Обговорення користувача:Pikuj

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

    Українське лікарське товариство в Словакіїї.

Немає такого народу котрий би не пізнав , що таке еміграція.Так і Україна з її багатющими земними надрами , врожайними чорноземами , прекрасними полонинами і полями , богатими лісами , повноводними річками , Чорним і Азовським морями пізнає найрізноманітніші еміграційні сторінки своєї історії . На цій багатій землі точаться політичні баталії , війни які змушують український нарід залишати свою рідну землю і йти далеко від її кордонів.Симон Наріжний в своїй праці Українська еміграція наводить історичні матеріали про українську еміграцію політичного характеру вже з 1908 року .Політична еміграція веде за собою економічну еміграцію . Чи не з най багатішої країни на природні ресурси люди емігрують в сусідні країни , далеко за океан. Але більшість українських емігрантів осідає у Відні , Празі , Моравській Остраві , Любляні , Гаці , Кракові й інших містах . У міжвоєнний період центром української політичної еміграції стала Прага . З України емігрують робітники , селяни інтелігенція , студенти.

 Серед великої групи емігрантів інтелігенції , була чимала група  лікарів .Нам неподарилося знайти конкретну  кількість лікарів які емігрували .Але  судячи  по їх справах говоримо так,-що якщоб ті люди залишились в Україні то Україна  на теперішній час  булаб однією з багатьох країн з найбільш розвинутою медичною допомогою . Українські мозги допомагали  розвиватись медичним  закладам інших країн , а наша Україна залишалась позаді.
 Для покращення свого становища деб небули лікарі – українці закладали свої лікарські  товариства , тим то  самі себе оберігали від різних правових  несподіванок , це допомагало  їм в професійно-фаховому зростанні . Тут народжувались наукові праці. В цих спілках лікарі-українці допомагали один – одному незабути  рідне слово , свою батьківщину, культуру , віру , звичаї .
 Перша спроба закласти професійну  лікарську спілку в Чехії була в році 1919 в Празі.Але політичні баталії відсунули цю  подію до 1922 року.На цей час  в Чехії серед українських емігрантів було чимало лікарів.Лікарів - свідомих українців , що дало змогу до зарегістрування 22 грудня 1922 року в Празі  так званої  ,,Спілки українських лікарів ,,.Головою спілки став її головний фундатор і організатор професор Д-р Б.П.Матюшенко.Вже з  перших кроків  існування  спілки почалась робота 

- по обєднанню українських лікарів на еміграції - допомога в професійному і фаховому удосконаленню - проводилась наукова та культурно-просвітня робота - не нехтувала спілка і громадською діяльністю .

Діяльність цієї спілки була на  стільки значною , що нею почалась цікавити празька влада яка на одному з  своїх  засідань вирішила  матеріально  підтримати спілку українських лікарів . Окремі лікарі  отримали  стипендії для свого удосконалення , завдяки цій матеріальній допомозі  посилилась науково – виробнича діяльність української лікарської спілки . В той час коли на Україні  не було ніякого  фахового  медичного  органу Спілка українських лікарів в Празі видає Український Медичний Вісник . Це було неперіодичне  видання українською мовою . На його сторінках друкувались праці не тільки лікарів-емігрантів , а також праці деяких  авторів з Києва , Львова , Чернівців .Тут було надруковано праці  які були оцінені світовою організацією лікарів.Але Медичний Вісник лікарями найбільш був оцінений тим , що він  виходив на рідній українській мові , тут формувались медичні-українські  вислови і  було закладено фундамент до видачі Українського медичного  словника . Видання науково-фахового збірника підштовхнуло медичні круги в Україні видавати вдома медичний вісник. І в 1925 році  в Києві та Львові  починає виходити ,,Українські Медичні  Вісті,, та ,,Лікарський Вісник ,,. Поява таких двох фахових збірників в Україні лікарі в еміграціїї привітали такий крок , але заодно роблять велику помилку прийнявши рішення  до закриття  свого Вісника який виходив в Празі. Закриття закордонного Українського Медичного Вісника веде  за  собою апатичні настрої серед лікарів – емігрантів які до цього були активними дописувачами .Були і такі котрі нехотіли посилати свої  праці в Україну , а друкували їх  в Чеських  виданнях.Крім того  в  цей період в Чехословакії все більше змінюється політичний клімат країни , а це  немогло  відобразитись  на  настроях лікарів-емігрантів.Небуло враховане те , що спілка українських лікарів підготувала  до  друку  латинсько-український медичний словник , а ліквідація Медичного вісника  відтіснила видання на  декілька  років до заду.Автори планували найскор малими частинами друкувати в Медичному Віснику , радитись з медичною громадскістю. Цю працю бере до  своїх рук Б.Матюшенко й В.Наливайко і в 1926 році Латинсько-Український Медичний Словник  в  розмірі 20 друкованих  аркушів побачив світ.Більшість накладу  цього  видання пішла на Наддніпрянщину.
       Повстання Карпатської української держави й інші  події кінця 1938 р. Внесли значні  зміни в  житті СУЛ ;чимало  членів  спілки виявило  бажання  працювати  в Карпатській Україні де  головою  лікарської комори був лікар-емігрант І.Рихло.По повідомленню уряду Карпатської України в 1939 році на  теренах Карпатської України ординувало 132 лікарів , між ними: 50 українців 24 росіян , 10 чехів , 41 жидів і 7 інших національностей.Перед відлученням від Карпатської України в  містах  та районах Ужгороду , Мукачева , й Берегова  ординувало  в Карпатській Україні 305 лікарів , тобто 173 лікарів  залишилось на  теренах , що  відійшли до Мадярщини.А в  той  час  на  Словаччині  були 119  членів Спілки лікарів а з  них 2 почесних – академік 

І. Горбачевський і л-р М.Левицький.Членами СУЛ були 114 українців , 1 вірмен , 1 росіянин і 3 білоруси.Головою Спілки після Б.Матюшенка став л-р Добриловський (обраний 18 грудня 1935 р.), який залишався на цьому пості 4 роки , а 24 лютого 1940 р. На річних зборах СУЛ відмовився від дальшого головування.Головою після цього був обраний л-р Завольняк за якого 21 вересня 1940 р. Спілка припинила дальшу діяльність.

   Та після втихомирення  військових  подій  в Чехословакіїї спілка відновлює  свою  роботу.Головою УЛТЧС став Доц.Ярослав Бабюк , заступником Л-ка Наталія Янчаркова в Чехії, а Словакії Л-р Ярослав Поповец ,науковий секретар  Л-р Янчир Федір.Та  політичні  бурі  в нашому  краї  невщухають і в 1991 році  після розпаду ЧССР в Словакії роботу Українськего Лікарськего товариства  постійно  тримається  на  плечах  його  незмінного  голови Л-ря Ярослава Поповця, а  27 серпня на Х конгресі СФУЛТу в м.Чернівцях головування перебрав лікар – невролог з Пряшова урожинець с.Ізки Міжгірського району ,Закарпатської області ,випускник Ужгородського державного університету Михайло Бобинець.
  Бобинець Михайло Степанович народивя 9 листопада 1949 року в сімї селянина.Батьки- Бобинець Степан Петрович (07.08.1912 – 25.05.1992) мати Бобинець (Лешенда) Калина Ільківна (29.08.1919 проживає в с.Ізки Міжгірського району) працювали урядовцями на сільському нотаріаті,а пізніше простими колгоспниками.У 30-х роках батько виконував функції секретаря сільської  ,,Просвіти,, , брав активну участь у подіях Карпатської України, підтримуючи тісні стосунки з її чільними діячами- Августином Волошином,братами Михайлом та Юлієм Брящайками,Василем Гренджа-Донським, депутатами Сойму Карпатської України- Адальбертом Довбаком та Іваном Григою, володів кількома іноземними мовами.
   Михайло у 1969 році закінчив Міжгірське медичне училище а після двохрічної армійської служби у Москві став студентом  медичного факультету Ужгородського державного університету.Одержавши диплом лікаря-невролога,працює викладачем Міжгірського медичного училища й  водночас лікарем-неврологом центральної районної лікарні.Протягом 1984-1986 рр навчання у клінічній ординатурі  при кафедрі неврології №2 Київського інституту вдосконалення лікарів ,після закінчення  якої з дипломом лікаря – невролога вищої категорії працює завідуючим неврологічним відділенням поліклініки Мукачівської міської лікарні.З 1990 року живе і працює лікарем –неврологом в м.Пряшові Словакія.
  Заступником і заодно вченим секретапем спілки стає однокурсник Михайла ,доцент ,предноста кардіологічної клініки Пряшівського університету ,кандидат медичних наук Олександер Кішко.

Зараз спілка українського лікарського товариства зарегістрована в Міністерстві внутрішніх справ Словакії-29.12.2004 року під номером VVS/I-900/90-24856 бо після розпаду Чехословацької федерації спілка працювала без регістрації .

  •Основна література: Матюшенко Б.: Огляд медичної праці еміграції за 10 років. – Зб. Другий Український науковий з’їзд в Празі 1932 року. Прага, 1935; Наріжний С.: Українська еміграція. – Т. 1. – Прага, 1942; т. 2. – Київ, 1999; Кубійович В. та кол.: Енциклопедія українознавства. – Т. 1-11. – Париж – Мюнхен, 1955-1995.
                                            Голова АУЛС
                        Михайло Бобинець. Лікар-неуролог.