Сільськогосподарська освіта
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
Сільськогосподарська освіта, система підготовки фахівців і кваліфікованих працівників для сіль. господарства, звич. у навчальних закладах (нижчих, сер., вищих). Упродовж віків знання людини вирощувати с.-г. культури і розводити свійських тварин було сукупністю навичок, базованих на спостереженнях і практичному досвіді, передаваних з покоління в покоління. Початки С.-г. о. як спеціяльної галузі освіти були покладені в Зах. Європі у першій пол., в Росії — з кін. 18 в., на Україні у першій пол. 19 в. На Центр. і Сх. Землях до 1917 за одну з перших с.-г. шкіл можна вважати курси для садоводів і городників в Никитському Ботан. Саду б. Ялти (1823) та пасічничу школу, що її 1828 заснував у своєму маєтку в Митченках (Чернігівщина) П. Прокопович; 1844 постала сер. школа хліборобства та садівництва в Умані. Краще почала розвиватися С.-г. о. з кін. 19 в., але назагал вона була, зокрема як на хліборобську країну, відстала. 1914 в Рос. Імперії було 15 с.-г. високих шпіл. У тому часі на Україні діяли лише Харківський Ветер. Ін-т, аґрономічний фак. при Київ. Політехн. Ін-ті і катедри хліборобства в Київ. та Новоросійському ун-тах; щойно з 1915 почав діяти у Харкові Ін-т Сіль. Господарства та Лісоводства, евакуйований туди під час війни з Ново-Олександрії (Пулав) у Люблінській губ. Сер. с.-г. шкіл було 5, серед них Уманська школа хліборобства та садівництва (з 1844), Харківська (у Деркачах з 1855; при ній діяли підготовні курси для вчителів нижчих с.-г. шкіл), Херсонська (з 1874). Термін навчання 6 pp.
У 9 Укр. губ. нараховувалося 67 нижчих с.-г. шкіл. Вони поділялися на заг. (1 та 2 ступеня) та фахові (садівництва городництва, скотарства, виноробства, бджільниства й ін.). Термін навчання у заг. — від 3. pp. і більше, у спеціяльних — від 1 до 3 pp. Для вступу треба було закінчити: для 1 ступеня двокласову сіль. школу, для 2 ступеня — однорічну початкову школу, для деяких вистачало вміння читати. Поодинокі сер. і нижчі с.-г. школи мали великі зразкові господарства, у яких учні відбували практику. С.-г. школи були підпорядковані Міністерству Зем. Справ. Кожний тип школи давав закінчену освіту з відповідним свідоцтвом.
Позашкільна С.-г. о. виявлялася гол. в організації виставок (1908 — 24 заг. і 52 спеціяльні) та курсів і лекцій на с.-г. теми, що їх влаштовували перев. земства та с.-г. т-ва (докладніше див. Аґрономія суспільна й держ.).
За укр. влади постало кілька нових с.-г. шкіл, а при Кам'янець-Подільському Ун-ті діяв с.-г. фак.
За сов. влади реорганізовано все шкільництво в УССР, у тому ч. і с.-г., за системою Г. Гринька і створено такі типи с.-г. шкіл: ін-ти з 4-річним терміном навчання, з завданням випускати фахівців ширшого профіля, технікуми з 3-річним курсом навчання, що випускали вузьких фахівців (аґронома-рільника, інж.-меліоратора, зоотехніка тощо); нижчі с.-г. школи — аґропрофшколи з дворічним курсом, з завданням випускати кваліфікованого с.-г. робітника. Ч. вищих і сер. с.-г. шкіл збільшено за рахунок підвищення кваліфікації існуючих раніше с.-г. шкіл, що й спричинило зниження їх рівня. З 1928 розчленовано існуючі вже спеціяльні школи на ще вужчі спеціяльні, їх відокремлено від наркоматів, що разом з переслідуванням старіших досвідчених педагогів і висуненням малокваліфікованих нових призвело до дальшого зниження С.-г. о. У сер. 1930-их pp. відбулася уніфікація С.-г. о. УССР з усім СССР, підвищено її рівень і збільшено кількість шкіл.
За не цілком точною статистикою кількість с.-г. ін-тів зросла з 7 у 1928 до 20 у 1938; відповідні числа для с.-г. технікумів: 20 і 123 (числа для УССР у межах 1938).
Після занепаду в 1941 — 45 С.-г. о. відновлено і згодом поширено та змінено її профіль (уніфікований у всьому СССР). Розвиток високої і сер. С.-г. о. такий (а — кількість, б — ч. студентів у них у тис.):
Учбові заклади
Рік | Вищі | Сер. спеціяльні
| а | б | а | б
1960 — 61 | 18 | 45,6 | 148 | 123,8
1965 — 66 | 17 | 67,6 | 126 | 112,4
1970 — 71 | 17 | 65,6 | 126 | 110,4
1974 — 75 | 17 | 69,4 | 113 | 107,2
За 1960 — 61 — 1971 — 72 зросла кількість випускників високих с.-г. шкіл з 6 100 до 10 800, сер. — з 18 900 до 30 800. Одночасно збільшилася кількість фахівців, зайнятих у сіль. господарстві: з сер. кваліфікацією з 105600 у 1964 до 196500 у 1973, з вищою — з 32 000 до 73 100.
Тепер в УССР діють такі високі с.-г. школи: Укр. С.-Г. Академія в Києві, с.-г. ін-ти: Білоцерківський, Луганськський, Дніпропетровський, Житомирський, Кам'янець-Подільський, Кримський, Львівський, Одеський, Полтавській, Уманський, Харківський (див.), Херсонський; зооветер. Ін-ти: Львівський, Харківський (див.); ін-ти механізації й електрифікації сіль. господарства: Київ., Харківський; на Кубані діє с.-г. ін-т у Краснодарі. Бл. пол. студентів навчається без відриву від виробництва — на вечірніх і заочних відділах. Термін навчання від 4½ до 5 pp. (для заочників — 6). С.-г. вузи ведуть також н.-д. роботу та публікують праці. Укр. С.-Г. Академія і Харківський С. Г. Ін-т мають право приймати для захисту докторські дисертації. Випускники с.-г. вузів здобувають кваліфікацію вченого аґронома, ветер. лікаря, інженера.
Фахівців сіль. господарства сер. кваліфікації готують с.-г. технікуми 1 радгоспи-технікуми, зооветер. і гідромеліоративні технікуми та ін. До них приймають осіб, що закінчили 8 — 10 клас сер. школи, термін навчання — 2 — 4 pp. Більшість учнів навчається на вечірніх заочних курсах.
Кадри масових професій (механізатори, трактористи-машиністи, електромонтери, бриґадири, городники, ветер. санітари й ін. готують у системі проф.-техн. освіти (з них вийшло в УССР 1971 58 000 осіб з закінченою нижчою С.-г. о.), однорічні с.-г. школи, аґротехн. курси у колгоспах і радгоспах, спеціальні бриґади сер. заг.-осв. шкіл. Фахівці і керівні робітники в сіль. господарстві підвищують кваліфікацію на спеціальних фак. с.-г. вузів і курсах при них.
Зах. Укр..3емлі. С.-г. о. на укр. землях, які входили до складу Австро-Угорщини, була слабо розвинена. Єдиною високою школою була Академія Рільнича в Дублянах б. Львова (1919 перетворена на фак. Львівської Політехніки) з поль. викладовою мовою. Сер. рільнича школа в Кіцмані на Буковині (дир. Є. Жуковський) була довгий час єдиною сер. с.-г. школою з укр. мовою навчання. Серед нечисленних нижчих шкіл треба згадати садівничо-городничу школу в Заліщиках та школи, що їх організували укр. т-ва: «Просвіта» в Миловані (Товмацького пов.) і в Угерцях Винявських (Рудківського пов.), «Маслосоюз» — молочарську школу в Стрию; у цих школах ведено кількамісячні курси.
У 1920 — 30-их pp. стан С.-г. о. на укр. землях під Польщею був низький. На 1939 існувало: 1 висока, 2 ліцеї, 1 сер., 27 нижчих с.-г. шкіл: у тому ч. ледве 4 з укр. мовою навчання (серед них Держ. с.-г. ліцей у Черниці к. Стрия, заснований 1934). Добре розвивалася позашкільна С.-г. о. завдяки діяльності тва «Сіль. Господар», зокрема організованому ним хліборобському вишколові молоді.
На Буковині під рум. окупацією С.-г. о. занепала і зазнала цілковитої румунізації. Натомість вона (особливо нижча і короткотривалі с.-г. курси) розвинулася, хоч недостатньо, на Закарпатті; у Сваляві була приватна трирічна сер. типу пасічнича школа Л. Гуменюка.
Аґрономічний і ліс. відділи мали Укр. Госп. Академія і Утер. Техн.-Госп. Ін-т у Подєбрадах, випускники яких здебільша працювали за фахом на Зах. Укр. Землях.
Буйно розвивалася С.-г. о. в Ген. Губернії: Аґрономічний Ін-т у Дублянах (з нім., укр. і поль. мовами викладання), 10 сер., 14 нижчих і бл. 200 т. зв. званевих шкіл (у них мали пройти с. г. курс всі сел. діти по закінченні нар. шкіл).
Література: Сірополко С. Історія освіти на Україні. Л. 1937; Иванович К. Сельскохозяйственное образование в СССР. М. 1958; Шульга І. Виробниче навчання з сіль.-госп. профілем. К. 1962; Боровський М. Нарис історії сіль.-госп. шкільництва на Зах.-укр. землях 1900 — 1944. Вінніпеґ 1974.
| Це незавершена стаття з освіти. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

