Обговорення:Спецслужби СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ще в далеких 20-х роках в СРСР, була започаткована, а в 30-х повністю склалася, система тотального контролю за усіма владними приміщеннями, за усіма вищими посадовцями. В подальші роки система стеження поглиблювалася, вдосконалювалася, поповнювалася новими засобами, котрі відповідали найновішим технічним досягненням. Безпосередньо усю цю досить об'ємну і дуже відповідальну роботу виконувала спеціальна служба НКВД, потім КДБ і, нарешті, СБУ, котрі ще й відповідали за урядовий зв'язок.

Десь з 50-х років на озброєння цієї служби надійшли засоби відеонагляду, котрі наряду з аудіоматеріалами надавали можливість візуального контролю за високопосадовими підопічними. Це, безперечно, значно підвищило якість супроводу об'єктів моніторингу спецслужбою. Тепер їх не лише підслуховували, а й за ними ще й підглядали. Від всевидючого ока тепер не можна було сховатися ні за допомогою жестикуляції, ані за допомогою любих ще з ленінських часів записочок...

Саме про таку систему моніторингу вищих посадовців повідомив в одному з останніх інтерв'ю перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов. Він розповів журналістам, згадуючи про події, які передували 19 серпня 1991 року, про те, що у нього були відеоматеріали таємного засідання майбутніх ініціаторів ГКЧП, у котрих містилися усі їх конфіденційні перемови.

На здивоване запитання журналіста екс-президент відповів, що система моніторингу в колишньому СРСР була на дуже високому рівні. Михайло Сергійович давав інтерв'ю не лише жодним чином не пов'язане з вітчизняним касетним скандалом, а й жодним чином не пов'язане з Україною.