Гуляницький Григорій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Григорій Гуляницький (рр. н. і см. невід.) - український військовий і державний діяч 17 століття, полковник ніжинський (1656-1659) і корсунський.
Походив з шляхетської родини на Волині.
В 1649 та в серпні 1654 (разом з Марком Левоновичем і Іваном Дяченком) за дорученням Б.Хмельницького очолював українське посольство до Москви.
1654 - вимовився прийняти присягу на вірність московському цареві.
Сподвижник гетьмана І.Виговського, активний прихильник його незалежницької політики.
1657-1658 - брав участь у придушенні антигетьманського заколоту під керівництвом Я.Барабаша і М.Пушкаря.
1659 - будучи наказним сіверським гетьманом, протягом трьох місяців обороняв Конотоп від московських військ під командуванням князя Трубецького.
Після зречення І.Виговського був усунений з полковництва.
1659 - перейшов на бік Ю.Хмельницького.
Разом з С.Богдановичем-Зарудним і Г.Лісницьким став ініціатором укладення Слободищенського трактату 1660 р.
За гетьманування П.Тетері кілька разів їздив з посольством до Варшави.
1663-1664 - брав участь у поході польсько-української армії під командуванням Яна Казимира і П.Тетері на Лівобережну Україну.
1664 - на вимогу польського коронного гетьмана С.Чарнецького заарештований і без суду ув'язнений разом з митрополитом київським Й.Тукальським і Ю.Хмельницьким у фортеці Мальборк (Прусія).
1667 - був звільнений і приєднався до гетьмана П.Дорошенка.
З 1675 р. перебував на службі у польського короля. Дальша доля невідома.

