Ліло і Стіч (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття в процесі редагування. Будь ласка, не редагуйте та не змінюйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені.

Ліло і Стіч (Lilo & Stitch) - анімаційний фільм студії Уолта Дізнея, що був випущений на екрани 21 червня 2002 року. Одержав нагороду Академії кіномистецтва США.

[ред.] Сюжет

Божевільного чужопланетного вченого на ім'я Доктор Джамба Джукіба (озвучує Девід Огден Стайерс) ув'язнено за незаконні генетичні експерименти та створення істот, призначених для створення хаосу та руйнації. Його найостанінший експеримент, Номер 626: невеличка симпатична синьошкіра чужопланетна істота, що має надзвичайну силу, спритність, кмітливість та жагу до руйнування всього навколо себе. Під час процесу над Доктором Джамбою, Головна Суддя намагалась поспілкуватись з 626м, але єдиною його відповіддю було брутальне: "міґа на ла квіста", що шокувало суддів та змусило їх здригнутись. Джамба миттєво зауважив: "Я його цьому не вчив!". 626го було присуджено до довічного заслання на безлюдному астероїді.

Під час транспортування до його місця заслання, 626й тікає та дістається Землі, опинившись на невеликому острові Гавайського архіпелагу, Кауаі. Замаскувавшись та вдаючи з себе собаку (хоча й вийшло щось більше схоже на панду), 626 потрапив до маленької дівчинки на ім'я Ліло Пелекаї (озвучує Девія Чейз), що живе зі своєю дев'ятнадцяти чи двадцятирічною сестрою Нані Пелекаї (озвучує Тіа Каррере) після того, як їхні батьки загинули в автомобільній катастрофі. Ліло почувається самотньою та одинокою, аж поки не знаходить собі нового друга у вигляді 626, якому вона дає ім'я Стіч (озвучує Кріс Сандерс).

Ліло намагається навчити Стіча поведінці у суспільстві, використовуючи Елвіса Преслі та його музику як взірець найкращої суспільної поведінки. Незважаючи на почасткову успішність цих спроб, деструктивні тенденції стічевої натури подекуди продовжують проявлятись, завдаючи чималих труднощів оточуючим, особливо Нані. Ліло та Нані знаходяться під постійним наглядом працівника соціальної служби, колишнього агента ЦРУ а нині міжпланетного дипломата Кобри Метелика (озвучує Вінг Реймз), тож Ліло може потрапити до дитячого притулку, якщо умови її життя не буде покращено найближчим часом. Нані намагається облаштувати домашнє оточення Ліло, а для цього хоча б знайти стабільну роботу.

Ситуація для Ліло та Нані ще більше погіршується через постійні спроби Джамби та галактичного агента Пліклі (озвучує Кевін Макдональд) захопити Стіча. А коли їм це не вдається, Джамбу та Пліклі відкликають (хоча вони продовжують діяти на власний розсуд) і відряджають на полювання за Стічем акулоподібного чужопланетянина на ім'я Капітан Ганту (озвучує Кевін Річардсон).

Наприкінці Головна Суддя з'являється на пляжі щоб заарештувати Стіча, але побачивши його досягнення починає сумніватись у доцільності цього. Ліло, на підказку Кобри Метелика, перед'являє їй свого сертифіката про придбання Стіча (того, що вона отримала колись у магазині тварин). Оскільки сертифікат є законним підтвердженням прав власності, Головній Судді не лишається нічого іншого, як звільнити маленьку істоту. Вирок про заслання змінено: Стіч має відбувати його на Землі, під опікою Ліло та Нані.

Через весь фільм проходить думка про сім'ю, що члени родини мають піклуватися одне про одне та допомогати одне одному за будь-яких обставин. Також у фільмі наголошується важливість збереження самобутньої культури мешканців гавайських островів. Фільм нагадує дітям про важливість дотримання правил суспільної поведінки, а дорослим - про особливості дитячої психіки і добро, яке наявне всередині будь-якої дитини.

[ред.] Виготовлення та реклама

Перед випуском фільму, Disney Adventures видав комікс, який оповідав про життя Ліло та про історію Стіча у часи, що передують подіям фільму. Деякі моменти коміксу різняться від того, що викладено у фільмі. Мерті Едмондс у коміксі зветься Дженні (наразі невідомо, чи то було помилкою, чи персонажа було переіменовано під час роботи над фільмом). Експеримент 625 у коміксі такий самий, як у пізніше випущеному телесеріалі, але має хутро іншого кольору.

У коміксі експерименти були абсолютно безневинними і нічим не були схожі на Стіча. У коміксах, що були виготовлені після серіалу, було додано нових експериментів, але номерів їм не давали, щоб не вийшло проблем з їхньою послідовністю.

Деякі рекламні постери фільму були такими, що змінюють зображення коли розглядаються під різними кутами зору. На одному зображенні, приміром, Стіч був у вигяді собаки (тобто з двома руками: разом виходить чотири кінцівки), а на іншому він був у його звичній формі експеримента (чотири руки, шість кінцівок).

Ліло і Стіч - один із небагатьох анімаційних фільмів, які використовують акварельні малюнки для зображення заднього плану, причому він є першим таким фільмом Дізнея після "Дамбо" (1941). Через щільний графік виробництва (який до того ж став значно щільнішим із часів "Дамбо"), використання акварелі було досить ризикованим рішенням; один необережний порух пензля міг зруйнувати вже підготовлену картину, а потреба у 1200 задніх планів не дозволяла такого марнування часу. З непрозорою гуашшю та акриловими фарбами, які зараз зазвичай використовуються в індустрії, виправляти помилки малювання набагато простіше, ніж з аквареллю. Використовуючи акварель дізнеєвські маляри мали дуже ретельно планувати задні зображення перед початком роботи над ними, тільки так вони могли зменшити кількість помилок. Сандерс та Відділ Задніх Планів студії намагались знайти простіших шляхів отримання яскравого фону для фільму, але врешті вирішили, що альтернативи традиційній акварелі тут немає.

Спочатку планувалось, що один із епізодів наприкінці фільму виглядатиме так: Стіч викрадає Боінг 747 і ширяє на ньому навколо офісних і готельних будівель Гонолулу. Після подій 11 вересня 2001 року, епізод було змінено. У фінальній версії космічний корабель під керуванням Доктора Джамби летить крізь хмари і вузьку долину у той час коли Стіч викрадає бензовоз і їде на ньому до кратера вулкану.

"Ліло і Стіч" мав вийти на екрани саме після пари бізнесово невдалих фільмів Дізнея ("Новий вигляд Імператора" та "Атлантида: втрачена імперія"). Тому рекламна кампанія "Ліло і Стіч" була досить незвичайною: всупереч традиціям, відомі персонажі з попередніх фільмів студії були активно задіяні у рекламі, хоча й не з`являлись у фільмі. Такий підхід не тільки допомогав прорекламувати новостворений фільм, але й нагадував глядачам про колишні успіхи Дізнея у ті часи, коли публіка почала було втрачати інтерес до студії.