Левицький Михайло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Левицький Михайло (1774 - 14 січня 1858) - український греко-католицький церковний діяч.

Народився у Ланчині на Покутті (тепер Івано-Франківська область). В 1790 закінчив Станіславівську гімназію, згодом теологічний факультет Віденського університету. Здобув науковий ступінь доктора богослов'я. 3 1797 - префект Львівської духовної семінарії, пізніше викладач пасторального богослов'я у Львівському університеті. 3 1808 - канонік Галицької митрополії у Львові, з 1813 - єпископ перемишльський. 17 серпня 1815 австрійський імператор Франц I призначив Михайла Левицького Галицьким митрополитом, а Папа Римський затвердив це рішення 8 березня 1816. З 1848 - примас Галичини. Був учасником Віденського конгресу 1815. В 1856 Михайло Левицький став першим кардиналом української Греко-Католицькій Церкви. Будучи на посту перемишльського єпископа і в перші роки перебування в сані митрополита, піклувався про заснування народних (парохіяльних) шкіл і видання для них підручників, підтримав створення освітнього Товариства священиків у Перемишлі (1816), дяко-вчительського інституту (1817). Спільно з Іваном Могильницьким домагався запровадження викладання українською мовою в школах Східної Галичини. Згодом визначився як консерватор, близький до польсько-шляхетських кіл, противник модерних віянь в суспільному і культурному житті. Став одним з ініціаторів цензурної заборони альманахів “Зоря” і “Русалка Дністрова”, що їх видала “Руська трійця”. В 1839 Левицький виступив з протестом проти ліквідації російським урядом унії на Правобережжі, Волині й Білорусі. Під час Революції 1848-1849 в Австрійській імперії підтримав створення Головної Руської Ради, заохочував духовенство до праці над просвітою народу, виявляючи, однак непослідовність у ставленні до інтриг польської політичної верхівки. Похований в Уневі на Львівщині.


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Іншими мовами