Халіф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Халі́ф (араб. خليفة رسول الله (халіфа) — наступник, заступник) — титул ісламського правителя, як керівника віруючих і наступника Мухамеда, верховного глави ісламської общини, що вибирався для здійснення духовного і світського керівництва в ісламському світі у відповідності до шаріату та слідкував за виконанням віруючими "божественних правил", що заповів Аллах.

Вважалось, що халіф замінює в деяких функціях померлого пророка Мухамеда, а кожен слідуючий халіф, замінює в цих же функціях, попереднього.

З самого початку халіфа вважали головою всіх мусульман світу, імамом, втілювачем ідеї нерозривності світської та духовної влади. Але з кінця 8 - на початку 9ст. в Аббасидському халіфаті склалася концепція про халіфів, як прямих представників Аллаха і про передачу халіфами світської влади емірам і султанам.

[ред.] Історія

Першим халіфом був найближчий сподвижник Мухамеда — Абу Бекр, слідуючими — Омар, Осман, Алі. Вони отримали прозвання праведних халіфів.

Під час боротьби за владу між Алі та Муавією (із династії Омейядів) виник розкол мусульманської общини. Прибічники Алі заснували течію, від якої пішов шиїтизм.

  • Шиїти визнають нащадків Алі, двоюрідного брата Мухаммеда і чоловіка його дочки Фатіми, законним імамом ісламу, виключаючи таким чином всіх сунітських халіфів. Фатімідській халіфат (909–1171) був найбільш відомим халіфатом шиїтів в історії ісламу. Із числа тих хто з самого початку підтримував Алі виділились також харіджіти, які відстоювали повну виборність халіфа.
  • Більшість мусульманської общини, що заснувала сунітську гілку ісламу, підтримувало халіфів із династії Омейядів, яких в середині 8 ст. змінили халіфи із династії Аббасідів. Суніти вірять, що Мухамед був пророком, покликаним по божественному велінню, а тому не міг заповісти або передати це своє священне служіння жодному з наступників. Наступники Мухамеда успадковували лише земну владу.

Інші династії, такі як Ідрісиди в Марокко (789–921) і Сефевіди в Ірані (1502–1736), також претендували на титул халіфа.

В 16 ст. халіфами почали називати себе і турецькі султани, що зберігали цей титул до 1924 року, тобто до краху Османської імперії. Тоді інститут халіфів перестав існувати. Проведені в Каїрі і Мецці конференції не змогли визначити майбутнє цього інституту але багато мусульманських течій сучасності вважають відновлення цього інституту умовою відродження істинно ісламських принципів життя суспільства.

[ред.] Див. також

  • Халіфат