Фібоначчі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леонардо Пізанський (Leonardo Pіsano), більш відомий як Фібоначчі (Fіbonaccі (син Боначчі), близько 1170 - близько 1250), - італійський купець, який розглянув ідею так званих чисел Фібоначчі і вважається одним з найвидатніших західних математиків середньовіччя.
Життя і наукова кар'єра Леонардо тісно пов’язана з розвитком європейської науки і культури. Дата народження невідома - називаються варіанти 1170 і 1180 р.
В часи Фібоначчі імператором Священної Римської імперії був Фрідріх II. Вихований у традиціях південної Італії Фрідріх ІІ був внутрішньо глибоко далекий від європейського християнського лицарства. Тому ціновані його дідом лицарські турніри Фрідріх ІІ зовсім не визнавав. Замість цього він культивував менш криваві математичні змагання, на яких супротивники обмінювалися не ударами, а задачами.
На одному з таких турнірів проявився талант Леонардо Фібоначчі. Цьому сприяла чудова освіта, яку отримав син купця Боначчі на Сході у арабських учителів.
Заступництво Фрідріха сприяло також випуску наукових трактатів Фібоначчі: "Книга абака", "Практика геометрії", "Книга квадратів".
За цими книгами, які перевершували за своїм рівнен арабські і середньовічні європейські твори, вивчали математику ледь не до часів Декарта (XVІІ ст.).
Найбільший інтерес становить праця Фібоначчі "Книга абака" де він описав послідовність Фібоначчі. Ця праця містить майже всі арифметичні й алгебраїчні відомості того часу, вона відіграла значну роль у розвитку математики в Західній Європі на протязі кількох наступних століть. Саме за цією книгою європейці знайомилися з арабськими цифрами.
У своїх працях Фібоначчі лише нагадав свою послідовність людству, тому що вона була відома ще в найдавніші часи за назвою Золотий перетин.

