Теорія обчислювальних систем
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
теорія обчислювальних систем — це технічна наука, що систематизує прийоми створення, збереження, відтворення, обробки і передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи, функціонування цих засобів і методи управління ними.
[ред.] Історія
Можна вважати, що теорія обчислювальних систем виникла одночасно з першими спробами механізувати й автоматизувати розумову діяльність людини. Тобто зародження теорії обчислювальних систем припадає на XVII століття, коли з`явилися перші механічні обчислювальні машини.
Подальший розвиток теорії обчислювальних систем також визначався ступенем розвитку інженерно-технічних можливостей людства. Інформаційно-обчислювальна техніка розвивалася паралельно з технікою зв`язку, технікою автоматичного регулювання й управління (механічною, електромеханічною, електронною), технікою запам`ятовування, зчитування і запису, реєстрації, перетворення, опрацювання й передачі інформації.
Перші ефективні результати застосування теорії обчислювальних систем пов`язані з використанням ЕОМ для розрахунків з аеродинаміки, механіки, фізики. Із розвитком електронно-обчислювальної техніки теорії обчислювальних систем почала застосовуватися в галузі економіки й управління виробництвом із метою пошуку оптимальних рішень.
[ред.] Математичні основи
- Двійкова алгебра
- Математична логіка
- Дискретна математика
- Теорія графів
- Символічна логіка
- Теорія ймовірності
- Математична статистика
[ред.] Суміжні області
- Програмування стосується написання компютерних програм
- Інформаційна безпека це аналіз та реалізація безпеки інформаційних систем, сюди входить також криптографія

