Суржик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сýржик (буквально — «суміш жита з пшеницею, ячменю з вівсом і такого іншого, а також борошно з такого зерна») — побутове мовлення, в якому об’єднані (лексичні та граматичні) елементи української та російської мов без дотримання норм української мови.

Уживається переважно щодо "просторіччя" - побутового мовлення, засміченого невмотивованими запозиченнями - русизмами. Найпоширеніша форма у побутовому мовленні, звідки проникає на сторінки газет і журналів, книжок і брошур.

Суржик — це збіднена мова, бо позбавлена не лише національного колориту, а й краси та виразності.

У художній мові Суржикстилістичний засіб типізації та індивідуалізації персонажів, створення комічного, іронічного ефекту (наприклад, мадам Карапєт у творі «„Аристократ“ з Вапнярки» О. Чорногуза).

Суржик поширений, як розмовна "мова" у Східній Україні, Стародубщині, Курщині, Слобожанщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні. Але досить часто елементи суржика можна почути й у регіонах, де зазвичай чути чисту українську мову - на Волині, в Галичині (як-от подарок (замість (по)дарунок)).

Зміст

[ред.] Запозичення з російської мови, русизми та суржик

Запозичення слів з російської (так само як і будь-якої іншої) мови є нормальним механізмом розвитку української (як і будь-якої іншої) мови (див. етимологія).

Терміном "русизм" позначають невмотивовані запозичення, тобто такі, потреби у яких нема, бо в українській мові вже існує гідний еквівалент.

Відтак суржиком є побутове мовлення, насичене русизмами, тобто таке, де русизми є не поодинокими, а вживаються систематично.

[ред.] Аналогічні явища в інших мовах

Подібне явище існує в білоруській мові та має назву "трасянка".

[ред.] Література

Ленець К. В. Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. К., 1965.

[ред.] Дивіться також