Пулюй Іван Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Іван Пулюй
Збільшити
Іван Пулюй

Іван Павлович Пулюй (Ivan Pulyuy, Johann Puluj) (2 лютого 1845, Гримайлів, Галичина, тепер Гусятинського р-ну Тернопільської обл. - 31 січня 1918, Прага) - видатний український фізик і електротехнік, організатор науки, громадський діяч.

Закінчив Тернопільську гімназію та, з відзнакою, теологічний факультет Віденського університету, згодом фізико-математичне відділення філософського факультету.

Викладав у Військово-морській академії у Фіуме (Рієка, Хорватія).

Доцент Віденського університету.

Професор Вищої технічної школи в Празі, ректор її першого в Європі електротехнічного факультету. Доктор Страсбурзького університету.

Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії.

Дійсний член НТШ.

Автор близько 50 наукових праць українською, німецькою, англійською мовами, насамперед із проблем катодного випромінювання та Х-променів, які відкрив за 13 років до Рентгена. 1892 року опублікував схему-опис трубки, що випромінює Х-промені. Першим у світі зробив “рентгенівський” знімок скелета.

Зробив перший переклад українською мовою (разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким) Псалтиря та Євангелія, виданих 1903 року Британським біблійним товариством.

[ред.] Вшанування пам'яті

[ред.] Джерела інформації

Іншими мовами