Чечель Микола
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чечель Микола (1891—1937) — політичний діяч. Член ЦК УПСР, член і секретар Центральної Ради, співробітник М. Грушевського. У 1920—1924 рр.- на еміграції у Відні. У 1924 р. повернувся в Україну.
Народився на Волині у сім'ї робітника. Середню освіту одержав у Житомирській гімназії. 3 1910 року навчався на кораблебудівному відділі Петербурзького політехнічного ін-ту. У 1911 перевівся до Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення. Належав до Української студентської громади та петербурзького осередку Товариства українських поступовців. З березня 1917 — член Української національної ради в Петрограді. 17.3.1917 у складі української репрезентації зустрічався з прем'єр-міністром Тимчасового уряду Росії Г.Львовим, якому передали меморандум з українськими вимогами, що не потребували рішення Установчих зборів. У квітні 1917 обраний членом Української Центральної Ради від студентських організацій, входив до складу Малої Ради. З липня 1917 до квітня 1918 — секретар УЦР. Член комісії УЦР із розробки проекту статуту автономії України. За політичними переконаннями належав до Української партії соціалістів-революціонерів, на II з'їзді УПСР (15-19.7.1917) обраний членом ЦК. Репрезентував Україну на Демократичній нараді у Петрограді, був делегатом Всеросійських установчих зборів від українських соціалістичних партій. Напередодні гетьманського перевороту призначений РНМ УНР членом української делегації на переговорах з РСФРР Політичний однодумець М.Грушевського, разом з яким у 1919 емігрував до Відня. Належав до «Закордонної делегації» УПСР. У 1920-21 продовжував освіту у Віденському політехнічному ін-ті, редагував журнал «Борітеся-поборете». У вересні 1921 разом із М.Шрагом приїздив до Харкова, де вів переговори з головою Раднаркому УСРР Х.Раковським про повернення в Україну. Викладав у 3-й харківській профшколі архітектурно-будівельного фаху, з 1927 — у Харківському технологічному ін-ті, очолював секцію промисловості будівельних матеріалів Держплану. На поч. 1931 заарештований у справі т. зв. Українського національного центру. У 1932 засуджений до 6 років позбавлення волі, а 2.6.1937 постановою особливої наради при наркоматі внутрішніх справ СРСР повторно засуджений до 5-річного ув’язнення. 9.1.1937 за вироком УНКВС по Івановській обл. Ч. було розстріляно.
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

