Хрестовий похід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хрестові походи - військово-релігійні походи західно-європейського рицарства і цивільних осіб до країн Близького Сходу під гаслом боротьби за визволення Гробу Господнього і Святої землі від "невірних".

В них брали участь феодали, міщани, селяни, купці, навіть діти.

Вперше до походу на Церковному соборі у Клермоні 1055 року закликав Папа Римський Урбан ІІ.

Весною 1096 року, не дочекавшись лицарів, у похід рушили загони селян Франції, Німеччини і Італії. Вони були погано озброєні і недосвічені у військовій справі. У першому ж бою під столицею Нікейського султанату їхню армію знищили турки. Ледь десята части врятувалася втечею.

Лицарі під проводом досвіченого нормана Боемунда Тарентського зібралися восени 1097 року і наступного року захопили Нікею, Едессу, а пізніше Кілікію і Єрусалим (1099). Вони заснували Єрусалимське королівство, а також, Антіохійське князівство, Едесське і Триполійське графства. Крім того, тут були організовані чернечо-лицарські ордени іоанітів, тамплієрів і Тевтонський орден.

1144 року мосульський султан відвоював Едессу, що стало приводом для другого походу (1147-1149), який завершився невдачею.

1187 султан Саладин (Салах ад Дин) розбив хрестоносців і захопив Єрусалим. Відбивати святе місто у третьому поході вирушили зі своми військами король Франції Філіпп ІІ Август, король Німеччини Фрідріх І Барбаросса і король Англії Ричард І Левине Серце. Єдиним успіхом походу було завоювання Кіпру, який був проданий тамплієрам.

Результатом четвертого походу (1202-1204) були узурпація влади імператора у Константинополі і заснування Латинської імперії.

Відбулося ще чотири хрестові походи - усі невдалі (1217-1221, 1228-1229, 1248-1234, 1270). У 1212 році окремо був організований похід дітей, що як безгрішні мали відвоювати Єрусалим. Похід закінчився ганебно. Діти частково не витримали труднощів походу, а частково були продані в рабство.

[ред.] Дивись також