Маркування вугілля
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маркування вугілля встановлена з метою раціонального промислового використання вугілля. Вугілля підрозділяються на марки й технологічні групи; в основу такої класифікації покладені параметри, що характеризують поведінку вугілля в процесі термічно дії на них.
| Марки вугілля | Літерне позначення марок | Вихід летючих речовин Vг, % | вміст вуглецю Сг, % | теплота згоряння Qгб, ккал/кг | Відбивна здатність в масляній іммерсіі, % |
|---|---|---|---|---|---|
| Буре | Б | 41 і більше | 76 і менше | 6900-7500 | 0,30-0,49 |
| Довгопламеневе | Д | 39 і більше | 76 | 7500-8000 | 0,50-0,64 |
| Газове | Г | 36 | 83 | 7900-8600 | 0,65-0,84 |
| Жирне | Ж | 30 | 86 | 8300-8700 | 0,85-1,14 |
| Коксове | К | 20 | 88 | 8400-8700 | 1,15-1,74 |
| Худо-випічне | ОС | 15 | 89 | 8450-8780 | 1,75-2,04 |
| Худе | Т | 12 | 90 | 7300-8750 | 2,05-2,49 |
| Антрацити | А | менше 8 | 91 і більше | 8100-8750 | 2,50-6,00 |
Крім вказанних у таблиці, у деяких басейнах видідяють проміжні марки:
- газове жирне (ГЖ)
- коксове жирне (КЖ)
- коксове друге (K2)
- слабовипічне (СС)
Вугілля поділяється на технологічні групи по здатності спікатися; для вказання технологічної групи до літерного позначення марки додається цифра, що вказує найнижче значення товщини пластичного слою в цьому вугіллі, наприклад Г6, Г17, КЖ14 і т.п.

