Методологія Духовного Розвитку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття є кандидатом на видалення.

Якщо Ви вважаєте це рішення помилковим, роз'ясніть свою позицію на сторінці голосування: Вікіпедія:Статті, що необхідно вилучити.

Методологія Духовного Розвитку - новий напрямок науки, розвинений російським ученим Володимиром Васильовичем Антоновим, кандидатом біологічних наук.

Предмет цього напрямку науки може бути характеризований як комбінація сучасного універсального богослов'я, екопсихологія (духовна екологія), духовна педагогіка й духовне мистецтво.

Методологія Духовного Розвитку представляє істинне знання про сенс життя людини й про практичні шляхи його реалізації - у світлі сучасної релігійної філософії.

[ред.] Головні пункти Методології Духовного Розвитку:

  1. . Всесвіт - багатомірний - у дійсності (і не тільки математично). Його виміри (простори, еони, локи) можна пізнати розвиненою людською свідомістю. Такий рівень просування свідомості може бути досягнутий через належне духовне навчання. Одним з компонентів цього навчання повинна бути багатоступенева медитативна практика.
  2. . Є Бог. Головне значення цього слова - Творець, Споконвічна Всесвітня Свідомість, що живе в первинному просторовому вимірі. Ця Свідомість представляє самий тонкий стан енергії у Всесвіті - по шкалі "тонкості - грубості".
  3. . Людина - не тіло. Людина - згусток енергії свідомості (душа), здатний до самоусвідомлювання, запам'ятовування, міркування, переміщення, росту якісно й кількісно й також деградації.
  4. . Головна мета кожної людини полягає в тому, щоб пізнати Бога у всіх Його аспектах і проявах, і потім, після досягнення духовного Вдосконалювання, влитися в Нього в Його Обителі й продовжувати брати участь у Всесвітньому Еволюційному Процесі відтіля, допомагаючи втіленим істотам, зокрема .
Іншими мовами