Розумовський Олексій Кирилович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Розумовський Олексій Кирилович (12 (23) вересня 1748 - 5 (17) квітня 1822) - державний діяч Російської імперії, граф. Син українського гетьмана К.Розумовського.
Народився у Петербурзі. Його учителем був німецький історик, член Російської АН А.Шльоцер.
Вчився у Стразбурзькому ун-ті.
З 1769 року був придворним Катерини II, сенатор (1786-95).
У 1795 року вийшов у відставку.
З 1807 р. - попечитель Московського ун-ту (за його наказом ректора стали обирати не на рік, а на три).
Був покровителем Товариства дослідників природи. У 1810-1816 рр. - міністр народної освіти (перший в Російській історії). У перші роки багато зробив для розвитку початкових і середніх шкіл (за його сприяння відкрито Царськосельський ліцей, Грецьке училище в Ніжині, гімназію у Києві, Історико-філологічне товариство при Харківському ун-ті), згодом почав проводити реакційну політику щодо освіти та насильницьку русифікацію Правобережної України і Білорусі.
Був членом масонської ложі, віце-президентом Російського Біблійного товариства. Після відставки жив у Підмосков'ї, а в останні роки - в Україні (у м. Почепі Мглинського повіту на Стародубщині - тепер у складі Брянської області Росії), де і помер.

