Українські Січові Стрільці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Українські Січові Стрільці (УСС, Леґіон УСС, "Усусуси") — єдина українська національна військова формація в складі австро-угор. армії, зформована з добровольців, які відгукнулися на заклик Гол. Укр. Ради 6. 8. 1914 і стояли під проводом Укр. Бойової Управи (УБУ). Кадри УСС вийшли з укр. парамілітарних орг-цій Галичини, що діяли перед першою світовою війною (т-ва "Українські Січові Стрільці", створеного К. Трильовським в березні 1913 у Львові при Укр. Січ. Союзі, 1914 р. — вже 94 таких т-в у Галичині), а також «Січей», т-в «Сокіл» і Пласт. На заклик Гол. Укр. Ради відгукнулося 28 000 добровольців, але на збірку УСС у Стрию наприкін. серпня — на поч. вересня 1914 зійшлося тільки 10 000, бо деякі пов. Галичини були вже захоплені рос. армією. З того ч. австр. влада вибрала тільки 2 500 стрільців (на це вплинули й перешкоди з боку поляків), яких поділено на 10 сотень по 250 стрільців.
По короткому вишколі на Закарпатті (Ґоронда, Страбичове) сотні УСС вислано на фронт у Карпати. Їх зведено в два з пол. курені (команданти: сотн. М. Волошин, сотн. Г. Коссак, отаман С. Шухевич), з жовтня — в 3 самостійні групи. УСС підпорядковано командуванню корпусної групи ген. П. Гофмана; вони воювали в складі 129 і 130 бригад (їх командирами були українці: ген. С. Кобилянський і ген. С. Вітошинський-Доброволя) і 55-ої піхотної дивізії ген. Фляйшмана.
Узимку 1914 — 15 сотні УСС у складі 130 бриґади боронили карп. переходи: їм припала тоді розвідча й охоронна служба. Першим командантом з ініціятиви УБУ був отаман Т. Рожанковський, після нього поручник М. Галущинський. У березні 1915 австр. Начальна Команда підпорядкувала УСС командуванню корпусу ген. Гофмана, яке скасувало пост начальника команданта УСС та поділило леґіон на два самостійні курені (команданти Г. Коссак і сотн. С. Ґорук, згодом В. Дідушок) і резервову сотню.
Першим успіхом Леґіону УСС була перемога на горі Маківці 29. 4. — 3. 5. 1915; далі він визначався в боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями. З літа 1915 УСС окопалися над р. Стрипою; там, у Соснові і на Веселій, перебували до серпня 1916. Далі у складі 55-ої дивізії обидва курені перетворено на полк УСС (командант отаман Г. Коссак, з листопада 1916 — підполк. А. Варивода), у серпні 1916 Леґіон переведено під Бережани, де він окопався на горбі Лисоня. У серпневих, а також вересневих боях за Лисоню полк УСС втратив з 44 старшин — 28 і бл. 1 000 рядових убитими, пораненими і полоненими і на 30. 9. 1916 нараховував ледве 9 старшин і 444 стрільців. Тоді його переформовано на курінь і командування над ним перебрав полк. Ф. Кікаль. На фронті під Кирлибабою була відокремлена Гуцульська сотня УСС під командуванням поручника О. Левицького. Удруге відчутних втрат леґіон УСС зазнав на поч. липня 1917 в бою під Конюхами, під час т. зв. офензиви Корейського, коли в полон попав майже весь Леґіон УСС. (Від полону врятувалося бл. 400 старшин і стрільців). З них, з Гуцульської сотні і доповнень з Коша УСС зформовано новий курінь УСС, який здійснив похід до р. Збруча, а в лютому 1918 вирушив у похід на Україну з австр. окупаційною владою, був розташований на Херсонщині і приділений окупаційною владою до групи архикн. Вільгельма Габсбурґа (полк. Василя Вишиваного). Куренем командував до Збруча Д. Кренжаловський, після нього отаман М. Тарнавський і сотник О. Микитка (до Листопадового зриву). На поч. жовтня 1918 формацію УСС переведено з Херсонщини на Буковину. Під час укр.-поль. боїв за Львів Леґіон УСС прибув до Львова щойно 3 листопада і вже не зміг змінити бойової ситуації в місті.
Далі Леґіон УСС входив до складу групи «Схід» УГА і в січні 1919 був переформований на 1 бриґаду УСС в складі одного, пізніше двох полків піхоти УСС, кінної сотні УСС, гарматного полку УСС і допомогових відділів. Командантом 1 бриґади УСС був отаман С. Букшований.
Про поповнення частин УСС дбала резервова сотня УСС (кіш УСС), до якої належали ще збірні станиці у Львові, Станиславові, Сиготі, Відні і Бойова Управа УСС у Відні. Кіш УСС організував три комісаріяти УСС на Волині, які керували осв.-виховною справою й організували укр. шкільництво та Пресову Кватиру УСС, що мала свої відділи в полку, Коші й Вишколі УСС.
Вишкіл УСС належав спершу до Коша УСС, з листопада 1915 став окремою формацією, якою командував М. Тарнавський, згодом полк. К. Слюсарчук, отаман Г. Коссак і врешті сотн. С. Краснопера. 1916 вишкіл УСС підпорядковано вишкільній групі нім. Півд. армії (командувач принц Оскар Гогенцоллерн); майже 7 000 старшин і бійців УСС отримало бойовий вишкіл від нім. інструкторів, завдяки чому в майбутньому частини УСС були найкраще вишколеними частинами УГА.
Поповнені українцями з рос. армії, УСС зформували в Києві у листопаді 1917 Гал.-Бук. курінь Січових Стрільців (СС), який згодом розгорнувся в полк СС, а далі в корпус і групу СС, що були однією з найкращих формацій укр. армії.
Укр. Січові Стрільці були першими укр. частинами на бойовищах Сх. Европи після Полтави 1709, вони мали велике значення для відновлення військ. традицій, для зростання укр. патріотизму, створення військ. словництва, термінології, військ. фолкльору, пісні й музики (оркестра УСС), для устійнення форми укр. однострою (мазепинка). Пам'ять про УСС і досі жива в укр. народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини укр. армії.
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Укр. Січ. Стрільці 1914 — 20. Л. 1935, 3 вид. Монтреаль 1955;
- Думін О. Історія Легіону УСС 1914 — 18. Л. 1936;
- Ріпецький С. Укр. Січ. Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин. Нью-Йорк 1956.
| Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

