Твердий диск
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вінчестер зі знятою кришкою
Твердий диск (Hard Disk Drive, HDD) — постійний запам'ятовуючий пристрій ЕОМ. Постійний, означає, що на відміну від оперативної пам'яті, продовжує зберігати дані після вимикання струму.
Перші тверді диски з`явилися на початку 70-х років. Вони мали ємкість не більше десятка кілобайт. З часом ємкість твердого диску виросла в тисячі разів хоча його будова не дуже змінилась. Кожен твердий диск складається з трьох блоків.
- Перший блок. На першому блоці зберігається вся інформація. 1-й блок представляє з себе один або декілька скляних (чи залізних) дисків, вкритих з двох сторін магнітним шаром, на який записується інформація.
- Другий блок — механіка твердого диску. Другий блок забезпечує обертання першого блоку (тобто самих дисків) і точне позиціонування головок зчитування.
- Третій блок— електронна логіка твердого диску.
Характеристики твердого диску
- Об`єм (місткість) диску.
- Швидкість читання та запису даних.
- Час доступу.
- Швидкість обертання диску.
- Розмір кеш-пам`яті.
- Тип інтерфейсу.
- Форм-фактор (габарити).
- Фірма-виробник.

