Тулуб Зінаїда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тулуб Зінаїда (18901964), письм. родом з Києва, дочка П. Тулуба. Закінчила Вищі Жін. Курси у Києві (1913) і по захисті дисертації була залишена при Київ. Ун-ті для підготови до професури. Літ. діяльність почала рос. мовою: перша її повість «На перепутье» була надрукована у ж. «Вестник ЕвропьІ» (1916). За сов. часу перейшла на укр. мову. У 20-их pp. працювала лектором у військ. частинах, завідувала літ. частиною Київ. Фотокомітету. У 1947 — 55 pp. була на засланні в Півн. Казахстані. По реабілітації повернулася до Києва, де й померла. Найвизначніший твір Т. — іст. романдилогія «Людолови» (1934 — 37, у переробленому вигляді перевиданий 1958), в якому на багатому іст. матеріялі відтворено життя укр. народу поч. 17 в. за гетьмана П. Сагайдачного, з типовим переяскравленням «класової боротьби» і «класової солідарности» й з неґаціею національного. Крім того роман з життя Т. Шевченка на засланні. «В степу безкраїм за Уралом» (1964), п'єси, сценарії тощо.


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література