Туоне Удайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Туоне Удайна (далмат. Tuone Udaina, італ. Antonio Udina) (182110 липня 1898 р.) — вважається останнім носієм далматинської мови.

Для дослідників він був головним джерелом відомостей про діалект острова Велья (зараз Крк, Хорватія), якім розмовляли його батьки. На Крку він прожив все життя, працюючи перукарем; незадовго до його смерті з ним цілком випадково зустрівся туринський лінгвіст Маттео Бартолі. У 1906 році він оприлюднив свої дослідження в докторській дисертації, яку захищав у Віденському університеті під назвою «Далматинська мова: старороманські мовні релікти від Вельї до Рагузи і їхнє місце у Апеніно-Балканській Романії» (нім. Das Dalmatische: altromanische Sprachreste von Veglia bis Ragusa und ihre Stellung in der Apennino-Balkanischen Romania).

Про Туоне Удайну він писав, що його ніякою мірою не можна було назвати ідеальним інформатором — далматинська мова (у її вельотському різновиді) не була його рідною мовою, він вивчив її лише з розмов своїх батьків проміж собою; сам же він повсякденно розмовляв венеціанською мовою. До того ж під час зустрічі з дослідником він був вже старий, глухий і без зубів, і не мав нагоди розмовляти далматинською мовою протягом останніх двадцяти років. 10 липня 1898 року він загинув від вибуху міни, встановленої терористом-анархістом. Трагічна смерть Туоне Удайни перервала дослідження Бартолі; зі смертю останнього носія далматинська мова стала остаточно мертвою.


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Іншими мовами