Поліхлорвініл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Поліхлорвініл, полівінілхлорид (ПВХ) поліхлорвінілова смола - продукт полімеризації хлорвінілу CH2=CHCl. Щоб одержати з поліхлорвінілу м'який матеріял, його змішують з плястифікатором.

В присутності органічних пероксидних сполук при 40°С і тиску 5 атм хлорвініл легко полімеризується в еластичну масу, яку й називають поліхлорвініловою смолою

Структурна формула поліхлорвінілу:

       H    H    H    H
       |    |    |    |
... -- C -- C -- C -- C -- ...
       |    |    |    |
       Cl   H    Cl   H

[ред.] Властивості

Поліхлорвініл досить стійкий проти дії кислот і лугів. Він має високі діелектричні властивості, негорючий, легко фарбується. Його застосовують для ізоляції електричних провідників, виробництва лінолеуму, штучної шкіри для взуття, вікна (металопластикові вікна). З поліхлорвінілу виготовляють також настільні церати, портативні плащі від дощу тощо.

Поліхлорвініл порівняно легок розкладається при нагріванні, виділяючи хлористий водень.

Істотним недоліком ПВХ є низька теплостійкість ( не вище 70°С). При ниьких температурах плястифікат втрачає міцність, а при високих різко погіршує свої електричні властивості.

[ред.] Джерела

  • Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968
  • Линии связи: Учеб для вузов. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Радио и связь, 1988. — 544 с.: ил. [ISBN 5-256-00120-5]