Нова Ґранада
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нова Ґранада (ісп. Virreinato de Nueva Granada) - іспанське віце-королівство в Південній Америці, що включало території сучасних Колумбії, Панами і Еквадора. Утворено в 1718 в результаті відділення від віце-королівства Перу. Столицею стала Санта-Фе-де-Боґота (сучасна Боґота. Віце-королівство припинило існування в 1821 році в результаті антиіспанського повстання креолів і увійшла до складу Великой Колумбії. Після розпаду Великої Колумбії з 1831 по 1856 майбутня Республика Колумбія називалася «Республікою Нової Ґранади». До сих пір назва «Нова Ґранада» використовується для визначнія Колумбії її сусідами.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Колоніальний період
У 1514, іспанці вперше з'явилися на території Нової Ґранади. Міста Санта-Марта (1525) і Картахена (1533) забезпечували Іспанії контроль над узбережжям, і це дало можливість продовжити експансію углиб материка. Конкістадор Ґонсало Гименес де Кесада колонізовал великі території за рікою Магдалена в Андах, завдавши поразки цивілізації Чибча і заснував місто Санта-Фе-де-Богота (1538), назвавши нові захоплені землі «Нове королівство Ґранада» (ісп. El nuevo reino de Granada), давши назву королівства Ґранада, яке існувало до 1492 на півдні Іспанії.
Цивільний уряд Нової Ґранади, Аудієнція («слухання») знаходилося в Боґоті з 1548-1549, це був орган, об'єднуючий виконавчу та судову гілки влади, з 1564 виконавча влада була сконцентрована в руках презіденциі або губернатора. З 1564 року Нова Ґранада стала капітанією в складі віце-королівства Перу. Юрисдикція Аудієнції розповсюджувалася і на інші території, що знаходилися поряд з Новою Ґранадою, оскільки ці провінції були утворені в подальші роки.
Губернатор був підпорядкований віце-королю Перу в Лімі, але велика відстань і, як наслідок, повільний зв'язок між двома столицями робили систему управління колонією неефективною. Принциповим аспектом реформи колоніальної системи 1717 року було створення незалежного від Ліми віце-королівства Нова Ґранада в 1717 році, що вказивало на ріст населення колонії та на ріст її значення для Іспанії. Після цього лише в 1739 році протягом недовгого часу Нова Ґранада була залежна від віце-короля Перу. Інші області, відповідні сучасним Еквадору і Венесуелі і Панамі, що до того часу перебували під іншою юрисдикцією, об'єдналися під управлінням Боготи, що затвердило місто як один з основних іспанських адміністративних центрів в Новому Світі, разом з Лімою, Буенос-Айресом і Мехіко. Іспанський уряд проводив реформи, направлені на посилення централізації влади, але контроль з Іспанії ніколи не був достатньо ефективним.
Сувора і вельми різноманітна географія північної частини Південної Америки та недостача доріг робили пересування і зв'язок у віце-королівстві досить складним. Створення капітанії в Каракасі і Аудієнції (або президенства) в Кіто, юридично підлеглих віце-королю, було рішенням, направленим на підвищення ефективності управління сусідніми областями, а також віддавало дань місцевим традиціям самоврядування.
[ред.] Проголошення незалежності
- Див також: Війна за незалежність у Нової Ґранаді
Під час Наполеонівських воєн Іспанія була захоплена військами Наполеона, що визвало рух за незалежність у всіх іспанських колоніях як з боку роялістських сил, які намагалися запобігти поширенню республіканських настріїв, так і з боку місцевої знаті. Цієї участи на запобігла й Нова Ґранада, де у 1810 році креоли організували перший революційний уряд. 10 червня 1811 року цей уряд проголосив повну незалежність від Іспанії, ще раніше, 5 червня, це зробив уряд віце-капітанства Венесуела у Каракасі. Під час війни з лояльними Іспанії військами повторилася така ж сама картина, як трохи раніше у Ла-Платі: креоли утримували великі міста у той час коли іспанські війська та лояльні їм індіанці домінували у провінції. Значний вплив на настрій населення Нової Ґранади оказав землетрус 1812 року, який зруйнував лояльні повстанцям міста та був інтерпретований як божественний знак.
Війна йшла з перемінним успіхом, к 1814 року іспанські війська були розбиті та залишили більшу частину Нової Ґранади, але сильна експедиція, що була надіслана королем Фердінандом VII після вигнання Наполеона з Іспанії, зуміла повернути цю територію під іспанську королівську владу.
Остаточно території віце-королівства отримали незалежність від Іспанії між 1819 і 1822 роками в результаті військових дій і політичної боротьби, об'єднавшись у федерацію, відому як Велика Колумбія.
Коли Еквадор і Венесуела стали окремими державами після розпаду Великої Колумбії, «Республіка Нової Ґранади» із столицею в Боготі продовжувала існувати з 1831 по 1856. Назва «Нова Ґранада» продовжувала використовуватися, особливо в консервативних кругах, наприклад, серед священнослужителів.
Сьогодні деякі люди в сусідніх з Колумбією країнах іноді все ще називають колумбійців новогранадцями (neogranadinos).
[ред.] Див. також
- Історія Колумбії
- Історія Венесуели
- Історія Еквадора
- Велика Колумбія
[ред.] Ресурси Інтернет
- Colombia History – Історія Колумбії (англійською мовою)

