Синьоводська битва
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Синьоводська битва (Синєводська битва) - переможна битва об'єднаної литовсько-української армії під командуванням князя Ольгерда Гедиміновича проти золотоординських військ на берегах ріки Сині Води (тепер Синюха; ліва притока Південного Бугу) поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської обл.).
Розширення володінь Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича викликало занепокоєння у ханів Золотої Орди. Поява в південноукраїнських степах татарської орди під командуванням трьох братів, князів Кочубея, Кутлубучу і Дмитра змусила Ольгерда закликати на допомогу в ополчення українське населення. Дата битви в літописах подається по-різному-бл. 1351, 1362. М.Грушевський висловив думку, що, найімовірніше, битва відбулася бл. 1363, можливо, не на Синіх Водах, а на Сниводі (лівій притоці Південного Бугу; Вінницька обл.). Під час битви основні сили ворога було розгромлено, а золотоординські воєначальники загинули. Внаслідок здобутої перемоги Ольгерд відвоював у татар захоплене ними у серед. 13 ст. Поділля і розширив свої володіння далеко на південь у напрямку до Чорного моря. Перемога українсько-литовського війська у С.б. задовго до Куликовської битви 1380 підірвала могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню східнослов'янських народів від монголо-татарського іга.

