Тюркські мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тю́ркські мо́ви - мови алтайської родини; декількадесят живих та мертвих мов Центральної та Південно-Західної Азії, Східної Європи.
Існують 4 групи тюркських мов: північна, західна, східна, південна.
Близько 62 млн. мовців.
Найдавніші пам´ятки - з VI-VII ст. ст.
Тюркські мови відносяться до так званих аглютинативних мов. Словозміна в таких мовах відбувається за рахунок додавання до початкової форми слова афіксів, що уточнюють або міняють значення слова. У тюркських мовах відсутні префікси та закінчення. Порівняймо терецьке: dost «друг», dostum «мій друг» (де um — показик належності першій особоі однини: «мій»), dostumda «в мого друга» (де da — показник місцевого відмінка), dostlar «друзі» (де lar — показник множини), dostlarumdan «від моїх друзів» (де lar — показник множини, um — показик належності першій особоі однини: «мої», dan — показник відложного відмінка). Така ж система афіксів застосовується й до дієслів, що зрештою може призводити до створення таких складених слів як görüştürülmek «бути змушеним спілкуватися одне з одним».
Іншою особливістю тюркських мов є сингармонізм, що виявляє себе в тому, що афікси, які додаються до кореня мають декілька варіантів глосного — в залежності від голосного кореня. В самому корені, якщо він складається з більш ніж одного голосного, також маожуть бути голосні лише одного підйому (заднього або переднього). Таким чином, маємо: друг dost, язик dil, день gün; мій друг dostum, мій язик dilim, мій день günüm; друзі dostlar, язики diller, дні günler.
Головні мови: турецька, татарська, туркменська, узбецька, уйгурська, чуваська мова.
Особливістю тюркських мов є відсутність наголосу у словах, тобто слова вимовляються по складах.

