Тимчасовий Уряд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тимчасовий Уряд (Временное Правительство) — рос. уряд від лютневої (березневої) революції [2 (15). 3. 1917] до больш. перевороту [25. 10. (7. 11.) 1917], складений з чл. конституційно-демократичної, соціялістів-революціонерів і соціял-демократичної партій.

Т. У. намагався втримати єдність Рос. Імперії, перетвореної на дем. республіку, був за продовження війни з Центр. Державами, виступав проти сепаратистичних прагнень нерос. народів, визнаючи їм щонайбільше культ.-нац. автономію. Противниками Т. У. були большевики, які через Ради робітничих і солдатських депутатів намагалися встановити свою владу. Т. У. встановлював в усій державі, у тому ч. й в Україні, обрані місц. земськими зборами і рев. комітетами губ. (і пов.) виконавчі комітети на чолі з губ. комісарами; до складу місц., адміністрації в Україні обрано значне числа українців; Ген.губернатором Галичини й Буковини був призначений Д. Дорошенко, губернатором Галичини — І. Красковський, Буковини — О. Лотоцький. На Україні існувало двовладдя (намагання Рад робітничих і солдатських депутатів виявити себе як третій чинник не мали успіхів). Т. У. очолював кн. Г. Львов (до кін. липня), згодом А. Керенський. Спершу Т. У. ставився неґативно до домагань Укр. Центр. Ради нац.-територіальної автономії України, але після проголошення І Універсалу УЦР і створення Ген. Секретаріяту УЦР мін. Т. У. (А. Керенський, М. Терещенко, І. Церетелі) прибули 11. 7. 1917 до Києва для переговорів, в наслідок яких вони визнали УЦР і Ген. Секретаріят як крайовий орган України (представником України при Т. У. призначено П. Стебницького), а УЦР, визнаючи Т. У., обіцяла не робити таємних кроків для одностороннього здійснення автономії та поповнити свій склад і Ген. Секретаріят представниками нац. меншостей України. Це домовлення оформив II Універсал УЦР. Т. У., не погоджуючися з «Статутом Вищого Управління України», що його видала Укр. Центр. Рада, видав від себе «Інструкцію» (17. 8. 1917), якою обмежував права УЦР і Ген. Секретаріяту, але й сам не дотримувався цієї «Інструкції», і робив перешкоди УЦР і Ген. Секретаріятові в орг-ції влади в Україні. Серед чл. Т. У. прихильніше до укр. домагань ставився грузин І. Церетелі, неґативно — кадети; міністр українець М. Терещенко не виявляв особливих симпатій до укр. справи.

Після жовтневого перевороту 1917 адміністративний апарат в Україні, призначений Т. У., перестав цілковито діяти і вся влада перейшла до Укр. Центр. Ради та її адміністрації.

[ред.] Література


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.