Третій Рим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Третій Рим», політ.-ідеологічна доктрина 16 — 17 вв., за якою Московське царство було спадкоємцем двох іст. Римів - Старого й Нового (Візантії): коли перший Рим упав під навалою германців (476), а Візантія була завойована турками — мусулманами (1453), їхня роля перейшла до Москви — «Т. P.», останньої підпори правос. християнства на землі. «Два убо Рима падоша, а третій стоит, а четвертому не быти» — цю формулу розвинув у своїх «посланіях» до В. кн. Івана III Васильовича (1504 — 05), і В. кн. Василія Івановича (1510 — 11) ігумен Псковського Єлеазарського монастиря, Філотей.

Генеза теорії «Т. Р.» ще не досліджена, але вона значно давнішого походження і пережила довгу й складну еволюцію. Початки її пов'язані з історією другого Болг. царства, яке претендувало на ролю спадкоємця Візант. Імперії. Духовні особи балканського походження занесли цю ідею до Сх. Европи: через Україну до Новгорода і Пскова, де вона знайшла придатний ґрунт, а згодом з відповідними змінами була засвоєна на Московщині. Концепція Філотея в її остаточному оформленні («Москва — Т. P., а четвертому не бути») стає в сер. 16 в., за царювання Івана IV Ґрозного, популярною в колах моск. уряду й Церкви. Моск. книжники того часу, під керівництвом митр. Макарія, пов'язували особу царя не тільки з Візантією, але й зі старим Римом (походження моск. династії «від Авґуста цісаря»). Теорія. «Т. Р.» була повторена в акті утворення Моск. патріярхату («Уложенная Грамота» 1589). Занедбана під час Смути поч. 17 в., вона відродилася за царя Олексія Михайловича й патріярха Нікона, зокрема по приєднанні України 1654, і, хоч не стала офіц. урядовою доктриною, мала великий вплив на політику Моск. держави й Церкви і здобула собі широку популярність у другій пол. 17 в., від вищих сфер уряду й Церкви до опозиційних кіл населення, зокрема серед т. зв. роскольників — старообрядців (писання М. Добриніна-Пустосвята, «Соловецька чолобитна» тощо). Тим самим вона стала основою й дороговказом нац. ідеології й імперіялістичної політики Росії на майбутнє. Впливи й відгуки теорії «Т. Р.» були помітні в рос. літературі й публіцистиці 18 — 19 вв.


Література: Малинин В. Старец Елеазарова монастиря Филофей и его послання. К. 1901; Schreder H. Moskau das Dritte Rom. Гамбурґ 1929: II вид. Дармштадт 1957; Оглоблин О. Московська теорія III Риму в XVI — XVII ст. Мюнхен 1951; Полонська-Василенко Н. Теорія III Риму в Росії протягом XVIII та XIX сторіч. Мюнхен 1952; Medlin W. Moskow and East Rome. Женева 1952; Лурье Я. Идеологическая борьба в русской публицистике конца XV — начала XVI века. М. — П. 1960.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література