Харківське Історично-Філологічне Товариство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Харківське Історично-Філологічне Товариство, засноване при Харківському Державному Університеті 1876 з викладачів університету та інших шкіл і місцеваї інтеліґенції, зацікавленої краєзнавством. Його члени вивчали археологію, побут, історію Лівобережжя, українську мову і культуру та вели культурно-освітню працю. На початку 1900-их pp. мало 130 членів, серед них Д. Багалій, В. Бузескул, О. і П. Єфименки, О. Русов, Д. Яворницький, Б. Ляпунов, Д. Овсянико-Куликовський, М. Халанський, М. Грунський, В. Рєзанов, Я. Новицький, В. Барвінський, О. Ветухів, О. Білецький та ін.

Товариство заснувало архів, етнографічний музей, 2 бібліотеки. Праці появлялися в серійних виданнях: «Сборники» (21 тт., 1886 — 1914), «Труды» (7 тт., 1893 — 1902) і «Вестник» (5 вип., 1911 — 14). В них опубліковано багато документів з історії Лівобережної України, дослідження Д. Багалія, В. Савви, М. Сумцова, В. Городцова, В. Срезневського та інші. Товариство припинило діяльність за радянської влади. Головами товариства були: В. Надлер (1877 — 78), О. Потебня (1878 — 90), М. Дргнов (1890 — 97) і М. Сумцов (1897 — 1918).

Ґрунтовна стаття про Харківське Історично-Філологічне Товариство — В. Фрадкин, Харьковское Историко-Филологическое Общество (1877 — 1919 гг.) у книзі «История и Историки. 1979». (М. 1982).


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література

Енциклопедія українознавства