Рюриковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Особисті знаки Рюриковичів
Збільшити
Особисті знаки Рюриковичів

Рюриковичі — великокняжа династія Київської Русі, за легендою - нащадки Рюрика. Одна галузь династії (нащадки Юрія Долгорукого, молодшого сина Володимира Мономаха) згодом стала великокняжою (з 14 ст.) і царською (з 16 ст.) династією Московщини (до 1598, коли ця галузь згасла). Відокремлення земель Київської Держави й усамостійнення князівств призвели до утворення окремих галузів Pюриковичів, які в історично-генеалогічній науці носять назву або від князівств, що ними відповідні Рюриковичі володіли, або від своїх засновників. До українських Рюриковичів належали: Мономаховичі (київська і волинська лінія, від якої походила волинсько-галицька лінія Романовичів), галицька лінія Ростиславичів, чернігово-сіверська лінія Святославичів-Ольговичів, турово-пинсьха лінія (нащадки Ізяслава Ярославича). До білоруських Рюриковичів належали: полоцька лінія (нащадки Ізяслава Володимировича та його внука Всеслава), яка відокремилася ще в 11 ст., і смоленська лінія (нащадки Ростислава Мстиславича, онука Мономаха). Нащадками цих ліній, гол. чернігівсько-сіверської й смоленської, були численні княжі роди Pюриковичів, які зберігали свої спадкові уділи протягом кількох століть, аж доки Литва або Москва не перетворили їх на своїх служебних князів, при чому низка родів, які походили від Pюриковичів, втратили свій княжий титул. Натомість його зберегли до 20 ст. князі Барятинські, Волконські, Горчакови, Долгорукови, Оболенські, Репніни, Щербатови — нащадки чернігівських Pюриковичів; князі Святополк-Мирські й Святополк-Четвертинські, князі Друцькі та їх відгалуження (Друцькі-Любецькі й Друцькі-Соколинські) з волинсько-галицьких Pюриковичів; князі Вяземські та Кропоткіни з смоленських Pюриковичів; деякі княжі роди з російських Рюриковичів.

[ред.] Література

  • Долгоруков П. кн. Российская родословная книга, ч. І. - М., 1854
  • Власьев Г. Потомство Рюрика, т. І, ч. 1-3. - П., 1906-1907
  • Baumgarten N. Généalogie et mariages occidentaux des Rurikides russes du X-e au XII-e siecle. - Рим, 1928
  • Baumgarten N. Généalogie des branches reenantes de Rurikides du XIII-e au XVI-e siecle. - Рим, 1934



Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література