Патент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Патент (на винахід) - документ, який видається компетентною державною установою і який засвідчує: визнання заявленого об'єкта винаходом, пріоритет даного винаходу, авторство та виключне право на винахід.

Патент діє на території тієї держави, яка його видала. Патент может бути виданий на ім'я автора або іншої фізичної чи юридичної особи (за умови їх згоди).

Без згоди патентовласника винахід не може бути використаний. Лише патентовласник може надати згоду на використання винаходу або поступитися патентом. В деяких країнах існує набір законодавчих актів, які дозволяють державі у випадках, коли винахід має особливо важливе значення для країни, але з патентовласником не досягнуто угоди про видачу ліцензії або передачу патенту, примусово викуповувати патент з виплатою винагороди власнику. Як спосіб захисту патентовласника, законодавством багатьох країн передбачені штрафні санкцій при ввезенні на територію країни виробів, в яких втілено аналогічний винахід (штрафи, накладання арешту на ввезені товари, пред'явлення позову про відшкодування збитків, тощо).

Видача патентів відбувається у відповідності з нормами патентного права кожної країни. До винаходу пред'являються вимоги щодо "винахідницького рівня", "прогресивності", "придатності до використання", тощо при обов'язковості новизни. Фактори, які впливають на новизну, в різних країнах є різними. Так, наприклад, в одних країнах на новизну впливає будь-яке опублікування та використання ідеї винаходу, назалежно від того де ці обставини мали місце - всередині країни чи за кордоном. В інших країнах, на новизну впливає опублікування ідеї всередині країни чи за кордоном але використання всередині країні або лише обставини, які мали місце всередині країни.

Територіальний характер дії патенту переборюється завдяки укладанню міжнародних угод, наприклад, Конвенція про єдине патенте право країн ЄС.