Такін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Такін
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Бичі (Bovidae)
Підродина Полорогі (Caprinae)
Рід: Такіни (Budorcas)
Вид: Budorcas taxicolor

Зміст

[ред.] Загальні дані

Довжина тіла - 170-220 см;

Висота в плечах - 100-130 см;

Довжина хвоста - 15-20 см;

Вага - до 300 кг (самки), до 400 кг (самці).

Такін має повне, схоже на бичаче тіло, покрите щільним хутром яке має у різних підвидів колір від золотисто-жовтого до коричневого. Короткі сильні ноги закінчуються широкими копитами, які пристосовані для переміщення по гірським склонам. Голова такіна має "римський" профіль з великим вигнутим носом.Обидві статі носять невеликі роги довжиною 25-30 сантиметрів, вигнуті назовні-назад, з направленими вгору вістрями. Основа рогів має форму гребня.

Вид Такін є єдиним видом одноіменного роду. Вид підрозділяється на наступні підвиди: B. t. bedfordi (так званий "золотий такін"), В. t. taxicolor, B. t. tibetana, B. t. whitei.

Поширення такіна
Збільшити
Поширення такіна

[ред.] Розповсюдження

Гірські райони Гімалаїв (Індія, Бутан, північна М'янма) та західного Китаю на висоті 1900-4500 метрів над рівнем моря.

[ред.] Розмноження та онтогенез

Період вагітності - 7-8 місяців;

Кількість телят - 1, зрідка 2;

Годівля молоком - 9 місяців;

Статева зрілість - у віці 2,5 років;

Тривалість життя - 12-15 років.

Телята звичайно народжуються в березні та квітні. При народженні теля важить 5-7 кілограмів. Через 3-4 дні після народження теля вже може слідувати за матір'ю майже по будь-якому типу ландшафту.

[ред.] Екологія та поведінка

Самка такіна з телям
Збільшити
Самка такіна з телям

Такіни годуються на протязі ранку та ввечері, хоча в пасмурні дні вони можуть бути активні цілий день. Вони використовують вузькі проходи в заростях, якими регулярно пересуваються по одному і тому ж маршруту між місцями харчування та відпочинку. При небезпеці такіни намагаються втікати в шільностоячі бамбукові рощі, де вони залягають. В такому разі знайти їх стає дуже важко, так як їхнє природне забарвлення при цьому практично зливається з грунтом та стеблами бамбука.

Сигнал тривоги подається звуком, схожим на кашель, що миттєво спонукає все стадо до втечі.

Звичайно такіни пересуваються взимку невеликими групами (3-6 тварин), великі стада (до 100 голів) інколи спостерігаються влітку на ділянках з велиою кількістю корму; старі самці зазвичай живуть поодинці. Основні корми - трава, листя, молоді пагони, навесні - бруньки.

Природніми хижаками, що полюють на такіна, є вовки (переважно здобувають молодих або хворих особин) та ведмеді.

[ред.] Охорона

Такін є видом, занесеним з 1996 року в Червону книгу Міжнародного Союзу Охорони Природи (IUCN). На території Китаю такіна оголошено "національним скарбом", і будь-яке полювання на нього заборонене.

[ред.] Різне

Точне систематичне положення та еволюційні зв'язки роду Такін наразі достеменно не встановлені.

Багато дослідників вважають, що відоме з грецької міфології "золоте руно", яке здобули аргонавти начолі з Язоном в плаванні на Арго, було шкурою одного з підвидів такіна - Budorcas taxicolor bedfordi, яка невідомими шляхами потрапила в Колхіду з Тібету. У всякому разі, деякі деталі, відомі з його поетичних та історіографічних описів (розміри, колір, структура хутра) вказують саме на це.