Острів Зміїний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Схема розташування о. Зміїний
Схема розташування о. Зміїний

Острів Зміїний (румунською Insula şerpilor) - острів в Чорному морі в територіальних водах України. На теперішній час підлеглість острова не дискутується, але Румунія після набуття Україною незалежності оспорює розмежування територіальних вод та виключної економічної зони навколо острова.

Зміст

[ред.] Географія

Острів Зміїний розташований приблизно за 35 кілометрів від узбережжя на схід від дельти Дунаю. Географічні координати острова 45°15’18’’ північної широти, 30°12’15’’ східної довготи. Острів має хрестоподібну форму, завдовжки по крайніх точках 615 на 560 метрів, площа 0,17 км2. Найближчий населений пункт на узбережжі - м. Суліна (Румунія). Найближчий населений пункт України - м. Вілкове. Береги острова в основному урвисті, але існують і чотири пляжі: "Дамський", "Дергач", "Золотий", "Бандитський".

[ред.] Екологія

Острів Зміїний використовується перелітними птахами для відпочинку при сезонних міграціях. У весняний період на острові спостерігається до 234 видів птахів. Восени — 156 видів, 37 із них червонокнижні. В окремі роки на острові відпочиває до 45% видів орнітофауни країн СНД. Також на острів з гирла Дунаю морською течією час від часу заносить водяних вужів, від яких острів i отримав свою сучасну назву. В прилеглих до oстровa водах зареєстровано 41 вид риб, 6 видів крабів, з яких 4 червонокнижні.

[ред.] Історія

Фотознімок о. Зміїний з гелікоптера українських прикордонників
Збільшити
Фотознімок о. Зміїний з гелікоптера українських прикордонників

За давньогрецькою легендою, острів підняла з моря богиня Фетіда для свого сина Ахілла. Перша згадка про острів з’явилася у писемних джерелах кінця VII століття до нашої ери — там він називався Левке (Білий). Острів згадується в записах Овідія, Страбона та Геродота. На острові був споруджений, а пізніше зруйнований храм Ахілла. Руїни храму (квадратна споруда зі стороною приблизно 30 метрів) були виявлені та описані в 1823 році, а в 1843 значна кількість будівельних матеріалів з цих руїн була використана для будівництва на острові маяка. З років раннього середньовіччя острів належав Туреччині. Після перемоги Росії в російсько-турецькій війні 1787—91 рр. згідно з Ясською угодою острів Зміїний відійшов до Російської імперії. Після цього в 1823 році картографом М. Крицьким була складена перша карта острова. Після поразки Росії в Кримській війні 185356 рр. острів відійшов до Румунії, на ньому був розміщений дисциплінарний батальон румунської армії. Під час Другої Світової Війни в квітні 1944 року радянським Чорноморським флотом на острів було висаджено десант, і гарнізон капітулював без бою. Згідно з дипломатичним протоколом, підписаним Миколою Шутовим (від СРСР) та Єдуардом Мезинческу (від Румунії), острів Зміїний з 12 годин 23 травня 1948 року передавався до складу СРСР. З 1956 року на острові дислокована радіолокаційна рота ППО, а також прикордонна застава скороченого складу. У 80-х роках ХХ століття на шельфі навколо острова виявлено значні родовища нафти та газу, що стало приводом для дипломатичної суперечки між Україною та Румунією щодо розмежування територіальних вод в цьому районі.

[ред.] Сучасність

Узбережжя о. Зміїний
Узбережжя о. Зміїний

В 2002 році кабінет міністрів України затвердив програму господарської діяльності на о. Зміїний до 2006 року. В рамках програми острів передано до складу Кілійського району Одеської області, частково демілітаризовано (виведено радіотехнічний підрозділ та демонтовано радар). Також на острові споруджено причал для суден осадкою до 8 метрів, хвилеріз, кілька господарських споруд, висаджені дерева. Будується причал для малотонажного флоту. В перспективі планується відкриття туристичного та пірнального центрів й налагодження регулярного судноплавного сполучення з м. Кілія. На острові відкрито пошту, філію банка "Аваль", ретранслятор мобільного зв'язку, налагоджено кабельний зв’язок (телефон центрального комутатора +38-048-7431510). Починаючи з 2003 року на острові постійно працюють вахтовим методом науковці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

На 1 червня 2005 року на острові перебувало біля 30 осіб: прикордонники, науковці, технічний персонал маяка.

[ред.] Джерела



Ця стаття належить до вибраних статей за результатами голосування .