Середні віки (історичні постаті)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] Бенедикт з Нурсії, Святий
Бенедикт Святий (нар. 480, пом. 21.03.547) - Засновник ордену бенедиктинців. Походив зі шляхетної родини, навчався у Римі, але розпусність римського життя не подобалося йому і він подався в гірську місцевість неподалік від міста, де він жив у печері багато років. Він став першим, хто створив продуману систему правил життя у заснованому ним монастирі. Найпершим обовязком ченців була регламентована молитва, хвала Господові, а решта часу присвячувалася лекціям і фізичній праці. По смерті Бенедикта папа Григорій І сприяв поширенню бенедектинського чернецтва в Італії, Галлії і Англії.
[ред.] Мугаммад
Мугаммад (нар. 570, пом. 8.06.632) - Засновник ісламу. Рано залишився без батьків і виховувався родичами. У 595 оженився на старшій за себе багатій вдовиці. Народжені у них діти, крім дочки Фатіми, померли у дитинстві. У торгових поїздках познайомився з основами християнства та іудаїзму. З 610 почали зявлятися йому видіння. Архангел Гавриїл (Джебраїл) як посланець Божий поклав на нього завдання навернути людей до ісламу, тобто до поклоніння Аллаху. Почавши свою проповідь, зустрів вороже до себе ставлення з боку впливових людей Мекки, тому після смерті дружини 622 мусив втікати зі своїми прибічниками до Медіни. Там він став духовним і політичним лідером громади, яка помітно зростала. У військових сутичках на протязі кількох років переміг своїх супротивників і у 630 повернувся до Мекки. Мав 9 дружин. Його вчення було зредаговане невдовзі по його смерті у Коран ("Читання").
[ред.] Карл Великий
Карл Великий (нар. 2.04.747, пом. 28.01.814) - король франків, з 800 - імператор. Правив з 768 разом з братом Карломаном, а після його смерті (771) - одноосібно. На прохання папи Адріана (Гадріана) І у 774 вторгнувся в Італію і скинув короля лангобардів Дезідерія, після чого підтвердив дарунок батьком Піпіном ІІІ Папської області і взяв під свій захист церковну державу. У 788 захопив Баварію і для безпеки держави заснував кілька пограничних марок. Після успішної боротьби з арабами заснував Іспанську марку від Піренеїв до Ебро. Довгі роки на східних кордонах вів боротьбу із саксами. У 800 коронований папою Левом ІІІ на імператора. Проводив адміністративні реформи, сприяв зародженню європейської науки, збираючи звідусіль вчених до свого двору.
[ред.] Оттон І Великий
Оттон І (нар. 22.11.912, пом. 7.05.973) - король Саксонії, засновник, перший і найвизначніший імператор Священної Римської імперії, ефемерного державного утворення яке в різному складі існувало з 962 до 1806. Після смерті свого батька Генриха І "Птахолова" у 936 був коронований на короля. У наступні роки мусив воювати за збереження влади з молодшим братом і сином. У намаганнях зміцнити свій королівський авторитет спирався на духівництво, якому надавав державні посади та земельні наділи. Східні границі забезпечував заснуванням нових марок і єпископатів на території слов'янських поселень, які приєднував до держави у різний спосіб. Успішній політиці немало сприяла його перемога над угорцями біля Аугсбургу у 955. Вже у 951 він вдерся в Італію, де коронувався на короля лангобардів. Під час другого походу в Італію у 962 був коронований на імператора папою Іваном ХІІ. Продовжуючи політику Карла Великого, перейняв опіку над папством. Завдяки одруженню сина Оттона ІІ на візантійській принцесі Теофанії був визнаний також і Візантією.
[ред.] Фрідрих І Барбаросса
Фрідрих І "Червонобородий" (нар. 1122, пом. 10.06.1190) - імператор Священної Римської імперії, вже сучасниками визнаний за могутність і велич ідеальним правителем. Спочатку герцог Швабський з роду Гогенштауфенів, був одноголосно обраний курфюрстами королем у 1152. Зробив шість походів у Італію для приборкання неспокійних ломбардських міст-республік і владних амбіцій папства. Під час першого походу у 1155 коронований на імператора. Оженившись на бургундській принцесі Беатрікс, претендував на бургундський престол і був таки коронований на короля у 1178 в Арле. Два роки пізніше імператор мав поставити на місце свого найсильнішого свого суперника у Німеччині Генриха Лева, у якого відібрав усі посілості. Оженивши свого сина, пізнішого імператора Генриха VI, на сіцілійській принцесі, приєднав до імперії Сіцілію. На вершині своєї могутності взяв участь у третьому Хрестовому поході проти єгипетського султана Саладина, який у 1187 році захопив Єрусалим, але втопився після перемоги при переправі через річку Салеф. Неспіврозмірно до своїх успіхів став героєм народних легенд на рівні Карла Великого.
[ред.] Франц Асизький
Франциск Святий (нар. 1181 або 1182, пом. 2.10.1226) - Засновник ордену францисканців. Син торговця тканинами, у юності вів безтурботне життя, але хвороба навернула його на праведний шлях. Він доглядав за прокаженими, вів жербацьке життя, відновлював зруйновані каплиці тощо. 1209 склав правила і норми поведінки для своїх прибічників, що зобов'язували їх як "менших братів" жити у нужді і покаянні на службі людям і Церкві. Через навернення Клари Асизької у 1212 заснував жіночу гілку ордену. Після редагування у 1221 і затвердження папою Гонорієм ІІІ правила і норми ордену стали його писаним статутом. Сам Франц у 1219 брав участь у 5-му Хрестовому поході, дійшов до Єгипту, де проповідував тамошньому султанові і відійшов від керівництва орденом.
[ред.] Чинґіз-хан
Джінґіз-хан (нар. 1155 або 1162 або 1167, пом. 18(?).08.1227) - Постать цієї визначної особи історії довший час залишалася загадковою, аж поки у Китаї не була знайдена його біографія написана китайськими ієрогліфами, але на монгольській мові, що не дозволяло дешифрувати текст. Лише в першій половині 20-го ст. переклади тексту могли стати історичним джерелом. З народження він називався Темуччином і рано залишився без батька. Уся чоловіча частина їхнього роду покинула його матір, залишивши її з кількома дітьми і слугами, чим вони були приречені на голодну смерть у безплідних степах східної Монголії. Тим не менше, завдяки енергійності і розуму матері, родина вижила, але Темуччин в умовах боротьби за існування став надзвичайно жорстокою людиною, що проявилося вже в дитинстві, коли він з дрібної причини розтріляв з лука свого зведеного брата. Майже чудом врятувавшись від переслідувань з боку ворожого роду, він вже в юні роки зібрав купку призначених йому долею вірних друзів і став ватажком невеликого загону авантурників. Проявивши неабияку хитрість і талант воєначальника, переміг або перетягнув на свій бік числені монгольські та тюркські роди і племена, які до того були між собою у постійній ворожнечі та війнах, і став визнаним лідером серед усіх племінних вождів. У 1206 на великому гурултаї (зборах вождів) він був обраний найвищим вождем з титулом Джінґіз-хан ("Океан-хан"). Створивши боєздатну і дисципліновану орду вершиників, Чинґіз-хан у 1211 році вторгнувся в північно-китайську імперію Чін. Його воїни пробили Велику китайську стіну, захопили Пекін і дійшли до Кореї. На заході його війська під проводом талановитих полководців Субудая і Джебе дійшли до Ірану, Кавказу і Південної України. Після того як татаро-монголи розбили війська половців, на початку літа 1223 вони зустрілися у битві на ріці Калці зі зведеним військом руських князів, яке розбили вщент. Переможці були посунули на Київ, але не дійшовши повернули назад у степи за Волгу. Створена Чинґіз-ханом і збільшена його спадкоємцем Уґедеєм імперія, яка простяглася від Китайського моря до Східної Європи, була найбільшою територіально безперервною в історії людства. Управління нею в ті часи було майже неможливим, і вона була розділена на окремі частини між його синами і онуками.
[ред.] Фрідрих ІІ
Фрідрих ІІ (нар. 26.12.1194, пом. 13.12.1250) - король і імператор Священної Римської імперії. Вже сучасників дивував своєю геніальністю, зокрема знанням багатьох мов, вправністю у поезії, математиці та філософії. Ще за життя свого батька Генриха VI у двохлітньому віці був обраний королем. Мати його була сіцілійською принцесою, тому він був ще до того ж коронований на короля у Палермо в 1198. Після смерті матері Фрідрихом опікувався папа Іннокентій ІІІ. Підтримуваний Францією, був коронований на імператора у Римі в 1220. Спочатку займався адміністративними реформами у Сіцілійському королівстві, потім керував 5-м Хрестовим походом. Єгипетський султан без боротьби передав йому Святі місця, після чого він був коронований королем Єрусалима. Решта його життя пройшла у боротьбі за владу із власним сином Генрихом VIІ та іншими суперниками в Німеччині. Напружені стосунки були в нього також з папською курією та ломбардськіми містами. Тим не менше, він залишив своє ім'я в легендах як видатний полководець, державний діяч і меценат.
[ред.] Фома (Томас) Аквінський
Фома Святий (нар. 1225, пом. 7.03.1274) - очевидно, ще в дитячому віці був відданий батьками до бенедиктинського монастиря в Монте-Касіно. Коли Фрідрих ІІ їх звідти вигнав, він поступив до Неапольського університету і до новоствореного ордену домініканців у 1243. Через два роки керівництво ордену послало його до Парижу навчатися у Альберта Великого, за яким він послідував до Кельну, але у 1252 повернувся до Парижу і почав викладацьку діяльність, яку пізніше продовжив у Римі потім знову у Парижі. У 1272 переїхав до Неаполя, але невдовзі помер дорогою до 2-го Ліонського собору. Головними зусиллями його теологічної діяльності були намагання поєднати раціоналізм Арістотеля з християнськими одкровеннями. Завдяки своїм енциклопедичним знанням, викладеним у кількох творах, він не тільки володів умами сучасних теологів, але зробив великий вплив на подальший розвиток філософії.
[ред.] Данте Аліг’єрі
Данте Аліг’єрі (нар. 1265, пом. 14.09.1321) - видатний поет часів італійського Відродження. Народився у Флоренції у шляхетній родині і, очевидно, отримав добре виховання, бо вражав сучасників своєю незвичайною освіченністю. У дев'ять років зустрів своє велике кохання в особі дівчинки Беатріче, молодшої від нього на рік. На велике нещастя для Данте вона померла у 1290. Він оженився у 1293 і мав багатьох дітей, але своє перше кохання проніс через усе життя. З 1295 почав займатися політикою, належачи до антипапістської партії. У 1300 став членом ради шести пріорів, але папська партія виселила його з Флоренції, конфіскувавши усі добра і маєток. З того часу Данте вів мандрівне життя, яке привело його спочатку у Верону, потім до Лукки і Падуї. Мав дружні стосунки з імператором Генрихом VIІ і сподівався на його підтримку, але смерть імператора перекреслила його сподівання на повернення до Флоренції. З 1320 і до кінця життя він знайшов притулок у Равенні. Свою літературну діяльність розпочав досить рано і написав багато творів, але світову славу принесла йому написана на тосканському діалекті "Божественна комедія", яку розпочав писати у 1290, а закінчив у 1321.
[ред.] Жанна д'Арк
Орлеанська діва (нар. 1411, пом. 30.05.1431) - національна героіня Франції, яка сприяла звільненню Франції від англійців в часи Столітньої війни. Сільська дівчина, вона чула голоси святих, які намовляли її очолити французьке військо і сприяти Карлові VII сісти на французькому троні. У сімнадцятирічному віці вона добилася аудієнції у Карла і переконала його у своїй Божественій місії. Вбравши лати і озброївшись, Жанна стала на чолі французького війська, надихнувши його ентузіазмом. Орлеан, який французи до того облягали 5 місяців невдовзі був взятий. Отримана далі з допомогою Жанни блискуча перемога під Пате відкрила французам шлях до Реймсу, де Карл був у її присутності коронований. Після цього вплив Жанни при дворі впав. У травні 1430 вона потрапляє у полон до бургундців, які видають її англійцям. Ті звинувачують її у відьомстві, і суд інквізіції в Руані присуджує Жанну до спалення на вогнищі. 30 травня 1431 вирок було виконано. Через 25 років вона була реабілітована, а у 1920 офіційно канонізована як свята.
[ред.] Ґутенберґ Йоганн
Гутенберг Йоганнес (нар. 1400, пом. 3.02.1468) – європейський першодрукар, якому приписується винахід друкарства. Але принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення був відомий вже давньому Єгипті і державах Межиріччя, де за тисячі років до Р.Х. вироблялися печатки х ієрогліфічними знаками. Також у Китаї з 6-8-го ст. по Р.Х. способом ксілографії (різблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Звичайно, що ці спроби не вплинули на діяльність Гутенберга, прецезійного механіка шляхетного роду з Майнцу (Німеччина), який з 1434 до 1444 працював у Страсбурзі. Відомо, що він в цей час мав справу з судом через якийсь свій винахід, який хотів тримати у таємниці. Після цього його слід втрачається до 1448, коли він знову з'являється у Майнці, де йому якийсь Йоганес Фуст позичає гроші з умовою на участь в підприємстві. Близько 1450 Гутенберг опановує техніку виготовлення однакових змінних літер з металу. Необхідний для друку прес з 1438 вже був відомий. 1452 він починає друкування Біблії - першої великої книги, технічно і естетично досконалої як на той час. Через три роки було виготовлено 180 примірників, з яких до нашого часу збереглося 48. Недивлячись на успіх, Гутенберг залишається після виходу книги в боргах і друкарня від нього переходить до Фуста, але 1459 йому вдається відкрити свою маленьку власну. Майнцський архієпископ, розуміючи значення винаходу Гутенберга для майбутнього культурного розвитку людства, призначає йому за три роки до смерті пенсію.
[ред.] Медічі Лоренцо
Медічі Лоренцо (Великий) (нар. 01.01.1449, пом. 3.04.1492) - Родина Медічі керувала республікою Флоренцією з 15 ст. Під владою Лоренцо місто перетворилося у велику потугу Італії і досягло великого економічного і культурного розквіту. Він, так само як і його брат Джуліано, отримав блискучу освіту. Вони разом у 1469 прийшли до влади у Флоренції, однак Джуліано був вбитий просто перед алтарем кафедрального собору заколотниками з родини Пацці, конкурентами у боротьбі за владу. Лоренцо вдалося врятуватися і покарати вбивць, але це викликало протидію папи Сікста IV. З допомогою короля Неаполя сторони були примирені. Оскільки населення Флоренції його підтримувало, Лоренцо зміцнив свою позицію проведенням змін у конституції, які йому надали майже королівського авторитету. Сам поетично обдарований, він підтримував науки і мистецтво, заснував велику бібліотеку, був щедрим меценатом. При ньому Флоренція повністю змінила своє архітектурне обличчя. Вже при житті Доренцо став взірцем правителя часів Відродження.
[ред.] Колумб Христофор
Колумб Христофор (нар. 1451, пом. 21.05.1506) - великий мореплавець, відкривач Америки, хоч і не планував цього робити. В його плани входив пошук західного шляху до Індії, країни прянощів, шовкових тканин та дорогоцінних каменів. Повіривши обрахункам астронома Паоло Тосканеллі, ніби відстань до цієї казкової країни легка до подолання, він, в свою чергу, переконав у цьому королеву Кастілії Ізабелу І і короля Арагона Фернандо ІІ. За їх підтримки Колумб снарядив три каравели і, отримавши при цьому звання адмірала, вирушив у путь в серпні 1492. 12 жовтня експедиція вперше побачила землю. Це був острів, який Колумб назвав Сан-Сальвадором. Продовживши плавання, мандрівники відкрили острови Кубу і Гаїті. В березні наступного року Колумб повернувся у Іспанію з великими надіями, хоча жодних прянощів він не привіз. Тим не менше, усі були переконані, що шлях до Індії недалекий. В цьому році була відправлена друга експедиція у складі 17 кораблів, яка тривала три роки, але до контененту так і не дісталася. Лише у третій подорожі Колумб відкрив південно-американське побережжя біля гирла Оріноко. Зневіра у його оточенні зростала, і внаслідок обвинувачень, Колумб повернувся в Іспанію в кайданах. Королівська милість реабілітувала його і він мав змогу відправитися на пошуки вчетверте, але хвороба змусила його завчасно повернутися додому. Тут вже він остаточно втратив монаршу довіру і невдовзі помер у розчаруванні, але у повній впевненності у тому, що він відкрив шлях до Індії.
[ред.] Леонардо да Вінчі
Леонардо да Вінчі (нар. 15.04.1452, пом. 2.05.1519) - був позашлюбним сином нотара і селянки. 1470 потрапляє на навчання до майстра пезля Вероккіо у Флоренції і через два роки був прийнятий у члени малярського цеху. З 1482 працював при дворі герцога Лудовико Сфорца у Мілані. Тут він створив свою знамениту картину "Таємна вечеря". Після падіння Сфорца у 1499 повертається до Флоренції, де малює відомий портрет Мони Лізи. Потім знову довший час працює в Мілані, а 1513 їде до Риму в надії на папські замовлення, які не послідували. У 1516 його розчарованого запрошує король Франц І до Франції, де він живе у маленькому замку Клу де Амбуа і там вмирає. Як маляр, Леонардо да Вінчі закінчив мало робіт, але його слава зпричинена його ескізами з різними технічними і природознавчими проектами, які були знайдені в його записках.

