Асікаґа Такаудзі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Асікаґа Такаудзі (яп. 足利尊氏, 1305—7 червня 1358) — засновник і 1-й сьоґун сьоґунату Муроматі. Його правління почалося з отримання ним титулу "Великого сьоґуна завойовника варварів" у 1338 році, і тривало до його смерті у 1358 році.
Такаудзі належав до роду Асікаґа, який походив від роду Мінамото, засновників першого самурайського уряду у Камакурі. Його родинні володіння знаходилися у провінції Сімоцуке (суч. префектура Тотіґі).
У 1333 році Такаудзі очолив військо Камакурського сьогунату, яке було відряджено до столиці Кіото придушити повстання імператора Ґо-Дайґо і аристократів. Однак сам генерал перейшов на бік повсталих. Після знищення ослаблого сьоґунату військами Нітти Йосісади, повноправним правителем Японії став імператор. Він відновив примат свого двору над країною і розпочав так звану "реставрацію Кемму".
Однак імператорські реформи не торкнулися самурайської верстви, яка перебувала у фінансовій скруті ще за часів правління сьоґунів з Камакури. Центральна влада лише повернула права і землі аристократам куге, які були пов'язані з двором. Такаудзі поперджав імператора Ґо-Дайґо, що його режим паде з тих самих причин, що і Камакурський сьогунат, якщо він не зверне увагу на проблеми самурайства. Однак японський монарх проігнорував поради генерала.
У 1335 році вибухнуло самурайське повстання у місті Камакура на чолі з 14-м регентом поваленого сьоґунату Ходзьо Токіюкі. Асікаґа Такаудзі придушив цей бунт, роздав без дозволу двору землі своїм поплічникам, і в нагороду за свій подвиг вимагав у імператора титул "сьоґуна". Однак той вислав проти Такаудзі столичне військо на чолі з Ніттою Йосісадою.
Такаудзі зміг розбити імператорську армію і, фактично, очолив анти-монархічну самурайську опозицію у країні. На деякий час він спромігся захопити Кіото, але був змушений відступити до острова Кюсю під тиском нових армій Нітти Йосісади і Кусанокі Масасіґе. На заході країни Такаудзі заручився підтримкою місевої знаті і рушив з нею на столицю. У вирішальній битві на річці Мінато 1336 року він наголову розбив імператорські війська та увійшов до Кіото.
Замість імператора Ґо-Дайґо, який утік зі столиці, на монарший престол було посаджено нового імператора Комея. Розпочалося 60-річне протистояння двох династій — північної кіотської, яка вела родовід від Комея, та південої йосіноської, яка вела свій родовід від Ґо-Дайґо. Ця епоха в історії японії називається "періодом Південної і Північної династії". Вона закінчилася об'єднанням двох династій за правління онука Такаудзі, Асікаґи Йосіміцу, у 1392 році.
У 1338 році Такаудзі отримав титул сьоґуна від імператорського двору в Кіото і заснував у столиці сьоґунат. У 1358 році цей титул перйшов його сину Йосіакіра.
Життя Такаудзі і його боротьба з імператором Ґо-Дайґо висвітлюється у відомому японському класичному творі періоду Муроматі, військовій повісті "Тайхейкі".

