Смілянський Леонід
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Смілянський Леонід (1904 — 66), письм. родом з Сумщини; 1928 закінчив Київ. Ін-т Нар. Освіти, у 1928 — 31 був в аспірантурі при Київ. філії Ін-ту Літератури ім. Т. Шевченка. Друкуватися почав з 1925, належав до літ. організацій «Гарт», «Молодняк» і ВУСПП. Якийсь час працював як журналіст і літ. критик. Виявив себе у жанрі прози, драматургії й кіносценарію (1956 фільм «Іван Франко»; 1959 екранізовано повість «Сашко»). С. розпочав з будівничої тематики: «Нові оселі» (1928), «Злочин бриґадира» (1930), повісті «Машиністи», «Мехзавод» (1930), «Периферія» (1933), роман «Зустрічі» (1936) та ін. Під час другої світової війни переключився на психологічні оп.: «На заставі» (1941), «Топки погашені» (1941), «Підслухані новелі» (1942), «Серце» (1943). Іст. і біографічні повісті й романи С. відзначаються тенденційністю і фальшуванням іст. дійсности: «Михайло Коцюбинський» (1940), «Золоті ворота» (1942), «Євшан-зілля» (1943), роман у 2 тт. про Т. Шевченка «Поетова молодість» (1960 — 62); п'єси про Лесю Українку «Червона троянда» (1955) і про І. Франка «Мужицький посол» (1956) та ін. Окреме вид. «Твори в 4 томах» (1970 — 71).
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

