Ревуцький Левко Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!


Ревуцький Левко (Лев) Миколайович (20 лютого 1889-1977) - український композитор, педагог, музичний і громадський діяч

Левко Ревуцький — визначний композитор, педагог і музикант, громадський діяч, член АН УРСР, брат Дмитра Pевуцького, родом із села Іржавця на Чернігівщині. Із 1903 був учнем М. Лисенка, спершу в приватній музичній школі М. Тутковського в Києві, згодом у Музично-драматичній школі М. Лисенка. З 1907 студіював ораво в Київському університеті. З того часу походять його перші твори для фортепіяна: соната, прелюдії, вальси і концерт для фортепіяна з оркестрою. У 1913—1916 вчився композиції у Київській консерваторії в класі Р. Ґліера. У 1918—1924 перебував у Прилуці. Там написав кантату «Хустина» (за Шевченком) для хору, солістів і фортепіяна, пізніше в оркестровій редакції (1944). З 1924 у Києві викладач Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка, з 1934 — Київській консерваторії.

Під час Другої світової війни Ревуцький був керівником катедри історії й теорії музики Ташкентської консерваторії. Р. виховав цілу ґенерацію нинішніх українських композиторів: М. Дремлюга, В. Гомоляка, О. Андреєва, Г. Жуковського, Ю. Майбороди і П. Майбороди, В. Кирейка, А. Филипенка, С. Жданова, А. Коломийця, О. Зноско-Боровського, Л. Левитова, В. Рождественського, Л. Грабовського та ін. Гостро скритикований за фортепіяновий концерт (2, 1934), Р. дуже обмежив свою композиторську творчість, зосередившися майже виключно на професорській діяльності та редагуванні раніше написаних творів.

Ревуцький автор творів великих музучних форм: соната для фортепіано, дві симфонії (друга на теми українських народних пісень 1926, у новій редакції 1940, один з найкращих творів P.), два концерти для фортепіано. Ці твори написані з тонким знанням виконавчого апарату, одні з перших в українській музичній літературі. Також у творах менших форм (фортепіанні прелюдії, твори для скрипки й віолончелі з фортепіано) Ревуцького дуже оригінальний свіжістю музичної мови й технічними прийомами. Серед вокальних творів відзначається кантата «Хустина», як і прекрасні обробки народних пісень для голосу з фортепіяном, в яких особливо цікаві фортепіянові партії, трактовані наскрізь самостійно (окремі збірники "Гал. пісні", "Сонечко", "Козацькі та історичні пісні"). Інші вокальні твори: 4 квартети, твори для хору з фортепіяном («Про Кармелюка», «Три пісні») та ін. Муз. мова Р. значною мірою новаторська, частково романтична, співзвучна музиці поч. 20 в. Разом з Лятошинським Р. найбільш відповідальний за розвиток української музичної культури за останні 50 pp. P. був ред. повного вид. творів М. Лисенка і співредактор опери Лисенка «Тарас Бульба», фортепіянового концерту В. Косенка.

На честь Л. М. Ревуцького названо одну з вулиць Києва

Література: Кисельов Г. Л. М. Ревуцький. К. 1949; Шеффер Т. Л. М. Ревуцький. К. 1958; Бялик М. Л. Н. Ревуцкий. М. 1963; Клин В. Л. Ревуцький. Композитор-піяніст. К. 1973.


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література

Іншими мовами