Шульгин Василь
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шульгин Василь (1878 — 1976), рос. політ. діяч, публіцист, правник родом з Києва, син Віталія Ш. Чл. 2 і 4 Держ. Думи від Волинської губ. Ред. і видавець ворожого українству щоденника «Киевлянин» (1913 — 19). Під час революції 1917 від ім. Держ. Думи Ш. прийняв зречення царя Миколи І., був одним з творців білоґвардійської Добровольчої армії, співр. Деникіна і Вранґеля. З 1920 в Юґославії, згодом у Франції, Польщі і з 1931 знову в Юґославії (Сремски Карловци, осередок рос. білоґвардійщини). У 1925 — 26 відвідав Ленінград, Москву і Київ (Згодом написав спогади «Три столицы»). 1945 арештований сов. органами, вивезений у Москву і засуджений на ув'язнення; з 1956, після звільнення з ув'язнення, жив у Владімірі, де й помер.
Автор антиукр. і антиєвр. кн.: «Что нам в них не нравится? Об антисемитизме в России» (1929), «Украинствующие и мы!» (1939), «Le plus grand mensonge du XXe siècle. L'Ukraine» (1939). У сов. в-вах появилися спомини Ш. «Дни» (1927, про лютневу революцію) і «Годы. Воспоминаня бывшего члена Государственной думы» (1979).
[ред.] Література
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

