Студинський Кирило

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Студинський Кирило (1868 - 1941) - Літературознавець і громадський діяч, член ВУАН. У 19231932 рр.– голова НТШ у Львові. У жовтні 1939 р. був головою Народних зборів Західної України, а в 1940 р.– депутат Верховної Ради УРСР. Врятував багатьох українців від репресій. Загинув за невідомих обставин.

Студинський Кирило (4. 10. 1868 — 1941), літературознавець і гром. діяч, нар. у с. Кип'ячці Тернопільського пов. у священичій родині; д. чд. НТШ (з 1899) і ВУАН (з 1929, з якої виключенй 1934 «за контррев. діяльність», 1939 відновлений у членстві). Вчився у Львівському й Віденському (учень В. Яґіча) унтах; після студій на досл. праці в Берлінському Ун-ті (під керівництвом А. Брюкнера); 1897 — 99 доц. Краківського Ун-ту, 1900 — 18 і 1939 — 41 проф. Львівського Унту (1939 — 41 — його проректор). Один з керівних чл. Христ.-Суспільної Партії та співред. її органу «Руслам», 1905 — 14 чл.. Крайової Шкільної Ради; під час поль.укр. війни 1919 — 20 інтернований у Баранові й Домб'ю; 1916 — 20 гол. Учительської Громади, 1921 — 22 — гол. Укр. Нац. Ради. Діяч НТШ: довголітній дир. Філол. Секції і (1923 — 32) гол. НТШ (встановив близькі зв'язки з ВУАН у Києві, однак, захопившися розвитком науки в УССР у 1920-их pp., некритично поставився до політики сов. влади). Під час першої сов. окупації Зах. України був 1939 гол. т. зв. Нар. Зборів Зах. України, 1940 — депутатом Верховної Ради УССР; на цих постах врятував своїми клопотаннями багатьох українців від сов. репресій. Під час евакуації сов. війська зі Львова у червні 1941 примусово вивезений і помер за не з'ясованих обставин.

С. автор понад 500 праць гол. з літературознавства, в яких застосовував здебільша соціологічну і порівняльну методи, зокрема у працях з полемічної літератури: «Пересторога» (1895), «Пам'ятки полемічного письменства кін. XVI і поч. XVII в.» (1900), «Pierwszy występ literacki Pocieja» (1902), «Антіґрафе, полемічний твір М. Смотрицького» (1925) та ін.; з культ.-літ. руху в Галичині: («Geneza poetycznych utworów Markiana Szaszkiewicza» (1896, укр. переклад 1910), «Кореспонденція Я. Головацького» (2 т., 1905 — 09), «Копітар і Зубрицький» (1918), «Матеріяли до історії культ. життя в Галичині в 1795 — 1857 pp.» (1920) та ін.; з фолкльору: «Лірники» (1894); про зв'язки Галичини з Наддніпрянщиною: «До історії взаємин Галичини з Україною» (1906), «З листів П. Куліша до Ом. Партицького» (1908) й ін.; з укр. літератури 19 в.: «Котляревський і Артемовський» (1901), «Літ. замітки» (1901), «В пятьдесятилітє смерти Т. Шевченка» (1911) та ін.; про укр.-поль. взаємини: «Поль. конспірації серед руських питомців і духовенства в Галичині в роках 1831 — 1848» (1908), «Листи мін. Фльоріяна Земялковського до єп. Івана Ступницького» (1908) й ін. С. автор поезій та оп., які містив в укр. журн. і пресі під псевд. К. Вікторин, І. Лаврін, К. Зорян й ін.


Література: Дорошенко В. Акад. Кирило Студинський, ж. Світ, ч. 19 — 20. Л., 1928; Савченко Ф. Юбілей акад. К. О. Студинського, ж. Україна, січень-лютий К. 1929; Ювілейний зб. на пошану акад. Кирила Студинського, ч. 1, ЗНТШ, т. 99. Л. 1930.



Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.



[ред.] Література