Ґаблі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ґáблі — вила, сільськогосподарське знаряддя з кількома довгими ріжками на держаку.
Використовуєтя для перекидання і складання сіна, соломи, снопів, листя, розкидання гною тощо. Зазвичай мають від двох до шести ріжок.
В старовину вила були дерев'яними. В сучасних ґаблях (або вилах) дерев'яним залишився тільки держак, а робоча частина стала залізною.
Кожен різновид мав декілька варіантів. Найпростіші дерев'яні вила називали одноріг (рожен) — гладко обтесана жердка довжиною 3—5 м, за метр до кінця якої був кілок або природний сучок. Рожен використовували звичайно при скиртуванні снопів. На Поліссі зустрічалося також старовинне однозубе веслоподібне знаряддя для гною - мач. Було відоме й давнє двозубе знаряддя - сохар.
Найбільш поширеними були дво— і триріжкові вила—рогульки з молодого дерева, яке мало відповідне розгалуження гілок. Залежно від призначення держак робили довшим (3—4 м) або коротшим 1—1,5 м). Застосовувались також дерев'яні вила на 4—7 і більше ріжків (карпологи, башбармак).
Слово ґаблі, походить від німецького gabel. В середні віки завдяки німецьким майстрам в українську мову увійшло багато німецьких слів: ґаблі, ґвинт, ґрати, дріт, карбувати, клямка, ланцюг, штаба, цвях, бляха, бруківка, груба, ґанок, ґзимси, ґонт, кімната, комин, ліхтар, ляда, льох, ринва, тиньк, цегла, шибка та інші.
В деяких місцевостях України (наприклад на Волині) ґаблями називають зазвичай їх залізний різновид з тупими ріжками. Їх використовують для перекидання картоплі або буряків. А для інструменту з гострими зубцями використовується термін "вила".

