Тадей (апостол)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тадей (Фадей, Юда Фадеїв, Юда Яковів) – один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, яких вибрав Ісус (Мр. 3. 18). Його називали ще Левій, Юда Фадеїв, Юда Яковів (Лк. 6. 16). Не слід плутати його з Юдою Іскаріотським, який зрадив Ісуса.
Тадей – це брат святого апостола Якова Алфеївого, або Якова Меншого, мати якого, Марія Клеопова, приходилася сестрою Матері Ісуса. Отже, Яків Алфеїв був Діві Марії небожем (племінником), а Ісусові – двоюрідним братом. Тадей, природно, теж один із братів Ісуса Христа. Під час останньої бесіди Ісуса з апостолами запитує Юда не Іскаріотський, себто Тадей, Ісуса: «Господи! Чи ти маєш нам об’явитися, а не світові?» (Ів. 14. 22).
Ісус відповів йому на те: «Хто любить Мене, той слово Моє берегтиме і Отець Мій полюбить його...» Ів. 14. 23).
Про його життя і діяльність ми знаємо дужо мало. Відомо лише, що Тадей вірно служив Господеві. Він проповідував Євангеліє спершу в Юдеї, Галілеї, Самарії, Ідумеї, потім в Аравії, Сирії, Месопотамії, а під кінець у Персії та Вірменії.
Закінчив Тадей своє життя у муках. Його повісили на дереві, а потім стріляли у нього стрілами.

