Атеїзм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Збільшити
Збільшити


АТЕЇЗМ (грец. a - заперечення і theos - Бог; буквально - безбожництво) - філолофсько-матеріалістичне вчення. А., з одного боку, постулює неспроможність усякої релігії як фантастичного, перекрученого відображення дійсності, відкидає віру в реальність існування всього надприродного, богів, духів, потойбічного світу, воскресіння з мертвих, безсмертя душі, її переселення з одних істот до інших, заперечує можливість створення світу і всього сущого з нічого, а з іншої визнає вічність і нестворимість матеріального світу, розвиток природи і суспільства за своїми власними законами і за допомогою заперечення надприродних сил стверджує самоцінність буття світу і людини, цінність земного життя як єдино можливого і сприяє формуванню в людей матеріалістичного світогляду.

А. вивчає історію атеїстичної думки, форми, методи і засоби формування матеріалістичного світогляду. В А. простежуються дві взаємозалежні сторони: критична, завдання якої полягає в аргументованій критиці релігії, і творча, що прагне на матеріалістичних підставах ствердити буття людини, його справжні цінності й ідеали, інтелектуальний і творчий потенціал як особистості. Тому неправомірно зводити атеїзм лише до етимології цього слова (безбожництву), до його критичної сторони, лише до голого заперечення релігії, тому, що в противному випадку він сам перетворюється у свого роду релігію. У структуру критичної складової А. входять філософська критика релігії (ґрунтується на логіко-аналітичному спростуванні доказів буття божого), природничо-наукова критика релігії (є природничо-наукове спростування релігійної картини світу) і історична критика релігії (знаходиться навколо проблеми ролі церкви в соціальному процесі). Конкретний зміст А. в історії обумовлювався рівнем розвитку філософії.

Виник А. у давнині як антипод релігії і носив історично минущий характер. Формування А. йшло паралельно з формуванням релігійних уявлень. Зачатки атеїстичних поглядів з'явилися за сотні років до н.е. У класичному творі давньоєгипетської літератури "Пісні арфіста" (XXII-XXI ст. до н.е.) заперечувалося існування загробного царства. У Древній Індії представники школи локаята в III ст. до н.е. визнавали матеріальність світу і заперечували реальність існування Бога, безсмертя душі, потойбічного життя, божественного одкровення і провидіння. Давньогрецький філософ і поет Ксенофан (580-480 до н.е.) доводив, що не боги створили людину, а, навпаки, люди створювали богів по своєму образу і подобі. Найвищого розвитку античний А. досяг у працях Епікура (341-270 до н.е.), що відкрито засуджував релігію і став основоположником атеїстичних поглядів римлян. Лукрецій Кар (99-55 до н.е.), виклавши в поемі "Про природу речей" основні напрями А., стверджував, що оскільки "... релігія більше і нечестивих сама і злочинних діянь народжувала", остільки потрібно звільнитися з-під її гніта для досягнення справжньої людської волі і щастя. Навіть в епоху середньовіччя, коли релігія займала пануюче становище і жорстоко переслідувала усяке вільнодумство, мали місце атеїстичні погляди, представники яких критикували церковний авторитаризм, релігійний догматизм, папство, чернецтво. Слідом за Аверроесом Р. Бекон, Іоанн Дунс Скот, Оккам спробували обґрунтувати незалежність наукового знання від богослов'я, розмежувати віру і розум. За повне розмежування науки і релігії виступив Галілей. В епоху Відродження атеїстична думка проявилася у формі пантеїзму (Бруно, Л. Ваніні), деїзму (Ф. Бекон, Гоббс, І. Ньютон, Вольтер).

Більш послідовні атеїстичні погляди властиві французьким матеріалістам XVIII ст., що вважали релігію головною перешкодою на шляху прогресу. Однак, зводячи основні причини існування релігії до обману і неуцтва, французькі матеріалісти бачили шлях звільнення від неї лише в освіті. У ряді країн (наприклад, СРСР) А. виступав офіційною державною доктриною. В даний час позиції А. у посткомуністичних суспільствах, що трансформуються, виявилися істотно ослаблені. Це стало результатом його сполученості з антигуманною діяльністю тоталітарного радянського режиму. Право на дотримування атеїстичних поглядів є сферою особистого вибору людини тією ж мірою, як ї право на релігійні переконання.


[ред.] Див. також

  • Деїзм
  • Теїзм
  • Пантеїзм