Римська система цифр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Римські цифри використовували древні римляни. Дана система числення базується на використанні особливих знаків для десяткових розрядів I = 1, Х =10, С = 100, М = 1000 та їх половин V = 5, L = 50, D = 500. Натуральні числа записуються за допомогою повторення цих цифр. При цьому, якщо більша цифра стоїть перед меншою, то вони додаються (принцип додавання), якщо ж менша - перед більшою, то менша віднімається від більшої (принцип віднімання). Останнє правило застосовується тільки для уникнення чотириразового повторення однієї цифри. Наприклад, I, Х, С ставляться відповідно перед Х, С, М для позначення 9, 90, 900 або перед V, L, D для позначення 4, 40, 400. Наприклад, VI = 5+1 = 6, IV = 5 - 1 = 4 (замість IIII). XIX = 10 + 10 - 1 = 19 (замість XVIIII), XL = 50 - 10 =40 (замість XXXX), XXXIII = 10 + 10 + 10 + 1 + 1 + 1 = 33 і т.п. Виконання арифметичних дій над багатозначними числами в цій системі дуже незручне. Ця система числення на сьгодні майже не застосовується. Інколи позначають століття (XV ст. ), роки н. е. (MCMLXXVII ) та місяці в датах (1. V.1975), порядкові чисельники, а також похідних невеликих степеней більших за три (yIV, yV ).

I 1
II 2
III 3
IV 4
V 5
VI 6
VII 7
VIII 8
IX 9
X 10
XVIII 18
XXXI 31
XLVI 46
L 50
LXXV 75
XCII 92
IC 99
C 100
CCCII 302
CDXLI 441
ID 499
D 500
DCXCV 695
DCCIL 749
M 1000
MCMIX 1909
MCMLXXXIV 1984
MIM 1999