Шлет Густав Густавович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шлет Густав Густавович (7.4.1879 -23.3.1940) - філософ. За походженням поляк. Н. у Києві. Після закінчення гімназії (1898) навчався на фізико-математичному ф-ті Київського ун-ту. За поширення соціал-демократичної літератури був виключений з ун-ту. У 1901 продовжив навчання на історико-філософському ф-ті. Після закінчення студій у 1907 переїхав до Москви. Викладав у Народному ун-ті Шанявського, на Вищих жіночих курсах. У 1912-13 працював у Німеччині, Англії, Франції. У 1916 захистив дисертацію "Історія як проблема логіки". З 1918- професор Московського ун-ту, у 1923-29 - віце-президент Російської академії художніх наук. Був організатором Інституту психології, Інституту наукової філософії, Кабінету етичної психології. Займався літературною, філософською, перекладацькою діяльністю, вільно володів 17 мовами.

Ш. залишив значний науковий доробок. Зокрема, "Нарис з розвитку російської філософії" (1922), "Вступ до етичної психології" (1927); "Естетичні фрагменти" (1923) та ін. Через обвинувачення у створенні "цитаделі ідеалізму" в академії з 1927 не міг брати участі у науковій і громадській діяльності. У 1935 заарештований, звинувачений у зв'язках з нацистами. У 1937 засуджений на 10 років заслання без права листування у Томськ. Реабілітований у 1956. Свою теорію Ш. будував на грунті ідей феноменології Е.Гессерля, вважаючи позитивним його зацікавлення питаннями логіки і філософії математики та намагання створити нову філософію як систему наукових знань. Наголошував принципи реалізму. Ш. першим із феноменологів звернувся до проблеми історії. Протягом історії емпіричні думки набирають рис абстракції, укладаючи зміст філософських знань, тому аналіз свідомості потребує історичного дослідження "смислової" діяльності людини в мистецтві, науці, релігії тощо. Цікаві інтерпретації Ш., в яких репрезентоване вчення В.Гумбольдта про мову і де Ш. намагався звільнити його концепцію від псхологізмів. Як естет, Ш. випередив свою епоху і сформулював основні критерії демаркації предметів лінгвістики, поетики, мистецтвознавства. Ш. показав згубність для розвитку філософії будь-якої регламентації з боку державних структур.