Шеляг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шеляг (шелег, шелюг) -назва срібних білонних та мідних монет, що в різні епохи перебували на грошовому ринку українських земель. У літописах згадується, що поляни сплачували данину хозарам Ш. На думку деяких дослідників, Ш. - слов'янська назва соліда або ін. золотої монети цього типу. Першими срібними монетами типу шилінга (в українських землях носили назву "шеляга") були випуски Тевтонського ордену, поморські (померанські) та ін. емісії.

Перші польські та литовські Ш. з'явилися в Україні внаслідок грошової реформи короля Стефана Баторія в 1579 (дорівнював 6 динаріям і складав '/д польського гроша). Маса Ш. становила 1.130 г (0.180 г чистого срібла). У 1627 карбування Ш. на монетних дворах Речі Посполитої було припинене, але на територію держави масово завозилися з Пруссії та прибалтійських володінь Швеції (у т.ч. Ш., підроблені у місті Сучава; див. Сучавська підробка). У 1659-66 відбулася масова емісія мідних Ш. (боратинок) вагою 1.3 г. Карбування Ш. (у зв'язку з наростанням інфляційних процесів) було відновлене лише у 1749 і з перервами велося до 1792. Невелика кількість Ш. була випущена у 1774 австрійськими властями для галицьких земель. У 19 ст.- народна назва російської копійки в Україні. Лічба монет велася на копи (кіпники). Одна копа дорівнювала 50 Ш. (копійкам).

Також українізована назва поль.-лит. дрібної монети, спочатку срібної, пізніше більонової — «шельонґів», «солідів» (szeląg, solidus) 16 — 17 вв. і рівновартісних їм шилінгів, солідів, нім. м. Пруссії і Бранденбурґу, що підлягали Польщі, а також солідів прибалтицько-швед. (ризьких і лівонських) 17 в. На Україні в особливо інтенсивному обігу були прибалтицько-швед. (королеви Христини, Карла-Ґустава і Карла XI) та поль. мідяні «боратинки» (від автора проекту Т. Л. Боратині). Ш. становив 1/3 поль.-лит. гроша; в рос. валюті 2/3 копійки.



Зображення:wiki_letter_w.png Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити.
Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
Цей шаблон також треба замінити на конкретніший



[ред.] Література