Пастер Луї
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луї́ Пасте́р (франц. Louis Pasteur, 27 грудня 1822, Доль, департамент Юра — 28 вересня 1895, Вільнев-л'Етан поблизу Парижу) — видатний французський мікробіолог і хімик. Пастер відкрив мікробіологічну суть бродіння і багатьох хвороб людини, став одним з основоположників мікробіології і імунології. Його роботи в області будови кристалів і явища поляризації лягли в основу стереохімії. Також Пастер поставив крапку в багатовіковій суперечці про самозародження деяких форм життя, досвідченим шляхом довівши неможливість цього (див. Зародження життя на Землі). Його ім'я широко відоме в ненаукових кругах завдяки створеній їм і названою пізніше в його честь технології пастеризації.
Зміст |
[ред.] Ранні роки життя
Луї Пастер народився у французькому департаменті Бра в 1822 році. Його отець — Жан Пастер — був шкіряником і ветераном Наполеонівських воєн. Луї вчився в коледжі Арбуа, потім Безансону. Там вчителі порадили поступити в Вищу нормальну школу в Парижі, що йому і вдалося в 1843. Він закінчив її в 1847. Пастер проявив себе талановитим художником, його ім'я значилося в довідниках портретистів 19 століття.
[ред.] Роботи в галузі хімії
Першу наукову роботу Пастер зробив в 1848 році. Вивчаючи фізичні властивості винних кислот, він виявив що кислоти отримані при бродінні мають властивість поляризувати світло, тоді як хімічно синтезовані кислоти цією властивістю не володіють. Вивчаючи кристали під мікроскопом, він виділив два їх типу, що є як би дзеркальним віддзеркаленням один одного. Зразок, що складається з кристалів одного типу, повертав площину поляризації за годинниковою стрілкою, а іншого — проти. Суміш двох типів 1:1 не поляризувала світло.
Пастер прийшов до висновку що кристали складаються з молекул різної структури. Хімічні реакції створюють обидва їх типу з однаковою ймовірністю, проте живі організми використовують лише один з них. Таким чином вперше була показана хиральність молекул. Як було відкрито пізніше, амінокислоти також хиральни, причому у складі живих організмів присутні лише їх L форми (за рідкісним виключенням). У чомусь Пастер передбачив і це відкриття. Після даної роботи Пастер був призначений ад'юнкт-професором фізики в Діжонському ліцеї, але через три місяці вже в 1849 перейшов ад'юнкт-професором хімії в університет Страсбургу.
[ред.] Дослідження бродіння
Вивченням бродіння Пастер зайнявся з 1857 року. У той час панувала теорія що цей процес має хімічну природу (Ю. Лібіх), хоча вже публікувалися роботи про його біологічний характер (Ш. Каньяр де Латур 1837), що не мали визнання. До 1861 Пастер показав що утворення спирту, гліцерину і янтарної кислоти при бродінні може відбуватися тільки у присутності мікроорганізмів, часто специфічних.
У 1860—1862 Пастер вивчав можливість самозародження мікроорганізмів. Він провів елегантний експеримант, узявши термічно стерилізоване живильне середовище і помістивши його у відкриту судину із заломленою вниз довгою шийкою. Скільки б судина стояла на повітрі ніяких ознак життя в нім не спостерігалися, оскільки бактерії, що містяться в повітрі, осідали на вигинах шийки. Але варто було відламати його, як незабаром на середовищі зростали колонії мікроорганізмів. У 1862 Паризька Академія присудила Пастеру премію за розрішення питання про самозародження життя.
Пастер показав що на бродіння негативно впливає кисень (т.з. ефект Пастера). Багато бактерій, що проводять бродіння (наприклад, маслянокислі бактерії), можуть розвиватися тільки в безкисневому середовищі. Ці факти дозволили йому розділити всі організми на аеробні (ростуть при наявності кисню) і анаеробні (без нього). Бродіння таким чином, було анаеробним процесом, життям без дихання.
В той же час, організми здібні як до бродіння, так і до дихання, у присутності кисню росли активніше, але споживали менше органічної речовини з середовища. Так було показано що анаеробне життя менш ефективне. Зараз вважається що з однієї кількості органічного субстрата організми аеробів здатні витягнути в 20 разів більше енергії.
[ред.] Дослідження інфекційних захворювань
В 1865 Пастер був запрошений своїм колишнім вчителем на південь Франції щоб знайти причину хвороби шовковичних черв'яків. Після публікації в 1876 роботи Р. Коха «Етіологія сибірської виразки» Пастер повністю присвятив себе імунології, остаточно встановивши специфічність збудників сибирскої виразки, пологової лихоманки, холери, сказа, курячої холери та ін. хвороб, розвив уявлення про штучний імунітет, запропонував метод запобіжних щеплень, зокрема від сибірської виразки (1881), сказу (спільно з Е. Ру 1885).
Перше щеплення проти сказу було зроблене 6 липня 1885 роки 9-річному Йозефу Майстеру на прохання його матері. Лікування закінчилося успішно, хлопчик видужав.
[ред.] Інститут Пастера
Інститут мікробіології (згодом названий на ім'я ученого Інститутом Пастера) був заснований в 1888 в Парижі на кошти, зібрані по міжнародній підписці. Пастер став першим його директором.
[ред.] Література
- Шлегель Г. Г. История микробиологии. М: изд-во УРСС, 2002.

