Тон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тон — синусоїдне звукове коливання. Висота тону визначається чатсотою звукових коливань і зростає із збільшенням частоти.

В музиці -

  • 1) інтервал, міра висотних співвідношень. В нетемперованому строї розрізняють великий тон із співвідношенням частот 8:9 (наприклад співвідношення між нотами доре в тональності до-мажор) та малий тон із співвідношенням частот 9:10 (наприклад співвідношення між нотами ремі в тональності до-мажор). В рівномірно темперованому строї - 1/6 октави, що відповідає співвідношенню частот 1:22 / 12.
    • Похідні терміни - півтон (1/2 тону, напр. сі-до), тритон (3 тони, напр. сіфа), чвертьтон (застосовується в мікрохроматиці) і т.д.
  • 2) Звук музичний, як функціональний елемент гармонічної системи:
    • ступінь звукоряду (основний, домінантний, субдомінантний, вводні та медіантні)
    • звук акорду (основний, терцовий, квінтовий і т.д.)

Джерела:

  • Справочник по радиоэлектронике. — М., «Энергия», 1968
  • Музыкальная энциклопедия. - М.,1981