Фещенко-Чопівський Іван
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фещенко-Чопівський Іван (1884 — 1952), визначний металюрґ, гром. і політ. діяч родом з м. Чуднова на Житомирщині, асистент катедри металюрґії Київ. Політехн. Ін-ту (з 1909); діяч Укр. Партії Соц.-Федералістів, чл. Центр. Ради і Малої Ради (1917), з кін. лютого 1918 — мін. торгівлі й промислу в уряді В. Голубовича, заступник гол. і мін. нар. госп-ва в уряді С. Остапенка (1919); від лютого-серпня- 1921 Гол. Ради Революції у Тарнові. З 1922 проф. металюрґії і металографії Гірничо-Гутничої Академії у Кракові; з 1928 був наук. дорадником на зав. Бельдон (Baildon) у Катовицях, завідувач лябораторії гути «Friedenshiitte». 1945 заарештований сов. владою у Катовицях і засланий до концтабору Вяртсиля в Карельській АССР, де й помер.
Ф.-Ч. провадив металографічні досліди над процесом навуглення заліза, дифузією азоту, бору, цини, сірки, титану в залізі й ін. металах, над споюванням металів тощо. Він автор бл. 130 праць, головніші з них: «Cementacja zelaza, niklu і kobaltu borem i berylem» (1927), «Blachy kotlow parowych» (1927) і монографія «Metaloznawstwo», т. І — 3 (1930 — 36); підручник для сер. шкіл «Економічна географія України», Відень — Л. 1927. Д. чл. Київ. Наук. Т-ва, НТШ (з 1926), поль. АН Техн. (Akademia Nauk Technicznych), англ. Iron and Steel Institute of Metals, амер. American Society of Metals.
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

