Торфова промисловість
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Торфова промисловість- галузь паливної промисловості, підприємства якої освоюють торфові родовища, видобувають і перероблюють торф.
Торф складає дуже незначну частину паливного балансу України.
Розвиток торфової промисловості на Україні почався на початку XX століття.
Видобуток торфу протягом 1940-1970-х років коливався в межах 3000-4000 тисяч тон на рік.
В 1950-х pоках були збудовані заводи з брикетування торфу на Житомирщині (Бучманський завод) та Сумщині (Мнівський та Шосткинський заводи).
У 1960-х pоках до них додалися Озерянський (Житомирська область), Змаглайський (Чернігівщина) та Стоянівський (Львівщина) брикетні заводи.
Станом на 1958 рік виробництво торфобрикетів в Україні складало близько 75 тисяч тонн на рік, а до середини 1970-х рр. збільшилося до 800 тисяч т/рік.
Незважаючи на збільшення обсягів виробництва, торфова промисловість у той період працювала переважно для індивідуального споживання.
На сьогодні основна частина торфу, який видобувається в Україні, використовується для потреб сільського господарства (для поліпшення якості ґрунтів) або входить до складу більш складних торфопохідних матеріалів (торфокомпостів, торфобрикетів, торфосубстратів, торфокрихти тощо).
Зміст |
[ред.] Видобуток торфу
Розробляють торф відкритим способом, бо всі торф’яні родовища розташовані на земній поверхні.
Існує дві основних схеми видобутку торфу: порівняно тонкими шарами з поверхні землі та глибокими кар’єрами на всю глибину торф’яного пласту.
За першою з цих схем виробляють витинанням, а за другою – екскаваторним (або кусковим) способом. Відповідно й торф за способом видобутку поділяють на витятий і кусковий.
[ред.] Фрезерний спосіб видобутку
Фрезерний спосіб видобутку є найпоширенішим але найчутливішим до зміни погодних умов.
При фрезерному способі торф розпушується на глибину до 2 сантиметрів за допомогою трактора з встановленим на ньому навісним обладнанням. Таке обладнання являє собою фрезерний барабан або ножовий фрезер. Обертаючись навколо власної осі та заглиблюючись в поклади, фрези знімають невеликий за товшиною шар, перетворюючи його на крихту. Розпушений таким чином торф сохне на сонці. Під час сушки торф перевертається 1-3 рази за допомогою ворушилки, яка також встановлюється на тракторі.
Після того, як фрезерний торф досягає потрібної вологості, він збирається в валки прямо на полі. Фрезерування, ворушіння та валкування утворюють собою так званий „цикл збору”. Відразу після валкування починається новий процес фрезерування поверхні болота. Торф, зібраний в валки, гірше вбирає вологу і тому залишаться сухим.
Після виконання 4-6 циклів збору торф, за допомогою стрічкового конвеєру з валок вантажиться на причепи та доставляється на спеціальний майданчик для подальшого складування в бурти.
Фрезерний торф може бути висушений лише при сухій сонячній погоді, тому його видобуток можливий лише влітку протягом досить короткого періоду часу.
Фрезерний торф являє собою сипучу суміш дрібних часточок різного розміру.
Процес фрезерування використовується і для виробництва кускового паливного торфу. В цьому випадку торф’яний поклад спочатку розпушується (на глибину до 500 мм) і переробляється, а потім формується в шматки необхідних розмірів.
[ред.] Екскаваторний або кусковий спосіб видобутку
При екскаваторному способі отримують торф’яне паливо у вигляді великих шматків вагою по 500-1000 г. Екскаваторний спосіб видобутку ще називають „кусковим”.
Процес заготівлі кускового торфу не дуже відрізняється від фрезерного, але менше залежить від погодних умов.
Кусковий торф видобуваєтсья за допомогою навісного диску з гідравлічним циліндром. Диск піднімає торф на поверхню з глибини близько 50 см. В циліндрі він пресується під тиском, а потім виштовхується назовні через прямокутні сопла та хвилеподібно вкладається на поверхні поля. В результаті отримують т. зв. „хвилеподібний” кусковий торф. Сформований кусковий торф через декілька годин сушки на сонці майже не вбирає в себе вологу.
Досить добре висушений кусковий торф (як і фрезерний) збирають у валки, де триває його просушка. Після цого на поверхню піднімають ще одну порцію торфу. Таким чином валкують 1-3 шари торфу, після чого його збирають і транспортують для вкладання в бурти.

