Латинська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Латинська абетка, історично — відгалуження етруської абетки, яка у свою чергу виникла з грецької. Виникнення латинської абетки відносять до 7 ст. до н.е. Напрямок письма: спочатку справа наліво і, через рядок, зліва направо, після 4 ст. до н.е. — зліва направо. Форма знаків в основному склалася в 1—5 ст. н.е.

Первинна абетка — 20 літер: А B C D E F H I К L M N O P Q R S T V X: літера C вживається для позначення K та G, звук K може записуватися як C, R, Q. Близько 230 року до н.е. введена літера G, майже одночасно упорядковується вживання C, K, Q: C — найбільш загальне позначення для K, Q — перед u, K — зберігається лише в декількох словах. Букви Y і Z вводяться на початку 1 ст. до н.е. для слів грецького походження. Таким чином встановлюється абетка з 23 знаків. Регулярне вживання букв J (на відміну від I), U (на відміну від V і W) відноситься тільки до епохи Відродження. Починаючи з епохи раннього середньовіччя латинська абетка обслуговує більшість мов Європи, а пізніше — ряд мов Африки, Америки та Азії.

Сучасна латинська абетка містить 26 літер:

Латинська літера Назва літери   Латинска літера Назва літери
A a а N n ен
B b бе O o о
C c це P p пе
D d де Q q ку
E e є, е R r ер
F f еф S s ес
G g ґе, же T t те
H h ха (аш) U u у
I i і V v ве
J j 1 йот (джі) W w 1 дубль-ве
K k 2 ка X x 2 ікс
L l ел Y y 2 ігрек
M m ем Z z 2 зет (зета)


_____________
1 - у класичній латині не вживається
2 - тільки у запозиченнях з грецької мови

Писемність на основі латинської абетки використовують мови балтійської, германської, романської й кельтської груп, а також переважна частина південно- і західнослов'янських мов.

Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.