Дюма Александр
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Александр Дюма-батько (франц. Alexandre Dumas, père) (24 липня 1802, Вільє-Котре — 5 грудня 1870, П'юї) — відомий французький письменник, чиї пригодницькі романи зробили його його одним з набіль читаних французьких авторів у світі. Також був драматургом і журналістом.
Батько Александра Дюма, Тома-Александр, був сином маркіза Даві де Ла Пелетрі и чорношкірої рабині Кессетти Дюма. Єдиний з усіх позащлюбних дітей визнаний маркізом і узаконений у Санто-Домінго. Однак в подальшому Тома-Александр посварився зі своїмбітьком і вирішив називатись в пам'ять про матір «Дюма». Був генералом французької республиканської армії; помер у 1806, когда Александру було тільки чотири роки.
Не дивлячись на бідність, сім'я всеж мала добоу репутацію і аристократичні зв"язки, котрі допомогли двадцятирічному Александру отримати посаду у Пале-Рояле (Париж) в канцелярії при герцогу Орлеанському.
Розпочав писати стаття журналів и п'єси. Перша п'єса, «Генріх III и його двір» (Henri III et sa cour, 1829) мала великий успіх, зрештою як і друга («Крістіна», Christine ou Stockholm, Fontainebleau et Rome, 1830), и Дюма зміг заробляти собі на життя творчістю. У 1835 році друком вийшов його перший роман , «Ізабелла Баварська» (Isabel de Bavière). З того часі в газетах друкувались його численні романи.
В 1840 обдружився на актрисі, Іді Фер'єр, але мав з інтимні стосунки з численними іншими жінками. Результатом стало троє позашлюбних дітей (один з них, узаконений батьком Александр-син, також став успішним письменником і драматургом). Дюма заробляв значні гроші, але постіно тратив їх на розкішний спосіб життя і жінок. Видавав журнали і створив театр - і те і інше закінчилось невдачаею. В опалі після перевороту 1851 року., втік у Брюссель (Бельгия) від кредиторів. Провів два роки в Росії (1858—1859), риймав участь в боротьбі за об'єднання Італії. Помер 2 грудня 1870 року.
В 2002 році прах Дюма був перенесений в паризький Пантеон. Его твори були перекладені багатьма мовами и послужили матеріалом для театральних постановок і фільмів.
[ред.] Найвідоміші книги
- Трилогя про трьох мушкетерів:
- «Три мушкетери» (Les Trois Mousquetaires, 1844)
- «Двадцать років зродом» (Vingt ans après, 1845)
- «Віконт де Бражелон, або Десять років згодом » (Le Vicomte de Bragelonne, ou Dix ans plus tard, 1847)
- «Граф Монте-Крісто» (Le Comte de Monte-Cristo, 1845—1846)
- «Дві Діани» (Les Deux Diane, 1846)
- Трилогія про Генріха Наварського:
- «Королева Марго» (La Reine Margot, 1845)
- «Графиня де Монсоро» (La Dame de Monsoreau, 1846)
- «Сорок п'ять» (Les Quarante-Cinq, 1847)
- Серія про французьку революцію:
- «Джузеппе Бальзамо або Записки лікаря» (Joseph Balsamo, 1846—1848)
- «Кольє королеви» (Le Collier de la Reine,1849-1850)
- «Анж Піту» (Ange Pitou,1853)
- «Графиня де Шарні» (La Comtesse de Charny,1853-1855)
- «Шевал'є де Мезон-руж» (Le Chevalier de Maison-Rouge,1845)
- «Чорний тюльпан» (La tulipe noire, 1850)

