Реймське Євангеліє
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Реймське Євангеліє, ц.-слов. пергаменовий рукопис, складений з двох частин: 1) кириличних євангельських читань, бракує 19 початкових листів (16 листів), сх. слов. редакції, мабуть, з 11 — 12 вв., набутий цісарем Карлом IV десь в Угорщині й подарований Емауському слов. монастиреві в Празі, заснованому 1347; 2) хорватсько-глаголичної частини (31 лист) з євангельськими й апостоловими читаннями й пареміями на свята за рим. обрядом, списаної з хорватського ориґіналу 1395 чехом, ченцем Емауського монастиря для кат.-слов. богослужб. Кінцевий глаголичний запис, мовляв, першу (кириличну) частину написав св. Прокіп Чеський, не відповідає дійсності. Цілий кодекс, занесений, мабуть, гуситами (монастир опалено 1421) до Царгороду, був куплений кардиналом Карлом Льотрінґським, що пожертвував його соборові в Реймсі (Франція), де він зберігається вад 1574. Навколо багато оправленого рукопису (оправу пограбовано 1793) виникли леґенди, ніби на нього присягали при коронаціях франц. королі, а кириличний текст відчитав уперше цар Петро І (1717) чи рос. посол (1728). З уваги на ці леґенди кириличну частину Р. Є. друковано тричі факсимільно: «Sylvestre de Sacy, Evangeliaire slave...», Париж 1843, 1 вид. (передрук Ґанки в Празі 1846), 1852, 2 вид. (виправлення помилок подав Лось ASPh 9 кн. 1886) — на кошти царя Миколи І, та Leger L. L'Evangéliaire slavon de Reims ...», Реймс-Прага 1899. Мову P. Є. вивчали: Раковський-Білярський П. (1847, що кириличну частину визначив як рум. копію 14 в. з сер.-болг. оригіналу) й О. Соболевський («Русский Филологический Вестник», ч. 18, 1887, що уважав її сх.-слов. відписом 11 — 12 вв.).
| Це незавершена стаття з релігії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

