Пересопницьке Євангеліє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пересопницьке Євангеліє
Пересопницьке Євангеліє
Мініатюра "Євангеліст Марко"
Мініатюра "Євангеліст Марко"
Збільшити

Пересопницьке євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія.


Писець Пересопницького Євангелія - Михайло Василієвич, син сяноцького протопопа, працював над створенням пам'ятки під керівництвом архімандрита Пересопницького монастиря Григорія.

Робота була розпочата 15 серпня 1556 р. в Дворецькому монастирі князів Жеславських, завершена - 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі на Волині (тепер Рівненський район Рівненської обл.).

Замовниками та меценатами виступали волинські князі: Настасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка - князі Іван Федорович та Євдокія Чарторийські.

Написане на пергаменті пізнім уставом чорним чорнилом і циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо.

Пам’ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народнорозмовної фонеми И переднього ряду високого підняття, українські рефлекси ятя, перехід о, е в і в новозакритому складі тощо. На морфологічному рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтаксична структура виразно українська.

Народнорозмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробним» письмом. Це, здебільшого, старослов’янські слова (наприклад, «чресла» — бедра, «бдЂти» — не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («стрЂху» — дах, «через збожя» — через оранку і т. п.).

На графіці рукопису позначився другий південнослов’янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.

З часу свого завершення пам'ятка знаходилася в Пересопницькому монастирі. З 1600 р. до 1701 р. історія її побутування невідома. 17 квітня 1701 р. вона була подарована гетьманом України Іваном Мазепою до Переяславського кафедрального собору. З 1799 р. зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом - у Полтавській семінарії, в Полтавському історико-краєзнавчому музеї, в заповіднику "Києво-Печерська лавра".

До наукового обігу пам’ятку ввів О.Бодянський.

24 грудня 1948 р. Пересопницьке Євангеліє передали до Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського (Київ), де зберігається і досі.

Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.


Текст Євангелія в форматі Акробата

Євангеліє на archives.gov.ua

Іншими мовами