Халупники
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Халупники, категорія залежних селян у Польщі і В. Лит. Князівстві, які у висліді волочного переміру 1557 втратили землю і залишилися з власною хатою (халупою) та невеликими зем. наділами (до 3 морґів). X. відбували панщину (25 піших днів на рік), наймалися на працю у фільварках або ставали ремісниками. Згодом у Рос. Імперії під час обезземелення селян у кін. 18 — на поч. 19 вв. кількість халупників почала зростати: на Правобережжі 1848 їх було 7,5%, а на Лівобережжі (1859) — 24% сел. госп-в. Після скасування панщини назагал X. не одержували землі, залишаючися с.-г. робітниками чи відходили до міст.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

