Рєпнін Микола
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рєпні́н (нар. кн. Волко́нський) Мико́ла (1778 — 1845) кн., нащадок чернігівських Рюриковичів, рос. держ. і військ. Діяч, ген.-губернатор Саксонії (1813 — 14) і Лівобережної України (1816-34), чл. Держ. Ради. Одружений з унукою гетьмана К. Розумовського, Р. як гол. адміністратор Лівобережжя, послідовно обстоював місц. укр. інтереси перед рос. урядом, співчував укр. автономістичному рухові й був зв'язаний з його діячами, боронив козаків і селян від поміщицьких надуживань, склав 1830 — 31 проект відновлення коз. полків, цікавився історією України й допомагав Д. Бантиш-Каменському у написанні «Истории Малой России». Ця політика P., близько спорідненого з декабристами, і його популярність на Україні викликали підозріння Миколи І, стурбованого ще поль. повстанням 1830 — 31 й змовою грузинських автономістів 1832. Р. був усунутий з посади ген.-губернатора й виїхав за кордон. Останні pp. жив у своєму маєтку — Яготині, де у 1843 — 44 бував Шевченко, до якого Р. і йото родина (зокрема дочка Р. — княжна Варвара) ставилися дуже прихильно й дружньо.
[ред.] Література
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

