Свідзинський Володимир Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володимир Юхимович (Євтимійович) Свідзинський (8 жовтня 1885 - 18 жовтня 1941) - український поет, перекладач

Володимир Свідзинський народився 8 жовтня 1885 року в селі Маянові поблизу містечка Гнівань на Вінниччині, в родині священика Євфимія Свідзинського. Володимир був другою дитиною в сім'ї, мав ще чотирьох братів і сестру. Закінчив Тиврівське духовне училище, згодом навчався в Подільській духовній семінарії. Володимир змушений був залишити навчання в семінарії через хворобу. Через деякий час Свідзинський поступив вільним слухачем на економічний відділ Київських вищих комерційних курсів, які згодом було реорганізовано у Комерційний інститут. Тут, у Києві, в місячнику "Українська хата", у 1912 році опубліковано поезію "Давно, давно тебе я жду" (вважається першою публікацією).

Згодом Володимир переїхав до Житомира і деякий час працював у Волинській контрольній палаті. Був призваний у діючу армію, перебував в управлінні польового контролю при штабі 7-ої армії аж до березня 1918 року. У жовтні 1918 року Володимир Свідзинський знову приїхав до Кам'янця-Подільського. Працював редактором української мови у видавничому відділі Подільської народної управи. У січні 1921 року перейшов працювати архіваріусом до Кам'янець-Подільського університету, який згодом було перейменовано в Інститут народної освіти. В історичному архіві Хмельницької області зберігається прохання Володимира Свідзинського від 26 січня 1919 року зарахувати його вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного університету, де того часу викладали Іван Огієнко, Михайло Драй-Хмара, Євген Тимченко й інші не менш відомі науковці та літератори. Студентами університету були молодші брати Володимира Олег та Павло. Літературне середовище тогочасного Кам’янця було не менш добірним: Юрій Липа, Людмила Старицька-Черняхівська, Осип Назарук тощо.

Згодом Володимир став завідуючим архівів Кам'янеччини, надалі - секретарем і завідуючим архівного управління.

Ситуація різко змінилася після приходу радянської влади 1920 року. Ліквідовували видавництва, часописи, інтелігенція виїжджала до столиці в пошуках роботи, місто поволі перетворювалося на провінцію.

У 1922 році в Кам'янецькій філії Державного видавництва України вийшла перша його книжка "Ліричні поезії". Згодом появилися "Вересень", "Промисли Поділля". Він досліджував документи старовини, писав наукові розвідки, виступав з доповідями.

29 серпня 1925 року в зв'язку з реорганізацією Кам'янецького Окружного архівного управління було призначено нового завідуючого. Свідзинський ще деякий час працював інспектором, а потім щоб прогодувати сім’ю (на той час у Свідзинського вже народилася донька Мирослава), поет виїхав до Харкова, де упродовж багатьох років працював коректором, потім літературним редактором у журналі «Червоний шлях» (з 1936 року — «Літературний журнал»).

[ред.] Перекладацтво

У перекладацькому доробку Свідзинського — «Слово про похід Ігорів», античні поети, Лопе де Вега, Пушкін і Лєрмонтов, Янка Купала і Готфрід Келлер, проза Тургенєва. 1939 року у його перекладі окремим виданням вийшли три комедії Арістофана.

[ред.] Дослідження

Свідзинський також автор кількох цінних наукових розвідок — про народні промисли Подільської губернії (ткацтво та килимарство), про графічне оформлення старовинних уніатських метрик. На жаль, надто мало надій розшукати текст його наукової доповіді «Про події на селах подільських року 1918».

Життя Володимира Свідзинського обірвалося трагічно в жовтні 1941 року. Коли німецькі війська наближалися до Харкова, НКВД арештував тих мешканців, які ще не евакуювалися, представників української інтелігенції. Свідзинський знав, що приречений на арешт, спочатку переховувався у друзів. Але зрештою 27 вересня 1941 року був арештований за звинуваченням в антирадянській агітації. Свідзинського разом із іншими арештантами гнали під конвоєм на схід. Недалеко від міста виникла загроза оточення німецькими загонами. Арештантів загнали в сарай, облили бензином і підпалили.

[ред.] Джерела