Ополчення
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ОПОЛЧÉННЯ – допоміжне військо, створюване у надзвичайних умовах військового часу з добровольців – цивільного населення, здатного тримати зброю, але звільненого від дійсної військової служби. За княжої доби (9-14 ст.) крім княжого війська – дружини під час ворожого наступу князі скликали народне О., т.зв, воїв з рядів міської людності і селян. Вони були організовані на територіальній основі, і кожна земля становила відділ – тисячу на чолі з тисяцьким. Вої не мали однотипного озброєння. Вони становили легко озброєну піхоту без більшого бойового значення. Подібно було організоване О. у Великому князівстві Литовському (до половини 16 ст.). У Речі Посполитій О. охоплювало насамперед шляхту (“посполите рушення”).
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2. Рад. енциклопедія історії України.- К., 1971.- т.3.

