Романчук Юліян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з [[::{{{1}}}|{{{1}}}]],
але, можливо, варто це додатково обговорити

Романчук Юліян (Романчук Юліан) (24 лютого 1842 - 22 квітня 1932) - Визначний політичний і громадський діяч, довголітній політичний провідник галицьких українців, педагог, письменник і журналіст, співзасновник УНДП, був її головою. У 18911897 і 19011918 рр.– посол до австрійського парламенту, віце-президент парламенту (з 1910 р.). У 1918 р.– член Національної Ради ЗУНР. Користувався загальною пошаною серед українців Галичини.


Романчук Юліян (24. 2. 1842 — 22. 4. 1932), визначний політ. і гром. діяч, довголітній політ. провідник гал. українців, педагог, письм. і журналіст; нар. у Крилосі б. Галича в родині нар. учителя. Закінчив ун-т у Львові, де у 1863-1900 був гімназіяльним учителем (класичний філолог) і жив там до смерти. 1885 ініціатор і провідник Народної Ради, 1899 співзасновник Нац.-Дем. Партії (до 1907 її гол.). 1883-95 посол до гал. сейму (з 1889 — гол. Укр. сеймового Клубу), 1890 один з творців т. зв «нової ери», в опозиції до якої став 1894 р. 1891-97 і 1901 — 18 посол до австр. парламенту (1907 — 10 і 1916 — 17 гол. Укр. Парламентарної Репрезентації, з 1910 віцепрез. парламенту). Під час першої світової війни — гол. Укр. Допомогового Комітету і Укр. Культ. Ради у Відні. 1918 чл. Укр. Нац. Ради, 10. 11. 1918 Р. заприсягнув у Львові членів Держ. Секретаріяту ЗУНР. По відданні 1923 р. Радою Амбасадорів Галичини Польщі відібрав на площі св. Юра від тисячних мас присягу на вірність укр. державності.

Чл.-засновник товариства «Просвіта» (Почесний чл., у 1896-1906 гол.), НТШ (д. чл.), Учительської Громади (другий гол., згодом почесний чл.). Засновник і видавець газ. «Батьківщина», співзасновник і співр.. «Діла», місячника «Ruthenische Revue» («Ukrainische Rundschau») у Відні.

Р. видавець-ред. творів Т. Шевченка в Галичині — «Поезії» (1902), «Твори» (I-II, 1907), «Кобзар» (1914), дослідник текстів Шевченкових поезій, автор літ.-критичних ст., ініціатор вид. «Просвітою» бібліотеки укр. класиків «Руська Письменність» і видавець-ред. 23 її тт. у 1904-20 pp. Ред. місячних книжечок і календарів «Просвіти», упорядник, виданих 1879 р. шкільних підручників (укр. читанки для нар. і сер. шкіл, у які разом з О. Барвінським увів 1890 фонетичний правопис, з 1899 також у популярні вид. «Просвіти»). Підтримував активні зв'язки з укр. письм. й гром. діячами на Центр. і Сх. Укр. Землях. У 1903 репрезентував гал. українців на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.

Як сеньйор гал. політ. і гром. діячів Р. користувався заг. пошаною серед укр. громадянства і мав великий вплив на розвиток політ., гром. і культ.-осв. життя. У 1900-10 разом з Є. Олесницьким і К. Левицьким був чл. фактичного політ. проводу гал. українців. У 1920-их pp. очолював, скликувану для політ. консультацій, «Раду сеньйорів».


Література Це незавершена стаття з літератури.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література