Фуга
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фуга (лат. fuga - "біг", "втеча", "швидкий плин"), музична форма, заснована на розвитку однієї теми (рідше - двох або трьох тем), що проводиться поперемінно в різних голосах (вокальних або інструментальних). Фуга сформувалася у у 16-17 столітті із вокального мотету й інструментального річеркару і стала найвищою поліфонічною формою.
[ред.] Будова
Форма фуги складається із проведень теми в різних перетвореннях, що чергуються з інтермедіями. Кожне проведення теми крім першого супроводжується контрапунктами - протискла́деннями.
Фуга складається з двох розділів - експозиції та вільного розділу, що перевищує експозицію у 2-3 рази. В свою чергу вільний розділ може складатися з середньої частини (розробки) та заключної частини (репризи).
В експозиції усі голоси один за одним вступають з викладенням теми в основній та домінантовій тональностях почергово. Перша імітація теми в домінантовій тональності називається відповіддю.
Розробка містить проведення тем в різних тональностях і перетвореннях. В репризі тема повертається в основній тональності; у цьому розділі наступає кульмінація фуги. Перед завершенням форми часто вводиться т.зв. органний пункт (витриманий звук) на домінанті, фінальна каденція приводить до тоніки.
До основних прийомів розвитку фуги належать:
- інверсія, або обернення теми - інтервали теми викладаються в протилежному напрямку по висоті, але в тому ж ритмі;
- ракоход - зворотний рух теми, більше помітний на око, чим на слух.
- Зменшення - проведення теми у пришвидшеному русі (як правило в два рази)
- Збільшення - проведення теми в уповільненому русі (як правило в два рази, часто застосовується в кінці твору)
- Стретта - канонічне проведення тем при якому імітуючий голос вступає до того, як тема закінчилась в попередньому, таким чином окремі частини теми одночасно звучать у різних голосах. В рідких випадках стретту застосовують в експозиції - в цьому разі фуга називається стретною фугою.
В залежності від кількості тем, розрізняють:
- просту фугу (одна одноголосна тема),
- подвійну фугу - дві одноголосні теми з роздільною або спільною експозиціями
- потрійну фугу - три одноголосні теми з роздільною або спільною експозиціями
В залежності від кількості голосів, фуга може бути
- двоголосною
- триголосною
- чотириголосною
- п'ятиголосною
Фуга може бути окремим твором, частиною циклічного твору (напр. прелюдія і фуга), або розділом більшого твору (т.зв. фугато).
[ред.] Історія
Термін "фуга" використався вже в Середньовіччя, але тоді їм позначався будь-який імітаційний контрапункт (тобто добуток, у якому один голос час від часу повторює іншої), у тому числі канон й інші типи творів, які згодом виділилися в окремі музичні форми. Техніка фуги у сучасному розумінні цього терміну почала розроблятись у 16 столітті. Прийоми проведення теми, що встановилися у фузі (а саме імітація теми квінтою вище строю теми, тобто відповідь), були у вигляді натяків уже в в органних річеркарах Клаудіо Меруло (помер в 1604 р.), а також у французьких канцонах(Canzone alla francese) Джованні Габріелі (1557 -1613), представника венеціанської школи.
У музиці епохи Барокко фуга стає центральним жанром. Фуги включалися в найрізноманітніші музичні форми. Фуги писали Фрескобальді, Фробергер, Букстехуде; Гендель часто включав фуги в ораторії. Клавірні сюїти часто завершувалися жигою, написаної у формі фуги. У французьких увертюрах після повільного вступу була присутня швидка частина у формі фуги. Друга частина церковної сонати звичайно писалася у формі фуги (як, наприклад, у Кореллі).
Найвидатнішим творцем фуг епохи барокко вважається Йоганн Себастьян Бах. Протягом життя він часто брав участь у змаганнях, де учасникам надавалися теми, на які вони повинні були негайно скласти й зіграти фуги (на органі або клавесині). Бах часто включав фуги в різні камерні твори, наприклад, відомий Концерт для двох скрипок ре мінор, BWV 1043, хоча й не контрапунктичний у цілому, містить відкриваючу частину у формі фуги.
Найбільш відомими циклами фуг Баха є "Добре темперований клавір" й "Мистецтво фуги" для клавесина. "Мистецтво фуги" є циклом фуг (а також 4 канонів) на одну тему, що поступово перетвориться по ходу циклу. "Добре темперований клавір" складається із двох томів, написаних Бахом у різні періоди життя. Кожен том містить 24 прелюдії й фуги у всіх тональностях. Крім згаданих творів, Бах написав дуже багато окремих фуг, а також включав елементи фуг в інші свої твори.
Хоча Бах не був широко відомим композитором при житті, його вплив на музику поширювався завдяки його синові К. Ф. Е. Баху й теоретикові Марпургу (1718-1795), що написав роботу "Abhandlung von der Fuge" ("Посібник з фуги"), засновану на творах Баха.
| Цю секцію необхідно дописати чи вдосконалити. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
В творчості українських композиторів слід відмітити цикл 34 прелюдії і фуги В.С.Бібіка для фортепіано.
| Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
[ред.] Джерела

