Українська Національна Армія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Укра́їнська Націонáльна Aрмія (УНА) - під такою назвою робилися спроби орг-ції укр. армії по нім. боці при кін. другої світової війни. Наприкінці війни Німеччини проти СССР деякі нім. урядові кола намагалися включити в цю боротьбу народи Сх. Европи, з якою метою був створений рос. Комітет Визволення Народів Росії та Рос. Визвольна Армія (на чолі з ген. А. Власовим). Коли намагання підпорядкувати йому ін. нац. орг-ції не вдалася, створено Укр. Нац. Комітет (УНК) і проголошено орг-цію У.Н.А. 12. 3. 1945 А. Розенберґ, райхсміністер сх. окупованих земель, підтвердив рішення нім. уряду про створення УНК, «як єдиного представника укр. народу», та намір зібрати всіх українців, що боролися в складі нім. збройних сил, в укр. визвольну армію. 17. З Президія УНК (у згоді з през. А. Лівицьким) призначила командувачем У. Н. А. ген. П. Шандрука, кол. старшину Армії УНР (він був одночасно і гол. УНК), а начальником штабу У. Н. А. ген. А. Валійського. 28. З він прийняв присягу вояків Протитанкової Бриґади під командуванням полк. П. Дяченка (1 900 вояків) на вірність укр. народові. Ця бриґада мала б стати зародком другої укр. дивізії. До дивізії «Галичина» ген. Шандрук прибув у квітні на фронт до Австрії і, прийнявши присягу вояків, формально включив її до складу У. Н. А. як 1 Укр. Дивізію (бл. 16 000 вояків). До У. Н. А. зголосилися ще: Вільне Козацтво під командуванням полк. П. Терещенка (700 вояків), 281 запасна бриґада (5 000), стаціонована в Данії, бриґада особливого призначення отамана Т. Бульби-Боровця (400 вояків), два піхотні полки охоронної служби (2 000 вояків), які служили в Бельгії та Голляндії; три курені польової жандармерії та відділ зенітної артилерії (юнаків). Вже не було часу охопити в УНА вояків Укр. Визвольного Війська, в якому було бл. 75 000 українців. У всіх частинах, підлеглих Oberkommando des Heeres, було 220 000 українців. УНА одначе не вийшла поза стадію початкової орг-ції і планування.
Творення УНА було виявом бажання укр. народу мати свою власну збройну силу, з уваги на різні можливості закінчення другої світової війни.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Література: Shandruk P. Arms of Valor. Нью-Йорк 1959 [1]; Шандрук П. Іст. правда про 1 УД й УПА. Вісті Комбатанта. Торонто 1965, ч. 1, стор. 5 — 21.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

