Вікіпедія ruewiki https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0 MediaWiki 1.47.0-wmf.7 first-letter Медіа Шпеціална Діскузія Хоснователь Діскузія з хоснователём Вікіпедія Діскузія ку Вікіпедії Файл Діскузія ку файлу MediaWiki Діскузія ку MediaWiki Шаблона Діскузія ку шаблонї Поміч Діскузія ку помочі Катеґорія Діскузія ку катеґорії TimedText TimedText talk Модуль Обговорення модуля Подія Обговорення події 0 369 166177 166035 2026-06-17T13:27:03Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166177 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |image = Ivan Olbracht 1929.jpg |imagesize=150px |birthname = Kamil Albrecht Zeman |birthdate = 6. януар 1882 |birthplace = Семилы, Либерецкый край, Австро-Мадярщина |deathdate = 30. децембер 1952 (70 рокы) |deathplace = [[Прага]], Чехословацка Социалистична Република |occupation = [[писатель]], [[новинарь]] |nationality = [[Чехы|Чех]] |notableworks = [[Закарпатска трилогия|Никола Шугай, розбойник; Голет в долинѣ]] |language = [[Чеськый язык|чешскый]] |period = 1913–1947 |genre = [[проза]], репортажы, товмачѣня |citizenship = [[Чеськословеньско|чехословацке]] |alma_mater = [[Карлова универзита]] (недоконч.) |spouse = Ярослава Келлерова (1935) |partner = Гелена Малиржова |relatives = Антал Сташек (отець) |awards = Народный умѣлець ЧСР, 1947 }} '''Ива́н О́лбрахт''' ({{Ref-cs}} {{Lang|cs|''Ivan Olbracht''}}; властным меном '''''Ка́мил А́лбрехт Зе́ман''''', {{Ref-cs}} {{Lang|cs|''Kamil Albrecht Zeman''}}; *[[6. януар|6.]]&nbsp;[[6. януар|януара]] [[1882]], Семилы&nbsp;– †[[30. децембер|30.]]&nbsp;[[30. децембер|децембра]] [[1952]], Прага)&nbsp;— быв чешскый [[писатель]], [[проза]]ик, [[Публицистика|публициста]], [[новинарь]] и [[перекладатель]] нѣмецкой прозы, народный умѣлець (1947). == Биография == Иван Олбрахт родив ся в фамилии адвоката и лѣвоориентованого писателя Антала Сташка (властным меном Антонина Земана). Гимназию выстудовав в Дворѣ Кралове над Лабем, учив ся на [[Карлова универзита|Карловой универзитѣ]], але не докончив. Од року 1905 працовав яко новинарь в [[Соціалізм|социалистичных]] и [[Комунизм|коммунистичных]] [[Новины (папірёвы)|новинках]]. За свои надмѣрно лѣвы погляды быв два раз арештованый (1926, 1928). В роках 1921–1929 быв членом [[Комунистична партия Чехословакии|Комунистичной партии Чехословакии (КПЧ)]], але коли выступив з критиков линии партии в числѣ семерох коллег, вшиткы семеро были з партии вылучены. В роках 1931–1936 навщѣвовав [[Підкарпатьска Русь|Подкарпатску Русь]], заложив там Комитет на захрану працуючого люду Подкарпатской Руси, школу з интернатом. На материалах и зажитках зо свого побыту на Подкарпатской Руси написав творы, котры стали ся вершинов его творбы. Року 1946 быв зволеный на посланця парламенту яко одновеный член [[КПЧ]] и заступовав тоту функцию до року 1948. Быв членом централного комитету [[КПЧ]].<ref>Přehled funkcionářů ústředních orgánů KSČ 1945-1989 http://www.cibulka.net/nnoviny/nn2000/nn10_1100/obsah/02.htm</ref> По фебруаровом переворотѣ стояв у веденю цензурового комитета, котрый мав задачов вычищати библиотекы од „шкодливой литературы“.<ref> PÁVOVÁ, Jana. Demagog ve službách strany. Portrét komunistického politika a ideologa Václava Kopeckého. Praha : Ústav pro studium totalitních režimů, 2008. 192 s. {{ISBN|978-80-87211-09-0}} S. 96.</ref> == Творба == В первой добѣ его творчости (1913–1928) найвекшу часть тем творили социалны вопросы и протест против буржоазной сполочности. З той добы найлѣпше познатый е роман ''Анна пролетарка'' (1928). В далшых роках быв часто на Подкарпатской Руси и быв тым крайом очарованый, что зробило значный вплыв на его творчость. * Земля без мена (1932), репортажѣ и публицистика * Никола Шугай, розбойник (1933), роман, котрый му зробив славу<ref> Ivan Pop. OLBRACHT Ivan *1882 †1952: Уже до року 1939 тот роман быв в Чехах перевыданый 11 раз.</ref> * Горы и столѣтя (1935), продовжѣня репортажно-публицистичных тем * Голет в долинѣ (1937), [[повѣданя]] о животѣ Жидов и Русинов Подкарпатской Руси В концевой добѣ своей творчости (1939–1947) написав даколько дѣтскых и молодежных книг и едну драму. Про молодеж написав выклад библийных историй яко историю старожидовского народа, выклад чешской митологии и староиндийскых байок. == Популарность == Творы Олбрахта, иншпированы Подкарпатсков Русьов, вызнаны за вершину его творчости. Року 1972 они были зобраны догромады и выданы в едном томѣ под назвов [[Закарпатска трилогия]].<ref>Rudolf Havel, Doslov // Zakarpatská trilogie, Ss.443–453.</ref> На их основѣ много раз накручены филмы, реализованы драматичны представы и музыкалы. Популарность у читателя забезпечать му его майстерный выклад и прекрасна чешчина, за котру читатель готовый му одпустити его политичну заангажованость. Олбрахт зробив добру рекламу про туристичный рух з Чехии до Колочавы и околицѣ: многы его читателѣ рѣшили ся ити там под вплывом его романтичного описа Подкарпатской Руси и дефинитивной симпатии автора ку ей обывателям. В Колочавѣ на основѣ того интереса створеный [[музей]] Ивана Олбрахта и поставленый памятник писателю. == Жерела == * '''Ivan Olbracht'''. Zakarpatská trilogie. Svoboda. Praha, 1972. * '''Ivan Pop'''. OLBRACHT Ivan *1882 †1952. https://www.rusyn.sk/olbracht-ivan-1882-1952/ * '''Иван Олбрахт'''. Смутні очі Анцї Караджічової. ПоліПрінт. [[Ужгород]], 2001. == Одказы == {{Commonscat|Ivan Olbracht}} * [https://web.archive.org/web/20170601234442/http://svet-literatury.wz.cz/autori/olbracht.htm Ivan Olbracht (1882 - 1952) - životopis] * [http://www.spisovatele.cz/ivan-olbracht#cv Олбрахт, животопис и творба] {{ref-cs}} * [https://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/judaica/ejud_0002_0015_0_15060.html Олбрахт на сайтѣ Jewish virtual library] * [https://rusin8.webnode.ru/news/smutn%d1%96-och%d1%96-antsi-karadzh%d1%96chovoi/ Иван Олбрахт. Смутні очі Анцї Караджічової] * [http://www.kolochava.com/ru/selo-20-pamyatnikov/van-olbraxt1.html Ольбрахт и Колочава] {{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1882|1952|Олбрахт, Иван}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] [[Катеґорія:Посланцьове парламента]] [[Катеґорія:Чешскы новинаре]] [[Катеґорія:Персоналии 20. стороча]] qmugrecnv19pgbs6pby0gqk5ylkhfxd 0 3787 166176 166061 2026-06-17T13:23:28Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166176 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Василь Молнар |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://c23f7e45d5.cbaul-cdnwnd.com/5315b6861fd61cda756e14c3717e134c/200000410-9044c9044e/Molnar%20VI.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1922|02|12}} | birthplace = [[Голубине]], [[Свалявскый район|Свалявскый округ]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2017|05|07|1922|02|12}} | deathplace = [[Голубине]], [[Свалявскый район]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[педагог]], [[писатель]] | language = [[Русинскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Василь Иванович Молнар''', *[[12. фебруар]] [[1922]], [[Голубине]], [[Свалявскый район|Свалявскый округ]], [[Чехословакия]] – †[[7. май]] [[2017]], [[Голубине]], [[Свалявскый район]], [[Украина]] — [[Русины|русинскый]] [[педагог]] и [[проза]]ик. Брат [[Михайло Молнар (1912–1997)|Михайла Молнара]]. == Биография == ;Походжѣня:Походив з родины земледѣлцьох Ивана Молнара и Марии Улѣганець, што выховали восьмеро дѣти (четверо хлопцьох и четверо дѣвок), меджи котрыма быв третим дѣтваком.<ref name=Kerca>[[Игорь Керча]]</ref><ref name=Risko>Микола Рішко</ref> ;Штудии:Закончив Мукачовску реалну гимназию (з русскым языком выукы), пак учив ся в Унгварской богословской семинарии, но лем три рокы, бо в року 1944 обстояня в краю ся гет перемѣнили. По отворѣню в Ужгородѣ универзиты достав высше филологичне образованя в фаху русской филологии.<ref name=Dolinic>Йосиф Долинич</ref><ref name=Almasi>Алмашій, Михайло</ref> ;Педагогом: В совѣтской добѣ оддавав ся педагогичной роботѣ. Быв первым, котрый зачав в Голубинской школѣ выучовати [[англицкый язык]], што пак ся дале росширило на иншы школы. Вельо рокы быв ведучым районного методичного стоваришѣня преподавательох англицкого. Знав ай [[Нѣмецкый язык|нѣмецкый]], [[Латинскый язык|латинскый]], [[Мадярскый язык|мадярскый]], [[Чешскый язык|чешскый]]. Удавало му ся передати интерес до штудий чужых языкох своим ученикам, а Свалявской гимназии преподавав ай [[Латинскый язык|латину]]. Вызнаменаный знаком «Відмінник народної освіти України».<ref name=Dolinic/> == Творба == ;Зачаткы: В литера­туру прийшов при мадяр­ской володѣ, коли ся учив на Мукачовской русс­кой гим­на­зии. Печатав ся у новинках ''Русская правда'', ''Русское слово'', ''Карпаторусскій голос'', штудентскых ал­ма­на­хах, по­вѣ­даня ''Герой'' опубликовала [[Нѣмецкый язык|нѣмецка]] будапештска новинка ''Volksblatt'', но такой вшытко з той ранной твор­чо­сти знищив сам року 1945 из страху пе­ред пре­слѣдо­ва­ня­ми.<ref name=Almasi/><ref name=Kerca/> ;В найновшой добѣ:В рокы [[Хрущовскый помягк|хрущовского помягку]] помалы ся зачав вертати ку писаню. а по веце як сорокрочной павзѣ наповно вернув ся ку лите­ра­турѣ. Звекша в новинках ''Вісті Свалявщини'', ''Трембіта'', ''Новини Закарпаття'', опубликовав понад 800 [[Повѣданя|повѣдань]], нарисох, памфлетох, штудий, [[Новела (литература)|новел]], етнографичных зарисох. Во своих публикациях выступав переважно в оборонѣ русинского слова, карпатской природы, реаговав на актуалны темы сполоченского живота.<ref name=Almasi/><ref name=Dolinic/> Нераз ся вертать ку темам воспитаня, педагогикы, и ту в его языкови, у щиром словѣ, в глубинной добротѣ указуе ся любов до родного краю и народу.<ref name=Risko/> ;Окремы публикации: * Поклик отчого краю (Свалява, 1997) * Бризки з Лужанки (Свалява, 1999) * Вичурки у вуйны Полані (Свалява, 2002, сполуавтор М.&nbsp;Молнар) * [[Цукрикы з материнськов наповнянков]] (Ужгород, 2009) * Запискы старого вандролюба (Ужгород, 2010) * Потятка гнїзда Голубиного (Ужгород, 2011) ;На интернету: {{Cite web |author= Василь Молнар |title= Укажкы з творбы |url= https://rusin8.webnode.ru/tags/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%20%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BD%D0%B0%D1%80/ |accessdate= 2022-02-10}} == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= [[Михаил Алмашій|Алмашій, Михайло]] |chapter= Молнар Василь Іванович |title= //Русинська педагогічна енциклопедія |location= Ужгород |publisher= Карпатська Вежа, 2005 |isbn= 966-2674-43-X |at= C.&nbsp;160}}{{ref-uk}} <!--* Ганна Гештень. [http://svalyava-vlada.gov.ua/ukr/page.php?type=clause&id=2029 У краплині роси відбивається сонце] dead link! --> * {{Cite book |author= Йосиф Долинич |chapter= Серцем і розумом з отчим краєм |title= //Вісті Свалявщини |location= Свалява, 2007 10 лютого |publisher= |at= С.&nbsp;3 }} * {{Cite web |author= [[Игорь Керча]] |date= 2012 |title= 2012 Василю Молнару – 90! |url= https://rusin8.webnode.ru/news/a2012-vasilju-molnaru-90-/ |accessdate= 2022-02-10}} * {{Cite book |author= Микола Рішко |chapter= Житя, одданоє людьом (Васильoви Молнарови 95) |title=//Отцюзнина, 1(3), 2017 |publisher= Закарпатське научно-културологичне общество им. А.&nbsp;Духновича |at= сс.&nbsp;22–23 |url= https://www.rueportal.eu/knyhovnyca/otcuznyna-3/}} * [https://en.calameo.com/read/0046711928c0fe4a12098 Визначні діячі Свалявщини] * [https://www.youtube.com/watch?v=5mGij25lqj8 Віра Кобулей Колесо життя — Молнар В.І.] == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|2017|Молнар, Василь}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] n5j9zg7d2ujz3md1x6pr82ahlteu8s5 0 10247 166175 166066 2026-06-17T13:21:39Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166175 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Агнета Бучко Папгаргаї |portrait= {{Фоторамка|Увидьте фото|ширина=100|надпис=top|полога=center|капча=https://www.ruskeslovo.com/wp-content/uploads/2016/03/Ahneta-DSC_0228-1024x680.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1951|11|03}} | birthplace = [[Миклошевци]], [[Срѣм]]<br>[[Югославия]], (дн. [[Хорватия]]) | occupation = [[новинарь]]ка, [[поет]]еса, [[перекладатель]]ка | language = | alma_mater = [[Новосадска универзита]] | period = 1966-доднесь | genre = поезия и проза за дзеци | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = }} '''Агнета Бучко Папгаргаї''' (* [[3. новембер]] [[1951]], [[Миклошевци]], [[Хорватія]])&nbsp;— [[поет]]еса, [[Перекладатель|прекладателька]], [[Новинарь|новинарка]]. В року 2005 ше стала лавреатку [[Премія Александра Духновіча|награди ''Александер Духнович'']] за найлєпшу кнїжку на руским язику (Стриберни мотиль). Од року 1975 по одход до пензиї 2010 була [[Новинарь|новинарка]] и редакторка Рускей редакциї [[Радіо Новий Сад|Радія Новый Сад]].<ref name=Misanic>О. В. Мишанич</ref><ref>[http://rusynlit.sk/index.php/ocinina/ Премія A. Духновіча]</ref><ref name=NAR>НАР</ref> == Биография == До нїзших класох основней школи ходзела у родним валалє, потим прешла до Дякова дзе закончела основну школу и два класи ґимназиї, а потим ше врацела до свойого валалу и трецу и штварту класу ґимназиї закончела у [[Вуковар]]е. Абсолвовала на Филозофским факултету у [[Новый Сад|Новим Садзе]] (1974), на ґрупи за русийски язик и литературу. Як студент и млади новинар у Радио Новим Садзе Агнета Бучко активно участвовала у орґанизованю перших културних манифестацийох "Миклошевци".<ref>[https://web.archive.org/web/20220313135429/https://rdsa.tripod.com/biografiji.htm#ahnetabp Биография]</ref> Од року 1975 – редакторка рускей редакции радиа Нови Сад (културни програми и програми за дзеци). Ушорйовала емисию за младих “Одгуки з ровнїни“, емисию За наших роботнїкох у иножемстве, “Културну панораму“, “Емисию за дзеци“ и “Красне слово и музика“. Була часц ґлумецкей екипи емисиї „На габох музики и гумору“ , бавела у радио драмох, участвовала у явних емисийох, була длуги роки рецитаторка. За 15 роки ґлумецкей активносци у руским театре, достала бронзову плакету 1996.<ref name=NAR/> В року 2010 одошла до пензиї. Жиє у [[Новый Сад|Новим Садзе]].<ref name=NAR/> == Писательска творчосц == Ей поезия преважнє дзецинска лирика зоз идеализацию валала и валалского живота. Преклада по руски зоз сербского и русийского язикох (Б. Чопич, А. Чехов, О. Островский, А. Тишма, М. Салтиков-Щедрин).<ref name=Misanic/> Першу писню обявела у новинох Руске слово 1966. року. Обявела кнїжки поезиї: Облак одхилєни (1973), Птица у цмоти (1977), Позни роки (1984), Дзешец печаци цихосци (1989), Спокуси Злополя (2006) и Осце и черешнї (2015). Кнїжку прози за дзеци Стриберни мотиль и други сказки обявела 2004. року. Тота кнїжка є од текстох котри писала за емисию за дзеци.<ref>Ruske Slovo</ref><ref name=NAR/> == Жрідла == * {{cite web |url=https://www.ruskeslovo.com/автор/агнета-бучко-папгаргаї/ |title=Агнета Бучко Папгаргаї |publisher={{нп|Руске слово|'''Ruske Slovo'''|sr|}} |accessdate=2021-11-03}} * {{cite web |author='''О. В. Мишанич''' |title=Бучко Агнета |publisher=// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |date=2004 |url=https://esu.com.ua/search_articles.php?id=38391 |accessdate=03.11.2021}}{{ref-uk}} * {{cite web |title=Агнета Бучко Папгаргаї |date=марец 30, 2018 |url=https://nar.org.rs/rue/агнета-бучко-папгаргаї/ |publisher='''НАР''' |accessdate=2021-11-04}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1951||Бучко Агнета}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы умелцї]] [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Новинаре]] [[Катеґорія:Новосадска универзита]] [[Катеґорія:Персоналии:Сербія]] [[Катеґорія:Новый Сад]] gsj57jrmtm9xdjtlcz5mrcwqrnlkcid 0 10677 166174 166076 2026-06-17T13:18:45Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166174 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Петро Скунць |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/ru/0/04/%D0%A1%D0%BA%D1%83%D0%BD%D1%86%D1%8C%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE.JPG}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = 20. май 1942<!-- {{Birth date and age|YYYY|MM|DD}} --> | birthplace = Воловое, Ökörmező, Мадярщина | deathdate = {{Death date and age|2007|04|30|1942|05|20}} | deathplace = Ужгород, Украина | resting_place = | occupation = поет | language = украинскый | nationality = Украинець | ethnicity = з Верховины | citizenship = украинске | education = | alma_mater = [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] | period = 1961–2007 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Сонце в росі (1961)<br/>Спитай себе (1992)<!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = Шевченков лавреат (1997) | signature = | signature_alt = }} {{Вонкове медиум | title = Памяти П. Скунця | topic = Я В ЦІМ ЖИТТІ БУВ ВІД ЕПОХИ ВИЩЕ. І це мій гріх. Все інше – то не гріх.<br/> Дарма несуть мене на кладовище.<br/> Я в землю впав. Воскресну. Як горіх. .... Твори, 2007, "Гражда" | align = | width = | image1 = | image2 = | image3 = | audio1 = | audio2 = | audio3 = | video1 =https://www.youtube.com/watch?v=D-9K6S0H5DQ | video2 = | video3 = | model1 = | model2 = | model3 = }} '''Петро Скунць''' (*[[20. май]] [[1942]], [[Межгорье (Закарпатска область)|Воловое (Ökörmező), Мадярщина]] — †[[30. апріль|30. апрѣль]] [[2007]], [[Ужгород]]) — вызначный украинскый поет. == Биография == Середню освѣту достав року 1958 в родном Воловом (днесь [[Межгорье (Закарпатска область)|Межгорье]], в котром в тоты тяжкы повоенны рокы настали великы перемѣны. В [[Ужгород]]ѣ отворила ся [[Ужгородска народна универзита|универзита]] и межи первыма факултами, котры зачали фунговати уже року 1945 была филологична. Тоту собѣ выбрав и року 1963 став ся молодым дипломованым филологом. О роботу в тых роках не было тяжко и зостав в областном центрѣ, на новинарской роботѣ в областной молодежной новинцѣ. Уже яко 19-рочный опубликовав свою перву поетичну зберьку ''Сонце в росі'', яка была барз похвално прията, и отворила му прекрасну перспективу: зостав приятый до Сполку писателей Совѣтского Союза, де быв наймолодшым зо вшиткого членства. Робив яко редактор [[Закарпатска область|Закарпатского]] областного выдавательства. Быв членом коммунистичной партии. Року 1971 вшак трафив до немилости од партийного водства за то, же пробовав одхылити ся од "генералной линии", ци же тренда, котрый быв пожадованый од каждого новинаря, поета и писателя, котры в тот час мали быти "инженерами людскых душ", перебравши тоту роль од утлуменой Церкви. Его зберька ''Розп'яття (1971)'' была конфишкована, и цѣлый наклад быв знищеный. Обновив свою активность и публикации аж року 1979. В послѣдны рокы перед заником [[СССР|Совѣтского Союза]] активно ся ангажовав у Народном Руху. Умер в [[Ужгород]]ѣ и погребеный на цинтерю [[Теметов Калвария|Калвария]]. == Творы == {{Цитат збоку | Заглавье = | Заглавье долов = | Содержанье = Кажуть, же нам дуже хыбить Скунць. Годно быти, што туй спорити. Але книжкы му суть. Читайте Скунця, читайте и все буде з вами, и достанете одповѣдь на вашы звѣданя, и вы будете задоволены од його, як кажуть критикы, публицистикы. А яка се публицистика! Пак она мае по своёй сути пересвѣдчити того, котрый читать або слухать. А Скунць пересвѣдчити знав! Не бояв ся никого. Такого смѣлого обывателя и поета, нажаль, мы днесь не маеме. | Подпис = Наталя Ребрик, канд. филол. наук <br/> (видео ''Памяти П. Скунця'', 32:30) | Полога = right | Ширина = 250px | Высота = | Розмѣр букв = | Тло = | Без розрывов = }} * Зберькы поезий: ** «Сонце в росі» (1961); ** «Верховинська пісня» (1962); ** «Полюси землі» (1964); ** «Погляд» («Розп'яття») (1967); ** «Всесвіт, гори і я» (1970); ** «Розрив-трава» (1979); ** «Сейсмічна зона» (1983); ** «Над моей непогодой» (1989); ** «Спитай себе» (1992); ** «Коли я був на світі Травнем» (2000); ** «Один» (2000). * Поема «На границі епох» (1968). * Твори. Книга 1 (2007) * Твори. Книга 2 (2008) * Твори. Книга 3 (2009) * Твори. Книга 4 (2011) {{Переклад|uk|Скунць Петро Миколайович|24986937}} == Одзнакы == * 1986 — премия А. Малышка. * 1997 — Шевченковска премия за зберьку поезий «Спитай себе». * 1999 — областна премия Ф. Потушняка. * 2006 — орден За заслуги III ст. * Почестный горожанин Межгорья и Ужгорода.<ref name="who">[https://web.archive.org/web/20140528010457/http://who-is-who.ua/makets/zakautent/info/zakarpattya3.pdf Закарпаття. Хто є хто.&nbsp;— Випуск 3, 2007.]</ref> * Областна комсомолска премия Д. Вакарова. == Жерела == * Поети Радянської України.&nbsp;— К., 1981.&nbsp;— С. 248. * Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник.&nbsp;— К., 2001.&nbsp;— С. 494–495. * Тарас Салига. Всесвіт, гори і він. Петро Скунць. — Ужгород: Ґражда, 2007.&nbsp;— 120 с.. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1942|2007|Скунць, Петро}} [[Катеґорія:Украинскы поеты]] teakoenvieh62tzv24n7g7wjzachgj4 0 11185 166170 166084 2026-06-17T13:05:07Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166170 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Моррис Сводеш |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/en/thumb/3/3a/Photo_of_MORRIS_H._SWADESH.jpg/220px-Photo_of_MORRIS_H._SWADESH.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = [[22. януар]] [[1909]] | birthplace = Голиоук, [[Маcсачузетс]] | deathdate = [[20. юл]] [[1967]] (58 рокы) | deathplace = [[Мексіко Сіті|Мексико Сити]] | resting_place = | occupation = лингвиста | language = английскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = доктор филозофии | alma_mater = [[Йейлска универзита]] | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = Мери Гаас,<br/> Франсез Леон,<br/> Еванхелина Аранья<!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Мо́ррис Сво́деш''' (''англ.'' Morris Swadesh, *&nbsp;[[22. януар|22.]]&nbsp;[[22. януар|януар]] [[1909]]&nbsp;– †&nbsp;[[20. юл|20.]]&nbsp;[[20. юл|юл]] [[1967]]) быв вплывный и контроверзный америцькый [[Лінґвістіка|лингвиста]]. ==Биография== Родив ся в Голиоук, [[Массачузетс]] (''англ.'' Holyoke, Massachusetts) во фамилии иммигрантох з [[Бессарабия|Бессарабии]]. В родинѣ ся говорило на йиддишѣ, але и по [[Російскый язык|русскы]] и [[Анґліцькый язык|английскы]], и тоты языкы знав уже од малости. Штудиовав на [[Чикагска универзита|Чикагской универзитѣ]], де року 1931 зыскав ступень магистра, а пак на [[Йейлска универзита|Йейлской универзитѣ]], [[Коннектикут]], зыскав докторат Ph.D., (1933) з диссертациов на тему семантикы языка Нутка, [[Индиане|индианского]] племени в [[Канада|Канадѣ]]. Робив яко высокошколскый профессор в [[США]] (1933–39, 1941–53) и в [[Мексіко|Мексику]] (1939–41, 1956–67). В часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] служив в [[Бурма|Бурмѣ]] на военых проектах армии США, де реферовав материалы на бурманском, китайском, русском и испанском языках. Написав тыж учебникы про америцке войско, хоснованы на выуку китайского и русского языкох. Свадеш жив в малженствѣ еден час (1931–1937) з Мери Гаас,<ref>Mary Rosamond Haas, Yale University, докторат Ph.D., 1935.</ref> колегыньов з [[Йейлска универзита|Йейлской универзиты]]. З ньов в сполуавторствѣ опубликовав даколько робот. По розводѣ быв женатый з Франсез Леон,<ref>Frances Leon.</ref> з котров въедно робив в [[Мексіко|Мексику]]; они розвели ся в конци 1950-х, и тогды женив ся з лингвистков Еванхелинов Аранья.<ref>Evangelina Araña.</ref> Умер в Мексико Сити, на [[сердцьовый напад]], за робочым столом.<ref>Morris Swadesh, 1909-1967 //American Anthropologist, №70, 1968, рр. 755–756.</ref> ==Гипотеза Сводеша== Став ся знаный вдякы складеному ним списку 215 найважнѣйшых слов, котрый пак зменшив до 100&nbsp;слов (''[[Список Сводеша]]'') и гипотезѣ, подля котрой тоты слова суть достаточны про вшыткы языкы, кедь хочеме з их помочов вызначити близкость даякой пары языкох. Тота гипотеза пробудила контроверзии межи лингвистами, але сам список и методы поровнателной лингвистикы, оперты на ней, зостали приятыма в лингвистичну методологию. ==Главны роботы== * 1950. "Salish internal relationships", ''International Journal of American Linguistics'' 16, 157-167. * 1952. "Lexicostatistic dating of prehistoric ethnic contacts", ''Proceedings American Philosophical Society'' 96, 452-463. * 1955. "Towards greater accuracy in lexicostatistic dating", ''International Journal of American Linguistics'' 21, 121-137. * 1962. "Linguistic relations across the Bering Strait", ''American Anthropologist'' 64, 1262-1291. [[:es:Morris Swadesh#Bibliografía| Повна библиография публикованых робот (на испанской Википедии)]]. ==См. тыж== * [[Список Сводеша]] ==Жерела и одказы== * [http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1525/aa.1968.70.4.02a00070/pdf Morris Swadesh, 1909-1967 //American Anthropologist, №70, 1968, рр. 755–756. ''(англ.+фото)''] == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Лингвисты]] 8sz8il7gd7tmoqnsqfilvu9aj3s5eg6 166173 166170 2026-06-17T13:14:38Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166173 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Моррис Сводеш |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/en/thumb/3/3a/Photo_of_MORRIS_H._SWADESH.jpg/220px-Photo_of_MORRIS_H._SWADESH.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = [[22. януар]] [[1909]] | birthplace = Голиоук, [[Маcсачузетс]] | deathdate = [[20. юл]] [[1967]] (58 рокы) | deathplace = [[Мексіко Сіті|Мексико Сити]] | resting_place = | occupation = лингвиста | language = английскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = доктор филозофии | alma_mater = [[Йейлска универзита]] | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = Мери Гаас,<br/> Франсез Леон,<br/> Еванхелина Аранья<!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Мо́ррис Сво́деш''' (''англ.'' Morris Swadesh, *&nbsp;[[22. януар|22.]]&nbsp;[[22. януар|януар]] [[1909]]&nbsp;– †&nbsp;[[20. юл|20.]]&nbsp;[[20. юл|юл]] [[1967]]) быв вплывный и контроверзный америцькый [[Лінґвістіка|лингвиста]] (фото увидите лем на англицкой Википедии). ==Биография== Родив ся в Голиоук, [[Массачузетс]] (''англ.'' Holyoke, Massachusetts) во фамилии иммигрантох з [[Бессарабия|Бессарабии]]. В родинѣ ся говорило на йиддишѣ, але и по [[Російскый язык|русскы]] и [[Анґліцькый язык|английскы]], и тоты языкы знав уже од малости. Штудиовав на [[Чикагска универзита|Чикагской универзитѣ]], де року 1931 зыскав ступень магистра, а пак на [[Йейлска универзита|Йейлской универзитѣ]], [[Коннектикут]], зыскав докторат Ph.D., (1933) з диссертациов на тему семантикы языка Нутка, [[Индиане|индианского]] племени в [[Канада|Канадѣ]]. Робив яко высокошколскый профессор в [[США]] (1933–39, 1941–53) и в [[Мексіко|Мексику]] (1939–41, 1956–67). В часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] служив в [[Бурма|Бурмѣ]] на военых проектах армии США, де реферовав материалы на бурманском, китайском, русском и испанском языках. Написав тыж учебникы про америцке войско, хоснованы на выуку китайского и русского языкох. Свадеш жив в малженствѣ еден час (1931–1937) з Мери Гаас,<ref>Mary Rosamond Haas, Yale University, докторат Ph.D., 1935.</ref> колегыньов з [[Йейлска универзита|Йейлской универзиты]]. З ньов в сполуавторствѣ опубликовав даколько робот. По розводѣ быв женатый з Франсез Леон,<ref>Frances Leon.</ref> з котров въедно робив в [[Мексіко|Мексику]]; они розвели ся в конци 1950-х, и тогды женив ся з лингвистков Еванхелинов Аранья.<ref>Evangelina Araña.</ref> Умер в Мексико Сити, на [[сердцьовый напад]], за робочым столом.<ref>Morris Swadesh, 1909-1967 //American Anthropologist, №70, 1968, рр. 755–756.</ref> ==Гипотеза Сводеша== Став ся знаный вдякы складеному ним списку 215 найважнѣйшых слов, котрый пак зменшив до 100&nbsp;слов (''[[Список Сводеша]]'') и гипотезѣ, подля котрой тоты слова суть достаточны про вшыткы языкы, кедь хочеме з их помочов вызначити близкость даякой пары языкох. Тота гипотеза пробудила контроверзии межи лингвистами, але сам список и методы поровнателной лингвистикы, оперты на ней, зостали приятыма в лингвистичну методологию. ==Главны роботы== * 1950. "Salish internal relationships", ''International Journal of American Linguistics'' 16, 157-167. * 1952. "Lexicostatistic dating of prehistoric ethnic contacts", ''Proceedings American Philosophical Society'' 96, 452-463. * 1955. "Towards greater accuracy in lexicostatistic dating", ''International Journal of American Linguistics'' 21, 121-137. * 1962. "Linguistic relations across the Bering Strait", ''American Anthropologist'' 64, 1262-1291. [[:es:Morris Swadesh#Bibliografía| Повна библиография публикованых робот (на испанской Википедии)]]. ==См. тыж== * [[Список Сводеша]] ==Жерела и одказы== * [http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1525/aa.1968.70.4.02a00070/pdf Morris Swadesh, 1909-1967 //American Anthropologist, №70, 1968, рр. 755–756. ''(англ.+фото)''] == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Лингвисты]] 3qf3xdw2cesqsceici1y75ed3ahs5a2 166239 166173 2026-06-17T18:17:06Z Igor Kercsa 5504 фото 166239 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Моррис Сводеш |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://alchetron.com/cdn/morris-swadesh-12f514ac-8806-4c6e-8c93-4c5760e4c8e-resize-750.jpeg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = [[22. януар]] [[1909]] | birthplace = Голиоук, [[Маcсачузетс]] | deathdate = [[20. юл]] [[1967]] (58 рокы) | deathplace = [[Мексіко Сіті|Мексико Сити]] | resting_place = | occupation = лингвиста | language = английскый | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = доктор филозофии | alma_mater = [[Йейлска универзита]] | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = Мери Гаас,<br/> Франсез Леон,<br/> Еванхелина Аранья<!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Мо́ррис Сво́деш''' (''англ.'' Morris Swadesh, *&nbsp;[[22. януар|22.]]&nbsp;[[22. януар|януар]] [[1909]]&nbsp;– †&nbsp;[[20. юл|20.]]&nbsp;[[20. юл|юл]] [[1967]]) быв вплывный и контроверзный америцькый [[Лінґвістіка|лингвиста]]. ==Биография== Родив ся в Голиоук, [[Массачузетс]] (''англ.'' Holyoke, Massachusetts) во фамилии иммигрантох з [[Бессарабия|Бессарабии]]. В родинѣ ся говорило на йиддишѣ, але и по [[Російскый язык|русскы]] и [[Анґліцькый язык|английскы]], и тоты языкы знав уже од малости. Штудиовав на [[Чикагска универзита|Чикагской универзитѣ]], де року 1931 зыскав ступень магистра, а пак на [[Йейлска универзита|Йейлской универзитѣ]], [[Коннектикут]], зыскав докторат Ph.D., (1933) з диссертациов на тему семантикы языка Нутка, [[Индиане|индианского]] племени в [[Канада|Канадѣ]]. Робив яко высокошколскый профессор в [[США]] (1933–39, 1941–53) и в [[Мексіко|Мексику]] (1939–41, 1956–67). В часѣ [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] служив в [[Бурма|Бурмѣ]] на военых проектах армии США, де реферовав материалы на бурманском, китайском, русском и испанском языках. Написав тыж учебникы про америцке войско, хоснованы на выуку китайского и русского языкох. Свадеш жив в малженствѣ еден час (1931–1937) з Мери Гаас,<ref>Mary Rosamond Haas, Yale University, докторат Ph.D., 1935.</ref> колегыньов з [[Йейлска универзита|Йейлской универзиты]]. З ньов в сполуавторствѣ опубликовав даколько робот. По розводѣ быв женатый з Франсез Леон,<ref>Frances Leon.</ref> з котров въедно робив в [[Мексіко|Мексику]]; они розвели ся в конци 1950-х, и тогды женив ся з лингвистков Еванхелинов Аранья.<ref>Evangelina Araña.</ref> Умер в Мексико Сити, на [[сердцьовый напад]], за робочым столом.<ref>Morris Swadesh, 1909-1967 //American Anthropologist, №70, 1968, рр. 755–756.</ref> ==Гипотеза Сводеша== Став ся знаный вдякы складеному ним списку 215 найважнѣйшых слов, котрый пак зменшив до 100&nbsp;слов (''[[Список Сводеша]]'') и гипотезѣ, подля котрой тоты слова суть достаточны про вшыткы языкы, кедь хочеме з их помочов вызначити близкость даякой пары языкох. Тота гипотеза пробудила контроверзии межи лингвистами, але сам список и методы поровнателной лингвистикы, оперты на ней, зостали приятыма в лингвистичну методологию. ==Главны роботы== * 1950. "Salish internal relationships", ''International Journal of American Linguistics'' 16, 157-167. * 1952. "Lexicostatistic dating of prehistoric ethnic contacts", ''Proceedings American Philosophical Society'' 96, 452-463. * 1955. "Towards greater accuracy in lexicostatistic dating", ''International Journal of American Linguistics'' 21, 121-137. * 1962. "Linguistic relations across the Bering Strait", ''American Anthropologist'' 64, 1262-1291. [[:es:Morris Swadesh#Bibliografía| Повна библиография публикованых робот (на испанской Википедии)]]. ==См. тыж== * [[Список Сводеша]] ==Жерела и одказы== * [http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1525/aa.1968.70.4.02a00070/pdf Morris Swadesh, 1909-1967 //American Anthropologist, №70, 1968, рр. 755–756. ''(англ.+фото)''] == Референции == {{reflist}} [[Катеґорія:Лингвисты]] p2zqvkves0mdjzumbxpn2n2f2qcvx90 0 12505 166169 166100 2026-06-17T13:02:38Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166169 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Олга Ри́шави |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=114|pos=top|align=center |link=https://esu.com.ua/images/article_images/67d3f5090bc29_1741944073.JPG}} | alt = https://esu.com.ua/images/article_images/67d3f5090bc29_1741944073.JPG | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1903|01|10}} | birthplace = [[Містек|Мѣстек]], [[Морава (історічна країна)|Морава]], [[Австро-Мадярщина]] | deathdate = {{Death date and age|1993|05|23|1903|01|10}} | deathplace = [[Кушниця]], [[Закарпатска область]], [[Украина]] | resting_place = [[Кушниця]], [[Закарпатска область]], [[Украина]] | occupation = писателька, учителька | language = нѣмецкый | nationality = Нѣмкеня | ethnicity = з Чех | citizenship = [[Чехословакия]], [[УССР]] | education = | alma_mater = | period = | genre = поезия, казка, повѣданя | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = <!-- or: | notablework = --> | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Олга Ри́шави''', {{Реф-инфо|[[Нїмецькый язык|нѣм.]]}} ''Olga Rischawy'', {{Реф-инфо|[[Чеськый язык|чес.]]}} ''Olga Ryšavá'' (*[[10. януар]]а [[1903]], [[Містек|Мѣстек]], [[Морава (історічна країна)|Морава]], [[Австро-Мадярщина]] — †[[23. май|23. мая]] [[1993]], [[Кушниця]], [[Закарпатска область]], [[Украина]]) была нѣмецка писателька чешского походжѣня<ref name="А">М. Алмашій.</ref><ref name="П">И. Поп.</ref><ref>Зимомря І. М., Зимомря М. І.</ref> в [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и [[Закарпатьска область|Закарпатской области]] [[УССР]]. ==Биография== Закончила нѣмецку гимназию в родном мѣстѣ. Оддала ся за [[Чехы|Чеха]], котрый яко дипломованый лѣсник в року 1928 достав замѣстнаня на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], и въедно з ним пришла до найдалшого восточного кутика молодой републикы. Была учительков музикы и спѣву в [[Рахово|Раховѣ]] и [[Ясіня|Ясиню]].<ref name="А"/><ref name="П"/> По [[Друга світова война|войнѣ]] и установлѣню совѣтской украинской влады перебрала ся до [[Кушниця|Кушницѣ]], села де оддавна жила и спозначна часть нѣмецкого обывательства. Подобно иншым приселенцям з индустриализованой Чехии была очарована природов края, полюбила народный быт, спѣванкы, котрым учила дѣтей въедно з музикалнов теориев. Зостала вѣрна своей новой отчизнѣ и своей профессии до конця живота.<ref name="А"/> ==Литературна творба== Писала [[верш]]ѣ, дѣточѣ повѣданя, [[верш]]ованы и прозовы казкы<ref name="Пав">Павленко Г. В.</ref> по нѣмецкы и публиковала в нѣмецкоязычных выданях в [[Прага|Празѣ]], [[Теплице|Теплицях]], [[Братислава|Братиславѣ]].<ref name="П"/> В повоенных роках, уважаючи на заострьовану комунистичнов владов антинѣмецку пропаганду, лишила литературну творчость. По [[Никита Сергеевич Хрущов|хрущовском]] одмяку вернула ся ку писаню и публиковала свои творы в новинках [[Нѣмцѣ|Нѣмцьох]] [[Казахстан|Казахстана]] ''Freundschaft'' ([[Астана|Цѣлиноград]]), [[Нѣмцѣ|Нѣмцьох]] [[Алтай|Алтая]] ''Rote Fahne'' ([[Славгород (Алтай)|Славгород]]).<ref name="П"/> Выступовала тыж в централных московскых нѣмецкых выданях: ''Neues Leben'',<ref name="А"/> антологиях нѣмецкой поезии в [[СССР]].<ref name="П"/> Окремов книжков вышли ей поезии з паралелным текстом по нѣмецкы и по украинскы: ''Голуба мандрівка, Ужгород, «Карпати», 1979'',<ref name="П"/> двѣ зберкы поезий в Ужгородѣ.<ref name="А"/><ref>Хланта Іван.</ref> Посмертно вышла ей друга зберка поезий ''Рокам подвоєно ціну, Ужгород, 1996'', таксамо з оригиналным нѣмецкым текстом и паралелным украинскым. Обѣ зберкы якостно потовмачив по украинскы [[Петро Скунць]].<ref name="Пав"/><ref>Ігнатович О.</ref> ==Жерела и одказы== * Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. <nowiki>ISBN 966-2674-43-X</nowiki> Сс. 228-229. * Зимомря І. М., Зимомря М. І.: Рішаві Ольга Янівна //Енциклопедія Сучасної України [https://esu.com.ua/article-888041] * Ігнатович, Олександра. Літературні портрети. «Ліра». Ужгород, 2013. <nowiki>ISBN 978-617-596-112-4</nowiki> Сс. 50-51. [https://books.google.com.ua/books?id=1sAJUCnT1lAC&pg=PA50&lpg=PA50&dq=%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BC+%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BE+%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%83&source=bl&ots=2lzX0NsO7i&sig=L_SgHW1WsidHwqq-G99xt7TF5MM&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwiOpvnbudTYAhVEJVAKHavtDOEQ6AEIJzAA#v=onepage&q=%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BE%20%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%83&f=false Google books] * Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. <nowiki>ISBN 966-7242-10-2</nowiki> C. 150. * Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. <nowiki>ISBN 966-7838-23-4</nowiki> С. 323. * Хланта Іван. Літературне Закарпаття у ХХ столітті. Бібліографічний покажчик. Ужгород, 1995. Сс. 607-608. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1903|1993|Ришави, Олга}} [[Катеґорія:Німецкоязычны писателе]] [[Катеґорія:Німецкоязычны поеты]] 3j281ywh7k3a2j1vvl7tln4xr6i50l3 0 12720 166167 166105 2026-06-17T13:00:46Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166167 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Томас Белл |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=114|pos=top|align=center |link=https://www.lem.fm/wp-content/uploads/2017/03/toma-bel-2x1-758x380.jpg}} | alt = [https://esu.com.ua/images/article_images/B/bell tomas.jpg] | caption = | pseudonym = Thomas Bell | birthname = Томаш Адалберт Белейчак | birthdate = {{Birth date|1903|03|07}} | birthplace = [[Бреддок]], [[Пенсилвания]], [[США]] | deathdate = {{Death date and age|1961|01|17|1903|03|07}} | deathplace = [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]],<ref name="TAB">Tomáš Adalbert Belejčák (Bell).</ref> [[США]] | resting_place = [[Санта Круз (Калифорния)|Санта Круз]],<ref name="TAB"/> [[Калифорния]], [[США]] | occupation = [[писатель]] | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = [[Америчане|Америчан]] | ethnicity = [[Русины|Русин]] | citizenship = [[США]] | education = | alma_mater = | period = | genre = [[роман]] | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = Out of This Furnace (1941) перевыд.: 1968, 1976, 1991 | spouse = Мария | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = Михал Белейчак, отець<br>Мария Крачун, мати | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''То́мас Белл''' ({{Реф-инфо|[[Англицкый язык|англ.]]}} Thomas Bell) быв америцкый романописець русинского походжѣня.<ref>[https://esu.com.ua/article-39052 Микола Мушинка]</ref><ref>[https://www.lem.fm/thomas-bell-an-american-writer-a-rusyn/ Наталия Малецка-Новак]</ref> ==Биография== Томаш Адалберт Белейчак родив ся [[7. марца|7.]]&nbsp;[[7. марца|марца]] [[1903]] в [[Бреддок]]у, [[Пенсилвания]], [[США]] во фамилии русинскых емигрантох Михала Белейчака и Марии Крачун з [[Нижнїй Тварожець|Нижнього Тварожця]], [[Окрес Бардеёв|окрес Бардѣйов]] в даколишном [[Мадярске кральовство|Мадярском кральовствѣ]] (днесь [[Словакия]]). Працовав в тамошных оцѣлярнях од пятнадцять рокы як ученик електрика. В року 1922 одышов до [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорка]], де перепробовав вшелиякы роботы: механика, матроза торговой шифы, продавача в книгкупецтвѣ. В року 1930 опубликовав свой первый [[роман]] ''The Breed of Basil (Васильов род)'', а од року 1933 живив ся писательством. Од року 1955 з женов Марийов жили в [[Калифорния|Калифорнии]]. Томаш Адалберт Белейчак умер [[17. януара|17.]]&nbsp;[[17. януара|януара]] [[1961]] на [[раковина|раковину]]. Погребеный в городѣ [[Санта Круз (Калифорния)|Санта Круз]], [[Калифорния]].<ref name="TAB"/> ==Творба== По первом [[роман]]ѣ&nbsp;— ''The Breed of Basil (Васильов род'', 1930)&nbsp;— написав еще пять [[роман]]ы. * ''The Breed of Basil (Васильов род), 1930'' * ''The Second Prince (Другый принц), 1935'' * ''All Brides Are Beautiful (Вшиткы невѣсты суть прекрасны), 1936'' * ''Out of This Furnace (Гет з того пеца), 1941'' * ''Till I Come Back to You (Покля ся не верну ку тобѣ), 1943'' * ''There Comes a Time (Приходить час), 1946'' Дакотры его творы были нафилмованы и театрализованы: * филмова верзия ''All Brides Are Beautiful'' под назвов ''From This Day Forward (Однынѣ), 1946''<ref>[https://catalog.afi.com/Catalog/moviedetails/24786 From This Day Forward]</ref> * театрална верзия ''Till I Come Back to You'' на Бродвею под назвов ''The World Is Full of Girls (Свѣт е повный дѣвок)'' * найновша филмова верзия на мотивы ''Out of This Furnace'' накручена в [[Бреддок]]у, [[Пенсилвания]], 2013. Послѣдны рокы своей [[Хворота|хвороты]] описав в мемоарах ''In the Midst of Life (В половцѣ живота)'', котры вышли посмертно (выдавательство Atheneum, 1961). [[Роман]] ''Out of This Furnace (Гет з того пеца), 1941'' перевыдавав ся в роках 1968, 1976, 1991. По перевыданю в выдавательствѣ ''University of Pittsburgh Press'' в року 1976 авторова популарность драматично выросла. Выданя продало ся в накладѣ 200&nbsp;тыс.&nbsp;екземплары и стало ся бестселером научного выдавательства ''University of Pittsburgh Press''. Оно служить як учебна приручка во веце як 300&nbsp;коледжах [[США]], де ся читать курс истории трудовой имиграции. ==Жерела и одказы== *{{cite book | author=Bell, Thomas | title=Out of This Furnace | edition=50th Anniversary | location=Pittsburgh | publisher=University of Pittsburgh Press | year=1991, 1976, 1968, 1941 | isbn=0-8229-3690-9}} * [https://web.archive.org/web/20180404203107/http://www.rusyn.sk/11192-sk/rusinske-kalendarium/ '''Tomáš Adalbert Belejčák (Bell).''' //Rusínske kalendárium (архив)] {{ref-sk}} * [https://www.lem.fm/thomas-bell-an-american-writer-a-rusyn/ '''Наталия Малецка-Новак''': Thomas Bell – an American writer, a Rusyn] * [https://esu.com.ua/article-39052 '''Микола Мушинка''': Белл Томас //Енциклопедія Сучасної України, 2003 (Фото)] == Референции == {{reflist}} {{Переклад|en|Thomas Bell (novelist)|885643684}} {{Lifetime|1903|1961|Белл, Томас}} [[Катеґорія:Русиньскы Америчане]] [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] l30oe85eef9unge4uebl9fogxmih3d3 0 15305 166166 166123 2026-06-17T12:58:16Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166166 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Петро Продан |portrait = {{Фоторамка|Увидьте фото|link=http://premija-ru.eu/imgs/library/prodan-junior.jpg|pos=top|width=90|align=center}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1919|08|03}} | birthplace = [[Горбкы]], [[Подкарпатска Русь]] | deathdate = {{Death date and age|2021|11|16|1919|08|03}} | deathplace = [[Вучково]], [[Закарпатска область]], [[Украина]]<ref>https://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%9F%D0%A0%D0%9E%D0%94%D0%90%D0%9D_%D0%9F.%D0%A1._%D1%81-%D0%B2%D0%BE_%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%96.png</ref> | resting_place = [[Вучково]] | occupation = [[писатель]], [[поет]], [[педагог]] | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = | citizenship = украинске | education = | alma_mater = | period = 1934 – 2021 | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Rusyn writers }} '''Петро Степанов Продан''' (*[[3. авґуст|3. август]] [[1919]], [[Горбкы]], [[Подкарпатска Русь]] — †[[16. новембер]] [[2021]], [[Вучково]], [[Закарпатска область]], [[Украина]]) — [[писатель]], [[поет]] и [[педагог]] на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и в [[Украина|Украинѣ]].<ref name="Алмаший">Алмашій, Михайло, с. 221.</ref><ref name="Хланта">Хланта І.В.</ref> Быв вѣком найстаршым русинскым писательом.<ref>М-студіо</ref><ref>М-студіо – новини Закарпаття.</ref> ==Биография== ;Родина: Походить з родины Степана Продана, желѣзничаря, и Марии Сочкы,<ref name="Губаль">Губаль, Иван.</ref> што мала 12 дѣти, з котрых жити зостали восьмеро, а шестеро выучили ся на высокых школах и стали ся учителями.<ref name="Микита">Микита, Світлана.</ref> ;Школы: По народной школѣ в [[Горбкы|Горбках]] закончив [[Горожанка|горожанку]] в [[Севлюш]]и (1932) и [[Хуст]]ску русску [[Гимназия|гимназию]] (1940). В [[Гимназия|гимназии]] быв членом [[Литература|литературного]] кружка, организованого професором [[Петро Линтур|Петром Линтуром]], де въедно з ним были [[Димитрий Вакаров]], [[Иван Чендей]], [[Василь Сочка-Боржавин|Василий Сочка]], [[Кирил Галас]] и другы будучы подкарпатскы литераторы. Другым вызнамным его учительом быв професор [[Андрій Карабелеш|Андрей Карабелеш]]. Обое они приспѣли ку тому, же став на свою литературну дорогу. В року 1940 зачав ся учити на филозофской факултѣ [[Будапештска универзита|Будапештской универзиты]], але война и наставшы за нев перемѣны урвали тоту науку. Фах филолога достав на новоотвореной в [[Ужгород]]ѣ [[УжНУ|универзитѣ]] екстерно (1959).<ref name="Губаль"/> ;Политика: По войнѣ в новембрѣ 1944 въедно зо старшым братом Иваном быв выбраный делегатом на [[Закарпатска Украина|«Первый зъѣзд Народных комитетов Закарпатской Украины»]] и в року 2004 быв за то вызнаменаный орденом ''За заслугы'' ІІІ&nbsp;ст.<ref name="Микита"/> Днесь зоставать найстаршым и едным з двох еще живых участникох того зъѣзда.<ref>Полосков А.</ref> ;Учительство: В повоенных роках лишив литературну творчость и оддав ся педагогичной роботѣ.<ref name="Алмаший"/> Быв учительом русского языка в [[Хуст]]ѣ в середньой школѣ, пак в педагогичном училищу, од септембра 1951 — директор сѣмрочной школы в [[Синевирска Поляна|Синевирской Полянѣ]], од септембра 1953 — директор восѣмрочной школы во [[Вучково|Вучковѣ]] незмѣнно аж до одхода на пензию (1984). Педагогичный талант, высокы моралны якости сполчили колектив [[Школа|школы]], котра стала ся центром културы цѣлого [[Село|села]].<ref name="Губаль"/> Его педагогична и културницка робота зостала оцѣнена званьом ''Одличеного працовника освѣты'' и ''Заслуженого працовника културы'' ''[[Украина|Украины]]''.<ref name="Микита"/> Доднесь тѣшить ся глубокым честованьом од своих колег, ученикох и людей, котры го познавають.<ref>[https://www.facebook.com/horbkizosh/posts/928330090838952][https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1938964842871760&set=a.822019721232950&type=3&theater] [https://web.archive.org/web/20200811213112/https://knuhosbirnja.jimdo.com/2017/03/30/%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD-%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82-%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3/]</ref> ==Литературна творба== Первы свои [[верш]]ы опубликовав еще гимназистом, в [[часопис]]ѣ ''Юношество'' (1934), пак в [[Новины (папірёвы)|новинках]] ''Русская правда'', ''Русское слово'', ''Литературна недѣля'', колективных зборниках ''12'' (1940), ''Будет день'' (1941), ''Литературный альманах'' (1943), а были перебраны и до [[часопис]]а ''Студенческий журнал'' ([[Братислава]]).<ref name="Хланта"/> Окремов книжков вышла поетична зберка ''Яблоня'' (1942).<ref name="Хланта"/><ref name="Міжгірська">Міжгірська центральна районна бібліотека</ref> В добѣ своей педагогичной роботы перестав з литературнов творчостьов, але информация о нем и укажкы з его творбы появляли ся в зборниках ''Поэзия Закарпатья 1939–1944'' ([[Пряшов]], 1957), ''Поети Закарпаття'' (1965), ''Віщий вогонь'' (1974), а тыж в [[Новины (папірёвы)|новинках]] ''Молодь Закарпаття''(1991-02-02), ''Закарпатська Правда'' (1991-06-15), ''Карпатський край'' (1991-07-9),<ref name="Хланта"/> календарях Общества Духновича (1995, 1996).<ref name="Губаль"/> Уже яко пензиста зась вернув ся ку литературѣ и выдав ряд книжок в [[Ужгород]]ѣ: * ''Песня жаворонка'' (2002, передслово И. Губаля)<ref name="Хланта"/> {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} * ''Летним вечером'' (2003, передслово И. Губаля)<ref name="Хланта"/> {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} * ''Од отчого порога'' (2006, передслово О. Довганича)<ref name="Хланта"/> {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * ''Поле'' (2008, передслово И. Губаля)<ref name="Міжгірська"/> {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} * ''Дыхание надежды'' (2014, проза, поезия, спомины, посудкы)<ref>Каталог НБУ им. Вернадского: BA786929</ref> {{Реф-инфо|[[Русскый язык|русс.]]}} ==Интересны факты== Рецепт довголѣтя од Петра Продана: главное — не творити ся на то, што стрясуе сполоченство: митингы под Верховнов Радов и подобне; просто жити, не курити, а пити лем кедь мусай и то лем мало.<ref>Продан Ю., Бобинець М.</ref> ==Жерела и одказы== * '''Алмашій, Михайло'''. Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}} * {{cite web |author='''Губаль, Иван''' |editor= |date=2003-10-05 |url=http://premija-ru.eu/index.php?razdel=library&podrazdel=petr-prodan-izbranoje.php&lang=ru |title=Писатель, гражданин, педагог |publisher=«Русская премия» (Прага) |format= |language=[[Русскый язык|русскы]] |accessdate=2019-08-02 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author='''Микита, Світлана''' |editor= |date=2009-08-08 |url=https://www.docme.su/doc/380599/petro-prodan---pis._mennik--gromadyanin--pedagog |title=Петро Продан — письменник, громадянин, педагог |publisher=Новини Виноградівщини |format= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2021-07-21 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= |editor='''Полосков А.''' |date=2021-02-23 |url=https://oda.carpathia.gov.ua/sites/default/files/upload/210223_124.pdf |title=Про щомісячну матеріальну допомогу делегатам І з 'їзду Народних Комітетів Закарпатської України |publisher=Закарпатська ОДА |format=PDF |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2021-07-21 |archiveurl= |archivedate= }} * '''Продан Ю., Бобинець М.''': Мы многі тягли ся до Росії, не знавучи, што направду там ся робить. //Отцюзнина, №9, юлій, 2018. (Ужгород) Сс.&nbsp;37–39. * '''Хланта І.В.''': Продан Петро Степанович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} Сс.&nbsp;263–264. * {{cite web |author= |editor= |date=2017-03-30 |url=http://knuhosbirnja.jimdo.com/2017/03/30/петро-продан-заслужений-працівник-культури-україни-поет-педагог/ |title=Петро Продан — заслужений працівник культури України, поет, педагог |publisher='''Міжгірська центральна районна бібліотека''' |format=ФОТО |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20200811213112/https://knuhosbirnja.jimdo.com/2017/03/30/петро-продан-заслужений-працівник-культури-україни-поет-педагог/ |archivedate=11 Aug 2020 |accessdate=2021-08-11 }} * {{cite web |author= |editor= |date=2019-08-03 |url=http://m-studio.net.ua/petro-prodan-100-rokiv/ |title=Закарпатський письменник сьогодні святкує 100-річний ювілей |publisher='''М-студіо''' |format=ФОТО |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-08-03 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author= |editor= |date=2019-08-05 |url=http://m-studio.net.ua/100-richnyj-juvilej/ |title=Закарпатський письменник Петро Продан відзначив 100-річний ювілей |publisher='''М-студіо – новини Закарпаття''' |format=ВІДЕО |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-08-06 |archiveurl= |archivedate= }} ==Референции== {{reflist}} {{Lifetime|1919|2021|Продан, Петро}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] a41z4y82yb4q9jaze3j9qy5ygx7dhlw 0 15535 166165 166126 2026-06-17T12:56:23Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166165 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Андрѣй Калин |portrait ={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/ru/9/97/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B9_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1908|05|03}} | birthplace = [[Горинчово]], [[жупа Мараморош]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1979|12|11|1908|05|03}} | deathplace = [[Горинчово]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[приповѣдкарь]] | language = [[Русиньскый язык|русинскый]] | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]], [[Чехословакия]], [[УССР]] | education = | alma_mater = | period = | genre = <!-- or: | genres = --> | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = | notableworks = ''Закарпатські казки'' (1955)<br>''Дідо-Всевідо'' (1969). | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Андрѣ́й Ка́лин''', {{ref-uk}} ''Андрі́й Степа́нович Ка́лин'', *[[3. мая]] [[1908]], [[Горинчово]], [[жупа Мараморош]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;– †[[11.&nbsp;децембра]] [[1979]]&nbsp;— русинскый [[приповѣдкарь]]. Автор приповѣдковых книжок: «Закарпатські казки» (1955), «Дідо-Всевідо» (1969) и др.<ref name="Микитась">Микитась В. Л.</ref><ref>Казкар Андрій Калин</ref> == Биография == Андрѣй Калин — обычайный подкарпатскый селянин. Отець му, Стефан Калин, стратив живот на заробках в Америцѣ, коли сын мав 7 рокы. А так Андрѣй мусѣв ити заробляти, жебы утримовав родину, про то зостав нешколованый. Тым завзятѣйше зберав, затямльовав и придумовав сам [[Приповѣдка|приповѣдкы]].<ref name="Линтур">Лінтур П., сс. 3–10.</ref> В року 1946 [[фолклор|фолклориста]] [[Петро Линтур]] записав з его слов 120 оригиналных [[сюжет]]ох [[казка|казок]] тай иншых устных [[Проза|прозовых]] творох. Тоты записы в литературной обробцѣ по [[Украинскый язык|украинскы]] стали ся основов выданых в наступных роках книг про дѣтей: ''Закарпатські казки Андрія Калина'' (1955; по [[Русскый язык|русскы]] – 1957), ''Дідо-Всевідо'' (1969), ''Дванадцять братів'' (1972), ''Казки одного села'' (1979), ''Зачаровані казкою'' (1984; усѣ в [[Ужгород]]ѣ).<ref name="Микитась"/> По публикации Андрѣй Калин став ся широко познатым и любеным писательом у дѣтей: его слухали з отвореным ротом. Книжкы принесли му не лем славу, але и гонорар, котрый му дозволив збудовати нову хыжу, в котрой але пожив лем еден рок. Споминають на него в [[Село|селѣ]] як на честного, порядного и доброго чоловѣка, котрый каждому быв готовый помочи. Днесь в той хыжи жие его сын, Андрѣй Калин мл. На хыжи отворили памятну таблу.<ref>Анна Кирпан.</ref> == Творба, доступна на вебу == * [http://uartlib.org/allbooks/dityachi-knigi/andriy-kalin-zakarpatski-kazki-ilyustratsiyi-leopolda-levitskogo/ Закарпатські казки (1955)] * [http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1509 Дванадцять братів (1972)] == Жерела и одказы == * {{Cite web |title='''Казкар Андрій Калин''' СЕЛО ГОРІНЧОВО |url=https://khust-rda.gov.ua/selo-gorinchovo-09-59-42-26-09-2018/ |publisher=Хустська районна державна адміністрація |accessdate=2021-10-17}}{{ref-uk}} * {{cite web |author='''Анна Кирпан''' |editor= |date=май 2008 |url=http://www.karpaty.net.ua/arkhiv/2008-rik/43-5-29-traven-2008-r/484-kazky-zhyvut-u-horinchovomu |title=Казки живуть у Горінчовому |publisher=karpaty.net.ua |format=ФОТО М. Кушніренка |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |quote=''На фотознімках Калин видається більше схожим на англійського аристократа, аніж на бідного верховинця — лісоруба, бокораша, кочіша. Стрункий сухуватий джентльмен гордої постави з розумним глибоким поглядом. У руці — улюблена чеська люлька (мав їх цілу колекцію). Таки насправді був аристократом духу''. |accessdate=2019-10-12 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}} * '''Лінтур П.''': Закарпатський казкар Андрій Калин. //Закарпатські казки Андрія Калина. — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1955.{{ref-uk}} * {{cite web |author='''Микитась В. Л.''' |editor= |date=2012 |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=10451 |title=КА́ЛИН Андрій Степанович |publisher=Енциклопедія Сучасної України |format= |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-10-12 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1908|1979|Калин Андрѣй}} [[Катеґорія:Авторы книг дѣтям]] [[Катеґорія:Приповѣдкарѣ]] fl82tphkwnils26spl9trw1esefxeiw 0 15615 166164 166128 2026-06-17T12:55:08Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166164 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Димитрий Попович |portrait = {{Фоторамка|Увидьте фото|align=center|pos=top|width=90 |link=https://zhinka1.wordpress.com/wp-content/uploads/2018/03/popovich04.jpg}} | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1899|11|07}} | birthplace =| deathdate = {{Death date and age|1968|10|03|1899|11|07}} | deathplace = [[Хуст]], [[УССР]] | resting_place =[[Теметов Калвария]], [[Ужгород]] | occupation = [[священик]], [[педагог]], [[писатель]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = доктор права | alma_mater = [[Коложварска универзита]] | period = | genre = повѣданя, дидактична литература, учебникы | subject = | movement = | notableworks = Будователѣ храмов, 1944<ref name=BM>Василь Маркусь</ref> | spouse = Анна Зейкан <br>(23.06.1903–6.11.1945)<ref name="МГКЕ"/> | partner = | children = Микола (1930–1965)<ref name="МГКЕ"/> | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Димитрий Попович''', *[[7. новембер]] [[1899]], [[Онок]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] – †[[3. октобер]] [[1968]], [[Хуст]], [[УССР]] — [[священик]], [[педагог]], [[писатель]].<ref name="Алмаши">Алмашій, Михайло.</ref><ref name="Поп">Поп, Иван.</ref><ref name="Хланта">Хланта І. В.</ref> ==Биография== ;Родина:Походив з родины сельского ковача Миколы Поповича тай Иды А́бранѣ. Быв найстаршый дѣтвак в родинѣ а мав молодшы братя Евгена, Гейзу, Юлия и сестры Юлиану, Емилию и Марию.<ref name="Конкина">Конкіна, Марія.</ref> ;Школованя:Учитель фарской школы Юрий Кубинѣ рекомендовав родителям дати способного до наукы дѣтвака до далшого школованя. Фамилия перебрала ся до [[Великы Комяты|Великых Комят]], одкы по основной [[Школа|школѣ]] одышов учити ся до [[Гимназия|гимназии]] в [[Калоча|Калочи]], а пак в [[Будапешт]]ѣ выучив ся в Централной духовной [[Семинария|семинарии]], де, здавши потребны екзамены, достав право на роботу учительом.<ref name="МГКЕ">Мукачівська греко-католицька єпархія.</ref> ;Служба:Понеже через молодость еще не мог быти священиком, в роках 1922–1924 выучовав богословие и логику на Ужгородской учительской семинарии. [[12. авґуст|12. августа]] [[1924]] оженив ся з Аннов Зейкан (23.06.1903–6.11.1945), а [[28. авґуст|28. августа]] быв рукоположеный в священство в Мукачовском монастырю епископом Петром Гебейом и посланый професором закона Божого до [[Хуст]]ской [[Гимназия|гимназии]], де служив до року 1945. В року 1930 его служба была оцѣнена [[епископ]]ом, котрый именовав го членом своей [[конзистория|конзистории]], быв тыж епархиалным цензором. В року 1931 на припоруку [[епископ]]а побывав во [[Свята Столиця|Святой Столици]], де говорив з [[Папа Пий XI.|Папом Пием XI.]] и достав помочь 75 тысяч лир на выставбу алумнея на 90 мѣст про худобных штудентох Хустской гимназии, де могли туньо або и задарь бывати и костовати ся. В наступных роках быв активным организатором выставбы алумнея, а в роках 1933–1945 быв его директором. В маю 1944 на [[Коложварска универзита|Коложварской универзитѣ]] оборонив докторску дизертацию и достав ученый ступень доктора каноничного права.<ref name="МГКЕ"/><ref name="Адамчо">Адамчо, Нестор.</ref><ref name="ЗОУНБ">Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека.</ref> ;Репресии: По включѣню [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] в [[УССР]], коли алумней и [[гимназия]] были ликвидованы, была му заказана педагогична робота, а по ликвидации [[Грекокатолицка Церковь|Грекокатолицкой Церкви]] жадали од него переход на [[Православна церьков|православие]]. Неуступчивый [[священик]] быв [[4. фебруара]] [[1949]] арештованый, а [[29. марца]] [[1949]] засудженый на 25 рокы лагра з конфишкациев маетку и наступны 5 рокы ограничѣня прав. Его винов было, же «воспитовав молодежь в антикомунистичном духу, прискѣпльовав любовь ку католицтву и ненависть ку [[СССР]], быв лидром Христианской людовой партии, од року 1939 едным з лидрох [[УНО]] и сполупрацовав в националистичной новинцѣ ''Свобода'', де брутално атаковав [[СССР]] и кликав до будованя так званой ''самостойной Украины''».<ref name="МГКЕ"/> ;Выслободжѣня: В року 1956 на повторны скаргы родины засудженого Найвысшый суд [[СССР]] скасовав засуд и Димитрий Попович вернув ся до [[Хуст]]а по одбытых в неволѣ 8 рокох. Але педагогична и литературна робота были му заказаны. Регабилитованый Генералнов прокуратуров Украины [[21. януара]] [[1993]].<ref name="Алмаши"/><ref name="Адамчо"/> :Димитрий Попович погребеный на [[Теметов Калвария|теметовѣ Калвария]], обок гроба сына Миколы.<ref name="ЗОУНБ"/><ref name="МГКЕ"/> ==Литературна творба== Дебутовав в року 1926 в украинском алманаху ''Трембита'' з куртым повѣданьом ''Дѣвочий сон'', де выявив свой намѣр писати рафинованым украинскым литературным языком. Выдав книжкы ''Женскый вопрос'' (1923), ''Вам, солодкы браты'' (1926), ''Дорога правды'' (1927), ''Свѣтло в темнотѣ'' (1928), ''Молодым дѣвчатам'' (1929), учебникы про семинарию ''История Церкви Христовой'' (1925), ''Апологетика'' (1926), а тыж брожуру ''На земли Кирила и Мефодия'' (1926), приручник ''Мариинська конгрегация'' (1928), книжку ''Божа Мати'' (1931) — житие [[Богородиця|Богородицѣ]], первый раз написане [[Подкарпатска Русь|подкарпатскым]] [[священик]]ом. Выступав зо статьями в новинках ''Свобода'', ''Русин'', ''Учитель'', ''Верховина'', журналах ''Душпастырь'' и ''Мисийный вѣстник''.<ref name="ЗОУНБ"/> В роках 1941–1944 сполупрацовав зоз [[ПОН]] и быв его членом. Публикуе цѣлый ряд повѣдань в ''Мисийном календарѣ'' (1941), ''Литературной Недѣли'' (1943–1944), а тыж окремыма брожурками — ''Из житя'' (1943), ''Адам и иншѣ оповѣданя'' (1944), зборник проповѣдей про гимназистох ''Будователѣ храмов'' (1944). По [[Мадярскый язык|мадярскы]] публикуе цѣлый ряд статей религийной тематикы в журналѣ ''Греко-католицкый вѣстник'', выдавать руськый переклад-адаптацию мадярского автора Л.&nbsp;Ердевди ''Стефан Касап'' (1943) о мисионеру.<ref name="ЗОУНБ"/> Переважна линия творбы [[автор]]а несе характер духовно-воспитателный и дидактичный, не позначена ниякыма политично-идеологичныма замѣрами, универзална и позачасова. [[Василь Маркусь]] в рецензии припоминать, же о.&nbsp;Димитрия называють ''подкарпатскым [[Тихомир Товт|Тихомиром Товтом]]'' (быв то славный мадярскый духовный [[писатель]]).<ref name=BM/> В року 2016 ужгородске выдавательство ''Гражда'' выпустило книгу о.&nbsp;Дмитрия Поповича ''Пять збірок. Невольнича муза'', котра обсягуе его творбу з рокох 1955–1967.<ref name="Адамчо"/> ==Интересны факты== * Воспитаниками о.&nbsp;Димитрия были будучы епископы [[Теодор Ромжа]], [[Йоанн Семедий]], Иван Маргитич, Йосиф Головач, историк священик Стефан Пап.<ref name="ЗОУНБ"/><ref name="МГКЕ"/><ref name="Адамчо"/> ==Жерела и одказы== * '''Адамчо, Нестор.''' Розумом и серцьом (др. о. Дмитрий Попович) //Отцюзнина, №3(5) 2017. Сс. 37–39. : {{Cite web |author=Адамчо, Нестор |url=https://rueportal.eu/assets/otcuznina/otcuznina5.pdf |title=Розумом и серцьом (др. о. Дмитрий Попович) |publisher=Rueportal |format=PDF, ФОТО |language=[[Русинскый язык|русинскы]] |accessdate=2020-10-31}} * '''Алмашій, Михайло.''' Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304&nbsp;с. {{ISBN| 966-2674-43-X}} С.&nbsp;213. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * '''Василь Маркусь''' (В. М.): ''Димитрій Поповичъ: Будователѣ храмовъ. Дѣточа Библіотека, число&nbsp;10. Выданя ПОН. Унгваръ, 1944. 127&nbsp;ст. 16°''. //Литературна Недѣля, Унгваръ, 1944, сс.&nbsp;226–228. * '''Поп, Иван''' Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431&nbsp;с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} Сс.&nbsp;311–312. {{Реф-инфо|[[Русскый язык|рус.]]}} * '''Хланта І. В.''': Попович Дмитро Миколайович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О.Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} С.&nbsp;257. {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} * {{Cite web |url=http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=187 |title=Попович Дмитро Миколайович |publisher='''Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека''' |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-11-06}} * {{Cite web |author='''Конкіна, Марія''' |url=http://ukrainka.org.ua/node/8268 |title=На лиці його лежить печаль, сльоза застигла на віях … |publisher=Портал «Жінка–УКРАЇНКА» |format=ФОТО |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-11-06}} * {{Cite web |url=http://www.mgce.uz.ua/post.php?id=788 |title=ПОПОВИЧ Дмитро |publisher='''Мукачівська греко-католицька єпархія''' |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2019-11-06}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1899|1968|Попович, Димитрий}} [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Авторы книг дѣтям]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] g6sqjb4npxnjy93lx4kqaedt0lqrldg 0 16067 166163 166136 2026-06-17T12:53:07Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166163 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Семен Панько |portrait = {{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://esu.com.ua/images/article_images/64b530b6392aa_1689596086.jpg}} | pseudonym = | birthname = Simeon Paňko<ref name="Загорулько"/> | birthdate = {{Birth date and age|1920|02|12}} | birthplace = [[Чоповцѣ]], [[Мукачовскый район|округ Мукачово]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|1976|07|03|1920|02|12}} | deathplace = [[Ужгород]], [[УССР]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[товмач]], [[новинарь]] | language = [[Русскый язык|русскый]], [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Чехословакия]], [[Мадярске кральовство]], [[УССР]] | education = | alma_mater = [[Будапештска универзита]] | period = 1937–1976 | genre = | subject = | movement = | notableworks = Дороги, друзі... (1974) | spouse = | partner = | children = Сергѣй Панько | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} [[File:Будинок, в якому жив і працював письменник С.І. Панько 1.JPG|thumb|262px|<center>Будинок в Ужгородѣ, ул. Гойды, в якому жив писатель в украинской добѣ</center>]] [[File:Будинок Панько.JPG|thumb|262px|<center>Будинок в Чоповцях, де родив ся Семен&nbsp;Панько</center>]] '''Семен Панько''', *[[12. фебруар]] [[1920]], [[Чоповцѣ]], [[Мукачовскый район|округ Мукачово]], [[Чехословакия]]&nbsp;– †[[3. юл]] [[1976]], [[Ужгород]], [[УССР]]&nbsp;— подкарпатскый [[поет]], [[проза]]ик, [[перекладатель]], [[новинарь]].<ref name="Поп">Поп И.</ref> ==Биография== ;Чешско-мадярска доба:Семен Панько походив з селянской родины. В року 1939 закончив [[Мукачово|Мукачовску]] [[Реална гимназия|реалну гимназию]], де з пасиев штудировав украинску и русску литературу, што вплыло на формованя його писательского свѣтозору. Быв участником антивоенного руху. Подобно иншым подкарпатскым интелигентам з такыма поглядами по наворотѣ [[Подкарпатя]] под мадярску коруну, не мог достати державну службу в краю и влѣтѣ року 1940 быв посланый в мадярску глубину ([[Весприм]]), де достав пост подревизора млинох (1940), а пак поштового урядника (1940-1941). В септембрѣ 1941 перемѣщеный до [[Будапешт]]а, де учив ся на курзах вязистох, працовав на министерствѣ комуникации и учительом в школѣ. Быв штудентом факулты славянской филологии [[Будапештска универзита|Будапештской универзиты]], де ся спознав з молодыма писателями з [[Подкарпатя]] и з писателями з иншых славянскых земель. Тото го подрулило ку занятю перекладами их робот. Од осени 1942 наруковав до войска и перебывав до конця войны на войсковом объектѣ в глубинѣ Мадярщины ([[Гоймашкир]]).<ref name="Загорулько">Загорулько Р.</ref><ref name="Хланта">Хланта І. В.</ref> ;Украинска доба:По припоѣню края до [[УССР]] активный организатор културно-умѣлецкого живота краю, створѣня первого крайового професионалного [[Театер|театру]], стояв на челѣ професионалного сполку областного книжно-новинкового выдавательства, началником областного уряду пошт и комуникаций, литературным редактором в новинках «Закарпатська Україна», «Советское Закарпатье» (1946–1949), «Молодь Закарпаття» (од 1951), организачным редактором Закарпатского областного книжно-новинкового выдавательства (1949–1951). Од року 1950 — член [[Сполок писательох СССР|Сполку писательох СССР]]. В року 1954 екстерно дипломовав на филологичной факултѣ [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской державной универзиты]], а од року 1955 до конця живота оддав ся властной литературной творбѣ и перекладам.<ref name="Загорулько"/><ref name="Хланта"/> ==Творба== ;Первы публикации:Первы вершы и повѣданя Семена Панька опубликованы в журналѣ ''Наши стремления'' (1937), зборниках ''Живая струя'' (1940), 12 (1940), ''Альманаху Мукачевской литературной школы'' (1941), ''Литературном альманахѣ'' (1943), новинках ''Русский народный голос'' (1938) и ''Карпаторусский голос'' (1942).<ref name="Хланта"/> ;Окремы властны поетичны зберкы<ref name="Хланта"/>: * Мой путь (1941) * Школа в горах (1952) * В Бовцарском ущелье (1957) * Утренняя мелодия (1977) ;Властна проза<ref name="Хланта"/>: * Під синіми Бескидами (роман, 1962)<ref>Подля историка Ивана Попа, тот роман о «револучном бою» русинского селянства в роках 1918–1919 е соцреалистична продукция на росказ.</ref> * Як Мудрило панів лікував (казкы, 1972) * Дороги, друзі... (мемуары, 1974) ;Переклады:В выдавательствах [[Киев]]а и [[Ужгород]]а вышли 22 книгы перекладох Семена Панька.<ref name="Хланта"/> Были то переклады з [[русинскый язык|бачко-русинского]], [[Мадярскый язык|мадярского]], [[сербскый язык|сербского]], [[Словацкый язык|словацкого]], [[хорватскый язык|хорватского]], [[Чешскый язык|чешского]] на [[Украинскый язык|украинскый]], а тыж з [[Украинскый язык|украинского]] и [[Русскый язык|русского]] на [[Мадярскый язык|мадярскый]].<ref name="Поп"/> ==Жерела и одказы== * '''Поп И.''': Панько Семен Иванович //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{Реф-инфо|[[Русскый язык|рус.]]}} С.&nbsp;293. * '''Хланта І. В.''': Панько Семен Іванович //Енциклопедія Закарпаття: Визначні особи XX століття.&nbsp;— Видавництво «Ґражда», 2007.&nbsp;—400 c. {{ISBN| 978-966-8924-33-0}} {{Реф-инфо|[[Украинскый язык|укр.]]}} С.&nbsp;239. * {{cite web |author='''Загорулько Ростислав''' |date=2020-02-12 |format=ФОТО |url=https://csam.archives.gov.ua/2020/02/12/semen-ivanovych-panko-1920-1976/ |title=Семен Іванович Панько (1920-1976) |publisher=Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2020-02-20}} * {{cite web |url=http://schruske.ucoz.ua/board/pro_zaklad/1 |date=2018-02-18 |publisher=Шкільний музей села Руське |title=Музей С.І.Панька |language=[[Украинскый язык|украинскы]] |accessdate=2020-02-20}} == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1920|1976|Панько, Семен }} [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] maqgiifumupnbj3jr30s92b9e27lcki 0 17216 166156 158195 2026-06-17T12:19:52Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166156 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Димитрий Вакаров | image = Вакаров Дмитро Онуфрійович.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = Дима, Явор | birthname = | birthdate = {{Birth date|1920|11|03}} | birthplace = [[Иза]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|1945|03|07|1920|11|03}} | deathplace = [[Концентрачный лагер|концентрак]] Нацвайлер,<br>[[Нацистична Германия|Третий райх]] | resting_place = | occupation = поет | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Будапештска универзита]] | period = 1939–1944 | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Dmitriy Vakarov }} '''Дими́трий Вака́ров''' ({{nowrap|*[[3. новембер]] [[1920]]}}, [[Иза]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]]&nbsp;– {{nowrap|†[[7. марец]] [[1945]]}}, [[Концентрачный лагер|концентрак]] Нацвайлер, [[Нацистична Германия|Третий райх]])&nbsp;— подкарпатскый русскоязычный поет.<ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref> == Биография == ;Штудии:Димитрий Вакаров походив з [[Православна церьков|православной]] родины малоземелного селянина в селѣ [[Иза]] [[Хустскый район|Хустского округа]], де великый вплыв мали комунисты (на парламентскых выберанках року 1925 достали 50%). Тыж в том селѣ в роках 1920–1930 учителями народной школы были переважно [[Российска империя|российскы]] бѣлоемигранты. То они рекомендовали тринадцятьрочного хлопчиска до [[Хустська школа № 1 имени Авґустина Волошина|Хустской гимназии]] а од року 1936 за взорову успѣшность&nbsp;— до [[Прага|Пражской]] русской гимназии, де ся учив до окупации [[Чехия|Чех]] [[Нацистична Германия|гитлеровсков Германиев]]. Од року 1939 продовжив науку в Хустѣ, де [[русскый язык]] и литературу учив професор [[Петро Линтур]], котрый провадив про гимназистох литературный кружок и в року 1941 выдав зберьку творох участникох кружка зоз символичнов назвов ''Будет день'', де ся появили и поетичны пробы Димитрия Вакарова. Жебы не быв мобилизованый до мадярского войска, Вакаров ся записав на высокошколскы штудии и од септембра 1941 штудовав славянску и класичну [[Филология|филологию]] на [[Будапештска универзита|Будапештской универзитѣ]].<ref name=Senko>Сенько І.</ref> {{Цитат 3|'''''Сентябрь 1939 года'''''|Мы этот час так долго ждали,<br> Так много-много лет...<br> И он идет в броне и стали, —<br> Привет тебе, привет!<br><br> Пишу я новую страницу,<br> И на душе легко, —<br> Приходят братья на границу,<br> Они недалеко.<br><br> Я верю: скоро день настанет,<br> Исчезнут рубежи,<br> И между братьями не станет<br> На севере межи.| (Вакаров о приходѣ до Галича совѣтского войска)<ref>Мишанич О. В. (1984)</ref>|60%}} ;Арешт:В марцу 1944 за участь в илегалном антифашистичном руху быв арештованый и умѣщеный до мараморош-сигетского криминалу, а [[18. апріль|17–18.]] [[18. апріль|апрѣля]] [[1941]] закрытым судом в [[Сигет]]ѣ засудженый на доживотя. Одты быв перекладеный до етапного арешту в [[Нове Мѣсто под Шатром|Новом Мѣстѣ под Шатром]], де пробыв три [[Місяць (календарьный)|мѣсяцѣ]], а в новембрѣ 1944 мадярска влада передала вшиткых политичных арештантох в рукы гитлеровцям. Так ся достав до [[концентрачный лагер|концентрачного лагра]] Дахау, [[24. новембра|24.]] [[24. новембра|новембра]] [[1944]] до лагра Нацвайлер, в марцу 1945 до команды Даутмерген (город Шимберг), де быв немилосердно збитый дозорцьом и [[7. марца|7.]] [[7. марца|марца]] [[1945]] умер.<ref name=Chlanta/> == Творба == Творба Димитрия Вакарова припадать на рокы 1939–1944. Його поезия повна надѣй на месианство од Выходу.<ref name=Pop>Поп І.</ref> В досовѣтской добѣ опубликованы 67 вершы в [[Підкарпатьска Русь|подкарпатской периодицѣ]]: в новинках ''Карпаторусскій Голосъ''&nbsp;— 56, ''Русское слово''&nbsp;— 7, ''Русская правда''&nbsp;— 1, в ''Литературном альманаху''&nbsp;— 2, в зберьцѣ ''Будет день''&nbsp;— 1. В ''Календарю на 1941 год''&nbsp;— фолклорно-етнографичны ''Зимние рассказы'' и ''Опыри''. Под первов публикациев стоить датум {{nowrap|23. фебруар 1940}}, под послѣднов&nbsp;— {{nowrap|16. апрѣль 1944}}.<ref name=Chlanta/> В {{nowrap|1950-х}} роках Вакарова «объявили» совѣтскы комунистичны пропагаторы и створили образ мученика, однявши так можность объективной анализы його творбы.<ref name=Pop/> Публикации совѣтской добы спозначно одредагованы и социално заострены совѣтскыма поетами и были хоснованы на пропаганду.<ref name=Misanic2005>Мишанич О. В. (2005)</ref> ;Публикации совѣтской добы<ref name=Chlanta/> * Избранные стихи (1955) * Вибрані поезії (1957, переклав Д. Павличко<ref name=Misanic2005/>) * Избранное (1963, 1970) * Я навіки прийшов у життя (1975, важны факты, споминкы приятельох и знакомых ) * Удар за ударом (1980) * Сочинения (1986) [[Композитор]] з Пермского края [[Российска Федерация|России]] Г.&nbsp;Лукиных, котрый написав на вершы поета три лиричны романсы: ''Гитара'' (Будапешт, септ. 1942), ''Звезды и очи'' (Иза, апр. 1940) и ''Люблю гулять в глухих местах…'' (Прага, май 1939)&nbsp;— поважуе Д.&nbsp;Вакарова за «передовшиткым талентованого лиричного поета», «закарпатского [[Сергей Есенин|Есенина]]», з котрого «чисто з политичных мотивох посмертно чинили такого але револучного бунтаря».<ref>Геннадий Лукиных, 141, 143.</ref> == Честь памяти == В року 1961 Д. Вакарова посмертно прияли до [[Народный сполок писательох Украины|Сполку писательох Украины]]. В [[Иза|Изѣ]] отворили мемориалный [[музей]] Д.&nbsp;Вакарова. В року 1967 в Хустѣ при гимназии, де ся учив Д.&nbsp;Вакаров, а в року 1983 в [[Иза|Изѣ]] поставили памятникы [[поет]]ови. Його имя несе областна дѣточа библиотека в [[Ужгород]]ѣ и литературный сполок, улицѣ в населеных пунктах области. В року 1966 основана областна литературна награда имени Д.&nbsp;Вакарова.<ref name=Chlanta/> == Жерела и одказы == * '''Гаврилюк Л. О.''': Вакаров Дмитро Онуфрійович // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2003. {{ref-uk}} С. 427 [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Vakarov_D Одчитане: 2020-10-31] * '''Геннадий Лукиных''': «Закарпатский Есенин» звучит на пермской земле //Русин 2007 №1(7) {{ref-ru}} Сс. 139–144 [https://cyberleninka.ru/article/n/zakarpatskiy-esenin-zvuchit-na-permskoy-zemle/viewer Одчитане: 2020-10-31] * '''Мишанич О. В. (1984)''' (упор.) На Верховині. Збірник творів письменників дорадянського Закарпаття. — Ужгород: Ордена Дружби народів Видавництво «Карпати», 1984 {{ref-uk}} Сс. 482–493; 512 * {{cite web |author='''Мишанич О. В.''' |date='''2005''' |title=Вакаров Дмитро Онуфрійович |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32913 |accessdate=2020-10-31}} {{ref-uk}} * '''Іван Поп''': Вакаров Дмитро (Вакаров Димитрий) //{{ЕКР}} С. 76 * '''Іван Сенько''': Творчість Д. Вакарова і І. Ірлявського в часовому вимірі //Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Випуск 1 (33) 2015. {{ref-uk}} Сс. 48–52 [http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nvuufilol_2015_1_11.pdf Формат: pdf. Одчитане: 2020-10-31] * '''Хланта І. В.''': Вакаров Дмитро Онуфрійович //{{ЕЗВО20}} С. 63 * {{cite web |author='''Олег Юрьев''' |url=http://booknik.ru/context/all/vospominanie-o-liricheskom-my/ |title=Воспоминание о «лирическом мы» |accessdate=2020-10-31}} {{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1920|1945|Вакаров, Димитрий}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] rqheh35ru7alirxxjvkxxq6s4fq0iy1 0 17225 166157 141176 2026-06-17T12:21:28Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166157 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Маргарет Митчелл | image = Margaret Mitchell (portrait).jpg | imagesize = 220px | alt = | caption = фото з року 1941 | pseudonym = Peggy Mitchell | birthname = Margaret Munnerlyn Mitchell | birthdate = {{birth date|1900|11|8}} | birthplace = [[Атланта, Джорджия|Атланта]] | deathdate = {{death date and age|1949|8|16|1900|11|6}} | deathplace = [[Атланта, Джорджия|Атланта]] | resting_place = теметов Окленд | occupation = [[новинарь]]ка, [[писатель]]ка | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[США]] | education = | alma_mater = | period = | genre = [[роман]] | subject = | movement = | notableworks = Однесены вѣтром, 1936 | spouse = Джон Марш, 1925–1949 | partner = | children = | relatives = | awards = Pulitzer Prize for Fiction (1937)<br />National Book Award (1936) | signature = Margaret Mitchell signature.svg | signature_alt = | website = | Commons =Margaret Mitchell }} '''Маргарет Митчелл''', {{ref-en}} ''Margaret Munnerlyn Mitchell Marsh'', {{nowrap|*[[8. новембер]] [[1900]]}}, [[Атланта, Джорджия|Атланта]] — {{nowrap|†[[16. авґуст|16. август]] [[1949]]}}, тыж там — [[США|америцка]] [[писатель]]ка, [[автор]]ка [[роман]]а ''Однесены вѣтром'', {{ref-en}} ''Gone with the wind'', 1936.<ref name=Brown>Ellen F. Brown</ref><ref name=Kadomceva>Кадомцева С. Ю.</ref><ref name=Michalska>Михальська Н., Щавурський Б.</ref> Маргарет росла в фамилии, де оба ей дѣды много росповѣдали о своих зажитках з добы [[Домова война в США|Домовой войны в США]], котра ся завершила вшиткого за 35 рокы до ей уроджѣня. Битанга дѣвчатиско, Маргарет ся бавила на войну в земляных укрѣплѣнях, котры ещи окружали ей родный город [[Атланта, Джорджия|Атланту]]. Твердо любила тыж читати и в молодости написала вельо [[Повѣданя|повѣдань]].<ref name=Brown/> Яко внучка плантаторох-южан позирала на войну [[Юг]]а и [[Сѣвер]]а очима южанкы.<ref name=Michalska/> Во своей юности была напорлива, хотѣла и знала выпробовати вшиткы свои можности. По закончѣню мѣстной школы одышла на сѣвер, де ся зачала учити в гуманитном женском ''Смит-коледжу'' в [[Массачузетс]]у (1918), але наступного року, коли умерла ей мати, вернула ся до Атланты, жебы вести газдовство про свого няня и брата. В роках 1922–1926 под псевдом Пегги Митчелл працовала про мѣстный тыжденник ''Ат­лан­та Джор­нал'' и так ся стала в родинѣ первов женов, котра сама собѣ заробляла на живот. Первый ей муж указав ся пяницьов и насилником, и Маргарет инициовала розвод. Друге малженство (1925) з Джоном Маршом было щастливе, Джон Марш став ся ей помочником, порадником и цѣнительом в литературной роботѣ. В року 1926 через травму ногы и наступный артритис мусѣла лишити репортерску роботу и цѣлком ся оддала писаню романа о домовой войнѣ, котрый забрав ей 10 рокы. Роман ''Однесены вѣтром'' вышов [[30. юна]] [[1936]] и мѣстив вельо навѣяного родинныма повѣданями, а дашто и биографиев Маргарет. История пережитя его [[Протагониста|протагонисткы]] Скарлетт серед окрутностей войны и ей наслѣдкох мала одозваня у читательох цѣлого свѣта. За един день продали ся пятьдесять тысяч екземплары; за шѣсть мѣсяци выдали милион екземплары. Истории выдавательства США ещи не мала романа з векшым накладом. Ку зачатку [[XXI. стороча]] по цѣлому свѣтѣ ся продало над 30 милионы копий на понад 40 языках.<ref name=Brown/> {{Цитат 2|Час менѣ уже не належить. Сам факт, же одколи вышли ''Однесены вѣтром'', я нигда не мала часу сѣсти за машинку и написати, ци попробовати писати далшу книгу, повѣсть вам, што мам на гадцѣ |{{Цитат 3|Оригиналный текст {{ref-en}} |My time is not my own. It has not been my own since 'Gone With the Wind' was published. The very fact that since 1936 I have never had the time to sit down to my typewriter and write--or try to write--another book will give you some indication of what I mean.| Некролог<ref>Obituary</ref>}}}} В року 1937 Маргарет Митчелл достала престижну награду Пулитцера за «лѣпшый роман рока».<ref name=Michalska/> [[15. децембра]] [[1939]] в [[Атланта, Джорджия|Атлантѣ]] одбыла ся премьера филма з [[Вивьен Ли]] и [[Кларк Гейбл|Кларком Гейблом]], котрый в року 1940 выграв 8 наград [[Оскар]] з 13 номинаций и ещи двѣ шпециалны награды. За наступны 30 рокы тот филм и его ререлизы в [[США]] и по свѣтѣ принесли найвекшый зыск в истории филмовой продукции. [[Президенты США|Президент]] [[Гарри Трумен]] назвав М.&nbsp;Митчелл «умѣлкыньов, што подаровала свѣтови безсмертну книгу». [[11. авґуст|11. августа]] [[1949]] писательку, як переходила дорогу, идучи до кина, зразило авто, причинивши тяжкы раны, через котры по пятьох дньох умерла.<ref name=Brown/> == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''Ellen F. Brown''' |title=Margaret Mitchell |publisher=Encyclopædia Britannica |date=November 04, 2020 |url=https://www.britannica.com/biography/Margaret-Mitchell |accessdate=2020-11-06}}{{ref-en}} * '''Кадомцева С. Ю.''' МИТЧЕЛЛ //Большая российская энциклопедия. Том 20. Москва, 2012, стр. 473 [https://web.archive.org/web/20201113023512/https://bigenc.ru/literature/text/2218274 Верзия: 2017. Одчитане: 06.11.2020][https://old.bigenc.ru/literature/text/2218274]{{ref-ru}} * '''Михальська Н., Щавурський Б.''' (ред.): Мітчелл, Маргарет //Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник у двох томах. {{nowrap|Том 2: Л–Я}} — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006 {{ISBN|966-692-744-6}} {{nowrap|Cc. 191–193}} {{ref-uk}} * '''Obituary''': Miss Mitchell, 49, Dead of Injuries, (August 17, 1949) New York Times. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1900|1949|Митчелл, Маргарет}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] o90l05tlv68r3yartc2x2a48aq4byjp 0 17241 166160 145351 2026-06-17T12:37:16Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166160 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Петро Миговк |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://esu.com.ua/images/article_images/M/tom19_4547.jpg}} | pseudonym = П. Соломонович, П. Хворостник, П. Снѣжник, Кривич, Харлампий Луч, П. С. | birthname = | birthdate = {{Birth date|1899|07|08}} | birthplace = [[Горбкы]], [[Жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1967|10|06|1899|07|08}} | deathplace = [[Берегово]], [[УССР]] | resting_place = | occupation = [[учитель]], [[Писатель|прозаик]], [[поет]], [[драматик]] | language =[[Украинскый язык|украинскый]], {{nowrap|1925–1939}} [[русинскый язык|русинскый]], {{nowrap|1940–1944}} | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Петро Миговк''', *{{nowrap|[[8. юл]] [[1899]]}}, [[Горбкы]], [[Жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] – †{{nowrap|[[6. октобер]] [[1967]]}}, [[Берегово]], [[УССР]] — [[учитель]], украинскый и русинскый [[Писатель|прозаик]], [[поет]], [[драматик]].<ref name=Gabor>Ґабор В. В.</ref> == Биография == Походив з родины худобного селянина.<ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref> Быв едным з тых представительох селянской молодежи, котрых якась внуторна сила поганяла продовжовати велику народну роботу русинскых будительох [[XIX. стороча]].<ref name=Almasi>Алмашій, Михайло</ref> Закончив [[Горожанка|горожанку]] в [[Севлюш]]и (теперь [[Виноградово]]), пак — учительску семинарию в [[Ужгород]]ѣ (1925) и зачав педагогичну роботу {{nowrap|[[1. октобра]] [[1925]]}} директором зачаточной школы в селѣ [[Черна]] [[Виноградовскый район|Севлюшского округу]]. Працовав по розличных селах [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]]. Од року 1939 працовав [[учитель]]ом в [[Королево|Королевѣ]].<ref name=Chlanta/> Быв ведучым хора при читални ''Просвѣты'' и драматичного кружка. Выступовав як [[проза]]ик, [[поет]] и [[драматик]] од половкы {{nowrap|1920-х}} в периодичных и почасных выданях украинского напряму: ''Свобода'', ''[[Наш родный край]]'', ''Пчолка'', ''Альманах українських письменників'' (Севлюш, 1936). Часто выступовав зоз своима литературныма дѣлами на Кошицком радиу, вр высыланях на [[Подкарпатска Русь|Подкарпатску Русь]]: в року 1938 тут была поставлена його радиогра ''За порадами''. Выступовав зоз статьями в педагогичных выданях ''Учитель'', ''Наша школа'' тай иншых. По падѣ [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]] быв арештованый на пару [[Місяць (календарьный)|мѣсяци]] в [[Концентрачный лагер|концентраку]] Варюлопош (коло Нѣредьгазы), але быв неодовго амнестованый и продовжив учительску и литературну чинность. Пензионовав в року 1951.<ref name=Gabor/> Яко пензиста жив в родинѣ своей дѣвкы в [[Берегово|Береговѣ]].<ref>https://vin-library.do.am/main66-24.html</ref> == Литературна творба == ;Довойнова:Уже од року 1924 вершы Миговка ся появляють в подкарпатской периодицѣ, а перва [[проза]], [[Новела (литература)|новела]] ''Даремний скарб'' — в року 1926 в ужгородской [[Новины (папірёвы)|новинцѣ]] ''Свобода''. Вершована гра ''Малі кати'' появлена в журналѣ ''Пчолка'' (1930, № 9). перед тым в роках {{nowrap|1926–1929}} там появляв [[верш]]ы. А в року 1932 ''Пчолка'' выдала гры Миговка ''На дорогу щастя'' и ''Михля''. Журнал ''[[Наш родный край]]'' появив гры ''Вінок матері'' (1933) и ''Подвійна радість'' (1934). ''Альманах підкарпатських українських письменників'' (1936) подав його поезию, прозу ай сценку ''Концесія''. Быв перекладованый и публикованый тыж в словацкых и чешскых выданях.<ref name=Chlanta/><ref name=Vinohradivska>Виноградівська міська бібліотека</ref> ;Войнова:Найактивнѣйше выступуе в роках {{nowrap|1940–1944}} в подкарпатской пресѣ тыж под псевдами {{nowrap|П. Соломонович}}, {{nowrap|П. Хворостник}}, {{nowrap|П. Снѣжник}}, Кривич, Харлампий Луч, {{nowrap|П. С.}} В ''Литературной недѣли'' ставать ся едным з основных ей авторох. Под розличныма псевдонимами публикуе [[повѣданя]], вершы, переклады, статьи, гры. Окремыма книжками выходять ''Малѣ люде (оповѣданя)'' (Унгваръ, 1941), ''Смѣшный лицарь (посля роману Сервантеса Донъ Кихотъ)'' (1943), ''Вѣрный приятель (оповѣданя)'' (1943).<ref name=Chlanta/><ref name=Vinohradivska/><ref>Михаил Капраль, сс. 118, 121.</ref> ;Повойнова:В совѣтской добѣ быв замовчованый и не публикованый.<ref name=Chlanta/><ref>Иван Поп.</ref><ref name=Almasi/> == Жерела и одказы == * '''Алмашій, Михайло''': Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. {{ISBN| 966-2674-43-X}}{{ref-uk}} С. 159. * '''Михаил Капраль''': Подкарпатское Общество Наук / Публикації: 1941–1944. — Ужгород: ПоліПрінт, 2002 * '''Иван Поп''': Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} С. 252. * '''Хланта І. В.''': Петро Міговк: поет, прозаїк, драматург //Літературне Закарпаття у ХХ столітті : біобібліограф. покажч. / — Ужгород: Закарпаття, 1995 — 967 с. {{ref-uk}} * {{cite web |title=Відомі особистості: Петро Міговк |publisher='''Виноградівська міська бібліотека''' |date=19 ЛИПНЯ 2014 |url=https://vlibrarymk.blogspot.com/2014/07/blog-post_19.html#more |accessdate=2020-11-12}} {{ref-uk}} * {{cite web |author='''Ґабор В. В.''' |title=Міговк Петро |date=2018 |publisher=Енциклопедія сучасної України |url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65089 |accessdate=2020-11-12}} {{ref-uk}} * {{cite web |title=Миговк Петро |publisher='''Русинська Веб-книга''' |url=https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-podkarpatja/migovk-pjetro/ |accessdate=2020-11-12}} ==Референции== {{reflist}} {{Lifetime|1899|1967|Миговк, Петро}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русинскы драматици]] 8dggaeoplrnwrfufpqen5323e3lz4z9 0 17390 166178 141116 2026-06-17T13:30:56Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166178 wikitext text/x-wiki {{ Писатель | name = Фридрих Дюрренматт | image = Friedrich duerrenmatt 19890427.jpg | imagesize = 220px | alt = | caption = Friedrich Dürrenmatt (1989) | pseudonym = | birthname = Friedrich Reinhold Dürrenmatt | birthdate = {{Birth date|1921|01|05}} | birthplace = [[Конолфинген]], [[Швайц]] | deathdate = {{Death date and age|1990|12|14|1921|01|05}} | deathplace = [[Нушател]], [[Швайц]] | resting_place = | occupation = | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1945–1990 | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Friedrich Dürrenmatt }} '''Фридрих Дюрренматт''', {{ref-de}} ''Friedrich Dürrenmatt'', {{nowrap|*[[5. януар]] [[1921]]}}, [[Конолфинген]] коло [[Берн]]а, [[Швайц]] – {{nowrap|†[[14. децембер]] [[1990]]}}, [[Нушател]], [[Швайц]] — [[Нѣмецкый язык|нѣмецкоязычный]] [[драматик]] и [[проза]]ик, найвеце познатый своима [[сатира|сатиричныма]] трагикомичныма грами, котры творили ядро оброды нѣмецкого [[Театер|театра]] по [[Друга світова война|Другой свѣтовой войнѣ]].<ref name=EB>Encyclopædia Britannica</ref> == Биография == Походив з родины [[Протестантство|протестантского]] [[Священик|пастора]]. Штудовав [[Филозофия|филозофию]], нѣмецку [[Филология|филологию]], [[природны наукы]] в [[Цюрих]]у и [[Берн]]ѣ {{nowrap|(1941–1945)}}. Од року 1945 зачав публиковати свои повѣданя,<ref name=Strelnikova>Стрельникова А. А.</ref> а од року 1947 працовав яко професионалный [[писатель]] в швайцарскых новинках и часописах.<ref name=EB/> В молодости Дюрренматт, котрый быв талентованый малярь, мусѣв выберати меджи [[Литература|литературов]] и [[малярство]]м; а коли став ся професионалным писательом, зостав тыж и малярьом, илустратором властных книг.<ref name=Pavlova>Павлова Н. С.</ref> В року 1946 побрав ся з актерков Лотти Гайслер,<ref>[[d:Q18533927]]</ref> з котров мав сына Петера (1947) и дѣвок Барбару (1949) и Руф (1951). Овдовѣвши в року 1983, Дюрренматт по року побрав ся актерков и режисерков Шарлотте Керр.<ref>[[d:Q92004]]</ref> Умер на [[сердцьова недостаточность|сердцьову недостаточность]].<ref>[[d:Q23481]]</ref> == Творба == Ф. Дюрренматт быв автором драм, детективок, повѣдань, радиовых драматизаций, а тыж начеркох, лекций и литературных теоретичных робот. Своима сатирами критиковав модерне сполоченство. Його работы звучать песимистично, поуживать иронию, парадокси и абсурдности. Их нееднозначность привела ку взнику обсяглой секундарной литературы. Дюрренматт вѣруе, же свѣт ся не дасть змѣнити, же е катастрофично запущеный, а зато не можеме чекати даякы радикалны перемѣны на лѣпше: всякы змѣны, подля нього лем фиксують або ещи згоршують тот стан. Його погляды на моралность днешного часу тыж песимистичны — поважовав, же вшитко ся дасть купити за грошѣ, а то ещи вецей казить свѣт. Подля його филозофии, вшитко ся ставать нагодов, а кедь и не так, та нагода мать найвекшу участку в каждой подѣи. Дѣла його повны чутя негораздности бытя, представлѣня свѣта як блазинця або темницѣ, де чоловѣк едночасно арештант и дозорець, кат и жертва.<ref name=Strelnikova/> == Важнѣйшы дѣла == * Судья и його кат (Der Richter und sein Henker, 1951) * [[Визита старшой дамы]] (Der Besuch der alten Dame, 1956) * Обѣцянка (Das Ver­sprechen, 1958) * Фи­зи­ци (Die Physiker, 1962) == Жерела и одказы == * '''Павлова Н. С.''' Глава 12. Фридрих Дюрренматт //История швейцарской литературы: в 3&nbsp;т., под ред. Н.&nbsp;С.&nbsp;Павловой. — М.: ИМЛИ РАН, 2002. — Т.&nbsp;1. — Сc.&nbsp;298–344. [http://durrenmatt.narod.ru/olderfiles/1/swiss_literature.pdf Доступне онлайн, PDF] * '''Стрельникова А. А.''' ДЮРРЕНМАТТ //Большая российская энциклопедия. Том&nbsp;9. Москва, 2007, стр.&nbsp;492–493 [https://web.archive.org/web/20210125205706/https://bigenc.ru/literature/text/1973089 Верзия: 2017. Одчитане: 30.12.2020][https://old.bigenc.ru/literature/text/1973089] * {{cite web |title=Friedrich Dürrenmatt |publisher='''Encyclopædia Britannica''' |date=December 10, 2020 |url=https://www.britannica.com/biography/Friedrich-Durrenmatt |accessdate=2020-12-30}}{{ref-en}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1921|1990|Дюрренматт, Фридрих}} [[Категория:Драматици]] [[Категория:Німецкоязычны писателе]] 3gyi0xvb0wifenq825pz7iq37xo8xwt 0 17423 166179 141640 2026-06-17T13:32:12Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166179 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Янко Матушка | image = Janko Matúška.jpg | imagesize = 180px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Janko Matúška | birthdate = {{Birth date and age|1821|01|10}} | birthplace = {{flagicon|Австрійска імперія}} [[Долный Кубин]], [[Австрийска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1877|01|11|1821|01|10}} | deathplace = {{flagicon|Австрійска імперія}} [[Долный Кубин]], [[Австрийска империя]] | resting_place = | occupation = | language = [[Словацкый язык|словацкый]] | nationality = [[Словаци|Словак]] | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1844–1849 | genre = [[поезия]], [[проза]], [[драма]] | subject = | movement = | notableworks = [[Nad Tatrou sa blýska]] | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Janko Matúška }} '''Я́нко Мáтушка''' ({{ref-sk}} ''Janko Matúška''; {{nowrap|*[[10. януар]] [[1821]]}}, [[Долный Кубин]], [[Австрийска империя]] – {{nowrap|†[[11. януар]] [[1877]]}}, там же) — [[Словакия|словацкый]] [[поет]] [[романтизм]]а, [[писатель]], [[новинарь]], автор текста словацкой [[гимна|гимны]] ''[[Над Татров ся блискать]]''. == Биография == Походив з родины ремеселника Юрая Матушкы и його жены Зузаны родж. Бенцуровой. По закончѣню [[Гимназия|гимназии]] в [[Гемер (окрес Ревуца)|Гемерѣ]] штудовав теологию на евангелицком лицею в [[Братислава|Братиславѣ]] (1839–1844), де ся спознав зо штуровцями.<ref name=Remiašová>M. Remiašová</ref> В лицею екзистовала ''Cathedra Slavica'' (Славянска катедра або иншак Катедра словенска прешпуркска, позднѣйше называна историками литературы ''Катедра чехословацкого языка и литературы'', на чолѣ котрой стояв в том часѣ [[Людовит Штур]], наступник [[Юрай Палкович (професор)|Юрая Палковича]]. Штур, на роздѣл од Палковича, хотѣв розвивати литературный язык на основѣ людовой бесѣды середньословацкой, а пропаговав то ай своим штудентам, за што в децембрѣ 1843 быв суспендованый. На знак протеста в марцу 1844 з лицея одышли 22 штуденты, а быв меджи нима и Янко Матушка. Катедра надале пропаговала лем чешску старобиблийчину.<ref>Katedra reči a literatúry československej</ref> Матушка склав екстерно испыт у евангелицкого суперинтенданта, жебы мав право учительовати, вернув ся на [[Оравска жупа|Ораву]] и в роках 1844–1848 працовав яко воспитатель в родинах в [[Оравскый Подзамок|Оравском Подзамку]]. В револучных роках 1848–1849 зучастнив ся [[Словацке повстаня (1848–1849)|Словацкого повстаня]], а по його поражцѣ ся мусѣв скрывати по [[лѣс]]ах и горах, што тяжко засягло його здоровля.<ref name=Remiašová/> 14. януара 1851 ся оженив з Жофиев Веселовсков, варощанков з [[Наместов]]а. Од того року а до року 1875, коли быв передчасно пензионованый служив на урядницкой службѣ. Але не быв щастливый: скламаный з неуспѣху револуции, утратившый стары приятельскы вязбы, часто не мав дяку, быв затерпнутый ку людьом, зачав ходити грати до касина. Урядницку роботу докончовав рядно, але не быв любленый меджи урядниками. Умер 56-рочный на наслѣдкы погоршуючого ся здоровля.<ref>Daniel Hevier ml.</ref> == Творба == Свои первы [[верш]]ы и вершованы легенды зачав писати уже в часѣ штудий на [[Братислава|Братиславском]] лицею. Писав, главнѣ, патриотичны вершы, даколи вершованы легенды, в котрых ся вдохновляв фолклором. Не так го интересовала сама история, скорѣй ся усиловав указати емоционалный живот героя и змальовати атмосферу, в котрой ся история одогравала. В [[Драма|драмѣ]] и [[Проза|прозѣ]] не досяг уровень своей [[поезия|поезии]]. Завершив свою литературную карьеру в револучны рокы {{nowrap|1848–1849}}, але, хоть його творба была невелика россягом, зарядив ся з нев меджи чоловых представительох Штуровской генерации.<ref name=Remiašová/> === Поезия === * 1844 — ''Nad Tatrou sa blýska'' * ''Púchovská skala'' * ''Svätý zákon'' * ''Hrdoš'' * ''Sokolíček plavý'' * ''Preletel sokolík nad tichým Dunajom'' * ''Slepý starec'' * ''Po dolinách'' * ''Vzdychy spod Lysice'' * ''Kozia skala'' === Проза === * ''Zhoda liptovská'' ([[Новела (литература)|новела]]) === Драма === * 1846 — ''Siroty'' == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''M. Remiašová''' |url=http://www.osobnosti.sk/index.php?os=zivotopis&ID=58964 |title=Janko Matúška |publisher=osobnosti.sk |accessdate=2020-01-10}}{{ref-sk}} * {{cite web |title='''Katedra reči a literatúry československej''' [online] |publisher=//Encyclopaedia Beliana {{ISBN| 978-80-89524-30-3}} |url=https://beliana.sav.sk/heslo/katedra-reci-literatury-ceskoslovenskej |accessdate=2021-01-10}} {{ref-sk}} * {{cite web |author='''Daniel Hevier ml.''' |url=https://history.hnonline.sk/starsie-dejiny/1901150-slovenska-hymna-ma-175-rokov-nadsenie-jej-tvorcu-vystriedalo-sklamanie-a-skoncil-pri-hazarde |title=Slovenská hymna má 175 rokov. Nadšenie jej tvorcu vystriedalo sklamanie a skončil pri hazarde |publisher=Hospodárske noviny History |date=05.03.2019 |accessdate=2021-01-10}} {{ref-sk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1821|1877|Матушка, Янко}} [[Категория:Поеты Словакии]] 0zge4s1c63v2mtw8wofdx7713g3rixy 0 17513 166180 141041 2026-06-17T13:34:00Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166180 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Павло Тычина | image = Pavlo Grigoryevich Tychyna (1).jpg | imagesize = 192px | alt = | caption = Портрет роботы П. Бенделя (1905–1989) | pseudonym = | birthname = Павелъ Григор. Тычининъ | birthdate = {{Birth date|1891|01|23}} | birthplace = [[Пѣскы (Бобровицкый район)|Пѣскы]], [[Черниговска область|Черниговска губерния]] | deathdate = {{Death date and age|1967|09|16|1891|01|23}} | deathplace = [[Киев]], [[УССР]] | resting_place = Байков теметов | occupation = [[поет]], [[товмач]], [[Публицистика|публициста]], штатный урядник | language = [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = [[Украинцѣ|Украинець]] | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1912–1964 | genre = [[поезия]], [[есей]], [[повѣданя]] | subject = | movement = модернизм | notableworks = Соняшні кларнети<br>Сковорода | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Sign Tychyna.png | signature_alt = | website = | Commons =Pavlo Tychyna }} '''Павло́ Тычи́на''', {{ref-uk}} ''Павло Григорович Тичина'', *{{nowrap|[[23. януар]] (11.01 [[Юл. кал.]]) [[1891]]}}, [[Пѣскы (Бобровицкый район)|Пѣскы]], [[Черниговска область|Черниговска губерния]] – {{nowrap|†[[16. септембер]] [[1967]]}}, [[Киев]], — [[украинскый язык|украинскый]] [[Социалистичный реализм|совѣтскый]] [[поет]] и высокый штатный урядник.<ref name=BRE>Большая российская энциклопедия</ref> == Биография == Походив з родины сельского [[дяк]]а Григория Тычинина. Выштудовав Черниговску духовну [[Семинария|семинарию]] (1913) и Киевскый комерчный инштитут (1917, днесь Киевска народна економична универзита).<ref name=BRE/> Працовав в редакциях новинок и часописох, в штатистичном урядѣ. В роках 1921–1923 занимав ся диригентством, створив капелу, котра выступовала з концертами. Од року 1923 — в [[Харьков]]ѣ, працуе по редакциях и занимать ся литературов.<ref name=Galcenko>Гальченко С. А.</ref> [[Академик]] АН [[УССР]] (1929).<ref name=BRE/> Депутат ВР [[УССР]] (1938–1967) и [[СССР]] (1946–1962).<ref name=Galcenko/> В роках 1943–1948 — министер школства [[УССР]], в роках 1953–1959 — предсѣдник Верховной Рады УССР.<ref name=BRE/> Умер в [[Киев]]ѣ, погребеный на Байковом теметовѣ.<ref name=Galcenko/> == Творба == Первый опубликованый верш быв ''Ви знаєте, як липа шелестить'' (1912). Найвысшый поетичный взлет досяг в року 1924 зберьков ''Вітер з України''.<ref name=Galcenko/> Перва поетична зберька, ''Соняшні кларнети'' (1918) спечатена споѣньом елементох [[символизм]]а и [[импресионизм]]а з людово-поетичныма. Зачаши од {{nowrap|1920-х}} рокох творчость Тычины доставать фурт вецей [[пропаганда|пропагандный]] характер, его основнов темов ся ставать будованя [[социализм]]а: зберькы ''Замість сонетів і октав'' (1920), ''Вітер з України'' (1924), ''Партія веде'' (1934), ''Чуття єдиної родини'' (1938; штатна награда СССР, 1941), ''Перемагать і жить!'' (1942), ''Комунізму далі видні'' (1961); поемы ''Шабля Котовського'' (1938), ''Шевченко і Чернишевський'' (1939) {{nowrap|и др.}} Творчость Тычины оцѣнена штатной Шевченковов наградов УССР (1962).<ref name=BRE/> Тычина не повѣровав во [[Хрущовскый помягк|хрущовску десталинизацию]], не одозвав ся на рух «шестидесятникох», аж и выступив з их непохвалов. Интуиция му подшептовала, же за помягком звык прийти новый мороз.<ref>Усатенко, Галина</ref> == Интересны факты == * В року 1945, 11.–12. мая, Павло Тычина з допроводом в автах обышли вшитку [[Закарпатска Украина|Закарпатску Украину]], и в той подорозѣ у него ся родив верш ''Будь здорова, Закарпатська Україно!'', котрый пак включив до зберькы ''І рости, і діяти'' (1949). Там были такы душевны слова:{{ref-uk}} {{Цитат|<poem> Всі пройшли ми в вас простори, села бачили, споруди... Ой, прекрасні ваші гори, славні і чудесні люди! Все чудесно: люди й мова. Пісня дзвонить журавлино... Будь здорова, будь здорова, Закарпатська Україно! У Радянському Союзі всі до вас прихильні серцем. Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем! </poem>|Зібрання творів у 12 томах<br> — Київ: Наукова думка, 1984. Том 2, с. 307}} </center> * В року 1949 Павло Тычина написав текст гимны УССР ''Живи, Україно, прекрасна і сильна'', котрый быв чинный до року 1978, а пак мало оправленый. Днесь на основѣ статѣ 436-1 Криминалного кодекса Украины з [[3. юна]] [[2020]] за публичне предведеня хоть лем фрагмента того твору мож достати од 5 до 10 рокы арешту з конфишкациев маетку! == Жерела и одказы == * '''Гальченко С. А.''': Тичина Павло Григорович //Енциклопедія історії України : у 10&nbsp;т.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2013. — Т.&nbsp;10, сс.&nbsp;89. {{ISBN|978-966-00-1359-9}} [http://www.history.org.ua/?termin=Tychyna_P Одчитане: 27.01.2021)] {{ref-uk}} * ТЫЧИНА // '''Большая российская энциклопедия'''. Том&nbsp;32. Москва, 2016, стр.&nbsp;603 [https://web.archive.org/web/20210302110652/https://bigenc.ru/literature/text/4212703 Редаговане: 2017. Одчитане: 27.01.2021] {{ref-ru}} * {{cite web |author='''Усатенко, Галина''' |title=Біжить життя моє спіралями. В спіралях тих я гину |publisher=Урядовий кур'єр |date=27 сiчня 2011 |url=https://ukurier.gov.ua/uk/articles/bizhit-zhittya-moye-spiralyami-v-spiralyah-tih-ya-/p/ |accessdate=2021-01-27}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1891|1967|Тычина, Павло}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Украинскы поеты]] [[Категория:Державны урядници]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] el6tme7dr7v835f08d7kkuareiun994 0 17582 166181 159128 2026-06-17T13:36:04Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166181 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Мирон Будински |portrait=[[Файл:Miron Budinski 1931 2018.jpg|alt=Мирон Будински|center|мини|300x300п|Будински (1998. року)]] | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1931|02|19}} | birthplace = [[Руски Керестур]] | deathdate = {{Death date and age|2018|06|02|1931|02|19}} | deathplace = [[Нови Сад]] | resting_place = Новосадски теметов | occupation = писатель, професор | language = [[Русинскый язык|руски]] | nationality = [[Руснаци у Войводини|Руснак]] | ethnicity = з [[Войводина|Войводини]] | citizenship = [[Сербия]] | education = | alma_mater = | period = 1948–1970 | genre = | subject = | movement = | notableworks = Воденїчка на стриберним потоку | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Мирон Будински''', *[[19. фебруара]] [[1931]], [[Руски Керестур]] – †[[2. юн|2. юния]] [[2018]], [[Нови Сад]] — познати [[писатель]] и [[професор]] медзи [[Руснаци у Войводини|Руснацами у Войводини]].<ref name=Latyak>Дюра Латяк</ref> == Животопис == Мирон Будински ше народзел у Руским Керестуре [[19. фебруара]] [[1931]]. року. Оцец му бул познати друкарски роботнїк и вельорочни театрални аматер у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Мирон основну школу закончел у своїм [[валал]]є, а 1. класу нїзшей ґимназиї школского 1943/44 року у [[Ужгород]]зе. 2, 3. и 4. класу нїзшей ґимназиї зоз одличним успихом закончел у Руским Керестуре и бул ошлєбодзени од покладаня малей матури. Висши класи ґимназиї зоз вельку матуру закончел у [[Бачки Петровец|Бачким Петровцу]] 1951. року, а Природно-математични факултет у [[Београд|Беоґрадзе]] 1955. року.<ref name=Latyak/> Уж такой по законченю студийох, школского 1955/56 року, роби як [[професор]] у [[Гимназия|ґимназиї]] у [[Стара Пазова|Старей Пазови]], а вец у индустрийней школи зоз практичну обуку од 1957. по 1960. рок. Од 1960. року постава асистент на Технїчним факултету у [[Нови Сад|Новим Садзе]] и ту роби полни єденац роки. Потим роби як професор математики у ґимназиї у [[Србобран]]є од 1971. по 1973. рок. И, 1973. року, ше конєчно враца на место фахового сотруднїка на Технїчни факултет у Новим Садзе и ту остава по 1996. рок, кед одходзи до пензиї. Умар у новосадским шпиталю, после чежкей хороти, 2. юния 2018. року. Поховани 5. юния 2018. року на Новосадским теметове.<ref name=Latyak/> == Творчосц == Мирон Будински охабел вельки шлїд у рускей литератури, витвореней на [[Войводина|войводинских просторох]]. Велї ґенерациї школярох у рамикох школскей лектири читали його „Воденїчку на стриберним потоку“, а його писнї и приповедки читали у „Пионирскей заградки“. Будински єден спомедзи перших пейцох руских [[писатель]]ох постал член Дружтва писательох Войводини од 1971. року. Було му то вельке припознанє за кнїжку сказкох за дзеци „Воденїчка на стриберним потоку“, єдину кнїжку на руским язику котра дожила три свойо виданя!<ref name=Latyak/> Старши любителє рускей [[Литература|литератури]] уж од 1948. року у календарох, а од 1952. року и у [[часопис]]у „Шветлосц“ мали нагоду читац його [[поезия|поетски]] и [[Проза|прозни]] витвореня аж по 1970. рок, кед пре обєктивни причини престал активно сотрудзовац зоз руску периодику. Алє, його твори були и далєй заступени у наших антолоґийох, а обявйовани су и на [[сербскый язык|сербским]], [[Словацкый язык|словацким]], [[Украинскый язык|українским]], [[македонскый язык|македонским]] и румунским язику. То найлєпши доказ же твори Мирона Будинского здобули тирвацу вредносц и достойне место у рускей [[Култура|културней]] скарбнїци.<ref name=Latyak/> == Источнїки и вязи == * {{cite web |author='''Дюра Латяк''' |title=Умар Мирон Будински (1931-2018) |date=4. юний 2018 |url=https://www.ruskeslovo.com/%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D1%80-%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%BD-%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8-1931-2018/ |publisher=Рутенпрес |accessdate=2021-02-18}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1931|2018|Будински, Мирон}} [[Категория:Русиньскы писателї]] [[Категория:Русиньскы педаґоґы]] 92zhb6qi1jrkbcuwr3hmq5fszezph6k 0 17678 166182 165914 2026-06-17T13:37:43Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166182 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Мария Домбровска | image = Підгірянка Марійка.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = Марийка Подгорянка | birthname = Мария Ленерт | birthdate = {{Birth date|1881|03|29}} | birthplace = [[Бѣлы Ославы]], [[Ивано-Франковска область|Станиславовске воеводство]]), [[Австро-Мадярщина]] | deathdate = {{Death date and age|1963|05|19|1881|03|29}} | deathplace = [[Львов|Рудно (днесь Львов)]], [[УССР]] | resting_place = Лычаковскый теметов | occupation = [[поет]]ка, [[товмач]]ка, [[учитель]]ка | language = [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = [[Украинцѣ|Украинка]] | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1896–1963 | genre = [[поезия]] | subject = про найменшый школный вѣк | movement = | notableworks = | spouse = Августин Домбровскый | partner = | children = Остап, Роман, Маркиян, Даря | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = http://pidhirianka.ho.ua/ Марійка Підгірянка | Commons =Mariika Pidhirianka }} [[File:Марійка Підгірянка..jpg|thumb|260px|{{center|Гроб Марийкы Подгорянкы<br>на Лычаковском теметовѣ}}]] '''Мария Домбровска''', роджена ''Ленерт'', найвеце позната подля литературного псевда '''Марийка Подгорянка''', {{ref-uk}} ''Марійка Підгірянка'', *{{nowrap|[[29. марец]] [[1881]]}}, [[Бѣлы Ославы]], [[Ивано-Франковска область|Станиславовске воеводство]], [[Австро-Мадярщина]] – {{nowrap|†[[19. май]] [[1963]]}}, [[Львов|Рудно]], [[УССР]] — [[украинскый язык|украинска]] [[Дѣтска литература|дѣтска]] [[поет]]ка и [[учитель]]ка.<ref name=Nachlik>Оксана Нахлік</ref><ref name=Pop>И. Поп</ref> == Биография == === Штудии === Закончила двокласну школу в [[Уторопы|Уторопах]] (1889), склала екстерно испыты за 8-класну школу (1896) и за Львовску учительску семинарию (1900) и так зыскала атестацию учителькы [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народной школы]].<ref name=Nachlik/> === Учительованя === Учительовала в селах [[Галич]]ины. В часѣ [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войны]] одышла на австрийскы землѣ монархии, учила дѣти в лаграх бѣженцьох з [[Галич]]ины. В року 1919 въедно з иншыма учителями з лагрох, боячи ся вертати до Поляками заятой [[Галич]]ины, осѣла в [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]]. Працовала як [[учитель]]ка в [[школа]]х [[село|сел]] [[Зарѣчово]], [[Порошково]], як домашна учителька внукох украинского [[Писатель|писателя]] [[Иван Франко|Ивана Франка]] в [[Довгое (Закарпатска область)|Довгом]], де жила его дѣвка. Коли в року 1929 была обвинена з античехословацкой агитации и выказана з краю, вернула ся до [[Галич]]ины, де дале была учительков.<ref name=Pop/> В роках 1937–1940 — директорка [[Братишов]]ской {{nowrap|4-класной}} школы.<ref name=Nachlik/> === Родина === В року 1905 Мария Ленерт повѣнчала ся в [[Уторопы|уторопской]] церкви з Августином Домбровскым, тыж учительом.<ref name=Knis>У. Книш</ref> Мали четверо дѣти: Остап, Роман, Маркиян, Даря. == Творба == Тринадцятьрочна Марийка зачинать складовати свои вершы.<ref name=Knis/> Спочатку по польскы, а од року 1896, коли первый раз прочитала [[Тарас Шевченко|Шевченка]], зачала писати по украинскы.<ref name=Nachlik/> В року 1902 написала верш ''Ой, не нам в кайданах жити'', з котрым собѣ зыскала славу и быв то первый верш, подписаный псевдонимом ''Марийка Подгорянка''.<ref name=Knis/> В року 1940 тяжка травма на довгый час поклала поетку до постели. Лем по 10 роках могла ся вернути до литературной творчости. В року 1960 стала ся членков [[Народный сполок писательох Украины|Сполку писательох Украины]]. В року 1962 вышла ей остатна приживотна зберка «Гірські квіти».<ref name=Knis/> В совѣтской добѣ оспѣвовала розцвѣт родного края.<ref>Кудрицкий А. В.</ref> == Интересны факты == * Марийка Подгорянка за отцьом была [[Нѣмцѣ|Нѣмкеня]], писати зачала по [[Польскый язык|польскы]], а пак стала ся украинсков патриотков под вплывом прочитаного [[Тарас Шевченко|Шевченка]].<ref name=Nachlik/> * Верш ''Ой не нам в кайданах жити'' (1902), з котрым зыскала собѣ славу, доста подобный на верш [[Иван Франко|Ивана Франка]] ''Не пора, не пора, не пора'' (1880). * [[Подкарпатска Русь|Подкарпатску Русь]], де Мария Домбровска учительовала в роках 1919–1929, не поважовала за споконвѣчну украинску землю, бо зберку своих тамтешных верши назвала ''НА ЧУЖИНІ''.<ref>[https://web.archive.org/web/20200716185330/http://pidhirianka.ho.ua/sel.htm#_top Сайт ''МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА'']</ref> == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''У.&nbsp;Книш''' |title=Вона розуміла мову сивого лісу |url=http://gk.if.ua/2011/03/30/2762/ |date=2011-03-30 |publisher=Гуцульський край }}{{ref-uk}} * '''Кудрицкий А. В.''' и др. (ред.): Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.{{nobr| }}П.{{nobr| }}Бажана. К., 1988. Том{{nobr| }}2. {{ISBN| 5-88500-002-6}} {{ref-ru}} С.{{nobr| }}673. * '''Оксана Нахлік''': Підгірянка Марійка //Шевченківська енциклопедія: — Т.{{nobr| }}5:Пе—С : у 6{{nobr| }}т. / Гол. ред. М.{{nobr| }}Г.{{nobr| }}Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. {{nobr|Т. Г. Шевченка}}, 2015. — {{nobr|Сc. 128–129}} {{ref-uk}} * '''И. Поп''': Пидгирянка Марийка //Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.&nbsp;Падяка, 2001. — 431&nbsp;с. {{ISBN| 966-7838-23-4}} {{ref-ru}} С.{{nobr| }}302 == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1881|1963|Домбровска (Подгорянка)}} [[Категория:Украинскы поеты]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] asbr56nw18f1764lrh3msx2dti4kqk1 0 17747 166183 137214 2026-06-17T13:39:46Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166183 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Генрик Сенкевич | image = Józef Buchbinder Portret H. Sienkiewicza.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = Портрет од Й. Бухбиндера,1884 | pseudonym = Litwos, Musagetes, Juliusz Polkowski, K. Dobrzyński | birthname = Henryk Adam Aleksander Pius Sienkiewicz | birthdate = {{Birth date|1846|05|05}} | birthplace = [[Воля Окшейска]], [[Кральовство Польске конгресове]] | deathdate = {{Death date and age|1916|11|15|1846|05|05}} | deathplace = [[Веве]], [[Швайц]] | resting_place = [[Варшава]] (од року 1924) | occupation = [[писатель]] | language = [[Польскый язык|польскый]] | nationality = [[Поляци|Поляк]] | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = [[:Катеґорія:Нобеловы лавреаты з литературы|Нобелов лавреат з литературы]], 1905 | signature = Signature of Henryk Sienkiewicz.jpg | signature_alt = | website = | Commons =Henryk_Sienkiewicz }} [[File:Nobel prize medal.svg|50px|left]] '''Генрик Сенкевич''', {{ref-pl}} ''Henryk_Sienkiewicz'', *[[5. май]] [[1846]], [[Воля Окшейска]], [[Кральовство Польске конгресове]] — †[[15. новембер]] [[1916]], [[Веве]], [[Швайц]], в року 1924 погребеный в [[Варшава|Варшавѣ]] — [[Поляци|польский]] [[писатель]], автор историчных романох, [[Нобелова награда|Нобелов лавреат з литературы]] року 1905.<ref name=Simonik>Д. Шимоник</ref> == Биография == Походив зо схудобнѣлого шляхтичского роду. Маеток Воля Окшейска (днешне село в [[Люблинске воеводство|Люблинском воеводствѣ]]) належав бабѣ писателя. Але родина стратила вшитко и переселила ся до Варшавы.<ref name=Krzyzanowski>Krzyzanowski, Jerzy R.</ref> Учив ся на медицинской, пак историко-филологичной факултѣ ''Главной школы'' (1866–1870, од року 1869 [[Варшавска универзита]]),<ref name=Simonik/> але в року 1871 лишив штудии и оддав ся новинарской роботѣ. Дебютовав в року 1869 з литературнов и театралнов критиков, часто под псевдонимами. Его первый роман ''Na marne (Опусто)'' появив ся в року1872, а перве повѣданя ''Stary sługa'' —в року 1875.<ref name=Krzyzanowski/> В роках 1876–1878 путовав по [[США]], в далшых роках — по Европѣ и его корешпонденции и литературны публикации принесли му велику славу. В року 1900, ку 30-рочу его литературной карьеры польскый народ подаровав му невеликый статок [[Обленгорек]] около [[Келце|Келц]].<ref name=Krzyzanowski/> == Творба == Найвекшой знамости достав своима патриотично-патетичныма историчныма романами, главнѣ, трилогиев ''Ogniem i mieczem'', 1883–1884, за повстаня Богдана Хмелницкого; ''Potop'', 1886, за шведску интервенцию до Польщи; ''Pan Wołodyjowski'', 1887–1888, за одпертя турецкой агресии в Польщи; а тыж романами ''Krzyżacy'', 1897–1900, за одпор Польщи Тевтонскому ордену и Грюнвалдской битцѣ року 1410; ''Quo vadis? (Де идеш?)'', 1896, за первых христиан в [[Старовікый Рим|старовѣком Римѣ]].<ref name=Simonik/> Хоть векшину романох Сенкевича критикують за их театралность и недостаток историчной точности, они люблять ся читателям за велику артистичность выкладу и живы образы главных постав.<ref name=Krzyzanowski/> == Интересны факты == * Генрик Сенкевич зоставать найвеце выдаваным в [[Польща|Польщи]] [[автор]]ом краснописемства: в роках 1944—2004 му вышли 868 выдань сумарным накладом {{nowrap|35,851 млн екземплары}}.<ref>{{cite book |author=Krystyna Bańkowska-Bober |title=Statystyka wydawnictw w Polsce. Historia, metodyka i organizacja |location=Warszawa |date=2006 |publisher=Biblioteka Narodowa |pages=117}}{{ref-pl}}</ref> * Портрет Сенкевича быв умѣщеный на банковцѣ {{nowrap|500 000 злотых}} з року 1990. == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''Д. Шимоник''' |title=СЕНКЕ́ВИЧ //Большая российская энциклопедия |url=https://old.bigenc.ru/literature/text/3655854 |accessdate=2021-05-09 }}{{ref-ru}} * {{cite web |author='''Krzyzanowski, Jerzy R.''' |title=Henryk Sienkiewicz |publisher=Encyclopedia Britannica |date=1 May. 2021 |url=https://www.britannica.com/biography/Henryk-Sienkiewicz |accessdate=9 May 2021}}{{ref-en}} == Референции == {{reflist}} {{Переклад|pl|Henryk Sienkiewicz|62824445}} {{Lifetime|1846|1916|Сенкевич, Генрик}} [[Катеґорія:Польскы писателе]] [[Катеґорія:Нобеловы лавреаты з литературы]] 6fbinyw29nd5t23ycnvqylxocfykgd1 0 17754 166184 141168 2026-06-17T13:41:10Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166184 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Намык Кемал | image = Namik kemal2.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Mehmed Namık Kemal | birthdate = {{Birth date|1840|12|21}} | birthplace = [[Текирдаг]], [[Османска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1888|12|02|1840|12|02}} | deathplace = Сакиз (дн. [[Хиос (город)|Хиос]], [[Греция]]) | resting_place = | occupation = | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Османска империя]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = Vatan yahnut Silistre (Отечество або Силистрия) | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Namık Kemal }} '''Намык Кемаль''', {{ref-tr}} ''Namik Kemal'', {{nowrap|р. [[21. децембер]], [[1840]]}}, [[Текирдаг]], [[Османска империя]], – {{nowrap|ум. [[2. децембер]] [[1888]],}} Сакиз (дн. [[Хиос (город)|Хиос]], [[Греция]]) — [[Турци|турецкый]] [[писатель]] и сполоченскый дѣятель.<ref name=EB>Encyclopedia Britannica</ref> == Биография == Походив з аристократичной родины. Быв школованый приватно, выштудовав персийскый, арабскый и французскый язык и в роках {{nowrap|1857–1858}} працовав яко товмач про османску владу. Спознав ся з найлѣпшыма [[поет]]ами свого часу и зачав писати [[Верш|поезии]] в класичном османском духу. Позднѣйше, в роках {{nowrap|1861–1862}} спознав ся з [[Ибрагим Шинаси|Ибрагимом Шинаси]], под вплывом котрого ся припоив ку руху за вестернизацию [[Османска империя|Османской империи]]. <ref name=EB/> По утѣку [[Ибрагим Шинаси|Ибрагима Шинаси]] до [[Франция|Франции]] перебрав од року 1865 выдаваня новинкы ''Tasvir-i Efkâr'' (Обзор идей) и пропаговав ширѣня в Турции конштитучной системы влады и европейской ориентации в културѣ. Быв меджи организаторами и проводниками общества ''[[Молоды османы]]'', што хотѣли либералны реформы, аж и через палатскый переворот. По их роскрытю емигровав и выдавав в [[Лондон]]ѣ опозичну новинку ''Hürriyet'' (Слобода, 1868).<ref name=BRE>Образцов А. В.</ref> Коли ''[[Молоды османы]]'' были амнестованы и вернули ся (1871), Кемал продовжив свою револучну [[Публицистика|публицистику]], теперь уже в [[Константинополь|Константинополю]] яко редактор новинкы ''İbret'' (Варованя), а пак ту написав свою перву и найвеце славну драму ''Vatan yahut Silistre'' (Отечество або Силистрия, 1873), де была остра критика влады. Османска влада драму заказала, а ей автора послала до арешту на {{nowrap|38 [[Місяць (календарьный)|мѣсяци]] на [[Кипр (остров)|Кипр]]}}.<ref name=EB/><ref name=BSE>Чорекчян Х. А.</ref> Помилованый в року 1876, быв участный на выпрацованю первой турецкой уставы,<ref name=BSE/> але уже на другый рок быв высланый на административны уряды окупованых [[Османска империя|Османской империев]] грецкых островох, без права вернути ся до [[Константинополь|Константинополю]].<ref name=BRE/> Послѣдный его уряд — губернатор [[Хиос (ном)|Хиоса]] (1888).<ref name=EB/> == Вызнам == Намык Кемал мав огромный вплыв на формованя турецкой народностной идентичности.<ref>{{cite book|author1=Gábor Ágoston|author2=Bruce Alan Masters|title=Encyclopedia of the Ottoman Empire|url=https://books.google.com/books?id=QjzYdCxumFcC|date=1 January 2009|publisher=Infobase Publishing|isbn=978-1-4381-1025-7|page=418}}</ref> Основатель нынѣшной [[Турция|Турции]] [[Мустафа Кемал Ататюрк]] часто зазначав, же быв яко молодый чоловѣк под моцным вплывом творбы Намыка Кемала, и она зостала жерелом его иншпирации при формованю турецкой влады и штату.<ref>{{cite book|author1=Gábor Ágoston|author2=Bruce Alan Masters|title=Encyclopedia of the Ottoman Empire|url=https://books.google.com/books?id=QjzYdCxumFcC|date=1 January 2009|publisher=Infobase Publishing|isbn=978-1-4381-1025-7|page=48}}</ref> == Жерела и одказы == * {{cite web |title=Namık Kemal |publisher='''Encyclopedia Britannica''' |date=28 Nov. 2020 |url=https://www.britannica.com/biography/Namik-Kemal |accessdate=2021-05-12}}{{ref-en}} * '''Образцов А. В.''': НАМЫК КЕМАЛЬ //Большая российская энциклопедия. {{nowrap|Том 21}}. Москва, 2012, {{nowrap|стр. 748–749}} [https://web.archive.org/web/20210119043438/https://bigenc.ru/literature/text/2247633 Верзия 2017. Одчитане 12.05.2021][https://old.bigenc.ru/literature/text/2247633]{{ref-ru}} * '''Чорекчян Х. А.''': Намык Кемаль //Большая советская энциклопедия. {{nowrap|3-е издание}} {{nowrap|том 17}} — М.: Советская энциклопедия, 1969. [http://bse.uaio.ru/BSE/1702.htm#p1404 Одчитане 2021-05-12] {{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1840|1888|Кемал, Намык}} [[Категория:Турецкы писателе]] 33b1qhwafv4o176m27ltc3dca9pof9o 0 17810 166185 161526 2026-06-17T13:42:17Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166185 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Александер Митрак | image = А mitrak.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = Материнъ | birthname = | birthdate = {{Birth date|1837|10|16}} | birthplace = [[Плоское (Закарпатска область)|Плоское]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1913|03|17|1837|10|16}} | deathplace = [[Росвигово]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = [[священик]], [[етнограф]], [[писатель]] | language = карпаторусскый | nationality = Русин | ethnicity = | citizenship = австромадярске | education = | alma_mater = | period = 1864–1913 | genre = | subject = | movement = | notableworks = Путевыя впечатлѣния на Верховинѣ (1867) | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Oleksandr Mytrak }} '''Александер Митрак''', {{ref-uk}} ''Олександр Андрійович Митрак''; [[16. октобер]] [[1837]], [[Плоское (Закарпатска область)|Плоское]], [[Жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]] — [[17. марец]] [[1913]], [[Росвигово]], [[Жупа Берег]], [[Мадярске кральовство]] — русинскый [[Народны будители|будитель]], [[священик]], [[писатель]], [[поет]], [[фолклористика|фолклориста]] и [[етнограф]], [[Лексикография|лексикограф]].<ref name=Pop>Іван Поп</ref><ref name=Daniluk>Данилюк Д.Д.</ref><ref name=Sabov>Евмений Сабов</ref> == Биография == Родителями А. Митрака были о. Андрѣй Митрак, плосковскый парох и Сузанна Бренцовичова.<ref name=Sabov/> По закончѣню зачаточной школы в родном селѣ учив ся в Унгварской гимназии (1847–1853) шѣсть клас, а сему-восьму в [[Сату Маре]] (1853–1855), пак в Унгварской грекокатолицкой семинарии (1856–1862).<ref name=Pop/> Высвяченый на [[священик]]а в [[Унгвар]]ѣ [[епископ]]ом [[Василий Попович|Василием Поповичом]] 4. новембра 1862.<ref name=Sabov/> Служив в [[Илниця (село)|Илници]] (од 21. новембра 1862), {{nowrap|[[Великы Лучкы|В. Лучках]]}} (од 20. новембра 1863 по 4. апрѣля 1864), [[Ясенів|Ясеновѣ]] (од 30. септембра 1868), [[Кленова|Кленовой]] (од 1. мая 1871) и [[Ворочово|Ворочовѣ]] (1891–1899).<ref name=Sabov/> В роках 1864–1868 учив закон Божый в Мукачовской народной школѣ. В роках 1881–1890 быв благочинным Занастасского округа, бывав в Кленовой. Од 1. януара 1900 Митрак уже лишив священичу службу.и бывав раз в [[Унгвар]]ѣ, а од року 1905 и до смерти — в [[Мукачово|Росвиговѣ]].<ref name=Sabov/> == Творба == А. Митрак жив серед люду, добрѣ видѣв мѣзерный живот подкарпатского селянина и лишив цѣнны етнографичны свѣдчѣня о его становиску, звычаях, домашности ("Домашній бытъ угро-русскаго крестьянина", "Сѣнокосы угро-руссовъ", "Народная свадьба угорскихъ русиновъ" и др.). Вельо зробив про всокочѣня памяток духовной културы подкарпатскых Русинох. Пять его рукописных зберок народных спѣванок [[Яков Головацкый]] замѣстив до 4-томного зборника "Народныя пѣсни Галицкой и Угорской Руси" (Москва, 1878). Ряд черт и статей опубликовав в галичанскых выданях. Окремы его творы опубликованы в зборнику "На Верховині" (Ужгород, 1984). В року 1867 путовав по верховинскых селах [[Угорска Русь|Угорской Руси]] и описав свои доятя в [[Новинка Свѣтъ|новинцѣ ''Свѣтъ'']] под назвов "Путевыя впечатлѣния на Верховинѣ", а тот опис ся став документалным обвинѣньом влады и едным з найлѣпшых взорох его социално заостреной прозы.<ref name=Daniluk/><ref>Александер Митрак</ref> Его "Русско-мадьярскій словарь" и "Мадьярско-русскій словарь" были поважованы за найвысшы досягнутя [[русофил]]ской русинской интелигенции.<ref name=Pop/> == Интересны факты == * [[7. юна]] [[1931]] в [[Мукачово|Мукачовѣ]] отворили памятник Александрови Митраку; в славности были участны гувернер [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] [[Антоний Бескид]], краинскый президент [[Антонин Розсыпал]] вшиткых участникох было 7300 особ;<ref>{{cite web |date=31.05.2014 |publisher=Русинська Веб-книга |url=https://rusin8.webnode.ru/news/a1-10-yunij-v-istorii/ |title=1–10. юний в истории |accessdate=2021-06-06}}</ref> о той славности писав журнал ''Карпатскій Свѣтъ {{nowrap|чч. 5-6-7}} 1931'' и была выдана брошура як додаток ку журналу {{nowrap|ч. 103,}} 1931. * Колекционер старых поштовок и фотографий Игорь Гуледза подав во своем фотопроектѣ о [[Мукачово|Мукачовѣ]] три поступны фотографии о далшой истории того памятника з рокох 1940, 1944, 1985.<ref>{{cite web |author=Ігор Гуледза |date=23.07.2020 |title=Центр Мукачева та бюст {{nowrap|О. Митраку}}, {{nowrap|1940 р.}} Gyöngyi. Колекція: Fortepan © |url=https://pershij.com.ua/svit-starykh-zobrazhen-mukachevo-sohodni-ta-100-rokiv-tomu-fotoproekt/ |format=ФОТОПРОЕКТ |publisher=Світ старих зображень: Мукачево сьогодні та 100 років тому.}}{{ref-uk}}</ref> == Жерела и одказы == * '''Данилюк Д.Д.''': Митрак Олександр Андрійович // Енциклопедія історії України: {{nowrap|Т. 6: Ла–Мі}} / Редкол.: {{nowrap|В. А. Смолій}} (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: "Наукова думка", 2009 — {{nowrap|790 с.: іл.}} [http://www.history.org.ua/?termin=Mytrak_O_A Одчитане online: 06.06.2021] {{ref-uk}} * '''[[Іван Поп]]''': Митрак Олександр (Митракъ Александръ, Mitrák Sándor) //{{ЕКР}} {{nowrap|Сс. 483–484}} * {{cite web |author='''[[Евмений Сабов]]''' |editor= |date=1931 |url=https://rusyns-library.org/karpatskij-svet-1931-5-6-7/ |title=Рѣчь при открытіи памятника {{nowrap|о. Александру}} Андреевичу Митраку-Материну въ Мукачевѣ {{nowrap|7.VI.1931}} |publisher=Карпатский Свет 1931 {{nowrap|№ 5-6-7}} {{nowrap|сс.1195–1206}} |format= |quote= |language= |accessdate=2021-06-05 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |date=2015.05.20 |title='''Александер Митрак''' Путевыя впечатлѣнія на Верховинѣ |url=https://rusyns-library.org/putevyya-vpechatlѣniya-na-verxovinѣ-a-mitrak/ |publisher= РУСИНСЬКА БИБЛІОТЕКА – RUSYN'S LIBRARY|accessdate=2025-10-16}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1837|1913|Митрак, Александер}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы народны дїятелї]] [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Етнографы]] [[Катеґорія:Лексикографы]] 7tkraubsu513e2lxshjs3k296tshfdv 0 17843 166186 149571 2026-06-17T13:43:34Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166186 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Владислав Ванчура |image = Vladislav Vančura.jpg | imagesize = 200px |caption = |birthdate = {{Birth date|1891|06|23}} |birthplace = [[Гай (окрес Опава)]], [[Австро-Мадярщина]] |deathdate ={{Death date and age|1942|06|01|1891|06|23}} |deathplace =[[ Прага]], [[Протекторат Богемия и Моравия]] |penname = |occupation = [[писатель]] | genre = [[повѣданя]], [[роман]], гра |period = 1924–1942 |trend = [[поетизм]], [[надреализм]] |language = [[Чешскый язык|чешскый]] |nationality = [[Чехы|Чех]] |ethnicity = | Alma_mater = | education = |citizenship =чехословацке |Commons=Vladislav Vančura }} '''Владислав Ванчура''', {{ref-cs}} ''Vladislav Vančura'', {{nowrap|*[[23. юн]] [[1891]]}}, [[Гай (окрес Опава)]], [[Австро-Мадярщина]] — {{nowrap|†[[1. юн]] [[1942]]}}, [[ Прага]], [[Протекторат Богемия и Моравия]]— [[Медик|дохтор]],<ref name=Kotrč>Josef Kotrč, Josef Kotalík </ref> писатель лѣвой ориентации, <ref name=Pop>Іван Поп</ref><ref name=Kudricky>Кудрицкий А. В.</ref> В. Ванчура належав до того ростучого числа чешскых писателей, котры в медживойню з великым интересом обернули ся ку темам [[Подкарпатска Русь|Подкарпатя]]: [[Иван Олбрахт]], [[Карел Чапек]], [[Станислав Казимир Нойманн]].<ref name=Kotrč/> Быв активным участником антифашистичного одпору. Зостав арештованый и розстрѣляный гитлеровсков окупачнов владов.<ref name=Kudricky/><ref name=Pop/> == Творба == В. Ванчура указав новы дорогы в чешской прозѣ, его штилистичны средства вплынули на векшину молодых чешскых [[проза]]икох. Выступовав тыж яко [[драматик]]. Во Ванчуровых грах дематериализованы люде приносять филозофичну думку або животный погляд. Занимав ся ай [[филм]]ом. [[Сюжет]] у Ванчуры другорядный, в его поданю хоснуе новы способы. Нароком не описуе подробно мѣсто и час, ани не характеризуе особы шпецифичнов бесѣдов: тым вшиткым хоче указати праоснову чоловѣка. Подагде бесѣду прифарбить пословицьов ци приказков, стародавныма словами, або людовов мудростьов. Материал его образох натуралистичный, а способ громаджѣня метафор через асоциации сполочный з [[поетизм]]ом.<ref name=Kotrč/> Написав антибуржоазны и антивоенны романы ''Пекарь Ян Маргоул'' (Pekař Jan Marhoul, 1924), ''Страшный суд'' (Poslední soud, 1929), ''Три рѣкы'' (1936), трилогию ''Образы з истории чешского народа'' (1939–1942). <ref name=Kudricky/> Роман ''Страшный суд'', придѣленый [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], быв перевыданый в року 1958, ай перекладеный [[Україньскый язык|по украинскы]]: ''Останній суд''{{ref-uk}} (1986).<ref name=Pop/> Роман выплѣтать тему злочину и покараня и повѣдать о подкарпатском Русинови, котрый учинив злочин и хоче перед каров утѣкнути до [[США]].<ref name=Kotrč/> Ещи раз {{nowrap|В. Ванчура}} навщѣвив [[Подкарпатска Русь|Подкарпатску Русь]] в року 1933, коли з {{nowrap| [[Иван Олбрахт|И. Олбрахтом]]}} наточили [[филм]] ''Марийка невѣрниця'' (Marijka nevěrnice). <ref name=Pop/> == Жерела и одказы == * '''Josef Kotrč, Josef Kotalík''': Stručné dějiny československé literatury —Praha: Československá Grafická {{nowrap|Unie A. S.,}} 1934 {{ref-cs}} {{nowrap|Ss. 180–181}} * '''Кудрицкий А. В. ''' и др. (ред.): ''Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах''. / Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии {{nowrap|им. М. П. Бажана}}. — К., 1988. Том 1. {{ISBN| 5-88500-001-8}} С.&nbsp;259 {{ref-ru}} * '''Іван Поп''': Ванчура Владислав (Vančura Vladislav) //{{ЕКР}} С.&nbsp;77 == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1891|1942|Ванчура, Владислав }} [[Категория:Чешскы писателе]] 87tb1wcuq3hckex71upo3anjtlijsur 0 17872 166187 127627 2026-06-17T13:44:42Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166187 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Карой Мейсарош | image = Mészáros Károly retouched.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = Polydorus<ref>{{cite book|editor= Székely Dávid|title= [http://mek.niif.hu/07000/07004/07004.pdf Magyar írók álnevei]|year= 1904|publisher= Szilágyi Béla|location= Budapest|pages= 29; 63|language=magyar}}</ref> | birthname = Mészáros Károly {{ref-hu}} | birthdate = {{Birth date|1821|07|20}} | birthplace = [[Гайдудорог]] | deathdate = {{Death date and age|1890|02|02|1821|07|20}} | deathplace = [[Завадка (окрес Михаловце)|Завадка]], [[жупа Унг]] | resting_place = [[Завадка (окрес Михаловце)]] | occupation = [[новинарь]], [[правник]], [[историк]] | language = [[Мадярскый язык|мадярскый]] | nationality = [[Мадяре|Мадяр]] | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = A magyarországi oroszok története (1850),<br> Ungvár története (1861) | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Károly Mészáros }} '''Карой Мейсарош''', {{ref-hu}} ''Mészáros Károly'', *[[20. юл]] [[1821]], [[Гайдудорог]], [[Мадярске кральовство]] – †[[2. фебруар]] [[1890]], [[Завадка (окрес Михаловце)|Завадка]], [[жупа Унг]] (днесь [[Словакия]]) — мадярскый [[новинарь]], [[правник]], [[историк]], автор книгы о [[Русины|Русинах]] [[Мадярске кральовство|Мадярского кральовства]] и первой истории [[Унгвар]]а.<ref name=Szinnyei>Szinnyei József</ref><ref name=Kenyeres>Kenyeres Ágnes</ref> Карой Мейсарош выдав довъедна 26 книг и написав понад 800 статей, переважно на историчны и правничы темы.<ref>Pirigyi István</ref> == Биография == Карой Мейсарош походив зо схудобнѣлой горожанской грекокатолицкой родины, а ку тому в року 1831 в лютуючой в Гайдудорогу колерѣ умер му отець, котрый утримовав родину шустерством, так же не вызерало, же дѣтвак годен буде выштудовати дашто вецей як зачаточну школу, выше од котрой в селѣ тогды нич не было. Але вдякы тому, же мѣстный парох Деметер Керекеш, увидѣв его безмѣрну тугу учити ся и взяв над ним патронат, а наступно так и мукачовскый епископ [[Василий Попович]], стало ся цѣлком иншак:<ref name=Mészáros>{{Cite book |author='''Mészáros Károly''' |title=//Mészáros Károly önéletrajza |isbn= |language= |edition= |location=Debrecen |publisher=Hajdú-Bihar Megyei Múzeumok |date=1974 |pages= |chapter=}} [https://web.archive.org/web/20140420031633/http://www.derimuzeum.hu/files/konyvtar/MEGY_HAJB_Hbmmk_23.pdf# Архивоване, формат pdf, вступне слово: Csorba Caba]{{ref-hu}}</ref> учив ся в гимназиях в [[Дебрецен]]ѣ и [[Орадя|Оради]], в духовной семинарии в [[Орадя|Оради]], на универзитѣ в [[Пейч]]у, пак в [[Будапешт|Пештѣ]], де штудовав право и дипломовав в року 1846. Того ж року здав [[адвокат]]скый испыт и практиковав приватно, а пак достав уряд табуларного судьи в [[Жупа Мошон|жупѣ Мошон]].<ref name=MKL>Magyar Katolikus Lexikon</ref> В часѣ штудий навщѣвовав предреволучны кружкы пештскых штудентох, але мав помѣрны погляды на тогочасну и будучу позицию [[Мадярске кральовство|Мадярщины]] в унии з [[Австрийска империя|Австрийсков империев]].<ref name=Pop>Іван Поп</ref> В период револуции 1848–1849 выступав як [[новинарь]], хроникарь револуции. В року 1850, по задушѣню револуции, коли настав твердый абсолутистичный режим имперского министра {{nowrap|А. Баха}}, мусѣв ся скрыти, боячи ся арешту, до провинчных [[Гайдудорог]]а и [[Унгвар]]у, де розрахововав на адвокатску практику и мѣсто учителя.<ref name=Pop/> Але в [[Унгвар]]ѣ му еще раз пощастило: в року 1850 достав уряд судового засѣдателя.<ref name=MKL/> Кедь в [[Жупа Мошон|Мошонѣ]] (1846.04.20–1848.06) быв выбраный за свои конзерватизм, помѣрность и ученость, ту в [[Унгвар]]ѣ заважила его грекокатолицка вѣра и литературна слава. [[21. апріль|21. апрѣля]] [[1851]] 29-рочный Карой Мейсарош оженив ся з 17-рочнов Амалиев Коллар, старшов дѣвков заможного землепана зо [[Завадка (окрес Михаловце)|Завадкы]], судового урядника [[жупа Унг|жупы Унг]] во выслужбѣ.<ref name=Mészáros/> Через интригы неприятельох в року 1853 стратив уряд судового засѣдателя, а в року 1856 была му заказана [[адвокат]]ска практика як участнику револуции. Тогды з родинов перебрав ся до [[Будапешт]]у, де заробляв як [[новинарь]] и литератор, але в року 1959 вернули ся до [[Завадка (окрес Михаловце)|Завадкы]] и купили невеликый маеток в [[Минай|Минаю]], де зачали ся занимати газдовством.<ref name=MKL/> Причинами такого рѣшѣня было раз то, же Каройови од редакторской роботы силно заслабли очи и намѣнив собѣ стати ся посланцьом до парламента од [[Подкарпатя]], бо так годен бы одстояти свои идеи лѣпше як новинарсков чинностьов; а другый раз то, же Амалия навыкла до сельского живота, не любила собѣ в [[Будапешт]]ѣ и дорѣкала мужови за его непрактичность в газдовствѣ и финанциях, котра го привела до утраты около 3000 позыченых форинтох.<ref name=Mészáros/> Од року 1865 уже достав назад право адвокатской чинности и кандидовав до парламенту, але не успѣв.<ref name=MKL/> Занимав урядны мѣста на державной службѣ в [[жупа Унг|жупѣ Унг]]: голова школной управы, честный старшый нотарош жупы, а в року 1876 предсѣдовав на всемадярском нотарском конгресѣ.<ref name=Szinnyei/> В послѣдных роках свого живота пробовав приблизити реализацию мрѣи свого патрона, спочилого {{nowrap|о. Деметера Керекеша}}: добити ся заведжѣня мадярского литургийного языка в грекокатолицкых мадярскых парохиях. Понеже ни [[Ватикан]], ни влада тото не дозволяли, створив литературне общество, котре выдавало литургийны книгы в мадярском языку.<ref name=MKL/> Але ани он сам не дожив до реализации той мрѣи: мадярскый литургийный язык зазвучав лем в року 1912 в церквах новоствореной Гайдудорогской грекокатолицкой епархии. == Историк Ужгорода и Русинох == [[File:Cover of Ungvar tortenete by Karoly Meszaros.PNG|thumb|264px|История Унгвара од Кароя Мейсароша]] В [[Унгвар]]ѣ ся первый раз спознав з русинсков проблемов и вступив в остру конфронтацию з лидером русинского руху {{nowrap|[[Адолф Добрянскый|А. И. Добрянскым]]}}. Быв его опонентом дотычно тзв. «Руського округа». {{nowrap|К. Мейсарош}} быв патриот мадярского штату, прихылник идеи мадярской политичной нации, противник всякого сепаратизму на историчной територии [[Мадярске кральовство|Мадярского кральовства]]. Выдав книгу о истории Русинох Мадярщины (А magyarországi oroszok története, 1850), в котрой выступив як либерал, вызнаючи автохтонность [[Русины|Русинох]] и их природны права, плынучы з того факта, тым на себе стяг остру критику од радикалных мадярскых националистох. В таком духу суть выдержаны ай иншы его историчны дѣла: поровнална история народох Мадярщины (Magyarország népei történeti tekintetben, 1852), история Унгвара (Ungvár története a legrégibb időktől máig, 1861). В [[Унгвар]]ѣ основав печатню (1861), выдавав новинкы (Kárpáti Hírnök,1861; Ungvári Hírlap, 1867; Község Lapja, {{nowrap|1875–1878}}).<ref name=Pop/> == Жерела и одказы == * {{cite web |editor='''Kenyeres Ágnes''' |title=Mészáros Károly |date=1969 |url=http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC09732/10418.htm |publisher= //Magyar életrajyi lexikon 1000–1990 |accessdate=2021-07-25}}{{ref-hu}} * {{cite web |title=Mészáros Károly |url=http://lexikon.katolikus.hu/M/Mészáros.html |publisher= //'''Magyar Katolikus Lexikon''' |accessdate=2021-07-25}}{{ref-hu}} * '''Pirigyi István''': Mészáros Károly. //Posztbizánci közlemények, III. évf. (1997) {{nowrap|16–25}}. * {{cite web |author='''Szinnyei József''' |title=Mészáros Károly (hajdú-doroghi) |date=2006-03-26 |url=https://mek.oszk.hu/03600/03630/html/m/m15995.htm |publisher= //Magyar írók élete és munkái |accessdate=2021-07-25}}{{ref-hu}} * '''Іван Поп''': Мейсарош Карой (Mészáros Károly) //{{ЕКР}} {{nowrap|Сс. 455–456}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1821|1890|Мейсарош, Карой}} [[Категория:Мадярскы новинаре]] [[Категория:Мадярскы писателе]] [[Категория:Мадярскы историци]] 0vkbwk96p6l4ns407hwxu9zmml7wa5x 0 17923 166188 136971 2026-06-17T13:46:20Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166188 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Валтер Скотт | image = Sir Henry Raeburn - Portrait of Sir Walter Scott.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = Sir Walter Scott, 1st Baronet, 1822 | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1771|08|15}} | birthplace = [[File:Union flag 1606 (Kings Colors).svg|20px|border]] [[Единбург]], [[Шкоция]], [[Кральовство Великой Британии]] | deathdate = {{Death date and age|1832|09|21|1771|05|15}} | deathplace = [[File:Flag of the United Kingdom (3-5).svg|20px|border]] [[Ебботсфорд]], [[Шкоция]], [[Велика Британия]] | resting_place = | occupation = [[адвокат]], [[писатель]], [[поет]], [[проза]]ик | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = [[Шкоты|Шкот]] | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1802–1830 | genre = историчный роман | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Sir Walter Scott Signature.svg | signature_alt = | website = | Commons =Walter Scott }} [[File:Abbotsford House 06.JPG|thumb|264px|{{center|Каштель Валтера Скотта в Ебботсфордѣ}}]] '''Валтер Скотт''', {{ref-en}} ''Sir Walter Scott'', *[[15. авґуст|15. август]] [[1771]], [[Единбург]] – †[[21. септембер]] [[1832]], [[Ебботсфорд]], [[Шкоция]] — [[Шкоты|шкотскый]] [[писатель]], [[поет]], [[проза]]ик в истории литературы поважованый за основателя жанра историчного роману.<ref name=EB>Encyclopedia Britannica</ref><ref name=Michalska>Михальська Н., Щавурський Б.</ref> == Биография == Отець Скотта быв [[правник]], а мати была дѣвка [[дохтор]]а. Од малости Валтер любив слухати родинны спомины и [[повѣданя]] старых своякох о шкотской минувшинѣ, и необавкы став ся лачным читательом книг. Мав на чудо добру память и скоро ся в нему вывинули любовь и глубоке розумѣня историчного боя его шкотскых предкох. Абсолвовав середню школу в [[Единбург]]у, а тыж едно полуроча навщѣвовав гимназию в [[Келсо]]. Од року 1786 быв на правничой службѣ як практикант в канцеларни свого отця. Его далшы штудии и правнича практика были бессистемны, понеже оддавав ся тыж сполоченской чинности и вельо читав з италианскых, испанскых, французскых, нѣмецкых и латинскых книжок. В децембрѣ 1797 оженив ся з Шарлоттов Карпентер, што походила з французского роду, з котров щастливо прожив до ей смерти в року 1826. В року 1799 достав уряд правника при шерифѣ грофства Селкирк, в котром зоставав до конця живота, а од року 1806 — секретаря Найвысшого суда в [[Единбург]]у. Активно ся занимав литературнов чинностьов, котра спочатку концентровала ся на поезию и товмачѣня. Литературну славу собѣ зыскав тритомным выданьом ''Вандровна поезия шкотского погранича'' (Minstrelsy of the Scottish Border), 1802–1803, де устну поезию, котра была позната лем в розличных показеных вариантах «вернув» до рафинованой литературной формы. Од року 1814 Скотт зачинать писати историчны романы, котры мали великый успѣх у читателя и добрѣ ся продавали. Маючи великы заробкы, зачав розбудововати каштель и выступовав як щедрый пан, нерозважно подписовав векслы в рахунок своих будучых заробкох. В року 1825 настала банкова криза, и выдавательство братох Баллантайнох, де мав велику финанчну частку, скраховало. Свой вшиток маеток мусѣв дати у залог своим кредиторам и одтеперь писав каждорочно еден роман, жебы выплатив величезный довг (тогды {{nowrap|120 тыс. либер}}, або днесь {{nowrap|11 милионы}}). В року 1826 умерла му жена. В року 1831 здоровля му ся так показило, же мусѣв ся лишити писаня.<ref name=EB/> Але его романы добрѣ ся продавали и неодовго по его смерти цѣлый довг быв выплаченый. Днесь в его каштелю розмѣщеный музей писателя. == Творба == [[File:Сергей Васильевич Чехонин. Обложка к книге Вальтер Скотт. Айвенго, 1913.jpg|thumb|264px|{{center|Рыцарскый роман, выданый в [[Российска империя|России]]}}]] ;Поезия<ref name=EB/> : Творчость Скотта ся зачала поезиев и тота етапа ся протягла до року 1813. Зыскавши успѣх з поезиев, основанов на людовых мотивах шкотскых вандровных [[поет]]ох, продовжив ити тов дорогов в далшых росповѣдных баладах. Про тоты баладичны [[Поема|поемы]] суть характерны ясна и динамична росповѣдь, поуживаня шкотскых регионализмох, щирый патос, роскошны образы природы, што зостають вкарбованы в память. * ''Вандровна поезия шкотского погранича'' (''Minstrelsy of the Scottish Border'', 3 vol., 1802–1803). * ''Спѣв послѣдного барда'' (''The Lay of the Last Minstrel'', 1805). * ''Мармион'' (''Marmion'', 1808). * ''Владарька озера'' (''The Lady of the Lake'', 1810) ;Проза<ref name=Michalska/>: Скотт написав {{nowrap|28 романы}}, 19 з них посвячены [[Шкоция|Шкоции]]. Серед «шкотскых» [[роман]]ох: * ''Веверли'' (''Waverley, or Tis Sixty Years Since'', 1814), * ''Гай Маннеринґ'' (''Guy Mannering, or The Astrologer'', 1815), * ''Антикварий'' (''The Antiquary'', 1816), * ''Пуритане'' (''Old Mortality'', 1816), * ''Роб Рой'' (''Rob Roy'', 1818), * ''Легенда Монтроуза'' (''Тhе Legend of Montrose'', 1819). Англицка история описана в романах: * ''Айвенго'' (''Ivanhoe'', 1820), * ''Монастырь'' (''The Monastery'', 1820), * ''Абат'' (''Thе Abbot'', 1820), * ''Кенилворт'' (''Kenilworth'', 1821), * ''Вудсток'' (''Woodstock; or The Cavalier'', 1826). Французска история описана в романѣ ''Квентин Дорвард'' (''Quentin Dorward'', 1823), а тыж историко-биографичной книзѣ ''Живот Наполеона Бонапарта'' (''The Life of Napoleon Buonaparte'', 1827). ;Вызнам: Творчость Скотта зачала нову етапу в розвою [[роман]]у. При высоком умѣлецком майстерствѣ, ровном найлѣпшым писателям свого часу, Скотт перевершив их глубинов своей историчной концепции, ай совершенѣйшым способом побудовы романа и роскрытя характерох постав. Романтизм у Скотта иде въедно з ясно выраженыма реалистичныма компонентами; автор описуе вызнамны историчны подѣи, указуе роль социалных конфликтох в истории людства, народны рухы, повнокровны народны характеры, акцентуе зависимость долѣ окремого чоловѣка од хода историчных процесох. Скотт рисуе особености каждоденного живота люди, их обычаи, натуру, колорит держав и епох, его романы повны етнографичныма реалиями, майстерно змальованы баталны сцены, детално описаны портреты постав, обстояня их живота и дѣятельства. Скотт ся держав конзервативных поглядох, быв сторонником влады [[Ториовці|ториовцьох]] и конштитучной [[монархия|монархии]], вызнавав право люду на бой против гноблѣня, але мав страх з [[Револуция|револуций]], передвзято ся становив ку идеи влады люду.<ref name=Michalska/> == Интересны факты == * Векшину своих знань Валтер Скотт достав не во школах, а путьом читаня книг и вдякы своей феноменалной памяти; * По первом успѣшном историчном романѣ ''Веверли'', 1814, выданом анонимно, далшы тринадцять рокы выдавав романы под псевдом «автор Веверли»; аж в року 1827 (финансово збанкротовавши) Скотт отворив тайну и послѣдны три рокы не прятав авторство; * Популарна днесь назва професии ''freelancer = працовник слободной професии'' походить з романа ''Айвенго'', 1820, де ''free lancer''-ы были наяты рыцарѣ, ланчарѣ; а слово ''lance =ланча'' достало ся аж и до украинского словника Гринченка.<ref>{{cite web |title=The Surprising History of 'Freelance' |url=https://www.merriam-webster.com/words-at-play/freelance-origin-meaning |publisher= Merriam-Webster Word History |accessedate=2021-08-15}}{{ref-en}}</ref> == Жерела и одказы == * {{cite web |title= "Sir Walter Scott" |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' |date= 11 Aug. 2021 |url= https://www.britannica.com/biography/Walter-Scott |accessdate= 13 August 2021}}{{ref-en}} * '''Михальська Н., Щавурський Б.''' (ред): Скотт Вальтер //Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник {{nowrap|у 2 т.}} — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — {{nowrap|Т. 2 : Л–Я}} — {{nowrap|С. 531}} — {{ISBN| 966-692-744-6}} {{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1771|1832|Скотт, Валтер}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] ctnn9t3xpic6j7mm54c4szbvw447eio 0 17962 166189 144154 2026-06-17T13:47:49Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166189 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Юрий Станинець |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/2/23/Stanynec.jpg/250px-Stanynec.jpg}} | pseudonym =Юра Станчук, Юрій Лунай | birthname = | birthdate = {{Birth date|1906|09|05}} | birthplace = [[Нижний Шард]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1994|04|11|1906|09|05}} | deathplace = [[Горонда]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[священик]], [[Писатель|прозаик]] | language =[[Украинскый язык|украинскый]], [[русинскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Юрий Станинець''', *{{nowrap|[[5. септембер]] [[1906]]}}, [[Нижний Шард]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] – †{{nowrap|[[11. апріль|11. апрѣль]] [[1994]]}}, [[Горонда]], [[Украина]] — [[священик]], [[писатель]].<ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref><ref name=Rebrik>Наталія Ребрик</ref> {{Цитат 2|<poem>''Ростѣть, ростѣть, выростайте,'' ''Цвѣты Подкарпатя,'' ''Тепле сонце, свѣжий воздух'' ''Для вас, моѣ братя''. :::''Выростайте такѣ краснѣ,'' :::''Як цвѣты у гаю,'' :::''Та розсѣйтесь э добрым дѣлом'' :::''По руському краю.''</poem>|Ю. Лунай, [[Наш родный край]], 1933, с. 195}} == Биография == ;Штудии:Три класы церковной народной школы Юрко выходив в родном селѣ, а четвертый — у Доробратовѣ (1917–1918). Быв третий дѣтвак зоз семерох, але его отець, Иван Станинець, староста села, видячи, же якраз тот найздатнѣйшый до наукы, намѣнив го выучити «кедь не на попа, та хоть лем на учителя». По двох роках мадярской [[Горожанка|горожанкы]] в [[Севлюш]]и, де слабо розумѣв учителя, абсолвовав отворену при новой чешской владѣ «руську» гимназию в [[Берегово|Береговѣ]] (1920–1926), де его наставниками были галичанскы емигранты, и ту будучый писатель «одчув себе сыном великого украинского народу». По матурѣ выштудовав [[Грекокатолицка Церковь|грекокатолицку]] богословску семинарию в [[Ужгород]]ѣ (1926–1930). Оженив ся з Маргаретов Шелестай, учительков з Имстичова. [[27. юла]] [[1930]] [[епископ]] [[Петр Гебей]] вывятив го на [[священик]]а, а од [[Авґуст|августа]] быв посланый дочасным администратором до [[Угля|Углѣ]] [[Тячовскый район|Тячовского округу]]. В октобрѣ–децембрѣ того ж року быв поволаный на курту службу до чехословацкого войска.<ref name=Rebrik/> ;Священича служба:Далшы службовы придѣлѣня мав по мараморошскых осадах: [[Буштино]], [[Салдобош]], [[Вонигово]].<ref name=Chlanta/>. Быв активным участником политичного живота в краю, организатором кооперативного руху в 1930-х роках; в фебруарѣ 1939 быв выбраный до подкарпатского сойму, а по окупации [[Карпатска Украина|«Карпатской Украины»]] гортийовскым войском репресии го обминули лем дякуючи духовному статусу.<ref name=Pop>Иван Поп</ref> Скоро по приходѣ Червеной армады, на зачатку року 1945, з [[Ужгород]]а прийшов росказ, же [[Православна Церковь|православны]] мають право перебрати церквы од грекокатоликох ай там, де мають свого священика и суть числом хотьлем една четвертина од униатох; така ситуация была ай у [[Вонигово|Вониговѣ]]. Отець {{nowrap|Ю. Станинець}} не зрек ся своей вѣры, одышов до свого родиска и довгы рокы зоставав священиком без парохии.<ref name=Rebrik/> Быв под дозором [[НКВД]], изолованый од сполоченского живота. Аж по роспадѣ [[СССР]] были перевыданы его книгы, а незадовго до смерти быв приятый до Сполку писательох Украины.<ref name=Pop/><ref name=Barcan>Валентина Барчан</ref> == Литературна творба == Уже од низшых клас гимназии {{nowrap|Ю. Станинець}} зачав зберати [[фолклор]]но-етнографичны материалы, котры публиковав в журналѣ ''[[Наш родный край]]'' (1925, 1926, 1927), змеджи них материал ''Як одбывають ся коляды в Нижном Шарду'' быв вызнаменаный наградов, а переказ о Раковцию, записаный в Нижном Шарду быв замѣщеный в фолклорном зборнику лѣпшых материалох, зобраных учениками Береговской гимназии ''Народнѣ оповѣданя про давнину'' (Пряшов, 1925). Под псевдонимом {{nowrap|Ю. Лунай}} в журналѣ ''[[Наш родный край]]'' появили ся даколько его [[верш]]и. Под псевдонимом {{nowrap|Ю. Станчук}} появляють ся [[повѣданя]] в журналах ''Наша земля'' (1928), ''Вѣстник'' (Львов, 1936, 1937, ''Пробоем'' (Прага, 1937), в алманаху подкарпатскых украинскых писательох (1936). Его [[повѣданя]] ''У вагонѣ'' сподобило ся замѣщѣня до италоязычного выданя антологии украинской поезии (Рим, 1938). В военных роках, в [[ПОН]]ом выдаваном двотыжденнику ''Литературна недѣля'', регуларно появляли ся прозы Станинця и позитивна критика на них, окремыма книгами вышли ''Подарунок'' (1942) и ''Юра Чорный'' (1943).<ref name=Barcan/><ref name=Chlanta/><ref name=Pop/> Публикация социално-психологичной повѣсти ''Юра Чорный'' стала ся вызнамнов подѣев, котра нараз принесла авторови успѣх.<ref name=Oficinski>Роман Офіцинський</ref> Але наступно, в добѣ [[УССР]] и репресий [[Грекокатолицка Церковь|Грекокатолицкой Церкви]] {{nowrap|Ю. Станинець}} быв дефинитивно вылученый з литературного живота. Аж в року 1991 выйшов другым выданьом ''Юра Чорный'' (1991), а в року 2006 (посмертно) роман ''Сусѣды''.<ref name=Chlanta/><ref name=Barcan/> Написаный ещи в роках 1935–1941, тот реалистичный социално-бытовый роман, з его елементами етнографизма, морализаторства и психологизма, указуе приватный живот героя в нерозрывном повязаню зо сполоченскым розвойом и подавать в живых образах историю [[Боржава (ріка)|Боржавской]] долины.<ref name=Oficinski/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author='''Валентина Барчан''' |editor= |title=Творча спадщина Юрія Станинця: літературознавчий дискурс |language= |edition= |volume= |chapter= |quote= |location=Ужгород |publisher=//Науковий вісник Ужгородського університету |date=2016 |series=Серія: Філологія, вип. 2(36) |pages=38–44 |isbn= |doi= |url=https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/24489/1/ТВОРЧА%20СПАДЩИНА%20ЮРІЯ%20СТАНИНЦЯ.pdf }}{{ref-uk}} * {{Cite book |author='''Роман Офіцинський''' |editor= |title=Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Під ред. М. Вегеша, Ч. Фединець; [Редколег. Ю. Остапець. Р. Офіцинський, Л. Сорко, М. Токар, С. Черничко; Відп. за вип. М. Токар] |language= |edition= |volume= |chapter=9.1. «Срібний вік» закарпатської літератури |quote= |location=Ужгород |publisher=«Ліра» |date=2010 |series= |page=368 |isbn=978-966-2195-98-9 |doi= |url= }}{{ref-uk}} * {{Cite book |author='''Иван Поп''' |editor= |title=Энциклопедия Подкарпатской Руси |language= |edition= |volume= |chapter=Станинец Юрий Иванович |quote= |location=Ужгород |publisher=Изд-во В. Падяка |date=2001 |series= |page= 352 |isbn=966-7838-23-4 |doi= |url= }}{{ref-ru}} * {{Cite web |author= '''Наталія Ребрик''' |title=О. ЮРІЙ СТАНИНЕЦЬ: «…ВІЧНІСТЬ НЕ ПРОДАЄТЬСЯ ЗА КОРОТЕНЬКЕ ВИГІДНЕ ЖИТТЯ…» |date= 08 квітня 2019 |url=https://www.osbm.org.ua/index.php/2014-11-26-09-44-45/novyny-provintsii/4599-o-yurii-stanynets-vichnist-ne-prodaietsia-za-korotenke-vyhidne-zhyttia |publisher=Провінція Святого Миколая ЧСВВ |accessdate=2021-09-03}}{{ref-uk}} * '''Хланта І. В.''': Станинець Юрій Іванович //{{ЕЗВО20}} {{nowrap|с. 309}} ==Референции== {{reflist}} {{Lifetime|1906|1994|Станинець, Юрий}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Категория:Украинскы писателе]] cjmtll8tmv7kc3qwx53hojvh9snjy7u 0 17984 166190 140511 2026-06-17T13:50:09Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166190 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Станислав Лем | image = Stanisław Lem.jpg | imagesize = 150px | alt = | caption = Stanisław Herman Lem | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1921|09|12}} | birthplace = [[Львов]], [[Рѣчь Посполита II.]] | deathdate = {{Death date and age|2006|03|27|1921|09|12}} | deathplace = [[Краков]], [[Польща]] | resting_place = | occupation = [[писатель]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = польске | education = | alma_mater = | period = 1946–2005 | genre = фантастика, футурология | subject = | movement = | notableworks = Соларис,1961 | spouse = Барбара Лем, родж. Лесьняк, 1953–2006 | partner = | children = Томаш, 1968 | relatives = | awards = | signature = Stanisław Lem signature.svg | signature_alt = | website =https://lem.pl {{ref-en}}{{ref-pl}}{{ref-de}}{{ref-es}} | Commons =Stanisław Lem }} '''Станислав Герман Лем''', {{ref-pl}} ''Stanisław Herman Lem'', {{nobr|*[[12. септембер|12/13. септембер]] [[1921]], [[Львов]], [[Рѣчь Посполита II.]]}} – {{nobr|†[[27. марец]] [[2006]], [[Краков]], [[Польща]]}} — польскый [[писатель]] фантастикы, автор [[есей]]ох филозофичных, футурологичных и литературный критик. З великой части его фантастичны истории суть сатиричной и гумористичной натуры. Книгы Лема переложены вецей як на 50 языкы и выданы числом понад 30 милионы кусох.<ref name=official>Stanisław Lem: the official site</ref> Найлѣпше познатый як автор романа ''Соларис'' (1961), котрый быв веце разы нафилмованый и достав велику награду в Каннах (1972, режисер {{nobr|А. Тарковскый}}).<ref name=Dezurov>Дежуров О., Гаковський В.</ref> == Биография == === Молоды рокы и штудии === Отець писателя, Самуел Лем, быв заможный [[дохтор]] ларинголог, мати, Сабина Воллер — домогаздыня. Хоть родина была [[Поляци|польско]]-[[Евреи|еврейска]], быв воспитованый яко [[Католицка Церковь|католик]], а з часом став ся [[атеизм|атеиста]].<ref name=IMDb>Steve Shelokhonov</ref> Абсолвовав львовску гимназию (1932–1939) и склав испыт на политехнику, але на тот час [[Львов]] взяло войско [[СССР]] и было му одречено принятя з поводу «буржуазного походжѣня». Вдякы протекции отця став ся в року 1939 штудентом Львовского мединштитута, хоть не барз быв на то охотный, але быв то единый способ не быти мобилизованый до Червеной армады.<ref name=official/> Свои молоды рокы описав в автобиографичной повѣсти ''Высокый замок'', 1966.<ref name=Dezurov/> Нацистичну окупацию родина пережила вдякы фалошным документам, высшы школы были заперты, а працовав гаражным механиком и зварячом в нѣмецкой фирмѣ утилизации зберных сыровин.<ref name=Fiałkowski>Tomasz Fiałkowski</ref> Коли [[Львов]] одбили [[СССР|совѣтскы]] войска, вернув ся до штудий [[Медицина|медицины]], але як стало остаточно ясно, же [[город]] зостане [[Украина|Украинѣ]], одышли до [[Краков]]а (1946), де закончив медицинскы штудии на [[Ягеллонска универзита|Ягеллонской универзитѣ]], але в року 1949 лишив универзиту без дипломы, жебы го не взяли до войска. Так дохтором ся не став, але намѣсто того оженив ся з дохторков.<ref name=IMDb/> === Путь ку писательской славѣ === Финансово стояв барз слабо, а уже в часѣ штудий писав писав стишкы про дѣточы часописы и повѣданка про ''Сполоченскый тыжденник''{{Реф-инфо|Tygodnik Powszechny|}}, жебы заробив даякый грош, а тыж на продовжѣня публиковав привезеного зо [[Львов]]а ''Чоловѣка з Марса'' в журналѣ ''Новый свѣт пригод''{{Реф-инфо|Nowy Świat Przygód|}}. В року 1848 достав мѣсто моподшого асистента в ''Наукознавчом семинарѣ''{{Реф-инфо|Konwersatorium Naukoznawczе|}} [[професор]]а Мечислава Хойновского, де его роботов было читаня и реферованя научных книжок, котры доставали зо загранича, што послужило му жерелом идей про его будучу творбу. В року 1950 семинар як россадник ворохобных идей быв закрытый, и Лем зостав без певного заробку. И тогды достав контракт од выдавательства ''Читатель''{{Реф-инфо|Czytelnik|}} на фантастичный роман, котрый назвав ''Астронавты''{{Реф-инфо|Astronauci|}}. Тот роман вышов в року 1951 и став ся его первов книжков. Роман зостав дома скритикованый, же не мать «класового чутя», але в заграничу мав нечеканый успѣх: «в [[ГДР]] мав восям або девять выдань, и то масовых», так же Лем доставав «грубы пачкы выходнонѣмецкых марок, ишов до Западного Берлина, мѣняв их там 3:1 и, як шаленый, куповав всячено, главнѣ про жену.»<ref name=official/> === Фантастика як способ на цензуру === Ещи скорше, в року 1848 написав филозофичный роман з роздумами о натурѣ чоловѣка, на котры го привели зажиткы з минулой войны, ''Болниця преображѣня''{{Реф-инфо|Szpital Przemienienia|}} (з главнов поставов Стефана Тринецкого, дохтора в психиатричной болници), але тот роман не пустила цензура. На тот час новов комунистичнов владов уже быв накресленый обовязуючый метод [[соцреализм]]а и были ликвидованы приватны выдавательства. Цензор написав, же роман препаскудный, идеологично цѣлком фалошный. Лем, до року 1950, вымушено дописав ещи двѣ части, «роблячи печеных комунистох зо своих автентичных колег з военного Львова, котры з комунизмом нич заедно не мали.» Але и то не помогло. Трилогия под назвов ''Непромарненый час'' вышла аж року 1955, коли влада мало полѣвила ригороз.<ref name=Fiałkowski/><ref name=official/> На тот час быв уже славным и вызнаным писательом фантастикы. Тота история научила го, же фантастика годна быти и способом на цензуру, бо там годен в алегоричной формѣ реаговати на остры проблемы сполоченства. По часѣ, коли ся влада перемѣнила, Лем заказав перевыданя двох частей, котры написав вымушено. В [[СССР]], де его творба надзвычайно популарна, были перекладены и выданы вшиткы его основны книгы, окрем тых двох частей, котры сам заказав.<ref>Борисов В. И., Душенко К. В.</ref> == Творба == Хоть ку даякым темам и поставам вертать ся во вецерох творах, его фантастика може быти роздѣлена на двѣ групы:<ref name=EB>Hosch, William L.</ref> * традична научна фантастика з живо представленым технологичным прогресом, козмичныма вандрами и чужыма свѣтами, такы як ''Навернѣня зо звѣзд''{{Реф-инфо|Powrót z gwiazd|}}, 1961; ''Повѣданя о пилотови Пирксу''{{Реф-инфо|Opowieści o pilocie Pirxie|}}, 1968; * темны алегоричны истории або сужеты, як ''Звѣздовы дневникы''{{Реф-инфо|Dzienniki gwiazdowe|}}, 1957; ''Кибериада''{{Реф-инфо|Cyberiada|}}, 1965. Тота друга група вельопасмова и дозволять нееднозначне прочитаня; въедно з тым варуе перед наслѣдками, котры можуть грозити з боку штучного интелекту и нового вызброю, а часом выступуе з алегоричнов критиков сполоченства, як ''Повѣданя первого розморозка''{{Реф-инфо|Opowieść pierwszego odmrożeńca|}}, 1976.<ref name=Fiałkowski/> Од 1970-х [[писатель]] активно пробуе новы [[Литература|литературны]] формы. Зокрема оригиналный жанер, в яком уже успѣшно писав [[Хорхе Луис Борхес]]: рецензии, авторефераты, передслова, посудкы о неествуючых книжках, ай и окремы фрагменты з них. Тото вшитко дав до зборникох ''Абсолутный вакуум''{{Реф-инфо|Doskonała próżnia|}}, 1971, и ''Гадана великость''{{Реф-инфо|Wielkość urojona|}}, 1971.<ref name=Dezurov/> Писав тыж литературну критику, даколи ѣдовату. В року 1973 на знак его досягнуть быв запрошеный до честного членства в ''Science Fiction Writers of America (SFWA)'', але в року 1976 быв выгнаный за уразливы оцѣнѣня америцкой научной фантастикы.<ref name=EB/><ref name=official/> В конци живота Лем перестав з фантастиков, а писав розважаня футурологичны, публицистичны есеи и фельетоны, переважно про ''Сполоченскый тыжденник''{{Реф-инфо|Tygodnik Powszechny|}}, Темы их звязаны з днешностьов и будучностьов цивилизации, а форма их традична, як традичным зоставать и его блискавый гумор: напримѣр, же природно, як свѣт ходить, перед ''штучным интелектом'' мать ся вывинути ''штучный кретен''.<ref name=Kozioł>Paweł Kozioł</ref> == Интересны факты == * Станислав Лем уродив ся поправдѣ 13. септембра, але му официално написали {{nobr|12. септембер}} через повѣру.<ref name=Kozioł/> * Единый з [[США|америцкых]] писательох фантастикы, котрого Лем не критиковав, быв Филип К. Дик, а тот в року 1974 написав на Лема выказ до америцкой безпекы, же «Станислав Лем в Краковѣ, Польша —. повный партийный функционер, ведучый партийной групы желѣзной завѣсы, майжень, представлять собов зберный комитет, а не окрему особу, бо пише в розличных штилах и даколи читать на чужых про него языках, жебы достати монополны позиции влады, зоз котрыма они будуть контроловати общедуманя через критику и педагогичны есеи, а так огрозять вшитку нашу научну фантастику и ей слободны погляды ай идеи».<ref name=official/> == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''Tomasz Fiałkowski''' |editor= |date= |url=https://solaris.lem.pl/o-lemie/artykuly/60-artykuly/232-artykul-fialkowski#top |title=Stanisław Lem czyli życie spełnione |publisher= |format= |quote= |language= |accessdate=2021-09-16 |archiveurl= |archivedate= }}{{ref-pl}} * {{Cite web |author='''Hosch, William L.''' |title=Stanisław Lem |date=8 Sep. 2021 |url=https://www.britannica.com/biography/Stanislaw-Lem |accessdate=13.09.2021}}{{ref-en}} * {{Cite web |author='''Paweł Kozioł''' |date=2009 |title=Stanisław Lem |url=https://culture.pl/pl/tworca/stanislaw-lem |publisher=culture.pl |accessdate=13.09.2021}}{{ref-pl}} * {{Cite web |author= |title='''Stanisław Lem: the official site''' |date=2021 |url=https://lem.pl |accessdate=14.09.2021}}{{ref-en}}{{ref-pl}}{{ref-de}}{{ref-es}} * {{Cite web |author='''Steve Shelokhonov''' |title=Stanisław Lem biography |url=https://www.imdb.com/name/nm0501015/bio?ref_=nm_ov_bio_sm |publisher=IMDb |accessdate=14.09.2021}}{{ref-en}} * {{Cite book |author='''Борисов В. И., Душенко К. В.''' |editor= |title=Большая российская энциклопедия |language= |edition= |volume=17 |chapter=ЛЕМ |quote= |location=Москва, 2010 |publisher= |date=2017 |series= |pages=211-212 |isbn= |doi= |url=https://old.bigenc.ru/literature/text/2138656 |accessdate=13.09.2021}} {{ref-ru}} * {{Cite book |author='''Дежуров О., Гаковський В.''' |editor= Михальська Н., Щавурський Б. |title=Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник |language= |edition= |volume=2 Л–Я |chapter=Лем, Станіслав |quote= |location=Тернопіль, 2006 |publisher=Навчальна книга – Богдан |date= |series= |pages=29–31 |isbn=966-692-744-6 |doi= |url= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1921|2006|Лем, Станислав}} [[Катеґорія:Польскы писателе]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] 8vi23gqlvjwaad0l01lasmr9lbplocb 0 18081 166191 161609 2026-06-17T13:51:25Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166191 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Дмитро Кешеля |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=110|align=center|pos=top |link=https://zakarpattya.net.ua/postimages/zmi/2014/1/keshelya.jpg}} | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1951|10|27}} | birthplace = [[Клячаново]], [[Мукачовскый район]], [[Закарпатска область]], [[УССР]] | deathdate = <!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|1951|10|27}} --> | deathplace = | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[новинарь]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = [[Филология|филолог]] | alma_mater = [[Ужгородска народна универзита]], 1974 | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = Надѣя<ref name=Kristaleva>{{cite web |author=Оксана Кришталева |editor= |date=17.12.2017 |url=https://korali.info/cikavi-lyudi/dmitro-keshelya-povertaetsya-z-rodakami.html |title=Дмитро Кешеля повертається з "Родаками" |publisher=korali.info (Львов) |format= |quote= |language= |accessdate=2021-10-24 |archiveurl= |archivedate= }}</ref> | partner = | children = Леся (новинарька),<br>Тарас (правник)<ref name=Kristaleva/> | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Дмитро Кешеля''', {{ref-uk}} ''Кешеля Дмитро Михайлович'' *[[27. октобер]] [[1951]], [[Клячаново]], [[Мукачовскый район]], [[Закарпатска область]], [[УССР]] — [[проза]]ик, [[новинарь]], [[драматик]], [[сценариста]], член [[Народный сполок писательох Украины|НСПУ]] (1979).<ref name=Pop>Поп, Іван</ref><ref name=Chlanta>Хланта І. В.</ref><ref name=ESU>Ходанич П. М.</ref><ref name=Kartka>Картка: Кешеля Дмитро Михайлович</ref> Пришов на свѣт в селянской родинѣ. Середню школу в закончив в родном селѣ (1969). Уже в школѣ выступив зо своим первым повѣданьом ''Тополя'' в районной новинцѣ ''Прапор перемоги'' ([[Мукачово]], 1967).<ref name=ESU/> Притяг до красного слова привюг го на филологию до [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской державной универзиты]] (1969–1974), по закончѣню котрой працовав в Закарпатском областном комитетѣ радиа и телевизии. Од року 1996 — заступник генералного директора Закарпатськой областной державной телерадиокомпании.<ref name=Kartka/> [[Автор]] пару десяток книг ([[повѣданя]], повѣсти, [[роман]]ы, дѣточы книгы), успѣшный [[драматик]], [[сценариста]] и [[режисер]] понад десяткы филмох о културѣ, традициях, истории и вызнамных особах родного края. Вшиткы рецензенты зазначали неповторность штилу: поеднаня фантастичного з реалистичным, трагичного, комичного и лиричного, свойску манѣру росповѣди, напятый [[сюжет]], тонке одчутя ритму, словно-звукового низаня речи, стямили близкость його писма до химерных романох и прозы [[Габриел Гарсия Маркес|{{nobr|Г. Гарсия Маркеса}}]].<ref name=Bernadska>{{cite web |author=Ніна Бернадська |editor= |date=2017.04.14 |url=https://zakarpattya.net.ua/News/168893-Pora-zanovo-vidkryty-Dmytra-Kesheliu |title=Пора заново відкрити Дмитра Кешелю |publisher=Закарпаття онлайн |format= |quote= |language= |accessdate=2021-10-24 |archiveurl= |archivedate= }}</ref> {{Цитат 2|Нигда ем не намѣряв ся зобразити реалность: на тото суть преса, радио, телевизия, интернет. Рисую живот не реалный, а тот, што ми ся любить, творю новый свѣт, котрый ся, ачей, полюбить и моим читателям.| {{Цитат 3|Оригинал {{ref-uk}}|Я ніколи не мав за мету відображати дійсність. Із цим завданням хай справляються преса, радіо, телебачення й інтернет. Я зображую життя не таким, яким воно є, а таким, яким хочу його бачити. Не відтворюю реальність, а творю якісно новий художній світ, у якому, можливо. хотілося б жити багатьом з тих, хто знайомиться з моїми книгами. |Д. Кешеля<ref name=Kristaleva/>}}}} Д. Кешеля пише по украинскы, але густо домѣшуе з руснацкой народной бесѣды, хоть сам, як урядник сферы масмедий, печливо ся осокочуе всякых контактох з русинскыма организациями и нияк ся не участнить в их акциях.<ref name=Pop/> Его героями суть «шалены Руснаци», в его книгах нанезрахованя историчных и политичных подробностей, о котрых пише зоз сарказмом и «шаленым гумором, што додавать збѣснѣлой скорости его творам: лем перше есь быв в серединѣ книжкы, а вже есь на околици, а й сама держава уж ся зостала за готаром».<ref name=Nejmeti>Нейметі, Мар'яна</ref> == Интересны факты == * В часѣ штудий на универзитѣ на первом рочнику Кешеля написав филозофско-поетичны ''Монологы-молитвы'' за котры го обвинили з «выкривлѣня совѣтской реалности и замаху на [[социалистичный реализм]]<nowiki/>» а лем чудом го не выгнали.<ref>{{Cite book |author= |editor=Варвара Потуремець |title=Магічний реалізм творів Дмитра Кешелі |language= |edition= |volume=Інтелект-реліз, вип. 27 |chapter= |quote= |location=Полтава |publisher=Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації. Обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара |date=2018 |series=Серія "Сучасні українські письменники" |pages=5–6 |isbn= |doi= |url=https://chtyvo.org.ua/authors/Poturemets_Varvara/Mahichnyi_realizm_tvoriv_Dmytra_Kesheli_intelekt-reliz.pdf }}</ref> == Жерела и одказы == * {{cite web |url=http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0133136.htm |title='''Картка: Кешеля Дмитро Михайлович''' |publisher= [http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/ Сервер журналістів] |accessdate=2021-10-23}}{{ref-uk}} * {{cite web |author='''Нейметі, Мар’яна''' |editor= |date=2014.01.12 |url=https://zakarpattya.net.ua/Zmi/118602-Dmytro-Keshelia-Te-u-shcho-perestaiesh-viryty-nazavzhdy-znykaie |title=Дмитро Кешеля: "Те, у що перестаєш вірити, назавжди зникає..." |publisher=Закарпаття онлайн |format= |quote=Несмотря на то, что я ВООБЩЕ не владею украинским языком, а уж тем более русинским, читаю Дмытра с улыбающимся восторгом, воспринимая его тексты как мелодию. И где-то на странице тридцатой забываю, что читаю на непонятном языке - все герои Кешели просто живут со мной, вызывая смех и грусть, гнев и удивление, родные до слёз, простые, понятные и бесконечно глубокие в своей философской простоте. На мой взгляд, Дмытро один из лучших в сегодняшней литературе. Я й українську вивчив завдяки Кешелі: так хотілося пірнути вглиб його творів. :-)) Долгих творческих лет Автору! (Станислав Константинов, читатель) |language= |accessdate=2021-10-24 |archiveurl= |archivedate= }} * '''Поп, Іван''': Кешеля Дмитро //{{ЕКР}} {{nobr|Сс. 331–332}} * '''Хланта І. В.''': Кешеля Дмитро Михайлович //{{ЕЗВО20}} {{nobr|Сс. 158–159}} * {{cite web |author= '''Ходанич П. М.''' |title=Кешеля Дмитро Михайлович |publisher=// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |date=2012 |url=https://esu.com.ua/search_articles.php?id=11859 |accessdate= 23.10.2021}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1951||Кешеля, Дмитро}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Новинаре]] 14aqqjoezqc3uhr944wb7rdeqk2fv9w 0 18092 166192 144156 2026-06-17T13:52:46Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166192 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Александер Маркуш |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://esu.com.ua/images/article_images/M/tom19_0197.jpg}} | pseudonym = А.&nbsp;Хустский, Дѣдъ Марко, М.&nbsp;Товчок<ref name=Pop>Іван Поп, сс.&nbsp;448&nbsp;– 449.</ref> | birthname = | birthdate = {{Birth date|1891|11|02}} | birthplace = [[Хуст]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1971|10|27|1891|11|02}} | deathplace = [[Хуст]], [[Украина]] | resting_place = [[Хуст]], Замкова гора | occupation = | language = [[Русинскый язык|русинскый]], [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]], [[Чехословакия]], [[Украина]] | education = | alma_mater = | period = 1922–1971 | genre = мала [[проза]], [[фолклор]] | subject = | movement = | notableworks = | spouse = Анна Маркуш, родж. Ку́биньи | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Алекса́ндер Ма́ркуш''', {{ref-uk}} ''Маркуш Олександр Іванович'', *&nbsp;[[2. новембер]] [[1891]], [[Хуст]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;– †&nbsp;[[27. октобер]] [[1971]], [[Хуст]], [[Украина]] — [[писатель]], [[педагог]], [[Фолклористика|фолклориста]].<ref name=Pop/><ref name=Chlanta>Хланта І. В., сс.&nbsp;206&nbsp;– 207.</ref><ref name=Gabor>В. В. Ґабор</ref><ref name=Savcuk>М. Савчук</ref> == Биография == Походив з родины желѣзничаря Ивана Маркуша, што быв з [[Католицка Церковь|католицкого]] [[Мадяре|мадярского рода]] з [[Ардял]]а. Зачаточну и основну школу закончив в [[Хуст]]ѣ, за тым абсолвовав учительску семинарию<ref>Вшиткы школы и семинария были мадярскоязычны.</ref> в [[Сигет]]ѣ (1906–1910) и в року 1910 зачав свою 30-рочну педагогичну роботу як учитель мадярской зачаточной школы в [[Тячово|Тячовѣ]]. Директор школы Ша́ндор Ку́биньи вдячно прияв молодого учителя, поселивши его у себе як квартильоша. Восени 1911 Александер побрав ся з дѣвков директора Аннов Ку́биньи з котров щастливо прожили 60 рокы сполочного живота и выростили трое дѣти. В часѣ [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войны]] забрали го до войска, нич не помогло, ни знакомства тестя в Тячовѣ, ни авторитет дѣда Ку́биньи, што быв познатый банкарь, ни то, же молодый учитель мав уже трое дѣти. Але зато служив в [[Нѣредьгаза|Нѣредьгазѣ]] при штабѣ яко товмач, а в року 1917 вернув ся до родной школы.<ref name=Savcuk/> В чехословацкой добѣ, в року 1922, екстерно склав испыт и зыскав диплому [[Учитель|учителя]] [[Украинскый язык|украинского языка]].<ref name=Gabor/> Так годен быв прияти позваня директора тячовской горожанкы емигранта Ярослава Венецкого и выучовати там украинскый язык, землепис, историю и природопис, а од 1. октобра 1923 достав уряд школного инспектора Тячовского округу.<ref name=Savcuk/> В другой мадярской добѣ 16. марца 1939 быв арештованый, але по трьох мѣсяцях выпущеный въедно з иншыма [[украинофил]]ами подля амнестии.<ref name=Pop/> Але як политично несполягливый, не мав право учительовати, ани жити в [[Тячово|Тячовѣ]], зато перешов до [[Хуст]]у, а быв под полицийным дозором.<ref name=Gabor/> Жив з перекладох мадярскых авторох Калмана Миксата, Мора Йокаи, Ференца Герцега, Гейзы Гардоньи, а тыж з пасѣкы в [[Лазы (Тячовскый район)|Лазах]], котру достав од тестя.<ref name=Savcuk/> Од року 1941 активно сполупрацуе з [[Подкарпатское Общество Наук|Подкарпатскым Обществом Наук]] и выдавать ряд книг.<ref name=Pop/> == Творба == В роках 1922–1938 выдавав и редаговав журнал "[[Наш родный край]]", склав и выдав аж 23 читанкы, учебникы и приручкы про школы, як украинскы, так и мадярскы, дакотры з них в сполуавторствѣ. В чехословацкой добѣ выдав тыж збѣрку повѣдань "Вымѣряли землю" (1925).<ref name=Gabor/><ref name=Pop/> В роках 1941–1944 выдав збѣркы "Ирину засватали" (1941), "Коровку гнали" (1943), "Юлина" (1942), де указав тяжку социальну ситуацию и духовный свѣт прощавы. Од року 1945 быв обвиненый з национализма и выключеный з литературного процеса. До литературы ся вернув по смерти [[Сталин]]а и зачав писати в штилу [[соцреализм]]у: збѣркы повѣдань "Марамороські оповідання", 1956; "Лист матері", 1963; "Світанок Тисі усміхнувся", 1966; повѣсть "Мрійники", 1961; збѣрка "Дорога в Широке", 1978. Зберав и публиковав фолклор — народны казкы, переказы (едиция "Подкарпатскѣ народнѣ казки", т. 1 — 3, 1941 — 43; "Стариннѣ замки Подкарпаття", 1943).<ref name=Gabor/><ref name=Pop/><ref name=Chlanta/> == Интересны факты == * Александер Маркуш добрѣ знав мадярскый, нѣмецкый, русскый, словацкый, украинскый, чешскый языкы.<ref name=Chlanta/> == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''В. В. Ґабор''' |title=Маркуш Олександр Іванович |publisher=// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба, А.&nbsp;І.&nbsp;Жуковський, М.&nbsp;Г.&nbsp;Железняк та&nbsp;ін.; НАН&nbsp;України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН&nbsp;України, 2018 |url=https://esu.com.ua/search_articles.php?id=63796 |accessdate= 30.10.2021}}{{ref-uk}} * '''Іван Поп''': Маркуш Олександр (Маркушъ Александеръ) //{{ЕКР}} * {{cite web |author='''М. Савчук''' |editor= |date=05.03.2016 |url=https://druzhba.uz.ua/news/tyachiv/suspilstvo/360-vidomyi-pysmennyk-pedagog-oleksandr-markush-na-tiachivschyni.html |title=Відомий письменник, педагог Олександр Маркуш на Тячівщині |publisher="Дружба", інформаційний вісник Тячівщини |format= |quote= |language= |accessdate=2021-10-30 |archiveurl= |archivedate=}} {{ref-uk}} * '''Хланта І. В''': Дем'ян Лука Васильович. //{{ЕЗВО20}} * {{cite web |title = Маркуш Александер |publisher= Русинська Веб-книга |url= https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-podkarpatja/markush-aljeksandjer/ |accessdate= 2021-11-03}} == Референции == <references/> {{Lifetime|1891|1971|Маркуш, Александер}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] i25g1b0jbwtzbse5x1yh99vamc9vi9p 0 18093 166193 144157 2026-06-17T13:54:25Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166193 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Андрѣй Ворон |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://1.bp.blogspot.com/-Ssme7-yeJL4/WB23H7FSNrI/AAAAAAAAC-Q/haUeBLTF6WwM3gpNwVx01tp7R7JPud15QCLcB/s200/%25D0%2590%25D0%25BD%25D0%25B4%25D1%2580%25D1%2596%25D0%25B9%2B%25D0%2592%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25BD.png}} | pseudonym = А.&nbsp;Крук, Сигма<ref name=Pop>Іван Поп, с.&nbsp;101.</ref><ref name=Chlanta>Хланта І. В., сс.&nbsp;74&nbsp;– 75.</ref> | birthname = | birthdate = {{Birth date|1901|11|07}} | birthplace = [[Затисовка|Чома]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1962|06|22|1901|11|07}} | deathplace = [[Хуст]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = [[педагог]], [[писатель]], [[политик]] | language = [[Русинскый язык|русинскый]], [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]], [[Чехословакия]], [[Украина]] | education = | alma_mater = | period = 1920–1944 | genre = мала [[проза]], [[переклад]] | subject = | movement = | notableworks = | spouse = Ержебет Олга Ворон, родж. Скиба<ref name=VinBibl>{{cite web |author= |editor= |date= |url=https://vin-library.do.am/main66-4.html |title=Письменники і громадські діячі Виноградівщини — Ворон Андрій |publisher=Виноградівська централізована бібліотечна система |format= |quote= |language= |accessdate=2021-10-31 |archiveurl= |archivedate= }} {{ref-uk}}</ref> | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Андрѣй Ворон''', {{ref-uk}} ''Ворон Андрій Михайлович'', *&nbsp;[[7. новембер]] [[1901]], [[Затисовка|Чома]], [[жупа Угоча]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;– †&nbsp;[[22. юн]] [[1962]], [[Хуст]], [[Украина]] — [[педагог]], [[писатель]], [[политик]].<ref name=Pop/><ref name=Chlanta/><ref name=Gabor>В. В. Ґабор</ref> == Биография == Походив з худобной селянской родины. Учив ся в фарской школѣ, в [[Горожанска школа|горожанской школѣ]] Марияповчанского монастыря и в Унгварской грекокатолицкой учительской семинарии, котру закончив в року 1921. Учительовав в [[Иршавскый район|Иршавском]], [[Виноградовскый район|Севлюшском]] и [[Раховскый район|Раховском]] округах (1921–1938).<ref name=Chlanta/> В часѣ службы в [[Рахово|Рахов]]ѣ побрав ся з дѣвков директора тамошной горожанкы Йосифа Скибы.<ref name=VinBibl/> Активно ся участнить в [[украинофил]]скых организациях, во владѣ [[Августин Волошин|А.&nbsp;Волошина]] быв секретарьом министра економикы [[Юлиан Ревай|Юлиана Ревая]], в януарѣ 1939 выбраный за генералного секретаря Украинского националного объеднаня (УНО).<ref name=Pop/><ref name=Chlanta/> По падѣ [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]] в марцу 1939 быв в арештѣ до року 1940, коли достав амнестию въедно з иншыма [[украинофил]]ами. По приходѣ Червеной армады восени року 1944 быв арештованый як «украинскый буржоазный националист» и мобилизованый на службу як товмач з [[Чешскый язык|чешского]] и [[Мадярскый язык|мадярского]] языка, з войском дойшов до Прагы, одкы в юну 1945 было му дозволене вернути ся и преподавати в Хустском педагогичном училищу, але як несполягливый быв под дозором [[НКВД]]-[[КГБ]]. Восени року 1946 по домовом перетрясѣ, коли нашли у него недозволены книгы, была му заказана и педагогична и литературна робота и в останку живота мусѣв заробляти на случайных роботах.<ref name=Pop/> == Творба == Писати зачав року 1920 в новинках ''Наука'', ''Свобода'', ''Русинъ''.<ref name=Chlanta/> Быв сполуавтором ''Учительського голоса'' (ужгород-Мукачово-Хуст, 1930–1939), редактором журнала ''Пластун'' (Севлюш, 1934–1935). Выступовав з поезиов, прозов, етнографичныма материалами, переважно о [[Гуцулы|Гуцулах]], сполу з {{nobr|М. Храпком}}) ушорив и выдав ''Альманах підкарпатських українських письменників'' (Севлюш, 1936), де были и его властны повѣданя ''Василька проганяють'', ''Смертний потяг'', ''Марійка пастушкою''.<ref name=Chlanta/><ref name=Gabor/><ref>[http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=10651 Альманах підкарпатських українських письменників / під ред.: А. Ворона, М. Храпка. — Севлюш : б. в., 1936. — 182, 2 с.] </ref> В роках 1941–1944 быв активным автором выдань [[Подкарпатское Общество Наук|Подкарпатского Общество Наук]], робив переклады з [[Чешскый язык|чешского]] и [[Мадярскый язык|мадярского]] языка. Окремыма книжочками вышли ''Двѣ отданицѣ'' (1942, переклад з мадярского) и ''Гуцульска помста'' (1944, властны повѣданя).<ref name=Pop/><ref name=Gabor/> == Жерела и одказы == * {{cite web |author='''В. В. Ґабор''' |title=Ворон Андрій Михайлович |publisher=// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба, А.&nbsp;І.&nbsp;Жуковський, М.&nbsp;Г.&nbsp;Железняк та&nbsp;ін.; НАН&nbsp;України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН&nbsp;України, 20106 |url=https://esu.com.ua/search_articles.php?id=29765 |accessdate= 31.10.2021}}{{ref-uk}} * '''Іван Поп''': Ворон Андрій //{{ЕКР}} * '''Хланта І. В.''': Ворон Андрій Михайлович. //{{ЕЗВО20}} == Референции == <references/> {{Lifetime|1901|1962|Ворон, Андрѣй}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] cpcpfjc5frvsji68zmge1nvy8runo22 0 18098 166194 153107 2026-06-17T13:57:14Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166194 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Митро Надь | portrait = [[File:Mitro Nadj 1886 1962.jpg|220px]] | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1896|11|04}} | birthplace = [[Миклошевци]],<br>[[Мадярске кральовство]], (дн. [[Хорватия]]) | deathdate = {{Death date and age|1962|02|08|1896|11|04}} | deathplace = [[Петровци]],<br>[[Югославия]], (дн. [[Хорватия]]) | resting_place = | occupation = [[крайчир]] | language = [[русинскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1937–1962 | genre = поезия | subject = <!-- or: | subjects = --> | movement = будительство | notableworks = | spouse = <!-- or: | spouses = --> | partner = <!-- or: | partners = --> | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} {{Цитат збоку |Полога=right |Без розрывов=1 |Тло=#eee9d9 |Розмѣр букв=85% |Содержанье=''Я кед умрем, хто ме спомнє,<br>Цо поведза людзе?''|Ширина=246px |Подпис=<small>Митро Надь: Заградка</small><ref name=RK1937/>}} '''Митро Надь''', (*&nbsp;[[4. новембер]] [[1896]], [[Миклошевци]], [[Мадярске кральовство]], (дн. [[Хорватия]]) – †&nbsp;[[8. фебруар]] [[1962]], [[Петровци]], [[Югославия]], (дн. [[Хорватия]])) — руснацкый [[поет]] и културно-просвѣтный дѣятель меджи [[Руснаци у Сербиї|дольноземскыма Руснаками]].<ref name=ESU>О. В. Мишанич, Н. С. Стаценко</ref> Походив з худобной желярской родины. Выходив зачаточну школу. Быв участником [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войны]]. Заробляв собѣ [[крайчир]]ством. Писав по рускы (дольноземсков русначинов). Дебютовав в року 1937 з [[поезия]]ми в ''Руском календарю''.<ref name=RK1937>Митро Надь</ref> Его поетична манѣра ся сформовала под вплывом народно-спѣванковой творчости, одкы наслѣдовав форму, образность ай поетику во своих вершах. Быв автором народностно-патриотичных и лиричных поезий, вецеро з якых стали ся народныма спѣванками. Поезии Митра Надя были публикованы тыж в антологиях ''Антолоґия поезиї бачванско-сримских руских писательох'' (Руски Керестур, 1963) и ''Антолоґия рускей поезиї'' (Нови Сад, 1984); вышли посмертно ай окремов збѣрков ''Бакарни дзвон за Дунайом'' (Руски Керестур, 1967).<ref name=ESU/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author='''Митро Надь''' |editor=// Дюра Биндас |title=Руски калєндар за югославяньских Русинох на прости рок 1937 |language= |edition= |volume= |chapter= |quote= |location= Руски Керестур |publisher= Руске Народне Просвитне Дружтво |date= |series= |pages=127–129 |isbn= |doi= |url= }} * {{cite web |author='''О. В. Мишанич, Н. С. Стаценко''' |title=Надь Митро |publisher=// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І.&nbsp;М.&nbsp;Дзюба, А.&nbsp;І.&nbsp;Жуковський, М.&nbsp;Г.&nbsp;Железняк та&nbsp;ін.; НАН&nbsp;України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН&nbsp;України |date=2020 |url= https://esu.com.ua/search_articles.php?id=71590 |accessdate= 02.11.2021 }}{{ref-uk}} == Литература == * Тамаш J. Русинска књижевност: Историjа и статус. Нови Сад, 1984. {{ref-sr}} * {{cite web |author=Митро Надь |editor= |date= |url=https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/nad-mitro/ |title=Загучали гори |publisher= |format= |quote= |language=русинскы |accessdate=2021-11-03 |archiveurl= |archivedate= }} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1896|1962|Надь Митро}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] 3m3ky19jsu654mtlh2wn6nzp4cbnigq 0 18117 166196 142555 2026-06-17T14:05:07Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166196 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Давид Сабов Баровти | image = Baróti Szabó Dávid.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1739|04|10}} | birthplace = [[Баровт]], [[Ардял]] | deathdate = {{Death date and age|1819|11|22|1739|04|10}} | deathplace = | resting_place = | occupation = [[поет]], [[перекладатель]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Dávid Baróti Szabó }} '''Давид Сабов Баровти''', {{ref-hu}} ''Baróti Szabó Dávid'', *[[10. апріль|10. апрѣль]] [[1739]], [[Бараолт|Баровт]], [[Мадярске кральовство]] – †[[22. новембер]] [[1819]], [[Вирт]], [[Мадярске кральовство]] — [[Йезуиты|йезуит]], [[Филология|филолог]], [[педагог]] и [[поет]], обновитель [[Мадярскый язык|мадярского языка]].<ref name=Révai>Révai nagy lexikona</ref> == Биография == Походив зоз сейкельской немешской родины. Вступив до [[Товаришство Исусово|Товаришства Исусового]] (1757). По штудиях працовав яко гимназиалный професор в [[Коложвар]]ѣ (1763–1764) и [[Ягер|Ягрѣ]] (1764–1765). Теологичну высоку школу абсолвовав в [[Кошицѣ|Кошицях]] (1765–1770), де и быв высвяченый на попа. В роках 1770–1771 преподавав [[поезия|поезию]] и [[реторика|реторику]] на гимназии во [[Орадя|Великом Варадинѣ]], пак в роках 1772–1773 быв перенесеный до [[Банска Быстриця|Банской Быстрицѣ]], де служив свой третий рок пробы.<ref name=Szinnyei>József</ref> В року 1773 на понуку едного свого колегы попробовав, ци мож бы и по мадярскы писати в такых поетичных розмѣрах, якыма славна римлянска поезия — и удало ся му. Зато, як того ж року [[Товаришство Исусово]] было роспущене, жебы утѣшити ся в журѣ, зачав писати поезии по мадярскы в розличных античных розмѣрах.<ref name=Révai/> Естергомска архидиецезия дочасно го послала выучовати [[реторика|реторику]] до [[Комарно|Комарна]], а од року 1777 достав стале мѣсто професора старшых клас гимназии в [[Кошицѣ|Кошицях]], де зоставав аж до пензионованя в року 1799, коли за его заслугы в мадярской поезии краль Ференц му придѣлив особну пензию 600 [[форинт]]ы, и одтогды до конця живота занимав ся литературнов творбов.<ref name=Szinnyei/> == Творба == Въедно з поетом Яношом Бачаньи и языкознательом Ференцом Казинци основали в [[Кошицѣ|Кошицях]] первый мадярскый литературный часопис ''Magyar Museum'' (1789–1793), де пропаговали лѣпшы идеи и взоры новой мадярской литературы. Часопис быв закрытый через посилнѣлу цензуру, а наступного рока Бачаньи и Казинци были обвинены и вызнаны виновными в процессе Мартиновича. {{nowrap|Д. Сабов Баровти}} не быв револуционарь и не мѣшав ся в политику. Ему не зостала инша пристань, окрем поезии. Много писав и быв честованым и популарным поетом. Зато, же не мѣшав ся до политикы, любив ся и осторожным, а же его змаганя были звязаны з Просвѣтенством, любили го и аванжованы. Его найвекшов заслугов суть статьи о языку, литературѣ, зокрема [[Прозодия (поезия)|стихотворѣню]], котры ся прислужили ку выяснѣню законох мадярского языка. Найвекшов заслугов як [[Перекладатель|перекладателя]] суть [[Вергилий|Вергилиева]] ''Енеида'' и ''Еклогы''.<ref>Hegedüs Géza</ref> В часѣ его живота [[мадярскый язык]] ещи не достав статус [[Урядный язык|урядного]], и своев творбов {{nowrap|Д. Сабов Баровти}} приблизив тот момент. Спочатку склав ''Малый словник'' (Kisded Szótár, 1789), котрый быв написаный дактиловыма вершами, а пак в другом выданю в року 1792 вышов в формѣ звычайного выкладового словника, де автор подав найинтереснѣйшы стары и новы зобраны ним слова, а додав и диалектизмы. А до тых ещи додав и дакотры створены ним самым [[неологизм]]ы, напр.: erény {{ref-hu}} ''цнота'', szörnyeteg {{ref-hu}} ''потвора''. А пак ещи в новинцѣ подав велике множество пословиць и пригварьок, чим зробив службу, доднесь не стратившу цѣнность.<ref>A két Szabó Dávid</ref> == См. тыж == * [[Давид Сабов Барцафалви]] == Жерела и одказы == * {{Cite web |author='''Hegedüs Géza''' |title= BARÓTI SZABÓ DÁVID //A magyar irodalom arcképcsarnoka |url=http://mek.niif.hu/01100/01149/html/index.htm |accessdate= 2021-11-14}}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= |editor= |title=//'''Révai nagy lexikona''' |language= |edition= |volume=2. köt. |chapter=Baróti Szabó Dávid |quote= |location= Budapest |publisher=Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság |date=1911 |series= |pages=639–640 |isbn= |doi= |url= }}{{ref-hu}} * {{Cite book |author='''Szinnyei József''' |editor= |title=Magyar írók élete és munkái |language= |edition= |volume=1. köt. |chapter=Baróti Szabó Dávid |quote= |location= Budapest |publisher=Hornyánszky |date=1891 |series= |pages= |isbn= |doi= |url=http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/b/b01108.htm }}{{ref-hu}} * {{cite web |title= '''A két Szabó Dávid''' |url= https://www.arcanum.com/en/online-kiadvanyok/MagyarIrodalom-magyar-irodalomtortenet-1/kepes-magyar-irodalomtortenet-beothy-zsolt-3180/az-irodalmi-megujhodas-kora-3AC5/52-a-nyelvujitas-tortenete-imre-sandor-3D17/i-3D18/a-ket-szabo-david-3D27/ |accessdate= 2021-11-13}}{{ref-hu}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1739|1819|Баровти Сабов, Давид}} [[Катеґорія:Мадярскы поеты]] [[Катеґорія:Поеты Мадярщины]] [[Катеґорія:Мадярскый язык]] c955t50ezg3kedx1g37fmlqngi7p00q 0 18122 166195 142558 2026-06-17T13:59:30Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166195 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Давид Сабов Барцафалви | image = Baróti Szabó Dávid.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = 1752 | birthplace = [[Бодрогкерестур]],<br> [[жупа Земплин]] | deathdate = [[20. марец]] [[1828]] | deathplace = [[Шарошпоток]],<br> [[жупа Земплин]] | resting_place = | occupation = [[професор]], [[новинарь]], [[писатель]] и завзятый обновитель языка | language = [[Мадярскый язык|мадярскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} [[Файл:Magyar_Hírmondó-1780.jpg|thumb|290px|{{center|Перва мадярска новинка Magyar Hírmondó (1780), котрой быв редактором в рр. 1784 и 1786}}]] '''Давид Сабов Барцафалви''', {{ref-hu}} Barczafalvi Szabó Dávid, *1752, [[Бодрогкерестур]], [[жупа Земплин]] – †[[20. марец]] [[1828]], [[Шарошпоток]], [[жупа Земплин]] — мадярскый [[новинарь]], [[писатель]] и обновитель языка.<ref>Magyar életrajzi lexikon 1000–1990</ref> == Биография == Учив ся в [[Шарошпоток]]у, де закончив академичный курз (1770–1783), пак ещи двараз в заграничу, одкы ся вернув в року 1790.<ref name=Szinnyei>Szinnyei József</ref> В меджичасѣ редаговав в Пожоню перву мадярскоязычну новинку ''Magyar Hírmondó'' (Мадярскый Вѣстник, 1784, 1786).<ref name=Révai>Révai nagy lexikona</ref> В року 1792 з габилитачнов роботов ''Dissertatio inauguralis multiplicibus scientiarum naturalium in omni vita utilitatibus'' выграв конкурз и достав мѣсто [[професор]]а [[Физика|физикы]] и [[математика|математикы]] высшой школы в [[Шарошпоток]]у, де служив до пензии (1805). Свои предметы преподавав по мадярскы, што было великов новотов, бо дотогды учили лем по латинскы або нѣмецкы. Терминологию придумав сам и выдав книжку. против того выступила и рада церковного округа, котра высловила желаня, жебы професор перестав з неологизациов.<ref name=Szinnyei/> Ещи в часѣ новинарской роботы придумовав новы слова и выдав переклад нѣмецкого романа, язык котрого [[Ференц Казинци]] поважовав за пародию на [[Пуризм (лингвистика)|пуризм]]. Проблема была в тому, же {{nowrap|Д. Сабов Барцафалви}} не мав чутя языкового штилу и мадярского словотворѣня, але быв великый мадярскый патриот и хотѣв на кажде понятя мати мадярске слово.<ref name=Révai/> Продуковав [[неологизм]]ы, як фабрика, «на провбу», же най сполоченство рѣшить, котры прийме. Достав немилосердну критику, а з его щедрой продукции лем мизерна часточка зостала доднесь в поужитю.<ref>A két Szabó Dávid</ref> Наперек тому, около 50 его новых слов зостали в языку доднесь, напримѣр: belváros, esernyő, mondat, művész, olvasmány (центер мѣста, амбрела, речѣня, умѣлець, чтиво).<ref name=Révai/> == Публикации == * ''Szigvart klastromi története.'' Németből fordította [[Братислава|Pozsony]], 1787. (История монастыря в Сигварѣ. З нѣмецкого. В двох частях. В конци каждой поданый словник неологизмох) * ''Dissertatio inauguralis multiplicibus scientiarum naturalium in omni vita utilitatibus.'' [[Братислава|Pozsony]], 1792. (Габилитачна дисертация) * ''A tudományok magyarúl.'' [[Братислава|Pozsony]], 1792. (Преподаваня наук по мадярскы) == См. тыж == * [[Давид Сабов Баровти]] == Жерела и одказы == * Barczafalvi Szabó Dávid //'''Magyar életrajzi lexikon 1000–1990''' [https://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC00523/01026.htm]{{ref-hu}} * {{Cite book |author= |editor= |title=//'''Révai nagy lexikona''' |language= |edition= |volume=2. köt. |chapter=Barczafalvi Szabó Dávid |quote= |location= Budapest |publisher=Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság |date=1911 |series= |page=598 |isbn= |doi= |url= }}{{ref-hu}} * {{Cite book |author='''Szinnyei József''' |editor= |title=Magyar írók élete és munkái |language= |edition= |volume=1. köt. |chapter=Barczafalvi Szabó Dávid |quote= |location= Budapest |publisher=Hornyánszky |date=1891 |series= |pages= |isbn= |doi= |url=http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/b/b01044.htm }}{{ref-hu}} * {{cite web |title= '''A két Szabó Dávid''' |url= https://www.arcanum.com/en/online-kiadvanyok/MagyarIrodalom-magyar-irodalomtortenet-1/kepes-magyar-irodalomtortenet-beothy-zsolt-3180/az-irodalmi-megujhodas-kora-3AC5/52-a-nyelvujitas-tortenete-imre-sandor-3D17/i-3D18/a-ket-szabo-david-3D27/ |accessdate= 2021-11-14}}{{ref-hu}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1753|1828|Барцафалви Сабов, Давид}} [[Катеґорія:Мадярскый язык]] [[Катеґорія:Мадярскы писателе]] [[Катеґорія:Мадярскы новинаре]] 5rtv6hnaftta5nall562v23qcwd4grz 166197 166195 2026-06-17T14:08:36Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166197 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Давид Сабов Барцафалви | image = | imagesize = 250px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = 1752 | birthplace = [[Бодрогкерестур]],<br> [[жупа Земплин]] | deathdate = [[20. марец]] [[1828]] | deathplace = [[Шарошпоток]],<br> [[жупа Земплин]] | resting_place = | occupation = [[професор]], [[новинарь]], [[писатель]] и завзятый обновитель языка | language = [[Мадярскый язык|мадярскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} [[Файл:Magyar_Hírmondó-1780.jpg|thumb|290px|{{center|Перва мадярска новинка Magyar Hírmondó (1780), котрой быв редактором в рр. 1784 и 1786}}]] '''Давид Сабов Барцафалви''', {{ref-hu}} Barczafalvi Szabó Dávid, *1752, [[Бодрогкерестур]], [[жупа Земплин]] – †[[20. марец]] [[1828]], [[Шарошпоток]], [[жупа Земплин]] — мадярскый [[новинарь]], [[писатель]] и обновитель языка.<ref>Magyar életrajzi lexikon 1000–1990</ref> == Биография == Учив ся в [[Шарошпоток]]у, де закончив академичный курз (1770–1783), пак ещи двараз в заграничу, одкы ся вернув в року 1790.<ref name=Szinnyei>Szinnyei József</ref> В меджичасѣ редаговав в Пожоню перву мадярскоязычну новинку ''Magyar Hírmondó'' (Мадярскый Вѣстник, 1784, 1786).<ref name=Révai>Révai nagy lexikona</ref> В року 1792 з габилитачнов роботов ''Dissertatio inauguralis multiplicibus scientiarum naturalium in omni vita utilitatibus'' выграв конкурз и достав мѣсто [[професор]]а [[Физика|физикы]] и [[математика|математикы]] высшой школы в [[Шарошпоток]]у, де служив до пензии (1805). Свои предметы преподавав по мадярскы, што было великов новотов, бо дотогды учили лем по латинскы або нѣмецкы. Терминологию придумав сам и выдав книжку. против того выступила и рада церковного округа, котра высловила желаня, жебы професор перестав з неологизациов.<ref name=Szinnyei/> Ещи в часѣ новинарской роботы придумовав новы слова и выдав переклад нѣмецкого романа, язык котрого [[Ференц Казинци]] поважовав за пародию на [[Пуризм (лингвистика)|пуризм]]. Проблема была в тому, же {{nowrap|Д. Сабов Барцафалви}} не мав чутя языкового штилу и мадярского словотворѣня, але быв великый мадярскый патриот и хотѣв на кажде понятя мати мадярске слово.<ref name=Révai/> Продуковав [[неологизм]]ы, як фабрика, «на провбу», же най сполоченство рѣшить, котры прийме. Достав немилосердну критику, а з его щедрой продукции лем мизерна часточка зостала доднесь в поужитю.<ref>A két Szabó Dávid</ref> Наперек тому, около 50 его новых слов зостали в языку доднесь, напримѣр: belváros, esernyő, mondat, művész, olvasmány (центер мѣста, амбрела, речѣня, умѣлець, чтиво).<ref name=Révai/> == Публикации == * ''Szigvart klastromi története.'' Németből fordította [[Братислава|Pozsony]], 1787. (История монастыря в Сигварѣ. З нѣмецкого. В двох частях. В конци каждой поданый словник неологизмох) * ''Dissertatio inauguralis multiplicibus scientiarum naturalium in omni vita utilitatibus.'' [[Братислава|Pozsony]], 1792. (Габилитачна дисертация) * ''A tudományok magyarúl.'' [[Братислава|Pozsony]], 1792. (Преподаваня наук по мадярскы) == См. тыж == * [[Давид Сабов Баровти]] == Жерела и одказы == * Barczafalvi Szabó Dávid //'''Magyar életrajzi lexikon 1000–1990''' [https://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC00523/01026.htm]{{ref-hu}} * {{Cite book |author= |editor= |title=//'''Révai nagy lexikona''' |language= |edition= |volume=2. köt. |chapter=Barczafalvi Szabó Dávid |quote= |location= Budapest |publisher=Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság |date=1911 |series= |page=598 |isbn= |doi= |url= }}{{ref-hu}} * {{Cite book |author='''Szinnyei József''' |editor= |title=Magyar írók élete és munkái |language= |edition= |volume=1. köt. |chapter=Barczafalvi Szabó Dávid |quote= |location= Budapest |publisher=Hornyánszky |date=1891 |series= |pages= |isbn= |doi= |url=http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/b/b01044.htm }}{{ref-hu}} * {{cite web |title= '''A két Szabó Dávid''' |url= https://www.arcanum.com/en/online-kiadvanyok/MagyarIrodalom-magyar-irodalomtortenet-1/kepes-magyar-irodalomtortenet-beothy-zsolt-3180/az-irodalmi-megujhodas-kora-3AC5/52-a-nyelvujitas-tortenete-imre-sandor-3D17/i-3D18/a-ket-szabo-david-3D27/ |accessdate= 2021-11-14}}{{ref-hu}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1753|1828|Барцафалви Сабов, Давид}} [[Катеґорія:Мадярскый язык]] [[Катеґорія:Мадярскы писателе]] [[Катеґорія:Мадярскы новинаре]] lmyb97aneu18dbjunc2d9l2rcxmrmrj 0 18158 166198 128746 2026-06-17T14:10:38Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166198 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Торстен Хас (Torsten Haß) | image = | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = Ким Годал (Kim Godal) | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1970|11|21}} | birthplace = [[Ноймюнстер]], [[Шлезвіцько-Голштайн]], [[Нїмецько]] | deathdate = | deathplace = | resting_place = | occupation = [[поет]], [[писатель]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = ''Bibliotheken für Dummies'' | spouse = | partner = | children = 3 | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Торстен Хас''' (Torsten Haß; 21. новембра 1970) - нїмецькый писател, поет, прозаік, драматік і есеіста.<ref>{{cite web |title=Katalog der Deutschen Nationalbibliothek, Ergebnis der Suche nach: idn=1145989268 |url=http://d-nb.info/gnd/1145989268 |website=Katalog der Deutschen Nationalbibliothek, Ergebnis der Suche nach: idn=1145989268 |publisher=Deutsche Nationalbibliothek |access-date=2021-11-17}}</ref> ==Творба== * ''Bibliotheken für Dummies'' (2019); вместе с [[Detlev-Schneider-Suderland]] * ''Arbeitgebermarke Bibliothek mit k(l)einem Budget : eine Einführung mit Übungen'' (2021) * ''Vahīṅ dekhiye : Festschrift für Hellmut Vogeler'' (1996); редактор * ''Das Ende der Gemütlichkeit : Entwurf eines Fundraising-Konzepts für kleinere und mittlere Wissenschaftliche Bibliotheken '' (2021) * ''Dieses Buch ist für die Tonne : Einführung in den klassischen Zynismus (Kynismus)'' (2020); вместе с [[Maximilian Spannbrucker]] * ''Wohnriester und Erbbau : ein aktuelles Fallbeispiel'' (2021) ===Белетрия=== ====Новела==== * ''Das Kartenhaus : ein Betrugs-Roman'' (2002<ref name="chrono">{{cite book |last1=Godal |first1=Kim |title=Morddeich |publisher=Spatz |date=2021 |pages=133–134 |isbn=979-8746727725}}</ref>) * ''Der König des Schreckens : ein Vatikan-Krimi'' (2013<ref name="chrono" />) * ''Männchensache : Rechtsfälle zur Vorbereitung im Geschlechterkampf – Roman'' (2009<ref name="chrono" />) * ''Morddeich : und andere Kurzprosa'' (2021) * ''Die Schwarze Zeit : ein Mittelalter-Roman'' (2006<ref name="chrono" />) * ''Die Schwarze Zeit II : Aphrodites Puppen – Roman'' (2007<ref name="chrono" />) * ''Die Schwarze Zeit III : Metathronos – Roman'' (2008<ref name="chrono" />) * ''Die Schwarze Zeit IV : Agonie – Roman'' (2009<ref name="chrono" />) * ''Die Schwarze Zeit V : Staub – Roman'' (2010<ref name="chrono" />) * ''Die Schwarze Zeit VI : Terra re-mota – Roman'' (2011<ref name="chrono" />) * ''Totenmelodie : ein Kurpfalz-Krimi'' (2017<ref name="chrono" />) * ''Totenquintett : ein Kurpfalz-Krimi'' (2018<ref name="chrono" />) * ''Totentraum : ein Kurpfalz-Krimi'' (2019<ref name="chrono" />) ====Драма==== * ''En Nuit : Dramolett'' (2021) * ''Omega oder Das Hochzeitsmahl : Drama'' (2020<ref name="chrono" />) * ''Die Staatsschuld – In a State of Bonds : Drama'' (2003<ref name="chrono" />) ====Поемы==== * ''Das Christkind taumelt betrunken im Wald, der Weihnachtsmann torkelt nicht minder : Winter- und Weihnachtsgedichte'' (2020) * ''Es wiehert der Gaul, es graset das Pferd. Es machte auch nichts, wär’s mal umgekehrt : Liebesgedichte und andere'' (2020) == Референции == {{reflist}} ==Одказы== * [https://kvk.bibliothek.kit.edu/hylib-bin/kvk/nph-kvk2.cgi?maske=kvk-redesign&lang=en&title=KIT-Bibliothek%3A+Karlsruher+Virtueller+Katalog+KVK+%3A+Ergebnisanzeige&head=%2F%2Fkvk.bibliothek.kit.edu%2Fasset%2Fhtml%2Fhead.html&header=%2F%2Fkvk.bibliothek.kit.edu%2Fasset%2Fhtml%2Fheader.html&spacer=%2F%2Fkvk.bibliothek.kit.edu%2Fasset%2Fhtml%2Fspacer.html&footer=%2F%2Fkvk.bibliothek.kit.edu%2Fasset%2Fhtml%2Ffooter.html&css=none&input-charset=utf-8&ALL=&TI=&AU=ha%C3%9F%2C+torsten&CI=&ST=&PY=&SB=&SS=&PU=&kataloge=K10PLUS&kataloge=BVB&kataloge=NRW&kataloge=HEBIS&kataloge=HEBIS_RETRO&kataloge=KOBV_SOLR&kataloge=DDB&kataloge=STABI_BERLIN&OESTERREICH=&kataloge=BIBOPAC&kataloge=LBOE&kataloge=OENB&SCHWEIZ=&kataloge=SWISSCOVERY&kataloge=HELVETICAT&kataloge=ALEXANDRIA&kataloge=CHZK_VAUD&kataloge=CHZK_SBT&kataloge=VKCH_RERO&kataloge=WORLDCAT&ref=direct&client-js=yes KVK] ([[Нїмецько]], [[Австрія]], [[Швайц]], WorldCat): Резултаты гляданя Torsten Haß * [https://kvk.bibliothek.kit.edu/hylib-bin/kvk/nph-kvk2.cgi?maske=kvk-redesign&lang=en&title=KIT-Bibliothek%3A+Karlsruher+Virtueller+Katalog+KVK+%3A+Ergebnisanzeige&head=%2F%2Fkvk.bibliothek.kit.edu%2Fasset%2Fhtml%2Fhead.html&header=%2F%2Fkvk.bibliothek.kit.edu%2Fasset%2Fhtml%2Fheader.html&spacer=%2F%2Fkvk.bibliothek.kit.edu%2Fasset%2Fhtml%2Fspacer.html&footer=%2F%2Fkvk.bibliothek.kit.edu%2Fasset%2Fhtml%2Ffooter.html&css=none&input-charset=utf-8&ALL=&TI=&AU=godal%2C+kim&CI=&ST=&PY=&SB=&SS=&PU=&kataloge=K10PLUS&kataloge=BVB&kataloge=NRW&kataloge=HEBIS&kataloge=HEBIS_RETRO&kataloge=KOBV_SOLR&kataloge=DDB&kataloge=STABI_BERLIN&kataloge=BIBOPAC&kataloge=LBOE&kataloge=OENB&kataloge=SWISSCOVERY&kataloge=HELVETICAT&kataloge=ALEXANDRIA&kataloge=CHZK_VAUD&kataloge=CHZK_SBT&kataloge=VKCH_RERO&kataloge=WORLDCAT&ref=direct&client-js=yes KVK] ([[Нїмецько]], [[Австрія]], [[Швайц]], WorldCat): Резултаты гляданя Kim Godal [[Катеґорія:Поеты|Категорія:Поет]] akabinm6w57bj4h672asci40py2hkd5 0 18212 166199 144159 2026-06-17T14:12:01Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166199 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Ирина Невицка |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://esu.com.ua/images/article_images/N/tom22_0883.jpg}} | pseudonym = Анна Новак, Анна Горняк, {{nobr|А. Н.}}, Н-ка, Н., Икс<ref name=Rebrik-Mandricenko>Наталія Ребрик, Люба Мандриченко</ref> | birthname = Ирина Бурик | birthdate = {{Birth date|1886|12|10}} | birthplace = [[Збудска Бела]] | deathdate = {{Death date and age|1965|11|21|1886|12|10}} | deathplace = [[Пряшов]] | resting_place = [[Пряшов]] | occupation = | language = [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = мадярске, чехословацке | education = | alma_mater = | period = 1905–1938<ref name=Kovac/><ref name=Pop/> | genre = | subject = | movement = | notableworks = Матій Куколка (1939–1968), Пригоди Матія Куколки (1994)<ref name=Dancák>František Dancák</ref> | spouse = [[Емилиан Невицкый]] | partner = | children = Шестеро<ref name=Rebrik-Mandricenko/> | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Ирина Невицка''', {{ref-sk}} ''Irena Nevická'', *[[10. децембер]] [[1886]], [[Збудска Бела]], [[Мадярске кральовство|Мадярске кральвство]] – †[[21. новембер]] [[1965]], [[Пряшов]], [[Чехословакия|ЧССР]] — [[писатель]]ка украинской ориентации, сполоченска и културна активистка [[Пряшовскый край|Пряшовского края]], [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] и [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]].<ref name=Kovac>Федір Ковач</ref><ref name=Pop>Іван Поп</ref><ref name=Rebrik-Mandricenko/> == Биография == ;Походжѣня:Походила з интелигентной родины. Отець, Павел Бурик, [[Гимназия|гимназиалный]] [[професор]], сын священика; мати, Анна Ковалицка, газдыня обыстя, дѣвка [[священик]]а. Мали трое дѣти: Павла (1883), Ирину (1886) ай Олгу (1888). Мати умерла в року 1889 на [[тифус]]. По трьох роках отець побрав ся з Геленов Ханат, котра была про дѣтей добров мамов, ани не споминали за ню, як мачоху. В року 1895 умер ай Павел Бурик, на [[тетанус]].<ref name=Rebrik-Mandricenko/> ;Штудии:Ирина Бурик ся учила в [[Сабинов]]ѣ:спочатку в зачаточной школѣ [[Нѣмецкый язык|по нѣмецкы]], пак в [[Прогимназия|прогимназии]] [[Мадярскый язык|по мадярскы]].<ref name=Rebrik-Mandricenko/> Затым ся записала в [[Пряшов]]ѣ на грекокатолицку учительску руску семинарию, але тоту не закончила, бо в року 1903, 16-рочна, ся оддала за едного молодого [[Педагог|преподавателя]], [[Емилиан Невицкый|Емилиана Невицкого]], котрый такой по свадьбѣ быв высвяченый на [[священик]]а и достав придѣлѣня до [[Чичава (село)|Чичавы]].<ref name=Rebrik-Mandricenko/> ;Далшый живот:Пробывала въедно з мужом в [[парохия]]х, де го дали служити: [[Чичава (село)|Чичава]] (1903–1909) и [[Удол]] (1909–1922) и была му вѣрнов помочницьов в его активной политичной чинности. Од року 1922, коли муж емигровав до [[США]], Ирена Невицка зостала сама з шѣстьома дѣтми и перенесла ся до [[Пряшов]]а, де вывинула активну сполоченску чинность, а в роках 1933–1938 продовжила в [[Ужгород]]ѣ, покля не быв переданый [[Мадярске кральовство|Мадярам]] подля [[Перва вѣденьска арбитража|Вѣденьской арбитражи]], од року 1939 пробывала зась в Пряшовѣ аж до конця живота, але уж без жадной участи в сполоченско-културном животѣ.<ref name=Pop/><ref name=Rebrik-Mandricenko/> По [[Друга світова война|Другой свѣтовой войнѣ]] была обвинена з буржоазного национализму и одстранена з литературного и сполоченского поля. Жила осамѣла и забыта.<ref name=Dancák/><ref name=Rebrik-Mandricenko/> == Сполоченска чинность == Ей сполоченска чинность мала двѣ доминанты: украинство и феминизм:<ref name=Musinka>М. І. Мушинка</ref><ref name=Pop/> * 1918 (новембер) — помогала мужови скликати Руську народну раду в [[Стара Любовня|Старой Любовни]], яка стояла за приеднаняи [[Пряшовскый край|Пряшовского края]] и [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] ку [[Западноукраинска людова република|Украинѣ]]; * 1922 — основала «Союзъ русских женъ у Пряшевѣ» и выдала его первый календарь (далшых не было); * 1925 — организовала аматерскый драматичный театер, котрый ставив украинскы гры ай тоты, што сама писала, напр. «Боже провидѣніе»; * 1927 — зреализовала перву выставку украинского.народного умѣлства в [[Пряшов]]ѣ; * 1930 — створила осѣдок товаришства «Просвѣта» в Пряшовѣ; * 1931–1932 — основала и редаговала перву украинскоязычну новинку [[Пряшовскый край|Пряшовского края]] «Слово народа», яка выходила фонетичным правописом; * 1933 — перенесла ся до [[Ужгород]]у, де того ж року заложила женску секцию «Просвѣты»; * 1934 — инициовала скликаня ''Первого женского конгресу'' ([[украинофил]]ского, 4 500 участниць); * 1936–1938 — основала и стала на чолѣ ''Украинской селянской партии'' и редаговала партийну новинку ''Народна сила''; * 1938 — в добѣ политичной кризы в [[Чехословакия|Чехословакии]] спомагала заложѣню «Жіночої Карпатської Січі» (голова {{nobr|С. Тисовска}}, организачный референт {{nobr|М. Химинець}}), была членков [[Централна Руська Народна Рада|Централной Руськой Народной Рады]], а по окупации [[Ужгород]]а мадярскым войском вернула ся до [[Пряшов]]а и одтогды не брала участь во сполоченском животѣ. == Литературна творба == ;Зачала ся публиковати: в новинках [[Новинка Недѣля (1898-1919)|Недѣля]] и [[Новинка Наука (1897-1914)|Наука]] в року 1905.<ref name=Kovac/><ref name=Pop/> До первой свѣтовой войны печатала ся лем под пседонимами, а пак зачала выступовати и неприкрыто.<ref name=Dancák/> У циклѣ поезий ''Одисея нашого народу'' оспѣвала Руську народну раду в [[Стара Любовня|Старой Любовни]] (1918).<ref name=Kovac/> ;В Пряшовѣ (1922–1932): написала велике число гер про аматерскый театер, але книжно вышла лем една гра в двох дѣйствах («Боже провидѣніе», 1925).<ref name=Dancák/> До пряшовского периоду творчости припадать и велике число поезий, якыма Ирина Невицка «аж сыпле»; ей поетична творчость начудо наивна и слаба формов, о то вецей щира и патриотична, а кедь зважити незакончене школованя авторкы и чужоязычне окружѣня, та видить ся цѣлком приятельнов.<ref name=Rebrik-Mandricenko/> В Пряшовѣ тыж написала историчный роман ''Правда побѣдила'' (1923) — вольну переробку романа [[Генрик Сенкевич|{{nobr|Г. Сенкевича}}]] «Quo vadis» («Де йдеш?»), публиковану в ужгородской новинцѣ ''Русинъ'' на продовжѣня, котру робила на просьбу [[Франтишек Тихый|{{nobr|Ф. Тихого}}]], чешского [[професор]]а, якый тогды працовав в [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]], а як гонорар достала она наклад свого твору, выданый окремов книжков (1924).<ref>{{Cite book |author= Любов Мандриченко |title= «…Де я в житті маю втяти плужок у борозду?..» |location= Ужгород |publisher= Ґражда |date= 2005 |at = {{nobr|с. 452}} }}{{ref-uk}}</ref> [[Олена Рудловчакова|Олена Рудловчак]] оцѣнюе роман ''Правда побѣдила'', як не маючый литературну цѣнность историчный факт зачатку жанру украинского роману в [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]].<ref>{{Cite book |author= Олена Рудловчак |title= Біля джерел сучасності: Розвідки, статті, нариси |location= Пряшів |publisher= Словацьке педагогічне видавництво |date= 1981 |at = {{nobr|с. 371}} }}{{ref-uk}}</ref> Напротив, варты позорности суть [[повѣданя]], што склали зберьку ''Дарунок'' (1929). Авторка выступать ту як добрый [[Психология|психолог]], з актуалныма и днесь проблемами любови до ближнього, добра и зла, свого и чужого, чоловѣка и войны, чоловѣка и обстоянь, ровности перед смертьов и Богом и т. д. З погляду идейно-тематичного звучаня мала проза Ирины Невицкой стоить в едном рядѣ з [[повѣданя]]ми [[Александер Маркуш|{{nobr|А. Маркуша}}]], [[Лука Демян|{{nobr|Л. Демяна}}]], [[Юрий Станинець|{{nobr|Ю. Станинця}}]], [[Федор Потушняк|{{nobr|Ф. Потушняка}}]], але манѣра поданя, психологична мотивация чинох постав, лиричность прозраджують феминистичны наставлѣня авторкы.<ref name=Rebrik-Mandricenko/> ;В Ужгородѣ (1933–1938):Од середины {{nobr|1930-х}} выступовала з публицистиков в новинках ''Свобода'', ''Нова свобода'' тай иншых, в календарях.<ref name=Musinka/> В журналѣ ''Пчолка'' уже од другой половкы {{nobr|1920-х}} публиковала повѣданя за хлопчика-сиротюка Матѣя Куколку, котры пак склали ся на повѣсть. Кажде з невеликых повѣдань може ествовати само по собѣ. Окремов книжков мала повѣсть выйти в року 1939 под редакциов {{nobr|М. Мухина}} в [[Хуст]]ѣ, але вышла лем посмертно, в року 1968 в [[Пряшов]]ѣ, ай то лем перва ей часть. Аж в року 1994 Словацке педагогичне выдавательство опубликовало «Пригоди Матія Куколки» в четырьох частях: «Матій Куколка на селі», «Матій Куколка на ярмарку», «Матій Куколка у майстра», «Матій Куколка в місті».<ref>Наталія Ребрик</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite web |author= PaedDr. '''František Dancák''' |title= NEVICKÁ, Irena, rod. Buryková |publisher=ZOE |date= |url= http://www.zoe.sk/?osobnosti&meno=NEVICK%C1%2C+Irena%2C+rod.+Burykov%E1 |accessdate= 2021-12-09 }}{{ref-sk}} * '''Федір Ковач''': Невицька Ірина, дів. прізв. Бурик //{{КСРУ}} {{nobr|Сс. 239–240}} * {{Cite book |author= '''М. І. Мушинка''' |title= Енциклопедія Сучасної України: електронна версія |chapter= Невицька Ірина Павлівна |editor= гол. редкол.: {{nobr|І. М. Дзюба}}, {{nobr|А. І. Жуковський}}, {{nobr|М. Г. Железняк}} та ін |location= Київ |date=2021 |publisher= Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |url= https://esu.com.ua/search_articles.php?id=72727}} {{ref-uk}} * '''Іван Поп''': Невицька Ірина //{{ЕКР}} {{nobr|Сс. 532–533}} * {{Cite web |author= '''Наталія Ребрик, Люба Мандриченко''' |title=«Де я в житті маю втяти плужок у борозну?..» |date=10.12.2016 |url=https://zakarpattya.net.ua/Blogs/164367-De-ia-v-zhytti-maiu--vtiaty-pluzhok-u-boroznu.. |format= ФОТО |accessdate=2021-12-09 }}{{ref-uk}} * {{Cite web |author= '''Наталія Ребрик''' |title=Згадаймо Ірину Невицьку |date=10.12.2011 |url= https://zakarpattya.net.ua/News/90584-Zhadaimo-Irynu-Nevytsku.-Do-125-richchia-vid-dnia-narodzhennia |format= ФОТО |accessdate= 2021-12-09 }}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{lifetime|1886|1965|Невицка, Ирина}} [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Украинскы поеты]] 1atbjkxl7ntcvuu4s1tabm0i3vjdqk1 0 18227 166200 140518 2026-06-17T14:13:48Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166200 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Гюстав Флобер | image = Commanville - Souvenirs sur Gustave Flaubert - Illustration p. 10.png | imagesize = 250px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1821|12|12}} | birthplace = [[Руан]], [[Франция]] | deathdate = {{Death date and age|1880|05|08|1821|12|12}} | deathplace = Круассе, [[Франция]] | resting_place = | occupation = | language = [[французскый язык|французскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = [[роман]] | subject = | movement = [[реализм (литература)|реализм]] | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = G. Flaubert signature.svg | signature_alt = | website = | Commons = Gustave Flaubert }} '''Гюста́в Флобе́р''', {{ref-fr}} ''Gustave Flaubert''; {{nowrap|*[[12. децембер]] [[1821]],}} [[Руан]] – {{nowrap|†[[8. май]] [[1880]]}}, Круассе — [[Франция|французскый]] [[проза]]ик-[[реализм (литература)|реалист]], поважованый за основателя реалистичной школы во французской литературѣ. Найлѣпше познатый як [[автор]] [[роман]]а ''[[Мадам Бовари (роман)|Мадам Бовари]]'' (1856), в котром реалистично змальовав [[Буржоазия|буржоазный живот]].<ref name=EB>Dumesnil, René and Barzun, Jacques</ref> Походив з родины [[дохтор]]а. Учив ся в Кральовском коледжу в [[Руан]]ѣ, де указав ся его интерес ку [[История|истории]] и [[Литература|литературѣ]]. В року 1840 одышов до [[Париж]]у штудовати [[право]]. По трьох роках вызнали у него нервну хвороту, и быв му предписаный помалый способ живота. Флобер лишив штудии и вернув ся в родинный маеток Круассе под [[Руан]]ом, де занимав ся переважно литературов. Быв маетный чоловѣк, што збавило го од потребы заробляти на живот пером або иншакым способом. Флобер не быв женатый и не мав дѣти. Зато годен быв покласти многы рокы на написаня едного-единого романа. Он вылѣпшовав свой штил з найвекшов усиловностьов. Его амбициев было добити ся, жебы штил быв «ритмичный, як стих, и точный, як язык наукы» (писмо з 24. апрѣля 1852 до Луизы Коле). По его думцѣ, «чим скорше слово прилипне ку речѣню, тым красшый ефект». Он часто повторяв, же синонимох не е, а же писатель мусить найти ''le seul mot juste'', «тото едино валушне слово», обы точно передав свою мысель. Але въедно з тым все хотѣв ритмичность и гармонию звучаня складох во своей прозѣ, жебы она оддѣяла не лем на розум читателя, но ай на его подсвѣдомость так, як музика, и так мала ещи май проникливый ефект, неж просте чутя слов подля их номиналной вартости.<ref name=EB/> Сочасна Флоберу «добронамѣрена» буржоазна критика одзывала ся о его творбѣ ненавистно. Писателя обвинили з потуплѣня моралных идеалох, вулгарности, цинизму {{nobr|и т. п.}} Такой по выходѣ в свѣт романа ''[[Мадам Бовари (роман)|Мадам Бовари]]'' Флобер быв прикликаный на суд, котрый, хоть оправдав писателя, но при том официално засудив реализм як «одмѣтаня красоты и добра».<ref name=Sor>В. Е. Шор</ref> Серед иншых его романох — екзотичный ''Саламбо'' (Salammbô, 1862), дѣя котрого ся точить в стародавной Картагенѣ; ''Сентименталне школованя'' (L'éducation sentimentale, 1869), класичный роман о росчарованю во добѣ социалных и политичных перемѣн; и ''Соблазн святого Антония'' (Tentation de saint Antoine, 1874), филозофичне зображѣня духовных мук; ''Три повѣсти'' (Trois Contes, 1877), што обсягуе три истории, котры ся одбывають в [[Старовік|античной]], [[Середновік|середновѣкой]] и нынѣшной добѣ. Флобер, славный своим выграненым штилом, ся поважуе за вызнамного представителя французского реализма.<ref name=EB/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |author= '''Dumesnil, René and Barzun, Jacques''' |title= Gustave Flaubert |publisher= Encyclopedia Britannica |date= 8 Dec. 2021 |url= https://www.britannica.com/biography/Gustave-Flaubert |accessdate= 2021-12-17}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= {{nowrap|'''В. Е. Шор'''}} |chapter= ФЛОБЕ́Р |title= Краткая литературная энциклопедия |editor= {{nowrap|Гл. ред. А. А. Сурков}} |location= М. |publisher= Сов. энцикл. |volume= {{nowrap|Т. 8: Флобер — Яшпал}} |date= 1975 |at= {{nowrap|Стб. 17–23}} |url= http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke8/ke8-0171.htm?cmd=2&istext=1}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1821|1880|Флобер, Гюстав}} [[Катеґорія:Французскы писателе]] [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] g5395w1pcdqmxym8wxtjro9ug831s07 0 18228 166201 144160 2026-06-17T14:14:41Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166201 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Яромир Горжец |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=http://www.slovnikceskeliteratury.cz/imagePage.jsp?docid=1026&id=1179}} | pseudonym = Jan Svoboda, Zdeněk Hrubý, Jiří Hynek, Jan Čech, Ignotus<ref>{{Cite web |title= '''Jaromír Hořec Svoboda''' |url= https://cs.isabart.org/person/17445 |publisher= Archiv výtvarného umění ABART |accessdate= 2021-12-19}}{{ref-cs}}</ref> | birthname = Яромир Галбгубер | birthdate = {{Birth date|1921|12|18}} | birthplace = [[Хуст]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2009|11|22|1921|12|18}} | deathplace = [[Прага]], [[Чехия]] | occupation = [[писатель]], [[новинарь]], | nationality = [[Чехы|Чех]] | notableworks = | language = [[Чешскый язык|чешскый]] | period = 1945–2007 | genre = [[проза]], [[поезия]], [[история]] | citizenship = чехословацке | alma_mater = [[Карлова универзита]] | spouse = | partner = | relatives = | awards = }} '''Яромир Горжец''', {{ref-cs}} ''Jaromír Hořec'', *[[18. децембер]] [[1921]], [[Хуст]], [[Подкарпатска Русь]] – †[[22. новембер]] [[2009]],<ref>[http://kultura.ihned.cz/c1-39166300-ve-veku-nedozitych-88-let-zemrel-basnik-jaromir-horec Ve věku nedožitých 88 let zemřel básník Jaromír Hořec]</ref> [[Прага]], родж. ''Halbhuber'',<ref name=Med-Piorecký>Jaroslav Med, Karel Piorecký</ref> быв [[Чехы|чешскый]] [[поет]], [[писатель]], [[новинарь]] и [[Публицистика|публициста]] и [[педагог]]. == Живот и творба == ;Походжѣня и штудии:Походив з родины лѣсника. Абсолвовав [[Реална гимназия|реалну гимназию]] в [[Прага|Празѣ]] (1932–1940) и приправный курз торговелной академии (1941). За нѣмецкой окупации быв участником илегалного молодежного руху. В року 1945 быв едным зо закладательох денника ''Mladá fronta'' и до року 1950 его шефредактором ай выдавательскым директором. В роках 1950–1953 редактор выдавательства ''Mír'', В роках 1953–1965 шефредактор [[часопис]]у ''Hlas revoluce'' и редактор выдавательства ''Naše vojsko''. Выштудовав фах чешского языка и литературы на Карловой универзитѣ (1954), од року 1965 асистент факулты освѣты и новинарства, в року 1967 з роботов ''Příspěvek k rozboru tzv. legionářské literatury'' зыскав ступень PhDr.; в року 1969 з роботов ''K počátkům české knihy'' — ступень CSc. (кандидат наук). Быв редактором периодичной едиции ''Magnet'' (1965–1970 a 1990–1992) Министерства народной обороны.<ref name=Med-Piorecký/> ;Конфликт з режимом:Опубликовав велике число зберок властной поезии, литературознательскы роботы. Окрем того писав тексты спѣванок, выступав з роботами о музицѣ ай историчнов публицистиков.<ref name=Med-Piorecký/> Его модерна поезия была оцѣнена як грозна про комунистичный режим Чехословакии. Горжец привѣтав [[Пражска ярь|Пражску ярь]], а по [[Инвазия Варшавского пакта до Чехословакии|придушуючой збройной инвазии]] быв директором илегалного выдавательства ''Česká expedice'' (1969–1989).<ref name=Pop2005>Ivan Pop (2005)</ref> В року 1969 быв за то выказаный з [[Комунистична партия Чехословакии|КПЧ]] и збавленый роботы на универзитѣ, в року 1970 одышов на инвалидску пензию. В року 1981 быв засудженый и шѣсть мѣсяци сидѣв в арештѣ за «подкопованя републикы и ширѣня илегалной литературы». По падѣ комунистичного режиму свое илегалне выдавательство ''Česká expedice'' перемѣнив на приватне выдавательство, а в року 1991 достав назад роботу доцента факулты сполоченскых наук на [[Карлова универзита|Карловой универзитѣ]].<ref name=Med-Piorecký/> ;Чинность про Подкарпатя и Русинох:Горжец не забывав, же походить з [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]]. Видячи негативне одношѣня новой независимой [[Украина|Украины]] ку [[Русины|Русинам]], створив и став у чолѣ чешского ''Общества приятельох Подкарпатской Руси'' (Společnost přátel Podkarpatské Rusi), помогав створити его печатный орган, быв членом [[Світова рада Русинів|Свѣтовой рады]] Свѣтового конгреса Русинох (1997–2001). Быв закладаючым редактором двох едиций брожур: ''Edice Podkarpatská Rus'' (од року 1992, 21 выпуск), котра переважно указуе историю и днешный статус региона, и ''Vrchovina'' (од року 1997, 3 выпускы), котра приносить невеликы белетрийны дѣла чешскых авторох, звязаны з русинскыма темами (меджи нима была и Горжецова зберька поезий ''Chléb na stole'', 1998). Быв тыж редактором зберькы историчных документох о прилучѣню [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] ку [[Чехословакия|Чехословакии]] по [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войнѣ]]: ''Dokumenty o Podkarpatské Rusi'', 1997.<ref name=Pop2005/> Его властны публикации, дотычны истории [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] (як в тых едициях, так и поза нима), обсягують:<ref name=Pop2001>Иван Поп (2001)</ref> :* Nedělitelná svoboda — Podkarpatská Rus, Praha, 1992; :* Podkarpatská Rus — země neznámá, Praha, 1993; :* Podkarpatská Rus včera a dnes, Praha, 1994; :* Minulost a současnost Podkarpatské Rusi, Praha, 1994; :* Země nadéje, Praha, 1995; :* První kroky svobody, Praha, 1999. == Интересны факты == * Во своей скоршой поезии Яромир Горжец быв под вплывом [[Владимир Маяковскый|Владимира Маяковского]].<ref name=Med-Piorecký/> * Мав вецеро псевдонимох, але их поуживав переважно в илегалных выданях.<ref name=Sigl>{{Cite web |author= '''Miroslav Sígl''' |title= Na mramorové kytaře o básníkovi z Podkarpatské Rusi |publisher= Neviditelný pes |date= 28.1.2011 |url= https://neviditelnypes.lidovky.cz/kultura/osobnost-na-mramorove-kytare-o-basnikovi-z-podkarpatske-rusi.A110127_212354_p_kultura_wag |accessdate= 2021-12-19}}{{ref-cs}}</ref> * Призвиско ''Hořec'' прибрав на память о Подкарпатской Руси, по [[Мюнхенска догварька|Мюнхенском диктатѣ]], коли родина вымушено вернула ся з [[Хуст]]а до [[Прага|Прагы]], ''hořec'' — чешска назва цвѣтка роду ''Gentiana'' жовтой або фиаловой фарбы, што росте в [[Карпаты|Карпатах]].<ref name=Sigl/><ref>{{Cite book |chapter= hořec |editor= '''B. Havránek (hlavní redaktor), J. Bělič, M. Helcl a A. Jedlička''' |title= Slovník spisovného jazyka českého |url= https://ssjc.ujc.cas.cz/search.php?heslo=ho%C5%99ec&sti=EMPTY&where=hesla |publisher= Ústav pro jazyk český AV ČR }}{{ref-cs}}</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Jaroslav Med''' (1995); '''Karel Piorecký''' (2008) |date= Aktualizace: 2020 |chapter= Jaromír HOŘEC |title= Slovník české literatury po roce 1945 |publisher= ÚČL AV ČR |url= http://www.slovnikceskeliteratury.cz/showContent.jsp?docId=1026}}{{ref-cs}} * {{Cite book |author= '''Ivan Pop''' |chapter= Hořec, Jaromír |editor= еditors: P. R. Magocsi and I. Pop |location= Toronto ; Buffalo ; London |title= Encyclopedia of Rusyn History and Culture |publisher= University of Toronto Press |date= 2005 |at= Pp.&nbsp;197–198 |isbn= 0-8020-3566-3 |edition= Revised and expanded }}{{ref-en}} * {{Поп2001|позиция=С. 140|статья=Горжец, Яромир (Hořec Jaromír)}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1921|2009|Горжец, Яромир}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] jg00dymvm1k9ifwu3b3wsqf4tlz8xxy 166202 166201 2026-06-17T14:18:25Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166202 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Яромир Горжец |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:JaromirHorec.JPG}} | pseudonym = Jan Svoboda, Zdeněk Hrubý, Jiří Hynek, Jan Čech, Ignotus<ref>{{Cite web |title= '''Jaromír Hořec Svoboda''' |url= https://cs.isabart.org/person/17445 |publisher= Archiv výtvarného umění ABART |accessdate= 2021-12-19}}{{ref-cs}}</ref> | birthname = Яромир Галбгубер | birthdate = {{Birth date|1921|12|18}} | birthplace = [[Хуст]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2009|11|22|1921|12|18}} | deathplace = [[Прага]], [[Чехия]] | occupation = [[писатель]], [[новинарь]], | nationality = [[Чехы|Чех]] | notableworks = | language = [[Чешскый язык|чешскый]] | period = 1945–2007 | genre = [[проза]], [[поезия]], [[история]] | citizenship = чехословацке | alma_mater = [[Карлова универзита]] | spouse = | partner = | relatives = | awards = }} '''Яромир Горжец''', {{ref-cs}} ''Jaromír Hořec'', *[[18. децембер]] [[1921]], [[Хуст]], [[Подкарпатска Русь]] – †[[22. новембер]] [[2009]],<ref>[http://kultura.ihned.cz/c1-39166300-ve-veku-nedozitych-88-let-zemrel-basnik-jaromir-horec Ve věku nedožitých 88 let zemřel básník Jaromír Hořec]</ref> [[Прага]], родж. ''Halbhuber'',<ref name=Med-Piorecký>Jaroslav Med, Karel Piorecký</ref> быв [[Чехы|чешскый]] [[поет]], [[писатель]], [[новинарь]] и [[Публицистика|публициста]] и [[педагог]]. == Живот и творба == ;Походжѣня и штудии:Походив з родины лѣсника. Абсолвовав [[Реална гимназия|реалну гимназию]] в [[Прага|Празѣ]] (1932–1940) и приправный курз торговелной академии (1941). За нѣмецкой окупации быв участником илегалного молодежного руху. В року 1945 быв едным зо закладательох денника ''Mladá fronta'' и до року 1950 его шефредактором ай выдавательскым директором. В роках 1950–1953 редактор выдавательства ''Mír'', В роках 1953–1965 шефредактор [[часопис]]у ''Hlas revoluce'' и редактор выдавательства ''Naše vojsko''. Выштудовав фах чешского языка и литературы на Карловой универзитѣ (1954), од року 1965 асистент факулты освѣты и новинарства, в року 1967 з роботов ''Příspěvek k rozboru tzv. legionářské literatury'' зыскав ступень PhDr.; в року 1969 з роботов ''K počátkům české knihy'' — ступень CSc. (кандидат наук). Быв редактором периодичной едиции ''Magnet'' (1965–1970 a 1990–1992) Министерства народной обороны.<ref name=Med-Piorecký/> ;Конфликт з режимом:Опубликовав велике число зберок властной поезии, литературознательскы роботы. Окрем того писав тексты спѣванок, выступав з роботами о музицѣ ай историчнов публицистиков.<ref name=Med-Piorecký/> Его модерна поезия была оцѣнена як грозна про комунистичный режим Чехословакии. Горжец привѣтав [[Пражска ярь|Пражску ярь]], а по [[Инвазия Варшавского пакта до Чехословакии|придушуючой збройной инвазии]] быв директором илегалного выдавательства ''Česká expedice'' (1969–1989).<ref name=Pop2005>Ivan Pop (2005)</ref> В року 1969 быв за то выказаный з [[Комунистична партия Чехословакии|КПЧ]] и збавленый роботы на универзитѣ, в року 1970 одышов на инвалидску пензию. В року 1981 быв засудженый и шѣсть мѣсяци сидѣв в арештѣ за «подкопованя републикы и ширѣня илегалной литературы». По падѣ комунистичного режиму свое илегалне выдавательство ''Česká expedice'' перемѣнив на приватне выдавательство, а в року 1991 достав назад роботу доцента факулты сполоченскых наук на [[Карлова универзита|Карловой универзитѣ]].<ref name=Med-Piorecký/> ;Чинность про Подкарпатя и Русинох:Горжец не забывав, же походить з [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]]. Видячи негативне одношѣня новой независимой [[Украина|Украины]] ку [[Русины|Русинам]], створив и став у чолѣ чешского ''Общества приятельох Подкарпатской Руси'' (Společnost přátel Podkarpatské Rusi), помогав створити его печатный орган, быв членом [[Світова рада Русинів|Свѣтовой рады]] Свѣтового конгреса Русинох (1997–2001). Быв закладаючым редактором двох едиций брожур: ''Edice Podkarpatská Rus'' (од року 1992, 21 выпуск), котра переважно указуе историю и днешный статус региона, и ''Vrchovina'' (од року 1997, 3 выпускы), котра приносить невеликы белетрийны дѣла чешскых авторох, звязаны з русинскыма темами (меджи нима была и Горжецова зберька поезий ''Chléb na stole'', 1998). Быв тыж редактором зберькы историчных документох о прилучѣню [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] ку [[Чехословакия|Чехословакии]] по [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войнѣ]]: ''Dokumenty o Podkarpatské Rusi'', 1997.<ref name=Pop2005/> Его властны публикации, дотычны истории [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] (як в тых едициях, так и поза нима), обсягують:<ref name=Pop2001>Иван Поп (2001)</ref> :* Nedělitelná svoboda — Podkarpatská Rus, Praha, 1992; :* Podkarpatská Rus — země neznámá, Praha, 1993; :* Podkarpatská Rus včera a dnes, Praha, 1994; :* Minulost a současnost Podkarpatské Rusi, Praha, 1994; :* Země nadéje, Praha, 1995; :* První kroky svobody, Praha, 1999. == Интересны факты == * Во своей скоршой поезии Яромир Горжец быв под вплывом [[Владимир Маяковскый|Владимира Маяковского]].<ref name=Med-Piorecký/> * Мав вецеро псевдонимох, але их поуживав переважно в илегалных выданях.<ref name=Sigl>{{Cite web |author= '''Miroslav Sígl''' |title= Na mramorové kytaře o básníkovi z Podkarpatské Rusi |publisher= Neviditelný pes |date= 28.1.2011 |url= https://neviditelnypes.lidovky.cz/kultura/osobnost-na-mramorove-kytare-o-basnikovi-z-podkarpatske-rusi.A110127_212354_p_kultura_wag |accessdate= 2021-12-19}}{{ref-cs}}</ref> * Призвиско ''Hořec'' прибрав на память о Подкарпатской Руси, по [[Мюнхенска догварька|Мюнхенском диктатѣ]], коли родина вымушено вернула ся з [[Хуст]]а до [[Прага|Прагы]], ''hořec'' — чешска назва цвѣтка роду ''Gentiana'' жовтой або фиаловой фарбы, што росте в [[Карпаты|Карпатах]].<ref name=Sigl/><ref>{{Cite book |chapter= hořec |editor= '''B. Havránek (hlavní redaktor), J. Bělič, M. Helcl a A. Jedlička''' |title= Slovník spisovného jazyka českého |url= https://ssjc.ujc.cas.cz/search.php?heslo=ho%C5%99ec&sti=EMPTY&where=hesla |publisher= Ústav pro jazyk český AV ČR }}{{ref-cs}}</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Jaroslav Med''' (1995); '''Karel Piorecký''' (2008) |date= Aktualizace: 2020 |chapter= Jaromír HOŘEC |title= Slovník české literatury po roce 1945 |publisher= ÚČL AV ČR |url= http://www.slovnikceskeliteratury.cz/showContent.jsp?docId=1026}}{{ref-cs}} * {{Cite book |author= '''Ivan Pop''' |chapter= Hořec, Jaromír |editor= еditors: P. R. Magocsi and I. Pop |location= Toronto ; Buffalo ; London |title= Encyclopedia of Rusyn History and Culture |publisher= University of Toronto Press |date= 2005 |at= Pp.&nbsp;197–198 |isbn= 0-8020-3566-3 |edition= Revised and expanded }}{{ref-en}} * {{Поп2001|позиция=С. 140|статья=Горжец, Яромир (Hořec Jaromír)}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1921|2009|Горжец, Яромир}} [[Катеґорія:Чешскы писателе]] oxke3198scg2y34jq5k0pyrf466hpov 0 18242 166203 140516 2026-06-17T14:20:09Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166203 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Хуан Рамон Хименес | image = JRJimenez.JPG | imagesize = 180px | alt = | caption = Juan Ramón Jiménez Mantecón | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1881|12|23}} | birthplace = [[Могер]], [[Андалузия]], [[Испания]] | deathdate = {{Death date and age|1958|05|29|1881|12|23}} | deathplace = [[Сан Хуан, Порторико|Сан Хуан]], [[Порторико]] | resting_place = | occupation = поет | language = [[Испанскый язык|испанскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Испания]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = Нобелова награда, 1956 | signature = | signature_alt = | website = | Commons =Juan Ramón Jiménez }} [[File:Nobel prize medal.svg|50px|left]] '''Хуа́н Рамо́н Химе́нес Мантеко́н''', {{ref-es}} ''Juan Ramón Jiménez Mantecón''; [[23. децембер]] [[1881]], [[Могер]], [[Андалузия]], [[Испания]] — †[[29. май]] [[1958]], [[Сан Хуан, Порторико|Сан Хуан]], [[Порторико]]) — испанскый поет, еден з лѣпшых [[Испанскый язык|испаноязычных]] [[Лирика|лирикох]]. [[Нобелова награда|Нобеловый лавреат]] з [[Литература|литературы]] в року 1956 «за лиричну поезию, взор высокого духа и умѣлецкой чистоты в испанской поезии».<ref name=EB>Encyclopedia Britannica</ref><ref name=Nobel>Nobel Prize</ref><ref name=Choreva>Хорева Л. Г.</ref><ref name=Stein>Штейн А.</ref> == Живот == Хуан Рамон Хименес достав образованя в [[Йезуиты|йезуитской]] интернатной школѣ, пак штудовав [[право]] в Севильи, но штудии не закончив. Хименес быв [[поет]]ом, литературным критиком и редактором литературного часописа. В року 1917 побрав ся зоз Зенобиев Кампруби, поетков и [[перекладатель]]ков. По зачатку [[Домова война|домовой войны]] лишив [[Испания|Испанию]], пару рокы быв на [[Куба|Кубѣ]], пак в [[Споены Штаты Америцкы|Споеных Штатох]] и, наконець, осадив ся в [[Порторико]], де працовав як [[професор]] испанской литературы на Универзитѣ Порторико.<ref name=Nobel/> В часѣ испанской [[Домова война|домовой войны]] стояв на сторонѣ републиканскых сил. В Америцѣ достав популарность своев прозовов роботов ''Платеро и я'' (Platero у уо, 1917), историев чоловѣка и его ослика.<ref name=EB/> Ту Хименес зображать свой живот в родном [[Могер]]ѣ. ''Платеро'', {{ref-es}} ''стрѣберный'' — ослик, на якому поет вандруе, его приятель и побратим. Книга, што мать подтитулок ''Андалузска елегия'', идеализує патриархалный сельскый живот, протиставленый крутостям цивилизации.<ref name=Stein/> == Творба == Дебутовав поетичнов зберьков ''Фиаловы душы'' (Almas de violeta», 1900), котра, як и далша, ''Нимфы'' (Ninfeas, 1900), указуе вплыв французского [[символизм]]а. Рафинована мелодика стиха, меланхоличны интонации, тонкы фолклорны штилизации, вытончены образы характерны про зберькы поезий, вручены темам природы, любови, смерти: ''Смутны поспѣвкы'' (Arias tristes, 1903), ''Далекы загороды'' (Jardines Iejanos, 1904), ''Пасторали'' (Pastorales, 1911), ''Меланхолия'' (MeIancolia, 1912), ''Елегии'' (Elejias, {{nobr|тт. 1–3}}, {{nobr|1908–1910}}) идр. В далшой творбѣ обертать ся ку гледаню «чистой поетичной сущности», вникать до внуторного свѣта чоловѣка, до душы и мистичных скушености, пише переважно верлибром: ''Духовны сонеты'' (Sonetos espirituales, 1917), ''Диарь поета-новоженця'' (Diario de un poeta recién casado, 1917), ''Вѣчности'' (Eternidades, 1918), ''Красота'' (Belleza, 1923), поемы ''Простор'' (Espacio, 1954) идр. Тоты исты знакы несе и лирична проза Xименеса — зберькы [[Новела (литература)|новел]] ''Платеро и я'' (Platero у уо, 1914, конечна верзия 1917), ''Звѣрь зоз глубины душы'' (Animal de fondo, 1949), а тыж критичны [[Есей|есеи]] ''Безконечный поток'' (La corriente infinita, 1961) идр. Хименес тыж [[автор]] поетичных перекладох (в том числѣ англицкых романтикох). Творчость Xименеса зробила значный вплыв на вывой испанской и латино-америцкой поезии.<ref name=Choreva/> ==Жерела и одказы== * {{Cite web |title= Juan Ramón Jiménez |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' |date= 20 Dec. 2021 |url= https://www.britannica.com/biography/Juan-Ramon-Jimenez |accessdate=2021-12-25}}{{ref-en}} * {{Cite web |title= Juan Ramón Jiménez |publisher= '''Nobel Prize''' |url= https://www.nobelprize.org/prizes/literature/1956/jimenez/facts/ |accessdate=2021-12-25}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Хорева Л. Г.''' |chapter= ХИМЕНЕС |title= // Большая российская энциклопедия |volume= Том&nbsp;34 |location= Москва |date= 2017 |at= стр.&nbsp;52 |url= https://old.bigenc.ru/literature/text/4665398 }}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Штейн А.''' |editor= |title= //Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник / Редакція: Михальська&nbsp;Н., Щавурський&nbsp;Б. |edition= |volume= Том&nbsp;2 Л–Я |chapter= Хіменес, Хуан Рамон |quote= |location= Тернопіль |publisher=Навчальна книга – Богдан, 2006 |date= |series= |at= Cc.&nbsp;717–718 |isbn= 966-692-744-6 |doi= |url= }}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1881|1958|Хименес, Хуан Рамон}} [[Категория:Поеты Испании]] [[Категория:Писателе Испании]] [[Катеґорія:Нобеловы лавреаты з литературы]] [[Катеґорія:Испаноязычны писателе]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] 4y9ig1bswpvx9ofcmjw4djq6sz553wt 0 18277 166204 137229 2026-06-17T14:21:33Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166204 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Умберто Еко | image = Italiaanse schrijver Umberto Eco , kop, Bestanddeelnr 932-9758.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = Umberto Eco, 1984 | pseudonym = Dedalus<ref name=Nazarec>В. Назарець</ref> | birthname = | birthdate = {{Birth date|1932|01|05}} | birthplace = [[Алессандрия]], [[Италия]] | deathdate = {{Death date and age|2016|02|19|1932|01|05}} | deathplace = [[Милано]], [[Италия]] | resting_place = | occupation = | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Туринска универзита]] | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Umberto Eco signature.svg | signature_alt = | website = http://umbertoeco.it Umberto Eco | Commons = Umberto Eco }} '''Умбе́рто Е́ко''', {{ref-it}} ''Umberto Eco'', * [[5. януар]] [[1932]], [[Алессандрия]], [[Италия]] – †[[16. фебруар]] [[2016]], [[Милано]], [[Италия]] — талианскый [[семиология|семиолог]], [[писатель]], [[литературознатель]], [[Медиевистика|медиевиста]] и [[филозоф]].<ref name=EB>Encyclopedia Britannica</ref><ref name=Vesnina>Береника Веснина</ref> Найвекшу свѣтову славу достав не як [[ученый]], но як [[писатель]]. Его первый [[роман]] ''Ймено ружѣ'' (1980) нараз став ся бестселером.<ref name=EB/> == Биография == Походив з родины Джулио Еко, книговода, и Джованны Еко (родж. Бизио). На желаня отця зачав ся учити на правника на [[Туринска универзита|Туринской универзитѣ]], але скоро лишив и перейшов на середновѣку филозофию. По закончѣню (1954) з дизертачнов роботов о естетицѣ [[Томаш Аквинскый|Томаша Аквинского]] достав ступень PhD и роботу на RAI (Талианска радио-телевизия), де быв редактором програм о културѣ. В роках 1956–1964 преподавав на своей alma mater, выимши рокы военчины (1958–1959), пак выучовав во Флоренции и [[Милано|Миланѣ]], а наконець, в року 1971 прияв пост [[професор]]а [[Семиология|семиологии]] Болоньской универзиты. В 1970-х роках зачинать сполупрацовати з выдавательствами и новинками, де публиковав циклы статей, часто под псевдонимом Dedalus, котры пак выдавав окремыма книжками.<ref name=Nazarec/><ref name=Vesnina/> Зыскав репутацию [[Медиевистика|медиевисты]] и [[семиология|семиолога]] м выступовав на семинарах и з циклами лекций на розличных универзитах и в културных центрах по цѣлому свѣту. В септембрѣ 1962 оженив ся з [[Нѣмцѣ|Нѣмкыньов]] Ренатов Рамге, умѣлствознательков. Мали двое дѣти — сына и дѣвку.<ref name=Vesnina/> == Творба == Его скоршы згледованя были в области [[Естетика|естетикы]], основна робота в той области была ''Отворене дѣло'' (Opera aperta, 1962; перевыданя 1972, 1976), в котрой твердить, же векшой части сучасной музикы, поезии символистох и литературѣ (як [[Франц Кафка]], [[Джеймс Джойс]]), принципиално призначна нееднозначность и читатель мав бы май активно брати участь в интерпретации творчого дѣла. Еко выступив з критиков [[штруктурализм]]а, твердячи, же в реалности штруктуры не ествують, а суть лем помочным методом научных теорий: ''Штруктура, котра хыбить'' (La struttura assente, 1968).<ref name=BRE>А. Г.</ref><ref name=EB/> Тоты закладны постулаты назорно указав во своей литературной творбѣ. Романы ''Ймено ружѣ'' (Il nome della rosa, 1980), ''Фукоово кывадло '' (Il pendolo di Foucault, 1988), ''Остров попредного дня'' (L'isola del giorno prima, 1994) суть навонок зовсѣм иншакы историчнов добов, темов, поставами, але суть подобны своев нееднозначностьов, богатством натякох, спрятаных цитатох, филозофскым подтекстом.<ref name=BRE/> == Интересны факты == * Еко участнив ся на вшелиякых проектах: [[интернет]]овых, публичных лекциях, створѣню цедечок ай инше, але мав едно табу: за свою довгу карьеру ученого и литератора лем двараз выступив на телевизии, ачей зато, же в року 1959 быв пропущеный з RAI.<ref name=Nazarec/> * Еко ся часто послужовав информациов з Википедии, хоть там ся стрѣчать и кламство, але, подля него, розумный чоловѣк годен тото выяснити.<ref>{{Cite web |url= http://it.wikinews.org/wiki/Interview_with_Umberto_Eco |title= Interview with Umberto Eco |date= April 24, 2010 |accessdate= 2022-01-07}}{{ref-en}}</ref> * На его честь названа мала планетка [[(13069) Умбертоеко|(13069) Umbertoeco]]. == Жерела и одказы == * {{Cite web |title= Umberto Eco |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' |date= 1 Jan. 2022 |url= https://www.britannica.com/biography/Umberto-Eco |accessdate= 2022-01-06}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''А. Г.''' |chapter= ЭКО |title= // Большая российская энциклопедия |at= Том&nbsp;35, стр.&nbsp;263 |location= Москва, 2017 |url= https://old.bigenc.ru/literature/text/4941771 }}{{ref-ru}} * {{Cite web |author= '''Береника Веснина''' |title= ЭКО, УМБЕРТО |publisher= Универсальная научно-популярная энциклопедия Кругосвет |url= https://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/EKO_UMBERTO.html |accessdate= 2022-01-06}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''В. Назарець''' |chapter= Эко Умберто |title= // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. |at= Том&nbsp;1, сс.&nbsp;598–601 |location= Тернопіль, 2005 |publisher= Навчальна книга — Богдан |url= http://chtyvo.org.ua/authors/Schavurskyi_Borys/Zarubizhni_pysmennyky_Entsyklopedychnyi_dovidnyk_Tom_1.pdf }}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1932|2016|Еко, Умберто}} [[Катеґорія:Писателї]] [[Катеґорія:Філозофы]] [[Катеґорія:Литературознателе]] gvcp1gb0cnh2kfjd24z71nuj5weooaa 0 18297 166205 137227 2026-06-17T14:22:53Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166205 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Калман Миксат | image = Benczúr Gyula Mikszáth Kálmán.jpg | imagesize = 230px | alt = | caption = Mikszáth Kálmán, 1910 | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1847|01|16}} | birthplace = [[Склабина|Склабоня]] | deathdate = {{Death date and age|1910|05|28|1847|01|16}} | deathplace = [[Будапешт]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[новинарь]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1870–1910 | genre = [[роман]], [[повѣданя]] | subject = | movement = [[Реализм (литература)|реализм]] | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = http://mikszathkalman.hu Mikszáth Kálmán {{ref-hu}} | Commons = Kálmán Mikszáth }} '''Ка́лман Ми́ксат''', {{ref-hu}} ''Mikszáth Kálmán'', *[[16. януар]] [[1847]], [[Склабина|Склабоня]] — †[[28. май]] [[1910]], [[Будапешт]] — познатый мадярскый [[писатель]], [[новинарь]], автор [[роман]]ох, [[Повѣданя|повѣдань]] и [[есей]]ох.<ref name=EB>Encyclopedia Britannica</ref><ref name=Husev>Гусев Ю. П.</ref><ref name=Umniakova>Умнякова Е. В.</ref><ref name=Kenyeres>Kenyeres Ágnes</ref> == Биография == Походив з дробно[[немеш]]ской родины, отець му мав даколько [[голд]]ы ораницѣ, ай быв тыж арендаш сельской корчмы и гентешства, так будучый писатель од малости выростав меджи простым людом. По матурѣ на евангелицкой гимназии в [[Банска Щавниця|Банской Щавници]] (1866) учив ся на [[правник]]а на [[Универзита Лоранда Етвеша|Будапештской универзитѣ]] (1866–1869, не скончив) и од року 1871 став на службу помочником солгабирова Матяша Маукса в Балашшадярматѣ, з котрого дѣвков, Илонов, против волѣ своих родительох ся оженив в юлу року 1873, а неодовго ся молоды перенесли до [[Будапешт]]у, де ладив жити з писательства. Жили в нуждѣ, бѣдовали, наконець Илона похворѣла ся, лишила го и одышла до своих родительох. Рокы были розведены, аж коли солвентность Калмана Миксата ся ушорила, 31. децембра 1882, побрали ся другый раз. Мали трое дѣти: Калмана, Алберта и Яноша (тот умер в дѣточых роках). Од року 1887 до конця живота Миксат быв посланцьом парламента. В року 1889 выбраный за дописного члена Мадярской академии наук, в року 1905 — за повного.<ref name=Kenyeres/> == Литературна творба == Од року 1871 публиковав [[Есей|есеи]] и [[повѣданя]] в будапештянскых новинках. В року 1874, уже бѣдуючи в Будапештѣ, за послѣднѣ гроши выдав двотомник з невыразнов назвов ''Повѣданя'' (Elbeszélések), але тот не зробив жадный ефект. Тогды одышов на новинарску роботу до [[Сегед]]у, де му ай финанчно ся вело лѣпше. В Сегедѣ вызрѣв ай писательскый талант Миксата, ай идея двох далшых зборникох повѣдань з добрѣ познатого му живота Горных Угер, тоты два зборникы [[Новела (литература)|новел]], котрым не было пары в дотогдышной мадярской литературѣ, и з котрыма намах став ся едным з найвекшых писательох.<ref name=Kenyeres/> Тоту литературну славу собѣ добыв зборниками [[Повѣданя|повѣдань]] ''Побратимы Словаци'' (A tót atyafiak, 1881) и ''Добры половцѣ'' (A jó palócok, 1882), в котрых з глубоков симпатиев и [[гумор]]ом, але и кус идилично, указав селянскый живот.<ref name=Umniakova/><ref name=EB/> Скорша творба Миксата ещи доста романтична. Ближе ку концю стороча ставать ся вецей реалистичным [[писатель]]ом каждоденного живота, котрый указовав з розумѣньом и сочувством, але и мав доста одвагы остроумнов сатиров цѣховати недостаткы сполочности. В року 1894 году опубликовав свой первый роман ''Обсѣданя Быстрицѣ''.(Beszterce ostroma)<ref name=EB/><ref name=Husev/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |title= Kálmán Mikszáth |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' |date= 12 Jan. 2022 |url= https://www.britannica.com/biography/Kalman-Mikszath |accessdate= 2022-01-15}}{{ref-en}} * {{Cite web |editor= '''Kenyeres Ágnes''' |title= Mikszáth Kálmán |publisher= // Magyar életrajzi lexikon 1000–1990 |url= https://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC09732/10563.htm |accessdate= 2022-01-16}}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= '''Гусев Ю. П.''' |chapter= МИКСАТ |title= // Большая российская энциклопедия |location= Москва, 2012 |at= Том&nbsp;20, стр.&nbsp;289 |url= https://old.bigenc.ru/literature/text/2213280 }}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Умнякова Е. В.''' |chapter= МИ́КСАТ (Mikszáth) |title= // Краткая литературная энциклопедия |editor= Сурков&nbsp;А.&nbsp;А. |location= Москва |publisher= Сов. энцикл., 1967 |at= Том&nbsp;4, с.&nbsp;829 |url=http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke4/ke4-8291.htm }}{{ref-ru}} == Творба на вебу == {{Sister|project=s|text=[[:hu:s:Szerző:Mikszáth Kálmán|Викитека: Mikszáth Kálmán]]}} * [http://www.gutenberg.org/ebooks/author/26008 Mikszáth Kálmán művei a Project Gutenbergen] {{ref-hu}} * [https://web.archive.org/web/20160306083448/http://nekh.tk/books/kalman_miksat/kalman_miksat.htm Кальман Миксат — Собрание сочинений в шести томах. М.: Художественная литература, 1966-69.]{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1847|1910|Миксат, Калман}} [[Катеґорія:Мадярскы писателе]] [[Катеґорія:Мадярскы новинаре]] [[Катеґорія:Посланцьове парламента]] 4aqoerj6uznqot65cvhcuhop0bej16p 0 18342 166206 129739 2026-06-17T14:24:09Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166206 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Валентин Катаев | image = Valentin Kataev.jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = | pseudonym = В.&nbsp;К-въ, Вал.&nbsp;К., Валентин&nbsp;К., Валентин Петрович, Старик Саббакин, Оливер Твист, Митрофан Горчица | birthname = | birthdate = {{Birth date|1897|01|28}} | birthplace = [[Одесса]], [[Российска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1986|04|12|1897|01|28}} | deathplace = [[Москва]], [[СССР]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[драматик]] | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1910–1985 | genre = | subject = | movement = [[соцреализм]] | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Valentin Kataev }} '''Валенти́н Петро́вич Ката́ев''', *[[28. януар]] (16.01 [[Юл. кал.|Юл.кал.]]) [[1897]], [[Одесса]], [[Российска империя]] — †[[12. апріль|12. апрѣль]] [[1986]], [[Москва]], [[СССР]] — [[Россия|русскый]] [[СССР|совѣтскый]] [[писатель]], [[поет]] и [[драматик]], [[новинарь]]. Главный редактор [[часопис]]а ''Юность'' (1955—1961), Герой социалистичной праци (1974).<ref name=Gerasimova>Герасимова Г. П.</ref><ref name=Pavlovski>Павловский А. И.</ref> == Биография == Походив з мѣшаной русско-украинской родины. Отець, Петр Васильович Катаев — професор одесского епархиалного училища, што быв зо священицкого роду з Вяткы (дн. Киров), и мати, Евгения Ивановна Бачей, — дѣвка генерала, дробного статкаря з [[Полтавска область|Полтавщины]], добрѣ знали русску и украинску литературы и полюбляли собѣ домашне читаня наголос. То была зачаточна литературна школа будучого писателя.<ref name=Gerasimova/><ref name=Pavlovski/> В року 1915, не закончивши гимназию, одышов добровольцьом на фронты [[Перва свѣтова война|Первой свѣтовой войны]], быв двараз раненый, отравленый газами; выникав своев храбростьов, быв наградженый двомя Георгиевскыма крестами; достав шаржу прапорчика.<ref name=Pavlovski/> В року 1919 мобилизованый до Червеной армады, неодовго посланый на пропагачну роботу, провадив ''Окна сатиры ЮгРОСТА''. В року 1921 быв на подобной роботѣ в ЮгРОСТА [[Харьков]], а од року 1922 в Москвѣ, де быв зодповѣдным секретарьом журнала ''Новый мир'' и публиковав свои фельетоны в новинках ''Гудок'', ''Труд'', ''Крокодил'', ''Чудак'', ''Смехач'' идр. В рокы [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] быв военным репортером новинок ''Правда'' и ''Красная звезда''. Як шефредактор часописа ''Юность'' (1955–1962) приспѣв ку великой популарности того выданя, в котром выростла цѣла плеяда молодых авторох добы [[Хрущовскый помягк|«помягку»]]; не раз быв выбраный членом управы Сполку писательох СССР. Лавреат Державной премии СССР (1946) за повѣсть ''Сын полка'' (1945), Носитель трьох орденох Ленина, иншых одзнак [[СССР]].<ref name=Gerasimova/> == Творба == Перва публикация — [[верш]] ''Осень'' — в новинцѣ ''Одесский вѣстникъ'' (1910, 18. децембра). Вершы писав цѣлый живот и поважовав себе передовшиткым [[поет]]ом. Его проза обсягуе в собѣ моцный лиричный заклад. Быв в литературѣ на чудо довго — 75 рокы. Створив многогранный, полифоничный и стереоскопичный портрет свого часу, котрый загорнув двѣ свѣтовы войны, три револуции и перемѣны умѣлецкого думаня. Интензивности катаевского фаребного и звукового свѣта в немалой мѣрѣ приспѣла бесѣда его родного города, де [[Украинскый язык|украинска мова]], майже каждоденна в родинѣ Катаева, змѣшана з [[идиш]]ом и словками з иншых ту затриманых языкох, перетопила ся на своефайтовый «язык Одессы».<ref name=Pavlovski/> В часѣ роботы в [[Харьков]]ѣ переклав про русскоязычну антологию украинской поезии [[Леся Украинка|Лесю Украинку]] и [[Павло Тычина|Павла Тычину]]. На украинском материалѣ написав повѣсть ''Я, сын трудового народа'' (1937) о Украинѣ в року 1918 под нѣмецков интервенциов, на сюжет котрой С.&nbsp;Прокофьев створив оперу ''Семен Котко'' (1939). Тонко одчував атмосферу добы и реаговав на ню. Коли быв роскритикованый за неправилне указаня роли партии в романѣ ''За власть советов'' (1949), переписав цѣлый роман и выпустив под новов назвов ''Катакомбы'' (1951). В роках {{nowrap|1960–1970-х}} одкрыв новы стороны свого таланту в циклѣ мемуарних повѣстей, де в осторожной формѣ уже вецей годен быв повѣсти о пережитом. Повѣсть ''Уже написан Вертер'' (1979), опубликована в часописѣ ''Новый мир'' (1980, № 6) о страхотах червеного терору в [[Одесса|Одессѣ]] в року 1920, была замовчована совѣтсков критиков до року 1989, еще рокы по смерти [[автор]]а.<ref name=Gerasimova/> == Интересны факты == * Участь Катаева в домовой войнѣ неясна: подля официалной верзии быв в Червеной армадѣ, але суть свѣдчѣня, же быв во войску Деникина.<ref name=F16>http://стофактов.рф/16-интересных-фактов-о-катаеве/</ref> * В року 1920 быв 5 мѣсяци в арештѣ ЧК, обвиненый з контрареволучной чинности, и грозив му росстрѣл; вывольнив го лем еден чекист, з котрым быв ся спознав на литературных встрѣчах.<ref name=F16/> * Его повѣсть ''Растратчики'' (Дефравданты, 1926) была такой по публикации перекладена по англицкы и стала ся бестселером в США и Великой Британии.<ref name=F16/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Герасимова Г. П.''' |chapter= КАТАЄВ Валентин Петрович |title= //Енциклопедія історії України |editor= Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. |location= Київ, НАН України. Інститут історії України |publisher= "Наукова думка", 2007 |url= http://www.history.org.ua/?termin=Kataev_V |isbn= 966-00-0632-2 |at= Том&nbsp;4, сс.&nbsp;130–131}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Павловский А. И.''' |chapter= Катаев Валентин Петрович |title= //Русская литература ХХ&nbsp;века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь. В 3&nbsp;томах |location= Москва, РАН, Институт русской литературы (Пушкинский Дом) |publisher= ОЛМА-ПРЕСС Инвест, 2005 |isbn= 5-94848-211-1 |url= http://lib.pushkinskijdom.ru/LinkClick.aspx?fileticket=zKm9A1tnwHk%3d&tabid=10547}}{{ref-ru}} ==Референции== {{reflist}} {{Lifetime|1897|1986|Катаев, Валентин}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] rr1bxeji0peb6y1g2z5jxynmxwimbvf 0 18383 166207 161535 2026-06-17T14:25:58Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166207 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Микола Каменицки | image = | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date and age|1947|02|11}} | birthplace = [[Коцур]], [[Войводина]], [[Сербия]] | deathdate = <!-- {{Death date and age|2047|05|07|1947|02|11}} --> | deathplace = | resting_place = | occupation = [[историк]], [[Фолклористика|фолклориста]], [[поет]] | language = [[Русинскый язык|русинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Сербия]] | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Микола Каменицки''' (Микола Каменїцки), *[[11. фебруар]] [[1947]], [[Коцур]], [[Войводина]], [[Сербия]] — [[Руснаци у Сербиї|руснацкый]] [[историк]], [[Фолклористика|фолклориста]], [[поет]].<ref name=Dulichenko2005>Aleksandr D. Dulichenko</ref><ref name=Dulichenko1997>А. Д. Дуличенко</ref> == Биография == Закончив основну школу в [[Коцур]]ѣ, а пак фахову школу во [[Вербас (город)|Вербасѣ]], де працовав на цукровой фабрицѣ. Жие в Коцурѣ. Фолклорны тексты и властны поезии публикуе в [[Новый Сад|новосадскых]] периодичных выданях ''Пионирска заградка'', ''Мак'', ''Шветлосц'', о народной творчости югославскых Руснакох писав в розличных зберьках, в том числѣ и в материалах Союза обществ фолклористох Югославии.<ref name=Dulichenko2005/> == Творба == Микола Каменицкый быв еден зоз первых поетох, якы писали в жанрѣ ''поезия в прозѣ'', в котром написана векша часть его первой властной зберькы, што вышла в едиции «Библиотека младих руско-українских писательох ’Жридла’» (№&nbsp;9, 1971). Поет ся замыслять над околичным свѣтом, ситуациов своей отчизнины, судьбов сонародникох.<ref name=Dulichenko1997/><ref name=Dulichenko2005/> Написав тыж даскельо штудий о руснацком фолклорѣ на материалах з [[Коцур]]а, и хроник з живота родного валала (шпорт, театер, газдовскый живот). Окреме треба спомянути его принос ку зберьцѣ ''Erotica ruthenica'' (1995).<ref name=Dulichenko1997/><ref name=Dulichenko2005/> == Публикации == * Каменїцки Микола: Конци у безкраю. — Нови Сад: Руске слово, 1971. — 48 с.<ref name=Dulichenko1997/> * Камењицки Микола: Спортски живот Куцуре, Савез организација за физичку културу Врбас, 1977, стр. 353.<ref name=Eunet>[https://web.archive.org/web/20220212193626/http://solair.eunet.rs/~MEDJESIA/Literatura.htm ЛИТЕРАТУРА - Eunet]</ref> * Дуга над валалом. Зборнїк писньох коцурских поетох. — Коцур: Подружнїца Дружтва за руски язик и литературу Коцур, 1995, ({{nobr|сс. 72–75}} належать М.&nbsp;К.)<ref name=Dulichenko1997/> * Каменїцки Микола, ред.: Одняте од забуца, Руске слово - Дружтво за руски язик и литературу, Подружнїца у Коцуре, 1995, Нови Сад, б. 32.<ref name=Eunet/> * Erotica ruthenica — Еротика рутеника. Зборнїк еротских приповедкох, писньох, анеґдотох, вереньох и загадкох югославянских Руснацох. — Нови Сад: Секция за скарб Дружтва за руски язик и литературу, 1995. — 130 с. (векша часть зберькы належить М.&nbsp;К.)<ref name=Dulichenko1997/> * Каменїцки Микола: “Перши крочаї драмскей дїялносци”, Драмски живот Коцура, Руске слово - Дружтво за руски язик и литературу, Подружнїца у Коцуре - КУД Жатва, 1998, Нови Сад, 3-6.<ref name=Eunet/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Aleksandr D. Dulichenko''' |chapter= Kamenitski, Mikola |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 226 }}{{ref-en}} * {{Cite web |author= Проф. др. хаб. '''А. Д. Дуличенко''' (Тарту) |date= 1997 |url= https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm |title= Каменїцки, Микола // Русины. Малая энциклопедия |publisher= Rusyns in Pannonia |accessdate= 2022-02-12}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1947||Каменицки, Микола}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] t2ehvn3efbxt54d4xk6e71f39ex2vbu 0 18397 166208 165739 2026-06-17T14:27:51Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166208 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Семан Мадзелян | image = Seman Madzelan.jpg | imagesize = 230px | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1922|02|18}} | birthplace = [[Білцарева|Билцарьова]], [[Польща]] | deathdate = {{Death date and age|2014|07|17|1922|02|18}} | deathplace = [[Чмельов]], [[Долна Шлезия (воеводство)|Долна Шлезия]], [[Польща]] | resting_place = там же | occupation = [[проза]]ик, [[Публицистика|публициста]], [[поет]] | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = «Смак долі», 2000<ref name=Horbal/> | spouse = Евгения Галабурда | partner = | children = пятеро | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Семан Мадзелян''', {{ref-pl}} ''Szymon Madzelan'', *[[18. фебруар]] [[1922]], [[Білцарева|Билцарьова]], [[Польща]] – †[[17. юл]] [[2014]], [[Чмельов]], [[Долна Шлезия (воеводство)|Долна Шлезия]], [[Польща]] — русинскый [[проза]]ик и [[Публицистика|публициста]] меджи [[Лемкы|Лемками]] в [[Польща|Польщи]] и [[США]].<ref name=Horbal>Bogdan Horbal</ref><ref name=Kosovski>Севериян Косовскiй</ref> == Биография == Быв наймолодшым сыном Василя Мадзеляна и Александры Щамбур. Старшых братох родиче послали до школ, а Семана задумали лишити на газдовствѣ. А газдовство мало {{nobr |17 [[гектар]]ы}} ораницѣ и {{nobr |7 [[гектар]]ы}} [[лѣс]]а бо отець на то робив в Америцѣ 20 рокы. Коли пришли [[Нѣмцѣ]], Семана забрали на примушены роботы до [[Третий райх|райху]] (1940). По девятьох мѣсяцях утѣк, прятав ся дома, за што му грозив [[Концентрачный лагер|концлагер]]. Наконець го влапила полиция, але родичам ся удало го выслободити за цѣну трьох коров. Але и так мусѣв робити на нѣмецкых ставбах в [[Криниця|Криници]] и [[Новый Санч|Новом Санчу]] (1942–1944). 12. апрѣля 1945 забрали го «добровольцом» до Червеной армады, при штурмѣ [[Прага|Прагы]] быв тяжко раненый и девять мѣсяци лежав по шпиталях<ref name=Hraban>Володислав Грабан</ref> Коли вернув ся дому (1946), родичох уже не застав — тым часом их переселили на [[УССР|Украину]].<ref name=Horbal/><ref name=Kosovski/> Семан створив родину з Евгениов Галабурдов, а неодовго, 30. юна 1947, были они выселены на понѣмецкы землѣ и осѣли в Чмельовѣ коло Хоцянова в [[Долна Шлезия (воеводство)|Долной Шлезии]]. Там ся им родили пятеро дѣти.<ref name=Hraban/> В року 1984 цѣла родина выемигровала до [[США]].<ref name=Horbal/> == Творба == Творы Мадзеляна были публикованы в украинском тыжденнику ''Наше Слово'', в его выдѣленой про [[Лемкы|Лемкох]] части «Лемківска Сторінка». А найперше зыскав популарность вдякы Ансамблю пѣснѣ и танця ''Лемковина'' з [[Білянка|Бѣлянкы]], якый за свою найпопуларнѣйшу мав пѣсню ''«Під Облачком»'' (слова Мадзеляна, музика на народных мотивах Ярослава Трохановского).<ref name=Kosovski/> Найповнѣйше автор представленый в зберцѣ ''«Смак долі»'', 2000.<ref name=Hraban/> Окрему увагу заслужують его критичны публикации о повойновой депопулации [[Лемковина|Лемковины]] (Smak doli, 1986; "Spowiedż z niepopelnionych grzechów," 1996).<ref name=Horbal/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Bogdan Horbal''' |chapter= Madzelian, Seman / Madzelan Szymon |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |pages= 312–313 }}{{ref-en}} * {{Cite book |editor= Семан Мадзелян |author= '''Володислав Грабан''' |chapter= Під вічно зеленом гором (про автора) |title= //Смак долі |location= Криниця |publisher= «Наша Загорода», 2000 |edition= |doi= |isbn= 89-910742-1-8 |pages= 7–9 |url= https://chtyvo.org.ua/authors/Madzelian_Seman/Smak_doli_zbirka/}} * {{Cite web |author= '''Севериян Косовскiй''' |title= «Під облачком явір похылений…» – 95 років Мадзеляна |date= 18. 2. 2017 |url= https://www.lem.fm/pid-oblachkom-yavir-pohyileniy-95-rokiv-madzelyana/ |publisher= lem.fm |accessdate= 2022-02-18}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|2014|Мадзелян, Семан}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] nmabxu18okau8nkeurcefkipxcox18x 0 18427 166209 147757 2026-06-17T14:30:55Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166209 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Владимир Бильня | image = Vladimir Biljnja.png | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1927|02|25}} | birthplace = [[Вербас (город)|Вербас]] | deathdate = {{Death date and age|2006|06|05|1927|02|25}} | deathplace = [[Новый Сад]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[историк]] | language = [[русинскый язык|руськый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Сербия]] | education = | alma_mater = | period = 1968 – 1990 | genre = [[повѣданя]], [[роман]] | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Владимир Бильня''', *[[25. фебруар]] [[1927]], [[Вербас (город)|Вербас]], [[Мадярске кральовство]] (теперь [[Сербия]]) – †[[5. юн]] [[2006]], [[Новый Сад]], [[Сербия]] — [[писатель]], [[историк]] меджи [[Руснаци у Сербиї|войводинскыма Руснаками]].<ref name="AZ">А. З.</ref> == Биография == Походив з худобной родины ремеселника. В рокы [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] быв участником народно-ослободителного боя против [[Нацистична Германия|нацистичной Германии]].<ref name="Dul1997">Дуличенко А. Д.</ref><ref name="Dul2005">Aleksandr D. Dulichenko</ref><ref name="AZ"/> Быв офицером Югославского Народного Войска, закончив Высшу интендантску академию в [[Ленинград]]ѣ (1948). В роках 1950 – 1955 быв репресованый.<ref name="Misanic">Мишанич О. В.</ref> В роках 1967 – 1988 працовав яко складатель и график в печатни выдавательства «Дневник» в [[Новый Сад|Новом Садѣ]].<ref name="AZ"/> == Литературна творба == До литературы вступив в року 1968, коли в додатку ''Литературне слово'' новинка ''Руске слово'' напечатала его перве [[повѣданя]] ''Бачи Михал з брега''. Далшы его [[повѣданя]], переважно на военны темы, появляли ся в часописѣ ''Шветлосц'', в рочнику ''Народни календар'' ай иншых периодиках.<ref name="Dul1997"/> Перва зберька его повѣдань ''Днї и ноци'' (1972) достала награду в конкурзѣ ку 30-рочу повстаня народох [[Социалистична Федеративна Република Югославия|Югославии]]. [[Повѣданя]] зберькы споены еднов сюжетнов линиов о войновой дорозѣ военской единкы, што бойовала против [[Нѣмцѣ|Нѣмцьох]]. Многое в Бильньовой [[Проза|прозѣ]] звязано з недавньов историов его отчины, котру зажив; ту-там росповѣдь переходить до мемоарной публицистикы. В таком духу написаный и его первый [[роман]] ''Аз єсм'' (1990). Бильня тыж автор историко-публицистичной книгы о Руснаках Войводины, написаной по сербско-хорватскы ''Rusini u Vojvodini: prilog izučavanju istorije Rusina Vojvodine (1918 – 1945)'' (1987). Его русинскы книгы выданы тыж в сербско-хорватском, украинском, словацком ай иншых языках.<ref name="Dul1997"/> == Библиография == * Днї и ноци. Циклус приповедкох. — Нови Сад: Руске слово, 1972. — 163 с.; * V. Biljnja. Rusini u Vojvodini. Prilog izučavanju istorije Rusina Vojvodine (1918–1945). — Novi Sad: Dnevnik, 1987. — 191 s. * Аз єсм. Роман. — Нови Сад: Руске слово, 1990. — 207 с.; * Крижни драги. Антолоґия прози Руснацох и Українцох Югославиї. — Нови Сад: Руске слово, 1990, с. 279–306; == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Aleksandr D. Dulichenko''' |chapter= Bil'nia, Vladimir |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |isbn= 0-8020-3566-3 |doi= 10.3138/9781442674431 |page= 40 |date=2005 }}{{ref-en}} * {{Cite web |author= '''А. З.''' |title= 25. 2. 2022: Недожытых 95 років белетрісты і публіцісты – ВЛАДИМІРА БІЛЬНЇ |url= http://www.cms3.rusynacademy.sk/?25-2-2022-Недожытых-95-років-белетрісты-і-публіцісты-–-ВЛАДИМІРА-БІЛЬНЇ |accessdate= 2022-03-11}} * {{Cite book |author= '''Дуличенко А. Д.''' |chapter= Бильня, Владимир |title= // Русины. Малая энциклопедия |url= https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm#bilna |date= 1997 |accessdate= 2022-03-11}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Мишанич О. В.''' |chapter= Бильня Володимир |title= // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ |location= Київ |publisher= Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003 |url= https://esu.com.ua/search_articles.php?id=41815 |accessdate= 11.03.2022}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1927|2006|Бильня, Владимир}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы історіци]] fkxn38qidpatmmroid0fv176ps78djw 0 18465 166210 144174 2026-06-17T14:32:56Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166210 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Иван Мацинскый<br>{{nowrap|{{ref-uk}} <small>''Іван Миколайович Мацинський''</small>}} |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://esu.com.ua/images/article_images/M/tom19_1164.jpg}} | pseudonym = Иван&nbsp;Малый, Николай&nbsp;Торский, Иван&nbsp;Цынский, Иван&nbsp;Царевич, Ігор&nbsp;Сурмач, Тарас&nbsp;Остапчук<ref name="Magocsi">Paul Robert Magocsi</ref><ref name="Kovac">Федір Ковач</ref><ref name="Musinka">М. І. Мушинка</ref> | birthname = {{ref-sk}} ''Ivan Macinský'' | birthdate = {{Birth date|1922|04|09}} | birthplace = [[Меджилаборцѣ]] | deathdate = {{Death date and age|1987|03|14|1922|04|09}} | deathplace = [[Пряшов]] | resting_place = | occupation = [[поет]], [[литературознатель]], [[перекладатель]] | language = | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = | citizenship = [[Чехословакия]] | education = | alma_mater = [[Универзита Павла Йозефа Шафарика|Универзита П. Й. Шафарика]] | period = 1938–1986<ref name="Kovac"/> | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Иван Мацинскый''', {{ref-uk}} ''Іван Миколайович Мацинський'', {{ref-sk}} ''Ivan Macinský''; *[[9. апріль|9. апрѣль]] [[1922]], [[Меджилаборцѣ]] – †[[14. марец]] [[1987]], [[Пряшов]] — [[поет]], [[литературознатель]], [[перекладатель]], [[Публицистика|публициста]], [[педагог]] и сполоченско-културный активиста [[Пряшовскый край|Пряшовского региона]] [[Словакия|Словакии]].<ref name="Magocsi"/><ref name="Kovac"/><ref name="Musinka"/> == Биография == === Походжѣня, штудии, карьера === Походив з родины желѣзничаря.<ref name="Kovac"/> Закончив Пряшовску руську грекокатолицку учительску [[Семинария|семинарию]] (1934–1942), учительовав в селѣ ''Вилаг'' (нынѣ [[Светліцї|Светлице]], 1942–45). Быв активным участником Словацкого народного повстаня (1944–1945) ай членом [[Украинска народна рада Пряшовщины|Украинской народной рады Пряшовщины]] (1945–1950).<ref name="Musinka"/> В року 1945 вступив до [[Комунистична партия Чехословакии|Комунистичной партии Чехословакии]], жебы брати активну участь в социалных и културных перемѣнах в животѣ [[Русины|Русинох]] Словакии по [[Друга світова война|Другой свѣтовой войнѣ]], ай закончив Высшу школу сполоченскых и политичных наук в Празѣ (1945–1949).<ref name="Magocsi"/><ref name="Prosalova">Просалова В. А.</ref> Быв закладательом и головным редактором русскоязычного литературно-сполоченского мѣсячника «Костёр» (1946–1947).<ref name="Musinka"/><ref name="Prosalova"/> Литературны публикации зачав по русскы (журнал ''Рассвет'', 1938),<ref name="Kovac"/> так написав и свою дебютову поетичну зберьку (''Белые облака'', 1949),<ref name="Magocsi"/> и драму (''Старый Зелезняк и его дети'', 1950),<ref name="Musinka"/> але в {{nowrap|1950-х}} роках дисциплиновано ся запоив до процесу [[Украинизация#На Пряшовщинѣ|украинизации]]. Од року 1949 в [[Пряшов]]ѣ. Быв [[драматург]]ом (1950–1956), пак директором (1956–1959) [[Театер Александра Духновича|Украинского народного театру]], при тому основав [[ПУЛС|Поддуклянскый украинскый народный ансамбель (ПУЛС)]]. Инициовав створѣня украинской филии Сполку чехословацкых писательох (1952; в роках 1963–1970 став на ей челѣ) з ей печатным органом журналом ''Дукля'' (1953). В роках 1959–1970 — ведучый оддѣлу украинской литературы ''Словацкого педагогичного выдавательства''. В роках 1969–1970 — Первый секретарь [[КСУТ]]. Екстерно преподавав на православной богословской факултѣ [[Универзита Павла Йозефа Шафарика|Универзиты Павла Йозефа Шафарика]] в Пряшовѣ (1951–1956). Под его веджѣньом украинскы организации краю досягли найвекшого розвою.<ref name="Musinka"/> === Робота про русинску културу === Наперек тому, же прияв украинизацию, Мацинскый остро критиковав административны способы ей имплементации, а в року 1968 предложив, жебы «русинскый диалект» быв хоснованый про публикации. Нигда ся не вагав повѣсти о политичных и културовых проблемах, а наслѣдком в року 1970 быв выказаный з [[Комунистична партия Чехословакии|комунистичной партии]] и одсунутый зоз вшиткых официалных урядох, коли публично пожадав, жебы совѣтске войско опустило [[Чехословакия|Чехословакию]]. Майже до конця живота не была му дозволена публикация властных творох, хоть при том зостав дале редактором украинской редакции ''Словацкого педагогичного выдавательства'' (1970–1985), де его заслугов став на высокый научный уровень ''«Науковий збірник Музею української культури в Свиднику»'' (1972–1988). Меджи его научныма роботами была история пряшовского Украинского Народного Театра (''«Десять років УНТ»'',1958), литературна критика и портреты даколькых русинскых авторох, з них найважнѣйшы робота о [[Василь Довгович|Василю Довговичови]] (1982) и прототип енциклопедии русинской културы ''«Словник історичного життя закарпатських українців»'', печатаный на продовжѣня в журналѣ ''Дукля'' (1967–1971 и 1984, 1986).<ref name="Magocsi"/> === Упамятнѣня === В [[Меджилаборцѣ|Меджилаборцях]] на честь Ивана Мацинского в року 1992 отворена памятна табла.<ref name="Kovac"/><ref name="Musinka"/> == Властна литературна творба == * Поетичны зберькы:<ref name="Kovac"/> ** Белые облака (1949) ** Наша мова (1956) ** Іванко та Оленка (1958) ** Карпатські акорди (1962) ** Пристрітники (1968) ** Вінки сонетів (1985) ** Меридіани і паралелі (1989) ** Ангел (1997)<ref name="Musinka"/> * Инше: ** Старый Зелезняк и его дети» (драма, 1950)<ref name="Musinka"/> ** Зимова ніч (повѣсть, 1961)<ref name="Kovac"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Paul Robert Magocsi''' |chapter= Matsyns'kyi, Ivan |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 327 }}{{ref-en}} * [[Федор Ковач|'''Федір Ковач''']]: Мацинський Іван //{{КСРУ}}, с.&nbsp;214. * {{Cite book |author= '''М. І. Мушинка''' |chapter= Мацинський Іван Максимович |title= //Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ |location= Київ |publisher= Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018 |url= https://esu.com.ua/search_articles.php?id=67178 |accessdate= 10.04.2022}}{{ref-uk}} * {{Cite book |chapter= Мацинський Іван |editor= '''Просалова В. А.''' |title= //Українська діаспора: літературні постаті, твори, бібліографічні відомості |location= Донецьк |publisher= «Східний видавничий дім»}, 2012 |isbn= 978-966-317-145-6 |at= Сс.&nbsp;317–318}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|1987|Мацинскый, Иван}} [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Украинскы писателе]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] [[Катеґорія:Украинскы поеты]] [[Катеґорія:Перекладателе]] [[Катеґорія:Педаґоґы]] 1dgv3catg3scss4p20xov5hna32f4ga 0 18470 166211 151338 2026-06-17T14:34:55Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166211 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Михаил Кеминь |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=http://www.cms3.rusynacademy.sk/files/kemin_mychajlo.jpg}} | birthdate = {{Birth date|1922|04|12}} | birthplace = [[Иза]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2020|10|21|1922|04|12}} | deathplace = [[Ужгород]], [[Украина]] | occupation = [[педагог]], [[ поет]],<br>пропагатор [[фолклор]]а | nationality = [[Русины|Русин]] | ethnicity = з [[Мараморош (Реґіон)|Марамороша]] | language = [[русинскый язык|русинскый]] | genre = [[верш]], [[поема]] | citizenship = чехословацке, украинске | period = 1942 – 2015 | spouse = | children = | awards = }} '''Михаил Кеминь''' (* [[12. апріль|12. апрѣль]] [[1922]], [[Иза]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] (днесь Украина) — †[[21. октобер]] [[2020]], [[Ужгород]], [[Украина]]) —[[педагог]], русинскый [[поет]], [[фолклористика|фолклориста]], cполоченскый активиста.<ref>[http://www.cms3.rusynacademy.sk/?12-4-2022-%D0%9D%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D1%8B%D1%82%D0%B0-100-%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BD%D1%96%D1%86%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82%D0%B0-%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D2%91%D0%BE%D2%91%D0%B0-%D1%96-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B4%D1%97%D1%8F%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8F-%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%B0-%D0%9A%D0%95%D0%9C%D0%86%D0%9D%D0%AF А.З.: Недожыта 100-рочніця поета, педаґоґа і културного дїятеля Михайла КЕМІНЯ]</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?v=nhTzz1iOkaU Доц. Валерій Падяк: Русинські літераторы. Михайло Кемінь]</ref> == Живот и културно-сполоченска чинность == По закончѣню русской гимназии в [[Хуст]]ѣ (1934–1942), учив ся на [[Будапештска универзита|Будапештской универзитѣ]] (1942–1944), закончив [[Филология|филологичну]] факулту [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзиты]] (1951) в шпециалности [[Русскый язык|русского]] филолога.<ref name=Magocsi> Paul Robert Magocsi </ref> Працуючи учительом в [[Иза|Изѣ]], екстерно закончив Педагогичный инштитут чужоземных языкох в [[Киев]]ѣ (1965). Перейшов до [[Ужгород]]у, де выучовав [[англицкый язык]] в Ужгородской интернатной школѣ и вечерной школѣ молодых роботникох. <ref name=Almasi2005>Михайло Алмашій</ref> По падѣ комунистичного режима Кеминь ся активизовав в русинском културном возроджѣню и став ся едным зоз основательох «Общества Подкарпатскых Русинох» (1990).<ref name=Almasi2001>М. Алмаший</ref><ref name=Almasi2005/><ref name=Magocsi/> З обновлѣньом русинскых выдань публиковав позии по русинскы. Вершину его поетичной русинской творбы представлять поема ''Изянска русалка''.<ref name=Almasi2001/> <ref name=Almasi2005/>.<ref name=Magocsi/> Михаил Кеминь активно пропаговав русинскый фолклор, зокрема людову поезию, котра служила основов и взором про его властну поетичну творчость. Быв тыж автором интересных етнографичных публикаций, напримѣр, в есею ''Изяне и лозоплетеніе'' подробно описуе село, его обывательох и их славне ремесло лозоплетѣня.<ref>{{Cite book |author= М.&nbsp;Кеминь |chapter= Изяне и лозоплетеніе |title= Календарь Культурно-просвітительного Общества им.&nbsp;А.&nbsp;Духновича (на год 1995) |editors= С.&nbsp;Броди, В. &nbsp;Сочка-Боржавин |location=Ужгород |publisher= Общество им.&nbsp;А.&nbsp;Духновича, 1995 |at= Сс.&nbsp;134–143}}</ref> == Книжны публикации == * Михаил Кеминь: Изянська русалка. Роман в стихах. Том І. — Ужгород: ІВА, 2006. — 192&nbsp;с. {{ISBN|966-7231-74-7}} * Русинськѣ коломыйкы Мараморощины. Том І. / Упорядник М.&nbsp;Кеминь. — Ужгород: ІВА, 2007. — 316&nbsp;с. {{ISBN|978-966-7231-87-3}} * Фолклор подкарпатськых русинов Мараморощины. Пословицѣ, загадкы, шарады, спѣванкы-коломыйкы, баллады / М.&nbsp;Ф.&nbsp;Кемѣнь, М.&nbsp;И.&nbsp;Завадяк. — Ужгород: ІВА, 2015. — 192&nbsp;с. {{ISBN|978-617-501-095-2}} == Жерела и одказы == * {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= '''Paul Robert Magocsi''' |chapter= Kemyn’, Mykhailo |title= //Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 233 }}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Михайло Алмашій''' |title= Русинська педагогічна енциклопедія |location= Ужгород |publisher= Карпатська Вежа, 2005 — 304&nbsp;с |isbn= 966-2674-43-X |at= C.&nbsp;114}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''М. Алмаший''' |chapter= Кеминь Михаил |editor= Иван Поп |title= Энциклопедия Подкарпатской Руси |location= Ужгород |publisher= Изд-во В.&nbsp;Падяка, 2001 — 431&nbsp;с |isbn= 966-7838-23-4 |at= C.&nbsp;204}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|2020|Кеминь, Михаил}} [[Катеґорія:Русиньскы фолклорісты]] [[Катеґорія:Русиньскы педаґоґы]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] fjs16q6g1ldle39v9cqw572fhihhr2t 0 18473 166212 162336 2026-06-17T14:39:42Z Igor Kercsa 5504 мала оправа 166212 wikitext text/x-wiki {{Писатель | name = Любка Сегеди Фалц | pseudonym = | birthname = Любка Сегеди | birthdate = {{Birth date|1932|04|10}} | birthplace = [[Петровци]], [[Срѣм]]<br>[[Кральовство Югославия]], (дн. [[Хорватия]]) | deathdate = {{Death date and age|2018|04|10|1932|04|10}} | deathplace = [[Винковци]], [[Хорватия]] | occupation = [[учитель]]ка, [[поет]]еса,<br>културна активистка |imagesize=200px | language = | education = | alma_mater = | genre = поезия | subject = | movement = | notableworks = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = }} '''Любка Фалц''', роджена Сегеди, *[[10. апріль|10, апрѣль]] [[1932]], [[Петровци]], в тогдышной [[Кральовство Югославия|Югославии]], днесь [[Хорватия]] – †[[10. апріль|10, апрѣль]] [[2018]], [[Винковци]], [[Хорватия]] — [[учитель]]ка, [[поет]]еса, културна активистка.<ref name="IP">И. П.</ref><ref name="Medvid">Петро МЕДВІДЬ</ref><ref name="jadju">ядю</ref> == Биография == В родных Петровцях выходила штыри класы закладной [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народной школы]]. Мала 11 рокы, коли одышла з родного села до [[Вуковар]]у, де абсолвовала низшу гимназию и склала малу матуру, а пак штудовала на учительской школѣ в [[Осиек]]у. Яко 18-рочна зачала учительовати в положеном при [[Осиек]]у селѣ Овчара (днесь община Чепин), а ту зачала и писати поезию. Наступно учительовала в розличных селах, в том в [[Миклошевци|Миклошевцях]], а наконець за довгшый час в [[Дреновци|Дреновцях]], одкы и пошла до пензии.<ref name="IP"/> Послѣдны рокы свого живота жила во [[Винковци|Винковцях]], де и умерла. Спочивать на валалском теметовѣ в [[Петровци|Петровцях]], де ся ей одпровод одбыв 12. апрѣля 2018.<ref name="jadju"/> Была активна в сполоченском и културном животѣ. Една зо закладательок русинской организации в [[Хорватия|Хорватии]], по роздѣлѣ югославянской державы — ''Руснак'', дружтво Руснацох у Републики Горватскей (2003), перва, а пак честна предсѣдателька той организации.<ref name="IP"/><ref name="Medvid"/> Довгорочна членка ''Дружтва за руски язик, литературу и културу'', вызнаменана в року 2015 честнов наградов {{nowrap|им. Осифа Фа}} за педагогичну и литературну чинность.<ref name="IP"/> == Творба == Свой первый верш, названый ''Квитки у полю'', публиковала в року 1954 в русинском часописѣ ''{{iw|Шветлосц||uk}}''. Далшы поезии появляла переважно во вуковарском часописѣ ''Нова думка'', в народных календарях и в антологиях, довъедна их было понад 250. Выдала двѣ поетичны зберькы и приготовила третю, котру не встигла выдати: * Подоба з далєка (1975); * Класки (1999) — достала [[Премия Александра Духновича|литературну награду Александра Духновича]], 2006; * Шерцо на червеним партку (невыдана).<ref name="IP"/><ref name="Medvid"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author='''(И. П.)''' |chapter=ЛЮБКА СЕҐЕДИ ФАЛЦ, учителька, поетеса (1932-2018) |title=Studia Ruthenica 23 (36) |location=Нови Сад |publisher=Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2018 |at=c.&nbsp;217 |url=https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Studia-rutenika-23-2018.pdf |accessdate=2022-04-16}} * {{Cite web |author='''Петро МЕДВІДЬ''' |title=Недожытый юбілей Любкы Сеґеди-Фалц |url=http://www.cms3.rusynacademy.sk/?13-4-2022-Недожытый-юбілей-Любкы-Сеґеди-Фалц |publisher=ЛЕМ.фм, Академія русиньской културы на Словеньску |accessdate=2022-04-16}} * {{Cite web |author='''(ядю)''' |title=Умарла Люпка Фалц |url= https://www.ruskeslovo.com/Умарла-Люпка-Фалц/ |publisher=РУТЕНПРЕС |date=2018-04-12 |accessdate=2022-04-16}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1932|2018|Фалц, Любка}} [[Категория:Русиньскы поеты]] [[Категория:Русиньскы педаґоґы]] pxy3xhhdqhkjjzn7b6zln685jlsj43w 0 18528 166213 162337 2026-06-17T14:41:22Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166213 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Константин Паустовскый | image = Паустовский.jpg | imagesize = 150px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1892|05|31}} | birthplace = [[Москва]], [[Российска империя|Россия]] | deathdate = {{Death date and age|1968|07|14|1892|05|31}} | deathplace = [[Москва]], [[СССР]] | resting_place = | occupation = [[писатель]], [[новинарь]] | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1910–1968 | genre = | subject = | movement = [[романтизм]] | notableworks = Повѣсть о животѣ {{nowrap|(1945–1963)}} | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Константин Паустовский (роспись).svg | signature_alt = | website = | Commons = Konstantin Paustovsky }} '''Константин Паустовскый''', {{ref-ru}} ''Константи́н Гео́ргиевич Паусто́вский''; {{nowrap|*[[31. май]] (19. май [[Юл. кал.]]) [[1892]]}}, [[Москва]], [[Российска империя|Россия]] – {{nowrap|†[[14. юл]] [[1968]]}}, [[Москва]], [[СССР]] — русскый [[СССР|совѣтскый]] [[писатель]] и [[новинарь]],<ref name="BRE">Осовский О. Е.</ref> найлѣпше познатый своима повѣданями, котры принесли дореволучны традиции русского романтизму до литературы совѣтской добы.<ref name="EB">Encyclopedia Britannica</ref> == Биография == Мав предкы меджи украинскыма козаками. Учив ся в [[Киев]]ѣ, [[Санкт-Петербург]]у и [[Одесса|Одессѣ]]. Перед тым, як зачав писати, робив на многых и вшелиякых роботах, ай ку тому вельо путовав, як по [[СССР|Совѣтской Унии]], так и в заграничу.<ref name="EB"/> В рокы Первой свѣтовой войны — санитар на санитарных потягах, пак выпробовав вельо професий на фабриках, в рыболовской артели идр. В домовой войнѣ 1917–1922 — [[новинарь]] в [[Киев]]ѣ, [[Одесса|Одессѣ]], на [[Кавказ]]ѣ.<ref name="BRE"/> Первов публикациев было [[повѣданя]] ''На водѣ'' (1912), котре гимназист Паустовскый подав в алманах ''Огнѣ'' (Киев), и на его зачудованя было опубликоване.<ref name="Silin">Олег Шилин</ref> В роках 1945–1956 преподавав в Литературном инштитутѣ {{nowrap|А. М. Горького}}. В добѣ [[Хрущовскый помягк|«помягку»]] активно ся ангажовав за регабилитацию репресованых [[писатель]]ох и заступав ся за политично гоненых особ; быв в числѣ ушорительох литературного либералного алманаха ''Тарусскы сторонкы'' (1961), котрый влада по публикации заказала.<ref name="BRE"/> {{Цитат 2|Паустовскый нигда не быв членом партии, ни даякым посланцьом, ани урядником в Сполку писательох СССР. В добѣ култа особы Сталина не написав ани еден шорик на хвалу великого вождя... не подписав ани едну колективну вызву против даякого гоненого. Але, як судили писательох Синявского и Даниела, котры опубликовали свои творы на Западѣ, Паустовскый въедно з К.&nbsp;Чуковскым отворено ся за них заступив и дав суду свои доводы на хосен обвиненых.| {{Цитат 3|Оригиналный текст {{ref-ru}}|Он никогда не был ни членом партии, ни депутатом различных советов, ни даже членом правления Союза писателей СССР. В период культа личности Сталина Паустовский ни единой строчки не написал о «великом друге и вожде»... не подписал ни одного письма или обращения, где бы кого-то клеймили. Но зато, когда судили писателей Андрея Синявского и Юлия Даниэля, опубликовавших свои произведения на Западе, Паустовский вместе с Корнеем Чуковским открыто выступил в их поддержку и предоставил суду свой отзыв в защиту обвиняемых.|Аркадий Белкин: Паустовский. Останься прост, беседуя с царями<ref name="Belkin">Аркадий Белкин</ref> }}}} В року 1963 в социологичной анкетѣ о найпопуларнѣйшом писателю Паустовскый быв первый, а за ним далеко заостав протекчный «партийный писатель» Михаил Шолохов. Не было в моци партии з тым нич зробити, а за то ся му помстили. В року 1965 коли уже быв вызначеный як [[Нобелова награда|лавреат Нобела]], дипломатичныма интригами влада СССР домогла ся, жебы Нобеловскый комитет змѣнив свое рѣшѣня и дав награду Шолохову.<ref name="Silin"/><ref name="Belkin"/> == Творба == В первых творах писателя мрѣи о далекых сторонах, путованях, встрѣчах и розлуках занимають головне мѣсто. З роками его [[проза]] значно ся мѣняеть, але писатель нигда ся не зрѣкать того общого ей колорита, через котрый называють тоту прозу романтичной.<ref name="Cudakova">Чудакова М. О.</ref> Писав [[роман]]ы, повѣсти, [[повѣданя]], историчны и биографичны творы. Повѣсти ''Кара-Бугаз'' (1932) и ''Колхида'' (1934) принесли му широку знамость. В его творбѣ читатель находить лиричный погляд на природу и силный интерес ку людьом; его называють едным из найлѣпшых майстрох слова меджи писателями {{nowrap|1920-х}} и {{nowrap|1930-х}} рокох. Его главна робота ''Повѣсть о животѣ'' (1946–1963; подтитулок ''История едного живота'') складена зоз шѣстьох книг, являть из себе циклус автобиографичных споминок.<ref name="EB"/> В историчных и биографичных повѣстях Паустовскый не кладе собѣ задачу точной реконштрукции историчных фактох, главнѣ ся усилуе притягти читателя емоционално, знае заразити го чутьом родинства з минулостьов свойой земли, дояти го мужностьов и жертвеностьов геройох. Все веце пише о творчости, о людях умѣлства — [[малярь|малярях]], [[музикант]]ах, [[Писатель|писателях]]: ''Орест Кипренский'' (1937), ''Исаак Левитан'' (1937), ''Тарас Шевченко'' (1939), ''Повѣсть о лѣсах'' (1949), ''Золота ружа'' (1956) — повѣсть о литературѣ, о «прекрасной сущности писательского труда», о цѣнности точно найденого слова.<ref name="Cudakova"/> За тоту послѣдну од Польской Академии Наук заслужив награду ай быв номинованый на [[Нобелова награда|Нобла]].<ref name="Belkin"/> Автобиографична епопея ''Повѣсть о животѣ'' — доимаючый литературный документ живота [[Российска империя|России]] в зачатку [[XX. стороча]]. Книгы Паустовского перекладены многыма языками.<ref name="Cudakova"/> На честь Паустовского названа [[планетка]] [[(5269) Паустовскый|(5269) Paustovskij (1978 SL6)]]. == Жерела и одказы == * {{Cite web |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' date= 10 Jul. 2021 |title= Konstantin Georgiyevich Paustovsky |url= https://www.britannica.com/biography/Konstantin-Georgiyevich-Paustovsky |accessdate= 2022-05-26}}{{ref-en}} * {{Cite web |author= '''Аркадий Белкин''' |title= Паустовский. Останься прост, беседуя с царями |url= https://proza.ru/2010/06/03/1137 |publisher= Портал Проза.ру |date= 2010 |accessdate= 2022-05-28}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Осовский О. Е.''' |chapter= ПАУСТОВСКИЙ |title= // Большая российская энциклопедия |at= Том&nbsp;25, стр.&nbsp;472–473 |location= Москва, 2014 |url= https://bigenc.ru/literature/text/2324793 |accessdate= 2022-05-26}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Чудакова М. О.''' |chapter= Паустовский |title= //Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. {{nowrap|А. А. Сурков}} |location= Москва |publisher= Советская энциклопедия, 1962—1978 |at= Т.&nbsp;5 Стб.&nbsp;629–630 |url= http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke5/ke5-6291.htm}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Олег Шилин''' |chapter= Наш Паустовский |title= // Киевский вестник №142(7090) |date= 27 декабря 2012 |at= С.&nbsp;2}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1892|1968|Паустовскый, Константин}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Писателе СССР]] qzrk9797atkizwn98xo4gknt1oonwg2 0 18529 166214 140910 2026-06-17T14:43:23Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166214 wikitext text/x-wiki {{Вецезначность|Волошин}}{{ Писатель проста | name = Максимилиан Волошин | image = Max Voloshin (self-portrait, 1919).jpg | imagesize = 200px | alt = | caption = Автопортрет, 1919 | pseudonym = | birthname = Максимилиан Кириенко-Волошин | birthdate = {{Birth date|1877|05|28}} | birthplace = [[Киев]], [[Российска империя|Россия]] | deathdate = {{Death date and age|1932|08|11|1877|05|28}} | deathplace = [[Коктебель]], [[РСФСР]] | resting_place = | occupation = [[поет]], [[перекладатель]], [[литературознатель]], [[малярь]] | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1903–1929 | genre = | subject = | movement = [[символизм]] | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Maximilian Voloshin }} [[File:MaximilianVoloshinGrave00.jpeg|thumb|284px|{{center|Гроб Волошина}}]] [[File:Museum of Maximilian Voloshin - panoramio.jpg|thumb|284px|{{center|Дом-музей Волошина}}]] '''Максимилиан Волошин''', {{ref-ru}} ''Максимилиа́н Алекса́ндрович Воло́шин''; правдиве призвиско — ''Кирие́нко-Воло́шин''; {{nowrap|*[[28. май]] (16. май [[Юл. кал.]]) [[1877]]}}, [[Киев]], [[Российска империя|Россия]] – {{nowrap|†[[11. авґуст|11. август]] [[1932]]}}, [[Коктебель]], [[РСФСР]] — [[Российска империя|русскый]] и [[СССР|совѣтскый]] [[поет]], [[литературознатель]] и [[малярь]].<ref name="Siniavsky">Синявский А.</ref><ref name="BRE">Тахо-Годи Е. А.</ref> == Биография == Походив з немешской родины. Закончив гимназию в Феодосии и зачав ся учити на правничой факултѣ Московской универзиты (1897), але быв выказаный за участь в штудентскых безпорядках (1899).Одышов за границю, од року 1901 жив переважно в [[Париж]]у, слухав лекции в Сорбоннѣ и высшой школѣ сполоченскых наук, писав корешпонденции до российскых новинок и часописох, писав поезии и мальовав. Быв под вплывом французскых поетох и малярьох-[[Импресионизм|импресионистох]].<ref name="Siniavsky"/> В року 1903 купив фундуш в [[Коктебель|Коктебелю]] на [[Крым]]ѣ и поставив там хыжу, котру хосновали спочатку лем влѣтѣ, а пак од року 1917 ся стала его сталым бывалиском и културным центром, де ся зберали поеты и малярѣ. В часѣ револуций и домовой войны, коли на Крымѣ часто мѣняла ся влада, во своем домѣ укрывав и «бѣлых», и «червеных», принимаючи револуции и войны як нещастя [[Российска империя|России]], котрое она не може обминути. В том го подтримовала и его друга жена, Мария Заболоцка. В року 1931 в тестаментѣ одказав свой дом Сполку писательох. В сучасности там музей.<ref name="BRE"/> Умер на запал плюц. Погребеный, як одказовав, на вершку надморского груня Куячук-Янышар. == Творба == Перекладовав французскых поетох. Властна поезия Волошина обсягуе мотивы контемплации природы, роздумы над ходом истории, трагичныма судьбами днешнього чоловѣка и судьбами давных култур. Материална дотыкалность, предметность зображѣня ся складовала у Волошина з «ажурностьов» поетичного слова, конкретность — зоз символиков. Свой штил Волошин означовав як «неореализм», што злучив [[символизм]] з [[импресионизм]]ом. Сучасну добу Волошин ся усиловав зображовати якбы крозь мгелку истории, «из перспективы иншых стороч», поважуючи тото важным про умѣлецке виджѣня. Выдав тыж вельо статей о културѣ и умѣню.<ref name="Siniavsky"/> Як малярь найвеце познатый своима крымскыма акварелами. Од року 1912 быв участником малярскых выстав.<ref name="BRE"/> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Синявский А.''' |chapter= Волошин М. |title= // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. {{nowrap|А. А. Сурков}} |at= Т.&nbsp;1 (1962), Стб.&nbsp;1021–1022 |location= Москва |publisher= Советская энциклопедия, 1962–1978 |url= http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke1/ke1-a214.htm |accessdate= 2022-05-28}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Тахо-Годи Е. А.''' |chapter= ВОЛОШИН |title= // Большая российская энциклопедия |at= Том&nbsp;5, стр. 675 |location= Москва, 2006 |url= https://old.bigenc.ru/literature/text/1927497 |accessdate= 2022-05-28}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1877|1932|Волошин, Максимилиан}} [[Катеґорія:Поеты России]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] [[Катеґорія:Маляре]] c7w4xfd36sg30k3634n50j32hqdm285 0 18540 166215 144177 2026-06-17T14:56:15Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166215 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Вилмош Ковач |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://kárpátalja.net/magyarok/kovacs-vilmos/kovacs_vilmos.jpg}} | pseudonym = | birthname = Kovács Vilmos {{ref-hu}} | birthdate = {{Birth date|1927|06|05}} | birthplace = [[Гать (Береговскый район)|Гать]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|1977|11|13|1927|06|05}} | deathplace = [[Будапешт]], [[Мадярщина]] | resting_place = | occupation = [[поет]], [[писатель]], [[перекладатель]] | language = [[Мадярскый язык|мадярскый]] | nationality = [[Мадяре|Мадяр]] | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1955–1977 | genre = [[поезия]], [[проза]] | subject = | movement = | notableworks = Holnap is élűnk, 1965 | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} [[File:Гать - Вильмош Ковач.jpg|thumb|262px|{{center|Гать, памятна табла}}]] [[File:Kovács-Denkmal, Városházplatz 1, 2022 Miskolc.jpg|thumb|262px|{{center|Памятник в Мишколцу}}]] '''Вилмош Ковач''', {{ref-hu}} ''Kovács Vilmos''; {{ref-hu}}*[[5. юн]] [[1927]], [[Гать (Береговскый район)|Гать]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] – †[[13. новембер]] [[1977]], [[Будапешт]], [[Мадярщина]] — [[Подкарпатска Русь|подкарпатскый]] [[Мадярскый язык|мадярскый]] [[поет]] и [[писатель]], еден з найвызнамнѣйшых меджи [[Мадяре|Мадярами]] [[Украина|Украины]].<ref name="Chlanta2007">І. В. Хланта (2007)</ref><ref name="Chlanta2013">І. В. Хланта (2013)</ref> == Биография == Походив з родины Емила Ковача, тесаря и мурника, члена [[Комунистична партия Чехословакии|КПЧ]]. Его мати, Борбала Ковач, родж. Качов, {{ref-hu}} ''Kacsó'', умерла на [[Туберкулоза|туберкулозу]], коли мав девять рокы (1936), а в року 1945 умер му ай отець. Зачаточну школу Вилмош выходив в родном селѣ (1933–1938), пак продовжив школный курз в [[Берегово|Береговѣ]] (1938–1939) и закончив мукачовску торговелну академию (1939–1945). По закончѣню працовав книговодом Береговской заготконторы (1945–1947), в року 1948 — секретарь сельской рады в родном селѣ, од року 1949 — книговод, пак ведучый книговод Мукачовской городской даньовой службы. В року 1952 закончив вечерну украинску середню школу, а пак екстерно абсолвовав Львовскый финанчно-економичный инштитут (1952–1957). В року 1955, зоставаючи в статусѣ радника даньовой службы, ставать ся сполупрацьовником районной новинкы ''«Прапор Перемоги»'' и ведучым литературной групы при новинцѣ. В роках 1958–1971 редактор мадярской секции областного выдавательства ''«Карпати»''. Попри тому в роках 1966–1969 абсолвовав в [[Ужгород]]ѣ универзиту марксизма, де зыскав диплому з одзнаков.<ref name="Botlik">Botlik József</ref><ref name="Chlanta2007"/><ref name="Kovács">Kovács Vilmos (1927–1977)</ref> Од року 1961 — член [[Народный сполок писательох Украины|Сполку писательох Украины]].<ref name="Chlanta2007"/><ref name="Chlanta2013"/> Его роман ''Holnap is élűnk'' (И завтра будеме жити, 1965), появленый в добѣ [[Хрущовскый помягк|помягку]], выволав остры споры и гнѣв влады, а неодовго быв конфишкованый з библиотек и продажу. Его перестали выдавати, з великым трудом появлена в року 1968 поетична зберька стала ся его послѣдньов. В року 1971 мусѣв лишити роботу во выдавательствѣ и занимав ся лингвистико-историчныма згледованями. Родина жила на платню его жены, котра была учительков мадярской школы в Ужгородѣ, и на его нечасты гонорары од заграничных публикаций. Его здоровя ся показило, и од року 1974 просив ся одыйти до Мадярщины лѣчити ся. Наколи в року 1977 так стало ся, хворота ся розмогла, и неодовго по прибытю до [[Будапешт]]у умер, маючи лем пятьдесять рокы. Тото вшитко приспѣло ку тому, же {{nowrap|В. Ковач}} и его творба стали ся симболичныма.<ref name="Botlik"/> == Творба == Дебутовав в року 1955 яко [[поет]], писав по мадярскы. * Поетичны зберькы (вшиткы — Ужгород) ** Vallani kell (Не мож мовчати, 1957), ** Tavaszi viharok (Ярны бурѣ, 1959), ** Lázas a főld (Земля в неспокою, 1962), ** Csillagfénynél (При свѣтлѣ звѣзд, 1968). * Проза ** Holnap is élűnk (И завтра будеме жити, Ужгород, 1965; Дебрецен и Ужгород, 1990) Писав тыж [[повѣданя]], робив переклады з русской литературы. В року 1963 московске выдавательство ''«Советский писатель»'' выпустило зберьку поезий {{nowrap|В. Ковача}} ''«Весенняя буря»'' в товмачѣню [[Русскый язык|по русскы]].<ref name="Chlanta2007"/><ref name="Chlanta2013"/><ref name="Kovács"/> Роман о морално-етичных гледанях интелигенции ''Holnap is élűnk'' (И завтра будеме жити) мав великый резонанс, автор быв обвиненый з перекрученого зображѣня реалностей живота повоенного Закарпатя.<ref name="Chlanta2013"/><ref name="Kenyeres">Kenyeres Ágnes</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Botlik József''' |title= A hűség csapdájában |isbn= 963-9111-58-9 |location= Ungvár-Budapest |publisher= Intermix Kiadó, 2003 |url= https://kárpátalja.net/magyarok/kovacs-vilmos/ |accessdate= 2022-06-04 }}{{ref-hu}} * {{Cite book |chapter= Kovács Vilmos |title= // MAGYAR ÉLETRAJZI LEXIKON Főszerkesztő: '''Kenyeres Ágnes''' |url= http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC07165/08606.htm |accessdate= 2022-06-04}}{{ref-hu}} * {{Cite book |chapter= '''Kovács Vilmos (1927–1977)''' |title= // A magyar irodalom története, 1945-1975 |location= Budapest |publisher= Akadémiai Kiadó, 1981-1990 |url= https://kárpátalja.net/magyarok/kovacs-vilmos/ |accessdate= 2022-06-04}}{{ref-hu}} * '''І. В. Хланта (2007)''': Ковач Вілмош Емілович //{{ЕЗВО20}} С.&nbsp;165 * {{Cite book |author= '''І. В. Хланта (2013)''' |chapter= Ковач Вілмош Емілович |title= // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. |location= Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. |url= https://esu.com.ua/search_articles.php?id=7252 |accessdate= 04.06.2022}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1927|1977|Ковач, Вилмош}} {{Переклад|hu|Kovács Vilmos (költő)|21904515}} [[Катеґорія:Мадярскы писателе]] [[Катеґорія:Мадярскы поеты]] ak4w7rm0h4apsvx2kgk1mtdnlmt5zof 0 18570 166216 140494 2026-06-17T14:57:58Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166216 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Иван Гончаров | image = Goncharov Ivan Aleksandrovich-5.jpg | imagesize = 180px | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = | birthdate = {{Birth date|1812|06|18}} | birthplace = [[Ульяновск|Симбирск]], [[Российска империя]] | deathdate = {{Death date and age|1891|09|27|1812|06|18}} | deathplace = [[Санкт-Петербург]], [[Российска империя]] | resting_place = | occupation = [[проза]]ик, литературный критик | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1838–1869 | genre = [[роман]] | subject = | movement = [[натурална школа]], [[Реализм (литература)|реализм]] | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Ivan Goncharov - signature.jpg | signature_alt = | website = | Commons = Ivan Goncharov }} '''Ива́н Алекса́ндрович Гончаро́в''', *[[18. юн]] (6. юн [[Юл. кал.]]) [[1812]], [[Ульяновск|Симбирск]], [[Российска империя]] – †[[27. септембер]] (15. септ. [[Юл. кал.]]) [[1891]], [[Санкт-Петербург]], [[Российска империя]] — русскый [[писатель]] и литературный критик, дописный член Петербургской академии наук в секции русского языка и словесности (1860), повный штатный радник. Автор высоко оцѣненых [[роман]]ох, котры змальовують социалны перемѣны в России и обсягують найвеце живы и затямливы поставы в русской литературѣ.<ref name="EB">Ivan Aleksandrovich Goncharov</ref> == Биография == Гончаров походив з богатой купецкой фамилии и, закончивши Московску универзиту в року 1834, майже 30 рокы служив як урядник раз на Министерствѣ финанций, а пак на Министерствѣ цензуры. Лем една необычайна подѣя была в его спокойном животѣ — плавба доокола свѣта в рокох 1852–1855, в котрой мав функцию секретаря русского адмирала.<ref name="EB"/> == Фрегат Паллада == В той выправѣ под проводом адмирала Путятина плавали через [[Англия|Англию]], довкола [[Африка|Африкы]], навщѣвили [[Китай]], [[Япония|Японию]]. Во фебруарѣ 1855 вернув ся до [[Санкт-Петербург|Петербург]]а сухопутным путьом, через [[Сибирия|Сибирию]]. Доймы вандровника склали ся на циклус записок ''Фрегат Паллада'', публикованых в часописах (1855–57); окреме выданя 1858. В них з великым писательскым майстерством змальовав природу, психологию, способ живота и звычаи народох [[Европа|Европы]] и [[Азия|Азии]], приход [[капитализм]]а до патриархалного свѣта Востока.<ref name="Pirohov">Пирогов Г. П.</ref> == Три романы == Найвекшым дѣлом Гончарова суть три [[роман]]ы. Первый з них, ''Обычайна история'' («Обыкновенная история», 1847), похваленый вплывным критиком [[Виссарион Белинскый|Виссарионом Белинскым]], зробив автора нараз познатым писательом. Другый, ''Обломов'' (1859), поважованый за еден з найважнѣйшых русскых романох, указуе контраст меджи аристократичным и капиталистичным станами в России и несхвално малюе способ живота, закладеный на панщинѣ. Его протагониста, Обломов, щедрый, але вагавый молодый дворянин, од котрого одыйде люблена жена ку его енергичному, прагматичному цимборови. Роман ся указуе триумфом характеризации. Од его назвы походить русскый термин ''обломовщина'', што означать заосталость, инертность и безперспективность российского сполоченства [[XIX. стороча]]. И третий роман, ''Зарва'' («Обрыв», 1869), прекрасный, але уступать ся ''Обломову''. Во вшиткых трьох легковажному снийкарьови протистоить ефективный дѣлаш, а тот контраст указуе социалну ситуацию в России добы ростучого капитализма, котрому тяжко сполужити з аристократичныма традициями.<ref name="EB"/> == Литературна критика, мала проза == В послѣдных роках живота, лишивши службу и выйшовши на пензию, Гончаров написав начеркы ''Слугы минулого'', ''Нещастна доля'' («Слуги старого века», «Превратность судьбы»), повѣданя ''Писательскы вечуркы'' («Литературный вечер»), критичны статьи. В найлѣпшой з них — ''Самы грызоты'' («Мильон терзаний», 1872), котра засвѣдчила блискачый талент Гончарова як литературного критика, дана тонка оцѣнка обсягу и умѣлецкой своефайтовости комедии Александра Грибоедова «Горе от ума» и ей сценичного поданя. Окреме интересны критичны запискы Гончарова о своей властной творбѣ. Литературно-критичны статьи Грибоедова обсягують глубоке обгрунтованя принципох критичного реализма.<ref name="Pirohov"/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |publisher= Encyclopedia Britannica |date= 14 Jun. 2022 |url= https://www.britannica.com/biography/Ivan-Aleksandrovich-Goncharov |title= '''Ivan Aleksandrovich Goncharov''' |accessdate= 2022-06-19}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Пирогов Г. П.''' |chapter= Гончаров И. |title= // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков |location= М. |publisher= Сов. энцикл., 1964 |at= Т.&nbsp;2, Стб.&nbsp;261–266 |url= http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke2/ke2-2612.htm |accessdate= 2022-06-19}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1812|1891|Гончаров, Иван Александрович}} [[Катеґорія:Писателе 19. стороча]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Вандрописателе]] 52svhllg4vtssnws8w0hca9v9u3j78c 0 18654 166217 153554 2026-06-17T15:00:32Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166217 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Евгений Евтушенко | image = Sobyanin meeting Evtushenko 05.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = 2015 | pseudonym = | birthname = Евгений Александрович Гангнус | birthdate = {{Birth date|1932|07|18}} | birthplace = штация Зима,<br>Иркутской области, [[СССР]] | deathdate = {{Death date and age|2017|04|01|1932|07|18}} | deathplace = [[Талса, Оклагома]], [[США]] | resting_place = | occupation = [[поет]], [[проза]]ик | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[СССР]], [[Российска Федерация|Россия]] | education = | alma_mater = | period = 1952–2017 | genre = [[поезия]], [[проза]], [[публицистика]] | subject = | movement = | notableworks = Бабий яр, 1961;<br>Ягодные места, 1982<ref name="EB">Encyclopedia Britannica</ref> | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = http://www.evtushenko.net/index.html Евтушенко Евгений Александрович | Commons =Evgeny Evtushenko }} {{Вонкове медиум | title = | topic = Е. Евтушенко в гостях у Д. Гордона, 2013 {{ref-ru}} | align = | width = 314px | video1 = https://www.youtube.com/watch?v=FAb27NRls7E (1. часть — 42 мин.) | video2 = https://www.youtube.com/watch?v=_7LpUa-02xY (2. часть — 38 мин.) | video3 = https://www.youtube.com/watch?v=Ql5XzwzkwGg (3. часть — 39 мин.) }} '''Евгений Евтушенко''', *[[18. юл]] [[1932]], штация Зима, Иркутской области, [[СССР]] — †[[1. апріль|1. апрѣль]] [[2017]], [[Талса, Оклагома]], [[США]] — совѣтскый и русскый [[поет]], [[проза]]ик, [[драматик]]. == Биография == === Походжѣня === Его отцьом быв геолог, поет-аматор Александер Гангнус, а матерьов — выштудована геологичка, а по часѣ актерка и заслужена дѣятелька културы [[РСФСР]] Зинаида Евтушенкова. === Путь в литературу === В року 1944 году родителѣ ся розвели, и Евгений з матерьов перенесли ся до Москвы. Там она вернула собѣ дѣвоче призвиско, котре дала и сынови. Учив ся слабо, а в року 1948 го зо школы выказали. Отець го пробовав наладити до иншой школы, але безуспѣшно. 15-рочный Евгений пошов до [[Казахстан]]у за помочного роботника в геологичной выправѣ. Як споминать во своей автобиографии, за честно зароблены грошѣ купив собѣ печатну машинку и, кашлючи на то, же не закончив школу, имив ся шалено писати вершѣ и россылати их по редакциях. Первый успѣх пришов в року 1949, коли новинка «Советский спорт» напечатала его верш «Два спорта», в котром поровновав практикы совѣтскых и америцкых шпортистох. Вершѣ Евтушенковы зачали регуларно печатати. Писав вершѣ о фотбалѣ, волейбалѣ, кошарцѣ, алпинизмѣ, весловом шпортѣ, боксѣ, корчоляшском шпортѣ. А ещи творив вершѣ з нагоды каждого наступного свята. Такый вид новинковой поезии быв тогды популарный.<ref name="KulturaRF">Культура.РФ</ref> === Вызнаня === Перва зберька «Разведчики грядущего» (1952) была школярскым наподобньованьом [[Владимир Маяковскый|Маяковского]].<ref name="Turkov">Турков А. М.</ref> Сам автор неодовго порозумѣв, же просто красны римы и ефектны образы суть «кучерикы на пустой головѣ». Авшак вдякы той зберьцѣ 20-рочный Евтушенко быв приятый до Литературного инштитуту им.&nbsp;[[Максим Горькый|Горького]] (без документа о матурѣ!), ай аж и до Сполку писательох, де ся став его наймолодшым членом.<ref name="KulturaRF"/> Популарность и официалне вызнаня Евтушенко достав по смерти [[Йосиф Сталин|Йосифа Сталина]] в року 1953. Речницкый и публицистичный дар, притяжлива особность и его бесстрашный бой за навернутя умѣлецкой честности зробили го лидром совѣтской молодежи. Поет обродив дерзкый, жаргонный, непоетичный язык револучного [[Владимир Маяковскый|Владимира Маяковского]] и традиции любовной и особной лирикы [[Сергей Есенин|Сергея Есенина]], на котры кривым оком позирали при сталинизмѣ.<ref name="EB"/> === Сполоченска активность === Од самого зачатку выступуе як активна и позната сполоченска фигура и реагуе на актуалны политичны подѣи не лем своима [[верш]]ами и [[поема]]ми, але и смѣлыма выступами по боку преслѣдованых талентох, слободы творчости: уже в року 1957 быв выказаный з послѣдного рочника Литературного инштитуту им.&nbsp;[[Максим Горькый|Горького]] за публичну подтримку [[роман]]а В.&nbsp;Дудинцева «Не хлебом единым». И в далшых роках вельо разы выступав на оборону репресованых [[Дисидент (политика)|дисидентох]], же наконець шефы [[КГБ]] его чинность назвали «антисовѣтсков», и оцѣнили го як «опаснѣйшого од десятьох дисидентох».<ref name="Oskocki">Оскоцкий В. Д.</ref> Евтушенко не лем быв на вшиткых [[континент]]ах (окрем Антарктиды), но и написав вершѣ и поемы о каждой державѣ, где побывав. Его имя стало ся познатым в цѣлом свѣтѣ. В последных роках живота жив и працовав в [[США]], де читав универзитный курз литературы на основѣ властного учебника (антологии), над котрым працовав 20 рокы.<ref name=Hrono>ХРОНОС</ref> == Творба == Евтушенко ся обертать ку пекучым темам сучасности, высловлюючи передовшиткым чутя и позиции молодой генерации, помалы выростаючи на ей речника и трибуна. Многы его вершѣ просто назначены про публичны выступы. Авшак ту-там публицистичность у него обертать ся на декларативность, а лирична сповѣдь на самохвалство.<ref name="Turkov"/> Характерныма про поетичный язык Евтушенка суть богатство ритмикы, асонансны корньовы римы, каждоденность просторечной бесѣды и притяг ку речницкой патетицѣ; облюблены темы патриотизма и памяти о минулой великой войнѣ.<ref name="Oskocki"/> == Критика == Евтушенко писав о найострѣйшых проблемах сучасности, зато не чудо, же мав и вельо критикох. Критику принимав спокойно, як неоднятну часть живота творчой и публичной особы, на вшиткы нападаня знав одповѣсти. Напримѣр, на то, же ся так екстравагантно облѣкать, казав, же в [[СССР]] тото не было можне, та теперь собѣ давать волю. На критику, котра ся тыче его творчости, найчастѣйша одповѣдь была, же тоты критикы суть его завистникы.<ref>В гостях у Гордона.</ref> Едным з найвекшых критикох быв В.В.Кожинов, котрый указуе на то, же вельо творох Евтушенка суть конъюнктурны и написаны на завданку, их умѣлецка якость низка. Тото, же автора «опаснѣйшого од десятьох дисидентох» совѣтска влада не преслѣдовала пояснюе так, же вшитко, што чинив, было наперед тов владов схвалене.<ref name=Hrono/> [[Нобелова награда|Нобелув литературный лавреат]] поет-емигрант [[Дисидент (политика)|дисидент]] Йосиф Бродскый, што быв острым критиком Евтушенка, повѣв за него: «Он мече камѣня лем в тоты напрямы, котры суть официално санкционованы и схвалены». Бродский зохабив Америцку академии умѣня, коли Евтушенко став ся ей честным членом.<ref>{{Cite web |title= Russian 'rock star' poet Yevgeny Yevtushenko dies at 84 |url= https://www.dw.com/en/russian-rock-star-poet-yevgeny-yevtushenko-dies-at-84/a-38253629 |publisher= Deutsche Welle (DW) }}{{ref-en}}</ref> [[Файл:Yevtushenko.JPG|мини|{{center|78-рочный Евтушенко в добѣ «помаранчовой револуции»}}]] == Родина == Евтушенко быв четыри раз официално женатый, послѣдне найдовгше сопружество з Евтушенковов Мариов (родж. Новикова, 1961) тырвало 30 послѣдны рокы его живота. Мав пятеро сынох: Петр (1967), [[малярь]]; Александр (1979), [[новинарь]], жие в Англии; Антон (1981), жие в Англии; Евгений (1989), учить ся в США; Дмитрий (1990 ), учить ся в США.<ref name="Bio">https://web.archive.org/web/20220725192933/http://www.evtushenko.net/bio.html Биография</ref> == Вызнаменаня == Честный член Америцкой академии умѣня, Академии красного умѣня в Малазѣ, рядный член Европской академии умѣня и наук, професор [[Honoris causa|Honoris Causa]] Универзиты новой школы в Ню Йорку и Кральовского коледжа в Квинсѣ. За поему «Мама и нейтронная бомба» лавреат Державной премии СССР (1984). Лавреат премий имени Т.&nbsp;Табидзе ([[Грузия]]), Я.&nbsp;Райниса (Латвия), ''Фреджене-81'', ''Золотый лев'' Венеции, Энтурия, премии города Триада ([[Италия]]), меджинародной премии «Академии Симба» и другых. Лавреат премии Академии российской телевизии «Тэфи» за лѣпшу просвѣтну програму «Поэт в России - больше, чем поэт» (1998), премии имени Уолта Уитмена (США). Ордены и медали [[СССР]], америцка медаль Слободы за правооборонну чинность, шпециалный знак за заслугы Йельской универзиты (1999) и др. Честный варощанин города Зима (1992), а в [[США]] — Ню Орлеана, Атланты, Оклахомы, Талсы, штата Висконсин. В року1994 его имя достала [[планетка]], объявлена [[6. май|6. мая]] [[1978]] года в Крымской астрофизичной обсерватории (4234&nbsp;Evtushenko).<ref name="Bio"/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |title= Yevgeny Yevtushenko |url= https://www.britannica.com/biography/Yevgeny-Yevtushenko |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' (online) |date= 14 Jul. 2022 |accessdate= 2022-07-24 }}{{ref-en}} * {{Cite web |title= Евгений Евтушенко |url= https://www.culture.ru/persons/9905/evgenii-evtushenko |publisher= '''Культура.РФ''' |accessdate= 2022-07-24}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Оскоцкий В. Д.''' |chapter= Евтушенко |title= Русские писатели 20 века. Биографический словарь |location= Москва |publisher= Большая Российская энциклопедия. РАНДЕВУ-АМ, 2000 |isbn= 5-85270-289-7 |at= Сс.&nbsp;254–256 |url=https://www.academia.edu/43086302/РУССКИЕ_ПИСАТЕЛИ_20_ВЕКА_биографический_словарь_под_ред_П_А_Николаева_М_2000_808_с |accessdate= 2022-07-24}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author= '''Турков А. М.''' |chapter= Евтушенко |title= // Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков |volume= Т.&nbsp;2 |location= Москва |publisher= Сов. энцикл., 1964 |at= Стб.&nbsp;866–867 |url= http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke2/ke2-8664.htm |accessdate= 2022-07-24}}{{ref-ru}} * {{Cite web |title= Евгений Александрович Евтушенко |url= http://www.hrono.ru/biograf/bio_ye/evtushen_ea.php |publisher= '''ХРОНОС''' |accessdate= 2022-07-24}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1932|2017|Евтушенко, Евгений}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] ablg5eqdne3wdmchb0ig0rzcfs08jg9 0 18695 166218 159358 2026-06-17T15:02:25Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166218 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Даниела Стил |portrait={{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://www.daniellesteel.net/author/wp-content/themes/ds_3/images/headers/about_me.jpg}} | image = | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = | birthname = Даниела Фернанда Доминика Мюриел Емили Шулейн-Стил | birthdate = {{Birth date and age|1947|08|14}} | birthplace = [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]], [[США]] | deathdate = <!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} --> | deathplace = | resting_place = | occupation = [[роман|романистка]] | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = [[Нюйоркска универзита]] | period = 1973 – доднесь | genre = [[роман]] | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = девятеро | relatives = | awards = | signature = Danielle steel signature.svg | signature_alt = | website = http://www.daniellesteel.com/ Danielle Steel {{ref-en}} | Commons = Danielle Steel }} [[File:Danielle Steel's longtime residence in San Francisco.jpg|thumb|262px|{{center|Резиденция писателькы в Сан Франциску}}]] '''Даниела Фернанда Доминика Мюриел Емили Шулейн-Стил''' ({{ref-en}} ''Danielle Fernande Dominique Muriel Emily Schuelein-Steel''; *[[14. авґуст|14.&nbsp;август]] [[1947]], [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]], [[США]])&nbsp;— америцка [[писатель]]ка множества [[роман]]ох, котры ся стали [[бестселер]]ами. Даниела Стил&nbsp;— четверта найвекша бестселерова писателька вшиткых часох зоз сумарным накладом ей книг понад 800&nbsp;млн екземплары.<ref>{{Cite web |title=Danielle Steel |url=https://www.forbes.com/profile/danielle-steel/ |accessdate=2022-08-13 |publisher=Forbes }}{{ref-en}}</ref> До року 2021 написала 190 книжок, з того понад 140 [[роман]]ы.<ref name=":1">{{Cite web |title= After Quarantining in Paris For Over a Year, Author Danielle Steel Dreams of Dressing Up Again |url= https://www.instyle.com/fashion/danielle-steels-wardrobe-home-tour |accessdate=2022-08-13}}{{ref-en}}</ref> == Биография == Походить зоз мѣшаной родины: отець Джон Шулейн-Стил (''John Schulein-Steel'')&nbsp;— нѣмецко-еврейскый имигрант з родины властникох пивоварной значкы ''Löwenbräu'', мати&nbsp;— Норма да Камара Стоун Рейс (''Norma da Camara Stone Reis'') з родины португалского дипломата.<ref name="transworld">{{cite web | title = Danielle Steel | publisher = Books At Transworld | url = http://www.booksattransworld.co.uk/daniellesteel/home.htm | accessdate = 2022-08-13 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20071226031228/http://www.booksattransworld.co.uk/daniellesteel/home.htm | archivedate = December 26, 2007 | urlstatus = dead }}{{ref-en}}</ref><ref name="google">{{cite book |title= A to Z of American Women Writers |author= Kort,&nbsp;C.|date= 2007 |publisher= Facts On File, Incorporated |isbn= 9781438107936 |url= https://books.google.com/books?id=QyvXLgnTNpIC|page=311 |accessdate= 2022-08-13}}{{ref-en}}</ref><ref name="People">{{cite web |url= http://www.people.com/people/archive/article/0,,20113010,00.html |title= Danielle Steel |last= Chin |first= Paula |date= June 29, 1992 |publisher= People Magazine |accessdate= 2022-08-13 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20110110070512/http://people.com/people/archive/article/0,,20113010,00.html |archivedate= January 10, 2011 }}{{ref-en}}</ref> Ей родителе ся розвели, як мала восѣм рокы, и выростала переважно при отцю, лем зрѣдка при матери.<ref name="angel2">{{cite book |last= Angel |first= Karen |date= March 19, 2006 |title= Lonely Heart |publisher= The Age |location= Melbourne |url= http://www.theage.com.au/articles/2006/03/18/1142582568777.html |accessdate= 2022-08-13}}{{ref-en}}</ref> Воспитана в [[Католицька церьков|католицкой]] вѣрѣ, подумовала в молоды рокы пойти до клаштору.<ref>{{cite web | url= https://www.reuters.com/article/people-books-steel-dc-idUSN2145543420080222 | publisher= Reuters | title= Author Danielle Steel had childhood dreams of becoming a nun | date= February 22, 2008 | accessdate= 2022-08-13}}{{ref-en}}</ref> По штудиях на [[Нюйоркска универзита|Нюйоркской универзитѣ]] працовала в пропагачно-рекламной агенции и писала статьи до новинок. Еден ей клиент, редактор ''Ladies' Home Journal'' Джон Мак Картер, переятый тыма статьями, нарадив ю писати книгы, а она так и вчинила.<ref name="People"/> Перенесла ся до [[Сан Франциско|Сан Франциска]] и писала. Ей первый [[роман]] «Вернутя дому» (Going Home) вышов в року 1973. Обсяговав многы темы, вдяка котрым пак ей творба стала ся широко позната, як акцент на проблемах родины и людскых односинах. Ей односины зоз другым мужом дали импулз наступным двом романам, «Передчутя любости» (Passion's Promise) и «Теперь и навсе» (Now and Forever), котры зачали ей карьеру. По успѣху четвертой книгы «Обѣцяня» (The Promise) была прията до высшого сполоченства [[Сан Франциско|Сан Франциска]].<ref name="People"/> Была пять раз оддана и пять раз розведена и мала девятеро дѣти. Бывать во своих резиденциях в [[Сан Франциско|Сан Франциску]] и в [[Париж]]у. Основала и утримуе два харитативны фонды: на помочь дѣтям и бездомовцям. Наперек свому публичному статусу, Даниела Стил скромна, затѣнчлива и не любить мати интервю з новинарями. == Творба == Еден роман ей забере два-три рокы, але пише едночасно до пять романы нараз. Зображуе свѣт богатых и славных. Дакотры твердять, же черпать идеи про свою творбу з властного живота.<ref name=":0">{{cite web | title = The Lives of Danielle Steel: The Unauthorized Biography of America's #1 Best-Selling Author |url =http://www.publishersweekly.com/978-0-312-11257-8|website=Publishersweekly.com |date =October 1994 |accessdate= 2025-07-22 |quote=In their gossipy unauthorized bio, People magazine reporters Bane and Benet suggest that Steel's popular story lines stem from the turbulent events of her own life.}}{{ref-en}}</ref> Авторка контруе тым, котры ей популарность высвѣтлюють так, же тото ''легке чтиво'' же романы суть шаблоновы и напханы солодков ватов, напротив, она ся шпыртать з тяжкыма аспектами людского живота и натуры, як инцест, самозабивство, розвод, [[война]], аж и [[голокауст]].<ref name="krug">{{cite news |url=https://www.washingtonpost.com/entertainment/books/danielle-steel-my-books-are-more-than-a-beach-read/2015/07/02/8b9a011c-fa4f-11e4-9ef4-1bb7ce3b3fb7_story.html?noredirect=on|title= Danielle Steel: 'My books are more than a beach read'|last= Krug|first=Nora |date= July 2, 2015|newspaper= The Washington Post|access-date= September 30, 2018}}{{ref-en}}</ref> 22&nbsp;ей книгы суть нафилмованы про [[Телевізія|телевизию]]. Окрем любовных романох написала 18&nbsp;книг про дѣти, зберьку поезий и спѣванковы тексты.<ref>https://daniellesteel.com/about-danielle/ About Danielle Steel {{ref-en}}</ref> == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1947| |Стил, Даниела}} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] 14n10ru15dwodrmg6enypnx0ve13n3p 0 18712 166219 144181 2026-06-17T15:05:14Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166219 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Дмитрий Лазар | image = | imagesize = | alt = | caption = | pseudonym = Тисослав; Д. Л.; М. Д. идр.<ref name="Chlanta">Хланта І. В.</ref> | birthname = | birthdate = {{Birth date|1922|08|24}} | birthplace = [[Шандрово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|1991|01|03|1922|08|24}} | deathplace = [[Хуст]], [[Украина]] | resting_place = | occupation = поет | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1939–1957 | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Дмитрий Лазар''', {{nowrap|*[[24. авґуст|24. август]] [[1922]]}}, [[Шандрово]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] — {{nowrap|†[[3. януар]] [[1991]]}}, [[Хуст]], [[Украина]] — подкарпатскый русскоязычный поет.<ref name="Almasi">М. Алмаший</ref><ref name="Chlanta"/> == Биография == Походив зоз селянской родины. Учив ся в русской гимназии в [[Прага|Празѣ]] (1936–1939), по роспадѣ Чехословакии продовжив в Хустской гимназии (1939–1942). По закончѣню гимназии быв мобилизованый до мадярского войска (1943) служив на выходном фронтѣ, де ся похворѣв на [[тифус]], з котрого лѣчив ся в шпиталях в Станиславовѣ (теперь [[Ивано-Франковск]]), пак в [[Братислава|Братиславѣ]] (1945). Куртый час быв товмачом в шпециалной еднотцѣ Червеной армады, а в октобрѣ 1945 вернув ся дому. Служив урядником в хустской одбочцѣ «Сільгосптехніка» и в розличных ставебницкых организациях.<ref name="Chlanta"/> Умер в [[Хуст]]ѣ.<ref name="Almasi"/> == Творба == Зачаток поетичной творчости Дмитрия Лазара односить ся ку гимназиалным роком в [[Хуст]]ѣ, де быв участником литературного кружка професора русской литературы [[Петро Линтур|Петра Линтура]]. Поезии его ся появляли в розличных выданях (Карпаторусский голос, Русская правда, Русское слово, Литературна недѣля), в зберьках "Будетъ день!" (1941) ай "Тройка" (1943). В повойновом часѣ найповнѣйше представленый в зборниках «Поэзия Закарпатья» ([[Пряшов]], 1957), «Віщий вогонь» (Ужгород, 1974, в перекладѣ по украинскы), в книзѣ «Хуст над Тисою» (1992). Написав спомины за [[поет]]а [[Димитрий Вакаров|Димитрия Вакарова]], котры опубликованы в книзѣ «Я навіки прийшов у життя» (1957).<ref name="Chlanta"/> == Жерела и одказы == * {{Поп2001 |автор= М. Алмаший |статья= Лазар Дмитрий |позиция= С.&nbsp;230}} * '''Хланта І. В.''': Лазар Дмитро Васильович //{{ЕЗВО20}} С.&nbsp;186 == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|1991|Лазар, Дмитрий}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русскоязычны поеты]] pp15a9l2i6aj9w7h3yn7c9pt2ewz5w5 0 18724 166220 132213 2026-06-17T15:06:36Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166220 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Морис Метерлинк | image = Maurice Maeterlinck 1911.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = Фото з року 1911 | pseudonym = | birthname = Maurice Polydore Marie Bernard Maeterlinck | birthdate = {{Birth date|1862|08|29}} | birthplace = [[Гент]], [[Белгия]] | deathdate = {{Death date and age|1949|05|16|1862|08|29}} | deathplace = [[Ница]], [[Франция]] | resting_place = | occupation = [[драматик]], [[поет]], [[филозоф]] | language = [[Французскый язык|французскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1888–1949 | genre = | subject = | movement = [[символизм]] | notableworks = Пеллеас и Мелизанда (1892)<br>Небова птиця (1907) | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = Maurice Maeterlinck's Signature.jpg | signature_alt = | website = | Commons = Maurice Maeterlinck }} [[File:Nobel prize medal.svg|50px|left]] '''Морис Метерлинк''', {{ref-fr}} ''Maurice Polydore Marie Bernard Maeterlinck'', * [[29. авґуст|29. август]] [[1862]], [[Гент]], [[Белгия]] — †[[6. май]] [[1949]], [[Ница]], [[Франция]] — белгийскый [[драматик]], [[поет]] и [[филозоф]], што писав по французскы, [[Нобелова награда|лауреат Нобела]] з литературы за рок 1911.<ref name="EB">Encyclopedia Britannica</ref> == Биография == Походив з родины новтароша. Выштудовав право в Гентѣ и [[Париж]]у, працовав як адвокат в Гентѣ. В Парижу ся спознав зоз [[Символизм|символистами]] и активно ся включив до литературной творчости. В року 1932 белгийскый краль даровав му грофскый титул. В року 1940, по поражцѣ [[Франция|Франции]], Метерлинк одышов до [[США]]; вернув ся до Франции в року 1947. В року 1948 написав книгу мемуарох ''Бѣлавы булькы (щастливы спомины)'' — Bulles bleues (souvenirs heureux), котра была выдана посмертно. Умер на сердцьовый напад.<ref name="Vaksmacher">Ваксмахер М. Н.</ref><ref name="EB"/> == Творба == ;Поезия:В року 1889 выйшла му поетична зберька ''Теплицѣ'' (Serres chaudes). Як ростлинка в теплици, душа лиричной поставы «блѣда од безмоцности, од бездѣйности»; поет ся мучить онѣмѣлостьов и духотов. В року 1896 выйшла друга и послѣдня поетична зберька Метерлинка ''12 спѣванок'' (Douze chansons), котру в року 1900 доповнив трьома вершами — ''15 спѣванок'' (Quinze chansons).<ref name="Vaksmacher"/> ;Драма:Метерлинк найвецей познатый яко [[драматик]]. Его(Pelléas et Mélisande, 1892) — безспорный шедевр [[Символизм|символистичной]] [[Драма|драмы]], послужив основов про [[Опера|оперу]] Клода Дебюсси (1902). Дѣя гры ся точить в имглавой, баечной минулости, и оддавать настрой безнадѣйной меланхолии и одсуджености. Хоть тота [[драма]] написана в [[Проза|прозѣ]], може быти взором найдоконалѣйшой поетичной драмы [[XIX. стороча]]. Метерлинк написав вельо иншых гер, але в популарности лем една могла ся выровнати ''Пеллеасу и Мелизандѣ'' — ''Небова птиця'' (L'Oiseau bleu ,1907), алегорична фантазия, задумана як гра про дѣтей, символизуе гледаня щастя во свѣтѣ. Тота сентиментална драматична притча, мала премьеру в [[Москва|Москвѣ]] (МХАТ, 1908) и была высоко цѣнена. Гры Метерлинка широко перекладены, мали великый вплыв на свѣтову аудиторию.<ref name="EB"/> ;Проза:Проза Метерлинка творить чудесну мѣшанку мистицизма, окултизма и интереса ку свѣту природы. ''Живот пчол'' (La vie des abeilles, 1901), ''Розум цвѣтя'' (L’intelligence des fleurs, 1907), ''Живот термитох'' (La vie des termites, 1926), ''Живот мурянок'' (La vie des fourmis, 1930) — се у Метерлинка тонкы позорованя над животом инсектох и ростлин, офарблены антропоморфизмом и неотделимы од роздумох о чоловѣкови и сполоченствѣ.<ref name="Vaksmacher"/><ref name="EB"/> == Интересны факты == * Метерлинк быв вегетариан.<ref>{{Cite web |title = Vegetarianism — Maurice Maeterlinck (1862–1949) |publisher = www.ivu.org |url = http://www.ivu.org/history/europe20a/maeterlinck.html |accessdate = 2022-09-04}}{{ref-en}}</ref> * [[Католицка Церковь]] в року 1914 вшиткы творы Метерлинка (''opera omnia'') записала на Индекс заказаных книг (Index librorum prohibitorum).<ref>{{Cite book |title= ''Index librorum prohibitorum'' / Leonis XIII Summi Pontificis auctoritate recognitus SSmi. D. N. Pii pp. XI iussu editus |location= Romae |publisher= Typis polyglottis Vaticanis, 1924. 292&nbsp;s. |at= Str.&nbsp;168}}</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite web |title= Maurice Maeterlinck |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' |date= 25 Aug. 2022 |url= https://www.britannica.com/biography/Maurice-Maeterlinck |accessdate= 2022-09-03}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Ваксмахер М. Н.''' |topic= Метерлинк |title= Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А. А. Сурков |location= Москва |volume= Т.&nbsp;4: Лакшин — Мураново |publisher= Сов. энцикл., 1967 |at= Сс.&nbsp;797–801 |url= http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke4/ke4-7972.htm |accessdate= 2022-09-03}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1862|1949|Метерлинк, Морис}} [[Катеґорія:Писателе Белгии]] [[Катеґорія:Французскы писателе]] [[Катеґорія:Нобеловы лавреаты з литературы]] p08enxk3ckbinbl0zv23j6xzw9nwcvs 0 18732 166221 137240 2026-06-17T15:07:32Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166221 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = О. Генри | image = O. Henry's Picture.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = Фото з року 1903 | pseudonym = O. H.; O. Henry;<br> Olivier Henry | birthname = William Sydney Porter | birthdate = {{Birth date|1862|09|11}} | birthplace = Гринсборо, Сѣверна Каролина, [[США]] | deathdate = {{Death date and age|1910|06|05|1862|09|11}} | deathplace = [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]], [[США]] | resting_place = | occupation = [[писатель]] | language = [[Англицкый язык|англицкый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[США]] | education = | alma_mater = | period = 1899–1910 | genre = [[Новела (литература)|новела]] | subject = | movement = [[гумор]] | notableworks = Четыри милионы, 1906<ref name="Dianova">Є. Діанова</ref><br> Выкуп Червеного Вождя, 1910<ref name="EB">Encyclopedia Britannica</ref> | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = O. Henry }} '''О. Ге́нри''', {{ref-en}} ''O. Henry'', властным йменом '''Ви́ллиам Си́дни По́ртер''', {{ref-en}} ''William Sydney Porter''; [[11. септембер]] [[1862]], Гринсборо, Сѣверна Каролина, [[США]] – †[[5. юн]] [[1910]], [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]], [[США]] — америцкый [[писатель]], великый майстер [[Новела (литература)|новелы]], характерной тонкым [[гумор]]ом и нечеканов розвязков.<ref name="EB"/> == Биография == Походив з родины дохтора. В року 1881 достав диплому лѣкарника. Працовав патикарьом, продавачом, грав в аматерском театрѣ, писав пародии, фельетоны, вершы, котры публиковав в пресѣ. Служив банковым касиром, а в роках 1898–1901 одбывав кару в криминалѣ штата [[Огайо]], обвиненый за манко. Там, в криминалѣ, яко фаховый лѣкарник достав роботу патикаря и годен быв писати, обы заробити и подтримати родину. Ту написав свою перву [[Новела (литература)|новелу]] ''Рождественный дар Свистуна Дика'' (Whistling Dick's Christmas stocking, 1899), котра вышла под псевдом ''О. Г.'' З арешту В.&nbsp;С.&nbsp;Портер выйшов уже яко популарный писатель О.&nbsp;Генри.<ref name="Osovski">Осовский О. Е.</ref><ref name="EB"/> Од року 1902 жив в [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорку]] и послѣдны 8&nbsp;рокы живота были верщинов его творчости. Наперек тому, же новелы му мають все щастливый конець, его властный живот не быв щастливый. Мав три рокы, коли умерла му мати, и его воспитаня взяла на себе тета по отцьови. Оженив ся в року 1887, жена му была хвора на [[Гертика|гертику]], а в року 1897 умерла.<ref name="Dianova"/> Сам Портер быв тыж слабого здоровля, а в конци живота ку тому имив ся пити. Ай друга женитва (1907) была нещастлива, жена го лишила по двох роках. Од року 1919 установлена ''награда памяти О.&nbsp;Генри'' (O.&nbsp;Henry Prize), котру достають авторы найлѣпшых америцкых новел.<ref name="EB"/> == Творба == Творы О.&nbsp;Генри, гуморны ай ироничны, указують широку панораму живота розличных версти америцкого сполоченства (его герои суть канцеларникы, продавачкы, фармеры, ковбои, махеры, волочугы, котрых зображать з глубоков симпатиов). Про новелы суть характерны заимаючый сюжет, переплетѣня комичного и трагичного, нечекана, але щастлива розвязка. Язык автора бивно набитый каламбурами, алузиями, остроумныма поровнанями, америцкым сленгом.<ref name="Osovski"/> В сучасности О.&nbsp;Генри — еден з найвецей читаных и популарных авторох в цѣлому свѣтѣ.<ref name="Dianova"/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |title= O. Henry |publisher= '''Encyclopedia Britannica''' |date= 7 Sep. 2022 |url= https://www.britannica.com/biography/O-Henry |accessdate= 2022-09-08}}{{ref-en}} * {{Cite book |author= '''Є. Діанова''' |chapter= О. ГЕНРИ |title= Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник в двох томах |editor= За редакцією Н.&nbsp;Михальської та Б.&nbsp;Щавурського |volume= Том 2 |location= Тернопіль |publisher= Навчальна книга – Богдан, 2006 |at= стр.&nbsp;280–281 }}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Осовский О. Е.''' |chapter= О. ГЕНРИ |title= // Большая российская энциклопедия |volume= Том 23 |location= Москва, 2013 |at= стр.&nbsp;650–651 |url= https://old.bigenc.ru/literature/text/2287917}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1862|1910|Генри, О.}} [[Катеґорія:Писателе США]] [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] 4bxseyxk4moj937odniygzfi8g36cw9 0 18733 166222 139676 2026-06-17T15:08:37Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166222 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Борис Житков | image = Zhitkov Boris.jpg | imagesize = 180px | alt = | caption = | birthdate = {{Birth date|1882|09|11}} | birthplace = [[Новгород]], [[Российска империя|Россия]] | deathdate = {{Death date and age|1938|10|19|1882|09|11}} | deathplace = [[Москва]], [[СССР]] | occupation = [[писатель]] | language = [[Русскый язык|русскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = 1924–1938 | genre = [[повѣданя]], [[роман]] | subject = дѣточа литература<br> научно-популарны книгы | movement = | notableworks = | Commons = Boris Zhitkov }} {{Цитат збоку | Заглавье = | Заглавье долов = | Содержанье = Житков быв правдивый майстер, бо од него мож ся учити писаню: так никто другый не знав писати, и в его книгы заходиш, як школярик до майстернѣ | Подпис = Константин Федин<ref name="Panteleev"/> | Полога = right | Ширина = 245px | Высота = | Розмѣр букв = 9pt | Тло = | Без розрывов = }} '''Борис Житков''', {{lang-ru|Житко́в Борис Степанович}}; *[[11. септембер]] (30. август [[Юл. кал.]]) [[1882]], [[Новгород]], [[Российска империя|Россия]]&nbsp;— {{nowrap|†[[19. юл]] [[1938]]}}, [[Москва]], [[СССР]] — русскый [[СССР|совѣтскый]] [[писатель]].<ref name="Isarova">Исарова Л. Т.</ref><ref name="Ochrimenko">Охріменко О. П.</ref> == Биография == Походив з родины [[професор|преподавателя]] [[математика|математикы]] и [[Клавір|клавир]]исткы. Дѣтство од 7-рочного вѣку перебыв в [[Одеса|Одесѣ]], де его гимназиалным приятельом быв [[Корней Чуковскый]], в 1905 быв не лем свѣдком, але и участником револучных подѣй. Абсолвовав факулту природных наук Новороссийской универзиты в Одесѣ (1906) и лодярства в Петербургском политехничном инштитутѣ (1916). Был навигатором плахтарькы, капитаном научно-выгледовательской шифы, ихтиологом, металообробником, инженером лодярства, [[учитель]]ом [[Физика|физикы]], вельо путовав.<ref name="Isarova"/> Не стачить, ачей, новинковой статьи, обы описати вшиткы его [[професия|професии]], вшиткы [[путованя]], вшитко, што робив, видѣв, тямив, знав, быв схопный чинити. Вольно читав, писав и говорив по [[французскый язык|французскы]], по [[Нѣмецкый язык|нѣмецкы]], по [[Англицкый язык|англицкы]], розумѣв новогрецкый, [[Арабскый язык|арабскый]], [[румынскый язык|румынскый]], [[Польскый язык|польскый]], татарскый, датскый, [[турецкый язык|турецкый]]. Двараз плавав довкола свѣта.<ref name="Panteleev">Л. Пантелеев</ref> Коли по тому вшыткому вернув ся до [[Петроград]]у и росповѣдав дѣтям свого школного приятеля [[Корней Чуковскый|Чуковского]] преинтереснѣйшы истории з того, што видѣв и зажив, тот го нарадив и помогав му, най свои росповѣдѣ покладе на папѣрь, жебы не пропали.<ref name="Ochrimenko"/> Так 42-рочный Житков став у свою нову и основну професию и вшитко, што было переже, перед нев пригасло и стягло ся на мало. Житков працовав в литературѣ лем четыринадцать рокы, але за тот час написав 192 литературны дѣла, напечатав 60 книжок. Уже и смертелно хворый, не переставав писати. Подля своих властных слов, до послѣдной минуты жив — и так одказовав жити другым, — «ни на еден оборот не стишуючи ход розума и духа».<ref name="Panteleev"/> == Творба == Творы Житкова напято сюжетны и нечеканы во своей динамичной розвязцѣ, подряджены главной цѣли: указати, «ко чого вартый» в минуту опасности, коли з чоловѣка опаде «лушпина» воспитаня, привычок и условностей. Повѣданя, написаны про найменшых читательох, характерны лаконизмом, точным образным словом, глубокым знаньом говорити з дѣтми их языком. Окремым дѣлом в творчости писателя стоить роман про доспѣлых «Виктор Вавич» (1929—1934), о революции 1905,<ref name="Isarova"/> котрый быв свого часу цензуров заказаный, а перевыданый в посткомунистичной добѣ (1999, 2007). ;Публикации{{ref-ru}}: * Житков Б. Злое море. — Л.: ГИЗ, 1924. * Житков Б. Морские истории. — 1925. * Житков Б. Элчан-Кайя // "Красная новь, 1926, № 11 * Житков Б. Чёрные паруса. — Л., Радуга, 1927 * Житков Б. Орлянка. — М.-Л., ГИЗ, 1928 * Житков Б. Паровозы. — М.-Л., ГИЗ, 1928 * Житков Б. Удав. — М.-Л., ГИЗ, 1928 * Житков Б. Каменная печать. — М.-Л., 1931 * Житков Б. Микроруки. — М.-Л., Молодая гвардия, 1931 * Житков Б. Морские истории. — М.-Л., ОГИЗ-Молодая гвардия, 1931 * Житков Б. Морские рассказы. — М., Детгиз, 1935 * Житков Б. Рассказы о животных.— М., Детгиз, 1935 * Житков Б. Морские истории. — М.-Л., Детиздат, 1937 * Житков Б. Что я видел.— М.-Л., Детиздат, 1939 * Житков Б. Рассказы.— М.-Л., Детиздат, 1940 * Житков Б. Рассказы о животных. — М.-Л., Детиздат, 1940 * Житков Б. Виктор Вавич. — М.: Советский писатель, 1941 * Житков Б. Рассказы о технике. — М.: Детгиз, 1942. * Житков Б. Красный командир. — М.: Детгиз, 1956. — (Мои первые книжки). * Житков Б. Про слона: Рассказы / Художник Н. Петрова. — М: Детская литература, 1980. — 31 с. ил. — (Книга за книгой) * Житков Б. «Семь огней: Очерки, рассказы, повести, пьесы». — Л., 1982 * Житков Б. «Избранное» (Вступительная статья К. И. Чуковского). — М., 1988 * Житков Б. «Избранное» (Составление, вступит статья и примеч. Вл. Глоцера). — М., 1989 * Житков Б. Рассказы о животных. — М., 1989. * Житков Б. Рассказы для детей. — М., 1998. * Житков Б. Виктор Вавич. — М., 1999. * Житков Б. Как я ловил человечков: Рассказы. — М.: Август, 2001. * Житков Б. Виктор Вавич. — М., 2007. * Житков Б. Я больше не буду!. — М.: ЭНАС-Книга, 2011. == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= '''Исарова Л. Т.''' |chapter= ЖИТКО́В |title= // Краткая литературная энциклопедия |editor= Гл. ред. Сурков&nbsp;А.&nbsp;А. |location= Москва |publisher= Сов. энцикл., 1964 |volume= Т.&nbsp;2 |at= Стб.&nbsp;948–949 |url= http://feb-web.ru/feb/kle/Kle-abc/ke2/ke2-9481.htm}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author='''Охріменко О. П.''' |chapter=Житков Борис Степанович |title=Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] |editor={{s|Дзюба І. М.}}, {{s|Жуковський А. І.}}, {{s|Железняк М. Г.}} та ін.: НАН України, НТШ |location=Київ |publisher=Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009 |url=https://esu.com.ua/search_articles.php?id=19233 |accessdate=10.09.2022}}{{ref-uk}} * {{Cite book |author='''Л. Пантелеев''' |chapter=Ни на один оборот (К 95-летию Б. С. Житкова) |date=1977 |title=// Б. Житков: Собрание сочинений в 4 томах |volume=Т.&nbsp;3 |location=Ленинград |publisher=Детская литература, 1984 |url=https://www.chukfamily.ru/jitkov/o-borise-zhitkove/ni-na-odin-oborot-k-95-letiyu-b-s-zhitkova |accessdate=2022-09-10}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1882|1938|Житков, Борис}} [[Катеґорія:Російскы писателї]] [[Катеґорія:Русскоязычны писателе]] 3dwv3pul10c930qsrbj457g8hmdc3kn 0 18771 166223 140510 2026-06-17T15:10:06Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166223 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Янко Чеман |image = Janko Čeman 3.jpg |imagesize = 230px |alt = |caption = |pseudonym = Янко Чеман |birthname = Михал Камань |birthdate = {{Birth date|1922|09|30}} |birthplace = Пивнице, [[Войводина]] |deathdate = {{Death date and age|1987|09|29|1922|09|30}} |deathplace = Пивнице, [[Войводина]] |resting_place = |occupation = |language = |nationality = |ethnicity = |citizenship = [[Сербия]] |education = |alma_mater = |period = |genre = |subject = |movement = [[Реализм (литература)|реализм]] |notableworks = ''Nie každý vojak pušku nosí'' (1974) |spouse = |partner = |children = |relatives = |awards = |signature = |signature_alt = |website = }} '''Янко Чеман''', ''Janko Čeman'', {{lang-sr|Јанко Чеман}} (властным именом Михал Камань, {{lang-sk|Michal Kámaň}}, {{lang-sr|Михал Камањ}}); *[[30. септембер]] [[1922]] – †[[29. септембер]] [[1987]] — [[Словацкый язык|словацкый]] [[писатель]] [[Войводина|Войводины]].<ref name= "LIC">Literárne informačné centrum</ref><ref name= "Lexikon">{{cite book |title=Југословенски књижевни лексикон |date=1984 |publisher=Матица српска |location=Нови Сад |pages=111-112 |edition=2.}}</ref> == Биография == По скончѣню людовой школы працовав яко земледѣлець в Пивницях.<ref name= "Lexikon"/> На честь памяти писателя аматерскый театралный колектив в Пивницях несе его имено.<ref>{{Cite web |url=https://www.slovackizavod.org.rs/sr/licnosti/10115 |title=Janko Čeman |date= |publisher=ZAVOD ZA KULTURU VOJVOĐANSKIH SLOVAKA |accessdate=2022-10-01}}</ref> и од року 1995 в селѣ ся одбывають ''Днѣ Янка Чемана'' зоз театралным фестивалом. == Творба == Янко Чеман традично, реалистично зображовав живот и быв еден зоз найтипичнѣйшых представительох сельского повѣданя в повойновой словацкой войводинской литературѣ.<ref>{{Cite web |title=Janko Čeman |url=https://slovackizavod.org.rs/sr/knjizevnost/licnosti/janko-ceman/ |accessdate=2022-10-02 |publisher='''Zavod za kulturu vojvođanskih Slovaka Novi Sad'''}}{{ref-sk}}</ref> ;Романы: * ''Krútňava'' (1972) * ''Nie každý vojak pušku nosí'' (1974); v roku 1975 выданый по сербскы ;Зберькы повѣдань: * ''Kde sa podeli moje kone'' (1970) * ''Poctiví zlodeji'' (1982) * ''Drámy'' (1978) * ''Zuzka Čaranová'' (1987) == Галерия == <gallery> Файл:Janko Čeman 1.jpg Файл:Janko Čeman 2.jpg Файл:Janko Čeman 4.jpg </gallery> == Жерела и одказы == * {{Cite web |title=Janko Čeman |url=https://www.litcentrum.sk/autor/janko-ceman |accessdate=2022-10-01 |publisher='''Literárne informačné centrum'''}} {{ref-sk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1922|1987|Чеман, Янко}} [[Катеґорія:Словацкы писателе]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] 4l6gghp7gh77lsnq6rs3fw61mg3btp0 0 19035 166244 133607 2026-06-18T09:02:44Z EmausBot 60 справив двоїте напрямлїня → [[Польска гімна]] 166244 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Польска гімна]] afn3ttm8ybye8wjb62yt6wnzo8ubhee 0 19036 166243 133608 2026-06-18T09:02:34Z EmausBot 60 справив двоїте напрямлїня → [[Польска гімна]] 166243 wikitext text/x-wiki #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Польска гімна]] afn3ttm8ybye8wjb62yt6wnzo8ubhee 0 19676 166224 135920 2026-06-17T15:11:12Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166224 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Богуш Носак Незабудов | image = Bohuslav Nosak.jpg |imagesize=200px | alt = | caption = Bohuš Nosák Nezabudov | pseudonym = Bohuš Nezabudov; обчасно: Podhájsky (1818-1877), Gemerský, Slavjan (1818-1877), Slavian iz Ugarske (1818-1877), Šajavský, Boguslav (1818-1877).<ref>{{Cite web |title= Databáza autorít SNK |url= https://autority.snk.sk/cgi-bin/koha/opac-authoritiesdetail.pl?marc=1&authid=162192 |publisher= Slovenská národná knižnica |accessdate= 2023-02-14 }}{{ref-sk}}</ref> | birthname = Bohuslav Timotej Ignác Nosák | birthdate = {{Birth date and age|1818|02|03}} | birthplace = [[Тисовец]], [[Жупа Гемер|жупа Гемер]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1877|04|05|1818|02|03}} | deathplace = [[Сабинов]], [[жупа Шариш]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = [[священик]], [[поет]], [[новинарь]], [[перекладатель]], нотарь | language = [[Словацкый язык|словацкый]] | nationality = [[Словаци|Словак]] | ethnicity = | citizenship = {{flag|Австро-Мадярщина}} | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = ''Listy z neznámej zeme k L.''<br>''Spomienky potiské''<br>''Laborec (Povesť rusínska)''<ref name=Zlatý >Zlatý fond SME</ref> | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Bohuslav Nosák }} '''Богуш Носак Незабудов''', {{ref-sk}} ''Bohuslav Timotej Ignác Nosák-Nezabudov'', *[[3. фебруар]] [[1818]], [[Тисовец]], [[Мадярске кральовство]] – †[[5. апріль|5. апрѣль]] [[1877]], [[Сабинов]], [[Мадярске кральовство]] быв евангелицкый [[священик]], [[романтизм|романтичный]] [[поет]], [[новинарь]], [[перекладатель]], нотарь. Носак Незабудов быв запаленый организатор културно-образовной, народностно-просвѣтной и литературной чинности и активный участник словацкого народностного руху.<ref name=Zlatý/> == Биография == === Походжѣня и штудии === Походив з родины [[Учитель|учителя]] Андрея Носака и Марии Ковачовой. В року 1825 родина ся перенесла до [[Чиерна Легота (окрес Рожнява)|Чиерной Леготы]], де Андрей Носак быв спочатку учительом, а од року 1837 парохом до самой смерти (1854). Ту Богуслав выходив зачаточну школу, а в року 1829 дав го отець до латинской школы в [[Добшина|Добшиной]], одкы по двох роках одышов до евангелицкого лицея в [[Левоча|Левочи]] на далшы штудии (1831–1838). Ту зачав свою литературну чинность и активно ся пустив до сполоченской роботы яко секретарь и библиотекарь ''Чехословацкой сполочности'' (Československá spoločnosť{{ref-sk}}). Дале штудовав теологию в евангелицком лицею в [[Братислава|Прешпорку (Братиславѣ)]] (1938–1840), де быв членом ''Славянского заряду'' (Ústav slovanský{{ref-sk}}).<ref name="Lichtei">Ліхтей, Ігор</ref> === Священича служба === В року 1840 высвяченый за [[священик]]а. Первый рок жив у свого отця в [[Чиерна Легота (окрес Рожнява)|Чиерной Леготѣ]], а в роках 1841–1842 быв [[каплан]]ом в [[Липтовскый Микулаш|Липтовском Микулашу]].<ref name="Jurčišinová">Jurčišinová, Nadežda</ref><ref name="Tisovec">Mesto Tisovec, oficiálne stránky</ref> В новембрѣ 1842 тяжко ся похворѣв, мусѣв лишити священичу службу и вернув ся до Чиерной. Од 13. августа по 10. септембра 1843 вандровав по Выходной Словакии и [[Угорска Русь|Угорской Руси]], а свои подорожны запискы под назвов ''Listy z neznámej zeme k L.'' ([[Людовит Штур|Людовиту Штурови]]) опубликовав в рочнику ''Орол Татрански'' (1845–1846).<ref name="Lichtei"/> Ку священичой службѣ уже ся не вернув, а працовав приватным [[учитель]]ом в [[Будапешт|Пешт]]ѣ, а од року1845 быв Штуровым помочником в редакции ''Slovenských národných novín'' a ''Orla tatranského'' в [[Братислава|Прешпорку (Братиславѣ)]].<ref name="Tisovec"/> === Урядницка и сполоченска чинность === Богуслав Носак быв участником Славянского зъѣзду в [[Прага|Празѣ]] {{nowrap|2.–12. юна 1848}}. В револучных роках {{nowrap|1848–1849}} быв активным организатором народностной оброды, во [[Вѣдень|Вѣдню]] приготовляв добровольцьох словацкого повстаня, быв другым секретарьом Словацкой Народной рады (SNR). По поражцѣ мадярской револуции в августѣ 1949 працовав на розличных урядницкых мѣстах (Раткова, Ревуца, Рожнява, Длга Вес, Мурань). В рокы реакции по австрийско-мадярской полагодѣ (1867) быв без права на пензию пропущеный з державной службы. З подломленым здоровльом быв вымушеный ити ку свому брату Богумилови, евангелицкому фарарьови в Сабиновѣ, де жив послѣдне десятьроча свого живота.<ref name="Jurčišinová"/> Тоты рокы пережив у великой худобности. Обоме братя были членами [[Литературное заведение пряшевское|''Литературного заведения пряшевского'']], основаного [[Александер Духнович |Духновичом]].<ref name="Pavlenko">Павленко Г. В.</ref> == Творба == Велика часть творбы Богуслава Носака Незабудова вручена русинской тематицѣ. Ку найлѣпшому з того односять прозы ''Listy z neznámej zeme k L.'', ''Spomienky potiské'', ''Laborec (Povesť rusínska)''. Ку русинской проблематицѣ обертать ся и в поемѣ ''Krásny Brod'', вершах ''Krajina'', ''Vicherlec'', в котрых кличе Русинох ку народностно-културной обродѣ.<ref name="Pavlenko"/><ref name="Lichtei"/> == Жерела и одказы == * {{Cite web |author= '''Jurčišinová, Nadežda''' |title= Pôsobenie bratov Nosákovcov v Šariši |url= http://dejiny.unipo.sk/PDF/2017/10_2_2017.pdf |date=2017 |accessdate= 2023-02-14 |publisher= Prešovská univerzita v Prešove }}{{ref-sk}} * {{Cite web |title= Bohuslav Nosák-Nezabudov (1818-1877) |url= https://www.tisovec.com/mesto/o-tisovci/osobnosti/bohuslav-nosak-nezabudov-1818-1877-70sk.html |accessdate= 2023-02-14 |publisher= '''Mesto Tisovec, oficiálne stránky''' }}{{ref-sk}} * {{Cite web |title=Bohuš Nosák-Nezabudov |url= https://zlatyfond.sme.sk/autor/191/Bohus-Nosak-Nezabudov |publisher= '''Zlatý fond SME''' }}{{ref-sk}} * {{Cite book |author= '''Ліхтей, Ігор''' |chapter= Угорська Русь очима словацького письменника і культурно-освітнього діяча Богуша Носака-Незабудова |title= Історичний часопис з богемістики і словакістики. Випуск 2. Словаки й українці крізь призму сусідства |location= Ужгород |publisher= Поліграфцентр «Ліра», 2012 |at= С.&nbsp;63–100 }}{{ref-uk}} * {{Cite book |author= '''Павленко Г. В.''' |chapter= Носак-Незабудов |title= Діячі історії, науки і культури Закарпаття: Малий енциклопедичний словник |location= Ужгород |publisher= ВАТ «Патент», 1999 |at= С.&nbsp;127 |isbn= 966-7242-10-2}}{{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1818|1877|Носак Незабудов}} [[Катеґорія:Словацкы новинаре]] [[Катеґорія:Словацкы поеты]] [[Катеґорія:Словацкы писателе]] dfbb9lorg3cc078kc23ack055bkfflc 0 20030 166225 162339 2026-06-17T15:12:23Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166225 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Виктор Дармаи | image = Darmay Viktor (családi nevén Viczmándy Győző). Mo. és a Nagyvilág, 1878.jpg | imagesize = 250px | alt = | caption = ''Darmay Viktor'' | pseudonym = Виктор Дармаи | birthname = Viczmándy Győző | birthdate = {{Birth date|1850|12|02}} | birthplace = [[Дарма]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]] | deathdate = {{Death date and age|1878|03|28|1850|12|02}} | deathplace = [[Кузміце (окрес Требішов)|Кузмице]], [[жупа Земплин]], [[Мадярске кральовство]] | resting_place = | occupation = [[поет]], [[новинарь]], [[писатель]], редактор, [[правник]] | language = [[Мадярскый язык|мадярскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Мадярске кральовство|мадярске]] | education = | alma_mater = | period = 1867–1877 | genre = [[лирика]] | subject = слобода, [[любов]]ь | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = Viktor Darmay }} '''Виктор Дармаи''', {{ref-hu}} ''Darmay Viktor'' (властным йменом Дьезев Вицманди, {{ref-hu}} ''Viczmándy Győző''), *[[2. децембер]] [[1850]], [[Дарма]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]] – †[[28. марец]] [[1878]], [[Кузміце (окрес Требішов)|Кузмице]], [[жупа Земплин]], [[Мадярске кральовство]] — мадярскый [[поет]], [[новинарь]], [[писатель]].<ref name="Szinnyei">Szinnyei József</ref> == Живот == Походив з [[немеш]]ского роду Вицмандих. Дѣточы рокы перебывав в [[Кузміце (окрес Требішов)|Кузмицях]], де му отець быв сполувластником готара. Учив ся в [[Шатораяуйгей|Шатораяуйгею]] и [[Кошицѣ|Кошицях]]. Уже од 17-рочного вѣку посылав свои литературны пробы до будапештскых часописох, и были публикованы. По завершѣню штудий служив [[правник]]ом в [[Пряшов]]ѣ и [[Будапешт]]ѣ. В [[Главный город|главном городѣ]] ся спознав зоз молодыма [[Писатель|писателями]], зостав похваленый и подохоченый про свои литературны забавы и так фурт вецей ся оддавав литературѣ.<ref name="Szinnyei"/> Мадярске сполоченство в тых роках ещи жило памятьов о поражцѣ року 1848 и переважно примирило ся з выровнаньом 1867, в тогдышной поезии зримо пановав песимизм. А Дармаи выставав над своима колегами поетами своим мужеством. Во своих поезиях о слободѣ стояв на крайно лѣвых позициях. В родинѣ Вицмандих традично ся держали конзервативных поглядох и найтвердѣйшым в том быв отець поета, котрый быв немилосердным противником його револучных [[верш]]и. Нераз меджи нима была дискузия и поет непредставимо дерзко выступовав на отця. Такым некомпромисным быв и ку своим найблизшым приятелям. Про то не годен быв быти популарный. Поправдѣ бояли ся го, остороняли ся го, а ледво мав едного ци двох приятельох, што могли мудро оддѣлити коравого, насилницкого атлета од иншак справедливого, вытонченого, сердечного [[поет]]а.<ref name="Szabó">Szabó Endre</ref> Окрем поезий публиковав в часописах повѣданя, критичны ай иншакы статѣ. В року 1875 редаговав и выдавав гумористичный часопис ''Garabonczás Diák'' (Босоркун), з котрого вышло 20 чисел.<ref name="Szinnyei"/> == Творба == Уже в рокы правничой службы опановала го наклонность ку литературѣ. Литературны часописы радо брали його вершы, в котрых было видѣти автора запалчивого, поглядох благородных, але ещи не зовсѣм прояснѣлых, высокого наданя, але часто з примѣшков незбавости.<ref name="Révai">Révai nagy lexikona</ref> Выдав двѣ поетичны зберькы:<ref name="Szinnyei"/><ref name="Révai"/> * Felhők és csillagok (Хмары ай звѣзды, 1872) * Ujabb költemények (Новшы поезии, 1877) [[Пафос|Патетика]] його поезий о слободѣ и патриотичных е примѣрена ай не сплощуе их зато, бо кажде слово там щире и горить огньом страсти. Поезии любовны суть нарѣканьом на нещастну любовь. И едны и другы суть присмачков той добы, в котрой ся родили. А тоты два томикы, котры нам лишив, суть варты того, жебы сьме их прочитали и тогды набизовно могли повѣсти:<ref name="Szabó"/> {{Цитат 2|Виктор Дармаи не належить меджи тых, што умерли навѣкы.| {{Цитат 3|Оригиналный текст {{ref-hu}}|Darmay Viktor nem tartozik azok közé, akik örökre meghaltak.|Szabó Endre, Nyugat 1923/2}}}} == Жерела и одказы == * {{Cite book |author= |chapter= Viczmándy Győző |title='''Révai nagy lexikona''' |volume= XIX |location= Budapest |publisher= Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, 1926 |at= 221. old |url= https://mek.oszk.hu/06700/06758/pdf/revai19_1.pdf |accessdate= 2023-05-24}}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= '''Szabó Endre''' |chapter= Darmay Viktor 1850-1878 |title= Nyugat |volume= 1923. 2. szám |location= Budapest |publisher= |url= http://www.epa.hu/00000/00022/00330/09970.htm |accessdate= 2023-05-24}}{{ref-hu}} * {{Cite book |author= '''Szinnyei József''' |title= Magyar írók élete és munkái |volume= II. (Caban–Exner) |location= Budapest |publisher= Hornyánszky. 1893 |url= http://mek.oszk.hu/03600/03630/html/d/d03702.htm |accessdate= 2023-05-24}}{{ref-hu}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1850|1878|Дармаи Виктор}} [[Катеґорія:Поеты Мадярщины]] [[Катеґорія:Мадярскы новинаре]] bca2dvm2e94sahqw2hdzx391kt7roj6 0 20210 166226 162340 2026-06-17T15:14:06Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166226 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name = Ернест Гемингвей |image = ErnestHemingway.jpg |imagesize = 250px |alt = |caption = |birthname = Ernest Miller Hemingway |birthdate = {{Birth date|1899|07|21}} |birthplace = [[Чикаго]], [[Иллинойс]], [[США]] |deathdate = {{Death date and age|1961|07|02|1899|07|21}} |deathplace = [[Кетчум]], [[Айдахо]], [[США]] |period = 1917–1961 |genre = |subject = |movement = [[Реализм (литература)|реализм]] }} [[File:Nobel prize medal.svg|50px|left]] [[File:ErnestHemingwayHadley1922.jpg|thumb|{{center|Ернест и Гедли, Швайц, 1922}}]] [[File:Ernest and Pauline Hemingway, Paris, 1927.jpg|thumb|{{center|Ернест и Павлина, Париж, 1927}}]] [[File:Ernest and Martha Hemingway Photograph - NARA - 192698.jpg|thumb|{{center|Ернест и Марта, Китай, 1941}}]] [[File:Ernest and Mary Hemingway on safari, 1953-54.jpg|thumb|{{center|Ернест и Мери, Кения, 1953}}]] '''Е́рнест Ге́мингвей''' ({{ref-en}} ''Ernest Hemingway'');<ref>Двоите имя Ернест Миллер достав за дѣдом по линии матери.</ref> *[[21. юл]] [[1899]], [[Чикаго]], [[Иллинойс]], [[США]] – †[[2. юл]] [[1961]], [[Кетчум]], [[Айдахо]], [[США]]&nbsp;— америцкый [[писатель]] и [[новинарь]], [[Нобелова награда|лавреат Нобела]] з [[Література|литературы]] за рок 1954.<ref name="EB">Young, Philip</ref> Гемингвей быв познатый мужественостьов своих геройох, але ай своим властным авантурным и широко розрекламованым животом. Його лаконичный и ясный штил прозы зробив моцный вплыв на красне писемство [[XX. стороча]].<ref name="EB"/> == Живот и творчость == Походив з родины [[дохтор]]а зоз [[Село|села]] недалеко [[Чикаго|Чикага]], котрое днесь уже район того [[город]]а. По закончѣню школы (1917) быв репортером в [[Новины (папірёвы)|новинках]]. До войска не быв приятый, бо мав ошкоджене око, але року 1918 служив шофером америцкого [[Червеный Крест|Червеного Креста]] яко добровольник на австро-талианском фронтѣ. По тяжком зранѣню ся вернув до [[США]] и служив [[новинарь]]ом. Новинарска практика мала важну роль во формованю литературного стила Гемингвея, куртого, беземоцийного, з выразнов увагов ку детайлам и фактам. Репортажы, статьи и начеркы не лишив до конця живота, и стали ся они взором новинарского умѣня. В роках 1920–1924 быв репортером од ''Toronto Star'' в [[Париж]]у и ту дебутовав малов книжочков ''Три повѣдкы и десять верши'' ({{lang-en|Тhrее short stories and ten poems}}, 1923).<ref name="BRE">Осовский О. Е.</ref> Його перва векша книга — зберька повѣдань ''В нашѣ часы'' ({{lang-en|In our time}}, [[Париж]], 1924; [[Ню Йорк (місто)|Ню Йорк]], 1925). В року 1926 опубликовав роман ''И сонце вставать'' ({{lang-en|The sun also rises}}), з котрым добыв свой первый свѣтовый успѣх. Гемингвей вельо путовав, интересовали го лыжованя, бычы бои, рыбырѣня и ловецтво, а тото вшитко, як и зажиткы войнового репортера, стало ся не лем частьов його живота, але и тлом його творбы, котра в значной мѣрѣ обсягуе автобиографичны зложкы.<ref name="EB"/> В том романѣ з великов силов указав боль, розчарованя и безнадѣю «страченой генерации» в рокы повойнового «процвѣтаня». В далшом антивойновом романѣ ''Збогом, оружие!'' ({{lang-en|A farewell to arms}}, 1929), котрый написав уже в [[США]] и з ним змоцнив собѣ свѣтову славу, «страчена генерация» нам ся являть в процесѣ формованя. Автор дегероизуе войну, але не громадить описы войновых страхот. Через окремы фронтовы епизоды подавать што лем мож кондензованы образы, в котрых указуе глубоке неприятельство войны чоловѣкови. В основному же война указана непрямо — через ей оддѣяня на духовный свѣт и судьбы людей.<ref name="KLE">Финкельштейн И. Л.</ref> За первыма триумфами появив даколько менше указных дѣл: Смерть по полудню ({{lang-en|Death in the Afternoon}}, 1932) о бычых боя в Испании; ''Зелены грункы Африкы'' ({{lang-en|Green Hills of Africa}}, 1935), автобиографична «ловецка книга»; ''Мати ай не мати'' ({{lang-en|To Have and Have Not}}, 1937), социалный роман з добы економичной депресии.<ref name="BRE"/> Подѣи [[Домова война|домовой войны]] в Испании (1936–1939) стали ся материалом про новый здвиг в творчости Гемингвея. О них написав шор [[Повѣданя|повѣдань]], свою едину велику гру ''Пята колона'' ({{lang-en|The Fifth Column}}, 1938) и найвекшый роман, перве по року 1929 могуче и вызнамне дѣло, ''Кому звонять на одпровод'' ({{lang-en|For Whom the Bell Tolls}}, 1940).<ref name="KLE"/> Тогочасна критика означила го за найлѣпшый роман Гемингвея, и став ся його найвецей продаванов книгов.<ref name="EB"/> По [[Друга світова война|Другой свѣтовой войнѣ]] (1939—1945), в котрой Гемингвей быв тыж участный, в його творчости наставать спозначный спад. То вертать ся ку вычерпаным темам, то ся зъявлять неспособным умѣлецко освоити новый материал (роман зоз [[Друга світова война|Другой свѣтовой войны]] ''За рѣков, меджи деревами'' ({{lang-en|Across the river and into the trees}}, 1950).<ref name="KLE"/> Тот роман критика означила за провал.<ref name="EB"/> Але Гемингвей ещи раз ся збировав утвердити в позачасовом [[сюжет]]ѣ и штилизованой на библицкый лад повѣсти-притчи ''Старець а море'' ({{lang-en|The old man and the sea}}, 1952), котра ся стала своефайтовым умѣлецкым салдом його творбы и нагодов на признаня му Пулитцеровой (1953) и Нобеловой (1954) наград.<ref name="KLE"/> == Приватный живот == Охабивши [[Куба|Кубу]], де бывав около 20 рокы, Гемингвей ся в року 1960 оселив в [[Кетчум]]ѣ, штат [[Айдахо]], и пробовав дале писати, але, поятый непокойом и депресиев, не збировав. 2. юла 1961 закончив свой живот выстрѣлом з броковницѣ во свойом домѣ в Кетчумѣ. Гемингвей быв женатый четырираз: зоз Гедли Ричардсон ({{lang-en|Hadley Richardson}}, 1921, розвели ся 1927), зоз Павлинов Пфайффер ({{lang-en|Pauline Pfeiffer}}, 1927, развели ся 1940), зоз Мартов Геллхорн ({{lang-en|Martha Gellhorn}}, 1940, розвели ся 1945) ай зоз Мери Велш ({{lang-en|Mary Welsh}}, 1946). Родили ся им трое сынове: Джон Гедли Никанор «Бамби» од Гедли, 1923; Патрик од Павлины, 1928; ай Грегори, тыж од Павлины, 1931.<ref name="EB"/> Гемингвей лишив [[Куба|Кубу]], послухавши раду [[дохтор]]а переселити ся до невеликого горского [[Мѣстечко|мѣстечка]] в зонѣ мѣрной климы. В року 1960 у нього выявили симптомы шизофрении и мании преслѣдованя. Але ани лѣчѣня одпочивком, ани терапия в америцкой клиницѣ не дали резултат. Не знав собѣ иншой рады, як наслѣдовати примѣр свого отця, котрый тыж ся застрѣлив зоз свойой любленой ловецкой броковницѣ.<ref>Дудова Л.</ref> == Жерела и одказы == * {{Cite web |author='''Young, Philip''' |title=Ernest Hemingway |publisher=Encyclopedia Britannica |url=https://www.britannica.com/biography/Ernest-Hemingway |accessdate=2023-07-12}}{{ref-en}} * {{Cite book |author='''Дудова Л.''' |editor= |title=// Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник / Редакція: Михальська&nbsp;Н., Щавурський&nbsp;Б. |edition= |volume=Том&nbsp;2 Л–Я |chapter=Хемінґвей, Ернест Міллер |location=Тернопіль |publisher=Навчальна книга – Богдан, 2006 |date= |series= |at=Cc.&nbsp;712–715 |isbn=966-692-744-6 |url=http://chtyvo.org.ua/authors/Schavurskyi_Borys/Zarubizhni_pysmennyky_Entsyklopedychnyi_dovidnyk_Tom_2.pdf }}{{ref-uk}} * {{Cite book |author='''Осовский О. Е.''' |chapter=ХЕМИНГУЭЙ ЭРНЕСТ МИЛЛЕР |title=// Большая российская энциклопедия |volume=Том&nbsp;34 |location=Москва, 2017 |at=стр.&nbsp;23–24 |url=https://old.bigenc.ru/literature/text/4664141 |accessdate=2023-07-13}}{{ref-ru}} * {{Cite book |author='''Финкельштейн И. Л.''' |chapter=Хемингуэй |title=// Краткая литературная энциклопедия / {{nowrap|Гл. ред. А. А. Сурков}} |location=Москва |publisher=Советская энциклопедия, 1975 |volume=Т.&nbsp;8 |at=Стб.&nbsp;258–262 |url=http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke8/ke8-2582.htm |accessdate=2023-07-13}}{{ref-ru}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1899|1961|Гемингвей, Ернест }} [[Катеґорія:Англоязычны писателе]] [[Катеґорія:Писателе США]] [[Катеґорія:Писателе 20. стороча]] [[Катеґорія:Нобеловы лавреаты з литературы]] o9oetjan6vgosmpnu6r0n1l06l3gphz 0 21489 166240 165300 2026-06-17T18:52:36Z Rue323 31002 166240 wikitext text/x-wiki {{Особа |Имя=Мурник Иван Антолович |Образчика_подпис=Мурник Иван Антолович |Мѣсто_роджѣня=[[Имстичово]], [[Украинска ССР|Украйинська ССР]] |Мѣсто_смерти=[[Кошыцї|Кошиці]] (ріка [[Горнад]]), [[Чеськословеньско|ЧССР]] |Уроджѣня=[[22. юн]]а [[1945]] |Чинность=солдат [[КГБ]], младшый офіцірь |Упокоеня=[[21. авґуст]]а [[1968]] [[Имстичово]], тиметӱв у присілкови Центра |Причина_смерти=огнестрільноє раненя }} '''Му́рник Ивáн А́нтолович''' ({{lang-uk|Мурник Іван Антонович}}, {{lang-ru|2|Мурник Иван Антонович}}; род. [[22. юн]]а [[1945]], [[Имстичово]], [[Иршавскый район|Иршавськый район]], [[Украинска ССР|Украйинська ССР]] — ум. [[21. авґуст]]а [[1968]], [[Кошіцї|Кошиці]], [[Чеськословеньско|ЧССР]]) быв [[СССР|советськый]] солдат, солдат [[КГБ]] (1965–1968), мінометник 315. ґвардійськый мотострілковый полк, 128. мотострілкова бриґада, [[Русины|русинського происхождіня]].<ref>https://archive.org/details/1968_20260131</ref> == Біоґрафія == Родив ся Иван Мурник у селі [[Имстичово]] [[Иршавскый район|Иршавського района]], [[Украинска ССР|Украйинської ССР]], присілок Центра у файті Антола Мурника и Терезії Мурник, кӱнчив сиридню школу у селі [[Имстичово]] и уж по кӯнцю учобы робив у [[Иршава|Иршаві]], токарь 6-го розряда, у зачатку [[1965]] року забратый на службу у вӯйська [[КГБ]], продовжав службу при штабови, и пак демобілізованый, [[14. авґуст]]а [[1968]], быв мобілізованый из ткацької фабрикы у [[Иршава|Иршаві]]. [[21. авґуст]]а из зачатком операції «<nowiki/>[[Инвазия Варшавского пакта до Чехословакии|Дунай]]<nowiki/>» по заверніню [[Чеськословеньско|Чехословенська]] у сферу вплыва [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СССР]] въедно из свойым полком перейшов гатар из Чехословенськом, того же дне, у динь быв убитый из огнестрільного оружия чехословенськым солдатом при переправі через ріку [[Горнад]] у варошови [[Кошіцї|Кошиці]], пару дньӱв ёго тіло не годни были дӱстати (вись тот час оно было у ріці), кой ёго тіло дӱстали захоронили го у варошови [[Угерскоє Градіштє|Угерскоє Градіште]], уж у септемброви ёго тіло привезли домӱ у [[Имстичово]] для перезахороніня.<ref>https://dunay1968.com/dead.html</ref><ref>https://www.facebook.com/share/p/1HoWVD2Nmo/</ref> == Памнять == [[File:Выписка Мурник, Иван Антолович.jpg|thumb|Уписка за смирть Мурник Ивана Антоловича: {{ref-ru}} «в связи с действием контрреволюционных элементов»<ref>https://dunay1968.com/pdf/book.pdf</ref>]] Имня Ивана Мурника увіковічено на памнятнӱм монументови у центрі села [[Имстичово]], у [[2023]] році ёму быв покладеный памнятник на місті захороніня у присілкови Центра.{{жрідло}} == Удкликованя == ''Тоты даны суть часточно основаны на даных из удчитовань командіра 315. полка и воєнной части 91026 Бойко и Варламова, розказах родичӯв Ивана и словах сослуживцю̄в Ивана из вароша [[Ростов над Доном|Ростов-над-Доном]]. И на прочых:'' === Референції === {{reflist}} === Удказы === * [https://peacekeeping-centre.in.ua/Museum/Czechoslovakia/Memory.htm Операция «Дунай» / Погибли в Чехословакии в 1968 году] * [http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=1848 Книга пам'яті України про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за кордоном.]{{Dead link|date=May 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * [https://chz.org.ua/stezhkamy-pamyati-operatsiya-dunaj-okupatsiya-chehoslovachchyny/ Стежками пам’яті: операція «Дунай» – окупація Чехословаччини]{{Dead link|date=May 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * [https://militera.lib.ru/h/20c2/09.html Советские войска в Чехословакии (1968г.)] {{lifetime|1945|1968|Мурник, Иван}} bxddxuybdwysceg8lf9gg4el93hw2sv 166242 166240 2026-06-17T20:24:39Z Rue323 31002 166242 wikitext text/x-wiki {{Особа |Имя=Мурник Иван Антолович |Образчика_подпис=Мурник Иван Антолович |Мѣсто_роджѣня=[[Имстичово]], [[Украинска ССР|Украйинська ССР]] |Мѣсто_смерти=[[Кошыцї|Кошиці]] (ріка [[Горнад]]), [[Чеськословеньско|ЧССР]] |Уроджѣня=[[22. юн]]а [[1945]] |Чинность=солдат [[КГБ]], младшый офіцірь |Упокоеня=[[21. авґуст]]а [[1968]] [[Имстичово]], тиметӱв у присілкови Центра |Причина_смерти=огнестрільноє раненя }} '''Му́рник Ивáн А́нтолович''' ({{lang-uk|Мурник Іван Антонович}}, {{lang-ru|2|Мурник Иван Антонович}}; род. [[22. юн]]а [[1945]], [[Имстичово]], [[Иршавскый район|Иршавськый район]], [[Украинска ССР|Украйинська ССР]] — ум. [[21. авґуст]]а [[1968]], [[Кошіцї|Кошиці]], [[Чеськословеньско|ЧССР]]) быв [[СССР|советськый]] солдат, солдат [[КГБ]] (1965–1968), мінометник 315. ґвардійськый мотострілковый полк, 128. мотострілкова бриґада, [[Русины|русинського происхождіня]].<ref>https://archive.org/details/1968_20260131</ref> == Біоґрафія == Родив ся Иван Мурник у селі [[Имстичово]] [[Иршавскый район|Иршавського района]], [[Украинска ССР|Украйинської ССР]], присілок Центра у файті Антола Мурника и Терезії Мурник, кӱнчив сиридню школу у селі [[Имстичово]] и уж по кӱнцёвм учобы робив у [[Иршава|Иршаві]], токарь 6-го розряда, у зачатку [[1965]]. року забратый на службу у вӯйська [[КГБ]], продовжав службу при штабови, и пак демобілізованый, [[14. авґуст]]а [[1968]], быв мобілізованый из ткацької фабрикы у [[Иршава|Иршаві]]. [[21. авґуст]]а из зачатком операції «<nowiki/>[[Инвазия Варшавского пакта до Чехословакии|Дунай]]<nowiki/>» по заверніню [[Чеськословеньско|Чехословенська]] у сферу вплыва [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СССР]] въедно из свойым полком перейшов гатар из Чехословенськом, того же дне, у динь быв убитый из огнестрільного оружия чехословенськым солдатом при переправі через ріку [[Горнад]] у варошови [[Кошіцї|Кошиці]], пару дньӱв ёго тіло не годни были дӱстати (вись тот час оно было у ріці), кой ёго тіло дӱстали захоронили го у варошови [[Угерскоє Градіштє|Угерскоє Градіште]], уж у септемброви ёго тіло привезли домӱ у [[Имстичово]] для перезахороніня.<ref>https://dunay1968.com/dead.html</ref><ref>https://www.facebook.com/share/p/1HoWVD2Nmo/</ref> == Памнять == [[File:Выписка Мурник, Иван Антолович.jpg|thumb|Уписка за смирть Мурник Ивана Антоловича: {{ref-ru}} «в связи с действием контрреволюционных элементов»<ref>https://dunay1968.com/pdf/book.pdf</ref>]] Имня Ивана Мурника увіковічено на памнятнӱм монументови у центрі села [[Имстичово]], у [[2023]] році ёму быв покладеный памнятник на місті захороніня у присілкови Центра.{{жрідло}} == Удкликованя == ''Тоты даны суть часточно основаны на даных из удчитовань командіра 315. полка и воєнной части 91026 Бойко и Варламова, розказах родичӯв Ивана и словах сослуживцю̄в Ивана из вароша [[Ростов над Доном|Ростов-над-Доном]]. И на прочых:'' === Референції === {{reflist}} === Удказы === * [https://peacekeeping-centre.in.ua/Museum/Czechoslovakia/Memory.htm Операция «Дунай» / Погибли в Чехословакии в 1968 году] * [http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=1848 Книга пам'яті України про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за кордоном.]{{Dead link|date=May 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * [https://chz.org.ua/stezhkamy-pamyati-operatsiya-dunaj-okupatsiya-chehoslovachchyny/ Стежками пам’яті: операція «Дунай» – окупація Чехословаччини]{{Dead link|date=May 2026 |bot=InternetArchiveBot |fix-attempted=yes }} * [https://militera.lib.ru/h/20c2/09.html Советские войска в Чехословакии (1968г.)] {{lifetime|1945|1968|Мурник, Иван}} oiyr0sg7ul39j4dy59sw53kb4g6170z 0 21954 166227 158693 2026-06-17T15:16:39Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166227 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name=Мигаль Лыжечко |birthplace=[[Кушниця]] |pseudonym=Мигаль Кушницькый |occupation=творець контента, стрімер, [[Малярь|малярь]], [[Писатель|писатель]], [[Поет|поет]] |birthdate=1991|alma_mater=[[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый націоналный університет]]|image=}} '''Мига́ль Лыже́чко''' (псевдонім '''Мига́ль''' '''Ку́шницькый'''; 1991,<ref name=":0">{{Cite web |title=Мигаль Лыжечко |at=Карпаторусинська поезія |url=https://poezija.rueportal.eu/avtory/myhal-lyzecko |language=русинськы }}</ref> [[Кушниця]]) є [[Русины|русинськый]] діятель, [[Інтернет|творець контента]], стрімер, [[Малярство|малярь]], [[писатель]], [[поет]]. Майбулш ся знає як автор інформаційного канала на [[YouTube]] „Мигаль Кушницькый“, на котрому розказує за [[Русины|русинув]], їхньый [[Русиньскый язык|язык]], културу, ґраматику, ортоґрафію, історію [[Подкарпатя|Пудкарпатя]] и похожі темы.<ref name=":3">{{Cite web |at=YouTube |url=https://www.youtube.com/@myhal-k |title=Мигаль Кушницькый |language=русинськы }}</ref> Знає [[Русиньскый язык|русинськый]], [[Російскый язык|російськый]], [[Україньскый язык|украинськый]], [[Анґліцькый язык|анґліцькый]] тай [[Чеськый язык|чеськый]] языкы.<ref name=":1">{{Cite web |title=Carpatho-Rusyn polyglot {{!}} Чого я туй? |url=https://www.youtube.com/watch?v=TMgVCCkP0co |at=YouTube: Мигаль Кушницькый }}</ref> == Животопис == Мигаль Лыжечко ся родив у [[Кушниця|Кушници]] [[Иршавскый район|Иршавського района]] (теперь [[Хустськый район|Хустського]]).<ref name=":1" /> Такой у Кушници удходив усі 11 класув ошколы.<ref name=":2">{{Cite web |url=https://www.rueportal.eu/gazeta/special/myhal-kushnytskyy.html |at=іҐазета/Rueportal.eu |title=Мигаль Кушницькый {{!}} іҐазета Спеціал |language=русинськы }}</ref> За материнську бесіду має боржавськый діалект [[Русиньскый язык|русинського языка]]. У 17&nbsp;рокув пушов жити в [[Ужгород]].<ref name=":1" /> Тамкы штудовав компютерну інженерію в [[Ужгородска народна универзита|Ужгородському націоналному університетови]].<ref name=":0" /> До руснацької ідентичности прийшов, кой му было за 24&nbsp;рокы&nbsp;— мавучи контакт из [[Чеськый язык|чеськов]] и [[Словеньскый язык|словацьков]] бесідами, порозумів, ож они не сут онь такі далекі уд „закарпатського діалекта“ тай зачав ся заглубльовати у тему. Єдным из першых трафункув, кой „увидів свою бесіду на папірьови“, тримле своє знакомство из [[Поезія|поетичнов]] творьбов русинського писателя [[Іван Петровцій|Ивана Петровція]].<ref name=":2" /> Читавым вливом уже у період свої свідомости тай жерелом май глубокого знатя за русинськый язык, його специфіку тай ортоґрафію, называт Facebook-сторунку „По-нашому“.<ref name=":2" /> == Творьба == === YouTube === Тематика основного канала: [[Русины|русинськый народ]], [[Русиньскый язык|язык]], култура, історія [[Подкарпатя|Пудкарпатя]], Лыжечково рудноє [[село]] [[Кушниця]]. Сохтує накручовати відеа-колаборації из другыма персоналіями: одеськым [[Актер|актором]]-[[Подузятник|пудузятником]] Аммаром Сапо,<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=_0U9W9wySps |at=YouTube: Мигаль Кушницькый |title=Аммар: из Одесы в Ужгород }}</ref> стендап-коміком Васильом Шоваком,<ref>{{Cite web |title=Говорити по-міжгірськы? |at=YouTube: Мигаль Кушницькый |url=https://youtube.com/watch?v=VQEjEqvDyo4 }}</ref> русинськым [[Музикант|гудаком]] [[Ігорь Свалявин|Ґошов Ґашаном]],<ref>{{Cite web |at=YouTube: Мигаль Кушницькый |url=https://www.youtube.com/watch?v=EUHYqYsVzlE |title=Ґоша Ґашан {{!}} Иршавськоє казкованя }}</ref> полськым YouTube-ером Норбертом Вербицькым;<ref>{{Cite web |url=https://www.youtube.com/watch?v=4JivjZYLclE |at=YouTube: Ecolinguist |title=Carpatho Rusyn Language {{!}} Can Polish and Czech understand it? }}</ref> пораз начитує тексты, книгы. Сперед веденьом YouTube-канала не мав скушеності з монтажом відей.<ref name=":2" /> Першоє відео, де розказав мало за себе у пятьох языках, котрі знає,<ref name=":1" /> уклав 18.&nbsp;апріля 2020 уклав на свому основному каналови „Мигаль Кушницькый“ на відеострімінґови YouTube.<ref name=":1" /> Удтовды опубліковав тамкы булше ги 140&nbsp;відей, на септембер 2024.&nbsp;рока набравши булше ги 8,000&nbsp;пудписникув.<ref name=":3" /> 2.&nbsp;апріля 2022 вчинив другый канал, присяченый компютерным бавкам, на котрому на септембер 2024.&nbsp;рока уйшло булше ги 250 відей и прямых транслацій тай на котрый на тот час пудписано булше ги 1,000&nbsp;чоловік.<ref>{{Cite web |title=Мигаль бавит |url=https://www.youtube.com/@myhal-bavyt |at=YouTube }}</ref> === Проєкт „Інтерфийса“ === {{ГоловнаСтатя|Інтерфийса}} 23.&nbsp;януара 2021, на 10.&nbsp;ручницю закладеня [[Русиньска Вікіпедія|русинської Вікіпедії]], вытворив проєкт „Інтерфийса“ (на зачаткови стилізованый ги „InterФийса“)<ref>{{Cite web |language=русинськы |url=https://t.me/interfyisa/3 |at=Інтерфийса у Telegram |title=Витайте! }}</ref>&nbsp;— новинковоє інтернет-уданя за технолоґії, техніку тай [[Популарна наука|популарну науку]]. Зачинав тот проєкт як канал у месенджерови Telegram, самі матеріалы ся публіковали на платформі Telegraph уд тых такой розробникув; дале у проєкта ся появила сторунка у соціалнуй сітці Twitter. 23.&nbsp;юлія 2022 „Інтерфийса“ дустала свуй вебсайт на доменови interfyisa.com.<ref>{{Cite web |url=https://interfyisa.com/interfyisa-typyrky-maje-svuj-website/ |at=interfyisa.com |title=Інтерфийса типирькы має свӯй вебсайт! |language=русинськы }}</ref> Станом на септембер 2024 уданя має вебсайт из май булш ги 110&nbsp;публікаціями, Telegram-канал, Twitter, Instagram тай сторунку на русинськуй соціалнуй сітці Трумбета. 17.&nbsp;януара 2024 была анонсована папірьова зберька „Інтерфийса“ з убраныма матеріалами тай новыма ексклузивами.<ref>{{Cite web |title=Інтерфийса у папірьови |at=interfyisa.com |url=https://interfyisa.com/interfyisa-u-papirjovy/ |language=русинськы }}</ref> === Радіо === Довгый час быв реґуларным гостьом першого пудкарпатського інтернет-[[Радіо|радіа]] „Єден“, читав у етерах книжкы (у тум числі по русинськы), вюг передачу подкастового типа на слобудну тематику „Троє на ‚Єден‘“.<ref>{{Cite web |url=https://t.me/troe_na_yeden |title=Троє на "Єден" у Telegram }}</ref> Уд септембра 2024.&nbsp;рока&nbsp;— спувведучый тай спувредактор проґрамы „Слововиця“ из [[Демко Трохановскій|Даміяном Трохановськым]] на радіови [[Радіо Лем.фм|„Лем.фм“]].<ref>{{Cite web |title=Слововиця {{!}} за 02.09.2024 |at=YouTube: tv.lem.fm |url=https://youtube.com/watch?v=Xg7TCfLBZPc |language=русинськы }}</ref> === Товмацька діятелность === Участвовав у товмаченьови популарної [[Компютерна ігра|компютерної бавкы]] [[Minecraft]],<ref>{{Cite web |language=русинськы |url=https://interfyisa.com/minecraft-po-rusinsky/ |at=interfyisa.com |title=Minecraft по-русинськы — додано офіціалноє товмачіня }}</ref> децентралізованої соціалної сіткы Mastodon (на основі котрої ходит русинська інстанція Трумбета) тай ґрафічного редактора Photopea<ref>{{Cite web |url=https://interfyisa.com/photopea-po-rusynsky/ |at=interfyisa.com |title=Photopea по-русинськы |language=русинськы }}</ref> на русинськый язык. === Мальованя === Пораз малює ілустрації, іншпіровані народныма мотивами, у тум числі у виді тату-ескізув.<ref>{{Cite web |title=Michael Koosha |at=Behance |url=https://www.behance.net/mikoosh |language=анґліцькы }}</ref> === Літературна діятелность === Што ся кыват фізичных носителюв, свої літературні творы публікує у „Алманахови днешньої русинської літературы“, журналови „Отцюзнина“. Онлайн творы му мож найти на сих двох вебсторунках: * [https://poezija.rueportal.eu/avtory/myhal-lyzecko поетичні творы Мигаля Лыжечка на сайтови „Карпаторусинської поезії“] * [https://rusynsociety.com/author/mykhailolyzhechko/ прозові творы Мигаля Лыжечка на сайтови „Общества про русинськый розвуй“] == Удкликованя == * [https://www.youtube.com/@myhal-k Канал на YouTube] * [https://www.youtube.com/@myhal-bavyt Бавковый канал на YouTube] * [https://t.me/myhalprykazuie Канал у Telegram] * [https://interfyisa.com Інтерфийса] * [https://www.facebook.com/myhalkushnytskyi Facebook] * [https://instagram.com/mi.koosh Мальованя у Instagram] * [https://www.behance.net/mikoosh Мальованя на Behance] * [https://michaelkoosha.medium.com/ Medium] == Референції == {{reflist}} {{Lifetime|1991||Лыжечко, Мигаль}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] rq2rco7gckxky0fuw1o0762z8ddcq81 0 22039 166228 158876 2026-06-17T15:18:44Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166228 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |birthname=Леся Стецович |name=Леся Адамова-Стецович |birthdate=[[7. януар|7.&nbsp;януара]] [[1974]] |birthplace=[[Павлово (Мукачовскый район)|Павлово]], [[Свалявскый район|Свалявськый район]] |occupation=[[Поет|поетка]], [[Писатель|писателька]] |citizenship=[[Чесько|Чеська республіка]] |genre=[[Поезія]] }} '''Ле́ся Ада́мова''' (рожд.&nbsp;'''Стецо́вич'''; [[7. януар|7.&nbsp;януара]] [[1974]], [[Павлово (Мукачовскый район)|Павлово]], [[Свалявскый район|Свалявськый район]]) є [[Русины|русинська]] [[Поет|поетка]] тай [[Писатель|писателька]]. == Ранньый живот == Леся Стецович ся родила [[7. януар|7.&nbsp;януара]] [[1974]] у [[Павлово (Мукачовскый район)|Павлові]] [[Свалявскый район|Свалявського]], а наднесь уже [[Мукачовськый район|Мукачовського района]]. Кунчила [[Плоское (Закарпатска область)|Плоскувську]] ошколу.<ref name=":0">{{Cite book|language=русинськы|editors=Юрій Шиповіч, Петро Медвідь|publisher=Обчаньске здружіня Русин Медія, Закарпатьске областне научно-културолоґічне общество імени Александра Духновіча, Русиньскый културолоґічный клуб|page=37|year=2022|title=Aлманах днешньой підкарпатьской русиньской літературы|url=https://www.rueportal.eu/knyhovnyca/almanach-22/}}</ref> В [[1988|1988.&nbsp;рокови]] воступила у Свалявськый політехнічный технікум на планово-економічноє удділеня тай го кунчила у [[1991|році 1991.]] Робила на Свалявському лісокомбінатови, на фабриці ДСП.<ref name=":1">{{Cite book|language=русинськы|editors=Юрій Шипович|publisher=Удавательство „Карпатська вежа“|page=37|year=2021|title=Aлманах днешньої русинської літературы 2020|url=https://www.rueportal.eu/knyhovnyca/almanach-20/|isbn=978-966-8269-56-1}}</ref> Уд зачатку 1995.&nbsp;рока жиє на [[Чесько|Чехах]]. == Творьба == У [[2017|2017.&nbsp;рокови]] удала [[Поезія|поетичну]] зберьку „Перегортаючи сторінки щоденника“ из стихами у чотырьох языках: [[Русиньскый язык|по русинськы]], [[Україньскый язык|по украйинськы]], [[Російскый язык|по російськы]] тай [[Чеськый язык|по &nbsp;чеськы]]. На вусям стихув (4 по русинськы тай 4 по украйинськы) из сиї зберькы были написані мелодії.<ref name=":1" /> У [[2021|2021.&nbsp;рокови]] удала велику зберьку поезії „Мамины чічкы (2017–2020)“.<ref name=":0" /> Поезія Адамової-Стецович часто уходит у журналови „Отцюзнина“ (головно на першых боках у вступови), єї поетичні тай прозові творы уходят у кажджому из „Алманахув днешньої русинської літературы“. Поетка фурт ся ділит новов творьбов у соціалнуй сітці Facebook. == Референції == <references /> {{lifetime|1974||Адамова, Леся}} [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] lt3iizpk9g85uac276uv20n67o6r0kd 0 22040 166229 165473 2026-06-17T15:20:41Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166229 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name=Петро Береш |birthplace=[[Ужгород]] |birthdate=[[13. май|13.&nbsp;мая]] [[1972]] |birthname=Петро Береш |alma_mater=[[Універзіта Павла Йозефа Шафаріка|Кошицькый університет им.&nbsp;П.&nbsp;Й.&nbsp;Шафарика]] |penname=Петьо Береш }} '''Петро́ Бе́реш''', пудписує ся '''Петьо Береш''' ({{Рожд}} 13.&nbsp;мая [[1972]], [[Ужгород]]) є [[Русины|русинськый]] [[писатель]], [[товмач]]. == Ранньый живот == Родив ся 13.&nbsp;мая 1972 в [[Ужгород|Ужгороді]], де урус тай уходив раз ошколы №7 тай №6, а пак хорову секцію Коледжа културы тай умінь. Уд 1991.&nbsp;по 1996.&nbsp;рук быв студентом богословського факултета [[Універзіта Павла Йозефа Шафаріка|Кошицького університета им.&nbsp;Павла Йозефа Шафарика]]; уд 1996.&nbsp;по 2001.&nbsp;рук добывав докторат у Папському восточному інституті ({{Lang-it|Pontifico Instituto Orientale}}) в [[Рим|Римі]]. Уд 2003.&nbsp;рока робит у [[Ватікан|Ватиканськых]] музейох на удділеньови [[Візантьска ріша|бізантського]] тай [[Середновік|середньовічного]] [[Уменя|уміня]].<ref name=":0">{{Cite book|language=русинськы|editors=Юрій Шиповіч, Петро Медвідь|publisher=Обчаньске здружіня Русин Медія, Закарпатьске областне научно-културолоґічне общество імени Александра Духновіча, Русиньскый културолоґічный клуб|page=64|year=2022|title=Aлманах днешньой підкарпатьской русиньской літературы|url=https://www.rueportal.eu/knyhovnyca/almanach-22/}}</ref> == Творьба == Пише бережськым діалектом [[Русиньскый язык|русинської бесіды]] позад свого коріня из села [[Бѣлкы (Закарпатска область)|Білкы]]. Публікує ся в „Алманахови днешньої русинської літературы“. == Удкликованя == * [https://rusynsociety.com/author/petroberesh/ Петьо Береш — Общество про русинськый розвуй] == Референції == <references />{{СТАНДАРТНЕ_СОРТУВАННЯ:Береш, Петро}} o8as3p5f8ufsl3xkz61fb0krs4s9f6n 0 22041 166230 165477 2026-06-17T15:22:30Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166230 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name=Иван (Иванув) Завадяк |birthdate=[[24. септембер|24.&nbsp;септембра]] [[1939]] |birthplace=[[Новоселиця (Межгорскый район)|Новоселиця]], [[Межгорскый район|Воловськый район]] |deathdate=18.&nbsp;фебруара 2026|relatives=брат [[Михаил Завадяк]]|alma_mater=[[Ужгородськый державный університет]]|occupation=[[писатель]], [[проза]]їк}} '''Ива́н Завадя́к''' (24.&nbsp;септембра 1939, [[Новоселиця (Межгорскый район)|Новоселиця]]&nbsp;– 18.&nbsp;фебруара 2026) быв [[Русины|русинськый]] [[писатель]], [[Проза|прозаїк]]. == Ранньый жывут == Pодив ся 24.&nbsp;септембра 1939 у [[Новоселиця (Межгорскый район)|Новоселици]] [[Хустськый район|Хустського]] (товды Воловського, а пак [[Межгорскый район|Міжгірського]]) района у многодітнуй селянськуй файті. Фаховоє ошколованя дуставав уд 1954.&nbsp;по 1957.&nbsp;рук у Хустському културно-школовалному технікумови тай [[Ужгородска народна универзита|Ужгородському державному університеті]]. Уд 1958.&nbsp;по 1961.&nbsp;рук служив у Збройных Силах [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СССР]].<ref name=":0">{{Cite book|language=русинськы|editors=Юрій Шиповіч, Петро Медвідь|publisher=Обчаньске здружіня Русин Медія, Закарпатьске областне научно-културолоґічне общество імени Александра Духновіча, Русиньскый културолоґічный клуб|page=72|year=2022|title=Aлманах днешньой підкарпатьской русиньской літературы|url=https://www.rueportal.eu/knyhovnyca/almanach-22/}}</ref> 55&nbsp;рокув робив на разных роботах у [[Култура|културнуй]], [[Ошколованя|ошколовалнуй]], общественно-політичнуй, правоохороннуй тай выробничуй сферах.<ref name=":1">{{Cite web |author=Юрій Шипович |date=24.&nbsp;септембра 2024 |title=Іван Завадяк — „Голосы Русинів Підкарпатя“ |at=Lem.fm |url=https://www.lem.fm/holosy-rusiniv-pidkarpatya-sereda-18-10-hod-90/ |language=русинськы }}</ref> == Творьба == Писати краснописемні творы зачав ужек у пінзійові рокы — из слув самого Завадяка, стало ся тото так, ож му ся у нуч на Руздво 2017.&nbsp;рока наснила покуйна мамка тай попросила написати книжку.<ref name=":1" /> Быв єдным из упорядникув тай авторув книгы історично-културолоґічных нарисув „Верховина: Волівщина&nbsp;‒ Міжгірщина“ (2017). Оповіді у русинському языку зачав публіковати у журналови „Отцюзнина“ зачинавучи тым такой 2017.&nbsp;роком, а пак ся публіковав ай у „Алманахах днешньої русинської літературы“. Автор романа у новелах „Брызґы споминÿв из дітвацтва“ (2019) тай трьох повісти из ворошнов назывков „Выпровбалованя любовльôв“ (2021).<ref name=":0" /> 22.&nbsp;фебруара 2025 презентовав фіналну часть автобіоґрафічної трилоґії, книгу „Налице та й нарубы“ за характерні тай тайні стороны совітського часу.<ref name=":1" /><ref>{{Cite web |at=Отцюзнина |url=https://otcuznyna.com/tvorchyj-vechur-ivana-zavadjaka/ |language=русинськы |title=«Налице тай нарубы»: юбілейный творчый вечур Ивана Завадяка |date=22.&nbsp;фебруара 2025 }}</ref> Михаил Зан написав про неї спередслово тай рецензію.<ref>{{Citation|first=Михаил|last=Зан|url=https://otcuznyna.com/karpatorusynska-ironija-ivana-zavadjaka/|work=[[Отцюзнина (журнал)|Отцюзнина]]|issue=№4 (16) 2024|year=2024|title=Карпаторусинська іронія Ивана Завадяка}}</ref> == Смерть == Иван Завадяк умер 18.&nbsp;фебруара 2026.&nbsp;року; опровуд быв справленый 20.&nbsp;фебруара.<ref>{{Cite web |last=Медвідь |first=Петро |date=18-02-2026 |title=Вмер русиньскый писатель Іван Завадяк |url=https://www.lem.fm/vmer-rusinskyj-pisatel-ivan-zavadyak/ |language=rue |publisher=[[Лем.FM]] |authorlink=Петро Медвідь }}</ref> == Референції == <references /> {{Lifetime|1939|2026|Завадяк, Иван}}{{СТАНДАРТНЕ_СОРТУВАННЯ:Завадяк, Иван}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] bwyc8hjct4gkxkuqx9ky4oqnlwxs0fx 0 22596 166231 165476 2026-06-17T15:29:56Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166231 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name=Михаил Михаилович Чухран |birthdate=23.&nbsp;новембра 1954 |birthplace=[[Королево]] |deathdate=13.&nbsp;юлія 2023 |alma_mater=[[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый державный університет]] |awards=Удзнакы Закарпатської обласної державної адміністрації тай обласної рады |occupation=писатель, поет, хемік, телеведучый}} '''Михаи́л Чухра́н''' (23.&nbsp;новембра 1954, [[Королево]]&nbsp;– 13.&nbsp;юлія 2023) быв [[Русины|русинськый]] [[писатель]] и [[поет]], громадськый діяч, автор тай ведучый телепроґрам за місну културу реґіоналної телевізії „Виноградів-ТВ“. Быв головов виноградувського Общества им.&nbsp;Александра Духновича, реґуларным дописовачом [[Русинськый културолоґічный клуб|„Алманаха днешньої русинської літературы“]] тай власником [[Отцюзнина (журнал)|журнала „Отцюзнина“]]. == Жывотопис == Родив ся Чухран 23.&nbsp;новембра 1954.&nbsp;року в селищі [[Королево]] [[Закарпатска область|Закарпатської области]], товды [[Украинска ССР|УССР]], у файті штрекаря тай бібліотекарькы. Ошколу уходив у Королеві, а пак у 1976.&nbsp;році кунчив хемічный факултет [[Ужгородска народна универзита|Ужгородського державного (теперь націоналного) університета]].<ref name=":1" /> По університетськых штудіях нарабляв из напувпроводниками раз у [[Львів|Львові]], а пак шість рокув робив началником дробилного цеха на карєрі у [[Хуст|Хусті]], де дустав квартіль. У Хусті ся вженив. Из 1996.&nbsp;по 2007.&nbsp;рокы занимав разні посады в „Укртелекомі“. Прослужив два рокы у совітськуй армії.<ref name=":0">{{Cite book|title=Алманах днешньої русинської літературы (2024)|url=https://otcuznyna.com/almanach-dneshnjoji-rusynskoji-literatury-2024/|page=80|editor=Юрій Шипович|language=русинськы}}</ref> Пак перетягнув ся назад у Королево, де робив на реґіоналному телеканалі „Виноградів-ТВ“, чинив технічну роботу тай быв автором и ведучым проґрам, у тому числі [[Русиньскый язык|по русинськы]], ги „Фіґлі тыжня“, „Наша бесіда“, „Сріберні струны“. По роботі на телевізії уйшов на пінзію.<ref name=":0" /> == Творьба == Михаил Чухран є головно знамый як поет, котрый написав много комічных стихув по русинськы. Чухран ся занимав и історичными тай етноґрафічными нарисами. Його творы ся печатали у обласнуй періодиці: „Ріо“, „Старий Замок“, „Спорт-тайм“, „Пудкарпатськый русин“; у чесько-украйинському журналови „Пороги“; у зберьках „Карпатський блудослов“, „Русинська пажить. Антологія русинськых поетӱв Закарпатя“. Уєдно из Павлом Чучков Чухран накрутив авдіокнигу „Из Центра Европи“.<ref name=":1" /> Часто свою поезію, історичні тай етноґрафічні заміткы публіковав на личному профілови у Facebook. У майови 2015.&nbsp;року [[Ґоша Ґашан]] тай one chan выпустили реп-співанку ''„чистота языка“'' пуд акустичну ґітару на слова єдноименного стиха Михаила Чухрана. == Бібліоґрафія == === Зберькы === * Міські мотиви (2010) * Про мене, про тебе, про нас (2010) * Сім тайстринок (2014) * Фейсбук-фіґлі (2018) * Читанка по нашому (2019) === Діточа література === * Пітятко (2010) * Потятко (2014) === Історичні нарисы === * Королево. Історія у фрагментах (2021) == Смерть тай дідузнина == 13.&nbsp;юлія 2023.&nbsp;року на профілови Королевської територіалної громады у Facebook заголосили за смерть Михаила Чухрана.<ref>{{Cite web |at=Korolivska Gromada @ Facebook |url=https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0VLgqupaG6bjhJr6tKyU38qMN3KrHfzefFtVjFWpZF4wkzsz5LRRrhL22N1xjnSaol&id=100057104081029 |language=украйинськы |title=Смерть уродженця селища Королево Михайла Чухрана |date=13.&nbsp;юлія 2023 }}</ref> Памняти Михаила Чухрана присяченый уданый уже по його смерти „Алманах днешньої русинської літературы“ за рук&nbsp;2024.<ref name=":0" /> 24.&nbsp;апріля 2024.&nbsp;року, на 221.&nbsp;роковины уд рожденя [[Александер Духновіч|Александра Духновича]], у Виноградувському варошському домі културы было представленоє документалноє кіно „Приреченый на вічность“, накрученоє из ініціативы Закарпатського обласного научно-културолоґічного общества им.&nbsp;А.&nbsp;Духновича Васильом Кішом (режисура, сценарій, дикторськый текст) тай Иваном Буркалом (операторська робота, монтаж); два дны по тому кіно стало публічно доступноє на YouTube. Робота над кіном ишла почти девять місяцюв; сам [[Филм|філм]] поданый у форматі [[інтервю]] из булше ги 20 людьми, котрі знали М.&nbsp;Чухрана.<ref>{{Cite book|title=Отцюзнина №3 (14) 2024|url=https://otcuznyna.com/otcuznyna-2-14-2024/|issue=14|magazine=Отцюзнина|pages=25–26|editor=Юрій Шипович|language=русинськы}}</ref><ref>{{Cite web |date=26.&nbsp;апріля 2024 |title=„Приреченый на вічность“ |at=YouTube |url=https://www.youtube.com/watch?v=biQ2XDV8JV4 }}</ref> 15.&nbsp;новембра 2024.&nbsp;року за ініціативов Общества им.&nbsp;А.&nbsp;Духновича тай из пудпоров Королевської селищної громады на фасадови <abbr title="Комуналный заклад">КЗ</abbr> „Королевська публічна бібліотека“ была сяточно удкрыта меморіална табла памняти Михаила Чухрана.<ref name=":1">{{Cite web |url=https://vin-library.org/2024/11/70-річчя-карпаторусинського-письменни/ |language=украйинськы |at=КЗ „Виноградівська публічна бібліотека“ |title=70-річчя карпаторусинського письменника, гумориста, краєзнавця та громадського діяча Чухран Михайла Михайловича |date=22.&nbsp;новембра 2024 }}</ref> == Референції == <references />{{СТАНДАРТНЕ_СОРТУВАННЯ:Чухран, Михаил}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] [[Катеґорія:Русиньскы поеты]] anekxq76586nbhsixuzqtkni4drxwhu 0 22617 166154 164345 2026-06-17T12:10:41Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166154 wikitext text/x-wiki {{Село Україны|||||назва=Грушово|область=[[Закарпатська область]]|район=[[Тячовскый район|Тячувськый район]]|код КОАТУУ=2124482001|водойма=|адреса=90570, Закарпатська обл., Тячувськый р-н, с.Грушово, вул.Головна,93|прапор=Флаг_села_Грушово.png|жытелїв=8500|заложене=1380|рада=[[Тересвюська селищна громада]]|поштовы індексы=90570|телефон=03134|ерб=Герб_села_Грушово.png|вебова сторінка=https://grushovo.rada.org.ua}} '''Грушово''' &nbsp;— [[село]] в [[Україна|Украйинї]], в [[Закарпатска область|Закарпатськуй области]], [[Тячовскый район|Тячувському районі]]. Є частьов [[Тересвюська селищна громада|Тересвюської варощикової громады]]. == Ґеоґрафія == Грушово розміщіноє на правому берегови рікы [[Апшиця|Апшици]], котра є правов притоков рікы Тисы. У селови потук Потиць паде в ріку Апшицю.<ref name=":2">[https://ukrssr.com.ua/zakarp/tyachivskiy/grusheve-tyachivskiy-rayon-zakarpatska-oblast Історія міст і сіл української рср | Грушеве, Тячівський район, Закарпатська область]</ref><ref name=":3">[http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/tjachivskyj-rajon/grusheve.html Грушеве&nbsp;— Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160125091239/http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/tjachivskyj-rajon/grusheve.html|date=25 січня 2016}} (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том&nbsp;— Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)</ref> == Історія == Є дані з археолоґічных жрідел, о тум, што пирьві поселиня на теріторії села сут до середины пирьвого тисячогуддя, V—VI стогуддя нашої еры, коли проходило [[Грубе переселиня народув|грубоє переселиня народу]], діля иськаня новых земиль. Безспорно, часть переселинцю ублюбила гору, на котруй росло безчисленость дикых груш, а долу текли дві чисті рікы, й лишили ся туйкы на все. Вырыли пирьві землянкы, потум зачали будовати камняно&nbsp;глиняні хыжкы, убробляти зимлю, збирати садовину, пасти худобу, имняти рыбу тай занимати ся промыслом.<ref name=":2" /><ref name=":4">[https://grushovo.rada.org.ua/istoriya-s-grushovo-16-40-48-14-12-2016/ Сайт Грушовської селищної рады | Історія с. Грушово]</ref> Село Грушово тай Грушовськый монастырь на його теріторії упирьвоє упоминавут ся у історичных кроніках ги спалині золотов ордов у XIII стогудді, а в [[1307]] годови&nbsp;— ги удрожині. В XIV стогудді Грушово удносило ся д мармарошськым войоводам, а уд [[1404]]&nbsp;г.&nbsp;— Грушовському православному монастырьови (в [[1390]] годови заложеноє Грушовська абація). За думньом окремых ученых, монастырь у Грушові муг быти заложеный ищи у XI&nbsp;ст.&nbsp;— по удходови монґоло-татар из Мадярщины грушувські монахы жаловали ся мадярському корольови за страту дарьчых ґрамот ([[1240]] гуд). Так из XIII стогуддя еґзістує писменноє упоминаня. У XVII стогудді монастырь став центром пирьводрукарства [[Русиньскый язык|русинськым языком]] в [[Підкарпатьска Русь|Пудкарпаті]], айбо пудкуниць стогуддя быв понищеный єзуїтами. Удродили монастырь лем у наш час. Из [[2006|2006 года]] в Грушові фурт живут монахы. По знищеньови Грушовського монастыря єзуїтами село перийшло у власность феодалу Довгаю.<ref name=":2" /><ref name=":3" /><ref name=":4" /> == Населиня == === Бисіда === населиня за рудным языком за даными списаня [[2001]] года<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref>: {| class="wikitable sortable" !Язык !Кулькость !Процент |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] |5734 |97.24% |- |[[Румуньскый язык|румынськый]] |83 |1.41% |- |[[Російскый язык|російськый]] |68 |1.15% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] |4 |0.07% |- |[[Білоруськый язык|білоруськый]] |3 |0.05% |- |[[Арменьскый язык|арменськый]] |1 |0.02% |- |[[Словеньскый язык|словенськый]] |1 |0.02% |- |инакі/не указали |3 |0.04% |- class="sortbottom" !Усього |5897 |100% |} == Храмы == [[Файл:Грушівський_монастир_(Закарпатська_область).jpg|міні|301x301пкс|[[Грушувськый Арханґела Михаила мужськый монастырь]]]] За думаньом даякых ученых, монастырь у Грушові муг быти заложеный ищи в XI стогуддю. По удходу монґоло-татар, из Мадярщины грушувські монахы жаловали ся мадярському корольови за страту дарьчых ґрамот ([[1240]] гуд). жалованя настоятиля того монастыря до короля Бийлы IV о нападу монґоло-татар указує, же еґзістованя Божого храма не є выключеноє. Ныні тоты документы усокочуются у Будапештови. Окроме того, є интересный документ, оріґінал котрого находит ся у актах константінополськых патріярху. Ун говорит про надлежность земиль монастырьови. На прошіня румынської державы йим зробили копію. Є ищи 11 ґрамот, што пудтвержувут, же королі признавали еґзістованя монастыря у Грушові. Є и 15 тонн документу, што сут неперевірині.<ref name=":2" /><ref name=":3" /><ref name=":0">{{Cite web|title=Грушівський монастир|url=https://www.osbm.org.ua/index.php/home-page/davni-monastyri/hrushivskyi-monastyr|website=www.osbm.org.ua|accessdate=2023-08-29}}</ref>''<ref name=":1">{{Cite web|title=На Закарпатті є Грушівський монастир, який має свої таємниці|url=https://pershij.com.ua/na-zakarpatti-ie-grushivskiy-monastir/|website=pershij.com.ua|date=2017-10-16|accessdate=2023-08-29|language=uk|last=PERSHIJ-DEV}}</ref>'' Сяк, из XIII стогуддя є писменноє упоминаня за монастырь. У XVII стогуддьови монастырь став центром перводрукарства русиньськым языком на Пудкарпатьови, айбо на кунци того стогуддя, у [[1664]] годови, єзуїты го понищили. Поновили монастырь аж у наші часы. Из [[2006]] года у Грушові фурт живут монахы. По знищиню Грушувського монастыря єзуїтами село перийшло у власность феодалу Довгаю.<ref name=":2" /><ref name=":3" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Грушувськый монастырь здобыв важноє значіня в половині XIV стогуддя, коли волошськый войовода Сас († [[1364]]) узяв Грушувську обитиль пуд своє сокочіня й розбудовав новый монастырь. Потум його сыны, войоводы Балица и Драґ, збудовали монастырьску цирькву и дали Грушувському монастырьови статкы трьох сел: Грушова, [[Кривоє (Тячӯвськый район)|Кривого]] й [[Тересва|Тересвы]], а так само и млином на ріці [[Сопунка (ріка)|Сопунка]], де вна тече д [[Тиса|Тисі]].<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' У [[1391]] годови войовода Драґ, из вуйськом [[Православна церьков|православных]] русину и волоху, прийшов на сокочіня Константінопола выд турку. Ун помагав Мануилови II Палеологови утвердити ся на тронови, поновити варошські муры й засокотити православні сятыні Константінопола уд напада мусулман. За се Вселинськый Патріярх Антоній IV подарив войоводі Драґови Томос (знаный ги Ґрамота Вселинського Патріярха 1391 года), по котрому Грушувськый монастырь [[De jure|де юре]] став духовным православным центром діля усьых Карпат, а Драґо-Сасы дустали право назначати авадь рекомендовати екзарху у Карпатах, тай не лиш, ай и в Ґалицькуй метрополії.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Коли засокотили монастырь, Балица и Драґа пуйшли з прошіньом до Константінополського патріярха Антонія IV (1391—1397), штобы взяв Грушувскый монастырь пуд свуй дозур и дав му права ставропіґії. Так патріярх Антоній IV ґрамотов уд [[14. авґуст|14 авґуста]] 1391 г. проголосив Сятомихайловськый монастырь у Грушові ставропігіалным, што означало його вынятя з власти місного єпіскопа й пудпорядкованя власти патріярха. Тогдышнього Іґумена Грушувського монастыря Пахомія ун назначив свойим екзархом.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Іґумен Пахомій, бывши уповноваженый патріарха, здобыв широкі права, котрі ся тягнули як на духовенство, так и на вірнику усьых цирьков, што надлежали д посілостам войовод Балици й Драґа. Пахомій мав право выдавати нові розпоряжіня для усокочіня порядка, розглядати й рішати споры меже духовниством, а так само благословляти нові храмы. Но, не мавучи єпіскопскых сячінь, ун не муг высячати новых сященику авадь диякону.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Коли став осідком патріяршого екзарха, Грушувськый монастырь дустав статус архімандрії. Настоятиль монастыря, ги архімандрит, муг хосновати ся даякыми єпіскопськыми удзнаками, уприклад, мітрув, жезлом и золотым нагрудным хрестом. Грушувськый монастырь став централным монастырьом Мараморощины й пудпорядковалися му другі близкі монастырі. Гий знано, архімандрит Сімеон у 1456 годови узяв пуд своє строжіня два малі монастырі в [[Сарвасов|Сарвасові]] и [[Сопунка|Сопунци]], котрі были оберадині житилі коронного вароша [[Довге Поле]]. дякувучи його интервинції король, коли перевірив діло, наказав житилям вернути монастырям незаконно забрану зимлю.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Войовода Драґ быв стратеный у [[1402]] годови німцьом Сіґізмундом Люксембурґом, што служив за предлог незаконного завойованя маєтка друбного волоха. Управді то была удомщіня за поход 1391 года й построїня православля в Карпатах. Його брат Балица умер у [[1404]] годови. Но сыны Балици пудтвирьдили всі посілости, подарині монастырю, й дале убсулужовали го ги ктіторы. Айбо у половині XV стогуддя усі наслідникы Драґа й Балици, иськали ліпшоє житя, переселили ся на долину Мадярщины, де щи сто году били ся. Ныні незнано, ци вони умерли в бойово з турками й австрійцями, авадь измадярили ся. Грушувськый монастырь зато утратив свойих покровитилю й часть посілостьов.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Без покровитилю монастырь став безсокотным и став міхом діля напада мадярськых феодалу з сусіднього Довгого Поля. Тоты присвойили собі монастырьську зимлю, нападали на монастырь и убкрадали го. Часто ся то кончало кровопролитьом. Грушувськый архімандрит мусив иськати сокочіня выд короля, но й король часто не муг помочи. Тож фурт по стогуддю довгопульці допускали ся насилства й убкраданьом против монастыря и його братії.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Пуд куниць XV ст. став ся пуд загрозов и сам ставропігійськый статус ювілейного монастыря. Як король Владислав ІІ у 1491 годови затвердив Мукачувськым єпіскопом «за старым звыком» Ивана, то ун, іґноруючи патріярховські права Грушувського монастыря, старав ся пудпорядковати собі и всі мараморошські парафії, гий тото было колись. Грушувскый архімандрит Іларій, вбы засокотити права патріяршого екзарха, просив ся до самого короля. У [[1494]] годови король Владислав ІІ затвирьдив права, надані Іларію патріярхом, айбо із условійом, што й ун, и його наступниці мавут показовати Мукачувському єпіскопу файну пудлежность и послуханость. Історик Лучкай надголосив: «Из тої ґрамоты видко, што король Владислав пудчинивМараморош Мукачувському єпіскопу».<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Як єп. Иван, неникавучи ся на затвирьжині корольом права Грушувського монастыря, дале забирав єпіскопські данины (катедратик) из парохій, принадлежачых Іларію, архімандріт щи раз попросив ся за помочов ид корольови у [[1498]] годови. Сего раза король Владислав ІІ сам узяв ся за діло меже архімандрітом Іларійом и єпіскопом Иваном. Як ся то кончило, через недостаток документу ниє знано. Но пуд куниць Мукачувськый єпіскоп добив ся свого, бо в [[1551]] годови король Фердінанд І вызнав го власть над цілым Мараморошськым комітатом и Грушувськым монастырьом. Так Сятомихайловськый монастырь у Грушові втратив патріярховські права ставропігії и докус пудчинив ся Мукачувському єпіскопу Васильови. То ясно вытікат из декрета ґрофа Юрія Баторія, власника Бычкувської домінії, до котрої у тот час надлежало и Грушово, выданого [[19. фебруар|19 фебруара]] [[1556]] года. Приблизно тогды Мукачувськый монастырь быв понищеный, и Баторій передав Грушувськый монастырь из його маєтками Мукачувському єпіскопу Іларіонови. Так Грушувскый монастырь остаточно утратив патріарші привілії и зостав ся пуд властьов Мукачувскых єпіскопу аж до свого знищиня у час повстаня коло Текелі [[1680]] года.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Грушувськый монастырь быв не лем духовным центром цирьковного житя Мараморощины, айбо й важным културным осередком Пудкарпатя. Туй была монастырьська ошкола, в котруй монахы переписовали й готовили богослужибнї книжкы. За народным переданьом, туй вже давно еґзістовала словлянська друкарня. И не чудно, што знаный історик М. Лучкай (†[[1843]]) твердив еґзістованя Грушувскої друкарни в половині XVI ст. гий факт. Май пузні научині тоже признавали, што друкарня в Грушувскум монастырї – то не казка, ай історична реалность. У історії румынської літературы Грушувська друкарня занимала важливе місто. Грошми трасілванського князя Юрія І Ракоці (1631–1638) туй выдано перву валашську книжку — товмачіня Нового Завіта. У монастырі робила ошкола каліґрафвії, и туй упирьвоє товмачіня на румынськый язык «Псалтырь», «Єванґеліє» тай «Діятильсва Апостолув». У XVII сд. монастырь став центром пирьводрукарства русинськым языком в Пудкарпатьови. Його заклав Швайполт Фіол — словлянськый перводрукач, котрый у [[1483]]–[[1491]] годах выдав у Кракови пирьві выхудно-словлянські книжкы кирилицьов.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Из Грушувського монастыря поширьовало ся діло, што было заложена Кірілом і Мефодійом. Усі експонаты збирали ся многыми годами, а йих кулькость могла бы выстачити на дисяткы выставковых залу. Дакотрі з них – унікалні і могли бы стати украсов хоть якого столичного музия. Серед них: рукопис «Єванґеліє» 600-гудньої давности, стародавня цирьковна фінджа, образ пудкарпатської ошколы живописа, рідкі маркы рузных крайин и другоє.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Кроме, у музийови зобрано булше 200 зразку убираня, майвеце гоцулського, 250 рушнику ручної роботы, прядкы, груба часть предмету простого житя (бочкы, дужанкы, розписана посуда). И усьо то є унікалноє, бо орнаменты й вышивані мотивы ся не повторювут. У цілому експонаты розділині на 12 ґруп – залежно уд тематікы.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' === Цирьква Благовіщиня пр. Богородици. 1883. === У 1751 годови упоминат ся деривляна цирьква Успіня Пресвятої Дівы Марії, из баштов тай двома звонами, украшена всьыми образами, ай на єдні сяткові ризы было гія 100 ринськых. У 1801 годови ся упоминат деривляна цирьква у файному вызирови, забезпечена всьыми атрібутами.<ref name=":5">[https://www.pslava.info/GrusheveS_CerkBlagovischennja,118336.html с. Грушово Церква Благовіщення]</ref> Типирішня цирьква – мурована базиліка. Усередині над входом указана дата будовы – 1883 гуд, хоть ся упоминат и дата 1890 г. двирі мавут напис на горішнюй части вудну: «Катринець Василь куратор | Двирі чинив Поповичъ Димитріи и Сируга ми…галь». По поваліня Карпатської Руси парох Грушова Карло Купар и пят чиляди были розстріляні мадярами. То ся стало 19 марця 1939 года в урочищи Кивилю коло села Квасы.<ref name=":5" /> Интерєр цирьквы перемальовано в 1992 годови. Повирьх старых икон гарно вырізбленого иконостасу накліплено нові иконы на полотні. У цирькви прячи ся часть стовбура 150-гудньої яблыни, котру, розколов 17 децимбря 1997 года, житиль села увидів на обадвох половинах ясноє зображіня хреста.<ref name=":5" /> == Приселкы == '''Кічера''' Кічера&nbsp;— бывше село в Украйині, в Закарпатськуй области.<ref name=":2" /> Скапчаноє з селом Грушово Упоминаня: 1892: Kusira, 1898: Kusira, 1907: Kicsera, 1913: Kicsera '''Потокы''' Потокы&nbsp;— бывшоє село в Украйині, в Закарпатськуй области.<ref name=":2" /> Ізкапчане із селом Грушово Упоминаня: 1855: Potoicz, 1892: Potoczi, 1898: Potoczi, 1907: Nápotoczi , 1913: Nápotoczi . == Туй ся уродили == * [[Жигайло Денис Володимирович]]&nbsp;— голова ревізійної комісії ДДПУ ім. Франка, заступник головы профбӱро ІФМЕІТу, учасник команди квн «3D» == Турістічні міста == * крайознавчый народный музий «Сріберна Земля» им. Василя Тегзы; * храм Благовіщіня пр. Богородици (датованый 1883&nbsp;г.); * Грушувськый Арханыела Михаила чоловiчый монастырь. == Удкликаня == {{Переклад|язык=uk|статя=Грушово}} [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] <references />{{Тячовскый район}} g37xmmqx9qp1c1xp4savp78owubf0eg 166155 166154 2026-06-17T12:14:32Z LYTMAN 23698 166155 wikitext text/x-wiki {{Село Україны|||||назва=Грушово|область=[[Закарпатська область]]|район=[[Тячовскый район|Тячувськый район]]|код КОАТУУ=2124482001|водойма=|адреса=90570, Закарпатська обл., Тячувськый р-н, с.Грушово, вул.Головна,93|прапор=Флаг_села_Грушово.png|жытелїв=8500|заложене=1380|рада=[[Тересвюська селищна громада]]|поштовы індексы=90570|телефон=03134|ерб=Герб_села_Грушово.png|вебова сторінка=https://grushovo.rada.org.ua}} '''Грушово''' &nbsp;— [[село]] в [[Україна|Украйині]], в [[Закарпатска область|Закарпатськуй области]], [[Тячовскый район|Тячувському районі]]. Є частьов [[Тересвюська селищна громада|Тересвюської варощикової громады]]. == Ґеоґрафія == Грушово розміщіноє на правому берегови рікы [[Апшиця|Апшици]], котра є правов притоков рікы Тисы. У селови потук Потиць паде в ріку Апшицю.<ref name=":2">[https://ukrssr.com.ua/zakarp/tyachivskiy/grusheve-tyachivskiy-rayon-zakarpatska-oblast Історія міст і сіл української рср | Грушеве, Тячівський район, Закарпатська область]</ref><ref name=":3">[http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/tjachivskyj-rajon/grusheve.html Грушеве&nbsp;— Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160125091239/http://imsu-zakarpattja.com/mista-i-sela-zakarpatskoi-oblasti/tjachivskyj-rajon/grusheve.html|date=25 січня 2016}} (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том&nbsp;— Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)</ref> == Історія == Є дані з археолоґічных жрідел, о тум, што пирьві поселиня на теріторії села сут до середины пирьвого тисячогуддя, V—VI стогуддя нашої еры, коли проходило [[Грубе переселиня народув|грубоє переселиня народу]], діля иськаня новых земиль. Безспорно, часть переселинцю ублюбила гору, на котруй росло безчисленость дикых груш, а долу текли дві чисті рікы, й лишили ся туйкы на все. Вырыли пирьві землянкы, потум зачали будовати камняно&nbsp;глиняні хыжкы, убробляти зимлю, збирати садовину, пасти худобу, имняти рыбу тай занимати ся промыслом.<ref name=":2" /><ref name=":4">[https://grushovo.rada.org.ua/istoriya-s-grushovo-16-40-48-14-12-2016/ Сайт Грушовської селищної рады | Історія с. Грушово]</ref> Село Грушово тай Грушовськый монастырь на його теріторії упирьвоє упоминавут ся у історичных кроніках ги спалині золотов ордов у XIII стогудді, а в [[1307]] годови&nbsp;— ги удрожині. В XIV стогудді Грушово удносило ся д мармарошськым войоводам, а уд [[1404]]&nbsp;г.&nbsp;— Грушовському православному монастырьови (в [[1390]] годови заложеноє Грушовська абація). За думньом окремых ученых, монастырь у Грушові муг быти заложеный ищи у XI&nbsp;ст.&nbsp;— по удходови монґоло-татар из Мадярщины грушувські монахы жаловали ся мадярському корольови за страту дарьчых ґрамот ([[1240]] гуд). Так из XIII стогуддя еґзістує писменноє упоминаня. У XVII стогудді монастырь став центром пирьводрукарства [[Русиньскый язык|русинськым языком]] в [[Підкарпатьска Русь|Пудкарпаті]], айбо пудкуниць стогуддя быв понищеный єзуїтами. Удродили монастырь лем у наш час. Из [[2006|2006 года]] в Грушові фурт живут монахы. По знищеньови Грушовського монастыря єзуїтами село перийшло у власность феодалу Довгаю.<ref name=":2" /><ref name=":3" /><ref name=":4" /> == Населиня == === Бисіда === населиня за рудным языком за даными списаня [[2001]] года<ref>{{БД Держстату Украйины|тип=2001_язык|реґіон=Закарпатська область}}</ref>: {| class="wikitable sortable" !Язык !Кулькость !Процент |- |[[Україньскый язык|украйинськый]] |5734 |97.24% |- |[[Румуньскый язык|румынськый]] |83 |1.41% |- |[[Російскый язык|російськый]] |68 |1.15% |- |[[Мадярскый язык|мадярськый]] |4 |0.07% |- |[[Білоруськый язык|білоруськый]] |3 |0.05% |- |[[Арменьскый язык|арменськый]] |1 |0.02% |- |[[Словеньскый язык|словенськый]] |1 |0.02% |- |инакі/не указали |3 |0.04% |- class="sortbottom" !Усього |5897 |100% |} == Храмы == [[Файл:Грушівський_монастир_(Закарпатська_область).jpg|міні|301x301пкс|[[Грушувськый Арханґела Михаила мужськый монастырь]]]] За думаньом даякых ученых, монастырь у Грушові муг быти заложеный ищи в XI стогуддю. По удходу монґоло-татар, из Мадярщины грушувські монахы жаловали ся мадярському корольови за страту дарьчых ґрамот ([[1240]] гуд). жалованя настоятиля того монастыря до короля Бийлы IV о нападу монґоло-татар указує, же еґзістованя Божого храма не є выключеноє. Ныні тоты документы усокочуются у Будапештови. Окроме того, є интересный документ, оріґінал котрого находит ся у актах константінополськых патріярху. Ун говорит про надлежность земиль монастырьови. На прошіня румынської державы йим зробили копію. Є ищи 11 ґрамот, што пудтвержувут, же королі признавали еґзістованя монастыря у Грушові. Є и 15 тонн документу, што сут неперевірині.<ref name=":2" /><ref name=":3" /><ref name=":0">{{Cite web|title=Грушівський монастир|url=https://www.osbm.org.ua/index.php/home-page/davni-monastyri/hrushivskyi-monastyr|website=www.osbm.org.ua|accessdate=2023-08-29}}</ref>''<ref name=":1">{{Cite web|title=На Закарпатті є Грушівський монастир, який має свої таємниці|url=https://pershij.com.ua/na-zakarpatti-ie-grushivskiy-monastir/|website=pershij.com.ua|date=2017-10-16|accessdate=2023-08-29|language=uk|last=PERSHIJ-DEV}}</ref>'' Сяк, из XIII стогуддя є писменноє упоминаня за монастырь. У XVII стогуддьови монастырь став центром перводрукарства русиньськым языком на Пудкарпатьови, айбо на кунци того стогуддя, у [[1664]] годови, єзуїты го понищили. Поновили монастырь аж у наші часы. Из [[2006]] года у Грушові фурт живут монахы. По знищиню Грушувського монастыря єзуїтами село перийшло у власность феодалу Довгаю.<ref name=":2" /><ref name=":3" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Грушувськый монастырь здобыв важноє значіня в половині XIV стогуддя, коли волошськый войовода Сас († [[1364]]) узяв Грушувську обитиль пуд своє сокочіня й розбудовав новый монастырь. Потум його сыны, войоводы Балица и Драґ, збудовали монастырьску цирькву и дали Грушувському монастырьови статкы трьох сел: Грушова, [[Кривоє (Тячӯвськый район)|Кривого]] й [[Тересва|Тересвы]], а так само и млином на ріці [[Сопунка (ріка)|Сопунка]], де вна тече д [[Тиса|Тисі]].<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' У [[1391]] годови войовода Драґ, из вуйськом [[Православна церьков|православных]] русину и волоху, прийшов на сокочіня Константінопола выд турку. Ун помагав Мануилови II Палеологови утвердити ся на тронови, поновити варошські муры й засокотити православні сятыні Константінопола уд напада мусулман. За се Вселинськый Патріярх Антоній IV подарив войоводі Драґови Томос (знаный ги Ґрамота Вселинського Патріярха 1391 года), по котрому Грушувськый монастырь [[De jure|де юре]] став духовным православным центром діля усьых Карпат, а Драґо-Сасы дустали право назначати авадь рекомендовати екзарху у Карпатах, тай не лиш, ай и в Ґалицькуй метрополії.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Коли засокотили монастырь, Балица и Драґа пуйшли з прошіньом до Константінополського патріярха Антонія IV (1391—1397), штобы взяв Грушувскый монастырь пуд свуй дозур и дав му права ставропіґії. Так патріярх Антоній IV ґрамотов уд [[14. авґуст|14 авґуста]] 1391 г. проголосив Сятомихайловськый монастырь у Грушові ставропігіалным, што означало його вынятя з власти місного єпіскопа й пудпорядкованя власти патріярха. Тогдышнього Іґумена Грушувського монастыря Пахомія ун назначив свойим екзархом.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Іґумен Пахомій, бывши уповноваженый патріарха, здобыв широкі права, котрі ся тягнули як на духовенство, так и на вірнику усьых цирьков, што надлежали д посілостам войовод Балици й Драґа. Пахомій мав право выдавати нові розпоряжіня для усокочіня порядка, розглядати й рішати споры меже духовниством, а так само благословляти нові храмы. Но, не мавучи єпіскопскых сячінь, ун не муг высячати новых сященику авадь диякону.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Коли став осідком патріяршого екзарха, Грушувськый монастырь дустав статус архімандрії. Настоятиль монастыря, ги архімандрит, муг хосновати ся даякыми єпіскопськыми удзнаками, уприклад, мітрув, жезлом и золотым нагрудным хрестом. Грушувськый монастырь став централным монастырьом Мараморощины й пудпорядковалися му другі близкі монастырі. Гий знано, архімандрит Сімеон у 1456 годови узяв пуд своє строжіня два малі монастырі в [[Сарвасов|Сарвасові]] и [[Сопунка|Сопунци]], котрі были оберадині житилі коронного вароша [[Довге Поле]]. дякувучи його интервинції король, коли перевірив діло, наказав житилям вернути монастырям незаконно забрану зимлю.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Войовода Драґ быв стратеный у [[1402]] годови німцьом Сіґізмундом Люксембурґом, што служив за предлог незаконного завойованя маєтка друбного волоха. Управді то была удомщіня за поход 1391 года й построїня православля в Карпатах. Його брат Балица умер у [[1404]] годови. Но сыны Балици пудтвирьдили всі посілости, подарині монастырю, й дале убсулужовали го ги ктіторы. Айбо у половині XV стогуддя усі наслідникы Драґа й Балици, иськали ліпшоє житя, переселили ся на долину Мадярщины, де щи сто году били ся. Ныні незнано, ци вони умерли в бойово з турками й австрійцями, авадь измадярили ся. Грушувськый монастырь зато утратив свойих покровитилю й часть посілостьов.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Без покровитилю монастырь став безсокотным и став міхом діля напада мадярськых феодалу з сусіднього Довгого Поля. Тоты присвойили собі монастырьську зимлю, нападали на монастырь и убкрадали го. Часто ся то кончало кровопролитьом. Грушувськый архімандрит мусив иськати сокочіня выд короля, но й король часто не муг помочи. Тож фурт по стогуддю довгопульці допускали ся насилства й убкраданьом против монастыря и його братії.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Пуд куниць XV ст. став ся пуд загрозов и сам ставропігійськый статус ювілейного монастыря. Як король Владислав ІІ у 1491 годови затвердив Мукачувськым єпіскопом «за старым звыком» Ивана, то ун, іґноруючи патріярховські права Грушувського монастыря, старав ся пудпорядковати собі и всі мараморошські парафії, гий тото было колись. Грушувскый архімандрит Іларій, вбы засокотити права патріяршого екзарха, просив ся до самого короля. У [[1494]] годови король Владислав ІІ затвирьдив права, надані Іларію патріярхом, айбо із условійом, што й ун, и його наступниці мавут показовати Мукачувському єпіскопу файну пудлежность и послуханость. Історик Лучкай надголосив: «Из тої ґрамоты видко, што король Владислав пудчинивМараморош Мукачувському єпіскопу».<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Як єп. Иван, неникавучи ся на затвирьжині корольом права Грушувського монастыря, дале забирав єпіскопські данины (катедратик) из парохій, принадлежачых Іларію, архімандріт щи раз попросив ся за помочов ид корольови у [[1498]] годови. Сего раза король Владислав ІІ сам узяв ся за діло меже архімандрітом Іларійом и єпіскопом Иваном. Як ся то кончило, через недостаток документу ниє знано. Но пуд куниць Мукачувськый єпіскоп добив ся свого, бо в [[1551]] годови король Фердінанд І вызнав го власть над цілым Мараморошськым комітатом и Грушувськым монастырьом. Так Сятомихайловськый монастырь у Грушові втратив патріярховські права ставропігії и докус пудчинив ся Мукачувському єпіскопу Васильови. То ясно вытікат из декрета ґрофа Юрія Баторія, власника Бычкувської домінії, до котрої у тот час надлежало и Грушово, выданого [[19. фебруар|19 фебруара]] [[1556]] года. Приблизно тогды Мукачувськый монастырь быв понищеный, и Баторій передав Грушувськый монастырь из його маєтками Мукачувському єпіскопу Іларіонови. Так Грушувскый монастырь остаточно утратив патріарші привілії и зостав ся пуд властьов Мукачувскых єпіскопу аж до свого знищиня у час повстаня коло Текелі [[1680]] года.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Грушувськый монастырь быв не лем духовным центром цирьковного житя Мараморощины, айбо й важным културным осередком Пудкарпатя. Туй была монастырьська ошкола, в котруй монахы переписовали й готовили богослужибнї книжкы. За народным переданьом, туй вже давно еґзістовала словлянська друкарня. И не чудно, што знаный історик М. Лучкай (†[[1843]]) твердив еґзістованя Грушувскої друкарни в половині XVI ст. гий факт. Май пузні научині тоже признавали, што друкарня в Грушувскум монастырї – то не казка, ай історична реалность. У історії румынської літературы Грушувська друкарня занимала важливе місто. Грошми трасілванського князя Юрія І Ракоці (1631–1638) туй выдано перву валашську книжку — товмачіня Нового Завіта. У монастырі робила ошкола каліґрафвії, и туй упирьвоє товмачіня на румынськый язык «Псалтырь», «Єванґеліє» тай «Діятильсва Апостолув». У XVII сд. монастырь став центром пирьводрукарства русинськым языком в Пудкарпатьови. Його заклав Швайполт Фіол — словлянськый перводрукач, котрый у [[1483]]–[[1491]] годах выдав у Кракови пирьві выхудно-словлянські книжкы кирилицьов.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Из Грушувського монастыря поширьовало ся діло, што было заложена Кірілом і Мефодійом. Усі експонаты збирали ся многыми годами, а йих кулькость могла бы выстачити на дисяткы выставковых залу. Дакотрі з них – унікалні і могли бы стати украсов хоть якого столичного музия. Серед них: рукопис «Єванґеліє» 600-гудньої давности, стародавня цирьковна фінджа, образ пудкарпатської ошколы живописа, рідкі маркы рузных крайин и другоє.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' Кроме, у музийови зобрано булше 200 зразку убираня, майвеце гоцулського, 250 рушнику ручної роботы, прядкы, груба часть предмету простого житя (бочкы, дужанкы, розписана посуда). И усьо то є унікалноє, бо орнаменты й вышивані мотивы ся не повторювут. У цілому експонаты розділині на 12 ґруп – залежно уд тематікы.<ref name=":2" /><ref name=":0" />''<ref name=":1" />'' === Цирьква Благовіщиня пр. Богородици. 1883. === У 1751 годови упоминат ся деривляна цирьква Успіня Пресвятої Дівы Марії, из баштов тай двома звонами, украшена всьыми образами, ай на єдні сяткові ризы было гія 100 ринськых. У 1801 годови ся упоминат деривляна цирьква у файному вызирови, забезпечена всьыми атрібутами.<ref name=":5">[https://www.pslava.info/GrusheveS_CerkBlagovischennja,118336.html с. Грушово Церква Благовіщення]</ref> Типирішня цирьква – мурована базиліка. Усередині над входом указана дата будовы – 1883 гуд, хоть ся упоминат и дата 1890 г. двирі мавут напис на горішнюй части вудну: «Катринець Василь куратор | Двирі чинив Поповичъ Димитріи и Сируга ми…галь». По поваліня Карпатської Руси парох Грушова Карло Купар и пят чиляди были розстріляні мадярами. То ся стало 19 марця 1939 года в урочищи Кивилю коло села Квасы.<ref name=":5" /> Интерєр цирьквы перемальовано в 1992 годови. Повирьх старых икон гарно вырізбленого иконостасу накліплено нові иконы на полотні. У цирькви прячи ся часть стовбура 150-гудньої яблыни, котру, розколов 17 децимбря 1997 года, житиль села увидів на обадвох половинах ясноє зображіня хреста.<ref name=":5" /> == Приселкы == '''Кічера''' Кічера&nbsp;— бывше село в Украйині, в Закарпатськуй области.<ref name=":2" /> Скапчаноє з селом Грушово Упоминаня: 1892: Kusira, 1898: Kusira, 1907: Kicsera, 1913: Kicsera '''Потокы''' Потокы&nbsp;— бывшоє село в Украйині, в Закарпатськуй области.<ref name=":2" /> Ізкапчане із селом Грушово Упоминаня: 1855: Potoicz, 1892: Potoczi, 1898: Potoczi, 1907: Nápotoczi , 1913: Nápotoczi . == Туй ся уродили == * [[Жигайло Денис Володимирович]]&nbsp;— голова ревізійної комісії ДДПУ ім. Франка, заступник головы профбӱро ІФМЕІТу, учасник команди квн «3D» == Турістічні міста == * крайознавчый народный музий «Сріберна Земля» им. Василя Тегзы; * храм Благовіщіня пр. Богородици (датованый 1883&nbsp;г.); * Грушувськый Арханыела Михаила чоловiчый монастырь. == Удкликаня == {{Переклад|язык=uk|статя=Грушово}} [[Катеґорія:Села Закарпатьской области]] <references />{{Тячовскый район}} oxos6ra5e1ng7if5g3ocgbijix3lnxg 0 22620 166232 165474 2026-06-17T15:32:01Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166232 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name=Иван Ситар |birthdate=30.&nbsp;юнія 1940 |birthplace=[[Кайданово]], [[Мадярске кральовство|Мадярськоє корольство]] |alma_mater=[[Ужгородска народна универзита|Ужгородськый державный університет]] |awards=Заслуженый учитель Украйины |occupation=[[Поет|поет]], [[Перекладатель|товмач]], [[Педагог|педаґоґ]]|period=1991–днесь|ethnicity=[[Русины|русин]]}} '''Ива́н Си́тар''' (30.&nbsp;юнія 1940, [[Кайданово]], [[Мадярске кральовство|Мадярськоє корольство]]) є [[Русины|русинськый]] [[поет]], [[товмач]], [[педаґоґ]], общественный діяч. Заслуженый учитель Украйины (2011), бывшый школськый директор, методик Ужгородського варошського тай Закарпатського обласного управліня школованя, автор методичных книг про учителюв. == Жывотопис == Родив ся Иван Ситар 30.&nbsp;юнія 1940.&nbsp;року у файті чехословацького урядовника Митра Ситара у селі Кайданово коло [[Мукачово|Мункача]] при [[Мадярске кральовство|Мадярському корольстві]]. Хрестили го у греко-католицькуй церькві. Уд 1947.&nbsp;до 1957.&nbsp;рока ся учив у ошколі у [[Ракошино|Ракошині]]. У 1962.&nbsp;рокови кунчив фізико-математичный факултет [[Ужгородска народна универзита|Ужгородського державного (теперь націоналного) університета]] тай раз 4&nbsp;рокы робив асистентом на кафедрі в університеті, пак учительом фізикы уєдно из жонов (котра тоже выкладала фізику), а у 1965.&nbsp;рокови зачав выкладати [[Математіка|математику]].<ref name=":1">{{Cite web |author=Юрій Шипович |title=Іван Ситар {{!}} Голосы Русинів Підкарпатя |at=tv.lem.fm @ YouTube |url=https://www.youtube.com/watch?v=3WbiN_-P4zo |language=русинськы |date=24.&nbsp;октовбра 2024 }}</ref><ref name=":0" /> Быв єдиным делеґатом уд [[Ужгород|Ужгорода]] на послідньому вчительському зїздови у Совєтському союзі у Москві.<ref name=":1" /> Быв директором у дакулкох ужгородськых ошколах, членом робочої ґрупы Міністерства ошколованя Украйины.<ref name=":0">{{Cite web |author=Каріна Муляр |language=русинськы |url=https://www.lem.fm/ivan-sitar-ya-hluboko-peresvidchenyj-zhe-pisati-po-rusinsky-treba-khots-dobri-znayu-i-ukrayinskyj-i-ruskyj-yazyk/ |at=lem.fm |title=Іван Ситар: Я глубоко пересвідченый, же писати по русиньскы треба, хоць добрі знаю і україньскый і руськый язык |date=3.&nbsp;апріля 2020 }}</ref> У 2011.&nbsp;рокови быв нагороженый указом [[Віктор Янукович|Віктора Януковича]], товдышнього президента Украйины, титулом ''„Заслужений вчитель України“''.<ref name=":0" /> == Творьба == Иван Ситар&nbsp;— автор учительськых методичных учебникув, академічных публікацій у журналах на математичну тематику, а щи фіґлярної [[Поезія|поезії]] по русинськы тай товмачень знамых заграничных тай украйинськых поетув. Активно участвовати у русинському кываню тай писати творы [[Русиньскый язык|по русинськы]] зачав по розпаду [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СССР]]; подля слув самого Ситара, „пуднимати вопрос русинства“ у совєтськый час было „опасно про [[жывот]]<nowiki/>“.<ref name=":0" /> Ищи єдным фактором, котрый Ситар называт іншпіраційов на писаня у русинському языкови, став його цімбор, русинськый поет [[Иван Петровцій]], котрый му пораз помагав у поетичному ділі.<ref name=":1" /> У 2010.&nbsp;рокови удав зберьку-триптих ''„Товмацтва. Руданки. Стихи“'', у котру зайшли як потовмачені Ситаром по русинськы гумористичні творы Степана Руданського, так и його власні творы у стилі Руданського. Ситар щи до 2010.&nbsp;року публіковав свої товмаченя творув російського поета [[Сергей Есенин|Сєрґея Єсєніна]], айбо лиш у 2015.&nbsp;році удав їх у зберьці ''„Русинська Єсения“''. У 2017.&nbsp;році на просьбу [[Михаил Алмашій|Михаила Алмашія]] потовмачив по русинськы ліричну драму Василя Густія ''„Зоря Біловежі“''; нараз по выпускови Петро Мікула, бывшый бірув села [[Біловежа]] Бардейовського окреса на [[Словеньско|Словаках]], купив половину тиража тай закликав Ситара на місный фестиваль [[Александер Духновіч|Духновича]] и [[Александер Павловіч|Павловича]].<ref name=":1" /> У 2019.&nbsp;рокови выпустив зберьку русинськых товмачень творув украйинського поета [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]], котрого называт свойим облюбленым писательом.<ref name=":1" /> == Бібліоґрафія == <!-- Туй переличені лиш тоты уданя, на котрі мож было найти доста інформації. У інтервю Ю. Шипович, наприклад, споминат „Старі стихи про рудний край“ за 1992. рук, айбо найти бізувну інформацію за тото уданя у інтернетови раз нереално. --> === Ориґіналні творы === * {{Книга |автор=Иван Ситар |рік=2010 |сторінок=218 |выдавательство=Інвазор |місто=Ужгород |назва=Товмацтва. Руданки. Стихи }} * {{Книга |автор=Иван Ситар |сторінок=306 |рік=2012 |назва=Смійтеся, смійте з того, Русины!.. }} * {{Книга |автор=Иван Ситар |isbn=978-966-8269-66-0 |місто=Мукачево |назва=Єврофіґлі, Авадь сміхотерапія дїла русинӱв: Смійтеся и думайте (мож и наоборот!) |рік=2021 |выдавательство=Карпатська Вежа |сторінок=272 }} === Товмаченя === * {{Книга |автор=Иван Ситар |рік=2010 |сторінок=218 |выдавательство=Інвазор |місто=Ужгород |назва=Товмацтва. Руданки. Стихи }} * {{Книга |автор=Иван Ситар |isbn=978-617-531-136-3 |сторінок=335 |назва=Русинская Есения / Русинська Єсения |місто=Ужгород |выдавательство=Видавництво О. Гаркуші |рік=2015 |тіраж=500 }} * {{Книга |автор=Василь Густі, пер. русин. Ивана Ситара |isbn=978-617-531-159-2 |назва=Зоря Біловежі |місто=Ужгород |рік=2017 |сторінок=86 |тіраж=100 |выдавательство=Видавництво Олександри Гаркуші }} * {{Книга |автор=Иван Ситар |isbn=978-966-8269-46-2 |сторінок=270 |рік=2019 |выдавательство=Карпатська Вежа |місто=Мукачево |назва=Русинська Шевченкіана }} === Методичні матеріалы === * {{Книга |автор=Іван Ситар |isbn=5-87116-067-0 |сторінок=113 |місто=Ужгород |выдавательство=Закарпатський інститут методики навчання і виховання, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів |рік=1998 |назва=Лекційно-практична система навчання математики в школі : навч.-метод. посібник для вчителів та керівників загальноосвіт. шкіл, ліцеїв, гімназій, проф.-техн. училищ, серед. спец. навч. закл. }} == Личный жывот == Иван Ситар має из жонов Ізабелов доньку.<ref>(Спередслово Ивана Петровція) {{Книга |автор=Иван Ситар |рік=2010 |сторінок=218 |выдавательство=Інвазор |місто=Ужгород |назва=Товмацтва. Руданки. Стихи }}</ref> За свого утця Митра споминав, ож тот быв „твердый русин“ тай зато трафляв у біды з [[Мадяре|мадярами]], быв пуд мадярськым арештом уд 1939.&nbsp;до 1944.&nbsp;року из заказом ходити до церькви, слухати [[радіо]] вадь збирати у себе у хыжи булше ги 3&nbsp;люди (хоть у рокови&nbsp;1938, такой подля слув И.&nbsp;Ситара, мадярська власть учинила утця му біровом Кайданова); при Совєтському союзі быв переслідованый [[НКВД]].<ref name=":0" /> == Референції == <references />{{СТАНДАРТНЕ_СОРТУВАННЯ:Ситар, Иван}} [[Катеґорія:Русиньскы писателї]] rp838jlf62p4h1yaguw9u2rnufwb2zy 0 22730 166172 157515 2026-06-17T13:13:06Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166172 wikitext text/x-wiki {{unibox}}'''YouTube''' ''(уд [[Анґліцькый язык|анґл]]. you — ты, і «tube» — (труба, телик'' (жарґ. Телевізор) є [[Споєны Штаты Америцькы|амеріканськым]] [[Социалмедия|соціялномедійным]] сирвісом и онлайн-платформов на діліня відео, што є властностьов компанії [[Google]]. YouTube быв закладеный [[14. фебруар|14. фебруваря]] [[2005]] [[2005|года]] трьома бывшыми заміснаными [[PayPal]] – [[Стів Чен|Стівом Ченом]], [[Чад Герлі|Чадом Герлі]] тай [[Джавад Карім|Джавадом Карімом]]. Главна концеларія є в [[Сан-Бруно]], [[Калифорния|Каліфорнія]]. То є друга май часто навщивный интернет-бук на свiті по [[Google Search]]. У [[Януар|янувари]] [[2024]] [[2024|года]] YouTube мав булше 2,7 міліярду місячных актівных уживатилю, што в рокаши позирали булше гий 1 міліярду годин відео каждый динь.<ref name="1 billion hours">{{cite web |title=You know what's cool? A billion hours |url=https://blog.youtube/news-and-events/you-know-whats-cool-billion-hours |last1=Goodrow |first1=Cristos |date=February 27, 2017 |url-status=live |archive-url=https://web.archive.org/web/20200806062438/https://blog.youtube/news-and-events/you-know-whats-cool-billion-hours/ |via=YouTube |language=en-US |archive-date=August 6, 2020 |access-date=April 19, 2021 }}</ref> Каждый динь на платформу ся убтирьхає ся понад 500 годин відео.<ref name="500 hours per minute">{{cite news|title=More Than 500 Hours Of Content Are Now Being Uploaded To YouTube Every Minute|work=[[TubeFilter]]|location=Los Angeles, CA|url=https://www.tubefilter.com/2019/05/07/number-hours-video-uploaded-to-youtube-per-minute/|last1=Loke Hale|first1=James|access-date=June 10, 2019|archive-date=January 5, 2023|archive-url=https://web.archive.org/web/20230105143621/https://www.tubefilter.com/2019/05/07/number-hours-video-uploaded-to-youtube-per-minute/|url-status=live|date=May 7, 2019}}</ref><ref name=":0">{{cite web |last=Neufeld |first=Dorothy |date=January 27, 2021 |title=The 50 Most Visited Websites in the World |url=https://www.visualcapitalist.com/the-50-most-visited-websites-in-the-world/ |access-date=December 6, 2021 |website=Visual Capitalist |language=en-US |archive-date=December 10, 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20211210024145/https://www.visualcapitalist.com/the-50-most-visited-websites-in-the-world/ |url-status=live }}</ref> Сполочно є на YouTube около 14,8 міліярду відео.<ref name=":1">{{Cite news|last=Germain|first=Thomas|date=February 13, 2025|title=How a computer that 'drunk dials' videos is exposing YouTube's secrets|url=https://www.bbc.com/future/article/20250213-youtube-at-20-a-computer-that-drunk-dials-online-videos-reveals-statistics-that-google-doesnt-want-you-to-know|access-date=February 13, 2025|work=[[BBC]]}}</ref> [[13. новембер|13. новимбря]] [[2006]] [[2006|года]] Google купив YouTube за 1,65 міліярду долару.<ref>{{cite news|last=Hooker|first=Lucy|date=February 1, 2016|title=How did Google become the world's most valuable company?|language=en-GB|work=BBC News|url=https://www.bbc.com/news/business-35460398|access-date=May 26, 2021|archive-date=May 26, 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210526191009/https://www.bbc.com/news/business-35460398|url-status=live}}</ref> Google розширив бізнес-модела YouTube, убы не заробляти лем на рекламі, айбо й на платному контентови, наприклад, кінах и ексклюзівных відеох. Так само є YouTube Premium – платна пудписка, вбы мож позерати відео без рекламы. YouTube участвує у проґрамі [[AdSense|Google AdSense]], што приносит приходок и платформі, и творцям контента. У [[2023]] [[2023|годови]] приходок уд рекламы на YouTube дотягнув 31,7 міліярды долару, што на 2 % булше, ги у [[2022]] [[2022|годі]].<ref>{{Cite web |title=Alphabet Q1 2024 Earnings Release |url=https://abc.xyz/assets/91/b3/3f9213d14ce3ae27e1038e01a0e0/2024q1-alphabet-earnings-release-pdf.pdf |website=Alphabet Investor Relations |access-date=November 1, 2024 }}</ref> Меже четвертым кварталом 2023 и тритьым кварталом 2024 года приходок уд рекламы й пудписок перевысив 50 міліярды долару.<ref>{{Cite web |title=Google CFO Discusses YouTube's Advertising and Subscription Revenue |url=https://www.businessinsider.com/google-cfo-analysts-ai-subscription-growth-2024-9 |website=Business Insider |access-date=November 1, 2024 }}</ref> Потум, як Google купив YouTube, платформа розширилa ся понад сам интернет-бук – появили ся мобілні аплікації, телевізійні вирзії й интеґрація з другыми платформами. Відео на YouTube ся ділят до рузных катеґорій: [[музичні кліпы]], [[Новины (папірёвы)|новины]], [[Короткометражні кіна|короткометражні]] і [[повнометражні кіна]], [[Документалні кіна|документалкы]], [[трейлеры|трийлеры]], [[Потук заживо|потокы заживо]], [[Влоґ|влоґы]] тай другоє. Булшина контента є уд личных творцю ([[Ютубер|ютуберу]]), айбо и грубі медійні компанії мавут свої [[Ютуб каналы|каналы]], вбы дотягти ся до булшої авдіторії. YouTube мав грубинськый вплыв на [[сполоченство]], [[Популарна култура|популарну културу]] й [[інтернет-тренды|интернет-тренды]]. Ун зотворив новоє поколіня [[Селебріті|селибріту]] й [[Мултіміліонер|мултіміліоніру]]. Айбо платформа часто крітікує ся позад поширіня [[Дезінформация|дезінформації]], порушіня [[Авторьскоє право|авторскых прав]], проблемы з пріватностьов уживатилю, [[Цензура|строгої цензуры]], пудверганя небезпеци дітий и ниєдностайноє выконаня правил платформы. == Історія лоґотіпа == {{Center|<gallery> Файл:Youtube logo.jpg|2005-2011 Файл:Logo of YouTube (2013-2015).svg|2013-2015 Файл:Logo of YouTube (2015-2017).svg|2015-2017 Файл:YouTube Logo 2017.svg|2017-2024 Файл:YouTube 2024.svg|із 2024 </gallery>}} == Удкликаня == {{reflist}} bcklqy4cwr6p40fjc78p248wyrs20g0 0 22794 166159 159723 2026-06-17T12:29:34Z LYTMAN 23698 166159 wikitext text/x-wiki {{Верзії языка проґрамованя C++}} '''C++03''' є вирзія штандарта [[ISO]]/[[IEC]] 14882 про языкы проґрамованя [[C++]]. Ю вызначили дві орґанізаційи по штандартизації: [[ISO|Меженародна орґанізація по штандартизаційи (ISO)]] і [[IEC|Меженародна електротехнічна комісія (IEC)]] у штандартови [[ISO]]/[[IEC]] 14882:2003. C++03 прийшов місто бывшого штандарта [[C++|C++98]], а май пузно го замінит [[C++11]]. Главнов метов C++03 было выправити хыбы, убы засобовати булше єднообразности й портабілности.<ref name="bsfaq2">{{cite web |url=http://www.stroustrup.com/bs_faq.html#C++03 |title=Bjarne Stroustrup's FAQ – What is the difference between C++98 and C++03? |publisher=Bjarne Stroustrup's homepage |url-status=dead |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160206214150/http://www.stroustrup.com/bs_faq.html#C++03 |archivedate=February 6, 2016 }}</ref> У туй вирзійи выправили 92 хыбы в основному языку, <ref>{{Cite web |url=https://open-std.org/JTC1/SC22/WG21/docs/cwg_status.html |title=C++ Standard Core Language Issue Index by Status: Issues with "TC1" Status |website=open-std.org |access-date=2022-09-20 |archive-date=2022-09-11 |archive-url=https://web.archive.org/web/20220911162749/https://open-std.org/JTC1/SC22/WG21/docs/cwg_status.html |url-status=live }}</ref>125 хыб в бібліотеках<ref>{{Citation|url=https://en.cppreference.com/w/cpp/language/value_initialization|contribution=Value initialization|title=C++ reference|type=wiki|access-date=2016-05-30|archive-date=2018-05-27|archive-url=https://web.archive.org/web/20180527065630/http://en.cppreference.com/w/cpp/language/value_initialization|url-status=live}}</ref> и додали лем єдну нову особенность: иніціялізацію значіньом.<ref>{{Citation|url=https://en.cppreference.com/w/cpp/language/value_initialization|contribution=Value initialization|title=C++ reference|type=wiki|access-date=2016-05-30|archive-date=2018-05-27|archive-url=https://web.archive.org/web/20180527065630/http://en.cppreference.com/w/cpp/language/value_initialization|url-status=live}}</ref> Єдно з май важных выправлинь котрі вырішав C++03, быв удзвід бібліотекы пуд числом 69<ref>{{Cite web |url=https://open-std.org/JTC1/SC22/WG21/docs/lwg-defects.html#69 |title=C++ Standard Library Defect Report List: 69. Must elements of a vector be contiguous? |access-date=2016-05-30 |archive-date=2018-07-19 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180719095533/http://www.open-std.org/jtc1/sc22/wg21/docs/lwg-defects.html#69 |url-status=live }}</ref>, чій внесок додав пудмітку, убы елементы в [[Вектор (проґрамованя)|векторах]] были затямлині послідовно<ref>{{cite book|last=Herb|first=Sutter|authorlink=Herb Sutter|title=More Exceptional C++: 40 New Engineering Puzzles, Programming Problems, and Solutions|publisher=Pearson Education, Inc.|date=2002|location=Boston|page=48|url=https://books.google.com/books?id=_1uD7khOQooC&q=%22technical+corrigendum+1%22&pg=PA48|isbn=0-201-70434-X|access-date=2022-09-20|archive-date=2022-09-21|archive-url=https://web.archive.org/web/20220921201420/https://books.google.com/books?id=_1uD7khOQooC&q=%22technical+corrigendum+1%22&pg=PA48|url-status=live}}</ref>. Тото закріпило сполочноє жджаня, же обєкт C++ <code>std::vector</code> хоснує макет тямы, самарну на масив. Хоть булша часть реалізацій додерожовали ся того жджаня, в C++98 уто не было обовязковоє. == Никай втож == * [[C++#Розвуй і штандартізація языка|C++ Штандарты]] == Удкликаня == <references responsive="1"></references> {{Reflist}} * {{Cite book|author=British Standards Institute|title=The C++ Standard: Incorporating Technical Corrigendum No. 1|publisher=John Wiley & Sons, Inc.|date=2003-10-01|isbn=978-0-470-84674-2}} [[Катеґорія:C++]] [[Катеґорія:ISO]] 4hn62ps2l0nmmo16yv03vkvegbtr3iv 0 22816 166168 164719 2026-06-17T13:02:35Z LYTMAN 23698 166168 wikitext text/x-wiki {{unibox}} '''Буковель''' авадь '''Буковяль<ref>Німчук Василь. Буковель чи Буков'яль? // НЗ ТНПУ. Сер: Мовознавство. — 2017. — 1(27) — ISNN 978-966-7425-97-5</ref>'''— популарный усьосезонный курорт у [[Україна|Украйині]] в [[Карпаты|Карпатах]], май грубый [[гурьськолжный курорт]] [[Выходна Европа|выхудної Европы]] з сполочнов довжинов трас 58 км.<ref>{{Cite web |url=https://openskimap.org/?obj=26a9807d860d8692b4fde7a7620e033168068131#12.5/48.36463/24.40216 |title=OpenSkiMap.org |work=openskimap.org |access-date=2025-01-31 }}</ref> Курорт розміщіный в селови [[Поляниця (Надвірнянськый район)|Поляниця]], коло пудножа єднойменної горы [[Буковяль (гора)|Буковяль]] на высоті 920 метру над руньом моря. Май высока точка курорта&nbsp;— [[Довга (гора)|г.]] [[Довга (гора)|Довга]]&nbsp;— 1372&nbsp;м. Зимньый сезон може проходити з децимбря до апріля. == Назва == Назва курорта походит уд назвы горы [[Буковяль (гора)|Буковяль]], коло пудножа якої го постройили. == Ґеоґрафія == Курорт розміщіный не далеко уд села [[Поляниця]] Ивано-Франкувської области, за 30&nbsp;км уд вароша [[Яремча]] и за 100 кіломийтру на сіверный запад уд вароша [[Івано-Франківск|Ивано-Франкувськ]]. Буковяль розміщіный на пятьох горах: Буковяль (1127 м), [[Бульчинёха (гора)|Бульчиньоха]] (1455&nbsp;м, Буковяль дуйшов до 1150 м), [[Довга (гора)|Довга]] (1373 м), [[Бабин Погар]] (1 180 м), [[Чорна Клева]] (1 241 м)..Позад сего курорт має булше гий 75&nbsp;км трас всьых руню чажкости. Буковяль розміщіный на теріторії базийна р. [[Прутиць Яблыницькый]], лівої притокы р. [[Прут]] (базийн [[Дунай|Дуная]]). На р. [[Гнилиця (ріка)|Гнилиця]] (лівуй притоци р. [[Прутиць Яблыницькый]]) у [[2012|2012 годі]] зроблино штучноє озеро,&nbsp;майгрубоє штучноє озеро в Украйині — Озеро Молодости, площов 6,8 га (такой карпатськоє озеро [[Синевир]]). Май близка жилізнопутьова штація&nbsp;— [[Татарув-Буковяль (жилізнопутёва станція)|Татарув-Буковяль]] (близко 15 кіломийтру). == Історія курорта == Історія курорта зачинат ся з 2000, коли меже ТзОВ «Скорзонера» та фірмов «Горизонт АЛ» было укладено договор про зотворіня турістічно-рекреацічного комплекса цілогуднього функціонованя. Было проведено передпройиктні зглядованя теріторії, роздивли ся возможні варіянты розміщіня гурьськолыжных полю й осю канатных доруг пирьвої очериди. До зглядовань теріторії, а тож зотворіня майстер-плана были залучині проводні заграничні компанії, ай австрійська фірма ''Plan-Alp'' тай канадська ''Ecosign''. Пуд куниць 2001 зроблині штартові роботи по запускови пирьвої канатної дорогы комплекса&nbsp;— вытяга довжинов 691&nbsp;м на сіверному схылі горы Буковяль. Паралелно з будовництвом канатної дорогы розробляли ся варіянти розміщіня парнокрісилної канатної дорогы на сіврно-заподному схылі горы Буковяль. У сектемброви-октоброви 2002 сись проєкт реалізовано канатнов дорогов довжинов 1000&nbsp;м. У 2003 удкрыли другый схыл&nbsp;— трасы 2А і двокрісилного вытяга. У 2004 удкрыто трасу 7А, на якуй розміщино бугелный пудйомник и зачато актівну пудготовку до зотворіня масштабної гурьськолижної арены. У 2012 курорт выділино майбулш шустроростучым гурьськым курортом світа. У 2015—2017 годах ціфрова аґенція [[Postmen]] проводила на курортови майвысокогурьські в Украйині шпортівні перемаганя сирії Sport Weekends: Sprint Triathlon Cup, Mountain UltraSwim, Triathlon Olympic Cup, 100 БукоМиль&nbsp;— Bukovel 160km UltraTrail, Vertical Run, Endurance UltraTrail, 1/2 Iron Triathlon. У децимбрьови 2016 выслідком націоналізації ПриватБанку часть курорта Буковяль перийшла у личность державы У октобрьови 2018 державну частку выставлино на продаваня. {| class="wikitable" |+Навщивеность<ref>{{Cite web |url=https://tvoemisto.tv/exclusive/yak_rozvyvaietsya_bukovel_ta_shcho_u_popyti_sered_turystiv_172611.html |title=Як розвивається Буковель та що у попиті серед туристів |work=tvoemisto.tv |access-date=2025-01-30 }}</ref> ! !2003/2004 сезон !2004/2005 сезон !2006/2007 сезон !2008/2009 сезон !2010/2011 сезон !2023 !2024 |- |Сполочно |48 тисяч |206 тисяч |400 тисяч |850 тисяч |1,2 міліоны |2,3 міліоны |2,5 міліоны |- |Меже них инозимцю | | | | |8-10&nbsp;% | | |} == Инфраструктура == <gallery mode="packed" widths="200"> Файл:Буковель_Оглядове_колесо_2023.jpg|Колесо никаня Файл:Большое_озеро_курорта_Буковель.png|Грубоє озеро Файл:Малое_озеро_Буковеля.png|Малоє озеро з еколоґічнов сістемов пудыгріваня Файл:Арт-об'єкт_i_love_bukovel.jpg|Арт-обєкт «I love bukovel» Файл:Коттеджи_гостиницы_"Буковель".png|Котиджі тай готела Radisson Blu Bukovel Файл:Буковель_Озеро_Молодості.jpg|Озеро Молодости </gallery>Колесо никаня має высоту 45 мийтру.<ref>{{Cite web |url=https://bukovel.com/entertainments/koleso-ogliadu |title=КОЛЕСО ОГЛЯДУ |work=Буковель. Гірськолижний та SPA курорт в Карпатах |language=uk |access-date=2025-02-07 }}</ref> Буковяльськый аквапарк "Мавка" є майгрубым у выхуднуй [[Европа|Европі]]. === Трасы тай вытягы === [[Файл:Трассы_курорта.jpg|міні|220x220пкс|Гурьськолыжні трасы курорту]] [[Файл:Сноу_Парк_курорта_Буковель.jpg|міні|220x220пкс|Сноупарк курорту на трасі 8А]] Трасы проходят на шпеціялно пудготовленых схылах из травянов основов. Всі обладнані сніговыми пушками тай засокочині уд прямого сонцового заря. Трасы приготовлювут діля лыжаня шпеціялнов снігонапильовалнов тай сніготрамбовалнов техніков. [[Прожекторне освітлення|Освітліня]] 7 трас (1C, 1E, 2A, 2B, 7A, 14A і 14B) позволяє лыжати ся й вечурь.<ref>{{Cite web |title=Статус витягів і трас |url=https://bukovel.com/status/map |work=Буковель. Гірськолижний та SPA курорт в Карпатах |access-date=2023-08-29 |language=uk }}</ref> [[Файл:Подъёмник_курорта_Буковель.jpg|міні|220x220пкс|Чотырьохкрісилный вытяг]] У сезон на курорті функціонувут 19 вытягу з сполочнов пропускнов возможностьов приблизно 35 тис душ на год.<ref>{{Cite web |title=Doppelmayr group |url=https://www.doppelmayr.com/wissen-entdecken/referenzprojekt-4-clf-easyrider-chair-new-zealand/ |work=Doppelmayr group |access-date=2023-08-29 |language=de |first=Florian Hausberger {{!}} P8 |author=Marketing }}</ref><ref>{{Cite web |title=Doppelmayr group |url=https://www.doppelmayr.com/referenzprojekte/referenzprojekt-6-cld-b-waidoffen/ |work=Doppelmayr group |access-date=2023-08-29 |language=de |first=Florian Hausberger {{!}} P8 |author=Marketing }}</ref> Єдночасно, комфортно на схылах курорта можут лыжати ся 20 тым душ. * '''Кулькость трас:''' 68<ref name=":03">{{Cite web |title=Статус витягів і трас |url=https://bukovel.com/status |work=Буковель. Гірськолижний та SPA курорт в Карпатах |access-date=2023-08-29 |language=uk }}</ref> * '''Довжина трас:''' уд 300 ид 2353&nbsp;м. * '''Класіфікація трас''': сині, черлині, чорні, могул (№1В) тай фрі-райд (є шпортівні трасы тай біятлонна траса) * '''Перепад высот''': уд 40 ид 285&nbsp;м. 19 вытягу, ай именно:<ref name=":0">{{Cite web |title=Статус витягів і трас |url=https://bukovel.com/status |work=Буковель. Гірськолижний та SPA курорт в Карпатах |access-date=2023-08-29 |language=uk }}</ref> * 1 — шостикріселный (№ 3) * 13— чотырикрісилні (№№ 1, 2R, 5, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 22) * 1 — двокріселный (№ 2) * 1 — трикріселный (№ 9) * 3 — буґела (№ 6, 7R, M) === Bukovel Ski School === [[Файл:Снежная_пушка_Буковеля.png|міні|220x220пкс|Снігова пушка]] [http://bukovelskischool.com/ Bukovel Ski School] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130929075921/http://bukovelskischool.com/|date=29 вересня 2013}}&nbsp;— гурьськолыжна тай сноуборд ошкола «Буковяль» была заложена у 2001&nbsp;г. менеджерами гурьськолыжного курорта «Буковяль» и тренерами з гурьськолыжного шпорта тай сноубордінґа. Діятилность ошколы напрямлена на учіня людий всьых годовых катеґорій, пудготовку професійных шпортсману, пропаґанду здорового способа житя тай гурьськолыжного шпорта. Bukovel Ski School є главным орґанізатором перемагань гурьськолыжного шпорта тай сноубордінґа дітий, аматору, шпортсману тай инструктору&nbsp;— булшоє 30 перемагань у зимньый сезон. У літньый період ошкола занимат ся орґанізаційов проґрамы дітинського шпортівно-оздоровитильного табора «Буковяль», котрый функціонує на теріторії курорта, а тоже проводит рузні забавы для навщивитилю ТК «Буковяль». Bukovel Ski School тоже є орґанізатором масштабных благодійных соціялных проєкту («Ставай на лыжи», «Шпортівна сикція», «Раді діти»), што напрямлині на популарізацію гурьсько-лыжного шпорта меже дітий, юных шпортсмену, учню ошкол-интернату. Постояными партнерами Bukovel Ski School є: [[Мініштерство ошколованя і наукы Украйины|Міністерство ошколованя й наукы Украйины]], [[Мініштерство моложавы тай шпорта Украйины|Міністерство моложавы тай шпорта Украйины]], [[Федерація лыжного шпорта Украйины]], [[Націоналный олімпійськый комітет Украйины]]. Всі инструкторы ошколи были ошколовані удповідно д меженаровым штандартам парованя инструктору з гурьсько-лыжного та сноуборд шпорта&nbsp;— ISIA. === Bukovel Bike Park === [https://web.archive.org/web/20130927203813/http://bukovelbikepark.com/uk/ Bukovel Bike Park]&nbsp;— біциґльопарк на теріторії турістічного комплекса Буковяль. Парк убладнаный трасами для рузных дісціплін гурьського біциґльошпорта (маунтінбайкінґ MTB): Cross-Country, DownHill. * Довжина трас для біциґльованя&nbsp;— 46,7 км * Довжина трас для шустрого спуска&nbsp;— 4,7 км Байк Парк предкладає 10 маршруту рузного руня чажкости тай прочажности&nbsp;— уд убдвилявчых трас ид DownHill і SuperD. За сезон в парк приходят булше 6000 турісту. Bukovel Bike Park є орґанізатором тай основнов локаційов проведіня многых біциґльоперемагань, ай именно каждогудньых Bukovel Grand Bike Fest, Націоналный DownHill чемпіонат Украйины, Bukovel DH. === Біятлонна траса тай стрілище === Папірьова робота по звединю комплекса зачала ся щи у 2018 годі з выділиня земли. Айбо утвирьдити проєкт тай получити уд державы гроші получило ся не зразу. Зачали будовати Біятлонну трасу тай стрілище в тому же 2019 годі.<ref>{{Cite web |url=https://glavcom.ua/sport/news/biatlonna-trasa-dlya-kubka-svitu-v-bukoveli-foto-z-masshtabnogo-budivnictva-645962.html |title=Біатлонна траса для Кубка світу в Буковелі. Фото з масштабного будівництва |date=2019-12-11 |work=ГЛАВКОМ |language=uk |access-date=2024-07-29 }}</ref> Роботи розділили на три очереди: перва - траса на 4 кіломийтры, стрілище на 32 огньовых рубижі, сістемы засніжиня, освітльованя. Друга и тритя – то є трібуна на три тисячі людий (буде возможность закласти тож часову трібуну), тунели, цоколна платформа, адмінхыжа, асфалтованя трасы діля лыжоролеру, готелі-хыжкы для шпортсману, комнаты діля сокочіня збруї та допінґ-контрола, коментаторьські, медія-центр. На новимбирь 2020 года, на біятлоннуй арині было встановлино стрілища, котроє розрахованоє на 32 установкы, а не 30, гий на булшости стадіона, оконано основі земляні роботи.<ref>{{Cite web |url=https://suspilne.media/sport/81102-ak-vigladatime-novij-biatlonnij-stadion-u-bukoveli-video/ |title=Як виглядатиме новий біатлонний стадіон у Буковелі: відео |author=Віталій Кравченко |first=суспільне-спорт |date=19 листопада 2020, 12:48 |work=суспільне |language=українська |access-date=29 липня 2024 року }}</ref> Фактічно было оконано всі роботи 1 очереди. В децимбрьови того же года пройшли пирьві перемаганя. На сектимбирь 2021, на комплексови проведено основі асфалтні тай бетонні роботы трас, частково змонтовано освітльованя. У 2024 годі проєкт продовжує розвой, розширювут ся трасы, продовжує ся модернізація сістем, проведено асвалтованя булшости доружок. У кунци 2024 года на трасі пройшов другый у сезоні 2023/24 Чемпіонат Украйины з біятлона.<ref>{{Cite web |url=https://suspilne.media/sport/712200-rozklad-cempionatu-ukraini-z-biatlonu-koli-i-aki-gonki-vidbudutsa-2/ |title=Розклад чемпіонату України з біатлону: коли і які гонки відбудуться |author=Суспільне-спорт (Євген Мороз) |first=Євген Мороз |date=23 березня, 08:58 |work=Суспільне-спорт |publisher=Суспільне-спорт |language=українська |access-date=29 липня, 2024 року }}</ref> === VODA day&night club === [https://web.archive.org/web/20160917073136/http://bukovel.com/winter/service/79 VODA day & night club] – то є комплекс забав й услуг. Літом принимає до 1500 Навщитилю, гий уддыхавут на шезлонґах на берегови озера, в надувному аквапарка, в релакс-зоні тай коло грубого базийна. Також, кроме динного уддыханя, гості можут забавляти ся нучными шов-проґрамами тай выступами артісту з унікалної сцены на воді. Зимов робит релакс-зона, што вміщат до 200 людий. Гостям предкладає ся цілый комплекс услуг: римська парна, серидньоземноморьська сауна тай фінська савна з возможностьов реґульованя вогкости, котра зроблина з канадського кедра, што має рекреаційну силу тай природным чудами ароматом. Кроме того, діля зліпшіня імунітета тай збываня уд многых битюгу мож провідати соляну яскыню. === Меженародный дітинськый центр «Артек-Буковель» === {{main|Миженародный дітинськый центр «Артек-Карпаты»}}Дітинськый табор «Артек», по аниксії Крыма [[Росія|Російськов Федераційов]] мусив быв перийти в [[Карпаты]]<ref>{{Cite web|url=http://vsikarpaty.com/ua/novyny/58-artek-karpaty.html|title=«Артек» перебрався на Буковель (Всі Карпати, 12 червня 2014)|accessdate=31 жовтня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141031204624/http://vsikarpaty.com/ua/novyny/58-artek-karpaty.html|archivedate=31 жовтня 2014|deadurl=yes}}</ref>. У 2014 годі позад старань команды артека тай компанії «Ресорт Менеджмент Ґруп» при помочи туристічного комплекса «Буковель» и Департамента ошколованя, наукы, файты, моложавы тай шпорта Ивано-Франкувської ОДА было зотворено Меженародный дітинськый центр «Артек-Буковель». Пирьва зміна табора зачала ся&nbsp;— 16 юля 2014 года. «Артек-Буковель» готовый прийняти за єдну зміну на уддыханя 1500 дітий, а за ціле літо&nbsp;— булше 10 000. Зимов в сезоні 2014—2015 году МДЦ «Артек-Буковель» планує прийняти перву свою зимню зміну, и перийти на цілогодню роботу. На 2023 гуд Меженародный дітинськый центр «Артек-Буковель» продовжує функціоновати. Наприклад літом центр прийняв 1200 дітий из дітинськых дому родинного типа з помочов фінансової пудпоры [[Фундація Олены Зеленської|Фундації Олени Зеленської]]. Проґрама каждого заїзда передвижує походы, квесты, творьбові конкурсы, стрічі з знатными людми, а тоже много шпортівных актівностю.<ref>{{Cite web|title=Bukovel спільно з Фундацією Олени Зеленської подарують літній відпочинок дітям із ДБСТ|url=https://bukovel.com/news/bukovel-spilno-z-fundatsiieiu-oleni-zelenskoyi-podaruiut-litnii-vidpochinok-ditiam-iz-dbst|website=Буковель. Гірськолижний та SPA курорт в Карпатах|accessdate=2023-08-29|language=uk}}</ref> == Перспектівы розвоя курорта == [[Файл:Буковель005.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C005.jpg|міні|Променад коло грубого озера. Зліва видно постройкы аквапарка тай апарт-готела]] [[Файл:Буковель_Церква_Усіх_Святих_України.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C_%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%A3%D1%81%D1%96%D1%85_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%85_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.jpg|міні|Цирьква усьых Сятых Украйины]] Курорт актівно розвоює ся&nbsp;— фурт проводят ся роботы з розширіня инфраструктуры тай прокладіня новых лыжных трас, булша часть постройок была зроблена в послідні пару году. Майстер план розвоя Буковяля передвижує закладная 26 грубых вытягу з сумарнов продуктівністьов 57000 душ на годину й стройка трас сполочнов площадьов 379 гектару, што позволит комфортно умістити 19500 турісту єдночасно. Пуслі окончіня пятого, посліднього етапа постройкы курорт буде мати 118 кіломийтру гурьськолыжных трас, што позволит курорту прийти до числа 50 майбулшых гурьськолыжных курорту світа. Сполочный план тож передвижує зотворіня 13200 спалных міст в готелах на теріторії курорта, 13380 міст в хыжках розміщыных у близкости до схылу, 3650 міст у котеджах и 3160 міст в жытовых хыжках діля робутнику курорта (всього 33390 спалных міст). Про даный курорт из сполочнов устностьов булше 20000 чиляди тоже заплановано 2500 міст паркованя машин на денных автостоянках (включавучи 2000 міст у двох грубых парковалных потройках). * жилізнопутьова часть; * канатна дорога Яремче-Буковяль; * готелный комплекс економ-класа про студенту з дансінґами тай аквапарком;<ref>{{Cite web|url=http://firtka.if.ua/?action=show&id=23725|title=До "Буковелю підведуть залізницю та збудують аквапарк (firtka.if.ua, 30 липня 2012)|accessdate=30 липня 2012|archive-date=6 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160306221719/http://firtka.if.ua/?action=show&id=23725}}</ref> * крытый паркінґ на 3000 машин; * ледовый палац; * нові трасы; * [[гаф-пайп]]. На літо 2023 года актівно роблятся слідувущі проєкты:<ref>{{Cite web|title=Війна не перешкода. На Буковелі планують масштабно розвивати інфраструктуру {{!}} ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття|url=https://vikna.if.ua/news/category/all/2022/03/19/131796/view|website=Vikna|accessdate=2023-08-29|language=uk}}</ref> — акумулювучый галаштув №3 для сніговых сістем ТК «Буковяль». Сполочна площадь галаштова— 4,4 га, площадь водного зиркала — 2,1 га, обєм воды — 150 тис. кубічных мийтру; — колесо никаня. Площадь — майже 9 га, площадь забудовы — 643,8 кв. мийтры (включає операторну, касу, санузлы тай другоє), высота колеса никаня — 45 м (се буде єдно з майгрубых колес никаня в Украйині, такої высоти колесо никаня поклали в Одисі у 2011 годі й тогды вно было майгрубым в [[Україна|Украйині]].). — аквапарк на чотыри повирьхы. Площадь участка — булше гий 3,7 га, площадь забудовы  — майже 8 тис кв. мийтру, пропускна возможность — 1100 душ. — строят ся нові готелы тай апартаменты === Крітіка розвоя курорта === Розширіня тай розстройка курорта нищит унікалну [[Екосістема|екосістему]] місности, курорт стає грубым варошом у горах.<ref>{{Cite web|title=“Місто посеред Карпат”: Коломойський хоче збудувати у Карпатах ще два мегакурорти|url=https://politerno.com.ua/2023/02/23/misto-posered-karpat-kolomojskyj-hoche-zbuduvaty-u-karpatah-shhe-dva-megakurorty/#}}</ref> Позад [[Ґлобалне потеплїня|міняня клімата]] вчині проґнозувут щезаня грубої части гурьськолыжных курорту у Европі, включавучи Украйинські.<ref>{{Cite web|title=Глобальне потепління може призвести до нестачі снігу та закриття гірськолижних курортів Європи, - вчені|url=https://espreso.tv/globalne-poteplinnya-mozhe-prizvesti-do-nestachi-snigu-ta-zakrittya-girskolizhnikh-kurortiv-evropi-vcheni}}</ref> == Ґалерія == <gallery> File:Bukovel SkiResort lift.jpg File:Ukrainian ski- and spa-resort "Bukovel" 2012 (8).JPG File:Bukovel Haski.jpg File:Ukrainian ski- and spa-resort "Bukovel" 2012 (6).JPG File:Snowcat Bukovel.jpg File:Ukrainian ski- and spa-resort "Bukovel" 2012 (5).JPG File:Ukrainian ski- and spa-resort "Bukovel" 2012 (4).JPG File:Ukrainian ski- and spa-resort "Bukovel" 2012 (3).JPG File:Ukrainian ski- and spa-resort "Bukovel" 2012 (2).JPG File:Буковель-етно-парк.jpg File:Буковель005.jpg File:Буковель3.jpg File:Буковель Озеро Молодості.jpg File:Горнолыжный курорт - БУКОВЕЛЬ 002.JPG File:Горнолыжный курорт - БУКОВЕЛЬ 007.JPG </gallery> == Никай втож == * [[Гурьськолижный курорт]] * [[Куршевел]] * [[Земмерінґ (гурьськолижный курорт)|Земмерін]]<nowiki/>[[Земмерінґ (гурьськолижный курорт)|нґ]] == Пудміткы == <references responsive="1"></references> == Удсиланя == * [https://web.archive.org/web/20130925210648/http://bukovel.com/ Офіційный сайт курорта Буковяль] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130925210648/http://bukovel.com/|date=25 вересня 2013}} * [https://t.me/bukovel_resort Офіційный Telegram канал] * [https://www.youtube.com/watch?v=ePUBfj-c7F4 Буковяль зимов] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220428091255/https://www.youtube.com/watch?v=ePUBfj-c7F4|date=28 квітня 2022}} * [http://zymaghory.com/tourism/bukovel-interesting/ukr Буковяль – ТОП 10 інтересных міст літом] 7pawxhevtl5uf1a9c0aif6ixyy55xkc 0 22834 166158 156605 2026-06-17T12:27:01Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166158 wikitext text/x-wiki '''Тересвюськый деревоубробный комбінат (ДОК)''' — промыслена фірма в варощикови [[Тересва]], [[Тячовскый район|Тячувського района]], [[Закарпатска область|Закарпатскої области]], [[Україна|Украйины]]. == Історія == По [[Розпад Австро-Мядярщины|розпадови Австро-Мядярщины]] Тересва лишила ся на теріторії Мадярщины, но в [[Апріль|апрільови]] [[1919]] года ю окуповало румынське вуйсько. У юни 1919 года йих замінило чехословенськоє вуйсько й в подалшому варощик оказався частьов [[Чеськословеньско|Чехословенщины]]<ref name="autogenerated1">Тересва, Тячівський район, Закарпатська область // Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969.</ref>. Ґеоґрафічноє положіня села приспівало розвою туй лісонапаровань и в зачинаньови 1920. году туй зачали роботу державный лісопілный завод и дві малі личні лісопілкы. По тому, гий д Тересви была проложена [[узькоколійная жилізна дорога|узкоколійная жилізна дорога]], на окрайині поселиня быв зробленый склад піломатеріялу.<ref name="autogenerated1" /> По [[Мюнхенска догварька|Мюнхенської догварькы 1938 года]] убстановка в Чехословенщині убтяжила ся, 14 марця 1939 года была оголошена незалежность [[Перва Словенська Републіка|Словещины]], а потум же [[Карпатьска Україна|Карпатської Украйины]] й в тот же динь мадярські вуйска перейшли в наступ на Пудкарпатя, й Тересва лишила ся в складови Мадярщины.<ref name="autogenerated1" /> 24 октобря 1944 года село заняли части 17. гвардійського стрілкового корпуса РККА, туй быв зобраный Народный комітет, проведена інвентарізація, й в 1945 годови в складови Пудкарпатя Тересва стала частьов [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СРСР]].<ref name="autogenerated1" /> Дале, лісопільный завод быв націоналізованый. У удповідности из четвертым пятигудньым планом возновліня й розвоя народного ґаздувства СРСР (1945 - 1950 гг.) завод получив нові ублады з [[Москва|Москвы]], [[Ереван|Єревана]], [[Казань|Казані]], [[Уфа|Уфы]], [[Ярославль|Ярославля]] й другых варошу, быв реконструйованы й розширеный, и став майгрубым деревоубробнов фірмов на теріторії Закарпатскої области. Продукційні процесы были механізовані, й аж в 1945 годови завод зробив валової продукції на 356 тыс. [[Рубыль (СРСР)|рублю]], то в слідувучі годы обємы выробляня збулшили ся. Діля вывоза готової продукції уд комбіната д жилізнопутьової штації Тересва были проложині пудїздні путі.<ref name="autogenerated1" /> У [[1968|1968 годови]] ціна выробленої комбінатом продукції склала 5,8 млн. рублю СРСР.<ref name="autogenerated1" /> У [[1969|1969 годови]] было завершино будованя й введеный до ряда корпус мебелного цеха.<ref name="autogenerated1" /> На 1969 гуд основнов продукційов Тересвюського ДОК были ділова деревина й піломатеріялы, также выробляла ся мебел. Продукція комбіната поставляла ся в всі републікы СРСР и експортовала ся в [[ФРГ|ФРН]], [[Франція|Францію]] тай [[Швайц|Швайцарію]].<ref name="autogenerated1" /> У авґустови [[1970|1970 года]] [[Рада міністру УРСР]] прийняла рішіня за заміну номенклатуры выпускаючовся продукції дакоторых фірм мінліспрома УРСР - и из [[1971|1971 года]] комбінат быв переведеный на выпуск збиралної мебели.<ref>[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/445-70-п Постановление Совета министров УССР № 445 от 27 августа 1970 г. "Про стан використання виробничих потужностей на промислових підприємствах лісової і деревообробної промисловості"]</ref> У цілому, в рядянськый час ''Тересвюськый деревообробный комбінат треста "Закарпатлес"'' входив у число ведучых фірм села тай Тячувського района.<ref name="autogenerated1" /><ref>Тересва // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 25. М., «Советская энциклопедия», 1976.</ref><ref>Тересва // Украинская Советская Энциклопедия. том 11 кн.1. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1984. стр.118</ref> По проголошіня незалежности Украйины, державна фірма была перероблена в удпертоє акціонерноє сполоченство. == Пудміткы == <references /> == Удкиланя == * [http://rada.com.ua/rus/catalog/12862/ Сторунка комбіната в каталозі ведучых фірм в Украйины] [[Катеґорія:Тячувськый район]] [[Катеґорія:Фірма]] o0ioy610z9g5hn6rsash9lxnbj7selq 0 22937 166171 155430 2026-06-17T13:06:30Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166171 wikitext text/x-wiki {| class="infobox vcard" style="width: 300px; border: 1px solid #aaa; background-color: #f9f9f9;" ! colspan="2" class="infobox-above fn org" style="background:#ccccff; font-weight:bold; text-align:center; font-size:120%;" | Державна служба штатістікы Украйины |- | colspan="2" class="infobox-subheader" style="background:#ccccff; font-size:110%; font-weight: bold; text-align:center;" | (Держстат Украйины) |- | colspan="2" class="infobox-image" style="text-align:center;" | [[Файл:Flag_of_the_State_Statistics_Service_of_Ukraine.png|150x150px]] |- | colspan="2" class="infobox-image" style="text-align:center;" | [[Файл:Emblem_of_the_State_Statistics_Service_of_Ukraine.png|151x151px]] |- ! colspan="2" class="infobox-header" style="background:#efefef; text-align:center; font-weight:bold;" | Сполочна інформація |- ! class="infobox-label" scope="row" | Крайина | class="infobox-data" | [[Файл:Flag_of_Ukraine.svg|20x20px]] [[Україна|Украйина]] |- ! class="infobox-label" scope="row" | Дата зотворїня | class="infobox-data" | [[1920]] |- ! class="infobox-label" scope="row" | Головуют діяльностёв | class="infobox-data" | [[Міністр Кабінету Міністрів України|Міністр Кабінет Міністру Украйины]], [[Віце-прем’єр-міністр України - Міністр цифрової трансформації|Віце-прем’єр-міністр Украйины - Міністр цифрової трансформації]]<ref>Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №&nbsp;274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/274-2020-п «Про визначення питань, що належать до компетенції Першого віце-прем’єр-міністра України та віце-прем’єр-міністрів України»].</ref> |- ! class="infobox-label" scope="row" | Штаб-квартіра | class="infobox-data" | ул. Шота Руставелї, 3, м. [[Кієв|Кыюв]], 01601, Украйина |- ! class="infobox-label" scope="row" | Годовый бюджет | class="infobox-data" | 1 677 162 800 ₴<ref name="[https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/110/f530966n246.xlsx https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/110/f530966n246.xlsx]<span class=&quot;wef_low_priority_links&quot;&gt;</span&gt;<div style=&quot;display:none&quot;&gt;</div&gt;">https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/110/f530966n246.xlsx</ref> |- ! class="infobox-label" scope="row" | Голова | class="infobox-data" | [[Арсен Макарчук]]<ref>Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 березня 2025 року №&nbsp;193-р [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/193-2025-р «Про призначення Макарчука А.В. Головою Державної служби статистики України»].</ref> |- ! class="infobox-label" scope="row" | Заступник Головы | class="infobox-data" | [[Жук Ірина Миколаївна|Ірина Жук]]<ref>Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2014 року №&nbsp;952-р [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/952-2014-р «Про призначення Жук І.М. заступником Голови Державної служби статистики України»].</ref> |- ! class="infobox-label" scope="row" | Заступник Головы | class="infobox-data" | [[Віктор Полїщук]]<ref>Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №&nbsp;1769-р [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1769-2021-р «Про призначення Поліщука В.П. заступником Голови Державної служби статистики України»].</ref> |- ! class="infobox-label" scope="row" | Заступник Головы із звідань цифрового розвоя, цифровых трансформацій і цифровізації | class="infobox-data" | [[Рудько Артем Олексійович|Артем Рудько]]<ref>Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 січня 2022 року №&nbsp;86-р [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86-2022-р «Про призначення Рудька А.О. заступником Голови Державної служби статистики України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації»].</ref> |- ! class="infobox-label" scope="row" | [[Код ЄДРПОУ]] | class="infobox-data" | 37507880 |- ! colspan="2" class="infobox-header" style="background:#efefef; text-align:center; font-weight:bold;" | [http://www.ukrstat.gov.ua/ ukrstat.gov.ua] |- | colspan="2" class="infobox-full-data" style="text-align:center;" | <mapframe align="center" width="260" height="260" zoom="16" longitude="30.5291" latitude="50.4389"></mapframe> |} '''Державна служба штатістікы Украйины''' ('''Держстат Украйины''', бывшый ''Держа́вный коміте́т штатíстікы Укрáйины, Держкомштат Украйины'')&nbsp;— націоналный орґан штатістікы Украйины, централный орґан оконавчої власти з шпеціялным статусом, діялность котрого коордінує ся міністром Кабінету Міністру Украйины. Позвалят провединя у житя державної політікы в галузи штатістікы, зотворіня и правилноє функціонованя сполочнодержавної сістемы економіко-штатістічної информації на теріторії [[Україна|Украйины]]. Є шпеціялно оправненым централним орґаном оконавчої власти у галузи [[Штатістіка|штатістікы]]. Держстат Украйины зотворено путьом реорґанізації Державного комітета штатістікы Украйины за час адміністратівної реформы [[2010]] года. == Структура == Ид структурї Державної службы штатістікы Украйины надлежат: * Главноє управліня штатістікы пудприять * Управліня штатістікы промысловості * Управліня штатістікы инвестіцій тай постройкы * Управліня штруктурної штатістікы * Управліня сполоченої информації * Управліня методолоґії тай планованя * Управліня націоналных ровашу * Управліня штатістікы услуг тай соціялных проґрам * Управліня штатістікы роботы * Управліня штатістікы населиня * Управліня штатістікы силського ґаздувства тай мілія * Управліня штатістікы купчіня * Управліня штатістікы вонкашнього купчіня * Управліня штатістікы фінансу * Управліня штатістікы цін * Управліня штатістікы заграничных крайин тай меженародного зотрудництва * Управліня зглядованя мілій житя домашньых ґаздувств * Управліня реґіоналної штатістікы * Управліня информатізації == Никайте втож == * [[Штатістіка]] == Пудміткы == <references responsive="1"></references> {{Reflist}} == Жрідла == * Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — <nowiki>ISBN 5-7707-4049-3</nowiki>. * Енциклопедія нар. господарства Укр. РСР. 4 т. К. 1969&nbsp;— 12; Первый всеукраинский статистический съезд 16—28 ноября 1925 г. Стенографический отчет. X. 1925; Статистический словарь. м. 1956. == Удказы == * {{Переклад|язык=uk|статя=Державна служба статистики України}} * [http://cyclop.com.ua/content/view/1043/58/1/8/#17180 Державна служба штатістікы Украйины] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160805191510/http://cyclop.com.ua/content/view/1043/58/1/8/#17180|date=5 серпня 2016}} // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — <nowiki>ISBN 966-7492-00-8</nowiki>. * [http://www.ukrstat.gov.ua/ www.ukrstat.gov.ua] — офіційный сайт «Державна служба статистики України». [[Катеґорія:Штатістіка]] [[Катеґорія:Націоналні орґаны Украйин]] ns28uqf186s475i4pgqwm7gjgc7yt28 0 22961 166241 158506 2026-06-17T19:07:54Z LYTMAN 23698 ґраматічні правкы 166241 wikitext text/x-wiki {{Особа|Имя=Реджеп Таїп Ердоган|Имя_оригиналне=Recep Tayyip Erdoğan|Образчик=[[File:Recep Tayyip Erdogan in Ukraine.jpg|300px]]|Образчика_подпис=Еродоган в Украйинї|Уроджѣня=26.2.1954|Мѣсто_роджѣня=[[Істанбул]], [[Турція]]|Чинность=[[Презідент Турції]]}} {{Othernames|Ердоган (значення)|Ердоган}} '''Редже́п Таї́п Éрдоган''' ({{Lang-tr|Recep Tayyip Erdoğan}}{{Efn|Літера «ğ» у {{lang-tr|Erdoğan}} даколи товмачится ги [[велярный апроксимант]] {{IPA|[ɰ]|}}<ref>{{Cite web|last=Uzunca|first=Aybüke|date=May 2019| title=An Acoustic Approach to 'Ğ' Sound in Turkish| url= https://www.researchgate.net/publication/332785763| website=ResearchGate}}</ref>, авадь ги [[лабіо-велярний апроксимант]] [w], авадь просто не выговорюєся<ref>{{Cite journal|last1=Ünal-Logacev|first1=Özlem|last2=Żygis|first2=Marzena|last3=Fuchs|first3=Suzanne|date=14 серпня 2017|title=Phonetics and phonology of soft 'g' in Turkish|url=https://www.cambridge.org/core/journals/journal-of-the-international-phonetic-association/article/phonetics-and-phonology-of-soft-g-in-turkish/9CC22443325AB94B69AD52AD0254CA66|journal=Journal of the International Phonetic Association|publisher=Cambridge University Press|publication-date=August 2019|volume=49|issue=2|pages=183–206|doi=10.1017/S0025100317000317|s2cid=149354561|via=Cambridge Core| issn = 0025-1003}}</ref>. <!-- Sometimes referred by his initials '''RTE'''.<ref>{{cite journal |title=Overcoming censorship with creative tactics: The TV Series Leyla ile Mecnun as a cult series of the youth culture in Turkey |journal=French Journal for Media Research |year=2015 |url=http://frenchjournalformediaresearch.com/lodel-1.0/main/docannexe/file/530/demet_pdf.pdf |access-date=25 березня 2021 |language=en |issn=2264-4733 |quote=There is a slogan that was seen during the Gezi Park protests, that was also seen on social media: “Islak banyo terliğine çorapla basasın RTE-That you put on wet bathroom slippers with your socks RTE [acronym for Recep Tayyip Erdoğan, the Prime Minister of Turkey during Gezi Park protests]”.}}</ref--> <br/> Оріґіналне турецькє виголошіня фамілії&nbsp;— '''[е́рдован]''', або '''[е́рдоан]'''. <br/> {{Audio-IPA|ɾeˈdʒep tajˈjip ˈæɾdo(ɰ)an|Recep Tayyip Erdogan, Turkish pronunciation.ogg}}}}, [[МФА]]:{{IPA|[ɾeˈdʒep tajˈjip ˈæɾdo(ɰ)an]}}; [[26. фебруар]]а [[1954]], [[Істанбул]], [[Турція|Турещина]])&nbsp;— турицькый державный діятиль, [[Политик|політік]]. [[Презідент]] Турещины з [[28. авґуст|28. авґуста]] [[2014]] года. [[Премєр-міністер]] Турещины (2003—2014). Лідер турицької главної Партії справедливости тай розвоя. У [[1994]]–[[1998]] роках быв [[мер]]ом [[Істанбул|Істанбула]]. 2018 года щи раз быв выбраный Презідентом на достроковых выборах в Турещины. Почесный дохтор [[Московськый державный інстетут миженародных удношінь|МДІМУ]]. == Біоґрафія == Уродив ся в стамбулському районі Бийоглу [[26. фебруар|26 фебруваря]] [[1954]] года. Його файта была з Різе, вароша на сіверному выході Турещины. Агмет Ердоган (Ahmet Erdogan), Утиць Реджепа, робив у береговому сокочиню. Реджеп быв го сыном уд другої жоны Тензіле (Tenzile). У [[1965]] годови кончив зачинавчу ошколу Піяле Паша (Piyale Pasa), а в [[1973]] році реліґійный ліций імама Хатіпа (Imam Hatip Lisesi) в Стамбуліови покулько діплома реліґійного ліция было недоста про вступ до булшости універзіт, Ердоган тоже здав додаткові еґзамены у ліцийови Ейюп (Eyup Lisesi). Уже у годы ошколы Ердоган рузнив ся свойов реліґійностьов и дажий мав кличку Ходжа. У тот же час позад бідности файты Ердоганови мусай было торговати на вулици. Из [[1969]] года вдовж довгого часа Ердоган тоже актівно занимав ся фодьбалом у рокаши з рядом молодняцькых команд, при чум так убы утиць не знав, котрому ся не любило такоє [[гобі|гоббі]]. === Зачинаня політічної діятелности === Высше ошколованя дустав на факултетови економікы й комерційных наук Універзіты Мармара, якый кончив у [[1981]] годови. Щи в універзіті Ердоган став актівістом «Націоналної турицької студентської асоціації» (Milli Türk Talebe Birlik). У [[1976]] годови (за инакыми відомостями&nbsp;— в [[1975]] годови) ун став у чоло молодняцького осередока происламістської Партії націоналної спасы Milli Selamet Partisi в истанбулському районі Бийоглу, а потум того же года й молодняцькоє удділиня партії у Истамбулови. На сих посадах Ердоган мав ся онь д вуйськовому перевороту [[12. септембер|12 сектембра]] [[1980]] года, по котрому діятильность всьых політічных партій, што еґзістовали в тот час, была внеслобуджена. Ид [[1980]] годови Ердоган тоже робив у истанбулськых транспортных орґанізаційох, айбо по путча ун збывся роботы. Дале через пару году Ердоган робив менеджером у пріватному секторови й занимав ся бізнісом, в [[1982]] годови служив в армії. У [[1983]] годови была закладена «Партія благобыта» Refah Partisi, што сповідала зріня, похожі з «Партійов націоналної спасы», и Ердоган вернув ся у політіку. У [[1984]] годови ун став головов удділиня партії в Бийоглу, а вже у [[1985]] годови быв призначиный главов истамбулського удділиня и в тому же годови (за инакыми даными&nbsp;— слідувучого года) став частьов высшого проводного рады партії. стоячи на чолови партійної орґанізації у Истанбулови, Ердоган актівно прилучав до діятильности партії простых обыватилю Истанбула. Айбо, ун ниудало выступив на парламентськых выборах в [[1986]] годови тай на місных выборах у Бийоглу в [[1989]] годови. У [[1991]] годови на парламентськых выборах Ердоган выступив у разы ліпше, гий упирьвоє, айбо депутатом парламента єднако не став. === Мер Истанбула === У марцьови [[1994]] года в Турещині пруйшли місні выборы, у выслідкови якых Ердоган быв выбраный мером Истанбула. Находячи ся на сюй посаді, Ердоган добив ся значных успіху в озелиньованьови вароша, вырішіньови многых проблем, скапчаных из вывозом нехари тай забезпичіньови водов, ай тоже даякых соціялных звідань, и получив грубу популарность. При сему ун подовжовав пудпорьовати політіку исламізма лідера Партії благобыта Неджметіна Ербакана (котрый из [[1996]] по [[1997]] гуд став на чоло турицького уряда) тай приспівало даякі мусулманські ідиї у своюй політіци, наприклад, ограничіня уживаня алкоголных напою у Истанбулови. У [[1997]] годови уряд Ербакана быв вымушеный пуйти у демісію, й скоро Партія благобыта была унеслобуджена. У [[1998]] годови Ердоган быв засуженый за публічноє декламованя вірша, што розпалят реліґійну ворожду, на мітінґови в децимбрьови [[1997]] года у провінції Сіїрт и мусай му было пуйти з посады мера Истамбула. Суд засудив Ердогана д дисятомісячного запертя, айбо фактічно ун провюг у запирті лем чотыри місяці з марця по юль [[1999]] года, и быв уволненый достроково. Взамін унислобуженої Партії благобыта в [[1999]] годови была зотворена [[Партія чесноти|«Партія честоты»]] (Fazilet Partisi), у якуй Ердоган став на чоло реформістського крыла. У юлі [[2001]] года была унислобужена й «Партія честоты», по чум в авґусті того же года Ердоган выступив гий єден из засновнику «Партії справедливости й розвоя» Adalet ve Kalkinma Partisi тай быв выбраный ю главов. У новимбрьови [[2002]] года «Партія справедливости й розвоя» на выборах дустала в парламентови грубу булшость міст, што позволило юй зотворити єднопартійный уряд. Партія Ердогана стала пирьвов за 16 году партійов, што дустала возможность проводити законні реформы незалежно уд инакых політічных партій. == Пудміткы == <references group="lower-alpha" responsive="1"></references> {{Notelist}} == Удкликаня == <references responsive="0"></references> {{Reflist|2}} * [http://lenta.ru/lib/14176388/ Реджеп Тайїп Ердоган в Лентапедії] {{Ref-ru}} [[Катеґорія:Турція]] [[Катеґорія:Презіденты Турції]] su336crlhq8f1as3eltlnntm11gucok 0 23365 166233 158004 2026-06-17T15:37:02Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166233 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Василь Басараб |portrait= {{Фоторамка|Увидьте фото|width=120|align=center|pos=top|link=https://www.biblioteka.uz.ua/laureat/Pictures/Laureat/Basarab/BasarabVasilyStefanovich.jpg}} | pseudonym = | birthname = Басараб, Василь Стефанович | birthdate = {{Birth date|1932|05|25}} | birthplace = [[Жуково (Закарпатська область)|Жуково]], [[Подкарпатска Русь]], [[Чехословакия]] | deathdate = {{Death date and age|2003|08|12|1932|05|25}} | deathplace = [[Ужгород]], [[Украина]] | resting_place = теметов Барвѣнок, [[Ужгород]] | occupation = [[новинарь]], [[писатель]] | language = [[Украинскый язык|украинскый]] | nationality = | ethnicity = | citizenship = [[Чехословакия]], [[Мадярске кральовство]], [[СССР]], [[Украина]] | education = | alma_mater = [[Ужгородска народна универзита|УжДУ]] | period = 1953–2003 | genre = [[поезия]], [[проза]], мемоары | subject = | movement = | notableworks = | spouse = | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} '''Басараб Василь Стефанович''' ({{s|*[[25. май]] [[1932]]}}, [[Жуково (Закарпатська область)|Жуково]], нынѣ [[Мукачовськый район|Мукачовского району]] [[Закарпатска область|Закарпатской области]] — {{s|†[[12. авґуст|12. август]] [[2003]]}}, [[Ужгород]]) — [[проза]]ик, [[поет]], [[товмач]].<ref name="Хл2007">Хланта (2007)</ref> Походив з хлѣборобской родины. В року 1943 зачав ся учити в Мукачовской русской гимназии, де выходив два рочникы.<ref name=Кобулей1>{{cite web |author=Vira Kobulei |publisher=YouTube |date= 2024 |title= Вечір пам'яті Василя Басараба (перша частина). "Русинська родина" (17.06.17) |url=https://www.youtube.com/watch?v=GPvhp3fpwAg |accessdate=2025-05-25}} {{ref-uk}} {{s|(см. мин. 10-11)}} Русска гимназия была ликвидована.</ref> По створеню [[Закарпатска область|Закарпатской области]] продовжив науку в [[Лохово (Мукачовскый район)|Лоховской]] восьмирочцѣ и Мукачовской {{s|СШ №1 им. С. Пушкина}}.<ref name="Хл2007"/> Уже ту, в школѣ ся стрѣтив з Михайлом Томчанийом, якый похвалив його первы литературны пробы.<ref name="Кобулей1"/> В роках 1950-1957 выштудовав [[Русскый язык|русску]] [[Филология|филологию]] на новоствореной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородской универзитѣ]]. Ещи в штудентскы рокы (1953) зачав [[Новинарство|новинарску]] роботу в многотиражцѣ "Колгоспна правда" Мукачовской МТС<ref>{{Реф-инфо|Машинно-тракторна станция}}</ref> и [[Мукачовскый район|районной]] новинцѣ "Прапор Перемоги", и быв [[учитель]] [[Русскый язык|русского языка]] на курсах медсестер при Мукачовском педучилищу. Од року 1958 зачав [[Литература|литературну]] роботу в оддѣлѣ културы областной [[Новины (папірёвы)|новинкы]] "Советское Закарпатье", а од року 1960 перейшов до новинкы "Молодь Закарпаття". В роках 1963-1966 быв кореспондентом в [[Закарпатска область|Закарпатю]] од [[Львів|львовской]] молодежной [[Новины (папірёвы)|новинкы]] "Ленінська молодь". В роках 1966-1977 быв редактором и ведучым оддѣла красного писемства во выдавательствѣ "Карпати" ([[Ужгород]])<ref name="ВР">Верховна Рада</ref><ref name="Хл2007"/> Уже в зачатку свого новинарства скоро порозумѣв, же мусить добрѣ мерьковати, што и як пише.<ref name=Кобулей1а>{{cite web |author=Vira Kobulei |publisher=YouTube |date= 2024 |title= Вечір пам'яті Василя Басараба (перша частина). "Русинська родина" (17.06.17) |url=https://www.youtube.com/watch?v=GPvhp3fpwAg |accessdate=2025-05-25}} {{ref-uk}} {{s|(см. мин. 13-14)}} "Коли перестали друкувати його твори це була трагедія; він зі скрипом пройшов співбесіду у київського партсекретаря, яка коштувала йому нервового зриву та врятувало вміння вслухатися в розмову квітів, трав, дерев, чути мелодію гірських потоків: він тоді міг довіритися тільки величному і мовчазному камінню, птахам, інакше загримів би на Колиму."</ref> Од року 1977 оддав ся переважно литературной творчости.<ref name="Хл2007"/> Член СЖУ,<ref>{{Реф-инфо|Спілка журналістів України}}</ref><ref name="ВР"/> а з року 1970 член СПУ.<ref>{{Реф-инфо|Спілка письменників України}}</ref><ref name="Хл2003">Хланта (2003)</ref><ref name="Хл2007"/><ref name="ВР"/> Провадив литературный сполок {{s|им. Д. Вакарова}} (1981-1987).<ref name="Хл2003"/><ref name="Хл2007"/> Од року 1990 член редакции "Новин Закарпаття" и публиковав в новинцѣ лирично-филозофскы [[Новела (литература)|новелы]]. За серию [[есей]]ох, опубликованых там, в року 1991 достав премию лавреата новинкы (межи працовниками новинкы).<ref name="Хл2007"/> Литературну творчость зачав з поезии. Первый раз быв напечатаный в року 1956. Печатав ся в областных и републиковых новинках, журналах "Жовтень", "Дукля", "Зелені Карпати", и многых колективных зборниках.<ref name="Хл2007"/> Занимав ся тыж збераньом фолклора. В його литературном записѣ выданы книжкы закарпатского фолклору «Дванадцять братів» (1972) и «Казки одного села» (1979; обѣ в Ужгородѣ). Познатый и як товмач русской, осетинской, словацкой, мадярской и чешской литературы.<ref name="Хл2003"/><ref name="Хл2007"/> В литературной и фолклористичной роботѣ мав непрестанны проблемы з партийныма контролуючыма органами, котры домогали ся од него одстранити русинскы диалектны формы и религийну тематику, на што мусѣв реаговати и робити коректуры.<ref name=Кобулей2>{{cite web |author=Vira Kobulei |publisher=YouTube |date= 2024 |title= Вечір памяті В. Басараба ( ІІ частина) 24.06.17 |url=https://www.youtube.com/watch?v=-G67XoUIIFM |accessdate=2025-05-25}} {{ref-uk}} {{s|(см. мин. 19-23)}}</ref> Автор книг:<ref name="ВР"/><ref name="Хл2007"/> * "Ластівка над Тисою" (Ужгород, в-во "Карпати", 1963) * "Коли трембітають вітри" (Ужгород, в-во "Карпати", 1967) * "Скресінь" (Ужгород, в-во "Карпати", 1968) * "Задивляюсь у твої зіниці" (Ужгород, в-во "Карпати", 1972) * "Осідлані гори" (Ужгород, в-во "Карпати", 1978) * "Коронне село" (Ужгород, в-во "Карпати", 1981) * "Сиве літо" (Ужгород, в-во "Карпати", 1993) * "Летіла частка сонця" (Ужгород, в-во "Карпати", 1985) * "Тернова ніч"(Ужгород, в-во "Карпати", 2001) Лавреат областной премии {{s|им. Д. Вакарова (1970)}}, новинарской премии {{s|им. О. Борканюка (1986)}}, областной премии {{s|им. Ф. Потушняка (1995)}}. Угонорованый медалиов "За трудову відзнаку" (1986).<ref name="Хл2003"/><ref name="Хл2007"/> == Жерела == * [http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0178334.htm Верховна Рада] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170830042058/http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0178334.htm |date=30 серпня 2017 }} {{Реф-инфо|укр.|по украинскы}} * І. В. Хланта (2007). Басараб Василь Степанович //{{ЕЗВО20}} {{nowrap|Сс.32–33.}} * {{cite web |author= І. В. Хланта |title= Басараб Василь Стефанович |publisher=// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: {{s|І. М. Дзюба}}, {{s|А. І. Жуковський}}, {{s|М. Г. Железняк}} та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |date=2003 |url=https://esu.com.ua/article-40674 |accessdate=24.05.2025}} {{ref-uk}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1932|2003|Басараб, Василь}} cpb2nzvtw6gghyh14lktv5whybr1fk7 0 23453 166234 162344 2026-06-17T15:40:19Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166234 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name=Джордж Орвелл |image=George Orwell, c. 1940 (41928180381).jpg |imagesize=200px |penname=Джордж Орвелл |birthname=Ерік Артур Блер, {{Lang-en|Eric Arthur Blair}} |caption=Портрет из журналіштського посвідченя |birthdate=25.&nbsp;юнія 1903 |birthplace=Мотігарі, Бенґалськоє презідентство, [[Брітаньска Індія]] |deathdate=21.&nbsp;януара 1950 (46&nbsp;рокув)|deathplace=[[Лондон]], [[Анґлія]] |resting_place=Церьков усьых сятых, Саттон Кортні, [[Оксфордшыр]], [[Анґлія]] |education=[[Ітон Коледж]] |occupation=Писатель, есеїшта, журналішта, літературный критик |spouse=Ейлін О’Шонессі (1936; умерла у 1945)<br>Соня Бравнелл (1949) |children=Річард Блер (приятый) |signature=Orwell-Signature.svg |notableworks=На дні у Парижі тай Лондоні (''Down and Out in Paris and London''; 1933)<br>Путь на моло у Віґані (''The Road to Wigan Pier''; 1937)<br>Честь Каталонії (''Homage to Catalonia''; 1938)<br>[[Звіряча ферма]] (''Animal Farm''; 1945)<br>[[1984 (роман)|1984]] (''Nineteen Eighty-Four''; 1949) |period=1928–1949<ref>{{cite web|url=https://www.theguardian.com/books/2013/jan/24/george-orwell-britain-in-2013|title=What would George Orwell have made of the world in 2013?|author=Jeffries, Stuart|website=The Guardian|date=24 January 2013|access-date=3 March 2024}}</ref> |language=[[Анґліцькый язык|Анґліцькый]] |genre=Антіутопія, роман из ключом, [[Сатира|сатіра]], літературна критика, [[полеміка]], [[Публіцістіка|публіцистика]] |subject=Антіфашізм, антісталінізм, анархізм, демократичный соціалізм }} {{Стыржень}} '''Е́рік А́ртур Блер''' ({{Lang-en|Eric Arthur Blair}}, 25.&nbsp;юнія 1903&nbsp;– 21.&nbsp;януара 1950) быв [[Англичане|британськый]] [[Роман|романописець]], [[поет]], [[Есей|есеїшта]], [[Журналістіка|журналішта]] тай критик, котрый писав пуд псевдонімом '''Джордж О́рвелл''' ({{Lang-en|George Orwell}}). Його праці ся характеризувут простым розумливым языком, соціалнов критиков, опором тоталітарізму (як [[Авторитарный комунізм|авторитарному комунізму]], так и [[Фашізм|фашізму]]) тай пудпоров [[Демократичный соціалізм|демократичного соціалізма]].<ref>{{cite book|last1=Gale|first1=Steven H.|title=Encyclopedia of British Humorists: Geoffrey Chaucer to John Cleese, Volume 1|date=1996|publisher=Taylor & Francis|page=823}}</ref><ref name="thinktank">{{cite web |url=https://www.pbs.org/thinktank/transcript990.html |title=PBS: Think Tank: Transcript for 'Orwell's Century' |publisher=PBS |access-date=25 February 2015 }}</ref> Орвелла майфайно знавут за його алеґоричну новелу [[Звіряча ферма|„Звіряча ферма“]] (''Animal Farm''; 1945) тай антіутопічный роман [[1984 (роман)|„1984“]] (''Nineteen Eighty-Four''; 1949), хоть його літературна дідузнина обсягує ай літературну критику, поезію тай [[Полеміка|полемічну]] журналістику. Його нонфікшенові роботы, у тум числі „Путь на моло у Віґані“ (''The Road to Wigan Pier''; 1937), котрый описує його жывут у роли робочого класа у індустрії сіверної Анґлії тай „Честь Каталонії“ (''Homage to Catalonia''; 1938) за катунськый час у Републіканськуй фракції у Іспанськуй громадянськуй войні (1936–1939) мавут такоє ипен критичноє узнаня, як и його есеї за [[Політіка|політику]], [[Література|літературу]], [[язык]] и [[Култура|културу]]. Орвеллові праці мали тай дотеперь мавут читавый влив на популарну тай політичну културу; тоталітарні тай авторитарні соціалні практикы называвут на його честь „орвелувські“, а многі из його неолоґізмув, такі ги „Великый Брат“ (''Big Brother''), „думкозлочин“ (''thoughtcrime''), „Комната 101“ (''Room 101''), „новояз“ (''Newspeak''), „двоймысленя“ (''doublethink'') яли ся шыроко хосновати у [[Анґліцькый язык|анґліцькуй]] и другых бесідах.<ref name=":1">{{cite news|last=McCrum|first=Robert|url=https://www.theguardian.com/books/2009/may/10/1984-george-orwell|title=The masterpiece that killed George Orwell|work=The Observer|date=10 May 2009|access-date=6 January 2025}}</ref><ref name=":2">{{cite web |url=http://www.oed.com/search?f_0=Quotation+Author&scope=QUOTATION&fq_entry=true&q_0=G.+Orwell |title=Quotations: G. Orwell |work=Oxford English Dictionary |access-date=2 September 2017 }}</ref> „Таймс“ назвав Орвелла другым майвеликым британськым писательом уд 1945.&nbsp;року.<ref>{{cite news|date=5 January 2008|title=The 50 greatest British writers since 1945|work=The Times|url=http://www.thetimes.co.uk/tto/arts/books/article2452094.ece|access-date=7 January 2014}}</ref> == Товмачіня по русинськы == У 2017.&nbsp;рокови выдавательство „Лемко Тавер“ удало у [[Польща|Польщи]] [[Лемківскый язык|лемкувськоє]] товмачіня Орвеллової новелы ''„Звіряча фарма“'' авторства Петра Криницького у рамках ''„Ґолем сериі“''.<ref>{{Cite web |title="Звіряча фарма" Орвела по лемківскы / "Folwark zwierzęcy" Orwella po łemkowsku |url=https://wordpress.radio-lemko.pl/?p=4754 |website=Radio-Lemko.pl |date=2018-02-25 |access-date=2025-06-07 }}</ref> == Референції == {{Reflist}}{{СТАНДАРТНЕ_СОРТУВАННЯ:Орвелл, Джордж}} cdxqvwij4tdryfx3skv7ihy67q9o3d5 0 23542 166235 158975 2026-06-17T15:43:31Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166235 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |image=Matthias Bel.jpg|imagesize=200px}} '''Матей Бел''' ({{lang-sk|Matej Bel z Očovej}}, {{lang-hu|Bél Mátyás}}, {{lang-de|Matthias Bel}}, {{lang-la|Matthias Belius}}; *[[22. марец]] [[1684]], [[Очова]]&nbsp;— [[29. авґуст|29. август]] [[1749]], [[Прешпурк]])&nbsp;— [[ученый]], [[Енциклопедия|енциклопедиста]], [[историк]], [[филозоф]], [[Просвітительство|просвѣтитель]], закладатель модерной [[Педагогика|педагогикы]].<ref name="MEL">MAGYAR ÉLETRAJZI LEXIKON</ref><ref name="RNL">Révai nagy lexikona</ref> [[Писатель]], [[ученый]], евангеличный [[казатель]], проминентна постава академичного живота в [[Мадярске кральовство|Мадярском кральовствѣ]] [[XVIII. стороча|18. стороча]]. З отцьовой стороны быв [[Словакы|словацкого]] походжѣня, а з материной — [[Мадяре|мадярского]]. Подля его властных слов быв материнского [[Славяньскы языкы|языка славянского]] (конкретно словацкого), горожанства [[Мадяре|мадярского]], а школованя [[Нѣмцѣ|нѣмецкого]] („Lingua Slavus, natione Hungarus, eruditione Germanus“). Вшиткы тоты три языкы знав добрѣ, але творы свои в духу того часу писав по [[Латиньскый язык|латинскы]].<ref name="IMB">Inštitút Mateja Bela</ref> Попри своей [[педагог]]ичной чинности оддавав ся [[Лингвистика|лингвистицѣ]], [[История|истории]] и [[География|географии]]. Его найславнѣйшым твором суть пятитомны Notitia Hungariae historico-geographica (Исторично-землеписны запискы о Мадярщинѣ), котры обсягують вѣдомостѣ з десятьох мадярскых жуп. Окрем того суть цѣнны его лингвистичны роботы. За якость своих робот достав вельо чести од ученых сполочностей в [[Берлін|Берлинѣ]], Йенѣ, [[Лондон]]ѣ, Оломоуцу ай [[Петроград]]ѣ, котры го прияли за свого члена.<ref name="IMB"/> Значну часть свого живота пережив в [[Прешпурк]]у, де меджи роками 1714 аж 1719 быв директором евангеличного лицея, а пак аж до пензии (1748) служив яко нѣмецкый евангеличный пастор.<ref name="RNL"/><ref name="MEL"/> == Основны творы == * Forma sacrorum verborum (Halle, 1707) * Compendium (1713) * Invitatio ad symbola conferenda dum historia linguae hungaricae libri II…edere parat… (Berolini, 1713) * Grammatica Latina (Leutschoviae, 1717) * Rhetorices veteris et novae praecepta (Lipsiae, 1717) * Institutiones linguac germanicae et slavicae in Hungaria ortu (Leutschoviae, 1718) * De vetera literatura hunnoscythica exercitatio (Lipsiae, 1718) * Christophori Cellarii latinitatis probatae et exercitae liber memorialis naturali ordine dispositus (Norimbergae, 1719) * Flos medicinae scholae Salernitanae (Posonii, 1721) * Hungariae antiquae et novae prodromus (Norinbergae, 1723) * Preces christianae (Lipsiae, 1728) * Die Gatt suchende Seele (1729) * Der ungarische Sprachmeister. (Pressburg, 1729) * Adparatus ad historiam Hungariae. Decades II. (Posonii, 1735—1746) * Notitia Hungariae novae historico-geographica. Partis I. Tom. I—IV. Partis II. Tom. V. Viennae, (1735—1742) * Compendium Hungariae geographicum (Posonii, 1753) * Kurze und zuverlässige Nachricht von dem Zustande der protestantischen Kirche in Ungarn * Compendiolum regnorum Slavoniae, Croatiae, Dalmatiae, Gallicae et Lodomeriae. Posonii et Cassoviae (1777) * Miscellanea Berolinensia (1734) == Жерела и одказы == * Inštitút Mateja Bela / Bél Mátyás Intézet [https://www.institutmatejabela.sk/matej-bel] * MAGYAR ÉLETRAJZI LEXIKON 1000–1990 Javított, átdolgozott kiadás. Főszerkesztő: Kenyeres Ágnes [https://mek.oszk.hu/00300/00355/html/] * Révai nagy lexikona, 3. kötet (1911), 16. old. == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1684|1749|Бел Матей}} Катеґорія:Писателе подля алфавиту 1t4d6o0zu14e19rpisgpcfud95g74hi 0 23829 166236 161544 2026-06-17T15:46:15Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166236 wikitext text/x-wiki {{ Писатель проста | name = Дмитро Вислоцкый |portrait= {{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top |link=https://www.lem.fm/politik-yak-fras-zhurnalista-nash/}} | pseudonym = Ваньо Гунянка | birthname = | birthdate = {{Birth date|1888|11|04}} | birthplace = [[Лабова]] | deathdate = {{Death date and age|1968|12|28|1888|11|04}} | deathplace = [[Львов]] | resting_place = [[Львов]] | occupation = | language = | nationality = | ethnicity = | citizenship = | education = | alma_mater = | period = | genre = | subject = | movement = | notableworks = | spouse = Ольга Вислоцка (1888–1970) | partner = | children = | relatives = | awards = | signature = | signature_alt = | website = | Commons = }} [[File:Надгробок на могилі Дмитра Вислоцького..jpg|thumb|260px|{{center|Гроб писателя и его жоны Ольгы}}]] '''Дми́тро Висло́цкый''', {{ref-uk}} Дми́тро Фе́дорович Висло́цький (псевдо&nbsp;— ''Ваньо Гунянка'' (*[[4. новембер]] [[1888]], [[Лабова]]&nbsp;— †[[28. децембер]] [[1968]], [[Львів]])&nbsp;— [[писатель]], [[товмач]], [[новинарь]], сполоченско-културный дѣятель з [[Лемковина|Лемковины]].<ref name="ММ">Микола Мушинка</ref><ref name="Горбаль2010">Богдан Горбаль: (2010)</ref><ref name="Гамбаль2018">Богдан Ґамбаль (27. 12. 2018)</ref> Дмитро Вислоцкый уродив ся 4. новембра 1888 в [[Лабова|Лабовой]], великом селѣ при [[Новый Санч|Санчи]] на западѣ [[Лемковина|Лемковины]]. Учив ся в сандецкой гимназии, котру скончив в року 1910. Такой ся записав на правничу факулту Львовской универзиты, але неодовго, же не мав доста гроши на заплаченя штудий, мусѣв зачати роботу. Прияв службу настоятеля руськой бурсы в [[Бучач]]и. Од року 1912 зостав сполупрацовником в тыжденнику «Лемко» в [[Новый Санч|Новом Санчи]], пак в [[Горлицѣ|Горлицях]] (1913). В року 1914 перенес ся до [[Перемышль|Перемышля]], де выдавав новинку «Русская земля».Обѣ новинкы были москвофилского характеру.<ref name="ЕСУ">Красовський І. Д. (2005)</ref><ref name="Лемкин">Лемкин И. Ф.</ref> Хоть редакцийны тексты му часто были неподписаны, суть то тексты Вислоцкого, котры з часом печатав под псевдонимом ''Ваньо Гунянка'' (зрѣдка хосновав псевдоним ''Іван Політика''), легко их познати подля свойфайтового стилю и формы. Найчастѣйше суть то повны иронии редакцийны коментарѣ и сатиричны, жартобливы листы од вѣрного читателя. Часто тексты Ваня Гунянкы были заказаны цензуров и в «Лемку» видиме великы незапечатаны пролишкы з надписом «Конфисковано!».<ref name="Гамбаль2018"/> Выход новинкы перервала [[Перва свѣтова война]]. Вислоцкый быв арештованый и на Вѣденьском судовом процесѣ (1917) быв засудженый на смерть в числѣ иншых 15 [[Лемкы|Лемкох]]. По закончѣню войны и роспадѣ [[Австро-Мадярщина|Австро-Мадярщины]] быв амнестованый. Зачав активну сполоченску чинность членом-закладательом Руськой (по часѣ Карпато-Руськой) Народной Рады в [[Пряшів|Пряшовѣ]], участником закладин [[Лемковска република Флоринкы|Лемковской републикы Флоринкы]] (1918), секретарьом [[Централна Руська Народна Рада|Централной Руськой Народной Рады]] в [[Ужгород]]ѣ (1919), яка жадала прилученя вшиткых карпаторусинскых земель ку [[Чехословакія|Чехословакии]].<ref name="Горбаль2010"/> Вернув ся до новинарской роботы в [[русофил]]скых тыждньовых новинках «Голосъ русскаго народа» (1919) и «Русь» (1920).<ref name="Горбаль2010"/><ref name="Гамбаль2018"/> В року 1921 побрав ся зоз сестров [[Писатель|писателькы]] [[Ирина Невицка|Ирины Невицкой]] Олгов Бурик из Уяка (нинѣ [[Удол]]) и даякый час працовав [[учитель]]ом в селѣ [[Чирч]] Старолюбовнянского окресу.<ref name="ММ"/> Переслѣдованый за свои политичны пересвѣдченя, в року 1922 емигровав до [[Канада|Канады]], пак до [[США]] (1927). В року 1928 став ся редактором-закладательом двотыжденника «Лемко», быв сполузакладательом «Лемко-Союзу» в [[Споєны Штаты Америцькы|США]] и [[Канада|Канадѣ]] (1929–1999), котрого быв и секретарьом.<ref name="Лемкин"/><ref name="Гамбаль2018"/><ref name="ММ"/> «Лемко-Союз» при його спомозѣ набыв русофилскый и прокомунистичный характер. Року 1934 навщѣвив [[СССР]] и, вернувши ся до [[Споєны Штаты Америцькы|США]], нагваряв Лемкох ити до совѣтского «раю».<ref name="Горбаль2010"/> На ХІІ. зъѣздѣ «Лемко-Союза» в децембрѣ 1945, Вислоцкый прилюдно оголосив, же рѣшив ся переселити до [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|Совѣтского Союза]]. Авшак делегаты розказали му най иде на [[Лемковина|Лемковину]] яко кореспондент «Карпатской Руси». Вислоцкый пришов на Лемковину в маю 1946, коли векшина [[Лемкы|Лемкох]] уже выѣхала на [[Украинска ССР|Украину]]. Зато ай он выѣхав оселити ся до [[Ужгород]]а, а пак до [[Львів|Львова]] и одтам писав до лемковскых календарьох и до новинкы «Карпатска Русь».<ref name="Лемкин"/><ref name="Гамбаль2018"/> Властны публикации Дмитра Вислоцкого суть розметаны по розличных новинках, котры редаговав. Писаны суть етимологичным правописом. Обсягують невеличкы росповѣсткы, вершы, курты драмы и статѣ на социалны темы.<ref>https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/gunjanka-vano/ Русинська Веб-книга: Гунянка Ваньо</ref> Даколи суть и неподписаны, лем подля характерного Гунянкового стилю, мож одгадовати, же суть з його пера.<ref>https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-ljemkoviny/nepoznaty-avtory/ Русинська Веб-книга: Непознаты авторы</ref> В добѣ, коли ся автор рѣшив переселити до [[СССР]], а там видѣв, же «старый» етимологичный правопис не принимають, зачав писати украинизованым правописом. В року 1945 в Юнкерсу, Н.Й. «Лемко-Союз» выдав так одредаговану обширну зберьку (511 сторон) под назвов «Наша Книжка», де суть замѣщены и творы Ваня Гунянкы в дакус перекомпонованом форматѣ.<ref>http://lemko.org/pdf/VH1.pdf Наша Книжка</ref> == Жерела и одказы == * '''Богдан Горбаль''': (2010) Вислоцький Дмитро //{{ЕКР}} {{nobr|Сс. 87–88}} * {{cite web |author='''Богдан Ґамбаль''' |editor= |date=27. 12. 2018 |url=https://www.lem.fm/politik-yak-fras-zhurnalista-nash/ |title=Політик, як фрас. Пятдесят років тому вмер Димитрий Вислоцкій |publisher=ЛЕМ.fm |format= |quote= Треба нам все памятати, што ратунок Лемковины в еміґрациі, што еміґрация Лемків не може быти до жадной інчой державы, лем до Совітского Союза. В тым напрямі треба нам трудити ся, трудити ся зо вшыткых сил. (1934) |language= |accessdate=2025-10-15 |archiveurl= |archivedate= }} * {{cite web |author='''Красовський І. Д.''' |editor= |date=2005 |url=https://esu.com.ua/article-34151 |title=Вислоцький Дмитро Федорович // Енциклопедія Сучасної України|publisher=Інститут енциклопедичних досліджень НАН України |format= |quote= |language={{ref-uk}} |accessdate=2025-10-15 |archiveurl= |archivedate= }} * {{Cite book |author='''Лемкин И. Ф.''' |editor= |title=История Лемковины |language= |edition= |volume= |chapter=Димитрий Вислоцкий |quote= |location= Юнкерс, Н. Й. |publisher=Лемко-Союз |date=1969 |series= |pages=258–259 |isbn= |doi= |url=https://chtyvo.org.ua/authors/Polianskyi_Yoan/Ystoryia_Lemkovyn/ }} * {{cite web |author='''Микола Мушинка''' |editor= |date= |url=http://zakarpattya.net.ua/Special/97549-DOKUMENTY-SVIDChAT...-7 |title=ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ... (7) З архіву Миколи Мушинки |format= |quote= В 1934&nbsp;р. разом з делегацією західних інтелігентів Д.&nbsp;Вислоцький відвідав СРСР. Їм показали з диявольською хитрістю „щасливе життя радянських людей”, в яке Д.&nbsp;Вислоцький беззастережно повірив і після повернення в США став пристрасним агітатором за виїзд лемків з рідного краю та Америки до СРСР.|language={{ref-uk}} |accessdate=2025-10-15 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180418225944/http://zakarpattya.net.ua/Special/97549-DOKUMENTY-SVIDChAT...-7 |archivedate= 2018-04-18}} == Референции == {{reflist}} {{Lifetime|1888|1968|Вислоцкый Дмитро}} 3egppe0232qn985emld1kirpbj7b477 0 23921 166237 162347 2026-06-17T15:48:56Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166237 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста |name=Антіфан |birthname=Ἀντιφάνης |birthdate=дас 408 до н. е. |deathdate=334 до н. е. (дас 74 рокув) |genre=[[комедія]] |period=[[Середня комедія]] |children=Стефан (тоже автор комедій) |awards=13 побід на драматичных конкурсах, у тум числі 8 на Ленеї |occupation=[[драматурґ]] |Commons=Antiphanes }} {{Поз. тыж|Антіфан (чеперушка)}} '''Антіфан''' ({{Lang-grc|Ἀντιφάνης}}; дас&nbsp;408–334&nbsp;до&nbsp;н.&nbsp;е.) быв [[Драматурґ|драматурґом]] періода аттичної [[Середня комедія|середньої комедії]]. Подля німецького філолоґа Гайнца-Ґынтера Несселрата, Антіфан быв єдным из майважных писателюв середньої комедії уєдно из [[Алексід|Алексідом]].<ref name="BNP">{{cite encyclopedia|title=Brill's New Pauly|entry=Antiphanes [1]|last=Nesselrath|first=Heinz-Günther|year=2006|doi=10.1163/1574-9347_bnp_e124990}}</ref> У бізантійськуй енціклопедії Суді ся пише, ож Антіфан умер, кой го ударила груша.<ref>{{Cite web |title=Suda α 2735 |url=https://www.cs.uky.edu/~raphael/sol/sol-entries/alpha/2735 |access-date=2024-06-08 |website=www.cs.uky.edu}}</ref><ref>{{Cite book |last=Baldi |first=Dino |title=Morti favolose degli antichi |publisher=Quodlibet |year=2010 |isbn=978-8874623372 |pages=50 |language=it}}</ref> Його сын, Стефан, тоже писав комедії.<ref name=BNP /> == Творьба == Антіфанови приписувут авторство 365&nbsp;комедій; знає ся за 140&nbsp;його робут.<ref name="BNP" /> Його перша пєса была написана дас у 385.&nbsp;році&nbsp;до&nbsp;н.&nbsp;е.<ref name=OCD>{{cite encyclopedia|title=Oxford Classical Dictionary|entry=Antiphanes|edition=4th|last=Dover|first=Kenneth James|year=2012|url=https://www.oxfordreference.com/view/10.1093/acref/9780199545568.001.0001/acref-9780199545568-e-523}}</ref> Подля бізантійської енциклопедії [[Суда|Суды]] Антіфан добыв 13&nbsp;побід у драматичных конкурсах, у тум числі 8 на атенському фестивальови [[Ленея]].<ref name=OCD/> У пузніші рокы свої карьєры ун быв першоудкрывачом нової комедії.<ref name="BNP" /> Деметрій Фалерськый и Доротей Аскалонськый писали трактаты за Антіфана.<ref name="BNP" /> Ниєдна из комедій Антіфана не дожыла до нашых днув цілов. Дожывші до нас назывкы и фраґменты робут: {{div col|colwidth=22em}} * ''Adelphai'' („Сестры“) * ''Adonis'' * ''Agroikos'' („Селянин“) * ''Akestria'' * ''Akontizomene'' („Жона, устрілена стрілов“) * ''Aleiptria'' („Масажіштка“) * ''Alkestis'' * ''Antaios'' („Антей“) * ''Anteia'' * ''Anasozomenoi'' („Спасені“) * ''Aphrodites Gonai'' („Рожденя Афродіты“) * ''Archestrate'' * ''Archon'' * ''Argyriou Aphanismos'' („Зникнутя гроший“) * ''Arkas'' („Чоловік из Аркадії“) * ''Arpazomene'' („Плінена жона“) * ''Asklepios'' („Асклепій“) * ''Asotoi'' ("Debauched Men") * ''Auletes'' („Фловташ“) * ''Auletris'' („Фловташка“) вадь ''Didymai'' („Близнючкы“) * ''Autou Eron'' * ''Bakchai'' * ''Batalos'' * ''Boiotis'' * ''Bombylios'' * ''Bousiris'' * ''Boutalion'' * ''Byzantios'' („Чоловік из Бізантії“) * ''Cyclops'' * ''Chrysis'' * ''Gamos'' („Побратя“) * ''Ganymedes'' („Ґанімед“) * ''Glaukos'' * ''Gorgythos'' * ''Diplasia'' („Двойниця“) * ''Dodonis'' („Жона з Додоны“) * ''Drapetagogos'' („Имач тічучых рабув“) * ''Dyserotes'' („Челядь из катастрофічными любовными удношінями“) * ''Dyspratos'' („Тяжкый на продаж раб“) * ''Ephesia'' („Жона из Ефеса“) * ''Epidaurios'' („Чоловік из Епідавра“) * ''Epikleros'' („Наслідниця“) * ''Euploia'' („Приятноє вандрованя“) * ''Euthydikos'' * ''Halieuomene'' („Имлена ги рыба) * ''Heniochos'' („Колісничарь“) * ''Hippeis'' („Рыцарі“) * ''Homoioi'' („Люде, што подабавут єден на другого“) * ''Homonymoi'' („Люде з єднакым имньом“) * ''Homopatrioi'' („Люде уд єдного отця“) * ''Hydria'' („Горнець“) * ''Hypnos'' („Сон“) * ''Iatros'' („Патикарош“) * ''Kaineus'' („Каеней“) * ''Kares'' („Чоловікы з Карії“) * ''Karine'' („Жона з Карії“) * ''Kepouros'' („Садовник“) * ''Kitharistes'' („Гарфішта“) * ''Kitharodos'' * ''Kleophanes'' * ''Knapheus'' * ''Knoithideus'' вадь ''Gastron'' („Черевоугодник“) * ''Korinthia'' („Жона з Корінта“) * ''Koroplathos'' („Ліпляч глиняных фіґурок“) * ''Korykos'' * ''Kouris'' („Фрізерка“) * ''Kybeutai'' („Коцкаші“) * ''Lampas'' * ''Lampon'' * ''Lemniai'' („Жоны з Лемноса“) * ''Leonides'' * ''Leptiniskos'' * ''Leukadios'' („Чоловік из Левкады“) * ''Lydos'' („Чоловік из Лідії“) * ''Medeia'' („Медея“) * ''Melanion'' * ''Meleagros'' * ''Melitta'' („Пчола“) * ''Metoikos'' * ''Metragyrtes'' („Жебрак-жрець Цібелы“) * ''Metrophon'' * ''Midon'' * ''Minos'' („Мінос“) * ''Misoponeros'' * ''Mnemata'' („Гробы“) * ''Moichoi'' („Любовникы“) * ''Mylon'' („Млин“) * ''Mystis'' („Посячена у загадкы“) * ''Obrimos'' * ''Oinomaos'' вадь ''Pelops'' * ''Oionistes'' („Читач знакув“) * ''Omphale'' * ''Orpheus'' („Орфей“) * ''Paiderastes'' („Педераст“) * ''Parasitos'' („Паразит“) * ''Paroimiai'' („Приказкы“) * ''Phaon'' („Фаон“) * ''Philetairos'' * ''Philoktetes'' („Філоктет“) * ''Philometor'' * ''Philopator'' * ''Philotis'' * ''Phrearrhios'' * ''Plousioi'' („Богачі“) * ''Poiesis'' („Поезія“) * ''Pontikos'' („Чоловік из Понта“) * ''Probateus'' * ''Problema'' („Загадка“) * ''Progonoi'' („Предкы“) * ''Pyraunos'' * ''Sappho'' * ''Skleriai'' („Тяжкості“) * ''Skythai'' („Скіты“) вадь ''Tauroi'' („Быкы“) * ''Stratiotes'' („Катуна“) вадь ''Tychon'' * ''Thamyras'' * ''Theogony'' * ''Timon'' * ''Traumatias'' („Пораненый чоловік“) * ''Tritagonistes'' * ''Tyrrhenus'' * ''Zakynthios'' („Чоловік из Закінтоса“) * ''Zographos'' („Малярь“) {{div col end}} == Референції == <references /> {{Lifetime|400-і до н. е.|334 до н. е.}} kl8fhviqup7xidxjs7n0dreqby9jh5j 0 24497 166238 165464 2026-06-17T15:50:45Z Igor Kercsa 5504 одстранена хыбна шаблона 166238 wikitext text/x-wiki {{Писатель проста | name = Банди Шолтес |birthdate=1974|penname=Банді Шолтес (Bandy Sholtes)|language=[[Украйинськый язык|украйинськый]], [[суржик]], [[Мадярськый язык|мадярськый]], [[Російськый язык|російськый]]|notableworks=„''T-Shirtология: Общая теория футболки''“ (2015)|alma_mater=[[Ужгородськый націоналный університет]]|birthname={{Lang-uk|Андрій Петрович Шолтес}}}} '''Андрі́й (О́ндраш) Шолтес''', знамый ги '''Ба́нди (Ба́нді) Шолтес''' вадь, стилізовано, '''Bandy Sholtes''' ({{Рожд}}&nbsp;1974)<ref name=":0">{{Cite web |url=https://folio.com.ua/authors/(bandy%20sholtes)-bandi%20sholtes |language=uk |publisher=Folio |title=Банді Шолтес (Bandy Sholtes) }}</ref> є [[Пудкарпатя|пудкарпатськый]] [[писатель]], [[Журналістіка|журналішта]], [[товмач]] [[Мадяре|мадярського]] походжіня. Пише [[Украйинськый язык|по украйинськы]], [[Суржик|суржиком]], [[Мадярськый язык|по мадярськы]] и [[Російськый язык|по російськы]]. Товмачит мадярську прозу и поезію, історію [[Мадярщина|Мадярщины]] по украйинськы.<ref name=":0" /> == Жывотопис == Родив ся у 1974.&nbsp;році у файті [[Уменя|умільцюв]] мадярського коріня. Кунчив філолоґічный факултет [[Ужгородськый націоналный університет|Ужгородського націоналного університета]], робив у дакулькох ужгородськых ґазетах; выкладав украйинськый язык и літературу в педаґоґічнум інституті в [[Ніредьгаза|Ніредьгазі]].<ref>{{Cite web |url=https://goloskarpat.info/culture/5a05cd54d26fb/ |title=Ужгородський письменник Bandy Sholtes розповів про місто, літературу та класних чуваків |date=10.11.2017 |language=uk }}</ref> == Творьба == === Романы === * {{Cite book|author=Bandy Sholtes|author-link=Банді Шолтес|title=T-Shirtология: Общая теория футболки|language=ru|year=2015}} * {{Cite book|author=Bandy Sholtes|author-link=Банді Шолтес|publisher=Folio|year=2016|title=Фрики Европы, или Экспедиция за вином|isbn=978-966-03-7408-9|language=ru|pages=207}} * {{Cite book|author=Bandy Sholtes|author-link=Банді Шолтес|publisher=Люта справа|year=2016|title=Остров Sziget, или Труселя Iggy Попа|isbn=978-617-7420-07-0|language=ru|pages=344}} * {{Cite book|author=Bandy Sholtes|author-link=Банді Шолтес|publisher=Люта справа|year=2019|title=Меня нет дома|isbn=978-617-7420-48-3|language=ru|pages=288}} * {{Cite book|author=Bandy Sholtes|author-link=Банді Шолтес|pages=288|publisher=Люта справа|isbn=9786177420551|title=Невдячна свиня, або Мене немає вдома|year=2019}} (товмачіня Олександры Гонтар) * {{Cite book|author-link=Банді Шолтес|pages=368|publisher=Фабула|title=Ужгородські історії|author=Bandy Sholtes|year=2026|isbn=9786175224755}} === Спувавторство у зберьках === * [[Повѣданя|Повіданя]] „''Back to the 31 грудня''“&nbsp;— {{Cite book|authors=Слава Світова, [[Банді Шолтес|Bandy Sholtes]], Юлія Мак, Наталія Довгопол, Дмитро Безверхній, Марина Єщенко, Олексій Декань, Ярослава Литвин, Максим Беспалов, Оксана Вєліт, Федір Рудий, Василь Карп'юк|publisher=Фабула|isbn=9786175223192|title=Не чіпай, то на свята!|year=2025|pages=336}} == Референції == <references /> {{Lifetime|1974}}{{СТАНДАРТНЕ_СОРТУВАННЯ:Шолтес, Банді}} [[Катеґорія:Писателї]] [[Катеґорія:Перекладателе]] 2eywvmh46wh6tq45pd4kmm8okyzsoex 10 24644 166161 166032 2026-06-17T12:38:04Z Igor Kercsa 5504 доповненя 166161 wikitext text/x-wiki <!-- Шаблона:Писатель проста --> {| class="infobox vcard" style="float:right; width: {{#if:{{{box_width|}}}|{{{box_width}}}|22em}}; font-size: 88%; text-align: left; line-height: 1.5em" ! colspan=2 class="fn" style="text-align:center; background:#dde; font-size: 125%" | {{{name|<includeonly>{{PAGENAME}}</includeonly>}}} |- {{!}} colspan=2 style="text-align: center;"|{{ifempty|{{{portrait|}}} }} |- {{#if:{{{image|}}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{image class|{{{image}}}}} {{!}} [[file:{{{image}}}|frameless|{{#if:{{{imagesize|}}}|{{{imagesize}}}|upright=1.11}}|alt={{{alt|}}}]] {{!}}- {{#if:{{{caption|}}}| {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{!}} {{{caption}}} {{!}}- }} }} {{#if:{{{birthname|}}}{{{birthdate|}}}{{{birthplace|}}}| ! Уроджѣня {{!}} {{{birthname|}}}{{#if:{{{birthdate|}}}{{{birthplace|}}}|{{#if:{{{birthname|}}}|<br />}}{{#switch:{{lc:{{{birthdate}}} }} | ? | ?? | ??? | ???? | 19? | 19?? | 18?? | 17?? | unknown | u = date of birth unknown | {{{birthdate}}} }} }}{{#if:{{{birthplace|}}}|{{#if:{{{birthdate|}}}|<br />}}{{{birthplace}}} }} {{!}}- }} {{#if:{{{deathdate|}}}{{{deathplace|}}}| ! Умертя {{!}} {{#switch:{{lc:{{{deathdate}}} }} | ? | ?? | ??? | ???? | 19? | 19?? | 18?? | 17?? | unknown | u = date of death unknown | {{{deathdate}}} }}{{#if:{{{deathplace|}}}|{{#if:{{{deathdate|}}}|<br />}}{{{deathplace}}} }} {{!}}- }} {{#if:{{{resting_place|}}}| ! Погреб {{!}} <span class="label">{{{resting_place|}}}</span>{{#if:{{{resting_place_coordinates|}}}|{{#if:{{{resting_place|}}}|<br />}}{{{resting_place_coordinates}}} }} {{!}}- }} {{#if:{{{penname|}}}{{{pseudonym|}}}| ! Псевдоним {{!}} <span class="nickname">{{{penname|{{{pseudonym|}}} }}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{occupation|}}}| ! Занятя {{!}} <span class="role">{{{occupation|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{language|}}}| ! Язык творов {{!}} {{{language|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{nationality|}}}| ! Народность {{!}} <span class="category">{{{nationality|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{ethnicity|}}}| ! Родом {{!}} {{{ethnicity|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{citizenship|}}}| ! Подданство {{!}} {{{citizenship|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{education|}}}| ! Едукация {{!}} {{{education|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{alma_mater|}}}| ! [[Alma mater]] {{!}} {{{alma_mater|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{period|}}}| ! Час творбы {{!}} {{{period|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{genre|}}}| ! Жанры {{!}} <span class="category">{{{genre|}}}</span> {{!}}- }} {{#if:{{{subject|}}}| ! Темы {{!}} {{{subject|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{movement|}}}| ! Тренд {{!}} {{{movement|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{notableworks|}}}| ! Вызначны роботы {{!}} {{{notableworks|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{awards|}}}| ! Одзнакы {{!}} {{{awards|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{spouse|}}}| ! Супруг(а) {{!}} {{{spouse|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{partner|}}}| ! Партнер(ы) {{!}} {{{partner|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{children|}}}| ! Дѣти {{!}} {{{children|}}} {{!}}- }} {{#if:{{{relatives|}}}{{{relations|}}}| ! Свояк(ы) {{!}} {{{relatives|{{{relations|}}} }}} {{!}}- }} {{#if:{{{influences|}}}| {{!}} colspan=2 {{!}} <hr /> {{!}}- {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{!}} {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influences|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influences|}}}|{{{influences}}}}}}} {{!}}- }} {{#if:{{{influenced|}}}| {{!}} colspan=2 {{!}} <hr /> {{!}}- {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{!}} {{Collapsible list|expand={{{expand|}}}|title=Influenced|frame_style=border:none; padding: 0;|title_style=background:transparent; text-align:left;|list_style=text-align:left;|1={{#if:{{{influenced|}}}|{{{influenced}}}}}}} {{!}}- }} {{#if:{{{signature|}}}| {{!}} colspan=2 {{!}} <hr /> {{!}}- ! Подпис {{!}} [[file:{{{signature}}}|frameless|upright=0.72|alt={{{signature_alt|}}}]] {{!}}- }} {{#if:{{{website|}}}| {{!}} colspan=2 {{!}} <hr /> {{!}}- ! Офиц. сайт {{!}} colspan=2 style="text-align: center" {{!}} [{{{website}}}] {{!}}- }} {{!}}- {{#if:{{{Commons|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{#if:{{{Commons|}}}|<div class="plainlinks metadata" style="border:solid #ddd;border-width:1px 0px 0px 0px;width:100%;background:#F0F0F0">'''[{{#ifeq:{{SERVERNAME}}|rue.wikipedia.org|{{localurl:commons:Category:{{{Commons}}}}}?uselang=rue|https://secure.wikimedia.org/wikipedia/commons/w/index.php?uselang=rue&title=Category:{{urlencode:{{{Commons}}}}}}} {{{name}}}]''' на [[Вікісклад|Викискладѣ]]</div>}}}</div></th></tr>}} {{!}}- {{!}}- {{#if:{{{коментар|}}}|<tr><td colspan="2" style="font-size: smaller; border-top: 1px solid;">{{{коментар}}}</td></tr>}} |}<includeonly>{{#if:{{{nocat|}}}{{NAMESPACE}}|| }}</includeonly> <noinclude> {{documentation}} </noinclude> o66d7tmw6mcoa6k54rwzbdzxhaa79y3 10 24645 166162 2026-06-17T12:45:29Z Igor Kercsa 5504 документация 166162 wikitext text/x-wiki {{Documentation subpage}} == Usage == Тото старша верзия шаблоны ''Писатель'', котра хоснуе лем информацию, подану авторами статѣ, а не додавать неконтролованы нима додаткы. Параметры см. в шаблонѣ ''Писатель''. <includeonly>{{Sandbox other|| <!-- Categories below this line --> }}</includeonly> e14zibgbxzob0j4jay2gf3z7rrei45o