Центральний Союз Українського Студентства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Центральний Союз Українського Студентства (ЦЕСУС), центр. орг-ція, яка з 1922 координувала працю й об'єднувала укр. студентів (С.) поза обсягом СССР, заснований на 3 Всеукр. студентському (студ.) конґресі (20. 6. — 8. 7. 1922) у Празі. Етапи праці ЦЕСУС-у були визначені його місцем осідку: Прага, Відень, Мюнхен, Америка; за 1922 — 39 pp. відбулося 11 звичайних і 2 надзвичайні з'їзди (більшість у Празі, а також у Данціґу, Подєбрадах, Відні). Чл. ЦЕСУС були крайові студ. союзи: спершу Проф. Оргція Укр. Студентства, Комітет Укр. Студентства Буковини, Союз Укр. Студ. Орг-цій у Румунії, Союз Укр. Студ. Оргцій під Польщею, Союз Укр. Студ. Оргцій в Німеччині та Данціґу) й ін. і майже всі студ. громади на еміграції в Европі, Америці й Азії (Харбін). 1922 — 34 осідком ЦЕСУС-у була Прага. 1922 — 23 він об'єднував 4650 С. і 18 оргцій; 1924 — 3364 С. і 22 орг-ції. Тоді ж до ЦЕСУС прийнято нові осередки в Америці, Канаді, Союз Підкарп. Укр. С, та ін. З кін. 1920-их pp. ч. чл. зменшувалося аж до другої світової війни. У ЦЕСУС були представлені всі ідеологічно-політ. течії; з поч. 1930-их pp. найсильнішою була націоналістична. У 1924 з ЦЕСУС вийшли совєтофільські С., заснувавши Ділове Об'єднання Поступового Студентства (ДОДС), яке однак незабаром перестало існувати. ЦЕСУС активно працював на міжнар. відтинку, інформуючи чужинців про стан укр. С. та про заг. становище України; брав участь у міжнар. студ. орг-ціях, співпрацював з окремими нац. юніями, видавав публікації чужими мовами. ЦЕСУС був прийнятий як надзвичайний чл. Міжнар. Студ. Конфедерації Confédération Internationale des Etudiants (CIE) з осідком у Брюсселі (укр. репрезентація була прийнята до CIE ще 1921, перед заснуванням ЦЕСУС), був чл. допомогової орг-ції — Міжнар. Студ. Служба — International Students Service (ISS) і брав участь у Всеслов. студ. конґресі в Празі (1922), як також у різних міжнар. спортових студ. зустрічах та олімпіядах. На відтинку міжнар. зв'язків працювали: В. Орелецький, М. Мухин, С. Нижанківський, Л. Макарушка, Я. Барановський, Л. Гузар та ін. У 1933 — 39 pp. ЦЕСУС брав участь в Інтернац. Студ. Лізі (Internationale Studentenliga) — антиком. цетралі С. Центр. Европи. Через свій екон. відділ збирав фонди серед укр. громадянства, та від міжнар. орг-цій; з 1940 функцію допомоги перебрав КоДУС. Крім інформативних публікацій чужими мовами, ЦЕСУС видавав у Празі «Студентський Вісник» (1923 — 31), згодом його півофіціозом стали у Львові «Студентський Шлях» (1931 — 34) і знову «Студентський Вісник» (1935 — 39). 1934 — 45 pp. Восени 1934, у висліді зміни політики чехо-словацького уряду (зближення з Польщею та СССР), ЦЕСУС переніс свій осідок до Відня. При кін. 20-их — на поч. 30-их pp. створено триступневу структуру студ. орг-ц'й (централя, крайові орг-ції, громади), яка улегшувала завдання ЦЕСУС, бо крайові союзи перебрали частину орг. і культ. праці. В поодиноких країнах ЦЕСУС закладав свої представництва, залишивши за собою тільки заг. унапрямлення праці. Зазнаючи обмежень своєї діяльности з боку нім. органів, ЦЕСУС пробував перенести 1939 свій осідок до Риму, але перешкодили воєнні дії. 1941 координацію укр. студ. орг-цій у Німеччині перебрала Націоналістична Орг-ція Укр. Студентства (НОУС). През. ЦЕСУС були: П. Ґан (1922 — 23), І. Федів (1923 — 24), М. Масюкевич (1924 — 25), В. Орелецький (1925 — 26 і 1927 — 33), С. Нижанківський (1926 — 27), Я. Барановський (1933 — 39), Д. Равич (1939 — 42). На 10 з'їзді ЦЕСУС (1934) ухвалено, що першим заступником през. має бути кожночасний гол. Союзу Укр. Студ. Орг-цій Польщі, у висліді чого з 1943 гол. ЦЕСУС номінально став К. Білинський. 1945 — 67 pp. У грудні 1945 був створений у Мюнхені Центр. Еміґраційний Союз Укр. Студентства (гол. П. Мірчук), а в березні 1946 відновив свою діяльність довоєнний ЦЕСУС. Це був період бурхливого розвитку студ. життя, який нагадував празьку добу, але суперництво на політ. відтинку між прихильниками ОУН А. Мельника і С. Бандери мало неґативні наслідки. Після завзятої боротьби між двома таборами дійшло на 4 Всестуд. з'їзді у Мюнхені (30. 6. — 2. 7. 1947) до об'єднання обох централь; полагодження конфлікту уможливило покращення діяльности на різних відтинках. Ще до об'єднання ЦЕСУС-у виходив «Студентський Шлях», бюлетень «Вісник ЦЕСУС-у» і літ. ж. «Звено» (ред. В. Білинський-Кримський); об'єднаний ЦЕСУС видавав ж. «Студ. Вісник» (1948 — 49) та офіціоз «Вісті ЦЕСУС-у» (1947 — 56). ЦЕСУС об'єднував 33 студ. громади у 10 країнах з 2721 С. (1947). З закінченням студій багатьох С. та переїздом частини їх за океан ч. чл. в Европі зменшилося до 1950 (1948), 850 (1950), 574 (1952); натомість поза Европою воно зросло з 133 (1951) до 281 (1953). Починаючи з 1949, надзв. чл. ЦЕСУС-у стали ідеологічні і конфесійні студ. орг-ції: «Зарево», ТУСМ ім. М. Міхновського, «Обнова», Об'єднання Правос. С. На зовн. відтинку ЦЕСУС відновив широку діяльність. Замість CIE створено Міжнар. Союз C. International Union of Students (I.U.S.) з осідком у Празі, в якому переважали сов. впливи. Після 1948 з I.U.S. почали виходити зах. нац. орг-ції і творити протиком. студ. централі, що сприяло пожвавленню діяльности ЦЕСУС-у. Це були Координаційний Осередок Нац. Студ. Союзів (КОСЕК), створений 1952 у Едінбурзі та Світова Університетська Служба World University Service, яка з 1950 продовжувала працю довоєнного I.S.S. Представники ЦЕСУС брали участь у різних міжнар. студ. конференціях. На з'їзді КОСЕК у Копенгаґені (1953) ЦЕСУС дістав визнання як «репрезентативна студ. орг-ція». Від 1947 у міжнар. зв'язках активними були: Б. Макаренко, І. Суховерський, 3. Винницький, В. Мардак. Новою формою культ.-суспільної праці були Студ. Ідеологічний Конґрес (1948 у Мюнхені), Високошкільний Тиждень (1949 у Мюнхенії і, почавши з 1952, високошкільні літні курси українознавства. Матеріальним забезпеченням С. опікувався КоДУС. Короткий час осідком ЦЕСУС був Париж (1952 — 54), після 1954 знову Мюнхен. Почавши з 1950-их pp. щораз більше ч. укр. С. опинялося за океаном (в Европі залишилися активними осередки в Лювені, Парижі, Мюнхені, Лондоні, Мадріді, Відні). У США засновано 1952 Амер. відділ управи ЦЕСУС (гол. П. Стерчо), а з кін. 1950-их pp. туди перенесено й осідок ЦЕСУС-у. Тим часом засновувалися крайові студ. орг-ції: у США — Союз Укр. Студентських Т-в Америки (1953), у Канаді — Союз Укр. С. Канади (1953), в Австралії — Централя Укр. Студентства Австралії (1959), в Арґентіні — Союз Арґентінсько-Укр. С., і в Европі — Союз Укр. Студ. Т-в в Европі (1963). Вони перебрали частину завдань ЦЕСУС-у, роля якого була зведена до ідейної репрезентації укр. студентства. За повоєнного часу ЦЕСУС очолювали: Р. Залуцький (1947 — 48), Б. Гук (1949 — 52), В. Маркусь (1952 — 53), К. Митрович (1953 — 54), П. Дорожинський (1954 — 58), Є. Гановський (1958 — 67). 1967 — 81 pp. У 1967 ЦЕСУС розпочав орг-цію Світових Конґресів, які відбувалися з участю крайових союзів та ідеологічних централь у Нью-Йорку (1967), Монтреалі (1970), Торонто (1973 і 1977), Філядельфії (1976). Активними в ЦЕСУС-і почали бути уродженці країн діяспори; на короткий час ЦЕСУС відкрив бюро в Торонто (1970); з 1971 розпочав широку акцію на оборону укр. дисидентів. З 1977 в ЦЕСУС-і почалася криза керівництва і його діяльність занепала. Гол. ЦЕСУС були: Б. Футей (1967 — 70), С. Романишин (1970 — 73), А. Чорнодольський (1973 — 76), А. Чировський (1976 — 77), Б. Гаргай (1977 — 79). Див. також Студентство.

Література: ЦЕСУС 1908 — 38, Укр. студентство в минулому й сучасному. Відень 1938; Наріжний С. Укр. еміграція. Прага 1942: Макаренко Б. 25-річчя ЦЕСУС. Вісті ЦЕСУС-у, ч. 2. Мюнхен 1948; Жуковський А. Тридцять літ ЦЕСУС-у, Вісті ЦЕСУС-у, ч. 5. Париж 1953; Орелецький В. 35-річчя ЦЕСУС-у, ж. Фенікс, ч. 8, 1958; Антонович М. Нарис історії ЦЕСУС-у, 1921 — 45. Мюнхен — Нью-Йорк-Торонто 1976.

Д. Жуковський


Енциклопедія Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література