Шахи та Україна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
В Україні шахи відомі з 10 — 11 ст., куди були принесені з Персії. Знайдено шахові фігури в археологічних розкопах Вишгороду, Києва, Турова, в Чорній Могилі біля Чернігова. В усній словесності, зокрема билинах, згадується, що шахи були популярні за часів Київської Русі. Пізніше довго не зустрічаються згадки про шахи в Україні, бо в Московії довгий час вони були заборонені Православною Церквою; проте розвиток їх у Польщі (поема Я. Кохановського «Szachy», 1564) імовірно не лишився без впливу на вищу верству в Україні. Відомо, що за Гетьманщини шахістом був митрополит Т. Яновський, а меценатом шахівого мистецтва гетьман К. Розумовський.
З європеїзацією Росії шахи поширилися і в Росії (перший російський підручник гри в шахи І. Бутрімова з'явився 1821). У розвитку шахів в Росії відіграли роль українці: М. Безкровний (1840–1897) з Одеси, котрий був багаторазовим чемпіоном паризького клубу «Cafe de la Regence», став співзасновником Петербурзького шахового клубу; інший українець Д. Коленко сприяв діяльності Петербурзького шахового зібрання (засноване 1901). Цей клуб здійснив четвертий російський чемпіонат шахів; третій чемпіонат відбувся в Києві (1902); перший в Україні клуб постав у Харкові (1881), згодом постали клуби у Києві, Одесі й інших містах. 1909 відбувся в Одесі Південно-російський шаховий чемпіонат, що був першим чемпіонатом України; переможцем вийшов Б. Верлинський, на друге місце вийшов Ю. Боголюбов.
На Західній Україні ширше зацікавлення шахами виникло щойно у 20 столітті. Перший український шаховий клуб постав у Львові 1926 і був названий «Шаховий коник», згодом перейменований на Товариство українських шахістів. Перший український шаховий турнір у Галичині відбувся 1928 у Львові, у якому перші місця припали: С. Попелю, О. Слободянові, Я. Онищукові (10 учасників). Другий турнір відбувся в 1942 у Львові з результатом: Попель, М. Турянський, М. Романишин (14 учасників). Попель і Е. Янів поділили між собою перші місця Західної України (Сянік, 1944).
Зміст |
[ред.] Шахи на Україні в радянські часи
Організація шахової діяльності і турніри в СРСР централізовані. Від 1924 українські клуби підпорядковані Всесоюзному комітетові в справах фізкультури і спорту. Українські шахові товариства входять через шахову федерацію СРСР (з 1947) до Міжнародної шахової федерації (франц. Federation Internationale des Echecs, FIDE), яка відбуває шахові олімпіади що 2 роки, але не є автономними членом FIDE. У 1960-их pp. в УРСР було близько 800 000 організованих шахістів, у всьому СРСР — 2,8 млн.
З 1924 провадяться річні чемпіонати з шахів в УРСР. Чемпіонами з шахів в УРСР були:
- Я. Вільнер (1924, 1925, 1928),
- Б. Верлинський (1926)
- М. Марський (1926)
- О. Селезньов (1927).
- В. Кирилов (1928, [[1933)
- О. Заміховський (1931)
- В. Раузер (1933),
- Й. Погребинський (1936),
- М. Шумилін (1936),
- Ф. Богатирчук (1937),
- І. Болеславський (1938, 1939, 1940),
- Б. Гольденов (1944),
- А. Банник (1945, 1946, 1951, 1955, 1964),
- І. Липницький (1949, 1956),
- О. Сокольський (1947, 1948),
- Є. Поляк (1948),
- Ю. Ґеллер (1950, 1958, 1959),
- В. Зурахов (1952),
- Я. Юхтман (1953),
- А. Хавін (1954),
- С. Флор (1957),
- Ю. Сахаров (1960, 1966, 1968),
- Л. Штейн (1960, 1962),
- Ю. Коц (1961, 1971),
- Ю. Николаєвський (1963, 1967, 1977),
- Р. Ґольдштейн(Єрмаков) (1965),
- В. Жидков (1967),
- Г. Кузьмін (1969),
- В. Тукмаков (1970),
- Л. Альбурт (1972, 1973, 1974),
- А. Вайсман (1975),
- М. Подгаєц (1976),
- К. Лернер (1978, 1982),
- В. Охотнік (1979),
- В. Маланюк (1980, 1981, 1986),
- Д. Комаров (1983),
- В. Неверов (1983, 1985, 1988),
- М. Ґуревіч (1984),
- В. Москаленко (1987),
- І. Новіков (1989),
- М. Бродський (1990),
У деякі роки, а саме у 1926, 1928, 1933, 1936, 1940, 1948, 1960, 1967, 1969, 1983 перше місце посідали одразу двоє шахістів. У роки 1929, 1930, 1932, 1934, 1935, 1941, 1942, 1943 - першість УРСР не проводилась.
З 1935 року регулярно проходили чемпіонати УРСР серед жінок. Чемпіонками УРСР з шахів у різні роки були:
- Б. Вайсберг (1935, 1936, 1938, 1946, 1950, 1956, 1959),
- Р. Клінгерман (1935, 1936),
- З. Артем'єва (1936, 1938),
- Т. Добровольська (1937),
- С. Соколік (1938),
- С. Слободяник (1939),
- Л. Коган (1947, 1948, 1951, 1952, 1953, 1954),
- Б. Корсунська (1949),
- Ц. Фрід (1949),
- Г. Рубінчік (1950),
- Е. Гольдберг (1955),
- О. Малінова (1957, 1960, 1962),
- Н. Русінкевич (1958, 1968),
- О. Андрєєва (1961, 1965, 1966, 1972),
- Л. Ідельчік (1963, 1969),
- Р. Вапнічная (1964),
- М. Літинська (1967, 1977),
- Т. Морозова (1970),
- Л. Семенова (1971),
- О. Еліна (1973),
- Л. Муленко (1974, 1976),
- Л. Щербина (1975),
- Л. Лисенко(Жильцова) (1978),
- О. Тітова (1979),
- Л. Мучник (1980, 1985),
- Н. Гасюнас (1981),
- І. Челушкіна (1982, 1987),
- В. Артамонова (1983),
- Н. Ручйова (1984),
- З. Лельчук (1986),
- О. Седіна (1988, 1990),
- М. Непеіна (1989,).
[ред.] Видатні українські шахісти
За 1970–80-их pp. кваліфікувалися до циклу змагань за першість світу такі українські ґросмайстри:
- Л. Штейн,
- О. Білявський,
- Й. Дорфман,
- Г. Кузьмин,
- О. Романишин,
- В. Савон,
- В. Тукмаков.
З жінок вибилися українські шахістки:
- Л. Руденко (друга чемпіонка світу, 1950 — 53),
ґросмайстри
- М. Літинська,
- Л. Семенова,
- Л. Муленко.
[ред.] Шахи в українській діаспорі
Після 1945 українські шахісти активізувалися в українських спортивних клубах у таборах Д. П., згодом у нових країнах поселення, творячи шахові секції, і також індивідуально в неукраїнських турнірах: майстри Ф. Богатирчук, І. Теодорович і В. Дзера в Канаді, С. Попель у Франції і США, М. Турянський у Відні і США, Б. Бачинський у Швейцарії і США та інші.
Особливо активною е група українських шахістів в Австралії; в кількох містах там існують українські шахові клуби: Сіднеї, Мельбурні й Аделаїді. В США український шаховий клуб постав у Нью-Йорку 1949 з назвою «Шаховий коник». Згодом й інші спортивні клуби утворили шахові секції, з яких найдіяльніші: «Леви» (Чікаґо), «Тризуб» (Філадельфія), «Львів» (Клівленд). Під егідою Української Спортивної Централі Америки і Канади відбуваються турніри за індивідуальну першість серед українських шахістів, яку здобули:
- О. Попович (1966, 1967, 1968, 1972, 1986),
- С. Попель (1969), С. Стойко (1970),
- Л. Блонарович (1971, 1973, 1985),
- К. Дзера (1974, 1981, 1983, 1984),
- Б. Бачинський (1975, 1976, 1977, 1978, 1979),
- М. Турянський (1982).
Титули сеньйора-майстра Американської шахової федерації і майстра ФІДЕ здобули 2 українські шахісти в США — Б. Бачинський і О. Попович.
Останнім часом на Захід прибули видатні шахісти УССР. В США живе чемпіон України (1972 і 1974) Л. Альбурт (чемпіон США 1984 і 1985). Від 1982 в Швейцарії перебуває і грає на першій шахівниці її національної дружини ґросмайстер Т. Лемачко з України. На 12-ій шаховій олімпіаді Т. Лемачко здобула золоту медаль. До українського походження признається В. Корчной (еміґрант з 1976), багаторазовий чемпіон СССР, двократний визовник за чемпіонат світу (1978 і 1981).
[ред.] Внесок в світ шахів
Український внесок у шахову літературу також помітний. Широко відомі композиції О. Селезньова. Чемпіон світу Є. Ляснер видав 1919 в Берліні його «35 етюдів». У Москві опубліковані з передмовою Г. Левенфіша «Сто шахматных этюдов» Селезньова (1940). Міжнародні ґросмайстри шахової комбінації В. Руденко та П. Бондаренко (обидва з Дніпропетровського) належать до провідних проблемістів світу.
На еміґрації проблемістом є Турянський (Чікаґо), а композиції (студії) укладає Є. Онищук (Торонто). Теорія шахової гри знає в староіндійському захисті українську систему (1. d4 Kf6 2. с4 d6 3. Кс3 е5), що її опрацювали шахісти Києва та захист Боголюбова (1. d4 Kf6 2. с4 е6 3. Kf3 cb4+ 4. Kbd2 0 — 0 5. е3). В шахових композиціях відомі Кримська (опрацював І. Алешин), Львівська, Одеська (В. Мельниченко і Ю. Гордіяк), Рівенська (Н. Леонтів і В. Руденко) та Українська (С. Шедей і В. Мельниченко) теми.
Видатну роль в популяризації шахів відіграла газета українською мовою «Шахіст» (1936 — 1939). Після війни нема окремого українською мовою шахового періодичного видання, лише «Спортивна газета» видає місячний додаток «Шахівниця». Книг українською мовою про шахи друкується непропорційно мало. Русифікації зазнає і шахова термінологія.
[ред.] Шахи в сучасній Україні
У 1992 році було засновано Федерацію Шахів України(ФШУ). З 1991 року щорічно проводиться першість України серед чоловіків, її переможцями у різні роки ставали:
- В. Голод (1991),
- В. Боровіков (1992),
- О. Гріцак (1993),
- Ю. Круппа (1994),
- С. Крівошея (1995),
- М. Голубєв (1996),
- В. Баклан (1997),
- Л. Михалець (1998),
- В. Роговський (2000),
- О. Арещєнко (2005),
- З. Єфіменко (2006),
З 1991 року щорічно проводиться першість України серед жінок, її переможницями у різні роки ставали:
- М. Непіна (1991),
- М. Непіна (1992),
- М. Декусар (1993),
- Н. Кісельова (1994),
- М. Літинська (1995),
- Т. Меламед (1996),
- Л. Семенова (1997),
- Г. Шляхтич (1998),
- О. Рогонян (1999),
- Г. Затонських (2000),
[ред.] Література
- Коган М., «Очерки по истории шахмат в СССР.» М. — П. 1938;
- Липницький І., «Ратнер Б. Вибрані партії шахістів України.» К. 1952;
- Зелепухін М., «Шахова композиція на Україні.» К. 1957;
- Richards D., «Soviet Chess.» Оксфорд 1965;
- Георгієв Т., Бондаренко П. «Шаховий етюд на Україні.» К. 1966;
- Сєменко Ю., «Шахи в Україні.» Мюнхен 1980;
- Лазарєв Ю., «Творчість шахістів України.» К. 1982;
- Корчной В., «Про шахи в Україні Ю. Семенка.» В ж. «Нові Дні», чч. 400–401–402. Торонто 1983.
- Пак. В., «Шахматы в шахтерском крае», Донецк, издательство "Донеччина", 2001 г. - 384 с.
- Шахматы: Энциклопедический словарь//Гл. ред. А. Е. Карпов. - М.:Сов.энциклопедия, 1990. - 621 с.
| Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

