Шкіряна промисловість
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шкіряна промисловість, одна з галузів легкої промисловости, яка механічно та фіз.-хем. обробляє шкіри переважно великої рогатої худоби, як також морських ссавців. Продукція її використовується у виробництві взуттєвої (див.) та ін. галузів легкої пром-сти. Асортимент продукції Ш. п. досить широкий: тверді шкіряні товари — для підошов й ін. частин шкіряного взуття, м'які шкіряні товари — переважно хромові, також лимарно-сідельні вироби, одяг, ґалянтерійні вироби, техн. шкіри тощо. До виробництва Ш. п. належать також зав., що виробляють штучні м'які і тверді шкіри, штучні хутра.
Початки виробництва шкіряних товарів слід віднести до часів Київ. Руси X — XIII ст. Ремісники виробляли шкіряний одяг, взуття, пояси, деякі види зброї (щити), пергамен тощо. В XVI — XVIII ст. ремісництво було досить різноманітне (див. Ремесло), й у зв'язку з створенням цехових орг-цій і окремого ремісничого стану воно набуло великого поширення на території цілої України. Цехове виробництво України, зокрема виробництво шкіряних поясів, одягу і лимарно-сідельні вироби успішно конкурували на міжнар. ринку з виробництвом Зах. Европи, півфабрикати Ш. п. експортовано до Росії, Польщі, Німеччини й ін. країн.
Посилення урбанізаційних процесів далі сприяло розвиткові шкіряного виробництва, і ремісниче виробництво вже не задовольняло збільшеного попиту міськ. населення. Підприємства мануфактурнофабр. категорії організувалися спершу у великих осередках торгівлі й на тому першому етапі фабр. виробництва Одеса і Бердичів давали майже 9/10 всієї продукції, зокрема твердих шкіряних виробів (підошв'яні товари). Колоніяльний характер нар. госп-ва України знайшов свій вияв також і в Ш. п. З кін. XVIII — поч. XIX ст. відчувається різка диспропорція між виробництвом шкіряної сирозини й півфабрикатів. У зв'язку зі слабістю зав. виробництва Україна, багата на шкіряну сировину, була змушена експортувати її в Росію, Польщу й ін. країни. Рівночасно в імпортному балянсі нар. госп-ва велика частина припадала на шкіряні півфабрикати, гол. якісні м'які шкіряні товари (шевро, хром тощо). Статистичні дані про Ш. п. досить неповні. 1913 на Україні вироблено 4,9 тис. т твердої шкіри і 13 млн дм2 м'якої шкіри, або б. 10% виробництва Рос. Імперії. За першої світової війни, у зв'язку з військ. потребами, кількість зав. Ш. п. збільшилась, і 1920 на Україні нараховувано 2 568 зав., здебільша дрібних одиниць, не більших від ремісничих майстерень. Великих зав. з річною продукцією понад 60 тис. шкір було всього 6: бердичівський, Васильківський, київ., таганрізький і 2 одеські. 16 зав. продукувало б. 18 — 60 тис. шкір річно і 110 6 — 8 тис. шкір. Всі ін. були зовсім малими одиницями, що давали тільки незначну кількість продукції.
Виробництво основних видів продукції Ш. п. УРСР
Продукція | Одиниця виміру | 1940 | 1950 | 1960 | 1970 | 1980 | 1984
М'які шкіряні товари | млн дм2 | 831,8 | 512,3 | 1377,4 | 2130,2 | 2560,1 | 2497,0
в т. ч.: хромові | „ | 527,5 | 379,5 | 1067,4 | 1797,4 | 2305,0 | 2201,2
юхтові | „ | 304,3 | 132,8 | 309,5 | 332,8 | 255,1 | 295,5
Тверді шкіряні товари | тис. т | 15,0 | 8,2 | 22,7 | 34,0 | 726,5 | 681,7
(з 1980 і 1984 в млн дм2)
НЕП корисніше вплинув на розвиток Ш. п. Велика частина зав. перейшла в приватні руки (130 зав. з річною продукцією 800 тис. шкір), а держ. Ш. п. увійшла в 3 об'єднання: київ., таганрізьке й одеське. Ці об'єднання гуртували 18 більших і 24 менших підприємств. З запровадженням п'ятирічок закрито всі дрібніші підприємства, які були найбільш пристосовані до місц. потреб, зокрема сіль. населення. Приватний сектор зовсім ліквідовано, і всі підприємства підпорядковано органам наркомату легкої пром-сти. У 1930-их pp. припинено постачання імпортованих дубильників, і до другої світової війни на Україні створилася власна база дубильно-екстрактної пром-сти, гол. дубильників нерослинного походження, целюльозних екстрактів тощо (зав. Васильківський, сквирський і київ.). Але тоді ж витворилася нестача сировини у зв'язку з зменшенням поголів'я рогатої худоби. 1940 один з найстарших укр. зав. у Василькові (збудований 1859), реконструйований за перших трьох п'ятирічок, випускав юхтові і хромові вироби, зав. Бердичева, Василькова й Одеси гол. тверді шкіряні вироби, а виробництво м'яких шкіряних виробів було зосереджене на зав. Бердичева, Харкова, Києва, Костянтинівки й Кременчука. Найбільшим зав. був бердичівський, що давав бл. 30% всієї продукції Ш. п.
За післявоєнних pp. споруджено ряд великих зав. Ш. п., зокрема більший зав. у Харкові, створено виробництво штучної шкіри і хутра (зав. у Києві, Тернополі і Запоріжжі). У 1970-их pp. на Україні працювало 24 більших шкіряних підприємств, у т. ч. київ, виробничий комбінат (найбільше підприємство на Україні), львівська фабрика «Світанок», новозбудовані фабрики у Харкові, Василькові і Бердичеві. Відбулася значна інтенсифікація технологічних процесів, хоча розміщення Ш. п. на Україні і далі нерівномірне. 1983 в УССР діяло 16 шкіряних виробничих об'єднань і підприємств, серед них найбільші: «Світанок» у Бердичеві, ім. 40-річчя Жовтня в Івано-Франківському, ім. М. Фрунзе в Києві.
Питома вага Ш. п. України і надалі не відповідає потребам укр. населення (1913 — 10%, 1940 — 18%, 1970 — 20»/» і 1984 — 17%). Частина сировини вивозиться у Росію та ін. частини СССР з рівночасним довозом півфабрикатів. Наук, досліди в питаннях Ш. п. зосереджені в Укр. н.-д. ін-ті шкіряно-взуттєвої пром-сти у Києві та в Центр. н.-д. ін-ті шкіряновзуттєвої пром-сти у Москві.
Література:
Ряппо Я. Про сировинну проблему легкої промисловості, ж. господарство України, чч. 5 — 6, травень — червень 1933; Винар Б. Шкіряно-взуттєва промисловість України, ж. Український господарник, чч. 5 — 6, 1955 — 56; Волков В., Лыткин Н. Кожевенная промышленность за годы Советской власти. М. 1957; Легка промисловість Української РСР за 50 років Радянської влади. К. 1967; Белановский Н. Комплексная механизация и автоматизация кожевенного производства. К. 1969; Народне господарство Української РСР у 1984 році. Статистичний щорічник. К. 1985.
Б.Винар
| Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

