Архів:ДАЖО/118/14/266

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіджерела</sitename>
    <dbname>ukwikisource</dbname>
    <base>https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.46.0-wmf.22</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіджерела</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіджерел</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="102" case="first-letter">Автор</namespace>
      <namespace key="103" case="first-letter">Обговорення автора</namespace>
      <namespace key="116" case="first-letter">Архів</namespace>
      <namespace key="117" case="first-letter">Обговорення архіву</namespace>
      <namespace key="250" case="first-letter">Сторінка</namespace>
      <namespace key="251" case="first-letter">Обговорення сторінки</namespace>
      <namespace key="252" case="first-letter">Індекс</namespace>
      <namespace key="253" case="first-letter">Обговорення індексу</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
      <namespace key="1728" case="first-letter">Подія</namespace>
      <namespace key="1729" case="first-letter">Обговорення події</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/266</title>
    <ns>116</ns>
    <id>59205</id>
    <revision>
      <id>1043313</id>
      <parentid>713377</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T21:40:55Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-20293-53</username>
        <id>21521</id>
      </contributor>
      <comment>додано в опис нумерацію сторінок і відповідних населених пунктів</comment>
      <origin>1043313</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1504" sha1="2doh1g0hr1tkbvpvfn4nbl1vfxzuf70" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки Старокостянтинівського повіту
 | рік = 1816
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-266. 1816 рік. Ревізькі казки Старокостянтинівського повіту.pdf]]
}}

Чухелі ст 145-165

с. Баглай 341-411

с. Янушовець 412-442

с. Гарнишовка 443-470

с. Коростов 471-515

с. Котюржинці 517-605

с. Михаловець? 606-711

с. Заставки 712-727

с. Громовка 728-739

с. Воронновець 740-784

Курилівка ст 794-811


Мотрунки ст.838


с. Деркач 890-930

с. К? 931-963

Холодець ст 964-993

с. ? 994-1008

с. Самчинець? 1010-1065

с. Мед? 1066-1116

с. Кол? 1117-1194

с. Войтовець 1195-1232

с. Пашутинець? 1233-1262

с. Индики 1263-1294

с. Шибенне 1295-1350

с. Сороходув? 1351-1372 

Яхнівці ст 1373-1440

с. Кривовульки 1442-1481

с. Кленинь? Киснець?  1482-1526


[[File:ДАЖО 118-14-266. 1816 рік. Ревізькі казки Старокостянтинівського повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Старокостянтинівський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1816 року|Старокостянтинівський]]</text>
      <sha1>2doh1g0hr1tkbvpvfn4nbl1vfxzuf70</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/1/75/147</title>
    <ns>116</ns>
    <id>110705</id>
    <revision>
      <id>1043337</id>
      <parentid>1033093</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T10:07:23Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-20293-53</username>
        <id>21521</id>
      </contributor>
      <comment>додано в опис нумерацію сторінок і відповідних населених пунктів</comment>
      <origin>1043337</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="662" sha1="js2m9xyg0qdxrc09gl13m9agcz970gh" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метричні книги православних церков Старокостянтинівського повіту
 | рік = 1801
 | link_commons = File:ДАЖО 1-75-0147. 1801 рік. Метричні книгі православних церков Старокостянтинівського повіту.pdf
}}

м. Кузмин 35-46

м. Красилов 47-66

м. Кульчин 67


:152–159 Красносілка (Красносіолки)
:720–723 Яхнівці
:429 Печиск
:473–480 Корчівка

[[Категорія:Старокостянтинівський повіт]]</text>
      <sha1>js2m9xyg0qdxrc09gl13m9agcz970gh</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/1/75/154</title>
    <ns>116</ns>
    <id>170193</id>
    <revision>
      <id>1043322</id>
      <parentid>959240</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T00:40:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-20293-53</username>
        <id>21521</id>
      </contributor>
      <comment>додано в опис нумерацію сторінок і відповідних населених пунктів</comment>
      <origin>1043322</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1081" sha1="eyhtn2p6lkes7g9n9u0njwiq82dxctg" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метричні книги православних церков Старокостянтинівського повіту
 | рік = 1808
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 1-75-154. 1808. Метричні книги православних церков Старокостянтинівського повіту.pdf]]
}}

Красносілка (Красносіолки) арк 121-131

Деркачи 156

Жеребок 162

с. Западинець 533

м. Кульчин 553

с. Кульчинки 605

м. Базалій 663

м. Купель 735

с. Зозулинець Б? 797

с. Теофіполь 822

с. Свинне 886

с. Шибенна 938

с. Ординець 1044

с. Зозулинець 1052


Яхнівці ст 1188-1191

м. Волочиськ 1250

[[File:ДАЖО 1-75-154. 1808. Метричні книги православних церков Старокостянтинівського повіту.pdf|thumb]]

[[Категорія:Старокостянтинівський повіт]]</text>
      <sha1>eyhtn2p6lkes7g9n9u0njwiq82dxctg</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043323</id>
      <parentid>1043322</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T08:56:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <origin>1043323</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="892" sha1="7jys4ooqqmtvd84tfd44uzbe91emrtf" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метричні книги православних церков Старокостянтинівського повіту
 | рік = 1808
 | link_commons = File:ДАЖО 1-75-154. 1808. Метричні книги православних церков Старокостянтинівського повіту.pdf
}}
&lt;poem&gt;
121–131 Красносілка (Красносіолки)
156 Деркачи
162 Жеребок
533 с. Западинець
553 м. Кульчин
605 с. Кульчинки
663 м. Базалій
735 м. Купель
797 с. Зозулинець Б?
822 с. Теофіполь
886 с. Свинне
938 с. Шибенна
1044 с. Ординець
1052 с. Зозулинець
1188–1191 Яхнівці
1250 м. Волочиськ
&lt;/poem&gt;

[[Категорія:Старокостянтинівський повіт]]</text>
      <sha1>7jys4ooqqmtvd84tfd44uzbe91emrtf</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/1159/1с/2</title>
    <ns>116</ns>
    <id>240885</id>
    <revision>
      <id>1043317</id>
      <parentid>1034280</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T22:25:21Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ziv</username>
        <id>18700</id>
      </contributor>
      <comment>→ File has been renamed on Commons ([[:c:GR]])</comment>
      <origin>1043317</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="407" sha1="1qwfx1s2lpbsdzai5f95aqni5gwhwf4" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга синагоги м-ка Біла Церква. Народження
 | рік = 1850
 | link_commons = File:Фонд 1159 Опись 1 Дело 2 Метрическая книга синагоги м. Белая Церковь о рождении. 1850г.pdf
}}
:[[Біла Церква]]

[[Категорія:Біла Церква]]</text>
      <sha1>1qwfx1s2lpbsdzai5f95aqni5gwhwf4</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/1159/1с/7</title>
    <ns>116</ns>
    <id>240890</id>
    <revision>
      <id>1043314</id>
      <parentid>1034282</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T22:20:01Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ziv</username>
        <id>18700</id>
      </contributor>
      <comment>→ File has been renamed on Commons ([[:c:GR]])</comment>
      <origin>1043314</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="394" sha1="evi1d0h5oqc7pn0efj3j8p31jf4p0gl" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга синагоги м-ка Біла Церква. Смерть
 | рік = 1860
 | link_commons = Фонд 1159 Опись 1 Дело 7 Метрическая книга синагоги м. Белая Церковь об умерших. 1860г.pdf
}}
:[[Біла Церква]]

[[Категорія:Біла Церква]]</text>
      <sha1>evi1d0h5oqc7pn0efj3j8p31jf4p0gl</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043315</id>
      <parentid>1043314</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T22:21:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ziv</username>
        <id>18700</id>
      </contributor>
      <comment>→ corr.</comment>
      <origin>1043315</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="399" sha1="kzy9sp1tl7db5tp1qw76zngws6ftwiy" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга синагоги м-ка Біла Церква. Смерть
 | рік = 1860
 | link_commons = File:Фонд 1159 Опись 1 Дело 7 Метрическая книга синагоги м. Белая Церковь об умерших. 1860г.pdf
}}
:[[Біла Церква]]

[[Категорія:Біла Церква]]</text>
      <sha1>kzy9sp1tl7db5tp1qw76zngws6ftwiy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ЦДІАК/1159/1с/21</title>
    <ns>116</ns>
    <id>240908</id>
    <revision>
      <id>1043316</id>
      <parentid>490047</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T22:24:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ziv</username>
        <id>18700</id>
      </contributor>
      <comment>→ File has been renamed on Commons ([[:c:GR]])</comment>
      <origin>1043316</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="605" sha1="jtq74crvx1fpasnrtxwsiw7zdowhq0t" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метрична книга синагоги м. Біла Церква. Народження
 | рік = 1887, 1898
 | примітки = [[c:File:Фонд 1159 Опись 1 Дело 21. Метрическая книга синагоги м. Белая Церковь о рождении. 1887, 1898гг.pdf]]
}}
[[File:Фонд 1159 Опись 1 Дело 21. Метрическая книга синагоги м. Белая Церковь о рождении. 1887, 1898гг.pdf|thumb]]

[[Біла Церква]]

[[Категорія:Біла Церква]]</text>
      <sha1>jtq74crvx1fpasnrtxwsiw7zdowhq0t</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/118/14/263</title>
    <ns>116</ns>
    <id>323131</id>
    <revision>
      <id>1043308</id>
      <parentid>639439</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:51:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-20293-53</username>
        <id>21521</id>
      </contributor>
      <comment>додано в опис нумерацію сторінок і відповідних населених пунктів</comment>
      <origin>1043308</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1659" sha1="eulvizroly3a182rr3yekbnfhh693yh" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту
 | рік = 1816
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-263. 1816. Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-263. 1816. Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту.pdf|thumb]]


с. Волиці 9-55
с. Дуб? 56-79
м. Кульчин 80-131
с.Таракановка 132-146
с. Волицы Керекешено? 149-185
с. Федори? 187-207

Нова Гребля ст 226-237

с. Борщовка 364-376
с. Жеребонь 379-404
с. Михновка 408-431
с. Черняви 435-453
с. Коровя 456-469
с. Голохваст 473-505
м. Староконстянтинов 505-508; 898-903
с. Гальчинець 513-559
с. Свинне 562-596
с. Шибенне 599-602
с. З? Слобода 603-607 
с. Воскодавинці 610-616
с. Григоровка 617-645
с. Гол? 646-668
с. М? 669-691
с. Яновки? 692-710
м. Волочиск? 712-757; 763-778
с. Мислова 759-761
с. Сковородки 780-832
с. Лагодинці 883-874
с. Погорилов? Низший 877-897
с. Котюженці 905-921
с. Воспіовець 916
с. Зозулинець Малий? 922-943


[[Категорія:Старокостянтинівський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1816 року|Старокостянтинівський]]</text>
      <sha1>eulvizroly3a182rr3yekbnfhh693yh</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043309</id>
      <parentid>1043308</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:52:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-20293-53</username>
        <id>21521</id>
      </contributor>
      <origin>1043309</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1664" sha1="q5mwx4u61q2brxsc6lyypic6kbp4p0o" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту
 | рік = 1816
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-263. 1816. Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-263. 1816. Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту.pdf|thumb]]


с. Волиці 9-55
|с. Дуб? 56-79
| м. Кульчин 80-131
| с.Таракановка 132-146
с. Волицы Керекешено? 149-185
с. Федори? 187-207

Нова Гребля ст 226-237

с. Борщовка 364-376
с. Жеребонь 379-404
с. Михновка 408-431
с. Черняви 435-453
с. Коровя 456-469
с. Голохваст 473-505
м. Староконстянтинов 505-508; 898-903
с. Гальчинець 513-559
с. Свинне 562-596
с. Шибенне 599-602
с. З? Слобода 603-607 
с. Воскодавинці 610-616
с. Григоровка 617-645
с. Гол? 646-668
с. М? 669-691
с. Яновки? 692-710
м. Волочиск? 712-757; 763-778
с. Мислова 759-761
с. Сковородки 780-832
с. Лагодинці 883-874
с. Погорилов? Низший 877-897
с. Котюженці 905-921
с. Воспіовець 916
с. Зозулинець Малий? 922-943


[[Категорія:Старокостянтинівський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1816 року|Старокостянтинівський]]</text>
      <sha1>q5mwx4u61q2brxsc6lyypic6kbp4p0o</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043310</id>
      <parentid>1043309</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:55:45Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-20293-53</username>
        <id>21521</id>
      </contributor>
      <origin>1043310</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1665" sha1="5hn8vknyk6g75hna9hrlxik0mhf5gox" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту
 | рік = 1816
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-263. 1816. Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-263. 1816. Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту.pdf|thumb]]


с. Волиці 9-55


с. Дуб? 56-79


 м. Кульчин 80-131

с.Таракановка 132-146
с. Волицы Керекешено? 149-185
с. Федори? 187-207

Нова Гребля ст 226-237

с. Борщовка 364-376
с. Жеребонь 379-404
с. Михновка 408-431
с. Черняви 435-453
с. Коровя 456-469
с. Голохваст 473-505
м. Староконстянтинов 505-508; 898-903
с. Гальчинець 513-559
с. Свинне 562-596
с. Шибенне 599-602
с. З? Слобода 603-607 
с. Воскодавинці 610-616
с. Григоровка 617-645
с. Гол? 646-668
с. М? 669-691
с. Яновки? 692-710
м. Волочиск? 712-757; 763-778
с. Мислова 759-761
с. Сковородки 780-832
с. Лагодинці 883-874
с. Погорилов? Низший 877-897
с. Котюженці 905-921
с. Воспіовець 916
с. Зозулинець Малий? 922-943


[[Категорія:Старокостянтинівський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1816 року|Старокостянтинівський]]</text>
      <sha1>5hn8vknyk6g75hna9hrlxik0mhf5gox</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043311</id>
      <parentid>1043310</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:57:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>~2026-20293-53</username>
        <id>21521</id>
      </contributor>
      <origin>1043311</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1688" sha1="36jsz0o04lfaaprevf4w2j2xtkitslg" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту
 | рік = 1816
 | примітки = [[c:File:ДАЖО 118-14-263. 1816. Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту.pdf]] 
}}
[[File:ДАЖО 118-14-263. 1816. Ревізькі казки селян Старокостянтинівського повіту.pdf|thumb]]


с. Волиці 9-55

с. Дуб? 56-79

м. Кульчин 80-131

с.Таракановка 132-146

с. Волицы Керекешено? 149-185

с. Федори? 187-207

Нова Гребля ст 226-237

с. Борщовка 364-376

с. Жеребонь 379-404

с. Михновка 408-431

с. Черняви 435-453

с. Коровя 456-469

с. Голохваст 473-505

м. Староконстянтинов 505-508; 898-903

с. Гальчинець 513-559

с. Свинне 562-596

с. Шибенне 599-602

с. З? Слобода 603-607 

с. Воскодавинці 610-616

с. Григоровка 617-645

с. Гол? 646-668

с. М? 669-691

с. Яновки? 692-710

м. Волочиск? 712-757; 763-778

с. Мислова 759-761

с. Сковородки 780-832

с. Лагодинці 883-874

с. Погорилов? Низший 877-897

с. Котюженці 905-921

с. Воспіовець 916

с. Зозулинець Малий? 922-943


[[Категорія:Старокостянтинівський повіт]]
[[Категорія:Ревізькі казки Волинської губернії 1816 року|Старокостянтинівський]]</text>
      <sha1>36jsz0o04lfaaprevf4w2j2xtkitslg</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/1/74/43</title>
    <ns>116</ns>
    <id>335154</id>
    <revision>
      <id>1043292</id>
      <parentid>1043248</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T18:29:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Itwaslongtimeago</username>
        <id>19793</id>
      </contributor>
      <comment>/* Зміст */</comment>
      <origin>1043292</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3582" sha1="41yhx8mx6j1j31evdqz9ci1p7858vg5" xml:space="preserve">{{Архіви/справа
 | назва = Метричні книги православних церков Заславського повіту
 | рік = 1798
 | link_commons = File:ДАЖО 1-74-43. 1798. Метричні книги Заславського повіту.pdf
 | link_FS = https://www.familysearch.org/records/images/search-results?imageGroupNumbers=116363422
}}
== Зміст ==
{| class=&quot;wikitable sortable&quot;
!Сторінка!!Назва
|-
|4||Заслав (Миколаївська)
|-
|16||Заслав (Преображенська)
|-
|25||Припутні
|-
|33||Михля
|-
|39||Сошне
|-
|46||Мислятин
|-
|56||Михнів
|-
|66||Клембівка
|-
|71||Васьківці
|-
|77||Великі Щурівці
|-
|83||Малі Щурівці
|-
|89||Топори
|-
|93||Білеве
|-
|99||Радошівка
|-
|106||Вербівці
|-
|112||Ліщани
|-
|118||Бейзими
|-
|123||Сульжин
|-
|128||Марківці
|-
|132||Лавринівці
|-
|137||Ріпки
|-
|144||Зубарі
|-
|148||Коськів
|-
|154||Ленківці
|-
|159||Пиляї
|-
|163||Вовківці
|-
|168||Тишевичі
|-
|172||Чотирбоки
|-
|180||Плесна
|-
|186||Великі Каленичі
|-
|190||Коханівка
|-
|194||Свинна
|-
|198||Траулин
|-
|202||Хролин
|-
|206||Новичі
|-
|209||Сошки
|-
|212||Медведівка
|-
|217||Білокриниччя
|-
|221||Серединці
|-
|227||Коса Рішнівка
|-
|231||Білопіль
|-
|235||Мокїївці
|-
|239||Пашуки
|-
|245||Старий Майдан
|-
|249||Судилків (Троїцька)
|-
|255||Судилків (Дмитріївська)
|-
|265||Шепетівка
|-
|274||Славута
|-
|278||Пліщин
|-
|284||Барбарівка
|-
|291||Корчик
|-
|298||Бачманівка
|-
|303||Миньківці
|-
|308||Ташки
|-
|313||Жуків
|-
|318||Дяків
|-
|321||Хоровець
|-
|325||Сьомаки
|-
|329||Янушівка
|-
|333||Полонне (Петропавлівська)
|-
|337||Полонне (Успенська)
|-
|339||Полонне (Воскресенська)
|-
|344||Полонне (Преображенська)
|-
|348||Полонне (Миколаївська)
|-
|350||Полонне (Покровська)
|-
|352||Полонне (Різдва Богоматері)
|-
|356||Полонне (Троїцька)
|-
|363||Полонне (Георгіївська)
|-
|367||Полонне (Хрестовоздвиженська)
|-
|371||Полонне (Стрітенська)
|-
|375||Новоселиця Полонська (Різдва Христового)
|-
|381||Сягрів
|-
|385||Роговичі
|-
|386||Ничпали
|-
|390||Жолудки
|-
|393||Лабунь (Покровська та Вознесенська)
|-
|400||Лабунь (Троїцька)
|-
|407||Лабунь (Різдва Богоматері та Георгіївська)
|-
|413||Гриців (Різдва Богоматері)
|-
|417||Гриців (Різдва Богоматері половинної частини)
|-
|422||Березна
|-
|426||Титьків
|-
|430||Микулин
|-
|436||Сасанівка
|-
|440||Москвитянівка
|-
|446||Мацевичі Малі
|-
|451||Мацевичі Великі
|-
|458||Новоселиця Лабунська
|-
|462||Рожична
|-
|466||Лотівка
|-
|470||Шкарівка Велика
|-
|}

[[Категорія:Ізяславський повіт]]</text>
      <sha1>41yhx8mx6j1j31evdqz9ci1p7858vg5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область.djvu/225</title>
    <ns>250</ns>
    <id>552871</id>
    <revision>
      <id>1043312</id>
      <parentid>1034843</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T20:10:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Visem</username>
        <id>3776</id>
      </contributor>
      <origin>1043312</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="7489" sha1="ebniwkcrsjnb5jxf7royhzhwuhdmh3b" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Visem&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;В писемних джерелах XVIII ст. Нараївка згадується вперше. В травні 1906 року місцеві селяни, очолювані М. Ковалем, Г. Гульком, Т. і П. Кужільними, оголосили страйк, вимагаючи від поміщика підвищення плати за працю на полях.

'''[[w:Носівці (Гайсинський район)|НОСІВЦІ]]''' — село, центр сільської Ради. Розташовані за 22 км від районного центру, за 6 км від залізничної станції Ситківці. Населення — 1757 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти [[w:Косанове|Косанове]], [[w:Трубочка|Трубочка]].

В селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. Леніна. За господарством закріплено 4333 га землі, в т. ч. 3215 га орної. Основний виробничий 
напрям — рільництво й тваринництво.
 
Є середня школа, клуб, бібліотека; дільнична лікарня. Видається багатотиражна газета «Шляхом Ілліча», споруджено пам'ятник В. І. Леніну. Комуністів у селі 77, комсомольців 163.

Село згадується в історичних джерелах XVI ст. Під час революції 1905—1907 рр. в Носівцях відбулися заворушення селян.

Уродженцеві с. Косанового [[w:Гулеватий Трохим Яремович|Т. Я. Гулеватому]] за героїзм, виявлений в роки Великої Вітчизняної війни, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На околиці с. Косанового досліджено могильник черняхівської культури. Розкопано 121 поховання, де знайдено срібні та бронзові прикраси, зокрема шийну гривню, і скляний посуд.

'''[[w:Семирічка|СЕМИРІЧКА]]''' — село, центр сільської Ради. Розташована за 15 км від районного центру і залізничної станції Гайсин. Населення — 765 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти [[w:Рахни|Рахни]] та [[w:Хороша (селище)|Хороша]].

В селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. Дзержинського. Земельні угіддя колгоспу становлять 2970 га, в т. ч. близько 1870 га орної землі. Виробничий напрям — зерно-буряковий та м'ясо-молочний.

Є початкова школа, клуб, бібліотека. 36 колгоспників — члени КПРС, 62 — члени ВЛКСМ.

Село вперше згадується в історичних джерелах XVIII століття.

Біля с. Рахнів виявлено залишки двох поселень трипільської культури та могильник зарубинецької культури.

'''[[w:Степашки|СТЕПАШКИ]]''' — село, центр сільської Ради. Лежать на лівому березі Південного Бугу, за 25 км від районного центру і залізничної станції Гайсин. Населення — 1566 чоловік.

За місцевим колгоспом ім. Леніна закріплено 2140 га землі, в т. ч. 1425 га орної. Провідними культурами є озима пшениця й цукрові буряки. Розвинуто м'ясо-молочне тваринництво.

У Степашках є середня школа, клуб, бібліотека: дільнична лікарня. В партійній організації — 25 комуністів, у комсомольській — 70 членів ВЛКСМ.

Село існувало на початку XVIII ст. Тут 1741 року відважний гайдамацький ватажок [[w:Гнат Голий|Гнат Голий]] покарав зрадника [[w:Сава Чалий|Саву Чалого]], що володів Степашками за вірну службу польській шляхті. В травні 1861 року понад 600 селян виступили проти сваволі поміщика в здійсненні реформи. Повстання придушено військовою силою. Навесні 1907 року селяни спалили поміщицький маєток.

У Степашках народився [[w:Жмурко Іван Матвійович|І. М. Жмурко]] (1914—1954) — Герой Радянського Союзу. Уродженцю села [[w:Рудик Микола Мартинович|М. М. Рудику]] (1918—1943) посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В Степашках мешкає [[w:Романюк Устина Никифорівна|У. Н. Романюк]] — депутат Верховної Ради СРСР трьох скликань (1946—1958 рр.).

На території села виявлено сліди ранньослов'янського поселення.

ХАРПАЧКА — село, центр сільської Ради. 
Лежить на лівому березі Південного Бугу, за 
20 км від районного центру, за 16 км від заліз¬ 
ничної станції Ладижин. Населення — 1539 чо¬ 
ловік.
 Місцевий колгосп «Прогрес» користується 
1943 га землі, в т. ч. 1540 га орної. Вирощує зер¬ 
нові й технічні культури, має розвинуте м’ясо- 
молочне тваринництво.
 6 8-річна школа, будинок культури, бібліо¬ 
тека. Видається колгоспна багатотиражна газе¬ 
та «Ленінським шляхом». 28 колгоспників — 
члени КПРС, 43 — члени ВЛКСМ.
 Згадується село в історичних джерелах 
XVIII ст. У травні 1861 року селяни повстали 
проти поміщика. На придушення повстання було 
кинуто кілька рот солдатів. У червні 1905 року 
селяни вимагали переділу поміщицької землі.
 На околиці Харпачки виявлено ранньотри- 
пільське поселення.
 ЧЕЧЕЛІВКА — село, центр сільської Ради. 
Розташована за 10 км від районного центру і за¬
 215&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ebniwkcrsjnb5jxf7royhzhwuhdmh3b</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення Вікіджерел:Етнографічні читання</title>
    <ns>5</ns>
    <id>559555</id>
    <revision>
      <id>1043271</id>
      <parentid>1043172</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T13:54:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bolo1910</username>
        <id>2382</id>
      </contributor>
      <comment>/* Нові видання */ Відповідь</comment>
      <origin>1043271</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="22339" sha1="2gass5t6zxmfxtri021ascd3cwij74e" xml:space="preserve">== Додати книгу до списку ==

Добрий вечір. А можна додати цю книгу до списку, вона здається підходить за тематикою, мені б хотілося завершити вичитування - [[Індекс:Матеріали до українсько-руської етнології. Том VIII (1906).pdf|Дитина в звичаях і віруваннях українського народа]] [[Користувач:Julzol|Julzol]] ([[Обговорення користувача:Julzol|обговорення]]) 21:35, 28 лютого 2026 (UTC)

:Доброго ранку, дякую за пропозицію! На жаль, ми не можемо додати твори Марка Грушевського до конкурсу через авторське право. Закони України зазвичай відраховують строк охорони твору за життя автора + 70 років після смерті, або ж 70 років від дати реабілітації, якщо вона посмертна. Марка Грушевського репресували у 1938, а реабілітували у 1989. Проте деякі формулювання у законах самі ж заперечують відлік від реабілітації (для репресованих до 1951),тому праці таких авторів досі розміщені на Вікіджерелах і можуть опрацьовуватися, але в конкурси ми їх не додаємо. Детальніше про це тут: [[Вікіджерела:Скрипторій#Пропозиція конкурсів на 2026 рік|Вікіджерела:Скрипторій#Пропозиція конкурсів на 2026 рік]]
:Зауважте також, що початок конкурсу зміщено до 2 березня [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 07:30, 1 березня 2026 (UTC)
::Дякую за відповідь. А які саме норми говорять про спеціальні умови для репресованих до 1951 року? Я цього не знайшла і у вашій пам'ятці теж про це не побачила. Як на мене це дуже дивна і не послідовна позиція, особливо якщо врахувати, що цей твір брав участь у [[Вікіджерела:Літературний травень]] (2025) [[Користувач:Julzol|Julzol]] ([[Обговорення користувача:Julzol|обговорення]]) 09:57, 1 березня 2026 (UTC)
:::Там справа полягає у формулюванні одного із прикінцевих положень закону про авторське право у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/ed20010816 редакції 2001], яка розширила строк охорони з 50 років після смерті до 70:
:::&lt;blockquote&gt;4. Установити,  що починаючи  з  дня  набрання  чинності  цим Законом строки охорони авторського права, передбачені статтею 28 і частинами першою і другою статті 44 цього Закону, застосовуються у всіх  випадках,  коли  50-річний строк дії авторського права після смерті автора або строк дії суміжних прав  не  закінчився  до  дня набрання чинності цим Законом.&lt;/blockquote&gt;
:::Тобто за цим формулюванням автори, що були були репресовані до 1951 мали б опинитися у суспільному надбанні, хоч уже в редакції 1993 було формулювання про відлік від дати реабілітації. Зрештою, ми не змогли дійти згоди, чи коректно буде таким чином трактувати закон, тому було вирішено цьогоріч не включати подібних авторів, що знаходяться у сірій зоні, до конкурсів, але залишити їх на Вікіджерелах.
:::До цього ще додається також те, що до редакції закону 1993 (життя автора + 50 років, або від дати реабілітації для посмертно реабілітованих) твори захищалися лише 25 років після смерті автора, і в порядку введення в дію до закону 1993 року твори, що вже опинилися в суспільному надбанні за 25-річним терміном у ньому і залишаються, тобто репресовані у суспільному надбанні. І теж виникає питання, чи редакція 2001 скасовує перехід творів за 25-річним терміном у суспільне надбання. І зараз вже є редакція закону 2022 року, яка ще більше все ускладнює. Ось ця розмова на Commons, мабуть, краще ілюструє проблематику https://commons.wikimedia.org/wiki/Template_talk:PD-Ukraine#Request_for_clarification,_second_iteration
:::Щодо включення цього твору в один із попередніх конкурсів, то я на той час не був долученим до організації та добору творів, тому, на жаль, не можу відповісти, чому було включено Марка Грушевського. Можливо, просто не помітили, що його було реабілітовано у 1989. [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 19:29, 1 березня 2026 (UTC)

== Пропозиція ще одного конкурсного твору ==

Доброго ранку, @[[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]]. Пропоную розглянути можливість внести у конкурсну програму Етнографічних читань твір Василя Кравченка «[[Індекс:Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді (1920).pdf|Звичаї в селі Забрідді]]»&amp;nbsp;— він відповідає тематиці й, можливо, буде цікавий комусь з учасників @[[Користувач:Bolo1910|Bolo1910]], @[[Користувач:Lxlalexlxl|Lxlalexlxl]], @[[Користувач:Madvin|Madvin]], @[[Користувач:Любмир|Любмир]], @[[Користувач:Dars|Dars]], @[[Користувач:Julzol|Julzol]], @[[Користувач:Galvm|Galvm]]. Принагідно дякую всім за активність і ретельне вичитування не завжди легких текстів. [[Користувач:Balakun|Balakun]] ([[Обговорення користувача:Balakun|обговорення]]) 05:00, 20 березня 2026 (UTC)

:Добрий вечір, дякую! Додав у список праць до вичитування [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 18:54, 21 березня 2026 (UTC)
::Дякую, @[[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]]. Бачу, що два новачки @[[Користувач:Задачина Маріанна Іванівна|Задачина Маріанна Іванівна]] і @[[Користувач:Sandra Fedorenko|Sandra Fedorenko]] активно взялися за [[Індекс:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf|Етнографічний збірник Т. 37–38]]&amp;nbsp;— можливо, і його варто додати до конкурсної програми? Не впевнений лише, чи буде враховуватися внесок постфактум. [[Користувач:Balakun|Balakun]] ([[Обговорення користувача:Balakun|обговорення]]) 17:05, 23 березня 2026 (UTC)
:::Це видання опрацьовується у межах співпраці з Києво-Могилянською академією під час навчального семестру. Окремі уривки збірника призначено різним студентам, щоб вони спробували себе у редагуванні Вікіджерел. Якщо встигнемо закінчити цей том до кінця семестру, то перейдемо до інших діалектологічних записів або наукових праць на цю тему [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 19:12, 23 березня 2026 (UTC)
::::Зрозумів, @[[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]]. А тексти вони самі обирають? Бо пласт сороміцьких казок чомусь користується найбільшою популярністю :-). [[Користувач:Balakun|Balakun]] ([[Обговорення користувача:Balakun|обговорення]]) 19:14, 23 березня 2026 (UTC)
:::::Це просто збіг)
:::::Цей том було обрано, оскільки у ньому відносно просте оформлення за шаблонами виходить, порівняно з іншими томами, які часто присвячені пісням (хоча є й інші прозові). Та й запис казок переважно ортографічний і не вимагає багатьох діакритиків. Я призначаю спершу усім проміжок в 5 сторінок, а після перших спроб та помилок даю більший відрізок з останніх неопрацьованих, тому виходить, що багато сторінок поки що невичитані. Чомусь вийшло так, що серед перших опрацьованих попалося багато сороміцьких казок.
:::::Загалом, станом на сьогодні, студенти опрацювали 60 сторінок. [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 19:23, 23 березня 2026 (UTC)

== Церковнословянські спеціальні символи ==

Добрий вечір, спільното!
У моєму тексті натрапила на отакий шматок де потрібні спеціальні позначки
[[Сторінка:Житецький П. Про українські народні думи (1919).pdf/81]] чи є можливість таке відобразити?
Буду вдячна за допомогу! [[Користувач:Julzol|Julzol]] ([[Обговорення користувача:Julzol|обговорення]]) 22:19, 20 березня 2026 (UTC)

:Доброго ранку, @[[Користувач:Julzol|Julzol]]. Ніколи з таким не стикався&amp;nbsp;— але, як варіант, можна спробувати знайти відповідний символ Unicode https://unicode.org/charts/nameslist/ у розділах Cyrillic і Cyrillic Supplement. Запрошую до обговорення @[[Користувач:Madvin|Madvin]] та @[[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] (можливо, ця проблема вирішена у Вікісловнику). [[Користувач:Balakun|Balakun]] ([[Обговорення користувача:Balakun|обговорення]]) 06:52, 21 березня 2026 (UTC)
::Дякую дуже за пропозицію! Разом з ШІ ми з юнікодом щось зробили, але виглядає це дуже так собі... було б гарно мати змогу редагувати такі тексти більш стандартизовано і гарно. [[Користувач:Julzol|Julzol]] ([[Обговорення користувача:Julzol|обговорення]]) 11:01, 21 березня 2026 (UTC)
:Добрий вечір, чесно кажучи, теж не зустрічав ці діакритики в таких позиціях. Здається, над літерами це Combining Cyrillic Pokrytie. Ось так виглядає: а҄, і҄, и҄, є҄, л҇ https://symbl.cc/en/0487/
:А інші позначки це, здається, переважно просто наголоси та гравіси: а́ а̀. У нас в інтерфейсі є кнопки для їхнього додавання у вкладці «Додатково».
:Шрифт можна міняти в індексі для всього тексту (вкладка „Стилі“ на сторінці індексу, див. [[Індекс:Калинець С. Щедрівки (1921).pdf/styles.css]], як воно робиться) або ж виділяти лише окремі уривки в тексті через span:
:&lt;pre&gt;&lt;span style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode;&quot;&gt;В тобѣ хто мешка҆҇, нѣгды не шкодова҆҇, хто ся шанова.&lt;/span&gt;&lt;/pre&gt;
:Виглядає ось так:
:&lt;span style=&quot;font-family:Lucida Sans Unicode;&quot;&gt;В тобѣ хто мешка҆҇, нѣгды не шкодова҆҇, хто ся шанова.&lt;/span&gt;
:Замість Lucida Sans Unicode підставляєте назву необхідного шрифта, але Lucida ми використовуємо для текстів з максимовичівкою, яка теж має вдосталь діакритиків. Для староукраїнської, де прямо наслідується устав, напівустав і&amp;nbsp;т.&amp;nbsp;и. підходять ось ці https://sci.ponomar.net/fonts.html
:У вашому тексті шрифт не сильно відрізняється від сучасного, тому, думаю, можна навіть не виділяти їх окремим шрифтом (хіба що діакритики з'їжджатимуть зі стандартним шрифтом) [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 18:07, 21 березня 2026 (UTC)
:{{ping|Julzol}} Тут тяжко, оригіналу не можу знайти повністю (є тільки https://heritage.oa.edu.ua/assets/files/mytsko_ostrozka_trahediya.pdf), а в цій книзі якість достатньо погана, щоб не все розібрати. Під Combining Cyrillic Pokrytie мають бути інші Combining Cyrillic літери. Почніть з https://www.ponomar.net/files/gama2/p001.htm і наступні 5 сторінок. Шрифти, які підтримують літерні титла та подібні знаки у нас, це Fedorovsk (у [[Лексис]]і) і Monomakh. Та сторінка де можна поправлена. --[[Користувач:Madvin|Madvin]] ([[Обговорення користувача:Madvin|обговорення]]) 15:49, 22 березня 2026 (UTC)
::{{ping|Julzol}} [[Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том LI (1903).djvu/27|Тут]] краще видно, але деякі знаки не там, де треба --[[Користувач:Madvin|Madvin]] ([[Обговорення користувача:Madvin|обговорення]]) 16:20, 22 березня 2026 (UTC)

== Примітки без позначки у тексті ==

Шановне панство, я до вас знову звертаюсь за порадою: на деяких сторінках є примітки до яких я не можу знайти посилання в тексті. Я пробувала знайти інший варіант скану, але марно.

Можете щось порадити?

[[Сторінка:Житецький П. Про українські народні думи (1919).pdf/31]]

[[Сторінка:Житецький П. Про українські народні думи (1919).pdf/66]]

[[Користувач:Julzol|Julzol]] ([[Обговорення користувача:Julzol|обговорення]]) 13:07, 28 березня 2026 (UTC)

:Ймовірно, це помилки в друкованому виданні. Я б намагався їх підставити до абзацу, що найбільше підходить за змістом. Якщо видання з примітки доступне в сканах, то можна спробувати проглянути його, щоб краще визначити до чого воно стосується.
:В крайньому разі можна також ставити проблемний статус для цих сторінок. [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 20:41, 28 березня 2026 (UTC)
:{{ping|Julzol}} [https://archive.org/details/zhitetski2/zhitetski2/page/42/mode/2up 1] [https://archive.org/details/zhitetski2/zhitetski2/page/97/mode/2up 2] --[[Користувач:Madvin|Madvin]] ([[Обговорення користувача:Madvin|обговорення]]) 11:17, 29 березня 2026 (UTC)
::Дякую вам дуже! Я всі поклики проставила! [[Користувач:Julzol|Julzol]] ([[Обговорення користувача:Julzol|обговорення]]) 11:38, 29 березня 2026 (UTC)

== Нові видання ==

@[[Користувач:Bolo1910|Bolo1910]], @[[Користувач:Lxlalexlxl|Lxlalexlxl]], @[[Користувач:Madvin|Madvin]], @[[Користувач:Любмир|Любмир]], @[[Користувач:Dars|Dars]], @[[Користувач:Julzol|Julzol]], @[[Користувач:Galvm|Galvm]], @[[Користувач:Balakun|Balakun]]

Шановні учасники, дякую, що активно долучаєтеся до вичитування! Зверніть увагу, що у список творів до опрацювання додано 6 нових видань [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 19:42, 29 березня 2026 (UTC)

:Дякую, @[[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]], чудове доповнення. Пропоную також додати [[Індекс:Етнографічний вісник. Кн. 9 (1930).pdf|Етнографічний вісник]]&amp;nbsp;— раптом хтось з учасників знайде для себе якусь цікаву тему. Мирного і вдалого усім дня. [[Користувач:Balakun|Balakun]] ([[Обговорення користувача:Balakun|обговорення]]) 06:20, 30 березня 2026 (UTC)
::І треба буде не забути попросити @[[Користувач:Bolo1910|Bolo1910]], щоб додав їх на сторінку підбиття підсумків [https://wscontest.toolforge.org/c/366 Wikisource Contest: Етнографічні читання]. [[Користувач:Balakun|Balakun]] ([[Обговорення користувача:Balakun|обговорення]]) 09:24, 30 березня 2026 (UTC)
:::Дякую за нагадування, оновив сторінку підсумків. [[Користувач:Bolo1910|Bolo1910]] ([[Обговорення користувача:Bolo1910|обговорення]]) 10:22, 30 березня 2026 (UTC)
::::Дякую! Додайте, будь ласка, мене також в адміністратори конкурсу, я тоді самостійно оновлюватиму список індексів одразу [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 10:38, 30 березня 2026 (UTC)
:::::Добрий день. Додав Вас в адміністратори конкурсу. [[Користувач:Bolo1910|Bolo1910]] ([[Обговорення користувача:Bolo1910|обговорення]]) 13:54, 1 квітня 2026 (UTC)
::Дякую за пропозицію ще одного видання! Додам його залежно від темпів опрацювання поточних творів. Я маю на думці ще кілька видань, які теж хочу додати в перелік, якщо встигатимемо до кінця конкурсу. [[Користувач:NazarKotsur (WMUA)|NazarKotsur (WMUA)]] ([[Обговорення користувача:NazarKotsur (WMUA)|обговорення]]) 16:51, 31 березня 2026 (UTC)</text>
      <sha1>2gass5t6zxmfxtri021ascd3cwij74e</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/4</title>
    <ns>250</ns>
    <id>561681</id>
    <revision>
      <id>1043328</id>
      <parentid>1042914</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:12:02Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043328</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2030" sha1="97vjdvj65ratdufb4vfvru3lw7b7cyo" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;„якъ чудовою являє ся весною рано въ ранцѣ люба цвѣтка, що напивши ся свѣжои росицѣ розвиває свои листочки проти сходячого сонця“. З укр. творів Бодянського Огоновський знає лише те, що знайшов цитоване у Петрова і наводить крім епітафії Розумовському лиш уступи з передмови до укр. казок, не вміючи про самі казки та про їх обробленє у Бодянського сказати нїчого крім наведеної висше пустої фрази.

Про житє й наукову дїяльність Бодянського найлїпше і найповнїйше виложено у Пипіна (Н. А. {{sp-l|Пыпинъ}}, Исторія русской {{errata|этноґрафіи|этнографіи}}, т. III. С. Петербургъ 1891, стор. 104–113). Для нас найважнїйші біоґрафічні дані про перший період його житя, до 1845 р., коли Бодянський стояв близько до українського слова й письменства. Ось найважнїйше з тих даних. Бодянський уродив ся 1808 року в місточку [[Варва|Варві]] Полтавської ґуб. і тому й свій перший лїтературний твір підписав псевдонїмом Бода Варвинець. Його батько був попом і бажав і його бачити духовним; тому то науку побирав Осип з разу в полтавській духовній семінарії, що була тодї в Переяславі. Тут Бодянський зазнав бурсацького житя, про яке згадує в пе-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>97vjdvj65ratdufb4vfvru3lw7b7cyo</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/6</title>
    <ns>250</ns>
    <id>561683</id>
    <revision>
      <id>1043330</id>
      <parentid>1038061</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:15:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043330</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2181" sha1="7pw7q6d819mvcgiihqc7sfahtymuuul" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;раджича, великий центральний поет Пушкин піймавсь на тому, що повірив фальшиво-сербським пісням на французькій мові, котрі видав Меріме, і перевів їх за настоящі. Певно Караджич підбив, чи вбільшив охоту в молодому Бодянському збірати й наші українські піснї й казки, а за тим само собою мусила піти й охота самому писати по українському й увага на других, що пишуть так. Так за молоду в Бодянського природною ходою виросла прихильність до власного народного слова і в купі до славянських. Унїверситету в Київі тодї не було, й Бодянського взяли в Москву, куди тодї охоче набірали студентів з українських семінарій. Треба замітити, що українські духовні училища, хоч і знали „[[субітка|субітки]]“, та все нїколи не були подібні до тих диких бурс, які описані Помяловським. А в кінцї XVIII і в початку XIX ст. в Українї ще не було попівської касти і в духовних училищах учились дїти з усїх станів. До тогож на Українї ті училища стояли доволї близько до мужицтва, а особливо в таких городах, як Переяслів. Для свого часу й учили в них не так то погано“. Тим то й Бодянський у передмові до своїх казок не без певної гордости каже, що пройшовши {{errata|перяслівську|переяслівську}} бурсу „і ми де-що розуміли“.{{nop}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7pw7q6d819mvcgiihqc7sfahtymuuul</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/7</title>
    <ns>250</ns>
    <id>561687</id>
    <revision>
      <id>1043331</id>
      <parentid>1038064</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:16:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043331</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1949" sha1="gnm0a7t3pb1bfws37i1swg1tgcmytfz" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Скінчивши духовну семінарію Бодянський як незвичайно талановитий ученик був узятий коштом уряду до Москви для висших студій, і в р. 1831 записав ся на унїверситет на історично-фільольоґічний видїл, який скінчив 1834 р. Ще мабуть у бурсї Бодянський пробував віршувати по українськи, бо 1833 р. в ч. 99 „Молвы“ були надруковані чотири його українські віршики, написані 1831 р. пн. „До пана здателя слухів“, „Козацька пісня“, „Епітафія Богдану Хмельницькому“ і „Суха ложка — аполог“.&lt;ref&gt;Н. И. {{sp-l|Петровъ}}, Очерки исторіи украинской литературы XIX столѣтія. Кіевъ 1884, стор. 184, 186.&lt;/ref&gt; В унїверситетї мав на нього вплив проф. Каченовский, що заохотив його до нових тодї в Росиї студій славістики. Студентом він належав до кружка Станкевича, з якого вийшли потім батьки росийського лїбералїзму та радіказїзму, такі як Бєлїнский, Ґрановский, Герцен, Бакунїн. Правда, коли радікальнїйші геґелїянцї видїлили ся окремо (Ґрановський, Герцен і ин.), Бодянський не пристав до них ({{sp-l|Драгоманов}}, op. cit. 524), відтягнений від геґелїянських абстракцій більше реальним змістом своїх&lt;noinclude&gt;{{footnote}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>gnm0a7t3pb1bfws37i1swg1tgcmytfz</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/8</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564187</id>
    <revision>
      <id>1043329</id>
      <parentid>1042915</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:13:48Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043329</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2035" sha1="32p2undf46ufclh7s4jx6eo78no5ij1" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;учених праць, а може й своїм горячим українським патріотизмом, що проявляєть ся у нього в ту пору. Хоч і як наівними можуть видати ся нам мотиви того патріотизму (туга за минувшиною, відчутє красоти українського пейзажу, української мови, піснї, народньої вдачі) (пор. передмову до казок та просторий цитат із його діссертациї про укр. нар. піснї у Пипіна op. cit. 710–{{errata|111|711}}), то все таки основою його була горяча любов до рідного краю та бажанє його духового відродженя. В р. 1835 він написав свою кандидатську діссертацію „О мнѣніяхъ касательно происхожденія Руси“ і розвідку „О древнемъ языкѣ сѣверныхъ и южныхъ Руссовъ“. В 1835 роцї він під псевдонїмом І. Мастак помістив у „Телескопѣ“ Надєждіна рецензію на збірку укр. приповідок, видану в Харкові з підписом В. Н. С. (Смирницького), а в Уваровських „Московскихъ универ. запискахъ“ критику на „Малороссійскія повѣсти“ Грицька Квітки-Основяненка та розбір Колярової збірки пісень угорських Словаків. Згадавши про праці Українців над збиранєм матеріялів для виясненя їх народности він не без гордощів говорить: „Кто же теперь скажетъ, что южная Русь коснѣетъ&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>32p2undf46ufclh7s4jx6eo78no5ij1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/14</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564209</id>
    <revision>
      <id>1043332</id>
      <parentid>1038112</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:18:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043332</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2069" sha1="ttcrd0x7vlwmo7q3yqcwb2jw64bawyi" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;шило ся чимало його цїнних праць писаних українською мовою. Та на жаль доси нїчого про ті працї не знаємо.

Від поступленя на катедру наукова дїяльність забирає всї сили Бодянського. Ся дїяльність була особливо плідна від 1845 р., коли Бодянський, ставши секретарем „Общества исторіи и древностей россійскихъ“ при московськім унїверситетї розбудив се від 40 лїт сонне товариство до нового житя і розпочав видавати „Чтенія“, що зробили ся від тепер головним дїлом його житя. Сто томів сього виданя, видані під його редакцією, се найкращий, справдї величнїй памятник його невсипущої дїяльности. Що й тут українські матеріяли займали дуже визначне місце, се звісно кождому, хто мав нагоду хоч поверхово переглянути „Чтенія“.

До характеристики дїяльности Бодянського в молодих лїтах треба сказати, що на розвій його горячого українського патріотизму мала вплив [[Малороссійскія пѣсни|Максимовичева збірка укр. пісень]], видана 1827 р. З нею Бодянський познайомив ся мабуть ще в Переяславі і вона дала йому імпульс не лише до власного віршованя, але також до збираня нар. пісень у свойому найблизшому окруженю. З молодечим запалом кинув&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ttcrd0x7vlwmo7q3yqcwb2jw64bawyi</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/36</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564248</id>
    <revision>
      <id>1043326</id>
      <parentid>1040352</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:07:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Проблематична */</comment>
      <origin>1043326</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="973" sha1="cg2l909r9nt0lfqly1yqfq1ypq25yo9" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;2&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Раз йдучи за одним дїлом до свого кума, пана голови, я ще в сїнях зачув, що мій Лесько що-то дуже з кимсь розбалакав ся: от я й ну на підслухи (що-ж? і се інколи не вадить!…) — та й вислухав все це, що от-тут поперед сього написав… на чію то голову?… Чи воно добре, чи нї, про те пісьменни нехай тямлять. Я-ж тильки [sic!] примовлюсь тута, що коли буде чія ласка, читайте, на більше тепер вибачайте; а лучьче всього — на чужий коровай, як-то кажуть, очей не поривай, а свій дбай… {{right|''І. Б.''|2em}}

М. Варва 1834.
{{dhr|3em}}{{rule|6em}}{{rule|4em}}
{{потрібне зображення}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>cg2l909r9nt0lfqly1yqfq1ypq25yo9</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/79</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564266</id>
    <revision>
      <id>1043334</id>
      <parentid>1041968</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:23:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043334</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1903" sha1="0fdkhzsrt17y9ztji8ctmfsav4wvart" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;Так само й третя казка, хоч старинного жерела її не можемо вказати, на певно належить до спадщини дуже давнїх віків і того низького стану культури, на якім трафляло ся ще людожерство, хоч уже виємково (змія-людоїдка).

В народнїх устах не лише на Вкраїнї, але й у иньших народів отсї давні казки мають свою осібну форму — коротенькі віршики або приспівки вставлені в прозовий текст. Кулїш у своїх „Записках о Южной Руси“ (т. II, стор. 13) справедливо завважив, що ті приспівки мають инодї й язиково дуже стару форму. Дехто з учених догадував ся, що ті віршові вставки сьвідчать про те, що колись цїла казка мала віршову форму, була первісно піснею, балядою або чимось подібним. Сей догад можна вважати вірним доти, доки маємо на увазї лише дану казку на тлї якогось одного язика. Та коли побачимо, що та сама казка має ту саму мішану форму в ріжних язиках, що в обсягу одного й того самого язика віршовані вставки, хоч стоять усе на однім і тім самім місцї, але мають ріжну форму, то мусимо прийти до переконаня, що вони мають якесь иньше жерело, незалежне&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0fdkhzsrt17y9ztji8ctmfsav4wvart</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/78</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564267</id>
    <revision>
      <id>1043333</id>
      <parentid>1042921</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:21:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043333</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2051" sha1="djv3qv2eg0kzzmjxre3d5y530sgn0w1" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;рого гнїзда цівілїзациї — давнього Єгипту; бодай у дохованих до нашого часу староєгипетських казках, прим. у „Казцї про двох братів“, маємо подібні появи виростаня з тїла невинно вбитого чоловіка дерева чи загалом якоїсь ростини з чудесними прикметами.&lt;ref&gt;Мій переклад тої казки та порівняної студійки про неї французького вченого Коскена див. В. А. {{sp-l|Клоустон}}. Народні казки та вигадки{{errata||.}} Львів 1896, стор. 106–147.&lt;/ref&gt;

На староєгипетський початок показує й друга казка Бодянського про дурня, що ночує на батьковій могилї, дістає від батька в дарунку чудесного коня і на ньому вискакує на високий ґанок (стови) до царівни. Бодай сей остатнїй епізод ми маємо в фраґментї староєгипетської казки про „Судженого царевича“,&lt;ref&gt;Текст її в французькому перекладї див. D. {{sp-l|Maspero}}, Les contes populaires de l'Égypte ancienne. Paris 1889, стор. 225–247.&lt;/ref&gt; що вискакує конем на ґанок царівни, високий на 70 ліктїв над землею. Европейські та східні паралєлї до сеї казки зведені до купи у Коскена (Em. {{sp-l|Cosquin}}, Contes populaires de Lorraine. Paris, 1886, т. II, стор. 97–97). Галицько-руські й польські паралєлї до сеї казки вказані мною в Етноґр. Збірнику, т. I, стор. 36–39.{{nop}}&lt;noinclude&gt;{{footnote}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>djv3qv2eg0kzzmjxre3d5y530sgn0w1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/76</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564269</id>
    <revision>
      <id>1043327</id>
      <parentid>1043127</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:09:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043327</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2014" sha1="klqta7b4xc0gkj1aq8luukyyrmfrx4x" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;і найбільше розповсюджених на Вкраїнї казок. І так казка про брата, вбитого иньшим братом за кабана та про чудесну сопілку зроблену з тростини, що виросла на могилї вбитого, маєть ся у Рудченка I, ч. 56, Кулїша (Зап. о Ю. Р. II, 20–22), у Манжури, стор. 58; казка про дурня, що ходив ночувати на батькову могилу і потім здобув руку царівни, маєть ся у Чубінського (Труды II, ч. 70), у Грінченка (I, ч. 161): про Йвасика й відьму у Кулїша (Зап. о Ю. Р. II, 17–20), у Драгоманова стор. 263–267 і 353–355, Чубінського II, ч. 116, не згадуючи вже про галицькі варіянти (див. Етноґрафічний Збірник т. I, 36;  IX).

Усї три ті казки — духова власність не самого українського народа, але належать до тзв. мандрованих тем, що стрічають ся у ріжних народів і в ріжних краях. Особливо перша казка про братовбійство або сестровбійство відкрите при помочи чудесної сопілки належить до найбільше розпросторених казок {{errata|ва|на}} сьвітї. Масу її варіянтів — европейських, азійських, афреканських і американських зібрав д. Вол. Буґель у своїй працї „Tło ludowe „Balladyny,“ поміщеній у варшавськім журналї „Wisła“ т. VII, стор. 339, 557, 665 з р. 1893. На жаль, хибна точка, з якої&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>klqta7b4xc0gkj1aq8luukyyrmfrx4x</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Кагаров Є. Завдання та методи етнографії. 1928.pdf/35</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564300</id>
    <revision>
      <id>1043293</id>
      <parentid>1042910</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T18:42:33Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043293</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="5328" sha1="4zwub2sihcyrx89raummq6ir80rv9t5" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;стоїть инакше: вони потрібують суворої попередньої критики та добору матеріялу.

Джерела народознавства розпадаються на дві великих групи: безпосередні речі людської культури, живої чи вимерлої, та свідоцтва. Звичайно цьому формальному розчленуванню джерел відповідає до певної міри відміна в змісті. Безпосередні пам'ятки культури належать здебільша до царини матеріяльної культури, а наші відомості про духовну культуру спираються на писані та усні свідоцтва. Перша категорія джерел одмітна своєю об'єктивністю, а свідоцтва мають у собі ті чи ті дані, що пройшли крізь призму оповідача, а тому треба дослідити та оцінити цей суб'єктивний бік їх.

Всяке безпосереднє етнографічне джерело порушує передусім основне питання про справжність: чи може даний об'єкт справді правити для нас за джерело, чи він являє собою фальсифікацію. Притому можна відрізнити три випадки: 1) навмисна фальсифікація, щоб обдурити публіку на певну собі користь, 2) наслідування, що не претендують на справжність і намагаються завдовольнити зацікавленість публіки раритетами та екзотичними речами, 3) місцеві та тубільні вироби, виготувані на те, щоб завдовольнити европейські ринки. Перші дві групи з погляду методологічного являють собою одно ціле, бо, бувши типовими підробками, не можуть претендувати на ролю етнографічного джерела. До другої групи можна віднести також вироби европейських фабрикантів для тубільців у дусі їхньої культури. Що-до речей третьої групи, то вони можуть мати самостійну вагу для етнографічної аналізи лиш тоді, коли вони виявляють такі подробиці та деталі, які, давши щось нове та невідоме, тимчасом мають цілком тубільний характер. За приклад фальсифікації першої категорії може бути Сайтафернова тіяра, другої — ново-зеландські вироби з нефриту, що їх так удало виготовлюють в Ідарі — місті Біркенфельдської округи в Ольденбурзі, а так само зброя, що її довозять до Африки з Англії. Для третьої групи за приклад можуть стати Бенінські старовинності в Африці, багато з яких, виявляється, — підроблені.

В багатьох випадках фальсифікацію легко дається визначити на підставі матеріялу. Річ у тому, що добувати тубільний матеріял инколи дуже важко та дорого коштує, а робота на твердому матеріялі до того-ж надзвичайно забарна й тому дорога. Оцінюючи підробки, з цього погляду не досить установити, чи трапляється даний матеріял у місцевості, де неначе-б виготувано річ, але треба ще обслідувати, чи вживається справді цього матеріялу на певну мету. Отже, мало поставити питання, чи трапляється певна гірська порода або сорт глини в Мехіці, але треба ще з'ясувати, чи вживали коли мехіканці даного матеріялу на скульптурні вироби, а даного сорту глини — на виготування посуду. Леман-Ніцше згадує серед етнографічних підробок з Південної Америки, які виявив він, про сокири з кістяними лезами, які не могли бути справжні вже через те, що індійці в цій місцевості, роблячи сокири, не вживали на це кістки.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4zwub2sihcyrx89raummq6ir80rv9t5</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/304</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564313</id>
    <revision>
      <id>1043267</id>
      <parentid>1043179</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T13:39:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043267</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3995" sha1="5icyedwbib30ka3uk1vnvb012vqhita" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|'''195. Слїпий кіт.'''}}

Була одна кітка, що ни хокіла сї тримати жадного ґазди тай пішла на поле і мала котєта — три коти; два трошки білших були, шо виґіли, а третий був найслабший, темний. Тай вона їм заків носила поживу, було добре; але як вони були білші вже, не могла їм настарчити і кажи: „Іґіт собі й ви троха шукайти, ви повиннї вже й минї принести“.

Пішли вони всї три. А вна війшла з ґіри, але нисе лис курку; кітцї аж слина в писку потекла; прискочила з заду до лиса, коби курку відобрала тай утиче дес на дерево. Лис розлючиний був, дужи голодин, думає собі: „Шо така сновида буде від мени здобич відбирати“? — Кинув курку, скочив на ню і в той раз роздер ї.

А коти у поли не знают, що вже мами нема, ни знают, шо й їх такє чикає. Хоґє вони, той слїпий з заду кигає сї, тай правит все в них, аби й єму шос дали. Вни каут: „Або ти собі не можеш імити“? — А слїпий каже: „Та я не виджу“. — А вони каут: „То намацай“. — Тай вертают до дому, а той заплаканий мусит такжи голодний вертати.

Наґійшов стрілец — вони бігли тай грали сї, а той сьлїпий ішов тихонько собі росплугов, бо му було ни до гранє; — стрілец гадав, що то заяцї тай рас-по-раз стрілив два рази і побив обох, а той перестрашений домацав до дому, до свої рідної ґіри. Приходит, мацає, нима вже мами; чує він, ликє горобцї тай все кричє: „Кікаймо, бо левиско йде“. Думає він собі: „Коби я як домацав до него“. — Тай іде, учув, шо лев уже нидилеко, поклонив сї єму три рази тай кажи: „Прошу я тибе, ясний царю, дай минї якус поміч, бо прийде ми сї згинути“. — Каже лев: „Шо я тобі дам, коли й минї носє, бо ни можу нїчо ймити, всьо тїкає від мене“. — Кіт кажи: „Відайти минї сьвідоцтво, такий леник, аби я міг у кого нибудь узєти шос пирикусити“. — Дав єму лев письмо, той узєв тай пішов.

Іде голодин, право литит до вовка тай кажи: „Дай минї шо ззїсти“. — А вовк кажи: „Іди, бо кі роздиру зараз на куснї“. — Кіт віймив письмо, а вовк уздрів і зараз му вікигнув стигно з вівцї. Кіт в порєтку попоїв і пішов спати. Другий день ходив по инших звірах, і кужда звірина давала му шос іззїсти. Аж натрафив на того лиса, що роздер маму. Лиш показав му письмо і сказав: „Дай ми шо ззїсти“, — а лис каже: „Та шо ти дам, коли я ше й сам голоден“? — Тай каже: „Хоґім, дес я&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5icyedwbib30ka3uk1vnvb012vqhita</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/305</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564317</id>
    <revision>
      <id>1043268</id>
      <parentid>1043186</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T13:43:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043268</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4165" sha1="m8la3r69rpkklcqyc0g2hswq4b20wyw" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;195&quot; /&gt;найду собі тай тобі“! — Завів го до двора до курника, а в курнику на ґірі був накладений капкан. Кіт слїпий нїчо ни виґів, а лис го впхав на ґєру тай задушив го капкан. Лис узєв від кота сьвідоцтво, тай як ни може сам ходити, як змучит сї, здибле котрого будь лиса, шо несе курку, покаже му сьвідоцтво тай бере. Тай так змудрував він темного кота.

{{smaller|''Зап. І. Волошинський у цвітни. 1911, від Д. Луцика з Далешева. п. Городенка.''}}

&lt;section end=&quot;195&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;196&quot; /&gt;{{c|'''196. Кіт, баран і козел на мандрівцї.'''}}

У одниї баби був такий шкодливий кіт, шо що дня ни миналось біз того, шоб він ни зробив шкоди. То молоко зхльоба самий виршок, то смитану злиже, або сало йому соле, а инодї блинцї нанюха. Котові нираз доставалось на оріхи. Одного разу під якийсь виликий празник баба зібрала смитану і поставила її на полицю. Мусила угостить нею зятя. Кіт каторжний якось зібрав ся на полицю і поїв всю смитану. Баба напикла пирогів, кинулась до смитани, аж там нима нїчого, кіт вилизав всю до капильки. Баба взяла копистку, як почала нею угощать кота, всю копистку об нього побила. Потім бросила його на землю, кіт лижав біз памяти. Баба пішла шукать матузка, шоб повісить кота на тину, боялась, шоб він ни оджив. Кіт помітив, шо баба хоче його повісить, зібрав ся з духом, вилїз у вікно і сховав ся до сусїда під повітку, залїз там під сани. Полежав там до вечира, а як тїко смерклось, пішов кіт у хлїв до козла та барана, сїв біля них і плаче. Козел пита: Чого ти, котику братїку, плачиш? — Та якже мінї ни плакать? Сьогоднї я нивзначай до смитани доторкнувсь, а хазяйка мене як почала бить, так за малим до смерти ни вбила, та ще хотїла повісить, а я на силу втїк. — А козел каже: Ну, так шож ми тепер будим робить? Миж сьому ни причиною. Попав ся, так носи на здоровя. Вилїчить ми тебе ни можим, іди до лїкаря. — Кіт ни пиристає, в одно плаче. Козел каже: Ну, так чогож ти плачиш? Ми ж тибі нїчим ни можим запомогти; моли Бога, шо хоч живий остав ся. — Та мінї жаль вас. — А хіба ти хочиш покинуть нас? — Та нї, ни те, мінї жаль вас, шо чириз мене і вам припаде загинуть. — З якої причини ми повинні загинуть? — Та хазяйка як била мене, так причитувала: Шо я тепер буду робить, чим я буду зятя вгощать? Прийде зять, нїде буде смитани взять, доведеть ся тепер козла та барана різать. — Ех! коте, коте, шо ти наробив, кудиж те-&lt;section end=&quot;196&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>m8la3r69rpkklcqyc0g2hswq4b20wyw</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/37</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564325</id>
    <revision>
      <id>1043318</id>
      <parentid>1043215</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T23:45:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Julzol</username>
        <id>18160</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043318</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1012" sha1="40fpq1vj6n5d6vo45urlvsyl0invoat" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Julzol&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{c|{{xxxx-larger|'''{{sp|Казка}}'''}}}}

{{c|{{x-larger|про царів сад да живую супілочку.}}}}
{{dhr|1em}}
{{rule|3em}}
{{dhr|1em}}
{{block right|offset=10em|Лучьче своє латане,&lt;br&gt;Нїж чужеє хватане.}}
{{dhr|1em}}
{{block right|offset=7em|Чуже добро боком вилїзе.}}
{{dhr|1em}}
{|  style=&quot;margin:0 auto; border-spacing: 1.5em 0; 
|-
|  ||Як жив собі царь да цари́ця,
|-
|  ||Да не було́ у їх дїте́й;
|-
|  ||От бідниї і ну жури́цьця,
|-
|  ||Дава́й пита́ти знахоре́й:
|-
| 5 ||„Скажіть нам, до́бри люде,
|-
|  ||Чи спра́вдї в нас не бу́де
|-
|  ||До віку вічного дїто́к?
|-
|  ||Чи мо́же тільки се на срок?…“
|-
|  ||„Не бі́дкайтесь, — їм дїд гово́рить —
|-
| 10 ||Цари́ця шви́дко-ху́дко ро́дить
|}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>40fpq1vj6n5d6vo45urlvsyl0invoat</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043324</id>
      <parentid>1043318</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:03:00Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043324</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="911" sha1="7e30bdka570vniyx0nar7r83yxjehg1" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;

{{c|{{xxx-larger|'''{{sp|Казка}}'''}}}}

{{c|{{x-larger|про царів сад да живую супілочку.}}}}
{{dhr|1em}}
{{rule|3em}}
{{dhr|1em}}
{{block right|offset=7em|&lt;poem&gt;Лучьче своє латане,
Нїж чужеє хватане.

Чуже добро боком вилїзе.&lt;/poem&gt;}}

{{block center/s}}&lt;poem&gt;Як жив собі царь да цари́ця,
Да не було́ у їх дїте́й;
От бідниї і ну жури́цьця,
Дава́й пита́ти знахоре́й:
{{pline|5|l}}„Скажіть нам, до́бри люде,
Чи спра́вдї в нас не бу́де
До віку вічного дїто́к?
Чи мо́же тільки се на срок?…“
„Не бі́дкайтесь, — їм дїд гово́рить —
{{pline|10|l}}Цари́ця шви́дко-ху́дко ро́дить&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7e30bdka570vniyx0nar7r83yxjehg1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Галина Комарова. Починок. I. Пісні, думи та мрії. 1905.pdf/27</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564341</id>
    <revision>
      <id>1043263</id>
      <timestamp>2026-04-01T13:04:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bolo1910</username>
        <id>2382</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043263</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1570" sha1="ckx6uk13doscdx5gyykw0hbmoxq8rwq" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Bolo1910&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s}}
&lt;poem&gt;
„Бажала бъ я“ — вона сказала —
{{gap|2em}}„Не кыдать землю, тилькы знать,
Чи є на ній куточокъ тыхый,
{{gap|2em}}Де бъ людямъ можна не рыдать?

Та ще бажала бъ я пизнаты:
{{gap|2em}}Для чого наши: боротьба,
Жыття, и сльозы, и кохання,
{{gap|2em}}И наша радисть, и журба?

Ты розумієшъ: въ ничъ сю тыху,
{{gap|2em}}Колы мене цилуєшъ ты,
А море спыть и мисяць сяє
{{gap|2em}}Бажала бъ Бога я знайты!

И видгадаты сю таємнисть,
{{gap|2em}}Що давыть груды, мозокъ мій:
На вищо свитъ, для чого жыты,
{{gap|2em}}Носыты въ серци зграю мрій?...“

— „О, мыла, вси твои пытання
{{gap|2em}}Даремни: доля мовчазна̀,
Не видповисть на ихъ нико̀лы
{{gap|2em}}И не почує насъ вона.

Та й що пытать? Мы знаємъ щастя:
{{gap|2em}}Въ моій руци твоя рука,
Я чую стукъ твого серденька,
{{gap|2em}}Въ жытти ни що насъ не зляка!

Кохаємъ мы — того доволи,
{{gap|2em}}Забудьмо все, вси почуття;
Хиба бъ бажала ты зминяты
{{gap|2em}}Любовъ на таинъ всихъ знаття?
&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ckx6uk13doscdx5gyykw0hbmoxq8rwq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Галина Комарова. Починок. I. Пісні, думи та мрії. 1905.pdf/28</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564342</id>
    <revision>
      <id>1043264</id>
      <timestamp>2026-04-01T13:17:14Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bolo1910</username>
        <id>2382</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043264</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="783" sha1="4wnbtlrn0ma2ug0cpeu8zj7nybm5v0i" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Bolo1910&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block center/s}}
&lt;poem&gt;
Я певенъ, ни!“ И винъ коханно
{{gap|2em}}Іи лыце поцилувавъ.
Вона ничого не сказала,
{{gap|2em}}А винъ удруге не спытавъ.

{{rule|3em}}
Воны стоялы биля моря.
{{gap|2em}}Воно спивало тыхо имъ
И обвывавъ ихъ мисяць ясный
{{gap|2em}}Холоднымъ проминемъ своимъ.

Воны мовчалы, винъ щаслывый,
{{gap|2em}}Мицный коханнямъ дорогымъ,
Вона смутна своимъ пытаннямъ —
{{gap|2em}}Невидповиднымъ и глухымъ.
&lt;/poem&gt;
{{dhr|3em}}
{{c|[[File:Пытання низ (Почынокъ).jpg]]}}
{{dhr}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4wnbtlrn0ma2ug0cpeu8zj7nybm5v0i</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Галина Комарова. Починок. I. Пісні, думи та мрії. 1905.pdf/29</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564343</id>
    <revision>
      <id>1043265</id>
      <timestamp>2026-04-01T13:29:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bolo1910</username>
        <id>2382</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043265</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1883" sha1="c74xjws1mh1dvj46hsqvlbv213kxzpr" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Bolo1910&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|11em}}
{{c|{{xxxx-larger|Поснуле мисто.}}}}
{{block center/s}}
[[File:Не завжди (Почынокъ).jpg]]
&lt;poem&gt;
Ничъ надійшла и утомлене мисто заснуло,
Тыхо по вулицяхъ стало гучныхъ та шырокихъ,
Тыхо и темно у бидныхъ оселяхъ маленькихъ
И у будынкахъ велычныхъ, багатыхъ, высокихъ.

Тыхо, скризь тыхо, здається якась таємныця
Зъ ниччю прыйшла и по вулыцямъ всимъ заховалась,
Въ темныхъ садкахъ, по майданахъ пустыхъ
{{gap|5em}}и мовча̀зныхъ
Скризь прытулылась, у тини ничныи убралась.

Тыхо, все змовкло и сльозы гиркіи не льються,
Смихъ не бреныть и музы̀кы весели не грають,
Вси почуття, вси людськіи бажання и мріи,
Го̀родъ велыкый весь — сонъ и забу̀ття вкрывають.

Спыть вся земля, а на неби безхмарнимъ, далекимъ
Мисяць холодный сіяє и мисто поснуле
Свитломъ своимъ залыває и тини скризь будыть,
Тини, и чары, и згадкы про давнє, мынуле.

Мисто велыке здається нимымъ кладовыщемъ:
Сплять тамъ серця и холодни, й никчемни, й велычни,
Сплять и розбыти надіи, и мріи чудовни,
И не помитни глыбоки стражданія вични.
&lt;/poem&gt;
{{dhr|3em}}
{{c|[[File:Поснуле мисто низ (Почынокъ).jpg]]}}
{{dhr}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>c74xjws1mh1dvj46hsqvlbv213kxzpr</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043266</id>
      <parentid>1043265</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T13:30:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bolo1910</username>
        <id>2382</id>
      </contributor>
      <origin>1043266</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1884" sha1="japfaq3b13h53sebx1claahrgzko0yb" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Bolo1910&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|11em}}
{{c|{{xxxx-larger|Поснуле мисто.}}}}
{{block center/s}}
[[File:Не завжди (Почынокъ).jpg]]
&lt;poem&gt;
Ничъ надійшла и утомлене мисто заснуло,
Тыхо по вулицяхъ стало гучныхъ та шырокихъ,
Тыхо и темно у бидныхъ оселяхъ маленькихъ
И у будынкахъ велычныхъ, багатыхъ, высокихъ.

Тыхо, скризь тыхо, здається якась таємныця
Зъ ниччю прыйшла и по вулыцямъ всимъ заховалась,
Въ темныхъ садкахъ, по майданахъ пустыхъ
{{gap|17em}}и мовча̀зныхъ
Скризь прытулылась, у тини ничныи убралась.

Тыхо, все змовкло и сльозы гиркіи не льються,
Смихъ не бреныть и музы̀кы весели не грають,
Вси почуття, вси людськіи бажання и мріи,
Го̀родъ велыкый весь — сонъ и забу̀ття вкрывають.

Спыть вся земля, а на неби безхмарнимъ, далекимъ
Мисяць холодный сіяє и мисто поснуле
Свитломъ своимъ залыває и тини скризь будыть,
Тини, и чары, и згадкы про давнє, мынуле.

Мисто велыке здається нимымъ кладовыщемъ:
Сплять тамъ серця и холодни, й никчемни, й велычни,
Сплять и розбыти надіи, и мріи чудовни,
И не помитни глыбоки стражданія вични.
&lt;/poem&gt;
{{dhr|3em}}
{{c|[[File:Поснуле мисто низ (Почынокъ).jpg]]}}
{{dhr}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>japfaq3b13h53sebx1claahrgzko0yb</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Галина Комарова. Починок. I. Пісні, думи та мрії. 1905.pdf/30</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564344</id>
    <revision>
      <id>1043269</id>
      <timestamp>2026-04-01T13:45:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bolo1910</username>
        <id>2382</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043269</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1117" sha1="labcy1jejz0ms5ljf0keeeflh7z8wvj" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Bolo1910&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{dhr|11em}}
{{c|[[File:Зірочки (Почынокъ).jpg]]}}
{{block center/s}}
[[File:Скотилася зірка (Почынокъ).jpg]]
&lt;poem&gt;
Смієшся ты! Ты все забула!
Холодный день, довгу̀ труну,
Глыбоку яму, и рыдання,
И розставання мыть страшну̀.

{{gap|2em}}Весела ты! Яка байдужисть,
{{gap|2em}}Якъ хутко вкрыло забуття̀
{{gap|2em}}Твои жалѝ, твои болиння,
{{gap|2em}}Тяжкого горя почуття?

Вона мовчыть. Що ій сказаты?
Ще грає усмихъ на устахъ
И вже давно нихто не бачывъ
Тремтячыхъ слизъ въ іи очахъ.

{{gap|2em}}Вона мовчыть, вона не хоче
{{gap|2em}}Про биль души росповидать:
{{gap|2em}}Чужи іи не зрозуміють —
{{gap|2em}}Вона жъ не вміє забувать.
&lt;/poem&gt;
{{dhr|3em}}
{{c|[[File:Смієшся ты низ (Почынокъ).jpg]]}}
{{dhr}}
{{block center/e}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>labcy1jejz0ms5ljf0keeeflh7z8wvj</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/323</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564345</id>
    <revision>
      <id>1043270</id>
      <timestamp>2026-04-01T13:46:40Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mariia Barzhanska</username>
        <id>21519</id>
      </contributor>
      <comment>транскрибування</comment>
      <origin>1043270</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3762" sha1="4du5wfcoafdudjk6g56887ez8qnzz18" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Mariia Barzhanska&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;був дуже рад, що такої чести діждав ся, а ще найбільше був доволин, що сяброві оддячив і од вовка збавивсь. З того часу кіт пиристав шкодить, жив правдиво.
Запис. від Ів. Гончарова в Шебекинї П. Тарасевський. 

203. Кіт лїкар

Війшов лис с свої ґіри, сїв собі тай сумує. Натходит кіт і кажи: «Чо ти так сумуїш?» — Він кажи: «Докім був молодий, доти минї було добре, а як оженивім сї та гіти попідростали, взєли тай мине на старість відогнали». — А кіт кае: «Тай я докій був молодий, тай мине ґазда тримав, а типерім сї постарів, тай узєли, нагнали мине на старість». — Лис до кота кажи: «От бирім та їдим красти». — Зібрали сї в вечір тай пішли на село.

Зайшли до ґазди під шопу тай украли три качки; коли в того ґазди був пес, спостеріг тото і зайшов за ними аж до їх ґіри, до їх нори там. Прийшов тай каже: «Чи ни пириночував би я коло вас&quot;? - Кажи: Можити периночувати&quot;. - Ше му дали трохі повичеріти тай вони собі пішли знов на сило. Али там їх пси сполошили і вони назад утикли до дому. Приходє а то вже нима нї пса, нї качок іх... Вони с тої жури знов пішли на село. Зайшли до одного господарє до комори тай зачєв кіт вібирати вітти усьо, шо тамичка було, а лисови казав, аби вартував, як хто наґійди, аби він знав, коли кікати. Али тут пес заздрів лиса, кинув сї на него і го розбив, а кіт зо страху втїк в лїс, сїв собі на дериво і сумує.

Натходит заяц тай кажи: &quot;Чо ти так сумуєш&quot;? - Він кажи:
&quot;Я сумую, бо мого товаришє вже вбили на смерть&quot;. - Заяц кажи: &quot;Не жури сї, ходи зо мнов&quot;. - Злїз він з дерива і ідут оба лїсом; али заяц мав колач у торбинї, дав їму і кажи: &quot;Ти будь тут, а я дес іду&quot;. - Кіт узєв тай той колач іззїв. Заєц сигів за корчем і виґів, як він ззїв. Приходит до него тай кажи: „На що ти ззїв колач&quot;? - Він кажи: &quot;Я ни ззїв, ни знаю, хто ззїв&quot;. - А вів каже: &quot;Но, та ходи далі&quot;.

Ідут. а там є купа вовків. Али вони їх обминают, бо боя сї: один вовк заздрів тай кажи: &quot;Ни бійти сї, хоґіт суди&quot;. - Прихоґє вони тай кажут: &quot;Шо коло вас тут чути&quot;? - Али найстарший вовк питає сї: &quot;А ви чим є&quot;? — А заяц кажи: &quot;Ми є такі лїкарі, що ми від усїлякої слабости даєм раду&quot;. — Каже: &quot;Колиж ви такі мудрі то йдїт до нашого королє видмедє, бо&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4du5wfcoafdudjk6g56887ez8qnzz18</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Квітка К. Професіональні народні співці й музиканти на Україні (1924).pdf/40</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564346</id>
    <revision>
      <id>1043272</id>
      <timestamp>2026-04-01T13:59:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Galvm</username>
        <id>6504</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043272</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2336" sha1="sl5eyinnrl8lnrtmgf2yuu3kt8ddd2r" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Galvm&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;що співають разом тільки тих пісень, у яких нема або мало колоратури (і, значить, дум не співають), або те, що ту саму пісню, напр., набожну, співають — як по одинці, то з колоратурою, а як удвох, то без колоратури? Чи буває так, що ходять удвох, співець, що не вміє грати, та кобзар або лірник, що акомпанює на інструменті, не співаючи? Чи тоді, як двоє кобзарів ходять укупі, один із них має верх у всяких практичних та артистичних справах, а другий слухається? Чи буває, щоб ходили разом учитель та учень? Коли не буває, щоб ходило двоє разом лірників, то чому? Чи бувають ансамблі з трьох і більшого числа кобзарів і лірників? Чи буває, щоб кобзарі та лірники грали разом із скрипниками та иншими музикантами? При яких нагодах це буває? Чи не можна простежити в такій сумісній грі ініціятиви якого інтелігента? Чи така сумісна гра не звязується якоюсь традицією з оркестром, штучно злагодженим з народніх музикантів на 12 Археологічнім з'їзді в Харкові? Коли в звичаях кобзарів є гуртовий спів при якихось нагодах (напр., на товариськім бенкеті, на „храмах”, або як екзаменують учня), то що саме співають гуртом? Чи інструментальний супровід дає тільки один кобзар або лірник, а инші співають, не граючи, чи спів іде зовсім без інструм, супроводу? Коли двоє кобзарів тільки ходять укупі із села в&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sl5eyinnrl8lnrtmgf2yuu3kt8ddd2r</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/324</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564347</id>
    <revision>
      <id>1043273</id>
      <timestamp>2026-04-01T14:05:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mariia Barzhanska</username>
        <id>21519</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: в него є жінка дужи слаба&quot;. — Прийшли вони туди і питає сї: „Чи можна вступити до неї&quot;? — Кажи: „Можна, али ту ни такі лїкарі були, та ни дали раду&quot;. — А кіт кажи: „Ми дамо&quot;. Дав її три корінцї, росполокав у воґі і дав ї сї напити. Зараз вона подужіла. - Відмідь...</comment>
      <origin>1043273</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3942" sha1="s6phx9cnrcksdq97iciaogkklt2yx36" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Mariia Barzhanska&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;в него є жінка дужи слаба&quot;. — Прийшли вони туди і питає сї: „Чи можна вступити до неї&quot;? — Кажи: „Можна, али ту ни такі лїкарі були, та ни дали раду&quot;. — А кіт кажи: „Ми дамо&quot;.
Дав її три корінцї, росполокав у воґі і дав ї сї напити. Зараз вона подужіла. - Відмідь каже: „Шо хоч за тото, шос минї жінку вілїчив, то я тобі дам&quot;. -- А він кажи: „Шо дасте, то я озму&quot;. Трохи приймив кота у госкі і заяцї, а решту дав їм гроший, що могли занести. Нисут вони ти гроші дорогов тай кажи заєц: „Траба ти гроші порахувати, кілько там є&quot;? - Бирут тай рахуют. „Кае: „Се&quot; - каже — „твоя купка, а се моя, а се того, що колач іззїв&quot;. — А кіт кажи: „Я ззїв&quot;. - А заяц кажи: „Булож мині тогди сказати, як ти ззїв&quot;. - Тай ни хоче єму тоти гроші дати. Зачєли сї сварити, потому прийшло і до бійки, зачєли сї бити, зробили крик. На той крик надбіг пес і так вони повтїкали: заяцє розбив пес, кіт собі утїк до сила, гроші там сї зістали.
Зап. І. Волошинський в грудни. 1913. від Т. Тарабалки з Далешева, п. Городенка.

204. Як кіт доглядав чоловіка.

Йшов раз бідний чоловік дорогов і дивит сї - навпирід него шос сї качєє. Він приходит блище, а то котик. Чоловік каже до того котика: „Чо ти, нибоже, так по дорозі качєєш сї&quot;? - „А шож буду робити, коли мине с сила вігонє&quot;? — А чоловік кажи: „От ходи зо мнов, я ше дес тілько їсти найду, шо ми сї оба цїлу зиму перегодуєм&quot;. — А котик каже до чоловіка: „То я дес піду тай позичу&quot;. — Тай їли вони цїлу зиму той хліб, шо був; али прийшло сї на веснї, уже нима шо тут їсти, а той чоловічок заслаб тай сказав до котика: „Ни досить того, шо нима що їсти, али ще я слабий&quot;. - А котик сказав до чоловіка: „О - коби ми здорови, я зараз віткис їсти принису&quot;. — Пішів на поли, дивит сї, а під межев лижит заяц. Котик скочив на заяцє тай го удушив і принїс ду дому, а чоловічок кажи до того котика: „Добре, як є кому стати христєнинови до помочи&quot;. — Чоловічок устав, зварили того заяцє тай оба їдє. Кажи котик до чоловіка: „Траба йти шос і на вечерю принести, аби було зварити&quot;. — А чоловік нїчо їму на то ни казав, ци йди, ци ни йди. Котик узєв тай пішов в сило і приносит букату миєса. Але кажи чоловік до котика : „Ше траба води&quot;. Принїс котик поди тай варє. Так той котик став дужи тому чоловікови в пригодї, коли їму було най-&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>s6phx9cnrcksdq97iciaogkklt2yx36</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/325</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564348</id>
    <revision>
      <id>1043274</id>
      <timestamp>2026-04-01T14:44:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mariia Barzhanska</username>
        <id>21519</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: прикрійше, що він слабував. Так той котик ходив по силї, поків їму ни стало, тому чоловікови, лекши.  Вже той чоловічок подужєв тай війшов на поле; дивит сї, а то за ним котик іде. Надлеків лис тай зачєв за котиком гнати; злапав того котика тай роздер. Той чо...</comment>
      <origin>1043274</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3866" sha1="qcydvgiuqg122stvsg3acnnk82we61a" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Mariia Barzhanska&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;прикрійше, що він слабував. Так той котик ходив по силї, поків їму ни стало, тому чоловікови, лекши.

Вже той чоловічок подужєв тай війшов на поле; дивит сї, а то за ним котик іде. Надлеків лис тай зачєв за котиком гнати; злапав того котика тай роздер. Той чоловічок зачєв дужи сумувати. Питают сї єго люди, чо він так сумує? — А він сказав до людий: „Як жи ни сумувати, коли уже нима мого котика, шо ставав минї дужи в пригодї&quot;. - Тай той чоловік заслаб, ни було кому єго опходити тай він умер.
3п. І. Волошинський в грудни. 1913. від Мих. Зубрєя з Далешева. п. Гороченка.

205. Пан Попеловський. А. ў ы 
Быў чоловік і маў кота і сына; а сын быў малый зістаў, йак старый ўмер, тай си ўсе сыдыў ў печи ў попелы, бо не маў ни сорочки, ничого. А кіт неборачишче мусыў го годувати. Шчо віткы приніс де кусень хлыба, то йаке плесканьа, шо де міх ўчепити, то йиму ныс. І уже го выгодуваў, уже й хлоп выріс; час женити. Повідат кіт: Трба тьа дайак женити. Ты не гадаш нич. Лежиш ў попелы, та лежиш; кобым на ть носиў, та быс йіў готове. І мовит кіт: Ци жениў быс сьа? — Тат бым сьа жениў, кобы дахто даў за ньй. - Али кіт сьа забраў. іде на друге село до пана. А зайаць біжит. Він горі йалицеў! Бойіт сьа і зайацьа. А чо ты там вылыз? - Бо тьа сьа бойу. А де ты йдеш? - Та йду до пана. - Чого? - Йак то чого? Хто куры пойіў? Кіт. Хто качкы пойіў? Кіт. Шчо де йаке сьа зробит, ўсьо на мене, та йду скаржити. Ай піду й йа с тобов, на мене так
само ўраждуйут. Хто капусту бйіў - зайаць: хто сат попідгрызаў - зайаць. - Йак зайаць запишчит, йак сьа зайацыў зайде сыпати, може сто: Мы ўсы підемо до пана! — Та ходыт!— кіт мовит. — Прийшоў кіт до пана на дыдинець — зайацы за ним. Вы - мовит кіт зайацьем — вы ту постыйте, а йа йду до пана. Задрапаў ў двері, пан выйшоў: Чо? — Ци відлавали бы свойу панну за пана Попелоўського? Тай ходыт, пан Попелоўськкый прислаў вам дарунок. — Тот выйшоў, подивиў сьа: Оў! Йакый він пан, коли тылькі зайацы прислаў. Іди, заўтра прийдеш! - мовит котови. А зайацы нагнаў. Гадат собі: Йа ни буду за осього віддавати.

Али кіт прийшоў доміў, приныс йакысь кусень хлыба, тот плаче у печи: Ей, кіт мовит, ты лайдаку! Та ты плачеш, а йа тьа женьу! Тай лапкоў поза вуха. Даў му тот кусень хльба:&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qcydvgiuqg122stvsg3acnnk82we61a</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043286</id>
      <parentid>1043274</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T17:32:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mariia Barzhanska</username>
        <id>21519</id>
      </contributor>
      <origin>1043286</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3902" sha1="qicioajyw2f7nfjhsa74bj8gdyf8mx2" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Mariia Barzhanska&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;прикрійше, що він слабував. Так той котик ходив по силї, поків їму ни стало, тому чоловікови, лекши.

Вже той чоловічок подужєв тай війшов на поле; дивит сї, а то за ним котик іде. Надлеків лис тай зачєв за котиком гнати; злапав того котика тай роздер. Той чоловічок зачєв дужи сумувати. Питают сї єго люди, чо він так сумує? — А він сказав до людий: „Як жи ни сумувати, коли уже нима мого котика, шо ставав минї дужи в пригодї&quot;. - Тай той чоловік заслаб, ни було кому єго опходити тай він умер.
3п. І. Волошинський в грудни. 1913. від Мих. Зубрєя з Далешева. п. Гороченка.

205. Пан Попеловський. А. ў ы 
Быў чоловік і маў кота і сына; а сын быў малый зьістаў, йак старый ўмер, тай си ўсе сьідьіў ў печи ў попельі, бо не маў ни сорочки, ничого. А кіт неборачишче мусьіў го годувати. Шчо віткы приньіс де кусень хльіба, то йаке плесканьа, шо де міх ўчепити, то йиму ньіс. І уже го выгодуваў, уже й хлоп выріс; час женити. Повідат кіт: Трба тьа дайак женити. Ты не гадаш нич. Лежиш ў попельі, та лежиш; кобым на ть носиў, та быс йіў готове. І мовит кіт: Ци жениў быс сьа? — Тат бым сьа жениў, кобы дахто даў за ньй. - Али кіт сьа забраў. іде на друге село до пана. А зайаць біжит. Він горі йалицеў! Бойіт сьа і зайацьа. А чо ты там выльіз? - Бо тьа сьа бойу. А де ты йдеш? - Та йду до пана. - Чого? - Йак то чого? Хто куры пойіў? Кіт. Хто качкы пойіў? Кіт. Шчо де йаке сьа зробит, ўсьо на мене, та йду скаржити. Ай піду й йа с тобов, на мене так само ўраждуйут. Хто капусту бйіў - зайаць: хто сат попідгрызаў - зайаць. - Йак зайаць запишчит, йак сьа зайацьіў зайде сыпати, може сто: Мы ўсы підемо до пана! — Та ходыт!— кіт мовит. — Прийшоў кіт до пана на дьідинець — зайацьі за ним. Вы - мовит кіт зайацьем — вы ту постыйте, а йа йду до пана. Задрапаў ў двері, пан выйшоў: Чо? — Ци відлавали бы свойу панну за пана Попелоўського? Тай ходыт, пан Попелоўськкый прислаў вам дарунок. — Тот выйшоў, подивиў сьа: Оў! Йакый він пан, коли тьількі зайацьі прислаў. Іди, заўтра прийдеш! - мовит котови. А зайацьі нагнаў. Гадат собі: Йа ни буду за осього віддавати.

Али кіт прийшоў доміў, приньіс йакысь кусень хльіба, тот плаче у печи: Ей, кіт мовит, ты лайдаку! Та ты плачеш, а йа тьа женьу! Тай лапкоў поза вуха. Даў му тот кусень хльба:&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qicioajyw2f7nfjhsa74bj8gdyf8mx2</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/436</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564349</id>
    <revision>
      <id>1043275</id>
      <timestamp>2026-04-01T16:30:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043275</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3502" sha1="4igjowmryfbknn5ygddhbl27ir5ll85" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;376

то чоловік як зайде з буком, або с стрільбов, убє вас й сто
нараз, а як минї дасте одного, то вас менче погине“. — 
Но
і вони на тото згодили сї. Як жи він зачєв у них вітувати, то
каже: „Но якже хочете, аби вас не били, то сиґіт у своїм
ґрунтї“. — Від першого разу їм сї не вподобав той віт, але
шо… Як скінчив він у них вітувати рік і нїчо їм доброго ни
зробив, але так їх вінищив, що лиш девєдесєть лишило сї їх
у кі партії. І шо вони тогди робє? Радє сї єго скидати, бо кажут, що: „Як він побуди ще рік, то нас ни стани й єдного“. — Що вони єго позивают і єго трудно скинути. Порадили сї вони
що: „Як го ни вібєм, то го й ни скиним“. — 
Зійшли сї вони
раз, обступили го докола — 
хоть они птахи малї, але дзюби
острі мают, і як му докучили, то сам сї просив, що доки єго,
то вже вітувати ни буде.
— І конец.

{{smaller|''Зап. I. Волошинський в цвітни. 1913, від М. Черненького з Далешева. п. Городенка.''}}

{{c|{{larger|'''XXVІІ. Половик.'''}}}}

&lt;section end=&quot;275&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;276&quot; /&gt;{{c|'''276. Полковник і курочка.'''}}

Дїяло си то на веснї. Одного дня вівела курочка куріта на
двір тай водит, а они шукают собі чирвачків, бігают по току.
Але придивив си половик тай зачєв спускати си, аби імити курі.
Курочка насторочила пірс, роспростерла крила тай кричит: Не
дам, не дам! — Половик каже: Я не просю; я сам йму! — Але
учув ґазда, шо си робит тай з рушницї бевх! тай половика
убив. Каже курочка до куріт: Дивіт ви си добре, котре наш
ворог, аби си від єго дїтий ховати, бо їх є богато, що раді би
знишити усї кури.

{{smaller|''Запис. в Волчківцях. Сиятинського пов. від І. Гавдуника Аитін Онишук.''}}

&lt;section end=&quot;276&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;277&quot; /&gt;{{c|'''277. Лис і половик'''}}

Питав половик лиса: Коли тобі добре — лїтї, цї зимі? — 
А лис каже: Менї добре у літї, бо я лєжу собі у буріни і лиш
дивю си, де є куртя; цї у курудзах, цї у єчмени, минї курто
сами лїзут у рот. А тобі коли, каже, добре? — 
Ой менї, каже
половик, менї добре зимі, бо зимі усе поле чисте, укрите білим
снїгом тай я лиш ознесу си горі тай дивю си, де си чорнїє ку-&lt;section end=&quot;277&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4igjowmryfbknn5ygddhbl27ir5ll85</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043294</id>
      <parentid>1043275</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T18:48:08Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043294</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3524" sha1="o9lnubkzan5slxbvk4xqs4uvsldekuc" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;275&quot; /&gt;то чоловік як зайде з буком, або с стрільбов, убє вас й сто нараз, а як минї дасте одного, то вас менче погине“. — Но і вони на тото згодили сї. Як жи він зачєв у них вітувати, то каже: „Но якже хочете, аби вас не били, то сиґіт у своїм ґрунтї“. — Від першого разу їм сї не вподобав той віт, але шо… Як скінчив він у них вітувати рік і нїчо їм доброго ни зробив, але так їх вінищив, що лиш девєдесєть лишило сї їх у кі партії. І шо вони тогди робє? Радє сї єго скидати, бо кажут, що: „Як він побуди ще рік, то нас ни стани й єдного“. — Що вони єго позивают і єго трудно скинути. Порадили сї вони що: „Як го ни вібєм, то го й ни скиним“. — Зійшли сї вони раз, обступили го докола — хоть они птахи малї, але дзюби острі мают, і як му докучили, то сам сї просив, що доки єго, то вже вітувати ни буде. — І конец.

{{smaller|''Зап. I. Волошинський в цвітни. 1913, від М. Черненького з Далешева. п. Городенка.''}}

&lt;section end=&quot;275&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;276&quot; /&gt;{{c|{{larger|'''XXVII. Половик.'''}}}}

{{c|'''276. Половик і курочка.'''}}

Дїяло си то на веснї. Одного дня вівела курочка куріта на двір тай водит, а они шукают собі чирвачків, бігают по току. Але придивив си половик тай зачєв спускати си, аби імити курі. Курочка насторочила пірє, роспростерла крила тай кричит: Не дам, не дам! — Половик каже: Я не просю; я сам йму! — Але учув ґазда, шо си робит тай з рушницї бевх! тай половика убив. Каже курочка до куріт: Дивіт ви си добре, котре наш ворог, аби си від єго дїтий ховати, бо їх є богато, шо раді би знищити усї кури.

{{smaller|''Запис. в Волчківцях. Снятинського пов. від І. Гавдуника Антін Онишук.''}}

&lt;section end=&quot;276&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;277&quot; /&gt;{{c|'''277. Лис і половик'''}}

Питав половик лиса: Коли тобі добре — лїтї, цї зимі? — А лис каже: Менї добре у літї, бо я лєжу собі у буріни і лиш дивю си, де є куртя; цї у курудзах, цї у єчмени, минї куртє сами лїзут у рот. А тобі коли, каже, добре? — Ой менї, каже половик, менї добре зимі, бо зимі усе поле чисте, укрите білим снїгом тай я лиш ознесу си горі тай дивю си, де си чорнїє ку-&lt;section end=&quot;277&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>o9lnubkzan5slxbvk4xqs4uvsldekuc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043295</id>
      <parentid>1043294</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T18:48:26Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>1043295</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3525" sha1="6wngvmdjc5hepr1ntq3kffo1b95font" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;275&quot; /&gt;то чоловік як зайде з буком, або с стрільбов, убє вас й сто нараз, а як минї дасте одного, то вас менче погине“. — Но і вони на тото згодили сї. Як жи він зачєв у них вітувати, то каже: „Но якже хочете, аби вас не били, то сиґіт у своїм ґрунтї“. — Від першого разу їм сї не вподобав той віт, але шо… Як скінчив він у них вітувати рік і нїчо їм доброго ни зробив, але так їх вінищив, що лиш девєдесєть лишило сї їх у кі партії. І шо вони тогди робє? Радє сї єго скидати, бо кажут, що: „Як він побуди ще рік, то нас ни стани й єдного“. — Що вони єго позивают і єго трудно скинути. Порадили сї вони що: „Як го ни вібєм, то го й ни скиним“. — Зійшли сї вони раз, обступили го докола — хоть они птахи малї, але дзюби острі мают, і як му докучили, то сам сї просив, що доки єго, то вже вітувати ни буде. — І конец.

{{smaller|''Зап. І. Волошинський в цвітни. 1913, від М. Черненького з Далешева. п. Городенка.''}}

&lt;section end=&quot;275&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;276&quot; /&gt;{{c|{{larger|'''XXVII. Половик.'''}}}}

{{c|'''276. Половик і курочка.'''}}

Дїяло си то на веснї. Одного дня вівела курочка куріта на двір тай водит, а они шукают собі чирвачків, бігают по току. Але придивив си половик тай зачєв спускати си, аби імити курі. Курочка насторочила пірє, роспростерла крила тай кричит: Не дам, не дам! — Половик каже: Я не просю; я сам йму! — Але учув ґазда, шо си робит тай з рушницї бевх! тай половика убив. Каже курочка до куріт: Дивіт ви си добре, котре наш ворог, аби си від єго дїтий ховати, бо їх є богато, шо раді би знищити усї кури.

{{smaller|''Запис. в Волчківцях. Снятинського пов. від І. Гавдуника Антін Онишук.''}}

&lt;section end=&quot;276&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;277&quot; /&gt;{{c|'''277. Лис і половик'''}}

Питав половик лиса: Коли тобі добре — лїтї, цї зимі? — А лис каже: Менї добре у літї, бо я лєжу собі у буріни і лиш дивю си, де є куртя; цї у курудзах, цї у єчмени, минї куртє сами лїзут у рот. А тобі коли, каже, добре? — Ой менї, каже половик, менї добре зимі, бо зимі усе поле чисте, укрите білим снїгом тай я лиш ознесу си горі тай дивю си, де си чорнїє ку-&lt;section end=&quot;277&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>6wngvmdjc5hepr1ntq3kffo1b95font</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/437</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564350</id>
    <revision>
      <id>1043276</id>
      <timestamp>2026-04-01T16:43:53Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043276</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3630" sha1="favwhtzjibzz1vzvl9bmvnxqvm1h3bp" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;377

рочьтя цї кугутик тай хап, і є обід; а лїтї біда, бо кури у бурєн си ховают. Знаєш шьо, каже половик, погоґім си: У лїтї
годуй ти мене, а я тебе буду годувати у зимі. — Добре. Погодили си они і лис годував половика цїле лїто, тай єго вгудовав,
шьо той ледви годен лїтати. Але прийшла зима. Прийшла зима,
лис з голоду здихає, а половик приходит тай каже: Біда, куме,
нема нїчо їсти, бо за мнов, каже, з стрільбами уганєют си, шьо
і собі нима шьо зїсти. — Каже лис: Сарачі, коби я знав лїтати
так, єк ни знаю, то я би собі дав раду. —
А половик каже:
Куме, та я вас научу лїтати. Сїдайте, куме, на мене, а за мінуту
знаєте лїтати так, як я. — Но, послухав лис єго тай сїв на половика і полекіли у гору. З гори дивит си половик у долину тай
каже: Видиш онди ті кури у долинї? — А лис каже: Виджу. —
Ану, хап! тай пустив лиса з гори, а лис упав на землю тай
убив си на смерть. Прийшов до него половик і відовбав їму
ще й очи.

{{smaller|''Запис, в Карлові, Снятинського пов. від Івана Семотюка Ст. Антін Онищук.''}}

{{smaller|'''Паралєлї''': Мотив про те, як орел учив лиса лїтати. пор. повисше. ч. 269
- 270 і далї ч. 279.}}

{{c|{{larger|'''XXVІІІ. Крук.'''}}}}

&lt;section begin=&quot;277&quot; /&gt;{{c|'''278. Крукове весїлє.'''}}

Єдного разу литїв крук понад сило і: „Крук, крук“. — 
А він був кавалїр — той крук. Ворона почула то тай каже:
„Я с тут“.  — 
„А шож, люба, може би ти менї за жину була“? —
„Можу бути, бо я тибе сподобала“. — Добре, то типер ми собі
підем у файний город, де прикметно вісїлє робити“.
— І поскликали він свою родину, а вона свою, „Но траба шос нам
шукати на вісїлє, спожитку“. —
Пішли на поле і найшли, що
Яцко спав — заяц. Сїли на него, розбили, в дзюб розібрали
і принесли; типер сї радє, хто то буде слюб давати. „І певно
хто? Бузьок. Він славний чоловік, він нам має дати слюб“! —
„Ше за напитком треба шукати“.
— „Там покічок тиче ладний,
то наш буде напиток славний“.  — 
„Когож би ми за музику обібрали“? — „Та хіба буде диркач тай ковтач“?  — 
„Та вони
файні музики, нїц їм нима догани. Хоть буде коштувати великий гріш, то добри заграют“.  — 
За кухарку запросили бущиху.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>favwhtzjibzz1vzvl9bmvnxqvm1h3bp</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043296</id>
      <parentid>1043276</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T18:53:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043296</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3703" sha1="odpawseve92ef101qrf2vqz38oq3tul" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;277&quot; /&gt;рочьтя цї кугутик тай хап, і є обід; а лїтї біда, бо кури у бурєн си ховают. Знаєш шьо, каже половик, погоґім си: У лїтї годуй ти мене, а я тебе буду годувати у зимі. — Добре. Погодили си они і лис годував половика цїле лїто, тай єго вгудовав, шьо той ледви годен лїтати. Але прийшла зима. Прийшла зима, лис з голоду здихає, а половик приходит тай каже: Біда, куме, нема нїчо їсти, бо за мнов, каже, з стрільбами уганєют си, шьо і собі нима шьо зїсти. — Каже лис: Сарачі, коби я знав лїтати так, єк ни знаю, то я би собі дав раду. — А половик каже: Куме, та я вас научу лїтати. Сїдайте, куме, на мене, а за мінуту знаєте лїтати так, як я. — Но, послухав лис єго тай сїв на половика і полекіли у гору. З гори дивит си половик у долину тай каже: Видиш онди ті кури у долинї? — А лис каже: Виджу. — Ану, хап! тай пустив лиса з гори, а лис упав на землю тай убив си на смерть. Прийшов до него половик і відовбав їму ще й очи.

{{smaller|''Запис. в Карлові, Снятинського пов. від Івана Семотюка Ст. Антін Онищук.''}}

{{smaller|'''Паралєлї''': Мотив про те, як орел учив лиса лїтати. пор. повисше. ч. 269—270 і далї ч. 279.}}

&lt;section end=&quot;277&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;278&quot; /&gt;{{c|{{larger|'''XXVIII. Крук.'''}}}}

{{c|'''278. Крукове весїлє.'''}}

Єдного разу литїв крук понад сило і: „Крук, крук“. — А він був кавалїр — той крук. Ворона почула то тай каже: „Я є тут“.  — „А шож, люба, може би ти менї за жину була“? — „Можу бути, бо я тибе сподобала“. — Добре, то типер ми собі підем у файний город, де прикметно вісїлє робити“. — І поскликали він свою родину, а вона свою, „Но траба шос нам шукати на вісїлє, спожитку“. — Пішли на поле і найшли, шо Яцко спав — заяц. Сїли на него, розбили, в дзюб розібрали і принесли; типер сї радє, хто то буде слюб давати. „І певно хто? Бузьок. Він славний чоловік, він нам має дати слюб“! — „Ше за напитком треба шукати“. — „Там покічок тиче ладний, то наш буде напиток славний“. — „Когож би ми за музику обібрали“? — „Та хіба буде диркач тай ковтач“? — „Та вони файні музики, нїц їм нима догани. Хоть буде коштувати великий гріш, то добри заграют“. — За кухарку запросили бущиху.&lt;section end=&quot;278&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>odpawseve92ef101qrf2vqz38oq3tul</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/438</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564351</id>
    <revision>
      <id>1043277</id>
      <timestamp>2026-04-01T16:53:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043277</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3771" sha1="fg27u1y1srat3pisvopywigizc3m734" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;378

Тож вона файно прилагодила, приготовила. Пішли вони над
ріку, привів їм бузьок слюб.

Йдут від слюбу, так тоти музики грают, аж зимлє дрижит.
Пообсїдали файно поза столи, пообідали, тогди до ладного поточка, напили сї води по трошка і далі в таниц. Бузьок пішов
с кухарков, с свойов жінков, крук пішов с свойов жінков воронов, а тоти свати с сватами,
так сї забавєли цїлу нїч.
Трошки пирид днинов полєгали на спочивок; як повставали,
поснїдали, подєкували однї другим і ладно сї розійшли. Так
они собі жиют до сего чєсу і добре їм.

{{smaller|''Зап. І. Волошинський в грудни. 1913, від Гриця Луцина з Далешева, р. Городенка.''}}

&lt;section begin=&quot;279&quot; /&gt;{{c|'''279. Крук і лис.'''}}

Крук зловив молодого заячика і сїв на високе дерево їсти.
Але побачив єго лис тай гадає собі: Єк би минї від него того
заєцє вимудрувати? Каже він до крука: Я уже видїв богато
птахів але сми шє однако такого, єк ви, не видїв; ви мусите
бути найстаршим королем над усїма птахами. Прошу вас, каже
лис, я би хоків знати ваше імено, а я би про вас і дїтим своїм
росповів. — Крук єк учюв з лиса такі слова, то раптом розкинув крила і підніс си у гору тай каже: Крук! крук! крук! Тай
лиш обізвав си, а то мєсо упало, а лис хап мєсо тай каже: Но, 
менї лиш того було треба!

Яковос стало крукови, шьо він дав си лисови змудрувати
тий каже: Я уже злїтав усї гори і долини, знаю уже усю звірину, але такого мудрого звіря я шє ни видїв: вам, каже, шє
лиш бракує, аби-сте знали лїтати, то вам би у сьвітї пари не
було.

Але лис тимчєсом мєсо схарчював тай каже: Коби мене хто так
научив лїтати, єк ти лїтаєш, то я би, каже, дав єму пєть таких
заяців, і то старих, не молодих. — Каже єму крук: Дайте менї
такого, єк ви зїли, то я вас навчю за пару мінут. — 
Лис дуже
цим утїшив си і думає: Я єк би шє так лїтати умів, то понад
мени уже ни було би мудрішого! Каже він до крука: Добре,
а як же се може бути?
— А крук каже: Я спустю си на долину
і возьму вас на себе і буду вас так довго учити, поків мете так
лїтати, єк я. — Добре. Крук сїв на землю і каже лисови: Сїдайте на мій хребет і держіт си мого піря. — Лис вчипив си хребта
і каже: Я вже готовий. —
Але крук поволи здоймає си з лисом&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>fg27u1y1srat3pisvopywigizc3m734</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043297</id>
      <parentid>1043277</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T18:58:39Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043297</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3839" sha1="t96yiawgczm9z45qmh3uemxh16ymypq" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;278&quot; /&gt;Тож вона файно прилагодила, приготовила. Пішли вони над ріку, привів їм бузьок слюб.

Йдут від слюбу, так тоти музики грают, аж зимлє дрижит. Пообсїдали файно поза столи, пообідали, тогди до ладного поточка, напили сї води по трошка і далі в таниц. Бузьок пішов с кухарков, с свойов жінков, крук пішов с свойов жінков воронов, а тоти свати с сватами, так сї забавєли цїлу нїч. Трошки пирид днинов полєгали на спочивок; як повставали, поснїдали, подєкували однї другим і ладно сї розійшли. Так они собі жиют до сего чєсу і добре їм.

{{smaller|''Зап. І. Волошинський в грудни. 1913, від Гриця Луцина з Далешева, п. Городенка.''}}

&lt;section end=&quot;278&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;279&quot; /&gt;{{c|'''279. Крук і лис.'''}}

Крук зловив молодого заячика і сїв на високе дерево їсти. Але побачив єго лис тай гадає собі: Єк би минї від него того заєцє вимудрувати? Каже він до крука: Я уже видїв богато птахів але сми шє однако такого, єк ви, не видїв; ви мусите бути найстаршим королем над усїма птахами. Прошу вас, каже лис, я би хоків знати ваше імено, а я би про вас і дїтим своїм росповів. — Крук єк учюв з лиса такі слова, то раптом розкинув крила і підніс си у гору тай каже: Крук! крук! крук! Тай лиш обізвав си, а то мєсо упало, а лис хап мєсо тай каже: Но, менї лиш того було треба!

Яковос стало крукови, шьо він дав си лисови змудрувати тий каже: Я уже злїтав усї гори і долини, знаю уже усю звірину, але такого мудрого звіря я шє ни видїв: вам, каже, шє лиш бракує, аби-сте знали лїтати, то вам би у сьвітї пари не було.

Але лис тимчєсом мєсо схарчював тай каже: Коби мене хто так научив лїтати, єк ти лїтаєш, то я би, каже, дав єму пєть таких заяцїв, і то старих, не молодих. — Каже єму крук: Дайте менї такого, єк ви зїли, то я вас навчю за пару мінут. — Лис дуже цим утїшив си і думає: Я єк би шє так лїтати умів, то понад мени уже ни було би мудрішого! Каже він до крука: Добре, а як же се може бути? — А крук каже: Я спустю си на долину і возьму вас на себе і буду вас так довго учити, поків мете так лїтати, єк я. — Добре. Крук сїв на землю і каже лисови: Сїдайте на мій хребет і держіт си мого піря. — Лис вчипив си хребта і каже: Я вже готовий. — Але крук поволи здоймає си з лисом&lt;section end=&quot;279&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t96yiawgczm9z45qmh3uemxh16ymypq</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/146/1/2558</title>
    <ns>116</ns>
    <id>564352</id>
    <revision>
      <id>1043278</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:04:32Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexandr Konovalchuk</username>
        <id>11193</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: [https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-Y7YJ-7CJW?view=explore&amp;groupId=TH-7793-159549-307404-63&amp;grid=on&amp;lang=uk Копія справи на FS]</comment>
      <origin>1043278</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="154" sha1="nwev0farprdvk8dx0xi69uvvmn04wyl" xml:space="preserve">[https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-Y7YJ-7CJW?view=explore&amp;groupId=TH-7793-159549-307404-63&amp;grid=on&amp;lang=uk Копія справи на FS]</text>
      <sha1>nwev0farprdvk8dx0xi69uvvmn04wyl</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/146/1/2554</title>
    <ns>116</ns>
    <id>564353</id>
    <revision>
      <id>1043279</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:06:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexandr Konovalchuk</username>
        <id>11193</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: [https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-Y7YJ-788Q?view=explore&amp;groupId=TH-7708-159563-51458-18&amp;grid=on&amp;lang=uk Копія справи на FS]</comment>
      <origin>1043279</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="153" sha1="3bpvdd9yk60x9rex04jmv9cmgkx95l7" xml:space="preserve">[https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-Y7YJ-788Q?view=explore&amp;groupId=TH-7708-159563-51458-18&amp;grid=on&amp;lang=uk Копія справи на FS]</text>
      <sha1>3bpvdd9yk60x9rex04jmv9cmgkx95l7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/146/1/2555</title>
    <ns>116</ns>
    <id>564354</id>
    <revision>
      <id>1043280</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:07:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexandr Konovalchuk</username>
        <id>11193</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: [https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHJ-77YF-6JLW-2?view=explore&amp;groupId=TH-7708-159563-51558-17&amp;grid=on&amp;lang=uk Копія справи на FS]</comment>
      <origin>1043280</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="155" sha1="bevv4n1upipmpzkmx1bfmzrmzg04xcl" xml:space="preserve">[https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHJ-77YF-6JLW-2?view=explore&amp;groupId=TH-7708-159563-51558-17&amp;grid=on&amp;lang=uk Копія справи на FS]</text>
      <sha1>bevv4n1upipmpzkmx1bfmzrmzg04xcl</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/146/1/2556</title>
    <ns>116</ns>
    <id>564355</id>
    <revision>
      <id>1043281</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:08:51Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexandr Konovalchuk</username>
        <id>11193</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: [https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-17YJ-4C3?view=explore&amp;groupId=TH-7708-159563-51457-29&amp;grid=on&amp;lang=uk Копія справи на FS]</comment>
      <origin>1043281</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="152" sha1="hhy0q50jmlipwlv3fvrhswycnjtahvv" xml:space="preserve">[https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-17YJ-4C3?view=explore&amp;groupId=TH-7708-159563-51457-29&amp;grid=on&amp;lang=uk Копія справи на FS]</text>
      <sha1>hhy0q50jmlipwlv3fvrhswycnjtahvv</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/439</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564356</id>
    <revision>
      <id>1043282</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:10:25Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043282</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3373" sha1="tdcb0juuo5xkbnqz9q7w7gbe4vikmob" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;379

у гору і чим раз висше і дивит си, шо вже високо знєв си понад
найвищі дерева, віддалив си на чисте поле; а лис зажмурив си,
бо єму страшно стало, шьо так далеко від землї.

Але крук зміркував лисячий страх тий рантом кинув си
в бік, а лис у долину.

Лис паде стрімголов і кричит: Я паду! Ґвавту! я паду. —

А крук каже: Верти, верти фостом!

Тай лис звертів фостом і як гепнув собов на землю тай
розбив си.

{{smaller|''Зап. від Івана Самдуняко, посла, з Карлові. Снятинського повіта. 1913 р. А. Онищук.''}}

{{smaller|'''Паралєлї''': Се оповіданє зложене з двох мотивів: 1) Лис видурює у крука
масо (пор. далї. Піддурена ворона). 2) Крук учить лиса лїтати (пор. висше:
Орел учить лиса лїтати). Під оповіданями, поданими у скобках, наведена література предмету.}}

{{c|{{larger|'''XXIX. Сова.'''}}}}


&lt;section begin=&quot;280&quot; /&gt;{{c|'''280. Совині й соколові дїти.'''}}

Сова раз стрітилась з соколом: Чиї дїти кращі? — От сокіл і каже: Зведїм до купи і тодї побачим. — Звели. Сова тодї
і побачила, що її дїти гірші, а сокіл ще й плюнув на них. От
сова і каже: Хоть мої й гірші, та минї моїх шкоднїйш, нїж
твоїх, бо вони мої дїти і ти не плюй на них, а коли тобі так
хочеть ся плювати, то плюй на землю.

{{smaller|''П. Чуланскій. Труды. ш. I. ст. 6.3—61.''}}

&lt;section begin=&quot;280&quot; /&gt;{{c|'''281. Кіт і сова.'''}}

Шукав кіт гнїзд. Сова сидїла на дериві і казала: Всї їч, а
моїх нє, бо дужи файнї. — Пішов кіт тей видит горобста, як сє
вбирают в піри, то файнї. Тей він їх ни їв, а совинста поїв.
Сова кажи: „Чомусь зів“: — 
Я файнї ни їв.

{{smaller|''Зап. від Ганни Колотнїцької з Бедриковець, пов. Залїщики, О. Деревянка.''}}

{{smaller|'''''Паралєлї''': S. Ciszewski. Krakowiacy, т. I. ч. 274. — Zbiór wiadomošci do
anirоp. krajowej, т. V. ст. 131. ч. 17. — B. Ilg. Maltesische Märchen und Schwänkе, т. I. ст. 219. — Докладна лїтература предмету вказана: O. Dähnhardt. Natursagen. т. II. ст. 242—250, ч. 18: Eine äsopische Fabel in christlichem Gewande. —
'''Лїтературні перерібни:''' C. Halm. Fabulae Aesopicae collectae, ст. 179. ч. 364. —
W. Hertzberg. Babrios Fabeln. ст. 27—28. ч. 56. — Robert, Fables inédites,
т. I. ст. 348. — Verdizotti, Cento favole morali (1577). ч. 5.''}}&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>tdcb0juuo5xkbnqz9q7w7gbe4vikmob</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043300</id>
      <parentid>1043282</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:06:24Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043300</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3498" sha1="564guafg0jqlcx9pjduf4sb883e5e2v" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;279&quot; /&gt;у гору і чим раз висше і дивит си, шо вже високо знєв си понад найвищі дерева, віддалив си на чисте поле; а лис зажмурив си, бо єму страшно стало, шьо так далеко від землї.

Але крук зміркував лисячий страх тий рантом кинув си в бік, а лис у долину.

Лис паде стрімголов і кричит: Я паду! Ґвавту! я паду. —

А крук каже: Верти, верти фостом!

Тай лис звертів фостом і як гепнув собов на землю тай розбив си.

{{smaller|''Зап. від Івана Самдуняко, посла, з Карлові. Снятинського повіта. 1913 р. А. Онищук.''}}

{{smaller|'''Паралєлї''': Се оповіданє зложене з двох мотивів: 1) Лис видурює у крука масо (пор. далї: Піддурена ворона). 2) Крук учить лиса лїтати (пор. висше: Орел учить лиса лїтати). Під оповіданями, поданими у скобках, наведена література предмету.}}

&lt;section end=&quot;279&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;280&quot; /&gt;{{c|{{larger|'''XXIX. Сова.'''}}}}

{{c|'''280. Совині й соколові дїти.'''}}

Сова раз стрітилась з соколом: Чиї дїти кращі? — От сокіл і каже: Зведїм до купи і тодї побачим. — Звели. Сова тодї і побачила, що її дїти гірші, а сокіл ще й плюнув на них. От сова і каже: Хоть мої й гірші, та минї моїх шкоднїйш, нїж твоїх, бо вони мої дїти і ти не плюй на них, а коли тобі так хочеть ся плювати, то плюй на землю.

{{smaller|''П. Чубинскій. Труды. т. I. ст. 63—61.''}}

&lt;section end=&quot;280&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;281&quot; /&gt;{{c|'''281. Кіт і сова.'''}}

Шукав кіт гнїзд. Сова сидїла на дериві і казала: Всї їч, а моїх нє, бо дужи файнї. — Пішов кіт тей видит горобста, як сє вбирают в піри, то файнї. Тей він їх ни їв, а совинєта поїв. Сова кажи: „Чомусь зів“? — Я файнї ни їв.

{{smaller|''Зап. від Ганни Колотнїцької з Бедриковець, пов. Залїщики, О. Деревянка.''}}

{{smaller|'''''Паралєлї''': S. Ciszewski. Krakowiacy, т. I. ч. 274. — Zbiór wiadomości do antrop. krajowej, т. V. ст. 131. ч. 17. — B. Ilg. Maltesische Märchen und Schwänke, т. I. ст. 219. — Докладна лїтература предмету вказана: O. Dähnhardt. Natursagen. т. II. ст. 242—250, ч. 18: Eine äsopische Fabel in christlichem Gewande. — '''Лїтературні перерібни:''' C. Halm. Fabulae Aesopicae collectae, ст. 179. ч. 364. — W. Hertzberg. Babrios Fabeln. ст. 27—28. ч. 56. — Robert, Fables inédites, т. I. ст. 348. — Verdizotti, Cento favole morali (1577). ч. 5.''}} &lt;section end=&quot;281&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>564guafg0jqlcx9pjduf4sb883e5e2v</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/440</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564357</id>
    <revision>
      <id>1043283</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:20:35Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043283</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3780" sha1="sc6392hbsczvayiof7r0b5ebzddttvn" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;380

{{c|{{larger|'''XXХ. Ворона.'''}}}}


&lt;section begin=&quot;282&quot; /&gt;{{c|'''282. Ворона і її дїти. А.'''}}

Ворона підгодувала троє молодих воронят, шьо шє не
могли самі лїтати тай гадає собі: Ану я їх віпробую, котре з них
найсправедливійше. Каже она до них так: Дїти, ми на цїм дереві не утримаємо си, бо завтра се дерево хоче господарь зрубати; сегодни єго призначив до зрубаня, тому я вас мусю попереносити на друге місце, он там за ту широку ріку. — Дїти
кажут: Най буде. — Ворона бере в лаби найстаре воронє і несе.
Серед води питає: Синку, цї будиш ти так мене годувати на
старі лїта, єк я тебе? Цї будеш нї, каже, так годувати і переносити, де треба, єк я тебе переносю? — А воронєтко каже: Ой
чому нї! Буду, мамко! —
А ворона пустила єго до ріки і вернула си по друге тай так само пустила єго до ріки, бо і то так
обіцювало, єк перше, а она знає, шьо то мудрація. Виртає си
та ворона за третим і питає си і цего так, єк тих двох, шьо
вже потопили си. Але це трете каже: Неньтьо, я не мозю це
вам обіцювати, бо і я буду мати тогди такі самі дїти, єк ви
і мусю їх так годувати, єк ви нас годуєте, то їх опустити ни
мозю і вам цего не обіцєю. — Тогди ворона сказала: Тож ти
вірна моя дитина, ти правду сказала, то я тебе перенесю і догодую. А тих двох я потопила, бо були брехливі, бо обіцяли,
шьо будут мене так на старіскь годувати, єк я вас годую.

{{smaller|''Зап. від Івана Сандуляка Лукина в Керлові 1913 р. Аншін
Онишук.
''}}

&lt;section begin=&quot;283&quot; /&gt;{{c|'''283. Як ворона дїти пробувала. Б.'''}}

Мала ворона пєтеро дїтий. Узєла она одно у пазурі и нисе 
понад скалу єкус и понад воду єкус велику и питає сї: А шо,
сину? Ци меш нї, каже, годувати? — А оно каже: Ой чому?
Буду. — Бо оно боїт сї, що мама верже єго у воду. Але єк
оно сказало, що буде, а она вергла єго у воду. Пішла по друге
и узєла, несе знов понад ту воду и питає сї: Ци будеш мене,
каже, годувати, як я не зможу? — А оно каже: Буду. —
Вергла она и тото. Так она віметала четверо. Ше пєте сї лишило,
а она и то узєла. Несе она и то понад воду и питає сї: Ци меш
нї, каже, годувати, єк я не зможу? — А
оно подумало тай
каже: Ой нї, мамко, я вас ни знаю тогди, чи зможу годувати,
бо я буду свої дїти мати. — А мати тогди каже: Видиш, сину,&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>sc6392hbsczvayiof7r0b5ebzddttvn</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043301</id>
      <parentid>1043283</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:10:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043301</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3828" sha1="0sh7wjpgk63rxls7ssqdknrx5hsgtad" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;282&quot; /&gt;{{c|{{larger|'''XXX. Ворона.'''}}}}


{{c|'''282. Ворона і її дїти. А.'''}}

Ворона підгодувала троє молодих воронят, шьо шє не могли самі лїтати тай гадає собі: Ану я їх віпробую, котре з них найсправедливійше. Каже она до них так: Дїти, ми на цїм дереві не утримаємо си, бо завтра се дерево хоче господарь зрубати; сегодни єго призначив до зрубаня, тому я вас мусю попереносити на друге місце, он там за ту широку ріку. — Дїти кажут: Най буде. — Ворона бере в лаби найстаре воронє і несе. Серед води питає: Синку, цї будиш ти так мене годувати на старі лїта, єк я тебе? Цї будеш нї, каже, так годувати і переносити, де треба, єк я тебе переносю? — А воронєтко каже: Ой чому нї! Буду, мамко! — А ворона пустила єго до ріки і вернула си по друге тай так само пустила єго до ріки, бо і то так обіцювало, єк перше, а она знає, шьо то мудрація. Виртає си та ворона за третим і питає си і цего так, єк тих двох, шьо вже потопили си. Але це трете каже: Неньтьо, я не мозю це вам обіцювати, бо і я буду мати тогди такі самі дїти, єк ви і мусю їх так годувати, єк ви нас годуєте, то їх опустити ни мозю і вам цего не обіцєю. — Тогди ворона сказала: Тож ти вірна моя дитина, ти правду сказала, то я тебе перенесю і догодую. А тих двох я потопила, бо були брехливі, бо обіцяли, шьо будут мене так на старіскь годувати, єк я вас годую.

{{smaller|''Зап. від Івана Сандуляка Лукина в Керлові 1913 р. Антін Онишук. ''}}

&lt;section end=&quot;282&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;283&quot; /&gt;{{c|'''283. Як ворона дїти пробувала. Б.'''}}

Мала ворона пєтеро дїтий. Узєла она одно у пазурі и нисе понад скалу єкус и понад воду єкус велику и питає сї: А шо, сину? Ци меш нї, каже, годувати? — А оно каже: Ой чому? Буду. — Бо оно боїт сї, шо мама верже єго у воду. Але єк оно сказало, шо буде, а она вергла єго у воду. Пішла по друге и узєла, несе знов понад ту воду и питає сї: Ци будеш мене, каже, годувати, як я не зможу? — А оно каже: Буду. — Вергла она и тото. Так она віметала четверо. Ше пєте сї лишило, а она и то узєла. Несе она и то понад воду и питає сї: Ци меш нї, каже, годувати, єк я не зможу? — А оно подумало тай каже: Ой нї, мамко, я вас ни знаю тогди, чи зможу годувати, бо я буду свої дїти мати. — А мати тогди каже: Видиш, сину,&lt;section end=&quot;283&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>0sh7wjpgk63rxls7ssqdknrx5hsgtad</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/326</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564358</id>
    <revision>
      <id>1043284</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:27:36Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mariia Barzhanska</username>
        <id>21519</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: На, зьідж! — Тот зьіў, тай лежит ў попильі. Кіт рано ўстаў, тай йде до пана. Іде через льіс, а лис д ньому, а кіт горі йалицеў. Лис мовит: Чо ты там выльіз? - Бо сьа бойу, абыс ньа не зьіў. — А де ты йдеш? — О, йду до пана, бо повідайут на ньа: Хто масло зьіў? Кіт. Хт...</comment>
      <origin>1043284</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4299" sha1="jqudmqj3xdjw7e3hobueowfzzeqlruy" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Mariia Barzhanska&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;На, зьідж! — Тот зьіў, тай лежит ў попильі. Кіт рано ўстаў, тай йде до пана. Іде через льіс, а лис д ньому, а кіт горі йалицеў. Лис мовит: Чо ты там выльіз? - Бо сьа бойу, абыс ньа не зьіў. — А де ты йдеш? — О, йду до пана, бо повідайут на ньа: Хто масло зьіў? Кіт. Хто молоко зьіў? Кіт. І так напасьть на мене ўсьака, іду до пана. — Тай на піду с тобоў! — лис мовит. А мойи не таке сам, гі твойи? Хто курку зьіў? Лис. Хто гуску зьіў? Лис. Йа і ў тьім боцьі не буду, а вонй на мене ўсьі. Нераз вореў залетит, возьме курку: Е, то лис узьаў! То й йа піду с тобоў до пана: али сам не піду; нас йи більше. Йак забреше, йак лисьіў іссыпле - сто. Кіт іде на перед, лисы за ним. Прийшоў до пана, мовит лисам: Ту стьійте, йа піду т пану. Ввійшоў до пана. Проши пана, пан Попелоўськый прислаў дарунок пану. - Тот выйшоў, подивиў сьа: О, тот йакысь пан! Нагнаў до зьвіриньцьа: Но, прийдеш заўтра.

Тот прийшоў доміў, кіт, приньіс такжи йакысь кусень хльіба,
тот плаче голоден. Ей, кіт лапкоў по пыску, поза вуха лапкоў выбиў : йа тьа женьу, а ты плачеш? - Даў му тот хльіб, зьіў.
Другый день йде кіт зноў. Іде через льіс, а воўк біжит. Кіт горі йалицеў! А воўк мовит: Ты чо там ўтьік? - Бо сьа бойу, абыс
ньа не зьіў. Ты диви йакий великый, а йа малый. — Воўк мовит: А ты де йдеш? - Іду до пана. Льуде на ньа так упстали: Хто молоко вывернуў? Кіт. Хто сметану зьіў? Кіт. Хто йайцьа пойіў? Кіт.
А йа й у тьім боцьі не буду. Ба, шчо с того. — Піду й йа с тобоў!
- вовк мовит. Таке саме й мойи. Шчезне де гуска, то воўк хопиў. Тельа йаке, або корова даде забйи сьа ў йакі провальі або потоцьі: То воўк зьіў, а десь сьа дьіло? — Кіт мовит: Та ходи, а йакжи? - Е, йа сам не піду. Нас йи більше. - Ану клич! — Йак воўк завыйи, йак сьа воўків ссыпало сто! Ей кіт наперед йде, воўцы за ним! Прийшоў на дьідинець, тай кіт до пана: Проши пана, пан Попелоўськый дарунок прислаў! — Тот выйшоў. подивиў сьа: О, тот
йакысь пан. Вже й йа не кип і йа тьілько не майу ничого, йак він. Нагнаў тото до зьвіринцьа: Ну, йди коте, ньай пан Попелоўськый заўтра прийздит на вісільа.

Кіт найшоў десь йакусь плаховину, притьаг доміў, ўстали рано: Вылази с пйица, пане Попелоўськый! - Тот выльіз голый, стрйас сьа, кіт даў му плаховину, наткрыў сьа: Ходьім. — Ідут, прийшли уже недалеко тго пана і там быў міст. Ульізли під міст, кіт мовит: Мый сьа. — Та бо тот не знайи йак. Він сьа не мыў, йак сьа ўродиў. Кіт пазурами побдрапуваў, трохы знаки поробиў тай пішоў до пана, лишиў: Проши пана, недобре сьа&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jqudmqj3xdjw7e3hobueowfzzeqlruy</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/441</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564359</id>
    <revision>
      <id>1043285</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:30:31Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043285</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3630" sha1="11gkxsx5r1rwzn0deauzv23lwk0xzsx" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;381

так би були и тоти казали, аби були на правду казали, то була
би їх ни вімитала; до чого таке говорити, каже, що зробити не
зробит.

{{smaller|''Запис, в Зеленици, Надвірнянського пов. від Петра Поповича Он.
5. VI. 1907 р. Ант. Онинук.''}}

&lt;section end=&quot;283&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;284&quot; /&gt;{{c|'''284. Як ворона дістала зі збанка води.'''}}

Дві ворони ходили глядати води, бо їм ся дуже хотїло
пити, та не нашли ниґда. Нарешті нашли десі на кошари в дзбанку.
Та не могли дістати в дзбанку, бо било глубоко. Єдна ворона
полетїла сой дале. Друга зяла до дзбанку метати каменики,
жеби вода на верх вишла и напила ся.

{{smaller|''I. Верхратський, Про говор гал. Лемків, ст. 221.''}}

{{smaller|'''Паралєлї:''' Сього оповіданя не знапшов я у фолькльорних збірках. — '''Лїтературні перерібки:''' А. Измайловъ, Басни, ст. 53—54, ч. 33. — Phaedri Augusti
liberti fabulae Aesopiae, ст. 170, ч. 27.}}

&lt;section end=&quot;284&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;285&quot; /&gt;{{c|'''285. Панна ворона. А.'''}}

Злапав лис курочку, сів під дубом тай гризе. Лиш відвернув сє на бік, а ворона, що вже здавна єго підстерегла, хап
курку тай на дуба з нев. Зробив сє жєль лисови, глянув у гору тай каже: Вороночко, панночко, верни менї курочку! — Ворона
здивувала сє, бо ще нїхто не говорив так до неї: отворила
дзюб тай каже: Ба! — Курка впала і лис докінчив балю.

{{smaller|''Зап. 1904 р. є Костїльниках, Бучацького повіта, Мир. Капій.''}}

&lt;section end=&quot;285&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;286&quot; /&gt;{{c|'''286. Піддурена ворона. Б.'''}}

Ворона лїтала над силом і схопила на току курча. Курча
було чимале, уже в пірячко вбралось. Ворона з добичею политїла в ближнїй лїсок, сїла на дериво ни високо од землї і почала довбать курча. Побачила лисиця, захотїлось їй молоденької курятинки. Підійшла до дерива, обійшла навкруги нього
разів з два і все позирала на ворону, а далї начала морочить
їй голову: Яка же ти гарна птиця, я нїяк на тебе не налюбуюсь; що за носик, що за хвостик, а пірячко од сонця аж блистить; я думаю, така красавиця орла і то прилстить. Ни дарма
ти їси такий ласенький кусочок; по всьому видно, що у тебе
довжин буть ангольський голосочок. — Ворона омлїла од похвальби, забула й про курча, котре в дзьобу диржала, роззявила рот&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>11gkxsx5r1rwzn0deauzv23lwk0xzsx</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043302</id>
      <parentid>1043285</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:15:05Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043302</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3688" sha1="qkkodwsdwygpll0dacu5y6bpzdvc6db" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;283&quot; /&gt;так би були и тоти казали, аби були на правду казали, то була би їх ни вімитала; до чого таке говорити, каже, шо зробити не зробит.

{{smaller|''Запис. в Зеленици, Надвірнянського пов. від Петра Поповича Он. 5. VI. 1907 р. Ант. Онищук.''}}

&lt;section end=&quot;283&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;284&quot; /&gt;{{c|'''284. Як ворона дістала зі збанка води.'''}}

Дві ворони ходили глядати води, бо їм ся дуже хотїло пити, та не нашли ниґда. Нарештї нашли десі на кошари в дзбанку. Та не могли дістати в дзбанку, бо било глубоко. Єдна ворона полетїла сой дале. Друга зяла до дзбанку метати каменики, жеби вода на верх вишла и напила ся.

{{smaller|''І. Верхратський, Про говор гал. Лемків, ст. 221.''}}

{{smaller|'''Паралєлї:''' Сього оповіданя не знапшов я у фолькльорних збірках. — '''Лїтературні перерібки:''' А. Измайловъ, Басни, ст. 53—54, ч. 33. — Phaedri Augusti liberti fabulae Aesopiae, ст. 170, ч. 27.}}

&lt;section end=&quot;284&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;285&quot; /&gt;{{c|'''285. Панна ворона. А.'''}}

Злапав лис курочку, сїв під дубом тай гризе. Лиш відвернув сє на бік, а ворона, що вже здавна єго підстерегла, хап курку тай на дуба з нев. Зробив сє жєль лисови, глянув у гору тай каже: Вороночко, панночко, верни менї курочку! — Ворона здивувала сє, бо ще нїхто не говорив так до неї: отворила дзюб тай каже: Ба! — Курка впала і лис докінчив балю.

{{smaller|''Зап. 1904 р. є Костїльниках, Бучацького повіта, Мир. Капій.''}}

&lt;section end=&quot;285&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;286&quot; /&gt;{{c|'''286. Піддурена ворона. Б.'''}}

Ворона лїтала над силом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже в пірячко вбралось. Ворона з добичею политїла в ближнїй лїсок, сїла на дериво ни високо од землї і почала довбать курча. Побачила лисиця, захотїлось їй молоденької курятинки. Підійшла до дерива, обійшла навкруги нього разів з два і все позирала на ворону, а далї начала морочить їй голову: Яка же ти гарна птиця, я нїяк на тебе не налюбуюсь; шо за носик, шо за хвостик, а пірячко од сонця аж блистить; я думаю, така красавиця орла і то прилстить. Ни дарма ти їси такий ласенький кусочок; по всьому видно, шо у тебе довжин буть ангольський голосочок. — Ворона омлїла од похвальби, забула й про курча, котре в дзьобу диржала, роззявила рот&lt;section end=&quot;286&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>qkkodwsdwygpll0dacu5y6bpzdvc6db</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/442</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564360</id>
    <revision>
      <id>1043287</id>
      <timestamp>2026-04-01T17:52:58Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043287</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4151" sha1="k24hw5tz0gpw1k1ebu93vkowtq3bakl" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;382

і крикнула: Да! да! — Курча впало до долу, а лисиця схопила
його і гайда.

{{smaller|''Запис. від В. Гомчарови в Шебекинї П. Тарасевський.''}}

{{smaller|'''Паралєлї''': В. Гнатюк, Етноґр. матер. з Угор. Руси. т. V1, ст. 4—5. ч. 3
(початок). — І Верхратський, Знадоби для пізнаня угор. рус. говорів, т. 1. ст.
151. — W. Radloff. Prohen der Volkslitteratur der tüirkisch. Stämme, т. I. ст.
217. ч. 5. — A. Aarne. Finnische Märchenvarianten. ч. 57. — O. Hackman. Märchen der finniänd. Schweden, ч. 57 — '''Лїтературні перерібки''': Павло Свой. Байки.
ст. 27——28: Лисиця и ворона съ сыромъ. — М. Старинький, Байки, ст. 9—11.-
Банки Л. Глибова, ст. 91—93, ч. 55 (тут ґава з ковбасою в даюбі). —
Басни
И. А. Крылова, ст. 1—2. ч. 1. — Baiky wybrane Ezopa, ст. 8—9, ч. 2. — 
Жарко. Байки, ст. 25-26: Гава та lbcbця. — Избранныя басни Эзопа, ст.
13—14. — J. Záborsky, Báyky slovenske, ст. 71—72, ч. 125. — W. Hertzberg,
Babrios Fabein. ст. 37—38, ч. 77. — Phaedri Augusti liberti tabulae Aesopiae,
ст. 11—12. ч. 13 і 194—195. ч. 15. — lgn. Krasicki, Bajki i przypowiesci, ст. 61,
ч. 158.}}

&lt;section end=&quot;266&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;267&quot; /&gt;{{c|'''287. Як ворона приятелювала то з совою, то з ястребом.'''}}

Надлекіла раз ворона с полє до сила тай сїла собі на деревину. Дивит сї, а на другі деревинї сидит сова. Ворона каже
до сови: „Чо ти така смутна“?  — 
А сова кажи: „Бо моїх богато сестрів пішло марни, а я думаю, шо я буду робити і ни
маю навіть с ким сї забавити“. —
А ворона кажи тогди до
сови: „Ми будем обі, я тобі буду так гий сестра“. — А сова
каже: „То най буде“. — Ворона каже до сови тогди: „Ти сиди
тут, а я іду в сило куріт тай зараз будем вечеріти.

Вже ворона приносит куріта, повичеріли вони, а сова кажи
до ворони: „От хоґім дес на нїч“. — 
„Та де“ — 
кажи — „підем?“
— „Ходїм до такої пустинї, де нїхто ни перебуває, лиш
ми будем обі“.
— Прийшли они до такої пустинї, що там ніхто
ни перебуває, посїдали на бантини тай спє. Вже рано, а ворона
каже: „Ходи на поле“. — Сова вітповідає до ворони: „Я ни
піду, бо там є яструб тай мине розібє“. — „Но, як ти ни хоч
іти, то ти сиди тут, а я йду сама тай від тобі зараз прийду“. —
„Но то йди, але абис сї ни обавєла“.

Ворона здибала сї на поли з яструбом тай сказала, де вна
с совов перебуває: „Абис наґійшов в днину, бо сова не видит і її забєш“. —
Ворона прийшла від сові тай кажи: „Но, то тутка
будем сиґіти“. — Вони сиґє, сова заснула, яструб надлеків, вдарив дзюбом сову в голову, а вона впала на землю. Тогди ворона кажи до яструба: „Знаєш що? Ми будем собі обоє добре жити“. — А яструб каже: „Но, то ходи зо мнов“.&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>k24hw5tz0gpw1k1ebu93vkowtq3bakl</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043303</id>
      <parentid>1043287</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:22:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043303</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4282" sha1="a3pqvoech3ovw80oo0iv8jz9ngay6sk" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;286&quot; /&gt;і крикнула: Да! да! — Курча впало до долу, а лисиця схопила його і гайда.

{{smaller|''Запис. від В. Гончарова в Шебекинї П. Тарасевський.''}}

{{smaller|'''Паралєлї''': В. Гнатюк, Етноґр. матер. з Угор. Руси. т. VI, ст. 4—5. ч. 3 (початок). — І. Верхратський, Знадоби для пізнаня угор. рус. говорів, т. I. ст. 151. — W. Radloff. Prohen der Volkslitteratur der türkisch. Stämme, т. I. ст. 217. ч. 5. — A. Aarne. Finnische Märchenvarianten. ч. 57. — O. Hackman. Märchen der finnländ. Schweden, ч. 57 — '''Лїтературні перерібки''': Павло Сво̂й. Байки. ст. 27——28: Лисиця и ворона съ сыромъ. — М. Старицький, Байки, ст. 9—11. — Байки Л. Глибова, ст. 91—93, ч. 55 (тут ґава з ковбасою в дзюбі). — Басни И. А. Крылова, ст. 1—2. ч. 1. — Bayki wybrane Ezopa, ст. 8—9, ч. 2. — Я. Жарко. Байки, ст. 25-26: Гава та лисиця. — Избранныя басни Эзопа, ст. 13—14. — J. Záborský, Báyky slovenské, ст. 71—72, ч. 125. — W. Hertzberg, Babrios Fabeln. ст. 37—38, ч. 77. — Phaedri Augusti liberti tabulae Aesopiae, ст. 11—12. ч. 13 і 194—195. ч. 15. — Ign. Krasicki, Bajki i przypowiesci, ст. 61, ч. 158.}}

&lt;section end=&quot;286&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;287&quot; /&gt;{{c|'''287. Як ворона приятелювала то з совою, то з ястребом.'''}}

Надлекіла раз ворона с полє до сила тай сїла собі на деревину. Дивит сї, а на другі деревинї сидит сова. Ворона каже до сови: „Чо ти така смутна“? — А сова кажи: „Бо моїх богато сестрів пішло марни, а я думаю, шо я буду робити і ни маю навіть с ким сї забавити“. — А ворона кажи тогди до сови: „Ми будем обі, я тобі буду так гий сестра“. — А сова каже: „То най буде“. — Ворона каже до сови тогди: „Ти сиди тут, а я іду в сило куріт тай зараз будем вечеріти.

Вже ворона приносит куріта, повичеріли вони, а сова кажи до ворони: „От хоґім дес на нїч“. — „Та де“ — кажи — „підем?“ — „Ходїм до такої пустинї, де нїхто ни перебуває, лиш ми будем обі“. — Прийшли они до такої пустинї, що там нїхто ни перебуває, посїдали на бантини тай спє. Вже рано, а ворона каже: „Ходи на поле“. — Сова вітповідає до ворони: „Я ни піду, бо там є яструб тай мине розібє“. — „Но, як ти ни хоч іти, то ти сиди тут, а я йду сама тай від тобі зараз прийду“. — „Но то йди, але абис сї ни обавєла“.

Ворона здибала сї на поли з яструбом тай сказала, де вна с совов перебуває: „Абис наґійшов в днину, бо сова не видит і її забєш“. — Ворона прийшла від сові тай кажи: „Но, то тутка будем сиґіти“. — Вони сиґє, сова заснула, яструб надлеків, вдарив дзюбом сову в голову, а вона впала на землю. Тогди ворона кажи до яструба: „Знаєш що? Ми будем собі обоє добре жити“. — А яструб каже: „Но, то ходи зо мнов“.{{nop}}&lt;section end=&quot;287&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>a3pqvoech3ovw80oo0iv8jz9ngay6sk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/443</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564361</id>
    <revision>
      <id>1043288</id>
      <timestamp>2026-04-01T18:03:42Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043288</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3937" sha1="7tpp73kggfo22hu8gv2xko3mcgdgbcc" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;383

Прилекіли вони на поле, посідали на полукіпкі, а ворона
кажи: „Кобис знав, що я хочу їсти“. — 
Ястріб кажи: „Ти сиди
ту, а я йду над воду, наловлю шпаків
тай будем обідати“.  — 
А вна кажи до него: „Ну то йди, лиш абис ни дуже бавив сї“. — 
Він пішов над воду, налапав шпаків, прилеків на то місци, де
ї лишив, а вона сидит. „Ади“ — кажи — 
„уже маєм що їсти,
а ти сї журила, чим ми будем на поли жити“. — Ворона другий день кажи: „Ти сиди тутка, а я йду до сила за курітами“. — 
Вна надлекіла, сїла на будинок, ґазда вздрів, шо вна хоче брати
куріта і зайшов ї так, шоби вна ни виґіла; як патиком кинув
у ворону, а ворона полекіла з будинка на землю нижива. Ястріб чикає одну днину, чикає другу днину, а ворони нима. Він
третої днини прилїтає до сила і вздрів, що лиш з неї пірє є
і вернув сї назад у поле.

{{smaller|''Зап. І. Волошинський в грудни, 1913, від Мих. Зубрея в Далешеви, п. Городенка.''}}

&lt;section end=&quot;287&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;288&quot; /&gt;{{c|'''288. Ворона і гадина.'''}}

Одного разу поклала собі ворона на дереві гнїздо і нанесла яєц. А у тім дереві, у сподї у коріню, мала і гадина гнїздо.
Але ворона вісидїла молодї і ходила шукати молодим поживлїня;
далеко лїтала і збирала, шьо могла, аби погудувати дїти. Приходит она одного дня до гнїзда, дивит си —
бракує одного
воронєти. Шо би се було? Но, дуже ї жаль було за дитинов,
але шо мала робити? Другого дня забракло знов одного воронєти. І так за тиждень не стало і одної дитини. Дуже леминтувала ворона, шьо ікис злодїй так віїв ї дїти, шьо она не виділа, але не могла на то нїц порадити. Но, мусїла она на ново
нести си і сидїти.

Висидїла она знов молодї, пішла їм шукати поживи, приходит — знов бракує… І так раз-пораз пропадало по воронєти,
шьо лишило си лиш одно. Але єк мало пропасти послїдне, то ворона зловила злодїя. Сїла она собі на друге дерево і дивит си, хто
буде іти до гнїзда тай побачила, шьо та гадина, шьо мала гнїздо у коріню, вілїзла на дерево і зїла ї дитину.

Думала ворона і гадала, а трудно було того злодїя вигнати.
Але видїв то лис і зараз ї порадив: Тут, каже, зараз прийде
князівська дочка купати си до ріки і єк буде з себе одежу здоймати, то буде мати на шиї злотний ланцушок. Ти кобис тот
ланцушок озмила у дзюб і занесла до тої нори гадєчої, то буде&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>7tpp73kggfo22hu8gv2xko3mcgdgbcc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043304</id>
      <parentid>1043288</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:27:46Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043304</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3983" sha1="9ahyek2ztmy6kpl4vz7v8t7tmjz40a1" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;287&quot; /&gt;Прилекіли вони на поле, посїдали на полукіпкі, а ворона кажи: „Кобис знав, що я хочу їсти“. — Ястріб кажи: „Ти сиди ту, а я йду над воду, наловлю шпаків тай будем обідати“.  — А вна кажи до него: „Ну то йди, лиш абис ни дуже бавив сї“. — Він пішов над воду, налапав шпаків, прилеків на то місци, де ї лишив, а вона сидит. „Ади“ — кажи — „уже маєм шо їсти, а ти сї журила, чим ми будем на поли жити“. — Ворона другий день кажи: „Ти сиди тутка, а я йду до сила за курітами“. — Вна надлекіла, сїла на будинок, ґазда вздрів, шо вна хоче брати куріта і зайшов ї так, шоби вна ни виґіла; як патиком кинув у ворону, а ворона полекіла з будинка на землю нижива. Ястріб чикає одну днину, чикає другу днину, а ворони нима. Він третої днини прилїтає до сила і вздрів, шо лиш з неї пірє є і вернув сї назад у поле.

{{smaller|''Зап. І. Волошинський в грудни, 1913, від Мих. Зубрея в Далешеви, п. Городенка.''}}

&lt;section end=&quot;287&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;288&quot; /&gt;{{c|'''288. Ворона і гадина.'''}}

Одного разу поклала собі ворона на дереві гнїздо і нанесла яєц. А у тім дереві, у сподї у коріню, мала і гадина гнїздо. Але ворона вісидїла молодї і ходила шукати молодим поживлїня; далеко лїтала і збирала, шьо могла, аби погудувати дїти. Приходит она одного дня до гнїзда, дивит си — бракує одного воронєти. Шо би се було? Но, дуже ї жаль було за дитинов, але шо мала робити? Другого дня забракло знов одного воронєти. І так за тиждень не стало і одної дитини. Дуже леминтувала ворона, шьо ікис злодїй так віїв ї дїти, шьо она не видїла, але не могла на то нїц порадити. Но, мусїла она на ново нести си і сидїти.

Висидїла она знов молодї, пішла їм шукати поживи, приходит — знов бракує… І так раз-пораз пропадало по воронєти, шьо лишило си лиш одно. Але єк мало пропасти послїдне, то ворона зловила злодїя. Сїла она собі на друге дерево і дивит си, хто буде іти до гнїзда тай побачила, шьо та гадина, шьо мала гнїздо у коріню, вілїзла на дерево і зїла ї дитину.

Думала ворона і гадала, а трудно було того злодїя вигнати. Але видїв то лис і зараз ї порадив: Тут, каже, зараз прийде князївська дочка купати си до ріки і єк буде з себе одежу здоймати, то буде мати на шиї злотний ланцушок. Ти кобис тот ланцушок озмила у дзюб і занесла до тої нори гадєчої, то буде&lt;section end=&quot;288&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>9ahyek2ztmy6kpl4vz7v8t7tmjz40a1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/327</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564362</id>
    <revision>
      <id>1043289</id>
      <timestamp>2026-04-01T18:05:49Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Mariia Barzhanska</username>
        <id>21519</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: зробило. — Шчош там таке? — Йіхалисмо сьуда, і перейшли нас розбійникы, відбили коньі і брычку і с пана Попелоўвського одьіньа зьібрали, голый зьістаў, йак го мати на сьвіт породила. І били трохы. — Ци не дуже го хоць побили? — От трохы. — Пан зараз даў од...</comment>
      <origin>1043289</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4104" sha1="4m711pu84kk0qro2lwi0v6ucnb4y0i7" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Mariia Barzhanska&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;зробило. — Шчош там таке? — Йіхалисмо сьуда, і перейшли нас розбійникы, відбили коньі і брычку і с пана Попелоўвського одьіньа зьібрали, голый зьістаў, йак го мати на сьвіт породила. І били трохы. — Ци не дуже го хоць побили? — От трохы. — Пан зараз даў одьіньа свойи, упрьах коньі, брычку і фірмана: Йіть там борше! — Тот прийіхав, стаў на мосьтьі, тот зньіс під міст мундур, кіт: Убирай сьа. — Та бо тот не знайи йак. — Йакось кіт убраў, выльіс, сьіў на віз, али кіт го ўгодуваў: Він хлоп теньґый і файный. Прийіхаў там, зльіз, тота дивит сьа панна на нього: Фай. Поженили сьа і по вісьільу даў ним пан брычку, коньі, грошей. — Но, йіхати до пана Попелоўського. Али кіт направиў ксьиндза шче ўперед: Йа до вас, йигомость, зайіду, а вы будите мовити: Пан Попелоўськый запродаў свойи доміство. — Йагурат вони прийіхали там на дьідинець до ксьиндза, ксьиндз выйшоў: Шчо вы хочете, небожата, ту? Татже вы тут не майите рацьійі. Йа тото у пана Попелоўського ўсьо закупиў. Пан Попелоўськый гроші ў касьі майи! — Али жінка мовит: Кой сут гроші ў касьі, вертаймо до тата. — Вернули сьа там до йійі вітцьа і він йіх там прийаў старый той, йак то дьіўку зь зьатьом і здаў на ньі цьіле панство. І він там пануваў, пан Попелоўськый зза кота, али ни зза свого розуму. І потому кіт коло них быў і йак здох, він ўзьаў за хвіст і выверх під пльіт. Таку від нього почесну дьістаў за тото, жи го вожениў і выгодуваў. Аж уна, жона му, мовит: Е, шчо він сьа находиў, кой він тьа жениў, а ты го такый верг! Іди, выкопли йаму, та го загреби! — І він у тот час послухаў йі і загріб го.
Зап. в лютім, 1899, від Грина Олїщака Терлецького у Мшанци, Старосамбір. пов.

206. Кіт — сватом. Б.

Був чоловік тай мав три сини, два розумних, а оден дурний; тай тих два йшло в поле, а той дурний сидів тай сї грав в попелї с котом. Так він сигів с тим котом більши, як 20 рік. Али одного разу кіт каже: „Умий сї, Іване, підем до царє сватати“. — А Йван каже: „Ий, шо ти знаєш, ти би мене хоків сватати, ая“. Каже: „Як хоч, то йди сам“. — „Та“ — каже — „я йду сам, але закі я прийду, абис сї зібрав гет“. — Прийшов кіт до царє, перейшов через варту тай зайшов аж до царскої палати. Кіт, як прийшов, а цар єго гет хоків вігнати. Кіт каже: „Цару, не вігони мене, я шос тобі маю сказати важне“. Каже: „Я прийшов, наш пан Іван хоче в царє взєти доньку“. —&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4m711pu84kk0qro2lwi0v6ucnb4y0i7</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/444</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564363</id>
    <revision>
      <id>1043290</id>
      <timestamp>2026-04-01T18:13:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043290</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3890" sha1="72l1bozo4b3kgp674wtv2i4ela5x8ow" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;384

добре. — І так ворона зробила. Але слуги уздріли, шьо ворона
ухопила ланцушок і надзирци надзирци тай дивлєт си, а ворона
спустила си до гадєчої нори і там упустила ланцушок, а сама відлетїла на друге дерево і дивит си з вершька, шьо то з того буде.
Слуги надійшли до того дерева до коріня і дивєт си у нору,
а там ланцушок блишєт си. Але щьо трудно було єго дістати,
то мусїли копати і добули при ті нагодї і гадину тай ї убили.
Так то ворона позбула си свого тєжкого ворога і уже собі дальше мешкала у своїм гнїздї спокійно.

{{smaller|''Запис. 1913 р. є Карлові, Снятинського пов. від Семотюка Николая Ст. Антін Онищук.''}}

{{smaller|'''Паралєлї:'''І. Франко, Коли ще зьвірі говорили, ст. 41—43, ч. 10. — Тh.
Benfey, Pantschatantra, т. II. ст. 57—62, ч. 6.}}

{{c|{{larger|'''XXXI. Сорока.'''}}}}

&lt;section begin=&quot;289&quot; /&gt;{{c|'''289. Сороки й ворони.'''}}

З єдного сила лекіла ворона і сїла собі на розложистім
дубі; а вітак надлекіка сорока і так само сїла на той дуб тай
привитала ворону: Кігі кігі! Зачєла скакати по гільцєх і зачєли
роспитувати сї одна другої, куда лекє. Ворона каже до сороки:
„Де ти вандруєш, товаришко“? — А сорока каже: „От лїтаю
і шукаю дес поживи“. — А ворона кажи: „Я лекіла і сїлам собі
на ясинї і чулам, як горобці мали вічи; казали, що там на поли
є розсїяне збіже. Лети зо мнов тай уже будем обі там“. —
І пустили сї лекіти дальши. Прилітают на ті ниви позасївані — 
є всього подостатком. Збирают вони на тих нивах кукурудзи,
ячмінь, пшиницю і всїлякє збіжє. Доти вони там були, поки сї
не покільчило, а як покільчило сї, стратило смак, а вни вітти
відлекіли назад до сила. Найшли вони собі пари, поставили
гнїзда на однї черешни, виплодили вітак молодї і лїтали молодим за поживов. Занадили сї вони до єдного газди на куріта
і на качіта. А в того ґазди був дужи вірний кіт, тай казав їм:
„Що ни до вас, то ни биріт“. — Али вони того ни слухали
і дальши брали. Як наробило сї богато шкоди, кіт придивив сї,
де вони мают мешканє своє. І єдного разу вони забрали сї в село
за поживов, а кіт відрапав сї до їх гнїзд, подушив їх дїтий,
поїв, пороздирав, а сам узєв тай пішов. Прилїтают вони до
гнїзд, приносє їсти молодим, а молодих уже нема. Ворони й сороки сї зажурили, кажут: „Ликім у лїс, нима нам тут житє“. —&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>72l1bozo4b3kgp674wtv2i4ela5x8ow</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043305</id>
      <parentid>1043290</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:31:59Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043305</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3967" sha1="5dxxnqzs59gw8nxfa65pbg1ouw3hhw5" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;288&quot; /&gt;добре. — І так ворона зробила. Але слуги уздріли, шьо ворона ухопила ланцушок і надзирци надзирци тай дивлєт си, а ворона спустила си до гадєчої нори і там упустила ланцушок, а сама відлетїла на друге дерево і дивит си з вершька, шьо то з того буде. Слуги надійшли до того дерева до коріня і дивєт си у нору, а там ланцушок блишєт си. Але щьо трудно було єго дістати, то мусїли копати і добули при ті нагодї і гадину тай ї убили. Так то ворона позбула си свого тєжкого ворога і уже собі дальше мешкала у своїм гнїздї спокійно.

{{smaller|''Запис. 1913 р. в Карлові, Снятинського пов. від Семотюка Николая Ст. Антін Онищук.''}}

{{smaller|'''Паралєлї:'''І. Франко, Коли ще зьвірі говорили, ст. 41—43, ч. 10. — Тh. Benfey, Pantschatantra, т. II. ст. 57—62, ч. 6.}}

&lt;section end=&quot;288&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;289&quot; /&gt;{{c|{{larger|'''XXXI. Сорока.'''}}}}

{{c|'''289. Сороки й ворони.'''}}

З єдного сила лекіла ворона і сїла собі на розложистім дубі; а вітак надлекіка сорока і так само сїла на той дуб тай привитала ворону: Кігі кігі! Зачєла скакати по гільцєх і зачєли роспитувати сї одна другої, куда лекє. Ворона каже до сороки: „Де ти вандруєш, товаришко“? — А сорока каже: „От лїтаю і шукаю дес поживи“. — А ворона кажи: „Я лекіла і сїлам собі на ясинї і чулам, як горобцї мали вічи; казали, що там на поли є розсїяне збіже. Лети зо мнов тай уже будем обі там“. — І пустили сї лекіти дальши. Прилїтают на тї ниви позасївані — є всього подостатком. Збирают вони на тих нивах кукурудзи, ячмінь, пшиницю і всїлякє збіжє. Доти вони там були, поки сї не покільчило, а як покільчило сї, стратило смак, а вни вітти відлекіли назад до сила. Найшли вони собі пари, поставили гнїзда на однї черешни, виплодили вітак молодї і лїтали молодим за поживов. Занадили сї вони до єдного ґазди на куріта і на качіта. А в того ґазди був дужи вірний кіт, тай казав їм: „Що ни до вас, то ни биріт“. — Али вони того ни слухали і дальши брали. Як наробило сї богато шкоди, кіт придивив сї, де вони мают мешканє своє. І єдного разу вони забрали сї в село за поживов, а кіт відрапав сї до їх гнїзд, подушив їх дїтий, поїв, пороздирав, а сам узєв тай пішов. Прилїтают вони до гнїзд, приносє їсти молодим, а молодих уже нема. Ворони й сороки сї зажурили, кажут: „Ликім у лїс, нима нам тут житє“. —&lt;section end=&quot;289&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>5dxxnqzs59gw8nxfa65pbg1ouw3hhw5</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043306</id>
      <parentid>1043305</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:32:12Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>1043306</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3966" sha1="ljbdp26bef4q2jfd5b976o1fzso5eyt" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;288&quot; /&gt;добре. — І так ворона зробила. Але слуги уздріли, шьо ворона ухопила ланцушок і надзирци надзирци тай дивлєт си, а ворона спустила си до гадєчої нори і там упустила ланцушок, а сама відлетїла на друге дерево і дивит си з вершька, шьо то з того буде. Слуги надійшли до того дерева до коріня і дивєт си у нору, а там ланцушок блишєт си. Але щьо трудно було єго дістати, то мусїли копати і добули при ті нагодї і гадину тай ї убили. Так то ворона позбула си свого тєжкого ворога і уже собі дальше мешкала у своїм гнїздї спокійно.

{{smaller|''Запис. 1913 р. в Карлові, Снятинського пов. від Семотюка Николая Ст. Антін Онищук.''}}

{{smaller|'''Паралєлї:'''І. Франко, Коли ще зьвірі говорили, ст. 41—43, ч. 10. — Th. Benfey, Pantschatantra, т. II. ст. 57—62, ч. 6.}}

&lt;section end=&quot;288&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;289&quot; /&gt;{{c|{{larger|'''XXXI. Сорока.'''}}}}

{{c|'''289. Сороки й ворони.'''}}

З єдного сила лекіла ворона і сїла собі на розложистім дубі; а вітак надлекіка сорока і так само сїла на той дуб тай привитала ворону: Кігі кігі! Зачєла скакати по гільцєх і зачєли роспитувати сї одна другої, куда лекє. Ворона каже до сороки: „Де ти вандруєш, товаришко“? — А сорока каже: „От лїтаю і шукаю дес поживи“. — А ворона кажи: „Я лекіла і сїлам собі на ясинї і чулам, як горобцї мали вічи; казали, що там на поли є розсїяне збіже. Лети зо мнов тай уже будем обі там“. — І пустили сї лекіти дальши. Прилїтают на тї ниви позасївані — є всього подостатком. Збирают вони на тих нивах кукурудзи, ячмінь, пшиницю і всїлякє збіжє. Доти вони там були, поки сї не покільчило, а як покільчило сї, стратило смак, а вни вітти відлекіли назад до сила. Найшли вони собі пари, поставили гнїзда на однї черешни, виплодили вітак молодї і лїтали молодим за поживов. Занадили сї вони до єдного ґазди на куріта і на качіта. А в того ґазди був дужи вірний кіт, тай казав їм: „Що ни до вас, то ни биріт“. — Али вони того ни слухали і дальши брали. Як наробило сї богато шкоди, кіт придивив сї, де вони мают мешканє своє. І єдного разу вони забрали сї в село за поживов, а кіт відрапав сї до їх гнїзд, подушив їх дїтий, поїв, пороздирав, а сам узєв тай пішов. Прилїтают вони до гнїзд, приносє їсти молодим, а молодих уже нема. Ворони й сороки сї зажурили, кажут: „Ликім у лїс, нима нам тут житє“. —&lt;section end=&quot;289&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ljbdp26bef4q2jfd5b976o1fzso5eyt</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Етнографічний збірник Т.37-38.pdf/445</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564364</id>
    <revision>
      <id>1043291</id>
      <timestamp>2026-04-01T18:23:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Ellkass</username>
        <id>21454</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043291</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4090" sha1="t1hugin03fno8ez2v7meen323s15wqc" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Ellkass&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;385

і забрали сї с сила до лїса, там положили собі гнїзда, ходили
до малих пташок, шо мали гнїзда, забирали їх дїти і тим сї живили. І найшли вони там старого орла гнїздо. Єдного разу не
було орла дома, анї єго пари, а ворони і сороки зайшли до
єго гнїзда, хотїли єго дїти ззїсти. Молоденькі орли зачєли дужи
кричєти. Як прилеків старий орел, тай ворони і сороки побив.

{{smaller|''Зап. І. Волошинський в марті. 1914, від Гр. Курчака з Дичешева. р. Городенка''}}

&lt;section end=&quot;289&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;290&quot; /&gt;{{c|'''290. Сорока і когут.'''}}

У одного чоловіка кури викублили сибі гнїздо на криші
одного хлїва, там і нислись затого половина з них. Сорока лїтала мимо того двора і побачила, що на криші хлїва лижать
айця, нїчим ни прикриті, а тіко трохи соломкою притрусині. Сороку взяла оскома посмакувать яєчками. Сїла на гнїздо, розклювала яйце і почала випивать його. Понаравилось їй, вона випила
й друге, а третього ни стала трогать, бо наїлась по саме нїкуди. На другий день теж саме, прилетїла і поласувала гарненько.
І ото вона що дня так робила, прилітала на даремний обід. По
пирвах кури думали, що яйця хазяйка підбира, дуже ни журились, бо знали, шо коли прийде пора заквохтать, так хазяйка
сама тодї підсипе яєць, скіко треба. А далі стали помічать, що
з хлїва частенько злїта сорока і валяють ся шкарлупки з яєць
біля хлїва і деякі на криші хлїва позачипались. Куриця пішла
до півня і каже: Петрику, голубчику, до нас унадив ся злодїй, пожира наші яйця. — А хто ж такий? — 
Та я частенько бачила, що з хлїва сорока злїтала, похоже вона шкоде. — Півінь подумав трохи, а далї каже: От шо, мої голубоньки, завтра як знесеть ся котра з вас, так ни злїтайте з гнїзда, а підождїть, поки я надойду, толі злїтайте.

На другий день одна куриня знислась і почала гукать півня:
Сюда, сюда, сюла, сюд... сюд... сюда! — Півінь почув, мирші
прибіг до хлїва, захиливсь за тин і каже: Злітай геть, я тут. — 
Тіко куриня з гнїзда, а сорока тут як тут, кинулась до курячого гнїзда і почала розклювувать яйце. Півінь як вискочив із
за тину та на кришу. Сорока знялась і политїла геть. Далеко
вона ни стала тікать, бо добре знала, що півінь за нею ни погонить ся по повітрю. Пирилетїла на чужий двір і сїла там на
клунї. Там вона по криші пллигала, хвостом своїм довгим кивала
і раз по раз на хлїв позирала, чи скоро злитить звідти півінь&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>t1hugin03fno8ez2v7meen323s15wqc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043307</id>
      <parentid>1043291</parentid>
      <timestamp>2026-04-01T19:37:43Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Bicolino34</username>
        <id>11206</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043307</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="4133" sha1="4xiufjurrviug5wzctx9t0ej867ev3f" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Bicolino34&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;&lt;section begin=&quot;289&quot; /&gt;і забрали сї с сила до лїса, там положили собі гнїзда, ходили до малих пташок, шо мали гнїзда, забирали їх дїти і тим сї живили. І найшли вони там старого орла гнїздо. Єдного разу не було орла дома, анї єго пари, а ворони і сороки зайшли до єго гнїзда, хотїли єго дїти ззїсти. Молоденькі орли зачєли дужи кричєти. Як прилеків старий орел, тай ворони і сороки побив.

{{smaller|''Зап. І. Волошинський в мартї. 1914, від Гр. Курчака з Далешева. п. Городенка''}}

&lt;section end=&quot;289&quot; /&gt;
&lt;section begin=&quot;290&quot; /&gt;{{c|'''290. Сорока і когут.'''}}

У одного чоловіка кури викублили сибі гнїздо на криші одного хлїва, там і нислись затого половина з них. Сорока лїтала мимо того двора і побачила, шо на криші хлїва лижать яйця, нїчим ни прикриті, а тїко трохи соломкою притрусині. Сороку взяла оскома посмакувать яєчками. Сїла на гнїздо, розклювала яйце і почала випивать його. Понаравилось їй, вона випила й друге, а третього ни стала трогать, бо наїлась по саме нїкуди. На другий день теж саме, прилетїла і поласувала гарненько. І ото вона шо дня так робила, прилїтала на даремний обід. По пирвах кури думали, шо яйця хазяйка підбира, дуже ни журились, бо знали, шо коли прийде пора заквохтать, так хазяйка сама тодї підсипе яєць, скіко треба. А далї стали помічать, шо з хлїва частенько злїта сорока і валяють ся шкарлупки з яєць біля хлїва і деякі на криші хлїва позачипались. Куриця пішла до півня і каже: Петрику, голубчику, до нас унадив ся злодїй, пожира наші яйця. — А хто ж такий? — Та я частенько бачила, що з хлїва сорока злїтала, похоже вона шкоде. — Півінь подумав трохи, а далї каже: От шо, мої голубоньки, завтра як знесеть ся котра з вас, так ни злїтайте з гнїзда, а підождїть, поки я надойду, толі злїтайте.

На другий день одна куриня знислась і почала гукать півня: Сюда, сюда, сюда, сюд… сюд… сюда! — Півінь почув, мирші прибіг до хлїва, захиливсь за тин і каже: Злїтай геть, я тут. — Тїко куриця з гнїзда, а сорока тут як тут, кинулась до курячого гнїзда і почала розклювувать яйце. Півінь як вискочив із за тину та на кришу. Сорока знялась і политїла геть. Далеко вона ни стала тїкать, бо добре знала, що півінь за нею ни погонить ся по повітрю. Пирилетїла на чужий двір і сїла там на клунї. Там вона по криші плигала, хвостом своїм довгим кивала і раз по раз на хлїв позирала, чи скоро злитить звідти півінь&lt;section end=&quot;290&quot; /&gt;&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>4xiufjurrviug5wzctx9t0ej867ev3f</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Mariia Barzhanska</title>
    <ns>3</ns>
    <id>564365</id>
    <revision>
      <id>1043298</id>
      <timestamp>2026-04-01T19:02:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Balakun</username>
        <id>8632</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вітаємо в українських Вікіджерелах! */ нова тема</comment>
      <origin>1043298</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="272" sha1="ci3v2ofaezp02hlap6knkjqiwugetod" xml:space="preserve">== Вітаємо в українських Вікіджерелах! ==

{{Привітання новачків}} [[Користувач:Balakun|Balakun]] ([[Обговорення користувача:Balakun|обговорення]]) 19:02, 1 квітня 2026 (UTC)</text>
      <sha1>ci3v2ofaezp02hlap6knkjqiwugetod</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення користувача:Бондаренко Ангеліна</title>
    <ns>3</ns>
    <id>564366</id>
    <revision>
      <id>1043299</id>
      <timestamp>2026-04-01T19:03:16Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Balakun</username>
        <id>8632</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вітаємо в українських Вікіджерелах! */ нова тема</comment>
      <origin>1043299</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="272" sha1="tl9vz9tg5qx5wjlozczlcwbw2od9tly" xml:space="preserve">== Вітаємо в українських Вікіджерелах! ==

{{Привітання новачків}} [[Користувач:Balakun|Balakun]] ([[Обговорення користувача:Balakun|обговорення]]) 19:03, 1 квітня 2026 (UTC)</text>
      <sha1>tl9vz9tg5qx5wjlozczlcwbw2od9tly</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/38</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564367</id>
    <revision>
      <id>1043319</id>
      <timestamp>2026-04-02T00:08:13Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Julzol</username>
        <id>18160</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043319</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1895" sha1="1zycrzuaalftyn8eszl2vjwk9b49oeq" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Julzol&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{{block right|offset=7em|Чуже добро боком вилїзе.}}
{{dhr|1em}}
{|  style=&quot;margin:0 auto; border-spacing: 1.5em 0; 
|-
|  ||Царе́ві ба́тьку трьох синів:
|-
|  ||Із їх два бу́дуть ро́зум міти,
|-
|  ||А тре́тій — нї́где пра́вди дїти —
|-
|  ||Що-ж? ду́рень! так, бачь, Біг суди́в!…“
|-
| 15 ||Як він сказа́в, так і зроби́лось:
|-
|  ||До ро́ку три сини́ роди́лось;
|-
|  ||Росту́ть, нїби́ з води́ іду́ть,
|-
|  ||Де в Бо́га си́лу ту беру́ть!…
|-
|  ||Не так як ми росте́м года́ми;
|-
| 20 ||Вони́ — не дня́ми, а часа́ми:
|-
|  ||Ще вчо́ра ко́жний був хлопя́,
|-
|  ||Сього́днї глянь — хоро́ший парубя́.
|-
|  ||Як ви́хор той&lt;ref&gt;В перводр.: тай. '''''І. Ф.'''''&lt;/ref&gt; по по́лю пре́цьця —
|-
|  ||Куди́ стріло́, куди́ брило́:
|-
| 25 ||Так ко́жний з їх, як розсвіло́,
|-
|  ||За за́йцем на конї́ несе́цьця;
|-
|  ||Або загля́дїв дичину́, —
|-
|  ||Повзко́м, повзко́м, та зра́зу — гу́!…
|-
|  ||Не те́ — з дївча́тами пусту́є,
|-
| 30 ||Умі́стї з ни́ми пі́сьнї тне;
|-
|  ||На до́світках зага́дки гне…
|-
|  ||А ду́рень? — кре́йдою маглю́є
|-
|  ||Знай ко́ники все на печі́,
|-
|  ||Або́ із жи́та ро́бить гре́блю,
|-
| 35 ||А6о́ котя́т вам товчучи́,
|-
|  ||Як з не́ба вгрі́єцьця об зе́млю!…
|}&lt;noinclude&gt;{{footnote}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>1zycrzuaalftyn8eszl2vjwk9b49oeq</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043320</id>
      <parentid>1043319</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T00:08:44Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Julzol</username>
        <id>18160</id>
      </contributor>
      <origin>1043320</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1811" sha1="bq7ddsuqk5g9iu6vuea2tapyeznu3vk" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Julzol&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{|  style=&quot;margin:0 auto; border-spacing: 1.5em 0; 
|-
|  ||Царе́ві ба́тьку трьох синів:
|-
|  ||Із їх два бу́дуть ро́зум міти,
|-
|  ||А тре́тій — нї́где пра́вди дїти —
|-
|  ||Що-ж? ду́рень! так, бачь, Біг суди́в!…“
|-
| 15 ||Як він сказа́в, так і зроби́лось:
|-
|  ||До ро́ку три сини́ роди́лось;
|-
|  ||Росту́ть, нїби́ з води́ іду́ть,
|-
|  ||Де в Бо́га си́лу ту беру́ть!…
|-
|  ||Не так як ми росте́м года́ми;
|-
| 20 ||Вони́ — не дня́ми, а часа́ми:
|-
|  ||Ще вчо́ра ко́жний був хлопя́,
|-
|  ||Сього́днї глянь — хоро́ший парубя́.
|-
|  ||Як ви́хор той&lt;ref&gt;В перводр.: тай. '''''І. Ф.'''''&lt;/ref&gt; по по́лю пре́цьця —
|-
|  ||Куди́ стріло́, куди́ брило́:
|-
| 25 ||Так ко́жний з їх, як розсвіло́,
|-
|  ||За за́йцем на конї́ несе́цьця;
|-
|  ||Або загля́дїв дичину́, —
|-
|  ||Повзко́м, повзко́м, та зра́зу — гу́!…
|-
|  ||Не те́ — з дївча́тами пусту́є,
|-
| 30 ||Умі́стї з ни́ми пі́сьнї тне;
|-
|  ||На до́світках зага́дки гне…
|-
|  ||А ду́рень? — кре́йдою маглю́є
|-
|  ||Знай ко́ники все на печі́,
|-
|  ||Або́ із жи́та ро́бить гре́блю,
|-
| 35 ||А6о́ котя́т вам товчучи́,
|-
|  ||Як з не́ба вгрі́єцьця об зе́млю!…
|}&lt;noinclude&gt;{{footnote}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bq7ddsuqk5g9iu6vuea2tapyeznu3vk</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043325</id>
      <parentid>1043320</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T09:06:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Madvin</username>
        <id>217</id>
      </contributor>
      <comment>/* Схвалена */</comment>
      <origin>1043325</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1660" sha1="bhqxmioew096ogzrm536a9z4ecd3ecu" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;4&quot; user=&quot;Madvin&quot; /&gt;{{block center/s}}&lt;/noinclude&gt;&lt;poem&gt;Царе́ві ба́тьку трьох синів:
Із їх два бу́дуть ро́зум міти,
А тре́тій — нї́где пра́вди дїти —
Що-ж? ду́рень! так, бачь, Біг суди́в!…“

{{pline|15|l}}Як він сказа́в, так і зроби́лось:
До ро́ку три сини́ роди́лось;
Росту́ть, нїби́ з води́ іду́ть,
Де в Бо́га си́лу ту беру́ть!…
Не так як ми росте́м года́ми;
{{pline|20|l}}Вони́ — не дня́ми, а часа́ми:
Ще вчо́ра ко́жний був хлопя́,
Сього́днї глянь — хоро́ший парубя́.
Як ви́хор той&lt;ref&gt;В перводр.: тай. '''''І. Ф.'''''&lt;/ref&gt; по по́лю пре́цьця —
Куди́ стріло́, куди́ брило́:
{{pline|25|l}}Так ко́жний з їх, як розсвіло́,
За за́йцем на конї́ несе́цьця;
Або загля́дїв дичину́, —
Повзко́м, повзко́м, та зра́зу — гу́!…
Не те́ — з дївча́тами пусту́є,
{{pline|30|l}}Умі́стї з ни́ми пі́сьнї тне;
На до́світках зага́дки гне…
А ду́рень? — кре́йдою маглю́є
Знай ко́ники все на печі́,
Або́ із жи́та ро́бить гре́блю,
{{pline|35|l}}Або́ котя́т вам товчучи́,
Як з не́ба вгрі́єцьця об зе́млю!…&lt;/poem&gt;&lt;noinclude&gt;{{block center/e}}
{{footnote}}&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bhqxmioew096ogzrm536a9z4ecd3ecu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Бодянський О. Наські українські казки (1903).djvu/39</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564368</id>
    <revision>
      <id>1043321</id>
      <timestamp>2026-04-02T00:09:20Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Julzol</username>
        <id>18160</id>
      </contributor>
      <comment>/* Невичитані сторінки */ Створена сторінка: {|  style=&quot;margin:0 auto; border-spacing: 1.5em 0;  |- |  ||Царе́ві ба́тьку трьох синів: |- |  ||Із їх два бу́дуть ро́зум міти, |- |  ||А тре́тій — нї́где пра́вди дїти — |- |  ||Що-ж? ду́рень! так, бачь, Біг суди́в!…“ |- | 15 ||Як він сказа́в, так і зроби́лось: |- |  ||До ро́ку три сини́ роди́лось; |...</comment>
      <origin>1043321</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="3167" sha1="jn1hxcykdjmn7dgj1tqs4ox3ntmw47h" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;1&quot; user=&quot;Julzol&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;{|  style=&quot;margin:0 auto; border-spacing: 1.5em 0; 
|-
|  ||Царе́ві ба́тьку трьох синів:
|-
|  ||Із їх два бу́дуть ро́зум міти,
|-
|  ||А тре́тій — нї́где пра́вди дїти —
|-
|  ||Що-ж? ду́рень! так, бачь, Біг суди́в!…“
|-
| 15 ||Як він сказа́в, так і зроби́лось:
|-
|  ||До ро́ку три сини́ роди́лось;
|-
|  ||Росту́ть, нїби́ з води́ іду́ть,
|-
|  ||Де в Бо́га си́лу ту беру́ть!…
|-
|  ||Не так як ми росте́м года́ми;
|-
| 20 ||Вони́ — не дня́ми, а часа́ми:
|-
|  ||Ще вчо́ра ко́жний був хлопя́,
|-
|  ||Сього́днї глянь — хоро́ший парубя́.
|-
|  ||Як ви́хор той&lt;ref&gt;В перводр.: тай. '''''І. Ф.'''''&lt;/ref&gt; по по́лю пре́цьця —
|-
|  ||Куди́ стріло́, куди́ брило́:
|-
| 25 ||Так ко́жний з їх, як розсвіло́,
|-
|  ||За за́йцем на конї́ несе́цьця;
|-
|  ||Або загля́дїв дичину́, —
|-
|  ||Повзко́м, повзко́м, та зра́зу — гу́!…
|-
|  ||Не те́ — з дївча́тами пусту́є,
|-
| 30 ||Умі́стї з ни́ми пі́сьнї тне;
|-
|  ||На до́світках зага́дки гне…
|-
|  ||А ду́рень? — кре́йдою маглю́є
|-
|  ||Знай ко́ники все на печі́,
|-
|  ||Або́ із жи́та ро́бить гре́блю,
|-
| 35 ||А6о́ котя́т вам товчучи́,
|-
|  ||Як з не́ба вгрі́єцьця об зе́млю!…
|}
-
В царя був дуже гарний сад;
Він більше всього ним кохався
І більше всього величався;
40 Та й прибраний бо був гаразд!
Там яблука росли і гливи,
І шпанськи Ягоди і сливи,
І хвиги, виноград, оріх,
І опельсини, і калина,
45 Черемха, дулі і малина;
Та хто їх в Бога счислить всїх?
Порічки, агрус і суниця,
І вишні тридцяти сортів,
Шовковиця і полуниця,
50 А скільки всюди тіх цвітів!
Канупер, мнята і нагідки,
І кручениї паничі;
Зінзівер, царськії борідки,
Що розцвітають у ночі,
55 Оксамит, півники, любисток,
Нечоси-панночки цвіли,
Біждерево і козій листик
З барвінком слався по землі;
Там красовався чорнобривець,
60 Жовтогарячий ріс гвоздик,
Цвіт корольовий-горделивець,
Бузок і чоловічій вік;
Півонія і конвалія,
Троянда, руга і шевлія...
65 А пташок, пташок на гільках!&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>jn1hxcykdjmn7dgj1tqs4ox3ntmw47h</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Квітка К. Професіональні народні співці й музиканти на Україні (1924).pdf/41</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564369</id>
    <revision>
      <id>1043335</id>
      <timestamp>2026-04-02T10:06:18Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Galvm</username>
        <id>6504</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043335</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2338" sha1="bvke36wyxeuliyasu9fjznwznfb41kc" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Galvm&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;село, але не співають разом, то чи мають однаковий peпертуар, чи різний? Чи сідають на базарі оддалік один від одного, чи ходять по селі різними улицями? Чи є лірники, що зовсім не ходять у чужі села, і чи їм вистачає заробітку в своїм селі?

Як держить кобзу даний кобзар, нахилену чи сторч? Чи він держить кобзу завжди однаково, чи в залежності від характеру пісні міняє положення кобзи? Чи перестроює кобзу, переходячи з одного роду пісень до иншого? Чи вкорочує струни, притискаючи їх пальцями? Чи скорочує тільки „бунти”, a чи також і приструнки? Чи це залежить від роду п'єс? Якими пальцями торкає він одні струни і якими — другі? Чи всіма пальцями правої руки грає? Чи надіває на один палець „наперстка” з кісточкою&quot; (плектр), якою зачіпає струни, коли треба дати голосніший звук? Чи тим самим пальцем він зачіпає струни і без плектру? Якими пальцями кобзар притискає струни для скорочування довжини їх? Чи треба ввесь час придержувати ручку (гриф), а чи иноді її пускається вільно на прив'язі? Чи кобзар ніколи не грає стоячи або ходячи? В якій позі співають старці, що не грають?

Як виявляються переживання кобзаря під час співу й гри? Чи він притоптує ногами, чи встає иноді під час гри і взагалі які рухи  робить окрім безпосередньо потрібних до гри? Чи поривається пританцьовувати, як&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>bvke36wyxeuliyasu9fjznwznfb41kc</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>1043336</id>
      <parentid>1043335</parentid>
      <timestamp>2026-04-02T10:06:37Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Galvm</username>
        <id>6504</id>
      </contributor>
      <minor />
      <origin>1043336</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2340" sha1="678kgimr4cd1tw4b34q0qvd0s6l9z8y" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Galvm&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;село, але не співають разом, то чи мають однаковий репертуар, чи різний? Чи сідають на базарі оддалік один від одного, чи ходять по селі різними улицями? Чи є лірники, що зовсім не ходять у чужі села, і чи їм вистачає заробітку в своїм селі?

Як держить кобзу даний кобзар, нахилену чи сторч? Чи він держить кобзу завжди однаково, чи в залежності від характеру пісні міняє положення кобзи? Чи перестроює кобзу, переходячи з одного роду пісень до иншого? Чи вкорочує струни, притискаючи їх пальцями? Чи скорочує тільки „бунти”, a чи також і приструнки? Чи це залежить від роду п'єс? Якими пальцями торкає він одні струни і якими — другі? Чи всіма пальцями правої руки грає? Чи надіває на один палець „наперстка” з кісточкою&quot; (плектр), якою зачіпає струни, коли треба дати голосніший звук? Чи тим самим пальцем він зачіпає струни і без плектру? Якими пальцями кобзар притискає струни для скорочування довжини їх? Чи треба ввесь час придержувати ручку (гриф), а чи иноді її пускається вільно на прив'язі? Чи кобзар ніколи не грає стоячи або ходячи? В якій позі співають старці, що не грають?

Як виявляються переживання кобзаря під час співу й гри? Чи він притоптує ногами, чи встає иноді під час гри і взагалі які рухи  робить окрім безпосередньо потрібних до гри? Чи поривається пританцьовувати, як&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>678kgimr4cd1tw4b34q0qvd0s6l9z8y</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Квітка К. Професіональні народні співці й музиканти на Україні (1924).pdf/42</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564370</id>
    <revision>
      <id>1043338</id>
      <timestamp>2026-04-02T10:29:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Galvm</username>
        <id>6504</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043338</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2263" sha1="ix5tdd1qk4ch9y4r71sba87kyq5c7hu" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Galvm&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;співає або грає веселих і скочних п'ес? Чи трапляється, що плаче, співаючи смутних пісень?

Чи лірник акомпанює на лірі і в час самого співу, чи тільки робить „перегру” перед строфами? Чи грає на закінчення п'єси?

Чи буває, щоб кобзар або лірник співав і грав не для заробітку, а дома для втіхи своєї родини, чи навіть зовсім на самоті для своєї власної втіхи?

Яких формул прозьби і подяки вживає даний кобзар? Як саме звуться ці формули (напр., прозьба — „прошение”, „запрос”, „жебранка”, „прозьбування”), і чи є відміна між тим, що визначається цими назвами? Чи кобзареві доводиться нагадувати про нагороду, а чи слухачі платять після співу, не дожидаючи прозьби? Що до формул прозьби, то чи кобзар проказує їх (або виспівує), коли відпочиває від співання дум та набожних пісень і від гри, і тоді обертається нарівні з звичайними старцями-жебраками до всіх, хто проходить, і, значить, просить собі не нагороди за спів, а милостині, як сліпий каліка? Чи довгі бувають такі перерви в виспівуванні пісень? Чи доводиться виголошувати формули прохання після співу в хаті або в дворі окремого господаря, чи, може, кобзар уживає цих формул тільки на базарі або на дорозі? Чи формула подяки виголошується одна спільна всім, хто дав, заразом, по скінченні&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>ix5tdd1qk4ch9y4r71sba87kyq5c7hu</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Сторінка:Квітка К. Професіональні народні співці й музиканти на Україні (1924).pdf/43</title>
    <ns>250</ns>
    <id>564371</id>
    <revision>
      <id>1043339</id>
      <timestamp>2026-04-02T10:52:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Galvm</username>
        <id>6504</id>
      </contributor>
      <comment>/* Вичитана */</comment>
      <origin>1043339</origin>
      <model>proofread-page</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="2185" sha1="tuyq5ij2hxemsv438dnzoxcowzm34so" xml:space="preserve">&lt;noinclude&gt;&lt;pagequality level=&quot;3&quot; user=&quot;Galvm&quot; /&gt;&lt;/noinclude&gt;співу й давання, а чи дякується кожному зокрема коротко? Чи кобзар має і довші і коротші формули прозьби й подяки (які саме)? Коли уживається довших формул і коли коротших? Чи довгість і реторичне багацтво формули залежить від щедрости давця? Чи прозьби і подяка проказуються просто, чи ритмично, чи навіть виспівуються з виразною мелодією? Коли хто подасть не по скінченні пісні, а посеред співу, то чи кобзар перериває для подяки або молитви? Чи імпровізує кобзар жебранки, пристосовуючися до обставин і характеру публіки або окремої особи, від якої просить? Чи є різні формули подяки на базарі і в хаті? Як реагує кобзар, коли в хаті нічого не дають?

Чи виявляють слухачі своє задоволення або незадоволення піснею і самим співом та грою? Якими словами хвалять або гудять кобзаря?

Як називають кобзарі історичні думи і думи родинно-моралістичні і чи відрізняють їх узагалі від инших родів пісень? Як називають вони инші пісні свого репертуару: набожні, сатиричні, гумористичні (зокрема непристойні), танцівні ( „скочні”, „доскочні”, „доскочисті”)?

Чи є в лірників і в старців, що співають без інструменту, уявлення (переказ), про те, що давніше думи співалося тільки під кобзу, а вже від кобзарів їх&lt;noinclude&gt;&lt;/noinclude&gt;</text>
      <sha1>tuyq5ij2hxemsv438dnzoxcowzm34so</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/146/1/609</title>
    <ns>116</ns>
    <id>564372</id>
    <revision>
      <id>1043340</id>
      <timestamp>2026-04-02T11:25:10Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexandr Konovalchuk</username>
        <id>11193</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: [https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-D754-SHBV-V?view=explore&amp;groupId=TH-7743-156545-445655-39&amp;grid=on&amp;lang=ru Копія справи на FS]</comment>
      <origin>1043340</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="156" sha1="nod9a2sp5hihmprrhgcm4sktbc571ip" xml:space="preserve">[https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-D754-SHBV-V?view=explore&amp;groupId=TH-7743-156545-445655-39&amp;grid=on&amp;lang=ru Копія справи на FS]</text>
      <sha1>nod9a2sp5hihmprrhgcm4sktbc571ip</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/146/1/553</title>
    <ns>116</ns>
    <id>564373</id>
    <revision>
      <id>1043341</id>
      <timestamp>2026-04-02T11:28:38Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexandr Konovalchuk</username>
        <id>11193</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: [https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHJ-N75V-69RR-8?view=explore&amp;groupId=TH-7762-157091-9589-59&amp;lang=ru Копія справи на FS]</comment>
      <origin>1043341</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="146" sha1="5nu0fguuupme9umt6auwtt0sy0osaus" xml:space="preserve">[https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHJ-N75V-69RR-8?view=explore&amp;groupId=TH-7762-157091-9589-59&amp;lang=ru Копія справи на FS]</text>
      <sha1>5nu0fguuupme9umt6auwtt0sy0osaus</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Архів:ДАЖО/146/1/550</title>
    <ns>116</ns>
    <id>564374</id>
    <revision>
      <id>1043342</id>
      <timestamp>2026-04-02T11:29:54Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Alexandr Konovalchuk</username>
        <id>11193</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: [https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-Q75D-F9QG-K7?view=explore&amp;groupId=TH-7725-157055-134158-74&amp;grid=on&amp;lang=ru Копія справи на FS]</comment>
      <origin>1043342</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="157" sha1="s6nqcrza37wsqdzbyzu6j5z1s2uyf9m" xml:space="preserve">[https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:3QHV-Q75D-F9QG-K7?view=explore&amp;groupId=TH-7725-157055-134158-74&amp;grid=on&amp;lang=ru Копія справи на FS]</text>
      <sha1>s6nqcrza37wsqdzbyzu6j5z1s2uyf9m</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>