Принц Сьотоку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Принц Сьото́ку (яп. 聖徳太子 - сьотоку тайсі, 574 — 622) — принц-регент і спадкоємець імператорського престолу в Японії періоду Асука. Його посмертне ім'я Сьотоку означає "Свята Благодать".
Сьотоку був сином імператора Йомея (585-587). Його мати,імператриця Анахобе но Хасіхіто но Хімеміко (穴穂部間人皇女), походила з переселенців з континенту. Батьки Сьотоку були дітьми покійного імператора Кінмея (509-571) від різних дружин. Аби уникнути війни за престол між принцом Сьотоку і його двома братами, трон посіла імператриця Суйко (554-628), а Сьотоку було назначено регентом. Імператриця була його тіткою і тещею водночас, оскільки принц одружився на її доньці Удодоно Кайдако.
Згідно "Ніхон Сьокі" (720) Сьотоку вдалося створити ценралізований уряд. У 603 році він встановив дванадцять чиновницьких рангів при дворі, а у 604 році, на основі будддистського вчення, він розробив так звану "Конституцію Сімнадцяти статей" — правила для державних службовців. У 607 році Сьотоку відправив посольство на чолі з Оно но Імоко до китайської династії Суй, бажаючи зав'язати рівноправні відносини.
Сьотоку був поборником буддизму і звів храм Сітеннодзі в районі Наніва (суч. префектура Осака) і храм Хорюдзі в районі Ямато (суч. префектура Нара).
Сьотоку був першим, хто вжив назву "Японія" (日出 "Хіномото", пізніше 日本 "Ніппон") для означення власної країни. У листі до китайського імператора Ян-ді, він писав:
"Імператор країни, де сонце сходить (日出), шле послання до імператора країни, де сонце заходить"
Сьотоку відомий під різними іменами і титулами. Його справжне ім'я Умаядо но одзі (厩戸皇子, "принц двері коюшні"), яке походить від місця народження Сьотоку — конюшні. Він також знаний як Тойосатомімі (豊聡耳) або Каміцуміяо (上宮王). У Кодзікі його ім'я записане як Каміцумія но Умаядо но Тойосатомімім но Мікото (上宮之厩戸豊聡耳命). У Ніхон Сьокі його називають Тойосатомімі но Сьотоку (豊耳聡聖徳), Тойосатомімі но Ходайо (豊聡(耳法大王) та Хосюо (法主王). Найбільш широковживане ім'я — Принц Сьотоку — вперше з'явилося у поетичній збірці Кайфусо у 751 році, за 100 років по його смерті.
Портрети Сьотоку прикрашали старі японські банкноти номіналом у 10,000, 5,000, 1,000 і 100 єн.

