Надвірна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
![]() |
Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікіпедії. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! (Див. Як редагувати статтю) |
| Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
На правому березі річки Бистриці-Надвірнянської у передгір'ї Українських Карпат розкинулося місто Надвірна. Його розчленовує на дві частини річка Стримба, притока Бистриці. На лівому березі Бистриці височіють дві гори - Городище і Скала або Потоки.
На північному сході від Надвірної розташовані села Назавизів, Перерісль, на південному сході - Верхній Майдан, Красна, на півдні - Стримба і Лоєва, на заході - селище Битків, на північному заході - село Молодків, на півночі - Гвізд, на південному заході - Пнів, Пасічна.
Зміст |
[ред.] Історія
Перші поселенці на теренах Надвірної з'явилися у ІІ тис. до н.е. Про це свідчить археологічна розвідка, яку провели в 1991 р. археологи Б.Василенко та І.Кочкін. За містом на східному пагорбі вони виявили поселення бронзового віку, яке було зруйноване під час будівництва Пнівського замку. Через відсутність джерел не можна точно визначити які саме племена жили на цій території. Археологічні пам'ятки дозволяють стверджувати, що племена Карпатського ареалу перебували на рівні розвитку інших індоєвропейських племен Центральної Європи.
Український археолог Л.Пастернак у 1934 р. виявив на території міста залишки укріпленого валами городища Х - ХІІІ ст. В 1960 р. ці дані підтвердив О.Ратич та інші дослідники. Городище розташоване на північно-західній околиці Надвірної на високому відрозі гори Городище на лівому березі Бистриці. Внутрішній майдан мав прямокутну форму, його розміри становили 60 х 45 м.
Культурного шару на території городища не виявлено, найімовірніше воно мало військове призначення, про що свідчать і його географічне розташування (городище побудоване на важко доступному підвищенні) і вал з північної сторони, розкопками якого займався Б.Томенчук .
Вважається, що виникнення міста пов'язане із селом Пнів та Пнівським замком. Як пише академік В.Грабовецький, наприкінці XV ст. пнівським маєтком володів шляхетський рід Куропатвів. Вони збудували тут замок-фортецю. З метою збільшення доходів магнати відвели частину маєтку під містечко, яке вперше згадується в письмових актах від 1595 р. Воно отримало назву Надвірна, тобто поселення на дворі.
Автори "Географічного словника королівства Польського" вважають, що Надвірна отримала назву від річки Ворона, над якою вона розташована. Львівський історик П.Сіреджук відстоює версію, згідно з якою виникнення міста слід пов'язувати з наданням в 1554 р. Делятину міського статусу. Магнат Куропатва на межі свого маєтку з делятинським збудував митницю, пізніше тут з'явилося поселення, яке називалося Краснодвір. Статус містечка поселенню було надано між 1564 і 1578 роками.
Уперше згадується місто 1589 року в протестації, яку подав до суду М.Куропатва. В документі йдеться про напад татар на Галичину, внаслідок якого було знищено право власності автора протестації на села Пнів, Битків, містечко Надвірна.
У другій половині XVI ст. Надвірна отримала статус міста. Воно користувалося широкою внутрішньою автономією. Міщани мали право обирати війта - панського урядника.
Більшість населення становили українці. Однак, із зростанням шляхти урізалися права органів самоврядування, а разом з тим пригнічувалися і українці.
Ще з часів Галицько-Волинського князівства через Надвірну пролягав торговий шлях. Тут була створена митниця. У XVI - XVIII ст. Надвірною володіли магнати Куропатви. Їхній родовий герб являв собою щит на блакитному тлі з підковою, повернутою кінцями вгору, всередні якої містився хрест. Над щитом на короні, розташованій над лицарським шоломом з опущеним забралом було зображено яструба з піднятими до польоту крильми, поверненим вправо відносно щита. Починаючи з XVI ст. герб Куропатвів використовували і як герб Надвірної.
В серпні 1589 р. татарські орди несподівано напали на Прикарпаття. В згадуваній протестації М.Куропатви не сказано чи було зруйновано м.Надвірну, однак в проміжку між 1589-1595 р.р. місто в архівних документах не згадується. Можливо воно було спалене. В 1596 р. місто було відбудоване. Очевидно руйнувань зазнає і надвірнянська оборонна споруда. Вона була зведена з великих нетесаних брил річкового каменю та вапняку. Товщина стін 1,2 м. Ширина замку 35 м, довжина 98 м. Однак, цитадель була споруджена на невеликому підвищенні. Можливо, після 1589 р. Куропатви вирішили побудувати більш надійну оборонну споруду - Пнівський замок.
Він надійно прикрив вхід у гори. Пнівська цитадель вважалися наймогутнішою оборонною спорудою на Прикарпатті. П'ятикутна споруда мала 7 веж. До замку в'їздили перекинутим через рів підйомним мостом. Відтворити внутрішню будову замку майже неможливо. Залишки фундаментів свідчать, що посеред двору знаходився будинок Куропатвів.
У 1621 р. на Покутті діяв опришківський загін Гриня Кардаша. Вони зробили підкоп і непомітно проникнули у твердиню. Пана Олександра Куропатву було поранено. Опришки винесли зі сховища більшу частину золота і грошей. Тобто цей напад мав суто грабіжницький характер. Після нападу Куропатви ще дужче укріпили замок, який до XVII ст. був наймогутнішою твердинею Галичини.
У травні 1648 р. на Прикарпатті почався рух непокори польській шляхті. Микола Куропатва очолив загін, що боровся з повсталими. Восени 1648 р. військо С.Височана підійшло до Пнівського замку. Вони два тижні облягали його. Замок не вдалося здобути, але твердині було завдано значної шкоди. За деякими даними повсталі таки здобули його. Після цього С.Височан пішов на з'єднання з Б.Хмельницьким до Львова.
В 1601 р. міщани побудували ратушу, в якій розмістилася адміністрація. У місті було запроваджено 2 колегії: лаву і раду, які складалися з виборних урядників, що виконували адміністративно-судові функції. Війта призначав власник міста.
Надвірна, як і переважна більшість міст Прикарпаття, була аграрним містечком. Поряд із традиційним землеробством розвивалося і скотарство. Особливу увагу приділяли відгодівлі волів. Майже в кожній хаті обробляли волокна із льону і конопель, з яких виготовляли тканини.
У 1717 році у цехах працювало 16 шевців, 22 кушнірі, 26 ткачів. Виділилася група так званих замкових ремісників. Вони були служниками при дворі, церкві, костьолі. Усі категорії ремісників платили по 4 золотих на рік і річове (один золотий за голову худоби). Крім того вони несли й інші повинності.
[ред.] Назва
Щодо назви міста, то Р.Гандзюк вважає, що вона вказує на існування якогось двору, поза яким виникло поселення, однак на думку вченого це не міг бути Пнівський замок, який знаходився занадто далеко (за 2 км), а існувала інша фортифікаційна споруда, руїни якої збереглися в міському парку. Швидше за все це був форпост, де знаходили притулок навколишні мешканці під час ворожих нападів. Дослідник також не вважає засновниками міста ні рід Куропатвів, ні рід Потоцьких.
[ред.] Підприємства
АТ "Нафтохімік Прикарпаття", НГВУ "Надвірнанафтогаз", ВАТ "Надвірнянський лісокомбінат".
Нині в Надвірнянському нафтопромисловому районі експлуатуються два нафтові і 5 газоконденсатних родовища з фондом понад 400 свердловин, з яких щороку видобувають 200 тис. т нафти і 170 млн. кубометрів газу.
[ред.] Релігійне життя
В останнє десятиріччя бурхливо розвивалося духовне життя Надвірної, яке особливо пригнічувалося за радянських часів. Навесні 1990 р. мирянам греко-католицької конфесії було передано храм, що раніше підпорядковувався Московському патріархату. З'явилася в місті і громада Української Автокефальної Православної Церкви. Також існує церква Християн Віри Євангельської (ХВЄ).
[ред.] Нинішне Життя
Нині в місті функціонують 4 загальноосвітні школи, ліцей, середня школа-інтернат, сім дитячих садків, СПТУ №11, коледж, заочне відділення Українського фінансово-економічного інституту, музична та художня школи.


