Приморозки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
При́морозки, пізні весняні повернення холоду в травні — червні (у центральній смузі Європейської частини СРСР та Західного Сибіру) та ранні осінні в серпні—вересні, а на півдні і пізніше. П., що охоплюють великі території, є наслідком холодної хвилі, тобто вторгнення холодних (арктичних) мас повітря в тил циклону, що відходить. Таке вторгенння характеризується різким зниженням температури, низькою абсолютною вологістю, дуже великою прозорістю повітря, зменшенням хмарності] здебільшого північно-західним вітром.
На території України останні весняні приморозки в повітрі припадають в середньому на кінець квітня, в південних районах - другу декаду квітня, на північному сході - на початок травня. У повітрі перші осінні приморозки припадають в середньому на першу декаду, на південному-заході - на другу декаду жовтня. Весняні приморозки найнебезпечніші для плодових культур під час їх цвітіння і утворення зав‘язі. Для більшості районів тривалість морозонебезпечного періоду навесні становить 11–20 днів. У районах з розчленованим та підвищеним рельєфом він затягується до 20 днів і більше за рахунок пізніших строків закінчення весняних приморозків.
На поверхні ґрунту приморозки навесні закінчуються пізніше, а восени починаються на 10–20 днів раніше, ніж у повітрі. Треба мати на увазі, що на розподіл мінімальних температур по території дуже впливає мікрорельєф. На знижених ділянках приморозки навесні можуть закінчуватись пізніше, а восени починатись раніше порівняно з підвищеними формами рельєфу.
Див. також: Приморозки нічні.
[ред.] Література
- Словник-довідник з фізичної географії
- агрокліматичні умови лісостепової зони України

