Литовченко Тимур Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Литовченко Тимур Іванович (Народився 4 січня 1963, Київ) - письменник-фантаст
Народився 4 січня 1963 року в Києві, усе життя прожив на Подолі. Учився охоче і настільки добре, наскільки міг. Але не заради того, щоб одержати по закінченні школи "золоту медаль", а по закінченні інституту - диплом "з відзнакою": просто подобалося і подобається дотепер пізнавати щось нове. Про майбутню письменницьку долю здогадувався із дитинства, проте, вирішив обов'язково одержати вищу технічну освіту, оскільки вважав, що справжній чоловік має розумітися на техніці. Тому в 1980-86 рр. вивчився в Київському політехнічному інституті (тепер - Національний технічний університет України "КПІ") на інженера-металурга. І хоч тепер багато запитують: "Навіщо було витрачати шість років у политехніці?!" - ніколи про вибір не шкодував. Та й навіщо шкодувати, якщо тут, на рідному інженерно-фізичному факультеті зустрів "українську дочку узбецького народу", улюблену дружиноньку Оленоньку, що народила таку гарну доньку Людоньку! По закінченні навчання чесно намагався зробити наукову кар'єру. 3 роки чесно відпрацював в ДКТБ славетного Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона, ще 7 років - у лабораторії високотемпературного паяння ІЕЗ ім. Є.О.Патона. Але коли завлаб зрештою "поставив у чергу" на захист кандидатської дисертації, рідна Україна різко перестала відчувати потребу в наукових розробках в галузі паяння, і лабораторія була ліквідована. У 1996-97 рр. працював у науково-виробничій фірмі за тим самим фахом - однак фірма збанкрутувала. Протягом перших років незалежності України заради забезпечення існування родини в неробочий (а частково - також у робочий) час займався "халтурами", зокрема:
- до світанку займав місце для торгівки одягом на ринку;
- кроїв постільну білизну;
- розвантажував дошки на деревообробному комбінаті;
- за допомогою візка-"кравчучки" і станкового наплечника постачав комерційні кіоски косметикою, алкогольними і безалкогольними напоями;
- на правах торговельного агента знаходив клієнтів для фірми з продажу сантехніки.
Щоправда, через це тепер деякі маститі письменники не вітаються, вважаючи "торгашем", проте на подібні "виверти" не слід звертати уваги - адже родина вижила, і це головне!
Увесь цей час і за будь-яких обставин ніколи не забував про свою мрію - стати письменником-фантастом. Написавши найперше оповідання ще в 12 років, серйозно взявся за літературну працю в 1984 р. Цілу "п'ятирічку" надсилав короткі оповідання в московські журнали "Техника - молодежи" і "Вокруг света", відкіля отримував коротенькі відписки в стилі: "Вам ще вчитися і вчитися..." Тільки в 1989 р. після переорієнтації на рідні простори пішли перші газетні публікації. З тих самих пір став членом київських клубів любителів фантастики "Перевал", пізніше - "Зоряний шлях", де він був одним з батьків-засновників. З 1994 р. ввійшов до літературно-інтелектуального клубу "Русское собрание", у 1996 р. став одним зі співзасновників центру "Свобода слова", якийсь час очолював секретаріат Центру. Нарешті, у 2000 р. став головним батьком-засновником КЛФ "Чумацький шлях", названого так у пам'ять про київський конвент фантастів (див. нижче). Таким чином, у другій половині 90-х уже був відомий у вузьких літературних колах як молодий "письменник без книжки", хоча і з численними газетно-журнальними публікаціями. Під час участі в київському фенконі "Чумацький шлях-92" відчув інтерес до себе російських видавців. По закінченні конвенту справді одержав пропозицію на видання книги (роман і 4 повісті) у петербурзькому видавництві "Северо-Запад". Щоправда, проект успіхом не увінчався: рукопис "нульової" книги згорів разом з видавництвом і пітерським Будинком письменників восени 1993 р. Очевидно, перша авторська книга все-таки мала вийти в Україні - і це дійсно сталося 1996 р. З романом "До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять" у 1997 р. був прийнятий до лав Національної Спілки письменників України, причому в один етап замість традиційних трьох. У 1997-98 рр. виходять дві "московські" книжки (у співавторстві з Олегом Авраменком), потім друкуються ще кілька книжок і збірок в Україні та Росії. Далі були перемоги у всеукраїнському літконкурсі "Золотий Бабай" і міжнародна літературна премія ім. Олеся Гончара... у вигляді фірмового холодильника.
Але порожнім холодильником ситий не будеш. До нього треба ще продуктів наносити, їжа купується за гроші, а велику кількість бабла справді творчою літературною працею не заробиш. Тому коли після банкрутства науково-виробничої фірми в 1997 р. одержав пропозицію піти в журналістику, з радістю погодився на це. У 1997-98 рр. працював редактором відділу в газеті "Селянська спілка", був звільнений разом з іншими після загального страйку творчих працівників - а що, треба було терпіти 2-місячну невиплату зарплатні?! Далі улаштувався фахівцем із зв'язків зі ЗМІ в Союз орендарів і підприємців України. З жовтня 1998 р. запрошений на посаду прес-секретаря Міністерства вугільної промисловості України, з 2000 р. у зв'язку з ліквідацією останнього став головним спеціалістом PR-підрозділу Міністерства палива та енергетики України. Серед службовців ходять вперті чутки, начебто Мінвуглепром є "найважчим" відомством, і хто утримався там, тому вже нічого не страшно - пройде скрізь. Змушений констатувати, що так воно і є... У серпні 2001 р. повернувся у велику журналістику власним кореспондентом по Києву всеукраїнської газети "Голос Донбасса". Хоча, за великим рахунком, навіть у найважчий і найнапруженіший період роботи в міністерстві остаточно з журналістикою не поривав, продовжуючи "халтурити" позаштатним кореспондентом відразу в декількох центральних ЗМІ та галузевих виданнях паливно-енергетичного комплексу. З весни 2001 р. поступово встановилися тісні контакти з відділом "Тема" журналу "ПiК" ("Полiтика i культура"). Через рік з невеликим після знайомства очолив відділ "Стиль" цього журналу - дотепер тут працюється просто відмінно! І зрозуміло, по ночах не припиняється робота над новими літературними творами...
Улюблені напої - міцна солодка чорна кава, солодке червоне вино і свіже холодне молоко (зрозуміло, біле - іншого не буває). Улюблене визначення письменницької праці: "Прозаїк пише дупою" - в розумінні, має бути посидющим і цілеспрямованим. Улюблене визначення якості письменницької праці: "И нож в него! Но счастлив он висеть на острие, зарезанный за то, что был опасен!" (Володимир Висоцький) Улюблене визначення журналістської праці: "Жив ты или помер, главное - чтоб в номер материал успел ты передать. И чтоб, между прочим, был фитиль всем прочим, а на остальное - наплевать!.." (Костянтин Симонов) Власний критерій оцінки якості журналістської праці: "Коли тебе назвали сволотою - отже, ти почав працювати добре! Якщо пристрелили з-за рогу - отже, спрацював просто чудово!" Життєве кредо: "З Богом! .."
Зміст |
[ред.] Бібліографія
- АукЦіон душ (містичний роман), 1995, березень-серпень 2000, Київ
[ред.] Книги, збірки
- Гоп-стоп! Оповідання:[Оповідання "Гоп-стоп!" в ориг. укр. мовою. Оповідання "Спокуха!" пер. з рос. авт.]//Бiблiотечка "Метелики від центру" - К.: Центр "Свобода слова". 1998. - 8 с. [Назв. Оповідання "Спокуха!" в ориг. "По обе стороны экрана"].
- Дульцінея: Фантастична повість:[Пер. з рос. авт.]//Бiблiотечка "Сучасна проза України" - К.: Центр "Свобода слова", Видавничий центр Кухарука. 2000. - 18[2]с.
- Ґроно червоних ягід. [Науково-фантаст. повість]:[Пер. з рос. авт.] До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять: Повістинка в чотирьох снах, з безсонним епілогом i постскриптумом про жахливу катастрофу місцевого значення, кількість жертв якої досі точно не встановлена:[Пер. з рос. авт.]//Антологiя українського жаху/Упоряд. В.Пахаренко. - К: АсОціаЦія підтримки української популярної літератури. 2000. - с.490-511; 512-591.
- Двоє в чужому домі: Роман. [Диверсiя] Повiсть:[Пер. з рос. авт.] - К: Факт. 2000. - 137[3]с.
- Спокуха! Рекетири із Всесвіту; Гоп-стоп! :[Оповідання "Гоп-стоп!" в ориг. укр. мовою. Оповідання "Спокуха!" (назва в ориг. - "По обе стороны экрана"), "Рекетири із Всесвіту" - пер. з рос. авт.] Фантаст. Оповідання//У зб.: "Фен Свiт. Том 1. Модерна фантастика". К: [клуб любителів фантастики "Чумацький шлях"]. 2000. - с. 5-11.
[ред.] Публiкації в періодичних виданнях
- Важке питання: [Оповідання]:[Пер. з рос. редакц.]//Молода гвардія. 1989. 10 лютого. с.4.
- Монетки: [Оповідання]:[Пер. з рос. редакц.]//Молода гвардія. 1989. 3 березня. с.4.
- Проходьте на всі двері! [Оповідання]:[Пер. з рос. редакц.]//Молода гвардія. 1989. 14 квітня. с.4. [Назв. в ориг. "Инопланетянин в метро"].
- Суперзавдання: [Оповідання]:[Пер. з рос. авт.]//Молода гвардія. 1990. 18 серпня. с.3. [Назв. в ориг. "Более серьёзное задание"].
- Три смерті: Науково-фантаст. Оповідання:[Пер. з рос. редакц.]. Скор. вар.//Наука i суспільство. 1991. №12. с.72-82. [Назв. в ориг. "Гроздь красных ягод"].
- Мiсячний сонет: Фантаст. повість:[Пер. з рос. авт.]. [Скор. вар.]//Наука-фантастика. 1993. №7-8. с.18-24.
- Страта через помилування: Фантаст. Оповідання:[Пер. з рос. редакц.]//Наука i суспільство. 1995. №1-2. с.71-85. [Назв. в ориг. "Фантом"].
- Чотири зустрічі: [Оповідання]:[Пер. з рос. авт.]//Український Засiв. 1996. №7-9. с.32-37.
- Дума про Козака Голоту: [Оповідання]:[Пер. з рос. авт.]//Смолоскипи. 1997. №1(6). с.34-37.
- Катехіза: [Оповідання]:[Пер. з рос. авт.]//ВечiрНій Київ. 1999. 19 лютого. с.6. [Назв. в ориг. "Вопрошайка"].
- Дульцінея: Фантастична повість:[Пер. з рос. авт.]//Київ. липень-серпень 1999. №7-8. с.63-79. [Назв. в ориг. "Дульсинея"].
- Двоє в чужому домі: уривок з іронічного роману жахів:[Пер. з рос. авт.]//Лель. 1999. №7 (48). с.10-11.
- Спокуха! [Оповідання]:[Пер. з рос. авт.]//Голос Донбасса. 2000. 27 июля. с.15. [Назв. в ориг. "По обе стороны экрана"].
- Старий: [Оповідання]:[Пер. з рос. авт.]//Пульсар. 2001. №7. с.64-71.
- Право вибору; Рекетири із Всесвіту: [Оповідання]:[Пер. з рос. авт.]//Пульсар. 2001. №8. с.66-67; 68-71.
- Інопланетянин у метро: Новела:[Пер. з рос. редакц.]//Однокласник [ОК]. 2003. №10. с.4.
[ред.] Критика, публіцистика
- Артур з Дому Свiтла [рецензія на книгу Олега Авраменка "Сын Сумерек и Света" СПб.:Азбука,1996]//Столиця. 1996. Грудень. №25. с.5.
- В Україну повертається... невігластво: (про двотомник Наталi Полонської-Василенко "Iсторiя України")//Селянська спілка. 1998. 5-11 лютого. №1(88). с.4.
- I на кристалах бувають плями... :[рецензія на книгу Олега Романчука "Зоряний кристал"]//Київ. травень-червень 1998. №5-6. с.136-137.
- Ще живі недбалі селекціонери! :(рецензія на рецензію) [відповідь на рецензію Михайла Бриниха "Цiлком шляхетне яничарство" на книгу "Воины преисподней" в газеті "Україна молода" від 17.9.98]//Україна молода. 1998. 30 вересня. с.8.
- Все важче i важче, i важче... :(культурна політика)//Україна молода. 1998. 17 грудня. с.8.
- Суто радянська катастрофа: Уроки КуреНівської трагедії//ПiК. 2001. 3-9 квітня. №12 (95). с.41-43.
- Бабин Яр: право вибору//ПiК. 2001. 25 вересня-1 жовтня. №35 (118). с.42-43.
- Що ГЕС дніпровські нам готують?..//ПiК. 2001. 2-8 жовтня. №36 (119). с.26-28.
- Погляд за обрій. Мислителi пророкують нелегку, але переконливу перемогу розуму над стихією [Прогноз на майбутнє тисячоліття]//Президентський вісник. 2002. 31 січня 2002 р. №6 (48). с.10.
- Фантастичний світ//ПiК. 2002. 19-25 лютого. №6 (137). с.52-53.
- Світ - завтра//Демократична Україна. 2002. 12 липня. №74 (22759). с.4.
- Промовисті цифри//Демократична Україна. 2002. 17 вересня. №55 (22740). с.3.
- Фендом розкручує спіраль віків//ПiК. 2003. 19-25 квітня. №15 (194). с.40-41.
- Битва двох голів//ПiК. 2003. 7-13 листопада. №43 (222). с.40-41.
- Всі проти решти//ПiК. 2004. 5-11 березня. №8 (237). с.34.

