Сімаргл
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сіма́ргл (іноді Семаргл) — бог вогню, один із головніших слов'янських богів. Ім'я його згадане в руських літописах під 980 р. — пантеон князя Володимира Святославича. Утворилося воно, приблизно, від давньоруського «смага» («За ним кликну Карна, и Жля поскочи по Руской земли, Смагу мычючи в пламяне розе») тобто вогонь, мова полум'я. На русальних браслетах Сімаргл зображений напівпсом, напівзмієм. Імовірно, він посередник між явьїм світом і світом піднебесним, якимсь у ведичній традиції є бог вогню — Агни. У Ригведе Агни — син бога Тваштара, що відповідає слов'янському Сварогу. Сімаргла згадають у Паїсієвському збірнику св. Григорія (XІ століття) і Златоустовом збірнику (1271 рік). У піснях болгар-помаков, записаних в XІ столітті.
Виступав Сімаргл і під власним ім'ям, скажемо в «Слові нєкоєго христолюбца» XІ століття: «i огневе Сварожичу молятся, i чесновитокъ — богомъ, же его творятъ — егда оу кого будетъ пир, тогда же кладутъ в ведра i иъ чаши, и пьютъ о iдолехъ своiхъ, веселяшись не хужьши суть еретиковъ».
Семаргла-Сварожича шанували в дні пов'язані з прикметами про багаття й вогонь. 14 квітня в ритуальному полум'ї згоряє Марена й разом з нею Сімаргл палить останні сніги. 17 вересня — Неопалима Купина. Сімаргла-Сварожича чтут з 14 по 21 листопада у Сварожки, образ Сварожича-Огня злився з образом архангела Михаїла з вогненним мечем.
[ред.] Джерела
- Використано матеріали зі статті в російській вікіпедії
- Д. А. Гаврилов, А. Е. Наговицын. Боги славян. Язычество. Традиция. — М.: Рефл-Бук, 2002

