Сектантство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Секти, сектярство, рел. об'єднання, які (навчанням і обрядами відрізняються від панівних рел.-церк. організацій. С. складаються здебільша з кол. вірних гол. церкви, які, покинувши її, перебувають найчастіше у гострій до неї опозиції.

Термін "секта" застосовувався як в царській Росії офіційною православною цекрвою з метою маргіналізації нових християнських церков і течій, які руйнували монополію російської православної церкви і були переслідуєми, так і дійсно шкідливих аморальних груп.

В радянські часи практика цькування інших християнських течій продовжилася. Самі реформаторські (протестанські) церкви ніколи себе не ототожнювали з назвою "секта", що була формою невизнання спочатку російською правосланою церквою, а згодом і урядом комуністичного СРСР протестанських церков за церкви.

Назва походить від латинського "школа", і застосовувалася до в Європі до зібрань віруючих з напрямом на вивчення Біблії і ретельному слідуванні Ісусу Христу.

Зміст

[ред.] Названі сектами групи на Україні

На Україні С. називано баптистів та інші християнські групи. С. були переслідувані або зазнавали обмежень у діяльності як за царської Росії, так і в СРСР.

С. на Україні були звич. не місц. походження, а проникали з Росії, Польщі й Зах. Європи чи як наслідування нім. колоністів-протестантів. Вони почали особливо поширюватися у 19 в.

[ред.] Групи російського походження

[ред.] Духобори

Серед визначніших С. треба згадати: духоборів, що з'явилися у пол. 18 в., перев. серед росіян, що осіли на Україні і до поч. 19 в. закріпилися на Катеринославщині, Харківщині і в Таврії. Духобори відкидали Священне Писання, виступали проти церк. обрядовости, не визнавали церк. шлюбу, що накликало на них переслідування; в СРСР цю С. ліквідованоШаблон:Факт.

[ред.] Молокани

Відгалуженням духоборів були молокани, які однак зберегли дещо з церк. організації, що її заперечували духобори. Прибувши 1817 до Мелітопільського пов., вони не зжилися з духоборами, оселеними там раніше, поступово розселювалися та розпадалися на дрібні С. Серед цих дрібних С. суботники ставились критично до христ. догм, святкували суботу (на відміну від «воскресників», себто недільників); «прісники» не вживали квасного, також цибулі й часнику, щоб не уподібнюватися схильним до єврейських звичаїв; «обрядники» оголошували себе незалежними від людських звичаїв) і законів; «общі» мали спільну («общую») власність, а їхніми громадами керували суддя, апостоли і скарбник; «скакуни» (перев. на Катеринославщині), щоб сподобитися зішестя св. Духа скакали під час молитовних зборів до знесилення.

[ред.] Хлисти

Шалапути або «хлисти» (перекручене "христи", також відомі як «хлистовщина» — «христовщина»), знані в Росії з сер. 17 в., оформилися у 1860-их pp. на Україні, Донщині й Кубані з осілих на укр. землях старообрядців, які мали свої малі С. (напр., «пасхальники» на Чернігівщині, що Великдень мали завжди 23 березня, Різдво — 27 грудня, місяці — всі однакові). Хлисти вважали себе наступниками первісних християн, «новим Ізраїлем», твердили про перебування св. Трійці на сьомому небі, не визнавали церковного обряду подружжя. Число їх постійно зменшувалося, і вони не пережили утисків в СРСР у 1930-их pp.

[ред.] Групи західного походження

Нема зв'язку між згаданими російського походження групами і «євангелистаїми», які витворилися на базі протестантства та з початково дрібних груп розвинулися на Церкви.

[ред.] Баптисти

З-поміж них особливої ваги набрали баптисти-штундисти, які вважають, що спасіння людини залежить від віри в Христа. Людина стає чл. Церкви Христової через хрищення у свідомому віці з власного бажання, а підставою віровизнання — є Священне Писання. Найбільша Церква баптистів - Церква ЄХБ (Євангельські Християни-Баптисти)

[ред.] П'ятидесятники

На ґрунті баптистів виникла С. п'ятидесятників, які на поч. 1920-их pp. дісталися з Америки на укр. землі. Центр. подією Євангелії для п'ятидесятників є зішестя Св. Духа на 50 день по Воскресінні. Найбільша церква п'ятидесятників - Церква ХВЄ (Християни Віри Євангельської).

[ред.] П'ятидесятники-єдинники

Від п'ятидесятників походять кілька дрібних С.: єдинники, або «смородинці» на півд. України, «мурашковці» (переплетення христ. і поганських мотивів) в Одесі і на Зах. Волині та ін. Найбільша Церква - Церква Євангельських Християн в Апостольському Дусі (смородинці).

[ред.] Адвентисти

З баптизму витворилися також адвентисти (суботники), які у розгалуженні «адвентистів сьомого дня» поширились по різних обл. України. Вони сподіваються на близьке пришестя («адвент») Христа, коли настане тисячолітнє царство праведників, ціанують суботу, навчають про спасіння вірою, відкидають військ. службу. Найбільша Церква - Церква АСД (Адвентистів Сьомого дня).

[ред.] Єговісти

Від адвентистів відокремилися свідки Єгови (спілка Сторожової башти), які навчають, що після світових катаклізмів Бог Єгова заснує для вірних теократичну державу. Депортація членів свідків Єгови у 1950-их pp. і пізніше (їм в СРСР закидають зв'язок з Америкою) не припинила їхнього існування та укр. землях. Єговисти вважаються всіма протестанськими Церквами єретиками.

[ред.] Баптисти-мальованці

Мальованці, один з менших відламів баптизму (від імени Кіндрата Мальованого, який очолював цю С. у другій пол: 19 в. на Київщині), також вірили у скорий прихід Царства Небесного, твердили про пріоритет Св. Духа, заперечували обрядовість баптистів. Зазнавши репресій у кін. 19 в., ця С. завмерла.

[ред.] Інші

Одночасно зі згаданими С. на укр. землях існувало й існує багато дрібніших С., що з'являлись і зникали, не залишивши глибшого сліду. Так, напр., під час другої світової війни і після неї виникло понад 10 нових С.: «чорнохристівці», «апокаліптики», «острійники» й ін.

[ред.] Меноніти

Разом зі знищенням нім. колоній на Україні під час другої Світової війни і після неї майже зникли менноніти, культ. й заможні сектанти-німці.


Література: Мелиоранский Б. Сектантство. Енциклопедический Словарь Брокгауза и Ефрона, 57 т. II. 1900; Weltert G. Histoire de sectes chrétiennes. Париж 1956; Harden J. The Protestant churches of America. Вестмінстер 1957; Colinon M. Le phenomene des sectes au XX-e siècle. Париж 1959; Клибанов А. История религиозного сектанства в России (60-е годы XIX в. — 1917 г.) M. 1965; Митрохин Л. Баптизм. М. 1966.

[ред.] Література