Табір козацький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Табір козацький, особливість воєнної тактики українського козацтва у 16 — 17 ст. Похід війська відбувався під охороною табору, тобто 5 — 6 рядів обозних возів по обох сторонах похідної колони. При зближенні з ворогом табір залишався на місці і з возів, які об'єднувалися ланцюгами й укріплювалися ще валами та шанцями, будували чотирикутник. Табір був для козаків базою, з якої вони вели різні операції: обстріл ворога з гармат, вилазки «герцівників», наступи піхоти чи кінноти. Ворог намагався своїми наступами роз'єднати сполучені вози і вдертися в середину табору.

Боротьба табору була відома ще за княжих часів, коли табір обороняли княжі дружини проти половецької кінноти в степах. У коз. війнах її стосували часто: у 1596 під Білою Церквою Г.Лобода мав Т. з 5 рядів, у 1637 П.Павлюк ішов Т. на 6 шерег. 1628 запорожці під заслоном Т. пройшли весь Крим від Перекопу до Бахчисараю й назад. У визвольній війні під проводом гетьмана Б. Хмельницького коз. Т. відограли чималу ролю в боях під Старокостянтиновом, Пилявцями, Берестечком (Т. завдовж і завширшки на 7 верст), Лоєвом, Білою Церквою (1651), Охматовим (1655) тощо. В кін. 17 ст. у зв'язку з розвитком артилерії Т. почали зникати.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[ред.] Література