Магнітне поле
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Магні́тне по́ле — складова електормагнітного поля, яка створюється змінним у часі електричним полем або електричними зарядами, що рухаються та спричиняє силову дію на інші електричні заряди, що рухаються. (Нерухомі електричні заряди з магнітним полем не взаємодіють, але елементарні частинки з ненульовим спіном, які мають власний магніний момент, є джерелом магнітного поля і магнітне поле спричиняє на них силову дію, навіть якщо вони перебувають у стані спокою.)
Магнітне поле утворюється, наприклад, у просторі довкола провідника, по якому тече струм або довкола постійного магніта.
Магнітне поле є векторним полем, тобто з кожною точкою простору пов'язаний вектор магнітної індукції
який характеризує величину і напрям магнітого поля у цій точці і може мінятися з плином часу. Поряд з вектором електромагнітної індукції
, магнітне поле також описується вектором напруженості
.
У вакуумі ці вектори пропорційні між собою:
, де магнітна проникність вакууму
- константа, що залежить від вибору системи одиниць. Деякі системи одиниць побудовані так, щоб вектори індукції та напруженості магнітного поля тотожно дорівнювали один одному:
.
Однак у середовищі ці вектори є різними: вектор напруженості
описує лише магнітне поле створене рухомими зарядами (струмами) ігноруючи поле створене середовищем, тоді як вектор індукції
бере також до уваги ще й вплив середовища:
де
- вектор намагніченості середовища.


