Рада Міністрів СРСР
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Голови РМ СРСР | |
|---|---|
| Чільник | Роки урядування |
| Й. Сталін | 1946—53 |
| Г. Маленков | 1953—55 |
| М. Булганін | 1955—58 |
| М. Хрущов | 1958—64 |
| О. Косиґін | 1964 |
Ра́да Міні́стрів СРСР, найвищий орган, що очолює апарат держ. управління СРСР і має за завдання організувати все державне управління. Р. М. СРСР твориться Верховною Радою СРСР і їй підзвітна. У період між сесіями Верховної Ради СРСР вона підзвітна Президії цієї Ради, яка може робити зміни у складі Р. М. До складу P. M. СРСР входять голова Р. М., його перші заступники та заступники, мін. СРСР, керівники низки ін. центр. органів, а також (з 10. 5. 1957) гол. P. M. союзних республік. Згідно зі ст. 69 конституції СРСР, Р. М. СРСР має право припиняти постанови й розпорядження Р. М. союзних респ. з тих галузів держ. управління, що віднесені до компетенції СРСР. Для оперативного вирішування окремих питань існує внутр. президія Р. М. СРСР, до складу якої входять гол., перші заступники та мін., що їх особисто призначено партією. P. M. СРСР об'єднує та скеровує роботу заг.-союзних і союзно-респ. мін-в і ін. підвідомчих їй установ. Для виконування своїх функцій P. M. СРСР має апарат, а саме управління справами Р. М. СРСР з відповідними відділами (правничий відділ, референтура, секретаріат, урядовий архів, галузеві групи та відділи, колегії міністерствв тощо). Використовуючи свої широкі повноваження, P. M. СРСР централізує в маштабі усього СРСР працю органів держ. управління. Згідно з больш. концепцією держ. управління, P. M. СРСР є виконавцем політики партії: «Всю свою діяльність P. M. проводить під безпосереднім керівництвом ЦК КПРС». У 1971 чл. Р. М. СРСР було 102, у тому ч.: керівників заг.-союзних мін-в 26, союзно-респ. 32, різних держ. комітетів і управлінь — 21, 15 голів P. M. респ. та заступників гол. Р. М. Гол. Р. М. СРСР були: Й. Сталін (1946—53), Г. Маленков (1953—55), М. Булганін (1955—58), М. Хрущов (1958—64), О. Косиґін (з 1964). До складу P. M. СРСР входили деякі українці, за останні роки найпомітніші: Д. Полянський, Р. Малиновський, А. Гречко, І. Казанець, В. Мацкевич, Л. Корнієць, П. Непорожній, П. Шелест та ін.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

