Телефон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Телефон (з грецької: tele - далеко звідси та phone - голос) — це пристрій для передачі звуку на великі відстані за допомогою електричних сигналів.
Зміст
|
[ред.] Історія
Винахід телефону є результатом праці багатьох людей і його авторство не можна приписати одній конкретній особі (як і у випадку з, наприклад, фотографією чи кінематографом).
Перший прототип сучасного телефону був запатентований в 1876 році американським винахідником Александром Белом. Трубка Бела служила по черзі і для передачі і для прийому звуку. Вона не мала дзвінка, а виклик абонента відбувавався через трубку за допомогою свистка. Дальність дії такого приладу не перевищувала 500 метрів. На першість у винаході телефону, окрім Бела, претендувало близько трьох десятків вчених, серед яких були МакДоноут, Едісон, Грей, Долбір, Блейк, Ірвін і Фелькер. Це призвело до виникнення низки судових процесів в США, які лише підтвердили колективність винаходу, визнавши за різними винахідниками першість по окремим пунктам.
B 1877 році винахідник Ваден використав для виклику абоненту телеграфний ключ, який замикав ланцюг дзвінка. Того ж року німецька компанія "Сіменс і Гальске" почала виготовляти телефонні аппарати з двома телефонними трубками — одна для прийому, інша - для передачі мови.
Томас Едісон винайшов вугільний мікрофон, який майже без змін пропрацював до 1980 року.
Історія подальшого розвитку телефону включає винахід електричного мікрофона, який прийшов на заміну вугільному, гучномовний зв'язок, тоновий набір, цифрове стискання звуку, нові телекомунікаційні технології (IP телефонію, ISDN, DSL, стільниковий зв'язок, DECT).
Більш детально див. Історія винаходу телефона
Цей текст базується на Героях Телеграфа (Heroes of the Telegraph) Джона Монро John Munro, Проект Гутенберг [1].
[ред.] Не електричні «телефони»
Загалом телефон – це будь-який механізм, що має здатність передавати звук на велику відстань. Найперші телефони були механічними приладами, що базувались на передачі звуку, використовуючи повітря або інші фізичні засоби, на відміну від електричних приладів, що базуються на електромагнітних сигналах.
Згідно з листом у Peking Gazette, у 968, китайський винахідник Кунг-Фу-Вінг винайщов thumtsein, який імовірно передавав мову через труби. Розмови через труби використовуються й сьогодні.
Мотузковий телефон був також відомий століттями, зв’язуючи дві діафрагми з мотузкою або з дротом, які передають звук з одного кінця до іншого вібраціями мотузки, а не через електричний струм.
[ред.] Електромагнітні передавачі
[ред.] Антоніо Меуччі
За деякими версіями, телефон винайшов у 1860 році Антоніо Меуччі, який називав його телетрофоном.
З [2]:Незважаючи на публічну заяву тогочасного Державного Секретаря США про те, що "існують необхідні докази, щоб надати пріоритет у винаході телефона Меуччі, а не Беллу" та не дивлячись на той факт, що Сполучені Штати ініціювали звинувачення у шахрайстві проти патента Белла, розгляд справи у суді переносився на наступний рік, знову і знову, аж до самої смерті Меуччі у 1896. Потім справу було закрито..
Перша американська демонстрація винаходу Меуччі відбулася у 1860, про яку існує стаття, видана у Нью-Йоркській італійськомовній газеті. Меуччі винайшов поєднаний електромагнітний передавач та одержувач, де рух діафрагми модулював сигнал у котушці, переміщуючи електромагніт. Прилад передавав звук з високою точністю, але з дуже слабким сигналом. На жаль, серйозні опіки, погане знання англійської мови та невеликі здатності до бізнесу призвели до того, що Меуччі не зміг розвинути свої винаходи у комерційну сферу в США. Меуччі демонстрував деякі свої інструменти у 1849 році у Гавана (Куба) але свідки не змогли чітко сказати, чи то був електричний телефон або просто варіант телефону, що використовує вібрацію дротів для передачі звуків.
Меуччі було визнано першим винахідником телефону Конгресом США, 269 резолюцією, що датована 11 Червнем 2002.
[ред.] Шарль Бурсей
У 1854 році у журналі "L'Illustration de Paris" Шарль Бурсей (Charles Bourseul), французський телеграфіст, опублікував план передачі звуків та навіть мови електрикою. Припустимо, пояснював він, що людина говорить поблизу чутливого диска, який не втратить жодного коливання голоса; цей диск почергово встановлює та роз'єднує струм з батареї: також на деякій відстані може розташовуватись інший диск, який буде одночасно виконувати такі ж вібрації... Певно, у близькому чи далекому майбутньому, мова буде передаватись електрикою. Я робив експерименти у цьому напрямі; вони делікатні та вимагають часу та терплячості, але ця справа обіцяє дати сприятливий результат.
[ред.] Йоганн Філіп Райс
У 1860 році Йоганн Філіп Райс (Johann Philipp Reis) виготовив прилад, який міг передавати музичні тони, і навіть слово чи два пошепки. Передавач Райса був передавачем типу натисни-відпусти. Тобто, голка прикладена до діафрагми натискалась, та відпускалась, коли звук проходив через діафрагму. Це натисни-відпусти сигналювання дозволяло передавати тони, та деякі голосні, проте через те, що воно не ішло за аналоговою формою звукової хвилі (контакт був виключно цифровим, тільки два значення) воно, сигналювання, не могло передати приголосні або складні звуки. Передавач був дуже складним у використанні тому, що позиція голки та контакту відносно оператора були критичними. Це можливо назвати "телефоном", оскільки прилад дозволяв передавати звуки на відстані, але це не телефон у сучасному розумінні, через те, що він не міг передавати точну копію звуків. Винахід Райса більш відомий як "музичний телефон".
[ред.] Кромвел Варлі
Десь у 1870 році пан Кромвел Флітвуд Варлі (Cromwell Fleetwood Varley), відомий англійський електрик, запатентував декілька варіантів аудіотелеграфа, що базувався на ідеях Райса. Він ніколи не виготовляв та не планував пристрій, який би міг передавати мову, тільки чисті звуки.
[ред.] Пол ла Кур
Приблизно у 1874 році Пол ла Кур (Poul la Cour), датський винахідник, експериментував з аудіо телеграфами на телеграфній лінії між Копенгагеном та Фредерікія у Ютландії. Вібруючий камертон переривав струм, який, після проходження лінією, проходив крізь електромагніт, та притягував кінці камертона, змушуючи той грати ту ж ноту, що й перший камертон. І знову, винахід ла Кур не міг передавати мову, тільки чисті тони.
[ред.] Еліша Ґрей
П. Еліша Ґрей (Elisha Gray), з Чікаго також винайшов тоновий телеграф схожий на той, що винайшов пан ла Кур. У цьому приладі вибруючий сталевий дріт перериває струм, який на іншому кінці проходить через електромагнит та змушує вібрувати сталевий дріт, розташований у полюсів електромагніта. 'Гармонійний телеграф' Ґрея з вібруючими дротами використовувався телеграфною компанією Вестерн Юніон Телеґраф (Western Union Telegraph Company). Через те, що що більше ніж один набір вібрацій, а значить і більше ніж одна нота може бути передана через ту саму лінію одночасно, гармонійний телеграф може бути класіфікований як 'мультиплексний' телеграф, який здатен передавати декілька повідомлень через одну лінію за раз. Ці повідомлення можуть бути прочитані оператором або записані.
Гармонійний телеграф Ґрея йде шляхом Рейса та Бурсея - в основу покладено принцип переривання електричного струму вібруючим контактом. Ґрей розумів недолік точності такого прилада та аргументував, що, якщо струм був розташований ближче до моделі, буде можливо досягнути більшої точності. Ґрей збудував та запатентував рідинний мікрофон, де голка розташовувалась у контакті з рідким провідником і, коли діафрагма вібрувала, голка занурювалась у рідину більше-менше, що завершувалось більшим-меншим проходженням тока на рідину. Белл використовував рідинний мікрофон для багатьох своїх публічних демонстрацій. Ріднний передавач мав проблему, що хвилі сформовані на поверхні призводили до перешкод.
[ред.] Вугільно-зернистий мікрофон
[ред.] Томас Едісон
Едісон Томас Ельва зробив наступний крок у розвитку точності телефонів зі своїм винахідом вугілльно-зернистого мікрофона. Едісон дізнався, що зернини вугілля, затиснуті між двома металевими пластинами мають опір, який змінюється з тиском, тобто зернини могли змінювати свій опір , коли пластини рухались у відповідь на звукові хвилі, та відтворювати звук з високою точністю, без проблем рідинного передавача. Цей тип мікрофона залишався стандартом до 1980-тих, та використовується і по сей день.
[ред.] Винахід Белла
Белл Александер Ґрехем часто, але невірно (дивися вище), вважається першим винахідником телефона. Класична історія про те, як він кричав "Ватсон, ходіть сюди! Ти мені потрібен!" – частина західних міфів.
[ред.] Підготовка Белла
Як Професор Вокальної Фізіології в Бостонському універсітеті, Белл займався тренуванням вчителів у інстуктуванні глухих розмовляти, та експериментував з Леоном Скоттом автофонограф у галузі запису вібрацій вимови. Цей прилад складається з тонкої мембрани, яка вібрується голосом та несе легку голку, яка малює хвилеподібну лінію на на пластині димчатого скла. Ця лінія – графічне відображення вібрації мембрани та звукових хвиль у повітрі.
Таке минуле підготувало його для роботи з звуком та електрикою. Він почав свої дослідження у 1874 році з музичним телеграфом, в якому він використовував ‘натисни-відпути схему’, використовуючи вібруючий сталевий язичок, який переривав струм, змушуючи вібрувати одержувач, який складався з електро-магніта, що змушував сталевий язичок на іншому кінці вібрувати, так само як, це зробили Бурсей, Рейс та Ґрей. Одного дня з’ясувалось, що язичок не міг відповісти на переривчастий струм. Пан Белл забажав, щоб його асистент, який був на іншому кінці лінії, посмикав язичок, думаючи, що він забився у полюсів магніта. Пан Ватсон усе зробив, та к власному здивуванню Белл спостерігав, як відповідний язичок на його кінцеві лінії почав вібрувати та випускати тіж ноти, хоча між ними не було переривчастого струму на лінії. Декілька експериментів показали, що язичок вібрував, через електро-магнітний струм, викликаний на лініїм рухом віддаленого язичка біля магніта. Це відкриття привело його до відмови від струму з батареї та цілковитим переходом на струм з магнітної індукції язичків. Крім того, стало зрозумілим що, через те, що струм ніколи не розбивається, усі складні вібрації мови можуть бути конвертовані в струм, який в свою чергу міг відтворювати мову на великих дистанціях.
Белл зі своїм асистентом Ватсоном дізнався, що рух язичка у магнітному полі може передавати модуляції звука. Працюя за аналогією з автофонографом, Белл створив одержувач, який складався з протяглої діафрагми або з нагнутої шкіри золотобіта з арматурою намагниченого заліза приєднаного до середини, та вібрував перед полюсом електро-магніта на струмі з лінії.
[ред.] Успіх Белла
Прилад був готовий 2 червня, 1875 року, і того самого дня йому вдалося передати звуки та аудіо сигнали електро-магнітним струмом та без використання батареї. 1 липня, 1875, він інструктував свого асистента, як створити другий мембранний одержувач, який можна було б використати з першим, і через декілька днів вони були зв’язані одни з одним, на кінцях лінії, яка йшла з кімнати винахідника в Бостоні до підвалу внизу. Белл, у кімнаті, тримав один інструмент у руках, у той час, як Ватсон у підвалі слухав інший. Винахідник спитав, 'Ти розуміеш, що я кажу?' і ми можемо тільки уявляти його задоволення, коли Ватсон вбіг у кімнату та, схвильований, сказав 'Так.' Проте, перший успішний двохсторонний телефонний дзвінок Белл не зробив до 10 березня, 1876 , коли Белл сказав у прилад "Ватсон, ходи сюди, Я хочу тебе бачити." Та Ватсон відповів. Так, у 1875, Белл винайшовелектро-магнітний передавач, який до нього винайшов Меуччі. Перший дзвінок на велику відстань було зроблено в 10 серпня, 1876 Беллом з родинної ферми Брентфорд, Онтаріо асистентові, який знаходився у Парижі, Онтаріо, на відстані 16 km.
Потім він закінчив прилад, у якому передавач формувся подвійним електромагнітом, перед яким мембрана, витягта на кільці, несла довгастий шмат м’якого заліза, закріпеного у середині. Мікрофон перед діафрагмою спрямовував звуки на неї, і так як вона вібрувала з ним, м’яка залізна арматура викликала відповідні струми у чарунці електромагніту. Ці струми після проходження лінії, опинялись у приймачі, який складався трубчатостого єлектромагніту, один кінець якого був частково закритий тонким диском з м’якого заліза, встановленого в одній точці на кінці труби. Цей одержувач був схожий на циліндричну металеву коробку з товстими стінками, з товстою залізною кришкою, закріплена до отвору одним гвинтом. Коли хвилеподібний струм проходив через котушку магніта, диск або кришка арматури починали вібрувати та давати звук.
Примітивний телефон був швидко покращений, подвійний електромагніт був замінений на один магніт-полосу з маленькою котушкою або бобіною дротів, які оточують один полюс, перед яким тонкий диск з феротіпія закріплений у круговому мікрофоні та служить як з’єднані мембрана та арматура. Коли говорять у мікрофон, залідна діафрагма вібрує з голосом у магнітному полі полюса, і таким чином збуджує хвилеподібний струм у котушці, який, після подорожі дротом на віддалене місце, приймається таким самим приладом. При пересіканні котушки приймача, струм посилює або ослаблює магнетизм полюса, і таким чином змушує диск вібрувати та відтворювати імітацію голоса. Ці звуки тихі і можуть бути почуті лише ,коли вухо знаходиться близько до мікрофона, проте вони розвібрливі та виразні, та легко впізнати того, хто говорить.
[ред.] Публічні демонстрації
[ред.] Найраніша публіка телефона Белла
Прилад був представлений в Сторічній Виставці (Centennial Exhibition) у Філаделфії, у 1876, де він привернув на себе увагу Бразильського імператора Педро II, та на зустрічі Британської Асоціації (British Association) у Глазгові, восени того ж року, Сер Вільям Томсон розповів про існування винахода Європейській публіці. У описі його візиту Виставки, він сказав: 'В Канадійському відділені я чув, "Бути чи не бути . . . ось у чому заковика," через електричний дріт; проте, ставлячись з презирством до односкладових слів, електрична артикуляція піднялася на вищі висоти, та дала мені уривки з випадкових Нью-Йоркських газет "Місто Нью-Йорк," "Сенатор Мортон," "Сенат вирішив надрукувати додатково тисячу копій," "Американці в лондоні вирішили празнувати Чертверте Червня, що наближається!" Це все мої власні вуха чули, як кажуть мені з безпомилковою розбірливостю з круглої арматури диска іншого маленького електромагніта, такого самого, як я тримаю у руці.'
Безсмертні слова Шекспира, які вимовив маленький неодухотворений голос, дійсно викликали захоплення в палкого духа великого електрика.
Здивування, створене серед публіки цим винаходом будуть пам’ятати. Крім одного або двох винахідників, нікто навіть не мріяв про телеграф, який буде розмовляти. Уява запрацювала у людей представляючи можливі сфери вжитку телефона. Так винахідний журналіст передбачив час, коли друзі через океан зможуть шептатися один з одним під шум хвиль Атлантики. Зацікавленість, однак, не було повністю вгамоване доки Професор Белл, винахідник приладу, власноруч не продемонстрував його Британській публіці, та не отримав запальні оплески захоплених співвітчизників.
[ред.] Пізніші публічні демонстрації
Більш пізний варінт телефона, що базувався на рідинному передавачі Грея, був публічно представлений 4 травня, 1877 року на лекції, що давав Профессор Белл в Бостонському Музичному Холі. 'Ідучи до маленької телефонної коробки з приєднаними дротами,' говориться у доповіді, 'пан Белл байдужо спитав, наче адресував своє питання комусь у сусідній кімнаті " Пане Ватсон, ви готові! " Пан Ватсон за п’ять миль звідси у Сомервіллі, швидко позитивно відповів та скоро було чути голос співаючи "Америка." [...] Ідучі до іншого інстрамента, з’єднаного дротом з Провіденс (Providence), сорок три милі звідси, Пан Белл послухав трохи та сказав, "Сігнор Брігноллі, який допомагає мені на концерті у Музичному Холі в Провіденс, зараз заспіває для нас." Через мить інтонація голоса тенора підвищилась та впала, звук був слабким, іноді взагалі пропадав, а потім знову ставав чутним. Пізніше, соло корнета, що грав у Сомервіллі, було дуже розбірливо чути. Ще пізніше, пісня у трьох частинах прийшла проводом з нінцевої станції Сомервілля, та пан Белл розважив аудіторію, коли вигукнув, "Я буду вимикати пісню з однієї частини кімнати до іншої так, щоб усі могли чути." У наступній лекції у Салемі, Массачусетсі, зв’язок був встановлений з Бостоном, на відстані вісімнадцяти миль, та пан Ватсон співав "Auld Lang Syne," "Прикрашений Зірками Прапор (The Star-Spangled Banner)", та "Вітайте Колумбію (Hail Columbia)," у той час як аудіторія в Салемі підспівувала хором.'
[ред.] Резюме досягнень Белла
Белл прийняв у своїх приладах передавачі Грея та пізніше Едісона та пристосував комутатор, розроблений для телеграфії компанією Western Union. Було б неправильним применшувати внесок Белла у розвиток телефонії. Крім того, Белл досягнув успіху там, де інші не змогли, він зміг створити комерційну телефонну систему. Можна сказати, шо Белл винайшов телефонну компанію.
[ред.] Різне
Сучасна телефонна трубка з'явилася, коли шведський монтер прив'язав мікрофон та динамік до палки, щоб тримати руки вільними. Складаний переносний телефон був навмисною копією вигаданий футуристичних комунікаторів з телевізійного серіалу Star Trek.
Історія додаткових винаходів та покращень електричного телефону включає в себе вугільний мікрофон (пізніше замінений на електричний мікрофон, який зараз використовується майже у всіх телефонних апаратах), ручний комутатор, дисковий набір, автоматичну телефонну станцію, комп'ютеризований телефонний перемикач, тоновий набір (DTMF), та оцифрування звуків, використовуючи різні методи кодування, такі як імпульсно-кодову модуляціюPCM (також використовується для .WAV файлів та компакт дисків).
Більш новіші системи включають IP телефонію, ISDN, DSL, стільникові телефони (мобільні телефони), бездротові телефони, та UMTS системи, які дозволяють виконувати високошвидкісну пакетну передачу даних.
Телефонна індустрія поділяється на виробників обладнання та телефонних операторів. Компанії-оператори часто тримають національну монополію. У Сполучених Штатах, компанія Bell System сильно зросла. Вона частково або повністю володіє компаніями, що надають телефонні послуги близько 80% телефонів у державі та також володіє компанією Western Electric, яка виготовляє або закуповує усе обладнання, що використовується місцевими телефонними компаніями. компанія Bell System позбавляла себе місцевих телефонних компаній, щоб у 1984 році владнати антимонопольний позив проти себе з боку Міністерства юстиції Сполучених Штатів Америки.
Перший трансатлантичний телефонний дзвінок з міста Нью Йорк до міста Лондон було зроблено 7 січня, 1927.
[ред.] Бездротові телефони
Безпровідний телефон вперше був винайдений Тері Паллом у 1965, що складався з «бази», підєднаної до телефонного кабелю, та зв'язаної за допомогою слабо-потужного радіо з віддаленою трубкою. Це дозволяє використовувати трубку з будь-якого місця у зоні досяжності бази. Через те, що на передачу сигналів до трубки необхідна енергія, база під'єднана до електромережі. Такі телефони не функціонують без електрики. Спочатку бездротові телефони використовували частоту у 1.7 МГц для зв'язку між базою та трубкою. Через проблеми з якістю та зоною досяжності, такі телефони швидко були витиснені системами, що використовують частотну модуляцію у вищих частотах (49 МГц, 900 МГц, 2.4 ГГц, та 5.8 Ггц). Бездротові телефони, що працюють на частоті у 2.4 Ггц можуть конфліктувати з деякими протоколами бездротових локальних мереж (802.11b/g), через те, що вони використовують однакові частоти. Сучасні бездротові телефони звичайно працюють на декілька сот метрів.
[ред.] Бездротові телефонні системи
Існують супутникові та мобільні (дивись нижче) системи.
[ред.] Нікола Тесла
На відкритті телефонної станції у місті Будапешт, 1881 року, Нікола Тесла став головним електриком телефонної компанії (інженером Югославського уряду першої державної телефонної системи). Там Тесла винайшов прилад, який він називав телефонним підсилювачем. Пристрій міг працювати як гучномовець. Цей винахід ніколи не патентувався та не демонструвався публічно. В кінці кінців він використовувався для того, щоб виявляти сигнали у експериментах по бездротовій передачі. Прилад, розроблений у цих експериментах, був попередником сучасних бездротових телефонів
[ред.] Мобільні телефони
Сучасні мобільні телефонні системи побудовані за принципом стільників. Радіо використовується, щоб зв'язуватись між трубкою та стільником. Коли трубка надто сильно віддаляється від стільника, комп'ютерна система дає команду найближчому до трубки стільнику встановити зв'язок з трубкою на іншому каналі без переривання дзвінка.
Сучасні мобільні телефони використовують стільникову систему через те, що радіо частоти – обмежений ресурс, який використовує багато абонентів. Стільники та трубки мають слабо потужний передавач так, щоб обмежена кількість радіо частот може використовуватись великим числом абонентів з меншою кількістю перешкод. Крім того батареї у трубках потребують меншої кількості енергії.
[ред.] Дротові стандарти
- RJ-11
[ред.] Бездротові стандарти
Існує багато стандартів для бездротової телефонії, які часто вступають у конфлікт один з одним:
- Перше покоління – Аналогові
- морська та мобільна радіо телефонія
- AMPS
- CDPD на AMPS
- NMT
- Супутникові системи - Цифрові
- Inmarsat
- Iridium (супутникове)
- Друге покоління (Також називається 2G - Цифрові
- CDMA IS-95A
- GSM, (різні частоти для різних континентів: дивися статтю про GSM)
- iDEN
- TDMA IS-136
- 2.5G
- CDMA IS-95B
- GPRS
- EDGE
- PDC-P
- Третє покоління(3G)
- CDMA 2000
- UMTS, також називається W-CDMA
- TD-SCDMA
[ред.] Виробники телефонного обладнання
Декілька виробників виготовляють телефони усіх типів. Ось деякі з них:
- Alcatel
- Ericsson
- Huawei
- Kyocera
- Lucent
- Marconi
- Motorola
- Nokia
- Nortel
- palmOne / Handspring
- Samsung
- Siemens AG
- Sony Ericsson
[ред.] Лабораторії, що досліджують телефонне обладнання
Лабораторії Bell Labs досліджує телефонне обладнання, серед інших галузей дослідженння.
[ред.] Дивись також
[ред.] Телефонне обладнання
- 431A
- 610
- Автовідповідач
- Бездротовий телефон
- Модем
- Payphone
- Pen register
- Photophone
- Telautograph
- Способи зв’язку для глухих (TDD or TTY)
- Телеграф
- Switchboard
- Telex
- Teletype
- Electronic Switching System
[ред.] Телефонна технологія
- ADSL (ADSL)
- AIOD leads
- ANAC
- ANI
- Assistive technology
- Automatic redial
- Call forwarding
- Call waiting
- Caller ID
- Computer telephony integration (CTI)
- Customer premises equipment (CPE)
- Dial tone
- DSL (DSL)
- Direct dial
- Direct distance dialing
- Dual tone multi frequency (DTMF)
- Last Call Return (*69)
- Telephone feature code (* code)
- Party line
- Plain old telephone service (POTS)
- Ringing signal
- Videotex
- Voice over Internet Protocol (VOIP)
[ред.] Телефонна система, організація, та структура
- Area code
- Office code
- Basic exchange telecommunications radio service
- Bell System
- Call center
- Competitive local exchange carrier (CLEC)
- Foreign exchange service
- Incumbent local exchange company (ILEC)
- Local exchange company (LEC)
- Public Switched Telephone Network (PSTN)
- Regional Bell operating company (RBOC)
- Post office
- Private line
[ред.] Телефонний злом
- Blue box
- Bomb threat
- Crank (or prank) call
- Demon dialing
- (Phone) phreaking
- Speed dialer
- Telephone fraud
- War dialing
[ред.] Телефонна термінологія
- Call originator
- Call waiting
- Called party
- Caller
- Calling party
- Circuit busy
- COCOT
- Deaf
- Emergency telephone number
- End instrument
- Факс
- Help desk
- Hunt Group
- Infrastructure
- Interactive voice response (IVR)
- Line
- Local loop
- Long-distance operator
- Operator assistance
- Person-to-person
- Red telephone, Red telephone box,
- Ringer equivalency number (REN)
- Ringing signal
- Rural radio service
- Смартфон
- Station-to-station
- Telemarketing
- Telephone booth
- Telephone call
- Telephone card
- Telephone directory
- Telephone exchange
- Telephone tapping
- Telephony Application Programming Interface (TAPI)
- Trap and trace
- TWX
- Vertical service code
- Voicemail
- Western Union
- Wide Area Telephone Service (WATS)
- WATS line
- Wireless network
- Wi-Fi
- Zenith number
[ред.] Специфічне для США
- Competitive local exchange carrier (CLEC)
- Federal Standard 1037C
- Interexchange carrier (IXC)
- List of telephony terms
- Local access and transport area (LATA)
- Local exchange carrier (LEC)
- Modification of Final Judgment
- Federal Regulations - Part 68
- Regional Bell operating company (RBOC)
- US telephony
[ред.] Посилання
- Huurdeman, Anton A. (2003). The Worldwide History of Telecommunications, IEEE Press and J. Wiley & Sons, 2003. ISBN 0471205052
[ред.] Зовнішні лінки
Загальне
Патенти
- US174465 -- Телеграф -- А. Г. Белл

