Обговорення користувача:Pikuj
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Українське лікарське товариство в Словакіїї.
Немає такого народу котрий би не пізнав , що таке еміграція.Так і Україна з її багатющими земними надрами , врожайними чорноземами , прекрасними полонинами і полями , богатими лісами , повноводними річками , Чорним і Азовським морями пізнає найрізноманітніші еміграційні сторінки своєї історії . На цій багатій землі точаться політичні баталії , війни які змушують український нарід залишати свою рідну землю і йти далеко від її кордонів.Симон Наріжний в своїй праці Українська еміграція наводить історичні матеріали про українську еміграцію політичного характеру вже з 1908 року .Політична еміграція веде за собою економічну еміграцію . Чи не з най багатішої країни на природні ресурси люди емігрують в сусідні країни , далеко за океан. Але більшість українських емігрантів осідає у Відні , Празі , Моравській Остраві , Любляні , Гаці , Кракові й інших містах . У міжвоєнний період центром української політичної еміграції стала Прага . З України емігрують робітники , селяни інтелігенція , студенти.
Серед великої групи емігрантів інтелігенції , була чимала група лікарів .Нам неподарилося знайти конкретну кількість лікарів які емігрували .Але судячи по їх справах говоримо так,-що якщоб ті люди залишились в Україні то Україна на теперішній час булаб однією з багатьох країн з найбільш розвинутою медичною допомогою . Українські мозги допомагали розвиватись медичним закладам інших країн , а наша Україна залишалась позаді. Для покращення свого становища деб небули лікарі – українці закладали свої лікарські товариства , тим то самі себе оберігали від різних правових несподіванок , це допомагало їм в професійно-фаховому зростанні . Тут народжувались наукові праці. В цих спілках лікарі-українці допомагали один – одному незабути рідне слово , свою батьківщину, культуру , віру , звичаї . Перша спроба закласти професійну лікарську спілку в Чехії була в році 1919 в Празі.Але політичні баталії відсунули цю подію до 1922 року.На цей час в Чехії серед українських емігрантів було чимало лікарів.Лікарів - свідомих українців , що дало змогу до зарегістрування 22 грудня 1922 року в Празі так званої ,,Спілки українських лікарів ,,.Головою спілки став її головний фундатор і організатор професор Д-р Б.П.Матюшенко.Вже з перших кроків існування спілки почалась робота
- по обєднанню українських лікарів на еміграції - допомога в професійному і фаховому удосконаленню - проводилась наукова та культурно-просвітня робота - не нехтувала спілка і громадською діяльністю .
Діяльність цієї спілки була на стільки значною , що нею почалась цікавити празька влада яка на одному з своїх засідань вирішила матеріально підтримати спілку українських лікарів . Окремі лікарі отримали стипендії для свого удосконалення , завдяки цій матеріальній допомозі посилилась науково – виробнича діяльність української лікарської спілки . В той час коли на Україні не було ніякого фахового медичного органу Спілка українських лікарів в Празі видає Український Медичний Вісник . Це було неперіодичне видання українською мовою . На його сторінках друкувались праці не тільки лікарів-емігрантів , а також праці деяких авторів з Києва , Львова , Чернівців .Тут було надруковано праці які були оцінені світовою організацією лікарів.Але Медичний Вісник лікарями найбільш був оцінений тим , що він виходив на рідній українській мові , тут формувались медичні-українські вислови і було закладено фундамент до видачі Українського медичного словника . Видання науково-фахового збірника підштовхнуло медичні круги в Україні видавати вдома медичний вісник. І в 1925 році в Києві та Львові починає виходити ,,Українські Медичні Вісті,, та ,,Лікарський Вісник ,,. Поява таких двох фахових збірників в Україні лікарі в еміграціїї привітали такий крок , але заодно роблять велику помилку прийнявши рішення до закриття свого Вісника який виходив в Празі. Закриття закордонного Українського Медичного Вісника веде за собою апатичні настрої серед лікарів – емігрантів які до цього були активними дописувачами .Були і такі котрі нехотіли посилати свої праці в Україну , а друкували їх в Чеських виданнях.Крім того в цей період в Чехословакії все більше змінюється політичний клімат країни , а це немогло відобразитись на настроях лікарів-емігрантів.Небуло враховане те , що спілка українських лікарів підготувала до друку латинсько-український медичний словник , а ліквідація Медичного вісника відтіснила видання на декілька років до заду.Автори планували найскор малими частинами друкувати в Медичному Віснику , радитись з медичною громадскістю. Цю працю бере до своїх рук Б.Матюшенко й В.Наливайко і в 1926 році Латинсько-Український Медичний Словник в розмірі 20 друкованих аркушів побачив світ.Більшість накладу цього видання пішла на Наддніпрянщину.
Повстання Карпатської української держави й інші події кінця 1938 р. Внесли значні зміни в житті СУЛ ;чимало членів спілки виявило бажання працювати в Карпатській Україні де головою лікарської комори був лікар-емігрант І.Рихло.По повідомленню уряду Карпатської України в 1939 році на теренах Карпатської України ординувало 132 лікарів , між ними: 50 українців 24 росіян , 10 чехів , 41 жидів і 7 інших національностей.Перед відлученням від Карпатської України в містах та районах Ужгороду , Мукачева , й Берегова ординувало в Карпатській Україні 305 лікарів , тобто 173 лікарів залишилось на теренах , що відійшли до Мадярщини.А в той час на Словаччині були 119 членів Спілки лікарів а з них 2 почесних – академік
І. Горбачевський і л-р М.Левицький.Членами СУЛ були 114 українців , 1 вірмен , 1 росіянин і 3 білоруси.Головою Спілки після Б.Матюшенка став л-р Добриловський (обраний 18 грудня 1935 р.), який залишався на цьому пості 4 роки , а 24 лютого 1940 р. На річних зборах СУЛ відмовився від дальшого головування.Головою після цього був обраний л-р Завольняк за якого 21 вересня 1940 р. Спілка припинила дальшу діяльність.
Та після втихомирення військових подій в Чехословакіїї спілка відновлює свою роботу.Головою УЛТЧС став Доц.Ярослав Бабюк , заступником Л-ка Наталія Янчаркова в Чехії, а Словакії Л-р Ярослав Поповец ,науковий секретар Л-р Янчир Федір.Та політичні бурі в нашому краї невщухають і в 1991 році після розпаду ЧССР в Словакії роботу Українськего Лікарськего товариства постійно тримається на плечах його незмінного голови Л-ря Ярослава Поповця, а 27 серпня на Х конгресі СФУЛТу в м.Чернівцях головування перебрав лікар – невролог з Пряшова урожинець с.Ізки Міжгірського району ,Закарпатської області ,випускник Ужгородського державного університету Михайло Бобинець. Бобинець Михайло Степанович народивя 9 листопада 1949 року в сімї селянина.Батьки- Бобинець Степан Петрович (07.08.1912 – 25.05.1992) мати Бобинець (Лешенда) Калина Ільківна (29.08.1919 проживає в с.Ізки Міжгірського району) працювали урядовцями на сільському нотаріаті,а пізніше простими колгоспниками.У 30-х роках батько виконував функції секретаря сільської ,,Просвіти,, , брав активну участь у подіях Карпатської України, підтримуючи тісні стосунки з її чільними діячами- Августином Волошином,братами Михайлом та Юлієм Брящайками,Василем Гренджа-Донським, депутатами Сойму Карпатської України- Адальбертом Довбаком та Іваном Григою, володів кількома іноземними мовами. Михайло у 1969 році закінчив Міжгірське медичне училище а після двохрічної армійської служби у Москві став студентом медичного факультету Ужгородського державного університету.Одержавши диплом лікаря-невролога,працює викладачем Міжгірського медичного училища й водночас лікарем-неврологом центральної районної лікарні.Протягом 1984-1986 рр навчання у клінічній ординатурі при кафедрі неврології №2 Київського інституту вдосконалення лікарів ,після закінчення якої з дипломом лікаря – невролога вищої категорії працює завідуючим неврологічним відділенням поліклініки Мукачівської міської лікарні.З 1990 року живе і працює лікарем –неврологом в м.Пряшові Словакія. Заступником і заодно вченим секретапем спілки стає однокурсник Михайла ,доцент ,предноста кардіологічної клініки Пряшівського університету ,кандидат медичних наук Олександер Кішко.
Зараз спілка українського лікарського товариства зарегістрована в Міністерстві внутрішніх справ Словакії-29.12.2004 року під номером VVS/I-900/90-24856 бо після розпаду Чехословацької федерації спілка працювала без регістрації .
•Основна література: Матюшенко Б.: Огляд медичної праці еміграції за 10 років. – Зб. Другий Український науковий з’їзд в Празі 1932 року. Прага, 1935; Наріжний С.: Українська еміграція. – Т. 1. – Прага, 1942; т. 2. – Київ, 1999; Кубійович В. та кол.: Енциклопедія українознавства. – Т. 1-11. – Париж – Мюнхен, 1955-1995.
Голова АУЛС
Михайло Бобинець. Лікар-неуролог.

