Оніхофори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Оніхофори
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Оніхофори (Onychophora)
Автор Grube, 1853
Родини
  • Peripatidae
  • Peripatopsidae


Оніхофори (Onychophora), або первиннотрахейні (Protracheata), тип безхребетних. Схожі на гусениць наземні тварини з сегментованим тілом, що нагадують членистоногих та кільчастих червів. Їх зазвичай розглядають як клас членистоногих або ж як окремий тип (в такому разі це єдиний тип серед тварин, що не включає жодного морського виду). Відомо близько 110 сучасних видів, розділених на 10 родів, що входять до двох родин. Трапляються в багатьох тропічних та субтропічних регіонах по всьому світу, включаючи Мексику, Центральну та Південну Америку, Африку, Австралію та Нову Зеландію. Сучасні види мають доволі малі розміри, лише один вид сягає 20 см завдовжки.

Зміст

[ред.] Будова тіла

Оніхофори без сумніву беруть початок від якихось сегментованих тварин, але вони втратили явну сегментацію, і лише голова яскно розділена на три сегменти. На першому сегменті голови знаходиться пара вусиків та зазвичай пара очей. Другий сегмент несе рот. На відміну від членистоногих оніхофори не мають твердого зовнішнього скелету. Їхня кутикула вкрита густими волосками (папіллами), що надає їм вигляду вельвету. Час від часу оніхофори линяють, що дозволяє їм збільшувати розміри тіла. Хоча на тілі оніхофор є декілька десятків ніг, їх не можна назвати по-справжньому сегментованими тваринами, як, наприклад, кільчастих червів. Справжній целом, такий як у членистоногих, знаходиться майже повністю в гонадних порожнинах. Гемоцель подібний до гемоцелю членистоногих, розділений на синуси, включаючи дорсальний перікардиальний синус. Вся структура підтримується кров'ю, яка нагнітається серцем. Ніжки закінчуються хітиновими кігітками та ходильними подушечками, за допомогою яких ці тварини пересуваються по рівній поверхні. Оніхофори дихають за допомогою дихалець, які знаходяться на тілі і завжди відкриті. Через це всі відомі види населяють вологі місця, щоб запобігти висиханню.


[ред.] Поведінка

Розповсюдження оніхофор: Peripatidae (зеленим), Peripatopsidae (синім)
Розповсюдження оніхофор: Peripatidae (зеленим), Peripatopsidae (синім)

Сучасні оніхофори - хижаки, здатні знедвижувати тварин, що в декілька разів більші за них, за допомогою клейкої речовини, що продукується залозами, які знаходяться в голові. Здатні знедвижувати здобич на відстані до 30 см. Кількість клейкої речовини може сягати 10% маси тіла.

В оніхофор доволі незвичний спосіб передачі сперматозоїдів. Самець прикріплює пакет зі сперматозоїдами (сперматофор) до самки, причому в самки немає якогось спеціального місця для прикріплення. Тканина, яка знаходиться під сперматофором розчиняється, сперматофор теж розчиняється, і сперматозоїди через гемоцель досягають яєчників.

[ред.] Еволюція

Вважається, що оніхофори близькі до членистоногих. Будова їхнього мозку схожа на будову мозку павуків, що, можливо, вказує на їх близьке рідство оніхофор з павуками, хоча цьому протирічать данні молекулярного аналізу. Можливо морські оніхофори відомі з Нижнього Кембрію -- Aysheaia, Hallucigenia -- та, можливо, з пізнього Докембрію -- Xenusion. Відомо небагато викопних наземних видів: Helenodora inopinata - Пенсильванський вид з Іллінойсу, Cretoperipatus burmiticus з Крейдового періоду (Бірма), ще декілька третичних видів знайдено в карибському бурштині.

Подібність оніхофор та гусениць не є простим збігом. Як і в більшості тварин, вважається, що личинки метеликів виявляють, хоча і не повною мірою, попередні еволюційні стадії. Вважається, що комахи пішли від сегментованих червів, схожих гусениць та оніхофор. Взагалі, будова личинкових стадій комах часто використовується для реконструкції можливого предка комах.

[ред.] Джерела

Richard C. Brusca & Gary J. Brusca. 2003. Invertebrates. 2nd edition (January 2003), Sinauer Associates. 936 pages.

[ред.] Лінки