Логаеди
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЛОГАЕДИ, змішані розміри в античній метриці, в яких ритмична одиниця складається з різних стоп — хореїчних, ямбічних і дактилічних, — а не з однакових. До логаедів відносяться вірші: адонісів, ферекратеїв, просодичний, гликонів, алкеїв 10-складний та ін., а також строфи асклепіадівські, сапфічні та ін. В українській метриці до логаедів відносяться такі види тонічного вірша, в яких кількість ненаголошених між наголошеними складами від одного до двох, що складає то ямбічні, то дактилічні групи.
Наприклад, у поемі Лесі Українки "Бояриня" натрапляємо на змішування ямбічних, хореїчних, дактилічних стоп і амфімакра, дактиля та інших. Уже на початку твору маємо приклади поєднання різностопних рядків:
МАТИ. Оксано, де ти? ( - / ( - / ( ОКСАНА. Ось я йду, матусю. - ( / - ( / - (
Перший рядок — мова матері — рядок двостопного ямба. Другий рядок — мова Оксани — рядок тристопного хорея. В поєднанні цих різностопних рядків утворилася ритмічна єдність п'ятистопного ямба.
Проте по суті тут явище зовсім іншого порядку, оскільки в античній метриці зміна стоп різної довжини викликала і зміну тактів, що визначало ритмічну своєрідність логаедів. В українському віріші це явище відсутнє, тому термін застосовується на основі зовнішньої аналогії.
[ред.] Див. також
- Віршування
[ред.] Посилання
- О. Губар. Поетика драматичної поеми Лесі Українки "Бояриня".

