Яновський Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ю́рій Яно́вський (*27 серпня 1902, хутір Маєрове (тепер село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) — †25 лютого 1954) — видатний письменник першої половини XX ст. Вчився в Київському Політехнічному Інституті на перших двох курсах (19221923), в 19251926 рр. працював на Одеській кінофабриці художнім редактором. З 1927 жив у Харкові, з 1939 — в Києві. Перший вірш «Море» надрукував російською мовою (1922), уперше виступив з віршами українською мовою в 1924 році (збірка «Прекрасна Ут», 1927), далі перейшов на прозу. Романтичні новелі раннього періоду творчости Яновського зібрані в збірці «Мамутові бивні» (1925) і «Кров землі» (1927). Яновський, разом з М. Хвильовим — один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX ст., зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в першому його романі «Майстер корабля» (1928), після якого з'явився гостро критикований і довгий час заборонений роман «Чотири шаблі» (1931), в якому знайшов романтичне зображення стихійний народний рух відроджуваної України за доби відбудови державности. До тієї самої теми революції на Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся в майстерно збудованому романі в новелях «Вершники» (1935), одна з новел якого, «Подвійне коло», присвячена зображенню трагедії братовбивчих конфліктів за доби революції.

До другої світової війни Яновський написав кілька сценаріїв («Гамбург», «Фата морґана», «Серця двох» та інші), п'єси «Завойовники» (1931), «Дума про Британку» (1932), «Потомки» (1940) і видав збірку почасти дуже дотепних, пройнятих живим гумором оповідань «Короткі історії» (1940).

За війни Яновський був редактором журналу «Українська література» і військовим кореспондентом, в 1945 — кореспондентом на Нюрнберзькому процесі. Найвизначнішим твором Яновського повоєнного часу став роман «Жива вода» (1947), в якому письменник втілив ідею невмирущости нації, відроджуваної по воєнній катастрофі. Гостро критикований за націоналізм, Яновський змушений був переробити цей роман у відповідності з принципами соцреалізму й перевидати його в далеко слабшому варіанті під іншою назвою назвою («Мир», 1956).

Бувши слабого здоров'я, Яновський, проте, довго витримував тиск безнастанних репресій і капітулював щойно під кінець життя збіркою з мистецького погляду анемічних «Київських оповідань» (1948). Попри це, твори Яновського поруч з творчістю таких визначних майстрів слова, як П. Тичина, М. Хвильовий, М. Зеров, М. Рильський, Є. Плужник, увійшли в класичний фонд літератури українського відродження першої половини XX ст.

Твори Яновського, окрім багатьох поодиноких видань, кілька разів були видавані зібрано: «Збірка творів», І–IV (19311932); «Вибране» (1949); «Твори», І–II (1954); «Твори», І–V (19581959).

[ред.] Твори

  • Вершники
  • Майстер корабля
  • Чотири шаблі

[ред.] Джерела


Література Це незавершена стаття з літератури.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.