Холодний Петро (старший)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Холодний Петро Іванович, старший (18 грудня 1876 р., Переяслав - 7 червня 1930 р., Варшава), визначний маляр-імпресіоніст з нахилом до ліризму і неовізантист, за фахом фізик-хімік.
Мистецьку освіту здобув у Київській Рисувальній Школі М.Мурашка.
Його твори виставлялися з 1910 р. в Києві, і з того часу походять картини: «Дівчина і пава» (1915), «Івасик і відьма», «Вітер», «Катерина», «Похмурий день» та ін.
Холодного-хіміка цікавила технологія фарб і техніка їх застосування; зацікавившися 1914 року галицькою іконою, він був захоплений технікою темпери й користувався нею в багатьох своїх творах.
За доби революції й української державности Холодний працював у Секретаріаті народної освіти Української Центральної Ради і міністерстві освіти, за Директорії товаришем міністра.
1920 року, виїхавши з урядом УНР, Холодний опинився в польському таборі інтернованих у Tapнові, звідки 1921 року переїхав до Львова; там став співтворцем Гуртка діячів Українського мистецтва й учасником його виставок.
Львівський період був найбагатший у творчості Холодного. Тут він почав малювати ікони, виконував розписи стін і проектував вітражі.
Головні праці: ікони і вітражі в Успенській церкві та іконостас і стінопис Духовної Семінарії у Львові, низка ікон у церквах сіл: Раделичі, Холоїв, Борщевичі, Зубрець, вітражі церкви в Мразниці.
Творчість Холодний базована на українських мистецьких традиціях, в яких іконографічна візантика сполучалася з народним мистецтвом; основними елементами зі неї залишилися зв'язкість і суцільність композиції, примат лінії, яка надавала творові музичного звучання, і чиста гама згармонізованих теплих барв. У вітражах Холодного переважає зіставлення елементів чистого барвного скла, що надавало вітражам легкости й прозорости. Холодний створив низку портретів своїх сучасників, у тому числі старшин української армії: М.Юнакова, М.Безручка, В.Сальського, М.Омеляновича-Павленка, отамана Ю.Тютюнника, полковника М.Палієнка, В.Сінклера, Д.Вітовського, О.Гуляй-Ґуленка, Ю.Шепаровича; письменника В.Самійленка, А.Ніковського, Ю.Романчука, о. Й.Сліпого та ін., також низку жіночих портретів. Гідні уваги композиційні картини Холодного: «Виїзд із замку», «Похід кн. Ігоря на половців», «Ой, у полі жито».
Основним стилем творчости Холодного був дозрілий імпресіонізм, уже злокалізованого українського типу, з тонкою грою нюансів, глибоко ліричний. У неовізантійських творах Холодний довів нові, можливості використання давнього стилю, звільненого від будь-якої схематичности чи архаїзму. Ці твори ставлять його поруч з М.Бойчуком. Обидва вони працювали над відновленням загублених мистецьких традицій, але йшли різними шляхами. Твори обох мистців належать до найвидатніших явищ не лише українського, але й усього східно-європейського мистецтва 1920-1930-х років. Холодний працював також у книжковій графіці; він і тут створив новий своєрідний стиль у рисунку й лінії. Після окупації Львова радянськими військами чимало творів Холодного знищено як зразки нібито «націоналістичної» творчости, а його релігійні стінописи замальовано. Посмертна виставка творів Холодного відбулася у Львові 1931, а огляд його творчости подав у каталозі до неї М.Драґан.
С.Гординський
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

