Прикметник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Прикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета,граматично виявлену в категорiях роду, числа i вiдмiнка та відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин, батькова, братове.

Поняття якостi в прикметнику може бути виражене безпосередньо або через вiдношення до iнших предметiв та через вiдношення до особи чи iстоти.


Прикметники за значенням подiляються на такi розряди:

  • якiснi, що виражають ознаки предметiв безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пiсня, яскрава особистсть
  • вiдноснi, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через вiдношення його до iншого предмета, явища, дiй: вступний тест, прикордонний пост;
  • присвiйнi, що виражають належнiсть предмета певнiй iстотi: материн рушник, Мартин зошит.