Роз'єднувач
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
.
Роз'єднувач — високовольтний комутаційний апарат, призначений для роз'єднання та пермикання окремих ділянок електричних кіл при відсутності на них струму; створює видимий розрив електричного кола. Роз'єднувачі застосовуються у високовольтних розподільчих присторях, переважно для забезпечення безпеки при профілактичних та ремонтних роботах на відімкнених ділянках. В окремих випадках за допомогою роз'єднувачів відмикають невеликі струми (напр. струми намагнечування трансформаторів невеликої потужності чи струми ненавантажених ліній невеликої довжини). Роз'єднувач застосовують також для секціонування шин та перемикання електричних ліній з однієї системи шин розподільчого пристрою на іншу.
Роз'єднувач складається з рухомих та нерухомих контактів, закріплених на ізоляторах. Для приведення в дію рухомого контакту використовується ізолятор, за допомогою якого він зчленований з приводом.


