Шкляр Василь Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шкляр Василь Миколайович (10 червня 1951 ) - український письменник, політичний діяч.

Народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив десятирічку із срібною медаллю, а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. Звідти його також хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. Повість "Стороною дощик іде"), але він перевівся до Єреванського університету і 1972 року отримав диплом про вищу освіту. Працював у пресі, писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи "Тінь сови", "Ностальгія", збірки повістей та оповідань "Сніг", "Живиця". 1986 року перейшов на вільні хліба.

Член УРП з 1991, з вересня 1991 був прес-секретарем партії, член Проводу УРП. В березні 1998 був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку "Національний фронт". Член Спілки письменників України з 1978, Асоціації українських письменників з 1999.

Володіє вірменською мовою.

Батько Микола Степанович (1925-1995) - службовець; мати Оксана Олександрівна (1925-1990) - службовець; дружина Валентина Миколаївна (1961) - журналіст; дочка Наталя (1982).

Захоплюється рибальством.

[ред.] Твори

  • "Перший сніг" (1977)
  • "Живиця" (1982)
  • "Праліс" (1986)
  • "Ностальгія" (1989)
  • "Тень совы" (1990)
  • "Ключ" (1999)
  • "Елементал" (2001)
  • "Кров кажана" (2003)
  • "Декамерон" (українська версія твору Дж.Боккаччо, 2006)
  • "Репетиція сатани" (2006)

[ред.] Нагороди

  • 1995 - "Золоте перо", СЖУ
  • 1999 - "Золотий Бабай", за кращий гостросюжетний роман
  • 2002 - "Коронація слова", ґран-прі
  • 2003 - "Спіраль століть", міжнародна премія в жанрі фантастики