Штепа Костянтин Теодосійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Костянтин (Кость) Теодосійович Штепа, рос. Константин Феодосиевич Штеппа (*1896 – †1970) — історик, науковий дослідник і викладач історії античної культури, історії церкви й класичної філології родом з Лохвиці на Полтавщині. Професор Інституту народної освіти в Ніжені, з 1930 — Київського ІНО (пізніше університету), співробітник Культурно-Історичної комісії й Комісії сходознавства ВУАН; заарештований в 1938. Під час німецької окупації — редактор щоденника у Києві «Нове Українське Слово» (1941–1943), ректор КДУ (1941). Ще з 1930-х рр. дружив з професором Оглоблиним, який під час окупації був головою Київської міської управи, де Штепа обіймав посаду зав. віддлом культури та освіти.
Автор праць і статей: «Нариси з історії античної й християнської демонології» (1926), «Проблеми античного релігійного синкретизму в зв'язку з мотивами староукраїнської легендарної творчости» (1927), «Про характер переслідування відьом у старій Україні» (1928), «Селянські рухи в Римській Імперії» (1950), «Соціологічна теорія релігії Е. Дюркгема і школа М. Грушевського» (1931).
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

