Анна Іванівна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анна Іванівна (1693-1740) - з династії Романових, російська імператриця 1730-1740; після смерті Д. Апостола відновила 1734 Малоросійську Колегію п.н. Правління Гетьманського Уряду на чолі з О. Шаховським; безуспішна російсько-турецька війна 1735-1739 за Крим призвела до економічного виснаження України; за Анни Іванівни великий вплив на управління Росією мали іноземці, особливо німці на чолі з фаворитом цариці Є. Біроном.
АННА ІВАНІВНА (28.1(7.2.)1693 — 17.(28)10.1740) — російська імператриця з 25.1.(5.2.)1730. Племінниця Петра I. В 1710 одружилася з герцогом фрідріхом Вільгельмом Курляндським, але незабаром овдовіла. На престол була запрошена Верховною таємною радою, яка поставила їй ряд умов — «кондицій», що обмежували самодержавну форму правління. Керівні посади в російському уряд за А.І. займали прибалтійські німці на чолі з її фаворитом Біроном. За А.І. вибувалося дальше обмеження державних прав України. В 1734 після смерті гетьмана Д. Апостола не дозволила вибір нового гетьмана, а гетьманська влада у Лівобережній Україні була передана «Правлінню гетьманського уряду» (1734-50). «Правління» складалося з шести чоловік: царського резидента (до 1737 — Шаховський), двох царських чиновників та генерального обозного Я. Лизогуба з двома українськими козацькими старшинами. За наказом А.І. з 1731 будувалась система укріплень, т.зв. Українська лінія, яка починалась від Дніпра і проходила по р. Орелі та р. Береці до Оверського Дінця. На важких будівельних роботах працювало до 30 тис. українських козаків і селян. В 1734 уряд А.І. дав дозвіл на заснування Нової Січі.

