Шахи та Україна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

В Україні шахи відомі з 10 — 11 ст., куди були принесені з Персії. Знайдено шахові фігури в археологічних розкопах Вишгороду, Києва, Турова, в Чорній Могилі біля Чернігова. В усній словесності, зокрема билинах, згадується, що шахи були популярні за часів Київської Русі. Пізніше довго не зустрічаються згадки про шахи в Україні, бо в Московії довгий час вони були заборонені Православною Церквою; проте розвиток їх у Польщі (поема Я. Кохановського «Szachy», 1564) імовірно не лишився без впливу на вищу верству в Україні. Відомо, що за Гетьманщини шахістом був митрополит Т. Яновський, а меценатом шахівого мистецтва гетьман К. Розумовський.

З європеїзацією Росії шахи поширилися і в Росії (перший російський підручник гри в шахи І. Бутрімова з'явився 1821). У розвитку шахів в Росії відіграли роль українці: М. Безкровний (18401897) з Одеси, котрий був багаторазовим чемпіоном паризького клубу «Cafe de la Regence», став співзасновником Петербурзького шахового клубу; інший українець Д. Коленко сприяв діяльності Петербурзького шахового зібрання (засноване 1901). Цей клуб здійснив четвертий російський чемпіонат шахів; третій чемпіонат відбувся в Києві (1902); перший в Україні клуб постав у Харкові (1881), згодом постали клуби у Києві, Одесі й інших містах. 1909 відбувся в Одесі Південно-російський шаховий чемпіонат, що був першим чемпіонатом України; переможцем вийшов Б. Верлинський, на друге місце вийшов Ю. Боголюбов.

На Західній Україні ширше зацікавлення шахами виникло щойно у 20 столітті. Перший український шаховий клуб постав у Львові 1926 і був названий «Шаховий коник», згодом перейменований на Товариство українських шахістів. Перший український шаховий турнір у Галичині відбувся 1928 у Львові, у якому перші місця припали: С. Попелю, О. Слободянові, Я. Онищукові (10 учасників). Другий турнір відбувся в 1942 у Львові з результатом: Попель, М. Турянський, М. Романишин (14 учасників). Попель і Е. Янів поділили між собою перші місця Західної України (Сянік, 1944).


Зміст

[ред.] Шахи на Україні в радянські часи

Організація шахової діяльності і турніри в СРСР централізовані. Від 1924 українські клуби підпорядковані Всесоюзному комітетові в справах фізкультури і спорту. Українські шахові товариства входять через шахову федерацію СРСР (з 1947) до Міжнародної шахової федерації (франц. Federation Internationale des Echecs, FIDE), яка відбуває шахові олімпіади що 2 роки, але не є автономними членом FIDE. У 1960-их pp. в УРСР було близько 800 000 організованих шахістів, у всьому СРСР — 2,8 млн.

З 1924 провадяться річні чемпіонати з шахів в УРСР. Чемпіонами з шахів в УРСР були:

  • Я. Вільнер (1924, 1925, 1928),
  • Б. Верлинський (1926)
  • М. Марський (1926)
  • О. Селезньов (1927).
  • В. Кирилов (1928, [[1933)
  • О. Заміховський (1931)
  • В. Раузер (1933),
  • Й. Погребинський (1936),
  • М. Шумилін (1936),
  • Ф. Богатирчук (1937),
  • І. Болеславський (1938, 1939, 1940),
  • Б. Гольденов (1944),
  • А. Банник (1945, 1946, 1951, 1955, 1964),
  • І. Липницький (1949, 1956),
  • О. Сокольський (1947, 1948),
  • Є. Поляк (1948),
  • Ю. Ґеллер (1950, 1958, 1959),
  • В. Зурахов (1952),
  • Я. Юхтман (1953),
  • А. Хавін (1954),
  • С. Флор (1957),
  • Ю. Сахаров (1960, 1966, 1968),
  • Л. Штейн (1960, 1962),
  • Ю. Коц (1961, 1971),
  • Ю. Николаєвський (1963, 1967, 1977),
  • Р. Ґольдштейн(Єрмаков) (1965),
  • В. Жидков (1967),
  • Г. Кузьмін (1969),
  • В. Тукмаков (1970),
  • Л. Альбурт (1972, 1973, 1974),
  • А. Вайсман (1975),
  • М. Подгаєц (1976),
  • К. Лернер (1978, 1982),
  • В. Охотнік (1979),
  • В. Маланюк (1980, 1981, 1986),
  • Д. Комаров (1983),
  • В. Неверов (1983, 1985, 1988),
  • М. Ґуревіч (1984),
  • В. Москаленко (1987),
  • І. Новіков (1989),
  • М. Бродський (1990),

У деякі роки, а саме у 1926, 1928, 1933, 1936, 1940, 1948, 1960, 1967, 1969, 1983 перше місце посідали одразу двоє шахістів. У роки 1929, 1930, 1932, 1934, 1935, 1941, 1942, 1943 - першість УРСР не проводилась.

З 1935 року регулярно проходили чемпіонати УРСР серед жінок. Чемпіонками УРСР з шахів у різні роки були:

[ред.] Видатні українські шахісти

За 197080-их pp. кваліфікувалися до циклу змагань за першість світу такі українські ґросмайстри:

  • Л. Штейн,
  • О. Білявський,
  • Й. Дорфман,
  • Г. Кузьмин,
  • О. Романишин,
  • В. Савон,
  • В. Тукмаков.

З жінок вибилися українські шахістки:

  • Л. Руденко (друга чемпіонка світу, 1950 — 53),

ґросмайстри

  • М. Літинська,
  • Л. Семенова,
  • Л. Муленко.

[ред.] Шахи в українській діаспорі

Після 1945 українські шахісти активізувалися в українських спортивних клубах у таборах Д. П., згодом у нових країнах поселення, творячи шахові секції, і також індивідуально в неукраїнських турнірах: майстри Ф. Богатирчук, І. Теодорович і В. Дзера в Канаді, С. Попель у Франції і США, М. Турянський у Відні і США, Б. Бачинський у Швейцарії і США та інші.

Особливо активною е група українських шахістів в Австралії; в кількох містах там існують українські шахові клуби: Сіднеї, Мельбурні й Аделаїді. В США український шаховий клуб постав у Нью-Йорку 1949 з назвою «Шаховий коник». Згодом й інші спортивні клуби утворили шахові секції, з яких найдіяльніші: «Леви» (Чікаґо), «Тризуб» (Філадельфія), «Львів» (Клівленд). Під егідою Української Спортивної Централі Америки і Канади відбуваються турніри за індивідуальну першість серед українських шахістів, яку здобули:

  • О. Попович (1966, 1967, 1968, 1972, 1986),
  • С. Попель (1969), С. Стойко (1970),
  • Л. Блонарович (1971, 1973, 1985),
  • К. Дзера (1974, 1981, 1983, 1984),
  • Б. Бачинський (1975, 1976, 1977, 1978, 1979),
  • М. Турянський (1982).

Титули сеньйора-майстра Американської шахової федерації і майстра ФІДЕ здобули 2 українські шахісти в США — Б. Бачинський і О. Попович.

Останнім часом на Захід прибули видатні шахісти УССР. В США живе чемпіон України (1972 і 1974) Л. Альбурт (чемпіон США 1984 і 1985). Від 1982 в Швейцарії перебуває і грає на першій шахівниці її національної дружини ґросмайстер Т. Лемачко з України. На 12-ій шаховій олімпіаді Т. Лемачко здобула золоту медаль. До українського походження признається В. Корчной (еміґрант з 1976), багаторазовий чемпіон СССР, двократний визовник за чемпіонат світу (1978 і 1981).

[ред.] Внесок в світ шахів

Український внесок у шахову літературу також помітний. Широко відомі композиції О. Селезньова. Чемпіон світу Є. Ляснер видав 1919 в Берліні його «35 етюдів». У Москві опубліковані з передмовою Г. Левенфіша «Сто шахматных этюдов» Селезньова (1940). Міжнародні ґросмайстри шахової комбінації В. Руденко та П. Бондаренко (обидва з Дніпропетровського) належать до провідних проблемістів світу.

На еміґрації проблемістом є Турянський (Чікаґо), а композиції (студії) укладає Є. Онищук (Торонто). Теорія шахової гри знає в староіндійському захисті українську систему (1. d4 Kf6 2. с4 d6 3. Кс3 е5), що її опрацювали шахісти Києва та захист Боголюбова (1. d4 Kf6 2. с4 е6 3. Kf3 cb4+ 4. Kbd2 0 — 0 5. е3). В шахових композиціях відомі Кримська (опрацював І. Алешин), Львівська, Одеська (В. Мельниченко і Ю. Гордіяк), Рівенська (Н. Леонтів і В. Руденко) та Українська (С. Шедей і В. Мельниченко) теми.

Видатну роль в популяризації шахів відіграла газета українською мовою «Шахіст» (19361939). Після війни нема окремого українською мовою шахового періодичного видання, лише «Спортивна газета» видає місячний додаток «Шахівниця». Книг українською мовою про шахи друкується непропорційно мало. Русифікації зазнає і шахова термінологія.

[ред.] Шахи в сучасній Україні

У 1992 році було засновано Федерацію Шахів України(ФШУ). З 1991 року щорічно проводиться першість України серед чоловіків, її переможцями у різні роки ставали:

  • В. Голод (1991),
  • В. Боровіков (1992),
  • О. Гріцак (1993),
  • Ю. Круппа (1994),
  • С. Крівошея (1995),
  • М. Голубєв (1996),
  • В. Баклан (1997),
  • Л. Михалець (1998),
  • В. Роговський (2000),
  • О. Арещєнко (2005),
  • З. Єфіменко (2006),

З 1991 року щорічно проводиться першість України серед жінок, її переможницями у різні роки ставали:

  • М. Непіна (1991),
  • М. Непіна (1992),
  • М. Декусар (1993),
  • Н. Кісельова (1994),
  • М. Літинська (1995),
  • Т. Меламед (1996),
  • Л. Семенова (1997),
  • Г. Шляхтич (1998),
  • О. Рогонян (1999),
  • Г. Затонських (2000),

[ред.] Література

  • Коган М., «Очерки по истории шахмат в СССР.» М. — П. 1938;
  • Липницький І., «Ратнер Б. Вибрані партії шахістів України.» К. 1952;
  • Зелепухін М., «Шахова композиція на Україні.» К. 1957;
  • Richards D., «Soviet Chess.» Оксфорд 1965;
  • Георгієв Т., Бондаренко П. «Шаховий етюд на Україні.» К. 1966;
  • Сєменко Ю., «Шахи в Україні.» Мюнхен 1980;
  • Лазарєв Ю., «Творчість шахістів України.» К. 1982;
  • Корчной В., «Про шахи в Україні Ю. Семенка.» В ж. «Нові Дні», чч. 400–401–402. Торонто 1983.
  • Пак. В., «Шахматы в шахтерском крае», Донецк, издательство "Донеччина", 2001 г. - 384 с.
  • Шахматы: Энциклопедический словарь//Гл. ред. А. Е. Карпов. - М.:Сов.энциклопедия, 1990. - 621 с.


Спорт Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.