Сенкевич Генрик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Генрик Сенкевич
Збільшити
Генрик Сенкевич

Генрик Сенкевич (5.5.1846-15.11.1916) - визначний польський прозаїк. Сенкевич - автор низки оповідань і романів, між ними «Quo vadis» (1896) та «Хрестоносці» (1897-1900). Лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року.

Нар. у с. Воля Окшейська на Підляшші.

Широку популярність серед польського суспільства здобув, зокрема, історичною трилогією. У її першій частині «Вогнем і мечем» (1884) представлена визвольна боротьба українського народу під проводом Б.Хмельницького у польському шовіністичному дусі як стихійний бунт озвірілого натовпу, а Б. Хмельницький — як варвар і пияк; одночасно жорстокий погромник коз. повстання князь Я.Вишневецький як оборонець культури і польський нац. герой. Концепція цього роману, як і наставлення Сєнкєвіча до українського народу були критично насвітлені й засуджені не тільки укр. письменниками та публіцистами (зокрема І.Франком), але й польськими (між ними З.Качковським, О.Свєнтоховським, Б.Прусом, Е.Ожешко й ін.). З польських істориків критично-неґативну оцінку цього твору дав професор Варшавського Ун-ту О.Ґурка в праці "Ogniem і mieczem", a rzeczywistość historyczna» (1934) та З.Вуйцік у додатку до монографії «Dzikie Pola w ogniu» (1960).

Не зважаючи на вороже наставлання Сенкевича до українського козацтва та його визвольних змагань, він спричинився до їх популяризації серед польського суспільства, зокрема позитивним представленням деяких постатей, наприклад, Богуна.


Література Це незавершена стаття з літератури.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література