Сурядність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сурядність (паратакса), сполучення з двох і більше функційно рівнозначних, синтаксично незалежних одне від одного слів, словосполучень чи речень без формального підпорядкування одного одному (батько і син; грати, співати й танцювати; сонце гріє, вітер віє; прийдеш, не прийдеш, мені однаково). У складно-сурядному реченні формальна С. рівноправних частин обмежується лише їх об'єднувальною інтонацією, їх порядковістю і співвідношенням дієслівних і займенникових форм (Той будує, той руйнує, той неситим оком на край світа позирає). С. вивчали Н. Бовтрук, А. Грищенко, Г. Довженко, Л. Кадомцева, П. Кучеренко, Л. Коць, І. Петличний, Е. Сасинович, Ф. Смагленко, Ф. Яловий та ін.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

