Хрещення
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хрещення — найперше Таїнство, яке звершується над людьми, що вступають до Христової Церкви. Про його значення Христос сказав Никодимові: «Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже...» (Ів. III, 5). Сам Ісус Христос хрестився від Івана в Йордані. Кого хрестять тричі занурюють в воду (у католиків, а довший час і в українців, замість занурювання тричі поливають водою, див. обливанці): занурення означає духовне умирання для гріховного життя і зняття первородного гріха Адамового. А виринання з води — духовне народження від води й Духа в нове християнське життя.
Хрещеник мусить бути вимитий, переодягнений в чисту одежу. До нього ставлять Кума і Куму, які, як духовні батьки, приймуть його від купелі хрещення і мають навчати його жити по християнському. Ставиться купіль з водою, запалюються свічки. На аналої лежать св. Хрест і Євангеліє. Священик в єпітрахилі (іноді в ризі) починає оголошення відповідними молитвами за хрещеника і заклинанням, себто призиванням імени Божого на прогнання від хрещеника всіх диявольських підступів. Хрещеник тричі відрікається від сатани, від демонів його і від усіх діл його, тричі висловлюючи приєднання до Христа. Коли Хрестять малих дітей, то хрестять їх по вірі їх батьків та кумів, а все потрібне промовляють за дитину куми.
Після того хрещеника помазують св. оливою на знак того, що він приліплюється до дерева — Церкви Христової. Освячується вода і хрещеника занурюють тричі в воду. Людина після виходу з купелі стає очищеною від гріхів. На знак цього на новоохрещеного одягається чиста біла одежина, а на шию надівають хрестик на знак того, що новоохрещений вже християнин. Таїнство св. Хрещення, якщо воно виконано правильно, себто «во ім'я Отця і Сина і св. Духа» і з трьома зануреннями, не може повторюватися над тією ж людиною, бо духовне народження, як і тілесне, буває тільки раз. Тому й у Символі Віри говориться: «Визнаю одно Хрещення на відпущення гріхів».
Зміст |
[ред.] Чин хрещення
Перед вділенням хрещення требник приписує священику читати молитву на восьмий день після народження дитини, в якій вона приймає ім’я. Рубрика перед цією молитвою вказує, що ім’я повинно бути православним іменем святого або святої із святців Церкви і «в жодному випадку не можна давати дитині неправославне ім’я». Вділення хрещення починається з чину оглашення, в якому оглашенний сам, якщо дорослий, або восприємник замість немовлятий звершують акт відречення від сатани та з’єднуються з Христом, читаючи символ віри. Потім починається акт освячення води, який є уже частиною самого чину хрещення. Вода для таїнства повинна бути чистою, без будь-яких домішок. Після завершення хрещального обряду вода повинна виливатися у спеціально відведене для цього місце. Після помазання оглашенного освяченим єлеєм священик його хрестить. Щодо звершення сакраментального акту хрещення Церква твердо тримається апостольського передання і здійснює його за приписом 50 апостольського правила, яке наказує тричі занурювати у воду того, кого охрещують із промовлянням під час цього акту імені Пресвятої Троїці. Тому требник приписує священикові тримати охрещуваного обличчям на схід і тричі занурювати його у воду і при кожному зануренні послідовно промовляти ім’я кожної Особи Пресвятої Троїці, що складає формулу хрещення: «Охрещується раб Божий (ім’я) во ім’я Отця, амінь. І Сина, амінь. І Святого Духа, амінь». Порушення єпископом або священиком цієї форми та формули хрещення як Господньої установи (Мф. 28, 20) карається усуненням їх від священства за канонами 49 та 50 Апостольських правил.
[ред.] Неповторність хрещення
За догматичним вченням Церкви, правильно вділене хрещення витискає в душі того, хто прийняв хрещення незгладну печать, внаслідок чого уже не може бути повтореним, навіть коли охрещений відрікається від християнства і потім знову повертається. 47-е апостольське правило карає єпископа або священика усуненням від священства, якщо вони вдруге похрестять правильно охрещеного. Оскільки цією дією, за словами канону, вони зневажають хрест і смерть Господню, оскільки хрещення як духовне народження не може повторюватися, бо воно здійснюється на образ смерті Христової, яка відбулася лише один раз (Рим. 6, 3–5; Еф. 4, 4)72. На цій основі також правило 59 Карф. собору забороняє перехрещування осіб, які отримали правильне хрещення. Але у випадку, коли не можна точно встановити, чи хрещена особа за відсутністю переконливих свідчень, як це часто буває з покинутими малими дітьми, які у малолітньому віці не можуть дати відповіді, церковні канони (83-є пр. Карф. соб. та 84-е пр. Трул. соб.) наказують без жодного вагання та сумніву хрестити їх, щоб вони не були позбавлені «очищення цією святинею». Ця норма хрещення у разі відсутності переконливих даних про хрещення особи вказує на те, що в стародавній Церкві не було хрещення в умовній формі, яке практикується в католицькій Церкві. Однак умовний додаток до хрещальної формули: «Якщо не хрещений, охрещується...» було внесено у чин хрещення у требник Петра Могили, що дало можливість поширити практику умовної форми хрещення у Київській митрополії, а потім і у Московському патріархаті.
[ред.] Див.:
[ред.] Джерела
"Українська Мала Енциклопедія", проф. Євген Онацький
- ПЕЧЕРСЬКИЙ БЛАГОВІСНИК: Будова Церковного Організму. Протоієрей Микола Макар, доктор канонічного права

