Суплетивність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Суплетивність, утворювання співвідносних форм слів у словозміні від ін. коренів чи основ (чоловік: людина: люди). В укр. мові С. виступає найчастіше у відміні займенників (я: мене; ти: тебе; він: його; ми: нас; хто: кого; що: чим), при ступенюванні прикметника (добрий: кращий), при творенні доконано-видового допарка дієслів (брати: взяти; говорити: сказати) чи їх часів (йду: йшов) та множинних форм іменника (дитина: діти). С. появляється широко й у давньому називанні деяких чоловічих і жін. осіб і тварин замість суфіксово-парних відповідників (кінь: кобила, хоч лош-ак: лош-иця; син: дочка, хоч учень: учениця). С. досліджував Ю. Касім.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література