Собко Вадим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Собко Вадим (* 1912), письм., нар. у Москві; прозаїк-драматург і поет. 1939 закінчив філол. фак. Київ. Ун-ту; друкується з 1930: зб. поезій «Погляд вперед» і «Тракторобудні» (1932), «Мій товариш» (1933), поема «Мікрон» (1934) та ін., нарисів і оп. — «Монтажники» (1931), «Люди риштовань» (1933) та ін. Деяку популярність здобув пригодницькими романами «Граніт» (1937) і «Крейсер» (1940). Роман-трилогія «Шлях зорі» («Кров України», 1943; «Кавказ», 1946; «Вогонь Сталінграду», 1947) присвячений подіям другої світової війни. П'єса «Життя починається знову» і роман «Запорука миру» (1951) — з повоєнного життя в Німеччині. У дальших творах порушує проблеми будівництва, моралі: «Біле полум'я» (1952), Звичайне життя» (1957), «Київ. зошит» (п'єса, 1964), молоді й спорту (роман «Стадіон», 1954) та ін. Деякі твори С. перекладені мовами сателітних держав. Зб. «П'єси» (1958, 1969), «Вибрані твори в 2 томах» (1972).


Література Це незавершена стаття з літератури.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література