Теодосій Печерський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Преподобні Антоній і Феодосій
Збільшити
Преподобні Антоній і Феодосій

Теодосій Печерський (930-і рр. (?) - 3 травня 1074 р.) - церковний діяч, автор повчань.

Теодосій народився в заможній родині в м. Василеві (теперішній Васильків під Києвом), дитинство провів у Курську, куди за велінням князя переселилися його батьки. Біографія вкладається в традиційну житійну канву. З отрочих років Т. відрізнявся надзвичайною релігійністю і своїм екзальтованим благочестям і смиренністю викликав гнів матері, яка сподівалася виростити сина дбайливим хазяїном і спадкоємцем її багатств. Певно, ще юним Теодосій залишив рідний дім і відправився до Києва. Тут, після безуспішних спроб постригтися в якому-небудь з міських (князівських) монастирів, прийшов у печеру, де подвизались Антоній і Никон, оселився з ними і був пострижений Никоном у ченці. Теодосій став одним з перших ченців Києво-Печерського монастиря, а в 1062 р. був поставлений його ігуменом. З ініціативи Т. були зведені багато монастирських споруд і закладений Успенський собор у Києві. У 1073 р. Т. рішуче засудив київського князя Святослава, який скинув свого брата Ізяслава. Т. почив у монастирі і був похований у печері, звідки його мощі були урочисто перенесені в 1091 р. в Успенський собор.

Докладна розповідь про отрочі і юнацькі роки Теодосія і його подвижництво в монастирі міститься у великому "Житії", написаному Нестором. Відомості про Теодосія містяться також у Повісті временних літ і в Патерику Києво-Печерському.

Теодосію приписувалося більш двадцяти творів, однак з достатньою підставою можна вважати його автором двох послань, восьми повчань і молитви.

Послання Теодосія князеві Ізяславу Ярославичу ("Въпрошание Изяславле князя, сына Ярославля, внука Володимеря, игумена Феодосья Печеръскаго монастыря"), що збереглося в двох списках, містить відповідь Теодосія на питання князя, чи можна по неділях їсти м'ясо. Тому ж Ізяславу адресоване й інше послання Т. ("Слово святаго Феодосья, игумена Печеръскаго монастыря о вере крестьянской и о латыньской"), написане, як вважають, у 1069 р. і присвячене проблемам відмінності між православ'ям і католицтвом.

Т. приписуються також повчання "про терпіння і про любов", "про терпіння, і про любов, і про піст", "про терпіння і милостині", "про терпіння і про смиренність", два повчання "про щиросердечну користь" і повчання "до келаря". У цих повчаннях, звернених до монастирської братії, Т. закликає додержуватися євангельських заповідей, бути смиренним, терпляче зносити докори і приниження, засуджує "непотрібні розмови", схильність до взаємних докорів і гніву, ремствує на недбайливість у церковній службі, іншими словами, засуджує за відсутність тих моральних якостей - смиренності, лагідності, щирого благочестя, працьовитості, якими відрізнявся він сам.

Молитва Т. "за вся крестьяны" була відкрита й опублікована Т.І.Буслаєвим. Кращі видання творів Т. належать І.П.Єреміну і Н.В.Понирку.

[ред.] Видання

  • Еремин И. П. Литературное наследие Феодосия Печерского // ТОДРЛ. - 1947. - Т. 5. - С. 159-184.
  • Поучения Феодосия Печерского // Красноречие Древней Руси. - С. 58-69.
  • Послания Феодосия Печерского князю Изяславу Ярославичу // Эпистолярное наследие Древней Руси. - С. 14-29.

[ред.] Література

  • Чаговец В.А. Преподобный Феодосий Печерский, его жизнь и сочинения. - Киев, 1901.
  • Гудзий Н.К. О сочинениях Феодосия Печерского // Проблемы общественно-политической истории России и славянских стран. - М., 1963 - С. 62-66.
  • Склярук В.И. К биографии Феодосия Печерского // ТОДРЛ. - 1988 - Т. 41 - С. 317-323.
  • Творогов О.В. Феодосий // Словарь книжников. - Вып. 1. - С. 457-459.


[ред.] Посилання

Українська література XI ст.

Іншими мовами