Червона Українська Галицька Армія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Червона Українська Галицька Армія (ЧУГА), офіц. назва Української Галицької Армії (УГА) після її примусового об'єднання з Червоною армією у лютому 1920 на підставі договору Ревкому Начальної Команди УГА з Реввійськрадою 12 сов. армії про злиття УГА з Червоною армією, укладеного 12. 2. 1920. Тоді УГА, що нараховувала приблизно 5 000 здорових старшин і бійців, стояла на території сх. Поділля й півн.-зах. Херсонщини (трикутник: Чечельник — Бершадь — Тираспіль); понад. 15000 старшин і вояків, хворих на тиф та на ін. хвороби, залишилося в шпиталях Вінниці й околиць, які вже були зайняті Червоною армією. Завдяки жахливій епідемії тифу й ін. хвороб, на які перехворіла УГА у жовтні — листопаді 1919, УГА цілковито втратила свою боєздатність, навіть здатність пересування. У таких умовах для УГА не було ін. виходу, як приєднатися до Червоної армії, що тоді розгромила на Правобережжі Добровольчу армію ген. Денікіна і наближалася щораз більше до місця розташування гал. бриґад.

Захопивши УГА в свої руки, большевики почали негайно її реорганізувати. Для цього ЦК КІІ(б)У призначив видатного укр. комуніста В. Затонського. Вже 10. 2. заарештовано останнього начального коменданта УГА ген. О. Микитку й начальника штабу ген. Ґ. Цгргца, яких вивезено до Москви, де їх у липні 1920 розстріляно. 27. 7. до осідку Начальної Команди УГА у Балті приїхав з групою співр. В. Затонський і провів реорг-цію Начальної Команди. Її скасовано, а на її місце створено Польовий Штаб ЧУГА з осідком у м. Балті, на чолі з гал. комуністом (цивільною особою) В. Порайком. До політ. відділу призначено ін. гал. комуніста М. Михайлика, а для ведення штабних справ рос. старшин — П. Солодуба й М. Іванова. Створено також Рев. трибунал на чолі з Пучком, а згодом кубанцем Кириченком, та Особий відділ, що його очолював Молодий гал. комуніст В. Сірко. Утворено Збірну станицю старшин у Балті, до якої мали відійти всі старшини УГА, що в новій реорг-ції не здобули військ. призначень, а також усі польові духовники УГА. Дотодішні корпуси УГА реорганізовано на бриґади.

У березні, після переформування, у харчовому стані ЧУГА було 1 485 старшин і 16 688 вояків, у тому ч. у бойовому стані — 663 старшин і 3 820 багнетів, 558 шабель, 66 гармат і 27 кулеметів. До цього стану не враховано стану збірних станиць ЧУГА, які існували у Києві Одесі, Балті й Вінниці.

Після зформування бриґад ЧУГА їх приділено до різних дивізій 12 і 14 сов. армій, чим роз'єднано цілість ЧУГА. 1 бриґаду приділено до 44 Таращанської стрілецької дивізії, 2 — до 45 стрілецької дивізії 12 сов. армії, 3 — до 41 стрілецької дивізії 14 армії. Командантами бриґад були призначені: 1 — підполк. А. Бізанц (начальник штабу полк. А. Шаманек), 2 — сотн. Ю. Головінський (начальник штабу "отаман Ф. Льонер), 3 — сотник О. Станимір (начальник штабу отаман В. Льобковіц).

У реорганізаційній роботі в ЧУГА В. Затонський гол. увагу приділяв пропаґанді клясової боротьби та поборюванню укр. нац. почувань. Однак всі його заклики до погрому старшин як буржуїв і контрреволюціонерів не мали найменшого успіху (за весь час існування ЧУГА не було жадного випадку виступу вояків проти своїх старшин), а заборона політ. комісарів в ЧУГА співати гімн, уживати нац. прапор, герб і військ. відзнаки, ненависна пропаґанда комісарів проти старшин і польових свящ. викликали серед вояцтва опір проти червоних союзників. Протибольш. настрої в ЧУГА були ґрунтом, на якому виник розрив ЧУГА з Червоною армією. Першим покинув ЧУГА вже 6. 4. 3-й кінний полк ЧУГА (командант отаман Е. Шепарович) із Запасним куренем (сотн. І. Козак), далі Техн. курінь у Балті (командант поручник К. Кізюк) і врешті в ніч на 24. 4., 2 і 3 бриґади ЧУГА на фронті. Кіннота отамана Шепаровича й техн. курінь Кізюка у Балті мали змогу перейти до дійової Армії УНР, натомість 2 і 3 бриґади ЧУГА опинилися в оточенні поль. війська і попали у полон. Тільки 1 бриґада ЧУГА далі боролася у складі 44 Таращанської дивізії проти поль. армії, але разом з нею була розбита під Махнівкою і в більшій частині потрапила також у поль. полон. Поляки звільнили стрільців, але старшин і значну кількість підстарший загнали до табору у Тухолі на Помор'ї. Виступ 2 і З бриґад ЧУГА на фронті мав трагічні наслідки для численних старшин і вояків УГА в запіллі. Їх заарештовано й багато з них загинуло у підвалах ЧК чи в таборі полонених старшин УГА в Кожухові б. Москви.


[ред.] Література


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.