Шумілкін Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шумілкін Іван Григорович (20.11.1924, с.Лобаскі Ічалковського району Республіки Мордовія, Ерзянь Мастор). Ерзянський поет. Національність - ерзя.

Ш. народився в ерзянській родині. 1942 року рекрутувався злочинним режимом Й.Сталіна до складу діючої армії СССР. 1944 року - демобілізований. Повернувся до рідного села Лобаскі, де викладає у середній школі ерзянську мову та літературу. Закінчив Мордовський ДУ (1958). З 1974 року - бібліотекар села Лобаскі. Вірші ерзянською мовою пише з 14 років. 1940 р. - перші публікації у дитячому журналі “Пионерэнь вайгель” (“Голос піонера”). Це вірші “Лейне”(Річка), “Теле” (Зима), тощо. Ш. - автор якісної мілітарної лірики. Тема війни, збройної боротьби - традиційна для ерзянської літератури як під час Другої Світової війни, так і в давнину. Вірші “Атакадо икеле” (Перед атакою, 1943), “Сёрма аванень” (Лист матері, 1943), “Сёксень ве” (Осіння ніч, 1944) та інші стали класикою жанру. Кращі воєнні твори укладено в першу персональну збірку “Минек морось” (Наша пісня, 1952). Інша заслуга Ш. перед світовою та ерзянською літературою - створення цикла національних байок, які вплелися до вінка світового байкарства. Це “Тонавтыця Туво” (Свиня, що повчає, 1956), “Каштан Атякш” (Гордовитий Півень, 1956), “Нумоло ды Сеель” (Заєць та Їжак). У цілому Ш. написав понад 100 байок, сатричних віршів, пародій, фельєтонів, які склали 5 збірок, виданих в Саран Оші у 60-80-ті роки. Краща лірика Шумілкіна увійшла до книжки “Ине вечкема” (Велике кохання, 1978). Переклади окремих творів великоруською мовою зробив А.Терентьєв.

[ред.] Джерела