Тихий Олексій Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ти́хий Оле́кса (1927-1984) - український патріот і правозахисник, учитель, мовознавець, родом із Донеччини, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Закінчив філософський факультет Московського університету.
За протест проти придушення угорського повстання 1956 р. засуджений Донецьким судом 1957 року на 7 pоків таборів і 5 pоків позбавлення громадянських прав.
Звільнений з мордовських таборів 1964 року, не міг дістати роботи за фахом, працював вантажником, слюсарем, пожежником.
1976 - став членом Української громадянської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.
Заарештований удруге в лютому 1977 р. і засуджений 30 червня на 10 pоків таборів і 5 pоків заслання.
Автор самвидавних праць «Мова народу — народ», есеїв «Роздуми про українську мову і культуру в Донецькій області» і «Думи про рідний Донецький край», що стали, побіч участи у Гельсінкській групі, причиною обвинувачення в «антисовітській пропаґанді».
Готував словник слів-покручів в українській мові.

