Цілинні землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цілинні землі, здавна нерозорані, але придатні для сіль. госп-ва землі, ті що тільки час від часу обробляються, називають перелоговими (Див. Перелогова система). Тепер ні на Україні, ні на Передкавказзі Ц. з. немає (за винятком степ. заповідників); натомість до другої пол. 18 в. майже вся Півд. Україна і Передкавказзя становили цілинний степ. У кін. 18 в. він являв собою 90% усього простору, у сер. 19 в. — 50%, на поч. 20 в. бл. 20% (його використовувано на пасовища для овець); у 1940-их pp. всі Ц. з. на Україні й на Кубані були заорані. Т. ч. заорювання Ц. з. ширилося разом з розселенням укр. селянства. Так було і під час поселення українців за межами їхньої нац. території на Сх. Передкавказзі, Надволжі, Уралі й з кін. 19 в. в Азії (тільки на Зеленому Клині укр. селяни селилися перев. на терені викорчовуваних ними лісів). Найбільше Ц. з. розорали укр. колоністи в Півн. Казахстані і в Півд.-Зах. Сибіру, у т. зв. Сер.-Азійському Степовому краю.

За сов. часу освоєння Ц. з. було до 1953 невелике. З 609 млн га с.-г. угідь всього СССР постійно оброблялося тільки бл. 225 млн га (у тому ч. 32 млн га на Україні). Для збільшення виробництва зерна М. Хрущов запропонував на вересневому пленумі ЦК КПСС 1953 поширити посівну площу шляхом освоєння Ц. з., а наступного року ЦК КПСС і Рада Мін. СССР ухвалила постанову «Про дальше освоєння цілинних і перелогових земель для збільшення виробництва зерна» (17. 8. 1954), на основі якої у 1954 — 63 освоєно бл. 42 млн га Ц. з. (у тому ч. за 1954-56 бл. 36 млн га). Освоєння Ц. з. відбувалося у р-нах Казахстану (21,4 млн га, у тому ч. у півн. частині, т. зв. Цілинному краю 15,1), у Надволжі (3,4), на Уралі (5,3), у Зах. Сибіру (7,4) й у Сх. Сибіру та на Далекому Сході (4,5 млн га). В УССР незначне освоєння земель велося на Поліссі — осушення боліт і заболочених земель.

Урожайність зернових культур Ц. з. спершу була невелика, згодом дещо покращала; за офіц. даними, заг. збір зернових на Ц. з. становив у млн т (у дужках частка до зборів у всьому СССР): 1950 — 25,6 (31,5), 1960 — 58,7 (46,8), а 1976 — 52,6 (36,9%) млн т. Т. ч. поряд України й Півн. Кавказу Ц. з. стали новою базою зернового госп-ва СССР. На Ц. з. переважала система радгоспів; тільки 1954-56 було утворено 425 радгоспів, кожний з посівною площею у сер. 2530 000 га. Ч. радгоспів зросло з 120 у 1953 до 694 у 1963; одночасно ч. колгоспів зменшилося з 1170 до 92.

Для реалізації освоєння Ц. з. треба було матеріально-техн. бази і кадрів. Значну частину їх мусіла дати Україна. Тільки 1954-55 з неї відправлено на Ц. з. понад 26000 тракторів та велику кількість с.-г. машин. У висліді масової пропаґанди за «добровільний» виїзд молоді на Ц. з. вислано в 1954-56 з України до Казахстану й Сибіру понад 80000 молоді; на постійну працю на Ц. з. висилано 2/3 всіх випускників с.-г. навчальних закладів УССР. Крім того, щороку з України висилали на Ц. з. десятки тис. студентів під час т. зв. літнього трудового семестру на спррудження житлових будинків для робітників, шкіл, елеваторів, машиннотракторних майстерень, мостів, шосейних шляхів тощо.

1964 лише в Кустанайській обл. працювало 5 700 студентів вищих шкіл і технікумів України. Укр. молодь, відірвана від нац. пня і кинена в чужі обставини, зазнавала денаціоналізації й русифікації, що сприяє здійсненню політики утворення «єдиного сов. народу».

1963 ЦК КПСС -припинив акцію дальшого освоєння Ц. з., спрямовуючи зусилля на збільшення урожайности на вже освоєних, також і Ц. з. Це рішення було вислідом досвіду, який свідчив про обмежене значення Ц. з., зокрема в Азії через суворі кліматичні умови. Тому також урожайність зерна на Ц. з. на 1/3 нижча, ніж в ін. частинах СССР (120 і 160 т з 1 га), і хоч Ц. з. становлять 29,5% усієї госівної площі СССР, збір зерна з них ледве досягає 18,0%.


Література: Про дальше збільшення виробництва зерна на Україні і про освоєння цілинних і перелогових земель. К. 1954; Вакуленко Я. До питання освоєння цілинних і перелогових земель в СССР. Укр. збірник Ін-ту для вивчення історії та культури СССР. Кн. 3. Мюнхен 1955; Беренштейн Л., Горак В. Україна — цілинним землям. К. 1962; Двоскин Б., Сидоров И. Целинный край. М. 1964; Фініков Т. Діяльність студентських будівельних загонів УРСР на цілині (1962 — 1974 pp.). Іст. дослідження. Вітчизняна історія. Випуск І. К. 1975.


А. Жуковський, В. Кубійович



Енциклопедія Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.



[ред.] Література