Річ Посполита
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
— Річ Посполита (польськ. Rzeczpospolita — республіка) — феодальна держава, яка складалася з Польщі та Литви, до якої входити також білоруськi та українські землі — Галичина, Поділля, Волинь, Брацлавщина та Київщина.
Існувала від часу Люблінської унії 1569 р. до третього поділу Польщі 1795 року.
Зміст |
[ред.] Державний устрій
Державний устрій Речі Посполитої оформився при королі Генріхові Валуа (1573 —1574).
[ред.] Парламентська влада
Найвищим законодавчим органом держави був з’їзд феодалів — сейм, що обирав короля. В період між сеймами король управляв державою разом і за згодою з обраною сеймом Радою резидентів.
Під час прийняття рішень сеймом існувало право “ліберум вето”.
3 другої половини XV ст. в Польщі усталилася двопалатна структура сейму, який складався з двох ізб — сенаторів і послів; остання репрезентувала шляхту — виборців. На елекційних сеймах сенат засідав у великому королівському наметі, що звався шопою, а посли воєводств і земель — на майдані, оточеному ровом, так званому Колі. Присутня на елекції шляхта, участь якої у виборах не обмежувалася, збиралася в окремих наметах, поза Колом. Зокрема, від шляхти правобережних воєводств, враховуючи послів, присутніми на елекції 1632 р. було 186 осіб.
[ред.] Суб'єкти держави
Велике князівство Литовське зберігало певну автономію у складі Речі Посполитої (мало свої органи адміністративного управління, військо, фінанси, судочинство велося на основі Литовських статутів).
Під час загострення боротьби магнатських угруповань за владу, феодали Речі Посполитої створювали конфедерації. Відкриті виступи конфедератів проти короля називалися рокошами.
[ред.] Збройні сили
Збройні сили Речі Посполитої складалися з посполитого рушення і кварцяного війська. Існували також власні, так звані надвірні, війська окремих магнатів. Були рекрути (“вибранці”) з селян.
[ред.] Війни та походи
За правління Стефана Баторія, Сігізмунда ІІІ, Владислава IV, Яна II Казиміра, Яна III Собеського, Августа II Річ Посполита вела безперервні війни проти Московської держави, Османської імперії, Швеції та багатьох інших країн Європи.
З кінця 16 століття у походах польського війська проти турків брали активну участь українські козаки, що іноді мало вирішальне значення для ходу війни ("Хотинська війна" 1621 року, "Віденська відсіч" 1683 року).
Наслідком численних воєн, що їх вела Річ Посполита було її ослаблення. В кінці 16 — 2-й половині 17 століття в країні загострилися класові суперечності, набрали масового характеру антифеодальні виступи селян і ремісників. В Україні та Білорусі широко розгорнулася боротьба народних мас за соціальне та національне визволення (селянсько-козацькі повстання під проводом К.Косинського (1591—1593), Т.Федоровича (1630), І.Сулими (1635), К.Скидана (1637), Я.Острянина (1638) та ін.).
Внаслідок Хмельниччини (1648—1654) Лівобережна Україна приєдналася до Московської держави.
В кінці 17 ст. і особливо в першій половині 18 ст. Річ Посполита переживала глибоку внутрішню кризу: занепадала торгівля і ремесло, втрачала силу королівська влада, зміцнювалася влада магнатів, зростала феодальна анархія і безправ’я населення. Спроба молодої польської буржуазії та передових кіл шляхти реформувати державний устрій Речі Посполитої у 2-й половині 18 ст. зазнала протидії реакційної частини магнатів, яких ззовні підтримували Росія, Прусія та Габсбурґи. Внаслідок трьох поділів (1772, 1793 і 1795) Річ Посполита припинила існування. Правобережну Україну та Білорусь було приєднано до Росії, Галичину — до володінь Габсбурґів.
|
Річ Посполита (коло 1630) |
Після визвольної війни українських козаків та шведської окупації (1660) |
Перший розподіл (1772) |
Другий розподіл(1793) |
|
Третій розподіл (1795)) |
[ред.] Джерела
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та р.Шуста. — К.: Генеза, 1993.
- Рад. енциклопедія історії України. — К., 1971. — т. 3.

