Шумський Олександр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шумський Олександр (1810-1946) - ідеолог українського національного відродження.

19241927 – нарком освіти України, багато уваги приділяв українізації.

У 1927 р. був відкликаний з України, у 1933 р. звинувачений в участі в "Українській військовій організації" і засуджений на 10 років позбавлення волі.

[ред.] Енциклопедія українознавства

Шумський Олександер (1890 — ?), політ. діяч, один з лідерів укр. націоналкомунізму, родом з Волині, студіював у Москві (?). Провідний чл. УПСР з 1909, чл. Укр. Центр. Ради. У січні 1918 разом з ін. чл. УПСР пробував робити змову проти Центр. Ради. Ш. був одним з авторів законопроекту в земельних справах, прийнятого Центр. Радою 31. 1. 1918. На IV з'їзді УПСР (13 — 16. 5. 1918) пристав до лівої фракції т. зв. «боротьбістів», прихильників влади роб. і сел. рад та співпраці з большевиками. Ш. один з організаторів Гол. Рев. Комітету, який брав участь у повстанні проти гетьмана, а в січні 1919 разом з рос. большевиками організував на Лівобережжі повстання проти Директорії. 1919, під час другої сов. окупації, боротьбісти пішли на співпрацю з КП(б)У і Ш. став нар. комісаром освіти (після М. Панченка) в уряді X. Раковського. На цьому посту Ш. започаткував боротьбу проти русифікації, за відродження укр. культури. У березні 1920, під тиском большевиків, боротьбісти ліквідували свою партію, і більшість їхніх чл. вступили до КП(б)У, а Ш. обрано до політбюра й оргбюра ЦК КП(б)У, а рівночасно призначено чл. делеґації КП(б)У до Комінтерну. 1920 Ш. був наркомом внутрішніх справ УРСР, згодом став гол. Полтавського окружного виконавчого комітету. Після укладення Ризького договору (18. 3. 1921) Ш. призначено представником УРСР у Польщі (1921 — 23). Повернувшися на Україну, Ш. став завідувачем Відділу агітації й пропаґанди ЦК КП(б)У (1923 — 25), рівночасно був ред. ж. «Червоний Шлях» (1923 — 26). 1924 — 27 Ш. був нар. комісаром освіти УРСР і з цього становища активно запроваджував українізацію. Протестуючи проти призначення 1925 Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У, Ш. на цей пост пропонував, згідно з принципом «коренізації» В. Чубаря, а на гол. Ради Нар. Комісарів Г. Гринька (див. лист Сталіна до Кагановича та ін. чл. політбюра ЦК КП(б)У від 26. 4. 1926). У висліді конфлікту Ш. з Кагановичем витворився нац. ухил (за формулою М. Скрипника «укр. нац. збочення»), названий «шумськізмом», що став виявом ідеології укр. комунізму. Ш. домагався прискорення українізації укр. кадрів, обсадження українцями проф. спілок на Україні, які мали б дерусифікувати укр. робітництво. Ці самі ідеї висунув М. Хвильовий, а на форумі політбюра ЦК КП(б)У його боронив Ш. На оборону Ш. і його нац. політики виступив ЦК КПЗУ, але під тиском Москви, через посередництво Комінтерну, доведено до розламу в КПЗУ, а згодом і її ліквідації. 1927 Ш. був звільнений зі всіх постів в КП(б>У й уряді УССР і висланий до Москви, де став гол. Всесоюзної управи профспілки працівників освіти, а згодом був призначений ректором Ленінградського Ін-ту Нар. Госп-ва. З 1933 засланий на Соловки, де в останнє його бачили у червні 1934. За ін. інформаціями, Ш. з заслання писав листи до Сталіна, критикуючи його нац. політику, і був розстріляний після 1945; перше вид. УРЕ (т. 17) подає як дату смерти Ш. 1946. Ш. автор ст. «Стара й нова Україна» (1923), «Політ. ситуація в Сх. Галичині» (1924), «Ідеологічна боротьба в укр. культ, процесі» (1927), промов на засіданнях політбюра ЦК КП(б)У про українізацію і укр. культ. процес, листів до різних партійних установ тощо.



[ред.] Література

  • Скрипник М. Джерело до причини розламу в КПЗУ. - X., 1928
  • Гірчак Є. Шумськізм і розлам в КПЗУ. - X., 1928
  • С-ко. Матеріали до історії шумськізму-хвильовізму // Наша боротьба, 4, 1927
  • Скрипник М. Хвильовизм чи шумськізм? // Більшовик України, 2, 1927
  • Будівництво Радянської України. Збірник. Вип. І. - X., 1928
  • Majstrenko I. Borot'bism: A Chapter in the History of Ukrainian Communism. - Нью-Йорк, 1954
  • Майстренко І. Історія Комуністичної Партії України. - Сучасність: Мюнхен, 1970
  • Mace J. Communism and the Dilemms of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine, 1918-1933. - Кембрідж, Mac., 1983


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література