Теламон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ТЕЛАМО́Н (гр. Telamon) — 1) епітет Атланта, який підтримує небесне склепіння; 2) син Еака й Ендеїди, брат Пелея, чоловік Главки, потім Перібеї та Гесіони, батько Аякса Теламоніда й Тевкра; учасник походу аргонавтів, міфічний предок афінського державного діяча і полководця Мільтіада. Т. брав участь також у поході Геракла проти амазонок та в облозі Трої. Разом з Пелеєм за намовою матері вбив свого брата Фока, через що мусив утікати на Саламін до Кенхрея, який очистив його від злочину і зробив спадкоємцем Саламінського царства. Під Троєю Теламон перший піднявся на міський мур у тому місці, яке будував його батько Еак. При розподілі здобичі одержав Гесіону; вона народила від нього Тевкра.
У грецькій і римській архітектурі т. звалися чоловічі фігури, які використовували замість колон для підтримування перекриття або даху.

