Заньковецька Марія Костянтинівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Заньковецька Марія Костянтинівна (справжнє прізвище – Адосовська) (22 липня 1854—4 жовтня 1934) — видатна українська актриса
Народилася 4 серпня 1854 року в мальовничому селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії у багатодітній родині дворянина Костянтина Костянтиновича Адосовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової.
27 жовтня 1882 року у міському театрі Єлисаветграда (нині Кіровоград) під орудою М. Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки ("Наталка Полтавка") І. П. Котляревського.
Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в Заньках) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого.
З року в рік зростала майстерність Марії Костянтинівни як драматичної актриси. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це — переважно драматично-героїчні персонажі. Вона "пережила" жіноче безталання Харитини ("Наймичка" І. К. Карпенка-Карого, 1887 р.), Олени ("Глитай, або ж Павук" М. П. Кропивницького, 1883 р.), Ази ("Циганка Аза" М. П. Старицького, 1892 р.), Катрі і Цвіркунки ("Не судилось", 1889, "Чорноморці", 1882 М. П. Старицького), Галі ("Назар Стодоля", 1882 Т. Шевченка) та Квітчиної Уляни ("Сватання на Гончарівці"). А ще: Аксюші з "Лісу" О. Островського (1891 р.) та Йо із "Загибелі Надії" Гейєрманса. Актриса створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні.
Актриса знімалася в кіно: відтворила образ Наталки Полтавки (1910 р.) та матері ("Остап Бандура", 1923 р.).
| Це незавершена стаття з культури. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

