Правило Алена
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Правило Алена - еколого-морфогічний закон, відкритий та обгрунтований Джоелем Асафом Аленом в 1877 році. Згідно до цього правила виступаючі частини тіла теплокровних тварин в холодному кліматі є коротшими, аніж в теплому у аналогічних видів. Завдяки цьому тварини, що мешкають в холодному кліматі, набувають меншої питомої поверхні тіла і, як наслідок, менше втрачають тепла.
Прикладом спрацьовування правила Алена можуть бути представники родини Cобачіх (Canidae) з різних регіонів. Так, найменші (відносно довжини тіла) довжини вухів та носа в цій родині спостерігаються у блакитного песця (Alopex lagopus), що мешкає в Арктиці, а найбільші - у лисиці фенека (Vulpes zerda), що мешкає в пустелях Північної Африки (в основному в Сахарі).
Правило Алена також виконується в людській популяції : найкоротші (відносно розмірів тіла) руки, ноги та ніс притаманні аборигенам Гренландії, а найдовші руки та ноги - народу Масаї, що розселений, в основному, в Кенії та північній Танзанії.
Частково правило Алена справедливе і для вищих рослин.
Приклад виконання правила Алена
Зліва направо: песець (арктичний вид), руда лисиця (вид зони помірного клімату), фенек (пустельний вид).

