Обдарованість
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Обдаро́ваність — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.
Зміст |
[ред.] Види обдарованості
Існує загальна і спеціальна обдарованість.
Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, художню, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант і геніальність.
Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість тощо.
[ред.] Погляди на обдарованість
Антинауковими є фаталістичні погляди на обдарованість як на властивість, що нібито притаманна лише деяким «обраним» індивідам.
[ред.] Вивчення
Для психології важливими є розробка теорії обдарованості як цілісного і системного вияву особистості, а також вивчення особливостей реалізації обдарованості у різні вікові періоди життєдіяльності людини, її індивідуальних відмінностей.
[ред.] Чинники формування
Обдарованість є сплавом природженого і набутого індивідом. Людина — істота соціальна, її психіка як цілісне утворення опосередкована трудовою діяльністю, вихованням, спілкуванням з іншими. Усі ці соціальні фактори мають вирішальний вплив на формування і яскраві вияви обдарованості особистості.
[ред.] Література
- Філософський словник
| Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

