Телефонний зв'язок
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Телефонний зв'язок, галузь зв'язку, передача на відстань мовної інформації, здійснюваної електричними сиґналами (дротовий зв'язок) або радіосиґналами. Поч. Т. з. сягає 1870-их pp.: перша телефонна мережа постала у 1870 — 80 pp. у США і Великобрітанії. На Україні вперше встановлено Т. з. у м.: Одесі (1882), Львові (1884), Києві (1886), Харкові (1888); перший міжміськ. Т. з. між Одесою і Миколаєвом, згодом Харковом і Катеринославом (1910 — 12); перший сіль. Т. з. 1899 в Лебединському пов. Харківської губ. Щойно в сер. 1920-их pp. встановлено безпосередній Т. з. між більшими м. України та між ними і Москвою та Ленінградом. Розвиток Т. з. видно з кількости міжміських телефонних розмов:
1928 | 1940 | 1960 | 1970 | 1975
У млн | 3,7 | 19,1 | 31,2 | 80,5 | 165,4
На 100 меш. | 9 | 44 | 73 | 179 | 337*
- Для всього СССР — 330.
Разом з цим кількість телефонних апаратів зросла (у тис.) з 186,9 у 1940 до 2 631,9 (у тому ч. 2 229,6 у м., 402,3 в с.) у 1975; 98,8% телефонних апаратів — автоматичні (1975; 1940 — 33,3%). 1975 в УССР 1 телефонний апарат припадав на 18,5 осіб (в СССР на 14,7).

