Калнишевський Петро Iванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Петро Iванович Калнишевський
Збільшити
Петро Iванович Калнишевський

Петро Iванович Калнишевський (1690 - 31.10.1803) - останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762, 1765—1775 рр., був участником росiйсько-турецкої вiйни 1768-1774 рр. (за хоробристь був нагороджен золотою медаллю з брилiянтами).

Зміст

[ред.] Загальнi данi

Народився Петро Калнишевський у селі Пустовійтівка біля міста Ромни. Походив з української шляхти Лубенського полку. Відстоював права Запорожжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Намагався посилити свою владу і обмежував права старшини та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства і торгівлі у запорозьких степах і тим самим перешкоджав планам Росії в колонізації причорноморських степів та посиленні російської присутності в Україні. Вiдомо, що Петро Калнишевський знаходився також у приятельских вiдносинах iз Князем Григорием Олександровичем Потьомкиним.

[ред.] Погром Запорозької Січі та арешт

Скориставшись тим, що Військо Запорозьке було на турецькому фронті, 1775 р. російські війська за наказом уряду оточили Січ. Не маючи сил боронитися, Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Разом із старшиною його було заарештовано (04.06.1775 р.) i на пропозицiю Потьомкина вiн був зiслан одвiчно до Соловецького монастiру, куди прибув у кiнцi липя 1776 р. Монастiрському керiвництву було наказано утримувати Кальнишевського "без видпусток из монастiру, заборонити не лише листування, але й ще спiлкування з iншiми персонами та тримати пiд нiслабiючюю вартою солдат монастiру".

[ред.] Соловецький монастир

Петра Калнишевського було розташовано у казематi № 15 бiля Сушила. "Порцiйних грошей" отримав один карбованець на добу (що у 40 разiв бiльш нiж iншi в’язнi). На с’економленi грошi вiдремонтував свiй каземат, а у кiнцi життя купив Евангелiе вартiстю 2 435 карбованцiв та подарував його монастiру. У 1792 р. був переведен у одиночну тюрму бiля Поварнi. Указом нового Iмператора Росiї Олександра Павловича от 2 квiтня 1801 р. був помилован за загалоною амiстею та отримав право на вiльний вибiр мiсця мешкання. За свoiм лiтом (йому йшов 111 рiк) та станом здоров’я залишився ченцем у монастирi, де і помер на 113 році життя у 1803 р.

Похований Петро Калнишевський був на головному подвір'ї Соловецького монастиря перед Преображенським собором. Могила не сохранилась, але на папертi Спасо-Преображенського собору Соловецького монастiру досi збережено могильну плиту з текстом «Здесь погребено тело в Бозе почившего кошевого бывшей некогда Запорожской грозной Сечи казаков атамана Петра Кальнишевского, сосланного в сию обитель по Высочайшему повелению в 1776 году на смирение. Он в 1801 году по Высочайшему повелению снова был освобожден, но уже сам не пожелал оставить обитель, в коей обрел душевное спокойствие смиренного христианина, искренно познавшего свои вины. Скончался 1803 года, октября 31 дня, в субботу 112 лет от роду смертию благочестивою, доброю».

[ред.] Iншi данi

Згiдно до дослідженнь історика і письменника Данила Кулика, президент В.А. Ющенко - прямий нащадок легендарного отамана кошового отамана Запорізької Січі Петра Кальнішевського. У XVIII столітті у Кальнішевського був брат Нечипор Ющенко, козацький старшина з Хоружівки, і сучасні Ющенки з цього села - його нащадки (Д. Кулик. Вiд Кальнiша вiстi).

[ред.] Посилання