Пряшів
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пряшів, Прешов (Prešov), м. у сх. Словаччині, засноване у 12 в.; 90 979 (31.12.2005) меш., у тому ч. бл. 1200 українців. Від середньовіччя важливий транзитний торг. осередок між Угорщиною й Галичиною, осідок Шариської жупи. Пряшів не лежить на укр. етногр. території, але є її природним центром.
З 1816 р. гол. м. гр.-кат. Пряшівської єпархії. Пряшів став осередком української культури аж на поч. 1850-их pp., коли заходами О. Духновича було засноване «Літературноє заведеніе пряшевськоє», яке мало 72 чл., проіснувало з 1850 до 1853 р. і видало 9 кн., зокрема підручники та три альманахи «Поздравленіє русинов» (1850 — 1852). У 1862 р. засновано ін. організацію з харитативно-культ. метою — Общество Івана Христителя. Несприятливі обставини й реакційно-москвофільська орієнтація місц. інтеліґенції, перев. духовної, загальмувала в наступні десятиліття культ. роботу. Вона знову ожила після приєднання Пряшівщини до Чехословаччини у 1919 р. Але й тоді у П. й на укр. Пряшівщині, яку адміністративно не об'єднано з Закарп. Україною («Підкарпатською Руссю»), культ. життя розвивалося слабо, при виразній перевазі консервативної й москвофільської орієнтації. У місті існувало кілька москвофільських організацій (Русский народный совѣт, Русский народный дом, Русский клуб, Русский музей, з 1933 р. самостійне Общество ім. Духновича, Союз русских женщин, Союз русских Учителей), що не виявляли ширшої діяльности. Виходили газ.: «Русское Славо» (з 1924, церк.), москвофільська «Народная газета» (з 1924), «Рус. нар. газета» {1937 — 38) і укр. «Слово народа» (в 1931 — 32 p., ред. І. Невицька). З ж. виходили: «Церковь и школа» (з 1919, язичієм), «Русская школа» (з 1926). Діяли гр.-кат. духовна (з 1880) і учительська семінарії (з 1895), гр.-кат. гімназія (з 1936; викладовою мовою було «язичіє» і російська мова).
У 1945 р. Пряшів став офіц. визнаним центром укр. населення у Чехо-Словаччині. Була заснована Укр. Нар. Рада Пряшівщини; тут появлялися газ. «Пряшевщина», «Звезда-Зоря» і ж. «Колокольчик-Дзвіночок» та діє Український нар. театр, що дав за перші 25 pp. понад 160 прем'єр укр. і рос. мовами. З 1951 р. в П. діє Культ. спілка укр. трудящих. Замість «Пряшевщини» засновано 1951 тижневик «Нове життя», ілюстрований місячник «Дружно вперед» (обидва виходять українською мовою), перед певним часом виходив літ.-суспільний квартальних (потім двомісячник) «Дукля». З 1952 р. у П. постала укр. філія Спілки словацьких письм. У місті було українське радіомовлення (тепер в Кошицях), катедри української мови й літератури на двох фак. ун-ту ім. Шафарика, Правос. Богословський фак., укр. сер. і основна школи, Піддуклянський Укр. нар. ансамбль. У видавництві «Дукля» виходить щороку 10 — 15 книжок. Кадри укр. інтеліґенції у П. за останні pp. помітно зросли. З 1950 Пряшів осідок правос. єп. та з 1969 ординаріяту відновленої Гр.-Кат. Церкви.
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
| Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

