Свєрчевський Кароль
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кáроль Свєрчéвський (22.2.1897, Варшава—28.3.1947) — польський військовий діяч, генерал. Працював робітником на фабриці Герляха у Варшаві. У 1915 евакуйований до Росії, де брав участь у революції і громадянській війні на боці більшовиків. 3 1918 —у Червоній армії, з 1921 — викладач і комісар Польської школи червоних комунарів. У 1928 закінчив Військову академію ім. М. Фрунзе, працював у Генеральному штабі РСЧА. У 1936 виїхав в Іспанію, де під іменем "генерал Вальтер" командував дивізією іспанської республіканської армії. У роки радянсько-німецької війни 1941—45 — у Червоній армії, з 1943 — один з організаторів Польської армії в СРСР, заступник командира І. корпусу, пізніше — заступник командувача І Польської армії. З 1944 - член і керівник органів Польської робітничої партії, посол Крайової Ради Народової. Командував II Польською армією, яка брала участь у бойових діях на заключному етапі війни (на території Польщі, Чехословаччини та Німеччини). З лютого 1946 призначений заступником міністра оборони Польщі. Виконував ряд дипломатичних місій, зокрема на переговорах із міжнародною Контрольною комісією щодо репатріації поляків із Німеччини і західних країн, а також у США, Канаді та країнах Латинської Америки. У січні 1947 обраний послом сейму. Загинув під час інспекторської поїздки у південно-східну частину Польщі в р-ні м. Балігруд, де потрапив у засідку, влаштовану сотнями УПА під командуванням "Хріна" і "Стаха". Смерть С. стала приводом для початку здійснення завчасно спланованої польським комуністичним урядом операції з депортації українського населення з місць постійного проживання на північно-західні землі Польщі (див. "Операція Вісла").

