Палій Семен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Семе́н Палі́й (справжн. прізв. - Гурко ; н. 1640-і рр.-п. між 24.1. і 13.5.1710) - полковник білоцерківський (фастівський), керівник національно-визвольної боротьби українського народу проти польської влади у Правобережній Україні в кін. 17-на поч. 18 ст.

Народився у Борзні (тепер Чернігівська обл.) в козацькій родині. Вчився у Києво-Могилянській Колегії. У 1660-х рр. перебував на Запоріжжі, де відзначився військовими та організаторськими здібностями. На поч. 1680-х рр. кілька полків на чолі з П. перейшли на малозаселену територію Пд. Київщини. Опорним пунктом Палій обрав місто Фастів. У 1683 загін козаків, очолюваний П., брав участь у розгромі турків під Віднем. У 1684-85 при сприянні Палія були засновані Фастівський, Богуславський та віддалені Брацлавський і Корсунський полки. У 1680-90-х рр. вів спільно з лівобережними козаками боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Основним завданням, яке ставив перед собою Палій, стало визволення Правобережної України з-під польської влади і приєднання її до Гетьманщини. В кін. 1680-х рр. боротьба проти польської шляхти, яку очолював Палій та його сподвижники С. Самусь, 3. Іскра, А. Абазин велася на значній території. Козацькі війська, під керівництвом Палія визволили Богуслав, Корсунь, Лисянку та ін. міста. В 1699 польський сейм прийняв ухвалу про ліквідацію козаччини, що стало однією з причин розгортання національно-визвольного повстання під проводом Палія (див. Палія повстання 1702-04). Після невдалої спроби отримати допомогу в боротьбі проти Польщі з боку Гетьманщини та Московії, Палій спробував знайти союзників серед прихильників шведського короля Карпа XII. Після зайняття військами І. Мазепи Правобережжя Палій, прагнучи зберегти свій вплив на Правобережжі, намагався проводити власну політику та робив спроби підбурити проти гетьмана Запоріжжя. Це занепокоїло І. Мазепу, який, намагаючись не допустити анархії в краю, наказав у липні 1704 заарештувати фастівського полковника. В 1705 Палій був засланий до Сибіру, в Тобольськ. Після відкритого виступу І. Мазепи проти московської влади у 1709 Палія було повернуто з заслання і призначенно полковником Білоцерківського полку. Помер у січні 1710. Похований у Києво-Межигірському монастирі.