Тишкевич Михайло
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тишкевич Михайло (7. 4. 1857 — 3. 8. 1930), граф, дипломат, публіцист, мистець і меценат; нар. у с. Андрушівці Київ. губ., походив з укр.-лит. маґнат. роду, пізніше спольщеного; батько Т. Станислав був уманським маршалком. По закінченні Академії Мистецтв у Петербурзі й поглибленні мист. студій на Заході Т. повернувся до маєтку і присвятився госп-ву та гром. праці серед селян. Тоді ж повернувся до українства і заявив про це в київ. «Раді». Одночасно віддався політиці, публіцистиці й філантропії. 1888 встановив фундацію, т. зв. Михайлову премію для Т-ва «Просвіти» у Львові за найкращий літ. твір з минулого України, допомагав укр. і поль. мистцям та письм. З нагоди 100-літнього ювілею Тараса Шевченка (1914) дав 20000 карб. Укр. Наук. Т-ву в Києві (був його почесним чл.). До 1914 заснував кілька т-в (Związek Katolicki, Союз землевласників, Partia Krajowa), в яких підтримував укр. тенденції; обороняв укр. вимоги в рос. і поль. газ. 1917 став гол. Союзу Українців-католиків у Києві.
Під час першої світової війни жив у Льозанні (Швайцарія) і там розвинув жваву діяльність в укр. справі: ст. в зах. пресі, листування з впливовими політиками і держ. діячами Антанти, пропаґував ідеї укр. самостійности, допомагав тижневикові «L'Ukraine» (ред. В. Степанківський); був гол. Укр.-Лит. Т-ва та спричинився до заснування інформаційного т-ва «Ucraina». У лютому 1919 уряд УНР призначив Т. гол. дипломатичного представництва при Ватикані, потім укр. місії при мировій Конференції в Парижі. В наслідок розходжень з урядом УНР вийшов з місії. З 1920 жив у маєтку свого сина в Жиданові б. Познаня (Польща), де й помер.
Т. видав «Documents reiatifs a l'Histoire de l'Ukraine (1569 — 1764)», І — II. «Cartes de l'Uk.raine» (1919), «Ukraine face au Congrès» (1919), «Уривки з спогадів» (ЛНВ, 1928, 1929).
[ред.] Література
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

