Турецька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Турецька мова
Поширена в: Туреччина, Кіпр, Македонія, Болгарія, Азербайджан, Німеччина, Греція, Косово, Румунія, Сербія
Регіон: Близький Схід, Європа
Кількість носіїв: 75 млн.
Місце: 22
Класифікація: Тюркська
 Огузька
    Турецька мова
Офіційний статус
Державна: -
Офіційна: Туреччина, Кіпр, Північний Кіпр, Косово, Македонія
Регулює: Асоціація турецької мови
Коди мови
ISO 639-1 tr
ISO 639-2 tur
SIL tur


Турецька мова (тур. Türkçe)— одна з тюркських мов, офіційна мова Туреччини. Поширена в Туреччині, а також в Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Болгарії, на о. Кіпр, у колишній Югославії. Турецькою розмовляють від 80 до 100 мільйонів людей.

У діалектичному відношенні в Туреччині виділяється зона на сході і особливо на північному сході Анатолії. На цій території мова має схожі риси з азербайджанською мовою. Говори решти Анатолії і східної Фракії, а також турецькі діалекти в інших країнах розрізняються незначною мірою.

[ред.] Особливості

Фонетика:

  • початковий та міжголосний [j], що відповідає dž-/č-/d'- та -d-/-z-/-r- інших тюркських мов
  • розрізнення на початку слова глухих та дзвінких [p]-[b], [t]-[d], [k]-[g]
  • [v] у деяких словах на місці [b] інших тюркських мов
  • дієслово ol- «бути, ставати» замість спільнотюркського bol-

Морфологія:

  • дієприкметник на –miş, що функціонально відповідає дієприкметнику на –gan
  • давнє ім'я дії на –dik
  • теперішній час поточного моменту на –yor

Літературна турецька мова у сучасному вигляді сформувалася в середині 19 сторіччя в процесі зближення насиченої великою кількістю арабо-перських елементів літературної мови середньовіччя — старо-турецької, або старо-османської, з розмовною мовою.

Пам'ятники старо-турецької мови, виконані арабською графікою спочатку з помітним впливом східно-тюркської, караханидсько-уйгурської літературної мови, фіксуються з 13 сторіччя. Сучасна писемність сформована 1928 року на основі латинського алфавіту за участю Ататюрка.


[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка 
турецькою мовою:
(переклад Фахрі Ердінча)
 
SON DILEK

Ben öldükten sonra, en yüksek yerde,
Yeşil bir tepede isterim mezar,
Ukraynam görünsün hemen ilerde
Selâmlar gestirin ondan rüzgârlar.

Öldükten sonra da görmek emelim:
Boyumca ekinler başakta mıdır?
Köpüklü Dinyeperi dinlemeliyim
Ne destanlar okur, neler anlatır?

Dinyeper dökerken Karadenize
Düşman kanını bir gün Ukraynadan,
Ben kemiklerimle gelirim dize,
Seslenirim sizlere mezarımdan:
 
«Toprak köleleri, isyana kalkın;
Küflü zincinleri koparın artık,
Yeter emdikleri kanını halkın;
Mukaddes hakkınız sizin azatlık!»

Eğer beni bir gün hatırlarsanız
Sen günlerinde aydın geleceğin,
Aranızda adımı anarsanız:
«Mezarında rahat yatıyor…» dey in.
  
(Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)



Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.