Гончаренко Гнат Тихонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гнат Гончаренко
Збільшити
Гнат Гончаренко

Гончаренко Гнат Тихонович (18351917)

Один із “найсвітліших образів з усіх відомих мені кобзарів”, – писав про нього Гнат Хоткевич. Народився Гнат Гончаренко 1835 року у кріпацькій родині в слободі Ріпках Харківського повіту. Пізніше переїхав до Губаєнкового хутора. Осліп на третьому році життя. За свідченням Є. Криста, у 22 роки пішов навчатися до панотця Петра Кулибаби. За спогадами, Г. Гончаренко був суворим послідовником вустинських заповітів і ніколи не відхилявся від традиційних виконавських форм. Ф. Колесса писав, що “незважаючи на невеликий репертуар дум, Гончаренко архаїчним способом рецитації і бандурною грою вибивається на найчільніше місце з-поміж живих кобзарів”, його виконавству властиві “архаїчні ознаки, що виявляють в Гончаренкові співця давньої школи, спадкоємця найкращих кобзарських традицій” [Колесса Ф. Мелодії українських народних дум. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 313-314]. У Г. Гончаренка навчалися: С. Горобець із Богодухівського повіту, Петро Древченко з хут. Залютіне, Ераст Вудянський із с. Польового, Грицько Байдиков із с. Олексіївка. Епічний репертуар Г. Гончаренка складався з 3-х дум: “Олексій Попович”, “Про вдову”, “Про сестру і брата”. Ходив кобзарювати “на пару” з незрячим товаришем-стихівничим (зі Змійова) та хлопчиком-поводарем. Записи від Г. Гончаренка робили Леся Українка і Климент Квітка.

[ред.] Джерела

  • Черемський, К. П. Повернення традиції / К. Черемський. – Х.: Центр Леся Курбаса. – 1999. – 288 с.
  • Черемський, К. П. Шлях звичаю / – Х.: Глас. – 2002. – 444 с.


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.