Правило дев'ятки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пра́вило дев'я́тки — правописне правило української мови. У чинному правописі вимагає писати в запозичених загальних назвах після 9-ти приголосних, д, т, з, с, ц, ж, ш, ч, р, перед наступною літерою, що позначає приголосний звук (крім «й») літеру «и» на місці «і»: сигнал, динамо, принтер і т. д. — а не сігнал, дінамо, прінтер, як у першоджерелі.
Якщо за і в іншомовному слові йде літера, що позначає голосний, то правило дев'ятки не діє. Наприклад: діадема, діоптрій, тіофен, станція, адажіо, Чіо-чіо-сан. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів також пишеться літера «і»: колі́брі, парі́, фрі, таксі́ (але таксист), Віші́, Замбе́зі, Ка́прі, Кара́чі, Нагаса́кі, По́ті, Сан-Сусі́, Фі́джі; Пестало́цці.
Також у власних іншомовних назвах може бути порушення «правила дев'ятки» — після д, т, з, с, р відбувається написання і (Дідро, Тіто, Зімбабве, Міссісіпі, Грімм). Порушення «правила дев'ятки» може відбуватись також у нещодавно запозичених словах, наприклад сі́ті.
Чинний Український правопис (Київ, 1997, с. 101) до правила про правопис літери і в іншомовних словах подає такий виняток до «правила дев'ятки»:
"З и, а не з і пишуться також слова церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо".
Проте сучасний Орфографічний словник української мови (Київ, 1999) подає як нормативні архієпископ, архієрей, архімандрит, клір, клірик та ін. з літерою і відповідно до правила «дев'ятки».
[ред.] Історія
Вперше «правило дев'ятки» до правопису слів іншомовного походження запропонував С. Смаль-Стоцький у 1912 році.
На його думку, після букв на позначення приголосних т, д, с, з, ц, р потрібно писати и (партия, поезия); після букв на позначення приголосних п, б, в, м, ф, ч, к, х та у сполученні з о — писати і (патріот). Однак воно дещо відрізняється від подібного правила в сучасній орфографії, бо вимагало написання й не тільки перед приголосним, але й перед й (партийний).
Але вже у Правопису 1919 р. воно набуло сучасного вигляду. Також це правило закріпилось у Правописі 1929 року і вціліло після його ревізії у 1933 році.
У виданні «Українського правопису» 1993, що істотно не відрізняється від попередніх і є чинним сьогодні, правило передавання іншомовного і через и після «дев'ятки» поширено на низку власних назв (Аргентина, Сирія, Чилі).
У проекті правопису 1999 року пропонувалось поширити «правило дев'ятки» на правопис решти іншомовних власних назв: Аристотель, Едип, Занзибар, Сиракузи, Міссисипі, Цинциннаті, Си́дней. Проте, така пропозиція не отримала однозначного схвалення серед мовознавців і не була прийнята.
[ред.] Мнемонічна фраза
Існують також мнемонічні фрази, для простішого запам'ятовування літер «дев'ятки». Наприклад перші літери фрази "Реве та стогне Дніпр широкий, човни з циганами женуть"
Інше мнемонічне речення для полегшення запам'ятовування правила дев'ятки: де ти з'їси цю чашу жиру.
[ред.] Джерела
- Олена Гузар. Правописний стандарт української мови: історія та реалії. Вісник Львів. ун-ту. Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч.ІІ. С.501-506
- Вік живи, вік перевчайся - неграмотним умреш. Олекса Негребецький "Україна молода" 2001.01.25
- Проєкт Правопису 1999 р.
- Літери и та і в іншомовних загальних назвах. Термінологічно-правописний порадник для богословів та редакторів богословських текстів
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

