Тюркізми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тюркізми - етранжизми, запозичені з тюркських мов.

Тюркізми приходили в українську мову гол. ч. у 10 — 18 вв. у наслідок прямого сусідства, торг., політ. та культ. зв'язків або рідше через посередництво ін. мов (російсьської, польської та ін.). Деякі Т. можуть також бути етранжизмами (іранізмами, арабізмами, грецизмами й ін.) в самій тюркській мові, безпосередньо з якої вони потрапили до укр. мови. Українська мова була посередником у ширенні Т. до зах.слов. мов.

Перші праукр.-тюркські стосунки сягають ще спільнослов. часів, коли у 6 в. сер.-азійська тюркська держава доходила до Азовського чи Чорного морів, а в 7 — 8 вв. з'являються в степах України тюркські племена, що входили до племінних об'єднань болгарів та хозарів; можливо, з тих часів походять тюркізми каган (князь), багатир, сан (висока звання), сабля (шабля) і також суфікс -чий для творення назв осіб за їхньою діяльністю, як кънигъчий, кърмьчий. З 9 в. Київська Русь перебувала у постійних зв'язках з Хозарським каганатом, що тоді, мабуть, доходив до Дніпра, а в 9 — 11 вв. з печенігами, що кочували в степах від Дону до Дунаю, торками чи «чорними клобуками», а особливо в 11 — 13 вв. з половцями, і від них, а найпевніше від цих останніх, зайшли засвідчені в «Слові о полку Ігоревім» та літописах Т.: булат і харалуг (криця), женьчуг (перло), курган (фортеця), шатро, япончица (пізніше опанча), клобук (пізніше ковпак), товар, кощій (бранець), чага (бранка), тлумач, лошадь (пізніше лоша), борсук, яруга, євшан, бур'ян. Багато тюркізмів прийшло з тат. навалою 13 — 14 вв.: козак, ватага, сарай (спочатку «палати», «дім»), чардак, базар, харч, башлик, калита, бариш, чай, бугай, карий та ін., але найбільше за коз. часів, 15-18 вв., від Крим. Ханства та Туреччини в різних ділянках життя: скотарство: чабан, отара, табун, аркан, торба, кабан, лоша, буланий, чалий, гайда; степ. життя: байрак, комиш, лиман, туман, беркут, сарана, гарба, курінь; городництво: баштан, гарбуз, кавун, тютюн; військо: кіш, табір, осавул, бунчук, чайка (човен), со(га)йдак; одяг: габа, кунтуш, кобеняк, шаравари, штани, очкур, сап'ян, чоботи, постоли, тасьма, серпанок (вуаль); торгівля, промисел, побут та ін.: чумак, аршин, могорич, майдан, чавун, казан, килим, тапчан, локша (локшина), кав'яр, кава, кобза, люлька, гайдамака, харциз, канчук, кайдани, чума; також деякі фразеологізми, напр., калька, батьки (в сенсі «батько й мати»), пор. тур. ebevèyn (те саме) двоїна від eb («батько»). Багато тюркізмів є в топономії степної України (Кременчук, Інгул, Ізюм, Самара та ін.). Тюркізми звичайно характеризуються гармонією голосних (самі передні або самі задні голосні в слові), браком групи приголосних на поч. слова і, здебільша, кінцевим наголосом. Не виключена можливість тюркських впливів на фонетичний розвиток укр. мови, особливо в проявах двоскладової гармонії голосних (найдавніше в т. зв. повноголоссі, напр., мороз із *morzъ), пізніше в зміні о > а перед наголошеним а, наприклад, гаразд із горазд-; в уканні — вимова кожух як кужух та ін), але певности щодо цього нема.


[ред.] Дивись також


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література

  • Енциклопедія українознавства
  • Макарушка О. Словар укр. виразів, перейнятих з мов тюркських. ЗНТШ, т. 5, 1895, кн. 1;
  • Дмитриев Н. О тюркских элементах русского словаря. Лексиграфический сборник, III, M. 1958;
  • Кримський А. Про тюркські впливи в мовах слов. та евр. Твори, т. 4, стор. 574 — 83. К. 1974; * Баскаков Н. Тюркизмы в восточнославянских языках. М. 1974.