Шевченко Іван Теодорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іва́н Теодо́рович Шевче́нко (1905, с. Новий Стародуб) — Хірург-онколог, професор.
Шлях до медицини розпочав з Херсонської фельдшерської школи, після закінчення якої протягом двох років працював у лікарні. У 1930 р. успішно закінчив Харківський медичний інститут. Хірургічну діяльність почав у 1934 році, коли став головним лікарем санаторно-курортного управління України. Цього ж року був призначений керівником і завідувачем хірургічним відділенням одного з медичних об'єднань Києва. Подальша лікувальна й адміністраторська діяльність продовжувалася на посаді начальника лікувально-санаторної служби Південно-Західної залізниці.
Закінчив аспірантуру в Київському медінституті, захистив кандидатську дисертацію, яку присвятив передраковим захворюванням (1940). Цього ж року був призначений доцентом кафедри хірургії Київського інституту вдосконалення лікарів. У роки Радянсько-німецької війни, маючи звання військового лікаря, був начальником медчастини оборонних формувань Народного комісаріату шляхів сполучення. Потім — провідним хірургом рядармійських медичних формувань. Виконуючи практичну роботу військового хірурга, лікуючи поранених, не залишив наукової діяльності. Результати його наукових спостережень переважно були присвячені пораненням великих суглобів і лікуванню поранених у груди.
[ред.] Наукові здобутки
Підготував 16 докторів і 54 кандидати медичних наук.
[ред.] Праці
Автор 250 наукових праць, серед яких 13 монографій.
[ред.] Відзнаки та нагороди
Нагороджений 6 орденами і медалями.
Почесний член Всесоюзного, а також Білоруського та Казахського республіканських наукових товариств лікарів-онкологів.

