Турбаївське повстання 1789-93
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Турбаївське повстання 1789-93 -один із найбільших антикріпосницьких селянських виступів у Лівобережній Україні в 2 пол. 18 ст. Відбулося у селі Турбаях Градизького повіту Катеринославського намісництва (тепер Глобинського р-ну Полтавської обл.).
Безпосередньою причиною повстання стала спроба селян добитися звільнення від кріпосної залежності. На поч. 18 ст. жителі села, яке вважалося вільним військовим селом, були козаками і належали до Миргородського полку. Згодом їх було насильно переведено у стан залежних селян. Селянські хвилювання виникли вже у 1776, коли село Турбаї було продано поміщикам Базилевським. Останні почали активно розвивати своє господарство, примушуючи селян відбувати повинності. Турбаївці не хотіли миритись із положенням кріпосних селян й активно домагались підтвердження свого козацького стану, звертаючись у місцеві й центральні адміністративні установи. У червні 1788 сенат прийняв рішення про визнання козацьких прав і привілеїв лише за 76 турбаївськими родинами (у селі проживало бл. 2 тис. чол.), які ще у 1738 були переведені у козаки миргородським полковником В.Капністом. Ухвала сенату, яку турбаївцям було оголошено 5 (16). 1.1789, викликала невдоволення в частини селян, чиї козацькі права не були визнані. Селяни, вирішивши добитись волі власними силами, створили самоврядування за козацьким зразком на чолі з Назаром Оліфером (отаман), Григорієм Яструбенком (суддя) та Трохимом Довженком (писар) і відмовились виконувати панщину. Найважливіші питання вирішувались на загальному сході жителів села. Для врегулювання "справи про козацтво" і втихомирення селянського заворушення у село в травні 1789 прибули представники Голтвянського нижнього земського суду разом з військовою командою. Проте суд, під впливом поміщиків Базилевських, визнав козаками лише 29 турбаївців, до того ж з'ясувалося, що судді не мали і списка осіб, визнаних сенатом приналежними до козацького стану. 8(19).6. селяни висловили свої обурення проти такого рішення суду і за ініціативою селян Г.Ракші, С. і Л.Рогачків, М. і М.Пархоменків, Г.Величка, А.Бондаря та ін. розпочали збройне повстання. Повстанці роззброїли військову команду, розправились із Базилевськими і зруйнували їхню садибу та, заарештувавши суддів, добилися від них написання документа про "добровільне переведення в козаки" турбаївських селян. Запровадивши самоврядування - "Громадську збірню", селяни протягом чотирьох років самостійно вирішували всі громадські справи. За прикладом турбаївців виступили селяни навколишніх сіл Очеретувате, Кринок, Остап'я. Через ускладнення міжнародного становища (війни з Туреччиною і Швецією, революційні події у Франції) уряд Катерини II тривалий час намагався припинити селянський виступ без застосування військової сили. Проте, зазнавши невдачі, власті вдалися до жорстоких каральних дій. У червні 1793 у село було введено батальйон піхоти Бузького єгерського полку і 200 козаків. Урядові війська провели масові арешти селян. Суд над повстанцями тривав з 11(22).7.1793 до 31.1(11.2).1794. Більше сотні селян були піддані тілесним покаранням батогами і відправлені на довічні каторжні роботи до Сибіру. 15 селян після знущань померли. Частину турбаївців виселено у степи Херсонської і Таврійської губ. Власті змінили навіть назву села Тур-баї, перейменувавши його у Скорбне (до колишньої назви повернулись лише у 1919).
Виступ турбаївських селян знайшов широке відображення у пісенній народній творчості, художній літературі та легендах.

