Фасмер Макс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ФАСМЕР Макс, Макс Юліус Фрідріх Фасмер (нім. Max Julіus Frіedrіch Vasmer, рос. Максиміліан Романович Фасмер) (28 лютого 1886, Санкт-Петербурґ30 листопада 1962, Західний Берлін), російський та німецький мовознавець-славіст, член кількох німецьких академій, дійсний член НТШ і чл.-кор. АН СССР. Автор робіт про слов'янські мови, історію розселення народів у Східній Європі, дослідження східноєвропейської антропонімії й топонімії, впливу слов'янських мов на албанську тощо. Етногенетичні праці Фасмера ґрунтувалися на широкому використанні водних назв, географічних назв взагалі й історичних матеріялів. Наукова праця Фасмера зосереджувалася навколо двох головних комплексних питань: етимологія і прабатьківщина слов'ян, зокрема східних. Найбільш відомою працею Фасмера є етимологічний словник російської мови.


Зміст

[ред.] Біографія

[ред.] Російський період

Макс Фасмер народився в Санкт-Петербурзі, у купецькій родині російських німців. У 1903 закінчив відому класичну гімназію Карла Мая. З 1903 по 1907 навчався в Санкт-Петербурзькому університеті, вивчав порівняльне мовознавство і славістику. Серед його вчителів були філологи Бодуен де Куртене і О. О. Шахматов.

У 19061909 Фасмер випустив свою першу відому лексикографічну працю — Греко-слов'янські етюди де досліджувався вплив грецької мови на слов’янські. Третю частину "Етюдів" Фасмер захистив у 1909 як маґістерську дисертацію, за неї він одержав премію імені М. І. Міхельсона від Імператорськой Санкт-Петербурзької Академії наук. У процесі створення "Етюдів" Фасмер їздив у Грецію, де вивчав діалекти грецької мови, а також албанську мову. За власними словами, він уже тоді мав намір створити російський етимологічний словник і вважав це головним завданням своєї наукової діяльності.

У 19081910 Фасмер навчався в університетах у Кракові, Відні і Граці. Основна робота цього періоду Kritisches und Antikritisches zur neueren slavischen Etymologien, яка вилилася у створення основної праці філолога.

У 1910 Фасмер склав іспити на право читання лекцій і одержав посаду приват-доцента в Санкт-Петербурзькому університеті. Одночасно з 1912 він на посаді професора слов'янської філології й індоєвропейського мовознавства викладав на Вищих жіночих Бестужевських курсах.

У 1914 у Москві була видана робота Фасмера Дослідження в області давньогрецької фонетики, пізніше — у 1915 — він захистив її як дисертацію.

У 19171918 Фасмер — професор індоґерманського мовознавства і слов'янській філології на Філологічному факультеті Саратовського університету.


[ред.] Фасмер у Дерпті

Після жовтневого перевороту Фасмер, перебуваючи у Фінляндії, вирішив не повертатися в Саратов і переїхав у Дерпт, нині Тарту, Естонія. У 19181921 Фасмер викладав у Дерптському університеті на посаді ординарного професора. Під час своєї роботи в Дерпті Фасмер брав участь у поверненні евакуйованої в Вороніж у Першу світову війну університетської бібліотеки (на підставі мирного договору між Естонією і РРФСР від 2 лютого 1920. Одночасно він переправив з Росії і свою особисту бібліотеку, яку згодом надав у користування німецьким славістам і сам використовував у своїх роботах.

[ред.] Фасмер у Ляйпціґу

У 1921 Фасмер отримав запрошення з Ляйпціґа. З 1921 по 1925 він обіймав посаду ординарного професора історико-філологічного відділення філософського факультету Ляйпціґського університету, працював на кафедрі слов'янської філології. Одночасно в 1921 він став содиректором Індоґерманського інституту, інституту Південно-Східної Європи й Ісламу і Державного науково-дослідного інституту індоґерманістики. Також у 1923 Фасмер став ординарним членом філолого-історичного класу Саксонської Академії Наук. Протягом багатьох років Фасмер працював над первісними межами й поширенням східних слов'ян, установивши північну межу іранських впливів (Die Iranier in Südrussland, 1923), південну і східну межу балтських впливів і південну межу фінських впливів (Beiträge zur historischen Völkerkunde Osteuropas, I — IV, 1932 — 36), як також межі впливів вікінґів (Wikingerspuren in Russland, 1931, та ін.). Ці праці мають основоположне значення також для проблем походження української мови.

У 1924 Фасмер заснував журнал "Zeitschrift für slavische Philologie" ("Журнал слов'янської філології"), що незабаром став одним з провідних європейських славістичних видань і виходить дотепер. У журналі поряд з іншими статтями публікувалися і статті самого Фасмера з етимології слів російської мови.


[ред.] Берлінський період. Стокгольм

У 1925 Фасмер переїхав у Берлін. З 1925 по 1945 рр. Фасмер — ординарний професор Слов'янського інституту в Берлінському університеті Фрідріха-Вільгельма.

У 19251933 Фасмер видає 12 томів Нарисів слов'янської філології й історії культури (Grundrіss der slavіschen Phіlologіe und Kulturgeschіchte, Berlіn, Leіpzіg, 1925-1933). Усього передбачалося випустити 90 томів. Його погляди на прабатьківщину слов'ян підсумовані в Die Urheimat der Slaven (1926).

У 19321936 вийшла його робота в чотирьох томах Нариси історичної етнології Східної Європи (Beіtrage zur hіstorіschen Volkerkunde Osteuropas, Berlіn, 1932-36), де, зокрема, розповідалося про розселення фінських племен в центральній Росії.

У 1926 Фасмер брав участь у науковій конференцію в Мінську. 14 січня 1928 Фасмер обраний іноземним членом-кореспондентом по розряду лінґвістики (слов'янська філологія) Відділення гуманітарних наук Академії наук СРСР.

У 19371938 Фасмер як запрошений професор читав лекції в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Також він виступав з лекціями в 19301931 у Лунді, Упсалі, Стокгольмі, у 19371941 — у Софії, Будапешті, Бухаресті і Гельсінкі.

У 1938 Фасмер під час перебування в Нью-Йорку почав систематично працювати над складанням словникових статей для етимологічного словника російської мови. У цьому ж році він повернувся в Берлін, де продовжив працювати над словником.

Свою діяльність Фасмер не переривав і в роки Другої світової війни, незважаючи на численні перешкоди. Крім підготовки словникових статей Фасмер у цей час продовжував писати роботи з славістики і викладати на кафедрі (заняття велися до лютого 1945). Серед його праць цього часу: Слов'яни в Греції (Dіe Slaven іn Grіechenland, 1941), Старі взаємини населення Росії (Dіe alten Bevölkerungsverhältnіsse Russlands, 1941), Грецькі запозичення в сербсько-ховатській мові (Grіechіsche Lehnwörter іm Serbokroatіschen, 1944) та ін.

У січні 1944 у будинок Фасмера, потрапила фугасна бомба. Сам вчений у цей час знаходився в бомбосховищі, однак його бібліотека і рукописи, включаючи картотеку для етимологічного словника, були знищені. Фасмер став складати картотеку заново, користуючись бібліотекою Слов'янського інституту. C 1945 ця бібліотека стала йому недоступна. Тоді Фасмер продовжив роботу в інших берлінських бібліотеках. У 19451946 він не видав жодної статті, зосередившись на відновленні словникової картотеки.

У 1946 Слов'янський інститут, що опинився на території Східного Берліна, відновив свою діяльність. Фасмер читав там лекції в зимовий семестр 19461947. Через зростаючу політичну напругу, а також з метою лікування від хвороби очей Фасмер прийняв запрошення зі Стокгольма. У 19471949 Фасмер — професор Стокгольмського університету.


[ред.] Західноберлінський період. Видання етимологічного словника

З 1949 по 1956 Фасмер — ординарний професор, завідувач кафедрою славістики Вільного університету в Західному Берліні (нім Freіe Unіversіtät Berlіn).

До червня 1949 Фасмер займався збиранням матеріалу для словника і відновленням втрачених даних по пам'яті, а з 1949 він почав обробляти рукопис словника.

Словник Russisches etymologisches Wörterbuch видавався в Гайдельберзькому університетському видавництві "Карл Вінтер" (Carl Wіnter). Перший випуск словника вийшов у 1950. Видання продовжувалося до 1958 окремими випусками, що склали три томи. Хоч у центрі уваги Фасмера були російські етимології, він широко залучав український матеріал (не завжди повний і достатньо перевірений), так що ці праці мають значення й для української етимології.


У 1956 Фасмер відвідав Москву, взявши участь у роботі Міжнародного комітету славістів. У 1958 він знову приїжджає в Москву як учасник ІV З'їзду славістів. На цьому з'їзді обговорювався і його етимологічний словник.

Побічним наслідком етимологічних праць була публікація двох важливих довідникових видань: Wörterbuch der russischen Gewässernamen (1960 — 1973) і Russisches geographisches Namenbuch (1962 — 81), закінчені після смерти Фасмера, перший Айсолдом та ін., другий Г. Броєром та ін. Обидва видання включають вичерпний (крім Закарпаття) український матеріал.

Праці Фасмера зі специфічно українською тематикою: до річкових назв (Десна — 1930 — 31, Псел — 1932, Дніпровські пороги — 1960), історичних проблем: підпис Анни Ярославни (1927 і пізніше); перехід je- > о-, український імператив (1925). З діалектології Фасмер писав про болгарські впливи в закарпатських говірках, зредаґував і видав діалектні записи Наконечної. На його замовлення Ганцов написав ґрунтовний огляд досліджень з української діалектології. Бібліографія творів Фасмера в Festschrift für Max Vasmer, 1956, і Zeitschrift für slavische Philologie 31 і 34.

[ред.] Смерть

30 листопада 1962 Макс Фасмер помер. Похований у Західному Берліні, на цвинтарі євангелічного приходу Ніколасзеє. У 1987 рішенням Сенату його поховання отримало статус почесної могили (нім. Ehrengrab).

[ред.] Російський переклад етимологічного словника

У видавництві "Карл Вінтер" етимологічний словник Фасмера вийшов німецькою мовою. Робота над перекладом словника на російську мову почалася в 1959. Переклад був виданий у 1964-1973 рр. у Москві філологом-славістом О. Трубачевым (1930-2002) накладом 10 000 екземплярів. Словник вийшов з виправленнями і доповненнями, у результаті чого обсяг збільшився більше, ніж на одну третину і склав уже чотири томи. Після цього він кілька разів перевидавався.

У 2004 компанією ІДДК була видана версія словника на CD-ROM.


[ред.] Посилання