Сільськогосподарська преса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сільськогосподарська преса, періодичні вид., присвячені теоретичним і практичним питанням сіль. господарства. До часу, коли на укр. землях виникла С.-г. п. (також і зґодом), па Україні були поширені с.-г. газ. і журн., які виходили за її межами. Чимало уваги с.-г. питанням присвячувала також заг. інфомарційна преса як укр., так і чужомовна.

На Центр. і Сх. Землях до 1919 були розповсюджені журн., що їх видавали рос. с.-г. т-ва: «Труды Вольного Экономического Общества» (1765 — 1915) і ж. моск. т-ва сіль. господарства (перев. місячник), що появлявся 1821 — 76 під різними назвами, серед ін. «Земледельческий Журнал» (з 1821), «Журнал сельского хозяйства и овцеводства» (1841 — 59), «Русское Сельское Хозяйство» (1869 — 76); перев. тижневик «Земледельческая Газета» (1834 — 1917), вид. Міністерства хліборобства і держ. майна; місячник «Сельское Хозяйство и Лесоводство» (1865 — 1918; назви мінялися), що його видавало Міністерство держ. майна й багато ін.

На Україні перші с.-г. ж. видавали С.-г. т-ва: «Записки Императорского Общества Сельского Хозяйства Южной России», що виходили в Одесі у 1832 — 1915, перев. як місячник (див. також Товариство сіль. господарства Півд. Росії). Згодом свої ж. видавали т-ва сіль. господарства і с.-г. промисловості — Київ.: «Труды» (1882 — 84), пізніше тижневик «Земледелие» (1884—1904); Харківське — двотижневик «Хлібороб», популярний ж. для селян (укр. і рос. мовами; 1907 — 18) та ін. С.г. п. укр. мовою появилася щойно на поч. 1910-их pp. і була дуже нечисленна: єдиними с.-г. ж. були двотижневик «Рілля» (1911 — 14 і 1917 — 18) та «Укр. Бджільництво» (1906 — 10) і «Укр. Пасічництво» (1917 — 18) обидва за ред. Є. Архипенка — всі в Києві.

Чимало місця с.-г. справам присвячувала періодична преса заг. характеру, що виходила на Україні, зокрема «Губернские Ведомости», що видавалися з 1837, і в своїй неофіц. частині друкували серед ін. відомості з сіль. і домашнього господарства. По скасуванні заборони українського друку 1905 майже вся укр. преса приділяла увагу проблемам сіль. господарства, зокрема та, яка була призначена для села, як «Світова Зірниця» (з 1906), «Село» (1909 — 11) і кооп. ж. — двотижневик «Наша Кооперація» (1913 — 14) та (у деякій мірі) «Слово» (1907 — 09). Так само було у 1917 — 20, з тим, що чимало уваги сіль. господарству присвячувала кооп. преса, зокрема двотижневик «Сільський Господар» (1918 — 19).

В УССР 1920 — 41. Кількість періодичних вид. з ділянки сіль. господарства значно збільшилася у 1920 — 30 pp., зокрема з 1922. За 1921 — 40 в УССР виходило бл. 360 назв цих вид., у тому ч. бл. 90 журн.; 1920 їх було ледве 9 (жадного ж.), 1925 — 44 (у тому ч. 12 ж.), 1930 — 74 (25), 1935 — 25 (8), 1940 — 33 (6). Найбільше зростання С.-г. п. припадає на час НЕП-у, воно зменшилося під час колективізації, щоб дещо збільшитися в кін. 1930-их pp. С.-г. п. 1920 — 30-их pp. (зокрема 1923 — 32) характеризує попри велику кількість — короткотривалість окремих вид., вони рідко виходили, часто міняли назви, їхній наклад був здебільша незадовільний; мова, за малими винятками, укр. Чимало С.-г. п. являло собою бюлетені, вісники, звіти. Наук. і наук.-практичне значення мали вид. с.г. ін-тів і технікумів, н.-д. ін-тів та дослідних станцій; пересічний час цих вид. — 2, 3 роки, поява — 3.1 рази на рік. Кращі умови мали вид. Наркомзему (або ним фінансовані) — вид. н.-д. станцій і С.-Г. Наук. Комітету України. Триваліші і важливіші з них (крім журн.): «Матеріяли дослідження ґрунтів України» (1917 — 31; 13 тт.), «Праці Поліської с.-г. дослідної станції». (1928 — 36; 61 випуск), «Труди Укр. н.-д. Ін-ту Зернового Госпва» (з 1935), «Труди Укр. н.-д. Ін-ту Садівництва» (за 1931 — 41 — 30 випусків), «Труди Наук. Ін-ту Свиноводства» (1930 — 40 — 30 випусків); рос. мовою «Труды....» Полтавської (за 1920-30-ті pp. — 73 випуски), Сумської (1920 — 31 — 30 випусків) та Миронівської (1924 — 31) с.-г. станцій.

Ж., перев. місячники, мали різний характер: наук., наук.-виробничий, популярний; чимало з них були спеціяльного напряму. Важливіші: наук. «Аґроном» (вид. С.-Г. Наук. Комітету України, 1923 — 26; 20 випусків) і місячники «Вісник С.-Г. Науки» (1922 — 29), «Агротехніка» (1922 — 32) і «Бюлетень Харківської Крайової с.-г. станції» (1925 — 29); т. зв. гром.-проф. і наук. місячники: «Укр. Аґроном» і «Укр. Землевпорядник» (обидва у Харкові 1925 — 29) і замість них «Спеціяліст сіль. господарства України» (1930 — 32). Механізації сіль. госпва присвячені серед ін. популярні ж.: «Машина на селі» (у Харкові, 1930 — 34) і масовий місячник «За механізацію сіль. господарства» (у Києві, 1935 — 37). Популярними заг. с.-г. ж. були: двотижневик «Полтавський селянин» (1925 — 29), місячник «Зернове господарство» (у Києві, 1936 — 40) та ін. Техн. культурам були присвячені популярні місячники: «Колективні лани бурякосіяння» (у Харкові, 1930 — 34; назви мінялися) і «Буряківництво» (у Києві, 1936 — 38), «За радянську бавовну» (у Херсоні, 1931 — 33), «За техн. культуру» (у Харкові, 1931 — 33) і «Техн. культура» (1938 — 40); садівництву — наук. практичний місячник «Вісник садівництва, виноградництва та городництва» (1925 — 30, назви мінялися) і наук.-виробничий місячник «Сад та город» (у Києві, 1937 — 49); тваринництву — місячники: наук.-виробничий «Соціялістичне тваринництво» (назви мінялися), «Птахівництво України» (1930 — 34), «Колгоспне бджільництво» (1925 — 41, у Харкові, назви мінялися); мисливству і рибальству — місячник «Укр. мисливець і рибалка» (у Харкові, 1925 — 32).

С.-г. п. на Зах. Укр. Землях до 1944. До появи укр. С.-г. п. у Галичині була поширена нім. і поль. фахова С.-г. п.; с.-г. проблеми весь час заторкувала укр. заг. інформаційна преса., (зокрема «Зоря Галицька» і «Наука», а згодом. ін.), ще більше орган т-ва «Просвіти» — «Письмо з Просвіти», а у 20 в. кооп. преса, особливо «Економіст». Фахову С.-г. п. розпочали двотижневик «Господар», редаґований С. Шеховичем у Львові (1869 — 72) і «Господар и промышленник» (1879 — 87) у Станиславові й у Львові, що його видавав А. Ничай; перший у цілості, другий частково присвячував увагу сіль. господарству. Тричі на місяць у Львові виходив «Провідник рільничих кружків — рільнича часопись» (1886 — 1914), вид. гол. заряду гуртків рільничих, додаток до «Przewodnika Kółek Rolniczych» і двомовний (поль.-укр.) місячник Патронату Хліборобських Спілок «Часопис для спілок рільничих» (1904 — 14; 1915 — 21 — окреме укр. вид.). У Перемишлі о. І. Негребецький і Т. Кормош видавали хліборобський місячник «Господар» (1898 — 1913), а у Львові В. Король «Газету Господарську» (1901 — 02), які частково займалися і с.-г. проблемами. З 1910 найпоширенішим с.г. ж. був двотижневик «Господарський Часопис» (1910 — 18), орган т-ва «Сіль. Господар». На Буковині інформації з галузі сіль. господарства подавали серед ін. «Сельський Господарь» (1878 — 79), «Вісник Союза Руских хліборобських спілок на Буковині» (додаток до «Руської Ради» 1903 — 08), його продовження «Народне Богатство» (1908 — 11) і зокрема періодичне вид. «Добри Рады» (1889 — 1914). Після 1918 С.-г. п. в Галичині завмерла (відновлену 1920 «Господарську Часопись» перейменовано 1921 на «Госп.-Кооп. Часопис», яка лише побічно займалася с.-г. питаннями); її відновлено разом з розгортанням праці т-ва «Сіль. Господар», органом якого був почитний двотижневик «Сіль. Господар» (1927 — 44). Він також видавав і більш спеціяльні журн.-місячники: «Укр. Пасічник» (1928 — 39 і 1941 — 44), «Практичне Садівництво» (1933 — 38; ред. обох ж, М. Боровський), «Хліборобська Молодь» (1934 — 39; орган хліборобського вишколу молоді), «Сад і Город» (1939). Наук. характер мав квартальник «Укр. Аґрономічний Вісник» (1934 — 38). Поза ж., що їх видавав «Сіль. Господар», за ред. Є. Архипенка виходив «Сільський Світ» (1923 — 32 у Перемишлі, Львові й Луцькому. На Закарпатті виходили місячники «Господар» (1923 — 25; ред. М. Тврридло), «Подкарпатське Пчолярство» й ін.

Сучасна С.-г. п, в УССР убога кількісно, що видно з табл. (ч. на 1973; у дужках для порівняння ч. РСФСР).


Кількість

| видань | чисел на рік | Річний наклад (у тис.) | Сер. разовий наклад числа (у тис.)

Всі періодичні вид. | 52 (315) | 231 (2 065) | 2 275 (48 258) | 9,8 (23,4)

у тому ч. журн. | 6 (79) | 66 (872) | 222 (2 664) | 33,6 (30,1)


С.-г. ж. в УССР це місячники, які виходять у Києві — всі укр. мовою. Серед них є один наук. «Вісник С.-Г. Науки», орган Міністерства Сіль. Господарства УССР (до 1962 — Укр. Академії С.-Г. Наук), наклад 5100 (1973); популярний «Хлібороб України», наклад 55 800 (мало фактичних інформацій з сіль. господарства; перев. сов. пропаґанда) та спеціяльні: «Тваринництво України» (наклад 62 400), «Механізація сіль. господарства» (з 1950, орган об'єднання Ради Мін. УССР, наклад 27 800; для порівняння — ж. «Сельский механизатор» у Москві має наклад понад 0,7 млн) і «Сільське Будівництво» (27 800). Серед ін. періодичних вид. переважають вид. с.-г. ін-тів та н.-д. ін-тів (серійні праці, тематичні зб., наук.-техн. бюлетені); їх періодичність незначна (пересічно 3,7 разів на рік), сер. наклад числа — 1 244.

Хоч кількість С.-г. п. та її наклад за останні десятиліття зросли (1950 всіх періодичних вид. з сіль. господарства було 24 з річним накладом 700 000), вона мало задовольняє потреби селян України. Найкраще про це свідчить (крім уже поданих чисел) таке порівняння: в УССР одне періодичне вид. з сіль. господарства є на 137 000 осіб, що працюють у сіль. господарстві (1 журн. на 1 280 000), в РСФСР — на 39 000 (155 000), а на одну особу працюючу в сіль. господарстві припадає річно в УССР 0,24 числа такого вид., в РСФСР — 0,52. І тому, що Україна більше хліборобська країна ніж Росія, вона примушена задовольняти потреби свого сіль. господарства рос. С.-г. п., тим більше, що ці вид. привабливіші, краще ілюстровані та їх можна легше купити.




Енциклопедія Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література