Рід (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

РІД — це граматична категорiя, що властива рiзним частинам мови. Вона полягає в тому, що слова або форми слiв розподiляються по двох або трьох класах, що за традицією спiввiдносяться з ознакою чоловiчої чи жiночої статi, або ж їхньою вiдсутнiстю. Такi класи називають чоловiчим, жiночим та середнiм родами.

Значеннєвi засади розподiлу слiв та форм слiв за родами дуже розмитi. Лише у певнiй частинi іменникiв (істот) можна бачити реальне вiдображення статевих розбiжностей: брат (чол. рiд) — сестра (жiн. рiд), латинське lupus («вовк», чол. рiд) — lupa («вовчиця», жiн. рiд). Тодi як рiд неістот (стiл (чол. рiд), казка (жiн. рiд), добро (сер. рiд)) вочевидь не ґрунтується на різницi за статтю.

Розмитiсть показникiв роду призвела до виникнення спільного роду (як-от сирота чол. рiд та жiн. рiд). Рiд іменника визначає рiд займенника, артикля, прикметника та дієслова (i його форм), що вiдносяться до цього iменника, напр.: дiвчина (жiн. рiд) (вона (жiн. рiд)) читала (жiн. рiд)); море (сер. рiд) синє (сер. рiд); iсп. una (артикль, жiн. рiд) hija («дочка», жiн. рiд) bonita («гарненька», жiн. рiд).

Трьохродова система характерна для слов'янських мов, а також для давнiх індоєвропейських мов - давньогрецької, латинської та санскриту. Бiльшicть сучасних індоєвропейських та афразійських мов мають двородову систему (чол. та жiн. рiд). А от тюркські та угрофінські мови не мають категорії роду взагалі. Серед індоєвропейських мов роду не мають африкаанс та англійська.