Гуцульщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гуцу́льщина, — край українських верховинців, гуцулів, що займає в південно-східній частині українських Карпат частину Галичини, Буковини, Закарпаття, в сточищі рік Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси. Південні і північні межі Гуцульщини утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини рік. Південна межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, Чорногори й північними схилами Чивчинських гір; північна етнографічна межа пролягає лінією Зелена - Делятин - Яблунів - Пістинь - Косів - Кути (Косівський район) - Вижниця, іноді межі Гуцульщини ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвини й Монастирчан; на заході гуцули заселяють усю долину Прута по Делятин і Долину Надвірнянської Бистриці; східна межа Гуцульщини - лінія Вижниця - Берегомет - Мигове - Банилів-Підгірний. Деякі гуцульські етнографічні прикмети мають кілька румунських сіл на Мармарощині. Гуцульщина до 1770 входила до складу Туреччини-Молдавії, Польщі, Угорщини; згодом до Австрії й Угорщини; 1920-1939 до Румунії, Польщі й Чехо-Словаччини. Незважаючи на штучне адміністративне управління гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільна матеріальна й духова культура, говірка. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло положення в глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер уся Гуцульщина, за винятком 8 осель на румунській Буковині, лежить в Україні. Перші історичні відомості про Гуцульщину з'явилися в польських джерелах 14-го початку 15 ст.; 1424 - перша згадка про Жаб'є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Гуцульщині довго не було панщини, тільки оплата грішми й натурою для відкупу від сусідніх володарів. У середині 17 - 18 ст. у всій Гуцульщині діяли ватаги опришків (найвідоміший Олекса Довбуш); супроти панщини були скеровані повстання 1840-х, які очолив на буковинській Гуцульщині Лук'ян Кобилиця. Найважливішими виявами національно-громадського життя Гуцульщини були організація Української радикальної партії на початку 20 століття й Січі К. Трильовського, бої Українських Січових Стрільців 1914-1915, активна участь у визвольних змаганнях 1918-1920. Своєрідним явищем був організований 1911 Гнатом Хоткевичем аматорський народний Гуцульський театр (режисери О. Ремез, Лесь Курбас), де селяни грали п'єси гуцульською говіркою.


Етнокультурні регіони України: Калина

Бойківщина · Бессарабія · Буджак · Буковина · Волинь · Галичина · Гуцульщина · Донщина · Закарпаття · Запоріжжя · Зелена Україна · Карпатська Україна · Київщина · Кубань · Курщина · Лемківщина · Лівобережна Україна · Малиновий клин · Мармарощина · Надбужжя · Наддніпрянщина · Наддністрянщина · Надпоріжжя · Надпруття · Надсяння · Надчорномор'я · Підляшшя · Поділля · Подніпров'я · Покуття · Полісся · Поросся · Посулля · Правобережна Україна · Приазов'я · Прибужжя · Придністров'я · Придунав'я · Прикарпаття · Пряшівщина · Сірий клин · Слобожанщина · Ставропольщина · Стародубщина · Терщина · Холмщина · Червона Русь· Чернігівщина