Новий ять

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

НОВИЙ ЯТЬ - у давньокиївській писемно-літературній мові дифтонгічний подовжений звук [ě], що в XII ст. після занепаду [ь] розвинувся з етимологічного довгого [ē] в нових закритих складах (шѣсть, пѣчь). На письмі позначався літерою Ѣ (див. Ять). Оскільки його звучання було відмінними від звучання давнього Ѣ, то протягом XIII ст не фіксується заміна нового ятя на и, тоді як у випадку з давнім Ѣ вона звичайна.