Симиренко Василь
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Василь Федорович Симиренко (7 березня 1835 - 17 грудня 1915, Київ) - український промисловець, інженер-конструктор та технолог у ділянці цукроварства, визначний меценат укр. культури, син Федора Симиренка, серед укр. громадянства відомий як «Великий Хорс».
Зміст |
[ред.] Інженерна та бізнесова діяльність
Закінчив Політехн. Ін-т у Парижі, побудував власну цукроварню у Сидорівці (Канівський пов., Київ. губ., тепер, ймовірно, с. Сидорівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл.) і поставив її на високому техн. рівні (вдосоналивши технологію виготовлення цукру та обладнавши підприємство машинами власного винаходу), один з перших запровадив у Рос. Імперії виробництво пастили.
[ред.] Благодійництво
Відоме таке висловлювання В. Симиренко: "Кожен мусить робити те, на що здатний. Я тямлю заробляти гроші, то мушу їх заробляти для України". Впродовж 40 pp. він реґулярно передавав одну десяту своїх прибутків на укр. культ. цілі: покривав дефіцити ж. «Киевская Старина», згодом «Літературно-громадський вісник», «України», україномовної газети «Рада», «Гром; Думки», «Ukrainische Rundschau», в-ва «Вік» та ін.; підтримував фінансово укр. діячів і письм. (М.Драгоманова, М.Коцюбинського, Б.Грінченко тощо), взяв до себе на роботу (після заслання) П.Чубинського; 1912 пожертвував (за посередництвом М.Грушевського) 100 000 карб. для НТШ (на купівлю нового будинку, бібліотеку, друкарню тощо). У Сидорівці заснував один з кращих нар. театрів, побудував школу, лікарню. Весь свій маєток (ціною бл. 10 млн карб.) записав на укр. культ. цілі; цією фундацією мало опікуватися Товариство допомоги укр. літературі, мистецтву і науці (ним відали укр. діячі культури); воєнні події й революція перешкодили реалізувати цю фундацію.
[ред.] Вшанування
На будинку за адресою вул. Десятинна, 9 у Києві, де В.Симиренко проживав з 1899 по 1915 рр. встановлено меморіальну дошку.
[ред.] Література
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

