Професор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Профе́сор (лат. professor — викладач, вчитель),— вчене звання, посада викладача вищого навчального закладу чи співробітника наукової установи. Професор веде учбову і методичну роботу, читає лекційні курси, проводить наукові дослідження, керує самостійною підготовкою та науково-дослідною роботою студентів, підготовкою наукових та педагогічних кадрів.

Термін "Професор" вперше став вживатися в Римській Імперії (середина 1 століття до Р.Х. — кінець 5 століття), де Професорами називали вчителів граматичних шкіл, вчителів-наставників. Згодом Професорами називались вчителі духовних шкіл, а з 12 століття — викладачі університетів. Термін "Професор" був синонімом вчених ступенів магістра чи доктора наук.

У вузах і науково-дослідних інститутах СРСР звання Професор спочатку присвоювали кваліфікаційні комісії народних комісаріатів. А згідно Постанови РНК СРСР від 26 квітня 1938 р. їх функції передано Вищій атестаційній комісії (ВАК) СРСР. З того часу звання Професор присвоюється Вищими атестаційними комісіями по поданню вчених рад вишів чи науково-дослідних установ: а) особам, що мають вчену ступінь доктора наук, наукові праці чи винаходи та обрані по конкурсу на посаду завідуючого кафедрою; б) висококваліфікованим спеціалістам з великим виробничим стажем, які не мають вченого ступеня, якщо вони успішно пропрацювали на штатній посаді Професора у виші не менше семестру з дня обрання; в) викладачам вишів (як правило, кандидатам наук, доцентам), які обіймають посаду професора за конкурсом, якщо вони успішно пропрацювали на цій посаді не менше року і мають великий стаж науково-педагогічної роботи, а також друковані наукові праці і учбово-методичні посібники.

На конференціях міністрів вищої освіти європейських країн (1967 та 1973 рр.) прийнято рішення про встановлення еквівалентності звання Професора та інших вчених звань та ступіней.

Закон України "Про освіту" (стаття 32 - Вчені звання) визначає, що вченими званнями є: старший науковий співробітник; доцент; професор. Вчені звання - старший науковий співробітник, доцент, професор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (стаття 20 - Наукові ступені і вчені звання) говорить, що вчені мають право на здобуття наукового ступеня кандидата наук і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України. Атестати доцента і професора видаються Міністерством освіти України, а дипломи кандидата і доктора наук та атестат старшого наукового співробітника - Вищою атестаційною комісією України. Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.

Закон України “Про вищу освіту” (стаття 48 - Основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників) вказує, що посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку.

Основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: викладач; старший викладач; голова предметної (циклової) комісії; завідвач відділення; заступник директора; директор.

Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є: асистент; викладач; старший викладач; директор бібліотеки; науковий працівник бібліотеки; доцент; професор; завідувач кафедри; декан; проректор; ректор.