Пулюй Іван Павлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Павлович Пулюй (Ivan Pulyuy, Johann Puluj) (2 лютого 1845, Гримайлів, Галичина, тепер Гусятинського р-ну Тернопільської обл. - 31 січня 1918, Прага) - видатний український фізик і електротехнік, організатор науки, громадський діяч.
Закінчив Тернопільську гімназію та, з відзнакою, теологічний факультет Віденського університету, згодом фізико-математичне відділення філософського факультету.
Викладав у Військово-морській академії у Фіуме (Рієка, Хорватія).
Доцент Віденського університету.
Професор Вищої технічної школи в Празі, ректор її першого в Європі електротехнічного факультету. Доктор Страсбурзького університету.
Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії.
Дійсний член НТШ.
Автор близько 50 наукових праць українською, німецькою, англійською мовами, насамперед із проблем катодного випромінювання та Х-променів, які відкрив за 13 років до Рентгена. 1892 року опублікував схему-опис трубки, що випромінює Х-промені. Першим у світі зробив “рентгенівський” знімок скелета.
Зробив перший переклад українською мовою (разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким) Псалтиря та Євангелія, виданих 1903 року Британським біблійним товариством.
[ред.] Вшанування пам'яті
- Тернопільський державний технічний університет носить ім'я Івана Пулюя
- В Києві існує вулиця Івана Пулюя в Турецькому містечку.
[ред.] Джерела інформації
- Роман Якель "ПАМ’ЯТЬ, ЩО ПОКРИВАЄТЬСЯ ПИЛОМ"
- Валерій Лазарюк "У ТІНІ СЯЙВА ВЛАСНОГО ВІДКРИТТЯ"


