Симфонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Симфо́нія (від грец. συμφονία — «співзвуччя») — назва твору для оркестру, що складається з декількох частин. Симфонія — найбільша музична форма у області концертної оркестрової музики.

Зміст

[ред.] Класична будова

Завдяки схожості по будові з сонатой симфонія може бути названа великою сонатою для оркестру. Як і в сонаті, в класичній симфонії звичайно є чотири частини. 1-а частина, в швидкому темпі, пишеться в сонатной формі; 2-а, в повільному русі, пишеться у формі рондо, рідше у формі сонати або варіаційній формі; 3-я — скерцо або менует — у формі пісні з тріо (тобто колінного складу, іншого колінного складу (тріо) з новим змістом і повторення першого колінного складу); 4-а частина, в швидкому темпі — в сонатній формі або у великій формі рондо. Якщо 1-а частина написана в помірному темпі, то за нею навпаки, може слідувати швидка друга та повільна третя частина (напр. 9-а симфонія Бетховена). З огляду на те, що симфонія розрахована на великі сили оркестру, кожна частина в ній пишеться ширше і докладніше, ніж, наприклад, в звичайній фортепіанній сонаті, оскільки багатство виразових засобів симфонічного оркестру передбачають більш розгорнутого викладення музичної думки.

Програмною симфонією називається та, яка пов'язана з певним змістом, викладеним в програмі, наприклад, Пасторальна симфонія Бетховена, «Фантастична симфонія» Берліоза і ін. Першими ввели програму в симфонію Діттерсдорф, Розетті і Й. Гайдн.

[ред.] Історія

Прототипом симфонії може вважатися італійська увертюра, що склалася при Д. Скарлатті в кінці XVII століття. Ця форма вже тоді називалася симфонією і складалася з allegro, andante і allegro, що зливалися в одне ціле. З іншого боку попередницею симфонії була оркестрова сюїта, що складалася з декількох частин в простих формах і переважно в одній і тій же тональності.

Засновником Класичної моделі симфонії вважається Й. Гайдн. У класичній симфонії тільки перша і остання частини мають однакову тональність, а середні пишуться в тональності, споріднених з головною, за якою і визначається тональність всієї симфонії. . Найвидатніші представники класичної симфонії - В.А.Моцарт та Л. ван Бетховен

Романтична симфонія стала сполученням класичної форми з романтичною експресією та впливом пісенності на характер тематизму. Розвиваються також тенденція програмності. З'являються лейтмотиви. Головною тенденцією романтизму було розростання форми, складу оркестру і густини звучанння. До найвидатніших авторів симфоній цієї епохи належать: Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон, Гектор Берліоз, Йоханес Брамс, П.І. Чайковський, А.Брукнер та Густав Малер.

Починаючи з другої половини XIX століття і, особливо в 20 столітті строгі форми симфонії почали рушитися. Стала необов'язковою чотирьохчастинність: симфонії можуть містити від однієї (напр. симфонії В. Сильвестрова), до одинадцяти (14-а симфонія Д. Шостаковича). Необов'язковою стає використання сонатної форми. Після 9-й симфонії Л. Бетховена композитори частіше стали вводити в симфонії вокальні партії. Проте сталою лишається масштабність та змістовність музичного матеріалу.

В українську музику симфонія приходить в 19 столітті. Першими творами в цьому жанрі були симфонії М. Лисенка, М. Колачевського (1876), П. Сокольського. В 20 столітті нові обрії цього жанру відкриває Б.Лятошинський. Світове визнання отримали симфонії сучасного українського композитора В.Сильвестрова.

[ред.] Список найвидатніших авторів симфоній

Йозеф Гайдн - 104 симфонії
Вольфганг Амадей Моцарт - 41 (68) симфоній
Людвіг ван Бетховен - 9 симфоній
Франц Шуберт - 9 симфоній
Роберт Шуман - 4 симфонії
Фелікс Мендельсон - 5 симфоній
Гектор Берліоз - кілька програмних симфоній
Антонін Дворжак - 9 симфоній
Йоганес Брамс - 4 симфонії
Петро Чайковський - 6 симфоній (а також симфонія "Манфред")
Антон Брукнер - 10 симфоній
Густав Малер - 10 симфоній
Кароль Шимановський - 4 симфонії
Ян Сібеліус - 7 симфоній
Сергій Рахманінов - 3 симфонії
Ігор Стравінський - 5 симфоній
Сергій Прокоф'єв - 7 симфоній
Дмитро Шостакович - 15 симфоній (також кілька камерних симфоній)
Борис Лятошинський - 5 симфоній
Чарлз Айвз - 4 симфонії
Вітольд Лютославський - 4 симфонії
Альфред Шнітке - 9 симфоній
Гія Канчелі*- 7 симфоній
Кшиштоф Пендерецький* - 7 симфоній
Валентин Сильвестров* - 7 симфоній

* - Нині живі композитори, які можуть збільшити кількість написаних ними симфоній.



[ред.] Див.також