Шельф континентальний
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ше́льф континента́льний (англ. shelf — уступ, мілина) — поверхня і надра морського дна підводних районів, що прилягають до берега, але лежать поза зоною територіального моря, до глибини 200 м. За цими межами Ш. к. вважають також місця, де глибина вод дає змогу розробляти природні багатства цих районів, а також поверхню і надра підводних районів, що прилягають до берегів островів.
Зміст |
[ред.] Регулювання
Міжнародно-правовий режим Ш. к., в якому зацікавлені прибережні д-ви, регламентує Конвенція про континентальний шельф, прийнята на Женевській конференції по морському праву 1958. На 1971 конвенцію ратифікували 45 д-в, у т. ч. СРСР (10 червня 1964).
Згідно з конвенцією прибережна д-ва має суверенні права досліджувати й розробляти природні багатства Ш. к. Без згоди цієї д-ви інша країна не може приступити до таких розробок.
[ред.] Охорона Ш. к. у СРСР
Права СРСР на свій Ш. к., як держ. власність, закріплено Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про континентальний шельф Союзу РСР» від 6.II 1968. Порядок проведення робіт на Ш. к. СРСР і охорону його природних багатств регламентує постанова Ради Міністрів СРСР від 18.VII 1969 та Положення про охорону континентального шельфу, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 11.1 1974.

