы языково-културны погляды, сподїваювші ся на поміч од [[Російска імперія|царьской Росії]]. Вєдно з [[Адолф Добряньскый|А. Добряньскым]] і Й. Ґаґанцём основав културну орґанізацію [[Общество св. Іоанна Крестителя]] (1862). == Оцїнїня == Духновіч є признаваный за єдного з найвызначнїшых русиньскых і україньскых гуманістів і педаґоґів. Словами [[Іван Франко|Івана Франка]] "він зробив вшытко про то, жебы забыты Русины духовно ожыли".<ref>[http://litopys.org.ua/fdm/fdm14.htm litopys.org.ua] - Александер Духновіч</ref> Ёго погляды были основаны на Хрістіаньскых прінціпах а ідеалах. Духновіч тыж актівно брав участь в [[Русофил|русофільскім]] руху. І кедь писав і в містнім языку, не вірив, же то оддїленый язык і не хотїв приспіти ку створїню літературного языка про Русинів. Намісто того писав свої роботы у умелім діалектї названым [[Язычие|язычіє]] створеного з [[Російскый язык|російского]], [[Церьковнославяньскый язык|церьковнославяньского]] і містного лемківско-русиньского.<ref>[http://uamoderna.com/images/archiv/13/12_UM_13_Dyskusii_Mozer.pdf Чи намагався Олександр Духнович створити русинську літературну мову?] // Україна модерна. - 13(2)/2008 Війна переможців і переможених</ref> == Творы == [[Файл:Alexander Vasilijevič Duchnovič 1865.png|thumb|250px|''Alexander Vasilijevič Duchnovič''<br /> (''Slavische Blätter'', 1 (1865), [http://books.google.com/books?id=jewEAAAAYAAJ&pg=PA211 p. 211])]] [[Файл:Topoľa-busta2015b.jpg|thumb|right|200px|Памнятник А. Духновічу в ёго отцюзнинї, в селї [[Тополя]] (Словеньско)]] * Книжица читалная для начинающих. — [[Будин]], 1847; [[Будин]], 1850; [[Будин]], 1852; * Corpus Juris Canonici. — Пряшів, 1847 * История Пряшевской епархии (рукопис, в латинѣ). — [[Пряшов]], 1848. * Добродѣтель превышает богатство. Игра в трех дѣйствиях по простонародному изречению... [[Перемышль]], 1850.<ref>[https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%8B%D1%88%D0%B0%D0%B5%D1%82_%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_(%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)/%D0%94%D0%9E Повный текст из Викитекы]</ref> * Мѣсяцослов. — Пряшев, 1850, 1851 (не заховав ся), 1853 ([[Перемышль]]), 1854 ([[Перемышль]]), 1857 ([[Львов]]), 1864 ([[Ужгород|Унгоград]]). * Поздравление Русинов на новый год 1850. [[Перемышль]]. * Поздравление Русинов на новый год 1851. [[Відень|Вѣдень]]. * Поздравление Русинов на год 1852. [[Будин]]. * [http://www.runivers.ru/bookreader/book435883/#page/550/mode/1upu Истинная история карпатороссов.] — [[Пряшов]], 1853 (рукопис); перва публикация: Москва, журнал «Русский архив», 1914, №4, сс. 528-559.<ref>[http://www.runivers.ru/bookreader/book435886/#page/146/mode/1up Коментарій Ф. Ф. Аристова опубликованый в далшом числї: «Русский архив», 1914, №5, сс. 144-155.]</ref> * Сокращенная грамматика письменного русского языка. — [[Будин|Буда]], 1853. * Народная педагогия... — [[Львов]], 1857. * Краткий землепис для молодых Русинов. — [[Перемышль]], 1851. * Литургический катехизис. — [[Будин]], 1851. * Хлѣб души. — [[Будин]], 1851; [[Львов]], 1854; [[Перемышль]], 1860 и 1864. == Література == * {{книга|автор =[[Іван Поп]]|тітул =Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury|одказ = |місто =[[Прага]] |выдавательство =Libri |рік = [[2008]]|том = |сторінкы = 66, 67, 68 |сторінок = |серія = |isbn =978-80-7277-370-1 |тіраж =1200 }} * {{книга|автор =Колектів авторів|тітул =Краєзнавчий словник Русинів-Українцив Пряшівщина|одказ = |місто =[[Пряшів]] |выдавательство =Союз русинів-українців Словацької Республіки |рік = [[1999]]|том = |сторінкы =126, 127 |сторінок = |серія = |isbn =80-85137-15-1 |тіраж = }} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1803|1865|Духновіч, Александер}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Русинскы драматици]] [[Катеґорія:Александер Духновіч| ]] 9lecu9dainquktwjk5lkhx4zlrl06ti 0 646 166041 164309 2026-06-17T07:53:03Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166041 wikitext text/x-wiki {{писатель |imagesize=150px }} '''Еміл Кубек''' ([[23. новембер]] [[1857]] [[Штефурів]] - [[17. юл]] [[1940]] Маганоі Сіті, Пенсілванія [[США]]) - ґрекокатолицькый священик, публіціста, языкознатель, писатель. Найвекшов прозаічнов роботов Е. Кубека є роман зо жывота Підкарпатьской Руси – [[Марко Шолтыс]], котрого подїї ся одбывають на Маковіцї од 70-ых років 19. ст. аж до 1915 року. Еміл Кубек ся занимав і языком. Вызнамным є ёго штирїязычный Старославяньско-мадярьско-русько-нїмецькый словник, котрый обсягує скоро 30 000 слов. Вышов у 1906 роцї у выдавательстві УНІО в [[Ужгород|Ужгородї]]. == Творба == * [[Марко Шолтыс]] * [[Єдно виданіє]] * [[Пасхальний дар]] * [[Після дождя — сонце]] * [[Кому што Бог обіцяв]] == Екстерны одказы == * http://lemko.org/history/krasovskiy/diyache/4.html * https://web.archive.org/web/20130416030540/http://uskibj.meu.zoznam.sk/odborne-prispevky/emil-kubek-knaz-basnik/ * https://web.archive.org/web/20080619171914/http://www.snakov.ocu.sk/osobnosti.php * http://www.rusin.sk/index.php?ID=2694&l=sk{{Dead link|date=March 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} 26.01.2009:: Emil Kubek, dokumentárny film * http://www.zoe.sk/?osobnosti&meno=KUBEK%2C+Emil {{Lifetime|1857|1940|Кубек, Еміл}} [[Катеґорія:Еміл Кубек| ]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] 6pv9wcxzbkxegcmf141p0qbpxin1cou 0 769 166043 157566 2026-06-17T07:56:33Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166043 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Ле Корбизье | image = Le Corbusier (1964) Stedelijk Museum Sikkensprijzen 916-9288.jpg | imagesize = 300px | alt = | caption = Le Corbusier | pseudonym = | birthname = Charles-Edouard Jeanneret-Gris | birthdate = {{Birth date|1887|10|06}} | birthplace = La Chaux-de-Fonds, [[Швайц]] | deathdate = {{Death date and age|1965|08|27|1887|10|06}} | deathplace = Roquebrune-Cap-Martin, [[Франція|Франция]] | resting_place = | occupation = архитектор, малярь | language = | nationality = [[Французы|Француз]] | ethnicity = з [[Швайц]]у | citizenship = швайцарске,<br/> з 1930 французске | education = | alma_mater = | period = 1913-1965 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = модернизм, функционализм | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = Ивонн Галли, 1930<br/>(''фр.'' Yvonne Gallis), | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Le Corbusier }} '''Ле Корбизье''', властным йменом Шарл-Едуар Жаннере-Гри, ''фр.'' Charles-Edouard Jeanneret-Gris ([[6. октобер|6. октобра]] [[1887]], Ла-Шо-де-Фон, ''фр.'' La Chaux-de-Fonds, [[Швайц]] – [[27. авґуст|27. августа]] [[1965]], Рокебрин-Кап-Мартен ''фр.'' Roquebrune-Cap-Martin, [[Франція|Франция]]). Походжѣньом франко-швайчарскый архитектор, урбаниста, теоретик архитектуры и малярь. Своим радикалным дѣлом и вытварным чутьом выразно овплывнив вывой модерной архитектуры. Признаваный за найвекшого архитектора 20. стороча. {{Цитат|Ле Корбизье, ачей найвплывнѣйшый архитектор XX. стороча. Од него ся зачинало множество урбанистичных штилох, серед котрых – модернизм, функционализм, конштруктивизм. А его славны "5 выходиск новой архитектуры" стали ся напутством про даколько генераций проектантох и дизайнерох. В них суть ухвачены главны елементы модерных будов: стовпы-опоры, плоскы стрѣхы-терасы, вытягнуты вздовж стѣн окна, а тыж вольне планованя фасадох и внуторных просторох. В основѣ, Ле Корбизье домогав ся того, обы всяка будова представляла собов дашто як складачка, части котрой мож бы было компоновати подля потребы конкретной задачи. Его концепция обсягнута во формулѣ: "Дом – машина про бываня".|[https://radiovesti.ru/brand/61488/episode/1551553/ В.Лабузна. Дом – машина про бываня, Радио "Вести ФМ" ''русс.'']}} ==Биография== [[File:Cdffallet.jpg|thumb|250px|Вилла Фалле (1905)]] [[File:Centrosoyuz Moscow - Ak Sakharova view.jpg|thumb|right|250px|Центросоюз, Москва, (1928–35)]] [[File:United Nations Building NY.jpg|thumb|250px|Главный стан ОЗН, Ню Йорк <small>(1947-1952)</small>]] [[File:Expo58 building Philips.jpg|thumb|250px|Expo58, павилон фирмы ''Филипс'']] Отець му быв ремеселник-годинарь, котрый смалтовав шкатулкы и годинкы, а мати выучовала игрѣ на пианѣ. Старшый брат му став ся аматерскым гудаком. З отцьом и старшым братом часто ходив по верхах околичных гор, и як написав пак у споминках: "мы фурт были на верхах гор; мы выростали, навыкнуты на широкы просторы."<ref>Le Corbusier, ''L'Art décoratif d'aujourdhui'' (1925), p. 198.</ref> Учив ся гравированя и ражѣня в умѣлецкой школѣ в родном мѣстѣ (1900-1904), жебы ити по слѣдах отцьового ремесла. Тото была его цѣла фахова наука. [[Професор]] кресбы, Шарл Л'Еплаттенье радив свому ученику ити дале учити ся на архитектора. "Мав ем страх перед архитектуров и архитекторами," споминав тот "...мав ем 16 рокы, выслухав ем вердикт и покорив ся. Пошов ем в архитектуру."<ref>Цитоване подля Jean Petit, ''Le Corbusier lui-meme'', Rousseau, Geneva 1970, p. 28.</ref> Сам себе называв самоуком, бо вшитко инше научив ся з властной практикы и в своих подорожах по Европѣ. * 1905 — яко помочнник фахового архитектора выставив свою перву будову: приватну виллу про гравера Луи Фалле. * 1907 — подорож до Будапешту и [[Відень|Вѣдня]]. * 1908-1910 робота и практика в Парижу. * 1910-1911 робота и практика в Германии. * 1911 — подорож по Сербии, Булгарии, Турции, Греции, Италии. * 1914-1917 — во своей старой школѣ в Ла-Шо-де-Фон учить архитектуру и модерне будовництво.<ref>[https://openlibrary.org/works/OL8322926W/Le_Corbusier Choay, Françoise. Le Corbusier. George Braziller, Inc. 1960. ISBN 0-8076-0104-7. Pp. 10–11.]</ref> * 1917 — дефинитивно оселять ся в Парижу. * 1920 — приберать псевдоним Ле Корбизье (од призвиска дѣда по матери). * 1921 — отварять властный архитектурный ательер, од року 1924 на ул. Севр, 35 (фр. rue de Sevre, 35), де робить до конця живота проекты про цѣлый свѣт. * 1930 — женить ся з Французков и доставать французске гражданство. * 1957 — смерть жены. * 1960 — смерть матери. * 1965 — умерать на инфаркт при купаню в морю. ==Творба== Творба ле Корбизье обсягуе, окрем главного конаря — архитектурных проектох, малярство, скулптуру и книгы на тематику вытварництва, переважно о архитектурѣ. Первый честный диплом достав уже в року 1902 на межинародной выставцѣ умѣлецкых ремесел в [[Турин]]ѣ, коли еще лем учив ся в умѣлецкой школѣ. На первой етапѣ занимав ся архитектурныма проектами приватных вилл, а по переселѣню до [[Паріж|Парижа]] активно и малярством. Року 1918 выдавать в соавторствѣ свою перву книгу ''Après le cubisme (По кубизмѣ)''. В 1920-х роках сформуловав свои славны "5 выходиск новой архитектуры", а в року 1925 на межинародной выставцѣ в [[Паріж|Парижу]] подля его проекту быв выставленый французскый павилон ''Esprit Nouveau (Новый дух)''. В другой половцѣ 1920-х ставать ся членом редакторской колегии часописа ''Современная архитектура'', выдаваного в [[СССР]]. Ставать ся познатым и в заграничу и доставать там заказкы на солидны проекты. В року 1928 зо своим проект выгравать конкурз и будуе помпезный будинок Центросоюза в [[Москва|Москвѣ]]. В 1930-х роках походив Сѣверну и Южну Америкы з лекциями по универзитах и з участьов во многых архитектурных и урбанистичных проектах. В 1950-х роках реализовав много грандиозных проектох в [[Індія|Индии]], быв конзултантом при проектованю Главного стана [[ОЗН]] в [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорку]]. ==Оцѣнѣня== * 1937 — рыцарь Честной легии. * 1945 — достойник Честной легии. * 1964 — великый годностарь Честной легии. * 2016 — до списку объектох Свѣтового наслѣдства [[ЮНЕСКО|UNESCO]] внесены 17 ставб, котры были ним спроектованы в току 50 рокох творчости а котры ся находять на територии семох держав.<ref>[http://www.rozhlas.cz/zpravy/vytvarno/_zprava/umeni-napric-kontinenty-mezi-pamatkami-unesco-pribylo-17-staveb-od-le-corbusiera--1633455 Umění napříč kontinenty. Mezi památkami UNESCO přibylo 17 staveb od Le Corbusiera ''чеш.'']</ref> ==Жерела и одказы== * [https://web.archive.org/web/20170915090806/http://www.fondationlecorbusier.fr/corbuweb/morpheus.aspx?sysId=11&sysLanguage=en-en&sysParentId=11&sysParentName=home&clearQuery=1 FONDATION LE CORBUSIER ''англ.''] * [https://www.gazeta.ru/social/2017/10/05/10919162.shtml Троянский конь большевизма. Со дня рождения архитектора Ле Корбюзье исполнилось 130 лет ''русс.''] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|en|Le Corbusier|contents|ID=17900}}<br/> {{Переклад|cs|Le Corbusier|contents|ID=79479}} {{DEFAULTSORT:Корбизье, Ле}} {{Lifetime|1887|1965|Корбизье, Ле}} [[Катеґорія:Архитекторы]] [[Катеґорія:Вытварници]] [[Катеґорія:Персоналии 20. стороча]] mr0rrrxg8m4v69043ilq4vng4gavdpq 0 808 166044 141697 2026-06-17T08:00:25Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166044 wikitext text/x-wiki {{писатель|imagesize=200px}} [[Файл:Marcel Proust 1895.jpg|мини|Марсел Пруст, 1900]] '''Марсел Пруст''' ([[10. юл]]а [[1871]], [[Отой]]&nbsp;— [[18. новембер|18. новембра]] [[1922]], [[Паріж]])&nbsp;— [[Французы|французькый]] [[писатель]], [[проза]]ік і [[перекладатель]] (анґлічтїна). == Биография == Быв дуже чутливов дїтинов з матеріално забеспеченой родины. Штудовав [[право]] і політіку. До смерти родічів вів гулявый жывот, пак ся серіозно присвятив літературї. Вєдно з [[Джеймс Джойс|Джеймсом Джойсом]] є признаваный за закладателя модерного [[роман]]у. Пруст ся [[Література|літературов]] зачав занимати як дуже молодый, заложыв літературне ревю "{{нп|Le Banquet}}". Дїяв в [[Мазарінова книжніця|Мазаріновій книжніцї]]. == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1871|1922 |Пруст, Марсел}} [[Катеґорія:Писателї]] [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Роман]] 27m0esvcf9nh8jscyjd5jgfxlwovbl8 166045 166044 2026-06-17T08:01:20Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166045 wikitext text/x-wiki {{писатель|imagesize=200px}} '''Марсел Пруст''' ([[10. юл]]а [[1871]], [[Отой]]&nbsp;— [[18. новембер|18. новембра]] [[1922]], [[Паріж]])&nbsp;— [[Французы|французькый]] [[писатель]], [[проза]]ік і [[перекладатель]] (анґлічтїна). == Биография == Быв дуже чутливов дїтинов з матеріално забеспеченой родины. Штудовав [[право]] і політіку. До смерти родічів вів гулявый жывот, пак ся серіозно присвятив літературї. Вєдно з [[Джеймс Джойс|Джеймсом Джойсом]] є признаваный за закладателя модерного [[роман]]у. Пруст ся [[Література|літературов]] зачав занимати як дуже молодый, заложыв літературне ревю "{{нп|Le Banquet}}". Дїяв в [[Мазарінова книжніця|Мазаріновій книжніцї]]. == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1871|1922 |Пруст, Марсел}} [[Катеґорія:Писателї]] [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Роман]] 17peqwo3tggfbg490odew6x0jivgl3v 0 810 166046 144141 2026-06-17T08:08:37Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166046 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Мария Мальцовска |portrait={{Фоторамка|Фото од AZ, 2006|width=114|pos=top|align=center |link=http://www.rusynacademy.sk/image/malcovka3.jpg}} | pseudonym = | birthname = Мария Параскова | birthdate = {{Birth date|1951|05|05}} | birthplace = [[Руськый Поток|Рускый Поток]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2010|09|25|1951|05|05}} | deathplace = [[Пряшов]], [[Словакия]] | resting_place = [[Руськый Поток|Рускый Поток]],<ref>info РУСИН. — {{nowrap|октобер 2010}}, {{nowrap|ч. 18–19}}, рочник VII. {{nowrap|С. 3}}</ref> [[Словакия]] | occupation = [[писатель]]ка, културна активистка | language = [[украинскый язык|украинскый]], [[русинскый язык|русинскый]] | nationality = [[Русины|Русинка]] | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Пряшовска универзита]] | period = | genre = [[повѣданя]], [[приповѣдка]] | subject = | movement = «женска» литература<ref name=Dzundova>Івана ДЖУНДОВА</ref> | notableworks = [[Під русиньскым небом]]<ref name=Koporová>Kvetoslava Koporová</ref> | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} {{Вонкове медиум | title = | topic = Мария Мальцовска на каналѣ ''Русинська родина'' | align =right | width =300px | image1 = | image2 = | image3 = | audio1 = | audio2 = | audio3 = | video1 =[https://www.youtube.com/watch?v=QNcLpGjYlhk видео од Вѣры Кобулей, 2009, 7 мин.] | video2 = | video3 = | model1 = | model2 = | model3 = }} '''Мария Мальцовска''', {{ref-sk}} ''Mária Maľcovská'', *[[5. май|5. мая]] [[1951]], [[Руськый Поток|Рускый Поток]], {{nowrap|окр. [[окрес Снина|Снина]]}} — †[[25. септембер|25. септембра]] [[2010]], [[Пряшов]]) — [[Публицистика|публицистка]], [[писатель]]ка, лавреатка [[Премія Александра Духновіча|Награды Александра Духновича]] за русинcку литературу од Карпато-русинского выгледного центра в Гласспортѣ ([[США]]). == Биография == Мария Мальцовска (''Mária Maľcovská'', дѣвче призвиско ''Параскова'') {{nowrap|ур. 5. 5. 1951}} в [[Руськый Поток|Руском Потоку]] во тогдышной [[Чехословакия|Чехословакии]], теперь на територии Словакии, {{nowrap|ум. 25. 9. 2010}} в [[Пряшов]]ѣ на [[Словакия|Словакии]]. Была [[писатель]]ков, редакторков и културнов дѣятельков меджи [[Русины|Русинами]] [[Пряшовскый край|Пряшовского края]].<ref name=Magocsi>Павло Роберт Маґочій</ref><ref name=AZ>А. З.</ref> Закончила Филозофичну факулту в [[Пряшов]]ѣ [[Универзита Павла Йозефа Шафарика|{{nowrap|Универзиты П. Й. Шафарика}}]] в [[Кошицѣ|Кошицях]] (1975). {{nowrap|М. Мальцовска}} робила як редакторка украинского часопису ''„Дружно вперед‟'' и опубликовала даколько зборникох [[Повѣданя|повѣдань]] в [[Украинскый язык|украинском языку]]: (''Юлчина тайна'' и ''Поточина''). Зачатком {{nowrap|1990-х}} привѣтала возроджѣня Русинох и од року 1991, од часу заснованя русинскых ''Народных новинок'', была членков редакции того периодичного выданя. В [[русинскый язык|русинском языку]] опубликовала зборникы повѣдань ''Манна і оскомина'' (1994), ''Під русиньскым небом'' (1998). Выдала и далшы публикации: ''Приповідкова лучка'' (1995), ''Русиньскы арабескы'' (2002), ''Зелена фатаморґана'' (2007). Посмертно {{nowrap|М. Мальцовской}} вышов зборник найлѣпшых повѣдань из ей попередных книжок под назвов ''Найкрасша приповідка'' (2012), зоставительков якого была {{nowrap|ПгДр. [[Кветослава Копорова]], ПгД.}}. Про ей творы типичный лиричный реализм, свою увагу [[писатель]]ка концентруе на опис сельского живота, главно на живот и переживаня жены в сучасном сполоченствѣ. В року 1999 ся стала лавреатков [[Премия Александра Духновича|Премии Александра Духновича]] за русинску литературу, а то як перша из русинскых писательох на [[Словакия|Словакии]].<ref name=Magocsi/><ref name=AZ/> == Творба == Окремыма книжками вышли:<ref name=Dzundova/> * по украинскы ** 1989 — Юльчина тайна ** 1991 — Поточина * по русинскы ** 1995 — [[Манна і оскомина]] ** 1995 — [[Приповідкова лучка]] ** 1998 — [[Під русиньскым небом]] ** 2002 — [[Русиньскы арабескы]] ** 2007 — [[Зелена фатаморґана]] ** 2007 — Єдна стріча (в сполуавторствѣ) ** 2007, 2009 — Сто вызнамных Русинів очами сучасників (два томы) == Жерела и одказы == * {{cite web |author= '''Івана ДЖУНДОВА''' |title=Недожыта 60-ка М. Мальцовской |date=2011 |publisher=www.rusynacademy.sk |accessdate=2021-05-05 |url=http://www.rusynacademy.sk/cms/-1053;-1077;-1076;-1086;-1078;-1099;-1090;-1072;-60-1082;-1072;-1052;.-1052;-1072;-1083;-1100;-1094;-1086;-1074;-1089;-1082;-1086;-1081;,1052,,,1.html }} * {{cite web |author='''Kvetoslava Koporová''' |title=Každý človek si zaslúži, aby jeho život zostal akýmsi spôsobom zvečnený — Rusínska_novinárka_a_spisovateľka |date=17.05.2006 |publisher=www.rusynacademy.sk |accessdate=2021-05-05 |url=http://www.rusynacademy.sk/slovak/sl_literatura.html#Rusínska_novinárka_a_spisovateľka }}{{ref-sk}} * {{cite web |author= |editor='''А. З.''' |date=05.05.2021 |title=Недожытый 70-рочный юбілей русиньской публіцісткы і писателькы – ПгДр. Марії Мальцовской |url=http://www.cms3.rusynacademy.sk/?5-5-2021-Недожытый-70-рочный-юбілей-русиньской-публіцісткы-і-писателькы-–-ПгДр-Марії-Мальцовской |publisher=www.rusynacademy.sk |accessdate=2021-05-05 }} * '''Александер Зозуляк''': Умерла вызначна особность русиньской літературы i журналістікы {{nowrap|ПгДр. Марія Мальцовска}} //info РУСИН. — {{nowrap|октобер 2010}}, {{nowrap|ч. 18–19}}, рочник VII. {{nowrap|Сс. 1–2}} * '''Павло Роберт Маґочій''': Мальцовська Марія (Mária Maľcovská) //{{ЕКР}} {{nowrap|С. 441}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1951|2010|Мальцовска, Марія}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] jbkstu7y703ooysx7orh62poszrx5ae 0 835 166047 124579 2026-06-17T08:09:47Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166047 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = '''Михал Шмайда''' | image = Михал Шмайда.jpg | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = [[2. новембер]] [[1920]]<!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = [[Красный Брід|Красный Брод]],<br/> [[Окрес Міджілабірцї|окрес Межилаборцѣ]]<br/> [[Пряшівскый край|Пряшовского края]] | deathdate = [[30. апріль|30. апрѣль]] [[2017]] (96 р.)<!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> | deathplace = [[Братїслава|Братислава]] | resting_place = [[Красный Брід|Красный Брод]],<br/> [[Окрес Міджілабірцї|окрес Межилаборцѣ]]<br/> [[Пряшівскый край|Пряшовского края]] | occupation = писатель, фолклориста | language = украинскый | nationality = Украинець | ethnicity = | citizenship = словацке | education = | alma_mater = | period = 1948–2000 | genre = роман, новелла, повѣсть<!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Тріщать криги (1957)<br/> Таємниця ебенової шкатулки (2000)<!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = Прибинов крест 3. ст. (2008) | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Михал Шмайда''' (*[[2. новембер]] [[1920]], [[Красный Брід|Красный Брод]], [[Окрес Міджілабірцї|окрес Межилаборцѣ]] [[Пряшівскый край|Пряшовского края]] — †[[30. апріль|30. апрѣль]] [[2017]], [[Братїслава|Братислава]]) — писатель и збератель фолклору Русинох в [[Словеньско|Словакии]]. ==Биография== Походить зоз русинской селянской родины з [[Красный Брід|Красного Броду]]. По зачаточной школѣ в родном селѣ закончив [[Горожанска школа|горожанку]] в [[Міджілабірцї|Межилаборцях]]. Закончив курсы агрономох.<ref name="Кач">Качуровскый И.</ref> Року 1948 дебютовав у часописѣ "Колокольчик-Дзвіночок".<ref name="Ков">Ковач Ф., с. 383.</ref> В роках 1960–1971 робив в Музею украинско-руськой културы в [[Красный Брід|Красном Бродѣ]] и [[Свідник|Свиднику]].<ref name="Маг">Магочи П.Р., Поп И., с. 820</ref> Ту розвив свои знаня русинского фолклору, зачав зберательску роботу и публикации фолклорных и етнографичных статей. По року 1968 став ся объектом репрессий и мусѣв лишити роботу в музею, але продовжовав фолклористичну роботу приватно. Року 1990 быв межи закладателями [[Русиньска оброда|Русинской Оброды]] и подтримовав русинскы публикации. Хоть сам держав ся украинской орьентации, нигда не выступив против русинской културной оброды.<ref name="Маг"/> В послѣдных роках живота занимав ся переважно русинсков етнографиов и фолклором. ==Творба== Литературна творбу зачав поезиями и повѣданями, котры публиковав в украинскых выданях [[Словеньско|Словакии]] "Дружно вперед", "Дукля", "Нове життя". Року 1953 опубликовав повѣсть "Паразити", року 1954 – киноповѣсть Запалена кров.<ref name="Ков"/> Але правдиву популарность му принесли его найпознатшы дѣла — зберька повѣдань "Вязка ключів" (1954) и роман "Тріщать криги" (1957), котрый быв выданый и по словацкы (1959).<ref name="Ков"/> Тот роман, як и наступный говорить о проблемах коллективизации, перемѣны народности и конфессии, котры пришли з новым коммунистичным режимом. * Корчмарський слуга (1965, роман) * З народної пам’яті (1969, фолклор) * Роз'їзди (1970, роман о роботниках на выставбѣ Выходословацкых Желѣзарень) * А іші вам вінчую (1992, фолклор) * Колискові пісні (1993, фолклор) Послѣдны выданы книжкы были: * Таємниця ебенової шкатулки (Пряшів, 2000) * Розколота душа (Париж – Цвікау, 2004. Бібліотека альманаху українців Європи "Зерна") Высокого оцѣнѣня достали найме его новеллы.<ref name="Кач"/> {{Цитат 3|О зберьцѣ новелл "Ебенова шкатулка" ''(укр.)''|... І ось дочка Михайла Шмайди позичила моїй жінці книжку «Ебенова шкатулка», де чимала частина творів стоїть на рівні світової новелістики. «Сліпий жебрак» – оповідь про безкарність злочину – нічим не поступається оповіданню Чехова «В овраге». «Замкнута в золотій клітці» – це психологічна новеля найвищого рівня. «Таємницю ебенової шкатулки» я перечитав двічі, порівнюючи з «романами таємниць» Чарльза Діккенса. Певне споріднення із діккенсівською тематикою має також «Дама з лялькою». «Ключ від автомашини» – це, на мій смак, шедевр новелістики, і його можна поставити поруч із новелями О. Генрі. Якби це від мене залежало, я дав би цю новелю до шкільних програм (для старших клясів), щоб учні знали, і що таке новеля як літературний жанр, і щоб уміли відрізняти новелю від оповідання, де події розвиваються логічно; натомість у новелі приходить непередбачена для читача розв’язка. Тож, на мою думку, саме серед непомічених «авторів обласного значення» – як про це свідчить творчість Михайла Шмайди – ми можемо знайти, мабуть, не одного видатного письменника. Українського, але світового рівня. Шкода лише, що за нинішніх умов новелі Михайла Шмайди ледве чи можуть стати здобутком найширших читацьких кіл по всій Україні.| ''Игорь Качуровскый, профессор, поет, писатель, литературознатель, Шевченковскый лавреат''}} ==Вызнаменаня== В року 2008 достав од президента [[Словеньско|Словакии]] [[Іван Ґашпаровіч|Ивана Гашпаровича]] штатне вызнаменаня [[Прибинов крест]] третьей классы за цѣложывотне дѣло. ==Жерела и одказы== * [http://www.radiosvoboda.org/a/2207438.html Качуровський І. Про українського новеліста.] * Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. ужгород, 2010. * [http://www.lem.fm/pisatel-mihaylo-shmayda-dnes-dozhyivat-sya-95-rokiv/ Медвідь П. Писатель Михайло Шмайда днесь дожывать ся 95 років. //Lem.fm; 02.11.2015] * [http://www.lem.fm/umer-pisatel-i-folklorista-mihaylo-shmayda/ Медвідь П. Умер писатель і фолклоріста Михайло Шмайда. //Lem.fm; 01.05.2017] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1920|2017|Шмайда, Михал}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] na3ouyoldccfjm2w4fmpxr3q18o2t8q 0 841 166048 137228 2026-06-17T08:10:40Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166048 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Мольер | image = Molière - Nicolas Mignard (1658).jpg | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = Molière | birthname = Jean-Baptiste Poquelin | birthdate = {{Birth date|1622|01|15}}<ref>Датум кресту.</ref> | birthplace = [[Париж]] | deathdate = {{Death date and age|1673|02|17|1622|01|15}} | deathplace = [[Париж]] | resting_place = теметов Пер-Лашез 25 (1817) | occupation = [[драматик]], [[актер]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = французске | education = | alma_mater = Лицей Лудвика Великого<br>Стара универзита Орлеана | period = 1643–1673 | genre = [[комедия]] | subject = | movement = класицизм | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Firma de Moliere.svg | signature_alt = | website = | Commons = Molière }} [[File:La Mort de Molière, d'après le tableau peint en 1806 par Pierre-Antoine-Augustin Vafflard.png|thumb|La Mort de Molière, Pierre-Antoine-Augustin Vafflard: Смерть Мольера]] [[File:Paryż père-lachaise molier.JPG|thumb|Гроб Мольера, Париж, Пер-Лашез]] '''Мольер''', {{ref-fr}} ''Molière'', властным йменом Жан Батист Поклен, {{ref-fr}} ''Jean-Baptiste Poquelin'', *[[15. януар]] [[1622]], [[Париж]] – †[[17. фебруар]] [[1673]], [[Париж]] — [[Французы|французскый]] комедийный [[драматик]] добы [[Класицизм|класицизм]]у и [[актер]].<ref name=EB>Moore, Will G. and Tobin, Ronald W.</ref> == Биография == Быв сыном кральовского доморядника и тапетаря, достав образованя в [[Товаришство Исусово|йезуитском]] коледжу, выучив ся на правника на Орлеанской универзитѣ, але не став ся ним, ини не пошов стопами отця. В року 1643 лишив родину и выбрав собѣ живот актера, хоть тота професия была презрена в тогочасном сполоченствѣ. Его аматерскый театер не выстояв в конкуренции з иншыма театрами [[Париж]]а и скраховав. Тогды взяв собѣ псевдоним Мольер, жебы не ганьбив родину, и в роках 1645–1658 ходив по Франции з вандровным театром, рафинуючи свое умѣня и набираючи скушености о смаках публикы. Наконець ся стали найлѣпшым провинчным театром Франции, котрый ся переважно замѣряв на [[комедия|комедию]] як найпопуларнѣйшый сценичный жанер. В року 1658 выступили перед кральом [[Луи XIV.]] и з комедиов ''Залюбленый дохтор'' зыскали великый успѣх: достали статус кральовского театра.<ref name=Lukov>Луков В.</ref> Реагуючи на приклонность краля ку пышным видовискам, Мольер в сполуавторствѣ пише гибридны дѣла, якыма суть комедии-балеты, як ''Принцезна Елидска'' и др.<ref name=Manfred>Манфред&nbsp;А.&nbsp;З.</ref> В кральовском театрѣ Мольер быв [[актер]]ом, [[автор]]ом и [[режисер]]ом до самой смерти. За тоты рокы створив свои найлѣпшы пьесы, котры нераз выволали шкандалы и напады од высмѣваных ним сполоченскых груп.<ref name=Lukov/> В предсмертну годину до умираючого Мольера не хотѣв прийти ани [[дохтор]], ани [[священик]]ы. Парижскый [[епископ]] не хотѣв дозволити погреб невысповѣданого и нероскаяного покойного, лем по заступствѣ краля быв дозволеный ночный погреб, без жадной святочности.<ref>{{Cite book |author= Булгаков М.А. |chapter= Глава 33. Ты есть земля |title= Жизнь господина де Мольера |url= http://bulgakov.indbooks.ru/238/glava-33-ty-est-zemlya/}}</ref> В року 1792 останкы перенесены до Музею французскых памятникох, а в року 1817 на парижскый теметов Пер-Лашез.<ref>{{Cite book |editor= NOVÁK, Otakar, ed. et al. |title=''Slovník spisovatelů. Francie, Švýcarsko, Belgie, Lucembursko.'' |location= Praha |publisher= Odeon, 1966. |at= str.&nbsp;457 }}{{ref-cs}}</ref> == Вызнам == [[Комедия]] мала довгу историю и до Мольера, котрый выхосновав ей традичны формы, но повело му ся ай вынайти новый штил двоитого виджѣня нормалного и ненормалного в их поровнаню, подати в протикладѣ правду и правдоподобность, интелигентность и педантность.<ref name=EB/> Мольер быв найвекшым комедийным автором добы [[Класицизм|класицизм]]у и став ся зачинательом сучасной комедии.<ref name=BRE>Голубков А. В.</ref> Мольер во своих комедиях уже часточно выходить за осяг [[Класицизм|класицизм]]у — ему властны черты [[Реализм (литература)|реализм]]а и людовости. Его пьесы активно черпають з тогочасного живота: незадарь Мольер зыскав собѣ ненависть [[Духовенство|духовенства]] [[Комедия|комедиов]] ''Тартюф'' и нелюбость [[Аристокрация|аристокрации]] ''Дон Хуаном''. В окремых своих инсценациях, як ''Жорж Данден'', ''Мѣщан немешом'', Мольер учить люди зоз сподных версти знати себѣ цѣну, не змѣшовати ся з [[немеш]]ами и не понижовати ся перед нима. Мольер стверджать здорову моралность, статочны людскы односины в родинѣ и манжелствѣ.<ref name=Manfred/> == Интересны факты == * Комедия ''Тартюф'' (1664) была заказана, и Мольер мусѣв ю переробльовати трираз, выставляюючи под иншов назвов и в новых вариантах (1667, 1669), а наконець тот третий зоставать на сценѣ доднесь.<ref name=Lukov/> * Граючи послѣдну свою гру ''Мненый хворый'' (1673), уже тяжко хворый Мольер зомлѣв на сценѣ и быв однесеный дому умерати; понеже не прияв [[Помазаня хворых|послѣдну святу тайну]] и не покаяв ся зоз свого актерства, быв погребеный вночи и без належной церемонии.<ref name=EB/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |author= '''Moore, Will G. and Tobin, Ronald W.''' |title= Molière |date= 24 Mar. 2021 |url= https://www.britannica.com/biography/Moliere-French-dramatist |accessdate= 2022-01-13 }}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Голубков А. В.''' |chapter= МОЛЬЕР |title= // Большая российская энциклопедия |location= Москва, 2012 |at= Том&nbsp;20, стр.&nbsp;703–704 |url= https://old.bigenc.ru/literature/text/2225495 }}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Луков В.''' |chapter= Мольєр |editor= Михальска&nbsp;М., Щавурський&nbsp;Б.&nbsp;(ред.) |title= Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник у двох томах |location= Тернопіль |publisher= Навчальна книга – Богдан, 2006|at= Том&nbsp;2, сс.&nbsp;201–207 |isbn= 966-692-744-6 }}{{ref-uk}} * {{Cite book |chapter= Культура и идеология Франции периода абсолютизма |editor= '''Манфред&nbsp;А.&nbsp;З.''' |title= // История Франции. В трех томах |location= М., 1972 |at= Том&nbsp;1, с.&nbsp;281 |url= http://www.rummuseum.info/node/5951}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{lifetime|1622|1673 |}} [[Катеґорія:Французскы писателе]] [[Катеґорія:Артисты театра]] 09d44ztafs6n46dy89y8cnaljqt4doq 0 938 166049 163752 2026-06-17T08:11:25Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166049 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Петро Трохановскый | image = PetroMurjanka.jpg | imagesize = 190px | alt = | caption = Фото з року 2022 | pseudonym = Петро Мурянка, Петро Поплета, Афтанас Колька, Климентий Жак<ref>Русински/руски писнї, с. 149.</ref> | birthname = Piotr Trochanowski | birthdate = {{Birth date and age|1947|08|10}} | birthplace = [[Пархов]], [[Долна Шлезия (воеводство)|Долна Шлезия]], [[Польско|Польща]] | deathdate = <!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|1947|08|10}} --> | deathplace = | resting_place = | occupation = [[поет]], редактор, [[спѣвак]], [[диригент]], [[режисер]] | language = лемковскый, польскый | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = з [[Лемковина|Лемковины]] | citizenship = [[Польща|польске]] | education = | alma_mater = | period = 1971–доднесь | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Rusyns }} '''Петро Мурянка''' (властным меном '''Петро Трохановскый''', [[Лемківскый язык|лемк.]]&nbsp;'''''Петро Трохановскій''''', {{Lang-pl|Piotr Trochanowski}}; [[10. авґуст|10. августа]] [[1947]], Пархотин (днесь [[Пархов]]), воеводство Легницке (1975–1998), днесь [[воеводство Долна Шлезия]], [[Польща]]&nbsp;— [[Русины|русинскый]] ([[Лемкы|лемковскый]]) [[поет]], [[співак|спѣвак]], културный и сполоченскый активиста. == Биография == Петро Трохановскый уродив ся в [[Пархов]]ѣ<ref>Тогдышна назва села была: Пархотин. (A Wisła dalej płynie, с. 13.)</ref> на западных новоодзысканых землях [[Польско|Польщи]] о три тыжднѣ по тому, як там были переселены цѣлов фамилиов з лемковского села [[Більцарева|Бѣлцарьова]] в рамках [[Акція Вісла|акции Висла]]. Закончив Православну духовну [[Семинария|семинарию]] и штудовав на Христианской богословской Академии в [[Варшава|Варшавѣ]], але не зостав высвяченый до духовного стану. Намѣсто того року 1976 вернув ся на [[Лемковина|Лемковину]] и ту быв [[диригент]]ом церковного хора в [[Санок]]у (1978–1982), а од року 1982 в [[Крениця|Крыници]]. Од 1980-х еден з ведучых културных и сполоченскых активистох лемковской оброды. Быв сполуосновником фестивала ''Ватра'' на [[Лемковина|Лемковинѣ]] (1983), редактором часописа ''Голос Ватры'' и солистом ансамбла ''Лемковина''. Занимать ведучы позиции в [[Стоваришыня Лемків|Стоваришѣню Лемкох]], редагуе двомѣсячник ''Бесіда'' и рочник ''Лемківскій календар'' тай иншы выданя. {{Цитат|Так, як в Словакии, так и ту успѣх лемковскых русинскых организаций зависѣв од динамизма еднотливцьох, в том припадѣ сполоченского активиста Андрѣя Копчи, поета Петра Мурянкы-Трохановского и ученой Олены Дуць-Файферовой…|[[Пол Роберт Маґочі|Пол Роберт Магочи]]. Chrbtom k horam, с. 480.}} Од року 1992 учитель лемковского языка в основной школѣ в [[Крениця|Крыници]]. Як учитель языка и редактор лемковскых выдань активну участь мав на кодификации лемковского варианта русинского языка в [[Польско|Польщи]]. == Литературна и сценична творчость == В литературѣ дебутовав року 1971, коли в украинской новинцѣ ''Наше слово'', органѣ ''Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ)'' в секции ''Лемківська сторінка'' зачав выступати з [[верш]]ами, малыма прозами и репортажами. Выдав четыри зберкы поезий: * Suchy badyl — Сухий бадиль — [[Новый Сонч]], 1983 (з перекладом по польскы Здзиславы Зегадлувны) * Мурянчыско — УСКТ, [[Варшава]], 1984 * Jak sokół wodę z kamienia — Як сокіл воды на камени — Iskry, [[Варшава]], 1989 (з перекладом по польскы Барбары Догналик) * Планетникы: давны и новы вершы — [[Стоваришыня Лемків|Stowarzyszenie Łemków]], [[Крениця|Крыниця]], 2001 Выдав драму ''Млиньскы камені'' (1990), написав и режировав дѣточы сценичны образкы, пьесы про Молодежный аматерскый театер ''Терка''. Склав и выдав антологию дѣточой поезии ''Мамко, куп мі книжку'' (1995), де во властной адаптации представив дѣточу поезию з [[Войводина|Войводины]], [[Лемковина|Лемковины]] и [[Пряшівскый край|Пряшовщины]]. Выдав по польскы автобиографичну книгу, адресовану Полякам, ''A Wisła dalej płynie'' (2007) «з вѣров, же захочуть прочитати и спробують зрозумѣти». == Оцѣнѣня<ref>Магочій П.Р., Поп І., сс. 748-749.</ref> == *1984, 1998 — Заслуженый дѣятель културы од польского министерства културы * 1985, 1987 — Лемко року * 1990 — польска литературна премия им. Станислава Пьентака * 1997 — Православна премия им. князя Острожского * 2002 — Литературна премия им. Александра Духновича * 2003 — Премия св. брата Алберта за успѣхы в културѣ, добродѣтельствѣ и екуменичной сферѣ == Публикации == * {{cite book |last1=Мурянка |first1=Петро |authorlink1=Петро Мурянка |last2=Graban |first2=Volodislav|last3=Zegadłówna |first3= Zdzisława|title= [[Сухий бадиль]]|trans_title= a Dry Stalk|url= |format= |accessdate= |type= |edition= |series= |volume= |date= |year=1983 |publisher=Sądecka Oficyna Wydawnicza |location=[[Новый Сонч|Nowy Sącz]] |language=[[Польскый язык|польскы]] |isbn= |oclc= 69452364|doi= |id= |page= |pages= |at= |trans_chapter= |chapter= |chapterurl= |quote= }} * {{cite book |last1= Трохановскый |first1=Петро |authorlink1= |last2= |first2= |editor1-first= |editor1-last= |editor1-link= |others= |title= [[Як сокіл воды на камени]] |trans_title= Like water from a stone falcon |url= |format= |accessdate= |edition= |series= |volume= |date= |year= 1989 |publisher= Iskry |location= Warsaw |language= [[Польскый язык|польскы]], [[Русиньскый язык|русиньскы]]|isbn= 9788320711349 |oclc= 30750811 |doi= |id= |page= |pages= |trans_chapter= |chapter= |chapterurl= |quote= |ref= |bibcode= }} * {{cite book |last1=Трохановскый |first1=Петро |authorlink1=Петро Мурянка |title=[[Мамо куп мі книжку|Мамко куп мі книжку]] |trans_title= |url= |format= |accessdate= |type=children's poetry |edition= |series= |volume= |date= |year=1995 |publisher=SOWy |location= [[Новый Сонч|Nowy Sącz]]|language= [[Русиньскый язык|русиньскы]]|isbn= 9788385753308 |oclc=46719953 }} * {{cite book |title= Planetnyky : davny i novy vershy |last= Мурянка |first= Петро|authorlink=Петро Мурянка |year= 2001|publisher= Stovarišynâ Lemkìv|language= [[Русиньскый язык|русиньскы]]|location= |isbn= 9788390973043 |oclc= 54079749 }} * [[Бесіда]] (редактор) == Жерела и одказы == * Magocsi, Paul Robert. Chrbtom k horam. Dejiny Karpatskej Rusi a karpatských Rusínov. UNIVERSUM. Prešov, 2016. {{ISBN| 978-80-89046-97-3}}. * Murianka, Petro. A Wisła dalej płynie. (Z zamierzonego cyklu: Opisać życie). Stowarzyszenie Łemków. Krynica - Legnica. 2007. {{ISBN| 13 978-83-923771-5-3}}. * Дудаш Н. (зостав.). Русински/руски писнї. Вибрала Наталия Дудаш. Нови Сад. Футура. 1997. {{ISBN| 86-7105-111-0}}. * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. {{ISBN| 978-966-387-044-1}}. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1947||Мурянка, Петро}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы співаци]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Польскы писателе]] l5p92zdu3w68mseqg37d4copz2vt221 0 1100 166050 161088 2026-06-17T08:12:51Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166050 wikitext text/x-wiki {{Писатель|imagesize=200px}} '''Сімона де Бовуар''' (9. януара 1908 – 14. апріля 1986) была [[Французы|французька]] [[писатель]]ка, представителька екзістенціоналізму. Была дружков [[Жан-Пол Сартр|Жана-Пола Сартра]], прославила ся своїма неґатівныма поглядами на манжелство і одмоганя ся традічных жывотных одношінь. Мала великый вплив на росшырїня еманціпачного руху жен. {{Стыржень}} {{DEFAULTSORT:Бовуар, Симона де}} [[Катеґорія:Філозофы]] p6l0k1haiyra266tlj4t1yxt38b500g 0 1149 166051 161090 2026-06-17T08:13:58Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166051 wikitext text/x-wiki {{Писатель|imagesize=200px}} '''Федор Михайловіч Достоєвскый''' ({{lang-ru|Фёдор Михайлович Достоевский}}; *[[11. новембер|11. новембра]] [[1821]], [[Москва]]&nbsp;— †[[9. фебруар]]а [[1881]], [[Санкт-Петербурґ|Петроград]])&nbsp;— російскый [[писатель]] і філозоф. Російскый прозаік, єден з найвекшых світовых писателїв, верховный представитель російского реалізму і сучасно попередник модерной псіхолоґічной прозы. == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1821|1881 |Достоєвскый, Федор Михайловіч}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] 1yzaoyjelefbovsw032f3yitdixwi3y 0 1160 166052 162237 2026-06-17T08:14:46Z Igor Kercsa 5504 м 166052 wikitext text/x-wiki {{писатель|imagesize=200px}} '''Франц Кафка''' (''Franz Kafka''; [[3. юл]]а [[1883]], [[Прага]] – [[3. юн]]а [[1924]], Кіерлінґ коло Клостернеубурґ) - празькый писатель жыдівского походжіня, єден з літературно найвпливнїшых писателїв 20. стороча. {{lifetime|1883|1924 |Кафка, Франц}} {{Стыржень}} [[Катеґорія:Писателї]] adjhlo3t1g7ba0hz096b1k2t2owmjdr 0 1186 166053 161092 2026-06-17T08:15:49Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166053 wikitext text/x-wiki {{Писатель|imagesize=200px}} '''Хорхе Луїс Борхес''' ([[24. авґуст]]а [[1899]], [[Буенос Аірес]]&nbsp;— [[14. юн]]а [[1986]], [[Женева]])&nbsp;— арґентиньскый писатель. Борхес ся інакше народів в [[Арґентіна|Арґентинї]], але ёго родиче ся року [[1914]] перестяговали до [[Европа|Европы]], де пак жыли в Женеві, [[Італія|Італії]] і в [[Іспанія|Іспанії]]. В тій добі добыв много контактів з різныма авантґардныма ґрупами і художныма школами ([[Дада]], [[ултраісты]]). == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1899|1986 |Борхес, Хорхе Луїс}} [[Катеґорія:Писателе Аргентины]] [[Катеґорія:Испаноязычны писателе]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] 5mq3zheij8cd1vtw6cb5tk5g5pb0dgk 0 1196 166054 140564 2026-06-17T08:17:50Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166054 wikitext text/x-wiki {{писатель|imagesize=200px}} '''Чарлз Діккенс''', ({{lang-en|Charles Dickens}}) (*[[7. фебруар]]а [[1812]], Портсмоут – †[[9. юн]]а [[1870]], Ґадшіл) быв анґліцькый писатель. Є признаваный за єдного з найвекшых романописцїв [[19. стороча]]. == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1812|1870 |Діккенс, Чарлз}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] 1elykvzq2i1uh7ipv6ms3j7ikezjio1 0 1251 166055 140537 2026-06-17T08:19:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166055 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Габриел Гарсия Маркес |image = Gabriel Garcia Marquez.jpg |imagesize=200px |alt = |caption = Gabriel García Márquez, 2002 |birthname = Gabriel José García Márquez |birthdate = {{Birth date|1927|03|06}} |deathdate = {{Death date and age|2014|04|17|1927|03|06}} |resting_place = |genre = [[роман]], повѣданя |subject = <!-- or: |subjects = --> |movement = магичный реализм |website = }} [[File:Nobel prize medal.svg|50px|left]] '''Габриел Гарсия Маркес''' ({{lang-es|Gabriel José García Márquez}}, {{Audio|Es-Gabriel Garcia Marquez.ogg|ɡaˈβɾjel ɣarˈsi.a ˈmarkes}}; * [[6. марец|6. марца]] [[1927]], Аракатака, [[Колумбия]]&nbsp;— [[17. апріль|17. апрѣль]] [[2014]], [[Мексіко Сіті|Мексико (город)]], [[Мексико]])&nbsp;— быв колумбийскый писатель и новинарь, пишучый по испанскы. == Характеристика творбы == Еден з найвекшых писателей 20-го [[стороча]], [[Нобелова награда|Нобеловый лавреат]] з [[Література|литературы]] од року [[1982]] переважно за [[роман]] ''Сто рокы самоты (Cien años de soledad, 1967)''. [[Гарсия Маркес]] досяг зрѣдкавого умѣня зостати якнайвеце доступным обычайному читательови, а при том задоволити пожаданя каммай рафинованой критикы.<ref name="ЕБ">Roberto González Echevarría: Gabriel García Márquez.</ref> Мѣшаньом реалного и фантастичного, доданьом фантастичной латинскоамерицкой реалиты, котра перевысшать всяку поетичну имагинацию, роман ''Сто рокы самоты'' належить ку найвекшым творам «магичного реализма», чии зачинателе [[Мигуел Ангел Астуриас]] и [[Алехо Карпентьер]] отворили нову етапу во вывою латиноамерицкой прозы.<ref>Anna Housková. Garcia Marquez, Gabriel: Sto roků samoty.</ref> Читательскы суджѣня о Гарсия Маркесови, магичном реализмѣ и нобеловонаградном романѣ далеко не так едноголосны, але интересны и гойны.<ref>[http://fantlab.ru/work28169?sort=date&page=1#responses Читательскы суджѣня.] // Сайт «Лаборатория фантастики»</ref> == Жерела и одказы == * Anna Housková. Garcia Marquez, Gabriel: Sto roků samoty. // Slovník světových literárních děl. 1/A-L. — Praha: Odeon, 1989. {{ISBN|80-207-0948-7}} Cc. 285-286. {{ref-cs}} * [https://www.britannica.com/biography/Gabriel-Garcia-Marquez Roberto González Echevarría: Gabriel García Márquez.] // Encyclopædia Britannica {{ref-en}} * [http://www.marquez-lib.ru/ Официалный сайт] {{ref-ru}} * [http://fantlab.ru/work28169?sort=date&page=1#responses Читательскы суджѣня.] // Сайт «Лаборатория фантастики» {{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1927|2014|Гарсия Маркес, Габриел}} [[Катеґорія:Писателе Колумбии]] [[Катеґорія:Испаноязычны писателе]] [[Катеґорія:Нобеловы лавреаты з литературы]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] 47smraire53r4kc7s6ismbpsccxadi2 0 1258 166056 161093 2026-06-17T08:20:56Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166056 wikitext text/x-wiki {{Писатель|imagesize=200px}} '''Ґеорґ Вілгелм Фрідріх Геґел''' ([[27. авґуст]]а [[1770]], [[Штутґарт]]&nbsp;— [[14. новембер|14. новембра]] [[1831]], [[Берлін]]) быв вызначный [[Филозоф|філозоф]], представитель нїмецького [[ідеалізм]]у. Геґеловым головным приносом є обяв історічности: світ не є незмінне, стале розложіня, але єдно велике дїйство, в котрім [[дух]] глядать дорогу сам ку собі. Тому, што є, ся не дасть розуміти інакше, як процесу, змінї, евентуално і борьбі. Тоту думку перевзяла під час [[19. стороча]] нелем філозофія, але поступно і єднотливы наукы: языконаука, [[право]], соціолоґія і в подобі еволуції тыж наприклад [[біолоґія]], [[антрополоґія]] і {{iw|козмолоґія||uk|космологія}}. == Референції == <references /> {{Стыржень}} {{lifetime|1770|1831|Геґел, Ґеорґ Вілгелм Фрідріх}} [[Катеґорія:Філозофы]] [[Катеґорія:Персоналии 19. стороча]] 70uas6rbeh8f38p2qak9t1hw55wh26m 0 2398 166057 161415 2026-06-17T08:21:44Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166057 wikitext text/x-wiki {{Писатель|imagesize=200px|birthplace=Моринцї, Кієвська ґубернія, [[Російска імперія]]|deathplace=[[Санкт-Петербурґ]], [[Російска імперія]]|image=Taras Shevchenko selfportrait oil 1840.jpg|period=1832-1861|birthdate=[[9. марца|9 марца]] [[1814]]|deathdate=[[10. марца]] [[1861]]}}<!--[[Файл:Taras Shevchenko selfportrait oil 1840.jpg|thumb|Тарас Шевченко, автопортрет]]--> '''Тарас Григорович Шевченко''' ([[9. марца]] [[1814]], [[Моринцї]], [[Кієвська ґубернія]], [[Російска імперія]] — [[10. марца]] [[1861]], [[Санкт-Петербурґ]], [[Російска імперія]]) — [[Україна|україньскый]] поет, прозаік. {{lifetime|1814|1861|Шевченко, Тарас Григорович}} [[Катеґорія:Поеты]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Украинскы поеты]] {{stub}} ontbnndroxrw3ngllk52xf2c1ysdx8a 0 2420 166058 137191 2026-06-17T08:23:30Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166058 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Иван Франко | image = IvanFranko1886.jpg | imagesize =200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1856|8|27}} | birthplace = [[Нагуєвичі|Нагуйевичѣ]], [[Австрийска империя]] {{flagicon|Австрійска імперія}} | deathdate = {{Death date and age|1916|5|28|1856|8|27}} | deathplace = [[Львов]], [[Австро-Мадярщина]] {{flagicon|Австро-Угорьско}} | resting_place = [[Львов]], Лычаковскый теметов | occupation = [[поет]], [[проза]]ик, [[драматик]], [[Публицистика|публициста]], [[перекладатель]], [[ученый]] и [[Политик|политичный дѣятель]] | language = [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = [[Украинцѣ|Украинець]] | ethnicity = | citizenship = австрийске | education = доктор филозофии, 1893 | alma_mater = Вѣденьска универзита | period = 1874–1916 | genre = [[поема]], [[повѣданя]], [[Новела (литература)|новела]] [[драма]] | subject = | movement = реализм | notableworks = | spouse = Олга род. Хоружинска | partner = | children = Андрѣй, Петро, Тарас, Ганна | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Ivan Franko }} [[File:Olha and Ivan Franko.png|thumb|262px|{{center|Новоженцѣ Франкове, 1886}}]] [[File:Ivan Franko - later in life.png|thumb|262px|{{center|Франко в старшых роках, 1913}}]] [[File:20-Hryvnia-2003-front.jpg|thumb|262px|{{center|Иван Франко на банковцѣ (2003–2016)}}]] '''Иван Франко''', {{ref-uk}} ''Іван Франко'', *[[27. авґуст|27. август]] [[1856]] — [[28. май]] [[1916]]) — [[Украинскый язык|украинскый]] [[поет]], [[проза]]ик, [[драматик]], [[Публицистика|публициста]], [[перекладатель]], [[ученый]] и [[Политик|политичный дѣятель]].<ref name=EB>Encyclopedia Britannica</ref> == Биографичны податкы == Отець му быв Яков Франко, заможный селянин, ковач, а мати Мария Кульчицка зо схудобнѣлой дробной шляхты, роду Сас.<ref name=BRE>Н. С. Надъярных</ref><ref>{{cite book |author=Ярослав Грицак |title=Пророк у своїй Вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886) |date=2006 |publisher=Критика |location=Київ |isbn=966-7679-96-9 |pages=55, 66 |url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002122}}{{ref-uk}}</ref><ref>Ivan Franko //Encyclopedia of the life and works</ref> Од молодых рокох Франко зачав писати [[верш]]ы и [[Драма|драмы]]. В року1875 поступив на универзиту в [[Львов|Лембергу]] (днесь [[Львовска народна универзита Ивана Франка]]), де ся став [[Социализм|социалистом]] и сполупрацовав з политичныма и литературныма журналами и популистичныма новинками. Активна политична ангажованость, арешт и наступна тюремна вязба перервали его штудии, котры наконець завершив на Вѣденьской универзитѣ в року 1891. Во своих позднѣйшых роках быв вецей критичный ку [[марксизм|марксистичному]] [[социализм]]у и став на позиции украинского [[национализм]]а.<ref name=EB/> На честь Ивана Франка в року 1962 город Станислав быв перейменованый на [[Ивано-Франковск]], в року 1944 районный центер Янов перейменоване на [[Ивано-Франкове|Ивана Франка]], Яновскый район на Ивано-Франковскый,<ref>[https://uk.wikisource.org/wiki/Указ_ПВР_УРСР_від_15.8.1944_«Про_перейменування,_уточнення_та_внесення_змін_в_найменування_деяких_міст,_районних_центрів_і_районів_УРСР» Указ ПВР УРСР від 15.8.1944 «Про перейменування, уточнення та внесення змін в найменування деяких міст, районних центрів і районів УРСР»]</ref> в роках 1952–2009 его родиско [[Нагуйевичѣ]] называло ся ''Ивана Франка (село)''.<ref>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1597-17#Text Постанова Верховної Ради України Про відновлення селу Івана Франка Дрогобицького району Львівської області колишнього найменування]</ref> == Творба == ;Проза{{ref-uk}}: * «Борислав. Картини з життя підгірського народу» (Львов, 1877); * «Галицькі образки» (Львов, 1885); * «В поті чола. Образки з життя робучого люду» (Львов, 1890); * «Obrazki galicyjskie» (Lwów, 1897); * «Коли ще звірі говорили. Казки для дітей» (Львов, 1899); * «Полуйка і інші бориславські оповідання» (Львов, 1899); * «Сім казок» (Львов, 1900); * «Староруські оповідання» (Львов, 1900); * «Добрий заробок і інші оповідання» (Львов, 1902); * «Панталаха і інші оповідання» (Львов, 1902); * «Малий Мирон і інші оповідання» (Львов, 1903); * «З бурливих літ» (Львов, 1903); * «Маніпулянтка і інші оповідання» (Львов, 1904); * «На лоні природи і інші оповідання» (Львов, 1905); * «Збірник творів» (Київ, 1903—1905. Т. 1–3); * «Місія. Чума. Казки і сатири» (Львов, 1906); * «Батьківщина і інші оповідання» ([[Кыёв]], 1911); * «Панщизняний хліб і інші оповідання» (Львов, 1913); * «Рутенці. Типи галицьких русинів із 60-тих та 70-тих рр. мин[улого] в[іку]» (Львов, 1913). ;Поемы{{ref-uk}}: * «Ботокуди» (1880, 1893) * «Замість пролога. Святовечірня казка» (1883) * «Сучасний літопис» (1884) * «Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884 року» * «Святий Валентій» (1885) * «Ex nihilio. Монолог атеїста» (1885) * «Панські жарти (Поема з останніх часів панщини)» (1887) * «Смерть Каїна» (1888) * «Лис Микита» (1890) * «Бідний Генріх» (1891) * «Пригоди Дон-Кіхота» (1891) * «П'яниця (Староруська легенда)» (1893) * «Цар і аскет. Індійська легенда» (1893) * «Мандрівка русина з Бідою» (1893) * «Абу-Касимові капці» (1895) * «Похорон» (1897) * «Легенда про святого Маріна» (1897—1914) * «Іван Вишенський» (1898) * «Великі роковини. Пролог, говорений перед ювілейною виставою „Наталки Полтавки“ в пам'ять столітніх відродин української народності» (1898) * «Поема про білу сорочку» (1899) * «Істар» (1899) * «Сатні і Табубу» (1899) * «Ор і Сирчан. Половецька історична сага» (1899; 1914) * «Коваль Бассім. Арабська казка» (1900) * «На Святоюрській горі» (1900) * «Лісова ідилія» (1903) * «Мойсей» (1905) * «Страшний суд» (1906) * «Терен у нозі» (1907; 1913—1914) * «Кончакова слава. Пригоди із літ 1185—87» (1915) == Интересны факты == * Иван Франко быв [[атеизм|атеиста]], але дома го называли Мирон, бо вѣрили, же так може здурити Смерть и жити довже. * Через свой политичный радикализм три раз быв в арештѣ, мусѣв перервати универзитны штудии, а цѣла его универзитна наука тягла ся 15 рокы. * Наперек тому зыскав во [[Вѣдень|Вѣдню]] званя доктора филозофии, а во [[Львов]]ѣ выграв конкурз на мѣсто [[професор]]а, але не быв допущеный до професорства через свою репутацию украинского [[Национализм|националисты]]. * Послѣдны 9 рокы живота быв парализованый и терпѣв на психичну хвороту, але продовжовав диктовати свои творы, котры записовав, переважно, его сын Андрѣй.<ref>Євген Чикаленко</ref><ref>{{cite web |author=Іван Франко |title=Історія моєї хороби |url=https://www.i-franko.name/uk/Biography/IstorijaMojejiXoroby.html |date= |accessdate=2021-08-31}}</ref> == Жерела и одказы == * {{cite web |title=Ivan Franko |url=https://www.britannica.com/biography/Ivan-Franko |publisher='''Encyclopedia Britannica''' |date=23 Aug. 2021 |accessdate=2021-08-29}}{{ref-en}} * {{cite web |title='''Ivan Franko //Encyclopedia of the life and works''' |url=https://www.i-franko.name/en/ |publisher=Микола Жарких (Київ) |date= |accessdate=2021-08-31}}{{ref-en}}{{ref-ru}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author='''Н. С. Надъярных''' |title=Большая российская энциклопедия |chapter=ФРАНКО |volume=33 |location=Москва |date=2017 |pages=537–538 |url=https://old.bigenc.ru/literature/text/4735681}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author='''Євген Чикаленко''' |editor= |title= Щоденник (1907—1917) |language= |edition= |volume= |chapter=10 квітня 1909 |quote= |location=Львів |publisher=Кооператив ”Червона калина” |date=1931 |series= |pages=75–76 |isbn= |doi= |url=https://chtyvo.org.ua/authors/Chykalenko_Yevhen/Schodennyk_19071917_vyd_1931/ }}{{ref-uk}} {{commons|Category:Ivan Franko}} == Референции == {{reflist}} {{lifetime|1856|1916|Франко, Иван}} [[Катеґорія:Поеты]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Поеты]] [[Катеґорія:Украинскы поеты]] cvn2ff2ilanot1doh4p5g0wxi5t6d0n 0 2808 166059 162311 2026-06-17T08:24:11Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166059 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Бескид}} {{ Писатель проста | name = Николай Бескид | image = Николай Бескид.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1883|06|29}} | birthplace = [[Болдогкеваралйа]] | deathdate = {{Death date and age|1947|12|10|1883|06|29}} | deathplace = [[Кошицѣ]] | resting_place = ? | occupation = грекокатолицкый [[священик]], [[историк]] | language = | nationality = Русин | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]], [[Чехословакия]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = [[Александер Бескид]], брат<br>[[Гавриил Бескид]], стрый | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''PhDr. Николай Бескид''' ({{nowrap|*[[29. юн]] [[1883]]}}, [[Болдогкеваралйа]], [[Мадярске кральовство]] – {{nowrap|†[[10. децембер]] [[1947]]}}, [[Кошіцї]]) — [[священик]], * [[історік]], [[Література|літературознатель]], [[Русофил|русофіл]].<ref name=Kovac>Федір Ковач, с. 40.</ref> == Біоґрафія == Сын [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкого]] [[священик]]а пряшівской єпархії Александра Бескида (1854–1923), брат [[Александер Бескид|Александра Бескида (1887–1975)]],<ref>Peter Krajňak, ml.</ref> [[Стрый (родина)|стрый]] [[Гавриил Бескид|Мґр. Гавриила Бескида (*1929)]].<ref name=Koporova>ПгДр. Кветослава КОПОРОВА</ref> В року 1900 окончів ґімназію в [[Пряшів|Пряшові]]. По закончіню духовного семінаря ся в 1906 став [[священик]]ом. Тітул доктора філозофії здобыв в року 1910. Робив як архіварь ґр.кат єпархії у [[Пряшов]]і (од 1906), там ся став секретарём єпіскопа (од 1908) і членом єпархіалной рады (1912). Прожывав в селї [[Леґнава]] (1923-45) де быв і [[священик]]ом (1923-28). В Пряшові выдавав [[Русофил|русофільскы]] новины ''Голос русского народа'' і основав ''Русскую народную партію''. Працовав в товаристві ім. [[Александер Духновіч|А. Духновіча]]. == Творба == * [[1920]] – ''Карпатская Русь'' * [[1928]] – ''Карпаторусская древность'' * [[1928]] – ''Поэзія Попрадова'' * [[1929]] – ''Ю. И. Ставровский-Попрадов'' * [[1930]] – ''А. В. Духнович и его поэзия'' * [[1930]] – ''Т. Г. Масарик'' * [[1933]] – ''Карпаторусская правда'' * [[1934]] – ''Духновичи'' * ''Кирилица и глаголица'' == Жрідла == * {{cite web |title=BESKYD, Nikolaj, PhDr. |date= |author='''Peter Krajňak, ml.''' |publisher=ZOE |url=http://www.zoe.sk/?osobnosti&meno=BESKYD%2C+Nikolaj%2C+PhDr. |accessdate=2020-11-30}}{{ref-sk}} * '''Федір Ковач''': Бескид Микола //{{КСРУ}} * {{cite web |title=Жывот і дїятельство Др. Н. Бескида в публіцістіцї і научных публікаціях од року 1947, але главно по 1989 роцї |date=27.11.2007 |author='''ПгДр. Кветослава КОПОРОВА''' |publisher=rusynacademy.sk |url=http://www.rusynacademy.sk/rusynski/history_1.htm |accessdate=2020-11-30}} * http://popovichtibor.blogspot.com/2010/08/125.html <!-- Мертвы або неадекватны одказы * http://katalog.shpl.ru/shrubr.php?rid=504&base=shpl_gcat&rbase=rpred * http://rusk.ru/st.php?idar=325650 * http://www.rusyn-rusnak.szm.com/files/veliki_rusini/n_beskyd.htm --> == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1883|1947|Бескид, Николай}} [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] i6lrsk7cnykty47pw3jry7xorqbivpd 0 3736 166060 162904 2026-06-17T08:29:57Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166060 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста|imagesize=200px|image= Михаил Михайлович Рошко.jpg|name=Михайло Михайлович Рошко|birthdate=24. авґуста 1964|birthplace=[[Межгорье (Закарпатска область)|Міжгіря]]|occupation=[[Писатель|писатель]], [[Журналістіка|журналіста]], [[Литературознаня|літературознатель]]-американішта<br>ексдепутат Ужгородської варошської рады, ексдекан факултета чужоземної філолоґії [[Ужгородска народна универзита|Ужгородського націоналного університета]]<br>член [[Народный сполок писательох Украины|Націоналної спулкы писателюв Украйины]], член Націоналної спулкы журналістув Украйины|alma_mater=[[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый державный університет]] (теперь [[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый націоналный університет]])|caption=Михайло Рошко у септемброви 2009. рока}} '''Миха́йло Миха́йлович Рошко́''' ([[Адміністративноє діленя Украины#Штруктура|смт]] [[Межгорье (Закарпатска область)|Міжгіря]], [[Межгорскый район|Міжгірськый район]], [[Закарпатьска область|Закарпатська область]]) є [[українцї|украйинськый]] и [[русины|русинськый]] писатель, [[Литературознаня|літературознатель]]-американішта, журналіста, лавреат літературної премії им.&nbsp;Ф.&nbsp;Потушняка,<ref name="roshk"> [http://mroshko.narod.ru/ Офіціалный сайт писателя] </ref> котрый має творы [[Україньскый язык|по украйинськы]], [[Русиньскый язык|по русинськы]] тай [[Російскый язык|по російськы]]. Ексдекан факултета чужоземної філолоґії [[Ужгородска народна универзита|Ужгородського націоналного університета]].<ref name=":0">{{Cite web |title=Кафедра романських мов та зарубіжної літератури |at=Ужгородський національний університет |url=https://www.uzhnu.edu.ua/uk/cat/iif-kaffra/staff |language=украйинськы }}</ref> == Животопис == Родив ся 24.&nbsp;авґуста 1964 тай урус у [[Межгорье (Закарпатска область)|Міжгірьови]]. Служив у Совєтськуй армії на [[Мадярьско|Мадярах]].<ref name="roshk" /> У 1990.&nbsp;рокови кунчив філолоґічный факултет Ужгородського державного університета, де штудовав [[Російскый язык|російськый язык]] тай літературу,<ref name=":5">{{Cite web |at=PMG.ua |url=https://pmg.ua/dosie/123206-roshko-mykhaylo-mykhaylovych |language=украйинськы |title=Рошко Михайло Михайлович }}</ref> а у період 1990–1995 робив выкладачом російської літературы. У 1995.&nbsp;році завершив штудії анґліцького языка и літературы на факултетови романо-ґерманської філолоґії тай перевюг ся на посаду старшого выкладача катедры французського языка тай зарубіжної літературы того такой факултета. У 1995–1998.&nbsp;роках робив на телевізії у Закарпатськуй областнуй державнуй телерадіокомпанії (теперь „Суспільне Ужгород“).<ref name=":1">{{Cite web |title=Чого тільки вартує його руйнування міфів про закарпатський діалект |at=Українське Закарпаття |url=https://www.facebook.com/UkrZakarpattya/posts/чого-тільки-вартує-його-руйнування-міфів-про-закарпатський-діалектодного-разу-хт/2367840143372921/ |language=украйинськы }}</ref> Член правліня Закарпатської орґанізації [[Народный сполок писательох Украины|Націоналної спулкы писателюв Украйины]], член Націоналної спулкы журналістув Украйины. [[Доцент]], [[Кандидат наук|кандидат філолоґічных наук]], завідовач катедров зарубіжної літературы и французького языка. Быв раз заступником декана, а пак у 2011 и деканом факултета романо-ґерманської філолоґії (теперь факултет чужоземної філолоґії) [[Ужгородска народна универзита|Ужгородського націоналного університета]].<ref name=":0" /> Кандидатська [[Дисертация|дисертація]] была присячена творьбі [[кен Кізі|Кена Кізі]];<ref name="roshk" /> защищав ї Рошко у [[Кієв|Кийові]], в інститутови літературы им.&nbsp;Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка НАН Украйины.<ref name=":2">{{Cite web |at=Буквоїд |url=http://bukvoid.com.ua/info/writers/Roshko_Mihaylo.html |language=украйинськы |title=Рошко Михайло }}</ref> У 2024.&nbsp;рокови быв задержаный за братя взяток. На днешньый день иде правовый процес над Михайлом Рошком. Позад того є удстороненый уд посады декана тай заміненый исповнявучов обовязкы декана Сніжанов Голик.<ref name=":3">{{Cite web |at=Медіацентр УжНУ |url=https://mediacenter.uzhnu.edu.ua/news/62855/2024-07-30-62855 |title=На факультеті іноземної філології дипломували бакалаврів |language=украйинськы }}</ref> == Творьба тай нагороды == === Телевізія === Лавреат Першого всеукрайинського телефестивала „Україна — диво дивовижне“ (1996).<ref name=":2" /> Дустав другу премію за телефілм „Землі тяжіння“ (реж.&nbsp;Илія Юрковецькый, опер.&nbsp;Степан Копрушак).<ref name=":1" /> У 1996 проходив стажованя на телестудіях у [[Ню Йорк (штат)|штатови Ню Йорк]], де накрутив телефілм „Як ся маєш, Америко?“, котрый называт першым кіном за [[Споєны Штаты Америцькы|США]] на закарпатськуй телевізії. У 1997.&nbsp;рокови стажовав ся у [[Шкоция|Шкоції]], де накручовав телефілмы „Як ся маєш, Шотландіє?“ тай „Як ся маєш, Англіє?“ (1998).<ref name=":1" /> Пак продовжив серію телефілмом „Як ся маєш, Німеччино?“.<ref name=":2" /> === Краснописемна література === * зберька оповідань „Коли шепоче дощ“ (1991); * зберька оповідань за армійську „дєдовщину“ „Там, где нет женщин“ (1993), щи потовмачена по французькы;<ref name=":2" /><ref name=":4">{{Cite web |title=В Ужгороді Михайло Рошко представив читачам свою «Пастку» |at=Zaholovok.com.ua |url=https://zaholovok.com.ua/v-uzhgorodi-mikhaylo-roshko-predstaviv-chitacham-svoyu-pastku |language=украйинськы }}</ref> * зберька оповідань „Кривавий місяць над Минчелом“ (1999, 2000), за котру у 2000.&nbsp;роковистав лавреатом областної літературної премії им.&nbsp;Ф.&nbsp;Потушняка у жанрі прозы<ref name="roshk" /><ref name=":5" />; * містична повість „Ревнощі з того світу“ (2004)<ref name="roshk"/>; * роман „Потойбічна суперниця“ (2009), за котрый дустав нагороду „Выбор выдавателюв“ уд „Коронації слова“;<ref name="wsm26487"> [http://newsme.com.ua/ukraine/200270/ Ужгородець Михайло Рошко отримав нагороду «Вибір видавців» за роман « потойбічна суперниця »] </ref> * зберька убраных журналістськых творув „Світами, книжками, серцями“ (2011); * зберька оповідань „Пастка“ (2020), поділена на чотыри розділы: любовні вповіданя; украйинськоязычні верзії оповідань за „дєдовщину“; пудкарпатські трилеры; філозофські роздумы тай медитативні оповіданя. Булшина из творув удну написані молодым Рошком.<ref name=":4" /> Оповіданя друковав у журналах тай ґазетах: „Карпатський Край“, „Дукля“, „Тиса“, „Зелені Карпати“, „Молодь Закарпаття“, „Ужгородський університет“ тай другых; в антолоґіях прозы: „Проза Закарпаття ХХ&nbsp;ст.“ (2004), „Дитяча література Закарпаття“ (2005), „Творчість джинсового покоління“ (2007), „Джинсове покоління II. Корзо“ (2008) тай другых.<ref name="roshk" /><ref name=":2" /> === Научна література === * моноґрафія „Художній світ романів Кена Кізі: ‚Політ над гніздом зозулі‘ та ‚Часом нестерпно кортить‘“ (2002); * „Постмодернізм у зарубіжній літературі“ (2003); * „Розкодування (літературознавчі розвідки)“ (2009, 2010), за котроє у 2011.&nbsp;рокови дустав премію им.&nbsp;Ф.&nbsp;Потушняка;<ref name=":5" /> * булше ги 30&nbsp;стати у фаховых научных уданях.<ref name=":2" /> == Політична карєра == Двараз ся балотовав на депутата: у 2010.&nbsp;рокови быв убратый в Ужгородську варошську раду, а у 2020.&nbsp;рокови ишов на уберанкы у Закарпатську областну раду уд партії „Команда Андрія Балогы“, айбо пруйграв уберанкы.<ref>{{Cite web |title=Рошко Михайло Михайлович |at=ПолітХАБ. Рух „ЧЕСНО“ |url=https://www.chesno.org/politician/109737/ |language=украйинськы }}</ref> == Правовый процес == Подля податкув містного журналісты Віталія Глаголы,<ref>{{Cite web |at=Telegram-канал Віталія Глаголы |url=https://t.me/VGlagola/12025 |language=украйинськы |title=Декана факультету іноземної філології УжНУ Михайла Рошка піймали на хабарі }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://t.me/VGlagola/12029 |at=Віталій Глагола |title=Затриманому декану УжНУ Михайлу Рошку призначили заставу 181 тисячу гривень попри те, що прокуратура просила ₴3 000 000 |language=украйинськы }}</ref> у 2024.&nbsp;рокови Михайлу Рошкови была оглашена пудозра за [https://ips.ligazakon.net/document/VSS00041 частьов №3 статі №368 Криміналного кодекса Украйины] („неправомірна выгода у великому розмірови вадь дуставаня такої выгоды службовов особов, котра занимат удповідалноє положеня…“) за 24&nbsp;трафункы братя взяток на ворошну суму 30&nbsp;000&nbsp;[[Америцькый долар|америцькых доларув]]. Поліція дакулко місяцюв слідила за Рошком тай зафіксовала епізоды братя взяток у службовому кабінетови. Были обникані кабінет Михайла Рошка, його хыжа тай мотор. 1.&nbsp;юлія 2024 слідчый судя Андрій Иванов убрав про Михайла Рошка запобіжну міру 60&nbsp;днув держаня пуд вартов из можностьов заплотити 180&nbsp;000&nbsp;₴ залога — залуг быв нараз внесеный, айбо прокуратура подала апелацію про увеличеня розміра залога до 3&nbsp;міліонув&nbsp;гривень. Моментално Михайло Рошко мусит не лишати населеный пункт, де фактично быват без позволеня слідчого вадь прокурора; голосити слідчому, прокуророви, слідчому судьови тай суду за зміну свойого міста бываня тай роботы; тай здасти орґанам державної власти свої паспорты тай другі документы, котрі давут право на выход за границю. З позиції декана факултета чужоземної філолоґії УжНУ быв удстороненый тай заміненый исповнявучов обовязкы декана Сніжанов Голик.<ref name=":3" /> == Удкликованя == * [https://web.archive.org/web/20150402131124/http://m-roshko.com/ Офіціалный сайт писателя] * [https://web.archive.org/web/20240921151714/https://roshko-m.livejournal.com/ LiveJournal Михайла Рошка] == Референції == <references/> {{DEFAULTSORT:Рошко, Михайло}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] tsacshcyg9bl0hgutm8j3l3yiw3xl0l 0 3787 166061 163829 2026-06-17T08:39:00Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166061 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Василь Молнар |image={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://c23f7e45d5.cbaul-cdnwnd.com/5315b6861fd61cda756e14c3717e134c/200000410-9044c9044e/Molnar%20VI.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1922|02|12}} | birthplace = [[Голубине]], [[Свалявскый район|Свалявскый округ]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2017|05|07|1922|02|12}} | deathplace = [[Голубине]], [[Свалявскый район]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[педагог]], [[писатель]] | language = [[Русинскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Василь Иванович Молнар''', *[[12. фебруар]] [[1922]], [[Голубине]], [[Свалявскый район|Свалявскый округ]], [[Чехословакия]] – †[[7. май]] [[2017]], [[Голубине]], [[Свалявскый район]], [[Украина]] — [[Русины|русинскый]] [[педагог]] и [[проза]]ик. Брат [[Михайло Молнар (1912–1997)|Михайла Молнара]]. == Биография == ;Походжѣня:Походив з родины земледѣлцьох Ивана Молнара и Марии Улѣганець, што выховали восьмеро дѣти (четверо хлопцьох и четверо дѣвок), меджи котрыма быв третим дѣтваком.<ref name=Kerca>[[Игорь Керча]]</ref><ref name=Risko>Микола Рішко</ref> ;Штудии:Закончив Мукачовску реалну гимназию (з русскым языком выукы), пак учив ся в Унгварской богословской семинарии, но лем три рокы, бо в року 1944 обстояня в краю ся гет перемѣнили. По отворѣню в Ужгородѣ универзиты достав высше филологичне образованя в фаху русской филологии.<ref name=Dolinic>Йосиф Долинич</ref><ref name=Almasi>Алмашій, Михайло</ref> ;Педагогом: В совѣтской добѣ оддавав ся педагогичной роботѣ. Быв первым, котрый зачав в Голубинской школѣ выучовати [[англицкый язык]], што пак ся дале росширило на иншы школы. Вельо рокы быв ведучым районного методичного стоваришѣня преподавательох англицкого. Знав ай [[Нѣмецкый язык|нѣмецкый]], [[Латинскый язык|латинскый]], [[Мадярскый язык|мадярскый]], [[Чешскый язык|чешскый]]. Удавало му ся передати интерес до штудий чужых языкох своим ученикам, а Свалявской гимназии преподавав ай [[Латинскый язык|латину]]. Вызнаменаный знаком «Відмінник народної освіти України».<ref name=Dolinic/> == Творба == ;Зачаткы: В литера­туру прийшов при мадяр­ской володѣ, коли ся учив на Мукачовской русс­кой гим­на­зии. Печатав ся у новинках ''Русская правда'', ''Русское слово'', ''Карпаторусскій голос'', штудентскых ал­ма­на­хах, по­вѣ­даня ''Герой'' опубликовала [[Нѣмецкый язык|нѣмецка]] будапештска новинка ''Volksblatt'', но такой вшытко з той ранной твор­чо­сти знищив сам року 1945 из страху пе­ред пре­слѣдо­ва­ня­ми.<ref name=Almasi/><ref name=Kerca/> ;В найновшой добѣ:В рокы [[Хрущовскый помягк|хрущовского помягку]] помалы ся зачав вертати ку писаню. а по веце як сорокрочной павзѣ наповно вернув ся ку лите­ра­турѣ. Звекша в новинках ''Вісті Свалявщини'', ''Трембіта'', ''Новини Закарпаття'', опубликовав понад 800 [[Повѣданя|повѣдань]], нарисох, памфлетох, штудий, [[Новела (литература)|новел]], етнографичных зарисох. Во своих публикациях выступав переважно в оборонѣ русинского слова, карпатской природы, реаговав на актуалны темы сполоченского живота.<ref name=Almasi/><ref name=Dolinic/> Нераз ся вертать ку темам воспитаня, педагогикы, и ту в его языкови, у щиром словѣ, в глубинной добротѣ указуе ся любов до родного краю и народу.<ref name=Risko/> ;Окремы публикации: * Поклик отчого краю (Свалява, 1997) * Бризки з Лужанки (Свалява, 1999) * Вичурки у вуйны Полані (Свалява, 2002, сполуавтор М.&nbsp;Молнар) * [[Цукрикы з материнськов наповнянков]] (Ужгород, 2009) * Запискы старого вандролюба (Ужгород, 2010) * Потятка гнїзда Голубиного (Ужгород, 2011) ;На интернету: {{Cite web |author= Василь Молнар |title= Укажкы з творбы |url= https://rusin8.webnode.ru/tags/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%20%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BD%D0%B0%D1%80/ |accessdate= 2022-02-10}} == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= [[Михаил Алмашій|Алмашій, Михайло]] |chapter= Молнар Василь Іванович |title= //Русинська педагогічна енциклопедія |location= Ужгород |publisher= Карпатська Вежа, 2005 |isbn= 966-2674-43-X |at= C.&nbsp;160}}{{ref-uk}} <!--* Ганна Гештень. [http://svalyava-vlada.gov.ua/ukr/page.php?type=clause&id=2029 У краплині роси відбивається сонце] dead link! --> * {{Cite book |author= Йосиф Долинич |chapter= Серцем і розумом з отчим краєм |title= //Вісті Свалявщини |location= Свалява, 2007 10 лютого |publisher= |at= С.&nbsp;3 }} * {{Cite web |author= [[Игорь Керча]] |date= 2012 |title= 2012 Василю Молнару – 90! |url= https://rusin8.webnode.ru/news/a2012-vasilju-molnaru-90-/ |accessdate= 2022-02-10}} * {{Cite book |author= Микола Рішко |chapter= Житя, одданоє людьом (Васильoви Молнарови 95) |title=//Отцюзнина, 1(3), 2017 |publisher= Закарпатське научно-културологичне общество им. А.&nbsp;Духновича |at= сс.&nbsp;22–23 |url= https://www.rueportal.eu/knyhovnyca/otcuznyna-3/}} * [https://en.calameo.com/read/0046711928c0fe4a12098 Визначні діячі Свалявщини] * [https://www.youtube.com/watch?v=5mGij25lqj8 Віра Кобулей Колесо життя — Молнар В.І.] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|2017|Молнар, Василь}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] thzhkbjwju3370osuy8v4tog2phutu7 0 4116 166023 159844 2026-06-16T22:35:42Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166023 wikitext text/x-wiki [[Файл:Venn Diagram of Numbers-ru.svg|thumb|right|Пудмножества чисел]] '''Число́''' авадь '''чи́сло''' є математичный обєкт, котрый ся хоснує на рахованя, выміряня и узначованя. Май усновні приклады сут природні числа — 1, 2, 3, 4 и так далше.<ref>[http://www.oed.com/view/Entry/129082 "number, n."] ''OED Online''. Oxford University Press.</ref> Числа мож представити в языку словесно — числовыми словами. Май універзално, окремі числа си мож представити знаками, котрі ся кличут цифры; уприклад, «5» є цифра, котра представлят число [[5 (число)|пят]]. Кідь же мож затямити лем руняно малу кулькость знаку, усновні цифры ся май часто орґанизовувут у числову систему — устроєный способ, гий представити хоть якоє число. Май поширенов числовов системов є індусько-арабска система, котра позволят представити хоть якоє неґатівноє цілоє число через комбінацію десяти усновных цифер.<ref>[http://www.oed.com/view/Entry/129111 "numeral, adj. and n."] ''OED Online''. Oxford University Press</ref> Кроме хоснованя діля рахованя и выміряня, цифры часто служат діля узначованя (гий при нумерах телефону), упорядкованя (гий сирійні номеры), авадь гий коды (уприклад ISBN). У простому хоснованьови цифра и число ся часто не розділявут — не ясноє, ци ся говорит о самому числови, ци о знакови, што го представлят. У математици розуміня числа ся в історії розширяло: днись ухоплює и нул (0)<ref>Matson, John.[https://www.scientificamerican.com/article/history-of-zero/ "The Origin of Zero"]. Scientific American.</ref>, мінусові числа<ref>Hodgkin, Luke (2 June 2005). ''[https://books.google.com/books?id=f6HlhlBuQUgC&pg=PA88 A History of Mathematics: From Mesopotamia to Modernity]'' OUP Oxford. pp. 85–88. ISBN <bdi>978-0-19-152383-0</bdi>.</ref>, раціоналні числа гий половина (½), реалні числа гий квадратный корінь из 2 (√2) и π<ref>''Mathematics across cultures : the history of non-western mathematics''. Dordrecht: Kluwer Academic. 2000. pp. 410–411. ISBN <bdi>1-4020-0260-2</bdi>.</ref>, и комплексні числа<ref>[[Рене Декарт]] (1954) [1637]. ''[[iarchive:geometryofrenede00rend|La Géométrie: The Geometry of René Descartes with a facsimile of the first edition]]''</ref>, котрі розширявут реалні через вводжіня квадратного коріня из –1 и його комбінацій из реалныма числами. Операції над числами ся роблят через арифметичні операції, булше знані — сумованя, удніманя, множіня, ділиня и зводжіня до ступіня. Йихньоє учиня авадь хоснованя ся кличе [[Аріфметіка|аріфмитіка]], айбо тот тирмін може значити и теорію чисел — науку о особенностях чисел. Кроме практичного хоснованя, числа мавут и културну значимость по цілому світови.<ref name=":0">Gilsdorf, Thomas E. (2012). ''[https://books.google.com/books?id=IN8El-TTlSQC Introduction to cultural mathematics : with case studies in the Otomies and the Incas]''[https://books.google.com/books?id=IN8El-TTlSQC . Hoboken, N.J.: Wiley.] ISBN <bdi>978-1-118-19416-4</bdi>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/793103475 793103475].</ref><ref>Restivo, Sal P. (1992). ''[https://books.google.com/books?id=V0RuCQAAQBAJ&q=Mathematics+in+Society+and+History Mathematics in society and history : sociological inquiries.]'' Dordrecht. ISBN <bdi>978-94-011-2944-2</bdi>. OCLC [https://search.worldcat.org/oclc/883391697 883391697].</ref> Уприклад, у западному світови число 13 часто ся лічит гий за нещасноє, а «міліон» може значіти просто «дуже много», а не точно визначену кулькость.<ref name=":0" /> Хоть днись ся то лічит гий за псевдонауку, віра в містичну значимость чисел — знана гий [[нумеролоґія]] — была дуже важна в стародавнюм и серидньогодньому думаньови. Нумеролоґія мала силный вплыв на розвой грицької математикы, и заставляла до вырішованьови многых задач у теорії чисел, котрі зуправді интересувут математику и днись.<ref>Ore, Øystein (1988). ''[https://books.google.com/books?id=Sl_6BPp7S0AC Number theory and its history]''[https://books.google.com/books?id=Sl_6BPp7S0AC . New York: Dover.] ISBN <bdi>0-486-65620-9</bdi>. OCLC [https://search.worldcat.org/oclc/17413345 17413345].</ref> У [[19. стороча|19. стогодьови]] [[математик]]ы зачали розвойовати рузні абстракції, котрі мавут подобні особенности гий у числа, и мож йих лічити за розшириня того розуміня. Єдні из пирьвых были ґіперкомплексні числа, то є розшириня авадь модіфікації комплексної системы.<ref name=":1">Gouvêa, Fernando Q. ''The Princeton Companion to Mathematics, Chapter II.1, "The Origins of Modern Mathematics"'', p. 82. Princeton University Press, September 28, 2008. ISBN <bdi>978-0-691-11880-2</bdi>. "Today, it is no longer that easy to decide what counts as a 'number.' The objects from the original sequence of 'integer, rational, real, and complex' are certainly numbers, but so are the ''p''-adics. The quaternions are rarely referred to as 'numbers,' on the other hand, though they can be used to coordinatize certain mathematical notions."</ref> У днишнюй математици числові системы ся лічат гий за доста важні приклады булш убобщеных алґебраічных структур, гий кольця авадь поля, а хоснованя слова «число» є скурше звіданьом конвинції, а не даякої глубокої рузни.<ref name=":1" /> == Никай ся втож == * [[Чісло пі]] == Удкликаня == {{Переклад|en|Number|1303376180}} [[Катеґорія:Математіка]] 77htjg1myahlh19uddznofiqq7px6gk 166024 166023 2026-06-16T22:36:37Z LYTMAN 23698 166024 wikitext text/x-wiki [[Файл:Venn Diagram of Numbers-ru.svg|thumb|right|Пудмножества чисел]] '''Число́''' авадь '''чи́сло''' є математичный обєкт, котрый ся хоснує на рахованя, выміряня и узначованя. Май усновні приклады сут природні числа — 1, 2, 3, 4 и так далше.<ref>[http://www.oed.com/view/Entry/129082 "number, n."] ''OED Online''. Oxford University Press.</ref> Числа мож представити в языку словесно — числовыми словами. Май універзално, окремі числа си мож представити знаками, котрі ся кличут цифры; уприклад, «5» є цифра, котра представлят число [[5 (число)|пят]]. Кідь же мож затямити лем руняно малу кулькость знаку, усновні цифры ся май часто орґанизовувут у числову систему — устроєный способ, гий представити хоть якоє число. Май поширенов числовов системов є індусько-арабска система, котра позволят представити хоть якоє неґатівноє цілоє число через комбінацію десяти усновных цифер.<ref>[http://www.oed.com/view/Entry/129111 "numeral, adj. and n."] ''OED Online''. Oxford University Press</ref> Кроме хоснованя діля рахованя и выміряня, цифры часто служат діля узначованя (гий при нумерах телефону), упорядкованя (гий сирійні номеры), авадь гий коды (уприклад ISBN). У простому хоснованьови цифра и число ся часто не розділявут — не ясноє, ци ся говорит о самому числови, ци о знакови, што го представлят. У математици розуміня числа ся в історії розширяло: днись ухоплює и нул (0)<ref>Matson, John.[https://www.scientificamerican.com/article/history-of-zero/ "The Origin of Zero"]. Scientific American.</ref>, мінусові числа<ref>Hodgkin, Luke (2 June 2005). ''[https://books.google.com/books?id=f6HlhlBuQUgC&pg=PA88 A History of Mathematics: From Mesopotamia to Modernity]'' OUP Oxford. pp. 85–88. ISBN <bdi>978-0-19-152383-0</bdi>.</ref>, раціоналні числа гий половина (½), реалні числа гий квадратный корінь из 2 (√2) и π<ref>''Mathematics across cultures : the history of non-western mathematics''. Dordrecht: Kluwer Academic. 2000. pp. 410–411. ISBN <bdi>1-4020-0260-2</bdi>.</ref>, и комплексні числа<ref>[[Рене Декарт]] (1954) [1637]. ''[[iarchive:geometryofrenede00rend|La Géométrie: The Geometry of René Descartes with a facsimile of the first edition]]''</ref>, котрі розширявут реалні через вводжіня квадратного коріня из –1 и його комбінацій из реалныма числами. Операції над числами ся роблят через арифметичні операції, булше знані — сумованя, удніманя, множіня, ділиня и зводжіня до ступіня. Йихньоє учиня авадь хоснованя ся кличе [[Аріфметіка|аріфмитіка]], айбо тот тирмін може значити и теорію чисел — науку о особенностях чисел. Кроме практичного хоснованя, числа мавут и културну значимость по цілому світови.<ref name=":0">Gilsdorf, Thomas E. (2012). ''[https://books.google.com/books?id=IN8El-TTlSQC Introduction to cultural mathematics : with case studies in the Otomies and the Incas]''[https://books.google.com/books?id=IN8El-TTlSQC . Hoboken, N.J.: Wiley.] ISBN <bdi>978-1-118-19416-4</bdi>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/793103475 793103475].</ref><ref>Restivo, Sal P. (1992). ''[https://books.google.com/books?id=V0RuCQAAQBAJ&q=Mathematics+in+Society+and+History Mathematics in society and history : sociological inquiries.]'' Dordrecht. ISBN <bdi>978-94-011-2944-2</bdi>. OCLC [https://search.worldcat.org/oclc/883391697 883391697].</ref> Уприклад, у западному світови число 13 часто ся лічит гий за нещасноє, а «міліон» може значіти просто «дуже много», а не точно визначену кулькость.<ref name=":0" /> Хоть днись ся то лічит гий за псевдонауку, віра в містичну значимость чисел — знана гий [[нумеролоґія]] — была дуже важна в стародавнюм и серидньогодньому думаньови. Нумеролоґія мала силный вплыв на розвой грицької математикы, и заставляла до вырішованьови многых задач у теорії чисел, котрі зуправді интересувут математику и днись.<ref>Ore, Øystein (1988). ''[https://books.google.com/books?id=Sl_6BPp7S0AC Number theory and its history]''[https://books.google.com/books?id=Sl_6BPp7S0AC . New York: Dover.] ISBN <bdi>0-486-65620-9</bdi>. OCLC [https://search.worldcat.org/oclc/17413345 17413345].</ref> У [[19. стороча|19. стогодьови]] [[математик]]ы зачали розвойовати рузні абстракції, котрі мавут подобні особенности гий у числа, и мож йих лічити за розшириня того розуміня. Єдні из пирьвых были ґіперкомплексні числа, то є розшириня авадь модіфікації комплексної системы.<ref name=":1">Gouvêa, Fernando Q. ''The Princeton Companion to Mathematics, Chapter II.1, "The Origins of Modern Mathematics"'', p. 82. Princeton University Press, September 28, 2008. ISBN <bdi>978-0-691-11880-2</bdi>. "Today, it is no longer that easy to decide what counts as a 'number.' The objects from the original sequence of 'integer, rational, real, and complex' are certainly numbers, but so are the ''p''-adics. The quaternions are rarely referred to as 'numbers,' on the other hand, though they can be used to coordinatize certain mathematical notions."</ref> У днишнюй математици числові системы ся лічат гий за доста важні приклады булш убобщеных алґебраічных структур, гий кольця авадь поля, а хоснованя слова «число» є скурше звіданьом конвинції, а не даякої глубокої рузни.<ref name=":1" /> == Никай ся втож == * [[Чісло пі]] == Жрідла == {{Переклад|en|Number|1303376180}} [[Катеґорія:Математіка]] 609468bkdhwjq09v3xpnoaf5318ncpx 0 4230 166062 156187 2026-06-17T08:41:35Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166062 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Анатолий Кралицкый | image = Kralyc.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = Анатолий Кралицкый, [[ЧСВВ]] | pseudonym = Аскольдъ, И. Васильевичъ, Иванъ Нодь<ref name="ЕКР">Магочи П.Р., Поп И.</ref> | birthname = Александер Кралицкый | birthdate = {{Birth date|1835|02|12}}<ref name="ЕКР"/><ref name="Вѣднянскый">Віднянський С. В.</ref><ref>Хоть переважно ся приняв тот датум, часть жерел, напримѣр Павленко&nbsp;Г.&nbsp;В., зазначають, як можну алтернативу, рок 1834. Подля найновшых выгледовань, появленых В.&nbsp;Падяком и М.&nbsp;Павличом, выяснило ся, же тот рок 1834 е хыба, котрой ся допустив шематизм з року 1873, а котру пак повторив историк Е.&nbsp;Перфецкый в року 1913, а за нима ай иншы. Доказом е матрика чабинской церкви, де 13. фебруара 1835 Кралицкый быв крещеный, «причім го тримали нанашко – містный жытель Іван Марковіч і нанашка – Анна Яковіч, котра была дівков чабиньского пароха».[https://www.lem.fm/kralitskoho-tvory-sut-tsinnov-publik/ ''Жерело: Петро Медвідь: Кралицького Творы суть ціннов публікаційов про карпаторусиністів'']</ref> | birthplace = [[Чабины]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1894|02|11|1835|02|12}}<ref name="ЕКР"/><ref name="Вѣднянскый"/> | deathplace = [[Мукачово]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[етнограф]], [[историк]] | language = | nationality = Русин | ethnicity = | citizenship = мадярске | education = | alma_mater = | period = 1860–1894 | genre = | subject = | movement = романтизм | notableworks = Князь Лаборець<ref name="ЕКР"/> 1863, 1921, 1925, 1957, 1964,1985, 1992, 1993 | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Anatolij Kralickyj }} '''Анатолий Кралицкый''', *[[12. фебруара]] [[1835]], [[Чабины|Вышны Чабины]] – †[[11. фебруара]] [[1894]], [[Мукачово]] — [[монах]] [[ЧСВВ|чину св. Василия Великого]], церковный дѣятель, [[педагог]], [[писатель]], [[етнограф]], [[Народны будители|народный будитель]]. == Биография == Походив з родины дяка. Зачаточне образованя достав при [[Краснобродскый монастырь|Краснобродском монастырю]], де в року 1851 уже зафиксованый яко новиций того монастыря. Про далшу богословску науку быв посланый до [[Марияповчанскый монастырь|Марияповчанского монастыря]] (1854). В року 1858 быв высвяченый на монаха и служив учительом во школѣ [[Марияповчанскый монастырь|Марияповчанского монастыря]] (1858–1863). Од року 1863 пересунутый до [[Мукачовскый монастырь|Мукачовского монастыря]], котрого з року 1869 до конця живота быв игуменом.<ref name="Падяк">Падяк В.</ref> Зозберав велику библиотеку.<ref name="ЗОУНБ">Кралицький Анатолій Федорович.</ref> Утримовав тѣсны контакты зоз дѣятелями културы [[Российска империя|России]] и [[Галич]]а: [[Михайло Драгоманов]], [[Иван Франко]] и др. Драгомановови посылав етнографичны и фолклорны материалы про зборникы «Малоруські народні пісні», «Малоруські народні перекази». Дописовав собѣ ай з [[Иван Франко|И. Франком]], котрый публиковав окремы роботы Кралицкого в журналѣ «Життя і слово». Активно публиковав во вшиткых [[Угорска Русь|подкарпатскых]] выданях. Окреме цѣнны його публикации памяток давнины, етнографичных и фолклорных материалох. == Творба == Кралицкый усиловав ся писати [[Русскый язык|по русскы]] и векша часть его творбы увидѣла свѣтло свѣта в [[русофил]]скых выданях [[Угорска Русь|Угорской Руси]] и [[Галич]]а.<ref name="ЕКР"/> Яко писатель красной литературы, е поважованый за найвекшого подкарпатского прозаика [[XIX. стороча]].<ref name="Павленко">Павленко Г. В.</ref> Кралицкый быв ученик и продовжователь [[Александер Духнович|Александра Духновича]]. Лишив богате литературне наслѣдство в розличных жанрах: историчны повѣсти, повѣданя, публицистичны начеркы, обзоры, переклады, етнографичны выгледованя и популарны просвѣтны брожуры. Окреме интересны серия куртых статей з истории [[монастырь]]ох [[Мадярске кральовство|Мадярского кральовства]] (1863–1890), географичны выгледованя о Русинах на юг од Карпат („Сѣверо-восточная Угорщина: топографическо-географическое описаніе‟ (1866); „Русины Лаборскіи въ Угорщинѣ‟ (1865), опис русинского народного облечѣня и спѣванок („Свадебные обряды у лаборскіхъ русиновъ‟ (1865); „Изъ угрорусскихъ народныхъ пѣсенъ‟ (1872); анализа историчных жерел подкарпатской истории („Мукачевская псалтырь ХV вѣка‟ (1884); „Грамота князя Федора Корятовича‟ (1874), а тыж биографичны начеркы о вызнамных русинскых дѣятелях русинской народной оброды [[XIX. стороча]].<ref name="ЕКР"/> Автор многых повѣдань зоз живота родного краю, подкарпатского сельского живота:<ref name="ЕКР"/> * Пастырь в полонинахъ (1860); * Не ходи, Грицю, на вечерницѣ (1865); * Піявица (1869); * Иванъ (1869); * Бритва и мыло (1883); * Екзекуторъ (1892).<ref>{{cite web |author=Кралицкый, Анатолий |title=Екзекутор |url=https://rusin8.webnode.ru/news/ekzekutor/ |date=1892 |accessdate=10.01.2021}}</ref> Исторична повѣсть «[[Князь Лаборець]]» (1863) перевыдавала ся вецераз и по смерти автора (1921, 1925, 1957, 1964,1985, 1992, 1993).<ref name="ЕКР"/> Сполупрацовав з [[Новинка Сова|двотыжденником Сова]]. ==Интересны факты== [[Файл:Kralickyj vlasy rozcuchane.jpg|міні|Анатолий Кралицкый, автофото]] * Кралицкый ужасно удивляв сочасникох своев очитаностьов, ерудициев, зналостями, аж и купив собѣ камеру-обскуру, з котров фотографовав в околицях [[Мукачово|Мукачова]] людей в народной ноши, их газдовства «на вѣчную память», коли еще фотографованя было великов новотов.<ref name="Падяк"/> Не была то лем его забава, але и реално захранила цѣнны историчны реалии.<ref>Петро Медвідь.</ref> * Библиотека Кралицкого по часѣ была передана Закарпатскому областному крайознавчому музею та й [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской державной универзитѣ]].<ref name="ЗОУНБ"/> * В [[Ужгород]]ѣ и [[Мукачово|Мукачовѣ]] на честь Кралицкого названы улицѣ, а в [[Чабины|Чабинах]] — школа, а тыж стоить памятник.<ref name="ЗОУНБ"/> == Жерела и одказы == * '''Віднянський С. В.''' КРАЛИЦЬКИЙ Анатолій Федорович // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. [http://www.history.org.ua/?termin=Kralitskii_A] * '''Павло Роберт Магочій, Іван Поп''': Кралицький Анатолій //{{ЕКР}} Сс.&nbsp;374–375. * {{cite web |url=https://www.lem.fm/iz-nashoy-istoriyi-anatoliy-kralitskyiy-neznamyiy-fotograf/ |author='''Петро Медвідь''' |title=Із нашой історії: Анатолий Кралицькый, незнамый фотоґраф |date=2014-03-05 |publisher=LEM.FM |accessdate=2020-20-12}} * '''Павленко Г. В.''': Кралицький Анатолій Федорович //Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. {{ISBN| 966-7242-10-2}} {{ref-uk}} Сс.&nbsp;100–101. * '''Валерій Падяк''': Герой, що оберіг своє кохання //Анатолій Кралицький. «Кому мила єсть отчина...» — Ужгород, 1998. {{ISBN| 966-7242-16-1}} {{ref-uk}} Сс.&nbsp;5–16. * {{cite web |url=http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=247 |author= |title='''Кралицький Анатолій Федорович''' |date= |publisher=Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф.&nbsp;Потушняка |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2020-02-15}} == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] {{Lifetime|1835|1894|Кралицькый, Анатолій}} epdfa6w3iiyh31bgmhmw2hjvpgu6a32 0 4941 166063 162267 2026-06-17T08:43:42Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166063 wikitext text/x-wiki {{ Писатель | name = Иоанникий Базилович | image = Иоанникий Базилович.jpg | imagesize =200px | alt = | caption = Первый карпаторуськый историк | pseudonym = | birthname = Юрий Базилович | birthdate = [[6. юн]] [[1742]] | birthplace = [[Глівіща|Гливища]], [[Унґ|жупа Унг]], [[Мадярске кралевство]] | deathdate = [[18. октобер]] [[1821]] | deathplace = [[Мукачово]], [[жупа Берег]] [[Мадярске кралевство]] | resting_place = грекокатолицкый монастырь Св.&nbsp;Николая, [[Мукачово]] | occupation = грекокатолицкый [[монах]] ОСВВ, историк | language = латинскый, старославянскый | nationality = | ethnicity = Русин | citizenship = мадярске | education = | alma_mater = | period = 1799–1804 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Rusyn historians }} [[File:Brevis Notitia Fundationis Theodori Koriathovits.png|thumb|265px|Титуловый лист книгы Базиловича: Куртый начерк установитвы Теодора Кориатовича, даколишного князя мукачовского, учиненой року 1360, про богобойный русинскый чин Св. Василия Великого на горѣ Чернек при Мукачовѣ.]] '''Иоанникий Базилович''' (''лат.'' Joannicio Basilovits, *[[6. юн]] [[1742]], [[Глівіща|Гливища]], [[Унґ|жупа Унг]], [[Мадярске кралевство]] - † [[18. октобер]] [[1821]], [[Мукачово]], [[жупа Берег]] [[Мадярске кралевство]]) - первый карпаторуськый историк, протоигумен монастыря чина Св. Василия Великого в [[Мукачово|Мукачовѣ]].<ref name="МП">Магочій П.Р., Поп І., с. 34</ref> ==Биография== Родив ся в [[Глівіща|Гливищах]], русинском селѣ [[Унґ|жупы Унг]], [[Мадярске кралевство]] положеном в 7 км на сѣвер од окружного мѣста [[Собранцї|Собранцѣ]], яко Юрий Базилович. Абсолвовав теологичны штудии в [[Ужгород]]ѣ и [[Кошіцї|Кошицях]]. Вступив до чину [[Чин св. Василія Великого|Св. Василия Великого]] и прибрав монаше имя Иоанникий. Через 38 рокы служив архимандритом Мукачовского монастыря Св. Николая. Умер [[18. октобер]] [[1821]] и покоить ся на монастырском цинтерю. ==Найважнѣйша творба== По латинскы написав тритомову працу '''Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits, olim Ducis de Munkacs, pro religiosis Ruthenis Ordinis Sancti Basilii Magni in monte Csernek ad Munkacs''' ''(Курты запискы о заложѣню давным князем мукачовскым Теодором Кориатовичом русинского монастыря чина Св. Василия Великого на горѣ Чернек в Мукачовѣ)''. Робота была писана про то, обы аргументовати властницке право монастыря, дарованого [[Федор Коріатович|Теодором Кориатовичом]] и достати еще еден доказ давности в бою за самостатность Мукачовской епархии, што тогды точив ся з егерскыми епископами, котрым была Мукачовска епархия подряджена. Фактично тота робота была историов [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]] од найдавнѣйшых доб до року 1789.<ref name="МП"/> Научна цѣнность того твора спочивать в тому, же автор подав важны жерела — грамоты, привилегии, рескрипты мадярскых кральох, папскы буллы, роспоряджѣня мукачовскых епископох и пр., а тыж утверджовав автохтонность Русинох [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]].<ref>Базилович в Енциклопедии истории Украины</ref><ref name="МП"/> ==Иншы роботы== * Imago vitae monasticae. Cassoviaе, 1802. (Опис монашого живота — напечатана в Кошицях); * Толкованіе Священныя Литургіи, Новаго Закона истинныя Безкровныя Жертвы, во славу Пресвятыя и Нераздѣлимыя Тройцы, Отца, и Сына, и Святаго Духа, здателемъ Честнымъ Отцемъ Іоанникіемъ Базиловичомъ, ЧСВВ, Протоигуменомъ, во лѣто 1815 сочиненое, во Монастырѣ Мукачевскомъ. (Зостала в рукопису, понеже не была дозволена цензуров.<ref name="МП"/>) ==Честь памяти== * В октобрѣ 2001 при нагодѣ 180-роча упокоѣня Иоанникия Базиловича в его родном селѣ, [[Глівіща|Гливищах]], святочно отворили памятну таблу<ref>{{Cite web|title = Hlivištia|url = http://www.hlivistia.sk/sucasnost/sucasnost.html|website = www.hlivistia.sk|accessdate = 2016-02-09}}</ref>. ==Жерела и одказы== * {{книга|автор =Іван Красовскый|тітул =Діячі наукі і культури Лемківщини|одказ =|місто =Торонто-[[Львів]]|выдавательство =|рік =2000 |том = |сторінкы = 7|сторінок =124 |выданя = |isbn =966-95740-0-5 |тіраж =}} * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. * [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Bazylovych_I Базилович в Енциклопедии истории Украины ''(укр.)''] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1742|1821|Базилович}} [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] 2c3wkkxlb6bzidjnz9mwsmhhtcnnae0 166064 166063 2026-06-17T08:44:25Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166064 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Иоанникий Базилович | image = Иоанникий Базилович.jpg | imagesize =200px | alt = | caption = Первый карпаторуськый историк | pseudonym = | birthname = Юрий Базилович | birthdate = [[6. юн]] [[1742]] | birthplace = [[Глівіща|Гливища]], [[Унґ|жупа Унг]], [[Мадярске кралевство]] | deathdate = [[18. октобер]] [[1821]] | deathplace = [[Мукачово]], [[жупа Берег]] [[Мадярске кралевство]] | resting_place = грекокатолицкый монастырь Св.&nbsp;Николая, [[Мукачово]] | occupation = грекокатолицкый [[монах]] ОСВВ, историк | language = латинскый, старославянскый | nationality = | ethnicity = Русин | citizenship = мадярске | education = | alma_mater = | period = 1799–1804 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Rusyn historians }} [[File:Brevis Notitia Fundationis Theodori Koriathovits.png|thumb|265px|Титуловый лист книгы Базиловича: Куртый начерк установитвы Теодора Кориатовича, даколишного князя мукачовского, учиненой року 1360, про богобойный русинскый чин Св. Василия Великого на горѣ Чернек при Мукачовѣ.]] '''Иоанникий Базилович''' (''лат.'' Joannicio Basilovits, *[[6. юн]] [[1742]], [[Глівіща|Гливища]], [[Унґ|жупа Унг]], [[Мадярске кралевство]] - † [[18. октобер]] [[1821]], [[Мукачово]], [[жупа Берег]] [[Мадярске кралевство]]) - первый карпаторуськый историк, протоигумен монастыря чина Св. Василия Великого в [[Мукачово|Мукачовѣ]].<ref name="МП">Магочій П.Р., Поп І., с. 34</ref> ==Биография== Родив ся в [[Глівіща|Гливищах]], русинском селѣ [[Унґ|жупы Унг]], [[Мадярске кралевство]] положеном в 7 км на сѣвер од окружного мѣста [[Собранцї|Собранцѣ]], яко Юрий Базилович. Абсолвовав теологичны штудии в [[Ужгород]]ѣ и [[Кошіцї|Кошицях]]. Вступив до чину [[Чин св. Василія Великого|Св. Василия Великого]] и прибрав монаше имя Иоанникий. Через 38 рокы служив архимандритом Мукачовского монастыря Св. Николая. Умер [[18. октобер]] [[1821]] и покоить ся на монастырском цинтерю. ==Найважнѣйша творба== По латинскы написав тритомову працу '''Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits, olim Ducis de Munkacs, pro religiosis Ruthenis Ordinis Sancti Basilii Magni in monte Csernek ad Munkacs''' ''(Курты запискы о заложѣню давным князем мукачовскым Теодором Кориатовичом русинского монастыря чина Св. Василия Великого на горѣ Чернек в Мукачовѣ)''. Робота была писана про то, обы аргументовати властницке право монастыря, дарованого [[Федор Коріатович|Теодором Кориатовичом]] и достати еще еден доказ давности в бою за самостатность Мукачовской епархии, што тогды точив ся з егерскыми епископами, котрым была Мукачовска епархия подряджена. Фактично тота робота была историов [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]] од найдавнѣйшых доб до року 1789.<ref name="МП"/> Научна цѣнность того твора спочивать в тому, же автор подав важны жерела — грамоты, привилегии, рескрипты мадярскых кральох, папскы буллы, роспоряджѣня мукачовскых епископох и пр., а тыж утверджовав автохтонность Русинох [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]].<ref>Базилович в Енциклопедии истории Украины</ref><ref name="МП"/> ==Иншы роботы== * Imago vitae monasticae. Cassoviaе, 1802. (Опис монашого живота — напечатана в Кошицях); * Толкованіе Священныя Литургіи, Новаго Закона истинныя Безкровныя Жертвы, во славу Пресвятыя и Нераздѣлимыя Тройцы, Отца, и Сына, и Святаго Духа, здателемъ Честнымъ Отцемъ Іоанникіемъ Базиловичомъ, ЧСВВ, Протоигуменомъ, во лѣто 1815 сочиненое, во Монастырѣ Мукачевскомъ. (Зостала в рукопису, понеже не была дозволена цензуров.<ref name="МП"/>) ==Честь памяти== * В октобрѣ 2001 при нагодѣ 180-роча упокоѣня Иоанникия Базиловича в его родном селѣ, [[Глівіща|Гливищах]], святочно отворили памятну таблу<ref>{{Cite web|title = Hlivištia|url = http://www.hlivistia.sk/sucasnost/sucasnost.html|website = www.hlivistia.sk|accessdate = 2016-02-09}}</ref>. ==Жерела и одказы== * {{книга|автор =Іван Красовскый|тітул =Діячі наукі і культури Лемківщини|одказ =|місто =Торонто-[[Львів]]|выдавательство =|рік =2000 |том = |сторінкы = 7|сторінок =124 |выданя = |isbn =966-95740-0-5 |тіраж =}} * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. * [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Bazylovych_I Базилович в Енциклопедии истории Украины ''(укр.)''] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1742|1821|Базилович}} [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] hzk0nn0am376mzkosi9xil824dp11bl 0 6385 166022 163988 2026-06-16T22:29:19Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166022 wikitext text/x-wiki [[Файл:Euclid.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Euclid.jpg|міні|250x250пкс|[[Евклід]] — математик, котрый жив у Давнюй Гриції в 3 стогуддя до. н.е. , автор Рафаел]] '''Математик''' є чоловік, котрого основнов областьов, котру учит а зглядує є [[математіка|математика]]. Инак уповісти, математик є особа, котра приносит нові знаня на полю математікы, напр. нові правила а принципы. Люде, котрі аплікувут математичну теорію, не все ся удносят ид математикам. Сут уто [[інжінїр|инженір]]ы, [[економ|економісты]], [[фізік|фізікы]], компютерні шпеціялісты и под. == Історія == Єден из май раньых знаных математику быв Фалес из Мілета ({{прибл}} 624 – 546 до. н.е.); його величавут гий первый зуправдный математик и пирьву особу, ид котруй приписано математичноє удкрытя.<ref>{{Harvnb|Boyer|1991|page=43}}.</ref> Йому приписує ся пирьвоє хоснованя дедуктивного мысліня в ґеомитрії, из чого робит чотыри выслідкы ид теоримі Фалеса. Кулькость знаных математику выросла, кідь Піфаґор из Самосу ({{прибл}} 582 – 507 до. н.е.) заклав Піфаґорийську ушколу, котра учила, же математика панує над світом, а ю девіз быв: „Ушитко є число“.<ref>{{Harvnb|Boyer|1991|page=49}}.</ref> Піфаґорийці были тоты, ко выдумали слово „математика“, и з нима зачало ся вчиня математики про саму себе. Пирьвов математицьов, записанов в історії, была Гипатія из Александрії ({{прибл}} 350 – 415 н.е.). Перебрала функцію бібліотекарькы у Великуй бібліотеци по свойому утцьови и написала много робут из прикладної математикы. Позад політичного конфлікта християнська сполочность в Александрії ю наказала, думавучи, же была прилучена д ньому: розділи ю догола и здерли юй шкуру.<ref>{{Cite web |title=Medieval Sourcebook: Socrates Scholasticus: The Murder of Hypatia (late 4th Cent.) from Ecclesiastical History, Bk VI: Chap. 15 |url=http://www.fordham.edu/halsall/source/hypatia.html |url-status=live |archive-url=https://web.archive.org/web/20140814182454/http://www.fordham.edu/halsall/source/hypatia.html |archive-date=2014-08-14 |access-date=2014-11-19 |website=[[Internet History Sourcebooks Project]]}}</ref> Наука и математика в исламскому світови в часах Средньогуддя розвойовали ся в рузных формах и з пудпоры рузных правитилю. Щедра патронатна політика и вложіня у товмачіня дали розвой многым обсягам наукы. Товмачіня науковых тексту на арабськый [[язык]] продовжовали ся в часах правліня халіфами.<ref>{{Harvnb|Abattouy|Renn|Weinig|2001}}.</ref> Дакотрі учині, што [[Перекладатель|товмачили]], стали експертами в тых науках и дуставали далшу пуддержку. Єден из них — Ал‑Хорезмі, математик и товмач. Много из тых ученых были поліматы. Наприклад, Ібн ал‑Гайсам робив у области оптикы, математикы и астрономії. Ренесанс принюс ид Европі булшу важность математикы и наукы. У часах перехода из феодалної и цирьковної културы на секуларну, много важных математику мали другі профисії: Лука Пачолі (заложитиль бухгалтирії), Ніколо Фонтана Тарталя (инженірь и бухгалтер), [[Джероламо Кардано]] (пирьвый, ко уписав теорію віроимности біномічноє розложіня), Роберт Рекорд (дохтор) и Франсуа Вієт (правник). Май пузно булше математику ишло в універзітеты. У май старых британськых універзітетах, головно в Оксфордови (з Робертом Гуком и Робертом Бойлем) и в Кембріджови (де [[Ісаак Нютон|Исаак Нютон]] быв Лукаськый професор математикы а фізікы), зачала ся традіція слободного думаня и експерименту. У 19. стогуддьови ся мета універзітету поміняла ся: вмісто простого повторіня знаня прийшла дяка ид "продуктивному мысліню".<ref>Röhrs, "The Classical Idea of the University", ''Tradition and Reform of the University under an International Perspective'' p.20</ref> У 1810 годови Александер фон Гумболдт увірив короля Прусії Фрідріха Вилгелма III закласти універзітет у Берлінови на уснові лібералных ідий Фрідріха Шляєрмахера — цільов было указати процес удкрытя знаня и учити студенту думати из увагов на фундаменталні законы наукы. Так ся зродили семінарі а лабораторії.<ref>{{Harvnb|Rüegg|2004|pages=5–6}}.</ref> Британськы універзітеты тых часу перебрали дашто из таліянської а німицької традиції, айбо вни уже мали щедру автономію и слободу уд часа Просвітліня, котроє вдохновило и самого Гумболдта. Оксфорд а Кимбрідж дали булшу важность зглядованьови— може май силно, гий універзітеты в Німищині, котрі были пуд контролом власти.<ref>{{Harvnb|Rüegg|2004|page=12}}.</ref> У 19. и 20. стогодьови ся наука (включно из математиков) стала головным обсягом універзітету. Студенты могли зглядовати и в лабораторіях авадь семінарах и зачали писати дохторьські роботы из научным умістом.<ref>{{Harvnb|Rüegg|2004|page=13}}.</ref> Діля Гумболдта, ціль Універзітета в Берліні была здобываня научных знань.<ref>{{Harvnb|Rüegg|2004|page=16}}.</ref> Німицька система пуддержовала професіоналноє, бюрократично орґанізованоє зглядованя в добрі убставленых лабораторіях, замісто приватного усобного ушколованя, як уто было в Великуй Британії авадь Франції.<ref>{{Harvnb|Rüegg|2004|pages=17–18}}.</ref> Діля Юрґена Руґґа, німицька система є май грубым вкладом у розвуй днишнього зглядовацького універзатета, бо зострила ся на слободу научного зглядованя, выкладаня и ушколованя.<ref>{{Harvnb|Rüegg|2004|page=31}}.</ref> == Скапчаня статі == * [[Испис математику]] == Удкликаня == {{Переклад|en|Mathematician}} [[Катеґорія:Математіци| ]] [[Катеґорія:Професії]] [[Катеґорія:Математіка]] tc7pbltfez5m1x3dzl1e2tg9s5zpa0u 0 10215 166065 157840 2026-06-17T08:47:53Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166065 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Василь Сочка-Боржавин | image = Василь Сочка.gif | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = Василий Боржавин, Александр&nbsp;Андрейчик, {{nowrap|Юрий Соколич}}, Степан&nbsp;Соколич, М.&nbsp;Варга<ref name=Pop>Иван Поп</ref> | birthname = Василь Сочка | birthdate = {{Birth date|1922|01|03}} | birthplace = [[Берегово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2010|08|18|1922|01|03}} | deathplace = [[Собранцї|Собранцѣ]], [[Словакия]] | resting_place = [[:cs:Nový Hrádek|Новый Градек]], [[Чехия]] | occupation = [[педагог]], [[писатель]] | language = [[Русскый язык|русскый]], [[русинскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Чехословакия]], [[Мадярске кральовство]], [[СССР]], [[Украина]] | education = | alma_mater = | period = 1943–2009 | genre = [[поезия]], [[Есей|есеи]], мемоары | subject = | movement = | notableworks = Горы и доля, 1990 | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Василь Сочка-Боржавин''', властным йменом Василь Сочка, *[[3. януар]] [[1922]], [[Берегово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] (дн. [[Украина]]) – †[[18. авґуст|18. август]] [[2010]], [[Собранцї|Собранцѣ]], [[Словакия]] — познатый [[педагог]], [[поет]], [[Есей|есеиста]], публициста и културный дѣятель подкарпатскых Русинох.<ref name=Kuzmiakova>Анна Кузмякова</ref> == Биография == === Походжѣня === Походив з учительской родины з глубоков традициов. Его дѣдо Сочка Иван Петров (1863–1956) из [[Гребля (Закарпатска область)|Греблѣ]] над [[Боржава (ріка)|Боржавов]] быв там директором школы (1901–1939), а посмертно поклали му памятну таблу на стѣнѣ школы.<ref>[http://www.greblia-zosh.uz.sch.in.ua/pro_shkolu/istoriya_shkoli/ Греблянська гімназія. Історія школи]</ref> Од своих дѣточых рокох над Боржавов и споминок на дѣда взяв собѣ псевдоним ''Боржавин''. Его отець, Андрѣй Иванов Сочка, тыж быв учительом. А сам Василь Сочка, хоть веце познатый як литератор и културный дѣятель, оддав педагогичной роботѣ понад 30&nbsp;рокы.<ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref> По материной линии его прадѣдом быв [[Андрѣй Рѣпай]] (1830–1914), познатый [[педагог]], професор Унгварской учительской [[Семинария|семинарии]], редактор первой подкарпатской педагогичной новинкы ''Учитель'' (1867). Другый дѣдо быв [[пѣвцоучитель]].<ref>Василий Боржавин: Горы и доля, {{nowrap|сс. 220, 230–231}}</ref><ref name=Lattova>Теодозия Латтова</ref> === Штудии и робота === Учив ся в [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народных школах]] в [[Кострина|Костринѣ]] и [[Перечин]]ѣ, в Ужгородской и Хустской гимназиях. В Ужгородѣ его учительом быв [[Алексей Фаринич]], а в Хустѣ — [[Петро Линтур]].<ref name=Filip>Л. Філіп</ref> Обое были пропагаторами русского языка и литературы, а так уже в гимназиалны рокы В.&nbsp;Сочка собѣ освоив таку ориентацию и уже в року 1940 зачав з первыма литературныма пробами. Дебютовав вершами в новинках ''Русское слово'', ''Карпаторусский голос'', в колективных зборниках ''«12»'' (1940), ''Будет день'' (1941), ''Литературный альманах'' (1943). З первыма прозовыма пробами выступив в новинках ''Карпаторусский голос'' и ''Slovenská jednota'' (выдавала ся в Будапештѣ в {{nobr|1940-х}} роках), По закончѣню Хустской гимназии од року 1940 учив ся на филозофичной факултѣ [[Универзита Лоранда Етвеша|Будапештской универзиты]].<ref name=Chlanta/><ref name=Kuzmiakova/> Через войнов причинены прикрости штудии закончив аж року 1950 на филологичной факултѣ [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской державной универзиты]].<ref name=Pop/> В повоенной добѣ оддав педагогичной роботѣ понад 30&nbsp;рокы — в школах [[Тячовскый район|Тячовского]], [[Мукачовскый район|Мукачовского]], [[Береговскый район|Береговского районох]], а пак в Закарпатском инштитутѣ здокональованя учительох, де проводив кабинет школ з мадярскым и румынскым выуковым языком. Служив тыж референтом в Рефератѣ умѣня областной администрации, литературным редактором новинкы ''Закарпатска правда'', старшым библиографом и крайознательом Областной библиотекы.<ref name=Chlanta/><ref name=Basarab>Василь Басараб</ref> === Сполоченска активность === В роках 1991–1992 быв предсѣдательом областного ''Общества Карпатскых Русинох'', наступно честным предсѣдательом Ужгородского общества А.&nbsp;Духновича, участником Свѣтовых конгресох Русинох, членом и координатором Свѣтовой рады Русинох (1991–1995).<ref name=Pop/> Любив путовати по краях, де жиють Русины, быв участником их русинскых културных акций. Быв добрый и розважный муж, отець и приятель. Умер [[18. авґуст|18. августа]] [[2010]].<ref name=Kuzmiakova/> Было то в [[Собранцї|Собранцях]] в часѣ его послѣдного путованя до Чех. Погребеный в Новом Градку, {{ref-cs}} ''Nový Hrádek'', в Чехии, де жиють его дѣвка Надежда и жена Ирина.<ref>. [http://www.cms3.rusynacademy.sk/?12-5-2016-%D0%97%D0%BD%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%BD%D1%8F-%D1%96-%D0%B2%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4-%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8F-%D0%A1%D0%BE%D1%87%D0%BA%D1%8B-%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0 П.М.: Значіня і вклад Василя Сочкы-Боржавина]</ref><ref>{{Cite web |author= Доц. Валерій Падяк |title= Василь Сочка-Боржавин / Русинскькі літераторы |date= 14 Aug 2021 <!-- тото видео е на wiki в чорном списку |url= https://youtu.be/yHJYl4L1rHI --> |format= video |accessdate= 2022-01-03}}</ref> == Литературна творба == В септембрѣ 1943 в Ужгородѣ вышла перва поетична зберька В.&nbsp;Боржавина ''Горы и доля''.<ref name=Chlanta/><ref name=Filip/><ref name=Basarab/> Друга книжка была поетична зберька ''Верховинские напевы'' (1960), третя, котра повторила назву первой, ''Горы и доля'' (1990) вершина его русскоязычной творбы, подаюча найлѣпше и найповнѣйше понятя о творчости автора.<ref name=Basarab/><ref name=Chlanta/> В наступных роках русинской оброды публиковав серию биографий под назвов ''Будителі Подкарпатськых Русинов'' (1995), зберьку русинской поезииї ''В подбескидных долинах'' (1996) и зборник есейох о русинской литературѣ и културѣ под назвов ''Зазвонили в селѣ на вичурню''.<ref name=Pop/><ref name=Kuzmiakova/> В тых роках активно выступовав тыж во вецейнистых периодичных русинскых выданях.<ref name=Filip/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''[[Василь Басараб]]''' |chapter= Коротко об авторе |title= //Василий Боржавин: Горы и доля: Поэзия. Проза |location= Ужгород, 1990 |publisher= Карпаты |isbn= 5-7757-0315-4 |at= сс.&nbsp;5–6 }} * {{Cite book |author= '''[[Анна Кузмякова]]''' |chapter= Василь Сочка-Боржавин і його богатство |title= //ІнфоРУСИН 2016, ч.&nbsp;10 PDF |url= https://issuu.com/lem.fm/docs/info_rusyn_10_2016 |at= сс.&nbsp;6–7}} * {{Cite web |author='''Теодозия Латтова''' |title= HАШЫ ЦЕЛЕБРІТЫ / Василь Сочка-Боржавин |date= 8. 9. 2015 |format= audio 4 min |url= https://www.rusyn.fm/archiv/vasyl-socka-borzavin-8-9-2015/ |[ublisher= Radio Rusyn.FM |accessdate= 2022-01-04 }} * {{Поп2001|позиция=Сс. 349–350|статья=Сочка-Боржавин Василий}} * {{Cite book |author= '''Л. Філіп''' |chapter= Поет, историк литературы, прозаик, публицист |title= //В.&nbsp;Сочка-Боржавин: Любимый край |location= Ужгород, 2006 |at= сс.&nbsp;96–97}} * '''Хланта І. В.''': Сочка Василь Андрійович (Василь Боржавин) //{{ЕЗВО20}} сс.&nbsp;308–309 * [http://www.lem.fm/znachinya-i-vklad-vasilya-sochkyi-borzhavina/ Портал Лем.фм] * [http://www.rusyn.fm/archiv/vasyl-socka-borzavin-8-9-2015 Радіо Русин.фм] * [http://www.kolyba.org.ua/unikalne-zakarpattja/pismenniki-zakarpattja/2937-vasyl-borzgavyn Колиба - портал о Закарпаттю (укр.)] == Указкы з творбы == * [https://www.academia.edu/13241898/Василій_Боржавинъ_Сочка_Горы_и_доля_Стихи_Библіотека_современныхъ_угро_русскихъ_писателей_Унгваръ_Ужгородъ_1943?fbclid=IwAR0aDX3pR_m9KMT8EmRwFVyY-YWy9by2XnkbfbKG265RhS4m324G1dDPcW4 Василій Боржавинъ: Горы и доля. Стихи. Библіотека современныхъ угро-русскихъ писателей. Унгваръ-Ужгородъ, 1943 (PDF)] * {{Cite web |title= Тег: Василь Сочка-Боржавин |date= 26.05.2013 |url= https://rusin8.webnode.ru/tags/Василь%20Сочка-Боржавин/ |publisher= Русинська Веб-книга |accessdate= 2022-01-04}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|2010|Сочка-Боржавин, Василь}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] 30j44wlh35l5a6rf1edbg4gmg1cmy2z 0 10247 166066 158413 2026-06-17T08:50:20Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166066 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Агнета Бучко Папгаргаї |image= {{Фоторамка|Увидьте фото|ширина=100|надпис=top|полога=center|капча=https://www.ruskeslovo.com/wp-content/uploads/2016/03/Ahneta-DSC_0228-1024x680.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1951|11|03}} | birthplace = [[Миклошевци]], [[Срѣм]]<br>[[Югославия]], (дн. [[Хорватия]]) | occupation = [[новинарь]]ка, [[поет]]еса, [[перекладатель]]ка | language = | alma_mater = [[Новосадска универзита]] | period = 1966-доднесь | genre = поезия и проза за дзеци | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = }} '''Агнета Бучко Папгаргаї''' (* [[3. новембер]] [[1951]], [[Миклошевци]], [[Хорватія]])&nbsp;— [[поет]]еса, [[Перекладатель|прекладателька]], [[Новинарь|новинарка]]. В року 2005 ше стала лавреатку [[Премія Александра Духновіча|награди ''Александер Духнович'']] за найлєпшу кнїжку на руским язику (Стриберни мотиль). Од року 1975 по одход до пензиї 2010 була [[Новинарь|новинарка]] и редакторка Рускей редакциї [[Радіо Новий Сад|Радія Новый Сад]].<ref name=Misanic>О. В. Мишанич</ref><ref>[http://rusynlit.sk/index.php/ocinina/ Премія A. Духновіча]</ref><ref name=NAR>НАР</ref> == Биография == До нїзших класох основней школи ходзела у родним валалє, потим прешла до Дякова дзе закончела основну школу и два класи ґимназиї, а потим ше врацела до свойого валалу и трецу и штварту класу ґимназиї закончела у [[Вуковар]]е. Абсолвовала на Филозофским факултету у [[Новый Сад|Новим Садзе]] (1974), на ґрупи за русийски язик и литературу. Як студент и млади новинар у Радио Новим Садзе Агнета Бучко активно участвовала у орґанизованю перших културних манифестацийох "Миклошевци".<ref>[https://web.archive.org/web/20220313135429/https://rdsa.tripod.com/biografiji.htm#ahnetabp Биография]</ref> Од року 1975 – редакторка рускей редакции радиа Нови Сад (културни програми и програми за дзеци). Ушорйовала емисию за младих “Одгуки з ровнїни“, емисию За наших роботнїкох у иножемстве, “Културну панораму“, “Емисию за дзеци“ и “Красне слово и музика“. Була часц ґлумецкей екипи емисиї „На габох музики и гумору“ , бавела у радио драмох, участвовала у явних емисийох, була длуги роки рецитаторка. За 15 роки ґлумецкей активносци у руским театре, достала бронзову плакету 1996.<ref name=NAR/> В року 2010 одошла до пензиї. Жиє у [[Новый Сад|Новим Садзе]].<ref name=NAR/> == Писательска творчосц == Ей поезия преважнє дзецинска лирика зоз идеализацию валала и валалского живота. Преклада по руски зоз сербского и русийского язикох (Б. Чопич, А. Чехов, О. Островский, А. Тишма, М. Салтиков-Щедрин).<ref name=Misanic/> Першу писню обявела у новинох Руске слово 1966. року. Обявела кнїжки поезиї: Облак одхилєни (1973), Птица у цмоти (1977), Позни роки (1984), Дзешец печаци цихосци (1989), Спокуси Злополя (2006) и Осце и черешнї (2015). Кнїжку прози за дзеци Стриберни мотиль и други сказки обявела 2004. року. Тота кнїжка є од текстох котри писала за емисию за дзеци.<ref>Ruske Slovo</ref><ref name=NAR/> == Жрідла == * {{cite web |url=https://www.ruskeslovo.com/автор/агнета-бучко-папгаргаї/ |title=Агнета Бучко Папгаргаї |publisher={{нп|Руске слово|'''Ruske Slovo'''|sr|}} |accessdate=2021-11-03}} * {{cite web |author='''О. В. Мишанич''' |title=Бучко Агнета |publisher=// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |date=2004 |url=https://esu.com.ua/search_articles.php?id=38391 |accessdate=03.11.2021}}{{ref-uk}} * {{cite web |title=Агнета Бучко Папгаргаї |date=марец 30, 2018 |url=https://nar.org.rs/rue/агнета-бучко-папгаргаї/ |publisher='''НАР''' |accessdate=2021-11-04}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1951||Бучко Агнета}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Новинаре]] [[Катеґорія:Новосадска универзита]] [[Катеґорія:Персоналии:Сербія]] [[Катеґорія:Новый Сад]] cgpkxlczgcmi9omg5lienu3yl54hq0e 0 10449 166067 127355 2026-06-17T08:51:49Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166067 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Михал Манкович | image = | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = 16. октобер 1785 <!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = [[Блажів|Блажов]] [[Пряшівскый край|Пряшовского края]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = 21. октобер 1853 (68 рокы)<!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> | deathplace = [[Ужгород]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = церковный живописець | language = | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = з [[Кошіцькый край|Кошицкого края]] | citizenship = австрийске, мадярске | education = | alma_mater = Академия малярства, [[Відень|Вѣдень]] | period = | genre = иконопис, стѣнопис<!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = [[Назарены (малярство)|назаренизм]] | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = М. Бачинска<!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Михал Манкович''' (*[[16. октобер]] [[1785]], [[Блажів|Блажов]], [[Окрес Сабінов|окрес Сабинов]], [[Пряшівскый край|Пряшовскый край]], [[Мадярске кралевство]] — †[[21. октобер]] [[1853]], [[Ужгород]], [[Мадярске кралевство]]) — [[малярь]], иконописець и стѣнописець, официалный живописець в жупах [[Жупа Берег|Берег]], [[Жупа Земплин|Земплин]], [[Унґ|Унг]]. [[File:Chram Inove int.JPG|thumb|350px|Иконостас з иконами од Михала Манковича в Иновцю]] ==Биография== Отець его, тыж Михал Манкович в роках 1757–1791 быв парохом в Блажовѣ.<ref>Blažov 1317–1952. Náboženstvo</ref> Учив ся в [[Сабинов]]ѣ, [[Левоча|Левочи]], пак в богословской [[Семинария|семинарии]] в [[Ужгород]]ѣ. Одты го [[епископ]] [[Андрій Бачіньскый|Андрей Бачинскый]] напрямив до [[Відень|Вѣдня]] учити ся до Академии малярства. На даякый час лишив науку и пустив ся в творчу дорогу по [[Австрія|Австрии]], до [[Львів|Львов]]а ай дале аж до [[Київ|Киев]]а и [[Москва|Москвы]]. По том вернув ся, закончив науку, и достав диплому живописця. Оженив ся з М. Бачинсков и од року 1813 достав пост церковного живописця. Его роботы суть в церквах трех жуп: [[Жупа Берег|Берег]], [[Жупа Земплин|Земплин]], [[Унґ|Унг]]. Послѣдны рокы живота прожив в [[Ужгород]]ѣ, де и погребеный. Умер 68-рочный.<ref name=Kovac>Ковач Ф.</ref> ==Творба== В Пряшовском краи розмальовав церквы в [[Снаків|Снаков]]ѣ, в [[Біловежа|Бѣловежи]] (1817), [[Фулянка|Фулянцѣ]] (1830), [[Няґів|Няговѣ]] (1831). Про церковь Нижной Радвани (теперь [[Радвань над Лабірцём|Радвань-на Лаборци]]) намальовав икону "Укладеня Христа до гробу". Зготовив иконостас в [[Чабалівцї|Чабаловцях]] (1814).<ref name=Kovac/> На жаданя церковных верхностей мальовав копии образох религийной тематикы од знамых малярьох. З оригиналной творбы найвеце суть познаты образы "Пират", "Дѣвка Лотова", "Йозеф и Путифар", "Магдалена". По смерти маляря велика часть его робот перешла до приватной коллекции родины Зубрицкых. Межи тыма роботами быв его автопортрет, портрет его жены и их дѣвочкы.<ref name=Kovac/> В конци року 2015 в деревяном храмѣ Архангела Михаила в [[Іновець|Иновцю]] закончили рештаврацию новообъявеных икон Михала Манковича. Рештавраторы поважують Манковича за едного з первых представительох европейского [[Назарены (малярство)|назаренизма]] в Подкарпатю.<ref>Reštaurátori obnovili vzácny mobiliár dreveného chrámu v Inovciach</ref> ==Жерела и одказы== * {{cite web |date= 2011 |url= http://www.blazov.sk/history.html |title= '''Blažov 1317–1952. Náboženstvo''' |publisher= blazov.sk |accessdate=2021-08-13}} {{ref-sk}} * '''Ковач Ф.''': Манкович Михайло. //{{КСРУ}} {{nowrap|С. 211.}} * {{cite web |archiveurl=http://archive.today/2016.10.29-041105/http://www.slovenskyvychod.sk/sk/index.php/spravodajstvo/2401-restauratori-obnovili-vzacny-mobiliar-dreveneho-chramu-v-inovciach |title='''Reštaurátori obnovili vzácny mobiliár dreveného chrámu v Inovciach''' |publisher=Slovenský východ. Regionálne noviny Zemplína |url=http://www.slovenskyvychod.sk/sk/index.php/spravodajstvo/2401-restauratori-obnovili-vzacny-mobiliar-dreveneho-chramu-v-inovciach |date=25. január 2016 |archivedate= 29 окт 2016 |accessdate=2021-08-13}}{{ref-sk}} ==Референции== {{reflist}} {{Lifetime|1785|1853|Манкович, Михал}} [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Русиньскы малярї]] tt6hb73pzjnuxuag59ywcfb23dppu80 0 10586 166007 162268 2026-06-16T17:06:05Z Rue323 31002 /* Биография */ 166007 wikitext text/x-wiki {{Писатель | name = Мигаль Финцицкый | image = Fincicky_Mihaly.jpg | imagesize = 225px | caption = | birthname = Fincicky Mihály | birthdate = {{Birth date|1842|09|22}} | birthplace = Унгчепель, дн. [[Вельке Капушаны]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1916|01|27|1842|09|22}} | deathplace = [[Ужгород|Унгвар]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = мер Унгвара, [[фолклор]]иста | language = [[мадярскый язык|мадярскый]] | ethnicity = [[Мадяры|Мадяр]] | citizenship = {{flagicon|Австро-Угорьско}} [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярске]] | education = | alma_mater = | period = 1880–1894, 1904–1916 | notableworks = Угро-руськы народны казкы<!-- or: | notablework = --> }} '''Мигаль Финцицкый''' ({{lang-hu|Fincicky Mihály}}; Унгчепель, [[жупа Унг]], [[22. септембер]] [[1842]] — [[Ужгород|Унгвар]], [[27. януар]] [[1916]]) — быв адвокат, литературный товмач, збератель народных спѣванок и казок, [[варош]]скый голова [[Ужгород|Унгвара]]. [[File:FincickyMemorialTablet.jpg|thumb|255px|Мемориална табла Финцицкого|right]] == Биография == Родив ся в мадярской родинѣ в валалику Унгчепель в [[Жупа Унг|жупѣ Унг]], котрый валалик уж од року 1914 став ся частев мѣста  [[Надькапош|Вельке Капушаны]] (днесь то е улиця Чепель). Учив ся в [[Пряшів|Пряшовѣ]], в [[Ягер|Егерѣ]], на Унгварской гимназии, пак на Будапештской универзитѣ, де року 1867 достав диплому правника. В [[Будапешт]]ѣ дебутовав з литературнов творбов яко товмач з русской литературы в часописѣ Pesti Hölgyi Divatlap.  Вернувши ся до [[Ужгород|Унгвару]], практиковав як адвокат. Од року 1880 из едным перерывом аж до смерти быв мером [[Ужгород|Унгвара]]. Погребеный в [[Ужгород]]ѣ, а на улици Духновича, ч. 23, еще ся заховала скромна партерова хыжа, в котрой жив до смерти. Мигаль Финцицкый заслужив собѣ статус вызначной особы мѣст Вельке Капушаны и [[Ужгород]]. [[File:FincickyDuchn23.jpg|thumb|255px|Родинный дом Финцицкого|right]] == Главны роботы == === Русинскы етнографичны зберькы === Мигаль Финцицкый лишив за собов добру память у Русинов. Еще в своих молодых роках, главнѣ в 1860-х, организовав ентузиастов  на збераня русинского фолклора. Позберав 92 русинскы казкы и 339 спѣванок. Спѣванкы опубликовав (в товмачѣню по мадярскы) уже року 1870. В своих послѣдных роках потовмачив про публикацию 40 лѣпшых русинскых казок, але за живота не удало ся му их опубликовати.  Тоты были опубликованы в [[Будапешт]]ѣ року 1970 (A vasorrú indzsibaba), в украинском товмачѣню (и идеологичной переробцѣ) — в [[Ужгород|Ужгородѣ]] в рр. 1974 и 1975 (Таємниця скляної гори), по русинскы  во формѣ веб-книгы в року 2016 (Угро-руськы народны казкы). Оригиналы зберькы Финцицкого доднесь не найдены. === Иншы роботы === Року 1871 выдав властным накладом двохтомник своих товмачѣнь Orosz beszélyek (Русскы повѣданя). Окрем широко познатых авторов ([[Александр Пушкин|Пушкин]], [[Иван Тургенев|Тургенев]]), Финцицкый зознамив мадярского читателя з непознатыма дотогды литераторами (Батюшков, Вяземскый, Давыдов, Державин, Жуковскый, Крылов, Ломоносов). Финцицкый в меншом обсягу робив тыж товмачѣня зо словацкого и румынского фолклора. Заслужуе на увагу в аспектѣ етнографии его робота ''Жупа Унг'' (''Ung vármegye''), котра достала мѣсто в  XVIII. томѣ енциклопедии ''Австро-Мадярска Монархия в словѣ и образѣ'' (''Az Osztrák-Magyar Monarchia Írásban és Képben''), выданом року 1900. == Жерела == * Sztripszky Hiador: Ethnographia, 1916. {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} * Berze Nagy János: Magyar népmesetípusok. I–II., Pécs, 1957. {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} * [https://hu.vkapusany.sk/fincicky-mihaly--oznam/mid/348355/.html#m_348355 Вызнамны родаци В. Капушан: Мигаль Финцицкый] {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} * {{cite book|title=Magyar néprajzi lexikon|publisher=Akadémiai Kiadó|year=1979|id={{ISBN|963-05-1287-4}} II. kötet|edition=1. kiadás}} {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} * Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Вид. друге. Ужгород, 1999. 174–175. == Публикации Мигаля Финцицкого == * Fincicky Mihály: Magyar-orosz népdalok. Pest, 1870. * Fincicky Mihály: A vasorrú indzsibaba. Kárpát-ukrajnai népmesék. Ortutay Gyula utószavával, Budapest, 1970. * Таємниця скляної гори. Закарпатські народні казки, зібрані Михайлом Фінцицьким. Вид. «Карпати», Ужгород, 1974. [http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1857] [https://www.twirpx.com/file/1620594/] * Угро-руськы народны казкы. Зберька М. Финцицкого. Русинська Веб-книга. 2016. [http://www.twirpx.com/file/1942214/] [https://rusin8.webnode.ru/news/ugro-rusky-narodny-kazky/] {{lifetime|1842|1916|Финцицкый, Мигаль}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] qa85dihfb8qk2pb0h9lo54zk82nbt6g 166033 166007 2026-06-17T07:09:11Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166033 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Мигаль Финцицкый | image = Fincicky_Mihaly.jpg | imagesize = 225px | caption = | birthname = Fincicky Mihály | birthdate = {{Birth date|1842|09|22}} | birthplace = Унгчепель, дн. [[Вельке Капушаны]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1916|01|27|1842|09|22}} | deathplace = [[Ужгород|Унгвар]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = мер Унгвара, [[фолклор]]иста | language = [[мадярскый язык|мадярскый]] | ethnicity = [[Мадяры|Мадяр]] | citizenship = {{flagicon|Австро-Угорьско}} [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярске]] | education = | alma_mater = | period = 1880–1894, 1904–1916 | notableworks = Угро-руськы народны казкы<!-- or: | notablework = --> }} '''Мигаль Финцицкый''' ({{lang-hu|Fincicky Mihály}}; Унгчепель, [[жупа Унг]], [[22. септембер]] [[1842]] — [[Ужгород|Унгвар]], [[27. януар]] [[1916]]) — быв адвокат, литературный товмач, збератель народных спѣванок и казок, [[варош]]скый голова [[Ужгород|Унгвара]]. [[File:FincickyMemorialTablet.jpg|thumb|255px|Мемориална табла Финцицкого|right]] == Биография == Родив ся в мадярской родинѣ в валалику Унгчепель в [[Жупа Унг|жупѣ Унг]], котрый валалик уж од року 1914 став ся частев мѣста  [[Вельке Капушаны]] (днесь то е улиця Чепель). Учив ся в [[Пряшів|Пряшовѣ]], в [[Ягер|Егерѣ]], на Унгварской гимназии, пак на Будапештской универзитѣ, де року 1867 достав диплому правника. В [[Будапешт]]ѣ дебутовав з литературнов творбов яко товмач з русской литературы в часописѣ Pesti Hölgyi Divatlap.  Вернувши ся до [[Ужгород|Унгвару]], практиковав як адвокат. Од року 1880 из едным перерывом аж до смерти быв мером [[Ужгород|Унгвара]]. Погребеный в [[Ужгород]]ѣ, а на улици Духновича, ч. 23, еще ся заховала скромна партерова хыжа, в котрой жив до смерти. Мигаль Финцицкый заслужив собѣ статус вызначной особы мѣст [[Вельке Капушаны]] и [[Ужгород]]. [[File:FincickyDuchn23.jpg|thumb|255px|Родинный дом Финцицкого|right]] == Главны роботы == === Русинскы етнографичны зберькы === Мигаль Финцицкый лишив за собов добру память у Русинов. Еще в своих молодых роках, главнѣ в 1860-х, организовав ентузиастов  на збераня русинского фолклора. Позберав 92 русинскы казкы и 339 спѣванок. Спѣванкы опубликовав (в товмачѣню по мадярскы) уже року 1870. В своих послѣдных роках потовмачив про публикацию 40 лѣпшых русинскых казок, але за живота не удало ся му их опубликовати.  Тоты были опубликованы в [[Будапешт]]ѣ року 1970 (A vasorrú indzsibaba), в украинском товмачѣню (и идеологичной переробцѣ) — в [[Ужгород|Ужгородѣ]] в рр. 1974 и 1975 (Таємниця скляної гори), по русинскы  во формѣ веб-книгы в року 2016 (Угро-руськы народны казкы). Оригиналы зберькы Финцицкого доднесь не найдены. === Иншы роботы === Року 1871 выдав властным накладом двохтомник своих товмачѣнь Orosz beszélyek (Русскы повѣданя). Окрем широко познатых авторов ([[Александр Пушкин|Пушкин]], [[Иван Тургенев|Тургенев]]), Финцицкый зознамив мадярского читателя з непознатыма дотогды литераторами (Батюшков, Вяземскый, Давыдов, Державин, Жуковскый, Крылов, Ломоносов). Финцицкый в меншом обсягу робив тыж товмачѣня зо словацкого и румынского фолклора. Заслужуе на увагу в аспектѣ етнографии его робота ''Жупа Унг'' (''Ung vármegye''), котра достала мѣсто в  XVIII. томѣ енциклопедии ''Австро-Мадярска Монархия в словѣ и образѣ'' (''Az Osztrák-Magyar Monarchia Írásban és Képben''), выданом року 1900. == Жерела == * Sztripszky Hiador: Ethnographia, 1916. {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} * Berze Nagy János: Magyar népmesetípusok. I–II., Pécs, 1957. {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} * [https://hu.vkapusany.sk/fincicky-mihaly--oznam/mid/348355/.html#m_348355 Вызнамны родаци В. Капушан: Мигаль Финцицкый] {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} * {{cite book|title=Magyar néprajzi lexikon|publisher=Akadémiai Kiadó|year=1979|id={{ISBN|963-05-1287-4}} II. kötet|edition=1. kiadás}} {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} * Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Вид. друге. Ужгород, 1999. 174–175. == Публикации Мигаля Финцицкого == * Fincicky Mihály: Magyar-orosz népdalok. Pest, 1870. * Fincicky Mihály: A vasorrú indzsibaba. Kárpát-ukrajnai népmesék. Ortutay Gyula utószavával, Budapest, 1970. * Таємниця скляної гори. Закарпатські народні казки, зібрані Михайлом Фінцицьким. Вид. «Карпати», Ужгород, 1974. [http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1857] [https://www.twirpx.com/file/1620594/] * Угро-руськы народны казкы. Зберька М. Финцицкого. Русинська Веб-книга. 2016. [http://www.twirpx.com/file/1942214/] [https://rusin8.webnode.ru/news/ugro-rusky-narodny-kazky/] {{lifetime|1842|1916|Финцицкый, Мигаль}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] 3k36d4oehs2rpy3bv9essm3xeqiea29 10 10609 166011 163719 2026-06-16T19:07:57Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166011 wikitext text/x-wiki <!-- Шаблона:Писатель --> {| class="infobox vcard" style="float:right; width: {{#if:{{{box_width|}}}|{{{box_width}}}|22em}}; font-size: 88%; text-align: left; line-height: 1.2em;" ! colspan=2 class="fn" style="text-align:center; background:#dde; font-size: 125%;" | {{ifempty|{{{name|}}}|{{PAGENAMEBASE}} }} |- | colspan=2 style="text-align: center;"|{{#statements:P1559}} |- {{!}} colspan=2 style="text-align: center;"|{{ifempty|{{{portrait|}}}|{{#property:P18}} }} |- {{#if:{{{image|}}}{{#property:P18}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center;" {{image class|{{{image}}}}} {{!}} [[file:{{ifempty|{{{image|}}}|{{#property:P18}} }}|frameless|{{#if:{{{imagesize|}}}|{{{imagesize}}}|upright=1.11}}|alt={{{alt|}}}]] {{!}}- {{#if:{{{caption|}}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center;" {{!}} {{{caption}}} {{!}}- }} }} {{Інфобокс/rows|| |Уроджѣня|{{if1|{{{birthname|}}}|<br/>}}{{if1|{{ifempty |{{#switch:{{lc:{{{birthdate}}} }} |?|??|???|????|19?|19??|18??|17?? |unknown|u = date of birth unknown | {{{birthdate|}}} }} |{{#statements:P569}} }}|<br/>}}{{ifempty |{{{birthplace|}}} |{{#statements:P19}} }} |Умертя|{{if1|{{ifempty |{{#switch:{{lc:{{{deathdate}}} }} |?|??|???|????|19?|19??|18??|17?? |unknown|u = date of death unknown |{{{deathdate|}}} }} |{{#statements:P570}} }}|<br/>}}{{if1 |{{ifempty |{{{deathplace|}}} |{{#statements:P20}} }}|<br/>}}{{if1|0=• |{{#statements:P509}}|}} |Погреб|{{if1|0=<span class="label">|{{ifempty |{{{resting_place|}}} |{{#statements:P119}} }}|</span><br/>}} {{{resting_place_coordinates|}}} |Псевдоним|{{if1|0=<span class="nickname"> |{{ifempty|{{{penname|{{{pseudonym|}}} }}} |{{#statements:P742}} }}|</span>}} |Занятя|{{if1|0=<span class="role">|{{ifempty |{{{occupation|}}}|{{#statements:P106}} }}|</span>}} ||{{if1|0= <ul style="text-align:left; line-height: 1.0; font-size: 88%;"> <li>|{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P39|P580|P582|sep=</li><li>}}|</li></ul>}} {{#if:{{{language|}}}| ! Язык творох {{!}} {{{language|}}} {{!}}- }} |Народность|{{if1|0=<span class="category"> |{{{nationality|}}}|</span>}} |Родом|{{{ethnicity|}}} {{#if:{{{citizenship|}}}| ! Горожанство {{!}} {{{citizenship|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{education|}}}| ! Едукация {{!}} {{{education|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{alma_mater|}}}| ! [[Alma mater]] {{!}} {{{alma_mater|}}} {{!}}- }} |Праца|{{#statements:P108}} |Участь|{{if1 |{{#statements:P607}}|<br/>}}{{if1 |{{#statements:P1344}}|<br/>}} {{#statements:P3602}} |Членство|{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P463|P580|P582|sep=<br/>}} |[[Політічна партія|Партия]]|{{if1 |0=</td></tr><tr><td colspan=2><ul><li> |{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P102|P580|P582|sep=</li><li>}}|</li></ul>}} |Идеология|{{#statements:P1142}} |Религия|{{#statements:P140}} |Час творбы|{{ifempty|{{{period|}}}|{{if1 |{{#statements:P2031}}{{ #if:{{#property:P2031}}{{#property:P2032}} |—}}{{#statements:P2032}}|<br/>}}{{#statements:P2348}} }} |Жанры|{{if1|0=<span class="category"> |{{ifempty|{{{genre|}}} |{{#statements:P136}} }}|</span>}} |Темы|{{{subject|}}} {{#if:{{{movement|}}}| ! Тренд {{!}} {{{movement|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{relatives|}}}{{{relations|}}}| ! Свояк(ы) {{!}} {{{relatives|{{{relations|}}} }}} {{!}}- }} {{#if:{{{spouse|}}}| ! Супруг(а) {{!}} {{{spouse|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{children|}}}| ! Дѣти {{!}} {{{children|}}} {{!}}- }} |Партнер(ы)|{{ifempty|{{{partner|}}} |{{#statements:P1327}} }} ||{{#if:{{{influences|}}}|<hr /> {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influences|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influences|}}}|{{{influences|}}} }} }} }} ||{{#if:{{{influenced|}}}{{#property:P737}}| <hr /> {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influenced|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influenced|}}} |{{{influenced|}}} |{{#statements:P737}} }} }} }} |Вызначны роботы|{{ifempty|{{{notableworks|}}} |{{#statements:P800}} }} ||{{if1|0='''Одзнакы'''</td></tr> <tr><td colspan=2 style="text-align: center;"> |{{ifempty|{{{awards|}}} |{{#invoke:Wd|properties|linked|qualifiers |P166|P585|sep=<br/>}} }} }} ||{{if1|0=<hr/>|{{#if:{{{signature|}}} |[[file:{{{signature|}}}|frameless|upright=0.72|alt={{{signature_alt|}}}]] |{{#statements:P109}} }}|}} ||{{#statements:P94}} }} |- {{if1|0=<tr><th colspan=2><hr /> Офиц. сайт</th></tr><tr><td colspan=2 style="text-align: center;">[|1={{{website|}}}|2=]</td></tr>}} {{#if:{{{Commons|}}}{{#property:P373}} |<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;" class="plainlinks metadata" style="border:solid #ddd; border-width:1px 0px 0px 0px; width:100%; background:#F0F0F0;">[[File:Commons-logo.svg|16px|link=]] '''[{{localurl:commons:Category:{{#if:{{{Commons|}}} |{{{Commons|}}} |{{#property:P373}} }}}}?uselang=rue {{ifempty |{{{name|}}}|{{PAGENAMEBASE}} }}]''' на [[Вікісклад|Викискладѣ]]</div></th></tr>}} {{!}}- {{#if:{{{коментар|}}}|<tr><td colspan="2" style="font-size: smaller; border-top: 1px solid;">{{{коментар}}}</td></tr>}} |- | colspan=2 class=plainlinks | {{if1 |0=VIAF:|{{#statements:P214}}|;}} {{if1 |0=GND:|{{#statements:P227}}|;}} {{if1 |0=LCCN:|{{#statements:P244}}|;}} {{if1 |0=FAST:|{{#statements:P2163}}|;}} {{if1 |0=BNF:|{{#statements:P268}}|;}} {{if1 |0=BHS:|{{#statements:P8238}}|;}} {{if1 |0=NLKR/NLC:|{{#statements:P691}}|;}} {{if1 |0=OL:|{{#statements:P648}}|;}} {{if1 |0=GKG:|{{#statements:P2671}}|;}} {{if1 |0=ЕСУ:|{{#statements:P4613}}|;}}{{if1 |0=ЕІУ:|{{#statements:P8935}}|;}}{{if1 |0=<br/><div class="test" style="display:none;> |{{#statements:P1343}}|</div>}} </span> <br/><span class=plainlinks>''Ту можуть быти податкы з Wikidata,<br/> не контролованы авторами статѣ''</span> </span>{{#if:{{{nocat|}}}||{{#if:{{NAMESPACE}}||[[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]]}} }} |}{{#if:{{{nocat|}}}{{NAMESPACE}}|| [[Катеґорія:Писателе подля алфавиту]] }}<noinclude> {{documentation}} </noinclude> 8k2hw2vy28pvpqap9c6yiqwqfy2ab0u 166012 166011 2026-06-16T19:13:14Z Igor Kercsa 5504 Зрушена верзія [[Special:Diff/166011|166011]] од хоснователя [[Special:Contributions/Igor Kercsa|Igor Kercsa]] ([[User talk:Igor Kercsa|діскусія]]) 166012 wikitext text/x-wiki <!-- Шаблона:Писатель --> {| class="infobox vcard" style="float:right; width: {{#if:{{{box_width|}}}|{{{box_width}}}|22em}}; font-size: 88%; text-align: left; line-height: 1.2em;" ! colspan=2 class="fn" style="text-align:center; background:#dde; font-size: 125%;" | {{ifempty|{{{name|}}}|{{PAGENAMEBASE}} }} |- | colspan=2 style="text-align: center;"|{{#statements:P1559}} |- {{!}} colspan=2 style="text-align: center;"|{{ifempty|{{{portrait|}}}|{{#property:P18}} }} |- {{#if:{{{image|}}}{{#property:P18}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center;" {{image class|{{{image}}}}} {{!}} [[file:{{ifempty|{{{image|}}}|{{#property:P18}} }}|frameless|{{#if:{{{imagesize|}}}|{{{imagesize}}}|upright=1.11}}|alt={{{alt|}}}]] {{!}}- {{#if:{{{caption|}}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center;" {{!}} {{{caption}}} {{!}}- }} }} {{Інфобокс/rows|| |Уроджѣня|{{if1|{{{birthname|}}}|<br/>}}{{if1|{{ifempty |{{#switch:{{lc:{{{birthdate}}} }} |?|??|???|????|19?|19??|18??|17?? |unknown|u = date of birth unknown | {{{birthdate|}}} }} |{{#statements:P569}} }}|<br/>}}{{ifempty |{{{birthplace|}}} |{{#statements:P19}} }} |Умертя|{{if1|{{ifempty |{{#switch:{{lc:{{{deathdate}}} }} |?|??|???|????|19?|19??|18??|17?? |unknown|u = date of death unknown |{{{deathdate|}}} }} |{{#statements:P570}} }}|<br/>}}{{if1 |{{ifempty |{{{deathplace|}}} |{{#statements:P20}} }}|<br/>}}{{if1|0=• |{{#statements:P509}}|}} |Погреб|{{if1|0=<span class="label">|{{ifempty |{{{resting_place|}}} |{{#statements:P119}} }}|</span><br/>}} {{{resting_place_coordinates|}}} |Псевдоним|{{if1|0=<span class="nickname"> |{{ifempty|{{{penname|{{{pseudonym|}}} }}} |{{#statements:P742}} }}|</span>}} |Занятя|{{if1|0=<span class="role">|{{ifempty |{{{occupation|}}}|{{#statements:P106}} }}|</span>}} ||{{if1|0= <ul style="text-align:left; line-height: 1.0; font-size: 88%;"> <li>|{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P39|P580|P582|sep=</li><li>}}|</li></ul>}} {{#if:{{{language|}}}| ! Язык творох {{!}} {{{language|}}} {{!}}- }} |Народность|{{if1|0=<span class="category"> |{{{nationality|}}}|</span>}} |Родом|{{{ethnicity|}}} {{#if:{{{citizenship|}}}| ! Горожанство {{!}} {{{citizenship|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{education|}}}| ! Едукация {{!}} {{{education|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{alma_mater|}}}| ! [[Alma mater]] {{!}} {{{alma_mater|}}} {{!}}- }} |Праца|{{#statements:P108}} |Участь|{{if1 |{{#statements:P607}}|<br/>}}{{if1 |{{#statements:P1344}}|<br/>}} {{#statements:P3602}} |Членство|{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P463|P580|P582|sep=<br/>}} |[[Політічна партія|Партия]]|{{if1 |0=</td></tr><tr><td colspan=2><ul><li> |{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P102|P580|P582|sep=</li><li>}}|</li></ul>}} |Идеология|{{#statements:P1142}} |Религия|{{#statements:P140}} |Час творбы|{{ifempty|{{{period|}}}|{{if1 |{{#statements:P2031}}{{ #if:{{#property:P2031}}{{#property:P2032}} |—}}{{#statements:P2032}}|<br/>}}{{#statements:P2348}} }} |Жанры|{{if1|0=<span class="category"> |{{ifempty|{{{genre|}}} |{{#statements:P136}} }}|</span>}} |Темы|{{{subject|}}} {{#if:{{{movement|}}}| ! Тренд {{!}} {{{movement|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{relatives|}}}{{{relations|}}}| ! Свояк(ы) {{!}} {{{relatives|{{{relations|}}} }}} {{!}}- }} {{#if:{{{spouse|}}}| ! Супруг(а) {{!}} {{{spouse|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{children|}}}| ! Дѣти {{!}} {{{children|}}} {{!}}- }} |Партнер(ы)|{{ifempty|{{{partner|}}} |{{#statements:P1327}} }} ||{{#if:{{{influences|}}}|<hr /> {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influences|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influences|}}}|{{{influences|}}} }} }} }} ||{{#if:{{{influenced|}}}{{#property:P737}}| <hr /> {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influenced|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influenced|}}} |{{{influenced|}}} |{{#statements:P737}} }} }} }} |Вызначны роботы|{{ifempty|{{{notableworks|}}} |{{#statements:P800}} }} ||{{if1|0='''Одзнакы'''</td></tr> <tr><td colspan=2 style="text-align: center;"> |{{ifempty|{{{awards|}}} |{{#invoke:Wd|properties|linked|qualifiers |P166|P585|sep=<br/>}} }} }} ||{{if1|0=<hr/>|{{#if:{{{signature|}}} |[[file:{{{signature|}}}|frameless|upright=0.72|alt={{{signature_alt|}}}]] |{{#statements:P109}} }}|}} ||{{#statements:P94}} }} |- {{if1|0=<tr><th colspan=2><hr /> Офиц. сайт</th></tr><tr><td colspan=2 style="text-align: center;">[|1={{{website|}}}|2=]</td></tr>}} {{#if:{{{Commons|}}}{{#property:P373}} |<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;" class="plainlinks metadata" style="border:solid #ddd; border-width:1px 0px 0px 0px; width:100%; background:#F0F0F0;">[[File:Commons-logo.svg|16px|link=]] '''[{{localurl:commons:Category:{{#if:{{{Commons|}}} |{{{Commons|}}} |{{#property:P373}} }}}}?uselang=rue {{ifempty |{{{name|}}}|{{PAGENAMEBASE}} }}]''' на [[Вікісклад|Викискладѣ]]</div></th></tr>}} {{!}}- {{#if:{{{коментар|}}}|<tr><td colspan="2" style="font-size: smaller; border-top: 1px solid;">{{{коментар}}}</td></tr>}} |- | colspan=2 class=plainlinks | {{if1 |0=VIAF:|{{#statements:P214}}|;}} {{if1 |0=GND:|{{#statements:P227}}|;}} {{if1 |0=LCCN:|{{#statements:P244}}|;}} {{if1 |0=FAST:|{{#statements:P2163}}|;}} {{if1 |0=BNF:|{{#statements:P268}}|;}} {{if1 |0=BHS:|{{#statements:P8238}}|;}} {{if1 |0=NLKR/NLC:|{{#statements:P691}}|;}} {{if1 |0=OL:|{{#statements:P648}}|;}} {{if1 |0=GKG:|{{#statements:P2671}}|;}} {{if1 |0=ЕСУ:|{{#statements:P4613}}|;}}{{if1 |0=ЕІУ:|{{#statements:P8935}}|;}}{{if1 |0=<br/><div class="test" style="display:none;> |{{#statements:P1343}}|</div>}} </span> <br/><span class=plainlinks>''Ту можуть быти податкы з Wikidata,<br/> не контролованы авторами статѣ''</span> </span>{{#if:{{{nocat|}}}||{{#if:{{NAMESPACE}}||[[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]]}} }} |}{{#if:{{{nocat|}}}{{NAMESPACE}}|| [[Катеґорія:Писателе подля алфавиту]] }}<noinclude> {{documentation}} </noinclude> ack4ldnhrpp0xky8o1j9tqr2wnc3x9a 166013 166012 2026-06-16T19:17:22Z Igor Kercsa 5504 Зрушена верзія [[Special:Diff/163719|163719]] од хоснователя [[Special:Contributions/~2026-82003-3|~2026 Маса статей погублена: Гомер, Иван Олбрахт,, Мигаль Финцицкый...и 166013 wikitext text/x-wiki <!-- Шаблона:Писатель --> {| class="infobox vcard" style="float:right; width: {{#if:{{{box_width|}}}|{{{box_width}}}|22em}}; font-size: 88%; text-align: left; line-height: 1.2em;" ! colspan=2 class="fn" style="text-align:center; background:#dde; font-size: 125%;" | {{ifempty|{{{name|}}}|{{PAGENAMEBASE}} }} |- | colspan=2 style="text-align: center;"|{{#statements:P1559}} |- {{!}} colspan=2 style="text-align: center;"|{{ifempty|{{{portrait|}}}|{{#property:P18}} }} |- {{#if:{{{image|}}}{{#property:P18}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center;" {{image class|{{{image}}}}} {{!}} [[file:{{ifempty|{{{image|}}}|{{#property:P18}} }}|frameless|{{#if:{{{imagesize|}}}|{{{imagesize}}}|upright=1.11}}|alt={{{alt|}}}]] {{!}}- {{#if:{{{caption|}}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center;" {{!}} {{{caption}}} {{!}}- }} }} {{Інфобокс/rows|| |Уроджѣня|{{if1|{{{birthname|}}}|<br/>}}{{if1|{{ifempty |{{#switch:{{lc:{{{birthdate}}} }} |?|??|???|????|19?|19??|18??|17?? |unknown|u = date of birth unknown | {{{birthdate|}}} }} |{{#statements:P569}} }}|<br/>}}{{ifempty |{{{birthplace|}}} |{{#statements:P19}} }} |Умертя|{{if1|{{ifempty |{{#switch:{{lc:{{{deathdate}}} }} |?|??|???|????|19?|19??|18??|17?? |unknown|u = date of death unknown |{{{deathdate|}}} }} |{{#statements:P570}} }}|<br/>}}{{if1 |{{ifempty |{{{deathplace|}}} |{{#statements:P20}} }}|<br/>}}{{if1|0=• |{{#statements:P509}}|}} |Погреб|{{if1|0=<span class="label">|{{ifempty |{{{resting_place|}}} |{{#statements:P119}} }}|</span><br/>}} {{{resting_place_coordinates|}}} |Псевдоним|{{if1|0=<span class="nickname"> |{{ifempty|{{{penname|{{{pseudonym|}}} }}} |{{#statements:P742}} }}|</span>}} {{#if:{{{occupation|}}}| ! Занятя {{!}} <span class="role">{{{occupation|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{language|}}}| ! Язык творох {{!}} {{{language|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{nationality|}}}| ! Народность {{!}} <span class="category">{{{nationality|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{ethnicity|}}}| ! Родом {{!}} {{{ethnicity|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{citizenship|}}}| ! Горожанство {{!}} {{{citizenship|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{education|}}}| ! Едукация {{!}} {{{education|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{alma_mater|}}}| ! [[Alma mater]] {{!}} {{{alma_mater|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{period|}}}| ! Час творбы {{!}} {{{period|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{genre|}}}| ! Жанры {{!}} <span class="category">{{{genre|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{subject|}}}| ! Темы {{!}} {{{subject|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{movement|}}}| ! Тренд {{!}} {{{movement|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{relatives|}}}{{{relations|}}}| ! Свояк(ы) {{!}} {{{relatives|{{{relations|}}} }}} {{!}}- }} {{#if:{{{spouse|}}}| ! Супруг(а) {{!}} {{{spouse|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{children|}}}| ! Дѣти {{!}} {{{children|}}} {{!}}- }} |Партнер(ы)|{{ifempty|{{{partner|}}} |{{#statements:P1327}} }} ||{{#if:{{{influences|}}}|<hr /> {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influences|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influences|}}}|{{{influences|}}} }} }} }} ||{{#if:{{{influenced|}}}{{#property:P737}}| <hr /> {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influenced|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influenced|}}} |{{{influenced|}}} |{{#statements:P737}} }} }} }} |Вызначны роботы|{{ifempty|{{{notableworks|}}} |{{#statements:P800}} }} ||{{if1|0='''Одзнакы'''</td></tr> <tr><td colspan=2 style="text-align: center;"> |{{ifempty|{{{awards|}}} |{{#invoke:Wd|properties|linked|qualifiers |P166|P585|sep=<br/>}} }} }} ||{{if1|0=<hr/>|{{#if:{{{signature|}}} |[[file:{{{signature|}}}|frameless|upright=0.72|alt={{{signature_alt|}}}]] |{{#statements:P109}} }}|}} ||{{#statements:P94}} }} |- {{if1|0=<tr><th colspan=2><hr /> Офиц. сайт</th></tr><tr><td colspan=2 style="text-align: center;">[|1={{{website|}}}|2=]</td></tr>}} {{#if:{{{Commons|}}}{{#property:P373}} |<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;" class="plainlinks metadata" style="border:solid #ddd; border-width:1px 0px 0px 0px; width:100%; background:#F0F0F0;">[[File:Commons-logo.svg|16px|link=]] '''[{{localurl:commons:Category:{{#if:{{{Commons|}}} |{{{Commons|}}} |{{#property:P373}} }}}}?uselang=rue {{ifempty |{{{name|}}}|{{PAGENAMEBASE}} }}]''' на [[Вікісклад|Викискладѣ]]</div></th></tr>}} {{!}}- {{#if:{{{коментар|}}}|<tr><td colspan="2" style="font-size: smaller; border-top: 1px solid;">{{{коментар}}}</td></tr>}} |- | colspan=2 class=plainlinks | {{if1 |0=VIAF:|{{#statements:P214}}|;}} {{if1 |0=GND:|{{#statements:P227}}|;}} {{if1 |0=LCCN:|{{#statements:P244}}|;}} {{if1 |0=FAST:|{{#statements:P2163}}|;}} {{if1 |0=BNF:|{{#statements:P268}}|;}} {{if1 |0=BHS:|{{#statements:P8238}}|;}} {{if1 |0=NLKR/NLC:|{{#statements:P691}}|;}} {{if1 |0=OL:|{{#statements:P648}}|;}} {{if1 |0=GKG:|{{#statements:P2671}}|;}} {{if1 |0=ЕСУ:|{{#statements:P4613}}|;}}{{if1 |0=ЕІУ:|{{#statements:P8935}}|;}}{{if1 |0=<br/><div class="test" style="display:none;> |{{#statements:P1343}}|</div>}} </span> <br/><span class=plainlinks>''Ту можуть быти податкы з Wikidata,<br/> не контролованы авторами статѣ''</span> </span>{{#if:{{{nocat|}}}||{{#if:{{NAMESPACE}}||[[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]]}} }} |}{{#if:{{{nocat|}}}{{NAMESPACE}}|| [[Катеґорія:Писателе подля алфавиту]] }}<noinclude> {{documentation}} </noinclude> 6dqfuqtegmhsd4jlbtgw1m2u56px9b2 166014 166013 2026-06-16T19:34:10Z Igor Kercsa 5504 Зрушена верзія [[Special:Diff/166013|166013]] од хоснователя [[Special:Contributions/Igor Kercsa|Igor Kercsa]] ([[User talk:Igor Kercsa|діскусія]]) 166014 wikitext text/x-wiki <!-- Шаблона:Писатель --> {| class="infobox vcard" style="float:right; width: {{#if:{{{box_width|}}}|{{{box_width}}}|22em}}; font-size: 88%; text-align: left; line-height: 1.2em;" ! colspan=2 class="fn" style="text-align:center; background:#dde; font-size: 125%;" | {{ifempty|{{{name|}}}|{{PAGENAMEBASE}} }} |- | colspan=2 style="text-align: center;"|{{#statements:P1559}} |- {{!}} colspan=2 style="text-align: center;"|{{ifempty|{{{portrait|}}}|{{#property:P18}} }} |- {{#if:{{{image|}}}{{#property:P18}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center;" {{image class|{{{image}}}}} {{!}} [[file:{{ifempty|{{{image|}}}|{{#property:P18}} }}|frameless|{{#if:{{{imagesize|}}}|{{{imagesize}}}|upright=1.11}}|alt={{{alt|}}}]] {{!}}- {{#if:{{{caption|}}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center;" {{!}} {{{caption}}} {{!}}- }} }} {{Інфобокс/rows|| |Уроджѣня|{{if1|{{{birthname|}}}|<br/>}}{{if1|{{ifempty |{{#switch:{{lc:{{{birthdate}}} }} |?|??|???|????|19?|19??|18??|17?? |unknown|u = date of birth unknown | {{{birthdate|}}} }} |{{#statements:P569}} }}|<br/>}}{{ifempty |{{{birthplace|}}} |{{#statements:P19}} }} |Умертя|{{if1|{{ifempty |{{#switch:{{lc:{{{deathdate}}} }} |?|??|???|????|19?|19??|18??|17?? |unknown|u = date of death unknown |{{{deathdate|}}} }} |{{#statements:P570}} }}|<br/>}}{{if1 |{{ifempty |{{{deathplace|}}} |{{#statements:P20}} }}|<br/>}}{{if1|0=• |{{#statements:P509}}|}} |Погреб|{{if1|0=<span class="label">|{{ifempty |{{{resting_place|}}} |{{#statements:P119}} }}|</span><br/>}} {{{resting_place_coordinates|}}} |Псевдоним|{{if1|0=<span class="nickname"> |{{ifempty|{{{penname|{{{pseudonym|}}} }}} |{{#statements:P742}} }}|</span>}} |Занятя|{{if1|0=<span class="role">|{{ifempty |{{{occupation|}}}|{{#statements:P106}} }}|</span>}} ||{{if1|0= <ul style="text-align:left; line-height: 1.0; font-size: 88%;"> <li>|{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P39|P580|P582|sep=</li><li>}}|</li></ul>}} {{#if:{{{language|}}}| ! Язык творох {{!}} {{{language|}}} {{!}}- }} |Народность|{{if1|0=<span class="category"> |{{{nationality|}}}|</span>}} |Родом|{{{ethnicity|}}} {{#if:{{{citizenship|}}}| ! Горожанство {{!}} {{{citizenship|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{education|}}}| ! Едукация {{!}} {{{education|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{alma_mater|}}}| ! [[Alma mater]] {{!}} {{{alma_mater|}}} {{!}}- }} |Праца|{{#statements:P108}} |Участь|{{if1 |{{#statements:P607}}|<br/>}}{{if1 |{{#statements:P1344}}|<br/>}} {{#statements:P3602}} |Членство|{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P463|P580|P582|sep=<br/>}} |[[Політічна партія|Партия]]|{{if1 |0=</td></tr><tr><td colspan=2><ul><li> |{{#invoke:Wd|properties|linked |qualifiers|qualifiers|references|linked |P102|P580|P582|sep=</li><li>}}|</li></ul>}} |Идеология|{{#statements:P1142}} |Религия|{{#statements:P140}} |Час творбы|{{ifempty|{{{period|}}}|{{if1 |{{#statements:P2031}}{{ #if:{{#property:P2031}}{{#property:P2032}} |—}}{{#statements:P2032}}|<br/>}}{{#statements:P2348}} }} |Жанры|{{if1|0=<span class="category"> |{{ifempty|{{{genre|}}} |{{#statements:P136}} }}|</span>}} |Темы|{{{subject|}}} {{#if:{{{movement|}}}| ! Тренд {{!}} {{{movement|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{relatives|}}}{{{relations|}}}| ! Свояк(ы) {{!}} {{{relatives|{{{relations|}}} }}} {{!}}- }} {{#if:{{{spouse|}}}| ! Супруг(а) {{!}} {{{spouse|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{children|}}}| ! Дѣти {{!}} {{{children|}}} {{!}}- }} |Партнер(ы)|{{ifempty|{{{partner|}}} |{{#statements:P1327}} }} ||{{#if:{{{influences|}}}|<hr /> {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influences|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influences|}}}|{{{influences|}}} }} }} }} ||{{#if:{{{influenced|}}}{{#property:P737}}| <hr /> {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influenced|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influenced|}}} |{{{influenced|}}} |{{#statements:P737}} }} }} }} |Вызначны роботы|{{ifempty|{{{notableworks|}}} |{{#statements:P800}} }} ||{{if1|0='''Одзнакы'''</td></tr> <tr><td colspan=2 style="text-align: center;"> |{{ifempty|{{{awards|}}} |{{#invoke:Wd|properties|linked|qualifiers |P166|P585|sep=<br/>}} }} }} ||{{if1|0=<hr/>|{{#if:{{{signature|}}} |[[file:{{{signature|}}}|frameless|upright=0.72|alt={{{signature_alt|}}}]] |{{#statements:P109}} }}|}} ||{{#statements:P94}} }} |- {{if1|0=<tr><th colspan=2><hr /> Офиц. сайт</th></tr><tr><td colspan=2 style="text-align: center;">[|1={{{website|}}}|2=]</td></tr>}} {{#if:{{{Commons|}}}{{#property:P373}} |<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;" class="plainlinks metadata" style="border:solid #ddd; border-width:1px 0px 0px 0px; width:100%; background:#F0F0F0;">[[File:Commons-logo.svg|16px|link=]] '''[{{localurl:commons:Category:{{#if:{{{Commons|}}} |{{{Commons|}}} |{{#property:P373}} }}}}?uselang=rue {{ifempty |{{{name|}}}|{{PAGENAMEBASE}} }}]''' на [[Вікісклад|Викискладѣ]]</div></th></tr>}} {{!}}- {{#if:{{{коментар|}}}|<tr><td colspan="2" style="font-size: smaller; border-top: 1px solid;">{{{коментар}}}</td></tr>}} |- | colspan=2 class=plainlinks | {{if1 |0=VIAF:|{{#statements:P214}}|;}} {{if1 |0=GND:|{{#statements:P227}}|;}} {{if1 |0=LCCN:|{{#statements:P244}}|;}} {{if1 |0=FAST:|{{#statements:P2163}}|;}} {{if1 |0=BNF:|{{#statements:P268}}|;}} {{if1 |0=BHS:|{{#statements:P8238}}|;}} {{if1 |0=NLKR/NLC:|{{#statements:P691}}|;}} {{if1 |0=OL:|{{#statements:P648}}|;}} {{if1 |0=GKG:|{{#statements:P2671}}|;}} {{if1 |0=ЕСУ:|{{#statements:P4613}}|;}}{{if1 |0=ЕІУ:|{{#statements:P8935}}|;}}{{if1 |0=<br/><div class="test" style="display:none;> |{{#statements:P1343}}|</div>}} </span> <br/><span class=plainlinks>''Ту можуть быти податкы з Wikidata,<br/> не контролованы авторами статѣ''</span> </span>{{#if:{{{nocat|}}}||{{#if:{{NAMESPACE}}||[[Катеґорія:Персоналії подля алфавіту]]}} }} |}{{#if:{{{nocat|}}}{{NAMESPACE}}|| [[Катеґорія:Писателе подля алфавиту]] }}<noinclude> {{documentation}} </noinclude> ack4ldnhrpp0xky8o1j9tqr2wnc3x9a 0 10610 166068 120495 2026-06-17T08:52:48Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166068 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Врабель Михаил |image =VrabelM.svg |caption = Рытовина непознатого автора ХIХ. ст. |birthdate = 20. новембер 1866 |birthplace = [[Вырава]], [[жупа Земплин]], [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярска Монархия]] |deathdate = 4. януар 1923, у вѣку 56 рокы |deathplace = [[Будапешт]], Мадярске Кралевство |penname = Иван Газда, V. M., В-ль |occupation = педагог, фолклориста, новинарь | genre = публицистика, фолклор |language = руськый |nationality = Русин |ethnicity = з Пряшовщины |citizenship = австро-мадярске | Commons = Rusyn folklorists }} '''Михаил Врабель''' ([[Вырава]], [[жупа Земплин]], [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярска Монархия]], [[20. новембер]] [[1866]] — [[Будапешт]], Мадярске Кралевство, [[4. януар]] [[1923]]) —школскый учитель, фолклориста, новинарь, выдаватель. == Биография == Михаил Врабель родив ся в священничой родинѣ и выучив ся в Унгварской греко-католицкой учительской [[Семинария|семинарии]] (1887). Учительовав од зачатку на Земплинѣ, а в роках 1888–1898 в [[Руски Керестур]]ѣ, [[Вербас]]ѣ и [[Нови Сад]]ѣ. В роках 1898–1918 быв редактором руськой новинкы ''Недѣля'' ([[Будапешт]]), котру выдавала мадярска Министерия земледѣлства про руськых сельскых газдов. В новинцѣ, писаной добрым народным языком, окрем газдовскых тем появляли ся творы подкарпатскых писателей и товмачѣня з украинской и русской литературы (Марка Вовчка, Л. Глѣбова, С. Руданского, В. Стефаника, Л. Толстого, Ю. Федьковича, А. Чехова, Т. Шевченка и др.), фолклор. Яко прилогу ку ''Недѣли'' од року 1908 выдавав и рочный календарь ''Пріятель селянъ''. Выдав ''Букварь'' (1898, в тогдышном духу язычием), котрый выдержав четыри выданя (до 1910). Умер в [[Будапешт]]ѣ. == Фаховы публикации == Быв автором многых статей на темы истории, културы, етнографии, фолклора и сполоченского живота Русинов. Первы записы народных спѣванок од М. Врабеля появили ся в журналѣ ''[[Листокъ]]'' [[Євґеній Фенцик|Евгена Фенцика]] (1887 №8, 1888 №3). В фаховом журналѣ ''Ethnographia'', котрый зачав выходити року 1890 (по мадярскы), подав статью о вечорницях, свадьбах у бачванскых Русинов и записы их спѣванок (1891, №2 ), народны переказы за короля Матяша (1893, №4). == Фолклорны зберькы М. Врабеля == * Русскій соловей . Унгваръ, 1890. 176 с. * Угро-русски народны спѣванки. Будапештъ, 1900. 320 с. Фолклорна зберька ''[[Русскій соловей]]'' была первов книжков в истории бачванскых Русинох, выданов их властнов бесѣдов.<ref>Микола М. Цап</ref> Року 2014 коштом добродѣйкы панѣ Наталии Гаттас (ЗША) в [[Ужгород]]ѣ перевыданы обѣ тоты зберькы еднов книжков.<ref>М.А. Врабель. Русскій соловей — Угро-русски нароны спѣванки. Ужгород, 2014</ref> == Жерела == * Маґочій П.Р., Поп И. Врабель Михайло // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 102. * Мушинка М. До 100-річчя з дня народження Михайла Врабеля // Дружно вперед. 1966. № 12. * Павленко Г. Врабель Михайло Андрійович (1866-1923) // Г. Павленко Діячі історії, науки і культури Закарпаття : Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. Сс. 39–40. * Поп, И. Врабель Михаил // И. Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород : изд-во В. Падяка, 2001. С. 122. * Рамач Я. Учительованє Михайла Врабеля у Новим Садзе (1895–1898) // Шветлосц, XXIX, 1991. Сс. 48–66. * Хланта, І. Врабель Михайло Андрійович // Енциклопедія Закарпаття : визначні особи XX століття / наук. ред. О. Д. Довганич. – Ужгород : Гражда, 2007. – Сс. 74–75. * Микола М. Цап: Столїтиє «Русского соловея» //Народни календар 1990 — Нови Сад: Руске слово, 1989 Сс. 47–50 == Одказы == * Укажкы зо зберок Михаила Врабеля. [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/vrabel-mikhail/] * С. Федака. Соловей-фенікс. (Рецензия на перевыданя Врабеля). [http://zakarpattya.net.ua/Blogs/123722-Solovei-feniks-] * П. Медвідь. 150 років од народжіня Михаіла Врабеля. [http://www.lem.fm/150-rokiv-od-narodzhinya-mihaila-vrabelya/] * {{cite web |url=https://nar.org.rs/rue/mihaйlo-vrabelь/ |title=Михайло Врабель: Учитель и културни дїяч медзи бачванскима Русинами |publisher=Новинарска асоцияция Руснацох (НАР) |accessdate=2020-07-25}} == Референции == {{reflist}} {{lifetime|1866|1923|Врабель, Михаил}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] gzw5ihw7tstoi92sdwwemmd4htyo5xm 10 10613 166034 144138 2026-06-17T07:15:49Z Igor Kercsa 5504 доповненя 166034 wikitext text/x-wiki {{Docpage}} {{Uses Wikidata|P1559 |P18 |P27 |P19|P569|P20|P570|P509|P119|P1442 |P802 |P373|P214}} Инфорама '''Писатель''' може ся похосновати на выкладеня главной информации о писателю, автору, але и др. особах, котры мають публикации (фолклористы, етнографы, текстарѣ, педагогы). Тоты хоснователѣ, котры пишуть пряшовскым регионалным правописом, най хоснують намѣсто того шаблону '''Інфобокс писатель'''. Тоты шаблоны суть адаптованы з английской Infobox writer. Кедь настануть проблемы з неконтролованыма автором статѣ проявами в шаблонѣ, попробуйте вариант шаблоны '''Писатель проста'''. Кедь поля, специфичны про писателя не потребуеме, зважте можность хоснованя генералнѣйшой Инфорамы {{Tl|Особа}}; др. инфорам, что суть в [[:Category:People and person infobox templates]]. == Синтакс == Инфораму можете скопировати з низше умѣщеного формата просто до своей статьи. Хотькотре поле мож вынехати. Каждый невыхоснованый параметер охабьте пустым, або змажьте. <pre style="overflow:auto;"> {{ Писатель |name = |image = |imagesize = |alt = |caption = |pseudonym = |birthname = |birthdate = <!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> |birthplace = |deathdate = <!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> |deathplace = |resting_place = |occupation = |language = |nationality = |ethnicity = |citizenship = |education = |alma_mater = |period = |genre = |subject = |movement = |notableworks = |spouse = |partner = |children = |relatives = |awards = |signature = |signature_alt = |website = }} </pre> {{clear}} == Параметры == Вымажте тоты параметры з инфорамы вашой статьи, котры не будете хосновати. Каждый параметер мож выхабити. {|class="wikitable" ! style="text-align: left" |Параметер ! style="text-align: left" |Хоснованя |- |<span style="background:DarkOliveGreen;color:white">'''name'''</span> |Впиште имя особы. Кедь лишено пустое, над образчиком не буде надпис. |- |'''image''' |Впиште назву образчика (лем имя файла, нп. abc.jpg). Не хоснуйте такый синтакс, як <nowiki>[[File:abc.jpg]]</nowiki> або <nowiki>[[File:abc.jpg|200px]]</nowiki><br> '''Дозволены суть образчикы категории free-content, иншы будуть заблокованы!''' При абсенции такого образчика можете подати образчик з интернета. В том припадѣ намѣсто параметра ''image'' поужийте '''portrait''' з описом через шаблону [[Шаблона:Фоторамка|Фоторамка]], а параметры, асоциованы з ''image'' (''imagesize'', ''alt'' и ''caption'') вымажте, бо они ся описують в зазначеной шаблонѣ. |- |'''imagesize''' |Ширка образчика: "150px". Кедь пролишено буде указаный на 200px. |- |'''alt''' |[[alt text]] текст, котрый буде видко на тых аппаратах, де ся образчик не укаже. См. [[WP:ALT]]. |- |'''caption''' |Подпис под образчик. Добрѣ написати и датум, коли быв образчик створеный. |- |'''pseudonym''' |Тот параметер може ся называти еще penname. Кедь суть вецеры, роздѣляйте протинков "," за котров мать быти пролишок. Не мож хосновати line break <nowiki><br></nowiki>. |- |'''birthname''' |Имя при уроджѣню (або крещѣню). Жены мѣняють имя при одданю, мужѣ тыж даколи мѣняють имя з иншых причин. |- |'''birthdate''' |Датум уроджѣня. |- |'''birthplace''' |Мѣсто уроджѣня. |- |'''deathdate''' |Кедь особа еще жие, охабте тото поле пустым, иншак впиште датум умертя. Уважайте: од того ся змѣнить колор тла надпису инфорамы. |- |'''deathplace''' |Мѣсто умертя. |- |'''resting_place''' |Мѣсто погребу, уложѣня праху. |- |- |'''occupation''' |Занятя: романиста, новинарь, казкарь, и т.п. Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. Не хоснуйте line break <nowiki><br></nowiki>. |- |'''language''' |Язык, котрым писав творы. |- |'''nationality''' |Народность. |- |'''ethnicity''' |Етнична группа, регион. |- |'''citizenship''' |Горожанство, гражданство. |- |'''education''' |Ученый ступень, присвоеный особѣ. |- |'''alma_mater''' |Колледж або универзита, де ся особа учила. Кедь веце их, пишьте, де достав ступень. |- |'''period''' |Датумы первой и послѣдной публикации, нп. 1950–1989. |- |'''genre''' |Вшиткы жанры, в котрых писав. Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. Не хоснуйте line break <nowiki><br></nowiki>. |- |'''subject''' |Вшиткы темы, о котрых писав. Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. Не хоснуйте line break <nowiki><br></nowiki>. |- |'''movement''' |Литературны тренды писателя. Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. Не хоснуйте line break <nowiki><br></nowiki>. |- |'''notableworks''' |Важнѣйшы творы. Роздѣляйте з line break (<nowiki><br></nowiki>). |- |'''spouse''' |Имя супруга (ы), за котрым пишьте рок побраня. Хоснуйте формат ''Имя (1950–доднесь)'' про теперѣшны супругы або ''Имя (1970–1999)'' про бывшы. Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. |- |'''partner''' |Имя довгодобых непобратых партнеров. Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. |- |'''children''' |Число дѣтей (нп., 3), або список имен. Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. |- |'''relatives''' |Имена сородников. За именем напиште родство (отець, сестра, стрый и т.п.). Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. |- |'''awards''' |Значнѣйшы одзнакы, вызнаменаня. Роздѣляйте протинков "," з наступным пролишком. |- |'''signature''' |Образчик з подписа особы. Буде указаный на ширку 128px. |- |'''signature_alt''' |Подобно алтернативному тексту образчика, см. горѣ. |- |'''website''' |Пишьте повный формат, нп.: <nowiki> http://www.Shakespeare.com </nowiki> |- |'''Commons''' |Назва категории на Викискладѣ, нп.: Shakespeare |} == См. тыж == * {{tl|Інфобокс писатель}} <!-- Parameters have been described above == TemplateData == <templatedata> { "params": { "name": {}, "penname": {}, "pseudonym": {}, "image": {}, "imagesize": {}, "alt": {}, "caption": {}, "birthname": {}, "birthdate": {}, "birthplace": {}, "deathdate": {}, "deathplace": {}, "resting_place": {}, "resting_place_coordinates": {}, "occupation": {}, "language": {}, "nationality": {}, "ethnicity": {}, "citizenship": {}, "education": {}, "alma_mater": {}, "period": {}, "genre": {}, "subject": {}, "movement": {}, "notableworks": {}, "awards": {}, "spouse": {}, "partner": {}, "children": {}, "relatives": {}, "relations": {}, "influences": {}, "expand": {}, "influenced": {}, "signature": {}, "signature_alt": {}, "website": {}, "Commons": {}, "коментар": {}, "box_width": {}, "nocat": {} }, "maps": { "wikidata": { "P27": "citizenship", "P802": "notableworks" } } } </templatedata> --> <includeonly> {{#ifeq:{{SUBPAGENAME}}|sandbox || [[Катеґорія:Инфорамы]] [[en:Template:Writer]] <!--[[Category:People and person infobox templates|Writer]]--> }} </includeonly> o0xjddxp6w10su0kxcxq66hxsvpevpo 0 10614 166069 159791 2026-06-17T08:53:39Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166069 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Михал Гиряк |image = Михал Гиряк.gif |caption = |birthdate = 27. новембер 1933 |birthplace = Пыхнѣ, окр. Снина, Чехословацка република |deathdate = 23. марец 2007 (73 рокы) |deathplace = Пряшов, Словакия |penname = |occupation = педагог, научник, фолклориста | genre = фолклористика, етнография |language = руськый, украинскый |nationality = Русин |ethnicity = з Пряшовщины | Alma_mater = Высша педагогична школа, Пряшов | education = доктор филозофии |citizenship = словацке | Commons = Rusyn folklorists }} '''Михал Гиряк''' ([[27. новембер]] [[1933]], Пыхнѣ, округ Снина, Чехословакия — [[23. марец]] [[2007]], Пряшов, Словакия) — научник, педагог, збератель и студователь фолклора Русинов Словакии. == Биография == Родив ся в селянской родинѣ. Абсолвовав русску гимназию в Гуменном (1944–1952) и филологию на Высшой педагогичной школѣ в (1952–1957). В роках по [[Украинизация|украинизации]] быв редактором часопису ''[[Дружно вперед]]'' (1957–1960), выдаваного ''Культурным Союзом Українських Трудящих Словаччини'' ([[КСУТ]]). Неодовго лишать редакторску роботу и занимать ся етнографиов и фолклористиков на постдипломных студиях при универзитѣ Яна Амоса Коменского в Братиславѣ (1960–1963). Одтогды зараблять на живот як научный працовник универзиты Павла Йозефа Шафарика в [[Пряшів|Пряшовѣ]] (1960–1971) въедно з [[Микола Мушинка|Миколом Мушинком]]). Ту робить и яко педагог: читать лекции з фолклористикы (1960–1998). Року 1965 здобывать ступень кандидата наук на Народописном институтѣ Словацкой академии наук и докторат из филозофии на Карловой универзитѣ в [[Прага|Празѣ]]. == Научна робота и публикации == М. Гиряк выдав семитомну зберьку ''Українські народні казки Східної Словаччини'' (1965–1979) и стилистичну анализу того обсяжного фолклорного материала (1983). Опублікував цирка 350 рецензий, статей, научных ознаймѣнь. Опубликовав серию статей о народных казкарях Выходной Словакии (О. Демян, А. Кимак, И. Станко, С. Полянскый и др.), розвѣдку о Ф. Лазорикови и Ю. Костюкови. По нѣжной [[Револуция|револуции]] М. Гиряк уже мог отворено говорити, же Русины суть окремым народом и мрѣяв, же даколи годен буде выдати зобраны ним казкы в оригиналѣ, а не так, як мусѣв в добѣ [[Украинизация|украинизации]].<ref>Петро Медвідь. Сімдесята сема країна в Пряшові. // Podkarpatska Rus, Časopis Společnosti přatel Podkarpatské Rusi. 3/2016, s. 13.</ref>. В роках 1993–2000 в русинском тыжденнику ''[[Народны Новинкы]]'' опубликовав енциклопедичного типа описы 160 валалов Пряшовского края. Окремыма выданями выйшли: * Українські народні казки Східної Словаччини (1965–1979, 7 томы); * З глибини віків (антологія, 1967)<ref>Антология обсягуе 300 спѣванкы, 13 одклятя, описы обрядов, 370 пословицѣ, 150 гаданкы, 40 казкы, легенды и переказы.</ref>; * Гора до неба. Українські народні казки Східної Словаччини (Ужгород, 1968)<ref>Гиряк М. Гора до неба. Українські народні казки Східної Словаччини Ужгород: Карпати, 1968.&nbsp;— 136 с</ref>; * Бібліографія фольклору Пряшівщини 1945–1969 (1970)<ref>Бібліографія фольклору Пряшівщини, 1945–1969 / уклав Михайло Гиряк.&nbsp;— Пряшів: Видав ЦК КСУТ, 1970.&nbsp;— 58 с.</ref> * Фольклористичні намагання українців Східної Словаччини за післявоєнний період (1973); * Вступні формули українських народних казок Східної Словаччини (1976); * Чарівні стежки (зберька авторскых казок, 1979); * Народна проза Стащинської долини (1979). * Пісні Ю. Колинчака (1982); * Дзвони не втихають (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 1, 1982); * Шляхами віків (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 2, 1985); * Голос Кичар (тритомник народ. казок в літ. оброб. автора, том 3, 1986); * Народні пісні села Орябина (1986)<ref>Народні пісні села Орябини / упоряд., підгот. текстів, вступ. ст., післямова та примітки Михайла Гиряка.&nbsp;— Пряшів, 1986.&nbsp;— 249 с., іл. : ноти.</ref>; * Поетика українських народних ліричних пісень Східної Словаччини (1989)<ref>Гиряк М. Поетика українських народних ліричних пісень Східної Словаччини / Михайло Гиряк .&nbsp;— Братислава; Пряшів: Словацьке педагогічне видавництво: Відділ української літератури, 1989 .&nbsp;— 326 с.</ref>; * Співанкы Анны Мацібобовой (1993); == Сповнив ся сон Михала Гиряка == Карпаторусинскый науковый центер в ЗША выдав двоязычну зберьку "In the Seventy-Seventh Kingdom": Carpatho-Rusyn Folktales — "В сїмдесятій семій країні": Карпаторусиньскы приповідкы — Hardcover – 2015, by Mikhal Hiryak (Author), Patricia A. Krafcik (Translator), русинську часть потовмачив Штефан Сухый. == Жерела == * Федір Ковач. Гиряк Михайло // Ковач, Федір (упор.). Краєзнавчий словник русинів-українців / Пряшівщина. Союз Русинів-Українців Словацької Республіки. Пряшів, 1999. С. 85. * Paul Robert Magocsi. Hyriak, Mykhailo // Magocsi, Paul Robert and Pop, Ivan (eds.). Encyclopedia of Rusyn History and Culture. University of Toronto Press. Toronto – Buffalo – London. 2002. P. 202. * Петро Медвідь. Сімдесята сема країна в Пряшові. // Podkarpatska Rus, Časopis Společnosti přatel Podkarpatské Rusi. 3/2016, s. 13. * Микола Мушинка. Умер Михайло Гиряк. // InfoРусин, інформачный місячник Русинів Словеньска. 2007, ч. 4. С. 5. == Одказы == * [https://web.archive.org/web/20200925131635/https://c-rrc.org/product/in-the-seventy-seventh-kingdom/ In the Seventy-Seventh Kingdom – В сїмдесятій семій країні ] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1933|2007|Гиряк, Михал}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] 2iexsxfuzn2b2px1zbnm9c327j3z91i 0 10616 166070 157077 2026-06-17T08:57:15Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166070 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Ласлов Чопей | native_name = Csopey Laszló |image=Чопей Ласло.jpg |imagesize=200px | caption = Образчик з книгы А.Голлоша | birthdate = 1. октобер 1856 | birthplace = [[Ромочевиця]], [[жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = 23. юний 1934 (77 рокы) | deathplace = [[Будапешт]], [[Мадярске кральовство]] | penname = Almási Laszló, Almássy | occupation = [[педагог]], [[товмач]], словникарь | movement = языкова реформация | spouse = Лаура Сабов (од 1882) | children = Лаура (1883), Ласлов мл. (1885), Ержика, Вилма | language = [[Русиньскый язык|руськый]], [[Мадярьскый язык|мадярскый]] | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = з Мукачовщины | citizenship = мадярске | awards = премия Фекешгази | alma_mater = [[Будапештска универзита]] |birthname=Csopey Laszló}} '''Ла́слов Чопе́й''' ({{lang-hu|Csopey László}}; *[[1. октобер|1.]]&nbsp;[[1. октобер|октобер]] [[1856]], [[Ромочевиця]], [[жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;— †[[23. юн|23.]]&nbsp;[[23. юн|юн]]ий [[1934]], [[Будапешт]], [[Мадярске кральовство]])&nbsp;— [[Гимназия|гимназиалный]] [[професор]] в [[Будапешт]]ѣ, спорядник руськых учебников про народны школы [[Подкарпатя]], словникарь, реформатор языка, [[товмач]], [[педагог]] и популаризатор [[Наука|наукы]] и [[Література|литературы]]. == Биография == Отець Ласлова Чопея, Базил Чопей, служив [[пѣвцоучитель]]ом в [[Залуж]]у, недалеко од [[Мукачово|Мукачова]].<ref>Атилла Холлош. Жизнь и труды Ласло Чопея. Сс. 40–41.</ref> Дѣтвак до шѣстьрочного вѣку знав лем материнскый [[Русиньскый язык|руськый]] язык, але на мукачовской, а од другой классы на ужгородской [[Гимназия|гимназии]] добрѣ освоив [[Російскый язык|русскый]], а пак служачи в войску, [[Серьбскый язык|сербскый]] и [[Словеньскый язык|словацкый]]. Року 1879 на [[Будапештска универзита|Будапештской универзитѣ]] достав посвѣдку за шѣсть семестров [[Фізіка|физикы]] и математикы, в котрой тыж зазначено, же абсолвовав языковы и литературны курсы. Того же року по конкурсу доставать мѣсто русского товмача в канцеларнѣ премьер-министра.<ref> Csopey László. // Révai Nagy Lexikona. V. köt. Bp., 1912. 148. old.</ref> Року 1883 зыскуе диплому учителя физикы и математикы. Од року 1887 доставать пост помочного, а од року 1892 дефинитивного [[Гимназия|гимназиалного]] профессора. В&nbsp;рр.&nbsp;1887–1906 выбраный на подсекретаря Мадярского Кралевского Природописного общества (Magy. Kir. Természettudományi Társulat) и робить сполуредактора ''Природописного Вѣстника (Természettudományi Közlöny)''.<ref>Атилла Холлош. Жизнь и труды Ласло Чопея. С. 49.</ref> В&nbsp;рр.&nbsp;1881–1884 по программѣ Министерии Просвѣты и Култов приготовив цѣлый ряд учебников про руськы народны школы, котрых язык максимално приближав ку народной бесѣдѣ, а тыж збогачовав язык властнов словотворбов в припадѣ, коли народна бесѣда не стачила. Умер в [[Будапешт]]ѣ и погребеный на теметовѣ Фаркашрейт. == Оцѣнкы трудов Ласлова Чопея == Чопей найвеце познатый своим словником (''Русько-мадярський словарь'' — ''Rutén-magyar szótár'', [[1883]]), котрый быв признатый найлѣпшым в конкурсѣ, выголошеном Мадярсков Кралевсков Академиев и вызнаменаный премиов Фекешгази (1881). Конкурентным быв словник Митрака, котрый основав ся на великорусчинѣ з невеликым додатком «областных» (подкарпатскых) слов. В опредѣлѣню конкурсовой комиссии было зазначено, же словник Чопея признавать ся лѣпшым, бо основаный на мѣстной бесѣдѣ. В украинском языкознаню словник Чопея достав высоке оцѣнѣня. Цѣнить ся, же у передсловѣ до словника Чопей досвѣдчать окремѣшность малоруського языка.<ref>Німчук В. В. Чопей Василь // Українська мова: Енциклопедія.</ref> В мадярской сосполной думцѣ Чопей найвецей цѣненый за его товмачѣня русской беллетристикы, литературознательскых и иншых фаховых книг, як и за спомянутый словник.<ref>Csopey László. // Révai Nagy Lexikona. V. köt. Bp., 1912. 148. old.</ref> Подкарпатска интеллигенция еще не была готова прияти реформаторскы учебникы и словник,<ref> Иштван Удвари. Памяти Ласло Чопея. // Studia Slavica Hungaricae. XXXVII. Bp. 1991–1992. Cc.467–473. </ref> народна бесѣда еще все была поважована достойнов лем про корчму, не про литературу и науку. Примѣром реакции на змаганя Чопея быв [[верш]] [[Александер Павловіч|Александра Павловича]] ''Василь роду измѣнил''.<ref> Василь роду измѣнил, русскій букварь осквернил.</ref> == Библиография робот == Библиография опубликованных робот Ласлова Чопея в монографии А.&nbsp;Голлоша занимать 32 стороны<ref> Атилла Холлош. Жизнь и труды Ласло Чопея. Сс. 52–84.</ref> Главны роздѣлы библиографии обсягують: литературознаня — 8 робот; етнография — 17 робот; [[Лінґвістіка|языкознаня]] — 4 роботы; товмачѣня русской беллетристикы — 21 робота; товмачѣня фаховой литературы — 8 робот; учебникы про руськы школы — 8 робот; статьи з природознаня — 209 робот; статьи о географичных експедициях — 23 роботы. == Жерела == * Німчук В. В. Чопей Василь // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. {{ISBN| 966-7492-07-9}} * Csopey László. // Révai Nagy Lexikona. V. köt. Bp., 1912. 148. old. * [[Иштван Удвари]]. Памяти Ласло Чопея. // Studia Slavica Hungaricae. XXXVII. Bp. 1991–1992. Cc.467–473. * Атилла Холлош. Жизнь и труды Ласло Чопея — Hollós Attila. Csopey László élete és művei. Ниредьхаза 2004 — Nyíregyháza, 2004. == Одказы == * [https://rusin8.webnode.ru/news/vasil-rodu-izm%d1%a3nil%2c-russkij-bukvar-oskvernil/ Василь роду измѣнил, русскій букварь осквернил] * [https://web.archive.org/web/20140223185101/http://www.carpatho-rusynacademy.org/ukrlanchopei.html Світова академія русинської культури] == Референции == [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] {{DEFAULTSORT:Чопей, Ласлов}} mmvfstrrgdjq30q4tk2vut6lz4t58it 0 10624 166071 162269 2026-06-17T09:00:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166071 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Карел Чапек | image = Karel_Capek_1925_cartoon.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = K. Č. и B. Č. | birthname = | birthdate = [[9. януар]] [[1890]] | birthplace = Малы Сватоневицѣ, окрес Трутнов, [[Австро-Мадярщина]] | deathdate = [[25. децембер]] [[1938]] (48 рокы) | deathplace = [[Прага]], [[Чехословакия]] | resting_place = [[Прага]], Вышеград | occupation = новинарь, редактор,писатель | language = чешскый | nationality = Чех | ethnicity = з сѣверовыхода | citizenship = чехословацке | education = бакалавр | alma_mater = [[Карлова универзита]], [[Прага]] | period = 1916–1938 | genre = фантастика, драма, сатира | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = антиутопия | notableworks = Фабрика на абсолутно<br>Кракатит<br>Война з саламандрами | spouse = Олга Шайнпфлугова (1935) | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = Гелена Чапкова (1886, сестра), Йозеф Чапек (1887, брат) | awards = | signature = Karel Capek signature.svg | signature_alt = }} '''Карел Чапек''' (Karel Čapek) [[9. януар]] [[1890]], Малы Сватоневицѣ, окрес Трутнов — [[25. децембер]] [[1938]], [[Прага]] — еден из найславнѣйшых чешскых писателей [[XX. стороча|XX вѣка]], прозаик и драматург, фантаст. == Биография == Карел Чапек родив ся в фамилии дохтора Антонина Чапка и Божены Чапковой. Вшиткы трое дѣти з той родины стали ся писателями. Карел покрещеный быв в ремеселном варошику Упиця, де перебрали ся про дохторску практику отця, и де дѣтвак мог выходити закладну школу. Гимназию студовав в [[Градець Кральовой|Градцю Кральовой]] и закончив пак в [[Брно|Брнѣ]]. Року 1915 зыскав бакалаврат з филозофии на Карловой универзитѣ в Празѣ. В литературу вступив року 1916. Од року 1917 — [[новинарь]] и критик, а од року 1921 аж до смерти — редактор пражскых ''Народных Новинок'' (Lidové noviny). Року 1920 сприятелив ся з Олгов Шайнпфлуговов, писательков и артистков, своев будучов женов. В роках 1932–1938 быв сѣм раз номинантом Нобеловой награды з литературы.<ref>[https://web.archive.org/web/20070927002119/http://www.novinky.cz/kultura/ve-hre-o-nobelovu-cenu-byli-i-brezina-a-machar_67215_j793k.html Ve hře o Nobelovu cenu byli i Březina a Machar], 13.&nbsp;10.&nbsp;2005, Novinky.cz</ref><ref>A.Fetters - Malý slovník regionálních autorů, str. 8, http://www.svkhk.cz/Pro-knihovny/Zpravodaj-U-nas/Clanek.aspx?id=20120438</ref><ref>Karel Čapek a Nobelova cena. Lidové noviny. 1939-02-02. Ročník 47, číslo 59, s. 7.</ref> Про то, же быв слабого здравля, передчасно умер на запал плюц. == Творба == Писати зачав въедно з братом Йозефом,и выдали зберьку ''Ясны глубины'' (Zářivé hlubiny, 1916), дале ''З житя мушкарнѣ'' (Ze života hmyzu, 1921), ''Адам Сотворитель'' (Adam stvořitel, 1927). Иншы книгы, напримѣр ''Застараный загородник'' (Zahradníkův rok, 1929), ''Як ся то робить'' (Jak se co dělá, 1938), иллустровав Йозеф Чапек. Карел Чапек е автор познатых пьес ''Дѣло Макропулос'' (Věc Makropulos, 1922), ''Мати'' (Matka, 1938), ''R.U.R'' (Rossumovi Univerzální Roboti, 1920), романов ''Фабрика на абсолутно'' (Továrna na absolutno, 1922), ''Кракатит'' (Krakatit, 1922), ''Гордубал'' (Hordubal, 1933), ''Метеор'' (Povětroň, 1934), ''Обычайный живот'' (Obyčejný život, 1934; послѣдны три творять «философску» трилогию, ''Война з саламандрами'' (Válka s mloky, 1936), ''Перва парта'' (První parta, 1937), ''Житя и'' ''творба композитора Фолтина'' (Život a dílo skladatele Foltýna, 1939, не законченый), а тыж множества [[Повѣданя|повѣдань]], ессейов, фельетонов, казок, начерков и путевых записок. Товмач сочасной французской поезии. {{Цитат 2 |'''''Зато, бо мое сердце е на сторонѣ худобных.''''' |Karel Čapek. Proč nejsem komunistou? 1924. }} Авторство слова [[робот]], котрое ся з пьесы [[R.U.R.]] розширило по свѣтѣ, приписуе ся его брату Йозефу<ref>Karel Čapek, Lidové noviny, 24.&nbsp;prosince 1933</ref>, котрый му тото слово порадив. Слово [[робот]] славянске, появило ся од глагола robotovat, что в чешчинѣ означать; тяжко робити. == Слѣд Подкарпатской Руси == В ''Балладѣ о Юрѣ Чупови'', что е в ''Повѣдках з другой кешенѣ'' (1929) Руснак Юра Чуп забье свою властну сестру. Авшак не тот криминалный припад е в центрѣ увагы автора, але характер верховинця, побожность, психология и менталность, котра про чешского жандаря непостижима. Роман ''Гордубал'' (1933) основаный на реалном припадѣ, коли валалчан Гордубал по даколькох рокох вернув ся дому на [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатску Русь]] и быв забитый своев женов и ей миленцьом. Автор, як и в первом припадѣ кладе звѣданя: ци маме вообще право ту судити и справедливо посудити? Подкарпатска Русь в представѣ Карла Чапка вызерать як заосталый край, населеный побожными людьми, котрых але тота побожность не заставить перед криминалным чином. Иншы чешскы авторы, котры писали о Подкарпатской Руси з властного знатя, добытого довгым часом перебываня в том краю, напримѣр [[Иван Олбрахт]], судили цѣлком иншак. == Почестованя == * Карел Чапек носитель Ордена Т. Г. Масарика (in memoriam, 1995). * Улиця Братов Чапков (Bratří Čapků) в Празѣ на Виноградах. * Закладна школа Карла Чапка, Коданьска 16 в Празѣ-10. * Закладна школа Братов Чапков в Упици. * Гимназия Карла Чапка в Добжиши, окрес Пшибрам. * Експресс Карел Чапек на линии Мюнхен–Прага–Мюнхен. == Одказы == [http://chtyvo.org.ua/authors/Capek_Karel/ Твори Чапека в бібліотеці ''Чтиво'' (укр.)] ==Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1890|1938|Чапек,Карел}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] cojneu70zjj9shba3p2gek716o9fgbz 0 10635 166072 164499 2026-06-17T09:01:17Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166072 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Мирон Жирош | image = Мирон Жирош.jpg |imagesize=200px | alt = | pseudonym = | birthname = | birthdate = 1. юн 1936 | birthplace = [[Руски Керестур]], [[Сербия]] | deathdate = 29. новембер 2016 (80 рокы) | deathplace = [[Казинцбарцика]], [[Мадярщина]] | resting_place = | occupation = новинарь, хроникарь | language = руськый | nationality = Русин | ethnicity = из Бачкы | citizenship = сербске, мадярске | education = бакалавр права | alma_mater = [[Београдска универзита]] | period = 1995–2009 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = история Русинов Бачкы | movement = | notableworks = Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце | spouse = Др. Мария Йоббадь Жирошова | partner = | children = | relatives = | awards = Орден Роботы зоз стрѣбер. лучами (Югославия,1988) | signature = | signature_alt = }} '''Мирон Жирош''' ([[1. юн]] [[1936]], [[Руски Керестур]], [[Сербия]] — [[29. новембер]] [[2016]], [[Казинцбарцика]], [[Мадярщина]]) — руськый [[историк]], [[Публицистика|публициста]], [[педагог]] и [[новинарь]], активный популаризатор истории [[Руснаци у Войводини|бачванскых Русинох]]. == Биография == Мирон Жирош родив ся в [[Руски Керестур|Руськом Керестурѣ]]. По закончѣню учительской школы в [[Зомбор]]ѣ (1953) быв учительом в [[Дюрдьов]]ѣ, а пак в [[Руски Керестур|Руськом Керестурѣ]] (од 1957). На штипендии од тамошного кооператива ''Русин'' закончує Высшу управну школу в [[Новый Сад|Новом Садѣ]] (1959–1961). По дипломованю е правником кооператива, пак его управительом, але робить и як [[новинарь]] ''Руського слова'' (1961–1962) и его [[редактор]] (1962–1963). Року 1965 переселять ся до [[Новый Сад|Нового Саду]]. Робить як [[педагог]] и штудуе на Правной факултѣ як позарядовый штудент. Од року 1966 на ''Радио Нови Сад'' робить яко [[новинарь]]. Року 1969 дипломовав на [[Београдска универзита|Правной факултѣ]] в [[Београд]]ѣ. Наслѣдком автогаварии мусѣв одыйти на передчасну пензию (1991). Одтогды жив переважно в [[Казинцбарцика|Казинцбарцицѣ]], де и умер во вѣку 80 рокы. == Творба == Од пензионованя главным напрямом его интересох была социално-економична история и демография Русинох [[Бачка|Бачкы]] и [[Срѣм]]а. Много раз бывав на Горницѣ, в краях одкы переселяли ся предкы Русинох на новы землѣ. Его важнѣйша робота то 7-томна монография ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (Нови Сад, 1997–2009)''. ;Книжны выданя суть тоты: * Погляди до прешлосци (Нови Сад, 1995; исторично-документалны статьи) * Жива Горнїца» (Будапешт, 1996) * Мили сину мой (Нови Сад, 2002; о Русинах в Аргентинѣ, США и Канадѣ) * Надїя под цудзим небом (Мишколц, 1997; поема-хроника) * Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (Нови Сад, 1997–2009; 7-томна монография) Окрем того великое множество статей, рефератох, главнѣ историчных, путьовых записок, репортажи, беллетричных творох появив през часописы и радио. {{Цитат 2|Новинар Мирон Жирош анї нє професионални науковец, анї универзитетски професор, а заш лєм написал кнїжку за яку би му гоч котри универзитет або академия наукох могли додзелїц званє професора або доктора наукох. Його ... моноґрафия Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце ... одвитує основним критерийом наукового виданя, гоч є наменєна широкей явносци.|Микола Мушинка. Новосадски дзвони, ч. 4-6/1999 (бок 18)}} == Жерела == * Мирон Жирош – хронїчар рускей души. Био-библіографийни указатель творчости. Нови Сад, 2006. == Одказы == * [http://www.ruskeslovo.com/%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80/%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BD-%D0%B6%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%88/ Мирон Жирош] // Руске Слово * Дюра Латяк, На здогадованє: [https://web.archive.org/web/20250813065156/http://rusuk.org/ruski/cleni/ziros/index.html Мирон Жирош (1936-2016),] вебсайт Союзу Руснацох Українцох Сербиї, www.rusuk.org. * [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=19223 М.Мушинка: Мирон Жирош // Енциклопедія сучасної України] {{Lifetime|1936|2016|Жирош, Мирон}} [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] [[Катеґорія:Русиньскы новинаре]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Руски Керестур]] qg2dj6d0bisagmj0pk7fw60uj5znxv5 0 10636 166073 162271 2026-06-17T09:02:17Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166073 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Милан Руфус | image = Plastika Milana Rufusa autor Jan Kulich.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = Пластика: Ян Кулич, фото: Петер Желѣзняк | pseudonym = | birthname = | birthdate = 10. децембер 1928 | birthplace = Заважна Поруба, окр.Липт.Микулаш, ЧСР | deathdate = 11. януар 2009 (80 рокы) | deathplace = Братислава, Словакия | resting_place = | occupation = поет, ессеиста, товмач, историк литературы | language = словацкый | nationality = Словак | ethnicity = з Липтова | citizenship = чехословацке | education = | alma_mater = [[Универзита Коменского в Братиславѣ|Универзита Коменского, Братислава]] | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = Крест Прибины I.классы (2009) | signature = | signature_alt = }} '''Милан Руфус''' (Milan Rúfus, [[10. децембер]] [[1928]], Заважна Поруба, окр. Липтовски Микулаш — [[11. януар]] [[2009]], [[Братїслава|Братислава]]) — словацкый поет, товмач, ессеиста, литературознатель. == Биография == Из родины мурника. Гимназию выходив в Липтовском Микулаши, зматуровав року 1948. Студовав словенчину и историю на [[Братїслава|Братиславской]] [[Универзита Коменского в Братиславѣ|универзитѣ Я.А.Коменского]], а по закончѣню, од року 1952, учив там на философской факултѣ. В роках 1966—1970 читав лекции на [[Неаполь]]ской универзитѣ. Од року 1990 на пензии, жив до смерти в Бритиславѣ. == Творба == Окрем творбы про доростлых писав и дѣтскы книгы, товмачив [[Лермонтов]]а, [[Есенин]]а, [[Ибсен]]а а тыж з еспанского, норвежского, чешского языков. Его творы выходили на вецеро языках, на всѣх свѣтовых, включно з китайскым. Од року 1991 быв много раз номинованый на Нобелову премию за литературу. === Вершы === * [[1956]] — Až dozrieme * [[1966]] — Chlapec * [[1968]] — Zvony * [[1969]] — Ľudia v horách * [[1972]] — Stôl chudobných * 1972 — Kolíska * [[1973]] — Hľadanie obrazu * [[1974]] — Chlapec maľuje dúhu * 1974 — Kolíska spieva deťom * [[1977]] — Hudba tvarov * [[1978]] — Hora * [[1982]] — Óda na radosť * [[1987]] — Prísny chlieb * [[1992]] — Neskorý autoportrét * [[1996]] — Čítanie z údelu * [[1997]] — Žalmy o nevinnej * [[1998]] — Vážka * [[2000]] — Jednoduchá až po korienky vlasov * [[2001]] — Čas plachých otázok * [[2003]] — Čakanka * [[2005]] — Báseň a čas * [[2007]] — Vernosť === Ессеи === * [[1968]] — Človek, čas a tvorba * [[1969]] — Štyri epištoly k ľuďom * [[1974]] — O literatúre * [[1978]] — A čo je báseň * [[1996]] — Epištoly staré a nové * [[1998]] — Rozhovory so sebou a s tebou == Оцѣнѣня == Лавреат многих националных премий, серед котрых — премия Министерии културы за книгу [[верш]]и ''Поезия и час - Báseň a čas'' (2005). Року 1998 достав почестный докторат литературы од Свѣтовой Академии умѣлства и културы (ЗША). Штатны вызнаменаня: * Орден T.Г. Масарика III. классы (1991) * Крест Прибины I. классы (2009). Имя поета носить астероид [[(33158) Руфус]], котрый объявили словацкы звѣздаре Леош Корнош и Петер Коленый 26. фебруара 1998.<ref>[http://ssd.jpl.nasa.gov/sbdb.cgi?sstr=33158;orb=1 33158 Rúfus (1998 DU23)]</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20140713160410/http://www.litcentrum.sk/50309 Asteroid (33158) Rúfus]</ref> == Одказы и референции == * [http://magazines.russ.ru/neva/2003/10/poesi.html Милан Руфус в Журнальном зале (русск.)] * [https://web.archive.org/web/20130204002256/http://www.litcentrum.sk/39843 Litcentrum.sk - Milan Rúfus (слов.)] [[Катеґорія:Поеты]] [[Катеґорія:Поеты Словакии]] {{Lifetime|1928|2009|Руфус, Милан}} 6y5pwks5ssvsf96qkrtj0kgmotj5jnh 0 10649 166074 165389 2026-06-17T09:03:28Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166074 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Нострадамус <br> Nostradamus | image = Nostradamusgraphic.jpg | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Michel de Nostredame | birthdate = 14. децембер 1503 <!-- --> | birthplace = Saint-Rémy-de-Provence, Francе | deathdate = 2. юл 1566 (62 рокы) | deathplace = Salon-de-Provence, Francе | resting_place = | occupation = астролог, дохтор | language = латинскый,французскый | nationality = [[Французы|Француз]] | ethnicity = з передгоря [[Алпы|Алп]] | citizenship = | education = доктор наук (1534) | alma_mater = универзита Монпелье | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Пророцтва (1555)<!-- or: | notablework = --> | spouse = Анна Понсард (1547)<!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = три дѣвкы и три сына | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = }} '''Мише́л де Нострда́м''' ({{Lang-fr|Michel de Nostredame}}), найчастѣше латинизовано '''Нострада́мус''' (Nostradamus; *&nbsp;[[14. децембер]] [[1503]], [[Сен-Реми-де-Прованс]], [[Франция]]&nbsp;– †&nbsp;[[2. юл]] [[1566]], [[Салон-де-Прованс]])&nbsp;— [[Французы|французскый]] [[дохтор]], [[астролог]] и [[поет]], широко познатый своима предповѣдями будучности. == Биография == [[File:Nostradamus epitaph.jpg|thumb|Епитаф Нострадамуса]] [[File:Nostradamus Propheties 1566 tp.jpg|thumb|Нострадамусовы Пророцтва,<br> выд. 1566 ]] Року 1518 иде до Авиньона, намѣряючи учити ся так званый тривиум&nbsp;— грамматику, реторику и логику, а пак квадривиум&nbsp;— геометрию, аритметику, музыку и астрологию. Уж року 1519 там пришла чума, и мусѣв лишити науку, але намѣрив стати ся дохтором и зачав гледати жерела, студовати лѣчебны ростины и способы. Од року 1529 студуе медицину на универзитѣ Монпелье. В часѣ студий там ся доставать до конфликту з поводу острых выречень о профессорах и свого интереса о заказану тогды фармацевтику. Ишло аж о выказаня з универзиты.<ref>[http://michel.nostradamus.free.fr/biograph.html#2 Robert Benazra. Biographie de Michel de Nostredame]</ref> Року 1534 зыскуе докторат и одтогды ся именуе на латинскый способ: Nostradamus. Первый раз добыв собѣ славу вынаходливым хоснованьем лѣков и новых лѣчебных поступов при чумовых морах в роках 1545–1547. Року 1547 в Салон-де-Прованс оженив ся з богатов вдовов Аннов Понсард, з котров мав шестеро дѣтей: три дѣвкы и три сына.<ref>Leroy, p.110–133. </ref> Его дом в том городѣ, в котром он и умер, заховав ся доднесь. Его слава дошла до краля и зыскав у него приязень. Року 1560 достав Нострадамус пост кралевского дохтора од [[Карел IX. (краль Франции)|Карла&nbsp;IX.]] {{Цитат|Ту спочивають кости славного Мишела Нострадамуса, единкого зо всѣх смертных, котрый удостоив ся вкарбовати своим такой божественным пером, вдякы звѣздам, будучность цѣлого свѣта.| Епитаф Нострадамуса, Салон-де-Прованс}} == Пророцтва == Первое пророцтво, зробив Нострадамус року 1538, коли стрѣтив [[монах]]а зо стадом свинь и ословив го „Ваша Святость“. Тот [[монах]] быв Феличе Перетти (1521–1590), а року 1585 зостав выбраный на Папу и взяв имя [[Сикстус&nbsp;V.]] <br> Другое пророцтво Нострадамуса збыло ся еще за его живота: „Младый лев побѣдить старого на боевом поли в особном двобою. Пропихне му очи в золотой клѣтцѣ, двѣ раны нараз, а пак умре крутов смертьов.“ За рок до смерти краля [[Генрих II. (краль Франции)|Генриха&nbsp;II.]]&nbsp;Нострадамус му межи иншым писав: {{Цитат|Многое, о, Кралю пануючый, стане ся неодовго, и стане ся явным, но я не можу и не хочу писати за тото в письмѣ, оберненом ку Тобѣ. Обы постигнути дакотры преокрутны збываня, лем малу часть из них треба указати про лѣпше розумѣня...| Нострадамус, из Салона , 27.&nbsp;юн 1558}} О рок позднѣйше краль умер од двоитой раны одломками копии, котра ся зломила при ударѣ о кралёвы бронѣ и пропихла му раз чоло, а другый раз око. По смерти краля пророцтво Нострадамуса зачали розумѣти, и принесло му еще векшу славу. Пророцтва Нострадамуса много раз перевыдавали ся и трактовали ся. Астрологы и ясновиды и днесь находять пророцтва Нострадамуса цѣнным жерелом про свою профессию. [[Католицька церьков|Католицка Церковь]] року 1781 засудила пророцтва Нострадамуса. Официална наука поважуе тоты пророцтва за обычайный прояв середновѣкой мистикы и бабонства. Первым наремным критиком Нострадамуса быв уже его учитель, дохтор Скалигер, котрый твердив, же тоты пророцтва суть купов лжи и выгадок. Изгодя слово „нострадамус“ стало ся высмѣшным апеллативом зо значѣньем: ворожиль, маг, астролог.<ref>Nostradamus. In: Dictionnaire de français Littré [online]. 2010 [cit. 24. 11. 2016]. Доступно на: http://littre.reverso.net/dictionnaire-francais/definition/nostradamus</ref> == Одказы == * [https://sites.google.com/site/wwwavasonru/config/pagetemplates/glavnaa-stranica/801A-5501.jpg?attredirects=0 Обкладка первого выданя Пророцтв] * [http://littre.reverso.net/dictionnaire-francais/definition/nostradamus Апеллатив „нострадамус“ во французском словнику] == Жерела == * Fekete Sándor Pál: Nostradamus titokzatos könyve: A Próféciák. Média Kiadó, 1991. {{ISBN| 963-7905-14-6}} * Leroy, Edgar. Nostradamus: Ses origines, sa vie, son oeuvre. Jeanne Laffitte. 1993. {{ISBN| 978-2-86276-231-9}} * Петров В., Разумов И. Датировка катренов Нострадамуса и акварелей Потерянной книги. Издательство Д.Стрельбицкого, 2015. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1503|1566|Нострадамус}} [[Катеґорія:Астрология]] efbfj6c0qljzdy9td0a729ojq82f97z 0 10664 166075 127653 2026-06-17T09:04:42Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166075 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = о. Йоанн Чургович | image = Churgovich.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Иван Чургович<br/> (Csurgovics János) | birthdate = {{Birth date|1791|01|26}} | birthplace = [[Новоселиця (Перечинскый район)|Новоселиця]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1862|10|02|1791|01|26}} | deathplace = [[Унгвар]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = [[педагог]], церковный и школный администратор | language = церковнославянскый, латинскый, мадярскый | nationality = Русин | ethnicity = з Ужанщины | citizenship = австро-мадярске | education = теологии доктор (1823) | alma_mater = инштитут св.Августина (Frintaneum), [[Вѣдень]] | period = 1825–1861 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = реформация школства | notableworks = Церковныя проповѣди<!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = }} '''Иван Чургович'''; *[[26. януар]] [[1791]], с. [[Новоселиця (Перечинскый район)|Новоселиця (Újkemence)]] [[Жупа Унг|жупы Унг]], [[Мадярске кральовство]] (нынѣ [[Перечинскый район]] [[Закарпатска область|Закарпатской области]])<ref>Дакотры жерела указують на [[Новоселіця|Новоселицю (Újszék)]] [[Окрес Снина|Снинского окреса]] [[Жупа Земплин|жупы Земплин]] (Алмаший, Ковач, Магочи, Поп).</ref> — †[[2. октобер]] [[1862]], [[Ужгород|Унгвар]], [[Мадярске кральовство]] (нынѣ [[Ужгород]], [[Украина]]) — угро-руськый [[педагог]], церковный, школно-просвѣтителный администратор, доктор богословия. == Биография == Иван Чургович родив ся року 1791 в фамилии [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкого]] [[Священик|священика]], гимназиалный курс освоив в Унгварѣ и Будапештѣ, четырирочне теологичне образованя достав на Унгварской [[Семинария|семинарии]], року 1817 быв рукоположеный в священикы и зачав робити як профессор Унгварской кральовской гимназии. Року 1819 быв посланый до вѣденского Богословского инштитута св. Августина Фринтанеум<ref>Официална назва K. u. K. höheres Weltpriesterbildungsinstitut zum hl. Augustin (Цѣсарско-кральовскый богословскый инштитут св. Августина), неофициалны назвы Августинеум, або Фринтанеум (од имени [[епископ]]а Якоба Фринта, подавшого идею такого инштитута). Фунговав в роках 1816–1918, а посылали до него по едного штудента од епархии. Задача инштитута была воспитати елиту, яка скрѣпить всѣ части многонационалной монархии. См. Das „Projekt Frintaneum“: Das Priesterkolleg St. Augustin „Frintaneum“ in Wien 1816-1918: Kirchliche Elite-Bildung im Donau-Alpen-Adria-Raum. [http://kg-ktf.univie.ac.at/forschung/forschungsprojekte/frintaneum/],</ref> де року 1823 достав ученый ступѣнь доктора теологии.<br /> По навернѣню дому быв посланый [[священик]]ом в Гайдубесермень (Hajdúböszörmény), де служив три рокы.<ref> Csurgovics János. // Szinnyei József. Magyar írók élete és munkái II. (Caban–Exner). Budapest: Hornyánszky. 1893.</ref> <br /> До Унгвару вернув ся року 1827, достав титулу [[каноник]]а и пост директора Унгварской кральовской державной гимназии.<ref> И едно и друге удѣляло ся кральовсков милостьов. [[Каноник]] — высшый духовник епархии, член [[Капитула|капитулы]], администрации [[епископ]]а.</ref><br /> Року 1831, понеже умер [[епископ]] [[Алексѣй Повчий]], Йоанн Чургович зоставать [[Капитула|капитулов]] выбраный на генералного [[Викарь|викаря]]<ref>Помочник [[епископ]]а.</ref> и аж до року 1837, коли быв назначеный новый [[епископ]], [[Василий Попович]], выповняв функцию главного администратора [[Епархия|епархии]]. Параллелно быв директором гимназии, яка находила ся такой там, на улици Капитулной. Року 1833 прияв понуку хормайстра [[Константин Матезонскый|К. Матезонского]] и створив хор, якый пак прославив ся далеко за границями епархии. Плановав выпускати ''Руську народну газету,'' заложити кириличну печатню, но се ему не удало ся. Зобрав велику библиотеку научной литературы, котра по его смерти была хранена аж до року 1948 в Домѣ А. Духновича, а по ликвидации общества трафила до библиотекы [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]], до музея и в приватны библиотекы. Умер року 1862 в [[Ужгород]]ѣ. == Директорство в гимназии == За вшиток час ествованя гимназии никто из директорох не занимав свой пост так довго як Йоанн Чургович (1827–1856), а еще параллелно быв директором учительской семинарии (1839–1861), што якнайлѣпше свѣдчить о его педагогичном наданю.<ref>Федір Брецко. Першій ужгородській гімназії — 400 років. // [[Интернет]] новинкы «Ріо», (дат. цит. Неділя, 2016.12.18) [http://rionews.com.ua/newspaper/socio/now/n14114155027]</ref> Оба училища находили ся в тых рокох на улици Капитулной, так же повинности [[каноник]]а и два педагогичны директорскы посты дало ся згодити. В семинарии Чургович установив строгый порядок, выробив ''Правила семинариста'', свого рода десять заповѣдей штудента. Тоты правила фунговали и в Унгварской гимназии: # Духовность — примарна, а материалны цѣнности — секундарны в животѣ. # Люби ближного не менше, як самого себе. # Будь щастливый, коли оддаваш, а не коли доставаш. # Честуй старшых, чужу роботу, горди ся цѣнностями минулого и хрань их. # Выявляй националну гордость, але, як у вшитком, знай мѣру. # Подтримуй злагоду межи людьми розличных поглядох, вѣровань и походжѣня. # Безконечна усиловность в науцѣ, трудѣ и выдержливость — зарука успѣху. # Совѣсть, правдивость, скромность и порядность — украса чоловѣка. # Не тяжкай ся, не будь завистливым, не высмѣвай иншых, а старай ся их розумѣти. # Лем праца збогачать науку, културу и духовность. Гимназия року 1856 стала ся восьмирочнов, выросло число и едукация профессорох, а во выпускной класѣ завели науку [[Филозофия|филозофии]]. Йоанн Чургович створив научну библиотеку, завюг катедралну и кабинетно-лабораторну систему наукы, упорядковав шпортовы площадкы. == Публикованы и рукописны роботы == О. Йоанн Чургович свои роботы, переважно духовной и педагогичной тематикы, публиковав в ''Листку'', редактором котрого быв [[Евген Фенцик]], мадярскоязычны — в новинцѣ ''Felvidéki Sion'' (Верховинскый Сион). Его латинскоязычны роботы товмачив по [[русинскый язык|руськы]] [[Юрий Калман Жаткович]], а по мадярскы Корнел Зомбори, и печатали ся по тому там само. Значна часть робот зостала в рукописах, напримѣр: Ünnepi, vasárnapi, nagybőjti és gyászbeszédek (по мадярскы); Недѣльны, святочны и постовы проповѣди (18 проповѣдей по руськы); учебник Педагогия и методика (Paedagogia és Methodica), написаный по [[русинскый язык|руськы]] и по мадярскы. Проповѣди выдав року 1888 {{nowrap|о. [[Виктор Каминскый]]}}, директор Унгварской [[пѣвцоучитель]]ской семинарии под назвов ''Церковныя проповѣди Іоанна Чурговича'', а сто роков по тому перевыданы в Ужгородѣ в осучасненом выкладѣ.<ref>О. Йоанн Чургович в Обл.Научной Библиотецѣ, Ужгород [http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=161#sthash.ImPSLf6v.dpuf]</ref> == Жерела == * Алмашій М. Чургович Іван. // Алмашій М. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. Сс. 290–291. * Гомоннай В. В. Іоан Іванович Чургович // В.Гомоннай. Антологія педагогічної думки Закарпаття. Ужгород, 1992. С. 42-44. * Ковач, Ф. Чургович Іоанн // Краєзнавчий словник русинів-українців, Пряшівщина. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}}. С.373. * Маґочій П. Р., Поп І. Чургович Іоанн // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} Сс. 811–812. * Павленко Г. Чургович Іван Іванович // Павленко, Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття : малий енцикл. слов. – Ужгород, 1999. – С. 183-184. * Поп И. Чургович Иван // Поп. И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород, изд-во В. Падяк, 2001. – С. 406. * Філіп, Людвіг. Ужгородська ґімназія круз вікы. // Подкарпатський Русин. № 50 (63), октобер 2012. С. 5. * Szinnyei József. Magyar írók élete és munkái II. (Caban–Exner). Budapest: Hornyánszky. 1893. == Одказы == * Szinnyei József. Magyar írók élete és munkái II. (Caban–Exner). [http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/toc/c.htm] == Референции == {{Reflist}} {{Lifetime|1791|1862|Чургович, Иван}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] gf8ratd6ksv7z957kuv54s8mnw3tser 0 10677 166076 164235 2026-06-17T09:06:20Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166076 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Петро Скунць |image={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/ru/0/04/%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%BD%D1%86%D1%8C%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE.JPG}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = 20. май 1942<!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = Воловое, Ökörmező, Мадярщина | deathdate = {{Death date and age|2007|04|30|1942|05|20}} | deathplace = Ужгород, Украина | resting_place = | occupation = поет | language = украинскый | nationality = Украинець | ethnicity = з Верховины | citizenship = украинске | education = | alma_mater = [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] | period = 1961–2007 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Сонце в росі (1961)<br/>Спитай себе (1992)<!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = Шевченков лавреат (1997) | signature = | signature_alt = }} {{Вонкове медиум | title = Памяти П. Скунця | topic = Я В ЦІМ ЖИТТІ БУВ ВІД ЕПОХИ ВИЩЕ. І це мій гріх. Все інше – то не гріх.<br/> Дарма несуть мене на кладовище.<br/> Я в землю впав. Воскресну. Як горіх. .... Твори, 2007, "Гражда" | align = | width = | image1 = | image2 = | image3 = | audio1 = | audio2 = | audio3 = | video1 =https://www.youtube.com/watch?v=D-9K6S0H5DQ | video2 = | video3 = | model1 = | model2 = | model3 = }} '''Петро Скунць''' (*[[20. май]] [[1942]], [[Межгорье (Закарпатска область)|Воловое (Ökörmező), Мадярщина]] — †[[30. апріль|30. апрѣль]] [[2007]], [[Ужгород]]) — вызначный украинскый поет. == Биография == Середню освѣту достав року 1958 в родном Воловом (днесь [[Межгорье (Закарпатска область)|Межгорье]], в котром в тоты тяжкы повоенны рокы настали великы перемѣны. В [[Ужгород]]ѣ отворила ся [[Ужгородска народна универзита|универзита]] и межи первыма факултами, котры зачали фунговати уже року 1945 была филологична. Тоту собѣ выбрав и року 1963 став ся молодым дипломованым филологом. О роботу в тых роках не было тяжко и зостав в областном центрѣ, на новинарской роботѣ в областной молодежной новинцѣ. Уже яко 19-рочный опубликовав свою перву поетичну зберьку ''Сонце в росі'', яка была барз похвално прията, и отворила му прекрасну перспективу: зостав приятый до Сполку писателей Совѣтского Союза, де быв наймолодшым зо вшиткого членства. Робив яко редактор [[Закарпатска область|Закарпатского]] областного выдавательства. Быв членом коммунистичной партии. Року 1971 вшак трафив до немилости од партийного водства за то, же пробовав одхылити ся од "генералной линии", ци же тренда, котрый быв пожадованый од каждого новинаря, поета и писателя, котры в тот час мали быти "инженерами людскых душ", перебравши тоту роль од утлуменой Церкви. Его зберька ''Розп'яття (1971)'' была конфишкована, и цѣлый наклад быв знищеный. Обновив свою активность и публикации аж року 1979. В послѣдны рокы перед заником [[СССР|Совѣтского Союза]] активно ся ангажовав у Народном Руху. Умер в [[Ужгород]]ѣ и погребеный на цинтерю [[Теметов Калвария|Калвария]]. == Творы == {{Цитат збоку | Заглавье = | Заглавье долов = | Содержанье = Кажуть, же нам дуже хыбить Скунць. Годно быти, што туй спорити. Але книжкы му суть. Читайте Скунця, читайте и все буде з вами, и достанете одповѣдь на вашы звѣданя, и вы будете задоволены од його, як кажуть критикы, публицистикы. А яка се публицистика! Пак она мае по своёй сути пересвѣдчити того, котрый читать або слухать. А Скунць пересвѣдчити знав! Не бояв ся никого. Такого смѣлого обывателя и поета, нажаль, мы днесь не маеме. | Подпис = Наталя Ребрик, канд. филол. наук <br/> (видео ''Памяти П. Скунця'', 32:30) | Полога = right | Ширина = 250px | Высота = | Розмѣр букв = | Тло = | Без розрывов = }} * Зберькы поезий: ** «Сонце в росі» (1961); ** «Верховинська пісня» (1962); ** «Полюси землі» (1964); ** «Погляд» («Розп'яття») (1967); ** «Всесвіт, гори і я» (1970); ** «Розрив-трава» (1979); ** «Сейсмічна зона» (1983); ** «Над моей непогодой» (1989); ** «Спитай себе» (1992); ** «Коли я був на світі Травнем» (2000); ** «Один» (2000). * Поема «На границі епох» (1968). * Твори. Книга 1 (2007) * Твори. Книга 2 (2008) * Твори. Книга 3 (2009) * Твори. Книга 4 (2011) {{Переклад|uk|Скунць Петро Миколайович|24986937}} == Одзнакы == * 1986 — премия А. Малышка. * 1997 — Шевченковска премия за зберьку поезий «Спитай себе». * 1999 — областна премия Ф. Потушняка. * 2006 — орден За заслуги III ст. * Почестный горожанин Межгорья и Ужгорода.<ref name="who">[https://web.archive.org/web/20140528010457/http://who-is-who.ua/makets/zakautent/info/zakarpattya3.pdf Закарпаття. Хто є хто.&nbsp;— Випуск 3, 2007.]</ref> * Областна комсомолска премия Д. Вакарова. == Жерела == * Поети Радянської України.&nbsp;— К., 1981.&nbsp;— С. 248. * Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник.&nbsp;— К., 2001.&nbsp;— С. 494–495. * Тарас Салига. Всесвіт, гори і він. Петро Скунць. — Ужгород: Ґражда, 2007.&nbsp;— 120 с.. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1942|2007|Скунць, Петро}} [[Катеґорія:Украинскы поеты]] h9usn41m2lahmgs7ku5oit0fmf6a93r 0 10680 166077 162241 2026-06-17T09:08:01Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166077 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Василь Гренджа-Донскый | image = Василь Гренджа-Донскый.jpg | birthname = Василь Гренджа | birthdate = 24. апрѣль 1897 | birthplace = Воловое, Мараморош, [[Мадярске кральовство|Мадярское кралевство]] | deathdate = 25. новембер 1974 (77 рокы) | deathplace = [[Братїслава|Братислава]], [[Чеськословеньско|Чехословацка Социалистична Република]] | occupation = [[писатель]] | nationality = [[Українцї|Украинець]] | ethnicity = з Верховины | language = [[Україньскый язык|украинскый]] | genre = [[Поезія|поезия]], [[проза]], [[драма]], мемуары | citizenship = мадярске, чехословацке | period = 1923–1973 | spouse = Мария Вилгелм (1919–1930),<br>Мария Рущакова (1933–до смерти) | children = Алиса (1921), Олга (1927), Иван (1945) | awards = [[File:Za-zásluhy-o-výstavbu-2-líc.JPG|thumb|25px|left|]]Заслуженый умѣлець Чехословацкой републикы, 1970 }} '''Васи́ль Гре́нджа-До́нскый''' [grendᶚa] (*&nbsp;[[24. апріль|24.]]&nbsp;[[24. апріль|апрѣль]] [[1897]], Воловое, [[Жупа Мараморош|Мараморош]], [[Мадярске кральовство|Мадярске кралевство]] (днесь [[Межгорье (Закарпатска область)|Межгорье]], [[Україна|Украина]])&nbsp;— †[[25. новембер|25.]]&nbsp;[[25. новембер|новембер]] [[1974]], [[Братїслава|Братислава]], [[Чеськословеньско|Чехословацка Социалистична Република]])&nbsp;— [[Українцї|украинскый]] [[писатель]] [[Чеськословеньско|Чехословакии]], политичный активиста [[Карпатьска Україна|Карпатской Украины]], редактор новинкы Карпатской Украины ''Нова свобода''. == Биография == Уродив ся в 9-дѣтной селянской родинѣ яко старшый сын. Курс зачаточной школы освоив во фарской школѣ. Робив поштарем на мѣстном поштовом урядѣ. Закончивши заочно неповный курс середной школы,<ref>Гренджа-Донський. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. С.94.</ref> року 1915 наруковав до войска, а неодовга быв раненый на российском фронтѣ [[Перша світова война|Первой свѣтовой войны]] и лѣчив ся у [[Будапешт]]ѣ. Перебываючи на реконвалесценции в Будапештѣ учив ся на ''Торговелной академии'' и ''Академии Умѣлств''. Року 1918 вертать ся до войска и служить на румынском и тальянском фронтах. Горячо принимать револучны подѣи в Мадярщинѣ. Року 1919 вступив до мадярской Червеной армады. Перва его жена была Мадярка и велика патриотка, под ей вплывом зачинать писати свои первы творы по мадярскы.<ref name="Поп">Ґренджа-Донський Василь. //П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 169–170.</ref> 16-рочна Мария (Монцика) Вилгелм (1903–1983), родом з Бачкы, з котров побрали ся в новембрѣ 1919, родила му двох дѣвок: Алису (Ержику, 1921) и Олгу (1927).<ref name="Рекита">{{Cite book |author= Рекіта&nbsp;В.&nbsp;І. |chapter= Рід Ґренджів |title= //Науковий вісник Ужгородського університету. Серія історія. Випуск 21 |location= Ужгород |publisher= Говерла, 2008 |at= Cc.&nbsp;14–19}}{{ref-uk}}</ref> В роках 1918–1922 в [[Будапешт]]ѣ продовжив науку на специалных офицерскых курсах, доповнюючи свою освѣту, што дало му можность достати роботу книговода (бухгалтера) в асекурацийном сполку. Вернувши ся до краю в маю 1922, достав мѣсто книговода в Подкарпатском банку в Ужгородѣ, вдяка чому добрѣ забезпечив материално свою фамилию. Обстояня в краю под новов чешсков администрациов нашов зовсѣм змѣненыма. З року 1923 принимать [[украинофил]]ску орьентацию, зачинать активно робити в ''Просвѣтѣ'' и украинскых новинках, публиковати свои поезии. Первы зберькы писав сперву по руськы (Квѣты з терньом, 1923), пак по украинскы етимологичным правописом (Золотѣ ключѣ, 1923).<ref name="Поп">Ґренджа-Донський Василь. //П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 169–170.</ref> Дале перешов, яко первый в краю на фонетичный правопис (Шляхом терновим, 1924). Року 1926 з урядного дозволу змѣнив прозвище на Гренджа-Донскый.<ref>Твори Василя Ґренджі-Донського. Том Х. Published by Carpathian Alliance, Inc. Branch in Washington, D.C. 1988. С. 62.</ref> Того же року выходить его перва прозова книжка ''Оповідання з Карпатських полонин''<ref>Твори Василя Ґренджі-Донського. Том V. Повісті. Published by Carpathian Alliance, Inc. Branch in Washington, D.C. 1985. С. VII.</ref> Року 1928 став ся первым украинскым писательом, чия книжка была опубликована в Совѣтской Украинѣ (Тернові квіти полонин, 1928, Харьков).<ref name="Поп">Ґренджа-Донський Василь. //П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 169–170.</ref> Року 1930 розышли ся з первов женов, Алиса зостала з отцем в Ужгородѣ, а жена з малов Олгицов одышли до [[Будапешт]]у навсе. [[25. апріль|25.]]&nbsp;[[25. апріль|апрѣля]] [[1933]] побрав ся з Марусев Рущаковов (1912–1990), простов верховинков з Волового, 15&nbsp;рокы молодшов од него. У Воловом его будуча жена была учительков ручных робот (вышиваня) в горожанцѣ. З нев мав сына Ивана (1945). В януарѣ 1935 став членом проводу Украинского националного объеднаня (УНО), в периодѣ [[Карпатьска Україна|Карпатской Украины]] редаговав у Хустѣ новинку ''Нова свобода''. По утлумѣню новопроголошеной републикы мадярскым войском 15.&nbsp;марца 1939 трафив до [[Концентрачный лагер|концтабору]] с.&nbsp;Крива, а пак Варюлопош (коло [[Нѣредьгаза|Нѣредьгазы]]), а по вывольнѣню 7.&nbsp;августа 1939 переселив ся до Братиславы, де жив до конця живота. За [[Йозеф Тисо|Тисового режиму]] быв ведучым украинской програмы словацкого радия.<ref name="Поп">Ґренджа-Донський Василь. //П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 169–170.</ref> По приходѣ Червеной армады наступив до рядов коммунистичной партии Чехословакии (1945) и брав участь в антифашистичном руху.<ref>Гренджа-Донский. Украинский советский энциклопедический словарь. Том 1. К.1988. С. 464.</ref> В добѣ [[украинизация|украинизации]] активно помагав новым украинскым периодикам ''Дзвіночок'', ''Піонерська газета'', ''Дружно вперед'', ''Дукля'' и публиковав в них свои творы. В послѣдны рокы свого живота занимав ся редагованьем своих ранных творов, вымѣнюючи слова и выразы руськой бесѣды на литературны украинскы.<ref name="Поп">Ґренджа-Донський Василь. //П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 169–170.</ref> == Творба == * Поетичны зберькы: ** «Квѣты з терньом» (1923) ** «Золотѣ ключѣ» (1923) ** «Шляхом терновим» (1924) ** «Китиця квіток» (1925) ** «Тернові квіти полонин» (Харьков, 1928) ** «Покрив туман співучі ріки…» (1928) ** «Тобі, рідний краю» (1936) ** «Червона скала» (1938)<ref>Епична поема печатала ся в дѣточом журналѣ ''Пчолка'' на продовжѣня в роках 1931–1938, а наконець вышла окремов книжков</ref><ref name=”Хланта”>Хланта І. Ґренджа-Донський Василь Степанович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. «Ґражда». Ужгород, 2007. Сс. 112–113.</ref> ** «За ґратами» (1939) ** «Місячні груні» (Пряшів, 1969) ** «Тече потік з бережечка» (Пряшів, 1985, посм.) * Проза: ** «Оповідання з Карпатських полонин» (1926) ** «Оповідання з Карпатських полонин» (перевыданя: Харьков, 1928) ** «Назустріч волі» (1928) ** «Немає набоїв»(Харьков, 1928) ** «Ілько Липей — карпатський розбійник» (Львів, 1936) ** «Петро Петрович» (1937) ** «Петрик» (Пряшів, 1973) * Пьесы и драматичны поемы: <ref name=”Хланта”>Хланта І. Ґренджа-Донський Василь Степанович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. «Ґражда». Ужгород, 2007. Сс. 112–113.</ref> ** «Сиротина» (1925) ** «Останній бій» (1930) ** «Сотня Мочаренка» (1932) ** «Як сади зацвітуть» (1937) ** «Зруб» (1948)<ref>Одзначена премиов Министерии школства и културы, Братислава 1957</ref><ref name=”Хланта”>Хланта І. Ґренджа-Донський Василь Степанович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. «Ґражда». Ужгород, 2007. Сс. 112–113.</ref> ** «Русалка» (1945) ** «Скам’янілі серця» (1957) <ref>Одзначена премиов Словацкого литературного фонда, 1957</ref><ref name=”Хланта”>Хланта І. Ґренджа-Донський Василь Степанович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. «Ґражда». Ужгород, 2007. Сс. 112–113.</ref> * Неопубликованы романы: <ref name=”Хланта”>Хланта І. Ґренджа-Донський Василь Степанович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. «Ґражда». Ужгород, 2007. Сс. 112–113.</ref> ** Запропащені роки ** Світанок над горами ** Сини Верховини == Вызнаменаня == *1970 — Заслуженый умѣлець Чехословацкой републикы<ref name="Поп">Ґренджа-Донський Василь. //П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 169–170.</ref> *???? — Одзнака президента Чехословацкой републикы «За розбудову» (Za zásluhy o výstavbu), котров гоноровали «чоловых бойовников за социалистичну одбудову» == Одказы == * [https://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=264 Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва (ЗОДЮБ): Ґренджа-Донський Василь Степанович]{{ref-uk}} * [http://litopys.org.ua/grendzha/grendzh01.htm В.&nbsp;І.&nbsp;Ільницький, Д.&nbsp;М.&nbsp;Федака. Літописець Карпатської України]{{ref-uk}} == Жерела == * Ковач Ф. Гренджа-Донський. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. [[СРУСР]]. Пряшів, 1999. С.94. * Мишанич О. Василь Гренджа-Донський // Повернення. Літературно-критичні статті і нариси.&nbsp;— К.: АТ «Обереги», 1993.&nbsp;— С. 94-111. * Мольнар М. Доля співця полонин. Причинок до творчої біографії В. Гренджі-Донського //Зустрічі культур: З чехословацько-українських взаємовідносин.&nbsp;— Братислава: Словацьке педагогічне видавництво в Братиславі, відділ української літератури в Пряшеві, 1980.&nbsp;— С. 388—447. * Поп І. Ґренджа-Донський Василь. // П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. [[Ужгород]], 2010. С. 169–170. * Рекіта В.&nbsp;І.&nbsp;Історія Закарпаття у творчій спадщині Василя Ґренджі-Донського / Передм. В.Задорожного.&nbsp;— Вид. друге, переробл., доп.&nbsp;— Ужгород: Ґражда, 2007.&nbsp;— 112 с. * Хланта І. Ґренджа-Донський Василь Степанович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. «Ґражда». Ужгород, 2007. Сс. 112–113. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1897|1974|Гренджа-Донскый}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Украинскы поеты]] h2koaw4emlyrp1x5xgs0y6le5hi8s9v 0 10688 166078 160905 2026-06-17T09:10:33Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166078 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Іван Петровіч Котляревскый | image = Котляревський І.jpg |imagesize=200px | birthname = | birthdate = 9. септембер 1769 | birthplace = [[Полтава]] | deathdate = 10. новембер 1838 | deathplace = Полтава, [[Російска імперія]] | occupation = писатель | nationality = Украинець | ethnicity = | language = украинскый | genre = поезия, драма | citizenship = | period = | spouse = | children = | awards = }} '''Іван Петровіч Котляревскый''' ([[Україньскый язык|укр]]. Іван Петрович Котляревський; *[[9. септембер]] [[1769]], [[Полтава]] – †[[10. новембер]] [[1838]], [[Полтава]]) — українскый писатель, политичный активиста. [[Файл:First Eneyida.jpg|thumb|«Аенеїда»]] == Творба == Пьесы и драматичны поемы: *Енеїда ([[1798]]). * Москаль-чарівник ([[1819]]). * Наталка Полтавка ([[1819]]). * Кантата * Ода Сафо == Одказы == *[https://web.archive.org/web/20161218163800/http://www.ukrlit.vn.ua/author/kotlyrevsky.html Твори] {{стыржень}} {{DEFAULTSORT:Котляревскый, Иван}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] agj7zvxk3veg09u4lo7obcjknuif4wf 0 10927 166079 124704 2026-06-17T09:11:33Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166079 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Юрий Сак | image = Юрий Сак.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = 7. апрѣль 1917 | birthplace = Брод Иршавского округа, жупа Берег, Мадярщина | deathdate = 4. август 1998 (82 рокы) | deathplace = Ужгород, Украина | resting_place = Ужгород | occupation = классична филология | language = украинскый | nationality = Украинець | ethnicity = з Иршавщины | citizenship = украинске | education = кандидат наук, 1956 | alma_mater = Киевска державна универзита | period = 1946—1998 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Інкунабули Ужгородського державного універститету, 1974; Лучкай М. Історія карпатських русинів, 1983 | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Сак Юрий Михайлович''' (*[[7. апріль|7. апрѣль]] [[1917]], [[Брод (Закарпатска область)|Брод]] [[Иршавскый район|Иршавского]] округа, [[жупа Берег]], [[Мадярьско|Мадярщина]], †[[4. авґуст|4. август]] [[1998]], [[Ужгород]], [[Україна|Украина]]) — классичный филолог, латиниста, универзитный профессор, товмач. ==Биография== Родив ся в многодѣтной фамилии яко дванадцята дѣтина, ще малым дѣтваком утратив отця. Учив ся в сельской школѣ, де сельскый учитель, увидѣвши его здатность ку наукам, забеспечив го материално и помог му вступити до Ужгородской гимназии.<ref name="Ш">Швед Е. Сак Юрій Михайлович // Енциклопедія Закарпаття</ref> По закончѣню гимназии учив ся на филозофской факултѣ Карловой универзиты, [[Прага]] (1936–1939), котру мусѣв лишити по роспадѣ Чехословакии,<ref name="П">Поп И. Сак Юрій // Русинська педагогічна енциклопедія</ref> и закончовав науку на филозофской факултѣ [[Дебрецен|Дебреценской]] универзиты (1939–1941). Доставши квалификацию гимназиалного профессора латинского языка и литературы, в роках 1941–1942 робив на Ужгородской гимназии, але пак быв мобилизованый до мадярского войска.<ref name="Ш">Швед Е. Сак Юрій Михайлович // Енциклопедія Закарпаття</ref> Року 1946 быв позваный на роботу до новоствореной Ужгородской универзиты, де робив до конця живота. Умер и погребеный в [[Ужгород]]ѣ. ==Научна карьера и главны роботы== Кандидатску диссертацию обгаив при Киевской державной универзитѣ року 1956. Ей темов были сатиры [[Персий|Персия]], а содержаньем — потовмачены на украинскый язык творы римлянского сатирика, допроводжены текстологичным комментарьом.<ref name="Ш">Швед Е. Сак Юрій Михайлович // Енциклопедія Закарпаття</ref> Пиля роботы доцента катедры классичной филологии немало робив над товмачѣнями латинскых авторох, штудировав латиноязычны памятникы [[Середнёвіча|середновѣку]], добы [[Ренесанція|Ренессанции]] и позднѣйшы. В библиотецѣ универзиты перештудировав инкунабулы и выдав каталог «Інкунабули Ужгородського державного університету» (1974). Выглядав в библиотецѣ «страченый» шеститомный латиноязычный рукопис «Истории карпатскых Русинох» [[Михаил Лучкай|Михайла Лучкая]] потовмачив (первый том сам, иншы з коллегами) по украинскы и выдав го в рр. 1983, 1986, 1988, 1990, 1991, 1992 в материалах Музея украинской културы в [[Свидник]]у.<ref name="П">Поп И. Сак Юрій // Русинська педагогічна енциклопедія</ref> Окремое выданя в Ужгородѣ вышло уже по его смерти. Потовмачив по украинскы [[Базилович, Иоанникий|{{nowrap|И. Базиловича}}]], [[Василь Довгович|{{nowrap|В. Довговича}}]], [[Александер Духнович|{{nowrap|А. Духновича}}]], [[Михаил Лучкай|{{nowrap|М. Лучкая}}]], [[Иван Пастелий|{{nowrap|И. Пастелия}}]], обы латиноязычны творы подкарпатскых писательох зробити доступными днешному читательови, и написав много робот о их творчости. Библиография его научных робот числить понад сто позиций.<ref name="П">Поп И. Сак Юрій // Русинська педагогічна енциклопедія</ref> Много статьох, проникнутых духом великого патриотизма, о давных подкарпатскых писателях появив в новинковых публикациях. ==Вызнаменаня== Педагогична, сполоченска и научна заслужна робота Юрия Сака вызнаменана шѣстьма медайлами и дипломов чести Министерии освѣты [[Україна|Украины]].<ref name="Ш">Швед Е. Сак Юрій Михайлович // Енциклопедія Закарпаття</ref> ==Жерела== * Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. * Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. «Гражда». Ужгород, 2007. == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] {{Lifetime|1917|1998|Сак, Юрий}} j0l670bj6af9mrclv8kjjbyfnplvetd 0 10977 166080 136885 2026-06-17T09:13:24Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166080 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Карл Дрез | image = KarlDrais.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Карл Фридрих Кристиан Лудвик барон Дрез фон Зауербронн | birthdate = [[29. апріль|29. апрѣль]] [[1785]]<!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = [[Карлсруе]] | deathdate = [[10. децембер]] [[1851]] (66 рокы)<!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> | deathplace = [[Карлсруе]] | resting_place = | occupation = [[вынаходник]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Гайдельбергска универзита]] | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = [[велоципед]]<!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = http://www.karldrais.de | Commons = Karl Drais }} '''Карл Дрез''' ({{Реф-инфо|[[Нїмецькый язык|нѣм.]]}} Karl Drais; *[[29. апріль|29. апрѣль]] [[1785]] – †[[10. децембер]] [[1851]]) быв [[нїмцї|нѣмецкый]] [[вынаходник]], котрый вынайшов "машину на бѣганя" (Laufmaschine), котру тыж называли [[велоципед]], або [[дрезина]]. Тота мала двоколесову конштрукцию, на котрой пак основѣ розвив ся [[Біціґель|бицикель]] ай [[моторка]], и котра была первым персоналным возилом. Иншыма вынаходами Дреза были еще перва [[печатна машинка]] зоз [[Клавиатура|клавиатуров]], [[стенограф]], [[млинець на мясо]] ай [[економный варич]]. ==Молоды рокы== Карл Дрез, на крестне имя Карл Фридрих Кристиан Лудвик барон Дрез фон Зауербронн, родив ся 29.04.1785 в [[Карлсруе]], главном городѣ [[Вельгерцогство Баден|Вельгерцогства Баден]], [[Нїмецько|Германия]]. Его отець, Карл Вилгелм Фридрих Лудвик барон фон Дрез, и мати, Ернестина Кристина Маргарета (роджена баронесса фон Калтенгал) были з небогатого, але высоко вплывного рода. Року 1810 отець Карла Дреза став ся Найвысшым Судцьом [[Вельгерцогство Баден|Вельгерцогства Баден]]. Карловым крестным отцьом быв маркгроф Карл-Фридрих Баденскый. До школы молодый Карл Дрез ходив в Карлсруе, де закончив и гимназию року 1800 и одышов до [[Пфорцгайм]]у, учити ся в приватной лѣсницкой школѣ, котру провадив его стрыйко, Фридрих Гайнрих Георг фон Дрез, де он быв заедно и учительом. Еднак, роботу про молодого лѣсника рѣдко де мож было достати, про то записав ся до наукы на [[Гайдельбергска универзита|Гайделбергску универзиту]], де штудовав математику, физику и архитектуру до року 1805. Наконець быв достав званя оберфоштера в року 1810, але не быв назначеный на конкретное мѣсто. И так зоставало до року 1811, коли младшый Дрез зостав увольненый од службы, але му была захована платня, и так пошов до [[Маннгайм]]у обы ся в повности вѣновати роботѣ над вынаходами. [[Европа]] терпѣла од слабой уроды в роках 1812-1815, а на то року 1815, выбухнув вулкан [[Тамбора]] в [[Індонезія|Индонезии]]. Ерупция в [[Індонезія|Индонезии]] мала еффект на вшиток свѣт, а в [[Европа|Европѣ]] цѣлое лѣто мож было видѣти снѣг. Тото заставило Дреза задумати ся, як бы мож в транспортѣ заобыйти ся без кони, про недостаток кормива, и привело го до вынайдѣня року 1817 "машины на бѣганя", [[велоципед]]а.<ref name="auto">Karl Drais-The New Biography by Dr. Hans-Erhard Lessing.</ref> ==Вынаходы== [[Image:KarlVonDrais.jpg|thumb|Карл Дрез року 1819 на своей бѣгачой машинѣ]] Дрез быв плодовитый [[вынаходник]], котрого найвекшым дѣлом была "машина бѣгти" (Laufmaschine), названа изгодя [[велоципед]]. Она мала двоколесову конштрукцию, и на той основѣ пак вывинув ся [[Біціґель|бицикель]] ай [[моторка]], и была она первым персоналным возилом. Тото быв прототип бицикля, без педал, але колеса мав на мѣдяных ховзных [[Ложиско|ложисках]] и мав инновачны тертьовы [[гам]]ы.<ref name="KDI">Вынаходы Карла Дреза.</ref> Перва задокументована ѣзда одбыла ся [[12. юн]]а [[1817]] з [[Маннгайм]]у до гостинця "Schwetzinger Relaishaus" в Райнау (днесь подгород [[Маннгайм]]а), по найлѣпшой дорозѣ [[Вельгерцогство Баден|Вельгерцогства Баден]]. Тото было на одстояню около 7,5 км. Там обернув ся и вернув ся назад. Цѣла ѣзда забрала му около годины,<ref name="МН">Mick Hamer.</ref> але найвекшов сензациов было, же стало ся то без коня. Еднак, коли велоципед выпустили на торг, стало ся очевидным, же на дорогах, порытых возовыми колеями, тяжко держати ровновагу машины, и так ѣздцѣ велоципеда имили ся ходити по ходниках и рухали ся над мѣру скоро, огрожуючи пѣшых ходцьох. Наслѣдком было, же власти в [[Нїмецько|Германии]], [[Велика Брітанія|Великой Британии]], [[США|Споеных Штатох]] заказали хосновати велоципед, што урвало тоту моду на многы рокы.<ref name="auto"/> Далшым вынаходом Дреза быв прототип [[Печатна машинка|печатной машинкы]] зоз [[Клавиатура|клавиатуров]] (1821).<ref name="KDI"/> Позднѣй вывинув прототип [[стенограф]]а, машинкы, што мала 16 симболох (1829).<ref name="KDI"/> Вынайшов пристрой на записованя клавирной музикы на папѣрь (1812),<ref name="KDI"/> первый [[млинець на мясо]] и [[економный варич]] (1834).<ref name="KDI"/> Вынайшов тыж два четыриколесовы возила, поганяны людсков мускулнов силов (1813/1814),<ref name="KDI"/> и другое з них было выставлено во [[Вѣдню]] на конгрессѣ о роздѣлѣ [[Европа|Европы]] по поражцѣ [[Наполеон І|Наполеона]]. В далшых роках вывинув поганяный ногами желѣзничный кочик (1843),<ref name="KDI"/> котрый и понынѣ под назвов [[дрезина]] познатый на желѣзницях.<ref name="auto"/> Дрез мав одкрытя и математичны: найшов приблизне рѣшѣня ровниць n-го ступеня (1810), бинарный алгоритм калкулации квадратного корѣня (1813).<ref name="KDI"/> Дрез не мав право продавати свои вынаходы про зыск, бо он мав статус штатного урядника в [[Вельгерцогство Баден|Баден]]у, хоть и быв плаченый без даякого урядного поста. Вельгерцогство не мало тогды патентный уряд, зато вельгерцог Карл Баденскый младшый даровав му вельгерцогску привилегию (''Großherzogliches Privileg'', 12. януар 1818), котра охраняла его вынаходы на 10 рокы в [[Вельгерцогство Баден|Баден]]у, а тыж удѣлив му почестну титулу Профессора механикы. Тота титула не была звязана з жаднов универзитов або иншов инштитуциов. Дрез лишив пост оберфоштера и достав пензию, котра му приходила яко державному уряднику.<ref name="auto"/> ==Отряс== 23. марца 1819 в Маннгайму штудент Карл Лудвик Занд забив писателя [[Коцебу, Август фон|Августа фон Коцебу]], котрого в фанатичных штудентскых кругах поважовали за российского шпиона. Штудента засудили на одсѣченя главы и стяли року 1820. Конзервативный отець Карла Дреза, Найвысшый Судця [[Вельгерцогство Баден|Вельгерцогства Баден]] одпер удѣлѣня милости забивцьови, а штуденты зачали за то его сына всягды преслѣдовати. То го донутило выѣхати року 1822 до [[Бразілія|Бразилии]], де быв яко топограф з експедициов нѣмецкого природознателя Георга фон Лангсдорфа до року 1827. Року 1830 умер му отець. ==Смерть== Дрезовым нещастьом было, же поддержав револуцию и року 1848 публично зрек ся баронской титулы. По удушѣню револуции Прусы, новы паны [[Вельгерцогство Баден|Вельгерцогства Баден]], збавили Карла Дреза пензии, мотивуючи тым, же грошѣ суть потребны на заплачѣня шкод, учиненых револуциов. Карл Дрез умер без копѣйкы в кешени 10.12.1851 в [[Карлсруе]]. == Одказы == * [http://www.newscientist.com/article/mg18524841.900-brimstone-and-bicycles.html Mick Hamer. Brimstone and Bicycles // New Scientist, 29 January 2005 ''(англ.)''] * [http://www.karldrais.de/kd-en-overview-inventions.html Вынаходы Карла Дреза ''(англ.)''] * [http://www.karldrais.de/?lang=en www.karldrais.de S. Fink and H. E. Lessing. Сайт памяти Карла Дреза ''(англ.)''] * [http://www.karl-drais.de/ karl-drais.de ADFC Mannheim: курта биография во вецей як 15 языках] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|en|Karl Drais|0}} {{Lifetime|1785|1851|Дрез, Карл}} [[Category:Вынаходници]] quwwn0onsa9gtmfforclj9hc91n6crx 0 11005 166081 164998 2026-06-17T09:14:24Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166081 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Иштван Темеркень | image = Tömörkény István.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = Иштван Темеркень в 1900-х роках | pseudonym = | birthname = Иштван Штайнгасснер | birthdate = 21. децембра 1866<!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = [[Цеглид]] | deathdate = {{Death date and age|1917|04|24|1866|12|21}} | deathplace = [[Сегед]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], музеолог, [[археолог]], [[етнограф]] | language = мадярскый | nationality = [[Мадяре|Мадяр]] | ethnicity = нѣмецкого роду | citizenship = мадярске | education = | alma_mater = | period = 1886-1916 | genre = [[Новела (литература)|новела]]<!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = [[Натурализм (литература)|натурализм]] | notableworks = Зо збойницкого свѣта Мадярской низины<br/>Вшелиякы Мадяре и прочый народ<!-- or: | notablework = --> | spouse = Емма Киш Палчиева, 1894<!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = István Tömörkény }} [[File:Tömörkény István Szeged.jpg|thumb|right|265px|Памятник Иштвану Темеркеню в [[Сегед]]ѣ, перед гимназиев его имени]] '''Иштван Темеркень''' ({{lang-hu|Tömörkény István}}, родж. ''Steingassner István'', *[[21. децембер]] [[1866]], [[Цеглид]], — †[[24. апріль|24. апрѣль]] [[1917]], [[Сегед]]) мадярскый [[писатель]], [[новинарь]], [[етнограф]], [[археолог]], музеолог. Темеркень быв едным з найвекшых майстрох повѣдкы в мадярской литературѣ.<ref>{{cite web |author=Hegedüs Géza |editor= |date= |url=https://www.arcanum.com/hu/online-kiadvanyok/IrodalmiArckapcsarnok-hegedus-geza-irodalmi-arckepcsarnok-1/a-magyar-irodalom-arckepcsarnoka-1239/tomorkeny-istvan-18661917-4CB/ |title=TÖMÖRKÉNY ISTVÁN (1866–1917) |publisher=Arcanum |format= |quote=Igazi, legsajátabb műfaja a novella. Rendkívül tömören tud elmondani bonyolult történeteket is. Néhány szavas jellemzés után szemléletesen állnak előttünk az alakok. Néha úgy tesz, mintha pongyolán fogalmazna, de hamarosan kiderül, hogy ez is művészi fogás, a mozzanatok egyszerre csak egységes képpé állnak össze. A novellákban gyakran visszatérő alakok – mint például Förgeteg János – az olvasó személyes ismerősei lesznek. Mesterien játszik a hangulatokkal, vidáman induló történetből nyomasztó tragédia fejlődik, komor helyzetek váratlan fordulattal komikumba csapnak át. Valamennyi novellája önmagában kerek, zárt világ, de együtt mégis nagy, egységes körképet adnak arról a mélységről, amelyről a századfordulóig vagy nem beszéltek, vagy idillé hamisították, vagy ha meg is közelítették, mint Mikszáth vagy Gárdonyi, mégsem vállalták azt a teljes szociális együttérzést, mint Tömörkény. |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}</ref> {{Цитат 2|''В Сегедском музею он сам быв найвекшым раритетом и сокровищом того часу, якое у вшиткых музеях Будапешта не мож было найти. И нигда собѣ не думав на то, же навщѣвителе музея з великым благоговѣньем позирали на него.''|[[Ференц Мора]]}} == Биография == [[File:Memorial tablet Tömörkény István.jpg|thumb|right|265px|Памятна табла в [[Маков]]ѣ,<ref>[[Мѣстечко]] 25 км оддаленое од Сегеда на восток.</ref> на стѣнѣ готела Корона пише: «В сем давном гостинцю жив в рр. 1877-1880 Иштван Темеркень, ту стрѣтив ся первый раз з "доцѣльнов прощавов"<ref>Назва зберькы новел, опубликованой посмертно: Célszerű szegény emberek (1922).</ref> и ту зознамив ся зоз своима первыма литературныма поставами.»]] Штайнгасснеры были швабска фамилия приселенцьох з [[Австрія|Австрии]]. При уроджѣню сына его отець арендовав в [[Цеглид]]ѣ гостинець при штации. Иштван зачав ся учити в [[Сегед|сегедской]] школѣ чина [[Пиаристы|пиаристох]],<ref>Пиаристичны школы и гимназии были бесплатны.</ref> пак три рокы (1877-1880) учив ся в [[Маков|маковской]] реформатской гимназии. Мав 16 рокы, коли мусѣв быв лишити гимназиалну науку, бо отцево подузятя збанкротовало. Став до роботы патикарьчиком, обы мав з чого жити. В роках 1882-1886 быв патикарьом, але тота робота его не удовольняла, любив быв быти независимым, сам собѣ паном. З помочов сородников достав мѣсто [[Новинарь|новинаря]] в Сегедском Вѣстнику ({{lang-hu|Szegedi Híradó}}). Змѣнив при тому свое призвиско на Темеркень, понеже в [[Австро-Угорьско|дуалистичной]] [[Мадярьско|Мадярщинѣ]] найти мѣсто в сполоченском животѣ з чужородным призвиском не было реалне. Хоть новинарство не означало забеспеченое прожитя, але на розвитя писательского таланта было цѣлком придатное. Темеркень не мав ани свѣдоцтво матуриты, ани универзитну диплому, (в тых часах патикаре тото не мусѣли мати), зато року 1888 мусѣв наруковати до войска, як каждый непривилегованый член сполоченства, селянин або роботник. Два рокы служив на [[Боснія і Герцеґовина|босенско]]-[[Османьска імперія|турецкой]] граници (1888-1889), ту научив ся [[Серьбскый язык|сербскый язык]]. Еще еден рок служив у [[Відень|Вѣдню]] (1890-1891), де легко научив ся, знаючи домашный швабскый [[диалект]], [[Нїмецькый язык|нѣмецкый]] литературный [[язык]]. Наруковав яко шоровый вояк, демобилизованый быв яко сержант. Въедно з ним служили молоды селяне з околиць Сегеда, и тото были его первы сполоченскы скушености. По войску робив [[новинарь]]ом в Сегедском Деннику ({{lang-hu|Szegedi Napló}}), котрый быв много высшый по духу од Сегедского Вѣстника. Року 1894 побрав ся зо своев женов Еммов, дѣвков познатого сегедского готельера.<ref name=”EA”>Vas István: Jegyzetek. Életrajzi adatok.</ref> Року 1897 [[Калман Миксат]] запросив го за екстерного дописователя столичной новинкы Державный вѣстник ({{lang-hu|Országos Hírlap}}). Року 1899 быв выбраный за главного секретаря Общества Дугонича,<ref name=”Ревай”> Révai nagy lexikona, т. 18, с. 407. </ref> вплывового литературно-сполоченского общества и зыскав рекомендации на службу в Библиотецѣ Шомодьи, зъединеной зоз Сегедскым музеом, створеным того року. Тут служив при боку директора, Яноша Рейзнера, яко побѣгайло на вшиткы задачѣ. Так освоив вшиткы роботы в библиотецѣ и в музею, межи тым учив ся на курсах, зорганизованых Державным Иншпекторатом про Музеи и Библиотекы<ref>({{lang-hu|Múzeumok és Könyvtárak Országos Felügyelősége}}, MKOF) </ref>. Року 1900 абсолвовав библиотечный курс, року 1901 — природописный, року 1903 — народописный и археологичный. По смерти Яноша Рейзнера (1904) став ся директором библиотекы и музея и быв на том посту до конця живота. В роках 1899–1907 брав участь в археологичных и етнографичных експедициях и выступав в фаховых выданях зо статьями на темы языкознаня, археологии, етнографии.<ref>См. Szinnyei József.</ref> Умер 24. апрѣля 1917 на запал плюц.<ref name=”EA”/> == Литературна творба == Рокы 1903–1913 были кулминациов его литературной творчости: достав знамости на вшитку Мадярщину, майже каждый рок выйшла му книжка в [[Будапешт]]ѣ.<ref name=”EA”/> Року 1906 быв выбраный членом Общества Петефи,<ref name=”Ревай”/> елитного клуба найлѣпшых мадярскых писательох. Темеркеньова творба радикално и послѣдовно очищена од идеологии, належить до литературного [[Натурализм (литература)|натурализма]], выбраны свои типы, их способ живота, их менталиту, бесѣду, рисуе в интегралной цѣлости, збераючи курты истории, шкицы припадох, пригодны зазначкы в бесконечный ряд.<ref>Péter László</ref> Темеркень на такый способ, як зберав музейны експонаты, зберав тоты истории о людях, хранячи их етнографичну цѣнность, а з их живота мусѣла цѣлком пропасти индивидуална перспектива, метафизичны представы о цѣли, но не пропали моралны цѣнности. Але тото литературное зберательство, так як и музейно-етнографичное, не была самоцѣль — она захопила дух тогочасного Сегеда, указала тых людей, з чиих труда и пота выростали палаты Сегеда. Темеркеня много цитовали, наново выдавали и перевыдавали, но немногы из его сочасникох порозумѣли го. Тогочасна литературна критика выказовала незадоволеность, авторитетна пресса од него чекала в первом рядѣ гуморны творы, академична критика замѣтовала му заглублѣня до подробностей и надмѣрну етнографичность. З Темеркеньом въедно працуючый [[Ференц Мора]] добрѣ розумѣв Темеркеньову квалиту и во вшитком поддержовав го. В своей творчости Темеркень слѣдовав за [[Калман Миксат|Калманом Миксатом]], але язык его и выклад быв значно простѣйшый, близшый до народной бесѣды, без литературной артистичности.<ref name=”Ревай”/> На подкарпатску литературу творчость обох сих писателей мала величезный вплыв. В повѣданях [[Александер Маркуш|Александра Маркуша]] легко видѣти штил выкладу од Темеркеня. Темеркень писав о простых людях, волочугах, збойниках, и при том писав их языком. В том быв подобный до [[Максим Горькый|Горького]], але его творы не были идеологичны. Темеркень писав з легкым гумором, в том быв подобный до [[Антон Чехов|Чехова]], але гумор его другоплановый и все офарбеный смутком над негораздностями того живота перед котрыма люде безсилны. [[Ендре Ади]] писав за него в некрологу: «Не мадярскый Чехов, Горькый, або иншый быв, но быв сам по собѣ, всѣх сегедян и всѣх Мадярох — Темеркень…».<ref name=”EA”/> == Новелы окремыма томами == *''Szegedi parasztok és egyéb urak'' (1893) — Сегедскы селяне и прочы паны *''Jegenyék alatt'' (1898) — Под смереками *''Az alföldi rablóvilág történetei'' (1898, 1988) — Зо збойницкого свѣта [[Велика мадярска низина|Мадярской низины]] *''Vízenjárók és kétkezi munkások'' (1902) — Рѣчкоплавцѣ и мануалцѣ *''Gerendás szobákból'' (1904) — Из деревяных хыж *''Förgeteg János mint közerő és más elbeszélések'' (1905) — Яно Крутель як сполоченска сила и другы повѣданя *''Különféle magyarok meg egyéb népek'' (1907) — [http://www.gutenberg.org/etext/27546 Вшелиякы Мадяре и прочый народ, выданя року 1910 на сайтѣ Проект Gutenberg] *''Napos Tájak'' (1908) — Сонѣчны краи *''Homokos világ'' (1910) — Пѣсковый свѣт *''Ne engedjük a madarat… s más holmik'' (1911) — Не дайме птицям… тай инша всячина *''Bazsarózsák'' (1912) — Божы ружѣ *''Népek az ország használatában'' (1917) — Народ в хоснованю державы *''Célszerű szegény emberek'' (1922) — Доцѣльна прощава *''Mesék amik teremnek'' (Füveskönyv) Bodobács Kiadó, Szentes, 2008 — Казкы, котры родять *''Rózsa Sándor nálunk'' (Betyárok és egyebek) Bodobács Kiadó, Szentes, 2009 — Наш Шандор Ровжа (Збойници и прочы) == Жерела == * Lengyel András: "Szeged kultúrpalotájának legnagyobb raritása" Tömörkény István. // A hagyomány szolgálatában : Történeti ismertető Szeged és Csongrád megye múzeumairól/ szerk. Lengyel András. Szeged, Móra Ferenc Múzeum, 2002. {{ISBN| 9637217568}}. Pp. 73-77. * Móra Ferenc: Napok, holdak, elmúlt csillagok. Révai Kiadás, Budapest, 1936. * Péter László: Tömörkény világa. Budapest, Lord, 1997. 216 p. {{ISBN| 963854449X}}. * Tömörkény István. // Révai nagy lexikona. 18. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. * Vas István: Jegyzetek. Életrajzi adatok. // Tömörkény István. Válogatott novellái. Szépirodalmi könyvkiadó. Budapest, 1977. Pp. 999–1004. == Одказы == * {{Cite web |url= http://moly.hu/szerzok/tomorkeny-istvan |publisher=A Moly, olvasástámogató szolgáltatás |title= Tömörkény István alkotói adatlapja |accessdate=2021-12-12 }}{{ref-hu}} * {{Cite web |author= Szinnyei József |title= Tömörkény István |url= http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/t/t28324.htm |publisher= Országos Széchényi Könyvtár |accessdate=2021-12-12 }}{{ref-hu}} == Референции == {{reflist}} {{Переклад|hu|Tömörkény István|18272261}} {{Lifetime|1866|1917|Темеркень, Иштван}} [[Катеґорія:Мадярскы писателе]] [[Катеґорія:Мадярскы новинаре]] [[Катеґорія:Мадярскы археологы]] [[Катеґорія:Мадярскы етнографы]] [[Катеґорія:Мадярскы музеологы]] [[Катеґорія:Пиаристичны штуденты]] 5d142gyr7ebky8gbwgrl35p2ky4838m 0 11121 166082 159017 2026-06-17T09:15:26Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166082 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Ириней Кондратович | image = Ириней Кондратович.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = Ревизор<ref name="М+П">Магочи П.Р., Поп И., с. 359–360.</ref> | birthname = Kontratovics Irén | birthdate = [[18. марец]] [[1881]]<!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = [[Унгвар]] | deathdate = [[19. май]] [[1957]] (76 рокы)<!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> | deathplace = [[Ужгород]] | resting_place = [[Ужгород]] | language = [[русинскый язык|русинскый]] | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = з [[Жупа Унг|жупы Унг]] | citizenship = мадярске, чешске, украинске | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = }} '''Ириней Кондратович''' (*[[18. марец]] [[1881]], [[Ужгород|Унгвар]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;— †[[19. май]] [[1957]], [[Ужгород]], [[УССР|Украина]], [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|CСCP]])&nbsp;— [[священик]], [[историк]], [[писатель]], [[новинарь]], културный и церковный дѣятель [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]].<ref name="М+П"/><ref>Дакотры авторы указують як мѣсто уроджѣня Дубринич, а датум умертя 14. май. При Чехах Ириней Контратович «славянизовав» свое имя и зачав ся писати Кондратович.</ref> Многы его биографы беруть му за зле, же знав ся приспособити до каждого режима, котры часто ся мѣняли в краю. Очевидно, же на практицѣ наповно ся дав вести тым постулатом Церкви, же всяка власть од Бога. По приходѣ Чехох привѣтствовав и хвалив нову [[демокрация|демокрацию]], зачав писати подля украинизованого нового правописа [[Панькевич, Иван|Ивана Панькевича]], пропагованого Школскым рефератом. При «другых Мадярох» привѣтствовав навернѣня в лоно [[Мадярске кралевство|Святостефанской коруны]], по «воззъеднаню» з «[[СССР|Совѣтами]]» участвовав в ликвидации [[Ґрекокатолицька церьков|Грекокатолицкой Церкви]] и «вернув ся» до [[Православна церьков|православия]]. == Биография == === Образованя и зачаток роботы === Закончив гимназию (1899) и грекокатолицку богословску [[Семинария|семинарию]] (1903) в Ужгородѣ. Року 1904 [[епископ]] [[Юлий Фирцак]] рукоположив го на [[священик]]а. Куртый час робив во выдавательствѣ «УНІО», покаль не достав парохию.<ref name="М+П"/> === Служба парохом === * [[Колоніця|Колониця]] (1905–1922) * [[Хоньківцї|Хоньковцѣ]] (1922–1938)<ref name="Д+М">Данилець Ю., Монич О.</ref> * [[Йовра]] (1938–1949)<ref name="Д+М"/> === Инша церковна служба === * Капелан австро-мадярского войська в часѣ [[Перша світова война|Первой свѣтовой войны]].<ref name="Д+М"/><ref>В часѣ той службы написав на основѣ видженого и пережитого ряд живых повѣдань о войнѣ в Карпатах.</ref> * Член епархиалной конзистории (1928).<ref name="М+П"/><ref name="Д+М"/> * Архидиакон (1942).<ref name="М+П"/> * Администратор Мукачовской епархии (1949).<ref name="М+П"/><ref name="Павл">Павленко Г.В., с.94.</ref> * Настоятель Ужгородского Кресто-Воздвиженского собора (1949–1952).<ref name="Д+М"/> * Служба в Доманинцях и Йоврѣ, дн. Сторожниця (1952–1957)<ref name="Д+М"/> * Именованый протоереем, але до службы не наступив (1957)<ref name="Д+М"/> === Сполоченско-културна робота === * Член Общества А. Духновича.<ref name="Д+М"/> * Поддиректор «Под­­карпатского общес­тва наук» (1941–44).<ref name="К">Ковач Ф., с. 176.</ref><ref name="Павл"/> * Радник Министра школства (1942).<ref name="М+П"/><ref name="Д+М"/> == Историчны роботы == Попри священничой службѣ занимав ся научнов роботов в области русинской истории и популаризациов ей главнѣйшых, ключовых подѣй. Написав роботы о князеви Кориатовичу, о Мукачовском монастырю Св. Николая (Князь Федоръ Корятовичъ и Мукачевскій монастырь // Подкарпатска Русь, Ужгород, 1923, №1),<ref name="Поп">Поп И., с. 217</ref> о газдовском упадку по задушѣню возстаня Ференца ІІ. Ракоция (Як поставив жебраками Вѣденьский царский двор предков наших угорских русинов, 1923),<ref name="К"/> Обществѣ Св. Василия Великого (Коротка исторія Общества св. Василія Великого, 1927 // Ювилейный илюстрованый календарь «Unio» на рок 1928, Ужгород, 1927),<ref name="Поп"/> о роли епископов Олшавскых в етаблованю церковной унии и независимости Мукачовской грекокатолицкой епархии (Епископы Ольшавские и их деятельность в борьбе за церковную унию и за канонизацию Мукачевской епархии. // Карпато-русский сборник, Ужгород, 1930).<ref name="Поп"/> Дакотры з его робот вышли и в заграничных выданях:<ref name="Поп"/> * The Olsavsky Bishops and Their Activity. // Slovak Studies, vol. 3, Rome, 1963; * Из древней жизни подкарпаторусскаго народа. // Kalendar Sojedinenija na hod 1936. Homestead, Pennsilvania, 1936. В рр. 1920–40 в подкарпатскых периодичных выданнях выступав з историчныма статьями и розвѣдками на актуалны и дискусны темы.<ref name="Д+М"/> * «Карпаторусскій вѣстникъ» **«Рукописный Мѣсяцесловъ изъ 1805 года», 1922, ч. 26; **«Стародавна краинска граница и ей остаткы въ Ужанской жупѣ», 1923, ч. 7; **«Историческое скоморошество. Дачто о поселеніяхъ ру­­синовъ», ч. 18–19; **«Синьо-жол­тый прапоръ и червеный мед­вѣдь», 1924, ч. 2. *«Подкарпатська Русь» **«Додатки к исторіѣ шкôльництва Пôдкарпатскоѣ Руси», 1924, ч. 2; **«Стремлѣня за руську печатню на Пôдкарпатс­кôй Руси и памятники старо­печат­ных церковных книг», ч. 4; **«Борьба за руський язык в Ужго­родскôй гимназіи», 1927, ч. 6. *«Недѣля» **«Из нашой исторіѣ. Кто мы?», 1935, 6 октобра; **«Cта­­ро­давна вѣра наших предков», 1935, 27 октобра. *«Русскій народный голосъ» **«Алексѣй Леонидо­вичъ Петровъ и новые пути карпаторусской исторіографіи» 1936, ч. 14. *«Зоря–Hajnal» **«Новѣ пути Подкарпатской исторіографіѣ», 1941, ч. 1–2. == Учебникы == Написав четыри богословскы учебникы в словацком языку.<ref name="Д+М"/> Неперевершено популарным быв его учебник «Исторія Подкарпатскоѣ Руси для народа» три раз выданый за его житя, а четвертый раз в року 1991. == Книжны публикации == * [https://www.mediafire.com/file/o44h1prpur6mjtz/Istoria_Podkarpatskoj_Rusi.pdf/file Исторія Подкарпатскоѣ Руси для народа. Ужгород, 1924. (Перевыданя: 1925; 1930; 1991).] * Памятка съ Клокочовского отпуста. Съ исторіею чу­­дотворного образа и съ пѣснями. Ужгородъ, 1927. * Къ исторіи стародавняго Ужгорода и Подкарпатской Руси до XIV вѣка. Ужгород, 1928. * Очерки изъ исторіи Мукачевской епар­хіи. Ужгородъ, 1931. * Граф Стефан Сейчений, его житя и культурна дѣяльность. Ужгород, 1941. == Дашто з повѣдань == * [https://rusin8.webnode.ru/news/ujko-vasilij/ Уйко Василь] * [https://rusin8.webnode.ru/news/otkoli-%d1%a3dyat-vasiliane-myaso/ Одколи ѣдять Василиане мясо] * [https://rusin8.webnode.ru/news/za-v%d1%a3ru-i-otechestvo/ За вѣру и отечество] * [https://rusin8.webnode.ru/news/podzemnyj-tsyntar-katedralnoj-tserkvi/ Подземный цынтарь катедралной церкви] * [https://rusin8.webnode.ru/news/kozaki-i-my/ Козаки и мы] * [https://rusin8.webnode.ru/news/voennyj-svyatyj-vecher-v-karpatakh/ Военный святый вечер в Карпатах] * [https://rusin8.webnode.ru/news/krovavyj-velikden-v-karpatakh/ Кровавый Великдень в Карпатах] == Жерела и одказы == * [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4736 Данилець Ю., Монич О. Иреней Кондратович] // {{iw|Енциклопедія сучасної України||uk}} * Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}}. * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. * Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. * Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Изд-во В. Падяка. Ужгород, 2001. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1881|1957|Кондратович, Ириней}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] [[Катеґорія:Священици]] [[Катеґорія:Персоналии 20. стороча]] gn3vtojfsldy8dqspajzbrcixkdwqbr 0 11167 166083 126349 2026-06-17T09:16:21Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166083 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Василь Хома | image = Василь Хома.jpg |imagesize=200px | alt = | pseudonym = | birthname = | birthdate = [[18. май]] [[1927]]<!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = [[Микова]], [[окрес Стропков]], [[Чеськословеньско|Чехословакия]] | deathdate = [[21. апріль|21. апрѣль]], [[2017]] (89 рокы) | deathplace = [[Братїслава|Братислава]], [[Словеньско|Словакия]] | resting_place = | occupation = дипломат, литературознатель | language = | nationality = Русин | ethnicity = | citizenship = словацке | education = кандидат наук | alma_mater = [[Карлова универзита]], [[Прага]] | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = Мария Дупканичова<!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = Таня Рундесова | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Василь Хома''' (''слов.'' Vasil Choma; *[[18. май]] [[1927]], [[Микова]], [[окрес Стропков]], [[Чеськословеньско|Чехословакия]] — †[[21. апріль|21. апрѣль]], [[2017]] [[Братїслава|Братислава]], [[Словеньско|Словакия]]) — [[Чехословакия|чехословацкый]] [[дипломат]], литературознатель, [[педагог]], русинскый сполоченскый активиста. ==Биография== ===Штудии=== Родив ся 18. мая 1927-го року в [[Село|селѣ]] [[Микова]] в родинѣ земледѣлцьох. Школованя зачав в родном [[Село|селѣ]], абсолвовав [[Горожанска школа|горожанку]] в [[Міджілабірцї|Межилаборцях]], пак штудовав на [[Гимназия|гимназии]] в [[Пряшів|Пряшовѣ]], а зматуровав на [[Гимназия|гимназии]] в [[Гуменне|Гуменном]] року 1949. Штудовав [[русскый язык]] и [[Литература|литературу]] на [[Филозофия|Филозофичной]] факултѣ [[Универзита Коменского в Братиславѣ|Универзиты Коменского]] в [[Братїслава|Братиславѣ]] (1949–1951) и [[Санкт-Петербурґска штатна універзіта|Ленинградской универзитѣ]] в [[Санкт-Петербурґ|Ленинградѣ]] (1951–1956). Интерес ку [[Литература|литературѣ]] достав еще на [[Гимназия|гимназии]], и тото рѣшило выбор будучого фаха. ===Фахова робота и далшы штудии=== По закончѣню высокошколскых штудий найшов роботу ассистента на Высшой педагогичной школѣ в [[Пряшов]]ѣ, де читав курс русской литературы (1956–1958).<ref>Vyššia pedagogická škola v Prešove, заложена року 1953, днесь: педагогична факулта [[Пряшівска універзіта|Пряшовской универзиты]].</ref><ref name="МП">Магочій П.Р., Поп І., с. 788.</ref> В роках 1958–1960 быв централным школскым иншпектором. Од року 1960 продовжав штудии на филозофичной факултѣ [[Универзита Коменского в Братиславѣ|Универзиты Коменского]] в [[Братїслава|Братиславѣ]]. Ту наступив до екстерной аспирантуры на филозофичной факултѣ [[Карлова универзита|Карловой универзиты]] в [[Прага|Празѣ]] и року 1965 здобыв ступень кандидата наук з кандидатсков роботов на тему «Русска литературна критика 20. рокох». Габилитовав ся на доцента року 1969 на филозофичной факултѣ [[Универзита Коменского в Братиславѣ|Универзиты Коменского]] в [[Братїслава|Братиславѣ]] з темов «Од футуризма ку литературѣ». ===Дипломатична служба=== В рр. 1969—1973 быв заступником министра културы [[Чеськословеньско|Чехословацкой републикы]] в [[Прага|Празѣ]].<ref name="МП"/> Пак перешов на Министерию загранича, де служив в розличных дипломатичных функциях:<ref>НН інфоРУСИН 2017/8.</ref> * первый радник (заступник посла) амбассады [[Чеськословеньско|ЧССР]] в [[Белґія|Белгии]] (1973 – 1977), * ведучый оддѣлѣня Бенелукс/южна Европа (1977 – 1980), * шеф амбассады [[Чеськословеньско|ЧССР]] в Републицѣ [[Заир]]<ref>Днесь [[Демократична република Конго]].</ref> (1980 – 1984), * радник министра (1984 – 1985). Пожадав о увольнѣня з [[дипломат]]ичных служб и далшы три рокы робив в Словацком парламентѣ (Народной радѣ), пак одышов про несогласну политичну позицию, вернув ся до школства, на педагогичну факулту [[Универзита Коменского в Братиславѣ|Универзиты Коменского]] в [[Братїслава|Братиславѣ]], де робив до септембра 1993. Од середины 1990-х активный участник [[Русины|русинского]] сполоченского живота. Умер [[21. апріль|21. апрѣля]] [[2017]] в [[Братїслава|Братиславѣ]] у вѣку 89 рокы, недоживши пару тыжднѣ до 90-лѣтя. ==Научна робота== Научны труды представлены веце як 200 статьями, рецензиями, науковыма выглядованями, 6 монографиями, переважно з области русской литературы совѣтской добы и украинской литературы [[Пряшівскый край|Пряшовщины]].<ref name="МП"/> Быв автором учебникох русинской литературы, приготовив три рочникы Русинского литературного алманаху. Автор книжкы «Розвиток русинської поезії на Словакії од 20-х до 90-х років ХХ. століття», написаной по украинскы. ==Сполоченска робота== Быв инициатором заложѣня и первым предсѣдником Сполку русинскых писательох [[Словеньско|Словакии]]. Выхосновав свой авторитет и добив ся установлѣня литературной премии [[Александер Павловіч|Александра Павловича]] про русинскых писательох [[Словеньско|Словакии]], котра финансована з фондох Сполку словацкых писательох. Въедно зо свойов женов Мариов Хомовов, родженов Дупканичовов, выдали монографию «Возроджѣня Русинох». ==Жерела и одказы== * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. * [https://issuu.com/lem.fm/docs/nn_ir_8_2017 НН інфоРУСИН: Умер Василь Хома.] * [http://www.lem.fm/umer-vasil-homa/ Медвѣдь П. Умер Василь Хома.] * [http://www.rusin8.webnode.ru./o-pisatjeljakh/z-prjashovshchiny/rundesova-tanya/ Таня Рундесова о Миковскых фестивалах] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1927|2017|Хома, Василь}} [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Дипломаты]] [[Катеґорія:Русинскы литературознателе]] [[Катеґорія:Державны урядници]] h08q41wqux7xb6na7suhul77bzj8t0r 0 11185 166084 157962 2026-06-17T09:18:05Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166084 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Моррис Сводеш |image={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/en/thumb/3/3a/Photo_of_MORRIS_H._SWADESH.jpg/220px-Photo_of_MORRIS_H._SWADESH.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = [[22. януар]] [[1909]] | birthplace = Голиоук, [[Маcсачузетс]] | deathdate = [[20. юл]] [[1967]] (58 рокы) | deathplace = [[Мексіко Сіті|Мексико Сити]] | resting_place = | occupation = лингвиста | language = английскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = доктор филозофии | alma_mater = [[Йейлска универзита]] | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = Мери Гаас,<br/> Франсез Леон,<br/> Еванхелина Аранья<!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Мо́ррис Сво́деш''' (''англ.'' Morris Swadesh, *&nbsp;[[22. януар|22.]]&nbsp;[[22. януар|януар]] [[1909]]&nbsp;– †&nbsp;[[20. юл|20.]]&nbsp;[[20. юл|юл]] [[1967]]) быв вплывный и контроверзный америцькый [[Лінґвістіка|лингвиста]]. ==Биография== Родив ся в Голиоук, [[Массачузетс]] (''англ.'' Holyoke, Massachusetts) во фамилии иммигрантох з [[Бессарабия|Бессарабии]]. В родинѣ ся говорило на йиддишѣ, але и по [[Російскый язык|русскы]] и [[Анґліцькый язык|английскы]], и тоты языкы знав уже од малости. Штудиовав на [[Чикагска универзита|Чикагской универзитѣ]], де року 1931 зыскав ступень магистра, а пак на [[Йейлска универзита|Йейлской универзитѣ]], [[Коннектикут]], зыскав докторат Ph.D., (1933) з диссертациов на тему семантикы языка Нутка, [[Индиане|индианского]] племени в [[Канада|Канадѣ]]. Робив яко высокошколскый профессор в [[США]] (1933–39, 1941–53) и в [[Мексіко|Мексику]] (1939–41, 1956–67). В часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] служив в [[Бурма|Бурмѣ]] на военых проектах армии США, де реферовав материалы на бурманском, китайском, русском и испанском языках. Написав тыж учебникы про америцке войско, хоснованы на выуку китайского и русского языкох. Свадеш жив в малженствѣ еден час (1931–1937) з Мери Гаас,<ref>Mary Rosamond Haas, Yale University, докторат Ph.D., 1935.</ref> колегыньов з [[Йейлска универзита|Йейлской универзиты]]. З ньов в сполуавторствѣ опубликовав даколько робот. По розводѣ быв женатый з Франсез Леон,<ref>Frances Leon.</ref> з котров въедно робив в [[Мексіко|Мексику]]; они розвели ся в конци 1950-х, и тогды женив ся з лингвистков Еванхелинов Аранья.<ref>Evangelina Araña.</ref> Умер в Мексико Сити, на [[сердцьовый напад]], за робочым столом.<ref>Morris Swadesh, 1909-1967 //American Anthropologist, №70, 1968, рр. 755–756.</ref> ==Гипотеза Сводеша== Став ся знаный вдякы складеному ним списку 215 найважнѣйшых слов, котрый пак зменшив до 100&nbsp;слов (''[[Список Сводеша]]'') и гипотезѣ, подля котрой тоты слова суть достаточны про вшыткы языкы, кедь хочеме з их помочов вызначити близкость даякой пары языкох. Тота гипотеза пробудила контроверзии межи лингвистами, але сам список и методы поровнателной лингвистикы, оперты на ней, зостали приятыма в лингвистичну методологию. ==Главны роботы== * 1950. "Salish internal relationships", ''International Journal of American Linguistics'' 16, 157-167. * 1952. "Lexicostatistic dating of prehistoric ethnic contacts", ''Proceedings American Philosophical Society'' 96, 452-463. * 1955. "Towards greater accuracy in lexicostatistic dating", ''International Journal of American Linguistics'' 21, 121-137. * 1962. "Linguistic relations across the Bering Strait", ''American Anthropologist'' 64, 1262-1291. [[:es:Morris Swadesh#Bibliografía| Повна библиография публикованых робот (на испанской Википедии)]]. ==См. тыж== * [[Список Сводеша]] ==Жерела и одказы== * [http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1525/aa.1968.70.4.02a00070/pdf Morris Swadesh, 1909-1967 //American Anthropologist, №70, 1968, рр. 755–756. ''(англ.+фото)''] == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Лингвисты]] qkg3un8qaso5nciwia2es41j3aq370x 0 11234 166085 98600 2026-06-17T09:19:17Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166085 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Йоганн Игнац фон Фелбигер | image = Johann Ignaz Von Felbiger.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = [[6. януар]] [[1724]] | birthplace = Гросс-Глогау, Пруссия | deathdate = {{Death date and age|1788|05|17|1724|01|06}} | deathplace = Прешпорк (Пожонь), Мадярске кралевство | resting_place = | occupation = педагог | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Educators }} '''Йоганн Игнац фон Фелбигер''' (*[[6. януар]] [[1724]], [[Глогув|Гросс-Глогау]], [[Габсбурьска монархія|Габсбургска империя]] — † [[17. май]] [[1788]], [[Братїслава|Прешпорк]]), [[Габсбурьска монархія|Габсбургска империя]] – [[Нїмецько|нѣмецкый]] реформатор образованя, педагог, [[опат]] монастыря [[Августиняне|августинянох]] в [[Жагань|Жаганю]] в Шлезии, а в послѣдных роках живота — в [[Братїслава|Прешпорку (Пожоню)]]. ==Биография== Быв сыном поштмайстра Антона Фелбигера, котрый од цѣсаря [[Карл VI. Габсбург|Карла VI.]] достав немешство. В року 1746 вступив до монастыря чину [[Августиняне|августинянох]] в [[Жагань|Жаганю]] в Шлезии, року 1748 быв высвяченый на священника, а од року 1758 [[опат]] монастыря. Року 1762 быв в [[Берлін|Берлинѣ]] и перебрав з тамошных школ методику выукы, котру зачав пропаговати у себе дома. Про школы в своем родиску заслужив ся выданьом ''Шлезскых катехизмох'', котры были выданы в трьох сериях про дѣти розличного вѣку по польскы и по нѣмецкы (1766) и принесли му широку знамость. В року 1774 цѣсарька [[Мария Терезия]] позвала го до [[Відень|Вѣдня]] и меновала го на пост Генералного Комиссара про Образованя в нѣмецькых землях монархии. Року 1775 опубликовав свой главный труд ''Methodenbuch für Lehrer der deutschen Schulen (Методична книга учителям нѣмецкых школ)''. Фелбигер мав силну оппозицию, але [[Мария Терезия]] все стала на его сторонѣ. По ей смерти, вшакже, быв [[Йозеф II. Габсбург|Йозефом II.]] одкликаный з поста и посланый до [[Братїслава|Прешпорка (Пожоня)]] яко администратор школ [[Мадярске кралевство|Мадярщины]]<ref>[http://www.newadvent.org/cathen/06027a.htm The Catholic Encyclopedia]</ref>. Там организовав перву [[Нормална школа|нормалну школу]] и быв ей директором, быв пропагатором выучных техник, котры были частьов методичной нормы ''(methodus normalis)'', перебраной ним з нѣмецкых школ. Дакотры з тых техник (коллективное голосное читаня, хоснованя таблиць без логичного освоеня материала) были остро критизованы Протестантсков Церквов и з часом были скасованы.<ref>Fináczy Ernő. Harmadik fejezet. A ratio educationis.</ref> Од року 1778 препошт (каноник капитулы) и [[опат]] в [[Братїслава|Прешпорку (Пожоню)]].<ref>Szinnyei József.</ref> ==Жерела== * [http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/f/f05347.htm Szinnyei József: Magyar írók élete és munkái III. (Fa–Gwóth). Budapest: Hornyánszky. 1894.] * Fináczy Ernő: [http://mek.oszk.hu/04700/04736/html/ Az újkori nevelés története] 1600–1800 – vezérfonal egyetemi előadásokhoz – Magyar Királyi Egyetemi Nyomda, Budapest, 1927. 182–186., 324–341. o. – Hozzáférés: 2014. január 21. == Одказы == * [http://www.deutsche-biographie.de/sfz69765.html Schönebaum, Herbert, „Felbiger, Johann Ignaz von”, w: ''Neue Deutsche Biographie 5'' (1961), s. 65-66] <small>(вычитано 28.02.2014)</small> * [http://www.newadvent.org/cathen/06027a.htm Фелбигер в The Catholic Encyclopedia ''(англ.)''] == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Фелбигер, Йоганн Игнац}} [[Катеґорія:Педаґоґы]] k8723nojwk78fy062ly8yndyehnba41 0 11284 166086 161876 2026-06-17T09:20:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166086 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Андрей Платонов | image = Andrey Platonov, Voronezh.jpg | imagesize = 300px | alt = | caption = Помяник в Воронежу | pseudonym = Платонов, А. Фирсов,<br/> Ф. Человеков, А Вагулов | birthname = Андрей Платонович Климентов | birthdate = {{Birth date|1899|08|28}} | birthplace = Воронеж, Россия | deathdate = {{Death date and age|1951|01|05|1899|08|28}} | deathplace = Москва, СССР | resting_place = Москва, Армянскый теметов | occupation = [[писатель]], [[поет]], [[драматик]] | language = русскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1919–1951 | genre = [[верш]]ы, [[роман]]ы, повѣсти, [[повѣданя]], пьесы, сценарии, [[публицистика]] | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Котлован; Чевенгур | spouse = Мария Кашинцева, 1921 | partner = <!-- or: | partners = --> | children = сын Платон, 1922<br/>дѣвка Мария, 1944 | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = http://platonov-ap.ru/ Андрей Платонов | Commons = Andrey Platonov }} '''Андре́й Плато́нов''' (правдиво ''Андрей Платонович Климе́нтов''; *[[28. авґуст|28. август]] (16. авг. Юл. кал.) [[1899]], Воронеж, [[Российска империя]] — †[[5. януар]] [[1951]], [[Москва]], [[СССР]]) — русскый совѣтскый писатель, драматик, поет, публициста. ==Биография== Отець Андрея Платонова быв желѣзничный шлосарь, мати — дѣвка годинаря. В родинѣ было 11 дѣтей, з них Андрей быв старшый. Школы его не были довгы — уже яко штирнадцятьрочный пошов робити майстерчиком в розличных майстернях [[Воронеж]]а, помочником одливаря и до року 1918, коли зачав публиковати поезии и прозы в мѣстных новинках, перемѣнив много робот и набрав ся богатых животных обсерваций. В рр. 1918–1921 з перерывами выучив ся на електротехника в Воронежском техничном желѣзничном училищу. В тоты рокы робив яко новинарь в редакции нового желѣзничного часописа ''Желѣзный путь'' и фронтовый дописователь на фронтах домовой войны. Року 1919 быв мобилизованый до войска и служив яко помочник паровозника и шоровый стрѣлець. В рр. 1923–1926 лишив литературу и робив в Воронежском губернском урядѣ як инженер в проектах мелиорации и ставбы електрарень. В року 1927 переселив ся до Москвы и вернув ся ку литературѣ. До року 1930 ту были написаны его найлѣпшы роботы, повѣсть ''Котлован'' и роман ''Чевенгур'', в котрых содержала ся критика системы, але тоты роботы не были публикованы за живота автора. Его повѣсти и повѣданя, котры мож было судити нееднозначныма, достали остру критику од [[Осиф Сталін|Сталина]] и литературных цензорох. В року 1931 опубликована повѣсть ''На хосен'' (''русс. Впрок''), о котрой [[Осиф Сталін|Сталин]] написав: <cite>«Талантованый писатель, але подляк.»</cite><ref>Рой Медведев. Личная библиотека «корифея всех наук».</ref> Творы писателя перестали принимати в редакциях и выдавательствах. Сына его, пятнадцятьрочного, арештовали в року 1938 яко «шпиона и террориста», выпустили в року 1940, але хворого на туберкулозу, дозираючи за ним и сам Андрей Платонов заразив ся, и то стало ся причинов его передчасной смерти. В часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] быв фронтовым дописовательом в шаржи капитана. Демобилизованый в року 1946. В конци року было опубликовано его повѣданя ''Навернѣня'' (авторска назва ''Родина Иванова''). Хоть написано оно было цѣлком реалистично, без всякых языково-штилистичных експериментох, без сатиры, подобны истории много раз описаны были у иншых авторох, критика и так назвала го «паскудным огваряньом совѣтскых людей, совѣтской родины, воинох-побѣдникох, што вертали ся домю». ==Неповторимый Платонов== Язык и штил Андрея Платонова оригиналный и неповторимый. Его герои, будователе социализма, вплѣтають до своей бесѣды слова и фразы, почерпнуты очевидно из партийной пропаганды. В зачатку рока 1930 была опубликована статья [[Осиф Сталін|Сталина]] ''Обертаня головы од успѣхох'' (''русс. Головокружение от успехов'') о коллективизации земледѣлства. Никого не могло зачудовати, кедь сама назва статьи и окремы фразы, означѣня з той статьи были на устах народа, кедь тото чули каждый день и на каждом кроку з радия, читали в новинках и доставали директивно од партийных агитаторох. В повѣсти ''На хосен'' в бесѣдѣ селян не лем густо натыканы слова и обороты з той статьи, але и споминать ся имя вождя: «''Всякое слово хрустить в головѣ — и як бы есь свѣжой воды напив ся: лем товариш Сталин годен так ознамовати.''» Автор заглублять ся до наивной психологии селян, описуе их иррационалны, неграмотны и смѣшны планы и чины. Формално повторюючи «правилны» слова партийной пропаганды, зображуе совѣтску реалность свого часу, як ю видять и розумѣють тоты люде. Официална критика прияла таке двозначне зображѣня як «клеветы на совѣтску систему». [[Юрий Нагибин]], добрѣ знавшый Платонова, говорив о его неповторимости: «''Наподобньовати Чехова або Бунина, або иншого классика не так опасно, як Андрея Платонова. Моцный квас его фразы выпалить на угля несмѣлы пробы зачаточника.''»<ref>Чалмаев В., с. 30.</ref> ==Жерела и одказы== * [http://www.iliteratura.cz/Clanek/18737/platonov-andrej Alena Machoninová. Prozaik, dramatik a publicista Andrej Platonovič Platonov. ''(чеш.)''] * Рой Медведев. Личная библиотека «корифея всех наук» // Вестник РАН. 2001. № 3. С. 264—267.[https://web.archive.org/web/20160304115020/http://www.ihst.ru/projects/sohist/biblio/med01vr.htm Доступно онлайн] * Виктор Чалмаев. «Нечаянное» и вечное совершенство Андрея Платонова. //Андрей Платонов. Государственный житель. Москва. Советский писатель. 1988. Сс. 5–33. ==Референции== {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Платонов, Андрей}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Уродили ся 1899]] [[Катеґорія:Умерли 1951]] po4nkuaoahfmtojoq61q9ic7evo0a5f 0 11286 166087 137654 2026-06-17T09:21:15Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166087 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Юрий Игнатков | image = Юрий Игнатков.jpg | imagesize = | alt = | caption = Игнатков долу в серединѣ | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1840|05|14}} | birthplace = Михаловцѣ, Земплин, Австрийска монархия | deathdate = {{Death date and age|1885|09|14|1840|05|14}} | deathplace = Лученець, Австро-Мадярщина | resting_place = | occupation = [[педагог]], [[новинарь]], [[литературознатель]], [[Лингвистика|лингвиста]] | language = латинскый, мадярскый, русинскый, русскый, словацкый, циганскый | nationality = Русин | ethnicity = зоз Земплина | citizenship = австро-мадярске | education = | alma_mater = | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Юрий Игнатков''' {{ref-hu}} ''Ihnátkó György'',<ref name=Pop>Поп І., с.251.</ref>(*[[14. май]] [[1840]], [[Михалївцї|Михаловцѣ]], [[Жупа Земплин|Земплин]], [[Австрійска імперія|Австрийска монархия]] — †[[14. септембер]] [[1885]], [[Лученець]], [[Банскобістріцькый край|регион Банска Быстриця]], [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярщина]]), педагог и новинарь [[русофил]]ской<ref name="Б"/><ref name=Magocsi/> и русино-русофилской<ref name="П"/><ref name=Pop/> ориентации, языко- и литературознатель. ==Биография== Высокошколске образованя достав на филозофичной факултѣ в [[Будапешт]]ѣ, по закончѣню котрой робив яко гимназиалный профессор в [[Будапешт]]ѣ,<ref name="П">Поп И., сс. 185–186.</ref> де выучовав [[Латиньскый язык|латинскый]], [[Грецкый язык|грецкый]], [[Руськый язык|русскый]] язык. В року 1866–1867 профессор на гимназии в [[Ужгород|Унгварѣ]], в року 1867–1868 зась в [[Будапешт]]ѣ,<ref name="П"/> в роках 1868–1876 в [[Левоча|Левочи]], в роках 1876–1885 в [[Лученець|Лученци]].<ref name="Б">Бабота Л., с. 152.</ref> Подтримовав и пропаговав идеи [[панславизм]]а. З той причины быв перемѣщованый на все новы мѣста роботы.<ref name=Magocsi>Paul Robert Magocsi, с. 176.</ref> Активно выступовав в пресѣ: ''Слово'' ([[Львов]]), ''Вѣстникъ для русиновъ Австрійской державы'' ([[Відень|Вѣдень]]), ''Pesťbudinské vedomosti'' ([[Будапешт]]).<ref name="П"/> Быв активистом в ''[[Общество св. Василія Великого|Обществѣ св. Василия Великого]]'' и Матицѣ Словенской, сполуосновательом литературной новинкы [[Новинка Свѣтъ|Свѣт]] (1867).<ref name="Б"/> ==Научна робота== Написав статьи о славянскых языках, польской и российской литературах,<ref name="Б"/> котры публиковав переважно в фаховом часописѣ ''Országos tanáregyleti közlöny'' (1867–1868, 1874–1875). Статьи о русской и польской литературѣ публиковав в [[Будапешт|будапештскых]] часописах ''Fővárosi Lapok'' (1869) и ''Pesti Napló'' (1870).<ref name="П"/> Писав о вплывѣ [[Хрестовы походы|крестовых походох]] на културный розвой [[Европа|Европы]], о взаимных звязях индоевропскых языкох. В року 1875 опубликовав штудии грецкой поезии, а року 1877 перву в Мадярщинѣ грамматику циганского языка ''Cigány nyelvtan''.<ref name="Б"/><ref name="П"/> ==Жерела== * Paul Robert Magocsi. Chrbtom k horam. Dejiny Karpatskej Rusi a karpatských Rusínov. UNIVERSUM. Prešov, 2016. {{ISBN| 978-80-89046-97-3}}. * Любиця Бабота: Ігнатков ЮрІй, Ігнатов. //Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}}. * Іван Поп: Ігнатков Юрій. //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} С. 251. * Иван Поп: Игнатков Юрий. //Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. {{ISBN| 966-7838-23-4}} Сс. 185–186. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1840|1885|Игнатков, Юрий}} [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] [[Катеґорія:Русинскы литературознателе]] [[Катеґорія:Русиньскы новинаре]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] d6v3o6woegrpd5joqpu4peq1thuge1b 0 11290 166088 137651 2026-06-17T09:22:31Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166088 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Сабов|люде з такым призвиском; его вызнам}}{{ Писатель | name = Кирил Сабов | image = Кирил Сабов.png |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1838|08|28}} | birthplace = Ставное, жупа Унг, Австрийска империя | deathdate = {{Death date and age|1914|02|10|1838|08|28}} | deathplace = Кошицѣ, жупа Абов-Турня, Австро-Мадярщина | resting_place = | occupation = педагог, публициста, выдаватель | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1862-1872 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Кирил Сабов''', ''мад.'' Szabó Cyrill,<ref name="МП">Магочій П.Р., Поп І.</ref> ''русс.'' Кирилл Сабов, (*[[28. авґуст|28. август]] [[1838]], [[Ставное]], [[Унґ|жупа Унг]] [[Австрійска імперія|Австрийска империя]] — †[[10. фебруар]] [[1914]], [[Кошіцї|Кошицѣ]], [[жупа Абов-Турня]], [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярщина]]) — русинскый педагог, выдаватель, народный дѣятель [[русофил]]ской ориентации. {{Цитат 2|Кирил Ант. Сабов цѣлком належить ку той невеликой горстцѣ бойовникох за народность, котры, подобно Добрянскому, Раковскому и Кимаку, вшытку свою душу вложили в народне дѣло...|Евгений Недзѣльскый}} ==Биография== Родив ся в священничой фамилии. Учив ся в [[Ужгород|Унгвар]]ской гимназии, в академии в [[Сатмар]]ѣ.<ref name="П">Поп И., сс. 334-335.</ref> В рр. 1857–1860 учив ся [[Теология|теологию]] в духовной [[Семинария|семинарии]] [[Барбареум]] в [[Відень|Вѣдню]]. Параллелно на Вѣденской универзитѣ штудовав славянску филологию. В роках 1862–1872 профессор русского языка, истории и землепису на [[Ужгород|Унгвар]]ской гимназии. Грамматика Кирила Сабова (1865) за тридцять рокы было незмѣнным учебником в гимназиях не лем в [[Ужгород|Унгварѣ]], але и в [[Левоча|Левочи]], [[Мараморош-Сигет]]ѣ, [[Мукачово|Мукачовѣ]], [[Пряшів|Пряшовѣ]]. Быв активный член [[Общество св. Василія Великого|Общества Св. Василия Великого]] и еден час быв его предсѣдником (1870–1871). В рр. 1863–1865 з гимназистами, слухателями курса русского языка, устроевав театралны постановкы. Понеже российскы авторы были в тот час заказаны, перекладовав и приспособльовав австрийскых и нѣмецкых.<ref name="Н">Недзѣльскый Е., сс. 187–189.</ref> В рр. 1867–1869 редаговав неполитичну [[Новинка Свѣтъ|новинку ''Свѣт'']], и дале активно в ней сполупрацовав, аж покаль року 1871 старанями епископа [[Штефан Панкович|Панковича]] новинка не была закрыта. Тогды зачав выдавати сатиричну новинку ''Сова'', але наконець быв за свое [[русофил]]ство и пропаганду панславизма перемѣщеный на пост профессора гимназии в [[Сегед]]у (1872). {{Цитат збоку|Полога=|Содержанье=Сегед город великый... и знаш, в цѣлом городѣ не стрѣчав я своего чоловѣка, хыбаль на пристани, коли приставали мои краяне зо своима бокорами и плотами. Прохожую ся, бывало, ку Тисѣ и стрѣчам ся зоз познатым, котрый вертать ся з купаня и ми здѣлять: <br/> — Пане профессоре! Идуть бокоры!<br/> — Так и понаглям ся, без одкланяня на Тису, стрѣтити бокоровых краянох...|Подпис=Кирил Сабов, в розговорѣ з братаничом (Русскій народный календарь, 1927, с. 89.)}} Ту в мадярском окружѣню, изолованый од русинского товаришства, занимав ся штудированьом южнославянскых языкох. Року 1879 зо здоровелных доводох достав дозвол вернути ся до [[Ужгород|Унгвару]], одкы через даякый час одышов до [[Кошіцї|Кошиць]]. Доконця одзыскав довѣру и было му ввѣрено цензорованя русинскых выдань.<ref>Бабота Л.</ref><ref name="Н"/> ==Выданя Кирила Сабова== * Грамматика письменнаго русскаго языка. (1865) * Краткій сборникъ избранныхъ сочиненій въ прозѣ и стихахъ для упражненія въ русскомъ языкѣ. (1868) * Асколд.<ref>Асколд — псевдоним Анатолия Кралицкого.</ref> Пиявиця. (''Брожура в едиции "Народное чтение"'', 1869)<ref name="МП"/> * Асколд. Иван. (''Брожура в едиции "Народное чтение"'', 1869)<ref name="МП"/> ==Жерела== * Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. C. 236. * Любиця Бабота. Сабов Кирило. // Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} С. 303. * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. С. 674. {{ISBN|978-966-387-044-1}} * Недзѣльскій, Евгеній. Очеркъ карпаторусской литературы. Изданіе Подкарпаторусскаго Народопросвѣтительнаго Союза въ Ужгородѣ. Ужгородъ, 1932. Сс. 187–189. * Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. {{ISBN|966-7838-23-4}} * Евменій Ивановичъ Сабовъ. // Русскій народный календарь общества на обыкновенныи годъ 1927. Подъ редакціею д-ра Іосифа В. Каминскаго. Изданіе общества ''Александра Духновича''. Ужгородъ. 1926. Сс. 85-94. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1838|1914|Сабов, Кирил}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] j985glao09777dyeetmpeaak1y1qo2u 0 11339 166089 159446 2026-06-17T09:23:17Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166089 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Олаф Брох | image = Olaf Broch.jpg | imagesize = 230px | alt = | caption = норвежскый лингвиста | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1867|08|04}} | birthplace = Гортен, Норвегия | deathdate = {{Death date and age|1961|01|28|1867|08|04}} | deathplace = Осло, Норвегия | resting_place = | occupation = лингвистика, славистика, диалектология,<br/> переклады русской литературы | language = нѣмецкый, норвежскый,<br/> русскый, словацкый | nationality = Норвежан | ethnicity = | citizenship = норвежске | education = | alma_mater = | period = 1895–1937 | genre = | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = | spouse = | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Slavists from Norway }} '''Олаф Брох''' (''норв.'' Olaf Broch; *[[4. авґуст|4. август]] [[1867]], [[Гортен]], [[Норьско|Норвегия]] — †[[28. януар]] [[1961]], [[Осло]], [[Норьско|Норвегия]]) — норвежскый филолог, слависта, перекладатель, историк. ==Биография== Родив ся в [[Гортен]]ѣ [[4. авґуст|4. августа]] [[1867]] в родинѣ торговця и пивовара Йогана Антони Цинке Броха (Johan Anthony Zincke Broch). Его сестра Лагерта Брох (Lagertha Broch) была дѣточа писателька, брат Ялмар Брох (Hjalmar Broch) быв зоолог, универзитный профессор в [[Осло]]. Штудовав на универзитѣ в [[Осло|Христиании]], котрый закончив року 1893. Од року 1896 — доцент там же. В роках 1900–1937 — профессор славянскых языкох на универзитѣ. Штудовав славистику в [[Лайпциг]]у и [[Санкт-Петербурґ|Санкт-Петербургу]]. Член академии наук [[Норьско|Норвегии]] (1896), заграничный член-дописователь [[Петербургска академия наук|Петербургской АН]] (1916), [[Российская академия наук (1917—1925)|РАН]] (1917), [[АН СССР]] (1925)<ref name="Словарь">[http://dic.academic.ru/dic.nsf/es/10021/%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%BA Энциклопедический словарь. Брок Олаф]</ref>. В року 1949 вылученый зоз членства в Академии наук СССР «за антисовѣтскы публикации».<ref>[https://web.archive.org/web/20120111025730/http://www.ihst.ru/projects/sohist/books/cosmopolit/90.htm Служебная записка сектора науки агитпропа ЦК Д. Т. Шепилову по вопросу исключения из АН СССР троих её иностранных членов]</ref>. ==Научна робота== Яко лингвиста главны роботы написав в области славянской диалектологии и фонетикы [[Славяньскы языкы|славянскых языкох]] [[Мадярске кралевство|Мадярского кралевства]] и [[Росія|России]].<ref name="Словарь"/> В року 1895 перебывав на Подкарпатской Руси и интересовав ся главнѣ диалектами на словацко-русинском языковом пограничу. Угроруськы лингвисты з ентузиазмом прияли Олафа Сабова на Подкарпатской Руси и видѣли в его роботѣ потверджѣня познатой тезы [[Александер Духновіч|Александра Духновича]] о неможности покласти фонетику в основу литературного языка подкарпатскых Русинох.<ref>Сабов, Евмений. Норвежскій славистъ въ Унгварѣ</ref> Зо свого боку Олаф Брох тыж позитивно упоминать во своей роботѣ ''Угрорусское нарѣчіе села Убли'' отця [[Євменій Сабов|Евмения Сабова]], як надѣйного лингвисту, котрый легко освоив его методику и способный продовжити самостойно начату ним языкознательску роботу. {{Цитат 3|Олаф Брох о угроруськых диалектах|§ 40. Объ угрорусскомъ языкѣ той мѣстности и группы, къ которымъ принадлежитъ и Убльскій говоръ, нужно сказать, что онъ распадается на весьма много нарѣчій и говоровъ, чуть-ли не столько-же, сколько встрѣчается селъ. Различающія особенности, конечно, часто весьма незначительны, при томъ повидимому состоятъ столько же въ разновидности словарнаго состава, сколько въ звуковыхъ или формальныхъ особенностяхъ, которыхъ пожалуй нерѣдко даже трудно отыскать. Мое пребываніе въ восточной Венгріи было слишкомъ коротко, чтобы собрать удовлетворительныя свѣдѣнія по этой части. Надѣюсь, что мѣстные изслѣдователи возьмутся за дѣло. Изъ этихъ изслѣдователей я имѣлъ удовольствіе лично познакомиться особенно съ священникомъ Евменіемъ Сабовымъ, обратившимъ давно уже на себя вниманіе другихъ изслѣдователей. Сабовъ познакомился во время моего пребыванія въ Унгварѣ съ моимъ способомъ изслѣдованія, легко усвоилъ себѣ его и обѣщался продолжать начатое дѣло на основаніи его.|Олаф Брох. Угрорусское нарѣчіе села Убли, сс. 70-71.}} [[File:OlafBrochUblya1899.png|thumb|Титулный лист роботы Олафа Броха о гварѣ села Убля, 1899]] В [[Росія|России]] интересовав ся диалектами Вологодской и Калужской губерний, яко историк в совѣтскых архивах штудировав документы, дотычны односин [[Росія|России]] зо [[Шкандінавія|шкандинавскыма]] державами. ==Переклады русской литературы== Олаф Брок товмачив по норвежскы русскых классикох ([[Лев Толстой]], [[Федор Достоєвскый|Федор Достоевскый]]). == Публикации == * Olaf Broch. Zum kleinrussischen in Ungarn. Archiv für Slavische Philologie. Berlin, 1895, № 17. 1897, № 19 * Olaf Broch. Studien von der Slovakisch — Kleinrussischen Sprachgrenze im östlichen Ungarn. т. 1—2. Kristiania, 1897, 1899 * Олаф Брокъ. Угрорусское нарѣчiе села Убли (Земплинскаго комитата). Изданiе отдѣленiя русскаго языка и словесности Императорской академiи наукъ. — Спб.: Тип. Имп. Акад. наукъ, 1899 * Olaf Broch. Die Dialekte des sudlichsten Serbiens. — Wien : Alfred Holder, 1903 (Диалекты Южной Сербии)<ref name="Словарь"/> * Олаф Брок. Описание одного говора из юго-западной части Тотемского уезда. — Спб.: Тип. Имп. Акад. наук, 1907 * Олаф Брокъ. Очеркъ физіологіи славянской рѣчи. Энциклопедiя славянской филологiи. Выпуск 5. Под ред. Ягича И. В. Изданiе отделенiя русскаго языка и словесности Императорской академiи наукъ. — Спб.: Тип. Имп. Акад. наукъ, 1910 * Olaf Broch. Slavische phonetik. Heidelberg: Carl Winter, 1911 (Славянская фонетика)<ref name="Словарь"/> * Олаф Брок. Говоры к западу от Мосальска. Пг.: Тип. Имп. АН, 1916<ref>[http://www.lib.unn.ru/php/details.php?DocId=1113&DB=6 Электронные каталоги фундаментальной библиотеки Нижегородского государственного университета им. Н. И. Лобачевского]</ref> * Olaf Broch og Ernst W. Selmer. Håndbok i elementær fonetik. Kristiania: Aschehoug, 1921 * Olaf Broch. Fra Østlandets dagligtale, 1923 * Olaf Broch. Russenorsk. Archiv für slawische Philologie, 1927<ref name="Some Fragments">[http://copy.yandex.net/?fmode=envelope&url=http%3A%2F%2Fwww.philol.msu.ru%2F~otipl%2Fnew%2Fmain%2Farticles%2Fbelikov%2Fvib-russenorsk.doc&lr=55&text=Olaf%20Broch.%20Russenorsk.%201927&l10n=ru&mime=doc&sign=7b29662d3536afec4ace9e641c25c8d9&keyno=0 Vladimir Belikov. Some Fragments of Russenorsk Grammar. Institute of Russian Language, Russian Academy of Sciences, Moscow]</ref> * Olaf Broch. Russenorsk tekstmateriale, Maal og minne, 1930<ref name="Some Fragments"/> ==Жерела== * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. С. 72. * Сабов, Евмений. Норвежскій славистъ въ Унгварѣ. // Листок, 1895, 15. мая, с. 114–115.[[http://rusyns-library.org/ Дост. онлайн]] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|en|Olaf Broch|contents|ID=34640467}}<br/> {{Переклад|ru|Брок, Олаф|contents|ID=3117036}} {{DEFAULTSORT:Брох, Олаф}} [[Катеґорія:Лингвисты]] [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Слависты]] dplfpq0oee8sbh0sv18p1k2r6yhv4gt 0 11426 166090 162577 2026-06-17T09:24:21Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166090 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Антоний Бобульскый | image = Antonij Bobulskij.png |imagesize=200px | pseudonym = Дѣдо Микула | birthname = | birthdate = 5. август 1877<!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = [[Краков]], [[Австрийска империя]] | deathdate = <!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> | deathplace = | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[драматик]], выдаватель | language = [[Русинскый язык|русинскый]] | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = [[Лемкы|Лемко]] | citizenship = австрийске | education = | alma_mater = | period = 1918–1938 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = [[Военныя события Давида Шрапнеля и Ивана Пѣвчука|Военныя событія Давида Шрапнеля и Ивана Пѣвчука, 1924]] | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Антоний Андрѣев Бобульскый''' (*[[5. авґуст|5. август]] [[1877]] [[Краков]], [[Австрійска імперія|Австрийска империя]]&nbsp;– †1951, [[Ужгород]](?)<ref>http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35689 тота информация найконкретнѣйша, але не потверджена жадным иншым жерелом</ref><ref name="МП">Магочій П.Р., Поп І., с. 57.</ref>) — писатель, драматик и выдаватель на [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]]. ==Биография== Родив ся в [[Краков]]ѣ, гимназию закончив в [[Перемышль|Перемышлю]]. Переѣхав до [[Ужгород]]у и в роках 1896–1907 робив в печатни Йегера, котра од рока 1907 перешла у властность [[Юлий Фелдеший|Юлия Фелдешия]]. В року 1918 зачав активну новинарску, выдавательску и писательску чинность. Зачав з выдаваньом новинкы ''Карпаторусскій вѣстникъ'', партийного органа ''Подкарпатского земледѣлского союза'' але по трьох числах тото зохабив. Обновив выдаваня новинкы в роках 1920–1924. Року 1924 опубликовав свою, ачей, найпопуларнѣйшу книжку о воякови-саботерови Давидови Шрапнелу з иллустрациями [[Йосиф Бокшай|Йосифа Бокшая]], котра была иншпирована ''[[Пригоды доброго вояка Швейка за свѣтовой войны|Швейк]]ом'' [[Ярослав Гашек|Ярослава Гашека]].<ref name="МП"/><ref>Военныя события Давида Шрапнеля и Ивана Пѣвчука. Написалъ: Антоній Бобульскій. Первая часть. Изданіе Культурнаго отдѣленія Общества «Карпаторусскій орелъ». Ужгородъ. Книгопечатня Юлія Фелдешія. 1924.</ref> В 1930-х роках быв директором печатнѣ Юлия Фелдешия и активно выдавав туню брожурову литературу, назначену простому народови: детективкы, гумор, пьесы (звекша едноактовкы) про сельскы театры, календарѣ. В културном животѣ [[Подкарпатя]] в чехословацкый период Антоний Бобульскый входив в число найпознатѣйшых авторох.<ref>Magocsi P.R., c. 261.</ref> О послѣдных роках его живота нич не знати. [[Иван Поп]] подавать, же вернув ся до [[Польща|Польщи]], а умер, як пише он и веце авторох, десь зачатком 1950-х.<ref>Иван Поп, с. 97.</ref> ==Характеристика творчости== Антониови Бобульскому яко прибышови з [[Лемковина|Лемковины]] упали в око в Ужгородѣ многочисленны розликы межи русинскыма диалектами, языковы сперекы, и добрѣ порозумѣв причины так званого «языкового вопроса», росцвѣвшого буйным цвѣтом на [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]] од року 1919. Не включав ся в тоты споры, перенесены восточныма иммигрантами в [[Подкарпатя]], але твердо держав ся будительской традиции, приближаючи ся постепенно ку народному языкови, щедро включаючи простонародну лексику в основу свого выкладу. В подкарпатской литературѣ быв цѣненый главнѣ яко драматик, литературознатель [[Евгений Недзѣльскый|Е. Недзѣльскый]] в солидной монографии ''Очеркъ карпаторусской литературы (1932)'' ани го не споминать. {{Цитат 3|Характеристика пьес А. Бобульского|Майже всѣ пьесы написаны на диалектѣ, на жаль, приближаном, и то не артистично, але неприродно, — то ку русскому, то к украинскому литературным языкам. Правда, таке приближаня мать свою глубоку традицию: она мать зачаток в церковно-учительных зборниках зо славяно-руськым языком, еднак, то, што мало смысел в учительной литературѣ, нынѣ ся явить неприятельным в театрѣ, де слово не лем передавать значѣня, але и звучить... <br/>Первый репертуар про сельскый театер дав Антоний Андр. Бобульскый, дакотры пьесы котрого выдержали по даколько сот представлѣнь. Пьесы его остроумны по замыслу, автор хоснуе чисто народне представлѣня о гуморѣ. |Евгеній Недзѣльскій. Угро-русскій театръ. С. 94.}} Пьесы А. Бобульского были любены не лем на Подкарпатю, але выставовали их и аматерскы театры на Пряшовщинѣ.<ref>Богдана Марець.</ref> Автор старать ся передо вшыткым о динамичный [[сюжет]], интригу, але не барз старать ся о чистоту языка, не сторонить ся од хоснованя русскых, украинскых и польскых слов, але там, де ся здогадуе о можном непорозумѣню, помагать тому мѣстныма словами. Се было привычно про мѣстне многоязычне окружѣня, але падало в око яко дикость про украинского имигранта, дѣятеля украинского театра. Ни, як схарактеризовав язык А. Бобульского Г. Игнатович, [[актер]], [[режисер]], заслуженый артист [[Україна|Украины]]. {{Цитат |Жебы их лѣпше розумѣв народ, вшелияко усиловали ся приблизити ся ку народной бесѣдѣ. Резултатом быв не язык, але мѣшанина церковнославянскых, русскых, мѣстных слов, циже такый язык, якым ся не бесѣдуе нигде на свѣтѣ. Такы авторы чинили невѣроятны выкрутнѣ. Примѣром може послужити хоть лем ''Верховинская кровь'', пьеса ''Антония Бобульского'', найплодовитшого зоз вшыткых авторох. Ту у скобках суть слова и выразы, што розъяснюють потенциално тяжкы до розумѣня мѣста текста (значить, при постановках на селах мали ся хосновати якраз тоты слова, што поданы в скобках, а не основный текст)... «''держит в руках письмо и нюхает (пахает)''»... або: «''Читайте громко (на глас)''»... «''Служба хорошая (посада красна)''»... «''ни шагу вперед (ни на крок отсюда)''»... «''двѣ скамейки (лавицы)''»... Не зашкодить зазначити, же тот «шедевр» драматургии достав премию на конкурзѣ Общества А. Духновича в року 1928.|Гнат Ігнатович. Від гасниці до рампи. Сс. 129–130.}} Иншый анонимный критик з той самой стороны критизуе репертоар Земского театра Подкарпатской Руси, котрый складали «недостаточны, неграмотны переклады з чешчины и русчины и жаргонны тутешняцкы пьесы А. Бобульского.<ref>Гнат Ігнатович. Від гасниці до рампи. С. 253.</ref> В [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украинѣ]] зачаточно были пробы вернути в репертоар театрох «тутешняцкы пьесы», в том числѣ и А. Бобульского, але по ей ликвидации тоты пробы были дефинитивно задавлены..<ref>Гнат Ігнатович. Від гасниці до рампи. Сс. 281–282.</ref> ===Библиографичный список пьес А. Бобульского<ref>Угро-русскій театръ, сс. 103–104. Вырывок, дотычный А. Бобульского, з общой библиографии, яка в жерелѣ названа: «БИБЛІОГРАФИЧЕСКІЙ СПИСОКЪ театральныхъ пьесъ, написанныхъ угро-руссами или для угро-русскаго театра.» В список включены лем опубликованы пьесы. Великое число пьес были играны на сценѣ, але не были опубликованы. Список поданый в оригиналном правописѣ.</ref>=== * Уйко изъ Америки, весела игра въ 3-хъ дѣйств., изд. Подк. Земл. Союза, Ужгородъ, 1922, стр. 48; ІІ-ое изд. 1937. * Кандидатъ, весела игра въ 1 дѣйствіи, изд. Подк. Земл. Союза, Ужгородъ, 1923, стр. 16. * Чіи долляры? Весела игра въ 1 дѣйств., изд. Подк. Земл. Союза, Ужгородъ, 1925, стр. 28. * Нѣмая невѣста, пьеса въ 1 д, изд. О-ва Духновича, Ужгородъ, 1932, стр. 24. * Держися даннаго слова, весела игра въ 1 д., изд. Подк. Земл. Союза, Ужгородъ, 1925, стр. 16. * Въ святый вечеръ, пьеса въ 2-хъ д., изд. О-ва Духновича, Ужгородъ, 1930, стр. 24. * Верховинская кровь, пьеса въ 3-хъ д., изд. О-ва Духновича, Ужгородъ 1929, стр. 48. * Пастырская игра, въ 1 д., изд. О-ва Духновича, Ужгородъ, 1930, стр. 8. * Мессія, пьеса въ 3-хъ д., изд. О-ва Духновича, Ужгородъ, 1930, стр. 32. * Царевичъ Альфонсъ, пьеса въ 5 д., изд. О-ва Духновича, Ужгородъ, 1932, стр. 32. ===Повѣданя А. Бобульского=== В едиции ''Дешева библіотека'' Антоний Бобульскый на жаданя властника выдавательства [[Юлий Фелдеший|Юлия Фелдешия]] написав 20 [[Повѣданя|повѣдань]]. Выдаватель не скрывав, же е то [[шунд-литература]]. {{Цитат 3|Идея едиции ''Дешева библіотека''| Оддавна уже чую, як наш народ скаржить ся, же не мать што читати. Довго ем гадав над тым и напослѣд то выдумав, же чимскорше треба им дашто такое выпечатати. Мое рѣшѣня ознаймив ем едному з моих писателей, котрый нараз взяв ся до дѣла и под именем '''Дѣдо Микула''' написав Дешеву библиотеку, котра дотеперь мать 20 выпускы, каждый з них мать по 32 стороны и коштуе 30 филлеры.|Юлий Фелдеший, выдаватель<ref>Реклама на 32. сторонѣ брожур едиции ''Дешева Библіотека''.</ref>}} # Немилосердная царевна Ксенья # Вѣдьма или проклятая дѣвушка # Тайная крыпта # Паршивка # Сын Люцифера # Спаситель села # Чорна рука # Иоанн Витязь # Чортовскій мост # Ицик Барух # Два неприятели # Ужасный сон # Хата в лѣсѣ # Людоѣд # Блудящій Голландец # Кораблекрушеніе # Али Баба # Страшилище села # Искры # Таинства магии ===Фолклорны записы=== Окремым несистемным пунктом в творчости А. Бобульского стоять фолклорны записы. * Русска свадьба или рѣчи для сватовъ (старостовъ) и дружбовъ и свадебны пѣснѣ. Собралъ Антоній Бобульскій. (Дешева библіотека. Число 22) Цѣна 5 кор. Ужгородъ. Книгопечатня Юлія Фелдешія. 1926. * Пѣснѣ надгробныя съ парастасомъ. Собралъ Антоній Бобульскій. Второе изданіе. Ужгородъ. Изданіе Юлія Фелдешія. 1926. (Выдано старославянсков азбуков). ===Иншы брожуры<ref>Рекламна вкладка ''Сочинения А. Бобульского'' од фирмы Julius Földeši, Užhorod — в романѣ ''Сирота Миша''.</ref>=== * Русская свадьба (рѣчь дружбов) * [[Военныя события Давида Шрапнеля и Ивана Пѣвчука]] * Сонник или толкование снов * Сирота Миша (роман) ==Жерела и одказы== * Magocsi, Paul Robert. Chrbtom k horám. Dejiny Karpatskej Rusi a karpatských Rusínov. UNIVERSUM-EU. Prešov, 2016. {{ISBN|978-80-89046-97-3}} * Ігнатович, Гнат. Від гасниці до рампи. Нариси з історії украінського театру на Закарпатті. Книга перша. Ужгород, Ліра, 2008. {{ISBN|978-966-2195-29-3}} * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. {{ISBN|978-966-387-044-1}} * Марець, Богдана. Бобульський Антоній. //Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN|80-85137-15-1}} С. 47. * Недзѣльскій, Евгеній. Угро-русскій театръ. Типографія «Уніо» Георгія Миравчика. Ужгород, 1941. * Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{Реф-инфо|[[Русскый язык|рус.]]}} * {{cite web |author=Хланта І. В. |editor= |date=2004 |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35689 |title=Бобульський Антоній |publisher=Енциклопедія Сучасної України |format= |quote= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-12-18 |archiveurl= |archivedate= }} ==Референции== {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Бобульскый, Антоний}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русинскы драматици]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] 1rrmd4p4wgpaodtccgsknuk4jytspqc 0 11656 166091 137657 2026-06-17T09:25:11Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166091 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Георгий Геровскый | image = Георгий Геровскый.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Георгий Юлианович Геровский ''русс.'' | birthdate = {{Birth date|1886|10|06}} | birthplace = [[Львов]], [[Австро-Мадярщина]] | deathdate = {{Death date and age|1959|02|05|1886|10|06}} | deathplace = [[Пряшов]], [[Чехословакия]] | resting_place = [[Пряшов]], [[Словакия]] | occupation = лингвиста | language = русскый, чешскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = доктор филологии | alma_mater =[[Универзита Коменского в Братиславѣ|Братиславска универзита]] | period = 1924-1959 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = карпаторуськый язык | movement = | notableworks = Язык Подкарпатской Руси | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Георгий Юлианович Геровскый''' (*[[6. октобер]] [[1886]], [[Львов]], [[Австро-Мадярщина]] — †[[5. фебруар]] [[1959]], [[Пряшов]], [[Чехословакия]]) — карпаторуськый [[Лінґвістіка|лингвиста]], [[Етноґраф|етнограф]], [[Педаґоґіка|педагог]]. Внук [[Адолф Добряньскый|Адолфа Добрянского]], брат [[Алексей Ґеровскый|Алексея Геровского]]. ==Биография== Георгий Геровскый родив ся *[[6. октобер|6. октобра]] [[1886]] во [[Львов]]ѣ, [[Австро-Мадярщина]]. Отець му быв адвокат Юлиан Геровскый (†1910), русофил, посланець австрийского парламента, а мати — дѣвка [[Адолф Добряньскый|Адолфа Добрянского]], Алексия Геровска (родж. Добрянска, 1857–1916). Дѣдо му, А. Добрянскый, обвиненый з [[русофил]]ства, по арештѣ и судовом процесѣ року 1882 мусѣв лишити [[Львів|Львов]] и жив тогды во [[Відень|Вѣдню]]. Тета му, Олга Грабарь (родж. Добрянска), старша сестра матери таксамо лишила [[Львов]] и емигровала до [[Росія|России]]. Року 1887 и родина Геровскых переберать ся в [[Иннсбрук]], де отець достав роботу, а до них переходить и дѣдо, котрый там жие з нима до конця живота под полицайным дозором, без права вернути ся до [[Галичина|Галичины]] и [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатской Руси]].<ref>Мацинський І. Добрянський Адольф. //Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}}. Сс. 116–117.</ref> Курз школы и гимназии Георгий Геровскый учив ся по нѣмецкы, а завершив гимназию уже в [[Чернівці|Черновцях]], куды родина перебрала ся року 1895. Славянску филологию учив ся на Черновецкой универзитѣ (1907–1909), продовжив на Лайпцигской универзитѣ (1919–1911), а закончив на Харьковской универзитѣ (1917), де наступив до ашпирантуры. Ступень доктора зыскав позднѣйше на Братиславской универзитѣ.<ref>Шлепецкий И.С., с. 104.</ref> Георгий Геровскый навщивляв [[Подкарпатска Русь|Подкарпатску Русь]] в рр. 1903 и 1913–1914, въедно з братом Алексеем, и были два раз арештованы и обвинены з [[русофил]]ской, православной и антидержавной агитации.<ref name="МП">Магочій П.Р., Поп І., сс. 161–162</ref> Тоты обвинѣня не были необгрунтованы: братя агитовали против грекокатолицкой церкви, за навернутя до православия и организовали выуку православных [[монах]]ох в [[Росія|России]], [[Румуньско|Румынии]] и [[Ґреція|Греции]]; лем в послѣдной были выучены минимално двадцятеро [[монах]]ы з самого села [[Иза]], ядра православия, а еще кельо з иншых сел.<ref>Paul Robert Magocsi. Chrbtom k horam, с. 203.</ref> По другом арешту, на зачатку року 1914 удало ся им утѣкнути до [[Росія|России]]. За то были арештованы их мати, сестра Ксения и Алексеева жена Магдалина. В часѣ [[Перша світова война|войны]] служив в царском войску, в повоенны рокы учив нѣмецкый язык на гимназии в [[Саратов]]ѣ (1918–1922) и быв библиотекарьом в Саратовской универзитѣ (1922–1924).<ref name="МП"/> Од року 1924 переселив ся на [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатску Русь]]. Занимав ся научнов роботов. Зостав ту и по приходѣ Мадярох (1939) и по приходѣ Червеной армады (1944). В [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украинѣ]] достав пост референта Народной Рады (1945), але скоро трафив под росслѣд безпекы, была му конфишкована домашна библиотека и архив, по чому, не чекаючи горшого, перебрав ся жити до [[Пряшов]]а. Ту як универзитный професор учив курз русского языка на универзитѣ П.Й. Шафарика<ref>Алмаший М., сс. 60–61.</ref> и оддавав ся далшым научным штудиям културы Русинох. Умер в [[Пряшов]]ѣ [[5. фебруар]]а [[1959]]. ==Библиография робот Георгия Геровского<ref>Шлепецкий И.С., сс. 112–113.</ref>== ===Книгы=== * Русский язык в церковно-славянско-русской грамматике Михаила Попа-Лучкая, Ужгород 1930. * Jazyk Podkarpatské Rusi. I. Lidová řeč (s mapou jihokarpatských ruských nařečí). II. Spisovný jazyk XII-XX stol. "Československa vlastivěda", III. (Jazyk.) Praha 1934. (По русскы выдана в року 1995: Георгий Геровский. Язык Подкарпатской Руси. Москва. 1995.) * Разбор новой угрорусской грамматики. Под редакцией Г. Ю. Геровского и В. И. Крайняницы. Ужгород 1940. * История угрорусской литературы в изображении Володимира Бирчака. Ужгород 1943. ===Статьи=== * Из северо-русской фонетики. (Звуковые явления говора села Липовки Саратовского уезда.) "Slavia", VII, Прага 1928. * Zur Behandlung der Lautverbingen -dl-tl- im Sudkarpatorussischen (ugrorussischen). "Zeitschrift für slavische Philologie", VII, 1929. * О языке грамоты 1404 года Грушевского монастыря на Карпатской Руси. "Slavia", VII, Прага 1929. * Die altrussischen Scheibweisen дъжчь und дъжгь. "Zeitschrift für slavische Philologie", XX, 1943. * Духнович. По поводу годовщины рождения. "Народная газета" №17 от 24 апреля 1928, Пряшев. * Евмений Сабов и его значение для преподавания русской речи. "Русская школа" 1937, Прага. * Русские и украинские слова. По поводу их сравнения в книжке "Русский чи Українець". "Рус. Нар. Голос", 1938, Ужгород. * Разбор граматики Панькевича. "Slavia", VI, 1926; книжное издание, Ужгород 1930; журнал "Русская школа", 1936, Прага. * Как называли себя и свою землю наши предки? "Русская Правда", 1940. Ужгород. * Легенда о Раковском. "Руское Слово", 1941, Ужгород. * Борьба закарпатского народа за свое освобождение в течении столетий (Историческая справка.) "Альманах", 1945, Ужгород. * Словарный состав южно-карпатской народной речи. — "Костер", Прага, №9, 1946, стр. 149-150. * Как называется себя народ Пряшевщины? — "Костер", Прага, №1, 1947, стр. 7-10. * Историческое прошлое Пряшевщины. — "Пряшевщина", историко-литературный сборник. Прага, 1948, стр. 57-93. * Народная речь Пряшевщины. "Пряшевщина", Прага 1948, стр. 94-144. * Народная культура населения Пряшевщины. "Пряшевщина", Прага 1948, стр. 145-163. * Южно-карпатское название Руснак и его западнославянские соотношения. "Československá rusistika", Прага 1957, стр. 429-442. * К вопросу о значении названия Руснак. — "Дукля", Пряшев, №3, 1958, стр. 47-52. * Исторические сводки: I. Время заселения южных склонов карпатских гор нашим народом. II. Происхождение предков нашего народа. — "Дукля", Пряшев", №1, 1959, стр. 53-58. * О специфике литературного двуязычия у восточных славян. — "Вопросы языковедения", №3. Издание АН СССР. Москва 1959, стр. 86-88. * О древнерусских написаниях жг, жч и г. — "Вопросы языковедения", №4. Москва 1959. * Река Латорица в обрядовых песнях северного Шариша. "Slavia" 1959, №5. Прага. ===Книгы, приготовлены в публикацию=== * Нынешнее состояние исторической науки о старой истории бывшей Угорской Руси. (Написанное в 1952-53 гг.). * Южно-карпатское наречие и карпатская группа говоров. (Написанное в 1943-44 гг.). * Замки на Пряшевщине. * Происхождение Восточнославянского заселения в Верхнем Потисье. (По языковым и историческим данным). == Жерела и одказы == * Paul Robert Magocsi. Chrbtom k horam. Dejiny Karpatskej Rusi a karpatských Rusínov. UNIVERSUM. Prešov, 2016. {{ISBN| 978-80-89046-97-3}}. * Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. {{ISBN| 966-2674-43-X}}. * [https://zapadrus.su/bibli/arhbib/1222-georgij-yulianovich-gerovskij-yazyk-podkarpatskoj-rusi.html Геровский, Георгий. Язык Подкарпатской Руси, перевод с чешского. Книга подготовлена к изданию стараниями С.В. Шарапова. — Москва, 1995] * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. {{ISBN| 978-966-387-044-1}}. * Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}}. * Шлепецкий И.С. Георгий Юлианович Геровский (1886-1959). //Карпаторусский календарь Лемко-союза на год 1964. Составил Николай Цисляк. Yonkers, N.Y. {{nobr|Сс. 101–114.}} == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Геровскый, Георгий}} [[Катеґорія:Русинськый язык]] [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] f45tdyuc5po5ecv79boajrjcdm7wtpe 0 11674 166092 165277 2026-06-17T09:26:02Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166092 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | image = Mykola Ovcharov.jpg | imagesize = 250px | caption = Микола Овчаров у 2025 році | birthdate = {{Birth date and age|1988|07|09}} | birthplace = Одеса | occupation = [[режісер]] | language = [[Україньскый язык|україньскый]], [[Руськый язык|руськый]], [[Анґліцькый язык|анґліцькый]] | nationality = [[Українцї|українець]] | citizenship = [[Україна]] | education = | alma_mater = | period = | notableworks = Мастер публичных выступлений<!-- or: | notablework = --> }} '''Микола Михайлович Овчаров''' (*[[9. юл]]а [[1988]], [[Одеса]])&nbsp;— україньскый оратор, [[Філм|філмовый]] режісер і сценаріста<ref>https://www.imdb.com/name/nm10582561/</ref><ref>https://fspo.udpu.edu.ua/%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80-%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81-%D0%BF%D0%BE-%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82/</ref>. Прославив ся передовшыткым як закладатель [[Инштитут риторики Миколы Овчарова|Инштитута риторики Миколы Овчарова]]. == Жывотопис == Народив ся в м. Одесі. Учився в Київскій державній академії водного транспорту, Київскім народнім універзітеті културы. Робив з передныма державныма і громадскыма орґанізаціями. Автор книжкы «Майстер публичных выступлений» (2017, 2023) і выдань з етікы публичных выступлений. == Теорія арґументації == Микола Овчаров выділив основны три формы арґументації в сучасній риториці. * Теоретична — научны факты, даны досліджінь, статістіка, аналітіка. * Практична — практичный приклад зо свого або чуджого досвіду. * Візуална — доказованя з хоснованьом знамых образів або подій. До каждого арґументу є три вымогы: авторітетность, унікалность, посиліня тезы другым арґументом. == Бібліоґрафія == '''Научно-популярны выданя''' * 2017 – Майстер публічных выступлїнь * 2023 – Майстер публічных выступлїнь: Монохромне выданя * 2023 – Майстер публічных выступлїнь: Колорове выданя * 2024 – [[Мала етіка]] * 2024 – [[Доказова арґументация|Доказова арґументація]] '''Навчално-методічны выданя''' * 2025 – Як выховати оратора '''Періодічны выданя''' * 2025 – журнал "[[Невідомый оратор]]"<ref>https://play.google.com/store/books/details?id=uIpdEQAAQBAJ</ref><ref>[https://ovcharov.institute/unknown-orator Інститут риторики Миколи Овчарова | Невідомий оратор]</ref> == Філмы == * 2019 – [[Чорна дїра (філм 2019)|Чорна дїра]] == Жерела и одказы == * [[Файл:Facebook New Logo (2015).svg|30px]] [https://www.facebook.com/NicholasOvcharov Офіційна страниця у Facebook] * [[Файл:YouTube Logo (2005-2011).png|30px]] [https://www.youtube.com/channel/UC2ASGYUmF7GZxVVvqM0eYLQ Канал на YouTube] * [[Файл:IMDB Logo 2016.svg|30px]] [https://www.imdb.com/name/nm10582561 Микола Овчаров на сайті IMDb] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1988||Овчаров, Микола}} [[Катеґорія:Вытварници]] [[Катеґорія:Филмовы режиссеры]] [[Катеґорія:Персоналии:Україна]] [[Катеґорія:Персоналии 21. стороча]] [[Катеґорія:Микола Овчаров]] 6kvmqumpteqtadopqg4ieasqk3i3rqc 0 11699 166093 162586 2026-06-17T09:27:02Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166093 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name =Йолана Мондичова | image = Йолана Мондичова.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname =Йолана Шинальова | birthdate ={{Birth date|1902|09|26}} | birthplace =Дюлафалва (Gyulafalva), [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярщина]] | deathdate ={{Death date and age|1975|03|12|1902|09|26}} | deathplace =[[Кошіцї|Кошицѣ]], [[Словеньско|Словакия]] | resting_place =[[Кошіцї|Кошицѣ]], [[Словеньско|Словакия]] | occupation =[[скулптор]]ка | language = | nationality =Русинка | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1926–1938 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Томаш Гарриг Масарик, Ужгород<br/>Александер Духнович, Пряшов | spouse = Иван Мондич (1894-1974),<ref>Ковач Ф., с. 211.</ref> правник | partner = <!-- or: | partners = --> | children =не были | relatives = Штефан Шинали (отець)<br/>Катарина Кенедичова (мати) | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Elena St Šinali-Mandičová }} [[File:Michalovce Pamatnik Adolfovi Dobrianskemu.jpg|thumb|262px|<center>Михаловцѣ (Michalovce). Памятник великому славянови Адолфови Ивановичови Добрянскому в десятой рочници самостатности Чехословацкой Републикы на знак братской любви и згоды трьох вѣтв едного славянского племени поставив вдячный народ.</center>]] '''Йолана Мондичова''' (родж. Йолана Шинальова; *[[26. септембер]] [[1902]], [[Джулешть|Дюлафалва]], [[жупа Мараморош]], [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярщина]], днесь Комуна Джулешть, Марамуреш, [[Румуньско|Румыния]] – †[[12. марец]] [[1975]], [[Кошіцї|Кошицѣ]]) была перва [[Чехословакія|чехословацка]] професионална [[скулптор]]ка [[Русины|русинского]] роду.<ref name="ВЯ">Vladimír Jancura: Príbeh ženy...</ref> Добыла собѣ знамости скулптуров [[Томаш Гарриг Масарик|Томаша Гарриг Масарика]]. Створила [[Скулптура|скулптурны]] портреты вельох вызнамных дѣячи [[Русины|русинского народа]]. ==Биография== ===Штудии=== Йолана (Елена, Олена) Шинальова родила ся [[26. септембер|26.&nbsp;септембра]] [[1902]] в селѣ Дюлафалва, 15&nbsp;км на юг од [[Мараморош-Сигет]]а, (днесь [[Джулешть]], [[Румуньско|Румыния]]), в родинѣ учителя Штефана Шинали зоз села [[Осіков|Осиков]], [[окрес Бардеёв]], котрого за его панславистичны погляды перемѣстили до далекого села. В року 1919, по роспадѣ монархии, родина вернула ся до [[Словеньско|Словакии]], де отець достав мѣсто учителя в селѣ [[Ковачовцѣ]], [[Окрес Великый Кртіш|окрес Великый Кртиш]] [[Банскобістріцькый край|Банско-Быстрицкого края]]. Йолана учила ся на гимназии в [[Кошіцї|Кошицях]]. По матурѣ учила ся в [[Прага|Празѣ]] на Высокой школѣ умѣлецко-промысловой (UMPRUM<ref>Vysoká škola uměleckoprůmyslová v Praze.</ref>) (1921-1922), а пак выштудовала фах [[Скулптура|скулптуры]] в Академии вытварного умѣлства (AVU<ref>Akademie výtvarných umění v Praze.</ref>, 1922-1925), де ей наставником быв славный [[Ян Штурса]].<ref name="Поп">Поп, И. Энциклопедия, сс. 256-257.</ref><ref name="МП">Магочій П.Р., Поп І. Енциклопедія..., сс. 442-443.</ref> ===Карьера=== Року 1926 оддала ся за штудента Ивана Мондича з подкарпатского села [[Нанково]], котрый в [[Прага|Празѣ]] штудовав право, и заинтересовала ся [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатсков Русьов]]. Одтогды ей далша карьера была тѣсно звязана з тым краем: вытворила цѣлый ряд [[Скулптура|скулптурных]] портретох подкарпатскых дѣячи. [[16. май|16. мая]] [[1926]] в Ужгородѣ святочно отворили памятник [[Євґеній Фенцик |Евгению Фенцикови]], первый з того ряда. Робота была высоко оцѣнена критиков, як и ей роботы, представлены на выставцѣ в [[Пряшів|Пряшовѣ]] в року 1927.<ref name="Поп-ПР">Ivan Рор. První rusínská sochařka...</ref> Року 1927, уже як добрѣ позната скулпторка выграла конкурз на зготовлѣня памятника [[Томаш Ґарік Масарік|Т.Г. Масарика]], котрый робила не з фотографий, але з живого президента, а памятник быв в [[Ужгород]]ѣ при ославах 10-роча отвореный в року 1928. Есенциев ей творбы стали статуи [[Александер Митрак|Александра Митрака]] (1931) в Мукачовѣ и [[Александер Духновіч|Александра Духновича]] (1933) в [[Пряшів|Пряшовѣ]].<ref name="PRMIP">Paul Robert Magocsi, Ivan Pop (eds.). Encyclopedia..., сс. 305-306.</ref> ===Конець творчого живота=== Иван Мондич быв [[правник]] и представляв интересы фирмы «Шкода» в [[Ужгород]]ѣ и в [[Югославія|Югославии]].<ref name="AH">Antonín Hrbek.</ref> Роспад [[Чеськословеньско|Чехословакии]] и [[Друга світова война|Друга свѣтова война]] означали и особну трагедию родины Мондичох. Военны рокы перебыли в [[Мукачово|Мукачовѣ]], а пак в [[Будапешт]]ѣ. Стратили вшитко: ательер и маеток в [[Прага|Празѣ]], сполоченску позицию.<ref name="AH"/> Довгы днѣ и [[Ночь|ночи]], перебыты во вогкых пивничных бомбовых укрытах, принесли Йоланѣ гостець и ломоту в перстах, а ей карьера яко [[скулптор]]кы была закончена.<ref name="Поп-ПР"/> ===В новой социалистичной реалности=== По войнѣ оселили ся в Кошицях, у Йоланиной матери. Скулпторка, котра портретовала буржоазных дѣячи была нежадана старорежимна особа. Пробовала достати роботу учителькы мальованя, але про такых, як она не было мѣста. Мусѣла приспособити ся ку новому режиму. Достала мѣсто продавачкы текстила и там таксамо ся скоро стала знама, бо каждой женѣ знала порадити, што ей буде слушити. Коли видѣли, же в продайни ся через ню дверѣ не закрывають, достала выповѣдь. Бо не смѣла выникати над середный уровень. Зостала лем помочнов роботничков. Муж мав мѣсто простого урядника на желѣзници. Умерла в [[Кошіцї|Кошицях]] [[12. марец|12.&nbsp;марца]] [[1975]].<ref name="ВЯ"/> ==Роботы 1920-30-х== * [[Евгений Фенцик]], Ужгород (1926) * [[Томаш Гарриг Масарик]], Ужгород (1928) * Лѣсорубач * Овчарь * Алегорична композиция * Карпаторуська пѣснь (1930) * [[Адолф Добрянскый]], Михаловцѣ (1928), Ужгород (1929) * [[Александер Митрак]], Мукачово (1931) * [[Григорий Жаткович]] (1931) * [[Антоний Бескид]] (1931) * [[Александер Духнович]], Колочава (1930),<ref name="PRMIP"/> Хуст (1932) * [[Александер Духнович]], Пряшов (1933) * Окрылене колесо, Братиславска главна штация (1938)<ref name="Поп-ПР"/> ==Жерела и одказы== * [http://www.podkarpatskarus.cz/content/%C4%8D%C3%ADslo-32012 Antonín Hrbek. Umělecký talent předpověděl i horoskop... //Podkarpatská Rus. Časopis Společnosti přátel Podkarpatské Rusi. 3/2012, с. 7. ''чеш.''] *[http://spravy.pravda.sk/domace/clanok/169221-pribeh-zeny-ktorej-pozoval-prezident-masaryk/ Vladimír Jancura: Príbeh ženy, ktorej pózoval prezident Masaryk, Pravda 31.01.2011. ''слов.''] * Paul Robert Magocsi, Ivan Pop (eds.). Encyclopedia of Rusyn history and culture. University of Toronto Press. 2002. Toronto Buffalo London. {{ISBN|0-8020-3566-3}} * [http://www.podkarpatskarus.cz/content/%C4%8D%C3%ADslo-32012 Ivan Рор. První rusínská sochařka zemřela v zapomnění. //Podkarpatská Rus. Časopis Společnosti přátel Podkarpatské Rusi. 3/2012, сс. 6-7. ''чеш.''] * Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} Сс. 442-443. * Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4. Сс. 256-257}} == Референции == {{reflist}} ==Галерея== <center> <gallery> Alexander DUCHNOVIC.jpg|[[Александер Духнович]] Bratislava Zeleznicna stanica.jpg|[[Братислава]]. Желѣзнична штация Presov10Slovakia192.JPG|[[Пряшов]]. Памятник [[Александер Духнович|Александрови Духновичу]] Ужгород Фенцик.jpg|[[Ужгород]]. Памятник [[Евген Фенцик|Евгению Фенцику]] </gallery> </center> {{Lifetime|1902|1975|Мондичова, Йолана}} [[Катеґорія:Русинскы скулпторы]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Персоналии 20. стороча]] bf6fvsww2jt4n3hd4cqqwwsbvyfamfa 0 11703 166094 161401 2026-06-17T09:28:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166094 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Мария Конопницка | image = Marya Konopnicka 1883 (29339332) (cropped).jpg |imagesize=200px | alt = | caption = Дереворыт А. Регулского<br/> з рисунка Й. Бухбиндера | pseudonym = M. K., K., Ko-mar, Jan Sawa, Marko, Jan Waręż, Humanus, Ursus, Mruczysław Pazurek<ref>Jan Baculewski. Konopnicka z Wasiłowskich Maria Stanisława…, с. 576.</ref> | birthname = Мария Станислава Василовска | birthdate = {{Birth date|1842|05|23}} | birthplace = [[Сувалкы]] | deathdate ={{Death date and age|1910|10|08|1842|05|23}} | deathplace = [[Львов]] | resting_place = Лычаковскый цынтерь, [[Львов]] | occupation = новелистка, поетка | language = польскый | nationality = Полька | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1870-1910 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = реализм | notableworks = Мендель Гданскый<br />Пан Балцер в Бразилии<br />Рота<br />О гномах и сиротцѣ Маруси | spouse = Ярослав Конопницкый, шляхтич | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Maria Konopnicka }} [[Файл:Dworek muzeum Mari Konopnickiej.jpg|thumb|264px|Музей Марии Конопницкой в Жарновцю]] [[File:08528 Maria Konopnicka.jpg|thumb|264px|<center>Гроб Марии Конопницкой</center>]] [[File:Maria Konopnicka monument in Suwalki 01.jpg|thumb|264px|{{center|Памятник в [[Сувалкы|Сувалках]]<br>на площи Марии Конопницкой}}]] '''Мария Станислава Конопницка''', ''поль.'' Maria Stanisława Konopnicka (*[[23. май]] [[1842]], [[Сувалкы]], †[[8. октобер]] [[1910]], [[Львов]]) — польска поетка и новелистка добы реализма, литературный критик, публицистка и товмачка. Творы Конопницкой суть на социалны, патриотичны, револучны темы. Писала тыж дѣточу и молодежну литературу. В товмачѣню по русинскы была публикована в [[Литературна Недѣля|Литературной Недѣли]]. ==Биография== Отець Марии быв правник, служив яко державный урядник в Генералной Прокуратурѣ, быв великый знатель и любитель литературы. Тоту любовь, а тыж патриотизм и строгы моралны принципы прискѣпив и своим дѣтьом. Образованя достала домашне и монастырске. Року 1862 оддала ся за шляхтича Ярослава Конопницкого, о 12 рокы старшого, а мала з ним восьмеро дѣтей.<ref>[http://www.libernovus.pl/autorzy/maria-konopnicka O Marii Konopnickiej na stronie Liber Novus] ''поль.''</ref> Мужови не любили ся женины литературны занятя, она зась не могла ся задоволити в роли домашной газдынѣ. В року 1876 розыйшли ся, а в року 1877 перенесла ся з дѣтми до [[Варшава|Варшавы]], де заробляла на живот корепетиторством и писательством, яко же стала ся уже на тот час познатов писательков. Од року 1902 жила в [[Галич]]инѣ, в невеликом маетку в [[Жарновець|Жарновцю]], котрый достала в дар од народа при нагодѣ 25-роча своей писательской творчости. Днесь в том маетку фунгуе ей музей. Умерла на запал плюц в санаторию во [[Львов]]ѣ. ==Творба== Мария Конопницка дебутовала под псевдом ''Marko'' року 1870 в деннику „Kaliszanin” [[верш]]ом ''Зимове рано''<ref name=Literatura>Literatura polska. Przewodnik encyklopedyczny..., т. 1, с. 412</ref>; твор быв добрѣ приятый. Творы Конопницкой обсягують протест против сполоченской несправедливости, утиску и кривдѣ, характерны про них суть патриотизм, лиризм и сентименталность. Велику честь, котра не змалѣла доднесь, зыскала поетка за патриотичный [[верш]] ''Рота'' (1908), што быв свого часу поважованый за неофициалну народну гимну [[Польско|Польщи]].<ref>"Rota" — польская патриотическая песня (рус. субтитры) https://www.youtube.com/watch?v=_nJnxHCOGZc</ref> ===''Зборникы новел''=== * ''Четыри новелы'' (Cztery nowele, 1888) * ''Мои знакомы'' (Moi znajomi, 1890) * ''На дразѣ'' (Na drodze, 1893) – обсяговав и новелы ''Дым'', ''Мендель Гданскый'', ''Наша мырха'' * ''Новелы'' (Nowele, 1897) * ''Люде и речи'' (Ludzie i rzeczy, 1898) – обсяговав и новелу ''Милосердя гмины'' * ''На нормандском березѣ'' (Na normandzkim brzegu) ===''Зборникы верши''=== * ''З моей Библии'' (Z mojej Biblii, 1896) * ''Линии и звукы'' (Linie i dźwięki, 1987) * ''Италия'' (Italia, 1901) * ''Дроблязь з подорожной тейкы'' (Drobiazgi z podróżnej teki, 1903) * ''Историчный спѣвник'' (Śpiewnik historyczny, 1904) * ''Людьом и волнам'' (Ludziom i chwilom, 1905) * ''Новы спѣванкы'' (Nowe pieśni, 1905) * ''Голосы тиха'' (Głosy ciszy, 1906) ==Жерела и одказы== * Jan Baculewski, Śladami życia i twórczości Marii Konopnickiej, Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, Warszawa, 1966. ''поль.'' * Literatura polska. Przewodnik encyklopedyczny. Julian Krzyżanowski (red.). T. 1: A–M. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1984, s. 412. {{ISBN| 83-01-05368-2}}. ''поль.'' * [https://chtyvo.org.ua/authors/Maria_Konopnicka/ Мария Конопницка на сайтѣ ''Чтиво'' {{ref-uk}}] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|pl|Maria Konopnicka|contents|ID=3826}} {{DEFAULTSORT:Конопницка, Мария}} [[Катеґорія:Польскы писателе]] [[Катеґорія:Польскы поеты]] mdncvh027zjrs8crtkxl3xbox9kz5zo 0 11730 166095 124466 2026-06-17T09:29:22Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166095 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Божена Сланчикова-Тимрава | image = Portrait slancikova-timrava-bozena.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = словацка прозаичка и драматичка | pseudonym = Тимрава,<br/> Тета з Полихна | birthname = Božena Slančíková | birthdate = {{Birth date|1867|10|02}} | birthplace = [[Полихно]], [[Мадярске кралевство]] | deathdate = {{Death date and age|1951|11|27|1867|10|02}} | deathplace = [[Лученець]], [[Чеськословеньско|Чехословакия]] | resting_place = [[Лученець]], [[Словеньско|Словакия]] | occupation = прозаичка и драматичка | language = словацкый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1893-1938 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = реализм | notableworks = Ťapákovci, новела<br/>Dedinské povesti, зберка | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = Народна умѣлкыня (1947) | signature = | signature_alt = | website = http://www.timrava.sk Б. С. Тимрава ''слов.'' | Commons = Božena Slančíková-Timrava }} [[File:Timrava-tomb.jpg|thumb|262px|Гроб Божены С. Тимравы в [[Лученець|Лученци]]]] '''Божена Сланчикова-Тимрава''', ''слов.'' Božena Slančíková-Timrava, властне имя '''Божена Сланчикова''', псевда '''Тимрава''',<ref>Тимрава — назва едной кырницѣ в околици Полихна.</ref> '''Тета з Полихна''' (*[[2. октобер]] [[1867]], [[Полихно]], [[Мадярске кралевство]] — †[[27. новембер]] [[1951]], [[Лученець]], [[Чеськословеньско|Чехословакия]]) — словацка [[проза]]ичка и [[драма]]тичка. ==Биография== Пришла на свѣт в родинѣ евангелицкого священика Павла Сланчика (Pavel Slančík) и Марии Гонеци (Mária Honétzy) на фарѣ в [[Полихно|Полихнѣ]] яко двойча въедно з братом Богуславом. Были 3-4. дѣти, а цѣлком родина мала 11 дѣтей, з котрых лем шестеро дожили ся уверстного вѣку. З причины худобности родины лем два рокы ходила до народной школы в родном селѣ, дале пак ю учив дома отець. В року 1881/82 в [[Банска Быстриця|Банской Быстрици]] навщивовала четверту класу [[Горожанска школа|горожанкы]] и склала екзамены за вшыткы 4 класы. Изгодя склала екзамены в педучилищу в [[Лученець|Лученци]]. Не оддала ся а про то мала цѣложивотны проблемы. Пробовала ся осамостойнити и найти собѣ роботу в приватной службѣ, в музею, яко поштарька, але то ей вышло лем накурто. В роках 1882-1909 жила в [[Полихно|Полихнѣ]] и вручила ся литературѣ. По смерти отця (1909) жила в [[Абелова|Абеловой]] у брата Богуслава и была выховательков в захоронцѣ. По року 1945 одышла ку своякам до [[Лученець|Лученця]], де жила до смерти. ==Творба== Тимрава написала даколько книг сельскых повѣдань. Выступала тыж против емиграции до Америкы. О доли села за [[Перша світова война|свѣтовой войны]] написала повѣданя ''Герои'' (''Hrdinovia'')<ref>Josef Kotrč, Josef Kotalík, с. 136.</ref> и ''В часѣ войны'' (''V čase vojny''). Живот и творба Тимравы тѣсно звязана з селами [[Полихно]] и [[Абелова]]. Описала горскы села, людей и природу. Люде ей творбу розумѣли, была им близка, зато стала ся их облюбенов писательков. Критична позиция ку людьом (напр. в ''Тяпаковцях'') ся вшак одбила даяков здержаностьов сопротив "теты" Тимравы в [[Полихно|Полихнѣ]].<ref>[http://www.timrava.sk/dielo.php О творбѣ Теты з Полихна ''слов.'']</ref> Дебутовала повѣданьом ''За кого ся оддати?'' (''Za koho ísť?'', 1893). Мѣстска кишасонка гледать, а наконець найде жениха межи сельсков интелигенциев. З даяков ирониев ся концентруе на психичны реакции своей героинѣ, ей внуторный свѣт и менталиту. Еще скорше написала около 70 [[верш]]и, котры записовала до тейкы, але нигда не опубликовала; волѣла писати прозу, бо [[верш]]ы, подля ней ограничовали слободу творчости. Характерный про ню быв новый выклад тексту, при котром выужила вецезначность слова; зо сарказмом зобразила словацку народностно ориентовану сполочность и критично описала ей ковтунскы недугы. З ирониев концентровала ся на психологию геройох, конфронтовала их поступованя и их думаня, котры были повны протиречѣнь. Ей творба ся поважуе за вершину словацкого реализму, але своим акцентом на психологию постав е уж ближе ку творбѣ словацкой модерны.<ref>Оsobnosti.sk: Božena Slančíková Timrava.</ref> Творы Тимравы доднесь суть популарны. В року 2010 професионалный русинскый [[Театер Александра Духновича]] включив до свого репертоару драматизацию новелы Тяпаковцѣ,<ref>[http://www.rusynacademy.sk/cms/-1053;-1086;-1074;-1080;-1085;-1082;-1099;-%E2%80%A2-noviny-%E2%80%A2-news-40-2010,732.html ''Тяпаковцѣ'' в ТАД, 2010]</ref> а е на сценѣ ТАД доднесь.<ref>[http://www.lem.fm/events/tyapakovtsi-pyesa-tad-v-pryashovi/ ''Тяпаковцѣ'' в ТАД, 2017]</ref> ==Вызнаменаня== * 1937 Державна премия за новелу ''Двѣ добы (Dve doby)'' * 1947 Титул ''Народна умѣлкыня'' ==Жерела и одказы== * Josef Kotrč, Josef Kotalík. Stručné dějiny československé literatury pro vyšší třídy škol středních. V Praze, nákladem Československé grafické unie A.S., 1934. C. 136. * [http://www.polichno.sk/wp/?page_id=121 Полихно, родиско Б. С. Тимравы ''слов.''] * [http://www.osobnosti.sk/osobnost/bozena-slancikova-timrava-1337 Оsobnosti.sk: Božena Slančíková Timrava ''слов.''] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|sk|Božena Slančíková-Timrava|contents|ID=77429}} {{DEFAULTSORT:Тимрава, Божена Сланчикова}} [[Катеґорія:Словацкы писателе]] [[Катеґорія:Словацкы драматици]] h4vye1o3dm33azqwuirsh7cllw44emn 0 11759 166096 163096 2026-06-17T09:30:51Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166096 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |alma_mater=[[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый націоналный університет]] |birthdate=[[20. фебруар|20. фебруара]] [[1943]] |birthplace=[[Ґоронда]] |name=Іґорь Юрійович Керча |pseudonym = Іґорь Дюрич, Іван Гутник, Славко Слободан |occupation=[[писатель]], [[товмач]], общественный діяч, [[інженер]] |citizenship=[[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СССР]]<br>[[Україна|Украина]] }} '''І́ґорь Ю́рійович Керчá''' ([[20. фебруар|20. фебруара]] [[1943]], с. [[Ґоронда]], ныні [[Мукачовськый район|Мукачовського района]] [[Закарпатьска область|Закарпатської области]]) є [[Русины|русинськый]] [[писатель]], [[товмач]], общественный діяч тай [[інженер]]. Спувавтор „Писемници русинського языка“ — єдної из майпершых за період „Третього русинського ренесанса“ провб кодифікації [[Русиньскый язык|русинської бесіды]].<ref>{{Cite web |url=https://www.rueportal.eu/gazeta/yuliy20/khust-pro-kodifikaciu.html |at=Rueportal.eu |title=Про кодифікацію русинського языка Пудкарпатя {{!}} Наша Ґазета |language=русинськы }}</ref> == Животопис == У 1965.&nbsp;рокови матуровав фізико-математичный факултет [[Ужгородска народна универзита|Ужгородського державного університета]],<ref name="karpatnews">[https://web.archive.org/web/20191218031952/https://karpatnews.in.ua/news/34960-uzhhorod-ruska-premiia-za-2011-rik-vruchena-ihoriu-kerchi-foto.htm Ужгород. "Руська премія" за 2011 рік вручена Ігорю Керчі (ФОТО) {{ref-uk}}]</ref> а у 1973&nbsp;— Кийовськый інженерно-ставбарськый інштитут. Уд 1967 по 1995 робив в [[Ужгород|Унґварови]] на механічнуй фабриці а пак у АТ „Геліос“ уд 1995 по 1998. == Творьба == Лавреат „Руської премії“ Інтернаціоналного фонда „Ruska cena“ ([[Прага]], 2011).<ref name="karpatnews" /> У 2008.&nbsp;рокови йсю премію дустала сестра му Тамара Керча. Теперь Іґорь Керча є єдным из майактивных дописователюв [[Русиньска Вікіпедія|Русинської Вікіпедії]], де на септембер 2024 ворохом має булш ги 27&nbsp;000&nbsp;редаґовань. === Ориґіналні роботы === Печатав свої стихы по русинськы у пудкарпатськуй періодицї. Автор текстув про діточый „Бетярськый букварь“ (С.&nbsp;Слободан, Т.&nbsp;Керча; Унґвар, 2004). * І.&nbsp;Керча, [[Василь Сочка-Боржавин]]. „Русинськый язык“ (Унґвар, 1992), *{{книга |автор=[[Михаил Алмашій]], Іґорь Керча, [[Василь Молнар]], [[Стефан Попович]] |тітул=Материнськый язык: писемниця русинського языка |місто=[[Мукачово]] |выдавательство=Общество им. Александра Духновича |рік=1999 |сторінок=98 |isbn= |тіраж= }}, * „Утцюзнина, читанка про недільні школы“ ([[Будапешт]], 2001; Унґвар, 2002), * „Матяш, король Русинув“ ([[Ужгород|Унґвар]], 2001), * Двохтомный „Словник русько-русинськый“ ([[Ужгород|Унґвар]], 2012). * Двохтомный „Словник русинсько-руськый“ ([[Ужгород|Унґвар]], 2007). === Товмаченя === Потовмачив на [[Русиньскый язык|русинську]] зборникы вершув и прозы: ; из [[Мадярскый язык|мадярської]]<nowiki>:</nowiki> * „Убрані поезії“ [[Шандор Петефі|Ш. Петефі]] ([[Ужгород|Унґвар]], 1998), * „Наші добрі Русины“ Д. Крудія ([[Ужгород|Унґвар]], 2002); ; из [[Чеськый язык|чеської]]<nowiki>:</nowiki> *„Смутні очі Анцї Караджічової“ І. Ольбрахта ([[Ужгород|Унґвар]], 2001), * „Земля, Европов зохабена“ Я. Затлоукала ([[Ужгород|Унґвар]], 2002); == Референції == {{reflist}} {{lifetime|1943||Керча, Іґорь Юрійович}} == Удказы == * [https://esu.com.ua/article-11819 Керча Ігор Юрійович] / Г. В. Воронич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] bd6dwvp65iwh21kttba9kw31rq0dd5v 0 11852 166097 165698 2026-06-17T09:32:13Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166097 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Пьер Ларусс | image = Toucy-89-Larousse-H01.JPG | imagesize = 250px | alt = | caption = Pierre Athanase Larousse | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1817|10|23}} | birthplace = [[Туси]], [[Франція|Франция]] | deathdate = {{Death date and age|1875|01|03|1817|10|23}} | deathplace = [[Паріж|Париж]] | resting_place = цинтерь Монпарнас | occupation = лингвиста, лексиколог, енциклопедиста | language = французскый | nationality = [[Французы|Француз]] | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1849–1875 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Grand dictionnaire universel du XIXe siècle<br/>ABC du style et de la composition<br/>Dictionnaire complet, illustré | spouse = Полин Сюзан Кобел<br/>(Pauline Suzanne Caubel) | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Pierre Larousse }} '''Пьер Ларусс''', {{Реф-инфо|фр.|по французскы}} Pierre Athanase Larousse (*{{Birth date|1817|10|23}}, [[Туси]], департамент [[Йонна (департамент)|Йонна]], [[Франція|Франция]] — †{{Death date|1875|01|03}}, [[Паріж|Париж]]) — французскый филолог и [[педагог]], енциклопедиста, [[Лексикография|лексикограф]] и выдаватель. Основав властне [[Ларусс (выдавательство)|выдавательство]], котре з часом вывинуло ся на великый выдавательскый центер Европы, створив сѣмнадцатьтомный енциклопедичный словник Grand dictionnaire universel du XIXe siècle (Великый универзалный словник XIX. стороча). ==Биография== Родив ся в невеликом селѣ [[Туси]], около 150 км оддаленом од [[Паріж|Парижа]]. Отець му быв колесарь и ковач, а мати корчмарька. Пьер быв добрый ученик и достав штипендию, жебы продовжив науку в педучилищу в Версаю. В 20-рочном вѣку вернув ся до [[Туси]] и быв за три рокы учительом высшой народной школы, а пак одышов до [[Паріж|Парижу]].<ref>Lionello Sozzi. D'un siècle à l'autre : le tournant des lumières. Rosenberg & Sellier, 1998. С. 28.</ref> За восемь рокы слухав бесплатны курсы в [[Сорбонна|Сорбоннѣ]] и другых културных и образовных центрах метрополии, ходив по библиотеках и зробив тысячѣ записох по розличных предметах в области лингвистикы, литературы, истории, филозофии, механикы и астрономии. За свою жадность до наукы од коллег достав прозывку ''Библиотекарь''.<ref name="MCC">Monique Catherine Cormier. Les dictionnaires Larousse : genèse et évolution. PUM, 2005. С. 24.</ref> Од року 1848 за три рокы робив в приватной середной школѣ з интернатом (L'Institution Jauffret). Ту ся спознав з колегыньов, своев будучов женов, Полин Сюзан Кобел (Pauline Suzanne Caubel). В року 1849 за властный рахунок опубликовав перву книжку La Lexicologie des écoles primaires (Лексикология зачаточных школ), за котров послѣдовала цѣла серия учебникох. З оглядом на популарность учебникох въедно з Огюстеном Буае (Augustin Boyer), своим краяном, [[1. май|1. мая]] [[1852]] зарегистровав ''Книгарню Larousse et Boyer'' (выдавательство и книготорговля).<ref name="MCC"/><ref>В року 1869 сполувластникы роздѣлили ся.</ref> Успѣшна робота выдавательства приспѣла финансово до выданя найвекшого дѣла Ларуссового, 17-томной енциклопедии ''Grand dictionnaire universel du XIXe siècle'' (1863–1876), два послѣдны два томы котрого вышли уже посмертно (1878, 1890).<ref name="R">Révai nagy lexikona...</ref> ==Женитва, смерть и наступництво== По 25 роках живота на вѣру, по васкуларно-мозговом нападу, видячи недалекый конець, Пьер Ларусс [[13. януар|13. януара]] [[1872]] побрав ся з Полин Сюзан Кобел.<ref>Jean-Yves Mollier, Bruno Dubot. Histoire de la librairie Larousse. Fayard, 2012. С. 21.</ref> Пьер Ларусс умер [[3. януар|3. януара]] [[1875]] на [[инфаркт]] [[Мозоґ|мозка]] и погребеный, подля его волѣ, на цинтерю Монпарнас (14. округ [[Паріж|Парижа]]). Полин Ларусс достала половку маетка и побрала ся з малярьом Констаном Ноло (Constant Noleau).<ref>Jean-Yves Mollier et Bruno Dubot. Histoire de la librairie Larousse. Fayard, 2012. С. 50-53.</ref> Справовати выдавательство продовжив братранець умерлого Жульен Олье (Julien Hollier, 1842–1909),<ref>Сын его сестры Sophie Louise Larousse (1820-1879) и ей мужа Jules Alexandre Hollier (1818-1871).</ref> котрый декретом з дня [[19. януар|19. януара]] [[1885]] достав право додати собѣ [[призвиско]] матери, и одтогды писав ся Олье-Ларусс. Выдавательство Ларусс робить доднесь. Его книгы перекладены вецей як 40 языками.<ref>Pierre Larousse (francianyelv.hu).</ref> Популарне выданя ''Dictionnaire complet, illustré'' перевыдавало ся около 150 раз.<ref name="R"/> ==Жерела и одказы== * Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. Том 12, с. 506. {{Реф-инфо|мад.|по мадярскы}} *https://web.archive.org/web/20090819092748/http://francianyelv.hu/francia-kultura/hires-franciak/327-pierre-larousse.html == Референции == {{reflist}} {{Переклад|fr|Pierre Larousse|100781176}}<br/> {{Переклад|hu|Pierre Larousse|19258230}} {{Lifetime|1817|1875|Ларусс, Пьер}} [[Катеґорія:Лингвисты]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Выдавателе]] [[Катеґорія:Енциклопедисты]] hprg9ix5l5pg7dpsgic66jser9b0g1g 0 12062 166098 161560 2026-06-17T09:33:01Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166098 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Джонатан Свифт | image = jonathan_swift.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = Портрет од Чарлза Джервеса, 1710 | pseudonym = Isaac Bickerstaff, M. B. Drapier, Lemuel Gulliver, Simon Wagstaff, Esq. | birthname = Jonathan Swift | birthdate = {{Birth date|1667|11|30}} | birthplace = [[Даблин]], [[Ирландия]] | deathdate = {{Death date and age|1745|10|19|1667|11|30}} | deathplace = [[Даблин]], [[Ирландия]] | resting_place = Катедрала Св. Патрика, [[Даблин]] | occupation = прозаик | language = англицкый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = доктор теологии, 1702 | alma_mater = Коледж Св. Тройцѣ, [[Даблин]] | period = 1701 - 1740 | genre = [[сатира]], [[есей]], [[памфлет]] | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Гулливеровы вандровкы, 1726; Скромна понука, 1729 | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Jonathan Swift }} '''Джонатан Свифт''', {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} Jonathan Swift, (*[[30. новембер]] [[1667]], [[Даблин]]&nbsp;— †[[19. октобер]] [[1745]], [[Даблин]]) — англоязычный ирскый [[писатель]], сатирик, автор ''[[Гулливеровы вандровкы|Гулливеровых вандровок]]'', декан катедралного собора Св. Патрика в [[Даблин]]у, бойовник за социалну справедливость и здорове сполоченство. {{Цитат 2|Кедь бы на небесах богатство ся поважовало за вартость, не давали бы го такым подлякам.|Джонатан Свифт}} ==Ранны рокы== Отець му, Джонатан Свифт ст., въедно зо своим старшым братом Годвином пришов з [[Англицке кральовство|Англии]] до [[Даблин]]а по тому, як их родинный маеток быв спустошеный в домовой войнѣ (1660). Обое были правникы. В року 1664 побрав ся з Абигейл Ериковов, дѣвков англицкого священника, таксамо утѣченця з [[Англицке кральовство|Англии]].<ref name="ЕБ">Encyclopaedia Britannica</ref> Але в яри 1667 нечекано умер, еще лем 27-рочный, за сѣм мѣсяцѣ<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=so6ZNdlRfLIC&lpg=PA412&dq=jonathan%20swift's%20father%20died&pg=PA412#v=onepage&q=jonathan%20swift's%20father%20died&f=false Paul J. DeGategno, R. Jay Stubblefield. Critical Companion to Jonathan Swift: A Literary Reference to His Life and Work — 2009. С. 412.]</ref> до того, як сын му пришов на свѣт. Мати зостала без гроши, з еднорочнов дѣвочков Джейн, а ку тому новородженый дѣтвак быв хворяковатый, а по роках пришов на проблемы зоз менталнов хворотов, днесь познатов як хворота Менье, котра ся выказуе в нападах обертаня в головѣ и утраты думкы.<ref name="Biography">The Biography.com website </ref> Скоро по породѣ мати з дѣвков вернули ся домов до [[Англицке кральовство|Англии]], лишивши новородженого Джонатана на стрыя Годвина. Джонатанови наяли плекачку котра го плекала до трирочного вѣку. Хлопчик выростав без родичовской ласкы, одказаный на стрыя и благодѣйникох. Учив ся в середной школѣ з интернатом в Килкенни, {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} Kilkenny, (1674–1682), котра была ачей найлѣпшов школов [[Ирландия|Ирландии]] в тых часох.<ref name="Biography"/> В роках 1682–1686 учив ся в коледжу Св. Тройцѣ, {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} Trinity College, [[Даблин]], и зыскав ступѣнь бакалавра умѣлств. Далшым штудиям завадила [[револуция]] в [[Англицке кральовство|Англии]] (1688–1689), в [[Даблин]]у зачали ся непокои, и одышов до [[Англицке кральовство|Англии]]. ==В Мур Парку== Мати помогла му достати службу секретаря у ей далекого сородника, честованого дипломата во выслужбѣ сера Виллиама Темпла, {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} Sir William Temple, в его маетку Мур Парк, {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} Moor Park, в грофствѣ Саррей, {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} Surrey. Ту ся запознав з широкым кругом интелигенции, писателями, поетами, росширив свои зналости, хоснуючи богату библиотеку свого добродѣтеля. В третьом року службы Темпл представив свого секретаря самому кралю [[Виллиам ІІІ. Оранжскый|Виллиаму ІІІ.]] Ту зачав литературну творчость яко сатирик и памфлетиста, свои первы творы написав на понуку Темпла, меджи нима ''Битву книг'', {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}} The Battle of the Books, сатиру, одповѣдаючу критикам Темплового ''Есея о давной и модерной науцѣ'' (1690).<ref>Révai nagy lexikona, т. 17, с. 247.</ref> На службѣ в Мур Парку быв за 10 рокы, аж до Темпловой смерти (1699). По тому еще закончив споряданя его мемуарох и опустив маеток. За 10 рокы своей секретарьской службы Джонатан Свифт два раз одходив до [[Ирландия|Ирландии]], раз в року 1690 з причины нападу хвороты Менье, котра го не лишала до самой смерти. Другый раз, в року 1695 на пораду Темпла дав ся высвятити за англиканского священника, жебы мав застачене живобытя. За даколько мѣсяци ай служив на едной вѣдицькой плебании, але не годен быв там выдержати, в одорваню од активного културного живота, и вернув ся до Мур Парку. ==Священник и памфлетиста== Коли мусѣв опустити маеток Темпла, быв му понукнутый менше проминентный пост секретаря и каплана в маетку грофа Беркли. Бездячно, але приняв тоту понуку и побрав ся там, але онь на маетку дознав ся, же мѣсто уж обсаджене. Росчарованый тогды опер ся на свою священничу квалификацию и зыскав мѣсто в миниатурной плебании, о 20 миль оддаленой од [[Даблин]]а. Ту прожив далшы 10 рокы живота, поза священничыма повинностями, маючи доста часу обходити свой сад, занимати ся выставбов «данского» канала, якый видѣв в Мур Парку, и порядкованьом свого дома, котрый достав од Церкви.<ref name="Biography"/> Во фебруарѣ року 1702 зыскав ступень доктора теологии в коледжу Св. Тройцѣ в [[Даблин]]у. Але тыж занимав ся активно литературнов роботов и року 1701 опубликовав анонимно свой первый [[памфлет]] (A Discourse on the Contests and Dissentions between the Nobles and the Commons in Athens and Rome — О спорах и роспорах меджи ноблесов и прощавов в Атенах и Римѣ). В [[Лондон]]ѣ быв веце раз: 1701, 1702, 1703, 1707–1709 — и зыскав собѣ широкой знамости.<ref name="ЕБ"/> В своих [[памфлет]]ах стояв на твердых моралных принципах, остро высмѣюючи недостаткы сполочности, социалну несправедливость. {{Цитат 2|Законы — павучина, до котрой ся влапить дробна мушкарня, але кроз котру ся прорвуть шершнѣ и осы.|Джонатан Свифт}} В року 1710 векшину в парламентѣ добыли [[Ториовці|ториовцѣ]], и хоть сам Свифт быв [[Виговці|виговець]] подля свого статуса и поглядох, але многое з тогочасной политикы вигох поважовав за несправне и дав ся нагварити перейти зоз своим острым пером на службу [[Ториовці|ториовцям]]. Достав пост главного редактора тыжденника «The Examiner» (Ревизор), де публиковав свои сатиры в наступных роках. В року 1713 за свою службу [[Ториовці|ториовцям]] доставать проминентный пост декана катедралного собора Св. Патрика в [[Даблин]]у. ==Деканом== Зо смертьов кральовой [[Анна Стюартова|Анны]] и наступлѣньом [[Георг І. (Велика Британия)|Георг І.]] [[Ториовці|ториовцѣ]] утратили позиции, а з тым пришов конець Свифтовой карьеры в [[Лондон]]ѣ. Одышов до [[Даблин]]а и надовго од писаня [[Сатира|сатир]]. В тоты рокы писав лем поезии. Яко вплывна особа [[Англиканска Церковь|Англиканской Церкви]], справедливо и толерантно односив ся до католикох и иншых вѣрникох. {{Цитат 2|Мы дость религийны, жебы ся ненавидѣти, але недость, жебы ся любити.|Джонатан Свифт}} Од середины 1720-х вертать ся ку [[памфлет]]ам. Тым разом его сатиры направлены против [[Кральовство Великой Британии|Англии]] и выносять на свѣтло социалны и економичны проблемы [[Ирландия|Ирландии]]. Найвеце знамый его шкандалный памфлет ''Скромна понука'' (A Modest Proposal), в котром з шибеничным гумором радить продавати новороженцьох з перелюдненой [[Ирландия|Ирландии]] до богатой [[Кральовство Великой Британии|Англии]] яко кулинарный деликатес. Памфлет опубликованый анонимно. Наконець своима памфлетами Свифт добив ся того, же [[Кральовство Великой Британии|Англия]] змягчила колониалный режим. В року 1726 закончив и анонимно опубликовав свой главный твор, Гулливеровы вандровкы. Книга мала неслыханый успѣх и в наступных даколькых мѣсяцьох перевыдавала ся три раз, появила ся в перекладах. Свифт зо своих гроши створив фонд помочи схудобнѣлым варощанам [[Даблин]]а. Свифтова слава яко бойовника за интересы [[Ирландия|Ирландии]] и прощавы гримѣла широко-далеко. Быв вызнаменаный яко честный варощанин [[Даблин]]а. Свѣдок того часу пише: «Его портреты были выставлены на всѣх улицях Даблина… Поздравы и пожегнаня спроводжали го, де бы ся ни появив.»<ref>Dennis N. Jonathan Swift. New York, 1965. 134 р.</ref> ==Приватный живот== Джонатан Свифт не быв женатый. Еще в Мур Парку ся спознав з Естер Джонсоновов, дѣвков шафарькы маетку, вдовицѣ, о 15 рокы молодшов. Коли ся спознали, была 8-рочнов дѣтинов, и выступовав тогды як ей наставник и учитель. В яри 1702 покликав до свого священничого маетку под [[Даблин]]ом на бываня Естер Джонсонову, натогды уж 20-рочну, из ей приятельков Ребекков Динглейовов, яко сирот и своих воспитанниць. З Естер Джонсоновов мав сердечне приятельство, котре нашло выраз в его творчости, де она выступуе яко Стелла — псевдоним котрый достала од него еще в Мур Парку. О том свѣдчать его поезии и писма, котры ей писав в часѣ побыту в [[Лондон]]ѣ и котры были опубликованы уж по его смерти.<ref name="ЕБ"/> Друга жена, котра достала вызначне мѣсто в его поемѣ ''Cadenus and Vanessa'' (1713) яко Ванесса, была его поклонниця, Естер Вангомриова, 19-рочна дѣвка данского торговця, з котров ся спознав в часѣ побыту в [[Лондон]]ѣ в роках 1707–1709. Псевдоним Ванесса сформованый з деминутива Есса од Естер и префикса Ван од зачатку ей призвиска. Из [[Поема|поемы]] и перепискы видко, же поет добродячно одповѣв на ей чутя, але пак пошкодовав и усиловав ся тримати дистанцию.<ref>[https://openlibrary.org/books/OL7215056M/Dictionary_of_national_biography. Stephen, Leslie (1898). "Jonathan Swift". In Smith, George. Dictionary of National Biography. 55:Stow – Taylor. London: Smith, Elder, & Co. Рp. 215–216. OL 7215056M]</ref> По опубликованю поемы Естер Вангомриова в року 1714 повезла ся з [[Лондон]]а въедно зо Свифтом до [[Ирландия|Ирландии]], де Вангомриовы мали маеток, жебы быти ближе, хоть сам Свифт на то реаговав з великов резервов. Свифтовы биографы еще все мають неясно дотычно односин межи фигурантами того триуголника и будують розличны мелодраматичны одгады, котры не мають под собов твердой основы.<ref name="ЕБ"/> ==Послѣдны рокы== Од малости Свифт терпѣв на Меньерову хвороту, котра запричиняла мдлость и обертаня головы, але его ментална кондиция была неошкоджена. В року 1728, коли в Лондону достав вѣсть, же Естер Джонсонова при смерти, понагляв ся домов и быв при постели умераючой, обы ей облегчив одход. Але уж чув ся слабый, обы быти на ей погребѣ.<ref>[https://openlibrary.org/books/OL7215056M/Dictionary_of_national_biography. Stephen, Leslie (1898). "Jonathan Swift". In Smith, George. Dictionary of National Biography. 55:Stow – Taylor. London: Smith, Elder, & Co. Р. 219. OL 7215056M]</ref> Уже в зачатку 1730 в его творбѣ звучить тема смерти, в року 1731 написав [[верш]] ''На смерть доктора Свифта'', де зосумаризовав планы и резултаты свого живота. Восени року 1739 держали велику святочность на его честь. Але он сам не мог быти притомный, бо заслаб, а пак ся выказало, же достав паралитичный захват и утратив речь. В року 1742 было вызнане, же уж не годен сам ся обслужити, и была му придѣлена обслуга.<ref name="ЕБ"/> Свифт одказав векшу часть свого маетку на психиатричну болницю. Некомерчна болниця Св. Патрика была отворена в року 1757<ref>[https://openlibrary.org/books/OL7215056M/Dictionary_of_national_biography. Stephen, Leslie (1898). "Jonathan Swift". In Smith, George. Dictionary of National Biography. 55:Stow – Taylor. London: Smith, Elder, & Co. Р. 222. OL 7215056M]</ref> и фунгуе донынѣ. Умер в року 1745 и быв погребеный в катедралѣ Св. Патрика. Епитаф написав собѣ сам наперед. Суть там слова, же уж теперь его сердце не мучить велика розгорченость над тым свѣтом. ==Жерела и одказы== * [https://www.britannica.com/biography/Jonathan-Swift Jonathan Swift, Anglo-Irish author and clergyman. //Encyclopaedia Britannica {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}}] * Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. Т. 17, с. 247. {{Реф-инфо|мад.|по мадярскы}} * [https://www.biography.com/people/jonathan-swift-9500342 Jonathan Swift. //The Biography.com website {{Реф-инфо|англ.|по англицкы}}] == Референции == {{Lifetime|1667|1745|Свифт, Джонатан}} {{reflist}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] cekq5u8al3h7v3w9smsqjb5yvmx01tm 0 12278 166099 164224 2026-06-17T09:33:57Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166099 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Князь Николоз Бараташвили | image = Baratashvili, early 20 c. painting.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = ნიკოლოზ ბარათაშვილo | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1817|12|27|df=y}} | birthplace = [[Тбилиси|Тифлис]], [[Грузия]], [[Российска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1845|10|21|1817|12|27|df=y}} | deathplace = [[Ганджа]], [[Азербайджан]], [[Российска империя]] | resting_place = [[Мтацминда (пантеон)|пантеон Мтацминда]] | occupation = поет | language = грузинскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1833-1845 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = романтизм | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = Князь Мелитон Бараташвили (отець, 1795-1860)<br>Князьовна Ефимия Орбелиани (мати, 1801-1849) | awards = | signature = Nikoloz Baratashvili signature.svg | signature_alt = | website = | Commons =Nikoloz Baratashvili }} Князь '''Николоз "Тато" Бараташвили''', {{Реф-инфо|груз.|по грузинскы}} ნიკოლოზ "ტატო" ბარათაშვილი; *[[27. децембер]] [[1817]] {{Реф-инфо|15.12.1817|Юлианскый календарь}} – †[[21. октобер]] [[1845]] {{Реф-инфо|9.10.1845|Юлианскый календарь}} — быв грузинскый поет-романтик. Через свою ранну смерть лишив односно невелике [[Література|литературне]] наслѣдство: неповны 4 десяткы куртых лиричных [[верш]]и, едну обширнѣйшу поему и немногы приватны писма, але наперек тому поважованый е за найвысшого представителя грузинского романтизма.<ref name="Rayfield, p. 145">Rayfield, с. 145.</ref> Называли го "грузинскым [[Джордж Ґордон Байрон|Байроном]]".<ref>Nechkina, Militsa ''Russia in the Nineteenth Century: Volume II of The History of Russia, Volume 1'' с.449</ref><ref>Степанов, Теймураз ''Тбилиси, легенда и быль'' 1968</ref> ==Биография== Родив ся в аристократичной, але схудобнѣлой, фамилии князя Мелитона Бараташвили (1795—1860), державного урядника, и князьовны Ефимии Орбелиани (1801—1849). Мав родинне имя ''Тато''. В роках 1827-1835 достав середну освѣту в ''Тифлисском благородном училищу'', в тых роках переменованом на Тифлисску гимназию. Хотѣв быв стати на военску службу, але забранила невылѣчима хромота, котру достав, упавши з лазива. Ити учити ся на универзиту не дозволила худобность родины, и не мав инше, як стати на державну службу на скромный пост в судном резортѣ, жебы финанчно подпорити родину. Великый вплыв на него в гимназии мав професор [[Соломон Додашвили]], грузинскый патриот, писатель, просвѣтитель и либералный [[филозоф]].<ref name="Suny, p. 124">Suny, с. 124.</ref> В року 1832 быв роскрытый комплот, участникы котрого хотѣли выслободити [[Грузия|Грузию]] з [[Российска империя|Российской империи]]. Вшыткы были депортованы з [[Грузия|Грузии]], а быв меджи нима и его учитель [[Соломон Додашвили]]. Далшов психичнов травмов была одвергнута любость з боку князьовны [[Катерина Чавчавадзе|Катерины Чавчавадзе]], котрой вѣновав многы свои [[верш]]ы. В року 1844, коли му отець остаточно скраховав финансово, Николоз мусѣв одыйти на державный пост до [[Нахичеван]]у, а пак до [[Ганджа|Ганджи]] в [[Азербайджан]]ѣ. Ту похворѣв ся на [[Маларія|маларию]] и умер 27-рочный. [[25. апріль|25. апрѣля]] [[1893]] остаткы поета перевезли до [[Тбилиси|Тифлиса]] и святочно погребли при великой зглотѣ народа. В року 1938 перемѣщеный на гору [[Мтацминда (пантеон)|Мтацминда]] в пантеон найвекшых сполоченскых дѣятели [[Грузия|Грузии]]. ==Творба== {{Вонкове медиум |topic = Николоз Бараташвили |font-size = 90 |align = right |video1 = [https://www.youtube.com/watch?v=WB7_A80Rxn0] Верш Бараташвили «Небова фарба», переклав Борис Пастернак {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} }} Яко поет добыв знамости уже в 1840-х роках, авшак за живота ани еден рядок з его [[верш]]и не быв напечатаный. Первы даколько [[верш]]и Николоза Бараташвили были опубликованы лем о сѣм рокы по его смерти (1852).<ref name="КИ">Котэ Ингороква: Юбилей Николоза Бараташвили.</ref> Але по выданю в року 1876 зберкы его поезий в грузинском языку став ся он едным из найпопуларнѣйшых поетох [[Грузия|Грузии]]. Поетична дѣдовизна Николоза Бараташвили обсягуе 37 лиричных [[верш]]и и историчну поему ''Доля Грузии''. Окрем того зостали еще 20 приватны писма. Але и при такой скромной дѣдовизнѣ занимать Бараташвили челне мѣсто в цѣлой грузинской поезии, е поважованый по найвекшом середновѣком епикови [[Шота Руставели|Шотови Руставели]] за найвекшого грузинского поета.<ref name="SSLD">Slovník světových literárních děl.</ref> Его вершинный твор ''Мерани'' (1842) проникнутый настроем протеста, поет-ѣздець несе ся простором звѣздяной далекой ночи на окрыленом мифичном коньови Мерани и высиленый не годен перемочи тяжкости дорогы, але умерать в глубокой вѣрѣ, же настане лѣпша будучность, до котрой он проклав путь. В поемѣ ''Доля Грузии'' (1830) и [[верш]]у ''Гроб царя Ираклия'' (1842) поет задумуе ся о историчной дорозѣ своей отчизнины и вертать ся ку рѣшѣню царя Ираклия ІІ. звязати ей долю з Россиев.<ref>Украинский советский энциклопедичесий словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 1, сс. 143-144.</ref><ref name="SSLD"/><ref name="КИ"/> {{Цитат 2|Песимизм Бараташвили не мѣстить ся в рамкы особной нещастности; он мать филозофичну природу, оварунковану общыма гледанями людской души. Бараташвили — первый грузинский поет-мыслитель, выразившый в своих прекрасных творах общелюдскы идеалы справедливости и слободы.|Бараташвили. //Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, доп. т. I (1905): Аа — Вяхирь, с. 217.}} Николоз Бараташвили достойно представлять грузинску културу в свѣтовой литературной дѣдовизнѣ.<ref name="SSLD"/> ==Жерела и одказы== * Baratašvili, Nikoloz: Basně. // Slovník světových literárních děl. 1/A-L. Vladimír Macura a kol. Vydání druhé. — Praha: Odeon, 1989. {{ISBN| 80-207-0948-7}}. {{ISBN| 80-207-0004-8}}. Cc. 93-94. {{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} * Rayfield, Donald (2000), The Literature of Georgia: A History. Routledge, {{ISBN| 0-7007-1163-5}}. {{Реф-инфо|[[Анґліцькый язык|англ.]]}} * Suny, Ronald Grigor (1994), The Making of the Georgian Nation. Indiana University Press, {{ISBN| 0-253-20915-3}}. {{Реф-инфо|[[Анґліцькый язык|англ.]]}} * [https://web.archive.org/web/20121117090445/http://krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/BARATASHVILI_NIKOLOZ_MELITONOVICH.html Бараташвили, Николоз Мелитонович. Биография. //Онлайн-энциклопедия «Кругосвет» (krugosvet.ru).] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://web.archive.org/web/20180214032258/http://stihiolubvi.ru/info/baratashvili1.html Биография.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://web.archive.org/web/20171228000334/http://stihiolubvi.ru/category/classik/baratashvili-nikoloz Бараташвили: лирика.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * Бараташвили Николай Мелитонович. //Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 1, сс. 143-144. {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B8,_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Бараташвили. //Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, доп. т. I (1905): Аа — Вяхирь, с. 217.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [https://sputnik-georgia.ru/columnists/20171204/238415522/Jubilej-Nikoloza-Baratashvili-Sled-nebesnyj-sinij-sled.html Котэ Ингороква: Юбилей Николоза Бараташвили: След небесный – синий след…] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1817|1845|Бараташвили, Николоз}} {{Переклад|ru|Бараташвили, Николай Мелитонович|99651871|en|Nikoloz Baratashvili|875361935}}<br> [[Катеґорія:Поеты Грузии]] [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] 3h5rjf0vsnzx6p4vpsk0xlbi2rfzvyk 0 12505 166100 164394 2026-06-17T09:35:40Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166100 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Олга Ри́шави |image={{Фоторамка|Увидьте фото|width=114|pos=top|align=center |link=https://esu.com.ua/images/article_images/67d3f5090bc29_1741944073.JPG}} | alt = https://esu.com.ua/images/article_images/67d3f5090bc29_1741944073.JPG | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1903|01|10}} | birthplace = [[Містек|Мѣстек]], [[Морава (історічна країна)|Морава]], [[Австро-Мадярщина]] | deathdate = {{Death date and age|1993|05|23|1903|01|10}} | deathplace = [[Кушниця]], [[Закарпатска область]], [[Украина]] | resting_place = [[Кушниця]], [[Закарпатска область]], [[Украина]] | occupation = писателька, учителька | language = нѣмецкый | nationality = Нѣмкеня | ethnicity = з Чех | citizenship = [[Чехословакия]], [[УССР]] | education = | alma_mater = | period = | genre = поезия, казка, повѣданя | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Олга Ри́шави''', {{Реф-инфо|[[Нїмецькый язык|нѣм.]]}} ''Olga Rischawy'', {{Реф-инфо|[[Чеськый язык|чес.]]}} ''Olga Ryšavá'' (*[[10. януар]]а [[1903]], [[Містек|Мѣстек]], [[Морава (історічна країна)|Морава]], [[Австро-Мадярщина]] — †[[23. май|23. мая]] [[1993]], [[Кушниця]], [[Закарпатска область]], [[Украина]]) была нѣмецка писателька чешского походжѣня<ref name="А">М. Алмашій.</ref><ref name="П">И. Поп.</ref><ref>Зимомря І. М., Зимомря М. І.</ref> в [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и [[Закарпатьска область|Закарпатской области]] [[УССР]]. ==Биография== Закончила нѣмецку гимназию в родном мѣстѣ. Оддала ся за [[Чехы|Чеха]], котрый яко дипломованый лѣсник в року 1928 достав замѣстнаня на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], и въедно з ним пришла до найдалшого восточного кутика молодой републикы. Была учительков музикы и спѣву в [[Рахово|Раховѣ]] и [[Ясіня|Ясиню]].<ref name="А"/><ref name="П"/> По [[Друга світова война|войнѣ]] и установлѣню совѣтской украинской влады перебрала ся до [[Кушниця|Кушницѣ]], села де оддавна жила и спозначна часть нѣмецкого обывательства. Подобно иншым приселенцям з индустриализованой Чехии была очарована природов края, полюбила народный быт, спѣванкы, котрым учила дѣтей въедно з музикалнов теориев. Зостала вѣрна своей новой отчизнѣ и своей профессии до конця живота.<ref name="А"/> ==Литературна творба== Писала [[верш]]ѣ, дѣточѣ повѣданя, [[верш]]ованы и прозовы казкы<ref name="Пав">Павленко Г. В.</ref> по нѣмецкы и публиковала в нѣмецкоязычных выданях в [[Прага|Празѣ]], [[Теплице|Теплицях]], [[Братислава|Братиславѣ]].<ref name="П"/> В повоенных роках, уважаючи на заострьовану комунистичнов владов антинѣмецку пропаганду, лишила литературну творчость. По [[Никита Сергеевич Хрущов|хрущовском]] одмяку вернула ся ку писаню и публиковала свои творы в новинках [[Нѣмцѣ|Нѣмцьох]] [[Казахстан|Казахстана]] ''Freundschaft'' ([[Астана|Цѣлиноград]]), [[Нѣмцѣ|Нѣмцьох]] [[Алтай|Алтая]] ''Rote Fahne'' ([[Славгород (Алтай)|Славгород]]).<ref name="П"/> Выступовала тыж в централных московскых нѣмецкых выданях: ''Neues Leben'',<ref name="А"/> антологиях нѣмецкой поезии в [[СССР]].<ref name="П"/> Окремов книжков вышли ей поезии з паралелным текстом по нѣмецкы и по украинскы: ''Голуба мандрівка, Ужгород, «Карпати», 1979'',<ref name="П"/> двѣ зберкы поезий в Ужгородѣ.<ref name="А"/><ref>Хланта Іван.</ref> Посмертно вышла ей друга зберка поезий ''Рокам подвоєно ціну, Ужгород, 1996'', таксамо з оригиналным нѣмецкым текстом и паралелным украинскым. Обѣ зберкы якостно потовмачив по украинскы [[Петро Скунць]].<ref name="Пав"/><ref>Ігнатович О.</ref> ==Жерела и одказы== * Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. <nowiki>ISBN 966-2674-43-X</nowiki> Сс. 228-229. * Зимомря І. М., Зимомря М. І.: Рішаві Ольга Янівна //Енциклопедія Сучасної України [https://esu.com.ua/article-888041] * Ігнатович, Олександра. Літературні портрети. «Ліра». Ужгород, 2013. <nowiki>ISBN 978-617-596-112-4</nowiki> Сс. 50-51. [https://books.google.com.ua/books?id=1sAJUCnT1lAC&pg=PA50&lpg=PA50&dq=%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BC+%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BE+%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%83&source=bl&ots=2lzX0NsO7i&sig=L_SgHW1WsidHwqq-G99xt7TF5MM&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwiOpvnbudTYAhVEJVAKHavtDOEQ6AEIJzAA#v=onepage&q=%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BE%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%83&f=false Google books] * Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. <nowiki>ISBN 966-7242-10-2</nowiki> C. 150. * Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. <nowiki>ISBN 966-7838-23-4</nowiki> С. 323. * Хланта Іван. Літературне Закарпаття у ХХ столітті. Бібліографічний покажчик. Ужгород, 1995. Сс. 607-608. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1903|1993|Ришави, Олга}} [[Катеґорія:Німецкоязычны писателе]] [[Катеґорія:Німецкоязычны поеты]] 664n08lreeasnhhgwjhejdu6h6hzenu 0 12561 166101 163198 2026-06-17T09:36:49Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166101 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Едгар Райс Берроуз |image = BurroughsEdgarRice.jpg |imagesize = 250px |alt = |caption = Автор 80 романох |pseudonym = |birthname = Edgar Rice Burroughs |birthdate = {{Birth date|1875|09|01}} |birthplace = [[Чикаго]], [[Иллинойс]], [[США]] |deathdate = {{Death date and age|1950|03|19|1875|08|01}} |deathplace = [[Лос Анджелес]], [[Калифорния]], [[США]] |nationality = Америчан |ethnicity = |genre = пригоды, фантастика |subject = <!-- or: |subjects = --> |movement = |notableworks = Tarzan of the Apes (1912)<br>The Return of Tarzan (1913) |spouse = Emma Hulbert, 1900-1934<br>Florence Gilbert, 1935-1942 |partner = <!-- or: |partners = --> |children = Joan (1908–1972)<br>Hulbert (1909–1991)<br>John Coleman (1913–1979) }} '''Едгар Райс Берроуз''' ({{lang-en|Edgar Rice Burroughs}}; *[[1. септембер]] [[1875]], [[Чикаго]], [[США]] – †[[19. марец|19. марца]] [[1950]], [[Лос Анджелес]], [[США]]) быв америцкый [[писатель]] [[Шунд-литература|авантурных шундовых]] [[роман]]ох. Прославив ся передо вшиткым [[роман]]ами о [[Тарзан]]ови, англицком лордови, выплеканом малпов и выроставшом в [[Африка|африцком]] пралѣсѣ. == Биография == === Родина === Едгар Райс Берроуз пришов на свѣт в родинѣ Джорджа Тайлера Берроуза, майора, ветерана домовой войны, и Мери Евелин Зигер.<ref name="NNDb">NNDb.</ref> Отець му по войнѣ став ся просперуючым бизнесменом, провадив паленчарню и выробу галваничных батерий. Едгар быв четвертый дѣтвак в родинѣ, мав три старшы браты: Джорджа, Гарри и Франка. === Школы === В школѣ учив ся слабо через розличны хвороты, а тяжко му ишла наука языкох. В 15-рочном вѣку в часѣ епидемии одослали го на ранч, котрый провадили братя Джордж и Гарри в штатѣ [[Айдахо]]. Ту перебыв повроку, оздоровѣв, а чув ся як рыба во водѣ. Научив ся бетярьско носити ся на [[кінь|коньови]], добрѣ стрѣляти, а зознамив ся и зо злодѣями, забивцями и гавнерами: закон там фунговав слабо, а сперекы часто рѣшила стрѣлянина. Родиче, дознавши ся за тоты неблагы подѣи, дали го спочатку на универзитну науку до [[Андовер]]а, [[Массачузетс]]. Але по року ся указало, же то не е му по дяцѣ и дали го на Мичиганску Войскову Академию (Michigan Military Academy, Orchard Lake). Тото одповѣдало его натурѣ. Академию закончив року 1895 и хотѣв ся учити на офицера на престижной академии [[Вест Пойнт]], але не склав вступный екзамен. Понеже быв прекрасный триковый ѣздець и стрѣлець, достав во своей Alma mater пост инштруктора. Але и то му скоро надоѣло и в зачатку наступного рока пошов служити до кавалерии яко шоровый вояк в надѣи, же ту годен буде ся выслужити на офицера Але мав пех, бо в зачатку рока 1897 войсковый дохтор вызнав у него хворе сердце и так з войсковов карьеров быв конець.<ref name="ОБ">Официална биография.</ref> === Женитва === [[31. януар]]а [[1900]] Е. Р. Берроуз побрав ся з Еммов Галберт (Emma Centennia Hulbert). Родили ся им трое дѣти: Джоан [[12. януар]]а [[1908]], Галберт [[12. авґуст|12. августа]] [[1909]] и Джон Коулман [[28. фебруар]]а [[1913]]. З Еммов ся розышли [[6. децембер|6. децембра]] [[1934]]. В яри 1935 побрав ся з артистков, о 30 рокы молодшов, з котров не мав дѣти, а по сѣм роках тыж розышли ся.<ref name="NNDb"/> === Мѣсто в животѣ === Веце як 10 рокы гледав свое мѣсто в животѣ. Вернув ся в Айдаго и быв ковбоем, пробовав держати ABC-бовт, робив на фабрицѣ батерий свого отця. Вернув ся на ранч, але пришов час золотой горячкы, братя продали ранч и пошли промывати золото, пошов за нима и Ед. Але золота горячка скоро минула. Перепробовав много куртых робот: полицайта на желѣзници, подомового торговця, учтовника, манажера, помочника шарлатанского дохтора, котрый лѣчив алкоголизм, наконець великоторговця стругаток на церузы, котры рекламовав в популарных часописах. В року 1911 мав уже двое дѣти а быв цѣлком на днѣ. Тогды му пришла щастлива думка. Намѣсто рекламы стругаток попробовав написати и дати до часопису авантурный роман, прочитавши много замѣщеного там чтива видѣв, же годен написати лѣпше. Уже первый роман мав успѣх, и так в року 1912 Берроуз наконець найшов свое мѣсто, де зостав до конця живота.<ref name="ОБ"/> В часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] быв военным дописовательом новинкы ''The Los Angeles Times''.<ref name="NNDb"/> == Творба == === Цикл ''Barsoom'' === Первый роман быв ''Принцезна Марса'' (A Princess of Mars), появленый в часописѣ All-Story (1912), за котрый Берровз достав $400. Редакция не вагала ся змѣнити назву романа на ''Под мѣсяцями Марса'' и змѣнити авторов псевдоним. Але позднѣйше (1917) в книжном форматѣ Берровз вернув свою назву и перестав крыти ся за псевдонимом. Цикл достав назву ''Barsoom'' (назва Марса в придуманом автором мѣстном языку) и включав 11 романы. === Цикл ''Тарзан'' === Другый роман быв ''Тарзан од малп'' (Tarzan of the Apes, там же, 1912). В том циклу вышло 26 книг, и они принесли Берроузу свѣтову славу. Авторскый гонорар быв в том припадѣ $700. Уже в року 1918 вышов первый филм [[Тарзан од малп (филм)|''Тарзан од малп'']], тогды еще нѣмый, за показ котрого зобрали $1,500,000.<ref>http://www.erbzine.com/mag5/0503.html</ref> Филмы о Тарзанѣ продовжують выходити и в сучасности. === Цикл ''Pellucidar'' === Перва книга о выдуманном свѣтѣ ''Pellucidar'' в серединѣ Землѣ вышла в року 1914: ''Во внутрѣ Землѣ'' (At the Earth's Core). Вышло 7 книг. === Цикл ''Venus'' === Книгы о пригодах на Венерѣ. Перва книга Пираты Венеры (Pirates of Venus) вышла в року 1932. Цикл складать ся з 5 книг. === Компания ''Edgar Rice Burroughs, Inc.'' === Берроуз написав еще иншы циклы и окремы книгы, [[:en:Edgar Rice Burroughs bibliography|библиография]]^en числить 100 позиций. В року 1923 створена компания ''Edgar Rice Burroughs, Inc.'' на выданя книг Берроуза и переданя прав на екранизацию и иншы деривативны формы его творох. Подобне пробовали [[Марк Твейн]] и [[Ептон Синклер]], але не удало ся.<ref>[https://web.archive.org/web/20180202173831/http://www.tarzan.org/about_erb_inc.html Edgar Rice Burroughs, Inc.]</ref> == Жерела и одказы == * [http://www.nndb.com/people/947/000043818/ Edgar Rice Burroughs. // '''NNDb''': Notable Names Database.] {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} * [https://web.archive.org/web/20060427175230/http://www.tarzan.org/official_biography_part1.html Официална биография.] {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1875|1950|Берроуз, Едгар Райс}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] k9bayhvlv5rnk0vh1bltyskzczzaztt 0 12573 166102 159359 2026-06-17T09:38:52Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166102 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Йозеф Каетан Тил<br><small>Josef Kajetán Tyl</small> | image = Josef Kajetan Tyl – Jan Vilímek – České album.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = Портрет Й. К. Тила од Яна Вилимка | pseudonym = | birthname = Josef František Till<ref name="МЗУК">[http://ebadatelna.soapraha.cz/d/7392/88 Матричный запис о уроджѣню и крестѣ.] </ref>| birthdate = {{Birth date|1808|02|04}} | birthplace = [[Кутна Гора]], [[Австрийска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1856|07|11|1808|02|04}} | deathplace = [[Плзень]], [[Австрийска империя]] | resting_place = | occupation = писатель, драматик, поет | language = чешскый | nationality = Чех | ethnicity = | citizenship = австрийске | education = | alma_mater = [[Карлова универзита]] | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Fidlovačka aneb Žádný hněv a žádná rvačka,<br />Strakonický dudák aneb Hody divých žen,<br />Paličova dcera | spouse = Магдалена Форхгаймова (1803-1870) | partner = Анна Форхгаймова-Райска (1824-1903) | children = девятеро | relatives = | awards = Золотый перстень за литературу | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Josef Kajetán Tyl }} [[Файл:Náměstí Republiky - Tyl - hymna.jpg|thumb|261px|Намѣстя Републикы: памятна табла]] '''Йозеф Каетан Тил''' ({{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} ''Josef Kajetán Tyl''; *[[4.&nbsp;фебруар]] [[1808]], [[Кутна Гора]]&nbsp;— †[[11.&nbsp;юл]] [[1856]], [[Плзень|Плзень]])&nbsp;— [[Чехы|чешскый]] [[драматик]], [[режисер]], [[актер]], [[перекладатель]], [[Театер|театралный]] критик, [[писатель]] и [[новинарь]], автор текста чешской [[Народна гімна|гимны]]. ==Биография== Йозеф Каетан Тил быв первородженый сын Йиржи Тилла, войскового музиканта-обоисты 28.&nbsp;пѣшого полка,<ref name="ТЖ">Tylův životopis. //Spisy J. K. Tyla, Dekret kutnohorský, uspořádal Fr. Sekanina, vydal L. Mazáč, Praha, 1928. Сс. 31-40.</ref> в [[Кутна Гора|Кутной Горѣ]], во выслужбѣ [[крайчир]]а, и Барборы Краликовой, [[млинарь]]овой дѣвкы. Крещеный яко Йозеф Франтишек Тилл (''Josef František Till'') при конфирмации (1819) достав имя Йозеф Каетан.<ref name="МЗУК"/> Позднѣйше еще два раз змѣнив правопис свого призвиска. По закладной школѣ в року 1822 пошов на гимназию до [[Прага|Прагы]], а докончив ю року 1827/28 в [[Градец Кралове|Градци Кральовой]], де его професором быв [[Вацлав Климент Клицпера]], великый народовець и пионер чешской драматургии.<ref name="КК">Kotrč, Josef a Kotalík, Josef.</ref> В року 1828 зачав ся учити на филозофской факултѣ [[Карлова универзита|Карловой универзиты]], але науку не докончив. Два рокы ходив яко актер з вандровным театром, де ся спознав зо своев будучов женов, Магдаленов Форхгаймовов (1803–1870), спѣвачков и актерков. Вернувши ся до Прагы, достав мѣсто учтовника при канцеларни 28.&nbsp;пѣшого полка, де працовав до року 1842.<ref name="ТЖ"/> Вольный час оддавав театрови и новинарству. Редаговав часописы Jindy a nyní (1833), Květy české (1834), Květy (1935–1836, 1840–1845), Vlastimil (1840–1842), Pražský Posel (1846–1849). Зачав писати драматичны творы. [[21. децембер|21.&nbsp;децембра]] [[1834]] на сценѣ ''Ставовского Театра'' представили его гру ''Fidlovačka'', в котрой первый раз прозвучала его пѣсень ''Kde domov můj'', што стала ся народнов гимнов Чехох.<ref name="ТЖ"/> Од року 1842 працовав в ''Новом Театру'' (Nové divadlo) на улици Ружовой яко режисер и [[драматург]], а од року 1846 в ''Ставовском Театрѣ'' яко драматик. В тых роках народностного пробуджѣня став ся любимцьом чешского народа, быв на верху своей карьеры, выдали му вшиткы его творы, достав награду [[Матиця чешска|Матицѣ чешской]] и золотый перстѣнь за литературу. В револучном року 1848 быв участником [[Славянскый зъізд|Славянского зъѣзда]] в [[Прага|Празѣ]] и быв выбраный на посла Имперского сойма од чешского выберанкового округа Унгошть. В роках пореволучной реакции достав ся до немилости пановникох, хоть и хотѣв ся им завдячити писаньом ославных текстох, напримѣр в року 1853 одов на нездареный атентат на [[Франц Йозеф І.|Франца Йозефа&nbsp;І.]]<ref>Klasikové v nedbalkách, autor Jan Bauer, MOBA s.r.o. 2006, с. 73.</ref> Нич то не помогло. З театра быв пропущеный. Од театра была однята земска субвенция.<ref name="КК"/> Жебы уживив родину пристав ку вандровному театру. Але тот заробок быв слабый, а довгы наростали. В року 1856, коли театер загостьовав до [[Плзень|Пылзня]], тяжко похворѣв ся и умер, лишивши родину в великой худобѣ. ==Родина== В року 1839 оженив ся з Магдаленов, з котров чекав дѣтину. Дѣтина пришла на свѣт мертва, а Магдалена по тяжком породѣ уж не могла мати дѣти. Неодовго навязав интимны одношѣня з Магдаленинов младшов сестров Аннов Форхгаймовов-Райсков (1824-1903),<ref name="ТЖ"/> котра тыж была актерка, а выступовала под сценичным призвиском Райска. З Аннов мав девятеро дѣти, котры выхововала Магдалена.<ref>František Černý: Měnivá tvář divadla aneb Dvě století s pražskými herci. Mladá fronta, 1978, с. 48.</ref> Пять рокы по смерти Й.&nbsp;К.&nbsp;Тила Анна оддала ся за актера Йозефа Ладислава Турновского, з котрым мала еще трое дѣти, а котрый старав ся о цѣлу осиротѣлу Тилову родину.<ref>[http://kramerius.nkp.cz/kramerius/handle/ABA001/6010006 Votočková-Lauermannová, Olga. Anna Forchheimová (Rajská), nejstarší česká herečka. //''Národní listy'', roč. 73, č. 237, dat. 1933-12-05, str. 3. Одчитане: 2011-06-18.]</ref> ==Творба== Вызнам Й.&nbsp;К.&nbsp;Тила проявуе ся передо вшиткым в [[Драма|драмѣ]] и в ширеню чешского театра по вѣдику. Быв найвекшым чешскым театралным будительом и добрым людовым новинарьом.<ref name="КК"/> В зачатку Тилового прихода в литературу держало ся, же театер е высше умѣня, котре не мож творити в простацком языку, як наприклад гра Fidlovačka aneb Žádný hněv a žádná rvačka (1834),<ref>[https://search.mlp.cz/cz/titul/fidlovacka-aneb-zadny-hnev-a-zadna-rvacka/4265200/ Fidlovačka aneb Žádný hněv a žádná rvačka jako e-kniha zdarma ke stažení z katalogu Městské knihovny v Praze.]</ref> де значна часть текста написана по нѣмецкы без всякого товмачѣня. И в зачатку творбы Тила чешскый людовый театер екзистовав яко вандровный театер, але и в конци, в рокы реакции таксамо. Творба Тилова ориентована передо вшиткым на простый народ, на его забаву и прискѣплѣня чешского патриотизма. В грах и повѣданях з историчнов тематиков Тил ся мало старать о историчне окружѣня. В уста историчных особ дидактично вкладать народны, славянскы и демократичны думкы, сучасны его добѣ.<ref name="КК"/> ==Жерела и одказы== * Kotrč, Josef a Kotalík, Josef. Stručné dějiny československé literatury pro vyšší třídy škol středních. V Praze, nákladem Československé grafické unie A.S., 1934. Сс. 61-62. * [http://www.digitalniknihovna.cz/mlp/view/uuid:A903E330-31A6-11DE-8318-0030487BE43A?page=uuid:5BC2E5A0-31B3-11DE-82BA-0030487BE43A Turnovský, Josef Ladislav. Život a doba Josefa Kajetana Tyla. Praha: Hynek, 1892. Доступне онлайн] {{ref-cs}} * [https://search.mlp.cz/cz/titul/fidlovacka-aneb-zadny-hnev-a-zadna-rvacka/4265200/ Fidlovačka aneb Žádný hněv a žádná rvačka jako e-kniha zdarma ke stažení z katalogu Městské knihovny v Praze.] * Тыл (Tyl) Йосеф Каетан. //Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Т. 3, с. 427. == Референции == {{reflist}} {{Переклад|cs|Tyl, Kajetán, Josef|15825193}} {{Lifetime|1808|1856|Тил, Йозеф Каетан}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] [[Катеґорія:Артисты театра]] [[Катеґорія:Чешскы поеты]] [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Чешскы драматици]] [[Катеґорія:Чешскы новинаре]] [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] hbrjnc591zyqakj6a7ens2pvclx33fj 0 12595 166103 126838 2026-06-17T09:40:00Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166103 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Ириней Легеза | image =Іван Лоцуга.jpg | imagesize = | alt = Ириней Легеза | caption = [[Священик]], [[писатель]] | pseudonym = Иванъ Лоцуга,<br>Карпатскій<ref name="М+П">Петрусова М.</ref> | birthname = Legeza Irén | birthdate = {{Birth date|1861|04|01}} | birthplace = [[Туря Быстра]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1929|09|08|1861|04|01}} | deathplace = [[Туря Пасіка|Туря Пасѣка]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | resting_place = | occupation = [[священик]] | language = [[Русинскый язык|русинскый]] | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = з [[жупа Унг|жупы Унг]] | citizenship = мадярске, чешске | education = | alma_mater = | period = | genre = гуморны новелы,<br>дидактичны повѣданя | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Rusyn writers }} '''Ириней Леге́за''', {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} Legeza Irén, псевдонимы Иванъ Лоцуга, Карпатскій; (*[[1. апріль|1. апрѣль]] [[1861]], [[Туря Быстра]], [[Мадярске кральовство]] — †[[8. септембер|8. септембра]] [[1929]], [[Туря Пасіка|Туря Пасѣка]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]]) — русинскый [[писатель]], сполоченскый дѣятель, организатор кооперации, [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] [[священик]]. ==Биография== Родив ся [[1. апріль|1. апрѣля]] [[1861]] в [[Туря Быстра|Тури Быстрой]], де его отець быв [[священик]]ом. [[Гимназия|Гимназию]], а пак богословску [[Семинария|семинарию]] выходив в [[Ужгород|Унгварѣ]]. Высвяченый на [[священик]]а в року 1885. Шѣсть рокы служив [[каплан]]ом в парохии [[Туря Пасіка|Туря Пасѣка]].<ref name="М+П"/> В року 1892 достав парохию [[Кленова|Кленовой]] в [[Жупа Земплин|Земплинѣ]], де служив по рок 1920.<ref name="М+П"/> Быв перворядным спѣваком, в товаришствѣ быв добрый оповѣдач и анекдотиста, и по характеру быв веселый, што позднѣйше и вызнало ся в его писанях.<ref name="Л">Лелекач Н.</ref> В [[Кленова|Кленовой]] окрем священичых повинностей занимав ся пропагандов терезвого способа живота. Коли не помагали казаня, брав в рукы палицю и выганяв парохиян з корчмы. Ородовав у грофа Баркоция, и достав землю и кредиты про валалчанох, научив их, як створити спотребне и кредитне дружство, и так за даякы рокы могли они выплатити вшиткы свои довгы.<ref name="Л"/><ref name="А+П">Алмаший М., Поп И.</ref> Выбудовав нову [[Школа|школу]] и фару, [[Церковь (храм)|церковь]] обновив.<ref name="Л"/> В року 1920 вернув ся до [[Туря Пасіка|Турьой Пасѣкы]] де служив яко титуларный намѣстник до [[Смерть|смерти]] [[8. септембер|8. септембра]] [[1929]].<ref name="М+П"/> ==Творба== Легеза быв еден з найпродуктивнѣйшых русинскых [[писатель]]ох в зачатку 20. ст.<ref name="М+П"/> Найчастѣйше публиковав свои творы в новинцѣ [[Наука (1897-1914)|''Наука'']], в ей додатку ''Село'', в рочных алманахах-мѣсяцословах.<ref name="М+П"/><ref name="Л"/><ref name="А+П">Алмаший М., Поп И.</ref> {{Цитат 2|На литературном поли Ириней Легеза мае заслугы в першой мѣрѣ яко повѣстярь. Темы до оповѣдань брав из житя народа або просто переповѣдав интереснѣйшы пригоды, анекдоты або историйкы из каждоденного житя. Оповѣданя звычайно кончить ся морализуючым заключеньом... Своима оповѣданями Легеза въ першой мѣрѣ хотѣвъ научати, а аж потом забавляти. Напечатаных оповѣдань у него дуже много. Просто засыповав редакцию своими писанями.|Николай Лелекач<ref name="Л"/>}} В найлѣпшых своих малых [[проза]]х, як психологична [[Новела (литература)|новела]] ''Жебрак'' (1913), досягать высокого литературного уровня.<ref name="Л"/> Окрем белетрии, выступовав в новинках регуларно з критиков хыб в школствѣ, сполочности, а в рубрицѣ ''Просты бесѣды'' з практичныма порадами ку газдовству, котры были природно вплетены в ткань простых обычайных бесѣд селян, и так невъѣстливо входили в память читателя и усвоевали ся ним. Тоты порады, дотычны модерного господарѣня «ще и теперь на стратили на цѣнѣ: свѣжы, актуалны и правдивы».<ref name="Л"/> ==Жерела и одказы== * Алмаший М., Поп И.: Легеза Ириней. //Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4. С. 231}}. * Лелекачъ, Николай. Подкарпатское письменство на початку ХХ. вѣка. Литературно-наукова библіотека, ч. 37. Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. Унгваръ, 1944. Сс., 14-18. * Петрусова, Марія: Леґеза Іриней (Леґеза Иреней). //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. {{ISBN| 978-966-387-044-1}}. С. 395. == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] {{Lifetime|1861|1929|Легеза, Ириней}} erotgydavbpqr9ltjw96kpqbloirveh 0 12619 166104 126277 2026-06-17T09:41:02Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166104 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Василь Дѣянич | image = Василь_Діянич.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = В. Буревѣстник, Турянин,<br>Вася Ужанський | birthname = | birthdate = {{Birth date|1925|07|15}} | birthplace = [[Туря Быстра]],<br>[[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|1980|06|19|1925|07|15}} | deathplace = [[Ужгород]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = поет, новинарь | language = украинскый | nationality = Украинець | ethnicity = | citizenship = мадярске, чешске, украинске | education = | alma_mater = | period = 1941–1980<ref name="Хланта2">Хланта І. (2007).</ref> | genre = лирика | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = }} '''Дѣянич Василь Васильович''', псевдонимы: Турянин, В. Буревісник, Вася Ужанський; *[[15. юл]] [[1925]], [[Туря Быстра]], [[Чехословакия]] — †[[19. юн]] [[1980]], [[Ужгород]], [[Украина]] — [[поет]], [[новинарь]]. ==Биография== Родив ся в фамилии земледѣлця. В року 1943 закончив Ужгородску гимназию. Публиковати свои творы зачав в року 1941, писав по русскы. Его 8 [[верш]]и появили ся в зборнику ''Тройка'' (1942), котрый достав позитивну критику в ''Литературной недѣли'' (1942).<ref name="Хланта2"/> Участвовав в [[Друга світова война|Другой свѣтовой войнѣ]]. Абсолвовав фах новинарства<ref name="Хланта2"/> на Высшой партийной школѣ в [[Київ|Кыйовѣ]] (1949). Працовав яко новинарь в редакции новинкы «Закарпатська правда» ([[Ужгород]]). В новинцѣ выступовав зоз статьями и начерками о умѣлцях [[Закарпатска область|Закарпатской области]]. В року 1962 став ся членом Сполку писательох Украины.<ref name="Густи">Густі В.</ref> ==Творба== По войнѣ писав по украинскы и выступовав з поезиями в областных, републиковых и заграничных украинскых новинках, часописах и алманахах: ''Літературна Україна'', ''Правда Украины'', ''Радянська Буковина'', ''Радянська Донеччина'', ''Україна'', ''Дружно вперед'', ''Дукля'', антологии ''Поети Закарпаття'' (1965), зборниках ''Весна'' (1947), ''Лицем до сонця'' (1960), ''Віщий вогонь'' (1974).<ref name="Хланта2"/> Поезия Дѣяничова вѣнована родному краю, наповнена народныма спѣванковыма мотивами. Дакотры поезии зостали перекладены по русскы, осетинскы, мадярскы. Цѣлый рад его [[верш]]и поклали на музику композиторы Г. Дулишкович, М. Кречко, А. Шугаев.<ref name="Густи"/> Майже на каждом концертѣ [[Закарпатскый народный хор|Закарпатского народного хора]] звучали спѣванкы на его слова. В конци року 2015 ку 90-м недожитым уродинам поета Закарпатска областна писательска организация и меценаты выдали зберку его выбраных поезий, названу ''Горы вы мои мальованы''.[https://ua-reporter.com/uk/content/vasyl-diyanych-odyn-z-naylirychnishyh-poetiv-zakarpattya-60-70-rokiv-20-stolittya-foto] Межи найлѣпшыма новинарскыма и [[умѣлствознатель]]скыма роботами В. Дѣянича суть статьи о малярях Закарпатской области — А. Коцкови, И. Шутевови, З. Шолтесови, Ю. Сабадошови.<ref name="Хланта2"/> '''Зберкы:''' * 3 піснею щодня. Ужгород, 1958;<ref name="Хланта">Хланта І. (1995).</ref> * Там, де річка Тур’я. Ужгород, 1961;<ref name="Хланта"/> * Земле, ти чудесна! Ужгород: Карпати, 1966;<ref name="Хланта"/> * Смереки осені не знають. Ужгород, 1975;<ref name="Хланта"/> * Цвіт папороті. Ужгород, 1985.<ref name="Хланта"/> * Гори ви мої мальовані. Ужгород, 2015.[https://ua-reporter.com/uk/content/vasyl-diyanych-odyn-z-naylirychnishyh-poetiv-zakarpattya-60-70-rokiv-20-stolittya-foto] ==Жерела и одказы== * [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=26505 '''Густі В. П.''': Діянич Василь Васильович. //Енциклопедія сучасної України.] * '''Хланта І. В'''. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Біобібліографічний. покажчик. Ужгород, 1995. * '''Хланта І. В'''. Діянич Василь Васильович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. «Гражда». Ужгород, 2007. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} * [https://ua-reporter.com/uk/content/vasyl-diyanych-odyn-z-naylirychnishyh-poetiv-zakarpattya-60-70-rokiv-20-stolittya-foto Ходанич П.: Василь Діянич - один з найліричніших поетів Закарпаття 60-70-років 20 століття.] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1925|1980|Діянич, Василь}} [[Катеґорія:Украинскы поеты]] [[Катеґорія:Новинаре]] fzcjs9f779jjcay1cwfwgtnyx3ijfiw 0 12720 166105 159000 2026-06-17T09:42:24Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166105 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Томас Белл |image={{Фоторамка|Увидьте фото|width=114|pos=top|align=center |link=https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2017/03/toma-bel-2x1-758x380.jpg}} | alt = [https://esu.com.ua/images/article_images/B/bell tomas.jpg] | caption = | pseudonym = Thomas Bell | birthname = Томаш Адалберт Белейчак | birthdate = {{Birth date|1903|03|07}} | birthplace = [[Бреддок]], [[Пенсилвания]], [[США]] | deathdate = {{Death date and age|1961|01|17|1903|03|07}} | deathplace = [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]],<ref name="TAB">Tomáš Adalbert Belejčák (Bell).</ref> [[США]] | resting_place = [[Санта Круз (Калифорния)|Санта Круз]],<ref name="TAB"/> [[Калифорния]], [[США]] | occupation = [[писатель]] | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = [[Америчане|Америчан]] | ethnicity = [[Русины|Русин]] | citizenship = [[США]] | education = | alma_mater = | period = | genre = [[роман]] | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Out of This Furnace (1941) перевыд.: 1968, 1976, 1991 | spouse = Мария | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = Михал Белейчак, отець<br>Мария Крачун, мати | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''То́мас Белл''' ({{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} Thomas Bell) быв америцкый романописець русинского походжѣня.<ref>[https://esu.com.ua/article-39052 Микола Мушинка]</ref><ref>[https://www.lem.fm/thomas-bell-an-american-writer-a-rusyn/ Наталия Малецка-Новак]</ref> ==Биография== Томаш Адалберт Белейчак родив ся [[7. марца|7.]]&nbsp;[[7. марца|марца]] [[1903]] в [[Бреддок]]у, [[Пенсилвания]], [[США]] во фамилии русинскых емигрантох Михала Белейчака и Марии Крачун з [[Нижнїй Тварожець|Нижнього Тварожця]], [[Окрес Бардеёв|окрес Бардѣйов]] в даколишном [[Мадярске кральовство|Мадярском кральовствѣ]] (днесь [[Словакия]]). Працовав в тамошных оцѣлярнях од пятнадцять рокы як ученик електрика. В року 1922 одышов до [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорка]], де перепробовав вшелиякы роботы: механика, матроза торговой шифы, продавача в книгкупецтвѣ. В року 1930 опубликовав свой первый [[роман]] ''The Breed of Basil (Васильов род)'', а од року 1933 живив ся писательством. Од року 1955 з женов Марийов жили в [[Калифорния|Калифорнии]]. Томаш Адалберт Белейчак умер [[17. януара|17.]]&nbsp;[[17. януара|януара]] [[1961]] на [[раковина|раковину]]. Погребеный в городѣ [[Санта Круз (Калифорния)|Санта Круз]], [[Калифорния]].<ref name="TAB"/> ==Творба== По первом [[роман]]ѣ&nbsp;— ''The Breed of Basil (Васильов род'', 1930)&nbsp;— написав еще пять [[роман]]ы. * ''The Breed of Basil (Васильов род), 1930'' * ''The Second Prince (Другый принц), 1935'' * ''All Brides Are Beautiful (Вшиткы невѣсты суть прекрасны), 1936'' * ''Out of This Furnace (Гет з того пеца), 1941'' * ''Till I Come Back to You (Покля ся не верну ку тобѣ), 1943'' * ''There Comes a Time (Приходить час), 1946'' Дакотры его творы были нафилмованы и театрализованы: * филмова верзия ''All Brides Are Beautiful'' под назвов ''From This Day Forward (Однынѣ), 1946''<ref>[https://catalog.afi.com/Catalog/moviedetails/24786 From This Day Forward]</ref> * театрална верзия ''Till I Come Back to You'' на Бродвею под назвов ''The World Is Full of Girls (Свѣт е повный дѣвок)'' * найновша филмова верзия на мотивы ''Out of This Furnace'' накручена в [[Бреддок]]у, [[Пенсилвания]], 2013. Послѣдны рокы своей [[Хворота|хвороты]] описав в мемоарах ''In the Midst of Life (В половцѣ живота)'', котры вышли посмертно (выдавательство Atheneum, 1961). [[Роман]] ''Out of This Furnace (Гет з того пеца), 1941'' перевыдавав ся в роках 1968, 1976, 1991. По перевыданю в выдавательствѣ ''University of Pittsburgh Press'' в року 1976 авторова популарность драматично выросла. Выданя продало ся в накладѣ 200&nbsp;тыс.&nbsp;екземплары и стало ся бестселером научного выдавательства ''University of Pittsburgh Press''. Оно служить як учебна приручка во веце як 300&nbsp;коледжах [[США]], де ся читать курс истории трудовой имиграции. ==Жерела и одказы== *{{cite book | author=Bell, Thomas | title=Out of This Furnace | edition=50th Anniversary | location=Pittsburgh | publisher=University of Pittsburgh Press | year=1991, 1976, 1968, 1941 | isbn=0-8229-3690-9}} * [https://web.archive.org/web/20180404203107/http://www.rusyn.sk/11192-sk/rusinske-kalendarium/ '''Tomáš Adalbert Belejčák (Bell).''' //Rusínske kalendárium (архив)] {{ref-sk}} * [https://www.lem.fm/thomas-bell-an-american-writer-a-rusyn/ '''Наталия Малецка-Новак''': Thomas Bell – an American writer, a Rusyn] * [https://esu.com.ua/article-39052 '''Микола Мушинка''': Белл Томас //Енциклопедія Сучасної України, 2003 (Фото)] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|en|Thomas Bell (novelist)|885643684}} {{Lifetime|1903|1961|Белл, Томас}} [[Катеґорія:Русиньскы Америчане]] [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] 9d36ofbs5fy75hykwjw84dtu49jbstg 0 12721 166106 161669 2026-06-17T09:43:37Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166106 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Иван Силвай | image = Szilvay Janos.png | imagesize = 200px | alt = | caption = Szilvay János {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} | pseudonym = Уріилъ Метеоръ,<br>Священникъ Уріилъ | birthname = | birthdate = {{Birth date|1838|03|15}} | birthplace = [[Сусково]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1904|02|13|1838|03|15}} | deathplace = [[Нове Давыдково]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = [[священик]] | language = русинскый, русскый | nationality = Русин | ethnicity = з [[Жупа Берег|жупы Берег]] | citizenship = мадярске | education = | alma_mater = | period = 1870-1904 | genre = поезия, повѣданя, сатира | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = реализм | notableworks = Автобиография<br>Другый свѣт | spouse = Мария Рац, 1862 | partner = <!-- or: | partners = --> | children = 10<ref name="Авто">Автобіографія, сс. 120-121.</ref> | relatives = Антоний Силвай, отець<br>Катерина Легеза, мати | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Rusyn writers }} '''Иван Силвай''', {{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} Szilvay János (*[[15. марец]] [[1838]] – †[[13. фебруар]] [[1904]]) — грекокатолицкый [[священик]], русинскый [[писатель]], етнограф, културный дѣятель на Угорской Руси. Быв запаленым бойовником против помадярѣня угорскых Русинох. В литературной творчости быв найплоднѣйшым русинскым [[писатель]]ом 19. стороча,<ref name="Бенедек">Бенедек, Андраш Ш., с. 91.</ref> писав приятым в том часѣ [[Язычие|"язычием"]] и по русскы. ==Биография== Отець Ивана Силвая, Антоний Силвай, [[священик]], народности мадярской,<ref>Автобіографія, с. 29.</ref> походив з «давной мадярской немешской фамилии в [[Жупа Угоча|Угочи]]»,<ref name="Бенедек"/> мати, Катерина Легеза, была Русинка. Иван быв третим дѣтваком в родинѣ, мав еще двѣ старшы сестры. По зачаточной домашной выуцѣ, за еден учебный рок 1846/47 закончив елементарну школу в Унгварѣ, и поступив до тогды еще шѣстькласной [[прогимназия|прогимназии]] (algimnázium) там же, котру закончив в року 1854. Повный, восямкласный, курс гимназии закончив в Сатмарѣ в року 1856, де склав матуру. Теологичне образованя продовжив на Пештянской [[Семинария|семинарии]], днесь богословска факулта [[Будапештска универзита|Будапештской универзиты]] (1856-1860). Року 1862 оженив ся. Мав 10 дѣтей, з них четверо умерли в молодом вѣку.<ref name="Авто"/> Сын [[Сион Силвай]] записав ся до истории русинской културы яко [[драматик]], [[малярь]], [[композитор]] и [[хормайстер]]. Року 1870 зачав свою писательску чинность опубликованьом сатиры ''Крайцарова соната'' в [[Новинка Свѣтъ|Свѣтѣ]], з чим ся наразив епископови [[Штефан Панкович|Панковичови]]. Священничу службу зачав в [[Сусково|Сусковѣ]]. В року 1881 достав фару [[Турі Реметы|Турѣ Реметы]]. В року 1899 перенесеный до [[Нове Давыдково|Нового Давыдкова]], де служив до смерти. ==Творба== [[File:Silvay Ivan.jpg|thumb|260px|Памятна табла Иванови Силваю во [[Свалява|Свалявѣ]]]] Иван Силвай свои творы публиковав в периодичной пресѣ: ''[[Церковная газета]]'', ''[[Новинка Свѣтъ|Свѣтъ]]'', ''Новый Свѣтъ'', ''Карпатъ'', ''Слово'', в каждорочных календарях - мѣсяцословах. В року 1875 в журналѣ ''Славянскій сборникъ'', [[Санкт-Петербурґ|Санкт-Петербург]], появив критичну статью ''Положеніе угорскихъ русскихъ подъ управленіемъ Стефана Панковича, епископа Мукачевскаго'', де говорив о политицѣ помадярщѣня в епархии. В року 1891 в журналѣ [[Живая старина|''Живая старина'']] в [[Санкт-Петербурґ|Санкт-Петербургу]] опубликовав етнографичну роботу ''Свадебные обряды в Угорской Руси''. За живота были опубликованы лем двѣ его книгы: Другый свѣт (в двох томах, 1898) и Пѣсенник (1903).<ref name=МП"">Магочій П.Р., Поп І.</ref><ref name="Поп">Поп И.</ref> Иван Силвай лишив по собѣ шѣсть объемны рукописны томы. Четыри захранили ся в архивѣ фолклористы и литературознателя [[Петро Линтур|Петра Линтура]]. Они послужили жерелом про посмертны выданя. В [[Ужгород]]ѣ в року 1938 окремов книжков была выдана ''Автобиография'', друга посмертна книжка ''Собраніе сочиненій'' вышла в року 1941. В року 1957 редакторы Иван и Андрей Шлепецкы в [[Пряшов]]ѣ выдали обширнѣйшый том з его творбы под назвов ''Избранные произведения''.<ref name=МП""/><ref name="Поп"/> Педагогы зазначають велику цѣнность книгы казань ''Другый свѣт'' не лем як религийных поучовань, але як фактора формованя образовного уровня русинского народа, усвѣдомлѣня его великых можности и природных прав жити, як иншы великы народы.<ref name="Алм">Алмашій М.</ref><ref name="Гом">Гомоннай В.В.</ref> Друга робота, котра мать велике историчне, фактографичне, публицистичне значѣня — ''Автобиография''.<ref name=МП""/><ref name="Поп"/><ref name="Недз">Недзѣльскій Е.</ref> Фактичный опис авторового живота там занимать зовсѣм скромне мѣсто, але найвеце автор подавать читательови опис епохы, образы вызнамных дѣятелей, погляды на народность, сполоченство, язык и литературу.<ref name="Недз"/> ==Жерела и одказы== * '''Алмашій, Михайло.''' Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. {{ISBN| 966-2674-43-X}}. С. 246. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * '''Бенедек, Андраш Ш.''', Сосїды добрі и вшелиякі. Русины, gens fidelissima. Ужгород: ПоліПрінт, 2001. * '''Гомоннай В.В.''' Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ-ХХ ст.). Ужгород: Вид. «Закарпаття», 1992. Сс. 72-75. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * '''Магочій П.Р., Поп І.''' (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. {{ISBN| 978-966-387-044-1}}. Сс. 689-690. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * Уріилъ Метеоръ (И.А. Сильвай). '''Автобіографія.''' Ужгород: Школьная Помощь, 1938. {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * '''Недзѣльскій, Евгеній.''' Очеркъ карпаторусской литературы. Изданіе Подкарпаторусскаго Народопросвѣтительнаго Союза въ Ужгородѣ. Ужгородъ, 1932. Сс. 210-220. {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * '''Поп, И.''' Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}}. С. 341. {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [http://www.ukrlit.net/biography/silvay.html Иван Силвай на сайтѣ ukrlit.net] {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} ==Творы Ивана Силвая в интернетѣ== * [http://rusyns-library.org/avtobiografiya-uriil-meteor-ioann-silvaj-2/ Уріилъ Метеоръ (И.А. Сильвай). '''Автобіографія.''' Ужгород: Школьная Помощь, 1938.] * [http://rusyns-library.org/drugij-svit-t-1-nadgrobnyya-slova-svyashhennika-uriila-uriil-meteor-ioann-silvaj/ "Другій свѣтъ" Надгробныя слова священника Уріила, т.1, 1895] * [http://rusyns-library.org/drugij-svit-t-2-nadgrobnyya-slova-svyashhennika-uriila-uriil-meteor-ioann-silvaj/ "Другій свѣтъ" Надгробныя слова священника Уріила, т.2, 1895] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1838|1904|Силвай, Иван}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Етнографы]] [[Катеґорія:Персоналии 19. стороча]] m16xf6fjld1nomqpcgwosxwwk9g0r57 0 12786 166107 140920 2026-06-17T09:44:44Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166107 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | image = Maxim Gorky authographed portrait 1.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | birthname = Алексей Пешков | birthdate = {{Birth date|1868|03|28}} | deathdate = {{Death date and age|1936|06|18|1868|03|28}} | deathplace = [[Горкы-10]] под [[Москва|Москвов]] | period = 1892-1936 | genre = роман, повѣданя, драма | spouse = Екатерина Пешкова<br>(родж. Волжина) | partner = Мария Андреева }} '''Макси́м Го́рькый''', правдиво — '''Алексе́й Макси́мович Пешко́в'''<ref>Сам Горькый поважовав, же его призвиско Пешков ся выгварять з притиском на О. О том пише в повѣсти ''Дѣтство'', рисуючи свои рокы в домѣ дѣда по матери, Каширина: «Я не Каширин, а — Пешко́в…»</ref>, ([[28. марца]] [[1868]], [[Нижный Новгород]], [[Российска империя]] — [[18. юна]] [[1936]], [[Горкы-10]] под [[Москва|Москвов]], [[СССР]])&nbsp;— русскый советскый писатель, [[прозаик]], [[драматик]], [[поет]]. Еден з вызнамнѣйшых и свѣтово знатых русскых [[писатель|писательох]]. Кедь береме наклады выданых в СССР книг, Максим Горькый стоить на третьой позиции, а перед ним суть лем [[Лев Толстой]] и [[Александр Пушкин]].<ref>Книгоиздание СССР. Цифры и факты. 1917—1987 / Е. Л. Немировский, М. Л. Платова. — М.: Книга, 1987. 320 с. — сс. 292, 308.</ref> == Биография == === Молоды рокы === Отець Алексея, Максим Пешков, столярь и тапетарь, умер, коли хлопчикови были три рокы, мати, Варвара Каширина, дѣвка майстра-фарбляря Василя Каширина, лишила сына на воспитаня дѣдови Василю и бабѣ Акулинѣ, а сама одышла, оддала ся другый раз, але тыж неодовго умерла. 11-рочный хлопець зостав сам. Дѣдо научив го читати церковнославянскы книгы и даякы молитвы, баба — казкы, народны спѣванкы и переказы, в школѣ учив ся лем пару мѣсяци, а быв великый гунцут и даребак, за што быв много раз нещадно битый од дѣда. Дѣдо але бив не лем его, але и бабу, котра была алкоголичка. Так же в конци Алексея найвеце воспитовала улиця, а вшиткы знаня добывав собѣ сам. Мало котрый свѣтовый писатель мав таке тяжке дѣтство. Уже в едном зо своих первых мемуарных есейох напише, же его первый крик, коли ся уродив быв «крик розгорчѣня и протеста».<ref>Максим Горький. Изложение фактов и дум, от взаимодействия которых отсохли лучшие куски моего сердца. (1893).</ref> Автобиографична [[трилогия]] ''Дѣтство – Во свѣтѣ – Мои универзиты'' рисуе нам не лем зачаток животной дорогы автора, але подавать страшный реалистичный, даколи онь натуралистичный образ живота низшых клас российской сполочности. Яко 11-рочный, повный сирота, быв выгнаный дѣдом «во свѣт», а одтогды мусѣв не лем выучити ся, але и выживити ся сам. {{Цитат 2|Споминаючи на тоты оловяны мерзости российского живота, даколи звѣдую ся: а ци варта за тото говорити? И фурт ем пересвѣдченый — варта, бо тото — живуча, паскудна правда, котра не выгынула доднесь. Тоту правду треба знати до корѣня, обы ю выторгнути з памяти, з души чоловѣка, з нашого цѣлого живота, тяжкого и ганебного.|{{Цитат 3|Оригиналный текст |Вспоминая эти свинцовые мерзости дикой русской жизни, я минутами спрашиваю себя: да стоит ли говорить об этом? И, с обновленной уверенностью, отвечаю себе — стоит, ибо это — живучая, подлая правда, она не издохла и по сей день. Это та правда, которую необходимо знать до корня, чтобы с корнем же и выдрать ее из памяти, из души человека, из всей жизни нашей, тяжкой и позорной.|Максим Горький. Детство.}}}} Единов радостьов Алексея, котра му давала забыти ся од «оловяных мерзости живота» были книгы. Але скоро пришов на то, же в книгах все добро поразить зло, а в реалности е вшитко омного страшнѣйше. Вшитко, што прочитав и што пережив, не давало му покою, од того вшиткого уже в 15 рокы ся чув старым чоловѣком.<ref>«Мне только что минуло пятнадцать лет, но иногда я чувствовал cебя пожилым человеком; я как-то внутренне разбух и отяжелел от всего, что пережил, прочитал, о чем беспокойно думалось.» (М. Горький. В людях.)</ref> Перепробовавши роботы прислужника в обувном бовтѣ, малярчика, помывача судины, в року 1884 пробовав достати ся на науку до [[Казанска универзита|Казанской универзиты]], але нич з того не вышло, бо не мав ани матуру. Пару рокы робив пекарчиком. В року 1887 умерли му и дѣдо и баба.<ref>Басинский, с. 40, 442.</ref> В нападѣ депресии [[12. децембра]] [[1887]] пробовав ся застрѣлити, але быв нараз доправленый до болницѣ, прооперованый и вылѣченый. Там же в болници еще раз пробовав [[самозабивство]], выпивши банку [[хлоралгидрат]]у, препарата на [[Анестезия|анестезию]], але захранили го промываньом жалудка. За пробы самозабивства быв [[Екскомуникация|екскомуникованый]] од Церкви на четири рокы.<ref>Басинский, с. 59—65, 94—111.</ref> === Зачаток писательства === [[File:The Soviet Union 1968 CPA 3615 stamp (Maxim Gorky (after Valentin Serov, 1905)).jpg|thumb|262px|Поштова знамка 1968 CPA 3615 (Максим Горькый, 1905 (мал. Валентин Серов))]] Во своих вандровках и гляданях перейшов цѣле порѣча [[Волга|Волгы]], юг [[Российска империя|России]] и [[12. септембра]] [[1892]] в [[Тифлис]]у в новинцѣ ''Кавказ'' опубликовав свое перве повѣданя ''Макар Чудра'', подписане псевдонимом ''Максим Горькый'', поетично-романтичну историю, котру придумав, або чув в часѣ своих вандровок. Зачинать печатати ся в новинках под псевдонимом ''Иегудиил Хламида'', в року 1895 доставать роботу новинаря в {{iw|Самара|Самарѣ|ru}}, де в редакции спознав ся зо своев будучов женов, коректорков Катеринов Волжинов, з котров ся побрали в року 1896. В року 1897 уже быв познатым автором, котрый мав публикации во многых литературных и публицистичных журналах. Максим Горькый приносить до русской литературы новый дух. Его герои – тулакы и босакы, котрых идеалом е повна слобода и независимость, и котры протестують против пануючого сполоченского зряджѣня. Ставать ся едным з найчитанѣйшых авторох, чия слава ширить ся далеко за границѣ его отчизны.<ref>Révai nagy lexikona. Том 8, с. 642.</ref> Горькый указав ся и як барз наданый выдаватель. В роках 1902–1921 провадив три выдавательства, з котрых найвекше было ''Знаня'' (1898–1913), што под его веджѣньом стало ся найуспѣшнѣйшым в [[Российска империя|России]], выдавало книгы небывалыма накладами и платило неслыхано великы авторскы гонорары. Напримѣр [[Леонид Андреев]] достав од него за книжку 5643 рублѣ, (за царя величезны грошѣ) коли му конкурентне дотогды найвекше выдавательство Сытина понукло лем 300 рублѣ.<ref>Басинский, с. 226-228.</ref> === Закладатель совѣтской литературы === Максим Горькый ся поважуе за отця совѣтской литературы. Быв участником [[Револуция|револучного]] руха, идейным учеником [[Володимир Ленін|Владимира Ленина]].<ref name="УСЭС1">УСЭС, т. 1, с. 450.</ref> За участь в револуции року [[1905]] быв [[арешт]]ованый, але зостав выпущеный по протестах заграничной творчой интелигенции и штудентства. В януарѣ 1906 Горькый лишать [[Российска империя|Россию]] и рушать на емиграцию з невѣнчанов другов женов, артистков и револуционарьков Марийов Андреевов, де зоз агитачныма выступами зберають гроши на дѣло болшевицкой партии. По выголошеной царьом в року 1913 амнестии вертать ся до [[Российска империя|России]]. Фебруарову и октоброву револуцию прияв з великов критиков, не быв согласный з методами болшевикох, [[1. мая]] [[1917]] зачав выдавати опозичну новинку ''Новая жизнь'', котру болшевици заперли уже [[29. юла]] [[1918]]. Печатаны в новинцѣ материалы под назвов ''Невчасны думкы'' были выданы в [[СССР]] аж по 70 роках (1988). Незгоды з [[Володимир Ленін|Ленином]] наростали и в року 1921 Горькый быв выпханый за границю «на лѣчѣня» и без права критиковати совѣтскый режим. Горькый за границьов быв «мостом» меджи емиграциов и СССР. Лѣчив ся в найлѣпшых санаториях, арендовав виллу, утримовав многочисленных «своякох» и приживникох. Его мѣсячный буджет быв около тысячи доларох, а долар быв тогды 10 раз дорожый од нынѣшного. До року 1927 не мав право сам выдавати свои писаня, лем через державны выдавательства, але зато доставав мѣсячно гонорар 320 долары за выданя его книг.<ref>Басинский, с. 365-373.</ref> Горькый четыри раз кандидовав на Нобелову награду: 1918, 1923, 1928, 1933.<ref>[https://www.nobelprize.org/nomination/archive/show_people.php?id=3557 Nomination Database: Maksim Gorky]</ref> Ходили гвары, же ладять ю дати дакотрому емигрантскому русскому писательови. Але достав награду [[Иван Бунин]] (1933). Подля споминок знакомых Горького, он ся надѣяв на тот меджинародный статус, а як видѣв, же го ани не поважують за правдивого емигранта, мав еще причину навецей вернути ся до [[СССР]].<ref>Басинский, с. 249.</ref> Емиграция позирала косо на Горького, пановник Муссолини таксамо. Далша причина вернути ся была, же фамилия привыкла на роскошный живот: сын любив ся возити на шпортовых талианскых автах, а невѣстка хотѣла ся уберати подля послѣдной европской моды, сам Горькый звык майже каждый вечур приимати гостѣ за щедрым столом. Тото вшитко му [[Сталин]] обѣцяв. Штовеце, достав од него роскошный дом в Москвѣ, лѣтовиско в Горках под Москвов, а еще едно на Крымѣ.<ref>Басинский, сс. 375, 380–381.</ref> В роках 1928–1933 Горькый веце раз на пробу приходить до СССР. Сталин сповняв безвадно вшиткы его просьбы. [[9. мая]] [[1933]] Горькый вертать ся навсе, под варунком, же кедь буде хотѣти, годен буде одыйти. Сталин тоту обѣцянку додержав до року 1934, але коли ся их односины погубили, Горькый быв запертый под домашный арешт.<ref>Басинский, сс. 388–389, 446.</ref> Горькый быв в золотой клѣтцѣ. Родина Горького доставала од державы 130 тысяч руб. на мѣсяць. Дохтор в тых часах доставав 300 руб на мѣсяць, родина Ильи Груздьова, биографа Горького — 334 руб.<ref>Басинский, с. 437.</ref> В року 1934 Горькый веде I. Всесоюзный зъѣзд совѣтскых писателей, выступать з основным рефератом. Зъѣзд принимать метод [[Социалистичный реализм|социалистичного реализма]] як обовязуючый. [[11. мая]] [[1934]] умерать сын Горького Максим Пешков, 36-рочный, на запал плюц.<ref>Басинский, с. 446.</ref> [[18. юна]] [[1936]] Максим Горькый умер на запал плюц. Тѣло его было спопѣлнено, а урна з попѣльом замурована в Кремелску стѣну, хоть он просив погребсти го около сына на Новодѣвичом теметовѣ. Вдова писателя Катерина Пешкова просила, жебы часть попѣля дали погребсти во гробѣ сына, але колективне рѣшѣня Политбюра тото одвергло.<ref>Басинский, с. 439.</ref> Смерть обох была выужита [[Сталин]]ом, жебы обвинити и одстранити своих потенциалных противникох. == Творба == Творба Горького зачала ся з романтичных повѣдань о босаках и тулаках. Не быв первым, кто писав о них. Але у Горького босаци говорять розумно, самыма афоризмами, суть горды, мають свою филозофию и зовсѣм не хочуть поднимати ся зо свого социалного дна дагде высше. Сучасный Горькому [[социолог]] Бахтиаров писав о босаках, же их единов журов е добыти поживу, и его заключѣня згодують ся з описами писательох-реалистох.<ref>Басинский, сс. 153-154.</ref> Циже од зачатку у Горького видиме то, што позднѣйше выросло в метод писательства, названый [[социалистичный реализм]]. [[Лев Толстой|Толстой]] зазначав в дневнику 9-10 новембра 1909: «Дома вечур дочитав ем Горького. Вшитко придуманы и неприродны величезны геройскы чувства и фалош.» Еще раз: «фалош.» Еще додано: «Але талент великый».<ref>Басинский, с. 213.</ref> Горького на емиграции навщѣвляли многы русскы писателѣ, але никто з них не зачав писати так, не учив ся од него, про них векшым авторитетом были [[Николай Гоголь|Гоголь]] и [[Федор Достоевскый|Достоевскый]].<ref>Басинский, сс. 382-383.</ref> [[File:The Soviet Union 1956 CPA 1969 stamp (Maxim Gorky (after Vasily Yefanov) and Scene from The Mother).jpg|thumb|262px|{{center|Знамка зо сценов з романа ''Мати''}}]] Горькый писав романы, повѣсти, повѣданя, драмы и публицистику. Меджи романами болшевици найвеце цѣнили ''Мати'', за его пропагандный обсяг о зароджѣню организованого пролетариату, хоть сам Горькый поважовав го за слабый. Меджи драмами найславнѣйша ''На днѣ'' о людях на сподѣ сполочности, меджи повѣстями&nbsp;— автобиографична [[трилогия]] ''Дѣтство – Во свѣтѣ – Мои универзиты'', хоть биографы зазначають, же и там многое придумано и героизовано. Творы Горького перекладали по украинскы [[Леся Украинка]], [[Павло Тычина]], [[Максим Рыльскый]].<ref name="УСЭС1"/> == Жерела и одказы == * Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. {{ref-hu}} * ''Павел Басинский.'' Горький. — М.: Молодая гвардия, 2006. — 2-е изд. — 451 [13] с. — (ЖЗЛ). — {{ISBN| 5-235-02540-7}} {{ref-ru}} * ''Быков Д.Л.'' Был ли Горький? — М.: АСТ. Астрель, 2008. {{ISBN|978-5-17-054542-1}} {{ref-ru}} * УСЭС: Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. {{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1868|1936|Горькый, Максим}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Социалистичный реализм]] 9f6w2oogsbngbypj5mru6a3reor4l0p 0 12794 166108 161279 2026-06-17T09:45:43Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166108 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Леся Украинка | image = LesyaUkrainka.jpg | imagesize = 180px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Лариса Петрівна Косач-Квітка | birthdate = {{Birth date|1871|02|13}} | birthplace = Новоград-Волынскый | deathdate = {{Death date and age|1913|08|01|1871|02|13}} | deathplace = Сурами, [[Грузия]] | resting_place = [[Київ|Киев]], Байков теметов | occupation = поетка, драматичка, перекладателька | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1884-1913 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Лѣсова пѣсня<br>Камѣнный господарь<ref name="ЕУ">Енциклопедія українознавства, сс. 3329-3332.</ref> | spouse = Климент Квѣтка | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = Петро Косач (отець)<br>Олена Пчѣлка (мати) | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Lesya Ukrainka }} '''Леся Украинка''' {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} ''Ле́ся Украї́нка''; правдиве имя '''Лариса Петровна Ко́сач-Квѣтка''', {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} ''Лариса Петрівна Ко́сач-Квітка''; *[[13. фебруар]] [[1871]], [[Новоград-Волынскый]], [[Волынь]], [[Российска империя]], днесь [[Житомирска область]], [[Украина]] — †[[1. авґуст|1. август]] [[1913]] [[Сурами]], [[Грузия]] — была украинска [[писатель]]ка, [[поет]]ка, [[драма]]тичка, найпознатѣйша украинска авторка, еден зо символох украинской културы.<ref name="УСЭС">УСЭС, том 3, с. 443.</ref> [[Файл:На крилах пісень, 1904.jpg|thumb|262px|Друге выданя первой оригиналной книгы Лесѣ Украинкы (перве выданя: Львов, 1893)]] [[File:200-uah-2020-1.png|thumb|262px|200-гривньова банковка емисии р. 2020]] ==Биография== Отець, Петро Ко́сач, дворянского роду, быв правник, державный урядник и статкарь: в селѣ Колодяжному на [[Волынь|Волыни]] мав 4 га саду, 500 га ораницѣ и три обытны будинкы.<ref>Запрошуємо в Колодяжне!</ref> Мати, Олга Драгоманова-Ко́сач, дворянского роду, з [[Полтавска область|Полтавской губернии]], позната як украинска писателька и етнографка Олена Пчѣлка, сестра [[Михайло Драгоманов|Михайла Драгоманова]], писателя, публицисты, литературознателя, фолклористы и сполоченского дѣятеля. Обое родителе были з лѣвобережной [[Украина|Украины]], а на [[Волынь]] пришли влѣтѣ року 1868, коли Петро Ко́сач там достав службу. Леся од малости была слабушковата, в 12-рочном вѣку была у ней диагностована косткова туберкулоза, и мусѣла многы рокы жити на югу (на [[Крым]]ѣ, в [[Грузия|Грузии]], [[Италия|Италии]], [[Египет|Египтѣ]]). Образованя достала переважно дома. В молодых роках освоила многы чужы языкы. Скоро ся означили и ей сполоченскы интересы, котры ю привели ку зближѣню з марксизмом и револучнов социал-демокрациев.<ref>БСЭ.</ref> В року 1907 оддала ся за Климента Квѣтку, судового урядника, фолклориста и музиколога, о 9 рокы молодшого. Мати вшак тото сопружество не прияла, поважуючи за мезалианцию, и были материално одказаны самы на себе. Обое, хворы на туберкулозу, поселили ся раз на Крымѣ, пак в [[Грузия|Грузии]]. Уже по смерти Лесѣ (1913), в року 1917 Климент Квѣтка выдав двотомник народных спѣванок, котры она позберала. Сам он выздоровѣв ся и дожив до рока 1953.<ref>[https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_obidvi-druzhini-klimentiya-kvitki-pomerli-u-42-roki/325150 Климент Квѣтка]</ref> ==Творба== Первы книгы, опубликованы в коавторствѣ, были переклады з [[Николай Гоголь|Николая Гоголя]] (1885) и [[Гайнрих Гайне|Гайнриха Гайне]] (1892). Первы [[верш]]ы опубликовала яко 13-рочна (1884, ''Зоря'', [[Львов]]). В украинску литературу вступила поетков мужности и боя. Великый вплыв мав на ню уйко [[Михайло Драгоманов]]. По рочном побытѣ у нього в [[София|Софии]] ей сполоченско-политична лирика наберать великой силы.<ref name="ЕУ"/> Написала понад 20 [[верш]]ованых драм на актуалны морално-етичны и филозофичны темы, котры были новым явом в украинской литературѣ. Найлѣпшов з них поважують ''Лѣсову пѣсню'' (1911), котра подносить людску тужбу, высокы чувства, побѣду красоты живота над бездуховностьов.<ref name="УСЭС"/> Ей белетрична проза складать ся з повѣдань, казок и повѣстей. Острым драматизмом позначены повѣсти ''Жаль'' и ''Приязень''.<ref name="ЕУ"/> ==Политичны погляды== Была звязана з марксистичныма организациями. В року 1902 переклала на [[украинскый язык]] ''[[Манифест комунистичной партии|Комунистичный манифест]]'' [[Карл Маркс|Карла Маркса]] и одтогды была под дозором полиции. Перекладовала [[Максим Горькый|Максима Горького]]. В публицистичных творах пропаговала марксистичны идеи. В року 1907 была заарештована.<ref name="УСЭС"/> ==Жерела и одказы== * '''Енциклопедія українознавства''' : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * '''УСЭС''': Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [http://bse.sci-lib.com/article113854.html '''БСЭ''': Украинка, Леся. //Большая Советская Энциклопедия.] * [https://web.archive.org/web/20180906012127/http://slovoprosvity.org/2013/08/02/%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%83%D1%94%D0%BC%D0%BE-%D0%B2-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B6%D0%BD%D0%B5/ '''Запрошуємо в Колодяжне!'''] {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * [http://chtyvo.org.ua/authors/Ukrainka/ Творы Лесѣ Украинкы в библиотецѣ ''Чтиво''] == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Украинка, Леся}} {{Lifetime|1871|1913|Украинка, Леся}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Украинскы поеты]] dgba1nsnggk6h3mxy6ubb2o72uqcfo4 0 12814 166109 164284 2026-06-17T09:46:34Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166109 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Томас Майн Рид | image = Mayne Reid.jpg | imagesize = 210px | alt = | caption = | pseudonym = Капитан Майн Рид | birthname = Thomas Mayne Reid | birthdate = {{Birth date|1818|04|04}} | birthplace = [[Баллирони]], Сѣверна Ирландия | deathdate = {{Death date and age|1883|10|22|1818|04|04}} | deathplace = [[Лондон]], [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Англия]] | resting_place = теметов Kensal Green | occupation = новинарь, прозаик | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = Шкот | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1850-1883 | genre = роман, повѣсть | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Ѣздець без головы (1865)<br>Квартеронка (1856) | spouse = Елизабет Рид (р. Гайд) | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = Thomas Mayne Reid Sign.jpg | signature_alt = | website = | Commons =Thomas Mayne Reid }} '''Томас Майн Рид''' {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} Thomas Mayne Reid; *[[4. апріля|4. апрѣля]] [[1818]] — †[[22. октобра]] [[1883]] — [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|англицкый]] писатель, автор авантурных романох и повѣстей, назначеных частьов дѣтям и молодежи, частьов доспѣлым. Гуманистичны социалны тенденции, захватны сюжеты романох зробили Рида едным из найпопуларнѣйшых писательох в розличных сторонах свѣта.<ref>Большая Советская энциклопедия.</ref><ref name="KLE">Краткая литературная энциклопедия.</ref> ==Биография== Родив ся в [[Баллирони]], Сѣверна Ирландия, в родинѣ [[Пресвитерианство|пресвитерианского]] священика, Томаса Майна Рида ст. и Анны Енн Рид (в дѣвоцтвѣ Резерфорд), дѣвкы [[Пресвитерианство|пресвитерианского]] священника. Обое были шкотского походжѣня.<ref name="Червонный">Червонный С. М.</ref> Школу выходив в родном селѣ и в сосѣдном Кейтсбриджу, по чому учив ся 4 рокы в Кральовском универзитном коледжу в [[Белфаст|Белфасту]] на богослова, але наконець не хотѣв прияти священство. Даколько рокы учительовав, але тягло го видѣти свѣта и в року 1840 одышов до [[США]]. Там перепробовав розличны роботы и запознав ся з тамошныма людми и обычаями. Тото вшитко ся му придало в его далшой литературной роботѣ, котру зачав публикациов [[верш]]и в новинцѣ ''Питтсбург кроникл'' под псевдонимом ''Poor Scholar'' '' 'Сегинь штудент' '' (1842). В року 1843 спознав ся и сприятелив ся з [[Едгар Аллан По|Едгаром Алланом По]]. В року 1846 зачала ся америцко-мексицка война, де быв спочатку яко корешпондент, а пак воевав яко доброволник. [[13. септембра]] [[1847]] в бою под [[Мексіко Сіті|Мексико]] при штурмѣ твердынѣ Чапультепек быв тяжко раненый и зостав лежати на полю боя. Родина в Европѣ была ознамлена, же загынув. Але насправдѣ выжив, быв найденый, вылѣченый, а в маю 1848 демобилизованый яко войновый пензиста и вернув ся до [[Европа|Европы]].<ref name="Червонный"/> Зажиткы з войны описав во своем первом [[роман]]ѣ ''Стрѣлецка патрола (The Rifle Rangers; or, Adventures in Southern Mexico, 1850)'', котрый вышов под псевдонимом ''Капитан Майн Рид''. В року 1853, 35-рочный, побрав ся з 15-рочнов Елизабет Гайд, дѣвков свого выдавателя. Тота найвекша пригода его особного живота стала ся предметом романа ''Жена дѣтвак (The Child Wife: A Tale of Two Worlds, 1868)'', котрый мав не менше як пять перевыдань, як во [[Споене кральовство Великой Британии и Ирландии|Великой Британии]] так и в [[США]].<ref name="Червонный"/> Бизнесовы подниканя Рида в [[Европа|Европѣ]] закончують ся неуспѣшно и в року 1867 еще раз иде до [[США]], зыскуе друге гражданство. В [[Ню Йорк (місто)|Ню-Йорку]] выдавать свои 15-томны зобраны писаня и закладать молодежный часопис ''Вперед (Onward Magazine, 1867)''. Але в яри 1870 отворили ся стары раны, зачала ся отрава кровли, и быв госпитализованый. В осени 1870 стан его дозвалять му вернути ся з женов до старого краю, але до конця живота зоставать калѣком на манковах. Послѣдны 13 рокы живота пережив в бою з хворотов, великымя болями и психичныма проблемами. Але не переставав писати. Еще за шѣсть рокы по его смерти выходили му новы книгы, котры не встиг опубликовати за живота.<ref name="Червонный"/> ==Творба== Томас Майн Рид написав 28 [[роман]]ох, ориентованых на доспѣлого читателя.<ref name="Червонный"/> Найпопуларнѣйшы з них суть ''Ѣздець без головы (The Headless Horseman, 1865)'' и ''Квартеронка (The Quadroon, 1856)''.<ref>[http://www.gutenberg.org/ebooks/author/6260 Books by Reid, Mayne. //Project Gutenberg.]</ref> Роман ''Ѣздець без головы'' — авантурный [[роман]] вестернового и горорового типа, сюжет котрого розвивать ся в [[Тексас]]у, задовго до войны Сѣвера з Югом, а яко другоплановый е в ньом мотив рабовластництва, реалистично описаный каждоденный жывот и справованя в тогочасном [[Тексас]]ѣ.<ref name="KLE"/> Роман ''Квартеронка'' — ачей, еден з лѣпшых [[роман]]ох Рида, в ньом поданый широкый и подробный образ живота юга [[США]] в добѣ [[Рабство|рабства]].<ref>[https://web.archive.org/web/20180303181336/http://klassikaknigi.info/tomas-majn-rid-kvarteronka/ Томас Майн Рид — Квартеронка. //Сайт ''Классика книги''.]</ref> Уже по успѣху первого [[роман]]а выдаватель Дейвид Боуг просив го написати серию дѣточых повѣстей, и каждый рок перед Роздвом выходила така повѣсть, довъедна были 22. В тых повѣстях героями были дѣти, котры трафили до екстремных ситуаций. Помимо того быв талентованым популаризатором природознаня. Опубликовав етнографичны [[Есей|есеи]] ''Необычные народы'', выпустив книгу-албум зо зоологии про дѣти — ''Четвероногы''.<ref name="Червонный"/> ==Жерела и одказы== * [http://bse.sci-lib.com/article096912.html Большая Советская энциклопедия.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [http://feb-web.ru/feb/kle/Kle-abc/ke6/ke6-2831.htm Краткая литературная энциклопедия. Гл. ред А.А. Сурков. М.: Сов. Энцикл., 1962—1978. Тт. 1—9.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [http://az.lib.ru/r/rid_t_m/text_1995_po_sledam_kapitana_main_rida.shtml Червонный С.М. По следам капитана Майн Рида.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * Книгы Т. М. Рида: ** [https://web.archive.org/web/20180331221747/http://klassikaknigi.info/tomas-majn-rid-sobranie-sochinenij-v-6-tomah/ Томас Майн Рид — Собрание сочинений в 6 томах. //Сайт ''Классика книги''] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} ** [http://chtyvo.org.ua/authors/Rid_Main/ Твори Майн Ріда на chtyvo.org.ua] {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} ** [http://www.gutenberg.org/ebooks/author/6260 Books by Reid, Mayne. //Project Gutenberg.] {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Рид, Томас Майн}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] d5tsi1pofckldl82wqzz8p62ai29cov 0 13052 166110 128361 2026-06-17T09:47:31Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166110 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Мария Пуйманова | image = Marie Pujmanová.jpg | imagesize = 220 px | alt = | caption = Marie Pujmanová | pseudonym = | birthname = Marie Hennerová | birthdate = {{Birth date|1893|06|05}} | birthplace = [[Прага]] | deathdate = {{Death date and age|1958|05|19|1893|06|05}} | deathplace = [[Прага]] | resting_place = Вышеградскый теметов | occupation = [[писатель]]ка, [[новинарь]]ка | language = [[Чешскый язык|чешскый]] | nationality = [[Чехы|Чешка]] | ethnicity = | citizenship = [[Австро-Мадярщина]], [[Чехословакия]] | education = | alma_mater = | period = 1909–1958<ref name="СЧЛ">Marie Pujmanová: Prozaička, publicistka, básnířka.</ref> | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Люде на роспутю, 1937,<br>Игра з огньом, 1948,<br>Живот против смерти, 1952 | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = Народна умѣлкыня, 1953 | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Marie Pujmanová }} '''Мария Пуйманова''', {{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} ''Marie Pujmanová'', роджена '''Геннерова''', ([[8. юна]] [[1893]], [[Прага]],<ref name=“matrika“>[http://katalog.ahmp.cz/pragapublica/permalink?xid=1B2C61D365B34730AAC0B3F7FCE99AA9&scan=45#scan45 Matriční záznam o narození a křtu] farnost při kostele sv.Štěpána na Novém Městě pražském </ref> [[Австро-Мадярщина]] — [[19. мая]] [[1958]], [[Прага]]) была [[Чесько|чешска]] [[писатель]]ка и [[новинарь]]ка. Лавреатка Державной награды в роках 1937, 1948, 1951, 1953, 1955.<ref> Seznam laureátů literárních cen na webu Ústavu pro českou literaturu AV ČR[http://www.ucl.cas.cz/ceny/?c=2 – лоступне онлайн]</ref> Носителька честного титула ''народна умѣлкыня'' (1953).<ref>''Malá československá encyklopedie''. Svazek 5., Pom–S. 1. vyd. Praha: Academia, 1987, 998 s. [Гасло «Marie Pujmanová» е на с. 208.]</ref> ==Биография== Ей отець, Камил Геннер ст., [[правник]], быв универзитным професором на правницкой факултѣ [[Карлова универзита|Карловой универзиты]]. Брат, Камил Геннер мл., став ся вызнамным [[Неврология|неврологом]].<ref>Opelík, Jiří. Marie Pujmanová. //Lexikon české literatury, P-Ř. Vyd. Academia, Praha, 2000. {{ISBN| 80-200-0708-3}}. С. 1163.</ref> Понеже была слабого здоровя, освѣту достала приватно, а ей учительом литературы быв [[Франтишек Ксавер Шалда]], вызнамный литературный критик и писатель.<ref name="СЧЛ"/> [[8. юна]] [[1912]] оддала ся за Властислава Затку, сына заможного [[адвокат]]а, а жила в [[Чешске Будейовице|Чешскых Будейовицях]].<ref>Národní politika, 3.6.1912, s.3, Oznámení sňatku (dostupné online v NK ČR)</ref> Але тото [[манжелство]] скоро ся закончило ей нервовов хворотов и розводом. Другый раз оддала ся в року 1919 за Фердинанда Пуймана, професора конзерватории, [[драматург]]а и [[режисер]]а [[Опера|оперы]] Народного театра в [[Прага|Празѣ]]. Мала з ним двох сынох: Войтеха (1921), природника, и Петра (1929), прозаика и перекладателя. Выступовала яко публицистка и театрална критичка, много вандровала. Поступно ся одклоньовала во своих позициях од христианского социализма и од 1930-х рокох, видячи наслѣдкы господарской кризы, приклоньовала ся ку поглядам комунистичным.<ref name="СЧЛ"/> В року 1932 навщивила [[СССР]] и выдала книгу ''Погляд на нову державу'' ''(Pohled do nové země)'',<ref name="БСЭ">Пуйманова Мария.</ref> в котрой говорить о своей вѣрѣ в «свѣтло з востока».<ref name="Бернштейн1">Бернштейн И., сс. 6-7.</ref> 1930-ы рокы тяжкой економичной кризы стали ся переломныма и в животѣ Пуймановой, она зближать ся з комунистами,<ref name="Бернштейн1"/> и ей далша творба зачинать быти значно идеово овплывнена.<ref name="СЧЛ"/> Од року 1956 терпѣла на рецидивны запалы плюц, што ся стали причинов ей смерти. Погребена на вышеградском теметовѣ ''Славин''.<ref name="СЧЛ"/> ==Творба== Мария Пуйманова дебутовала в роках 1909-1910 во выдавательствѣ ''Новина'', де в его периодиках публиковала малы прозы, [[фейтон]]ы, [[Глоса|глосы]].<ref name="СЧЛ"/> Первы ей литературны творы, одобраны редактором [[Франтишек Ксавер Шалда|Ф. К. Шалдов]] были ''Децемброве повѣданя (1909)'' и повѣданя ''Вѣрино пятнадцятьроча (1910)''. Уже в первых творах зачав ся вырисововати ей метод: тонкый психологичный опис стану героя, его чутьох, думок, чинох.<ref name="Аникина">Аникина Т.Е.</ref> {{Цитат 2|Ей творчый метод не застарѣв, он е цѣлком модерный. Найблизшый е ку импресионизмови, котрый подносить вартость первого доятя, рисуючи тоты доятя и чутя через конкретны детайлы, урывковиты моменткы, вонкашны проявы, схоплюючы и фиксуючы динамику стану героя. {{Цитат 3|Оригиналный текст|Ее творческий метод не архаичен, он вполне современен и укладывается в понятие модернизма. Ближе всего он стоит к импрессионизму. К методу, исповедывающему ценность первого впечатления, передающему это впечатление, чувство через конкретные детали, схватывающему явления в их внешних проявлениях и описывающему их в отрывочных, мгновенно фиксирующих каждое впечатление штрихах, улавливающему динамику состояния героя.|Аникина Т. Е.: автореферат диссертации, 2003}}}} В ранной творбѣ Пуйманова рисуе живот пражской интелигентской родины, в 1920-х роках до сферы ей творбы додавать ся живот простых людей, хоть зась лем переважно его моралны и психологичны стороны, але уже в романѣ ''Пациентка дохтора Гекла (1931) '' главны поставы умѣщены до широкого сполоченского и цѣлодержавного контекста.<ref name="Аникина"/> Главне мѣсто в творбѣ Пуймановой занимать [[роман]]-[[трилогия]] ''Люде на роспутю (1937) – Игра з огньом (1948) – Живот против смерти (1952)'', указуючый сполоченско-политичну историю [[Чехословакия|Чехословакии]] в роках 1918–1945.<ref>УСЭС, том 3, с. 17.</ref> Роман ''Люде на роспутю (1937)'' быв зачаточно задуманый як «розлеглый образ добового сполоченства, якый мав подати поставу Батьового сына, як носителя техничного прогреса», але под вплывом теории [[Социалистичный реализм|соцреализм]]а, з котрым ся авторка освоила, перемѣнив ся на конфронтацию пролетарского и буржоазного свѣта.<ref name="СЧЛ"/> Тоту перемѣну остро видко в серединѣ роману, коли главный герой, Онджей Урбан, по закончѣню школы лишать [[Прага|Прагу]] и одходить гледати щастя на фабрицѣ промысловой империи Казмара (прототипом котрого быв [[Батя]]). Во двох далшых [[роман]]ах [[Трилогия|трилогии]], дописаных уж в [[сталин]]ской добѣ, идеологичный замѣр переважать над умѣлецкым, на передину ся высувать нитка историчных подѣй и колективны судьбы.<ref name="СЧЛ"/> Еще ай барз прихылна ку Пуймановой совѣтска критика мусить признати, же {{Цитат 2|...в дакотрых частях романа ''Живот против смерти'' индивидуална логика вывоя образа замѣнена абстрактнов логиков. Ту намѣсто драматичного зображѣня даколи прийде статичный опис (то ся тыче рисованя совѣтскых реалит, котры про писательку были недоста познаты); лиричне авторске повѣданя, повне тепла, гумора и поетичности, нараз уступить ся дѣловому переповѣданю, а на стороны романа приходять схематичны поставы.{{Цитат 3|Оригиналный текст|...в некоторых главах «Жизни против смерти» абстрактная логика заменяет индивидуальную логику развития образа. Тут на смену драматическому изображению приходит порой статичное описательство (это относится к некоторым моментам изображения советской действительности, которая была недостаточно хорошо известна писательнице); лирическая авторская речь, полная тепла, юмора и лиризма, вдруг уступает место деловому пересказу, и на страницах романа появляются схематичные персонажи.| И. Бернштейн. Светлый и мужественный талант, с. 17.}}}} ==Жерела и одказы== * [http://www.slovnikceskeliteratury.cz/showContent.jsp?docId=854 Marie Pujmanová: Prozaička, publicistka, básnířka. //Slovník české literatury po roce 1945. Ústav pro českou literaturu AV ČR.] {{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} * Lexikon české literatury, osobnosti, díla, autoři; díl 3, M - Ř, kolektiv autorů, editor Jiří Opelík Praha: Academia 1990. {{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} * [http://www.dissercat.com/content/sistema-rechevykh-obrazov-v-poezii-i-proze-m-puimanovoi Аникина Т.Е.: Система речевых образов в поэзии и прозе М. Пуймановой. Автореферат диссертации. Санкт-Петербург, 2003.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * Бернштейн И.: Светлый и мужественный талант. //Мария Пуйманова: Люди на перепутье / Игра согнём / Жизнь против смерти. М: Изд-во «Художественная литература», 1976. {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * [http://bse.sci-lib.com/article094119.html Пуйманова Мария. //Большая Советская Энциклопедия.] {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} * УСЭС: Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 3. {{ISBN| 5-88500-007-7}}. С. 17. {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} == Референции == {{reflist}} {{Переклад|cs|Marie Pujmanová|15937405}} {{Lifetime|1893|1958|Пуйманова,Мария}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] 5n8nocgqzq7mt2m9g9sdt8l09bkob45 0 13243 166111 115543 2026-06-17T09:48:44Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166111 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Джеймс Олдридж | image = James Aldridge (1987) by Guenter Prust.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = James Aldridge, 1987 | pseudonym = | birthname = Harold Edward James Aldridge | birthdate = {{Birth date|1918|07|10}} | birthplace = [[Уайт Гиллс, Виктория|Уайт Гиллс]], [[Виктория (Австралия)|Виктория]], [[Австралия]] | deathdate = {{Death date and age|2015|02|23|1918|07|10}} | deathplace = [[Лондон]], [[Споене кральовство Великой Британии и Сѣверной Ирландии|Споене Кральовство]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[новинарь]] | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = [[роман]], [[повіданя|повѣданя]] | subject = война, пригоды | movement = | notableworks = Дѣло чести (1942),<br>Морскый орел (1944) | spouse = Дина Олдридж, 1943<ref name="Янко">Янковський Ю., сс. 14-15.</ref> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Джеймс Олдридж''', повным меном Гаролд Едвард Джеймс Олдридж, {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} ''Harold Edward James Aldridge'' (*[[10. юл]] [[1918]] — †[[23. фебруар]] [[2015]]) быв австралийскый [[писатель]] и [[новинарь]]. Его военны корешпонденции з [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] были публикованы по цѣлом свѣтѣ, и быв он автором понад 30 книг, як [[Белетрия|белетричных]], так и [[литература факту|литературы факту]], главнѣ [[роман]]ох о войнѣ, пригодах и книг про дѣтей. ==Живот и карьера== Олдридж родив ся в [[Уайт Гиллс, Виктория|Уайт Гиллс]], передмѣстю [[Бендиго]], штата [[Виктория (Австралия)|Виктория]] в [[Австралия|Австралии]]. В серединѣ 1920-х фамилия переселила ся до [[Свон Гилл]], и многы з его австралийскых сужетох суть заложены на его споминках зоз тамошного живота. В року 1938 Олдридж переселив ся до [[Лондон]]у и бывав там до конця живота. В часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] Олдридж служив на [[Близкый Восток|Близком Востоку]] яко военный корешпондент и репортовав, як войска держав Оси вдерають ся до [[Греция|Греции]] и на [[Крета|Крету]]. На основѣ того, што там пережив, написав свой первый роман ''Дѣло чести (Signed with Their Honour)'' и книга вышла и во [[Велика Британия|Великой Британии]] и в [[США|Соединеных Штатох]] в року 1942, и нараз ся стала бестселером.<ref>{{cite web|author=|url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,850132,00.html |title=A Letter From The Publisher, Oct. 26, 1942 |publisher=TIME |date=26 October 1942 |accessdate=21 December 2012}}</ref> В центрѣ романа выгаданый молодый [[пилот]] Британского Кральовского Летунства Джон Квейл, котрый в роках 1940-1941 в небѣ [[Греция|Греции]], [[Крета|Креты]] и [[Сіверна Африка|Сѣверной Африкы]] [[пилот]]уе застарѣлый биплан [[Gloster Gladiator|Гладиатор]] против векшых и силнѣйшых летунскых сил держав Оси.<ref>{{cite web|url=https://newspaperarchive.com/huntingdon-daily-news/1942-09-25/page-4 |title=Huntingdon Daily News, Friday, September 25, 1942, Page 4 |publisher=Newspaperarchive.com |date= |accessdate=21 December 2012}}</ref> Роман достав доста схвалны посуджѣня од рецензентох, включаючи ''Маями Ньюз'' подля котрых "...так артистично суть вымальованы сцены, же читатель видить порох и чуе укушѣня комара серед египетской пекоты". Его другый роман ''Морскый орел'' (1944), котрый повѣдать о австралийскых вояках в часѣ бойох и утраты [[Крета|Креты]] в року 1941, быв тыж успѣшный, хоть и не мав самы добры рецензии, як первый.<ref>{{cite web|author=iPad iPhone Android TIME TV Populist The Page |url=http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,812116,00.html |title=Books: Wrong Assignment |publisher=TIME |date=27 February 1950 |accessdate=21 December 2012}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.nybooks.com/articles/archives/2009/feb/12/norman-mailer-letters-on-writing/?pagination=false |title=Norman Mailer: Letters on Writing |work= The New York Review of Books |publisher= |date=12 February 2009 |accessdate=21 December 2012}}</ref> Але америцкый критик Н.Л. Ротман в ''Saturday Review'' хвалив роман за его "позачасовость" и высокоякостну росповѣдь.<ref>{{cite web|url=http://www.unz.org/Pub/SaturdayRev-1944mar04-00018 |title=Aldridge's Accent on Elementals|author= N. L. Rothman|work= The Saturday Review|date=4 March 1944|page= 18 |publisher=Unz.org |accessdate=21 December 2012}}</ref> Ранны романы Олдриджа были под силным вплывом [[Ернест Гемингвей|Ернеста Гемингвея]].<ref>Harvey, Arnold D. ''A Muse of Fire: Literature, Art & War''. The Hambledown Press, UK. 1998, p. 285.</ref> За ''Морского орла'' Олдридж достав в року 1945 литературну награду.^{[[:en:John Llewellyn Rhys Prize]]}<ref>{{cite web|url=http://www.caribousmom.com/reading-journals/the-lists/john-llewellyn-rhys-prize-winners-and-finalists-fiction-1942-present/ |title=John Llewellyn Rhys Prize Winners and Finalists (Fiction): 1942 – Present – caribousmom |publisher=Caribousmom.com |date=10 December 2012 |accessdate=21 December 2012}}</ref> Олдридж успѣшно выступив и з малыма прозами [[повіданя|повѣданя]], [[Новела (литература)|новела]]. Австралийскы спомины, атмосферу дѣтства зобразив в книзѣ ''Золото и пѣсок, 1960''.<ref>Янковський Ю., сс. 18-20. </ref><ref name="БСЭ">Балашов П. С.</ref> Олдридж веце раз навщивив [[СССР]], его романы суть антифашистичного и антиколониалного замѣряня.<ref>Украинский советский энциклопедический словарь, том 2, с. 567.</ref> Од року 1951 Олдридж входив до веджѣня организации ''Писателе за мир''. Року 1973 достав меджинародну награду ''Ленинска премия за упевнѣня миру''.<ref name="Янко"/><ref name="БСЭ"/> В року 1972 достав золоту медалю од Меджинародной Организации Новинарьох (Organisation of International Journalists). Его дѣла опубликованы на 40 языках.<ref>[https://web.archive.org/web/20050317233133/http://www.penguin.com.au/PUFFIN/Authors/author-profile.cfm?AuthorId=0000000018 James Aldridge. //Penguin Books Australia biography]</ref> ==З творбы== * Дѣло чести — Signed with Their Honour, 1942 * Морскый орел — The Sea Eagle, 1944 * Дипломат — The Diplomat, 1949 * Ловець — The Hunter, 1950 * Герои пустых горизонтох — Heroes of the Empty View, 1954 * Золото и песок — Gold and sand, 1960 ==Жерела и одказы== * Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 2. {{ISBN| 5-88500-002-6}}. С. 567. * Янковський Ю.: Джеймс Олдрідж. //Джеймс Олдрідж. Твори. Київ, вид. ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1974. 336 с. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * [http://bse.sci-lib.com/article084163.html Балашов П. С.: Джеймс Олдридж. //Большая Советская Энциклопедия.] * [https://www.imdb.com/name/nm0017724/ Филмы подля творох Джеймса Олдриджа] {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1918|2015|Олдридж, Джеймс}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] {{Переклад|en|James Aldridge|0}} g6turnt8ojpco1qngrdgciwn8vv0k2e 0 13346 166112 140513 2026-06-17T09:49:42Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166112 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Владимир Хыляк | image = Хиляк Володимир.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = | pseudonym = Іеронимъ Анонимъ, Лемко, В. Неляхъ, Я Самъ, Лемко Семко, Нѣкій, Quidam | birthname = | birthdate = {{Birth date|1843|07|27}} | birthplace = [[Верхомля Велька]] | deathdate = {{Death date and age|1893|06|13|1843|07|27}} | deathplace = [[Литыня]] | resting_place = | occupation = | language = | nationality = | ethnicity = [[Русины|Русин]] | citizenship = [[Австро-Мадярщина]] | education = | alma_mater = | period = 1870-1893 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Шибеничный верх<ref name="Куб">Володимир Кубійович.</ref><ref name="Лев"/><ref name="МП"/><ref name="Вавр">Ваврик В. Р.</ref> | spouse = Анеля Дуркота <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = 8 дѣтей | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Rusyn writers }} '''Влади́мир Хы́ляк''', псевдонимы: '''Іеронимъ Анонимъ''', '''В. Неляхъ''', '''Я Самъ''', '''Лемко Семко''', '''Нѣкій''', '''Quidam''', (*[[27. юл]] [[1843]], [[Верхомля Велька]], [[Австро-Мадярщина]], дн. [[Малопольске воеводство]], [[Польща]]&nbsp;— †[[13. юн]] [[1893]], [[Литыня]], [[Австро-Мадярщина]], дн. [[Львовска область]], [[Украина]])&nbsp;— русинскый [[писатель]], [[етнограф]], [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] священик.<ref name="МП">Магочій П.Р., Поп І., с. 786.</ref> {{Цитат 2|Повѣсти и повѣданя о. Владимира, в котрых не вылишив ани едну важну проблему нашого народного живота, выникають легкым выкладом, поетичностьов, гумором, присмаченым ирониов и сарказмом, артистично переведены не лем окремы сцены, але цѣлый сюжет выходить зпод его пера такым довершеным, же як читаме хотьяку его повѣсть або повѣдку, видить ся нам, же сьме там межи тыма поставами и видиме то вшитко на свои очи.|{{Цитат 3|Оригиналный текст (русс.)|Повѣсти и розсказы о. Владимира, въ которыхъ онъ не пропустилъ ни одного важнѣйшого вопроса, касающогося нашей народной жизни, ... отличаются чрезвычайно легкимъ слогомъ, поэтичностью, юморомъ съ примѣсью иронии и сарказма, якъ также художественнымъ переведеніемъ не только поодинокихъ дѣйствій, но цѣлая акція дѣйствующихъ лицъ выходитъ изъ подъ пера его оконченною такъ вполнѣ, что читая которую ни будь изъ его повѣстей или розсказовъ, кажется намъ, что находимся среди дѣствующихъ лицъ и смотримъ на нихъ собственными глазами.|Иван Ем. Левицкий<ref name="Лев"/>}}}} ==Биография== Родив ся до фамилии [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкого]] священика Игнатия Хыляка и Ефрозины Парилович яко семый, наймолодшый дѣтвак. Мати му умерла, коли мав два рочкы и воспитовав го отець, а дав му и зачаточне домашне образованя. По закончѣню народной школы в селѣ, абсолвовав шѣстьрочну [[прогимназия|прогимназию]] в [[Новый Сонч|Новом Сончи]], а 7-му и 8-му класы учив ся на высшой [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкой]] [[гимназия|гимназии]] в [[Пряшов]]ѣ, де и матуровав. Теологичне образованя зыскав на богословской факултѣ во [[Львов]]ѣ и на епархиалной [[Семинария|семинарии]] в [[Перемышль|Перемышлю]]. По штудиях оженив ся з Анельов Дуркотовов, дѣвков пароха в [[Избы|Избах]], зоз котров мали восьмеро дѣтей.<ref name="Лев">Левицкій, Иван Ем.</ref> Высвячѣня прияв в року 1866 и служив в приселку [[Шимбарк|Долины при Шимбарку]] (1866-1868), [[Избы|Избах]] (1868-1870), [[Бортне|Бортному]] (1870-1892).<ref name="Лев"/><ref name="МП"/> Закончив службу в [[Литыня|Литыни]] (1892-1893), де и погребеный. ==Творба== Свои повѣсти и повѣдкы од зачатку публиковав в периодиках:<ref>Евгеній Фенцикъ (ред.): Галицкая Русь понесла невыполнимую утрату... </ref> * в ''Словѣ'' ** — повѣсть ''Польскій патріота'' (1872) ** — повѣсть ''Влеченіе сердець'' (1874) ** — повѣсть ''Шибеничный верхъ'' (1877) ** — гумореска ''Упрямыи старики'' (1883) ** — повѣданя ''Кусокь людской жизни'' (1884) * в ''Родимом Листку'' ** — повѣсть ''Супружество и четыре факультеты'' (1879) ** — повѣдка ''На св. Андрея'' (1879) ** — повѣсть ''Русская доля'' (1880) * в ''Новом Проломѣ'' (1884) ** — гумореска ''Почтовый рожокъ'' * во ''Временнику Ставропигійскаго института'' (1884) ** — гумореска ''Небоженька лучшая была'' * в ''Бесѣдѣ'' (1884) ** — ''Мой бл. памяти дьяк'' ** — гумореска ''Рыба'' ** — гумореска ''Клара Миличъ'' ** — повѣдка ''По совѣту врача'' ** — повѣдка ''Не только жену, но и тещу выберай'' ** — повѣдка ''Позналъ свою жену'' ** — повѣсть ''Первая любовь'' ** — повѣсть ''Столько и ни за что'' ** — ''Повѣсть на часѣ'' * в ''Науцѣ'' ** — повѣдка ''Да не пріимеши имене Господа Бога твоего всуе'' (1888) ** — повѣдка ''Послѣдняя чарка не съ руки или семь бѣдъ за лихій обѣдъ'' (1888) ** — ''Щастье не въ грошахъ'' (1890) ** — ''В грѣсѣ и наказаніе'' (1892) ** — ''Не судите, де не судимы будете'' (1893) Етнографичны дѣла:<ref name="Лев"/> * Свадебныи звычаи у Лемковъ (Литературный Сборникъ, 1871) * Юморъ Лемковъ (Родимый Листокъ, 1880) В книжной формѣ вышли ''Повѣсти и разсказы'' (4 томы, 1882-1887)<ref name="Куб"/><ref name="Вавр"/><ref name="МП"/> и посмертно ''Послѣднія произведенія В. И. Хиляка'' (1894).<ref name="МП"/> ==Дѣла, доступны на вебу== * Шибеничный верхъ. // Іеронимъ Анонимъ. Повѣсти и рассказы. Томъ І. Львовъ: Изданіе «Академическаго кружка», 1882. [http://lemko.org/pdf/chylak.pdf] (оригинал) * Шыбеничний верх. Перевыданя. Gorlice – Kraków: «Руска Бурса», 2013. [http://lemko.org/pdf/Chylak2013a.pdf] (на лемківскі літературни мові) * Повісти і оповіданя - Том ІІ. Перевыданя. Ґорлиці – Краків: «Руска Бурса», 2014. [http://lemko.org/pdf/Chylak2014.pdf] (на лемківскі літературни мові) ==Жерела и одказы== * Ваврик В. Р. Краткий очерк галицко-русской письменности. Лувен, 1973. * Володимир Кубійович (гол. ред.) Енциклопедія українознавства, Paris — New York, 1980. Том 9, с. 3588. * Левицкій, Иван Ем.: ІЕРОНИМЪ АНОНИМЪ [ВЛАДИМІРЪ ИГНАТЬЕВИЧЪ ХИЛЯКЪ]. Біографическій очеркь.// Іеронимъ Анонимъ. Повѣсти и рассказы. Томъ І. Львовъ: Изданіе «Академическаго кружка», 1882. Сс. 292-296. * Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}}. * Евгеній Фенцикъ (ред.): Галицкая Русь понесла невыполнимую утрату... //Листокъ. Нръ 15. Унгваръ. 1. августа 1893. Сс. 167-168. == Референции == {{reflist}} {{DEFAULTSORT:Хыляк, Владимир}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] owdcvijf6kz3x1mdbo0hupc53bpl763 0 14050 166113 140512 2026-06-17T09:51:45Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166113 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Иван Тургенев | image = Turgenev Oxford.JPG | imagesize = 280px | alt = | caption = Тургенев яко честный доктор Оксфорда, 1879 | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1818|11|9}} | birthplace = [[Орел (город)|Орел]], [[Российска империя|Россия]] | deathdate = {{Death date and age|1883|09|03|1818|11|09}} | deathplace = [[Буживал]], [[Франция]] | resting_place = [[Санкт-Петербург]] | occupation = [[писатель]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1834—1883 | genre = [[роман]], [[Новела (литература)|новела]], [[драма]] | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = реализм | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = Ivan Sergeevich Turgenev Signature.svg | signature_alt = | website = | Commons =Ivan Turgenev }} '''Иван Тургенев''', {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} ''Ива́н Серге́евич Турге́нев'', *[[9. новембер]] [[1818]], [[Орел (город)|Орел]], [[Российска империя|Россия]] – †[[3. септембер]] [[1883]], [[Буживал]], [[Франция]], быв [[Российска империя|русскый]] [[писатель]], [[поет]] и [[драматик]]. Еден зоз класикох русской [[Литература|литературы]], што зробив найвекшый принос в ей розвой в другой половцѣ [[XIX. стороча]].<ref name=EB>Richard H. Freeborn: Ivan Turgenev.</ref><ref name=Revai>Révai nagy lexikona, т. 18, c. 532.</ref> Дописный член [[Петербургска академия наук|императорской Академии наук]] в секции русского языка и словесности (1860), честный доктор [[Оксфордска универзита|Оксфордской универзиты]] (1879), честный член [[Московска универзита|Московской универзиты]] (1880)<ref>[http://letopis.msu.ru/peoples/1985 Летопись Московского университета]</ref>. Найславнѣйшы творы: ''Ловцьовы запискы'' (1852), ''Отцьове и дѣти'' (1862).<ref name="ЭСБЕ"/> ==Молоды рокы== Иван Тургенев походив з аристократичной родины, говорило ся лем по французскы, але в домѣ не было злагоды. Отець писателя, выслуженый полковник кавалерии, Сергей Николаевич Тургенев, женив ся лем з розуму, взяв богату, о 6 рокы од него старшу жену, Варвару Петровну Лутовинову, и наконець лишив ю з трьома дѣтми и одышов. Дѣтей воспитовала в строгости и нераз были биты.<ref name="ЭСБЕ">Венгеров С.</ref> Иван не мав еще ани 15 рокы, коли записав ся на штудии [[Литература|литературы]] и [[язык]]а до [[Московска универзита|Московской универзиты]], але по року продовжив науку на [[Санкт-Петербургска универзита|Санкт-Петербургской универзитѣ]], а в роках 1838-1841 на [[Берлинска универзита|Берлинской универзитѣ]]. В року 1841 вернув ся до [[Российска империя|России]] и достав пост на Министерии внутра, але по двох роках зрезигновав з карьеры урядника и рѣшив ся цѣлком оддати [[Литература|литературѣ]].<ref name=Revai/> ==Зачаток писательства== Тургенев быв на тот час единым российскым [[писатель]]ом зо зъявныма европскыма поглядами и симпатиями. Вплынуло на то и его дѣтство, котре стравив в родовом маетку Спасское-Лутовиново, де деспотично доминовала его мати, де видѣв вельо несправедливости и рабску покорность селян. В его розумѣню [[литература]] мала указовати живот реалистично и объективно и прислужити ся ку его вылѣпшѣню.<ref name=EB/> Зачав публиковати в журналѣ ''Современник'' курты повѣданя зо сельского живота котры мали великый успѣх и в року 1852 вышли зберьков под назвов ''Ловцьовы запискы''.<ref name=Revai/> Тоты повѣданя указовали высокы людскы якости селян, будили ку ним симпатию и зъявньовали несправедливость их рабского статуса, котрым были фурт обтяжены.<ref name=EB/> Коли в яри 1852 умер [[Николай Гоголь]], Тургенев написав о нем некролог, в котром зо захватом говорив о его творчости. [[Санкт-Петербург|Столична]] цензура публикацию заказала, але Тургенев дав некролог напечатати в [[Москва|Москвѣ]]. За то быв арештованый на мѣсяць в [[Санкт-Петербург]]у, а пак до року 1855 быв му присудженый домашный арешт в Спасском-Лутовиновѣ. В року 1863 выѣхав з [[Российска империя|России]] и одтогды жив стало в заграничу.<ref name=Revai/> В реалности причинов репресий были его ''Ловцьовы запискы'', хоть Тургенев критизовав панщину доста деликатно.<ref name=EB/> Цензор В. В. Львов, котрый допустив публикацию ''Ловцьовых записок'', быв подля особного росказу императора [[Николай I.|Николая I.]] пропущеный зо службы без права на пензию.<ref name="Цейтлин">Цейтлин А. Г. Комментарии: «Записки охотника» // И. С. Тургенев. Полное собрание сочинений и писем в 30 т. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Наука, 1979. — Т. 3.[https://rvb.ru/turgenev/02comm/introcomm_03_3.htm]</ref> Але суть свѣдчѣня, же книга мала великый вплыв на престолонаслѣдника, котрый, доставши владу, ослободив селянство.<ref name="ЭСБЕ"/> ==На вершинах творчости== ''Ловцьовы запискы'' подняли Тургенева в первый ряд русскых [[проза]]икох. Хоть [[Лев Толстой|Толстой]] перевысшать го широкостьов забераня, а [[Федор Достоєвскый|Достоевскый]] — глубинов и оригиналностьов, але Тургенев — первый русскый штилиста. Згущеность е вобще една з главных характерностей Тургенева, котрый зовсѣм не писав обсяжны дѣла, а в ''Ловцьовых записках'' она доведена до высшого совершенства: двома-трьома чарками Тургенев рисуе найзложенѣйшый характер.<ref name="ЭСБЕ"/> В далшых роках Тургенев написав шор [[роман]]ох и [[Драма|драм]]. В [[Середня Европа|Середньой]] и [[Западна Европа|Западной Европѣ]] его творы принимали яко жерело познаня идеового и политичного вывоя в [[Российска империя|России]]. Сам автор быв противник всякой [[Револуция|револуции]], а прихылник поступного вывоя, зато его «прогресивных» геройох дакотры критикы поважовали за карикатуру, але были они реалистичны, так же молодежь брала их за взор.<ref>Slovník světových literárních děl. 2/M-Ž. Vladimír Macura a kol. Vydání druhé. — Praha: Odeon, 1989. {{ISBN|80-207-0960-6}} Сс. 235-236.</ref> Тургенев стоить меджи великанами свѣтовой [[Литература|литературы]], в русской [[Проза|прозѣ]] е майстром штилистикы, его штил мать силу и живость, а въедно з тым вытонченый, а в описах природы не е му пары. Настрой его звекша моцно песимистичный. Моралный упадок [[Российска империя|российской]] ноблесы змальовав хмуравыма, але реалистичныма фарбами. в романѣ ''Отцьове и дѣти'' назвав [[Российска империя|российскых]] револуционарьох яко первый нигилистами, и одтогды по цѣлом свѣтѣ хоснують тоту назву. На [[Угорска Русь|Угорской Руси]] творы Тургенева переклали по мадярскы [[Мигаль Финцицкый]] и [[Ласлов Чопей]].<ref name=Revai/> ==Жерела и одказы== * Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. * [https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Тургенев,_Иван_Сергеевич C. Венгеров: Тургенев (Иван Сергеевич). //Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. XXXIV (1901): Трумп — Углеродистый кальций, с. 96—106.] * [https://www.britannica.com/biography/Ivan-Sergeyevich-Turgenev Richard H. Freeborn: Ivan Turgenev. //Encyclopaedia Britannica.] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1818|1883|Тургенев, Иван}} {{Переклад|ru|Тургенев, Иван Сергеевич|0}} [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] kfcjmci8yt2j1pjjnac065vegbeb9q0 0 14269 166114 130508 2026-06-17T09:59:51Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166114 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Александр Солженицын | image = Aleksandr Solzhenitsyn 1974crop.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{birth date|df =yes|1918|12|11}} | birthplace = [[Кисловодск]], [[РСФСР|Россия]] | deathdate = {{death date and age|df =yes|2008|08|03|1918|12|11}} | deathplace = [[Москва]], [[Российска Федерация|Россия]] | resting_place = | occupation = писатель | language = русскый | nationality = Рус | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Ростовска универзита]] | period = 1959-2008 | genre = [[повѣсть]], [[повѣданя]], [[публицистика]], [[есей]], [[роман]] | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Еден день Ивана Денисовича, Матренино обыстя, Архипелаг ГУЛаг, Оддѣлѣня раковины | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = [[Нобелова награда]], 1970; Академик РАН, 1997; | signature = Aleksandr Solzhenitsyn signature.svg | signature_alt = | website = http://www.solzhenitsyn.ru/main.php Александр Солженицын | Commons =Aleksandr Solzhenitsyn }} [[File:Nobel prize medal.svg|50px|left]] '''Александр Солженицын''', {{Реф-инфо|[[Руськый язык|русс.]]}} ''Алекса́ндр Иса́евич Солжени́цын'', *[[11. децембра]] [[1918]], [[Кисловодск]], [[РСФСР|Россия]] — †[[3. авґуста|3. августа]] [[2008]], [[Москва]], [[Российска Федерация|Россия]] — [[руськый язык|русскый]] [[писатель]], [[Драма|драматик]], [[Публицистика|публициста]], [[поет]], [[сполоченство|сполоченскый]] дѣятель, [[Дисидент (политика)|дисидент]], лавреат [[Нобелова награда|Нобеловой награды]] ([[1970]]). В роках 1974-1994 творив на выгнаню за границями [[СССР]]. ==Биография== Отець писателя, Исаак Солженицын, быв офицер царского войска и умер при негодѣ на ловах еще до уроджѣня сына. Мати, Таисия Щербак, была дѣвка заможного [[Українцї|украинского]] газды, в року 1917 оддала ся за Исаака Солженицына, але неодовго в пореволучных непокоях их обыстя было спустошене и перенесла ся в року 1924 з дѣтваком до [[Ростов на Донѣ|Ростова]], де жыли «невѣроятно тяжко».<ref name="Котельников">Котельников В.А.: Солженицын.</ref> ===Молоды рокы=== В року 1936 закончив школу, а в року 1941 — физико-математичну факулту [[Ростовска универзита|Ростовску универзиты]]. В в роках 1941-1945 перебывав во войску, абсолвовав офицерскый курз и дослужив ся на фронтѣ до шаржи капитана, але [[9. фебруара]] [[1945]] быв арештованый в Восточной Пруссии и засудженый на 8 рокы працовно-поправного лагра и наступне выгнанство за антисовѣтску агитацию.<ref name="Котельников"/> ===В арештѣ=== Лагрову добу перебыв переважно яко задарный фахман в радио и телефонии. В року 1952 была му диагностована раковина, и быв оперованый, успѣшно. По лагру в роках 1953-1956 яко высланый «навѣкы» на выгнанство в аул Кок-Терек Джамбулской области Казахстана, учительовав в середной школѣ и долѣчовав раковину в [[Ташкент]]ѣ на «оддѣлѣню раковины». В року 1956, в новой добѣ, што пришла по смерти [[Сталин]]а, были выпущены на волю вшиткы политичны арештанты (статья 58), и вернув ся до [[РСФСР|России]], а в року [[6. фебруара]] [[1957]] быв регабилитованый Военнов коллегиев Найвысшого суда [[СССР]].<ref name="Котельников"/> ===Родина=== В року 1940 оженив ся з Наталиев Решетовсков. Мав з нев двох сынох: Ермолая (1970) и Игната (1972). В року 1972 розвели ся. В року 1973 побрав ся з розведенов Наталиев Свѣтловов (рожд. Великороднов, *1939), з нев мав сына Степана (1973).<ref>[https://ru.rodovid.org/wk/Запись:373433 Солженицын на сайтѣ ''Родовод'']</ref> ===Литературна слава=== [[File:De schrijver staat de pers te woord, rechts naast hem Heinrich Böll, Bestanddeelnr 927-0021.jpg|thumb|260px|Перве интервю Солженицина по выгощѣню, Германия, 14. фебруар 1974]] В року 1959 написав повѣданя ''Щ-854 (Еден день едного зека)'', котрое под назвов ''Еден день Ивана Денисовича'' было напечатане з особной санкции [[Никита Сергеевич Хрущов|Н. Хрущова]] в журналѣ «Новый мир» (1962, № 11), редагованом А. Твардовскым. Тота публикация, указуюча реалии сталинизма, принесла автору свѣтову славу, быв поданый кандидатом на [[Ленинова награда|Ленинову награду]]. Але по падѣ [[Никита Сергеевич Хрущов|Н. Хрущова]] (октобер 1964) Солженицын став ся объектом атак. В року 1969 быв выгнаный зо [[Сполок писательох СССР|Сполку писательох СССР]] и взятый под дозор державной безпекы. Але по тому, як в року 1970 достав [[Нобелова награда|Нобелову награду]] за литературу, и его публикации дале появляли ся за границьов, быв в року 1974 арештованый, збавленый гражданства и выгощеный за границю.<ref name="Шаповал">Шаповал Ю. І.: Солженіцин Олександр Ісайович.</ref> ===Друге пришестя=== [[File:Открытие памятника АИС.jpg|thumb|260px|В. Путин на отворѣню памятника Солженицину на улици его имени в Москвѣ 11. децембра 2018]] По падѣ [[Комунизм|комунистичного]] зряджѣня в року 1990 декретом [[Президент СССР|Президента СССР]] было Солженицынови вернуто гражданство, и [[27. мая]] [[1994]] вернув ся до [[Российска Федерация|России]], театрално перейшовши цѣлу [[Российска Федерация|Россию]] од [[Владивосток]]а до [[Москва|Москвы]]. В року 1997 выбраный академиком РАН. Выступовав з критиков [[Политикa|политикы]] [[Борис Ельцин|Б. Ельцина]], не прияв од него награды, мотивуючи, же не годен прияти награду од влады, што привела [[Российска Федерация|Россию]] до пропасти. По приходѣ ку владѣ [[Владимир Путин|В. Путина]] перестав критиковати политику влады и принимав од ней награды и почести. [[12. юна]] [[2007]] [[Владимир Путин|В. Путин]] персонално приѣхав до Солженицина, обы му передати Державну награду.<ref name="Шаповал"/> ==Перцепция Солженицына== Колегы по перу и критикы были в захватѣ при его первых публикациях. Але по часѣ, по далшых публикациях и их уважном прочитаню поднесло ся немало критикы. {{Цитат 2|Стоячи за Русох, фурт уражать вшиткых иншых, ани сам тото не внимать. Яку народность спомяне — Украинцьох, Казахох, Татарох, Чеченох — мусить за ню повѣсти дашто мерзкое...<br>Тема «Я и Россия» — вѣчна в его творбѣ. За Россию никого так душа не болить, як его, и Россия без него не годна довго быти... Суродникох десь на Кубани навщивив (под телекамерами), выпив з нима децу — и такой гет. Просять го: «Тадь мало бы-сь еще побыв». Вповнѣ серио одповѣдать: «Не е коли. Россия чекать». (Так и хотѣло ся повѣсти на камеру: тадь не понагляйте ся, у России часу доста, она почекать.) Од славы и всеобщой хвалы обертать ся му в головѣ. |{{Цитат 3|Оригиналный текст|Защищая русских, постоянно оскорбляет всех остальных и сам этого не сознает. Какую национальность ни помянет ― украинцев, казахов, татар, чеченцев, ― обязательно скажет о ней что‑то обидное...<br> Тема «Я и Россия» — сквозная в его творчестве. За Россию он всегдашний болельщик, и она в разлуке с ним долго пребывать не может... Родственников где-то в Ставрополье проведал (в сопровождении телевизионщиков), выпил с ними по рюмке и — дальше. На просьбу родственницы: «Погостил бы еще» — без юмора отвечает: «Некогда. Россия ждет». (Так и хотелось сказать в эфир: да не спешите, у России времени много, она подождет.) Слава и всеобщее восхваление вскружили ему голову. | Владимир Войнович. Портрет на фоне мифа. Сс. 24, 74.}}}} Погляды Солженицина не раз поддавали ся критицѣ. Напримѣр, неточности в опису лагровых реалий, числа жертв комунистичных репресий и др. Его «штудии» истории [[Евреи|Жидох]] в [[Российска империя|России]] в книзѣ ''Двасто рокы въедно'' вызвали активну критику як з боку многых жидовскых публицистох, так и русскых националистох. Статья ''Як бы нам зарядити Россию («Как нам обустроить Россию?»)'', в котрой Солженицин учить Украинцьох, як ся мають справовати ку России, подняла бурю критичных голосох на Украинѣ.<ref name="Шаповал"/> ==Творба== Хронология:<ref>[http://www.solzhenitsyn.ru/zhizn_soljzenizina/biografii/index.php?ELEMENT_ID=711 Хронология]</ref> * 1959 — написав ''Еден день Ивана Денисовича'', котрый быв напечатаный в року 1962 — в новембровом выпуску «Нового мира» * 1963 — в януаровом «Новом мирѣ» напечатаны повѣданя ''Матренино обыстя'' и ''Случай на штанции Кречетовка'' * 1965-1968 — написав ''Архипелаг ГУЛаг'' * 1966 — закончив повѣсть ''Оддѣлѣня раковины'' * 1967, май — написав отворене писмо Зъѣзду совѣтскых писательох * 1968 — закончив роман ''Круг первый'' * 1969, новембер — вылученый зо [[Сполок писательох СССР|Сполку писательох СССР]] * 1970, октобер — признана му [[Нобелова награда]] за литературу * 1971 — в [[Париж]]у выходить по русскы ''Август Четыринадцятого'' * 1973 — в августѣ рукопис романа ''Архипелаг ГУЛаг'' быв конфишкованый [[КГБ]]; в децембрѣ первый том «Архипелага» выходить в [[Париж]]у * 1974 — одняте му совѣтске гражданство и высланый зоз [[СССР]] * 1975 — в [[Париж]]у выходить ''Бодало ся теля з дубом'' * 1976 — одходить зоз [[Цюрих]]а в [[США]] * 1975-1989 — пише ''Червене Колесо'', выступать з публицистиков * 1990 — публикация статьи ''Як бы нам зарядити Россию?'' * 1993-1994 — пише ''Запискы выгнанця'' * 1994, май — вертать ся до [[Российска Федерация|России]] * 1998 — публикуе книгу ''Россия спустошена'' * 2006 — зачинать выходити 30-томны ''Зобраны дѣла'' * 2007 — ставать ся лавреатом Державной награды ==Жерела и одказы== * Войнович, Владимир: Портрет на фоне мифа. München — Москва: ImWerdenVerlag, 2008. [https://imwerden.de/pdf/vojnovich_portret_na_fone_mifa.pdf <small>''Доступно онлайн''</small>] * Котельников В.А.: Солженицын. //Русские писатели. ХХ век. Биобиблиографический словарь. Часть 2, М-Я. Под ред. Н. Н. Скатова. М.: «Просвещение», 1998. {{ISBN| 5-09-006995-6}} Сс. 379-385. [http://www.solzhenitsyn.ru/upload/text/Kotelnikov_V.A.-Solzhenitsyn.pdf <small>''Доступно онлайн''</small>] * Шаповал Ю. І.: Солженіцин Олександр Ісайович. //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2012 Т. 9 {{ISBN|978-966-00-1290-5}} Сс.. 698-699. * [https://web.archive.org/web/20180815020659/http://solzhenitsyn.ru/main.php Александр Солженицын (официалный сайт)] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1918|2008|Солженицын, Александр}} [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Нобеловы лавреаты з литературы]] qj5dochsqqbg7p4yc9veq5s6qa6hq2f 0 14426 166115 110809 2026-06-17T10:00:43Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166115 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Джером Дейвид Селинджер | image = J-D-Salinger-Illustration-TIME-1961.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = Портрет з року 1961 | pseudonym = | birthname = Jerome David Salinger | birthdate = {{Birth date|1919|01|01}} | birthplace = [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]], [[США]] | deathdate = {{Death date and age|2010|01|27|1919|01|01}} | deathplace = [[Корниш]], [[Ню Гемпшир]], [[США]] | resting_place = | occupation = прозаик | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[США]] | education = | alma_mater = | period = 1940-1965 | genre = повѣданя, роман | subject = адаптация в модерном свѣтѣ | movement = | notableworks = [[Охранця в жытѣ]]<br>[[Девять повѣдань]] | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = J. D. Salinger Signature.svg | signature_alt = | website = | Commons =Jerome David Salinger }} '''Джером Дейвид Селинджер''', {{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} ''Jerome David Salinger'', *[[1. януар]] [[1919]], [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]] , [[США]] — †[[27. януар]] [[2010]], [[Корниш]], [[Ню Гемпшир]], [[США]] — [[америчане|америцкый]] [[писатель]], [[автор]] [[роман]]а-бестселера ''[[Охранця в жытѣ]]'' (1951). По своем ранном успѣху з публикациями [[Повѣданя|повѣдань]] и [[роман]]а ''[[Охранця в жытѣ]]'' Селинджер перейшов до необычайно закрытого од свѣта способа живота, в року 1965 напечатав свою послѣдну роботу, а в року 1980 дав свое послѣдне интервью. ==Биография и творчость== Селинджер вырос в [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорку]] и зачав писати [[повѣданя]] в середной [[Школа|школѣ]]. Дакотры были публикованы в литературном журналѣ ''Повѣданя (Story)''<ref>"J. D. Salinger". EXPLORING Novels. Detroit: Gale, 2003. Web. November 9, 2010.</ref> в зачатку 1940-х, еще до того як пошов служити до войска и быв участником [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]]. В року 1948 в авторитетном ''Ню-йорчанѣ The New Yorker'' появило ся его оцѣнене критиками [[повѣданя]] ''Добрѣ ся лапле бананова рыбка'', и в том журналѣ пак печатало ся много его позднѣйшых робот. Роман ''[[Охранця в жытѣ]]'' быв опубликованый [[16. юла]] [[1951]] и нараз ся став популярный. Змальоване в ньом одчуджѣня и [[Психология|психологичне]] дозрѣваня главного героя, 16-рочного Голдена Колфилда, мало вплыв наймя меджи читателями пуберталного вѣку: быв то «манифест, вѣросповѣданя цѣлой генерации».<ref name="Зверев">Зверев А. М., сс. 5-24.</ref> Роман зоставать донынѣ широко читаный и контроверзный, продавать ся около 250&nbsp;000 екземплары рочно. Успѣх ''[[Охранця в жытѣ|Охранцѣ в жытѣ]]'' збудив сполоченскый интерес и остру увагу ку автору. Селинджер закрыв ся од свѣта, рѣдко публиковав новы роботы. Была то зберка ''Девять повѣдань'' (1953); книжка з повѣданьом и повѣстьов ''Фрэнни и Зуи'' (1961); повѣсти ''Дайте высшу стрѣху, тесарѣ'' и ''Сеймур: вступ'' (1963). Его послѣдна опубликована робота, повѣсть, названа ''Гепворт 16, 1924'', появила ся в ''Ню-йорчанѣ (The New Yorker)'' [[19. юна]] [[1965]]. По сему Селинджер боров ся з нежаданым интересом ку его особѣ, включаючи судовы процесы 1980-х рокох з биографом Яном Гамилтоном и авторками, выпустившыма мемуары в конци 1990-х рокох, двома ему близкыма людми: Джойс Мейнард, бывшов любовницьов; и Маргарет Селинджер, властнов дѣвков. Селинджер умер от природной старобы в своем домѣ в [[Корниш]], штат [[Ню Гемпшир]]. ==Интересны факты== В новембру 2013 три неопубликованы [[повѣданя]] Селинджера были накурто опубликованы в [[Інтернет|Интернетѣ]]. Едно з них, ''Океан, повный кульок на бовлинг'', поважуе ся за прототип ​​''[[Охранця в жытѣ|Охранцѣ в жытѣ]]''. ==Жерела и одказы== * Зверев А. М.: Сэлинджер: тоска по неподдельности. //Сэлинджер Джером Дэвид. Над пропастью во ржи / Повести / Рассказы. — М.: НФ «Пушкинская библиотека», ООО «Издательство АСТ», 2004. — 863, (1] с. — (Золотой фонд мировой классики). {{ISBN| 5-94643-032-7}} (НФ «Пушкинская библиотека») / {{ISBN| 5-17-013216-6}} (ООО «Издательство АСТ») == Референции == {{reflist}} {{Переклад|en|J. D. Salinger|0}} {{Lifetime|1919|2010|Селинджер, Джером}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] 9bshl0t8548vthji1oi6k7ntb4egdir 0 14549 166116 141180 2026-06-17T10:05:28Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166116 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Ладислав Мнячко | image = Ladislav Mňačko 1919-1994, Slovak writer and journalist.jpg | imagesize =150px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Ladislav Mňačko | birthdate = {{Birth date|1919|01|29}} | birthplace = [[Валашске Клобоуки]] | deathdate = {{Death date and age|1994|02|24|1919|01|29}} | deathplace = [[Братислава]] | resting_place = | occupation = [[проза|прозаик]], [[новинарь]], [[Публицистика|публициста]], [[драматик]] | language = [[Словацкый язык|словацкый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Чехословакия]], [[Австрия]] | education = | alma_mater = | period = 1945–1972 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Smrť sa volá Engelchen <br>Oneskorené reportáže | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Ладислав Мнячко''' (*[[29. януар]] [[1919]], [[Валашске Клобоуки]] – †[[24. фебруар]] [[1994]], [[Братислава]]) быв [[Словакия|словацкый]] [[писатель]] и всесторонный [[Публицистика|публициста]], найвецей перекладованый словацкый писатель, чии книгы вышли в 26 языках. ==Биография== [[Дѣтство]] и молодость пережив в [[Мартин]]ѣ, выучив ся за апатикаря и продавав в апатицѣ. В року 1939 по розбитю [[Чехословакия|Чехословакии]] пробовав утѣкнути раз до [[СССР]], а пак на Запад. При пробѣ перейти границю [[Третий райх|райха]] быв арештованый и посланый до [[концентрачный лагер|концентрачного лагра]] на нучены роботы. З лагра ся му подарило утечи, вернув ся на [[Морава (історічна країна)|Мораву]] и брав участь в партизанском руху. По войнѣ вступив до комунистичной партии и в роках 1945–1953 быв ангажованый во ведучых комунистичных новинках ''Руде право'' (редактор) и ''Правда'' ([[новинарь]]), а в роках 1954–1966 — быв корешпондентом во многых [[Европа|европскых]] и [[Азия|азийскых]] штатох. Але з часом стратив ентузиазм ку [[комунизм]]у и став ся его противником, за што быв перзеквованый. По [[Инвазия Варшавского пакта до Чехословакии|интервенции Варшавского пакта до Чехословакии]] Мнячко емигровав до [[Австрия|Австрии]] [[28. авґуст|28. августа]] [[1968]], подля его слов, навсе ся вылѣчив з илузии о приятельствѣ и союзництвѣ зо [[СССР|Совѣтскым Союзом]]. Оселив ся недалеко од [[Чехословакия|чехословацкой]] границѣ, на што комунистична влада реаговала истерично: быв збавленый гражданства, вылученый зо Сполку писательох, его книгы были заказаны, одобраны з библиотек и продажу, его имя было вычищено з учебникох. По падѣ [[комунизм|комунистичного режима]] в року 1989 вернув ся до [[Чехословакия|Чехословакии]].<ref>Mikuláš Jesenský.</ref> Быв против роздѣлу [[Чехословакия|Чехословакии]], а як ся тото стало, в року 1993 одышов навсе до [[Прага|Прагы]]. Умер в часѣ куртого визита до [[Братислава|Братиславы]]. ==Творба== Мнячко найвекшу познатость зыскав автобиографичным [[роман]]ом ''Смерть ся кличе Енгельхен'' (1959) о партизанском одбою в часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]]. Роман вышов в 15 языках, в том числѣ по [[Англицкый язык|англицкы]] (1961).<ref>Ladislav Mňačko. //Osobnosti.sk</ref> В зачатку 1960-х рокох описав закулися инсценованых политичных процесох 1950-х рокох, в котрых чужов силов быв знищеный живот 11 чехословацкых штатникох.<ref>Ladislav Mňačko. //LITERÁRNE INFORMAČNÉ CENTRUM.</ref> Вызнам той зберкы репортажных портретох ''(Опозднѣлы репортажѣ)'' быв поровнаваный з книгами [[Александр Солженицын|А. Солженицына]].<ref>Jan Gazdík.</ref> ==Жерела и одказы== * Князькова В. С.: ЛАДИСЛАВ МНЯЧКО - "ЧЕХОСЛОВАЦКИЙ СОЛЖЕНИЦЫН" //Филологические науки. Вопросы теории и практики. Тамбов: Грамота, 2016. № 5. Ч.&nbsp;3. Сc.&nbsp;20-25. ISSN 1997-2911. [http://www.gramota.net/materials/2/2016/5-3/3.html ''<small>Доступно онлайн</small>''] * [https://zpravy.aktualne.cz/domaci/mel-talent-od-boha-rika-autor-monografie-o-mnackovi/r~2023e1e66a4a11e380120025900fea04/?redirected=1548788916 Jan Gazdík: Měl talent od Boha, říká autor monografie o Mňačkovi. //Aktuálně.cz, 21.12.2013 (ФОТО)] * [http://www.litcentrum.sk/slovenski-spisovatelia/ladislav-mnacko Ladislav Mňačko. //LITERÁRNE INFORMAČNÉ CENTRUM Informácie zo súčasnej slovenskej literatúry] * [https://www.osobnosti.sk/osobnost/ladislav-mnacko-336 Ladislav Mňačko //Osobnosti.sk][https://web.archive.org/web/20170629044411/http://www.osobnosti.sk/osobnost/ladislav-mnacko-336 (archived)] * [https://domov.sme.sk/c/5098845/stat-terorista-zabijal-a-unasal-aj-vlastnych.html Mikuláš Jesenský: Štát terorista zabíjal a unášal aj vlastných. //SME Domov, 7. нов. 2009] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1919|1994|Мнячко, Ладислав}} {{Переклад|sk|Ladislav Mňačko|0}} [[Катеґорія:Словацкы писателе]] [[Катеґорія:Словацкы драматици]] ly7g6cnj06a5zku0uznjt0yljqvoavo 0 14678 166117 163959 2026-06-17T10:07:52Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166117 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Емил Балецкый | image = Emil Baleczky1.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = Baleczky Emil, 1960 | pseudonym = Б.&nbsp;Е., Б-й&nbsp;Е., Е.&nbsp;Б., О.&nbsp;Вѣщакъ | birthname = | birthdate = {{Birth date|1919|02|21}} | birthplace = [[Гукливый]], [[Руська Крайна]], [[Перва мадярска република]] | deathdate = {{Death date and age|1981|12|22|1919|02|21}} | deathplace = [[Будапешт]], [[Мадярщина]] | resting_place = | occupation = [[Лингвистика|лингвиста]], [[педагог]], [[поет]], [[перекладатель]], [[писатель]] | language = | nationality = | ethnicity = [[Русины|Русин]] | citizenship = [[Чехословакия]], [[Мадярщина]] | education = | alma_mater = [[Будапештска универзита]] | period = 1935–1943 писательство<br>1951–1981 славистика | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = Аннамария (1947-2018), новинарька, модераторка ТВ | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = https://sites.google.com/site/baltoslavica/baleczkyemil Э.&nbsp;Балецкий. //Балтославика | Commons = Emil Baleczky }} '''Емил Балецкый''' ({{Реф-инфо|[[Мадярскый язык|мад.]]}} ''Baleczky Emil'', *[[21.&nbsp;фебруар]] [[1919]], [[Гукливый]], [[Руська Крайна]], [[Перва мадярска република]]&nbsp;— †[[22.&nbsp;децембер]] [[1981]], [[Будапешт]], [[Мадярщина]])&nbsp;— [[Лингвистика|лингвиста]], [[педагог]], [[поет]], [[перекладатель]], [[писатель]] на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и в [[Мадярщина|Мадярщинѣ]].<ref name="Капраль">Капраль М.</ref><ref name=Névpont>Baleczky Emil, nyelvész, műfordító //Névpont</ref><ref name="Петер">Петер М.</ref> == Биография == === Штудии === Емил Балецкый походив з родины желѣзничаря, де говорили и по мадярскы.<ref name=Medve>Medve Z.</ref> Закончив Мукачовску русску гимназию (1937), професорами там были в значной мѣрѣ емигранты з [[Российска империя|России]]. В [[Гимназия|гимназии]] добрѣ ся научив [[русскый язык]], под проводом [[Андрій Карабелеш|А.&nbsp;Карабелеша]] зачав писати [[поезия|поезию]] [[русскый язык|по русскы]], выступивши в очах колег як ''poeta doctus''<ref>[[Латиньскый язык|лат.]] майстровскый поет</ref><ref name=Medve/> и, еще 17-рочный, выдав свою книжочку ''Вербный трепетъ'' (1936). Зачав ся учити славистику на [[Карлова универзита|Карловой универзитѣ]] (1937–1939), а по навернѣню [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] ку [[Мадярске кральовство|Мадярскому кральовству]] (1939) продовжив на [[Будапештска универзита|Будапештской универзитѣ]], де его професорами были Янош Мелих и Иштван Кньежа. В року 1943 обгаив докторску дисертацию з оцѣнѣньом ''[[cum laude|summa cum laude]]''<ref name=Medve/><ref name="Петер"/> и неодовго достав мобилизачный росказ до мадярского войска. === Войско === В часѣ [[Друга світова война|войны]] в роках 1943–1945 служив в мадярском войску. В зачатку рока 1945 в западной [[Мадярске кральовство|Мадярщинѣ]] удало ся му перейти на [[СССР|совѣтску]] сторону.<ref name=Névpont/> Дале служив в Червеной армадѣ яко товмач на мадярской и австрийской територии, и се помогло му обыйти репресии, котры лютовали в [[Ужгород]]ѣ против тых, што «служили фашистскому мадярскому режиму», а так и засуджѣня.<ref name=Medve/> В септембрѣ 1945 быв демобилизованый з Червеной армады и посланый до русской редакции заграничного высыланя Мадярского радия, де служив до року 1949 яко редактор, а в роках 1949–1951, як шеф оддѣла и директор.<ref name=Névpont/> === Научна карьера === Паралелно з роботов на радию в роках 1946–1950 быв практикантом без платнѣ при Славянском инштитутѣ [[Будапештска универзита|Будапештской универзиты]] (ELTE BTK Szláv Filológiai Intézet), вдякы рекомендации од Иштвана Кньежи.<ref name=Medve/><ref name="Петер"/><ref name=Névpont/> В року 1951 достав пост ведучого катедры [[русскый язык|русского языка]] при Инштитутѣ чужых языкох и, едночасно, доцента Русского инштитута универзиты. Од конця року 1952 — ведучый катедры [[русскый язык|русского языка]] Ленинового инштитута (ELTE Lenin Intézet), а од року 1965, цѣлы шѣстнадцять рокы незмѣнный ведучый катедры русской филологии на историко-филологичной факултѣ [[Будапештска универзита|универзиты Лоранда Етвеша]] (ELTE BTK Orosz Filológiai Tanszék).<ref name=Medve/><ref name="Петер"/> == Творба == === Писательство === Зачав писати по [[русскый язык|русскы]], але од року 1941 активно сполупрацовав з [[Подкарпатское Общество Наук|Подкарпатскым обществом наук]] и его выданями, котры усиловали ся выпрацовати властный [[русинскый язык]].<ref>Поп И.</ref> Од року 1943 лишив писательство.<ref name=Medve/> === Славистика === Емил Балецкый быв од зачатку найвызнамнѣйшым зачинательом мадярской русистикы и организатором выукы высококвалификованых филологох-русистох. Быв вицепрезидентом мадярской секции Меджинародной асоциации професорох русского языка и литературы (МАПРЯЛ), редактором научных выдань STUDIA SLAVICA и STUDIA RUSSICA. Основными сферами его научных интересох была диалектология и исторична лексикология, много робот суть в области карпатской ареалной лингвистикы.<ref name="Петер"/> == Жерела и одказы == * Medve Z. Baleczky M. //Medve Zoltán: Petőfi a ruszin nép nyelvén. Nyíregyháza. Kiadja a Nyíregyházi főiskola, 2005. {{ISBN|963-7336-29-X}} Сс.&nbsp;73–74. * Петер М. Эмиль Балецкий (1919--1981). Studia Russica 4 (1981) Сс.&nbsp;399--401. (некролог) * Капраль М.: Балецький Еміліан. //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856&nbsp;c.+ХХХІІ&nbsp;с. {{ISBN|978-966-387-044-1}} С.&nbsp;37. * Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431&nbsp;с. {{ISBN|966-7838-23-4}} Сс.&nbsp;81–82. * [https://web.archive.org/web/20201022092724/https://sites.google.com/site/baltoslavica/baleczkyemil Эмиль Дмитриевич Балецкий. //Балтославика <small>''Одчитане 16-02-2019''</small>] * [http://nevpont.hu/view/774 Baleczky Emil, nyelvész, műfordító //Névpont <small>''Одчитане 16-02-2019''</small>] * [https://rusin8.webnode.ru/news/na-svoikh-krylakh/ Емил Балецкый: На своих крылах ''<small>(з русинской творбы)</small>''] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1919|1981|Балецкый, Емил}} [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы лінґвісты]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] o1xlxlpt1ndxdzkpk4vucx3o28ylskl 0 14717 166118 156189 2026-06-17T10:09:15Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166118 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Юрай Палкович|люде, званы}}{{ Писатель проста | name = Юрай Палкович | image = Juraj Palkovic.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = професор, поет, новинарь, драматик, народностный будитель Словакох | pseudonym = | birthname = Juraj Palkovich de Szenkvicz | birthdate = {{Birth date|1769|02|27}} | birthplace = [[Римавска Баня]], [[Габсбургска монархия]] | deathdate = {{Death date and age|1850|06|13|1769|02|27}} | deathplace = [[Прешпурк]] [[Австрийска империя]] | resting_place = | occupation = [[поет]], [[професор]], [[писатель]], [[драматик]], [[новинарь]] | language = | nationality = Словак | ethnicity = | citizenship = [[Австрийска империя]] | education = | alma_mater = | period = 1800–1848 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Juraj Palkovič (1769 – 1850) }} '''Юрай Палкович''', {{Реф-инфо|[[Словацкый язык|слов.]]}} ''Juraj Palkovič'', *[[27. фебруар]] [[1769]], [[Римавска Баня]], [[Габсбургска монархия]] – †[[13. юн]] [[1850]], [[Прешпурк]] [[Австрийска империя]] — словацкый [[поет]], [[професор]], [[писатель]], [[драматик]], [[новинарь]], [[Народны будители|народный будитель]] [[Словаци|Словакох]].<ref name=OSOBNOSTI>Juraj Palkovič. //OSOBNOSTI.SK</ref> ==Словацка литература народного пробуджѣня== Од року 1790 [[Антон Бернолак]], [[Католицька церьков|католицкый]] [[священик]], вывинув первый вариант литературного [[Словацкый язык|словацкого языка]] на основѣ западословацкого [[диалект]]а, але не зыскав широку подпору, ани не мав наступникох. Евангелици, сдружены в [[Прешпурк]]у, были наступнов групов, котра ся усиловала о народне пробуджѣня и литературный язык. В центрѣ той групы быв Юрай Палкович, професор чешского языка и литературы в тамошном лицею, котрый выдавав простонародны часописы, книгы и календарѣ, составив чешско-нѣмецко-латинскый словник. Евангелици были [[Конзерватівізм|конзерватор]]ы и стояли за то, жебы [[Словаци]] и [[Чехы]] розвивали еден сполочный язык на основѣ старой [[Біблія|библийной]] [[Чешскый язык|чешчины]].<ref>Josef Kotrč, Josef Kotalík, сс. 43-44.</ref> ==Биография== Юрай Палкович походив з родины дробного шляхтича Петра Палковича Шенквицкого, {{Реф-инфо|[[Словацкый язык|слов.]]}} ''Peter Palkovich de Szenkvicz''. Зачаточну освѣту зыскав в словацкых школах, по чому абсолвовав лицей в [[Шопрон]]ѣ (1786–1790) и два рокы учив ся на универзитѣ в [[Йена|Йенѣ]] (1792–1793) Од року 1794 працовав як [[учитель]] в [[Лученець|Лученци]] и [[Вац]]у, и выхователь в родинѣ жупана [[Жупа Ґемер|Гемера]], барона Проная, а пак в родинѣ грофа Порциа. В року 1803 з кругом народовцьох отворив катедру [[Словацкый язык|словацкого языка]] и литературы в евангелицком лицею в [[Прешпурк]]у и быв ей [[професор]]ом 34 рокы. Катедра ся стала центром словацкой народной оброды, там была поступно зобрана велика библиотека и архив, музей словацкых старожитностей, и тото вшитко фунговало под сполочнов назвов словацкого инштитута, котрый быв цѣле повстороча асоциованый з особов Юрая Палковича. В роках 1832–1836 быв посланцьом в мадярском парламентѣ, котрый в той добѣ фунговав в [[Прешпурк]]у. Быв тыж секретарьом Товаришства славянскых литератур.<ref name=SZINNYEI>Szinnyei József.</ref><ref name=OSOBNOSTI/> В року 1837 передав катедру [[Людовит Штур|Людовиту Штуру]] яко свому наступнику. [[Людовит Штур|Штур]] в року 1843 выступив з концепциов окремого од [[Чешскый язык|чешчины]] [[Словацкый язык|словацкого языка]]. Тото вело ку спору и росходу меджи нима. Але по року 1848, коли видѣв, же тота концепция нашла моцну подтримку в народѣ, при послѣдной встрѣчи зоз [[Людовит Штур|Штуром]] повѣв о Штуровой [[Словацкый язык|словенчинѣ]]: {{Цитат 2|Кедь так подняв ся словацкый дух, кедь таку силу збудила словенчина в народѣ, же го на тот твердый бой запалила, — та най же собѣ буде! Пак я ся мам што тѣшити, же народ ся за вашого веджѣня так двиг! Я уже гадав, же Словаци навѣкы умерли, а ни — словенчина их воскресила из мертвых!...|{{Цитат 3|Оригиналный текст (слов.)|Když takové věci vyvedlo to slovenské hýbání, když slovenčina takovou moc měla na srdce národa, že právě k tak krutému boji je roznítila, nu nech že si bude!... O však se já mám co těšiti, že národ náš tak se za jejich vedení pozdvihl! Já jíž myslil, že Slováci navěky jsou pochováni a hle, slovenčina byla jejich křísitelem z mrtvých!...|Навщѣва Л.Штура, Я.Борика и Й.М.Гурбана в конци року 1849 — зачатку року 1850}}}} ==Творба== ; Белетристика :В року 1800 выдав простонародну комедию ''Два бухы а три шухы'',<ref>[http://zlatyfond.sme.sk/autor/83/Juraj-Palkovic Diela J. Palkoviča (Zlatý fond SME]</ref> едине дѣло, написане словацкым диалектом, дале вшитко писав по чешскы. В року 1801 выдав зберьку поезий ''Муза зо словацкых гор'', печатану [[швабахер]]ом.<ref>[http://digitalna.kniznica.info/s/nOmIoHHTAj ''Muza se Slowenských hor'']</ref> ; Народно-просвѣтны книгы : В роках 1805–1848 выдавав ''Календарь'' и ''Додаток ку календарю'', де популаризовав научне знаня, народне здоровнинцтво, модерне земледѣлство, писав о заграничных подѣях, новых книгах и т.п. Мали они тысячѣ читательох. Властным коштом выдав 25 народно-просвѣтных брожур, переважно переклады.<ref name=OSOBNOSTI/> ; Новинарство : Уже в року 1804 ся покусив достати дозвол на выдаваня, а по довгых усилованях в року 1811 зыскав цѣсарьскый декрет на право выдаваня ''Тыжденника'', в котром писав переважно на земледѣлскы и газдовскы темы (1812–1818), в ''Тыжденнику'' з ним сполупрацовав [[Франтишек Палацкый]] з историчныма темами. Позднѣйше выдавав ''Татранку'', первый словацкый литературный часопис (1832–1847). Найцѣннѣйшыма публикациями там были Палковичовы переклады античной литературы. Од року 1841 в ''Татранцѣ'' сполупрацовав [[Людовит Штур]] а пересвѣдчив Палковича, обы перейшов од готичного [[швабахер]]а на просту [[Латинка|латинку]].<ref name=OSOBNOSTI/> ; Языкознаня : За найцѣннѣйше, цѣложивотне дѣло Палковича поважують двохтомный ''Чешско-латинско-нѣмецкый словник'' (1820–1821). Написав и выдав тыж опис чешского правописа по нѣмецкы ''Bestreitung der Neuerungen inder böhmischen Orthographie…'' (1830).<ref name=OSOBNOSTI/> ==Интересне== [[Професор]] Палкович жив скромно и шпоровно. Видячи, же приближать ся конець его живота, [[1. новембра]] [[1847]] два свои подѣлы в [[прешпурк]]ской шпорителни передав интернатови евангелицкого лицея, з такым варунком, же евентуалны штуденты з рода Палковичох достануть убытованя задарь. На катедру [[Словеньскый язык|словацкого языка]] и литературы пожертвовав 2000 фрт., на интернат 1200 фрт., а тыж меншы сумы на пензийный фонд професорскым вдовам и на евангелицкы болницю и яселькы. Уже 81-рочный, Палкович купив на торгу вапно бѣлити свою хыжу, сам го нюс дому, зашпотав ся, побив ся, а наконець тото стало ся причинов его смерти<ref name=SZINNYEI/> ==Жерела и одказы== * '''Josef Kotrč, Josef Kotalík''': Stručné dějiny československé literatury pro vyššy třídy škol střednich. — V Praze nákladem <big>č</big>eskoslovenské Grafické Unie A.S. — 230&nbsp;s. * '''Szinnyei József''': Palkovics György, ág. ev. lyceumi tanár. //MAGYAR ÍRÓK ÉLETE ÉS MUNKÁI [http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/index.htm ''<small>Доступне онлайн</small>''] * [https://web.archive.org/web/20181211010118/https://www.osobnosti.sk/osobnost/juraj-palkovic-1379 Juraj Palkovič. //OSOBNOSTI.SK] * [http://zlatyfond.sme.sk/autor/83/Juraj-Palkovic Diela J. Palkoviča (Zlatý fond SME] * [http://digitalna.kniznica.info/s/nOmIoHHTAj ''Muza se Slowenských hor'']. We Wacowě: V Antonjna Gottljba, 1801. 108 s. - dostupné v Digitálnej knižnici UKB. * Палкович, Юрий (протестантский писатель). //Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т.&nbsp;XXIIa (1897): Оуэн — Патент о поединках, с.&nbsp;634 [https://ru.wikisource.org/wiki/ЭСБЕ/Палкович,_Юрий_(протестантский_писатель) ''<small>Доступне онлайн</small>''] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|sk|Juraj Palkovič (1769 – 1850)|6772126|hu|Juraj Palkovič (tanár)|20731179}} {{Lifetime|1769|1850|Палкович, Юрай п}} [[Катеґорія:Словацкы новинаре]] [[Катеґорія:Поеты Словакии]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Словацкы писателе]] [[Катеґорія:Посланцьове парламента]] 9qqr48pm0if1oxojna2crwugerb4tdd 0 14763 166119 130258 2026-06-17T10:11:20Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166119 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Юрий Гойда | image = Юрий Гойда.jpg | imagesize =150px | alt = | caption = | pseudonym = Г.А. Карпатскій, И. Карпатскій, Гойда-Карпатський | birthname = Gojda György | birthdate = {{Birth date|1919|03|15}} | birthplace = [[Зняцьово]], [[Руська Крайна]] | deathdate = {{Death date and age|1955|06|02|1919|03|15}} | deathplace = [[Ужгород]], [[УССР]] | resting_place = | occupation = [[поет]], [[Публицистика|публициста]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство|Мадярщина]], [[Чехословакия]], [[УССР]] | education = | alma_mater = [[Дебреценска универзита]] | period = 1940–1955 | genre = поезия | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = [[соцреализм]] | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Юрий Гойда''' — *[[15. марец]] [[1919]], [[Зняцьово]],<ref>Подля литературознателя Ю. Туряницѣ, а тыж музея Гойды, Юрий Гойда ся родив в приселку Драгыня села Зняцьова, котрый по часѣ осамостатнив ся.</ref> [[Руська Крайна]] — †[[2. юн]] [[1955]], [[Ужгород]], [[УССР]] — [[поет]] и [[Публицистика|публициста]] на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и в [[Украина|Украинѣ]].<ref name="ПопІ"> Поп Іван.</ref><ref name="ПопИ"> Поп Иван.</ref><ref name="Хланта">Хланта І.В. (Енциклопедія Закарпаття)</ref> ==Биография== ; Штудии :Юрий Гойда походив з «худобной»<ref>В реалности Гойдова родина была заможна, як подавать ''Музей Гойды'', але подля правил соцреализма мала быти змальована яко худобна.</ref> селянской родины.<ref name="Хланта"/> Абсолвовав Ужгородску [[Реална гимназия|реалну гимназию]] и природно-географичну факулту [[Дебреценска универзита|Дебреценской универзиты]] (1944). В гимназиалных роках зачав писати [[поезия|поезию]] (по русскы). В року 1943 вышла му перва поетична зберька ''Живая синь'' (1943) з темами социалныма и лирично-романтичныма.<ref name="ПопІ"/><ref name="ПопИ"/> ; Карьера :По войнѣ выучуе географию в Мукачовском педучилищу, пак е ведучым литературной секции Областного Дома народной творчости, редактором главной областной [[Новины (папірёвы)|новинкы]] ''Закарпатска Правда''.<ref name="Хланта"/> В обстоянях нового, совѣтского, режима зачав писати по украинскы и довгы рокы быв на посту предсѣдника-еднателя Закарпатской областной секции [[Народный сполок писательох Украины|Сполку писательох Украины]] (1947–1954). Ставать ся официалным поетом [[соцреализм]]а, а каждорочно му выходять зберькы поезий, в котрых оспѣвуе «оброду» отцюзнины под совѣтсков владов и радость «воззъеднаня» з [[Украина|Украинов]].<ref name="ПопІ"/><ref name="ПопИ"/> Занимать важны посты яко член [[обком]]а комунистичной партии, депутат областной рады, член умѣлецкой рады областной филгармонии, редактор алманаха «Радянське Закарпаття» (Совѣтске Закарпатя), член редакчной колегии [[часопис]]а «Жовтень» (Октобер).<ref name="Хланта"/><ref name="Пагиря">Пагиря Василь.</ref> Творчость и карьеру Юрия Гойды урвала передчасна смерть при чудных обстоянях.<ref name="ПопИ"/> В [[Музей|музею]] Гойды мож видѣти печатну машинку, на котрой в день своей смерти напечатав свой послѣдный [[верш]] «Україні».<ref name="Туряниця "> Туряниця Ю.</ref> ==Творба== Окрем выданя властных зберьок, выступав з окремыма [[верш]]ами в областных, всеукраинскых и заграничных [[Новины (папірёвы)|новинках]] и [[часопис]]ах, [[алманах]]ах и [[антология]]х, перевыдавав ся и посмертно. Двѣ его книгы вышли в перекладѣ по русскы, а окремы [[верш]]ы перекладены на вецей [[язык]]ох. Немало [[верш]]и змузыкалнены вызнамныма [[композитор]]ами.<ref name="Хланта"/> {{Цитат 2|Гойдова поезия доимать и тѣшить простым высловом, яснов думков, чистым чутьом, милозвучностьов. Гойда заняв в истории украинской литературы вызнамне и честне мѣсто.|{{Цитат 3|Оригиналный текст (укр.)|Той поетичний доробок, що залишився від нього, вражає і тішить простотою вислову, ясністю думки, чистотою почуття, милозвучністю вірша. Юрій Гойда має своє визначне місце в історії української літератури, в історії українського радянського громадянства. І це місце почесне.| Максим Рильський: Слово про Юрія Гойду // Гойда Ю. Поезії. Ужгород, 1962<ref>Цитуеме подля спомянутой книгы Василя Пагирѣ.</ref>}}}} Екзистуе тыж думка, же [[Соцреализм|соцреалистична]] творчость Гойды безвартостна, а «литературну вартость мають лем его дѣточы [[поезия|поезии]], [[лирика]] и [[Переклад (языконаука)|переклады]] з [[Мадярскый язык|мадярской]] [[поезия|поезии]]».<ref name="ПопИ"/> ==Честь памяти== * Посмертно Ю. Гойдови была признана ''областна литературна награда Дмитра Вакарова'' за цѣложивотну творчость (1966).<ref name="Хланта"/> * В [[Ужгород]]ѣ в районѣ Галагов<ref name="Туряниця"/> и в [[Мукачово|Мукачовѣ]] в районѣ [[Росвигово]]<ref name="Пагиря"/> суть улицѣ, што несуть его имя. * В [[Зняцьово|Зняцьовѣ]] его имя несе середня [[школа]], де ся учив, а в школѣ тыж фунгуе ''Музей Юрия Гойды''.<ref name="Туряниця"/> [http://znyacovo.ucoz.ua/index/muzej_poeta_zemljaka_ju_gojdi/0-6 (Музей Юрия Гойды, ФОТО)] * В [[Ужгород]]ѣ на будинку, де жив Юрий Гойда, умѣщена памятна табла.<ref name="Туряниця"/> [https://www.google.com/maps/@48.6244759,22.2920532,3a,75y,285.21h,91.41t/data=!3m6!1e1!3m4!1s5gb2NdJE3FdW5Cs4e0LX3A!2e0!7i13312!8i6656?hl=uk ФОТО] ==Жерела и одказы== * Пагиря В.: Юрій Гойда. //Василь Пагиря. Я світ узрів під Бескидом... Сторінки історії. — Ужгород: Карпати, 1993 — 227 с. {{ISBN| 5-7757-0524-6}} * Поп Іван: Ґойда Юрій (Гойда Георгій). //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN|978-966-387-044-1}} С. 165. * Поп Иван: Гойда Юрий. //Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. {{ISBN|966-7838-23-4}} Сс. 137–138. * Хланта І.В.: Гойда Юрій Іванович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. «Гражда». Ужгород, 2007. {{ISBN|978-966-8924-33-0}} Сс. 95–96. * [https://zakarpattya.net.ua/News/9542-Iurii-Hoida-%E2%80%94-spivets-ridnoho-Zakarpattia Туряниця Ю.: Юрій Гойда — співець рідного Закарпаття. //Закарпаття онлайн. 31.05.2007] * [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=25188 Хланта І.В.: Гойда Юрій Андрійович. //Енциклопедія сучасної України. (ПОРТРЕТ)] * [http://znyacovo.ucoz.ua/index/muzej_poeta_zemljaka_ju_gojdi/0-6 Музей Юрия Гойды (ФОТО)] * [https://www.google.com/maps/@48.6244759,22.2920532,3a,75y,285.21h,91.41t/data=!3m6!1e1!3m4!1s5gb2NdJE3FdW5Cs4e0LX3A!2e0!7i13312!8i6656?hl=uk Будинок, же жив Гойда в роках 1951–1955, ФОТО] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1919|1955|Гойда, Юрий}} [[Катеґорія:Украинскы поеты]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] 4c67co0my86dqyy1ryx9e010abnh1fs 0 14887 166120 123256 2026-06-17T10:12:28Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166120 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Анна Галчакова | image = Анна Галчакова.jpg | imagesize =150px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Анна Густякова | birthdate = {{Birth date|1929|04|11}} | birthplace = [[Меджилаборцѣ]] | deathdate = {{Death date and age|2006|07|26|1929|04|11}} | deathplace = [[Бардѣев]] | resting_place = [[Меджилаборцѣ]] | occupation = [[писатель]]ка | language = | nationality = Русинка | ethnicity = з [[Меджилаборцѣ|Меджилаборцьох]] | citizenship = [[Словакия]] | education = | alma_mater = | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Анна Галчакова''', {{Реф-инфо|[[Словацкый язык|слов.]]}} ''Anna Halčaková'' (родж. Густякова), *&nbsp;[[11. апріль|11. апрѣль]] 1929, [[Меджилаборцѣ]], [[Чехословакия]] — †&nbsp;[[26. юл]] [[2006]], [[Бардѣев]], [[Словакия]] — [[Русины|русинска]] [[писатель]]ка [[Пряшівскый край|Пряшовского края]].<ref name="МаПоп">Маґочій П.Р.</ref> ==Биография== Походила зоз селянской родины з [[Меджилаборцѣ|Меджилаборець]]. Середню школу выходила в [[Батьованы|Батьованах]] (днесь [[Партизанске]]).<ref name="Ковач">Ковач Ф.</ref> За соткы километрох од родного дома очула ся через смерть свого отця, котрый умер 34-рочный, коли сама Анця мала лем 8 рокы. О два рокы мати створила нову родину, а 10-рочну Анцю выслали до новоствореного фабричного Батьового мѣста, де легко могла ся выучити, достати працу и застачити собѣ живобытя. Ту, в словацком окружѣню, бануючи за родныма сторонами и материнскым языком, зачала писати стишкы на взор народных спѣванок. Тоты литературны пробы барз тепло оцѣнила ей учителька, и так Анця Густякова вступила на литературну дорогу. Писала по русинскы и по словацкы.<ref name="Трохановскый">Трохановскій П.</ref> По матурѣ працовала яко секретарька в державном апаратѣ и розличных установах,<ref name="Ковач"/> а по створѣню властной родины (1949) Анна Галчакова лишила працу и цѣлом оддала ся родинѣ.<ref name="МаПоп"/> Уже як жена и мати двох дѣтей все усиловала ся урвати часу на писаня. Писала все на родном [[диалект]]ѣ, а книгы ей выходили в украинском выдавательствѣ, и хоть в той добѣ доста было двох книжок, выданых по украинскы, жебы стати ся членом Сполку украинскых писательох, она ся там не достала, може через [[диалект]], котрого ся не хотѣла лишити, ай через то, же зоставала «народнов поетков и писательков», «не досягала вершин красного письменства». По револуции року 1989 были ей творы публикованы в русинскых выданях (Народны Новинкы, Русин, Русинскый народный календарь, зберька Муза спід Карпат и др.) и в русинском высыланю пряшовского радия. Послѣдны рокы свого живота, хвора, пережила в бардѣевском старобинцю, де умерла [[26. юла]] [[2006]]. Погребена была на другый день в [[Меджилаборцѣ|Меджилаборцях]].<ref>Мальцовска М.</ref> ==Творба== Дебютовала циклом поезий в колективной зберцѣ ''Карпати, піснею вчаровані'' (1974).<ref name="Ковач"/><br> Вышли ей окремы властны книгы: * ''Лабірські оповідання'' (1976, проза)<ref name="Ковач"/><ref name="МаПоп"/><ref name="Просалова">Просалова В.А.</ref> * ''Окрилені мрії'' (1979, лирична поезия)<ref name="Ковач"/><ref name="МаПоп"/><ref name="Просалова"/> * ''Вдови і сироти'' (1982, проза)<ref name="Ковач"/><ref name="МаПоп"/><ref name="Просалова"/> * ''Балады'' (1984, русинска поезия)<ref name="Ковач"/><ref name="МаПоп"/> * ''Тисяча сонць'' (1986, дѣточа поезия)<ref name="МаПоп"/><ref name="Просалова"/> Галчакова писала переважно лаборскым диалектом, а ей творы публиковали ся в литературной обробцѣ.<ref name="Ковач"/> {{Цитат 2|Не знам украинчину, выдавництва самы перекладали мои творы, особливѣ прозовы, без жадной аднотации о языку оригинала.| Анна Галчакова. Цитовано подля статьи Петра Трохановского, с. 106.}} ==Жерела и одказы== * Ковач Ф.: Галчак Анна. // Ковач Ф. и др. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} * Маґочій П.Р.: Галчак Анна. // Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Вид-во В.Падяка. Ужгород, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} С. 112. * ПгДр Марія Мальцовска: Стишкы мої, стишкы... //Русин 6/2006. Пряшів: Світовый конґрес Русинів, 2006. Сс. 5–6. [http://lemko.org/books/Rusyn/R2006_06.pdf <small>''Доступно онлайн''</small>] * Просалова В.А.: Галчак Анна. //Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В.&nbsp;А.&nbsp;Просалової.&nbsp;— Донецьк: Східний видавничий дім, 2012.&nbsp;— 516 с. {{ISBN| 978-966-317-145-6}} Сс.&nbsp;94–95. * Петро Трохановскій: Поетеса, якій суджена не лем долговічніст створеного. //Лемківскій календар 1999. Крениця – Ліґниця: Стоваришыня Лемків, 1999. {{ISBN| 83-909730-0-6}} Сс. 105–107. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1929|2006|Галчакова Анна}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] 61r3wfispz6kk490f0um9jy0b0tar7q 0 15124 166121 165540 2026-06-17T10:14:14Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166121 wikitext text/x-wiki {{ Писатель | name = Ярослав Гашек | image = Ярослав Гашек.jpg | imagesize =150px | alt = | caption = Jaroslav Hašek | pseudonym = | birthname = Jaroslav Matěj František Hašek<ref name=Menger>Václav Menger</ref> | birthdate = {{Birth date|1883|04|30}} | birthplace = [[Прага]], [[Австро-Мадярщина]] | deathdate = {{Death date and age|1923|01|03|1883|04|30}} | deathplace = [[Липнице над Сазавов]], [[Чехословакия]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[новинарь]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = [[сатира]] | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = [[Пригоды доброго вояка Швейка за свѣтовой войны]] | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = Jaroslav Hašek - podpis.svg | signature_alt = | website = | Commons =Jaroslav Hašek }} '''Ярослав Га́шек''' ({{Реф-инфо|[[Чешскый язык|чеш.]]}} ''Jaroslav Hašek''; *&nbsp;[[30. апріль|30.апрѣль]] [[1883]], [[Прага]], [[Австро-Мадярщина]]&nbsp;– †&nbsp;[[3. януар]] [[1923]], [[Липнице над Сазавов]], [[Чехословакия]])&nbsp;— [[Чехословакия|чешскый]] [[писатель]], [[гумор]]иста, [[Публицистика|публициста]] и [[новинарь]]. Найлѣпше познатый своим романом ''[[Пригоды доброго вояка Швейка за свѣтовой войны]]''. {{Цитат 2|Але не прожив ани 40 рокы, та и якы то были рокы! Повны худобности, невызнаня, нечестованя, тѣлесных и душевных мук, котры годен быв выдержати лем такый, як он, чоловѣк небывалой душевной силы, стопроцентный оптимиста, з котрого аж переливав ся надбыток здорового гумора и якась надприродна легкомыселность, з яков быв способный газардовати не лем своим духом, але и здравльом и вшиткым благобытом.| {{Цитат 3|Оригиналный текст|Nedožil se však ani čtyřiceti let, ale jakých let! Plných bídy, zneuznání, opovržení, fysického i duševního utrpení, přes která se dovedl přenésti jen on, člověk tak neobvyklé duševní síly, stoprocentní optimista překypující zdravým humorem a skoro nepřirozenou lehkomyslností, se kterou dovedl hazardovati nejen svým duchem, ale i zdravím a vším materiálním.|Václav Menger "Lidský profil Jaroslava Haška" 1947}}}} == Биография и творба == === Школы и зачаток писательства === Отець му быв [[учитель]] [[Реалка|реалкы]] и в родинѣ держав строгый порядок. Первы двѣ класы [[Гимназия|гимназии]] Ярда закончив з одзначѣньом. Але по смерти отця ся вшитко перемѣнило: в третьой класѣ мав екзамен з [[математика|математикы]] складовати повторно, а в четвертой провалив уже два: [[Грецкый язык|грецкый]] и [[Латинскый язык|латину]] и мусѣв четверту класу учити ся повторно. Ку тому, дознало ся, же участнив ся протинѣмецкых выступох, и мати го мусѣла „з властной волѣ“ забрати з [[Гимназия|гимназии]]. Стрый му найшов роботу складача в печатни, але там ся не обыв, бо не знав [[нѣмецкый язык]], пробовав роботу в дрогерии, але одты вылетѣв, коли не здержав ся и учинив свое наступне битангство. По тых неуспѣхах мати домогла ся, жебы ишов ся доучовати на торговелну академию и зыскав матуру, а так бы мав можность достати лѣпшу роботу.<ref name=Menger/> Литературну творчость зачав еще в академии яко 18-рочный в новинках и гумористичных часописах куртыма повѣданками [[Антон Чехов|чеховского]] типа.<ref name="Скачков">Скачков М., сс. 413–415.</ref> === Урядник vs богем === [[23. юла]] [[1902]] зо слушным успѣхом зматуровав и в октобрѣ быв приятый урядником до банка ''Славия'', де перед тым працовав, подробляючи, его небогый отець.<ref name=životopis>Osudy dobrého člověka Jaroslava Haška - životopis.</ref> Спочатку там ишло му добрѣ, але з приходом яри не удержав ся и никому нич не кажучи лишив роботу и одышов до [[Словакия|Словакии]]. В [[Словакия|Словакии]], коли минули ся му грошѣ, мусѣв заробляти физичнов роботов, але веце му ся любило збывати час в корчмах. По шѣстьох тыжднях быв доправленый полициев до Прагы и переданый в рукы матери. Вернув ся до банка и з милости ай з памяти о его отцьови быв взятый на роботу назад, ку великой радости матери.<ref name=Menger/> Але [[30. мая]] [[1903]] 20-рочный Гашек лишив урядницку роботу навсе и зачав туляти ся свѣтом. [[28. юла]] [[1903]] задержаный полициев в [[Краков]]ѣ, [[6. авґуст|6. августа]] во [[Фридек-Містек|Фридку-Мѣстку]], не знати де еще, але до [[Прага|Прагы]] зась вернув ся [[6. октобра]] [[1903]], за што свѣдчить полицайный протокол о задержаню. В року 1904 сходив ся з [[анархизм|анархистами]], працовав в редакции их новинкы ''Omladina'', але неодовго лишив редакцию (не любила ся му тамошна атмосфера) и одыйшов на далше туляня, тот раз до [[Германия|Германии]] и [[Швайц]]у. В его вандровках допроваджав го брат Богуслав, а розличны пригоды, увиджене и пережите стали ся обсягом смѣшных историй и фельетонох, котры публиковав переважно в ''Народных листах''. В року 1906 Гашек повадив ся ся з матѣрьов, котра не хотѣла прияти такый способ его живота, и перешов жити в наяте бываня. Неодовго в тых самых ''Народных листах'' появила ся курта информация з дня [[18. децембра]] [[1906]], же Ярослав Гашек „напав в ночи на чашничку Анну Рейгову а без причины ю ударив даколько разы до твари и вырвав юй з головы множество волосох“. На тот раз уже з полиции не быв лем так одпущеный, але одвели го на асентирку, де быв вызнаный „tauglich“<ref>Валушный ку войсковой службѣ.</ref> и придѣленый ку войску. Там набрав ся первых скушености, котры пак описав во своем романѣ о [[Пригоды доброго вояка Швейка за свѣтовой войны|Швейку]].<ref name=životopis/> [[File:Jarmila Hasek.jpg|thumb|Ярмила Гашкова]] === Основаня властной родины === В року 1907 первый раз ся стрѣтив з Ярмилов Маеровов, своев будучов женов, и з [[Йозеф Лада|Йозефом Ладом]], будучым илустратором [[Пригоды доброго вояка Швейка за свѣтовой войны|''Швейка'']]. В том же року редаговав [[анархизм|анархистичный]] [[часопис]] ''Komuna'', а за нарушеный при том закон быв на куртый час посадженый до арешту. Родичѣ Ярмилы не хотѣли такого зятя и забрали Ярмилу з [[Прага|Прагы]] до села, надѣючи ся, же ся их односины розорвуть. Гашек на то зареаговав тым, же розорвав з [[Политикa|политиков]] и перейшов до редакции пристойнѣйшого [[часопис]]а ''Ženský obzor'' (1908). В року 1908 достав стале мѣсто в редакции новинкы ''České Slovo'', а выдержав там понад три рокы: час од часу на него „приходило“ и пропадав з редакции на даколько днѣ, але там му то одпустили про его новинарску здатность. В року 1909 уже мав опубликованы 64 повѣданя, а в року 1910 достав пост редактора [[часопис]]а ''Svět zvířat''. Але ту мав галибу: легкомыселно пустив ся до далшой мистификации, коли написав статью о выгаданыхых звѣрятах. Статья выволала велике незадовольство в фаховых кругах и быв з редакции вышмареный. Наперек вшиткому милостны чутя были силнѣйшы од родичовской недякы и [[23. мая]] [[1910]] молоды побрали ся. По еще едной вадѣ зо свекром, [[9. фебруара]] [[1911]] в глубокой ночи, подля полицайного протокола, Ярослав Гашек быв затриманый при пробѣ „скочити з Карлова мосту з намѣром самогубства“. При том симуловав ненормалного и быв доправленый до психиатричной болницѣ на 6 тыжднѣ. Але уж о два тыжднѣ роскрыло ся, же е симулант и [[27. фебруара]] [[1911]] быв переданый в руки женѣ Ярмилѣ. Правдоподобно, же то была глубока психична криза, котру масковав симулациев. Але уже перед юнскыма выберанками до парламенту пустив ся до далшой мистификации: створив „Партию умѣреного поступу в рамках закона“, выступав на митингах и в новинках. По неуспѣху на выберанках Гашек наговорив свекра, обы му позычив грошѣ, и [[5. децембра]] [[1911]] отворив фирму ''Кинологичный инштитут'', яка продавала файтовы псы, а была записана на Ярмилу. Але тоты псы и их педигрей были фалшованы, а меджи клиентами найшли ся такы, што ся з тым не хотѣли змирити, и неодовго супругы Гашковы трафили перед суд, а фирма была зликвидована. Ярмила одышла на село ку родичам. В януарѣ 1912 умерла Гашекова мати, а [[7. фебруара]] [[1912]] Гашека вышмарили з редакции ''Českého slova''. [[2. мая]] [[1912]] Ярмила родила сына, Ричарда, але з ним дефинитивно одышла ку родичам, бо Гашек при его богемской натурѣ не быв способным утримовати родину.<ref name=životopis/><ref name=Menger/> [[File:Hasek jaroslav1915.jpg|thumb|Гашек вояком цѣсарского и кральовского войска, 1915]] === Гашек на войнѣ === По зачатку [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войны]] Гашеков рочник мав быти мобилизованый [[15. фебруара]] [[1915]]. Гашек доставив ся [[17. фебруара]] и быв посланый до школы ''еднорочных добровольникох''<ref>В днешной добѣ аналогом суть офицерскы курзы про тых што мають высокошколску освѣту; называли такых воякох ''еднорочниками'', бо в мирный час служили еден рок.</ref> По куртой выуцѣ, [[30. юна]] [[1915]] посланый на русскый фронт. [[1. септембра]] [[1915]] достав шаржу ''гауптман'' (капитан). [[24. септембра]] [[1915]] под [[Хорупань]]ов трафив до русского заятя. В юну зоз чешскых заятцьох зачали формовати [[Чехословацка легия|Чехословацку легию]], котра мала войовати на русском боку против [[Австрийска империя|Австрии]] — Гашек од [[29. юна]] [[1916]] быв в резервной ротѣ 1. полку, але яко неспособный ку шоровой службѣ. Од [[10. юла]] [[1916]] пише в [[часопис]]ѣ ''Čechoslovan'' в [[Киев]]ѣ, австрийска юстиция обвинила го з державной зрады и уражкы цѣсаря<ref name=životopis/> и [[5. октобра]] [[1916]] выдала на него розказ арешту.<ref name=Napsali>Napsali o Haškovi</ref> Часопис ''Čechoslovan'' належав легионарскому руху и выступав в духу [[Томаш Гарриг Масарик|Масариковых]] идей. Гашек писав там под псевдом ''Dr Vladimír Stanko'', але тоты, што го знали, были задоволены: „Наконець то наш Гашек, теперь го спознаеме“. Спознавали го и тоты, што го знали як найвекшого пияка, биткаря и мистификатора. Але тыж не вылѣчив ся Гашек зо своей необъснимой легкомыселности: в опозичном [[часопис]]ѣ ''Revoluce'' написав памфлет против веджѣня легионарского руха.<ref name=Ludvík>Břetislav Ludvík</ref> [[23. апріль|23. апрѣля]] [[1917]] одкликаный з редакции ''Čechoslovan''-а, деградованый до шорового стрѣлця и посланый на фронт ку 7. ротѣ 1. полку, де быв участником [[Битва при Зборовѣ (1917)|битвы при Зборовѣ]] и достав за то медалию Св.&nbsp;Йиржия IV.&nbsp;ступня. Але уже [[15. новембра]] [[1917]] быв узятый назад в ''Čechoslovan''.<ref name=životopis/> [[Файл:Hasek jaroslav1920.jpg|thumb|Гашек политкомисаром<br>Червеной армады, 1920]] По приходѣ ку владѣ в [[Российска империя|России]] болшевикох [[Томаш Гарриг Масарик|Масарик]] розказав вывести [[Чехословацка легия|Чехословацку легию]] до [[Франция|Франции]] через [[Владивосток]]. Гашек з тым не быв согласный, дезертовав з легии, перейшов на сторону большевикох, де активно ся участнив в [[Револуция|револуции]], вступив до комунистичной партии и занимав ся политичнов агитациев, вербованьом чешскых заятцьох до Червеной Армады и редигованьом комунистичных новинок. В найтяжшы рокы домовой войны выступав в [[Сибирия|Сибирии]] яко працовник политичного оддѣлѣня 5-й армады [[Восток|восточного]] фронта. [[25. юла]] [[1918]] полный суд чехословацкого войска в Омску выдав розказ на арешт Ярослава Гашка, обвиненого з державной зрады против чехословацкого народа.<ref name=Napsali/> В [[Сибирия|Сибирии]] Гашек оженив ся еще раз, скрывши, же не е розведеный. По закончѣню домовой войны вернув ся до [[Прага|Прагы]], де го стрѣтили многы стары знакомы неприятельскы. Полицайный рапорт голосив о нем, же „е часто опилый, чоловѣк безхарактерный, котрый пристане все до такой партии, котра веце заплатить“.<ref name=Napsali/> Гашек одыйшов до [[Липнице над Сазавов|Липнице]] и одтогды цѣлком ся оддав литературной творбѣ, резултатом котрой став ся роман ''[[Пригоды доброго вояка Швейка за свѣтовой войны]]''.<ref name="Скачков"/> == Интересны факты и неясности == В чешском и словацком сполоченствѣ Гашек зафиксованый яко [[богем]]. Напротив, в [[Российска Федерация|России]] такой представы не е, акцентуе ся, же Гашек быв бойовник против буржуазного сполоченства и войны, цѣлком позитивный чоловѣк.<ref>{{cite web |author=И. С. Егурная |editor= |date= |url=https://web.archive.org/web/20120322093617/http://book-chel.ru/ind.php?what=card&id=5179 |title= ГАШЕК Ярослав|publisher=Энциклопедия '''Челябинск''' |format= |quote= |language={{ref-ru}} |accessdate=20-05-2026 |archiveurl=http://book-chel.ru/ind.php?what=card&id=5179 |archivedate=22-03-2012 }}</ref> Многы факты и пригоды властного живота стали ся обсягом его повѣдань и романа, в котрых, природно можуть быти перемѣнены даты, назвы, имена. Нераз е неможне розознати, што е факт биографии, а што выдумка. Зато в биографичных выгледованях и литературѣ о Гашекови трафляють ся спорны податкы, описы и заключѣня. В Чехословакии роман о Швейкови быв заказаный, подля комунистичного жерела стало ся так, бо то остра сатира на буржуазне сполоченство.<ref name="Скачков"/> Гашек написав около 1200&nbsp;повѣдань. Хосновав около 100&nbsp;псевдонимох. Понеже его робота в редакциях часто закончовала ся шкандалом, по котром была му можность публикации закрыта, по куртом часѣ просто зачинав писати в том самом выданю под иншым псевдонимом. Литературознателѣ зафиксовали припад коли меджи двома выданями была остра полемика, а в обох выданях автором быв Гашек, котрый писав под псевдонимами. Литературознатель Ф.&nbsp;Солдан назвав Гашека найвекшым мистификатором.<ref>Fedor Soldan.</ref> == Жерела и одказы == * Скачков М.: Гашек // Литературная энциклопедия: В 11 т. — Том 2. — Москва: Изд-во Ком. Акад., 1929. :{{cite web | author =Скачков М. | date =| url = http://www.feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/ | title =ГАШЕК |language=[[Русскый язык|русскы]] |accessdate = 2019-06-10 }} * {{cite web |author=Břetislav Ludvík |url=http://www.svejkmuseum.cz/ludvik.htm |title=Kdo je Jaroslav Hašek |language=[[Чешскый язык|чешскы]] |publisher=Virtuální muzeum Jaroslava Haška & Josefa Švejka |accessdate=2019-06-13 }} * {{cite web |author=Václav Menger |url=http://www.svejkmuseum.cz/menger.htm |title=Lidský profil Jaroslava Haška |language=[[Чешскый язык|чешскы]] |publisher=Virtuální muzeum Jaroslava Haška & Josefa Švejka |accessdate=2019-06-11 }} * {{cite web |url=http://www.svejkmuseum.cz/o_haskovi.htm |title=Napsali o Haškovi |language=[[Чешскый язык|чешскы]] |publisher=Virtuální muzeum Jaroslava Haška & Josefa Švejka |accessdate=2019-06-13 }} * {{cite web |url=http://www.svejkmuseum.cz/hasek.htm |title=Osudy dobrého člověka Jaroslava Haška - životopis |language=[[Чешскый язык|чешскы]] |publisher=Virtuální muzeum Jaroslava Haška & Josefa Švejka |accessdate=2019-06-11 }} * {{Cite web |author=Fedor Soldan |title=Jaroslav Hašek, velký mystifikátor |publisher=Rozpravy Aventina |publication-date=1934, č.&nbsp;14 |page=122 |url=http://archiv.ucl.cas.cz/index.php?path=RozAvn/9.1933-1934/14/122.png |accessdate=2019-06-13 }} == Референции == {{reflist}} {{Переклад|cs|Jaroslav Hašek|17098471}} {{Lifetime|1883|1923|Гашек, Ярослав}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] jpckffabvz6grkuw34k76dbpetxv25m 0 15206 166122 134049 2026-06-17T10:15:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166122 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Юстина Матяшовска | image = | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = Юстина Кындя, Терка Брежна, Юстина Полянска<ref>Мамко, куп мі книжку, с. 128.</ref> | birthname = Юстина Кындьова | birthdate = {{Birth date|1931|03|27}} | birthplace = [[Орябина]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2018|09|11|1931|03|27}} | deathplace = [[Пряшов|Пряшово]], [[Словакия]] | resting_place = | occupation = [[писатель]]ка,<br>зберателька [[фолклор]]а | language = [[русинскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = [[повѣданя]], [[поезия|поезии]] | subject = живот в Орябинѣ, минуле краю | movement = реализм, гумор | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Юстина Матяшовска''', родж. Кындьова, *&nbsp;[[27. марец]] [[1931]], [[Орябина]], [[окрес Стара Любовня]] – †&nbsp;[[11. септембер]] [[2018]], [[Пряшов|Пряшово]] — [[Русины|русинська]] [[писатель]]ка зоз [[Пряшовскый край|Пряшовского края]], [[автор]]ка книжок [[Проза|прозы]] и [[поезия|поезии]], написаных гваров родного [[Село|села]].<ref name="мі">Мирослав Ілюк.</ref> ==Биография== Юстина Матяшовска походила зоз многодѣтной родины Ивана Кындѣ, зберателя [[фолклор]]а, [[автор]]а книжкы споминок ''«Дрітарі» (1974)''. Зачаточну освѣту достала в родном [[Село|селѣ]]. Абсолвовала [[Горожанка|горожанку]] в [[Стара Любовня|Старой Любовни]] и шпециальны курзы працовникох здоровництва, отворены в року 1948 при Украинской Народной Радѣ Пряшовского края. Служила в здоровництвѣ, пак в окружном комитетѣ Сполку словацкых жен в [[Стропков]]ѣ, пак в редакции новинкы ''«Нове життя»''. В року 1955 оддала ся за Йозефа Матяшовського и въедно одышли до [[Чехословакия|Чех]], в [[Чешскый Крумлов]]. Неодовго зоз сыном Йозефом вернули до родного краю. В [[Пряшов]]ѣ Юстина Матяшовска працьовала секретарьков в апаратѣ [[КСУТ]]у, а пак в редакции ''«Дружно вперед»'', одкы пензионовала.<ref name="мі"/> ==Творба== Юстина Матяшовска писала бесѣдов родного [[Село|села]] [[верш]]ы, балады, курту [[Проза|прозу]], зберала [[фолклор]],<ref name="КСРУ">Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина, с. 214.</ref> ей творба появляла ся в украинскых, а од року 1989 и в русинскых периодиках и [[антология]]х. Окремыма книжками вышли:<ref name="мі"/><ref name="КСРУ"/> * Орябинський вінок (вершы, 1975) * Великі дрібнички (повѣданя, 1979) Найкрасшы в творчости Юстины Матяшовской суть балады.<ref>Муза спід Карпат, с. 114.</ref> ==Жерела и одказы== * {{Cite book |author= '''Мирослав Ілюк''' |title= // Нове життя (новинкы) |at= ч.&nbsp;19/2018, с.&nbsp;2 |chapter= Юстина Матяшовська |url= |date=2018-09-28 |publisher= [[СРУСР]], [[Пряшів|Пряшов]] |format= |page= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=}} * '''''Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина.''''' Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} ([[Украинскый язык|по украинскы]]) * '''''Муза спід Карпат'''''. (Зборник поезії Русинів на Словеньску). Зоставила ПгДр. Анна Плїшкова. — Пряшів: Русиньска оброда, 1996. {{ISBN| 80-88769-15-9}} ([[Русинскый язык|по русинскы]]) * '''''Мамко, куп мі книжку'''''. Упорядник Петро Трохановскій. — Nowy Sącz: SOWY, 1995 {{ISBN| 83-85753-30-3}} ([[Русинскый язык|по русинскы]]) == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1931|2018|Матяшовска Юстина}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] 7xd86dz3gehnwtlx40kw9l55n34alys 0 15305 166123 144372 2026-06-17T10:16:32Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166123 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Петро Продан | image = {{Фоторамка|Увидьте фото|link=http://premija-ru.eu/imgs/library/prodan-junior.jpg|pos=top|width=90|align=center}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1919|08|03}} | birthplace = [[Горбкы]], [[Подкарпатска Русь]] | deathdate = {{Death date and age|2021|11|16|1919|08|03}} | deathplace = [[Вучково]], [[Закарпатска область]], [[Украина]]<ref>https://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%9F%D0%A0%D0%9E%D0%94%D0%90%D0%9D_%D0%9F.%D0%A1._%D1%81-%D0%B2%D0%BE_%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%96.png</ref> | resting_place = [[Вучково]] | occupation = [[писатель]], [[поет]], [[педагог]] | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = | citizenship = украинске | education = | alma_mater = | period = 1934 – 2021 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Rusyn writers }} '''Петро Степанов Продан''' (*[[3. авґуст|3. август]] [[1919]], [[Горбкы]], [[Подкарпатска Русь]] — †[[16. новембер]] [[2021]], [[Вучково]], [[Закарпатска область]], [[Украина]]) — [[писатель]], [[поет]] и [[педагог]] на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и в [[Украина|Украинѣ]].<ref name="Алмаший">Алмашій, Михайло, с. 221.</ref><ref name="Хланта">Хланта І.В.</ref> Быв вѣком найстаршым русинскым писательом.<ref>М-студіо</ref><ref>М-студіо – новини Закарпаття.</ref> ==Биография== ;Родина: Походить з родины Степана Продана, желѣзничаря, и Марии Сочкы,<ref name="Губаль">Губаль, Иван.</ref> што мала 12 дѣти, з котрых жити зостали восьмеро, а шестеро выучили ся на высокых школах и стали ся учителями.<ref name="Микита">Микита, Світлана.</ref> ;Школы: По народной школѣ в [[Горбкы|Горбках]] закончив [[Горожанка|горожанку]] в [[Севлюш]]и (1932) и [[Хуст]]ску русску [[Гимназия|гимназию]] (1940). В [[Гимназия|гимназии]] быв членом [[Литература|литературного]] кружка, организованого професором [[Петро Линтур|Петром Линтуром]], де въедно з ним были [[Димитрий Вакаров]], [[Иван Чендей]], [[Василь Сочка-Боржавин|Василий Сочка]], [[Кирил Галас]] и другы будучы подкарпатскы литераторы. Другым вызнамным его учительом быв професор [[Андрій Карабелеш|Андрей Карабелеш]]. Обое они приспѣли ку тому, же став на свою литературну дорогу. В року 1940 зачав ся учити на филозофской факултѣ [[Будапештска универзита|Будапештской универзиты]], але война и наставшы за нев перемѣны урвали тоту науку. Фах филолога достав на новоотвореной в [[Ужгород]]ѣ [[УжНУ|универзитѣ]] екстерно (1959).<ref name="Губаль"/> ;Политика: По войнѣ в новембрѣ 1944 въедно зо старшым братом Иваном быв выбраный делегатом на [[Закарпатска Украина|«Первый зъѣзд Народных комитетов Закарпатской Украины»]] и в року 2004 быв за то вызнаменаный орденом ''За заслугы'' ІІІ&nbsp;ст.<ref name="Микита"/> Днесь зоставать найстаршым и едным з двох еще живых участникох того зъѣзда.<ref>Полосков А.</ref> ;Учительство: В повоенных роках лишив литературну творчость и оддав ся педагогичной роботѣ.<ref name="Алмаший"/> Быв учительом русского языка в [[Хуст]]ѣ в середньой школѣ, пак в педагогичном училищу, од септембра 1951 — директор сѣмрочной школы в [[Синевирска Поляна|Синевирской Полянѣ]], од септембра 1953 — директор восѣмрочной школы во [[Вучково|Вучковѣ]] незмѣнно аж до одхода на пензию (1984). Педагогичный талант, высокы моралны якости сполчили колектив [[Школа|школы]], котра стала ся центром културы цѣлого [[Село|села]].<ref name="Губаль"/> Его педагогична и културницка робота зостала оцѣнена званьом ''Одличеного працовника освѣты'' и ''Заслуженого працовника културы'' ''[[Украина|Украины]]''.<ref name="Микита"/> Доднесь тѣшить ся глубокым честованьом од своих колег, ученикох и людей, котры го познавають.<ref>[https://www.facebook.com/horbkizosh/posts/928330090838952][https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1938964842871760&set=a.822019721232950&type=3&theater] [https://web.archive.org/web/20200811213112/https://knuhosbirnja.jimdo.com/2017/03/30/%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD-%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82-%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3/]</ref> ==Литературна творба== Первы свои [[верш]]ы опубликовав еще гимназистом, в [[часопис]]ѣ ''Юношество'' (1934), пак в [[Новины (папірёвы)|новинках]] ''Русская правда'', ''Русское слово'', ''Литературна недѣля'', колективных зборниках ''12'' (1940), ''Будет день'' (1941), ''Литературный альманах'' (1943), а были перебраны и до [[часопис]]а ''Студенческий журнал'' ([[Братислава]]).<ref name="Хланта"/> Окремов книжков вышла поетична зберка ''Яблоня'' (1942).<ref name="Хланта"/><ref name="Міжгірська">Міжгірська центральна районна бібліотека</ref> В добѣ своей педагогичной роботы перестав з литературнов творчостьов, але информация о нем и укажкы з его творбы появляли ся в зборниках ''Поэзия Закарпатья 1939–1944'' ([[Пряшов]], 1957), ''Поети Закарпаття'' (1965), ''Віщий вогонь'' (1974), а тыж в [[Новины (папірёвы)|новинках]] ''Молодь Закарпаття''(1991-02-02), ''Закарпатська Правда'' (1991-06-15), ''Карпатський край'' (1991-07-9),<ref name="Хланта"/> календарях Общества Духновича (1995, 1996).<ref name="Губаль"/> Уже яко пензиста зась вернув ся ку литературѣ и выдав ряд книжок в [[Ужгород]]ѣ: * ''Песня жаворонка'' (2002, передслово И. Губаля)<ref name="Хланта"/> {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} * ''Летним вечером'' (2003, передслово И. Губаля)<ref name="Хланта"/> {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} * ''Од отчого порога'' (2006, передслово О. Довганича)<ref name="Хланта"/> {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * ''Поле'' (2008, передслово И. Губаля)<ref name="Міжгірська"/> {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} * ''Дыхание надежды'' (2014, проза, поезия, спомины, посудкы)<ref>Каталог НБУ им. Вернадского: BA786929</ref> {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} ==Интересны факты== Рецепт довголѣтя од Петра Продана: главное — не творити ся на то, што стрясуе сполоченство: митингы под Верховнов Радов и подобне; просто жити, не курити, а пити лем кедь мусай и то лем мало.<ref>Продан Ю., Бобинець М.</ref> ==Жерела и одказы== * '''Алмашій, Михайло'''. Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}} * {{cite web |author='''Губаль, Иван''' |editor= |date=2003-10-05 |url=http://premija-ru.eu/index.php?razdel=library&podrazdel=petr-prodan-izbranoje.php&lang=ru |title=Писатель, гражданин, педагог |publisher=«Русская премия» (Прага) |format= |language=[[Русскый язык|русскы]] |accessdate=2019-08-02 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author='''Микита, Світлана''' |editor= |date=2009-08-08 |url=https://www.docme.su/doc/380599/petro-prodan---pis._mennik--gromadyanin--pedagog |title=Петро Продан — письменник, громадянин, педагог |publisher=Новини Виноградівщини |format= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2021-07-21 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= |editor='''Полосков А.''' |date=2021-02-23 |url=https://oda.carpathia.gov.ua/sites/default/files/upload/210223_124.pdf |title=Про щомісячну матеріальну допомогу делегатам І з 'їзду Народних Комітетів Закарпатської України |publisher=Закарпатська ОДА |format=PDF |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2021-07-21 |archiveurl= |archivedate= }} * '''Продан Ю., Бобинець М.''': Мы многі тягли ся до Росії, не знавучи, што направду там ся робить. //Отцюзнина, №9, юлій, 2018. (Ужгород) Сс.&nbsp;37–39. * '''Хланта І.В.''': Продан Петро Степанович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} Сс.&nbsp;263–264. * {{cite web |author= |editor= |date=2017-03-30 |url=http://knuhosbirnja.jimdo.com/2017/03/30/петро-продан-заслужений-працівник-культури-україни-поет-педагог/ |title=Петро Продан — заслужений працівник культури України, поет, педагог |publisher='''Міжгірська центральна районна бібліотека''' |format=ФОТО |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20200811213112/https://knuhosbirnja.jimdo.com/2017/03/30/петро-продан-заслужений-працівник-культури-україни-поет-педагог/ |archivedate=11 Aug 2020 |accessdate=2021-08-11 }} * {{cite web |author= |editor= |date=2019-08-03 |url=http://m-studio.net.ua/petro-prodan-100-rokiv/ |title=Закарпатський письменник сьогодні святкує 100-річний ювілей |publisher='''М-студіо''' |format=ФОТО |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-08-03 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= |editor= |date=2019-08-05 |url=http://m-studio.net.ua/100-richnyj-juvilej/ |title=Закарпатський письменник Петро Продан відзначив 100-річний ювілей |publisher='''М-студіо – новини Закарпаття''' |format=ВІДЕО |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-08-06 |archiveurl= |archivedate= }} ==Референции== {{reflist}} {{Lifetime|1919|2021|Продан, Петро}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] 2nwor7mjk8tltu33ytckptcy31inuvp 0 15338 166124 137707 2026-06-17T10:17:56Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166124 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Николай Нодь | image = | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = Паннониян<ref name="Алмаший">Алмаший М.</ref> | birthname = | birthdate = [[1819]] | birthplace = [[Ньирвашвари]],<br>[[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1862|06|11|1819|0|0}} | deathplace = [[Вѣдень]],<br>[[Австрийска империя]] | resting_place = | occupation = [[священик]] | language = [[русинскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = поезия, фолклор | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = будительство | notableworks = Русскій соловѣй, 1851 | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Николай Нодь''' (*&nbsp;[[1819]], [[Ньирвашвари]], [[Мадярске кральовство]] – †&nbsp;[[11. юн]] [[1862]], [[Вѣдень]], [[Австрийска империя]]) — [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] [[священик]], [[педагог]], хоровый [[диригент]], [[поет]], збератель [[фолклор]]а.<ref name="АлМаг">Алмашій, Михайло, Маґочій, Павло Роберт</ref> ==Биография== Походив з родины роботника и скоро став ся сиротом.<ref name="Ковач">Ковач, Федір.</ref> Выучив ся на Ужгородской грекокатолицкой духовной [[Семинария|семинарии]], де его [[учитель]]ом музикы и хорового спѣву быв [[Константин Матезонскый]]. По высвячѣню в року 1843 зачав священичу службу в [[Сигет]]ѣ, де основав церковный хор и русинску школу. По часѣ зостав перемѣщеный до [[Унгвар]]а, де преподавав на грекокатолицкой духовной [[Семинария|семинарии]]. В року 1849 быв посланый служити до [[Вѣдень|Вѣдня]], де была грекокатолицка парохия св.&nbsp;Варвары. Ту служив цѣлый остаток свого живота.<ref name="АлМаг"/> Николай Нодь быв чоловѣк широкого образованя и глубокый патриот. Занимав посты радника конзистории Мукачовской епархии и духовника Вѣденьской духовной семинарии.<ref name="Недз">Недзѣльскій Е., сс. 177–178.</ref> В послѣдных роках свого живота, коли память сполочного австро-российского выступлѣня против мадярской револуции (1848–1849) зачала слабнути, и австрийска влада обернула ся против пророссийскых настройох меджи [[Русины|Русинами]], быв Николай Нодь безосновно виноваченый з [[русофил]]ства. Тото переживав тяжко, здоровля его ся показило, и наслѣдком того передчасно умер.<ref>Алмашій, Михайло.</ref> ==Творба== В року 1850 во [[Вѣдень|Вѣдню]] коштом австрийской влады зачали выдавати перву русинску новинку ''Вѣстникъ для Русиновъ Австрійской Державы''. В новинцѣ писали, главно, [[галич]]ане, а з подкарпатскых были активны [[Александер Духнович|А. Духнович]], А.&nbsp;Гомичков, Николай Нодь. Таксамо бере участь Николай Нодь в каждорочных алманахах ''Поздравленіе Русиновъ''.<ref>Недзѣльскій Е., сс. 166–167.</ref> В року 1851 во [[Вѣдень|Вѣдню]] выдав зборник народных спѣванок ''Русскій соловѣй'' и курты дѣтскы духовны спѣваночкы ''Память изъ отпуста добрымъ дѣтямъ''.<ref name="АлМаг"/><ref name="Ковач"/> Любив народну спѣванку и сам быв спѣвак, а во своей творчости выхоснововав поетику народного верша.<ref name="Недз"/> На властны тексты складовав [[Музика|музику]]. Меджи найлѣпшыма вершами суть: ''Май'', ''Кто там клопать'', ''При березѣ'', ''Зимна роса'', ''Стоить улан''.<ref name="Ковач"/> Язык Николая Нодя диалектичный: во вершах, де ся основуе на народной поетицѣ, пише простым народным языком, в иншых припадах, де поважуе тему за серйозну, видиме змаганя ку литературным взорам русской литературы.<ref name="Недз"/> В тых припадах не вагаючи обертать ся и ку церковнославянскым формам.<ref>Мозер, Михаел.</ref> ==Жерела и одказы== * '''Алмашій, Михайло''': Нодь Микола. //Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}} С.&nbsp;183. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * '''Алмаший М.''': Нодь Николай (псевд. Паннониян). //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} С.&nbsp;278. {{Реф-инфо|[[Русскый язык|рус.]]}} * '''Алмашій, Михайло, Маґочій, Павло Роберт''': Нодь Микола (Нодь Николай, Nagy Nikolaj). //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} Сс.&nbsp;544–545. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * '''Ковач, Федір''': Нодь Микола. //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. {{ISBN| 80-85137-15-1}} С.&nbsp;244. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * '''Недзѣльскій, Евгеній'''. Очеркъ карпаторусской литературы. Изданіе Подкарпаторусскаго Народопросвѣтительнаго Союза въ Ужгородѣ. Ужгородъ, 1932. {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} * {{cite web |author='''Мозер, Михаел''' |editor= |date=2011 |url=https://books.google.com.ua/books?id=XdQACgAAQBAJ&pg=PA348&lpg=PA348&dq=николай+нодь&source=bl&ots=328D_zYI63&sig=ACfU3U2RdY0J-1HASS8aCxXy24-TnF6g3A&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwiJv6rvnIjkAhXypYsKHfUuCaAQ6AEwDXoECAkQAQ#v=onepage&q=николай%20нодь&f=false |title=Причинки до історії української мови |publisher=Вінниця: Нова книга |format=Монография |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-08-16 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1819|1862|Нодь Николай}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] 72xpdhpg4jg22a8kzrmiv2uik27bwxc 0 15535 166126 144148 2026-06-17T10:21:21Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166126 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Андрѣй Калин | image ={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/ru/9/97/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B9_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1908|05|03}} | birthplace = [[Горинчово]], [[жупа Мараморош]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1979|12|11|1908|05|03}} | deathplace = [[Горинчово]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[приповѣдкарь]] | language = [[Русиньскый язык|русинскый]] | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]], [[Чехословакия]], [[УССР]] | education = | alma_mater = | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = ''Закарпатські казки'' (1955)<br>''Дідо-Всевідо'' (1969). | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Андрѣ́й Ка́лин''', {{ref-uk}} ''Андрі́й Степа́нович Ка́лин'', *[[3. мая]] [[1908]], [[Горинчово]], [[жупа Мараморош]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;– †[[11.&nbsp;децембра]] [[1979]]&nbsp;— русинскый [[приповѣдкарь]]. Автор приповѣдковых книжок: «Закарпатські казки» (1955), «Дідо-Всевідо» (1969) и др.<ref name="Микитась">Микитась В. Л.</ref><ref>Казкар Андрій Калин</ref> == Биография == Андрѣй Калин — обычайный подкарпатскый селянин. Отець му, Стефан Калин, стратив живот на заробках в Америцѣ, коли сын мав 7 рокы. А так Андрѣй мусѣв ити заробляти, жебы утримовав родину, про то зостав нешколованый. Тым завзятѣйше зберав, затямльовав и придумовав сам [[Приповѣдка|приповѣдкы]].<ref name="Линтур">Лінтур П., сс. 3–10.</ref> В року 1946 [[фолклор|фолклориста]] [[Петро Линтур]] записав з его слов 120 оригиналных [[сюжет]]ох [[казка|казок]] тай иншых устных [[Проза|прозовых]] творох. Тоты записы в литературной обробцѣ по [[Украинскый язык|украинскы]] стали ся основов выданых в наступных роках книг про дѣтей: ''Закарпатські казки Андрія Калина'' (1955; по [[Русскый язык|русскы]] – 1957), ''Дідо-Всевідо'' (1969), ''Дванадцять братів'' (1972), ''Казки одного села'' (1979), ''Зачаровані казкою'' (1984; усѣ в [[Ужгород]]ѣ).<ref name="Микитась"/> По публикации Андрѣй Калин став ся широко познатым и любеным писательом у дѣтей: его слухали з отвореным ротом. Книжкы принесли му не лем славу, але и гонорар, котрый му дозволив збудовати нову хыжу, в котрой але пожив лем еден рок. Споминають на него в [[Село|селѣ]] як на честного, порядного и доброго чоловѣка, котрый каждому быв готовый помочи. Днесь в той хыжи жие его сын, Андрѣй Калин мл. На хыжи отворили памятну таблу.<ref>Анна Кирпан.</ref> == Творба, доступна на вебу == * [http://uartlib.org/allbooks/dityachi-knigi/andriy-kalin-zakarpatski-kazki-ilyustratsiyi-leopolda-levitskogo/ Закарпатські казки (1955)] * [http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1509 Дванадцять братів (1972)] == Жерела и одказы == * {{Cite web |title='''Казкар Андрій Калин''' СЕЛО ГОРІНЧОВО |url=https://khust-rda.gov.ua/selo-gorinchovo-09-59-42-26-09-2018/ |publisher=Хустська районна державна адміністрація |accessdate=2021-10-17}}{{ref-uk}} * {{cite web |author='''Анна Кирпан''' |editor= |date=май 2008 |url=http://www.karpaty.net.ua/arkhiv/2008-rik/43-5-29-traven-2008-r/484-kazky-zhyvut-u-horinchovomu |title=Казки живуть у Горінчовому |publisher=karpaty.net.ua |format=ФОТО М. Кушніренка |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |quote=''На фотознімках Калин видається більше схожим на англійського аристократа, аніж на бідного верховинця — лісоруба, бокораша, кочіша. Стрункий сухуватий джентльмен гордої постави з розумним глибоким поглядом. У руці — улюблена чеська люлька (мав їх цілу колекцію). Таки насправді був аристократом духу''. |accessdate=2019-10-12 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}} * '''Лінтур П.''': Закарпатський казкар Андрій Калин. //Закарпатські казки Андрія Калина. — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1955.{{ref-uk}} * {{cite web |author='''Микитась В. Л.''' |editor= |date=2012 |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10451 |title=КА́ЛИН Андрій Степанович |publisher=Енциклопедія Сучасної України |format= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-10-12 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1908|1979|Калин Андрѣй}} [[Катеґорія:Авторы книг дѣтям]] [[Катеґорія:Приповѣдкарѣ]] 06l634r4lz6fb8ngmi3ioxklvf8f1l1 0 15589 166127 133118 2026-06-17T10:22:29Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166127 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Михал Ковач | image = Михал Ковач.jpg | imagesize =150px | alt = | caption = | pseudonym = Задунайов, Иринка Калинова, Дїдо Заградкар, Кирил Пета<ref name="Дуличенко">Олександр Дуліченко</ref> | birthname = | birthdate = {{Birth date|1909|10|27}} | birthplace = [[Шид]], [[Австро-Мадярщина]] | deathdate = {{Death date and age|2005|06|17|1909|10|27}} | deathplace = [[Новый Сад]], [[Сербия и Чорна Гора]] | resting_place = | occupation = [[учитель]], [[новинарь]] | language = [[Русиньскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1927–2005 | genre = [[драма]], [[поезия]], [[проза]] | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = [[Иван Ковач (композитор)|Иван Ковач]]<ref name="МСЦ">О. В. Мишанич, Н. С. Стаценко, М. М. Цап.</ref> | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Михал Ковач''', *[[27. октобер]] [[1909]], [[Шид]], [[Австро-Мадярщина]] – †[[17. юн]] [[2005]], [[Новый Сад]], [[Сербия и Чорна Гора]] — [[учитель]] и еден з найвызнамнѣйшых [[писатель]]ох, [[новинарь]]ох и културно–просвѣтных дѣятельох меджи [[Руснаци у Войводини|войводинскыма Руснаками]] в [[XX. стороча|двадцятом сторочу]].<ref name="Дуличенко"/> {{Цитат збоку |Полога=right |Без розрывов=1 |Тло=#eee9d9 |Розмѣр букв=86% |Содержанье=Я знам же шицко живе умрец раз муши,<br> же ту на жеми нєт раю,<br>лєм нє знам прецо, прецо праве лєм людзе<br>же умрец муша — знаю? |Подпис=Михал Ковач: Чом}}{{lang|rue|text in Rusyn language here}} ==Биография== Михал Ковач родив ся яко пятый дѣтвак в родинѣ [[Желѣзниця|желѣзничаря]] Янка Ковача и Анны Кулич, де были еденадцятеры дѣти. Основну школу и [[Горожанка|горожанку]] выходив в [[Шид]]у, по чому абсолвовав учительску семинарию в [[Крижевцѣ|Крижевцях]] (1929). Учительовав в селах [[жупа Вуковар-Срѣм|жупы Вуковар-Срѣм]], а в року 1931 достав мѣсто учителя в [[Руски Керестур|Руском Керестурѣ]], де активно ся ангажовав в културной роботѣ: режировав в аматерском театрѣ, быв секретарьом ''Руского народного просвѣтного дружства'', быв закладательом и редактором дѣтского часописа [[Наша заградка]] (1937–1941). В року 1941 [[Руски Керестур|Рускый Керестур]] вернув ся до [[Мадярске кральовство|Мадярского кральовства]], и особы, котры там не жили до року 1918, мусѣли одыйти. В роках 1941–1952 учительовав в [[срѣм]]ском [[Село|селѣ]] [[Бикич Дол]], де быв меджи основателями културно-просвѣтного дружства ''Иван Котляревски'' и мѣстным дописовательом [[Руске Слово|Руского Слова]]. Од року 1952 жив в [[Новый Сад|Новом Садѣ]], де учительовав до року 1966 и быв секретарьом Културно-умѣлецкого дружства ''Максим Горки''. В року 1966 была основана русинска редакция ''Радио Новый Сад'', де став ся автором и редактором програмы ''Културна панорама''. В року 1973 пензионовав и одтогды занимав ся лем литературнов творчостьов. == Литературна творба == Михал Ковач, подля днешных литературознательох — закладатель основ войводинской русинской литературы и вособлять чисту сущность русинской душѣ. Зачатком его творчости было повѣданя ''Атаманов сын'' (1927). Быв тыж успѣшным [[драматик]]ом, даколько его комедий и драм суть незмѣнно в репертоарѣ [[Руснаци у Войводини|войводинскых Руснакох]].<ref name="Дуличенко"/> Выступив и як популаризатор украинскых (И. Драч, Д. Павличко, Б. Олѣйник, М. Винграновскый, Р. Братунь идр.) и подкарпатскых ([[Александер Маркуш|А.&nbsp;Маркуш]], [[Лука Демян|Л.&nbsp;Демян]], Й. Жупан, [[Федор Потушняк|Ф.&nbsp;Потушняк]], М. Томчаний идр.) авторох, з перекладами их на [[Войводина|войводинскый]] вариант [[русинскый язык|русинского языка]]. В часѣ учительства быв тыж автором ряда учебникох про русинскы школы.<ref name="МСЦ"/> Творба Михала Ковача выходила в перекладах на [[есперанто]], [[Мадярскый язык|мадярскый]], [[румынскый язык|румынскый]], [[сербскый язык|сербскый]], [[Словацкый язык|словацкый]], [[украинскый язык]]. <ref name="Винниченко">Винниченко І. І.</ref> В [[Украина|Украинѣ]] ся Михал Ковач поважуе за украинского писателя, а его творба за часть украинской литературы.<ref name="Винниченко"/><ref>Просалова В. А.</ref> {{Цитат 2 |''Михал Ковач днесь стоить меджи нашыма найлѣпшыма майстрами малой прозы. В тому е глубокый майстер, а не мать собѣ пары. Ним ся може гордити не лем литература Бачкы в Югославии и сама Югославия, але и вшитка наша украинска литература''. |{{Цитат 3 |Оригиналній текст (укр.) |Михайло Ковач нині є одним з наших першорядних майстрів малої прози. Тут він майстер глибокий і неповторний. Ним може пишатися не тільки література Бачки в Югославії, сама Югославія, а й уся наша українська література. |Іван Чендей, м. Ужгород.<ref>Чендей І.: Учитель. //Дзвін. Часопис Спілки письменників України. №12(544), грудень 1990, с.&nbsp;15.</ref>}}}} ===Драма=== * ''Зборнїк театралних фалатох'', 1962. ===Поезия=== * ''Мой швет'', 1964. * ''Писнї Дїда Заградара'', 1979. * ''Шветла вечарово'', 1985. * ''Я дуб червоточни'', 1989. * ''Хижочко стара'', 1990. ===Проза=== * ''Цихи води'', 1970. * ''Дзецински швет'',1971. * ''Гриц Бандурик'', 1972 ([[роман]], сполуавтор Штефан Гудак). * ''Перши радосци'', 1977. * ''Цеглярня'', 1982. * ''Яни Мальовани'', 1981 * ''На окраїску'', 1983. * ''Глїбоки коренї'', 1987. * ''Капка по капку живот одцека'', 1988. * ''Длугока драга номадска'', 1990. * ''Дияспора'', 1992. ==Жерела и одказы== * '''Винниченко І.І.''': КОВАЧ Михайло Іванович // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ: "Наукова думка", 2007.— 528&nbsp;с. {{ISBN| 978-966-00-0692-8}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} С.&nbsp;389. : {{Cite web |url=http://www.history.org.ua/?termin=Kovach_M |title=КОВАЧ Михайло Іванович |accessdate=2019-10-27}} * '''Олександр Дуліченко''': Ковач Міхал //'''Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.''' Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} С.&nbsp;341. * '''О. В. Мишанич, Н. С. Стаценко, М. М. Цап''': Ковач Михайло // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — {{ISBN| 944-02-3354-X}}. : {{Cite web |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=7260 |title=КОВАЧ Михайло |date=2013 |format=ФОТО |accessdate=2019-10-27}} * '''Просалова В. А.''': Українська діаспора: літературні постаті, твори, бібліографічні відомості. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012 — 480&nbsp;с. {{ISBN| 978-966-317-145-6}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} Сс.&nbsp;216–217. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1909|2005|Ковач, Михал}} {{Переклад|sr|Михајло Ковач|15671224}} [[Катеґорія:Русинскы драматици]] [[Катеґорія:Русиньскы новинаре]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] ggq3s2a6bdxq3qfmw9q5sjg25ulyi0n 0 15615 166128 157601 2026-06-17T10:23:38Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166128 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Димитрий Попович | image = {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link=https://zhinka1.wordpress.com/wp-content/uploads/2018/03/popovich04.jpg}} | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1899|11|07}} | birthplace =| deathdate = {{Death date and age|1968|10|03|1899|11|07}} | deathplace = [[Хуст]], [[УССР]] | resting_place =[[Теметов Калвария]], [[Ужгород]] | occupation = [[священик]], [[педагог]], [[писатель]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = доктор права | alma_mater = [[Коложварска универзита]] | period = | genre = повѣданя, дидактична литература, учебникы | subject = | movement = | notableworks = Будователѣ храмов, 1944<ref name=BM>Василь Маркусь</ref> | spouse = Анна Зейкан <br>(23.06.1903–6.11.1945)<ref name="МГКЕ"/> | partner = | children = Микола (1930–1965)<ref name="МГКЕ"/> | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Димитрий Попович''', *[[7. новембер]] [[1899]], [[Онок]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] – †[[3. октобер]] [[1968]], [[Хуст]], [[УССР]] — [[священик]], [[педагог]], [[писатель]].<ref name="Алмаши">Алмашій, Михайло.</ref><ref name="Поп">Поп, Иван.</ref><ref name="Хланта">Хланта І. В.</ref> ==Биография== ;Родина:Походив з родины сельского ковача Миколы Поповича тай Иды А́бранѣ. Быв найстаршый дѣтвак в родинѣ а мав молодшы братя Евгена, Гейзу, Юлия и сестры Юлиану, Емилию и Марию.<ref name="Конкина">Конкіна, Марія.</ref> ;Школованя:Учитель фарской школы Юрий Кубинѣ рекомендовав родителям дати способного до наукы дѣтвака до далшого школованя. Фамилия перебрала ся до [[Великы Комяты|Великых Комят]], одкы по основной [[Школа|школѣ]] одышов учити ся до [[Гимназия|гимназии]] в [[Калоча|Калочи]], а пак в [[Будапешт]]ѣ выучив ся в Централной духовной [[Семинария|семинарии]], де, здавши потребны екзамены, достав право на роботу учительом.<ref name="МГКЕ">Мукачівська греко-католицька єпархія.</ref> ;Служба:Понеже через молодость еще не мог быти священиком, в роках 1922–1924 выучовав богословие и логику на Ужгородской учительской семинарии. [[12. авґуст|12. августа]] [[1924]] оженив ся з Аннов Зейкан (23.06.1903–6.11.1945), а [[28. авґуст|28. августа]] быв рукоположеный в священство в Мукачовском монастырю епископом Петром Гебейом и посланый професором закона Божого до [[Хуст]]ской [[Гимназия|гимназии]], де служив до року 1945. В року 1930 его служба была оцѣнена [[епископ]]ом, котрый именовав го членом своей [[конзистория|конзистории]], быв тыж епархиалным цензором. В року 1931 на припоруку [[епископ]]а побывав во [[Свята Столиця|Святой Столици]], де говорив з [[Папа Пий XI.|Папом Пием XI.]] и достав помочь 75 тысяч лир на выставбу алумнея на 90 мѣст про худобных штудентох Хустской гимназии, де могли туньо або и задарь бывати и костовати ся. В наступных роках быв активным организатором выставбы алумнея, а в роках 1933–1945 быв его директором. В маю 1944 на [[Коложварска универзита|Коложварской универзитѣ]] оборонив докторску дизертацию и достав ученый ступень доктора каноничного права.<ref name="МГКЕ"/><ref name="Адамчо">Адамчо, Нестор.</ref><ref name="ЗОУНБ">Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека.</ref> ;Репресии: По включѣню [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] в [[УССР]], коли алумней и [[гимназия]] были ликвидованы, была му заказана педагогична робота, а по ликвидации [[Грекокатолицка Церковь|Грекокатолицкой Церкви]] жадали од него переход на [[Православна церьков|православие]]. Неуступчивый [[священик]] быв [[4. фебруара]] [[1949]] арештованый, а [[29. марца]] [[1949]] засудженый на 25 рокы лагра з конфишкациев маетку и наступны 5 рокы ограничѣня прав. Его винов было, же «воспитовав молодежь в антикомунистичном духу, прискѣпльовав любовь ку католицтву и ненависть ку [[СССР]], быв лидром Христианской людовой партии, од року 1939 едным з лидрох [[УНО]] и сполупрацовав в националистичной новинцѣ ''Свобода'', де брутално атаковав [[СССР]] и кликав до будованя так званой ''самостойной Украины''».<ref name="МГКЕ"/> ;Выслободжѣня: В року 1956 на повторны скаргы родины засудженого Найвысшый суд [[СССР]] скасовав засуд и Димитрий Попович вернув ся до [[Хуст]]а по одбытых в неволѣ 8 рокох. Але педагогична и литературна робота были му заказаны. Регабилитованый Генералнов прокуратуров Украины [[21. януара]] [[1993]].<ref name="Алмаши"/><ref name="Адамчо"/> :Димитрий Попович погребеный на [[Теметов Калвария|теметовѣ Калвария]], обок гроба сына Миколы.<ref name="ЗОУНБ"/><ref name="МГКЕ"/> ==Литературна творба== Дебутовав в року 1926 в украинском алманаху ''Трембита'' з куртым повѣданьом ''Дѣвочий сон'', де выявив свой намѣр писати рафинованым украинскым литературным языком. Выдав книжкы ''Женскый вопрос'' (1923), ''Вам, солодкы браты'' (1926), ''Дорога правды'' (1927), ''Свѣтло в темнотѣ'' (1928), ''Молодым дѣвчатам'' (1929), учебникы про семинарию ''История Церкви Христовой'' (1925), ''Апологетика'' (1926), а тыж брожуру ''На земли Кирила и Мефодия'' (1926), приручник ''Мариинська конгрегация'' (1928), книжку ''Божа Мати'' (1931) — житие [[Богородиця|Богородицѣ]], первый раз написане [[Подкарпатска Русь|подкарпатскым]] [[священик]]ом. Выступав зо статьями в новинках ''Свобода'', ''Русин'', ''Учитель'', ''Верховина'', журналах ''Душпастырь'' и ''Мисийный вѣстник''.<ref name="ЗОУНБ"/> В роках 1941–1944 сполупрацовав зоз [[ПОН]] и быв его членом. Публикуе цѣлый ряд повѣдань в ''Мисийном календарѣ'' (1941), ''Литературной Недѣли'' (1943–1944), а тыж окремыма брожурками — ''Из житя'' (1943), ''Адам и иншѣ оповѣданя'' (1944), зборник проповѣдей про гимназистох ''Будователѣ храмов'' (1944). По [[Мадярскый язык|мадярскы]] публикуе цѣлый ряд статей религийной тематикы в журналѣ ''Греко-католицкый вѣстник'', выдавать руськый переклад-адаптацию мадярского автора Л.&nbsp;Ердевди ''Стефан Касап'' (1943) о мисионеру.<ref name="ЗОУНБ"/> Переважна линия творбы [[автор]]а несе характер духовно-воспитателный и дидактичный, не позначена ниякыма политично-идеологичныма замѣрами, универзална и позачасова. [[Василь Маркусь]] в рецензии припоминать, же о.&nbsp;Димитрия называють ''подкарпатскым [[Тихомир Товт|Тихомиром Товтом]]'' (быв то славный мадярскый духовный [[писатель]]).<ref name=BM/> В року 2016 ужгородске выдавательство ''Гражда'' выпустило книгу о.&nbsp;Дмитрия Поповича ''Пять збірок. Невольнича муза'', котра обсягуе его творбу з рокох 1955–1967.<ref name="Адамчо"/> ==Интересны факты== * Воспитаниками о.&nbsp;Димитрия были будучы епископы [[Теодор Ромжа]], [[Йоанн Семедий]], Иван Маргитич, Йосиф Головач, историк священик Стефан Пап.<ref name="ЗОУНБ"/><ref name="МГКЕ"/><ref name="Адамчо"/> ==Жерела и одказы== * '''Адамчо, Нестор.''' Розумом и серцьом (др. о. Дмитрий Попович) //Отцюзнина, №3(5) 2017. Сс. 37–39. : {{Cite web |author=Адамчо, Нестор |url=https://rueportal.eu/assets/otcuznina/otcuznina5.pdf |title=Розумом и серцьом (др. о. Дмитрий Попович) |publisher=Rueportal |format=PDF, ФОТО |language=[[Русинскый язык|русинскы]] |accessdate=2020-10-31}} * '''Алмашій, Михайло.''' Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304&nbsp;с. {{ISBN| 966-2674-43-X}} С.&nbsp;213. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * '''Василь Маркусь''' (В. М.): ''Димитрій Поповичъ: Будователѣ храмовъ. Дѣточа Библіотека, число&nbsp;10. Выданя ПОН. Унгваръ, 1944. 127&nbsp;ст. 16°''. //Литературна Недѣля, Унгваръ, 1944, сс.&nbsp;226–228. * '''Поп, Иван''' Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431&nbsp;с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} Сс.&nbsp;311–312. {{Реф-инфо|[[Русскый язык|рус.]]}} * '''Хланта І. В.''': Попович Дмитро Миколайович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} С.&nbsp;257. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * {{Cite web |url=http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=187 |title=Попович Дмитро Миколайович |publisher='''Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека''' |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-11-06}} * {{Cite web |author='''Конкіна, Марія''' |url=http://ukrainka.org.ua/node/8268 |title=На лиці його лежить печаль, сльоза застигла на віях … |publisher=Портал «Жінка–УКРАЇНКА» |format=ФОТО |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-11-06}} * {{Cite web |url=http://www.mgce.uz.ua/post.php?id=788 |title=ПОПОВИЧ Дмитро |publisher='''Мукачівська греко-католицька єпархія''' |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-11-06}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1899|1968|Попович, Димитрий}} [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Авторы книг дѣтям]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] fmi8mf7im3b8g47wmodpeqyxllnuvhn 0 15783 166129 135342 2026-06-17T10:24:40Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166129 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Юлия Зейкан | image = Юлія Зейкан.jpg | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = Юліана Камська | birthname = | birthdate = {{Birth date|1943|11|13}} | birthplace = [[Бѣлкы (Закарпатска область)|Бѣлкы]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|2012|04|30|1943|11|13}} | deathplace = [[Ужгород]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[новинарь]]ка, [[писатель]]ка | language = [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[УжНУ]] | period = 1965–2012 | genre = мала [[проза]], [[публицистика]], критика, [[поезия]] | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Юлия Зейкан''', {{ref-uk}} ''Зейкан Юлія Петрівна'', *&nbsp;[[11. новембер]] [[1943]], [[Бѣлкы (Закарпатска область)|Бѣлкы]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;– †&nbsp;[[30. апрѣль]] [[2012]], [[Ужгород]], [[Украина]] — [[новинарь]]ка, [[писатель]]ка, сполоченска активистка в [[Закарпатска область|Закарпатской области]] [[Украина|Украины]].<ref name="Поп">Поп, Иван.</ref><ref name="Хланта">Хланта І. В.</ref> {{Цитат 2|''Не виджу днесь в нашой периодицѣ серед новинарьох дакого ровного Юлии Зейкан''.|Надѣя Ференц, доцентка катедры украинской литературы УжНУ<ref name="Ференц">Надія Ференц</ref>}} ==Биография== Родила ся [[11. новембра]] [[1943]] в [[Бѣлкы (Закарпатска область)|Бѣлках]], [[де юре]] [[Мадярске кральовство|Мадярского кральовства]], але уже под владов военной администрации Червеной армады.<ref name="Поп"/><ref name="Хланта"/> По закончѣню филологичной факулты [[УжНУ]] (1967) учительовала, працовала в [[хуст]]ской [[район]]ной [[Новины (папірёвы)|новинцѣ]] ''Ленінська правда'', пак в Закарпатском областном инштитутѣ учительского дошколованя. Од року 1972 — ведуча оддѣлу културы в редакции главной областной [[Новины (папірёвы)|новинкы]] ''Закарпатска правда'', де стала ся наставницьов многых молодых литераторох-зачаточникох. Была редакторков журнала ''Краянка''.<ref name="Ференц"/><ref name="Хланта"/> Активно участнила ся в сполоченском и културном животѣ. Од року 1982 была на подозрѣню у безпекы.<ref name="Ференц"/> Умерла в конци апрѣля 2012, погребена 4. мая 2012 в Ужгородѣ.<ref>Грицищук, Тетяна.</ref> Послѣдня ей книжка вышла посмертно. ==Творба== Писала по украинскы: критику, публицистику, начеркы, репортажы, рецензии, статьи. Перву [[Новела (литература)|новелу]] ''Доброго ранку, люди!'' появила в [[Новины (папірёвы)|новинцѣ]] ''Закарпатска правда'' в року 1965, коли еще была штудентков [[УжНУ]]. Выступовала зо своима публикациями в областных и републиковых новинках, журналѣ ''Жовтень'', колективных зберках.<ref name="Хланта"/> ;Колективны зберкы<ref name="Хланта"/> {{ref-uk}} : * ''Молодий день'' (1979) * ''Ранковий клич'' (1981) * ''Володарі долі'' (1987) * ''Соло невідправлених листів'' (2005) ;В сполуавторствѣ<ref name="Хланта"/> {{ref-uk}} : * ''Красне поле'' (1999) ;Индивидуалны книгы<ref name="Хланта"/> {{ref-uk}}: * ''Синє полум'я ранку'' (1981)<ref name="Хланта"/><ref name="Ференц"/> * ''Голубий вересень'' (1999)<ref name="Ференц"/> * ''На дощ і блискавку'' (2012)<ref>[https://web.archive.org/web/20220305033407/http://www.library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?url=%2Fnotices%2Findex%2FIdNotice%3A933746%2FSource%3Adefault Каталог ЦНБ ХНУ: На дощ і блискавку]</ref> ==Интересны факты== Книга ''Голубий вересень'' была готова про выданя в року 1982, але засягла безпека, оригинал и вшиткы варианты были забраны, Юлия Зейкан была выслухована и были од ней взяты одбиткы перстох. Книгу удало ся выслободити аж в року 1998, а выдана была в року 1999 властным коштом авторкы.<ref name="Ференц"/> ==Жерела и одказы== * '''Поп, Иван''': Зейкан Юлия. //Иван Поп: Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} С.&nbsp;181. {{ref-ru}} * '''Хланта І. В''': Зейкан Юлія Петрівна. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. «Гражда». Ужгород, 2007. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} С.&nbsp;135. {{ref-uk}} * {{cite web |author='''Грицищук, Тетяна''' |editor= |date=9. юн 2012 |url=https://zakarpattya.net.ua/Blogs/97240-Pam’iati-Iulii-Zeikan- |title=Пам’яті Юлії Зейкан |publisher=Закарпаття онлайн.Блоги |format= |quote= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-12-08 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author='''Ференц, Надія''' |editor= |date=15. юн 2012 |url=https://karpatnews.in.ua/news/46678-z-kohorty-oderzhymykh-pamiati-yulii-zeikan.htm |title=З когорти одержимих. Пам'яті Юлії Зейкан |publisher=KARPATNEWS.in.ua — Новини Ужгорода, Мукачева, Закарпаття та України |format= |quote= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-12-08 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1943|2012|Зейкан Юлия}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Новинаре]] 5ta5tlvj5rh40sphe7x2osm4sw82nlg 0 15818 166130 149570 2026-06-17T10:25:49Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166130 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Лука Демян | image = Лука Демян.jpg | imagesize =150px | alt = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1894|06|06}} | birthplace = [[Верхны Ворота|Вышны Верецкы]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1968|05|16|1894|06|06}} | deathplace = [[Мукачово]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[фолклор]]иста, [[писатель]] | language = [[Русинскый язык|русинскый]], [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]], [[Чехословакия]], [[Украина]] | education = | alma_mater = | period = 1920–1968 | genre = мала [[проза]], [[фолклор]] | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Лука Демян''', {{ref-uk}} ''Дем'ян Лука Васильович'', *&nbsp;[[6. юн]] [[1894]], [[Верхны Ворота|Вышны Верецкы]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;– †&nbsp;[[16. май]] [[1968]], [[Мукачово]], [[Украина]] — [[фолклор]]иста, [[писатель]].<ref name="Поп">Иван Поп, c. 154.</ref><ref name="Хланта">Хланта І. В., сс.&nbsp;114&nbsp;– 115.</ref> ==Биография== Родив ся в худобной селянской фамилии. З той причины его школованя ограничило ся парохиалнов школов, а дале живив ся и спомагав фамилию случайныма роботами. Быв сполоченскым активистом, участником Всенародной громады угорскых Русинох в Хустѣ [[21. януар]]а [[1919]]. В року 1920 основав в селѣ кооперацию и працовав там продавачом, од року 1928 достав роботу [[Желѣзниця|желѣзничаря]], быв кондуктором, дозорцьом на штациях, екстерном учив ся в [[Горожанска школа|горожанцѣ]], котру закончив в року 1932. В року 1956 пензионовав. Послѣдны три десятьроча жив в [[Мукачово|Мукачовѣ]].<ref name="Хланта"/> ==Творба== ;Фолклористика:Первый период творчости Лукы Демяна ишов напрямом фолклористикы, коли од року 1908, еще учеником парохиалной школы, зачав зберати и записовати людовы спѣванкы, казкы, анекдоты, а в року 1911 в будапештской новинцѣ ''Недѣля'' появили ся его первы фолклорны записы. Дале публиковав фолклор в новинках ''Наука'', ''Подкарпатська Русь'', ''Литературна недѣля'', в календарях, читанках.<ref name="Хланта"/> Плодами его зберательства стали ся 25 томы рукописных фолклорных материалох, часть из котрых передав до [[Киев]]а в ''Инштитут теории умѣня, фолклору и етнографии'',<ref name="Мишанич">Мишанич О. В.</ref> а часть, зобрану в роках 1936–1938, в ''Подкарпатскый етнографичный [[музей]]'' в [[Ужгород]]ѣ.<ref name="Поп"/> ;Довоенна доба писательства:Од зачатку 1920-х рокох зачав писати [[повѣданя]], майже чисто на русинском языкови.<ref name="Поп"/> Учебник ''Исторія подкарпаторуськой литературы'', выданый в Унгварѣ в року 1942, пише: «Первый из прозаиковъ Лука Демянъ, селянинъ, выдавший двѣ малѣ книжочки „Чортъ на весѣлю“ (1920) и „Вѣдьма“ (1924). Оповѣданя сѣ написанѣ на мѣстномъ народномъ языцѣ, широко и наивно выкорыстають народнѣ погляды и суевѣрія.» Але в далшых роках ся зачинать учити на книжках украинскых писательох: во своей биографии упоминать [[Іван Франко|Ивана Франка]], Тимофия Бордуляка, Юрия Федьковича.<ref name=Pahyria>Пагиря, Василь.</ref> В року 1943 выходить его третя и послѣдна довоенна книжка ''Изъ села'' (1943, выданя [[ПОН]]). Книжочка обсягуе 8 по­вѣдань, вшиткы из се­ль­ского жи­вота Верховины, назва ей не одповѣдать жадному кон­крет­ному повѣданю, а лем указуе чи­та­те­лю на то обще окружѣня, з кот­ро­го вышли вшиткы тоты описаны ав­тором припады. На час выданя сей книжочкы ав­тор быв да­леко не за­ча­точник, бо уж 22 рокы ми­нуло бы­ло од вы­даня его первой кни­ж­кы. В значной мѣрѣ мож ви­дѣ­ти у не­го моцный вплыв укра­ин­ской ли­те­ратуры, котрый про­я­вив ся, ок­рем языка, в темах, де главны кон­фликты суть меджи про­ща­вов и пан­ст­вом, а тыж меджи Ру­синами и «во­ро­гами» Ру­синох. Язык книжкы е повный укра­и­низ­ма­ми и полонизмами, кот­ры в том ча­сѣ ледвы ци были доста познаты мѣст­но­му обывательству, а би­зов­но, же не были хоснованы в каж­до­ден­ном коммуникованю.<ref>Демян Лука: Из села</ref> ;Совѣтско-украинска доба писательства:Як и многы иншы подкарпатскы писателе, Лука Демян пережив довгый период адаптации, коли нич не публиковав и мусѣв ся адаптовати на метод [[соцреализм]]а, на украинскый язык и роль писателя яко «инженера людскых душ». Але од року 1956, уже яко пензиста, прияв новый порядок и активно пише. Намѣсто протестного тона против несправедливостей свѣта, его повѣданя наповнюють ся оптимизмом. Их героями стають ся щастливы садовникы, доичкы, пестователѣ кендерицѣ, циган Ферко, котрый колись ходив з поплатаным мѣхом, а теперь жие в просторной хыжи и е признаный всѣма ковач.<ref name=Pahyria/> :Наперек тому, же усиловав ся писати по украинскы, его творы редакторами выдавательств были подданы значной [[Украинизация|украинизации]]. На жаль, и фолклорны записы, выданы в той добѣ, суть значно украинизованы.<ref name="Поп"/> Повѣданя Лукы Демяна вышли в перекладах по русскы, бѣлорусскы, словацкы, чешскы.<ref name="Хланта"/> ==Интересны факты== Почерпнуте з [https://web.archive.org/web/20191220190919/http://meest-online.com/history/figure/do-50-richchya-vid-dnya-smerti-luky-demyana/ meest-online.com/] * В збераню фолклора и сполоченской чинности участнив ся и его брат, Иван Демян. * Обое заинициовали во [[Верхны Ворота|Вышных Верецках]] Просвѣту (1920), в котрой были 30 члены. * В року 1922 во [[Верхны Ворота|Вышных Верецках]] основали ''Братство терезвости'', а Лука Демян там выступовав з темами газдованя и терезвости. ==Жерела и одказы== * '''Исторія подкарпаторуськой литературы'''. Изданіе Регентского Комиссаріята. Унгвар, 1942. {{ref-rue}} * '''Пагиря, Василь''': Лука Дем'ян. //Пагиря В. В.: «Я світ узрів під Бескидом» Сторінки історії — Ужгород: Карпати, 1993 — 227&nbsp;с. {{ISBN|5-7757-0524-6}} {{ref-uk}} * '''Поп, Иван''': Демян Лука. //Иван Поп: Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431&nbsp;с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} * '''Хланта І. В''': Дем'ян Лука Васильович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. «Гражда». Ужгород, 2007. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} {{ref-uk}} * {{cite web |author='''Мишанич О. В.''' |editor= |date=2007 |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=21546 |title=ДЕМ’Я́Н Лука Васильович |publisher=//Енциклопедія Сучасної України |format=online |quote= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-12-19 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= |editor= |date= |url=https://rusin8.webnode.ru/news/demyan-luka-iz-sela/ |title='''Демян Лука: Из села''' |publisher=Русинська веб-книга |format= |quote=''В значной мѣрѣ мож ви­дѣ­ти у не­го моцный вплыв укра­ин­ской ли­те­ратуры, котрый про­я­вил ся, ок­рем языка, в темах, де глав­ны кон­фликты суть межи про­ща­вов и пан­ст­вом, а тоже межи Ру­синами и «во­ро­гами Ру­синов». Язык книжкы е полный укра­и­низ­ма­ми и полонизмами, кот­ры в том ча­сѣ ледвы ци были доста познаты мѣст­но­му обывательству, а би­зов­но, же не были хоснованы в каж­до­ден­ном коммуникованю.'' |language=[[Русинскый язык|русинскы]] |accessdate=2019-12-20 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1894|1968|Демян Лука}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] gdpsnemcmg1nshqq5jw1tcm2v2l4fce 0 15828 166131 120308 2026-06-17T10:27:13Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166131 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Изидор Бѣлак |image = |caption = |birthdate = {{Birth date|1889|05|26}} |birthplace = [[Лисичово]], [[жупа Берег]], [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярска Монархия]] |deathdate = {{Death date and age|1944|01|03|1889|05|26}} |deathplace = [[Пицел]], [[Мадярске кральовство]] |penname = Тарянъ, B. J.<ref name="ЛН"/> |occupation = [[педагог]], [[фолклор]]иста, [[Публицистика|публициста]], [[етнограф]] | genre = [[публицистика]], [[фолклор]], [[поезия]] |language = руськый | notableworks = '''Dolha és vidékének néprajza''' (Народопис Довгого и околицѣ; Néprajzi Értesítő XVI. 1915, XVII. 1916, сполуавтор [[Гіадор Стрипськый|Г.&nbsp;Стрипськый]])<ref name=Udvari/><br>'''Жаворонок''' (Ужгород, 1926) |nationality = [[Русины|Русин]] |ethnicity = з [[Угорска Русь|Угорской Руси]] |citizenship = австро-мадярске | Commons = }} '''Изидор Бѣлак''', {{ref-hu}} ''Bilák Izidor'', *&nbsp;[[26. май]] [[1889]], [[Лисичово]], [[жупа Берег]], [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярска Монархия]] – †&nbsp;[[3. януар]] [[1944]], [[Пицел]], [[Мадярске кральовство]] — [[педагог]], [[фолклор]]иста, [[Публицистика|публициста]], [[етнограф]]. == Биография == Изидор Бѣлак походив з [[лисичово|лисичовской]] газдовской родины, але дѣдо его быв в том селѣ [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицкый]] [[пѣвцоучитель]], а баба му походила з поповской родины. В [[Лисичово|Лисичовѣ]] выходив [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народну школу]], пак учительску [[Семинария|семинарию]] в [[Унгвар]]ѣ, а в [[Будапешт]]ѣ абсолвовав школу [[професор]]ох [[Горожанска школа|горожанок]]. В януарѣ 1919 быв покликаный на Министерство [[Руська Крайна|Руськой Крайны]] в [[Будапешт]]ѣ яко иншпектор школ [[Руська Крайна|Руськой Крайны]]. По ей роспаду и прилучѣню [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] ку [[Чехословакия|Чехословакии]] быв професором хлопячой и дѣвочой [[Горожанска школа|горожанской школы]] в [[Пицел|Пицелу]] под [[Будапешт]]ом, а пак и ей директором.<ref name="ЛН">Литературна недѣля.</ref><ref name="Поп">Иван Поп.</ref> ==Творба== Зачав писати в року 1908, еще яко семинариста, статьи, [[Етнография|етнографичны]] запискы, [[повѣданя]], [[поезия|поезию]] на уровни иншых тогочасных русинскых авторох, зберати людовы спѣванкы, публиковати свою творбу в [[Новинка Наука (1897-1914)|новинцѣ ''Наука'']], котру тогды выдавав [[Августин Волошин|А. Волошин]], в календарях. Активно выступовав и в ''Görögkatholikus Szemle'' зоз статьями о [[Русины|Русинах]]. а тыж в мадярскых вѣдицкых периодиках, а в повойновой добѣ в самом [[Будапешт]]ѣ майже не было часописа, де бы не появляли ся его статьи (найвеце в ''Nemzeti Újság'', ''Új Nemzedék'', ''Budapesti Környék''). Писав и до фаховых педагогичных периодикох ''Néptanítók Lapja'', Orsz. Polg. Iskol. Tanáregyes. Kőzlőny.<ref name="ЛН"/> Хоть перебывав в мадярском окружѣню, але не утратив контакт зоз родным крайом.<ref name="Мишанич">Мишанич О. В.</ref> Писав до Новой Недѣлѣ, Карпатской Недѣлѣ,<ref name="ЛН"/> до ''Руськой Правды'', ''Руськой Молодежи'', ''Литературной Недѣлѣ''.<ref name="Поп"/> Изидор Бѣлак быв сыном своей добы, коли векшу вагу мали статьи поучного характеру, историчны, етнографичны, газдовскы, авторы мусѣли боронити свои народностны интересы, пишучи и по мадярскых новинках, бо не могли ся задоволити властнов незначнов пресов.<ref name="ЛН"/> Властна же его поезия написана в людовом духу.<ref name="Поп"/> ;Найважнѣйшы роботы:'''Dolha és vidékének néprajza''' (Народопис Довгого и околицѣ; Néprajzi Értesítő XVI. 1915, XVII. 1916, сполуавтор Г.&nbsp;Стрипскый);<ref name=Udvari>Іштван Удварі, с.18.</ref><br>'''Жаворонокъ''' (Собраніе русскихъ пѣсней и пословицъ подкарпатскаго народа. Собралъ Исидоръ Билякъ, школьный инспекторъ. Ужгород, 1926). Литературознатель Мишанич&nbsp;О.&nbsp;В. зазначав, же фолклорна зберка ''Жаворонок'' «и нынѣ не утратила свое значѣня».<ref name="Мишанич"/> ==Жерела и одказы== * Изидоръ Бѣлакъ. (Посмертна згадка). //'''Литературна недѣля''', 1944, с.&nbsp;47. (автор не зазначеный) * '''Мишанич О. В.''': Сидір Білак. //На Верховині. Збірник творів письменників дорадянського Закарпаття /Упоряд., підгот. текстів, вступ. ст., приміт. та слов. О.&nbsp;В.&nbsp;Мишанича. — Ужгород: Карпати, 1984 — 528&nbsp;с. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} С.&nbsp;508 * '''Поп, Іван''': Білак Ізидор. //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856&nbsp;c.+ХХХІІ&nbsp;с. {{ISBN| 978-966-387-044-1}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} Сс.&nbsp;53–54. * '''Іштван Удварі''': Зберька жерел про студії русинського писемства. ІІІ. Гіадор Стрипськый, народописник, бібліограф, языкознатель, товмач. Studia Ukrainica et Rusinica Nyíregyháziensia 21. Nyíregyháza, 2007. {{ISBN| 963 9385 16 6 Ö}} {{ISBN|978-963-7336-70-6 }} С.&nbsp;18. == Референции == {{reflist}} {{lifetime|1889|1944|Бѣлак, Изидор}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Етнографы]] fwugtw83q6dow5xybz0g5ubds7pitv8 0 15900 166132 140931 2026-06-17T10:28:54Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166132 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Айзек Азимов | image = Isaac.Asimov01.jpg | imagesize =150px | alt = | caption = ''Isaac Asimov, 1965'' | pseudonym = Paul French | birthname = Isaac Asimov | birthdate = {{Birth date |1920|01|02}} | birthplace = [[Петровичи (Смоленска область)|Петровичи]], [[РСФСР]] | deathdate = {{Death date and age|1992|04|06|1920|01|02}} | deathplace = [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]], [[США]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[професор]] [[Биохемия|биохемии]] | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = [[Евреи|Еврей]] | ethnicity = | citizenship = [[США]] | education = | alma_mater = [[Колумбийска универзита]] | period = 1931–1992 | genre = научна фантастика<br>популарна наука | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = http://www.asimovonline.com/asimov_home_page.html Asimov online | Commons =Isaac Asimov }} '''А́йзек Ази́мов''', {{ref-en}} ''Isaac Asimov'', *&nbsp;[[2. януар]] [[1920]], [[Петровичи (Смоленска область)|Петровичи]], [[РСФСР]] – †&nbsp;[[6. апріль|6. апрѣль]] [[1992]], [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]], [[США]] — [[США|америцкый]] [[писатель]] [[Научна фантастика|научной фантастикы]], популаризатор [[наука|наукы]], [[професор]] [[Биохемия|биохемии]], [[автор]] або редактор около 500 книг.<ref name="БРЭ">Ващенко А. В.</ref><ref name=EB>Gregersen, Erik.</ref> ==Биография== ;Штудии и карьера:Походив з родины млинарьох Юды Азимова и Анны-Рахиль Берман, котры в року 1923 з трьохрочным дѣтваком емигровали до [[США]], осѣли в [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорку]], де провадили цукрарню. Айзек выростав уже в англоязычном окружѣню, его домашным языком быв идиш, а литературны смакы переберав з повѣдань [[Шолом Алейхем]]а. В пятьрочном вѣку пошов до десятьрочной [[Школа|школы]], пак учив ся в коледжу и на хемичной факултѣ [[Колумбийска универзита|Колумбийской универзиты]], де в року 1939 зыскав ступень бакаларя наук (B.&nbsp;S.), а в року 1941 — магистра наук (M.&nbsp;Sc.). В роках 1942–1945 служив во военской лодярни, од октобра 1945 до юла 1946 — во войску, пак вернув ся до [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорку]] и продовжив штудии. В року 1948 зыскав ступень доктора биохемии (PhD), од року 1949 преподавать [[хемия|хемию]] на [[Медицина|медицинской]] факултѣ [[Бостонска универзита|Бостонской универзиты]] (1951 — ассистент, 1955 — доцент, 1979 — професор). Од року 1958 на универзитѣ зоставать лем формално, а цѣлком ся оддавать литературѣ. ;Приватный живот: Быв женатый два раз * ''Gerthrude Blugerman'' (1942–1970, розвод 1973; сын Дейвид, 1951 и дѣвка Робин Джоен, 1955) * ''Janet Opal Jeppson'' (1973–1992, психиатер, сполуавторка, дѣти не мали) :В року 1983 при операции на [[Сердце|сердцю]] достав инфекцию [[AIDS]], наслѣдком котрой умер в року 1992. ==Литературна творба== Еще яко 11-рочный зачав писати повѣсть о пригодах дѣтей, котра пробудила интерес у его товариши и, хоть не была закончена, ани публикована, пересвѣдчила го, же мать литературный дар. Перве научно-фантастичне повѣданя ''В заятю Весты (Marooned off Vesta)'' опубликовав року 1939. Повѣданя ''Приход ночи (Nightfall), 1941'' было много разы перевыдаване, два разы нафилмоване и в року 1968 Америцков асоциациев писательох фантастикы выголошене за найлѣпше з написаных за вшитку историю. В первом периодѣ пише серию [[Повѣданя|повѣдань]] о [[робот]]ах, де яко первый формулуе експлицитно их [[Етика|етику]]. В 1940-х роках пише серию [[роман]]ох ''Основаня (Foundation)'', котры пак споив до [[Трилогия|трилогии]], што в року 1966 зыскала награду Гьюго за найлѣпшу в истории научно-фантастичну серию. Од року 1958 зачинать ся переважно концентровати на популаризацию наукы, пише зрозумѣло и з гумором на темы [[хемия|хемии]], [[Физика|физикы]], [[Биология|биологии]], але и [[Литература|литературы]], аж и [[Библия|Библии]]. В послѣдных роках живота вертать ся ку темам дакотрых своих ранных [[Повѣданя|повѣдань]] и росширять их до формата [[роман]]а. Опубликовав три автобиографичны томы:<ref name=EB/> * Еще свѣже в памяти: Автобиография Айзека Азимова In Memory Yet Green: The Autobiography of Isaac Asimov, 1920–1954 (1979); * Все з радостьов: Автобиография Айзека Азимова In Joy Still Felt: .The Autobiography of Isaac Asimov, 1954–1978 (1980); * ''Я, Азимов: Мемоары (I, Asimov: A Memoir — награда Hugo Award 1995 за найлѣпшу литературу факта)''. ==Награды== * Сѣм раз награда Гьюго (Hugo Award, 1963, 1966, 1973, 1977, 1983, 1992, 1995) * Два раз награда Небьюла (Nebula Award, 1972, 1976) * Три раз награда читательского голосованя журнала Локус (The Locus Poll, 1977, 1981, 1983) ==Жерела и одказы== * '''Ващенко А. В.''' [https://web.archive.org/web/20190103005206/https://bigenc.ru/literature/text/1803652 АЗИМОВ] //Большая российская энциклопедия. Том 1. Москва, 2005, сc.&nbsp;273–274. * {{cite web |author='''Доценко Р. І.''' |editor= |date= |url=https://vue.gov.ua/Азімов,_Айзек |title=Азімов, Айзек |publisher=Велика українська енциклопедія |format=online |quote= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2020-01-03 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author='''Gregersen, Erik''' |editor= |date= Jan 1, 2020 |url=https://www.britannica.com/biography/Isaac-Asimov |title=Isaac Asimov |publisher=Encyclopaedia Britannica |format=online |quote= |language=[[Англицкый язык|англицкы]] |accessdate=2020-01-03 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1920|1992|Азимов, Айзек}} {{Переклад|ru|Азимов, Айзек|104316288}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] 3odcm5bj2mnh11o20r4yd8jrnj8uxjy 0 15930 166133 140676 2026-06-17T10:30:30Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166133 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Дюра Папгаргаї |image = Дюра Папгаргаї.jpg |imagesize = 200px |alt = |caption = |birthdate = {{Birth date|1936|11|11}} |birthplace = [[Руски Керестур]] |deathdate = {{Death date and age|2008|03|15|1936|11|11}} |deathplace = [[Новый Сад|Нови Сад]] |resting_place = [[Руски Керестур]] |occupation = |language = [[Русинскый язык|руски]] |nationality = |ethnicity = |citizenship = [[Сербия]] |education = |alma_mater = [[Новосадска универзита|Новосадски универзитет]] |period = 1968–2006 |genre = [[поезия]], [[проза]], [[драма]] |subject = |movement = |notableworks = |spouse = |children = |relatives = оцец Дюра, мац Маґдалена, народзена Роман }} {{Цитат збоку |Полога=right |Без розрывов=1 |Тло=#eee9d9 |Розмѣр букв=85% |Содержанье=''Папгаргаї забера єдно з найвизначнєйших<br>местох у нашей литератури.''|Ширина=246px |Подпис=<small>Дюра Латяк: Уцихла лира нашого барда</small><ref name=Svetlosc>Дюра Латяк, сс. 157–173</ref>}} '''Дюра Папгаргаї''' (*[[11. новембра]] [[1936]], [[Руски Керестур]]&nbsp;— †[[15. марца]] [[2008]], [[Новый Сад|Нови Сад]])&nbsp;— руски [[писатель]], [[Новинарь|новинар]], главни и одвичательни редактор [[часопис]]у за литературу, културу и дружтвени питаня ''{{iw|Шветлосц||uk}}'', драмски дїяч и инициятор вецей културних манифестацийох.<ref name=NAR>Новинарска асоцияция Руснацох (НАР)</ref> == Биография == Народзел ше у Руским Керестуре 11. новембра 1936. року. Оцец Дюра, мац Маґдалена, народзена Роман. Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у своїм валалє (1943–1951), стредню физкултурну школу у Новим Садзе (1952–1956). Робел як наставнїк у основней школи у [[Вербас (город)|Вербаше]] и [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] (1956–1959), потим як новинар у редакциї новинох ''{{нп|Руске слово||sr}}'' (1963–1966). У [[Новый Сад|Новим Садзе]] тиж и дипломовал югославянску литературу на Филозофском факултету (ґрупа Югославянска литература и южнославянски язики, 1960–1964). Прейг 27 роки бул главни и одвичательни редактор обновеного часопису ''Шветлосц'' у НВП ''Руске слово'' (1966–1993).<ref name=Svetlosc/><ref name=Ruske>Руске Слово</ref> Источасно бул и гонорарни драматург, а потим директор ''Драми Сербского народного театра'' у [[Новый Сад|Новим Садзе]] (1979–1982). Бул тиж єден спомедзи найзначнєйших иницияторох снованя ''Аматерского руского театра «Дядя»'' зоз сценами у Новим Садзе и Руским Керестуре и длугорочни його уметнїцки руководитель. У тим театре вон и усовершел свойо режисерске искуство и ту витворел найвекшу часц режийних постановкох. До скорейчасовей пензиї пошол 1993. року зоз длужносци главного и одвичательного редактора часопису ''Шветлосц'', значно начатого здравя. Умар несподзивано [[15. марца]] [[2008]]. року у Новим Садзе, а поховани є 17. марца истого року на теметове у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]].<ref name=Svetlosc/> == Творчосц == Поезию почал обявйовац у Пионирскей заградки 1951. року, а окрем поезиї пише и приповедки и драмски твори, як за старших так и за дзеци. Перша кнїжка обявена му 1968 (''Ту, такой при шерцу''). Перши є руски писатель котрому кнїжки обявени на українским язику (''Наталка, дзивче хторе любело конї'', 1996), на словацким (''Вина'', 1985), на мадярским (''Вовчи роки'', 1988), на анґлийским (''Путованє на юг'', 2006). На сербским язику му обявени кнїжки поезиї ''И з циньом и з прахом'', 2003 и ''Лифт за безбрижище'', 2006. Автор є ''Антолоґиї рускей поезиї'' (1984).<ref name=Ruske/> Визнаний є [[поет]]а, прозни и драмски [[писатель]], литературни критичар, антолоґичар и театрални [[режисер]]. Автор є векшого числа кнїжкох поезиї и прози як за одроснутих, так и за дзеци. Написал и 23 драми, котри му обявени, а скоро шицки и виводзени на сцени або на радию.<ref name=Svetlosc/> Проза Дюри Папгаргая найлєпше представена зоз двома кнїжками — у [[роман]]є за дзеци ''Конєц швета'' (1980) и у зборнїку [[Повѣданя|приповедкох]] ''Вина'' (1984).<ref>Олександр Дуліченко</ref><ref>Русинська Веб-книга</ref> == Припознаня == За свою плодну роботу на вецей польох култури достал векше число значних наградох и припознаньох. Найзначнєйши медзи нїма то: ''Награда „Невен"'' (1980), ''Искри култури'' КПЗ Войводини (1982), ''Октоберска награда'' Городу Нового Саду (1984), ''Вукова награда'' КПЗ Сербиї (1996), ''[[Премия Александра Духновича|Награда „Александер Духнович"]]'' (1997) и ''Награда за животне дїло'' Дружтва писательох Войводини.<ref name=Svetlosc/> == Жридла и вязи == * '''Олександр Дуліченко''': Папгаргаї Дюра (Papharhaji Đura) // {{ЕКР}} {{nobr|сс. 572–573}} * {{cite book |author='''Дюра Латяк''' |chapter= Уцихла лира нашого барда |editor=Микола М. Цап |title=Шветлосц |location=Нови Сад |volume=2008/2 |url=http://www.lemko.org/pdf/Shvetlosts2008_2.pdf НВУ ''Руске Слово''}} * {{cite web |title=ДЮРА ПАПГАРГАЇ |url=https://nar.org.rs/rue/d%D1%8Era-papgarga%D1%97/ |publisher='''Новинарска асоцияция Руснацох (НАР)''' |accessdate=2021-11-06}} * {{cite web |title=ДЮРА ПАПГАРГАЇ |url=http://www.ruskeslovo.com/%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80/%D0%B4%D1%8E%D1%80%D0%B0-%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%97/ |publisher='''Руске Слово''' |accessdate=2021-11-06}} * {{cite web |url=https://rusin8.webnode.ru/tags/Дюра%20Папгаргаи/ |title=Тег: Дюра Папгаргаи |publisher='''Русинська Веб-книга''' |accessdate=2021-11-06}} == Фусноти == {{reflist}} {{Lifetime|1936|2008|Папгаргаї, Дюра}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русинскы драматици]] [[Катеґорія:Русиньскы режісеры‎]] [[Катеґорія:Новосадска универзита]] [[Катеґорія:Премія Александра Духновіча|1997]] p1rcama20csnnn0jpewm3t8wn9nwmaf 0 16043 166134 136532 2026-06-17T10:31:35Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166134 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Василь Зозуляк | image = Василь Зозуляк.png | imagesize =150px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1909|09|19}} | birthplace = [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертеж]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1994|05|15|1909|09|19}} | deathplace = [[Брно]], [[Чехия]]<ref name="ФК"/><ref name=Musinka>М. І. Мушинка</ref> | resting_place = | occupation = [[писатель]], културный дѣятель | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = [[Александер Зозуляк|Александер]] (1953) | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Василь Зозуляк''' (*[[19. септембер]] [[1909]], [[Чертижне (окрес Меджилаборце)|Чертеж]], [[Мадярске кральовство]] – †[[15. май]] [[1994]], [[Брно]], [[Чехия]]) — [[писатель]], сполоченскый активиста [[Пряшовскый край|Пряшовского края]].<ref name="ФК">Федір Ковач.</ref><ref name=Musinka/> ==Биография== ;Школы:Походив зоз селянской родины. Освѣту достав в [[Русскый язык|русской]] [[Гимназия|гимназии]] и учительской [[Семинария|семинарии]] в [[Мукачово|Мукачовѣ]] (1933–1937).<ref name="ФК"/> По дипломованю зостав на Подкарпатю и учительовав в зачаточных школах. В часѣ войны быв участником партизанского руху.<ref name="АП">Анна Плішка.</ref> ;Карьера: В роках 1944–1947, уже за [[УССР|совѣтского режима]], служив функционером културно-освѣтовой администрации края. В року 1947 вернув ся до [[Пряшовскый край|Пряшовского края]] и працовав яко секретарь [[Украинска народна рада Пряшовщины|Украинской народной рады Пряшовщины (УНРП)]] (1947–1949), директор украинской редакции Словацкого выдавательства красной литературы (1952–1960). Активно прислужив ся ку основаню ''Музея украинско-руськой културы во Свиднику'' и ''Свята културы русинох-украинцьох Словакии'' там же.<ref name="АП"/> ==Творба== Найпознатѣйшы суть [[повѣданя]], [[роман]]ы и [[Драма|пьесы]] Василя Зозуляка. Ориентиром и взором про нього была класична русска литература. Коли в 1950х роках [[Русины|Русинам]] [[Словакия|Словакии]] было [[Комунистична партия Чехословакии|комунистичнов]] владов нанучене [[Украинизация|украинство]] и [[соцреализм]], дисциплиновано ся тому подрядив и зачав писати по украинскы, але по року 1989 радо вѣтав навернѣня Русинам можности писати своим языком.<ref name="АП"/> Шкодовав, же украинска литература в Чехословакии е малочитана, и поважовав, же административне мѣшаня ся в вопросы языка и литературы веде до их деградации.<ref>Штефан Сухый</ref> В меншой мѣрѣ писав и по словацкы.<ref name="ФК"/> * Одноактные пьесы (1952) {{ref-ru}} * Пьесы (1953) {{ref-ru}} * В кровавом тумане (повѣданя, 1956) {{ref-ru}} * Буває і так (повѣданя, 1957) {{ref-uk}} * Нескорені (романова трилогия, (1962, 1967, 1973) {{ref-uk}} * Світло і тіні (повѣданя, 1971) {{ref-uk}} * V krvavej hmle (1974) {{ref-sk}} * На крутих поворотах (повѣсть, 1975) {{ref-uk}} * Наїзники (повѣсть, 1975) {{ref-uk}} * Незламні крила (повѣсть, 1977) {{ref-uk}} * Поривання і дійсність (повѣсть, 1977) {{ref-uk}} * Метаморфози (роман, 1979) {{ref-uk}} * Не глядячи на семафори (роман, 1981) {{ref-uk}} * Slzy a úsmevy (1983) {{ref-sk}} * Хмари і зорі над Бескидом (повѣданя, 1987) {{ref-uk}} ==Жерела и одказы== * '''Федір Ковач''': Зозуляк Василь //{{КСРУ}} С.&nbsp;149. * {{Cite book |author= '''М. І. Мушинка''' |title= Енциклопедія Сучасної України: електронна версія |chapter= Зозуляк Василь Васильович |editor= гол. редкол.: {{nobr|І. М. Дзюба}}, {{nobr|А. І. Жуковський}}, {{nobr|М. Г. Железняк}} та ін |location= Київ |date=2010 |publisher= Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |url= https://esu.com.ua/search_articles.php?id=16917}} {{ref-uk}} * '''Анна Плішка''': Зозуляк Василь (Zozuľak Vasiľ) //{{ЕКР}} С.&nbsp;248. * {{cite web |author='''Штефан Сухый''' |editor= |date=2019-09-16 |url=http://www.cms3.rusynacademy.sk/?16-9-2019-110-роча-од-народжіня-%2819-9-1909%29-і-25-років-од-смерти-писателя-і-културно-освітнёго-діятеля-Василя-Зозуляка-%2815-5-1994%29 |title=110-роча од народжіня (19. 9. 1909) і 25 років од смерти писателя і културно-освітнёго діятеля Василя Зозуляка (15. 5. 1994) |publisher=rusynacademy.sk |format= |quote= |language= |accessdate=2020-02-03 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1909|1994|Зозуляк Василь}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Словацкы писателе]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] h8i52vmmk6zaxbmafv26z6v7bzkz1n6 0 16053 166135 127168 2026-06-17T10:33:14Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166135 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Божена Ньемцова | image = Božena Němcová 1850.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = дагеротип од Яна Малоха, 1850 | pseudonym = | birthname = Божена Новотна | birthdate = {{Birth date|1820|02|04}} | birthplace = [[Вѣдень]], [[Австрийска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1862|01|21|1820|02|04}} | deathplace = [[Прага]], [[Австрийска империя]] | resting_place = | occupation = [[писатель]]ка | language = [[Чешскый язык|чешскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = Бабка, 1855 | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Božena Němcová Unterschrift.jpg | signature_alt = | website = | Commons =Božena Němcová }} [[File:Bozena Nemcova grave Vysehrad Cemetery Prague CZ 811.jpg|thumb|262px|<small>Гроб Божены Ньемцовой, Прага, Вышеград</small>]] '''Боже́на Нье́мцова''' ({{ref-cs}} ''Božena Němcová'', роджена '''Барбора Новотна''', {{ref-cs}} ''Barbora Novotná''; *[[4. фебруар]] [[1820]], [[Вѣдень]] – †[[21. януар]] [[1862]], [[Прага]]) — чешска [[писатель]]ка, закладателька модерной чешской [[Проза|прозы]]. ==Творба== Интересовала ся тыж етнографиев и фолклором, вершинов ей творбы суть повѣданя и векшы прозы зоз вѣдицкого живота. Зостала найвеце позната своим романом ''Бабка''. Тота найчитанѣйша чешска книга дожила ся вецей як 300 перевыдань лем по чешскы, а тыж перекладена в еще 21 языку, входить в число повинных книг в найменшом курзѣ чешской литературы.<ref>[https://web.archive.org/web/20110718180321/http://www.muzeumbn.cz/bozena-nemcova/clanky/babicka-150.html Před 150 lety vyšla poprvé Babička Boženy Němcové] Muzeum Boženy Němcové v České Skalici</ref> Творба Ньемцовой збѣгла ся з добов чешской народностной оброды. === Поезия === [[Файл:Bozena_Nemcova_statue.jpg|мини|262px|<small>Статуя Божены Ньемцовой в [[Оломовц]]у</small>]] В зачатку писала поезии, часточно по нѣмецкы: * ''Slavné ráno'' * ''Ženám českým'' * ''Moje vlast'' === Казкы === {| |- |valign="top" | * ''Dlouhá noc'' * ''Obrázek vesnický'' * ''Chudí lidé'' * ''Pan učitel'' * ''Divá Bára'' * ''Karla'' |valign="top" | * ''Baruška'' * ''Rozárka'' * ''Sestry'' * ''Čtyry doby'' * ''Pomněnka šlechetné duše'' * ''Dobrý člověk'' |- |} === Романы === * ''Podhorská vesnice'' * ''V zámku a podzámčí'' * ''Babička'' (1855) — найславнѣйше дѣло === Позбераны приповѣдкы ай историчны легенды === {| |- |valign="top" | * ''Chyže pod horami'' * ''O dvanácti měsíčkách'' * ''Národní báchorky a pověsti'' – переказ народных чешскых казок, 7 зошиты * ''Slovenské pohádky a pověsti'' * ''Selská politika'' * ''Hospodyně na slovíčko'' |valign="top" | * ''Dopisy z lázní Františkových'' * '' Listy přítele přítelkyni'' * ''Silný Ctibor'' * ''Devět křížů'' |- |} === Подорожны запискы === {| |- |valign="top" | * ''Z Uher'' * ''Vzpomínky z cesty po Uhrách'' |valign="top" | * ''Obrazy ze života slovenského'' * ''Kraje a lesy na Slovensku'' |- |} === Фолклор з Домажлиць === * ''Obrazy z okolí Domažlického'' – публицистична проза * ''Selská svatba v okolí Domažlic'' * ''O prostonárodním léčení na Domažlicku'' ==Интересны факты== * Божена Ньемцова достала назывку «бабка чешской литературы» од свого найпознатѣйшого романа «Бабка» (1855). * Творба Божены Ньемцовой вышла в 21 языках свѣта. * Найвецей любеный роман «Бабка» быв перевыданый по чешскы понад 300 разы. * На честь Божены Ньемцовой названый астероид [[Божньемцова (астероид) |3628 Божньемцова]]. ==Жерела и одказы== * [http://www.BozenaNemcova.cz/ Muzeum Boženy Němcové v České Skalici]{{ref-sk}} * [https://web.archive.org/web/20070702050854/http://www.bozena-nemcova.cz/ Společnost Boženy Němcové]{{ref-sk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1820|1862|Ньемцова, Божена}} {{Переклад|sk|Božena Němcová|6977131}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] fmmfvimmo7lcnc1hnjfbs3y5cgbty4i 0 16067 166136 144152 2026-06-17T10:34:35Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166136 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Семен Панько | image = {{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://esu.com.ua/images/article_images/64b530b6392aa_1689596086.jpg}} | pseudonym = | birthname = Simeon Paňko<ref name="Загорулько"/> | birthdate = {{Birth date and age|1920|02|12}} | birthplace = [[Чоповцѣ]], [[Мукачовскый район|округ Мукачово]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|1976|07|03|1920|02|12}} | deathplace = [[Ужгород]], [[УССР]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[товмач]], [[новинарь]] | language = [[Русскый язык|русскый]], [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Чехословакия]], [[Мадярске кральовство]], [[УССР]] | education = | alma_mater = [[Будапештска универзита]] | period = 1937–1976 | genre = | subject = | movement = | notableworks = Дороги, друзі... (1974) | spouse = | partner = | children = Сергѣй Панько | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} [[File:Будинок, в якому жив і працював письменник С.І. Панько 1.JPG|thumb|262px|<center>Будинок в Ужгородѣ, ул. Гойды, в якому жив писатель в украинской добѣ</center>]] [[File:Будинок Панько.JPG|thumb|262px|<center>Будинок в Чоповцях, де родив ся Семен&nbsp;Панько</center>]] '''Семен Панько''', *[[12. фебруар]] [[1920]], [[Чоповцѣ]], [[Мукачовскый район|округ Мукачово]], [[Чехословакия]]&nbsp;– †[[3. юл]] [[1976]], [[Ужгород]], [[УССР]]&nbsp;— подкарпатскый [[поет]], [[проза]]ик, [[перекладатель]], [[новинарь]].<ref name="Поп">Поп И.</ref> ==Биография== ;Чешско-мадярска доба:Семен Панько походив з селянской родины. В року 1939 закончив [[Мукачово|Мукачовску]] [[Реална гимназия|реалну гимназию]], де з пасиев штудировав украинску и русску литературу, што вплыло на формованя його писательского свѣтозору. Быв участником антивоенного руху. Подобно иншым подкарпатскым интелигентам з такыма поглядами по наворотѣ [[Подкарпатя]] под мадярску коруну, не мог достати державну службу в краю и влѣтѣ року 1940 быв посланый в мадярску глубину ([[Весприм]]), де достав пост подревизора млинох (1940), а пак поштового урядника (1940-1941). В септембрѣ 1941 перемѣщеный до [[Будапешт]]а, де учив ся на курзах вязистох, працовав на министерствѣ комуникации и учительом в школѣ. Быв штудентом факулты славянской филологии [[Будапештска универзита|Будапештской универзиты]], де ся спознав з молодыма писателями з [[Подкарпатя]] и з писателями з иншых славянскых земель. Тото го подрулило ку занятю перекладами их робот. Од осени 1942 наруковав до войска и перебывав до конця войны на войсковом объектѣ в глубинѣ Мадярщины ([[Гоймашкир]]).<ref name="Загорулько">Загорулько Р.</ref><ref name="Хланта">Хланта І. В.</ref> ;Украинска доба:По припоѣню края до [[УССР]] активный организатор културно-умѣлецкого живота краю, створѣня первого крайового професионалного [[Театер|театру]], стояв на челѣ професионалного сполку областного книжно-новинкового выдавательства, началником областного уряду пошт и комуникаций, литературным редактором в новинках «Закарпатська Україна», «Советское Закарпатье» (1946–1949), «Молодь Закарпаття» (од 1951), организачным редактором Закарпатского областного книжно-новинкового выдавательства (1949–1951). Од року 1950 — член [[Сполок писательох СССР|Сполку писательох СССР]]. В року 1954 екстерно дипломовав на филологичной факултѣ [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской державной универзиты]], а од року 1955 до конця живота оддав ся властной литературной творбѣ и перекладам.<ref name="Загорулько"/><ref name="Хланта"/> ==Творба== ;Первы публикации:Первы вершы и повѣданя Семена Панька опубликованы в журналѣ ''Наши стремления'' (1937), зборниках ''Живая струя'' (1940), 12 (1940), ''Альманаху Мукачевской литературной школы'' (1941), ''Литературном альманахѣ'' (1943), новинках ''Русский народный голос'' (1938) и ''Карпаторусский голос'' (1942).<ref name="Хланта"/> ;Окремы властны поетичны зберкы<ref name="Хланта"/>: * Мой путь (1941) * Школа в горах (1952) * В Бовцарском ущелье (1957) * Утренняя мелодия (1977) ;Властна проза<ref name="Хланта"/>: * Під синіми Бескидами (роман, 1962)<ref>Подля историка Ивана Попа, тот роман о «револучном бою» русинского селянства в роках 1918–1919 е соцреалистична продукция на росказ.</ref> * Як Мудрило панів лікував (казкы, 1972) * Дороги, друзі... (мемуары, 1974) ;Переклады:В выдавательствах [[Киев]]а и [[Ужгород]]а вышли 22 книгы перекладох Семена Панька.<ref name="Хланта"/> Были то переклады з [[русинскый язык|бачко-русинского]], [[Мадярскый язык|мадярского]], [[сербскый язык|сербского]], [[Словацкый язык|словацкого]], [[хорватскый язык|хорватского]], [[Чешскый язык|чешского]] на [[Украинскый язык|украинскый]], а тыж з [[Украинскый язык|украинского]] и [[Русскый язык|русского]] на [[Мадярскый язык|мадярскый]].<ref name="Поп"/> ==Жерела и одказы== * '''Поп И.''': Панько Семен Иванович //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{Реф-инфо|[[Русскый язык|рус.]]}} С.&nbsp;293. * '''Хланта І. В.''': Панько Семен Іванович //Енциклопедія Закарпаття: Визначні особи XX століття.&nbsp;— Видавництво «Ґражда», 2007.&nbsp;—400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} С.&nbsp;239. * {{cite web |author='''Загорулько Ростислав''' |date=2020-02-12 |format=ФОТО |url=https://csam.archives.gov.ua/2020/02/12/semen-ivanovych-panko-1920-1976/ |title=Семен Іванович Панько (1920-1976) |publisher=Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2020-02-20}} * {{cite web |url=http://schruske.ucoz.ua/board/pro_zaklad/1 |date=2018-02-18 |publisher=Шкільний музей села Руське |title=Музей С.І.Панька |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2020-02-20}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1920|1976|Панько, Семен }} [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] o02wobzsi0m0tu1bdoxa8en67ls5sw5 0 16070 166137 161105 2026-06-17T10:35:32Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166137 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Йосиф Архий | image = Йосиф Архий.jpg | imagesize =150px | alt = | pseudonym = Йосиф Иванов | birthname = | birthdate = {{Birth date|1920|02|20}} | birthplace = [[Ужгород|Радванка]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|1996|04|03|1920|02|20}} | deathplace = [[Ужгород]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[педагог]], [[писатель]] | language = [[Русскый язык|русскый]], [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Будапештска универзита]] | period = 1941–1992 | genre = поезия | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Йосиф (Иванов) Архий''', *[[20. фебруар]] [[1920]], [[Ужгород|Радванка]], [[Чехословакия]] – †[[3. апріль|3. апрѣль]] [[1996]], [[Ужгород]], [[Украина]] — [[педагог]], подкарпатскый [[поет]]. ==Биография== ;Школованя:Походив з родины [[мурник]]а з роботницкого предмѣстя Радванка (нынѣ микрорайон) лѣвобережного [[Ужгород]]а. Закончивши Ужгородску гимназию (1939), учив ся гуманитны наукы на [[Дебреценска универзита|Дебреценской универзитѣ]] (1939–1941), продовжив науку и дипломовав на [[Будапештска универзита|Будапештской универзитѣ]] (1941–1943).<ref name="Хланта2008">Хланта І. В., 2008.</ref> ;Прилучѣня ку литературѣ:В Будапештѣ в той добѣ зобрала ся велика група штудентох з бывшой [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], зчасти вдякы тому, же школске про них было в десяткы раз менше обычайного. Их прилучѣня ку литературной творбѣ подтримовали [[професор]] Хустской гимназии [[Петро Линтур]] ([[русофил]]скый напрям) и неофициалный продиректор Подкарпатского Общества Наук [[Федор Потушняк]] ([[украинофил]]скый напрям). Йосиф Архий належав до групы штудентох, котры уже в Будапештѣ в часѣ штудий под вплывом лекций [[професор]]а [[Иштван Кньежа|Иштвана Кньежи]] перешли на украинофилску ориентацию.<ref name="Розумик">Розумик Т.</ref> ;Педагогична карьера:Од року 1943 преподавательом Ужгородской [[Реална гимназия|реалной гимназии]], од року 1945 паралелно з учительсков роботов сполупрацуе в главной областной новинцѣ ''Закарпатска правда''. В роках 1949–1961 — урядник Закарпатского областного оддѣла народного образованя («облоно»). Од року 1961 — учитель Ужгородской интернатной школы №1, а по ей ликвидации — в середньой школѣ №15, одкы и пензионовав в септембрѣ 1976.<ref name="Хланта2007">Хланта І. В., 2007.</ref> ==Литературна творба== Йосиф Архий зачав публиковати свои [[Поезія|поезии]], писаны [[Русскый язык|по русскы]] в новинках ''Карпаторусский голос'', ''Русское слово'', зборнику ''Наканунѣ'' (1941). В року 1941 вышла его властна поетична зберька ''С полетом дней''.<ref name="Хланта2007"/> Од року 1942 зачав писати по украинскы и публиковав свою творбу в новинцѣ ''Литературна недѣля'' тай иншых выданях.<ref name="Хланта2008"/> В року 1943 Подкарпатске Общество Наук спонзоровало выданя колективной поетичной зберкы ''Перед сходом'' трьох авторох, Й.&nbsp;Архия, Ю.&nbsp;Барвѣнка (Ю.&nbsp;Керекеша) и К.&nbsp;Вершана ([[Кирил Галас|К.&nbsp;Галаса]]), котры зачали писати по [[Украинскый язык|украинскы]]. Лем една мадярска новинка позитивно оцѣнила тоту зберку, а была то социал-демократична ''[[Népszava]]''.<ref name="Розумик"/> В ''Литературной недѣли'' появили ся тыж его курты повѣданя ''Парцелы'' (1942), ''Петро Гринюк'' (1943), критична статья ''Поезія'' (1944), переклад верша [[Йоганн Волфганг Гете|Гете]], (1944). В [[УССР|совѣтской добѣ]] лишив ся поезии, хоть зрѣдка его поезии появили ся в ретроспективных антологиях (1965, 1974). В року 2005 вышло посмертне выданя Й.&nbsp;Архия ''Чуття вогненне молоде''.<ref name="Хланта2007"/> ==Интересны факты== * Учительом Йосифа Архия в гимназии быв [[Йосиф Бокшай]], котрый найшов во своем ученикови малярске наданя. * Йосиф Архий учив латину, нѣмецкый и русскый язык. * Радостьов и утѣхов Йосифа Архия поза фахом было загородництво. * Йосиф Архий выдав лем едну властну книгу: поетичну зберку ''С полетом дней'' (1941), написану [[Русскый язык|по русскы]]. ==Жерела и одказы== * '''Тамара Розумик''': І мовознавець, і педагог, і поет, і публіцист (До 90-річчя з дня народження К. Й. Галаса) //Мовознавство. Науковий вісник Ужгородського університету, 2011. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Випуск 25. Сс.&nbsp;4–14. [https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/5170/1/І%20МОВОЗНАВЕЦЬ%2C%20І%20ПЕДАГОГ%2C%20І%20ПОЕТ%2C%20І%20ПУБЛІЦИСТ.pdf{{Dead link|date=August 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}] * '''Хланта І. В. (2007)''': Архій Йосип Іванович //Енциклопедія Закарпаття: Визначні особи XX століття.&nbsp;— Видавництво «Ґражда», 2007.&nbsp;—400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} Сс.&nbsp;14–15. * {{cite web |author='''Хланта І. В.''' |date='''2008''' |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=22774 |title=Архій Йосип Іванович |publisher=Енциклопедія Сучасної України |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2020-02-22}} * {{cite web |author='''Ганна Іваночко''' |date=2015-03-05 |format=ФОТО |url=https://zakarpattya.net.ua/Zmi/136845-Iosyp-Arkhii-prynis-u-poeziiu-shchos-svoie-nepovtorne… |title=Йосип Архій приніс у поезію щось своє, неповторне… |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2020-02-23}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1920|1996|Архий, Йосиф}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] omov3v6ksyt0983bstw5qf42cx049dg 0 16109 166138 161447 2026-06-17T10:36:26Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166138 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Федор Потушняк | image = Федор Потушняк.jpg | imagesize =150px | alt = | pseudonym = Ф.&nbsp;Вільшицький; Ф.&nbsp;Вѣльшицький, Ф.&nbsp;Пасѣчникъ, Ф.&nbsp;П-икъ, Б.&nbsp;Тг., В.&nbsp;Ф., П., -ръ&nbsp;–къ, Ф.&nbsp;П., Th.&nbsp;Bercolensis, Vox clamantis | birthname = | birthdate = {{Birth date|1910|02|27}} | birthplace = [[Осой (Закарпатска область)|Осой]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1960|02|12|1910|02|27}} | deathplace = [[Ужгород]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[педагог]], [[писатель]], [[етнограф]], [[археолог]] | language = [[Украинскый язык|украинскый]], [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Карлова универзита]] | period = 1925–1959 | genre = поезия, проза, статьи | subject = | movement = надреализм | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Федор Потушняк''', {{ref-uk}} ''Федір Михайлович Потушняк'', *[[27. фебруар]] [[1910]], [[Осой (Закарпатска область)|Осой]], [[жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]] — †[[12. фебруар]] [[1960]], [[Ужгород]], [[УССР]] — [[Украинскый язык|украинскый]] и [[Русины|русинскый]] [[поет]] и [[писатель]], [[филозоф]], [[етнограф]], [[археолог]], [[педагог]].<ref name="Поп1">Поп И., сс. 313–314.</ref> ==Биография== ;Школы и зачаток творчости:Закончив руську (украинску) [[Гимназия|гимназию]] в [[Берегово|Береговѣ]] (1922-1930), филозофску факулту [[Карлова универзита|Карловой универзиты]] в [[Прага|Празѣ]] (1930-1937). Учительовав в [[Бѣлкы (Закарпатска область)|Бѣлках]], [[Великый Бычков|Великом Бычковѣ]], служив в [[Чехословакия|чехословацком]] войску (1937-1938). В тых роках выдав зберкы повѣдань (Земля, 1938), поезии (Далекі вечори, 1934; Таємничі вечори, 1938; Можливості, 1939), в якых видко вплыв французской литературы.<ref name="Поп2">Поп І., сс. 610–611.</ref><ref name="Поп1"/> ;Войновы рокы:По анексии [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] [[Мадярске кральовство|Мадярами]] працовав библиотекарьом в [[Брно|Брнѣ]] в Протекторатѣ Чехия и Моравия, (1939-1940). Коли мадярска влада дала амнестию подкарпатскым [[украинофил]]ам, Потушняк ся вернув дому, але зоставав подозрѣваный з нелоялности владѣ и робота в школѣ была про нього заказана. Активно працовав в Подкарпатском Обществѣ Наук (ПОН, 1941–1944). В його выданях под псевдонимом ''Федор Пасѣчник'' публиковав свои зберкы поезии (На бѣлых скалахъ, 1941; Хатка та млинокъ, 1944), прозы (Оповѣданя, 1942; Грѣх та иншѣ оповѣданя, 1944), переклады, етнографичны материалы, философскы есеи, историчны начеркы. В маю року 1944 быв мобилизованый до мадярского войска и посланый на восточный фронт, де по пару мѣсяцях трафив до заятя и одбыв даколькы мѣсяцѣ в заятецкых таборах в [[СССР]].<ref name="Поп2"/><ref name="Поп1"/> ;Повоенны рокы:Дому ся вернув в маю 1945, достав роботу в органѣ [[Коммунистична партия Закарпатской Украины|КПЗУ]] ''Закарпатська правда'', а по куртом часѣ яко преподаватель новоствореной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской державной универзиты]] (преподаватель, 1946; доцент 1948). Його предметами были славянска [[филология]], [[археология]] и [[етнография]].<ref name="Поп2"/><ref name="Поп1"/> :Потушнякови было тяжко ся приспособити ку порядкам и нормам совѣтского периода. Быв непрестанно критикованый за украинскый буржоазный национализм, антисовѣтскы погляды, антисемитизм, пятолизачство ку западной културѣ. Продовжѣня литературной роботы в привычном духу стало ся неможне, идеологичны нормы тыж не толеровали його етнографичны и филозофскы роботы. Зостала му переважно археология, писав тыж во векшых прозовых жанрах,<ref name="Тиводар">Тиводар М. П., сс. 262–263.</ref> де мусѣв прияти [[соцреализм]]. Систематичны преслѣдованя были и причинов його передчасной смерти.<ref name="Поп2"/><ref name="Поп1"/> ==Творба== Литературов ся зачав занимати еще в штудентскых роках, добрѣ знав тогочасны европскы литературны тренды, слѣдовав за нима, и його [[поезия]] и [[проза]] выразно ся выокремльовали в аматерском литературном животѣ [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] того часу своев фаховостьов, филозофсков глубинов. В поезии ишов за прудом французского символизма. Як етнографа притяговали го народны вѣрованя, карпатска демонология, народны балады трагичного ай историчного характера. Выгледовав [[Етимология|етимологию]] етнонимох, топонимох. Во [[Филозофия|филозофии]] выступив первым, кто перештудовав историю филозофской мысли [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], и оригиналным филозофом-екзистенциалистом. В журналѣ [[ПОН]] ''Литературна недѣля'' опубликовав ''Короткий нарис философіѣ [[Подкарпатя]]'' (1943), де анализуе творбу подкарпатскых мыслительох [[XVIII. стороча|XVIII.]] – [[XX. стороча]]. Як филозоф-экзистенциалиста в роках 1940 – 1944 выдав ряд робот и штудий в новинках и журналах ''Русское слово'', ''Недѣля'', ''Народна школа''. По войнѣ подобны роботы уже не могли ся публиковати, але Потушняк в роках 1945 – 1960 складовав их в рукопис книгы, котра вышла посмертно под назвов ''Я і безконечність'' (2003).<ref name="Поп2"/> Поетичну творчость Потушняка проанализовала во своей монографии Л.&nbsp;Голомб, яка зазначать, же е то поезия елитарна и в ровинѣ обычайной свѣдомости не годна быти освоена, ей вниманя выжадуе од читателя даякый уровень литературного школованя и духовной културы.<ref name="Голомб">Голомб Л., с. 96.</ref> ==Жерела и одказы== * '''Голомб, Лідія'''. ''Поетична творчість Федора Потушняка'' / Л. Г. Голомб ; ред. Н. Ребрик. – Ужгород : Ґражда, 2001. – 98 с. {{ref-uk}} * '''Іван Поп''': Потушняк Федір //{{ЕКР}} * '''Поп, Иван''': Потушняк Федор //''Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси''. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} * '''Тиводар М. П.''': Потушняк Федір Михайлович //''Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття.'' Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} {{ref-uk}} * {{cite web |author='''Володимир Фенич''' |editor= |date=2025 |url=http://visnyk-ist.uzhnu.edu.ua/article/view/330077/322833 |title={{small|''ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА БІОГРАФІЯ ФЕДОРА ПОТУШНЯКА (1910–1960) – ЧЛЕНА УГОРСЬКОГО ЕТНОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА, СПІВРОБІТНИКА ПОДКАРПАТСЬКОГО ОБЩЕСТВА НАУКЪ, ДОЦЕНТА ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ УЖГОРОДСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ''}} |publisher=//Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», вип. 1(52), 2025 |format= |quote=Найдовший період життя і діяльності Ф.М.Потушняка був пов'язаний із роботою на Історичному факультеті УжДУ (1946–1960).За цей час добрий вчений і улюбленець студентів пережив різне: з одного боку кар’єрний ріст –членство в Спілці письменників УРСР та отримання і збереження вченого звання доцента без наукового ступеня кандидата історичних наук, а з другого –постійні публічні ідеологічні цькування в антирадянщині та навішування ярлика «ворога народу». Апогеєм з летальним фіналом нелюдської діяльності кількох колег на факультеті та в університеті стала т. зв. «справа Кушніра» на зламі 1959–1960р., під час якої «сексоти» Вольфсон, Межберґ, Чубуков та інші «добродії» домоглися свого: Ф.Потушняк передчасно помер, не доживши до 50 років...Після себе Федір Потушняк залишив солідну наукову спадщину: бібліографія його праць налічує 267 позицій. З них понад 100 найбільш якісних за змістом досліджень були написані та опубліковані в угорський період життя і діяльності вченого, коли він був членом Угорського етнографічного товариства та співробітником ПОН. Ф.Потушняк став жертвою (не першою і не останньою) своїх колег-«сексотів», а Історичнийфакультет, на якому ніколи не припинялася ідеологічна боротьба з «ворогами народу», назавжди увіковічнив про себе не добру славу інтелектуального середовища, де зводять рахунки з інакодумцями, які не бажали йти «в ногу» з «генеральною лінією» партії, влади, держави, титульної нації.. |language={{ref-uk}} |accessdate=2025-10-05 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1910|1960|Потушняк, Федор}} [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] o1tzymvbmq48zfagm68evwb7xlizwz6 0 16189 166140 128187 2026-06-17T10:38:47Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166140 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Андрей Сладкович | image = Andrej Sladkovic.JPG | imagesize = 230px | alt = | caption = Andrej Sládkovič (1820-1872) | pseudonym = Andrej Braxatoris-Sládkovič, Andrej Sládkovič, Ondřej Krasyslav Sládkovič | birthname = Ондрей Браксаторис | birthdate = {{Birth date|1820|03|31}} | birthplace = [[Крупина]], [[Габсбургска монархия]] | deathdate = {{Death date and age|1872|04|22|1820|03|31}} | deathplace = [[Радвань над Гроном]], [[Габсбургска монархия]] | resting_place = | occupation = [[поет]], критик, [[Публицистика|публициста]], [[перекладатель]] | language = [[Словацкый язык|словацкый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = Марина (1846),<br>Дьетван (1853)<ref name=Osobnosti>Andrej Sládkovič</ref> | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Andrej Sládkovič - podpis.JPG | signature_alt = | website = | Commons =Andrej Sládkovič }} [[File:Banská Štiavnica Trojice Pischlov dom 01.jpg|thumb|262px|Банска Щавниця, Дом Марины]] [[File:Banská Štiavnica Trojice Pischlov dom 02.jpg|thumb|262px|...и памятна табла на ньом]] '''Андрей Сладкович''' (властным меном '''Ондрей Браксаторис''', псевдонимы: Andrej Braxatoris-Sládkovič, Andrej Sládkovič, Ondřej Krasyslav Sládkovič) (* [[31. марец]] [[1820]], [[Крупина]] – † [[20. апріль|20. апрѣль]] [[1872]], [[Радвань (Банска Быстриця)|Радвань над Гроном]]), быв словацкый евангелицкый [[священик]], [[поет]], литературный критик, [[Публицистика|публициста]] и [[перекладатель]]. На его честь названа [[планетка ]][[(4781) Сладкович|4781 Sládkovič]], гимназия в Банской Быстрици, ай в Крупинѣ — [[гимназия]], [[музей]] и [[парк]]. На споминку о поетови каждорочно од року 1960 одбывать ся рецитаторскый конкурз Сладковичова Радвань.<ref name=Osobnosti/> == Биография == Походив з худобной родины учителя яко 8. дѣтвак зоз 14. Через худобность учив ся перерывчасто и де была можность: в зачаточной школѣ в [[Крупина|Крупинѣ]] (1826–1830), пак в [[Перовчаны|Перовчанох]] (1830–1831, по мадярскы), пак на [[Пиаристы|пиаристичной]] гимназии в [[Крупина|Крупинѣ]] (1831–1832), на евангелицком лицею в Банской Щавници (1839–1840), де запознав ся з поезиев Коллара и Голлого и сам зачав писати свои первы вершы. При том заробляв собѣ на штудии подомовым учительством. В роках 1839–1840 учив в заможной родинѣ Пишловых (Pischl), де залюбив ся до своей ученицѣ Марины. В роках 1840–1842 штудовав [[Теология|теологию]] на евангелицком лицею в [[Прешпурк]]у,<ref name=Osobnosti/> де ся спознав з [[Людовит Штур|Людовитом Штуром]] и глубоко ся прояв його народовецкым духом. В той добѣ його вершы первый раз появили ся в публикации в І. рочнику алманаха ''Нѣтра'' (1842).<ref name=Otto>Ottův slovník naučný.</ref> Ту ся спознав и зоз русскыма штудентами, котры му пак подаровали цѣлого [[Александр Пушкин|Пушкина]].<ref name=SME>Životopis Andreja Sládkoviča.</ref> В роках 1843–1844 штудовав [[Теология|теологию]] на универзитѣ в [[Галле (Сас-Ангалт)|Галле]], а тымчасом Марину Пишлову оддали за едного богатого цукраря. В роках 1844–1845 на память о той любости написав лиричну поему ''Марина''. За тым в роках 1845–1846 слѣдовала його друга лирично-епична поема ''Дьетван'' (Легинь з Дьетвы). По штудиях еще пару рокы пробывав домашным учительом, аж в року 1847 быв высвяченый на священика, достав фару в [[Грохоть|Грохотѣ]] и оженив ся з Антониев Юлиев Сековичовов,<ref name=SME/> з котров пак мали девятеро дѣтей. В року 1849 быв арештованый и выслухованый мадярскыма револучныма гардистами за свои народовецкы погляды. В року 1856 быв пересунутый до [[Радвань (Банска Быстриця)|Радвани над Гроном]], де служив до конця живота. == Творба == Андрей Сладкович быв найвекшым поетом [[Людовит Штур|Штуровой]] школы. В його поезии мож видѣти два пруды: великы лирично-епичны поемы, в духу [[Ян Коллар|Коллара]], [[Байрон, Джордж Ґордон|Байрона]] и [[Александр Пушкин|Пушкина]] (Марина, Дьетван) и мала лирика, котра е переважно патриотична и рефлексивна, обернена ку молодежи и звязана з добов народностного пробуджѣня и политичныма подѣями той добы. Поема ''Марина'', котра подавать идеализованый образ словацкой дѣвкы, ся спочатку стрѣтила з непорозумѣньом у читателя. Поема ''Дьетван'' ославуе образ словацкого юнака в добѣ краля Матяша Корвина.<ref name=JKJK>Josef Kotrč, Josef Kotalík.</ref> В сучасности поема ''Марина'' еднозначно ся поважуе за Сладковичов верхотвор, перекладена по мадярскы (двараз), по чешскы, польскы, французскы.<ref name=Osobnosti/> == Интересны факты == ;Етимология призвиска:В [[XVII. стороча|XVII. сторочу]] учены [[Словаци]] собѣ латинизовали имена: {{ref-la}} ''braxator'' одповѣдать {{ref-sk}} ''sládek'', {{ref-rue}} ''солодарь'', циже ремеселник, котрый одповѣдать в пивоварни за приготовлѣня солода.<ref name=JKJK/> ;Дом Марины:В Банской Щавници е музей-архив ''Дом Марины'', котрый названый по Сладковичовой поемѣ; тут залюбены можуть заархивовати память о своей любости депонованьом даякого предмета (фото, обручка).<ref>https://www.facebook.com/EpicentrumLasky/videos/542166829515758/ </ref><ref>https://www.bbc.com/ukrainian/news-russian-43048563</ref> == Жерела и одказы == * '''Josef Kotrč, Josef Kotalík'''. Stručné dějiny československé literatury pro vyšší třídy škol středních. V Praze, nákladem Československé grafické unie A.S., 1934. Ss.&nbsp;69–70. {{ref-cs}} * '''Ottův slovník naučný'''. Illustrovaná encyklopaedie obecných vědomostí. Díl 23. Vyd. J. Otto. V Praze, 1905. S.&nbsp;328. {{ref-cs}} * {{Cite web |url=https://www.osobnosti.sk/osobnost/andrej-sladkovic-1321 |publisher=Osobnosti.sk |title='''Andrej Sládkovič''' |accessdate=2020-04-06}} {{ref-sk}} * [http://zlatyfond.sme.sk/autor/64/Andrej-Sladkovic/ '''Životopis Andreja Sládkoviča''' а dielo Andreja Sládkoviča] v Zlatom fonde denníka SME {{ref-sk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1820|1872|Сладкович, Андрей}} [[Катеґорія:Поеты Словакии]] idntloxfffwzlnpvqo549z6bhfc6y1s 0 16276 166139 146103 2026-06-17T10:37:27Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166139 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Иван Рознѣйчук | portrait = (Марко́ Барабо́ля) | image = Иван Рознійчук.jpg | imagesize =150px | alt = | pseudonym = Марко Бараболя | birthname = | birthdate = {{Birth date|1910|04|30}} | birthplace = [[Требушаны]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1945|11|27|1910|04|30}} | deathplace = [[Краснодар]], [[СССР]] | resting_place = | occupation = писатель | language = [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = мадярске | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} [[File:Іван Рознійчук – учителем в Лисичеві (01.10.1942 – 12. 06.1943).jpg|thumb|260px|{{center|Иван Рознѣйчук перед мобилизациов на фронт (1943) учительовав в Лисичовѣ}}]] '''Ива́н Рознѣйчу́к''', {{ref-uk}} ''Іван Федорович Рознійчук'', псевдоним '''Марко́ Барабо́ля''', *[[30. апріль|30. апрѣль]] [[1910]], [[Дѣлове|Требушаны]] (дн. Дѣлове) – †[[27. новембер]] [[1945]], [[Краснодар]] — украинскый [[Подкарпатска Русь|подкарпатскый]] [[учитель]] и [[писатель]]-сатирик. == Биография == Иван ся родив яко первый дѣтвак зоз шестерох в родинѣ Федора и Анастазии Рознѣйчукох. По скончѣню четырьох класох народной школы, учив ся в Ясинянской [[Горожанска школа|горожанцѣ]], а пак на Торговелной академии в [[Ужгород]]ѣ (1924—1926) и [[Мукачово|Мукачовѣ]] (1926—1928), за тым зачав продавати книгы в книгарни «Уніо» в Ужгородѣ.<ref name=fenixslovo>{{cite web |author=Олександр Гандзій.|title=Русинський сатирик Марк Бараболя |url=http://www.fenixslovo.com/uk/society/culture/7630 |date=16 червня 2015 |publisher=Інтернет-видання «ФЕНІКС-СЛОВО» |accessdate=2015-08-27 |language=украинскы |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150827024712/http://www.fenixslovo.com/uk/society/culture/7630 |archivedate=2015-08-27}}</ref> Еще яко штудент зачав писати сатиричны [[верш]]ы и [[повѣданя]].<ref name=gazeta>{{cite web |author=Олександр Гандзій.|title=Сатирик Марко Бараболя закопав свій роман у землю |url=http://gazeta.ua/articles/history/_satirik-marko-barabolya-zakopav-svij-roman-u-zemlyu/621805?mobile=true |date=20 квітня 2015 |publisher=gazeta.ua|accessdate=2015-08-26 |language=украинскы |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150826160614/http://gazeta.ua/articles/history/_satirik-marko-barabolya-zakopav-svij-roman-u-zemlyu/621805?mobile=true |archivedate=2015-08-26}}</ref> Имя про псевдоним Рознѣйчук позычив од Марка Проклятого — поставы украинской мифологии, вѣчного блукача, а призвиско — от кромпель, звычайной поживы подкарпатскых селян.<ref name=fenixslovo/> Од року 1934 Рознѣйчук учительовав по сельскых школах<ref name=gazeta/> в [[Рахово|Рахов]]ѣ, [[Богдан (Раховскый район)|Богданѣ]] и [[Ясѣня|Ясѣню]].<ref>{{cite web |title=Скрипка грає, серце крає... |url=http://zakarpattya.net.ua/Blogs/139429-Skrypka-hraie-sertse-kraie... |publisher=zakarpattya.net.ua|accessdate=2015-08-26 |language=украинскы}}</ref> По падѣ [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]] быв арештованый, яко небизовный, сѣчовик, и около два тыжднѣ триманый в арештѣ. Отець му ай еще шестеро селян, зарапортованы удавачом, такой в марцу умерли од катовань. Рознѣйчук выступовав зоз статьями в новинцѣ «Українське слово» и в журналѣ «Литературна недѣля». Концьом 1930-х и зачатком 1940-х рокох, подля литературознателя Юрия Балегы, писав сатиричный роман «Гаврило Мотовило, його життя і клопотації», але ся му рукопис не захранив — в року 1942, скрываючи ся од от мадярскых жандарьох, Рознѣйчук закопав го в землю.<ref name=gazeta/> В року 1943 Иван быв мобилизованый до мадярского войска, бойовавшого по боку [[Нацистична Германия|нацистичной Германии]]. Подля выдавателя Ивана Ребрика, Рознѣйчук на службѣ во войску быв од 13. юна 1943 по 13. октобер 1944.<ref name=gazeta/> Довго ся поважовало, же упав на восточном фронтѣ. Але в року 1945 в писмах свѣдкох ся указало, же 13. октобра 1944 Рознѣйчук трафив до совѣтского заятя и, одпровадженый до лагра про военны заятцѣ в [[Новороссийск]], працовав яко товмач, бо знав русскый, мадярскый, чешскый, словацкый и нѣмецкый языкы.<ref name=gazeta/> Быв тыж посыланый на росчищѣня городских руин.<ref name="Пукиш">{{cite web |author=Владимир Пукиш |title=В Пашковке разыскана могила украинского писателя |url=http://www.kuban.aif.ru/culture/details/99989 |date=04/06/2011 |publisher=www.kuban.aif.ru|accessdate=2015-08-26 |language=украинскы |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150826162842/http://www.kuban.aif.ru/culture/details/99989 |archivedate=2015-08-26}}</ref> Рознѣйчук умер во шпиталю в Пашковской станицѣ под [[Краснодар]]ом (нынѣ часть города). Причинов смерти была зазначена «лѣвобочна казеозна пневмония».<ref>{{cite web |author=Іван Ребрик |title=Обірвана доля, або Третє повернення Марка Бараболі |url=http://zakarpattya.net.ua/News/83971-Obirvana-dolia-abo-Tretie-povernennia-Marka-Baraboli |date=1990 |publisher=Закарпаття онлайн |accessdate=2015-08-27 |language=украинскы |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150827022357/http://zakarpattya.net.ua/News/83971-Obirvana-dolia-abo-Tretie-povernennia-Marka-Baraboli|archivedate=2015-08-27}}</ref> Рознѣйчук погребеный в братском гробѣ.<ref name=gazeta/> Мѣсто погребу было найдене в року 2011.<ref name="Пукиш"/> == Творба == [[File:Рознийчук со скрипкой.jpg|right|150px]] Во своих повѣданях и вершах Рознѣйчук высмѣвав вады сполоченского и културного живота на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]]<ref name="Пукиш" /> в розличных социалных и фаховых сферах: литературѣ, новинарствѣ, урядництвѣ, политицѣ и науцѣ. Высмѣвав [[Графомания|графоманство]], языковы новоты, фалошный патриотизм, урядницке паношѣня ся и подкупство.<ref name=gazeta/> Його переважны жанры суть сатиры, гуморескы, фельетоны и пародии.<ref>{{cite web |title=Слово про митця з Рахівщини Марка Бараболю заслужено повертається до життя |author=Микола Ткач |url=http://rakhivnews.in.ua/novini/rakhivschina/950-slovo-pro-mitcya-z-rahvschini-marka-barabolyu-zasluzheno-povertayetsya-do-zhittya.html |date=23-04-2015 |publisher=rakhivnews.in.ua |accessdate=2015-08-26 |language=украинскы |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150826185549/http://rakhivnews.in.ua/novini/rakhivschina/950-slovo-pro-mitcya-z-rahvschini-marka-barabolyu-zasluzheno-povertayetsya-do-zhittya.html |archivedate=2015-08-26}}</ref> == Интересны факты == * Окрем писательского дара, мав и музикалный: грав на гусльох. * Быв едным з десятьох найлѣпшых шахистох Ужгорода.<ref name=gazeta/>. == Посуджѣня == Цѣлком природне, же творба сатирика, а ще в конфронтачной добѣ 1930-х на Подкарпатской Руси мала роздѣлны оцѣнкы. {{Цитат 2| Дав духу Марко Бараболя и мѣстным «автохтонам», котры пробовали учинити зо Закарпатя своефайтове гетто — «тутешняцку губернию», обгороджену доокола деревяным плотом, и мадярско-фашистичным запроданикам — фенцико-бродѣйовскым «русофилам», и чешскым асимилаторам, и русскым шовинистам, котры збурили в краю языкову грызоту, помогаючи однароднѣню закарпатоукраинского обывательства. Його любеным гуморным поступом было понижѣня политикы ку быту, намѣрне мѣшаня вознесеного и низкого, конфронтованя контрастных думок и заводжаня в литературный язык диалектных, чешскых, словацкых, русскых и мадярскых слов. При читаню такого текста хоч-не-хоч ся засмѣеш.| {{Цитат 3|Оригиналный текст {{ref-uk}}|Залляв Марко Бараболя сала за шкіру і місцевим «автохтонам», які намагалися перетворити Закарпаття у своєрідне ґетто — «тутешняцьку губернію», з усіх боків обнесену дерев’яним плотом, і мадярсько-фашистським запроданцям — фенцико-бродіївським «[[Русофил|русофілам]]», і чеським асиміляторам, і російським шовіністам, які зчиняли в краї мовну гризню, сприяючи денаціоналізації закарпатоукраїнського населення. Улюбленим засобом гумору в нього було зведення політики до побуту, навмисне змішування піднесеного й низького, зіштовхування контрастних думок та введення в літературну мову діялектних, чеських, словацьких, російських та угорських слів. При читанні такого тексту мимоволі з’являється усмішка|Литературознатель Юрий Балега в «Алманаху Украинского народного союза», 2009<ref name=gazeta/> }}}} {{Цитат 2|Я ся спознав з тым «битангом» (такым ся ми повидѣв) еще в конци двадцятых рокох в зачаточной школѣ, де ми трафили до рук числа дѣточого журнала «Пчолка». Дотеперь тямлю, як мня ци то зачудовала, ци то ли знепринадѣяла одлѣвеность автора, дозволявшого собѣ в книжцѣ так бесѣдовати з читателями. Тото битангство, котре я по-свому зачув у нього, чимдале вецей ми ся любило, тягло ку собѣ. Он ся бульдозером проламовав до нашой тямкы, не мож го было не стямити.| {{Цитат 3|Оригиналный текст {{ref-uk}}|Перше знайомство з цим «розбишакою» (так дещо уявлявся він тоді) сталося ще наприкінці двадцятих років у початковій школі, де мені до рук потрапляли номери дитячого журналу «Пчілка». Дотепер відчуваю, як мене якось не то здивувала, не то вразила розкутість автора, що дозволяв собі у книжці так вести розмову з читачами. Ця бешкетність, яку я по-своєму вловив у його творах, стала дедалі подобатись, викликати потяг до себе. Він бульдозеристом проламувався в нашу свідомість, ми його не могли не помічати.|Филолог [[Кирил Галас]] (1921—1995)<ref name=gazeta/>}}}} == Жерела и одказы == * Енциклопедія українознавства : Словникова частина : в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів : Молоде життя, 1954—2003. * ''Домашевський М.'' Історія Гуцульщини, т. 1, Чикаго, 1975, сс. 381-382 * Енциклопедія сучасної України. http://esu.com.ua/search.php?surname=%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE+%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%8F&litera=%D0%91 == Референции == {{reflist}} {{Переклад|ru|Рознийчук, Иван Фёдорович|106489959}} {{Lifetime|1910|1945|Рознѣйчук, Иван}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] p7zpt42iui1x3dih73om3cog8muco61 0 16323 166141 157908 2026-06-17T10:40:12Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166141 wikitext text/x-wiki {{Писатель|image=Методий Трохановскый.png| imagesize =150px}} '''Мето́дий Трохано́вскый''', *[[5. май]] [[1885]], [[Більцарева|Билцарева]], [[Лемковина]] – †[[15. фебруар]] [[1948]], [[Вроцлав]], [[Польща]] — [[Лемкы|лемковскый]] [[учитель]] и сполоченскый дѣятель.<ref name="Трохановскій">Демко Трохановскій</ref><ref name="Новинкы 21/2015">Academy of Rusyn Culture – Новинкы 21/2015</ref> == Биография == Методий Трохановскый уродив ся [[5. мая]] [[1885]] в [[Більцарева|Билцаревой]] на [[Лемковина|Лемковинѣ]]. По скончѣню учительской [[Семинария|семинарии]] в [[Коросно|Короснѣ]], учительовав в селѣ [[Угрин]]. В року 1913 оженив ся з Констанцийов Дуркот, дѣвков вызнамного русинского дѣятеля, грекокатолицкого священика, о.&nbsp;Йоана Дуркота.<ref name="Горбаль">Богдан Горбаль.</ref> Яко член и активиста [[русофил]]скых организаций быв [[4. авґуст|4. августа]] [[1914]], при зачатку [[Перва свѣтова война|войны]] арештованый и в числѣ еще иншых шестерох активистох засудженый на смерть за «русофилску пропаганду и провокованя бунта» и высланый до интерначного лагра [[Талергоф]]. В яри 1917 император [[Карл I. Габсбург]] амнестовав засудженых на смерть и замѣнив им кару на доживотный арешт. По роспадѣ [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярской империи]] вернув ся на [[Лемковина|Лемковину]] и быв активным участником руху за [[Лемковска република Флоринкы|Лемковску републику Флоринкы]]. Пропаговав лемковскый диалект як учебный язык, створьованя лемковскых финанчных кооперативох, домогав ся, жебы Лемкы мали свого посланця в парламентѣ, быв сполузакладательом [[Лемко-Союз|Лемко-Союза]] (1933).<ref name="Горбаль"/> Своев активностьов зыскав собѣ в очох польской влады репутацию «руського фанатика», и влада ся од року 1936 зачала одвертати од подпорованя лемковского школства, посылаючи там на учительскы мѣста [[Поляци|Полякох]].<ref name="Новинкы 21/2015"/><ref name="Трохановскій"/> В року 1938 влада заказала хоснованя букваря Трохановского в школах, а нич не помогли ани протесты и депутации до [[Варшава|Варшавы]].<ref name="Horbal">Bohdan Horbal.</ref> По нацистичной окупации Польщи окупачна влада, котра, як то было и в часѣ [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войны]] практиковала антирусинскы репресии, зачала арешты подля списку, поданого украинскыма дѣятелями. В том списку быв и Методий Трохановскый, а быв арештованый в день зачатку войны з [[СССР]], [[21. юна]] [[1941]] а до конця нѣмецкой окупации быв интернованый. В року 1944 по приходѣ Червеной армады быв зась арештованый, тот раз органами [[НКВД]]. Наступно быв высланый з родинов до [[Вроцлав]]а, де онедовго, [[15. фебруара]] [[1948]], умер.<ref name="Новинкы 21/2015"/><ref name="Трохановскій"/> == Публикации == * Буквар. Перша книжечка для народных школ — Львов, 1935.<ref name="Новинкы 21/2015"/> * Читанка. Друга книжечка для народных школ — 1936.<ref name="Новинкы 21/2015"/> == Жерела и одказы == * '''Богдан Горбаль''': Трохановский Методій //{{ЕКР}} Сс.&nbsp;747–748. * {{cite web |url=http://www.new.rusynacademy.sk/index.php/novinky-21-2015/articles/mefodij-troxanovskyj-avtor-pershogo-lemkivskogo-bukvarja-130-richnicja-narodzhinja.html |date=2015 |publisher='''Academy of Rusyn Culture – Новинкы 21/2015''' |title=Методий Трохановскій, автор першого лемківского букваря – 130. річниця народжіня |accessdate=2020-05-09}} * {{cite web |author='''Bohdan Horbal''' |title=Metodyj Trochanovskij (1885-1947) |url=http://www.carpatho-rusyn.org/lemkos/metodyj.htm |accessdate=2020-05-10}}{{ref-en}} * {{cite web |url=https://www.lem.fm/metodiy-trohanovskiy-avtor-pershogo-lemkivskogo-bukvarya-130-richnitsya-narodzhyinya/ |date=2015-05-05 |author='''Демко Трохановскій''' |title=Методий Трохановскій, автор першого лемківского букваря – 130. річниця народжыня |accessdate=2020-05-09}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1885|1948|Трохановскый, Методий}} [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Посланцьове парламента]] [[Катеґорія:Русофилы]] [[Катеґорія:Лемкы]] [[Катеґорія:Персоналии 20. стороча]] t9rkeqf9kfnfrfopin6uman4o62i9td 0 16339 166142 126445 2026-06-17T10:42:07Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166142 wikitext text/x-wiki {{ Писатель | name = Николай Бард | image = Bárd Miklós. Ferenczi Szépirodalom...1913.jpg | imagesize =150px | alt = | caption = | pseudonym = Rimay Kálmán, Bárd Miklós | birthname = Kozma Ferenc | birthdate = {{Birth date|1857|02|26}} | birthplace = [[Марцали]] | deathdate = {{Death date and age|1937|05|04|1857|02|26}} | deathplace = [[Будапешт]] | resting_place = | occupation = | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Ференц Козма з Левелду''', {{ref-hu}} ''Leveldi Kozma Ferenc'', *[[26. фебруар]] [[1857]], [[Марцали]] – †[[4. май]] [[1937]], [[Будапешт]] — вояк, [[Мадяре|мадярскый]] [[поет]], познатый под писательскым псевдонимом '''Миклош Бард''', {{ref-hu}} ''Bárd Miklós'' (або в русинскых перекладах ''Николай Бард'').<ref name=Kenyeres >Kenyeres Ágnes</ref> == Род и военска карьера == Походив з давного задунайского рода Козмох з Левелду, сын Шандора Козмы (1825–1897), даколишного кральовского [[прокурор]]а. По закончѣню середньой школы, в року 1875 записав ся на будапештску техничну универзиту, але в року 1878 лишив универзиту на хосен военской карьеры и став на службу в 16. гусарьском полку, де в року 1880 аванжовав на [[поручник]]а. В роках 1895 – 1905 в шаржи [[сотник]]а служить в 10. гусарьском полку яко велитель жеребчинця в [[Турѣ Реметы|Турѣх Реметах]], туй досяг позарядовых резултатох при далекых конных марш-скоках. В роках 1905 – 1907 служить в шаржи [[майор]]а в [[Надькереш]]у, затым в жеребчинцю в [[Фегераш]]у. <ref name=Révai >Révai nagy lexikona, том 2, с. 604.</ref> В року 1918 пензионовав в шаржи [[генерал]]а. Його сын, [[Миклош Козма]] (1884–1941) быв регентскым комисарьом [[Подкарпатя]] в роках 1940–1941.<ref name=Marosi >Marosi Anita</ref> == Поетична дорога == Уже яко штудент зачав писати вершы под псевдонимом Калман Римай, {{ref-hu}} ''Rimay Kálmán''. Пак на довжый час перестав писати. Од року 1895 десять рокы служив яко [[сотник]]. В тых роках трафив до [[Турѣ Реметы|Турѣх Ремет]] в [[Жупа Унг|жупѣ Унг]]. Подля его властных слов, аж тогды родив ся як [[поет]] з новым псевдоним '''Миклош Бард'''. Карпатскы лѣсы оспѣвуе як свою отцюзнину, красне [[Невицке]] з гордым замком над ужансков долинов, много раз нападанов, але мало коли завойованов.<ref name=Marosi/> {{Цитат 2|<pre> В девятдесять семом, кедь память не бреше, Прийшов ем на свѣт, поетом, гейже, Став ем ся туйкы Миклошом Бардом, У муках творчых ем родив ся бардом. Турянска долина — ото моя мати, Яла над колысков ми смутно спѣвати, Хребет Синаторскый быв строгый ми няньо, Ту каждый хоч-не-хоч поетом ся стане.</pre> | {{Цитат 3|Оригиналный текст {{ref-hu}}|<pre> Kilencvenhétben, hogy ha jól tudom –Hogy költővé, tán nem kell mondanom – Némi vajúdás-félén esve átol, A nevem Bárd lett – Bárd sajtóhibából. A turjaremetei völgy szült engemet, S borongva állt ringó bölcsőm felett Apai jusson a felhős Szinátor;– Költők születnek ilyen ágyból.</pre> | Bárd Miklós:''Köszöntöm erdős szülőföldemet'', переложив С.Слободан}}}} В року 1904 быв принятый членом престижного литературного Товаришства Кишфалуди. Його поезия конзервативна, захватуе го тема войны, з горькостьов не принимать револуцию и [[Мадярска Совѣтска Република|Мадярску Совѣтску Републику]].<ref name=Marosi/> == Жерела и одказы == * '''Révai nagy lexikona''', 2. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911. {{ref-hu}} * {{cite web |editor='''Kenyeres Ágnes''' |url=http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/index.html |title=Bárd Miklós, Kozma Ferenc |publisher= Magyar Életrajzi Lexikon |accessdate=2020-05-12 }}{{ref-hu}} * {{cite web |editor='''Marosi Anita''' |url=http://www.karpatalja.ma/sorozatok/karpatalja-anno/karpatalja-anno-turjaremete-koltoje/ |title=Kárpátalja anno: Turjaremete költője |accessdate=2020-05-12}}{{ref-hu}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1857|1937|Бард, Николай}} [[Катеґорія:История Подкарпатя]] [[Катеґорія:Мадярскы поеты]] [[Катеґорія:Поеты Мадярщины]] t4ci5ssqtxz44z95e2850i0w8m888v9 0 16425 166143 119461 2026-06-17T10:43:43Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166143 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name =Александр Радищев | image = Radishchev color.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1749|08|31}} | birthplace = [[Москва]], [[Российска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1802|09|24|1749|08|31}} | deathplace = [[Санкт-Петербург]], [[Российска империя|Россия]] | resting_place = | occupation = [[проза|прозаик]], [[поет]], [[филозоф]] | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Лайпцигска универзита]] | period = | genre = | subject = | movement = [[сентиментализм]] | notableworks = Путованя из Петербурга до Москвы | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Alexander Radishchev }} '''Александр Николаевич Радищев''', *[[31. авґуст|31. август]] [[1749]], [[Москва]], [[Российска империя|Россия]] – †[[24. септембер]] [[1802]], [[Санкт-Петербург]], [[Российска империя|Россия]] — [[Русскый язык|русскый]] [[проза|прозаик]], [[поет]], [[филозоф]]-материалист, зачинатель револучных традиций в русской литературѣ.<ref name="УСЭС">Кудрицкий А.В. и др.</ref><ref name=EB>Aleksandr Nikolayevich Radishchev.</ref> == Биография == === Штудии === Походив зоз немешской родины. До 12-рочного вѣку достав добре домашне образованя (1757–1762). Быв выбраный [[Катарина II. Велика|императрицьов]] на пажа и школованый в ''Пажеском корпусѣ'' в [[Санкт-Петербург]]у (1763–1766). В [[Лайпцигска универзита|Лайпцигу]] штудовав право (1766–1771).<ref name=EB/> По штудиях яко правник быв державным урядником на мытници ай инде. === Невѣтана книга === Под вплывом идей [[Жан-Жак Руссо|Жан-Жака Руссо]] написав свою найславнѣйшу роботу, ''Путованя из Петербурга до Москвы (Путешествие из Петербурга в Москву, 1790)'', в котрой, в образках зоз свого представляного путованя, описуе вшелиякы примѣры несправедливости, подлости и бруталности, котрых быв свѣдком. Хоть книга была заскаржѣньом [[подданство|подданства]], [[самодержавие|самодержавия]] и [[цензура|цензуры]], Радищев важив на то, же просвѣтить [[Катарина Велика|Катарину Велику]], котра, як гадав, не знать за тото вшитко. Але книжка появила ся в невгодном часѣ, о рок по [[Велика французска револуция|Французской револуции]], и быв нараз арештованый и засудженый на смерть. Россудок быв пак помягченый на 10 рокы высланя на [[Сибирия|Сибирию]].<ref name=EB/> Книга зоставала аж до року 1905 заказана и ширила ся в России тайно.<ref name="БЭС">Большой энциклопедический словарь.</ref> === Конець живота === В року 1797 было му дозволено вернути ся з высланя, а в року 1801 император [[Александер I. (Россия)|Александер I.]] одпустив му вину и прияв го на державну службу.<ref name=EB/> В роках 1801–1802 Радищев занимав ся реформованьом легислативы и во своих проектах юридичных реформ зась выступил за скасованя [[подданство|подданства]]. Грозба новых репресий привела го ку самогубству.<ref name="БЭС"/> == Жерела и одказы == * '''''Большой энциклопедический словарь.''''' Главный редактор А. М. Прохоров — Москва: Советская энциклопедия, 1993. — 1630 с. {{ISBN| 5-85270-015-0}} {{ref-ru}} С.&nbsp;1096. * '''Кудрицкий А.В. и др.''' (ред.): ''Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах.'' / Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 3. {{ISBN| 5-88500-007-7}} С.&nbsp;34. * {{cite web |url=https://www.britannica.com/biography/Aleksandr-Nikolayevich-Radishchev |title='''Aleksandr Nikolayevich Radishchev''' |publisher=Encyclopædia Britannica, inc. |date=September 20, 2019 |accessdate=May 25, 2020}}{{ref-en}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1749|1802|Радищев, Александр}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] ogkj4dcm50gopnftt61n6ia52ohobkh 0 16489 166144 119721 2026-06-17T10:44:54Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166144 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Семюел Джонсон | image = Samuel Johnson by Joshua Reynolds.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = Портрет од Джошуа Рейнолдса, 1772 | pseudonym = Dr. Johnson | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1709|09|18}} | birthplace = [[Личфилд, Стаффордшир]] | deathdate = {{Death date and age|1784|12|13|1709|09|18}} | deathplace = [[Лондон]] | resting_place = | occupation = [[Лексикография|лексикограф]], [[поет]], [[писатель]], [[Литература|литературный критик]] | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Кральовство Великой Британии]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = A Dictionary of the English Language | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Samuel Johnson }} '''Семюел Джонсон''', на прозывку '''Др. Джонсон''', *[[18. септембер]] [[1709]], [[Личфилд, Стаффордшир]] – †[[13. децембер]] [[1784]], [[Лондон]] — англицкый [[Лексикография|лексикограф]], [[поет]], [[писатель]], [[Литература|литературный критик]], една з найвекшых фигур в литературном и сполоченском животѣ [[XVIII. стороча]].<ref name=EB>Robert Folkenflik</ref> ==Биография== Семюел Джонсон увидѣв свѣт в родинѣ дробного торговця книгами. В тяжкой бѣдѣ, без жадной материалной або моралной помочи пробивав собѣ путь твердов роботов и завойовав вызнамне положѣня в литературѣ.<ref name=SB>S. B.</ref> Од малости терпѣв на [[скрофулоза|скрофулозу]] ай иншы [[хворота|хвороты]]. В тых часах люде вѣрили, же дотык монарха лѣчить скрофулозу, и во вѣку 30 мѣсяци быв повезеный до [[Лондон]]а, де достав «золотый дотык» кральовой, котрый носив до конця живота. Наслѣдовали далшы медицинскы операции, котры лишили на його твари и шии потворны рубцѣ; майже ослѣп на лѣве око и терпѣв на нервны тикы. Але быв силный, живый и, подля тогдышной моды, шпортово заложеный, любив ѣздецтво, пѣше ходжѣня, плаваня, а при том зостав и в старшом вѣку. Од року 1717 учив ся в середньой школѣ Личфилда, де главным методом наукы было битя. В року 1728 записав ся до Пемброк коледжа в [[Оксфордска универзита|Оксфорд]]ѣ, але в децембрѣ 1729 мусѣв лишити штудии, котры не мав з чого платити. В року 1731 умер му отець, лишивши му в наслѣдство ₤20. Пробовав роботу учителя, але неуспѣшно. В року 1735 оженив ся з Елизабет Портер, о 20 рокы старшов богатов вдовицьов, а так рѣшив материалны проблемы. Од року 1737 одышов до Лондона и заняв ся литературов, де досяг великого успѣху. В року 1765 достав честный титул ''Доктор права'' од [[Тринити-коледж (Даблин)|Тринити-коледжа]] в [[Даблин]]ѣ, а в року 1775 — Доктора цивилного права од [[Оксфордска универзита|Оксфордской универзиты]]. Погребеный во [[Вестминстерске опатство|Вестминстерском опатствѣ.]]<ref name=EB/> == Творба == [[Поема]] Джонсона ''Лондон'', написана в духу [[Ювенал]]а. достала похвалу од найлѣпшого поета той добы, [[Александер Поуп|Александра Поупа]]. Дале Джонсон написав подарену биографию [[Ричард Севидж|Ричарда Севиджа]] (1744), за чим быв повѣреный зоставлѣньом выкладового словника англицкого языка. Тота робота забрала му сѣм рокы, але принесла му славу и поправила його материалну ситуацию. Наперек тому, же в словникарствѣ не мав предходникох, и його словник быв первым в англицкой лексикографии, он доднесь не стратив свою вартость, маючи приблизно такый вызнам, як русскый словник [[Владимир Даль|Даля]].<ref name=SB/> Далшов великов роботов Джонсона став ся десятьтомный ''Животопис найвызнамнѣйшых англицкых поетох (The lives of the most eminent English poets, 1779—81)'', де автор выступать не лем як биограф, але и литературный критик.<ref name=SB/> == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''Robert Folkenflik''' |title=Samuel Johnson |publisher=Encyclopædia Britannica |date=December 09, 2019 |url=https://www.britannica.com/biography/Samuel-Johnson |accessdate=2020-06-10}} {{ref-en}} * '''S. B.''': Джонсон С. // Литературная энциклопедия: В 11 т. — [М.], 1929—1939. Том 3. — [М.]: Изд-во Ком. Акад., 1930. — Стб. 251—252. [http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le3/le3-2512.htm Одчитане 2020-06-10] {{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1709|1784|Джонсон, Семюел}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] [[Катеґорія:Поеты]] [[Катеґорія:Лексикографы]] 0p8ogn5nuxjih7g7oomivcj50lm2p3k 0 16834 166145 165656 2026-06-17T10:47:32Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166145 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Гийом Аполлинер | image = Guillaume Apollinaire - Septembre 1911.jpg | imagesize = 240px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Wilhelm Albert Włodzimierz Apollinaris de Wąż-Kostrowicky | birthdate = {{Birth date|1880|08|26}} | birthplace = [[Рим]] | deathdate = {{Death date and age|1918|11|09|1880|08|26}} | deathplace = [[Париж]] | resting_place = теметов Père-Lachaise | occupation = [[поет]], [[писатель]], {{nowrap|умѣлецкый критик}} | language = французскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1902–1918 | genre = | subject = | movement = [[надреализм]], [[футуризм]], [[кубизм]]<ref name=Kotrč-Kotalík>Josef Kotrč, Josef Kotalík</ref> | notableworks =Алкоголы (Al­cools, 1913) Ка­ли­гра­мы (Cal­li­grammes, 1918)<ref name=Skuratovska/><ref name=EB/> | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Guillaume Apollinaire signature.svg | signature_alt = | website = | Commons =Guillaume Apollinaire }} '''Гийом Аполлинер''', {{ref-fr}} ''Guillaume Apollinaire'', властным йменом ''Вилгелм Ал­берт Вла­ди­мир Алек­сандр Аполлинарий Ко­ст­ро­виц­кый'', {{nowrap|*[[26. авґуст|26. август]] [[1880]], [[Рим]]}} – {{nowrap|†[[9. новембер]] [[1918]], [[Париж]]}} — французскый [[поет]], [[писатель]], умѣлецкый критик и участник вшиткых авантгардных рухох, процвѣтавшых во [[Франция|Франции]] в зачатку [[XX. стороча]].<ref name=Skuratovska>Скуратовская А. П.</ref><ref name=EB>Encyclopædia Britannica</ref> == Биография == В биографии Аполлинера много бѣлых мѣст, едным з котрых е походжѣня. То не лем вина биографох, але и сам поет любив мистификации и замглавлѣня.<ref name=Nalivajko>Дмитро Наливайко</ref> Бизовно мож знати лем то, же мати му, польска аристократка Ангелика Костровицка з роду Вонж, од малости была «тяжкый дѣтвак», а в зрѣлости — газардерка. Яко слободна мати, мала Вилгелма и о два рокы молодшого Алберта, котрых оддала до сиротинця, але поздѣйше забрала и записала на свое [[призвиско]]. Дѣдо поета, Аполлинарий Костровицкый, капитан [[Российска империя|российского]] войска, мав маеткы коло Новогрудка (днесь [[Бѣлорусь]]), а по емиграции до [[Италия|Италии]] служив офицером папской гвардии.<ref name=Kwiatkowski>Jerzy Kwiatkowski</ref> Коли Вилгелм мав девять рокы, мати з двома дѣтми зохабили Рим и одышли до [[Монако|Монака]], позднѣйше — на южный берег [[Франция|Франции]].<ref name=Nikolenko>Ніколенко О.</ref> Вилгелм ся учив добрѣ, але в року 1897 в лицею Ницы писомный матуралный испыт провалив,<ref name=Kwiatkowski/> по чому постановив лишити школу, а оддати ся наповно литературѣ.<ref name=Nalivajko/> Мати з новым приятельом живота и двома дѣтми переселяють ся спочатку в алпскый регион Франции, пак в централный регион, а в року 1899 — до [[Париж]]у.<ref name=Kwiatkowski/> Ту Вилгелм оддѣлять ся од родины и веде самостойный, [[Богемство|богемскый]] живот.<ref name=EB/> Як многы [[Револуция|револуционеры]] в [[Умѣня|умѣню]], Аполлинер быв психично нестабилный и политично безпринципный. Высмѣвав хыбы буржоазного сполоченства, а при том усиловав ся указати свою лоялность и домогав ся ордена; высмѣвав солдатеску, а в часѣ войны учинив ся великым патриотом Франции и солдатом Чужоземной легии, але тот патриотичный здвиг ишов въедно з психичнов страченостьов и творчым упадком.<ref name=Pesis>Песис Б.</ref> [[17. марца]] [[1916]] достав тяжку рану головы, з котрой ся уж не выздоровѣв, а далшы два рокы живота были роками поступного гаснутя. Демобилизованый в року 1916 достав французске горожанство, котрого давно домогав ся. Умер в року 1918 на испанску хрипку, в часѣ пандемии. Посмертно достав честне званя ''Упавшый за Францию''. == Творба == В року 1901 дебютуе в мѣсячнику ''La Grande France'' кытицьов поезий, котру подписуе властным призвиском ''Костровицкый'', а уже в року 1902 в ''La Revue blanche'' появлять ся его повѣданя ''Герезиарх'' (L’Hérésiargue) под псевдонимом ''Гийом Аполлинер'', котрый скомпоновав з первого и послѣдного своих крестных имен, переробленых на французскый взор. Скорша [[лирика]] Аполлинера розвивала ся под вплывом [[символизм]]у, обсяговала социалны и револучны темы. В року 1904 спознав ся з [[Пабло Пикассо|Пикассом]], з его трактованьом [[кубизм]]у, як умѣня, указуючого свѣт не такым, як го видить [[малярь]], але такым, якым го мыслить, же таке аналитичне малярство годно роскрыти внуторну суть, «константы бытя».<ref name=Nalivajko/> Аполлинер, описавшый в книзѣ ''Малярѣ-кубисты'' (Les Peintres cubistes, 1913) принципы малярского кубизма, сам достав ся под вплыв той школы и пробовав перенести ей поступы на умѣня словесне.<ref name=Pesis/> Як знати, [[кубизм]] в малярствѣ не сповнив надѣи его зачинательох. Але немало западных историкох умѣня поважують, же в литературѣ такых пруд вывинув ся, а найвекшым его представительом быв Аполлинер. Часто кубизм звязують з [[футуризм]]ом, якого во Франции фактично не было, а в таком прудѣ, [[кубофутуризм]]ѣ зась указують на Аполлинера, як основного представителя.<ref name=Nalivajko/> Творчы дорогы Аполлинера перекрещують ся не лем з кубизмом, але и з иншыма авантгардныма прудами, але найвызнамнѣйше мѣсто достав у него [[надреализм]], котрый ся вывинув уже по смерти поета. Сам термин заведеный ним в року 1917, коли была представлена «надреалистична драма» ''Цицкы Тиресия'' (Les ma­melles de Tirésias).<ref name=Nalivajko/><ref name=Skuratovska/> В поезии Аполлинер выхосновав технику быстрозмѣнных филмовых образкох, переданых в словесной формѣ. У него, як то стало каноном надреализма, не е певной композиции, намѣсто того слѣдуе поток образкох. Тому подляг и язык, котрый не мать ниякых знакох интерпункции.<ref name=Kotrč-Kotalík/> Читателѣ не прияли зберку ''Алкоголы'', котра перечила усталеным представам о литературных жанрах и поетичном образѣ,<ref name=Nikolenko/> а постановка ''Цицкы Тиресия'', в котрой автор высмѣвав ся над [[Буржоазия|буржоазнов]] публиков, вызвала побурѣня меджи зрителями.<ref name=Pesis/> Але творба Аполлинера заинтересовала наступны генерации и мала широку одозву по свѣтѣ. == Интересны факты == * Аполлинера поважовали естетичным терористом, готовым збуряти музеи, аж и выкрасти памятникы умѣня (в року 1911 быв арештованый яко подозрѣлый з крадежѣ «Джоконды»).<ref name=Pesis/> * Написав в поетичной формѣ ''Одповѣдь запорожцьох турецкому султанови''.<ref name=Nikolenko/> == Жерела и одказы == * '''Josef Kotrč, Josef Kotalík''': Stručné dějiny československé literatury pro vyšší třídy škol středních. V Praze, nákladem Československé grafické unie A.S., 1934. Cс. 166, 205. {{ref-cs}} * '''Jerzy Kwiatkowski''': wstęp do Wyboru poezji Guillaume’a Apollinaire’a. Wydawnictwo Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1975. С. 3. {{ref-pl}} * '''Дмитро Наливайко''': Шляхами оновлення поезії //Гійом Аполлінер. Поезії — Київ: Дніпро, 1984 [http://chtyvo.org.ua/authors/Apolliner_Giiom/Poezii/] Cс. 5–38. {{ref-uk}} * '''Ніколенко О.''': Аполлінер, Гійом //Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник у двох томах. Том 1. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. {{ISBN|966-692-578-8}} Cс. 53–56. {{ref-uk}} * '''Песис Б.''': Аполлинер // Литературная энциклопедия: В 11 т. — [М.], 1929–1939. Т. 1. — [М.]: Изд-во Ком. Акад., 1930. — Стб. 193–194. [http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le1/le1-1931.htm Одчитане: 28.08.2020] {{ref-ru}} * '''Скуратовская А. П.''': АПОЛЛИНЕР // Большая российская энциклопедия. Том 2. Москва, 2005, стр. 113–114 [https://web.archive.org/web/20201026135629/https://bigenc.ru/literature/text/1824492 Верзия: 2016. Одчитане: 28.08.2020] {{ref-ru}} * {{cite web |title=Guillaume Apollinaire |publisher='''Encyclopædia Britannica''' |date=August 22, 2020 |url=https://www.britannica.com/biography/Guillaume-Apollinaire |accessdate=2020-08-28}}{{ref-en}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1880|1918|Аполлинер, Гийом}} [[Категория:Французскы поеты]] [[Категория:Французскы писателе]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] hfm5gdl46tv53cj5u1jvz5cqviyxh1e 0 16882 166146 164200 2026-06-17T10:48:31Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166146 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Андре Бретон | image = André Breton 1924.jpg | imagesize = 210px | alt = | caption = Фото з року 1924 | pseudonym = | birthname = Андре Роберт Бретон | birthdate = {{Birth date|1896|02|19}} | birthplace = [[Теншбре]], департамент Орн, [[Франция]] | deathdate = {{Death date and age|1966|09|28|1896|02|19}} | deathplace = [[Париж]] | resting_place = | occupation = [[поет]], [[писатель]] | language = французскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1916–1965 | genre = | subject = | movement = [[надреализм]] | notableworks ={{nowrap|Манифест надреализма, 1924–30}}<br>Надя, 1928,<br>Збѣсна любовь, 1937<br>{{nowrap|Антология чорного гумора, 1940–50}} | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =André Breton }} '''Андре́ Брето́н''', {{ref-fr}} ''André Breton''; *[[19. фебруар]] [[1896]], [[Теншбре]], [[Франция]] — †[[28. септембер]] [[1966]], [[Париж]]) — [[Франция|французскый]] [[писатель]] и [[поет]], закладатель [[надреализм]]а.<ref name=EB>Encyclopædia Britannica</ref> == Биография == Походив з родины комерсанта. Учив ся на Инштитутѣ психологии и хирургии в [[Париж]]у, але не докончив штудии.<ref name=Halcova>Гальцова Е. Д.</ref> Яко штудент медицины в року 1914 мобилизованый до войска. В рокы [[Перва свѣтова война|войны]] зблизив ся з [[Гийом Аполлинер|Г. Аполлинером]]. Захваченый [[Зигмунд Фройд|фройдизмом]], Бретон зчасти на его основѣ выпрацовав теорию [[надреализм]]а.<ref name=Ilinska>Ильинская О. И.</ref> В року 1927 вступив до [[Комунистична партия|комунистичной партии]],<ref name=Halcova/> але в року 1935 быв выказаный за подтримку троцкизма,<ref name=Ilinska/> при том ся дале зостав при [[марксизм|марксистичных]] поглядах.<ref name=EB/> Перед окупациев [[Франция|Франции]] [[Нацистична Германия|нацистами]] утѣк до [[США]] (1940), вернув ся року 1946.<ref name=EB/> Быв участником лѣворадикалных рухох, в року 1960 подписав [[Манифест 121]] против [[колониализм]]а.<ref name=Ilinska/> == Творба == ;Теория надреализма:В року 1920 в коавторствѣ з [[Филипп Супо|Филиппом Супо]] опубликовав ''Магнетичны поля (Les Champs magnétiques)'', написаны надреалистичнов техников [[автоматичне писаня|автоматичного писаня]].<ref name=EB/><ref name=Halcova/> В {{nowrap|1920–30-х}} роках редаговав надреалистичны [[часопис]]ы, написав ''Манифест надреализма (Manifeste du surréalisme, 1924)'', ''Другый манифест надреализма (Second manifeste du surréalisme, 1930)'', чим став ся ведучым теоретиком надреализма.<ref name=Ilinska/> ;Умѣлецка проза и поезия:Умѣлецкы дѣла Бретона — его прозы ''Надя (Nadja, 1928)'', ''Збѣсна любовь (L’amour fou, 1937)'' и вершы ''Вольный союзок (L’union libre, 1931)'', ''Сива пиштоля (Le revolver à cheveux blancs, 1932)'' и др. — одповѣдно з его теориев суть мѣшанков реалиты з образами хворой фантазии.<ref name=Ilinska/> ;Повойнова творба:По [[Друга світова война|войнѣ]] Бретон перевыдав заказану в року 1941 ''Антологию чорного гумора (Anthologie de l'humour noir, 1940–50)''. В его повойновой поезии змоцнѣли филозофичны и окултны тоны: ''Ода Шарлю Фурье (Ode á Charles Fourier, 1947)'', ''Знак здвигу (Signe ascendant, 1949)'' и др. Публикуе тыж генерализуючы теоретичны книгы: ''Надреализм и малярство (Le surrealisme et la peinture,1928–65)'', ''Чародѣйне умѣня (L'art magique, 1957, в коавторствѣ з Ж. Леграном)''.<ref name=Halcova/> == Жерела и одказы == * '''Гальцова Е. Д.''' Бретон // Большая российская энциклопедия. Том 4. Москва, 2006, с. 198 [https://web.archive.org/web/20231031235504/https://old.bigenc.ru/literature/text/1883399 Верзия:2016 Одчитане: 09.09.2020] {{ref-ru}} * '''Ильинская О. И.''' Бретон // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М.: Сов. энцикл., 1962–1978. Т. 1: Аарне – Гаврилов. — 1962. — Сс. 733–734. [http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke1/ke1-7334.htm Одчитане: 09.09.2020] {{ref-ru}} * {{cite web |title=André Breton |publisher='''Encyclopædia Britannica''' |date=February 14, 2020 |url=https://www.britannica.com/biography/Andre-Breton |accessdate=2020-09-09}}{{ref-en}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1896|1966|Бретон, Андре}} [[Категория:Французскы поеты]] [[Категория:Французскы писателе]] [[Катеґорія:Надреализм]] auswg9m0ji4zf7bll3wd41sexrm9xn4 0 17088 166147 161427 2026-06-17T10:49:58Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166147 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Сергѣй Есенин | image = Esenin1925.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption =Фото з року 1925 | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1895|10|03}} | birthplace = Константиново, Рязанской губернии [[Российска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1925|12|28|1895|10|03}} | deathplace = [[Ленинград]], [[СССР]] | resting_place = [[Москва]] | occupation =[[поет]], [[писатель]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1914—1925 | genre = [[лирика]] | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = [[имажинизм]] | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = Анна Изряднова (1913–1916)<br>Зинаида Райх (1917–1921)<br>Изадора Данкан (1922–1923)<br>София Толстая (1925) | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = Signature of Sergei Yesenin.svg | signature_alt = | website =http://www.esenin.ru С. А. Есенин: Жизнь моя, иль ты приснилась мне | Commons =Sergei Yesenin }} [[File:Eseninnikolaiklyeuv.jpg|thumb|262px|<small>Сергѣй Есенин и [[Николай Клюев]] в Петроградѣ</small>]] [[File:Yesenin Dunkan.jpg|thumb|262px|Изадора Данкан и Сергѣй Есенин, 1922]] [[File:С. А. Есенин и С. А. Толстая-Есенина.jpg|thumb|<small>Сергѣй Есенин и София Толстая-Есенина, 1925</small>]] [[File:Yesenin in coffin.jpg|thumb|262px|Похороны: злѣва — друга жена Есенина Зинаида Райх (завергла голову) и Всеволод Мейерголд, ей другый муж, справа — сестра Катерина и мати Татяна Федоровна]] [[Файл:Esen radun.jpg|thumb|262px|{{center|Перва книжка С. Есенина, 1916}}]] '''Сергѣй Есенин''', {{ref-ru}} ''Серге́й Алекса́ндрович Есе́нин'', {{nowrap|*[[3. октобер]] [[1895]],}} (21. септ. Юл. кал.) Константиново Рязанской губернии, [[Российска империя]] – {{nowrap|†[[28. децембер]] [[1925]]}}, [[Ленинград]], [[СССР]], быв [[Россия|русскый]] [[СССР|совѣтскый]] [[поет]] и [[писатель]].<ref name=Marcenko-su>Марченко А. М.</ref><ref name=Marcenko-uk>Марченко А.</ref><ref name=Lekmanov>Лекманов О. А.</ref> == Биография == ;Школы:Походив зоз селянской родины. Отець му служив шафарьом в едной московской мясарни и дому до села приходив лем зрѣдка. Сергѣй выростав у дѣда и бабы Титовых (по материнской вѣтвѣ), од котрых усвоив народны духовны спѣвы и казкы а под их вплывом зачав пробовати складовати вершы (1899–1904). Закончив з одзначѣньом 4-класну школу в родном селѣ (1904–1909), хоть третю класу повторяв.<ref name=Azadovski>Азадовский К. М.</ref> Як писав в автобиографии, в родинѣ хотѣли, жебы з него быв сельскый учитель, та послали го до церковной учительской школы в оддаленых такой о сто километры Спас-Клепиках, де зыскав диплому учителя зачаточной школы (1909–1912).<ref name=Marcenko-uk/> ;Москва:В августѣ 1912 оселять ся в Москвѣ и зачинать службу в мясарни, де шафарьовав его отець. Спознавать ся з писателями из [[Иван Суриков|Суриковского]] литературного кружка. Отець не схвальовав его литературны интересы, зато мусѣв лишити роботу в мясарни и найшов собѣ мѣсто в книговыдавательствѣ. Зачинать ся интересовати политиков и в марцу 1913 з групов роботникох книгопечатни подписуе петицию, за што го полиция бере под скрытый дозор. Од року 1913 до марца 1915 навщѣвовав лекции историко-филозофского оддѣлѣня [[Людова универзита А. Шанявского|{{nowrap|Людовой универзиты А. Шанявского}}]]. В книгопечатни ся спознавать зо своев первов женов, Аннов Изрядновов, з котров жив «на вѣру» и мав сына Юрия (1914–1938, репресованый и росстрѣляный).<ref name=Azadovski/> ;Петроград:В марцу 1915 одходить до [[Петроград]]у, котрый на тот час став ся центром славянофилства, и де быв великый интерес о поетах «з народа». Ту ся доставать под туторство [[Николай Клюев|Николая Клюева]], популарного и вплывного народного поета зоз сѣвера России. Мобилизованый до войска, з помочов свого тутора оминать высланя на фронт и зоставать санитаром в императорском Царскосельском шпиталю, а тыж выдавать свою перву поетичну зберьку ''Радуница''<ref name=Radunica>[[Радуниця|Православный святок]]</ref> (1916). Ставать ся модным поетом и в парѣ з Клюевом выступуе на литературных вечорницях.<ref name=Marcenko-uk/> В юлу 1916 на концертѣ про раненых в Царскосельском шпиталю Есенин читав свои вершы в притомности императрицѣ и членох царской фамилии; его [[Поезія|поезии]] появляють найвекшы периодичны выданя: новинка ''Биржевыя вѣдомости'', журнал ''Весь мір'', ''Ежемѣсячный журнал'' и др.<ref name=Azadovski/> ;Далшы женитвы:Есенин быв обдарованый краснов вонкашностьов и залюбливов натуров. За свой куртый живот быв женатый 5 разы.<ref name=NWE>New World Encyclopedia</ref> В яри 1917 в редакции новинкы ''Дѣло'' спознав ся з краснов секретарьков-писарьков редакции Зинаидов Райх з котров ся влѣтѣ побрали. В року 1918 родина ся перевезла до [[Москва|Москвы]], мали двох дѣти: Татьяну (1918–1992) и Константина (1920–1986). Родина ся роспала в року 1920.<ref name=Azadovski/> По розлучѣню зо Зинаидов од року 1920 Есенин жив на квартелю Галины Бониславской, котра стала ся его секретарьков. В року 1921 спознав ся (1922 побрали ся) з америцков танцошков Изадоров Данкан, 18 рокы старшов од него. В тот час уже терпѣв од алкоголизма и душевного розладу. Изадора рѣшила указати му свѣт и, передо вшиткым, Америку. Походивши Европу и Америку, Есенин порозумѣв, же е неполѣпшално русскым, аж и кус совѣтскым. Первый «червеный шкандал» став ся в [[Бостон]]ѣ. Есенин, зайшовши в шатню Дункан, што ся ладила выйти на сцену, зачав махати червеным прапором и гойкати по русскы: «Да здравствует большевизм!» Настрашены бостонцѣ чимскорше утѣкали гет из залы. За тым шкандалом наслѣдовав другый, пак — третий.<ref name=Marcenko-uk/> Далшы выступы в Америцѣ стали ся неможны. В року 1923 вернув ся до Москвы и жив дале на квартелю Галины Бениславской, де з ним жили и его сестры Катя и Шура. Влѣтѣ року 1925, перед женитвов з внучков [[Лев Толстой|Лева Толстого]] Софиев Толстов, Есенин розорвав одношѣня с Галинов Бениславсков. В септембрѣ 1925 побрав ся послѣдный раз, зоз Софиев Толстов.<ref name=muzej>Государственный музей-заповедник С. А. Есенина</ref> ;Послѣдны рокы:В роках 1923–1924 в новинках зачали ся указовати остры критичны статьи о Есенинѣ, обвиняли го за пияцтво, безряд, биткы ай иншы асоциалны чины. На Есенина отворили криминалны кавзы — переважно за хулиганство.<ref name=Zerkalo>Зеркало недели (Украина)</ref> [[Владимир Маяковскый]] так занотовав свою нагодну встрѣчу з Есенином в року 1925: «Ледвы спознав ем Есенина. Ледвы ем ся однѣткав од его напорчивых жадань ити з ним выпити, при котрых махав товстов пачков банковок. Цѣлый день быв передо мнов тот депримуючый образ, а навечур говорив ем з колегами, што мож з ним зробити. На жаль, в такой ситуации вшитко ся лем одбывать бесѣдов.»<ref name=NWE/> Влада го пробовала лѣчити в санаторию, але «через его хулиганскый характер на поддавав ся ниякым дохторам» — писав 25. октобра 1925 урядник высокого ранга Христиан Раковскый предсѣдателю беспекы Феликсу Дзержинскому, просячи приставити ку Есенину дозорцю, котрый бы му не дав пити и заставив го лѣчити ся.<ref name=Zerkalo/> 26. новембра 1925 Есенин быв умѣщеный лѣчити ся до психиатричной клиникы 1. Московской державной универзиты, але 21. децембра одышов з клиникы, забрав з банка майже вшиткы свои грошѣ и одышов до Ленинграду, де свои послѣдны днѣ пробыв в готелу Англетер.<ref name=muzej/> 28. децембра быв найденый завѣшеным во своей готеловой избѣ. Дакотры поважують, же самогубство было инсценоване, а в реалности быв забитый, але доказы на то не найдены.<ref name=NWE/> == Творба == ;Рання поезия:Первый опубликованый [[верш]] — ''Береза'', появив ся в року 1914. Перва поетична зберька ''Ра́дуница''<ref name=Radunica/> (1916) притягла увагу проникливым зображѣньом природы и святочностьов виджѣня, котру сам Есенин по часѣ усвѣдомив як живу черту народного вниманя свѣта.<ref name=Marcenko-su/> Его рання поезия основана на людово-пѣсенной традиции.<ref name=Gajsarjan>Гайсарьян С. З.</ref> ;Револучна поезия:Обѣ револуции року 1917 Есенин прияв одушевнено.<ref name=Lekmanov/> Под вплывом розличных поетичных школ, з котрыма ся запознав в литературных кругах, значно мѣнять свою поетику. Образы тратять зачаточну предметность, чинять ся все май абстрактныма, обтяжать ся и наберать компликованости символика; спонтанне чувство, лиризм уступать ся реторичному пафосу ''Инония'' (1918) и др.<ref name=Gajsarjan/>.В конци року 1918 въедно з Анатолием Мариенгофом и Вадимом Шершеневичом створили групу [[имажинизм|имажинистох]] и з помочов шкандалох и новой поезии, розрахованой на читаня зо сцены, добили ся небывалого успѣха у читателя, наймя у доста широкой в том часѣ версти вчорашных приходникох зо села. В духу [[имажинизм]]а написаный найпознатѣйшый его литературно-критичный трактат ''Ключѣ Марии'' (1919). Пустив ся з [[Изадора Данкан|Данкан]] по [[Европа|Европѣ]] и [[США|Америцѣ]] з надѣев на свѣтову славу Свое росчарованя з Америкы описав в начерку ''Желѣзный Миргород'' (1923).<ref name=Lekmanov/> По навернѣню з Америкы написав в року 1924 веце ултрасовѣтскых дѣл: ''Пѣсня о великом походѣ'', ''Балада за двадцять шѣсть'', ''Поема за 36''. Влада была тому рада, але сам Есенин не зыскав душевну ровновагу, пересвѣдчив ся, же дале писати подля правил пролетарской културы не годен.<ref name=Marcenko-uk/> ;Вершина творчости:Есенин досягать вершин в роках 1925–1925: его поезия зась одзыскуе спокойну простоту, ясны реалистичны формы, органичны образы. Указуе интерес ку епичному повѣданю и заразом силнѣе лиричность его поезии. Верш доставать особену емкость, наповнять ся драматизмом, выразнов пластичностьов и спѣвностьов, проникливов интоначнов силов. Есенин — тонкый лирик, што годен чутко передавати стан души, поезию чувства и природы. Его великый реалистичный талант, звязаный з животом люда, через вшиткы блуканя и хыбы, находить путь ку свѣтлу и правдѣ. Лѣпшы дѣла Есенина чинять золотый фонд совѣтской поезии, перекладены на веце языкох свѣта.<ref name=Gajsarjan/> ==Жерела и одказы== * {{cite web |title=Sergei Yesenin |publisher='''New World Encyclopedia''' |date=4 August 2020‎ |url=https://www.newworldencyclopedia.org/entry/Sergei_Yesenin |accessdate=2020-10-03}}{{ref-en}} * '''Азадовский К. М.''': ЕСЕНИН //// Русские писатели: Биогр. словарь, 1800–1917 / Под ред. П. А. Николаева. — М.:Большая рос. энцикл., 1992. — Т. 2. — Сс. 240—245. [http://feb-web.ru/feb/esenin/encyclop/rpa-240-.htm Одчитане: 03.10.2020]{{ref-ru}} * '''Гайсарьян С. З.''': Есенин // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М.: Сов. энцикл., 1962—1978. Т. 2: Гаврилюк — Зюльфигар Ширвани. — 1964. — Стб. 897—900. {{ref-ru}} * '''Лекманов О. А.''': ЕСЕНИН // Большая российская энциклопедия. Том 9. Москва, 2007, стр. 702–703 [https://web.archive.org/web/20210127153315/https://bigenc.ru/literature/text/1978590 Верзия: 2017. Одчитане: 03.10.2020][https://old.bigenc.ru/literature/text/1978590]{{ref-ru}} * {{cite web |author='''Марченко А. М.''' |title=Есенин Сергей Александрович |publisher=Большая Советская Энциклопедия |url=http://bse.sci-lib.com/article037918.html |accessdate=2020-10-03}}{{ref-ru}} * '''Марченко А.''': Єсенін, Сергій Олександрович //Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2 томах. Том 1: А—К / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2005. — 824 с. {{ISBN| 966-692-578-8}} Сс. 631–634. {{ref-uk}} * {{cite web |author= |title=Хронологическая канва жизни и творчества Сергея Александровича Есенина (1895—1925) |publisher='''Государственный музей-заповедник С. А. Есенина''' |url=http://www.museum-esenin.ru/biography |accessdate=2020-10-04}}{{ref-ru}} * {{cite web |author= |title=Штрихи к трагедии поэта |publisher='''Зеркало недели (Украина)''' |date=07 октября, 1994 |url=https://zn.ua/SOCIUM/shtrihi_k_tragedii_poeta.html |accessdate=2020-10-05}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1895|1925|Есенин, Сергей}} {{Переклад|ru|Есенин, Сергей Александрович|109645809|ru|Бениславская, Галина Артуровна|108373141}} [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] isv0usored095qnfqeg0xkl4pqbzdnl 0 17123 166148 129817 2026-06-17T10:50:59Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166148 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Джанни Родари | image = Gianni Rodari.jpeg | imagesize =150px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Giovanni Francesco Rodari | birthdate = {{Birth date|1920|10|23}} | birthplace = [[Оменья]], [[Пьемонт]], [[Италия]] | deathdate = {{Death date and age|1980|04|14|1920|10|23}} | deathplace = [[Рим]], [[Италия]] | resting_place = | occupation = дѣточый [[писатель]], <br>[[приповѣдкарь]] и [[новинарь]] | language = [[Италиянскый язык|италиянскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = Мария Тереза Феретти,<br> 1953–1980 | partner = | children = Паола, *1957 | relatives = | awards = Медалия [[Ганс Кристиан Андерсен]], 1970 | signature = | signature_alt = | website =http://www.giannirodari.it/biografia/index.html Gianni Rodari<br>{{ref-it}} | Commons =Gianni Rodari }} '''Джа́нни Рода́ри''', {{ref-it}} ''Gianni Rodari'', повным именом '''Джова́нни Франче́ско Рода́ри''', {{ref-it}} ''Giovanni Francesco Rodari''; {{nowrap|*[[23. октобер]] [[1920]]}}, [[Оменья]], [[Пьемонт]], [[Италия]] – {{nowrap|†[[14. апріль|14. апрѣль]] [[1980]]}}, [[Рим]], [[Италия]]) — [[Италия|италиянскый]] дѣточый [[писатель]], [[приповѣдкарь]] и [[новинарь]].<ref name=Kcoeva>Кцоєва І.</ref> Джанни Родари быв вызнаваный як еден з найлѣпшых дѣточых авторох [[Италия|Италии]]. Быв тыж политично активный, працуючи колумнистом в ''L'Unità'' (Еднота) и редактором ''Il'Pioniere'' (Пионер), итальянской дѣточой новинкы про дѣти з родин лѣвицьовой ориентации.<ref name=Encyclopedia>Encyclopedia.com</ref> == Биография == ;Школы:Походив з родины пекаря, од его другой жены. Быв слабушковатым, малой поставы и несмѣлым дѣтваком и найрадше контактовав зо своим о рок молодшым братом, Чезаре. В [[Оменья|Оменьи]] закончив четыри класы зачаточной школы. Отець му умер, коли хлопець не мав ани десять рокы. Мати продала пекарню и в року 1930 вернула ся з дѣтми до родного мѣстечка Гавирате в провинции Веронезе. Ту закончив пяту класу елементарной школы, в августѣ року 1931 мати го записала до католицкой семинарии в провинции Милано, але в року 1934 перевела до учительской семинарии в Гавирате. Уже од зачатку указав велми добры успѣхы в науцѣ, так же годен быв скорше поступити до высшого рочника. В року 1937 екстерно склав абсолвентскы испыты и зыскав магистерску диплому, з котров мог працовати яко учитель зачаточной школы.<ref name=Biografia>Официалный сайт: биография</ref> ;Учительство, новинарство, литература:Еще в року 1936 опубликовав восѣм повѣдань в католицком тыжденнику ''L'azione giovanile'' (Акция молодых). В року 1939 записав ся на филологию до Католицкой универзиты Святого Сердця в Миланѣ, але неодовго лишив штудии и учительовав по розличных мѣстах в провинции Веронезе. Много читав и выясняв собѣ виджѣня свѣта од [[Фридрих Ницше|Ницше]], [[Макс Штирнер|Штирнера]], [[Артур Шопенгауер|Шопенгауера]], [[Ленин|Ленина]], [[Сталин|Сталина]] и [[Лев Троцкый|Троцкого]]. Коли в року 1940 [[Италия]] вступила до [[Друга світова война|войны]], не быв мобилизованый як нездалый про военску службу. В року 1941 выграв конкурз на добре учительске мѣсто в Уболдо, а жебы удержав собѣ то мѣсто, вступив до фашистичной партии. Але по драматичных подѣях войны: окупации Италии [[Нацистична Германия|нацистичнов Германиев]], смерти двох его близкых приятельох и запертю его брата Чезаре до нѣмецкого [[Концентрачный лагер|концентрака]], придав ся ку рухови одпору, а в року 1944 вступив до [[Комунистична партия|комунистичной партии]]. Нараз по войнѣ быв покликаный на мѣсто редактора журнала ''Ordine Nuovo'' (Новый порядок), а в року 1947 до миланской редакции комунистичной новинкы ''L'Unità'' (Еднота), де пройшов путь од репортера до властного корешпондента. В том часѣ зачав тыж публиковати дѣточы повѣданка, зашто в року 1950 быв покликаный до [[Рим]]а за редактора дѣточого тыжденника ''Il'Pioniere'' (Пионер), котрого перве число вышло [[10. септембра]] [[1950]]. В року 1952 выбрався до [[Москва|Москвы]] на перву з его многочисленых далшых визит. В року 1953 ся оженив з Мариев Терезов Феретти, з котров мав дѣвку Паолу (*1957). В року 1957 склав испыт професионалного новинаря, а од 1. децембра 1958 перейшов до независимой новинкы ''Paese sera'' (Вечерный Паезе). Одтогды и до конця живота працуе як непартийный политичный новинарь и автор дѣточой литературы. Умер в [[Рим]]ѣ наслѣдком неподареной хирургичной операции на венах.<ref name=Biografia/> == Творба == Джанни Родари называв свои стишкы словом ''филастрокке'', што в традичном италиянском дѣточом фолклорѣ означать и забавный стишок, и рахованку, и колысанку. Автор створюе фантастичны сюжеты, в котрых фантастика ся перемѣшуе з реалностьов, абсолутнов сучасностьов днешного живота. Серйозны думкы подавать в порозумѣлой формѣ, через визуалны образы, поровнаня, доступны дѣточому вниманю. Майстерно споюе социалну сатиру и оптимистичне виджѣня свѣту, гумор и мудрость, живу бесѣду и мягку спѣвность. Его стишкы ся легко затямлюють.<ref name=Potapova>Потапова З. М.</ref><ref name=Kcoeva/> З дѣточой прозы найвеце позната казка ''Il romanzo di Cipollino'' (Пригоды Цибулькы, 1951), в котрой так исто переплетены фантазия и реалии сучасной Италии, гумор и социалны темы — хлопчик-цибулька вандруе приповѣдковов краинов, заступаючи ся за худобных, боюючи з притѣснителями.<ref name=Potapova/> Писав и реалистичну прозу, як повѣсть ''Piccoli vagabondi'' (Маленькы волочугы, 1981) з живота южной Италии.<ref name=Kcoeva/> == Оцѣнѣня == Многочислены книгы про юных читателей были перекладены на иншы языкы и принесли авторови множество главных [[Награда|наград]] [[Италия|Италии]] и меджинародных:<ref name=Encyclopedia/> * Premio Prato, 1960, за ''Filastrocche in cielo e in terra'' (Стишкы в небесах и на землѣ, 1960); * Premio Castello, 1963, за ''Gip nel televisore'' (Джип в телевизорѣ, 1962); * внесеный до ''Списку чести'' [[Меджинародне бюро дѣточой книгы|Меджинародного бюро дѣточой книгы]] (IBBY), 1964, 1968; * титула найрекомендованѣйшого кандидата на [[Медалия Ганс Кристиан Андерсен|Медалию Ганс Кристиан Андерсен]], 1966; * Premio Europa Dralon, 1967, за ''La torta in cielo'' (Торта в небесах, 1966); * Premio Castello, 1968, за ''La torta in cielo'' (Торта в небесах, 1966); * Premio Rubino, 1968, за ''Il libro degli errori'' (Книга хыб, 1964); * [[Медалия Ганс Кристиан Андерсен]], 1970. == Честь памяти == * В [[Оменья|Оменьи]] на стѣнѣ дома, де родив ся Джанни Родари, умѣщена памятна табла, а тыж в городѣ его имя несе площадь — ''Пьяцца Джанни Родари''. * На его честь названа [[планетка]] [[(2703) Родари]]. ==Жерела и одказы == * '''Кцоєва І.''': Родарі Джанні //Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник у 2 т. / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. {{ISBN|966-692-744-6}} {{ref-uk}} Сc. 432–433. * '''Потапова З. М.''': Родари //Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков. — М.: Сов. энцикл., 1962—1978. Т. 6. — 1971. — Сc. 322–323. [http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke6/ke6-3221.htm Одчитане 2020-10-17] {{ref-ru}} * {{cite web |title=Gianni Rodari |url=http://www.giannirodari.it/biografia/index.html |publisher='''Официалный сайт: биография''' |format=ФОТО |accessdate=2020-10-17}} {{ref-it}} * {{cite web |title=Rodari, Gianni 1920-1980 |url=https://www.encyclopedia.com/arts/educational-magazines/rodari-gianni-1920-1980 |date=Oct 7 2020 |publisher='''Encyclopedia.com''' |accessdate=2020-10-17}} {{ref-en}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1920|1980|Родари, Джанни}} [[Катеґорія:Приповѣдкарѣ]] lsnyo6mn2amjqu52w21vfa3pddqgfof 0 22354 166149 161844 2026-06-17T10:58:47Z LYTMAN 23698 166149 wikitext text/x-wiki '''Мараморошськый діалект''' ци субдіалект ({{Lang-ro|graiul maramureșean}}) тото єден из діялекту [[Румуньскый язык|румынського языка]] (дако-румынського). Його ґеоґрафічноє пошириня ся приблизно збігат из історичным реґіоном [[Мараморош (Реґіон)|Мараморошом]], котрый ныні є розділеным меже [[Румуньско|Румынійов]] тай [[Україна|Украйинов]]. == Класіфікація == Мараморошськый діялект надлежит ид ґрупі удносно фраґментованых трансілванськых рузновиду, в рокаши из [[Крішаньська ґвара|крішанськым діялектом]]. Сесе кладе го до сіверної ґрупы [[Румынські ґвары|румынськых діялекту]], котра так само включат [[Молодовська ґвара|молдовськый діялект]]. И [[банатська ґвара|банатськый діялект]], удокремлено уд южної ґрупы, до котрої надлежит лем валашськый субдіялект. У контекстови переходных тай дуже фраґментованых языковых рузновиду [[Трансилвания|Трансілванії]] класіфікація мараморошського діялекта гий удокремоленого рузновида є чажков. Подобно, як из крішанськым діалектом, авадь ищи булше, тота чажкость є скапчана из малов кулкостьов характерных фонетічных особностю. Позад того лум зглядачу, особливо в раньых стадіях зглядованя румынськых діялекту, не признавали екзістованя удокремленого мараморошського діялекта. Сякоє никаня мали [[Ґустав Ваіґанд]], [[Александру Філіппіде]], [[Йорґу Йордан]] и [[Емануел Василію]] тай другі. У май пузньых зглядовань признавало ся екзістованя того рузновида, айбо из даяков опатрностьов. Уто заставило дакотрых ученых (уприклад [[Еміл Петровічі]] и [[Секстіл Пушкарію]]) розробляти рузні класіфікації у залежности уд крітирію, подля котрых мараморошськый рузновид ся признає авадь нє. Днишні класіфікації, зотворині [[Ромулус Тодоран|Ромулусом Тодораном]], [[Йон Котеану|Йоном Котеану]] тай другыми, признавут марамороськый діялект ги окремый. == Ґеоґрафічноє поширіня == Мараморошськый діялект є пошириным у границях історійного реґіона Мараморош, што включат теріторії [[Румуньско|Румынії]] тай [[Україна|Украйины]]. У Румынії ареал того діялекта ся покрыват сіверно-выходну частину повіта Мараморош, вздовж долин [[Тиса|Тисы]], [[Вышово|Вышова]], [[Мара (Іза)|Мары]] и [[Косау]]; читава часть носитилю жиє у [[Сигет|Сиготі]], [[Вышово|Вышова]] и [[Борша|Борші]]. В [[Україна|Украйині]] носитилі діялекта ся находят у выходнуй части [[Закарпатска область|Закарпатської области]] (сіверный Мараморош),майгруба йихня діяспора є у [[Солотвиньська селищна громада (Закарпатська область)|Солотвинськуй варощиковуй громаді]], тай йих число ся меншит. == Субдіялекты == Хоть діялект поширеный на малому просторови, го мож розділити на три ґрупы, головно подля лексічных особенностю:<ref>Universitatea din Timișoara, ''Analele Universității din Timișoara'', 1969, p. 274</ref> * широка централна частина, котра є май репрезентатівнов; * сіверно-западна частина, котра має вплыв уд діялекта края Оаш; * юго-выхудна часть. == Особливости == Много особенностю є сполочні из [[Крішаньська ґвара|крішанськым діалектом]], другыма сусідньыма трансилванскыма рузновидами и дакотрыма особенностями [[Молодовська ґвара|молдавського діялекта]]. === Фонетічні особенности === * Серидні голосні {{IPA|[e, ə, o]}} наближавут ся до {{IPA|[i, ɨ, u]}}, авадь до серидньых позіцій. Май часто мінят ся {{IPA|[e]}} на {{IPA|[i̞]}}: {{IPA|[di̞, di̞ la]}} місто літературного de, de la. * коли {{IPA|[e]}} находит ся у двох послідовных складах, пирьвоє {{IPA|[e]}} розкрыват ся на {{IPA|[ɛ]}}: {{IPA|[ˈfɛte]}} (літературне ''fete'' {{IPA|[ˈfete]}}). * [[Діфтонґ]] {{IPA|[o̯a]}} [[Монофтонґованя|монофтонґує ся]] на {{IPA|[ɔ]}}: {{IPA|[uˈʃɔrə, ˈnɔptʲe]}} місто літературного ''ușoară'' {{IPA|[uˈʃo̯arə]}}, ''noapte'' {{IPA|[ˈno̯apte]}}. * По конзонантови {{IPA|[s, z, ʃ, ʒ, t͡s, d͡z, r]}} перидні голосні роблят ся централными, а діфтонґ {{IPA|[e̯a]}} монофтонґує ся на {{IPA|[a]}}: {{IPA|[ˈsɨŋɡur, ˈsarə, ˈzamə, ʒɨr, t͡sɨn, d͡zɨ]}} f місто літературного ''singur'', ''seară'', ''zeamă'', ''jir'', ''țin'', ''zi''. * Конзонанты {{IPA|[t͡ʃ, d͡ʒ]}} мавут май малу [[Палаталізация|палаталізацію]], ги у літературному языкови, и посериднювут слідувучоє {{IPA|[e]}} стає {{IPA|[ə]}}: {{IPA|[t͡ʃər, d͡ʒər]}} місто літературного ''cer'', ''ger''.<ref>Matilda Caragiu-Marioțeanu, ''Compendiu de dialectologie română'', Editura Științifică și Enciclopedică, 1975, p. 159</ref> * По губных конзонанту, {{IPA|[e]}} стає {{IPA|[ə]}}, а діфтонґ {{IPA|[e̯a]}} монофтонґує ся на {{IPA|[a]}}: {{IPA|[mərɡ, ˈmarɡə, pə]}} місто літературного ''merg'', ''meargă'', ''pe''. * Надголошеный діфтонґ {{IPA|[e̯a]}} монофтонґує ся на {{IPA|[ɛ]}}в кунцьовых позіціях: {{IPA|[aˈvɛ, vrɛ]}} місто літературного ''avea'', ''vrea''. * Діфтонґ {{IPA|[ja]}} мінят ся на {{IPA|[je]}} у даякых словах: {{IPA|[bəˈjet, muˈjet]}} місто літературного ''băiat'', ''muiat''. * [[Девокалізаця|Девокалізовані]] {{IPA|[i, u]}} находят ся в кунцьовых позиціях: {{IPA|[pəkuˈrarʲ, ˈt͡ʃərʲʷ]}} місто літературного ''păcurar'', ''cer''. * Діфтонґ {{IPA|[ɨj]}} монофтонґує ся на {{IPA|[ɨ]}}: {{IPA|[ˈkɨnʲe, ˈmɨnʲe, ˈpɨnʲe]}} місто літературного ''câine'', ''mâine'', ''pâine''. * Етімолоґічноє {{IPA|[ɨ]}} усокочує ся у словах, гий ''îmblu'', ''îmflu'', ''întru'' (літературне ''umblu'', ''umflu'', ''intru''). * [[Архаїзмы|Архаічні]] {{IPA|[d͡z, d͡ʒ]}} усокочувут ся у словах, гий {{IPA|[d͡zɨk, d͡ʒos, d͡ʒok]}} (літературноє {{IPA|[zik, ʒos, ʒok]}}).<ref>Matilda Caragiu-Marioțeanu, ''Compendiu de dialectologie română'', Editura Științifică și Enciclopedică, 1975, p. 171</ref> * Конзонанты {{IPA|[l, n]}} палаталізувут ся сперед перидньыми голосными: {{IPA|[ˈlʲemnʲe, ˈvinʲe]}} місто ''lemne'', ''vine''. * Палаталізація губных сперед перидньыми голосными має особенні формы: ** {{IPA|[p]}} стає {{IPA|[ptʲ]}}: {{IPA|[ˈptʲelʲe]}} місто ''piele''; ** {{IPA|[b]}} стає {{IPA|[bdʲ]}}: {{IPA|[ˈbdʲinʲe]}} місто ''bine''; ** {{IPA|[m]}} стає {{IPA|[mnʲ]}}: {{IPA|[mnʲik]}} місто ''mic''; ** {{IPA|[f]}} стає {{IPA|[s]}}: {{IPA|[sə ˈsije]}} місто ''să fie''; ** {{IPA|[v]}} стає {{IPA|[z]}}: {{IPA|[ˈzjerme]}} місто ''vierme''. * Присвуйный артікел є незмінный: a meu, a mea, a mei, a mele („муй/моє“, поруняйте из літературным al meu, a mea, ai mei, ale mele). * Проґсімалні займенникы ближе ид свойим латінськым коріням: aista, aiasta. * даякі [[часослова]] 1 і 4 [[Конюґация|конюґацій]] не берут [[Суфикс|суфіксы]] -ez и -esc: lucră, mă rușin, străluce („ун робит“, „я ганьблю ся“, „ун сяє“, поруняйте з літературным lucrează, mă rușinez, strălucește). Айбо суфікс -esc даколи появляє ся у часословах, што го не мавут у літератури: împărțăsc, omorăsc, simțăsc („я розділюву“, „я убиваву“, „я чуву“, поруняйте из împart, omor, simt). * У вкремых формах часослув звук {{IPA|[n]}} замінят ся инакыма звуками: {{IPA|[spuj, viw, viˈind]}} („я кажу“, „я йду“, поруняйте из ''spun, vin''). Ся особенность є сполочнов из валашськым діялектом. * Помучноє слово в складенуй формі перфекта діля 3-ої особы є ''o'' у єднині і ''or / o'' у множині: {{IPA|[o d͡zɨs, or d͡zɨs]}} („ун указав“, „уни вказали“, поруняйте із ''a zis, au zis''). * Формы тритьої особы субжунктива, єднины и множины, вызиравут сяк: ''să deie, să steie, să beie, să vreie'', із кунцьом{{IPA|[ˈeje]}}, в тот час гий у літературному языкови є ''să dea'', ''să stea'', ''să bea'', ''să vrea'', ending in {{IPA|[ˈe̯a]}}. * Плусквамперфект можут будовати ся аналітічно: ''m-am fost dus, am fost venit'' („я быв пуйшов“, „я быв прийшов“, поруняйте из літературным ''mă dusesem, venisem''). * Часослова ''a aduce'' („приносити“) і ''a veni'' („приходити“) мавут особні імператівні формы: ''adă, vină'' (літературноє ''adu, vino''). * Є сполочна тендинція скорочовати слова: ''o fo'' (літературне ''a fost''), ''Gheo'' ( вмісто ''Gheorghe'', мужськоє имня) и т. д. === Лексічні особенности === * Специфічні слова: ''a cușăi'' („смаковати“, літературноє ''a gusta''), ''cocon'' („дітина“, літературноє ''copil''), ''pup'' („бутон косиці“, літературноє ''boboc''), ''potică'' („патика“, літературноє ''farmacie''), ''zierme'' („змія“, літературноє ''șarpe''). === Приклады === Мараморошськый діялект: {{IPA|[sə ˈrɔɡə lu dumnʲeˈd͡zəw ɨʃ ˈfat͡ʃə ˈkrut͡ʃə ʃɨ ˈd͡zɨt͡ʃə ‖ ˈdɔmnʲe aˈd͡ʒutəm ‖ ʃɨ feˈmɛja jɛ ũ wow ʃɨl ˈspard͡ʒə dʲe kar ka səj sije uˈʃɔrə arəˈtura ka ʃɨ wowu]}} Румынськый літературный штандарт: ''Se roagă lui Dumnezeu, își face cruce și zice: Doamne, ajută-mi. Și femeia ia un ou și-l sparge de car, ca să-i fie ușoară arătura, ca și oul.'' Товмачіня по русинськы: „Уна ся молит ид Богови, ерстит ся тай говорит: ‚Боже, поможи ми. А жона бере яйце тай розбиват го уб вуз, убы плугованя было леткоє, ги яйце.“ == Бібліоґрафія == * Ilona Bădescu, [https://web.archive.org/web/20120407025704/http://cis01.central.ucv.ro/litere/idd/cursuri/an_3/dialectologie/dialectologie_an3_badescu.pdf „Dialectologie“], навчалный матеріал для Універзідії в Крайови (румынськый). * Vasile Ursan, [https://web.archive.org/web/20120120003357/http://www.revistatransilvania.ro/arhiva/2008/pdf/numarul1/art18.pdf „Despre configurația dialectală a dacoromânei actuale“], ''Transilvania'' (new series), 2008, No. 1, pp.&nbsp;77–85 (in Romanian) * Elena Buja, Liliana Coposescu, Gabriela Cusen, Luiza Meseșan Schmitz, Dan Chiribucă, Adriana Neagu, Iulian Pah, [https://web.archive.org/web/20110821193751/http://meridium.unistrapg.it/sites/meridium.unistrapg.internal/files/Country_report_RO_90_pagini_1_aprilie_2010_final.pdf ''Raport de țară: România''], звід крайины для Проґрамы цілийоживотного ошколованя MERIDIUM (румынськый). == Пудміткы == <references /> == Далшоє читаня == * Mioara Avram, Marius Sala, ''Enciclopedia limbii române'', Editura Univers Enciclopedic, 2001 (in Romanian) == Никай втож == * [[Румуньскый язык|Румынськый язык]] * [[Румыньська фонолоґія|Румынська фонолоґія]] * [[Румыньскі діалекты|Румынські діалекты]] * [[Крішанськый діалект]] * [[Банатськый діалект]] * [[Молдовськый діалект]] == Удкликаня == {{Переклад|язык=en|статя=Maramureș dialect}} [[Катеґорія:Румыния]] [[Катеґорія:Мараморош]] [[Катеґорія:Діалекты]] [[Катеґорія:Языкознавство]] 9ysu1l7rmv9ufv5u5gj33lh0n6ud7ou 166150 166149 2026-06-17T10:59:05Z LYTMAN 23698 166150 wikitext text/x-wiki '''Мараморошськый діялект''' ци субдіялект ({{Lang-ro|graiul maramureșean}}) тото єден из діялекту [[Румуньскый язык|румынського языка]] (дако-румынського). Його ґеоґрафічноє пошириня ся приблизно збігат из історичным реґіоном [[Мараморош (Реґіон)|Мараморошом]], котрый ныні є розділеным меже [[Румуньско|Румынійов]] тай [[Україна|Украйинов]]. == Класіфікація == Мараморошськый діялект надлежит ид ґрупі удносно фраґментованых трансілванськых рузновиду, в рокаши из [[Крішаньська ґвара|крішанськым діялектом]]. Сесе кладе го до сіверної ґрупы [[Румынські ґвары|румынськых діялекту]], котра так само включат [[Молодовська ґвара|молдовськый діялект]]. И [[банатська ґвара|банатськый діялект]], удокремлено уд южної ґрупы, до котрої надлежит лем валашськый субдіялект. У контекстови переходных тай дуже фраґментованых языковых рузновиду [[Трансилвания|Трансілванії]] класіфікація мараморошського діялекта гий удокремоленого рузновида є чажков. Подобно, як из крішанськым діалектом, авадь ищи булше, тота чажкость є скапчана из малов кулкостьов характерных фонетічных особностю. Позад того лум зглядачу, особливо в раньых стадіях зглядованя румынськых діялекту, не признавали екзістованя удокремленого мараморошського діялекта. Сякоє никаня мали [[Ґустав Ваіґанд]], [[Александру Філіппіде]], [[Йорґу Йордан]] и [[Емануел Василію]] тай другі. У май пузньых зглядовань признавало ся екзістованя того рузновида, айбо из даяков опатрностьов. Уто заставило дакотрых ученых (уприклад [[Еміл Петровічі]] и [[Секстіл Пушкарію]]) розробляти рузні класіфікації у залежности уд крітирію, подля котрых мараморошськый рузновид ся признає авадь нє. Днишні класіфікації, зотворині [[Ромулус Тодоран|Ромулусом Тодораном]], [[Йон Котеану|Йоном Котеану]] тай другыми, признавут марамороськый діялект ги окремый. == Ґеоґрафічноє поширіня == Мараморошськый діялект є пошириным у границях історійного реґіона Мараморош, што включат теріторії [[Румуньско|Румынії]] тай [[Україна|Украйины]]. У Румынії ареал того діялекта ся покрыват сіверно-выходну частину повіта Мараморош, вздовж долин [[Тиса|Тисы]], [[Вышово|Вышова]], [[Мара (Іза)|Мары]] и [[Косау]]; читава часть носитилю жиє у [[Сигет|Сиготі]], [[Вышово|Вышова]] и [[Борша|Борші]]. В [[Україна|Украйині]] носитилі діялекта ся находят у выходнуй части [[Закарпатска область|Закарпатської области]] (сіверный Мараморош),майгруба йихня діяспора є у [[Солотвиньська селищна громада (Закарпатська область)|Солотвинськуй варощиковуй громаді]], тай йих число ся меншит. == Субдіялекты == Хоть діялект поширеный на малому просторови, го мож розділити на три ґрупы, головно подля лексічных особенностю:<ref>Universitatea din Timișoara, ''Analele Universității din Timișoara'', 1969, p. 274</ref> * широка централна частина, котра є май репрезентатівнов; * сіверно-западна частина, котра має вплыв уд діялекта края Оаш; * юго-выхудна часть. == Особливости == Много особенностю є сполочні из [[Крішаньська ґвара|крішанськым діалектом]], другыма сусідньыма трансилванскыма рузновидами и дакотрыма особенностями [[Молодовська ґвара|молдавського діялекта]]. === Фонетічні особенности === * Серидні голосні {{IPA|[e, ə, o]}} наближавут ся до {{IPA|[i, ɨ, u]}}, авадь до серидньых позіцій. Май часто мінят ся {{IPA|[e]}} на {{IPA|[i̞]}}: {{IPA|[di̞, di̞ la]}} місто літературного de, de la. * коли {{IPA|[e]}} находит ся у двох послідовных складах, пирьвоє {{IPA|[e]}} розкрыват ся на {{IPA|[ɛ]}}: {{IPA|[ˈfɛte]}} (літературне ''fete'' {{IPA|[ˈfete]}}). * [[Діфтонґ]] {{IPA|[o̯a]}} [[Монофтонґованя|монофтонґує ся]] на {{IPA|[ɔ]}}: {{IPA|[uˈʃɔrə, ˈnɔptʲe]}} місто літературного ''ușoară'' {{IPA|[uˈʃo̯arə]}}, ''noapte'' {{IPA|[ˈno̯apte]}}. * По конзонантови {{IPA|[s, z, ʃ, ʒ, t͡s, d͡z, r]}} перидні голосні роблят ся централными, а діфтонґ {{IPA|[e̯a]}} монофтонґує ся на {{IPA|[a]}}: {{IPA|[ˈsɨŋɡur, ˈsarə, ˈzamə, ʒɨr, t͡sɨn, d͡zɨ]}} f місто літературного ''singur'', ''seară'', ''zeamă'', ''jir'', ''țin'', ''zi''. * Конзонанты {{IPA|[t͡ʃ, d͡ʒ]}} мавут май малу [[Палаталізация|палаталізацію]], ги у літературному языкови, и посериднювут слідувучоє {{IPA|[e]}} стає {{IPA|[ə]}}: {{IPA|[t͡ʃər, d͡ʒər]}} місто літературного ''cer'', ''ger''.<ref>Matilda Caragiu-Marioțeanu, ''Compendiu de dialectologie română'', Editura Științifică și Enciclopedică, 1975, p. 159</ref> * По губных конзонанту, {{IPA|[e]}} стає {{IPA|[ə]}}, а діфтонґ {{IPA|[e̯a]}} монофтонґує ся на {{IPA|[a]}}: {{IPA|[mərɡ, ˈmarɡə, pə]}} місто літературного ''merg'', ''meargă'', ''pe''. * Надголошеный діфтонґ {{IPA|[e̯a]}} монофтонґує ся на {{IPA|[ɛ]}}в кунцьовых позіціях: {{IPA|[aˈvɛ, vrɛ]}} місто літературного ''avea'', ''vrea''. * Діфтонґ {{IPA|[ja]}} мінят ся на {{IPA|[je]}} у даякых словах: {{IPA|[bəˈjet, muˈjet]}} місто літературного ''băiat'', ''muiat''. * [[Девокалізаця|Девокалізовані]] {{IPA|[i, u]}} находят ся в кунцьовых позиціях: {{IPA|[pəkuˈrarʲ, ˈt͡ʃərʲʷ]}} місто літературного ''păcurar'', ''cer''. * Діфтонґ {{IPA|[ɨj]}} монофтонґує ся на {{IPA|[ɨ]}}: {{IPA|[ˈkɨnʲe, ˈmɨnʲe, ˈpɨnʲe]}} місто літературного ''câine'', ''mâine'', ''pâine''. * Етімолоґічноє {{IPA|[ɨ]}} усокочує ся у словах, гий ''îmblu'', ''îmflu'', ''întru'' (літературне ''umblu'', ''umflu'', ''intru''). * [[Архаїзмы|Архаічні]] {{IPA|[d͡z, d͡ʒ]}} усокочувут ся у словах, гий {{IPA|[d͡zɨk, d͡ʒos, d͡ʒok]}} (літературноє {{IPA|[zik, ʒos, ʒok]}}).<ref>Matilda Caragiu-Marioțeanu, ''Compendiu de dialectologie română'', Editura Științifică și Enciclopedică, 1975, p. 171</ref> * Конзонанты {{IPA|[l, n]}} палаталізувут ся сперед перидньыми голосными: {{IPA|[ˈlʲemnʲe, ˈvinʲe]}} місто ''lemne'', ''vine''. * Палаталізація губных сперед перидньыми голосными має особенні формы: ** {{IPA|[p]}} стає {{IPA|[ptʲ]}}: {{IPA|[ˈptʲelʲe]}} місто ''piele''; ** {{IPA|[b]}} стає {{IPA|[bdʲ]}}: {{IPA|[ˈbdʲinʲe]}} місто ''bine''; ** {{IPA|[m]}} стає {{IPA|[mnʲ]}}: {{IPA|[mnʲik]}} місто ''mic''; ** {{IPA|[f]}} стає {{IPA|[s]}}: {{IPA|[sə ˈsije]}} місто ''să fie''; ** {{IPA|[v]}} стає {{IPA|[z]}}: {{IPA|[ˈzjerme]}} місто ''vierme''. * Присвуйный артікел є незмінный: a meu, a mea, a mei, a mele („муй/моє“, поруняйте из літературным al meu, a mea, ai mei, ale mele). * Проґсімалні займенникы ближе ид свойим латінськым коріням: aista, aiasta. * даякі [[часослова]] 1 і 4 [[Конюґация|конюґацій]] не берут [[Суфикс|суфіксы]] -ez и -esc: lucră, mă rușin, străluce („ун робит“, „я ганьблю ся“, „ун сяє“, поруняйте з літературным lucrează, mă rușinez, strălucește). Айбо суфікс -esc даколи появляє ся у часословах, што го не мавут у літератури: împărțăsc, omorăsc, simțăsc („я розділюву“, „я убиваву“, „я чуву“, поруняйте из împart, omor, simt). * У вкремых формах часослув звук {{IPA|[n]}} замінят ся инакыма звуками: {{IPA|[spuj, viw, viˈind]}} („я кажу“, „я йду“, поруняйте из ''spun, vin''). Ся особенность є сполочнов из валашськым діялектом. * Помучноє слово в складенуй формі перфекта діля 3-ої особы є ''o'' у єднині і ''or / o'' у множині: {{IPA|[o d͡zɨs, or d͡zɨs]}} („ун указав“, „уни вказали“, поруняйте із ''a zis, au zis''). * Формы тритьої особы субжунктива, єднины и множины, вызиравут сяк: ''să deie, să steie, să beie, să vreie'', із кунцьом{{IPA|[ˈeje]}}, в тот час гий у літературному языкови є ''să dea'', ''să stea'', ''să bea'', ''să vrea'', ending in {{IPA|[ˈe̯a]}}. * Плусквамперфект можут будовати ся аналітічно: ''m-am fost dus, am fost venit'' („я быв пуйшов“, „я быв прийшов“, поруняйте из літературным ''mă dusesem, venisem''). * Часослова ''a aduce'' („приносити“) і ''a veni'' („приходити“) мавут особні імператівні формы: ''adă, vină'' (літературноє ''adu, vino''). * Є сполочна тендинція скорочовати слова: ''o fo'' (літературне ''a fost''), ''Gheo'' ( вмісто ''Gheorghe'', мужськоє имня) и т. д. === Лексічні особенности === * Специфічні слова: ''a cușăi'' („смаковати“, літературноє ''a gusta''), ''cocon'' („дітина“, літературноє ''copil''), ''pup'' („бутон косиці“, літературноє ''boboc''), ''potică'' („патика“, літературноє ''farmacie''), ''zierme'' („змія“, літературноє ''șarpe''). === Приклады === Мараморошськый діялект: {{IPA|[sə ˈrɔɡə lu dumnʲeˈd͡zəw ɨʃ ˈfat͡ʃə ˈkrut͡ʃə ʃɨ ˈd͡zɨt͡ʃə ‖ ˈdɔmnʲe aˈd͡ʒutəm ‖ ʃɨ feˈmɛja jɛ ũ wow ʃɨl ˈspard͡ʒə dʲe kar ka səj sije uˈʃɔrə arəˈtura ka ʃɨ wowu]}} Румынськый літературный штандарт: ''Se roagă lui Dumnezeu, își face cruce și zice: Doamne, ajută-mi. Și femeia ia un ou și-l sparge de car, ca să-i fie ușoară arătura, ca și oul.'' Товмачіня по русинськы: „Уна ся молит ид Богови, ерстит ся тай говорит: ‚Боже, поможи ми. А жона бере яйце тай розбиват го уб вуз, убы плугованя было леткоє, ги яйце.“ == Бібліоґрафія == * Ilona Bădescu, [https://web.archive.org/web/20120407025704/http://cis01.central.ucv.ro/litere/idd/cursuri/an_3/dialectologie/dialectologie_an3_badescu.pdf „Dialectologie“], навчалный матеріал для Універзідії в Крайови (румынськый). * Vasile Ursan, [https://web.archive.org/web/20120120003357/http://www.revistatransilvania.ro/arhiva/2008/pdf/numarul1/art18.pdf „Despre configurația dialectală a dacoromânei actuale“], ''Transilvania'' (new series), 2008, No. 1, pp.&nbsp;77–85 (in Romanian) * Elena Buja, Liliana Coposescu, Gabriela Cusen, Luiza Meseșan Schmitz, Dan Chiribucă, Adriana Neagu, Iulian Pah, [https://web.archive.org/web/20110821193751/http://meridium.unistrapg.it/sites/meridium.unistrapg.internal/files/Country_report_RO_90_pagini_1_aprilie_2010_final.pdf ''Raport de țară: România''], звід крайины для Проґрамы цілийоживотного ошколованя MERIDIUM (румынськый). == Пудміткы == <references /> == Далшоє читаня == * Mioara Avram, Marius Sala, ''Enciclopedia limbii române'', Editura Univers Enciclopedic, 2001 (in Romanian) == Никай втож == * [[Румуньскый язык|Румынськый язык]] * [[Румыньська фонолоґія|Румынська фонолоґія]] * [[Румыньскі діалекты|Румынські діалекты]] * [[Крішанськый діалект]] * [[Банатськый діалект]] * [[Молдовськый діалект]] == Удкликаня == {{Переклад|язык=en|статя=Maramureș dialect}} [[Катеґорія:Румыния]] [[Катеґорія:Мараморош]] [[Катеґорія:Діалекты]] [[Катеґорія:Языкознавство]] aw9gf7kdduu0shfkb8s8dumnbti2nzo 0 22359 166010 157903 2026-06-16T17:18:23Z Rue323 31002 166010 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Нюфаундленд (значеня)}}'''Нюфа́ундленд и Лабрадо́р''' ([[Анґліцькый язык|анґл]]. Newfoundland and Labrador) ([[Инуітьскый язык|инуі]]. Akamassiss) ([[Мікмак (язык)|мікм]]. Ktaqamkuk) ([[Французькый язык|фр]]. Terre-Neuve-et-Labrador) — провінція [[Канада|Канады]], тото [[Остров|острӱв]] [[Нюфаундленд]] и полуострӱв [[Лабрадор]]. Провінція ся припойила ид [[Канада|Канаді]] у [[1949]]. році. {{Універзалный інфобокс}} == Історія == Первый раз у Нюфаундленд прибыли поселенці-европейці, [[Вікінґове|вікінґы]] из [[Ісланд|Ісландії]], ищи [[1001]]. року: раз до [[Ґронсько|Ґренландії]], відтак до острова Баффіна, до Лабрадора и Ньюфаундленда. Назвали они исі зимлі «''[[Маркленд]]''» авадь «Землі Лісӱв»&nbsp;— и постройили туй своє первоє поселеня, якоє, годно быти, пробыло усёго леш пару рокӱв. У [[1497]]&nbsp;р. Джон Кабот прибыв до Нюфаундленда, усадився у районови Бонавісты и установивши флаг [[Анґлія|Анґлії]], прогласив имням краля Генріха VIII землі исі британьскыми. [[Файл:Joseph_Smallwood_signing_Newfoundland_into_Confederation.jpg|ліворуч|міні|250x250пкс| Пудписаня акта припоєня Нюфаундленда ид Канадьскӱв Конфедерації [[31. марец|31 марца]] [[1949]]&nbsp;р.]] На берегови Нюфаундленда были и [[Французы|французькі]] поселеня, які у основному занимали ся иманём рыбы. Слідством [[Семирӱчна война|Семирӱчної войны]] [[Франція]] зазнала поражіня и удказала ся уд усьых колонії у [[Северна Америка|Севернӯв Америці]], айбо налягала на право держати два малинькі островы Сен-Пъер и Мікелон пиля берега Нюфаундленда, які мали великоє значеня про рыболовлю: они и ныні лишавуть ся землями [[Франція|Франції]]. [[Перша світова война|Перва світова война]] мала великый и затяжный ефект не и на общество, так и на історію Нюфаундленда и Лабрадора. Почти четверть ёго [[Обывательство|обывательства]] — 5482 ос. удбыло на фронт, из якых приблизно 1500 умерло и 2300 ранено. До [[1949]]&nbsp;р. Нюфаундленд и Лабрадор мали статус независной колонії, а у [[1949]]. році люди проголосовали за припоєня ид [[Канада|Канаді]], из удмінными им історіёв, економіков, културов и політичными установами. [[Файл:Oil_platform_in_the_North_Sea.jpg|праворуч|міні|250x250пкс| Розробка нефтяных родовищ&nbsp;— економічноє будущоє провінції.]] == Обывательство == Історично [[обывательство]] провінції складало ся у основі при Европскӯв еміґрації. Векшына обывательства Нюфаундленда и Лабрадора происходить многым из [[Анґлія|Анґлії]] и [[Ірьско|Ирська]]. У [[2001]]&nbsp;р. 2,9&nbsp;% людий было корінными народами. Етніцькый состав провінції склав ся такым образом: {| class="wikitable" !Крайна происхождіня !Число !Процент |- |[[Анґлія]] |200,120 |39,39&nbsp;% |- |[[Ірьско|Ирсько]] |100,260 |19,73&nbsp;% |- |[[Шкоция|Шкоція]] |30,295 |5,96&nbsp;% |- |[[Франція]] |27,785 |5,47&nbsp;% |- |[[Индиане|Америцькі индіане]] |16,030 |3,16&nbsp;% |- |[[Народы севера]] |7,445 |1,47&nbsp;% |- |[[Нїмецько|Німицько]] |6,275 |1,24&nbsp;% |- |[[Метисы]] |6,120 |1,20&nbsp;% |- |[[Уелс]] |2,790 |0,55&nbsp;% |} == Удкликованя == * [https://web.archive.org/web/20060907195055/http://www2.marianopolis.edu/nfldhistory/index.html Історія Ньюфаундленда] * [https://web.archive.org/web/20150223121716/http://www.heritage.nf.ca/society/economy.html Обзор економікы Нюфаундленда] * [https://web.archive.org/web/20031106121807/http://encarta.msn.com/encnet/refpages/RefArticle.aspx?refid=761554355&pn=4 Енциклопедія Енкарта] [[Катеґорія:Административны части Канады]] [[Катеґорія:Провинции Канады]] [[Катеґорія:Основаны 1949]] [[Катеґорія:Нюфаундленд и Лабрадор]] ng590gidzea24ctwg8wxyr0edxuqosb 0 22454 166015 158996 2026-06-16T21:16:39Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166015 wikitext text/x-wiki {{Село Україны|назва=Солотвино|ерб=Solotvino gerb.png|image_skyline=Смт. Солотвино, 6.jpg|область=[[Закарпатська область]]|район=[[Тячовскый район|Тячувськый район]]|рада=[[Солотвинська селищна рада]]|код КОАТУУ=2124455900|mapx=[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=27.11.2011&rf7571=11602 Солотвино]|year=1360|жытелїв= 8 391 <small>(01.01.2022)</small><ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf</ref>|поштовы індексы=90575—90578|телефон=3134}} '''Соло́твино''' (''Мараморошке Солотвино'', ''Солотвин''; {{lang-ro|Slatina}}, {{Lang-hu|Faluszlatina + Aknaszlatina}}, {{Lang-sk|Selo Slatina + Slatinské Doly}}, {{Lang-de|Salzgruben}})&nbsp;— село на западови [[Україна|Украйины]], в Тячувськум районі [[Закарпатска область|Закарпатської области]]<ref>{{Cite web|url=https://solotvino-rada.gov.ua/solotvino-09-46-10-13-11-2020/|title=Солотвинська селищна громада. Історична довідка}}</ref>, розміщеноє в [[Мараморош (реґіон)|Мармарошськуй]] котловині (Вирхньотисиньська улоговина), на правому берегови [[Тиса|Тисы]]. Центр [[Солотвиньська селищна громада|Солотвиньської варощикової громады]]. Лежит меже [[Рахово|Раховом]] тай райцентром [[Тячово|Тячовом]], далечиня д котрому, около 24&nbsp;км тай проходит автотрасов Н09. [[Тиса]] розділят Солотвино уд вароша [[Сигет|Сигут]] (''Sighetu Marmaţiei'', типирь [[Румуньско|Румынія]]). Близко до селища робит пункт контрола [[Солотвино (пункт контроля)|Солотвино]] на граници з Румынійов. Из румынського бока находит ся пункт пропуска [[Сигет|«Мармарош-Сигут»]], [[Жудец|жудиць]] Марамуреш. Солотвино є кунцьовым пунктом украйинської части жилізної дорогы, котра веде з с. [[Батёво|Батьово]], атож и, пасажирськых поїзду, котрі ідут з [[Львів|Ильвова]] в [[Закарпатска область|Закарпатя]]. == Населиня == * [[1959]] ‒ 6&nbsp;905 * [[1970]] ‒ 8&nbsp;300 * [[1979]] ‒ 9&nbsp;229 * [[1989]] ‒ 9&nbsp;651<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=1989|реґіон=Закарпатська область}}</ref> * [[2001]] ‒ 9&nbsp;276 * [[2012]] ‒ 8&nbsp;973 Націоналный склад населиня за переписом 2001&nbsp;г.:<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001|реґіон=Закарпатська область}}</ref> * [[румыны]] ‒ 57&nbsp;% * [[Мадяре|мадяри]] ‒ 25&nbsp;% * [[Українцї|украйинці]] ‒ 15&nbsp;% * [[Русы|росіяни]] ‒ 1,5&nbsp;% * другі ‒ 1,5&nbsp;% === Языковый склад === Рудный язык населиня за даными переписа 2001 года:<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref> {| class="wikitable sortable" !Языкы !Численность !Процент |- |[[Румуньскый язык|румынськый]] |5102 |56.97% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] |2176 |24.30% |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] |1302 |14.54% |- |[[Російскый язык|російськый]] |285 |3.18% |- |[[Нїмецькый язык|німицькый]] |68 |0.76% |- |[[Білоруськый язык|білоруськый]] |7 |0.08% |- |[[Гебрейскый язык|гебрийськый]] |3 |0.03% |- |[[Арменьскый язык|арминськый]] |1 |0.01% |- |[[Булгарьскый язык|булгарськый]] |1 |0.01% |- |[[Польскый язык|польськый]] |1 |0.01% |- |другі/не указали |10 |0.11% |- class="sortbottom" !Усьых |8956 |100% |} == Історія == На околици Солотвина находит ся городище з 2-1 стогодя перед Хр. У юго-западному напрямліньови уд села, на холмі правого берега рікы [[Тиса]], розміщеноє городище, знаноє в народови пуд имньом Читатя (Читецуя). На городищови засвідчині културні шары раннього жилізного віка на граници нашої еры (''гето-дакійскый період''). Городище розкладеноє на высокому мысі правого корінного берега [[Тиса|Тисы]], на околици Солотвина. Из [[сівер]]но бока оно ограниченоє яром, из [[юг|южного]] й [[запад|западного]] бока — долинов Тисы. Выхудный напулный бук быв укріпленый маловиднов землянов насыпков и рувом. Из южного тай западного бока городище пуддыймає ся над руниннов долинов Тисы на приближно 50-70 метру. Вышка насыпа сяжит 30 сантимийтру, у валови находили річкову рінь тай убпалену глину, ю фраґменты вынайдині в грубых кулькостях. Рув ширинов до 4 мийтру и глубинов до 1,2 мийтра быв повный чорноземом и суглинков, змішаным из ріньчов. У давньый час вал быв май высокый, а рув май глубокый, у рокаши зотворячи рузню высоты до трьох мийтру, до чого ся додавали деривляні стіны. Розкопкы на городищи удперли дакулько стройинь, включавучи дві жилі хыжі — єдна з заглублінь д матерікови, ай друга наземна. Из теріторії Солотвина походят бронзовый меч и фраґмент меча. У [[югозапад|юго западнуй]] части села — сліды давньых сульокопалинь римского часа (теріторія уходила до склада [[Римска империя|Римскої Імпирії]]). Сульокопалня «Горци»&nbsp;— памнятка археолоґії (9 ст. до н.&nbsp;е.&nbsp;— 4 ст.)<ref>[Постанова Кабінета мініштру Украйины №&#x20;928 уд 3.09.2009&#x20;г. «Про заношіня обєкта културного наслідка національного значіня д-Державному реєстру нерухомых памняток Украйины»].</ref> Уд 13-го ст. до 1945 года на містови нынішнього Солотвина еґзістовали два села — Слатіна (''Фалуслатіна'') тай Слатінські Долы (''Акнаслатіна''). [[1360]] — пирьвоє писминноє споминаня о Слатіні в ґрамоти мадярського короля Владислава. У нюй ся каже, же [[волоськый войвода]] [[Драґош із Бедею|Драґош из Бедею]] (''[[Бедевля|Бедивля]]'') по програши на теріторіях нынішньої Молдовы уд вояку ворога мадярського короля, войводы Богдана (''засноватиля Молдовского князювства''), дустав у володіня пару сел Мармароша, включавучи и Солотвино (''Слатіну''). Цінну информацію о історії села давут т.зв. «Мараморошські діпломы», найдині в [[Архів|архівах]] у 19-му — на зачинаню 20-го ст. Уни мавут відомости о пирьвых житилях Солотвина. Выдобываня соли в тых містах еґзістовало уд часа завойованя Дакії римськым імператором Траяном (''ІІ ст. по Хр.''). У банях найшли римскі монеты ІІ-IV стогудь. Соляні бані тогды были май важным богатством края а приносили май булші здобыткы мадярському урядови. Діля добычи тай сокочіня соли запросили з Саксонії Німцю (''саксу, сасу''), котрі основали в Мармароши многі вароші тай села: [[Сигет|Сигут]], [[Довге Поле|Довгопуль]] (''Кимпулунґ-ла-Тиса, Румынія''), [[Тячово]], [[Хуст]] и Солотвино, што по [[Нїмецькый язык|німицькы]] называло ся Зальцґрубен (''Salzgruben, «соляна яма»''). У соляных баньох, кроме кріпаку, робили й засужена на каторгу чилядь из близкых сел. Житя сульокопу фурт зависило уд розвоя методу добываня соли. Май давньым и май примітным быв метод копаня ступіньчастых ям глубинов, до 20 мийтру. Май пузно копали конусобразні авадь так звані „чортові“ ямы глубинов до 140—150 мийтру. До такых ям робутникы сходили по звязаных луйтрах, а суль выносили в кошарках из мотузу авадь у буйволячых шкурах. Сись примітивный метод добываня соли ся уживав ціле серидньогодя. У XVI—XVII стогодях сульокопы надале хосновали примітивні средства. Главні начиня сульокопу были [[молот]], [[чекан|чокан]], [[клин]], [[лопата]], [[тромбонца]], [[ноші]] тай [[міх]]. [[1498]] годови в [[Мараморош (ркґіон)|Марамороши]] став ся страйк сульокопу. Король [[Владислав ІІ Ягелон]] мусив призначити сульокопам твирьду плату тай пінзію вдовам изгыбнувшых. За кажді 5 выдобытых куску соли робутникы дуставали 5 дінару. Прл купліня ряндя йим на гуд давали 100 куску камняної соли, а щи уволнині были уд многых податку. Сульокопы мали право выбирати си старосту тай раднику, што руняло йих из варшоськыма. Додатково, до [[Різдво Хрістове|Руздва]], [[Великдень|Великодня]] й другых сят йим давали надбавкы, наприклад: 4 бочкы вина, 4 волы тай 400 хлібу. Старосты каждый гуд дуставали 500 куску соли. Айбо жадні королювскі урядникы нерідко присвойовали собі сульокоповськоє. Котрі тогды протестовали, переставали роботи тай выходили из бань. Так став ся грубый збыток про ерар. По довгых переговору в [[Тячово|Тячові]] ся пудписала угода, што не дозволяла наказовати гурнику за страйк и убязовала уряднику додержовати ся прав робутнику. Так ся кончив первый штрайк у Мараморошськых баньох, мож, пирьвый робутницькый протест у [[Середня Европа|Централнуй Европі]]. У XVIII стогодю адміністрація ужила міры, убы звеличити здобыткы. Окром кріпаку, в баньох стали робити слобуднонабрана чилядь. У [[1778]] годови ся зотворила пирьва шахта нового тіпа „Крістіна“, [[1781]] года— „Адалберта“, [[1804]] — „Йосиф“, [[1809]] — „Теризія“. У [[XIX. стороча|XIX стогудю]] зачали робити шахты „Михайло“, „Габор“, „Ференц“, „Лайош“. До [[1870]] года на баньох робило 440 душ. У промысловых масштабах добыча соли зачала ся у другуй половині [[XVIII. стороча|XVIII стогодя]]. За [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярщины]] Солотвинська соляна рудня мала 8 бань, май пузно лем робили три. На запад уд вароша ся находят соляні озера, што ся хоснувут у рекреацічных цільох. Май булшым из них є озеро [[Куніґунда]], што зотворило ся 1902 года позад просіданя недавно удкрытої шахты на 20 мийтру. У селови є оріґінальный музий сульокопу.{{жрідло}} У 1896 годови, до „Міленіуму“ — тысячогодя прихода мадярськых племен у Тисо-Дунайску долину, у шахті „Куніґунда“ звели соляный обеліск. На околици Солотвина выявлино 9 соляных структур: Даниловську, Олександрувську, Солотвинську, Тереблянську, Тячувську, Нанкувську, Сокырницьку, Кривську и Округляньську. '''Церква св. арх. Михаила. 1895.''' У [[1751]] годови ся споминат диривляна церкова св. Дмитрія з вышков тай двома звонами, з усьыма образами. У [[1801]] годови ся споминат нова деривляна церква, зотворена 17 году перед тым, то є в [[1784]] годови, коли згоріла предідня церкова. Задто была всередині бідно укладена, бо усьо згоріло. Типирішна церква є груба імпозантна мурована базиліка, до котрої побудованя й украсованя вложив велико сил єпіскоп [[Великоварадинськый Михаїл Павел|Великоварадинськый Михаил Павел]], о чому написано над входові до церкви. Єпіскоп Михаил Павел быв похороненый у церкви перед иконостасом, на груб вказує мармурова плита з румынськым текстом, котрый споминат вшиткі заслугы єпіскопа. Портрет єпіскопа поставлено на сівернуй стіні навы, а на южнуй стіні є ґрамота в рамци, котра каже, же за пароха Івана Марины у 1935 годови ґрупа вірувущых заказала 12 образу сцен Хресного путя. У 1936 годови бляхарь Войтех Шобані перекрыв церкву бляхов. Наву украшає прекрасный иконостас из 1895 года з вычищеныма иконами доброго малярства. На иконі Богородици є пудпис автора по мадярськы — Gosztincsar F. тай дата мальованя, айбо не докус розбурчиво. Звоны до церкви в 1930. годах купив за свої гроші Юрій Попович. Солотвиньскый парох Іван Марина быв у [[1949]] годови осуженый на 25 году каторгы. Дому ся вернув у [[1956]] годови. == Приселкы == '''Думбрава''' [[1961]] годови до Солотвина было прикапчано село [[Думбрава]] '''Слатіна-село''' Слатіна-село - бывшоє село в Украйині, в Закарпатськуй области. Изкапчане из Солотвином Споминаня: 1409. Zlathina, 1412. Zlathyna, 1720. Szlatina (Bélay 201), 1828: Szlatina (Nagy 199), 1882: Falu-Szlatina, 1913: Faluszlatina, 1925: Selo Solotvina, Solotvina-Selo, 1930: Slatina Selo, 1941: Faluszlatina. == Персоны == === Уродили ся === * Бийла Нодьбаконі Надь (Солотвино, [[14. юл|14 юла]] 1882 - Будапешт, [[5. новембер|5 новембра]] 1962) — мадярськый вояк, генерал-лийтенант. *?[[10. юн|10 юна]] [[1923]]&nbsp;г. у біднуй гебрийськуй файті в Слатинськых Долах уродився Ян Людвік Гох, из часом зный ги Роберт Максвелл&nbsp;— брітаньський лорд и [[медія]]-маґнат, ґазда ґлобалної удавничої імпирії. * Брезаночі Пал&nbsp;— ([[25. януар|25 януара]] 1912, Солотвино -?, [[11. фебруар|11 фебруара]] 1972) римо-католицькый єпископ, архієпископ Егерськый. * Шандор Ретфалві (Солотвино, [[31. май|31 мая]] 1941&nbsp;р.)&nbsp;— знаный мадярськый скулптор. [[Файл:Соляні_шахти.jpg|міні|Соляні шахты]] == Днишньый час == Максімум здобытку соли ся припав на 1970. годы. Годовый здобыток у [[1970]] годови быв 451 000 т. (10 % продукції [[УССР]]; у [[1960]] годови — 326 000 т.). Типирь здобыток є значно май низкый. У 2006 годови Державна компанія «Солотвиський солерудник» (державный концерн «Укрсільпром») здобывало 9 тисяч тон соли на місяць, а на засокочіня рентабелности компанії гія здобывати 20-25 тисяч тон. Запасы соли&nbsp;— 3,5&nbsp;млрд тонн. Головна продукція: суль кухонна в пакунках, суль йодована, суль-лизуниць, суль в брикетах Уд [[14. марец|14 марця]] [[1982]] года в шахті № 9 сульорудника робила Солотвинська пудземна низкофонова лабораторія Института ядерных досліжінь НАН Украйины. Радіоактивный фон лабораторії быв єден из май ліпшых у світови. У лабораторії ся достигли пріорітетні резултаты в досліжіньови двойного бета-розпада атомных ядру, установлині єдні з май ліпшых обмежинь на масу невтріна. Розроблині нові низкофонові сцинтилаційні детекторы и спектромийтры, у тым и збогачині зотопами, на досліжіня рідкых процеса розпада атомных ядру, перевірку закону хороніня лептонного, баріонного тай електрічного зарядіня, и на нахожіня темної матирії. У світі пирьвый раз ся зареґістровав двоневтріновый двойный бета-розпад кадмію-116 і алфа-розпад волфрама-180. У шахті № 9 розміщині пудземні приміщіня Украйинської алерґолоґічної дохторської МОЗ Украйины, де уд 1968 года ся хоснує метод спелеотерапії (хоснованя мікроклімата шахты на глубині около 300 м.) На лічіня бетежных на астму и ХОЗЛ. Лічебный ефект дає воздух у шахті, што є 10 раз май чистым, ги на штоци, й насычиноє біолоґічно актівным аерозольом хлорида натрія (соли). У шахті № 8 — аналоґічні пудземні приміщіня Закарпатської областної алерґолоґічної дохторської. На запад уд села ся находять соляні озера, котрі хоснувут ся у рекреацічных цільох. Майгрубі з них є озеро [[Куніґунда]]. (Никати тож [[Солотвиньські озера]]). [[15. януар|15 януара]] [[2007]] года за участи презіденту [[Україна|Украйины]] тай [[Румуньско|Румыниї]] ([[Віктор Ющенко|Віктора Ющенка]] і Траяна Бесеску) урочисто ся удкрыв удновленый через многі годы муст через [[Тиса|Тису]].<ref>[http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=107734 В.Ющенко тай Т.Бесеску удкрыли пункт пропуска «Солотвино&nbsp;— Мармарош-Сигіт» // Укрінформ]{{Dead link}}</ref> Житилі села хоснувут ся нищыми таріфами на природный ґаз, гий булша часть населиня Украйины, бо діля йих потреб ся хоснує ґаз прямо з Солотвинського ґазового родовища. === Аварійна ситуація у Солотвині === [[22. децембер|22 децембра]] [[2010]] года на теріторії шахтных выробутку ДП «Солотвинськый солерудник» внаслідок актівізації карстовых явищ став ся провал 3000 м³ ґрунта. Пуд куниць 2010 года презідент [[Україна|Украйины]] [[Віктор Янукович]] доручив урадови вырішити звіданя далшої роботы ДП «Солотвинськый солерудник», предвидівши усокочіня Украйинської тай Закарпацької областної алерґолоґічных дохторськых, включно з можностьов хосновати гурскі выробуткы на лічіня бетежных на бронхіалну астму. У януарі [[2011]] года у Солотвині став ся новый провал на теріторії шахты № 8, котрый зрушив електропудштацію й компресорну штацію ДП «Солотвинський солерудник». У зону ріоды вуйшли житьові хыжи, сістемы житьозасокочіня населиня й обєкты инфраструктуры. [[30. марец|30 марця]] [[2011]] года [[Кабінет Мініструв Украйины|Кабінет Мініштру Украйины]] выділив Закарпатськуй областнуй державнуй адміністрації 149,556 млн грн на ліквідацію наслідку надзвичайної сітуації і на недопущіня техноґенної катастрофы на теріторії Солотвина. Фінансованя включає вынос за граници зоны карстовых провалу сістемы каналізації, водо- і електропоставкы села, удселіня житилю 72 житьовых хыжий, зотворіня ошколы, дітинського сада й житьового масіва (8 кварталных и 17 пріватных хыжий) на новому місті — у смт [[Теребля (Тячовскый район)|Терибля]] (приблизно 50 км уд Солотвина). Айбо булша часть житилю Солотвина, котрых хочут переселити, выступає против такых жадань и не розумівут, чого ніяк не мож побудовати всьо то в окресноти йихнього села. [[16. апріль|16 апріля]] [[2015]] года став ся щи єден обвал ґрунта коло Солотвинського водоканала на вул. Воззєднаня. Розміры — 60×50 м, глубина — около 45 м, сполочный обсяг провала — близько 100 м³. Се скапчувут из роботов сульорудника. Новозотвореноє карстовоє проваля з острыми краями говорит о продовжаньови просіданя ґрунта. == Реліґійні організації Солотвина == * [[Україньска православна церьков (Московскый патріархат)|Українська православна церква (Московськый патріархат)]] * [[Русинська греко-католицька церква]] * [[Римо-католицька церква в Украйині]] * [https://web.archive.org/web/20141231202310/http://www.hve.in.ua/ Солотвинська община Церквы Християн Віры Євангельської] * [[Євангельські Християни Баптісты]] * [[Адвентісты Семого Дня]] * [[Реформатська церква]] * [[Свідкы Єгови]] == Турістічні міста == - ориґіналный музей сульокопу. - Із теріториї Солотвина походят бронзовый меч тай уламок меча. - У бго-заподнуй части села — сліды давньых сулёкопалинь римського часа. - Сулёкопальня «Горци» — памнятка археолоґії (9 ст. до н. е. — 4 ст.) - озеро [[Куніґунда]] == Ґалерея == {{Center|<gallery> Файл:Saltlake Solotwino.JPG|Соленоє озеро й рудня Файл:Соловтино. Солене озеро.JPG|Соленоє озеро Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno.JPG|Лишина шахта повна водов Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno-Tuca.JPG|Річка Тиса, коло Солотвина, природна границя з Румынійов Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno2.JPG|Лишина шахта Файл:Solot02.JPG|Хыжка про туристу Файл:Solot05.JPG|Солене озеро. Горы на задньому планови — вже Румынія. Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno-Alergologicne pidzemne viddilenja.JPG|Пудзимне удділиня алерґолоґічної дохторської file:Solotvyno (Aknaszlatina),former synagogue.jpg|Бывша синаґоґа file:Solotvyno,former synagogue.jpg|Щи єдна бывша синаґоґа, типирь пекарня file:Solotvyno (Aknaszlatina). Old Jewish cemetery -01.jpg|Старый жидувськый цынтарь file:Solotvyno (Aknaszlatina). New Jewish cemetery -01.jpg|Новый жидувськый цынтарь file:Solotvyno (Aknaszlatina),Jewish memorial plaque.jpg|Меморіална дощка изгыблым євриям </gallery>}} == Пудміткы == {{Reflist}} == Література == * Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — <nowiki>ISBN 5-7707-4049-3</nowiki>. * ''Кобаль Й. В.'' [https://web.archive.org/web/20161221111719/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solotvyna_smt Солотвино] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161221111719/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solotvyna_smt|date=21 грудня 2016}} // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 707. — <nowiki>ISBN 978-966-00-1290-5</nowiki>. == Удкликаня == * [http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/tjachivskyj-rajon/solotvyna.html Солотвино&nbsp;— Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР] [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том&nbsp;— Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.) * [https://karpaty3d.com/solotvyno-u-3d/ Солоні озера в Солотвино: бази відпочинку, котеджі для проживання на турпорталі «Карпати 3Д»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220210122751/https://karpaty3d.com/solotvyno-u-3d/|date=10 лютого 2022}} * [http://sez.hiblogger.net/280252.html Солотвино&nbsp;— курорт солених озер і соляних шахт, що йде під землю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181110180755/http://sez.hiblogger.net/280252.html|date=10 листопада 2018}} * [http://community.livejournal.com/ua_places/329.html Соляні шахти Солотвино // Цікаві місця України] * [https://web.archive.org/web/20100120235229/http://infoporn.org.ua/2010/01/05/ckav_mscya_ukrayiny_solyan_shahty_solotvyno Цікаві місця України: Соляні шахти Солотвино // Інфопорн] * [http://zakarpattya.net.ua/ua_news_53502.html Солотвинський солерудник&nbsp;— катастрофа з землетрусом на перспективу…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170723040355/http://zakarpattya.net.ua/ua_news_53502.html|date=23 липня 2017}} * [https://web.archive.org/web/20100819141031/http://www.simsester.co.ua/English/History.htm History of Solotvino] {{Ref-en}} * [http://lpd.kinr.kiev.ua/LPD_SUL.htm Solotvina Underground Laboratory] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200128161836/http://lpd.kinr.kiev.ua/LPD_SUL.htm|date=28 січня 2020}} {{Ref-en}} * [https://web.archive.org/web/20080210164239/http://karpaty.prygl.net/solotvyno.php Solotvyno (Solotvina)] (чеськ.) * [http://dt.ua/articles/48802?print Про Солотвинську підземну лабораторію Ін-ту ядерних досліджень НАН України]{{Dead link|date=травень 2019}} [[Катеґорія:Шахтарські вароши Украйины]] [[Катеґорія:Перейминовані населині пункты]] [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Тячувськый район]] cb3kwfwkcj1z8e1mbyvv6cgpu1fzikp 166016 166015 2026-06-16T21:17:51Z LYTMAN 23698 166016 wikitext text/x-wiki {{Село Україны|назва=Солотвино|ерб=Solotvino gerb.png|image_skyline=Смт. Солотвино, 6.jpg|область=[[Закарпатська область]]|район=[[Тячовскый район|Тячувськый район]]|рада=[[Солотвинська селищна рада]]|код КОАТУУ=2124455900|mapx=[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=27.11.2011&rf7571=11602 Солотвино]|year=1360|жытелїв= 8 391 <small>(01.01.2022)</small><ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf</ref>|поштовы індексы=90575—90578|телефон=3134}} '''Соло́твино''' (''Мараморошке Солотвино'', ''Солотвин''; {{lang-ro|Slatina}}, {{Lang-hu|Faluszlatina + Aknaszlatina}}, {{Lang-sk|Selo Slatina + Slatinské Doly}}, {{Lang-de|Salzgruben}})&nbsp;— село на западови [[Україна|Украйины]], в Тячувськум районі [[Закарпатска область|Закарпатської области]]<ref>{{Cite web|url=https://solotvino-rada.gov.ua/solotvino-09-46-10-13-11-2020/|title=Солотвинська селищна громада. Історична довідка}}</ref>, розміщеноє в [[Мараморош (реґіон)|Мармарошськуй]] котловині (Вирхньотисиньська улоговина), на правому берегови [[Тиса|Тисы]]. Центр [[Солотвиньська селищна громада|Солотвиньської варощикової громады]]. Лежит меже [[Рахово|Раховом]] тай райцентром [[Тячово|Тячовом]], далечиня д котрому, около 24&nbsp;км тай проходит автотрасов Н09. [[Тиса]] розділят Солотвино уд вароша [[Сигет|Сигут]] (''Sighetu Marmaţiei'', типирь [[Румуньско|Румынія]]). Близко до селища робит пункт контрола [[Солотвино (пункт контроля)|Солотвино]] на граници з Румынійов. Из румынського бока находит ся пункт пропуска [[Сигет|«Мармарош-Сигут»]], [[Жудец|жудиць]] Марамуреш. Солотвино є кунцьовым пунктом украйинської части жилізної дорогы, котра веде з с. [[Батёво|Батьово]], атож и, пасажирськых поїзду, котрі ідут з [[Львів|Ильвова]] в [[Закарпатска область|Закарпатя]]. == Населиня == * [[1959]] ‒ 6&nbsp;905 * [[1970]] ‒ 8&nbsp;300 * [[1979]] ‒ 9&nbsp;229 * [[1989]] ‒ 9&nbsp;651<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=1989|реґіон=Закарпатська область}}</ref> * [[2001]] ‒ 9&nbsp;276 * [[2012]] ‒ 8&nbsp;973 Націоналный склад населиня за переписом 2001&nbsp;г.:<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001|реґіон=Закарпатська область}}</ref> * [[румыны]] ‒ 57&nbsp;% * [[Мадяре|мадяри]] ‒ 25&nbsp;% * [[Українцї|украйинці]] ‒ 15&nbsp;% * [[Русы|росіяни]] ‒ 1,5&nbsp;% * другі ‒ 1,5&nbsp;% === Языковый склад === Рудный язык населиня за даными переписа 2001 года:<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref> {| class="wikitable sortable" !Языкы !Численность !Процент |- |[[Румуньскый язык|румынськый]] |5102 |56.97% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] |2176 |24.30% |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] |1302 |14.54% |- |[[Російскый язык|російськый]] |285 |3.18% |- |[[Нїмецькый язык|німицькый]] |68 |0.76% |- |[[Білоруськый язык|білоруськый]] |7 |0.08% |- |[[Гебрейскый язык|гебрийськый]] |3 |0.03% |- |[[Арменьскый язык|арминськый]] |1 |0.01% |- |[[Булгарьскый язык|булгарськый]] |1 |0.01% |- |[[Польскый язык|польськый]] |1 |0.01% |- |другі/не указали |10 |0.11% |- class="sortbottom" !Усьых |8956 |100% |} == Історія == На околици Солотвина находит ся городище з 2-1 стогодя перед Хр. У юго-западному напрямліньови уд села, на холмі правого берега рікы [[Тиса]], розміщеноє городище, знаноє в народови пуд имньом Читатя (Читецуя). На городищови засвідчині културні шары раннього жилізного віка на граници нашої еры (''гето-дакійскый період''). Городище розкладеноє на высокому мысі правого корінного берега [[Тиса|Тисы]], на околици Солотвина. Из [[сівер]]но бока оно ограниченоє яром, из [[юг|южного]] й [[запад|западного]] бока — долинов Тисы. Выхудный напулный бук быв укріпленый маловиднов землянов насыпков и рувом. Из южного тай западного бока городище пуддыймає ся над руниннов долинов Тисы на приближно 50-70 метру. Вышка насыпа сяжит 30 сантимийтру, у валови находили річкову рінь тай убпалену глину, ю фраґменты вынайдині в грубых кулькостях. Рув ширинов до 4 мийтру и глубинов до 1,2 мийтра быв повный чорноземом и суглинков, змішаным из ріньчов. У давньый час вал быв май высокый, а рув май глубокый, у рокаши зотворячи рузню высоты до трьох мийтру, до чого ся додавали деривляні стіны. Розкопкы на городищи удперли дакулько стройинь, включавучи дві жилі хыжі — єдна з заглублінь д матерікови, ай друга наземна. Из теріторії Солотвина походят бронзовый меч и фраґмент меча. У [[югозапад|юго западнуй]] части села — сліды давньых сульокопалинь римского часа (теріторія уходила до склада [[Римска империя|Римскої Імпирії]]). Сульокопалня «Горци»&nbsp;— памнятка археолоґії (9 ст. до н.&nbsp;е.&nbsp;— 4 ст.)<ref>[Постанова Кабінета мініштру Украйины №&#x20;928 уд 3.09.2009&#x20;г. «Про заношіня обєкта културного наслідка національного значіня д-Державному реєстру нерухомых памняток Украйины»].</ref> Уд 13-го ст. до 1945 года на містови нынішнього Солотвина еґзістовали два села — Слатіна (''Фалуслатіна'') тай Слатінські Долы (''Акнаслатіна''). [[1360]] — пирьвоє писминноє споминаня о Слатіні в ґрамоти мадярського короля Владислава. У нюй ся каже, же [[волоськый войвода]] [[Драґош із Бедею|Драґош из Бедею]] (''[[Бедевля|Бедивля]]'') по програши на теріторіях нынішньої Молдовы уд вояку ворога мадярського короля, войводы Богдана (''засноватиля Молдовского князювства''), дустав у володіня пару сел Мармароша, включавучи и Солотвино (''Слатіну''). Цінну информацію о історії села давут т.зв. «Мараморошські діпломы», найдині в [[Архів|архівах]] у 19-му — на зачинаню 20-го ст. Уни мавут відомости о пирьвых житилях Солотвина. Выдобываня соли в тых містах еґзістовало уд часа завойованя Дакії римськым імператором Траяном (''ІІ ст. по Хр.''). У банях найшли римскі монеты ІІ-IV стогудь. Соляні бані тогды были май важным богатством края а приносили май булші здобыткы мадярському урядови. Діля добычи тай сокочіня соли запросили з Саксонії Німцю (''саксу, сасу''), котрі основали в Мармароши многі вароші тай села: [[Сигет|Сигут]], [[Довге Поле|Довгопуль]] (''Кимпулунґ-ла-Тиса, Румынія''), [[Тячово]], [[Хуст]] и Солотвино, што по [[Нїмецькый язык|німицькы]] называло ся Зальцґрубен (''Salzgruben, «соляна яма»''). У соляных баньох, кроме кріпаку, робили й засужена на каторгу чилядь из близкых сел. Житя сульокопу фурт зависило уд розвоя методу добываня соли. Май давньым и май примітным быв метод копаня ступіньчастых ям глубинов, до 20 мийтру. Май пузно копали конусобразні авадь так звані „чортові“ ямы глубинов до 140—150 мийтру. До такых ям робутникы сходили по звязаных луйтрах, а суль выносили в кошарках из мотузу авадь у буйволячых шкурах. Сись примітивный метод добываня соли ся уживав ціле серидньогодя. У XVI—XVII стогодях сульокопы надале хосновали примітивні средства. Главні начиня сульокопу были [[молот]], [[чекан|чокан]], [[клин]], [[лопата]], [[тромбонца]], [[ноші]] тай [[міх]]. [[1498]] годови в [[Мараморош (ркґіон)|Марамороши]] став ся страйк сульокопу. Король [[Владислав ІІ Ягелон]] мусив призначити сульокопам твирьду плату тай пінзію вдовам изгыбнувшых. За кажді 5 выдобытых куску соли робутникы дуставали 5 дінару. Прл купліня ряндя йим на гуд давали 100 куску камняної соли, а щи уволнині были уд многых податку. Сульокопы мали право выбирати си старосту тай раднику, што руняло йих из варшоськыма. Додатково, до [[Різдво Хрістове|Руздва]], [[Великдень|Великодня]] й другых сят йим давали надбавкы, наприклад: 4 бочкы вина, 4 волы тай 400 хлібу. Старосты каждый гуд дуставали 500 куску соли. Айбо жадні королювскі урядникы нерідко присвойовали собі сульокоповськоє. Котрі тогды протестовали, переставали роботи тай выходили из бань. Так став ся грубый збыток про ерар. По довгых переговору в [[Тячово|Тячові]] ся пудписала угода, што не дозволяла наказовати гурнику за страйк и убязовала уряднику додержовати ся прав робутнику. Так ся кончив первый штрайк у Мараморошськых баньох, мож, пирьвый робутницькый протест у [[Середня Европа|Централнуй Европі]]. У XVIII стогодю адміністрація ужила міры, убы звеличити здобыткы. Окром кріпаку, в баньох стали робити слобуднонабрана чилядь. У [[1778]] годови ся зотворила пирьва шахта нового тіпа „Крістіна“, [[1781]] года— „Адалберта“, [[1804]] — „Йосиф“, [[1809]] — „Теризія“. У [[XIX. стороча|XIX стогудю]] зачали робити шахты „Михайло“, „Габор“, „Ференц“, „Лайош“. До [[1870]] года на баньох робило 440 душ. У промысловых масштабах добыча соли зачала ся у другуй половині [[XVIII. стороча|XVIII стогодя]]. За [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярщины]] Солотвинська соляна рудня мала 8 бань, май пузно лем робили три. На запад уд вароша ся находят соляні озера, што ся хоснувут у рекреацічных цільох. Май булшым из них є озеро [[Куніґунда]], што зотворило ся 1902 года позад просіданя недавно удкрытої шахты на 20 мийтру. У селови є оріґінальный музий сульокопу.{{жрідло}} У 1896 годови, до „Міленіуму“ — тысячогодя прихода мадярськых племен у Тисо-Дунайску долину, у шахті „Куніґунда“ звели соляный обеліск. На околици Солотвина выявлино 9 соляных структур: Даниловську, Олександрувську, Солотвинську, Тереблянську, Тячувську, Нанкувську, Сокырницьку, Кривську и Округляньську. '''Церква св. арх. Михаила. 1895.''' У [[1751]] годови ся споминат диривляна церкова св. Дмитрія з вышков тай двома звонами, з усьыма образами. У [[1801]] годови ся споминат нова деривляна церква, зотворена 17 году перед тым, то є в [[1784]] годови, коли згоріла предідня церкова. Задто была всередині бідно укладена, бо усьо згоріло. Типирішна церква є груба імпозантна мурована базиліка, до котрої побудованя й украсованя вложив велико сил єпіскоп [[Великоварадинськый Михаїл Павел|Великоварадинськый Михаил Павел]], о чому написано над входові до церкви. Єпіскоп Михаил Павел быв похороненый у церкви перед иконостасом, на груб вказує мармурова плита з румынськым текстом, котрый споминат вшиткі заслугы єпіскопа. Портрет єпіскопа поставлено на сівернуй стіні навы, а на южнуй стіні є ґрамота в рамци, котра каже, же за пароха Івана Марины у 1935 годови ґрупа вірувущых заказала 12 образу сцен Хресного путя. У 1936 годови бляхарь Войтех Шобані перекрыв церкву бляхов. Наву украшає прекрасный иконостас из 1895 года з вычищеныма иконами доброго малярства. На иконі Богородици є пудпис автора по мадярськы — Gosztincsar F. тай дата мальованя, айбо не докус розбурчиво. Звоны до церкви в 1930. годах купив за свої гроші Юрій Попович. Солотвиньскый парох Іван Марина быв у [[1949]] годови осуженый на 25 году каторгы. Дому ся вернув у [[1956]] годови. == Приселкы == '''Думбрава''' [[1961]] годови до Солотвина было прикапчано село [[Думбрава]] '''Слатіна-село''' Слатіна-село - бывшоє село в Украйині, в Закарпатськуй области. Изкапчане из Солотвином Споминаня: 1409. Zlathina, 1412. Zlathyna, 1720. Szlatina (Bélay 201), 1828: Szlatina (Nagy 199), 1882: Falu-Szlatina, 1913: Faluszlatina, 1925: Selo Solotvina, Solotvina-Selo, 1930: Slatina Selo, 1941: Faluszlatina. == Персоны == === Уродили ся === * Бийла Нодьбаконі Надь (Солотвино, [[14. юл|14 юла]] 1882 - Будапешт, [[5. новембер|5 новембра]] 1962) — мадярськый вояк, генерал-лийтенант. *?[[10. юн|10 юна]] [[1923]]&nbsp;г. у біднуй гебрийськуй файті в Слатинськых Долах уродився Ян Людвік Гох, из часом зный ги Роберт Максвелл&nbsp;— брітаньський лорд и [[медія]]-маґнат, ґазда ґлобалної удавничої імпирії. * Брезаночі Пал&nbsp;— ([[25. януар|25 януара]] 1912, Солотвино -?, [[11. фебруар|11 фебруара]] 1972) римо-католицькый єпископ, архієпископ Егерськый. * Шандор Ретфалві (Солотвино, [[31. май|31 мая]] 1941&nbsp;р.)&nbsp;— знаный мадярськый скулптор. [[Файл:Соляні_шахти.jpg|міні|Соляні шахты]] == Днишньый час == Максімум здобытку соли ся припав на 1970. годы. Годовый здобыток у [[1970]] годови быв 451 000 т. (10 % продукції [[УССР]]; у [[1960]] годови — 326 000 т.). Типирь здобыток є значно май низкый. У 2006 годови Державна компанія «Солотвиський солерудник» (державный концерн «Укрсільпром») здобывало 9 тисяч тон соли на місяць, а на засокочіня рентабелности компанії гія здобывати 20-25 тисяч тон. Запасы соли&nbsp;— 3,5&nbsp;млрд тонн. Головна продукція: суль кухонна в пакунках, суль йодована, суль-лизуниць, суль в брикетах Уд [[14. марец|14 марця]] [[1982]] года в шахті № 9 сульорудника робила Солотвинська пудземна низкофонова лабораторія Института ядерных досліжінь НАН Украйины. Радіоактивный фон лабораторії быв єден из май ліпшых у світови. У лабораторії ся достигли пріорітетні резултаты в досліжіньови двойного бета-розпада атомных ядру, установлині єдні з май ліпшых обмежинь на масу невтріна. Розроблині нові низкофонові сцинтилаційні детекторы и спектромийтры, у тым и збогачині зотопами, на досліжіня рідкых процеса розпада атомных ядру, перевірку закону хороніня лептонного, баріонного тай електрічного зарядіня, и на нахожіня темної матирії. У світі пирьвый раз ся зареґістровав двоневтріновый двойный бета-розпад кадмію-116 і алфа-розпад волфрама-180. У шахті № 9 розміщині пудземні приміщіня Украйинської алерґолоґічної дохторської МОЗ Украйины, де уд 1968 года ся хоснує метод спелеотерапії (хоснованя мікроклімата шахты на глубині около 300 м.) На лічіня бетежных на астму и ХОЗЛ. Лічебный ефект дає воздух у шахті, што є 10 раз май чистым, ги на штоци, й насычиноє біолоґічно актівным аерозольом хлорида натрія (соли). У шахті № 8 — аналоґічні пудземні приміщіня Закарпатської областної алерґолоґічної дохторської. На запад уд села ся находять соляні озера, котрі хоснувут ся у рекреацічных цільох. Майгрубі з них є озеро [[Куніґунда]]. (Никати тож [[Солотвиньські озера]]). [[15. януар|15 януара]] [[2007]] года за участи презіденту [[Україна|Украйины]] тай [[Румуньско|Румыниї]] ([[Віктор Ющенко|Віктора Ющенка]] і Траяна Бесеску) урочисто ся удкрыв удновленый через многі годы муст через [[Тиса|Тису]].<ref>[http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=107734 В.Ющенко тай Т.Бесеску удкрыли пункт пропуска «Солотвино&nbsp;— Мармарош-Сигіт» // Укрінформ]{{Dead link}}</ref> Житилі села хоснувут ся нищыми таріфами на природный ґаз, гий булша часть населиня Украйины, бо діля йих потреб ся хоснує ґаз прямо з Солотвинського ґазового родовища. === Аварійна ситуація у Солотвині === [[22. децембер|22 децембра]] [[2010]] года на теріторії шахтных выробутку ДП «Солотвинськый солерудник» внаслідок актівізації карстовых явищ став ся провал 3000 м³ ґрунта. Пуд куниць 2010 года презідент [[Україна|Украйины]] [[Віктор Янукович]] доручив урадови вырішити звіданя далшої роботы ДП «Солотвинськый солерудник», предвидівши усокочіня Украйинської тай Закарпацької областної алерґолоґічных дохторськых, включно з можностьов хосновати гурскі выробуткы на лічіня бетежных на бронхіалну астму. У януарі [[2011]] года у Солотвині став ся новый провал на теріторії шахты № 8, котрый зрушив електропудштацію й компресорну штацію ДП «Солотвинський солерудник». У зону ріоды вуйшли житьові хыжи, сістемы житьозасокочіня населиня й обєкты инфраструктуры. [[30. марец|30 марця]] [[2011]] года [[Кабінет Мініструв Украйины|Кабінет Мініштру Украйины]] выділив Закарпатськуй областнуй державнуй адміністрації 149,556 млн грн на ліквідацію наслідку надзвичайної сітуації і на недопущіня техноґенної катастрофы на теріторії Солотвина. Фінансованя включає вынос за граници зоны карстовых провалу сістемы каналізації, водо- і електропоставкы села, удселіня житилю 72 житьовых хыжий, зотворіня ошколы, дітинського сада й житьового масіва (8 кварталных и 17 пріватных хыжий) на новому місті — у смт [[Теребля (Тячовскый район)|Терибля]] (приблизно 50 км уд Солотвина). Айбо булша часть житилю Солотвина, котрых хочут переселити, выступає против такых жадань и не розумівут, чого ніяк не мож побудовати всьо то в окресноти йихнього села. [[16. апріль|16 апріля]] [[2015]] года став ся щи єден обвал ґрунта коло Солотвинського водоканала на вул. Воззєднаня. Розміры — 60×50 м, глубина — около 45 м, сполочный обсяг провала — близько 100 м³. Се скапчувут из роботов сульорудника. Новозотвореноє карстовоє проваля з острыми краями говорит о продовжаньови просіданя ґрунта. == Реліґійні організації Солотвина == * [[Україньска православна церьков (Московскый патріархат)|Українська православна церква (Московськый патріархат)]] * [[Русинська греко-католицька церква]] * [[Римо-католицька церква в Украйині]] * [https://web.archive.org/web/20141231202310/http://www.hve.in.ua/ Солотвинська община Церквы Християн Віры Євангельської] * [[Євангельські Християни Баптісты]] * [[Адвентісты Семого Дня]] * [[Реформатська церква]] * [[Свідкы Єгови]] == Турістічні міста == - ориґіналный музей сульокопу. - Із теріториї Солотвина походят бронзовый меч тай уламок меча. - У бго-заподнуй части села — сліды давньых сулёкопалинь римського часа. - Сулёкопальня «Горци» — памнятка археолоґії (9 ст. до н. е. — 4 ст.) - озеро [[Куніґунда]] == Ґалерея == {{Center|<gallery> Файл:Saltlake Solotwino.JPG|Соленоє озеро й рудня Файл:Соловтино. Солене озеро.JPG|Соленоє озеро Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno.JPG|Лишина шахта повна водов Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno-Tuca.JPG|Річка Тиса, коло Солотвина, природна границя з Румынійов Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno2.JPG|Лишина шахта Файл:Solot02.JPG|Хыжка про туристу Файл:Solot05.JPG|Соленоє озеро. Горы на задньому планови — вже Румынія. Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno-Alergologicne pidzemne viddilenja.JPG|Пудземноє удділиня алерґолоґічної дохторської file:Solotvyno (Aknaszlatina),former synagogue.jpg|Бывша синаґоґа file:Solotvyno,former synagogue.jpg|Щи єдна бывша синаґоґа, типирь пекарня file:Solotvyno (Aknaszlatina). Old Jewish cemetery -01.jpg|Старый жидувськый цынтарь file:Solotvyno (Aknaszlatina). New Jewish cemetery -01.jpg|Новый жидувськый цынтарь file:Solotvyno (Aknaszlatina),Jewish memorial plaque.jpg|Меморіална дощка изгыблым євриям </gallery>}} == Пудміткы == {{Reflist}} == Література == * Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — <nowiki>ISBN 5-7707-4049-3</nowiki>. * ''Кобаль Й. В.'' [https://web.archive.org/web/20161221111719/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solotvyna_smt Солотвино] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161221111719/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solotvyna_smt|date=21 грудня 2016}} // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 707. — <nowiki>ISBN 978-966-00-1290-5</nowiki>. == Удкликаня == * [http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/tjachivskyj-rajon/solotvyna.html Солотвино&nbsp;— Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР] [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том&nbsp;— Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.) * [https://karpaty3d.com/solotvyno-u-3d/ Солоні озера в Солотвино: бази відпочинку, котеджі для проживання на турпорталі «Карпати 3Д»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220210122751/https://karpaty3d.com/solotvyno-u-3d/|date=10 лютого 2022}} * [http://sez.hiblogger.net/280252.html Солотвино&nbsp;— курорт солених озер і соляних шахт, що йде під землю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181110180755/http://sez.hiblogger.net/280252.html|date=10 листопада 2018}} * [http://community.livejournal.com/ua_places/329.html Соляні шахти Солотвино // Цікаві місця України] * [https://web.archive.org/web/20100120235229/http://infoporn.org.ua/2010/01/05/ckav_mscya_ukrayiny_solyan_shahty_solotvyno Цікаві місця України: Соляні шахти Солотвино // Інфопорн] * [http://zakarpattya.net.ua/ua_news_53502.html Солотвинський солерудник&nbsp;— катастрофа з землетрусом на перспективу…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170723040355/http://zakarpattya.net.ua/ua_news_53502.html|date=23 липня 2017}} * [https://web.archive.org/web/20100819141031/http://www.simsester.co.ua/English/History.htm History of Solotvino] {{Ref-en}} * [http://lpd.kinr.kiev.ua/LPD_SUL.htm Solotvina Underground Laboratory] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200128161836/http://lpd.kinr.kiev.ua/LPD_SUL.htm|date=28 січня 2020}} {{Ref-en}} * [https://web.archive.org/web/20080210164239/http://karpaty.prygl.net/solotvyno.php Solotvyno (Solotvina)] (чеськ.) * [http://dt.ua/articles/48802?print Про Солотвинську підземну лабораторію Ін-ту ядерних досліджень НАН України]{{Dead link|date=травень 2019}} [[Катеґорія:Шахтарські вароши Украйины]] [[Катеґорія:Перейминовані населині пункты]] [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Тячувськый район]] n9mp2vnu5mgw8t7cgt2gnb2w2ap7958 166017 166016 2026-06-16T21:18:52Z LYTMAN 23698 166017 wikitext text/x-wiki {{Село Україны|назва=Солотвино|ерб=Solotvino gerb.png|image_skyline=Смт. Солотвино, 6.jpg|область=[[Закарпатська область]]|район=[[Тячовскый район|Тячувськый район]]|рада=[[Солотвинська селищна рада]]|код КОАТУУ=2124455900|mapx=[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=27.11.2011&rf7571=11602 Солотвино]|year=1360|жытелїв= 8 391 <small>(01.01.2022)</small><ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf</ref>|поштовы індексы=90575—90578|телефон=3134}} '''Соло́твино''' (''Мараморошке Солотвино'', ''Солотвин''; {{lang-ro|Slatina}}, {{Lang-hu|Faluszlatina + Aknaszlatina}}, {{Lang-sk|Selo Slatina + Slatinské Doly}}, {{Lang-de|Salzgruben}})&nbsp;— село на западови [[Україна|Украйины]], в Тячувськум районі [[Закарпатска область|Закарпатської области]]<ref>{{Cite web|url=https://solotvino-rada.gov.ua/solotvino-09-46-10-13-11-2020/|title=Солотвинська селищна громада. Історична довідка}}</ref>, розміщеноє в [[Мараморош (реґіон)|Мармарошськуй]] котловині (Вирхньотисиньська улоговина), на правому берегови [[Тиса|Тисы]]. Центр [[Солотвиньська селищна громада|Солотвиньської варощикової громады]]. Лежит меже [[Рахово|Раховом]] тай райцентром [[Тячово|Тячовом]], далечиня д котрому, около 24&nbsp;км тай проходит автотрасов Н09. [[Тиса]] розділят Солотвино уд вароша [[Сигет|Сигут]] (''Sighetu Marmaţiei'', типирь [[Румуньско|Румынія]]). Близко до селища робит пункт контрола [[Солотвино (пункт контроля)|Солотвино]] на граници з Румынійов. Из румынського бока находит ся пункт пропуска [[Сигет|«Мармарош-Сигут»]], [[Жудец|жудиць]] Марамуреш. Солотвино є кунцьовым пунктом украйинської части жилізної дорогы, котра веде з с. [[Батёво|Батьово]], атож и, пасажирськых поїзду, котрі ідут з [[Львів|Ильвова]] в [[Закарпатска область|Закарпатя]]. == Населиня == * [[1959]] ‒ 6&nbsp;905 * [[1970]] ‒ 8&nbsp;300 * [[1979]] ‒ 9&nbsp;229 * [[1989]] ‒ 9&nbsp;651<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=1989|реґіон=Закарпатська область}}</ref> * [[2001]] ‒ 9&nbsp;276 * [[2012]] ‒ 8&nbsp;973 Націоналный склад населиня за переписом 2001&nbsp;г.:<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001|реґіон=Закарпатська область}}</ref> * [[румыны]] ‒ 57&nbsp;% * [[Мадяре|мадяри]] ‒ 25&nbsp;% * [[Українцї|украйинці]] ‒ 15&nbsp;% * [[Русы|росіяни]] ‒ 1,5&nbsp;% * другі ‒ 1,5&nbsp;% === Языковый склад === Рудный язык населиня за даными переписа 2001 года:<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref> {| class="wikitable sortable" !Языкы !Численность !Процент |- |[[Румуньскый язык|румынськый]] |5102 |56.97% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] |2176 |24.30% |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] |1302 |14.54% |- |[[Російскый язык|російськый]] |285 |3.18% |- |[[Нїмецькый язык|німицькый]] |68 |0.76% |- |[[Білоруськый язык|білоруськый]] |7 |0.08% |- |[[Гебрейскый язык|гебрийськый]] |3 |0.03% |- |[[Арменьскый язык|арминськый]] |1 |0.01% |- |[[Булгарьскый язык|булгарськый]] |1 |0.01% |- |[[Польскый язык|польськый]] |1 |0.01% |- |другі/не указали |10 |0.11% |- class="sortbottom" !Усьых |8956 |100% |} == Історія == На околици Солотвина находит ся городище з 2-1 стогодя перед Хр. У юго-западному напрямліньови уд села, на холмі правого берега рікы [[Тиса]], розміщеноє городище, знаноє в народови пуд имньом Читатя (Читецуя). На городищови засвідчині културні шары раннього жилізного віка на граници нашої еры (''гето-дакійскый період''). Городище розкладеноє на высокому мысі правого корінного берега [[Тиса|Тисы]], на околици Солотвина. Из [[сівер]]но бока оно ограниченоє яром, из [[юг|южного]] й [[запад|западного]] бока — долинов Тисы. Выхудный напулный бук быв укріпленый маловиднов землянов насыпков и рувом. Из южного тай западного бока городище пуддыймає ся над руниннов долинов Тисы на приближно 50-70 метру. Вышка насыпа сяжит 30 сантимийтру, у валови находили річкову рінь тай убпалену глину, ю фраґменты вынайдині в грубых кулькостях. Рув ширинов до 4 мийтру и глубинов до 1,2 мийтра быв повный чорноземом и суглинков, змішаным из ріньчов. У давньый час вал быв май высокый, а рув май глубокый, у рокаши зотворячи рузню высоты до трьох мийтру, до чого ся додавали деривляні стіны. Розкопкы на городищи удперли дакулько стройинь, включавучи дві жилі хыжі — єдна з заглублінь д матерікови, ай друга наземна. Из теріторії Солотвина походят бронзовый меч и фраґмент меча. У [[югозапад|юго западнуй]] части села — сліды давньых сульокопалинь римского часа (теріторія уходила до склада [[Римска империя|Римскої Імпирії]]). Сульокопалня «Горци»&nbsp;— памнятка археолоґії (9 ст. до н.&nbsp;е.&nbsp;— 4 ст.)<ref>[Постанова Кабінета мініштру Украйины №&#x20;928 уд 3.09.2009&#x20;г. «Про заношіня обєкта културного наслідка національного значіня д-Державному реєстру нерухомых памняток Украйины»].</ref> Уд 13-го ст. до 1945 года на містови нынішнього Солотвина еґзістовали два села — Слатіна (''Фалуслатіна'') тай Слатінські Долы (''Акнаслатіна''). [[1360]] — пирьвоє писминноє споминаня о Слатіні в ґрамоти мадярського короля Владислава. У нюй ся каже, же [[волоськый войвода]] [[Драґош із Бедею|Драґош из Бедею]] (''[[Бедевля|Бедивля]]'') по програши на теріторіях нынішньої Молдовы уд вояку ворога мадярського короля, войводы Богдана (''засноватиля Молдовского князювства''), дустав у володіня пару сел Мармароша, включавучи и Солотвино (''Слатіну''). Цінну информацію о історії села давут т.зв. «Мараморошські діпломы», найдині в [[Архів|архівах]] у 19-му — на зачинаню 20-го ст. Уни мавут відомости о пирьвых житилях Солотвина. Выдобываня соли в тых містах еґзістовало уд часа завойованя Дакії римськым імператором Траяном (''ІІ ст. по Хр.''). У банях найшли римскі монеты ІІ-IV стогудь. Соляні бані тогды были май важным богатством края а приносили май булші здобыткы мадярському урядови. Діля добычи тай сокочіня соли запросили з Саксонії Німцю (''саксу, сасу''), котрі основали в Мармароши многі вароші тай села: [[Сигет|Сигут]], [[Довге Поле|Довгопуль]] (''Кимпулунґ-ла-Тиса, Румынія''), [[Тячово]], [[Хуст]] и Солотвино, што по [[Нїмецькый язык|німицькы]] называло ся Зальцґрубен (''Salzgruben, «соляна яма»''). У соляных баньох, кроме кріпаку, робили й засужена на каторгу чилядь из близкых сел. Житя сульокопу фурт зависило уд розвоя методу добываня соли. Май давньым и май примітным быв метод копаня ступіньчастых ям глубинов, до 20 мийтру. Май пузно копали конусобразні авадь так звані „чортові“ ямы глубинов до 140—150 мийтру. До такых ям робутникы сходили по звязаных луйтрах, а суль выносили в кошарках из мотузу авадь у буйволячых шкурах. Сись примітивный метод добываня соли ся уживав ціле серидньогодя. У XVI—XVII стогодях сульокопы надале хосновали примітивні средства. Главні начиня сульокопу были [[молот]], [[чекан|чокан]], [[клин]], [[лопата]], [[тромбонца]], [[ноші]] тай [[міх]]. [[1498]] годови в [[Мараморош (ркґіон)|Марамороши]] став ся страйк сульокопу. Король [[Владислав ІІ Ягелон]] мусив призначити сульокопам твирьду плату тай пінзію вдовам изгыбнувшых. За кажді 5 выдобытых куску соли робутникы дуставали 5 дінару. Прл купліня ряндя йим на гуд давали 100 куску камняної соли, а щи уволнині были уд многых податку. Сульокопы мали право выбирати си старосту тай раднику, што руняло йих из варшоськыма. Додатково, до [[Різдво Хрістове|Руздва]], [[Великдень|Великодня]] й другых сят йим давали надбавкы, наприклад: 4 бочкы вина, 4 волы тай 400 хлібу. Старосты каждый гуд дуставали 500 куску соли. Айбо жадні королювскі урядникы нерідко присвойовали собі сульокоповськоє. Котрі тогды протестовали, переставали роботи тай выходили из бань. Так став ся грубый збыток про ерар. По довгых переговору в [[Тячово|Тячові]] ся пудписала угода, што не дозволяла наказовати гурнику за страйк и убязовала уряднику додержовати ся прав робутнику. Так ся кончив первый штрайк у Мараморошськых баньох, мож, пирьвый робутницькый протест у [[Середня Европа|Централнуй Европі]]. У XVIII стогодю адміністрація ужила міры, убы звеличити здобыткы. Окром кріпаку, в баньох стали робити слобуднонабрана чилядь. У [[1778]] годови ся зотворила пирьва шахта нового тіпа „Крістіна“, [[1781]] года— „Адалберта“, [[1804]] — „Йосиф“, [[1809]] — „Теризія“. У [[XIX. стороча|XIX стогудю]] зачали робити шахты „Михайло“, „Габор“, „Ференц“, „Лайош“. До [[1870]] года на баньох робило 440 душ. У промысловых масштабах добыча соли зачала ся у другуй половині [[XVIII. стороча|XVIII стогодя]]. За [[Австро-Угорьско|Австро-Мадярщины]] Солотвинська соляна рудня мала 8 бань, май пузно лем робили три. На запад уд вароша ся находят соляні озера, што ся хоснувут у рекреацічных цільох. Май булшым из них є озеро [[Куніґунда]], што зотворило ся 1902 года позад просіданя недавно удкрытої шахты на 20 мийтру. У селови є оріґінальный музий сульокопу.{{жрідло}} У 1896 годови, до „Міленіуму“ — тысячогодя прихода мадярськых племен у Тисо-Дунайску долину, у шахті „Куніґунда“ звели соляный обеліск. На околици Солотвина выявлино 9 соляных структур: Даниловську, Олександрувську, Солотвинську, Тереблянську, Тячувську, Нанкувську, Сокырницьку, Кривську и Округляньську. '''Церква св. арх. Михаила. 1895.''' У [[1751]] годови ся споминат диривляна церкова св. Дмитрія з вышков тай двома звонами, з усьыма образами. У [[1801]] годови ся споминат нова деривляна церква, зотворена 17 году перед тым, то є в [[1784]] годови, коли згоріла предідня церкова. Задто была всередині бідно укладена, бо усьо згоріло. Типирішна церква є груба імпозантна мурована базиліка, до котрої побудованя й украсованя вложив велико сил єпіскоп [[Великоварадинськый Михаїл Павел|Великоварадинськый Михаил Павел]], о чому написано над входові до церкви. Єпіскоп Михаил Павел быв похороненый у церкви перед иконостасом, на груб вказує мармурова плита з румынськым текстом, котрый споминат вшиткі заслугы єпіскопа. Портрет єпіскопа поставлено на сівернуй стіні навы, а на южнуй стіні є ґрамота в рамци, котра каже, же за пароха Івана Марины у 1935 годови ґрупа вірувущых заказала 12 образу сцен Хресного путя. У 1936 годови бляхарь Войтех Шобані перекрыв церкву бляхов. Наву украшає прекрасный иконостас из 1895 года з вычищеныма иконами доброго малярства. На иконі Богородици є пудпис автора по мадярськы — Gosztincsar F. тай дата мальованя, айбо не докус розбурчиво. Звоны до церкви в 1930. годах купив за свої гроші Юрій Попович. Солотвиньскый парох Іван Марина быв у [[1949]] годови осуженый на 25 году каторгы. Дому ся вернув у [[1956]] годови. == Приселкы == '''Думбрава''' [[1961]] годови до Солотвина было прикапчано село [[Думбрава]] '''Слатіна-село''' Слатіна-село - бывшоє село в Украйині, в Закарпатськуй области. Изкапчане из Солотвином Споминаня: 1409. Zlathina, 1412. Zlathyna, 1720. Szlatina (Bélay 201), 1828: Szlatina (Nagy 199), 1882: Falu-Szlatina, 1913: Faluszlatina, 1925: Selo Solotvina, Solotvina-Selo, 1930: Slatina Selo, 1941: Faluszlatina. == Персоны == === Уродили ся === * Бийла Нодьбаконі Надь (Солотвино, [[14. юл|14 юла]] 1882 - Будапешт, [[5. новембер|5 новембра]] 1962) — мадярськый вояк, генерал-лийтенант. *?[[10. юн|10 юна]] [[1923]]&nbsp;г. у біднуй гебрийськуй файті в Слатинськых Долах уродився Ян Людвік Гох, из часом зный ги Роберт Максвелл&nbsp;— брітаньський лорд и [[медія]]-маґнат, ґазда ґлобалної удавничої імпирії. * Брезаночі Пал&nbsp;— ([[25. януар|25 януара]] 1912, Солотвино -?, [[11. фебруар|11 фебруара]] 1972) римо-католицькый єпископ, архієпископ Егерськый. * Шандор Ретфалві (Солотвино, [[31. май|31 мая]] 1941&nbsp;р.)&nbsp;— знаный мадярськый скулптор. [[Файл:Соляні_шахти.jpg|міні|Соляні шахты]] == Днишньый час == Максімум здобытку соли ся припав на 1970. годы. Годовый здобыток у [[1970]] годови быв 451 000 т. (10 % продукції [[УССР]]; у [[1960]] годови — 326 000 т.). Типирь здобыток є значно май низкый. У 2006 годови Державна компанія «Солотвиський солерудник» (державный концерн «Укрсільпром») здобывало 9 тисяч тон соли на місяць, а на засокочіня рентабелности компанії гія здобывати 20-25 тисяч тон. Запасы соли&nbsp;— 3,5&nbsp;млрд тонн. Головна продукція: суль кухонна в пакунках, суль йодована, суль-лизуниць, суль в брикетах Уд [[14. марец|14 марця]] [[1982]] года в шахті № 9 сульорудника робила Солотвинська пудземна низкофонова лабораторія Института ядерных досліжінь НАН Украйины. Радіоактивный фон лабораторії быв єден из май ліпшых у світови. У лабораторії ся достигли пріорітетні резултаты в досліжіньови двойного бета-розпада атомных ядру, установлині єдні з май ліпшых обмежинь на масу невтріна. Розроблині нові низкофонові сцинтилаційні детекторы и спектромийтры, у тым и збогачині зотопами, на досліжіня рідкых процеса розпада атомных ядру, перевірку закону хороніня лептонного, баріонного тай електрічного зарядіня, и на нахожіня темної матирії. У світі пирьвый раз ся зареґістровав двоневтріновый двойный бета-розпад кадмію-116 і алфа-розпад волфрама-180. У шахті № 9 розміщині пудземні приміщіня Украйинської алерґолоґічної дохторської МОЗ Украйины, де уд 1968 года ся хоснує метод спелеотерапії (хоснованя мікроклімата шахты на глубині около 300 м.) На лічіня бетежных на астму и ХОЗЛ. Лічебный ефект дає воздух у шахті, што є 10 раз май чистым, ги на штоци, й насычиноє біолоґічно актівным аерозольом хлорида натрія (соли). У шахті № 8 — аналоґічні пудземні приміщіня Закарпатської областної алерґолоґічної дохторської. На запад уд села ся находять соляні озера, котрі хоснувут ся у рекреацічных цільох. Майгрубі з них є озеро [[Куніґунда]]. (Никати тож [[Солотвиньські озера]]). [[15. януар|15 януара]] [[2007]] года за участи презіденту [[Україна|Украйины]] тай [[Румуньско|Румыниї]] ([[Віктор Ющенко|Віктора Ющенка]] і Траяна Бесеску) урочисто ся удкрыв удновленый через многі годы муст через [[Тиса|Тису]].<ref>[http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=107734 В.Ющенко тай Т.Бесеску удкрыли пункт пропуска «Солотвино&nbsp;— Мармарош-Сигіт» // Укрінформ]{{Dead link}}</ref> Житилі села хоснувут ся нищыми таріфами на природный ґаз, гий булша часть населиня Украйины, бо діля йих потреб ся хоснує ґаз прямо з Солотвинського ґазового родовища. === Аварійна ситуація у Солотвині === [[22. децембер|22 децембра]] [[2010]] года на теріторії шахтных выробутку ДП «Солотвинськый солерудник» внаслідок актівізації карстовых явищ став ся провал 3000 м³ ґрунта. Пуд куниць 2010 года презідент [[Україна|Украйины]] [[Віктор Янукович]] доручив урадови вырішити звіданя далшої роботы ДП «Солотвинськый солерудник», предвидівши усокочіня Украйинської тай Закарпацької областної алерґолоґічных дохторськых, включно з можностьов хосновати гурскі выробуткы на лічіня бетежных на бронхіалну астму. У януарі [[2011]] года у Солотвині став ся новый провал на теріторії шахты № 8, котрый зрушив електропудштацію й компресорну штацію ДП «Солотвинський солерудник». У зону ріоды вуйшли житьові хыжи, сістемы житьозасокочіня населиня й обєкты инфраструктуры. [[30. марец|30 марця]] [[2011]] года [[Кабінет Мініструв Украйины|Кабінет Мініштру Украйины]] выділив Закарпатськуй областнуй державнуй адміністрації 149,556 млн грн на ліквідацію наслідку надзвичайної сітуації і на недопущіня техноґенної катастрофы на теріторії Солотвина. Фінансованя включає вынос за граници зоны карстовых провалу сістемы каналізації, водо- і електропоставкы села, удселіня житилю 72 житьовых хыжий, зотворіня ошколы, дітинського сада й житьового масіва (8 кварталных и 17 пріватных хыжий) на новому місті — у смт [[Теребля (Тячовскый район)|Терибля]] (приблизно 50 км уд Солотвина). Айбо булша часть житилю Солотвина, котрых хочут переселити, выступає против такых жадань и не розумівут, чого ніяк не мож побудовати всьо то в окресноти йихнього села. [[16. апріль|16 апріля]] [[2015]] года став ся щи єден обвал ґрунта коло Солотвинського водоканала на вул. Воззєднаня. Розміры — 60×50 м, глубина — около 45 м, сполочный обсяг провала — близько 100 м³. Се скапчувут из роботов сульорудника. Новозотвореноє карстовоє проваля з острыми краями говорит о продовжаньови просіданя ґрунта. == Реліґійні організації Солотвина == * [[Україньска православна церьков (Московскый патріархат)|Українська православна церква (Московськый патріархат)]] * [[Русинська греко-католицька церква]] * [[Римо-католицька церква в Украйині]] * [https://web.archive.org/web/20141231202310/http://www.hve.in.ua/ Солотвинська община Церквы Християн Віры Євангельської] * [[Євангельські Християни Баптісты]] * [[Адвентісты Семого Дня]] * [[Реформатська церква]] * [[Свідкы Єгови]] == Турістічні міста == - Оріґіналный музий сульокопу. - Из теріторії Солотвина походят бронзовый меч тай уламок меча. - У юго-заподнуй части села — сліды давньых сульокопалинь римського часа. - Сульокопальня «Горци» — памнятка археолоґії (9 ст. до н. е. — 4 ст.) - Озеро [[Куніґунда]] == Ґалерія == {{Center|<gallery> Файл:Saltlake Solotwino.JPG|Соленоє озеро й рудня Файл:Соловтино. Солене озеро.JPG|Соленоє озеро Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno.JPG|Лишина шахта повна водов Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno-Tuca.JPG|Річка Тиса, коло Солотвина, природна границя з Румынійов Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno2.JPG|Лишина шахта Файл:Solot02.JPG|Хыжка про туристу Файл:Solot05.JPG|Соленоє озеро. Горы на задньому планови — вже Румынія. Файл:Ukraine-Zakarpayska oblast-Solotvuno-Alergologicne pidzemne viddilenja.JPG|Пудземноє удділиня алерґолоґічної дохторської file:Solotvyno (Aknaszlatina),former synagogue.jpg|Бывша синаґоґа file:Solotvyno,former synagogue.jpg|Щи єдна бывша синаґоґа, типирь пекарня file:Solotvyno (Aknaszlatina). Old Jewish cemetery -01.jpg|Старый жидувськый цынтарь file:Solotvyno (Aknaszlatina). New Jewish cemetery -01.jpg|Новый жидувськый цынтарь file:Solotvyno (Aknaszlatina),Jewish memorial plaque.jpg|Меморіална дощка изгыблым євриям </gallery>}} == Пудміткы == {{Reflist}} == Література == * Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — <nowiki>ISBN 5-7707-4049-3</nowiki>. * ''Кобаль Й. В.'' [https://web.archive.org/web/20161221111719/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solotvyna_smt Солотвино] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161221111719/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solotvyna_smt|date=21 грудня 2016}} // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 707. — <nowiki>ISBN 978-966-00-1290-5</nowiki>. == Удкликаня == * [http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/tjachivskyj-rajon/solotvyna.html Солотвино&nbsp;— Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР] [Архівовано 23 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том&nbsp;— Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.) * [https://karpaty3d.com/solotvyno-u-3d/ Солоні озера в Солотвино: бази відпочинку, котеджі для проживання на турпорталі «Карпати 3Д»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220210122751/https://karpaty3d.com/solotvyno-u-3d/|date=10 лютого 2022}} * [http://sez.hiblogger.net/280252.html Солотвино&nbsp;— курорт солених озер і соляних шахт, що йде під землю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181110180755/http://sez.hiblogger.net/280252.html|date=10 листопада 2018}} * [http://community.livejournal.com/ua_places/329.html Соляні шахти Солотвино // Цікаві місця України] * [https://web.archive.org/web/20100120235229/http://infoporn.org.ua/2010/01/05/ckav_mscya_ukrayiny_solyan_shahty_solotvyno Цікаві місця України: Соляні шахти Солотвино // Інфопорн] * [http://zakarpattya.net.ua/ua_news_53502.html Солотвинський солерудник&nbsp;— катастрофа з землетрусом на перспективу…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170723040355/http://zakarpattya.net.ua/ua_news_53502.html|date=23 липня 2017}} * [https://web.archive.org/web/20100819141031/http://www.simsester.co.ua/English/History.htm History of Solotvino] {{Ref-en}} * [http://lpd.kinr.kiev.ua/LPD_SUL.htm Solotvina Underground Laboratory] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200128161836/http://lpd.kinr.kiev.ua/LPD_SUL.htm|date=28 січня 2020}} {{Ref-en}} * [https://web.archive.org/web/20080210164239/http://karpaty.prygl.net/solotvyno.php Solotvyno (Solotvina)] (чеськ.) * [http://dt.ua/articles/48802?print Про Солотвинську підземну лабораторію Ін-ту ядерних досліджень НАН України]{{Dead link|date=травень 2019}} [[Катеґорія:Шахтарські вароши Украйины]] [[Катеґорія:Перейминовані населині пункты]] [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Тячувськый район]] 36hwkf1rmj8u3m6618zggobk5dqctcz 0 22487 166018 165028 2026-06-16T22:08:15Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166018 wikitext text/x-wiki {{Село Україны|назва бедевля|||||область=[[Закарпатська область]]|район=[[Тячовскый район]]|код КОАТУУ=2124480401|водойма=|адреса=90561, с.Бедевля. вул. Волошина,18|прапор=Bedevla pr.gif|вебова сторінка=https://bedevlyanska-gromada.gov.ua|жытелїв=3971|поштовы індексы=90561|телефон=3134|густота жытельства=1342,46|рада=[[Бедевлянська селищна рада]]|заложене=1225|ерб=Coat of arms of Bedevla.gif|образок=Bedevlia (Bedohaza), Jewish cemetery -08.jpg}} '''Бедѝвля''' ({{lang-uk|Бедевля}})&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Украйині]], центр [[Бедевляньська селищна громада|Бедевляньської селищної громады]] [[Тячовскый район|Тячувського района]] [[Закарпатска область|Закарпатськуй области]]. За послідньым переписом ([[2001]]), кулькость населиня становит 5423 душ<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001|реґіон=Закарпатська область}}</ref><ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_с|реґіон=Закарпатська область}}</ref>. Густота населиня&nbsp;— 1342,46 душ/км. Село розміщеноє в межерічі [[Тересва (рѣка)|Тересвы]] тай [[Тиса|Тисы]], на правому берегови послідньої. Недалеко протичут притокы [[Рѣка (приток Тисы)|Рікы]] — [[Глиняньськый (притока)|Глиняньськый]], [[Монастырськый (притока)|Монастырськый]], тай [[Брусный (притока)|Брусный]], што упадає у [[Тячувець|Тячувиць]] (притоку [[Тиса|Тисы]]).<ref name=":0">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-vstup-22-11-43-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - 1: Вступ] </ref> Особенности природно-ґеоґрафічных условностю вызначавут ся гурськым релєфом — высота сього міста над руньом моря має 240—260 метру.<ref name=":0" /> == Історія == Імня ''Bedőháza'' впирьвоє упоминат ся у [[1336]] годови ги Bedeuhaza.<ref name=":1">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-2-22-13-19-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - роздїл 1: З ІСТОРІЇ СЕЛА БЕДЕВЛІ]</ref> Заложеноє в [[1225]] г. Село Бедевля. Пирьвоє упоминаня за котроє в історичных памнятках удносит ся ид ХІІІ ст. У [[1336]] г. король [[Мадярьско|Мадярщины]] [[Карл Роберт]] подарив сесі зимлі файті Драґа ерб Сас (Драґффі). Румынськый [[Филология|філолоґ]] тай історик-славіст Іоан Богдан раховав, што именно знатный воєвода [[Драґош із Бедея|Драґош из Бедия]], по леґинді заклав Молдову, выдсють зачав имняти [[Тур|тура]] й быв пирьвым выборным правитильом нової маркы, Молдовы, ги часть [[Мадярске кральовство|Мадярського королювства]]. доста возможно, што з кинизького листа й зачало ся заселиня окресности Бедевли тай історія села. Леґенда, яка дожила до ныні, говорит, што вно было закладеноє [[Чоловік|чоловіком]] на имня Бедевіл. Сись чоловік якраз и быв романського похожіня. Пирьві жилі хыжкы изводили ся у урочищах «Котелеб» тай «Дубник», котрі усокотили свої назвы и до типирь. Ріка в тоты часы протикла з сівера уд первопоселиня по типирішнюй вулици Волошина. Покулько Тиса, мінявучи своє річище, наступала на село, то житилям было мусай иськати май булш придатні міста діля застройкы хыжий. Природным выявив ся выбор діля сього пудвыщіня пуд назвов [[Руня (Украйина)|Руня]].<ref name=":1" /> За леґендов, записанов из слув Андрія Андрійовича Маханця, урожинця Бедевли, у давньый час у селови еґзістовав монастырь. Уд него усокотили ся лем руины старої церквы [[XVII. стороча|XVII cт]]. и остаткы пудземного хода, котрый веде уд скалы Голиці д хребтови Берда. Монастырь быв спаленый у час татарського набіга.<ref name=":1" /> Жрідла з [[Істория Мадярщины|історії Мадярщины]] ХІ-ХІІІ ст. засвідчувут наявность рузных катеґорій селянського населиня. Того нам гія встановити, до якої катеґорії надлежали житилі тогдышньої Бедевли. Знано, што німицькі колоністы, спомеже другых району [[Подкарпатя|Пудкарпатя]], оселяли ся тоже и в базийнах річок [[Тиса|Тисы]], [[Тересва (рѣка)|Тересвы]], [[Теребля (рѣка)|Теребли]]. У [[Солотвино|Солотвинови]] тай [[Сигет|Сиготі]] уни прикапчовали ся ид выдобываньови соли. Особливостьов соціялної структуры [[Мараморош (Реґіон)|Мараморщины]] быв доста чисилный прошарок друбного служилого панства – немешу, авадь, гий йих кличут у Бедевли «нямишу». Сись прошарок поповнявся кенезами.<ref name=":1" /> у Бедевли до файта немешу удносили ся Маркуші, Тиводарі, Дебичі, Банкы, Вайнагії. На правому берегови Тисы бокораші лишали свої плоты діля уддыханя. Се місто й до сего часа бедивляни называвут Портош. На сему містови находила ся переправа через річку, на котруй служив звузник. находився там тоже водяный млин, котрого мала файта Маркушу. Выдобывали коло села тоже низкоквалітну болотяну жилізну руду, котру перевозили на жилізоробну мануфактуру до Кобылицької Поляны.<ref>[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-3-22-17-45-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - роздїл 2: СІМ'Я І СІМЕЙНИЙ ПОБУТ БЕДЕВЛЯН]</ref> Центр Бедивляньської селищної рады. Выходячи з адміністратівно-теріторіального поділа области на [[1996]] г. до ю склада тоже входят теріторіальні громады сел Глиняный, [[Дубровка (Тячовскый район)|Дубрувка]] тай [[Руня (Украйина)|Руня]]. == Населиня == === Бисіда === Штатістіка населиня за рудным языком за данными [[Списаня жительства Украйины (2001)|списаня 2001 года]]<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref>: {| class="wikitable sortable" !Язык !Кулькость !Процент |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] |3930 |98.97% |- |[[Російскый язык|російскый]] |30 |0.76% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] |5 |0.13% |- |[[Румуньскый язык|румынськый]] |4 |0.10% |- |[[Білоруськый язык|білорускый]] |2 |0.04% |- class="sortbottom" !Усього |3971 |100% |} == Ґеоґрафія == === Клімат === Клімат&nbsp;— помірно контіненталный, из вираженов зоналностьов. Серидня [[Януар|януварьна]] [[температура]]&nbsp;— 10-12° нижче нулы, [[Юл|юльова]]&nbsp;— + 18-24°. Коефіцієнт зволожіня&nbsp;— вижче єденици. Май булше опадув&nbsp;— [[Ярь|ярю]] у [[Марец|марицьови]] тай у [[Осінь|осени]] в [[Новембер|новембрьови]]. [[Зима]], як діля предгуря, стає на Тячувщині в тритюй декади новембра й до зачинаня марця. [[Літо|літньый]] сезон, у серидньому, 130 [[День|дну]]&nbsp;— из первої декады мая д серидині [[Септембер|сектембря]].<ref name=":0" /> === Природні ресурсы === Главными природными ресурсами в окресности села Бедивля є стройителні матеріялы&nbsp;— [[камінь]], [[глина]]. Діля построїня хосновало ся ріня із річища Тисы. Не так вже й далеко розміщувут ся знані з часу [[Середньовічя|серидньовічя]] поклады солотвинської [[Суль|соли]]. у хащах водят ся [[Вовк|вовкы]], [[Лисиця|лисиці]], [[Зайиць|зайиці]], [[Кабан|кабаны]], [[Козуля|козулі]]. Много рузных [[Потя|потят]]. Залітавут сюды й великі [[Ястряб голубятник|ястрябы]]&nbsp;— ворогы худобної птици чиляди.<ref name=":0" /> [[Ґрунт|Ґрунты]]&nbsp;— бурі, гурсько-хащові, [[Шутер|шутрові]] з слабым [[Гумус|гумусовым]] шаром. Придатної для зимльоробства земли мало. У серидньовічя місности была вкрыта пралісами. Того не просто так місноє населиня доста роботящоє, бо селянин добре знав, што зимля даст урожай лем по старанної ю обробкы та угнойиня.<ref name=":0" /> == Ґаздувство == Зимлі, што находят ся у управліньови варощикової рады хоснувут ся в булшости діля сажіня (1277 га). 615 гектару земиль удведино пуд окултурині пасовища, 240&nbsp;— пуд сінокосы, 380 гектару становит ріля, в булшости сады й городы, бо зернові културы не можут култивовати ся у такуй гурсько-кліматичнуй зоні. Главными занятями населиня Бедевли є зимльоробство, предусьым садоводство й городництво тай розвожіня худобы. До районного центра [[Тячово|Тячова]]&nbsp;— 7 кіломийтру. Транспортна инфраструктура така: через село проходит шосе Ужгород-Ясіня тай жилізна дорога ид [[Солотвино|Солотвинови]].<ref name=":0" /> == Мікротопонімы == Коло села є много урочищ, назвы котрых скапчані з даякыми особенностями йих розміщіня, природными прикметами, зимльоволодінями ґазд авадь історичными подіями. Діло йде за урочища Заріка, Старе Село, Ледяниця, Говды, Ровінь, Ліщани, Дякущина, Горбы, Монастырь, Вирьхньый Заверб, Цвітниковате. Гурська вирьшина около села кличися Полонинков.<ref name=":0" /> == Приселкы == :'''Монастырь''' ::Монастырь — бывшоє село в Украйині, у Закарпатськуй области. ::Скапчаноє з селом Бедивля ::Упоминаня: ::[[1390]]: Monostor, ::[[1804]]: Monoster, Kloster, ::[[1888]]: Monostor ad Bedő, ::[[1898]]: Manasztér, ::[[1907]]: Bedőmonostor, ::[[1913]]: Bedőmonostor, ::[[1925]]: Monastýr, ::[[1944]]: Bedőmonostor. == Храмы == '''Храм св. арх. Михаила. 1838.''' Старожилы оповідавут єдну леґенду, што є скапчана з церквов у Старому Селови й доходит пирьвої половинї ХІХ стогудя. У туй церкви быв великый звун из глубокым басовым голосом, котрый оповіщав людий за важні події у селови: зачинаня богослужіня, упровод, авадь приход якоїсь біды. Коли ся житилі Старого Села переселили до Бедевли, узяли ся за иськаня міста, де бы могли выстройити нову камняну церкву. Такоє місто найшли, й в [[1811]] годови зачали стройку. Айбо звун устав ся на старуй церкви. Чилядь села рішила перенести сю цінну реліквію на новоє місто. Звун перевозили на човнах через староє русло Тисы, што помалы замульовало ся й перетворяло ся на болота. Нечекано човен накрыв ся пуд чажаров звона й тот упав у трясовину. Вытягнути го вже не могли. По людьом ходит повіря, што у сята Паскы авадь Руздва Христового чути мелодійный звук из глубины трясовины. Звун, што спочиват у болоті, звонит руно в пуночи. Нова церква будовалася довго, айбо што важно, ю звели руками місных майстру. План церкви має форму хреста. У [[1838]] годови строїня окончили, а церкву осятили за греко-православным обрядом, присятивши св. Михаилови. У [[1435]] годови ся споминає парохіална церква с. Николы. У [[1751]] годови ся описує деривляна церква с. Николы, построєня по упадкови бывшої, ищи не цалком покрыта шинґльома й прикрашина малыми [[Образ (реліґія)|образами]]. У [[1801]] годови тоже ся упоминат деривляна церква. Стара церква часто мучила ся уд наводненя, того нову муровану поклали на инакому містови, а місто старої церкви позначеноє хрестом. Подля переказу, на стройци ся причинив майстер Даруда з Камнянського, ай турню стройив майстер из Відня. Из зачатка крыши были покриті шинґлями, айбо деривляноє покрытя згоріло пудчас бурі, й церкву покрыли бляхов. На камнянуй арци дверий ся спрятав латинськый надпис: '''«IS ТА AEDES P. XIELSI ЕТ PORTA AETERNAE VITAE ВЕАТО OFFERTUR | TUTOR MICHAELI. INSIGNI PIETATE PASTORIS ЕТ PROBI GREGIS. 1838».''' Близко церкви стойит мурована капличка з [[1936]] года, и камняні кресты на гробах сященику. Теріторія церкви убнесена камняным муром из 14 капличками – етапами Хресного пути. У часах радянської власти місный парох Ґеорґій Еґреші быв увязненый у сталінскых концтаборах. Церква была оголошина аварійнов і [[1. октобер|1 октобра]] [[1960]] года знята з реґістрації дівучых церквий. Даколи люде ся молили там нелегално, айбо в середині 1980. годах приміщіня переробили на музий, а старый иконостас понищили. Ныні в церкви робит Сято-Іоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь. '''Сято-Іоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь''' Старый бедивлянськый монастырь заклав у [[1719]] годови Федор Дубанович. Житилі села помогли му постройци церкву, на двирьох которої была вырізана дата — [[1719]] гуд. У документах [[1756]] года упоминає ся церква, "файно украшена й вся вудну розписана". Деривляна церква з розписным иконостасом, престолом и трьома звонами также упоминат ся у [[1788]] годови. Усокотили ся дарствині ґрамоты [[1742]] года, пудтвирьжувучі передачу земли монастырю Андрашом Томашовым и Юрійом Марковичом.<ref name=":2">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/news/1618738428/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир]</ref> Монастырь находится не далеко уд села Бедивля, на возвышености, выдкы удкрыває ся вид на Тячово и його окрестности. історія закладіня Сято-Іоанно-Предтичинського чоловічого монастыря скапчана з трудами й усирдьом ієромонаха Боголіпа (Церковника). По Пирьвуй Світовуй Войні о. Боголіп вернув ся з [[Росія|Росії]] у Бедивлю, де став селищным [[Священик|сящеником]]. Через дакулько году житилі села [[Дубове (Тячувськый район)|Дубовоє]] з свойим настоятильом храма ієромонахом Николайом ([[Мадяре|Мадяром]]) рішили удкрыти в свойому селі чоловічый монастырь. Утиц Боголіп пуддержав сю ідию й получив благословіня архієпископа Савватія.<ref name=":2" /> Ид [[1925]] годови зачало ся строїня, а д осени [[1926]] года была достройина невелика церква, осящена владыков Савватійом. У 1927 годови быв побудованый деривляный корпус на 14 килій і ґаздувськых поміщинь. По прошіню о. Боголіпа його ослободили уд довжности настоятиля прихода в Бедевли, й ун быв зачисленый у братство скіта в [[Дубове|Дубовому]]. Єднако владыка розпорядив ся перенести скіт із Дубового у Бедивлю, де найшло ся пудходящоє місто в урочищі "Горбы".<ref name=":2" /> Ид [[1928]] годови туй была зроблена хыжа з кильями й домовов церковцьов, куды скоро переселилися всі монаші из Дубового.<ref name=":2" /> Ид [[1940]] годови архімандріт Боголіп разом із ієромонахом Иннокентійом (Чопиком) перевезли з Дубового монастырьску церкву й потройили новый житловый корпус.<ref name=":2" /> По войні, д [[1955]] годови, монастырь переробили на жунськый, ай монаху перевели на другый приходы. Ид [[1963]] годови монастырь заперли. Лем у осени [[1991]] года монастырь возродив ся ги жунськый, дякувучи стараням монахыні Віры (Молнар).<ref name=":2" /> Яри [[1992]] года єпископ Євфимій благословив удворити в Тячувському районі чоловічый монастырь. До Бедевли были направлинв насельникы з Сято-Тройицького монастыря у Хуст-Городилові. Ид [[1992]] годови посвятили подамент пуд нову церкву, а д [[1994]] годови посятили престол церкви в чисть Почаювскої иконы Божої Маттери.<ref name=":2" /> == Знані люде == * Вайнагій Іван Васильович&nbsp;— ботанік. * Маркусь Василь (*[[27. децембер|27 грудня]] [[1922]])&nbsp;— ученый, публіціст, журналіст, діяч украйинської діяспоры в [[Споєны Штаты Америцькы|США]]. * Тиводар Михайло Петрович&nbsp;— дохтор історичных наук, професор Ужгородської націоналної універзії, автор робут «Етнологія» тай «Етнографія Закарпаття». * Тиводар Богдан Михайлович&nbsp;— ґенерал СБУ. * Сергій Демченко&nbsp;— солдат [[Збройні силы Украйины|ЗСУ]], згыбнув на російсько-украйинськуй фойні на Луганськуй части фронта в [[2023]]&nbsp;г.<ref>{{Cite web |title=Війна забрала життя ще двох молодих закарпатців (ФОТО) |url=https://zakdialoh.com/vijna-zabrala-zhyttya-shhe-dvoh-molodyh-zakarpattsiv-foto/ |date=2023-03-05 |access-date=2023-03-05 |language=uk |author=bbodnar813 }}</ref> == Турістічні міста == :- у давньый час у селови быв монастырь. Уд нього усокотилися руины старої церквы XVII cт. і залишкы пудземного хода, котрый веде уд скели Голиці до хребта Берда. :- Портош (бокораші лишали свої плоты діля уддыханя) :- родовище болотяної жилізної руды :- Храм с. арх. Михаила. [[1838]]. :- Сято-Иоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь :- писменник Василь Маркусь :- бывша синаґоґа й гебрийськый цынтарь == Події == [[24. юл|24 Юла]] [[2023]] года, близко 19:00, у селови упав автомобілный муст через ріку [[Тересва (рѣка)|Тересва]] на автопутьови Н09 ([[Мукачово]]&nbsp;— Рогатин&nbsp;— [[Львів|Ильвув]]).<ref>{{Cite web |url=https://lenta.ua/na-zakarpatti-vpav-mist-z-mashinami-foto-142410/ |title=На Закарпатті впав міст з машинами (фото) |date=2023-07-24 }}</ref> == Ґалерія == <gallery> Файл:Bedevlia_(Bedohaza)_Synagogue_rebuilt_into_cafe.jpg|Бывша синаґоґа Файл:Bedevlia_(Bedohaza),_Jewish_cemetery_-08.jpg|Гебрийськый цынтарь у Бедевли </gallery> == Пудміткы == <references responsive="1"> </references> == Удкликаня == {{Переклад|язык=uk|статя=Бедевля}} * http://bedevlya.com.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130521065950/http://bedevlya.com.ua/|date=21 травня 2013}} Офіційний сайт села Бедевля * https://web.archive.org/web/20160814155610/http://www.tourinform.org.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160814155610/http://www.tourinform.org.ua/|date=14 серпня 2016}} Туристично інформаційный центер Закарпатця * [http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/778 Погода в селі Бедевля] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161106041058/http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/778|date=6 листопада 2016}} [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] i1vnwacx3bimgufjyi9clbt8hy02563 166019 166018 2026-06-16T22:08:53Z LYTMAN 23698 166019 wikitext text/x-wiki {{Село Україны|назва бедевля|||||область=[[Закарпатська область]]|район=[[Тячовскый район]]|код КОАТУУ=2124480401|водойма=|адреса=90561, с.Бедевля. вул. Волошина,18|прапор=Bedevla pr.gif|вебова сторінка=https://bedevlyanska-gromada.gov.ua|жытелїв=3971|поштовы індексы=90561|телефон=3134|густота жытельства=1342,46|рада=[[Бедевлянська селищна рада]]|заложене=1225|ерб=Coat of arms of Bedevla.gif|образок=Bedevlia (Bedohaza), Jewish cemetery -08.jpg}} '''Бедѝвля''' ({{lang-uk|Бедевля}})&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Украйині]], центр [[Бедевляньська селищна громада|Бедевляньської селищної громады]] [[Тячовскый район|Тячувського района]] [[Закарпатска область|Закарпатськуй области]]. За послідньым переписом ([[2001]]), кулькость населиня становит 5423 душ<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001|реґіон=Закарпатська область}}</ref><ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_с|реґіон=Закарпатська область}}</ref>. Густота населиня&nbsp;— 1342,46 душ/км. Село розміщеноє в межерічі [[Тересва (рѣка)|Тересвы]] тай [[Тиса|Тисы]], на правому берегови послідньої. Недалеко протичут притокы [[Рѣка (приток Тисы)|Рікы]] — [[Глиняньськый (притока)|Глиняньськый]], [[Монастырськый (притока)|Монастырськый]], тай [[Брусный (притока)|Брусный]], што упадає у [[Тячувець|Тячувиць]] (притоку [[Тиса|Тисы]]).<ref name=":0">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-vstup-22-11-43-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - 1: Вступ] </ref> Особенности природно-ґеоґрафічных условностю вызначавут ся гурськым релєфом — высота сього міста над руньом моря має 240—260 метру.<ref name=":0" /> == Історія == Имня ''Bedőháza'' впирьвоє упоминат ся у [[1336]] годови ги Bedeuhaza.<ref name=":1">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-2-22-13-19-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - роздїл 1: З ІСТОРІЇ СЕЛА БЕДЕВЛІ]</ref> Заложеноє в [[1225]] г. Село Бедевля. Пирьвоє упоминаня за котроє в історичных памнятках удносит ся ид ХІІІ ст. У [[1336]] г. король [[Мадярьско|Мадярщины]] [[Карл Роберт]] подарив сесі зимлі файті Драґа ерб Сас (Драґффі). Румынськый [[Филология|філолоґ]] тай історик-славіст Іоан Богдан раховав, што именно знатный воєвода [[Драґош із Бедея|Драґош из Бедия]], по леґинді заклав Молдову, выдсють зачав имняти [[Тур|тура]] й быв пирьвым выборным правитильом нової маркы, Молдовы, ги часть [[Мадярске кральовство|Мадярського королювства]]. доста возможно, што з кинизького листа й зачало ся заселиня окресности Бедевли тай історія села. Леґенда, яка дожила до ныні, говорит, што вно было закладеноє [[Чоловік|чоловіком]] на имня Бедевіл. Сись чоловік якраз и быв романського похожіня. Пирьві жилі хыжкы изводили ся у урочищах «Котелеб» тай «Дубник», котрі усокотили свої назвы и до типирь. Ріка в тоты часы протикла з сівера уд первопоселиня по типирішнюй вулици Волошина. Покулько Тиса, мінявучи своє річище, наступала на село, то житилям было мусай иськати май булш придатні міста діля застройкы хыжий. Природным выявив ся выбор діля сього пудвыщіня пуд назвов [[Руня (Украйина)|Руня]].<ref name=":1" /> За леґендов, записанов из слув Андрія Андрійовича Маханця, урожинця Бедевли, у давньый час у селови еґзістовав монастырь. Уд него усокотили ся лем руины старої церквы [[XVII. стороча|XVII cт]]. и остаткы пудземного хода, котрый веде уд скалы Голиці д хребтови Берда. Монастырь быв спаленый у час татарського набіга.<ref name=":1" /> Жрідла з [[Істория Мадярщины|історії Мадярщины]] ХІ-ХІІІ ст. засвідчувут наявность рузных катеґорій селянського населиня. Того нам гія встановити, до якої катеґорії надлежали житилі тогдышньої Бедевли. Знано, што німицькі колоністы, спомеже другых району [[Подкарпатя|Пудкарпатя]], оселяли ся тоже и в базийнах річок [[Тиса|Тисы]], [[Тересва (рѣка)|Тересвы]], [[Теребля (рѣка)|Теребли]]. У [[Солотвино|Солотвинови]] тай [[Сигет|Сиготі]] уни прикапчовали ся ид выдобываньови соли. Особливостьов соціялної структуры [[Мараморош (Реґіон)|Мараморщины]] быв доста чисилный прошарок друбного служилого панства – немешу, авадь, гий йих кличут у Бедевли «нямишу». Сись прошарок поповнявся кенезами.<ref name=":1" /> У Бедевли до файта немешу удносили ся Маркуші, Тиводарі, Дебичі, Банкы, Вайнагії. На правому берегови Тисы бокораші лишали свої плоты діля уддыханя. Се місто й до сего часа бедивляни называвут Портош. На сему містови находила ся переправа через річку, на котруй служив звузник. находився там тоже водяный млин, котрого мала файта Маркушу. Выдобывали коло села тоже низкоквалітну болотяну жилізну руду, котру перевозили на жилізоробну мануфактуру до Кобылицької Поляны.<ref>[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-3-22-17-45-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - роздїл 2: СІМ'Я І СІМЕЙНИЙ ПОБУТ БЕДЕВЛЯН]</ref> Центр Бедивляньської селищної рады. Выходячи з адміністратівно-теріторіального поділа области на [[1996]] г. до ю склада тоже входят теріторіальні громады сел Глиняный, [[Дубровка (Тячовскый район)|Дубрувка]] тай [[Руня (Украйина)|Руня]]. == Населиня == === Бисіда === Штатістіка населиня за рудным языком за данными [[Списаня жительства Украйины (2001)|списаня 2001 года]]<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref>: {| class="wikitable sortable" !Язык !Кулькость !Процент |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] |3930 |98.97% |- |[[Російскый язык|російскый]] |30 |0.76% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] |5 |0.13% |- |[[Румуньскый язык|румынськый]] |4 |0.10% |- |[[Білоруськый язык|білорускый]] |2 |0.04% |- class="sortbottom" !Усього |3971 |100% |} == Ґеоґрафія == === Клімат === Клімат&nbsp;— помірно контіненталный, из вираженов зоналностьов. Серидня [[Януар|януварьна]] [[температура]]&nbsp;— 10-12° нижче нулы, [[Юл|юльова]]&nbsp;— + 18-24°. Коефіцієнт зволожіня&nbsp;— вижче єденици. Май булше опадув&nbsp;— [[Ярь|ярю]] у [[Марец|марицьови]] тай у [[Осінь|осени]] в [[Новембер|новембрьови]]. [[Зима]], як діля предгуря, стає на Тячувщині в тритюй декади новембра й до зачинаня марця. [[Літо|літньый]] сезон, у серидньому, 130 [[День|дну]]&nbsp;— из первої декады мая д серидині [[Септембер|сектембря]].<ref name=":0" /> === Природні ресурсы === Главными природными ресурсами в окресности села Бедивля є стройителні матеріялы&nbsp;— [[камінь]], [[глина]]. Діля построїня хосновало ся ріня із річища Тисы. Не так вже й далеко розміщувут ся знані з часу [[Середньовічя|серидньовічя]] поклады солотвинської [[Суль|соли]]. у хащах водят ся [[Вовк|вовкы]], [[Лисиця|лисиці]], [[Зайиць|зайиці]], [[Кабан|кабаны]], [[Козуля|козулі]]. Много рузных [[Потя|потят]]. Залітавут сюды й великі [[Ястряб голубятник|ястрябы]]&nbsp;— ворогы худобної птици чиляди.<ref name=":0" /> [[Ґрунт|Ґрунты]]&nbsp;— бурі, гурсько-хащові, [[Шутер|шутрові]] з слабым [[Гумус|гумусовым]] шаром. Придатної для зимльоробства земли мало. У серидньовічя місности была вкрыта пралісами. Того не просто так місноє населиня доста роботящоє, бо селянин добре знав, што зимля даст урожай лем по старанної ю обробкы та угнойиня.<ref name=":0" /> == Ґаздувство == Зимлі, што находят ся у управліньови варощикової рады хоснувут ся в булшости діля сажіня (1277 га). 615 гектару земиль удведино пуд окултурині пасовища, 240&nbsp;— пуд сінокосы, 380 гектару становит ріля, в булшости сады й городы, бо зернові културы не можут култивовати ся у такуй гурсько-кліматичнуй зоні. Главными занятями населиня Бедевли є зимльоробство, предусьым садоводство й городництво тай розвожіня худобы. До районного центра [[Тячово|Тячова]]&nbsp;— 7 кіломийтру. Транспортна инфраструктура така: через село проходит шосе Ужгород-Ясіня тай жилізна дорога ид [[Солотвино|Солотвинови]].<ref name=":0" /> == Мікротопонімы == Коло села є много урочищ, назвы котрых скапчані з даякыми особенностями йих розміщіня, природными прикметами, зимльоволодінями ґазд авадь історичными подіями. Діло йде за урочища Заріка, Старе Село, Ледяниця, Говды, Ровінь, Ліщани, Дякущина, Горбы, Монастырь, Вирьхньый Заверб, Цвітниковате. Гурська вирьшина около села кличися Полонинков.<ref name=":0" /> == Приселкы == :'''Монастырь''' ::Монастырь — бывшоє село в Украйині, у Закарпатськуй области. ::Скапчаноє з селом Бедивля ::Упоминаня: ::[[1390]]: Monostor, ::[[1804]]: Monoster, Kloster, ::[[1888]]: Monostor ad Bedő, ::[[1898]]: Manasztér, ::[[1907]]: Bedőmonostor, ::[[1913]]: Bedőmonostor, ::[[1925]]: Monastýr, ::[[1944]]: Bedőmonostor. == Храмы == '''Храм св. арх. Михаила. 1838.''' Старожилы оповідавут єдну леґенду, што є скапчана з церквов у Старому Селови й доходит пирьвої половинї ХІХ стогудя. У туй церкви быв великый звун из глубокым басовым голосом, котрый оповіщав людий за важні події у селови: зачинаня богослужіня, упровод, авадь приход якоїсь біды. Коли ся житилі Старого Села переселили до Бедевли, узяли ся за иськаня міста, де бы могли выстройити нову камняну церкву. Такоє місто найшли, й в [[1811]] годови зачали стройку. Айбо звун устав ся на старуй церкви. Чилядь села рішила перенести сю цінну реліквію на новоє місто. Звун перевозили на човнах через староє русло Тисы, што помалы замульовало ся й перетворяло ся на болота. Нечекано човен накрыв ся пуд чажаров звона й тот упав у трясовину. Вытягнути го вже не могли. По людьом ходит повіря, што у сята Паскы авадь Руздва Христового чути мелодійный звук из глубины трясовины. Звун, што спочиват у болоті, звонит руно в пуночи. Нова церква будовалася довго, айбо што важно, ю звели руками місных майстру. План церкви має форму хреста. У [[1838]] годови строїня окончили, а церкву осятили за греко-православным обрядом, присятивши св. Михаилови. У [[1435]] годови ся споминає парохіална церква с. Николы. У [[1751]] годови ся описує деривляна церква с. Николы, построєня по упадкови бывшої, ищи не цалком покрыта шинґльома й прикрашина малыми [[Образ (реліґія)|образами]]. У [[1801]] годови тоже ся упоминат деривляна церква. Стара церква часто мучила ся уд наводненя, того нову муровану поклали на инакому містови, а місто старої церкви позначеноє хрестом. Подля переказу, на стройци ся причинив майстер Даруда з Камнянського, ай турню стройив майстер из Відня. Из зачатка крыши были покриті шинґлями, айбо деривляноє покрытя згоріло пудчас бурі, й церкву покрыли бляхов. На камнянуй арци дверий ся спрятав латинськый надпис: '''«IS ТА AEDES P. XIELSI ЕТ PORTA AETERNAE VITAE ВЕАТО OFFERTUR | TUTOR MICHAELI. INSIGNI PIETATE PASTORIS ЕТ PROBI GREGIS. 1838».''' Близко церкви стойит мурована капличка з [[1936]] года, и камняні кресты на гробах сященику. Теріторія церкви убнесена камняным муром из 14 капличками – етапами Хресного пути. У часах радянської власти місный парох Ґеорґій Еґреші быв увязненый у сталінскых концтаборах. Церква была оголошина аварійнов і [[1. октобер|1 октобра]] [[1960]] года знята з реґістрації дівучых церквий. Даколи люде ся молили там нелегално, айбо в середині 1980. годах приміщіня переробили на музий, а старый иконостас понищили. Ныні в церкви робит Сято-Іоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь. '''Сято-Иоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь''' Старый бедивлянськый монастырь заклав у [[1719]] годови Федор Дубанович. Житилі села помогли му постройци церкву, на двирьох которої была вырізана дата — [[1719]] гуд. У документах [[1756]] года упоминає ся церква, "файно украшена й вся вудну розписана". Деривляна церква з розписным иконостасом, престолом и трьома звонами также упоминат ся у [[1788]] годови. Усокотили ся дарствині ґрамоты [[1742]] года, пудтвирьжувучі передачу земли монастырю Андрашом Томашовым и Юрійом Марковичом.<ref name=":2">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/news/1618738428/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир]</ref> Монастырь находится не далеко уд села Бедивля, на возвышености, выдкы удкрыває ся вид на Тячово и його окрестности. історія закладіня Сято-Іоанно-Предтичинського чоловічого монастыря скапчана з трудами й усирдьом ієромонаха Боголіпа (Церковника). По Пирьвуй Світовуй Войні о. Боголіп вернув ся з [[Росія|Росії]] у Бедивлю, де став селищным [[Священик|сящеником]]. Через дакулько году житилі села [[Дубове (Тячувськый район)|Дубовоє]] з свойим настоятильом храма ієромонахом Николайом ([[Мадяре|Мадяром]]) рішили удкрыти в свойому селі чоловічый монастырь. Утиц Боголіп пуддержав сю ідию й получив благословіня архієпископа Савватія.<ref name=":2" /> Ид [[1925]] годови зачало ся строїня, а д осени [[1926]] года была достройина невелика церква, осящена владыков Савватійом. У 1927 годови быв побудованый деривляный корпус на 14 килій і ґаздувськых поміщинь. По прошіню о. Боголіпа його ослободили уд довжности настоятиля прихода в Бедевли, й ун быв зачисленый у братство скіта в [[Дубове|Дубовому]]. Єднако владыка розпорядив ся перенести скіт із Дубового у Бедивлю, де найшло ся пудходящоє місто в урочищі "Горбы".<ref name=":2" /> Ид [[1928]] годови туй была зроблена хыжа з кильями й домовов церковцьов, куды скоро переселилися всі монаші из Дубового.<ref name=":2" /> Ид [[1940]] годови архімандріт Боголіп разом із ієромонахом Иннокентійом (Чопиком) перевезли з Дубового монастырьску церкву й потройили новый житловый корпус.<ref name=":2" /> По войні, д [[1955]] годови, монастырь переробили на жунськый, ай монаху перевели на другый приходы. Ид [[1963]] годови монастырь заперли. Лем у осени [[1991]] года монастырь возродив ся ги жунськый, дякувучи стараням монахыні Віры (Молнар).<ref name=":2" /> Яри [[1992]] года єпископ Євфимій благословив удворити в Тячувському районі чоловічый монастырь. До Бедевли были направлинв насельникы з Сято-Тройицького монастыря у Хуст-Городилові. Ид [[1992]] годови посвятили подамент пуд нову церкву, а д [[1994]] годови посятили престол церкви в чисть Почаювскої иконы Божої Маттери.<ref name=":2" /> == Знані люде == * Вайнагій Іван Васильович&nbsp;— ботанік. * Маркусь Василь (*[[27. децембер|27 грудня]] [[1922]])&nbsp;— ученый, публіціст, журналіст, діяч украйинської діяспоры в [[Споєны Штаты Америцькы|США]]. * Тиводар Михайло Петрович&nbsp;— дохтор історичных наук, професор Ужгородської націоналної універзії, автор робут «Етнологія» тай «Етнографія Закарпаття». * Тиводар Богдан Михайлович&nbsp;— ґенерал СБУ. * Сергій Демченко&nbsp;— солдат [[Збройні силы Украйины|ЗСУ]], згыбнув на російсько-украйинськуй фойні на Луганськуй части фронта в [[2023]]&nbsp;г.<ref>{{Cite web |title=Війна забрала життя ще двох молодих закарпатців (ФОТО) |url=https://zakdialoh.com/vijna-zabrala-zhyttya-shhe-dvoh-molodyh-zakarpattsiv-foto/ |date=2023-03-05 |access-date=2023-03-05 |language=uk |author=bbodnar813 }}</ref> == Турістічні міста == :- у давньый час у селови быв монастырь. Уд нього усокотилися руины старої церквы XVII cт. і залишкы пудземного хода, котрый веде уд скели Голиці до хребта Берда. :- Портош (бокораші лишали свої плоты діля уддыханя) :- родовище болотяної жилізної руды :- Храм с. арх. Михаила. [[1838]]. :- Сято-Иоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь :- писменник Василь Маркусь :- бывша синаґоґа й гебрийськый цынтарь == Події == [[24. юл|24 Юла]] [[2023]] года, близко 19:00, у селови упав автомобілный муст через ріку [[Тересва (рѣка)|Тересва]] на автопутьови Н09 ([[Мукачово]]&nbsp;— Рогатин&nbsp;— [[Львів|Ильвув]]).<ref>{{Cite web |url=https://lenta.ua/na-zakarpatti-vpav-mist-z-mashinami-foto-142410/ |title=На Закарпатті впав міст з машинами (фото) |date=2023-07-24 }}</ref> == Ґалерія == <gallery> Файл:Bedevlia_(Bedohaza)_Synagogue_rebuilt_into_cafe.jpg|Бывша синаґоґа Файл:Bedevlia_(Bedohaza),_Jewish_cemetery_-08.jpg|Гебрийськый цынтарь у Бедевли </gallery> == Пудміткы == <references responsive="1"> </references> == Удкликаня == {{Переклад|язык=uk|статя=Бедевля}} * http://bedevlya.com.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130521065950/http://bedevlya.com.ua/|date=21 травня 2013}} Офіційний сайт села Бедевля * https://web.archive.org/web/20160814155610/http://www.tourinform.org.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160814155610/http://www.tourinform.org.ua/|date=14 серпня 2016}} Туристично інформаційный центер Закарпатця * [http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/778 Погода в селі Бедевля] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161106041058/http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/778|date=6 листопада 2016}} [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] g14bjaxu2dqx23e4respzdfhrfn91qm 166020 166019 2026-06-16T22:09:28Z LYTMAN 23698 166020 wikitext text/x-wiki {{Село Україны|назва бедевля|||||область=[[Закарпатська область]]|район=[[Тячовскый район]]|код КОАТУУ=2124480401|водойма=|адреса=90561, с.Бедевля. вул. Волошина,18|прапор=Bedevla pr.gif|вебова сторінка=https://bedevlyanska-gromada.gov.ua|жытелїв=3971|поштовы індексы=90561|телефон=3134|густота жытельства=1342,46|рада=[[Бедевлянська селищна рада]]|заложене=1225|ерб=Coat of arms of Bedevla.gif|образок=Bedevlia (Bedohaza), Jewish cemetery -08.jpg}} '''Бедѝвля''' ({{lang-uk|Бедевля}})&nbsp;— [[село]] в [[Україна|Украйині]], центр [[Бедевляньська селищна громада|Бедевляньської селищної громады]] [[Тячовскый район|Тячувського района]] [[Закарпатска область|Закарпатськуй области]]. За послідньым переписом ([[2001]]), кулькость населиня становит 5423 душ<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001|реґіон=Закарпатська область}}</ref><ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_с|реґіон=Закарпатська область}}</ref>. Густота населиня&nbsp;— 1342,46 душ/км. Село розміщеноє в межерічі [[Тересва (рѣка)|Тересвы]] тай [[Тиса|Тисы]], на правому берегови послідньої. Недалеко протичут притокы [[Рѣка (приток Тисы)|Рікы]] — [[Глиняньськый (притока)|Глиняньськый]], [[Монастырськый (притока)|Монастырськый]], тай [[Брусный (притока)|Брусный]], што упадає у [[Тячувець|Тячувиць]] (притоку [[Тиса|Тисы]]).<ref name=":0">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-vstup-22-11-43-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - 1: Вступ] </ref> Особенности природно-ґеоґрафічных условностю вызначавут ся гурськым релєфом — высота сього міста над руньом моря має 240—260 метру.<ref name=":0" /> == Історія == Имня ''Bedőháza'' впирьвоє упоминат ся у [[1336]] годови ги Bedeuhaza.<ref name=":1">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-2-22-13-19-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - роздїл 1: З ІСТОРІЇ СЕЛА БЕДЕВЛІ]</ref> Заложеноє в [[1225]] г. Село Бедевля. Пирьвоє упоминаня за котроє в історичных памнятках удносит ся ид ХІІІ ст. У [[1336]] г. король [[Мадярьско|Мадярщины]] [[Карл Роберт]] подарив сесі зимлі файті Драґа ерб Сас (Драґффі). Румынськый [[Филология|філолоґ]] тай історик-славіст Іоан Богдан раховав, што именно знатный воєвода [[Драґош із Бедея|Драґош из Бедия]], по леґинді заклав Молдову, выдсють зачав имняти [[Тур|тура]] й быв пирьвым выборным правитильом нової маркы, Молдовы, ги часть [[Мадярске кральовство|Мадярського королювства]]. доста возможно, што з кинизького листа й зачало ся заселиня окресности Бедевли тай історія села. Леґенда, яка дожила до ныні, говорит, што вно было закладеноє [[Чоловік|чоловіком]] на имня Бедевіл. Сись чоловік якраз и быв романського похожіня. Пирьві жилі хыжкы изводили ся у урочищах «Котелеб» тай «Дубник», котрі усокотили свої назвы и до типирь. Ріка в тоты часы протикла з сівера уд первопоселиня по типирішнюй вулици Волошина. Покулько Тиса, мінявучи своє річище, наступала на село, то житилям было мусай иськати май булш придатні міста діля застройкы хыжий. Природным выявив ся выбор діля сього пудвыщіня пуд назвов [[Руня (Украйина)|Руня]].<ref name=":1" /> За леґендов, записанов из слув Андрія Андрійовича Маханця, урожинця Бедевли, у давньый час у селови еґзістовав монастырь. Уд него усокотили ся лем руины старої церквы [[XVII. стороча|XVII cт]]. и остаткы пудземного хода, котрый веде уд скалы Голиці д хребтови Берда. Монастырь быв спаленый у час татарського набіга.<ref name=":1" /> Жрідла з [[Істория Мадярщины|історії Мадярщины]] ХІ-ХІІІ ст. засвідчувут наявность рузных катеґорій селянського населиня. Того нам гія встановити, до якої катеґорії надлежали житилі тогдышньої Бедевли. Знано, што німицькі колоністы, спомеже другых району [[Подкарпатя|Пудкарпатя]], оселяли ся тоже и в базийнах річок [[Тиса|Тисы]], [[Тересва (рѣка)|Тересвы]], [[Теребля (рѣка)|Теребли]]. У [[Солотвино|Солотвинови]] тай [[Сигет|Сиготі]] уни прикапчовали ся ид выдобываньови соли. Особливостьов соціялної структуры [[Мараморош (Реґіон)|Мараморщины]] быв доста чисилный прошарок друбного служилого панства – немешу, авадь, гий йих кличут у Бедевли «нямишу». Сись прошарок поповнявся кенезами.<ref name=":1" /> У Бедевли до файта немешу удносили ся Маркуші, Тиводарі, Дебичі, Банкы, Вайнагії. На правому берегови Тисы бокораші лишали свої плоты діля уддыханя. Се місто й до сего часа бедивляни называвут Портош. На сему містови находила ся переправа через річку, на котруй служив звузник. находився там тоже водяный млин, котрого мала файта Маркушу. Выдобывали коло села тоже низкоквалітну болотяну жилізну руду, котру перевозили на жилізоробну мануфактуру до Кобылицької Поляны.<ref>[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/istoriya-sela-bedevlya-3-22-17-45-16-04-2021/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Історія села Бедевля - роздїл 2: СІМ'Я І СІМЕЙНИЙ ПОБУТ БЕДЕВЛЯН]</ref> Центр Бедивляньської селищної рады. Выходячи з адміністратівно-теріторіального поділа области на [[1996]] г. до ю склада тоже входят теріторіальні громады сел Глиняный, [[Дубровка (Тячовскый район)|Дубрувка]] тай [[Руня (Украйина)|Руня]]. == Населиня == === Бисіда === Штатістіка населиня за рудным языком за данными [[Списаня жительства Украйины (2001)|списаня 2001 года]]<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref>: {| class="wikitable sortable" !Язык !Кулькость !Процент |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] |3930 |98.97% |- |[[Російскый язык|російскый]] |30 |0.76% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] |5 |0.13% |- |[[Румуньскый язык|румынськый]] |4 |0.10% |- |[[Білоруськый язык|білорускый]] |2 |0.04% |- class="sortbottom" !Усього |3971 |100% |} == Ґеоґрафія == === Клімат === Клімат&nbsp;— помірно контіненталный, из вираженов зоналностьов. Серидня [[Януар|януварьна]] [[температура]]&nbsp;— 10-12° нижче нулы, [[Юл|юльова]]&nbsp;— + 18-24°. Коефіцієнт зволожіня&nbsp;— вижче єденици. Май булше опадув&nbsp;— [[Ярь|ярю]] у [[Марец|марицьови]] тай у [[Осінь|осени]] в [[Новембер|новембрьови]]. [[Зима]], як діля предгуря, стає на Тячувщині в тритюй декади новембра й до зачинаня марця. [[Літо|літньый]] сезон, у серидньому, 130 [[День|дну]]&nbsp;— из первої декады мая д серидині [[Септембер|сектембря]].<ref name=":0" /> === Природні ресурсы === Главными природными ресурсами в окресности села Бедивля є стройителні матеріялы&nbsp;— [[камінь]], [[глина]]. Діля построїня хосновало ся ріня із річища Тисы. Не так вже й далеко розміщувут ся знані з часу [[Середньовічя|серидньовічя]] поклады солотвинської [[Суль|соли]]. у хащах водят ся [[Вовк|вовкы]], [[Лисиця|лисиці]], [[Зайиць|зайиці]], [[Кабан|кабаны]], [[Козуля|козулі]]. Много рузных [[Потя|потят]]. Залітавут сюды й великі [[Ястряб голубятник|ястрябы]]&nbsp;— ворогы худобної птици чиляди.<ref name=":0" /> [[Ґрунт|Ґрунты]]&nbsp;— бурі, гурсько-хащові, [[Шутер|шутрові]] з слабым [[Гумус|гумусовым]] шаром. Придатної для зимльоробства земли мало. У серидньовічя місности была вкрыта пралісами. Того не просто так місноє населиня доста роботящоє, бо селянин добре знав, што зимля даст урожай лем по старанної ю обробкы та угнойиня.<ref name=":0" /> == Ґаздувство == Зимлі, што находят ся у управліньови варощикової рады хоснувут ся в булшости діля сажіня (1277 га). 615 гектару земиль удведино пуд окултурині пасовища, 240&nbsp;— пуд сінокосы, 380 гектару становит ріля, в булшости сады й городы, бо зернові културы не можут култивовати ся у такуй гурсько-кліматичнуй зоні. Главными занятями населиня Бедевли є зимльоробство, предусьым садоводство й городництво тай розвожіня худобы. До районного центра [[Тячово|Тячова]]&nbsp;— 7 кіломийтру. Транспортна инфраструктура така: через село проходит шосе Ужгород-Ясіня тай жилізна дорога ид [[Солотвино|Солотвинови]].<ref name=":0" /> == Мікротопонімы == Коло села є много урочищ, назвы котрых скапчані з даякыми особенностями йих розміщіня, природными прикметами, зимльоволодінями ґазд авадь історичными подіями. Діло йде за урочища Заріка, Старе Село, Ледяниця, Говды, Ровінь, Ліщани, Дякущина, Горбы, Монастырь, Вирьхньый Заверб, Цвітниковате. Гурська вирьшина около села кличися Полонинков.<ref name=":0" /> == Приселкы == :'''Монастырь''' ::Монастырь — бывшоє село в Украйині, у Закарпатськуй области. ::Скапчаноє з селом Бедивля ::Упоминаня: ::[[1390]]: Monostor, ::[[1804]]: Monoster, Kloster, ::[[1888]]: Monostor ad Bedő, ::[[1898]]: Manasztér, ::[[1907]]: Bedőmonostor, ::[[1913]]: Bedőmonostor, ::[[1925]]: Monastýr, ::[[1944]]: Bedőmonostor. == Храмы == '''Храм св. арх. Михаила. 1838.''' Старожилы оповідавут єдну леґенду, што є скапчана з церквов у Старому Селови й доходит пирьвої половинї ХІХ стогудя. У туй церкви быв великый звун из глубокым басовым голосом, котрый оповіщав людий за важні події у селови: зачинаня богослужіня, упровод, авадь приход якоїсь біды. Коли ся житилі Старого Села переселили до Бедевли, узяли ся за иськаня міста, де бы могли выстройити нову камняну церкву. Такоє місто найшли, й в [[1811]] годови зачали стройку. Айбо звун устав ся на старуй церкви. Чилядь села рішила перенести сю цінну реліквію на новоє місто. Звун перевозили на човнах через староє русло Тисы, што помалы замульовало ся й перетворяло ся на болота. Нечекано човен накрыв ся пуд чажаров звона й тот упав у трясовину. Вытягнути го вже не могли. По людьом ходит повіря, што у сята Паскы авадь Руздва Христового чути мелодійный звук из глубины трясовины. Звун, што спочиват у болоті, звонит руно в пуночи. Нова церква будовалася довго, айбо што важно, ю звели руками місных майстру. План церкви має форму хреста. У [[1838]] годови строїня окончили, а церкву осятили за греко-православным обрядом, присятивши св. Михаилови. У [[1435]] годови ся споминає парохіална церква с. Николы. У [[1751]] годови ся описує деривляна церква с. Николы, построєня по упадкови бывшої, ищи не цалком покрыта шинґльома й прикрашина малыми [[Образ (реліґія)|образами]]. У [[1801]] годови тоже ся упоминат деривляна церква. Стара церква часто мучила ся уд наводненя, того нову муровану поклали на инакому містови, а місто старої церкви позначеноє хрестом. Подля переказу, на стройци ся причинив майстер Даруда з Камнянського, ай турню стройив майстер из Відня. Из зачатка крыши были покриті шинґлями, айбо деривляноє покрытя згоріло пудчас бурі, й церкву покрыли бляхов. На камнянуй арци дверий ся спрятав латинськый надпис: '''«IS ТА AEDES P. XIELSI ЕТ PORTA AETERNAE VITAE ВЕАТО OFFERTUR | TUTOR MICHAELI. INSIGNI PIETATE PASTORIS ЕТ PROBI GREGIS. 1838».''' Близко церкви стойит мурована капличка з [[1936]] года, и камняні кресты на гробах сященику. Теріторія церкви убнесена камняным муром из 14 капличками – етапами Хресного пути. У часах радянської власти місный парох Ґеорґій Еґреші быв увязненый у сталінскых концтаборах. Церква была оголошина аварійнов і [[1. октобер|1 октобра]] [[1960]] года знята з реґістрації дівучых церквий. Даколи люде ся молили там нелегално, айбо в середині 1980. годах приміщіня переробили на музий, а старый иконостас понищили. Ныні в церкви робит Сято-Иоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь. '''Сято-Иоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь''' Старый бедивлянськый монастырь заклав у [[1719]] годови Федор Дубанович. Житилі села помогли му постройци церкву, на двирьох которої была вырізана дата — [[1719]] гуд. У документах [[1756]] года упоминає ся церква, "файно украшена й вся вудну розписана". Деривляна церква з розписным иконостасом, престолом и трьома звонами также упоминат ся у [[1788]] годови. Усокотили ся дарствині ґрамоты [[1742]] года, пудтвирьжувучі передачу земли монастырю Андрашом Томашовым и Юрійом Марковичом.<ref name=":2">[https://bedevlyanska-gromada.gov.ua/news/1618738428/ Сайт Бедевлянської селищної рады| Свято-Іоанно-Предтеченський чоловічий монастир]</ref> Монастырь находится не далеко уд села Бедивля, на возвышености, выдкы удкрыває ся вид на Тячово и його окрестности. історія закладіня Сято-Иоанно-Предтичинського чоловічого монастыря скапчана з трудами й усирдьом ієромонаха Боголіпа (Церковника). По Пирьвуй Світовуй Войні о. Боголіп вернув ся з [[Росія|Росії]] у Бедивлю, де став селищным [[Священик|сящеником]]. Через дакулько году житилі села [[Дубове (Тячувськый район)|Дубовоє]] з свойим настоятильом храма ієромонахом Николайом ([[Мадяре|Мадяром]]) рішили удкрыти в свойому селі чоловічый монастырь. Утиц Боголіп пуддержав сю ідию й получив благословіня архієпископа Савватія.<ref name=":2" /> Ид [[1925]] годови зачало ся строїня, а д осени [[1926]] года была достройина невелика церква, осящена владыков Савватійом. У 1927 годови быв побудованый деривляный корпус на 14 килій і ґаздувськых поміщинь. По прошіню о. Боголіпа його ослободили уд довжности настоятиля прихода в Бедевли, й ун быв зачисленый у братство скіта в [[Дубове|Дубовому]]. Єднако владыка розпорядив ся перенести скіт із Дубового у Бедивлю, де найшло ся пудходящоє місто в урочищі "Горбы".<ref name=":2" /> Ид [[1928]] годови туй была зроблена хыжа з кильями й домовов церковцьов, куды скоро переселилися всі монаші из Дубового.<ref name=":2" /> Ид [[1940]] годови архімандріт Боголіп разом із ієромонахом Иннокентійом (Чопиком) перевезли з Дубового монастырьску церкву й потройили новый житловый корпус.<ref name=":2" /> По войні, д [[1955]] годови, монастырь переробили на жунськый, ай монаху перевели на другый приходы. Ид [[1963]] годови монастырь заперли. Лем у осени [[1991]] года монастырь возродив ся ги жунськый, дякувучи стараням монахыні Віры (Молнар).<ref name=":2" /> Яри [[1992]] года єпископ Євфимій благословив удворити в Тячувському районі чоловічый монастырь. До Бедевли были направлинв насельникы з Сято-Тройицького монастыря у Хуст-Городилові. Ид [[1992]] годови посвятили подамент пуд нову церкву, а д [[1994]] годови посятили престол церкви в чисть Почаювскої иконы Божої Маттери.<ref name=":2" /> == Знані люде == * Вайнагій Іван Васильович&nbsp;— ботанік. * Маркусь Василь (*[[27. децембер|27 грудня]] [[1922]])&nbsp;— ученый, публіціст, журналіст, діяч украйинської діяспоры в [[Споєны Штаты Америцькы|США]]. * Тиводар Михайло Петрович&nbsp;— дохтор історичных наук, професор Ужгородської націоналної універзії, автор робут «Етнологія» тай «Етнографія Закарпаття». * Тиводар Богдан Михайлович&nbsp;— ґенерал СБУ. * Сергій Демченко&nbsp;— солдат [[Збройні силы Украйины|ЗСУ]], згыбнув на російсько-украйинськуй фойні на Луганськуй части фронта в [[2023]]&nbsp;г.<ref>{{Cite web |title=Війна забрала життя ще двох молодих закарпатців (ФОТО) |url=https://zakdialoh.com/vijna-zabrala-zhyttya-shhe-dvoh-molodyh-zakarpattsiv-foto/ |date=2023-03-05 |access-date=2023-03-05 |language=uk |author=bbodnar813 }}</ref> == Турістічні міста == :- у давньый час у селови быв монастырь. Уд нього усокотилися руины старої церквы XVII cт. і залишкы пудземного хода, котрый веде уд скели Голиці до хребта Берда. :- Портош (бокораші лишали свої плоты діля уддыханя) :- родовище болотяної жилізної руды :- Храм с. арх. Михаила. [[1838]]. :- Сято-Иоанно-Предтеченьськый чоловічый монастырь :- писменник Василь Маркусь :- бывша синаґоґа й гебрийськый цынтарь == Події == [[24. юл|24 Юла]] [[2023]] года, близко 19:00, у селови упав автомобілный муст через ріку [[Тересва (рѣка)|Тересва]] на автопутьови Н09 ([[Мукачово]]&nbsp;— Рогатин&nbsp;— [[Львів|Ильвув]]).<ref>{{Cite web |url=https://lenta.ua/na-zakarpatti-vpav-mist-z-mashinami-foto-142410/ |title=На Закарпатті впав міст з машинами (фото) |date=2023-07-24 }}</ref> == Ґалерія == <gallery> Файл:Bedevlia_(Bedohaza)_Synagogue_rebuilt_into_cafe.jpg|Бывша синаґоґа Файл:Bedevlia_(Bedohaza),_Jewish_cemetery_-08.jpg|Гебрийськый цынтарь у Бедевли </gallery> == Пудміткы == <references responsive="1"> </references> == Удкликаня == {{Переклад|язык=uk|статя=Бедевля}} * http://bedevlya.com.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130521065950/http://bedevlya.com.ua/|date=21 травня 2013}} Офіційний сайт села Бедевля * https://web.archive.org/web/20160814155610/http://www.tourinform.org.ua/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160814155610/http://www.tourinform.org.ua/|date=14 серпня 2016}} Туристично інформаційный центер Закарпатця * [http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/778 Погода в селі Бедевля] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161106041058/http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/778|date=6 листопада 2016}} [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] dxpzbfiqq0vlvbp4yy0wtjpt7atouqw 0 22491 166025 156022 2026-06-16T22:42:02Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166025 wikitext text/x-wiki [[Файл:Monogon.svg|міні|'''Єдноуголник''']] '''Єдноуголник''' (''ґенаґон'', ''моноґон'') — [[ґеометрічна фіґура]], многоуголник из єдным боком и єднов вирьшинов. Обозначає ся сімболом {1}. Має лем єден бук тай лем єден уднушньый угол У евклідовуй ґеомитрії єдноуголник выявляє ся выраженым - точков, Бо коничні точкы його єдного бока мусят ся зыйти (быти єднов вирьшинов). У булшости класічных курсу елементарної ґеомитрії ся лічит, же така фіґура є невозможна, а значіня многоуголниканика не припущат єдноуголник. При тум понятя єдноуголника в елементарнуй ґеомитрії ся уживавут у контекстови выпуклої оболонкы: выпукла оболонка єдної точкы творит нулмерный выпуклый єднокутник (выпукла оболонка двох точок — удрізок, єдномірный выпуклый двоуголник, у трафункови — n≥3 тримірный выпуклый многоуголник). У сферічнуй ґеомитрії єднокутник ся творит гий сферічна ламана, што має єдну вирьшину, то єсть, сферічна права з означенов точков. Такым способом сферічный єднокутник розділят сферу на дві пувсферы. Сферічный єдноуголник дає возможность зотворити моноедр — сферічный многогранник из єднов єдноуголнов площов из знаком Шлефлі {1,1}, а діедр — из двома єдноуголными площами, общым углом 360° и єднов вирьшинов из знаком Шлефлі {1,2}.<gallery> Файл:Spherical_henagonal_henahedron.png|посилання=https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Spherical_henagonal_henahedron.png|Моноедр{{Dead link|date=January 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} из єднов єдноуголнов повирьхностьов ({1,1}) Файл:Hengonal_dihedron.png|посилання=https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Hengonal_dihedron.png|Діедр{{Dead link|date=January 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} из двома єдноуголными повирьхностями ({1,2}) </gallery> ir30su4bqy6n2iyjb56jfvrqrjv68r7 166026 166025 2026-06-16T22:42:16Z LYTMAN 23698 LYTMAN переменовав сторінку [[Єднокутник]] на [[Єдноуголник]] 166025 wikitext text/x-wiki [[Файл:Monogon.svg|міні|'''Єдноуголник''']] '''Єдноуголник''' (''ґенаґон'', ''моноґон'') — [[ґеометрічна фіґура]], многоуголник из єдным боком и єднов вирьшинов. Обозначає ся сімболом {1}. Має лем єден бук тай лем єден уднушньый угол У евклідовуй ґеомитрії єдноуголник выявляє ся выраженым - точков, Бо коничні точкы його єдного бока мусят ся зыйти (быти єднов вирьшинов). У булшости класічных курсу елементарної ґеомитрії ся лічит, же така фіґура є невозможна, а значіня многоуголниканика не припущат єдноуголник. При тум понятя єдноуголника в елементарнуй ґеомитрії ся уживавут у контекстови выпуклої оболонкы: выпукла оболонка єдної точкы творит нулмерный выпуклый єднокутник (выпукла оболонка двох точок — удрізок, єдномірный выпуклый двоуголник, у трафункови — n≥3 тримірный выпуклый многоуголник). У сферічнуй ґеомитрії єднокутник ся творит гий сферічна ламана, што має єдну вирьшину, то єсть, сферічна права з означенов точков. Такым способом сферічный єднокутник розділят сферу на дві пувсферы. Сферічный єдноуголник дає возможность зотворити моноедр — сферічный многогранник из єднов єдноуголнов площов из знаком Шлефлі {1,1}, а діедр — из двома єдноуголными площами, общым углом 360° и єднов вирьшинов из знаком Шлефлі {1,2}.<gallery> Файл:Spherical_henagonal_henahedron.png|посилання=https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Spherical_henagonal_henahedron.png|Моноедр{{Dead link|date=January 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} из єднов єдноуголнов повирьхностьов ({1,1}) Файл:Hengonal_dihedron.png|посилання=https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Hengonal_dihedron.png|Діедр{{Dead link|date=January 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} из двома єдноуголными повирьхностями ({1,2}) </gallery> ir30su4bqy6n2iyjb56jfvrqrjv68r7 0 22492 166028 152825 2026-06-16T22:45:40Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166028 wikitext text/x-wiki [[Файл:Digon.svg|міні|'''Двоуголник''']]У [[Ґеометрія|ґеомитрії]] '''двоуголник'''<ref>{{Cite web |title=ResearchGate |url=https://www.researchgate.net/figure/a-and-b-form-a-bigon-Another-candidate-structure-is-a-fold-pictured-in-Figure-2_fig1_220991408 }}</ref> є [[Многокутник|многокутником]] из двома боками ([[Ребро (ґеометрия)|ребрами]]) тай двома [[Вершина (ґеометрия)|вершинами]]. Його конструкція є [[Деґенератівность (математіка)|деґенератівнов]] на [[Евклідовий простір|евклідовуй площині]], покулько два бокы можут усокочовати ся, авадь єдна вадь обыдві мавут быти зогнутыми; айбо го мож легко уявити у [[Еліптічный простур|еліптічному простори]]. На него тоже мож никати ги представлиня [[Теория ґрафув|ґрафа]] з двома вирьшинами. Реґуларный двоуголник має руні углы тай руні бокы и представлиный [[Симбол Шлефлі|симболом Шлефлі]] {2}. Його мож покласти на [[Сферічна ґеометрия|сферу]] у виді пары дуг по 180 ґрадусу, котрі скапчувут [[антіподальні точкы]], зотворявучи [[Сферічна луна|луну]]. двокутник є май простым [[Абстрактный політоп|абстрактным політопом]] 2-го ранґа. [[Трункация (ґеометрия)|Трункованый]] ''двоуголник'', t{2} є [[Квадрат (ґеометрія)|квадратом]], {4}. [[Альтернация (ґеометрия)|Алтернованый]] двоуголник, h{2} є [[Єднокутник|єдноуголником]], {1}. == Удкликаня == 2ggcjf5u4uzq2s3vybaezmged66xqe7 166029 166028 2026-06-16T22:45:47Z LYTMAN 23698 LYTMAN переменовав сторінку [[Двокутник]] на [[Двоуголник]] 166028 wikitext text/x-wiki [[Файл:Digon.svg|міні|'''Двоуголник''']]У [[Ґеометрія|ґеомитрії]] '''двоуголник'''<ref>{{Cite web |title=ResearchGate |url=https://www.researchgate.net/figure/a-and-b-form-a-bigon-Another-candidate-structure-is-a-fold-pictured-in-Figure-2_fig1_220991408 }}</ref> є [[Многокутник|многокутником]] из двома боками ([[Ребро (ґеометрия)|ребрами]]) тай двома [[Вершина (ґеометрия)|вершинами]]. Його конструкція є [[Деґенератівность (математіка)|деґенератівнов]] на [[Евклідовий простір|евклідовуй площині]], покулько два бокы можут усокочовати ся, авадь єдна вадь обыдві мавут быти зогнутыми; айбо го мож легко уявити у [[Еліптічный простур|еліптічному простори]]. На него тоже мож никати ги представлиня [[Теория ґрафув|ґрафа]] з двома вирьшинами. Реґуларный двоуголник має руні углы тай руні бокы и представлиный [[Симбол Шлефлі|симболом Шлефлі]] {2}. Його мож покласти на [[Сферічна ґеометрия|сферу]] у виді пары дуг по 180 ґрадусу, котрі скапчувут [[антіподальні точкы]], зотворявучи [[Сферічна луна|луну]]. двокутник є май простым [[Абстрактный політоп|абстрактным політопом]] 2-го ранґа. [[Трункация (ґеометрия)|Трункованый]] ''двоуголник'', t{2} є [[Квадрат (ґеометрія)|квадратом]], {4}. [[Альтернация (ґеометрия)|Алтернованый]] двоуголник, h{2} є [[Єднокутник|єдноуголником]], {1}. == Удкликаня == 2ggcjf5u4uzq2s3vybaezmged66xqe7 0 22610 166152 162659 2026-06-17T11:04:07Z LYTMAN 23698 166152 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Іза (черепушка)}}{{Водный ток|назва=Іза|назва иншоязычна=Râul Iza {{Реф-инфо|[[Румунскый язык|рум.]]}}|статус=[[Ріка|Ріка]] [[Румунія|Румынії]]|образчик=[[File:RO MM Iza river 1.jpg|280px]]|образчика подпис=ріка Іза в селови [[Стремтура]] повіт [[Мараморош (повіт)|Мараморош]]|довжка току=83 км|устя=[[Тиса]]|путь до моря=[[Тиса]]→[[Дунай]]→[[Чорне море]]|выток=[[Сечел]]|притокы=[[Ізішоара]], [[Валя Тейлор]], [[Валя Карело]], [[Быстриця]], [[Ізворул Байкулуй]], [[Валя Мунтелуй]], [[Корбулуй]].|категория склада=Râul Iza|плоха базену=1,293.5 км²|проток середный=16.3 м³/с}}'''Іза''' (рум. Râul Iza)&nbsp;— [[ріка]] в [[Румуньско|Румынії]], у повітови [[Мараморош (повіт)|Мараморош]]. Ліва притока [[Тиса|Тисы]] (базийн [[Чорне море|Чорного моря]]). == Описаня == Вытук у [[Родна (горы)|горах Родна]]. Довжина рікы 83&nbsp;км, высота вытока над руньом моря&nbsp;— 1380&nbsp; м, высота усти над руньом моря&nbsp;— 268&nbsp; м, серидньогодові вытраты воды в усти&nbsp;— 16,6&nbsp; м³/с, май курта довжина меже вытоком тай устьов&nbsp;— 56,42&nbsp;км, коефіцієнт кривулястости рікы&nbsp;— 1,48&nbsp;. Площадь базийна водозбора 1303&nbsp;км².<ref name="IPCDR">{{cite web |author= |url=https://www.icpdr.org/main/sites/default/files/Tisza_RB_Analysis_2007.pdf |title=Analysis of the Tisza River Basin 2007 |lang=en |website=www.icpdr.org |date= |access-date=2022-01-17 |deadlink=no |archive-url=https://web.archive.org/web/20161017073752/https://www.icpdr.org/main/sites/default/files/Tisza_RB_Analysis_2007.pdf |archive-date=2016-10-17 }}, [[International Commission for the Protection of the Danube River|IPCDR]]</ref><ref>{{cite web|author=|url=http://riscurisicatastrofe.reviste.ubbcluj.ro/Volume/VII_Nr_5_2008/PDF/MCocut.pdf|title=Analysis of 3-10 March 2001 flood in the basins of the Vișeu and Iza Rivers|lang=ro|website=riscurisicatastrofe.reviste.ubbcluj.ro|date=|access-date=2022-01-17|deadlink=no|archive-url=https://web.archive.org/web/20211102144028/http://riscurisicatastrofe.reviste.ubbcluj.ro/Volume/VII_Nr_5_2008/PDF/MCocut.pdf|archive-date=2021-11-02}}</ref> == Розміщіня == Зачинат ся у комуні [[Сечел]] повіта [[Мараморош (Реґіон)|Мараморош]]. Тече у булшости на сіверный запад через варош [[Селіштя-де-Сус]] и у вароши [[Сигет|Сигут]] паде у ріку Тиса, ліву притоку [[Дунай|Дуная]]<ref>{{cite web|author=|url=http://www.e-calauza.ro/index.php?afiseaza=pluta_noua&rau=125|title=Iza (jud. Maramures)|lang=ro|website=www.e-calauza.ro|date=|access-date=2022-01-17|deadlink=no|archive-url=https://web.archive.org/web/20220118182955/http://www.e-calauza.ro/index.php?afiseaza=pluta_noua&rau=125|archive-date=2022-01-18}}, e-calauza.ro</ref>. Притокы: [[Ізішоара|Изішоара]] (рум. Izișoara), [[Валя Тейлор]] (рум. Valea Teilor), [[Валя Карелор]] (рум. Valea Carelor), [[Быстрица (притока)|Быстрица]] (рум. Bistrița) (ліві); [[Ізворул Байкулуй]] (рум. Izvorul Baicului), [[Валя Мунтелуй]] (рум. Valea Muntelui), [[Корбулуй]] (рум. Corbului) (праві). Над ріков лежит автопуть 186.<ref>{{Cite web |url=https://www.google.com.ua/maps/@47.6376647,24.4158979,13.75z?hl=uk |title=Мапа Румунії // комуна Сечел |author= |first= |date= |publisher= |language= |access-date= |archivedate=17 травня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180517223602/https://www.google.com.ua/maps/@47.6376647,24.4158979,13.75z?hl=uk }}</ref> Населині пункты вдовж берегової линії уд вытока д усти: [[Драгомірешть]], [[Боґдан-Воде]], [[Розваля]], [[Бирсана]], [[Ненешть]], [[Ваду-Ізей]], [[Лазу-Бачалуй]]. [[Файл:Izvorul_albastru_al_Izei.jpg|міні|Рїка Іза]] == Библіоґрафія == * Administrația Națională Apelor Române - Cadastrul Apelor - București * Institutul de Meteorologie și Hidrologie - Rîurile României - București 1971 * Capitolul 3 Apa [https://web.archive.org/web/20210217232538/http://www.arpmnv6.ro/Programe%20de%20aderare/Cap%203%20Reg%206%20NV%20Rap%202006.pdf] * ICPA - Comune vulnerabile - Județul Maramureș [http://www.icpa.ro/comune_vulnerabile/Maramures/Raport%20maramures.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070112092137/http://www.icpa.ro/comune_vulnerabile/Maramures/Raport%20maramures.pdf|date=2007-01-12}} * Trasee turistice - județul Maramureș [http://www.e-calauza.ro/index.php?afiseaza=trasee-turistice-maramures] * [https://web.archive.org/web/20120131052252/http://www.ngo.ro/pipermail/mediu_ngo.ro/2006-May/005914.html Viața pe Iza, râul verde-albăstrui al Maramureșului (1)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120131052252/http://www.ngo.ro/pipermail/mediu_ngo.ro/2006-May/005914.html|date=2012-01-31}}, Péter Lengyel == Пудміткы == <references responsive="1"></references> {{Reflist}} [[Катеґорія:Рікы Румынии]] [[Катеґорія:Притокы Тисы]] [[Катеґорія:Басейн Тисы]] 08fa9vdx2rz91x79hf7y0y82jwqcdj4 0 22611 166151 158494 2026-06-17T11:00:47Z LYTMAN 23698 166151 wikitext text/x-wiki   '''Терисвюська варощикова громада'''&nbsp;— скапчана теріторіялна громада в [[Україна|Украйині]], у Тячувському районови [[Закарпатска область|Закарпатської области]]. Адміністратівный центр&nbsp;— варощик [[Тересва]].<ref name=":0">[https://teresva-rada.gov.ua/structure/ Сайт Терисвюської варощикової громады | Структура громады]</ref> Площадь громады 45,7 км². 17 543 — Душ<ref name=":0" /> Зотворена 12 юня 2020 года скапчаньом Терисвюської варощикової, Грушувської й Кривської варощикової рад Тячувського района.<ref>Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області»</ref> == Населині пункты == До громады входят 3 населиных пунктув&nbsp;— 1 свт ([[Тересва]]) і 2 села:<ref name=":0" /> * с. [[Грушово]] * с. [[Кривоє (Тячӯвськый район)|Криве]] == Удкликаня == {{Reflist}} == Пудміткы == <references responsive="1"></references> [[Катеґорія:Громада]] fkjmzdgav91der6gnvtu3dbfyihew97 0 22645 166153 153558 2026-06-17T11:06:00Z LYTMAN 23698 166153 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Тересва}}{{Coord|48|0|4|N|23|41|30|E|scale:10000}} '''Тере́сва''' — пункт пропуска через державну границю [[Україна|Украйины]] на граници з [[Румуньско|Румынійов]]. Розміщіный у [[Закарпатска область|Закарпатськуй области]], Тячувськый район, коло [[Тересва|єдноименного]] варощика на автопутя Н09. Из румынського бока находит ся пункт пропуска [[Кымпулунг ла Тиса|«Кымпулунг ла Тиса»]], [[жудец]] Марамуреш, автопутя 19 у ід [[Сигет|Сигутови]]. Вид пункта пропуска — жилізнопутьовый. Статус пункта пропуска — меженародный. Характер перевожіня — пасажирьськый, грузовый. Окром радіолоґічного, цолничного тай приграничного контрола, пункт пропуска «Тересва» може выповняти лем фітосанітарну контролу<ref>{{Cite web |url=http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20090615__425.html |title=Наказ від 15.06.2009 №551/439/425/413/695/308/28 "Про затвердження Переліку пунктів пропуску через державний кордон, у яких здійснюється санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний контроль, контроль Служби міжнародних автомобільних перевезень та контроль за переміщенням культурних цінностей" |access-date=16.11.2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171202113934/http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20090615__425.html |archivedate=02.12.2017 }}</ref>. Пункт пропуска «Тересва» є частьов цолнчного поста «Чоп—залізничний» Чопської цолници. Код пункта пропуска — 30501 13 00 (12). == Пудміткы == <references responsive="1"></references> {{Reflist}} == Удкликованя == * [http://pvu.gov.ua/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=116072&cat_id=47723&ctime=1308301078968 Пункти пропуску на кордоні з Румунією — Державна прикордонна служба]{{Dead link|date=травень 2019}} [[Катеґорія:Тячувськый район]] [[Катеґорія:Пункты пропуска через державну границю Украйины]] lqfxu07o1tv0pk6y7di0flgnp16nbdg 0 22777 166031 165979 2026-06-16T22:47:55Z LYTMAN 23698 166031 wikitext text/x-wiki {{Інфобокс языка проґрамованя |name=C++ |paradigm=[[Парадіґма_проґрамованя#Мултіпарадіґмовый язык проґрамованя|Мултіпарадіґмовый]]: [[Обєктово-орьєнтованоє проґрамованя|обєктово-орьєнтованый]], [[сполочноє проґрамованя|сполочный]], [[Процедурноє проґрамованя|процедурный]] |year=[[1985]] |designer=[[Бярен Страуструп]] |developer={{не перекладено|треба=ISO/IEC JTC1/SC22 |мова=en |є=ISO/IEC JTC 1/SC 22}}/WG21 |typing=[[Статічна тіпізація|Статічный]], [[Номінатівна сістема тіпізаційи|Номінатівный]]|implementations=[[GNU Compiler Collection|G++]], [[Microsoft Visual C++]], [[Borland C++ Builder]], [[Clang]] |dialects=ISO/IEC 14882:1998, 2003, 2011, 2014, 2017, 2023 |influenced=[[Ada (Язык проґрамованя)|Ada 95]], [[C Шарп|C#]], [[Java (Язык проґрамованя)|Java]], [[PHP]], [[D (Язык проґрамованя)|D]], [[Aikido (Язык проґрамованя)|Aikido]], [[Dao (Язык проґрамованя)|Dao]], [[Rust (язык проґрамованя)|Rust]] |website={{URL|https://isocpp.org/}} |лоґо=[[Файл:ISO_C++_Logo.svg|200px]] |latest release date=19 уктобра 2024 |latest release version=ISO/IEC 14882:2024 [[С++23]] }} '''C++''' (читат ся гий '''''сі-плус-плус'''''<ref>{{Cite web |url=http://www.stroustrup.com/bs_faq.html#name |title=Bjarne Stroustrup's FAQ |quote=The name C++ (pronounced "see plus plus") |date=Ocober 1, 2017 |publisher=Bjarne Stroustrup |language=en |access-date=2017-12-04 |archivedate=2016-02-06 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160206214150/http://www.stroustrup.com/bs_faq.html#name }}</ref> даколи ся скорочує до '''CPP(сі-пі-пі)''') — у основном [[Компілованый язык проґрамованя|компілованый]], [[Штатічна тіпізація|статічно тіпізованый]], [[Сі самаравучі языкы проґрамованя|C-самаравучый]], [[язык проґрамованя]] [[Язык проґрамованя обобщеного призначіня|сполочного призначіня]], [[Высокорунёві языкы проґрамованя|высокого уровня]], зотвореный [[Даны|данськым]] компютерным ученым [[Бярен Страструп|Бяреном Страструпом]], котрый зачав го робити в [[AT&T]] [[Bell Laboratories]] ([[Муррей-Гілл, Ню-Джерзі|Муррей-Гілл, Ню Джерзі]]) у [[1979|1979 годови]]. Выпусшеный у [[1985|1985 годови]], гий розширіня про [[С (язык проґрамованя)|языка проґрамованя С]], головнов го ідийов было додати [[Обєктово орьєнтоване проґрамованя|обєктно-орьєнтовані]] можности у [[С (язык проґрамованя)|Сі]], спозад чого мав имня «'''C with classes'''»(«<nowiki/>[[Русиньскый язык|русин.]] '''Сі из класами'''»), из тых часу язык ся дуже розвойив. Из [[1997]], C++ має [[Обєктово орьєнтоване проґрамованя|обєктно-орьєнтовані]], сполочні тай функціоналні функційи, звирьху д можности убробкы [[Компютерна тяма|тямы]] на [[Низькорунёві языкы проґрамованя|низкум уровни]] про такых сістему, ги [[мікрокомпютер]]ы, авадь діля зотворіня [[Операчна сістема|оперчных сістем]], наприклад хосновав ся у [[Microsoft Windows|Windows]] и [[Linux]]. [[компілаторы C++]] надавут: [[Free Software Foundation]], [[LLVM]], [[Microsoft Corporation|Microsoft]], [[Intel]], [[Embarcadero]], [[Oracle]] тай [[IBM]]<ref name="stroustruptcpppl">{{Cite book|last=Stroustrup|first=Bjarne|author-link=Bjarne Stroustrup|title=The C++ Programming Language|year=1997|edition=Third|chapter=1|publisher=Addison-Wesley|isbn=0-201-88954-4|oclc=59193992|url=https://archive.org/details/cprogramminglang00stro_0}}</ref>. Упирьвоє описаный у меженароднум штандарті [[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] 14882:1998 ([[C++98]]), выдтуть выходили сякі вирзійи: [[C++03]], [[C++11]], [[C++14]], [[C++17]], [[C++20]], [[C++23]]. Май актулным стандартом же є [[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] 14882:2024 ([[C++23]])<ref>"[https://www.iso.org/standard/83626.html ISO/IEC 14882:2024]". International Organization for Standardization. Retrieved 21 October 2020</ref>. Пудпорює такі [[Парадіґма проґрамованя|парадіґмы проґрамованя]], ги [[процедурне проґрамованя|процедурноє проґрамованя]], [[Обєктово орьєнтоване проґрамованя|обєктово-орьєнтованоє проґрамованя]], тай [[сполочне проґрамованя|сполочноє проґрамованя]]. Язык має грубу штандартову бібіліотеку, котора включат у себе поширині контийнеры й [[Алґорітм|алґорітмы]], увожіня-вывожіня, реґуларні выражіня, пудпору [[Многопоточность|многопоточности]] тай другі можности. C++ має у собі особенности як и [[Высокорунёвый язык проґрамованя|высокоурувньовых]], так и [[Низькорунёвый язык прґрамованя|низкоурувньовых языку]]. Руняно из спередущым — языком [[C (язык проґрамованя)|C]] — має май грубу увагу д пудпорі [[Обєктово орьєнтоване проґрамованя|обєктово-орьєнтованого]] тай [[Сполочне проґрамованя|сполочного проґрамованя]]{{Sfn|Страуструп|1999}}. C++ Широко хоснує ся про розробку [[Проґрамне засобованя|проґрамного засобованя]], є єдным из майпопуларных коду проґрамованя, по убзвідованям [[2015|2015 года]], кулькость проґрамішту Сі++ є около 4,4 міліону<ref>{{Cite web |url=http://www.stroustrup.com/bs_faq.html |author=Бярен Страуструп |language=анґліцькы |date=2015-04-16 |title=Bjarne Stroustrup’s FAQ }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://blog.jetbrains.com/clion/2015/07/infographics-cpp-facts-before-clion/ |language=анґліцькы |date=2015-07-27 |title=Infographic: C/C++ Facts We Learned Before Going Ahead with CLion {{!}} The CLion Blog |publication-date=2023-09-23 |publisher=The JetBrains Blog }}</ref>. Область го хоснованя включат зотворіня [[Операчна сістема|операчных сістем]], рузных [[Прикладна проґрама|прикладных проґрам]], [[Драйвер|драйверу]], аплікацій про встройиных сістем, высокопродутівных [[Сервер|серверу]], ай тоже [[Компютерна бавка|компютерных бавок]]. Є много реалізацій языка C++, як и задарьных, так и комерційных и діля рузных платформ. Наприклад, про платформы [[x86]] то є [[GNU Compiler Collection|GCC]], [[Clang]], [[Microsoft Visual C++|Visual C++]], [[Intel C++ Compiler]], [[C++ Builder|Embarcadero (Borland) C++ Builder]] тай инакі. C++ мав грубиньськый уплыв на другі языкы проґрамованя, майсилно на [[Java]], [[C#]] и [[Rust (язык прґрамованя)|Rust]]. Сінтаксіс C++ унаслідує ся уд языка [[С (язык проґрамованя)|С]]. На зачинаньови єдным из прінціпу розробкы было усокочіня сполочливости из С. айбо, при тум, C++ ниє у строгум змыслови надмножинов С: кулькость проґрам, которі можут єдинако добре трансловати ся як и [[Компілатор|компілаторами]] Сі, так и компілаторами C++, доста велика, айбо не включає всякі возможні проґрамы на С. Неникавучи ся на широкоє принятя языка, його крітіковали такі доста знані проґрамішты ги [[Лінус Сторвалдс]], [[Річард Сталлман]], [[Джошуа Блох]], [[Кен Томпсон]] тай [[Доналд Кнот]]. == Історія == {| class="wikitable" align="right" !історичный етап розвоя<ref>Стенли Ліппман, [http://msdn.microsoft.com/en-us/magazine/cc163681.aspx Pure C++: Hello, C++/CLI] </ref> !Гуд |- |Язык [[BCPL]] |[[1966]] |- |Язык [[Бы (язык прґрамованя)|Бі]] (оріґінална розробка [[Томпсон, Кен|Томпсона]] пуд [[UNIX]]) |[[1969]] |- |Язык [[С (язык проґрамованя)|Сі]] |[[1972]] |- |«Сі из класами» |[[1980]] |- |C84 |[[1984]] |- |[[Cfront]] (выпуск E) |[[1984]] |- |Cfront (выпуск 1.0) |[[1985]] |- |Множинноє/віртуалноє наслідованя |[[1988]] |- |Сполочноє проґрамованя ([[Шаблоны С++|шаблоны]]) |[[1991]] |- |ANSI C++ / ISO-C++ |[[1996]] |- |[[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] 14882:1998 |[[1998]] |- |[[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] 14882:2003 |[[2003]] |- |[[C++/CLI]] |[[2005]] |- |[[TR1]] |[[2005]] |- |[[C++11]] |[[2011]] |- |[[C++14]] |[[2014]] |- |[[C++17]] |[[2017]] |- |[[C++20]] |[[2020]] |- |[[C++23]] |[[2023]] |- |[[C++26]] |[[2024]] |} === Зотворіня === [[Язык проґрамованя|Язык]] появив ся у зачинаньови [[1980-ті рокы|1980 году]], коли робутник фірмы [[Bell Laboratories|Bell Labs]] [[Бярен Штрауштруп|Бярен Страуструп]] придумав шор изліпшинь ид языкови [[C (Язык проґрамованя)|Сі]] пуд свої потребности{{Sfn|Страуструп|1999}}. Коли в кунци 1970-ых году Страуструп зачав робити в Bell Labs над задачами теорійи очерідий (у проґрамі діля моделованя телефонных выклику), Бярен увидів, што коли ун пробовав убхосновати еґзістовавші у тот час языкы проґрамованя, моделованя указали ся неефектівными, а убхоснованя высокоефектівных машинных языку [[Коды проґрамованя низького руня|низкого уровня]], выйшло дуже чажкоє. Позад йихньої ограничиности у выражиньови кода й потребности контроловати булшость процесу. Сяк, язык [[Сімула (Язык проґрамованя)|Сімула]] має такі возможности, котрых дуже гія было діля розробкы май грубого проґрамного засобованя, айбо робит ун дуже помалы, а язык [[BCPL]] доста быстрый, айбо дуже близкый ид языкам низкого уровня и не пудходив діля розробкы май грубого проґрамного засобованя. [[Файл:BjarneStroustrup.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:BjarneStroustrup.jpg|міні|[[Бярен Страуструп]], твориць C++, у свойому офісови AT&T New Jersey, c. 2000]] Притямивши досвід свойої кандідатської дісертаційи, Страуструп вырішив доповнити язык C (наслідник BCPL) возможностями, котрі были в языкови Сімула. Язык Сі, будучи базовым языком сістемы [[Unix]], на котруй робили компютеры Bell, є быстрым, многофункціоналным и переносимым. Страуструп добавив ид нему возможность роботы з класами и обєктами. У выслідках практічні задачі моделованя указали ся доступными діля вырішіня як из бока часа розробкы (дякувучи хоснованьови подобавучых класу), так и з бока часа убчисліня (дякувучи скороті C). У пирьву очеридь у C были додані класы (из [[Інкапсуляция (проґрамованя)|инкапсулаційов]]), наслідованьом класу, строга провірка тіпу, inline-функційи й [[арґументы за мовчанём|арґументы за мовчаньом]]. Пирьві вирзійи языка, якый иззачинаня кликав ся «C with classes» («Сі из класами»), стали доступныма з [[1980|1980 года]]. Коли Страуструп розробляв «Сі из класами», ун написав проґраму [[cfront]] — [[транслатор]], якый переробляв выхудный код свого языка в выхудный код простого Сі. Сесе позволило робити над новым языком и хосновати го на практіци, хоснувучи ужек мавучу в unix-инфраструктуру діля розробкы на Сі. Новый язык нечекано про автора дустав грубу популарность помеже колеґ и скоро Страуструп ужек не муг лично пудпорьовати його, удповідавучи на тисячі звідань. Ид [[1983|1983 годови]] в язык были додані нові возможности, такі ги віртуалні функційи, переубтирьханя функцій и оператору, удкликаня, константы, хосноватильськоє контролованя над кроманьованьом слобуднов тямов, изліпшина перевірка тіпа й коментарі в стілі BCPL (<code>//</code>). Дуставшый ся язык ужек перестав быти просто доповненов вирзійов класічного C и быв перейменованый из «''Сі из класами''» на «''C++''». Його пирьвый комерційный выпуск став ся в [[Октобер|Октобри]] [[1985|1985 года]]. До зачинаня офіцічної штандартізаційи язык розвойовав ся по булшости силов Страуструпа в удказ на жаданя проґрамістської сполочности. Функцію штандартного описаня языка додержовали написані Cтрауcтрупом пичатні роботы по C++ (описаня языка, діловоє вединя й так дале). И лем у [[1998|1998 годови]] быв ратіфікованый меженародный штандарт языка C++: [[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] 14882:1998 «Standard for the C++ Programming Language»; по принятьови технічных правок штандарта в [[2003|2003 годови]] — слідувуча вирзія сего штандарта — [[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] 14882:2003<ref>{{Cite web |url=http://www.open-std.org/jtc1/sc22/wg21/docs/standards |title=C++ — Standards |access-date=2010-11-14 |archivedate=2010-11-20 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101120215619/http://www.open-std.org/jtc1/sc22/wg21/docs/standards }}</ref>. Из [[Януар|янувара]] [[2018|2018 года]] Страуструп быв уголошеный лауреатом примійи Чарлза Старка Дрейпера позад инженірьскої діятилности в 2018 годови «за концептуалізацію тай розробку языка проґрамованя C++».<ref>{{Cite web |url=https://www.nae.edu/177355.aspx |date=3 Януара 2018 |title=Computer Science Pioneer Bjarne Stroustrup to Receive the 2018 Charles Stark Draper Prize for Engineering |publisher=National Academy of Engineering |archivedate=14 Децембра 2021 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180103190112/https://www.nae.edu/177355.aspx }}</ref> У [[Децембер|децембрьови]] [[2022|2022 года]] C++ засів тритьоє місто в индексови TIOBE, тым же выпередив [[Java]] пирьвый раз у історійи индекса. На [[новембер|новембирь]] [[2024|2024 года]] язык засідає другоє місто по [[Python]], а Java — тритьоє.<ref>{{cite web |url=https://www.tiobe.com/tiobe-index/ |title=TIOBE Index for November 2024 |author=TIOBE |date=November 2024 |website=TIOBE.com |publisher=TIOBE Company |access-date=18 November 2024 |archive-date=18 November 2024 |archive-url=https://web.archive.org/web/20241118090936/https://www.tiobe.com/tiobe-index/ |url-status=live }}</ref> === Розвуй и штандартізація языка === У [[1985]] ищи до выпуска офіцічного штандарта, выйшло пирьвоє выданя книжкы «<nowiki/>[[Язык проґрамованя C++]]<nowiki/>».<ref name="1st-edition3">{{cite web |url=http://www.stroustrup.com/1st.html |title=The C++ Programming Language |edition=First |first=Бярен |last=Страуструп |access-date=16 September 2010 |archive-date=9 August 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120809032136/http://www.stroustrup.com/1st.html |url-status=live }}</ref> Пирьва комерційна реалізація выйшла в [[Октобер|октобри]] того же года.<ref>''Страуструп, Бярне (7 Марца 2010). "[https://www.stroustrup.com/bs_faq.html#invention Bjarne Stroustrup's FAQ: When was C++ invented?]". stroustrup.com. [https://web.archive.org/web/20160206214150/http://www.stroustrup.com/bs_faq.html#invention Archived] з оріґінала 6 фебруара 2016 года. Одержано 16 септембра 2010 года.''</ref> Ся книжка дає пирьвоє описаня языка, што было воле важно позад того, што не было офіцічного штандарта. У [[1989|1989 годови]] став ся выхуд C++ вирзійи 2.0. Єї нові возможности включали несчислиность наслідованя, абстрактні класы, статічні функційи-части, функційи-константы и сокочині части. У [[1990|1990 годови]] вышло «Коментованоє діловоє руководство за C++», котроє, у послідку стало основов штандарта. Послідні убновіня мали у собі шаблоны, выключіня, простур имнен, нові способы привединя тіпа и буловый тіп. Подля основы діля сокочіня й доступа д сполочным алґорітмам была выбрана [[Штандартна бібліотека шаблону|Штандартова бібліотека шаблону (STL)]], розроблена [[Олександр Степанов|Александром Степановым]]<ref name="STL">{{Cite web |date=7 Марца 1994 |url=http://www.stepanovpapers.com/Stepanov-The_Standard_Template_Library-1994.pdf |title=Hewlett-Packard, Technical Report X3J16/94-0095, WG21/N0482 |publisher=The Standard Template Library |author=[[Александр Степанов]] }}</ref> и [[Менґ Лі]]. [[Штандартна бібліотека C++|Штандартова бібліотека C++]] тоже розвойила ся у рокаши з ним. Пирьвым доданьом д штандартовуй бібліотеци C++ стали потокы увожіня-вывожіня, задавучі возможности про заміны традіцічных функцій C <code>printf</code> и <code>scanf</code>. май пузно силным розвойом стандартової бібліотекы стало додаваня у ниї [[Штандартна бібліотека шаблону|Штандартової бібліотекы шаблону]]. * Офіцічна штандартізація языка зачала ся у [[1998|1998 годови]], кой быв опублікованый штандарт [[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] 14882:1998 (знаный гий C++98)<ref>{{Cite web |author=Bjarne Stroustrup. |title=C++ Glossary |url=http://www.research.att.com/~bs/glossary.html |access-date=2007-06-08 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110501150638/http://www2.research.att.com/~bs/glossary.html |archivedate=2011-05-01 }}</ref>, розробленый комітетом по штандартізаційи C++ ([[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] JTC1/SC22/WG21 working group). Штандарт C++ не описовав способу именованя обєкту, дакотрых деталий убробкы выключных и другых можностий, изкапчаных из деталами реалізаційи, што робит незовмісным обєктный код, зотвореный рузными компілаторами. Айбо діля сего иншыми людми было зотворено много штандарту діля конкретных [[Архітектара компютера|архітектур]] тай [[Операчна сістема|операчных сістем]]. * У [[2003|2003 годови]] быв опублікованый штандарт C++ [[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]/[[Миженародна електротехнічна комісія|IEC]] 14882:2003, де были выправлині явивші ся хыбы и недоробкы спередущої вирзійи штандарта. У [[2005|2005 годови]] быв опублікованый звід Library Technical Report 1 (накурто именованый TR1). Ниє офіцічно частьов штандарта, звід описує розширіня штандартної бібліотекы, котрі, за думков автору, мавут быти включині у слідувучу вирзію штандарта. Ступінь пудпоры TR1 изліпшує ся майжек в усьых пудпорювучых компілаторах языка C++. * Из [[2009|2009 года]] ийшла робота по убновіньови спередущого штандарта. Выхудна вирзія называла ся C++09, у слідувущуму годови ю перейменовали на C++0x. Штандарт быв опублікованый у [[2011|2011 годови]] тай именованый [[C++11]]. У него включині доповніня у ядрови языка й розширіня штандартної бібліотекы, в тому числови груба часть TR1. * Слідувуща вирзія штандарта, [[C++14]], выйшла в [[Авґуст|авґустови]] [[2014 года]]. Уна має у собі в основному уточніня тай выправліня хыб спередущої вирзійи. * Штандарт [[C++17]], опублікованый у [[Децембер|децембрьови]] [[2017|2017 года]], включив у штандартну бібліотеку паралилні вирзійи штандартных алґорітму й зрушив дакотрі старі тай дуже рідко хоснуйимі елементы. * Послідня штабілна на типирішньый момент робляча вирзія штандарта — [[C++20]]. Меже вшиткым, ун має у собі прінціпно новоє — пудпору модулу. * Штандарт [[C++23]] на даный момент актівно убговорює ся комітетом [[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]]. C++ дале розвойив ся, про то убы удповідати типирішным жаданям. Єдна з ґруп, розроблявучых язык C++ и направлявучых комітетови по штандартізаційи C++ предклала його изліпшиня — то [[Boost]], котра занимат ся, у тому числі, довершиньом возможностю языка путьом добавліня у него особенностю [[метапроґрамованя]]. Нико не має права на язык C++, ун є слобудным. Айбо сам документ штандарта языка (за выключиньом чорновика) не доступный задарь. У рамках процеса штандартізаційи [[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]] выпускає дакулько виду выдань. У частности, технічні звіды тай технічні характерістікы публікувут ся, коли «видко будучность, айбо ниє доразної возможности на погоджіня діля публікаційи меженародного штандарта.» До [[2011|2011 года]] было опубліковано три технічні звіда по C++: TR 19768: 2007 (тоже знаный ги C++, Технічный звід 1) про розширіня бібліотекы в основному интеґрованый у C++11, TR 29124: 2010 про шпеціялных математічных функцій, і TR 24733: 2011 про десятичної арітметікы из плававучов точков. Технічна шпеціфікація DTS 18822:. 2014 (по файловуй сістемі) была утвержена в зачинаньови [[2015|2015 года]], и другі технічні характерістікы находят ся у стадійи розвоя й чекавут одобріня. У [[Марец|марцьови]] [[2016|2016 года]] в [[Росія|Російи]] была зотворена робоча ґрупа [[РГ21 C++|РҐ21 C++]]. ґрупа была орґанізована про збур жадань до штандарта C++, и выправліня йих у комітет и сокочіня на сполочных зборах Меженароднов орґанізаційов по штандартізаційи ([[Миженародна орґанізация по штандартізациї|ISO]])<ref name="sozd">{{Cite web |url=http://www.iksmedia.ru/news/5298228-Yandeks-sozdaet-rabochuyu-gruppu.html |title=Яндекс организует рабочую группу по стандартизации языка C++ |language=ru |access-date=2018-08-29 |publisher=ИКС Медиа |archivedate=2018-08-29 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180829212016/http://www.iksmedia.ru/news/5298228-Yandeks-sozdaet-rabochuyu-gruppu.html }}</ref>. === Історія имня === Имня «Сі++» было выдуманоє [[Рік Масітті|Ріком Масітті]] (Rick Mascitti) и пирьвый раз было захоснованоє у [[Децембер|децемброви]] [[1983|1983 года.]] Май скоро, на етапови чиніня, новый язык называв ся «Сі из класами». Имня, што выйшло у выслідкови, выходит уд оператора Сі «<code>++</code>» (Избулшіня значіня змінної на єденицю) тай поширеному способови присвойиня новых имен компютерным проґрамам, што лежит у додаваньови до имня сімбола «<code>+</code>» для позначіня изліпшинь. ведля Страуструпа, «се имня указує на еволуційну природу міняня Сі». Имньом «С+» называли скуршый, не скапчаным из С++ язык проґрамованя Язык тож не называв ся D, того што «''ун є розширіньом C и не старає ся выправляти хыбы путьом зрушіня елементу C''»{{sfn|Страуструп|1999|loc=1.4. Исторические замечания|с=46}} Дакотрі проґрамішты на Сі можут замітити, што, аж оконувут ся выразы <code>х=3; y=x++;</code> то у выслідкови выйде <code>х=4</code> і <code>y=3</code>, того што <code>x</code> ся збулшує лем по [[Оператор присвойиня|присвойиньови]] го до <code>y</code>. айбо, аж другый выраз буде <code>y=++x;</code> то выйде <code>x=4</code> и <code>y=4</code>. Выходячи из сего, мож учинити выслідок, што май лоґічно было бы называти язык не Сі++, а ++Сі. айбо обадва выразы c++ и ++c избулшувут с, ай поза тым, выраз c++ є май пошириным. Педанты тож можут уповісти, што увединя языка Сі++ не міняє самого Сі, того май біжным имньом было бы «С+1». === Філозофія C++ === У книжци «Дізайн а еволуція C++»{{Sfn|Страуструп, Дизайн и эволюция C++|2007}} [[Берен Страуструп]] описує прінціпы, котрых ун додержовав ся при проєктованьови C++. Сесі прінціпы убяснявут, чого C++ именно сякый, ги ун є. Дакотрі з них: * Получити універзалный язык из штатістічными тіпами даных, ефектівностьов и переносимостьов языка C. * Безпосередно тай всядыбоково пудпорьовати лум штилю проґрамованя, у тум числі [[процедурне проґрамованя|процедурноє проґрамованя]], [[абстракцію даных]], [[Обєктово орьєнтоване проґрамованя|обєктово-орєнтованоє проґрамованя]] тай [[убобщене проґрамованя|сполочноє проґрамованя]]. * Дати проґрамістови слободу выбора, дажий, аж се даст му возможность выберати неправилно. * Максімално усокотити сполочность из C, тым же учинити возможным легкый перехуд уд проґрамованя на C. * Убыйти рузночитаность меже C і C++: кажда конштрукція, допустима в обадвох языках, мусит у каждых из них означати єдно, тай идводити д єдному повожіньови проґрамы. * Убыйти особенности, котрі залежат уд платформы авадь не сут універзалными. * «Не платити за то, што не ся хоснує» — анияка языкова возможность не має доводити ид знижіньови продуктованя проґрам, не хоснувучых йих. * Не требовати дуже убтяженоє міліє проґрамованя. == Убозріня языка == Штандарт C++ склдат ся из двох основных частий: описаня ядра языка тай описаня штандартної бібліотекы. Пирьвый час язык розвивав ся поза формалных рамок, спонтанно, за міров поставшых сперед ним задач. Розвойови языка допровожовав розвуй [[Крос-компілатор|крос-компілатора]] [[cfront]]. Убновіня у языкови выдавали ся на зміні нумера вирзійи крос-компілатора. Сесі нумера вирзій крос-компілатора розусяжовали ся й на самый язык, айбо до днисьшных часу бисіду про вирзію языка C++ не ведут. Лем у 1998 годови язык став штандартізованым. * C++ пудпорює як коментарі ги в стілі C (<code>/* коментарь */</code>), так и єдношорові (<code>// вшитка послідувуча часть шорика буде коментарьом</code>), де <code>//</code> означат зачинаня коментаря, а май близкый слідувучый сімбол нового шора, котрому не передує сімбол <code>\</code> (вадь еквівалентный йому убозначиный <code>??/</code>), рахує ся кунцьом коментаря. Плус сего коментаря у тум, што го не мусай заперати, циже убозначовати кониць коментаря. * Шпеціфікатор <code>inline</code> про функцій. Функція, дефінована вудну тіла класа, є inline за замовчіньом. Даный шпеціфікатор є пудказков компілаторови й може встройити тіло функційи у код умісто ю безпосередного выклика. * Кваліфікаторы <code>const</code> и <code>volatile</code>. На розділ выд С, де <code>const</code> означає лем доступ про читаня, у C++ змінна из кваліфікатором <code>const</code> має быти иніціялізована. <code>volatile</code> хоснує ся у описови змінных и информує компілатор, што значиня даної змінної може быти поміняно способом, котрый компілатор не годен про то убы увидіти. Про змінных, установленых <code>volatile</code>, компілатор не мусит зачинати дії про оптімізацію, мінявучі положіня змінної у тямі (наприклад, розміщувучи ю у реґістрови) авадь покладавучи ся на непоміняность значіня змінної у просторі меже двома значінями, котрі ся юй призначавут. * [[Простур имен (проґрамованя)|Простур имен]] (<code>namespace</code>). Приклад: Выбираня именно С гий основы про зотворіня языка проґрамованя убяснявут, тым, што язык C: # Є многоцільовым, лаконічным тай удносно низкорувньовым языком; # Пудходит про вырішіня булшости сістемных задач; # Оконаня усюды й на всьому; # Стыкує ся з мілійом проґрамованя UNIX.<div class="ts-Конец_цитаты-source">— <cite>Б. </cite><cite>Страуструп. Язык программирования C++. Раздел 1.6</cite></div> Шпеціялным трафунком є безименный простур имен. Вшиткі имена, описані в нему, доступні лем у біжнуй єденици транслаційи і мавут локалноє скапчаня. Простур имен <code>std</code> має у собі штандартні бібліотекы C++, простур имен [[chrono]] має функційи про роботы з єденицями часа з с chrono. * Про роботу з тямов додані операторы <code>new</code>, <code>new[]</code>, <code>delete</code> тай <code>delete[]</code>. На розділ уд бібліотековых malloc и free, прийшовшых из C, дані операторы чинят иніціялізацію обєкта. Про класу — то є выклик конструктора, діля [[Проста штруктура даных|POD]]-тіпу иніціялізацію мож вадь не проводити(<code>new Pod;</code>) вадь провести иніціялізацію нуловыми значінями (<code>new Pod(); new Pod {};</code>). === Тіпы === У C++ доступні слідувучі встановлині тіпы. Тіпы C++ практічно повностю повторявут [[тіпы даных у C]]:<ref>тіпы даных C++ із сайта [https://learn.microsoft.com/uk-ua/cpp/cpp/data-type-ranges?view=msvc-170 Microsoft] https://learn.microsoft.com/uk-ua/cpp/cpp/data-type-ranges?view=msvc-170</ref> {| class="wikitable" | rowspan="2" |'''Тіп даных''' |'''Вага''' | rowspan="2" |'''Сінтаксіс''' |- |'''Информація''' |- | colspan="3" |'''Сімболні тіпы<ref>https://learn.microsoft.com/uk-ua/cpp/cpp/char-wchar-t-char16-t-char32-t?view=msvc-170 </ref>''' |- | rowspan="2" |<code>'''char'''</code> |1 [[байт]](8 [[біт]]) | rowspan="2" |<code>char ch1 = 'A';</code> авадь <code>char ch1 = 65;</code> , што є ідентічно, бо сімбол «A» стойит у ASCII пуд значінём 65. |- |може сокотити в собі сімбол( його чиловоє значіня [[ASCII]]). |- | rowspan="2" |<code>'''wchar_t'''</code> |2 ~ 4 байт(16 ~ 32 біт) зависимо уд платформы | rowspan="2" |<code>wchar_t ch2 = L'Я';</code> |- |Хоснує взамін ASCII [[UTF-16]] на [[Windows операчні сістемы|Windows]], [[UTF-32]] на другых сістемах, на Windows його рекомедувут хосновати лем при роботі з [[Windows API]]<ref>https://ravesli.com/urok-35-simvolnyj-tip-dannyh-char/#toc-7{{Dead link|date=September 2025 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }}</ref>. Доданый у [[С++11|С++ 11]]. |- | rowspan="2" |<code>'''char8_t'''</code> |1 байт(8 біт) | rowspan="2" |<code>char8_t ch8 = u8'A';</code> |- |Тот же <code>'''char'''</code>,лем назнчиный про роботу з сімболами [[UTF-8]]. Має літерал <code>u8</code>.Тіп доданый у [[С++20]]. |- | rowspan="2" |<code>'''char16_t'''</code> |2 байт(16 біт) | rowspan="2" |<code>char16_t ch16 = u'あ';</code> |- |Зотвореный діля роботы з [[UTF-16]]. Має літерал <code>u</code>.Тіп доданый у [[С++11]]. |- | rowspan="2" |<code>'''char32_t'''</code> |4 байт(32 біт) | rowspan="2" |<code>char32_t ch32 = U'😊';</code> |- |Зотвореный діля роботы з [[UTF-32]].Має літерал <code>U</code>.Тіп доданый у [[С++11]]. |- | colspan="3" |'''Цілочисилні знакові<ref name=":1">тіпы даных C++ із сайта [https://learn.microsoft.com/uk-ua/cpp/cpp/data-type-ranges?view=msvc-170 Microsoft] https://learn.microsoft.com/uk-ua/cpp/cpp/data-type-ranges?view=msvc-170</ref>''' |- | rowspan="2" |'''<code>short</code>(<code>short int)</code>''' |2 байт(16 біт) | rowspan="2" |<code>short si = -20000;</code> |- |Може сокотити у собі числові значіня уд -32 768 до 32 767. Хоснує ся діля скочіня тямы. |- | rowspan="2" |'''<code>int</code>''' |4 байт(32 біт) | rowspan="2" |<code>int i = 1000000;</code> |- |Може сокотити у собі числові значіня уд -2 147 483 648 до 2 147 483 647. Май часто ся хоснує діля роботы з цілыми числами, має оптімалный баланс меже вагов, и діяпазоном значинь. |- | rowspan="2" |<code>'''long(long int)'''</code> |4 ~ 8 байт(32 ~ 64 біт) зависимо уд платформы | rowspan="2" |<code>long int li = 3000000000L;</code> |- |Може сокотити у собі числові значіня уд -2 147 483 648 до 2 147 483 647 авадь -9 223 372 036 854 775 808 до 9 223 372 036 854 775 807. Хоснує ся діля сокочіня грубых чисел. На 32-бітных сістемах у основному має тоту же вагу, што й '''<code>int</code>'''. Має літерал <code>'''L'''</code>. |- | rowspan="2" |<code>'''long long'''</code> |8 байт(64 біт) | rowspan="2" |<code>long long lli = 9000000000000000000LL;</code> |- |Може сокотити у собі числові значіня уд -9 223 372 036 854 775 808 до 9 223 372 036 854 775 807. Хоснує ся діля сокочіня грубых чисил. Має літерал <code>'''LL'''</code>. Тіп доданый у [[C++11]]. |- | rowspan="2" |<code>'''__intN''':</code><ref name=":2">https://learn.microsoft.com/ru-ru/cpp/cpp/int8-int16-int32-int64?view=msvc-170</ref> |N - число біт | rowspan="2" |<code>_int8 i8 = 100;</code><ref name=":2" /> |- |Зотворено, вбы особно вказовати число біт, наприклад: <code>_int8</code>(8 біт), <code>_int16</code>(16 біт), <code>_int32</code>(32 біт), <code>_int64</code>(64 біт), можут сокотити у собі числові значіня уд -(2^n-1) до 2^n-1-1<ref name=":0">https://acode.com.ua/urok-34-tsilochyselni-typy-danyh-short-int-i-long/#toc-2</ref>. |- | colspan="3" |'''Из [[Плававуча крапка|плававучов крапков]]<ref name=":1" />''' |- | rowspan="2" |<code>'''float'''</code> |4 байт (32 біт) | rowspan="2" |<code>float f = 3.14f;</code> |- |Має 6 ~ 7 дисятковых цифер, Хоснує ся діля сокочіня чисил из плававучов крапков, помірнов бізувностьов, наприклад: діля [[Компютерна бавка|компютерных бавок]]. Має літерал f. Діяпазон уд ±1.18×10-³⁸ до ± 3.4×10³⁸. |- | rowspan="2" |<code>'''double'''</code> |8 байт (64 біт) | rowspan="2" |<code>double d = 3.141592653589793;</code> |- |Має 15 ~ 16 дисятковых цифер, Хоснує ся діля сокочіня чисел из плававучов крапков, и серидньов бізувностьов, май часто діля роботы з [[Дробы (математіка)|дробами]]. Діяпазон уд ±2.23×10-³º⁸ до ±1.80×10³º⁸. |- | rowspan="2" |<code>'''long double'''</code> |10-16 байт (80 ~ 128 біт) | rowspan="2" |<code>long double ld = 3.1415926535897932385L;</code> |- |Має 18-19 дисяткових цифер. Хоснує ся діля научных убчислинь, має высоку бізувность. Діяпазон ±3.36×10-⁴⁹³²-4932 до ±1.18×10⁴⁹³². |- | colspan="3" |'''Лоґічні<ref name=":1" />''' |- | rowspan="2" |<code>'''bool'''</code><ref>bool тіп даных https://learn.microsoft.com/en-gb/cpp/cpp/bool-cpp?view=msvc-170</ref> |1 байт(8 біт) | rowspan="2" |<code>'''bool b = true;'''</code> |- |Діяпазон уд 0 до 1, удкликає ся на звіданя правда(<code>'''true'''</code>) вадь бріхня(<code>'''false'''</code>), май часто хоснувут у if, while.<ref>ISO/IEC 14882:1998, розділ 6.4, пункт 4: «The value of a ''condition'' that is an initialized declaration in a statement other than a <code>switch</code> statement is the value of the declared variable implicitly converted to <code>bool</code> … The value of a ''condition'' that is an expression is the value of the expression, implicitly converted to <code>bool</code> for statements other than <code>switch</code>; if that conversion is ill-formed, the program is ill-formed».</ref> |- | rowspan="2" |<code>'''false'''</code><ref>false тіп даных https://learn.microsoft.com/en-gb/cpp/cpp/false-cpp?view=msvc-170</ref> | rowspan="2" |Сінонім до 0, означат бріхню, хоснує ся про <code>'''bool'''</code>. | rowspan="2" |<code>'''bool f = false;'''</code> |- |- | rowspan="2" |<code>'''true'''</code><ref>true тіп даных https://learn.microsoft.com/ru-ru/cpp/cpp/true-cpp?view=msvc-170</ref> | rowspan="2" |Сінонім до 1, означат правду, хоснує ся про <code>'''bool'''</code>. | rowspan="2" |<code>'''bool t = true;'''</code> |- |- | colspan="3" |'''Цілочисилні знакові тай беззнакові(<code>signed</code> і <code>unsigned</code>)<ref name=":0" /><ref name=":1" />''' |- |'''Тіп даных''' |'''Информація''' |'''Приклад''' |- |'''<code>signed</code>''' |Знаковый тіп, котрый робит діяпазон хоть якої цілочисленної змінної уд -(2n-1) до 2n-1-1<ref name=":0" /> ди N то кулькость біт тіпа даных. signed Є тіпом за замовчіньом | У <code>signed int</code> діяпазон уд -2 147 483 648 до 2 147 483 647, а у <code>signed short</code> уд -32 768 до 32 767, так само які і без приписаня <code>signed</code>. |- |'''<code>unsigned</code>''' |Беззнаковый тіп, котрого, аж прикласти до цілочислных тіпу, то йих діяпазон буде мочи мати лем додатньоє значіня, уд 0 до 2n (N — вага в бітах прикладеного тіпа) |<code>unsigned long long</code> уд 0 до 18 446 744 073 709 551 615, ци <code>unsigned short</code> уд 0 до 65 535.<ref name=":0" /> |} Язык увюг такоє розуміня ги удкликаня, ай з штандарта C++11 ''— rvalue''-удкликаня и [[переадресуйимі удкликаня]] ({{Lang-en|forwarding reference}}). (см. Удкликаня (C++)) C++ додає д C обєтово-орьєнтовані возможности. Ун уводит класы, которі давут три май важливых особенности [[Обєктово орьєнтоване проґрамованя|ООП]]: [[Інкапсулація (проґрамованя)|инкапсулацію]], [[Наслідованя (проґрамованя)|наслідованя]] й [[Поліморфізм (проґрамованя)|поліморфізм]]. У штандартови C++ пуд класом (class) розуміє ся хосноватильськый тіп, убявленый из хоснованьом єдного из ключовых слув <code>class</code>, <code>struct</code> авадь <code>union</code>, пуд штруктуров (structure) розуміє ся клас, убявленый через [[Ключове слово (проґрамованя)|ключове слово]] <code>struct</code>, тай пуд убєдениньом (union) розуміє ся клас, убявленый через ключовоє слово <code>union</code>. У зависимости уд хоснованого ключового слова мінявут ся так само и дакотрі свойства самого же класа. Наприклад, у класі, обявленому через <code>struct</code>, части без особно прописаного модіфікатора доступа будут за замовчіньом мати публічну руню доступа, а не пріватну. У тілови дефініційи класа мож указати гий убявліня функцій, так и йих дефініцію. У посліднюм трафункови функція є интеґрованов(<code>inline</code>). Нештатічні функційи-части можут мати кваліфікаторы <code>const</code> тай <code>volatile</code>, ай не лиш, ищи можут мати удкличный кваліфікатор (<code>&</code> вадь <code>&&</code>). === [[Наслідованя (проґрамованя)|Наслідованя]] === C++ пудпрює [[многоразове наслідованя|многоразовоє наслідованя]]. Базові класы (класы-предкы) указувут ся у наголовкови описаня класа, возможно, з шпеціфікаторами доступа. Наслідованя уд каждого класа може быти публічным, засокоченым авадь запертым: {| class="wikitable" !Доступ части базового класа/режім наслідованя !private-часть !protected-часть !public-часть |- |private-наслідованя |недоступный |private |private |- |protected-наслідованя |недоступный |protected |protected |- |public-наслідованя |недостуный |protected |public |} За замовчіньом базовый клас наслідує ся ги ''private''. На выслідкови наслідованя клас-наслідник получає всі поля класа-предка и всі го методы; мож уповісти, што каждый екземплар класа-наслідника уміщат у собі ''пудекземплар'' каждого з класу-предку. Аж єден клас-предок наслідує ся дакулько раз (се возможно, аж ун є предком дакулькых базовых класу зотворявучого класа), то екземплары класа-наслідника буде мати тулько же пудекземплару даного класа-предка. Убы убыйти такого ефекта, аж ун нежаданый, C++ пудпорює концепцію ''віртуалного наслідованя''. При наслідованьови базовый клас може обявляти ся віртуалным; на всі віртуалні входы класа-предка в дерево наслідованя класа-наслідника в наслідникови зотворює ся лем єден пудекземплар. * Private наслідованя — має у собі всі методы и особности класа «утця» у запертому доступі з вон и запертому доступі діля класу потомку * Public наслідованя — має у собі всі методы и штімованя класа «утця» у выдпертому доступі з вон * Protected наслідованя — то самоє, што і private, айбо потомкы мавут доступ ид унаслідованым методам и особеностям === Поліморфізм === C++ пудпорює [[дінамічный поліморфізм]] и [[штімовськый поліморфізм]]. Штімовськый поліморфізм представленый: * Арґументами за замовчіньом діля функцій. Наприклад, діля функційи <code>void f(int x, int y=5, int z=10)</code>, выклик <code>f(1)</code>, <code>f(1,5)</code> и <code>f(1,5,10)</code> еквівалентный. * [[Переубтерьханя функций|Переубтирьханя функцій]]: функція з єдным имньом може мати рузноє число и рузні по тіпу арґументы. Наприклад:<source lang="cpp"> void Print(int x); void Print(double x); void Print(int x, int y); </source> :: Частным трафунком переубтирьханя функцій мож лічити [[переубтерьханя оператору|переубтирьханя оператору]]. * Механізмом шаблону Дінамічный поліморфізм реалізує ся помочов [[Віртуалні методы|віртуалных методу]] тай іерархійи наслідованя. Поліморфным у C++ є тіп, мавучый хоть єден віртуалный метод. приклад іерархї:<syntaxhighlight lang="cpp"> class Figure { public: virtual void Draw() = 0; // чистый віртуалный метод virtual ~Figure(); // ож є хоть єден віртуалный метод деструктор гія учинити віртуалным }; class Square : public Figure { public: void Draw() override; }; class Circle : public Figure { public: void Draw() override; }; </syntaxhighlight>Туйкы клас Figure є [[Абстрактный клас|абстрактным]] (и, онь, [[Інтерфейс (обєктно-орьєнтоване проґрамованя)|інтерфейсным]]), позад того, што метод Draw не дефінованый. Обєкты сего класа не мож зотворити, айбо мож хосновати удкликаня авадь указникы з тіпом Figure. Избраня реалізаційи метода Draw буде проізводити ся за час окончованя выходячи из реалного тіпа обєкта. === [[Інкапсулація (проґрамованя)|Инкапсулація]] === Инкапсулація у C++ реалізує ся через ідіфікацію уровня доступа до частий класа: вни можут быти публічными (удпертыми, <code>public</code>), засокочеными (<code>protected</code>) и пріватными (запертыми, <code>private</code>). У C++ штруктуры формално рузнит ся уд класу лем тым, што за замовчіньом руня доступа д частям класа и тіп наслідованя у структуры публічні, а у класа — пріватні. {| class="wikitable" !Доступ !private !protected !public |- |Самый клас |Айно |Айно |Айно |- |Цімборы |Айно |Айно |Айно |- |Наслідникы |ні |Айно |Айно |- |Изпоза |ні |ні |Айно |} Перевірка доступа йде за час компілаційи, проба звіданя до недоступної части класа выкликає хыбу компілаційи. ==== Цімборы ==== ''Функційи-цімборы'' — то є функційи, котрі ниє функціями-частями тай задто мавучі доступ д засокоченым і запертым частям класа. Уни мавут быти убявлині в тілови класа ги <code>friend</code>. Наприклад:<source lang="cpp"> class Matrix { friend Matrix Multiply(Matrix m1, Matrix m2); }; </source>Туйкы функція <code>Multiply</code> може звідати ся д полям и функціям-частям класа <code>Matrix</code>. Цімборськым може быти убявленый гий всьый клас, так и функція-часть класа. Чотыри важных ограничіня, котрі ся кладут на удношіня цімборськости в C++: * '''Цімборськость не транзітівна.''' Аж A убявляє цімбором B, ай B, у свою очеридь, убявляє цімбором C, то C не стає автоматічно цімбором діля A. На то, A мусит явно убявити C свойим цімбором. * '''Цімборськость не сполочна.''' Аж клас A убявляє цімбором клас B, то ун не стає автоматічно цімбором для B. На то мусит еґзістовати явноє убявліня цімборськости A в класови B. * '''Цімборськость не наслідує ся.''' Аж A убявляє клас B свойим цімбором, то потомкы B не ставут автоматічно цімборами A. На то каждый из них мусит быти убявленый цімбором A в явнуй формі. * '''Цімборськость не розусяжує ся на потумку.''' Аж клас A убявляє B цімбором, то B не стає автоматічно цімбором діля класу-потумку A. Каждый потомок, аж тото гія, мусит убявити B свойим цімбором сам. У цілум видячи сесе правило мож сформуловати такым образом: ''«Удношіня Цімборськости еґзістує лем меже тыми класами (класом и функційов), діля котрых уно явно убявленоє в кодови, й робит лем у тому напрямліньови, в котрому вно обявлиноє».'' === Шпеціялні функційи === Клас за замовчіньом може мати шість шпеціялных функцій: конструктор за замовчіньом конструктор копійованя, конструктор переміщіня, деструктор, оператор присвойиня копійованьом, оператор присвойиня переміщиньом. Тоже мож явно дефініційовати йих всьых (см. [[Правило трёх (C++)|Правило трьох]]). <div class="ts-Конец_цитаты-source"><source lang="cpp"> class Array { public: Array() = default; // компілатор зотворит конструктор за замовчіньом сам Array(size_t _len) : len(_len) { val = new double[_len]; } Array(const Array & a) = delete; // конструктор копійованя явно зотертый Array(Array && a); // конструктор переміщіня ~Array() { delete[] val; } Array& operator=(const Array& rhs); // оператор присвойованя копійованьом Array& operator=(Array&& rhs); // оператор присвойованя переміщіньом double& operator[](size_t i) { return val[i]; } const double& operator[](size_t i) const { return val[i]; } protected: std::size_t len = 0; // иніціялізація поля double* val {nullptr}; }; </source></div>Конструктор выкликає ся діля иніціяліційи обєкта (удповідного тіпа) при його зотворіньови, а деструктор — діля зрушіня обєкта. Клас може мати пару конструктору, айбо деструктор може мати лем єден. Конструкторы в C++ не можут быти убявлині віртуалными, а деструкторы — можут, тай в основнум убявлявут ся діля всьых поліморфных тіпу, штобы ґарантовати правилноє зрушіня доступного за удкликаньом авадь указатильови обєкта независимо уд того, котрого тіпа удкликаня вадь указатиль. аж є хоть у єдного из базовых класу віртуалного деструктора, деструктор класа наслідника автоматічно стає віртуалным. === Нові возможности === Шаблоны дозволювут зотворяти функційи и класы, штімовані дефініцічным тіпом авадь значіньом. Наприклад, спередущый клас муг бы реалізовати масив діля хоть якого тіпа даных:<syntaxhighlight lang="cpp"> template <typename T> class Array { ... T& operator[](size_t i) { return val[i]; } protected: std::size_t len {0}; // иніціялізація поля T* val {nullptr}; }; </syntaxhighlight> == Штандартна бібліотека == === Сполочна структура === Штандартна бібліотека C++ має набур возможностю, котрі мусят быти доступні у каждуй імплементаційи языка, вбы дати проґраміштам просту роботу з языковыми міліями тай зотворити основу про розвуй так приладных аплікацій широкого шпектра, гий и шпеціялізованых бібліотек. Штандартна бібліотека C++ убсягат часть штандартної бібліотекы Сі. Штандартна бібліотека C++ має у собі часть штандартної бібліотекы Сі. Штандарт C++ має норматівноє удкликаня на штандарт C уд [[1990|1990 года]] и не дефініціює сам тоты функційи штандартної бібліотекы, котрі берут ся з штандартної бібліотекы Сі. Айбо у C++ наголовчні файлы Сі адаптовані: умісто <code><stdio.h></code> хоснує ся <code><cstdio></code>, а йих обсяг розміщає ся в просторі имен <code>std</code>. Уто позволяє убыйти конфлікты имен и усокотити сполочность. Доступ до возможностю штандартної бібліотекы C++ ся дустає включіньом у проґраму (через діректіву #include) потребных наголовочных файлу. У штандарті [[C++11]] вызначино 79 такых файлу. У май новых вирзіях языка ([[C++17]], [[C++20]]) йих кулькость ся выросла позад додаваня новых возможностю, гий робота з файловов сістемов (<filesystem>), концепты (<concepts>) и корутіны. Вшиткі засобы штандартної бібліотекы надлежат д просторови имен std. Єдночасно ся просит не хосновати діректіву using namespace std; ґлобално, вбы не выходили неєднозначности в кодови. из розвойом штандарту ([[C++11]], [[C++14]], [[C++17]], [[C++20]]) бібліотека ся розширює, давучи май безпечні и выразнi возможности проґрамованя. Наприклад, у [[C++11]] появили ся «розумні указатилі» автоматічного кроманьованя тямов, а в [[C++17]] – структуры робут из файловов сістемов. Каждоє убновіня хоче злегшити розробку, засокочувучи зворотну сполочность и высоку ефектівность. === Пудпора языка === Сюды надлежат возможности, котрых гія діля роботы проґрам, тай за информацію о особностях імплементаційи. Включає возможности, котрых гія про выділіня тямы, механізмы '''[[RTTI|RTTI (Run-Time Type Information)]]''', базові выйимкы, границі значінь числовых тіпу даных, базові засобы роботы з мілійом, гий наприклад, сістемовый час, убробляня сіґналу UNIX, завершіня проґрамы. === Штандартні [[Контейнеры (проґрамованя)|контийнеры]] === У штандартнуй бібліотеци сут шаблоны за такі конийнеры: * Дінамічный масив ('''vector'''), * Штатічный масив ('''array'''), * Єднонапрямлиный список ('''forward_list'''), * Двонапрямлиный список ('''list'''), * [[Стек]] ('''stack'''), * Дек ('''deque'''), * Асоціятівні масивы ('''map, multimap'''), * Множины ('''set, multiset'''), * Очеридь из приорітетом ('''priority_queue'''). === Основні утиліты === У тот розділ уходит опис основных базовых елементу, што ся ухоснововут у штандартнуй бібліотеци, [[Алокатор|алокаторы тямы]], пудпора часа й даты в штілови C. * '''Ітераторы''': засокочувут шаблоны [[Ітераторы (проґрамованя)|ітератору]], помочов котрых у штандартнуй бібліотеци ся реалізує штандартный механізм ґрупового ухоснованя алґорітму за убробліня даных у контийнерах. * '''Алґорітмы''': шаблоны описа операцій убробляня, котрі ся можут ухоснововати до хоть якої послідовности елементу, включно з тотыми в контийнерах. У тот розділ тоже входят функційи '''bsearch()''' і '''qsort()''' из штандартної бібліотекы C. * '''Шорикы''': шаблоны шорику в штілі C++. У тому розділови тож є бібліотекы про роботу з текстом тай сімболами у штілі C. * '''Уводжіня-выводжіня''': шаблоны и вспомижні класы про потокы уводжіня-выводжіня сполочного вида, про шоровоє уводжіня-выводжіня, маніпулаторы (засобованя контрола формата потокового уводжіня-выводжіня у штілі C++). * '''Локалізація''': дефініційи, котрі ся ухоснововут подля пудпоры народных особностю тай формату представліня (дат, валут тай т. д.) у штілі C++ и в штілі C. * '''Діяґностіка''': дефініційи шора вийимок и механізму контрола твиржінь за час оконаня проґрамы ('''assert'''). Пудпора убробкы хыб у штілі C. * '''Числа''': дефініція роботы з комплексными числами, математічні векторы, пудпора сополоченых математічных функцій, ґенератор трафунковых чисел. === STL – Standard Template Library (Штандартна Шаблонова Бібліотека) === Контийнеры, шоры, алґорітмы, ітераторы й основні утиліты, за выйимков переберань из бібліотекы C, ся в рокаши означувут ги '''STL (Standard Template Library – Штандартна Шаблонова Бібліотека)'''. Иззачинаня STL была окремым продуктом и ю абревіятура мала инаку интерпретацію, айбо потум стала частьов штандартної бібліотекы C++ тай ю неудкапчаным елементом. У имньови пудкреслено, же для реалізаційи засобу сполочному виді (контийнеру, шора, алґорітму) сут хосновані механізмы '''солоченого проґрамованя''' ('''template''' – шаблоны C++). Бярен Страуструп у свойих роботах детално описує причины, з котрых быв зробленый именно тот выбор. Основными причинами были: * '''Універзалность вырішіня''' – шаблонові контийнеры, на розділ уд обєктных, можут быти легко хосновані діля '''не обєктных тіпу''' й не требувут єдного предка у тіпу елементу. * '''Технічна ефектівность''' – в основному, операційи шаблонового контийнера не требувут '''выклику віртуалных функцій''' и можут быти легко встройині '''(inline)''', што у выслідкови дає выгру в продуктівности. Тот пудхуд зробив '''STL''' єднов из май успішных и май булш розусядженых частий штандартної бібліотекы C++. Из штандарта C++11 додали ся слідувучі возможности: * Додана бібліотека &#x3C;regex&#x3E;, реалізувуча всьымиприйняті механізмы гляданя тай пудстановкы з помочов реґуларных выразу. * Додана пудпора многопоточности. * Атомарні операційи. * unordered-варіянты асоціятівных масиву и множин. * Розумні указатилі, задавучі автоматічноє выслободжіня выділеної тямы. === Реалізаційи === STL до того, як стала частьов штандарта C++, была боковов розробков. Иззачинаня ю розробляла фірма '''[[Hewlett-Packard|HP (Hewlett-Packard)]]''', а потумкы – '''[[SGI|SGI (Silicon Graphics Inc.)]]'''. Штандарт языка не означає го '''«STL»''', бо ун став неудкапчаннов частьов языка, айбо много людий и доднись хоснувут то назов, убы удрузнити ю выд инакых частий штандартної бібліотекы (наприклад, '''iostream''', пудрозділ C тай ин.). Проєкт пуд имньом STLport<ref>{{Cite web |url=http://www.stlport.org/ |title=STLport: Welcome! |access-date=2007-07-26 |archivedate=2018-06-07 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180607183150/http://www.stlport.org/ }}</ref> заснованый на '''SGI STL''', занимат ся фуртовым убновіньом '''STL, IOstream''' и шоровых класу. Дакотрі инші проєкты тоже ведут розвуй окремых імплементацій штандартної бібліотекы. == Рузня из Сі == [[Файл:CppCgenealogy.png|праворуч|міні|ґенеолоґія й рокашный вплыв вирзій Сі і C++ (за «Короткым курсом» Страуструпа)]] === Сполочность из Сі === Выбираня именно С гий основы діля зотворіня языка проґрамованя убяснявут, тым што язык C: # Є многоцільовым, лаконічным тай удносно низкорувньовым языком; # Пудходит діля вырішіня булшости сістемных задач; # оконаня усюды і на всьому; # стыкує ся из мілійом проґрамованя UNIX.<div class="ts-Конец_цитаты-source">— <cite>Б. </cite><cite>Страуструп. Язык проґрамованя C++. Розділ 1.6</cite></div> Невзиравучи на дакотрі знані хыбы языка '''Сі''', '''Бярне Страуструп''' выбрав його за основу, бо «у '''Сі''' є свої проблемы, айбо тоты же проблемы бы мав и розвоєный уд нула язык, а проблемы '''Сі''' нам знані». Окром того, то дало можность скоро зотворити пирьвый прототіп компілатора ('''cfront'''), котрый лем перетовмачовав додані сінтаксічні елементы на оріґіналный '''Сі'''. Из поступом розвоя '''C++''' до него додали инакі можности, котрі зробили непотребными дакотры конструкційи '''Сі'''. Позад сего не раз было звіданя за то, убы удказати ся уд сполочности языку и зняти старі конструкційи. Но тым не май мало сполочность была засокочена, того што: * '''Засокочено еґзістувучый код''', написаный на '''Сі''', убы го мож было прямо перенести у '''C++'''; * '''Не гія наново вчити проґрамісту''', котрі вже знали '''Сі''' (йим лем гія довчити нові возможности '''C++'''); * '''Выключина путанина''' меже языками при йих рокашному хоснованьова («аж два языкы хоснувут ся в рокаши, йих розділы мавут быти авадь мінімалні, авадь такі грубі, убы языкы не мож было спутати»). === Нові возможности === <source lang="cpp" line="1"> class Array { public: Array() = default; // компілатор зотворит конструктор за замовчіньом сам Array(size_t _len) : len(_len) { val = new double[_len]; } Array(const Array & a) = delete; // конструктор копійованя явно зотертый Array(Array && a); // конструктор переміщіня ~Array() { delete[] val; } Array& operator=(const Array& rhs); // оператор присвойованя копійованьом Array& operator=(Array&& rhs); // оператор присвойованя переміщиньом double& operator[](size_t i) { return val[i]; } const double& operator[](size_t i) const { return val[i]; } protected: std::size_t len = 0; // иніціялізація поля double* val {nullptr}; }; </source>Нові возможности C++ уключавут оголошіня у видови выражінь, переробліня тіпу в виді функцій, операторы <code>new</code> і <code>delete</code>, тіп <code>bool</code>, удкликаня, розширеноє розуміня константности, пудставляйимі функційи, аргументы за замовчіньом, переопреділіня, просторы имен, класы (уключавучи и вшиткі повязані з класами возможности, такі ги наслідованя, функційи-части, віртуалні функційи, абстрактні класы тай конструкторы), переопреділіня оператору, шаблоны, оператор <code>::</code>, убробку выйимку, дінамічну ідентіфікацію и много другого. Язык C++ так само в многых трафунках май строго удносит ся д перевіркы тіпу, гий C. У C++ появили ся коментарі в вызирови двойитої косої линійи (<code>//</code>), котрі были у попередникови C — языкови [[BCPL]]. Дакотрі особенности C++ май пузно были перенесині до C, наприклад, ключові слова <code>const</code> тай <code>inline</code>, оголошіня у циклах <code>for</code> и коментарі в штілови C++ (<code>//</code>). У май пузнюй реалізаційи C так само были представлині возможности, котрых ниє у C++, наприклад макросы <code>va_arg</code> тай изліпшина робота з масивами-штімованями. === C++ не включат у ся C === Невзиравучи на то, же груба часть кода C буде робоча й діля C++, C++ ниє надмножинов C и не включат го в себе. еґзістує й такый правилный про C код, котрый є неправилным про C++. То удлишує го уд [[Objective C]], ищи єдного изліпшиня C діля [[Обєктово орьєнтоване проґрамованя|ООП]], котроє є надмножинов C. Сут и другі рузности. Наприклад, C++ не позволяє кликати функцію main() в удну проґрамы, зато як у C то є припустиме. Окроме того, C++ є май строгый у дакотрых звіданьох; наприклад, ун не допусчат неявноє переведіня тіпу меже не зкапчаными тіпами указатилю й не позволяє хосновати функційи, котрі ищи не были оголошині. Ба й булше, код, котрый є робочый діля обох языку, може давати рузні выслідкы в залежности уд того, компілатор якого языка го товмачив. Наприклад, на булшости платформ наслідувуча проґрама выведе «C», коли компілує ся компілатором C, і «C++», коли компілує ся компілатором C++. Такоє ся діє зато, же в C сімболні константы (наприклад, <code>'a'</code>) мавут тіп <code>int</code>, а в C++ — тіп <code>char</code>, а розмір тых тіпу ся убыкло удрузнят.<source lang="cpp"> #include <stdio.h> int main() { printf("%s\n", (sizeof('a') == sizeof(char)) ? "C++" : "C"); return 0; } </source> === Средства C, котрых рекомендує ся не кывати === Подля зауважіня Страуструпа, «чим ліпше вы знаєте C, тым май тяжко вам буде убыйти проґрамованя на C++ у штілови C, гублячи при тум потенційні перевагы C++». Позад того ун дає слідувучый набор порекомендовань про проґрамішту на C, убы читаво ся убхосновати ліпшинами C++: * Не хосновати макроопреділіня <code>#define</code>. На оголошіня констант хосновати <code>const</code>, на ґрупы конштант (перечисліня) — <code>enum</code>, на прямоє включіня функцій — <code>inline</code>, на означіня файт функцій авадь тіпу — <code>template</code>. * Не хосновати передчасові зявы змінных. Зява змінны в блокови, де вни поправді ся хоснувут, и фурт єднати зявы з иніціялізаційов. * Удказати ся уд хоснованя <code>malloc()</code><ref>{{Cite web|url=http://en.cppreference.com/w/cpp/container/vector|title=std::vector — cppreference.com|access-date=2015-11-28|archive-date=2015-11-27|archive-url=https://web.archive.org/web/20151127093014/http://en.cppreference.com/w/cpp/container/vector|deadlink=no}}</ref> у хосен оператора <code>new</code>, уд <code>realloc()</code><ref>{{Cite web|url=http://en.cppreference.com/w/cpp/memory/c/realloc|title=std::realloc — cppreference.com|access-date=2015-11-28|archive-date=2015-12-04|archive-url=https://web.archive.org/web/20151204114524/http://en.cppreference.com/w/cpp/memory/c/realloc|deadlink=no}}</ref> — у хосен тіпа <code>vector</code>. Май безпечным буде хоснованя розумных указатилю, такых гий <code>shared_ptr</code> тай <code>unique_ptr</code>, што доступні уд єденадцятої вирзійи штандарта. * Убыйти без безтіповых указатилю, аріфметікы указатилю, неявных приведінь тіпу, скапчань, окроме, може, низкоруньового кода. Хосновати «нові» перевединя тіпу, што ліпше выражавут жаданя проґраміста й сут май безпечні. ** Рада до мінімума хоснованя масиву сімболу тай шорику у штилови C, замінявучи йих на тіпы <code>string</code> и <code>vector</code> із STL. Шуга не творити свої реалізаційи того, што уже є у штандартнуй бібліотеци. == Розвуй дале == Нынішня май актуална вирзія '''ISO/IEC 14882:2024''' авадь '''[[С++23]]'''<ref>{{cite web |url=https://www.iso.org/standard/83626.html |title=ISO/IEC 14882:2024 Programming languages — C++ |website=iso.org }}</ref>,была дороблена у [[Фебруар|фебруварьови]] [[2023]]<ref>{{Cite web |url=https://herbsutter.com/2023/02/13/c23-pandemic-edition-is-complete-trip-report-winter-iso-c-standards-meeting-issaquah-wa-usa/ |title=C++23 "Pandemic Edition" is complete (Trip report: Winter ISO C++ standards meeting, Issaquah, WA, USA) |website=herbsutter.com |date=13 February 2023 }}</ref>, слідувуча вирзія, має не офіцічноє мня '''[[C++26]]'''.<ref>{{Cite web|title=Working Draft, Standard for Programming Language C++|url=https://www.open-std.org/jtc1/sc22/wg21/docs/papers/2024/n4981.pdf|date=2024-04-16|publisher=ISO/IEC|website=Open Standards}}</ref> === Сполочноє напрямліня розвоя C++ === На думку автора языка Бярена Страуструпа<ref>{{Cite web|url=http://www.codenet.ru/progr/cpp/straustrup.php|title=Интервью Б. Страуструпа LinuxWorld.com|access-date=2013-01-04|archive-date=2013-01-27|archive-url=https://web.archive.org/web/20130127131918/http://www.codenet.ru/progr/cpp/straustrup.php|deadlink=no}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://samag.ru/archive/article/1034|title=Интервью Б. Страуструпа журналу «Системный администратор»|access-date=2013-01-04|archive-date=2013-02-09|archive-url=https://web.archive.org/web/20130209043902/http://samag.ru/archive/article/1034|deadlink=no}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.cnews.ru/reviews/index.shtml?2010%2F09%2F29%2F410282|title=CNews: Эксклюзивное интервью с создателем языка программирования C++|accessdate=2019-11-01|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150317122705/http://www.cnews.ru/reviews/index.shtml?2010%2F09%2F29%2F410282|archivedate=2015-03-17|deadlink=yes}}</ref>, говорячи о далшум розвою тай перспектівах языка, мож дашто вызначити: * У основнум далшый розвуй языка буде йти путьом доповнінь до штандартної бібліотекы. Єдным из головных жрідел такых доповнінь є знана бібліотека [[Boost]]. * Міняня у ядрови языка не мавут приводити до змаліня уже досягнутої ефектівности C++. По никаньови Страуструпа, переважно є грубі важливі зміны, котрі мавут реалный вплыв, ачим много малых правок, котрі можут убтяжити код и учинити язык тяжкым на учіня тай хоснованя. * Основні путі далшого розвоя C++ у май близкых годах уключавут розширіня возможностю й доробліня сполочного проґрамованя, штандартізацію механізму паралелної убробкы, а так само розвуй засобу безпечного проґрамованя. До такых возможностю надходят рузні перевіркы, безпечны переведіня тіпу, контролованя пудмінок и другых технолоґійи, котрі помагавут у писаньови стабілного и сполягливого кода. * У рокаши C++ є спроєктованый и розвоює ся гий [[Мултіпарадіґмовый язык проґрамованя|мултіпарадіґмовый язык]], што значит, же ун є погынавый и позволяє проґраміштам выборно хосновати рузні пудходы й методолоґійи. Ун бере елементы из рузных штілю проґрамованя, айбо йих адаптує так, убы были ефектівні на руни компілованого языка, што означат высшый уровинь оконавської продуктівности. Того в будучности ниє вылучино, же до C++ будут додані елементы функціоналного проґрамованя, автоматічноє збираня нехари тай инакі механізмы, котрі типирь не сут в языкови. Айбо вшиткы такі зміны будут зроблині на основі вжек еґзістувучого компілованого пудхода, без порушіня прінціпу продуктівности. * Хоть формално єдным из основных прінціпу C++ є засокочіня сполочности з языком C, у реалности штандартізаційны комітеты C тай C++ не мавут взаимодій. Міняня, котрі вни уносят, не лиш ниє згоджині, айбо даколи прямо противорічат єдны другым из ідеолоґічного бока. Наприклад, елементы, котрі нові вирзійи C додавут прямо до ядра языка, у C++ сут вынесині до штандартної бібліотекы. Такыми елементами є, наприклад, дінамічні масивы, масивы з фіксоваными границями, а так само засобы паралелної убробкы. Страуструп лічит, же спойиня розробкы C и C++ принесло бы грубі выгоды, айбо то є малореалістічно з політічных и орґанізаційных причин. Того в перспектіві практічна сполочность меже C тай C++ буде з часом слабіти, што означає, же коды, написані на чистум C, будут кождый раз май тяжко прямо компіловати и хосновати в C++ без модіфікацій. === Штандарт C++11: доповніня у ядрови языка === * Ясно вызначині конштантны функційи тай выражіня <code>constexpr</code>. * Універзалноє иніціялізованя. * Конструкторы й операторы присвойиня з семантіков переносу. Выведіня тіпу. :: Про хоснованя у шаблонах, де тяжко задати конкретный тіп ізмінної, уведині два нові механізмы: змінні тіпа <code>auto</code> и опис <code>decltype</code>. * Цикл по коликційи :: Подобно многым нынішньым языкам, у C++ уведеный цикл «по коликційи» у форматови: <code>for (type &x: array) {...}</code>. Туй тіло цикла ся оконує про каждого елемента коликційи <code>array</code>, а <code>x</code> у каждуй ітераційи буде удкликати ся на актуалный елемент коликційи. Гий коликцію мож видіти C-масив авадь хоть якый контийнер из штандартної бібліотекы, котрый має ітераторы <code>begin</code> тай <code>end</code>. * Ламбда-выражіня :: Додана возможность задавати ламбда-выражіня (анонімні функційи, што ся задавут прямо в місті хоснованя). Такі функційи можут залежати уд позапросторовых змінных (замыканя). Ламбда-выражіня мож присвойити зміннуй и хосновати усяды, де гія функція релевантного тіпа, наприклад, у алґорітмах штандартної бібліотекы. * Изміны в описови віртуалных методу :: Доданый неповинный модіфікатор <code>override</code>, котрый хоснувут при описови метода, што заміщат віртуалный метод утцьовського класа. Позад хоснованя <code>override</code> компілаторови мусай перевіряти, ци є в утцьовському класови метод из таков же сіґнатуров. Доданый тоже модіфікатор <code>final</code>, котрый, як и в Java, непозволяє подалше заміщованя метода. Так само мож задати <code>final</code> діля класа — тогды уд него вже не можут наслідовати ся другі класы. * Додана возможность описа [[Варіатівный шаблон|варіятівных шаблону]]. * Усякі сінтаксічні доповніня. :: Уведеноє ключовоє слово <code>nullptr</code>, што представляє константу — нуловый указник. Были внисині зміны у семантіку й, частічно, у сінтаксіс перечислінь и спойиня. Додана возможность творити сокочині перечисліня (type-safe enumerations), а спойиня типирь мавут май мало убграничінь у своюй структурі. Кроме того, компілатор типирь має правилно парсити код из множинными заперавучыми кутовыми дужками «<code>>></code>», што уживані у вкладеных шаблонных конструкціях. Май скоро «<code>>></code>» автоматічно приймало ся ги оператор побітового зсува вправо, того меже знаками <code>></code> гія было вставляти пропускы авадь износы шорика. == Приклад проґрам == === Приклад № 1 === Се приклад проґрамы [[Hello, world!]], котра выводит извістку в [[Інтерфейс командного рядка|консол]], хоснувучи штандартну бібліотеку, и окончує ся.<source lang="cpp"> #include <iostream> // Імпортуєме всі убявліня у просторови имен "std" у ґлобалный простур имен. using namespace std; int main() { cout << "Hello, world!" << endl; return 0; } </source> === Приклад № 2 === Типирішньый C++ позволяє рішати май легкым способом и май тяжкі задачі. Тот приклад, окроме другого, показує хоснованя контийнеру з штандартної бібліотекы шаблону ([[Штандартна бібліотека шаблону|STL]]).<source lang="cpp"> #include <iostream> // подля хосонованя std::cout #include <vector> // має у собі дінамічный масив #include <map> // має в собі тіп даных словник #include <string> using namespace std; int main() { // Убявляєме асоціятівный контийнер из шориковыми ключами й даными в вызирі вектору шорику. map<string, vector<string> > items; // Додаме в сись асоціятівный контийнер пару людий и даме йим дакулько предмету. items["Anya"].push_back("scarf"); items["Dmitry"].push_back("tickets"); items["Anya"].push_back("puppy"); // Перебереме всі обєкты в контийнирі for(const auto& person : items) { // person - то є пара з двох обєкту: person.first - то го имня, // person.second - то є список го предмету (вектор шорику) cout << person.first << " is carrying " << person.second.size() << " items" << endl; } } </source> У тум прикладі, про простоты, імпортувут ся вшиткі имена з простора имен <code>std</code>. Но в реалных проґрамах так робити ся не рекомендує, бо можут зотворити ся конфлікты имен, кой рузні бібліотекы мавут єднакі назвы обєкту. Язык позволяє імпортовати окримв обєкты з простора имен, же бы лем тоты, котрі дійсно гія, были доступні у кодови без явного зазначіня <code>std::</code>.<source lang="cpp">namespace Foo { const int x = 5; } const int y = Foo::x;</source><source lang="cpp"> #include <vector> int main() { using std::vector; vector<int> my_vector; } </source>У C++ (ги у C), кой хоснованя проґрамы доходит до кунця функційи <code>main()</code>, тото рунозначно команді <code>return 0;</code>. То значит, што проґрамі не гія явноє вертаня <code>0</code> в кунци <code>main()</code>, бо компілатор додаст то автоматічно. Айбо такоє правило не діє про хоть якої инакої функційи, окром <code>main()</code>, де все гія явно вказати значіня, котроє ся має вертати. == Изруньованя з алтернатівными языками == Сут дакулько досліжінь, у котрых пробовали зробити булш менш обєктівноє зруньованя всякых языку проґрамованя, меже котрых є й C++. У тых досліжінях аналізовали ся рузні аспекты, такі гий продуктівность коду, удобство писаня проґрам, возможности оптімізаційи, доступ д штандартным бібліотек тай иншакі характерістікы, котрі важні про проґрамішту й розвойнику проґрамного засобованя. * У науковуй статі «Haskell vs. Ada vs. C++ vs. Awk vs. …» Пауля Гудака й Марка Джонса<ref name="haskell4">An Experiment in Software Prototyping Productivity. Paul Hudak, Mark P. Jones. Yale University, Department of Computer Science, New Haven, CT 06518. July 4, 1994.</ref> представлиный звід про досліджіня шора імператавных и функціоналных языку на прикладі рішіня модилної задачі быстрого прототіпованя ГІС-сістемы воєнного призначіня. * В инакуй науковуй роботі — «DSL implementation in metaocaml, template haskell, and C++» — чотыри авторы<ref>{{статья|автор=K. Czarnecki, J. O’Donnell, J. Striegnitz, W. Taha|заглавие=DSL implementation in metaocaml, template haskell, and C++|издательство=University of Waterloo, University of Glasgow, Research Centre Julich, Rice University|год=2004|ссылка=https://www.researchgate.net/publication/221025927_DSL_implementation_in_MetaOCaml_template_Haskell_and_C|ref=Czarnecki, O’Donnell, Striegnitz, Taha|издание=|archivedate=2022-04-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220407022648/https://www.researchgate.net/publication/221025927_DSL_implementation_in_MetaOCaml_template_Haskell_and_C|тітул=DSL implementation in metaocaml, template haskell, and C++}}. Цитата: ''C++ Template Metaprogramming suffers from a number of limitations, including portability problems due to compiler limitations (although this has significantly improved in the last few years), lack of debugging support or IO during template instantiation, long compilation times, long and incomprehensible errors, poor readability of the code, and poor error reporting.''</ref> методічно досліжувут возможности C++ и двох функціоналных языку у роли базовых инструменту про [[Языково-орьєнтоване проґрамованя|языково-орьєнтованого проґрамованя]] з методом порожувучого кода. * У досліжині Лутца Прехелта<ref name="perhelt2">{{cite web|url=http://page.mi.fu-berlin.de/prechelt/Biblio/jccpprt_computer2000.pdf|title=An empirical comparison of C, C++, Java, Perl, Python, Rexx, and Tcl for a search/string-processing program|author=Lutz Prechelt ([[Технологический институт Карлсруэ|Universität Karlsruhe]])|lang=en|format=pdf|website=[[Свободный университет Берлина|Freie Universität Berlin]]|date=2000-03-14|accessdate=2019-11-20|archive-date=2020-01-03|archive-url=https://web.archive.org/web/20200103050915/http://page.mi.fu-berlin.de/prechelt/Biblio/jccpprt_computer2000.pdf|deadlink=no}}</ref> аналізувут ся сім языку (C, C++, Java, Perl, Python, Rexx, Tcl) у контекстови написаня простої проґрамы, котра переробляє телефонні нумера на слова за даякыми правилами. * У статі Девіда Велера «Ada, C, C++, and Java vs. The Steelman»<ref name="steelman">{{Cite web|url=https://dwheeler.com/steelman/steeltab.htm|title=«Ada, C, C++, and Java vs. The Steelman» David A. Wheeler July/August 1997|accessdate=2019-03-23|archive-date=2019-03-23|archive-url=https://web.archive.org/web/20190323164511/https://dwheeler.com/steelman/steeltab.htm|deadlink=yes}}</ref> проводит ся зруняня языку Ада, C++, C и Java із документом «<nowiki/>[[Steelman]]<nowiki/>» — списком потреб до языка про воєнных убудованых сістем, котрый быв розробленый у [[1978|1978 годі]] Міністерством сокочіня [[Споєны Штаты Америцькы|США]]. Хоть документ ужек устарів и не бере до увагы типирішні возможности языку, зруняня показує, што C++ не так силно рузнится уд языку-конкуренту в плані необходимых возможностю про промысловых розробок. * Статя Метю Формента й Міхаеля Ґіллінґса<ref name="bioinfartcl">{{Cite web|title=«A comparison of common programming languages used in bioinformatics»|url=https://bmcbioinformatics.biomedcentral.com/articles/10.1186/1471-2105-9-82|access-date=2021-09-02|archive-date=2021-09-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210902102443/https://bmcbioinformatics.biomedcentral.com/articles/10.1186/1471-2105-9-82|deadlink=no}}</ref> описує досліжіня<ref name="bioinfbench">{{Cite web|url=http://www.bioinformatics.org/benchmark/index.html|title=Сравнение языков программирования в реализации алгоритмов биоинформатики — описание эксперимента.|access-date=2021-09-02|archive-date=2021-09-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210902102446/http://www.bioinformatics.org/benchmark/index.html|deadlink=no}}</ref> реалізаційи на шість языках (C++, C, C#, Java, Perl, Python) трьох шпеціфічных алґорітму, што хоснувут ся у біоинформатіци: [[метод майблизькых сосіду|метод майблизкых сусіду]], ґлобалноє [[вырунёваня послідовностю|выруньованя послідовностю]] ([[алґорітм Нідлмана — Вунша]]) и [[парсінґ]] выходных даных [[BLAST]]. === C++ тай Ада === [[Ада (язык проґрамованя)|Язык Ада]] самарає на C++ за возможностями и сферов хоснованя: то є компілованый штруктурный язык из обєктово-орьєнтованым розширіньом (тота ж модел «Алґол из класами», што и в C++), має штатічну тіпізацію, пудпорює сполочноє проґрамованя и призначиный діля розвоя грубых и тяжкых проґрамных сістем. Айбо ідеолоґічно Ада є силно другым языком: аж C++ розвоює ся ги універзалный инструмент про рузных задач, то Ада была спроєктована шпеціялно пуд жаданя выробнику крітічно важного проґрамного засобованя з высокыми штандартами надійности, што выразило ся на ю сінтаксісі тай семантіци. Прямых изрунянь ефектівности кода в Аді й C++ не много. Ужек упомняненуй статі <ref name="haskell2">An Experiment in Software Prototyping Productivity. Paul Hudak, Mark P. Jones. Yale University, Department of Computer Science, New Haven, CT 06518. July 4, 1994.</ref>рішіня моделної задачи на Аді дало код, што быв приблизно на 30% май куртый (у шориках), гий у C++. Изруньованя самых же языку проводили ся у рузных жрідлах. Наприклад, у статі Джіма Роджерса на AdaHome<ref name="rogers2">{{Cite web|url=http://www.adahome.com/articles/9703/ada_vs_cpp.html|title=Comparison of Ada and C++ Features (en)|access-date=2019-03-23|archive-date=2019-03-23|archive-url=https://web.archive.org/web/20190323164727/http://www.adahome.com/articles/9703/ada_vs_cpp.html|deadlink=no}}</ref> наведено булш 50 пункту удрузнинь меже языками, й булшость из них у хосен Ады (булше возможностю, нагынавчость повожіня, май мало возможность хыб). Хоть даякі твиржіня побучнику Ады перичні авадь ужек пристаріли, сполочно мож зробити выслідок: * Сінтакс Ады є овер строгый, ги у C++. Язык жадат додержовати ся дісціпліны проґрамованя, не пудпорює «проґрамістські фіґлі», айбо стімулує писаня простого, лоґічного й врозумливого кода, котрый є май легко пудпорьовати. * На розділ уд C++, Ада є дуже тіпобезпечена. Розвойина сістема тіпів позволює при додержаньови правил йих оголошіня й хоснованя маймного контроловати коректность роботы з датами й сокотити проґраму уд нежаданых хыб. Автоматічноє переробліня тіпу є звеличине у нич. * Указатилі в Аді сут контроловані май строго, ги у C++, а адресна аріфметіка є доступна лем через окрему сістемову бібліотеку. * Наставитилні модулы Ады за свойыми можностями сут самарні на шаблоны у C++, айбо забезпечувут ліпшый контрол. * Ада має в язык убудовану модуларность и штандартізовану сістему розділеної компілаційи, зато C++ хоснує включованя текстовых файлу й вонкашні методы кроманьованя компілаційов и складаньом проґрам. * Убудована многозадачность Ады має в собі паралелні задачы й механізм йих комунікаційи (вступы, рандеву, оператор <code>select</code>). У C++ сут тоты возможности забезпечині лем через бібліотекы. * Ада має строгый штандарт, што дає ліпшу переносимость проґрамового засобованяна рузны платформы. У статі Штефена Цейґера з компанійи [[Rational Software|Rational Software Corporation]]<ref>[https://web.archive.org/web/20070404120024/http://www.adaic.com/whyada/ada-vs-c/cada_art.html Stephen Zeigler, Comparing Development Costs of C and Ada.] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070404120024/http://www.adaic.com/whyada/ada-vs-c/cada_art.html|date=2007-04-04}}</ref> ся тверди, же робота на Аді є на 60% май дешево, гий на другых языках, приводит ид зотворіню кода, котрый має в 9 раз май мало хыб, гий код написаный языком Сі. Хоть и тоты выслідкы ниє прямо ты же самі діля C++, ун є интересный, бо много з хыб C++ ун взяв уд Сі. === C++ тай Java === Java ся не може раховати же повноставна заміна C++, бо є зотворена гий безпечный язык из легшым зачатковым руньом, орьєнтованый на зотворіня прикладных аплікацій из грубов можностьов преносимости<ref>{{cite web|url=http://www.oracle.com/technetwork/java/intro-141325.html|title=1.2 Design Goals of the Java™ Programming Language|subtitle=The Java Language Environment|lang=en|publisher=Oracle|date=1999-01-01|accessdate=2013-01-14|archive-date=2013-01-23|archive-url=https://web.archive.org/web/20130123204103/http://www.oracle.com/technetwork/java/intro-141325.html|deadlink=no}}</ref>. Уна ся не годит для дакотрых філю проґрам, котрі ся чинят у C++. Айбо в окремых свойих областьох в Java є реална конкурентція C++. Головні передности Java: * '''Безпека:''' Недоступность хоснованя указатилю и адресної аріфметікы, автоматічноє кроманьованя тямов из ґарбадж-колектором, убудовані засобы, котрі сокотят перед май пошириными хыбами проґрам C++, гий є переповніня буфера авадь выхуд за граници масива. * Наявность розробленої сістемы модул и розділеної компілаційи, котра є май скурша й май мало пудвавучас ид хыбам, гий препроцесор и особна зборка C++. * Докусна штандартізація и оконаня у віртуалнуй машині, розвоєноє окружіня, включавучи бібліотекы про ґрафіку, хосноватильськый интерфийс, доступ ид базам даных и другым тіповым задачам, гий є забезпечена правдива многоплатформность. * Устроєна многопотучность. * Обєктна пудсістема Java є у разы май близка д фундаменталному прінціпови ООП «вшитко є обєкт», ги у C++. Интерфийсы позволявут здобыти векшину предностий множинного наслідованя без його неґатівных ефекту. * Рефликція є май далекосяжна, ги у C++, и позволяє у реалному часови дефініційовати и міняти структуру обєкта пуд час роботы проґрамы. Но хоснованя ґарбадж-колектора й віртуалної машины лишає тяжкопоборимі обмижіня. Проґрамы на Java сполочно сут май помалі, йим гія дуже много тямы, а віртуална машина ізолує проґраму уд операчної сістемы, што робит низкоруньовоє проґрамованя невозможным. Емпірічноє досліджіня<ref name="perhelt3">{{cite web|url=http://page.mi.fu-berlin.de/prechelt/Biblio/jccpprt_computer2000.pdf|title=An empirical comparison of C, C++, Java, Perl, Python, Rexx, and Tcl for a search/string-processing program|author=Lutz Prechelt ([[Технологический институт Карлсруэ|Universität Karlsruhe]])|lang=en|format=pdf|website=[[Свободный университет Берлина|Freie Universität Berlin]]|date=2000-03-14|accessdate=2019-11-20|archive-date=2020-01-03|archive-url=https://web.archive.org/web/20200103050915/http://page.mi.fu-berlin.de/prechelt/Biblio/jccpprt_computer2000.pdf|deadlink=no}}</ref> не найшло грубу рузню у быстрости розробкы на C++ тай Java. Инакоє досліджіня<ref name="bioinfartcl4">{{Cite web|title=«A comparison of common programming languages used in bioinformatics»|url=https://bmcbioinformatics.biomedcentral.com/articles/10.1186/1471-2105-9-82|access-date=2021-09-02|archive-date=2021-09-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20210902102443/https://bmcbioinformatics.biomedcentral.com/articles/10.1186/1471-2105-9-82|deadlink=no}}</ref> указало, же думаня о грубых рузнях у шустрости оконаня кода на тых языках ниє фурт правдивоє: у двох из трьох тесту быстрота оконаня Java- тай C++-аплікацій была доста порунима. Зато Java є май лаконічна – обєм кода є май малый на 10-15%. === C++ тай C === '''Оріґіналный Сі''' дале ся розвойит, и на нему ся зотворявут много грубых проєкту: є головным языком проґрамованя подля операчных сістем, на нему написані бавкові енґіні многых дінамічных бавок, як и груба кулькость прикладных аплікацій. Дакотрі шпеціялісты повідавут, же заміна Сі на C++ не робит процес розробкы май ефектівным, ай навспак убтяжує проєкт, меншит го надійность и пудвышує наклады на пудпору. У частности: * За думаньом Лінуса Торвалдса, «C++ заставляє до писаня … грубого обєма кода, котрый не має прінціпічного значіня із никаня функціоналности проґрамы». * Пудпора ООП, шаблоны і STL не сут рішавучов предностьов C++, бо вшитко, на што ся хоснувут, мож вырішити й хоснованьом Сі. При тум ся вылучавут розширіня кода, а даякоє убтяжіня, котроє є далеко не фурт гія, компензує ся булшов флексібілітов, май простым тестованьом, и ліпшыми перформанцными характерістіками. * Автоматізація доступа д тями в C++ повышує затраты тямы й чинит роботу проґрам помалов. * Хоснованя вылучінь у C++ заставляє слідити [[RAII]], што веде до звеличіня оконаных файлу й меншіня быстроты проґрам. Додаткові тягкости ся появлявут у паралелных и дістрібутівных проґрамах. Тым є интересноє, же кодінґ-штандарт C++ у компанійи [[Google]] прямо заказує хоснованя вылучінь<ref name="googlesg">{{Cite web|url=https://google.github.io/styleguide/cppguide.html#Exceptions|title=Google C++ Style Guide. Exceptions.|access-date=2019-03-31|archive-date=2019-03-16|archive-url=https://web.archive.org/web/20190316065327/http://google.github.io/styleguide/cppguide.html#Exceptions|deadlink=no}}</ref>. * Код на C++ є май тяжкый на розуміня й тестованя, його выправлиня выд хыб є май чажкоє позад хоснованя чажкый ієрархій класу из наслідованьом и шаблонами. Додатково, в розвойницькых мілійох C++ ся вказує булше хыб, и в компілаторах, и в бібліотеках. * Многі детайлі повожіня кода не сут шпеціфіковані штандартом C++, што знижує його портовалность и може быти причинов чажконаходимых хыб. * Кваліфікованых проґрамісту на Сі є у разы булше, гий на C++. Ниє пересідчивых даных о предности C++ перед Сі ні по ефектівности проґрамісту, ні по особностям проґрам. Хоть сут досліжіня<ref>{{статья|заглавие=Advantages and Disadvantages of Conservative Garbage Collection|автор=Boehm H.|ссылка=http://www.hpl.hp.com/personal/Hans_Boehm/gc/issues.html|издание=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130724030259/http://www.hpl.hp.com/personal/Hans_Boehm/gc/issues.html|archivedate=2013-07-24|тітул=Advantages and Disadvantages of Conservative Garbage Collection}} (удкликаня із {{книга |автор=[[Реймонд, Ерік]]. |заглавие=Искусство программирования для Unix |год=2005 |страницы=357 |страниц=544 |isbn=5-8459-0791-8 |тітул=Искусство программирования для Unix }})</ref>, котрі твирдят, же проґрамішты на Сі тратят около 30-40 % сполочного часа розробкы (не рахувучи выпраліня хыб) на кроманьованя тямов, сполочна ефектівность розробнику<ref name="haskell3">An Experiment in Software Prototyping Productivity. Paul Hudak, Mark P. Jones. Yale University, Department of Computer Science, New Haven, CT 06518. July 4, 1994.</ref> Сі тай C++ є зрунима. У низкоруньовум проґрамованьови грубинська часть новых возможностю C++ ся оказує нехоснована позад збулшіня режійных выдатку: віртуалні функційи жадавут дінамічноє вызначіня актуалної адресы (RVA), шаблоны ведут до розширіня кода й понижіня возможностю оптімізаційи, [[бібліотека часа оконаня]] (RTL) є велика, а удказ уд ниї лишат многх возможностю C++ (хоть бы позад недоступности операцій <code>new</code>/<code>delete</code>). У выслідках проґраміштови мусай убграничити ся на функціонал, унаслідованый уд Сі, што робит хоснованя C++ безцілным: ''Єдиный способ мати добрый, ефектівный, низкоруньовый іипортованый C++ зводит ся д тому, убы ся убграничити ся вшисткым тым, котроє є легко доступноє в Сі. А убграничіня проєкта границями Сі буде значити, же го не выметати, и же буде доступно много проґрамішту, котрі добрі розумівут низкоруньові особенности й не удказувут ся уд них позад дурної моды на «обєктні модели».'' ''… коц ефектівность є пирьвошорна, «ліпшины» C++ будут грубов хыбов.''<div class="ts-Конец_цитаты-source">— <cite>[[:ru:Торвалдс,_Лінус|Лінус Торвалдс]],<ref name="autogenerated1" /></cite></div> === C++ и функціоналні тай скріптові языкы === У єдному експеріментови<ref name="haskell">An Experiment in Software Prototyping Productivity. Paul Hudak, Mark P. Jones. Yale University, Department of Computer Science, New Haven, CT 06518. July 4, 1994.</ref> скріптові й функціоналны языкы, особенно [[Haskell]], показали 2-3-кратну ліпшину у часови розробкы тай обємови кода в зруняньови з проґрамами на C++. Из другого бока, проґрамы на C++ были на тулько же раз скурші. Авторы признавут, же здобыті дані ниє репрезентатівнов выборьков и не роблят катеґорічні выслідкы. В другому експеріментови<ref name="raytracer">'''Ray Tracer Language Comparison''' (бенчмарк языков программирования — ffconsultancy.com/languages/ray_tracer/)</ref> строгі функціоналны языкы ([[Standard ML]], [[OCaml]]) показали сполочноє прискоріня розробкы 10-кратноє (головно позад скуршому выявліню хыб) при приблизно руных показниках шустродійи (были хосновані рузні компілаторы в рузных режімах). У досліжіньови Лутца Прехелта<ref name="perhelt">{{cite web|url=http://page.mi.fu-berlin.de/prechelt/Biblio/jccpprt_computer2000.pdf|title=An empirical comparison of C, C++, Java, Perl, Python, Rexx, and Tcl for a search/string-processing program|author=Lutz Prechelt ([[Технологический институт Карлсруэ|Universität Karlsruhe]])|lang=en|format=pdf|website=[[Свободный университет Берлина|Freie Universität Berlin]]|date=2000-03-14|accessdate=2019-11-20|archive-date=2020-01-03|archive-url=https://web.archive.org/web/20200103050915/http://page.mi.fu-berlin.de/prechelt/Biblio/jccpprt_computer2000.pdf|deadlink=no}}</ref>, на основі аналіза коло 80 рішінь, написаных доброволцями, были здобыті, в часности, слідувучі выслідкы: * Perl, Python, Rexx, Tcl забезпечили удвоє булшу быстроту розробкы, гий C, C++ и Java, причому одержаный код быв так само удвоє май куртым. * Проґрамы на скріптовых языках хосновали приблизно удвоє булше тямы, ги C/C++. == Крітіка == <source lang="cpp"> #include <iostream> // для хоснованя std::cout #include <vector> // має у собі дінамічный масив #include <map> // має у собі тіп даных словник #include <string> using namespace std; int main() { // Убявляєме асоціятівный контийнер из шоровыми ключами й даными у видови вектору шорику. map<string, vector<string> > items; // Додаме в сись асоціятівный контийнер пару людий и даме йим дакулько предмету. items["Anya"].push_back("scarf"); items["Dmitry"].push_back("tickets"); items["Anya"].push_back("puppy"); // Перебереме вшиткі обєкты в контийнирі for(const auto& person : items) { // person - то пара двох обєкту: person.first - то го имня, // person.second - то є список го предмету (вектор шорику) cout << person.first << " is carrying " << person.second.size() << " items" << endl; } } </source> === За крітіку C++ у цілому === Майчасті крітікы не противоставлявут C++ якомусь другому конкретному языкови, а повідавут, же удказ уд хоснованя єдного языка, што має много недостатку, в хосен декомпозіційи проєкта на пудзадачі, котрі рішавут ся на рузных языках, майбулш пудходящых про них, робит розробку не таков бабрачнов при єдночаснум пудвышіньови показнику [[Квалітность проґрамованя|квалітности проґрамованя]]<ref name="languageorient2">{{статья|заглавие={{iw|Language Oriented Programming}}|автор=Martin Ward|год=1994|ссылка=http://www.cse.dmu.ac.uk/~mward/martin/papers/middle-out-t.pdf|издание=|archivedate=2016-03-04|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304020956/http://www.cse.dmu.ac.uk/~mward/martin/papers/middle-out-t.pdf|тітул={{iw|Language Oriented Programming}}|выдавательство=Computer Science Department, Science Labs}}</ref><ref name="Hudak_DSL2">{{статья|заглавие=|автор=Paul Hudak|издательство=Department of Computer Science, Yale University|ссылка=|тітул=Modular Domain Specific Languages and Tools|выдавательство=Department of Computer Science, Yale University}}</ref>. Из тої самої причины крітікує ся й засокочіня сполочливости з Сі: аж частина задачі жадат низкоруньовых возможностю, май розумно бы было вынести ю у окрему пудсістему й написати ю на Сі. Свою очеридь, побучникы C++ твирдят, же забераня технічных и орґанізацічных проблем межеязыкового сполочнодіїня позад хоснованя єдного універзалного языка взамін дакулькых шпеціялізованых є май вижно, гий хыбованя того універзалного языка. То єсть, сама широкость возможностю C++ оправдує хыбы каждої из возможности; в тум числови й хыбы, унаслідовані выд Сі, оправдані перевагами сполочности (див. [[C++#Філозофія C++|горі]]). Такым способом, тоты самі особенности C++ – обєм, чажкость, [[еклектічность]] и невыразна цільова карина хоснованя – побучниками ся розцінює ся ги «головна перевага», а крітіками – ги «головный недостаток». === Крітіка оремых елементу й концепцій === ==== Контрола за повожіньом ==== Ідеолоґія языка змішує «контрол за повожіньом» из «контролов за ефектівностю»: прінціп «не платиш за то, што не хоснуєш» ➤ предпокладає, же засобованя повного контрола проґрамішта над вшиткым, што ся діє в проґрамі на доста малому руни, є потребным и достаным про достиганя высокої ефектівности кода. У дійсности про грубі проґрамы то не так: коли низкоруньова оптімізація кладе ся на ґорґуші проґрамішта, котру квалічный компілатор [[Предметно-орьєнтованый язык проґрамованя|предметово-орьєнтованого]] языка бы зробив ліпше, тото веде лем до збулшіня обєма кода, до май чажкого процеса розробкы й до знижіня порозумілости й тестуйимости кода. Тым способом, прінціп «не платити за то, што не хоснуєш» в реалности не дає такых жаданых переваг в ефектівности, айбо казит квалітность проґрамы. ==== Компонентноє й обєктово-орьєнтованоє проґрамованя ==== За думаньом [[Алан Кей|Алана Кея]], обєктова модела «<nowiki/>[[Алґол]] из класами», котра хоснує ся в C++, уступає модели «вшитко є обєкт»<ref name="alankay2">{{cite web|url=http://c2.com/cgi/wiki?AlanKaysDefinitionOfObjectOriented|title=Alan Kay's Definition Of Object Oriented Programming|accessdate=2013-08-05|deadlink=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130824235515/http://c2.com/cgi/wiki?AlanKaysDefinitionOfObjectOriented|archivedate=2013-08-24}}</ref>, котра хоснує ся в [[Objective-C]]. Ун лічит, же модела Objective-C має булшу кулькость возможностю, май файні показникы [[Поновне хоснованя кода|поновного хоснованя кода]], ліпшу порозумілость, модіфікуйимость и тестуйимость. Тото є зкапчано з тым, же у Objective-C всі компоненты є обєктами, што засобує булшу єднорудность и простоту в хоснованьови обєктово-орьєнтованых пудходу. Модела наслідованя в C++ складна й чажка в реалізаційи. Уна часто заставляє до зотворіня складных ієрархій из неприродными удношіньом меже класами. Наприклад, у многых трафунках хоснує ся наслідованя взамін вложіня, што зотворяє нездорову независимость меже класами. Позад того часто выходит, же класы ставут [[Ізкапчаность (проґрамованя)|силно изкапчаными]] з неясно розділеным функціоналом, што убчажує йихньоє пдалше міняня й тестованя. Гий приклад{{sfn|Шилдт, Теория и практика C++|1996||с=64—67}}, у літературі наводит ся рекомендація реалізовати клас «список» як пудклас уд «елемента списка», де каждый елемент має функційи доступа д инкыма елементам. Такоє рішіня є нелоґічным из математічної точкы зріня, бо «список» ниє фільом «елемента списка», а складає ся з них. У булш строгых языках проґрамованя така модела не удображає ся, бо там наслідованя має значіня «є пудфільом», а не «є частьов». Дакотрі бібліотекы в C++ жадавут особного перевединя тіпу увирьх и долу за ієрархійов класу через <code>static_cast</code> авадь <code>dynamic_cast</code>. То порушує [[Тіпобезпека|тіпобезпеку]] языка, бо компілатор не годен докус перевірити правилность переведіня тіпу, ай проґрамішт має на собі удповідалность за правилноє хоснованя. Кроме того, C++ має грубу [[Вязкость (проґромованя)|вязкость]] рішінь. Тото означат, же малі міняня на пузьньых етапах розробкы можут жадати переписованя грубиньськых частий проєкта. Наприклад, аж гія поміняти пудход ид сокочіньови даных авадь поміня структуру класу, тото може потребовати міняня многых частий кода, што воле убчажує пудпору й розвуй проєкта<ref name="languageorient2" />. [[Ян Джойнер]]<ref name="Joyner2">{{статья|заглавие=|автор=Ian Joyner|ссылка=|издательство=|издание=|archivedate=2013-11-25|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131125045724/http://www.quinn.echidna.id.au/quinn/C++-Critique-3ed.pdf|тітул=A Critique of C++ and Programming and Language Trends of the 1990s - 3rd Edition|ref=http://www.quinn.echidna.id.au/quinn/C++-Critique-3ed.pdf|выданя=[http://www.emu.edu.tr/aelci/Courses/D-318/D-318-Files/cppcrit/index008.htm копирайт и список изданий]}}</ref> крітікує C++ за хыбну ідефікацію инкапсулаційи (поміщіня даных у вудну обєкта й удділіня реалізаційм уд интерфийса) из сокрытьом реалізаційи. Сесе означат, же в C++ доступ до даных класа гія робити через ґеттеры й сеттеры — шпеціялні функційи доступа. Позад того обєм кода збулшує ся, а го структура убчажує ся. Такый пудход робит C++ май мало выразным руняно з языками, де доступ ид даным реалізує ся через обєктну модела авадь через удпирті штімованя. У выслідкови, C++ часто жадат булше кода діля реалізаційи простої функціоналности, што меншит порозумілость и продуктівность проґраміста. Ищи єдным важливым убграничіньом є то, же зовпаданя тіпу у C++ вызначат ся на руни ідентіфікатору, а не сіґнатур. То означат, же пудстановка компоненту, закладена на зовпадіню интерфийсу, невозможна. Позад того додаваня нової функціоналности в сістему часто жадат личного міняня ужек еґзістувучого кода, што призводит до силної вязкости рішінь<ref name="Paulson3">{{книга |автор=Paulson, Lawrence C. |год= |isbn=0-521-57050-6 (hardback), 0-521-56543-X (paperback) |тітул=ML for the Working Programmer, 2nd edition |выдавательство=Cambridge University Press |рік=1996 }}, c.271-285</ref>. [[Лінус Торвалдс]]<ref name="autogenerated12">{{cite web|url=http://thread.gmane.org/gmane.comp.version-control.git/57643/focus=57918|title=Открытая переписка gmane.comp.version-control.git от 06.09.2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131209133259/http://thread.gmane.org/gmane.comp.version-control.git/57643/focus=57918|archivedate=2013-12-09|accessdate=2013-08-05|deadlink=yes}}</ref> крітікує C++ за то, же «код видит ся абстрактным лем до тої поры, докы не гія го міняти». Тото є скапчано з тым, же абстракція у C++ часто пряче чажку реалізацію, котра робит код чажко модіфікуйимым и пудпорьованым. Крітіка C++ из позіцій ООП приведеноє у роботі<ref name="Joyner2" />. ==== Метапроґрамованя ==== Порожувучоє метапроґрамованя у C++ основує ся на шаблонах и [[Препроцесор|препроцесорови]], уно є чажкым и має убграничині возможности. Сістема шаблону в C++ в сути є вирзійов примітівного [[Функціоналне проґрамованя|функціоналного языка проґрамованя]], котрый ся оконує при компілаційи. Тот язык майжек не перехоплює ся з самым C++, позад што потенціял роста чажкости абстракцій убграничиным. Проґрамы, котрі хоснуювут шаблоны в C++, мавут дуже низкі показникы урозумливости й тестованости, а особенно розгорнутя шаблону робит неефектівный код, бо язык шаблону не має аниякых средств оптімізаційи. Встройині предметно-шпеціфічні языкы, зроблині тым способом, єднако хочут знаня самого C++, што не забезпечує повного розділіня роботы. Такым способом, возможности C++ у розширіню возможностю самого C++ сут дуже убграничині.<ref>{{статья|заглавие=Domain-Specific Languages|автор=Walid Taha|издательство=|ссылка=|издание=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131024072658/http://www.cs.rice.edu/~taha/publications/conference/icces08.pdf|archivedate=2013-10-24|тітул=Domain-Specific Languages|выдавательство=Department of Computer Science, Rice University|ref=http://www.cs.rice.edu/~taha/publications/conference/icces08.pdf}}</ref><ref>{{статья|заглавие=|автор=Lugovsky V.S.|год=2008|ссылка=http://arxiv.org/abs/cs/0409016v1|издание=|archivedate=2016-08-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160810224158/http://arxiv.org/abs/cs/0409016v1|тітул=Using a hierarchy of Domain Specific Languages in complex software systems design|ref=http://arxiv.org/abs/cs/0409016v1}}</ref> ==== Кросплатформность ==== Про писаня портованого кода на C++ гія груба умілость и скушеность, ай «недуйдавый» код на C++ из грубов возможностьов може быти непортованый<ref name="XXtraps64bit2">{{статья|заглавие=|автор=Андрей Карпов|издательство=|год=2007|ссылка=|издание=|archivedate=2015-04-02|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150402114050/http://rsdn.ru/?article%2Fcpp%2FXXtraps64bit.xml|тітул=20 ловушек переноса Си++ - кода на 64-битную платформу|выдавательство=RSDN Magazine #1-2007|ref=http://www.rsdn.ru/?article%2Fcpp%2FXXtraps64bit.xml}}</ref>. За думков [[Лінус Торвалдс|Лінуса Торвалдса]], убы засобовати портованость на C++, сумарно д Сі, проґрамішт мусит убграничити ся возможностями C++, котрі перебрані из Сі<ref name="autogenerated13">{{cite web|url=http://thread.gmane.org/gmane.comp.version-control.git/57643/focus=57918|title=Открытая переписка gmane.comp.version-control.git от 06.09.2007|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131209133259/http://thread.gmane.org/gmane.comp.version-control.git/57643/focus=57918|archivedate=2013-12-09|accessdate=2013-08-05|deadlink=yes}}</ref>. Штандарт має много елементу, котрі сут вызначені ги «implementation-defined» (наприклад, розмір указатиля на методы класу в рузных компілаторах кывавут ся в розмірі уд 4 д 20 байтам<ref>{{статья|заглавие=Указатели на функции-члены и реализация самых быстрых делегатов на C++|автор=Don Clugston, CSG Solar Pty Ltd (Перевод: Денис Буличенко)|издательство=RSDN Magazine #6-2004|ссылка=http://www.rsdn.ru/?article%2Fcpp%2FFastDelegate%2FFastDelegate.xml|издание=|archivedate=2013-10-19|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131019045704/http://www.rsdn.ru/?article%2Fcpp%2FFastDelegate%2FFastDelegate.xml}}</ref>), што слабит портованость проґрам из йих хоснованьом.<div class="ts-Конец_цитаты-source">Дірективный характер штандартізаційи языка, неповна зворотна сполочность и противность жадань рузных вирзій штандарта роблят проблемы при перенесіньови проґрам меже рузными компілаторами и дажий вирзіями єдных и тых же компілатору.</div> === Удсутность возможностю === ; '''Рефлексівноє метапроґрамованя''' [[Интроспикція (проґрамованя)|Интроспикція]] в C++ є зроблина удділено уд основної сістемы тіпу, што робить ю майжек непотребнов. Майбулше, што мож ся досягнути, то є параметрізація повожіня на навперед знамых опціях. То бримає хоснованю C++ в булшости пудходу до реалізаційи [[Умела інтеліґенція|умілої интелеґинційи]]. Функціоналноє проґрамованя Явна пудпора функціоналного проґрамованя є лем у штандартови C++0x, перед тым тоты недостаткы заповньовали бібліотекы ([[Loki]], [[Boost]]), котрі хосновали язык шаблону, айбо йих квалітность є далеко май слаба в поруняньови з рішінями, встройиными д функціоналным языкам<ref group="Убясниня">Наприклад, <code>Boost.Lambda</code> позіціонуєся як ламбда-функція, єднако C++ не отілиснює [[ламбда-вычислиня]] Чёрча повностю; імітація [[Комбінаторы|комбінатору]] посредством языка шаблону через-чурь тяжка, штобы чекати їх хоснованя на практіці; [[Продолжение (программирование)|продовжіня]], унаслідовані уд Сі, рахувутся неідеоматічными и небезпечными, а їх реалізація посредством языка шаблону нежлива; кроме того, хоснованя {{iw|λ-пудём|λ-пудёма|en|lambda lifting}} для оптімізації C++ неможливо,— так што фактічно <code>Boost.Lambda</code> — то є просто анонімна функція, а не обєкт лямбда-вычисліня.</ref>. Так само, квалітность реалізаційи возможностю C++ (гий ООП) через функціоналні языкы є май низка. Реалізовані в C++ возможности функціоналного проґрамованя не позволявут хосновати оптімізаційні стратиґійи[⇨], котрі сут особні функціоналному проґрамованьови. Уни лем убграничині на вызовы функціоналных бібліотек и реалізацію окремых функцій. То практічно не дає ниякых предностю при проєктованьови проґрам (див. «<nowiki/>[[Удповідность Каррі — Говарда]]<nowiki/>»). ; === Извышні й небезпичні возможности === ==== Устройині стрества убхода убграничінь ==== Язык має засобы, котрі позволявут проґрамістови порушати задані у конкретному припаді прінціпы проґрамованя. Наприклад, модіфікатор <code>const</code> задає обєктови особенность неизмінности стана, айбо модіфікатор <code>mutable</code> позволяє на насилноє міняня стана в удну константного обєкта, што фактічно зрушує константность. Булше того, мож дінамічно зотерти атрібут <code>const</code> из константного обєкта, перемінявучи його на ліво-допустимый (L-value). Сутя такых возможностю у языкови робит пробы [[Формална веріфікація|формалної перевіркы]] кода нетяклыми, а хоснованя убграничінь на оптімізацію — невозможными. ==== Неконтролуйимоє макропудставліня ==== Засобы макропудставліня у Сі (<code>#define</code>) сут воле силными, айбо й небезпечными засобами. Уни усокотили ся у C++, хоть и в C++ є май строгі й шпеціялізовані засобы на рішіня всьых задач, на котрі уни были задумані в Сі — шаблоны, переубтирьханя функцій, inline-функційи, просторы имен, май розвойина тіпізація, розшириноє хоснованя модіфікатора <code>const</code> и другоє. У внаслідованых уд Сі штандартных бібліотеках є много потенціялно небезпечных макросу<ref>Страуструп, Программирование: принципы и практика использования C++, 2001</ref>. Шаблонноє метапроґрамованя пораз ся комбінує з хоснованьом макропудставліня на засобованя так называнаго «<nowiki/>[[Сінтаксічный цукор|сінтаксічного цукра]]<nowiki/>». ==== Проблемы переубтирьханя ==== <div class="ts-Конец_цитаты-source">Прінціпы переубтирьханя функцій и оператору в C++ веде д грубому дублованьови кода. Переубтирьханя оператору, што было задуманоє на додаваня<nowiki/> «<nowiki/>[[Сінтаксічный цукор|сінтаксічного цук]]<nowiki/>[[Сінтаксічный цукор|ра]]<nowiki/>», в C++ позволяє без контролы міняти повожіня елементарных операцій про рузні тіпы. То дуже пудвысшує різік хыб, тым булше, што уводит новый сінтаксіс авадь міняє сутный (наприклад, робити нові операторы авадь міняти пріорітеты й асоціятівность) не мож, хоть сінтаксіс штандартных оператору C++ не фурт адекватный семантіци новых тіпу, котрі ся можут потребовати в проґрамі. Окромі проблемы робит легкота переубтирьханя оператору <code>new</code>/<code>delete</code>, што може зробити дуже гамішні й чажко находимі хыбы. При тум дашто з того, што бы ся чекало интуітівно (наприклад, харіня дінамічных обєкту при ґенераційи выйимку), в C++ ся не оконує, а груба часть переубтирьханых функцій й оператору ся выкликавут неявно (наприклад, при переробліньови тіпу авадь творіньови дочасных еґземплару класу). У выслідкови засобы, котрі мали робити проґрамы май ясными й май удобными про розробку й убслугованя, перероблявут ся на жрідло непотребного убтяжіня и знижавут надійность кода. </div> === Вылічна ефектівность === ==== Резултувучый обєм оконаного кода ==== Хосновані шаблоны в C++ є формов параметрічного поліморфізма на руни выходного кода, айбо при компілаційи ун переробляє ся на сітуаційный (ad hoc) поліморфізм (то є переубтирьханя функцій), што веде д значному збулшіню обєма машинного кода в руняно із языками, котрі мавут управді поліморфну сістему тіпу (як у насліднику [[ML]]). Убы змешити розмір машинного кода, пробувут автоматічно убробляти выходный код перед розкрутков шаблону<ref>{{статья|автор=Dave Gottner.|заглавие=|ссылка=|издательство=[[Dr. Dobb's Journal]]|год=январь 1995|издание=|archivedate=2008-06-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080607062859/http://www.ddj.com/cpp/184403053|тітул=Templates Without Code Bloat|ref=http://www.ddj.com/cpp/184403053|рік=януарь 1995}}</ref><ref>{{cite web|author=Adrian Stone.|title=Minimizing Code Bloat: Redundant Template Instantiation|url=http://gameangst.com/?p=246|publisher=Game Angst|date=2009-09-22|accessdate=2010-01-19|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111208031943/http://gameangst.com/?p=246|archivedate=2011-12-08|deadlink=yes}}</ref>. Другым рішіньом могла бы быти штандартізована возможность експорта шаблону (ищи з [[1998|1998 года]]), айбо вна є доступна лем у мало котрых компілаторах, бо є чажко реалізовати й ниє хосенна<ref>{{статья|автор=[[Саттер, Герб|Herb Sutter]].|заглавие=|ссылка=|издательство=|год=|издание=|archivedate=2009-01-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090115075141/http://www.ddj.com/cpp/184401381|тітул=C++ Conformance Roundup|выдавательство=[[Dr. Dobb's Journal]]|ref=http://www.ddj.com/cpp/184401381|рік=януарь 2001}}</ref><ref group="думука">{{cite web|author=vanDooren|url=http://msmvps.com/blogs/vandooren/archive/2008/09/24/c-keyword-of-the-day-export.aspx|title=C++ keyword of the day: export|publisher=Blogs@MSMVPs|date=2008-09-24|accessdate=2010-01-19|quote=The export keyword is a bit like the Higgs boson of C++. Theoretically it exists, it is described by the standard, and noone has seen it in the wild. … There is 1 C++ compiler front-end in the world which actually supports it|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090506053736/http://msmvps.com/blogs/vandooren/archive/2008/09/24/c-keyword-of-the-day-export.aspx|archivedate=2009-05-06|deadlink=yes}}</ref> на імпорт бібліотек шаблону C++ в языкы з инаков семантіков. Побучникы C++ оспорювут роздуваня кода гий перебулшеноє<ref>{{cite web|author=[[Майерс, Скотт|Scott Meyers]]|url=http://groups.google.com/group/comp.lang.c++.moderated/browse_thread/thread/2b00649a935997f5/5feec243078c5fd8|title=Code Bloat due to Templates|work=comp.lang.c++.moderated|publisher=[[Usenet]]|date=2002-05-16|accessdate=2010-01-19}}</ref>, іґнорувучи факт, што в Сі параметрічный поліморфізм ся компілує просто, без дублованя тіл функцій. Уни лічат, же параметрічный поліморфізм у Сі є небезпечный — то єсть май небезпечно, ги перехуд уд Сі до C++ (хоть противникы C++ думавут навспак). ==== Потенціял оптімізаційи ==== Позад слабої сістемы тіпу й бивноты [[Побочні ефекты (проґрамованя)|побучных ефекту]] стає через чурь чажкым еквівалентноє преобразованя проґрам, а значит и встройиня у компілатор многых оптімізувучых алґорітму, такых гий автоматічноє [[розпаралелёваня проґрам|розпаралельованя проґрам]], [[зрушіня сполочных пудвыражінь]], λ-пудйом, выклик процедур из передачов [[Продовжіня (проґрамованя)|продовжіня]], [[Суперкопілація|суперкомпілація]] й другі. Выслідком реална ефектівность проґрам на C++ убграничує ся мавучов кваліфікаційой проґрамішту й вкладеными в конкретный проєкт силы, й «лайдацька» реалізація може доста силно попущат по ефектівности «лайдацькым» реалізаціям на языках булш высокого урувня, што пудтвирьжує зруньовалні спытаня языку<ref name="raytracer2">'''Ray Tracer Language Comparison''' (бенчмарк языков программирования — ffconsultancy.com/languages/ray_tracer/)</ref>. То є значущов зашпотков діля хоснованя C++ в индустрійи [[data mining]].<source lang="cpp"> #include <iostream> // Імпортує всі оголошіня у просторі имен "std" у ґлобалный простур имен. using namespace std; int main() { cout << "Hello, world!" << endl; return 0; } </source> ==== Ефектівноє кроманьованя тямов ==== Обязаность по ефектівному кроманьованю тямов лежит ґорґушах розробника й зависит уд умілости розробника. Діля автоматічного кроманьованя тямов у C++ традічно ся хоснувут так называні «розумні указатилі», особенноє же кроманьованя тямов меншит ефектівность самых проґрамішту. Многочисилні реалізаційи [[Харіня мусора (проґрамованя)|харіня мусора]], такых, ги штатічный [[Кроманёваня тамов на основі реґіону|вывуд реґіону]], не примінні діля C++ проґрам (май точно, то требує реалізаційи повирьх языка C++ інтерпретатора нового языка, силно инакого уд C++ и в булшости обєктівных особенностю, й у сполочнуй ідеолоґійи) из причины неубходимости прямого доступа д [[Абстрактно сінтаксічне дерево|абстрактно сінтаксічному дереву]]. === Резултатівность === Зоудношіня фактору резултатівности з затратами на розробку, а так само сполочну култівовану в сполоченстві проґрамішту дісціпліну й културу проґрамованя важно брати до увагы заказникам, котрі выберавут язык C++ (ай, значит, тых, котрі волівут тот язык розробникам) про реалізацію задуманых ними проєкту, а так само людьом, што зачинавуть учити ся проґрамованьови, особливо з жаданьом проґрамовати про свої потребности. ==== Квалітность и култура проґрамованя ==== Прінціп C++ «''не наязовати „добрый“ штіл проґрамованя''» перечит промысловому пудходу д проґрамованьови, в котрому головну роль мавут [[квалічность проґрамного засобованя|квалітность проґрамного засобованя]] й возможность допровуда кода не лем автором, ай другыми, й котрый май выгодні языкы, што мінімізувут вплыв [[Людьскый фактор|людського фактора]], то значит якраз «''наязувут „добрый“ штил проґрамованя''», хоть такі языкы можут мати веце высокый поруг входжіня. Еґзістує думка, же волішность хосноватиля C++ (при можности выбирати алтернатівні языкы) уймовость характерізує професійні возможности проґрамішта. Наприклад, [[Лінус Торвалдс]] каже, же позітівна думка кандідату за C++ є про него крітерійом удсіва: ''C++ — кошмарный язык. Його робит ищи веце кошмарным тот факт, же много не доста ґрамотных проґрамішту го хоснувут… Удкрыто кажучи, и кідь ниє аниякых причин выберати Сі, кроме того, убы держати C++-проґрамішту подале, то й лем тот аргумент буде доста важным основаньом про хоснованя Сі.'' ''…Я прийшов до вывода, же дійсно зачну выгнати каждого, тко выбере вести розробку проєкта на C++, а не на Сі, убы тот чилядник не загубив проєкт, у котрый я прилученый.''<div class="ts-Конец_цитаты-source">— <cite>[[:ru:Торвалдс,_Лінус|Лінус Торвалдс]],<ref name="autogenerated1" /></cite></div> ==== Управліня выправленого ==== Неперерывна еволуція языка побужує (а часом и змушує) проґрамісту раз за разом міняти ужек удлажений код — то не лем дорожит розробку, ай и несе різік увожіня до ужек удладженого кода новых хыб. Наприклад, кідь иззачинаня зворотна сполочность из Сі была єдным из базовых прінціпу C++, уд [[1999|1999 року]] Сі перестав быти пудмножинов C++, так што ужек удладженый код на Сі не може быти хоснованый в проєктови на C++ без измініня. ==== Чажкость подля самої тяжкости ==== C++ є окресленый його аполоґетами гий «маймоцный» и''менно позад того'', хоснує небезпечні і взайимно-противні можности. За думаньом [[Ерік Реймонд|Еріка Реймонда]], то робит язык сам по собі основов про личноє самостверджіня проґрамішту, перероблявучи процес розробкы на самоціль. ''Проґрамішты — то часто яркі люди, котрі ся гордять … свойов можностьов справлятися з чажкостями й шіковно убходити ся з абстракціями. Часто ся перед собов змагати, пробувучися выяснити, ко може зотворити «майзапутані й майфайні чажкости». … Суперникы мнят, же мусят змагати ся з чужыми «прикрашаньоми» тым, же додадут свої. Доста скоро «масивна ґырча» стане индустріялным штандартом, и всі зачнут хосоновати грубі, переповнині хыбами проґрамы, котрі не можут убрадити онь йих творцю.'' ''…Такый пудход може убернути ся псотов, як проґрамішты реалізувут прості речі чажкыми способами лем зато, же йих знавут и умівут йих хосновати.'' — <cite>[[:ru:Реймонд,_Ерік|Ерік Реймонд]] в </cite> ==== Саботаж ==== <div class="ts-Конец_цитаты-source">Зафіксовані трафункы, коли лайдацькі програмішты, хоснувучи силну контекстну зависимость C++ и недостаток возможностю удслідили макровызначіня компілатором, помалили розробку проєкта, коли написали єдно-два лишні, формално коректні з никаня компілатора, шорикы кода, айбо коли впровадили через то чажко выявителну, знівыдкы проявлявучу ся хыбу. Наприклад:</div><source lang="cpp">#define if(a) if(rand())</source><source lang="cpp">#define j i</source>У [[Чистота языка проґрамованя|языках из доказанов коректностьов]], онь из розвоєными макросредствами, нанести шкоду подобным способом не мож. ==== Ненадійность продукта ==== Невыправдана бивнота побучных ефекту у спойині з недостатком контролы з бока сістемы часа оконаня языка и слабов сістемов тіпу робит проґрамы на C++ вразливыми до непередвиденых фаталных порух (сполочнознамі «падіня» з оповістками ги «Access violation», «Pure virtual function call» авадь «Проґрама оконала недопустиму операцію й буде заперта»), што выключує хоснованя C++ у трафункови грубых требовань д удказостойкости. Кроме того, то щи додатково збулшує тримліня самого процеса розробкы. ==== Менеджмент проєкту ==== перечислині высше факторы роблят чажкость менеджмента проєкту на C++ єднов из самых высоких у индустрійи розроботкы [[Проґрамове забеспечіня|ПЗ]]. Джеймс Коґґінґс, котрый чотыри годы быв ведучым колонкы в ''The C++ Report'', дават такоє поясніня: ''— Проблема є в тому, же проґрамішты, котрі робили в ООП, експеріментовали з кровозмішаными аплікаціями й были націлині на низкый уровинь абстракційи. Наприклад, уни стройили класы, гий «зязаный список», взамін «интерфийс хосноватиля», авадь «зарі радіяційи», вадь «моделы з конченых елементу». Шкода што, стройна провірка тіпу, котра помагає проґраміштам C++ убходити хыбы, у тому самому часі учажит строїня грубых обєкту з малых.'' — <cite>[[:ruе:Брукс,_Фредерік|Ф. Брукс]], [[:ruе:Мітічный_чоловіко-місяць|Мітічный чоловіко-місяць]]</cite> == Вплыв и алтернатівы == [[Файл:C_Cpp_compare.png|праворуч|міні|Проґрама «<nowiki/>[[Hello, world!]]<nowiki/>» на C тай C++.]] Єдиным прямым наслідником C++ є [[D (язык проґрамованя)|язык D]], задуманый гий переробка C++ діля вылучіня май очевидных го проблем. Авторы удказали ся уд сполочности з Сі, усокочувучи сінтаксіс и многі базові прінціпы C++ и уводжувучи в язык возможности, характирні про новых языку. В ''D'' ниє препроцесора, наголовочных файлу, множинного наслідованя, айбо є сістема модулу, интерфийсы, асоціятівны масивы, пудпора ''[[unicode]]'' у шора, харіня нехари (при усокочіню возможности особного кроманьованя тямов), устройина многопоточность, [[вывуд тіпу]], ясноє убявліня чистых функцій и неізмінных значинь. Хоснованя D є доста убграничиноє, и го мож лічити же реалного конкурента C++. Май старый конкурент C++ у задачах низкого урувня — [[Objective-C]], котрый так само, як C++, є побудованый на спойиню Сі из обєктнов моделов, лем же в Objective-C обєктна модела унаслідована уд ''[[Smalltalk]]''. ''Objective-C'', так само гий и його наслідник ''[[Swift]]'', широко ся хоснує діля розробкы софтвера пуд ''[[macOS]]'' и ''[[iOS]]''. Єднов из пирьвых алтернату C++ у аплікатівнум проґрамованьови став язык [[Java]]. Його часто неправилно лічат прямым наслідником C++; у дійсности його семантіка услідована уд языка ''[[Модула-2]]'', и основі семантікы C++ у ''Java'' ниє видимі. Беручи до увагы ґ''енеолоґію'' языку (''Модула-2'' є наслідником ''[[Сімула|Сімулы]]'', гий и ''C++'', айбо ним ниє ''Сі''), ''Java'' май привилно бы именовати «тройорудным братом» C++, а не «наслідником». То саме мож уповісти й за язык ''[[C Шарп|C#]]'', хоть ступінь його подобности д C++ є булш выразный, гий у ''Java''. Пробов спойиня безпечности й шустрости розробкы, характерных діля Java і C#, з возможностями C++ став [[Managed C++]] (впослідстві — [[C++/CLI]]). Зотвореный ''[[Microsoft Corporation|Microsoft]]'', головно діля переносу еґзістує C++ проєкту на платформу ''[[Microsoft.NET]]''. Проґрамы ся оконувут пуд кроманьованьом ''[[CLR]]'' и можут хосновати всьый арсенал бібліотек ''.NET'', айбо накладає ся шор убграничінь на хоснованя возможностю C++, што фактічно зводит C++ до уровня ''C#''. Тот діялект не дустав грубого признаня й є хоснованый головно про поязаня бібліотек, написаных на чистому C++, із ''C#''-аплікаціями. Алтернатівный путь розвоя языка Сі — його спойиня не з ООП, айбо з апплікатівным проґрамованьом, то значит поліпшіня абстракційи, стройности й модулности низкоруньовых проґрам позад забезпичіня передвединя повожіня й [[Удканська прозорость|удканської прозорости]]. Приміром такых робіт служат языкы ''BitC, Cyclone'' и ''Limbo''. Хоть и є успішні спробы хоснованя функціоналного проґрамованя у задачах реалного часу без интеґраційи з засобами Сі<ref>{{статья|заглавие=|автор=Zhanyong Wan and Paul Hudak|издание=|ссылка=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110816234039/http://www.cs.rice.edu/~taha/publications/conference/padl02.pdf|archivedate=2011-08-16|тітул=Event-Driven FRP|выданя=Department of Computer Science, Yale University|ref=http://www.cs.rice.edu/~taha/publications/conference/padl02.pdf}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.cs.rice.edu/~taha/publications/|title=Walid Taha|lang=en|website=School of Engineering Rice University|date=|accessdate=2019-11-20|deadlink=yes|archiveurl=https://www.webcitation.org/6IqLu1AP0?url=http://www.cs.rice.edu/~taha/publications/|archivedate=2013-08-13}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.it-c.dk/research/mlkit/index.php/Main_Page|title=MLKit|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130917074849/http://www.it-c.dk/research/mlkit/index.php/Main_Page|archivedate=2013-09-17|deadlink=yes|accessdate=2013-07-30}}</ref>, же на даный момент ([[2013|2013 г]].) в низкоруньовуй розробци хоснованя Сі в рузнуй мірі дає майліпше зовыдношіня затрудливости й резултатівности. Много сил приложили розробникы ''[[Python]]'' і ''[[Lua]]'', убы забеспечити йих комфортноє хоснованя проґраміштами на C++. Из усьых языку, зязаных из функціоналнoв парадіґмов, самі Python і Lua майчасто ся хоснувут у спойині з C++ у єднум проєктови. Майзначными точками кываня C++ из функціоналным проґрамованьом — приязкы бібліотек [[wxWidgets]] і [[Qt]] (котрі зотворині в духу ідеолоґійи C++) до языку [[Lisp]], [[Haskell]] и [[Python]]. У булшости трафунку приязкы до функціоналных языку роблят про бібліотекы, написані на Сі авадь инакых функціоналных языках. Ищи єдным языком, на котрый никавут ги на конкурент C++, є [[Nemerle]] — выслідок поробы спойиня [[Модел тіпізації Гіндлі-Мілнера|модели тіпізаційи Гіндлі-Мілнера]] й макропудмножины [[Common Lisp]] из языком C#<ref>{{статья|заглавие=|автор=Чистяков Влад aka VladD2|издание=|год=|ссылка=|archivedate=2013-12-13|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131213061243/http://rsdn.ru/?article%2Fphilosophy%2FSyntacticSugar.xml|тітул=Синтаксический сахар или C++ vs. Nemerle :)|выданя=RSDN Magazine #1-2006|ref=http://rsdn.ru/?article%2Fphilosophy%2FSyntacticSugar.xml|рік=24.05.2006}}</ref>. У тому самому руслі лежит и зотвореный Microsoft язык [[F#]] — діялект [[ML]], адаптованый про міліє. NET. Пробов зотворити промысленну заміну Сі тай C++ став [[Go (язык проґрамованя)|Go]], розробленый корпораційов [[Google]] в [[2009|2009 році]]. Авторы языка прямо указали, же го зотворіня было мотівовано недостатками процеса розробкы, выкликаных особенностями языку Сі тай C++<ref name="designGo2">{{Cite web|url=https://talks.golang.org/2012/splash.article|title=Go at Google: Language Design in the Service of Software Engineering|publisher=talks.golang.org|accessdate=2017-09-19|archive-date=2021-01-25|archive-url=https://web.archive.org/web/20210125205239/https://talks.golang.org/2012/splash.article|deadlink=no}}</ref>. Go — компактный, простый у структурі імператівный язык из [[Сі самаравучі языкы проґрамованя|Сі-подобным]] сінтаксісом, без препроцесора, з статічнов тіпізаційов, стройным контролом тіпу, сістемов пакету, автоматічным кроманьованьом тямов, дакотрыми функціоналныма особностями, скромно побудованов ООП-пудсістемов без пудпоры наслідованя імплементаційи, айбо з интерфийсами й [[Качова тіпізація|качовов тіпізаційов]], встройинов многопоточностьов, основанов на зопроґрамах и каналах (в духови [[Occam]]). Язык ся позіціонує гий алтернатіва C++, то є передовшиткым засоб для командної розробкы высокоефектівных вылічытилных сістем великої чажкости, в тому й розподілиных, айбо допущавучуй низкоруньовоє проґрамованя. У єднуй карини з Сі тай C++ є и язык [[Rust (язык проґрамованя)|Rust]], розробленый у [[2010|2010 годі]] й пудпрьованый корпораційов [[Mozilla]]. Його головна орьєнтація — безпечноє кроманьованя тямов без зберача нехари. У частичнуй заміні Сі тай C++ на Rust в [[2019|2019 годі]] заинтеросовала ся й корпорація Microsoft<ref>{{Cite web|url=https://www.zdnet.com/article/microsoft-to-explore-using-rust/|title=Microsoft to explore using Rust|author=Catalin Cimpanu|website=|date=2019-06-17|publisher=ZDNet|lang=en|accessdate=2019-09-26|archive-date=2019-10-15|archive-url=https://web.archive.org/web/20191015014736/https://www.zdnet.com/article/microsoft-to-explore-using-rust/|deadlink=no}}</ref>. У [[2022|2022 годі]] компанія Google представила експеріменталный язык [[Carbon]], зотвореный гий потенцічный наслідник C++. На розділ уд Rust, Carbon має забеспечити двонапрямову сполочность из C++ й ліпшу читабилность кода. == Популарні проґрамы зотворині на нюм == * [[Opera]] * [[μTorrent]] * [[Google Chrome]] * [[Visual Studio]] * [[C++ Builder]] * [[CATIA]] == Никай ся втож == * [[С (язык проґрамованя)]] * [[Язык проґрамованя]] * [[Обєктово орьєнтоване проґрамованя|Обєктово-орьєнтованоє проґрамованя]] * [[Objective-C]] * [[Managed C++]] * [[Visual Studio]] * [[C++ Builder]] == Пудміткы == <references responsive="1"></references>Думка <references group="думука" /> '''Поясниня'''{{Reflist|group="пояснения"}} == Література == * {{книга |автор=[[Страуструп, Бярен|Бярен Страуструп]]. |тітул=Язык программирования C++ |оріґінал=The C++ Programming Language |ответственный=Тов. із англ |выданя=3-е выданя|місто={{СПб}}; {{М}} |выдавательство=[[Невский диалект]] — [[Біном (выдавательстьво)|Біном]] |рік=1999 |сторінок=991 |isbn=5-7940-0031-7 (Невский диалект), ISBN 5-7989-0127-0 (Бином), ISBN 0-201-88954-4 (англ.) |тираж=3000 |ref=Страуструп}} * {{книга |автор = [[Страуструп, Бярен|Бярен Страуструп]] |тітул = Язык программирования C++. Специальное издание |оріґінал = The C++ programming language. Special edition |місто = М. |выдавательство = Бином-Пресс |рік = 2007 |сторінок = 1104 |isbn = 5-7989-0223-4 }} * {{книга |автор = [[Страуструп, Бярен|Бярен Страуструп]] |тітул = Программирование: принципы и практика использования C++, исправленное издание |оріґінал = Programming: Principles and Practice Using C++ |сторінкы = 1248 |isbn = 978-5-8459-1705-8 |рік = 2011 |місто = М. |выдавательство = [[Вільямс (выдавательство)|Вільямс]] |ref= Страуструп, Программирование: принципы и практика использования C++ }} * {{книга |автор = [[Страуструп, Бярен|Бярен Страуструп]] |тітул = Дизайн и эволюция C++ |оріґінал = The Design and Evolution of C++ |місто = СПб. |выдавательство = Пітер |рік = 2007 |сторінок = 445 |isbn = 5-469-01217-4 |ref= Страуструп, Дизайн и эволюция C++ }} * {{книга |автор = [[Страуструп, Бярен|Бярен Страуструп]] |тітул = Язык программирования C++. Краткий курс |рік = 2019 |сторінок = 320 |isbn = 978-5-907144-12-5 }} * {{книга |автор = [[Страуструп, Бярен|Бярен Страуструп]] |тітул = Программирование: принципы и практика с использованием C++ |рік = 2016 |сторінок = 1328 |isbn = 978-5-8459-1949-6 }} * {{книга |тітул = Освой самостоятельно C++ за 21 день, 7-е издание (C++11) |оріґінал = Sams Teach Yourself C++ in One Hour a Day, 7th Edition |автор = Сиддхартха Рао |сторінок = 688 |isbn = 978-5-8459-1825-3 |рік = 2013 |место = М. |выдавательство = [[Вильямс (выдавательство)|«Вильямс»]] }} * {{книга |автор = Стефенс Д. Р. |тітул = C++. Сборник рецептов |выдавательство = КУДИЦ-ПРЕСС |рік = 2007 |сторінок = 624 |isbn = 5-91136-030-6 }} * {{книга |автор = Стівен Прата. |тітул = Язык программирования C++ (C++11). Лекции и упражнения |выданя = 6-е изд |оріґінал = C++ Primer Plus, 6th Edition (Developer’s Library) |сторінок = 1248 |isbn = 978-5-8459-1778-2 |рік = 2012 |место = М. |выдавательство = [[Вільямс (выдавательство)|Вільямс]] }} * {{книга |автор = Стивен Прата. |тітул = Язык программирования С. Лекции и упражнения |сторінок = 928 |isbn = 978-5-8459-1950-2 |рік = 2015 |место = М. |выдавательство = [[Вільямс (выдавательство)|Вільямс]] }} * {{книга |автор = Айвор Гортон. |тітул = Visual C++ 2010: полный курс |оріґінал = Ivor Horton’s Beginning Visual C++ 2010 |сторінкы = 1216 |isbn = 978-5-8459-1698-3 |рік = 2010 |місто = М. |выдавательство = [[Діалектіка (выдавательство)|Діалектіка]] }}из * {{книга |автор = [[Шилдт, Герберт|Герберт Шилдт]]. |тітул = Полный справочник по C++ |выданя = 4-е выданя |оріґінал = C++: The Complete Reference |сторінкы = 800 |isbn = 978-5-8459-0489-8 |рік = 2011 |место = М. |выдавательство = [[Вільямс (выдавательство)|Виліямс]] |ref = Шилдт }} * {{книга |автор = [[Шилдт, Герберт|Герберт Шилдт]] |тітул = Теория и практика C++ |оріґінал = Shildt's Expert C++ |выдавательство = BHV — Санкт-Петербург |место = {{СПб}} |рік = 1996 |isbn = 0-07-882209-2, 5-7791-0029-2 |ref = Шилдт, Теория и практика C++ }} * {{статья | тітул = Programming Language Guessing Games - If C++ is the Answer, what’s the question? | автор = P.J. Plauger. <!-- Соавтор книги "B. Kernighan and P.J. Plauger. The Elements of Programming Style" (McGraw-Hill, 1988) ISBN 0070342075. --> | выданя = [[Dr. Dobb's Journal]] | рік = Октобер, 1993 | ref = Plauger }} * {{книга |тітул=The Unix-Haters Handbook |одказ=http://web.mit.edu/~simsong/www/ugh.pdf |выдавательство=[[International Data Group]] |ref=Unix-Haters |язык=und |рік=1994 }} * {{статья | тітул =A Critique of C++ and Programming and Language Trends of the 1990s - 3rd Edition | автор = Ian Joyner. | одказ = http://www.quinn.echidna.id.au/quinn/C++-Critique-3ed.pdf | выданя = [http://www.emu.edu.tr/aelci/Courses/D-318/D-318-Files/cppcrit/index008.htm копирайт и список изданий] | рік = 1996 | ref = Joyner }} * {{книга |автор=Скотт Мейерс |тітул=Эффективный и современный C++: 42 рекомендации по использованию C++11 и C++14 |оріґінал=Effective Modern C++: 42 Specific Ways to Improve Your Use of C++11 and C++14 |ответственный=Пер. с англ |выдавательство=Вильямс |рік=2016 |сторінок=304 |isbn=978-5-8459-2000-3 }} * {{книга | тітул = C++ The Complete Reference Third Edition | одказ = https://archive.org/details/ccompletereferen00schi_1 | автор = [[Шилдт, Герберт|Herbert Schildt]]. | выдавательство = Osborne McGraw-Hill | рік = 1998 | isbn = 978-0-07-882476-0 |ref = Шилдт }} * [https://rooksguide.org Jeremy A. Hansen. The Rook’s Guide to C++ (A Creative Commons-Licensed Textbook)]. == Удкликаня == * isocpp.org (англ.) — офіційный сайт C++ ** [http://www.open-std.org/jtc1/sc22/wg21/docs/papers/2009/ рабочие материалы комитета по стандартизации за 2009-й год] * Бярен Страуструп. [https://github.com/isocpp/ CppCoreGuidelines]{{Ref-en}} The C++ Core Guidelines are a set of tried-and-true guidelines, rules, and best practices about coding in C++ * Бярен Страуструп. [http://www.artima.com/cppsource/cpp0x.html Краткий обзор C++0x]{{Ref-en}} * [http://groups.google.com/group/comp.lang.c++.moderated/topics comp.lang.c++.moderated]{{Ref-en}} * {{Cite web |title=C++ FQA Lite |author=Yossi Kreinin. |url=http://yosefk.com/c++fqa/index.html |access-date= |archiveurl= |archivedate= |ref=C++ FQA }} * {{Cite web |author=[[Торвалдс, Лінус|Лінус Торвалдс]]. |title=Convert builin-mailinfo.c to use The Better String Library |publisher=[http://thread.gmane.org Gmane forum] |url=http://thread.gmane.org/gmane.comp.version-control.git/57643/focus=57918 |date=2007-09-06 |access-date= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131209133259/http://thread.gmane.org/gmane.comp.version-control.git/57643/focus=57918 |archivedate=2013-12-09 |ref=Torvalds - Convert builin-mailinfo.c }} [[Катеґорія:С++]] [[Катеґорія:Языкы проґрамованя]] [[Катеґорія:Статя написана мараморошськым ґваром]] [[Катеґорія:Сі самаравучі языкы проґрамованя]] [[Катеґорія:Высокорунёві языкы проґрамованя]] [[Катеґорія:Языкы проґрамованя із особным кроманёванём тямов]] sdoufuwnxjkcht45u8hbqbaq3zm723w 0 23039 166006 158491 2026-06-16T16:37:38Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166006 wikitext text/x-wiki [[Файл:LeopardMothBlueSpots.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:LeopardMothBlueSpots.jpg|міні|'''{{Lang|lat|Hypercompe scribonia}}''']] '''Муль''' (даколи '''липарь''')<ref>{{Словник Іґоря Керчі|Сторунка=490}}</ref> — общоє именованя про доста малинькых оваду з вида лускокрылых (Метелику, Lepidoptera), ведущых побулшости нучный и пудвечурьньый жывотошор. Розділиня вида лускокрылых на денных метелику тай нучных метелику доста розусяженоє, айбо ниє научно арґуметованоє<ref>''[[Каабак, Леонид Владимирович|Каабак Л. В.]], [[Сочивко, Андрей Владимирович|Сочивко А. В.]]'' Бабочки мира. — {{М.}}: Аванта+, 2003. — ISBN 5-94623-008-5.</ref> Слово «муль» выходит уд праслов. <span class="Unicode"><span lang="slav">*molь</span></span>, котроє, по єднуй вирзії, є выхудным уд ''*melti'' («молоти», и тогды етімолоґічноє значіня слова — «друблячый (тоты, ко казят) овад»), ай по инакуй — скапчано з дв.-ґрец. <span lang="grc"><span style="font-family: palatino linotype, new athena unicode, athena, gentium, code2000, serif; font-size: 105%;">μῆλον</span></span> («мала худоба»), ирл. <span lang="ga" style="font-style:italic;">míl</span> («звірь» — из етімолоґічным значіньом «малый звірь».<ref>Этимологический словарь славянских языков. т. 19 — М.: Наука. 1992. с. 203—205</ref> У [[Анґліцькый язык|анґліцькум языци]] докусного аналоґа русинського слова «муль» ниє. Словом {{Lang-en|moth}} у анґлоязычных крайинах убозначавут всьых «нучных метелику». <ref>Hangay G., Gruner S. V., Howard F. W., Capinera J. L., Gerberg, E. J., et al. (2008). Moths (Lepidoptera: Heterocera). Encyclopedia of Entomology, 2491—2494. doi:10.1007/978-1-4020-6359-6_4705</ref> Ґрупа включат у ся булше ги 15 тисяч виду. Представникы изберателної ґрупы характерізувут ся малинькыма й дуже малинькыма розмірами. Розмах крыльця 3—20 мм, май рідко д 40 мм (Cosmopterigidae тай Coleophoridae) и выйимково рідко д 60 мм (''[[Scardia]]'' — руд файты грибных молий). Голова широка з выходящыма волосками. Крыля узкі, часто з удовженов стряпков. Представникы изберателної ґрупы сут рузні по строїньови тіла й жилковатости крыль. Май прімітівныма сут первинні зубаті молі (файта Micropterigidae) ймавучі єднакоє строїня перидньых и задньых крыль и грызущый ротовый апарат діля ідіня пиля. Всі сеґменты тіла йих гуселниць ймавут кунці. Муль розусяжена домак усяды, ряд виду (платяна муль) сут сінантропами. Гуселници рузных файт моли удкрыто жмвлят ся на розтинах, прокладавут ходы вудну листя — «мінувут» листя (мацінькі моли, Nepticulidae), розвоювут ся у твирьдых гливах тай роговых субстратах (зуправдні моли), ідят ростинні авадь худобинні зостаткы, [[Грибы|грибами]] й лишайниками. Грибоідні гуселници свойствинні про файты зупрадных молий и, в особенности, діля рода ''Tinea''. Интересный факт, што гуселници амбарної моли можут розвойовати ся на отровнуй спорыни<ref name="Герасимов">{{Книга| |автор=Герасимов А. М. |год=1952 |том=1 }}</ref>. Ряд виду сут кератофаґами й живлят ся штофами звіриного похожіня: шкуров, волосьом, вовнов, роговыми штофами. У приклад сут представникы файты зуправдных молий: платяна муль (''Tineola biselliella''), коврова муль (''Trichophaga tapetiella''), шубна муль (''Tinea pellionella''), сирстяна муль (''Tinea laevigella'') тай другі. Гуселници молий рода ''Ceratophaga'' живут у рогах живых и мертвых афріканськых антілоп тай буйволу, живлячи ся кератіном<ref>{{Книга |автор=Балашов Ю. С. |год=2009 }}</ref>. Ай гуселници вида ''[[Ceratophaga vicinella]]'', живучі в южнуй [[Флоріда|Флоріді]], живлят ся панцирями мертвых черепах ґофер-поліфем. Дакоторі моли сут ґаздувськыми шкудниками (хлопкова муль, капустяна муль, [[Ржаная моль|ржана муль]]) плодовых дерев (яблыньова муль, ''Yponomeuta malinella''), зерновых запасу (зернова муль, амбарна муль) тай вовны (шубна муль, платяна муль, [[Мебельная моль|мебелна муль]]).<ref>Девяткин Л. А. Моли. Большая российская энциклопедия. 2004</ref> == Склад == У ґрупу включавут слідувучі файты: * [[Acrolepiidae]] * [[Adelidae]] * [[Agonoxenidae]] * [[Autostichidae]] * [[Batrachedridae]] * [[Bedelliidae]] * [[Blastobasidae]] * [[Bucculatricidae]] * [[Chimabachidae]] * [[Choreutidae]] * [[Coleophoridae]] * [[Cosmopterigidae]] * [[Douglasiidae]] * [[Elachistidae]] * [[Epermeniidae]] * [[Eriocraniidae]] * [[Gelechiidae]] * [[Glyphipterigidae]] * [[Gracillariidae]] * [[Heliozelidae]] * [[Hepialidae]] * [[Incurvariidae]] * [[Lyonetiidae]] * [[Lypusidae]] * [[Micropterigidae]] * [[Momphidae]] * [[Nepticulidae]] * [[Oecophoridae]] * [[Opostegidae]] * [[Plutellidae]] * [[Prodoxidae]] * [[Roeslerstammiidae]] * [[Schreckensteiniidae]] * [[Scythrididae]] * [[Stathmopodidae]] * [[Tineidae]] * [[Tischeriidae]] * [[Yponomeutidae]] * [[Ypsolophidae]] * [[Acrolepiidae]] * [[Adelidae]] * [[Agonoxenidae]] * [[Autostichidae]] * [[Batrachedridae]] * [[Bedelliidae]] * [[Blastobasidae]] * [[Bucculatricidae]] * [[Chimabachidae]] * [[Choreutidae]] * [[Coleophoridae]] * [[Cosmopterigidae]] * [[Douglasiidae]] * [[Elachistidae]] * [[Epermeniidae]] * [[Eriocraniidae]] * [[Gelechiidae]] * [[Glyphipterigidae]] * [[Gracillariidae]] * [[Heliozelidae]] * [[Hepialidae]] * [[Incurvariidae]] * [[Lyonetiidae]] * [[Lypusidae]] * [[Micropterigidae]] * [[Momphidae]] * [[Nepticulidae]] * [[Oecophoridae]] * [[Opostegidae]] * [[Plutellidae]] * [[Prodoxidae]] * [[Roeslerstammiidae]] * [[Schreckensteiniidae]] * [[Scythrididae]] * [[Stathmopodidae]] * [[Tineidae]] * [[Tischeriidae]] * [[Yponomeutidae]] * [[Ypsolophidae]] <gallery> Файл:Yponomeuta_malinellus-Salzburg,_Stadt_Salzburg,_Thumegger_Bezirk-E-MK-Z40137a.jpg|''Yponomeuta malinellus'' Файл:Trichophaga.tapetzella.jpg|''[[Trichophaga tapetzella]]'' Файл:Tineola.bisselliella.mounted.jpg|''Tineola bisselliella'' Файл:Tinea.pellionella.mounted.jpg|''Tinea pellionella'' </gallery> == Пудміткы == {{Reflist}} qi0w0x9w9zjtw7kk4hq2vw0ci3wi8yi 0 23116 166021 158340 2026-06-16T22:18:38Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166021 wikitext text/x-wiki {{Особа|Имя=Майк Герінґтон|Чинность=[[Dynamix]] (1985–1987)<br>[[Microsoft]] (1987–1996)<br>[[Valve Corporation|Valve]] (1996–2000)<br>[[Picnik]] (2005–2010)<br>[[Google]] (2010–2011)<br>Catnip Labs (2012–2015)<br>[http://www.cfchildren.org Committee for Children] (2016–2018)<br>[http://www.amplion.com Amplion] (2018–2020)|Имя_оригиналне=Mike Harrington|Образчик=[[файл:Mike Harrington.jpg|250px]]|Уроджѣня=1964<ref>{{cite web |last1=Takahashi |first1=Dean |title=Story-Telling Computer Game Becomes a Big Hit for Valve |url=https://www.wsj.com/articles/SB913855933709174000 |publisher=The Wall Street Journal |date=1998-12-17}}</ref>|Образчика_подпис=Гарінґтон в 2009}}'''Майк Герінґтон''' (рож.&nbsp;1964) є америцькый проґраміст и бізнесмен. У рокаши з [[Ґейб Нювел|Ґейбом Нюелом]] є єдным из закладнику відеобавкової компанії [[Valve Corporation|Valve]]. По успіха первого продукта Valve, ''[[Half-Life]]'' (1998), Герінґтон удышов из компанії в годови&nbsp;2000. У 2006.&nbsp;годови ун заклав сервіс на фотоедітованя з назвов [[Picnik]]. == Карєра == Герінґтон быв проґрамістом у компанії [[Dynamix]], што розробльовала відеобавкы, и робив гий дізайнірь на операчнуй сістемі [[Windows NT]] у [[Microsoft Corporation|Microsoft]].<ref>{{Cite web |url=http://www.contaminated.net/features/interviews/mikeint.shtm |title=Mike Harrington Interview |date=November 20, 1999 |work=PlanetHalfLife.com |access-date=January 6, 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/19991103181109/http://www.contaminated.net/features/interviews/mikeint.shtm |archivedate=November 3, 1999 }}</ref> У 1996.&nbsp;годови ун в рокаши з Ґейбом Нюелом тай другыми бывшыми робутниками Microsoft<ref>{{Cite web |author=Dunn |first=Jeff |date=October 4, 2013 |title=Full Steam ahead: The History of Valve |url=https://www.gamesradar.com/history-of-valve/ |access-date=April 5, 2014 |work=[[GamesRadar+]] |language=en }}</ref>, заклали Valve. Герінґтон продав свої акції Microsoft, убы профінансовати свою половину стартапа.<ref name="Pastis-2024">{{Cite web |author=Pastis |first=Stephe |date=2024-12-06 |title=How Valve founder Gabe Newell turned ''Half-Life'' into a nearly $10 billion fortune |url=https://www.forbes.com.au/covers/magazine/how-valve-founder-gabe-newell-turned-half-life-into-a-nearly-10-billion-fortune/ |access-date=2024-12-11 |work=Forbes Australia |language=en-US }}</ref> Його жона в тому часови, Моніка Герінґтон, была стратеґічным маркетолоґом Valve у пирьвых годах.<ref>{{Cite news|last=Carpenter|first=Lincoln|date=2024-09-13|title='There's an alternate universe where Half-Life disappeared after release': Valve's first marketing strategist Monica Harrington says she helped navigate its way out of early disaster|url=https://www.pcgamer.com/games/fps/theres-an-alternate-universe-where-half-life-disappeared-after-release-valves-first-marketing-strategist-monica-harrington-says-she-helped-navigate-its-way-out-of-early-disaster/|access-date=2024-12-12|work=[[PC Gamer]]|language=en}}</ref> Герінґтон и Нюел фінансовали розробку пирьвої бавкы Valve&nbsp;– ''Half-Life'' (1998), проґрамовати котру помагав і сам Герінґтон.<ref name="finalHours">{{Cite web |author=Keighley |first=Geoff |title=The Final Hours of Half-Life and Half Life 2 |url=http://uk.gamespot.com/features/6112889/p-4.html |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121018042134/http://uk.gamespot.com/features/6112889/p-4.html |archivedate=October 18, 2012 |access-date=January 5, 2008 |work=Gamespot UK }}</ref><ref name="cvg">{{Cite web |url=http://www.computerandvideogames.com/article.php?id=172835 |title=Creative Minds: Gabe Newell |author=CVG Staff |date=September 28, 2007 |work=Computer and Video Games |access-date=January 5, 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110106020727/http://www.computerandvideogames.com/article.php?id=172835 |archivedate=January 6, 2011 }}</ref> Тота бавка мала великый успіх&nbsp;– гий у рецинзіях, так и в продажах.<ref name="Gamespotrev">{{Cite web |title=Half-Life Review |url=http://www.gamespot.com/reviews/half-life-review/1900-2537398/ |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131031232543/http://www.gamespot.com/reviews/half-life-review/1900-2537398/ |archivedate=October 31, 2013 |access-date=April 25, 2007 |work=GameSpot }}</ref><ref name="gamespotfame">{{Cite web |author=Rorie |first=Matthew |date=May 18, 2007 |title=Greatest Games of All Time: Half-Life |url=http://www.gamespot.com/articles/greatest-games-of-all-time-half-life/1100-6171044/ |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150119235122/http://www.gamespot.com/articles/greatest-games-of-all-time-half-life/1100-6171044/ |archivedate=January 19, 2015 |access-date=March 31, 2016 |work=GameSpot }}</ref><ref>{{Cite web |date=September 13, 2013 |title=Half-Life – #1 Top Shooters |url=https://ign.com/top/shooters/1 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140228203738/http://www.ign.com/top/shooters/1 |archivedate=February 28, 2014 |access-date=February 23, 2014 |work=IGN }}</ref> Герінґтон повів, же: «У Microsoft чоловік все думав: „Ци є муй успіх направду муй, ци то Microsoft?“ Айбо з ''Half-Life'' я знав, же із Ґейбом мы тот продукт и тоту компанію заклали з нулы».<ref name="finalHours" /> 15.&nbsp;януваря 2000.&nbsp;года Герінґтон продав свою частку Valve Ґейбови Нюелови й удышов, убы провести булше часу з жонов.<ref name="Pastis-2024" /><ref name="finalHours" /> По словах Нюела, Герінґтон уже не хотів різіковати другым проєктом по великому успіхови ''Half-Life''.<ref name="finalHours" /> У 2006 годови Герінґтон в рокаши з цімбором и бывшым колеґом Даріном Масенов заклали сервіс на едітованя фоток Picnik, котрый в марцьови 2010 года купив [[Google]]. Герінґтон уволив ся з Google у марцьови 2011. У янувари 2012 ун ще раз из Масенов заклав компанію [[Catnip Labs]]. У 2016–2018.&nbsp;годах Герінґтон быв технічным діректором у [[Committee for Children]], а уд новимбря 2018 до марця 2020&nbsp;– технічный діректор у компанії [[Amplion]].<ref name="LinkedIn profile">{{Cite web |url=http://www.linkedin.com/in/mikehar |title=Mike Harrington's LinkedIn profile |publisher=[[LinkedIn]] |access-date=October 2, 2014 }}</ref><ref name="Geekwire">{{Cite web |url=https://www.geekwire.com/2019/startup-wants-accelerate-precision-medicine-growing-biological-data-platform |title=This startup wants to accelerate 'precision medicine' with its growing biological data platform |author=Thorne |first=James |date=August 12, 2019 |work=[[GeekWire]] |access-date=August 16, 2019 }}</ref> == Удкликаня == {{Reflist}} [[Катеґорія:Жыючі люде]] [[Катеґорія:Уродили ся 1964]] [[Катеґорія:Люди котрі робили в Microsoft]] cdbcnnfee7v8utk8z39l4e6wp9b0zza 0 24395 166125 164723 2026-06-17T10:19:40Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166125 wikitext text/x-wiki {{Писатель | imagesize =250px |birthdate = {{Birth date|1809|04|01}} |birthplace = Великы Сорочинцѣ |deathdate = {{Death date and age|1852|03|04|01809|04|01}} }} '''Николай Гоголь''', {{ref-uk}} ''Микола Васильович Гоголь'' (*[[1. апріль|1. апрѣль]]<ref>20. марец [[Юлианскый календарь|юлианского календаря]]</ref> [[1809]], Великы Сорочинцѣ, теперь Миргородского району [[Полтавска область|Полтавской области]] – †[[4. марец]]<ref>21. фебруар [[Юлианскый календарь|юлианского календаря]]</ref> [[1852]], [[Москва]]) — русскый писатель.<ref name="УЛЕ1">Крутікова Н. Є.: ГОГОЛЬ Микола Васильович</ref> == Зачаток жытя == Дѣтство Гоголя минуло в селѣ Васильовка (од року 1902 Гоголево), в родинному маетку Яновщина. В матрицѣ быв записаный як Яновскый, а под тым призвиском ай выходив свои школы. Род Гоголь-Яновскых мав немешскый герб Ястрябок, зазначеный в каталогу «Польскых гербох». Учив ся в [[Полтава|Полтавскому]] окружному училищу (1818–1819), в [[Нѣжин]]ской [[Гимназия|гимназии]] высшых наук (1821–1828), де въедно з колегами читав «Поларну звѣзду», волелюбны вершы К.&nbsp;Рылеева, поезию [[Александр Пушкин|Пушкина]]. Зберав украинскы народны спѣванкы и пословицѣ, материалы до украинско-русского словника.<ref name="УЛЕ1"/><ref name="РС">Рената Смирнова</ref> {{Цитат збоку | Заглавье = | Заглавье долов = | Содержанье = Доднесь сѣм грецкых мѣст оспорюют право чести звати ся отцюзнинов Гомера. Так и трьом штатам: Украинѣ, России и Польщѣ — по крови и по языку належить великый писатель Николай Васильович Гоголь. | Подпис = Р. Смирнова | Полога =right | Ширина = 260px | Высота = | Розмѣр букв = | Тло =#eee9d9 | Без розрывов = }} {{Цитат збоку | Заглавье = | Заглавье долов = | Содержанье = Проза Гоголя при найменшом четыримѣрна. Мож го поровнати з сучасным му математиком Лобачевскым, котрый розметав Евклидов свѣт..." | Подпис = В. Набоков<ref>https://web.archive.org/web/20150310230212/http://www.nikolaygogol.org.ru/lib/sa/author/100002</ref> | Полога =right | Ширина = 260px | Высота = | Розмѣр букв = | Тло =#eee9d9 | Без розрывов = }} == Творба == В року 1828 перейшов до [[Петербург]]у. Од того часу лишив ся призвиска Яновскый, а именовав ся лем Гоголь.<ref name="РС"/> Первым опубликованым твором Гоголя стала ся поема «Ганц Кюхельгартен» (1829, под псевдом В.&nbsp;Алов). Року 1830 в журналѣ «Отечественные записки» была напечатана повѣсть Гоголя «Басаврюк, або У передвечор Ивана Купала», перва з циклу «Вечоры на салашу коло Диканькы» (части 1–2, 1831–1832). Уже на зачатку творчости Гоголь вступив до демократичной литературы, што ся розвивала у напрямѣ народности и гуманизму, шыроко хосновав украинску фолклорну и литературну традиции, досвѣд русской прозы. Колорит його повѣстей романтичный: Гоголь уважав не так на социалне жытя села, як на поезию жытя украинского народа. Образы реалности переплѣтать з фантастиков на фолклорной основѣ, веселый гумор — из проимаючым лиризмом и высоков патетиков. В далшых книгах — «Арабескы» и «Миргород» (1835) позитивна народна основа сконфронтована з бездуховностьов статкарско-урядницкого глухого Миргорода и державного [[Петербург]]а. В повѣсти «Старосвѣтскы статкаре» указана хвѣйность патриархалной статкарской идилии, розпадання быту стародавных немешскых маеткох под натиском новых, буржоазных односин. Сопротив немешскому Миргороду Гоголь представив величны, героичны характеры людей з народу. В истории украинского народу [[писатель]] найшов высокы примѣры людского духу, патриотизму, мужества, бойового побратимства и подвига («Тарас Бульба»). Гоголь шыроко выхосновав ту не лем историчны роботы и давны лѣтописы, але ай народный епос. Остры социалны конфликты, вопиючы противности великого города склали идейну сущность «Петербургскых повѣстей», написаных в розличны рокы: «Портрет», «Невскый булвар», «Запискы блазня» (1835), «Нос», «Кочия» (1836), «Шинел» (1842). У центрѣ никаня писателя — доля «маленького чоловѣка», конфликт з несправедливым сполоченскым укладом, марны усилованя ку лѣпшому — и погибель. Далшый розцвѣт таланту Гоголя звязаный з його драматичнов творчостьов в 1830-х (сатирична пьеса «Владимир третього ступня» тай иншы драматичны творы). Етапнов стала ся социална комедия «Ревизор» (1836), в котрой Гоголь завдав нищиву критику тогочасному сполоченскому укладу, запятновав подкупство, самоволю и неуцтво урядникох царской России. Перва представа «Ревизора» в [[Петербург]]у в року 1836 выволала остре незадовольство и нападаня реакчной верьхности. Гоголь одышов до загранича, перебывав у [[Німещина|Нѣмещинѣ]], [[Швайц]]у, [[Париж]]у, а довжый час — у [[Рим]]ѣ. В року 1842 выйшло 4-томне зобраня творох Гоголя, до котрого были включены, зокрема, комедии «Женитва», «Коцкарѣ» ай найновшы редакции «Ревизора» и повѣстей «Тарас Бульба», «Шинел», «Портрет». Шырока правдива галерия социалной реалности вымальована в поемѣ-романѣ «Мертвы душѣ» (1842), де з немилосерднов правдивостьов зображены статкарьскы верьхы, бюрократичный апарат царской России. В лиричных одбоченях Гоголь вознесло писав о великых скрытых силах народу, высловльовав вѣру в свѣтлу будучность России.<ref name="УЛЕ1"/> == Гоголевскый напрям == {{Цитат збоку | Заглавье = | Заглавье долов = | Содержанье = Од Гоголя ся зачав новый период российской литературы. | Подпис = В. Белинскый<ref name="УЛЕ2">Крутікова Н. Є.: Гоголівський напрям</ref> | Полога =right | Ширина = 260px | Высота = | Розмѣр букв = | Тло =#eee9d9 | Без розрывов = }} «Петербургскы повѣсти», комедия «Ревизор» ай поема-роман «Мертвы душѣ» заклали социално-критичный («гоголевскый») напрям в российской литературѣ, за котрым послѣдовала [[натурална школа]].<ref name="УЛЕ2"/> == Послѣдны рокы == [[File:Gogol by Repin.jpg|thumb|282px|{{center|Гоголь палить 2. том «Мертвых душ»}}]] Послѣдны рокы жытя Гоголя были омрачены духовнов кризов. Довге перебываня в заграничу, одорваня од прогресивных сил домашной сполочности, вплыв реакчных идей ай конзервативного немешского окруженя выявили ся пропастныма про писателя. Гоголь ся не зрѣкав социалной критикы, але выход з нестерпного стану гледав у саморозвою на религийно-моралной основѣ и примиреню класовых розпорох. Його книга «Выбране з перепискы з приятелями» (1847) выволала остру критику В.&nbsp;Белинского («Письмо до Гоголя», 1847). В року 1848 Гоголь остаточно ся вернув до отечества, усиловно працовав над 2.&nbsp;томом «Мертвых душ» и ладив до печатаня новы выданя. Тяжка хворота перервала му роботу. Незадовго перед смертьов Гоголь у нетямѣ спалив рукопис 2.&nbsp;тому.<ref name="УЛЕ1"/> == Жерела == *{{cite web |author=Рената Смирнова |editor= |date= |url= https://novayapolsha.org/article/gogol-i-polsha/ |title=Гоголь и Польша |publisher=Новая Польша N 10/2010 |format= |quote=В киевском Институте рукописей при Национальной библиотеке, в отделе «Гоголиана», хранятся уникальные документы о семье и предках Николая Васильевича Гоголя. Их в 1920 году передал на хранение сын его младшей сестры, Василий Яковлевич Головня. Сохранился, например, лист из метрической книги Спасо-Преображенской церкви местечка Великие Сорочинцы Миргородского повета Полтавской губернии. В нем записано: «Марта 20. У помещика Василия Яновского родился сын Николай и окрещен 22-го». Хотя официальная фамилия отца была Гоголь-Яновский, здесь, как и во многих других ранних документах, упоминается только вторая ее половина. |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }} * {{Cite book |author=Крутікова Н. Є. |editor= |title= Українська Літературна Енциклопедія|language= |edition= |volume=1 |chapter=ГОГОЛЬ Микола Васильович |quote= |location= Київ |publisher= Інститут літератури {{nobr|ім. Т. Г. Шевченка}}: Голов. ред. УРЕ {{nobr|ім. М. П. Бажана}} |date=1988 |series= |pages= |isbn= |doi= |url= http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm }} * {{Cite book |author=Крутікова Н. Є. |editor= |title= Українська Літературна Енциклопедія|language= |edition= |volume=1 |chapter=Гоголівський напрям |quote= |location= Київ |publisher= Інститут літератури {{nobr|ім. Т. Г. Шевченка}}: Голов. ред. УРЕ {{nobr|ім. М. П. Бажана}} |date=1988 |series= |pages= |isbn= |doi= |url= http://litopys.org.ua/ulencycl/ule32.htm }} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1809|1852|Гоголь, Николай}} [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] [[Катеґорія:Писателе подля алфавиту]] [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] djq3d871zu4gkcqopel8d86531902ep 0 24639 166009 166005 2026-06-16T17:13:24Z Rue323 31002 166009 wikitext text/x-wiki '''Чо́нкаш'''<ref>[[Михаил Капраль|Михаил Капраль]]. Карпаторусинські поселеня: Лішта сел и варошув у Централнуй Европі де днесь бывавуть вадь даколи бывали Карпаторусины — Будапешт: Кроатика — 2021</ref> авадь '''Притися́нськоє'''&nbsp;({{Lang-hu|Csonkás}}) ({{Lang-uk|Притисянське}}) — [[село]] у [[Берегівскый район|Берегӱвському районови]] (бывшый [[Виноградовскый район|Виноградӱвськый район]]), [[Закарпатска область|Закарпатської области]], [[Україна|Украйины]].<ref>https://gromada.info/gromada/vynogradiv/#2927</ref> Входить у [[Виноградӱвська варошська община|Виноградӱвську варошську общину]]. {{НП|этнохороним=Чонкашане, Притисяне|национальный состав={{жрідло2|[[русины]] и [[мадяре]]}}|население=124|год переписи=2001}} == Історія == Назва села происходить уд рікы Чонкаш, яка паде у Тису. За ріку [[Чонкаш]] у історичных документах у межах [[Фанчиково|Фанчикова]] у [[1785]]. році, [[Новоє Село (Закарпатська область)|Нового Села]]&nbsp;— у [[1702]]. році и [[Вилок|Вилока]] — у [[1680]]. році. Пуд час чехословацького списованя обывательства у [[1921]]. році Чонкаш быв [[Присілок|присілком]] [[Вилок|Вилока]] из чотырьма хыжами. У кӱнци 20-х на зачаткови 30-х рокӱв прошлого стороча у рамках аґрарної реформы, што проводила ся чехословацькыв управов, сюды переселили из Воловського, Хустського, Тячӱвського округӱв безземельных селян, учинивши окремоє [[село]]. У советські часы ися ситуація утяжбила ся, внесено правкы, які щи бӱлше запутали стан діла. Невеличкоє село пудрядили трём сільськым радам: часть Чонкаша припойили до [[Новоє Село (Закарпатська область)|Нового Села]] (рішіня облисповнкома №&nbsp;155 уд 15 квітня 1967 року), другу частину&nbsp;— перейменували в Притисянське, підпорядкувавши його Фанчиківській сільській раді (рішення облвиконкому №&nbsp;431 від 30 липня 1962 року), третю&nbsp;— саму меншу складову Чонкаша, всього 22 чоловіки, також перейменували в Вербове, надавши йому статус села рішенням облвиконкому №&nbsp;431 від 30 липня 1962 року. Своєї церкви село не має. В радянський період була спроба євангельських християн-баптистів побудувати тут молитовний дім з дерева на земельній ділянці Танчинця. Але в той час це суворо присікалося&nbsp;— довелося дерев'яну споруду розібрати. Діяла в селі і початкова школа. Спочатку діти перших-четвертих класів вчилися в одній великій кімнаті в приватному будинку Ковача. А в 1951 році була побудована школа із чотирма класними приміщеннями. В цій же школі вечорами двічі-тричі на тиждень демонстрували художні фільми. Кіномеханіком працював Дезидерій Сенек. == Туристичні міста == * На юг уд села є ботанічный заказник містного значіня «Еґреш». * долина Тисы * озера == Обывательство == У [[Село|селі]] на [[2001]]. рӱк живе 124 людий, из ниє подля языка:<ref>https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp</ref> {| class="standard" !Язык !Процент |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] | align="right" |95,97&nbsp;% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] | align="right" |3,23&nbsp;% |- |[[Російскый язык|руськый]] | align="right" |0,81&nbsp;% |} == Удкликованя == [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] [[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]] [[Катеґорія:Населены пункты]] [[Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области]] [[Катеґорія:Села]] qaxyfd8nbyn14rtiyh02aswx1evsaqe 1 24641 166008 165999 2026-06-16T17:12:19Z Rue323 31002 /* Перекрученя информации з жерела. */ Відповідь 166008 wikitext text/x-wiki == Перекрученя информации з жерела. == Книгу ''Карпаторусинські поселеня. Лішта сел и варошув...'' написав Михаил Капраль, а не Мигаль Капраль. Перекручовати имена некултурно и неграмотно. То може быти прияте за уражку и нечестованя. Назва села Чонкаш на сторонѣ 76 подана з притиском на первом складѣ. Вы подаете притиск на другом и одкликуете ся на тоту книгу. [[Хоснователь:Igor Kercsa|Igor Kercsa]] ([[Діскузія з хоснователём:Igor Kercsa|діскусія]]) 20:24, 15 юнія 2026 (CEST) :Добрѣ, поправлю и дякуву за справедливу критику, думав им же Мигаль то впринципѣ русинскый вариант имен Михаил/Михайло. [[Хоснователь:Rue323|Rue323]] ([[Діскузія з хоснователём:Rue323|діскусія]]) 19:12, 16 юнія 2026 (CEST) sxyv7bq2yc6ghnhjcmajw6vr0wjk9r3 0 24642 166027 2026-06-16T22:42:16Z LYTMAN 23698 LYTMAN переменовав сторінку [[Єднокутник]] на [[Єдноуголник]] 166027 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Єдноуголник]] 6gc920zgu6kva6nu4u4djb6w719lb7u 0 24643 166030 2026-06-16T22:45:47Z LYTMAN 23698 LYTMAN переменовав сторінку [[Двокутник]] на [[Двоуголник]] 166030 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Двоуголник]] 8aljmj6csb0rsxcv23madz2sycr4j1p 10 24644 166032 2026-06-17T07:07:33Z Igor Kercsa 5504 старый вариант без премудрости 166032 wikitext text/x-wiki <!-- Шаблона:Писатель проста --> {| class="infobox vcard" style="float:right; width: {{#if:{{{box_width|}}}|{{{box_width}}}|22em}}; font-size: 88%; text-align: left; line-height: 1.5em" ! colspan=2 class="fn" style="text-align:center; background:#dde; font-size: 125%" | {{{name|<includeonly>{{PAGENAME}}</includeonly>}}} |- {{#if:{{{image|}}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{image class|{{{image}}}}} {{!}} [[file:{{{image}}}|frameless|{{#if:{{{imagesize|}}}|{{{imagesize}}}|upright=1.11}}|alt={{{alt|}}}]] {{!}}- {{#if:{{{caption|}}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{!}} {{{caption}}} {{!}}- }} }} {{#if:{{{birthname|}}}{{{birthdate|}}}{{{birthplace|}}}| ! Уроджѣня {{!}} {{{birthname|}}}{{#if:{{{birthdate|}}}{{{birthplace|}}}|{{#if:{{{birthname|}}}|<br />}}{{#switch:{{lc:{{{birthdate}}} }} | ? | ?? | ??? | ???? | 19? | 19?? | 18?? | 17?? | unknown | u = date of birth unknown | {{{birthdate}}} }} }}{{#if:{{{birthplace|}}}|{{#if:{{{birthdate|}}}|<br />}}{{{birthplace}}} }} {{!}}- }} {{#if:{{{deathdate|}}}{{{deathplace|}}}| ! Умертя {{!}} {{#switch:{{lc:{{{deathdate}}} }} | ? | ?? | ??? | ???? | 19? | 19?? | 18?? | 17?? | unknown | u = date of death unknown | {{{deathdate}}} }}{{#if:{{{deathplace|}}}|{{#if:{{{deathdate|}}}|<br />}}{{{deathplace}}} }} {{!}}- }} {{#if:{{{resting_place|}}}| ! Погреб {{!}} <span class="label">{{{resting_place|}}}</span>{{#if:{{{resting_place_coordinates|}}}|{{#if:{{{resting_place|}}}|<br />}}{{{resting_place_coordinates}}} }} {{!}}- }} {{#if:{{{penname|}}}{{{pseudonym|}}}| ! Псевдоним {{!}} <span class="nickname">{{{penname|{{{pseudonym|}}} }}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{occupation|}}}| ! Занятя {{!}} <span class="role">{{{occupation|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{language|}}}| ! Язык творов {{!}} {{{language|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{nationality|}}}| ! Народность {{!}} <span class="category">{{{nationality|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{ethnicity|}}}| ! Родом {{!}} {{{ethnicity|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{citizenship|}}}| ! Подданство {{!}} {{{citizenship|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{education|}}}| ! Едукация {{!}} {{{education|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{alma_mater|}}}| ! [[Alma mater]] {{!}} {{{alma_mater|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{period|}}}| ! Час творбы {{!}} {{{period|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{genre|}}}| ! Жанры {{!}} <span class="category">{{{genre|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{subject|}}}| ! Темы {{!}} {{{subject|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{movement|}}}| ! Тренд {{!}} {{{movement|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{notableworks|}}}| ! Вызначны роботы {{!}} {{{notableworks|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{awards|}}}| ! Одзнакы {{!}} {{{awards|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{spouse|}}}| ! Супруг(а) {{!}} {{{spouse|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{partner|}}}| ! Партнер(ы) {{!}} {{{partner|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{children|}}}| ! Дѣти {{!}} {{{children|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{relatives|}}}{{{relations|}}}| ! Свояк(ы) {{!}} {{{relatives|{{{relations|}}} }}} {{!}}- }} {{#if:{{{influences|}}}| {{!}} colspan=2 {{!}} <hr /> {{!}}- {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{!}} {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influences|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influences|}}}|{{{influences}}}}}}} {{!}}- }} {{#if:{{{influenced|}}}| {{!}} colspan=2 {{!}} <hr /> {{!}}- {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{!}} {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influenced|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influenced|}}}|{{{influenced}}}}}}} {{!}}- }} {{#if:{{{signature|}}}| {{!}} colspan=2 {{!}} <hr /> {{!}}- ! Подпис {{!}} [[file:{{{signature}}}|frameless|upright=0.72|alt={{{signature_alt|}}}]] {{!}}- }} {{#if:{{{website|}}}| {{!}} colspan=2 {{!}} <hr /> {{!}}- ! Офиц. сайт {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{!}} [{{{website}}}] {{!}}- }} {{!}}- {{#if:{{{Commons|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{#if:{{{Commons|}}}|<div class="plainlinks metadata" style="border:solid #ddd;border-width:1px 0px 0px 0px;width:100%;background:#F0F0F0">'''[{{#ifeq:{{SERVERNAME}}|rue.wikipedia.org|{{localurl:commons:Category:{{{Commons}}}}}?uselang=rue|https://secure.wikimedia.org/wikipedia/commons/w/index.php?uselang=rue&title=Category:{{urlencode:{{{Commons}}}}}}} {{{name}}}]''' на [[Вікісклад|Викискладѣ]]</div>}}}</div></th></tr>}} {{!}}- {{!}}- {{#if:{{{коментар|}}}|<tr><td colspan="2" style="font-size: smaller; border-top: 1px solid;">{{{коментар}}}</td></tr>}} |}<includeonly>{{#if:{{{nocat|}}}{{NAMESPACE}}|| }}</includeonly> <noinclude> {{documentation}} </noinclude> kzhv28w9j7x53i40gc2293oju712vq3