Стягнення
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стягнення, або контракція, усунення сумежности двох голосних їхнім злиттям в один. У слов. мовах передумовою С. була здебільше втрата й між голосними; напр., чес. pás 'пояс' походить з poas-, а це з pojas-. У староукр. мові є випадки вживання одного голосного на місці двох, насамперед у трискладових закінченнях прикметників (староц.-слов. нов-аего, староукр. нов-ого) і в закінченнях імперфекта (староц.-слов. зъваахъ — староукр. зъвахъ); ці випадки часто розглядаються як С. У дійсності одначе вони мають морфологічні причини: у прикметниках нові закінчення з'явилися під впливом займенникової відміни (нов-ого як т-ого і т. д.), а в імперфекті в наслідок його змішання з аористом. У сер.-укр. період (сер. 17 в.) деякі двоскладові закінчення прикметників були заступлені на односкладові (нов-ая, нов-оє і нов-еє перед тим, нов-а, нов-е після того). Це сталося також не через С., а через відкинення останнього складу. С. в укр. мові мало місце тільки діялектно (лемківські, бойківські, закарп., частково гуцульські говірки на Буковині) в дієсловах типу питаєш, після втрати й (питаш); це С. засвідчене від сер. 16 в.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

