Шкірні хвороби
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шкірні хвороби, захворювання, які виявляються в патологічних змінах шкіри, її придатків (волосся, нігтів) або видимих слизових оболонок. За етіологією (причинами виникнення) бувають: вірусними, інфекційними (бактерії, мікроскопічні грибки), паразитарними, викликані факторами екзогенними (зовнішніми) хім., фіз. чи ендогенними (порушення метаболізму, розлади ендокринної або нервної системи), порушенням розвитку шкіри тощо. Лікування Ш. х. може бути етіологічне, звернене проти спричинного фактора, якщо він відомий, в ін. випадку — симптоматичне. В умовах недостатньої гігієни набувають особливого соц. значення паразитарні захворювання шкіри, а в зв'язку з розвитком хім. індустрії — проф. Ш. х. Ш. х. вивчає дерматологія.
На Україні Ш. х. відомі здавна; їх лікували нар. заходами ще в Київ. Русі. У 19 в. на Україні, особливо по селах, була дуже розповсюджена короста. В багатьох с. нею хворіло до 100% меш. Значно розповсюджені були також піодерміти, кількість яких значно збільшувалася в зв'язку з поширенням числа пром. підприємств, що не мали належних гігієнічних умов виробництва. Досить розповсюджені були також фурункульоз та екзема. Менше хворіло населення на мікози, туберкульозу й пістряка шкіри. 1913, за неповними даними, на Ш. х. хворіло бл. 900 осіб на 10 0000 меш., у тому ч. на коросту — бл. 340. За першої світової війни та рев. 1917 — 20 pp. числа захворювань на Ш. х. значно збільшилися. Зниження його почалося в 20-их pp. і поступово продовжувалося завдяки поліпшенню сан.-гігієнічних заходів аж до поч. другої світової війни. За цієї війни числа захворювань на Ш. х. знову значно зросли. У листопаді 1943 Нар. Комісаріят охорони здоров'я УРСР затвердив план боротьби з Ш. х. та запровадив їх обов'язковий облік. 1944 було встановлене, що число захворювань на коросту в деяких місцевостях досягло від 20 до 60%, а в окремих населених пунктах до 100%. Від цього часу укр. дерматологи провели багато експедицій по боротьбі з коростою; вони запропонували й ввели в практику декілька нових препаратів та досягли великих успіхів у лікуванні Ш. х. Тепер на Україні зустрічаються лише поодинокі випадки захворювань на коросту. Запровадженням профілактики й раціонального лікування було досягнуто також значного зниження ч. захворювань на дерматомікози, піодермії (зокрема на проф.), екземи та ін. Вивчають дерматологію та керують боротьбою з ПІ. х. Шкірно-Венерологічний Укр. наук.-дослідний ін-т (див.), ін. наук.-дослідні ін-ти та катедри дерматології мед. ін-тів, особливо у Харкові та Львові. У боротьбі з туберкульозою шкіри та її лікуванні особливу ролю відограють Одеський та Львівський люпозорії та стаціонари для хворих на туберкульозу шкіри при різних ін-тах туберкульози та при великих туберкульозних диспансерах.
Ш. х. свійських тварин виникають у висліді впливу на шкіру факторів зовнішнього середовища, захворювань самого організму, механічного ушкодження шкіри (опіки, обмороження, травми), ураження паразитами (кліщі, личинки оводів), розладу нервової системи, порушення обміну речовин і діяльности залоз внутр. секреції, отруєння, нераціонального харчування («гречана» й «конюшинна» хвороби, «бардяний мокрець»), інфекцій (віспа, сап, чума, ящур та ін.). Лікування застосовується залежно від причин захворювань, фази хвороби, виду та індивідуальних особливостей тварин. У профілактиці захворювань відограють велику ролю раціональна годівля, гігієнічний догляд, зокрема за шкірою. Профілактику й лікування здійснюють ветер. орг-ції.
Література: Богданов М. Нашкірні хвороби свійських тварин. Х.-О. 1932; Досягнення охорони здоров'я в Українській РСР, під гол. ред. п. Л. Шупика. К. 1958; Здравоохранение в УССР. М-во здравоохр. УССР. К. 1957; Картамишев А. Підручник шкірних і венеричних хвороб. К. 1957; Труды второго Украинского съезда дермато-венерологов. 1959. К. 1960; 60 лет советского здравоохранения, под гл. ред. Б. В. Петровского. М 1977
Г. Шульц
| Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

