Електровакуумна лампа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Електровáкуумна лáмпа - лампа розжарювання, у якій емісія фотонів відбувається у вакуумі.

В 1883 році Едісон, експериментуючи з лампами розжарювання, помістив в неї додатковий електрод (анод). Коли на розжарену нитку (катод) був поданий від'ємний потенціал, а на анод позитивний потенціал, через лампу пішов струм, що створювали електрони, які емітував гарячий катод. Це був перший ламповий діод. Він пропускав струм тільки в одному напрямі і широко використовувався для перетворення змінного струму в постійний. Для керування потоком електронів між катодом і анодом почали поміщати металеві сітки, управляючи потенціалом яких можливо змінювати електронний струм через лампу. Такі лампи широко використовувалися для посилення і генерації електричних сигналів. У тому числі елементною базою комп'ютерів першого покоління були вакуумні електронні лампи, які сьогодні можна побачити тільки в старих телевізорах і радіоприймачах. Головним недоліком електронних ламп було те, що пристрої на їх основі були досить громоздкими. Для живлення ламп необхідно було підводити додаткову енергію для нагріву катода (саме він випускає електрони, необхідні для струму в лампі), а утворене ними тепло відводити. Наприклад, в перших комп'ютерах використовувалися тисячі ламп, які розміщувалися в металевих шафах і займали багато місця. Важила така машина десятки тонн.

Для її роботи була потрібна електростанція. Для охолоджування машини використовували могутні вентилятори у зв'язку з виділенням лампами величезної кількості тепла. Залежно від того, скільки електродів міститься в лампі, вони отримали відповідну назву (два електроди — діод (лампа), три — тріод, чотири — тетрод, п'ять — пентод і ін.). Незважаючи на чимало недоліків, Е. л. не витіснені зринку, а продовжують існувати. Вони використовуються як підсилювальні елементи у сучасній програвальній техніці класу high-end головно японського виробництва

Іншими мовами