Сталкер (фільм)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сталкер - фільм Андрія Тарковського по мотивам повісті братів Стругацьких "Пікнік на узбіччі", 1979
Шедевр світого кіномистецтва, один з найвідоміших російських фільмів за кордоном. Кіно, що заставляє задуматися над квінтесенцією людського буття, моральною кризою, зневірою в Бога.
Зміст |
[ред.] У ролях
- Сталкер - Олександр Кайдановський
- Дружина - Аліса Фрейндліх
- Донька - Наталя Абрамова
- Професор - Микола Грінько
- Письменник - Анатолій Солоніцин
[ред.] Знімальна група
- Режисер - Андрій Тарковський
- Автори сценарію - Стругацькі Аркадій та Борис
- Оператор - Олександр Княжинський
- Композитор - Едуард Артем'єв
[ред.] Нагороди
1980 - Канський кінофестиваль
[ред.] Повість та фільм
Розпочавши роботу над сценарієм, брати Стругацькі не пішли шляхом буквальної екранізації. Вони відразу ж змінили структуру та назву. В першому варінті "Машини бажань" до золотого кола йшли лише троє: Сталкер, Письменник та Професор. Втім, герої ще зберігали власні імена, а Зона - науково-фантастичні атрибути. Там була "петля часу", в яку потрапила одна з експедицій, міражі, що обіцяли Письменнику свободи та спокою (він покидав супутників і залишався в Зоні), зелений схід та інші чудеса. На рівні фабули був реалізований основний мотив: віддавши у здобич Зоні Професора, Сталкер ступав у Золоте коло, але приносив додому замість одужання для доньки - багатство.
В присутності Тарковського, усі науково-фантастичні моменти із сценарія поступово зникають: подорож із пригоди все більше перетворюється на диспут. Зник "кіногенічний" антураж: Золоте коло, зелений схід Зони, міражі; забулися власні імена; спростилися сюжетні перепітії. Ніхто більше не гинув, не досягав, не йшов; троє зупинялися біля Того Самого Місця. Первинний науково-фантастичний комплекс зменшився лише до декількох основних мотивів: Зона, Сталкер, хвора дівчина, чутки про звершення мрій, подорож.
"Знаєте,- каже дружина Сталкера у літературному сценарії,- мама моя була дуже проти. Він же був абсолютний бандит. Уся округа його боялася. Він красивий, легкий.."
"Знаєте, мама моя була дуже проти,- каже дружина Сталкера у режисерській розробці сценарію,- ви ж зрозуміли вже, мабуть, він же блаженний.. Вся округа над ним сміялася. Він був розтяпа, жалюгідний такий.."
Така разяча зміна головного герою не могла не змінити весь смисл: фільм просто не про те, про що була повість.




