Шахта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шахта
Збільшити
Шахта

Ша́хта (нім. Schacht, англ. Mine) — промислове підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей, руди, тощо) підземним способом і відвантаження їх споживачам або на гірничозбагачувальну фабрику. Традиційно шахтою називається підприємство з підземного видобутку кам'яного вугілля. Якщо підземним способом видобувається руда, шахту називають рудником.

Шахта має наземні споруди: копри, надшахтні будівлі, склади і систему підземних гірничих виробок, призначених для розробки родовища в межах шахтного поля.

Шахта — механізоване і автоматизоване підприємство, обладнане продуктивними машинами і механізмами для видобування і транспортування корисної копалини, проведення гірничих виробок, водовідливу і вентиляції. Термін служби шахт, що відпрацьовують потужні родовища, сягає понад 50—70 років.

Глибина окремих шахт з видобування золота и алмазів сягає 4 кілометрів.

У рівнинній місцевості розкриття здебільшого здійснюється вертикальними стволами, рідше — похилими, від яких на різних горизонтах (поверхах) проводяться квершлаги до зустрічі із покладом копалини. В гористій місцевості основні виробки, що використовуються для розкриття — штольні. Іноді ствол або штольню называють саме шахтою.

[ред.] Найбільші...

Найглибші шахти світу знаходяться в ПАР: «Тау-Тона», «Вітватерсранд» (глибина понад 4,5 км) та «Western Deep Levels Mine» («Західна шахта глибокого залягання») — 3,9 км (компанія Де Бірс). Шахтарям приходиться працювати в екстремальних умовах. Спека доходить до 60 градусів, і на такій глибині постійно існує небезпека прориву води і вибухів. Але йдеться про видобування золота, і будь-яка небезпека не здається власникам рудників занадто великою. (Для порівняння: найглибші шахти на території України і Росії видобувають вугілля з глибини до 1200 метрів)

Найглибші шахти...

  • України: ім. Скочинського (1200 м), «Кировська», «Петровська-глибока» (понад 1000 м), ім. Стаханова (1150 м)
  • Росії: ?

Найбільші шахти

  • в світі: ?
  • в СРСР: «Распадская» (Кузбас, проектна потужність понад 7 млн. т на рік)
  • на Україні: «Красноармійська-Західна №1» (проектна потужність 1,5 млн. т на рік, фактична — понад 6 млн. т на рік), ім. Стаханова (проектна потужність 3 млн. т на рік)
  • в Росії: ?

[ред.] Див. також:

Кар'єр, рудник, штольня.

[ред.] Література:

  1. Основи технології гірничих робіт / За. ред. К. Ф. Сапицького. — К.: ІСДО, 1993. — 196 с. ISBN 5-7763-1499-2
  2. Килячков А. П. Технология горного производства. — М.: Недра, 1985.
  3. Некрасовский Я. Э., Колоколов О. В. Основы технологии горного производства. — М.: Недра, 1981. — 200 с.