Ціцерон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ЦІЦЕРОН Марк Туллій, Marcus Tullius Cicero (3 січня 106 до н. е. — 7 грудня 43 до н. е.), давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ та літератор. Один з зачинателів римської розповідної прози.

Марк Туллій Ціцерон
Збільшити
Марк Туллій Ціцерон

Зміст

[ред.] Біографія

Ціцерон народився 3 січня 106 до н. е. в маєтку свого батька поблизу м. Арпіна (південний Лацій). Батько належав до вершницького стану, але через слабке здоров’я державної служби не прагнув, займався літературними вправами. Освіті своїх дітей він приділяв особливу увагу, тому переїхав з семирічним Марком та його братом Квінтієм до Риму, де вони навчались ораторському мистецтву, віршуванню та філософії.

У 90-х рр. до н. е. Ціцерон провів рік на військовій службі під час Союзницької війни, спочатку під командуванням Помпея Страбона, а потім Сулли. Повернувшись до Риму посиленно займався філософією у Філона Ларисського та стоїка Діодота. Як свідчив сам Ціцерон, він присвячував заняттям "дні й ночі".

Прихильник свободи і республіки, Ціцерон захищав свої ідеали у викривальних промовах. Уперше виступив на суді в 81-80 рр. до н. е. при Суллі. Справа набула політичного забарвлення і Ціцерону довелось на деякий час виїхати з Риму під приводом хвороби. За наступні два роки він відвідав Афіни, Малу Азію та Родос.

Після зречення та смерті Сулли Ціцерон повернувся до Риму, де одружився на Теренції, представниці заможної і знатної родини. Хоча цей шлюб укладався скоріше з розрахунку, вони прожили разом наступні тридцять років і мали сина й доньку.

Політичну кар'єру Ціцерон почав 76 до н. е. на посаді квестора в сицилійському місті Лілібей, де завідував постачанням продовольства до Риму; завдання, з яким Ціцерон впорався блискуче, набувши репутації непідкупного та чесного правителя. Повернувшись до Риму, і переконавшись, що про його досягнення в провінції ніхто не знає, вирішив, за власними свідченнями, жити постійно в місті і перебувати ближче до Форуму. Ціцерон уійшов до складу сенату, де одразу ж набув слави блискучого оратора.

70 до н. е. Ціцерон привернув загальну увагу своїми виступами проти Гая Верреса, намісника Сицилії. Ораторський талант підняв таку хвилю обурення, що осоромлений правитель змушений був ще до закінчення суду відправитися у вигнання, виплативши 3 млн. сестерціїв. Ціцерон створив одіозний портрет жорстокої і жадібної людини, яка безкарно пригноблювала рядових громадян, не гребувала грабунком, і разом з тим показав сумну картину суспільного життя свого часу, коли римська республіка виявилася на грані катастрофи. Промови збереглися до наших часів. Того ж року Ціцерон став еділом, до обов’язків якого входило проведення за власний рахунок громадських ігор. Як еділ, влаштовував ігри тричі, з невеликою витратою коштів.

Виграш справи перетворив Ціцерона на найпопулярнішого адвоката в Римі. У 70—67 рр. до н. е. він неодноразово виступав у цивільних процесах: до нас дійшли фрагменти його промов за М. Фонтея, пропретора Галлії, за квестора П. Оппія і, нарешті, повністю збереглася його промова за Цеціну, знатну людину з етруського міста Волатерри.

Улітку 67 до н. е. Ціцерон був одностайно обраний претором. В той час придбав розкішний будинок на Палатині та маєток в Тускулі (суч. Фраскаті).

Наступним кроком мало стати консульство. Для здобуття такої поважної посади людині його походження необхідно було заручитися підтримкою впливових діячів і Ціцерон зробив ставку на Гнея Помпея, який в той час був найбільш популярною фігурою римського політикуму. У промові на захист законопроекту трибуна Манілія, Ціцерон закликав обрати Помпея одноосібним верховним командувачем. Суперниками Ціцерона на здобутті консулату були Катіліна й Гай Антоній, котрих підтримували Цезар й Красс. В своїй промові кандидата в консули, оратор розкрив минуле своїх конкурентів, звинувативши тих в зраді і підготовці державного перевороту. В результаті, 63 до н. е. Ціцерон був обраний першим і голосами всіх центурій. Для Ціцерона, "нової людини" (чого не траплялося вже 30 років) на консульській посаді це був пік політичної кар'єри. Під час консульства за викриття змови Катіліни він був із тріумфом проголошений "батьком батьківщини".

Але внаслідок відмови підтримати перший тріумвірат Цезаря, Помпея та Красса, Ціцерон поступово все більш утрачав вплив і відійшов від активної політики, в результаті у квітні 58 до н.е. Ціцерон був змушений відправитися на вигнання в Македонію через закон Публія Клодія, за яким до "позбавлення води та вогню" (тобто вигнання) мав бути засуджений той маґістрат, який винен у страті римських громадян без суду.

Повернувшись до Риму у вересні 57 до н.е., Ціцерон долучився до партії Помпея.

В лютому 51 до н. е. сенат призначив Ціцерона проконсулом до Кілікії (Мала Азія), де той проявив велику енергію, справедливість і поблажливість стосовно підлеглих, скасував зайві витрати міст, зв'язані з утримуванням намісників, полегшив і зменшив податковий гніт. Особливий подив у провінції викликала його особисту безкорисливість та помірність. Несподівано Ціцерон набува слави полководця. Перемігши у битві неподалеку Ісси гірські племена Амана і підкоривши фортецю Пінденісс, Ціцерон був проголошений своїми військами "імператором", тобто отримав право на тріумф. Але при першій нагоді повертається до Італії 49 до н. е. і долучається до Помпея.

У громадянській війні 49—47 р. Ціцерон безуспішно намагався бути посередником між Помпеєм і Цезарем, а після поразки Помпея у Фарсальскій битві (48 до н.е.) Ціцерон здався на милість Цезаря, який відтоді фактично став одноосібним диктатором, і відійшов від активної політики.

44 до н.е. Ціцерон створив філософську повість-діалог "Тускуланські бесіди", присвячену Марку Юнію Бруту - майбутньому вбивці Цезаря, людині, близькому авторові по захопленню філософією. Це в основному моральні міркування в діалогах про те, що найбільше турбує людину в його житті, робить його уразливою, про презирство до смерті, подолання болю, розраді в горі, пристрастях.

В день березневих ід (15 березня 44 до н. е.) Ціцерона не було серед убивць Цезаря, він навіть не був утаємничений щодо заколоту. Але його ставлення до диктатора було настільки відоме, що за переказом, увивці вигукували його ім’я, вибігши на Форум. В день убивства Ціцерон пише одному із заколотників: "Вітаю тебе і радію за себе!".

Схваливши убивство Цезаря, він опинився в опозиції до Марка Антонія, якого вважав продовжувачем справи узурпації влади. Відома серія знаменитих промов проти Антонія ("філіппіки") підбила підсумок і політичну кар'єру Ціцерона. В них Ціцерон, наслідуя традиції давньогрецького оратора ІV ст. до н.е. Демосфена, чиї промови проти македонського царя Філіппа ІІ були названі філіппіками, виступив проти консула Марка Антонія. У 14 памфлетах Ціцерон оголосив свого супротивника нахабою, негідником, дурнем і боягузом, носієм мерзенних людських пороків і погрожував йому долею Катіліни й оголошенням громадянської війни. Для боротьби проти Марка Антонія Ціцерон намагався використати Октавіана, прагнучі підтримки у боротьбі за спадщину названого батька. Після перемоги при Мутині (21 квітня 43 до н. е.) Ціцерон та республіканці святкували перемогу, здавалося, що ця звитяга кладе край зазіханням Марка Антонія на диктаторство, а молодого Октавіана можна не брати до уваги, надавши овацію замість тріумфу. За висловом Аппіана, Ціцерон користувався цими днями єдиновладдям демагога.

У липні 43 до н. е. Октавіан звернувся до Ціцерона, вимагаючи собі консулат, але отримав відмову. Тоді спадкоємець Цезаря ввів свої легіони до Риму і 19 серпня був проголошений імператором. У листопаді між Октавіаном, Марком Антонієм та Лепідом був укладений другий тріумвірат, а вже 27 листопада, коли триумвірам була надана верховна влада, почалися політичні переслідування проти республіканців.

Ціцерон був внесений до проскрипційних списків одним із перших, про що дізнався, перебуваючи в своєму Тускульському маєтку. Він намагався втікти до Македонії, але був схоплений переслідувачами і по-звірячому вбитий 7 грудня 43 до н.е. біля містечка Формій. Його голова й рука були виставлені на Форумі, де раніше він таврував соціальне зло і відстоював справедливість. За переказом Плутарха, дружина Марка Антонія, Фульвія, колола язик Ціцерона булавками, своєрідним чином помстившись за дошкульні промови.


[ред.] Літературна спадщина та філософія

Марк Туллій Ціцерон
Збільшити
Марк Туллій Ціцерон

Літературна спадщина Ціцерона складається з його публічних промов, творів з ораторського мистецтва, філософських трактатів, поетичних творів і приватних листів. Він уперше зробив латинську мову повноправним засобом висловлення філософських ідей, прагнучи дати римській освіченій публіці матеріал для серйозного читання і самоосвіти. Огляд своїх творів по філософії Ціцерон наводить у трактаті "Мистецтво ворожіння", книга 2, розд. 1. Цей огляд починається словами: "Не раз я запитував себе, чим я можу бути найбільш корисним для республіки, не залишаючи моїх турбот про неї, після багатьох і довгих міркувань, прийшов я до такого висновку: найкраще буде, якщо я відкрию моїм співгромадянам шлях до шляхетних наук". У XIX-XX ст. спадщина Ціцерона цікавила істориків філософії в основному як джерело відомостей про платонічну філософію періоду еллінізму (найбільш цінний матеріал про Філона з Лариси й Антіоха Аскалонського); Ціцерон відображав у своїх творах і сучасні йому ідеї стоїків і епікурейців (Панетій, Посідоній), свідомо наслідував діалоги Арістотеля.

Ціцерон торкався питань співвідношення риторики і філософії, державного устрою і, зокрема , "найкращої держави і найкращого громадянина". Слідуючи за грецьким істориком ]]Полібій|Полібієм]] і стоїком Панетієм, він бачить у Римській республіці часів її розквіту ту "змішану политею", у якій демократія (вільне волевиявлення народу і його справжня участь у державних справах) оптимально сполучається з елементами аристократії (керівництвом з боку найрозумніших і найгідніших). З теоретичних гносеологічних питань займався питанням про природу і статус знання: є чи критерії істинності пізнання? чи може знання про що-небудь бути остаточним? Відповідно до вчення Нової Академії, і на противагу стоїкам він відповідає на це питання неґативно. У роботі "Про межі добра і зла" Ціцерон послідовно спростовує вчення про вище благо епікурейців і стоїків, залишаючись при скептичному погляді про неможливість теоретичного обґрунтування вищого блага. В області практичної моралі таке остаточне визначальне поняття Ціцерон знаходить - це поняття природи: "хто додержується природи, той не помиляється", що зближає його позицію зі стоїчної. Стоїцизм був духовно близький Ціцерону лише почасти: згода в питаннях моралі супроводжується різкою критикою віри в традиційних богів, стоїчного фаталізму і зв'язаної з цим віри у ворожіння ("Про природу богів", "Мистецтво ворожіння" і "Про долю"). Один із самих значних творів Ціцерона - "Тускуланські бесіди" в 5 книгах, у якому розгортається широкий спектр філософських питань. У ньому він називає філософію "наукою про зцілення душі", "вихователькою чесноти, гонителькою пороків", що об'єднала силоміць "у суспільство розсіяних по землі людей".

Ціцерон вважав, що істинна філософія як прагнення до мудрості і морального удосконалення збагачує основу повсякденного існування - дружбу, і зм'якшує і наповняє смислом неминучі тяготи всякого життя: старість, біль, смерть близьких і чекання власної ("Про старість", "Про дружбу"). Для всіх наступних епох Ціцерон так чи так залишався філософом-просвітником, представником гуманізму — саме це слово походить від його улюбленого поняття humanіtas.


[ред.] Твори

З творів збереглися 58 судових і політичний промов, 19 трактатів по риториці, політиці, філософії і більше 800 листів. Ціцерон є автором латинського словника і стилю для вираження абстрактних понять.


[ред.] Промови

(Деякі з назв об’єднують декілька промов.)

[ред.] Судові промови
  • (81до н. е.) Pro Quinctio (На захист Публія Квінта)
  • (80до н. е.) Pro Sex. Roscio Amerino (На захист Секста Росція)
  • (77до н. е.) Pro Q. Roscio Comoedo (На захист Квінта Росція)
  • (70 до н. е.) Divinatio in Caecilium (Слово проти Цецілія по справі Верреса)
  • (70 до н. е.) In Verrem (Проти Гая Верреса)
  • (69 до н. е.) Pro Tullio (На захист Туллія)
  • (69 до н. е.) Pro Fonteio (На захист Марка Фонтея)
  • (69 до н. е.) Pro Cæcina (На захист Авла Цеціни)
  • (66 до н. е.) Pro Cluentio (На захист Авла Клуентія)
  • (63 до н. е.) Pro Rabirio Perduellionis Reo (На захист Рабірія)
  • (63 до н. е.) Pro Murena (На захист Луція Мурени)
  • (62 до н. е.) Pro Sulla (На захист Сулли)
  • (62 до н. е.) Pro Archia Poeta (На захист поета Архія)
  • (59 до н. е.) Pro Flacco (На захист Флакка)
  • (56 до н. е.) Pro Sestio (На захист Сестія)
  • (56 до н. е.) In Vatinium (Проти Ватіній на суді Сестія)
  • (56 до н. е.) Pro Caelio (На захист Марка Целія Руфа)
  • (56 до н. е.) Pro Balbo (На захист Корнелія Бальба)
  • (54 до н. е.) Pro Plancio (На захист Планція)
  • (54 до н. е.) Pro Rabirio Postumo (На захист Рабірія Постума)
  • (54 до н. е.) Pro Milone (На захист Мілона)

[ред.] Політичні промови

[ред.] До вигнання
  • (66 до н. е.) Pro Lege Manilia or De Imperio Cn. Pompei]] (на користь законопроекту Манлія про командування Помпея)
  • (63 до н. е.) De Lege Agraria contra Rullum (проти аґрарного закону, внесеного Руллом)
  • (63 до н. е.) In Catilinam I-IV (Проти Катіліни)

[ред.] Після вигнання
  • (57 до н. е.) Post Reditum in Quirites (До громадян після повернення)
  • (57 до н. е.) Post Reditum in Senatu (До Сенату після повернення)
  • (57 до н. е.) De Domo Sua (Про дім)
  • (57 до н. е.) De Haruspicum Responsis (Промова про відповідь Гаруспіків)
  • (56 до н. е.) De Provinciis Consularibus (Промова про консьльські провінції)
  • (55 до н. е.) In Pisonem (Проти Пізона)

[ред.] Останні роки
  • (46 до н. е.) Pro Marcello (Промова на повернення Марцелла)
  • (46 до н. е.) Pro Ligario (На захист Лігарія перед Цезарем)
  • (46 до н. е.) Pro Rege Deiotaro (На захист Дейотара перед Цезарем)
  • (44 до н. е.) Philippics (Філіппіки проти Марка Антонія — 14 промов)

(Промови "Pro Marcello", "Pro Ligario", та "Pro Rege Deiotaro" відомі як "Цезарійські промови".)


[ред.] Філософські праці

[ред.] Риторичні
  • (84 до н. е.) de Inventione (Про добір арґументів)
  • (55 до н. е.) de Oratore (Про оратора)
  • (54 до н. е.) de Partitionibus Oratoriae (Про риторику)
  • (52 до н. е.) de Optimo Genere Oratorum (Про найкращого оратора)
  • (46 до н. е.) Brutus (Брут, або коротка історія римської риторіки)
  • (46 до н. е.) Orator ad M. Brutum (Оратор, також відомий як Брут)
  • (44 до н. е.) Topica (Теми)

[ред.] Інша філософські праці
  • (51 до н. е.) de Republica (Про державу)
  • (45 до н. е.) Hortensius (Гортензій)
  • (45 до н. е.) Lucullus or Academica Priora (Академічні питання)
  • (45 до н. е.) Academica Posteriora (Академічні питання)
  • (45 до н. е.) De Finibus, Bonorum et Malorum (Про межі добра і зла).
  • (45 до н. е.) Tusculanæ Quaestiones (Тускуланські бесіди)
  • (45 до н. е.) de Natura Deorum (Про природу богів)
  • (45 до н. е.) de Divinatione (Про девінацію, мистецтво ворожіння)
  • (45 до н. е.) de Fato (Про долю)
  • (44 до н. е.) Cato Maior de Senectute (Катону, або Про старість)
  • (44 до н. е.) Laelius de Amicitia (Лелій, або Про дружбу)
  • (44 до н. е.) de Officiis (Про обов’язки)
  • (???) Paradoxa Stoicorum ('Парадокси стоїків)
  • (???) de Legibus (Про закони)
  • (???) de Consulatu Suo (Про своє консульство)
  • (???) de temporibus suis (Про його життя та часи)
  • (???) Commentariolum Petitionis (Поради кандидатам) (приписується Ціціронові, але ймовірно є твором його брата, Квінта Ціцерона)
  • (???) De Universo (Про Всесвіт, Переклад діалога Платона "Тімей".)

[ред.] Листи

  • (68-43 до н. е.) Epistulae ad Atticum (Листи до Аттіка)
  • (59-54 до н. е.) Epistulae ad Quintum Fratrem (Листи до брата Квінта)
  • (43 до н. е.) Epistulae ad Brutum (Листи до Брута)
  • (43 до н. е.) Epistulae ad Familiares (Листи до друзіа)


[ред.] Афоризми та висловлювання

ВікіЦитати
Дивись у ВікіЦитати висловлювання, автором яких є:
  • Застаріли вже ці промови, спростовані дійсністю набагато більше, ніж словами.
  • Кожна людина може помилятися, але упиратися в омані може тільки дурень.
  • Пізнай самого себе.
  • Неуцтво - ніч розуму, ніч безмісячна і беззоряна.
  • Щедрість не знає меж.
  • Хабарники повинні тріпотіти, якщо вони накрали лише скільки потрібно для них самих. Коли ж вони награбували досить для того, щоб поділитися з іншими, то їм нема чого більш боятися.
  • Що посієш, те і пожнеш.
  • Не можна любити ні того, кого ти боїшся, ні того, хто тебе боїться.
  • O часи! О звичаї!
  • Чи можна сказати, що старість робить нас нездатними до справ? До яким саме? До тих, що властиві юнацтву і потребують сили. Але хіба не існує нічого, до чого був би здатний старий, що можна було б робити при здоровому розумі й ослабленому тілі?
  • Звичка - друга натура.
  • Папір не червоніє.
  • Жалюгідний той старий, що не зумів протягом настільки довгого життя навчитися нехтувати смерть!

[ред.] В українській літературі

Знайомство українських учених з філософськими ідеями Ціцерона почалося з другої половини XIV ст, коли до навчальних закладів Західної Європи з Польщі, до складу якої входила Україна, ринув потік молоді. Їхня діяльність після завершення студій спричинилася до розгортання й розвитку гуманістичного руху в Україні. Чимало гуманістичних ідей із трактатів Ціцерона використовує Станіслав Оріховський, цитуючи найчастіше його твір "Про обов’язки" та "Тускуланськи бесіди". Захоплення Ціцероном Ян Замойський використав при заснуванні в Замості 1595 відомої Замойської академії. Інтерес до філософських ідей не послаблювався протягом XVII-XVIII ст., про що свідчать навчальні програми й підручники братських шкіл та академій, зокрема Києво-Могилянської. Найяскравішим свідченням може слугувати курс риторики Й. Кононовича-Горбацького. Частину трактату Ціцерона "Про старість" переклав свого часу Г. Сковорода.

[ред.] Література

  • Марк Тулій Ціцерон. Про державу, Про закони, Про природу богів / Пер. з лат. В. Литвинова. — Київ: Основи, 1998. — 476 с. ISBN 966-500-175-2

[ред.] Посилання

[ред.] Див. також