Служебник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Служебник, церк. кн., що містить три літургії: св. Василія В., Івана Золотоустого і Наперідосвячених Дарів та священичі і дияконські моління на вечірні й утрені і по причасті. До тієї основної частини додається звич. ще церк. календар та змінні літургічні співи (тропарі, кондаки, задостойники), стихи (прокімени, алілуярі, причастні), кінцеві поминання тощо. Найстаріші сх.-слов. С. відомі з 12 в.: Антонія Римлянлна († 1147) і Варлаама Хутинського († 1192), а теперішні С. датуються від обробки царгородського патріярха Філотея (1352 — 76) і болгарського патріярха Євтимія († 1389) та київ. митр. Кипріяна († 1406). Найперше С. появився друком у Терговищі (1508) і в київ. митрополії у Вільні (1533) та в Стрятині (1604). Для Укр. Правос. Церкви найважливіший є С. митр. П. Могили, що появився у Києві (1639), який повторюється у наступних вид. у Києві, Чернігові та Львові, поки з поч. 18 в. не був заведений моск. С. (синодальний). У з'єднаній з Римом київ. митрополії після першодруку С. у Вільні (1617; Мамоничевого) вийшов там таки (1692) у збільшеному об'ємі С. митр. К. Жоховського з додатком літургічних читань з Апостола і Євангелія за зразком грец. С. в Римі 1683 і в такому вигляді друкувався впродовж 18 — 20 вв., поки у новому рим. вид. 1942 не був зведений до первісного вигляду. В укр. перекладі С. вийшов в Укр. Правос. Церкві в обробці комісії богослужбових кн. Наук.-Богословського Ін-ту в Нью-Йорку, схвалений Укр. правос. автокефальною ієрархією 1963, і в Укр. Кат. Церкві під наглядом верховного архиеп. Я. Сліпого 1968 у Римі.




Релігія Це незавершена стаття з релігії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література


[ред.] Див. також