Хміль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
?
Хміль
Хміль європейський або звичайний
Хміль європейський або звичайний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Коноплеві (Cannabaceae)
Рід: Хміль (Humulus)
Види
  • Хміль японський (H. japonicus)
  • Хміль європейський (H. lupulus)
    • H. lupulus var. cordifolius
  • H. scandens
Посилання
Віківиди: Humulus
NCBI: 3484

Хміль (винниця, гімей, хмелена, хмелина, хмелячник, хмельник, хмилина, лат. - Humulus), рід багаторічних трав'янистих рослин родини коноплевих. Стебло витке, гранчасте, до 6 м завдовжки. Листки черешкові, супротивні, зверху темно-зелені, зісподу блідіші. Квiтки одностатеві, дводомні, в дихазіях, зібраних у чоловічих особин волотюватими колосоподібними суцвіттями. Оцвiтина чоловічих квіток жовтувато-зелена, жіночих - малопомітна, дзвоникувата. Цвiте у червні - серпні. Плід - яйцеподібний стиснений, білувато-сірий горішок, дозріває у вересні.

Росте на вологих місцях, краях болот, узліссях, серед чагарників. Вирощують також як технічну рослину для пивоварної промисловості. Для технічних потреб заготовляють жіночі суцвіття - «шишки», які називають ще «хмельовим борошном».

Ремесло вирощуванян хмелю називається хмелярством.

Зміст

[ред.] Застосування

Хмiль є важливою сільськогосподарською культурою, ціною сировиною для харчової та парфумерноі промисловості, фармакології, косметики.

Суцвіття хмелю містять хмеледубильну кислоту, камеді, алкалоїд, лупулін, смоли, флавоноїди, провітамін А та вітамін С. Молоді пагони й листки хмелю містять вітамін С (95-190 мг%), їх використовують для салатів і зелених борщів. Для одержання шишок хміль розводять у культурі.

У ветеринарії хміль використовують для лікування водянки, при нездужанні тварин.

Лупулін хмелю перешкоджає розвиткові патогенних мікроорганізмів, антибактеріологічні властивості мають інші аналоги гірких кислот хмелю. Останнім часом у шишках виявлений гормон естроген, який використовують для регулювання кількості вуглеводів і мінеральних солей в організмі людини.

Як стимулюючий засіб екстракт хмелю входить до складу березової води, яку використовують для догляду за волоссям.

В суміші з деякими іншими речовинами хміль як антисептик можна використовувати при зберіганні плодів та овочів.

Стебла хмелю дають світло-буре міцне волокно, придатне для грубої пряжі та мотузок. Їх використовують також для плетіння різноманітної тари, як підв'язувальний матеріал у садівництві, для виробництва низьких сортів паперу.

Картон, виготовлений з хмельової дробини і паперових відходів, має добрі якості.

Бджоли збирають з хмелю пилок, іноді медяну росу. Як декоративну рослину хміль рекомендують для вертикального озеленення, декорування альтанок, балконів, парканів,

[ред.] Броварство

Основне застосування хмелю здійснюється в броварстві. Хміль є обов'язковою складовою пива.

[ред.] Медицина

«Шишки» хмелю містять ефірну олію, гіркі речовини, холін, аспарагін, органічні кислоти, смоли, жовтий пігмент, алкалоїдоподібні речовини з наркотичною дією. Препарати хмелю заспокійливо діють на центральну нервову систему, проявляють сечогінну, гіпотензивну, протиалергічну, протизапальну, антимікробну, жовчогінну, противиразкову, болетамувальну, фунгіцидну, естрогенну властивості, стимулюють апетит.

Застосовують при вегетосудинній дистонії, аменореї, естрогенній недостатності яєчників, хворобах печінки, селезінки, міокардиті, гіпертонічній хворобі, збудженнях, виразках, лишаї, раку шкіри, ревматизмі, для миття голови при облисінні.

Ефірна олія з хмелю входить до складу препарату валокордину, що застосовується при серцево-судинних хворобах. Вона містять близько 200 різних компонентів, які створюють своєрідний аромат.

Внутрiшньо - настій "шишок" (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди. Настоянку "шишок" хмелю (1:4, на горілці настоювати10 днів), приймати по 5 крапель ранком i ввечері до їди.

При чоловічому безсиллі (імпотенція), а також у випадку передчасної еякуляції, застосовують настій із "шишок" хмелю (3 ст ложки сировини на 450 мл окропу); приймати ао слідуючій схемі - перший тиждень по 150 мл настою тричі на день, другий тиждень - по 150 мл настою двічі на день. Симптоми отруєння: при передозіванні препаратами хмелю розвивається нудота, блювання, болі в животі, головний біль, відчуття загальної втоми i слабості, пригнічення функції центральної нервової системи (сонливість).

У народній медицині суцвіття хмелю використовують при хворобах печінки, жовчного міхура, при катарі шлунка і гастритах, туберкульозі легень, головних болях запаленні нирок, водянці, малярії і як заспокійливий засіб.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання.

Збирають шишки до запліднення хмелю в середині серпня, коли вони набувають зеленувато-жовтого забарвлення. Зривають їх разом з плодоніжками і сушать у тіні. Висушену сировину пакують у паперові мішки і зберігають у сухих прохолодних приміщеннях.

[ред.] Джерела

  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
  • Хміль України