Сенкевич Генрик
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Генрик Сенкевич (5.5.1846-15.11.1916) - визначний польський прозаїк. Сенкевич - автор низки оповідань і романів, між ними «Quo vadis» (1896) та «Хрестоносці» (1897-1900). Лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року.
Нар. у с. Воля Окшейська на Підляшші.
Широку популярність серед польського суспільства здобув, зокрема, історичною трилогією. У її першій частині «Вогнем і мечем» (1884) представлена визвольна боротьба українського народу під проводом Б.Хмельницького у польському шовіністичному дусі як стихійний бунт озвірілого натовпу, а Б. Хмельницький — як варвар і пияк; одночасно жорстокий погромник коз. повстання князь Я.Вишневецький як оборонець культури і польський нац. герой. Концепція цього роману, як і наставлення Сєнкєвіча до українського народу були критично насвітлені й засуджені не тільки укр. письменниками та публіцистами (зокрема І.Франком), але й польськими (між ними З.Качковським, О.Свєнтоховським, Б.Прусом, Е.Ожешко й ін.). З польських істориків критично-неґативну оцінку цього твору дав професор Варшавського Ун-ту О.Ґурка в праці "Ogniem і mieczem", a rzeczywistość historyczna» (1934) та З.Вуйцік у додатку до монографії «Dzikie Pola w ogniu» (1960).
Не зважаючи на вороже наставлання Сенкевича до українського козацтва та його визвольних змагань, він спричинився до їх популяризації серед польського суспільства, зокрема позитивним представленням деяких постатей, наприклад, Богуна.
| Це незавершена стаття з літератури. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

