Селянська Каса
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Селянська Каса — центральний союз українських хліборобських райфайзенських спілок на Буковині, заснована С. Смаль-Стоцьким 1903 р. у Чернівцях (одночасно організаційний, ревізійний і фінансовий центр для всіх видів української кооперації на Буковині); директор Л. Когут, згодом О. Луцький. 1912 р. Селянська Каса об'єднувала 174 кооперативи, у тому числі 159 спілок ощадності й позичок системи Райфайзена, 11 споживчих, 2 молочарські і 2 різні; близько 20000 членів.
Селянська Каса видавала, крім своїх органів «Вісника Союза» (1903—1907 рр.) і двотижневика «Народне Богатство» (1908—1910 рр.), низку брошур і книжечок на кооперативно-просвітницькі теми. Господарська криза Селянської Каси поставила її 1914 р. під управу Крайового банку; перетворена за румунської окупації на акційну спілку Північно-буковинський банк (1924 р.), Селянська Каса втратила свою громадську функцію.
| Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

