Смоленська шляхта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Смоленська шляхта, провідна верства Смоленської землі 17 — 18 вв., здебільша білор. походження. Зберігаючи іст. традиції В. кн. Смоленського, яке існувало до поч. 15 в., й шляхетські права й привілеї, надані В. кн. лит. і королями поль., С. ш. послідовно боронила їх від зазіхань Москви після остаточного прилучення Смоленщини до складу Моск. держави у пол. 17 в. Москва урочисто зобов'язалася «во всем оберегать и прав и вольностей их (С. ш.) ни в чем не нарушить». Цим забезпечено було маєткові права С. ш., її становий устрій, зокрема шляхетське самоврядування, територіяльну військ. організацію, свободу віровизнання (серед С. ш., в масі правос., було й чимало католиків, рим. і грец. обряду), мовно-осв. права, побутові особливості тощо. С. ш. мала відбувати військ. службу, як окремий кінний «полк С. ш.» (він складався виключно з С. ш. — від командира до рядового солдата), на чолі якого був полк. (потім ген.-майор), якого на рекомендацію С. ш. затверджував цар; він був і офіц. лідером С. ш. Ця військ. організація існувала до 1764, коли рос. уряд її скасував і поширив на Смоленщину звич. імперську військ.-адміністративну систему. У 17 в. С. ш. (і всією Смоленщиною) відав моск. «Приказ княжества Смоленского» (підлеглий Посольському приказові), а в 18 в. рос. Сенат, за допомогою місц. рос. губ. адміністрації (з 1740-их pp.). Частина С. ш., яка ще в 17 в. була переселена на Схід, на Уфімщину, зберігала права С. ш. й навіть офіц. називалася «Смоленским шляхетством Уфимского уезда», що мало своїх представників також у Законодавчій Комісії 1767. Рос. уряд, починаючи з Петра І, поступово обмежував права С. ш. (що викликало з її боку петиції й протести), а в 1764 — 65 скасував військ. організацію С. ш. і перетворив Смоленщину на звич. рос. губ., а С. ш. — на рос. дворянство.

Геогр. сусідство, іст. зв'язки й традиції, окремий правний статус С. ш., а також спільні екон. й почасти культ. й політ. інтереси, з одного боку, й колоніяльний наступ Москви — з другого, створювали й щораз більше зміцнювали зв'язки С. ш. з укр. шляхтою й коз. старшиною Гетьманщини. Гетьмани І. Самойлович і Д. Апостол та вища старшина (Миклашевські, Лизогуби, Гамалії, Дунин-Борковські та ін.) ріднилися з визначнішими родами С. ш. (Корсаки, Повало-Швайковські, Храповицькі, Енґельгардти, Рачинські, кн. Друцькі-Соколинські, Воєводські, Красно-Милашевичі, Потьомкіни, Пасеки, Ликошіни, Ридванські, Савицькі тощо). Родинні, а також екон. й культ. взаємини С. ш. і шляхетства Гетьманщини сприяли обопільному переселенню, продажеві й обмінові маєтків, переведенню смоленських селян-кріпаків на Україну тощо. «Полк С. ш.» брав участь у Чигиринських, Крим. і Озівських походах та ін. подіях й акціях на Україні того часу. С. ш. тим охочіше підтримувала ці стосунки, що протягом 18 в., в умовах рос. панування й колоніяльної політики, відбувався швидкий процес збіднення й зубожіння маси С. ш. Ці зв'язки у 18 в. набрали таких розмірів, що рос. уряд вважав за потрібне «отводить малороссиян от свойства с смольянами» («секретнейший» указ цариці Анни Іванівни кн. О. Шаховському 31. 1. 1734). Особливо рос. уряд непокоїли політ. зв'язки С. ш. й Гетьманщини. Автономістичний рух на Смоленщині, що діставав підтримку сусідньої Речі Посполитої, мав певний вплив і відгук на Гетьманщині, зокрема в 1730-их pp. (справа Ф. Красно-Милашевича й кн. О. Черкаського) і в сер. 18 в. Недарма скасування автономії С. ш. в 1764 — 65 збіглося з ліквідацією укр. гетьманату, а на чолі рос. урядової комісії, яка запропонувала це скасування, було поставлено тоді вже кол. гетьмана К. Розумовського. Ще в кін. 18 в., за Павла І, рос. уряд був дуже стурбований т. зв. «Смоленською змовою» 1798, в якій поряд з видатними представниками С. ш. брали участь також укр. старшини рос. армії (ген. Павло Білуха-Кохановський, капітан Федір Лукашевич, брат В. Лукашевича, та ін ).



Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література