Боярка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення
| Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
| Боярка | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
||||||||||
| Основні дані | ||||||||||
| Країна: | Україна | |||||||||
| Область: | Київська область | |||||||||
| Район/міськрада: | Києво-Святошинський | |||||||||
| Засноване: | перша писемна згадка — XVI ст. | |||||||||
| Статус міста | з 1956 року | |||||||||
| Населення - місто: |
34 000 |
|||||||||
| Площа: | 1300 га км² | |||||||||
| 08151 | ||||||||||
| Телефонний код: | ++ 38004498 | |||||||||
| Координати: | ??°??' пн.ш. ??°??' сх.д. | |||||||||
| Міська влада | ||||||||||
| Веб-сторінка: | ||||||||||
| Мер міста: | ||||||||||
Боярка - місто районного значення з населенням понад 34 тис.
Територія - 1300 га (550 га - під забудовою).
Свій статус Боярка отримала 30 грудня 1956 р., коли були об'єднані в єдине місто окремі населені пункти - Боярка, Будаївка, Нова Тарасівка та селище Газовиків. Населення міста на той час становило близько 10 000 чоловік.
Залізницею місто розподілено на дві частини. Південно-Східна (історична частина міста) - це житловий сектор приватної забудови (близько 7тис. житлових будинків), та Північно-Західна (Нова Боярка) - понад 300 багатоквартирних будинків та приватний сектор.
Зміст |
[ред.] Походження назви
Назву місто дістало від сусіднього села, яке з 1926 р перейменовано на Тарасівку.
Назву міста "Боярка" етимологи пов'язують зі словом буєрак (байрак). На складеному І. Ушаковим плані Києва 1695 р. в його околицях трапляються назви Боярак, Бояраки. Село Тарасівка розміщене у ярах, у розмитій водою долині, а сусідня з ним Юрівка стоїть на горбаках, дослівно по-старослов'янському "на юру" Таким чином на юру Юрівка, на буєраках – Боярка.
[ред.] Історія
Територія сучасної Боярки заселена здавна. Поблизу міста виявлено поселення скіфських часів (VIII-VII ст. до н.е.). Збереглися залишки невеликого слов'янського городища часів Київської Русі. Це городище Будаївка - фортифікаційна споруда, що є нині пагорбом, на якому зараз стоїть місцева Свято-Михайлівська церква і розміщений старий цвинтар. Розмір, форма, навіть те, що городище з усіх боків омивається водою, є свiдченням штучного походження пагорба, та дає підстави вважати його оборонною спорудою для захисту від ворогів. Це городище охороняється державою, як історична пам'ятка.
Згодом на цьому місці виникло село Городище - Будаївка, перша згадка про яке в історичних документах відноситься до початку XVI ст. Тоді ця територія перебувала під владою Литви, а після Люблінської унії 1569 року її захопила Польща і Будаївка належала польським магнатам Корецьким. Згідно Андрусівського перемир'я, 1667 року село остаточно перейшло до Росії.
Спочатку ним володів Київський Михайлівський монастир, а потім - Києво-Печерська Лавра. Після секуляризації монастирських земель, Будаївка стала державним селом. З 1845 року воно входило до складу Білогородської волості Київського повіту.
Нова сторінка життя Боярки - Будаївки розпочалась з будівництва у 60-х роках ХІХ ст. залізниці Київ-Фастів, що проходила повз село Будаївку. Залізнична станція, що виникла тут, отримала назву від сусіднього села Боярки (нині Тарасівка). Біля станції Боярка почало зростати нове дачне селище, яке невдовзі злилося з с. Будаївка. З 80-х років ХІХ ст. ця місцевість стала відомою як лікувально-кліматичний курорт для хворих на легені.
У 1885р. коштом селян-власників Марком і Гнатом Гирявцевими за допомогою односельчан була збудована Свято-Михайлівська церква (дерев'яна). З побудовою залізниці Київ-Фастів населення Будаївки зростає. Виникає необхідність у будівництві більшої церкви. У 1901 р. поруч із старою церквою будується нині діюча церква. 25 вересня 1901 р. вона освячується Преосвященним Сергієм Єпископом Уманським. Престольний день - 8 листопада в ім'я Архистратига Михайла. Стара ж церква в роки Радянської влади використовувалась як склад під зерно, а потім і геть була зруйнована.
З 1921 по 1927 рр. - Боярка-Будаївка є центром Будаївської волості Київського повіту. У 1927 році Боярка-Будаївка входить до складу Київського району, який у 1944 році був перейменований у Києво-Святошинський.
У 30-х роках почалось будівництво лінії Київського укріпленого району (КУР) довжиною 55 км, що проходив повз Боярку. Згодом, у 1939 році після воз'єднання західних земель з УРСР, вона була законсервована. Але вже на третій день війни командуючий Південно-Західним фронтом генерал Кирпонос М.П. дав директиву про формування частин КУР. 8 липня будівництво I лінії, яка проходила через населені пункти Бірки- Білогородку-Боярку-Віту Поштову, було завершено.
Звільнено Боярку 5 листопада 1943 року.
Цілих два місяці точилися бої на території нашого району. Бояркою ворог заволодів 1 серпня 1941 року.
В 1947 р. поряд з містом було прокладено магістральний газопровід Дашава-Київ і збудовано компресорну станцію. Біля неї почалося будівництво селища газовиків. А з 1955 року вся територія між цим селищем і Бояркою була відведена під індивідуальну забудову.
Значно виросло місто за останні 30 років минулого століття. Протягом цих років побудовано і введено в дію машинобудівний завод "Іскра"; сучасні багатоповерхові житлові будинки (загальною площею понад 620 тис. кв. м.); середню загальноосвітню школу №5; районну класичну гімназію; центр творчості дітей та молоді "Оберіг"; міську бібліотеку; районний Будинок урочистих подій; поліклініку та новий лікувальний корпус районної лікарні; обласну дитячу лікарню; спортивний зал; басейн "Прометей"; автоматичну телефону станцію; відділення зв'язку №4; аптеку №5.
В місті розташовано понад 40 об'єктів загальнодержавного, обласного і районного значення.
Основними виробничими підприємствами міста є: Боярське лінійне управління магістральних газопроводів; ВАТ "Іскра"; ВАТ "Арксі"; ЗАТ Боярська швейна фабрика"Мальва"; Боярська лісодослідна станція; ТОВ "Силует" та інші. Близько 900 підприємств займаються торгівельною діяльністю.
Вигідне місцезнаходження Боярки в півколі великих зелених масивів обумовлює сприятливий мікроклімат місцевості для розташування тут багатьох курортно-оздоровчих та лікувальних закладів загальнодержавного, обласного та районного значення. Серед них дитячий санаторій "Барвінок", обласна дитяча лікарня; обласний Будинок дитини, будинок відпочинку УТОС; центральна районна лікарня, обласна тублікарня.
У Боярці є краєзнавчий музей (створений на базі літературно-меморіального музею М.О.Островського), який займається збереженням історичних та культурних цінностей. Колекція музею налічує понад 9 тисяч предметів основного та науково-допоміжного фондів. Музей проводить просвітницько-виховну роботу, різноманітні виставки, презентації, творчі зустрічі, які сприяють перетворенню музею в осередок культурного життя міста та району. Значне місце в експозиції музею займають роботи художників К.Б.Полякової та В.І.Григор'єва. У фондах музею зберігається понад тисячу оригінальних робіт цих митців.
В місті встановлено кілька пам'ятників, що відображають історію міста: пам'ятник П. Корчагіну (арх. А.Харченко, скульп. А.Ігнащенко) - 1979 р.; паровоз К-15776 "Кукушка" - 1989 р., встановлений на вічну стоянку в Боярці, як символ порятунку Києва від паливної кризи в холодну зиму 1921 року. Він - єдиний представник цієї серії в Україні.
[ред.] Визначні особи
У місті Боярка народились такі визначні особи:
- М.П.Диченко (27.01.1863р. - 04.12.1932р.), український астроном. Основні роботи стосуються астронометрії і теорії астрономії
[ред.] Links
| Населені пункти Київської області | ||||
|---|---|---|---|---|
| Міста | ||||
|
Березань • Біла Церква • Богуслав • Бориспіль • Боярка • Бровари • Васильків • Вишгород • Вишневе • Ірпінь • Кагарлик • Миронівка • Обухів • Переяслав-Хмельницький • Прип'ять • Ржищів • Сквира • Славутич • Тараща • Тетіїв • Узин • Українка • Фастів • Чорнобиль • Яготин |
||||
| Селища міського типу | ||||
|
Бабинці • Баришівка • Борова • Бородянка • Буча • Велика Димерка • Володарка • Ворзель • Глеваха • Гостомель • Гребінки • Димер • Дослідницьке • Згурівка • Іванків • Калинівка (Броварський район) • Калинівка (Васильківський район) • Калита • Клавдієво-Тарасове • Кодра • Кожанка • Козин • Коцюбинське • Красятичі • Макарів • Немішаєве • Пісківка • Рокитне • Ставище • Терезине • Чабани |
||||

