Папірус
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Папі́рус (грец. πάπυρος) — рослина сімейства осокових, що в подальшому використовувалась як основа для письмен.
В давнину дикорослий папірус (лат. Cyperus papyrus) був поширений в долині Нілу, нині ж він майже вивівся.
[ред.] Виготовлення папірусу
При виготовленні писального матеріалу стебла папірусу очищалися від кори і розрізали уподовж. Смужки, що вийшли, розкладали внахлест на рівній поверхні. На них викладали під прямим кутом ще один ряд смужок і поміщали під прес. Після сушки лист папірусу відбивали молотком. Потім листи папірусу, що вийшли, склеювалися в свити (а в пізніший час - з'єднувалися в книги (лат. codex). Сторона, на якій волокна йшли горизонтально, була лицьовою (лат. recto). Коли основний текст ставав непотрібний, зворотна сторона могла бути, наприклад, використана для запису літературних творів (часто, втім, непотрібний текст просто змивали). У давньому Єгипті папірус з'явився ще в додинастичну епоху, ймовірно, одночасно з винаходом листа. На папірусі писали скорописом, спочатку ієратічним письмом, а в I тис. до н.е. - демотичним. Для запису сакральних текстів використовувалися курсивні єгипетські ієрогліфи. Крім того на папірус могли наноситися зображення (відомі приклади: Еротичний папірус, Туріну, і віньєтки Книги мертвих).
У античну епоху папірус був основним матеріалом у всьому греко-римському світі, але зберігся папірус тільки в Єгипті завдяки унікальному клімату. Знахідки грецького папірусу в Єгипті внесли неоцінимий внесок в класичну філологію (їх вивченням займається спеціальна дисципліна - папірологія). Так, наприклад, один папірус зберіг для нас «Афінську політію» Арістотеля, від якої інакше була б відома тільки назва.
Своє положення основного писального матеріалу в Європі і на Близькому Сході папірус став втрачати в VIII столітті, коли його початки витісняти завезений з Китаю папір.

