Чотки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Символ католицизму - чотки

Чо́тки, або верви́ця — шнурок із нанизаними більшими й меншими перлами, зернами, чи коралями, якого вживають при молитвах, відчитуючи при кожному зернятку окрему молитву. Назва "вервиця" походить від церковнослов'янського "верв", що означає шнурок із вузлами. Тому, що ті вузлики (чи пізніші зернятка) відчислювалися, постала й друга назва — чотки.

Вервиця відома з перших часів християнства — властиво з II чи III ст. по Різдві. Першими почали вживати вервицю єгипетські пустельники, від них перейняли її грецькі ченці, а від грецьких — наші. На давніх малюнках бачимо перших українських ченців у Києві ссвв. Антонія й Теодосія Печерських з вервицею в руках. Західні католицькі ченці перейняли вервицю зі Сходу. Наш старинний Номоканон з XI в приписує в 87 правилі: "Вервиця хай має 103 вузли. На всякому вузлі хай мовить чернець приписану молитву". Коли хто вступає в чернечий стан, одержує вервицю із словами: "Брате, прийми духовний меч, слово Боже..." Отже, вервиця — це духовний меч ченця яким він має поболювати всі спокуси. Тим—то наші православні єпископи теж усі носять вервицю.

Т. Шевченко, змальовуючи в поемі "Чернець", образ старого козака Палія, що піщов до манастиря, згадує й за чотки:

...Перехрестився, чотки взяв 
І за Україну молитись   
Старий чернець пошкандибав...

[ред.] Джерела

Іншими мовами