Сільськогосподарські науково-дослідні установи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Сільськогосподарські науково-дослідні установи, установи, у яких провадяться наук. дослідження з різних питань сіль. господарства; до них належать дослідні поля, дослідні станції й ін-ти спеціяльного призначення. С.-г. н.-д. у. почали виникати у 18 в. Перші с.-г. дослідні станції постали в Зах. Європі у 1830 — 40-их pp.

На Україні у 1881 — 86 було кілька дослідних полів (їх організувало Харківське Товариство Сіль. Господарства при допомозі А. Зайкевича), але першим постійно діючим полем було щойно Полтавське (засноване 1884), а далі Харківське й Деребчинське (обидва з 1888). Згодом виникли дослідні станції: Плотянська в маєтку кн. Трубецького на Поділлі (1893), Іванівська в маєтку Харитонєнка на Харківщині (1897) і на базі дослідного поля з 1884 — Полтавська (1910), а також Херсонська, Одеська. Харківська, Сумська, Носівська, Уманська, Смілянська, Миронівська, Немерчанська та ін. Для дослідження аґрономічних питань більших с.-г. р-нів виникли мережі дослідних полів — найвідоміша Всерос. Т-ва Цукрозаводчиків, яка діяла у 1900 — 18 у складі 32 дослідних полів (у тому ч. 24 на Україні) з центром у Києві під керівництвом С. Франфурта, О. Душечкіна й ін. Мережі дослідних полів закладали губ. т-ва сіль. господарства: Київ., Харківське, Подільське, Херсонське та ін. Пізніше Департамент Хліборобства у Петербурзі організував добре устатковані обл. дослідні станції — Київ., Харківську і Катеринославську (в решті Рос. Імперії їх було лише 2). кожна з яких охоплювала своєю мережею великий р-н дослідних полів. До цього треба додати значну кількість селекційних станцій заг. або спеціяльного напряму (див. Селекція). Н.-д. роботу ведено також пои високих (і деяких сер.) школах (див. С.-г. освіта). Разом у 9 укр. губ. було понад 100 н.-д. у., у тому ч. бл. 20 дослідних станцій та понад 40 дослідних полів (приблизно пол. всіх у Рос. Імперії).

По занепаді С.-г. н.-д. у. під час революції їхня діяльність була відновлена і поширена у 1920-их pp. Н.-д. станції працювали тоді за єдиною програмою, і число їх збільшено. Створено низку спеціяльних ін-тів: н.-д. ін-т цукрового буряка (Київ), нових луб"яних культур (Глухів). зернових культур (Дніпропетровське) та ін. Працю С.-г. н.- д. у. координував і стимулював С.-Г. Наук. Комітет України, а по його ліквідації Всеукр. Академія С.-Г. Наук. Під час колективізації, як також і переслідування укр. учених, дійшло до часткового занепаду С.-г. н.-д. у., а Всеукр. Академію С.-Г. Наук ліквідовано (частину її функцій перебрала Всесоюзна Академія С-Г. Наук ім. Леніна).

Вдруге С.-г. н.-д. у. занепали у 1941 — 45. Сучасна структура їх відповідає такій схемі: майже в кожній обл. УССР комплексну працю з питань с.-г. виробництва ведуть 20 обл. держ. с.-г. дослітші станції. Теоретичні питання й аґрономічні проблеми, що виходять за межі окремих обл., розробляють н.-д. ін-ти: Землеробства Укр. Н.-д Ін-т (б. Києва). Землеробства і Тваринництва зах. р-нів УРСР (Львів). Тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР (Харків), Степ. р-нів УРСР ім М. Іванова (Асканія-Нова). Окремі ділянки сіль. господарства вивчають галузеві н.-д. ін-ти і дослідні станції. Деякі з них мають всесоюзне значення і є всесоюзного підпорядкування: Н.-д. ін-ти Виноробства і Виноградарства (Ялта), Етероолійних культур (Симферопіль), Зрошувального землеробства (Херсон), Кукурудзи (Дніпропетровське, Луб'яних культур (Глухів), Селекційно-генетичний (Одеса), Цукрового буряка (Київ). Респ. н.-д. ін-ти: Виноградства і Виноробства (Одеса), Ґрунтознавства ім. О. Соколовського (Харків), Захисту рослин (Київ). Економіки й організації сіль. господарства (Київ), Механізації й електрифікації сіль. господарства (Київ), Овочівництва і Баштанництва (Харків), Садівництва (Київ), Свинарства (Полтава) й ін. Н.-д. ін-ти мають здебїльша власні дослідні мережі. Всього в УССР у 1975 діяло 151 С.-г. н.-д. у. (у тому ч. 11 н.д. ін-тів з 11 100 наук. працівників, з різним маштабом діяльности (ін-ти, дослідні та ветер. станції, дослідні поля, опорні та сортовипробувальні пункти, аґрохем. лябораторії тощо). Про їх зростання, а одночасно щораз більшу підпорядкованість заг. сов. установам свідчить таблиця (а — кількість, б — в них наук. працівників):

| 1967 | 1975
| а | б | а | б 

Міністерства сіль. господарства УССР | 80 | 3211 | 28 | 1285

Ін. Міністерства і відомства в УССР | 31 | 779 | 28 | 1 152

Міністерства сіль. господарства СССР | 31 | з 818| 28 | 5 295

Всесоюзна Академія С. Г. Наук | 17 | 539 | 67 | 3 371


Укр. Академія С.-Г. Наук, яка керувала роботою більшости С.-г. н.-д. у., існувала лише у 1956 — 62.

На зах.-укр. землях С.-г. н.-д. у. до поч. 1950 р. майже не було. Невеликі дослідні поля і станції існували при деяких с.-г. школах (зокрема в Дублянах). До 1914 їх закладали також Гал. Крайовий Виділ і Товариство «Просвіта»; у період між двома світовими війнами - Львівська Хліборобська Палата (у с. Зарваниці і Шутроминцях), товариство «Сіль. Господар», «Маслосоюз» (досліди над свійськими тваринами), укр. поміщики — А. Терпеляк, М. Луцький, М. Малицький.



Наука Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література