Ярмарки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ярмарки (з нім. Jahrmarkt — річний ринок), періодичні торги і місця, де відбувалася за визначеного часу гуртова й роздрібна торгівля різними товарами; продавці й покупці з'їжджалися на Я. з різних сторін, у тому ч. й з-за кордону. Деякі м. в Зах. і Сер. Европі вславилися своїми Я. ще за середньовіччя. Відбувалися вони у безпечних місцях, перев. б. замків. Відомі м., в яких відбувалися Я. на Зах. недалеко від України: Краків, Познань, Відень, Кеніґсберґ, Пешт, Дебрецен. Починаючи з 16 в., з названих великих Я. купці привозили товари на Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Перев. торгівлю на Я. в Сер. Европі вели єврейські купці; у їхніх руках були також фін. операції, пов'язані з торгівлею. На укр. землях відбувалися вже з 16 в. малі Я., гол. по м. на Маґдебурзькому праві, де так само розвивалося ремесло; нім. і поль. поселенці, вірмени, а гол. євреї, поряд із укр. міщанами, були активними в ярмарковій діяльності.
Великого значення з 17 в. набули Я. у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 в. харківські Я. Розвиткові Я. сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, гол. залізниць. Тоді збільшилося ч. Я., і кожне м. та м-ко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх Я. Більшість Я. у Росії в 19 в. тривали лиш 1 день, бл. 1/3 — від 2 до 7 днів, а лиш 3% тривали довше (деякі цілий місяць).
З 18 в. Я. на Україні мали заг.-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових Я. відбувалися по черзі один за одним у 7 м. (воздвиженський Я.: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь ті самі купці. Деякі з них спеціялізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Кахівка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), а на більшості Я. торгували різним товаром.
У сх.-укр. губ. (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 Я. при кін. 19 в. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (гол. торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (с.-г. товари) і 4 в Ррмні. В півд. губ. (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 Я.; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Кахівці (Микільський і Покровський). У зах. губ. на 1000 Я. найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а гол. с.-г. продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На поч. 1900-их pp. відбувалися річно в укр. губ. бл. 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) Я., що мали бл. 250 млн карб, річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих Я. у Росії в 1910 — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були на Україні; заг. річний оборот рос. Я. — 370 млн, з чого на Україну припадали 44 млн. На Україні переважали малі і сер. Я.
За першої світової війни, а гол. за революції Я. підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з поч. 1920-их pp., зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та орг-цію офіц. торгівлі. 1927 в РСФСР було 7,5 тис. Я., а на Україні аж 15 тис. в 1500 місцевостях. Тоді Я. поділялися на всесоюзні, респ., обл. і місц. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський Я., відомі ще з дорев. часів, а київ. і харківський Я. були респ. У процесі централізації торгівлі і планування нар. госп-ва значення Я. упало, а в 1930-их pp. сов. влада їх цілком скасувала, за винятком сер.-азійських респ. По другій світовій війні в СССР почасти відновлено Я. З 1960 впроваджено оптово-пром. Я., на яких сов. торг. орг-ції закуповують від сов. підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (договори). В СССР відбуваються тепер обл., міжобл., респ. і міжресп. оптовопром. Я. До важливіших належать київ. Я., які щорічно спеціялізуються на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо).
Втратили характер попередніх Я. напівлеґальні базари з різним, гол. вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок) по більших м. та колгоспні ринки с.-г. продуктів, випродукованих перев. на підсобних ділянках. Сов. підприємства, а в більшості держ. установи й мін-ва беруть участь у міжнар. Я. та виставках.
На зах.-укр. землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували Я. по м. і м-ках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були Я. в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі б. Чернівців і Мукачеві.
Давні Я. відбувалися звич. під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культ. подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Я. мали свій фолкльор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, муз. виступи та різні атракціони, перев. на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово укр. Я. представив М. Гоголь в оп. «Сорочинський ярмарок».
Література: Аксаков И. Исследование о торговле на укр. Я. П. 1858; Забело Я. Опыт исследования укр. крестьянских Я. Полтава 1892; Дихтяр Г. Внутренняя торговля в дорев. России. М. 1960; Дихтяр Г. Сов. торговля в период поетроения социализма. М. 1961; Гуржій І. Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кін. 17 ст. до 1861 p.). к. 1962.
В Маркусь
| Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

