Уяви про виникнення життя на Землі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Ця стяття описує уяви, що існували в різних культурах, щодо виникнення життя на землі. Про відомі науці дані щодо цього процесу див. Виникнення життя на Землі.
Уяви щоди виникнення Землі і життя на ній, та і во всьому Всесвіті, різноманітні і далеко не достовірні. Всі описані тут уяви не слід розуміти як теорії в науковому сенсі, в більшості випадків вони не витримують наукової критики і можуть розглядатися тільки з точки зору культур, що їх породили. Слово «теорія», присутне у назвах деяких з цих уяв не слід розуміти в його науковомі смислі, тут воно означає «ідея» або «концепція». Згідно з теорією стаціонарного стану, Всесвіт існував вічно. Згідно з іншими гіпотезами, Всесвіт міг виникнути із згустка нейтронів внаслідок «Великого вибуху», народився в одній з чорних дір або ж був створений Творцем. З виключино філософської точки зору, наука не може спростувати тезу про божественне створення Всесвіту, тому що саме поняття «доказу» може трактоватися дуже відмінно від прийнятого у сучасній науці.
Серед безлічі ненаукових уяв виникнення життя на Землі основні це:
- життя було створене надприродною істотою в певний час (креационізм)
- життя виникало неодноразово з неживої речовини (мимовільне зародження)
- життя існувало завжди (теорія стаціонарного стану)
- життя занесене на нашу планету ззовні (панспермія)
- життя виникло з неживої природи в результаті біохімічних процесів (еволюція)
Багато із цих уяв для пояснення існуючої різноманітності видів використовують одні і ті ж дані, але роблять наголос на різні їх аспекти. Наукові теорії можуть бути фантастичними одного боку, і скептичними — з іншого. Теологічні міркування також можуть знайти собі місце в цих рамках в залежності від релігійних поглядів їх авторів. Одним з головних пунктів розбіжностей, навіть ще в додарвінівські часи, було питання відносин наукових і теологічних поглядів на походження життя.
Зміст |
[ред.] Креаціонізм
Згідно з цією теорією, життя виникло внаслідок дії розуму в минулому; її дотримуються послідовники майже всіх найбільш поширених релігійних навчань. У 1650 р. архиєпископ Ашер з м. Арма (Ірландія) обчислив, що Бог створив світ в жовтні 4004 р. до н. е. а закінчив свою працю 23 жовтня о 9 ранку, створивши людину. Ашер визначив цю дату, додавши вік всіх людей, що згадуються в біблійній генеалогії від Адама до Христа («хто кого народив»). Однак прості розрахунки показують, що Адам повинен був жити в той час, коли, як показують археологічні знахідки, на Близькому Сході існувала добре розвинена міська цивілізація. Якщо наука в пошуках істини широко використовує спостереження і експеримент, то ми можемо дати відповідь на запитання щодо віку Землі. Iснує три джерела поповнення гелію в атмосфері Землі: a) гроза породжує блискавку, що є термоядерною реакцією, а значить, продуктом реакції послуговують ядра атому гелія. б) сонячний вітер, стикаючись с атмосферою Землі, продукує гелiй в) усi розпади важких ядер атомiв нижньої частини таблиці Менделєєва супроводжуються видiленням гелiю. Проте на сьогоднiшнiй час процентне вiдношення цього iнертного газу в атмосферi Землi дуже низьке, як для мiллiонiв рокiв проходження таких реакцiй. Другою суперечнiстю з класичним уявленням є ерозiя материкiв приливами та відливами океанiв (близькiсть Місяця), кругообігом води та рухом атмосфери. За мiлiарди рокiв до наших днiв повинно було дойти тiльки дно океану та виступаючi з нього гори. Далi, наявнiсть iонiв кальцiю, калiю, натрiю (кухонної солi), магнiю та iнших на суші вказують на незначний вiк Землi, оскiльки вода, на вiдмiну вiд iнших розчинникiв, має коефiцiент iонноi диссоцiацiї, рiвний 80, що не дає можливостi з причин виносу в океан, для якихось заносів цих елементiв на материки. Деякі християни вважають, що світ, як і всі організми, що його населяють були створені за шість днів тривалістю по 24 години. Популярна також цифра 6 тисяч років, яка виводиться зі слів апостола Петра (2Пет 3:8)"Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!" Інші — не ставляться до Біблії як до наукової книги. Для них опис створення живих істот швидше відноситься до відповіді на питання «чому?», а не «яким чином?» Віра не визнає речей, яким немає доказів в науковому значенні слова. Icнує наука створення та проектування, яка виключає можливiсть створення органiзму i мозку людини без знання технологiй iнформацiйних, теорii кодування, теорii автоматичного управлiння та iнших.
[ред.] Теорія спонтанного зародження
Ця теорія була поширена в древньому Китаї, Вавілоні і Єгипті як альтернатива креационізму, з яким вона співіснувала. Арістотель (384—322 до н. е.), якого часто називають засновником біології, дотримувався теорії спонтанного зародження. На основі власних спостережень він розвивав цю теорію далі, пов'язуючи всі організми в безперервний ряд — «сходи природи» (scala naturae).
Цим твердженням Аристотель підтримав більш раннє висловлювання Емпедокла про органічну еволюцію. Згідно з гіпотезою Арістотеля про спонтанне зародження, певні «частки» речовини містять деякий «активний зародок», який при відповідних умовах може утворити живий організм. Арістотель мав рацію, вважаючи, що цей зародок міститься в заплідненому яйці, але помилково вважав, що він є в сонячному світлі, твані і гнилому м'ясі. З поширенням християнства теорія самозародження була не в пошані; її визнавали ті, хто вірив в чаклунство тощо Але ця ідея продовжувала існувати десь на задньому плані протягом ще багатьох віків. Ван Гельмонт (1577 1644), вельми знаменитий і вдалий вчений, описав експеримент, в якому він нібито створив за два тижні мишей. Для цього потрібні були брудна сорочка, темна шафа і жменя пшениці. Активним зародком він вважав людський піт.
У 1688 р. італійський біолог і лікар Франчесько Реді, що жив у Флоренції, підійшов до проблеми виникнення життя більш суворо і піддав сумніву теорію спонтанного зародження. Реді встановив, що білі черв'ячки, що з'являються на гниючому м'ясі — личинки мух. Провівши ряд експериментів, він отримав дані, які підтверджували думку про те, що життя може виникнути тільки з попереднього життя (концепція біогенезу). Ці експерименти, однак, не призвели до відмови від ідеї самозародження, і хоч вона дещо відійшла на задній план, вона продовжувала залишатися головною теорією в неклерикальному середовищі. У той час як експерименти Реді, здавалося б, спростували теорію спонтанного зародження, перші мікроскопічні дослідження Антоні ван Левенгука посилили цю теорію стосовно мікроорганізмів. Сам Левенгук не вступав в суперечки між прихильниками біогенезу і спонтанного зародження, однак його спостереження під мікроскопом залишали спадок обом теоріям і, зрештою, спонукали інших вчених поставити експерименти для розв'язування питання про виникнення життя шляхом спонтанного зародження. У 1765 р. Ладзаро Спаланцані провів наступний досвід: піддавши м'ясні і овочеві відвари тривалому кипінню, він відразу ж їх запечатав, а потім зняв з вогню. Досліджуючи рідину через декілька днів, Спаланцані не виявив ніяких ознак життя. З цього він зробив висновок, що висока температура вбила всі форми живих істот, і без них ніщо живе вже не могло виникнути.
У 1860 р. проблемою походження життя зайнявся Луї Пастер. До цього часу він вспів вже багато чого досягти в мікробіології, зумів вирішити проблеми, що загрожували шовкопряддству і виноробству. Він показав також, що бактерії існують всюди і що неживі матеріали легко можуть бути заражені ними, якщо їх належно не простерилізувати.
Внаслідок ряду експериментів, в основі яких лежали методи Спаланцані, Пастер довів справедливість теорії біогенезу і остаточно спростував теорію самозародження.
Однак підтвердження теорії біогенезу породило іншу проблему. Якщо для виникнення живого організму необхідний інший живий організм, то звідки ж узявся самий перший живий організм? Чи Було це первинним самозародженням?
[ред.] Теорія стаціонарного стану
Згідно з цією теорією, Земля ніколи не виникала, а існувала вічно, вона завжди здатна підтримувати життя, а якщо і змінювалася, то дуже мало. Види також існували завжди. Оцінки віку землі сильно варіювали — від приблизно 6000 років за розрахунками архиєпископа Ашера до 5 млрд. років за сучасними оцінками, заснованими на обліку швидкостей радіоактивного розпаду. Більш довершені методи датування дають все більш високі оцінки віку Землі, що дозволяє прихильникам теорії стаціонарного стану вважати, що Земля існувала вічно. Згідно з цією теорією, види також ніколи не виникали, вони існували завжди і у кожного виду є лише дві альтернативи — або зміна чисельності, або вимирання. Прихильники цієї теорії не визнають, що наявність або відсутність певних викопних залишків може вказувати на час появи або вимирання того або іншого виду, і приводять як приклад представника хордових риб — латимерію. Прихильники теорії стаціонарного стану стверджують, що тільки вивчаючи тепер існуючі види і порівнюючи їх з викопними залишками, можна робити висновок про вимирання, так і в цьому випадку певно, що він виявиться невірним. Використовуючи палеонтологічні дані для підтвердження теорії стаціонарного стану, її нечисленні прихильники інтерпретують появу викопних залишків в екологічному аспекті (збільшення чисельності, міграції в місця сприятливі для збереження залишків і т.д). Велика частина доказів на користь цієї теорії пов'язана з такими незрозумілими аспектами еволюції, як значення розривів в палеонтологічному літописі, і вона найбільш детально розроблена саме в цьому напрямку.
[ред.] Теорія панспермії
Ця теорія не пропонує ніякого механізму для пояснення первинного виникнення життя, а висуває ідею про її неземне походження. Тому її не можна вважати теорією виникнення життя як такою; вона просто переносить проблему в якесь інше місце Всесвіту.
Теорія панспермії стверджує, що життя могло виникнути один або декілька разів в різний час в різних частинах ГалактикаГалактики або Всесвіту. Для обґрунтування цієї теорії використовуються багаторазові появи НЛО, наскальні зображення предметів, схожих на ракети і «космонавтів», а також повідомлення про нібито зустрічі з інопланетянами. Радянські і американські дослідження в космосі дозволяють вважати, що імовірність виявлення життя в межах Сонячної системи нікчемна, однак вони не подають ніяких відомостей про можливе життя поза цією системою. При вивченні матеріалів метеоритів і комет в них були виявлено різноманітні «попередники живого» — такі речовини, як ціаногени, синильна кислота і органічні сполуки, що можливо зіграли роль «насіння», що падало на голу Землю. З'явився ряд повідомлень про знаходження в метеоритах об'єктів, що нагадують примітивні форми життя, однак докази на користь їх біологічної природи поки не здаються вченим переконливими. Також деякі прихилникі теорії панспермії вважають, що життя занесене інопланетянами заради експерименту. І що зараз іноземні істоти спостерігають за життям і розвитком людства.

