Період Едо
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Історія Японії | |
|---|---|
| Стародавність | |
| Палеоліт | |
| Період Дзьомон | |
| Період Яйої | |
| Період Ямато | |
| *Період Кофун | |
| *Період Асука | |
| Період Нара | |
| Період Хей'ан | |
| Середньовіччя | |
| Період Камакура | |
| Період Муроматі | |
| *Період Нанбокутьо | |
| *Період Сенґоку | |
| Період Адзуті-Момояма | |
| Новий Час | |
| Період Едо | |
| Період Мейдзі | |
| Період Тайсьо | |
| Сучасність | |
| Період Сьова | |
| *Повоєнна Японія | |
| Період Хейсей | |
Період Едо (яп. 江戸時代 - "Едо дзідай") – епоха в історіїЯпонії (1600-1868), яка співпала з правлінням роду Токуґава. Почалася з перемоги "східної коаліції" під керівництвом Токуґави Іеясу в битві при Секіґахара (1600) над об'єднаними військами Ісіди Міцунарі, захисника інтересів роду покійного військового правителя країни Тойотомі Хідейосі. Період Едо завершився зняттям із себе повноважень сьоґуна Токуґава Йосінобу в 1868 році.
Характеризується як час установленням диктатури Токуґава і переходом від часів "воюючих країн" до мирної епохи
У період Едо відбулося становлення японського духу, поява національної японської ідеї, розвиток економіки й чиновницького апарату. Період Едо – золоте століття літератури і японської поезії, найбільш яскравим представником якої є Мацуо Басьо.
Впродовж періоду Едо Японія перебувала за залізною завісою для Заходу, не ведучи торгівлі й не маючи зв’язків із європейськими країнами і колоніями. Християнство було жорстоко придушене (повстання на Кюсю). За допомогу Голандії у антихристиянській боротьбі, її купці отримали екслюзивне право торгувати з Японією. Залищаючись "закритою" для Європи, Японія активно торгувала з державами Східної та Південно-східної Азії.
У другій половині періоду Едо мало місце послаблення політичного впливу військових родів(самурайський стан) та посилення ваги торгових домів (купецький стан). По суті Японія зробила перехід від феодального до капіталістичного режиму. Занепад сьоґунату характеризувалося політичними й економічними, а не військовими причинами.
У 1867 році спалахнула війна між центральним урядом та союзом трьох самурайських родів з провінцій Сацума, Тьосю і Тоса. Перемога повсталих поклала кінець 300-літньому пануванню (сьоґунату), передавши владу у країні імператору (Реставрація Мейдзі)
Одночасно з падінням сьоґунату Токуґава відбулося падіння самої ідеї сьоґунату.

