Літки (Лугинський район)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Літки | |||
|---|---|---|---|
|
|
|||
| Область | |||
| Район/міськрада | Лугинський район | ||
| Рада | |||
| Код КОАТУУ | {{{Код КОАТУУ}}} | ||
| Основні дані | |||
| Засноване/перша згадка | — | ||
| Населення | |||
| Площа | км² | ||
| Щільність населення | осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | |||
| Телефонний код | +380 | ||
| Географічні координати | |||
| Висота над рівнем моря | м | ||
| Водойма | |||
| Відстань до обласного центру | км | ||
| Відстань до районного центру | км | ||
| Адреса місцевої ради | |||
Як містечко, Літки відоме ще з середньовіччя. Літописи називають 1128 р. Село було засноване удільним князем. Перша письмова згадка про Літки післятатарського періоду – як володіння князя Дмитра Сокири, подароване литовським князем Вітовтом, належить до 1392р.
Літки були пов'язані з Остром і Остерським замком. Тут здавна живуть літківські бояри, літківська шляхта. За багаті землі, води, озера, ліси постійно йшли суперечки з монахами, князями. Уже у середньовіччі тут були розвинуті ремесла, працювали численні ремісничі цехи: ткачів, ковалів, мельників, бондарів, шевців, гончарів, різників, кравців, музик, пічників, рибалок. Вони були об'єднані в цехове церковне братство Святого Миколи Чудотворця, мали свої цехові символи й традиції. Тут при церкві збереглось і знамените Літківське Євангеліє. Ще більш давні традиції мало літківське чумацтво. У середні віки містечко називалось Великі Літки. Ці землі переважно належали різним київським монастирям. Майже сто років тут працювала велика монастирська гута. Сотні років функціонувала літківська ярмарка.
У 1920 р. містечко підняло повстання проти регулярних частин Червоної Армії. Багато його учасників було репресовано.
З 1924 р. і аж до наших часів працювала фабрика вишивальниць (в різні роки до чотирьох тисяч працюючих). Нині тут працює АТ Літківська швейна фабрика “Любич”.
Проживає в Літках 2629 чоловік. У Літках народився церковний подвижник, мадрівник, письменник Василь Тригорович Барський, добре знаний на Україні у XVIII столітті. До війни тут вчителював письменник Михайло Стельмах.
Загальна площа землі в адмінмежах Літківської сільської ради – 4856,5 га.
[ред.] Символіка
За переказами назва села походить від літування – літнього випасу худоби остерського князя. Згодом розвинене скотарство дозволило місцевим жителям успішно займатися чумацьким промислом – їздити возами-мажами, запряженими волами у Крим по сіль. Наскільки важливим і шанованим заняттям було чумацтво, можна судити з української народної назви Чумацький шлях, яку дали величезній смузі зірок на нічному небі..
Емблемою села є золотий коронований бик - як символ скотарства і чумацтва. Розкрита книга з хрестом символізує знамените Літківське Євангеліє. Золота гілочка сосни розповідає про багаті місцеві ліси, а срібна хвиляста смуга символізує водні багатства: річки Десну, Любич, численні озера.

