Дніпро-донецька культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дніпродонецька культура — археологічна культура доби неоліта.

Датується 4500 (іноді 4200)-2000 (іноді 2500) рр. до РХ. Була поширена на Середньому Подніпров'ї, Північному Дінці, лісостеповому лівобережжі України, на українському і білоруському Поліссі. Названа по місцю перших відкриттів у Подніпров'я і на Північному Дінці.

Дніпродонецька культура є культурою мисливсько-рибальських племен. Культура має основою місцевий мезоліт. Представлена поселеннями й могильниками.

  • У поселеннях виявлені залишки поглиблених у землю жител, господарські ями, сліди відкритих кострищ.
  • Знайдено знаряддя праці із кременя й каменю: сокири, наконечники стріл і копій, ножі, шкребки й інше.
  • Характерна кераміка - горщики, переважно гостродонні, прикрашені гребенчато-накольчатим орнаментом. Могильники колективні (до декілька десятків поховань в одній ямі).
  • У похованнях, засипаних червоної охрою, покладені знаряддя праці й прикраси з каменю, кості, черепашок, зрідка - з металу (мідь, золото).
  • Господарство - рибальство, полювання, збирання, розведення свійських тварина (бик, свиня), землеробство (відбитки зерен ячменя на кераміку).

Розрізняють три етапи культури:

  • До раннього етапа відносяться гостродонні горщики з рослинною домішкою в тесті, орнамент - відбитки гребенчатого штампа, прокреслені прямі лінії. Кремінні знаряддя - мікроліти, сокири.
  • Середній період - розквіт культури. Горщик здобуває профільовану форму - перегин у верхній або середній частині посудини, виділяється віночок, з'являється плоске дно; у тесті домішка піску; накольчатий орнамент покриває всю поверхню посудини (іноді й дно). Існують крем'янні сокири, ножі, наконечники стріл і копій, сланцеві тесла, сокири, "човники". З'являються більші могильники (Дереївський - 161 поховання, Микольський - 83), що не мають зовнішніх ознак. Поховання- колективні (від 2 до 13 в одній могильній ямі). Поховані лежали у витягнутому положенні на спині, засипані червоної охрою; поховальний інвентар складається з пронизок з каменю, кістки й раковин, пластини з іклів кабана, підвіски із зубів оленя; у Микольському могильнику - мідні вироби; кільце, пронизки, золота пластинчаста підвіска, сокири, ножі, наконечники копій, булави; кераміка в могильниках відсутня. На середньому етапі відбувається розселення носіїв культури на північ, захід і схід.
  • Пізній період характеризують гостродонні й плоскодонні горщики із прямими або відігнутими віночками, зрідка - мисочки, орнамент - відбитки гребінки, ямки, "перлини" у верхній частині посудини, вертикальні зачеси на віночках; деякі знахідки кераміки свідчать про контакти із Трипільськими племенами. В інвентарі відзначені кремінні ножі, шкребки, наконечники копій, кам'яні тесла.

Згодом народ Дніпродонецька культура у Надпорожжі, Приазов'ї і в долині Сіверського Донця були витиснуті, а частково й асимільовані племенами Середнестоговської культури і разом з ними могли стати одним з компонентів складення Давньоямної культури; у північних районах Дніпродонецька культура зазнавала сильного впливу від племен Ямочно-гребенчатої кераміки культури, а Подніпров'я й Волинь почали заселятися Трипільські племенами. Висловлено гіпотезу, що Дніпродонецька культура стала одним з компонентів Тшинецької культури епохи бронзи, припускається також, що носії Дніпродонецької культури зіграли певну роль у додаванні балто-слов'янської язикової спільності.

Іншими мовами