Гадяцький договір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гадяцький договір
16 вересня 1658 в Гадячі за ініціативою гетьмана Івана Виговського між Польщею і Україною підписано договір, що передбачав утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації Великого Князівства Руського (з Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств), верховна влада в якому, як військова, так і цивільна, належатиме гетьману, якого обиратимуть пожиттєво. За Гадяцьким договором законодавчу владу в Україні мали виконувати національні збори депутатів від усіх земель Князівства, судову - судовий трибунал з українським діловодством; фінанси, включаючи карбування монет, також передбачались самостійними. Армія мала налічувати 30 тисяч козаків і 10 тисяч найманців. Щороку гетьман мав право подавати польському королю реєстр із 100 козаків кожного полку для нобілітації (надання шляхетства). Греко-католицька унія скасовувались в усій державі, православ'я прирівнювалось у правах з римо-католицькою вірою, а митрополит отримував місце в сенаті.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

