Санґушки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Санґушки́, лит.-укр. княжий рід, що з 15 в. мав великі маєтності на Волині, а також на Поділлі й Брацлавщині а посідав різні держ. уряди у В. Князівстві Лит. та Речі Посполитій. С. були правос., але згодом перейшли на унію або католицизм.
Видатніші представники С.:
- Олександр († бл. 1491, староста володимирський) і Михайло († бл. 1511) — родоначальники двох ліній:
- Коширської (згасла 1653) і
- Ковельської;
- Андрій, син Олександра, староста володимирський і маршалок волинський у 15 в.;
- Андрій, внук Олександра, староста луцький у 16 в.;
- Федір († 1547), староста вінницький і брацлавський, згодом володимирський, маршалок волинський, боровся проти татар;
- Дмитро, староста черкаський (бл. 1530 — 54), брав участь у битвах з татарами;
- Роман (1537 — 71), внук Олександра, брат Дмитра, гетьман польний лит. (з 1567), відомий подвигами проти татар і Москви, противник лит.-поль. унії, яку, однак, мусів підписати на Люблінському сеймі (1569);
- Адам Олександр, воєвода волинський, у 1636 робив заходи для з'єднання Укр. Правос. Церкви з Кат. і був посередником між папою Урбаном VIII і митр. П. Могилою;
- Евстафій (1768—1844), великий дідич і промисловець (суконні фабрики та ін. підприємства на Волині й Київщині);
- Роман Станислав (1800 — 81), син Езстафія, поль. політ. діяч, за участь у повстанні 1830 — 31 засланий на Сибір, пізніше повернувся до Славути, власник численних пром. підприємств (зокрема цукроварень);
- Евстафій (1842 — 1903), небіж Романа Станислава, гал. політ. діяч консервативного напряму, маршалок гал. сейму (1885 — 95), намісник Галичини (1895 — 98).
Матеріяли багатого родинного архіву С. частково видано в «Archiwum Książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie» (тт. І — VI, Л. 1887 — 1910).
[ред.] Література
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

