Тернопіль
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
![]() |
Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікіпедії. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! (Див. Як редагувати статтю) |
| Герб | Розташування |
|---|---|
| Основні дані | |
| Дата заснування: | 1540 рік |
| День міста: | 28 серпня |
| Площа: | 59 км² |
| Населення: | 245 000 (станом на 2004 рік) |
| Щільність населення: | 3.831 осіб/км² |
| Георафічні дані | |
| Середня висота: | 320 м |
| Мінімальна висота: | 309 м |
| Максимальна висота: | 361 м |
| Річка: | Серет |
| Клімат: | помірно-континентальний |
| Географічні координати: |
49° 34' пн. шир. 25° 36' сх. довг. |
| Адміністративні дані | |
| Поштовий індекс: | 460ХХ |
| Телефонний код: | +380 352 |
| Адміністративний поділ міста: | (немає) |
| Адреса міської влади: | вул. Листопадова, 5, Тернопіль, 46000 |
| Офіційна веб-сторінка: | Міська адміністрація |
| E-Mail: | org@city.gov.te.ua |
| Політика | |
| Мiський голова: | Заставний Роман Йосипович |
| Міська рада: | 60 депутатів |
Тернопіль - місто на заході України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Розташоване на річці Серет. Місто візуально знаходиться у центрі західної України. Завдяки цьому у Тернополі перетинаються важливі автомобільні та залізничні шляхи. У місті діє тролейбусний рух. У теплий період року у найвіддаленіші райони міста можна потрапити на теплоході, який курсує по Тернопільському ставу.
До 1944 року місто мало назву Тарнопіль.
Зміст |
[ред.] Історія
Вперше Тернопіль згадується у 1540 році коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього.
Будівництво фортеці на березі річки Серет, в урочищі Сопільче (Топільче) тривало вісім років. Основне призначення якого - охороняти південно-східні кордони Польського королівства від набігів татар.
Однак люди селились тут значно раніше. В Тернополі та на околицях міста виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н.е.
У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом, вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.
Місто з трьох боків оточувало озеро та болота. Зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на північному сході, Смиковецьке - на сході та Микулинецьке - на півдні.
У 1548 році місто отримало Магдебурзьке право, згідно яким Тернополю надавались такі привілеї. А саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років від сплати мита, а також право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги.
У 1550 році Тернополю було надано привілей, за яким купці, що їхали з Галича, Коломиї і Коропця до Кремінця та інших волинських міст, повинні були проїжджати через Тернопіль і платити мито на його розвиток, передовсім для зміцнення обороноздатності міста. З 1566 року дозволено створювати в місті власні склади для зберігання товарів і прикарпатської солі. Тернопіль став значним торговим центром.
Мешканців Тернополя заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо. Згодом поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і дві півмірки вівса. Крім оплати, городяни відробляли на панському полі по два дні щотижня, складали данину медом і свининою. За користування правом ловити рибу в ставу треба було брати участь в ремонті греблі та лісопилок. З 1559 року повинність була замінена грошовою оплатою.
В 1544 році під час облоги татарами міського замку, жителі Тернополя стояли на смерть утримуючи замок до приходу із Сандомирка королівського війська.
В 1672 році, коли на Поділля вторглася могутня армія Оттоманської імперії, війська Шишмана-паші спустошили місто. Якщо перед набігом в Тернополі було 420 будинків, то, за описом 1690 року, їх залишилось тільки 40. Загалом протягом 1544-1698 років Тернопіль зазнавав спустошення з боку татар чотирнадцять разів.
Замок після того, як його в 1672 році знищили турецькі завойовники було відбудовано як палацову споруду на початку ХІХ століття у новому стилі - подібно до великого палацу у вигляді каре з невеликим двором всередині.
Через Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти.
У 1570 році при церковній парафії тернопільські міщанами організовано братство, якому власник міста князь В.-К. Острозький виділив 235 морґів землі, кошти на утримання школи і шпиталю для перестарілих і хворих людей. Міщанське братство збудувало для шпиталю приміщення і утримувало сиротинець, який вели Сестри Слежебниці. Братство протягом кількох століть розширювало свою діяльність і вплив на різні верстви українців, допомагало їм зберігати віру, обряди і давні звичаї, національну самобутність, допомагало будувати церкви, школи і бібліотеки.
У 1569 році Лука, родом із Тернополя, переклав Старий Заповіт.
Уціліло від лихоліть і нинішнє приміщення з монастирськими прибудовами української греко-католицької церкви Непорочного Зачаття, споруджене в 1749 - 1779 роках у стилі пізнього бароко з елементами рококо як католицький храм ордену Домініканців.
У 1772 році, після першого поділу Польщі, Тернопіль перейшов під владу Австрії.
У другій половині ХІХ століття до Тернополя прокладено шість шосейних шляхів. У 1870 році збудовано залізницю Львів - Тернопіль. У місті почали працювати два банки, п'ять приватних млинів і три крупорушки. Також розширилися шевські, кравцеві, ковальські, столярські, різницькі та інші цехи. Це вплинуло на приріст населення. Якщо у 1808 році в Тернополі мешкало 7093 людини, то наприкінці століття у місті проживало понад 30 тисяч.
У 1876 році коштами учителя гімназії, відомого громадсько-політичного діяча Олександра Барвінського відкрито філію "Просвіти" у Тернополі. Яка видавала книжки з історії України, мала бібліотеку і книгарню для українського населення, організовувала концерти та етнографічні вистави. Зусиллями просвіти у 1898 році було відкрито українську гімназію, вчителями і вихованцями якої стали митрополит Йосип Сліпий, вчені Степан Белей, Роман Смакула, режисер Лесь Курбас, композитор Василь Барвінський, письменний Володимир Гжинський, Петро Карманський та багато інших.
На початку ХХ століття в Тернополі створюються культурно-просвітницькі і спортивні товариства "Січ", "Пласт", "Сокіл", вихованці яких першу світову війну влилися у ряди Українських Січових Стрільців і після розпаду Австро-Угорщини 1918 року стали на захист молодої Західно-Української Народної Республіки. З 21 листопада 1918 року Тернопіль був столицею цієї держави. У будинку, де нині середня школа № 4, працював її уряд Державний Секретаріат, котрий з відти перебрався до Станіславова (Івано-Франківська).
У 1922 році Тернопіль став центром новоствореного воєводства, що охоплювало 17 повітів.
В 20-х роках ХХ століття в Тернополі відновлюють свою роботу такі товариства як: "Луг", "Сокіл", "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", спортивний клуб "Поділля". Особливо активно діяв молодіжний український націоналістичний осередок у Тернопільській українській гімназії, які очолювали Роман Паладійчук та майбутній лідер ОУН Ярослав Стецько. В цей час створюються професійні об’єднання – кооперативи, зокрема, "Подільський Союз кооператив", "Килина", "Українбанк", "Пасічника спілка", "Маслосоюз", "Сільський господар", та багато ін.
4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області.
[ред.] Геральдика
[ред.] Релігія
[ред.] Освіта
Тернопіль можна назвати студентським містом, адже тут діє чимало освітніх закладів. А саме: Національний економічний університет, Національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, Державний медичний унівеситет ім. ак. І. Горбачевського, Державний технічний університет ім. І. Пулюя, Інститут економіки і підприємництва, технікуми, коледжі, профтехучилища та обласне державне музичне училище ім. С. Крушельницької. У 30-ти загальноосвітніх школах навчається понад 31 тис. учнів. У місті є декілька приватних ВУЗів.
- Дитячі садки
- Школи
- Ліцеї
- Гімназіїї
- Училища
- Вищі учбові звклади
[ред.] Культура
Окрасою Тернополя є театральний майдан і бульвар Шевченка. Тут 29 квітня 1990 р. вперше в нашій державі було піднято і освячено український національний прапор. Ще раніше тут провела річчя Крайова Рада Народного Руху, створена першою в Україні 24 березня 1989 р. На майдані проходять велелюдні зібрання, мітинги які проводять демократичні партії та громадські організації, відбувається урочини випускників шкіл. Сюди люди приносять квіти до пам'ятника Т. Г. Шевченка, встановленому у сквері біля майдану.
На вулиці гетьмана П. Сагайдачного 28 травня 1995 року освячено пам'ятник І. Франку, який природно поєднується із архітектурним ансамблем міста. Це - ще одне підтвердження того, що Тернопіль продовжує свої культурно-мистецькі традиції.
Ще з минулого століття до нинішнього дня тернополяни щороку урочисто відзначають роковини Т. Г. Шевченка. Пам'ятними подіями у житті міста були виступи корифеїв українського театру М. Кропивницького, М. Заньковецької, М. Садовського, композитора М. Лисенка, всесвітньо відомої Соломії Крушельницької. В роки першої світової війни режисер Лесь Курбас організовував славнозвісні "Тернопільські театральні вечори". В різні часи у нашому місті перебували П. Куліш, І. Франко, В.Стефаник, Лесь Мартович, В.Гнатюк, О.Довженко, І.Багряний, П.Тичина, М.Рильський, М.Бажан, А.Малишко, О.Гончар.
У Тернополі працюють драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, театр ляльок, філармонія, обласний краєзнавчий і художній музей, палаци культури, кінотеатри, бібліотеки, є Співоче поле. Кращі творчі сили об'єднують обласні організації Спілок письменників, художників, журналістів, архітекторів України.
На поліграфічній базі міста кілька років тому створено видавництво "Тернопіль", "Збруч", "Лілея", "Богдан", "Джура", "Підручники & Посібники", "Астон", які випускають книги місцевих авторів, журнал "Тернопіль" щорічник "Тернопілля", друкує понад 30 газет. Працюють державна телерадіокомпанія, дві комерційні телестудії та три комерційні радіостудії.
[ред.] Спорт
[ред.] Видатні люди
[ред.] Архітектурні пам'ятки
[ред.] Тернопільський став
Тернопіль – одне з небагатьох міст у світі, в самому центрі яких є така велика водойма, при чому оточена відразу кількома парками. Тернопільський став є символом міста. Якщо інші західноукраїнські міста гордяться архітектурною спадщиною, то гордість Тернополя – його блакитне плесо.
- Став Тарновського як захисний щит фортеці XVI - XIX століття
Тернопільський став є майже ровесником міста. 15 березня 1548 року Ян Тарновський, засновник Тернополя і власник фортеці, отримує привілей на будівництво греблі та створення ставу. Збудували водойму в заплаві річки Серет як оборонна ланка від нападів турків і татар. І завдяки ставу фортеця Тарновського стає ще більш неприступною.
У ХVI столітті майже одночасно зі Старим замком зводиться Надставна церква. Вона, окрім того, що разом із міськими валами обороняла місто, виконувала ще й екологічну функцію. Ії дзвони не лише скликали городян на літургії та сповіщали про набіги татар, а й очищали став від шкідливих бактерій, оскільки у штучній водоймі вода часто застоювалась. Один зі дзвонів мав наднизькі звукові частоти, через періодичні удари в який гинули мікроби. В загальному, став мав значне господарське значення. У XVII столітті на ньому працювало чотири млини, – а це приносило неабиякі прибутки місту. А ще в озері розводили багато риби. Вже на початку ХХ століття водойму взяв в оренду тернопільський підприємець Володимир Трач. Він експортував рибу до багатьох міст Польщі. Загалом, в озері водилися щуки, окуні, коропи, карасі та ін. види риб.
- Перша половина ХХ століття. Занепад Тернопільського ставу
Були часи, коли став занепадав. Це траплялось ще в часи нападів турків і татар на місто. Дуже сильно водойму занехаяли у міжвоєнний період ХХ століття, коли Тернопіль перебував під польською владою. В ті часи у водоймі був низький рівень води, до того ж вона була замуленою. Став сильно заростав. Однак навіть із цього можна було отримати вигоду – мешканці зрізали очерет для своїх господарських потреб, а взимку збирали лід для тогочасних холодильників.
До середини ХХ століття між Старим замком та Надставною церквою існував найдавніший район Тернополя – Підзамче. Тут же знаходився і міський ринок, від якого походить назва сучасної вулиці – Старий ринок. На Підзамчі мешкали переважно ремісники та рибалки. На жаль, до наших днів ця історична місцевість не збереглась. Від неї залишилось хіба що два будинки, що колись оточували ринок, та кілька будинків на вулиці Над ставом.
- Друга половина ХХ століття. Відродження. Зміна назви - Комсомольське озеро
Під час Другої Світової війни Тернопільський став був повністю знищений. В п’ятдесятих роках минулого століття відбувається масштабна відбудова Тернополя. Водну перлину міста стали відновлювати у 1956 році, коли було прийнято рішення про підпорядкування всіх водних ресурсів місцевій владі. Тоді збудували нову дамбу, а рівень води став вищим, ніж було раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу – понад 300 гектарів, і назвали його Комсомольським озером.
Між водоймою та центром міста заклали парк імені Шевченка, який протягнувся вздовж східного берега водойми. Відреставрували Старий Замок, у якому згодом розмістився Палац спорту. Впритул до нього прибудували будинок, в якому розмістили ресторан „Хвиля”. Над рестораном була тераса, з якої відкривалась чудова панорама озера. На південно-східному березі був створений міський пляж. Уся набережна вздовж парку була оформлена в неокласичному стилі, який у ті часи був досить поширеним. Були споруджені альтанка та інші декоративні об’єкти. В цей же період був споруджений острів Кохання.
У шістдесятих роках пляж біля Старого замку ліквідували. Натомість створили стоянку для катерів, яхт і моторних човнів. Біля Старого замку збудували центральну пристань. Широкі сходи, що ведуть до неї, розділив каскад штучних водоспадів, який назвали „Сльози Гронського”. Пан Гронський у той час був головним архітектором міста. Поруч, на частині території колишнього Підзамче за типовим проектом збудували готель „Тернопіль”, а з боку набережної створили мальовничі схили. На протилежній стороні, на схилах Кутковецької гори, заклали лісопарк „Загребелля”. На березі новоствореної зеленої зони збудували ресторан „Поплавок”, з тераси якого відкривався чудовий краєвид на центральну частину міста. Біля ресторану створили новий пляж. Згодом його назвали Ближнім. Неподалік села Пронятин створили ще один пляж, який дістав назву "Дальній". У сімдесятих роках двадцятого століття стоянку човнів перенесли на протилежний берег міста. Там же був створений Морський клуб.
- Судноплавство
У 1968 році в Тернополі з’явився теплохід, який назвали ім’ям Григорія Танцорова – одного з визволителів міста від німецько-фашистських загарбників 1944 року. Судно збудоване – у 1963 році в Білорусі. Майже п’ять років теплохід ходив по Дністру за маршрутом від Старої Ушиці Хмельницької області до Мельниці Подільської Тернопільської області. Судно мало назву „Заліщики”. З того часу й по нинішній цей теплохід з надписом „Герой Танцоров” щоліта і щодня виходить у рейс, щоб покатати усіх бажаючих. Капітан судна – Тарас Григорович Парій, який вже майже сорок років керує теплоходом.
У 1966 році на ставі з'явився ПТ-50, тобто „Пасажирський теплохід – п’ятдесята модель”. Він значно менший. Збудований – у 1966 році. Відпочиваючі розрізняли теплоходи так: „великий катер” та „маленький катер”. У спекотні літні вихідні ПТ-50 та „Герой Танцоров” разом виходили в рейс. У більш прохолодний період обидва теплоходи, працювали окремо, по черзі. Теплоходи перебували у власності Морського клубу. Зупинялися теплоходи біля готелю „Москва”, біля ресторану „Хутір”, Дальнього пляжу та біля села Пронятин. Останню зупинку скасували під час будівництва пішохідного мосту. Цей міст з’єднує Дальній пляж та с. Біла.
На початку 1990-х років відомство, якому підпорядковувались теплоходи, розформували. І, щоб зберегти судна від розбазарювання, їх передали в оренду одній приватній тернопільській фірмі. Однак нестабільна економіка держави призвела до того, що новий власник міг випускати в рейс лише один теплохід – „Герой Танцоров”. Інший – ПТ-50 змушений був іржавіти на березі стояки теплоходів. У 2005 році теплоходи передали на баланс комунальному підприємству "Тернопільелектротранс", яке до того обслуговувало випуск на лінії тільки тролейбусів. І ще одна цікава річ. Після капітального ремонту „Героя Танцорова”, яке здійснили у 2006 році, йому замінили кабіну капітана. Нова ж зроблена з кузова тролейбуса „Skoda 9Tr”.
- Парки
У вісімдесятих роках ХХ століття благоустрій територій довкола Комсомольського озера не припинявся. За греблею створили гідропарк „Піонерський”, який з часом перейменували у „Топільче”. А біля підніжжя лісопарку „Загребелля” спорудили готель „Москва”. Згодом готелю дали назву „Галичина”.
- Великий фонтан
У 1975 році на Комсомольському озері з’явилась ще одна його окраса – Великий фонтан, який одразу ж охрестили „Струменем Кородюка”. Пан Кородюк в той час був міським головою. Висота центрального струменя сягала п’ятнадцяти метрів, бокових – до п’яти. Фонтан виконував не лише естетичну функцію, а ще й екологічну. Оскільки в Комсомольському озері вода через відсутність течії попід східними берегами застоювалась, виникла необхідність у будівництві якого-небудь механізму, що міг би її створювати. Так і з’явилась ідея щодо спорудження фонтану. Через великі затрати на його функціонування, водограй працював не щодня, а переважно по вихідних та у святкові дні. У 1990-х роках через економічну кризу фонтан вивели з експлуатації. З 2000-го року фонтан працює лише – на Великдень, у День незалежності України та День міста Тернополя. Навесні 2003 року через відсутність належного ремонту конструкцій під час танення криги, фонтан затонув.
- Спортивні заходи. Нова назва - Тернопільський став
В радянський період довкола Комсомольського озера було створено велику відпочинкову інфраструктуру. В серпні 1987 року Тернопіль був центром проведення чемпіонату світу з водномоторних видів спорту.
Перейменували Комсомольське озеро в 1992 році, і з того часу водойма називається Тернопільським ставом.
[ред.] Парки
- Гідропарк "Топільче"
- Парк ім Т.Г. Шевченка
[ред.] Карти міста
[ред.] Промисловість
[ред.] Торгівля
[ред.] Транспорт
[ред.] Звя'зок
[ред.] Органи управління
[ред.] Зовнішні посилання
- Каталог веб ресурсів Тернопільщини
- Рейтинг веб ресурсів Тернопільщини
- Тернопіль та Тернопільська область, Товари, Послуги, Підприємства
- Тернопільські новини
- Радіо Тернопіль 106.1 FM
- Радіо ТОН 103.5 FM
- УХ-радіо 101.1 FM
- TV-4 Тернопільська телекомпанія
| Райони Тернопільської області | ||||
|---|---|---|---|---|
| Бережанський | Борщівський | Бучацький | Гусятинський | Заліщицький | Збаразький | Зборівський | Козівський | Кременецький | Лановецький | Монастириський | Підволочиський | Підгаєцький | Теребовлянський | Тернопільський | Чортківський | Шумський | ||||
| Міста обласного значення Тернопільської області | ||||
| Тернопіль | ||||


