Аріель (супутник)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення. Дивись Аріель
| Дата відкриття | 24 жовтня 1851 |
| Відкривач(і) | Вільям Лассел |
| Планета | Уран |
| Номер | I |
| Орбітальні характеристики | |
|---|---|
| Середній радіус орбіти | 190 900 км |
| Велика піввісь | 191 020 км |
| Ексцентриситет | 0,0012 |
| Орбітальний період | 2,52 діб |
| Нахил орбіти | 0,260° |
| Фізичні характеристики | |
| Діаметр | 1157,8 км |
| Площа поверхні | 4 211 300 км² |
| Маса | 1,35×1021 кг |
| Об'єм | 812 600 000 км³ |
| Густина | 1,67 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | 0,27 м/с² |
| Друга космічна швидкість | 0,56 км/с |
| Період обертання навколо своєї осі | -17 год 14 хв 24 с |
| Нахил осьового обертання | ?° |
| Альбедо | 0,39 |
| Атмосферний тиск | ? Па |
| Температура поверхні | 58 К |
| Атмосфера | відсутня |
Аріель — супутник Урана, відкритий одночасно з Умбріелем 24 жовтня 1851 року Вільямом Лассалем.
[ред.] Назва
Аріель названо на честь головного сильфу з поеми Александра Поупа "Викрадення локону" (Rape of the Lock). Це також ім'я духа, що прислужує Просперо в творі Шекспіра "Буря" (Tempest).
Назву «Аріель» разом з назвами ще трьох супутників Урана, відомих на той час, було запропоновано Джоном Гершелем 1852 року на прохання Лассаля. Лассаль підтримував схему Гершеля 1847 року для позначення семи відомих на той час супутників Сатурна та назвав відкритий ним 1848 року восьмий супутник «Гіперіон» згідно цієї схеми.
Аріель також відомий як Уран І.
[ред.] Фізичні характеристики
Перші і до цього часу єдині близькі спостереження Аріеля було зроблено «Вояджером-2» під час обльоту навколо Урану 1986 року. Найближче «Вояджер-2» підлетів до супутника 24 січня 1986 р., коли він пройшов за 127 тис. км від нього. Через те що південний полюс супутника був обернений до Сонця, лише південну півкулю було сфотографовано.
Аріель приблизно на 70% складається з льодів (замерзлі вода, двоокис вуглецю і, можливо, метан) та на 30 % — з кремнієвої породи, і, здається, має регіони паморозі, особливо в молодих кратерах. Найдавніше і найбільше геологічне утворення, яке спостерігалося з «Вояджеру 2» — велика рівнина з великою кількістю кратерів недалеко від південного полюсу супутника. Аналіз кратерів, розташованих на рівнинах Аріелю вказує, що більша частина з них молодше за більшість кратерів на Титанії, Обероні та Умбріелі. Найбільший зафіксований кратер — Янгур — має діаметр 78 км і має ознаки деформації, що почалася з самого моменту його утворення. З «Вояджеру 2» також спостерігалася мережа розломів, каньйонів та замерзлих потоків, розташованих в помірних широтах південної півкулі, які розрізають регіон рівнин з кратерами. Гладенька порода і розломи, які часто видно близько мережі долин Аріелю, можуть означати, що дно деяких каньйонів вкрито теплим льодом, який піднімається з глибини супутнику.
[ред.] Джерела
Перекладено з англійської версії

