Нечепа Василь Григорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
![]() |
Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікіпедії. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! (Див. Як редагувати статтю) |
Василь Григорович Нечепа (нар. 1950, Носівка) - кобзар, лірник, народний співак, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка
Найперші уроки отримав у своїй родині, а трохи згодом – у місцевого таланта, народного скрипаля Олександра Сопіги. У юнацькі роки навчався в музичній школі й училищі Чернігова, де його найкращим учителем був заслужений артист України Л.Пашин. Надалі талант Василя Нечепи шліфували уроки народного артиста України С.Козака, професора Київської консерваторії. А грі на кобзі й лірі навчався у майстра світової слави О.Корнієвського, який, своєю чергою, засвоїв таємниці кобзарського та лірницького мистецтва від славетного Терентія Пархоменка.
Кобза Василя Нечепи унікальніша, бо має на бунтах лади, а на приструнках – півтонові перемикачі. Стрій цієї кобзи діатонічний: 7 бунтів та 16 приструнків. Це дає можливість грати на діатонічному інструменті в багатьох тональностях. Кобзу Нечепі виготовив за його особистим кресленням з кобзи Пархоменка Микола Єщенко, знаний у всьому світі мизичний майстер.
Ліра Василя Нечепи виговлено на його замовлення на Мельнице-Подільській експериментальній фабриці музичних інструментів за зразком стародавніх українських колісних лір. Вона вдосконалена хроматичною клавіатурою, яка дає змогу грати в мінорі та мажорі без перенастроювання.
Василь Нечепа – унікальний співак-музикант, нині єдиний представник старосвітської (але розвинутої ним!) чернігівської кобзарської школи, яку Гнат Хоткевич, загальновизнаний авторитет з історії кобзарства, вважав найдавнішою в Україні. Він - прямий спадкоємець і продовжувач творчості Т.Пархоменка та його учня-лірника О.Гребеня.
Окрім дивовижного виконання ним народних пісень, вражає й сам репертуар. Окремі твори сягають часів гомерівської «Ілліади», а то й індоарійської «Рамаяни». Так, у пісні «Ой, зійди, місяць...» йдеться про сватання дівчини до хлопця, яку неприхильна до неї мати відважує конем вороним. Цей аратто-арійський звичай досі зберігається в Індії, а в Україні побутував ще років двісті тому; коріння ж його сягають принаймні дев’яти тисячоліть – започаткованої в Дунайсько-Дніпровському регіоні Аратти, найдавнішої держави світу.
З 1967 року В.Нечепа працював у багатьох колективах. Був солістом ансамблю пісні й танцю радянських військ у Німеччині, заслуженого народного хору «Десна», виступав у Чернігівському народному хорі й у фольклорному ансамблі «Сівери» при Чернігівській філармонії, який сам і створив. З 1985 року виступає як кобзар-лірник-співак. Він випустив на професійну сцену десятки «Соколят» Чернігівського гурту кобзариків. Разом з народним депутатом України А.Єрмаком стояв біля витоків Всеукраїнського товариства Нестора Махна «Гуляй-Поле». Останніми роками - з 2003-го - працює у МАУП (Міжрегіональній Академії управління персоналом)
[ред.] Література
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |


