Святополк-Четвертинські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Святополк-Четвертинські (частіше Четвертинські), укр. княжий рід, що походив від турово-пинських або волинських (удільних) Рюриковичів, відомий з кін. 14 в. (кн. Олександр Ч., 1388). У 15 — 16 в. відокремилися 2 лінії роду С.-Ч.: на Старій Четвертні й на Новій Четвертні. У 16 в. С.-Ч. володіли великими маєтками на Україні (Волинь, Брацлавщина) й на Білорусі. Згодом деякі їх галузі покатоличилися, але більшість і перед тим, і пізніше залишалася правос. й ревними оборонцями прав Правос. Церкви, а дехто був високим її достойникам. С.-Ч. заснували чоловічий і жін. монастирі й друкарню у Старій Четвертні й монастир у Новій Четвертні. Видатніші С.-Ч. з лінії на Старій Четвертні: кн. Григорій Остапович († 1651), підкоморій луцький (1647), який брав участь у різних царк. справах, зокрема у виборах митр. Петра Могили (1632) й Сильвестра Косова (1647). Внук його — Григорій (у чернецтві Гедеон) був єп. луцьким і митр. київ. (див.). Двоюрідний брат Григорія-Гедеона, Сергій (у чернецтві Сильвестр) був єп. могилівським і білор. (1705 — 27). Брат Григорія-Гедеона, Андрій С.-Ч. був ротмістром коз. корогви В. Князівства Руського (1660). Сини Андрія — Юрій і Януш С.-Ч. зв'язали свою долю з Гетьманщиною. Юрій Андрійович († між 1717 і 1722), зять кол. гетьмана І. Самойловича й моск. стольник, належав до противників гетьмана І. Мазепи, хоч дістав від нього маєтки на Гетьманщині. Завдяки шлюбам своїх дочок він поріднився з Миклашевськими, Скоропадськими й Коіндратьевими (сумський старшинський рід). Брат його Януш († 1728), полк. рос. служби, був одружений з Анною Василівною Кочубей, дочкою ген. судді, яка у першому подружжі була за небожем Мазепи — Іваном Обидовським, полковником ніженським. З лінії на Старій Четвертні походив і Антін-Стаяислав, каштелян перемиський (1790), який був радником Торговицької конфедерації й був забитий поль. повстанцями у Варшаві 1794. Від нього пішла галузь кн. С.-Ч., що володіла у 19 в. маєтками на Білорусі й Україні (Харківщина).

Визначнішими представниками лінії С.-Ч. на Новій Четвертні були: кн. Степан С.-Ч. (нар. бл. 1575 — t бл. 1659), підкоморій брацлавський, учасник відновлення правое. ієрархії 1620, один з чільних репрезентантів укр. правое. шляхти, що визнала зверхність Війська Запор. Але його син — кн. Ілля († 1641), ротмістр війська, кварцяного, воював у 1620 — 30-их pp. проти коз. повстанців; другий син — Микола († 1659), свояк гетьмана І. Виговського, був каштеляном Мінським. Протягом 18 в. кн. С.-Ч. Із цієї лінії обіймали уряди каштелянів і підкоморіїв на Україні й Білорусі. Зокрема кн. Олександр, підкоморій брацлавський († 1769), був видатним діячем Барської конфедерації. Ця галузь кн. С.-Ч., покатоличена ще у кін. 17 — на поч. 18 в., володіла великими маєтками на Волині й Поділлі до 20 в.



Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література