Лукашенко Олександр Григорович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лукашенко Олександр Григорович (біл.: Алякса́ндар Рыго́равіч Лукашэ́нка, рос. Алекса́ндр Григо́рьевич Лукаше́нко) (нар. 30 серпня 1954 року, Копись, Вітебська область, Білоруська РСР) – президент Республіки Білорусь з 1994 року.
Лукашенко закінчив Могілевський Педагогічний Інститут та Білоруську Академію Сільськогосподарства. У середині 1970-х працював інструктором політичних справ, та п’ять років провів у армії. Згодом він займав незначні посади у Комсомолі та місцевих партійних організаціях. Починаючи з 1982 року він займав керівничі та партійні посади у Колгоспі та комбінаті будівничих матеріалів. У 1990 році був обраний до парламенту Білоруської РСР.
У парламенті Лукашенко створив фракцію «Комуністи за Демократію». Він підтримував близькі зв’язки з консервативними комуністичними фракціями у незалежній Білорусі та мав контакти зі схожими групами в Росії. У 1994 році він звернувся до Російської Державної Думи із закликом про створення нового союзу Слов’янських держав.
У 1994 році Лукашенка було обрано президентом Республіки Білорусь. Серед іншого він сприяв більш близьким зв’язкам з Росією та протягом наступних років підписав кілька угод з російськом президентом Борисом Єльциним, які закликали до різноманітних форм союзу між двома державами. У 1996 році Лукашенко переконав виборців схвалити нову конституцію, яка надавала йому великі додаткові повноваження, в тому числі право продовжувати свій строк на посаді, постановляти накази (керувати через накази), та призначати третину верхньої палати парламенту.
У 1999 році Лукашенко та Єльцин підписали Договір про Створення Союзної Держави, яка передбачала широку співпрацю, але зберігала незалежність для обох держав. Незважаючи на те, що призначений час Лукашенка на посаді президента закінчувався у 1999 році, він залишився там на досягнутий їм новий строк.
Під час правління О.Лукашенко в Білорусі були обмежені політичні і деякі особисті свободи. Знищувалась незалежна преса. Переслідувались політичні опоненти. Зникло багато незгодних і особистих ворогів О.Лукашенко. Багато політиків і активної молоді були вимущені емігрувати за кордон (Литва, Польща, Росія, Україна, США).
В 2006 році на чергових президентських виборах О.Лукашенка було обрано президентом на третій строк (легитимність цього обрання піддається сумнівам, внаслідок масових порушень принципів вільних і демократичних виборів). Його головними суперниками були лідери опозиції - Олександр Мілінкевич і Олександр Козулін.
Джерело: Encyclopædia Britannica

