Фонема
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фонема - найменша одиниця звукової системи тієї чи іншої мови, за допомогою якої розпізнаються значущі одиниці мови (морфеми і слова). Фонеми є єдиним матеріалом для побудови слів і морфем. Вони, як правило, встановлюються для мови в цілому, а не для мовлення, де розрізняються звуки.
Фонема є сукупністю фонів (звуків мовлення), які сприймаються людиною як еквівалентні. Фонеми виконують розрізнювальну роль у мові, створюючи різну звукову оболонку слів. Всі фони однієї фонеми називаються аллофонами; носії мови сприймають їх тотожними. Якщо у слові замінити фонему, то вийде нове слово (що має значення у даній мові, або ж без значення), при зміні одного фону на інший (якщо обидва належать до однієї фонеми) слово лишається тим же, щоправда його звучання може здаватися дивним або незрозумілим (частий випадок при вимові слів іноземної мови).
В знакових мовах (наприклад в мові глухих) окремі знаки також називаються фонемами. Ментальне кодування та сприйняття таких знаків практично не відрізняється від сприйняття звуків на слух.
В сучасній українські літературній мові виділяють 38 фонем: 32 приголосні та 6 голосних.
[ред.] Література
Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. - К.: Вища шк., 2001. ISBN 966-642-054-6

