Савчук Варфоломій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх.


Савчук Варфоломій Степанович (17 вересня 1945 р. в м. Біла Калитва Ростовської області) – видатний український історик науки, фізик, доктор історичних наук, кандидат біологічних наук, про¬фесор кафедри фізики фізико-технічного інституту Дніпро¬петровського національного університету, академік АН вищої школи Укра¬їни (1998, Відділення історії науки, освіти і техніки), відмінник освіти України (2001), Заслужений працівник освіти України (2003).

У 1963 р. закінчив СШ № 23 м. Дніпропетровська. У 1969 р. - фізичний факультет Дніпропетровського державного університету із спеціалізацією у галузі біоніки та біофізики. У 1970 вступив до аспірантури Інституту фізіології АН УРСР ім. О.О. Богомольця за спеціальні¬стю «Біологічна фізика», де науковим керівником молодого вче¬ного стає визначний вчений в галузі електрофізіології вегетативної нервової систе¬ми В.І. Скок (в майбутньому академік АН УРСР, академік-секретар Відділення фізіології, біохімії і теоретичної медицини). У 1974 р. В. С. Савчук успішно захищає кандидатську дисерта¬цію на тему «Исследование тонической активности интактных нервов при помощи метода совпадения отводимых потенциалов действия» і залишається після закінчення аспірантури (1973) працювати на посаді молодшого наукового співробітника в тому ж відділі Інституту фізіології АН УРСР ім. О.О. Богомольця. Пе¬рспективи подальшої наукової діяльності в цій галузі були знач¬ними, але за сімейними обставинами В.С. Савчук вимушений був влітку 1975 р. повернутися до Дніпропетровська. З 1975 р. він знову працює у Дніпропетровському державному (нині національно¬му університеті). Вже через місяць перебування на посаді мо¬лодшого наукового співробітника його переводять на посаду асистента кафедри фізики фізико-технічного інституту згада¬ного університету, а невдовзі (з 1976 р.) він обіймає посаду до¬цента цієї ж кафедри. У 1988 р. В.С. Савчук приймає участь у роботі Всесоюзної конференції з історії науки і техніки, присвя¬ченої 125-річчю з дня народження В.І. Вернадського, яка відбу¬лася в Одесі і знайомиться з провідними науковцями в галузі історії науки і техніки, зокрема проф. О.В. Соболевою (Ленін¬град), проф. В.І. Онопрієнко, д-ром фіз.-мат. наук Ю.О. Храмо¬вим (Київ), які вплинули на розгортання його наукової діяльно¬сті в галузі історії науки і техніки. В цей час В.С. Савчуком було прийнято рішення присвятити себе історії науки і спрямувати свої зусилля на під¬готовку докторської дисертації. У 1996 р. В.С. Савчук успішного захистив докторську дисертацію з історії науки і техніки на тему «Історико-науковий аналіз діяльності природничо-наукових товариств Півдня України, Криму та Бессарабії: друга половина XIX. - початок ХХст.». Вона була практично першою докторською дисер¬тацією, захищеною безпосередньо в Україні за вказаною спеці¬альністю, після отримання Україною незалежності. Це був ра¬зовий захист, оскільки в Україні на той час відповідної спецради не існувало, який відбувся за підтримки ЦДПІН НАН Укра¬їни та Дніпропетровського державного університету. В.С. Савчук може вважатися одним з основоположників но¬вого наукового напряму досліджень в Україні - вивчення історії діяльності наукових товариств. Це дослідження заповнило про¬галину в історико-науковому вивченні діяльності товариств в Україні взагалі та в тому її територіальному комплексі, який склався в такому промисловому регіоні як Південь України, Крим та Бессарабія. Вона була новаторською і за тематикою, і за комплексністю розглянутих питань, за критичним аналізом все¬бічної діяльності розглянутих наукових товариств. В узагаль¬неному вигляді вона відкрила новий напрям в українських наукових дослідженнях громадсько-наукових товариств та органі¬зацій в порівняльному контексті їхнього внеску у вітчизняну та світову науку. В цій роботі багато чого було зроблено вперше. Вперше діяльність територіально виділеної групи природничо-наукових товариств розглянуто в комплексній постановці про¬блеми - наукові кадри, фінансова і матеріальна база, інформа¬ційне забезпечення (видавнича діяльність тощо), комунікативність і громадський статус товариств, нарешті кінцевий резуль¬тат — наукові знання. Вперше реконструйована цілісна картина діяльності комплексу природниче-наукових товариств, як окре¬мо, так і в їх інтегративній діяльності. Вперше розглянута дія¬льність цих товариств у період громадянської війни та станов¬лення командно-адміністративної системи управління наукою. Вперше розглянута в повному об'ємі організаційно-економічна сторона функціонування товариств, виявлені нові джерела їх фі¬нансування, що дозволило по-новому оцінити економічні меха¬нізми організаційно-наукової діяльності цієї гілки організації наукових досліджень. В 1994 г. В.С. Савчук очолив Видавництво Дніпропетровсь¬кого університету і пропрацював на посаді його директора до 1999 р. Продовжував він працювати за сумісництвом і на кафе¬дрі фізики, спочатку доцентом, а після захисту докторської ди¬сертації на посаді професора. Саме за часів його роботи у видавництві, починаючи з 1997 р., виходять усі серії наукового «Вісника Дніпропетровського університету», а їх близько 17, визнані ВАК України фаховими за відповідними напрямами наук. В.С. Савчук був одним з учасників делегації України на XX світовому кон¬гресі істориків науки (Бельгія, 1997) і приймав участь в ініціа¬тивній діяльності делегації з питань вступу України до Міжна¬родного союзу істориків науки, який і відбувся у Льєжі за рі¬шенням Оргкомітету конгресу. В.С. Савчук плідно співпрацює з головною в Україні установою з питань досліджень в галузі історії науки і техніки - Центром досліджень потенціалу та іс¬торії науки НАН України. У середині 90-х рр. В.С. Савчук разом з О.Я. Пилипчуком стояв у витоків створення Сектору історії науки, техніки та освіти в АН вищої школи України, який надалі було перетворено у Відділення іс¬торії науки, техніки та освіти АН ВШ України. У 1998 р. його було обрано академіком АН вищої школи України. В.С. Савчук разом з Є.Ю. Смотрицьким виступили ініціато¬рами створення у 1996 р. постійно діючого міжвузівського се¬мінару з історії і філософії науки і техніки, який з початку його діяльності очолює В.С. Савчук і який плідно працює і в сього¬денні. У вересні 1999 р. В.С. Савчук вирішує присвятити себе лише науковій та викла¬дацькій діяльності й обирається штатним про¬фесором кафедри фізики фізико-технічного інституту Дніпро¬петровського державного університету. Почався новий період життя і діяльності В.С. Савчука. На цей час він вже визнаний в Україні та за її межами вче¬ний в галузі історії науки і техніки, учасник багатьох міжнаро¬дних конференцій та конгресів, заступник головного редактора «Вісника Дніпропетровського університету. Історія і філософія науки і техніки», автор і співавтор декількох монографій і на¬вчальних посібників, керівник міжвузівського семінару з історії та філософії науки і техніки, член двох спеціалізованих рад з захисту докторських дисертацій у Дніпропетровському дер¬жавному університеті та Центрі досліджень потенціа¬лу та історії науки НАН України, академік АН ВШ України, керівник Дніпропетровського відділення «Товариства істориків науки України» тощо. Зусиллями В.С. Савчука, Ф.П. Саніна, В.І. Іваненка в Дніпропетровському національно¬му університеті сформувалося декілька напрямів досліджень в галузі історії науки і техніки, університет у 2002 р. було вклю¬чено до переліку провідних установ із спеціальності «Історія науки і техніки». За ініціативи В.С. Савчука у 2002 р. в ДНУ було відкрито очну аспірантуру з вказаної спеціальності і поча¬ла здійснюватися підготовка кадрів вищої кваліфікації. Підго¬товку здобувачів було розпочато з 1997 р. До основних напрямів досліджень В.С. Савчука з історії на¬уки і техніки на наш погляд можна віднести: 1. Загальні питан¬ня історико-наукових досліджень. 2. Історія фізико-математичних та фізико-технічних наук. 3. Історія громадсько-наукових об'єднань. 4. Історія природознавчих досліджень в Україні (включаючи аграрну історію). 5. Історія вищої (університетсь¬кої освіти). 6. Персоналії в історії науки України. 7. Педагогіка, соціологія, питання викладання історії науки у вищій школі тощо. Разом з відомим спеціалістом в галузі ракетно-космічної тех¬ніки та її історії Ф. П. Саніним, В.С. Савчук видрукував й низку праць з історії ракетно-космічної техніки в Україні. Відзначимо особливо монографію «Секретний» підрозділ галузі: Нариси історії фізико-технічного інституту Дніпропетровського національного універси¬тету», керівником авторського колективу якої був В.С. Савчук. Значним є доробок В.С. Савчука у вивченні історичних та соціологічних питань розвитку університетської освіти та нау¬ки. Цю проблематику дослідник почав вивчати на початку 90-х рр. Увага його була довгий час зосереджена на історії Дніпропе¬тровського національного університету, історії його виникнен¬ня, діяльності вчених, чия доля була пов'язана з ним і т.п. В.С. Савчук надалі розширює рамки досліджень універси¬тетської науки й освіти. Дослідницький інтерес приводить його до початків вищої освіти взагалі, а саме до з'ясування історичного минулого кла¬сичного університету. Так у співавторстві народжується уза¬гальнююча праця - монографія «Класичний університет: ево¬люція, сучасний стан, перспективи», у якій простежено історичний шлях, пройдений класичним університетом від зародко¬вих форм в античності до сьогодення. У монографії висвітлені на тлі розвитку університетської системи в Європі етапи розви¬тку її й в Україні. Книга є першим подібним дослідженням в Україні. Є ще одна особливість дослідницької роботи В.С. Савчука. Він дуже часто звертається до персоналій, з особливою пристра¬стю досліджує їх долі. Ф.В. Тарановський, І.Я.. Акінфієв, Л.М. Фортунато, П.Г. Рубін, В.В. Стронський, Ф. Олексієнко, Ф.Н. Шведов, А.Е. Малиновський і багато інших науковців, вчених сприймаються після праць В.С. Савчука набагато опук¬ліше, а про певні напрями їхнього життя і діяльності ми взагалі дізнаємося вперше. За багатогранну дія¬льность В.С. Савчука нагороджено Почесною грамотою Міністерства аграрної політики України (2002), нагородою Ярослава Мудро¬го в АН ВШ України (2003) за здобутки в науковій роботі. Він є членом Всеукраїнської спілки краєзнавців, головою Дніпропет¬ровського відділення Товариства істориків науки України, ак¬тивним учасником громадсько-наукового та краєзнавчого жит¬тя Дніпропетровська. --A1 17:25, 22 грудня 2006 (UTC)