Шостакович Дмитро Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дмитро Шостакович
Збільшити
Дмитро Шостакович

Дмитро Дмитрович Шостакович (рос. Дми́трий Дми́триевич Шостако́вич) (19061975) — російський радянський композитор, піаніст, педагог і громадський діяч, один з найзначніших композиторів XX століття.

[ред.] Біографія

Дмитро Шостакович народився в Санкт-Петербурзі 12 (25) вересня 1906 р. Батько — інженер-хімік, любитель музики, мати — обдарована піаністка. Після занять в приватній музичній школі в 1919 р. Шостакович був прийнятий в Петроградську консерваторію по класу фортепіано, пізніше став займатися композицією. Ще студентом почав працювати тапером в кінотеатрах.

У 1923 р. Шостакович закінчив консерваторію по класу фортепіано (у Л. У. Ніколаєва), а в 1925 р. — по класу композиції (у М. О. Штейнберга). Його дипломною роботою була «Перша симфонія», що дала авторові світову популярність. У 1927 р. отримав почесний диплом на 1-му Міжнародному конкурсі піаністів ім. Ф. Шопена у Варшаві, де виступав з виконанням власного твору.

Перший балет Шостаковича, "Золотий вік" («Золотой век»), користувався великим успіхом. Його опера «Леді Макбет Мценського повіту» по повісті Лєскова (1936) піддалася розгрому в офіційному радянському друці (сумнозвісна редакційна стаття "Сумбур замість музики" (рос. «Сумбур вместо музыки») у газеті «Правда» від 28 січня 1936 року).

З 1937 р. Шостакович вів клас композиції в Ленинградській консерваторії. У 1939 р. він стає професором. Залишаючись в перші роки Великої вітчизняної війни в блокадному Ленінграді, Шостакович починає працювати над 7-й симфонією. Вона була виконана 29 березня 1942 р. в Колонному залі московського Будинку Союзів. За цей твір композитор отримав Сталинскую премію.

У 1943 р. композитор переїздить до Москви і до 1948 р. викладає в Московській консерваторії. У нього нього навчалися Р. З. Бунін, А. Д. Гаджієв, Р. Р. Галинін, О. А. Евлахов, К. А. Караєв, Г. В. Свірідов, Б.І. Тіщенко, К.С. Хачатурян, Б.А. Чайковський.

Відносини Шостаковича з радянською владою були дуже «нерівними», що дорого коштувало композиторові в плані здоров'я — сучасники відзначали у нього ознаки затравленності і постійній невпевненості. Офіціозна лайка в 1930-х і в кінці 1940-х змінялася прихильністю. У 1957 р. Шостакович стає секретарем Спілки композиторів СРСР, Спілки композиторів РРФСР (з 1960, в 1960-1968 перший секретар).

Шостакович помер в Москві 9 серпня 1975 р. Похований на столичному Новодєвіч'єму кладовище.

[ред.] Основні твори

  • 15 симфоній
  • Опери: «Ніс», «Катерина Ізмайлова», «Гравці»
  • 15 струнних квартетів
  • Квінтет для фортепіано і струнних
  • Ораторія «Пісня про ліси»
  • Кантата «Страта Степана Разіна»
  • Концерти і сонати для різних інструментів
  • Романси і пісні для голосу

[ред.] Мультимедіа


Зображення:wiki_letter_w.png Цю секцію необхідно дописати чи вдосконалити. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!


Commons
ВікіМедія має мультимедійні дані за темою:


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.