Античні міста Північного Причорномор'я
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
Ніконій.
Назва міста походить, можливо, від імені Ойкіста.
Розташовувалося воно на лівому березі Дністровського лиману, поблизу сучасного с. Роксолани.
Заснований переселенцями з Іонії в останній третині 6 ст. до н. е., Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близько десятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою. Основу економіки становило землеробство.
На відміну від Тіри власної монетної чеканки не мав. В 1-6 ст. до н. е. основним платіжним засобом на внутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети. Але можливо, що в 5 ст. до н. е. Ніконій вже випускав власну литу монету із зображенням сови.
Підтримував торгівельні зв'язки з містами Іонії, Антіки, острівною Грецією, з Істрією, Ольвією.
В 6 - першій половині 5 ст. до н. е забудовувався землянковими житлами, які згодом змінювалися будинками звичайного грецького типу.
На другу половину 5-4 ст. до н. е. припадає розквіт міста, коли, зокрема, зводяться оборонні споруди.
Близько третьої чверті 4 ст. до н. е Ніконій занепадає. В 3-2 ст. до н. е. занепад посилюється, а з нашестями гелатів та інших варварських племен місто остаточно гине.
В 1-4 ст. н. е. життя в ньому відновлюється, але цей період майже не досліджений.
Назва міста походить від грецької назви Дністра – Тірас. Місцерозташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода-Дністровського Одеської області.
Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці 6 ст. - початок 5 ст. до н. е.
В розвитку Тіри виділяють два основні періоди: еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери ) і римський (середина 1 ст. до н. е. - 70-ті роки 4 ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти.
Час першого розвитку починається з 5-го ст. до н. е. і триває до 3-го ст. до н. е.
Тіра карбувала власну монету з кінця 2-го ст. до н. е і до 70-х років 1 ст. до н. е. можливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора.
За римськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з 2 ст. до н. е в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого легіонів .
В середині 3 ст. н. е. Тіра виходить із провінції Нижня Мезія , й римський гарнізон залишає місто. Тоді воно зазнає руйнування готами .
Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотоводством, міншою мірою - ремеслами. Тіра мала сільську округу (хору). Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу.
Розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н. е. та оборонних споруд кінця 4-го ст. до н. е.
Борисфеніда
Назва походить від грецької назви Дніпра - Борисфен.
Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найраніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині 7-го ст. до н. е.
На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія.
В 1 половині 6-го ст. до н. е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди.
Остання існує й у 5 ст. до н. е., а з кінця 4 ст. до н. е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н. е.
Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н. е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією.
Площа населення, що зберіглася, становить близько 10 га.
Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування.
Розкопанно залишки апсидального храму, некрополь 5 ст. до н. е.
Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду .
Ольвія – давньогрецькою мовою означає -"щаслива".
Розташована на правому березі Південнобузького лиману.
Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника.
Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії досі нема. Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст. до н. е. чи в першій половині 6 ст. до н. е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини 3 ст.
Топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н. е Ольвія займала територію площею близько 55 га, численість її мешканців становила близько 20 тисяч.
В історії міста й держави простежуються два великі періоди.
Перший період охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до н. е. Забудована в другій половині 4 ст. до н. е. однокамерними землянками та напівземлянками, в 5 ст. до н. е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду. В 5 ст. до н. е. в ній, за Геродотом, уже існували укріплення та палац скіфського царя Скіла.
Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами. Відкрито залишки агори (площі , навколо якої зосереджувалися торгові ряди, будинки суду, магістратури). Виявленно священні ділянки.
Деякий час Ольвія входила до Афінського морського союзу. Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики", трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н. е. карбує звичайні для античного світу монети.
Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля. В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н. е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення. Виник новий тип сільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. до н. е. починається поступовий занепад.
У 2 ст. до н. е. Ольвія опиняється під протекторатом царя Малої Скіфії Скілура. З кінця 2 ст. до н. е. по 70 роки 1 ст. до н. е. перебувала під владою Мітрідата VI Євпатора - царя Понтійської держави.
Після цих подій місто остаточно занепало й було добите гето-дакійськими племенами.
Наприкінці 1 ст. до н. е. починається поступове відродження Ольвії, що стає початком другого періоду, який проходить під знаком римських впливів. У цей час територія городища скоротилася майже втроє його забудова була скупченою і бідною.
Близько середини 1 ст. до н. е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється.
В середині 2 ст. до н. е. місто увійшло до складу римської провінції Нижня Мезія.
2 ст. - перша половина 3 ст. н. е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби.
В 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н. е. Ольвія зазнає навал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше 2-ї четверті 4 ст. н. е.
Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га, проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в перші століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії еліністичної доби у звичайних грунтових прямокутних у плані ямах - на дні або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям. На земній поверхні над похованням звичайно встановлювалися кам'яні надгробки у вигляді стел , антропоморфних зображень, вівтарів. У 4 ст. до н. е з'являються земляні склепи, що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилого коридору). Пізніше починають ховати в кам'яних склепах, над якими зводились грунтові насипи. Найвищої досконалості споруди цього типу досягають у 3 ст. н. е., коли будувались монументальні кургани з кам'яними крепідами. Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння й високоякістні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового, Еврисівія та Арети).
Назва походить від грецького слова "півострів".
Руїни міста розташовані на околиці сучасного Севастополя.
Херсонес заснований у 422-421 році до н. е. вихідцями з Гераклеї Понтійської.
Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст.до н. е.
Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя.
Територія досягала 33 га, а населення становило не менш, як 15 тисяч жителів.
Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи - цитадель.
Наприкінці 4 ст. до н. е.Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове місто - Калос Лімен. Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя практично всього Західного Криму.
У 179 році до н. е. Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком I про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст. до н. е. Північно-Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата VI Євпатора. Під час його походів на скіфів (110-108 рр. до н. е.) Херсонес було звільнено від скіфської залежності. Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст. н. е.
Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н. е в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподолік від Херсонеса, в Хараксі, римські війська будують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей.
Після економічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинається новий етап піднесення: розвиваються торгівля, виноробництво, соляний і рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст. н. е. справи погіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад.
У 70-ті роки 4 ст. н. е. Херсонес зазнав гунської навали, після чого продовжує існувати у складі Візантійської імперії.
Некрополь Херсонеса оточує місто з усіх боків. Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н. е. з'являються могили, обкладені черепицею, у 2 ст до н. е. - ком'яні ящики й вирубані в скелі склепи з нишами - лежанками.

