Магнітне поле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Магні́тне по́ле — складова електормагнітного поля, яка створюється змінним у часі електричним полем або електричними зарядами, що рухаються та спричиняє силову дію на інші електричні заряди, що рухаються. (Нерухомі електричні заряди з магнітним полем не взаємодіють, але елементарні частинки з ненульовим спіном, які мають власний магніний момент, є джерелом магнітного поля і магнітне поле спричиняє на них силову дію, навіть якщо вони перебувають у стані спокою.)

Магнітне поле утворюється, наприклад, у просторі довкола провідника, по якому тече струм або довкола постійного магніта.

Магнітне поле є векторним полем, тобто з кожною точкою простору пов'язаний вектор магнітної індукції \mathbf{B} \ який характеризує величину і напрям магнітого поля у цій точці і може мінятися з плином часу. Поряд з вектором електромагнітної індукції \mathbf{B} \, магнітне поле також описується вектором напруженості \mathbf{H} \.

У вакуумі ці вектори пропорційні між собою: \mathbf{B} = \mu_0 \mathbf{H}, де магнітна проникність вакууму \mu_0  \ - константа, що залежить від вибору системи одиниць. Деякі системи одиниць побудовані так, щоб вектори індукції та напруженості магнітного поля тотожно дорівнювали один одному: \mu_0=0  \.


Однак у середовищі ці вектори є різними: вектор напруженості \mathbf{H} \ описує лише магнітне поле створене рухомими зарядами (струмами) ігноруючи поле створене середовищем, тоді як вектор індукції \mathbf{B} \ бере також до уваги ще й вплив середовища:

\mathbf{B} = \mu_0 (\mathbf{H} + \mathbf{M} ),

де \mathbf{M} - вектор намагніченості середовища.