Юринець Володимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володи́мир Юрине́ць (1891 — †1937), філософ-марксист, публіцист, поет, літ. і мист. критик родом з с. Олеська на Львівщині, д. чл. АН УРСР (з 1929); навчався у Львівському, Віденському, Берлінському й Паризькому ун-тах. Вийшовши з рос. полону, закінчив Ін-т червоної професури в Москві (1924) і там таки був проф. Моск. Ун-ту й Ін-ту Нар. Госп-ва. З 1925 зав. катедрою Укр. Інту Марксизму-Ленінізму в Харкові, керував філос.-соціологічними дослідженнями; співред. журн. «Більшовик України» (1926 — 34) і «Прапор марксизму» (1927 — 33); чл. літ. орг-ції «Зах. Україна». До 1914 друкувався в львівській «Неділі» (1911 — 12), поль. ж. «Widnokrąg» і видав зб. філос. поезій «Етапи»; в 1920 — 30-их pp. виступав у газ. і журн. «Под знаменем марксизма», «Більшовик України», «Під прапором марксизму», «Червоний шлях», «Критика», «Літ. ярмарок», «Гарт», «Молодняк» тощо. Праці з діялектичного та іст. матеріалізму, історії філософії, соціології, естетики, критики зах. філософії й укр. націоналізму з марксистських позицій. Ю. коментував Демокрита, критикував концепцію неогеґельянства та фройдизму, зокрема методологію останнього, цікавився феноменологічною школою Е. Гуссерля. Найяскравіше Ю. виявився в працях з питань естетики та філософії культури: в дослідженнях естетики Е. Канта, Г.-В. Лессінґа, Г. Плеханова і гол. в критичних розвідках про М. Яцкова, Г. Сковороду, Л. Українку, В. Сосюру, М. Хвильового, М. Бажана, П. Тичину; брав активну участь у літ. дискусії 1925-28 pp. Ю. автор літературознавчої монографії «Павло Тичина. Спроба критичної аналізи» (1928), в якій дав філософічну інтерпретацію естетики і світогляду тодішнього Тичини та порушив ряд культ. і історіософічних проблем. Кн. була засуджена партійною критикою й вилучена з обігу. Подібна доля спіткала його «Філос.-соціологічні нариси» (1930), підручник для вищих шкіл — «Діалектичний матеріалізм» (1932) й ін. Обвинувачений у філос. ревізіонізмі, ухилах у кантіянтство, геґельянство і нарешті у «буржуазному націоналізмі» Ю. 1936 заарештовано й заслано, там він і помер. У 1960-их pp. реабілітований, але його праці не зібрані, не вивчені і не видані.

[ред.] Література

  • Енциклопедія українознавства
  • Лавриненко Ю. Володимир Юринець. У кн. Розстріляне відродження. Мюнхен 1959;
  • Іваньо І. Володимир Юринець — дослідник мистецтва. У ж. Філософська думка, ч. 5. К. 1970.



Література Це незавершена стаття з літератури.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.