Сосулівка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сосулівка | |||
|---|---|---|---|
|
|
|||
| Область | Тернопільська область | ||
| Район/міськрада | Чортківський район | ||
| Рада | — | ||
| Код КОАТУУ | {{{Код КОАТУУ}}} | ||
| Основні дані | |||
| Засноване/перша згадка | |||
| Населення | 1 176 | ||
| Площа | 1017 м/кв км² | ||
| Щільність населення | осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 48579 | ||
| Телефонний код | +380 66 | ||
| Географічні координати | ??°??' пн.ш. ??°??' сх.д. | ||
| Висота над рівнем моря | м | ||
| Водойма | |||
| Відстань до обласного центру | км | ||
| Відстань до районного центру | км | ||
| Адреса місцевої ради | |||
| тернопільська обл. Чортківський р-н | |||
Сосулівка — село Чортківського району Тернопільської області, розташоване на річці Серет.
Населення — 1 176 осіб.
Моє рідне село Сосулівка знаходиться у Чортківському районі. Тернопільскої області; віддалене від райцентру на 19 км., від найближчої залізничної станції на 8 км., від автостради на 8 км. Воно розкинулося у Західному Поділлі в мальовничій долині річки Серет, де мимохіть розкинулись гори. Завбачливими виявились колишні поселенці, обравшивигідне місце для своїх сель: у затишній долині, отченій навколо невисокими горами, вкритими густим лісом, з яких витікає багато джерел. В лісі можна було заховатися від чужинських зайд, звідти можна було рукою подати до поля чи вийти вполювати лісову дичину, нарубати деревини, а з неї поставити частокіл чи звести будівлю.
Село у сиву давнину
Легенда про походження назви села.
Територія нашого села заселена десь на рубежі ІІІ – ІІ тис. до н. е. Під час археологічних розкопок львівські археологи на так званій Кчуровій горі виявили бивень та зуби мамонта, велику кількість керамічних відщепів, а також знаряддя праці – скребла. В селі від покоління до покоління передається така легенда про походження назви нашого села. Село наше з найдавніших часів і аж до турецько-татарських набігів на Україну знаходилося на Качуровій горі (найвищій горі села). Але під час одного із набігів турків і татар жителі села збігли вниз і заховалися в зарослях річкової долини. Коли після відходу турецько-татарського війська жителі повернулися на гору, то побачили, що їхнє село вщент зруйноване і спалене. І тоді вирішили не відбудовувати село на горі, а зснувати село у річковій долині на місці вкритому болотм і заростями. І через те, що нове село виникло на воді, а по турецьки вода означає “sos”, і пішла назва села “Сосулівка”.
Село у княжу добу
Слов’янські племена мого краю здавна Були пов’язані з політикою київських князів. Вони брали участь у походах Олега та Ігоря на Візантію. З 40-их років XIV ст. розпочалося загарбання західноукраїнських земель сусідніми іноземними державами: в ході цього загарбання село Сосулівка із центральною і південною частиною Тернопілля попали під владу Польського королівства. З кожними роком посилювалась польська колонізація, особливо вона стала відчутною після Люблінської унії 1569 року. Тоді південна частина Чортківського повіту (з центром Ягільниця) була подарована кращому польському воєначальнику Станіславу Лянцкоронському. Під його владу потрапили і землі Сосулівки. Коли Станіслав Лянцкоронський розпочав у с. Ягільниця будівництво свого замку, то у ньому брали участь селяни із навколишніх сіл, в тому числі і жителі Сосулівки. Доля селян ставала все важчою. Крім того, що постійно зростало закріпачення селян, вони ще й ставали першою жертвою під час розбійних нападів татарських і турецьких орд. Ось чому селяни Сосулівки радо вітали початок Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, вони радо вітали козацько-селянський загін, який йшов до замку Лянцкоронського, щоб захопити його. Після Першого поділу Речі Посполитої Чортківщина разом із Сосулівкою увійшли до складу Австро-Угорської імперії. І знову австро-угорські чиновники обклали обездолених селян великими податками, збільшували панщину. Це призвело до наростання нового визвольного руху. Побоюючись всенародного повстання цісар Фердинанд в 1848 році проголосив скасування панщини. Як і скрізь в Галичині в Сосулівці панщину скасовано 16 травня 1648 року. І з того часу кожного року 16 травня в центрі села священник відправляв богослужіння на честь цієї дати. А під час святкування 80-річчя скасування панщини в центрі села було встановлено хрест з написом: «В честь скасування панщини. 1928 рік.» (правда, цей хрест за радянської влади був знищений і довший час від нього залишався тільки підструменок. Його відновили аж в 1992 році і тепер він є окрасою центру с. Сосулівка). За часів панування австро-угорської влади у с. Сосулівка була заснована перша школа (1881 р.) і перше культурно-просвітницьке товариство «Просвіта». Ці дані отримано в Центральному Державному Історичному Архіві України у м. Львів (далі ЦДІА у м. Львів), ф. 348, с. 5208. під назвою «Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка», де зібрано більше півсотні документів. Перший документ датовано 1900 роком, останній написаний 1939 року. В ЦДІА є лист уже письменного селянина с. Сосулівка Наконечного-Зеленового Івана від 24 листопада 1900 року, в якому він пише до Львова у товариство «Просвіта»: «… в нашім селі Сосулівка хтєт люде читальні, в нас школа заложена 1881 року… В нас би давно була читальня, але як то сє в селі діє, війт не контектний в тім.» [1]. Із архівних документів у Львові можна довідатись, що в 1903 році членами читальні в селі стали 65 чоловік (45 господарів і 20 парубків) – 15 письменних і 50 неписьменних. Таким був освітній рівень наших жителів села на початку ХХ ст. І це в селі, де школа існувала від 1881 року. Правда на початку ХХ ст. до школи вже було вписано 70 чоловік, а біля 200 дітей змушені були працювати. Тих дітей, що ходили до школи, навчав один учитель-поляк своєю мовою, що була малозрозумілою учням. Навчання дітей проходило в сільських хатах. Напередодні І світової війни в центрі села була збудована досить велика двоповерхова школа, але вона простояла недовго. У І-у світову війну вона згоріла і залишилися тільки мури. Тоді навчання знову проходило в сільських хатах. В селі, на сьогоднішній день, збереглася одна з хат, де проводилось навчання учнів – це хата Сапіщук (Гринькової) Ганни. Село в роки нового польського панування в Галичині (1921 –1939 роки) Після відновлення польського панування в Галичині в 1920 році – в селі Сосулівка в 1921 році теж відродилась польська влада. В селі в цей час проживали люди трьох національностей: українці, поляки і євреї. Спостерігалась відмінність в заняттях жителів різних національностей. Українці і поляки займались сільським господарством, євреї – торгівлею, мали свої власні магазини, а одна єврейська сім’я – млин. Серед українців і поляків було класове розшарування на бідняків і середняків. Одна українська сім’я рахувалась панами. А серед євреїв розшарування не було. Селяни мали свою землю, хто більше, хто менше, а хто й зовсім не мав поля і змушений був найматися до середняка на роботу, або працювати у фільварку (маєтку польського пана – спочатку Янушевського, потім – Жуковського, які в селу не проживали, а мали свого управителя). За роботу у фільварку чи на полі селяни одержували зерно і гроші, але дуже мало.
Використана література 1. Центральний Державний Історичний Архів України у м. Львів (ЦДІА у м. Львів), ф. 348, с. 5208. «Звіти й листування про діяльність читальні в с. Сосулівка»

