Петро (апостол)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Святий Петро - Pieter Paul Rubens
Збільшити
Святий Петро - Pieter Paul Rubens
Святий Петро
Збільшити
Святий Петро

Апостол Петро (попереднє ім'я Симон, помер бл. 64 в Римі) - один з 12 апостолів Ісуса Христа, брат Андрія, син Іони з Віфсаїди, був одружений, мав дітей, займався рибальством і був старшим братом Андрія Первозванного, який і привів його до Господа. Тоді ж він був названий символічним ім'ям Петро, що грецькою означає - камінь (сирійською його звали Кифа - тобто скеля). Згодом Господь звернувся до Апостола зі словами: "Блаженний ти, Симоне, сину Іонин, бо не тіло і кров тобі оце явили, але мій небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую я Церкву Свою, - і сили пекельні не переможуть її".

Свдченням того, що Господь уподобив собі Петра було те, що Христос відвідав його дім і зцілив близьких удостоїв Апостола бути свідком Святої Божественної слави на горі Фавор і страждань в Гефсиманському саду. Незважаючи на свою любов до Ісуса Христа, Апостол Петро через свою людську слабкість тричі відрікався від Божественного Учителя. Але згодом гірко розкаявся в цьому, був прощений і, саме йому першому серед учнів Господь явився після свого воскресіння.

Після зішестя Святого Духа на апостолів Петро палко проповідував у храмах віру в Ісуса Христа, Божою благодаттю зцілював немічних і калік. Побував з проповідями в Єрусалимі, Самарії, Лідді, Йоппії, Кесарії, Антіохії, інших містах Малої Азії. Кілька разів його садовили до в'язниці, але Ангел Господній чудесним чином звільняв Апостола. І врешті решт той прибув до Риму де викрив волхва Симона й навернув до християнства двох дружин Нерона. Останній наказав стратити Петра 29 червня 67 р., розіп'явши на хресті вниз головою (про це попросив сам Апостол, щоб підкреслити різницю своїх мук і страждань Божественного Учителя). Похований Апостол Петро був у Римі святим Климентом, а над його гробницею згодом було збудовано чудесний храм.

[ред.] Петрів піст і Свято Петра

Після закінчення Петрового посту - 12.07 в народі святкували Петра й Павла або просто "Петра". До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. До церковної служби йшли з квітами й віночками, окрасою яких були червоні маки. Ритуальною стравою були так звані мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом Апостолів Петра й Павла у яких зозуля вкрала одного "мандрика" і за це її Бог покарав - саме о цій порі вона перестає кувати. Ще люди з цього приводу казали, що зозуля "мандриком подавилася", але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.

До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і потім освятити в церкві обрядовий хліб хоча б і зерно ще було не зовсім доспіле.

В Карпатах та Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах та полонинах: пекли мандрики, веселились, змагались, танцювали. Проводили обряд "копання Петра", коли викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на траві накривали "стіл" з наїдками. Співали пісень:

А на Петра вода тепла,
Лиш би ся купати,
Ой на Петра личко біле,
Лиш би цілувати! (За В. Скуратівським)

В деяких регіонах молодь влаштовувала ритуальні гойдалки в лісі чи гаю:

Ой у лісі на кленку, на кленку,
Там повісив той Андрій гойдалку...
(За В. Борисенко)

Хоча основний леймотив свята становив початок жнив до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були перш за все хліборобами:

Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло волоньки водить...
(За О. Воропаєм)

У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, " парували" людей: ледачій дівці - роботящого хлопця, а роботящій - лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей (хто батька і матір шанує, щосуботи купається і поважає святу п'ятницю).

Християнська церква в цей день вшановує святих первоверховних Апостолів Петра й Павла. Це свято було встановлене ще в апостольські часи, а з ІV ст. набуло повсюдного поширення. На честь святих, починаючи з часів Константина Великого будувалося багато храмів та називалися поселення (Петропавлівка, Петропавловська тощо).