Щербаківський Данило
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щербаківський Данило (17. 12. 1877 — 6. 6. 1927), видатний етнограф, дослідник укр. нар. мистецтва, археолог і музейний діяч, д. чл. НТШ, брат Вадима Щ., родом з с. Шпичинців на Київщині; закінчив Київ. Ун-т (1901; учень Володимира Антоновича). З 1902 Щ. збирав вироби укр. нар. творчости для музеїв Києва й Полтави. Провадив археологічні розкопи в різних р-нах України. 1910-27 завідувач іст.-побутового відділу і відділу нар. мистецтва в Київ. Іст. Музеї; збагатив зб. музею на бл. 30000 експонатів; вперше запровадий аналізу нар. декоративних виробів як творів мистецтва. 1922 їздив до Москви рятувати «націоналізовані» з укр. церков золоті речі надзвичайної іст. і мист. вартости. По революції 1917 був проф. і читав курс укр. нар. мистецтва та історії укр. мистецтва в новостворених Укр. Держ. Академії Мистецтв, Археологічному, Фребелівському, Архітектурному та Київ. Художньому ін-тах. Одночасно керував мистецтвознавчими семінарами при Всеукр. Іст. Музеї ім. Шевченка в Києві. Щ. співтворець Укр. Держ. Академії Мистецтв (1917), її вчений секретар і з 1918 почесний чл., чл. Комісії для охорони пам'яток старовини (1918), чл. Етногр. Комісії Всеукр. Академії Наук (1920), вчений секретар Секції Мистецтв Укр. Наук. Т-ва в Києві (1921), заступник гол. Всеукр. Археологічного Комітету (1922), засновник Київ. Етногр. Т-ва (1924). Найбільше Щ. працював для Іст. Музею, але, неспроможний боротися проти нищення експонатів нефаховими співр. та в наслідок їхніх інтриґ, цькувань й доносів у ҐПУ демонстративно відібрав собі життя.
Щ. залишив понад 40 друкованих праць і десятки рукописів. Найважливіші публікації: «Козак Мамай» (ж. «Сяйво», К. 1913); «Укр. дерев'яні церкви...», зб. Секції Мистецтв (К. 1921); «Символіка в укр. мистецтві» (там само); «Укр. портрет» (К. 1925, спільно з Ф. Ернстом), «Оправи книжок у київ. золотарів XVII — XVIII в.» (К. 1926); «Укр. Мистецтво — L'art d'Ukraine», II (Прага 1926); «Укр. килим» (К. 1927), «Культ. цінності в небезпеці» («Життя й Революція», К. 1927); «Оркестри, хори і капели за панщини на Україні» (1924) та ін.
В. Павловський
[ред.] Література
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

