Кишковопорожнинні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

?
Кишковопорожнинні

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні тварини (Eumetazoa)
Типи
  • Кнідарії (Cnidaria)
  • Гребневики (Ctenophora)
    • Cyclocoela
    • Typhlocoela
Посилання
Віківиди: Radiata
NCBI: 6072

Кишковопорожнинні (Coelenterata)

Зміст

[ред.] Морфологія

Схема будови кишковопорожнинного
Збільшити
Схема будови кишковопорожнинного

Кишковопорожнинні є найпростішими організмами на тканинному рівні організації; вони еволюційно перші, в кого клітини організовані в справжні тканини. Всі кишковопорожнинні структурно представляють собою двошарові "пакети". Зовнішній шар клітин, або тканина ектодерма, чи епідерміс, вміщує кнідоцити – жалячі клітини, які є характеристичною ознакою типу. Внутрішня тканина ентодерма, або гастродерміс, вистілає кишкову порожнину, котра у деяких кишковопорожнинних може бути розгороджена септами (як в класі Anthozoa), або розгалужена на кілька каналів, які входять всередину щупальців (як в класі Scyphozoa). Між епідермісом та гастродермісом знаходиться мезоглія, шар желеподібної речовини, яка вміщує розсіяні поодинокі клітини та колагенові волокна. Рот часто, але не обов'язково, оточений щупальцями.

[ред.] Систематика

Будова жалячої клітини (кнідоцита)
Збільшити
Будова жалячої клітини (кнідоцита)

Кишковопорожнинні представляють собою досить важкий об'єкт для систематики. Їхня дуже проста морфологія не дає великої кількості критеріїв для розрізнення таксонів. До того ж, викопні рештки кишковопорожнинних, що не мають жорсткого скелету, дуже нечисельні, хоча корали та інші скелетовані кишковопорожнинні у викопних матеріалах представлені досить добре. Також останнім часом, окрім палеонтолоічних так порівняно-морфологічних методів, для систематики кишковопорожнинних використовується і молекулярний філогенетичний аналіз, що дає дуже інтерпретабельні результати. До недавнього часу традиційно вважалося, що найбільш примітивними кишковопорожнинними є гидроїдні поліпи (Hydrozoa). Але останні філогенетичні побудови, зроблені на підставі молекулярного аналізу, показали, що Anthozoa (корали та актинії), які є єдиним класом кишковопорожнинних, що не має стадії медузи в життєвому циклі, є найбільш примітивною та спільною предковою формою для всіх інших представників цього типу. Це такoж збігається з наявими палеонтологічними даними щодо історії походження кишковопорожнинних, але, тим не менше, для остаточної побудови філогенетичного дерева та картини еволюції цього типу потрібні додаткові дослідження. Таксон гребневики (Ctenophora) традиційно вважався класом в типі кишковопорожнинних, але зараз багатьма науковими школами він до кишковопорожнинних не відноситься. Тим не менше, консенсусною є думка про те, що в будь-якому разі ці таксони є близько спорідненими.

[ред.] Палеонтологічні відомості

Кораловий риф, що опинився над поверхнею води при відливі
Збільшити
Кораловий риф, що опинився над поверхнею води при відливі

Багато інформативних викопних рештків кишковопорожнинних є взагалі першими рештками тварин, які трапляються – рештками в нашаруваннях Вендського періоду. З тих пір і по теперішній час викопні рештки кишковопорожнинних, які не мають жорсткого скелету, є рідкісними, і локалізованими в небагатьох місцях із специфічними умовами консервації. З іншого боку, кишковопорожнинні, які мають скелет, сосбливо коралові поліпи, залишили величезний літопис свого існування. Після того, як нечисленні корали з'явилися в Кембрійському періоді, найбільшого еволюційного різноманіття цей клас досяг у ранньому Ордовіку. Ці палеозойські корали представлені в основному таксонами пластинчастих, зморшкуватих та геліоідних. Всі ці форми зникли наприкінці Пермського періоду, при масовому вимиранні, що винищило до 95% морських безхребетних того часу. Склероктеничні корали вперше з'явились в середньому Триасі, приблизно через 15 мільйонів років після Пермського вимирання. Вони швидко зайняли екологічні ніші, де раніше панували пластинчасті та зморшкуваті корали і стали домінантними рифоутворюючими організмами в мілководних тропічних водоймах. З огляду на те, що корали дуже чутливі до перепадів освітлення, якості води, температури та солоності, їхні викопні рештки дозволяють визначати географічні та кліматичні риси екосистем минулого.

[ред.] Екологія та життєвий цикл

Життєвий цикл кишковопорожнинних
Збільшити
Життєвий цикл кишковопорожнинних

Екологія кишковопорожнинних є складним предметом для вивчення, тому що представники цього типу, особливо корали, є складовими частинами і утворювачами найбагатіших та найскладніших екосистем планети – коралових рифів. Інші кишковопорожнинні завдають великого впливу на екосистему відкритого океану в якості масових хижаків. Кишковопорожнинні в екосистемах, загалом, займають дві ніши. З одного боку вони можуть використовувати свої кнідоцити для полювання на здобич. З іншого боку, багато кишковопорожнинних, особливо Anthozoa, залежать від зооксантелл – сімбіотичних водоростей-динофлагелят, які живуть в їхніх тканинах та живлять своїх хазяїв продуктами фотосинтезу. З іншого боку, коралові поліпи живлять ці одноклітинні водорості продуктами свого вуглецевого метаболізму. Корали, таким чином, є з такої точки зору фотосинтетичними сібіотичними тваринами. Деякі кишковопорожнинні майже абсолютно залежать від зооксантел. Інші ловлять тваринну здобич, але також живляться і за допомогою симбіотичних водоростей. Але не всі корали мають симбіонтів – ті з них, які живуть на великих глибинах, де немає світла, таких водоростей в тканинах не мають. В той же час колоніальні рифоутворюючі види залежать від фотосинтетичних симбіонтів у великій мірі. Таким чином, коралові рифи можуть утворюватись тільки на невеликій глибині, в добре освітлених зонах. На фотографії коралового рифу, що опинився над поверхнею води при відливі, видно світлі плями – ця втрата симбіонтів, що її називають "відбілюванням", означає загибель колонії коралів. В життєвому циклі кишковопорожнинних чергуються покоління поліпів та медуз, які розмножуються безстатевим та статевим шляхом відповідно. Класичне чергування поколінь показане на малюнку в сеції В: медузи відкладають яйця з яких виходить личинка-планула. Личинка осідає на субстраті, і перетворюється в поліп, від якого потім відшнуровуються маленькі медузи (безстатеве розмноження). Але в багатьох таксонах одне з поколінь може бути редуковане: покоління поліпа, як в секції А, або покоління медузи, як в секції С.




Ця стаття належить до вибраних статей за результатами голосування .