Фотій (Митрополит Київський)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Святитель Фотій († 2 липня 1431) - Митрополит Київський і всієї Русі (1408 — 1431), грек родом з Пелопонесу; призначений Патріархом Константинопольським, жив у Москві і не був визнаний великим князем Литовським Вітовтом, під впливом якого Київсько-Литовським Митрополитом був поставлений Григорій Цамблак (1415—1420). Щойно по смерті Цамблака вся Київська Митрополія опинилася під керівництвом Фотія, який сприяв посиленню впливів московського політичного центру і зміцненню влади московського царя.
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Початок служіння
Фотій був родом з пелопонеського міста Монемвасії (Мальвазії).
Ще підлітком він поступив у монастир і був пострижеником старця Акакія, великого подвижника (згодом Митрополита Монемвасійського). 1408 року, коли Фотій знаходився в Константинополі з дорученням від Митрополита, встало питання про заміщення Руської кафедри після кончини Святителя Кипріана († 1406 року). Вибір Патріарха Матфія (1397-1410) впав на Фотія, відомого своєю вченістю і святістю життя.
[ред.] Митрополит Київський і всієї Русі
1 вересня 1408 року Святитель Фотій був возведений у сан Митрополита і через рік прибув на Русь. Півроку він провів у Києві (вересень 1409 — лютий 1410), упорядковуючи справи південних єпархій Руської Церкви, що входили тоді до складу князівства Литовського, а точніше, як його називали, Литовського і Руського. Святитель бачив, що престол Митрополита — духовний осередок церковного життя Русі — не може знаходитися в Київській землі, яка все більше потрапляла в залежність від католицької Польщі. За прикладом колишніх руських Митрополитів, які перенесли своє місцеперебування спочатку до Володимира, а потім до Москви, Митрополит Фотій у день Великодня 1410 року прибув до Москви.
22 роки святитель ніс служіння Предстоятеля Руської Церкви. За складних умов воєн, міжусобиць, грабіжницьких набігів татар він зумів високо підняти духовне життя, матеріальну забезпеченість і благоустрій храмів Московської кафедри. Добробут Церкви дозволяв Святителю Фотію надавати значну допомогу Константинопольському Патріархату, що перебував тоді у скруті, укріплювати міжнародне значення Руської Православної Церкви і Російської держави.
[ред.] Напад татар
Вороги Православ’я не раз намагалися перешкодити церковно-патріотичному служінню Фотія. Навесні 1410 року, коли святий Фотій прибув з Москви до Володимира, хан Едигей, який розорив за два роки до того Руську землю, здійснив новий похід з метою захопити в полон самого Митрополита. Татарські загони швидко узяли Володимир. Але напередодні, не підозрюючи про небезпеку, Святитель виїхав у заміський Святоозерський монастир. Коли татари почали наздоганяти його, він сховався в невеликому селищі, оточеному непрохідними болотами, на річці Сеньзі. Не зумівши захопити Митрополита, розлючені татари пограбували Володимир і Успенський кафедральний собор. Ключар собору Патрікей зазнав страшних тортур і прийняв мученицьку кончину від грабіжників-татар, але не відкрив місце, де заховав церковні святині й скарби.
[ред.] Об'єднання Руської Православної Церкви
Стараннями святого Митрополита Фотія була відновлена єдність Руської Церкви: окрема Литовська Митрополія, встановлена під тиском князя Вітовта для південних і західних православних єпархій, 1420 року була скасована. Того ж року Святитель відвідав повернені єпархії і привітав паству учительним посланням.
[ред.] Останні роки життя
20 квітня 1430 року святий Фотій був сповіщений Ангелом про майбутню кончину і мирно помер у вказаний йому час, у день свята Положення Ризи Пресвятої Богородиці, 2 липня 1431 року.
Мощі святителя були знайдені 1471 року. В Оружейній палаті Московського Кремля зберігаються два саккоси Митрополита Фотія.
[ред.] Духовні праці
Мудрий і високоосвічений Фотій залишив багато повчань і послань. Велике богословське значення мали його контраргументи проти єресі стригольників. Зусиллями Святителя єресь припинила своє існування 1427 року. Важливими церковно-історичними джерелами є складені святим Фотієм «Чин обрання і возведення у сан єпископа» (1423), «Повчання про важливість священного сану і обов’язки священнослужителів», а також «Духовний заповіт», де розповідається про його життя. Великою справою святителя було також укладання під його керівництвом «Спільноруського літописного зведення» (біля 1423 року).
[ред.] Бібліографія
[ред.] Список творів
- Чин обрання і возведення у сан єпископа (1423)
- Повчання про важливість священного сану і обов’язки священнослужителів
- Духовний заповіт
- Спільноруське літописне зведення (бл. 1423, редактор)
| Попередник: | Митрополит Київський 1409—1431 |
Наступник: |
| Кипріан | Герасим |

