Яворський Матвій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Яворський Матвій (15.11.1885 — 3.11.1937), історик, політ. діяч родом з с. Корчмина в Галичині. Вивчав право у Львівському й Віденському ун-тах, за першої світової війни був старшиною австр. армії, згодом сотником УГА, 1919 лишився в Києві, згодом перайшов до Харкова, де 1920 вступив до КП(б)У і став офіц. історіографом марксистської іст. школи, протеґованої сов. владою. У 1920-их pp. у Харкові Я. деякий час завідував Управлінням Укрнауки, згодом очолював Іст. Відділ Укр. Ін-ту Марксизму, а деякий час весь Ін-т, співпрацював з М. Скрипником. Рівночасно викладав історію України у вузах Харкова. 1929 Я. обрано д. чл. ВУАН. Відтоді він працював у Києві, бувши чл. президії І Відділу (Іст.-філол.) ВУАН, його секретарем і фактичним керівником, бо гол. цього відділу Д. Багалій перебував у Харкові. Але вже 1929 його оскаржено в «націоналістичному ухилі» й усунено з Іст. Відділу Ін-ту Марксизму, у лютому 1930 виключено з партії й зі складу ВУАН. Незабаром заарештовано і 1931 заслано на Соловецькі о., де він, за офіц. даними, 1937 помер.
Я. перший укр. історик, що пробував укладати історію України за «марксистсько-матеріалістичним законом». Без відповідної фахової практики й достатньої документації його твори позначені ідеологічними маніпуляціями іст. фактів. Серед творів Я. відомі насамперед популярні підручники: «Нарис історії України», т. І (до кін. лит. доби, 1923), т. II (до упадку Гетьманщини, 1924); «Коротка історія України» (1927), що охоплювала події до 1920; «Історія України в стислому нарисі» (три вид. 1928 — 29). Згідно з ідеологічним унапрямленням, Я. опрацював розвідки про рев. рухи на Україні: «История революционного движения на Украине» (1922), «Революція на Україні в її головніших етапах» (1923), «Нариси з історії революційної боротьби на Україні» (т. І 1927, т. II, ч. 1 1928), «Україна в епоху капіталізму» (т. І — III, 1924 — 25). Крім того, Я. був автором низки ст. у спеціялізованих зб. і ж.: «К истории КП(б)У» (Октябрская революция. Первое пятилетие, 1922), «Емський акт 1876 р.» («Прапор марксизму», І, 1927), «Проблема укр. нац.-дем. революції у 1917 p., її історичні основи та її рухові сили» («Червоний шлях», ч. 2, 4, 1927), «Сучасні течії серед укр. історіографії» (зб. «Криза сучасної буржуазної науки та марксизм», 1929), «Провідні думки в розвиткові іст. науки» («Прапор марксизму», І, 1929), «Современные антимарксистские течения в укр. исторической науке» («Труды первой всесоюзной конференции историков-марксистов, 28. 12. 1928 — 4. 1. 1929», т. І, 1930), «Das Ergebnis der ukrainischen Geschichteforschung in den Jahren 1917 — 1927» («Osteuropäische Forschungen», VI, 1929). В Австралії перевидано «Нарис історії України», т. І — II (Аделаїда, 1986).
Праці Я. були гостро критиковані в укр. нац. історіографії за тенденційність і нефаховість (Д. Багалій, Д. Дорошенко, І. Крип'якевич, О. Оглоблин), а з 1929 також сов. історіографією, яка «яворщиною» прозвала «націоналістичний ухил» в історії. Я. обвинувачено в ідеологічних помилках: «перебільшенні місця нац. питання в .рев. боротьбі, ідеалізації дрібнобуржуазних націоналістичних партій» та трактуванні укр. революції не як частини рос., а окремого витвору укр. іст. процесу.
[ред.] Література
Багалій Д. Перша спроба начерку історії України на тлі іст. матеріалізму. «Червоний шлях», 9, 1923; Скрипник М. Помилка та виправлення академика М. Яворського. «Більшовик України», 2, 1930; Підгайний С. Академік Матвій Яворський. В «Укр. інтелігенція на Соловках». 1947; Mace J. Е. Matvii Yavorskyi and the Vicissitudes of Interpreting of Past. «Communism and the Dilemmas of National Communism in Soviet Ukraine, 1918 — 1933». Кембрідж, 1983.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

