Пил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пил — дрібні тверді частинки в повітрі, які осідають під дією власної ваги, але деякий час можуть перебувати в повітрі у зваженому стані.

Зміст

[ред.] Види пилу

Струмопровідний пил — пил з електричним питомим опором не більше 1 000 Ом/м.

Горючий пил — пил, суміш повітря з яким у визначених пропорціях при атмосферних тиску та температурі створює вибухонебезпечне пилоповітряне середовище.

[ред.] Вибухонебезпечний пил

Вибухонебезпе́чний пил (група А) — пил з нижньою межею поширення полум'я до 65 г/м3.

Найбільш вибухонебезпечний пил (І клас) — пил з нижньою межею поширення полум’я до 15 г/м3 (пил сірки, каніфолі, нафталіну, сухого молока, торфу).

Вибухонебезпечний пил (ІІ клас) — пил з нижньою концентраційною межею поширення полум’я від 15 г/м3 до 65 г/м3 (пил кави, чаю, борошна, вугілля, сіна, гороху).

[ред.] Пожежонебезпечний пил

Пожежонебезпечний пил (група Б) — пил з нижньою межею поширення полум’я більше 65 г/м3.

Найбільш пожежонебезпечний пил (ІІІ клас) — пил з температурою самозаймання до 250°С (пил тютюну).

Пожежонебезпечний пил (ІІІ клас) — пил з температурою самозаймання більше 250°С (деревний та вугільний пил).

[ред.] Параметри пилу

Температура самозапалення пилу — найнижча температура гарячої поверхні, за якої виникає самозаймання шару пилу заданої товщини на цій поверхні.

Температура самозаймання пилоповітряної суміші — найнижча температура внутрішньої поверхні випробувальної печі, за якої виникає самозаймання в ній пилоповітряної суміші.