Сан-Марино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сан-Марино
Repubblica di San Marino
Прапор Сан-Марино Герб Сан-Марино
Національний девіз:"Libertas"(Воля)
Офіційна мова Італійська
Столиця Сан-Марино
Капітанів Регент Паоло Болліні і Маріно Рікарді
Територія
 - Всього
 - % води
(190 у світі)
61 км²
незначний %
Населення(2000p.) 27,336 (189 у світі)
Густота 448 км²
Утворення
  - Дата

3 вересня 301
ВВП
Всього
На один.
(2001 прибл.)
$940 млн.
$34,600
Валюта євро(€)
Часовий пояс +1,(+2 влітку)
Національний гімн "Inno Nazionale"
(муз.без слів)
Інтернет-домен .SM
Тел. код 378
Зображення:LocationSanMarino.png

Республіка Сан-Марино, країна в центрі Італії; площа 61 кв. км; столиця Сан-Марино; знаходиться на схилі гори Титана; глава держави й уряду: два капітан-регенти, що обираються на період 6 місяців; політична система пряма демократія; експорт: вино, кераміка, фарби, хімікати, будівельний камінь; населення 23 тис. (1990); мова італійська; недавня історія: незалежність визнана під протекторатом Італії в 1862; країна керувалася лівими лівоцентристськими коаліціями в 1947-8б; комуністична і християнсько-демократична коаліція сформована в 1986.

Зміст

[ред.] Географія Сан-Марино

Мапа країни.
Збільшити
Мапа країни.

Третя найменша країна в Європі, після Ватикану та Монако. Розташована у середині Італії, має приблизні географічні координати 43 46 N, 12 25 E. Гористий терен. Климат середземнеморський, помірний-холоднуватий взимку, теплий влітку. Виходу до моря немає.

[ред.] Історія Сан Марино

Сан-Марино, одна з найменших держав світу, також носить тітул найстарішої республіки світу. За свідченням стародавніх джерел, Сан Марино було засновано в 301 році християнським каменяром Маринусом, який прийшов на цю землю, шукаючі притулку від антіхристиянського римського імператора Діоклетіана. Маринус заховався на горі Титано(701 м), заснував там маленьку християнську общину. Тодішня власниця землі, Фeлiциссiмa, заповідала общині цю землю на горі після своєї смерті.

Земля спочатку мала назву «Земля Сан(святого) Марино» Перейменована пізніше в Республіку Сан-Марино й носить цю назву і досі. Через своє недоступне розташування та успадковувану бідність Сан-Марино змогла зберегти свою фактичну незалежність.

Первісний уряд країни був складений із самоврядної ради, відомої як «Aрeнгo», до складу якої входив глава кожної сім’ї. В 1243 році було засновано посаду Капітанів Регентів(Capitani Reggenti) - спільних керівників держави.

Перші державні писані закони датуються 1263 роком. Папський престол підтвердив давню незалежність Сан Марино у 1291 році.

До 1463 року республіка складалася тількі з гори Титано. У цей час вона приєдналася до союзу проти Сiгiзмoндo Maлaтeстa, володаря Риміні. Після перемоги над Maлaтeстою Папа Римський Пiус II надав Сан Марино містечки Фіорентіно(Fiorentino), Монтегіардіно(Montegiardino) та Серравалле(Serravalle). Містечко Фаетано(Faetano) приєдналося до республикі в тій же рік на своїх умовах. З того часу територія Сан Марино не змінювалася.

Сан Марино була окупована іноземними військами двічі за свою історію, обидва рази на нетривалий час. У 1503 році Цезаре Борджія (Cesare Borgia) окупував Сан Марино на декілька місяців. У 1739 році Кардинал Aльбертоні захопив республіку без санкції Папи Клемента XII. Однак після одержання таємного листа від санмаринців Папа підтвердив незалежність республіки.

Сан Марино прийняла свою офіційну конституцію 8 жовтня 1600 року.

У 1797 Італія була окупована військами Наполеону. Наполеон не тількі не захоплює Сан Марино, а ще й пропонує приєднання навколишніх земель для утворення виходу республики до моря. Сан Марино відхиляє таку пропозицію, відповідаючі, що бідній країні краще вдається підтримання незалежності. Після поразки Наполеона незалежність республіки визнається і Віденським Конгресом у 1815 році.

У 1849 Сан Марино дає притулок від ворогів прихильникові з’єднання Італії генералові Джузеппе Гарібальді, який обіцяє не руйнувати незалежність республіки. Після об’єднання Італії 22 березня 1862 року уряди Італії та Сан Марино підписують угоду про незалежність Сан-Марино та співдружність двох держав. Республіка продовжує друкувати свої поштові марки, карбувати монети, тощо.

За часів першої та другої світових воєн санмаринські волонтери воювали на боці Італії. Попри оголошений нейтралітет Сан Марино було піддано бомбардуванню в перебігу ІІ-ї світової війни військами союзників антігітлерівської коаліції.

У 1944 році через країну пройшли відступаючі війська коаліції, а потім за ними наступаючі війська союзників, які залишалися там лише протягом кількох тижнів.

З 1945 дo 1957 року республикою керувала спілка комуністів з соціалістами. У 1957 році до влади прийшла Християнська Демократична Партія. У 1978-му році правління знову перейшло до комунистів, які у 1986 році об’єдналися з християнськими демократами для спільного правління країною. У 1988 році спілку було переобрано. Комунистична партія змінила свою назву у 1990 році на Демократичну прогресивну партію та керувала країною в союзі з Християнськими Демократами. У 1992 році християнські демократи, об’єднавшись із соціалистами, управляли країною до 2000року.

У 2000 році, коли соціалисти відійшли від державного управління, нова багатопартійна коаліція на чолі з християнськими демократами стала у керма держави.

У 1960 році жінки Сан-Марино одержали право голосу на виборах та у 1973 одержали право входу до державних установ.

З 1988 року Сан Марино є членом Ради Європи. Повним членом ООН країна стала у 1992 році.

[ред.] Eкoнoмiка Сан-Марино

Tуризм приносить країні пoнад 50% ВВП. Більш ніж 3 млн. туристів відвідало республику у 2000 році. Головними видами промисловості є банківська справа, виробництво одягу, eлектронiки, кераміки, винне виробництво. Основними сільськогосподарськими товарами республики залишаються вино та сир. Іншими сільськогосподарськими товарами є виноград, пшениця, маїс (дика кукурудза), оливки, худоба, коні, м’ясо, шкіра. Головним натуральним ресурсом є будівельний камінь.

Рівень життя Сан-Марино приблизно відповідає рівневі життя в найбагатших регіонах Італії. На 2002 рік ВПП дорівнював 935 млн.євро, що становить 24,054 євро на душу населення. Сан-Марино має найнижчий рівень безробіття в Європі, та зовсім немає зовнішнього національного боргу.

[ред.] Джерела

1.Бюро Громадських Справ США.(англ.)

2.Кaтoлiчна eнциклопедія(англ.)

3.Енциклопедія націй(анг.)

4.Сайт «Libertas.sm»(11 мовами)

5.Історія Сезаро Боржія(англ.)

6.Гаррібальді(англ.)







Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.



Європа Політична мапа Європи

Австрія | Азербайджан¹ | Албанія | Андорра | Бельгія | Білорусь | Болгарія | Боснія і Герцеговина | Ватикан | Велика Британія | Вірменія² | Греція¹ | Грузія¹ | Данія | Естонія | Ірландія | Ісландія | Іспанія | Італія | Казахстан¹ | Кіпр² | Латвія | Литва | Ліхтенштейн | Люксембург | Республіка Македонія | Мальта | Молдова | Монако | Нідерланди | Німеччина | Норвегія | Польща | Португалія | Росія¹ | Румунія | Сан-Марино | Сербія | Словаччина | Словенія | Туреччина¹ | Угорщина | Україна | Фінляндія | Франція | Хорватія | Чехія | Чорногорія | Швейцарія | Швеція

Залежні території: Гернсі | Ґібралтар | Джерсі | Мен | Свальбард (Шпіцберген) | Фарерські острови | Ян-Маєн
Невизнані країни: Абхазія¹ | Нагірний Карабах² | ПМР | ТРПК² | Хуссар Іристон (Південна Осетія)²
¹Частково знаходиться в Азії. ²Географічно розташована в Азії