Русова Софія Федорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Русова (уроджена Ліндфорс) Софія (18. 2. 1856 — 5. 2. 1940), педагог і гром. діячка, одна з піонерок укр. жін. руху, дружина Олександра P., нар. в садибі Олешні на Чернігівщині у франц.-швед. родині. З 9 років жила у Києві, де закінчила гімназію і увійшла в укір. патріотичне середовище Лисенківа-Старицьких. З 1871, разом з сестрою Марією, вела в Києві перший дитячий садок і позашкільну оовіту для дорослих. 1874 — 76 у Петербурзі була діяльна в укр. земляцтві, допомагала чоловікові в. підготові повного «Кобзаря» Т. Шевченка для вид. у Празі 1876. Згодом на хуторі б. Борони працювала як повитуха й вела культ.-осв. роботу. З 1879 вчителювала в Олешні. Ув'язнена 1881 за зв'язки з рос. рев. колами і відтоді постійно перебувала під поліційним наглядом. Часто переслідувана, міняла місце перебування, проте всюди включалася у гром. роботу (в Київ. Громаді, Одеській Укр. Громаді, Харківському Обществі Грамотности, була гол. Нац. Комітету Учителів та ін.), влаштовувала прилюдні нар. читання, організувала таємні школи. З 1909 Р. — викладач і проф. на Вищих Жін. Курсах А. Жекуліної та у Фребелівському Пед. Ін-ті в Києві; співзасновниця і співр. пед. ж. «Світло» (1910 — 14), 1917 — чл. Укр. Центр. Ради, в Мін-ві Освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, активна у дерусифікації шкіл, у влаштовуванні курсів українознавства, підготові укр. шкільних підручників і в укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, яка мала мати нац. характер і базуватися на теорії Кершенштайнера (держ.-гром. виховання). 1920 Р. — лектор педагогіки Кам'янець — Подільського Ун-ту і гол. Укр. Нац. Жін. Ради (до 1938). З 1922 на еміґрації, з 1923 у Празі, проф. педагогіки Укр. Пед. Ін-ту ім. М. Драгоманова.

Р. співр. численних наук. і популярних журн. — укр. і рос., автор праць гол. з пед. питань (зокрема дошкільного виховання), але також з літ. і мистецтва. Важливіші праці: «Дошкільне виховання», «Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл», «Методика колективного читання» (всі 1918 — 19), «Єдина діяльна (трудова) школа» (1923), «Теорія і практика дошкільного виховання» (1924), «Дидактика» (1930), «Сучасні течії в новій педагогіці» (1932), «Роля жінки в дошкільному вихованні» (1934), «Дещо про дефективних дітей» (1935), «Моральні завдання сучасної школи» (1938) підручники з географії і франц. мови; спогади («Мої спомини», 1939), «Наші визначні Жінки» (1934; друге вид. 1945). Р. дала огляд укр. літератури в «Истории России в 19 в.» (т. 4, 1908), зокрема огляд творчости Г. Квітки-Основ'яненка, досліджувала драматичну творчість С. Черкасенка, О. Олеся та ін., музику М. Лисенка та дитячу літературу.


Література: Дорошенко Н. Софія Русова як педагог, у ж. Шлях виховання і навчання. Л 1936; Лукачова О. Софія Русова, у ж. Наша Школа. Ужгород 1936; Ярема Я. Софія Федорівна Ліндфорс-Русова, у ж. Промінь, ч. П — 12. Вінніпеґ 1970.




Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література