Піднебесна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Cхема "Піднебесної"Відображає уявлення китайців про "Піднебесну" в епоху Хань (206 р. до Р.Х. - 220 р. по Р.Х.). Імператор ("син Неба") та його "внутрішні васали" формують "серединну державу". "Зовнішні васали" — це представники "варварів", які прийняли досягнення китайської цивілізації і визнають вдаду імператора. "Країни данники" — це менш "цивілізована" група варварів, яка лише визнає зверхність "серединної держави" і сплачує їй данину. "Дикі землі" це частина світу, яка вороже налаштована до Хань і не сприймає китайських благ. "Зовнішні васали", "країни данники" та "дикі землі" є "варварським" простором. Подібне розуміння "Піднебесної" проіснувало, з невеликими змінами, до 20 стрліття.
Збільшити
Cхема "Піднебесної"
Відображає уявлення китайців про "Піднебесну" в епоху Хань (206 р. до Р.Х. - 220 р. по Р.Х.). Імператор ("син Неба") та його "внутрішні васали" формують "серединну державу". "Зовнішні васали" — це представники "варварів", які прийняли досягнення китайської цивілізації і визнають вдаду імператора. "Країни данники" — це менш "цивілізована" група варварів, яка лише визнає зверхність "серединної держави" і сплачує їй данину. "Дикі землі" це частина світу, яка вороже налаштована до Хань і не сприймає китайських благ. "Зовнішні васали", "країни данники" та "дикі землі" є "варварським" простором.
Подібне розуміння "Піднебесної" проіснувало, з невеликими змінами, до 20 стрліття.

Піднебесна (кит.天下 - тянь ся, "під Небом") - термін китаєцентричної філософії під яким розуміється весь світ, тобто все що є "під Небом". У широкому сенсі цього слова означає безмежний, а у вузькому сенсі - певний географічний обмежений простір. Термін засосовувався для позначення певної системи цінностей і порядку, об'єктами яких є територія, народ чи держава. Відповідно, поняття "Світ" об'єктивно існує поза "світоглядом", а поняття "Піднебесна" суб'єктивно реалізується саме через "світогляд" як систему цінностей і порядку.


Зміст

[ред.] Визначення і особливості

Поняття "Піднебесна" виникло у Китаї, але згодом поширилось на території, які зазнали впливу китайської політичної думки.

[ред.] Китай

В Китаї "Піднебесна" є простором, в якому панує універсальна система китайських цінностей і порядку, котру очолює голова китайської правлячої династії — імператор. Ценром "Піднебесної" є "серединна держава", або точніше "центральна країна" (中国) — цивілізований Китай. Довкола цього центру розташовані країни "чотирьох сторони світу" (四方) — "варварів" Сходу(夷), Півночі (狄), Півдня (蛮) та Заходу (戎). Завданням імператора є зберігання миру у "Піднебесній", шляхом поширення китайської системи цінностей у середовище "варварів". Остаточна мета — тотальна "китаїзація" і розширення кордонів "центральної країни" до меж існуючого світу. Ця мета розглядається як благо, бо надає "варварським" народам і державам доступ до досягнень китайської цивілізації.

[ред.] Японія

В Японію поняття "Піднебесна" проникло у 6 столітті в епоху курганів. Задля встановлення дипломатичних і торгівельних відносин з Китаєм необхідно було визавати свою підлеглість від останнього, тобто бути складовою китаєцентричної "Піднебесної", і японські правителі добровільно стали данниками китайських імператорів. Однак з 7 століття японці створили власну концепцію "Піднебесної", подібну до китайського варіанту.

Згідно цієї концепції центром "Піднебесної" є держава Ямато, пізніше переіменована на "Японію", на чолі з "небесним монархом" тенно (天皇 - сучасний переклад цього слова "імператор"). Підкорені, але не асимільовані землі Східної Японії (район суч. Токіо) складають простір "зовнішніх васалів". Райони Північно-Східного Хонсю та Півдня Кюсю, а також країни, за виключенням Китаю, поза Японським архіпелагом є "дикими землями варварів" і потенційними "країнами-данниками".

Існування японської концепції "Піднебесної" і проголошення японського монарха "небесним" викликало обурення китайського "сина неба" у 607 році. Це призвело до поступової стереотипізації Японії як країни ізгоя Східно-азійського китаєцентричного ареалу.

З 9 століття контакти з континетом скоротилися і вплив Китаю на Японські острови зменшився. Поняття "Піднебесна" в Японії майже вийшло з ужитку. Однак у 12 столітті воно знову з'явилося у лексіконі завдяки розвитку самурайської політичної думки. Нова концепція розглядала сукупність усіх японських земель, які були залежних від сьоґунів, як "Піднебесну".

У середньовіччі японську столицю Кіото також називали Піднебесною. Подібне вживання цього слова було пов'язане з імператором, центром японської Піднебесної, резиденція якого знаходилася у цьому місті.

[ред.] Корея

Історичні держави Корейського півострова практично не виробили власної концепції "Піднебесної" на зракок японців. Корейці прагнули бути "цивілізованлю країною" і тому тривалий час, аж до кінця 19 століття, були складовою китаєцентричного "світового порядку". Певні спроби створити незалежні "Піднебесні" мали місце в трьох королівствах- Когурьо, Пекче і Сілла (4-7 століття). Проте вони зазнали краху із поширенням в Кореї конфуціанства, а саме чжусіанства, яке критикувало "варварські", тобто не-китайські, проекти "Піднебесної". Чжусіанство запропонувало концепцію "малої серединної держави" (小中華), яка дозволила корейським правителям визнавати свою залежність від Китаю, але, водночас, вважати себе другим "центром цивілізації". Із завоюванням Китаю маньчжурами у 17 столітті, корейські інтелектуали висунули тезу, що саме Корея є спадкоємцем китайської системи цінностей, а відповідно "культурним центром" Східно-Азійського регіону.

[ред.] В'єтнам

Понняття оригінальної "Піднебесної" у В'єтнамі зявилося у 13 столітті за правління династії Нха Тран (陳朝, 1225-1400) і було пов'язане з намаганнями уряду протисавити власну політичну ідеологію китаєцентричній. Центром в'єтнамської "Піднебесної" було королівство Тран, а також землі району Куньнан на півдні Китаю, які розглядялися як тимчасово втарчені території. Китайці визначалися як агресивні "варвари", а племена Індокитаю, які сполчували данину в'єтнамській династії, як "зовніщні васали " і "данники".

[ред.] Кочові народи

Концепція "Піднебесної" у кочовиків пов'язана із традиційними віруванням у "тенгрі", яке є аналогом китайського Неба "тянь". Згідно релігійних уявлень кочових народів Північної і Середньої Азії, тенгрі є верховним божеством і творцем усього сущого. Для керування людьми воно посилає на землю героїв — "синів тенгрі" (відповідник китайського "сина Неба"). "Сини тенгрі", до яких відносять гунського Чань Ю та монгольського Ченгіз хана, та їх підконтрольні землі є центральними елементами "Піднебесної" кочових народів.

Завоювання монголами Китаю у 13 столітті спричинило симбіоз китаєцентричних уявлень про світовий пороядок з кочовими віруваннями про тенгрі. Особливістю цього симбіозу була ліквідація поняття "варвари". Центром "Піднебесної" визначався Великий хан, він же імператор Китаю.

З роздробленням Імперії Монголів, трансформовані уявлення про "Піднебесну" успадкували імперія Юань та ряд монгольских орд.

[ред.] Джерела та література

  • 溝口雄三ら編『中国思想文化事典』東京大学出版会、2001年
  • 倉本一宏著「大和王権の成立と展開」(『新体系日本史1 国家史』山川出版社、2006、所収)
  • 林屋辰三郎著『日本の歴史12 天下一統』中央公論社、1966年
  • 玉懸博之著『日本中世思想史研究』ぺりかん社、1998年
  • 水林彪ら編『新 体系日本史2 法社会史』山川出版社、2001年
  • 藤原利一郎著「ヴェトナム諸王朝の変遷」(『岩波講座世界歴史12 中世6』岩波書店、1971年、所収)
  • 山内弘一著『世界史リブレット67 朝鮮から見た華夷思想』山川出版社、2003年
  • 杉山正明著『モンゴル帝国と大元ウルス』京都大学出版会、2004年
  • 濱下武志著『朝貢システムと近代アジア』岩波書店、1997年
Іншими мовами