Вікіпедія
ruewiki
https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0
MediaWiki 1.47.0-wmf.15
first-letter
Медіа
Шпеціална
Діскузія
Хоснователь
Діскузія з хоснователём
Вікіпедія
Діскузія ку Вікіпедії
Файл
Діскузія ку файлу
MediaWiki
Діскузія ку MediaWiki
Шаблона
Діскузія ку шаблонї
Поміч
Діскузія ку помочі
Катеґорія
Діскузія ку катеґорії
TimedText
TimedText talk
Модуль
Обговорення модуля
Подія
Обговорення події
Сланьске Нове Місто
0
5607
168244
160747
2026-08-15T08:34:50Z
Igor Kercsa
5504
доповнѣня
168244
wikitext
text/x-wiki
{{ІСОА}}
'''Сланьске Нове Місто''' є [[село]] на [[Словеньско|Словеньску]] в окресї [[окрес Кошіцї-околіця|Кошіцї-околіця]].
== Обывательство ==
{{SK|pop}}
== Вызначны родаци і жытелї ==
* [[Павел Федор]] - русиньскый културный дїятель, політік, [[писатель]], [[Русофил|русофіл]]
== Референції ==
<references/>
{{Стыржень}}
[[Катеґорія:Населены пункты в Словеньску]]
kl9s9o450pfzdzliymwb9i9jqqb1r52
168245
168244
2026-08-15T11:04:08Z
Igor Kercsa
5504
мала оправа
168245
wikitext
text/x-wiki
{{Локалита
|статус = Село Словеньска
|руська назва = Сланске Нове Місто
|оригинална назва = {{ref-sk}} Slanské Nové Mesto
|застава = Slanske nove mesto-kosice okolie-flag.svg
|опис заставы = <!-- появить ся над фотков -->
|ширина заставы = <!-- в пикселах, нп.: 150 -->
|герб = <!-- назва файла, нп.: Herb.jpg -->
|опис герба = <!-- появить ся над фотков -->
|ширина герба = <!-- в пикселах, нп.: 100 -->
|вид крайны = Держава
|крайна = Словакия
|lat_dir = N |lat_deg =48 |lat_min =37 |lat_sec =52 <!-- землеписна ширка-->
|lon_dir = E |lon_deg =21 |lon_min =31 |lon_sec =22 <!-- землеписна довжка-->
|CoordAddon =
|CoordScale = 300000 <!-- мапы укажуть ся в маштабѣ (скалѣ) 3 км/цм -->
|карта страны = <!-- локачна мапа штату (имплицитно дасть мапу свѣта) -->
|размер карты страны = 200 <!-- 0 затлумить выдачу мапы под рамов -->
|давны назвы = Нове Місто
|вид региона = [[Краї Словеньска|Край]]<!--3.гарадича администрации-->
|регион = Кошицкый
|вид района = Окрес<!--4.гарадича администрации, предволено: Район -->
|район = Кошіцї-околіця
|вид общины = Регион<!--5.гарадича администрации ПОВИННЫЙ ПАРАМЕТЕР!-->
|община = Абов
|площа = 30.25<!-- в квадр. км -->
|вид высоты = Надморска вышка <!-- або: Найвысша точка, Высота центра …-->
|высота = 221<!-- в метрах -->
|население = 484<!-- лем само число -->
|год переписи = 2025
|часовый пояс = +1
|DST = перевод годинкы <!—пусто значить, же час не переводять -->
|телефонный код = +421-55
|почтовый индекс = 044 18 (pošta Kalša)
|вид идентификатора = ŠÚJ<!-- локална система кодованя територии-->
|цифровой идентификатор = 522023
|категория в Commons = Slanské Nové Mesto
|сайт = https://slanskenovemesto.sk/
|язык сайта = {{ref-sk}}
}}
'''Сланьске Нове Місто''' є [[село]] на [[Словеньско|Словеньску]] в окресї [[окрес Кошіцї-околіця|Кошіцї-околіця]].
== Обывательство ==
{{SK|pop}}
== Вызначны родаци і жытелї ==
* [[Павел Федор]] - русиньскый културный дїятель, політік, [[писатель]], [[Русофил|русофіл]]
== Референції ==
<references/>
{{Стыржень}}
[[Катеґорія:Населены пункты в Словеньску]]
bkzlwdtf9xw3zr9xgmca4sg5iy182jx
Нелсон Семедо
0
12471
168236
123288
2026-08-14T20:42:50Z
Zafer
36689
Photo changed
168236
wikitext
text/x-wiki
{{Шпортовець
| name = Нелсон Семедо
| image = Nélson Semedo 27 Fenerbahçe 20260805 (3) (cropped).JPG
| imagesize = 200px
| alt =
| caption =
| nickname =
| birthname = Nélson Semedo
| birthdate = {{Birth date and age|1993|11|16}}
| birthplace = [[Сальседа де Каселас]], [[Шпанєльско]]
| deathdate = <!-- {{Death date and age|YYYY|MM|DD|YYYY|MM|DD}} -->
| deathplace =
| resting_place =
| occupation = фотбал
| specialization = оборонець
| nationality =
| ethnicity =
| citizenship =
| club =[[ФК Барцелона]]
| period = 2017-
| height = 180
| weight = 78
| degree =
| spouse =
| website =
| Commons = Nélson Semedo
}}
'''Нелсон Семедо''' ([[Портуґальскый язык|порт.]] Nélson Semedo) - є [[Портуґалія|портуґальскый ]] професіоналный [[Фотбал|фотбаліста]], нападник, грач [[ФК Барцелона]], де играе под числом 2.
== Клуб ==
13. юла 2017 подписав 5-рочный контракт за 30 міліонув евро з [[ФК Барцелона]].
== Успіхы ==
=== Клуб ===
==== Бенфіка ====
*Примейра Ліґа: 2015–16, 2016–17
*Портуґальскый погар з фотбалу: 2016–17
==== Барцелона ====
*Суперкопа Еспана: 2017
== Одказы ==
*[https://www.fcbarcelona.com/football/first-team/staff/players/2017-2018/nelson-semedo Сторона ФК Барцелона]
*[http://www.soccerbase.com/players/player.sd?player_id=86072 на www.soccerbase.com]
{{Стыржень}}
[[Катеґорія:Портуґальскы фотбалісти]]
s971lonx7nw4ujevpjc8dn7hxoxfyb0
Андрѣй Патрус-Карпатскый
0
18457
168235
168186
2026-08-14T20:37:52Z
Rue323
31002
/* Перед свѣтовов войнов */
168235
wikitext
text/x-wiki
{{ Писатель
| name = Андрѣй Патрус
| portrait = {{Фоторамка|Увидьте фото|width=90|align=center|pos=top|link=https://ukrlit.net/biography/patrus.jpg}}
| pseudonym = Сѣрый, Гранчак, Карпатскый, Петро Карпатскый<ref name="Pop2005">Ivan Pop</ref>
| birthname =
| birthdate = {{Birth date|1917|03|29}}
| birthplace = [[Теребля (Тячовскый район)|Теребля]], [[Мадярске кральовство]]
| deathdate = {{Death date and age|1980|04|19|1917|03|29}}
| deathplace = [[Киев]], [[УССР]]
| resting_place = [[Киев]]
| occupation = [[поет]], [[проза]]ик, [[новинарь]], [[перекладатель]]
| language =
| nationality =
| ethnicity =
| citizenship =
| education =
| alma_mater =
| period = 1934–1980
| genre =
| subject =
| movement =
| notableworks =
| spouse =
| partner =
| children =
| relatives =
| awards =
| signature =
| signature_alt =
| website =
| Commons =
}}
{{Фоторамка|Увидьте фото|width=260|align=right|pos=top|link=https://ukrlit.net/biography/patrus.jpg}}
'''Андрѣй Патрус''', ({{ref-uk}} ''Андрі́й Миха́йлович Па́трус-Карпа́тський'', {{nowrap|*[[29. марец]] [[1917]]}}, [[Теребля (Тячовскый район)|Теребля]], [[Мадярске кральовство]] – {{nowrap|†[[19. апріль|19. апрѣль]] [[1980]]}}, [[Киев]], [[УССР]]) — [[Подкарпатя|подкарпатскый]] [[поет]], [[проза]]ик, [[новинарь]], [[перекладатель]].<ref name="Dovhanic1994">Омелян Довганич</ref><ref name="Dovhanic2007">Довганич О. Д.</ref><ref name="Pavlenko">Павленко Г. В.</ref><ref name="Ferenc">Ференц, Надія</ref> Его живот и творчость перешли зложенов и противоречивов дорогов через часто змѣнюючы ся политичны условия, в котрых жив и творив.<ref name="Dovhanic1994"/>
== Биография ==
=== Походжѣня и штудии ===
Андрѣй Патрус походив з худобной родины дровосѣка, што дефинитивно вызначило его лѣвицьову ориентацию. [[Верш|Стихы]] и [[повѣданя]] зачав печатати од року 1934 в [[русофил]]скых выданях „''Нашъ Путь''“, „''Наши стремленія''“, „''Русскій Народный Голосъ''“, „''Карпаторусское Слово''“, а в перекладѣ и в чешскых выданях.<ref>Андрей Патрус (фото, биография, творба)</ref> Первов его публикациов быв верш „''Мой кличъ''“ (газета „''Нашъ Путь''“, 1934).<ref name="Ferenc"/> Быв тогды гимназистом Хустской русской гимназии, до котрой наступив в року 1928 по закончѣню [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народной школы]] в родиску.<ref name="Dovhanic1994"/><ref name="Dovhanic2007"/> А уже в року 1935 Андрѣй Патрус быв выказаный зоз Хустской гимназии за членство в тайной [[комсомол]]ской групѣ. Гимназиалны штудии докончив екстерно на Мукачовской русской гимназии (1935–1937). На двадцятом року живота поет выдав свою перву, [[Русскый язык|русскоязычну]] зберьку „''Плетью по совѣсти''“ (Ужгород, „''Школьная помощь''“, 1937), в котрой переважали социално-политичны мотивы.<ref name="Ferenc"/>
=== Перед свѣтовов войнов ===
В [[Мукачово|Мукачовѣ]] аматерскый театер инсценовав его гру „''Сватання''“. На додаток, того ж року 1937 став ся членом [[Комунистична партия Чехословакии|КПЧ]] и заступив на пост литературного редактора партийного журнала „''Голос молоді''“, выдаваного в [[Ужгород]]ѣ.<ref name="Dovhanic1994"/><ref name="Pop2005"/><ref name="Pop2001">Иван Поп</ref> В новембрѣ 1938, коли подля [[Перва вѣденьска арбитража|Вѣденьской арбитражи]] Ужгород быв одданый [[Мадярске кральовство|Мадярам]], Андрѣй Патрус зачатком року 1939 прияв роботу в редакции хустской новинкы „''Русскій народный голосъ''“, што была органом русофилской [[Централна Руська Народна Рада|Централной Русской Народной Рады]]. Але уже в фебруарѣ 1939 перейшов на пост литературного редактора украинской националистичной новинкы „''Нова Свобода''“ в [[Хуст]]ѣ, де працовав до 16. марца 1939. Его поезии и статьи того периода цѣлком одповѣдали характеру новинкы.<ref name="Dovhanic1994"/> Украинскы националисты таку остру перемѣну поглядох коментовали як свою побѣду над русофилсков групов, але сам поет по часѣ твердив, же служив там як информатор про [[Комунистична партия Чехословакии|комунистичну партию]],<ref name="Pop2001"/> а тото потверджують ай архивны документы, опубликованы в сучасности.<ref name="Dovhanic1994"/>
=== До СССР ===
По падѣ [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]] вернув ся до [[Теребля (Тячовскый район)|Тереблѣ]] и до мая 1939 быв под домашным арештом и выслухами в мадярской жандармерии. 29. септембра 1939, скоро по установлѣню в Карпатах совѣтско-мадярской границѣ нелегално з двома товаришами утѣк до [[СССР]], де были арештованы и умѣщены в тюрмѣ [[Камянець-Подольскый|Камянця Подольского]]. За Патруса але поручили ся авторитетны в СССР дѣятелѣ [[Комунистична партия Чехословакии|КПЧ]], и быв пущеный на слободу зо статусом политичного емигранта.<ref name="Dovhanic1994"/><ref name="Pop2001"/> Достав роботу [[Новинарь|новинаря]] в мѣстной новинцѣ. По зачатку нѣмецко-совѣтской войны перебывав в Червеной армадѣ до новембра 1941, а пак быв посланый до [[Бузулук]]а, де ся формовав Первый чехословацкый окремый баталион. Ту зостав придѣленый за товмача чехословацкой военской мисии, котра квартельовала в недалеком Куйбышевѣ (Самарѣ), де окрем иншого брав участь в радиовысыланях, утримовав контакты з чехословацков екзиловов владов в [[Лондон]]ѣ, писав статьи про карпаторуску пресу в [[Сѣверна Америка|Америцѣ]], в року 1943 выдав зберьку поезий „''Батьківщина кличе до бою''“.<ref name="Dovhanic2007"/> Прислужив ся ку тому, же тысячи [[Русины|Русинох]] были выслободжены з [[ГУЛАГ]]у и поповнили чехословацкый корпус. При миссии быв до октобра 1943, пак быв посланый назад до [[Бузулук]]а и яко заступник велителя Другой парашутно-десантной бригады Чехословацкого армадного корпуса перейшов бойову дорогу до конця войны.<ref name="Pop2001"/>
=== По войнѣ ===
По войнѣ вернув ся дому и тогды ся дознав, же быв ещи в року 1943 выказаный зоз [[Комунистична партия Чехословакии|КПЧ]] за „контакты з [[Павел Цибере|Цибере]], емиграчны тенденции, одход од линии партии и аморалне справованя“.<ref name="Dovhanic1994"/> Быв приятый за члена [[ВКП(б)]], [[Народный сполок писательох Украины|сполку писательох Украины]], членом редакции ведучой областной новинкы „''Закарпатська Правда''“, став на челѣ областной писательской организации. Выграв конкурз на найлѣпше поетичне писмо-оду [[Йосиф Сталин|Сталин]]у и достав солидну грошову награду. Але нечекано в октобрѣ 1947 быв арештованый [[НКВД]], котре выявило, же быв он „приживник фашистох и англицкый шпион“. В основѣ, кавза Патруса была лем одголоском первого великого политичного процеса в [[Чехословакия|Чехословакии]] по комунистичном переворотѣ, в котром главный обвиненый быв генерал Гелиодор Пика, началник Патруса по военской мисии в [[СССР]]. Пика быв завѣшеный, а Патрус достав 25 рокы [[ГУЛАГ]]а.<ref name="Pop2001"/> Лем в року 1956 поет и писатель быв регабилитованый и годен быв ся вернути дому. Жив в селѣ [[Минай]] коло [[Ужгород]]а, сполупрацовав в мѣстных [[Новины (папірёвы)|новинках]] и вельох украинскых периодиках. Активно выдавав новы книгы. Послѣдны рокы бывав в [[Киев]]ѣ, там и умер и покоить ся.<ref name="Pavlenko"/>
== Дѣдузнина ==
На днешный день в Минаѣ майдовга улиця села е названа на честь Патруса-Карпатского.<ref>https://maps.visicom.ua/i/STR3JVL2ZJW8?lang=uk</ref> Так само улиця Патруса-Карпатского е в селѣ Теребля.
== З ранней творбы ==
* {{Cite web |url= http://carpatho-russian-almanacs.org/LEMKO/LEMKO1938/Patrus.php |title= Андрей Патрус |format= фото, биография, творба |publisher= Карпаторусский Календарь Лемко-Союза На Год 1938}}
* {{Cite web |url= http://carpatho-russian-almanacs.org/LEMKO/LEMKO1938/KarpatLit.php |author= Андрей Патрус |title= О Карпаторусской Литературі |format= проба литературной критикы |publisher= Карпаторусский Календарь Лемко-Союза На Год 1938 }}
* {{Cite web |url= http://carpatho-russian-almanacs.org/LEMKO/LEMKO1938/Springtime38.php |author= Андрей Патрус |title= Навстречу весні |format= проба прозы |publisher= Карпаторусский Календарь Лемко-Союза На Год 1938}}
* {{Cite web |url= http://carpatho-russian-almanacs.org/LEMKO/LEMKO1939/MishkoHulyak.php |author= Андрей Патрус |title= Мишко Гуляк |format= повѣсть з Марамороша 1918–1920 |publisher= Карпаторусский Календарь Лемко-Союза На Год 1939 }}
== Выбор з выдань зрѣлой добы ==
* ''Що в серці найсвятіше: лірика, легенди, поема'' / А. Патрус-Карпатський. – К.: Рад. письм., 1958. – 240 с.
* ''Іду життям!: лірика'' / А. М. Патрус-Карпатський; ред. В. Панченко ; худ. О. П. Терновська. – Ужгород: Закарпат. обл. вид-во, 1960. – 112 с.
* ''Бескиде, відрадо моя: поезії'' / А. М. Патрус-Карпатський; ред. Ю. П. Петренко. – К.: Рад. письм., 1961. – 128 с.
* ''Колиска орлина: вірші та поеми'' / А. М. Патрус-Карпатський; ред. Л. С. Малахова; худ. Г. Р. Кохан. – К.: Держ. вид-во худож. л-ри, 1963. – 158 с.
* ''Малиново квітнуть малини: поезії'' / А. М. Патрус-Карпатський; ред. Г. П. Коваль. – К.: Рад. письм., 1966. – 88 с.
* ''Терези часу: поезії'' / А. М. Патрус-Карпатський. – Ужгород: Карпати, 1967. – 88 с.
* ''Співучі смереки: поезії'' / А. М. Патрус-Карпатський; упоряд. та передм. М. І. Дубина; ред. Т. В. Карбовнича; худ. А. М. Пугачевський. – К.: Дніпро, 1987. – 198 с.: портр.
* ''Голуба далечінь: поезії'' / А. М. Патрус-Карпатський; упоряд., передм. О. Д. Довганич. – Ужгород: ВАТ "Видавництво "Закарпаття", 2008. – 440 с. : портр. – (Письменство Закарпаття).
== Жерела и одказы ==
* {{Cite book |editor= Paul Robert Magocsi, Ivan Pop |author= <big>Ivan Pop</big> |chapter= Patrus-Karpats'kyi, Andrii |title= Encyclopedia of Rusyn History and Culture |location= Toronto Buffalo London |publisher= University of Toronto Press, 2005 |edition= Revised and expanded |pages= |doi= 10.3138/9781442674431 |isbn= 0-8020-3566-3 |page= 377–378 }}{{ref-en}}
* {{Cite book |author= <big>Омелян Довганич</big> |chapter= «Мої жалі і світлі мрії...» (Нове про {{nowrap|А. М. Патруса-Карпатського}}) |title= Карпатський край. Травень – червень 1994. {{nowrap|№ 5–6 (105)}} |location= Ужгород |publisher= |at= {{nowrap|Сс. 52–55}} }}{{ref-uk}}
* <big>Довганич О. Д.</big>: Патрус-Карпатський Андрій Михайлович // {{ЕЗВО20}} {{nowrap|Сс. 242–243}}
* {{Cite book |author= <big>Павленко Г. В.</big> |chapter= Патрус-Карпатський |title= Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник |location= Ужгород |publisher= Патент, 1999 |at= {{nowrap|Сс. 137–138 |isbn= 966-7242-10-2 }} }}{{ref-uk}}
* {{Поп2001|позиция=Сс. 295–296|статья=Патрус-Карпатский Андрей}}
* {{Cite book |author= <big>Ференц, Надія</big> |chapter= Андрій Михайлович Патрус-Карпатський : 90-річчя від дня народж. поета, прозаїка (1917-1980) |title= // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2007 рік : рек. бібліогр. посіб. / Закарпат. обл. універс. наук. б-ка |location= Ужгород |publisher= Вид-во В. Падяка, 2006 |at= {{nowrap|Сс. 156–160}} |url= https://www.biblioteka.uz.ua/vistavka/?presentation=95 |accessdate= 2022-03-31}}{{ref-uk}}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1917|1980|Патрус-Карпатскый}}
[[Катеґорія:Украинскы поеты]]
[[Катеґорія:Русскоязычны поеты]]
jcn7us5b49i5g3lcy94c1pgge4l0326
Нїмецька окупація Чехословакії
0
21711
168242
153650
2026-08-14T21:03:39Z
Rue323
31002
168242
wikitext
text/x-wiki
[[Файл:Adolf_Hitler_v_Praze_VODOZNAK_(no_watermark_crop).jpg|міні|[[Адолф Гітлер|Адольф Гітлер]] в Пражському Градови]]
'''Нїмецька окупація Чехословакії''', {{Ref-cs}} ''Německá okupace Čech a Moravy —'' вто воєнна окупація [[Націстічне Нїмецько|нацистськов Нїмеччинов]] території Чехословакії, або ж Богемії, [[Морава (історічна країна)|Моравії]] и Силезії, яка до сього момента не была окупірована и анексірована Нїмеччинов и Польшов. Окупація проходила из [[14. марец|14.]]<ref>{{Cite web |title=Svědectví Jindřicha Káni o obraně Čajánkových kasáren v Místku 14. března 1939 |url=http://www.moderni-dejiny.cz/clanek/svedectvi-jindricha-kani-o-obrane-cajankovych-kasaren-v-mistku-14-brezna-1939/ |date=2010-04-03 |publisher=Občanské sdružení PANT |language=česky }}</ref><ref>{{Cite web |title=14. března: Wehrmacht na Slovensko? Ne. Do Ostravy! |url=http://www.tyden.cz/rubriky/domaci/historie/pod-ochranou-rise/14-brezna-wehrmacht-na-slovensko-ne-do-ostravy_109933.html |date=2009-03-14 |publisher=Tyden.cz |language=česky }}</ref> и до [[16. марец|16. марта]] [[1939]]. В результатови окупірована територія была [[Анексия|анексірована]] Нїмеччинов, и быв вчиненый автономный [[Протекторат Богемия и Моравия|Протекторат Богемія и Моравія]], выголошеный 16. марта 1939 [[Указ про созданя Протектората Богемія и Моравія|декретом про созданя Протектората Богемія и Моравія]]. Окупаціонна [[Націстічне Нїмецько|Нїмеччина]] нарушила [[Мюнхенска догварька|Мюнхенськоє договореня]], якоє она сама и проголосила [[30. септембер|30. септембра]] [[1938]] года.<ref>{{Cite web |title=Trauma Mnichova |url=http://aktualne.centrum.cz/blogy-a-nazory/komentare/clanek.phtml?id=791091 |date=2013-09-24 |publisher=Aktualne.cz |language=česky }}</ref>
У [[Нїмецькый язык|нїмецькуй]] літературі того часа писали про ''Zerschlagung der Rest-Tschechei'' (розрыв другої части Чехії), и так само ''Griff nach Prag'' (досягненя Прагы) вадь ''Erledigung der Rest-Tschechei'' (заселеня другої части Чехії).
Из никаня межинародного и чехословацького права, йсе была замаскована форма противозаконної [[Анексия|анексії]], законнов владов (уже май тош признанов Союзниками) влада в изгнаньови в Лондонї, президентом якої быв [[Едвард Бенеш]]. Из точкы никаня Нїмеччины того часа, йсе была законна и мирна окупація, закладена на совміснуй декларації влад Чехословакії и Нїмеччины уд 15. марта 1939 года. В туй декларації [[Чеськословеньско|Чехословакію]] разниковували як штучну державу, аісторичиськы вылучали чиські зимлї из животного простора [[Німці|нїмецького народа]], уднушньо небируючый существовати и являючый огнищом нестабільности, грозячый европейському мирови.
==Декларація независимостї Словакії и окупація Пудкарпатської Русї==
Уд фебруара 1939 было сформіровано сїм воєнных частий, які были готові ид походам. Чекаємоє кликаня [[Словакы|словаку]] про допомогу Нїмеччины не оправдав ся. Пусля окупації автономної [[Словеньско|Словакії]] 9. марта 1939 чеськов армійов (Пуч Гомола) Адольф Гітлер пробовав принудити дїючого премєр-міністра Словакії [[Йозеф Тисо|Йозефа Тіса]], котрый пришов 13. марта в Берлін. У протиположному случайови територія Словакії мусіла быти роздїлена помежи Польшов и Мадярщинов.<ref name="pacner133">Pacner (2012), s. 133–139</ref>
[[Файл:Československa 1939 cs.SVG|міні|Розпад независимої Чехословацької державы]]
Рейхміністер иностранных дїл Йоахам фон Ріббентроп сообщив про приближеня мадярської армії ид Словацькым границям. Йозеф Тісо не хотїв принимати такоє рішеня сам, и завто было дозволено порадити ся из членами Словацького парламента. На другый динь, 14. марта, зобрав ся словацькый парламент и єдногласно проголосовали за независимость Словакії. У тот самый динь парламент у [[Братїслава|Братиславі]] прочитав маніфест независимостї первої Словацької републікы.<ref name="pacner133" />
В нїмецькуй пресї ся обявила серія статий про насильнї напады проти Нїмцю и Словаку у Чехословакії. Конечный термін напада нїмецької армії Гітлер становив на [[15. марец|15. марта]] в 6 часу рана. Герман Ґьорінґ 13. марта быв выкликаный в Берлін письмом Гітлера из свого отпуска в [[Санремо]], прибыв у Берлін 14. марта.
14. марта по місії словацького проводника Йозефа Тіса до [[Берлін]]а словацькый парламент проголосив самостойно Словацьку державу. На Пудкарпатськуй Русї чехословацькі збройнї силы придушовали покус Карпатської Сїчи вчинити переворот. У тот самый динь на Пудкарпатську Русь напали мадярьскі оддїлы, котрі ї поступно до 18. марта окуповали, хуть останнї бої стихли унь [[21. марец|21. марта]].<ref>{{Citace elektronické monografie | příjmení = Kosař | jméno = Michal | příjmení2 = Zikuška | jméno2 = Jan | titul = Z historie Zakarpatské Ukrajiny | url = http://members.tripod.com/~pf_cz/zu/#5 | datum vydání = | datum přístupu = 2012-12-16 | vydavatel = Gymnázium Řečkovice | místo = Brno | jazyk = česky}}</ref> Чехословацькі войска и безпекові силы дустали приказ удступати, айбо ще вели тяжкі обороннї бої з мадярьскыми оддїлами. У Празї 14. марта были выпущенї з тюрмы главнї представителї чеського фашистського руха «Влайка». У 13. часу на Пражськый Град прийшло письмо, што Гітлер согласив ся на предложеня президента Еміла Гахы про його візит у Берлін.
==14. марта==
[[Файл:Kasárna v Místku.gif|міні|Будовы Чаянковых касаринь в Містку, де 14. марта 1939 года розмістила ся чиська армія на удпор нїмецькым окупантам]]
14. марта в 16. часу президент Еміл Гаха выїхав из Прагы до Берліна особливым поїздом, вмістї из ним удїхав и міністер заграничных дїл Хвалковскый. Через час з аеропорта в Рузинї злетїв лїтак, на якому быв полковник Франтішек Моравец из дисятьма офіцерами головного штаба чехословацької армії, які вывозили май важнї матеріалы з тайного архіва.<ref name="pacner133" /> Уже в 17:30 на теріторію Чехословакії вступили перші нїмецькі оддїлы; то была 8. піхотна дивізія, котру сопроводив моторизованый оддїл [[СС]].
Недовго потому ся тото угрупованя стрітило ся из оддїленов 13. ротов III. батальйона 8. пішого полку „Слезськый“, яка была розміщена у провізорных касарнях у [[Містек|Містку]]. Душло ид бойови, у котрому члены вермахта хосновали и мінометы, и протитанкові гарматы. За короткый час вышші нїмецькі командиры приказали своїм оддїлам зоперти стріляня, бо нїмецькоє командованя бояло ся ескалації конфлікта, што бы противоричило декларованому мирному характерови окупації.<ref name="rozhledy">{{Citace elektronického periodika |titul=Archivovaná kopie |url=http://www.army.cz/avis/vojenske_rozhledy/1999_1/vyroc.htm |datum přístupu=2009-03-07 |url archivu=https://web.archive.org/web/20090304133652/http://www.army.cz/avis/vojenske_rozhledy/1999_1/vyroc.htm |datum archivace=2009-03-04 |nedostupné=ano }}</ref> Чиські воєннї зоперли бой на приказ верхнього командованя на другый динь.<ref>{{Citace elektronického periodika |titul=Archivovaná kopie |url=http://www.kcprymarov.estranky.cz/clanky/druha-svetova-valka/frydek-mistek-si-opet-pripomene-vyroci-odporu-proti-okupantum-ze-dne-14_-brezna-1939 |datum přístupu=2009-02-25 |url archivu=https://web.archive.org/web/20180315200257/http://www.kcprymarov.estranky.cz/clanky/druha-svetova-valka/frydek-mistek-si-opet-pripomene-vyroci-odporu-proti-okupantum-ze-dne-14_-brezna-1939 |datum archivace=2018-03-15 |nedostupné=ano }}</ref> У тому єдиному озброєному выступови Чехословацької армії проти окупації было пораненых 6 чеськых воєнных, на нїмецькуй сторонї были кроме пораненых и мертві.<ref name="rozhledy" />
У 18:40 ґвардія Лайбштандарте СС Адольф Гітлер заняла Моравську Остраву, а безпечностна поліція нараз зачала арештованя «конспіратору» и комуністичных раднику. Причинов приорітетного занятя тої области была її промыслова важность и нїмецькый страх из-за возможностї польського напада.<ref>{{Citace monografie
| příjmení = Brandes
| jméno = Detlef
| titul = Češi pod německým protektorátem. Okupační politika, kolaborace a odboj 1939–1945
| vydavatel = Prostor
| místo = Praha
| rok = 2000
| strany = 23
| isbn = 80-7260-028-1
}}</ref> Провокації и беспорядок чеськых Нїмцю продовжовали ся и в [[Прага|Празї]], [[Їглава|Їглаві]], Оломоуцях и [[Брно|Брнови]], де брненські Нїмцї пусля переворота, скоро в пувночи 15. марта, заняли важнї будовы у вароши.
==15. марта==
[[Файл:Bundesarchiv B 145 Bild-F051623-0206, Berlin, Besuch Emil Hacha, Gespräch mit Hitler.jpg|міні|Еміль Гаха и Франтішек Хвалковськый на ночнуй встрічі з представниками Нїмеччины]]
Президент Гаха в ракаши из міністром заграничных дїл прийшли до Нової рейх канцилярії (Neue Reichskanzlei) з планом договорити ся про нові отношеня межи Нїмеччинов и останком Чехословакії, надїючи ся, што отношеня Нїмеччины ид недавно образовануй Словацькуй державі стане приміром. Переговоры мали проходити на основі чеськых жадань. Чеська делеґація была прийнята из всьыми протоколарными почестями межи єдным и другым часом ночи. Гаха подяковав Гітлерови, коло котрого сїли Йоахим фон Ріббентроп, Герман Ґерінґ и ґенерал Вільгельм Кейтель, за прикликованьом.<ref name="pacner133" /> Дистанцьовав ся уд [[Томаш Ґарік Масарік|Масарика]] и [[Едвард Бенеш|Бенеша]], айбо зажадав дузнати ся за право на самостойноє існованя про свуй народ, ще перед тым, як дустав інформацію, што нїмецькі войска вже вступили на сіверну Мораву. Гітлер у своюй удповідї оголосив, што 15. марта в шість часу рана нїмецька армія вступит на Чеські землї. Тым часом ун заваровав про опор армії вадь простых обывателю. Якшо акція нїмецької армії пруйде без проблем, Чехам мала быти дана великодушна самостойность, автономія и ґарантована слобода.
За два часы переговору Гаха и Хвалковськый вышли з Гітлерової канцелярії и пробовали иззвонити ся Прагов. Тош слїдовали розговоры з Ріббентропом и Ґьорінґом, пуд час якого Ґьорінґ грозив бомбардованьом Прагы з розрущающими наслїдками.<ref name="pacner133" /> При тому в Гахы став ся серцевый приступ, айбо оправив ся по інєкції, яку му дав лїчный дохтор Гітлера Тео Морелл. Телефоном Гаха и Хвалковськый дали інструкції владї про нїмецькі умовы.<ref name="pacner133" /> Коротко перед четвертым часом Гаха пудписав Проголошеня нїмецької и Чеськословацької влады, де кроме другого, казало ся: ''„Чехоскословацькый президент заявив, же ... кладе судьбу чеського народа и країны з повнов довіров до рук ведучого Нїмецького рейха.“'', тота фраза была переформульована Нїмцями з етикетного высказу ''„... судьба чеського народа є дана до рук рейхського канцлера“'', яку Гаха хосновав на зачаткови переговору.<ref name="pacner133" /> Як юрист, Гаха быв бізуный, што юридична цїна пудписаного документа є нульова, бо як президент ун не має конституційного права удказовати ся уд територіального сувернітета. У дїйсности то значило кониць суверенітетови останкам Чехословацької державы, з чого Гітлер выразив задоволеня, бо тым самым дустав документ, котрым тош доказовав другым країнам, што Чехію и Моравію ун взяв мирно, без агресії.
У 3:15 часу зачала ся стріча пражської влады, а в 3:35 впувіли всьым армійськым корпусам бы недавили одпор. У 4:30 пражськоє радіо зачало передавати сообщеня про паруючый ся вступ нїмецькых войск на територію Богемії и [[Морава (історічна країна)|Моравії]]. Населеня має держати спокуй, йти так ги фурт на роботу и чекати послїдуючых сообщеній. Перед тым, як ґенерал Ян Сыровый выдав наказ на капітулацію, начальник головного штаба ґенерал Фіяла з свойої ініціативы приказав стребити тайнї документы. Подобно без приказа изгорі робили и даякі штабы. Бульшость офіцерського корпуса чекали окупацію дисципліновано, лиш из пару символічными проявами одпора.
==Удкликованя==
{{Переклад|cs|Německá okupace Čech, Moravy a Slezska|23735210}}
[[Катеґорія:Протекторат Богемії и Моравії]]
[[Катеґорія:Чехословакия]]
[[Катеґорія:Події 1939 года]]
<references />
[[Катеґорія:История Чехословакии]]
p5gch8w0wn88amosegtaau64blfn15j
Буркут № 226
0
24738
168243
167556
2026-08-14T21:05:11Z
Rue323
31002
168243
wikitext
text/x-wiki
'''Бурку́т № 226''' ('''«Келе́чинськый ква́с»''' ци '''«Келе́чинськый бурку́т»''') — гідролоґічна памнятка природы, мінералноє жрідло ([[Буркут (значеня)|буркут]]). Є у пуднӱжёви [[Гора|горы]] [[Ділок (гора)|Ділок]], коло рікы [[Репинка]]. Миже селами [[Келечин]] и [[Репинноє]].
[[Файл:Kelechyn_Mizhgirskyi_Zakarpatska-spring_N226-2.jpg|міні|300x300пкс|Буркут № 226]]
== Назва ==
Офіціална назва памняткы природы — Буркут № 226. Номер 226 є присвоєным числом при державному облікови. Покӱлку объект представлять собов жрідло мінералної углёквасної воды, то пудпадать пуд означіня «буркут».<ref>https://ecozakarpat.net.ua/parks/gidrologhichna-pam-iatka-prirodi-mistsievogho-znachiennia-dzhierielo-226?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>https://jazyk.rueportal.eu/</ref>
== Історія ==
Буркут одержав статус гідролоґічної памняткы природы містного значіня рішінём Закарпатського областного изповнительного комітета уд [[23. октобер|23. октовбра]] [[1984]]. року № 226. Пуд охрану была узята кырничка лікарьської мінералної воды котра представляла природоохранну и гідролоґічну цінность. Площадь охранної території є 50 сотин (0,5 га).<ref>https://ecozakarpat.net.ua/parks/gidrologhichna-pam-iatka-prirodi-mistsievogho-znachiennia-dzhierielo-226?utm_source=chatgpt.com</ref>
У наш час сам Буркут № 226 є у [[Изкӱвськоє лісництво|Изкӱвському лісництвови]] (філія [[Міжгірськоє хащовоє ґаздӱвство|Міжгірського хащового ґаздӱвства]]) коло села [[Келечин]] ([[урочище Келечин]]), и входить у природо-заповідный фонд [[Закарпатска область|Закарпатської области]]. Державна охрана напрямлена на усокочіня природного режима и вида жрідла и ёго [[Мінеральна вода|мінералных вод]].<ref>https://ecozakarpat.net.ua/parks/gidrologhichna-pam-iatka-prirodi-mistsievogho-znachiennia-dzhierielo-226?utm_source=chatgpt.com</ref><ref>Міжгірськоє хащовоє ґаздӱвство</ref>
== Опис ==
Буркут № 226 удносить ся ид углёквасным гідрокарбонатно-калціёвым мінералным водам. Обща мінералізація воды изкладать 2,5 ґ/л. Интересный сись буркут и тым ож суть у нёму и [[Желїзо|желізо]] и даже [[кобалт]], се опереділять особности її хемічного состава.<ref>https://ecozakarpat.net.ua/parks/gidrologhichna-pam-iatka-prirodi-mistsievogho-znachiennia-dzhierielo-226?utm_source=chatgpt.com</ref>
По свойым даностям удносить ся ид лікарьськым мінералным водам и традиційно хоснує ся про лічіня и общу профілактику орґанӱв травліня.<ref>https://ecozakarpat.net.ua/parks/gidrologhichna-pam-iatka-prirodi-mistsievogho-znachiennia-dzhierielo-226?utm_source=chatgpt.com</ref>
Дякувучи стабілному хемічному составови буркут представлять интерес не лиш ге природный объект, но и ге объект гідролоґічных изслідовань [[Подкарпатя|Пудкарпатської Руси]].
== Удкликованя ==
[[Катеґорія:Буркуты Пудкарпатської Руси]]
[[Катеґорія:Буркуты]]
[[Катеґорія:Закарпатьска область]]
2aibiqhawry25qwsukkhd92naoua09e
Кіров (Гомельська область)
0
24796
168241
168087
2026-08-14T21:02:54Z
Rue323
31002
168241
wikitext
text/x-wiki
'''Кі́ров''' (до [[1939]] — '''''Мухає́ды'''''<ref>Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Гомельская вобласць: нарматыўны даведнік / Н. А. Багамольнікава і інш.; пуд ред. В. П. Лемцюгової. — Мн.: Тэхналогія, 2006. — 382 с. </ref>) ({{Lang-be|Кіраў, Мухаеды|}}) ({{Lang-ru|Киров}}) — [[село]] у [[Наровлянськый район|Наровлянському районови]], [[Гомельська область|Гомельської области]], [[Білорусь|Білоруси]].{{НП|прежние имена=Мухаеды, Махаеды|первое упоминание=1394|население=216|год переписи=2016|этнохороним=Кіровляне}}
== Ґеоґрафія ==
[[Село]] є у 214 км уд областного центра — [[Гомель|Гомеля]]. [[Село]] є у реґіонови [[Поліся]].<ref>Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 8: Канто — Кулі / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 1999. — Т. 8.</ref>
== Історія ==
[[Село]] первый раз ся споминать у [[1394]]. році.<ref>Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1569 год, собранные и изданные под редакцией Владимира Антоновича и Константина Козловского. — Киев: Университетская типография, 1868. № 37</ref>.
У 1942-1943. роках [[Націстічне Нїмецько|німці]] знищили у селі сотні жытельӱв у рамкох каратильных операцій.<ref>Без срока давности. Беларусь: преступления нацистов и их пособников против мирного населения на оккупированной территории БССР в годы Великой Отечественной войны. Гомельская область. Сборник архивных документов и материалов / сост.: А. Р. Дюков, В. Д. Селеменев (рук.) [и др.]; редкол.: А. К. Демянюк [и др.]. — Минск: НАРБ; М.: Фонд «Историческая память», 2021. С. 433</ref> На фронтови [[Друга світова война|Другої світової войны]] згыб 141 вояк из села.<ref>Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т. 2, кн. 2. Гомельская вобласць / С.В. Марцэлеў; рэдкал.: Г.П. Пашкоў (гал. рэд.) [і інш.]. — Менск: БелЭн, 2005. — 520 с.: іл. <nowiki>ISBN 985-11-0330-6</nowiki>. С. 146</ref>
== Обывательство ==
У [[Село|селі]] на [[2004]]. рӱк жили 388 людий.
== Удкликованя ==
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
[[Катеґорія:Населены пункты Білорусии]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Села]]
[[Катеґорія:Села Білоруси]]
bva2atbnfg27i1v3jvbkpvgrdzbxf0r
Врагу не сдаётся наш гордый «Варяг»
0
24800
168234
168201
2026-08-14T20:32:47Z
Rue323
31002
168234
wikitext
text/x-wiki
{{Інфобокс пісня
| name = Варяґ
| type = song
| language = [[Руськый язык]]
| published = 1904
| released = 1904
| composer = А. Турищев
| lyricist = Є. М. Студенська, Рудолф Ґрейнц
| year = 1904
}}
[[Файл:Variag_1904.jpg|міні|250x250пкс|«Варяґ» по битці]]
'''«Врагу не сдаётся наш гордый „Варяг“»''' ({{Lang-ru-dor|Врагу не сдается нашъ гордый „Варягъ“}}; ''«Варяґ»'') — пісня на стихы австрійського поета Рудолфа Ґрейнца (товмачіня было учинего Є. М. Студенськыв), посячена подвигови крейсера «Варяґ» и канонірьського човна «Корєєц».
== Сперед нив ==
Пуд час русько-японської войны крейсер руського флота «Варяґ» и канонірьськый човен «Корєєц» вступили у неруный бӱй против шістёх японськых крейсерӱв и восьми міноносцьӱв у районі бухты Чемулпо, пр тому як тяжко побитый «Варяґ», утратив возмогу продовжати бӱй, вернув ся у гавань, и быв затопленый свойыв же командов, а канонірьськый човен быв зорватый.
== Історія пісні ==
Пӱсля подвига екіпажа крейсера «Варяґ» австрійськый писатиль и поет Рудолф Ґрейнц написав стих «Der „Warjag“», присяченоє тым дійствам. Оно было опубліковано у дисятому номерови німицького журнала «Юґенд»<ref>{{Cite web |url=http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 |title=Simplicissimus · die historische Satirezeitschrift · Personenliste |work=www.jugend-wochenschrift.de |access-date=2020-08-14 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061901/http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 }}</ref>. У апрілёви 1904. року Н. К. Мельников и Є. М. Студенська опубліковали товмачіня того стиха, при чому у каждого из них быв свӱй варіант. Товмачіня Євґенії Студенської російськым обществом быв признатый май удалым. И вскорі музикант 12. ґренадірьського Астраханського полка А. С. Турищев, принимавшый участь у ославленӱв стрічи геройӱв «Варяґа» и «Корийця», положив оті стихы на музику. Первый раз пісня была изповнега на ославному приёмови, учиненому императором [[Николай II. (Росія)|Николаём II]] у чисть офіцірьӱв и матросӱв «Варяґа» и «Корийця».
Изнамый у наш час мотив — мішаного происхождіня; камай шырена верзія, ож вӱн є резултатом взаимодії, чотырёх мелодій: А. Б. Віленського (ёго мелодекламація опублікована в марцёви 1904. року), И. Н. Яковлева, И. М. Корносевича и А. С. Турищева.
Пісня стала дуже популарна у [[Російска імперія|Росії]]. Особно ю полюбили армадні морякы. У рокы [[Перша світова война|Великої войны]] из пісні быв удаленый тритьый куплет, же бо [[Японія]] у тот час уж была [[Союз|союзником]] [[Російска імперія|Росії]] и [[Антанта|Антанты]].
У современной песенной практике произведение обычно называется просто «Варяг»: так она озаглавлена и в популярных песенниках, и в аудиоальбомах конца XX века (см., например, CD «Митьковские песни. Материалы к альбому», 1996). А песня, которая раньше называлась «Варяг» или «Гибель „Варяга“», теперь чаще именуется по первым строчкам: «Плещут холодные волны…».
Замалчивание авторства Грейнца началось, вероятнее всего, с вступлением России в Первую мировую войну и ростом в связи с этим антигерманских настроений в обществе.
== Памнятні проспӱваня ==
* 29 октября 1955 года в Севастопольской бухте взорвался и перевернулся линкор «Новороссийск», погребя сотни моряков. Офицер в отставке М. Пашкин вспоминал: «Внизу, в бронированной утробе линкора, замурованные и обречённые на смерть моряки пели, они пели „Варяга“. На днище это не было слышно, но, приблизившись к динамику, можно было разобрать чуть слышные звуки песни. Это было ошеломляющее впечатление, такого состояния я никогда не испытывал. Никто не замечал слёз, все смотрели вниз на днище, как бы стараясь увидеть поющих внизу моряков. Все стояли без головных уборов, слов не было».
* 25 февраля 1977 года во время пожара в гостинице «Россия» посетители ресторана, отрезанные огнём, пели хором песню «Варяг». Комментаторы западных СМИ в репортажах о пожаре ошибочно говорили об исполнении «<nowiki/>[[Интернационала (гимна)|Интернационала]]<nowiki/>».
* 7. апріля 1989. року пудводный човкн К-278 «Комсомолєц» утопила ся у наслідкови пожара на бортови пӱсля 6. годинової борьбы екіпажа за плавучость судна. Морякы, што были у лёдянӱв водеі Норвезького моря, прощали ся из свойым командірём и кораблём, заспӱвавши пісню «Варяґ».<ref>http://cn.com.ua/N475/history/sub/index.html</ref>
== Пісня ==
{| class="wikitable" style="white-space: nowrap;"
!Русский текст Студенской<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ |title=Хрестоматия по истории СССР; 1861—1917: Пособие для учителей — Сергей Сергеевич Дмитриев — Google Книги<!-- Заголовок добавлен ботом --> |access-date=2022-06-17 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061906/https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ }}</ref>
!Оригинальный текст Грейнца
! Русинськоє товмачіня
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
Наверх, о товарищи, все по местам!
Последний парад наступает!
Врагу не сдается наш гордый «Варяг»,
Пощады никто не желает!
</poem>
|<poem>
Auf Deck, Kameraden, all' auf Deck!
Heraus zur letzten Parade!
Der stolze Warjag ergibt sich nicht,
Wir brauchen keine Gnade!
</poem>
|<poem>
Горі, вы, фатёве, вшыткі по містам,
Послідньый парад нам наступать.
Душманом не дасть ся наш гордый «Варяґ»,
Милости туй нико не жадать!
</poem>
|- style="vertical-align: baseline; border-top: 0; border-bottom: 0;"
|<poem>
Все вымпелы вьются, и цепи гремят,
Наверх якоря поднимая.
Готовятся к бою орудия в ряд,
На солнце зловеще сверкая.
</poem>
|<poem>
An den Masten die bunten Wimpel empor,
Die klirrenden Anker gelichtet,
In stürmischer Eil' zum Gefechte klar
Die blanken Geschütze gerichtet!
</poem>
|<poem>
Усі фанкы вьють ся и ланцы гримлять,
Идгорі котвы пуднимавши,
Парувуть ся на бӱй каноны у шор
На сонцю зловіщо блистівши!
</poem>
|- style="vertical-align: baseline; border-bottom: 0; border-top: 0;"
|<poem>
Из пристани верной мы в битву идем,
Навстречу грозящей нам смерти,
За Родину в море открытом умрем,
Где ждут желтолицые черти!
</poem>
|<poem>
Aus dem sichern Hafen hinaus in die See,
Fürs Vaterland zu sterben
Dort lauern die gelben Teufel auf uns
Und speien Tod und Verderben!
</poem>
|<poem>
И з портоша вірного в бӱй идеме,
На стрічу грозящӱв нам смерти,
За Вӱтцьӱзну в морю удкрытӱм зомрем,
Де ждуть жовтотварі невої!
</poem>
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
Свистит, и гремит, и грохочет кругом
Гром пушек, шипенье снаряда,
И стал наш бесстрашный, наш верный «Варяг»
Подобьем кромешного ада!
</poem>
|<poem>
Es dröhnt und kracht und donnert und zischt,
Da trifft es uns zur Stelle;
Es ward der Warjag, das treue Schiff,
Zu einer brennenden Hölle!
</poem>
|<poem>
Свистить и гримить, и гуркоче кругом
Грим пушок, шипіня снарядӱв,
И став наш безстрашный и гордый «Варяґ»,
Подобный готовому аду!
</poem>
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
В предсмертных мученьях трепещут тела,
Вкруг грохот, и дым, и стенанья,
И судно охвачено морем огня, -
Настала минута прощанья.
</poem>
|<poem>
Rings zuckende Leiber und grauser Tod,
Ein Ächzen, Röcheln und Stöhnen —
Die Flammen flattern um unser Schiff
Wie feuriger Rosse Mähnen!
</poem>
|<poem>
У предсмертных мукох трясуть ся тіла,
Грим пушок, и шум, и квіляня,
И судно втопленоє морём огня —
Уж стали минуты прощаня.
</poem>
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
Прощайте, товарищи! С Богом, ура!
Кипящее море под нами!
Не думали мы ещё с вами вчера,
Что нынче умрём под волнами!
</poem>
|<poem>
Lebt wohl, Kameraden, lebt wohl, hurra!
Hinab in die gurgelnde Tiefe!
Wer hätte es gestern noch gedacht,
Dass er heut' schon da drunten schliefe!
</poem>
|<poem>
Майте ся братове! Из Богом! Ура!
Кыплячоє море пуд нами!
Не думали, братці, мы з вами вчора,
Ож ныні вмреме пуд габами.
</poem>
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
Не скажут ни камень, ни крест, где легли
Во славу мы русского флага,
Лишь волны морские прославят вовек
Геройскую гибель «Варяга»!
</poem>
|<poem>
Kein Zeichen, kein Kreuz wird, wo wir ruh’n
Fern von der Heimat, melden —
Doch das Meer das rauschet auf ewig von uns,
Von Warjag und seinen Helden!
</poem>
|<poem>
Не вповість ни камінь, ни крест, де лягли
У славу мы Руського флаґа,
Лиш габы морські прославлять єдні
Вітязьську изгыбиль «Варяґа».
</poem>
|}
== Иппен позерайте ==
* [[Плещут холодные волны]]
* [[Крейсер «Варяґ»]]
* [[Канонірька «Корєєц»]]
* [[Русько-Японська война]]
* [[Битка при Чемулпо]]
== Удкликованя ==
[[Катеґорія:Руські балады]]
[[Катеґорія:Пісні за Русько-Японську войну]]
[[Катеґорія:Патріотичні пісні Росії]]
[[Катеґорія:Пісні 1904. року]]
[[Катеґорія:Пісні подля алфавіта]]
[[Катеґорія:Пісні Росії]]
72faqsy7liw46t48uypirwybmucsf4r
168240
168234
2026-08-14T21:00:13Z
Rue323
31002
168240
wikitext
text/x-wiki
{{Інфобокс пісня
| name = Варяґ
| type = song
| language = [[Руськый язык]]
| published = 1904
| released = 1904
| composer = А. Турищев
| lyricist = Є. М. Студенська, Рудолф Ґрейнц
| year = 1904
}}
[[Файл:Variag_1904.jpg|міні|250x250пкс|«Варяґ» по битці]]
'''«Врагу не сдаётся наш гордый „Варяг“»''' ({{Lang-ru-dor|Врагу не сдается нашъ гордый „Варягъ“}}; ''«Варяґ»'') — пісня на стихы австрійського поета Рудолфа Ґрейнца (товмачіня было учинего Є. М. Студенськыв), посячена подвигови крейсера «Варяґ» и канонірьського човна «Корєєц».
== Сперед нив ==
Пуд час русько-японської войны крейсер руського флота «Варяґ» и канонірьськый човен «Корєєц» вступили у неруный бӱй против шістёх японськых крейсерӱв и восьми міноносцьӱв у районі бухты Чемулпо, пр тому як тяжко побитый «Варяґ», утратив возмогу продовжати бӱй, вернув ся у гавань, и быв затопленый свойыв же командов, а канонірьськый човен быв зорватый.
== Історія пісні ==
Пӱсля подвига екіпажа крейсера «Варяґ» австрійськый писатиль и поет Рудолф Ґрейнц написав стих «Der „Warjag“», присяченоє тым дійствам. Оно было опубліковано у дисятому номерови німицького журнала «Юґенд»<ref>{{Cite web |url=http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 |title=Simplicissimus · die historische Satirezeitschrift · Personenliste |work=www.jugend-wochenschrift.de |access-date=2020-08-14 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061901/http://www.jugend-wochenschrift.de/index.php?id=23&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bpersonid%5D=10741&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Belement%5D=1904&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Btype%5D=date&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Baction%5D=nameFilter&tx_lombkswjournaldb_pi2%5Bcontroller%5D=PersonRegister&cHash=8d05363001848ff57c8855c07a9b0118 }}</ref>. У апрілёви 1904. року Н. К. Мельников и Є. М. Студенська опубліковали товмачіня того стиха, при чому у каждого из них быв свӱй варіант. Товмачіня Євґенії Студенської російськым обществом быв признатый май удалым. И вскорі музикант 12. ґренадірьського Астраханського полка А. С. Турищев, принимавшый участь у ославленӱв стрічи геройӱв «Варяґа» и «Корийця», положив оті стихы на музику. Первый раз пісня была изповнега на ославному приёмови, учиненому императором [[Николай II. (Росія)|Николаём II]] у чисть офіцірьӱв и матросӱв «Варяґа» и «Корийця».
Изнамый у наш час мотив — мішаного происхождіня; камай шырена верзія, ож вӱн є резултатом взаимодії, чотырёх мелодій: А. Б. Віленського (ёго мелодекламація опублікована в марцёви 1904. року), И. Н. Яковлева, И. М. Корносевича и А. С. Турищева.
Пісня стала дуже популарна у [[Російска імперія|Росії]]. Особно ю полюбили армадні морякы. У рокы [[Перша світова война|Великої войны]] из пісні быв удаленый тритьый куплет, же бо [[Японія]] у тот час уж была [[Союз|союзником]] [[Російска імперія|Росії]] и [[Антанта|Антанты]].
У современной песенной практике произведение обычно называется просто «Варяг»: так она озаглавлена и в популярных песенниках, и в аудиоальбомах конца XX века (см., например, CD «Митьковские песни. Материалы к альбому», 1996). А песня, которая раньше называлась «Варяг» или «Гибель „Варяга“», теперь чаще именуется по первым строчкам: «Плещут холодные волны…».
Умовчованя авторства Ґрейнца стало ся, у зъязи из вступлінём Росії у Перву світову войну и шырінём у зъязи из тым антинімицькых и антиавстрійськых настройӱв у обществови.
== Памнятні проспӱваня ==
* 29 октября 1955 года в Севастопольской бухте взорвался и перевернулся линкор «Новороссийск», погребя сотни моряков. Офицер в отставке М. Пашкин вспоминал: «Внизу, в бронированной утробе линкора, замурованные и обречённые на смерть моряки пели, они пели „Варяга“. На днище это не было слышно, но, приблизившись к динамику, можно было разобрать чуть слышные звуки песни. Это было ошеломляющее впечатление, такого состояния я никогда не испытывал. Никто не замечал слёз, все смотрели вниз на днище, как бы стараясь увидеть поющих внизу моряков. Все стояли без головных уборов, слов не было».
* 25. фебруара 1977. року кой ишов пожар у гостиници «Россия» навщивитилі ресторана, удрізані огнём, спӱвали хором пісню «Варяґ». Коментаторы западных СМИ у репортажах за пожар пап хыбно говорили ож они спӱв<nowiki/>али «<nowiki/>[[Интернационала (гимна)|Интернаці]]<nowiki/>[[Интернационала (гимна)|онал]]<nowiki/>».
* 7. апріля 1989. року пудводный човен К-278 «Комсомолєц» утопив ся у наслідкови пожара на бортови пӱсля 6. годинової борьбы екіпажа за плавучость судна. Морякы, што были у лёдянӱв водеі Норвезького моря, прощали ся из свойым командірём и кораблём, заспӱвавши пісню «Варяґ».<ref>http://cn.com.ua/N475/history/sub/index.html</ref>
== Пісня ==
{| class="wikitable" style="white-space: nowrap;"
!Русский текст Студенской<ref>{{Cite web |url=https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ |title=Хрестоматия по истории СССР; 1861—1917: Пособие для учителей — Сергей Сергеевич Дмитриев — Google Книги<!-- Заголовок добавлен ботом --> |access-date=2022-06-17 |archivedate=2021-03-30 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210330061906/https://books.google.ru/books?id=HMEbAAAAMAAJ&q=готовятся+к+бою+орудий+ряды&dq=готовятся+к+бою+орудий+ряды&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwizno_u3pvZAhXJCywKHSXzB0IQ6AEITzAJ }}</ref>
!Оригинальный текст Грейнца
! Русинськоє товмачіня
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
Наверх, о товарищи, все по местам!
Последний парад наступает!
Врагу не сдается наш гордый «Варяг»,
Пощады никто не желает!
</poem>
|<poem>
Auf Deck, Kameraden, all' auf Deck!
Heraus zur letzten Parade!
Der stolze Warjag ergibt sich nicht,
Wir brauchen keine Gnade!
</poem>
|<poem>
Горі, вы, фатёве, вшыткі по містам,
Послідньый парад нам наступать.
Душманом не дасть ся наш гордый «Варяґ»,
Милости туй нико не жадать!
</poem>
|- style="vertical-align: baseline; border-top: 0; border-bottom: 0;"
|<poem>
Все вымпелы вьются, и цепи гремят,
Наверх якоря поднимая.
Готовятся к бою орудия в ряд,
На солнце зловеще сверкая.
</poem>
|<poem>
An den Masten die bunten Wimpel empor,
Die klirrenden Anker gelichtet,
In stürmischer Eil' zum Gefechte klar
Die blanken Geschütze gerichtet!
</poem>
|<poem>
Усі фанкы вьють ся и ланцы гримлять,
Идгорі котвы пуднимавши,
Парувуть ся на бӱй каноны у шор
На сонцю зловіщо блистівши!
</poem>
|- style="vertical-align: baseline; border-bottom: 0; border-top: 0;"
|<poem>
Из пристани верной мы в битву идем,
Навстречу грозящей нам смерти,
За Родину в море открытом умрем,
Где ждут желтолицые черти!
</poem>
|<poem>
Aus dem sichern Hafen hinaus in die See,
Fürs Vaterland zu sterben
Dort lauern die gelben Teufel auf uns
Und speien Tod und Verderben!
</poem>
|<poem>
И з портоша вірного в бӱй идеме,
На стрічу грозящӱв нам смерти,
За Вӱтцьӱзну в морю удкрытӱм зомрем,
Де ждуть жовтотварі невої!
</poem>
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
Свистит, и гремит, и грохочет кругом
Гром пушек, шипенье снаряда,
И стал наш бесстрашный, наш верный «Варяг»
Подобьем кромешного ада!
</poem>
|<poem>
Es dröhnt und kracht und donnert und zischt,
Da trifft es uns zur Stelle;
Es ward der Warjag, das treue Schiff,
Zu einer brennenden Hölle!
</poem>
|<poem>
Свистить и гримить, и гуркоче кругом
Грим пушок, шипіня снарядӱв,
И став наш безстрашный и гордый «Варяґ»,
Подобный готовому аду!
</poem>
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
В предсмертных мученьях трепещут тела,
Вкруг грохот, и дым, и стенанья,
И судно охвачено морем огня, -
Настала минута прощанья.
</poem>
|<poem>
Rings zuckende Leiber und grauser Tod,
Ein Ächzen, Röcheln und Stöhnen —
Die Flammen flattern um unser Schiff
Wie feuriger Rosse Mähnen!
</poem>
|<poem>
У предсмертных мукох трясуть ся тіла,
Грим пушок, и шум, и квіляня,
И судно втопленоє морём огня —
Уж стали минуты прощаня.
</poem>
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
Прощайте, товарищи! С Богом, ура!
Кипящее море под нами!
Не думали мы ещё с вами вчера,
Что нынче умрём под волнами!
</poem>
|<poem>
Lebt wohl, Kameraden, lebt wohl, hurra!
Hinab in die gurgelnde Tiefe!
Wer hätte es gestern noch gedacht,
Dass er heut' schon da drunten schliefe!
</poem>
|<poem>
Майте ся братове! Из Богом! Ура!
Кыплячоє море пуд нами!
Не думали, братці, мы з вами вчора,
Ож ныні вмреме пуд габами.
</poem>
|- style="vertical-align: baseline;"
|<poem>
Не скажут ни камень, ни крест, где легли
Во славу мы русского флага,
Лишь волны морские прославят вовек
Геройскую гибель «Варяга»!
</poem>
|<poem>
Kein Zeichen, kein Kreuz wird, wo wir ruh’n
Fern von der Heimat, melden —
Doch das Meer das rauschet auf ewig von uns,
Von Warjag und seinen Helden!
</poem>
|<poem>
Не вповість ни камінь, ни крест, де лягли
У славу мы Руського флаґа,
Лиш габы морські прославлять єдні
Вітязьську изгыбиль «Варяґа».
</poem>
|}
== Иппен позерайте ==
* [[Плещут холодные волны]]
* [[Крейсер «Варяґ»]]
* [[Канонірька «Корєєц»]]
* [[Русько-Японська война]]
* [[Битка при Чемулпо]]
== Удкликованя ==
[[Катеґорія:Руські балады]]
[[Катеґорія:Пісні за Русько-Японську войну]]
[[Катеґорія:Патріотичні пісні Росії]]
[[Катеґорія:Пісні 1904. року]]
[[Катеґорія:Пісні подля алфавіта]]
[[Катеґорія:Пісні Росії]]
ik6b041pyxtblolt60cq32ufgu2zu63
Холм (Росія)
0
24801
168237
168203
2026-08-14T20:47:14Z
Rue323
31002
168237
wikitext
text/x-wiki
'''Хо́лм''' ({{Lang-ru|Холм}}) — варош у Холмському районови, Новгородської области, [[Росія|Росії]]. Адміністративный центр [[Холмськый район (Росія)|Холмського района]].
{{Статья в роботѣ|Rue323|8|Xddd}}{{Місто}}
== Етимолоґія ==
Назва происходить уд слова "холм". Первозачатково споминать ся ге ''Холмськый погост''. У XVI. сторочови споминать ся ге варош Холм, потӱм — ''Холмськый посад''; из 1777. року — уїздный варош Холм Псковського намістництва, пак — Псковської ґубернії{{Sfn|Поспелов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
Успенськый не удвергав и скандинавську ґіпотезу происхождіня назвы вароша. По ёго думці назва годна происходити уд слова ''холм'' — ''острӱв'', котроє удносило ся ид мысови што є на берегови Ловати, на котрому быв основаный Холм<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}</ref>.
== Історія ==
У старину по ріці Ловать через територию типирішнёго вароша проходив водный торговый путь «из варяґ в ґрекы»)<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
Из історіёв Холма изъязана похыбка. У шорови книг и статиф датов первої споминкы назвы вароша у літописных жрідлах названо 1144. рӱк (уд котрого и предлагало ся вести історію вароша). При тому пудрозумівала ся Новгородська перва літопись; айбо у ньӱв пуд тым роком є запис за пожар у Новгородови, у резултатови котрого згоріли ''Холм'' (часть вароша) и цирьков пророка Иллі{{Sfn|Котов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
Согласно гіпотезі обоснованӱв Валеріём Васильєвым, Холм неєдноразово споминать ся у новгородськых літописях пуд назвов ''Клин'' (перва споминка пуд 1131/1132. роком у Новгородськӱв первӱв літописи). У тот час центр поселеня быв на мысови учиненому злитём Куньї и Ловати — на клинови. Изслідователі удмічавуть ож топонім «клин» про обозначіня даної містности лишив ся и до зачатка XXI. стороча{{Sfn|Котов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
[[Файл:Crossing_the_Lovat_river,_Kholm.jpg|ліворуч|міні|177x177пкс|Переправа через ріку Ловать, зачаток [[XX. стороча]]
У XIV—XV веках центр поселения смещается на противоположные высокий левый берег Ловати. В 1471 году впервые упоминается ''Холмовский погост'', относящейся к Новгородской земле{{Sfn|Котов|2008}}.
После Московско-новгородской войны на территории Деревской пятины образованы четыре уезда подчиняющиеся московскому правительству, одним из них стал ''Холмский уезд'', при этом сохранялось деление на погосты (иногда называемые волостями){{Sfn|Котов|2004}}.
В 1530-е годы на ''«Татиловой горе»'' была построена дерево-земляная Холмская крепость<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>. Согласно «Обыскной книге города Холма Деревской пятины 1575 года письма Т. Г. Репьева» город делился на три части или стороны: ''Спасскую (Татиловскую)'', ''Никольскую'' и ''Клинскую''<ref name=":0" />.
3 августа 1777 года в ходе реформ административно-территориального деления Холмский посад преобразован в уездный город Холм Псковского наместничества (позже Псковской губернии). Холм стал центром Холмского уезда<ref name=":2">{{ВТ-ЕСБЕ|Холм, уездный город Псковской губернии}}</ref>.
В 1889 году в Холме образована лютеранская община как филиальная Псковского прихода Святого Иакова. Деревянный молитвенный дом устроен в 1893 году, освящён 6 января 1894 года, закрыт в 1930-е<ref>{{Книга |автор=Шкаровский М. В., Черепенина Н. Ю. |год=2004 |isbn=5-86007-443-3 }}</ref>.
В конце XIX века Холм был известен кустарными промыслами, в том числе изготовлением речных барок и других лодок. Также производили и торговали льном, телегами, прялками, посудой (деревянной и глиняной)<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
[[Файл:Bundesarchiv_Bild_183-B21250,_Russland,_Cholm,_Soldaten_vor_Hausruinen.jpg|ліворуч|міні|233x233пкс|Холм, 21 марта 1942]]
Город очень сильно пострадал в Великую Отечественную войну. Холм был оккупирован немецко-фашистскими войсками с 3 августа 1941 по 21 февраля 1944 года. В 1942 году стал местом проведения Торопецко-Холмской операции, и бо́льшая часть исторических зданий города была полностью разрушена в ходе боев за Холм<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
Исторически город состоял из четырёх районов — ''Ильинского'' и ''Никольского'' (правый берег Куньи и Ловати), ''Татиловского'' (левый берег Ловати) и ''Клинского'' (клин между реками). После войны восстановление клинской части города было признано нецелесообразным<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
В течение XX века Холмский район несколько раз менял свою административную принадлежность. В разное время район находился в составе Ленинградской, Западной, Калининской, Великолукской, [[Псковська область|Псковской]] областей, с 1958 года — в Новгородской области.
В 2025 году городу присвоено почётное звание Новгородской области «Город воинской доблести»<ref>{{Cite web |url=https://novoblduma.ru/infocenter/news/gorodu-kholm-i-selu-komarovo-prisvoeny-pochyetnye-zvaniya-novgorodskoy-oblasti/ |title=Городу Холм и селу Комарово присвоены почётные звания Новгородской области |archivedate=2025-06-20 |access-date=2025-07-29 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20250620170054/https://www.novoblduma.ru/infocenter/news/gorodu-kholm-i-selu-komarovo-prisvoeny-pochyetnye-zvaniya-novgorodskoy-oblasti/ }}</ref>.
== Обывательство ==
{{Население|Холм (город)|Столбцов=14}}'''Национальный состав'''
По итогам переписи населения 2020 года проживали следующие национальности (национальности менее 0,1 % и другое, см. в сноске к строке «Другие»)<ref name="ВПН2020">{{Cite web |url=https://53.rosstat.gov.ru/storage/mediabank/%D0%A2%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%202.%20%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8,%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8E%20%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC%20%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%9C%D0%9E.xlsx |title=Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5. Национальный состав населения Новгородской области, владение языками. Таблица 2. Население по национальной принадлежности, владению русским языком и его использованию по области, городскому округу, муниципальным округам и районам |access-date=2023-11-18 |archivedate=2023-11-18 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20231118153235/https://53.rosstat.gov.ru/storage/mediabank/%D0%A2%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%202.%20%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8,%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8E%20%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC%20%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%9C%D0%9E.xlsx }}</ref>:
{| class="standard"
!Национальность
!Численность, чел.
!Доля
|-
|Русские
| align="right" |3085
| align="right" |95,99 %
|-
|Цыгане
| align="right" |29
| align="right" |0,90 %
|-
|Украинцы
| align="right" |8
| align="right" |0,25 %
|-
|Белорусы
| align="right" |8
| align="right" |0,25 %
|-
|Узбеки
| align="right" |5
| align="right" |0,16 %
|-
|Армяне
| align="right" |4
| align="right" |0,12 %
|-
|Другие
| align="right" |75
| align="right" |2,33 %
|-
|Итого
| align="right" |3214
| align="right" |100,00 %
|}
== Экономика ==
Предприятия лесной промышленности. В окрестностях месторождения глины, песчано-гравийных смесей. Особенную ценность представляют залежи торфа. Окрестности города занимают обширные болота с достаточно глубокими слоями торфа. Разработка торфяников до сих пор остаётся одним из приоритетов экономики района и города.
== Удкликованя ==
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
[[Катеґорія:Міста]]
[[Катеґорія:Міста Росії]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Населены пункты России]]
[[Катеґорія:Новгородська область]]
[[Катеґорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]
3h93s1xmipkwvzqscghcxatxtz37l84
168238
168237
2026-08-14T20:53:41Z
Rue323
31002
168238
wikitext
text/x-wiki
'''Хо́лм''' ({{Lang-ru|Холм}}) — варош у Холмському районови, Новгородської области, [[Росія|Росії]]. Адміністративный центр [[Холмськый район (Росія)|Холмського района]].
{{Статья в роботѣ|Rue323|8|Xddd}}{{Місто}}
== Етимолоґія ==
Назва происходить уд слова "холм". Первозачатково споминать ся ге ''Холмськый погост''. У XVI. сторочови споминать ся ге варош Холм, потӱм — ''Холмськый посад''; из 1777. року — уїздный варош Холм Псковського намістництва, пак — Псковської ґубернії{{Sfn|Поспелов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
Успенськый не удвергав и скандинавську ґіпотезу происхождіня назвы вароша. По ёго думці назва годна происходити уд слова ''холм'' — ''острӱв'', котроє удносило ся ид мысови што є на берегови Ловати, на котрому быв основаный Холм<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}</ref>.
== Історія ==
У старину по ріці Ловать через територию типирішнёго вароша проходив водный торговый путь «из варяґ в ґрекы»)<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
Из історіёв Холма изъязана похыбка. У шорови книг и статиф датов первої споминкы назвы вароша у літописных жрідлах названо 1144. рӱк (уд котрого и предлагало ся вести історію вароша). При тому пудрозумівала ся Новгородська перва літопись; айбо у ньӱв пуд тым роком є запис за пожар у Новгородови, у резултатови котрого згоріли ''Холм'' (часть вароша) и цирьков пророка Иллі{{Sfn|Котов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
Согласно гіпотезі обоснованӱв Валеріём Васильєвым, Холм неєдноразово споминать ся у новгородськых літописях пуд назвов ''Клин'' (перва споминка пуд 1131/1132. роком у Новгородськӱв первӱв літописи). У тот час центр поселеня быв на мысови учиненому злитём Куньї и Ловати — на клинови. Изслідователі удмічавуть ож топонім «клин» про обозначіня даної містности лишив ся и до зачатка XXI. стороча{{Sfn|Котов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
[[Файл:Crossing the Lovat river, Kholm.jpg|слева|мини|300x330пкс|Переправа через ріку [[Ловать]]]]
У XIV—XV веках центр поселения смещается на противоположные высокий левый берег Ловати. В 1471 году впервые упоминается ''Холмовский погост'', относящейся к Новгородской земле{{Sfn|Котов|2008}}.
После Московско-новгородской войны на территории Деревской пятины образованы четыре уезда подчиняющиеся московскому правительству, одним из них стал ''Холмский уезд'', при этом сохранялось деление на погосты (иногда называемые волостями){{Sfn|Котов|2004}}.
В 1530-е годы на ''«Татиловой горе»'' была построена дерево-земляная Холмская крепость<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>. Согласно «Обыскной книге города Холма Деревской пятины 1575 года письма Т. Г. Репьева» город делился на три части или стороны: ''Спасскую (Татиловскую)'', ''Никольскую'' и ''Клинскую''<ref name=":0" />.
3 августа 1777 года в ходе реформ административно-территориального деления Холмский посад преобразован в уездный город Холм Псковского наместничества (позже Псковской губернии). Холм стал центром Холмского уезда<ref name=":2">{{ВТ-ЕСБЕ|Холм, уездный город Псковской губернии}}</ref>.
В 1889 году в Холме образована лютеранская община как филиальная Псковского прихода Святого Иакова. Деревянный молитвенный дом устроен в 1893 году, освящён 6 января 1894 года, закрыт в 1930-е<ref>{{Книга |автор=Шкаровский М. В., Черепенина Н. Ю. |год=2004 |isbn=5-86007-443-3 }}</ref>.
В конце XIX века Холм был известен кустарными промыслами, в том числе изготовлением речных барок и других лодок. Также производили и торговали льном, телегами, прялками, посудой (деревянной и глиняной)<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
[[Файл:Bundesarchiv_Bild_183-B21250,_Russland,_Cholm,_Soldaten_vor_Hausruinen.jpg|ліворуч|міні|233x233пкс|Холм, 21 марта 1942]]
Город очень сильно пострадал в Великую Отечественную войну. Холм был оккупирован немецко-фашистскими войсками с 3 августа 1941 по 21 февраля 1944 года. В 1942 году стал местом проведения Торопецко-Холмской операции, и бо́льшая часть исторических зданий города была полностью разрушена в ходе боев за Холм<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
Исторически город состоял из четырёх районов — ''Ильинского'' и ''Никольского'' (правый берег Куньи и Ловати), ''Татиловского'' (левый берег Ловати) и ''Клинского'' (клин между реками). После войны восстановление клинской части города было признано нецелесообразным<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
В течение XX века Холмский район несколько раз менял свою административную принадлежность. В разное время район находился в составе Ленинградской, Западной, Калининской, Великолукской, [[Псковська область|Псковской]] областей, с 1958 года — в Новгородской области.
В 2025 году городу присвоено почётное звание Новгородской области «Город воинской доблести»<ref>{{Cite web |url=https://novoblduma.ru/infocenter/news/gorodu-kholm-i-selu-komarovo-prisvoeny-pochyetnye-zvaniya-novgorodskoy-oblasti/ |title=Городу Холм и селу Комарово присвоены почётные звания Новгородской области |archivedate=2025-06-20 |access-date=2025-07-29 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20250620170054/https://www.novoblduma.ru/infocenter/news/gorodu-kholm-i-selu-komarovo-prisvoeny-pochyetnye-zvaniya-novgorodskoy-oblasti/ }}</ref>.
== Обывательство ==
{{Население|Холм (город)|Столбцов=14}}'''Национальный состав'''
По итогам переписи населения 2020 года проживали следующие национальности (национальности менее 0,1 % и другое, см. в сноске к строке «Другие»)<ref name="ВПН2020">{{Cite web |url=https://53.rosstat.gov.ru/storage/mediabank/%D0%A2%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%202.%20%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8,%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8E%20%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC%20%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%9C%D0%9E.xlsx |title=Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5. Национальный состав населения Новгородской области, владение языками. Таблица 2. Население по национальной принадлежности, владению русским языком и его использованию по области, городскому округу, муниципальным округам и районам |access-date=2023-11-18 |archivedate=2023-11-18 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20231118153235/https://53.rosstat.gov.ru/storage/mediabank/%D0%A2%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%202.%20%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8,%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8E%20%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC%20%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%9C%D0%9E.xlsx }}</ref>:
{| class="standard"
!Национальность
!Численность, чел.
!Доля
|-
|Русские
| align="right" |3085
| align="right" |95,99 %
|-
|Цыгане
| align="right" |29
| align="right" |0,90 %
|-
|Украинцы
| align="right" |8
| align="right" |0,25 %
|-
|Белорусы
| align="right" |8
| align="right" |0,25 %
|-
|Узбеки
| align="right" |5
| align="right" |0,16 %
|-
|Армяне
| align="right" |4
| align="right" |0,12 %
|-
|Другие
| align="right" |75
| align="right" |2,33 %
|-
|Итого
| align="right" |3214
| align="right" |100,00 %
|}
== Экономика ==
Предприятия лесной промышленности. В окрестностях месторождения глины, песчано-гравийных смесей. Особенную ценность представляют залежи торфа. Окрестности города занимают обширные болота с достаточно глубокими слоями торфа. Разработка торфяников до сих пор остаётся одним из приоритетов экономики района и города.
== Удкликованя ==
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
[[Катеґорія:Міста]]
[[Катеґорія:Міста Росії]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Населены пункты России]]
[[Катеґорія:Новгородська область]]
[[Катеґорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]
j9tb5tt6cvm6c3x6du52vfs4ipsiynb
168239
168238
2026-08-14T20:55:19Z
Rue323
31002
168239
wikitext
text/x-wiki
'''Хо́лм''' ({{Lang-ru|Холм}}) — [[Місто|варош]] у [[Холмськый район|Холмському районови]], [[Новгородська область|Новгородської области]], [[Росія|Росії]]. Адміністративный центр [[Холмськый район (Росія)|Холмського района]].
{{Статья в роботѣ|Rue323|8|Xddd}}{{Місто}}
== Етимолоґія ==
Назва происходить уд слова "холм". Первозачатково споминать ся ге ''Холмськый погост''. У [[XVI. стороча|XVI. сторочови]] споминать ся ге варош Холм, потӱм — ''Холмськый посад''; из [[1777|1777. року]] — уїздный варош Холм Псковського намістництва, пак — [[Псковська ґубернія|Псковської ґубернії]]{{Sfn|Поспелов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
Успенськый не удвергав и скандинавську ґіпотезу происхождіня назвы вароша. По ёго думці назва годна происходити уд слова ''холм'' — ''острӱв'', котроє удносило ся ид мысови што є на берегови Ловати, на котрому быв основаный Холм<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}</ref>.
== Історія ==
У старину по ріці Ловать через територию типирішнёго вароша проходив водный торговый путь «из варяґ в ґрекы»)<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
Из історіёв Холма изъязана похыбка. У шорови книг и статиф датов первої споминкы назвы вароша у літописных жрідлах названо 1144. рӱк (уд котрого и предлагало ся вести історію вароша). При тому пудрозумівала ся Новгородська перва літопись; айбо у ньӱв пуд тым роком є запис за пожар у Новгородови, у резултатови котрого згоріли ''Холм'' (часть вароша) и цирьков пророка Иллі{{Sfn|Котов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
Согласно гіпотезі обоснованӱв Валеріём Васильєвым, Холм неєдноразово споминать ся у новгородськых літописях пуд назвов ''Клин'' (перва споминка пуд 1131/1132. роком у Новгородськӱв первӱв літописи). У тот час центр поселеня быв на мысови учиненому злитём Куньї и Ловати — на клинови. Изслідователі удмічавуть ож топонім «клин» про обозначіня даної містности лишив ся и до зачатка XXI. стороча{{Sfn|Котов|2008}}<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
[[Файл:Crossing the Lovat river, Kholm.jpg|слева|мини|300x330пкс|Переправа через ріку [[Ловать]]]]
У XIV—XV веках центр поселения смещается на противоположные высокий левый берег Ловати. В 1471 году впервые упоминается ''Холмовский погост'', относящейся к Новгородской земле{{Sfn|Котов|2008}}.
После Московско-новгородской войны на территории Деревской пятины образованы четыре уезда подчиняющиеся московскому правительству, одним из них стал ''Холмский уезд'', при этом сохранялось деление на погосты (иногда называемые волостями){{Sfn|Котов|2004}}.
В 1530-е годы на ''«Татиловой горе»'' была построена дерево-земляная Холмская крепость<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>. Согласно «Обыскной книге города Холма Деревской пятины 1575 года письма Т. Г. Репьева» город делился на три части или стороны: ''Спасскую (Татиловскую)'', ''Никольскую'' и ''Клинскую''<ref name=":0" />.
3 августа 1777 года в ходе реформ административно-территориального деления Холмский посад преобразован в уездный город Холм Псковского наместничества (позже Псковской губернии). Холм стал центром Холмского уезда<ref name=":2">{{ВТ-ЕСБЕ|Холм, уездный город Псковской губернии}}</ref>.
В 1889 году в Холме образована лютеранская община как филиальная Псковского прихода Святого Иакова. Деревянный молитвенный дом устроен в 1893 году, освящён 6 января 1894 года, закрыт в 1930-е<ref>{{Книга |автор=Шкаровский М. В., Черепенина Н. Ю. |год=2004 |isbn=5-86007-443-3 }}</ref>.
В конце XIX века Холм был известен кустарными промыслами, в том числе изготовлением речных барок и других лодок. Также производили и торговали льном, телегами, прялками, посудой (деревянной и глиняной)<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
[[Файл:Bundesarchiv_Bild_183-B21250,_Russland,_Cholm,_Soldaten_vor_Hausruinen.jpg|ліворуч|міні|233x233пкс|Холм, 21 марта 1942]]
Город очень сильно пострадал в Великую Отечественную войну. Холм был оккупирован немецко-фашистскими войсками с 3 августа 1941 по 21 февраля 1944 года. В 1942 году стал местом проведения Торопецко-Холмской операции, и бо́льшая часть исторических зданий города была полностью разрушена в ходе боев за Холм<ref name="dgsz">{{Книга |автор=Власов А. С., Элькин Г. Н |часть=Холм |год=2011 |isbn=978-5-93437-372-7 }}<span class="citation no-wikidata" data-ve-ignore="" data-wikidata-property-id="P1343">''Власов А. С., Элькин Г. Н.'' <span data-wikidata-qualifier-id="P248">Холм</span> // Древнерусские города Северо-Запада. — <abbr title="Санкт-Петербург">СПб.</abbr>: Паритет, 2011. — С. 145—148. — 512 с. — ISBN 978-5-93437-372-7.</span></ref>.
Исторически город состоял из четырёх районов — ''Ильинского'' и ''Никольского'' (правый берег Куньи и Ловати), ''Татиловского'' (левый берег Ловати) и ''Клинского'' (клин между реками). После войны восстановление клинской части города было признано нецелесообразным<ref name=":0">{{Статя|автор=Васильев В. Л.|год=2004|выпуск=18|тип=Материалы научной конференции}}</ref>.
В течение XX века Холмский район несколько раз менял свою административную принадлежность. В разное время район находился в составе Ленинградской, Западной, Калининской, Великолукской, [[Псковська область|Псковской]] областей, с 1958 года — в Новгородской области.
В 2025 году городу присвоено почётное звание Новгородской области «Город воинской доблести»<ref>{{Cite web |url=https://novoblduma.ru/infocenter/news/gorodu-kholm-i-selu-komarovo-prisvoeny-pochyetnye-zvaniya-novgorodskoy-oblasti/ |title=Городу Холм и селу Комарово присвоены почётные звания Новгородской области |archivedate=2025-06-20 |access-date=2025-07-29 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20250620170054/https://www.novoblduma.ru/infocenter/news/gorodu-kholm-i-selu-komarovo-prisvoeny-pochyetnye-zvaniya-novgorodskoy-oblasti/ }}</ref>.
== Обывательство ==
{{Население|Холм (город)|Столбцов=14}}'''Национальный состав'''
По итогам переписи населения 2020 года проживали следующие национальности (национальности менее 0,1 % и другое, см. в сноске к строке «Другие»)<ref name="ВПН2020">{{Cite web |url=https://53.rosstat.gov.ru/storage/mediabank/%D0%A2%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%202.%20%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8,%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8E%20%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC%20%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%9C%D0%9E.xlsx |title=Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5. Национальный состав населения Новгородской области, владение языками. Таблица 2. Население по национальной принадлежности, владению русским языком и его использованию по области, городскому округу, муниципальным округам и районам |access-date=2023-11-18 |archivedate=2023-11-18 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20231118153235/https://53.rosstat.gov.ru/storage/mediabank/%D0%A2%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0%202.%20%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%86%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8,%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8E%20%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC%20%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%9C%D0%9E.xlsx }}</ref>:
{| class="standard"
!Национальность
!Численность, чел.
!Доля
|-
|Русские
| align="right" |3085
| align="right" |95,99 %
|-
|Цыгане
| align="right" |29
| align="right" |0,90 %
|-
|Украинцы
| align="right" |8
| align="right" |0,25 %
|-
|Белорусы
| align="right" |8
| align="right" |0,25 %
|-
|Узбеки
| align="right" |5
| align="right" |0,16 %
|-
|Армяне
| align="right" |4
| align="right" |0,12 %
|-
|Другие
| align="right" |75
| align="right" |2,33 %
|-
|Итого
| align="right" |3214
| align="right" |100,00 %
|}
== Экономика ==
Предприятия лесной промышленности. В окрестностях месторождения глины, песчано-гравийных смесей. Особенную ценность представляют залежи торфа. Окрестности города занимают обширные болота с достаточно глубокими слоями торфа. Разработка торфяников до сих пор остаётся одним из приоритетов экономики района и города.
== Удкликованя ==
[[Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту]]
[[Катеґорія:Міста]]
[[Катеґорія:Міста Росії]]
[[Катеґорія:Населены пункты]]
[[Катеґорія:Населены пункты России]]
[[Катеґорія:Новгородська область]]
[[Катеґорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]
3j3dkjr5gg5iml2d7wc9rhqwjpzbeue
Петро Сова
0
24804
168232
168230
2026-08-14T15:59:59Z
Igor Kercsa
5504
доповненя
168232
wikitext
text/x-wiki
{{Шаблона: Особа проста
|Имя=Петро Сова
|Образчик=[[File:SovaPP4.jpg|200px]]
|Категория_склада=Petro Sova
|Чинность=[[историк]], [[писатель]], [[политик]]
|Уроджѣня={{birth date|1894|7|11}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Гайтовка]], [[Австро-Мадярщина]]
|Упокоеня={{death date and age|1984|6|10|1894|7|11}}
|Мѣсто_смерти=[[Ужгород]], [[Украинска ССР|УССР]], [[СССР]]
|Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]],
}}
'''Петро Сова''' (*[[11. юл]]а [[1894]], [[Гайтовка]], Липнянского окресу, теперь [[окрес Стара Любовня |Старолюбовнянского]], [[Австро-Мадярщина]] – † [[10. юн]]а [[1984]], [[Ужгород]], [[Украинска ССР|УССР]], [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СССР]]) — [[историк]], [[писатель]], [[политик]].<ref name="Хланта">Хланта І. В.</ref><ref name="Павленко">Павленко Г. В.</ref>
== Животопис ==
=== Штудии и зачаток роботы в Ужгородѣ ===
Закончив класичну [[Гимназия|гимназию]] в [[Пряшов]]ѣ (1913), юридичный инштитут в [[Кошицѣ|Кошицях]] (1923). В марцу 1915 быв рекрутованый до австро-мадярского войска, а 30. септембра 1916 трафив до русского заятя. Дому вернув ся 8. мая 1919 и быв на 4 мѣсяцѣ рекрутованый до чешского войска, а од 1. новембра 1919 працовав учительом [[Реална гимназия|реалной гимназии]] в [[Ужгород]]ѣ и паралелно продовжовав юридичну освѣту в Кошицях. [[12. октобра]] [[1922]] быв выбраный за ужгородского муниципалного радника<ref name="Хланта"/> и на тому посту быв до новембра 1938.<ref name="Толочко">Наталія Толочко</ref> В Ужгородѣ быв тыж назначеный на чоло едного з рефератох чехословацкого министерства школ и радником губернатора [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] з културы.<ref name="Поп">Иван Поп</ref><ref name="ЕСУ">М. М. Вегеш, М. Ю. Токар</ref> В роках 1924–1927 быв подстароста Ужгорода (по-теперѣшному заступник мера).<ref name="Павленко"/><ref name="Поп"/> Брав участь у важных роботах з розвою инфраштруктуры Ужгорода: ругулация [[Уг (приток Лаборця)|рѣкы Уг]], выставба водопроводу, мясокомбинату, електрарнѣ, желѣзобетонного моста, кинотеатру, организация мѣстской библиотекы.<ref name="Хланта"/> Довгы рокы быв на чолѣ културно-освѣтного фонду «Школьная помощь», котрый выдавав вецеро новинок и книжных хосенных выдань, брав активну участь у роботѣ «Русского культурно-просветительского общества имени А. Духновича» (библиотекарь, член президии).<ref name="ЕСУ"/><ref name="Хланта"/><ref name="Поп"/>
=== Политична чинность ===
Твердо выступав за реализацию права Подкарпатской Руси на автономию, од року 1935 быв секретарьом русофилской фракции [[Централна Руська Народна Рада|Центральной Русской Народной Рады (ЦРНР)]]. По Вѣденьской арбитражи (2.11.1938) и прилученю [[Ужгород]]а ку
[[Мадярске кральовство|Мадярщинѣ]] одышов до [[Хуст]]а, де продовжовав чинность [[ЦРНР (Хуст)|ЦРНР]], опозичну
владѣ [[Августин Волошин|А. Волошина]]. Въедно з [[Василь Караман|В. Караманом]] и [[Павел Федор|П. Федором]] пробовали пересвѣдчити
провадарьох в [[Прага|Празѣ]], же подкарпатска украинофилска влада нелоялна [[Чехословакія|Чехословакии]], дештруктивна и недемократична. По окупации [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]] мадярскым войском вернув ся до Ужгороду, де служив як радник при регентском комисарѣ и член муниципалной рады до самого приходу совѣтскых войск.<ref name="Поп"/><ref name="ЕСУ"/>
Апогей политичной чинности досяг з приходом на Закарпаття совѣтского войска и проголошеньом ту [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украины]]. 27. октобра 1944 совѣтске войско заяло [[Ужгород]]. На другый день у будовѣ варошской рады (нынѣ школа №9 на площи [[Петефи]]), командованя 4-го Украинского фронту створило дочасну мѣстску управу у чолѣ з Петром Совов. Уже 12. новембра того ж року раду замѣнив народный комитет, якому у чолѣ утвердили тыж його. 26. новембра у [[Мукачово|Мукачовѣ]] зъѣзд народных комитетох прияв «Манифест» о злученю Закарпатской Украины зо Совѣтсков Украинов. Безпартийный Сова быв выбраный на первого заступника головы Народной рады Закарпатской Украины ([[Иван Туряниця (комунистичный дѣяч)|Ивана Туряницѣ]]).<ref name="Хланта"/><ref name="Толочко"/>
Але на тому политична карьера му ся закончила: влада не мала довѣру ку такым людям.<ref name="Поп"/><ref name="Толочко"/> В роках 1946–1951 быв директором, 1951–1956 кустосом ужгородского музея,<ref name="ЕСУ"/> а пак му зостали уже лем занятя краезнателя, историка и литератора.<ref name="Поп"/>
=== Краезнатель, историк, археолог, писатель ===
В року 1935 вышла краезнавча книга «Ужгород Užhorod» з обкладков роботы [[Адалберт Ерделій|Адалберта Ердели]] под редакциов П. Совы, до котрой тыж написав спередлово и едну статью, Цѣла книга была по чешскы, а тота едина статья по русскы.<ref name="Толочко"/>
В совѣтской добѣ выдав краезнавчы книгы о архитектурных памятниках Закарпатя, о замку ужгородском, замку мукачовском, замку невицком, и вельо далшых. В року 1937 выдав книгу «Прошлое Ужгорода», де описана история до року 1918.<ref name="Хланта"/>
В року 1937 выявив в [[ужгород]]ском варошском микрорайонѣ Галагов давну славянску селитву з цѣнныма артефактами. Тоту находку тай дакотры з иншых микрорайонох описав у книзѣ «Давный вѣк Ужгорода» в року 1943.<ref name="Пеняк">Павло Пеняк</ref>
Перебываючи в [[Хуст]]ѣ, выявив знамениту Долину нарцисох и гомылы римской добы в районѣ сел Иза и Липча. В року 1944 вышла му книга «Ungvár multja» (Минулость Ужгорода), котру выдало [[Подкарпатское Общество Наук|Подкарпатское общество наук]], по мадярскы, де история описана до року 1940.<ref name="Толочко"/>
В року 1948 на восточной убочи Замковой горы (147 м над морьом) в садови, прилеглому ку замку, краезнатель зобрав 64 камяны выробы з кремѣню, котры восени 1959 указав на провѣрку доктору историчных наук, [[палеолит]]ознателю з инштитуту сполоченскых наук АН УССР у Львовѣ {{nobr|О. П.Чернышу}}. Тот признав их [[палеолит]]ичну належность, дав май точне датованя: 50 – 35 тысяч рокы тому. Днесь колекция в фондах музея, а найдище в фаховых кругах достало назву Ужгород I.<ref name="Пеняк"/>
Як литератор найвеце зостав в памяти своима ловецькыма повѣданями и перекладом по мадярскы «Слова о полку Игоревом». Окремыма книжками вышли «Зачарованная долина» (1966) и «В дебрях Карпат» (1975).<ref name="Хланта"/>
== Публикации на интернетѣ ==
* Петръ Сова. Прошлое Ужгорода. Типография «Школьной Помощи», Ужгородъ. 1937. Историческій очеркъ. 312 стр. [https://www.prlib.ru/item/361333 ФГБУ «Президентская библиотека имени Б. Н. Ельцина»] [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=2915 НБУ ім. Ярослава Мудрого]
== Жерела ==
* {{cite web |author=<big>М. М. Вегеш, М. Ю. Токар</big> |editor= |date= |url=https://esu.com.ua/article-890102. |title=Енциклопедія Сучасної України |publisher=Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, НТШ |format= |quote= |language= |accessdate=12.8.2026 |archiveurl= |archivedate= }}
* {{Cite book |author=<big>Павленко Г. В.</big> |editor= |title=Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник |language= |edition= |volume= |chapter=Сова Петро Петрович |quote= |location=Ужгород |publisher= |date= |series= |pages= |isbn=966-7242-10-2 |doi= |url= }}
* {{cite web |author=<big>Павло Пеняк</big> |editor= |date=25.07.2019 |url=https://life.ko.net.ua/?p=87995 |title=Перший мер повоєнного Ужгорода Петро Сова про давнє минуле Закарпаття |publisher=Карпатський об’єктив |format= |quote= |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}
*{{Поп2001|статья=Сова Петр Петрович |позиция=346}}
*<big>Хланта І. В.</big> Сова Петро Петрович {{ЕЗВО20|}}
* {{cite web |author=<big>Наталія Толочко</big> |editor= |date=02 жовтня 2024 |url=https://varosh.com.ua/ludy/petro-sova-10-malovidomyh-faktiv-pro-zakarpatskogo-krayeznavczya-legendu/ |title=Петро Сова: 10 маловідомих фактів про закарпатського краєзнавця-легенду |publisher=Varosh |format= |quote= |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1984|1984|Сова, Петро Петрович}}
k56e41i4u91jlpmghoui3a6vnw4r1ng
168233
168232
2026-08-14T18:12:00Z
Igor Kercsa
5504
/* Публикации на интернетѣ */ доплвненя
168233
wikitext
text/x-wiki
{{Шаблона: Особа проста
|Имя=Петро Сова
|Образчик=[[File:SovaPP4.jpg|200px]]
|Категория_склада=Petro Sova
|Чинность=[[историк]], [[писатель]], [[политик]]
|Уроджѣня={{birth date|1894|7|11}}
|Мѣсто_роджѣня=[[Гайтовка]], [[Австро-Мадярщина]]
|Упокоеня={{death date and age|1984|6|10|1894|7|11}}
|Мѣсто_смерти=[[Ужгород]], [[Украинска ССР|УССР]], [[СССР]]
|Мѣсто_погребу=[[теметов Калвария]], [[Ужгород]],
}}
'''Петро Сова''' (*[[11. юл]]а [[1894]], [[Гайтовка]], Липнянского окресу, теперь [[окрес Стара Любовня |Старолюбовнянского]], [[Австро-Мадярщина]] – † [[10. юн]]а [[1984]], [[Ужгород]], [[Украинска ССР|УССР]], [[Союз Совітскых Соціалістічных Републик|СССР]]) — [[историк]], [[писатель]], [[политик]].<ref name="Хланта">Хланта І. В.</ref><ref name="Павленко">Павленко Г. В.</ref>
== Животопис ==
=== Штудии и зачаток роботы в Ужгородѣ ===
Закончив класичну [[Гимназия|гимназию]] в [[Пряшов]]ѣ (1913), юридичный инштитут в [[Кошицѣ|Кошицях]] (1923). В марцу 1915 быв рекрутованый до австро-мадярского войска, а 30. септембра 1916 трафив до русского заятя. Дому вернув ся 8. мая 1919 и быв на 4 мѣсяцѣ рекрутованый до чешского войска, а од 1. новембра 1919 працовав учительом [[Реална гимназия|реалной гимназии]] в [[Ужгород]]ѣ и паралелно продовжовав юридичну освѣту в Кошицях. [[12. октобра]] [[1922]] быв выбраный за ужгородского муниципалного радника<ref name="Хланта"/> и на тому посту быв до новембра 1938.<ref name="Толочко">Наталія Толочко</ref> В Ужгородѣ быв тыж назначеный на чоло едного з рефератох чехословацкого министерства школ и радником губернатора [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] з културы.<ref name="Поп">Иван Поп</ref><ref name="ЕСУ">М. М. Вегеш, М. Ю. Токар</ref> В роках 1924–1927 быв подстароста Ужгорода (по-теперѣшному заступник мера).<ref name="Павленко"/><ref name="Поп"/> Брав участь у важных роботах з розвою инфраштруктуры Ужгорода: ругулация [[Уг (приток Лаборця)|рѣкы Уг]], выставба водопроводу, мясокомбинату, електрарнѣ, желѣзобетонного моста, кинотеатру, организация мѣстской библиотекы.<ref name="Хланта"/> Довгы рокы быв на чолѣ културно-освѣтного фонду «Школьная помощь», котрый выдавав вецеро новинок и книжных хосенных выдань, брав активну участь у роботѣ «Русского культурно-просветительского общества имени А. Духновича» (библиотекарь, член президии).<ref name="ЕСУ"/><ref name="Хланта"/><ref name="Поп"/>
=== Политична чинность ===
Твердо выступав за реализацию права Подкарпатской Руси на автономию, од року 1935 быв секретарьом русофилской фракции [[Централна Руська Народна Рада|Центральной Русской Народной Рады (ЦРНР)]]. По Вѣденьской арбитражи (2.11.1938) и прилученю [[Ужгород]]а ку
[[Мадярске кральовство|Мадярщинѣ]] одышов до [[Хуст]]а, де продовжовав чинность [[ЦРНР (Хуст)|ЦРНР]], опозичну
владѣ [[Августин Волошин|А. Волошина]]. Въедно з [[Василь Караман|В. Караманом]] и [[Павел Федор|П. Федором]] пробовали пересвѣдчити
провадарьох в [[Прага|Празѣ]], же подкарпатска украинофилска влада нелоялна [[Чехословакія|Чехословакии]], дештруктивна и недемократична. По окупации [[Карпатска Украина|Карпатской Украины]] мадярскым войском вернув ся до Ужгороду, де служив як радник при регентском комисарѣ и член муниципалной рады до самого приходу совѣтскых войск.<ref name="Поп"/><ref name="ЕСУ"/>
Апогей политичной чинности досяг з приходом на Закарпаття совѣтского войска и проголошеньом ту [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украины]]. 27. октобра 1944 совѣтске войско заяло [[Ужгород]]. На другый день у будовѣ варошской рады (нынѣ школа №9 на площи [[Петефи]]), командованя 4-го Украинского фронту створило дочасну мѣстску управу у чолѣ з Петром Совов. Уже 12. новембра того ж року раду замѣнив народный комитет, якому у чолѣ утвердили тыж його. 26. новембра у [[Мукачово|Мукачовѣ]] зъѣзд народных комитетох прияв «Манифест» о злученю Закарпатской Украины зо Совѣтсков Украинов. Безпартийный Сова быв выбраный на первого заступника головы Народной рады Закарпатской Украины ([[Иван Туряниця (комунистичный дѣяч)|Ивана Туряницѣ]]).<ref name="Хланта"/><ref name="Толочко"/>
Але на тому политична карьера му ся закончила: влада не мала довѣру ку такым людям.<ref name="Поп"/><ref name="Толочко"/> В роках 1946–1951 быв директором, 1951–1956 кустосом ужгородского музея,<ref name="ЕСУ"/> а пак му зостали уже лем занятя краезнателя, историка и литератора.<ref name="Поп"/>
=== Краезнатель, историк, археолог, писатель ===
В року 1935 вышла краезнавча книга «Ужгород Užhorod» з обкладков роботы [[Адалберт Ерделій|Адалберта Ердели]] под редакциов П. Совы, до котрой тыж написав спередлово и едну статью, Цѣла книга была по чешскы, а тота едина статья по русскы.<ref name="Толочко"/>
В совѣтской добѣ выдав краезнавчы книгы о архитектурных памятниках Закарпатя, о замку ужгородском, замку мукачовском, замку невицком, и вельо далшых. В року 1937 выдав книгу «Прошлое Ужгорода», де описана история до року 1918.<ref name="Хланта"/>
В року 1937 выявив в [[ужгород]]ском варошском микрорайонѣ Галагов давну славянску селитву з цѣнныма артефактами. Тоту находку тай дакотры з иншых микрорайонох описав у книзѣ «Давный вѣк Ужгорода» в року 1943.<ref name="Пеняк">Павло Пеняк</ref>
Перебываючи в [[Хуст]]ѣ, выявив знамениту Долину нарцисох и гомылы римской добы в районѣ сел Иза и Липча. В року 1944 вышла му книга «Ungvár multja» (Минулость Ужгорода), котру выдало [[Подкарпатское Общество Наук|Подкарпатское общество наук]], по мадярскы, де история описана до року 1940.<ref name="Толочко"/>
В року 1948 на восточной убочи Замковой горы (147 м над морьом) в садови, прилеглому ку замку, краезнатель зобрав 64 камяны выробы з кремѣню, котры восени 1959 указав на провѣрку доктору историчных наук, [[палеолит]]ознателю з инштитуту сполоченскых наук АН УССР у Львовѣ {{nobr|О. П.Чернышу}}. Тот признав их [[палеолит]]ичну належность, дав май точне датованя: 50 – 35 тысяч рокы тому. Днесь колекция в фондах музея, а найдище в фаховых кругах достало назву Ужгород I.<ref name="Пеняк"/>
Як литератор найвеце зостав в памяти своима ловецькыма повѣданями и перекладом по мадярскы «Слова о полку Игоревом». Окремыма книжками вышли «Зачарованная долина» (1966) и «В дебрях Карпат» (1975).<ref name="Хланта"/>
== Публикации на интернетѣ ==
* Петръ Сова. Прошлое Ужгорода. Типография «Школьной Помощи», Ужгородъ. 1937. Историческій очеркъ. 312 стр. [https://www.prlib.ru/item/361333 ФГБУ «Президентская библиотека имени Б. Н. Ельцина»] [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=2915 НБУ ім. Ярослава Мудрого]
* Петро Сова. Ловецькы повѣданя.[https://rusin8.cms.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-podkarpatja/sova-petro/ (пожадуе ся регистрация)]
== Жерела ==
* {{cite web |author=<big>М. М. Вегеш, М. Ю. Токар</big> |editor= |date= |url=https://esu.com.ua/article-890102. |title=Енциклопедія Сучасної України |publisher=Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, НТШ |format= |quote= |language= |accessdate=12.8.2026 |archiveurl= |archivedate= }}
* {{Cite book |author=<big>Павленко Г. В.</big> |editor= |title=Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник |language= |edition= |volume= |chapter=Сова Петро Петрович |quote= |location=Ужгород |publisher= |date= |series= |pages= |isbn=966-7242-10-2 |doi= |url= }}
* {{cite web |author=<big>Павло Пеняк</big> |editor= |date=25.07.2019 |url=https://life.ko.net.ua/?p=87995 |title=Перший мер повоєнного Ужгорода Петро Сова про давнє минуле Закарпаття |publisher=Карпатський об’єктив |format= |quote= |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}
*{{Поп2001|статья=Сова Петр Петрович |позиция=346}}
*<big>Хланта І. В.</big> Сова Петро Петрович {{ЕЗВО20|}}
* {{cite web |author=<big>Наталія Толочко</big> |editor= |date=02 жовтня 2024 |url=https://varosh.com.ua/ludy/petro-sova-10-malovidomyh-faktiv-pro-zakarpatskogo-krayeznavczya-legendu/ |title=Петро Сова: 10 маловідомих фактів про закарпатського краєзнавця-легенду |publisher=Varosh |format= |quote= |language= |accessdate= |archiveurl= |archivedate= }}
== Референции ==
{{reflist}}
{{Lifetime|1984|1984|Сова, Петро Петрович}}
tc0c0hbi3n0wwhxyfbwzamdv0hcpzhy