Ломоносов Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Михайло Ломоносов
Михайло Ломоносов

Ломоносов Михайло Васильович (8/19 листопада 1711 — 4/15 квітня 1765) - російський вчений.

Михайло Ломоносов народився в 1711 р. у селі Денисовка поблизу міста Холмогори. Батько його, Василь Дорофійович, був помором. Він володів кількома суднами і ходив на них за рибою у Біле море і Льодовитий океан.

Узимку 1730 р. дев'ятнадцятирічний Ломоносов вирушив до Москви і склав іспити до Зайконоспаської слов'яно-греко-латинської академії. Незважаючи на вік, Ломоносов був зарахований у наймолодший клас, оскільки зовсім не знав латині. Через рік він настільки вивчив латинь, що міг складати невеликі вірші. Уже тоді він ґрунтовно займався поетикою і риторикою.

У 1734 р. Ломоносова хотіли відрядити з Москви до Києва, у духовну академію, але замість цього наступного року він разом з іншими дванадцятьма учнями був відправлений у Петербург і зарахований у студенти університету при Академії наук.

Вже через кілька місяців, у вересні 1736 р., Ломоносова з двома іншими академічними студентами (Райзером і Виноградовим) відпустили до Німеччини для навчання металургії і гірничій справі. Закордонне відрядження тривало майже п'ять років (до червня 1741 р.). Увесь цей час Ломоносов і його товариші провели головним чином у Марбурзі, в університеті філософії, де навчалися фізиці і механіці у Християна Вольфа, а математиці і хімії - у Дуйзинга.

Засвоївши теорію, російські студенти переїхали у 1739 р. у Фрейберг і під керівництвом Генкеля навчалися металургії і гірничій справі. Але незабаром Ломоносов посварився зі своїм наставником, залишив Фрейберг і повернувся до Марбургу, де жила його наречена Єлизавета Цильх (таємний шлюб з нею був укладений у 1740 р.), а в 1741 р. за допомогою російського посланника повернувся в Росію. Тут Ломоносова призначили ад'юнктом Академії з фізичного класу.

На початку 40-х рр. переважна частина академіків і академічного керівництва складалася з корінних німців, причому багато хто з них були досить далекі від науки. Усіма справами заправляв Глава академічної канцелярії спритний і розумний німець Шумахер. Ломоносов був людиною невживчививою, сварився із Шумахером і його висуванцями, виражаючи їм з усякого приводу своє презирство. Справа доходила до бійки між академіками, а в 1743 р. Ломоносов на кілька тижнів потрапив під арешт.

У 1745 р., після того як була представлена його дисертація про метали, Ломоносов став професором хімії і повноправним членом Академії. Одним з перших його починань у новому званні стала організація в 1748 р. хімічної лабораторії Академії на Васильєвському острові. Ломоносов прагнув забезпечити свою лабораторію саморобними приладами для фізико-хімічних досліджень.

Серед творів Ломоносова є роботи з фізики, хімії, геології, метеорології, гірничої справи, географії, астрономії, історії і філології. Він був видатним поетом, художником, просвітителем і суспільним діячем. Однак Ломоносов дуже мало піклувався про поширення своїх праць за кордоном. Результати його наукової діяльності, хоча і відзначалися в голландських, німецьких і французьких наукових журналах, у цілому залишилися незапитаними європейськими вченими, а в самій Росії до того часу було ще занадто мало фахівців, здатних оцінити їх.

Дуже глибока й оригінальна ідея була висловлена ним у дисертації "Міркування про причину тепла і холоду" (1744 р.), у якій він прямо пов'язав температуру тіла з "внутрішнім рухом власної матерії", тобто з рухом дрібних часток (молекул), з яких, за його переконанням, складалося будь-яке тіло. У дисертації "Спроба теорії пружної сили повітря" (1749 р.) він прогнозував багато положень кінетичної теорії газів.

У 1753 р. у "Слові про явища повітряні і їхню залежність від електричної сили" він спричинив глибоко продуману теорію атмосферної електрики. У своєму "Слові про народження металів від струсів землі" він за 60 років до Юнга висунув ідею про "невідчутні землетруси", тобто повільні коливання земної кори. У "Курсі щирої фізичної хімії" (1754 р.) Ломоносов висловив свої погляди на утворення кристалів і настійно рекомендував "добре досліджувати фігуру кристалів і вимірювати їх" (Роме де Ліль, який вважається засновником кристалографії, виступив з такою пропозицією тільки у 1783 р.).

У 1739 р., знаходячись у Німеччині, Ломоносов написав "Оду про взяття Хотина". Гучна поетична слава прийшла до Ломоносова через десять років. У 1748 р. Кирило Розумовський підніс його вітальну оду Єлизаветі I. Вона негайно подарувала автору дві тисячі карбованців. З тих пір ломоносовські оди стали невід'ємною частиною всіх придворних торжеств. Написані "високим штилем", що відрізнявся надзвичайною піднесеністю і бурхливим складом, вони захоплювали слухачів.

У 1739 р. Ломоносов відправив в Академію трактат з теорії російського віршування. У 1748 р. він випустив "Риторику" - перший в Росії друкований посібник з теорії літератури й ораторського мистецтва. У 1755 р. з'явилася "Російська граматика", що витримала потім чотирнадцять видань і зберегла практичне значення протягом ста років.

Ще в 40-ві рр. Ломоносов вивчав мозаїчні роботи, привезені з Риму графом Михайлом Воронцовим. Приготування скляних сплавів (смальт) зберігалося італійцями у суворій таємниці. Ломоносов перейнявся бажанням розкрити їхній секрет. Протягом двох років він цілими днями проводив у своїй лабораторії і крок за кроком йшов до своєї мети. Зрештою він відкрив спосіб отримання смальти будь-якого кольору. Йому довелася самому стати художником, тому що майстрів-мозаїчників у Росії не було.

Мозаїка Ломоносова "Полтавська баталія"
Мозаїка Ломоносова "Полтавська баталія"

Улітку 1752 р. він закінчив першу роботу - мозаїчний образ Богоматері, що підніс імператриці Єлизаветі. Слідом за тим він узяв собі двох учнів і склав мозаїчний портрет Петра I. У 1753 р. Ломоносов одержав у дарунок від Єлизавети I маєток за 64 версти від Петербурга в Усть-Рудицях і 200 душ кріпаків для роботи на скляній фабриці, збудовані за казенний кошт. У 1756 р. Ломоносов одержав від імператриці у володіння "погоріле місце" на Мойці, відбудував на ньому двоповерховий будинок і переніс до нього мозаїчну майстерню. У наступні дев'ять років тут були виготовлені кілька портретних мозаїк. Чотири роки Ломоносов з учнями працювали над величезною картиною для передбачуваного монумента Петрові - "Полтавською баталією". Вона була закінчена в 1764 р. уже після смерті Єлизавети.

Ще одним захопленням Ломоносова була російська історія. У 1753 р. імператриця через свого фаворита Івана Шувалова оголосила Ломоносову, що "бажала б бачити Російську історію, написану його стилем". У середині 1758 р. Ломоносов представив Шувалову рукопис першого тому, доведеного до смерті Ярослава Мудрого. Праця була надрукована вже після смерті автора в 1766 р..

26 травня 1761 р. Ломоносов спостерігав у себе будинку за допомогою власноруч виготовленого телескопа рідке астрономічне явище - проходження Венери по сонячному диску і відкрив атмосферу Венери. Усе життя Ломоносов не переставав воювати із Шумахером, Таубертом, Епінусом, Міллером та іншими.

У 1754 р. Ломоносов склав особливу записку "Про виправлення Академії", у якій писав, що в Академії нічого не робиться для підготовки вітчизняних учених, що вся навчальна робота розвалена. Він прийшов до думки про необхідність створити незалежний від Академії університет, двері якого були б розкриті для всіх бажаючих. Йому вдалося надихнути на свою думку Шувалову. Ломоносов склав і розробив увесь план університету, намітив усю його організаційну структуру і навіть програму викладання. При університеті Ломоносов планував улаштувати гімназію.

Шувалов прийняв план і приклав його до свого "Доношення" у сенат. У липні 1754 р. сенат затвердив це подання, а в січні 1755 р. "Указ про установу в Москві Університету" був підписаний Єлизаветою. Перший час Університет розташовувався в казенному будинку колишньої палацевої аптеки біля Воскресенських воріт. При ньому відразу були відкриті дві гімназії - "шляхетна" (для дворян) і "різночинна" (для мирян). При університеті була створена друкарня і на першому етапі друкувалася перша московська газета "Московські відомості". Тут же стали видаватися наукові, літературні і навчальні книги та підручники. Одним з перших вийшло "Зібрання творів Ломоносова".

У лютому 1757 р. Ломоносов очолив географічний департамент петербурзького академічного університету, а потім був призначений радником Академічної канцелярії і фактично разом з Таубертом став керівником Академії.

У 1760 р. у його безпосереднє відання перейшли академічні гімназія й університет. Завдяки Ломоносову становище студентів і гімназистів, які терпіли злу холоднечу і голод, трохи покращилося.

Увесь 1762 р. Ломоносов прохворів. З початком царювання Катерини II, користуючись тим, що нова імператриця перенесла на Ломоносова свою неприхильність до Шувалова, вороги стали брати над ним верх. У травні 1763 р. Ломоносов був відправлений у відставку. Однак Катерина скасувала свій указ. У жовтні Ломоносов був обраний почесним членом Академії мистецтв, а в грудні - призначений у статські радники. Улітку 1764 р. імператриця навіть відвідала хворого вченого в його будинку. Помер Ломоносов від застуди в квітні 1765 р.

[ред.] Посилання

  • Шаблон:Lib.ru


Зображення:Style-stub.gif Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!


Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!