Слов'яни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

СЛОВ’ЯНИ, група індоєвропейських народів, які розмовляють слов’янськими мовами.

Етногенез достовірно не встановлений.

У I тис. н. е. поділилися на 3 групи. Середньовічні автори згадують західних слов’ян — венеди, східних слов’янанти і південних слов’ян — склавіни. (Але існують застереження, щодо ототожнення цього історичного поділу з сучасним.)

Слов’яни займають близько 20% території Європи від Балтійського моря до Адріатичного і від Лаби до Волги.

Слов’янські народи почали формуватися у середньовіччі.

В наш час до західнослов’янської групи належать польська, верхньо- та нижньолужицька, чеська, словацька та мертві полабська й поморська мови.

До східнослов’янських — українська, російська, білоруська.

До південнослов’янських — сербська, хорватська, македонська, болгарська, словенська мови.

Перші слов’янські літературні пам’ятки збереглися з XI ст.

Писемність на основі кирилиці та латинської графіки.

[ред.] Див. також


Сучасні слов’янські народи
Західні слов’яни
кашуби • лужичани • полякисловакичехи
Східні слов’яни
білорусиросіянирусиниукраїнці
Південні слов’яни
болгари • боснійці • македонці • серби • словенці • хорвати • чорногорці