Вестготи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вестго́ти (візіго́ти) — західне відгалуження готів.
Під тиском гунів 376 року перейшли Дунай, прохаючи римського імператора Валента надати їм місця для поселення. Їм було надане місце у Нижній Мезії, але, незадоволенні визиском римського чиновництва, вони підняли бунт. У битві під Адріанополем вестготи розбили армію Валента, який був ними вбитий.
Імператор Феодосій І залагодив конфлікт, але після його смерті 395 року, коли Римська імперія була розділена між його синами на Східну і Західну, вестготи, користуючися непевнісю ситуації, почали грабіжницькі походи, спочатку у Грецію, а у 410 році, очолювані Аларіхом, на Рим, який істотно пограбували. Далі вони пішли у Південну Галлію, де створили своє власне Тулузьке королівство, в яке входила територія Галлії від Луари і вся Іспанія.
У 451 році брали участь у битві на Каталаунських полях проти гунів у війську римського намісника Галлії Аеція.
Розбиті королем франків Хлодвіґом у 507 році, залишили на його користь південну Галлію і відійшли у Іспанію.
711 року вестготське королівство було знищене арабами.

