Салтівська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Салтівська культура (Салтівсько-Маяцька культура), культура датується приблизно 700-1000 рр., що виникла у народів Хазарського каганату, які заселювали Північне Причорномор'я (гол. Приозів'я і Подоння) під час переходу їх від кочового способу життя до осілого.

Салтівська культура загинула під ударами печенігів на поч. 10 в. Назву дістала від могильника (відкритий 1900) поблизу с. Верхнього Салтова (тепер Вовчанського району Харківської обл.), де виявлено також залишки великого (понад 120 га) м. 8 — 10 в. з кам'яною цитаделею і посадом. З інших городищ Салтівської культури найвідоміше Маяцьке (Воронізька обл.).

Пам'ятки Салтівської культури (тепер відомо бл. 200): залишки стоянок, поселень, міст, могильників. При розкопах поселень С. к. виявлено залишки жител, госп. споруд, ремісничих майстерень тощо, а також численні зразки керамічного посуду, знарядь праці і виробів ремісників та скарби срібних монет і речей сх. і візант. походження.

Салтівську культуру поділяють на два гол. варіянти: лісовий — аланський (див. Алани) і степовий — болгарський. Перший характеризується хліборобським типом поселень з напівземлянковими житлами, замками з білокам'яними стінами і катакомбним обрядом поховання (разом з померлими, в поховальні камери клали зброю, прикраси, посуд тощо); другий — тимчасовими стоянками з юртоподібними житлами та могильниками з похованнями у. вузьких ямах з значно біднішим інвентарем.

Населення Салтівська культура жило також у більших м. (Фанагорія, Саркел та ін.).

Салтівська культура мала місцеву сармато-аланську основу з впливами сусідніх хліборобських народів (слов'ян, народів Візантії, Закавказзя).

Культури, подібні Салтівській культурі, і поодинокі пам'ятки відомі в районах поширення давніх болгар: у східному Криму, на середньому Поволжжі і долині Дунаю.

[ред.] Література

  • Енциклопедія українознавства
  • Мерперт Н. О генезе салтовской культуры. Краткие сообщения Ин-та истории материальной кудьтуры. вып. 36. М. 1951;
  • Мерперт Н. К вопросу о древнейших болгарских племенах. Казань 1957;
  • Артамонов М. История хазар. П. 1962;
  • Березовець Д. Слов'яни й племена салтівської культури. Археологія, т. 19. К. 1965;
  • Плетнева С. От кочевий к городам. Салтово-маяцкая культура. М. 1967.


Культури Північного Причорномор'я (України)

Білогрудівська | Буго-Дністровська | Висоцька | Городоцько-здовбицька | Дніпро-Донецька | Зарубинецька | Зрубна | Карпатських курганів | Катакомбна | Кемі-Обинська | Комарівська | Кулястих амфор | Латенська | Липицька | Лінійно-стрічкової керміки | Лінійчастого посуду | Лужицька | Мар'янівсько-бондарихинська | Ноа | Пшеворська | Роменсько-боршевська | Сабатинівська | Салтівсько-Маяцька | Свідерська | Середньодніпровська | Середньостогівська | Солютрейська | Станівська | Стжижовська | Сурсько-Дніпровська | Тарденуазька | Тиська | Трипільська | Тщинецька (Комарівська) | Пізнотрипільська (усатівська) | Пізньострічкової розписної кераміки | Черняхівська | Чорноліська | Шельська | Шнурової кераміки | Юхнівська | Ямково-гребінцевої кераміки | Ямна |


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Іншими мовами