Санаторій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Санаторій, лікувально-профілактичний заклад для лікування та оздоровлення з допомогою природних факторів (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, морські купання, сонцелікування тощо) у сполученні в дієтотерапією, фізіотерапією, медикаментозним лікуванням та ін. заходами. Існують С. заг. типу і спеція лізовані — відповідно до певних груп захворювань.

До 1917 на Україні була лише 21 приватна С., гол. на берегах Чорного м. та у ліс. місцевостях; досить розповсюджене було лікування та відпочинок у дачних місцевостях та приватних пансіонах. Сов. уряд націоналізував С. і приватні відпочинкові місцевості й розбудував досить велику мережу С. На 1. 1. 1971 на Україні було 451 С. цілодобового перебування на 107 400 ліжок; 1966-67 було 47 шкіл-С. Керівництво С. здійснюють з 1960 центр., респ. й територіяльні ради профспілок через управління курортами; є також С. деяких відомств, організацій, підприємств, але більшість С. залишалась у руках держави (у 1961 з 2 077 С. лише 406 було у віданні профспілок). Більшість С. використовується для лікування хворих на туберкульозу (бл. 45% всіх ліжок), бл. 20% всіх ліжок є в кардіологічних С., бл. 10% в С. для нервово хворих. С. користуються перев. упривілейовані прошарки населення за скерованням профспілок (безкоштовно або з оплатою 30%), але існують і платні С. для заможніших та чужинців. До С. півд. берега Криму і Одеського курортного району (більшість з них є заг.-союзного значення) скеровують для лакування багато хворих з-поза України.

Найголовніші С.: кліматичні — приморські півд. берега Криму (Алупка, Алушта, Гурзуф, Кореїз, Лівадія, Массандра, Місхор, Ореанда, Сімеїз, Феодосія, Ялта та їн.) — перев. для туберкульозно хворих і кліматично-приморські Одеського району (Аркадія, Лармонтовський курорт, Чорноморка, Затока, Великий та Малий фонтани й ін.) — здебільша для серцевосудинних хворих; лісові: Боярка, Ворзель, Пуща-Водиця, Соснівка, Ірпінь, Конча Заспа, Святошине, Гадяч, Качанівка, Лещенів'ка, Святогорське та ін.; гірські: Ворохта, Косів, Татарів, Яремче й ін. (перев. для хворих на туберкульозу); бальнеологічні: Моршин, Трускавець, Синяк, Черче, Шкло, В. Любінь, Березівські Мінеральні води, Бердянське, Слов'янське, Миргород та ін.; грязьові: Євпаторія, Саки, Бердянське, Гопри, Кирилівка, Куяльницький і Хаджибейський лимани, Слов'янське та ін. Див. також: Курорти, Мінеральні води, Охорона здоров'я на Україні 1945 — 66 рр.


Література: Див. Курорти. Морозовський Н., Плющ В. Туберкулезные санатории УССР. Руководство по санаторному лечению туберкулеза, т. 1 — 2. М. — Л. 1938; Самойлов А. Санатории и дома отдыха. М. 1948; Караев Р. Г., Ларичев Л. С. Курорты Украины. К. 1959; Курорты СССР. М. 1962.




Енциклопедія Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література