Обговорення:Русифікація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Щось у мене викликає сумніви відповідність принципу неупередженості розділу "Новітня русифікація". Співвідношення україномовної і російськомовної медійної продукції в Україні не можна вважати доказаним (фактичним) наслідком дії зовнішніх сил (про що, власне, у розділі і не згадується, хоча натяк є :)). Певна річ, не можна вважати доказаним і зворотнє твердження. Отже, або слід привести докази, що приведені факти є наслідком зовнішньої або внутрішньої цілеспрямованої кампанії, або розділ усунути - доки історія не покаже. IMHO :) --Leon II 23:15, 6 листопада 2006 (UTC)

не можна вважати доказаним (фактичним) наслідком дії зовнішніх сил - а сили не зовнішні. З приходом Януковича та Табачника вони вже "внутрішні". Та й не можна забувати про "златоглавую", с її тиском і небажанням розвитку самоідентифікації українців. ТЕж імхо:)))--Sfajrat 23:53, 6 листопада 2006 (UTC)
так чи інакше, це інше питання; я маю на увазі, що у розділі не обґрунтовується, що зумовлює такий стан. Наведені приклади-співвідношення, тощо, і все. Можна подумати, що "новітня русифікація" вже існує сама по собі :), без усіляких на то причин. Як ото процес запустили, так він і йде :). Якщо причини є, зовнішні, внутрішні - їх слід навести, але обґрунтовано.
друге - зараз ніщо не заважає розвиватись українській мові, чи не так? Статус російської мови в будь-якому вигляді не створює загрози українській. Маючи за приклад Швейцарію з чотирма мовами, Канаду з двома мовами (які теж є незалежними, вільними, суверенними, самостійними) і т.п., стверджувати, що надання російській мові статусу другої державної загрожує українській мові - лише натяк на комплекс неповноцінності. Треба не сильцем примушувати споживача, а створювати умови для того, щоб він обирав газету/журнал/книжку/кино українською, а не російською мовою.
Звісно, це вже політичний диспут, а ми не для цього :). Отже, прошу не приймати близько до сердця.
--Leon II 15:00, 7 листопада 2006 (UTC)
Не згоден з тобою, Ілля. Цитую : Согласно официальным данным министерства статистики РБ, в 1998 году из десяти миллионов населения, более восьми миллионов отнесли себя к этническим белорусам и более миллиона – к русским. Т.е. русский язык вторым государственным утверждался при соотношении 81,4% белорусов к 11,2% русских. При этом 85% этнических белорусов считали родным языком белорусский. В Украине же, согласно статистике 2001 года, на 78% этнических украинцев приходится 17% этнических русских. Согласно результатам последнего опроса Центра Разумкова, 52% считают родным украинский язык. И если сравнивать ситуацию в Беларуси и Украине только по этим признакам, то почва для русификации Украины еще более благоприятна, чем в Беларуси. Согласно официальной информации министерства образовании Беларуси, в Минске, через три года после введения государственного двуязычия, 11,2% учащихся обучались в школах с белорусским языком обучения или в двуязычных школах. В 2006 году количество столичных учеников, обучаемых на белорусском языке, сократилось до 2,6%. Во всех областях Белоруссии количество учащихся на русском языке превалирует и составляет от 57% до 81,2%. Нагадую, що руських в Україні від 30 до 40 відсотків. тобто буде ще гірше ніж в Білорусі.--Sfajrat 20:18, 7 листопада 2006 (UTC)
В Білорусі якимось чином обмежується розвиток білоруської мови?--Leon II 20:37, 7 листопада 2006 (UTC)