Абстракція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Абстра́кція (лат. abstractio — відвернення) — одна з основних операцій мислення, а так само метод наукового дослідження, що полягає в тому, що суб'єкт, відокремлюючи які-небудь ознаки об'єкту, що вивчається, відволікається від інших, не враховуються його неістотні сторони і ознаки. Це дозволяє спрощувати картину явища, що вивчається, і розглядати його як би в "чистому вигляді".

Зміст

[ред.] Сутність

А. є процес мисленого ізолювання, «виривання» окремого предмета, відношення властивості з сукупності предметів, підношень, властивостестей.

А. означає також результат процесу абстрагування — поняття, категорії, напр., якість і кількість, істина тощо). А. є проникненням мислення вглиб предмета, від явища до сутності, є способом перероблення споглядання і уявлень в поняття. А, розчленовує, розриває, омертвляє, огрубляє, схематизує цілісну, рухому дійсність, в окремо взятій А. суб'єкт підходить від дійсності. Але саме це забезпечує вивчення окремих сторін предмета в чистому вигляді і таким чином проникнення в їхню сутність.

«Усі наукові (правильні, серйозні, це безглузді) абстракції відображають природу глибше, правильніше, повніше» (Ленін В. І. Повне зібрання творів, т. 29, с. 142. )

[ред.] Види

Логіка розглядає конкретні види і способи Α.: ізолюючу, узагальнюючу, визначення через Α., А. ототожнення, А. потенціальної здійсненності, А. актуальної безконечності та ін.

Результатом цього процесу є побудова розумового продукту (поняття, моделі, теорії, опису, закону, класифікації та ін.).

Однобічність А. знімається розвитком пізнання в цілому, в якому А. становить лише момент, що зникає в процесі відображення конкретної дійсності в її загальному зв'язку і розвитку.

[ред.] Вияви

один з моментів пізнання, який полягає у мисленому відокремленні і виділенні в самостійні об'єкти окремих сторін, властивостей, відношень певних предметів пізнання.

Абстракція виступає при безпосередньому почуттєво-образному віддзеркаленні навколишнього середовища, коли одні властивості останнього стають орієнтирами для сприйняття і дії, а інші ігноруються.

Абстракція є необхідною умовою категоризації. За допомогою абстракції формуються узагальнені образи реальності, що дозволяють виділити в ній значущі для діяльності зв'язки і відносини об'єктів, відмежувавши їх від інших.

Коли ж відкидаються істотні ознаки, абстракція набуває малозмістовного, поверхневого характеру. В цьому випадку абстрактними називаються порожні, відірвані від реальності міркування і поняття.

Вірна дійсності абстракція, полягає в такому спрощенні нерозчленованого різноманіття явищ, яке робить думку більш ємкою завдяки її зосередженості на істотному для даної пізнавальної ситуації.

[ред.] Діалектика абстрактного

Матеріалістична діалектика розглядає А. в нерозривному зв'язку з аналізом і синтезом, узагальненням та ін. категоріями. А. є передумовою відтворення конкретного в мисленні (див. Сходження мислення від абстрактною до конкретного). Метафізична абсолютизація Α., перетворення їх на об'єктивно реальні сутності є одним з гносеологічних коренів ідеалізму.

[ред.] Обмеженість абстрагування

А. має межу, яка визначається природою самого об'єкта і завданнями пізнання. В разі виходу за ці межі А. стає хибною.

Правомірність тих чи ін. Α., істинність їх у кінцевому підсумку перевіряється практикою.

[ред.] Література

  • Філософський словник


Див. також: Абстрактні і конкретні поняття