Радзикевич Володимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Радзикевич Володимир (18861966), педагог, письм. і літературознавець, родом з с. Вишенки (пов. Городок), д. чл. НТШ (з 1932); учитель Акад. гімназії (1908-39), дир. другої гімназії (1941-44) у Львова й таборових гімназій у Німеччині (1945 — 50); гол. «Учительської Громади» (1929 — 39) і діяч товариства «Просвіта» у Львові. Автор підручників: «Нарис історії укр. літератури» (1922, 1937, 1947, 1956) і «Укр. література XX ст.» {1952), монографії «Павлин Свєнціцький» (1911) та низки літ. причинків («Шашкевича „Олена"» (1908); «Перша повість І. Франка» (1911) та ін. Крім того, писав повісті з гал. життя: «Шляхом туги» (1923), «У подувах буревію» (1951) та для юнацтва («Ніч проминула», 1970) і оп. та вірші для дітей під псевд. Вуйко Влодко. З 1950 жив в США у Клівленді, де й помер.


[ред.] Література


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.