Ртуть

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ртуть (Hg)
Атомний номер 80
Зовнішній вигляд Важка рідина
сріблясто-білого кольору
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
200.59 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 157 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
1006.0(10.43) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f14 5d10 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 149 пм
Радіус іона (+2e) 110 (+1e) 127 пм
Електровід'ємність
(по Полінгу)
2.00
Електродний потенціал Hg←Hg2+ 0.854В
Ступені окислення 2, 1
Термодинамічні властивості
Густина 13.546 (@ +20°C) г/см3
Питома теплоємність 0.138 Дж/(K моль)
Теплопровідність 8.3 Вт/(м К)
Температура плавлення 234.28 K
Теплота плавлення 2.295 кДж/моль
Температура кипіння 629.73 K
Теплота випаровування 58.5 кДж/моль
Молярний об'єм 14.8 см3/моль
Кристалічна решітка
Структура решітки ромбоедрична
Період решітки 2.990 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая 100.00 K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Uub Uut Uuq Uup Uuh Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Зміст

[ред.] Історія

[ред.] Походження назви

[ред.] Отримання

[ред.] Застосування

[ред.] Біологічна роль

[ред.] Дивись також

Ртуть (Hg), хім. елемент II групи періодичної системи Д. Менделєєва, важкий метал, у кімнатній температурі — рідина. Р. використовують у техніці (ртутні помпи, термометри, барометри), в електро- і радіотехніці, у виробництві вибухових речовин, у медицині. У природі Р. зустрічається у самородному стані й у ртутних рудах, основою яких є цинобра (сульфід P.); вони виступають найчастіше з домішками стибніту, а також піриту, марказиту, рутилу та арсенопіриту.

На Україні найважливішим і найдавнішим є Микитівське родовище P., відкрите у 1879 і експлуатоване з 1885. Цинобра виступає тут у жильній, пластовій та прожилково-вкраплюваній формі, вміст Р. у руді в сер. 0,4%. Поклади Р. виступають у банях морфотектоніки району, що належить до гол. Донецької антисинкліналі, найпродуктивнішими є бані Чагарник і Софіївська. На базі микитівської руди працює ртутний комбінат, модернізований у 1960-их pp.

Продукція Р. до 1914 становила 300 до 400 т річно (велику її частину експортовано); по війні й революції вона повільно відновлялася (127 т у 1926), у 1935-40 її доведено річно до бл. 300 т (гіпотетичний попит в СССР на Р. — 285 т). По другій світовій війні Микитівське родовище розбудоване. Виявлені у ньому запаси (до глибини 300 м) оцінювалися у 1927 на 6 000 т. після введення глибокого буріння у 1960-их pp. вони дещо збільшилися. Продукція Р. в УССР (чи СССР) тепер не подається.

У 1960-их pp. на Україні розпочато розробку родовищ Р. на Закарпатті (у межах Вулканічних Карпат), які виступають у олив'яно-цинкових рудовиявленнях, що належать до типу суміші метацинабаритів, карбонатів, гірського кристалу та цинобри. Розшуки Р. відновлено також в Криму; перспективними можуть виявитися конґльомерати ртутної мінералізації в сточищі Малого Салгиру та б. сіл Перевального і Веселого.



Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література