Суперлятив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Суперлятив, найвищий ступінь вияву ознаки (серед трьох і більше осіб, речей чи понять), вираженої якісним прикметником чи утвореним Від нього прислівником (найгарніший з-поміж усіх). С. утворюється префіксом най-, доданим до вищого ступеня (компаративу), або аналітично словоскладенням (найбільш західній). Безвідносно інтенсивну появу ознаки показує т. зв. елятив (прегарний, дуже гарний, народномовні: гарний-гарний, такий гарний, гарнісінький, гарнюсінький). Архаїчні ц.-слов. форми С. вживаються ще у шанобливому звертанні до духовних осіб (всечесніший, всесвітліший, блаженніший, священніший).


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література