Цивільний процесуальний кодекс УРСР
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Цивільний процесуальний кодекс Української РСР» (Ц. п. к.), систематичне джерело діючого в Україні соз. процесуального права в цивільних справах. Перший Ц. п. к. був схвалений ВУЦВК 30. 7. 1924 (з чинністю від 30. 10. 1924). Пізніше, значно змінений, увійшов у дію 1. 12. 1929. Нині діючий Ц п. к. був схвалений Верховною Радою УССР 18. 7. 1963, а вступив у силу 1. 1. 1964. За сов. конституцією Ц. п. к. УССР базується на «Основах цивільного судочинства СССР і союзних респ.», схзалених Верховною Радою СССР 8. 12. 1961. Кодекс складається з 6 розділів і 428 ст. 1 розділ розглядає гол. принципи цивільного процесу, судимість, склад судів, докази, суд. виклики, витрати, штрафи тощо; 2 — визначає права й обов'язки сторін у процесі, 3 — реґулює провадження справи у першій інстанції, а 4 — у касаційній і наглядній інстанціях. 5 — присвячений питанням виконання вироку, 6 — процесуальним правам чужинців та чужих орг-цій, дипломатичних представників та бездерж. громадян (див. Цивільний процес).
Ю. С.
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

