Хоткевич Гнат Мартинович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гна́т Марти́нович Хоткéвич (псевдонім Галайда; 31 грудня 1877, Харків — 8 жовтня 1938, розстріляний), визначний український письменник, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політітичний діяч. Народився в Харкові. Ще бувши студентом організував на Харківщині селянський театр (1895) влаштував виступ кобзарів і лірників на XI археологічному з’їзді в Харкові (1899. Професійно співав (баритон) та грав на бандурі, скрипці та фортепіані.
По закінченні Харківського Технологічного Ін-ту (1900) працював зал. інж., розобив власний проєкт дизельного поїзда (1901). За участь у керівництві політ. страйком 1905 був переслідуваний і 1906 був вимушений переїхати до Галичини. У Галичині Хоткeвич оселився спочатку у Львові, а потім у Криворівні; об’їхав з концертами укр. нар. пісень у супроводі бандури усю Галичину й Буковину; 1907 заснував у с. Красноїля (тепер Івано-Франківської. обл.) Гуцульський театр.
Повернувшися 1912 до Харкова, Хоткeвич включився в літ. й мист. життя: виступав з лекціями, того ж р. заснував перший в Україні робітничий театр, який протягом 3 pp. дав понад 50 вистав, перев. укр. класики; з лютого 1913 став ред. літ. журн. «Вісник культури і життя».
Знову переслідуваний з поч. першої світової війни і висланий 1915 за межі України, оселився в Воронежі, де жив до революції 1917. До больш. окупації України Хоткeвич поставився вороже, але з 1920 активно включився в літ.-мист. життя. 1920 — 1928 викладав укр. мову й літературу в Деркачівському зоотехнікумі, пізніше керував класом бандури в Харківському Муз.-Драматичному Інті.(1926-32/34). Усе життя не перестаючи працювати над удосконаленням гри на бандурі, Хоткeвич написав «Підручник гри на бандурі» (1909 і 1929,30,31) «Короткий курс гри на бандурі» й уклав низку композицій та обр. нар. пісень.
Хоткевич є автором понад 600 музичних творів — романсів, хорів, струнних квартетів, творів великого формату для бандури та оркестру бандур. Його «Поема про Байда», «Буря на Чорному морі», «Невільничий ринок у Кафі», «Осінь», «Софрон», «Нечай», «А в полі корчомка», «Про смерть козака бандуриста», «Про Богдана Хмельницького» які сьогодні важаються народними. та ін.
Літ. діяльність Хоткeвич почав 1897 (оп. «Грузинка» у львівському журн. «Зоря»). Дальші твори його великої літ. спадщини: оп. «Блудний син» (1898), «Різдвяний вечір» (1899), цикл «Життєві аналогії» (1897–1901), зб. «Гірські акварелі» (1914); протягом 1914–15 була написана низка оп. п. н. «Гуцульські образки» (уперше надруковані 1931); повість «Авірон» (1928), роман «Берестечко» та ін. Найвизначнішим досягненням прозової творчости Хоткeвича стала романтична повість з гуцульського життя «Камінна душа» (1911), кілька разів перевидавана пізніше. Хоткeвич автор низки драматичних творів, у яких відобразив антифеодальну та національно-визвольну боротьбу українського народу; з них п’єси «Довбуш» (1909), «Гуцульський рік» (1910), «Непросте» (1911) та ін. були неписані спеціяльно для Гуцульського театру. З ін. драматичних творів Хоткeвича слід ще назвати іст. п’єсу «О полку Ігоревім» (1926) і тетралогію «Богдан Хмельницький» (1929), високо оцінені тодішньою критикою (О. Білецький). Зокрема в останній частині тетралогії «Переяслав» Хоткeвич, супроти офіц. концепції, засудив Переяславську угоду як акт, що призвів до поневолення України Росією.
Багата й тематично різноманітна літературо- й мистецтвознавча спадщина Хоткeвича. Серед ін.: «Григорій Савич Сковорода» (1920), низка наукових розвідок про Т. Шевченка, Ю.Федьковича, О. Кобилянську, «Нар. і середньовічний театр у Галичині» (1924), «Муз. інструменти укр. народу» (1930), «Театр 1848 року» (1932). За сов. часу Хоткeвич багато перекладав з світової класики: Шекспіра, Мольера, Шіллера, Гюґо.
Належачи за сов. часу до політ, ненадійних і стоячи осторонь тодішніх літ. дискусій, Хоткeвич, проте, був одним з найпопулярніших письм. в Україні, про що свідчить поява його «Творів» у 8 тт. (1928–32). Але далі знову почалися утиски, у висліді яких останній його роман «Довбуш» не був надрукований і лишилася незакінчена тетралогія про Т. Шевченка, над якою Хоткeвич працював від 1928. За єжовщини Хоткeвич був заарештований.. Особливою трійкою УНКВС по Харківській області від 29.09. 1938 року засуджено до розстрілу за "участь в контрреволюційній організації". Вирок виконано 8.10.1938 року. Реабілітовано 11.05.1956 року. По реабілітації видано «Твори в двох томах» (1966).
І. Кошелівець
Зміст |
[ред.] Літературна творчість
«Блудний син» (1898), «Різдвяний вечір» (1899), «Добром усе переможеш» (Х.1899), цикл «Життєві аналогії» (1897–1901), «Дивні пригоди комахи Саґвіна» (Л.1901), «Поезія в прозі» ([Х.[1902]]), «Сагайдачний» (1908), «Гуцульський рік» (1910), «Непросте» (1911) «Камінна душа» (Чернівці 1911) (Ілюстрації автора), зб. «Гірські акварелі» (1914); «Гуцульські образки» 1914–15 (уперше надруковані 1924); «Авірон» (К.1917), «Григорій Савич Сковорода» (Х.1920), повість «Авірон» (1928), «Творів» у 8 тт. (1928–32), «Довбуш» (Л.1965).
«Твори в двох томах» (1966), «Тарасик» (2002).
[ред.] Театральна творчість
«Лихоліття» (1905), «Довбуш» (1909), «На залізниці» (1925), «О полку Ігоревім» (Х.1926) і тетралогія «Богдан Хмельницький» (1929)
[ред.] Композиції
Для хору - «Коломійки» (1919), «Зоре моя вечірняя» (1922), «Тече вода» (1922), «Реве та стогне Дніпр широкий» (1927), «Попід гороє, яром, долом» (1927), «Защебетав жайворонок» (1927), «Ой діброво - темний гаю!» (1922), Для голосу в супроводі ф-но - «Ой не п’ється пива, меди» (1927), «Веснянка» (1927), «У гаю гаю вітру немає» (1927), «Сонце гріє вітер віє» (1927), «Ой я свого чоловіка» (1927), «Весна прийшла» (1927), «Минає неясний день» (1928), «Шахтарі» (1928), Для бандури - «Одарочка» (1910), «Невільничий ринок у Кафі», «Осінь», Для голосу в супроводі бандури - «Про смерть козака бандуриста», «Про Богдана Хмельницького» Для капели бандуристів - «Поема про Байда», «Буря на Чорному морі», «Заповіт», «Софрон», «Нечай», «А в полі корчомка»,
[ред.] Учні по бандурі
Л. Гайдамака, Г. Бажул, Г. Назаренко, В. Кабачок, О. Геращенко, Я. Гаєцький, І. Олешко
[ред.] Музикознавчі праці
- «Підручник гри на бандурі» (1909 і 1929,30,31)
- «Короткий курс гри на бандурі»
- Музичні інструменти українського народу. Х., 1930
[ред.] Література
- Супрун, Н. Гнат Хоткевич - музикант. Рівне, 1997 (280с.)
- Енциклопедія українознавства
| Щоб поліпшити цю статтю, треба розкрити численні скорочення. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! (Див. Як редагувати статтю) |

