Університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Університет (з латинської universitas — сукупність), автономний високий навчальний заклад, тип якого виробився в Европі за середньовіччя; в У. об'єднується низка фак. для підготови фахівців високої кваліфікації з т. зв. точних і гуманітарних наук. На відміну від зах. сов. У. автономії не мають. Відмінна й структура сов. У. від зах., зокрема відсутністю богословських й мед. фак. Останні після 1917 відокремлено від У. і перетворено на самостійні ін-ти. Про У. на Україні до 1955 див. Високі школи. Відтоді відкрито новий У. у Донецькому (1965) і відновлено Симферопільський (1972), наслідком чого ч. У. в УССР зросло з 7 до 9. Усі вони перейшли з респ. до заг.-союзного підпорядкування Мін-ву Вищої Освіти СССР. Ч. студентів на кін. 1970-их pp. — бл. 110 000. Заг. стан укр. У. у ч. видно з табл.:

Дата заснування Місто Кількість факультетів Кількість викладачів Кількість студентів
1661 Львів 13 (1978) Понад 700 (1973) Бл. 12000 (1973)
1805 Харків 12 (1978) Понад 900 (1977) Бл. 12000 (1977)
1834 Київ 17 (1979) Пон. 1500 (1979) Бл. 18 700 (1979)
1865 Одеса 9 (1978) 2 400 (1974) 11500 (1974)
1875 Чернівці 9 (1978) Понад 500 (1977) Бл. 10000 (1977)
1918 Дніпропетровськ 10 (1978) Понад 800 (1978) Понад 12700 (1978)
1918 Симферопіль 8 (1978) Понад 300 (1975) 5700 (1975)
1945 Ужгород 11 (1978) 570 (1976) Понад 9400 (1979)
1965 Донецьк 10 (1978) Бл. 700 (1978) 10200 (1978)

Назагал ч. У. на Україні пропорційно до ч. населення значно менше, ніж на Зах., але також менше й порівняно з ін. країнами сов. бльоку: 1 на 5,4 млн (на 1975 — 76), тоді як по всьому СССР це співвідношення було — 1 на 4,4, у Румунії — на 3,5, у Польщі — на 3,4, у Болгарії — на 2,9, у Сх. Німеччині — на 2,7, в Угорщині — на 2,6, у Чехо-Словаччині — на 2,4.

На відміну від зах. У. в СССР (й УССР) практикується вечірнє й заочне навчання («без відриву від виробництва»), особливо поширене з ініціятиви М. Хрущова від 1958. Воно зросло в УССР з 44,2% від заг. ч. студентів 1958 — 59 до 61,3°/» 1965 — 66. Після падіння Хрущова, це ч. почало спадати і на 1977 — 78 знизилося знову до попередніх 44,2%.

До У. приймають осіб віком до 35 pp. на основі (як і до ін. високих шкіл) конкурсного іспиту. Перевага надається особам, що по закінченні сер. школи мають 2-річний стаж праці на виробництві (до якої прирівнюється перебування на військ. службі). Особливими привілеями користуються співр. КҐБ й міліції, яких приймають без іспитів, якщо вони мають бодай поч. вищої освіти з свого фаху, або за наявности тільки сер. — за улегшеним іспитом поза конкурсом.

Навчання, залежно від фак., триває 4-6 pp., на вечірніх і заочних відділах — 5-6, на т. зв. заг.-техн. фак. (в Ужгороді й Чернівцях) — 3 pp. До 1967 У. мали «заг.-наук.» фак. з скороченою програмою до 2-3 pp.; деякі з них були філіялами поза осідком У. (у Горлівці при Донецькому, у Рівному при Київ. У.). Після ліквідації цих фак. філіяли в Горлівці й Рівному існували ще до кін. 1960-их pp. п. н. заочних відділів, 1968 відкрито (як заочний фак., а потім відділ заг.- техн. фак.) філіял Ужгородського У. у Виноградові, ліквідований 1978.

Сов. політика в ділянці університетської освіти виявляє виразне спрямування на національну дискримінацію й русифікацію. Поряд з існуючою відсотковою нормою, понад яку не вільно приймати на У. євреїв, так само всілякими засобами обмежується й ч. укр. студентів, супроти яких перевага надається росіянам, навіть приїжджим з РСФСР, супроти місц. українців. Наслідком чого в У. УССР на 1965 було тільки 61% студентів-українців. А за даними «Укр. Вісника» (ч. 7-8, весна 1974), існує інструкція, за якою до високих шкіл зах. областей України заборонено приймати понад 25% місц. молоді. Адміністративно-викладацький персонал укр. У. також великою мірою рос., навіть в У., найменше зросійщених, напр., у Львівському на 1950 українців було менше пол., в Ужгородському на 1959 — тільки 61%.

Особливо від кін. другої світової війни У. на Україні перетворилися на вогнища посиленої русифікації. Замість обов'язкових вступних іспитів з укр. й рос. мов, від 1954 укр. поступово усунено й обов'язковою лишилася тільки рос. мова. Пляномірне усування укр. мови з викладання набуло прискорення з 1959 (на основі хрущовського закону «Про зміцнення зв'язку школи з життям»), так що на 1970-і pp. укр. мова тільки частково збереглася на укр. відділах філол. фак. Через те, що вчені звання централізовано надає Всесоюзна Атестаційна Комісія (ВАК) у Москві, кандидатські й докторські дисертації укр. вчені зобов'язані писати рос. мовою, навіть з укр. літератури й мовознавства. В університетських вид. переважають, за малими винятками, російськомовні.

На еміґрації, крім Українського Вільного Університету, який існує з 1921 (тепер у Мюнхені), заходами Верховного Архиєп. Й. Сліпого створено 1963 Укр. Кат. Ун-т ім. св. Климента в Римі (з кількома філіялами). УВУ має право надавати наук. ступені.

Див. ще гасла про окремі ун-ти.


Освіта Це незавершена стаття з освіти.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


[ред.] Література