Останній бункер (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Останній бункер
'
{{{плакат}}}
Жанр  Художній
Режисер  Вадим Іллєнко
Продюсер  {{{продюсер}}}
Автор 
сценарію 
Вадим Іллєнко, Юрій Іллєнко
У головних 
ролях 
Віктор Соловйов
Галина Сулима
Олексій Богданович
Оператор  {{{оператор}}}
Композитор  Володимир Гронський
Кінокомпанія  ВТО Фест-Земля
Тривалість  84 хв.
Бюджет  {{{бюджет}}}
Країна  Україна
Рік  1991
IMDb ID 


"Останній бункер" - український художній фільм режисера Вадим Іллєнко відзнятий у 1991 році на кіностудії "ВТО Фест-Земля"

[ред.] Нагороди

  • 1991 - Приз глядацьких симпатій на І Всеукраїнському кінофестивалі (м.Київ)

[ред.] Акторський склад

  • Віктор Соловйов
  • Галина Сулима
  • Олексій Богданович
  • Олег Штефанко
  • Олена Іллєнко
  • Борис Молодан
  • Анатолій Пашнін

[ред.] Деталі сюжету

Хоча він вважається екранізацією повісті російського письменника-дисидента Леоніда Бородіна "Перед судом", його сюжет помітно відрізняється, і треба сказати, відрізняється не на гірше - це мабуть один з тих рідкісних випадків, коли кіно перевершує книжку. У центрі уваги НКВС-івське кубло, в якому панують цікаві відносини. Повстанці радше на другому плані, хоча постать їхнього командира дуже колоритна. НКВС-исти мають надзвичайно відповідальне завдання: викрити останній упівський бункер в районі. Не виконати його неможливо. Отже, за будь-яку ціну бункер треба знайти й знищити. Сюжет кіна майже детективний, з цікавою й драматичною кінцівкою. На окрему увагу заслуговують сцени, де спецзагін НКВС здійснює провокаційні каральні акції в одностроях УПА, а вже наступного дня той же загін демонструє жертви власного ж злочину, малюючи підпис: "Дело рук бандеровской банды". Нагадуємо, кіно зроблене ще в 1991 році...