Числівник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Числівником називається частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

[ред.] Енциклопедія Українознавства

Числівник, у давньоукраїнській мові був семантичною (назви чисел), а не граматичною категорією. Граматично слова одинъ, дъва, три й четыре були прикметниками, що відмінялися в роді й відмінку (а одинъ також у числі) і сполучалися з іменником у однині (одинъ), двоїні (дъва, також оба) або множині (три, четыре). Дальші назви були іменниками, що відмінялися лише у відмінках і керували родовим відмінком іменника (пять слугъ, пяти слугъ, пятью слугъ). У наслідок занепаду двоїни, з 15-16 ст. форми множини стали вживатися також при числівнику два (але, звичайно, зі старим наголосом двоїни; два брати), а під впливом конструкцій з два — чотири узгодження поширилося також на вищі назви чисел, але тільки тоді, коли назва Ч. була в непрямому відмінку (сучасне п'ять слуг, але п'яти слугам). Це викликало також морфологічне вирівнювання і поруч форм давального-місцевого-родового типу п'яти за зразком трьом-двом тощо постали форми типу п'ятьом, п'ятьох (з 16 в.). В орудному відмінку нова форма типу п'ятьма (замість старої пятью) стала єдино можливою. У наслідку цих змін, властивих тільки назвам чисел, витворилася для таких слів окрема система відмінювання і синтаксичних зв'язків, що дає можливість говорити про Ч. як окрему частину мови. Але ці процеси не закінчені, і такі слова, як тисяча або мільйон і далі зберігають властивості іменника. Збірні Ч. втратили окрему відміну (двоє — родовий двох і т. д.). Т. ав. порядкові Ч. не відрізняються від прикметників (перший, третій...).


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література

Іншими мовами