Полярність (біологія)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Поля́рність (лат. polaris — протилежний, від грец. πόλος — вісь, полюс) — властива організмам специфічна орієнтація процесів та структур у просторі, що спричинює морфофізіологічні відмінності на протилежних частинах клітин, тканин, органів або всього організму. У рослин П. виникла як наслідок нерівномірного впливу факторів навкол. середовища (світла, т-ри, сили земного тяжіння тощо) на різні частини рослини. Властива усім рослинним орг-мам, але найбільшого розвитку досягає у вищих рослин. Найяскравіше П. виявляється при вкоріненні живців: на верхньому кінці живця розвиваються бруньки, а на нижньому його кінці утворюються корені незалежно від положення живця в просторі. Провідна роль у поляризації рослинних клітин і тканин, орієнтуванні орг-му в просторі (див. Тропізми) належить фітогормонам. У деяких випадках можливе порушення П. шляхом зміни градієнтів гормональних і трофічних процесів, спричинюваних зміною умов навкол. середовища. У тварин П. має місце як у клітинах (напр., розташування аксона і дендритів у нервових клітинах), так і в цілому орг-мі (напр., розташування органоїдів по передньо-задній або дорзовентральній осі у найпростіших). Явище П. виявляється й при вегетативному розмноженні та регенерації.

