Рідина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рідина́ — один з основних агрегетних станів речовини. Форма, яку приймає рідина, визначається формою ємності, в якій вона знаходиться. Частинки рідини (зазвичай молекули або групи молекул) можуть вільно переміщуватися по всьому її об’єму, але сила взаємного притягання не дозволяє частинкам залишати цей об’єм. Об’єм рідини залежить від температури і тиску і є постійним за даних умов. Якщо об'єм рідини менший за об’єм ємності, в якій вона знаходиться, то можна спостерігати поверхню рідини. Поверхня має якості еластичної мембрани з поверхневим натягом, що дозволяє формуватися краплям та бульбашкам. Ще одним наслідком дії поверхневого натягу є капілярність. Зазвичай рідини не піддаються стисканню: наприклад, щоб помітно стиснути воду, необхідний тиск порядку гігапаскаля.
Рідини в гравітаційному полі створюють тиск, як на стінки і дно ємності, так і на будь-які тіла всередині самої рідини. Цей тиск діє у всіх напрямках і зростає з глибиною.
Якщо рідина знаходиться в стані спокою в однорідному гравітаційному полі, тиск на будь яку точку визначається барометричною формулою:
де:
= густина рідини (константа),
= гравітаційна стала,
= глибина точки (відстань між точкою та поверхнею рідини).
Згідно з цією формулою, тиск на поверхні дорівнює нулю, тобто поверхневий натяг можна не враховувати.
Зазвичай рідини розширюються при нагріванні та звужуються при охолоджування. Вода між 0 та 4 °С становить один з небагатьох вийнятків.
Рідина при температурі кипіння перетворюється на газ, а при температурі замерзання — на тверду речовину. Але навіть при температурі, нижчій за температуру кипіння, рідина випаровується. Цей процес триває доти, доки не буде досягнуто рівноваги парціального тиску парів рідини з її газоподібним станом. Саме через це жодна рідина не може існувати тривалий час у вакуумі.
Різні рідкі компоненти суміші можна розділити за допомогою фракціонної дистиляції.
[ред.] Джерела
Перекладено з англійської версії http://en.wikipedia.org/wiki/Liquid


