Адуляр
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Адуляр | |
|---|---|
| [[|200px]] | |
| Загальні відомості | |
| Клас мінералу | |
| Хімічна формула | |
| Ідентифікація | |
| Колір | |
| Форма кристалів | |
| Сингонія | |
| Кліваж | |
| Спайність | |
| Твердість за шкалою Мооса | |
| Блиск | |
| Прозорість | |
| Колір риски | |
| Питома вага | г/см³ |
| Розчинність | |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Індекс заломлювання | |
| Подвійна рефракція | |
| Плеохроїзм | |
| Кут/Дисперсія оптичних осей | |
| Інші властивості | |
| Фазові переходи | |
| Плавкість | |
| Хімічні властивості | |
| Подібні мінерали | |
| Радіоактивність | |
| Магнетизм | |
| Особливі характеристики | |
Адуля́р (рос. адуляр, англ. adular, adularia; нім. Adular) — мінерал класу силікатів, морфологічний різновид низькотемпературного ортоклазу).
Зміст |
[ред.] Походження назви
Від назви родовища в горах Адула в Швейцарії.
[ред.] Склад
Типовий склад адуляр відповідає формулі Оr90Ab9An1, де Аb — альбіт, An — анортит. Домішки: до 1 % Ва0, не більше за 0,5 % Са0.
Зустрічається у вигляді короткопризматичних ромбоедричних кристалів. Адуляр типовий для багатьох кварцових жил альпійського типу, зустрічається в пегматитах, рудних жилах. Прозорий і напівпрозорий адуляр з тонко- і криптопертитовою будовою, для якого характерна іризація в блакитно-синіх відтінках (т.зв. місячний камінь) — коштовний камінь IV порядку.
Адуляр використовується в скляному і керамічному виробництвах.
[ред.] Види
Розрізняють:
- адуляр-альбіт (альбіт, облямований адуляром);
- адуляр баріїстий (адуляр з Залізних гір у Чехії, який містить 3,49 % ВаО).
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3

