Трублаїні Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з [[::{{{1}}}|{{{1}}}]],
але, можливо, варто це додатково обговорити

Трублаїні (справжнє прізвище Трублаєвський) Микола (1907-41), письм. і журналіст родом з с. Вільшанки на Поділлі (тепер Вінницька обл.). У 1920-их pp. працював кореспондентом газ. «Вісті ВУЦВК», брав участь в експедиціях в Арктику (1930 і 1932), останні pp. перед війною був дир. Харківської філії в-ва «Радянський письм.». Загинув на фронті. Т. автор популярних серед молоді подорожніх нарисів й оп., пригодницьких повістей і романів. Зокрема нариси й оп. «До арктики через тропіки», «Людина поспішає на північ», «Тепла осінь 1930» (1931), «Бій за переправу», «На морі» (1932), «Курсом норд-ост» (1933) та ін.; романи й повісті: «Лахтак» (1935), «Шхуна Колюмб» (1937), «Мандрівники» (1938), «Глибинний шлях» (1940). По другій світовій війні вийшло два вид. «Творів» Т.: у 3 т. (1949 — 50) і в 4 т. (1955 — 56).


Література Це незавершена стаття з літератури.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література


Микола Трублаїні (Трублаєвський Микола Петрович) (12 квітня 1907 - 5 жовтня 1941) - український письменник

Народився 12(25) квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільского району Вінницької області.
Загинув 5 жовтня 1941 року під Дніпропетровськом.

Народився на Поділлі. Мати була сільською вчителькою, батько працював у лісництві. У 1915 році пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив – у п’ятому класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не потрапив – впав з вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де став комсомольським активістом – організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, в шістнадцять років завідує сільбудом. У вінницьких газетах почали з’являтися його дописи і кореспонденції про життя на селі. У 1925 році редакція газети “Червоний шлях” посилає М. Трублаїні на навчання на Всеукраїнські курси журналістики у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети “Вісті”. Узимку 1927 року Трублаїні як кореспондент “Вістей” вирушає у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його кореспонденції “Листи з далекої подорожі”, “Великим Сибірським шляхом” публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха. Наступного року Трублаїні вирушає в експедицію в Арктику, до острову Врангеля на криголамі “Ф. Літке”. Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М.Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг “До Арктики через тропіки”, “Людина поспішає на поміч”, “«Ф.Літке» – переможець криги”. Згодом, уже на початку тридцятих років, письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах “Сибіряков” і “Русанов”. Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору – повісті “Лахтак”. Також твори письменника мають патріотичну спрямованість, зокрема широко відомі пригодницькі повісті “Мандрівники”, “Шхуна «Колумб»”, науково-фантастичний роман “Глибинний шлях”. З перших днів Великої Вітчизняної війни М.Трублаїні – військовий кореспондент фронтової газети “Знамя Родины”. Він загинув восени 1941 року у боях під Дніпропетровськом. Ім’ям М. Трублаїні названо українську літературну премію за твори для дітей і юнацтва.

[ред.] Твори:

  • “Вовки женуться за оленями”, збірка
  • “Оповідання боцмана”, збірка
  • “Берег невідомого острова”, збірка
  • “Хатина на кризі”, збірка
  • “З півночі мчав ураган”, збірка
  • “«Лахтак»”, повість (1935)
  • “Мандрівники”, повість (1938)
  • “Шхуна «Колумб»”, повість (1940)
  • “Орлині гнізда”, повість (незаверш., 1941)
  • “Життя за Батьківщину”, оповідання (1941)
  • “Глибинний шлях”, роман (1948)
  • “Твори у 4-х томах”, зібрання (1955-56)
  • “Мандри Закомарика”, збірка (1957)
  • “Оповідання про далеку Північ”, збірка (1959)
  • “Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку”, казка (1962)
  • “Волохан”, збірка (1965)
  • “Крила рожевої чайки”, збірка (1972)
  • “Пустуни на пароплаві”, збірка (1979)