Свята церковні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Свя́та церко́вні, дні, визначені церквою для богослужбового шанування події з життя Христа, Богородиці й святих. Найбільші С. звуться також празниками — від ц.-слов. слова «празник» (день, вільний від праці), коли вірні зобов'язані утримуватися, як і у неділі, від робіт. На кожне свято Церква має особливу службу, «чинопослідовання», описане у богослужбовій кн. — Типіконі. Найбільші С. укр. Церков це — Воскресіння Христове (Великдень) і група дванадцятьох С.:

Воскресіння Христове, тобто неділя Пасхи не має окресленої дати, а з року на рік пересувається, щоб випала на першу неділю по павні місяця після або в день весняного рівнодення, і за нею ідуть ін. «рухомі» С. (крім того, в Укр. Кат. Церкві — Свято Пресв. Євхаристії у другу неділю по Зелених Святах). До великих С. у поодиноких церквах належить ще храмове С., на пошану св. чи події, яким присвячений храм (церква) і в Укр. Кат. Церкві також С. Непорочного Зачаття Діви Марії (9. 12.). Святкуються також С., пов'язані з місц. св. чи іст. подіями (кн. Володимира, 15. 7.; Покрови, 1, 10. та ін.). На Україні С. обходять за юліянським (старим) календарем, укр. еміґрація частково за новим, григоріанським.

З церк. С. деколи збігаються нар, С., як святкування зимового циклу з Різдвом-Водохрищами, а весняного — з Великоднем (див. Народний календар, а також Народні звичаї і обряди).

[ред.] Література