Стесіхор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
СТЕСІХОР, Тісій (бл. 640 — 555 до н. е.), давньогрецький ліричний поет. Уродженець Матавра на півдні Італії або Химери на Сицилії. Відповідно до античної традиції, справжнє ім’я Стесіхора було Тісій, а "Стесіхор" — прізвисько, можливо, зв’язане з його поетичною діяльністю (гр. упорядник хору). Творець ліро-епічної форми для розробки сюжетів грецьких міфів. Пісні Стесіхора були зібрані в Олександрійській бібліотеці в 26 книгах. З усієї його спадщини до нас дійшли тільки нечисленні фрагменти, не більше 100 рядків, доповнені незначними папірусними фрагментами, проте ми знаємо багато назв його пісень, що дозволяють зорієнтуватися в їх тематиці і характері.
Вірші Стесіхора — величні святкові гімни, оповідальні за формою. Сюжети Стесіхор вибирав епічні, наприклад, Взяття Трої або Повернення героїв. Дві поеми з цього циклу породили легенди. Розповідали, що по написанні пісні Єлена Стесіхор втратив зір, покараний богинею. Щоб її умилостивити, Стесіхор написав ще одну поему під назвою Паліподія. У ній він доводив, що Єлена завжди була найвірнішою з дружин, а Паріс відвіз у Трою лише її тінь (див. Евріпід). Після цього поету знову повернувся зір. Висувалося припущення, що в дійсності Паліподія мала забезпечити поету прихильний прийом у Спарті, де існував культ Єлени. На тісні відносини зі Спартою вказує також Орестея, що була важливим етапом у розвитку легенди про матеревбивцю Ореста. До кола фіванських міфів належала пісня Еріфіла, що розповідала про долю невірної дружини Амфіара, яка дозволила підкупити себе золотим намистом і, подібно Клітемнестрі, загинула від руки сина. Стесіхор зумів підняти доричну хорову лірику до загальноеллінської. Властива старому епосу увага до опису ігор знайшла відображення в поемі Похоронні ігри Пелія. Геракл був улюбленим героєм італійських та сицилійських греків, тому Стесіхор часто звертався до цього циклу легенд.
Збережені фрагменти пісень Стесіхора дозволяють із упевненістю стверджувати, що поет використовував версії міфу, відмінні від відомих в епосі. Багато міфів Стесіхор переробляв, додаючи їм форми, що вплинула на аттичну трагедію і всі жанри образотворчого мистецтва. Стесіхор цікавився і сицилійськими народними переказами, особливо охоче розвиваючи еротичні мотиви. На особливу увагу заслуговує історія Дафніса, прекрасного пастуха, покараного німфою за любовну зраду (див. Теокріт), а також його пісні-балади Радіна і Каліка (їх зміст відомий нам у переказі Страбона й Атенея) — вони дозволяють розглядати Стесіхора як віддаленого предка пасторалі і романтичної повісті.
Стесіхору приписується розбивка вірша на метрично і змістовно завершені частини: строфу (супроводжувалася рухом хору в один бік), антистрофу (хор рухався в зворотний бік) і епод (хор стояв на місці). Така форма набутила широкого застосування в грецькій драмі і поезії.
Вірші Стесіхора користувалися широкою популярністю в грецькому світі. В античному переказі біографія Стесіхора рясно прикрашена вимислом, деякі дослідники намагаються навіть установити декількох поетів, що носили прізвисько Стесіхор і ніби-то були змішані у пізнішій традиції. Древніх захоплювали в Стесіхорі його піднесеність і достоїнство. Його називали "Гомером лірики". Він був прилічений до канону 9-ти ліриків. Вплив Стесіхора на розвиток міфів був значний. Тут він став з'єднуючою ланкою між епосом і пізнішими хоровою лірикою і трагедією. Образи Стесіхора, наприклад, Афіна, яка виходить у повному озброєнні з голови Зевса, або крилатий Геріон, часто з'являються в творах грецьких живописців. Грецька скульптура, ймовірно, зобов’язана Стесіхору знаменитими згодом атрибутами Геракла: палицею й левиною шкірою.

