Саблін Микола Павлович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Саблін Микола Павлович (16.4.1880-1937) - український військовий діяч.
Після закінчення в 1898 Морського корпусу служив на Далекому Сході. Учасник китайської кампанії 1900-01, російсько-японської війни 1904-05. Нагороджений кількома орденами. Переведений на Балтійський флот, служив старшим офіцером, з 1916- командиром імператорської яхти "Штандарт". З 1917-на Чорноморському флоті, контр-адмірал. Після утворення Української Центральної Ради рішуче підтримав будівництво Українських Військово-Морських Сил, увійшов до Центрального Проводу Української Ради Чорноморського флоту. У грудні 1917 призначений командувачем флоту. Під його керівництвом підготовлено перехід усіх 87 бойових кораблів, серед яких були 9 лінкорів, 10 крейсерів, 27 есмінців, 22 підводних човни, до України. 29.4.1918 за наказом С. на всіх кораблях піднято національні прапори, а командування флоту присягнуло на вірність УНР. Відмовився виконувати наказ Москви про перебазування флоту до Новоросійська у зв'язку з наближенням німецьких військ до Севастополя. Однак під впливом більшовицької агітації частина флоту (2 лінкори, 10 сторожових кораблів, кілька есмінців і крейсер) вирушила до Новоросійська. Саблін, маючи надію відновити повний контроль над флотом, відплив до Новоросійська, залишивши на базі контр-адмірала М.Остроградського-Апостола. В червні 1918 С. не виконав директиву В.Леніна і Л.Троцького, які у відповідь на вимогу німців повернути українські кораблі у Севастополь, вимагали затопити кораблі. 17.6. лінкор "Свободная Россия" і 7 есмінців вирушили з командувачем до Севастополя, решта кораблів все-таки були затоплені більшовиками у бухті Новоросійська. Після встановлення німецького контролю над флотом склав у червні 1918 повноваження командувача. У 1919 перейшов на службу до генерала А.Денікіна. Перебував у ставці ген. П.Врангеля у Криму, у 1919 призначений командувачем Чорноморського флоту. У лютому 1920 виїхав за кордон. Помер в еміграції у 1937.

