Ріки України
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ріки України - українські ріки це здебільше довгі водяні артерії, що течуть переважно з півночі на південь до Чорного й Азовського морів; Ріки північно-західної України течуть з півдня на північний захід і північ до Вісли і Прип'яті. До сточища Чорного й Азовського морів належить понад 90% української території, що її відводнюють ріки: Дунай з Тисою і Прутом, Дністер, Південний Буг, Дніпро з Прип'яттю і Десною, Дон з Донцем. До сточища Балтийського моря належать праві притоки Вісли: Вепр, Сян і Західний Буг. Головний вододіл між Чорним і Балтицьким морями та між сточищами головних рік проходить переважно низовинами, за винятком Карпат, і дає змогу пов'язати ріки різних сточищ системою каналів та сполучити обидва моря.
Кількість рік по всій українській етнічній території оцінюють близько 30 000, у тому числі в Україні - 23000 з загальною довжиною близько 170000 км, з них бл. 3 000 завдовшки 10 і більше км, 116 понад 100 км. Перелік головних рік і їх найбільших приток з поданням довжини, площ сточища і пересічного річного, стоку поданий у таблиці "Довжина, площа і пересічний стік важливіших річок України". Характер рік, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонові й багаторічні зміни тощо залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевости та інших факторів.
Густота річкової мережі найбільша у гірських областях — близько 1,1 км довжини на 1 км2 площі; на Передкарпатті, Потиській низовині й Передкавказзі — 0,6 км/км2, на височинах (Розточчя, Поділля, Донецький кряж) близько 0,5 км/км2. Загалом річкова мережа рідшає в напрямі на південь і схід; вона дуже рідка (нижче 0,1 км/км2 між нижньою Десною й верхів'ями Остра, Трубежу і Сулії; між нижнім Дніпром і Молочною рікою майже немає.
На живлення рік складаються дощові, снігові, підземні й частково льодовикові води. Звичайною формою атмосферичних опадів у теплий період року є дощ, який дає близько 75% усієї атмосферичної води. З неї значна більшість випаровується або інфільтрується і лише мала частина стікає до річок: найбільше в горах — близько 50%, на рівнинах — менше 10%, у степовій смузі майже вся дощова вода випаровується, а малі річки пересихають, якщо не дістають підземного живлення. Головним джерелом живлення річок рівнинних областей є води талого снігу, які завдяки незначному випаровуванню у холодний період року і перерваній інфільтрації в замерзлий ґрунт у переважній більшості скають до річок. Підземне живлення наявне впродовж року, воно особливо важливе взимку, коли майже всі атмосферичні опади випадають у вигляді снігу. До рік, живлених льодовиковими водами, належить лише Кубань й інші ріки, що витікають з льодовиків Кавказу. У загальеому розподілі, основну частину живлення гірських рік становлять дощові, рівнинних — талі снігові води (залежно від місцевих умов — 50-80%); на живлення підземними водами припадає 10 — 20%.
Пересічний річний стік для окремих сточищ рік поданий у таблиці (в км3 і м3 на сек., а також у перечислені на літри за сек. з 1 км2) та на карті (в мм). Залежно від гідрологічних умов величина стоку різниться не тільки між сточищами окремих рік, але також у межах того самого сгочища. Найбільший пересічний річний стік виявляють гори (Кавказ — 75 л, Карпати — 35 л, Кримські гори — 15 л (сек. км2). На переважній частині України він становить 1 — 4 л/сек. км2, у степу 0,5 — 0,1 л/ceк км2. Географічний розподіл стоку в мм представлений на карті (стор. 2524). Стік виявляє чіткі сезонові зміни: він найбільший на весні (50-80% річної суми), коли тануть сніги, найменший — під час теплої й сухої погоди пізнього літа і ранньої осени. З року на рік трапляються великі відхилення від норми. Так, наприклад, у сточищі Південного Буга у березні 1921 стекло 3,6 мм, у березні 192,2 — 81 мм води І(середній стік за березень — 20,8 мм). Сумарний стік на українських землях - близько 16% усієї атмосферичної води; для України пересічна річна сума опадів — бл. 300 км3, стік — 48 кмЗ.
Зміст |
[ред.] Повені
Водостан річок тісно пов'язаний з величиною стоку. Він найвищий на весні, коли тануть сніги, найнижчий взимку. Під час весняної повені проходить 50 — 80% річного стоку, на малих річках степу — майже весь річний стік. Весняна повінь триває на малих ріках 10 — 15 днів, на великих — 1 — 1½ місяця. Крім весняної, трапляються повені літні, спричинені рясними атмосферичними опадами — звичайне явище у гірських ріках Карпат і Кавказьких гір. У водостані Кубані помітні чотири сезонові повені: дві весняні (у лютому, коли тануть сніги у нижній частині сточища, і у квітні, коли тануть сніги в горах), літня (у червні й липні), пов'язана з таненням льодовиків, і осіння, спричинена збільшенням атмосферичних опадів у жовтні. У сточищі Тиси трапляються зимові повені, спричинені відлигою, принесеною середземноморськими циклонами.
Повені бувають тоді, коли надто швидке танення снігу на весні або зливи (звичайно влітку) приносять до річок більше води, ніж вона спроможна її вмістити. Винятково великі бувають повені у сточищі Дніпра вище Києва, спричинені одночасним інтенсивним таненням снігу в сточищі Прип'яті й Десни. Весняні повені на Прип'яті бувають щороку. На Сяні, Бузі й Дністрі весняні повені — спричинені надто швидким таненням снігу у верхньому сточищі, коли середня течія ріки ще скута кригою. У пригирлових ділянках Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Бугу й Кубані спостерігаються значні коливання рівнів води, зумовлені вітровими нагонами і згонами.
[ред.] Зимовий режим рік
З початком морозів на річках починається утворення льоду, яке звичайно закінчується льодостаном. Ріки у сточищі горішнього Дністра замерзають в останню декаду листопада і від верхів'їв льодостан посувається вниз за течією; ріки Передкарпаття — у половині грудня, Закарпаття — на два тижні пізніше; малі й середні ріки на півночі України — пересічно у третю декаду листопада (на сході раніше, ніж на заході). Льодостан посувається з півночі на південь. Сердні дати замерзання: для Дніпра — під Києвом 21 грудня, під Запоріжжям — 29 грудня, під Херсоном — 28 грудня (повільніші частини раки замерзають раніше); для Дністра під Заліщиками — 30 грудня, під Дубосарами — 20 грудня, під Тирасполем — 28 грудня, для Південного Бугу — під Вінницею — 6 грудня, під Прибожанами — 11 грудня. Кубань і Тиса не мають тривалого льодоставу. Льодостан Сяну і Західного Бугу часто переривається відлигами.
Скресання рік починається з півдня. Середні дати для Дніпра: під Херсоном 3 березня, під Запоріжжям — 15 березня, під Києвом — 24 березня; для Південного Бугу під Прибожанами — 7 березня, під Вінницею — 21 березня; для Дністра під Тирасполем — 5 березня, під Дубасарами — 9 березня, під Заліщиками — 4 березня. Гірські ріки починають скресати з нижньої течії. У середнбому ріки півночі України вкриті льодом близько 3½ місяці, півдня — 2½ місяці.
[ред.] Мінералізація річкових вод
Твердий стік або транспорт річковою водою звітрілих, розмитих і розпущених у воді мінералів залежить переважно від швидкости течії і геологічної основи. Найбільше скельного матеріалу несуть гірські ріки, зокрема під час повеней, коли можуть котити по своєму днищу навіть більші каміння, найменше — повільні ріки рівнин. Однак, річкова вода завжди несе дрібні частинки мінералів, які роблять воду каламутною. Найменш каламутні поліські ріки, що у них кількість завислих мінеральних частинок доходить до 50 г на 1 м3 води, найбільш каламутні гірські ріки — до 1 000 г/м3; в інших ріках каламутність коливається між 150 і 500 г/м3.
Мінералізація річкових вод півночі України коливається між 200 і 500 мг розпущених мінералів на 1 л води. Вона зростає у південному і східному напрямі. Найбільше мінералізовані води Донецького басейну (бл. 2000 мг/л) і ріки між Дунаєм і Дністром, а найменше — Карпат (нижче 100 мг/л).
[ред.] Довжина, площа і пересічний стік важливіших річок України
| Ріки | Площа сточища в км² | Довжина в км | Пересічний річний стік л/сек/км2 | м3/сек | км3 |
|---|---|---|---|---|---|
| Сточища Чорного й Азовського морів | |||||
| Дніпро | 510000 | 2285 | 3,2 | 1650 | 52,0 |
| Прип'ять | 114300 | 748 | 3,8 | 440 | 13,8 |
| Десна | 88 900 | 1 126 | 3,9 | 346 | 10,9 |
| Псьол | 22800 | 692 | 2,4 | 54 | 1,7 |
| Самара | 22600 | 311 | 0,8 | 18 | 0,6 |
| Сула | 18100 | 310 | 2,3 | 42 | 1,3 |
| Тетерів | 15 300 | 385 | 3,0 | 46 | 1,4 |
| Ворскла | 14700 | 452 | 2,1 | 32 | 1,0 |
| Інгулець | 14460 | 549 | 0,7 | 10 | 0,3 |
| Рось | 12575 | 346 | 2,2 | 28 | 0,9 |
| Притоки Прип'яті | |||||
| Горинь | 27650 | 659 | 3,3 | 91 | 2,9 |
| Случ | 13900 | 451 | 3,5 | 48 | 1,5 |
| - | |||||
| Дністер | 72 000 | 1362 | 5,0 | 360 | 11,3 |
| Південний Буг | 63 700 | 792 | 1,5 | 96 | 3,0 |
| Синюха | 16725 | 111 | 1,7 | 28 | 0,9 |
| Дунай | |||||
| Прут | 27000 | 845 | |||
| Тиса | 150000 | 1410 | |||
| Дон | |||||
| Дінець | 98900 | 1053 | 1,6 | 160 | 5,0 |
| Оскіл | 14680 | 436 | 2,9 | 43 | 1,4 |
| Кубань | 61500 | 910 | 6,5 | 400 | 12,5 |
| Лаба | 12 360 | 320 | |||
| Сточище Балтійського моря | |||||
| Вісла | |||||
| Західний Буг | 73470 | 813 | 3,7 | ||
| Сян | 16730 | 444 | 6,0 | ||
З уваги на гідрологічні чинники і характер Р. укр. землі можна поділити на низку гідрографічних р-нів. До них належать:
Полісся, відводнене Дніпром (вище Києва) Прип'яттю, Десною і Бугом Пересічна річна сума атмосферичних опадів 500-600 мм, річний стік — від 100 до 120 мм (20%). Похил річищ малий (бл. 0,5 м/км); течія Р. повільна; долини широкі, з низькими берегами, забагнені; щороку повені на весні; час замерзання сєр. 3½ » місяці, на ех. давший, ніж на зах.
Волинсько-Холмська височина, відводнена Р. Вепром, Бугом і правобічними притоками Прип'яті (Стохід, Стир з Іквою, Горинь із Случчю). Сума атмосферичних опадів — 500 — 700 мм, річний стік 100 — 150 мм (20%). Похил Р. на півд. понад 1 м/км — зменшується | на півн.; долини широкі, часто забагнені; повені на весні; час замерзання на за'х. бл. З, на сх. — бл. 3½ місяці.
Поділля, відводнене лівобічними притоками Дністра і правими Бога. Сума атмосферичних опадів на зах. бл. 700 мм спадає до 450 мм на півд. сх., стік на зах. — 200 мм (30%), на півд. сх. — 40 мм (10%). Густота мережі Р. 0,4 — 0,5 км/км2. У верхніх течіях спад Р. малий (бл. 1 м/км), долини широкі, місцями забагнені, у сер. — він зростає, річкорі долини переходять у вузькі й глибокі яри (найхарактеристичніший яр Дністра); у межах півд.-зах. відніг Укр. Кристалічного масиву річища кам'янисті. Повені весняні, на Дністрі також літні. Час замерзання бл. З місяців. Придніпровська височина, відводнена правобічними притоками Дніпра (Тетерів, Ірпень, Рось, Тясмин, верхній Інгулець) і лівобічними притоками Бога (Соб, Синюха, верхній Інгул). Сума опадів 450 — 550 мм, стік бл 100 мм на півн. зах. (18%) зменшується до 30 мм на півд. сх. (6%); спад Р. бл. 2 м/км; річища у межах Укр. Кристалічного масиву кам'янисті й порожисті; долини Р. глибокі, у верхніх течіях яристі. Найвищий водостан на весні. Час. замерзання 3 місяці, на півдні на 1 — 2 тижні коротший.
Придніпровська низовина, відводнена лівобічними притоками Дніпра (Удай, Псьол, Ворскло, Орель, Самара). Річна сума атмосферичних опадів 450-550 мм, стік 40-120 мм. Спад Р. бл. 1 м/км, річища вирівняні, долини широкі з пологими берегами. Високий водостан на весні. Час замерзання на півн. 3½, на півд. — 2 місяці.
Донецький кряж, відводнений Дінцем і його правобічними притоками, Р. Озівського м. (Міюс і Кадміює) та верхів'ями лівобічних приток Дніпра — Вовчої і Самари. Річна сума опадів бл. 500 мм, стоку — 6л. 50 мм (10%). Спад річища Дінця бл. 0,5 м/км, приток — 1 м/км і більше, долини Р. глибокі, у Дінця правий берег вищий, ніж лівий. Високий водостан на весні. Час замерзання бл. З місяців.
П і в д.-зах. смуга Сер. височини, відводнена верхів'ями лівобічних Приток Дніпра (Десни з Сеймом, Псла, Ворскла), Донцем і його лівобічними притоками (Оскіл, Айдар, Деркул) та правобічними притоками Дону (Калитва). Річна сума опадів 400 — 500 мм, стік на півн. бл. 120 мм, скорочується до 60 мм і менше на півдні. Спад Р. бл. 2 м/км; долини глибокі, праві береги Р. вищі, ніж ліві. Найвищий водостан на весні. Час замерзання бл. ,3½ місяців.
Чорноморська низовина, відводнена нижніми течіями Дністра, Бога, Дніпра і менших Р. Чорного й Озівського морів. Річна сума опадів 270-400 мм, стік менше 25 мм (перев. на весні), тобто 6% і менше. Влітку майже вся вода випаровується; тоді малі й сер. P., як Малий і Великий Куяльники і Тилигул, пересихають (вони кінчаються лиманами). Долини Р. широкі з низькими берегами, річкові заплави порослі комишами. Замерзання — бл. 2½ місяці.
Кримські гори дістають 400-1 000 мм опадів, перев. пізньою осінню і взимку; велика частина дощової води губиться у щілинах вапнякових порід (підземне відводнення), стік 20 — 200 мм. Долини Р. вузькі й глибоко врізані.
Карпати і Передкарпаття відводнеиі правобічними притоками Висли (Дунаєць, Вислока, Сян), Дністром і його притоками, лівобічними (Стривігор) і правобічними (Бистриця, Стрий, Свіча, Лімниця, Солотвинська й Надвірнянська Бистриці), Тисою і її правобічними притоками (Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, Ляториця, Уж, Ляборець) та лівобічними притоками Дунаю (Серет і Прут). Сума атмосферичних опадів від 700 мм на передгір'ях до 1 500 мм у найвищих частинах гір; величина стоку 350 — 750 мм (50% і більше), залежно від висоти. Густота річкової мережі 1,1 км/км2; спад Р. 60-70 м/км у вищій, 5 — 10 м/км — у нижчій течії. Долини в горах відносно вузькі і глибокі (600 — 800 м), на передгір'ях — 150 — 250 м. Великі літні повені, час замерзання — 2½ до 4 місяців, залежно від висоти. Майже кожної зими льодостан підгірських Р. переривається відлигами. Сер. течія Тиси не має тривалого льодостану. Вода Р. має високий твердий стік, але слабу мінералізацію.
Кубань відводнена Кубанню і її лівобічними притоками (Великий і Малий Зеленчуки, Лаба, Біла, Пшиш). Річна сума опадів над нижньою Кубанню — 500 мм зростає до 1 000 мм на передгір'ї і 2 400 в Кавказьких горах; стік у гірській смузі 50% і вище, на низовині спадає до 10%. Живлення мішане: дощове, снігове й льодовикове. Долини Р. на низовині широкі, з пологими берегами, у горах вузькі й глибоко врізані. Льодостан не кожного року.
Р. відограли велику ролю у минулому України для заселення, транспорту, прохарчування (рибальство). Тепер річковий транспорт і річкове рибне господарство мають менше значення, натомість збільшилася роля Р. для водопостачання, зрошення, осушення, приймання стоків, також як джерело гідроенергії. Р. відограють ролю як місця відпочинку і туристичні шляхи (див. Водне господарство), їх значення зменшується надмірним скиданням занечищених пром. і міськ. вод.
[ред.] Див. також
- Десна, Дон, Дінець, Дніпро, Дністер, Дунай, Західний Буг, Кубань, Південний Буг, Прип'ять
- Список річок України
[ред.] Література
-
- Давыдов Л. Гидрорафия СССР (Воды суши), ч. 2. П. 1955
- Чіппінг Г., Лисенко К. Річний та мінімальний стік на території України. К. 1959
- Гідрологічні розрахунки для річок України. К. 1962
- Швець Г. Характеристика водности річок України. К. 1964
- Швець Г. Річки. Укр. Радянська Енциклопедія, т. 17. К. 1965
- Ланько P., Маринич О., Щербань М. Фізична географія Укр. РСР. К. 1969.

