Чуваська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Чуваська мова (Чӑваш чӗлхи) є тюркською мовою, що належить до булгарської мовної підгрупи. Мова чувашів. Розділяється на дві майже ідентичних говірки. "Верхову" - "Вір’ял" (або ж "окаючу": хола = місто) та "Низову" - "Анатрі" (або ж "укаючу": хула = місто) Загальне число носіїв мови - близько 2.000.000 (в основному проживають в Чувашії, Татарстані, Башкортостані, та прилеглих до цих республік областях). Чуваська мова (разом з російською) є державною мовою Чувашської Республіки. За всіма ознаками чувашська мова є однією з найдавніших тюркських мов взагалі. Для неї характерна монгольська вимова звуків "р" і "л", на відміну від загальнотюркських "з" та "ш". До особливостей також відносять: тенденцію до відкритого кінцевого складу, специфічне закінчення множини сем (в інших тюркських мовах лар). Довгий час в лінгвістичних колах побутувала думка, що чуваська мова взагалі не є тюркською. Проте детальне вивчення показало, що вона походить від давньо- (4-11 ст.) та старобулгарської (13-16 ст.) мов. Таким чином це єдина вціліла мова цієї підгрупи тюркської мовної групи. За деякими версіями на схожій мові балакали гуни.
У Волзькій Булгарії, де ця мова була найвживанішою в якості графічної системи використовували Орхонську знакову систему, згодом - арабську в’язь. Монгольська навала практично знищила всі основні надбання булгарської культури, письмо довгий час не використовувалось. В ХІХ сторіччі завдяки великому чуваському просвітителю Яковлєву з’явилась кирилична абетка пристосована до чувашської мови.
Сучасний чуваський алфавіт (розроблений в 1873р. Яковлєвим і дещо модифікований в 1938 р.)
| А | Ӑ | Б | В | Г | Д | Е | Ё | Ӗ | Ж | З | И | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Ҫ | Т | У | Ӳ | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э | Ю | Я |
| а | ӑ | б | в | г | д | е | ё | ӗ | ж | з | и | й | к | л | м | н | о | п | р | с | ҫ | т | у | ӳ | ф | х | ц | ч | ш | щ | ъ | ы | ь | э | ю | я |

