Радіоелектронна промисловість
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Радіоелектронна промисловість, галузь машинобудування, яка в плануванні класифікується від 1968 окремо як радіопромисловість, електронна промисловість та підгалузь приладобудування (спеціялізовані зав. оборонної, авіяційної і суднобудів. промисловості та промисловості заг. машинобудування). В офіц. звітній статистиці Р. п. подасться тільки в категоріях «прилади, засоби автоматизації і обчислювальної техніки» та «радіоприймачі, радіоли, телевізори і магнетофони побутові», шо становить лише частину всієї продукції. За сов. методою обчислення нац. доходу, у 1969 Р. п. давала в УССР бл. 1,8% продукції всієї промсти (у СССР — 1,7%; в Америці — 4,2%), у дійсності, певно, більше. Р. п. тільки частково виробляє готову кінцеву продукцію; велику частину її продукції становлять компоненти ін. кінцевих продуктів, а також частини, півфабрикати й матеріяли, і тому її тяжко охопити статистичною класифікацією. Але без компонентів Р. п. не може Існувати безліч сучасних готових виробів: ракети, штучні супутники, атомові електростанції і т. п. Як матеріяли й компоненти для своїх виробів Р. п. вживає також багато стратегічно важливих і дефіцитних металів, пластмас, мінералів та синтетиків, тому тісно пов'язана з багатьма ін. галузями промисловості. За організацією виробництва, технологією й зв'язками до Р. п. повністю або почасти належать такі галузі й підгалузі промисловості: радіотехн., телефонно-телеграфна, промисловість спеціяльної (у значній мірі воєнної) радіоелектроніки та радіонавігаційного обладнання, кібернетичні, електронно-обчислювальні та керуючі машини (компютери) і прилади радіоелектронної автоматики, промисловість, що виробляє електронні машини для програмового управління виробничими процесами, бюровою роботою, контрольно-обліковими, плановими і комерційно-фінансовими операціями, машини для шкільного навчання, для фоторепродукції документів, зберігання і знаходження інформацій; далі промисловість вимірювальної апаратури, електровакуумна, технологічної апаратури, напівпровідників, радіодеталів, матеріялів для Р. п. (виробляє електротехн. скло, спеціяльну кераміку, ферити, п'єзокварцеві та слюдяні вироби, люмінофор тощо) та спеціяльне машинобудування для Р. п.
На Україні Р. п. підлягає лише відповідним союзним мін-вам. Вона є наймолодшою галуззю промисловості як на Україні, так і в світі, але значення її вже величезне, а незабаром буде вирішальним для всього нар. господарства, бо Р. п. стає серцевиною всього машинобудування. Початки Р. п. на Україні припадають на 1896, коли у Сумах бельгійці збудували машинобудів. майстерні, що виробляли серед ін. телефонні й телеграфні апарати. Першу радіотелеграфну лябораторію відкрив у Києві С. Айзенштайн у 1905, перша радіостанція була збудована в Миколаєві 1914. Перші електростатичні ґенератори та прискорювачі протонів у СССР були створені у 1930-их pp. в Укр. Фіз.-Техн. Ін-ті у Харкові, телевізія існувала з 1940 (в експериментальній формі). Радіопромисловість розвинулася на Україні в основному щойно після 1945. У Дніпропетровському почалася масова продукція радіоприймачів у 1947, радіол — у 1952; магнетофони почали виробляти у Києві з 1949, телевізори — у Львові з 1958. Електронна промисловість створилася в основному в 1960-их pp. Львівський зав. кінескопів розпочав масову продукцію телевізійних рурок у 1954 і незабаром став підприємством всесоюзного і сх.-евр. значення; 1968 він почав продукцію рурок для кольорових телевізорів. Перший в СССР компютер був збудований у Києві в 1950; серійне виробництво компютерів «Київ» почалося тут у 1959, керуючої електронної машини «Дніпро» — в 1961, електронної машини для інженерних розрахунків «Промінь» — 1962. Сумський зав. електронних мікроскопів та автоматів для хем. промисловості став до ладу в 1959. Сєвєродонецький приладобудів. зав. почав виробляти компютери та ін. електронні апарати з 1967. Продукція радіопромисловості України зросла за 1959 — 69 у 8 раз, електронної промисловості у 16 раз (дані неповні). Приладобудування розвинулося також гол. ч. по війні. Київ. зав. «Точелектроприлад» (1938) став масово виробляти різні електровимірювальні прилади, потенціометри та магнетометри у 1950-их pp. Ін. зав. контрольнотвимірювальних приладів збудовано в Харкові (два), Одесі, Львові («Теплоконтроль»), Житомирі («Електровимірювач»), Івано-Франківському (приладобудів.). Є також менші зав. Р. п. у Черкасах, Лубнях, Мукачеві, Луцькому, Луганському й ін. У 1963 було 14 підприємств приладобудування в УССР, тепер — 18, не рахуючи спеціялізованих воєнних. Продукція Р. п. виробляється й «а багатьох ін. багатопрофільних зав.
Р. п. — працемістка і матеріялоінтенсивна промисловість, що не потребує багато металу та енерґії. Натомість їй потрібна велика н.-д. база, експериментальні лябораторії і висококваліфіковані інженерно-техн. кадри. За даними 1966, Р. п. концентрувалася гол. ч. у Півд.-Зах. екон. р-ні (Київ, Львів). Тут вироблялося 78% приладів електровимірювання й 76% приладів контролю і реґулювання технологічних процесів всієї продукції України. Фондовіддача й продуктивність праці тут була вища, ніж в усьому по Україні, а на Україні — вища, ніж в усьому СССР (на 1 карб. основного капіталу 2,35 карб. продукції в УССР і 2,27 карб, в СССР). Розвиток Р. п. в УССР, РСФСР і СССР представлений у табл. З неї видно, що на Україні Р. п. зростала щороку на 19,5%, в РСФСР — на 13,8%, в СССР — на 15,7%, тобто швидше, ніж розвивалася вся промисловість УССР і СССР.
Р. п. України тепер є на рівні Р. п. Чехо-Словаччини й Сх. Німеччини, тобто належить до найвище розвинутих галузів у всьому сов. бльоці, однак, порівняно з Зах., — відстає. У 1969 на Україні було встановлено лише 74 компютери, тоді як в Зах. Німеччині — понад 300, у Франції — навіть понад 500. За зах. приблизними даними СССР нині продукує яких 500 — 600 компютерів на рік, Америка — 15 000. За планом на 1975 СССР мав би продукувати не більше 2 000 компютерів. Невелика кількість великих компютерів, які СССР вживає для вивчення космосу й у військ. справах, були складені поодинці, а ті дрібні компютери, що є тепер у серійному виробництві на Україні і в СССР, є копіями зах. машин, виробництво яких на Зах. припинено ще у 1962. За офіц. сов. даними, у 1972 лише 65% продукції Р. п. СССР відповідало світовому рівневі техніки. Багато виробів Р. п. СССР нині імпортує з Японії, Англії, Франції, Італії, Швейцарії й Данії, а також з усіх країн Сх. Європи.
Продукція приладів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки
У млн карб.*
| Роки | Україна | РСФСР | СССР | Частка України в СССР
1967 | 452 | 1843 | 2739 | 16,50%
1969 | 518 | 1575 | 2562 | 20,21%
1970 | 613 | 1861 | 3092 | 19,82%
1971 | 717 | 2090 | 3487 | 20,56%
- Дані за 1967 — у цінах 1955; 1969 — 71 — у цінах 1967, хоч це не певне. Постійні ціни 1967 нижчі, ніж постійні ціни 1955, по Р. п. на 35%.
Гол. причинами відставання сов. Р. п., крім технології, є низькі норми амортизації та нестача деяких стратегічних матеріялів: феритів, п'єзокварців, селену, індію, галію, телуру, берилію, талію, цирконію (див. Рідкісні метали), СССР імпортує ртуть, слюду, барій, плавиковий шпат, потрібні для Р. п.
Література: АН СССР. Очерки истории радиотехники. М. 1960; Розенфельд Я., Клименко К. История машиностроения СССР. М. 1961; Штернов О. (ред.). Технический прогресс в машиностроении Украинской ССР. 1917 — 1967 гг. К. 1967; Глушков В. Кібернетика на Україні. Нариси з історії техніки і природознавства. Респ. міжвідомчий зб. Випуск X. К. 1968; Bercnyj I. Computers in Eastern Europe Scientific American. T. 233, жовтень. Нью-Йорк 1970; Научно-технический прогресс в Украинской ССР. 1961 — 1970. К. 1971; Куликов В. Советские вооруженные силы и военная наука, ж. Коммунист, ч. 3. М. 1973.
| Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

