Радзивіллівський літопис
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Радзивіллівський літопис (див. також Літописи). Основний список Л. Р. являє собою лицьовий (ілюстрований) рукопис кінця XV ст., що нині зберігається в Москві. Рукопис цей належав в XVІІ ст. польсько-литовським маґнатам Радзивіллам (звідси і назва), потім потрапив до Східної Пруссії (Кеніґсберґ), де з неї була знята копія. У 1758 р. був захоплений як трофей у Семирічній війні, відвезена до Петербурґа і опублікована в 1767 р.
Р. Л. містить Повість временних літ і літописні статті до 1206 р. За висновком О. Шахматова, Р. Л. походить від літописного зведення Переяславля Заліського, складеного в 1214-1216 рр. Текстуально Р. Л. близька до Лаврентіївського літопису, але в той самий час має численні відмінності (окремі додавання, інші формулювання тощо), що свідчать про систематичне редакційне виправлення попереднього тексту. На підставі цих різночитань О. Шахматов та М. Приселков прийшли висновку, що в основі Лаврентіївського літопису лежало Володимирське зведення XІІ ст., де текст літописання попереднього часу не піддався ще особливо значним і тенденційним переробкам, а в основі Переяславського зведення 1214-1216 рр. - джерела Р. Л. - лежало Володимирське зведення поч. XІІІ ст., що прославляло Всеволода Велике Гніздо і складене при його синах Юрії і Ярославі.
Найважливішою особливістю тексту Р. Л. є численні кольорові ілюстрації - понад 600 мініатюр. У Радзивіллівському списку XV ст. ці мініатюри, мабуть, походять від його ориґіналу - Переяславського зведення, а можливо, і до Володимирського зведення поч. XІІІ ст. Ілюстрації в Р. Л. є коштовною художньою пам'яткою, що істотно доповнює дані писемності.
Наукове видання тексту літопису, початий М. Приселковим і завершене через піввіку після його смерті, було здійснено лише в 1989 р.
[ред.] Тексти
- Радзивиловская, или Кенигсбергская, летопись.— СПб., 1902. I. Фотомеханическое воспроизведение рукописи. II. Статьи о тексте и миниатюрах рукописи;
- Радзивиловская летопись // ПСРЛ. - 1989.— Т. 38.
[ред.] Література
- Шахматов А. А. Исследование о Радзивиловской, или Кенигсбергской, летописи.— М., 1902.—Т. П.— С. 18—114;
- Приселков. История русского летописания.— С. 57—63, 82— 87;
- Лурье Я. С Летопись Радзивиловская // Словарь книжников.—Вып. 1.—С. 248—251.

