Латинська абетка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Латинська абетка, історично — відгалуження етруської абетки, яка у свою чергу виникла з грецької. Виникнення латинської абетки відносять до 7 ст. до н.е. Напрямок письма: спочатку справа наліво і, через рядок, зліва направо, після 4 ст. до н.е. — зліва направо. Форма знаків в основному склалася в 1—5 ст. н.е.
Первинна абетка — 20 літер: А B C D E F H I К L M N O P Q R S T V X: літера C вживається для позначення K та G, звук K може записуватися як C, R, Q. Близько 230 року до н.е. введена літера G, майже одночасно упорядковується вживання C, K, Q: C — найбільш загальне позначення для K, Q — перед u, K — зберігається лише в декількох словах. Букви Y і Z вводяться на початку 1 ст. до н.е. для слів грецького походження. Таким чином встановлюється абетка з 23 знаків. Регулярне вживання букв J (на відміну від I), U (на відміну від V і W) відноситься тільки до епохи Відродження. Починаючи з епохи раннього середньовіччя латинська абетка обслуговує більшість мов Європи, а пізніше — ряд мов Африки, Америки та Азії.
Сучасна латинська абетка містить 26 літер:
| Латинська літера | Назва літери | Латинска літера | Назва літери | |
| A a | а | N n | ен | |
| B b | бе | O o | о | |
| C c | це | P p | пе | |
| D d | де | Q q | ку | |
| E e | є, е | R r | ер | |
| F f | еф | S s | ес | |
| G g | ґе, же | T t | те | |
| H h | ха (аш) | U u | у | |
| I i | і | V v | ве | |
| J j 1 | йот (джі) | W w 1 | дубль-ве | |
| K k 2 | ка | X x 2 | ікс | |
| L l | ел | Y y 2 | ігрек | |
| M m | ем | Z z 2 | зет (зета) |
_____________
1 - у класичній латині не вживається
2 - тільки у запозиченнях з грецької мови
Писемність на основі латинської абетки використовують мови балтійської, германської, романської й кельтської груп, а також переважна частина південно- і західнослов'янських мов.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

