Семиноженко Володимир Дмитрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Семиноженко Володимир Петрович народився 9 червня 1950 року в м. Києві, у сім'ї військовослужбовця.
У 1961 році переїхав до м.Харкова, де закінчив фізико-математичну школу.
У 1972 році з відзнакою закінчив фізико-технічний факультет Харківського державного університету.
У 1974 році захистив кандидатську дисертацію.
1984 рік - доктор фізико-математичних наук,
1988 рік - професор,
1992 рік - академік Національної академії наук України.
З 1985 року працював генеральним директором Всесоюзного науково-виробничого об'єднання "Монокристалреактив" Міністерства хімічної промисловості СРСР, яке в 1995 році, за ініціативою В.Семиноженка, перетворено у перший академічний науково-технологічний концерн "Інститут монокристалів" НАН України. З 1996 року В.Семиноженко науковий керівник цього унікального центру високих технологій.
У 1994 році мешканці Дзержинського району м.Харкова обрали його народним депутатом України. Під час роботи у Верховній Раді України відіграв помітну роль у створенні й прийнятті Конституції України. Ініціював розробку й прийняття Верховною Радою ряду важливих законопроектів із реформування системи соціального захисту, науки і освіти тощо.
З 1996 по 1998 рік - Міністр вперше створеного в Україні Міністерства у справах науки і технологій, член Президії Кабінету Міністрів України.
У 1998 році повторно обраний народним депутатом України від м. Харкова.
З серпня по грудень 1999 року - Віце-прем'єр-міністр України. Перебуваючи на цій посаді, став одним з ініціаторів пенсійної реформи та реформи системи медичного страхування.
З початку 2000 року, після закінчення повноважень Уряду Валерія Пустовойтенка, повернувся до парламентської діяльності: очолив Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України.
З червня 2001 року по листопад 2002 року Володимир Семиноженко працює Віце-прем'єр-міністром України в Уряді А.К.Кінаха, де зосереджує свою увагу на питаннях модернізації системи соціального захисту населення, подальшому впровадженні медичної та пенсійної реформи, створенні інноваційних засад розвитку національної науки і виробництва. Очолює Комісію з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів, Спостережну раду Українського фонду боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНІДом, Національну координаційну раду боротьби з наркоманією, інші урядові структури та громадські організації, діяльність яких спрямовано на розв'язання найбільш складних проблем соціально-гуманітарної сфери України.
В. Семиноженко один із засновників та перших керівників (2001-2003) найчисельнішої та найвпливовішої партії в Україні - Партії Регіонів. Голова правління Національного фонду соціального захисту матерів та дітей "Україна - дітям", очолює фонд "Нові імена України".
Сьогодні, діяльність Володимира Семиноженка зосереджено на реалізації інноваційно-інвестиційних проектів в рамках Технологічного парку "Інститут монокристалів", розповсюдженні "харківської моделі" інноваційного розвитку на інші регіони і підприємства України, а також на роботі Національної академії наук України і Північно-Східного наукового центру НАНУ.
В.Семиноженко - автор понад 500 наукових праць та винаходів, десятка патентів. Серед відомих книжок, які останнім часом вийшли у світ в Україні: "Про головне", "Україна: наука та інноваційний розвиток", "Енергія та життя. Екологія і майбутнє", "Політика часу", "Інноваційна стратегія українських реформ", "Точка зору", "Новий регіоналізм" та інші.
В.Семиноженко - двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та Міжнародної премії в галузі ядерної фізики. Нагороджений орденами "За заслуги" І, ІІ і ІІІ ступенів.
Одружений. Виховує трьох синів.
Інформація взята з сайта http://www.semynozhenko.net

