Альбедо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Альбедо (від піздньої лат. albedo - білизна́) — безрозмірна величина, яка характеризує властивість тіла відбивати (розсіювати) випромінювання, що падає на нього.

В широкому сенсі альбедо — це відношення потоку відбитого (розсіяного) поверхнею у всіх напрямках випромінювання до потоку падаючого випромінювання. Це так зване істинне, або ламбертове, альбедо. Також відрізняють видиме альбедо — відношення яскравості плоского елементу поверхні, яка освітлюється паралельними променями, до яскравості абсолютно білої поверхні (істинне альбедо якої дорівнює одиниці), розташованої нормально до падаючих променів.

Крім інтегрального альбедо для всього потоку випромінювання відрізняють також монохроматичне альбедо та альбедо в різних областях спектру (інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове).

Поняття альбедо широко використовують в світлотехнічних розрахунках, в астрофізиці при дослідженні планет та їх супутників, в нейтронній оптиці при розгляданні взаємодії пучків повільних нейтронів з речовиною.

Свіжий сніг має альбедо біля 90%. У поверхні океану альбедо низьке. Середнє альбедо Землі — біля 30%, а Місяця — біля 7%.