Скляренко Семен
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Скляренко Семен (1901 — 62), письм., нар. у с. Прохорівці на Полтавщині. Закінчив Золотоніську гімназію, у 1920-их pp. працював як журналіст, спочатку в Чернігові, потім у київ. газ. «Пролет. Правда». Поезії почав друкувати з 1913; був співр. одного з перших сов. літ. ж. «Вир Революції» (1921), пізніше ж. «Життя й Революція». У прозі С. активно виступав з 1930, видавши понад 60 кн. оп., нарисів, повістей і романів; серед ін. кн. оп. і нарисів: «Вітер з гір», «Десять ченців», «Три республіки» (1930), «Водники-ударники» (1931), «Домаха Завгородня» (1934), «Пулино-Гута» (1935), «Оповідання про почуття» (1936), «Радість людського існування» (1937), «Завжди разом» (1942), «Рапорт» (1945), «Орлині крила» (1948) й ін. На 1930-і pp. припадає низка більших прозових творів С. виробничої тематики, зокрема роман про побудову Дніпрельстану «Бурун» (1932). Спрямований проти «укр. буржуазного націоналізму» роман-трилогія «Шлях на Київ» (1937 — 40), написаний за офіц. сов. концепцією тенденційного перекручення іст. подій доби укр. визвольних змагань. За другої світової війни С. працював військ. кореспондентом, і на цей час припадають його повісті з воєнної тематики: «Україна кличе» (1943) і «Подарунок з України» (1944). Критика відзначала схематичність повоєнного роману С. про відбудову колгоспів «Хазяїн» (1948) і незнання дійсности в написаному за наперед визначеною схемою романі про досов. минуле Закарпаття «Карпати» (1952). Найвищим досягненням у творчості С. є його іст. романи з останніх років життя: «Святослав» (1959), високо оцінений критикою (О. Білецький) за майстерне відтворення держ.-творчої діяльности київ. кн. і повноту зображення життя Києва тієї доби на базі використання багатьох іст. джерел, і «Володимир» (1962), з тими самими прикметами. За життя С. вийшли: «Вибране» (1948) і «Твори» (т. І — V, 1955).
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

