Шахи
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шахи, гра, що поєднує в собі властивості мистецтва (уяви), науки (логічноточний розрахунок) і спорту. В Україні відомі з 10 — 11 ст., куди були принесені з батьківщини шахової гри, Персії. Знайдено шахові фігури в археологічних розкопах Вишгороду, Києва, Турова, в Чорній Могилі біля Чернігова. В усній словесності, зокрема билинах, згадується, що шахи були популярні за часів Київської Русі. Пізніше довго не зустрічаються згадки про шахи в Україні, бо в Московії довгий час вони були заборонені Православною Церквою; проте розвиток їх у Польщі (поема Я. Кохановського «Szachy», 1564) імовірно не лишився без впливу на вищу верству в Україні. Відомо, що за Гетьманщини шахістом був митрополит Т. Яновський, а меценатом шахівого мистецтва гетьман К. Розумовський.
З так званою європеїзацією Росії шахи поширилися і в Росії (перший російський підручник гри в шахи І. Бутрімова з'явився 1821). У розвитку шахів в Росії відіграли роль українці: М. Безкровний (1840–1897) з Одеси, котрий був багаторазовим чемпіоном паризького клубу «Cafe de la Regence», став співзасновником Петербурзького шахового клубу; інший українець Д. Коленко сприяв діяльності Петербурзького шахового зібрання (засноване 1901). Цей клуб здійснив четвертий російський чемпіонат шахів; третій чемпіонат відбувся в Києві (1902); перший в Україні клуб постав у Харкові (1881), згодом постали клуби у Києві, Одесі й інших містах. 1909 відбувся в Одесі Південно-російський шаховий чемпіонат, що був першим чемпіонатом України; переможцем вийшов Б. Верлинський, на друге місце вийшов Ю. Боголюбов.
Зміст |
[ред.] Шахи в радянські часи
З 1924 провадяться річні чемпіонати з шахів в УРСР. Чемпіонами з шахів в УРСР були:
- В. Равзер,
- Й. Погребинський,
- М. Шумилін,
- А. Банник,
- І. Липницький,
- О. Сокольський,
- І. Болеславський,
- Ю. Ґеллер,
- А. Хавін,
- Ю. Николаєвський,
- Л. Альбурт.
- Боголюбов (1889 — 1952), родом з Києва, був двічі чемпіоном СРСР (1924 і 1925) та двічі претендентом на світову першість (1929 і 1934).
- Ф. Богатирчук (1892 — 1983), теж киянин, був кочемпіоном СРСР (1927, друге місце 1938) і чемпіоном України (1937).
- О. Селезньов (1888 — 1963), котрий був учасником кількох міжнародних турнірів, брав участь у чемпіонаті України 1927.
У 1960–80 pp. перемогли на чемпіонатах України наступні шахісти:
- Л. Штейн (1960, 1962),
- Ю. Николаєвський (1963, 1977),
- А. Банник (1964, 1965),
- Ю. Сахаров (1966, 1967, 1968),
- В. Савон (1969),
- В. Тукманов (1970),
- Л. Альбурт (1972, 1974),
- М. Підгаєць (1976),
- К. Лернер (1978, 1982),
- М. Охотник (1979),
- В. Маланюк (1980, 1981),
- М. Ґуревич (1984),
- В. Неверов (1985).
Організація шахової діяльності і турніри в СРСР централізовані. Від 1924 українські клуби підпорядковані Всесоюзному комітетові в справах фізкультури і спорту. Українські шахові товариства входять через шахову федерацію СРСР (з 1947) до Міжнародної шахової федерації (франц. Federation Internationale des Echecs, FIDE), яка відбуває шахові олімпіади що 2 роки, але не є автономними членом FIDE. У 1960-их pp. в УРСР було близько 800 000 організованих шахістів, у всьому СРСР — 2,8 млн.
За 1970–80-их pp. кваліфікувалися до циклу змагань за першість світу такі українські ґросмайстри:
- Л. Штейн,
- О. Білявський,
- Й. Дорфман,
- Г. Кузьмин,
- О. Романишин,
- В. Савон,
- В. Тукмаков.
З жінок вибилися українські шахістки:
- Л. Руденко (друга чемпіонка світу, 1950 — 53),
ґросмайстри
- М. Літинська,
- Л. Семенова,
- Л. Муленко.
У шаховому житті України помітне місце посідають шахісти єврейського походження. Крім названих вище, в Одесі жив Я. Ейхенбавм, що написав гебрейською мовою поему — опис бою на шахівниці «Га-Крав» (1847). З України походять кілька ґросмайстрів:
- С. Флор (нар. 1908 в Городенці, Галичина), котрий був капітаном чехо-словацької дружини на кількох шахових олімпіадах;
- І. Болеславський (народився в Золотоноші 1919), тепер ш. дружини СРСР;
- Д. Бронштейн (нар. 1924 в Білій Церкві), чемпіон СРСР,
та інші.
На Західній Україні ширше зацікавлення шахами виникло щойно у 20 столітті. Перший український шаховий клуб постав у Львові 1926 і був названий «Шаховий коник», згодом перейменований на Товариство українських шахістів. Перший український шаховий турнір у Галичині відбувся 1928 у Львові, у якому перші місця припали: С. Попелю, О. Слободянові, Я. Онищукові (10 учасників). Другий турнір відбувся в 1942 у Львові з результатом: Попель, М. Турянський, М. Романишин (14 учасників). Попель і Е. Янів поділили між собою перші місця Західної України (Сянік, 1944).
[ред.] Шахи в українській діаспорі
Після 1945 українські шахісти активізувалися в українських спортивних клубах у таборах Д. П., згодом у нових країнах поселення, творячи шахові секції, і також індивідуально в неукраїнських турнірах: майстри Ф. Богатирчук, І. Теодорович і В. Дзера в Канаді, С. Попель у Франції і США, М. Турянський у Відні і США, Б. Бачинський у Швейцарії і США та інші.
Особливо активною е група українських шахістів в Австралії; в кількох містах там існують українські шахові клуби: Сіднеї, Мельбурні й Аделаїді. В США український шаховий клуб постав у Нью-Йорку 1949 з назвою «Шаховий коник». Згодом й інші спортивні клуби утворили шахові секції, з яких найдіяльніші: «Леви» (Чікаґо), «Тризуб» (Філадельфія), «Львів» (Клівленд). Під егідою Української Спортивної Централі Америки і Канади відбуваються турніри за індивідуальну першість серед українських шахістів, яку здобули:
- О. Попович (1966, 1967, 1968, 1972, 1986),
- С. Попель (1969), С. Стойко (1970),
- Л. Блонарович (1971, 1973, 1985),
- К. Дзера (1974, 1981, 1983, 1984),
- Б. Бачинський (1975, 1976, 1977, 1978, 1979),
- М. Турянський (1982).
Титули сеньйора-майстра Американської шахової федерації і майстра ФІДЕ здобули 2 українські шахісти в США — Б. Бачинський і О. Попович.
Останнім часом на Захід прибули видатні шахісти УССР. В США живе чемпіон України (1972 і 1974) Л. Альбурт (чемпіон США 1984 і 1985). Від 1982 в Швейцарії перебуває і грає на першій шахівниці її національної дружини ґросмайстер Т. Лемачко з України. На 12-ій шаховій олімпіаді Т. Лемачко здобула золоту медаль. До українського походження признається В. Корчной (еміґрант з 1976), багаторазовий чемпіон СССР, двократний визовник за чемпіонат світу (1978 і 1981).
[ред.] Внесок в світ шахів
Український внесок у шахову літературу також помітний. Широко відомі композиції О. Селезньова. Чемпіон світу Є. Ляснер видав 1919 в Берліні його «35 етюдів». У Москві опубліковані з передмовою Г. Левенфіша «Сто шахматных этюдов» Селезньова (1940). Міжнародні ґросмайстри шахової комбінації В. Руденко та П. Бондаренко (обидва з Дніпропетровського) належать до провідних проблемістів світу.
На еміґрації проблемістом є Турянський (Чікаґо), а композиції (студії) укладає Є. Онищук (Торонто). Теорія шахової гри знає в староіндійському захисті українську систему (1. d4 Kf6 2. с4 d6 3. Кс3 е5), що її опрацювали шахісти Києва та захист Боголюбова (1. d4 Kf6 2. с4 е6 3. Kf3 cb4+ 4. Kbd2 0 — 0 5. е3). В шахових композиціях відомі Кримська (опрацював І. Алешин), Львівська, Одеська (В. Мельниченко і Ю. Гордіяк), Рівенська (Н. Леонтів і В. Руденко) та Українська (С. Шедей і В. Мельниченко) теми.
Видатну роль в популяризації шахів відіграла газета українською мовою «Шахіст» (1936 — 1939). Після війни нема окремого українською мовою шахового періодичного видання, лише «Спортивна газета» видає місячний додаток «Шахівниця». Книг українською мовою про шахи друкується непропорційно мало. Русифікації зазнає і шахова термінологія.
[ред.] Шахи в сучасній Україні
| Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це! Цей шаблон також треба замінити на конкретніший |
[ред.] Література
- Коган М., «Очерки по истории шахмат в СССР.» М. — П. 1938;
- Липницький І., «Ратнер Б. Вибрані партії шахістів України.» К. 1952;
- Зелепухін М., «Шахова композиція на Україні.» К. 1957;
- Richards D., «Soviet Chess.» Оксфорд 1965;
- Георгієв Т., Бондаренко П. «Шаховий етюд на Україні.» К. 1966;
- Сєменко Ю., «Шахи в Україні.» Мюнхен 1980;
- Лазарєв Ю., «Творчість шахістів України.» К. 1982;
- Корчной В., «Про шахи в Україні Ю. Семенка.» В ж. «Нові Дні», чч. 400–401–402. Торонто 1983.
[ред.] Джерела інформації
[ред.] Дивіться також
[ред.] Ресурси інтернет
| Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
| Це незавершена стаття про спорт. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

