Піаніно
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Піаніно Schiedmayer & Söhne (Штутгарт) на виставці в Лондоні в 1851 р.
Піані́но (італ. pianino — маленьке фортепіано) — музичний інструмент, різновид фортепіано, в якому струни, дека і механічна частина розташовані вертикально, а не горизонтально, внаслідок чого піаніно займає значно менше місця, ніж рояль. Перше піаніно було сконструйоване американцем Дж. Хокінсом у грудні 1800, незалежно від нього австрієць М. Мюллер також винайшов піаніно трохи пізніше, в січні 1801. Але сучасну форму піаніно отримало лише в середині 19 сторіччя (чавунна рама, перехресні струни, механіка з нижнім і верхнім розташуванням демпферів). Найбільш поширені кабіне́тні піані́но мають ширину корпусу по клавіатурі 1450—1500 мм і висоту близько 1250—1400 мм, мають діапазон в 7 октав (від A2 до с5, іноді до a4 ).
| Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

