Фінляндське генерал-губернаторство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Зображення:wiki_letter_w.png Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити.
Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
Цей шаблон також треба замінити на конкретніший


Фінля́ндське генера́л-губерна́торство – адміністративно-територіальна одиниця у складі Російської Імперії (центр – місто Гельсінгфорс)

[ред.] Історія

Вступ Фінляндії до складу Російської Імперії почався ще після Північної війни (17001721), після якої, згідно з Ніштадтському мирному договору (1721 року) Швеція повертала до Російської Імперії Південно-Західну Карелію та Виборг. За Абоському мирному трактату 1743 року, до Росії перейшла Південно-Східна Фінляндія (з містами Вільманстранд, Нейшлот та Фрідріхсгам), населення якої відразу ж отримало чимало пільг від російської корони.

Повний вступ Фінляндії до Російської Імперії відбувся після поразки Швеції в Російсько-Швецької війні (18081809). Головою Фінляндського князівства став російський імператор, представником якого в Фінляндії був генерал-губернатор. Весь час перебування Фінляндії у Росії перша домоглася зберегти свою автономію, а 20 червня 1906 року фінський сейм навіть зміг провести свою конституцію (Сеймовий устав) через утвердження імператора.

Після Жовтневої революції у Росії 6 грудня 1917 року Сейм Фінляндії прийняв декларацію про суверенітет Фінляндії. 22 грудня 1917 року радянська Росія згодилася на незалежність Фінляндії – була створена нова держава.

[ред.] Поділ

8 губерній:

    • Або-Б’єрнеборзька (центр – Або)
    • Вазаська (центр – Миколайстад)
    • Виборзька (центр – Виборг)
    • Куопіоська (центр – Куопіо)
    • Нюландська (центр – Гельсінгфорс)
    • Свято-Михельська (центр – Свято-Михель)
    • Тавастгуська (центр – Тавастгус)
    • Улеаборзька (центр – Улеаборг)

[ред.] Дивись також