Тукальський-Нелюбович Йосиф
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Йосиф Тукальський-Нелюбович (р. н. невід. - 26.7.1675; за ін. дан. 1676) -Київський православний митрополит (1663-75).
У молодому віці прийняв чернечий постриг. З 1654 - архімандрит Ліщинського монастиря і старший Віденського Святодухівсько-го монастиря. З серпня 1661 - єпископ могилівський. Невдовзі переїхав до Чигирина, де був у 1663 (за ін. дан. - 1664) обраний на Київський митрополичий престол. Поряд з Т-Н. на митрополичий престол претендували єпископ Мефодій (Филимонович), кандидат московського уряду, а також перемишльський єпископ Антоній Винницький, що користувався підтримкою гетьмана П.Тетері. У зв'язку з цим Т.-Н. фактично керував лише частиною митрополії, бо західними єпархіями управляв А.Винницький. Виступав проти втручання польського уряду в українські церковні справи, за що у червні 1664 ув'язнений у Марієнбурзькій фортеці в Пруссії. Звільнений у 1667 (за ін. дан. - у 1666). Деякий час перебував у Вільно та Могилеві, а згодом повернувся до Чигирина. Дворічне перебування у польському ув'язненні сприяло зростанню авторитету Т.-Н. у середовищі православного духовенства, козацтва та української шляхти. Незважаючи на існування місцеблюстителя митрополичого престолу Мефодія Филимоновича (згодом - Л.Барановича), Т.-Н. продовжував вважатися Київським митрополитом і переважно самостійно вирішував усі питання церковного життя. За підтримки гетьмана П.Дорошенка 6.3.1668 (за ін. дан. -1670) отримав благословення від Константинопольського патріарха. Похований у Троїцькому чоловічому монастирі. Згодом прах Т.-Н. було перенесено до Лубенського Мгарського монастиря.

