Статут львівських вірмен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Стату́т льві́вських вірме́н (1519) — пам'ятка середньовічного права емігрантів-вірмен, що жили у Львові, Луцьку, Снятині, Станіславі, Тернополі та ін. українських містах, загарбаних Польщею. Декретами 1344 і 1356 польський король Казимир III Великий надав емігрантам судове самоврядування, яким вони користувалися до 1784. Місцеві вірменські суди протягом цього часу керувалися спочатку своїм традиційним старовірменським правом, тобто, Гоша Мхітара судебником, а потім укладеним на основі цього судебника С.л.в., що його прийняв пьотркувський вальний сейм 5.3.1519 і затвердив польський король Сигізмунд І. У 2-й пол. 16 ст. до С.л.в. було додано складений у Львові "Порядок судів і справ вірменського права", що регулював питання судового розгляду.

Джерела:

  1. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.— Луцьк: Вежа, 2000.
  2. Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.