Антонович Володимир Боніфатійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антоно́вич Володи́мир Боніфа́тійович (30 січня 1834, Махнівка — 21 березня 1908) - український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; належав до хлопоманів; співорганізатор Київської Громади.
Н. у м. Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії. Закінчив медичний (1855 р.) та історико-філологічний (1860 р.) факультети Київського університету. У 1861 р. приєднався до так званих "хлопоманів". Один з організаторів Київської громади. В 1863—1880 рр. – головний редактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, з 1878 р. — професор російської історії Київського університету, голова Історичного Товариства Нестора-літописця (з 1881 р.), організатор археологічних з'їздів на Україні. А. — автор понад 300 праць з історії, археології та етнографії України. Зібрав, зредагував і видав 8 тт. "Архива Юго-Западной России", що стосуються історії Правобережної України 16—18 ст. Вступні статті А. до цих томів присвячені
- історії козацтва
- "О происхождении козачества", 1863;
- "Последние времена козачества на правом берегу Днепра по актам 1679-1716 гг.", 1868),
- гайдамаччини
- "О гайдамачестве", 1876 і
- "О мнимом крестьянском восстании на Волыни в 1789 г.", 1902),
- селянства
- "О крестьянах в Юго-Западной России по актам 1770-1798 гг.", 1870),
- шляхетства
- "О происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России", 1867),
- міст і міщанства
- "О городах в Юго-Западной России по актам 1432-1798 гг.", 1870),
- церкви
- "Об унии и состоянии православной церкви с половины 17 до конца 18 в.", 1871).
Інші головні праці А.:
- "Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти великого князя Ольгерда" (1877-78);
- "Киев, его судьба и значение с 14 по 16 ст.", (1882);
- "Уманський сотник Іван Гонта" (1882);
- "Монографии по истории Западной и Юго-Западной России" (1885).
За редакцією А. вийшли також
- "Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей" (1874);
- "Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной России" (1888);
- "Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси" (1890-1896);
- "Дневник Станислава Освенцима" (1643-1651) та ін.
А. належать історичні примітки до видання М.Драгоманова "Исторические песни малорусского народа" (1874-1875).
Найважливіші праці А. з археології:
- "Раскопки в земле древлян" (1893);
- "Археологическая карта Киевской губернии" (1895);
- "Археологическая карта Волынской губернии" (1902);
- "Описаниe монет и медалей, хранящихся в нумизматическом музее Университета св.Владимира" (1896).
А. був представником народницької школи в українській історіографії. Він створив т.зв. "київську школу" істориків, що в особі учнів А. з Київського університету (Д.Багалій, П. Голубовський, М.Грушевський, М. Довнар-Запольський, І. Линниченко та ін.) заклала підвалини сучасної історичної науки.
У своїх працях А. уникав синтези, документально досліджуючи окремі історичні явища. Лише в своїх науково-популярних лекціях ("Бесіди про часи козацькі на Україні" (1897); "Виклади про часи козацькі на Україні" (1912) А. дав загальний огляд української історії від часів сформування козаччини. А. був видатним українським громадським діячем. Належачи до т.зв. "хлопоманів", він надрукував у відповідь польському публіцистові Зенону Фішеві (псевдонім Падалиця) відому статтю "Моя исповедь" (1862), де подав обгрунтування ідеології "хлопоманів". Майже півстоліття А. стояв на чолі українського громадсько-політичного життя, був головою київської Старої Громади, і за його ініціативою 1890 р. в Галичині дійшло до "угоди" між поляками й українцями у Львівському соймі. А. належить велика роль в реалізації плану переїзду М. Грушевського до Львова і створення там наукового осередку.
[ред.] ДЖЕРЕЛА
- 1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-
Луцьк: Вежа, 2000.
- 2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
- 3.УРЕ.- К., 1962.- т. 1.

