Європейський Союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Європейський Союз

Європейський Союз (ЄС, Европейська Унія, Европейська Співдружність), союз держав-членів Європ. Співдружностей (ЕВГ, ЕВВіС, ЕВРАТОМ), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і діючим з листопада 1993.

Мета: створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта EKU, від 1999 року - Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.


Зміст

[ред.] Члени ЄС

Бельгія, Данія, Франція, Греція, Іспанія, Нідерланди, Ірландія, Люксембург, Німеччина, Португалія, Італія, Великобританія,
з 1995 - Австрія, Фінляндія, Швеція,
з 2004 - Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія.

Головні органи ЄС і Європейських Співдружностей: Європейська Рада (голів держав і урядів), Європейська Комісія, Рада ЄС (міністри певного відомства), Європейський Парламент (за загальними виборами).

[ред.] Подальше розширення

Планується, що Болгарія і Румунія набудуть членства в ЄС 1-го січня 2007-го року. Угоду Про Приєднання до ЄС ці країни підписали 25-го квітня 2005-го року, всі країни-члени за виключенням Німетчини і Данії підписали цю угоду. Планується, що останні підпишуть до кінця 2006-го року.

Хорватія розпочала переговори у жовтні 2005-го року. У червні 2006-го року чільники ЄС заявили, що вступ до ЄС Хорватії прогнозується у 2010-му році.

Туреччина є офіційним кандидатом на вступ до ЄС. Амбіції Туреччини набути членства в ЄС сягають 1963-го року коли у Анкарі було укладено відповідну угоду. Офіційно, попередні переговори розпочалися у жовтні 2005-го року. Однак аналітики прогнозують можливий вступ Туреччини у 2015-му році. Туреччина має здійснити деякі необхідні соціальні і економічні реформи. Інша проблема те, що лише 3% території Туреччини належить до Європейського континенту, хоча формально, відповідно до Копенгагських критеріїв географічних вимог не існує.

Македонія отримала офіційний статус кандидата у грудні 2005-го року.

Норвегія, Ісландія і Ліхтенштейн як члени Європейської Економічної зони є членами єдиної економічної зони ЄС без набуття членства.

Албанія, Боснія і Герцоговина, Чорногорія і Сербія офіційно визнані як потенційні кандидати.

[ред.] Україна і ЄС

У жовтні 2005, президент коміссії Хосе Мануель Баррозо сказав, що майбутнє України у ЄС. 9-го листопада 2005-го року, однак, у опублікованій новій стратегії сказано, що вступ Румунії, Болгарії, Хорватії і інших країн колишньої Югославії може блокувати можливість майбутнього вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар Оллі Рен сказав, що ЄС має бути обережним з занадто великим розширенням, додаючи, що наразі план розширення виглядає вкомплектованим. Очевидно, що відсутність формальної ініціативи від самої України, і тому, відсутність взаємних документальних зобов’язань по вступу України до ЄС впливає на тональність європейських високопосадовців.

У 2004-му році президент України Віктор Ющенко сказав, що членство України в ЄС стратегічна мета у зовнішній політиці. Більшість фракцій у Верховній Раді України підтримує приєднання до ЄС і поглиблення зв'язків з Західною Європою.

[ред.] Витоки і історія утворення

Неварто шукати витоки ЄС у Римський Імперії хоча б тому, що остання географічно мала центр довкола Середиземного моря і простягалася на терени Африки і Азії не включаючи Німеччину, Скандинавські країни, Шотландію і Східну Європу. Римська Імперія розширювалася силою, була контрольована центральою державою і не розділяла ідеалів і принципів на яких сьогодні розбудовується ЄС.

Можливо лише митний союз 1800-х років часів Наполеона може розглядатися як перший правісник майбутнього ЄС.

Одна з перших публічних пропозицій об’єднати країни на принципах рівності членів і кооперації була зроблена миролюбивим Віктором Ґюґо у 1851-му році. Після гуманітарних катастроф Першої і Другої світових війн необхідність в утворенні європейської спільноти стала очевидною. Ці відчуття найперше реалізувалися у Європейську Спілку Вугілля і Металу, яка була утворена у квітні 1951-го року і набула чинності у липні 1952-го. Спілка об’єднувала Західну Німеччину, Францію, Італію і країни Бенелюксу і була закріплена Паризським Трактатом 1951-го року [1]

Перший митний союз став відомим, як Європейська Економічна Спілка (European Economic Community) (ще відомий у Британії як Спільний Ринок), започаткований Римським Трактатом 1957-го року і введенний в дію з 1-го січня 1958-го року. Останній пізніше став відомим, як Європейська Спільнота і визнається сьогодні, як "перша засада" ЄС.

Президент Франції Валері Жіскар д’Естеін запропонував змінити назву Європейський Союз на Об’єднана Європа, але це не було прийнято.

[ред.] Ресурси інтернет

Commons
ВікіМедія має мультимедійні дані за темою:


Європейський Союз Прапор ЄС

Австрія · Бельгія · Великобританія · Греція · Данія · Естонія · Ірландія · Іспанія · Італія · Кіпр · Латвія · Литва · Люксембург · Мальта · Нідерланди · Німеччина · Польща · Португалія · Словаччина · Словенія · Угорщина · Фінляндія · Франція · Чехія · Швеція