Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Російська імперія була утворена 22 жовтня (2 листопада)[1] 1721 року. Країна поділялася на 11 губерній: Азовську (центр — Воронеж), Архангелогородську (центр — Архангельський город), Казанську, Київську, Московську, Санкт-Петербурзьку, Сибірську (центр — Тобольськ) (утворені 1708 року), Ризьку (1713), Астраханську (1717), Нижегородську і Ревельську (1719).
Зміст |
[ред.] Поділ 1721 року
Указом Петра I від 29 травня (9 червня) 1719 року губернії були поділені на провінції, а ті — на дистрикти. Губернії (окрім Астраханської і Ревельської) були поділені на 47 провінцій. На чолі губернії стояв губернатор, провінції — воєвода, дистрикту — земський комісар.
Губернії і провінції в 1721 році:
- Азовська губернія (центр — Воронеж) — 5 (Бахмутська, Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька)
- Архангелогородська — 4 (Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька)
- Казанська — 4 (Казанська, Пензенська, Свіяжська, Уфимська)
- Київська — 4 (Бєлгородська, Київська, Орловська, Севська)
- Московська — 9 (Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Юр'єво-Польська)
- Нижегородська — 3 (Алатирська, Арзамаська, Нижегородська)
- Ризька — 2 (Ризька, Смоленська)
- Санкт-Петербурзька — 11 (Білозерська, Великолуцька, Виборзька, Нарвська, Новгородська, Петербурзька, Пошехонська, Псковська, Тверська, Углицька, Ярославська)
- Сибірська (центр — Тобольськ) — 5 (В'ятська, Єнісейська, Іркутська, Соль-Камська, Тобольська)
Усього було 47 провінцій і 255 міст.
22 квітня (3 травня) 1725 року Азовська губернія перейменована на Воронезьку, а в 1726 році зі складу Ризької і Московської губерній виділена Смоленська.
[ред.] Реформа 1727 року
У 1727 році були ліквідовані дистрикти, створені повіти. Усього було відновлено 166 повітів (повіти раніше існували до 1708 року).
Також були створені нові губернії (Бєлгородська і Новгородська) і провінції (Астраханська, Естляндія). Бєлгородська губернія утворена 1 (12) березня з 3 провінцій, 5 козацьких полків (Ізюмський, Острогозький, Охтирський, Сумський і Харківський) і частини Української лінії Київської губернії. Новгородська губернія утворена 29 квітня (10 травня) з 5 провінцій Санкт-Петербурзької губернії (Білозерської, Великолуцької, Новгородської, Псковської і Тверської). При цьому Санкт-Петербурзька губернія значно зменшилася і складалася лише з двох провінцій (Виборзької і Петербурзької): Нарвська провінція увійшла до Естляндії (Ревельська губернія), Углицька і Ярославська провінції відійшли до Московської губернії. Ризька провінція Ризької губернії перейменована на Ліфляндію.
У тому ж 1727 році В'ятська і Солікамська провінції Сибірської губернії перейшли до складу Казанської, а Олонецькі землі були приписані до Новгородської губернії.
Кількість провінцій в губерніях наприкінці 1727 року:
- Архангелогородська губернія — 4 (Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька)
- Астраханська — 1 (Астраханська)
- Бєлгородська — 3 (Бєлгородська, Орловська, Севська)
- Воронезька — 5 (Бахмутська, Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька)
- Казанська — 6 (В'ятська, Казанська, Пензенська, Свіяжська, Солікамська, Уфимська)
- Київська — 1 (12 полків Малоросії: Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський, Чернігівський; Запорізька Січ, Нова Сербія)
- Московська — 11 (Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'ївська, Ярославська)
- Нижегородська — 3 (Алатирська, Арзамаська, Нижегородська)
- Новгородська — 5 (Білозерська, Великолуцька, Новгородська, Псковська, Тверська)
- Ревельська — 1 (Естляндія)
- Ризька — 1 (Ліфляндія)
- Санкт-Петербурзька — 2 (Виборзька, Петербурзька)
- Сибірська (центр — Тобольськ) — 3 (Єнісейська, Іркутська, Тобольська)
- Смоленська — 1 (Смоленська)
Усього після реформи 1727 року в 14 губерніях імперії було 47 провінцій і близько 250 повітів.
[ред.] 1728—1745 роки
У 1728 році Уфимська провінція Казанської губернії відійшла до Сибірської губернії.
У 1737 році в складі Казанської губернії була створена Симбірська провінція, в складі Астраханської губернії — Оренбурзька комісія.
У січні 1744 року з Виборзької і Кексгольмської провінцій Санкт-Петербурзької губернії і знову приєднаних частин Фінляндії була створена Виборзька губернія. 15 (26) березня того ж року була створена нова Оренбурзька губернія (до її складу включили Ісетську і Уфимську провінції Сибірської губернії і Оренбурзьку комісію Астраханської). У 1745 році в імперії нараховувалося 16 губерній. Прибалтійські губернії поділялися на дистрикти.
Губернії і провінції в 1745 році:
- Архангелогородська губернія — 4 провінції (Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька)
- Астраханська — 1 (Астраханська)
- Бєлгородська — 3 провінції (Бєлгородська, Орловська, Севська) і 4 міста (Ізюм, Охтирка, Суми, Харків)
- Виборзька — 3 повіти
- Воронезька — 5 (Бахмутська, Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька) і землі донських козаків
- Казанська — 6 (В'ятська, Казанська, Кунгурська, Пензенська, Свіяжська, Симбірська)
- Київська — 10 полків
- Московська — 11 (Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'ївська, Ярославська)
- Нижегородська — 3 (Алатирська, Арзамаська, Нижегородська)
- Новгородська — 5 (Білозерська, Великолуцька, Новгородська, Псковська, Тверська)
- Оренбурзька — 3 (Оренбурзька, Ставропольська, Уфимська)
- Ревельська — 4 дистрикти (Вікський, Вірляндський, Гаррієвський, Єрвенський)
- Ризька — 4 дистрикти (Венденський, Дерптський, Перновський, Ризький) і Езельська провінція
- Санкт-Петербурзька — 4 дистрикти (Копорський, Петербурзький, Шліссельбурзький, Ямбурзький)
- Сибірська (центр — Тобольськ) — 3 (Єнісейська, Іркутська, Тобольська)
- Смоленська — 1 (Смоленська)
[ред.] 1745—1775
Із приходом до влади Катерини II у країні були проведені деякі зміни адміністартивно-територіального поділу (АТП), які включали в основному створення губерній на нових землях.
24 березня (4 квітня) 1764 року на півдні імперії з Новосербського поселення була утворена Новоросійська губернія (центр — Кременчук). 19 (30) жовтня 1764 року з Іркутської провінції Сибірської губернії утворена Іркутська губернія. У жовтні 1764 року були об'єднані повіти в багатоьох провінціях.
На Лівобережній Україні у 1764 році була створена Малоросійська (центр — Глухів), а 28 липня (8 серпня) 1765 року з південної частини Бєлгородської і Воронезької губерній (районів Слобожанщини) була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові. Таким чином, загальна кількість губерній зросла до 20.
Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році в Російській імперії 28 травня (8 червня) 1772 року зі знову приєднаних земель були створені 2 нових губернії — Могильовська і Псковська. До Псковської були включені 2 колишні провінції Новгородської губернії (Псковська і Великолуцька) і дві нових — Двінська і Полоцька з земель колишнього Вітебського воєводства. Наприкінці 1772 року до Псковської губернії була приєднана Вітебська провінція Могильовської губернії. До 1776 року центром Псковської губернії була Опочка. У 1773 році центр Малоросійської губернії перенесено до Козельця, а в 1775 — до Києва.
У 1775 році Іркутська губернія була розділена на 3 провінції (Іркутську, Удинську і Якутську). 14 (25) лютого за рахунок нових земель, які перейшли до імперії за Кючук-Кайнарджийським мирним договором, була створена Азовська губернія, в яку ввійшли землі між Дніпром і Бугом, Слов'яносербія, Азовська провінція і землі війська донського. У тому ж році була ліквідована Запорізька Січ, а її землі приєднані до Новоросійської губернії.
</TBODY>
| Губернія | Дата утворення (за ст. стилем) | Кількість провінцій | Провінції | Кількість повітів |
|---|---|---|---|---|
| Азовська | 14.02.1775 | 2 | Азовська, Бахмутська | 9 |
| Архангелогородська | 18.12.1708 | 4 | Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька | 14 |
| Астраханська | 22.11.1717 | 0 | — | 4 |
| Бєлгородська | 01.03.1727 | 3 | Бєлгородська, Орловська, Севська | 21 |
| Виборзька | 1744 | 3 | Виборзька, Каменегорська, Кексгольмська | 5 |
| Воронезька | 18.12.1708 (перейм. 1725) | 4 | Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька | 22 |
| Іркутська | 19.10.1764 | 3 | Іркутська, Удинська, Якутська | 11 |
| Казанська | 18.12.1708 | 6 | В'ятська, Казанська, Пензенська, Пермська, Свіжська, Симбірська | 20 |
| Київська | 18.12.1708 | 0 | 12 полків | 12 |
| Малоросійська | 1764 | 0 | 10 полків | 10 |
| Могильовська | 28.05.1772 | 4 | Могильовська, Мстиславська, Оршанська, Рогачовська | 12 |
| Московська | 18.12.1708 | 11 | Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'євська, Ярославська | 55 |
| Нижегородська | 20.01.1714—1717, 29.05.1719 | 3 | Алатирська, Арзамаська, Нижегородська | 6 |
| Новгородська | 29.04.1727 | 4 | Білозерська, Новгородська, Олонецька, Тверська | 23 |
| Новоросійська | 24.03.1764 | 3 | Єлисаветградська, Катерининська, Кременчуцька | ? |
| Оренбурзька | 15.03.1744 | 3 | Ісетська, Оренбурзька, Уфимська | 6 |
| Псковська | 28.05.1772 | 5 | Великолуцька, Вітебська, Двінська, Полоцька, Псковська | 16 |
| Ревельська | 29.05.1719 | 0 | — | 4 |
| Ризька | 1713 | 2 | Езельська, Ризька | 4 |
| Санкт-Петербурзька | 18.12.1708 | 0 | — | 4 |
| Сибірська | 18.12.1708 | 2 | Єнісейська, Тобольська | 8 |
| Слобідсько-Українська | 28.07.1765 | 0 | 5 полків | 5 |
| Смоленська | 18.12.1708—1713, 1726 | 0 | — | 5 |
Таким чином, територія імперії поділялася на 23 губернії, 62 провінції і 276 повітів (без урахуванням Новоросійської губернії, кількість повітів якої невідома).
| Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це! Цей шаблон також треба замінити на конкретніший |
[ред.] Реформа 1775 року
| Цю секцію необхідно дописати чи вдосконалити. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
[ред.] Кінець XVIII—XIX ст.
| Цю секцію необхідно дописати чи вдосконалити. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
Замість 20 губерній до початку царювання Катерини II утворено 40 губерній із населенням 300—400 тисяч ревізьких душ в кожній (до кінця царювання за рахунок приєднаних територій була 51 губернія). Губернії об'єднувалися в намісництва (в основному по дві—три губернії), поділялися на округи або повіти з 20—30 тисяч душ (по 12—15 на одну губернію, всього було близько 500 повітів). Намісники і губернатори були підвідомчі Сенату і прокурорському нагляду, очолюваному генерал-прокурором. На чолі повіту стояв капітан-справник, який обирався раз на три роки повітовими зборами дворян. Найближчим помічником губернатора був віце-губернатор.
У XIX столітті відбувається розмежування адміністративно-територіальних організацій на 2 групи: на основній території Європейської Росії зберігається загальногубернська організація (у 60-ті роки — 51 губернія), на національних околицях створюються генерал-губернаторства (окрім Остзейського краю, до якого входило три губернії). Окрім цього, у другій половині XIX ст.—на початку XX ст. було створено 20 областей — адміністративних одиниць, які відповідають губерніям. Як правило, області розташовувались на прикордонних територіях. Продовжується подальша централізація і бюрократизація місцевого самоврядування. Відбувається спрощення місцевого апарату з посиленням його прямого підпорядкування особисто губернатору.
Реформи 60—70-их років XIX століття, особливо земська, міська і судова, запроваджували буржуазний початок виборного всестанового представництва в організацію місцевого управління і суду. Виборні органи земського самоврядування (у 34 губерніях) завідували місцевим господарством, у містах — міські думи і управи. Земська (1890) і міська (1892) контрреформи посилили станово-дворянське представництво в місцевому савмоврядуванні і підпорядкування його адміністрації. Запровадження інституту земських начальників (1889) як носіїв дворянсько-поміщицького права з їх адміністративними, судовими і фінансовими функціями зводило нанівець селянське самоврядування.
Губернський апарат місцевого самоврядування залишався в силі до XX століття. Під час столипінської реакції (1907—1910) були відновлені надзвичайні методи управління. Посилилась роль поліцейських органів і станово-дворянських організацій (Рада об'єднаного дворянства). Після Лютневої революції 1917 року буржуазний Тимчасовий уряд зберіг усю систему губернських закладів. Губернатори були замінені губернськими комісарами (у повітах — повітовими комісарами), проте з переважанням дворянсько-поміщицького складу. Одночасно з цим формувалася система Рад, яка протистояла місцевим владам Тимчасового уряду. Жовтнева революція, зберігши спочатку губернський поділ, ліквідувала весь старий губернський апарат і встановила нові органи радянської влади на чолі з губернськими виконкомами, яких обирали на губернському з'їзді Рад. Губернсько-територіальний поділ діквідовано у 1924—1929 роках у зв'язку з районуванням СРСР і замінений поділом на області та краї, а пізніше й округи.
Кількість губерній Російської імперії в цілому швидко зросла в результаті розукрупнюючих реформ, які провдилися протягом XVIII століття. Вона досягала 51 в останній рік царювання Катерини II. Із приходом Павла I кількість губерній була скорочена до 42, але потім майже всі скасовані губернії були відновлені Олександром I. У подальшому за рахунок знову приєднаних земель їх кількість зросла до 81.
У 1917 році розпочався процес роздроблення старих губерній і з'явилося кілька нових радянських губерній. Якщо в межах РРФСР у 1917 році їх було 56, то на початку 1922 року — 72. У 1923—1929 роках усі вони поступово були замінені "великими" областями держпланівської сітки, і загальна кількість одиниць головної ланки (нових областей і країв) скоротилася в 1930 році до 13.
| Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це! Цей шаблон також треба замінити на конкретніший |
Шаблон:History-stub

