Селянські страйки в Галичині
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Селянські страйки в Галичині на поч. 20 в., спершу спорадичні й неорганізовані акції с.-г. робітників і сіль. бідноти, єдине джерело існування яких були заробітки по панських дворах і фільварках, з 1902 — масовий організований страйковий рух за покращення побутових умов і збільшення заробітної платні. Перші спорадичні С.с. охопили на весні 1900 15 сіл Борщівського пов., зокрема маєтки великого поль. землевласника графа Баворовського. Страйкарі вимагали підвищення поденної зарплатні з 18-20 до 50 центів і під чає жнив з 80 центів до 1 ґульдена. Страйк був придушений австр. військом.
Активними організаторами С. с. 1902 були тогочасні укр. політ. партії: Нац.Дем. (Є. Левицький, В. Будзиновський, Л. Цегельський та ін.), Русько-Укр. Радикальна Партія та УСДП; вони створювали низові страйкові комітети і вели роз'яснювальну роботу у пресі та пропаґандивній літературі. Страйк почався у червні 1902 у Львівському і Перемишлянському пов. (на землях графа А. Потоцького), у кін. липня він охопив понад 500 сіл у 26 пов. і яких 200 000 осіб (перший масовий С. с. в Європі). Крім невиходу на працю, учасники С. с. підпалювали фільварки, двори, ліси. С. с. придушено з допомогою жандармських загонів і війська. За участь у С. с. заарештовано понад 4 000 селян, багато з них були засуджені на ув'язнення. Страйкарі виявили солідарність і дисциплінованість, поміщики примушені були піти на поступки. Страйки й єезонова еміґрація на роботи до Німеччини (з 1903), на які виїздило до 80 000 осіб, підірвали шляхетське землеволодіння. Щоб рятуватися перед руїною, землевласники були примушені парцелювати землю поміж місц. селян і спроваджених ними поль. колоністів, у наслідок чого яких 140 000 га землі перейшло до селян. Сел. заворушення і страйки у 1901 — 02 -виникали також у деяких с. Буковини і Закарпаття.
У ширшому обсязі С. с. в Галичині відновилися на весні 1906, охопивши яких 400 сіл у 35 пов. Страйкарі вимагали збільшення зарплатні наймитів на постійній фільварковій роботі до 100 — 200 корон річно і поденної до 2 корон та 7 — 8 сніп замість 12.
| Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

