Почаївська Лавра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Почаївська Лавра у 1800 р.
Збільшити
Почаївська Лавра у 1800 р.

Почаївська Лавра - православний монастир (лавра) у Почаєві (Тернопільська область). Найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської Лаври, в Україні.

[ред.] Історія

За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від нападу татар в 1240 р. Вперше згадується в 1527 р. У 1597 р. шляхтянка А. Гойська подарувала монастиреві чудотворну ікону Матері Божої, що її привіз на Волинь у 1559 р. болгарський митрополит Неофіт. У 1675 р. завдяки цій іконі турки відступили від монастиря (цій події присвячена дума "Ой, зійшла зоря вечоровая"). Його розквіт пов'язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза (1602-51 pp.). З 1713 до 1832 рр. Почаївський монастир був греко-католицьким, належав до Василіянського Чину. Саме у той час монастир був найбільше розбудований, зокрема тоді був збудований головний храм Лаври - Святоуспенський.

З 1730 р. діяла Почаївська друкарня, з якої вийшло 187 книжок. Святині багаті на стінопис, скульптури, орнаменти. 5 серпня - Почаївської Божої матері. Почаївська Лавра - одне з величних в Україні місць прощі на Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) і преподобного Йова (10 вересня). До її святинь належать: слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мощі преподобного Іова, Амфілохія.

[ред.] Споруди

  • Свято-Успенський собор (1771-82 pp., арх. Г.Гофман)
  • Троїцький собор (1906-12 pp., арх. А.Щусєв)
  • келії (1771-80 pp.)
  • Архієрейський дім (1825 p.)
  • дзвінниця (1861-69 pp.) висотою 65м
  • надбрамний корпус (1835 p.).
Іншими мовами