Тимошенко Семен Константинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з Тимошенко Семен Костянтинович,
але, можливо, варто це додатково обговорити
Семен Константинович Тимошенко
Семен Константинович Тимошенко

(18951970), сов. військ. Діяч, нар. в с. Фурманівці (тепер Одеської обл.) в сел. родині, маршал СРСР (1940); закінчив вищі військ. акад. курси (1922) і курси командирів-єдиноначальників при Військ.-Політ. Академії (1930). Під час гром. війни командував полком, кінною бригадою і дивізією; пізніше на різних військ. посадах, у 1935 — 37 командував Харківською військ. округою, з 1938 — Київ. особливою військ. округою, у вересні 1939 — військами Укр. фронту, що окупували Зах. Україну. З травня 1940 до липня 1941 — нарком оборони СРСР; під час другої світової війни заступник наркома оборони СРСР, головнокомандувач військ Зах. і Півд.-зах. напрямів, представник Ставки Верховного головнокомандування. По війні командувач ряду військ. округ; з 1960 ген. інспектор Мін-ва Оборони.

Семен Константинович Тимошенко (1896-1970) - воєначальник, маршала Радянського Союзу (1940), двічі Герой Радянського Союзу (1940, 1965).

[ред.] Біографія

Н. у с. Фурманівці (Кілійського р-ну Одеської обл.).

У 1915 мобілізований у російську армію, учасник Першої світової війни 1914-18.3 квітня 1918 служив у Червоній армії. Командував ескадроном, 1-м кінногвардійським кримським кавалерійським полком, кавалерійською бригадою, з жовтня 1919- кавалерійською дивізією.

У 1922 Т. закінчив Вищі військово-академічні курси, у 1930 - курси командування при Військово-політичній академії. З серпня 1933 - заст. командувача військ Білоруського, з вересня 1935 - Київського військового округів. У червні 1937 призначений командувачем військ Північно-Кавказького, а з вересня 1937-Харківського військових округів. 3 лютого 1938 - командувач Київського особливого воєнного округу. У вересні 1939 війська під командуванням Т. зайняли Західну Україну. Під час радянсько-фінської війни 1939-40 командував військами Північно-Західного фронту. З 7.5.1940 - маршал, нарком оборони СРСР (до 19.7.1941).

На поч. радянсько-німецької війни 1941-45 призначений заст. наркома оборони, головнокомандувачем військ Західного (згодом - Південно-Західного) стратегічного напряму, командувачем Західного (липень-вересень 1941), Південно-Західного (вересень-грудень 1941, квітень-липень 1942) Північно-Західного (жовтень 1942 - березень 1943) фронтів, у 1943-45 - представник Ставки Верховного головнокомандування з координації дій військ ряду фронтів і Чорноморського флоту. У післявоєнний час командував військами Барановицького (1945-46), Південно-Уральського (1946-49) і Білоруського (1949-60) військових округів. У 1961-70 - голова Ради комітету ветеранів війни. Помер і похований у Москві.