Хасидизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хасиди´зм (від гебр. חסיד, хасид — побожний, благочестивий) - містичне відгалуження іудаїзму, що виникло на Україні у першій половині 18 ст. як опозиція до догматично-обрядового формалізму і рабинської ортодоксії.

Засновником хасидизму був Ізраїль бен Еліезер Баал-Шем-Тов (скороч. Бешт) (17001760), що діяв як «свята людина» і «чудодій» на Поділлі; він мав великий вплив на єврейські маси, зокрема через ін. «праведних» людей, т. зв. цадиків.

Рух охопив і Галичину (зокрема, Покуття і Гуцульщину).

У середині 19 ст. половина єврейської громад на Україні визнавала хасидизм. Це викликало боротьбу проти хасидів з боку оборонців інституційної гебрейської релігії, а також польського, згодом російського урядів.

Хасидизм поширився з України до сусідніх Литви, Білорусі, Польщі, Угорщини й Румунії. Частина визнавців хасидизму еміґрувала до Палестини, а рештки тих, що пережили Другу світову війну, опинилися в Америці, де вони стали однією з груп ортодоксальних євреїв.


Релігія Це незавершена стаття з релігії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література