Рецептор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Рецептор – це велика молекула (звичайно білкова) на поверхні клітини, клітинного органоїду або в цитоплазмі клітини, яка специфічно реагує зміною своєї просторової конфігурації на приєднання до неї молекули деякої хімічної речовини, звичайно гормону або медіатору. Цей гормональний або медіатрний сигнал передається рецепторною молекулою всередину клітини або клітинної органели (звичайно за допомогою механізму так званих вторинних месенджерів) або (у випадку нервових клітин) сигнал передається у вигляді електричного потенціалу далі по клітинній мембрані (за допомогою проведення наявних в середовищі іонів через мембрану або також із залученням вторинних месенджерів).

Хімічна речовина, що специфічно з’єднується з деяким рецептором, називається лігандом цього рецептору.

Загальним правилом є те, що якщо в клітині знайдено рецептор для зв’язування деякої речовини штучного походження, то має існувати і природнє з’єднання, з яким зв’язується даний рецептор (в більшості випадків така речовина виробляється в організмі, де знайдений рецептор) – так званий ендогенний ліганд. Наприклад, ендогенними лігандами опіатних рецепторів, зв’язування з якими обумовлює специфічний ефект похідних опійного маку та синтетичного наркотику метадону, є речовини білкової природи – ендорфіни. Ендогенними лігандами бензодіазепінового сайту (місця зв’язування) ГАМКА-рецептору, з яким зв’язуються синтетичні транквілізатори (такі як феназепам та діазепам) є особливі білки – ендозепіни. Ендогенним лігандом канабіноїдних рецепторів, з якими зв’язуються алкалоїди коноплі, є речовина анандамід, яка виробляється в організмі з арахідонової кислоти.

Окрім основної ділянки, або сайта зв’язування, де зв’язується специфічний ліганд, у рецептору можуть бути наявні також і додаткові ділянки, з якими зв’язуються речовини, що змінюють (модулюють) реакцію рецептору на основний ліганд – речовини-модулятори. Такі модулятори можуть посилювати або послаблювати реакцію на основний ліганд, або навіть замінювати собою його. Класичним прикладом такого рецептору з декількома ділянками зв’язування є ГАМКА-рецептор. Окрім сайта зв’язування ГАМК на ньому є ділянка, до якої приєднуються бензодіазепінові транквілізатори, сайт зв’язування барбітуратів, сайт зв’язування нейростероїдів і т. ін.

Багато рецепторів, залежно від речовини, що до них приєднується, можуть перебувати не тільки в конформаціях (або просторових концігураціях) "генерації сигналу" та "відсутності сигналу", а й декількох проміжних – тобто генерувати сигнали різної інтенсивності.

Речовина, що із 100% вірогідністю викликає перехід рецептору в конфігурацію "100% сигналу" називається повним агоністом рецептору. Наприклад, для ГАМКА-рецептору повним агоністом є діазепам. Речовина, що із 100% вірогідністю викликає перехід рецептору в конфігурацію "100% відсутності сигналу", називається повним антагоністом рецептору. Наприклад, для гліциновго рецептору повним антагоністом є стрихнін. Речовина, що викликає перехід рецептору в одну з проміжних стадій, або така, що викликає стан "100% сигналу" чи "100% відсутності сигналу", але з вірогідністю <100% (тобто частина рецептрів при зв’язуванні з цим лігандом перейде в одну з означених конформацій, а частина – ні), називається частковим агоністом або частковим антагоністом (залежно від переваги агоністичної або антагоністичної активності в його ефекті). Наприклад, синтетичний опіоїд бупренорфін є частковим агоністом μ-опіоідних рецепторів та частковим антагоністом κ-опіоїдних рецепторів.

Речовина, що зв’язується з тим самим сайтом на рецепторі, що і його ендогенний ліганд, називається такою, що завдає конкурентний ефект. Залежно від спрямованності ефекту це може бути конкурентний агоніст або конкурентний антагоніст (в обох випадках повний або частковий). Наприклад, бікукуллін є повним конкурентним антагоністом ГАМКА-рецептору, а (2S, 4R)-4-метілглутамінова кислота є конкурентним агоністом рецепторів каінової кислоти (підтип глутаматних рецепторів). Речовина, що змінює ефект рецептору, але при цьому зв’язується не з тим сайтом, з яким зв’язується ендогенний ліганд, називається (залежно від спрямованості дії) алостеричним (або неконкурентним) агоністом або антагоністом. Наприклад, барбітурати є алостеричними агоністами ГАМКА-рецептору, а речовина МК(+)801 є алостеричним антагоністом NMDA-рецепторів.

Види рецепторів

  • Рецептори, сполучені з G-білками
    • Мускариновий ацетілхоліновий рецептор
    • ГАМКВ-рецептор
    • Адренергічні рецептори
    • Дофамінові рецептори
    • Опіоїдні рецептори
    • Гістамінові рецептори
    • Брадикінінові рецептори
    • Серотонінові рецептори
    • Ейкозаноїдні рецептори (рецептори простагландінів, лейкотрієнів та тромбоксанів)
  • Рецептори мітогенів та факторів росту
    • Інсуліновий рецептор
    • Соматомедіновий рецептор
    • Рецептор фактору росту епідермісу (EGF-рецептор)
    • Рецептор передсердного Na-уретичного пептиду
  • Внутрішньоклітинні рецептори гормонів та териноїдів
    • Глюкокортикоїдні рецептори
    • Мінералокортикоїдні рецептори
    • Естрогенові рецептори
    • Гестагенові рецептори
    • Андрогенові рецептори
    • Тиреноїдні рецептори