Турецька мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Турецька мова | |
|---|---|
| Поширена в: | Туреччина, Кіпр, Македонія, Болгарія, Азербайджан, Німеччина, Греція, Косово, Румунія, Сербія |
| Регіон: | Близький Схід, Європа |
| Кількість носіїв: | 75 млн. |
| Місце: | 22 |
| Класифікація: | Тюркська Огузька Турецька мова |
| Офіційний статус | |
| Державна: | - |
| Офіційна: | Туреччина, Кіпр, Північний Кіпр, Косово, Македонія |
| Регулює: | Асоціація турецької мови |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | tr |
| ISO 639-2 | tur |
| SIL | tur |
Турецька мова (тур. Türkçe)— одна з тюркських мов, офіційна мова Туреччини. Поширена в Туреччині, а також в Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Болгарії, на о. Кіпр, у колишній Югославії. Турецькою розмовляють від 80 до 100 мільйонів людей.
У діалектичному відношенні в Туреччині виділяється зона на сході і особливо на північному сході Анатолії. На цій території мова має схожі риси з азербайджанською мовою. Говори решти Анатолії і східної Фракії, а також турецькі діалекти в інших країнах розрізняються незначною мірою.
[ред.] Особливості
- початковий та міжголосний [j], що відповідає dž-/č-/d'- та -d-/-z-/-r- інших тюркських мов
- розрізнення на початку слова глухих та дзвінких [p]-[b], [t]-[d], [k]-[g]
- [v] у деяких словах на місці [b] інших тюркських мов
- дієслово ol- «бути, ставати» замість спільнотюркського bol-
- дієприкметник на –miş, що функціонально відповідає дієприкметнику на –gan
- давнє ім'я дії на –dik
- теперішній час поточного моменту на –yor
Літературна турецька мова у сучасному вигляді сформувалася в середині 19 сторіччя в процесі зближення насиченої великою кількістю арабо-перських елементів літературної мови середньовіччя — старо-турецької, або старо-османської, з розмовною мовою.
Пам'ятники старо-турецької мови, виконані арабською графікою спочатку з помітним впливом східно-тюркської, караханидсько-уйгурської літературної мови, фіксуються з 13 сторіччя. Сучасна писемність сформована 1928 року на основі латинського алфавіту за участю Ататюрка.
[ред.] Приклад
«Заповіт» Т.Г. Шевченка турецькою мовою: (переклад Фахрі Ердінча) SON DILEK Ben öldükten sonra, en yüksek yerde, Yeşil bir tepede isterim mezar, Ukraynam görünsün hemen ilerde Selâmlar gestirin ondan rüzgârlar. Öldükten sonra da görmek emelim: Boyumca ekinler başakta mıdır? Köpüklü Dinyeperi dinlemeliyim Ne destanlar okur, neler anlatır? Dinyeper dökerken Karadenize Düşman kanını bir gün Ukraynadan, Ben kemiklerimle gelirim dize, Seslenirim sizlere mezarımdan: «Toprak köleleri, isyana kalkın; Küflü zincinleri koparın artık, Yeter emdikleri kanını halkın; Mukaddes hakkınız sizin azatlık!» Eğer beni bir gün hatırlarsanız Sen günlerinde aydın geleceğin, Aranızda adımı anarsanız: «Mezarında rahat yatıyor…» dey in. (Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

