Пчілка Олена
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Оле́на Пчі́лка (псевд. Ольги Косач; 29 липня 1849 - 4 жовтня 1930), письм., публіцистка, гром. і культ. діячка, етнограф, перекладачка, родом з Гадячого на Полтавщині; мати Лесі Українки, сестра М. Драгоманова.
Народилася Олена Пчілка в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. Закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць» (1866). літку 1868 р. разом з чоловіком виїхали на Волинь до місця служби П.А.Косача у містечко Звягель (нині Новоград-Волинський). 25 лютого 1871 р. тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім’я Косачів. Та не тільки сімейними клопотами жила Ольга Петрівна. Вона розпочала свій творчий шлях з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876 року вийшла друком у Києві її книжка „Український народний орнамент”, яка принесла Олені Пчілці славу першого на Україні знавця цього виду народного мистецтва. Після одруження з П. Косачем (1868) виїхала на Волинь, де записувала пісні, обряди, нар. звичаї, збирала зразки нар. вишивок. Тоді ж опублікувала дослідницьку працю «Укр. орнамент» (1876), зб. перекладів з М. Гоголя (1881) і з О. Пушкіна й Ю. Лєрмонтова «Укр. дітям» (переклад російських і польських письменників, була підготовлена книга 1882), видала своїм коштом «Співомовки» С. Руданського (1880). З 1883 П. почала друкувати вірші та оп. у львівському ж. «Зоря», перша зб. поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно П. брала діяльну участь у жін. русі, разом з Н. Кобринською видала у Львові альманах «Перший Вінок» (1887).
Весною 1879 р. О.П.Косач з дітьми приїхала в м. Луцьк до свого чоловіка, якого було переведено на посаду голови Луцько-Дубенського з’їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.
У 1890-их pp. П. жила в Києві, у 1906-14 pp. була ред.видавцем ж. «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908-14). Нац. і соц. мотиви становили основний зміст творів П., в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти нац. і політ. гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмам, показу вала, як нац. свідома укр. молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.
До кращих творів П. належать:
- «Товаришки» (1887),
- «Світло добра і любови» (1888),
- «Соловйовий спів» (1889),
- «За правдою» (1889),
- «Артишоки» (1907),
- «Півтора оселедця» (1908),
- п'єса «Сужена не огужена» (1881),
- п'єса «Світова річ» (1908) та ін.
П. належить поважне місце в укр. дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оп., П, написала для дітей багато п'єс:
- «Весняний ранок Тарасовий» (1914),
- «Казка Зеленого гаю»,
- «Щасливий день Тарасика Кравченка» (1920),
- «Киселик», «Скарб», «Мир миром» (1921),
- «Кобзареві діти»,
та ін.
П. належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевіча, О. Пушкіна, Й. В. Ґете, Г. К. Андерсена, В. Гюґо. Крім того, вона написала низку публіцистичних, літ.-критичних ст. і спогадів: «М. П. Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926), «Автобіографія» (1930). Великі заслуги П. в ділянці дослідження укр. фолкльору та етнографії. Наук. значення мають такі праці: «Укр. узори» (1912 і 1927), «Про леґенди й пісні», «Укр. сел. малювання на стінах» та ін. У 1920 за антибольш. виступи П. була заарештована в Гадячому. Після звільнення з арешту виїхала в Мотилів Подільський, де перебувала до 1924, а відтоді до смерти жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, чл.кор. якої була з 1925. Зб. творів: «Оповідання», І-III (1907, 1909, 1911) та «Оповідання» (з автобіографією, 1930).
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства
- Миронець І. Олена Пчілка. ж. Життя і Революція, чч. 1 — 2, К. 1931;
- Одарченко П. Недруковані поезії Олени Пчілки. ж. Наші Дні, Л. 1943;
- Чернишов А. Ст. в ж. «Вітчизна» 1956, 1963, 1964 і в ж. «Прапор» 1969.
| Це незавершена стаття з літератури. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

