Синди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Синди, Сінди (грецою: Σινδοί, Herod. iv. 28)- одне з меотських племен, які у 1000-1 рр. до РХ жили на Таманському півострові та прилеглому до нього узбережжі Чорного моря (Pontus Euxinus) у підніжжях Кавказу і в пониззі Кубані. Їхній край називався Сіндис (Sindice) (Herod. l. c.; Hipponax. p. 71, ed. Welck.; Hellanic. p. 78; Dionys. Per. 681; Steph. B. p. 602; Amm. Marc. xxii. 8. § 41, &c.).

Їх ім'я було записане по-різному: Мела(Mela) називає їх Сіндонес (Sindones (ii. 19)), Люсіан (Lucian (Tox. 55)), Сіндіаної (Sindianoi).

Страбон описує їх проживаючими вздовж Palus Maeotis, серед Меотів (Maeotae), Dandarii, Toreatae, Agri, Arrechi, Tarpetes, Obidiaceni, Sittaceni, Dosci, і Aspurgiani. (Страбон. xi. 2. 11)

Основні зайняття: хліборобство, рибальство, ремесло й торгівля (здебільшого з греками).

У 500-400 рр. до РХ виникла синдська держава, у 400-300 рр. до РХ вони увійшли до складу Боспорського царства і зазнали значної еллінізації.

Їм належали міста: морський порт Сінда (Sinda), Хермонаса (Hermonassa), столиця Ґоргіпія (Gorgippia), і Аворас (Aborace). (Страбон xi. 2, et. seq.)

У 1-200 рр. сінди асимілювалися з сарматами.

Археологічна пам'ятка по синдах — група могил «Сім братів».

Микола Дамаській(Nicolaus Damascenus (p. 160, ed. Orell.)) описує їх своєрідний звичай накидання на могилу небіжчика риби кількістю ворогів кого він переміг.

[ред.] Література

Іншими мовами