Цивільний процес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цивільний процес, також формальне цивільне право, яке встановляє порядок судового розгляду цивільних справ (див. Цивільне право).

На укр. землях під рос. владою Ц. п., базований спершу на Лит. Статуті, був скоро замінений рос. Ц. п. Новий рос. цивільно-процесуальний кодекс з 1864 укладено за франц. зразком, на принципах диспозитивности (свобода сторін вільно диспонувати своїми матеріальними і процесуальними правами), усности, явности і вільної оцінки доказів, які подають сторони в процесі.

На укр. землях під Австрією від 1772 було запроваджене австр. законодавство щодо Ц. п., яке розвинулося під зах.евр. впливом і знайшло свій кінцевий вислів у кодексі 1895. Воно базувалося на принципі відкритого й усного судового розгляду з «диспозитивним» правом позовника та передбачало право відклику (в трьох інстанціях), включно до Найвищого суду.

За укр. державности (1917 — 20) зберережене процесуальне право попередніх режимів: в УНР — рос., а на зах. землях — австр. з відповідними змінами, що їх вимагали обставини і нові політ, умови. На зах. землях під Польщею (1920 — 39) закони Ц. п. з-під австр. чи рос. режиму залишилися, в силі до 1920, коли схвалено новий поль. кодекс, опрацьований у дусі і на принципах зах. законодавства.

В УССР стосувалися щодо Ц. п. закони РСФСР, а згодом також за їхніми зразками опрацьоване окреме законодавство УССР. Декрет сов. уряду про суди 24. 11. 1917 оголосив закони царської Росії недійсними. Відповідно до цього декрети уряду сов. України з 4. 1. 1918 «Про нар. суди» та раднаркому УССР з 14. 2. 1919 «Про суди і рев. трибунали» визначили нову суд. процедуру. Їх доповнював Цивільний процесуальний кодекс Укр. РСР 1924 і 1929. Теперішній кодекс ухвалено 18. 7. 1963 згідно з «Основами цивільного судочинства СССР і союзних республік», схваленими Верховною Радою СССР 1961.

Кодекс встановляє Ц. п. у справах, що виникають з цивільних, родинних, трудових та колгоспних правовідносин. Він встановляє, що нар. суд е основною і заг. інстанцією Ц. п., але дозволяє шляхом відклику перевести справу до вищих судів. Кодекс підкреслює суспільний інтерес у цивільних справах, визнаючи принцип, що порушення особистих прав заторкає також держ. інтереси. Тому, хоч позовник мас право розпочати або відтягнути суд. справу, прокурор, який діє від імени держави, може сам передати цивільну справу до суду, якщо вважає, що цього вимагає держ. інтерес, може включити до Ц. п. третю сторону в кожній його стадії, а також опротестувати вирок з тзхн. (формальних) причин. Також суд мас право ухвалити вирок незалежно від бажань сторін. Вирок може бути опротестований і проти нього можна внести відклик. Вищий суд порядком касаційного рішення може анулювати, відкинути або змінити рішення нижчого суду. (Див. також Судочинство. Докладніше про Ц. п. в ЕУ 1, стор. 667 — 70 і стор. 679 — 80, там і Література).


Ю. Старосольський



Енциклопедія Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.



[ред.] Література