Румунська революція 1989
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Румунська революція 1989 року — революція, що скинула комуністичний режим в Румунії.
1989 рік став роком розвалу комунізму у Східній Європі. Пала Берлінська стіна, пройшли реформи у Чехії. Президент Румунії Ніколае Чаушеску не прийняв реформи Москви і опинився у повній ізоляції.
Несподівано в місті Тимішоар, коли група місцевих прихожан спробувала захистити свого пастора від депортації, до протесту приєднались тисячі людей. Спалахнуло справжнє повстання.
Відіслані на подавлення бунту війська відкрили вогонь по натовпу, але повстання розросталось, перетворившись в народну революцію. В критичний момент війська перейшли на бік повставших та повернули зброю проти сил безпеки.
21 грудня Чаушеску звернувся з балкону до організованого мітингу, але його голос потонув в криках протесту. Після другого виступу 22 грудня розлючені люди ввірвалися до будівлі, але Чаушеску з дружиною вдалося евакувати на гелікоптері. 25 грудня вони були спіймані, після чого спішно осуджені і розстріляні. Сили безпеки, що залишились без керівництва, деякий час чинили опір, але невдовж до влади прийнов новий уряд — Фронт національного спасіння.
Під час конфлікту загинуло 1 104 особи.
Зміст |
[ред.] Передісторія
Як і інші східноєвропейські країни, Румунія була визволена Радянською армією в кінці Другої світової війни. Не дивлячись на малочисельність румунської компартії, присутність радянських військ "допомогла" їй прийти до влади і знешкодити супротивників. Румунський уряд, знаряддям якого виступали сили безпеки (секурітате), слідував сталінській моделі — жорстокі чистки, безпрецендентна пропаганда, цензура, подавлення інакомислення.
[ред.] Доба Чаушеску
| Історична довідка | |
|---|---|
| Бідність привела Ніколае Чаушеску в Бухарест, коли йому було 11 років. В 14-ть він вступив у заборонену тоді комуністичну партію і невдовзі став в ній помітною фігурою. Неодноразово був арештований, вийшов на волю у 1944-му, одружився з Єлєною Петреску і почав впевнено просуватися до влади. Недивлячись на паталогічну пристрасть до розкоші, Чаушеску вважав себе добрим комуністом. Він не давав собі поради, що його зневажають мілліони співвітчизників і до останньої хвилини винуватив іноземних агентів. | |
До смерті в 1965 році лідера Румунії Георге Георгіу-Деж, Румунія залишалась вірним членом радянського блоку. Після вибрання на посаду голови компартії 47-річного Чаушеску почалися зміни у зовнішній політиці. Залишаючись в лавах РЕВ та Варшавського договору, румунське керівництво не бажало ставати собі в збиток бути частиною економічних планів СРСР чи безперечно слідувати вказаному Москвою курсу. Чаушеску наполягав, що кожна соціалістична країна має право на свій шлях.
В 1968 році Чаушеску виступив на захист ліберального чехословацького лідера Александра Дубчека та засудив ввід військ Варшавського договіру в ЧССР, що, на деякий час, зробило його героєм в очах багатьох румун. Цей крок також приніс Чаушеску світову популярність — його приймали та вітали західні державні діячі та монархи. Навіть в 1983 році віце-президент США Джордж Буш називав його "одним із пристойних комуністів". Цей престиж дав можливість Чаушеску встановити повний контроль над Румунією.
Насправді його зовнішня політика була набагато менш сміливою, чим це вигляділо, так як керівництво СРСР ніколи не вбачало з його сторони такої серйозної загрози, як в період лібералізації Чехословаччини при Дубчеку.
[ред.] Передумови революції
[ред.] Політичні
До 70-х років ХХ століття появились ознаки, що Чаушеску страждає прогресуючою манією величності. Пропаганда все більше і більше зображувала його богоподібним вождем нації і кожна його поява на людях супроводжуваласть відрепетированими оваціями мас.
В 1974 році, на церемонії проголошення президентом Румунії Чаушеску, він демонстративно взяв у руки скіпетер, що ніяк не поєднувалось з марксиською ілеологією. Ще більш пагубним був ріст впливу дружини Чаушеску, Єлєни, що належала до вузького кола правлячої верхівки. Інші члени сім'ї Чаушеску також займали керівні пости держави.
[ред.] Соціальні
В країні проводилась політика заохочення багатодітних сімей і було накладено заборону на розлучення та аборти, що після революції спричинило переповнення дитячих приютів дітьми від яких відмовились батьки.
[ред.] Економічні
В 60-х та 70-х роках в Румунії спостерігався відносний економічний ріст завдяки процвітаючому сільському господарству та експорту нафти. Проблеми з'явились в 1980-х, коли добуток нафти знизився і Румунія зіткнулася з проблемою розрахунків за імпортовані західні товари.
Безкомпромісне рішення, що запропонував Чаушеску виявилось фатальним. Румунії належало розрахуватись з боргами за рахунок різкого зниження імпорту і тотального експорту продовольчих товарів, що привело до різкого зниження життєвого рівня румунів та дефіциту продуктів. Не зважаючи на введення продовольчих карток, голод став серйозною загрозою для сотен тисяч громадян.
Також ситуація в країні ускладнилась тим, що недоліки промислової політики привели до енергетичного голоду. Населення страждало від постійних відімкненнь від електро- та теплопостачання у люті зими 1985-86 років.
В той час великі кошти витрачались на грандіозні будівельні проекти. Знищувалися тисячі сіл, на місці яких виникали селища міського типу. Більша частина старого Бухаресту була зненсена заради будівництва палаців і проспектів, що прославляли диктатора.

