Хлорид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хлорид - сіль соляної кислоти (НСl). До складу будь-якого хлориду входить катіон та один або кілька одновалентних аніонів хлору Cl-. Хлориди зазвичай є добре розчинними в воді (але є і виключення - хлорид срібла AgCl), і утворюються при реакціях соляної кислоти з металами, або в ході реакцій обміну з іншими солями.

Найбільш вживаним людиною є хлорид натрію (NaCl), відомий під назвою "поварена сіль".

Хлориди можна одержати різними способами: взаємодією хлоридної кислоти з металами, основними оксидами і гідроксидами, солями слабких кислот та безпосереднім сполученням металів з хлором. Так,

  • Zn + 2HCl = ZnCl2 + Н2
  • CaCO3 + 2HCl = CaCl2 + H2O + CO2
  • AgNO3 + HCl = AgCl ↓ + HNО3
  • Cu + Cl2 = CuCl2

Більшість хлоридів добре розчиняється у воді. Погано розчинним є хлорид свинцю PbCl і практично нерозчинним хлорид срібла AgCl.

Хлориди широко застосовуються. Найважливішими з них є хлорид натрію NaCl, хлорид калію KCl, хлорид цинку ZnCl2 і хлорид барію BaCl2.

Хлорид цинку ZnCl2 у вигляді водного розчину застосовують для просочування залізничних шпал, щоб запобігти їх гниттю, і як реактив у хімічних лабораторіях. Хлорид барію BaCl2 — отруйна речовина, яку використовують для боротьби з деякими шкідниками сільського господарства, а також як реагент на виявлення іона SO42-.

[ред.] Джерела

  • Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968