Шестидесятники
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шестидеся́тники, покоління, що почало входити в літературу в другій пол. 50-их pp., за хрущовської десталінізації, й найповніше виявило себе на поч. 60-их pp. Звідси назва. Першими речниками Ш. були Ліна Костенко й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й нац. поневолення України, Василь Симоненко. Слідом за ними з'явилася ціла плеяда талановитих поетів: І. Драч, М. Вінграновський, Г. Кириченко, В. Голобородько, І. Калинець, Б. Мамайсур та ін. На поч. близько до Ш. стояв В. Коротич. У прозі визначнішими Ш. були В. Шевчук, Григір Тютюнник, В. Дрозд, Є. Гуцало, Я. Ступак; у критиці — І. Дзюба, І. Світличний, Є. Сверстюк, І. Бойчак. З появою Ш. гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода ґенерація закидала «літ. батькам» відповідальність за сталінські злочини, пристосуванство до деспотичного режиму, творчу імпотенцію («Ода чесному боягузові» І. Драча). Зі свого боку, дехто зі старших письм. (П. Тичина, П. Воронько, М. Шеремет, М. Чабанівський) вороже поставився до експерименту й новаторства Ш. Для поезії Ш. характеристичне було оновлення заштампованої соцреалістичною догматикою поетики, інтелектуалізм, замилування в ускладненій метафорі й синтаксі, урізноманітнення ритміки тощо; у прозі — звільнене від соцреалістичного фальшу реалістичне зображення дійсности, часто з дотепним гумором (оп. Г. Тютюнника), а то й у гостро сатиричному плані («Катастрофа», «Маслини» В. Дрозда), витончені мотивації поведінки героїв, зацікавлення іст. тематикою (В. Шевчук).
Рух Ш. виразно протримався ледве одне десятиліття. Уже на поч. 1963 на спеціяльно скликаній нараді творчої інтелігенції їх гостро розкритикували й остаточно розгромили в арештах 1965 — 72 pp. У цьому процесі частина Ш. без особливого опору перейшла на офіц позиції (В. Коротич, І. Драч, В. Дрозд, Є. Гуцало та ін.), декого на довгий час (Л. Костенко), а ін. взагалі перестали друкувати (Б. Мамайсур, В. Голобородько, Я. Ступак), так що їх дальша доля зовсім не відома. Ще ін., що не припиняли опору нац. дискримінації й русифікації, заарештовано й І окарано довголітнім ув'язненням (І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Стус, І. Калинець, В. Марченко та ін.), в якому вони або загинули (В. Стус, В. Марченко), або після звільнення їм цілковито заборонена участь у літ. процесі. З цих останніх, що були заарештовані, єдиний І. Дзюба офіц. капітулював і був звільнений з ув'язнення та допущений до літ. праці, але вже цілковито в річищі соцреалізму. У висліді цих процесів на поч. 1970-их pp. літ. рух Ш. цілковито заник, лише в творчості кількох поетів і прозаїків (Л. Костенко, В. Шевчук) збереглися прикмети літ. оновлення, ними започаткованого.
Окрім того, рух Ш. відіграв значну ролю в поширенні самвидавної літератури і гол. — в посиленні на Україні руху опору проти рос. великодержавного шовінізму й русифікації (кн. І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», есеї Є. Сверстюка, самвидавні поезії багатьох авторів, зокрема В. Симоненка, М. Холодного й ін., викривальні памфлети й протестні листи В. Стуса. В. Марченка тощо).
[ред.] Ш. у мистецтві
Ш. — умовна назва групи молодих літераторів, митців і вчених в Україні, які на поч. 1960 років (звідси і назва) в епоху десталінізації та хрущовської "відлиги" своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці.
Усвідомлення українською творчою молоддю злочинної суті комуністичної системи сприяло її звільненню з-під впливу ідеологічних догм "соціалістичного реалізму", підвищувало статус загальнолюдських цінностей та ідеалів. Формування світогляду Ш. відбувалося під впливом гуманістичної культури Заходу, ознайомлення з якою сприяло зростанню зацікавлення до надбань власної культури, історії та традицій українського народу. Ш. у своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали тогочасне українське суспільство.
Найвідомішими представниками Ш. були поети і прозаїки М.Вінграновський, В.Голобородько, Є.Гуцало, І.Драч, Р.Іваничук, І.Калинець, Г.Кириченко, Л. Костенко, Б. Мамайсур, Ю.Мушкетик, М. Руденко, Є.Сверстюк, І.Світличний, В.Симоненко, Г. Тютюнник, В. Шевчук; художники А. Горська, П.Заливаха, В.Зарецький, В.Кушнір, Г.Севрук, Л.Семикіна; режисери С.Параджанов, Ю.Ільєнко, Л.Осика; перекладачі Г.Кочур та М.Лукаш.
На поч. 1960 років діяли клуби творчої молоді - київський "Супутник" (голова - Л.Танюк) і львівський "Пролісок" (голова - М. Косів), які стали центрами громадської діяльності Ш. У клубах відбувалися літературні зустрічі, вечори пам'яті, театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів.
Із 1963 розпочалася хвиля ідеологічних звинувачень на адресу Ш., насамперед у націоналізмі. Влада розгорнула кампанію цькування Ш. у пресі, на засіданнях спілок та різноманітних зібраннях. Партійні та карні органи забороняли, а потім і розганяли літературно-мистецькі зустрічі та творчі вечори Ш., закривали клуби творчої молоді. Поступово більшість Ш. була позбавлена можливості видавати свої твори, їх звільняли з роботи, проти них влаштовувалися провокації.
Деякі Ш. під тиском влади пристосувалися до нових умов і перейшли на офіційні позиції. Проте більшість Ш. не змирилася і мужньо відстоювала свої переконання, їхні твори продовжували з'являтися у самвидаві, та вже замість суто культурологічних проблем усе частіше аналізувалися питання суспільно-політичного життя, зокрема колоніального становища республіки у складі СРСР та необхідності створення організованого визвольного руху.
Із серед. 1960 років Ш. розпочали формування політичної опозиції комуністичному режиму і незабаром стали активними учасниками дисидентського руху в Україні, зокрема як члени Української гельсінської групи.
[ред.] Дивись також
І. Кошелівець
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Кошелівець І. Панорама найновішої літератури в УРСР. Мюнхен 1963 і 1974;
- його ж Сучасна література в УРСР. Мюнхен 1964;
- Кравців Б. «Велика ведмедиця» і «Гончі пси». «Сучасність», ч. 2, 1962;
- Кравців Б. Шістдесят поетів шістдесятих років. Мюнхен 1967;
- La nouvelle vague littéraire en Ukraine (Textes recueillis et présentés par Myroslawa Maslow). Париж 1967.
| Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

