Азовські походи 1695—96

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Азовські походи 1695—96 - походи московських військ і флоту та українських козацьких полків на Азов і пониззя Дніпра під час рос.-турецької війни 1686-99. Безпосередньою метою поході було здобуття фортеці Азова у гирлі р. Дон.

Перший А.п. розпочався весною 1695. Під Азов виступила московська армія (31 тис. чол., 170 гармат) на чолі з ген. О.Головіним, Ф.Лефортом і П.Гордоном. Одночасно з наступом на Азов українська армія (120 тис. чол.) на чолі з гетьманом І.Мазепою і невеликий московський загін під командуванням Б. Шереметєва захопили у липні 1695 турецько-татарські фортеці Кизикермен, Тавань та ін. Підійшовши до гирла Дону, московські війська 5 липня 1695 почали облогу Азова. Невдалі штурми фортеці 5 серпня і 25 вересня призвели до великих втрат і примусили московську армію в листопаді 1695 відступити.

Наприкінці 1695 розпочалась підготовка другого А.п. На верфях у Преображенську і Воронежі було збудовано бл. 30 військових кораблів. У квітні 1696 московські війська (75 тис. чол.) під командуванням А.Шеїна вирушили на кораблях і суходолом до Азова. Наприкінці квітня з України виступив український козацький корпус (15 тис. чол) на чолі з чернігівським полковником Я.Лизогубом. Друга частина московських військ і українська армія (70 тис. чол) діяли в пониззі Дніпра. В травні 1696 Азов був оточений з суші і блокований московським флотом під командуванням Ф.Лефорта. Після запеклого штурму фортеці 17-19(27-29) липня українськими полками гарнізон фортеці капітулював. Вирішальну роль у облозі та здобутті Азова відіграли українські козаки.