Трублаїні Микола
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Трублаїні (справжнє прізвище Трублаєвський) Микола (1907-41), письм. і журналіст родом з с. Вільшанки на Поділлі (тепер Вінницька обл.). У 1920-их pp. працював кореспондентом газ. «Вісті ВУЦВК», брав участь в експедиціях в Арктику (1930 і 1932), останні pp. перед війною був дир. Харківської філії в-ва «Радянський письм.». Загинув на фронті. Т. автор популярних серед молоді подорожніх нарисів й оп., пригодницьких повістей і романів. Зокрема нариси й оп. «До арктики через тропіки», «Людина поспішає на північ», «Тепла осінь 1930» (1931), «Бій за переправу», «На морі» (1932), «Курсом норд-ост» (1933) та ін.; романи й повісті: «Лахтак» (1935), «Шхуна Колюмб» (1937), «Мандрівники» (1938), «Глибинний шлях» (1940). По другій світовій війні вийшло два вид. «Творів» Т.: у 3 т. (1949 — 50) і в 4 т. (1955 — 56).
| Це незавершена стаття з літератури. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
[ред.] Література
Микола Трублаїні (Трублаєвський Микола Петрович) (12 квітня 1907 - 5 жовтня 1941) - український письменник
Народився 12(25) квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільского району Вінницької області.
Загинув 5 жовтня 1941 року під Дніпропетровськом.
Народився на Поділлі. Мати була сільською вчителькою, батько працював у лісництві. У 1915 році пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив – у п’ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив – впав з вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де став комсомольським активістом – організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, в шістнадцять років завідує сільбудом. У вінницьких газетах почали з’являтися його дописи і кореспонденції про життя на селі. У 1925 році редакція газети “Червоний шлях” посилає М. Трублаїні на навчання на Всеукраїнські курси журналістики у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети “Вісті”. Узимку 1927 року Трублаїні як кореспондент “Вістей” вирушає у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції “Листи з далекої подорожі”, “Великим Сибірським шляхом” публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха. Наступного року Трублаїні вирушає в експедицію в Арктику, до острову Врангеля на криголамі “Ф. Літке”. Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М.Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг “До Арктики через тропіки”, “Людина поспішає на поміч”, “«Ф.Літке» – переможець криги”. Згодом, уже на початку тридцятих років, письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах “Сибіряков” і “Русанов”. Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору – повісті “Лахтак”. Також твори письменника мають патріотичну спрямованість, зокрема широко відомі пригодницькі повісті “Мандрівники”, “Шхуна «Колумб»”, науково-фантастичний роман “Глибинний шлях”. З перших днів Великої Вітчизняної війни М.Трублаїні – військовий кореспондент фронтової газети “Знамя Родины”. Він загинув восени 1941 року у боях під Дніпропетровськом. Ім’ям М. Трублаїні названо українську літературну премію за твори для дітей і юнацтва.
[ред.] Твори:
- “Вовки женуться за оленями”, збірка
- “Оповідання боцмана”, збірка
- “Берег невідомого острова”, збірка
- “Хатина на кризі”, збірка
- “З півночі мчав ураган”, збірка
- “«Лахтак»”, повість (1935)
- “Мандрівники”, повість (1938)
- “Шхуна «Колумб»”, повість (1940)
- “Орлині гнізда”, повість (незаверш., 1941)
- “Життя за Батьківщину”, оповідання (1941)
- “Глибинний шлях”, роман (1948)
- “Твори у 4-х томах”, зібрання (1955-56)
- “Мандри Закомарика”, збірка (1957)
- “Оповідання про далеку Північ”, збірка (1959)
- “Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку”, казка (1962)
- “Волохан”, збірка (1965)
- “Крила рожевої чайки”, збірка (1972)
- “Пустуни на пароплаві”, збірка (1979)

