Перкарина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Перкарина | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Перкарина (Percarina demidoffi) |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
Перкарина, або сопач (Percarina demidoffi) - єдиний вид однойменного роду. Цей вид близький до йоржів, але відрізняється, насамперед, тим, що спинних плавців у нього два, хоча вони й дотичні. Передкришка по краю облаштована шипами, задній край зябрової кришки налягає на колючку, яка сидить на верхній частині ключиці. Луска в перкарини тонка, і легко відпадає. Колір тіла жовтуватий, з рожево-фіолетовим відтінком на спині, боки та черево сріблясті. На спині біля основи спинного плавця є кілька темних плям, всі плавці прозорі, без будь-яких плям. В першому спинному плавці 11-14 колючок, у другому - 10-13 м'яких променів; в анальному плавці дві колючки та 8-11 м'яких променів. Рекордний зареєстрований розмір самців - 9.8см, самок - 10.5см.
Перкарина мешкає в північній (слабосолоній) частині Чорного моря та в Азовському морі, в пониззях річок Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дон, а також в їхніх лиманах; найбільш чисельна в Таганрозькій затоці. За деякими даними в басейні Дністра ареал перкарини досягає території Молдови.
Розмножуватись перкарина починає на другому році життя, бентичну ікру мече на намулове дно кількома порціями, нерест продовжується, в різних частинах ареалу, з червня до серпня. Ікра клейка, але не приклеюється до дна завдяки тому, що швидко вдягається шаром налиплих дрібних часток намулу; це полегшує маскування ікри від дрібних хижаків. Здатність до відновлення в цього виду висока: мінімальний час подвоєння популяції складає близько 15 місяців.
Виведені личинки спочатку лежать на дні, потім починають час від часу спливати на поверхню, а за дві доби переходять до пелагічного способу життя. Молодь харчується дрібними безхребетними, потім - майже виключно рачками каланіпедою та мізидами, а після досягнення довжини 4см - молоддю бичків та тюльки. В різні пори доби перкарина харчується різними організмами: вдень споживає ракоподібних, а вночі - головним чином тюльку. Вірогідно тюлька, якій притаманний добрий зір, вночі є для перкарини легшою здобиччю: перкарина полює на тюльку, використовуючи органи бокової лінії, котрі в неї дуже добре розвинуті.
Перкарина виділяє дуже велику кількість слизу: впіймана при тралуванні разом с тюлькою вона, завдяки цьому, знижує якість улову, і тому вважається сорною рибою.
Саму перкарину споживають такі хижі риби як сом, морський та прісноводний судак, а молодь перкарини - чехонь.
Як вразливий вид, перкарина занесена до Червоного списку МСОП.

