Український Голос
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Український Голос», тижневик, з 1927 орган Союзу Укр. Самостійників, виходить з 1910 у Вінніпезі (Канада) як вид. Укр. Вид. Спілки «Тризуб»; до 1973 видавав Додаток «Література, Наука, Мистецтво» (179 чч.), до 1960 стор. Союзу Українок Канади. Ред.: о. В. Кудрик (до 1920), М. Стечишин (1921 — 47), І. Сирник (1947 — 74), Ю. Мулик-Луцик, згодом М. Гикавий. «У.Г.» від поч. був трибуною радикальної укр. інтеліґенції, пропаґував програму самостійности України, підтримував укр. правос. рух, а згодом став неофіц. органом Укр. Гр.-Правос. Церкви в Канаді.
«Український Голос», орган Укр. Військ. Виконавчої Ради Півн.-Зах. Фронту, виходив двічі на тиждень, від червня до листопада 1917 у Ризі, у м. Валк та у Пскові; разом 47 чч. Ред. С. Пилипенко, К. Поліщук.
«Український Голос», тижневик у Перемишлі 1919 — 32, спершу на плятформі Трудової Партії, 1920 — 29 — гетьманського руху; видавець і ред. Д. Ґреґолинський, (наклад 17 000). З 1929 неофіц. орган ОУН; ред. Є. Зиблікевич, З. Пеленський та ін. «У. Г.» був часто конфіскований і остаточно заборонений поль. адміністрацією.
«Український Голос», тижневик і (з жовтня 1942) півтижневик, виходив у Луцькому з жовтня 1941 до січня 1944; спершу орган Міськ. Управи, згодом нім. в-ва «Ukraine Presse». Ред. Ю. Підстригач й А. Дублянський.
| Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

