Сільський Господар (товариство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Сільський Господар», крайове госп. товариство «С. Г.» у Львові, найважливіше укр. хліборобське товариство в Галичині, засноване з назвою «С. Г.» 1899 в м-ку Олеську (Золочівського пов.) заходами свящ. Томи (він і гол. т-ва до 1908) і Юліяна Дуткевичів з метою покращення добробуту селян шляхом піднесення сіль. господарства і захисту сел. інтересів. Діяльність т-ва була спершу обмежена Золочівським пов., 1903 осідок його перенесено до Львова і 1904 реорганізовано на двоступневе товариство п. н. Крайове Госп. Товариство «С. Г.» у Львові з -правом закладати філії в Галичині. Діяльність «С. Г.» була далі незначна, і на поч. 1909 товариство мало лише 5 філій і 700 чл. Інтенсивний розвиток «С. Г.» почався з 1909, коли під час Першої Хліборобської виставки в Стрию (її організувало товариство «Просвіта») на заг. зборах «С. Г.», які тоді відбулися, змінено його статут, поширено рамки діяльности (захист станових інтересів укр. хліборобів), проведено нову реорганізацію (3 орг. ступені: централя, філії по пов. і гуртки по с.) і очолив його (1909 — 17) визначний діяч Є. Олесницький (найближчі його співр. — о. С. Онишкевич і Г. Величко). Реорганізоване товариство поширило діяльність на весь край і перебрало на себе майже всю працю, яку доти вели в ділянці сіль. господарства «Просвіта» й кооперація. 1910 «С. Г.» мав 85 філій, 317 гуртків і 12500 чл.; ч. на 1913: 88, 1 325, 32 300. Ділянки праці «С. Г.»: правне заступництво сел. інтересів перед держ. і крайовою владою та самоврядуванням; влаштування курсів і доповідів, що ширили с.-г знання; заснування дослідних полів, шкіл овочевих дерев, зразкових садів, пасік, стаєнь і курників, вівчарень; ширення найновіших с.-г. машин і знарядь, спільне користування машинами і реманентом тощо, землевпорядкування сіл, організація садівничо-городничої школи в Скнилові під Львовом; вид. діяльність (двотижневик «Госп. Часопись» з 1910, 27 брошур у серії «Бібліотека С. Г.» тощо). Для справ постачання і збуту с.-г. продуктів «С. Г.» заснував 1911 Синдикат «С. Г.» і Крайовий союз для хову і плекання худоби, які з своїх надвишок давали гроші на потреби т-ва (воно мало також субвенції Гал. Крайового Виділу). Бл. ста діячів «С. Г.» працювали безкоштовно, усіх службовців було 15 (у тому ч. 4 аґрономи).

Перша світова війна припинила на деякий час працю «С. Г.»; з 1915 він почав відбудовувати знищені війною господарства; цю працю полегшувало визнання від австр. влади «С. Г.» як гол. корпорації укр. хліборобів і призначення їй відповідних фондів. По смерті Олесницького гол. «С. Г.» були о. Т. Войнаровський-Столобут (1919 — 24) і Михайло Луцький (до 1927). З кін. 1918 до травня 1919 «С. Г.» діяв у тій частині Галичини, яка була під владою ЗУНР (ЗО УНР); пізніше", до 1920, поль. влада не дозволяла на його діяльність.

По 1920 діяльність «С. Г.» була деякий час незначна: праця централі цілком занепала, кількість філій зменшилася (1924 ледве 10), орган «С. Г.» з зміненою назвою (з 1921) «Гості.-Кооп. Часопис» перейшов 1922 до РСУК, з яким «С. Г.» почав близько співпрацювати. Фактичне відновлення праці «С. Г.» відбулося 1927, на що вилинули чимало аґрономи (їхня кількість у Галичині порівняно з 1914 значно збільшилася), об'єднані з 1927 у Спілці Укр. Аґрономів, та допомога укр. кооперації, яка перебрала фінансування праці «С. Г.». У сер. 1929 змінено статут т-ва: керівництво його відтоді складалося з Гол. Ради і Президії, які давали гол. напрями праці і контролювали працю дирекції, що вела всю практичну роботу. Гол. Ради були: Ю. Павликовський (1927 — 29), о. Т. Войнаровський-Столобут (1929 — 36) і Мирон Луцький (1936 — 39); гол. дирекції з 1925 був Є. Храпливий (визначний ідеолог і практик суспільної аґрономії в Галичині), чл.: М. Холевчук, І. Лапчук, І. Лисий, Б. Гнатевич і А. Романенко. При т-ві створено фахові секції: аґротехн., садівничо-городничу, зоотехн., годівлі свиней, овець, птиці, пасічничу, рибальську, шовківничу та ін. Основним завданням «С. Г.» був як теоретичний, так і практичний вишкіл сел. мас. Таке завдання мав насамперед організований 1932 Хліборобський вишкіл молоді під керівництвом Є. Храпливого (ін. діячі: Є. Томашівський, Г. Еліяшевський, В. Дмитренко, А. Романенко, Р. Голод й ін.), що заміняв укр. с.-г. школи, яких було мало. 1938 він об'єднував у 1 180 гуртках (у 550 с.) 13 080 хлопців і 4840 дівчат; вони навчалися З роки теорії і практики сіль. господарства під опікою інструкторів (вишколених на спеціяльних курсах), при чому практику відбували на батьківських полях чи в стайнях. Секція Сіль, господинь (1936 — 39) готувала при допомозі своїх інструкторок фахові сили, які в сотнях сіл вели курси хатнього господарства, куховарства, кравецтва, птахівництва тощо; гбл. О. Кисілевська, заступниця гол. Т. Павликовська, організаторки: X. Кононенко, І. Домбчевська. Товариство «С. Г.» видавало ж.: двотижневик «Сіль. Господар» (з 1926) і місячники: Укр. Пасічник» (з 1928; ред. М. Боровський), «Практичне Садівництво» (з 1933; ред. М. Боровський), «Хліборобська Молодь» (з 1934; ред. А. Романенко), «Сад і Город» (1939); у 1920 — 30-их pp. появилося бл. 120 популярних книжечок з усіх ділянок сіль. господарства (за весь час існування бл. 180), з 1928 щороку виходив «Календар С. Г.», почала виходити «Сіль.-Госп. Енциклопедія» (за ред. Є. Храпливого), видавалося сотні летючок, афіш, картинок, інколи стінні газ. «С. Г.» провадив 8 зразкових господарств, с.-г. школу в Коршові, вищі с.-г. курси в Янчині (для вишколу інструкторів різних секцій і помічників аґрономів). Ще більше, ніж до 1918, «С. Г.» боронив права укр. селян у важких умовах поль. окупації. Розвиток «С. Г.» видно з таблиці:


Роки | Філії | Гуртки | Члени | Фаховий персонал

1910 | 85 | 317 | 12500 | 4

1918 | 88 | 1815 | 83 400 | 9

1927 | 52 | 112 | 18400 | 15

1932 | 73 | 1928 | 45400 | 25

1939 | 80 | 2040 | 160000 | 167

1944 | 66 | 2 040 | 250 000 | 250


Поширенню «С. Г.» на Волині перешкоджала поль. влада. Проте деякий час успішно діяла філія «С. Г.» у Луцькому (з 1928; гол. В. Островський, потім Р. Клос; аґроном М. Нищий; 1937 ліквідована владою), філія в Крем'янці, заснована заходами Б. Козубського, могла діяти лише недовгий час (1932 — 33).

Весь час «С. Г.» тісно співпрацював з РСУК, спільно влаштовувано низку курсів і вишколів, чимало діячів одночасно працювало в обох установах; основу фінансування праці «С. Г.» давала кооперація.

1939 сов. влада ліквідувала «С. Г.». За ін. умов продовжувала його працю на території Ген. Губернії філія «С. Г.» в Ярославі, яка перебрала на себе обов'язки централі (дир. Л. Бачинський, М. Каплистий), але фактично обслуговувала лише селян на Засянні. Було видано 17 чч. місячника «С. Г.» та бл. 10 книжечок і календар «С. Г.». У Кракові працювало ще Обл. Товариство «С. Г.» (1940 — 41), пов'язане з УЦК (мало 130 гуртків на Лемківіцині й Посянні).

Коли Галичину окупували німці, «С. Г.» відновив свою діяльність у Львові (гол. т-ва Є. Храпливий, дир. Ярослав Зайшлий). У нових умовах «С. Г.» діяв у тісному пов'язанні з Львівською Хліборобською Палатою (її дир. був також Є. Храпливий) як фаховий союз хліборобів (під нім. контролем). Попередню триступневу організацію т-ва треба було замінити (згідно з адміністративнотериторіальним поділом Ген. Губернії) на чотириступневу: централя, округові т-ва, пов. філії, гуртки. Продовжувано видавати ж. «С. Г.» (ред. І. Драбатий), «Укр. Пасічник» (ред. І. Яцура) та календарі і невелике ч. книжечок (їх видавцем було нім. Хліборобське в-во). Нова сов. окупація Галичини 1944 поклала кінець праці «С. Г.».

«С. Г.» спричинився не лише до екон. піднесення сел. мас, але й до підвищення їх нац. свідомости. Серед діячів «С. Г.», крім названих, треба згадати: О. Дучилійську, П. Зеленого, М. Хроновята, М. Творидла, В. Вакуловського та ін.


Література: Крайове Господарське Товариство Сільський Господар у Львові. Нью-Йорк 1970.




Енциклопедія Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література