Струнні музичні інструменти
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стру́нні музичні інструменти - музичні інструменти, джерелом звуку яких є вібруюча струна. Звук струни підсилюється корпусом інструменту, який виготовляють як правило з деревини. В класифікації Е.М. фон Хорнбостела i К. Закса струнні інструменти називаються хордофонами.
Струнні інструменти поділяються на:
- щипко́ві - струна вщипується пальцем або спеціальним приладом. До щипкових відносяться: арфа, клавесин, лютня, бандура, торбан, балалайка та ін.
- смичкові - звук видобувається за допомогою смичку́ (скрипка, альт, віолончель, контрабас, колесна ліра)
- уда́рні - по струні вдаряють паличками (цимбали, гуслі) або молоточками (фортепіано).
Струнні інструменти належать до найстародавніших музичних інструментів. Найстаріший відомий взірець прадавніх струнних знайдено у французьких печерах, де був намальований чоловік, який грає на інструменті з однією струною за допомогою смичка. Перші відповідники сучасних щипкових інструментів виникли на Близькому Сході ще в 3 тисячолітті до н.е., звідки поширились в Європу.

