Сірий пелікан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сірий пелікан
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Веслоногі, або Пеліканоподібні

(Steganopodes, або Pelecaniformes)

Родина: Пеліканові (Pelecanidae)
Рід: Пелікани (Pelecanus)
Вид: Pelecanus philippensis

Сірий пелікан (Pelecanus philippensis)

Зміст

[ред.] Загальні дані

Сірий, або плямистодзьобий пелікан, є відносно невеликим, як для цієї родини, птахом: довжина тіла 127-140 см, вага близько 6 кілограмів, розмах крил – 1,7-1,9 метри. Цей птах здебільше брудно-білий, з сірим плюмажем на голові, сірою задньою поверхнею шиї на хвостом. В період розмноження в оперенні з’являються рожеві тони в охвості та під крилами. Птахи, що цього року не гніздяться, в цих місцях однотонно-білі. Як це видно із назви птаха, характерною рисою виду є також темно-сірі плями на дзьобі, які, як і рожеві тони в оперенні, з’являються на протязі шлюбного періоду.

[ред.] Розповсюдження

Молодий сірий пелікан
Збільшити
Молодий сірий пелікан

Сірий пелікан спостерігався або спостерігається на території таких країн як Китай, Пакистан, Індія, Непал, Бангладеш, Шрі-Ланка, М'янма, В'єтнам, Лаос, Тайланд, Малайзія, Камбоджа, Філіпіни та Індонезія. Також дані про зустрічі з цим птахом надходили з Мальдівських островів (единий випадок – 2 птаха були помічені в 1962 році), Гонконга, Тайваня та Сингапура. На теперішній час популяції, що розмножуються, існують тільки в Індії, Шрі-Ланці та Камбоджі, хоча можливість гніздування маленької ізольованої популяції також припускається для острова Суматра (Індонезія). Статус сірого пелікана як вида на території Китаю визначений недостатньо

чітко. Основною причиною цього є часте плутання його з кучерявим пеліканом, який численний в цій країні, і підвидом якого (а не окремим видом) сірий пелікан вважався до кінця 19-го сторіччя. В М’янмі сірий пелікан гніздився до початку 20-го сторіччя, але на теперішній час можна впевнено стверджувати, що в якості гніздового птаха він з орнітофауни цієї країни щез. Також сірий пелікан повністю щез з території Філіпін, де був, власне, відкритий і описаний як вид, і тільки в якості випадкового зальотного птаха зустрічається на території Бангладеш, Тайланда, Лаоса, В’єтнама та Малайзії. На території останніх країн сірого пелікана при спостереженнях часто плутають не тільки з кучерявим, але й з рожевим пеліканом, тому при оцінках загальної чисельності виду для цих країн всі сумнівні випадки не беруться до уваги.

[ред.] Чисельність

Cірий пелікан раніше був звичайним птахом Південно-Східної Азії, де у 17-18 cторіччях сотні тсяч пар гніздились в М’янмі, і постійно відмічався на території від Пакистана до В’єтнама. На початку 20-го сторіччя він був описаний як „дуже звичайний на великій території півдня Азії", в той час як зараз в різних джерелах загальна чисельність виду на всій історичній території розповсюдження оцінюється від 11500 до 13000 особин, що говорить про дуже швидке скорочення чисельності на протязі короткого часу. Нещодавно в декількох публікаціях було показано, що чисельність популяції сірого пелікана в Камбоджі занижена, але великий територіальний обрахунок, здійснений в 2000 році, не зміг підтвердити цієї гіпотези.

[ред.] Ландшафтні уподобання

Дорослий сірий пелікан
Збільшити
Дорослий сірий пелікан

Цей вид живе на широкому спектрі глибоководних та мілководних водойм, як природніх, так і штучних, прісних та солоних, включаючи болота, озера, ріки, естуарії, водосховища, заливні луки, солоноватоводні лагуни, припливно-відливні затоплювані території та узбережжя. На Шри-Ланці, наприклад, сірий пелікан зустрічається на великих прісноводних водосховищах всередині острова, а також на солоних лагунах на узбережжі. В Непалі майже всі випадки спостереження сірого пелікана здійснені на великих водоймах з намивними піщаними островами, де пелікани відпочивають та ночують. Також в Непалі сірий пелікан зустрічається на відкритих заливних рівнинах в період, коли їх затоплює завдяки мусоним дощам. Цей вид пеліканів будує гнізда на високих деревах – пальмах, фікусах і т.ін., що ростуть біля води або навіть безпосередньо у воді. Але одна з колоній сірого пелікана в Індії багато десятиріч (за хронікальними записами – щонайменше 500 років) розташована на деревах, що ростуть на території селища Кокарe Белур, на вулицях та у дворах. Жителі селища використовують гуано з-під цих дерев як високоякісне фосфорне добриво для полів.

[ред.] Харчування

Сірий пелікан, що харчується
Збільшити
Сірий пелікан, що харчується

На теперішній час практично не існує наукових досліджень, присвячених харчуванню та харчовій екології цього виду пеліканів. Із загальних спостережень відомо, що він харчується, переважно, рибою різних розмірів (припускається, що споживає приблизно 1000 грам на день), але також поїдає жаб, змій та ящірок. За звичай сірий пелікан харчується поодинці. Але є свідоцтва, що, як і інші євразійські види пеліканів, сірий пелікан може формувати стаї, що, шикуючись в лінію чи дугу, виганяють рибу на мілину.

[ред.] Розмноження

Гніздов'я сірих пеліканів в кроні акації
Збільшити
Гніздов'я сірих пеліканів в кроні акації

Репродуктивний цикл цього птаха пов'язаний з чергуванням дощових та сухих періодів в зоні гніздування. Коли опадів в дощовий період випадає помітно менше звичайного, пелікани часто не вдаються до гніздування. На Індійському субконтиненті будування гнізд проходить у вересні, яйця насиджуються батьками в жовтні та листопаді, пташенята повністю опірюються у лютому, а колонія порожніє в травні. В часи, коли сірий пелікан гніздився в М'янмі, розклад гніздування був практично таким самим, як і зараз на території Камбоджі. Єдиний регіон, де розклад гніздування помітно відрізняється від описаного, це Шри-Ланка.

Наявність придатних для гніздування місць та достатньої кількості матеріалів для будівництва гнізда є критичним фактором для цього виду. Колонії, що оточені водою, зазвичай мають перевагу з огляду на їхню безпеку, також важливим фактором є наявність неподалік достатньо великих площ, що забезпечують хачування. В Індії дерева, на яких утворюються колонії, зазвичай є більш старими та вищими (10-20 метрів), більшого охвату та з ширшою кроною, аніж сусідні дерева без гнізд. Пелікани проміж різних видів дерев віддають перевагу деяким фікусам (Ficus benghalensis, F. religiosa), тамариску (Tamarindus indicus), в меншій мірі Acacia nilotica та Thespesia populnea, зрідка гнізда можна зустріти також на деревах Ficus balerica, Delonix allata, Melia dubia, Albizia lebek та Azadirachta indica. На одному дереві при цьому можуть розміщуватись до 6-12 гнізд, переважно розташованих в розгалуженнях, звідки відходять 3-4 гілки. Пелікан сірий в розташуванні гнізд є вкрай консервативним: кожна пара пеліканів намагається гніздитись на одному і тому ж місці крони рік від року, хоча, звичайно, бувають випадки переносу гнізда на інші гулки або на сусідні дерева.

Збільшити

В М'янмі в XIX сторіччі існувала незвичайна колонія (зараз зруйнована), що була розташована на деревах, розкиданих в заростях високої трави ("слонова трава") на східному березі річки Ситтанг, розсіченему чисельними руслами тимчасових водотоків, завдяки яким на деяких ділянках ця територія була затоплена на глибину до трьох метрів в період з червня до жовтня або листопада. Гнізда були розташовані в кронах дерев Dipterocarpus, на дуже великій висоті (до 45 метрів), де вони були розміщені так тісно, що часто зливались одне з одним, виглядаючи як суцільне "ліжко". В Індії сірий пелікан зазвичай утворює колонії поблизу поселень сторкатого лелеки, або малого зобатого лелеки (Leptoptilos javanicus), також змішані колонії цих птахів спостерігаються і в Камбоджі, де до них можуть примішуватись гнізда великого зобатого лелеки (Leptoptilos dubius). В будівництві гнізда зазвичай беруть участь обидва птаха - і самець, і самка. Гнізда звичайно побудовані з невеликих гілок дерев, мають близько 70 сантиметрів в диаметрі, 150-210 см в периметрі, і в глибину 40-50 сантиметрів.

[ред.] Насиджування, ступінь успішності розмноження

В кладці сірого пелікана буває від одного до трьох яєць, згідно з останніми оглядовими даними – в середньому 1,9. В насиджуванні беруть участь обидва батьки, і насиджування ведеться з першого яйця. Насиджування відбувається 30-35 днів, період до постанови виводку на крило – близько чотирьох місяців. За різними даними, ступінь успіху розмноження (доля повсталих на крило молодих птахів відносно кількості відкладених яєць) складає від 25 до 75% залежно від колонії.

[ред.] Міграції

Збільшити

Сірий пелікан, загалом, поза рамками періоду розмноження мігрує по всьму індійськом субконтиненту. На півночі Індії він спостерігається з кінця холодного періоду до кінця періоду дощів, на решті субконтиненту – без конкретно визначених часових рамок. Як було виявлено за результатами кільцевання, велика кількість пеліканів відвідують півічну та центральну Індію, а іноді навіть Пакистан, поза часом розмноження, а після повертаються на гніздування до південної Камбоджи.

[ред.] Фактори небезпеки

Найбільшу небезпеку для цього виду пеліканів являють собою такі явища як непокоєння на гніздов'ях, забруднення водойм, зведення високоствольних лісів в районах гніздування, деградація заплавних ділянок внаслідок меліорації, скорочення кількості придатних для харчування водойм. Найбільш небезпечними явищами є непокоєння на гніздов'ї та руйнування гнізд. Як вид, що знаходиться під загрозою зникнення, сірий пелікан занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (IUCN).

[ред.] Інші види пеліканів

Рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus)

Кучерявий пелікан (Pelecanus crispus)

Бурий пелікан (Pelecanus occidentalis)

Американський білий пелікан (Pelecanus erythrorhynchos)

Рожевоспинний пелікан (Pelecanus rufescens)

Австралійський пелікан (Pelecanus conspicillatus)

Перуанський пелікан (Pelecanus thagus)

Новозеландський пелікан (Pelecanus novaezealandiae) - вимерлий

Іншими мовами