Польська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Польська мова
Поширена в: Польща (38,5 млн.) ,Білорусь, Україна,Німечина
Регіон: Східна Європа
Кількість мовців: ~ 46 мільйонів
Місце:
Класифікація: Індо-Європейска

 Слов'янська
  Західнослов'янська
   Польська

Офіційний статус
Державна: Польща
Регулює:
Коди мови
ISO 639-1 pl
ISO 639-2 pol
SIL POL

Польська мова (польс. język polski) — слов'янська мова, належить до групи західних слов'янських мов.

Зміст

[ред.] Особливості

Польській мові характерний особливий порядок слів, при якому група підмета стоїть перед групою присудка, узгоджене означення у стійких зворотах міститься після означуваного слова, а в складеному присудку допоміжне дієслово być ніколи не опускається.

[ред.] Фонетика

  • 1) наявність носових голосних ą; ę (dąb «дуб», sąd «суд», pięć «п'ять», mięso «м'ясо»);
  • 2) постійний наголос на передостанньому складі;
  • 3) заміна властивих українській та іншим слов'янським мовам м'яких або твердих приголосних t, d, r на ć, , rz («ж»): ciasto, dzień, rzeka «річка»;
  • 4) чергування е перед передньоязиковими твердими приголосними, залежно від походження, з а чи о: wierzyć «вірити» - wiara «віра», nieść «нести» — niosę «несу»;
  • 5) чергування сполучення -er- після м'яких перед передньоязиковими твердими приголосними з -аr-: twierdzić «твердити» - twardy «твердий»;
  • 6) чергування перед кінцевими дзвінкими приголосними ó («у») з о, ą з ę: bób «біб» — bobu «бобу», błąd «помилка» — błędu «помилки».

[ред.] Морфологія

  • 1) вживання особових показників у 1-й і 2-й особах однини й множини минулого часу — рухомі закінчення -em (-m), -eś (-ś), -ście: miałem «я мав», miałeś «ти мав», але miał «він мав»; spałeś dobrze або dobrześ spał «(ти) добре спав»;
  • 2) закінчення -my в 1-й особі множини дієслів теперішнього часу: czytamy «читаємо», robimy «робимо»;
  • 3) вживання дієслівної зв'язки być «бути» у теперішньому часі;
  • 4) утворення складеної форми майбутнього часу дієслів за допомогою зв'язки być «бути» у сполученні не тільки з інфінітивом, але і з формами активних дієприкметників минулого часу на ł: będę pisać, będę pisał(a);
  • 5) вживання особових закінчень дієслів при творені форм умовного способу:

czytał(a)bym «я читав би (читала б)», czytał(a)byś «ти читав би (читала б)», czytałi(ły)byśmy «ми читали б», czytałi(ły)byście «ви читали б».

[ред.] Приклад

«Заповіт» Тараса Шевченка польською мовою у перекладі Пастернака:

Testament

Kiedy umrę to na wzgórzu
Wznieście mi mogiłę,
Pośród stepu szerokiego
Ukrainy miłej.
Aby łany rozłożyste
I brzeg Dniepru stromy
Można było widzieć, słyszeć
Jego grzmiące gromy.
Gdzie uniesie z Ukrainy
Do sinego morza
Wrażą krew... dopiero wtedy
I łany, i wzgórza —
Wszystko rzucę i ulecę
Do samego Boga,
Aby modlić się... aż dotąd
Ja nie uznam Boga.
Pochowajcie mnie i wstańcie,
I kajdany rwijcie,
I posoką, wrażą juchą,
Wolność swą obmyjcie.
Mnie zaś w wielkiej już rodzinie,
W kraju wolnym, nowym,
Pamiętajcie wspomnieć czasem
Dobrym, cichym słowem.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.