Монада
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мона́да (від грец. μονάς — одиниця, неподільне) — в ряді філософських систем — найпростіша, неподільна єдність, первоначало, основа явищ. Учення про М. називають монадологією.
[ред.] Походження терміну
Термін «монада» вживався у філософ. системах піфагореїзму, Джордано Бруно, Миколи Кузанського.
Вчення про М. як абсолютно прості, непротяжні духовні сутності, що нібито лежать в основі будь-якого буття, є центральним в ідеалістич. філософії Г.-В. Ляйбніца (див. «Монадологія»). У сучас. бурж. філософії термін «монада» зустрічається в ідеалістич. системах плюралізму і персоналізму.
Близькі за змістом до ідеалістично витлумаченого поняття М. є поняття «субстанційна діяльність», «особа», що позначають динамічні духовні «істоти», які становлять «живе буття». Ці поняття вживають в ученнях персоналізму та інтуїтивізму.
[ред.] Література
- Філософський словник

