Рід (мова)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рід, граматична категорія, властива іменникові в однині.
Українські іменники в однині належать до чоловічого, жіночого чи середнього роду (винятково і до чоловічого і до жіночого роду: той/та сирота — залежно від статі). Крім назв осіб і деяких тварин, що (хоч і не послідовно) мають чоловічий або жіночий. Рід за статевими ознаками (син, батько, баран, джура; дочка, телиця) приналежність іменників до трьох родів умотивована значенням і визначається за морфологічними ознаками (суфіксами й закінченнями в називному відмінку однини: у зв'язку з типом відмінювання чоловічого — на твердий і (функційно) м'який приголосний, зрідка на -о, при родовому на -а; жіночого — на (фунікційно) м'який приголосний, на -а, винятково на -і при родовому на -и, і; середньго на -о , -е, - 'а при родовому на -а (пор. хліб, ніж, кінь, Дніпро; ніч, сіль, рука, пані; село, поле, знання); відповідно до того чужі слова або змінюють свій рід в українській мові (авкціон, технікум, саботаж, бар, бакара), або, затримуючи давній рід, (змінюють закінчення (акція, група).
З родом іменника узгіднює свої родові закінчення залежний від нього прикметник у широкому розумінні (білий, цей, один) та дієслово — у минулому часі й умовному способі.
Родові розрізнення у називному-знахідному множини українська мова усунула ще у 14-15 ст. Крім називного-знахідного однини, де розрізнюються всі три роди, родове протиставлення закінчень однини у прикметниках зводиться здавна до жіночого й чоловічо-середнього роду.
Середній рід послуговується екіспресиївно-фозмовна мова на вислів емоційного ставлення до осіб, тварин і речей. (Таке воно придирливе, ота сусідка).
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

