Терлецький Володимир
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Терлецький Володимир, світське ім'я Іпполіт (1808 — 88), церк.-гром. діяч і публіцист, походив з спольонізованої шляхетської родини на Волині. Учасник поль. повстання 1831, з 1836 на еміґрації у Франції, близький до оточення кн. А. Чарторийського; 1842 висвячений на свящ. в Римі. У меморіялах до папи Пія IX 1845 — 48 Т. розгорнув широку програму унійної акції, включно з проектом утворення укр.-кат. патріярхату; тоді ж з дозволу папи Т. перейшов на сх. обряд. Опублікував (анонімно) політ. розвідку «Słowo Rusina ku wszej braci szczepu słowiańskiego о rzeczach słowiańskich» (1849). Концепція Т. — слов. федерація з дем. устроєм, побудована на христ. принципах, що її рівноправну складову частину становила б Русь-Україна. 1850 — 55 Т. — парох першої кат. церкви сх. обряду в Парижі ім. св. Кирила й Методія; створив Сх. Товариство, що мало підтримку впливових франц. кат. кіл. Після дворічної подорожі по країнах Близького Сходу 1857 переїхав до Галичини (потім на Закарпаття) і вступив до Чину св. Василія В. Пізніше ігумен василіянських монастирів на Закарпатті; співпрацював у гал. пресі (газ. «Слово»). Т. вважають за надхненника т. зв. «обрядового руху» 1860-их pp., що змагався за очищення обрядів Гр.-Кат. Церкви від латинських нашарувань. Заарештований угор. владою за підозру в Панславізмі, 1872 виїхав до Росії, де перейшов на православіє, згодом одержав звання архимандрита. Помер у Одесі.
Твори Т.: «Записки второго поклонического путешествия з Рима в Ерусалим.. .» (2 тт., 1861), «Угорская Русь и возрождение сознания народности между русскими в Венгрии» (1874); укр. переклади Томи Кемпійського і поезій Богдана Залєського; посмертно надруковані мемуари («Русская Старина», 1889, 1891).
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

