Титло
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ти́тло, або титла (з грец. τίτλος, лат. titulus — «напис»), в середньовічній латинській, грецькій і слов'янській писемностях надрядковий діакритичний знак у виді хвилястої або зиґзаґоподібної лінії, що вказує на скорочення написаних під ним слів або числове значення букв.
Виникло в латинській писемності як один з елементів винайденої Тіроном (1 сторіччя до н. е.) системи скорочень; з латиниці прийшло у грецьке письмо, звідти – в старослов'янське та інші варіанти кириличної і глаголічної писемності.
У давній кирилиці титло ставилось особливо над назвами божественних осіб, спершу з уваги на письмове табу (напр., Бъ̃ = Богъ), а потім просто для скорочення і обов'язково над буквами з числовим значенням (напр., а̃ = 1) за візант. зразком титло могло також покривати надрядкові букви.
Знайшло застосування в криптографії і стенографії. Графічні варіанти Т. служать палеографічною прикметою, яка дозволяє уточнити датування рукопису.
| Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

