Іов Іван Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!


Зображення:Style-stub.gif Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікіпедії.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це! (Див. Як редагувати статтю)


Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з Іов Іван,
але, можливо, варто це додатково обговорити

Іов Іван Павлович — український поет.

Народився 2 жовтня 1948 року в селі Кам'янка Апостолівського району на Дніпропетровщині. Служив ув армії. Закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педінституту. Викладав українську мову та літературу в школі, працював у редакціях газет Івано-Франківська, Хмельниччини та Київщини. Автор поетичних збірок "СТЯГ ЗОЛОТОЇ ГІЛКИ" (1983, з передмовою Івана Драча), "СВІТЛО РІДНОЇ ХАТИ" (1989), "КНИГА ПЕРША" (1992), "РУКОПИС" (1995), "Чернетка" (1996), "Періодична система слів" (1997) з передмовою Сергія Бірюкова, "Каліграфія" (1997), "Великдень долі" (1998), "Невибране" (1998) з передмовою Миколи Мірошниченка, "Словопис" (2000). Посмертні збірки поета: "Мене вам дав Господь" (2001), "Віск іксів" (2001), "Вічністю живемо" (2001), "Любіть мене врожаєм і землею", вінок сонетів (2002). Член Спілки журналістів та член Спілки письменників України. Лауреат обласної літературної премії імені Володимира Булаєнка.

Надруковано в Літературній Україні, число за 15 лютого 2001 року. С.8: "4 лютого 2001 року після тяжкої і тривалої хвороби відійшов у вічність відомий український поет Іван Павлович Іов.

І.П.Іов народився 11 жовтня 1948 року в с.Кам'янка Апостольського району Дніпропетровської області в родині інженера. Після закінчення одинадцятирічки працював токарем на паровозоремонтному заводі, служив у війську. У 1974 році закінчив Кам'янець-Подільський педагогічний інститут. Згодом - кореспондент івано-франківської газети, асистент оператора кінокорпункту "Укркінохроніка". Працював у редакція районних газет Хмельниччини та Київщини., редагував щомісячний вісник "Позиція" у Хмельницькому, викладав українську мову та літературу в школі. Останнім часом перебував на творчій роботі. І.П.Іов - автор збірок поезій "Стяг золотої гілки", "Світло рідної хати", "Книга перша", "Рукопис", "Чернетка", "Каліграфія", "Періодична система слів", "Великдень долі", "Невибране", "Словопис". Переклав з російської збірку поезій Валерія Басирова "Виток". Брав участь у кількох міжнародних літературних акціях. Удостоєний обласної літературної премії ім.Володимира Булаєнка та премії ім.Якова Гальчевського "За подвижництво у державотворенні". За видатні заслуги в галузі літератури правління Міжнародного дослідного інституту включило ім'я І.П.Іова до Міжнародного довідника "Людина року - 2000", що видається Американським біографічним інститутом. Пам'ять про І.П.Іова, талановитого поета і добру світлоносну людину, назавжди збережеться в наших серцях. Рада Національної Спілки письменників України; Рада Хмельницької організації НСПУ."


         Іван Іов - ПАН
                         
        я чинара пан напарниця на пару ніч я
        тах пан напхать тавучу пан напучувать
        тну ху. пан напухнуть ін ту пан напутні
        яси таксу пан напускатися я Клаву пан напувалку
                                       як лаву
                         
        комар пан напрямок ти жур пан напружить
        а гурпан напруга
        я сита в ушор пан напрошуватися?
        дучор пан напрочуд яси тисор пан напроситися
        е лапор пан напропале такор пан напрокат
        тахоло пан наполохать
                     і в отого пан напоготові
                     зак о пан напоказ
                     чав юнь во пан наповнювач
                     лаво пан наповал вил пан наплив
        кинрі пан напірник коли пан напилок
        я сита? ви пан напиватися?
        дере пан наперед та вуха пан напахувать
        кинся пан напасник мла пан напалм