Одіссей
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ОДІССЕ́Й (гр. Odysseus) — герой давньогрецького епосу, міфічний владар острова Ітака, син Лаерта й Антіклеї, один з головних героїв Троянської війни, оспіваний в «Іліаді » й «Одіссеї ». Славився розумом, розсудливістю, хитрістю і красномовством, тому брав участь у численних посольствах. Дружиною О. була Пенелопа, котру він одержав від Тіндарея як нагороду за мудру пораду (варіант: за перемогу в змаганнях із бігу). У Мессені О. зустрівся з Іфітом, що подарував йому лук Евріта. У майбутньому під час відсутності О. ніхто з женихів Пенелопи не міг натягнути тятиви цього лука. Агамемнон ледве вмовив О. приєднатися до ахейських вождів у поході проти Трої. О. намагався повернути Єлену мирним шляхом. На десятому році війни він переконав ахейців продовжувати облогу Трої, був одним із послів до Ахіллеса, коли той посварився з Агамемноном. Після смерті Ахіллеса ахейці присудили О. Ахіллесів обладунок, що прогнівило Аякса Теламоніда. О. кілька разів ходив під Трою як вивідач; йому пощастило зловити троянського розвідника Долана і (за пізнішими переказами) викрасти священну статую покровительки Трої Паллади (палладій). Він був серед тих, що сховалися в Троянському коні, перший побіг разом з Менелаєм до будинку Деїфоба, якого переміг у запеклому двобої. Ще більше прославили О. численні пригоди, коли він, повертаючись додому, десять років блукав світом. Про все це йдеться в «Одіссеї ». У цьому епосі розповідається і про життя родини героя на острові Ітака — дружини Пенелопи та сина Телемаха. В «Одіссеї » багато фантастики. Під час своїх мандрів О. побував у кіконів (Фракія), де втратив 72 супутників; у країні лотофагів, у кіклопів, де разом із 12 супутниками насилу вирвався я печери велетня Поліфема. На прохання осліпленого Поліфема Посейдон постійно переслідував О., насилаючи страшні вітри й морські шторми. Герой побував у бога вітрів Еола, у чарівниці Кірки, в німфи Каліпсо. Нарешті, втративши кораблі й товаришів, О. за допомогою царя феаків Алкіноя та його доньки Навсікаї повернувся на Ітаку. Він прийшов додому у вигляді жебрака й довідався, що сто женихів добиваються руки Пенелопи, вважаючи її чоловіка мертвим. У стрільбі з лука, якого подарував колись Іфіт, лише О. зміг натягнути тятиву й пустити стрілу так, що вона пройшла крізь отвори в сокирах, і тим виграти змагання женихів. З цього ж лука герой перестріляв усіх суперників. О. — образ людини бурхливого періоду історії стародавньої Греції, коли робились перші спроби колонізації, відкривалися нові землі, коли потрібна була не тільки міць зброї, а й хитрість, розважливість.
Образ О. знаходимо в численних літературних творах (трагедії Софокла «Філоктет», «Аякс», Евріпіда «Іфігенія в Авліді» й ін.). Його зображено на фресках (у Помпеях) та вазах. До міфа про О. зверталися також П. П. Рубенс, П. Тібальді, А. Карраччі, Дж. Ромні та інші художники. У літературі та музиці пізнішого часу сюжет цього міфа використовували Л. Дольче, Лопе де Вега, Т. Корнель, Я. Княжнін, Ш. Гуно та багато інших письменників і композиторів. У переносному розумінні О. — мандрівник, одіссея (від назви давньогрецького епосу) — тривалі мандри, пригоди, блукання.

