Електричний струм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Електричний струм — це впорядкований рух заряджених частинок у просторі. У металах та напівпровідниках це електрони, у електролітах позитивно та негативно заряджені іони, у іонізованих газах — іони та електрони. За напрямок струму вибирають рух позитивно заряджених частинок. Таким чином напрямок руху струму в металах протилежний напрямку руху електронів.

Величина I\,=\,\frac{\Delta q}{\Delta t} називається силою струму, і відповідає кількості заряду, переміщеному через перетин провідника за одиницю часу.

Якщо за кожен проміжок часу Δt заряд Δq однаковий і напрямок струму незмінний, то такий струм називають постійним.

У випадку, коли ці величина змінні, силу струму описують наступним чином:
I\,=\,\lim_{\Delta t \to 0} \frac{\Delta q}{\Delta t}\,=\,\frac{dq}{dt}\,=\,q^{\prime},
такий струм називають змінним.

Безмежно малий заряд dQ, що переноситься за час dt через елементарну площадку dS перпендикулярну напрямку середньої швидкості v частинок визначається наступним чином:
dQ\,=\,e n v dS dt,
де e — заряд частинок, v — швидкість руху частинок, а n — їх кількість в одиниці об`єму.

Сила струму dI через площадку dS визначається співвідношенням
dI\,=\,e n v dS
згідно з яким
\overline{j}\,=\,e n \overline{v} — густина електричного струму.

Іншими мовами