Сагайдачний Петро Кононович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гетьман Сагайдачний - Петро Конашевич
Збільшити
Гетьман Сагайдачний - Петро Конашевич
Гетьман Сагайдачний - Петро Конашевич
Збільшити
Гетьман Сагайдачний - Петро Конашевич
Герб Сагайдачних Побуг
Збільшити
Герб Сагайдачних Побуг
Пам'ятник П. Сагайдачному на Контрактової площi у Київi
Збільшити
Пам'ятник П. Сагайдачному на Контрактової площi у Київi

Сагайдачний Петро Кононович (Конашевич-Сагайдачний; 1570 - 20 березня 1622, Київ) – один із найталановитіших козацьких ватажків, державний діяч, дипломат, захисник української культури та духовності, поборник освіти, гетьман українського реєстрового козацтва, національний герой.

Зміст

[ред.] Рання біографія

Народився в с. Кульчинцях (нині Самбірського р-ну Львівської обл.) в сім'ї українського шляхтича. Навчався у відомій Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої “Граматики”, за якою навчалося не одне покоління русинів (українців), московитян та білорусів. Згодом С. їде до Львова, а потім до Києва, де працює домашнім вчiтелем.

[ред.] Головні походи

Людина нестримної, кипучої енергії, патріот своєї землі, він пішов на Запорізьку Січ. Освічений, талановитий і хоробрий С. незабаром зайняв помітне місце серед козацької старшини. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на “чайках” – швидкохідних човнах. З 1600-х рр. він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 р. неприступної турецької фортеці в м. Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених.

С. і угодовська старшина, сподіваючись заслужити у польсько-шляхетського уряду розширення прав заможного козацтва, завербувавши частину козаків, узяли участь у поході польського королевича Владислава 1618 р. на Москву. С., вирятував звідти королевича, запрошеного частиною московського боярства в часи Смути на російський престол, на якому йому не вдалося утвердитися. Пізніше, у зв’язку з посиленням польсько-шляхетського гніту на Україні, С. почав відходити від угодовської політики щодо шляхетської Польщі. Очолюване С. 40-тисячне козацьке військо, спільно із польською армією, відіграло вирішальну роль у розгромі 1621 р. під Хотином турецької армії, що загрожувала ряду країн Європи. Заснована 1617 р. “Ліга християнської міліції”, яка мала на меті вигнати турків з Європи, покладала великі надії на С. і українських козаків, що вступили до неї. Могутня турецька армія у кількості 300 тис.чол. була фактично розгромлена 40-тисячним військом козаків на чолі з гетьманом С. Навіть сеймовий комісар польської армії магнат Якуб Собеський мусив визнати: “Справжніми переможцями під Хотином і рятівниками Польщі були козаки”.

[ред.] Київське братство

З усім військом Запорізьким С. вступив до Київського (Богоявленського) братства, що виступало проти політики шляхетської Польщі. І хоча нова культурна інституція була створена без дозволу короля, братство не відважувалися заборонити, бо побоювалися козацтва. За активної участі С. на Русі-Україні 1620 р., всупереч політиці польсько-шляхетського уряду і католицької та уніатської церков, було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської церковної унії 1596 р. Таким чином, С. зробив безпрецедентний для свого часу крок – поставив зброю на охорону освіти і культури.

[ред.] Смерть, заповіт, пам'ять

С. помер від тяжкої рани, яку дістав у битві під Хотином (1621 р.) і похований у Києво-Братському монастирі. Перед смертю С. заповів своє майно на освітні, благодійні і релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі. На смерть С. ректор Київської братської школи К.Сакович написав “Вірші”, в яких прославив його заслуги у справі захисту батьківщини від турецько-татарських нападів. Героїчна постать С. – у центрі творів Д.Мордовця “Сагайдачний”, О.Маковея “Ярошенко”, З.Тулуб “Сагайдачний”, у багатьох легендах і піснях.

[ред.] Джерела

  1. Антонович В. Петро Сагайдачний. // Гетьмани України. Історичні портрети. Збірник.- К., 1991.
  2. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
  3. Сас П. Петро Конашевич Сагайдачний. // Київська старовина, 1992, № 2.
  4. УРЕ.- Київ, 1962.- т. 12.
  5. Яворницький Д. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний. // Дніпро, 1990, № 11.
Іншими мовами