Прикметник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Прикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета,граматично виявлену в категорiях роду, числа i вiдмiнка та відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?
Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин, батькова, братове.
Поняття якостi в прикметнику може бути виражене безпосередньо або через вiдношення до iнших предметiв та через вiдношення до особи чи iстоти.
Прикметники за значенням подiляються на такi розряди:
- якiснi, що виражають ознаки предметiв безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пiсня, яскрава особистсть
- вiдноснi, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через вiдношення його до iншого предмета, явища, дiй: вступний тест, прикордонний пост;
- присвiйнi, що виражають належнiсть предмета певнiй iстотi: материн рушник, Мартин зошит.

