Турово-Пінське князівство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Турово-Пінське князівство (у новішій історіографії Турівське князівство) — князівство у 10 — 13 вв., положене в центральній частині правобережного Полісся; північна, більша частина лежала на території, заселеній дреговичами, менша, південо-східна — деревлянами. Праліси і багна забезпечували мешанців Турово-Пінського князівства від наїздів південих кочовиків. Основою прожитку було хліборобство, полювання, рибальство та бджільництво; через Турово-Пінське князівство проходили важливі торг. шляхи: водний і сухопутний з Києва до Польщі та сухопутний з Києва на Литву і до балтицьких країн, що сприяло економічному і політичному піднесенню Турово-Пінського князівства (зокрема у стосунках з Польщею і Литвою). На півдні й заході Турівське князівство межувало з Волинською, на сході - з Київською, а на півночі - з Полоцькою землями.
Найдавніші, згадувані літописцем городи: Турів, який був політичним центром князівства (980) та Пінськ (1097 і 1166).
За Володимира Святославича Турово-Пінське князівство увійшло до складу Київської держави (вже з кін. 9 в. було під її впливом). У 980 першим київським намісником князівства став син Володимира Святополк. За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав. Коли у 1078 Ізяслава було вбито Турівське князівство перйшло до молодшого сина Ізяслава Ярославовича, Ярополка,а згодом у 1088 році до другого сина Святополка, де княжів до 1093 року. На Любецькому з'їзді 1097 Турівську землю було закріплено за нащадками Ізяслава.
Щойно 1157 Юрій Ярославич, нащадок Святополка II, зайняв Турів і відокремив т. ч. Т.-П. к. від Києва. Після смерті Юрія (1166), за його синів дійшло до поділу Турово-Пінського князівства на уділи з головним містом у Турові (Святополк), Дубровиці (Іван) та Пінську (Ярополк). У пізніші часи дроблення території Турівського князівства продовжувалося.
У другій чверті 13 в., за Данила Романовича, ці князівства підпали під вплив Галицько-Волинської держави, який тривав частково і після нападу татар на Україну в 1240 році, коли вони попали під владу Золотої Орди. Користуючися з незгод у Золотій Орді та вигасання Галцько-Волинської династії Романовичів.
У 1330 роках землі Турівського князівства опанувало Велике князівство Литовське й повністю потрапили під владу представників литовської династії Гедиміновичів.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- М. Грушевський ТУРОВО-ПИНСЬКА ЗЕМЛЯ (з "Історія України-Руси". Том II. Розділ IV.)
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

