Ногайська орда
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ногайська орда – татарське державне утворення, що виникло в кінці 14 – на поч. 15 ст. внаслідок розпаду Золотої Орди. Займала територію від Північного Прикаспію та Приуралля до Ками і від Волги до Іртиша.
В середині 16 ст. Н.О. розпалась на Велику Н.О. (на схід від Волги) і Малу Н.О. (між Кабардою та Азовом) та Алтиульську орду (в басейні р.Емба). В 2-й пол. 16 ст. Мала Ногайська орда перекочувала в південно-українські степи, де в 20-х рр. 17 ст. розпалась на 4 орди – Білгородську, Джамбуйлуцьку, Єдичкульську та Єдисанську. Ці ногайські орди, бувши васалами Кримського ханства, брали участь у грабіжницьких нападах на українські землі. З ногайцями вели постійну боротьбу запорізькі козаки. Після входження у 1770 р. Південної України до складу Російської імперії, ногайців переселили у Приазов’я та в степи між Доном і Кубанню, а згодом – у прикаспійські та бесарабські степи. Після Кримської війни 1853-1856 рр. ногайці з причорноморських степів переселилися до Туреччини.
[ред.] Див.
[ред.] Джерела
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк: Вежа, 2000.
- Рад. енциклопедія історії України.- К., 1971.- т.3.

