Речення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Граматична конструкція, побудована з груп слів певної мови, яка становить окрему, відносно залежну думку.

Речення значеннєве, граматичне і інтонаційне ціле, що виражає якусь думку в відношенні її до д'ійсности (предикативність, створена категоріями модальности, часу й особи) одним словом чи сполукою слів. В укр. мові основою типового Р. є підмет у його зв'язку з присудком (Учень, читає, т. зв. непоширене P.), навколо яких згуртовуються у поширеному Р. -його другорядні члени — означення й прикладки в групі підмета та додатки і обставини в групі присудка (Білявий учень-шестикласник уважно читає при столі книжку). На вираз синтаксичних і значеннєвих стосунків слова Р. перебувають поміж собою у зовн.-формальних зв'язках підрядности (за традицією шкільної граматики, т. зв. погодження, — узгодження, керування, прилягання й тяжіння) або сурядности (поміж однорідними членами P.: Учні й студенти читають і вчаться). Окремі слова й словосполучення можуть інтонаційно до певної міри виділюватися зі складу Р. як його супровідні та постпозитивні уточнювальні члени (звертання, відокремлені члени Р. — прикметниковий, дієприкметниковий і дієприслівниковий звороти, вставні і вставлені та модальні слова). Внутр. відношення поміж членами Р. підрядного зв'язку поділяють на: апозитивні (між іменником і прикладкою), предикативні (між підметом і присудком), об'єктивні (між присудком і додатком), атрибутивні (між іменником і його означенням) та обставинні (між присудком тощо і обставинами). Де граматичний центр Р. складений з одного гол. члена P., співвідносного з підметом чи присудком, там Р. одночленне — безприсудкове чи безпідметове: номінативне або називне (Ніч), безособове (Світає. Його шкода. Бути бурі. Ліс вітром повалило), узагальненоособове (Всієї роботи не переробиш) чи неозначено-особове (Просять не курити). Як еквіваленти Р. можуть виступати однослівні й кількаелівні вислови, модальні слова й частки, що функціонують як Р. на тлі певного контексту або обстанови ( — Невже? — Егеж. — Ого!). Вони, як і неповні та недокінчені Р. та приєднувальні конструкції, характеризують зокрема діялогічну й розмовну мову, як також побудовані на ній (або на оповіді персонажа) жанри красного письменства. Два й більше Р. можуть поєднуватися зв'язком сурядности (паратакси) в складно-сурядні Р. (Наступила хмара, і став дощ накрапати), а зв'язком підрядности (гіпотакси) в складно-підрядні Р. В разі значеннево-інтонаційного протиставлення двох таких багаточленних частин постає період. З погляду модальности Р. поділяють на розповідні (стверджувальні й заперечні: заг.-заперечні й частково-запєречні: Учень не читає книжки. Учень читає не книжку), питальні, спонукальні, умовні й допустові, а з погляду інтонації на розповідні, питальні й вигукові.




Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література

Іншими мовами