Аеростат
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аеростат (грец. — повітря і грец. — стоячий, нерухомий) — літальний апарат, легший за повітря. Підйомна сила створюється легшим за повітря газом (водень, гелій, світильний газ), що міститься в оболонці аеростата.
Розрізняють керовані і некеровані аеростати До 1-ї групи належать дирижаблі і моторизовані аеростати з двигунами й повітряними гвинтами, до 2-ї — сферичні вільні аеростати, або повітряні кулі, і прив'язні, т. з. змійкові аеростати.
Вільні аеростати застосовують переважно для дослідження атмосфери і в спорті. До них належать радіозонди, кулі-пілоти, стратостати і автоматично керовані аеростати, які піднімаються в повітря без людей (з радіотелеметричними приладами).
Прив'язні аеростати поділяються на аеростати спостереження і аеростати загородження, які піднімаються в повітря на тросі, що розмотується з моторизованої лебідки.
Аеростати спостереження застосовують для військової розвідки та коректування артилерійського вогню і в метеорології; аеростати загородження — для захисту важливих об'єктів і міст від нальотів ворожої авіації; піднімають їх густою сіткою (рядами або в шаховому порядку) на висоту, яка досягає 4.5 км і більше. Їх широко застосовували в системі ППО Москви та інших міст СРСР під час Другої Світової війни.
[ред.] Дивіться також
- Повітроплавання.

