Усанович Михайло Ілліч
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Усанович Михайло Ілліч (1894-1981) — хімік, академік АН Казахської ССР (1962), доктор технічних наук (1938), професор (1935), заслужений діяч науки КазССР. Працював у галузі фізичної хімії. Вперше у світі сформулював сучасну теорію кислот і основ.
Народився 16 червня 1894 року у Житомирі. Закінчив Київський університет (1917). Працював у керованій академіком В. І. Вернадским хімічній лабораторії АН УРСР у м. Києві (1919-1920), технічний керівник хіміко-фармацевтичного заводу, співробітник Київського політехнічного інституту (1924-1929), професор Томського (1930-1934), Середньоазіатського (1935-1944) університетів, завідувач кафедрою Казахського університету (1944-1981). Помер 15 червня 1981 року у Алма-Аті.
Розробив кількісну теорію розчинів. Показав, що так називана аномальна електропровідність – не виняток, а правило, довів помилковість застосування закону розведення Оствальда до більшості розчинів. Сформулював узагальнену теорію кислот і основ. Установив, що системи, у яких відбувається хімічна взаємодія, підпорядковуються законам ідеальних розчинів лише за умови вираження складу через рівноважні концентрації. Вивів рівняння залежності неколигативних властивостей розчинів (щільність, в'язкість) від їхньої складу.
[ред.] Основні наукові праці
- Теорія кислот і основ. Алма-Ата, 1953.
- Дослідження в галузі розчинів і теорії кислот і основ. Алма-Ата, 1970.

