Період Хей'ан
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Історія Японії | |
|---|---|
| Стародавність | |
| Палеоліт | |
| Період Дзьомон | |
| Період Яйої | |
| Період Ямато | |
| *Період Кофун | |
| *Період Асука | |
| Період Нара | |
| Період Хей'ан | |
| Середньовіччя | |
| Період Камакура | |
| Період Муроматі | |
| *Період Нанбокутьо | |
| *Період Сенґоку | |
| Період Адзуті-Момояма | |
| Новий Час | |
| Період Едо | |
| Період Мейдзі | |
| Період Тайсьо | |
| Сучасність | |
| Період Сьова | |
| *Повоєнна Японія | |
| Період Хейсей | |
Період Хей'ан (яп. 奈良時代, — хей'ан дзідай) — епоха в історії Японії (794 — 1185). Почалася з встановлення столиці держави у місті Хей'ан (суч. місто Кіото) і закінчилася встановленням сьоґунату у місті Камакура. Особливостями епохи є зменшення ролі імператора у політичному житті країни, узурпація влади аристократичною родиною Фудзівара, поява езотеричних сект буддизму та формування нового соціального стану — самураїв.
Зміст |
[ред.] Політика
[ред.] Регенство Фудзівара
[ред.] Самурайська диктатура
[ред.] Економіка
[ред.] Культура
[ред.] Нові течії буддизму
У період Хей'ан в Японії набули поширення нові буддистські практики езотеричного буддизму. Серед них головними були махаяністські секти Тендай (天台, "Небесне узвишшя") і Сінґон (真言, "Істинне слово"). Перша була започаткована монахом Сайтьо у 806—807 роках разом із будівництвом її центрального монастиря Енрякудзі на горі Хіей поблизу столиці. Друга секта постала зусиллями ченця Кукая у 816 році, який звів на горі Коя храмовий комплекс Конгобудзі. Обидва вчення були проекцією китайських і тибетських буддистських шкіл. Їх поширенню в Японії сприяли імпретори і урядові аристократи.
Розташування центру секти Тендай поблизу столиці перетворило її на найбагтшу буддійську общину тогочасної Японії. Монастир гори Хієй був своєрідним інтелектуальним центром — "середньовічним університетом" країни. Він також слугував місцем умикання непокірних службовців. Завдяки активним контактам з двором і урядом, монахи секти часто брали безпосередню участь у прийнятті політичних рішень.
На відміну від Тендай, центр секти Сінгон знаходилася задалеко від столиці. Однак популярність цієї течії буддизму була завойована у Японії подвижницькою діяльністю її монахів і учнів.
Наприкінці епохи Хей'ан у зв'язку із кризою центральної влади, розвалом економіки, постійними міжусобицями і війнами, у японському суспільстві поширилися есхатологічні вірування. Це відбилося на двох головних сектах країни, які вступили у затяжну кризу. Більшість храмів Тендай і Сінгон перетворилися на общини, які мали власні приватні володіння, армії озброєних монахів сохей, кліентеллу серед аристократів і уряду. Ці общини все більше втручалися у політику, і все менше цікавилися релігійно-філософськими проблемами. Як наслідок, з кінця 12 — початку 13 століття ці секти були полишині багатьма провідними монахами того часу, які заснували нові "протестантські" школи буддизму, такі як Дзьодо-сю і Нітірен-сю.
[ред.] Література
[ред.] Хронологія
[ред.] Дивіться також
[ред.] Література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. - Київ: "Аквілон-Прес", 1997. - 256с.

