Хутір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хутір, мале сільське, часто однодвірне поселення поза селом. Xутори виникали під час освоєння нових земель, коли творилися хутірські господарства з розміщенням усіх земель і господарських забудувань на одному місці. З 16 ст. на запоріжзьких землях, а згодом на Чорноморщині і Донщині поставали хутори-зимовники. У 19 ст. хутори поширилися, особливо у Волинській губернії, водночас і на українських землях під Австро-Угорщиною. Зближені до X. були т. зв. відруби і відрубні госп-ва, в яких зем. угіддя і частина забудувань купчилися разом, а сама сел. садиба далі залишалася в с. На поч. 20 ст аґрарна політика царської Росії з метою зміцнення сел. стану сприяла творенню хутірських госп-в. За Столипинської реформи (1907 -- 16) було створено 1,6 млн хутірських госп-в з 16 млн десятин землі. У 8 укр. губ. на X. і відруби припадало 2,7 млн десятин, якими володіли 400 тис. (14%) сел. дворів.
Сов. влада за НЕП-у толерувала хутірні госп-ва, але почала їх ліквідувати за колективізації сіль, госп-ва, натавровуючи хліборобів на X. як куркулів, що ніби були гол. перешкодою колективізації. У Зах. Україні X.-садиби, але не як госп-ва, ще існують через обмаль житлових приміщень у колгоспних с. Сов. влада намагається переносити й їх у с.
Подібною до X. е система фермерських поселень і госп-в у Канаді і США. Укр. поселенці кін. 19 і поч. 20 в. творили Х.-фарми гол. в трьох степових провінціях Канади та у Півн. Дакоті, США.
| Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

