Хронотоп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Під хронотопом (від грец. «час» і «місце») — «істотний взаємозв'язок часових і просторових відносин».

Хронотоп у літературі має істотне жанрове значення. Можна прямо сказати, що жанр і жанрові різновиди визначаються саме хронотопом, причому в літературі провідним початком у хронотопі є час. Хронотоп як формально-змістовна категорія визначає (значною мірою) і образ людини в літературі; цей образ завжди істотно хронотопічний.

Освоєння реального історичного хронотопу в літературі протікало ускладнено й не постійно: освоювали деякі певні сторони хронотопу, доступні в даних історичних умовах, вироблялися тільки певні форми художнього відбиття реального хронотопу. Ці жанрові форми, продуктивні на початку, закріплювалися традицією й у наступному розвитку продовжували завзято існувати й тоді, коли вони вже повністю втратили своє реалістично продуктивне й адекватне значення. Звідси й існування в літературі явищ глибоко різночасних, що надзвичайно ускладнює історико-літературний процес. Яскраво спостерігається хронотоп у творах І.Франка, особливо у його «Для домашнього огнища». Наукову статтю на цю тему написав Б.Кир’янчук. Де повністю описує явище хронотопу у Франка.