Сіножаті
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сіножа́ті, сіноко́си, с.-г. угіддя, рослинність яких систематично використовують на сіно, один з основних видів кормової бази. Рослинність С. складається з різних видів багаторічних трав. Розрізняють С. заплавні (їх заливають весняні води річок), суходільні і заболочені (їх найбільше на Поліссі); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені С.
На Україні С. займають 2,4 млн га (на всіх укр. землях бл. 3,5) або 4% заг. зем. площі і 5,6% с.-г. угідь.
Площа С. до 1914 весь час скорочувалася через поширення ріллі (за 1901 — 13 у 9 укр. губ. з 3,3 до 2,5 млн га).
Тепер найбільший відсоток С. становлять на Поліссі, Львівщині і в Карпатах та на Передкарпатті — бл. 10% заг. зем. площі, в Лісостепу бл. 5, в Степу — 0,7%.
Врожайність сіна на природних С. 8 — 12 центнерів з 1 га, на поліпшених — доходить до 30 — 50.

