Руденко Микола Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Микола Руденко
Збільшити
Микола Руденко

Мико́ла Дани́лович Руде́нко (*1920, Донецька область - 1 квітня 2004 р., Київ) - письменник, філософ, громадський діяч.

Учасник Другої світової війни.

Був редактором журналу "Дніпро" (1947-1950), секретарем Спілки письменників України, одним із трьох першозасновників і першим головою Української гельсінської спілки.

1977 року засуджений за так звану антирадянську агітацію і пропаганду. У 1988 р. під тиском громадськості звільнений.

Емігрував за кордон. 1992 року повернувся в Україну.

Зміст

[ред.] Твори

[ред.] Збірки поезій

  • 1947 - З походу
  • 1948 - Незбориме плем'я
  • 1948 - Ленінградці
  • 1949 - Поезії
  • 1952 - Мужність
  • 1952 - Світлі глибини
  • 1954 - Переклик друзів
  • 1956 - Поезії
  • 1968 - Всесвіт у тобі

[ред.] Проза

  • 1955 - Вітер в обличчя (роман)
  • 1959 - Остання шабля (роман)
  • оповідання

[ред.] Посилання


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.