Тютюн
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тютюн (Nicotiana), рід однорічних і багаторічних рослин родини пасльонуватих; відомо понад 70 видів. У культурі велике значення мають два — махорка (N. rustica L.) і тютюн справжній (N. tabacum L.), однорічні рослини, обидві поширені на Україні. Тютюн (особливо його листки) містить алькальоїди, серед інших нікотин (1 — 3%), органічні кислоти, етерову олію тощо. З тютюну виготовляють вироби для паління (цигарки, сигарети, сиґари, тютюн для паління, люльковий), нюхальний тютюн і тютюн для жування; з відходів одержують цитринову кислоту, препарати для боротьби з шкідниками сільського господарства тощо.
Паління Т. було принесене з Америки до Європи у другій пол. 16 ст., на Україну — з кінці 16 ст., а з початку 17 ст. Т. (перев. прості сорти) почали вирощувати в коз. і сел. господарствах. 1717 з указу Петра І збудовано в Охтирці (Харківщина) першу на Україні (і в Рос. Імперії) тютюнову фабрику, що мала плантації кращих сортів Т. (50 га). Площа під Т. і махоркою постійно зростала: з 550 га у 1727 до 22 000 га у 1860. Це були перев. плантації великих землевласників, але Т. плекали також на своїх садибах селяни, козаки, купці. 1911 посівна площа Т. в 9 укр. губ. зросла до 28 490 га (у тому ч. 13870 на Полтавщині і 13440 на Чернігівщині); 1913 зменшилася до 24700 га (у тому ч. 8 600 припадало на Т., 16 100 на махорку), що становило 44% площі під Т. у Рос. Імперії. З України культура Т. поширилася на Крим і Бесарабію, а в другій пол. 19 ст. на Кубань і чорноморське узбережжя Кавказу. Тютюнництво приносило державі великі прибутки: у Рос. Імперії з допомогою акцизу, в Австро-Угорщині — тютюнової монополії.
У 1920 — 30-их pp. посівні площі під Т. і махоркою значно зросли. З 1950-их pp. площа під Т. не зазнала більших змін, натомість зменшилася площа під махоркою (її перестали курити). Зміни посівної площі в УРСР видно з табл. (у тис. га):
| 1913 | 1940 | 1950 | 1960 | 1970 | |
| тютюн | 8,6 | 22,3 | 21,1 | 25,6 | 24,8 |
| махорка | 16,1 | 39,5 | 35,9 | 16,7 | 2,2 |
У 1950-их pp. площа Т. в УССР становила до 30% заг.-союзної, тепер бл. 17%. Валовий збір Т. в УССР становив 1970 23 тис. т, махорки — 2,3; урожай 9,3 і 10,6 центнерів з га.
Основні посівні площі Т. розміщені на Поділлі (зокрема в Тернопільській і Хмельницькій обл., на Покутті, у Криму і на Закарпатті, а також на Кубані й чорноморському узбережжі Кавказу. На Україні поширені сорти Т.: Переможець 83, Гостролист Б 2747, Дюбек 44 та ін. Питання селекції і аґротехніки Т. досліджують Укр. . дослідна станція з тютюну і махорки у Мельниці Подільській (Борщівського р-ну Тернопільської обл., створена 1959) і Тютюну і махорки Ін-т (Всесоюзний н.-д. Ін-т ім. А. Макогона Мінва сіль. госп-ва СССР) у Краснодарі (заснований 1923).
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Сігал А. Тютюни України. К. 1962.
- Енциклопедія українознавства
| Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

