Венеди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вене́ди, венети, енети – найдавніша назва слов’ян, під якою вони згадуються в античних джерелах.

Геродот (5 ст. до н.е.), перелічуючи племена прибалтійських земель, називає "енетів". Можливо, це є першою згадкою про В. У 1-2 ст. В. згадуються у творах Плінія Старшого, Птолемея, Таціта, пізніше – в творах Йордана, в пейтінгерових таблицях тощо.

Територія, яку населяли В., охоплювала широкі простори від Балтійського моря до Карпат і від Одри до Дніпра.

З В. пов’язують пшеворську та зарубинецьку культури.

В. жили родовим ладом, який був на стадії розкладу.

Відомі городища і невеликі неукріплені поселення В., що належали общинам або родовим групам, а також могильники з трупоспаленнями.

В. займалися землеробством, скотарством, а також мисливством, рибальством, збиральництвом.

Високого рівня В. досягли у видобуванні та обробці металу, гончарстві та інших галузях виробництва. Але процес відокремлення ремесла від сільського господарства був на початковій стадії.

У В. була розвинута торгівля, існувала військова організація. Свідченням цього є знахідки зброї в похованнях.

В. доводилось вести війни проти Риму, готів, гуннів, аварів та інших племен. Відомо, що римський імператор Волузіан (3 ст.н.е.) за перемогу над В. одержав титул "венедського". Проте, встановити своє панування над В. римлянам не вдалося.

Йордан повідомляє, що в 6 ст. В. частіше називали антами і склавінами, але, разом з тим, він перелічує В., антів і склавінів як три окремі групи племен.

Можливо, в той час частина В. зберігалась як самостійна група слов’янських племен.

Безпосередні нащадки В. були основою при формуванні східних, західних і південних слов’ян.

[ред.] Джерела


Східнослов'янські племена
Анти | Білі Хорвати | Бужани | Венеди | Волиняни | Древляни | Дреговичі | Дуліби | Кривичі | Поляни | Радимичі | Сіверяни | Тиверці | Уличі