Секти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Секти, сектярство, рел. об'єднання, які (навчанням і обрядами відрізняються від панівних рел.-церк. організацій. С. складаються здебільша з кол. вірних гол. церкви, які, покинувши її, перебувають найчастіше у гострій до неї опозиції. На Україні С. називано баптистів та різні містичні чи раціоналістичні групи. С. були переслідувані або зазнавали і зазнають обмежень у діяльності як за царської Росії, так і в СССР.

С. на Україні були звич. не місц. походження, а проникали з Росії, Польщі й Зах. Європи чи як наслідування нім. колрністів-протестантів. Вони почали особливо поширюватися у 19 в. Серед визначніших С. треба згадати: духоборів, що з'явилися у пол. 18 в., перев. серед росіян, що осіли на Україні і до поч. 19 в. закріпилися на Катеринославщині, Харківщині і в Таврії. Духобори відкидали Священне Писання, виступали проти царк. обрядовости, не визнавали церк. шлюбу, що накликало на них переслідування; в СССР цю С. ліквідовано.

Відгалуженням духоборів були молокани, які однак зберегли дещо з церк. організації, що її заперечували духобори. Прибувши 1817 до Мелітопільського пов., івони не зжилися з духоборами, оселеними там раніше, поступово розселювалися та розпадалися на дрібні С. Серед цих дрібних С. суботники ставились критично до христ. догм, святкували суботу (на відміну від «воскресників», себто недільників); «прісники» не вживали квасного, також цибулі й часнику, щоб не уподібнюватися схильним до єврейських звичаїв; «обрядники» оголошували себе незалежними від людських звичаїв) і законів; «общі» мали спільну («общую») власність, а їхніми громадами керували суддя, апостоли і скарбник; «скакуни» (перев. на Катеринославщині), щоб сподобитися зішестя св. Духа скакали під час молитовних зборів до знесилення. Шалапути або «хлисти» (також «хлистовщина» — «христовщина»), знані в Росії з сер. 17 в., оформилися у 1860-их pp. на Україні, Донщині й Кубані з осілих на укр. землях старообрядців, які мали свої малі С. (напр., «пасхальники» на Чернігівщині, що Великдень мали завжди 23 березня, Різдво — 27 грудня, місяці — всі однакові). Шалапути вважали себе наступниками первісних християн, «новим Ізраїлем», твердили про перебування св. Трійці на сьомому небі, не визнавали подружжя. Число їх постійно зменшувалося, і вони не пережили утисків в СССР у 1930-их pp.

Нема зв'язку між згаданими С. і «євангелистаїми», які витворилися на базі протестантства та з початково дрібних С. розвинулися на церкви. З-поміж них особливої ваги набрали баптисти-штундисти, які вважають, що спасіння людини залежить від віри в Христа. Людина стає чл. Церкви Христової через хрищення у свідомому віці з власного бажання, а підставою віровизнання — є Священне Писання.

На ґрунті баптистів виникла С. п'ятидесятників, які на поч. 1920-их pp. дісталися з Америки на укр. землі. Центр. подією Євангелії для п'ятидесятників є зішестя Св. Духа на 50 день по Воскресінні. Від п'ятидесятників походять кілька дрібних С.: «смородинці» на півд. України, «мурашковці» (переплетення христ. і поганських мотивів) в Одесі і на Зах. Волині та ін.

З баптизму витворилися також адвентисти, які у розгалуженні «адвентистів сьомого дня» поширились по різних обл. України. Вони сподіваються на близьке пришестя («адвент») Христа, коли настане тисячолітнє царство праведників, ціанують суботу, навчають про спасіння вірою, відкидають військ. службу. Від адвентистів відокремилися свідки Єгови, які навчають, що після світових катаклізмів Бог Єгова заснує для вірних теократичну державу. Депортація чл. свідків Єгови у 1950-их pp. і пізніше (їм в СССР закидають зв'язок з Америкою) не припинила їхнього існування та укр. землях, і вони там діють у підпілілі.

Мальованці, один з менших відламів баптизму (від імени Кіндрата Мальованого, який очолював цю С. у другій пол: 19 в. на Київщині), також вірили у скорий прихід Царства Небесного, твердили про пріоритет Св. Духа, заперечували обрядовість баптистів. Зазнавши репресій у кін. 19 в., ця С. завмерла.

Одночасно зі згаданими С. на укр. землях існувало й існує багато дрібніших С., що з'являлись і зникали, не залишивши глибшого сліду. Так, напр., під час другої світової війни і після неї виникло понад 10 нових С.: «чорнохристівці», «апокаліптики», «острійники» й ін.

Разом зі знищенням нім. колоній на Україні під час другої Світової війни і після неї зникли і менноніти, культ. й заможні сектанти-німці.


Література: Мелиоранский Б. Сектантство. Енциклопедический Словарь Брокгауза и Ефрона, 57 т. II. 1900; Weltert G. Histoire de sectes chrétiennes. Париж 1956; Harden J. The Protestant churches of America. Вестмінстер 1957; Colinon M. Le phenomene des sectes au XX-e siècle. Париж 1959; Клибанов А. История религиозного сектанства в России (60-е годы XIX в. — 1917 г.) M. 1965; Митрохин Л. Баптизм. М. 1966.



Енциклопедія Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література