Системний підхід
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Систе́мний підхі́д — один з спеціальних способів наукового дослідження, за яким досліджуваний об'єкт розчленовують на елементи, що їх розглядають в єдності, тобто як систему.
Сукупність елементів є субстратом системи, системоутворювальні відношення між елементами становлять структуру системи.
Об'єкти, як системи, досліджують за допомогою особливих властивостей — системних параметрів, таких як простота, складність, надійність, гомогенність тощо. Ефективність системного підходу залежить від характеру застосовуваних загальносистемних закономірностей, що встановлюють зв'язок між системними параметрами. На сучас. етапі на основі узагальнення різних варіантів системного підходу створюються умови для побудови заг. теорії про системи — системології. Виникнення і поширення системного підходу зумовлено кризою елементаризму і механіцизму у зв'язку з ускладненням завдань науки і практики. Системний підхід розвиває і конкретизує такі категорії діалектики, як зв'язок (філософія), відношення, зміст і форма, частина і ціле та ін.
[ред.] Література
- Філософський словник

