Слобідський полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Слобідський полк (Слобідський козачий полк) - адміністративно-територіальна та військова одиниця України.

Створений 1760 року.

Полковий центр — фортеця Святої Єлизавети, заснована 1754 (нині місто Кіровоград).

Полк зформований російським урядом на межі Нової Сербії і володінь Запоріжжя для приборкання запорожців.

Підпорядковувався російській адміністрації.

Полк мав деяку автономію (на зразок Слобідських полків).

1760 нараховував 6 536 особового складу (у тому числі 213 старшин і 6165 козаків).

Проіснував до 1764, перетворений на Єлисаветградський пікінерський полк.


[ред.] Література


Полки
Гетьманщини
Козацька держава

Балаклійський · Богуславський · Брацлавський · Білоцерківський · Зіньківський · Ізюмський · Ічнянський · Кальницький · Канівський · Корсунський · Кропивнянський · Лисянський · Лубенський · Миргородський · Могилівський · Новгородський · Ніжинський · Острогозький · Охтирський · Паволоцький · Переяславський · Полтавський · Прилуцький · Слобідський · Стародубський · Сумський · Черкаський · Харківський · Чернігівський · Чигиринський ·