Шараневич Ісидор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шараневич Ісидор (16 лютого 1829, село Козарі, повіт Галич — 4 грудня 1901, Львів), галицький історик і громадський діяч та педагог (учитель Перемиської і Львівської гімназій), з 1871 доцент, з 1873 — професор Львівського Університету; дійсний член АН у Кракові, почесний директор Київського Університету; довголітній сеньйор Ставропігійського Інституту у Львові. Досліджував переважно історію Галицько-Волинської Руси: найбільша і довгий час найкраща праця «Історія Галицько-Володимирської Руси від найдавніших часів до року 1453» (1863); його історіографічні праці «Die Hypatios-Chtonik als Quellen-Beitrag zur österreichischen Geschichte» (1872), «Kritische Blicke in die Geschichte der Karpaten-Völker» (1871) — цінний вклад в історію Галичини; розвідки про духовенство Галицької Руси, справи церкви на західно-українських землях 16 — 18 ст., про унію, східний патріархат тощо. Інші праці (українською, польською та німецькою мовами) з історії міст Галичини та про давні шляхи. Шараневич вивчав також діяльність українських братств, зокрема Львівського Успенського Братства і був одним з піонерів української археології в Галичині (зокрема розкопів на території Галичини, 1882 — 90). Єдиний мирянин учасник Львівського Синоду 1891.
[ред.] Література
- Грушевський М., Ізидор Шараневич, ЗНТШ, т. XIV, 1902;
- Кравець М. І. Шараневич. Архіви України, ч. 4, 1969.

