Ленінський район
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення
| Ленінський район | |||
|---|---|---|---|
|
|
|||
| Основні дані | |||
| Країна: | Україна | ||
| Область/АРК: | Автономна Республіка Крим | ||
| Утворений: | 1921 року | ||
| Населення: | 69629 | ||
| Площа: | 2919 км² | ||
| Густота населення: | 23,85 осіб/км² | ||
| Телефонний код: | 380-6557 | ||
| Поштові індекси: | 982XX | ||
| Населені пункти та ради | |||
| Районний центр: | Леніне | ||
| Міські ради: | 1 | ||
| Селищні ради: | 2 | ||
| Сільські ради: | 24 | ||
| Міста: | 1 | ||
| Смт: | 2 | ||
| Села: | 67 | ||
| Селища: | 1 | ||
| Районна влада | |||
| 98200, Автономна Республіка Крим, Ленінський район, смт Леніне, вул.Пушкіна, 22 | |||
Ле́нінський райо́н (рос. Ленинский район, крим. Yedi Quyu rayonı) — район АР Крим.
Розташований в східній частині Криму. Займає велику частину Керченського півострова, на півночі омивається Азовським, на півдні — Чорним морями.
Населення – 69,63 тис. чоловік, в т.ч.: росіян - 61,4%, українців - 17,1%, кримських татар - 16,2%, інших національностей - 5,3%.
Зміст |
[ред.] Приподні ресурси
Рельєф Керченського півострова ділиться на дві частини, розмежовані невисоким Парпачським гребенем. Південно-західна частина - полого-хвиляста рівнина, одноманітний характер рельєфу якої перемежуєтся ізольованими висотами (Кончек, Дюрмень, грязьова сопка Джау-Тепе). Для північно-східної частини характерний хвилясто-грядковий рельєф з вапняковими гребенями, їх подекуди вінчають горби з рифовими вапняками (рифовий мис Казантип). У улоговинах, які розділяють еліптичні за формою гряди, подекуди підносяться характерні для півострова сопки грязьових вулканів.
Корисні копалини району: залізняк, скляна сировина, облицювальні камені, керамзитова сировина. Мінеральні солі озера Сиваш і соляних озер (зокрема, Тобечикського і Узунларського) - важлива сировинна база хімічної промисловості.
У районі - декілька місць із запасами лікувальних грязей (озера Чокрак, Узунларського, Тобечикського, Кояшського), мінеральні грязі Булганакських грязьових сопок багаті метаном і сірководнем. На території Ленінського району відкрито понад 150 мінеральних джерел, зокрема – Баксинські сірчановодневі джерела, група вуглекислих джерел “Сеит-елі”, сірчановодневе джерело “Каралар”. Поширені каолиноподібні глини, відкриті родовища лікувальної блакитної глини.
Розробку нафтових родовищ ведуть українсько-канадська фірма “Кримтехаснефть” і вітчизняний “Чорноморнафтогаз”. У 1999 р. в Азовському морі відкрито крупне родовище газу - Северо-Казантіпськоє.
[ред.] Історія
На початку ХХ ст. територія сучасного Ленінського району входила до складу Керч-Єнікальського градоначальства, Сараймінської, Петровської і Владиславовської волостей Феодосійського повіту Таврійської губернії Російської імперії. Багатонаціональне населення Керченського півострова складало понад 40 тис. чоловік.
Радянська влада була встановлена тут в січні 1918.
В період німецької окупації і тимчасової поразки радянської влади (1918-1920 рр.) півострів став місцем партизанського руху і дії більшовицького підпілля.
У листопаді 1920 р. частини Червоної Армії вступили на територію півострова, радянська влада була встановлена на довгий термін.
У грудні 1920 р. Петровська і Сараймінська волості разом з територією градоначальства одержали статус окремого повіту з центром до м. Керчі.
У січні 1921 р. - волості були ліквідовані, на їх місці утворилися Петровській (з липня 1921 р. - Ленінський) і Керченський райони у складі повіту, який з жовтня 1921 р. був перетворений на Керченський округ у складі Кримської АРСР.
У жовтні 1923 р. - округ реорганізований в Керченський район, а райони, що входили до складу округу, - ліквідовані.
У жовтні 1930 р. - район почав іменуватися Ленінським, а його центром стало с. Ленінське. Одночасно Ленінському райони була передана частина територій району, Феодосії.
Після закінчення військових дій 1918-1920 рр. селяни одержали землю, окремі господарства об'єдналися в сільгоспартілі, комуни, суспільства. У колишніх економіях утворювалися радгоспи.
У 1925 р. в районі налічувалося 16 артілей, в 1931-м - 94 колгоспи. В ході культурного будівництва відкривалися клуби, будинки-читальні, велася боротьба з неписьменністю. Разом з тим закривалися церкви і мечеті. Діяли національні школи і сільради у німців, болгар, євреїв. Багатонаціональне населення Ленінського і Маяк-Салінського районів в 1939 складало 51630 чоловік.
Бойові дії другої світової війни на території Керченського півострова охопили період з 4 листопада 1941 по 12 квітня 1944 р. з двома періодами окупації (листопад-грудень 1941 р. і травень 1942 - квітень 1944 р.). Фашисти створили на території району 7 концтаборів. За період війни 16 населених пунктів були зруйновані, зникли з карти півострова.
[ред.] Соціальна сфера
Нині в районі функціонують 31 загальноосвітню школу, професійно-технічне училище, економічний ліцей; 3 лікарні, 7 лікувальних амбулаторій, 46 фельдшерсько-акушерських пункту; 25 будинків культури, 6 клубів, 34 бібліотеки, школу мистецтв, 2 музичних школи, 3 спортивних федерації, 3 спортивних клубу, 2 ДЮСШ. У районі працюють: Музей історії Ленінського району, етнографічний музей, 8 шкільних музеїв; чотири відділення банків. Зареєстровані 10 мусульманських і 19 православних релігійних об'єднання. На території району розташовані: 4 пансіонати, 36 баз відпочинку, 6 дитячих оздоровчих таборів. Пам'ятки архітектури: Арабатська фортеця (XIII-XVII ст.), Арабатська оборонна смуга (XVI-XVII ст.).
[ред.] Пам’ятники
Пам'ятки археології:
- Аккосів (Турецький) вал (I тис. до н.е.),
- курган Темир-гора (VIIст. до н.е.),
- городище Савроматій (II-III ст. н.е.),
- городище Китей (IV ст. до н.е. – IV ст. н.е.),
- городище Акра (IV ст. до н.е. – I ст. н.е.),
- городище Куль-Тепе (I-IV ст. н.е.),
- городище Ілурат (I-III ст. н.е.),
- поселення Золоте (II-I ст. до н.е.),
- городище Киммерік (VI ст. до н.е. – IV ст. н.е.),
- городище Михайлівське (I ст. до н.е. – IV ст. н.е.),
- курган Куль-Оба, курган Кара-Оба,
- поселення Семеновка (III ст. до н.е. – III ст. н.е.).
У районі встановлені: 27 пам'ятних знаків на честь загиблих односельців в роки Другої світової війни і 1 пам'ятний знак землякам воїнам-інтернаціоналістам.
У районі розташовані 5 рекреаційних зон: Арабатська стрілка, Казантіпська затока, о.Чокрак, г. Опук, мис Чауда. Створені 2 природних заповідника.
[ред.] Дивись також
| Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| Населені пункти Ленінського району | ||||
|---|---|---|---|---|
| Міста: | Щолкіне | |||
| Смт: | Багерове • Леніне | |||
| Села: |
Азовське • Батальне • Бєлінське • Бондаренкове • Борисівка • Верхньозаморське • Виноградне • Войкове • Вулканівка • В'язникове • Глазівка • Горностаївка • Дорошенкове • Єрофєєве • Заводське • Завітне • Затишне • Зелений Яр • Золоте • Іванівка • Іллічеве • Калинівка • Кам'янське • Кірове • Корольове • Костиріне • Красногірка • Краснопілля • Курортне • Ленінське • Лібкнехтівка • Лугове • Львове • Мар'ївка • Марфівка • Мисове • Михайлівка • Набережне • Нижньозаморське • Нововідрадне • Новомиколаївка • Новоселівка • Огоньки • Октябрське • Осовини • Останіне • Пісочне • Петрове • Приозерне • Прудникове • Пташкине • Романове • Семенівка • Семисотка • Соляне • Станційне • Тасунове • Уварове • Фонтан • Фронтове • Челядінове • Чистопілля • Южне • Юркине • Яковенкове • Ярке • Ячмінне |
|||
| Селища: | Єгорове | |||
| Райони Республіки Крим | ||||
|---|---|---|---|---|
| Бахчисарайський | Білогірський | Джанкойський | Кіровський | Красногвардійський | Красноперекопський | Ленінський | Нижньогірський | Первомайський | Роздольненський | Сакський | Сімферопольський | Совєтський | Чорноморський | ||||
| Міста республіканського значення Республіки Крим | ||||
| Алушта | Армянськ | Джанкой | Євпаторія | Керч | Красноперекопськ | Саки | Сімферополь | Судак | Феодосія | Ялта | ||||

