Князь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття/параграф відображає Становище в Україні.
Ви можете доповнити її/його даними, що стосуються інших країн. (І вилучити даний шаблон).


Князь.
1) У слов’янських народів спершу воєначальник племені, союзу племен, військової дружини, згодом правитель державного утворення - князівства. Влада зосереджувалася у певній родині - династії. Київські князі як старші в родині мали титул великий князь. Мали свої резиденції (столи) в окремих землях (князівствах), уділах, волостях. Існували служебні князі, які не мали власних володінь і йшли на службу до інших князів. Упродовж XIV-XVI ст руські князі перетворилися на вищий прошарок шляхти.
2) У деяких країнах спадковий або дарований титул. Словом князь передають низку неслов’янських титулів (prince, dux, нім. Fürst тощо).

Князі, що були головами великих феодальних державних утворень на Русі й у Великому князівстві Литовському (теперешні Білорусь та Литва), називалися великими князями (у деяких країнах, наприклад, у Польщі, Чехії, Галицько-волинському князівстві, князі — голови феодальних монархій — прийняли титул королів).