Ґрунти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ґрунт — природнє утворення, що складається з генетично пов'язаних горизонтів, які формуються в результаті перетворення поверхневих шарів літосфери під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання. На типи, склад та характеристики ґрунтів впливають також материнська порода, клімат, рельєф, геологічний вік території, притаманна території флора та фауна, діяльність людини і т. ін. Однією з основних характеристик грунту є його родючість.

Загалом ґрунт складається з твердої, рідкої (ґрунтовий розчин), газоподібної та живої (грунтові флора та фауна) частин. Ґрунти підрозділяються на генетичні типи (наприклад підзолисті, сірі лісові, сіроземи, чорноземи).

Географічний розподіл ґрунтів на рівнинах підпорядкований загальним законам широтної зональності, а в горах - вертикальної поясності. В сільському господарстві ґрунт — основний засіб виробництва.


[ред.] Земля (ґрунт) у народній медицині

З лікувальною метою землю прикладали до опіків, опухів, місця укусу бджіл.

Земля наділялася здатністю «витягання грому» — людину, вражену блискавкою, закопували в землю.

Література: Болтарович 3. Є. Народне лікування українців Карпат кінця XIX — початку XX ст.— К., 1980.— С. 88.