Татари
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Tatary.jpg | |
| Раса: | |
| Загальна кількість | |
| Найбільші розселення | |
| Мова | татарська мова |
| Релігія | мусульманство православ'я |
| Етнографічні групи | |
Тата́ри є представниками кількох тюркомовних народів, загальна кількість яких наприкінці 20 ст. складала більш як 5 мільйонів осіб, та мешкали вони в основному порядку в західній-центральній Росії вздовж центральної течії р. Волги та її притоки р. Ками, а звідти на схід до Уральських гір. Крім того татари мешкають у Казахстані та, меншою мірою, у західному Сибіру.
Розмовляють татари татарською мовою.
Державне утворення — республіка Татарстан.
Народні релігії: мусульманство і частково православне християнство.
Вперше назва татар з’явилася серед кочових племен, що мешкали на північному сході Монголії та теренах навкруги озера Байкал починаючи з 5-го століття н.е. На відміну від монголів, ці народи спілкувалися тюркською мовою та вони, вірогідно, були спорідненими з народами Кумак та Кипчак. Пізніше, на початку ХІІІ-го століття деякі групи цих тюркських кочовників стали частиною армії монгольського завойовника Чингіз-хана, відбулося злиття монгольських та татарських підрозділів, і монгольські завойовники Русі та Угорщини для європейців стали відомими як татари (або тартари).
Після розпаду імперії Чингіз-хана, татари стали ототожнюватися головним чином із західною частиною монгольських володінь, яка охоплювала більшу частину сучасної Європейської Росії та називалася Золотою Ордою. У XIV ст. ці татари були навернені до Сунітського ісламу. Розподілені зсередини та через різнобічні іноземні тиски наприкінці XIV ст. Золота Орда розпалася на незалежні татарські ханства Казані та Астрахані на Волзі, Сибірське ханство у західному Сибіру, та Крим. Росія підкорила перші три з ціх ханств у 16 сторіччі, але Кримське Ханство стало васальним по відношенню до оттоманських турків, доки його не було приєднано до Росії Катериною Великою у 1783 році.
У своїх ханствах татари розвили складну суспільну організацію, та їхня знать зберегала своє громадянське та військове лідерство у російські часи; окремі класи громадян були купцями та землеробами. На чолі уряду був хан татарської держави (Казанського ханства), частина сім’ї якого, за угодою, що було підписано у XVI ст., приєднувалась до Російської знаті. Ця стратифікація у межах татарського суспільства продовжувалась до Російської Жовтневої Революції 1917 року.
Протягом IX—XV століть татарська економіка будувалася на землеробстві та скотарстві, ця тенденція продовжується й понині. Ще в татар розвинена традиція майстерності по дереву, кераміці, шкірі, тканині та металу. Крім того протягом довгого часу вони були відомими як купці. Підчас XVIII та XIX століть вони заслужили привілейовані позиції в межах розвинення Російської Імперії як комерційні та політичні агенти, вчителі та адміністратори тільки-но одержаних територіях (до складу Російської Імперії) у Центральній Азії.
[ред.] Татари у Росії
Більш ніж 1.5 мільйонів казанських татар зараз мешкає у Волзькому та Уральському регіонах, та вони становлять прибл. половину населення у республіці Татарстан. Вони відомі як Волзькі татари і є найбільш забезпеченими та індустріально розвиненими з-поміж татарських груп. Майже ще мільйон татар мешкає у Казахстані та Центральній Азії, у той час коли кількість Сибірських татар є лише прибл. 200 тис. осіб, та мешкають вони розкидано у Західному Сибіру.
[ред.] Кримські татари та їхня історія у сучасний період
Вони формували основу Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, яка була заснована Радянським урядом у 1921 році. Республіка була анульована у 1945 році, коли Радянський вождь Йосиф Сталін звинуватив приблизно 200 тис. кримських татар у співпраці з німцями підчас Другої Світової Війни. В результаті цього, кримські татари були масово депортовані до Узбекистану та Казахстану, де їм було заборонено використовувати татарську мову. За десталінізаційною програмою Микити Хрущова їм було повернено їхні громадянські права у 1956 році, але їм все одне не було дозволено повернутися до Криму, який у 1954 році було приєднано до Української РСР. Так воно продовжувалось до початку 1990-х, коли кримські татари скористались занепадом авторитету Радянського центрального уряду та почали повертатися до Криму після майже п’яти десятиріч внутрішнього заслання. Зараз їхня кількість сягає прибл. 270 тис. осіб..
Джерело: Encyclopædia Britannica

