Тіун
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тіун (тивун) - назва кількох категорій посадових осіб у Київській Русі та на українських землях у складі Великого князівства Литовського і Московської держави (до 17 ст.).
У Київській Русі Т. називались господарські управителі князя або бояр. Т. огнищанний (пізніше Т. двірський) відав домом (огнищем, двором) феодала; Т. конюшний відав конюшнями і табунами; Т. ратайний - польовими роботами і т.д. Т, були найближчими помічниками феодалів-землевласників у галузі суду і управління. Більшість із них були невільними людьми. Однак за вбивство Т. згідно з "Руською правдою" платилось подвійну виру. У 14-17 ст. існували Т. великого князя, що займались його господарством і управляли окремими містами, волостями, та Т., що входили до апарату намісників і виконували судові функції. У Великому князівстві Литовському Т. називались великі феодали, що здійснювали управління волостями (пізніше - намісники). В окремих місцевостях Галицької Русі, де чинність зберігало давньоруське право, Т. були виборними представниками сільських громад.

