Фойхтванґер Ліон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ліон Фойхтванґер (Lion Feuchtwanger) ( 7 липня 1884, Мюнхен - 21 грудня 1958, Лос-Анджелес), відомий німецький письменник єврейського походження.

Народився в заможній єврейській родині. Одержав гуманітарну освіту в гімназії, потім у Мюнхенському і Берлінському університетах. Вивчав німецьку філологію, філософію, санскрит. В кінці 1900-х рр. Фойхтванґер працював театральним критиком, перекладав і обробляв трагедії Есхіла, К. Марло, комедії Аристофана.

Початок літературної діяльності Фойхтванґера відноситься до 1901: книга "Самотні", в якій було два оповідання, філологічні дослідження, театральні рецензії. У 1905-1907 р. Фойхтванґер написав два томи "Маленьких драм" і роман "Глиняний бог" (1910).

У 1908 Фойхтванґер заснував літературний журнал "Шпігель", який служив "розвиткові революційних тенденцій" у Німеччині. У 1914 Фойхтванґер пішов на фронт, але незабаром його демобілізували за станом здоров'я. Антивоєнні погляди письменник виразив у вірші "Пісня полеглих" (1915), у п'єсі "Військовополонені" (1915) і в п'єсі "Мир" (1918). В роки війни багато працював над п'єсою "Воррен Ґастінґс" (1916) і начерками роману "Єврей Зюсс" (1918). У листопаді 1918 письменник став свідком революції в Баварії. Усе пережите і побачене автор відобразив в драматичному романі "Тисяча дев'ятсот вісімнадцятий рік" (1920). У 1922 Фойхтванґер у співавторстві з Б. Брехтом опублікував п'єсу "Едуард ІІ".

Другий роман Фойхтванґера - "Єврей Зюсс" (написаний між 1920/22). Події, описані в романі, відбуваються в першій половині 18 століття. Автора приваблювала насамперед наявність у людей прагнення до переходу в інший стан. Такими якостями володіє головний герой роману - процвітаючий фінансист Йозеф Зюсс Оппенґеймер. "Єврей Зюсс" - улюблений роман письменника, однак для нього довго не знаходилося видавця, і тому третій роман Фойхтванґера - "Потворна герцогиня" (1923), дія якого відноситься до 14 ст., вийшов раніше, був добре прийнятий критиками і відкрив шлях "Євреєві Зюссу". 2 листопада 1927 у газеті "Берлінер Таґеблатт" Фойхтванґер опублікував статтю "Стан справ у літературі", у якій йшла мова про післявоєнну німецьку літературу. Ця стаття - своєрідний маніфест письменника-реаліста, і лише в другу чергу літературний аналіз.

Фойхтванґер був і талановитим новелістом. У 1930 у Берліні була опублікована перша збірка оповідань письменника "Синя сорочка з Ітаки". Пізніше багато його оповідань ("Оповідання про фізіолога доктора Б." (1934), "Вірний Петер" (1946), "Парі" (1946) та ін.) друкувалися в періодиці та виходили окремими книгами.

Романи трилогії "Зала очікування" ("Успіх", 1930; "Родина Оппенґейм", 1933; "Вигнання", 1939) об'єднані антифашистською тематикою: в "Успіху" описані перші кроки фашистів, "Родина Оппенґейм" розповідає про прихід фашистів до влади, "Вигнання" розповідає про долю німецьких емігрантів.

У 1930-і рр. остаточно склалася концепція "фойхтванґерівського історичного роману" - насамперед роману про сучасність. Роман "Родина Опперман", написаний у 1933, вийшов в Амстердамі в видавництві "Кверідо". В ньому використаний характерний прийом літератури 20 століття - розкриття трагедії суспільства через опис трагедії однієї родини.

Роман "Вигнання" вийшов в світ в 1938 у журналі "Інтернаціонале Літератур", повністю книгу видало в 1940 р. видавництво "Кверідо". Тема роману - життя німецьких емігрантів у Парижі. В основу сюжету покладено реальні події, пов'язані з викраденням нацистами журналіста - емігранта Якоба.

Після приходу до влади фашистів (1933) Фойхтванґер, як і багато інших діячів культури і мистецтва, був позбавлений громадянства, його майно було конфісковано, бібліотека спалена, а голову письменника оцінили в 10 тисяч марок. Письменник втік у Францію, де в Парижі був створений Союз німецьких письменників під головуванням Л. Франка. Фойхтванґер був одним з ініціаторів Паризького конгресу, ввійшов у секретаріат постійного бюро Міжнародної асоціації письменників для захисту культури.

У 1932-1942 р. виходить у світ трилогія Фойхтванґера "Йосип": романи "Іудейська війна" (1932), "Сини" (1935) і "Настане день" (1942), головний герой якої - давньоримський історик і письменник Йосип Флавій. Роман "Лже-Нерон" (1936).

З 1939 Фойхтванґер жив у місті Санариі-сюр-мер (Франція), а в 1940 він оселився в США, у передмісті Лос-Анджелеса Пасіфік-Полісадес. У 1943 письменник взяв участь у конгресі письменників у Лос-Анджелесі, у тому ж році вийшов роман "Брати Лаутензак" (у рукописі "Чудотворець"), який продовжив серію антифашистських романів. Роман "Сімона", присвячений Другій світовій війні, вийшов у світ через рік, у 1944, англійською мовою, а у 1945 він був виданий в Амстердамі німецькою мовою .

Після війни письменник звертався винятково до історичного жанру. Основним об'єктом в його нових романах стала Велика Французька революція (1789-1794). Основою першого роману "Лиси у винограднику, або “Зброя для Америки” (1947) стала ідея неподоланності прогресу, що несла із собою епоха революції. Незакінчене есе "Будинок Дездемони", або "Велич і границі історичного оповідання" присвячене природі історичного жанру. У 1948 з'явилася п'єса Фойхтванґера, "Потьмарення розумів, або Диявол у Бостоні", у якій письменник виступив проти "холодної війни"; вона викликала міжнародний резонанс. До 125-річчю з дня смерті іспанського художника Франсиско Гойї Фойхтванґер написав роман "Гойя, або тяжкий шлях пізнання" (1951). Особливістю побудови твору є те, що кожна глава закінчується білими віршами, у рядках яких міститься ідея даної глави і своєрідний висновок з неї. У 1953 у світ вийшов роман "Мудрість дивака, або смерть і перетворення Жана-Жака Руссо". Роман "Іспанська балада" (або "Єврейка з Толедо") (1955) присвячений подіям 12 століття, часу хрестових походів, Реконкісти. У 1953 Фойхтванґеру була присуджена Національна премія уряду НДР.