Стоянка (археологія)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стоянка в археології - короткочасне поселення мисливців палеоліту і мезоліту, а також місце зимового перебування кочових скотарів, мисливців лісової смуги Євразії та ін. материків в історичні часи. Термін "С." запроваджений на рубежі 19-20 ст.
С. поділяються на печерні та відкритого типу, одношарові та багатошарові. Культурний шар стоянок бідний, зосереджений біля вогнищ. Під час розкопок знаходять вогнища, залишки жител тощо. Археологічні матеріали з С. мають важливе значення для вивчення історії первісного суспільства. Найбільш відомі С. на території України знаходяться в південних і північних передгір'ях Східних Карпат (Коропове, Молодове), у Криму, по берегах Дніпра та Поліссі. Особливий інтерес викликають С. на торфовищах країн Прибалтики, на Півночі і Сході Європи.
Стоянки:

