Радзимовська Валентина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Радзимовська Валентина (1886—1953), фізіолог, біохимік, громадська діячка, народилась у Лубнах на Полтавщині, дочка Василя і Любови Яновських. Належала до Лубенського гімназіяльного гуртка РУП, у Києві до української соціал-демократичної групи УСДП; (1913 закінчила медичний факультет Київського Університету, пізніше його асистент і доцент, професор (з 1924) Київського Медичного Інституту; професор фізіології і біохимії Інституту Народної Освіти у Києві (1924-1929) і Педагогічного Інституту в Мелітополі (1939-1941), одночасно співробітник і керівник відділів фізіології та біохемії низки науково-дослідних інститутів у Києві (Інституту Клінічної фізіологи АН УРСР, Інституту Туберкульозу та інших; член і одна з основоположників науково-дослідної кафедри педології та ін.). У 1929—1930 ув'язнена у справі СВУ, після того репресована. У 1941-1943 професор Українського Центрального Науково-Дослідного Інституту Туберкульозу у Києві та Львівського Медичного Інституту. На еміґрації в Німеччині (професор Інтернаціонального Університету у Мюнхені й УТГІ). З 1950 р. в США; дійсний член НТШ і УВАН. Автор близько 70 праць з фізіології, біохимії, патофізіології, туберкульозу, психоневрології і педіатрії. Життєпис і список наукових праць: І. Розгін. Валентина Радзимовська (1968).
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

