Франко Петро
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ФРАНКО Петро Іванович (1890 - 1941), педагог і письменник, син І. Франка, народився в с. Нагуєвичах біля Дрогобича; закінчив Львівську Політехніку; співорганізатор Пласту, з 1914 в Леґіоні УСС, командував сотнею, в УГА 1919 організував авіаційний полк. Працював учителем у Коломиї, 1927-36 в УРСР, працював інженером; з 1939 р.– викладач Львівського торгово-економічного інституту. У 1940 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР. Автор підручника шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки; історичні оповідання «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії»; спогадів «І. Франко зблизька» (1937), кіносценарій за повістю «Борислав сміється» та ін. З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 р. вивезений радянською владою зі Львова. Загинув при нез'ясованих обставинах.

