Самурай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття в процесі редагування. Будь ласка, не редагуйте та не змінюйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені.

Самурай (яп. 侍 — самураі, "той, хто служить"; яп. 武士 — бусі, мононофу, "воїн") — представник військового стану в Японії 1019 століття. Впрдовж середньовіччя самураї заступили японську аристократію на місці провідної політичної сили країни і створили власну систему керування суспілством — сьоґунат. Зміст поняття "самурай" мінявся у відповідності від обставин конкретної історичної епохи, однак його складова, яка асоціювала самураїв із війною чи військовою службою залишилася непорушною.

Зміст

[ред.] Історія

[ред.] Походження

Генеза самурайства остаточна не з'ясована, оскільки в науці немає загальноприйнятого визначення терміна "самурай". Питання, чи можна вважати всіх військовиків стародавньої Японії до-хейанського періоду самураями, залишається дискусійним. Японські радикальні історики виводять початки самурайства з 45 століття від родів військових родів Мононобе і Отомо, однак згадок власне про "самураїв" у джерелах цього періоду немає.

Традиційною є теорія, яка датує появу самураїв кінцем 10 — початком 11 століття. В цей час японський уряд відмовився від державної армії, а проблеми які необхідно було вирішувати у військовий спосіб успішно розв'язував силами "приватних військ" членів того ж уряду. Ці "приватні війська", які були гвардією того чи іншого аристократа, складалися з синів повітових урядників або дітей заможних сільських родин. Аристократ і його гвардійці перебували у системі лояльностей, яка нагадувала сюзеренсько-васальну систему середньовічної Європи. За вірну службу вояк такого "приватного війська" отримував наділ землі, а його господар-аристократ — відданого підлеглого. Воїни таких гвардій називалися "служаками" — тобто "сабураями" або "самураями" (від японського слова 侍ふ сабурау, самурау — служити). Вони утворювали разом із сюзереном самурайський рід (家), який тримався переважно на принципі "служба-винагорода", і меншим чином на кровно-споріднених зв'язках.

Голова роду був переважно проживав у столиці, а більшість його самураїв — у підконтрольних йому землях. Інколи столичні аристократи добровільно або, переважно з політичних причин, примусово полишали столицю і оселялися у власних приватних володіннях, чим укріпиляли свої позиції у провінції та ставали справжніми самурайськими ватажками "на місцях". Із занепадом центральної влади наприкінці 11 століття саме ці ватажки змогли зосередити важелі реальної влади у регіонах, і захопити лідерство у країні.

Оскільки обов'язками самураїв було виконання наказів сюзерена і охорона його володінь, їх життя було незривно пов'язане з політичними розбірками і війною. Розвал виконавчої вертивалі у пізню епоху Хей'ан став причиною частих міжусобиць столичної аристократії і, як наслідок, загострення конфліктів у провінції. Політичні інтриги у Кіото відгукувалися кровопролитними внутрішніми війнами і бунтами, серед яких найвідомішими були повстання самурайських лідерів Тайри но Масакадо у регіоні Канто (931940) та Фудзівари но Сумітомо у регіоні Внутрішнього японського моря (931-941), смути років Хоґен (11561158) і Хейдзі (1159).

Окрім міжусобиць самураї постійно брали участь у зовнішніх війнах проти аборигенних жителів Східної Японії — прото-айнських племен емісі. Від останніх японці запозичили кінну тактику ведення бою, головну зброю — лук і стріли, шаблевидний "кавалерійський" меч та ритуал самогубста сеппуку. Більшість з цих атрибутів стали невідємними символами самураїв майбутнього, а сполучення "лучник-вершник" (弓馬) перетворилося на синонім слова "самурай".

[ред.] Перша самурайська диктатура

Якщо на початку своєї появи у 10 столітті самураї були знаряддям аристократів куґе для вирішення власних проблем, то з середини 12 століття вони стали самостійною силою і почали втручатися у придворну політику. Наймогутніших самурайських родів було два — Тайра і Мінамото. Їх лідери були далекими нащадками японських монархів, що вивищувало їхні роди серед інших військовиків. Придворні чиновники неоднаразво використовували загони Тайра і Мінамото для боротьби з опонентами та придушення самурайських повстань один одного. За вірну службу вони отримували чималі земельні наділи від центральної влади і урядовців. Накопичення цих земель дало змогу самураям цих родів підготувати економічну базу у регіонах і вступити у боротьбу за владу у країні.

Столичні міжусобиці аристократів років Хоґен (1156) і Хедзі (1160) переросли у війну між самураями Тайра і Мінамото. Вона закінчилася перемогою перших на чолі з Тайра но Кійоморі, який , фактично, захопив владу у Кіото. Він був призначений радником, а потім і головним міністром імператора. Завдяки протекції Тайра но Кійоморі, чимало самураїв його роду отрмали чиновницькі посади. У Японії було встановлено першу самурайську диктатуру.

Проте, Тайра не вигадували власної ситсеми управління країною, а лише витіснили аристократів з вже існуючої — імператорського уряду з центром у Кіото. Саме це стало причиною їх занепаду, оскільки самураї Тайра, на зразок розбещеної аристократії, все більше переймалася справами столиці, нехтували проблемами регіонів та підлеглих.

[ред.] Камакурський сьоґунат

[ред.] Муроматівський сьоґунат

[ред.] Ода,Тойотомі і Токуґава

[ред.] Едоський сьоґунат

[ред.] Занепад

[ред.] Світогляд

[ред.] Звичаї

[ред.] Імена

[ред.] Освіта

[ред.] Одруження

[ред.] Жінки

[ред.] Військове мистецтво

[ред.] Озброєння

[ред.] Тактика бою

[ред.] Міфи і реальність

[ред.] Сучасність

[ред.] Джерела і література

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. - Київ: "Аквілон-Прес", 1997. - 256с.
  • Тёрнбулл С. Самураи. Военная история. — СПб.: Евразия, 1999 (Тут)
  • 下向井龍彦『武士の成長と院政』講談社、2001年 ISBN 4062689073
  • 高橋昌明『武士の成立 武士像の創出』東京大学出版会 ISBN 4-13-020122-0
  • 石井進 石井進著作集刊行会編『鎌倉武士の実像』岩波書店 ISBN 4-00-092625
  • 野口実 『武家の棟梁の条件―中世武士を見なおす』 中公新書 中央公論社 1994年 ISBN 4121012178
  • 笹間良彦『下級武士足軽の生活』生活史叢書17 雄山閣 1991年
  • 武士生活研究会 『絵図でさぐる武士の生活』(全3巻)柏書房 ISBN 4760101705ISBN 4760101713ISBN 4760101721
  • 武士生活研究会『図録 近世武士生活史入門事典』柏書房 1991年 ISBN 4760106049
  • 柴田純『江戸武士の日常生活―素顔・行動・精神』講談社 2000年 ISBN 4062581965
  • 中江克己『お江戸の武士の意外な生活事情―衣食住から趣味・仕事まで』PHP文庫 PHP研究所 2005年 ISBN 4569663966
  • 八幡和郎、臼井喜法『江戸三〇〇年「普通の武士」はこう生きた 誰も知らないホントの姿』 ベストセラーズ〈ベスト新書 92〉、2005年 ISBN 4584120927
  • 磯田道史 『武士の家計簿 ―「加賀藩御算用者」の幕末維新』新潮新書 新潮社 2003年 ISBN 4106100053
  • 石母田正『中世的世界の形成』岩波書店ISBN 4003343611
  • 竹内理三『武士の登場』日本の歴史(6)中央公論新社 ISBN 4122044383

[ред.] Посилання


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.